Пропозиції та зауваження надсилати на електронні адреси:j_koshkina@mon.gov.uaikum-dpt@chnu.edu.ua

Українська мова 5-9 класи

Проект навчальної програми для загальноосвітніх навчальних з навчанням румунською мовою

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Українська мова як державна мова України є обов’язковим предметом вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах.

Мета курсу української мови у школах України з навчанням мовами національних меншин полягає у виробленні в учнів мовленнєвих (комунікативних) умінь і навичок для майбутньої освітньої та суспільної діяльності. Такі уміння стануть навичками лише за умови належних знань лексичної та граматичної систем української мови, їх особливостей у порівнянні з рідною національною мовою учня.

Навчальні завдання курсу:1) ознайомити учнів з найважливішими відомостями з історії української мови: її

походження, функціонування до набуття статусу державної, місцем серед інших мов світу;2) розкрити красу і багатство української мови, її функціональні, у т. ч. образно-

виражальні та емоційно-естетичні можливості;3) домогтися практичного засвоєння учнями основних мовних понять, їх визначень,

літературних норм (лексичних, орфоепічних, граматичних, стилістичних) і правил, зокрема правописних;

4) навчити учнів користуватися засобами української мови в різних мовленнєвих ситуаціях відповідно до мети й складу учасників комунікативного акту;

5) виробити навички контролювати своє мовлення з метою недопущення явищ мовної інтерференції, зокрема у вимові звуків, звукосполучень, формах словозміни, синтаксичної, у т.ч. інтонаційної організації фрази тощо.

Виконання цих завдань забезпечується наявністю у змісті курсу основних відомостей про мову і мовлення та норми літературної мови, переліком вимог до знань і вмінь учнів.

Основні змістові лінії програми – загальноприйняті в сучасній школі: мовна, мовленнєва (комунікативна), соціокультурна (українознавча) та діяльнісна (стратегічна).

Мовна лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотворчої, граматичної та правописної систем української мови. До її складу входять основоположні питання фонетики, лексикології і фразеології, будови слова та словотвору, морфології і синтаксису, орфографії і пунктуації, а саме:

вимова звуків та позначення їх буквами, зміна звуків при словозміні і словотворенні (у зіставленні зі звуковими явищами румунської мови), особливості способів і засобів українського словотворення, специфіка граматичних значень частин мови, засобів вираження значень слів, що належать до різних частин мови, побудова речень різних структурно-семантичних типів, особливості словопорядку в реченні, специфічні засоби інтонаційного вираження емоційності тощо.

Мовленнєву (комунікативну) лінію складає засвоєння практичних умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання), читання – це рецептивні види мовленнєвої діяльності; говоріння, письмо – продуктивні види мовленнєвої діяльності. Необхідно засвоїти зміст понять мова і мовлення, адресат і адресант мовлення, стиль і тип (жанр) мовлення, монолог і діалог (полілог), український мовленнєвий етикет. Значну увагу на заняттях необхідно приділяти розвиткові усного мовлення учнів, особливо діалогічного як найбільш поширеного у мовленнєвій практиці, підвищенню культури мовлення учнів, їх стилістичній вправності. Взагалі стилістичний аспект повинен бути в усіх темах курсу української мови, навіть фонетики і словотвору.

Соціокультурна (українознавча) лінія проводиться головним чином у змісті практичних завдань і вправ, які містять підручники або обирають (складають), у разі потреби,

самі вчителі, у пропонованих учням темах усних висловлювань або письмових творів (це може бути текстовий матеріал, пов’язаний з історією держави, її символами, способом життя українського народу, його звичаями, традиціями, етнографією, культурою – матеріальною, уснопоетичною, музичною і под., у т.ч. у порівнянні з румунською культурою); тексти, що розкривають притаманний українцям менталітет, характерними позитивними рисами якого є шанобливість, скромність, безкорисливість, згідливість, повага до праці і людей праці, до мате-рі, жінки-берегині тощо. Реалізація цього аспекту навчальної діяльності підпорядкована вихованню громадянина незалежної України, який, усвідомлюючи себе представником своєї нації, свідомий і своєї громадянської приналежності до держави, яка є його батьківщиною і яка забезпечує йому всі необхідні для життєдіяльності умови, в яких він, володіючи державною мовою, може сповна реалізувати свої потреби і здібності.

Для усних розповідей та письмових робіт учнів можна використати такі, зокрема, теми.5–9 класи: “Символи Української держави”, “Моя Мала і Велика батьківщини”, “З чого

починається Батьківщина”, “Моє рідне місто” (селище, село), “Мова – душа народу”, “Чим говорить до мене українська мова” “Свята українського народу”, “Я на українському народному святі”, “Українець на румунському народному святі”, “Українська народна пісня, яку співають румуни”, “Дорогі мої батьки”, “Наука бабина і дідова”, “Я скажу цій людині “Ви…”, “Не ламай калини”, “Не плюй у криницю”, “Краю мій незрівнянний!”, “З природою на “ти” чи на “Ви”?”, “Не кидайсь хлібом: він святий” (М.Рильський), “У природи немає поганої погоди”, “Роздуми після відвідин музею” (історичного, краєзнавчого, літературного, образотворчого мистецтва тощо), “Про що свідчить вирваний з книжки листок?”, “Моя книжкова полиця”, “Як мені допомагають вивчати мову уроки літератури”, “Весняний день рік годує”, “Справа майстра величає”, “Не хочу” – гірше, ніж “не можу”, “Твір за картиною…”.

Діяльнісна лінія. Заняття з мови мають сприяти розвиткові логічного мислення учнів, набуттю ними вмінь аналізувати, зіставляти, порівнювати та узагальнювати мовні явища; наводити потрібні приклади, доводити їх доречність; добирати і систематизувати мовний матеріал відповідно до теми та основної думки висловлювання; будувати логічно правильне і композиційно завершене висловлювання; складати план, тези виступу, конспекти тощо, оформляти найпоширеніші ділові папери (заяву, автобіографію, резюме, розписку, доручення, доповідну записку, оголошення, прес-реліз та ін.), творити окремі тексти публіцистичних жанрів (допис, замітку, нарис, репортаж тощо).

У процесі навчання української мови учні повинні набути вміння самостійно здобувати знання, працювати з навчальною літературою, словниками, довідниками, контролювати правильність і точність своєї мовленнєвої діяльності.

Навчання української мови в школі з румунською мовою викладання здійснюється з урахуванням знання учнями з рідної мови змісту граматичних термінів і понять, які цими термінами позначені.

Якщо вивчається матеріал, подібний своїм змістом в українській і румунській мовах (напр., синоніми, антоніми, багатозначність, поняття голосного і приголосного звука, способи словотвору, поділ слів за частинами мови і т.д.), то обсяг теоретичних відомостей повинен бути мінімальним, пояснення економним, лаконічним. Це дозволить вивільнити час для роботи над складнішими темами, специфічним для української мови матеріалом, більше уваги приділити вправам з розвитку мовлення, зокрема з допомогою побільшеного фактичного ілюстративного матеріалу і творчих завдань, спрямованих на вироблення комунікативних навичок.

Вивчення частково подібних чи протилежних фактів і явищ проводиться із застосуванням прийомів зіставлення і порівняння, що полегшує учням засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами української літературної мови, сприяє розвиткові їхнього мислення і мовлення. При зіставленнях акцент важливо робити на особливостях звукового ладу української мови (українських голосних звуках, їх сполученнях з [й], характері твердості/м’якості, тривалості звучання); засобах її милозвучності, дзвінкозвучності, різноманітності словотворчих засобів; часових формах дієслів, способах творення і функціях дієприкметників і дієприслівників; відмінковій парадигмі іменних частин мови; своєрідності способів підрядного зв’язку слів у словосполученнях; правилах пунктуації тощо.

Матеріал для вправ і завдань необхідно добирати не лише з пізнавальною, навчальною метою, а й щоб викликати повагу до української мови, її потужних інтелектуальних, образно-виражальних та експресивних ресурсів, функціональної самодостатності у мовній практиці сучасного суспільства. В активному словнику учнів повинні бути як загальновживані літературнонормативні одиниці, так і ті специфічно українські лексеми, які були витіснені минулою тенденцією до “зближення” мов і сьогодні повертаються до активного словника. Учням треба пояснити слова берегиня, обереги, водограй, книгозбірня, обрій, обрис, мереживо, вишивáнка, садиба, обійстя, ґазда, ґаздиня, передплата, майдан, сукня, осоння, часопис, ґречний, чемний, цнота, цнотливий, крислатий, охайний, ошатний, відписати (відповісти комусь листовно, заповісти щось), започаткувати, зголоситися, надихáти, нездужати, ображатися, побратися (одружитися), либонь (мабуть), попри, аби (щоб) і багато інших.

У системі практичних завдань і вправ чільне місце на заняттях з мови повинні посідати творчі вправи, пов’язані з розвитком мовлення учнів, а також роботи на відновлення деформованого тексту, редагування, виправлення мовленнєвих недоліків, допущених помилок, на переклад з румунської мови українською і навпаки.

Формування завдань мусить, по змозі, мати проблемний характер, спрямовуватися на розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів у творенні тексту.

У календарному плані вчителя має бути передбачене систематичне повторення опорних для закріплення комунікативних навичок тем курсу і їх основних понять, напр.: усне й писемне мовлення, тема й основна думка висловлювання, текст, стиль, типи (жанр) мовлення. Повторення важливих для мовленнєвої практики відомостей з фонетики, лексики, будови слова та словотвору, граматики, стилістики та правопису допомагатиме теорію автоматизовано реалізовувати на практиці.

Навчання має бути продуктивним, але не виснажливим,, таким, що забезпечує міцне за-своєння учнями таких знань з предмета, які необхідні для вільного володіння державною українською мовою.

Один із основних шляхів інтенсивного навчання української мови – застосування різних способів структурування навчального матеріалу з використанням узагальнювальних таблиць і схем, що містять головні теоретичні відомості і факти мови, об’єднані узагальненою темою уроку. Подібний в українській і румунській мовах матеріал доцільно структурувати великими, логічно завершеними частинами. Факти і явища, які є специфічними для української мови, винятки з правил повинні засвоюватися на окремо відведеному уроці. Частково подібний мате-ріал, засвоєння якого пов’язане з певними труднощами, вивчається порівняно невеликими дозами, по одному-два параграфи за урок. Окремого підходу вимагають протилежні явища – їх треба вивчати спеціально, у зіставленні з румунською мовою. Наприклад, у фонетиці:

1. 6 голосних української мови і 7 румунської вимовляються не цілком однаково: [а], [о], [у], [е], [и], [і] — [а], [ă], [е], [і], [î], [о], [u], румуномовній дитині треба засвоїти українські звуки [и], [е] і не сплутувати їх з румунським [ă], навчитися вимовляти [й], [йі], [йе], [і], глотковий [г], тверді шиплячі, боковий [л] тощо.

2. У румунській мові є дифтонги ([deal], [iarbă], [voios] та ін.) і трифтонги ([tăiau], [tăiai], [leoarcă]). Тому коли в українському слові маємо йотовані голосні ([знáйеш], [крáйати]) або [ў] ([казаў], [п’ішóў]), треба звернути увагу на вимову двох звуків, які відмінні за природою від дифтонгів чи трифтонгів.

3. Румунські звуки [c] i [g] перед голосними [е], [і] вимовляються як [č] (че, чі), [dž] (дже, джі), а українське [ц] перед [і] вимовляється як м’який звук [ц΄], а [ґ] лише пом’якшується: [ґ’].

4. Буква х в румунській мові може передавати два звуки — [gz] і [cz], що може спричинювати помилки в українських словах зі звуком [х].

У морфології:5. Граматичне значення середнього роду іменників відмінне в обох мовах: іменниками

середнього роду (neutru) в румунській вважають такі, які в однині мають формальні ознаки чоловічого роду, а в множині — роду жіночого (avion — avione, sat — sate).

6. В румунській мові відмінків 5, в українській — 7, форми і функції українських орудного і місцевого відмінків будуть для дітей найважчими.

7. Істотно відрізняються критерії розподілу іменників за чотирма відмінами в українській, а трьома — в румунській мовах, тому цей український матеріал потребує особливої уваги вчителя.

8. Прикметники в румунській мові в однині мають форму чоловічого, а в множині — жіночого роду (palton albastru — paltoane albastre).

9. По вивченні дієслова румунської мови з його розгалуженою системою форм способових (особових і неособових, до яких зараховують інфінітив, супін, дієприкметник і дієприслівник) і часових (7), чотирма дієвідмінами засвоювати форми українського дієслова мало б бути легше, але значення цих форм у тексті потребує уважного коментування.

10) У румунській мові значну функцію виконує артикль, тому румуномовний учень важко обходиться без нього, коли поєднує іменники з прикметниками, присвійними займенниками, порядковими числівниками, які в українській мові рід оформляють закінченням, тощо. Частка в румунській мові не є окремою частиною мови.

11) Прийменники в румунській мові вживаються з іменниками у знахідному, рідше — родовому відмінках, в українській мові їх функції значно ширші, нерідко вони поліфункціональні. Тому побудова прийменникових відмінкових форм іменників і займенників вдається важко.

У синтаксисі та пунктуації:12. У румунській мові у граматичній основі речення провідну роль відводять

предикативності, тому присудок координує форму підмета. Структурні, смислові та ритмомелодійні розділові знаки теж мають свою специфіку, напр., у румунській мові кома ставиться для виділення означення, вираженого прикметником, який стоїть перед означуваним словом; обставини умови виділяються комами незалежно від їх позиції у реченні; двокрапка ставиться після дієслів зі значенням звуковияву, а також на місці пропущеного слова; тире може вживатися з метою інтонаційного увиразнення звертання, узгодженого і неузгодженого означення, обставин; кома не ставиться, коли підрядне з’ясувальне речення стоїть після або всередині головного, після препозитивного підрядного способу дії. Перед постпозитивним підрядним місця тощо. Після прямої мови перед словами автора в румунській мові ставиться лише кома або не ставиться нічого, якщо пряма мова — питальне чи спонукальне речення і, т.д.

Проте вчитель повинен пам’ятати, що він навчає дитину нової для неї мови, а не порівняльної граматики (наприклад, без знання правил граматики легко засвоюється усна мова у чужомовному середовищі).

Крім логічної стрункості та смислової викінченості пропонованого обсягу знань треба враховувати доступність цього обсягу для учнів, їх спроможність утримати його в пам’яті, яка мусить переключатися з рідної мови на виучувану.

Як показує досвід, вивчення мовного матеріалу блоками забезпечує системність знань. В учнів формуються вміння узагальнювати, об’єднувати узагальнювальми поняттями відповідну інформацію, що є ефективним розвивальним чинником. Завдяки “стисненню” програмового матеріалу з’являється реальніша можливість планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу курсу з урахуванням складних для сприйняття румуномовною дитиною явищ української мови. Досі практикувались і практикуються здебільшого уроки вивчення нового матеріалу і порівняно рідше – уроки узагальнення та систематизації знань, уроки перевірки й обліку набутих знань, умінь, навичок тощо.

Унаслідок використання узагальнювальних таблиць і схем хоч і досягається економія навчального часу, активізується пізнавальна діяльність учнів, але в румуномовних школах варто раціонально дозувати словесну та схематичну інформацію – слухова і зорова пам’ять повинні активізовуватись рівномірно. Можна пропонувати учням самим подавати отриману інформацію у вигляді таблиць або схем, зокрема й за допомогою комп’ютера – моторна пам’ять не менш сильна.

У програму включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, що стосуються норм української літературної мови, необхідно керуватися завданням запобігти типовим для учнів помилкам (у румуномовних школах – це орфоепічні помилки, неправильні відмінкові, родові форми іменних частин мови, особливо займенників,

помилки в дієслівному керуванні, координації форм присудка і підмета, у доборі сполучних засобів у складнопідрядних реченнях тощо).

Засвоєння учнями норм літературної мови вимагає детального аналізу вчителем орфоепічних і граматичних помилок у мовленні школярів, особливо в місцях двомовної практики оточення учнів, у т.ч. двомовного діалектного мовлення.

Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв’язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Але не варто добирати теми, до яких учні обов’язково звертаються на уроках з інших предметів.

Для активної мовленнєвої діяльності учнів доцільно надавати перевагу таким темам творів, які були б безпосередньо пов’язані з реальним життям учнів, цікавили б їх, викликали бажання поділитися своїми думками, висловити побажання, пропозиції, навіть подискутувати.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб учні мали можливість виступати з усними повідомленнями, різними за стилями і жанрами; допомагати їм оволодіти культурою спілкування, мовним етикетом (відповідно до ситуації спілкування).

Формування в учнів умінь і навичок зв’язного мовлення тісно пов’язане не лише зі збагаченням лексичного запасу, а й з іншими напрямками роботи з розвитку мовлення.

Збагачення словникового запасу і граматичної розбудови усного і писемного мовлення учнів проводиться систематично на кожному уроці. У доборі і поясненні слів учитель повинен орієнтуватися в основному на тематику майбутніх переказів і творів, дидактичний матеріал підручника, на тексти художніх творів українських письменників, які вивчаються у відповідному класі. Необхідно розвивати в учнів уміння помічати незнайомі слова, виокремлювати їх з конкретного тексту, привчати їх звертатися до вчителя за поясненням таких слів, навчати користуватися словниками, довідниками та інтернетом.

Удосконалення граматичної організації мовлення учнів забезпечується спеціальними вправами, розрахованими на реалізацію у зв’язаному тексті знань про специфіку української словозміни та синтаксичних структур.

Засвоєння учнями орфоепічних та граматичних норм української літературної мови відбувається під час вивчення фонетики, лексики, словотвору, морфології, синтаксису, а також у процесі роботи з розвитку зв’язного мовлення.

Робота з розвитку зв’язного мовлення тісно пов’язана з формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття, що виявляється в умінні розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати речення різних структур, підвищувати й понижувати голос, виділяти логічним наголосом слова чи групу слів у фразі, прискорювати й уповільнювати темп мовлення, встановлювати довжину пауз, передавати “настрій” автора тексту. Зразком для учня є, у першу чергу, читання вчителя.

Серед мовних умінь розрізняють навчально-мовні: уміння розпізнавати різні за характером звуки, значущі частини слова, частини мови та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір; правописні: уміння правильно писати слова і правильно розставляти розділові знаки в реченні; нормативні: уміння правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення і речення та ін.; комунікативні: уміння сприймати, відтворювати почуті або прочитані і створювати власні усні й писемні висловлювання.

Включення до програми вимог до знань і вмінь учнів посилить практичне спрямування викладання української мови. Ці вимоги орієнтуватимуть на таке засвоєння теоретичного матеріалу, яке повинно забезпечити вільне володіння українською мовою в її усній і писемній формах.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби може вносити в нього свої корективи, не скорочуючи при цьому кількості уроків зв’язного мовлення.

5 КЛАС(105 год., 3 год. на тиждень; резервний час – 4 год.)

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(76 год.)

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

ВСТУПЗначення мови в житті людини і

суспільства. Українська мова – державна мова України.

усвідомити, що без національної мови немає нації, що державна мова забезпечує функціонування усіх сфер суспільного життя, що без належного рівня культури мовлення людина не може вважатися культурною;

8 ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Частини мови, основні способи їх розрізнення.

Іменник. Голосні у відмінкових закінченнях.

Прикметник. Голосні у відмінкових закінченнях.

Числівник.Займенник. Особові займенники.Дієслово. Неозначена форма

дієслова. Не з дієсловами. Правопис особових закінчень дієслів.

Прислівник. Правопис вивчених прислівників.

Прийменник, написання прийменників окремо з іншими частинами мови.

Сполучник. Уживання сполучників і, та, а, але для зв’язку слів у реченні. Кома перед сполучниками а, але.

розпізнавати частини мови (за загальним значенням, питаннями і вивченими граматичними ознаками);

знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою правил;

правильно писати слова з вивченими орфограмами;

помічати і виправляти в чужому і своєму тексті помилкове написання слів; користуватися орфографічним словником;

творити словосполучення і речення з вивченими службовими словами;.

16 ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ

Словосполучення. Головне та залежне слово у словосполученні.

Речення, його граматична основа.Види речень за метою

висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень.

Культура мовлення. Інтонування розповідних, питальних, спонукальних і окличних речень.

Головні члени речення: підмет і присудок.

Другорядні члени речення: додаток,

складати словосполучення; визначати прості і складні речення;

розрізняти види простих речень за метою висловлювання; визначати окличні речення;

знаходити в реченні головні і другорядні члени, однорідні члени, звертання;

визначати слова автора і пряму мову;

правильно вживати в мовленні речення, різні за будовою і метою висловлювання (у

означення, обставина.Речення з однорідними членами.

Сполучники при однорідних членах речення.

Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами.

Звертання. Непоширені й поширені звертання. Розділові знаки при звертанні.

Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації у реченнях зі звертанням. Використання звертань у розмовному і художньому стилях мовлення.

Складні речення. Кома у складному реченні.

Культура мовлення. Дотримання правильної інтонації складних речень.

Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Діалог. Розділові знаки при діалозі. Культура мовлення. Дотримання

правильної інтонації у реченнях з прямою мовою і в діалогах.

тому числі з прямою мовою); складати тексти з діалогом;

вміти визначати і позначати головні і другорядні члени речення, у тому числі однорідні члени речення;

знаходити у реченні звертання, правильно ставити розділові знаки (кому, знак оклику);

розрізняти прості і складні речення, вказувати на сполучник як засіб зв’язку в реченнях, знати і застосовувати правила написання коми;

вміти тримати діалог, брати участь у діалозі, вміти записувати діалогічне мовлення;

визначати пряму мову і слова автора, правильно записувати речення з прямою мовою;

9 ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

Слово. Лексичне значення слова.Однозначні і багатозначні слова.Вживання багатозначних слів у

прямому та переносному значеннях.Культура мовлення . Вживання слів

відповідно до їх значення. Доречне використання слів у переносному значенні.

Власне українська та запозичена лексика.

Ознайомлення з тлумачним і перекладними (українсько-румунським та румунсько-українським) словниками.

Слова, які звучать і пишуться однаково (омоніми).

Слова, близькі за значенням (синоніми). Використання синонімів для запобігання невиправданих повторів слів.

Слова, протилежні за значенням (антоніми).

Фразеологізми. Ознайомлення з фразеологічним словником.

знати загальні відомості про лексичне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, пряме і переносне значення слова; фразеологізми;

пояснювати (у нескладних контекстах) значення відомих слів, користуватися тлумачним та перекладними (українсько-румунським і румунсько-українським) словниками;

добирати до слів синоніми й антоніми та вживати їх у мовленні; використовувати слова в переносному значенні; наводити приклади омонімів, уводити їх у нескладні речення;

пояснювати значення фразеологізмів і правильно використовувати їх у мовленні, користуватися фразеологічним словником;

21 ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ знати, що вивчає фонетика, графіка,

Поняття про фонетику. Звуки мовлення. Звуки голосні та приголосні.

Приголосні тверді та м’які.Приголосні дзвінкі та глухі.Вимова звуків, що позначаються

буквами Ґ і Г.Знаки письма. Алфавіт. Звукове значення букв Я, Ю, Є, Ї.

Правильна їх вимова.Склад. Основні правила переносу. Звуковий запис слів (транскрипція).

Фонетичний розбір слова.Наголос. Ознайомлення з

орфоепічним словником.Культура мовлення. Правильне

наголошування широковживаних слів.Наголошені та ненаголошені голосні,

їх вимова і позначення на письмі. Культура мовлення. Правильна

вимова звуків, наголошених і ненаголошених голосних.

Вимова і написання слів з ненаголошеним [а].

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі.

Уподібнення дзвінких і глухих приголосних.

Спрощення в групах приголосних.Основні випадки чергування [у] з

[в], [і] з [й].Позначення м’якості приголосних

м’яким знаком (ь). Правила вживання м’якого знака.

Вимова і написання сполучень йо, ьо.

Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом.

Подвоєні букви на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.

Написання слів іншомовного походження.

орфоепія, орфографія; знати алфавіт, співвідношення звуків і букв;

правильно робити фонетичний запис слова, чітко застосовувати схему фонетичного розбору;

вміло застосовувати вивчені орфоепічні та орфографічні правила;

розрізняти в словах ненаголошені і наголошені голосні, дзвінкі і глухі, тверді і м’які приголосні;

ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у

слові; вимовляти звуки і ставити наголос у

словах відповідно до норм української літературної мови;

правильно записувати слова з вивченими орфограмами;

знаходити вивчені орфограми і пояснює їх за допомогою правил, наводити аналогічні приклади;

знаходити і виправляти орфоепічні та орфографічні помилки відповідно до вивчених правил, вміти користуватися орфоепічним словником;

уміти перевірити ненаголошений голосний; знати ряд слів з ненаголошеними голосними, правопис яких треба запам’ятати;

чітко вимовляти українські приголосні звуки, зокрема важкі для вимови носіями румунської мови ([г], [х], [д], [л], [л] та ін.);

знати причину спрощення в групах приголосних, приклади спрощення у вимові і на письмі та лише у вимові;

застосовувати практично правила чергування [у] з [в], [і] з [й];

знати основні правила написання м’якого знака, апострофа і правила, коли м’який знак чи апостроф не пишуть; помічати і виправляти помилки на ці правила;

вміти записувати фонетично слова з подовженими м’якими приголосними і слова, в яких є збіг однакових приголосних; правильно робити фонетичний розбір таких слів;

19 БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ.

Основа слова і закінчення змінних слів.

Корінь, суфікс, префікс, закінчення –

знати визначення основи слова і закінчення змінюваних слів, кореня, префікса, суфікса і закінчення як значущих частин слова,

значущі частини слова.Культура мовлення. Використання

спільнокореневих слів як засобу зв’язку речень у тексті. Запобігання помилкам, пов’язаним з неправильним уживанням спільнокореневих слів.

Найпоширеніші випадки чергування голосних у коренях слів.

Чергування о, е з і.Чергування е з о після ж, ч, ш, й.Чергування приголосних звуків.Основні способи словотворення:

суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, осново- складання. Перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Зміни приголосних при словотворенні.

Культура мовлення. Дотримання в усному мовленні і на письмі літературних норм чергування голосних і приголосних звуків.

Сполучні голосні о, е в складних словах.

Написання разом і через дефіс слів з пів-.

Написання складних слів разом і через дефіс.

Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, через-.

Вимова і написання префіксів під-, від-, над-, пре-, при-, прі-.

застосовувати ці визначення практично: відділяти закінчення слів від основи, поділяти основу на значущі частини;

добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами, з однаковими суфіксами, правильно вживати їх у мовленні;

знати умови, за яких відбувається чергування голосних і приголосних звуків, наводити приклади, виконувати ці чергування у власному мовленні;

знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил;

правильно записувати слова з вивченими орфограмами;

знаходити і виправляти орфографічні помилки відповідно до вивчених правил;

визначати спосіб творення слова, наводити свої приклади на кожен спосіб словотворення, знати приклади слів, які утворилися способом переходу з однієї частин мови в іншу;

2 ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

У 5-МУ КЛАСІ

формулювати вивчені правила, наводити до них приклади, правильно записувати слова з вивченими орфограмами.

МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(25 год.)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовленняЗагальне уявлення про

спілкування і мовлення; адресат мовлення, основні правила спілкування.

Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлен-ня (змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність, виразність), мовленнєві помилки і недоліки.

Поняття про текст, поділ тексту на абзаци; план готового тексту (простий). Ознайомлення з мовними засобами зв’язку речень у тексті (сполучники, займенники, прислівники, використання синонімів і т. ін.).

Загальне уявлення про стилі мовлення. Поняття про розмовний, науковий і художній стилі мовлення.

Поняття про типи мовлення: розповідь, опис, роздум. Побудова розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.

сприймати українське мовлення іншої людини (учителя, однокласника, актора тощо), уважно слухати; дотримуватись основних правил спілкування;

розпізнавати текст, його структурні особливості, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку в тексті;

виділяти і запам’ятовувати головне в прослуханому або прочитаному тексті, складати простий план прочитаного;

відтворювати готовий текст (розмовного, наукового і художнього стилів), переказувати його детально за самостійно складеним планом (усно і письмово);

засвоїти особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму;

АудіюванняАудіювання. Слухання-

розуміння текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис, роздум, жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, вірш, переказ, пісня, колядка, вірш.

уміти слухати й адекватно сприймати уперше прослуханий текст;

запам’ятовувати ключові слова, основні факти, уміти виділяти головне;

давати повну відповідь на запитання, засвідчувати розуміння змісту тексту;

виробляти навички самоконтролю та самооцінки;

ЧитанняЧитання мовчки та вголос

текстів, діалогічного та монологічного характеру різних жанрів мовлення (оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, вірш, переказ, пісня, колядка, вірш),

читати мовчки відповідно до норм української літературної мови та вимог “Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...” незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення із достатньою швидкістю;

виділяти і запам’ятовувати у прочитаному головне,

визначення їх теми та основної думки; відповіді на запитання.

Порівняння текстів різних стилів (розмовного, художнього, наукового), з’ясування спільного й відмінного в них.

Аналіз текстів та визначення, до якого типу мовлення (розповідь, опис, роздум) належить кожен з них.

Обговорення й коментування прочитаного тексту.

тему і основну думку тексту, деталі; виразно читати вголос знайомі тексти різних стилів

(розмовного, наукового і художнього), типів, жанрів мовлення із достатньою швидкістю, плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

ставити запитання до прочитаного, відповідати на них;

оцінювати прочитаний текст з погляду новизни, змісту, виразності мовного оформлення, задуму тощо;

помічати у тексті незнайомі слова, вирази і з’ясовувати їх значення самостійно і за допомогою вчителя; систематично збагачувати свій словниковий запас;

ГоворінняДіалог. Розігрування готового

діалогу з опорою на текст.Відновлення пропущених реплік

діалогу.Самостійне розширення реплік

діалогу.Складання діалогу за опорними

словами, за поданим початком.Складання діалогу відповідно до

запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів.

Переказ. Усний докладний переказ текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму.

Усний переказ тексту розмов-ного стилю з діалогом.

Твір. Усний твір-розповідь на основі власного досвіду.

Усний твір-опис окремих предметів, тварин.

Усний твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів.

розігрувати готовий діалогу з опорою на текст; складати діалог із запропонованих реплік (із додаванням власних реплік за змістом), на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією; складати діалог певного обсягу; досягати комунікативної мети, дотримуватися теми, використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу; коректно вести діалог з адресатом за визначеною соціокультурною проблематикою; дотримуватися мовленнєвого етикету, основних правил спілкування (бути ввічливим, привітним і доброзичливим), уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення; не розмовляти без потреби голосно;

переказувати докладно зміст прочитаного (прослуханого) тексту за самостійно складеним простим чи складним планом; відповідати на запитання за змістом тексту; додержуватися основних вимог до мовлення; виправляти недоліки у власному і чужому мовленні;

складати усні висловлювання вивчених стилів, типів і жанрів мовлення за простим чи складним планом; збирати та систематизувати матеріал для твору; дотримуватися вимог до усного мовлення та правил спілкування; оцінювати текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

ПисьмоПереказ. Написання переказів

(за простим планом). переказувати письмово прослухане і прочитане (за самостійно складеним простим і складним

Докладні перекази невеликих художніх текстів розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму.

Докладний переказ тексту наукового стилю.

Твір. Написання творів (за готовим планом і без нього).

Удосконалення написаного. Робота з чернеткою.

Твір-розповідь на основі влас-ного досвіду.

Твір-опис окремих предметів, тварин (у т. ч. за картиною) у художньому стилі.

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів.

Замітка в газету (зі шкільного життя).

Оповідання про випадок із життя.

Ділові папери. Лист. Адреса.

Переклад. Переклад з румунської мови на українську слів, словосполучень, речень, невеликих за обсягом нескладних у лексичному і стилістичному відношенні текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення, в т. ч. текстів розповідного характеру з елементами опису (окремих предметів, тварин) і роздуму.

планом) докладно і стисло; відтворювати текст з урахуванням виду переказу, враховувати комунікативне завдання, розкривати тему й основну думку; доречно вживати мовні засоби, дотримуватися стилістичної єдності тексту;

складати письмово власні висловлювання (за простим і складним планом), вибирати відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовувати різні типи мовлення (в тому числі описи окремих предметів (картин), тварин); добирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення; знаходити і виправляти недоліки в змісті, будові та мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання;

складати лист, правильно надписувати конверт відповідно до вимог офіційно-ділового стилю;

перекладати з румунської мови на українську окремі слова, словосполучення, речення і невеликі тексти у межах вивченого мовного матеріалу, користуючись перекладними словниками.

СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Проблематика Конкретизація проблематики Державна мова України. Основні відомості про сучасну Україну і українців. Історія національної символіки. Державний гімн України. Прапор. Герб.

Чому українська мова є у нас державною? Звідки пішла назва “Україна”? Що означають прапор і герб України?

Край, у якому я живу. Історичні відомості про рідне місто (село). Моя вулиця.

Моє рідне місто (село). З чого починається Батьківщина.

Школа. Навчання. Учитель. Пошана до книги. “Книга вчить, як на світі жить”. Чому є свято “День учителя”? Книга – знань скарбниця.

Родина. Рід і родинні зв’язки. Традиції в українській сім’ї. День Матері.

Мій родовід. День Матері – свято всіх людей.

Початки української держави. Київська Русь. Легенди та перекази про заснування Києва. Київські князі.

Що вам відомо про заснування Києва? Що зробили для русичів князі Володимир і Ярослав Мудрий?

Козацька доба – славетна сторінка історії українського народу.

“Де козак, там і слава”. Козацька чайка на морі у XVII ст. Козацькому роду нема переводу.

Визначні діячі української культури – Тарас Шевченко, Соломія Крушельницька, Катерина Білокур.

Чому збірка творів Т.Шевченка зветься “Кобзар”? Таланти твої, Україно.

Дніпро – головна ріка України. Інші річки України.

Річка мого краю.

Природа України. Пори року. Українські назви місяців. Різноманіття тваринного і рослинного світу України. Ліс – багатство країни. Охорона природи.

Не ламай калину! Із замуленого джерела води не нап’єшся. Не вбивай самотнього пса!

Народна символіка України. Рослини-символи (калина, соняшник, верба, ясен). Птахи-символи (чайка, лелека, сокіл). Рушник – поетичний символ українців.

Які народні символи українців вам добре відомі? Які народні символи мають румуни? Що символізує вишитий рушник?

Хліб – символ добробуту народу. Шанобливе ставлення українців до хліба, до праці хлібороба.

Дорóга хліба від поля до столу. “Не земля родить, а руки”. Чому дідусь цілує хліб?

Народні ремесла. Ковальство. Гончарство. Килимарство. Вишивання.

Мене навчила бабуся… Що перейму я від діда? “І рушник вишиваний…”

Народне мистецтво. Пісня – невід’ємна частина життя українців. Танець і танок. Звідки пішов гопак.

Роль пісні в житті народу. Які пісні співають у нас сьогодні?

Святкування в Україні. Державні свята: День Конституції. День злуки. День Незалежності України.

День Незалежності – державне свято України. Найдорожча на світі людина – мама. Як у вашій сім’ї святкують Різдво?

День матері. Народні свята: Різдво, Великдень, Трійця. Свято Івана Купала. Веснянки.

Що значить Великоднє свято? Заспіваймо веснянки!

Праця людини. Цікаві професії. Ким я хотів би стати у майбутньому. Всяка праця звеличує людину.

Культура спілкування. Стосунки між дорослими і дітьми, між ровесниками. Особливості українського мовленнєвого етикету.

“Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе”. Чому треба бути ввічливим?

Здоров’я і спорт. Бути здоровим – значить бути сучасним.

Як ти дбаєш про своє здоров’я? Для чого потрібна ранкова гімнастика?

ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Види умінь Вимоги до загальнонавчальних досягнень

Організаційно-контрольні виконувати правила гігієни навчальної праці; самостійно визначати режим навчальної роботи з

урахуванням ступеня складності предметів; здійснювати намічений план за допомогою самостійно

обраних методів і прийомів; оцінювати результати пізнавальної діяльності.

Загально–пізнавальні розуміти поставлені навчальні завдання і діяти відповідно до них;

аналізувати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнювати, узагальнювати їх; робити висновки на основі спостережень; виділяти головне і другорядне у почутому, прочитаному.

Творчі уявляти описані словами предмети і явища, творчо їх домислювати;

переносити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію, обґрунтовувати свої дії;

помічати проблеми в процесі навчання, пропонувати свої варіанти їх вирішення;

добирати аргументи для обґрунтування свого припущення.

Морально-етичні й естетичні

помічати й цінувати красу в явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, прагнути позбутися помічених недоліків;

виявляти здатність поставити себе на місце іншої людини, щоб зрозуміти мотиви її вчинку, поведінки;

бути переконаним, що творити добро словом і ділом – обов’язок і духовна потреба кожної людини.

6 КЛАС(105 год., 3 год. на тиждень; резервний час – 4 год.)

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(76 год.)

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУПКраса і багатство української мови.

ПОВТОРЕННЯ ТАУЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Словосполучення і речення.Види речень за метою

висловлювання, за інтонацією. Члени речення (у тому числі однорідні члени); звертання. Розділові знаки у простому реченні.

Просте і складне речення.Кома між простими реченнями в

складному.Пряма мова і діалог (полілог).Розділові знаки при прямій мові та

діалозі.

вміти складати словосполучення і виписувати їх з тексту;

визначати вид речення за метою висловлювання, за інтонацією, за кількістю граматичних основ;

розставляти розділові знаки у простому і складному реченнях, у діалозі, при прямій мові;

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЧАСТИН МОВИ(Самостійні і службові частинимови. Вигук. Роль їхня у мові)

ІменникІменник: загальне значення,

морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Культура мовлення. Використання в мові іменників-синонімів.

Іменники, що означають назви істот і неістот (повторення), загальні і власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах.

Рід іменників (повторення).Іменники спільного роду.Культура мовлення. Запобігання

помилкам у визначенні роду окремих іменників (біль, тюль, зал, рояль), у тому числі іменників середнього роду. Узгодження з іменниками спільного роду прикметників, займенників та дієслів минулого часу. Число іменників (повторення).

Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини (загальне

знати, що вивчає морфологія; загальне значення іменника, його морфологічні ознаки, правильно відмінювати іменники, визначати їх граматичні ознаки і синтаксичну роль;

утворювати імена по батькові, уміти їх записувати і правильно відмінювати;

усвідомлювати особливості української мови у вживанні відмінкових форм іменників з прийменниками, відмінність таких форм від форм рідної мови;

визначати способи творення іменників; правильно записувати іменники з суфіксами, в яких є букви е, и, і;

правильно використовувати відмінювані та невідмінювані іменники у мовленні;

знаходити слова з вивченими орфограмами і пояснювати їх правилами; правильно записувати слова з вивченими орфограмами, знаходити і виправляти в чужому і своєму тексті помилки на вивчені правила;

робити повний розбір іменника як частини мови;

ознайомлення).Відмінки іменників (повторення).

Кличний відмінок в українській мові.Вживання прийменників з

відмінковими формами іменників в українській мові.

Типи відмін іменників.Синоніміка деяких відмінкових

конструкцій: купив сіль (солі), хліб (хліба), твоїм ім'ям (іменем), пас ягнята (ягнят).

Особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині. Незмінювані іменники іншомовного походження (загальне ознайомлення).

Культура мовлення. Правильне вживання незмінюваних іменників у мові.

Основні способи творення іменників, найчастіше вживані суфікси: -ок-, -ник-, -ар-, -уся-, -іст-(-ист-), -ство(-цтво), -тель, -ець, -ач (за вибором учителя).

Не з іменниками.Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-,

-ичк-, -інн-(я), -енн-(я), -инн-(я), -ив-(о), -ев-(о).

Написання і відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Розбір іменника як частини мови.Відмінювання окремих типів прізвищ

в українській мові.9 Прикметник

Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Культура мовлення. Використання в мовленні прикметників-синонімів.

Правопис голосних у закінченнях прикметників (повторення).

Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників.

Ступені порівняння якісних прикметників. Утворення вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою суфікса -іш- або-ш- чи слів більш або менш, найвищого ступеня порівняння прикметників за допомогою часток (префіксів) най, як, що.

Культура мовлення. Наголос у формах вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Запобігання помилкам у використанні форм вищого і найвищого ступенів.

дати визначення прикметника, знати його морфологічні ознаки,

основні способи творення; розпізнавати прикметники у тексті,

визначати групу прикметників за значенням, його граматичні ознаки, правильно утворювати ступені порів-няння прикметників, використовувати ступеньовані форми у мовленні;

визначати роль прикметника у реченні; правильно поєднувати прикметники з іменниками, дотримуватися порядку слів у реченні;

знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил, правильно записувати суфіксальні форми та складні прикметники (вивчені орфограми);

знаходити і виправляти помилки відповідно до вивчених правил;

робити мовний розбір прикметника як частини мови (відповідно до вивчених

Прикметники твердої і м'якої груп, відмінювання їх.

Способи творення прикметників:а) творення якісних прикметників від

іменників (-Н-, -К-, -ат,-ист-);б) творення якісних прикметників від

дієслів (-лив-, -к-, -уч--юч-);в) творення відносних прикметників

від іменників (-СЬК; -ЗЬК; -ЦЬК; -аН; -ЯН-, -Н-, -Ов-,-ев-).

Найпоширеніші префікси при творенні прикметників -без-, не-.

Культура мовлення. Творення збільшувальних, згрубілих, зменшувальних та пестливих форм якісних прикметників (-езн-, -енн-, -ущ-, -ющ-,-еньк-, -есеньк-). Творення якісних прикметників, які виражають невелику міру якості (-ав-, -яв-, -уват-, -юват-). Творення якісних прикметників за допомогою префіксів пре-, ультра-, екстра-, архі-.

Не з прикметниками.Одна і дві букви н у прикметниках.Написання складних прикметників

разом і через дефіс.Перехід прикметників в іменники Розбір прикметника як частини мови.

ознак);

21 ЧислівникЧислівник: загальне значення,

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні і складені.

Культура мовлення. Правильне вживання в мові відмінкових форм іменників при кількісних числівниках (у тому числі дробових і збірних).

Відмінювання кількісних числівників. Буква ь на кінці числівників та перед закінченням у непрямих відмінках (загальне ознайомлення).

Культура мовлення. Правильне вживання форм, у т. ч. паралельних, непрямих відмінків кількісних числівників.

Відмінювання порядкових числів-ників. Написання складних і складених числівників. Написання разом порядко-вих числівників з -тисячний (загальне ознайомлення). Правильне вживання

усвідомлювати загальне значення числівника, його морфологічні ознаки, особливості сполучуваності з іншими словами у реченні;

розпізнавати числівники, визначати їх граматичні ознаки, правильно вживати числівники для позначення дат; утворювати відмінкові форми числівників і вживати їх у мовленні; розпізнавати прості і складні числівники;

знаходити вивчені орфограми пояснювати їх за допомогою орфографічних правил, правильно записувати числівники з вивченими орфограмами;

знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;

виконувати розбір числівника як частини мови;

числівників для позначення дат.Культура мовлення. Правильне

вживання числівників для позначення дат, часу (годин); (з Двадцять четвертим серпня, вісімнадцяте лютого, п'ята година ранку, сімнадцята година двадцять хвилин, о чотирнадцятій годині і т. ін.).

Розбір числівника як частини мови.

19 ЗайменникЗайменник: загальне значення,

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням (загальне ознайомлення).

Написання прийменників із займенниками окремо (повторення).

Культура мовлення. Вживання займенників (відносних) для зв'язку речень у тексті.

Особові та зворотний займенники, їх відмінювання. Н в особових займенниках 3-ї особи після прийменників (він - його - йому -у нього - на ньому; вона - її- їй -на ній - у неї- з нею).

Культура мовлення. Правильне вживання особових займенників (відповідно до змісту попереднього речення).

Питальні і відносні займенники, їх відмінювання.

Неозначені та заперечні займенники, їх утворення і відмінювання. Дефіс у неозначених займенниках. Ні в заперечних займенниках.

Присвійні, вказівні, означальні займенники, їх відмінювання.

Культура мовлення. Вживання займенників Ви, Ваш у ввічливо-пошанному значенні при звертанні до однієї особи.

Розбір займенника як частини мови.

знати визначення займенника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; засоби утворення неозначених і заперечних займенників;

правильно записувати неозначені займенники, пояснювати написання

знати вивчені орфографічні правила і послуговуватися ними;

знаходити в реченні займенники, визначати їх розряд, граматичні ознаки, правильно вживати займенники у мовленні;

знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил, грамотно записувати слова з вивченими орфограмами;

вживати займенники Ви, Ваш у ввічливо-пошанному значенні;

розбирати займенник як частину мови.

2 ПОВТОРЕННЯ В КІНЦІ РОКУ

МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(13 год.)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовленняПовторення вивченого про

спілкування і мовлення; види мов-леннєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Загальне уявлення про ситуацію спілкування: той, хто говорить (пише), адресат мовлення, тема й основна думка висловлювання, мета і місце спілкування (практично). Засоби спілкування (мовленнєві та немовленнєві). Умови успішного спілкування (деякі правила спілкування).

Повторення вивченого про текст. Структура тексту: зачин, основна частина, кінцівка. Складний план готового тексту. Види зв’язку речень у тексті (практично). „Дане” („відоме”) і „нове” у реченнях тексту. Мовні засоби організації тексту. Основні прийоми поширення тексту (практично). Трансформація осо-бового, часового і модального планів тексту (практично).

Основні джерела, прийоми добору матеріалу для твору і його систематизація (практично). Простий план власного висловлювання (практично).

Повторення відомостей про стилі мовлення. Поняття про офіційно-діловий стиль мовлення.

Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису приміщення і природи. Поєднання в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису,

аналізувати умови спілкування, співвідносити своє мовлення (вибір мовних засобів) з умовами спілкування;

вибудовувати свою мовленнєву поведінку відповідно до ситуації та правил спілкування;

розпізнавати мовленнєві та немовленнєві засоби спілкування, вчитися використовувати їх задля досягнення комунікативної мети;

опановувати прийоми успішного спілкування;

аналізувати структуру тексту, виділяти в ньому мікротеми; знаходити „відоме” і „нове” у змісті речень тексту;

складати простий план тексту; переказувати текст за складним планом;

визначати смислові та мовні засоби зв’язку між частинами тексту та реченнями в тексті; опановувати прийоми поширення тексту вивченими частинами мови, прийоми трансформації особового, часового і модального планів тексту;

самостійно добирати для висловлювань матеріал на основі різних джерел, систематизувати його;

складати простий план власного висловлювання;

розпізнавати офіційно-діловий стиль серед інших відомих стилів мовлення; знаходити мовні засоби, характерні для цього стилю;

використовувати вивчене про стилі мовлення під час побудови і вдосконалення власних висловлювань;

розпізнавати в одному тексті різні вивчені типи мовлення;

використовувати знання про типи мовлення під час побудови і вдосконалення власних висловлювань;

розповіді з елементами роздуму).

АудіюванняАудіювання розповідей, пояснень

учителя (чи іншої особи), відповідей учнів; доступних текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Вибіркове аудіювання окремих фрагментів (речень) тексту із завданням (сформулювати відпо-відь на запитання, відтворити контекст уживання слова).

Постановка запитань до окремих речень і фрагментів тексту.

ЧитанняЧитання невеликих за обсягом

нескладних текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Формування читацького інтересу і потреби читати книжки.

Вдосконалення умінь читати вго-лос і мовчки, користуватись вив-чальним та ознайомлювальним видами читання. Вибіркове читання.

З’ясування значень незнайомих слів і виразів. Розширення словникового запасу. Користування словниками різних видів.

З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкових зв’язків, про-відної думки тексту.

Постановка запитань до тексту.Виділення смислових опор (клю-

чових слів, речень) у тексті.Визначення засобів зв’язності в

тексті.Поділ тексту на смислові частини.Складання складного плану

прочитаного тексту.Переказ тексту зі зміною особи

(заміна 1-ї особи 3-ю або переказ від імені одного з героїв).

Поширення тексту.Прогнозування змісту на основі

заголовка, прочитаного фрагмента тексту.

Розвиток умінь висловлювати оцінні судження про прочитане.

Аналіз уживання мовних засобів.

уважно слухати; сприймати на слух і розуміти мовлення вчителя, однокласника, співрозмовника у межах доступної тематики і засвоєного мовного матеріалу, текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;

осмислювати і в разі потреби запам’ятовувати почуте; фіксувати в пам’яті найважливіше;

з’ясовувати значення незнайомих слів; розуміти фактичний зміст, причинно-наслідкові

зв’язки, основну думку тексту; сприймати емоційно-оцінну інформацію та образну

мову художнього (науково-популярного) тексту;

читати тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до норм української літературної мови та вимог „Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...”

прогресувати в техніці читання; вдосконалювати читання вголос і мовчки, навички

вивчального та ознайомлювального, а також вибіркового читання;

систематично збагачувати словниковий запас, з’ясовувати значення незнайомих слів; користуватися словниками різних видів;

аналізувати структуру тексту, виділяти в ньому мікротеми;

з’ясовувати фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, основну думку тексту;

прогнозувати зміст, характеризувати дійових осіб, оцінювати прочитане;

складати складний план тексту; переказувати прочитане за планом докладно і

вибірково; переказувати прочитане, змінюючи особу, часовий і

модальний плани тексту;

Розвиток умінь сприймати емоційне забарвлення та образну мову художнього (науково-попу- лярного) тексту, уявляти в образахпрочитане.

Контроль розуміння фактичного змісту (вибір правильної відповіді з кількох даних).

Розвиток характеристик, які стосуються техніки читання.

ГоворінняДіалог. Розігрування готового

діалогу з опорою на текст.Відтворення озвученого діалогу.Розігрування діалогу на основі

ілюстрації, яка відображує кон-кретну ситуацію спілкування.

Самостійне розширення реплік діалогу.

Складання діалогу з викори-танням даних про ситуацію, початок і кінець діалогу.

Складання діалогу відповідно до запропонованої ситуації спілку-вання, пов’язаної з особистими враженнями, спостереженнями, життєвим досвідом учнів.

Постановка запитань до тексту; відповіді на запитання за змістом тексту.

Характеристика дійових осіб, оцінка їхніх вчинків.

Доповнення викладеної в тексті інформації власними прикладами.

Докладний і вибірковий переказ (за простим і складним планом) художніх текстів розповідного характеру з елементами опису приміщення, природи та роздуму.

Створення монологічного ви-словлювання – розповіді, опису, роздуму за поданим планом і без нього, за опорними словами, словосполученнями, за картиною.

Усне оповідання на основі побаченого і за жанровою картиною.

Усний опис (за простим планом) приміщення, природи на основі особистих вражень і за картиною.

складати діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації в межах визначеної соціокультурної тематики; досягати комунікативної мети; дотримуватися правил спілкування та норм української літературної мови; ініціюватися, підтримуватися розмову і реагувати на репліки співрозмовника в нескладних ситуаціях спілкування: вітати і відповідати на привітання, нагадувати про щось, обмінюватися думками та інформацією, доповнювати інформацію, висловлювати інтерес до чогось, бажання (небажання), намір щось зробити, пропонувати послуги, висловлювати сумнів, упевненість (невпевненість), ставити зустрічне запитання, уточнювати зміст фрази тощо;

спілкуватися у передбачуваних повсякденних ситуаціях, доречно використовуючи вивчені мовні засоби;

опановувати етику телефонної розмови; помічати типові помилки і вчитися свідомо

контролювати власне мовлення з метою їх уникнення;

ставити запитання і відповідати на запитання за змістом тексту;

характеризувати дійових осіб, оцінювати їхні вчинки; доповнювати викладену в тексті інформацію

власними прикладами; переказувати зміст прочитаного (прослуханого)

тексту докладно і вибірково, за простим і складним планом;

складати підготовлені усні висловлювання з урахуванням умов спілкування, мети й адресата мовлення; складати простий план власного висловлювання; підпорядковувати висловлювання темі й основній думці; вживати різні типи мовлення (в т. ч. опис приміщення і природи);

Усний роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і особистих вражень.

ПисьмоНаписання переказів (за

простим і складним планом).Докладний переказ художнього

тексту розповідного характеру з елементами опису (приміщення, природи) та роздуму.

Вибірковий переказ наукового тексту.

Написання творів (за простим планом).

Твір-оповідання на основі поба-ченого.

Твір-опис (приміщення, природи) на основі особистих вражень і за картиною.

Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і особистих вражень.

Допис у газету інформаційного характеру (зі шкільного життя).

Ділові папериПлан роботи. Оголошення.

ПерекладПереклад з румунської мови

речень із вивченими частинами мови, діалогів, невеликих розпо-відних текстів (у тому числі з елементами опису приміщення і природи) та роздумів.

аналізувати зміст і мовне оформлення вихідного тексту;

відтворювати текст з урахуванням виду переказу (докладно чи вибірково) і комунікативного завдання за самостійно складеним простим і складним планом;

удосконалювати написане; самостійно добирати матеріал для висловлювання на

основі різних джерел, спостережень, особистих вражень, систематизувати його; складати простий план; вибирати відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий), уживати різні типи мовлення (у т. ч. опис приміщення і природи); добирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення;

вдосконалювати написане (у межах вивченого матеріалу);

добирати і систематизувати матеріал; складати простий план висловлювання; наводити докази на підтвердження висунутої тези; формулювати логічний висновок; вибирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення;

вдосконалювати написане;

писати допис у газету із дотриманням вимог до цього жанру мовлення;

складати план роботи, компонувати оголошення; добирати мовні засоби відповідно до стилю мовлення;

перекладати з румунської мови речення з вивченими частинами мови, діалоги, невеликі розповідні тексти (у тому числі з елементами опису приміщення і природи) та роздуми.

СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Проблематика Конкретизація проблематики

Україна – суверенна держава, державні символи України.

Краса і багатство української мови. Мудре слово народу (пісні, казки, легенди, прислів'я, приказки, загадки).

Родовід. Родовідне дерево. Взає-мини у сім'ї. Рідний дім. Святині дому. Родинні традиції (хрестини; вхідчини).

Народна архітектура. Українська народна хата. Хатні обереги. Інтер'єр сучасного житла.

Українське національне вбрання. Вишивка. Вінок. Символіка квітів.

Ти серед людей. Етикет, етика, загальноприйняті норми поведінки.

Загальнолюдські моральні цінності.

Книги – джерело мудрості. Бібліотеки, тобто книгозбірні: історія і сучасність.

Проблеми шкільного життя. Взаємини між учителем і учнем, між однокласниками. Дружба і товари-шування.

Хліб у житті людини.

Рослинний і тваринний світ України. Краса української природи у різні пори року. Прекрасне в природі. Дерева – символи. Календарні свята. Народні прикмети.

Я живу в країні Україні. Під цим прапором предки і нащадки українського народу...

Чим мені подобається українська мова. Чому кажуть, що пісня - душа народу? За що я й досі люблю казку.

Хто мій прапрадід? Дім, в якому я живу. Традиції моєї родини.

Українська хата в моєму краї. Що в хаті є оберегом? На стіні - образок...

Як одягалась колись українська дівчина? Український віночок: що символізують його квіти?

„Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість”. Як зранку поведешся, так увечері й почуватимешся. Що значить „скована поведінка”, а що - „розкута”?

„Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся”. Правда кривду перебуде.

Бережімо книжку! Шкільна і домашня бібліотеки. Чи замінить Інтернет книгозбірні?

Мій шкільний товариш. У школі нудно не буває! Учитель завжди правий?

„Не кидайся хлібом: він святий” Чи готовий ти хліба шматком поділитись?

Мої спостереження над природою. (Моя улюблена пора року. Якою я побачив зиму вчора на прогулянці. Як замерзала (скресала) річка. Я бачив дивну в природі картину… Перші весняні квіти). „Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив” Що таке „маланка”?. Які народні прикмети різної пори року і стану природи тобі відомі?

ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Види умінь Вимоги до загальнонавчальних досягнень

Організаційно-контрольні дотримуватися заданого темпу роботи; працювати самостійно, вчитися працювати в парі та в групі;

надавати необхідну допомогу однокласникам. орієнтуватися в порядку розстановки книжок у бібліотеці,

знаходити потрібну книжку, користуючись відкритим доступом до полиць, рекомендаційними списками, картотекою, тематичним каталогом, книжково-ілюстративними виставками; визначати орієнтовний зміст незнайомої книжки за її елементами: обкладинкою, титульною сторінкою; орієнтуватися в каталожній картці, записувати дані про книжку з титульної сторінки в каталожну картку; самостійно вибирати і читати дитячі книжки, періодику, використовувати їх на уроках і в позаурочний час;

вчитися працювати з комп’ютером та іншими ТЗН з метою ефективного засвоєння навчального матеріалу.

Загально-пізнавальні орієнтуватися в змісті підручника; самостійно ознайомлюватися з його змістом; звертатися до запитань і завдань підручника, використовувати зразки у навчальній діяльності; користуватися схемами, таблицями, алгоритмами, інструкціями і додатками;

вчитися використовувати українськомовні довідкові джерела; знаходити, засвоїти і в разі необхідності передає інформацію українською мовою;

Творчі розуміти поставлене вчителем навчальне завдання і діяти відповідно до нього;

вчитися визначати стратегію власної пізнавальної діяльності: мотив, мету і завдання навчальної роботи, планувати основні етапи її виконання, контролювати перебіг; використовувати найраціональніші способи, запропоновані вчителем; виконувати основні мисленнєві операції – аналіз, синтез, порівняння, проводити аналогії і робити висновки за аналогією, опановувати вміння систематизувати й узагальнювати навчальний матеріал; вчитися моделювати, наводити аргументи на підтвердження тез; здійснювати контроль; оцінювати якість виконаної роботи (власної і товариша) відповідно до прийнятих вимог;

Морально-етичні й естетичні

виконувати правила гігієни навчальної праці; самостійно визначати режим навчальної роботи з урахуванням

ступеня складності предметів;

7 КЛАС(70 год., 2 год. на тиждень, резервний час – 3 год.)

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(54 год.)

К-тьгод

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1 ВСТУП Основні етапи історії розвитку української мови.

визначати основні етапи розвитку української мови;

5 ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Способи творення слів.Частини мови (іменник,

прикметник, числівник, займенник). Вивчені групи орфограм.

розрізняти основні способи творення слів; вміти робити граматичні розбори іменника, прикметника, числівника, займенника; користуватися на практиці вивченими орфограмами;

15

МОРФОЛОГІЯ.ОРФОГРАФІЯ

ДієсловоДієслово: загальне значення,

морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Форми дієслова: неозначена форма (інфінітив); особові форми дійсного, умовного, наказового способів; дієприкметник, безособові форми на -но, -то; дієприслівник.

Не з дієсловами. Доконаний і недоконаний вид

дієслова.Культура мовлення. Практичне

засвоєння дієслівних словосполучень, у яких допускаються помилки в формі залежного слова (дякувати кому? клопотатися ким? чим? турбуватися про кого? одружитися з ким? болить мені голова, оволодіти мовою, опанувати мову, запобігати помилкам, уникати помилок...).

Часи дієслова. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів.

Теперішній час. Минулий час. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Дієслова І та II дієвідмін. Букви е, и в особових закінченнях І та II дієвідмін.

Культура мовлення. Практичне

знати визначення дієслова як частини мови, його морфологічні ознаки; основні форми дієслова; способи творення часових форм дієслів дійсного способу; уміти утворювати форми умовного і наказового способів;

розрізняти в реченні дієслова, визначати їх граматичні ознаки, правильно вживати способові, часові, особові форми дієслів;

визначати дієвідміни, правильно писати е, и в особових закінченнях І і II дієвідмін; правильно дієвідмінювати дієслово їсти в теперішньому часі, дати – в простому майбутньому;

вміти розбирати дієслово як частину мови, визначати синтаксичну роль;

знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; правильно записувати слова з вивченими орфограмами, знаходити і виправляти помилки відповідно до вивчених правил;

засвоєння особових форм дієслів, у тому числі з чергуванням кінцевого приголосного основи. Складні випадки вживання дієслів типу бігти – біжать, хотіти - хочуть, молоти - мелють, ходити – ходять.

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу. Формотворчі частки би, б. Творення дієслів наказового способу. Формотворчі частки хай, нехай. Буква ь у дієсловах наказового способу.

Культура мовлення. Вживання одних способів дієслів замість інших. Вживання інфінітива в значенні різних способів.

Безособові дієслова.Розбір дієслова як частини

мови.

8 ДієприкметникДієприкметник як особлива

форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприкметникових зворотів.

Культура мовлення. Правильна побудова речень з дієприкметниковими зворотами. Синоніміка складних речень і простих з дієприкметниковими зворотами.

Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часів. Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників.

Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

Розбір дієприкметника, як особливої форми дієслова.

знати загальне значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення; знати і правильно застосовувати вивчені орфографічні та пунктуаційні правила;

розпізнавати дієприкметники у тексті (зокрема, відрізняти їх від прикметників і дієприслівників), визначати їх граматичні ознаки, правильно використовувати у мовленні, визначати дієприкметникові звороти, вміти будувати речення з такими зворотами, виділяти комами дієприкметникові звороти, обґрунтовувати вживання розділових знаків; знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами; робити розбір дієприкметника як форми дієслова, що має ознаки і дієслова, і прикметника;

1 Безособові дієслівні форми на -но, -то

Творення безособових дієслівних форм на -но, -то; їх граматична і стилістична роль.

Культура мовлення. Вживання в усному і писемному мовленні

вміти утворювати від дієслів форми на -но, -то, правильно визначати стилістичну роль таких форм, вводити їх у речення;

безособових дієслівних форм на -но, -то.

6 ДієприслівникДієприслівник як особлива

форма дієслова (значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль).

Не з дієприслівниками.Дієприслівниковий зворот.

Коми при дієприслівниковому звороті і при одиничному дієприслівнику.

Дієприслівники недоконаного і доконаного виду. Творення дієприслівників недоконаного і доконаного виду.

Культура мовлення. Правильне використання дієприслівників у побудові речень. Використання дієприслівникового звороту як засобу зв'язку речень у тексті, дотримання інтонації речень з дієприслівниковими зворотами. Синонімія складних речень і речень з дієприслівниковими зворотами.

Розбір дієприслівника як особливої форми дієслова.

знати загальне значення дієприслівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи творення, орфографічні та пунктуаційні правила щодо дієприслівника і дієприслівникових зворотів;

розпізнавати дієприслівники, визначати їх граматичні ознаки, правильно використовувати дієприслівники в мовленні, будувати речення з дієприслівниковими зворотами, перебудовувати (якщо це можливо) такі речення у складні, знати про можливі помилки у побудові речень з дієприслівниковим зворотом; знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; обґрунтовувати вживання розділових знаків, правильно писати не з дієприслівниками, відокремлювати комами дієприслівникові звороти і одиничні дієприслівники, знаходити і виправляти помилки відповідно до вивчених правил;

9 ПрислівникПрислівник: загальне

значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння якісно-означальних прислівників.

Культура мовлення. Використання прислівників як засобу зв'язку речень у тексті, а також для підвищення виразності мовлення.

Н і нн у прислівниках. Не і ні з прислівниками.

Дефіс у прислівниках. Написання прислівників разом та окремо.

Розбір прислівника як частини мови.

знати загальне значення прислівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; особливості творення; вивчені орфографічні правила;

розпізнавати прислівник у реченні, визначати його граматичні ознаки, правильно наголошувати прислівники та використовувати їх у мовленні, вміти утворювати ступені порівняння відповідних прислівників; визначати синтаксичну роль прислівника;

знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати прислівники з вивченими орфограмами, знаходити і виправляти помилки відповідно до вивчених правил;

4 СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ Прийменник. Сполучник. Частка. Модальні частки (підсилювально-видільні, вказівні, уточнювальні). Систематизація знань, одержаних

знати граматичні ознаки службових частин мови, вивчені орфографічні правила щодо написання складних прийменників, сполучників, окремих часток;

при вивченні інших тем. Розбір службових частин мови. розпізнавати службові частини мови,

правильно використовувати їх в усному і писемному мовленні;

2 ВигукВигук як особлива частина

мови (або група слів). Групи вигуків за значенням. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. Роль вигуків в оформленні змісту речення.

Розбір вигуків за характером вираження емоцій, за будовою.

Культура мовлення. Правильне читання речень з вигуками. Вживання вигуків, що виражають волевиявлення, етикет, емоції.

знати граматичні ознаки вигука, його стилістичні можливості; правила написання речень з вигуками;

розпізнавати вигуки в тексті, правильно писати вигуки і ставити при них розділові знаки; знаходити і виправляти помилки відповідно до вивчених правил;

3 УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО 3 МОРФОЛОГІЇ ТА ОРФОГРАФІЇ

Частини мови (самостійні, службові, вигук).

Дієслово і його особливі форми. Орфограми в дієслові, дієприкметнику та дієприслівнику. Прислівник. Орфограми в прислівнику.

Службові частини мови. Орфограми в службових частинах мови.

розпізнавати самостійні й службові частини мови, вигук, знати їх визначення, роль у реченні;

визначати їх граматичні ознаки, пояснювати за допомогою правил усі орфограми, правильно записувати слова;

робити розбір як частини мови кожного слова у реченні.

МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ(13 год.)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовленняПовторення вивченого про текст

і стилі мовлення. Публіцистичний стиль мовлення.

Складний план власного висловлювання.

Типи мовлення: розповідь, опис, роздум.

Побудова опису зовнішності людини і процесів праці. Роздум дискусійного характеру.

розпізнавати текст, його структурні особливості, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку в тексті; визначати особливості текстів за їх належністю до вивчених стилів та типів мовлення; відрізняти публіцистичний стиль від інших відомих стилів мовлення, знаходити мовні засоби, характерні для цього стилю; складати простий та складний план власного висловлювання; засвоїти особливості побудови опису зовнішності людини і процесів праці, роздуму дискусійного характеру; вдосконалювати власне висловлювання;

АудіюванняАудіювання (слухання-

розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру в межах вікової тематики, що належать до різних стилів мовлення (художнього, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного) та типів (розповідь, опис, роздум).

Розвиток аудіативної пам’яті, уваги й уяви.

розуміти з одного прослуховування фактичний зміст незнайомого тексту, тему та основну думку; аудіювати тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення; вичленовувати смислову інформацію, розрізняти головну і другорядну інформацію, утримувати в пам’яті необхідну інформацію; виділяти логічно-смислові частини в прослуханому тексті, складати простий план почутого; переказувати почуте докладно і стисло (усно чи письмово); оцінювати прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом;

ЧитанняЧитання мовчки та вголос

різних за обсягом текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Визначення комунікативного наміру автора; структурно-смислових компонентів тексту. Складання простого і складного плану прочитаного.

Збагачення і розширення словникового запасу. Формування читацького інтересу і потреби читати книжки.

Вдосконалення умінь читати

читати тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до норм української літературної мови та вимог “Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...”; аналізувати мовне оформлення тексту, визначати засоби зв’язку (в межах вивченого матеріалу); виділяти логічно-смислові частини прочитаного; переказувати прочитане за самостійно складеним простим чи складним планом докладно, стисло і вибірково (усно і письмово); систематично збагачувати свій словниковий

вголос і мовчки, користуватися вивчальним, ознайомлювальним та вибірковим видами читання. Формування початкових умінь пошукового читання.

Розвиток характеристик, які стосуються техніки читання.

запас; користуватися засвоєними видами читання, опановувати пошукове читання; використовувати здобуту з тексту інформацію при підготовці власних висловлювань;

ГоворінняДіалог. Розігрування готового

діалогу без опори на текст.Самостійне розширення реплік

діалогу відповідно до контексту, комунікативного завдання.

Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з характеристикою людей, дискусійного характеру.

Переказ. Усний докладний, стислий і вибірковий переказ (за простим або складним планом) розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму.

Докладний усний переказ текстів публіцистичного стилю.

Твір. Усний твір-опис зовнішності людини, процесу праці за власним спостереженням.

Усний твір розповідного характеру (оповідання) за поданим сюжетом.Усний твір-роздум дискусійного характеру.

розігрувати готовий діалогу без опори на текст; складати діалог із запропонованих реплік (із додаванням власних реплік за змістом), на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією; коректно вести діалог з адресатом (знайомим і незнайомим, безпосередньо та по телефону) за визначеною соціокультурною проблематикою; досягати комунікативної мети, аргументувати висловлені тези, спростовуючи помилкові висловлювання співрозмовника; давати логічну й емоційну оцінку реплік співрозмовника;

переказувати зміст прочитаного (прослуханого) тексту (детально, вибірково, стисло) за самостійно складеним простим чи складним планом; додержуватися основних вимог до мовлення; виправляти недоліки у власному і чужому мовленні;

складати усні висловлювання вивчених стилів, типів і жанрів мовлення за простим чи складним планом; збирати та систематизувати матеріал для твору; дотримуватися вимог до усного мовлення та правил спілкування; оцінювати текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

ПисьмоПереказ. Докладний і стислий

письмовий переказ (за простим або складним планом) розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) і роздуму.

Твір. Письмовий твір-опис зовнішності людини, процесу праці за власним спостереженням.

переказувати письмово прослухане і прочитане (за самостійно складеним простим і складним планом) докладно і стисло;

складати письмово власні висловлювання (за простим і складним планом), вибирати відповідно до ситуації спілкування стиль

Письмовий твір-оповідання за поданим сюжетом.

Замітка дискусійного характеру в газету.

Ділові папери. Розписка.

Переклад. Переклад з румунської мови українською текстів, які містять описи зовнішності людини, процесів праці, роздуми на морально-етичні теми.

мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовувати різні типи мовлення (в тому числі описи зовнішності людини і процесу праці, роздум дискусійного характеру); добирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення; вдосконалювати написане;

складати розписку, відповідно до вимог офіційно-ділового стилю;

перекладати з румунської мови тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (у тому числі з описами зовнішності людини, процесів праці та роздумів на морально-етичні теми) у межах вивченого мовного матеріалу.

СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯЗміст соціокультурного блоку програми

Проблематика Конкретизація проблематики

Мова - скарбниця духовності на-роду. „Коли єдине слово гине - трі-щить основа світова" (П. Перебийніс).

„Для народу свойого велика кожна з мов..." (В. Забаштанський). Для чого мені потрібні добрі знання української мови?

Київ древній і сучасний. Київ у минулому і сьогодні.

Видатні українці. Українці, зображені на гривнях: хто вони і чим славні.

Родина. Сім'я. Взаємини між дітьми і батьками. Естетика побуту українців у минулому і сьогодні.

Наука батьків - навіки-віків. Що значить „шанувати старість"? Що в українській хаті зветься „світлиця"?

Краса і велич людини. Прагнення до самовдосконалення.

Що в людині головне? „Благословенна щедрість! Все від неї..." Що означає зовнішня людська краса і що краса внутрішня?

Культура взаємин між людьми. Стосунки між ровесниками в школі й поза нею, між учителями й учнями.

Дав слово - тримай його. Портрет моєї подруги (друга). Якою я уявляю школу майбутнього.

Твій робочий день. Згаяного часу конем не здоженеш. Яку людину звуть „соловейком", а яку – „совою"?

Твої захоплення. Моя колекція (марок, значків, монет...). Чи грають дівчата у футбол? Чи варто хлопцям вишивати?

Вибір професії. Слід людини на землі.

Які професії я вважаю найважливішими і чому. Не місце красить людину, а людина місце.

Культурні скарби України. Твори мистецтва. Українські митці. Народні співці. Кобзарське мистецтво.

Хто такі кобзарі? Мої враження після відвідин картинної галереї (художнього музею). Є в нашому місті (селі) художник ... (музикант, різьбяр, скульптор).

Рослинний і тваринний світ України. Гармонія у природі. Народні прикмети. Календарні свята. Екологічна культура.

Осінні замальовки. (Осінній ліс. Багряніє горобина. Останні квіти осені). Зимовий вечір. Перший весняний день. У природи немає поганої погоди. Що таке „сліпий дощ"? Не руш краси! Не ламай тополю!

ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Види умінь Вимоги до загальнонавчальних досягнень

Організаційно-контрольні

усвідомлювати і визначати мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

планувати діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснювати намічений план за допомогою самостійно обраних методів і прийомів;

оцінювати результати пізнавальної діяльності, вносити відповідні корективи.

Загально-пізнавальні аналізувати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнювати, систематизовувати, узагальнювати, конкретизувати їх;

робити висновки на основі спостережень; виділяти головне і другорядне у почутому, прочитаному; моделювати мовні та позамовні поняття, явища,

закономірності.

Творчі уявляти описані словами предмети і явища, творчо їх домислювати;

прогнозувати подальший розвиток певних явищ і подій; переносити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію,

обґрунтовувати свої дії; помічати і формулювати проблеми в процесі навчання і

життєтворчості, пропонувати свої варіанти їх вирішення; добирати аргументи для обґрунтування свого припущення.

Морально-етичні й естетичні

помічати й цінувати красу в явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

критично оцінювати відповідність своїх вчинків

загальнолюдським моральним нормам, прагнути позбутися помічених недоліків;

виявляти здатність поставити себе на місце іншої людини, щоб зрозуміти мотиви її вчинку, поведінки;

бути переконаним, що творити добро словом і ділом – обов’язок і духовна потреба кожної людини.

8 класМОВНА ЛІНІЯ

(68 год., 2 год. на тиждень; резервний час - 4 год.)

К-сть годин

Зміст навчальногоматеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

2

4

ВСТУПУкраїнська мова серед інших мов світу

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

ВИВЧЕНОГОСамостійні частини мови, їх значення

та граматичні ознаки (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово (у т. ч. дієприкметник, дієпрслівник), прислівник.

Службові частини мови.

СИНТАКСИС.ПУНКТУАЦІЯ

Словосполучення і реченняСловосполучення. Будова і види

словосполучень за способами вира-ження головного слова (іменникові, прикметникові, числівникові, займен-никові, прислівникові, дієслівні).

Культура мовлення. Практичне засвоєння словосполучень, у яких трапляються помилки у формі залежного слова (наприклад: дякую тобі, чекаю на тебе, очікувати тепла).

Використання в мові синонімічних словосполучень.

Речення. Види речень за метою висловлювання та за інтонацією; окличні речення (повторення).

Культура мовлення. Логічнийнаголос і порядок слів як засоби

точності й виразності мовлення. Дотримання інтонації спонукальних і окличних речень для передання різних емоційних відтінків значення. Риторич-ні запитання. Спілкування за допомо-гою запитань і відповідей як засіб виразності мовлення

• знати загальне значення самостійних частин мови, їх граматичні ознаки, синтаксичну роль, правильно викорис-товувати у мовленні службові частини мови; знаходити і виправляти орфографічні помилки у власному і чужому мовленні;

• володіти загальними відомостями про види і будову слово сполучень і речень;• знати вивчені пунктуаційні правила;• визначати головне і залежне слова в словосполученні, вид словосполучення за характером головного слова;• розрізняти типи речень за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ, наявністю інших членів речення окрім підмета і присудка;• правильно будувати і використовувати у мовленні словосполучення і речення вивчених типів вміти виділяти слова логічним наголосом;• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил; правильно ставити розділові знаки в кінці речення; знаходити і виправляти помилки на вивчені пунктуаційні правила;

Просте речення(двоскладне, односкладне)

Двоскладне просте реченняГоловні і другорядні члени

реченняПідмет і присудок як головні члени

речення. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (імен-ний і дієслівний). Тире між підметом іприсудком.

Культура мовлення. Правильне вжи-вання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті.

Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення відомого). Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Види обставин (за значенням). Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами.

Культура мовлення. Обставини часу як засіб зв'язку речень в описових і розповідних текстах, їх синоніміка. Стилістична рольозначень і порівняльних зворотів у розмовному та художньомумовленні.

Синтаксичний розбір речення за чле-нами речення.

Односкладні простіречення

Односкладні прості речення з голов-ним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні).

Культура мовлення. Правильне вжи-вання безособових речень в українській мові.

Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Вживання в описах називних речень для позначення часу і місця подій.

Неповні реченняПовні і неповні речення. Тире в

неповних реченнях.

• пояснювати будову простого двоскладного речення; • знати вивчені пунктуаційні правила;• визначати структуру простого двоскладного речення (знаходити його головні і другорядні члени);• правильно використовувати у мовленні головні і другорядні члени речення;• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою правил, правильно ставити розділові знаки, коли відсутній зв'язок між підметом і присудком, при поширеній прикладці, порівняльному звороті;• знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;• правильно виконувати синтаксичний розбір речення за членами речення, уміти їх підкреслювати;

• визначати вивчені види односкладних речень;• розрізняти означено-особові і неозначено-особові речення;• правильно використовувати у мовленні вивчені види односкладних речень (у тому числі і складних реченнях);

• володіти загальними відомостями про неповні речення, встановлювати пропущений

6

6

5

3

6

7

3

Культура мовлення. Вживання не-повних речень у діалозі, а також у скла-дних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Додержання інтонації неповних речень.

Речення з одноріднимичленами

Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Кома між однорідними членами. Однорідні і неоднорідні означення.

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.

Культура мовлення. Правильна побудова речень із сполучниками не лише..., але й...; як... так і... Синоніміка рядів однорідних членів з різними типами зв'язку між ними. Інтонація ре-чень з однорідними членами (у тому числі з узагальнювальними словами).

Речення зі звертаннями,вставними словами(словосполученнями,

реченнями)Звертання непоширені й поширені.

Розділові знаки при звертанні.Вставні слова (словосполучення,

речення), розділові знакипри них.

Культура мовлення. Використання звертань для передачі ставлення до адресата і вставних слів для надання реченню різних смислових відтінків. Синоніміка вставних слів і речень. Використання вставних слів як засобу зв'язку речень у тексті. Інтонація речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, речен-нями).

Речення з відокремленими членами

Поняття про відокремлення. Відо-кремлені другорядні члени речення, у

член речення• розрізняти односкладні і неповні речення;• знаходити неповні речення у тексті, правильно використовувати їх у мовленні;• обґрунтовувати вживання тире в неповних реченнях; пунктуаційно правильно запису-вати неповні речення;

• знати визначення однорідних членів речення, правила вживання розділових знаків при однорідних членах речення;• знаходити однорідні члени речення (непоширені й поширені), визначати різні ряди однорідних членів в одному реченні,узагальнювальні слова при однорідних членах;• використовувати в мовленні речення з однорідними членами, виразно читати їх;• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою правил; правильно ставити розділові знаки при одноріднихчленах речення, зокрема в реченнях з узагальнювальними словами;• знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;

• дати визначення звертання, вставних слів (словосполучень, речень); знати найчастіше вживані вставні слова і словосполучення; вивчені пунктуаційні правила;• знаходити звертання, вставні слова (словосполучення, речення), пояснювати їх роль у змісті та структурі речення, тексту; правильно використовувати їх у мовленні, виразно читати речення зі звертаннями;• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою правил, правильно ставити розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях), знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;

• відтворювати відомості про відокремлені та уточнюючі члени речення; правила вживання розділових знаків при

8

6

2

тому числі уточнювальні. Розділові знаки при відокремлених членах речення.Культура мовлення. Правильна побу-дова речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, уточ-нювальними членами речень. Дієприс-лівникові звороти як засіб зв'язку речень у тексті. Інтонація речень з відо-кремленими і уточнювальними членами.

Пряма і непряма мова.Діалог

Пряма і непряма мова як способи передачі чужого мовлення. Розділові знаки при прямій мові.

Цитата як спосіб передачі чужого мовлення. Розділові знаки при цитуванні.

Діалог і полілог. Розділові знаки при діалозі та полілозі (повторення).

Культура мовлення. Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Заміна прямої мови непрямою. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом.

ПОВТОРЕННЯ В КІНЦІ РОКУ

відокремлення та уточнювальних членах речення;• знаходити відокремлені й уточнювальні члени речення, пояснювати мету, причину відокремлення;• правильно використовувати в мовленні речення з відокремленими й уточнювальними членами речення, виразно читати їх;• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою засвоєних правил, правильно ставити розділові знаки при відо-кремлених і уточнювальних членах речення, знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;

• пояснювати будову речень з прямою і непрямою мовою, з цитатами, особливості діалогу; знати правила розстановки роз-ділових знаків при прямій мові, цитаті, діалозі; • знаходити слова автора і пряму мову, розпізнавати речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правиль-но використовувати в писемному тексті пряму мову і цитати; виразно читати тексти з цитатами, прямою мовою, діалогом;• обґрунтовувати вживання розділових зна-ків за допомогою правил, правильно ставити розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті; знаходити і виправляти помилки на вивчені правила.

Мовленнєва змістова лінія(12 год)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовленняПовторення відомостей про текст,

стилі і типи мовлення.Побудова опису місцевості, пам’яток

історії і культури.Оповідання на основі почутого (з

обрамленням).

АудіюванняАудіювання тексту художнього стилю.Аудіювання тексту публіцисттичного

стилю.Аудіювання науково-популярного

тексту.Аудіювання розмовного тексту з еле-

ментами опису пам'ятки культури.

ГоворінняСкладання діалогів відповідно до

запропонованої ситуації спілкування, пов'язаної з особистими враженнями від зразків матеріальної культури українців (пам'яток історії і культури).

Детальний переказ (за складним планом) розповідного тексту з елемен-тами опису пам'яток історії і культури (усний).

Стислий переказ (усний) текстів наукового і публіцистичного стилів.

Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) (за складним планом) на основі особистих спостережень і вражень (усний).

Твір-опис пам'яток історії і культури (усний).

Усне повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення й узагальнення матеріалу (в науковому стилі).

Твір-оповідання (усний) на основі почутого (з обрамленням).

ЧитанняОзнайомлювальне читання науково-

популярного тексту.Вивчальне читання (мовчки) роз-

• уважно слухати і сприймати розповіді, лекції, повідомлення тощо, осмислювати і запам'ятовувати почуте і прочитане; робити коротко записи (тематичні виписки) в процесі слухання і читання;

• відтворювати готові тексти різних стилів, переказуючи їх за самостійно і складеним простим і складним планом детально, вибірково і стисло;

•

• створювати власні висловлювання – усні і письмові твори (вказаних у програмі видів), – складаючи до них план (складний); добирати відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення, використо-вувати різні типи мовлення (у тому числі опис місцевості, пам'яток історії і культури);

• уважно читати і сприймати тести різних стилів, осмислювати і запам'ятовувати прочитане; навчи-тися читати мовчки.

повідного тексту з елементами опису місцевості.

Вибіркове читання тексту наукового стилю на лінгвісттичну тему.

Читання (мовчки) тексту публіцис-тичного стилю.

ПисьмоДетальний переказ (за складним

планом) розповідного тексту з елементами опису місцевості (пись-мовий).

Стислий переказ (усний) текстів наукового і публіцистичного стилів.

Вибірковий переказ (за складним планом) розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії і культури (письмовий).

Твори (за складним планом) зі вступом, основною частиною і висновком.

Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спосте-режень і вражень (за складним планом, письмовий).

Твір-опис пам'яток історії і культури (письмовий).

Твір-роздум (письмовий) на мораль-но-етичну та суспільні теми (в публіцистичному стилі).

Ділові папери. Протокол.

Переклад. Переклад з румунської мови текстів, що містять елементи опису (місцевості, пам'яток історії та культури). Переклад текстів наукового і публіцистичного стилів (письмовий).

• дотримуватися основних правил спілкування;

• складати протокол і добирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення, правильно використовувати цитати, удосконалювати написане;

• перекладати тексти (з румунської мови, що містять елементи опису місцевості та пам’яток культури: перекладати текст наукового та публіцистичного стилів).

Соціокультурна змістова лінія

Проблематика Конкретизація проблематики

Мова – найважливіший засіб спіл-кування. Культура поведінки і культура спілкування, діловодство. Культура офіційного спілкування.

Одвічні духовні цінності. Україн-ська культура в світовому контексті. Національні спільноти України, особливості їх культури – складники української культури.

Українське мистецтво. Пам'ятки історії та архітектури. Видатні українські архітектори і художники.

Театр. Кіномистецтво. Відомі українські режисери, актори.

Українська писемність.

Визначні постаті української історії.

Давні сільські звичаї. Вечорниці. Культура дозвілля. Взаємини між юнаком і дівчиною. Дівоча гідність.

Зовнішня і внутрішня краса людини.

Народні свята і пов'язані з ними обряди. Народні вірування. Міфологія.

Різноманітність рослинного і тва-ринного світу. Мальовничі місця України (Крим, Карпати, Асканія Нова, гірські ріки й водоспади, озеро Свитязь, Дніпро, Десна, Дунай та ін.). Подорож Україною. Головні ріки України, історичні відомості про них.

Екологічний стан в Україні. „Черво-на книга". Чорнобильська трагедія.

Знати, якому із засобів спілкування – листові, телефону чи електронній пошті – надати перевагу і чому. Розуміти складники культури ділового спілкування та що означає вислів „життя мови".

Пояснити, чому у нас гостей зустрічають хлібом і сіллю. Вміти шанувати звичаї чужого дому.

Знати сім див України (Софійський собор. Андріївська церква. Дендропарк „Софіївка" та ін.), а також визначні архітектурні пам'ятки міста (краю...). Побудувати розповідь на тему: („Живе у нашому місті художник...”).

Пояснити вислів „Не хлібом єдиним живе людина”. Знати, які видовища сьогодні найпо-пулярніші і чому. Побудувати розповідь на тему: „О. Довженко – кінорежисер”.

Уміти пояснити вислів „Розум без книги – що птах без крил”. Знати найвидатніші пам'ятки української писемності. Розповісти про Свято української писем-ності і мови.

Знати визначні постаті української історії. Побудувати розповідь на тему: „Я б рівнявся на нього (неї)...” або: „Вони любили Україну”.

Знати давні сільські українські звичаї, що таке „Вечорниці”. Провести диспут на тему: „Моє дозвілля” або: „Чи знає сучасна молодь українські вечорниці?”. Побудувати розповідь на тему: „Бережи честь змолоду” або: „Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти”.

Знати, що кожна людина – неповторна. Розуміти вислів „З лиця води не пити”.

Знати та використовувати українські прислів'я про хліб. Побудувати розповідь на тему: „Які повір'я я знаю від бабусі?” або: „Чи мають повір'я життєву основу?”.

Охарактеризувати пейзаж (осінній, весняний, зимовий, літній). Розуміти вислів „Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шукати іншого добра...". Побудувати розповідь на тему: „Моя подорож до...” або: „Умию личко у воді моєї річеньки гірської...”

Поміркувати над темами: „Що залишу нащадкам у ріднім краю?”; „Що ми б записали у „Червону книгу?”; „Чому стався „Чорнобиль" і що потрібно, щоб він не повторився”.

Діяльнісна змістова лінія

Види умінь Вимоги до загальнонавчальних досягненьСтратегія власної пізнавальної

діяльності, її структура; планування, основні етапи.

Міжпредметні зв’язки на основі знань. Оцінка якості виконаної роботи.

Робота з підручником та іншими джерелами знань.

Праця індивідуально, в парі та в групі.

Робота зі словниками, енцикло-педіями універсального характеру і за галузями знань, різноплановою довідковою літературою.

Робота з періодичними виданнями.

Робота з публіцистичною та сус-пільно-політичною літературою.

Використання з метою самоосвіти циклів радіо- і телепередач. Робота з комп’ютером та іншими ТЗН.

Дотримання правил гігієни навчальної праці.

визначати стратегію власної пізнавальної діяльності, її структуру; планувати основні етапи і використовувати найраціональніші способи досягнення мети; виконувати основні розумові операції; систематизовувати й узагальнювати навчальний матеріал, наводити докази на підтвердження тез, а також спростовувати хибні твердження, оперуючи відомими уявленнями і поняттями (в т. ч. позалінг-вістичного характеру);

встановлювати міжпредметні зв’язки на основі знань, оцінювати якість виконаної роботи; вчитись планувати роботу із самоосвіти;

вміти працювати з підручником та іншими джерелами знань.

вміти працювати індивідуально, в парі та в групі;

систематично працювати зі словниками, енциклопедіями універсального характеру і за галузями знань, різноплановою довідковою літературою;

добирати додаткову літературу до уроків, самостійно вибирати і читати відповідні вікові книжки; регулярно працювати з періодичними виданнями, адресованими учням старшого шкільного віку; робити необхідні виписки з книжок і журналів, правильно оформлювати, систематизувати, зберігати і використовувати їх у навчальній роботі та в позаурочний час;

вміти працювати з публіцистичною та суспільно-політичною літературою, використовувати такі елементи книжки, як коментар автора, перекладача, редактора, додатковий апарат, алфавітний покажчик та ін.;

використовувати з метою самоосвіти цикли радіо- і телепередач; вміти працювати з комп’ютером та іншими ТЗН з метою ефективного засвоєння навчального матеріалу.

визначати режим навчальної роботи, дотримуватися заданого темпу роботи, проводити медитування, використовувати вправи на елементи руханки під час фізкультхвилинки.

9 КЛАСМОВНА ЛІНІЯ

(68 год., 2 год. на тиждень; резервний час – 3 год.)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

2

3

4

ВСТУПФункції мови. Значення мови

в житті людини і суспільства.

ПОВТОРЕННЯ ТАУЗАГАЛЬНЕННЯ

ВИВЧЕНОГОРечення та словосполучення.

Просте речення. Ускладненепросте речення.

СИНТАКСИС.ПУНКТУАЦІЯ

Складне реченняПоняття про складне

речення(удосконалення знань)

Складносурядне реченняСкладносурядне речення, його

будова і засоби зв'язку в ньому. Смислові зв'язки між частинами речення. Розділові знаки між частинами складно-сурядного речення.

Культура мовлення. Інтонація складносурядного речення.Синоніміка складносурядних речень з різними сполуч-никами, а також складносуряд-ного речення і ряду простих речень.

• висловлювати судження про роль мови в житті людини і суспільства, пояснювати функції мови (мова – засіб пізнання, називання, спілкування, зверненнядо адресата, має етичну й естетичну функції тощо);

• знати, чим може бути ускладнене просте речення (однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення, вигуками); вміти виокремити з речення словосполучення; знати, коли слово чи словосполучення буває реченням;

• повідомляти відомості про складне речення, типи складних речень (сполучникові і безсполучникові), засоби зв'язку між простими реченнями в складному,особливості будови складносурядного речення;• знати і застосовувати правила розстановки розділових знаків між частинами речення;• розрізняти складні речення різних типів, визначати їх структуру і засоби зв'язку між частинами складносурядного речення;• знаходити складносурядні речення в тексті, визначати засоби зв'язку в них; правильно вико-ристовувати їх у власному усному і писемному мовленні;• знаходити і виправляти помилки на пунктуаційні правила складносурядних речень;

Складнопідрядне речення Складнопідрядне   речення;

його будова і засоби зв'язку вньому.

Розділові знаки між головни-ми і підрядними частинами речення. Основні види підрядних частин: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, спосо-бу дії, міри і ступеня, порівняльні, причинові, нас-лідкові, мети, умовні, допус-тові).

Складнопідрядне речення зкількома підрядними (з одно-рідною і неоднорідною підряд-ністю, послідовною підряд-ністю). Розділові знаки в ньому.

Культура мовлення. Інто-нація складнопідрядного ре-чення. Синоніміка сполучни-кових складних речень, складнопідрядних і простих з відокремленими членами.

Безсполучникове складнеречення

Смислові відношення між простими реченнями в без-сполучниковому складному реченні. Розділові знаки між простими реченнями в без-сполучниковомускладному реченні.

Культура мовлення. Інто-нація безсполучникового склад-ного речення. Синоніміка складних речень зі сполуч-никами, без сполучників і простих речень.

Складне речення з різнимивидами зв'язку

Складне речення з різнимивидами сполучникового і без-сполучникового зв'язку. Роз-ділові знаки в сполучникових і безсполучникових складних реченнях.

• повідомляти відомості про складнопідрядні речення (у тому числі з кількома підрядними); знати типи підрядних речень;• правила вживання коми між підрядними і головними частинами речення;• розпізнавати складнопідрядні речення в тексті; вміти побудувати складнопідрядне речення, використовувати їх у мовленні; визначати головну і підрядну частини речення, вид підрядної частини;• правильно ставити і пояснити розділові знаки між підрядною і головною частиною речення, знаходити і виправляти в чиємусь українському і своєму тексті помилки на вивченні правила;• виконувати синтаксичний розбір складнопідрядного речення, у т. ч. з кількома підрядними, складати схему таких речень;

• знати і пояснювати визначення безсполучникового складного речення;• знати правила вживання розділових знаків між простими реченнями в складі безсполучникового складного;• знаходити безсполучникові складні речення і визначати в них смислові відношення (однотипні, різнотипні) між простими реченнями; правильно використовувати безсполучникові речення у мовленні; дотримуватися правильної інтонації; • обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою пунктуаційних правил, правильно ставити розділові знаки частинами в безспо-лучниковому складному, знаходити і виправляти помилки на вивчені правила;

• розуміти будову складного речення з різними видами зв'язку; знати і вільно відтворювати вивчені пунктуаційні правила;• розпізнавати складні речення з різними видами зв'язку, пояснювати характер, засоби зв'язку, мати певні знання про синонімію цих засобів; правильно використовувати їх у мовленні; • обґрунтовувати вживання розділових знаків у цих реченнях, правильно ставити в них розділові знаки, знаходити і виправляти в чиємусь українському і своєму текстах помилки на вивчені правила;

СинтаксисСловосполучення і речення

як синтаксичні одиниці. Члениречення і слова, граматично незв'язані з членами речення (звертання, вставні слова і речення). Види складних речень.

Кома і крапка з комою в простому реченні. Розділові знаки при відокремлених озна-ченнях і прикладках.

Розділові знаки при відо-кремлених додатках і обста-винах.

Кома і крапка з комою в склад них реченнях. Дво-крапка у простому і складному реченнях. Тире у простому і складному реченнях.

Культура мовлення. Синоні-мія простих і складних, певних видів складних речень (зі стилістичним коментуванням).

• уміти робити синтаксичний розбір речень різних видів;• визначати, чим виражені члени речення; пояснювати способи зв'язку між частинами у складному реченні; складати схеми складних речень: обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил; правильно писати речення з однорідними членами речення, відокрем-леними, уточнювальними членами речення, зі звер-таннями, вставними словами чи реченнями, прямою мовою і цитатами.

Мовленнєва змістова лінія(12 год)

Зміст навчального матеріалуДержавні вимоги до рівня загальноосвітньої

підготовки учнівПовторення вивченого про мовлення

і спілкування, про текст і стилі, і типи мовлення.

АудіюванняАудіювання наукового тексту.Аудіювання учнівської доповіді.Аудіювання тексту художнього стилю.Аудіювання тексту публіцистичного

стилю..

ГоворінняСкладання діалогів відповідно до

запропонованої ситуації спілкування: приватна розмова, обговорення певної теми, дискусія.

Стислий і вибірковий переказ текстів наукового, публіцистичного і худож-нього стилів (за складним планом, усний). Твір (за складним планом) упубліцистичному стилі  на морально-етичні та суспільні теми (усний).

ЧитанняВибіркове читання тексту худож-

нього стилю (мовчки).Ознайомлювальне читання тексту

наукового стилю (мовчки).

ПисьмоСтислий і вибірковий переказ (за

складним планом) текстів наукового, публіцистичного і художнього стилів (письмовий).

Твір (за складним планом) у публі-цистичному стилі на морально-етичні та суспільні теми (письмовий).

Тези статей на морально-етичні та суспільні теми (письмово).

Тематичні виписки як спосіб засвоєння і запам'ятовування почутого і прочитаного

Ділові папери. Заява. Автобіографія.Переклад з румунської мови фрагмен-

тів текстів, різних за стилем і жанром, або невеликих закінчених творів.

• складати план, тези прослуханого і прочитаного тексту;• відтворювати готові тексти різних стилів, переказувати їх усно і письмово за самостійно складеним простим і складним планом докладно, вибірково і стисло;

• створювати власні висловлювання – усні і письмові твори (вказаних у програмі видів), осмислюючи тему, розкривати її, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, робити необхідні узагальнення, висновки, добирати з різних джерел матеріал для творів, систематизовувати суть його; переказувати послідовно за самостійно складеним простим або складним планом; обирати відповідний до ситуації стиль спілкування, використовувати різні типи мовлення;

• уважно читати і сприймати тексти наукового стилю, осмислювати і запам'ятовувати прочитане; навчитися читати мовчки.

• складати заяву, автобіографію і добирати мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення, правильно використовувати цитати, удосконалювати написане; навчитися писати тези статей;

• уміти перекладати з румунської мови на українську

фрагменти текстів, різних за стилем і жанром.

Соціокультурна змістова лінія

Проблематика Конкретизація проблематики

Українська мова – явище, яке розвивається.

Географічне положення України. Природа різних регіонів України.

Народна медицина. Екологічна культура людини.

Формування української нації: роль мови у цьому процесі. Національні мови України, вклад створеного ними в загальну культуру держави.

Український національний характер.

Історія України, її сьогодення. Видатні історичні діячі.

Матеріальна і духовна культура українського народу.

Народні звичаї, традиції, обряди: весілля в Україні. Рушник в обрядах, звичаях, у житті людини.

Українське мистецтво. Мистецькі уподобання.

Музика класична й сучасна. Українські співаки, композитори і музиканти.

Уміти пояснити висловлення: „Нове життя нового прагне слова...". Знати, що вписав в український словник наш час?

Знати заповідні місця України. Провести диспут на тему: „Чи заповідні карпатські ліси і ріки?”

Уміти пояснити, що таке цілюще зілля. Поміркувати над проблемою, що потрібно для досягнення високого рівня екологічної культури в державі. Побудувати розповідь на тему: „Кожна рослина моєї землі - цілюща, але...”

Провести диспут на тему: „Чи можна жити в суспільстві і бути вільним від нього”. Побудувати розповіді на тему: „Народ – творець національної мови” та „Багатоголоса моя Україна”.

Знати основні риси українського національного характеру (працьовитість, охайність, доброта, гостинність та ін.).

Ознайомитися з основними віхами української історії. Побудувати розповіді на тему: „Вони творили державу Україну” та „Згадаймо праведних гетьманів".

Побудувати розповідь на тему: „Людина створила культуру, а культура – людину”. Провести диспут на тему: „Старовина матеріальної культури в небезпеці”.

Побудувати розповіді на тему: „І на тім рушничкові оживе все знайоме..." та „Як у нас святкують весілля”.

Знати основні види українського мистецтва. Відвідати художню виставку та описати свої враження від огляду експозиції.

Обґрунтувати, яка пісня найбільше подобається і

Українське письменство.

Видатні постаті вітчизняної та світової культури.

Світ професій. Проблеми вибору професії.

Освіта в Україні.

Міста і села твої, Україно.

Засоби масової інформації.

чому. Побудувати розповідь на тему: „Мій улюблений композитор”.

Провести диспут на тему: „Книги мають свою долю...”. Побудувати розповідь на тему: „Не вкорочуй життя книжці...”

Вміти відповісти на запитання, чого вчать біографії видатних людей?

Провести диспут на одну з тем: „Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок...", Поняття „брудної" і „чистої" роботи”, „Робота „престижна" і „непрестижна".

Знати структуру освіти в Україні. Уміти пояснити роль науки у суспільстві. Побудувати розповідь на тему: „Людина майбутнього”. Вміти пояснити вислів „Наука школи і наука життя”.

Знати основні міста і села України.

Знати основні засоби масової інформації. Побудувати розповіді на тему: „Моя улюблена телепередача” та „Яку газетну рубрику я люблю читати?”

Діяльнісна змістова лінія

Види умінь Вимоги до загальнонавчальних досягнень

Мета і структура власної пізна-вальної діяльності.

Навчальна та самоосвітня діяльність. Матеріали для самостійного вивчення. Засоби навчання для самоосвіти.

Способи розв’язання пошукових завдань.

Сприймання лекції, доповіді. Фіксація основних положень у формі плану, тез, конспекту.

Встановлення джерела інформації. Виклад матеріалу за самостійно складеним планом.

Форми згортання інформації. Складання логічних схем типових відповідей.

Використання мови з метою вирішення проблем у специфічних навчальних текстів.

Встановлення міжпредметних зв’язків.

Робота з критичною літературою та науково-популярною літературою.

самостійно визначати мету і структуру власної пізнавальної діяльності;

планувати та реалізувати навчальну і самоосвітню діяльність з урахуванням рекомендацій учителів, використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; визначати, організовувати і застосовувати засоби навчання для самоосвіти; вільно користуватися сформованими вміннями навчальної діяльності; контролювати її перебіг та давати самооцінку;

опановувати різні способи розв’язання пошукових завдань;

поєднувати сприймання лекції, доповіді з фіксацією основних положень у формі плану, тез, конспекту;

встановлювати джерело інформації, збирати її, обробляти, аналізувати і представляти; зв’язно викладати матеріал з кількох джерел аж до екранно-звукових за самостійно складеним планом;

вчитися передавати зміст навчального матеріалу в графічній та інших формах згортання інформації; самостійно складати логічні схеми типових відповідей, користуватися згорнутими формами відповіді (план, тези, таблиці);

ефективно користуватися мовою з метою вирішення проблем у специфічних навчальних ситуаціях;

встановлювати міжпредметні зв’язки (у нескладних випадках);

вчитися працювати з критичною літературою; систематично використовувати науково-

Методи роботи з періодикою.

Звернення до радіо- і телепередач, аудіозаписів та використання їх у навчальному процесі. Робота з комп’ютером та іншими ТЗН.

Дотримання правил гігієни навчальної праці.

популярну літературу;

вдосконалювати методи роботи з періодикою;

систематично звертатися до радіо- і телепередач, аудіозаписів, використовувати їх зміст у навчальному процесі; вміти працювати з комп’ютером та іншими ТЗН з метою ефективного засвоєння навчального матеріалу;

визначати режим навчальної роботи, дотримуватися заданого темпу роботи, проводити медитування, застосовувати елементи руханки на уроці.