10 uuum2 s

3ІІ семестр. Календарно-тематичне планування

УДК 37.016+811.161.2ББК 74.26+81.2УКР С49

ISBN 978-617-00-1049-0

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 10 КЛАСІ. ІІ СЕМЕСТР(ПРОФІЛЬ — УКРАЇНСЬКА ФІЛОЛОГІЯ)

№ з/п

Дата Тема уроку

ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

66Фразеологія як розділ мовознавства. Основні ознаки фразеологізмів. Види фразеологічних одиниць: єдності, зрощення, сполучення

67 Джерела української фразеології

68Приказки, прислів’я та крилаті вислови, приповідки, побажання та їх оцінний зміст

69

Фразеологізми власне українського походження та фра-зеологічні запозичення з інших мов. Національно-мовний колорит фразеології. Фразеологічні відповід-ники в різних мовах

70

Урок розвитку комунікативних умінь № 14. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Причини комунікатив-них помилок

71Багатозначність, синонімія, антонімія фразеологічних одиниць

72

Фразеологія різних стилів мовлення: художня, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Стилістичні засоби фразеологічних одиниць у творах видатних письменни-ків. Уживання фразеології в різних стилях

73Фразеологізми з професійної мови, мовні кліше, штампи

УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ

74Лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників. Види словників та особливості їх побудови

75Відмінність словникових статей у різних словниках. Стилістичні засоби лексикографії

© Слюніна О. В., 2011© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011

Слюніна О. В.Усі уроки української мови в 10 класі. ІІ семестр. Про-

філь — українська філологія. — Х. : Вид. група «Основа», 2011. — 367, [1] с. — (Серія «Усі уроки»).

ISBN 978-617-00-1049-0.У посібнику вміщено всі уроки української мови для ІІ семестру

10 класу, які розроблено за програмою профільного рівня (профіль — українська філологія), затвердженою Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Розробки уроків характеризуються поєднанням комунікативно-діяльнісного, соціокультурного принципів і принципу практичної спрямованості, відповідають сучасним досягненням теорії і практики навчання української мови й розвитку мовлення.

Для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій, студентів філологічних факультетів педагогічних університетів.

УДК 37.016+811.161.2ББК 74.26+81.2УКР

С49

Р е ц е н з е н т и:Голобородько Є. П., доктор педагогічних наук, професор

кафедри педагогіки і психології Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів,

член-кореспондент НАПН України, дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук;

Лисиченко Л. А., доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Харківського національного

педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

4 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 5ІІ семестр. Календарно-тематичне планування

№ з/п


76

З історії лексикографії. Словники як відображення істо-рії і культури українського народу. Словник Лаврентія Зизанія, «Лексикон» Памви Беринди. Електронні слов-ники

77

Урок розвитку комунікативних умінь № 15. Складання бібліографії із залученням сучасних інфор-маційних і комунікаційних технологій. Написання звіту про виконану роботу

78 Тематична контрольна робота № 5. Контрольний тест

МОРФЕМІКА І СЛОВОТВІР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО БУДОВУ І ТВОРЕННЯ СЛІВ

79Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване й мотивуюче слово, структурно-семантичні зв’язки між ними

80Основа слова. Похідні і непохідні основи. Твірна основа та словотворчий формант. Словотвірний тип і слово-твірне значення

81

Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні і неморфологічні. Особливості вживання осново-і словоскладання, абревіатур, складноскорочених слів

82Урок розвитку комунікативних умінь № 16. Особливості розмовного та наукового стилів. Трансфор-мування тексту одного стилю в інший

83

Історичні зміни в морфемному складі слова: спро-щення, перерозклад, ускладнення. Етимологія як учення про походження слів. Морфемний словник. Етимологічний словник. Сучасні тенденції українського словотвору

84Словотвір іменників на позначення назв жителів пев-ного населеного пункту. Переклад українською мовою російських лексем на позначення назв осіб за професією

85Творення присвійних прикметників. Творення прикмет-никових форм від різних географічних назв

86 Основні способи творення дієслів та прислівників

87Стилістичне використання засобів словотвору. Сти-лістичні функції префіксів та суфіксів. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм

№ з/п


88Урок розвитку комунікативних умінь № 17. Складання власного висловлювання на тему: «Мовна особистість в українській літературі, історії»

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

89

Українська морфологія як розділ мовознавства про час-тини мови. Основні поняття морфології. Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Поняття про граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Взаємоперехід частин мови

90Урок розвитку комунікативних умінь № 18. Особливості аудіювання. Контрольне аудіювання

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

91Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника

92

Категорія числа, її значення та граматичні засоби вира-ження. Іменники, що вживаються в обох числових фор-мах, мають лише форму однини або множини. Стиліс-тичні особливості форм числа іменників

93Словозміна іменників. Словозмінні паралелі іменників, їх стилістичні особливості. Порушення норм відміню-вання іменників у художньому мовленні

94Відмінювання іменників ІІ відміни. Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Стилістичне використання клич-ного відмінка іменників

95

Форми іменників орудного й місцевого відмінків з при-йменниками на позначення руху в просторі. Називний відмінок іменників зі сполучниками як, мов, неначе, немов

96Урок розвитку комунікативних умінь № 19.Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби спілкування

97

Невідмінювані іменники. Рід відмінюваних і невідміню-ваних іменників. Особливості роду іменників, назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особ-ливості іменників середнього і спільного роду. Іменники середнього роду як засіб іронії і сатири


№ з/п


108Відмінювання займенників. Словотвірні характеристики займенника. Наголос у займенниках

109Правопис займенників. Написання заперечних, неозна-чених займенників. Явище прономіналізації. Перехід займенників в інші частини мови

110

Стилістичні функції займенників. Синонімічні заміни особових займенників. Увічливе значення займенників. Запобігання двозначності висловлювання при їх ужи-ванні. Стилістичні функції займенника воно

111Урок розвитку комунікативних умінь № 24. Складання діалогів відповідно до запропонованої мов-леннєвої ситуації

112

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівни-ків за значенням (кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні), їх характеристика

113

Групи числівників за будовою. Відмінювання числів-ників. Паралельне використання відмінкових форм числа. Паралельне вживання числівників з іменниками в непрямих відмінках

114Написання числівників і відчислівникових слів. Наго-лос у числівниках. Стилістичні функції числівників

115Урок розвитку комунікативних умінь № 25. Контрольний переказ тексту із творчим завданням

116Урок розвитку комунікативних умінь № 26. Основні жанри розмовного мовлення. Складання опо-віді, казки в народно-розмовній манері


118

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Форми дієслова: дієвідмі-нювані, відмінювані, незмінні. Особливості семантики, граматичні ознаки дієслів. Безособові дієслова. Функції дієслова в художньому стилі

119Дві основи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни. Зміни звуків в особових формах дієслів. Словозміна дієслів І і ІІ дієвідмін

№ з/п


98

Написання і відмінювання власних особових назв, складних слів, прізвищ, імен та по батькові. Пору-шення норм відмінювання іменників у художньому мовленні

99Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Докладний переказ із творчим завданням

100Урок розвитку комунікативних умінь № 21. Мовний етикет у науковому стилі. Виступ на учнівській конференції

101

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Лексико-граматичні роз-ряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), їх особ-ливості й функціонування в мовленні. Перехід від-носних прикметників у якісні, присвійних у якісні й відносні

102

Ступені порівняння якісних прикметників, їх тво-рення. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми прикметників, стягнені і нестягнені форми повних при-кметників, особливості їх функціонування в сучасній українській мові. Стилістична роль повних і коротких прикметників

103

Урок розвитку комунікативних умінь № 22. Ознаки наукового-навчального підстилю. Його основні жанри. Лінгвістичний аналіз текстів науково-навчального стилю. Написання рефератів

104Творення відносних і присвійних прикметників. Відмі-нювання прикметників

105

Стилістичне використання якісних, відносних, присвій-них прикметників. Словник епітетів української мови. Синоніміка форм ступенів порівняння прикметників. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння

106Урок розвитку комунікативних умінь № 23. Складання твору-роздуму на морально-етичну тему

107

Своєрідність займенника як частини мови. Порів-няння займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників за значенням, їх характеристика. Групи займенників


№ з/п


120

Види дієслів (доконаний і недоконаний), їх творення, вживання одного в значенні іншого. Часи дієслів (тепе-рішній, минулий, майбутній), їх творення. Синонімія форм часу дієслів. Стилістичні можливості граматичних форм часу

121Урок розвитку комунікативних умінь № 27. Особливості написання статті

122Урок розвитку комунікативних умінь № 28. Написання рецензій з наукової проблеми

123Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх тво-рення. Стилістичне вживання способових форм дієслова

124Особові, родові, числові форми дієслів. Зворотні діє-слова. Перехідні й неперехідні дієслова

125

Дієприкметник як особлива форма дієслова. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметників. Творення, правопис і відмінювання дієприкметників. Активні та пасивні дієприкметники. Дієприкметнико-вий зворот

126

Дієприслівник як незмінювана форма дієслова: лек-сичне значення, морфологічні ознаки, особливості їх творення. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Дієприслівниковий зворот

127Урок розвитку комунікативних умінь № 29. Ознайомлювально-вивчальне читання науково-популярної, довідкової літератури

128Безособові форми на -но, -то. Стилістичні функції діє-слівних форм

129

Прислівник як частина мови: лексичне значення, мор-фологічні ознаки, синтаксичні функції. Розряди при-слівників за значенням: обставинні й означальні. Мор-фологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників. Сти-лістичні особливості прислівників із суфіксами емоцій-ної оцінки

130Урок розвитку комунікативних умінь № 30. Скла-дання усного контрольного твору

131Урок розвитку комунікативних умінь № 31. Контроль-ний письмовий твір

№ з/п


СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ, ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

132

Прийменник, його особливості. Групи за походжен-ням і морфологічним складом. Правопис прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники. Синонімія прийменникових конструкцій

133

Урок розвитку комунікативних умінь № 32. Реда-гування текстів різних стилів і жанрів. Робота над виправленням помилок, допущених у письмовому пере-казі чи творі

134Сполучники сурядності та підрядності. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Стилістичні особливості вживання сполучників

135Частка, її функції, групи за значенням. Правопис запе-речних часток. Функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток

136

Вигуки, їх ознаки та розряди. Правопис вигуків і особ-ливості їх уживання. Звуконаслідувальні слова. Вигуки як засіб емоційно-експресивного мовлення. Національні етикетні вигуки

137Урок розвитку комунікативних умінь № 33. Побудова розповіді на соціокультурну тему

138 Повторення вивченого

139 Контрольний диктант


10 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 11ІІ семестр. Фразеологія як розділ мовознавства

ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

Урок № 66 ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА. ОСНОВНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ. ВИДИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ: ЄДНОСТІ, ЗРОЩЕННЯ, СПОЛУЧЕННЯ

Мета: поглибити знання школярів про предмет і завдання фразеології, про основні ознаки фразеологізмів, спільні й відмінні риси фразеологічних одиниць і вільних словосполучень; розвивати вміння зна-ходити в тексті фразеологізми, пояснювати їх зна-чення, визначати їх вид; виховувати любов до фра-зеологічного багатства української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: фразеологічний словник, таблиця «Основні ознаки

фразеологізмів», картки для індивідуальної роботи, малюнки-загадки.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Коментар учителя. Предмети і явища, ознаки і дії позна-чаються не лише словами, а й стійкими сполуками слів, поши-реними в мові з відповідним змістом.

Такі сполуки слів, граматично організовані за моделлю сло-восполучення чи речення, що виступають з усталеним ціліс-ним змістом, називаються фразеологізмами, або фразеологіч-ними зворотами, чи фразеологічними виразами. Вони становлять предмет фразеології (від frasis — «вираз, зворот мови» і logos — «учення») — учення про значеннєво-цілісні сполуки слів і цілі

речення, що функціонують у мові як еквіваленти (рівноцінні від-повідники) слів.

Подібно до слів фразеологізми виконують номінативну функ-цію — позначають предмети, ознаки, дії оточуючої дійсності. Біль-шість фразеологізмів співвідносна з частинами мови. Є звороти, рівнозначні іменникам, прикметникам, дієсловам, займенникам, прислівникам. Як і частини мови, вони виступають членами речення. Ця функціональна подібність фразеологізмів до слів дозволяє говорити про їх еквівалентність, тобто рівноцінність цих мовних одиниць (За С. Дорошенком).

Дайте відповіді на питання: що таке фразеологія? Що вивчає ця наука? що таке фразеологізм? які функції виконують фразеологізми?

1. Прочитайте уривок. Яке із двох виділених словосполучень є фразеологізмом? Доведіть свою думку. Поміркуйте, чи одна-кове значення має слово грати в обох словосполученнях?

— Толю! — все ще не відриваючись од зошитів, але вже голос-ніше каже мама. — Ти довго будеш на моїх нервах грати?

«На нервах, на нервах! Я ж на свищику граю, а не на нервах… І що тут поганого? Адже мама сама щойно похвалила мене за цей свищик. І завжди у неї голова болить. А от у мене ніколи не забо-лить, хоч сто років свистітиму…»

Кручу свищик і так і сяк, притуляю його до губів, а дмух-нути все ж боюся. Врешті наважуюсь — і мама цього разу вже відривається від зошитів.

— Ти що, віника захотів? — сердито запитує вона.З віником у мене давнє, не зовсім приємне знайомство,

і я завмираю (А. Дімаров).

2. Порівняйте дві групи сполучень слів. Подумайте, які з них можна безкінечно поширювати, а які — ні. Зробіть висновки.

Зразок. Смачні груші — смачні великі груші, смачні великі червонобокі груші; груші на вербі (щось неможливе).

Бити м’яч Бити байдикиПолатати костюм Полатати бокиБрати картоплю Брати бика за рогаШовком шитий Ликом шитийЛегкий туман Легкий хлібСмачний горіх Твердий горіх


3. Поміркуйте, чим відрізняється фразеологізм від вільного сло-восполучення? Порівняйте свої відповіді, розглянувши таб-лицю «Основні ознаки фразеологізмів».

Основні ознаки фразеологізмів

1. Цілісність значення, яке постає внаслідок десемантизації окремих слів-складників, метафоризації, переосмислення вільного словосполучення.

2. Фразеологічна відтворюваність.3. Відносна постійність компонентного складу і структури.4. Експресивність, яка особливо відчутна при порівнянні фра-

зеологізму зі словом.5. Неможливість уставити в середину виразу якесь слово.6. Часткова невмотивованість значення.7. Дослівна неперекладність іншими мовами.

4. Лінгвістична розминка. Дайте відповіді на запитання. Яка істота може свиснути так, що ніхто й ніколи її не почує?

(Рак). Коли правда схожа на голку? (Коли очі коле). Які ноги необхідно втратити, щоб міцно заснути? (Задні).

5. Прочитайте. Подумайте, які з поданих сполук можуть ужи-ватися як фразеологічні. Складіть з кількома із них речення.Каламутити воду, виляти хвостом, сильний вітер, гірка правда,

високі пороги, високо літати, червоне яблуко, вовком дивитися, осине гніздо, тиха погода, вкоротити віку, вірний собі, яскра-вий день, проговорити годину, вухо ріже, лисячий хвіст, вов-чий квиток.

6. Прочитайте. Охарактеризуйте кожен із видів. Наведіть при-клади.

ВИДИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬФразеологічні єдності — це такі стійкі мовні вирази, загальне

значення яких пов’язане зі словами, що входять до складу цих виразів, тобто воно більшою чи меншою мірою вмотивоване зна-ченням складових частин кожного вислову.

Наприклад, вираз ні пари з уст означає «мовчати», «не гово-рити». Його значення зв’язане зі значенням іменників уста та пара, бо коли з уст не виходить пара, вони стулені, тобто пере-бувають у тому стані, який необхідний для того, щоб людина не говорила, мовчала.

Наприклад: біла ворона; прикусити язика.

Фразеологічні зрощення — це такі сполучення слів, які скла-дають неподільну цілісність і значення яких у сучасній мові не можна пов’язати з тими словами, що входять до фразеоло-гізму, тобто значення фразеологізму не вмотивоване значенням його складників.

Наприклад, вираз дати гарбуза означає відмову дівчини тому, хто до неї сватається, хоч такий зміст зовсім не витікає з лексич-ного значення слів, які входять до цього виразу.

Наприклад: дуба врізати; пекти раків.Фразеологічні сполучення — це такі стійкі мовні звороти, які

характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово у фразеологічному сполученні становить його ядро, а решта від нього залежить, характеризує. Центральне слово фразеоло-гічно обумовлене й не може бути замінене іншим; ті ж слова, які його характеризують, допускають взаємозаміну: порушити питання, порушити справу; зло бере, радість бере.

Наприклад: брати участь; покласти край.Фразеологічні вирази — це стійкі за своїм складом і значен-

ням одиниці, які складаються із слів з вільним лексичним зна-ченням і відтворюються в мові. Це приказки, прислів’я та кри-латі вислови.

Наприклад: 1. Серце — не камінь. 2. Як дбаєш, так і маєш (Народна творчість). 3. Інші часи — інші пісні (Н. Буало).

7. Прочитайте речення. Знайдіть у них фразеологізми. Поясніть їх значення. За потреби скористайтеся словником. Визначте вид фразеологізмів.

1. Ходім додому, там мати місця собі не знайде (М. Вінгра-новський). 2. Дмитро ламав голову над іншим (Ю. Збанацький). 3. Хлопців як вітром здуло. Вони повмощувались на задньому сидінні (В. Терен). 4. А до криниці — рукою подать. Ось вона — проти центрального входу (С. Зінчук). 5. Богдан між ними, як між двох вогнів (Л. Костенко). 6. Гідне подиву, що його не стяла шабля, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу (Б. Харчук).

8. Робота з картками. Визначте вид фразеологізмів (фразео-логічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні спо-лучення, фразеологічні вирази). З’ясуйте значення кожної фразеологічної одиниці. З одним фразеологізмом побудуйте та запишіть речення.


Картка № 1Держи язик за зубами. Залізна п’ята. Товкти воду в ступі.

Через терни до зірок. Розкрити карти. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Картка № 2Як риба у воді. Тримати камінь за пазухою. Шануй учителя,

як родителя. Пекти раки. Утерти носа. Розбити глек.

Картка № 3Повісити носа. Точити ляси. Заговорив, як по писаному. Знов

за рибу гроші. Між двох вогнів. Дати драпака.

9. Розгляньте малюнки-загадки. Запишіть фразеологізми, за-шифровані в цих малюнках. Укажіть їх вид.Ключ. Лебедина пісня; вовк в овечій шкірі; крокодилові

сльози; тягти кота за хвіст; мокра курка.

IV. Підсумки уроку

Дайте відповіді на питання: Що вивчає фразеологія? Які фразеологізми називають фразеологічними зрощеннями?

Наведіть приклади. Які фразеологізми називають фразеологічними сполученнями?

Наведіть приклади. Які фразеологічні одиниці називають фразеологічними висло-

вами? Наведіть приклади. Які фразеологізми належать до фразеологічних єдностей?

Наведіть приклади.

V. Домашнє завдання

Випишіть з фразеологічного словника у три стовпчики 10 фра-зеологічних єдностей, 10 фразеологічних сполучень і стільки ж фразеологічних зрощень. Поясніть значення кожної фразео-логічної одиниці.

Урок № 67 ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Мета: поглибити знання учнів про можливі джерела похо-дження фразеологізмів, їх виховний потенціал; вдо-сконалювати вміння розпізнавати в текстах фразео-логізми, визначати їх вид та пояснювати значення;

формувати комунікативні вміння доречно й пра-вильно використовувати фразеологічні одиниці в мовленні; виховувати у школярів любов до фразе-ологічного багатства рідної мови, відчуття її краси.

Тип уроку: урок формування практичних навичок і умінь.Обладнання: копії текстів, фразеологічний словник, довідник,

таблиця для заповнення «Джерела фразеології».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нового матеріалу у процесі виконання практичних завдань

1. Бесіда з учнями. Як ви розумієте подані вислови?1. У деяких прислів’ях без імені або із самими звичайними

іменами можуть приховуватись значні історичні спогади (М. Сум-цов). 2. Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософськи роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі… У них — спо-стережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поко-лінь (А. Бортняк). 3. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна в скарбницю мудрості людства. І крилаті слова долають безмежні віддалі простору й часу, даючи людям дорогоцінні іскри істини (В. Коптілов). 4. Більшість фразеологізмів породжена талан-том, мудрістю народу; їхні конкретні автори зазвичай невідомі. Джерела української фразеології невичерпні: немає такої галузі суспільного життя, в якій би не продукувалися фразеологізми, котрі в усіх випадках з більшою чи меншою повнотою і вираз-ністю не належали до образних, поняттєво-емоційних засобів вираження наших думок, почувань (З посібника). 5. Неоцінен-ною скарбницею досвіду багатьох поколінь, народної мудрості, моралі й культури народу є його афористичне, живе слово — прислів’я і приказки, які прийшли до нас із сивої давнини. Про-миті часом, відшліфовані народом, ці золоті крупинки народного життя стали джерелом вітчизняної та вселюдської культури, а також чистим джерелом розвитку рідної мови (Г. Сагач). 6. Фра-зеологізми — іскрометні скарби мовної образності — передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене


в національний колорит (В. Ужченко). 7. Прислів’я невіддільні від життя людини, як її мова, пісня. Вони свідчать про гострий розум народу, його глибокі естетичні почуття, багатий духовний світ і високу мораль. Це велике народне багатство, справжній скарб, який народ свято береже і передає своїм дітям і онукам… Прислів’я, як і народ, безсмертні, це коштовні, немеркнучі його перлини. У них живе і дихає, сумує і радіє жива душа народу, органічно поєднується його історія і сучасність (З кн. «Україн-ські прислів’я і приказки»).

2. Прочитайте інформацію про значення та походження фразе-ологізмів. Визначте основні джерела фразеології.

Текст № 1Фразеологізм «ПОЗОЛОТИТИ ПІЛЮЛЮ». — Що таке пілюля,

знає кожен: це маленький шар, скатаний із лікувальної речо-вини (латинське слово «pilula» означає «шарик»). Однак навряд чи хтось з вас бачив колись «золочені» пілюлі.

Ліки, які вживають у пілюлях, далеко не завжди є приєм-ними на смак та вигляд. Тому в давнину аптекарі часто покривали їх солодкою речовиною красивого золотистого відтінку, бажаючи тим самим полонити маленьких дітей. Однак, будучи красивими зовні, пілюлі не втрачали своєї гіркоти.

Звідси пішло немало насмішкуватих образів: «позолотити пілюлю» — вказати на приємність чогось неприємного.

Текст № 2Фразеологізм «ОКО ЗА ОКО, ЗУБ ЗА ЗУБ». — За часів гли-

бокої давнини ці суворі слова були формулою правосуддя; озна-чали вони: «Злочинець має постраждати так само, як постраж-дала його жертва. Той, хто відсік руку, най втратить руку, хто вибив око повинен розпрощатися зі своїм оком». Як закон ці слова були записані в давньоєврейській книзі — Біблії. Багато народів, у тому числі й наші предки, додержувалися схожих законів.

Зараз цей вираз набув більш мирного значення. У нас воно означає те ж саме, що й: «Отримай по заслугам», «Як аукнеться, так і відкликнеться» (З кн. «Из жизни слов»).

Текст № 3Фразеологізм «СІЗІФОВА ПРАЦЯ». — Так кажуть про чию-

небудь безплідну, важку, нескінченну роботу. Чому саме сізі-фова? Хто такий Сізіф?

Сізіф був царем міста Корінфа. Спритний і хитрий володар зумів зібрати великі багатства. Сізіф зміг ошукати самого Тана-

тоса, бога смерті, закувавши його в кайдани. На землі пере-стали вмирати люди, і ніхто вже не приносив жертви богам під-земного царства. Так минуло кілька років. Нарешті розсердився Зевс і наказав богу війни Аресу визволити Танатоса. Арес вико-нав наказ, і Танатос забрав Сізіфа в Аїд. Але хитрий Сізіф нака-зав дружині, щоб вона не влаштовувала після його смерті похо-ронних церемоній і не приносила жертв Аїду. Чекав-чекав Аїд належних йому жертв, та так і не дочекався. Тоді Сізіф відпро-сився в нього на землю. Він обіцяв, що накаже дружині прине-сти жертви і негайно повернеться. Аїд повірив Сізіфові, а той і не думав повертатися. Воскреслий Сізіф влаштував бучний бен-кет і став висміювати богів. Тоді Аїд зрозумів усе і знов послав Танатоса до зухвальця. Так Сізіф удруге потрапив у підземне царство.

Боги прирекли Сізіфа за всі його злочини на страшну кару. Він повинен вічно котити на круту гору важкий камінь. Як тільки камінь торкається вершини гори, він виривається з Сізіфових рук і летить у прірву. Тоді Сізіф, заточуючись від утоми, сходить за ним, і все починається спочатку. Ось звідки взявся крилатий вислів «сізіфова праця»…

Текст № 4Фразеологізм «ЯК З ГУСКИ ВОДА». — Скільки тобі не кажи,

все — мов з гуски вода! — лає бабуся неслухняного онука. На пер-ший погляд, ніби нічого незвичного в цьому вислові й нема. Справді, гуска виходить з води суха, бо в її пір’ї міститься жир, який «відштовхує» воду так само, як сучасні плащі із спеціаль-ної тканини.

Але вчені довели, що слова «як з гуся вода» — частина дуже давнього замовляння: «З гуся вода, з лебедя вода, а з тебе, дитино моя, все лихе — на порожній ліс, на велику воду». Так примов-ляли, щоб вилікувати «зурочену» дитину, на яку хтось глянув «лихим оком». При цьому на дитину бризкали водою.

У наші дні примовка «як з гуски вода» вживається, коли гово-рять про людей, байдужих до справедливих зауважень інших.

Текст № 5Фразеологізм «ЛИХО З РОЗУМУ». — Назва комедії О. С. Гри-

боєдова стала крилатим висловом, бо добре визначала стано-вище талановитої, розумної людини в тяжких суспільних умовах царської Росії, в якій господарювали тупі самодури-чиновники (З кн. «У світі крилатих слів»).

Складіть діалог з поданими фразеологізмами.


3. Заповніть таблицю «Джерела фразеології». Поясніть похо-дження фразеологічних одиниць. Зробіть висновки щодо по-повнення фразеологічного запасу мови. Визначте вид кожного фразеологізму.Козел відпущення, випити чашу до дна, лити воду на млин,

бабине літо, наша пісня, наша дума не вмре, не загине, під лежа-чий камінь вода не тече, берегти, як зіницю ока, вилами по воді писано, а судді хто, тягнути лямку, Ахілесова п’ята, підвищувати тон, як з гусака вода, посадити на міль, бути чи не бути, підняти завісу, contra spem spero, носити воду решетом, Танталові муки, усе своє ношу з собою, хід конем, лебедина пісня, Гордіїв вузол, хіба ревуть воли, як ясла повні, битися, як риба об лід, прокрус-тове ложе, гречана каша сама себе хвалить, заблудша вівця, Содом і Гомора, йти на дно, жити душа в душу.

З фольклоруЗ античної міфології

З Біблії

Вирази виробничо-

професійного походження

Влучні вирази видатних

людей

4. Пригадайте фразеологізми з компонентами рука, нога, го-лова, вухо, ніс, око. Яких з них найбільше? Як ви гадаєте, чим це пояснюється?

5. До наведених в таблиці фразеологізмів додайте свої та запи-шіть їх.

Язик Зуб Палець

Гострий на язикДавати язику волюМати довгого язикаЯзик заплітається

Мати зубАні в зубДивитися в зубиЗ зубів видирати

Дивитися крізь пальціОбвести круг пальцяВисмоктати з пальцяІ пальцем не торкатися

Поміркуйте, чому так багато фразеологізмів зі словами, що позначають назви частин тіла.

6. Прочитайте уривок з п’єси, дія якої відбувається на Терно-пільщині в 30-х роках, за панської Польщі. Поясніть, звідки пішов вираз на гречку переганяти — «лаючи, заставляти робити, як потрібно».Роман. Болить?Михайлик. І болить, і пече… Гречка!

Роман [задумливо]. Гречка… На горосі не ліпше! Мене пан учитель лише на горох ставив…

Михайлик. От-от… Ти на гречці не стояв…Роман. А ти на горосі?.. Я вже тричі стояв… А ти оце лиш

сьогодні…Михайлик. Та ти ж усе: «Не знаю», «Не зробив», «Не повчив»…

А мене за віщо?Роман. Хіба не втямив? Не так розповів того вірша, збрехав

щось…Михайлик. Невже? Та я… я… Стільки разів чув! Стільки разів

і вголос, і подумки повторював!.. Я ж так цього вірша люблю!.. І чому одного мене на гречку в куток ставити? Хіба інші не поми-лялися? А він — мене покарав… (В. Бойко).

Подумайте, як названі нижче вирази пов’язані із старою шко-лою, навчанням: прописати іжицю, дати березової каші, випи-сувати грамоту, сидіти на азах. За потреби скористайтеся довідником або фразеологічним словником.

7. Запишіть фразеологізми, додаючи необхідні компоненти. Ви-значте вид та походження сталих одиниць. З’ясуйте значення кожного фразеологізму.Казка про білого…; осине…; Ахіллесова…; козел…; …фікс;

…Аріадни; у поті…; схрещувати…; …гарбуза; без надії…; дамо-клів…; заяча…

8. До поданих російських фразеологізмів доберіть українські відповідники. Охарактеризуйте національний колорит росій-ських та українських фразеологізмів.Лясы точить. Бить баклуши. Добро пожаловать. Всяк кулик

свое болото хвалит.

ІV. Підсумки уроку

Назвіть джерела виникнення української фразеології. Наве-діть приклади.


Використовуючи фразеологічний словник, дослідіть похо-дження фразеологізмів хоч оком світи, вавилонське стовпот-воріння, носити воду решетом, Гордіїв вузол.


Урок № 68 ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ’Я ТА КРИЛАТІ ВИСЛОВИ, ПРИПОВІДКИ, ПОБАЖАННЯ ТА ЇХ ОЦІННИЙ ЗМІСТ

Мета: ознайомити десятикласників з такими видами фра-зеологічних одиниць, як приказки, прислів’я, при-повідки, крилаті вирази, подати інформацію про відмінні риси між цими жанрами; вдосконалювати вміння розпізнавати фразеологізми в текстах; вихо-вувати повагу до народної мудрості.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: ксерокопії текстів, фразеологічний словник.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Сприйняття й усвідомлення теоретичного матеріалу з теми у процесі практичної роботи

1. Творче спостереження з елементами аналізу

Прочитайте текст та з’ясуйте, чи є відмінності між поняттями крилатий вислів, прислів’я, приказка, приповідка.КРИЛАТІ СЛОВА, КРИЛАТІ ВИСЛОВИ — сталі словесні фор-

мули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). Це — вислов-лювання видатних осіб, цитати з літературних творів, які набули узагальненого змісту, назви історичних та міфологічних подій, що набули переносного значення, власні імена історичних, міфо-логічних та літературних персонажів, які стали символічними, та ін. Вони зберігають більш чи менш прозорий зв’язок із літе-ратурним або конкретно-історичним першоджерелом виникнення і мають велику популярність серед мовців.

ПРИКАЗКА — стійкий вислів здебільшого фольклорного походження, який образно розкриває певне явище насамперед з погляду його емоційно-експресивної оцінки. Приказки, на від-міну від прислів’їв, висловлюють незавершену думку, є частиною судження, що має форму незамкненого кліше.

ПРИСЛІВ’Я — стійкий вислів переважно фольклорного похо-дження, в якому зафіксований практичний досвід народу та його оцінка різних подій та явищ. Прислів’я, на відміну від прика-зок, — це самостійні судження, інтонаційно й граматично оформ-

лені як прості або складні речення. Найчастіше прислів’я вини-кають унаслідок спостережень за певними часто повторюваними подіями та явищами і виділення в них характерного й особливого. Основою багатьох прислів’їв є факти. Значення прислів’я може бути прямим, тобто похідним від значень його компонентів, або переносним, тобто мотивується образом, що виникає на основі значень компонентів.

ПРИПОВІДКА — здебільшого жартівливий народний вислів усталеної форми; іноді коротка розповідь у вигляді поширеного прислів’я, часто з римами й алітераціями. Серед примовок виді-ляють: 1. формули вітань та прощань, наприклад: «Вітайте, Витку! Скидайте свитку!»; «Будьте здорові, майтеся гаразд; що вам забракне, вдайтеся до нас»; 2. формули припрошування, запрошення до столу, зичення смачного, подяки за частування, запрошення сісти тощо: «Їжте, мачайте, а за решту вибачайте»; «Спасибі за закуску, що з’їв курку й гуску»; «Сідайте, щоб усе добре сідало»; 3. формули побажань, віншувань, тостів: «Хай тебе Бог провадить і в найбільше болото посадить!»; «На щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб було ліпше, як торік»; 4. фор-мули прокльонів: «А три дні би вас дома не було!»; «А попав би вас Бог пирогами!»; 5. узвичаєні відповіді на певне питання, про-хання, репліки, які супроводжують формули вітань, побажань, припрошувань, наприклад: «Хліб та сіль!» « — Їмо, та свій, а ти біля порога постій!»; 6. формули дражніння: «Братова три дні хату не мела, мого брата ізвела»; 7. словосполучення: «У городі бузина, а в Києві дядько, тим я тебе полюбила, що на п’яті пер-стень» (З енциклопедії).

2. Згрупуйте подані фразеологізми в колонки: 1) прислів’я; 2) приказки, 3) приповідки; 4) крилаті вислови. З’ясуйте дже-рело походження і значення кожного фразеологічного виразу. Із двома-трьома побудуйте речення.Поженешся за двома зайцями — жодного не здоженеш. Доки

рак свисне. Собака на сіні — і сам не гам, і нікому не дам. Іду на ви. Дай нам, Боже, що нам треба, а по смерті шусть до неба. Всякому городу нрав і права. Що посієш, те й пожнеш. У поті чола. Балакала, говорила — сім мішків гречаного гаврила. Мов сіль в оці. Глас вопіющого в пустелі. Язик до Києва доведе. Василю, на нитку тебе засилю, на будяк тебе повішу, та й ся тобою потішу. Горбатого могила виправить. Усе тече, усе змінюється.

3. Поясніть, як ви розумієте значення наведених крилатих ви-словів.


1. Караюсь, мучуся, але не каюсь (Т. Шевченко). 2. Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Укра-їнка). 3. І рости, і діяти нам треба (П. Тичина). 4. Нове життя нового прагне слова (М. Рильський). 5. На тихі води, на ясні зорі (Народна творчість).

4. Прочитайте побажання. З’ясуйте їх оцінний зміст. Коли їх вживають?З роси і води. Ні пуху, ні пера. Побила б мене свята земля.

Щоб тобі світ замакітривсь! Щоб тебе, окаянного, земля не при-йняла. Бодай тебе поприщило! Многая літа. Бодай мені очі пови-лазили. Щоб ти ходив, поки світ та сонця! Щоб тебе не минула лиха година! А батькові твоєму б жито родило! Година вам щас-лива! Щоб тебе добра година знала! Щоб тебе лунь ухопила! Бодай тебе жаба вбрикнула! Бодай тобі пипоть на язик! Щоб ти і в стар-цях щастя не мав! Щоб ти ходив, як води ходять!

Складіть діалог, використовуючи ці побажання.

5. У складі наведених прислів’їв та приказок виділіть фразео-логічні словосполучення. Про кого так говорять? Визначте оцінну інформацію фразеологічних одиниць.1. Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає. 2. Хвости-

ком виляє і курочок хапає. 3. Лисяча хитрість, заяче серце. 4. Він тільки слуха та на вус мотає. 5. Лисичкою поглядає, а в пазусі камінь тримає. 6. В очі листом стелеться, а позаочі собакою бреше. 7. І хитрого лиса можна зловити. 8. Лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета. 9. Лестощами й душу виймає. 10. Дивиться лисицею, а думає вовком (З посібника).

6. Прочитайте, знайдіть фразеологізми. Випишіть тільки ті зво-роти, які пов’язані з тваринним світом. З’ясуйте, що вони означають та яку містять оцінку.1. Нам пощастило: на другий же день після приїзду з Києва ми

«взяли слід» — вистежили, як Бурмило і Книш подалися у плавні (В. Нестайко). 2. Раптом тривожний мамин голос, тихе — ках! — і каченяток нема! Їх, як злизало (Остап Вишня). 3. Ловіть мете-лики та мушки, але наставте добре вушки: там, бачите, синіє ліс?! Живе в тім лісі хитрий лис (Олександр Олесь). 4. Прочита вона, що її похвалили…, уже до неї і на коні не під’їдеш: талант! (М. Старицький). 5. Андрієві в місто їхати, а вона спить, як глуха тетеря, і про сніданок забула (Ю. Збанацький).

Пригадайте фразеологічні звороти, пов’язані з тваринним сві-том, які б мали позитивну оцінку.



Випишіть із творів Івана Франка, Лесі Українки вислови, що стали крилатими. Поясніть їх значення.

Урок № 69 ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ З ІНШИХ МОВ. НАЦІОНАЛЬНО-МОВНИЙ КОЛОРИТ ФРАЗЕОЛОГІЇ. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ В РІЗНИХ МОВАХ

Мета: навчити учнів розпізнавати фразеологізми власне українського походження та фразеологічні запози-чення з інших мов, поглибити знання про націо-нальний колорит фразеологізмів; удосконалювати навички знаходити відповідники фразеологічним одиницям з інших мов, розвивати комунікативні вміння правильно та доречно використовувати стійкі фразеологічні сполучення в мовленні; вихо-вувати в учнів чуття мови, увагу до слова, спосте-режливість, творче ставлення до роботи.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, російсько-український і українсько-

російський фразеологічні словники, англійсько-український фразеологічний словник, фразеологіч-ний словник української мови.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Актуалізація опорних знань

Назвіть основні джерела походження фразеологізмів. Чим відрізняються фразеологізми власне українського похо-

дження від запозичених? Наведіть приклади.

ІV. Засвоєння нових знань

1. Прочитайте. Вкажіть, яким чином національно-культурна ін-формація може бути представлена у фразеологізмах.


Текст № 1На шкалі «свій // чужий», наприклад, сприймаються фразео-

логізми із зоологічними образами кінь // верблюд. Зате в народів Сходу учені налічують понад 1000 стійких висловів з назвою «ко-рабля пустелі». Фразеологічні одиниці завжди — явно чи завуа-льовано зберігають свою історико-семантичну природу.

Вважається, що культурна інформація представлена в мові й мовленні у вигляді: 1) культурних сем як елементів значення номінативних одиниць, які позначають культурні реалії; 2) куль-турного фону; 3) культурних концептів. Культурно-національний компонент фразеологічної семантики може виявлятися або в сукуп-ному значенні ідіоми, або у вихопленому ланцюгу якоїсь обря-додії (зводити на посад), або у значенні компонентів-концептів (топоніми, етноніми, етнічні реалії) (З посібника).

Текст № 2Фразеологізми складалися віками: з фольклору (вилами по воді

писано, б’ється як риба об лід); з розмовного мовлення (ускочити в клопіт, будь ласка); історизми (відкрити Америку, як швед під Полтавою) (З підручника).

V. Виконання практичних завдань

1. Згрупуйте фразеологізми у дві колонки: фразеологізми власне українського походження і запозичені вирази.Ахіллесова п’ята; держи язик за зубами; вилами по воді

писано; у лиху годину пізнаєш вірну людину; всевидяще око; глек розбити; вовк у овечій шкурі; крізь терни до зірок; ні в тин ні в ворота; все йде, все минає; дуба врізати; піти світ за очі; з під землі дістати; хоч свічки ліпи; в сім’ї вольній, новій.

3. Запишіть фразеологізми, додаючи необхідні компоненти. З’ясуйте значення сталих виразів та вкажіть їх національний компонент.У тихому болоті…; без верби та калини…; гризти…; пошити

в…; щоб тебе сира земля…; моя хата…

2. У наведених реченнях знайдіть фразеологічні звороти. Ви-значте вид фразеологізму. Яким чином у запропонованих фразеологізмах відбито національний колорит?1. Чи не час би спати без задніх ніг (М. Стельмах). 2. Ой,

Даниле, Даниле, ускочиш ти в халепу за свій язик (А. Голо-вко). 3. До булави треба голови (Народна творчість). 4. Про це говорить увесь завод, — посміхаюся гірко я. — Теж мені відкрив Америку (П. Загребельний). 5. Сметаною вареників не зіпсуєш

(Народна творчість). 6. Попрощався — й надвір. Вже село гомо-ніло, як вулик (І. Гнатюк). 7. То не козак, що не думає отама-ном бути (Народна творчість).

Пригадайте та наведіть фразеологічні звороти, пов’язані з рос-линним та тваринним світом. Чи мають вони національний колорит?

4. Користуючись довідкою, доберіть до поданих російських фра-зеологізмів українські відповідники.Пустая мечта, держать в голове, птица высокого полёта, рука

дрогнула, голубая кровь, пуститься во все тяжкие, гореть жела-нием, внимать мольбам, молоть чепуху, плакать навзрыд, кисей-ная барышня.

Довідка. Ридма ридати, велике цабе, зважати на благання, мати на думці, пуститися на всі заставки, говорити дурниці, маніжна панночка, рука зрадила, палко бажати, химерна мрія, панського роду.

5. За допомогою словників, перекладіть наведені фразеологізми українською мовою. Зверніть увагу на національний колорит.1. Спустя рукава; довести до белого каления; взять в обо-

рот; было, да сплыло; в некотором роде; дешевле пареной репы. 2. Extremes meet; to carry coal to Newcastle; since Adam was a boy; knowledge is power; let sleeping dogs lie; doing is better than saying; live not to eat, but eat to live; must be seen to be belived.

6. З’ясуйте значення фразеологізмів. Знайдіть до цих фразео-логічних зворотів російські та англійські відповідники. Про-стежте походження фразеологічних одиниць. Вкажіть націо-нально-мовні ознаки. Зробіть висновок.Танталові муки; біла ворона; наріжний камінь; альфа і омега;

ґав ловити; лити воду на чужий млин; до булави треба голови; дихати на ладан.

7. Поясніть значення фразеологізмів-варваризмів та з’ясуйте їх походження.Persona grata; alter ago; alma mater; tabula rasa; ва-банк;

o tempora, o mores!

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Домашнє завдання

Доберіть п’ять національно маркованих фразеологізмів та під-готуйте про них статті до фразеологічного словника.


Урок № 70 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 14. МОВЛЕННЄВА СИТУАЦІЯ. МОВЛЕННЄВІ РОЛІ ТА НАМІРИ МОВЦЯ І СЛУХАЧА. МОВЛЕННЄВА ТАКТИКА. ПРИЧИНИ КОМУНІКАТИВНИХ ПОМИЛОК

Мета: поглибити відомості школярів про мовленнєву си-туацію, мовленнєві ролі, наміри мовця і слухача, а також про причини комунікативних помилок; роз-вивати вміння доцільно обирати мовленнєву тактику й мовні засоби, адекватні характеру мовної ситуації; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення лінг-вістичних явищ.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, таблиця «Складові мовленнєвої си-

туації».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання системи практичних завдань

1. Опрацювання таблиці.

2. Робота в міні групах. Розіграйте запропоновані комуніка-тивні ролі, склавши діалоги. Використайте найбільш підхо-дящу мовленнєву тактику. Роль грізного шефа. Роль уважного, турботливого чоловіка. Роль ділової людини. Роль «правильного». Роль жертви. Роль простака. Роль красуні. Роль романтика.

Визначте, чи це стандартна чи ініціальна (довготривала чи короткочасна) роль.

Назвіть тактику, яку ви використали.

3. Коментар учителя.

Слухання — вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору сигналів у комунікації. Це цілеспрямована, організо-вана діяльність людини у комунікації. Елементами слухання є сприйняття слухом, уважність, розуміння, запам’ятовування (Ф. Бацевич).

Істотною для ефективної взаємодії і розуміння у спілкуванні є «роль» слухаючого, тобто та поведінка, яка характерна для слухача в процесі прийняття їм інформації. Вона може сприяти кращому розумінню чи заважати йому. Можна охарактеризувати такі ролі «поганих слухачів».

«Симулянт», чи «псевдослухач». Деякі просто симулюють увагу. Вони роблять вигляд, що слухають, дивляться на того, хто говорить, хитають головою на знак згоди, демонструють начебто увагу, а насправді їхні думки витають десь далеко. Причини такої поведінки можуть бути різними — заглибленість у власні турботи, нудьга, бажання підлестити того, хто говорить.

«Залежний слухач». Деякі легко підпадають під вплив і багато в чому залежать від думок, бажань і почуттів інших людей. Часто їхнє відчуття визначаються тією чи іншою ситуацією міжосо-бистісного спілкування. Такі люди бувають настільки поглинені тим, як вони слухають і як реагують на того, хто говорить, що мимоволі упускають суть сказаного. У своєму прагненні отримати від того, хто говорить, позитивну оцінку, вони приділяють увагу не стільки розумінню й змісту почутого, скільки тому, яке вра-ження вони справляють.

«Самозакоханий слухач» — людина, яка хоче, щоб слухали тільки її, і яка не має ні часу, ні бажання слухати іншого.

«Слухач-автор» — людина, яка ніколи не дослуховує спів-розмовника до кінця і, щоб заповнити пропущене чи незрозу-міле, домислює події чи реакції відповідно до власної логіки чи за власним досвідом.

«Перебивала» — людина, яка перебиває того, хто говорить, оскільки боїться, що потім забуде про те, що хотіла сказати. Якщо ж вона не може висловитися, то її охоплює така тривога, що вона практично не чує того, хто говорить.

«Слухач, занурений у себе» — людина, яка занадто велику увагу під час розмови приділяє собі, думаючи: «Який я маю вигляд: гарний чи поганий? Цікаво, як він мене сприймає — ученим чи дурним?» Такі люди захоплені собою тоді, коли варто було б більше уваги приділити змісту й значенню розмови.


«Інтелектуал» чи «слухач-логік» — людина, яка сприймає інформацію більше розумом, слухаючи лише те, що вона хоче чути, ніби відкидаючи від себе все інше. Основний її інтерес полягає в раціональній оцінці почутого; цей слухач часто нехтує емоційними та невербальними аспектами поведінки того, хто говорить. У результаті він слухає на другому рівні, сприймаючи тільки слова, а не все повідомлення в цілому. Оцінка сказаного зводиться часто до інтерпретації вербальних тверджень, що іноді призводить до втрати менш очевидного змісту висловлення чи намірів того, хто говорить.

«Слухач-бджола» — людина, яка слухає тільки те, що цікаво і важливо для неї самої. Все інше вона пускає повз вуха, вважа-ючи неважливим чи неправильним.

«Слухач-жало» — людина, яка тільки й чекає, коли співроз-мовник припуститься помилки, щоб сказати йому про це і гово-рити тільки про це (Н. Бутенко).

4. Робота в міні-групах. Складіть діалоги, де б слухач мав такі ролі. Слухач-жало. Слухач-перебивала. Слухач-симулянт. Уважний слухач.

5. Колективна робота. Прочитайте тексти. Визначте причини комунікативних помилок.Текст № 1— У нас сьогодні неприйомний день!— О? Що ж там скоїлось? У мене дуже пріятний. Усі яблочкі

спродала…— Необразованість! Не розумієте: у нас сьогодні прийому

нема.— Якого прийому? Хіба нам в некрути кого отдавати?— З вами говорити — гороху наїстись! (М. Старицький).

Текст № 2— До вашої милості, паночку, — зробіть ласку, пустіть Зіньку…— То есть, как это — сделайте «ласку»?— Та отож я і кажу: дівка на порі стала, скоро вже й руш-

ники подавати треба…— Постой, постой, матушка! Это какие же “ручники”? Допус-

тим — замуж, но к чему ты приплела эти свои “ручники”?Стара вибачливо усміхнулась, немовби це не пан, а дурне дитя

бозна-що лепетало, і повчально промовила:— Не плетуть їх у нас, а тчуть…

— Хоть убейте, ничего не понимаю!.. Девка какая-то, старосты почему-то… Так, значит, — замуж, матушка? М-да… А кто же он, этот герой романа? Как его?

— Ні, не за Романа, а за Данила за Бондаренка (Б. Антоненко-Давидович).

Текст № 3Через того самокатаПосварилися ми з братом,Брат мовчав і я мовчав,А дідусь обох повчав:— Що це ви розбили глека?Так до бійки недалеко!Братик, плачучи, сказав:— Глека я не розбивав!

(Г. Бойко)Текст № 4До польського бізнесмена завітав його російський колега

з донькою. Поки батьки гомоніли про справи бізнесу, доньок бізнесменів залишили насамоті. Донька хазяїв хотіла зробити гості комплімент, порівнявши її обличчя з «красною ружею», тобто червоною трояндою. Натомість росіянка зрозуміла ці слова як образу — вона мала певність, що її обличчя польська ровесниця назвала «красной рожей», тобто червоною пикою. Вона розплака-лася й кинулася скаржитися батькові; хоча помилку було пояс-нено, все ж атмосферу зустрічі було зіпсовано (З посібника).

Текст № 5— Здрастуй, Толю!Я подивився на цю жінку. Їй не сподобалося моє здивування.— Толю…— Я не Толя.— А хто ж ти тоді?<…>— Я Сергій (Б. Жолдак).

Текст № 6Дядя Варфоломій хвилюється:— Софістика! Софістика!А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:— А ти б чого хотів?— Як чого?— Якого хвістика?Христина — сива бабуся й мудрих слів не розуміє (М. Хви-

льовий).


Текст № 7…шановний пане Криленко. Я, бачите, заздрю цим гомунку-

лам. Крім того, я думаю, — і Сердюк взяв зовсім професорський тон, — оскільки наша сучасність характеризується проблемами вищого порядку… Ви мене, очевидно, розумієте?

— На жаль, ні, — вже трохи різко кинув Криленко, роздра-тований цим тоном співбесідника… (М. Хвильовий).

6. Прочитайте. Чи можна ситуацію, про яку йдеться в тексті, вважати комунікативною помилкою? Визначте мовленнєві тактики, ролі мовця та слухача.

ОТ ТОБІ Й ДІДВихідний день у музеї. А директор, академік Дмитро Івано-

вич Яворницький, завжди приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд.

Оглянувши цього разу музей, він чорним ходом вийшов у двір і присів на стільці біля ґанку. Скромно одягнений, з ціпком у руках, сивоусий у шапці, він був схожий на сторожа.

Скрипнула хвіртка. У двір музею ввійшли дві літні жінки.— От не пощастило! За кільки років приїхали в музей, а він,

як на те, вихідний. Може, ви дідусю, якось тишком-нишком про-вели б нас? Ми вам віддячимо.

Дмитро Іванович усміхнувся в довгі вуса, а потім швидко ввій-шов у роль діда-сторожа й сказав:

— Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так вле-тить мені, перепаде й вам.

— А ви не бійтесь начальства: у вихідний день воно сидить вдома. Чого б то воно сюди зараз прийшло?

У цей час одна з жінок дістала гаманця, пошукала в ньому й витягла монету:

— Візьміть, дідусю, тридцять копійок вам на чай, візьміть.Дмитро Іванович, приховуючи усмішку, сказав:— Та я ж ще нічого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це

вже там, пізніше. Ну, ходімо зі мною, проведу вже вас у музей.Дві години водив їх «дід», давав пояснення, як звичайно,

цікаво, дохідливо й з жартами.— А звідки ви все це знаєте?— Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й за-

пам’ятав собі, що воно й до чого.— Добре ви пояснюєте, все у вас до ладу. А скажіть, це ж тут

працює професор Яворницький?— Тут.

— А як би це його побачити? Він буває в музеї?— Щодня буває. От він перед вами й зараз.Жінки переглянулись, зніяковіли, почервоніли й розгубилися

вкрай. Одна з них шепнула другій: «А ми ж на чай наобіцяли! Кому? Яворницькому!» А потім схвильовано до Дмитра Івано-вича: «Ви нам пробачте нашу необачність. Щиро, від усієї душі, дякуємо вам за те, що поводили нас по музею».

Жінки попрощалися і, виходячи з подвір’я музею, промовили, зачудовано хитаючи головами: «От тобі й дід…» (І. Шаповал).



Складіть діалог, використовуючи різні мовленнєві тактики.

Додаток

«Складові мовленнєвої ситуації»

Назва Визначення Види

Мов

лен

нєв

а си

туац

ія

Конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації і яка спонукає її учасни-ків до міжособистіс-ної взаємодії, визначає мовленнєву пове-дінку, способи реалі-зації комунікативного наміру (стратегію, так-тику тощо)

Мов

лен

нєв

а р

оль

Відносно постійна, внутрішньо зв’язана і очікувана іншими система комуніка-тивних (мовленнє-вих) вчинків індивіда, значною мірою визна-чена його соціальним статусом, віковими та іншими чинниками

Ст

ан

да

рт

на

к

ому

нік

ат

ивн

а р

оль Це комунікативна пове-

дінка людини, прийнята в суспільстві для відповід-ної соціальної ролі й си-туації. Наприклад, від-повідної комунікативної поведінки очікують від учи-теля, батька, підлеглого, учня тощо



Ініц

іал

ьна

ком

ун

іка

ти

вна

рол

ь

Це той образ, який людина свідомо створює в спілку-ванні для досягнення пев-ної мети; те, що вона вирі-шила вдавати в конкретній ситуації спілкування, пере-слідуючи певну предметну мету. Ініціативна комуні-кативна роль може бути короткотривалою (прохач, вимогливий, «крутий») і довготривалою (борець за справедливість, роман-тик, світська дама, народний захисник). Довготривалу ініціальну комунікативну роль назива-ють іміджем людини

Мов

лен

нєв

а та

кти

ка

Сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стра-тегії, визначена лінія мовленнєвої поведінки на певному етапі кому-нікативної взаємодії, спрямованої на одер-жання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного. Тактики формують складові діалогу, гру-пуючи і чергуючи відтінки розмови — оцінку, радість, горе, сумнів тощо. Напри-клад, при відмові від виконання прохання, можуть бути такі так-тики: 1) видати себе за некомпетентну людину;

Раптовість — використання в мовленні невідомої слухачам інформації

Провокація — на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією, яка подається для використання цього часу з метою підготовки слухачів до конструк-тивних висновків

Апеляція до авторитетів (з метою підтримки власної пози-ції дається посилання на автори-тет слухача, відомих учених, діячів культури)

Залучення елемента неформаль-ності (враховуючи предмет мовлення, розповісти слуха-чам, партнеру про свої помилки і наслідки; це дає змогу подолати стриманість, формує атмосферу довіри)


2) послатись на немож-ливість виконання про-хання саме в цей час; 3) ухилитись від відпо-віді, не обіцяти нічого конкретного; 4) дати зрозуміти, що ви не бажаєте викону-вати прохання

Гумор — наводяться смішні, пара-доксальні приклади, розповіда-ються веселі історії тощо; це допо-магає створити невимушену атмосферу

Чорне опонування — партнеру по спілкуванню ставлять декілька запитань, щоб на жодне з них він не зміг відповісти

Мов

лен

нєв

ий

н

амір

Бажання, устремління адресанта (осмислене чи інтуїтивне), яке визначає внутрішню програму мовлення і спосіб втілення цієї програми

Ком

унік

ати

вна

пом

ил

ка

(нев

дач

а, д

евіа

ція

)

Недосягнення адресан-том комунікативної мети; відсутність вза-єморозуміння і згоди між учасниками спіл-кування

Створення адресантом недореч-них і несвоєчасних комунікатив-них актів

Помилковість адресації комуніка-тивного акту, пов’язана з невра-хуванням фізичного стану адре-сата, розбіжністю світоглядних орієнтацій адресанта і адресата, неврахуванням ерудиції, обізна-ності адресата, різною менталь-ністю тощо

Недотримання елементарних правил ввічливості

Неправильно обрана тональність спілкування

Неправильні вербальні сигнали


Урок № 71 БАГАТОЗНАЧНІСТЬ, СИНОНІМІЯ, АНТОНІМІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

Мета: поглибити знання учнів про багатозначність, сино-німію та антонімію фразеологічних одиниць; роз-вивати вміння добирати фразеологічні синоніми, антоніми, розрізняти фразеологічні омоніми; вдо-сконалювати навички роботи з фразеологічними словниками й довідниками; виховувати інтерес до лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: фразеологічний словник.

ХІД УРОКУ




Пригадайте, що таке багатозначність. Чим багатозначні слова відрізняються від омонімічних? Що таке синоніми, антоніми?

IV. Формування практичних умінь та навичок

1. Установіть семантику багатозначних фразеологізмів. Скла-діть із ними речення.Як муха в окропі; зводити кінці з кінцями; ні живий, ні

мертвий; крутити голову; всипати березової каші; на кожному кроці.

2. Прочитайте. Знайдіть речення, в яких є фразеологізми із зна-ченням «багато».1. Таких «землячків» по всьому світу видимо-невидимо, хоч

греблю ними гати (Р. Чумак). 2. В мене роботи не по шию, а просто з головою! (І. Нечуй-Левицький). 3. А Кирило знав своє: до сьомого поту залізо кував і так ростив дітей (М. Стельмах). 4. А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити… (М. Коцюбинський). 5. Тільки поласяться усі домашні на Созо-ренка: в нього грошей кури не клюють (М. Стельмах).

Поміркуйте, чи можна вжити ці фразеологізми один замість іншого в наведених реченнях.

3. Доберіть до поданих фразеологізмів слова-синоніми, поясніть відмінність у їхньому змісті. За потреби скористайтеся слов-ником.

Від серця одлягло; не з полохливого десятка; доки рак свисне; водити за ніс; як риба у воді; взяти в шори; вивести на чисту воду; збити з пантелику; зірвати маску; ні в тин, ні в ворота; оком не моргнути; бісики пускати.

4. До наведених фразеологізмів доберіть фразеологізми-синоні-ми і вільні синонімічні сполучення слів.

Зразок. Товкти воду в ступі — переливати з пустого в по-рожнє, носити воду решетом — щось марно робити.

Ляси точити; голці впасти ніде; ні риба, ні м’ясо; про люд-ське око; підливати масла в огонь; давати перцю; носа повісити; і вухом не вести.

5. Прочитайте речення. До кожного фразеологізму підберіть від-повідне йому синонімічне слово.

1. Степану Онуфрійовичу враз відібрало мову (Ю. Збанаць-кий). 2. Якщо не голосом, то очима, обличчям зараз виведе свого благодійника на чисту воду (М. Колесников). 3. І треба ж так статися: село… по сусідству з Яремівкою! Рукою подати. 4. Ліда старається, тільки голка в руках — блись, блись. А Остапенки ні за холодну воду (З тв. В. Терена).

6. Прочитайте. Установіть значення фразеологізмів. Доберіть до них фразеологізми-антоніми. З двома-трьома антоніміч-ними парами складіть речення.

Дерти носа; світити ребрами; входити в колію; почервоніти як рак; водити за ніс; як кішка з собакою; звалитися на плечі; кіт наплакав.

7. Які з поданих виразів ви дібрали б до теми «Антоніми»?

Голодний ситого, а ситий голодного не розуміє; грати першу скрипку; путатися у хвості; від «а» до «я»; іти з миром; іти з війною; викинути з голови; зарубати на носі; відплив від одного берега, та до другого не пристав; землі під ногами не чує; від сві-танку до смеркання; гора звалилася з плечей; камінь скотився з душі; носить камінь за пазухою.

8. При вивченні якої теми — «Синоніми», «Антоніми», «Омо-німи» — ви могли б скористатися наведеними реченнями?


1. Лебедям підрізали крила — мускулисті руки-вітрила, — в небеса дорогу закрили, по каналу плавать пустили (М. Черняв-ський). 2. Він [Дмитрик] давно згубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі… (М. Коцюбинський). 3. На пісок полетів здоровий осетер і почав гнуть спину підковою… (І. Нечуй-Левицький). 4. Тільки птаство кара жорстоко — з гнізд насидже-них проганя (М. Чернявський). 5. Йому хочеться пригорнутися до матінки… поцілувати ту руку, що не раз пестливо гладила його по головці (М. Коцюбинський).

9. Запишіть подані фразеологізми, розмежувавши їх на фразе-ологічні одиниці й омонімічні вільні словосполучення. Які з наведених прикладів можуть у різних контекстах виступати то як фразеологічні, то як вільні?Дуба дати; пекти раків; намилити шию; біла ворона; велике

цабе; собака на сіні; намилити руки; білий папуга; варити раків; взяти за руку; взяти за горло; кури не несуться; хліба дати; собака в будці; велике поле; кури не клюють.

10. Користуючись словниками, знайдіть п’ять прикладів фразе-ологізмів-омонімів.

V. Підсумки уроку

Дайте відповіді на питання. Які синоніми називаються фразеологічними? Наведіть при-

клади. Які особливості фразеологічних синонімів порівняно із сино-

німами-словами ви можете назвати? У чому полягає відмінність слів-омонімів від омонімів-фра-

зеологізмів? Наведіть приклади багатозначних фразеологізмів. Як ви гадаєте, для чого в мові вживають антонімічні фразео-

логічні одиниці?

VI. Домашнє завдання

Випишіть з фразеологічних словників 5-ть багатозначних фра-зеологізмів. Подумайте, який з виразів є первинним, а який — вторинним. Свою думку обґрунтуйте.

Урок № 72 ФРАЗЕОЛОГІЯ РІЗНИХ СТИЛІВ МОВЛЕННЯ: ХУДОЖНЯ, НАУКОВА, ПУБЛІЦИСТИЧНА, ОФІЦІЙНО-ДІЛОВА. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ТВОРАХ ВИДАТНИХ ПИСЬМЕННИКІВ. УЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ В РІЗНИХ СТИЛЯХ

Мета: поглибити відомості десятикласників про фразео-логію різних стилів мовлення; розвивати комуніка-тивні вміння доречно й правильно використовувати фразеологізми в мовленні з урахуванням їх стиліс-тичних параметрів і контексту; складати діалоги, використовуючи фразеологічні одиниці; визначати роль, функції використання фразеологізмів у тек-стах різних стилів; виховувати повагу до фразео-логічного багатства рідної мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, фразеологічний словник, картки із

завданням для роботи в групах.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання системи практичних завдань

1. Прочитайте текст. Підготуйте усне повідомлення на тему «Фразеологія різних стилів мовлення», використавши наве-дений лінгвістичний матеріал.

Фразеологізми мають чітко виражене стильове призначення. Кожен стиль мовлення послуговується значним запасом фразео-логізмів. Стильове використання фразеологізму залежить насам-перед від наявності чи відсутності емоційного забарвлення.

Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються у всіх стилях мовлення. Наприклад, вогнище культури, посіяти іскру.

Емоційно забарвлені фразеологізми використовуються у ху-дожньому, розмовному та публіцистичному стилях. Наприклад, мокра курка — зневажливе забарвлення; важка артилерія — іронічний відтінок.


Стилістичні функції фразеологізмів залежать і від джерел походження. На цій підставі вони поділяються на розмовно-побутові, народнопоетичні і книжні.

Розмовно-побутові фразеологічні звороти використовуються насамперед у розмовному і художньому стилях, рідше — в пуб-ліцистичному. Вони мають емоційно-експресивне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення думки. Їм властивий побу-товий характер, певна вільність, інтимність, яскрава позитивна чи негативна оцінка. Наприклад: голодній курці просо на думці; утерти носа; без задніх ніг.

Народнопоетичні фразеологізми — це вирази, що виникли на фольклорній основі (сталі епітети, порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки, каламбури тощо) і поширені як в розмовному, так і в художньому стилях. Напри-клад: 1. На камені на білому там стояла темная темниця (Т. Шевченко). 2. Їде козак молодий, під ним кінь вороний (Нар. творчість).

Книжні фразеологізми виникли на писемній основі і викорис-товуються в книжних стилях. Це сталі словесні формули діло-вих документів (договірні сторони, доповідна записка), крилаті вислови (олімпійський спокій, ахіллесова п’ята, лебедина пісня) і афоризми («Очі дружби рідко помиляються» — Вольтер), тер-мінологічні словосполучення (адамове яблуко, північне сяйво, неповне речення, юридична особа).

У публіцистичних і художніх текстах фразеологізми іноді видозмінюються (трансформуються), що служить засобом експре-сії, створення каламбурів тощо. Наприклад: 1. Як бути — ось у чім питання. 2. Пасажир — це звучить гордо (З газет).

Фразеологізми збагачують наше мовлення, але використову-вати їх треба правильно й доречно (З підручника).

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Випишіть із фразеологічного словника вирази з ремарками поет., ірон., зневажл.

2. У поданих реченнях підкресліть фразеологізми, визначте їхню синтаксичну і стилістичну функції.

1. Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський). 2. Щасти ж вам і не забувайте про свою альма-матер (О. Гончар). 3. Життєва логіка і сила любові мусять узяти вгору над химерами долі (І. Вільде). 4. Німецький

поліцай, який стояв на виході з табору, був стріляний горо-бець (Ю. Яновський). 5. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку. Тут уже пахло карбованцями (І. Нечуй-Левицький). 6. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «матері городов руських» (Остап Вишня). 7. Не дайте ворогам ні хліба, ні м’яса, гоніть їх з своїх дворів в три шиї (Д. Бедзик).

3. Розмежуйте фразеологічні одиниці за стильовими ознаками.Медовий місяць; притча во язицех; облизня спіймати; азбучна

істина; обіцяти золоті гори; в сорочці народитися; до чорта в зуби; гора з плечей звалилась; герой нашого часу; рота роззявити; камінь спотикання.

4. Складіть та розіграйте діалоги в групах.

Група 1

Уявіть себе командою тележурналістів. Підготуйте політичний огляд для телепередачі, в якому були б ужиті фразеологізми різних типів.

Група 2

Уявіть, що ви є радіоведучим, якому потрібно провести пря-мий ефір передачі на моральну тему. Побудуйте розмову веду-чого з гостями та слухачами таким чином, щоб у діалозі були вжиті фразеологізми різних типів.

5. Виправте помилки у вживанні фразеологізмів.1. Мишко зробив з мухи слона та й пішов додому. 2. Катря

похнюпила голову і мовчала як рибонька об лід. 3. Від радості у нього очі на лоба лізуть. 4. Затріщала крига і почувся голос волаючого в пустелі. 5. Пішов Омелько свататися до Марусі, а та дала йому гарбуза на кашу. 6. Закопав Тарас свій талант у землю і пішов служити козачком до пана (З підручника).

6. Робота в групах.

Група 1

Пригадайте і запишіть приказки та прислів’я про дружбу.

Група 2

Пригадайте і запишіть приказки та прислів’я про моральні цінності.

Група 3

Пригадайте і запишіть приказки та прислів’я про користь праці та знання.



VІ. Домашнє завдання

Нерідко прислів’я та приказки виступають заголовками ху-дожніх творів. Наприклад, «За двома зайцями» (М. Старицький), «Доки

сонце зійде, роса очі виїсть» (М. Кропивницький), «Кров люд-ська — не водиця» (М. Стельмах).

Складіть твір, заголовком якого б стало одне з прислів’їв: «Вченому світ, а невченому тьма», «Гірко зароби, а солодко

з’їж», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує».

Урок № 73 ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З ПРОФЕСІЙНОЇ МОВИ, МОВНІ КЛІШЕ, ШТАМПИ

Мета: продовжувати вдосконалювати знання школярів про фразеологізми, зокрема про фразеологічні оди-ниці, які вживаються в мові різних професій; роз-вивати вміння розпізнавати в текстах мовні кліше та штампи, звертати увагу на доцільність вико-ристання цих словесних форм, редагувати речення з мовними штампами; виховувати пізнавальний ін-терес до лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, фразеологічний словник.

ХІД УРОКУ




Наведіть кілька прикладів уживання фразеологізмів у профе-сійній мові. Пригадайте, що таке мовні кліше та мовні штампи. Чи є словесні штампи позитивним явищем? Чому? Коли вживання мовних кліше є виправданим?

ІV. Засвоєння матеріалу

1. Запишіть фразеологізми в такому порядку: мисливські; спор-тивні; морські; кравецькі; рибальські; авіаторські; актор-ські.

Грати першу роль; спіймати на вудку; стріляна птиця; плести сіті; виходити на фінішну пряму; чисте небо; сходити зі сцени; сісти на колесо; як з голочки; підняти завісу; сідати на мілину; вимушена посадка; білими нитками шитий; удар нижче пояса; на всіх парусах; на слід натрапити; пошитися в дурні; по всіх швах; сліди замітати; мертвий штиль; хід конем; покласти на оби-дві лопатки; розмотати клубок.

Наведіть кілька фразеологізмів, пов’язаних з військовою спра-вою.

2. Прочитайте словесні штампи, які міцно утвердилися в мові засобів масової інформації. З’ясуйте їх значення. Поміркуйте, чи доцільним є вживання цих виразів. Свою думку обґрун-туйте.Люди в білих халатах; працювати на педагогічній ниві; чорне

золото; рідке золото; піддати різкій критиці; висвітлити цілий комплекс проблем; набула гостроти ситуація; становити значний інтерес, набути широкого розмаху; активна підтримка громад-ськості.

3. Ознайомтеся з думками А. Бортняка щодо доцільності вжи-вання мовних штампів. Чи погоджуєтесь ви з висловленими думками? Поміркуйте, чим мовні штампи відрізняються від фразеологізмів? Чому ми не говоримо про фразеологічні оди-ниці як про штамповані вирази?

ІНЕРЦІЯ ШТАМПІВКровні родичі канцеляризмів — штамповані слова та вирази.На численних нарадах, засіданнях, пленумах, з’їздах епохи

бурхливих і тривалих оплесків ми діловито засинали на словах «Ідучи назустріч…» і бадьоро прокидалися під шаманське закли-кання «Товариші! Дозвольте запевнити…»

Штамп, на відміну від канцелярського родича, що ніколи й не був творчою знахідкою, — це колись справді живий і поде-куди навіть цілком вдалий вираз, від надуживання стертий, виві-трений, обридлий. Давній-прадавній наш предок, котрий першим сказав: «Сонечко усміхається», був геніальним поетом, бо зумів так абстрактно-метафорично передати і сприйняття природи,


і власний настрій. Сьогодні лише безнадійний графоман може, як кажуть, «на повному серйозі», без тіні іронії використовувати цю фразу у своїх віршованих рядках.

У свій час і вислів «знаменна дата» був оригінальним, образно-емоційним. Адже треба було мати неабияку уяву, щоб той чи інший святковий день, урочистий момент побачити і відтворити під небесним знаком-знаменням або під звитяжними знаменами! Нині ж це вкрай зачовгана бюрократичними губами й паперами фраза, як і вирази: «самовіддано трудитися», «небувале підне-сення», «окрилені перемогами» і т. ін.

Сьогодні і лектори, і доповідачі, і газетярі значно менше послуговуються такими збитими загальниками. А все ж інерція ще досить відчутна. Так, у найсвіжіших числах газет частенько ще натрапляємо на збиті загальники: «тут у цій справі приділя-ється серйозна увага», «включитись у цю важливу кампанію», «біле золото», «невтомні працівники», «доблесні захисники».

Штампами вже встигли стати і зовсім ще недавно свіжі поняття, як от: «вандали і герострати», «так звані демократи», «мітингові пристрасті», «різати по живому».

Охочі до штампованої мови, зокрема, редактори й ведучі кон-цертів на замовлення слухачів обласного радіо.

Збитих фраз, звичайно, важко уникнути. Навіть вправному стилісту, знавцеві-мовнику. Адже мова — в постійному русі і нелегко встежити за її змінами. Але той, хто небайдужий до слова, може активно протидіяти надуживанням штампами. Треба пильніше придивлятися чи прислухатися до того чи іншого свого виразу, сміливіше звільнятися від словесних стереотипів, шукати нових епітетів, порівнянь, метафор, видозмінювати усталений порядок, зв’язок слів (За А. Бортняком).

4. Прочитайте текст. Позначте в ньому мовні штампи.Тепер, коли цьогорічний український мільярд став радісним

фактом — влився золотим потоком у державні засіки, засяяв на всенародному столі сонячною паляницею, — я пригадую тих мудрих, добрих людей, які навіть у суворих, недоброзичливих умовах весни, що не віщувала нічого хорошого хліборобові, були впевнені у своїй перемозі. Я знаю, нелегко дався їм великий уро-жай, доводилося докладати чимало зусиль, щоб виростити той заповітний колос, із зерен якого складається астрономічне число пудів українського хліба: мільярд. Але я певен, що тепер нашому колгоспникові, мудрому, широкому душею, людині глибокого державного мислення, під силу великі завдання. Він повносилий,

досвідчений господар землі від щедрості своєї великої душі дава-тиме віднині нашому народові найкоштовніший скарб землі — хліб — у мільярдному обчисленні (З газети).

5. Прочитайте. Зробіть висновок, у чому полягає відмінність мовних кліше від мовних штампів.КЛІШЕ (від фр. clichе � — відбиток) — стандартні відтворювані

засоби мовлення, які регулярно повторюються в певних контек-стах і служать ознаками певного стилю або мовленнєвого акту (привітання, вдячності, резолюції в документах тощо). На відміну від штампів, які характеризуються « тертістю», кліше виконують функцію економії мовленнєвих зусиль, забезпечують відтворення певних жанрів ділового спілкування. Вони можуть перетворю-ватися на штампи при використанні їх у нетипових контекстах (у художньому мовленні, публіцистиці тощо) або мовленнєвих актах (наприклад, кліше в акті освідчення в коханні) (О. Селі-ванова).

6. Визначте серед наведених слів та висловів мовні кліше. Ска-жіть, які з них доцільно вжити в учнівському творі, а які — в офіційному документі. Усно складіть кілька речень з цими висловами.Доводжу до Вашого відома, беручи до уваги, такі персонажі,

слухай-но, вищезазначені причини, манюсінький, тому що, у зв’яз-ку з, розкажу, факт, згідно з наказом, обґрунтувати свою думку, багато працювати, стан довкілля, відчуття болю, вжити заходів.



Випишіть з творів української літератури 10 приказок та при-слів’їв, які стосувалися б різних професій.

44 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 45ІІ семестр. Українська лексикографія

УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ

Урок № 74 ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ. ВИДИ СЛОВНИКІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПОБУДОВИ

Мета: подати відомості про різні види словників та особли-вості їх побудови; формувати загально-пізнавальні вміння користуватися словником; сприяти усвідом-ленню важливості словників як джерела багатоас-пектної інформації; виховувати повагу до лексико-графічного багатства української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, «Філософський словник», «Енцикло-

педія українознавства», «Етимологічний словник», «Словник української мови» в 11 томах, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», «Короткий словник лінгвістичних термінів», орфо-графічний словник, словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, фразеологічний слов-ник, картки для роботи в групах.

ХІД УРОКУ




Для чого потрібні словники? Назвіть типи словників, з якими ви вже знайомі. Поясніть, яким словником ви скористаєтесь: 1) для перевірки

вимови; 2) при поясненні лексичного значення слова; 3) при визначенні походження; 4) для перевірки правильності напи-сання слова; 5) при доборі синонімів, антонімів, паронімів, омонімів.

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

1. Прочитайте висловлювання видатних людей про словник. Прокоментуйте кожне твердження.1. Кожний словник залежно від призначення і функцій —

загальномовний чи спеціальний, одномовний чи перекладний, нормативний, вибірковий, генетичний — допомагає вибудувати текст й адекватно сприймати відповідні елементи в ньому (О. Семе-ног). 2. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потре-бувала словника, ніколи не користувалася ним (М. Рильський). 3. Словники — це музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (С. Пушик). 4. Це всесвіт в алфавітному порядку! Це книга книг. Він вбирає в себе всі інші книги, треба лише вміти їх вилучати з нього (А. Франс). 5. Одинадцятитомний «Словник української мови», найоб’ємніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу, фіксує близько 135 тисяч слів. А ще ж кожне слово має здебільшого не єдине, а кілька чи й багато значень. Як же непросто, але ж і важливо для підне-сення мовної культури навчитися розрізняти найтонші відтінки в словесній атрибутиці, доречно, до місця вживати те чи інше слово — одне із понад сотні тисяч! (А. Бортняк).

2. Прочитайте. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення про види словників української мови. Розкажіть про їх призна-чення.Лексикографічна наука, яка визначає теоретичні засади і прак-

тично втілює їх в укладання словників різного типу, називається лексикографією (від гр. lexikos — «словниковий» і grapho — «пишу»).

Лексикографія має багаторічну історію, великий досвід ство-рення різноманітних словників і знаменні досягнення. Як одна із важливих у сучасній лінгвістиці, вона набуває дедалі більшого розвитку. Спричинюється це зростаючими міжнародними кон-тактами, потребою у вивченні малодосліджених і поглибленому аналізі всіх мов для задоволення наукових і загальнокультур-них та освітніх запитів суспільства. Застосування електронно-обчислювальної техніки в укладанні словників збагатило теорію і практику цієї лінгвістичної науки.

Відповідно до завдань і подачі словникового матеріалу при-йнято розрізняти словники енциклопедичні і лінгвістичні. Прин-ципова відмінність їх полягає в тому, що енциклопедичні слов-ники подають відомості про поняття, речі, явища, історичні події,


видатних людей, а лінгвістичні пов’язані з аналізом слів: розкри-вають лексичне і граматичне значення, сферу вживання, похо-дження, вимову, написання, переклад іншою мовою, але вони не містять відомостей про всебічний характер самого предмета, позначеного відповідним словом.

Енциклопедичні і лінгвістичні словники становлять собою набір словникових статей, які складаються із заголовного (пояс-нювального) слова і тих даних, які його торкаються. Заголовні слова розташовуються в алфавітному порядку. Оскільки в енци-клопедичні словники вводяться виключно загальні і власні назви, словникові статті в них представлені іменниками або словосполу-ченням з іменником. В енциклопедичному словнику позначається наголос у заголовному слові, є етимологічна довідка іншомовних термінів, але вони не подають граматичної чи стилістичної харак-теристики представлених назв. Статті можуть супроводжуватися ілюстраціями. До енциклопедичних словників належать всі тер-мінологічні словники (наприклад, «Словник лінгвістичних тер-мінів»), енциклопедії (як-от «Українська енциклопедія»), біогра-фічні словники (зокрема: «Хто є хто: Біо-бібліографічний словник»).

Лінгвістичні словники подають усі граматичні класи слів з огляду на те, що їх основним об’єктом описування є слово, що вимагає розгляду всіх частин мови. Для пояснення слів засто-совується їхня різнобічна характеристика: семантична, стиліс-тична, етимологічна.

Існують одно-, дво-і багатомовні словники, які призначаються головно для навчальної мети.

Відповідно до завдань і способів лексикографічного описуван-ня слів лінгвістичні словники бувають різних типів: тлумачні (словники, що пояснюють слова), іншомовних слів, історичні, етимологічні, діалектні, орфографічні, орфоепічні, частотні, фра-зеологічні, словники омонімів, синонімів, антонімів, мови пись-менника та ін. Кожен з них відзначається своєрідністю в будові словникової статті, характеру ілюстративного матеріалу, що зумовлено завданнями конкретного словника (С. Дорошенко).

Запишіть якомога більше назв словників з пам’яті.

V. Виконання практичних завдань

1. Згрупуйте словники в дві групи: енциклопедичні та лінгвіс-тичні.

«Філософський словник», «Український орфографічний слов-ник», «Фразеологічний словник української мови», «Короткий

словник синонімів української мови», «Довідник терапевта», «Українсько-латинсько-російський медичний словник», «Енци-клопедія українознавства», «Українська мова. Енциклопедія», «Українсько-російський словник у шести томах», «Гуцульська міфологія».

Серед наведених словників укажіть багатомовний.

2. Прочитайте словникові статті з реєстровим словом журна-ліст.

1. Журналіст [фр. journal — газета: papier journal, букв. щоден-ний папір (листок): jour — день] — професійний літератур-ний працівник газет, журналів, радіо та інших засобів масо-вої інформації.

2. Журнал + іLст ← журна Tл (л-л').3. Журнали�ст журналі Tст.4. Журналіст, а, ч. Професійний літературний працівник газет,

журналів, радіо та інших органів інформації і пропаганди; газетяр, новинар, писака, репортер, кореспондент.

5. Журналі�ст, -а.

Подумайте, з якого типу словника вони виписані.

3. Зіставте тлумачення лексеми словник у «Великому тлумач-ному словнику сучасної української мови» і «Короткому тлу-мачному словнику лінгвістичних термінів». Матеріли якого словника повніше розкривають значення лексеми?

4. З’ясуйте значення слова мова за тлумачним та енциклопедич-ним словником. Порівняйте пояснення та зробіть висновки.

5. Робота в групах. Кожна група отримує картку із завданням охарактеризувати певний словник за алгоритмом: вихідні дані; структурно-інформативний тип; структура словникової статті.Група 1

Розгляньте будову «Великого тлумачного словника сучасної української мови» та «Словника української мови» в 11-ти томах. Підготуйте повідомлення про особливості їх будови, призначення та сферу використання.

Група 2

Розгляньте одне з видань «Українського орфографічного слов-ника». Зверніть увагу на будову статей. Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови словника, його призна-чення та сферу використання.


Група 3 Розгляньте будову «Російсько-українського словника». Під-готуйте коротке повідомлення про особливості будови цього словника, його призначення та сферу використання.

Група 4 Розгляньте будову «Фразеологічного словника української мови». Підготуйте коротке повідомлення про особливості будови цього словника, його призначення та сферу використання.

Група 5 Розгляньте «Енциклопедію українознавства». Зверніть увагу на будову статей. Підготуйте коротке повідомлення про особ-ливості будови словника, його призначення та сферу викорис-тання.


Чим відрізняються лінгвістичні словники від енциклопе-дичних? Назвіть види лінгвістичних словників.


Випишіть зі «Словаря української мови» Б. Грінченка, «Слов-ника української мови» в 11-ти томах та «Великого тлумач-ного словника сучасної української мови» словникові статті зі словами марити, іти, скроня, чемний, питомий. У чому полягає різниця?

Урок № 75 ВІДМІННІСТЬ СЛОВНИКОВИХ СТАТЕЙ У РІЗНИХ СЛОВНИКАХ. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

Мета: продовжувати навчати учнів правильно й раціо-нально використовувати різні типи словників, поглиблювати знання про відмінність словнико-вих статей у різних словниках, подати відомості про стилістичні засоби лексикографії; формувати вміння виконувати дослідницьку роботу на основі різних типів словників; виробляти потребу зверта-тися до довідкової літератури, виховувати пошану до народних звичаїв та традицій, увагу до слова.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, різні види словників.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Виконання системи творчих завдань і вправ

1. Прочитайте текст. З’ясуйте, до якого стилю мовлення він на-лежить.

ОБРЯДОВА ЇЖАНародна обрядова їжа — святкова, ритуальна або церемоні-

альна — не лише засіб задоволення життєвої потреби людини, а й важлива форма соціального спілкування, традиційна суспільна цінність, що несе на собі символічне навантаження.

У весільній обрядовості хліб, як ми знаємо, був одним з най-головніших атрибутів. Із хлібом ходили старости, хлібом благо-словляли молодих на подружнє життя, зустрічали й проводжали наречених, ходили до сватів тощо.

Виразною особливістю українського весільного обряду було виготовлення спеціального хліба — короваю. Ареал поширення короваю охоплює майже всю територію України (крім деяких районів Закарпаття та Середньої Наддністрянщини, де функцію короваю виконували весільні калачі). Значення короваю в укра-їнському весіллі було настільки великим, що молодий, якому за певних причин (через бідність, сирітство) не випікали коро-ваю, одержував прізвисько «Безкоровайний».

Коровай виготовляли, як правило, у обох молодих і ділили під час дарування. Коровай мав глибокий символічний зміст: єднання молодих у сім’ю, єднання двох родин, продовження роду, плодю-чість, перехід молодих до вищої соціальної групи тощо. Усе, що стосувалося короваю, набувало й магічного значення. Коровай-ницями не мали права бути вдовиці або розведені — лише особа щасливої подружньої долі допускалася до діжі. Коровайну діжу й піч величали піснями, водою з-під помитих коровайницею рук умивали всіх присутніх на коровайному обряді, потім урочисто виливали цю воду під плодюче дерево.

Характерним весільним печивом були також шишки, якими обдаровували коровайниць, гостей, весільну челядь, молодь, яку не частували короваєм. У деяких районах роль шишок викону-вали перепілки, зозульки, гуски, качки. Їли й інше печиво — верч на Поліссі, лежень на Правобережжі, дивень на Півдні тощо.


Глибоко символічного змісту набувало у весіллі хлібне зерно, яким «посівали» молодого, випроводжаючи його з батьківського дому до шлюбу й молодих по шлюбі. У деяких районах до жита чи пшениці додавали овес, горіхи, які становлять один ряд у сим-воліці продовження роду (За Л. Артюх).

Поясніть, яким словником ви скористаєтесь для аналізу виді-лених слів: за вимовою; за написанням; при поясненні лек-сичного значення; при визначенні походження; при доборі синонімів; при доборі омонімів до виділених слів.

Проаналізуйте виділені слова за цими словниками.

2. Випишіть словникові статті з реєстровими словами мавка, Євангеліє, мораль, метод, потяг зі словників різних типів (на вибір). Проаналізуйте зміст і структуру цих статей.

3. Знайдіть у тлумачних словниках статті про лексеми знати, йти, робити. Випишіть невідомі вам раніше значення або експресивні відтінки цих слів.

4. Прочитайте текст. Зробіть висновок про стилістичну роль словників.

Стилістична грамотність передбачає насамперед правильне й доречне вживання слів — відповідно до їхнього значення й емо-ційно-стилістичного забарвлення.

Найчастіше бувають такі лексичні помилки:1. Сплутування слів і виразів російської та української мов:

«карандаш» замість олівець, «приймати участь» замість брати участь, «відноситися з повагою» замість ставитися з повагою, «являється бунтарем» замість є бунтарем.

Щоб позбутися таких помилок, треба якийсь час регулярно перевіряти себе за російсько-українським словником.

2. Вживання слів української мови в невластивому значенні: «кохання до Петра» замість любов до Петра, «повість віді-грала велике значення» замість повість мала велике значення тощо.

3. Захаращення речень зайвими словами: «українські письмен-ники і поети» — назва письменник охоплює всіх, хто пише художні твори (прозу, поезію, драматургію), тому тут слово поети зайве, досить сказати: українські письменники (або українські прозаїки й поети); «два молоді юнаки» — слово юнаки означає молоді люди, тому означення молоді при ньому не потрібне (За І. Ющуком).

5. Доберіть з дужок потрібне слово. Свій вибір обґрунтуйте.1. Марко Вовчок (мала, відіграла, зіграла) велику роль (у про-

цесі становлення, у становленні) реалістичної прози в українській літературі. 2. Суд (оголосив, об’явив) своє рішення. 3. Головною героїнею п’єси (є, являється) Наталка. 4. Наталка з глибокою пошаною (відноситься, ставиться) до своєї матері (З посібника).

6. Відредагуйте речення, усунувши недоречності. За потреби скористайтеся словниками.1. Причиною аварії стала безпечність водія. 2. Чому біжать

солдати? (З газети). 3. Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч (З усного мовлення). 4. Чим займається доброчин-ний фонд? — «Інтелект» займається комерційною діяльністю (З посібника). 5. Солдати скаржаться, що їх годують препогано, звертаються до них грубо (З газети). 6. Максим Тарасович Федор-ченко є постійним і непримиренним уболівальником за народну справу (З посібника).

7. Робота в парах. Складіть діалог на тему: «Словники в моєму житті».



Напишіть реферат на одну із запропонованих тем: «Автори словників — титани праці», «Побудова словника і словнико-вої статті (на матеріалі конкретного словника)», «Словникове багатство України», «Лексикографія як галузь мовознавчої науки».

Урок № 76 З ІСТОРІЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ. СЛОВНИКИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. СЛОВНИК ЛАВРЕНТІЯ ЗИЗАНІЯ, «ЛЕКСИКОН» ПАМВА БЕРИНДИ. ЕЛЕКТРОННІ СЛОВНИКИ

Мета: ознайомити учнів з історією розвитку української лексикографії; удосконалювати навички роботи зі словником; сприяти усвідомленню важливості слов-ників в історії та культурі, виховувати повагу до надбань рідного народу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.


Обладнання: копії текстів, виставка словників, «Словарь укра-їнської мови» Б. Грінченка, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», зображення Лаврентія Зизанія, зображення титульної сторінки «Лексикона» Памви Беринди.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

1. Прочитайте. Випишіть основні лексикографічні праці та їх авторів. Перекажіть текст.

КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇПершим етапним словником став «Лексись» Лаврентія Зиза-

нія (Вільно, 1596), 1061 словникова стаття. Лаврентій Зизаній-Тустановський (народився в 60-х роках ХVІ ст. — помер після лютого 1634 р.) був мовознавець, письменник, педагог, перекла-дач, церковний діяч. Тут церковнослов’янські слова, перекладені тодішньою українською мовою: алчба — голодность; ведро — погода; супруг — пара. Уперше використано екземпліфікацію (приклади в тексті), застосовано паспортизацію. Уперше слова проакцентовано.

Велике значення мав «Лексикон» («Лексиконъ славенорос-скій и именъ тлъкованіє») Памви Беринди (1627), підготовле-ний у друкарні Києво-Печерської лаври. Народився між 1555–1560 — помер 23 липня 1632 р. Близько 7000 статей, серед них близько 1400 онімів. Паспортизований. Низка статей енциклопе-дичні, іноді подана й етимологія. Уперше вказує на метафоричне й образне вживання слова. Уперше в східнослов’янській практиці вводить граматичні ремарки й відсилання («зри», «зр.»).

У ХІХ ст. з’являються словнички й словники О. Павловського, І. Войцеховича, І. Вагилевича, П. Білецького-Носенка, Ф. Шима-новича, Т. Вітвицького та ін.

Перший великий Словник української мови уклав П. П. Бі-лецький-Носенко (1774–1856). Обсяг понад 20000 статей. До реє-стру добирались майже завжди слова, властиві тільки українській мові, або ж спільні з російською, але відмінні звуковим скла-дом: він, вона, воно; виLтришок; витряLк; гвинтиLвка; копиLлити; короваLй. Подаються відомості із словотвору, описується слово-зміна, даються синтаксичні коментарі.

Найвидатнішою лексикографічною працею до початку ХХ ст. був чотиритомний Словарь української мови за ред. Б. Грінченка, єдиний з усіх, який часто називають Словник Грінченка (1907–1909). Матеріал до нього опрацьовувала редакція журналу «Киев-ская старина». Це перекладний українсько-російський словник, хоча він деякою мірою й енциклопедичний. Так, у Словнику зна-ходимо рисунок верстаLта (варстаLта) й не тільки дефініцію, а й 34 деталі (і їх назви) гуцульського верстата. Незважаючи на обумовлене редакцією хронологічне обмеження (від І. Кот-ляревського до 1870 року), автор зумів довести реєстр Словника до 68 тис. слів. Представлена літературна лексика ХІХ ст., фоль-клор, діалекти. Широко подає українську фразеологію, іноді з поясненням її походження.

Словнику Б. Д. Грінченка була присуджена Російською Ака-демією наук друга премія М. І. Костомарова «за лучший мало-русский словарь». Хоча сам Грінченко оцінював його скромно і вважав свій труд «першою сходинкою на шляху створення на-укового українського словника».

З 1938 р. була розпочата робота над великим Російсько-ук-раїнським словником. Війна призупинила роботу, та вона була відновлена в евакуації в Уфі, а потім у Москві. Словник був опу-блікований у 1948 р. з реєстром в російській частині в 80 000 слів і був доповнений і перевиданий уже як тритомний у 1968 р. з реє-стром у 120 000 слів.

Важливим фактом став одинадцятитомний Словник україн-ської мови, що спочатку планувався як десятитомний; тлумач-ний, довідково-нормативний, публікувався в 1970–1980. Хро-нологічні рамки реєстру з граматичною та стилістичною квалі-фікацією досить широкі — від Котляревського до наших днів, тобто до 1980 року. Укладачі зосередилися переважно на відбитті загальновживаної літературної лексики (мати, іти, праця, свій, учора). Проте немало тут і застарілих слів (війт, волость, крі-паччина), чимало відомих діалектизмів (ґазда, арідник, файний, вуйко). Рясна й фразеологія — десь 10–12 тис.: байдики биLти, браLти ноги на плеLчі, альфа і омеLга.

Словник укладений на основі 5-мільйонної картотеки НАН України, реєстр 134–135 тис. слів.

Важливе досягнення словникарів — Великий тлумачний слов-ник сучасної української мови (укладач і редактор — В. Т. Бусел). Словник створено на основі мільйонної картотеки видавництва «Перун». До реєстру Словника внесено: 1. активну лексику


української мови (відомо, відомості, відомство); 2. терміни й но-менклатуру (асфальт, ракета, університет); 3. назви народів і племен (болгари, китайці, поляни); 4. назви мешканців (льві-в’янин, луганець, луганчанка) (З посібника).

2. Порівняйте словникові статті зі словами цукерня, отава, при-йдешній «Словаря української мови» Б. Грінченка зі статтями «Великого тлумачного словника сучасної української мови». Вкажіть спільні та відмінні риси.

3. Розгляньте зображення Л. Зизанія і титульної сторінки «Лек-сикона» П. Беринди. Прочитайте тексти про цих видатних мовознавців та їх праці і дайте відповіді на такі питання: хто створив перші лексикографічні праці? Назвіть ці праці. з якою метою готувалися словники в кінці ХVІ — першій

половині ХVІІ ст.? яке значення мають ці пам’ятки для вивчення історії мови? що нового вніс П. Беринда в лексикографію і що було в нього

традиційне? чому реєстр першої частини словника містить церковно-

слов’янські та давньоруські, російські, грецькі, латинські, польські й українські слова? як на змісті словників позначився рівень тогочасної науки?

Текст № 1Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справ-

жнє прізвище — Кукіль, у перекладі грецькою мовою — Зиза-ній) — український мовознавець, письменник, перекладач, педа-гог і церковний діяч.

«Лексис…» Зизанія — перший український друкований слов-ник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференціювальним принципом (тобто подаються тільки ті цер-ковнослов’янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням). Налічує 1061 вокабулу. Зизаній перший в істо-рії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упо-рядкування словника. Його «Лексис…» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників.

Текст № 2Беринда Памво [світське ім’я — Павло] — український мовоз-

навець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог. Був високоосвіченою людиною: знав церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Активний діяч Львівського братства,

працював у братських друкарнях й школі, у Львові (до 1613) постригся у ченці. Близько 1616 його запрошено до Києва. Восени 1619 разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва й назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гра-вера.

Праця «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» Беринди, що вийшла у світ 1627 з Києво-Печерської друкарні, — найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Скла-дається з двох частин: «Лексиконъ» — церковнослов’янсько-український словник; «…Имена свойственная» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв не-слов’янського походження. У пам’ятці майже 7 000 статей.

У «Лексиконі» застосовано всі основні засоби наукового опра-цювання матеріалу, зокрема паспортизацію реєстрових слів, ремарки, подання цитат, вказівки на фразеологізми, зауваження про орфографію, етимологію слова.

Абсолютна більшість елементів неслов’янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лек-сики староукраїнської літературної мови на народній основі. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки «переносн.», «іронічн.», «метафор.». Праця — багатоплановий науково-лінгвістичний оригінальний твір. Відіграла видатну роль у розвитку вітчизняної й помітну — в розвитку зарубіжної лекси-кографії 17–18 ст., ставши джерелом нових словників. Беринда уперше в українському друкарстві впровадив сюжетні ілюстра-ції (З енциклопедії).

Чи користуєтесь ви електронними словниками?

Поміркуйте, яке значення мають електронні словники для подальшого розвитку науки.

Які переваги електронних словників у порівнянні з друкова-ними? Які недоліки?



Укласти короткий словничок назв одягу (рослин, власних імен тощо).


Урок № 77 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 15. СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ І КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. НАПИСАННЯ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ

Мета: навчити десятикласників складати бібліографію, а також готувати звіт про виконану роботу; удоско-налювати мовленнєво-комунікативні вміння вибудо-вувати висловлювання з урахуванням мети й адре-сата мовлення, працювати з довідковою літературою, складати бібліографію з етнолінгвістичних і соціо-культурних тем; підвищувати мовну й мовленнєву культуру школярів.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, тлумачний словник української мови,

пам’ятка «Структура звіту про виконану роботу».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Робота над формуванням поняттєвого апарату

1. Слово вчителя.Працюючи з книгою, треба знати, як швидко зорієнтуватись

у безмежжі літератури і відшукати саме ту інформацію, яка вас цікавить.

Прийшовши до бібліотеки, ви насамперед звертаєтесь до біблі-ографічного покажчика (З підручника).

2. Робота з довідковою літературою.А чи відомо вам, що таке бібліографія? Спробуйте відшукати

визначення цього слова у тлумачних словниках.Довідка. Б і б л і о г р а ф і я (від гр. Biblion — книжка і grapho —

пишу) — це наука, яка розробляє методи опису друкованих тво-рів, складання їх покажчиків та оглядів різного призначення. Бібліографією називають також покажчики літератури з якогось питання, списки творів певного автора із зазначенням вихідних даних.

В и х і д н і д а н і — це прізвище та ім’я автора (чи авторів), видавництво і місце його знаходження, рік видання, прізвища

редакторів, художників, коректорів, обсяг сторінок і тираж книги. Ці відомості ви знайдете на титульній сторінці та на її звороті, або ж на останній сторінці книги.

Щоб дізнатися про зміст книги, треба прочитати анотацію, вміщену на сторінці 2 (З підручника).

3. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про походження терміну бібліографія?

Історично поняття «бібліографія» виникає на певному етапі становлення інформаційної діяльності, коли усвідомлюється необхідність у цілеспрямованому розвитку цієї найважливішої сфери суспільної діяльності, культури. У наш час ми можемо з повною визначеністю говорити про чотири основні періоди в історії бібліографії: I період — виникнення у Стародавній Греції бібліографії (V в. до н. е.) як книгописання; II період — виник-нення бібліографії (XVII–XVIII ст.) як узагальнюючої науки про книги й книжкову справу (інформаційну діяльність) та як особли-вого літературного жанру; III період — виникнення бібліографії (кінець XIX–початок XX ст.) як особливої науки книгознавчого (інформаційного) циклу; IV період (сучасний) — усвідомлення бібліографії як особливої області книжкової справи зі своєю спе-цифічною дисципліною — бібліографознавством.

Перший період, як встановив на початку XX ст. О. І. Малеїн, пов’язаний з появою й функціонуванням самого слова «бібліо-графія» у Давній Греції у V ст. до н. е. Основним значенням цього слова було «не книгописання, а переписування книг, тобто ство-рення або поширення книги за допомогою єдиного доступного античності способу для цього — писання або переписки».

Другий період пов’язаний з формуванням у Європі XVII ст. системи наук, яка існує з деякими змінами й доповненнями доте-пер. Слово «бібліографія» поряд з іншими — бібліологія, бібліосо-фія, й т. п. — стало позначати науку про книгу (книжкову справу, інформаційну діяльність). Як вважає К. Р. Симон, слово «бібліо-графія» могло бути або запозичене з вже наявного досвіду, або придумано заново за зразком аналогічних назв наук (наприклад, географія). Пальма першості в цьому питанні належить французь-ким науковцям. Саме у французькій інтерпретації бібліографія як наука з’явилася у Росії на початку XIX ст.

Головне з вітчизняних досягнень розглянутого періоду поля-гає у тому, що була усвідомлена специфічна роль бібліографії як діяльності в більше широкій системі інформаційної діяльності


(книжкової справи, документації), а бібліографії як науки — у системі книгознавства.

Сучасний період у розвитку бібліографії бере свій початок приблизно в 60-ті роки, коли почалася чергова науково-технічна революція, пов’язана із впровадженням нової інформаційної тех-нології (комп’ютеризації), і бурхливо формувалися такі нові нау-кові напрямки, як кібернетика, теорія інформації, інформатика, семіотика й т. д.

На сучасному етапі було уведено нове поняття для позначення науки про бібліографію — «бібліографознавство». Уперше воно було запропоновано в 1948 р. І. Г. Марковим, який розумів біблі-ографію й науку про неї прагматично: «Бібліографія — це покаж-чики й довідники, які мають своїм об’єктом книги, а бібліогра-фічна наука — це теорія створення, оформлення й використання бібліографічних покажчиків» (З Інтернету).

ІV. Виконання практичних завдань

1. Розгляньте список наведених книг. Чи можна їх вважати бі-бліографією? Свою думку обґрунтуйте. Оберіть ті книги, які б ви використали при написанні реферату з теми «Фольклорні образи в українській літературі».

1. Аристотель Метафізика / Аристотель. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. — 608 с.

2. Бандура О. М. Мова художнього твору: [нарис] / Олександра Михайлівна Бандура. — К.: Дніпро, 1964. — 122 с.

3. Бойко Н. І. Міфологеми в українському романтичному про-сторі: [монографія] / Н. І. Бойко, А. М. Кайдаш. — Ніжин: Видавництво НДУ імені М. Гоголя, 2010. — 155 с.

4. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Булашев Г. О. — К.: Довіра, 1992. — 414 с.

5. Василько З. С. Символіка фольклорного образу / Василь-ко З. С. — Львів: «ДПА Друк», 2004. — 392 с.

6. Данилюк Н. О. Розвиток семантики народнопісенного слова в сучасній українській поезії / Н. О. Данилюк // Українська мова і література в школі. — 1983. — № 8. — С. 36–42.

7. Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури / Єрмоленко С. Я. — К.: Інститут української мови НАН Укра-їни, 2009. — 352 с.

8. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: нариси: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Жайворонок В. В. — К.: Довіра, 2007. — 262 с.

9. Космеда Т. А. Лінгвоконцептологія: мікроконцептосфера святки в українському мовному просторі: [монографія] / Т. А. Космеда, Н. В. Плотнікова. — Львів: ПАІС, 2010. — 408 с.

10. Масальський В. І. Мова і стиль творів М. Коцюбинського / Масальський В. І. — К.: Вид-во «Радянська школа», 1965. — 125 с.

11. Потебня А. П. Символ и миф в народной культуре / Потеб-ня А. П. — М.: Лабиринт, 2000. — 480 с.

12. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси / Рыбаков Б. А. — М.: Наука, 1987. — 783 с.

13. Салига Т. Ю. Слова — як одкровення душі / Т. Ю. Салига // Вітчизна. — 1985. — № 6. — С. 158–162.

14. Слухай Н. В. Архетипи художнього стилю Шевченка / Н. В. Слухай // Мовна символіка і міфопоетика текстів Тараса Шевченка / Н. В. Слухай, Ю. Л. Мосенкіс. — К.: Видавничий дім А + С. — С. 43–56.

15. Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара / Сологуб Н. М. — К.: Наукова думка, 1991. — 140 с.

Чи можна встановити тему та зміст книги чи статті тільки за вихідними даними?

Зверніть увагу на оформлення вихідних даних (послідовність запису, розділові знаки).

Як сучасні технології допомагають при укладанні бібліо-графії?

2. Уявіть ситуацію, що до вас звернувся ваш друг з проханням порекомендувати йому цікаві книги з давньої української літе-ратури. Складіть для нього алфавітний список таких книжок.

3. Ознайомтесь із пам’яткою. Визначте вимоги, яким повинен відповідати звіт про роботу та які структурні елементи він має містити.

ПАМ’ЯТКА Структура звіту про роботу

Звіт — документ, який містить відомості (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання захо-дів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.

1. Гриф затвердження (для зовнішніх документів).2. Штамп установи (для зовнішніх документів).


3. Назва документа.4. Заголовок, який має такі відомості, як: «про роботу атестаційної комісії»; «про роботу відділу…»,

«про педагогічну (виробничу) практику…» тощо; термін звітності (з 09.01.2010 до 09.02.2011; за І квартал

2011 р. тощо); статус, посада й місце роботи (навчання) укладача; прізвище та ініціали укладача.

5. Текст, який має такі частини: вступ (зазначається обсяг завдань, які були поставлені

перед установою, відділом чи конкретною особою за звіт-ний період); основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, практики

тощо); висновки (рекомендації, критичні зауваження щодо поліп-

шення чи вдосконалення форм або методів роботи, прак-тики, перспективи на майбутнє).

6. Додаток (якщо є): службова (доповідна, пояснювальна) записка; довідкові матеріали; квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про витрачені

кошти (для фінансової звітності).7. Підпис автора документа.8. Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прі-

звище (для зовнішніх документів).9. Дата укладання.

10. Печатка (для зовнішніх документів).

4. Прочитайте зразки звіту про виконану роботу. Чи відповіда-ють вони вимогам до оформлення документа такого роду?

Звіт № 1ЗВІТ

про педагогічну практику студента групи ГЕ-41географічного ф-ту ХНУ імені В. Н. Каразіна

Божедая В. І.

Практику проходив із 10.02.2002 до 22.03.2002 в СШ № 1 м. Золочів Харківської обл. У школі було створено належні умови для проходження практики. В одному класі було поєднано викла-дання географії та історії, що створювало певні складнощі в розмі-щенні наочності та приладів. Кабінет та географічний майданчик

достатньо обладнано технічними засобами, але бракує сучасних мап, атласів, нових підручників та довідково-методичної літератури.

За час практики:1) провів 10 уроків із географії, 4 з них залікові, які проаналі-

зували вчитель-методист і керівник практики;2) брав участь в обговоренні та аналізі 4 уроків інших практи-

кантів;3) зібрав інформаційно-довідковий матеріал для написання рефе-

рату «Екологічна абетка»;4) розробив і виготував 2 комплекти роздаткового матеріалу

(анкети);5) підготував і провів виховний захід «Дбай про майбутнє сьо-

годні».Успішному проведенню практики значною мірою сприяли

допомога й доброзичливе ставлення дирекції та викладачів до студентів-практикантів.

Додатки:1) характеристика-відгук;2) план контрольного уроку;3) план виховного заходу;4) психологічна характеристика учня.

22.03.2002 (підпис)(З посібника)

Звіт № 2ЗВІТ

старшого майстра Симоненка П. І. про виробничупрактику учнів 11 класу на базовому підприємстві

Учні 11 класу середньої школи №.. м. Києва (28 чоловік) про-ходили виробничу практику на базовому підприємстві протягом лютого 199.. року.

Детальну програму виробничої практики в основному вико-нано успішно. Слід відзначити високу теоретичну підготовку і виробничі навички учнів: Сидоренка П., Іваничук Р., Бога-тир О., Паламарчука С. Проте частина учнів (Кривенко І., Вед-мідь І., Лазаренко М.) з деякими завданнями не справились. Були випадки порушення техніки безпеки, трудової дисципліни, що могло призвести до травматизму. Відставання цих учнів поясню-ється їхньою слабкою теоретичною підготовкою і дисципліною, недостатнім контролем за самопідготовкою.

2 березня 199.. року Ст. майстерСимоненко П. І.

(З підручника)


5. Робота в групах.Група 1 Складіть звіт бібліотекаря про поповнення бібліотечного фонду за рік.

Група 2 Складіть звіт учня про прочитану літературу влітку.

Група 3 Складіть звіт редактора видавництва про вихід у світ книг за рік.



Складіть бібліографію на тему «Екологічна культура людини», а потім напишіть звіт про виконану роботу. У процесі скла-дання бібліографії скористайтеся мережею Інтернет, а також шкільною та районними бібліотеками.

Урок № 78 ТЕМАТИЧНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5. КОНТРОЛЬНИЙ ТЕСТ

Мета: перевірити рівень засвоєння знань і вироблення вмінь з теми, з’ясувати можливі недоліки в ході опа-нування мовною теорією; формувати вміння швидко орієнтуватися в матеріалі теми, доцільно використо-вувати набуті навички під час виконання практич-них завдань; виховувати відповідальне ставлення до навчання.

Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.Обладнання: тести.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Виконання тестових завдань

Варіант 1

1. У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами?А Читати повість, стримано засміятися, перейти вулицю,

довести додому.

Б Кінець уроку, пекти картоплю, відчинені двері, гнути за-лізо.

В Легкий хліб, переливати з пустого в порожнє, брати воду, засипати вугілля.

Г Пекти раків, читати по очах, западати в душу, писана красуня.

2. У якому рядку фразеологізми становлять синонімічний ряд?А Пасти задніх, ґав ловити, зуб за зуб, правити теревені.Б Кров з молоком, від серця відлягло, впасти духом, рукою

подати.В Ні пари з уст, мов у рот води набрав, тримати язик за

зубами, грати в мовчанку.Г Зривати маску, відкривати очі, хоч у вухо бгай, міряти

на свій аршин.

3. Який фразеологізм є антонімічним до інших?А Одним миром мазані.Б Одного гніздечка птиці.В Не з нашої парафії.Г Два чоботи — пара.

4. Укажіть рядок фразеологізмів власне українського похо-дження.А Манна небесна, гордіїв вузол, хоч греблю гати, намилити

шию.Б Альфа і омега, вовк в овечій шкурі, два боки однієї медалі,

сіль землі.В Гарбуза дістати, не до жартів, до булави треба голови,

світ макітриться.Г Ідея фікс, дамоклів меч, у голові джмелі літають, як корова

язиком злизала.

5. Позначте рядок, у якому правильно розкрито значення фра-зеологізму гордіїв вузол.А Сплутана волосінь рибальського спінінга.Б Спеціальний спосіб зав’язування вірьовки.В Дуже складна, заплутана справа.Г Один з прийомів вільної боротьби.

6. Визначте, який із наведених фразеологізмів має значення «ро-зірвати дружні стосунки».А Міряти на свій аршин.Б Набити оскому.В Вбити клин.Г Розбити глек.


7. Назвіть авторів перших українських лексикографічних праць.А Л. Зизаній, П. Беринда.Б Б. Грінченко.В Л. Полюга, С. Головащук.Г В. Бусол.

8. Укажіть речення, в якому вжито фразеологізм.А Кажу вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі

в день страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою (У. Самчук).

Б Були такі випадки, що рибалка стрибав у воду, щоб ухо-пити коропа руками. Шубовсь! В одежі, в чоботях, з кар-топлею в торбинці… Даремно! (Остап Вишня).

В Це він має на увазі ті сріблясті літаки, що ними вилискує степ полігонний, та тих командирів, що часом звідтіля заїжджають до нього і шанобливо здоровкаються за руку, і не тільки тому, що він знатний чабан та вміє, як ніхто, варити кашу, а найбільше за розум вони поважають ста-рого (О. Гончар).

Г В Україні в часи середньовіччя у шкільній науці теж пану-вала латина (А. Коваль).

9. В орфографічних словниках представлено:А Нормативне написання.Б Літературну вимову.В Пояснення лексичного значення слова.Г Синоніми слова.

10. Укажіть вид наведених фразеологізмів (фразеологічні єдності, фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення, фразеоло-гічні вирази) та з’ясуйте їх значення.Брати участь; пекти раків; дихати на ладан; насупити брови;

купити кота в мішку.

11. Доберіть до кожного слова синоніми-фразеологізми.Плакати, соромитися, червоніти.

12. Складіть діалог з поданими фразеологізмами.Буря у склянці води, лебедина пісня, коронний номер.

Варіант 2

1. У якому рядку всі словосполучення є фразеологізмами?А Ґав ловити, пасти задніх, розбити глек, альфа і омега.Б Від серця відлягло, дістати по шапці, чужа праця, відчи-

нені двері.

В Братися за розум, писати вірші, іти до школи, наламати хвоста.

Г Перейти вулицю, душа не на місці, не бачити смаленого вовка, не бачити друга.

2. У якому рядку фразеологізми становлять синонімічний ряд?А Нестися високо вгору, сісти на мілину, терпець урвавсь,

лізти на мед.Б Брехні справляти, замилювати очі, напускати туману,

дзвін великий лить.В Нуль без палички, пальці гризти, підставляти ногу, жити

одним днем.Г Збити з пантелику, теревені правити, облизня піймати,

грати дурня.

3. Який фразеологізм є антонімічним до інших?А Кожен кулик своє болото хвалить.Б У чужій хаті і борщ добріший.В На чужому коні й їздиться краще.Г Чуже краще свого, своє варте буряка гнилого.

4. Знайдіть рядок фразеологізмів з античної міфології.А Гордіїв вузол, за царя Панька, в очах зеленіє, вмивати

руки.Б Сізіфова праця, танталові муки, ахіллесова п’ята, герку-

лесові стовпи.В Ноїв ковчег, земля обітованна, до булави треба голови.Г Журба сушить, тягар на душі, аж за вухами лящить.

5. Позначте рядок, у якому правильно розкрито значення фра-зеологізму надягати овечу шкуру.А Мати лагідний, неконфліктний характер.Б За жодних умов не втручатися у конфліктну ситуацію.В Під маскою доброзичливості приховувати підлі наміри.Г Віддавати перевагу одягові з овечого хутра.

6. Визначте, який із наведених фразеологізмів має значення «від-мовляти кому-небудь при сватанні».А Набивати ціну.Б Пасти пташок.В Впіймати ґаву.Г Дати гарбуза.

7. Назвіть перші українські лексикографічні праці.А «Словник української мови» Б. Грінченка.Б «Лексисъ» Л. Зизанія та «Лексикон» П. Беринди.

66 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 67ІІ семестр. Морфеміка і словотвір української мови

МОРФЕМІКА І СЛОВОТВІР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО БУДОВУ І ТВОРЕННЯ СЛІВ

Урок № 79 МОРФЕМНА І СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА СЛОВА. МОТИВОВАНЕ Й МОТИВУЮЧЕ СЛОВО, СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ НИМИ

Мета: розширити знання десятикласників про морфеміку та словотвір як розділи мовознавства, подати відо-мості про мотивоване й мотивуюче слово, а також про зв’язки між ними, навчити розрізняти форми слова й спільнокореневі слова; розвивати комуні-кативні вміння правильно вживати їх у мовленні; виховувати уважність, увагу до слова, спостереж-ливість.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, схема «Морфемна будова слова».

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте тексти та визначте спільні та відмінні риси між поняттями морфеміка та словотвір.

Текст № 1Морфеміка — учення про значущі частини слова (морфеми).

Цей розділ пов’язує дві суміжні дисципліни: словотвір і морфо-логію. Це пояснюється тим, що морфеми виконують як слово-творчі, так і граматичні функції, а словотворення тісно пов’язане з морфологією.

Словотвір — це розділ мовознавства, який вивчає структуру слова за способом творення його. Нове слово виникає на базі вже

В «Словник української мови» в 11 томах.Г «Великий тлумачний словник сучасної української мови».

8. Укажіть речення, в якому вжито фразеологізм.А Ніжно вплітається в гомін Дніпра добре і щире Шевчен-

кове слово (В. Скомаровський).Б Люблю я в рідному краю веселі співанки пташині.В Палав «Собор» — палали й інші кращі твори, трагічно

ламалися під тим вогнем долі окремих літераторів.Г Чому чужі тривоги нам зелені? Біду чужу не візьмемо

руками. О люди добрі, чуєте чи ні? Ви не носіть за пазу-хою камінь (Г. Рибцуник).

9. У тлумачних словниках представлено:А Нормативне написання.Б Літературну вимову.В Пояснення лексичного значення слова.Г Синоніми слова.

10. Укажіть вид наведених фразеологізмів (фразеологічні єдності, фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення, фразеоло-гічні вирази) та з’ясуйте їх значення.Пасти пташок; дуба врізати; серце — не камінь; прикусити

язика; біла ворона.

11. Доберіть до кожного слова синоніми-фразеологізми.Любити, бігти, втомитися.

12. Складіть діалог з поданими фразеологізмами.Розмотати клубок, нитка Аріадни, хитрий лис.



Напишіть твір-роздум на тему: «Читання словників — то інте-лектуальне і духовне зростання».


наявного в мові і сприймається як похідне, вторинне щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний сприйма-ються як вторинні щодо слів вітер, день. Ознаками їх похідності є мотивованість їхніх значень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова.

При словотворенні основною одиницею виступає не корінь, а частина слова (або й ціле словосполучення), що мотивує значен-ня похідного слова, є його словотворчою базою (З підручника).

Текст № 2Словотвір як розділ науки про мову вивчає засоби творення слів,

а тому має міжрівневий характер. Його одиниці є водночас і оди-ницями інших мовних рівнів — це морфеми, слова, словосполу-чення. Усі процеси у словотворі спрямовані на творення нових слів від уже існуючих, тобто на збагачення словникового складу мови.

Морфеміка — це сукупність і система морфем у мові, а також наука про морфеми. Із словотвором морфеміка зв’язана тим, що містить у собі основні словотворчі засоби. Якщо морфеміка — це сукупність засобів словотворення, то словотвір — це функціону-вання, «робота» цих засобів.

Морфема (корінь, префікс, суфікс, закінчення) — це най-менша значуща частина слова. Наприклад, у слові переробили виділяється морфема -роб- із значенням певної дії, як у словах робити, заробити (корінь), пере- у значенні «знову», «по-іншому», як у словах переписати, перенести, -и- словотвірний суфікс, як у білити, палити, суфікс -л- із значенням минулого часу і закін-чення -и із значенням множини (З підручника).

Пригадайте, з яких морфем складається слово, яке значення має кожна з них. Охарактеризуйте кожну з них. Скористай-теся таблицею «Морфемна будова слова».

2. Графічно визначте будову слова. Дайте визначення кожній частині слова.Приземлення, безжурно, прекрасний, музикант, червоний,

незавершений, хвилина.

3. Напишіть розподільчий словниковий диктант: у першу ко-лонку запишіть слова, що відповідають структурі ПРЕФІКС + КОРІНЬ + ЗАКІНЧЕННЯ; у другу — ПРЕФІКС + КОРІНЬ + СУФІКС + ЗАКІНЧЕННЯ; у третю — КОРІНЬ + СУФІКС + ЗАКІНЧЕННЯ.Вільний, білизна, щорічний, м’якесенький, піднісся, свят-

ковий, під’язичний, донька, оббитий, прибережний, прибіг, гір-ський, розвеселитися, бездумний, батьків, міський, зносити.

Кор

інь

— с

піл

ьна

час

-ти

на

спор

ідн

ени

х с

лів

, я

ка

вир

ажає

їх

пон

ят-

тєве

зн

ачен

ня

Пох

ідн

а —

це

осн

ова,

у

ск

лад

і я

кої

, к

рім

кор

еня

, ви

діл

яю

ться

ще

слов

отво

рч

і аф

ікси

і я

ка

мот

иву

єтьс

я

чер

ез з

в’я

зки

зі

спіл

ьнок

о-р

енев

им

и с

лов

ами

. Н

апр

и-

кл

ад:

мор

ози

во ←

мор

оз

Неп

охід

на

— ц

е ос

нов

а,

у с

кл

аді

як

ої н

е ви

діл

я-

ють

ся с

лов

отво

рч

і аф

ікси

і

як

а н

е м

оти

вуєт

ься

чер

ез

зв’я

зки

зі

спіл

ьнок

орен

е-ви

ми

сл

овам

и.

Нап

ри

кл

ад:

сон

це,

біл

ий

Зв’

яза

ни

й к

орін

ь —

то

й,

що

в су

час

ній

м

ові

не

мож

е ви

-я

вити

себ

е са

мо-

стій

но,

а л

иш

е в

поє

днан

ні

зі с

луж

бови

ми

мор

-ф

емам

и.

Нап

ри

-к

лад

: ві

дня

ти

, п

ід-

ня

ти

, ро

зня

ти

Нез

в’я

зан

ий

к

орін

ь —

той

, щ

о м

оже

існ

у-

вати

як

сам

ості

йн

е сл

ово.

Нап

ри

кл

ад:

ліс

—л

ісок

—

узл

ісся

Осн

ова

— ц

е ча

сти

на

змін

юва

-н

ого

слов

а, я

ка

вира

жає

йог

о л

екси

чне

знач

енн

я.

Вон

а ви

діл

я-

єтьс

я ш

ля

хом

від

ки

дан

ня

аф

ік-

сів

з гр

амат

ичн

им

зн

ачен

ня

м.

Нап

рик

лад

: во

рот

-а,

чи

та-

ти

Кор

енев

іС

луж

бові

АФ

ІКС

И

Зак

інч

енн

я

(фл

ексі

я):

бі

гаю

—

біга

єш

Пр

ефік

с -н

ай

- у

най

вищ

ому

сту

пен

і п

орів

ня

нн

я п

ри

км

етн

ик

ів (

на

йк

ращ

ий

);

пр

ефік

си,

що

утв

орю

ють

ви

дов

і п

ари

д

ієсл

ів.

Нап

ри

кл

ад:

сади

ти

— п

оса

дит

и

Суф

ікс

-ти

- в

діє

слов

ах у

твор

ює

фор

му

ін

фін

іти

ва (

чит

ат

и);

су

фік

си -

в-,

-л-

утв

орю

ють

фор

му

ми

ну

лог

о ч

асу

(п

иса

в,

пи

сал

и);

-ш

-, -

іш-

слу

гую

ть д

ля

утв

о-р

енн

я в

ищ

ого

сту

пен

я п

орів

ня

нн

я п

ри

-к

мет

ни

ків

(да

вній

—да

вніш

ий

)

Сл

овот

вор

чі

(пре

фік

си,

суф

ікси

)Г

ра

ма

ти

чн

і

Фор

мот

вор

чі

Сл

овоз

мін

ні

МО

РФ

ЕМ

И


4. Прочитайте вислови. З’ясуйте, чи є повторювані слова спіль-нокореневими або формами одного слова.1. Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з най-

багатших мов слов’янства; триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівняної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило україн-ське слово шани й визнання серед народів близьких і далеких (О. Гончар). 2. На коні їде і коня шукає. 3. Сорока — сороці, ворона — вороні, та й піде чутка (Народна творчість). 4. Вос-кову кульку опускаю в нірку, щоб вивудити звідти павучка. І він вчепився, той дурний павук, той хрестовик, страхітливий паву-чисько. Та я боюся брать його до рук. Ти он який! — лиш роз-дивлюся зблизька (В. Бровиченко).

Чим різняться між собою спільнокореневі слова і форми одного і того ж слова?

5. Вибірковий диктант. Запишіть спільнокореневі слова в одну колонку, а форми одного і того ж слова — в другу.1. Диво, дивний, дивом, дива, дивовижний, дивак. 2. Бла-

кить, блакитноокий, блакитний, блакиті, блакитного, блакитні-ший, блакиттю. 3. Дзвін, передзвін, дзвінкий, дзвону, дзвінки, дзвінко, дзвіниця, дзвеніти, дзвінкотіти.

6. У наведених реченнях знайдіть спільнокореневі слова, роз-беріть їх за будовою. Поясніть їх лексичне значення та вста-новіть, якими частинами мови вони є.1. Нахмарилась хмара хмарно, хмаринку хмурить нехмарно

(В. Тиха). 2. Хліб. Хлібина. Хліб-сіль. Хлібороб. З первовіку святі слова. Бережу їх у серці, але й пам’ятаю: той же корінь і в слові «нахлібник» (С. Павленко).

Складіть власний каламбур зі спільнокореневими словами.

7. Утворіть спільнокореневі слова від поданих таким чином, щоб вони становили різні частини мови.Свіжий, мрія, чайка, два.

8. Прочитайте текст. Дайте визначення поняттям мотивоване слово та мотивуюче слово. Чим мотивоване слово відрізня-ється від мотивуючого? Як ці поняття пов’язані між собою?До основних теоретичних понять словотвору належить моти-

вація, словотвірна похідність, словотвірне значення та ін.Словотвірна мотивація — семантична і формальна зумовле-

ність значення похідного слова значеннями його складників;

семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом.

Мотивація встановлюється між двома однокореневими сло-вами, одне з яких із формального і семантичного погляду є первин-ним, а інше — вторинним, мотивованим. Мотивоване складніше за структурою (має більше морфем), ніж мотивуюче. Воно є дво-членним: складається з мотивуючої (твірної) основи і форманта (чит-ач, спів-ець, учитель-ство, не-антагоністичний, не-ус-відомлений, солонкува-тість). Слова, мотивовані двома чи більше мотивуючими словами, мають складнішу мотивуючу основу (сонц-е-любив/ий/, авт-о-відповід-ач, природ-о-знав-ств/о/). У наведе-них прикладах мотивуючими є відповідно слова сонце і любити, авто і відповідати, природа і знати, а формантами інтерфікси -е-, -о- і суфікси -ив-, -ач-, -ств-. Отже, мотивоване слово фор-мально і семантично складніше. Щоправда, трапляються випадки, коли ускладнення в семантичному плані супроводжується спро-щенням формального плану (інтимний — інтим, бігати — біг) (М. Кочерган).

Коментар учителя. У сучасній лінгвістичній літературі для позначення словотвірної пари слів використовуються різні тер-міни: твірне і похідне слово, мотивуюче і мотивоване, базове і вивідне (З. Сікорська).

9. Установіть мотивовані та мотивуючі слова.

Правдивий, хліб, мороз, читати, учити, ніч, неусвідомлений, танцюрист, правда, морозиво, усвідомлений, читач, нічний, хліб-ний, танцювати, учитель.

10. До поданих слів доберіть мотивовані слова.День, земля, сонце, праця, вітер, комп’ютер.

11. Прочитайте. Випишіть виділені мотивуючі слова й утворіть від них усі можливі мотивовані.Корені можна характеризувати так, як і учнів у класі. Одні

з них трудівники. Інші живуть собі тихо, не втручаються в усі сфери життя. Серед 12 тисяч коренів виділяється активне ядро з трьох сотень, навколо якого групується 20 тисяч слів. Твірними в таких гніздах є слова, що виражають життєво важливі для людини поняття: бути, мати, нести, ходити, робити, земля, хліб, сіль, білий.

Жити словам у гніздах добре. І значення, і зовнішній вигляд у них подібні до твірного слова. Коли корінь гнізда міцний, то


й родина похідних слів велика й здатна до виконання безлічі функцій у мові, у першу чергу до називання багатьох категорій людей, предметів, властивостей, явищ (Н. Клименко).


Що вивчає словотвір? Що є предметом морфеміки? Як морфеміка та словотвір пов’язані між собою? Що таке значущі частини слова (морфеми)? Яка морфема називається коренем? Які бувають корені? Наве-

діть приклади. Що таке мотивуюче та мотивоване слово?


Графічно визначте будову слова в поданих словах. Вкажіть вид кореня (зв’язаний чи незв’язаний). Доберіть мотивоване чи мотивуюче слово. Прочитали, захист, гідність, писар, сіль, комар, написаний, вовчок, веселенько.

Урок № 80 ОСНОВА СЛОВА. ПОХІДНІ І НЕПОХІДНІ ОСНОВИ. ТВІРНА ОСНОВА ТА СЛОВОТВОРЧИЙ ФОРМАНТ. СЛОВОТВІРНИЙ ТИП І СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ

Мета: поглибити знання учнів про основу слова як частину слова, ознайомити з поняттями словотвірний тип і словотвірне значення; формувати вміння визначати морфологічний тип основи слова, знаходити твірну основу, складати словотвірні ланцюжки, а також уводити слова до словотвірного типу та встановлю-вати їх словотвірне значення; виховувати інтерес до лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1. Прочитайте текст. Визначте, що таке основа слова, які є мор-фологічні типи основ. Які основи називаються твірними?Розгляд будови слова передбачає виділення його основи.

У плані значення вона передає індивідуальний зміст слова, чим відрізняється від кореня, який є значеннєвою морфемою групи споріднених за цим коренем слів.

У плані вираження основа слів становить частину слова без матеріально вираженої чи нульової флексії, а в дієсловах укра-їнської мови — також частину слова без формотворчого суфікса інфінітива -ти (або розмовного варіанта -ть).

До основи може входити або сам корінь, або корінь разом з словотворчими чи формотворчими афіксами — префіксами, суфіксами, крім суфікса інфінітива -ти (-ть). Залежно від цього виділяються основи непохідні і похідні.

Непохідною називається така основа, яка не поділяється на морфеми, як-от: дім, мов-а. У цих словах основа збігається за звуковим складом з коренем. Наявність чи відсутність флексії до уваги не береться, бо флексія не становить елемента основи.

Коли ж основа членується на корінь і афікси, її називають похідною, наприклад: брат-ик, брат-ер-ств-о.

Для того, щоб усвідомити процес творення слова в живій мов-ній практиці, недостатньо розкласти його на морфеми, виділити корінь чи навіть встановити морфологічний тип основи. Треба знайти те слово, зокрема ту його частину, з якої виведена похідна лексема. Цю частину похідного слова називають твірною осно-вою. Отже, твірною вважається така основа, на базі якої тим чи іншим словотвірним способом сучасної мови безпосередньо утво-рене інше слово і яка є його складовою частиною.

Похідні слова можуть утворюватися від різних типів основ — непохідних і похідних. Так, для дієслова української мови учити твірною є непохідна основа уч-, а для слів учитель, учитель-ство — похідні основи: учи- стосовно першого прикладу, учи-тель- щодо другого (За С. Дорошенком).

Коментар учителя. Отже, похідною основою називається основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий афікс: суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс, зрідка флексія із словотвор-чою функцією (кум — кумаL).

Усі ці афікси називають у словотворі словотворчими засобами (формантами) (З підручника).


Поміркуйте, чому основа слова і його твірна основа часто різні за будовою.

2. У поданих словах визначте основу, охарактеризуйте її (по-хідна / непохідна).Спекотний, зелений, дощ, нічний, морозиво, голова, побра-

тим, братерський, ворота, правдивий.

3. Визначте, яка основа є твірною для наведених слів. Запишіть за зразком.Зразок. Читання ← читати.Чорнило (чорний, чорнильний, чорніти); доброта (добро, доб-

рий, добрішати); гайочок (гай, гайок, гайовий); медичний (медик, медицина, медикаменти); мудрець (мудрощі, мудрий, мудрість); веселий (веселка, веселість, веселити).

4. Знайдіть і запишіть твірну основу до поданих слів. Доберіть мотивовані слова.Людяність, подорожник, безвольний, білесенький, стільчик,

просинь, зернистий, засніжитися, вчителька, продавець, пере-просити, співрозмовник, змалювання.

5. Визначте у словах твірну основу і словотворчі афікси.Море, морський, моряк, морячка, приморський, заморський;

читати, читання, читанка, перечитувати, читач, зачитатися; бага-тий, багатство, багач, багато, багатіти, розбагатіти, збагатіти.

6. Для наведених слів установіть мотивуючі слова та твірні основи.Мармурувальник, шифрувальник, бетонування, залізобетон,

проектувальник.

7. Згрупуйте подані слова в дві колонки: з граматичними афік-сами; зі словотворчими.Мудрий, мудрагель, мудрець, мудріший, мудрість, мудріти,

мудрішати, мудрощі, мудрування, мудрувати, мудро, помудрі-шаю, мудрація.

Коментар учителя. Ряд спільнокореневих слів, розташова-них відповідно до послідовності їх творення, називається слово-твірним ланцюжком. Наприклад: плід → плідний → плідник → плідниковий (З посібника).

8. Запишіть спільнокореневі слова, розташувавши їх послідовно у словотвірному ланцюжку.

Народ, народний, народногосподарський, народовладдя, на-родник, народництво; печаль, печальний, печальненький, печа-литися, запечалившись, запечалений, печальність, запечалитися; хвилинний, хвиля, хвилина, хвилька, хвилинонька, хвилиночка, щохвилинно.

Самостійно складіть декілька словотвірних ланцюжків.

9. Знайдіть помилки у визначенні твірної основи.Посміх ← посміхатися; степ ← степовий; довозити ← довіз;

учителювати ← учителювання; водяний ← вода; підхід ← підхо-дити; відлітати ← відліт; лісовий ← ліс.

Коментар учителя. Сукупність різнокореневих слів, що мають спільні афікси (суфікси, префікси), становлять словотвір-ний тип (модель). Слова одного словотвірного типу належать до од-нієї частини мови і мають спільне словотвірне значення, напри-клад, є назвами людей за місцем проживання: киянин, львів’янин, вінничанин або є назвами осіб за видами діяльності: газетяр, маляр, школяр, шахтар, слюсар, каменяр і т. д. (З посібника).

10. Доведіть, що кожний рядок становить словотвірний тип. Які спільні афікси мають слова в кожному словотвірному типі? Установіть словотвірне значення наведених слів. Найкращий, найрозумніший, найвідповідальніший, наймо-

гутніший. Мідний, залізний, дерев’яний, скляний. Бібліотекар, аптекар, токар, поштар. Каченя, зайченя, мишеня, лисеня. Київський, одеський, луганський, харківський. Гарбузиння, огудиння, кукурудзиння, маковиння.

11. Самостійно складіть кілька словотвірних типів.

12. Доберіть до поданих слів різнокореневі слова таким чином, щоб усі вони мали спільне словотвірне значення.Ткацький, зеленуватий, розмалювати, перекладач, лікарка.


Що таке основа слова? Наведіть приклади. Які основи називаються непохідними? Наведіть приклади. Які основи називаються похідними? Наведіть приклади. Що таке твірна основа? Наведіть приклади. Що таке словотвірний тип та словотвірне значення? Наведіть

приклади.



Підготуйте лінгвістичне повідомлення на одну із тем: «Су-фікси — великі трудівники», «Роль префікса у збагаченні рід-ної мови», «Корінь — основна частина слова».

Урок № 81 ОСНОВНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: МОРФОЛОГІЧНІ І НЕМОРФОЛОГІЧНІ. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ОСНОВО-І СЛОВОСКЛАДАННЯ, АБРЕВІАТУР, СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ

Мета: поглибити знання школярів про основні способи словотвору в сучасній українській мові, подати відомості про особливості вживання осново- і сло-воскладання, абревіатур, складноскорочених слів та їх стилістичні функції; розвивати вміння визна-чати спосіб творення відомих слів, виконувати сло-вотворчий аналіз слів, читати та розшифровувати складноскорочені слова; виховувати любов до рід-ного слова.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, схема «Основні способи словотвору

в сучасній українській мові», таблиця «Творення складноскорочених слів (абревіатур)».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нових знань

1. Робота зі схемою «Основні способи словотвору в сучасній українській мові». Розгляньте схему та побудуйте лінгвіс-тичне повідомлення про існуючі способи словотворення. Ко-ротко охарактеризуйте кожен з них, наведіть приклади.

2. Прочитайте подані слова. Вкажіть спосіб, яким вони утворені.Недобрий, підсвічник, глушина, премудрість, читач, чайник,

шнурок, листопад, машинобудівельний, «Таврія», молодість,

Лек

сик

о-се

ман

тичн

ий

—

це

утв

орен

ня

нов

ого

слов

а вн

асл

ідок

зм

іни

зн

ачен

ня

. В

нас

лід

ок ц

ього

ви

ни

каю

ть

омон

іми

: л

ист

опа

д (м

іся

ць)

і

Ли

стоп

ад

(пр

ізви

ще)

, Д

ні-

про

(р

ічк

а) і

«Д

ніп

ро»

(го

тел

ь)

Лек

сик

о-си

нта

кси

чн

ий

—

це

утв

орен

ня

нов

ого

слов

а вн

асл

ідок

пос

туп

овог

о зл

итт

я

(зр

ощен

ня

) сл

овос

пол

уч

енн

я

в од

не

слов

о: с

імсо

т,

оби

два

, до

бра

ніч

, ви

щез

азн

аче

ни

й

Мор

фол

ого-

син

так

сич

ни

й —

ц

е тв

орен

ня

сл

ів,

пр

и я

ком

у

нов

е сл

ово

утв

орю

єтьс

я в

на-

слід

ок п

ерех

оду

з о

дн

ієї

час

-ти

ни

мов

и в

ін

шу

: оп

ера

цій

на

(п

ерех

ід п

ри

км

етн

ик

а в

імен

-н

ик

), к

оло

ха

ти

(п

ерех

ід

імен

ни

ка

кол

о в

пр

ий

мен

ни

к

Нем

орф

олог

ічн

і

Суф

ікса

льн

ий

— с

пос

іб т

вор

енн

я с

лів

за

доп

омог

ою с

лов

о-тв

орч

их

су

фік

сів:

дуб

ок ←

дуб

Пр

ефік

сал

ьни

й —

сп

осіб

тво

рен

ня

сл

ів з

а д

опом

огою

сл

о-во

твор

чи

х п

реф

іксі

в: з

ах

оди

ти

← х

оди

ти

; п

рех

орош

ий

←

хор

оши

й

Пос

тфік

сал

ьни

й —

сп

осіб

тво

рен

ня

сл

ів з

а до

пом

огою

сл

ово-

твор

чи

х п

остф

іксі

в: м

ири

ти

ся ←

ми

рит

и;

слух

ай-н

о ←

сл

ухай

Пр

ефік

сал

ьно-

суф

ікса

льн

ий

— с

пос

іб т

вор

енн

я с

лів

шл

я-

хом

од

ноч

асн

ого

пр

иєд

нан

ня

до

твір

ної

осн

ови

сл

овот

вор

-ч

их

пр

ефік

сів

і су

фік

сів:

без

меж

ни

й ←

меж

а

Мор

фол

огіч

ні

Аф

ікса

льн

і

Абр

евіа

ція

Осн

овос

кл

адан

ня

—

спос

іб т

вор

енн

я с

лів

шл

ях

ом п

оєд

нан

ня

тві

рн

их

осн

ов к

ожн

ого

зі с

лів

: ж

ит

тєп

ис

— ж

ит

тя

+ п

иса

ти

; л

ісос

теп

— л

іс +

ст

еп

ОС

НО

ВН

І С

ПО

СО

БИ

СЛ

ОВ

ОТ

ВО

РУ

В С

УЧ

АС

НІЙ

УК

РА

ЇНС

ЬК

ІЙ М

ОВ

І


УТН, ткацтво, безвідповідально, котрийсь, хмарочос, білісінь-кій, НТР, затишок, гарбузище, синьо-жовтий, приморський, вітерець, ПТУ.

3. Утворіть нові слова різними способами. Префіксальним: будова, ходити, писати. Суфіксальним: довірливий, відвертий, високий. Префіксально-суфіксальним: танцювати, бесіда, повільний. Основоскладання: Чорне море, залізо і бетон, чорні брови. Морфолого-синтаксичним: вчений, коло двору, відпочиваючий. Лексико-синтаксичним: підписаний вище, добрий день, зірви

голова. Лексико-семантичним: ткач, Півні (назва села), Перебудова

(період у житті колишнього СРСР).

Уведіть утворені слова в речення.


1. Утворіть префіксальним способом спільнокореневі слова. Якого значення словам надають префікси? Як можна назвати одна-кові префікси, що утворюють різні частини мови?Художній, рідний, високий, чистий, широкий; спів, звук,

смак; гадати, думати, писати.

2. Прочитайте текст. Визначте, за допомогою чого автор дося-гає образної виразності тексту. Вкажіть спосіб творення виді-лених слів. Знайдіть слова із суфіксами. Якого відтінку вони надають слову?А поглянеш на розсипані хатки, на завіяні снігом лужки

та діброви, на мовчазні під місяцем верби, на притихлі садочки й криниці, згадаєш петрівчанські стіжки й копиці, скрипливі ворота чи підведені тінями тини — і звідусіль сколихнеться, оживе чиєсь кохання. Отак від хати до хати, від стежки до стежки будеш іти давніми чи свіжими слідами його (М. Стельмах).

3. Розподіліть наведені дієслова залежно від способу творення.Розгнівати, перелякати, гнатися, заслухати, зустрітися, напра-

цюватися, сполучати, зневіритися, засніжити.

4. Прочитайте речення. Випишіть слова, утворені неморфоло-гічними способами творення. Прокоментуйте спосіб творення.1. Софійка, розповідаючи, смішно імітує того шепелявого про-

дайдушу (О. Гончар). 2. Радий будь, що в нас, майстрів, лежачого не б’ють (Леся Українка). 3. Ось уже кілька десятиліть у всьому

світі з перемінним успіхом борються з комп’ютерними вірусами (З газети). 4. «Сокіл» — хокейна команда Києва (З підручника). 5. А потім Гітлер, напустивши на цю землю «пантер», «тигрів» і простих, і «королівських» танків моторизованої піхоти, почав доводити, що ота чорнобрива молодиця, кароока і вишнегуба не Оксана Пшенична, а Берта чи Герта Трінбенбрінкен (Остап Вишня). 6. Україні потрібне не таке загальне піднесення еконо-міки, як реанімації її за рахунок активізації структурної пере-будови (З газети). 7. Ми знов і знов розгортаємо немеркнучі сто-рінки «Кобзаря» (О. Гончар).

5. Знайдіть зайве слово (наприклад, усі слова утворені морфо-логічним способом, а одне — неморфологічним і навпаки). Зелений, залізний, поранений, самотній. Супутник, путівник, шляховик, мандрівник. Одинадцять, обидва, сімсот, дев’ятий. ПТУ, ВНЗ, неп, ГЕС, нечисть.

6. Визначте, якими способами утворені авторські неологізми в наведених уривках.1. …Тим криком немовляти з окопу мовби сама земля бунту-

валася проти цього кінецьсвітнього хаосу з сліпим, моторошним, на скалки розбризканим сонцем (О. Гончар). 2. Жайворонить високий крилас, А кругом — верболозові нетрі (М. Драй-Хмара). 3. Не говоріть від імені народу, — Розперетричі ви йому впе-клись! (Л. Костенко). 4. Він таки красен, цей світ, і здорово було б у ньому, не старіючи, весен триста провеснувати (О. Гон-чар). 5. Чи так тебе, Душе, кайданить крутія Крута мого життя (І. Драч). 6. Неосяжна осонцена днина, І собором дзвінким Укра-їна написалась на мурах турами (В. Стус). 7. Хай загине, хай загине Мрійновтома сонних плес (В. Чумак).

7. Замініть словосполучення одним складним словом. Визначте його будову та спосіб творення.Той, хто приносить мир; який походить з іншої землі; вкла-

дення капіталу; період, коли косять сіно; схожий на кулю; по-дібний до правди; час писати; віє сухий вітер; той, хто робить хліб; зелений і жовтий.

8. Розшифруйте складноскорочені слова. Визначте словотвірну базу поданих абревіатур.Автопарк, США, загс, медфак, метробуд, МОН, завуч, універ-

маг, СПУ, медпункт, ЮНЕСКО, педучилище, редколегія, НЛО, профспілка, облвиконком, санепідеміологічний, СНД, ветлікар,


спортмайданчик, АЕС, літредактор, військкомат, АПН України, міськвно, ООН, телефільм, райрада.

9. Розгляньте пам’ятку «Творення складноскорочених слів (абре-віатур)».

ПАМ’ЯТКА«Творення складноскорочених слів (абревіатур)»

Складноскорочені слова (абревіатури) можуть утворюватися:1) складанням частин кожного з твірних слів, що входять до

базового словосполучення: завмаг ← завідувач магазину;2) складанням частини твірного слова й цілого твірного слова:

держадміністрація ← державна адміністрація;3) складанням назв початкових літер твірних слів: УТН

(у-те-ен) ← Українські телевізійні новини;4) складанням початкових звуків твірних слів: загс ← запис

актів громадянського стану;5) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо:

облвно ← обласний відділ народної освіти

10. Вибірковий диктант. Запишіть слова у дві колонки: складнос-корочені; складні. Поясніть їх значення і правопис.Біло-рожевий, держбюджет, хмарочос, член-кореспондент,

Кабмін, сількор, світлошкірий, спортмайданчик, лісгосп, лісо-степ, Мін’юст, синьо-жовтий, правосторонній, землетрус, техред, двотомник, міськбанк, військовослужбовець, будматеріали.


Назвіть морфологічні способи творення слів. Назвіть неморфологічні способи творення слів. Який спосіб творення слів називається префіксальним, суфік-

сальним, префіксально-суфіксальним? Наведіть приклади. Який спосіб творення слів називається лексико-синтаксичним?

Відповідь проілюструйте прикладами. Який спосіб творення слів називається морфолого-синтак-

сичним? Наведіть приклади. Який спосіб творення слів називають лексико-семантичним?

Наведіть приклади.


Написати твір-роздум на тему: «Людина і зброя», використо-вуючи слова різних способів творення із дотриманням норм українського словотвору.

Урок № 82 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 16. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМОВНОГО ТА НАУКОВОГО СТИЛІВ. ТРАНСФОРМУВАННЯ ТЕКСТУ ОДНОГО СТИЛЮ В ІНШИЙ

Мета: поглибити знання школярів про особливості на-укового та розмовного стилів; формувати вміння характеризувати лексичні, морфологічні, синтак-сичні особливості розмовного й наукового стилів, удосконалювати володіння технікою інформацій-ного опрацювання текстів різних функціональних стилів і жанрів, розвивати вміння трансформову-вати текст одного стилю в інший стиль, формулю-вати узагальнення, складати таблиці; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, схеми «Мовні особливості розмовного

стилю» та «Мовні особливості наукового стилю».

ХІД УРОКУ




Яка сфера спілкування розмовного стилю? Яка сфера спілкування наукового стилю? Яка мета мовлення розмовного стилю? Яка мета наукового стилю? У якому жанрі реалізується розмовний стиль? Пригадайте основні жанри наукового стилю.

ІV. Формування комунікативних умінь

1. Робота в групах.Група 1

Прочитайте текст. На його основі доповніть схему «Мовні особливості розмовного стилю», назвавши типові ознаки лек-сичного, граматичного та синтаксичного мовних рівнів. Під-готуйте лінгвістичне повідомлення.

Ярина Васюхно, туманіючи зором та раз у раз прикушуючи губи, розказує:


— Ото нагостювалася в сестри, ото нагостювалася! Й треба ж було повіятися до неї та ще й дітей узяти. А як могла не повія-тися, коли в кожному листі пише: приїдь і приїдь, не бачилися давно, чомусь нездужається. Справді, очуняла трохи Килина, як ми явилися… Ой, Лебедин отой! Що там коїлося… Скільки там перемучилася, поки білети взяла. А люди, люди! Поїзд прийшов, ну моя мала Олька й скочила в тамбур. Тоді я до Ілька, що стеріг коша на вокзалі. Впхнула коша, сама влізла, поїзд рушив, а Ілько й зостався. Хотіла на ходу з вагона вискочити, а як вискочити, коли людиська кругом, і ти — як у могилі. То вже на якійсь станції видряпалася з вагона, поки добралася до Лебедина — час минув, нема дитини. Бігаю по станції, кричу, нема Ілька. Весь Лебедин оббігала — нема. Знов до сестри поїхала в село, може, там, думаю, а його нема. Пішла по селах, питаю, може, хто бачив, хто чув, — ніхто не бачив, не чув. І вже війна, то де його шукати. Подалася додому, якось добралася, ні жива, ні мертва. Добре, хоч Ольку застала вдома. Хоч мала дитина, а не загубилася, сама зна-йшла дорогу додому, та й люди помогли (Є. Гуцало).

Мовні особливості розмовного стилю

Морфологічні особливості

Синтаксичні особливості

Лексика

РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ

Група 2 Прочитайте текст. На його основі доповніть схему «Мовні особливості наукового стилю», назвавши типові ознаки лек-сичного, граматичного та синтаксичного мовних рівнів. Під-готуйте лінгвістичне повідомлення.

Загальновідоме твердження про відображення в мові націо-нальної культури знаходить вираження в таких поняттях сучас-ної когнітивістики, як прецедентні тексти, національні символи, знаки культури, ремінісценції, мовно-естетичні знаки культури,

логоепістеми. З погляду структури — це різнорівневі мовні оди-ниці, до яких належать слова-поняття, приказки, прислів’я, кри-латі вислови, фразеологізми, афоризми, рядки із творів художньої літератури тощо. Всі ці різнорівневі одиниці акумулюють певні «кванти» знання культури… Мовець реагує на пізнання й оцінку навколишньої дійсності, використовуючи відповідні одиниці мов-ного коду. Цим одиницям властива інформаційна спадковість (історична наступність). Невіддільним компонентом їхньої семан-тики виступає оцінний компонент, що обтяжений знаннями про естетичні цінності національної культури. Матеріальні оболонки висловів, афоризмів, цитат у момент їхнього «вторинного» вико-ристання фіксують духовний досвід людини в культурному сере-довищі (С. Єрмоленко).

Мовні особливості наукового стилю

Морфологічні особливості

Синтаксичні особливості

Лексика

НАУКОВИЙ СТИЛЬ

2. Робота в міні-групах. Кожна група отримує картку із зав-данням скласти текст-опис такого природного явища як дощ: 1-ша група — в науковому стилі; 2-га група — в розмовному стилі; 3-тя група — в художньому стилі. По черзі представ-ники кожної групи зачитують створений текст. Завдання ін-ших груп — визначити стиль та його характерні ознаки.

3. Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Об-ґрунтуйте свою думку. Проведіть стилістичний експеримент: спробуйте скласти діалог у розмовному стилі на тему «Нове життя мертвих мов», використовуючи інформацію з поданого тексту. Що змінилося?Буває, що затихають чарівні звуки якоїсь мови, вона перестає

бути засобом усного спілкування і зберігається лише в пам’ятках давнього письменства. Такою мовою є, наприклад, давньогрецька.


Мова немовби вмирає і заховує свою красу у нетлінних творін-нях художників слова. Тому називають її мертвою. Але подібний стан іноді є відносним. Бо деякі мертві мови продовжують життя в сучасних мовах, мовах нащадках, що розвинулися на їхній основі. Або настають моменти, коли раптово пробуджується ціка-вість людей до стародавньої культури і мови. Мова оживає, нага-дує про себе чарами слова і велить не забувати їх. Так сталося з давньогрецькою мовою. Вона ніби прокинулася і зазвучала знову. У 18 столітті народилася мода на давньогрецькі назви. І зазвучала давньогрецька мова в найменуваннях міст. Завітаймо до цих міст — Херсона, Сімферополя, Одеси. У назвах вчувається відгомін давніх епох, незнищенність людського слова. На крилах античності найменування линуть у прийдешнє (І. Вихованець).

Знайдіть у тексті приклади наукової метафорики. Обґрун-туйте доцільність використання цього стилістичного прийому в науковому стилі.

Які мертві мови ви знаєте? Чи продовжують вони своє життя в українській мові?

4. Прочитайте художні описи вітру. Спробуйте подати наукове визначення цієї стихії. Що ви для цього змінили? Після скла-дення тексту порівняйте свій варіант з енциклопедичною стат-тею.Сьогодні зрання знялася завірюха. З півночі, з-за Дніпра, набі-

гли на місто густі хмари, вулицями промчали вітри, і ось за вікном хурделить несамовита метелиця. Вона рве і шарпає довге гілля самотнього дерева проти мого вікна, гуде в дротах, стогне десь у димарі… Ні, таки направді повернулася зима! Я люблю завірюху. Люблю її розгнуздану, дику стихію, що летить наохляп степами, пролітає селами й вдирається до міста. Тоді я ходжу засніженими міськими вулицями, рішуче ступаю в перевої та замети й прислу-хаюся до її крижаної лірики. Завірюха сміється і плаче, стогне й шаленіє, вона співає весільної і воднораз похоронної, в її співі жура й мажор початку й кінця (Б. Антоненко-Давидович).

ВІТЕР

То затанцює на роздоллі,То сумовито заспіва,То розтривоженій тополіОстаннє листя обрива.

То, невдоволений собоюІ вересневим вітражем,Траву байдужою рукоюПогладить, як дитя чуже

(Л. Талалай)

5. Складіть порівняльну таблицю розмовного і наукового стилів.



Випишіть з художньої літератури текст художнього стилю. Трансформуйте його в науковий.

Урок № 83 ІСТОРИЧНІ ЗМІНИ В МОРФЕМНОМУ СКЛАДІ СЛОВА: СПРОЩЕННЯ, ПЕРЕРОЗКЛАД, УСКЛАДНЕННЯ. ЕТИМОЛОГІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СЛІВ. МОРФЕМНИЙ СЛОВНИК. ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРУ

Мета: ознайомити десятикласників з видами історичних змін в морфемному складі слова, навчити розрізняти такі історичні процеси, як спрощення, перерозклад, ускладнення; формувати вміння виконувати мор-фемний і словотвірний аналіз слів, використовуючи тлумачний та етимологічний словник, з’ясовувати етимологію слів; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця «Схеми морфемного і слово-

твірного розбору», морфемний, тлумачний та ети-мологічний словники.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст. Складіть запитання до статті.

ЗМІНИ В МОРФЕМНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВАУ процесі історичного розвитку мови первинний морфемний

склад слова може зазнавати змін. Відбувається злиття окремих морфем в одну (спрощення) або змінюється співвідношення між морфемами (перерозклад). Відомі також випадки ускладнення морфем.

Спрощення — це такий процес, коли членована на морфеми основа перетворюється на нечленовану. Наприклад: вікно —


в минулому в основі слова виділявся корінь і суфікс -н-. У словах жир, шило, мило, знак суфікси -р-, -л-, -к- зрослися з коренями.

Перерозклад — це переміщення звукових елементів від однієї морфеми до сусідньої, в результаті чого кількість морфем зали-шається такою самою, але співвідношення між ними змінюється. Наприклад, у словах руками, межами у праслов’янський період -а- належало до основи, а закінчення було -ми. У такий спосіб виникають так звані складні суфікси -анин-, -чанин-, -івськ-, -анськ-, -ність-: полтавчанин, батьківський. Зрідка це явище трапляється і серед префіксів: знедолити, обезболити.

Ускладненням називається такий процес, внаслідок якого в межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Наприклад, у словах ґанок, ранок виділяється суфікс -ок- за аналогією до слів свідок, випадок (З підручника).

ІV. Закріплення знань, формування умінь

1. Прочитайте речення. Випишіть з них лише ті, в яких є слова із спрощенням основи. Підкресліть ці слова.1. Своїх намірів він не сповіряв нікому (Панас Мирний).

2. Пливе до нас назустріч лебідь по ставку зеленім (М. Риль-ський). 3. Усе навколо затихло під владою чаруючої ночі (Леся Українка). 4. Шкільний сад стояв ліловий від розквітлого бузку (О. Донченко). 5. Тремтяче тепле повітря було наповнене драту-ючими пахощами медової гречки (В. Собко).

2. Поділіть слова на морфеми. Визначте, які з поданих слів за-знали змін у своїй будові в процесі історичного розвитку (спро-щення, перерозклад, ускладнення). Запишіть їх у три колонки.Зонтик, сумнів, храм, косинка, обездолити, квиток, мило,

рушник, матусенька, живіт, робітник, рило, марка, вісник, гір-кий, весна, паводок, пільга, весло, гіркий, обід, гончар, жир, шило, область, пам’ять, мир, життя.

Пригадайте, що вивчає етимологія. За етимологічним словником з’ясуйте походження виділених слів. Складіть з ними речення.

3. Робота в групах.Група 1 Поясніть, як утворено наведені слова, за етимологічним слов-ником з’ясуйте їх походження. Що ці слова означають? Ско-ристайтеся тлумачним словником. Складіть із ними діалог, об’єднавши певною темою.

Намолот, привід, заброда, пролаза, потиск.

Група 2 Поясніть, як утворено наведені слова, за етимологічним слов-ником з’ясуйте їх походження. Що ці слова означають? Ско-ристайтеся тлумачним словником. Складіть із ними діалог, об’єднавши певною темою.

Винахід, нероба, застій, вереда, пристрій.

4. Розгляньте таблицю «Схеми морфемного і словотвірного роз-бору».

Схеми морфемного і словотвірного розбору

Морфемний розбір Словотвірний розбір

1. Поділити слово на морфеми (корінь, основа, префікс, суфікс, закінчення).

2. Виділити основу, вказати похідна вона чи непохідна.

3. Вказати корінь та його вид (зв’язаний чи незв’язаний), дібравши спільнокореневі слова.

4. Назвати префікси та суфікси (сло-вотворчі вони чи формотворчі).

5. Вказати зміни у складі слова (спро-щення, перерозклад, ускладнення).

1. Записати слово, яке ана-лізується.

2. Виокремити в ньому твірну основу (з’ясувати похідна вона чи непо-хідна).

3. Встановити словотворчі афікси, за допомогою яких твориться похідне слово.

4. Указати спосіб словотво-рення.

5. Зробіть морфемний і словотвірний розбори наведених слів. При виконанні цього завдання скористайтеся морфемним словником.Тихесенький, примхливий, машинобудування, цілителька,

кобзарський, безвинний, перехід, чудовий, хуртовинний, медсес-тра, бездушність, прекрасний, втридорога, ранок, батьківський, виноградарський, довірливий, загадково, безвітряний.

6. Прочитайте речення. Виконайте морфемний та словотвір-ний розбір виділених слів. Поясніть їх значення, зважаючи на значення твірних основ і зміст усього речення. За потреби скористайтеся тлумачним словником.1. Осінній бір бурштинний, аж дзвінкий, таїть в собі музично-

мрійну душу, і я боюся таїну порушить наївним словом й дотиком руки (Б. Чіп). 2. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций (Т. Шев-ченко). 3. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (О. Гончар). 4. Люблю я сади. В усі пори року. І тоді, коли стоять вони сумовито, розбазаривши свою літню красу, розтринькавши осінню позолоту, коли на гілках не зостається жодного листочка,


хіба що подекуди яке яблучко приліпилося сумовито; в зимову пору вони прекрасні на фоні сніговому — мов викуті з чистої бронзи мідяно-шерхлі стовбури; весною сади неповторні у своєму пишному цвітінні, в нерукотворному весільному уборі (Ю. Зба-нацький). 5. Жовтень цілу ніч працював (Ю. Старостенко).

7. За 5 хв запишіть якомога більше префіксів і суфіксів україн-ської мови. Виграє той, у кого утворився найбільший перелік.

8. Відгадайте загадки.

До країни знань ішов мандрівникі зустрів цікаві складники:поєднались префікс і числівник —і зробились назвою ріки.Яка це назва?

Ключ. Прип’ять.

Префікса можливості безмежні.Пари слів, що змістом протилежні,префікс може в значеннях зрівняти.Але що там довго мізкувати?Префікса до слів додаймо з вами —різні стануть означать те саме.Що це за префікс?

Ключ. Напів- (напівправда — напівбрехня; напівсвітлий — напівтемний; напівсолодкий — напівгіркий).

Дієслово не в’яжеться з рухом.Його змісту не знать просто сором:як без префікса — сприймається слухом,а як з префіксом — сприймається зором.Яке це дієслово?

(Д. Білоус)Ключ. Казати, показати.

9. Прочитайте текст. Визначте слова, утворені префіксальним чи префіксально-суфіксальним способом. Позначте префікси і поясніть їх написання.Яке може бути українське небо, як не синє, чисте, аж душа

в радощах розпливається. Сонце, те невсипуще джерело всього життя, простирає на ньому своє панування, огріває своїм блис-кучим промінням усю землю, наповнює радощами все живе — від людини до малюсінької комашки — усе, що живе на землі і живиться її матірними соками. Під небом повис, мов цяточка, жайворонок і виспівує свою одноманітну, але таку гарну пісеньку.

А ще вище орел кружляє великими крилами, мов човен по спо-кійних хвилях моря пливе. Здалеку чути крукання журавлів. Попереду найсильніший могутніми крилами розбиває повітря. За ним летять двоє, а за кожним з них — два шнурочки, мов ластівчин хвіст (А. Чайковський).

Знайдіть слова, утворені суфіксальним способом. Яке вони мають значення?

10. Утворіть складноскорочені слова. Поясніть їх правопис. Скла-діть з ними кілька речень.Донецький басейн; Міністерство фінансів; Національна ака-

демія наук України; Арабська Республіка Єгипет; запис актів громадянського стану; Спілка письменників України; медичний брат; державна адміністрація.

11. Поясніть словотвірні зв’язки пар слів.Поет — опоетизований; писати — підпис; ліс — лісництво;

час — сучасність; воля — поневолити; власний — привласнювач; дрібний — здрібнілість.



Виконайте словотвірний і морфемний аналіз таких слів: над-звуковий, берізонька, володарка, безграмотний, переліт, без-системний, впевненість, вікно, полтавчанин, знак, життя, робітник.

Урок № 84 СЛОВОТВІР ІМЕННИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ ЖИТЕЛІВ ПЕВНОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ. ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ РОСІЙСЬКИХ ЛЕКСЕМ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ ОСІБ ЗА ПРОФЕСІЄЮ

Мета: поглибити відомості школярів щодо словотвору іменників; формувати вміння правильно утворю-вати іменники на позначення назв жителів певного пункту, а також назв осіб за професією, перекладати російські лексеми на позначення осіб за професією українською мовою; виховувати повагу до людей різних професій.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.


Обладнання: копії текстів, таблиця «Суфікси іменників для по-значення назв жителів населеного пункту та позна-чення назв осіб за професією», російсько-українсь-кий словник.

ХІД УРОКУ




1. Подумайте, яка роль суфікса у слові? Що може розказати су-фікс про слово (його значення, належність до частини мови, стилістичне забарвлення)?

2. Прочитайте висловлювання про суфікс та прокоментуйте їх.1. Суфікс — великий «трудівник». Узявся за роботу суфікс

-чанин- — і ось вам датчанин, ростовчанин… Інший утворює назви осіб, означає професію. Варто лише до кореня слова додати -ар- чи -яр-, як перед нами постануть вівчар, гусляр. Узявся до роботи суфікс -ун- — і ось вам назви осіб за їх діями: бігун, опі-кун (хоча, відзначимо, суфікс може стати й приналежністю таких, скажімо, слів, як гризун, скакун). 2. Суфікси — це майстри на всі руки. Вони можуть укласти в слово суб’єктивну оцінку, утворити назви предметів… Вони змінюють у слів число, рід, можуть утво-рювати від однієї частини мови іншу… Одні рідко беруть участь у творенні нових слів і явно відживають свій вік. Інші є актив-ними, щосили працюють (З тв. Е. Вартаньян).

3. Розгляньте таблицю «Суфікси іменників для позначення назв жителів певного населеного пункту та позначення назв осіб за професією». Побудуйте лінгвістичне повідомлення на основі отриманих даних.

Суфікси іменників для позначення назв жителів певного населеного пункту та позначення назв осіб за професією

Суфікс Приклад

Суфікси іменників для позначення назв жителів певного населеного пункту

-анин, -янинСело — сільчанин, Харків — харків’янин, харків’янка

-ець, -єць Канада — канадець, Бельгія — бельгієць

Суфікс Приклад

Суфікси іменників на позначення назв осіб за професією, спеціаль-ністю

-ар, -яр Токар, маляр

-ач, -яч Перекладач, сіяч

-ій Водій

-іст, -ист Танкіст, таксист

-ець Продавець

-ник, -щик, -чик Газівник, прапорщик, льотчик

-тель Учитель

-альник Прибиральник

ІV. Закріплення вивчених знань, вироблення умінь

1. Утворіть іменники, що означають належність до місця, нації.Вінниця, Луганськ, Тирасполь, Черкаси, Молдова, місто,

Суми, хутір, Корея, Київ, Сирія, Крим, гори, Львів, Афіни, Чилі, Донецьк, Феодосія, Німеччина.

2. Поясніть зміст прислів’їв та приказок. Знайдіть слова на по-значення професії, з’ясуйте, яким чином вони утворені.1. В орача руки чорні, а хліб білий. 2. І швець, і жнець,

і на дуду грець. 3. Голод — найкращий кухар. 4. Без сокири не тесляр, без голки не кравець. 5. Купець — що стрілець: необач-ного жде. 6. Тоді коваль кує, коли гаряче. 7. Кому що, а мельнику вітер. 8. З ткача не буде багача, а з швачки — багачки. 9. Кож-ний кравець на свою моду крає (З народної творчості).

3. Утворіть іменники, які мають наведені значення. Людина, яка вчить дітей. Людина, яка викладає мову й літературу. Людина, яка проживає в Івано-Франківську. Людина, яка щось вантажить. Людина, яка народилася в Полтаві. Людина, яка співає. Той, хто малює картини.

4. Прочитайте текст. Визначте особливості вживання назв осіб за професією чоловічого та жіночого роду. Які суфікси використо-вуються в українській мові для назв професій жіночого роду?


Чимало іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за про-фесією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад: адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус. Ці слова вживаються для позна-чення і чоловіків, і жінок.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоло-вічого і жіночого роду: журналіст — журналістка, касир — касирка, кравець — кравчиня, лікар — лікарка, льотчик — льот-чиця, офіціант — офіціантка, перекладач — перекладачка, продавець — продавщиця.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к (а) не відповіда-ють нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка, редакторка, дикторка. Вони належать до сфери роз-мовної мови.

Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів-их (а), -ш (а): сторожиха, бібліотекарша. Ці іменники вживаються тільки в розмовно-просторічному мов-ленні.

Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, покоївка, праля, рукодільниця.

Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар — «працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості» і друкарка — «жінка, що працює на друкарській машинці» (За Г. Волкотруб).

Як ви гадаєте, чому серед багатьох назв професій відсутні форми жіночого роду?Довідка. Відсутність багатьох форм жіночого роду посеред

назв професій (інженер, агроном, пілот, кухар, геолог та ін.), належність до розмовного мовлення інших (директорка, касирка, професорка та ін.) іншомовне походження деяких з-поміж цих назв (поетеса, актриса) та інші особливості пояснюються тим, що в дореволюційні часи жінки не мали професій, посад, звань і були цілком віддані сімейним справам, тому такі назви ще й досі утво-рюються лише у формі чоловічого роду (З посібника).

5. Утворіть іменники, що означають назви професій. Якщо мож-ливо, до іменників чоловічого роду доберіть іменники жіночого.

Пожежа, вівця, шахта, журнал, механіка, вантаж, газета, виховувати, дресирувати, ліс, таксі, ткати, бетон, шити, ліку-вати, пошта, носити, викладати.

6. Знайдіть суфікси у кожній групі іменників. Пригадайте, як на-зиваються різнокореневі слова, що мають спільні афікси та спільне словотвірне значення.1. Бібліотекар, писар, аптекар. 2. Викладач, перекладач,

сіяч. 3. Сміттяр, скляр, каменяр. 4. Швець, продавець, купець. 5. Машиніст, журналіст, танкіст.

7. Перекладіть подані слова українською мовою. За потреби скористайтеся російсько-українським словником. Порівняйте суфікси творення назв професій в обох мовах. Зверніть увагу на творення назв людей жіночого роду. Зробіть висновки.Бетонщик, учительница, столяр, повар, бондарь, врачиха,

преподаватель, шахтер, повариха, почтальон, вахтерша, зритель, мусорщик, переводчик, звонарь, сапожник, токарь, врач, офици-антка, кузнец, медсестра, слесарь.

8. Прочитайте. Випишіть із речень суфіксальні іменники на по-значення назв жителів певного населеного пункту або назв професій. Поясніть їх правопис.1. Голова стояв у колі техніків та електриків (Ю. Мушке-

тик). 2. — Ніщо мені так не пахне, як наш степ, — каже моло-дий Горпищенко, льотчик реактивної авіації (О. Гончар). 3. А те, що прикарпатці вміють і хутра вичиняти, і гарно шити, свід-чать вироби, виготовлені за зразками італійських модельєрів (З газети). 4. На мій подив, хоч ще було й рано, в учительській зібрались майже всі вчителі, схилилась над класним журналом Елеонора Степанівна (Ю. Збанацький). 5. Кобзарі — українські народні співці, творчі, виконавці та носії найкращих у світі істо-ричних дум і пісень, учасники боротьби проти турків і татар (І. Глинський).

9. Користуючись російсько-українським словником перекладіть речення українською мовою. Порівняйте суфікси в російських словах на позначення професій та в українських відповідниках.1. Военный врач Владимир Иванович Даль был признанным

медиком, но им по праву гордятся и филологи (А. Альперович). 2. — Летчик старший лейтенант Гагарин к первому полету на кос-мическом корабле «Восток» готов! (Н. Каманин). 3. Токарь обта-чивает на станке детали и может нарезать резьбу (Из пособия). 4. Тут только Ваня заметил, что все люди, которые были вокруг: и батарейцы, и пехотинцы, и две девушки-санитарки со сво-ими сумками, и несколько телефонистов с кожаными ящиками и железными катушками, и один раненый с забинтованной рукой


и ногой — все эти люди лежали на земле, а если им нужно было передвинуться на другое место, то они ползли (В. Катаев). 5. Его готовили к профессии адвоката, но юный Жюль Верн, доволь-ствуясь скромным жалованьем мелкого биржевого служащего, все свободное время отдавал литературным занятиям (О. Про-хорова). 6. Самолет, впервые в мире поднявшийся в воздух, по-строил русский изобретатель Александр Федорович Можайский. Александр Федорович родился в семье моряка и стал моряком (Г. Алимова).

10. Прочитайте. Поміркуйте, що послужило причиною помилок. Відредагуйте речення.1. Швейцарію населяють швейцари, а Індію — індійці (З під-

ручника). 2. Романтик — це той, що пише романи (З підручника). 3. Вікторія має цікаву спеціальність — художниця-конструкторка (З посібника). 4. У дитинстві я мріяла стати білетеркою в кіно-театрі (З посібника). 5. У відповідності наказу від 14.10.1980 р. № 101 закріплені вулиці за підмітайлами (З доповідної записки). 6. Райфінвідділу терміново потрібна секретар-машиністка, яка вміє працювати російським і українським язиком (З оголошення).



Перекладіть поданий текст українською мовою. Знайдіть сло-ва на позначення професій. Випишіть їх, зробіть морфемний аналіз.

«ВТОРАЯ ЛЮБОВЬ»Человек бесцельно слоняется по квартире, усиленно убивает

время, которое, как известно, дорого и невозвратимо.Между тем проблему свободного времени можно успешно

разрешить. Свидетельство тому — чудаки, люди, которым мало одного, пусть даже любимого дела. Не желая, как выражался один известный писатель, шагать вперед на одной ноге, они нашли новые сферы приложения своему уму, таланту, щедрости души. Не надо думать, что это нечто несерьезное и не заслуживаю-щее внимания. Вспомним факты из биографий замечательных людей.

«Вторая любовь» привела врача Луиджи Гальвани к открытию электричества, а военного врача Владимира Даля — к созданию уникальной коллекции — словаря из двухсот тысяч русских слов и тридцати тысяч пословиц и поговорок. Юриста Яна Сибелиуса

она сделала композитором, доктора Антона Чехова — писателем-классиком, школьного учителя Циолковского — великим ученым, проложившим дорогу к иным мирам.

Конечно, далеко не всякое увлечение приводит к великим открытиям. Однако, бесспорно, «вторая любовь» обогащает интел-лект, делает жизнь интереснее (Ю. Альперович).

Урок № 85 ТВОРЕННЯ ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ. ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКОВИХ ФОРМ ВІД РІЗНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

Мета: розширити знання десятикласників про основні спо-соби творення присвійних прикметників та при-кметникових форм від географічних назв; форму-вати вміння правильно утворювати такі прикмет-ники; виховувати правописну пильність, інтерес до мовних явищ.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, картки для самостійної роботи.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте. Складіть таблицю «Творення присвійних при-кметників», використовуючи поданий текст.Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тва-

рин. Від назв людей — іменників 1-ї відміни присвійні при-кметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестрин, баба — бабин, Галя — Галин, Ольга — Оль-жин, тітка — тітчин, Солоха — Солошин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін- (на письмі -їн-): Лідія — Лідіїн, Євдокія — Євдокіїн.

Від назв людей — іменників 2-ї відміни присвійні прикмет-ники творяться за допомогою суфікса -ів-(-їв-), який чергується з -ов- або -ев-(-єв-):


а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то від-бувається чергування -ів- (у закритому складі) — -ов- (у відкри-тому складі): дядько — дядьків, дядькового; дядькова; дядькове;

б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи міша-ної групи, то відбувається чергування -ів-(-їв-) — -ев-(-єв-): Андрій — Андріїв, Андрієвого; Андрієва; Андрієве; лікар — лікарів, лікаревого; лікарева; лікареве.Від назв тварин прикметники зі значенням присвійності утво-

рюються за допомогою суфіксів -ин-, -ін- (на письмі -їн-): бджо-линий, пташиний, орлиний, зміїний, солов’їний чи суфіксів -ач- (-яч-): качачий, телячий, свинячий, гусячий, куриний, лисячий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого при-голосного твірної основи: вовчий, овечий, лелечий (З посібника).

2. Прочитайте речення. Знайдіть присвійні прикметники та по-ясніть правопис суфіксів.1. Женину увагу привернув не натовп, а те, що прикувало

увагу натовпу (Є. Гуцало). 2. Собака вискочив назустріч Микол-чиному татові (М. Вінграновський). 3. Чи батьків синок, чи мате-рин мазун (Народна творчість). 4. Оминувши міст через річечку, Богдан повертає не на свою, а на Яринину вулицю (М. Стельмах). 5. А проте у Настиному серці, мов павутиння, снувався смуток (М. Коцюбинський).

IV. Закріплення матеріалу під час виконання практичних завдань

1. Утворіть присвійні прикметники від наведених іменників. По-ставте їх у називному відмінку жіночого роду і запишіть у три колонки: з суфіксом -ин-; з суфіксом -ов-; з суфіксом -ев-(-єв-). З перших букв складіть прислів’я.Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Боруля, Сергій,

Терентій, Раїса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож, Лазар, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жариков [прізвище], Віталій, Аріадна, Андрусь, електрик.

Ключ. Добра голова не каже пусті слова.

2. Перепишіть, перетворюючи іменники, подані в дужках, на присвійні прикметники в потрібній формі.1. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про

давнину і заронили в (Таня) душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 3. (Галя) переляк минув, та

серденько билося (Марко Вовчок). 4. Курна дорога з-під (Маланка) ніг біжить у поле (М. Коцюбинський). 5. Вдома всі хвалили (матуся) яблучний пиріг (І. Муратов). 6. Зелений подих теплої пшениці доносить розшум (Кобзар) слів (В. Симоненко).

3. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники чоло-вічого й жіночого роду в називному відмінку.Сергій, токар, Ониська, Ліля, Майя, дід, тесляр, Мелашка,

Олег, Пріська, Матвій, орач, Соломія, Михайло, Толя, Палажка, свекруха, Григорій, учитель, Параска, доярка, Оля.

4. Доберіть до поданих словосполучень синонімічні за схемою «прикметник + іменник». Виділіть суфікси, поясніть правопис.Зразок. Садок Надії — Надіїн садок.Слово батька, хвіст лисиці, колискова матері, книжка Марії,

коса дівчини, пір’я качки, пісня синички, вуха зайця.

5. Прочитайте текст. На його основі підготуйте коротке лінгвіс-тичне повідомлення щодо правопису прикметникових форм від географічних назв.У суфіксах -инськ (ий), -інськ (ий) прикметників, утворених

від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Філіппіни — філіппінський.

А в аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку — бакинський.

У суфіксах -овськ (ий), -евськ (ий), -івськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ — дніпропетровський, Колгуєв — колгуєвський. Якщо при творенні таких прикметни-кових форм відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфік-сальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Валки — валківський, Гребінка — гребінківський.

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбувається такі фонетичні зміни:

1. Г, ж, з (дз) + -ськ (ий) → -зьк (ий): Буг — бузький, Рига — ризький.


2. К, ц, ч + -ськ (ий) → -цьк (ий): Баскунчак — баскунчацький, Кременчук — кременчуцький, Ніцца — ніццький.

3. С, х, ш + -ськ (ий) → -ськ (ий): Черкаси — черкаський, Золо-тоноша — золотоноський (З правопису).

6. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому та випишіть прикметники, що стосуються географічних назв. Поясніть їх правопис.В ахмарській мові (Ефіопія) не розрізняють іменники і при-

кметники. Слово барет означає одночасно «залізо» і «залізний», вотат — «молодий» і «юнак». Це ж явище спостерігається у мон-гольській та деяких папуаських мовах.

В усіх мовах Східної та Південно-Східної Азії — китайській, в’єтнамській, бірманській, тайській, лаоській і багатьох інших — прикметники неможливо відрізнити від дієслів. Там значно про-стіше сказати «листя зеленіє», ніж «листя зелене». А от без імен-ників і дієслів немає жодної мови. Це вперше дослідив і описав у книзі «Мова» французький вчений Жорж Вандрієс. Не існує також мов без числівників, займенників, прислівників, сполуч-ників.

Терміни «чоловічий», «жіночий», «середній» дісталися нам у спадок від грецьких учених. У V ст. до н. е. філософ Протагор запропонував поділити всі імена на три роди: чоловічий, жіночий і … речовий. Пізніше Аристотель запропонував замінити останній термін словом середній рід.

У німецькій мові, як і в українській, три роди, у французь-кій — два, в англійській — фактично жодного.

В багатьох народів світу взагалі відсутній звичний для нас поділ слів за родами. Наприклад, на острові Нова Гвінея серед час-тини корінних жителів поширена мова асмат. У ній роди замінює поділ на класи. Перший клас — це стоячі, вузькі, високі пред-мети; другий — сидячі, широкі; третій — предмети, що лежать, низькі; четвертий — плаваючі; п’ятий — літаючі. В африканській мові масаї — два класи. Один з них об’єднує все велике і сильне. Інший — все маленьке і слабке (За О. Потапенком).

7. Від іменників Магдебург, Лейпциг, Гадяч, варяг утворіть при-кметники за допомогою суфіксів-ськ-, -зьк-, -цьк-. Запишіть утворені форми в таблички, використавши потрібну кількість клітинок.

1. Магдебург — …

2. Лейпциг — …

3. Гадяч — …

4. Варяг — …

8. Від поданих географічних назв утворіть прикметникові форми. Складіть кілька речень з ними.Київ, Харків, Греція, Туреччина, Ясси, Лейпциг, Париж,

Франція, Луцьк, Прилуки, Прага, Польща, Естонія, Росія, Німеч-чина, Одеса, Карпати, Галичина, Запоріжжя, Грінвіч, Карачев, Сочі, Гаага, Ладога.

9. Самостійна робота.Картка № 1

1. Від поданих іменників утворіть і запишіть присвійні прикмет-ники у формах жіночого роду. Позначте словотворчі афікси, поясніть їх правопис.Школяр, Юрій, Софійка, інженер, Надія, гуска, Марійка.

2. Утворіть прикметникові форми від поданих географічних назв. Позначте словотворчі афікси. Поясніть правопис.Цюрупинськ, Тамбов, Абхазія, Суец, Сіракузи, Сиваш, Острог.

Картка № 21. Від поданих іменників утворіть і запишіть присвійні прикмет-

ники у формах жіночого роду. Позначте словотворчі афікси, поясніть їх правопис.Ювіляр, Сергій, слюсар, ткач, Ліля, качка, Микола.

2. Утворіть прикметникові форми від поданих географічних назв. Позначте словотворчі афікси. Поясніть правопис.Прилуки, Страсбург, Овруч, Тбілісі, Біла Церква, Лепетиха,

Поті.



Написати твір-мініатюру на тему «Візит до художнього му-зею», використовуючи прикметникові форми від різних гео-графічних назв.


Урок № 86 ОСНОВНІ СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ ТА ПРИСЛІВНИКІВ

Мета: поглибити знання учнів про основні способи тво-рення дієслів та прислівників; формувати вміння правильно утворювати дієслова та прислівники за допомогою різних словотворчих афіксів; виховувати уважність, правописну пильність.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст. Назвіть основні способи творення дієслів. Наведіть приклади.У сучасній українській мові нові дієслова утворюються го-

ловним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і (рідше) служ-бових слів використовуються суфікси -и-, -і-, -а- (-я), -ува- (-юва-), -ка-, наприклад: щастя — щастити, свіжий — свіжити, вік — вікувати, ледар — ледарювати, ох — охкати, ви — викати.

Від основи дієслів за допомогою суфіксів -а-, -ва-, -ува-, -оува- творяться видові пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити — застеляти, збути — збувати, розмалювати — розмальовувати.

Суфікс -ну-, поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієс-лово доконаного виду: стукати — стукнути, кричати — крик-нути. Цей суфікс виконує також і словотворчу роль, наприклад, у поєднанні з прикметниковою основою: худий — худнути.

Суфікс -ону- має значення раптової діє: рубонути, різонути.Дієслова можуть утворюватися від дієслівних основ за допо-

могою таких префіксів: в-, у-, уві-, від- (віді-), ви-, до- (ді-), з- (зі-, із-, с-), за-, на-, над- (наді-), об- (обі-), під-, пере-, по-, при-, про-, поза-, попід-, зне-, обез-, недо-, напів-, а також префіксів іншомовного походження де- (дез-), дис-, ре-: внести, урвати,

увійти, віднести, відібрати, винести, донести, дібрати, зшити, зігнути, списати, завісити, обізвати, піднести, недочувати, дописати; демаскуватися, дезорієнтувати.

Приєднання різних префіксів до безпрефіксального дієслова змінює його значення й розширює кількість споріднених слів: відбудувати, вибудувати, добудувати, збудувати, перебудувати, побудувати, прибудувати, розбудувати (З посібника).

2. Утворіть від кожного слова дієслово префіксальним та суфі-ксальним способом. Укажіть словотворчі засоби, які ви ви-користали.Інформація, ах, слюсар, сканування, сіль, я, малюнок, обід,

креслення, загартований, білий, зима, фотографія, троє, пере-пис, гримати, захід, вболівальник, саджанець, горіння, регрес, завойовник, друкований.

3. Використовуючи префікси, утворіть дієслова з новим значен-ням чи відтінком у значенні.Цвісти, спати, йти, жити, платити, правити, сіяти, нести,

вчитися, дати, мріяти, мести, радіти.

4. Перекладіть українською мовою словосполучення. Порівняйте їх вимову і написання. Визначте в дієсловах суфікси та пре-фікси. Якого значення надають вони словам?Съесть ужин, сорвать цветок, сшить костюм, ссыпать зерно,

собирать коллекцию, сфотографировать радугу.

5. У наведених реченнях знайдіть дієслова, утворені префі-ксальним способом. Позначте префікси.1. Нам випало, сину, досіяти і долюбить отецькеє поле —

і стати нового початком (Б. Олійник). 2. Хлопчик підійшов до ник, але далі він побачив нешироку річечку і синенькі проліски на березі (В. Іваненко). 3. Сонце, що встигло зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (П. Панич). 4. В українській мові є двійнята-префікси, які відіграють особливу роль. Так, коли сказати: попо-бігати, попопрацювати, попоходити, попострибати і так далі — це, далебі, не те, що: побігати, попрацювати, походити, пострибати (А. Матвієнко). 5. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсі-яти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі (В. Сухомлинський).


6. Прочитайте текст. Складіть до нього кілька запитань.У давні періоди розвитку української мови прислівники утво-

рювалися шляхом переходу слів і словоформ з інших частин мови. Поступово змінювані слова стали незмінюваними, і колишні закін-чення іменних слів -и, -у, -ом, -є тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів, як, наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє, надвоє.

Від іменників, прикметників, числівників, займенників, при-слівників утворилися нові прислівники шляхом злиття цих час-тин мови з прийменниками, які стали в таких словах префікса-ми: спідлоба, зроду, здалеку, замолоду, поодинці, передусім, поде-куди.

У сучасній українській мові прислівники творяться за допо-могою суфіксів -о, -е: дорогий — дорого, теплий — тепло, гаря-чий — гаряче, байдужий — байдуже, а в деяких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.

Можна виділити ряд префіксів, які приєднуються до прислів-ників часу й місця: від-, до-, поза-, перед-, після-, по-: віднині, донині, дотепер, позаторік, післязавтра, понікуди.

Прислівники утворюються також за допомогою префіксів пре-, за-, не-: пречудово, зашироко, нешвидко, негласно.

При суфіксально-префіксальному словотворенні використову-ється префікс по-: по-новому, по-братськи (З посібника).

7. У наведених прислівниках визначте суфікси та префікси.Напам’ять, лагідно, по-своєму, позавчора, вночі, відтепер,

ненароком, по-українському, зрідка, добре, восени, уважніше, по-сусідськи, тричі, щодуху, зависоко, спершу.

8. Розкрийте дужки. Поясніть творення і правопис прислівників.1. Потрапив між ворон — (по) воронячому каркай (Г. Тютюн-

ник). 2. Дві стародавніх столиці замаячило (в) далині на горбах (О. Довженко). 3. (Від) тоді минуло три роки (О. Гончар). 4. Міна буває (на) двоє: або виміняв, або програв (Народна творчість). 5. Вітри (з) розгону поламали скрипку (Л. Костенко). 6. Заки-нули рибалки невод втретє (І. Нечуй-Левицький).

9. Творче завдання. Складіть за поданою ситуацією діалог, вико-ристовуючи наведені дієслова та прислівники.

Уявіть, що ви зустрілися з другом, якого давно не бачили. Він вас не впізнав. Між вами відбулося непорозуміння.Двічі, розглядати, тикати, проковтнути, забути, погано,

віднині.



Підготувати реферат на тему «Словотворчі синоніми в укра-їнській мові».

Урок № 87 СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ СЛОВОТВОРУ. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРЕФІКСІВ ТА СУФІКСІВ. НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ ВЖИВАННЯ ЗМЕНШЕНО-ПЕСТЛИВИХ ФОРМ

Мета: ознайомити школярів із стилістичними функціями афіксів української мови; розвивати вміння визна-чати стилістичне забарвлення словотворчих засо-бів мови, словотворчі синоніми та їх стилістичну функцію; виховувати повагу до української мови та культури.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ




1. Лінгвістичне спостереження. Прочитайте слова. Поміркуйте, в чому полягає відмінність між першою та другою групою?1. Земля, земляк, землянка, землянин, землистий, земель-

ний. 2. Земелька, земелечка, землиця, землюка.Коментар учителя. В українській мові існує багато суфік-

сів, які вносять певні відтінки в значення іменників. Це суфікси на означення збільшеності або негативної оцінки та суфікси на означення зменшеності або пестливості. Мають пестливе зна-чення й указують на зменшеність такі суфікси: -ен (я), -атк (о): каченя, ведмежатко; -ець, -ц (е): комірець, деревце; -ок, -к (а), -к (о): синок, рибка, личко; -ик-, -инк (а), -иц (я): коник, хатинка, вер-биця; -очок, -ечок, -ичк (а), -ечк (а), -оньк (а): гайочок, сестричка, рученька.


Передають негативну оцінку й указують на збільшені роз-міри такі суфікси: -ищ (е), -иськ (о): вітрище, хлопчисько; -юр (а): собацюра; -юг (а): ледацюга (З посібника).

2. Назвіть суфікси іменників.Тополенька, вовчисько, сонечко, іскорка, дівчисько, сніжинка,

колосок, вітерець, пташечка, зміюка, апельсинчик.

3. Прочитайте текст. Визначте національну специфіку вживання зменшено-пестливих форм.Ніжна душа нашого народу бринить у слові.Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Укра-

їнська мова витворила багато-багато пестливих слів, якими опо-етизовано світ. Напевне, найбільше таких слів утворено від слова мати. І саме слово мати велике у своїй високості, людинолюб-ності, у красі. Перше слово з якого розпочинається наше пі-знання краси світу, його сонячності, — слово мати. Мати — це усе: життя, вірність, працелюбність, святість, вічність. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти і совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Тому слово мамо, яке першим промовляє дитина, — «великеє, найкращеє слово», за висловом Т. Шевченка. Тому опоетизовуємо матір у найніжніших словах мама, матінка, матіночка, матуся, мамусечка, матусенька, мамонька, мамочка, мамуня, мамуся… Ці слова оповиті ніжним сумом, святощами, величчю матері.

За допомогою пестливих суфіксів утворено ряди слів, які вира-жають ніжне ставлення дітей до тата. Це слова татко, татусь, татонько, таточко, татуньцьо, татунь, татуньо, татусенько, батечко. І з якою ніжністю нарік народ бабусь і дідусів, які від-дають своє серце онукам: бабуня, бабуся, бабусенька, бабусечка, дідунь, дідуньо, дідусь.

Із глибини найвірнішого материнського серця, від материн-ської ніжності і доброти народилися зменшувально-пестливі слова, наповнені любов’ю до дітей. Це слова дитинка, дити-нонька, дитиночка, дитинятко, дитинчатко, дитятко, дитя-точко, дітки, дітоньки, діточки, доня, донька, доненька, доне-чка, доця, дочечка, синок, синочок, синочечок, синуньо, синуньцьо, синонько, синятко, синеня, синенятко. Бачите, що творить усе-сильний суфікс. Він змінює тональність слова, забарвлює його

емоційним змістом, надає слову поетичного звучання. До того ж суфікс це робить економно, стисло.

Пестливі суфікси приєднуються до багатьох іменників. Емо-ційного забарвлення надають вони, зокрема, назвам свійських тварин: корівка, корівонька, корівочка, телятко, теличка, кони-ченько, півник, курчаточко, гусонька, качечка, кицюня.

Опоетизовано в народному слові і несвійських тварин. Скіль-ки пестливих слів тут маємо! Це ластівонька, ластівочка, ла-стів’ятко, ластовенятко, зозулька, зозуленька, зозулечка, зозу-лятко, зозуленятко, соловейко, горобчик, зайченятко і багато-багато інших.

Народна творчість і поезія, написана за фольклорними моти-вами, часто зображує тварин. Скільки пестливих назв тварин в українській народній казці «Рукавичка»! І мишка-шкряботушка, і жабка-скрекотушка, і зайчик-побігайчик. Тут навіть хижого вовка названо вовчиком-братиком, лисицю — лисичкою сестрич-кою. Як гарно звучать у казці ці слова.

Тепер перейдемо від істот до неістот. Хоча б до назв дерев. Ми зачудовані мовою дерев, шелестом листя, їх жадобою сонця. І красуня-вишенька біля хати, і яблунька з ніжними, найчарівні-ших барв пелюстками квіту, і горді ясени, які вибігли до дороги і вітають оркестром-листячком людей, і калина, калинонька… Зачудування природою, її красою маємо у словах берізка, берізочка, берізонька, вербиця, вербиченька, вишенька, дубок, дубочок, сме-річка, тополька, тополинка, ясенок, ясеночок та багатьох інших.

А як же поводяться інші частини мови? Чи поєднуються з ними пестливі суфікси? Аякже! Дуже часто вживаються, напри-клад, пестливі форми прикметників. Назви кольорів: біленький, білесенький, зелененький, жовтенький. Або інші ознаки: весе-ленький, височенький, гарнесенький, добренький, розумнесенький, тоненький, яснесенький.

Пестливі форми проникли навіть до дієслова. Пригадаймо опо-виті материнською ласкою слова спатки, спаточки, спатунечки, спатусеньки, їстки, їсточки, їстоньки.

Ніжні слова збагачують наше мовлення. Якщо їх, звичайно, вжито доречно. Ці слова витворив народ. Виколихав у своєму серці, зігрів теплом душі своєї і віддав у спадок нам. Користуй-мося цим скарбом уміло і творчо (За І. Вихованцем).

4. З поданих речень випишіть слова з суфіксами, що мають зменшувально-пестливе значення або вживаються на озна-чення згрубілості, збільшення. Для чого майстри художнього слова послуговуються такими словами?


1. Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? (П. Тичина). 2. Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (О. Іваненко). 3. Спи, дитинко, спи, — шепотіла мати (М. Стель-мах). 4. А все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов). 5. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою (Т. Шевченко). 6. Був на селі Квачан — собака, кудлатий та товстий; хвіст здоровен-ний, як ломака, і сам такий страшний (Л. Глібов). 7. Несе киця на хвості Три калачі золоті (Д. Павличко). 8. Зелена вербиченька У полі шуміла (Я. Щоголів).

5. Доберіть слова з суфіксами -ище, -енн-, -езн-, -очок, -ець, -ечк-, -еньк, -есеньк-, -енн-, -ущ-. Складіть речення з цими словами. Поясніть, якого відтінку наведені суфікси надають словам. Назвіть прикметникові суфікси, які надають словам зменше-ності чи збільшеності.

6. Спишіть речення, вставляючи пропущені букви. Поясніть правопис. Зробіть висновок про те, якого значення надають словам префікси пре-, при-, по- і не-.1. Ро..цвітай же, слово, і в родині, і у школі, і на заводі, і у полі

пр..чудесно, пр..чудово — ро..цвітай же, слово! (П. Тичина). 2. Мов у дзеркалі, видно в воді і небо, і кучерявії в’язи, що повибігали на самий край і попростягали з..лені лапи над річ-кою (П. Куліш). 3. Ми знімали картину, в якій було кілька пр..кордо..них епізодів (Л. Смілянський). 4. Журавлі пр..летіли і по-лудень пр..несли (Народна творчість). 5. А коли вони пр..тихли, на перехресті в метелиці окреслилась постать якогось чоловіка (М. Старицький). 6. Небагаті у мене скарби, Але й ті я не всі зберіг, Залишивши для віршів фарби І думок нешвидкий роз-біг (В. Симоненко). 7. Нестрашні для мене вітри, Ні підводнії каміння, — Я про них би й не згадала В краю вічного проміння (Л. Українка).

Коментар учителя. Префікси української мови надають сло-вам різноманітних значень. Так, префікс пре- вказує на збіль-шену ознаку, при- означає наближення, приєднання або неповну дію, по- у сполученні з іншими префіксами — тривалість, повто-рюваність або повну завершеність дії; не- позначає заперечення чогось (З підручника).

7. Складіть речення з префіксами пре-, при-, по-, не-, де б вони мали різне значення і були представлені у словах з різних частин мови. Чи однакове вони мають значення в цих сло-вах? Чи можна їх вважати словотворчими синонімами? Від-повідь обґрунтуйте.

8. Визначте та згрупуйте синонімічні словотворчі морфеми за смисловими рядами.Силосувальник, засекречування, водостійкість, оздоблювач,

металомісткість, ракетник, виноградар, екскаваторник, привод-нення, катапультування, газівник, атомник, озеленювач.

9. У наведених реченнях знайдіть слова, утворені основоскла-данням та неморфологічними способами словотвору. Якого стилістичного забарвлення надають ці слова реченню? По-ясніть правопис.1. А я, дурний, не бачив тебе, цяце, й разу, та й повірив тупо-

рилим твоїм віршомазам (Т. Шевченко). 2. На горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти (М. Коцю-бинський). 3. І очі прагнуть знову, хоч на мить, Того орла узріти тінь знайому… О мудрокрилий! Він летить Додому! (Є. Плужник). 4. Природа — в усьому. В зеленому клекоті Дерев мідногорлих при буйній погоді (І. Драч). 5. Білокрилий бусол ходив по жовто-зеленій долині так поволі, неначе статечний господар за плугом (М. Стельмах).

Коментар учителя. Ці види словотвору сприяють образ-ності висловлення. Вони допомагають виразити вищу міру вияву, тривалості чи повторюваності дії, високий ступінь якості та ін. (З підручника).



На основі творів Д. Павличка укласти невеличкий словничок пестливих слів.

Урок № 88 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 17. СКЛАДАННЯ ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ НА ТЕМУ: «МОВНА ОСОБИСТІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, ІСТОРІЇ»

Мета: подати відомості про поняття «мовна особистість», рівні мовної особистості; формувати вміння складати висловлювання, дотримуючись норм української літе-ратурної мови, визначати особливості мовної особис-тості сучасного українця, характеризувати мовні особистості, відображені в українській літературі,


історії та культурі; виховувати патріотизм, націо-нальну самосвідомість, любов та повагу до рідної держави, рідної мови та видатних діячів україн-ської культури.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, таблиця «Структура мовної особис-

тості».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Підготовча робота до складання власного висловлювання

1. Бесіда з учнями. Як ви розумієте поняття українська мовна особистість?

2. Прочитайте твердження. Чи погоджуєтеся ви з ним? Які риси мовної особистості ви могли б додати до сказаного?Мовна особистість — це людина, яка володіє вміннями і навич-

ками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення (З Держав-ного стандарту загальноосвітньої школи).

3. Прочитайте прислів’я різних народів про мову. Поясніть їхнє значення. Українське: Слово не стріла, а глибше ранить. Російське: Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. Білоруське: Кулею поцілиш в одного, в двох, а влучним сло-

вом — у тисячу. Польське: Слова треба важити, а не лічити. Болгарське: Солодшого за язик немає — і гіркішого немає. Македонське: Пташок упізнають по співу, а людей по словах. Сербсько-хорватське: Ліпше спіткнутися ногою, ніж язиком.

Які риси притаманні, на вашу думку, російській, польській мовній особистості?

4. Прочитайте текст. Дайте визначення поняттю мовна особис-тість.Витоки проблеми «мова і людина» були започатковані антро-

поцентричним напрямом лінгвістичних досліджень німецького

філософа В. фон Гумбольдта (1767–1835). Науковець переконливо доводив, що кожна мова визначає світогляд, характер народу і тлумачити її особливості та будову можна лише спираючись на природу мовця взагалі.

В останні роки проблема формування мовної особистості набула актуальності в лінгвістиці, літературознавстві, філософії, культу-рології, психології, педагогіці. Вивчення наукових праць дало мож-ливість вичленувати визначення мовної особистості як такої, що: виражена в мові (текстах) і через мову, яка акумулює в собі

психічний, соціальний, культурний, етичний та інші компо-ненти (Ю. Караулов, Л. Струганець); сприймає зміни в мові, прилаштовує свій тезаурус (лексикон)

до вимог існуючих реалій, формує для себе фрагменти нової мовної картини світу (О. Семенюк); добре володіє системою лінгвістичних знань (знає поняття

й відповідні правила), репродукує мовленнєву діяльність, має навички роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку (М. Пентилюк).Л. Мацько вважає, що «мовна особистість — це людина, яка

не тільки знає українську мову, а й здатна творчо самовиражатися рідною мовою, пропагувати її, захищати і розвивати, тобто стави-тися до неї свідомо, з почуттям відповідальності за її долю».

Отже, невід’ємною властивістю мовної особистості, одною з обов’язкових її характеристик є любов до рідної мови. Це почуття живе глибоко в душі носія мови як один з виявів любові до батьківщини.

Узагальнюючи різні підходи науковців, зазначимо, що гене-тичну основу української мовної особистості складають націо-нально-культурні традиції, мовна свідомість і самосвідомість, соціальні, соціолінгвістичні, психологічні характеристики мов-ного колективу, національний характер, що сприяють форму-ванню мовної, комунікативної, лінгвокультурознавчої компетен-цій (За О. Семеног).

5. Прочитайте та прокоментуйте висловлювання.1. …давні греки, тих, хто погано говорив по-грецьки, вважали

варварами. В цьому сенсі у нас суспільство майже всуціль варвар-ське… Мова — це також обличчя народу, воно тяжко спотворене. В такій ситуації, … держава повинна мати глибоко продуману політику, створювати механізми ефективного впливу, коорди-нувати зусилля своїх вчених і митців. …це життєво необхід-но — накреслити шляхетні обриси своєї культури (Л. Костенко).


2. Мова і дух як послідовні прояви духовного життя. Ми можемо разом виводити із глибини індивідуальності, яка створює ці явища і зумовлює їх таємною сутністю. Традиції й дух народу — в мові. Тому, як тільки-но дитина оволодіває мовою, вона прилучається до цих традицій. Засвоюючи рідну мову, дитина з віком ніби набуває рис навколишнього середовища, включається в його сис-тему, а в її мисленні починають виявлятися риси національно-психічного устрою (О. Потебня). 3. До скарбниці рідного слова складає одне покоління за одним плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пере-житого горя й пережитої радості, — одне слово, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв’язок, що об’єднує віджилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле (К. Ушинський).

6. Розгляньте таблицю. Чи погоджуєтесь ви зі структурою мов-ної особистості, яку запропонував Ю. Караулов? Як ви розу-мієте міркування вченого? Доберіть приклади для конкрети-зації запропонованих рівнів.

Структура мовної особистості

Нульо-вий рівень

Відбиває рівень володіння буденною мовною семанти-кою, лексико-граматичним фондом мови. Це рівень ней-тральної мовної особистості, тобто на ньому вона не виді-ляється як оригінальна, мовотворча. З мовного погляду така особистість є непомітною.

Перший (лінгво-когні-тивний) рівень

Цей рівень передбачає інтелектуальні характеристики мовної особистості, притаманні її картині світу, тобто тезаурусові. Як основні одиниці виступають поняття, слова-символи, образи. Мовна особистість цього рівня має розвинути вміння визначати ті поняття, якими вона користується, вміння знаходити, вибирати, розуміти й переробляти необхідну інформацію із запропонованих текстів та ін.

Другий (прагма-тичний, мотива-ційний рівень)

Включає виявлення і характеристику мотивів, цілей, ін-тересів, соціальних ролей, які керують людиною в процесі комунікації. Одиницями цього рівня є комунікативно-діяльнісні потреби особистості: необхідність висловлюва-тися, отримати інформацію, вплинути на співрозмовника тощо, що вимагає від особистості оволодіння готовністю керувати спілкуванням, цілеспрямовано будувати вислов-лювання, переконливо говорити та ін.

7. Робота в парах. Як ви гадаєте, чи впливають засоби масової інформації на формування мовної особистості в сучасних со-ціокультурних умовах? Складіть діалог на цю тему.

8. Спробуйте подати портрет мовної особистості одного зі своїх однокласників.

ІV. Складання власного висловлювання

1. Прочитайте висловлювання. Яка ваша думка з цього при-воду? Подайте власне бачення проблеми «Мовна особистість письменника».1. Чим колоритніша особистість, тим оригінальніший її мов-

леннєвий стиль, оскільки внутрішні якості особистості неминуче виявляються в її мовленні (В. Жайворонок). 2. Рідна мова стає для майстра слова немовби одкровенням, яке допомагає йому пізнати самого себе як творця й осмислити навколишній світ. Саме мова допомагає творцеві самоусвідомити себе, а справжньому талан-тові активно сприяти національному самоусвідомленню власного народу (В. Жайворонок).

2. Пошукова робота з творчим завданням. Робота в групах.Складіть власне висловлювання про мовну особистість одного

з майстрів художнього слова або видатного діяча історії чи куль-тури.



Підготуйте (у письмовому вигляді) лінгвістичне повідом-лення на тему: «Роль мови у формуванні й самовираженні осо-бистості».

112 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 113ІІ семестр. Українська морфологія як розділ мовознавства

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

Урок № 89 УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МОРФОЛОГІЇ. ПОВНОЗНАЧНІ ТА СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ. ВИГУКИ І МОДАЛЬНІ СЛОВА. ПОНЯТТЯ ПРО ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ, ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ. ВЗАЄМОПЕРЕХІД ЧАСТИН МОВИ

Мета: ознайомити учнів з предметом морфології як роз-ділу мовознавства, поглибити відомості про відмін-ність між службовими та самостійними частинами мови, про перехід однієї частини мови в іншу; роз-вивати комунікативні вміння, навички визначати повнозначні та службові слова в текстах; виховувати уважність, інтерес до вивчення мовних явищ.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Частини

мови», таблиця «Граматичні категорії та грама-тичні значення частин мови», таблиця «Взаємопе-рехід частин мови».

ХІД УРОКУ




1. Уважно прочитайте текст. В якому стилі він написаний? До-ведіть свою думку. Якими мовними засобами послуговується автор для витворення картини настання нового дня. Назвіть вжиті в тексті змінні та незмінні частини мови.Уже було зовсім світло, повітря стояло в улоговині густе

й синє, а ген там, оддалік, таке яскраве, наче аж лунке. Золотиста

зелень смерек безшелесними широкими потоками збігла по схи-лах, а там, де ще лежали ранкові тіні, вона була схожа на шкуру бурого ведмедя. Окроплене живлющими променями, все навкруг здавалось лагідним, умиротворяло (Є. Гуцало).

2. Пригадайте, на які групи поділяються частини мови. Запо-вніть таблицю «Частини мови».

Змінні Незмінні

Самостійні Самостійні Службові Вигук

Поміркуйте, чому вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Складіть кілька речень з вигуками.

3. Пригадайте, що таке лексичне значення слова? Що таке гра-матичне значення слова? Прокоментуйте висловлювання. «Лексичне значення слова виражається основою слова, а гра-

матичне — його формами, які є матерією цих значень, своєрідним його «одягом» (З підручника).

5. Прочитайте. Визначте граматичні значення змінюваних час-тин слів. З’ясуйте, чим вони виражаються.Весна була рання, сніг зійшов іще на початку березня, стало

сухо, інколи накрапав дощ. Усі забули про зиму.І раптом — сніг. Пухнастий, розкішний, світу не видно. Від-

разу на землі — білий килим, будинки, дерева — усе погрубшало, зарожевілися дівочі щічки, засяяли очі, сніжки, жарти, сміх…

Гарно, але навіщо у квітні сніг?Він упав надвечір, і була синя січнева ніч, а на ранок — гримів

оркестр, який складався із самих арф: капіж, струмки, і кожна арфа, яскраво, по-весняному блищала. Парував асфальт, кресли-лися класи, скакали дівчатка, хлопчиська ганялись один за одним. Співали птахи. І ніхто не задумувався над тим, що це було весілля весни. Вона прийшла давно, але її не помітили. А весна, як кожна жінка, не любить цього. От вона і влаштувала цю виставу — нагадала, що вона є: арфами, блиском, тріумфом (В. Соботович).

4. Робота з таблицею. Розгляньте таблицю. Зробіть висновок, яке значення є більш загальним: граматична категорія чи граматичне значення? Чи всі частини мови мають однакові граматичні категорії та граматичні значення? Коротко оха-рактеризуйте граматичні категорії та граматичні значення кожної частини мови.


Граматичні категорії та граматичні значення частин мови

Граматичні категорії

Граматичні значення

Імен

ни

к

Пр

ик

мет

ни

к

Чи

слів

ни

к

Зай

мен

ни

к

Діє

слов

о

Діє

пр

ик

мет

ни

к

Діє

пр

исл

івн

ик

Пр

исл

івн

ик

РідЧоловічийЖіночийСередній

+ + + + + + – –

ЧислоОднинаМножина

+ + – + + + – –

Відмінок

НазивнийРодовийДавальнийЗнахіднийОруднийМісцевийКличний

+ + + + – + – –

Ступінь порівняння

ВищийНайвищий

– + – – – – – +

ВидДоконанийНедоконаний

– – – – + + + –

Перехід-ність

ПерехіднеНеперехідне

– – – – + – + –

ЧасТеперішнійМинулийМайбутній

– – – – + + + –

СпосібДійснийУмовнийНаказовий

– – – – + – + –

СтанАктивнийПасивний

– – – – + + – –

ОсобаПершаДругаТретя

– – – + + – – –

6. Змініть наголос у наведених словах. Чи змінюється граматичне значення при цьому? Пригадайте, як такі слова називаються.

Весни, села, поля, гори, замок.

7. Визначте засоби вираження граматичних значень у наведе-них словах.

Вікно — у вікні, штовхати — штовхнути, могутній — могут-ніший — наймогутніший, се�стри — сестри�, новий — нова — нове, писати — записати, стола — столу, вибирати — вибрати, полиця — на полиці.

Зробіть висновок, чим можуть виражатися граматичні зна-чення.

8. Порівняйте граматичні значення слів у російській та україн-ській мовах.

Степь — степ, язык — мова, теленок — теля, боль — біль, тетрадь по литературе — зошит з літератури, пошел — пішов, посещение — відвідини.

9. Прочитайте текст. Поясніть, що таке модальні слова.У сучасній українській мові є невідмінювані слова, яким

не властива номінативна функція, які не називають певних понять і в той же час не виражають будь-яких зв’язків або відношень між членами речення. Це — модальні слова. Модальні слова виража-ють відношення того, хто говорить, до висловлюваної ним думки або її частини. Наприклад, Ночі ті, та гітара й жоржини, може, сняться тепер і тобі. Модальне слово може виражає невпевне-ність у реальності висловленого автором.

Модальне слово зрозуміло в реченні На вітер я слів не кидаю і, зрозуміло, свою обіцянку виконаю виражає відношення того, хто говорить, не до всієї висловленої думки, а лише до її другої частини.

Модальні слова не належать до частин мови, а також не вхо-дять і до системи службових слів, або часток мови.

Від частин мови модальні слова відрізняються як відсутністю номінативної функції, отже, і лексичного значення, так і син-таксичними особливостями. Вони не бувають членами речення, а вживаються як вставні слова.

Від службових слів модальні слова відрізняються тим, що вони не виражають будь-яких граматичних відношень між чле-нами речення (З підручника).

Складіть кілька речень, використовуючи модальні слова.

10. Поміркуйте, до якої частини мови можуть належати наведені слова?

Лови, клич, молодий, зла, три, милі, край, дорогий, чайна.


Коментар учителя. Буває, що окремі слова при спілкуванні людей (у реченнях) виконують не властиву (не типову для них) їм синтаксичну функцію — тоді говорять про перехід (чи взаємо-перехід) частин мови. Залишаючись формально певною частиною мови (іменником, прикметником і т. д.), слова міняють свою син-таксичну роль (З підручника).

11. Розгляньте таблицю «Взаємоперехід частин мови» та побу-дуйте власне лінгвістичне висловлювання про перехід частин мови.

Види перехідних явищ Приклад

1. Субстантивація (перехід різних частин мови в іменник) прикметників дієприкметників числівників

2. Ад’єктивація (перехід у прикметники) дієприкметників числівників

3. Адвербалізація (перехід у прислівники) іменників прикметників займенників числівників дієслів

4. Прономіналізація (перехід у займенники) прикметників іменників числівників

5. Пропозиціоналізація (перехід у прийменники) іменників прислівників

6. Кон’юнкціоналізація (перехід у сполучники) займенників прислівників

7. Партикуляція (перехід у частки) займенників прислівників

8. Інтер’єктивація (перехід у вигуки) іменників

Заповніть другу колонку таблиці поданими нижче словами.Моя знає, бачились востаннє, надто вже давно, передова,

прийшов ранком, колюча акація, сучасне, наші виграли, жах (казати), наведені дані, один (той) сидить, а другий (той) ні, удвоє, іде назустріч, учений, полонені, цілюща вода, перший, захоплююче.

12. Випишіть із речень приклади переходу частин мови з однієї в іншу. В ролі яких частин мови вони можуть виступати?1. Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає,

до чого веде руйнування чи зрікання рідної мови (К. Мотрич). 2. Ліна стояла край дороги, обвіяна гарячим степовим повітрям (О. Гончар). 3. Про хворих сьогодні заявили лише дві матері (Ю. Збанацький). 4. Йому все було мало роботи (М. Коцюбин-ський). 5. О люба Інно, ніжна Інно (М. Рильський). 6. Але «ура» не згасало, воно спалахнуло, як іскри (О. Гончар).



Написати реферат на тему: «З історії вивчення частин мови».

Урок № 90 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 18. ОСОБЛИВОСТІ АУДІЮВАННЯ. КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ

Мета: здійснити перевірку здатності учнів сприймати на слух незнайомий текст з одного прослуховування, розуміти мету висловлювання, його зміст, вислов-лювати особисту думку щодо почутого; розвивати пам’ять, вміння визначати тему й основну думку висловлювання, членувати почуте на смислові час-тини, усвідомлюючи його композиційно-структурні складові; виховувати любов до традицій рідного народу.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: текст для аудіювання, тлумачний словник, тести.

ХІД УРОКУ





1. Бесіда з учнями. Що таке аудіювання? Для чого потрібно аудіювання? Які види аудіювання ви знаєте? Які вам відомі варіанти проведення аудіювання та його оці-

нювання?

Довідка. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати — розуміти усне мовлення необ-хідне у процесі виконання службових обов’язків. Необхідне воно і школярам та студентам, бо допомагає добре засвоїти мате-ріал. У природній ситуації спілкування співрозмовники вда-ються до продуктивного аудіювання, яке одноразове, не повто-рюється. Репродуктивне аудіювання передбачає повторюваність усної інформації (наприклад, при написанні переказу вчитель читає текст 2–3 рази).

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його.

Сприймати усно передавану інформацію потрібно цілеспрямо-вано: глобально, докладно або критично. Глобальне, або ознайом-лювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку по-відомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти компо-зиційні елементи.

Докладне аудіювання передбачає якнайповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту, кожного з його елементів.

Критичне аудіювання, ґрунтуючись на глобальному і доклад-ному, вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, мотивованої оцінки сприйнятого твердження, критичного осмис-лення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання практикують під час переказу тексту з творчим завданням (З підручника).

ІV. Підготовча робота

Лексична робота. Поясніть значення слів.Потерчата, клечаний.

V. Сприймання на слух учнями незнайомого тексту.

СВЯТА ТРІЙЦЯНайпоетичнішим, що тісно ув’язується з природою, святом

є Трійця. Вся сукупність дійств — звивання вінків, Клечальна

субота, П’ятидесятниця (Клечальна неділя), Русалії, похорон Ярила й поминання предків — суголосні з живою природою, яка для наших пращурів була найвищим духовним самоочищенням. Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вва-жаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць.

До прийняття християнства це свято відзначали протягом шести днів — три перед сьомою після Великодня неділею і стіль-ки ж наступного тижня. Церковний календар освячує лише три дні. Власне звідси й назва — Трійця. Стосовно її походження існує кілька гіпотез, які свого часу зафіксували співробітники Всеукраїнської академії наук. У 20-ті роки у всі регіони було розі-слано детальний запитальник, в якому зверталася увага і на похо-дження назви цього празника. В одних випадках інформатори повідомляли, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята); інші вважали, буцімто Хрис-тос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто стверджував, що Хрис-тос, в’їжджаючи до Єрусалима на осликові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими при-крашали путівець бідняки, — звідси й зелене клечання. В бага-тьох анкетах мовиться, що триденне свято пов’язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом святим (вівторок).

Трійця вважається в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи. Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в яку вони свято віру-вали. Це підтверджується всією сукупністю дійств — оздоблен-ням помешкань травами та гілками дерев, а також русалієвими дійствами, проти яких виступала церква. Для дайбожичів літні дерева, особливо дуби, були священними, їм поклонялись, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальні обрядодії. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць і річок. Одне слово, довко-лишня природа була духовним опертям народної релігійної струк-тури. Гімном та пошанівком природі призначалися й зеленосвят-ські дійства.

Здебільшого Зелені свята починались у п’ятницю. Жінки вдо-світа йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто нама-гався нарвати їх «на дев’яти межах» і давав коровам, щоб було багато молока. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чеб-рець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці —


обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехою притру-шували долівку. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клену, липи, ясена чи осики. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати й стріху, а також оселю. Стежку, яка вела від дороги до порога, обтикували високими галузками. Осикове ж гілля приправляли здебільшого в глухих кутках подвір’я — «щоб відьми не заходили». Традиційно це дерево, як ми знаємо, вважа-ється «грішним». З нього не будували хат — «бо гроза влучить», не виготовляли ритуальних речей, не цямрували криниць. У Кар-патах з «клечаною суботою» пов’язаний також звичай просити вибачення у старших і найменших членів родини.

Особливо врочисто святкували П’ятдесятницю, себто п’ят-десятий день од Великодня. За дохристиянським віруванням на Зелені свята мерці вдруге з’являються на світ. Звідси назва мавок від «мерлець». Під час квітування жита (а Зелені свята здебіль-шого збігаються з цією порою) душі померлих, начебто, воскре-сають. Перевтілившись у русалок, вони намагаються оббивати на нивах цвіт, ламати жито, лоскочуть хлопців і дівчат. Тому молодь остерігалася ходити полями.

Небезпечні також потерчата та річкові мавки-дріяди. Якщо одному піти до річки чи ставка, то напасниці можуть затягти у воду й утопити. Натомість душі, що з’являються в лісі, не чинять наруг. У народі їх вважали добрими душами-ладами. Тому першого дня Трійці дівчата йшли до лісу, рвали квіти й плели віночки. Їх тримали як обереги від русалок до Петрівки.

У деяких регіонах юнки «ворожили на вінках»: відносили їх до річки й пускали за водою — якщо вони сходилися, то влас-ниця вийде цього року заміж.

На Зелені свята організовували хресні ходи до живих дже-рел, які називалися безоднями. Це переважно природні живо-токи, котрі не замерзають за найлютіших морозів. Нерідко вони оповиті легендами й переказами про їх надприродну силу. Вва-жається, що жива (свята, цілюща) вода здатна виліковувати най-різноманітніші недуги.

Під цю пору припадало також очищення, освячення річок та ставків — так зване «ходіння на воду» або «в гості до води». Раніше люди вірили, що в заростях річок і ставків живуть над-природні істоти — водяник та очеретяний (болотяний). Якщо водяний вважався покровителем і наглядачем русалок, то очере-тяний опікав потерчат, наказуючи їм заманювати людей у свої володіння й глумитися над ними.

Жили вони переважно в тих місцях, де стояли водяні млини. Народна демонологія зберегла чимало легенд про утаємничені сили, котрі за відсутності мірошника вчиняли шабаші: крутили колеса, свистіли, перегукувалися, здіймали сварки та бійки. Такі оргії здебільшого робили вночі напередодні Великодня, Зелених свят та Купала. Щоб застерегтися од нечистої сили, й організо-вували ритуальні освячення цих місць.

Напередодні чоловіки йшли до гребель, очищали їх від задавні-лої зарості — очерету, закріплювали береги, ремонтували лотоки, розширювали русла, по яких збігала вода до загат та коліс. Потім — в одних випадках на Зеленому тижні, в інших — у пер-ший понеділок Петрівки — до сходу сонця на вигоні чи перехресті доріг збиралися в гурт і під супровід пісень, магічних ігор, тан-ців ішли до ставу чи річки. Назустріч їм з хлібом-сіллю вихо-дили власник млина та його дружина, виголошували ритуальні тексти про роль і святість води, яка дає людям життя, зверта-лися до добрих духів за поміччю, а лихим силам наказували йти геть. Після цього співали пісень під ритмічні танки та обрядові сценки. Ця високо поетична обрядодія мала не тільки символіч-ний, а й практичний сенс: у такий спосіб люди не лише віддавали шану живосиллю води, згадували добрих духів, умилостивляли водяника й русалок, але й очищали та лагодили ставки, русла річок, греблі й млини (За В. Скуратівським; 905 слів).

VІ. Виконання тестових завдань

Варіант 1 (за кожну правильну відповідь на запитання 1–14 — 0,5 бала)

1. Які назви Трійці існують у народі?А Петрівка, Клечана неділя.Б Петрівка, П’ятдесятниця.В Зелені свята, П’ятдесятниця.Г Великдень, Зелені свята.

2. Скільки днів відзначали свято Трійці до прийняття христи-янства?А Сім.Б Шість.В Три.Г Один.

3. Які дерева особливо шанувалися дайбожичами?А Літні дерева, особливо дуби.Б Літні дерева, особливо осика.


В Молоді дерева, особливо дуби.Г Молоді дерева, особливо ясени.

4. Чим прийнято прикрашати свої оселі на П’ятидесятницю?А Осикою.Б Чебрецем, материнкою, лепехою.В Різнотрав’ям та гілками дерев.Г Гілками різних дерев.

5. У який день на Зелені свята збирали росу, якою лікували хворі очі?А У понеділок.Б У п’ятницю.В У суботу.Г У неділю.

6. Чому з осики не будували хат?А Щоб дерево не всохло.Б Щоб не грішити.В Щоб гроза не влучила.Г Бо поряд з осиками жили русалки, мавки та потерчата.

7. Чим приправляли в кутках подвір’я, щоб відьми не захо-дили?А Чебрецем, материнкою.Б Бадиллям лепехи.В Гіллям осики.Г Полином.

8. Яке дерево називається грішним?А Осика.Б Дуб.В Ясен.Г Липа.

9. У якому регіоні на Зелені свята є звичай просити вибачення у старших і найменших членів родини?А На Слобожанщині.Б У Карпатах.В У Криму.Г У Росії.

10. Як називалися живі джерела?А Животоками.Б Святою водою.В Криницями.Г Безоднями.

11. Чому Трійцю називають Зеленими святами?А Бо в цей період квітнуть поля.Б Бо люди прикрашають свої оселі зеленню.В Бо в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню.Г Бо зелений — це барва відновлення життя і зростання.

12. Чому молодь остерігалася ходити полями на Зелені свята?А Бо боялися русалок.Б Бо боялися заблукати.В Бо в ці дні не можна працювати.Г Бо боялися душ-лад.

13. Де, згідно з народними уявленнями, переважно селилися во-дяники та інша нечиста сила?А У живих джерелах.Б У лісах.В Поблизу очерету.Г Поблизу млинів.

14. Який практичний зміст мала обрядодія ушанування водяни-ків, русалок та інших міфічних істот?А Очищення лісів, полів.Б Очищення ставків, річок.В Влаштування гарного обіду.Г Ніякого.

15. Назвіть усі можливі назви Зелених свят. Укажіть, які з них — християнські, а які — язичницькі? (2 бала).

16. Назвіть основні гіпотези походження назви свята. Яка ваша думка щодо походження назви свята? (3 бала).

Варіант 2 (за кожну правильну відповідь на запитання 1–14–0,5 бала)

1. Коли починалися зелені свята?А У п’ятницю.Б У суботу.В У неділю.Г У понеділок.

2. Чому Зелену неділю називають ще П’ятидесятницею?А Бо це п’ятдесятий день після Різдва.Б Бо це п’ятдесятий день після Великодня.В Бо це свято святкується протягом п’ятдесяти днів.Г Бо це п’ятдесята неділя після Великодня.

3. Скільки днів святкується Трійця у християнській церковній традиції?


А Сім.Б Шість.В Три.Г Один.

4. З якого дерева не будували хати?А З дуба.Б З граба.В З клена.Г З осики.

5. Чому молодь на Зелені свята остерігалася ходити по полях?А Через страх перед водяниками.Б Через страх перед русалками.В Через страх перед душами-ладами.Г Через страх перед мольфарами.

6. Для чого жінки ходили вдосвіта в ліс у п’ятницю?А Щоб поворожити.Б Щоб заготувати лікарські трави.В Щоб нарвати трав для прикраси будинку.Г Щоб умилостивити лісних духів.

7. Як використовували дівчата віночки з квітів, сплетені на Зе-лені свята?А Для ворожіння.Б Як весільні віночки.В Як обереги від душ-лад.Г Як обереги від русалок.

8. Коли люди прикрашали будинок зеленню?А У неділю.Б У п’ятницю.В Протягом усього тижня.Г У суботу.

9. Як ворожили дівчата на зелені свята?А Стрибали через вогнище.Б Плели віночки.В Пускали віночки за водою.Г Ходили в ліс і запитували про свою долю у лісних духів.

10. Покровителем кого був очеретяний?А Русалок.Б Мавок.В Потерчат.Г Водяників.

11. Які джерела вважалися живими?А Ті, які освячені християнськими священиками.Б Ті, які ніколи не замерзають.В Ті, в яких живуть водяники та русалки.Г Усі річки та ставки з водою, яку можна пити.

12. Як називається гілля й молоді деревця, зрубані для оздоблення двору й хати?А Клечанням.Б Зеленою оздобою.В Цілющою силою.Г П’ятидесятницею.

13. Як називаються душі, які не чинять наруг і вважаються до-брими?А Душі-лади.Б Мавки.В Русалки.Г Потерчата.

14. Які дерева особливо шанувалися дайбожичами?А Літні дерева, особливо дуби.Б Літні дерева, особливо осика.В Молоді дерева, особливо дуби.Г Молоді дерева, особливо ясени.

15. Назвіть усі можливі назви Зелених свят. Укажіть, які з них — християнські, а які — язичницькі? (2 бала).

16. Назвіть основні гіпотези походження назви свята. Яка ваша думка щодо походження назви свята? (3 бала).

VІІ. Підсумки уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Складіть твір у публіцистичному стилі про одне з українських свят.

126 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 127ІІ семестр. Самостійні частини мови

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

Урок № 91 ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ ІМЕННИКІВ. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА

Мета: розширити знання учнів про іменник як самостійну частину мови, подати відомості про граматичні кате-горії іменника та лексико-граматичні розряди імен-ників; формувати комунікативні вміння доцільно та правильно використовувати іменники в усному та писемному мовленні; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до культури рідного народу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Лексико-граматичні роз-

ряди іменників», таблиця «Граматичні категорії іменника».

ХІД УРОКУ




1. Дайте відповіді на питання. Пригадайте, яка частина мови називається іменником? Як називаються іменники, що відповідають на питання хто?

Наведіть приклади. Як називаються іменники, що відповідають на питання що?

Наведіть приклади. У чому полягає відмінність між власними та загальними на-

звами? Що таке конкретні та абстрактні іменники?

2. Робота в групах. Кожна група має проаналізувати одне ре-чення за такою схемою:

назвіть частини мови, які входять у речення; скільки іменників у реченні; скільки іменників — назв істот і неістот; скільки власних і загальних назв; скільки конкретних і абстрактних іменників.

1. Дід Максим привезе внучку Орисю до бабусі Марусі маши-ною «Таврія» з міста Херсона у село Клини. 2. З міста Львова на канікули приїхала поїздом у Крим до Чорного моря студентка Львівського університету Марія Крячко (З підручника).

3. З’ясуйте особливості іменників порівняно з іншими частинами мови. Уведіть подані іменники в речення, визначте їх синтак-сичні функції.Сум, мрія, двійка, самотність, покарання, висота.

ІV. Формування практичних умінь і навичок

1. Доповніть таблицю «Лексико-граматичні розряди іменників» власними прикладами.

Лексико-граматичні розряди іменників

Основні характеристики Приклади

Власні — загальні назвиНазви істот — неістотКонкретне — абстрактне значенняЗбірні, речовинні, одиничні іменники

2. Розподільчий диктант. Запишіть групами іменники: з абстрак-тним значенням; з конкретним значенням.Урок, рослина, актриса, надія, перемога, небо, мрія, стихія,

біб, мураха, любов, життя, світанок, масло, гордість, мир, пше-ниця, день, повітря, зірка, любов, політика, дочка, полум’я, соло-вей, культура, вода, молоко, краса, чайка, кущ, ріка, лід, книга, характер, вогник, совість, сік, людина, комета, туман, мужність, лікар, ідеалізм, морква, вікно.

Укажіть, коли іменники з конкретним значенням можуть ужи-ватися в абстрактному значенні, і навпаки. Наприклад, дорога до села (конкретне значення) — дорога в життя (абстрактне). Складіть речення з такими словами.

3. Прочитайте. Випишіть з тексту іменники, що є назвами істот; назвами неістот.Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі

й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа, як підтримувалася


спадкоємність народних традицій, як збереглись вони упродовж віків. А починалось опанування пісенними скарбами народу, при-лучення до його обрядів, уявлень, вірувань з дитинства. Так, ска-жімо, поряд з «дорослими» є суто дитячі колядки та щедрівки, веснянки, русальні пісні. А в закличках і примовках, з якими діти зверталися до дощу, сонця, вітру, комах, рослин — сліди віри давньої людини у магічну силу слова й дії. Немало дитячих пісень, приспівок та віршиків зазнало їх власного творчого втру-чання, адже у дітей специфічне почуття смішного, особлива фан-тазія. Тут тварини, птахи, комахи сіють, жнуть, косять, прядуть, тчуть. Тож пісня ще раз нагадувала дитині про працю — основу життя. Були й такі, що допомагали випросити щось у товариша, налагодити стосунки після сварки, висміяти хвалька, дошкулити комусь (В. Довженок).

Складіть діалог за порушеною в тексті темою, використовуючи збірні іменники.

4. Вибірковий диктант. Запишіть лише речовинні іменники.Молоко, вода, пісок, крига, поле, Рим, карти, жито, пшениця,

ріки, шахтар, учні, кохання, мука, камінь, сніг, юність, ручка, Петро, стіл, стихія, зима.

5. Знайдіть у реченнях іменники. Охарактеризуйте їх: конкретні, абстрактні, назви істот чи неістот, збірні чи речовинні.1. Як добрий чорний хліб для їжі і як прозірна дзвонкова вода

для пиття, так нам потрібне пристрасне, вихоплене з-під громів і з-під самого сонця, слово, зіткане з мужності й ніжності, з пере-хресних тривог і хрещатого цвіту надій (М. Стельмах). 2. Цього року добре зійшла озимина. Городина погано росте на солонцях. На базарі повно винограду й садовини (З посібника). 3. В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ. О мово, ноче колис-кова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна (О. Олесь). 4. Малеча танцювала на майданчику (З посібника). 5. Мрію я зібрать слова-жарини, з них вінок сплести трудівнику, воїну, що долю для людини виборов у непогідь важку. Мрію я сло-вами відмикати людське серце (Л. Забашта).

6. З’ясуйте, які значення (лексичні чи граматичні) змінюються в іменниках при чергуванні звуків.День — дня, віра — довір’я, річ — речі, пшоно — пшениця,

робота — робітник, людина — людство, надія — Надія, лев — левиця, хлопець — хлопці, мрія — мрійливість — мрії, загін — погоня, море — в морі.

7. Подумайте, чим відрізняються лексико-граматичні розряди іменників від суто граматичних категорій? Пригадайте, які граматичні категорії притаманні іменнику як частині мови? Перевірте себе за таблицею.

Граматичні категорії іменника

Граматичні категорії іменників Приклади

Рід

Чоловічий Столяр, орел, шлях

ЖіночийДівчина, ластівка, хмара

Середній Дитя, курча, небо

Іменники спільного роду

Виражені формою чоло-вічого роду

Професор, інженер, лау-реат

Виражені формою жіно-чого роду

Сирота, нахаба, бідо-лаха

Число — гра-матична кате-горія, яка виявляється у протистав-ленні значень однини і мно-жини

Однина Дерево, думка, воїн

Множина Дерева, думки, воїни

Тільки однина: збірні, деякі речовинні імен-ники, абстрактні поняття, більшість власних назв

Людство, малеча, масло, радість, Київ, Дніпро, Іван

Тільки множина Розкопки, пахощі, радощі, дріжджі, Суми, Черкаси

Відмінок — категорія, що виражає відно-шення іменни-ків до інших членів речення і тим вказує його синтак-сичну функцію

ПряміНазивний

Кличний

Непрямі

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

8. Поставте наведені назви істот та неістот у форми називного та знахідного відмінків однини і множини. Простежте зміни, що відбулися. Назвіть граматичні ознаки, якими розрізня-ються назви істот / неістот.


Змій, грім, метелик, програміст, синь, дощ, п’ятірка, Марійка, курча, тополя, народ, брат, товариш, колодязь, хустка, вікно, роман.



Напишіть твір про естетику родинних та календарних обря-дів в Україні. Позначте у своєму тексті олівцем конкретні / абстрактні іменники, назви істот / неістот, збірні / речовинні поняття, власні / загальні назви.

Урок № 92 КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ТА ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ. ІМЕННИКИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ В ОБОХ ЧИСЛОВИХ ФОРМАХ, МАЮТЬ ЛИШЕ ФОРМУ ОДНИНИ АБО МНОЖИНИ. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ЧИСЛА ІМЕННИКІВ

Мета: розширити відомості десятикласників про катего-рію числа іменників та граматичні засоби її вира-ження; формувати вміння визначати іменники, що вживаються тільки в однині чи тільки в множині, правильно та доречно вживати їх у мовленні; удо-сконалювати вміння доводити свою думку; за допо-могою дидактичного матеріалу виховувати вміння бачити багатство граматичної будови української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця «Граматична категорія числа

іменників».

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст та знайдіть відповіді на питання. Що відображає категорія числа іменників? У протиставленні яких форм реалізується категорія числа?

Чи словозмінна категорія числа? Чи належить наголос до засобів вираження категорії числа? На які групи за наявністю числа поділяються іменники? Чи може іменник малеча мати форму множини? Чи може іменник люди мати форму однини?

Категорія числа, як і категорія роду, є основною категорією в системі словотвору і словозміни іменників. Вона вказує на кіль-кісний вияв того, що позначається самим іменником.

За значенням і формою в українській мові розрізняються два числа: однина і множина.

Однина може означати один предмет з ряду однорідних: завод, місто; множина вказує на роздільну множинність однорідних предметів: заводи, міста.

Однина може мати й інше значення: означати єдність, сукуп-ність предметів як неподільне ціле, мати збірне, речовинне або абстрактне значення: селянство, листя; краса, радість; молоко, сіль. У таких іменниках форми множини або відсутні, або вини-кають, коли треба вказати на розгалужену множинність предме-тів з вищеназваними значеннями. Отже, поняття множинності не слід змішувати з поняттям сукупності або збірності.

Множина також може мати інше значення: може означати складні предмети (зябра, буси), парні предмети, складні дії (ви-бори), складні маси, речовини (консерви) та ін. У таких іменни-ках значення роздільної множинності поєднується із збірним, речовинним або абстрактним значенням.

З граматичного погляду категорія числа в українській мові характеризується:

а) системою відмінкових закінчень, окремих для однини і окре-мих для множини: однина — завод, заводу, заводові, заводом; множина — заводи, заводів, заводам, заводами;

б) відмінностями словотворчої структури співвідносних основ: основа іменників громадянин, киянин, вжитих у формі мно-жини, втрачає суфікс -ин, який має значення одиничності (громадяни, кияни).Іменники залежно від наявності в них тих або інших форм

числа поділяються на три групи: іменники, що вживаються як в однині, так і в множині; іменники, що вживаються тільки в однині; іменники, що вживаються тільки в множині.

Іменники, що вживаються як в однині, так і в множині, ста-новлять найбільшу групу. До неї входять: а) назви предметів, що


«Граматична категорія числа іменників»

Число іменників вказує на кількісний вияв того, що називає іменник

Іменники, що мають форми однини і множини

Іменники, що вживаються тільки в однині (Singularia tantum)

Іменники, що вживаються тільки у мно-жині (Pluralia tantum)

Це назви предметів, які підда-ються лічбі і здатні поєднува-тися з кіль-кісними числівни-ками: дві верби, три олівця, п’ять книг

Збірні іменники із суфіксами -ств (о), -цтв (о), -от (а), -і (я), -ур (а), -ат, а також інші збірні поняття: братство, деканат, прокуратура, комашня, дітвора, коріння, вишняк

Збірні: діти, фінанси, люди, верстви, дрова

З а

бстр

актн

им

зн

ачен

ня

м

Назви емоцій, почуттів: любов, журба

Парні пред-мети: ножиці, окуляри, двері, ніздрі, вуста

Назви якостей, властивостей із суфіксами -изн (а), -от (а), -ість, -ин (а), -інь: жовтизна, доброта, пильність, давнина, височінь

Назви дій, станів із суфіксами -анн (я), -енн (я), -цтв (о), -б (а): виконання, піднесення, виробництво, лічба Часові

поняття, ігри, звичаї, обряди, емоції: шахи, роковини, піж-мурки, іме-нини, заздрощі, радощі

Назви ідейних напрямів, су-спільних течій, заходів із суфік-сами: -изм, -ізм, -ізаці (я), -аці (я): марксизм, реалізм, колек-тивізація, електрифікація

Назви абстрактних понять, явищ із суфіксами -ість, -цтв (о): швидкість, птахівництво

Речовинні іменники, які не сполуча-ються з кількісними числівниками. Назви речовин, металів, мінералів тощо: молоко, чай, цукор, фосфор, глина

Речовинні: вершки, пар-фуми, харчі, дріжджі

Власні назви: Україна, Київ, Іван, Венера

Власні назви: Альпи, Суми, Гімалаї

піддаються лічбі; б) вживані в переносному значенні власні назви, іменники з речовинним та іменники з абстрактним значенням.

Іменники, що вживаються тільки в однині, не утворюють форм множини, не піддаються лічбі, отже, й не сполучаються з кіль-кісними числівниками.

Іменники, що вживаються тільки в множині, становлять в порівнянні з першими двома групами кількісно найменшу за своїм лексичним складом групу (З посібника).

2. Робота за таблицею в міні-групах. Розгляньте таблицю «Гра-матична категорія числа іменників». Побудуйте лінгвістичне повідомлення про категорію числа іменників на основі отри-маних відомостей.

3. Придумайте кілька іменників та визначте їх граматичну ка-тегорію числа: абстрактні з суфіксами -изн(а), -ість, -інь; іменники на позначення кількісно не окреслених грошових сум; іменники на позначення почуттів, емоцій; збірні з суфіксами -от(а), -ур(а), -ств(о), -цтв(о).

4. Доберіть до поданих слів пару в множині. Поставте наголос. Поміркуйте про його вплив на граматичну категорію числа іменників. Чи однакове лексичне значення мають слова? Складіть зі словами речення.Вино, земля, вода, пісок, шовк, крупа.

Коментар учителя. Форма множини від одиничних іменни-ків може утворюватися, але при цьому змінюється відтінок лек-сичного значення: перше слово в однині називає речовину, а друге (у множині) — сорти, види, вироби з цієї речовини.


1. Прочитайте. Вкажіть, від яких іменників можна утворити форму множини. Обґрунтуйте свою думку. Визначте морфем-ний склад виділених слів.Каміння, сум, хліб, студентство, бджола, жінка, камінь,

океан, жіноцтво, пісок, взуття, ворота, ворона, олія, милосердя, погода, питання, дріжджі, людство, людина, зілля, бадилля, реа-лізм, роман, вибори, вимога, підручник, колиска, Харків, ліхтар, зупинка, квасолиння, відгомін, радість, кіннота, іменини.

2. Прочитайте речення. Визначте число виділених іменників. Чи можуть ці іменники мати паралельну форму? Доведіть свою думку.


1. Попереду, десь зовсім близько, впоперек шляху, синіло небо, позаду в просторих низинах на кілометри розкинулись плавні своєю клубкуватою, рябою від сонця, ніби зернястою зеленню (О. Гончар). 2. За гречками знову захвилювались дорідні жита, а ось у долині полягали снопи, як воїни (М. Стельмах). 3. Співи, танці, жарти, ігри в горюдуба, довгої лози, нелина, жмурки, гра на сопілці, ріжках, гуслях, грім бубнів, різні витівки і пус-тощі — чого тільки не набачилася й не наслухалася темна, таєм-нича купальська ніч, що здавалася ще темнішою і таємничішою від могутніх спалахів золотистого полум’я, крику наполоханих сов та ухканні лісовиків і русалок у непролазних нетрях і хащах предковічного лісу (В. Малик). 4. Шляхетська аристократія, вважаючи гуртківців зрадниками дворянського стану, знена-виділа їх, а надто Антоновича як провідника антишляхетських ідей (О. Киян). 5. Мені здається, що торг винами тутечки пішов би непогано (І. Нечуй-Левицький).

3. Перекладіть наведені словосполучення українською мовою. Визначте число іменників.Сухие листья, широкий Днепр, хороший студент, новые чер-

нила, гуманное человечество, железная дверь, дорогая мебель, гусиные перья, лесные птицы.

4. Відредагуйте речення, виправивши помилки у використанні форм числа.1. Фірма виготовляє друковану рекламну продукцію з паперів

різного сорту. 2. Моя сестричка дуже любить наводити порядки в квартирі. 3. Вона принесла з крамниці дві пачки маслів. 4. Сту-дентство прийшли на збори. 5. Моя подруга поїхала на курорт з мінеральною водою та цілющою гряззю.

5. Стилістичний експеримент. Прочитайте. З’ясуйте, до якого стилю належить текст. Замініть число іменників і простежте, як при цьому зміниться їхнє значення та зміст тексту. Чи завжди можлива така заміна?Зима непомітно минала. Розтали буйні сніги. Зблиснули

на яскравому сонці потічки, струмки. Попливли на Волхові кри-жини. Задзвеніло у весняній напрузі гілля дерев. Безхмарне небо загомоніло запаморочливим криком вороння, журавлиних клю-чів, що тяглися з вирію (Р. Іваненко).

Коментар учителя. Числові форми іменника мають стиліс-тичні особливості. Так, іменники, що вживаються тільки в однині, переважно належать до книжних стилів — ділового і наукового.

Це терміни й абстрактні іменники. З певною стилістичною метою іменники, які мають тільки однину, можуть вживатися як мно-жинні: 1. Високоякісні сталі Запоріжжя знає увесь світ. 2. Болі і шуми в серці можна вилікувати.

Іменники в однині (замість множини) вживаються у військо-вій і спортивній справі: Кроком руш! На плече! До ноги! (З під-ручника).

6. Розподільчий диктант. Розподіліть подані іменники на групи: 1. ті, що мають форми однини і множини; 2. тільки однини; 3. тільки множини.Зілля, картоплина, піхота, щипці, пожежа, двері, іржа, погода,

чоловік, людство, кожух, професура, Запоріжжя, золото, морква, бадилина, ножиці, черевики, люстерко, радощі, мелодія, сани, звук, пригоди, Степан, заручини, горох, листя, штани, Карпати, вибори, олівець, ластівка, гордощі, гроші, вода, ліхтар, темнота, трембіта, лірник, сніг.



Написати твір на тему «Природа рідного краю», вживаючи іменники, що вживаються тільки в однині та іменники, що вживаються тільки в множині. Виписати окремо ці іменники та зробити їх морфемний розбір.

Урок № 93 СЛОВОЗМІНА ІМЕННИКІВ. СЛОВОЗМІННІ ПАРАЛЕЛІ ІМЕННИКІВ, ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. ПОРУШЕННЯ НОРМ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

Мета: подати знання про особливості словозміни іменни-ків І–IV відмін, навчити правильно відміняти імен-ники, розрізняти відмінювання іменників чолові-чого і середнього родів; розвивати вміння знаходити словозмінні паралелі іменників, визначати їх сти-лістичні особливості, формувати вміння помічати та виправляти граматичні помилки й стилістичні недоліки у вживанні варіантних форм; виховувати уважність, пізнавальний інтерес до мовних явищ.


Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця «Поділ іменників на відміни»,

таблиця «Зразки відмінювання іменників І та ІІ від-міни», таблиця «Зразки відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни», таблиця для заповнення «Словозміна іменників».

ХІД УРОКУ




1. Розгляньте таблицю «Поділ іменників на відміни» та роз-кажіть про особливості поділу іменників української мови на відміни.

2. Розподільчий диктант. Запишіть подані слова в чотири ко-лонки за відмінами.Дитя, життя, мова, людство, сіль, блакить, полум’я, перо,

кров, соловей, праця, роздоріжжя, чорнило, співак, голос, ім’я, туманність, дорога, селище, роль, межа, заметіль, мідь, ніч, алея, праця, міць, тім’я, стаття, подорож, Марія.

3. Прочитайте тексти. Виберіть з них іменники, поставте їх у по-чаткову форму та визначте відміну. Запишіть іменники І та ІІ відміни у три колонки за групами: 1) тверда група; 2) м’яка група; 3) мішана група.1. Микола мовчки вийшов у садок… Він усе думав, нащо то бог

так вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним дав пан-ство, й степи, й лани, а другим дав важку працю, бідність та трохи не торби (І. Нечуй-Левицький). 2. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з’являються крадькома несмі-ливі зорі, в останньому промінці сонця справляє грища мушва, а дивно м’яке, злото-рожеве повітря приймає віддаль бузкові тони і робить простори ще ширшими і глибшими, — Маланка з Гафій-кою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скін-ченого дня (М. Коцюбинський). 3. Я — українець. Над Дніпром стоїть в саду вишневім хата, кущі калини під вікном, криниця, журавель з цебром і скибка місяця щербата… Там я родивсь під спів зозуль (І. Нех).

«Поділ іменників на відміни»

І відміна

Іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному від-мінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, рілля, надія, розбишака

Мішана група М’яка група Тверда група

Іменники з осно-вою на шиплячий приголосний: свіча, калюжа, груша

Іменники з основою на м’який приголо-сний: зброя, змія, шия

Іменники з основою на твердий приголо-сний (крім шипля-чих): кобза, порада, Ольга, химера

ІІ відміна

1. Іменники чоловічого роду без закінчення і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, батько;2. іменники середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-): плече, водоймище, дівчатко

Мішана група М’яка група Тверда група

Іменники чолові-чого роду з кінце-вим шиплячим при-голосним основи: вантаж, дощ, ткач, а також іменники на -яр (назви людей за родом діяльності), у яких при відміню-ванні наголос пере-ходить із суфікса на закінчення: пісняLр — пісняраL, школяLр — школяраL;іменники середнього роду з закінченням -е при основі на шипля-чий приголосний: плече, ложе

1. Іменники чолові-чого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, веле-тень;2. частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: лікар — лікаря, а також іменники, у яких при відміню-ванні наголос пере-ходить із суфікса на закінчення: бук-вар — букваря;3. іменники серед-нього роду з закін-ченням -е та -я (без суфіксів-ен-, -ят-): море, життя, листя

1. Іменники чолові-чого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шипля-чих) і з закінченням -о: дуб, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор;2. усі іменники іншо-мовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, ювіляр;3. іменники серед-нього роду із закін-ченням -о: вікно, місто

ІІІ відміна

Іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, північ, любов, а також іменник мати

ІV відміна

Іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-: ведмежа, сіLм’я, дівча, янголя, дитинча


ІV. Засвоєння нових знань

1. Розгляньте таблиці-зразки відмінювання іменників. Які з імен-ників мають варіантні форми?

2. Прочитайте текст. На його основі складіть таблицю, що сто-сується відмінювання іменників. Які варіантні форми мають стилістичне забарвлення?Відмінювання іменників звичайно не становить проблеми

для мовців. Для переважної більшості слів будь-яка відмінкова форма відшукується автоматично. Розглянемо варіантні форми, які потребують свідомого вибору у певних ситуаціях спілку-вання.

У давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), пора-дити водієві (водію).

В окремих випадках єдино можливими є форми на -ові, -еві. Це стосується іменників, які в родовому відмінку мають закін-чення -у, -ю. У словосполученні побажання (чиє? кому?) відділу другий іменник може означати і адресата, і суб’єкта дії (форми родового і давального відмінка цього слова збігаються), отже тут потрібно використати форму із закінченням -ові.

Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят (О. Мірошниченко).

В іменників чоловічого роду ІІ відміни, що означають істот, форма знахідного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга. Іменники чоловічого роду — назви неістот — мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: полагодити замок, дивитися телевізор.

Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному від-мінку у двох формах, спільних із формами називного і родового відмінків: заточив олівець / олівця, написати лист / листа. Форми з нульових закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) — розмовне мовлення і мова худож-ньої літератури.

Таке саме стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим найменуванням предметів, періодичних видань,

організацій, які походять від назв істот. Літературними є форми, спільні з називним відмінком: купити «Запорожець», з’їсти напо-леон. Конструкції купити «Москвича», читати «Юного нату-раліста» належать до стилістично знижених.

У місцевому відмінку іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, мають варіантні закінчення -ові і -у: на малятк-ові (у), на телятк-ові (-у).

Для іменників чоловічого роду — назв істот — у місцевому відмінку характерні закінчення -ові, -еві; як варіанти виступа-ють закінчення -у (-ю), -і (-ї): на тесляр-еві (і), при товариш-еві (-і).

Іменники ІV відміни із суфіксом -ен- виступають у двох фор-мах у родовому і в орудному відмінку однини: імені й ім’я, іменем і ім’ям, тімені і тім’я, племені і плем’я. Усі паралельні форми належать до стилістично нейтральних.

У родовому відмінку множини іменників визначаються варі-анти:

а) в іменників І відміни: бритв і бритов, воєн і війн, легень і легенів;

б) в іменників ІІ відміни: серць і сердець, плечей і пліч, десять раз і разів;

г) в іменників, що мають тільки форму множини: граблів і гра-бель, шароварів і шаровар.У знахідному відмінку множини вживаються паралельні фор-

ми іменників — назв тварин: пасти овець і вівці, коней і коні, доглядати волів і воли.

Паралельні форми орудного відмінка утворюють:а) іменники І відміни: сльозами і слізьми;б) іменники, що мають тільки форму множини: ворота і воріть-

ми, грошима і грішми, дверима і дверми.У художній літературі трапляються відмінкові форми імен-

ників, які не відповідають сучасним нормам української мови. Стилістичне призначення неправильних форм — відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У пись-менників-класиків такі форми не виконують стилістичної функ-ції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору (За Г. Волкотруб).

3. Розглянувши таблицю «Зразки відмінювання іменників І та ІІ відміни» і таблицю «Зразки відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни», дайте відповіді на запитання.


Зразки відмінювання іменників І відміни

Від-мінок

Тверда група М’яка група Мішана група

Однина

Н. Лелека Красуня Площа

Р. Лелеки Красуні Площі

Д. Лелеці Красуні Площі

З. Лелеку Красуню Площу

О. Лелекою Красунею Площею

М. …лелеці …красуні …площі

Кл. Лелеко Красуне Площе

Множина

Н. Лелеки Красуні Площі

Р. Лелек Красунь Площ

Д. Лелекам Красуням Площам

З. Лелек Красунь Площі

О. Лелеками Красунями Площами

М. …лелеках …красунях …площах

Кл. Лелеки Красуні Площі

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

Від-мінок


Ч. р. С. р. Ч. р. С. р. Ч. р. С. р.

Однина

Н. Степ Крісло Урожай Поле Хрущ Плече

Р. Степу Крісла Урожаю Поля Хруща Плеча

Д.Степові (у)

КріслуУрожаю (єві)

ПолюХрущеві (у)

Плечу

З. Степ Крісло Урожай Поле Хруща Плече

О. Степом Кріслом Урожаєм Полем Хрущем Плечем

М. …степу …кріслі …урожаї …полі …хрущеві …плечі

Кл. Степе Крісло Урожаю Поле Хрущу Плече

Від-мінок


Ч. р. С. р. Ч. р. С. р. Ч. р. С. р.

Множина

Н. Степи Крісла Урожаї Поля Хрущі Плечі

Р. Степів Крісел Урожаїв Полів ХрущівПлечей (пліч)

Д. Степам Кріслам Урожаям Полям Хрущам Плечам

З. Степи Крісла Урожаї Поля Хрущів Плечі

О. СтепамиКріс-лами

Урожа-ями

По-лями

ХрущамиПле-чима

М. …степах …кріслах…уро-жаях

…полях …хрущах …плечах

Кл. Степи Крісла Урожаї Поля Хрущі Плечі

Зразки відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни

Відмі-нок

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ІІІ ВІДМІНИ

Однина Множина

Н. Тінь Ніч Тіні Ночі

Р. Тіні Ночі Тіней Ночей

Д. Тіні Ночі Тіням Ночам

З. Тінь Ніч Тіні Ночі

О. Тінню Ніччю Тінями Ночами

М. …тіні …ночі …тінях …ночах

Кл. Тіне Ноче Тіні Ночі

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ІV ВІДМІНИ

Н. Орля Ім’я Орлята Імена

Р. Орляти Імені, ім’я Орлят Імен

Д. Орляті Імені Орлятам Іменам

З. Орля Ім’я Орлят Імена

О. Орлям Ім’ям, іменем Орлятами Іменами

М. …орляті …імені …орлятах …іменах

Кл. Орля Ім’я Орлята Імена

До яких груп іменників І та ІІ відмін подібні іменники ІІ від-міни за написанням букв і та и, я та а в закінченнях?


Коли в закінченнях давального, орудного й місцевого відмін-ків множини ІІІ відміни пишемо букву а? (Якщо основа закін-чується на м’який, на губний, на шиплячий приголосний чи на р?). До яких іменників подібні іменники ІV відміни за своїми

закінченнями в множині? Провідміняйте іменники горня, коліща. Чи мають іменники якоїсь групи в закінченнях давального

й місцевого відмінків однини букву и? У яких відмінках множини закінчення кожної групи одна-

кові для І та ІІ відмін?

V. Виконання системи творчих завдань і вправ на основі опрацьованого теоретичного матеріалу

1. Заповніть таблицю «Словозміна іменників» поданими словами. Вкажіть, які з іменників можуть мати варіантні форми.Пісня, сосна, зоря, лікарі, кущ, комітет, суміш, ведмежата,

знання, дитинча, талант, надія, співаки, скеля, гривні.

Словозміна іменників

Відмінок І відміна ІІ відміна ІІІ відміна ІV відміна

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

Кл. ф.

2. Поставте наведені іменники в різних формах.

У формі місцевого відмінка однини. Вкажіть можливі варі-анти. Складіть речення з кількома словами.Місто, море, ліс, альманах, селище, документ, край.

У формі родового відмінка множини. Вкажіть можливі варі-анти. Складіть речення з кількома словами.Апельсин, бритва, джинси, вечеря, модель, Альпи, дверці.

3. Розкрийте дужки, вживши правильну відмінкову форму. Об-ґрунтуйте свій вибір. Вкажіть можливі варіантні форми.

1. Лихо (вовк) — зачинили його межи (вівця). 2. Дай (серце) волю, заведе в неволю. 3. Чого не може громада, того й (козак) зась (Народна творчість). 4. Конференція тривала п’ять (дні). 5. Без (граблі) мені тут не обійтися. 6. Кілька побажань висловила комі-сія (факультет). 7. Привітальний адрес з нагоди 50-річчя дирек-тор вручив (начальник другого цеху Корнієнко Василь Петрович) (З посібника).

4. У поданих реченнях вкажіть відхилення від сучасної норми у вживанні відмінкових форм іменників. Відредагуйте ре-чення. Поміркуйте, чому письменники вживають відмінкові форми іменників, які не відповідають нормам.1. В ринві легко дзюрчала вода, що збиралася з осадженої

по дасі мряки (М. Дерлиця). 2. Гусяче перо скрипіло по папері (Б. Лепкий). 3. Ситий кондуктор частенько проходив повз них і цілив на їх зелену мигтящу плямку свого ліхтаря, пригляда-ючись пильно до їх обличчів у темряві, з розчуленою й разом скритою усмішкою, з якою дивляться на закоханих (Г. Григо-ренко).

5. Прочитайте речення. Назвіть можливі варіанти відмінкових форм виділених іменників. Визначте стилістичні особливості паралельних форм.1. Пан Валер’ян роздратовано тарабанив по столі пальцями

(М. Коцюбинський). 2. Ляля вгадувала в цих людях вчорашніх солдатів (О. Гончар). 3. Ростіть скоріш, хлоп’ята, на підмогу дідусеві (П. Куліш). 4. На ній та сама плахта й горсетка, що мала колись у Ковалівці, лиш жовтих троянд не видно у волоссю (Б. Лепкий). 5. Невольники принесли дорогі страви і поставили на столі перед гістьми (І. Нечуй-Левицький).



Перепишіть, вставляючи пропущені в закінченнях букви. Над іменниками надпишіть олівцем відміну (для І та ІІ відміни — групу).

1. Мелашка була з поетичною душ..ю, з ласкавим серц..м. 2. Кайдашиха лупила кочерг..ю горшк.. на полиц.., Мелашка частувала миск.. рогач..м на миснику. 3. Волосний з писар..м пішли в хату: в Лавріновій і Карповій хаті валялись купами черепк.. 4. Груш.. були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Нечуй-Левицький). 5. Хто вітр.. служить, тому димом платять.


6. Дарованому кон.. в зуби не заглядають. 7. Пиріг живот.. не зашкодить. 8. Всякому овоч.. свій час (Народна творчість).

Перекладіть речення українською мовою. Підкресліть імен-ники. Визначте їх відміну, групу, відмінок і число.

1. Звезды то мигали слабым светом, то исчезали, отсырела земля, запотели листья; кое-где стали раздаваться живые звуки, голоса, и жидкий, ранний ветерок уже пошел бродить и проохать над землею (И. Тургенев). 2. Синеватая вода блестит сталью, креп-кий запах морской соли густо льется на берег (М. Горький).

Урок № 94 ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ. РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ. СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ

Мета: розширити знання про особливості відмінювання іменників ІІ відміни та вживання закінчень у родо-вому відмінку іменників ІІ відміни; розвивати комунікативні вміння складати діалоги, викорис-товуючи кличний відмінок іменників, розрізня-ючи його стилістичне використання в художньому, розмовному, офіційно-діловому стилях; вихову-вати культуру мови, шанобливе ставлення одне до одного.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця «Закінчення іменників ІІ від-

міни в родовому відмінку», таблиця для заповнення «Відмінювання іменників ІІ відміни».

ХІД УРОКУ




1. Розгляньте таблицю. Зробіть висновок щодо закінчення імен-ників ІІ відміни в родовому відмінку.

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку однини

-а (-я) -у (-ю)

Усі іменники середнього роду: вікна, місця, змагання

Назви речовин, матеріалу: піску, меду, цукру

Назви осіб, імена, прізвища, назви міфічних істот: Дмитра, учителя, ангела

Збірні поняття: ансамблю, народу, полку

Назви тварин, речей, предме-тів, квітів, дерев: вовка, ліхтаря, лимона

Назви будівель, приміщень, спо-руд, просторових понять: палацу, краю, саду

Назви населених пунктів: Терно-поля, Харкова, Парижа

Назви абстрактних понять, ста-нів, процесів, властивостей: бігу, феодалізму, живопису, успіху

Географічні назви з наголосом на закінченні: Дінця, Дніпра, Іртиша

Назви явищ природи: дощу, вогню, грому

Назви мір довжини, ваги, часу; назви місяців, днів тижня та гро-шових одиниць: метра, кіло-грама, тижня

Назви почуттів: жалю, гніву, настрою

Терміни іншомовного похо-дження: конуса, ромба, атома

Географічні назви (крім насе-лених пунктів): Криму, Дону, Китаю

Назви ігор і танців: тенісу, бас-кетболу, вальсу

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку множини

-ів Нульове закінчення

Іменники чоловічого роду: тка-чів, плащів, помідорів

Іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян, громадя-нин — громадяни, громадян

Такі іменники середнього роду: морів, полів, відкриттів, почут-тів, життів, сузір’їв, прислів’їв

Іменники середнього роду: село — сіл, знання — знань, обличчя — облич

2. Розподільчий диктант. Подані іменники поставте в родовому відмінку однини і запишіть їх у дві колонки: із закінченням -а; із закінченням -у.


Гадяч, лікар, сніг, народ, тракторист, ранок, Херсон, вікно, гравій, гай, стіл, Париж, герой, сад, метр, ґрунт, вітер, Крим, пісок, кит, відмінок, ніс, героїзм, гарбуз, місце, рис, комп’ютер, Амур, січень, робітник, змагання, місце, сон, Дніпро, настрій, прізвище, жаль, горох, дощ.

3. У поданих реченнях розкрийте дужки, поставивши слова в по-трібному відмінку однини чи множини. Зверніть увагу на за-кінчення.1. Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало зелені (верба),

(кущ) високої (осока) коло самого (камінь) в (вода), високий кущ (очерет) з кудлатими китицями, що закривав їх од (млин) (І. Нечуй-Левицький). 2. Нам треба (мир), як води й (повітря), як (хліб) й (сонце), — (мир) треба нам (М. Рильський). 3. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за (лиман) (Т. Шевченко). 4. Йшли вони крізь грози, йшли вони без (край) од (Дніпро) і Волги, (Дон) і (Дунай) (В. Сосюра). 5. Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні (край), ні (кінець) (В. Симоненко). 6. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто (століття)! (Д. Пав-личко). 7. Баштан у нього великий, славний — людей повно раз у раз — і (городяни) і (селяни) (Марко Вовчок).

4. З наведених слів виберіть іменники ІІ відміни. Заповніть таб-лицю «Відмінювання іменників ІІ відміни».Виробник, любов, ягня, ніч, Кавказ, старостат, сіль, повінь,

мудрість, учитель, осінь, велич.

Відмінювання іменників ІІ відміни

Відмінок Слово № 1 Слово № 2 Слово № 3 Слово № 4

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

5. Прочитайте текст. Розкажіть про особливості кличного від-мінку в українській мові.Українська мова належить до тих слов’янських мов, що збе-

регли кличний відмінок, тоді як інші (російська, білоруська тощо) втратили його. Тож у нашій мові тепер, як і колись, сім

відмінків. Кличний відмінок у нас тривалий час перебував у ста-новищі Попелюшки: його називали кличною формою, дозволяли при звертанні замість нього вживати іменники у формі відмінка називного.

Але всі борці за культуру рідної мови завжди обстоювали законні права цієї граматичної категорії, витіснення якої спри-чинило б зникнення ще однієї оригінальної, збереженої в віках риси. Адже в усіх народних піснях та інших фольклорних жан-рах, у піснях літературного походження послідовно вживаний кличний відмінок: Ой не шуми луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче.

У творах українських письменників, у перекладах чужих авто-рів, відтворених пером найкращих українських майстрів, клич-ний відмінок посідає належне місце: «Весно, ох, довго ж на тебе чекати!» (І. Франко); «Маріє, не зрадь!..» (Леся Українка).

Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рід-ної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.

У молитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш…»

Часом запитують, що робити з паралельними формами клич-ного відмінка князю — княже та Олегу — Олеже. Варіанти є або застарілими, або ще не цілком засвоєними мовою неологізмами, або ж діалектними утвореннями. Щодо згаданих слів можна ска-зати таке: форми княже, Олеже є архаїзмами і доречні у творах із життя минулих епох.

Не менш важливо правильно утворювати форми кличного від-мінка.

Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -о: Олено, сестро, Микито, країно (тверда група); -е, -є: земле, доле, душе, надіє (м’яка й мішана група); -ю: матусю, Галю (в основ-ному пестливі іменники м’якої групи).

Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допо-могою закінчень -у, -ю, -е. На -у закінчуються іменники твердої групи, власні імена на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, Олегу, читачу, а також іменники діду, сину, тату. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, гаю.

На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Петре), частина іменників м’якої групи на -ець (хлопче, женче, шевче), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже).

Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е: ноче, радосте, Аделе.


У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, оби-два іменники вживаємо в кличному відмінку: панно Інно, друже Вікторе, тітко Ганно. У звертаннях, до складу яких уходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компо-ненти: Ігорю Андрійовичу, Галино Пилипівно, Наталю Іванівно.

Кличний відмінок є не лише формою відтворення власне звер-тань у діалогічному мовленні, а й неабияким засобом посилення виразності в риторичних звертаннях (За О. Пономаревим).

6. Поставте іменники у кличному відмінку. Які з наведених форм звертань можуть використовуватися: в художньому; в розмов-ному; в офіційно-діловому; епістолярному стилі?Пані вчителька, широкий степ, голубка Настя, пан Олексій,

друг Максим, Любов Сергіївна, дід Тарас, буйний вітер, пан про-фесор, бабуся Марина, подруга Марія, синя пташка, товариш, пан президент, сестра, добродій Андрій, колега Кирило Петро-вич, донечка, панна Ольга, Ганна Володимирівна, Юрій Михай-лович.

Робота в групах. Складіть діалог, використавши кілька слів чи словосполучень з вправи. Відтворіть телефонну розмову: Між друзями. Між начальником та підлеглим. Між двома колегами. Між родичами.

Коментар учителя. Із уживанням кличної форми пов’язується ціла низка додаткових значень, відтінків, емоційних ознак, що створюють стилістичний тон усього тексту. Таке стилістичне забарвлення досягається не просто кличної формою, а єдністю її і лексичного значення слова, контекстом (Л. Мацько).

7. Розкрийте дужки, вживши іменники у формі кличного від-мінка. Визначте стильову приналежність висловлювання. Яку стилістичну роль виконує кличний відмінок у поданих реченнях?1. (Зося), (голубонька), як ти? 2. Як же ви, (дід), ворожите?

3. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились? 4. Мудрий і добрий (мельник), спасибі тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 5. Нащо це, (Андрій), малому голову туманити? (З тв. М. Стель-маха). 6. Здрастуйте, (панна Надія). 7. Прошу слова, (шановний пан голова). 8. Вибачте за запізнення, (пан викладач) (З посіб-ника). 9. (Україна) моя, далі грозами свіжо пропахлі. Польова моя (мрійниця), (Крапля) у сонці з весла. Я віддам свою кров,

свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, Топо-лею в небо росла (А. Малишко).



До поданих чоловічих та жіночих імен доберіть імена по бать-кові. Складіть діалог, використовуючи утворені власні імена.Богдан, Юрій, Христина, Віктор, Анатолій, Ілля, Олекса,

Ганна, Ксенія, Ігор, Сава, Інга.

Запишіть українські прислів’я, додавши необхідні закін-чення.1. Хто кохає, той споко.. не має. 2. Зі сніг.. кожу.. не пошиєш.

3. Пішов за сім верств кисел.. їсти. 4. З коханою наговорився, як мед.. наївся. 5. Ранній гість до обід..

Урок № 95 ФОРМИ ІМЕННИКІВ ОРУДНОГО Й МІСЦЕВОГО ВІДМІНКІВ З ПРИЙМЕННИКАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ РУХУ В ПРОСТОРІ. НАЗИВНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ЗІ СПОЛУЧНИКАМИ ЯК, МОВ, НЕНАЧЕ, НЕМОВ

Мета: подати відомості про особливості вживання імен-ників орудного й місцевого відмінків з приймен-никами на позначення руху в просторі, а також використання іменників називного відмінку зі спо-лучниками як, мов, неначе, немов; розвивати кому-нікативні вміння створювати діалоги, правильно й доцільно використовувати порівняльні звороти в мовленні; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до хлібу як символу життя та совісті.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.Обладнання: копії текстів, схема «Морфологічний розбір імен-

ника».

ХІД УРОКУ





1. Лінгвістичне спостереження. Утворіть місцевий та орудний відмінки від поданих слів. Як ви гадаєте, чи є між цими сло-восполученнями різниця у смислових відтінках? Складіть діа-лог з утвореними словосполученнями.Летіти літак, їхати поїзд, мчати велосипед, їхати сани, доби-

ратися коні, їхати бричка, пливти човен, дістатися тролейбус, їхати верблюд.

Коментар учителя. При неперехідних дієсловах зі значен-ням руху, переміщення формою орудного відмінка позначається засіб пересування. Значення засобу виражається іменниками, що позначають тварин, вид упряжки чи предмет, у який їх запряга-ють, а також іменниками, що позначають механічні засоби пере-сування.

Синонімічні орудному засобу прийменникові конструкції «на + іменник у місцевому відмінку» або «в + іменник у місцевому відмінку», які здебільшого вносять у структуру речення певну семантичну позначеність: відтінки перебування зверху або все-редині предмета (М. Плющ).

2. Прочитайте речення. Знайдіть форми орудного відмінка, замі-ніть їх на форми місцевого відмінка. Як змінилося речення?1. Поїдемо поїздом. — Я могла б і машиною, але якщо ви хочете

поїхати робочим, то я з вами, — погодилася Слава (М. Зарудний). 2. Їхали саньми із ярмарку (М. Рильський). 3. На села вони виїж-джали газиком (М. Зарудний). 4. А ліс туди на плотах Дніпром литвини сплавляють (А. Головко).

3. Прочитайте речення. Знайдіть сполучники. Поміркуйте, які функції вони виконують в реченнях. Як називаються такі фі-гури у стилістиці?1. Із вагонів посипалися люди, мов картопля із продертого

мішка (П. Панч). 2. В материне відтале серце сіялись і сіялись Маркові слова, як під новий рік сіється в хаті жито-пшениця і всяка пашниця (М. Стельмах). 3. Мене спиняє біла піна гре-чок, запашна, легка, неначе збита крилами бджіл (М. Коцюбин-ський). 4. Дід усміхнувся сонцю Весь у полоні згадок. Тихо пливло минуле, Як голуба вода (Л. Талалай). 5. Стоїть дитина, на сирітку схожа… І до щоки хустинку приклада. І очі глибочезні, як вода (П. Гірник). 6. Неначе білі пави, пливуть хмарки у небі (М. Риль-ський). 7. Як сльоза, тече дорога сива По обличчю рідної землі

(М. Людкевич). 8. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де вигля-дав, неначе човен в синім морі то виринав, то потопав (Т. Шев-ченко). 9. Спливло життя, як листя за водою (Л. Костенко).

Коментар учителя. Порівняння — це тропеїчні фігури, в яких мовне зображення особи, предмета, явища чи дії пере-дається через найхарактерніші ознаки, що є органічно власти-вими для інших: дівчина струнка, як тополя; волошки сині, як небо тощо.

Порівняння може мати таке граматичне вираження: порів-няльний зворот зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито (За Л. Мацько).

4. Складіть речення з порівняльними сполучниковими зворо-тами, використовуючи наведені іменники. Складіть текст із цими порівняннями.Калина, троянда, метелик, осінь, котик, вітер, тополя, сні-

жинка, день, уста, небо, ніч, зорі, лілея, мавка.

5. Розгляньте схему.

Схема морфологічного аналізу іменника

1. Слово в тексті.2. Початкова форма (називний відмінок однини).3. На яке питання відповідає.4. Лексичне значення: назва загальна чи власна; назва істоти чи неістоти; іменник з конкретним значенням (одиничний / збірний,

речовинний / неречовинний) чи абстрактної семантики.5. Рід.6. Число.7. Відміна.8. Група (для іменників І-ої та ІІ-ої відміни).9. Відмінок.

10. Спосіб творення. Особливості правопису.11. Синтаксична роль у реченні.

6. Прочитайте. Що нового ви дізналися про хліб? Випишіть з по-даного тексту іменники та зробіть їх морфологічний аналіз за схемою. Знайдіть порівняльні звороти зі сполучниками.Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присут-

ністю, освятімося його терпким запахом, віддаймося пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на


сонце, паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та свя-тий. Хай одвічно він буде на нашому столі. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьо-годні і не на завтра — крізь усе життя (В. Сухомлинський).



Використовуючи порівняльні звороти зі сполучниками, а та-кож іменники орудного та місцевого відмінку з прикметни-ками на позначення руху, складіть твір-опис: «Найкраще місто України».

Урок № 96 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 19. ОФІЦІЙНЕ І НЕОФІЦІЙНЕ, ПУБЛІЧНЕ І НЕПУБЛІЧНЕ МОВЛЕННЄВЕ СПІЛКУВАННЯ. ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Мета: поглибити знання десятикласників про сутність мов-леннєвого спілкування як важливої форми взаємодії людей, подати відомості про види невербальних засо-бів спілкування та особливості невербального спіл-кування в різних культурах; розвивати вміння учнів будувати висловлювання відповідно до виду спілку-вання; виховувати повагу до традицій інших етносів.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, схема «Види мовленнєвого спілку-

вання», таблиця «Види невербальної комунікації», картки.

ХІД УРОКУ




1. Дайте відповіді на питання. Пригадайте, що таке спілкування? Які види спілкування ви знаєте?

2. З’ясуйте, про який вид спілкування йдеться. Відбувається у формальних комунікативних ситуаціях. Відбувається між начальником і підлеглим. Відбувається між друзями. Ювілейна промова. Відбувається на переговорах. Відбувається під час листування. Відбувається за допомогою жестів. Відбувається під час виступу перед великою аудиторією.

3. Розгляньте таблицю «Види мовленнєвого спілкування» та по-будуйте лінгвістичну розповідь на її основі, охарактеризу-вавши кожен вид спілкування.

Види мовленнєвого спілкування

СПІЛКУВАННЯ

Вербальне

Невербальне

Публічне

Непублічне

Офіційне

Неофіційне

За мірою офіційності

За мірою контрольованості

За участю мови

Які мовні засоби використовують при офіційному / неофіцій-ному мовленні?

Які мовні засоби використовують при публічному / непубліч-ному мовленні?

ІV. Виконання системи практичних завдань

1. Коментар учителя.Невербальна комунікація як своєрідна мова відчуттів є та-

ким же продуктом суспільного розвитку, як і мова слів. До засо-бів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонація, паузи, поза і т. ін., які утворюють знакову систему, що доповнює і підсилює, а іноді й заміняє засоби вербальної комунікації — слова (З посібника).

Учені встановили, що позамовна комунікація (тобто поза мовця, його міміка, жести, відстань, яку він займає щодо спів-розмовника та ін.) містить 80 % інформації, що нею обмінюються люди. Тож більша частина важливої інформації передається


не словами, не тим, що говориться, а тим, як це робиться (З посіб-ника).

2. Складання висловлювань на запропоновані теми.

Група 1

Складіть діалог між продавцем і покупцем у магазині.

Група 2

Складіть діалог між двома колегами.

Група 3

Складіть доповідь на тему «Вибір професії».

3. Рольова гра. По черзі кожен учень виходить у центр класу, бере картку і мусить за допомогою міміки, жестів виразити певну ситуацію. Завдання решти класу — відгадати, що учень демонструє.Радість; сум; подив; страх; привітання; згоду; невдоволення;

заперечення; наказ вийти з класу; прохання підійти; прощання; нудьгу; знак, що все вийшло чудово.

Зробіть висновок, які засоби спілкування належать до невер-бальних? Порівняйте свої міркування з табличними даними з наступ-ної вправи.

4. Розгляньте таблицю. Розкажіть про різні види невербальної комунікації.

Види невербальної комунікації

Оптико-кінетична Жести, міміка, пантоміма, рухи тіла

Паралінгвістична Вокалізація, діапазон, тональність голосу

Екстралінгвістична Темп, пауза, плач, сміх, кашель тощо

Проксеміка

Система організації простору. Розрізняють 4-ри територіальні зони при спілкуванні: інтимна зона (15–46 см) — зона найближ-

чих людей; особиста (46–120 см) — дружні зустрічі,

прийоми, вечори; соціальна (120–360 см) — спілкування на

роботі; громадська (понад 360 см) — виступ про-

мовця, керівника

Контакт очей Візуальне спілкування

5. Коментар учителя.Не тільки мовні, але й позамовні чинники відіграють велику

роль у спілкуванні — це безперечний факт, який не потребує особ-ливого доведення. А відмінності між позамовними традиціями та звичаями, які є важливими в процесі спілкування, у різних народів встановлюються різні, часом діаметрально протилежні. Спілкуючись із представниками інших народів та цивілізаційних груп, слід такі особливості неодмінно знати, аби не стати жерт-вою свого незнання.

6. Ознайомтеся з особливостями спілкування в різних народах. Перекажіть тексти. Порівняйте значення однакових систем невербальної комунікації у різних культурах.

Текст № 1У кожного народу є свої особливості зачину розмови. Відомо,

що в Англії з її особливим кліматом бесіда починалася традицій-ною фразою про погоду.

У Японії навіть ділову розмову починають беззмістовними балачками про погоду, про здоров’я, і лише після цього пере-йдуть до суті справи. Зачин ділового листа японця має приблизно такий зміст: «Тепер дмуть сильні вітри, але ми сподіваємося, що погана погода не вплине на Ваше здоров’я і не завадить нашим діловим контактам» (З посібника).

Текст № 2Між особливостями спілкування, насамперед спілкування

за допомогою жестів, на Заході — на Сході є чимало суттєвих відмінностей. Європеєць, спостерігаючи розмову двох арабів, може подумати, що один із них або глухий, або короткозорий, настільки близько вони зазвичай стоять. Панібратське поплеску-вання по шиї для арабів є дуже образливим, особливо для чолові-ків. Ображаються араби й тоді, коли після жарту чи дотепу про-стягають руку співрозмовникові, аби той ударив по ній долонею, а європейці й американці цього не знають і сприймають такий жест як прощальний. Коли араби дивуються вони плескають долонями, а не розводять руки. Араби кажуть «ні», підносячи голову (турки при цьому ще й клацають язиками), а щоб висло-вити цілковите заперечення, кусають ніготь на великому пальці правої руки і швидко викидають руку вперед. У Японії стисну-тий кулак із відведеним великим пальцем — позначення нар-комана, що курить опіум, а в Росії — що все гаразд. Якщо ви, опинившись у котрійсь із арабських країн, захочете прикликати до себе потрібну людину звичним жестом, тобто піднісши руку на рівень грудей долонею вгору і ворушачи пальцями в напрямку


до себе, то досягнете протилежного ефекту. Араб вирішить, що ви наполягаєте на його негайному уході. Сам він, щоб підкли-кати кого-небудь, перевертає руку долонею вниз і робить паль-цями «риючі» рухи. Так само чинять у цьому випадку в Гонконзі, Японії, Китаї. Японець і не ворухнеться, побачивши, що хтось зі співвітчизників кличе його до себе вказівним пальцем, тому що цей жест у Японії звертають в бік тварин (З посібника).

Текст № 3Відстань під час спілкування між мовцями теж є культурно

значущою. Так, американці часто скаржаться, що араби підхо-дять до них занадто близько при розмові; англійці, у свою чергу, вважають, що американці стоять заблизько до співбесідника, говорять надто голосно і не дивляться співбесіднику в вічі. Біль-шість європейців під час особистого спілкування стоять значно ближче один до одного, ніж це прийнято, наприклад, у японців, китайців, австралійців. У японців узагалі відстань між мовцями повинна бути не менше 1,5 метра. Тому пересічні носії японської культури можуть сприймати європейців як нахаб, а європейці японців — як холодних і бундючних людей.

Носії культур Південно-Східної Азії не дивляться у вічі спів-розмовникові, оскільки в їхній культурі це є проявом неповаги до співбесідника. Не знаючи цієї особливості, європейці вважа-ють азіатів хитрими і нечесними (Ф. Бацевич).



Скласти діалог між колегами-лінгвістами на тему «Невер-бальна комунікація в різних народів».

Урок № 97 НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ. РІД ВІДМІНЮВАНИХ І НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ. ОСОБЛИВОСТІ РОДУ ІМЕННИКІВ, НАЗВ ОСІБ ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ, ЗВАННЯМ ТОЩО. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІМЕННИКІВ СЕРЕДНЬОГО І СПІЛЬНОГО РОДУ. ІМЕННИКИ СЕРЕДНЬОГО РОДУ ЯК ЗАСІБ ІРОНІЇ І САТИРИ

Мета: подати знання про невідмінювані іменники як такі, що не мають категорії відміни та відмінкових форм, розширити відомості десятикласників про особли-вості роду назв осіб за професією, посадою, званням,

а також поглибити знання про стилістичні особли-вості іменників середнього і спільного роду; роз-вивати вміння визначати рід відмінюваних і не-відмінюваних іменників, розрізняти іменники спіль-ного роду, правильно використовувати іменники на позначення професій; виховувати інтерес до гра-матичних явищ української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: тлумачний словник української мови.

ХІД УРОКУ




1. Слово вчителя.Визначення роду відмінюваних іменників, зазвичай, не ста-

новить труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів — гра, надія, конкурс, іній, жито, натхнення. Якщо ж рід не підказується закінченням, можливі помилки у визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіно-чого роду.

Слова аерозоль, нежить, псалтир, рояль, таріль, тунель, тюль, шампунь належать до чоловічого роду, іменники банде-роль, барель, ваніль, вуаль, емаль, консоль, мігрень, папороть, розкіш — до жіночого.

Частина помилок у визначенні роду виникає під впливом ро-сійської мови. Рід співвідносних іменників у російській і укра-їнській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорід-неністю мов. Але є також іменники, що різняться за родовою характеристикою у двох мовах.

Українська мова криза недуга президія Ж. р. теза тополя філія

Російська мовакризиснедугпрезидиум Ч. р.тезистопольфилиал


Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в обох мовах, але різняться за родовою характеристикою.

Українська мова біль дріб живопис Ч. р. запис кір

Російська мовабольдробьживопись Ж. р.записькорь

Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: жираф і жирафа, зал і зала, мотузок і мотузка, спазм і спазма.

У творах красного письменства трапляються випадки вжи-вання родових форм, які не відповідають сучасним нормам укра-їнської мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм: «По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б’ється До незвісних берегів» (І. Франко).

Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а відрізняються за значенням, тобто не належать до родових варіантів.

Це такі іменники, як:Адрес (письмове вітання з нагоди видатної події) — адреса

(місце проживання чи перебування), вольт (одиниця виміру напруги електричного струму) — вольта (тканина), жовтобрюх (змія) — жовтобрюха (пташка), кар’єр (місце відкритого добу-вання копалин; прискорений біг коня) — кар’єра (просування в якій-небудь діяльності), пар (поле сівозміни) — пара (речовина в газоподібному стані) (За Г. Волкотруб).

2. Визначте рід поданих іменників, доберіть означення. За по-треби скористайтеся словником.Псалтир, рояль, біль, лосось, нежить, поступ, покуть, бла-

кить, птах, дрож, фальш, діадема, караван, вуаль, візит, харч, кахель, ворс, мозоль, вольєр.

3. Перекладіть речення українською мовою. Порівняйте родові характеристики іменників в обох мовах.1. Это моющее средство устраняет любую накипь. 2. Малейшее

движение причиняет пациенту острую боль. 3. Различают сравни-тельную и превосходную степень прилагательных. 4. В их отно-шениях всегда была фальшь. 5. Простите, я не заметил преду-преждающую надпись. 6. Детский шампунь поступил в продажу вчера (З посібника).

4. Коментар учителя.Граматична традиція опису морфологічної структури україн-

ської мови вирізняє з-поміж іменників так звані «невідмінювані» іменники. З цього випливає, що частина іменників позбавлена найважливішої категорійної морфологічної ознаки — належності до певної відміни і наявності відмінкової форми (І. Вихованець, К. Городенська).

Граматичні значення відмінків таких іменників у формах однини і множини виражаються синтаксично — за допомогою при-йменників і різних відмінкових форм, узгоджених з цими незмі-нюваними іменниками, наприклад: Закуплені меблі розташовано на чотирьох вантажних таксі (місц. відм. множини).

До незмінюваних іменників належать такі слова:1. Загальні назви, а також імена людей і власні географічні назви

іншомовного походження, що закінчуються на голосні е (є), і (ї), о, у, ю, а (я), наприклад: кашне, фойє, калібрі, трюмо, рагу, Дюма, Золя, Гойя.

2. Українські, російські й іншомовні жіночі прізвища, що закін-чуються на приголосний, та жіночі українські прізвища на -ко, -ло: Майя Усенок, Світлана Бондаренко (але Марко Вовчок відмінюється, бо це псевдонім).

3. Російські прізвища на -ово, -аго, -их (-іх): Живаго, Чуткіх.4. Складноскорочені слова ініціального утворення: ООН, МДУ,

КДПУ (але вуз, вузу, вузом).Невідмінювані слова, що означають осіб чоловічої статі, нале-

жать до іменників чоловічого роду, а слова, що означають осіб жіночої статі, — до жіночого роду: військовий аташе, невтомний маестро, увійшла міс, мадам його гляділа дбало. Невідмінювані слова, що означають тварин, належать до чоловічого роду. Коли ж маємо на увазі самиць, вказані слова належать до жіночого роду. Невідмінювані слова, що означають назви неживих предметів, належать до іменників середнього роду: залізничне депо.

Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція) (З посіб-ника).

5. Знайдіть серед словосполучень невідмінювані іменники та ви-значте їх рід.Шовкове кашне, шовкове простирадло, широке шосе, широка

дорога, службове приміщення, службове купе, строкатий какаду, строкатий поні, Генріх Гейне, маленький песик, маленький колі-брі, маленьке депо, шимпанзе годувала своїх дітей, Катерина


Валик, алое, кенгуру несла кенгурят, шимпанзе сидів тихо, гарне трюмо, Ілона Костенко, смачне рагу.

6. Поставте замість крапок пропущені букви.1. Стар.. портьє позіха істерично, наче віслюк (М. Коцю-

бинський). 2. Вона справила собі син.. галіфе й червоні чоботи (В. Сосюра). 3. Того ж вечора «ТСН» переда.., що на Прорізній з вогнепальної зброї убито бізнесмена (В. Шкляр). 4. Міс Стівенс знову запізни.. (З посібника).

7. Коментар учителя.Чимало іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за про-

фесією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіно-чого роду, наприклад: адвокат, гід, маркетолог, мер, міністр, прокурор, хірург, педіатр. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок: Нараду провела декан факультету Мулин-ська О. І.

Немає відповідників жіночого роду у всіх складних назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, статист-дослідник.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чолові-чого і жіночого роду: дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка, лікар — лікарка, льотчик — льотчиця, перекла-дач — перекладачка. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі в художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду: Веле-сова М. Р. отримала диплом викладача біології.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к (а) не відповіда-ють нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, редакторка, дикторка тощо. Вони належать до сфери розмов-ної мови.

В українській мові поширені назви осіб, які мають значення подвійного роду. Іменники на -а виступають як слова чоловічого і жіночого роду залежно від статі особи, яку вони називають: бідолаха, сирота.

До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало, доробало, ледащо, базікало, сонько. У формі серед-нього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) — велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спіль-ного роду використовуються в розмовно-побутовому мовленні (За Г. Волкотруб).

8. До поданих іменників чоловічого роду, де можливо, доберіть іменники жіночого роду і навпаки.Доповідач, вихователь, художник, керівник гуртка, інструк-

торка, лауреатка, кравець, поет, машиніст, медсестра, завідуючий лабораторією, перукар, міліціонер, мер, абітурієнт, ворожка, старший лаборант.

9. Визначте стилістичні функції виділених назв осіб.1. Одне слово, поїхали голова з головихою «Победою» з Сокаль-

ського району в місто Горький до мами на пироги (Остап Вишня). 2. Наша редактриса вирішила, що в колективі слід мати хоча б одного представника дужої статі (С. Ципін). 3. Вона, біологічка, не змогла мені відповісти (В. Сосюра). 4. Дзвінок задзеленчав, ледве я кинув на парту портфель, а класна керівничка уже шику-вала нас та вела на лінійку старшокласників (В. Дрозд). 5. Хто б міг подумати, що цей пересмішник, баляндрасник і задавака якимсь дивом стільки наткав у собі людяності (М. Стельмах).

Коментар учителя. Певні стилістичні функції пов’язані з іменниками «спільного» роду, які визначаються щодо цієї кате-горії в контексті. Частина їх є нейтральними назвами (листо-ноша, сирота), деякі характеризуються позитивно-співчутливими відтінками (бідолаха), але більшість має негативне забарвлення: базіка, волоцюга, приблуда, плакса тощо. Залежно від семантико-стилістичних якостей такі іменники використовуються для вияву доброзичливості й співчуття або (частіше) як засіб негативної, зневажливої характеристики.

Оскільки середній рід характерний для назв малих істот, він часто використовується при створенні негативних характерис-тик малих душею, дрібних, мерзенних людей. Підкреслено нега-тивного (іронічного, сатиричного) забарвлення набувають форми середнього роду, коли вони контрастують з одночасно застосовува-ними до тієї самої особи категоріями чоловічого або жіночого роду: «Насилу виліз пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі як осокою попрорізувані, а пика та червона, як новий п’ятак, аж блищить» (О. Стороженко) (За О. Пономаревим).

10. Визначте іменники спільного та середнього роду та вкажіть їх стилістичну функцію.1. Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там ро-

биться, — приходжу: Старшина пузата, Стоїть рядом: сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері Косо поглядало (Т. Шев-ченко). 2. Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені робити не хоче! (Марко Вовчок). 3. Тяжко мені


сиротою На сім світі жити: Свої люде — як чужії, Ні з ким гово-рити (Т. Шевченко). 4. Дяка-запорожця вже в школі не було, прислано з города другого, Бугорського, молодого, більш уче-ного, але лютого, гірше звіра, і п’янюгу такого, якого, казали, світ не бачив (С. Васильченко). 5. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! (В. Симоненко).


1. Відредагуйте речення. Поясніть свої виправлення.1. Вона відчула страшенну біль. 2. Тут треба розділити першу

дріб на другу (З підручника). 3. Заяву треба писати на ім’я дирек-триси. 4. Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Лісній О. О. 5. Хто знайшов олімпійку в мужській душі, просимо занести в 503 кімнату (З посібника).


До кожного з наведених іменників доберіть слово, яке б допо-могло визначити рід іменника.Шибайголова, професор, шпак, НБУ, суфле, леді, директор,

базіка, купе, староста, кенгуру, суддя, лев, бідолаха, листоноша, актор, журі, лікар, волоцюга, маестро, нечупара.

Урок № 98 НАПИСАННЯ І ВІДМІНЮВАННЯ ВЛАСНИХ ОСОБОВИХ НАЗВ, СКЛАДНИХ СЛІВ, ПРІЗВИЩ, ІМЕН ТА ПО БАТЬКОВІ

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про відмінювання іменників в українській мові; фор-мувати вміння правильно писати та відмінювати власні назви та складні слова, імена людей; роз-вивати комунікативні вміння створювати діалоги, за допомогою дидактичного матеріалу розвивати логічне мислення учнів, удосконалювати навички розпізнавати мовні явища; виховувати пізнаваль-ний інтерес до лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.Обладнання: таблиця «Відмінювання імен по батькові», картки

для індивідуальної роботи, таблиця для заповнення «Морфологічний розбір іменників».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Узагальнення та систематизація вивченого

1. Дайте відповіді на питання. Які морфологічні ознаки має іменник? Як визначити рід незмінюваних іменників? Скільки в українській мові відмінків? Які відмінки називають прямими, а які непрямими і чому? Скільки відмін іменників ви знаєте? У межах яких відмін іменники поділяються на тверду, м’яку

і мішану групи? Які особливості відмінювання іменників І відміни? Які особливості відмінювання іменників ІІ відміни? Які особливості відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни? Як відмінюються власні імена людей? Які особливості відмінювання прізвищ? Які прізвища нале-

жать до невідмінюваних іменників? Чому в художньому мовленні іноді можна спостерігати пору-

шення норм відмінювання іменників?

2. Лінгвістичне спостереження. Поміркуйте, чи правильно написані та вжиті складні імен-ники в наведених реченнях. Доведіть свою думку.

1. Хлопчик підвів голову. Побачив блідий крайнеба. 2. З його кімнати було видно бліде крайнебо.

Поясніть правопис іменників. Складіть із ними діалог, де вони б вживалися у формах непрямих відмінків.Перекотиполе, зірвиголова, зорепад, прем’єр-міністр, жит-

тєлюбство, жар-птиця, мати-й-мачуха, Біломорканал, автома-шина.

Як ви гадаєте, чому кажуть: «працює на КамАЗі», але «навча-ється у ВНЗ», «представник НБУ»?Коментар учителя. Звукові ініціальні абревіатури зміша-

ного типу, що сприймаються як іменники чоловічого роду, із закінченням на твердий приголосний, відмінюються, як імен-ники чоловічого роду. Буквені абревіатури, слова, які вимовля-ються за назвами літер за відмінками не змінюються (З посіб-ника).


3. Розкласифікуйте за родами складноскорочені слова. Складіть кілька речень з наведеними іменниками так, щоб можна було визначити їх рід. Запишіть у дві колонки відмінювані та не-відмінювані іменники.УНІАН, УТН, медперсонал, ДонНу, ЗМІ, Укртелеком, МОН,

СТО, стінгазета, ООН, НАН, міськком, профком, АТС, загс.

4. Коментар учителя.Чоловічі імена по батькові творять додаванням до основ влас-

них імен суфікса -ович-: Михайло — Михайлович, Василь — Васильович, Юрій — Юрійович, Георгій — Георгійович, Ігор — Ігорович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука — Лукич, Сава — Савич, Кузьма — Кузьмич, Хома — Хомич, Яків — Якович, Ілля — Ілліч.

Як виняток, в імені Григорій при творенні імені по батькові випадає ій — Григорович, а до основи імені Микола додається ай — Миколайович.

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ влас-них імен суфікса -івн (а): Михайло — Михайлівна, Юрій — Юрі-ївна (Юрій+івна), Георгій — Георгіївна, Ілля — Іллівна.

З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові: Яків — Яківна, Григорій — Григорівна, Микола — Миколаївна (І. Ющук).

5. Розгляньте таблицю «Відмінювання імен по батькові». Зро-біть висновок, за яким принципом відмінюються чоловічі та жіночі імена по батькові.

Відмінювання імен по батькові

Відмінки Чоловіче ім’я по батькові Жіноче ім’я по батькові

Н. Григорович Григорівна

Р. Григоровича Григорівни

Д. Григоровичеві, -у Григорівні

З. Григоровича Григорівну

О. Григоровичем Григорівною

М. (при) Григоровичеві, -у (при) Григорівні

Кл. ф. Григоровичу Григорівно

Коментар учителя. Імена по батькові відмінюються, як імен-ники певної відміни і групи: чоловічі — як іменники ІІ відміни

мішаної групи; жіночі — як іменники І відміни твердої групи (І. Ющук).

6. Виправте помилки в суфіксах і закінченнях імен по бать-кові.1. Зверніться до Андрія Анатолієвича. 2. Віднесіть Марії

Петрівній. 3. Порадьтеся зі Степаном Віталієвичем. 4. Прийшла Ольга Григоріївна. 5. Її звуть Марина Юрівна.

7. Від поданих імен утворіть імена по батькові та провідміняйте їх. Якщо існують паралельні форми, наведіть їх.Сергій, Роман, Ярослав, Аркадій, Ігор, Роман, Євгеній, Вале-

рій, Василь, Олекса, Григорій, В’ячеслав, Богдан.

8. Складіть таблицю, провідмінявши подані імена в однині. Зро-біть висновки про відмінювання чоловічих та жіночих пріз-вищ, імен та по батькові. Коваль Григорій Федорович, Коваль Ганна Олександрівна. Сивокінь Максим Вікторович, Сивокінь Оксана Дмитрівна. Ященко Віктор Андрійович, Ященко Уляна Григорівна. Севрюков Єлисей Володимирович, Севрюкова Матрона Мики-

тівна. Жаріков Андрій Порфирійович, Жарікова Наталія Іллівна.

9. Провідміняйте географічні назви. Поясніть особливості їх на-писання. Визначте невідмінювані іменники.Львів, Конго, Житомир, Баку, Китай, Грузія, Венеція, Англія,

Мехіко, Токіо.

10. Самостійна робота з картками. Складіть речення, в яких по-дані іменники були б ужиті в непрямих відмінках. Визначте відмінок та рід іменників.

Картка № 1НАН України, Париж, депо, Софія Миколаївна Сніжко.

Картка № 2Журі, Марина Федорівна Неділько, Баку, ТЕЦ.

Картка № 3Донбас, шосе, ГЕС, Марія Костянтинівна Фіалко.



Випишіть з тексту іменники в таблицю, зробивши їх морфо-логічний аналіз.


Морфологічний розбір іменниківП

очат

ков

а ф

орм

а Назва

Рід

Чи

сло

Від

мін

ок

Від

мін

а

Гр

упа

Си

нта

кси

чн

а ф

унк

-ц

ія в

реч

енн

і

Істо

та /

н

еіст

ота

Вл

асн

а /

зага

льн

а

Збі

рн

а /

оди

ни

чн

а

Абс

трак

тна

/ к

онк

рет

на

Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьо-окий, золоточубий вересень. Він причепив до свого бриля черво-ний з вологістю кетяг калини й нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов поміж садами в степи крутити крила вітряків. Ні, це не дзвін, а мої надії без-межно запасмились наді мною і в мені. Вони тепло вихоплюють малого на лебедині крила та й несуть через діброви, села, ріки до того казкового міста, де скільки хочеш читай книжок і вчися аж на вчителя (М. Стельмах).

Урок № 99 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 20. ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ІЗ ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Мета: удосконалювати вміння усно й письмово докладно переказувати текст, розкривати тему висловлю-вання, дотримуватись стилю і типу мовлення; роз-вивати пам’ять, мислення, мовлення; виховувати увагу до слова, повагу до історичного минулого рід-ного народу.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: текст для переказу.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Сприймання тексту на слух для докладного переказу

1. Прослухайте текст.

ЗАПОРІЗЬКА СІЧУкраїнські козаки-запорожці нападали, боронили народ і рід-

ну землю від ворожих переслідувань і змагались за те, щоб укра-їнський народ мав свободу і свою власну державу. І не один із них віддав своє життя за рідний край і народ.

Осідком запорожців була Запорозька Січ на Дніпрі, нижче порогів, на островах, серед ріки. Там запорожці жили постійно: там збиралися, вчилися воєнної справи і готувалися до воєнних походів.

Січ — то була простора площа на Дніпровім острові Хортиці (потім на Базавлуці і Томаківці). Зо всіх боків обливала цей ост-рів глибока вода Дніпра, а ще, крім того, на самім острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, поставлено високий, гострий частокіл (паркан) з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа.

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані «коші» (з плетеними сітками), або «курені». Ті хатки були накриті оче-ретом або кінськими шкірами.

Посередині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору дуже скромна, але всередині повна золота й срібла, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину витягнені з піхов, на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру.

Хто хотів стати козаком, мав наперед служити три роки в ста-рого козака за джуру (слугу й помічника). Джура робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні йому клунки.

Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати на Січі жінки, навіть сам отаман. Коли козак був одружений, то жінка й діти жили десь на селі або на хуторах, по так званих «зимовиках». Там жив і козак, коли не було війни. А коли кошовий отаман оголошував воєнний похід, приміром, на турка, то козацькі гінці роз’їздилися по тих хуторах-зимовиках, що звичайно були добре обгороджені, і закликали козаків-хуторян на Січ, на війну.

Вони під’їздили до воріт і кликали:— Пугу! Пугу!Так кликали кілька разів, аж доки козак не вийшов з хати

й поспитався:— А хто там?— Козак з Лугу! — відповідали посланці.


Тоді козак відчиняв ворота, бо знав, що свої.Січове військо ділилося на полки по 500 осіб. Полк мав п’ять

сотень по сто осіб; сотня мала десять десяток (куренів) по десять осіб. Полками командували полковники, сотнями сотники, а де-сятками десятники, так звані курінні отамани. І власне кожний такий курінь жив в окремій хатці-курені.

Козаки воювали двома способами. Звичайно нападали на ворога кіннотою, а піхота наступала з боків. Ніхто не піддавався, всі билися до останку, кажучи: «Або перемога, або смерть!»

Коли ж несподівано стрічався їм ворог у степу, а козаків було мало, тоді шикували колесом свої вози та й ще обкопувалися валом і оборонялися з-за такої возової фортеці. Ворог не міг здо-бути тої твердині й відступав. Хіба часом, як не наспіла козакам поміч, то тримав їх облогою, поки гинули зі спраги й голоду, але таки не піддавалися.

Отак жило те славне козацьке запорозьке військо, що близько 300 літ обороняло Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків були відомі в цілій Європі (За А. Лотоцьким; 479 слів).

V. Усний переказ твору

1. Підготовча робота. Визначте стиль викладу тексту. З’ясуйте, що виражає заголовок. З’ясуйте тему тексту та його основну думку. Назвіть ключові слова, що розкривають тему. Поділіть текст на смислові частини. Визначте мікротеми. Складіть план.

2. Перекажіть текст усно (2–3 учні).

3. Дайте відповіді на питання. Яка роль козацтва у становленні української держави? З якої мови прийшло до нас слово козак? Назвіть видатних козацьких ватажків. Що вам про них відомо? Чому козак був «виховним ідеалом»? Які літературні твори ви знаєте про добу козаччини? Як пись-

менники описують козаків?

VІ. Написання письмового переказу з творчим завданням

Напишіть докладний переказ, поширивши його відомою вам інформацією про козаків.

Допоміжні матеріали для роботи

КОЗАЦТВО — ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИПеріод розвитку українського військового мистецтва часів

козацтва, яке розвинулось у збройні сили України, охоплює майже три сторіччя, починаючи з кінця ХV століття. Початок історії збройних сил України безпосередньо пов’язаний з гене-зисом українського козацтва.

З середини ХIV століття всі українські землі були завойовані іноземними феодальними державами — Литвою, Польщею, мол-давськими та угорськими феодалами. Кримське ханство, що запа-нувало в південних українських степах, у 1482 році прийняло турецький васалітет, а свої грабіжницькі напади перетворило на основне джерело збагачення. Кочів’я ногайських татар, які під-корилися Кримському ханству, на картах позначалися як Дике Поле. Султанська Туреччина утвердилась на Чорному морі і Бал-канах, оволоділа гирлами Дунаю, Дніпра, Дону і побудувала мережу потужних фортець, намагаючись їх використати як опор-ну базу для завоювання України, Білорусі, Росії, Польщі.

В Україні у другій половині ХV століття в умовах інозем-ного панування посилюється феодально-кріпосницьке гноблення. Українські селяни, найбільш сміливі, мужні, волелюбні, які не хотіли терпіти кріпосницьке ярмо і владу чужинців, розривали пута феодального ладу, виходили з-під юрисдикції феодальної держави і відмовлялися підкорятися іноземному пануванню. По одинці, сім’ями, а то й цілими селами тікали з маєтків феодалів і оселялися на спустошених землях понад Дніпром і Південним Бугом. Волелюбних втікачів приваблював незаселений україн-ський степ, де вони могли займатися вільно, без феодального при-мусу хліборобською працею й особисто розпоряджатися виробле-ним продуктом, а не віддавати його феодалам.

Перед втікачами розкинулися неосяжні розлоги незайманого степу з його фантастичною родючістю, багатством рослинного та тваринного світу, повноводими річками. Призвичаєні до землі переселенці бралися за плуга і вирощували хліб. Вони годували і випасали худобу, полювали на хижого звіра, займалися рибаль-ством, бджільництвом. Праця цих роботящих людей давала плоди. Виростали хутори й села, були збудовані храми.

Однак переселенці потрапляли в умови постійного ризику, в атмосферу тривожного прикордоння з Диким Полем. Їм дово-дилося повсякденно давати відсіч підступним ворожим наскокам ординців і поєднувати працю на землі із збройною боротьбою. Цих


людей почали називати козаками. Козак у перекладі з тюркської мови означає «вільна, незалежна, озброєна людина». В степу, де оселялися втікачі, складався свій особливий стиль життя. Все українське населення, що мешкало по сусідству з Диким Полем, брало участь у захисті краю. З дитячих років тут набувався вій-ськовий досвід. Козаки гуртувалися на основі взаємодопомоги і спільно захищали свої оселі, родини, господарство. Людина тут без зброї не могла існувати. Як писали сучасники, щоб бути готовим дати відсіч підступному нападові ворога, козак тримав в одній руці плуг, в другій — рушницю.

У Запорозькому війську склалася залізна дисципліна. Най-тяжчим злочином вважали зраду козацтву, Вітчизні. Запорозька Січ стає місцем, де формуються воєнні таланти, де гартуються сталеві характери, де запалюються патріотизмом серця і сповню-ються ненавистю проти всякого гніту. Вона набуває значення своє-рідної української військової Академії. Через неї пройшли всі видатні українські полководці, козацькі гетьмани і полковники (За О. Опанович).

***Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують

різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. «Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі», — оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закла-дав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім’я Кашки або Кашовара. Так само з’явилися прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж… (З Інтернету).

***Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснаще-

них важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово «чайка» походить від тюркського «чаік-чаік», що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3–5 м завширшки. На кож-ному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка

летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім вій-ськовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.

Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шарова-рах, які з’являлися з самісінького дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке суд-но, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу — праобраз май-бутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з’явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не про-тікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з’являлися ніби з самісінького дна моря (З Інтернету).

VIІ. Підсумки уроку

VIIІ. Домашнє завдання

Підготуйте повідомлення для виступу на учнівській конфе-ренції на такі теми: «Козацьке лицарство», «Образ козаків у творах українських майстрів слова», «Військова лексика часів козаччини», «Козацькі літописи», «Найвидатніші геть-мани України».

Урок № 100 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 21. МОВНИЙ ЕТИКЕТ У НАУКОВОМУ СТИЛІ. ВИСТУП НА УЧНІВСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

Мета: поглибити відомості десятикласників про етикетні вирази в науковому стилі, про особливості виступу на конференції; удосконалювати вміння та навички монологічного мовлення з використанням етикетних мовних формул у науковому стилі, розвивати мов-леннєву культуру, логічне мислення, увагу, пам’ять; виховувати толерантність.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, таблиця «Етикетні вирази науковців».


ХІД УРОКУ




1. Опитування учнів. Пригадайте, що таке мовний етикет? Назвіть ознаки наукового стилю. Чи доводилося вам виступати на семінарах, конференціях? Був ваш виступ заздалегідь підготовленим чи непідготов-

леним? Як ви готувалися до виступу?

2. Коментар учителя.Мовний етикет існував і існує в сучасній українській науці.

Він є результатом значних мовно-стилістичних процесів, які від-булися в царині українського наукового стилю. Ці процеси особ-ливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стан-дартизації, тобто на засобах вираження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, тобто позамовні чинники. Струк-тура мовного етикету в науковому стилі залежить від форми спіл-кування. Так, перебуваючи на науковому симпозіумі, науковець має використати зовсім іншу форму звертання до колег-учених, ніж ту, яку він використовує під час академічної лекції. Зви-чайно, науковець може змінювати мовні формули. Ці зміни будуть залежати від культури, вишуканості мовлення, смаків, традицій науковця, умов і мети спілкування (З посібника).

ІV. Підготовча робота

1. Прочитайте та прокоментуйте вислови. Про які вимоги до мовлення йдеться?1. Найбільша цінність оратора — не тільки сказати те, що

потрібно, але й не казати того, чого не треба (Цицерон). 2. Ора-тором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано і переконливо, відповідно до важливості предметів, на користь часові і для задоволення слухачів (Тацит). 3. Одного неточного, невдало сказаного або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження (А. Міцкевич). 4. Людина, яка засуджує і висміює помилкові думки й погані

вчинки інших людей, повинна мати особливу силу переконання, а для цього, крім гострого ока, необхідно володіти і не менш цін-ним мистецтвом ясно викладати думки (М. Ларра). 5. Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є влас-тивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, гово-рити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко).

2. Розгляньте наведені формули мовного етикету. Згрупуйте їх за такими параметрами: вирази, які вживаються при звертанні; вирази, які вживаються при запрошенні; вирази, які вживають на знак згоди, підтвердження; вирази, які означають заперечення, відмову.

Ви маєте рацію; я не заперечую; ні, це не так; ні; згоден; сідайте, будь ласка; проходьте, будь ласка; чи не могли б Ви…; певна річ; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; безсумнівно; з при-ємністю; я хочу попросити Вас зробити мені послугу; це спра-ведливе твердження; це виключено; шкода, але я повинен від-мовитися; чи можу я попрохати Вас…?; слушною є думка…; це виключено; ні в якому разі; будьте ласкаві, поясніть…; з при-ємністю; ви помиляєтесь; на жаль, не зможу; я не заперечую; висловлюю особисту подяку…; шановні колеги!; аж ніяк; глибо-коповажний голово!; дякую, не можу; ми дотримуємося іншої точки зору; безумовно.

Дайте відповідь на питання: які з цих етикетних формул мо-жуть вживатися в науковому стилі? Порівняйте свої варіанти з таблицею.

Етикетні вирази науковців

ВітанняДоброго дня! Здрастуйте! Радий Вас вітати в нашому місті!

Моє шанування!

Прощання До побачення! До зустрічі! До наступного уроку (лекції)!

Подяка

Дякую за увагу! Дякую за запитання! Дякую за слушні зауваження! Неоціниму допомогу мені надали… Спасибі! Складаємо щиру подяку за цінні зауваження й поради. Дякую за прихильне ставлення до мене, до моєї роботи

Запере-чення

Краще було б… На наш погляд… Ми дотримуємось іншої класифікації.

Згода, підтвер-дження

Слушною є думка… Справедливе твердження… Без сум-ніву, Ви маєте рацію… Безперечно, Ваші міркування заслуговують на увагу… Слушно вважати, що…


V. Виступ на учнівській конференції

Уявіть, що ви усі стали учасниками учнівської конферен-ції «Україна козацької доби». Зачитайте свої доповіді. Поставте питання до доповідача, висловіть зауваження та побажання. Ви-користовуйте формули мовного етикету.

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Уявіть, що ви потрапили в часи козаччини. Напишіть твір від першої особи на тему «Славне військо запорізьке».

На основі довідкової літератури з’ясуйте значення військової лексики: отаман, козак, хорунжий, бунчуки, жупан, кирея, чайка, корогви. Використайте ці слова у творі.

Урок № 101 ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКІВ (ЯКІСНІ, ВІДНОСНІ, ПРИСВІЙНІ), ЇХ ОСОБЛИВОСТІ Й ФУНКЦІОНУВАННЯ В МОВЛЕННІ. ПЕРЕХІД ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ЯКІСНІ, ПРИСВІЙНИХ У ЯКІСНІ Й ВІДНОСНІ

Мета: розширити знання десятикласників про лексико-граматичні ознаки прикметника, його синтаксичну роль, про перехід прикметників з одного розряду до іншого; формувати вміння розрізняти розряди прикметників та визначати їх особливості функ-ціонування в мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу вихову-вати почуття гордості та любові до краси рідної землі.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ




1. Складіть лінгвістичну довідку, давши відповіді на запитання. Пригадайте, яка частина мови називається прикметником?

Наведіть приклади. Які морфологічні ознаки має прикметник? На які групи за значенням поділяються прикметники? Які прикметники називаються якісними? Які прикметники називаються відносними? Які прикметники називаються присвійними? Які синтаксичні функції виконує прикметник?

Довідка. Прикметником називається частина мови, що вира-жає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, веселі, сестрин, батькова, братове і т. ін.

Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджу-ється: стрункий юнак — стрункого юнака, струнка тополя — стрункої тополі, стрункі дівчата — струнких дівчат. Названі властивості прикметника є його морфологічними ознаками.

У реченні прикметник виступає переважно в ролі узгодженого означення. Наприклад: Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмарою (Г. Тютюнник).

Рідше прикметник виконує функцію іменної частини складе-ного присудка. Наприклад:

Яка важка у вічності хода! (Ліна Костенко).Субстантивований прикметник (який перейшов у іменник)

виконує ті самі синтаксичні функції, що й іменник.За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними

і словотвірними особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники позначають безпосередні, закладені в са-мій суті предметів ознаки, що зазвичай здатні виявлятися біль-шою або меншою мірою: кмітливий (юнак) — кмітливіший, най-кмітливіший.

Відносні прикметники виражають незмінні, сталі щодо міри вияву ознаки предметів за їх відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове (намисто), осінній (день).

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? Напри-клад: мамина (казка), батьків (сміх) (З посібника).



1. У поданих реченнях знайдіть прикметники, визначте їх рід, число, відмінок та синтаксичну функцію. Поясніть, чим від-різняються ці граматичні категорії в іменників та прикмет-ників. Укажіть, де прикметник лише увиразнює іменник, а де виконує синтаксичну функцію головного члена речення.1. Лелеки знають, яка доля вготована їм над білими горами,

знають також і те, що десь далеко-далеко ждуть їх велетенські річки з солодкою водою, ждуть безмежні плавні, озера й непро-хіддя боліт, усі вони — від могутніх лелек-ватажків до моло-деньких лелечок-перволітків — народилися у тих далеких зеле-них краях і мають вертатися щоразу туди, вертатися знов і знов, завжди і вічно, бо їхнє лелече перелітне життя є не що інше, як безупинне вертання і повертання до своїх народжень, до того, що назавжди лишається найріднішим (П. Загребельний). 2. І все ждало. Тиша стояла якась неспокійна. Світле безмежжя зда-валось крихким (О. Гончар). 3. Поодинокі хмари, що погуби-лися на синім небозводі, були темної барви (О. Кобилянська). 4. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (І. Нечуй-Левицький).

2. Доберіть до поданих іменників прикметники, що називали б ознаку кольору, розміру, віку, смаку, запаху, матеріалу, зов-нішності та внутрішнього світу.Сонце, день, поле, стіл, чашка, хліб, вода, ліки, вишня,

шлях.

3. Випишіть у три колонки якісні, відносні та присвійні при-кметники.Широкий степ, сьогоднішня газета, тутешні жителі, батькова

порада, свіжий вітер, чорняве дівча, солов’їний голос, дешева книга, цікава розповідь, дністрові води, сильний чоловік, мате-рина сльоза, карі очі, безкрая рівнина, червона тканина, гіркий перець, морські хвилі, Сергіїв твір, вовча лапа, Лесина поезія, височезна сосна, сумна пісня, далека дорога, дощові краплі.

Коментар учителя. Вживаючись у переносному значенні, відносні прикметники можуть переходити до розряду якісних. Наприклад: золотий ланцюжок — відносний; золота душа — якісний; срібний перстень — відносний; срібний голос — якіс-ний. (З посібника).

Присвійні прикметники можуть втрачати свою конкретну пред-метну ознаку і набувати загальної родової віднесеності чи власти-

вості, тоді вони переходять до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників. Наприклад: ведмежа голова — присвійний (голова ведмедя); ведмежа шуба — відносний (шуба з хутра ведмедя); ведмежа послуга — якісний (погана).

Не виражають значення присвійності ті прикметники, що входять до складу фразеологічних зворотів і термінологічних назв, наприклад: дамоклів меч, гордіїв вузол, торічелієва пус-тота, петрові батоги (назва трави, ботанічний термін) (З під-ручника).

4. Прочитайте речення. Відшукайте в них відносні та присвійні прикметники, вжиті у значенні якісних.1. Романові дома довелось покуштувати березової каші (С. Ва-

сильченко). 2. Тож, мила моя юнь, любіть, вивчайте солов’їну мову, ніде й ніколи не ганьбіть її — життя основу (М. Воло-щук). 3. Той, хто бачить тільки недоліки, той просто сліпець… Та не потрібні нам і рожеві окуляри (Л. Дмитренко). 4. І чисте срібне сяйво на скронях зайнялося, як одсвіт гроз великих, як блиск бурхливих літ (М. Бажан). 5. Замовкни ж ти, пісне моя лебедина, бо хутко порветься остання струна (Леся Українка) 6. Став він не остання спиця в колесі (Панас Мирний).

5. Складіть речення з наведеними словами таким чином, щоб в одному випадку це слово мало відносне, а в іншому — якісне значення.М’який, вишневий, срібний, лисячий.

6. Розподільчий диктант. Запишіть у три колонки словосполу-чення: в першу колонку словосполучення, в яких прикмет-ники вжито з якісним значенням, у другу — з відносним, а в третю — з присвійним. Зробіть висновки про те, які ха-рактерні ознаки якісних прикметників відрізняють їх від від-носних та присвійних.Залізні дроти, залізні нерви, золота медаль, золоті руки, зеле-

ний светр, зелена юність, заячі рукавиці, заяча душа, заяча лапа, Чорне море, чорне золото, чорне взуття, собача будка, собачий холод, курячий бульйон, літня пора, літня спека, літня жінка, орлиний зір, орлиний ніс, орлине око, вовчий хвіст, вовча натура, вовчий апетит, вовчий кожух, легкий вітерець, легке зав-дання, легкий рюкзак, прокрустове ложе, соболині брови, собо-лине гніздо, соболина шапка.

Пригадайте кілька фразеологічних висловів. Схарактеризуйте прикметники в них.




Складіть твір-опис на тему: «Зимовий ранок», використовуючи виражальні можливості прикметника.

Урок № 102 СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ, ЇХ ТВОРЕННЯ. ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ТВОРЕННІ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ, СТЯГНЕНІ І НЕСТЯГНЕНІ ФОРМИ ПОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПОВНИХ І КОРОТКИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Мета: поглибити знання учнів про способи творення ступе-нів порівняння якісних прикметників, про особли-вості повних та коротких форм, їх стилістичну роль та особливості функціонування в мові; формувати вміння правильно утворювати форми вищого і най-вищого ступеня порівняння якісних прикметників, знаходити та виправляти помилки в написанні при-кметників різних розрядів, виконувати морфоло-гічний аналіз прикметника за схемою; виховувати культуру спілкування.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Особливості творення спо-

собів порівняння прикметників».

ХІД УРОКУ




1. Робота в міні-групах. Розгляньте таблицю «Особливості тво-рення способів порівняння прикметників». Розкажіть, як тво-ряться способи порівняння якісних прикметників. Які зміни відбуваються при цьому у слові?

Чи можна в українській мові утворювати найвищий ступінь порівняння за допомогою слова самий. Наприклад: самий де-шевий?Коментар учителя. Вищий ступінь кількох прикметників

утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший — ліпший, кращий; гарний — кращий; поганий — гірший; великий — біль-ший; малий — менший (І. Плющ).

2. Робота в парах. Утворіть від поданих прикметників просту і складену форми вищого та найвищого ступенів порівняння. Визначте фонетичні зміни в основі прикметника, поясніть пра-вопис. Складіть з утвореними словосполученнями діалог. Дзвінкий голос, тяжке випробування, вузька стежка. Короткий відпочинок, красива дівчина, поганий настрій. Близька дорога, солодкий напій, широке вікно. Дорога людина, емоційна оцінка, високий юнак.

3. Запишіть прикметники вищого ступеня порівняння, вста-вивши пропущені літери.Ви..ий, ду..ий, лег..ий, бли..ий, мудр..ий, солод..ий, холод..

ий, м’як..ий, тепл..ий, влучн..ий, могутн..ий, весел..ий.

4. Лінгвістичний експеримент. Спробуйте утворити від поданих іменників ступені порівняння. Чи всі якісні прикметники мо-жуть утворювати ступені порівняння? Поясніть, чому.Босий, рівний, каштановий, вороний, вишневий, препоганий,

величезний, чистесенький, холоднючий.

Коментар учителя. Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, оскільки вони самі вказують уже на якусь міру якості: препоганий (дуже поганий), страшнючий (надзви-чайно страшний), здоровенний (дуже великий), тонесенький (дуже тонкий).

Не утворюються ступені порівняння і від назв кольорів, що перейшли з розряду відносних: кремовий, шоколадний, вишне-вий, бузковий тощо; від назви масті коней: вороний, буланий; від складних ознак: блідо-рожевий; від термінів: старша медсестра, молодший науковий співробітник.

5. Знайдіть у поданому тексті якісні прикметники. Визначте ступінь порівняння, прокоментуйте способи творення.Уміння привертати й утримувати увагу слухачів має велике

значення в будь-якій розмові. Один з найважливіших способів — вдалий вибір теми розмови. Не менше значення має також добір


слів, використання прикладів, наочності. Усім людям властива допитливість і цікавість. Вони прагнуть дістати найсвіжіші відо-мості протягом якнайкоротшого часу. Отже, увагу можна при-вернути, розповідаючи щось надзвичайне, таке, що викликає подив, інформує про нове стосовно професії чи захоплень спів-розмовників. Привертає увагу слухачів і гарний стиль висловлю-вання. Речення короткі й прості набагато зрозуміліші, ніж довгі й складні, перенасичені іншомовними словами. Найкращим почат-ком може бути короткий — з цікавого прикладу чи порівняння. Велике значення має тон і сила голосу, темп мови, смислові паузи, виділення певних слів, доречні жести (За І. Томаном).

6. Проаналізуйте правильність уживання прикметників. Відре-дагуйте речення.1. В економічно стабільних країнах кошти страхових компаній

є найбільш важливішим джерелом внутрішніх інвестицій. 2. Це був самий цікавий матч сезону. 3. Це порушення було більш сер-йознішим, чим попереднє. 4. На Заході це найбільш могутня інду-стрія. 5. Магазин пропонує офісні меблі самих вишуканих форм. 6. Кімната після ремонту стала більш затишнішою. 7. Кузьменко сьогодні зловив найбільш величезну рибу (З посібника).

7. Пригадайте, які прикметники називаються повними, а які — короткими. Що таке стягнена та нестягнена форма повних прикметників? Зіставте свої відповіді з текстом. На основі тексту складіть схему «Повні та короткі прикметники в укра-їнській мові».У сучасній українській мові розрізняють повні прикметники

(винний, певний, ясний, потрібний), що відмінюються, і короткі прикметники (винен, певен, ясен, потрібен) — невідмінювані.

У сучасній українській мові в усіх її стилях і жанрах вжи-ваються повні прикметники, що в усіх відмінках мають закін-чення. Наприклад: Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (Т. Шевченко).

Прикметники типу добра, літня, добре, літнє, добрі, літні — це так звані стягнені, або скорочені, форми повних прикметників; а типу добрая, літняя, добреє, літнєє, добрії, літнії — нестягнені форми повних прикметників.

Для сучасної літературної мови звичайними є повні прикмет-ники із стягненими закінченнями.

Нестягнені форми частіше трапляються в поетичній мові, де вживання їх здебільшого викликається вимовами стилю.

Короткі прикметники — це прикметники без закінчення. Вживаються вони лише в формі називного відмінка однини чоло-вічого роду паралельно з формами повних прикметників, напри-клад: винен, повинен, варт, годен, повен, певен, готов, ладен та деякі інші. Всі вони вживаються і в повній формі: винний, вартий, гідний, повний і т. п. Зустрічаються короткі форми при-кметників переважно в розмовній мові, віршах і народних пое-зіях (За Б. Куликом).

8. Дослідження-спостереження. Перекладіть речення україн-ською мовою. Зробіть висновок щодо вживання повних і не-повних форм у російській та українській мовах.1. Извозчик Иона Потапов был бел, как привидение (А. Чехов).

2. Он совсем не так смирен и добр (С. Аксаков). 3. Взрослые домаш-ние были рады друг другу (Л. Толстой). 4. Единственная деревен-ская улица будто нарочно взбегала от оврага на косогор, к церкви, и там, дальше, последними своими избами уходила в молодой ельник, совсем молодой (С. Барудзин). 5. Несмотря на позднюю осень, погода стояла тихая (К. Станюкович).

9. Відшукайте в тексті повні (стягнені і нестягнені) та короткі форми прикметників. Визначте їх синтаксичну функцію та стилістичну роль.1. Виплива на сині ріки ясен вечір іздаля — і до ніг йому

гвоздики клонить пристрасна земля (М. Рильський). 2. Яка ти розкішна, земле! (М. Коцюбинський). 3. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Народна творчість). 4. І широкую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину, і що снилось, говорилось — не забуду я (Т. Шевченко). 5. Пливе човен, води повен (Народна творчість). 6. Се те тихе, нездобуте щастя вбогеє мое (І. Франко). 7. Над нами, товаришу, небо прозоре, відкрите, як синє шатро. Для нас роз-квітають сади неозорі (Г. Плотін). 8. Сріблясті потоки із місяця ллються, Сріблястії звуки з-під лютні несуться (А. Кримський). 9. Любо в саду соловейко виспівує, слухаю ніжне лящання; чис-тую, щирую річ українськую чую я в тім щебетанні (А. Крим-ський).



Уявіть, що в Україні зустрілися відомі письменники ХІХ сто-ліття. Як ви гадаєте, про що вони могли б поговорити? Скла-діть між ними діалог, вживаючи якісні прикметники.


«Особливості творення способів порівняння прикметників»

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Проста форма (синтетична)

Суфікси -іш-, -ш-: добрий — добріший, милий — миліший. При творенні вищого ступеню за допомогою суфікса -ш- основа прикметника може зазнавати певних змін. 1. Суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий — солодший.2. Кінцеві приголосні основи г, з, ж разом із суфіксом -ш-

змінюються на -жч-: дорогий — дорожчий.3. Кінцевий приголосний основи с разом із суфіксом -ш-

змінюється на -щ-: високий — вищий

Складена форма (аналітична)

Утворюється шляхом додавання до прикметника слів більш, менш: яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий

ВИЩИЙ

Проста форма (синтетична)

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою префікса най-, який додається до прикмет-ника вищого ступеню: дорожчий — найдорожчий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайдорожчий, щонайменший

Складена форма (аналітична)

Утворюється так само, як і складена форма вищого ступеню порівняння (за допомогою слів більш, менш, найбільш, най-менш): найбільш швидкий, найменш вірогідний

НАЙВИЩИЙ

Урок № 103 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 22. ОЗНАКИ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОГО ПІДСТИЛЮ. ЙОГО ОСНОВНІ ЖАНРИ. ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТІВ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОГО СТИЛЮ. НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

Мета: поглибити знання про спільне та відмінне між різ-ними жанрами науково-навчального стилю, про особ-ливості написання рефератів як різновиду науко-во-навчального стилю; розвивати вміння розріз-няти науково-навчальний та науково-популярний стилі, вміння виконувати лінгвістичний аналіз тек-стів науково-навчального стилю; виховувати інтерес до вивчення мовних явищ.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, таблиця «Характеристика основних

жанрів науково-навчального підстилю», схема «Лін-гвістичний аналіз текстів наукового стилю», пам’ят-ка «Як писати реферат».

ХІД УРОКУ




1. Коментар учителя.Науковий стиль використовується в мові науки, техніки,

освіти. Його основна функція — повідомлення про наукові досяг-нення в різних галузях знань. У межах наукового стилю виділяють власне науковий підстиль (розрахований на фахівців певних галу-зей), науково-популярний (для широкого кола читачів-нефахівців), науково-навчальний (для тих, хто опановує знання).

Кожен підстиль характеризується певними особливостями, зумовленими сферою його вживання, проте все ж можна виділити ознаки, властиві науковому стилю в цілому. Це чіткі й точні фор-мулювання, аргументація положень, об’єктивність, логічна послі-довність і однозначність викладу, що досягається використанням спеціальних термінів, стійких термінологічних словосполучень, загальнонаукової абстрактної лексики, а також схем, графіків, таблиць, формул, символів. Текст наукового стилю насичений


цитатами, покликаннями на джерела інформації. Чіткість і логіч-ність побудови часто досягається поділом тексту на розділи, пара-графи, пункти тощо.

Науковому стилю, за винятком науково-популярного, не влас-тиві образність, емоційність. Авторське «я» відсутнє.

У синтаксисі переважають складні речення, часто ускладнені дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, встав-ними словами й конструкціями (З посібника).

ІV. Виконання системи творчих завдань

1. Робота з таблицею. На основі отриманих даних побудуйте коротке лінгвістичне повідомлення про жанри науково-на-вчального стилю та їх особливості. Доповніть повідомлення, вказавши особливості оформлення, підготовки цих жанрів.

Характеристика основних жанрів науково-навчального підстилю

Жан

ри

нау

ков

о-н

авч

альн

ого

під

сти

лю

ПідручникКнига, за якою вивчають певну учбову дисци-пліну. Підручник подає весь обов’язковий зміст навчального курсу

ПосібникВидання певної галузі знань, яке подає зміст на-вчального курсу вільніше, ширше, ніж підручник

Рецензія

Критичний відгук, що розглядає й оцінює твори художньої літератури, наукові праці, витвори мис-тецтва, визначає їх вартість та характеризує допу-щені, на думку критика, хиби

АнотаціяКоротка характеристика змісту книги, статті, рукописного тексту, в якій наводяться найважли-віші питання роботи

ДоповідьУсний виступ, переказ суті якоїсь проблеми в пев-ному аспекті

Реферат

Текст, розроблений на основі критичного огляду наукових джерел, а також самостійної роботи; доповідь на основі цього тексту на семінарі, кон-ференції, науковому гуртку

ТезиКоротко формульовані основні положення допо-віді, лекції, повідомлення

КонспектСтислий письмовий виклад змісту чого-небудь (лекції, промови, статті)

2. Прочитайте тексти. Визначте серед них тексти власне науко-вого, науково-навчального та науково-популярного підстилів. Доведіть свою думку.

Текст № 1Нуклеїнові кислоти мають першорядне біологічне значення. Ці

речовини вперше виявлено й виділено з ядер клітин, звідки й їхня назва (від латинського nucleus — ядро). У клітині містяться два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибо-нуклеїнова (РНК). Нуклеїнові кислоти — біополімери, монопо-лімерами яких є нуклеотиди, що подібні за будовою. Кожний нуклеотид складається з трьох компонентів (пентози, азотистої основи та фосфорної кислоти), сполучених міцними хімічними зв’язками. Пентоза в РНК представлена рибозою, а в ДНК — дезоксирибозою. До РНК входять азотисті основи: аденін, гуа-нін, цитозин і урацил (А, Г, Ц, У), а до ДНК — аденін, гуанін, цитозин і тимін (А, Г, Ц, Т) (З підручника).

Текст № 2Суми розташовані на берегах Псла та його притоки Сумки.

Місто — ровесник Харкова. Його заснували 1652 року переселенці з Білоцерківського полку. Трохи пізніше, у 1656–1658 роках, було збудовано фортецю для захисту від грабіжницьких нападів крим-ських і ногайських татар. Про минуле міста нагадують споруди 17–19 століть: колишній будинок цехового управління, Воскре-сенська церква, Спасо-Преображенський собор, Іллінська церква.

Походження назви міста неясне. Висувають декілька версій. Найголовніші з них дві. Пригадаємо, що місто виростало на річці Сума (Сумка). Можливо, воно одержало назву від найменування річки — тільки у формі множини Суми. А що означає назва річки — не встановлено. І склали легенду про те, що начебто при спорудженні фортеці знайшли три закопані суми (сумки). Ці три суми зображено і на колишньому гербі, який дано місту у 18 сто-літті (За І. Вихованцем).

Текст № 3Майстерне використання різноманітних художніх засобів

з метою синтезу багатогранного образного матеріалу особливо помітне у творах Л. Талалая другої половини 80-х років (збірки «Наодинці зі світом», «Луна озвалась на ім’я», «Така пора»). У них зримості, об’ємності образу, глибокого розкриття думок, почуттів ліричного героя поет найчастіше досягає не за рахунок метафоричної ущільненості тексту, як це відбувається, скажімо, у П. Мовчана (збірки «Календар», «Світло»), а шляхом розгор-тання метафори, порівняння, алегорії, інших тропів засобами прямого вираження. Подібне спостерігаємо у віршах: «Напливає сльоза», «Тремтить без вітру тополина…», «Колодязь», «І виїхала осінь…» (І. Прокоф’єв).


3. Розгляньте схему «Лінгвістичний аналіз текстів наукового стилю».

Схема лінгвістичного аналізу тексту1. Заголовок.2. Тема й головна думка (ідея).3. Підтеми тексту.4. Стиль тексту, підстиль, жанр.5. Зв’язність тексту: мовні засоби зв’язності.6. Поділ тексту на складні синтаксичні цілі (ССЦ).

4. Робота в групах. Прочитайте тексти. Доведіть, що вони на-лежать до науково-навчального стилю. Виконайте лінгвістич-ний аналіз поданих текстів.

Текст № 1

МОВНІ РІВНІВідповідно до членування мовного потоку на звуки, слова,

їх значущі елементи і речення виділяються функціональні мовні рівні. Вони складаються з сумірних і однотипних структурних одиниць (звукових, словесних чи граматичних). Розрізняють кілька рівнів, які поділяють на нижчий і вищі.

Нижчий рівень — звуковий (або фонетичний). У ньому мовні одиниці (звуки) позбавлені значення, але функціонують у мові як важливі її елементи, завдяки яким передається повідомлення. Цей рівень називають виражальним, оскільки він виконує єдину функцію — функцію виразу. Ніяких значень звуки не передають.

Вищі рівні обіймають такі мовні елементи, в яких, крім плану вираження, існує ще й план значення. Їх іменують значеннєвими одиницями мови. Такими є слова, які становлять єдність звучання і значення. Вони складаються з одного звука чи комплексу звуків, що виражають певне значення або передають почуття. До цього рівня належать і частини слова (корені, префікси, інфікси, суфікси, флексії (закінчення)), їх прийнято називати морфе-мами, значеннєвість яких виявляється тільки в складі слова. Так, в українській мові існує зменшено-пестливий суфікс -ик-. З цим значенням він сприймається в слові, будучи пов’язаним з іншими морфемами, зокрема з коренем (пор.: брат — братик, стіл — столик). В ізольованому вигляді префікс -ик- не вживається.

План вираження і план значення має також речення — кому-нікативна одиниця мови, з допомогою якої оформляється думка і здійснюється порозуміння мовців.

За наявністю таких одиниць вищого рівня, як слово, його мор-фологічні частини і речення, прийнято виділяти рівні: словнико-вий (або лексичний), морфологічний і синтаксичний. Два останні іноді об’єднують в один і називають граматичним, а з морфоло-гічного виділяють морфемний, присвячений аналізові морфем. Синтаксичний рівень можна поділити на рівень простого і рівень складного речення. Поділ мовних одиниць на рівні важливо вра-ховувати при аналізі їх функцій у межах мови (За С. Дорошен-ком).

Текст № 2Стереотип — це сумарне враження про групу людей, за яким

індивіду здається, що всім членам цієї групи притаманні спільні риси чи спільна риса. Інакше кажучи, це одна з пізнавальних схем, завдяки якій ми орієнтуємося в довкіллі.

За забарвленням стереотипи бувають негативними (усі вчені — ненормальні) або позитивними (наш факультет готує найкращих фахівців); деякі ґрунтуються на нейтральному враженні про різні категорії людей: студент-художник і студент-фізик, ділова жінка та чоловік із сережкою.

Факт наявності стереотипів у людини не є поганим чи добрим. Стереотип — це спосіб організації досвіду, пошуку сенсу у відмін-ностях між індивідами та групами і передбачення того, як різні люди поводитимуться. Якщо людина не має жодного стереотипу, то це може означати або її неупередженість і широкі погляди, або невміння орієнтуватися. Адже, опинившись у новій компа-нії, ви прогнозуєте, хто, з найбільшою вірогідністю, виявиться ближчим до вас, хто поділятиме ваші погляди та інтереси, тобто ви керуєтесь стереотипами. Або якщо ви намагаєтесь триматися подалі від імовірно небезпечних людей, ви також дієте за сте-реотипами.

Корисність стереотипів полягає в тому, що вони допомагають нам систематизувати уявлення про світ. Водночас вони ведуть до серйозних перекручень реальності (З посібника).

5. Коментар учителя.Під час оформлення реферату потрібно на титульній сторінці

вказати назву установи, де виконано роботу, тему реферату, прі-звище та ім’я її автора, клас (групу), де він навчається, рік напи-сання, прізвище керівника роботи. Реферат має бути чітко напи-саним або віддрукованим. Також враховується загальний вигляд реферату, оформлення цитат, посилань, списку використаної літе-ратури (З підручника).


6. Робота з пам’яткою.

ПАМ’ЯТКА «Як писати реферат»

1. Визначити адресата і мету спілкування.2. Дібрати відповідну літературу.3. Опрацювати дібрані джерела.4. Скласти план реферату.5. Оформити вступ.6. Написати І-шу главу (розбити її на кілька підпунктів).7. Написати ІІ-гу главу (розбити її на кілька підпунктів).8. Написати висновки до реферату.9. Подати список використаної літератури в алфавітному

порядку.10. Підготувати усний виступ за темою реферату, склавши роз-

горнутий план-конспект на 2–4 сторінки.

7. Ознайомтеся із зразками рефератів, підготовленими в попе-редні роки, їх структурою, оформленням. Чи відповідають вони правилам оформлення?



Підготуйте реферат на одну з поданих тем (на вибір): «Мор-фологічні засоби виразності мови», «З історії вивчення частин мови», «Видатні українські мовознавці».

Урок № 104 ТВОРЕННЯ ВІДНОСНИХ І ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ. ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Мета: поглибити теоретичні знання десятикласників про творення присвійних та відносних прикметників; формувати вміння правильно відмінювати прикмет-ники; за допомогою комунікативно-дидактичного матеріалу виховувати любов до історичного мину-лого рідної країни.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Морфемний аналіз прикметників», таблиця «Особливості від-мінювання прикметників», схема «Морфологічний аналіз прикметника».

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, як творяться присвійні прикметники від назв

людей? Як творяться присвійні прикметники від географічних назв?

2. Утворіть словосполучення за схемою: «прикметник + імен-ник». Укажіть суфікси прикметників. Поясніть, від яких імен-ників неможливе утворення присвійних прикметників.Парта школи, книга Івана, телевізор Андрія, кіт Наталки,

автомобіль Сергія, зошит Марії, сусід Василя, вікно сусіда, олі-вець товариша, басейн інституту, мед ведмедя, спів півня, хвіст вовка, вусик бджоли.

3. Виділені іменники замініть присвійними прикметниками. По-рівняйте. Який варіант речення більш милозвучний?1. Малий Чіпка прислухався до мови баби і обіцяв бути доб-

рим, не чинити зла. 2. В образі Мотрі — матері Чіпки — Панас Мирний показав долю трудящої жінки в умовах кріпосництва. 3. Від лагідної усмішки Галі Чіпці легшало на душі. 4. Захоплю-валася Чіпкою і дружина Грицька Христя (З посібника).

ІV. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1. Прочитайте виразно текст. Знайдіть прикметники, визначте їх розряд. Відшукайте нестягнені форми прикметників. Запо-вніть таблицю «Морфемний аналіз прикметників». Визначте, за допомогою яких суфіксів творяться відносні прикметники.

Морфемний аналіз прикметників

Прикметник Префікс Корінь Суфікс Закінчення


ЧУМАЦЬКІ ШЛЯХИКоли в українські степи приходила рання весна, по селах

починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Минали осінні дні перед виходом валок із сіл, і ось уже випливали величезні вози, звані мажами й мажарами, у неблизьку подорож.

Проводжали чумаків урочисто, всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а сивий, статечний, найшановніший у гро-маді чоловік благословляв їх перед нелегкою, сповненою небез-пек дорогою.

Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут найсміливіші, найдужчі, найвитриваліші. Всі вони справді мо-жуть покластися один на одного в найбільшій скруті. Адже дорога важка, далека. Можуть і нападники підстерегти. Тоді чумакам доведеться відкласти батоги й узятися за пістолі, руш-ниці та шаблі, щоби не дати себе пограбувати, щоб дорогоцінна сіль припливла білою валкою аж із Криму чи Карпат до рідного села.

Їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, періщать вітри, а вони тихо просуваються українськими степами. Скриплять вози, ремигають воли, минають дні, ночі, і звучать поміж високими могилами чумацькі пісні. Вони розлогі, мов степ, і повільні, мов крок волів, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, бо в кожній дорозі могла спіткати чумаків трагічна пригода. І хвороби їх ско-шували, і кулі ворожі. Тому так часто в їхніх піснях ідеться про смерть чумака далеко від рідної хати.

Та забіліли сніги,Забіліли білі,Ще й дібровонька.

Та заболіло тіло,Чумацькеє біле,Ще й головонька.

Давно відійшло в минуле чумацтво, полишивши нам після себе народні пісні, легенди й перекази про ті далекі нелегкі часи. А ще полишило слід у високих небесах. Безмісячної ночі там можна бачити світлу туманну смугу, зіткану з незліченної кіль-кості зір. Астрономи називають її Молочним Шляхом. А в Укра-їні вона з давніх-давен відома під назвою Чумацького Шляху (За М. Слабошпицьким).

Знайдіть у тексті та поясніть випадки субстантивації. Знайдіть у тексті приклад нестягненої форми прикметника. Обґрунтуйте доцільність його вживання.

2. Утворіть прикметники з суфіксами -н-, -ен-, -ан- (-ян). Пояс-ніть написання н і нн у суфіксах. Складіть кілька речень.

3. Прочитайте. Випишіть прикметники. Визначте їх рід, число та відмінок. З’ясуйте, від чого залежать форми прикметника? Доведіть свою думку.

Грає море зелене,Тихий день догора.Дорогими для менеСтали схили Дніпра,

Де колишуться вітиЗакоханих мрій.—Як тебе не любити,Києве мій!

(Д. Луценко)

4. Коментар учителя.За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються

на прикметники твердої та м’якої груп. До твердої групи нале-жать прикметники, основа яких закінчується на твердий при-голосний. Наприклад: добрий, вразливий, минулий, прекрасний, народний, чистий. Сюди ж належать і всі присвійні прикмет-ники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закін-чується на м’який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй (З посібника).

5. Розподільчий диктант. Розподіліть наведені прикметники за групами.Веселий, лисяча, теплі, дужий, рання, пізня, остання, вчо-

рашні, гарячий, мідний, чудовий, росяні, ясен, вовча, братній, земляна, прекрасний, білолиця, земна, хмарні, сині, хороші, тутешня, майбутній.

6. Лінгвістичне дослідження. Чи можна стверджувати, що всі прикметники твердої та м’якої групи відмінюються за пода-ним зразком? Доберіть власні приклади та зробіть висновок. Які форми мають прикметники короткої форми та повної не-стягненої форми?

Коментар учителя. Більшість прикметників української мови функціонує в повній змінній формі, і лише незначна кіль-кість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має в називному, знахідному та кличному відмінках однини коротку (незмінну) форму з нульовим закінченням: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен.

Нестягнені форми можливі лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини прикметників жіночого й серед-нього роду, а також у цих відмінках у множині: гарная, гарную,


гарнеє, гарнії; синяя, синюю, синєє, синії. Вони трапляються зде-більшого в народній творчості та поезії (З посібника).

Особливості відмінювання прикметників

ВІДМІ-НОК

ОДНИНА

МНОЖИНАЧОЛОВІЧИЙ РІД

ЖІНОЧИЙ РІД

СЕРЕДНІЙ РІД

Тверда група

Н. Гарний Гарна Гарне Гарні

Р. Гарного Гарної Гарного Гарних

Д. Гарному Гарній Гарному Гарним

З. Гарний, гарного

Гарну Гарне Гарні, гарних

О. Гарним Гарною Гарним Гарними

М. … гарному (-ім)

… гарній… гарному (-ім)

… гарних

М’яка група

Н. Осінній Осіння Осіннє Осінні

Р. Осіннього Осінньої Осіннього Осінніх

Д. Осінньому Осінній Осінньому Осіннім

З. Осінній, осіннього

Осінню ОсіннєОсінні, осінніх

О. Осіннім Осінньою Осіннім Осінніми

М. … осінньому (-ім)

… осінній… осінньому (-ім)

… осінніх

7. Лінгвістичне дослідження.Один з учнів стверджує, що для правильного написання закін-

чень у прикметниках при відмінюванні досить запам’ятати відмі-нювання прикметників зелений і синій, і за цим зразком писати закінчення всіх інших прикметників. Винятків тут немає. Пере-вірте це твердження.

8. Провідміняйте прикметники разом з іменниками.Сергіїв зошит, круглолиций хлопець, пекучий біль, довгошиїй

журавель, безкрає небо, відважний лицар, лисяча нора, Оксанин перстень, справжня радість.

9. Прочитайте. Знайдіть прикметники, визначте їх відмінок та вкажіть морфемну будову.1. Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Леся Українка).

2. Айстри задумані, квіти останнії, Осені пізньої сльози багрянії (В. Сосюра). 3. І там ніхто мене вже не дістане, І срібен дощик йти не перестане (Ліна Костенко). 4. З нас кожен і міцнів, і ріс з гарячим серцем, небайдужим (О. Ющенко). 5. Соломії дуже спо-добався Якимів план (М. Коцюбинський).

10. Складіть діалог у науковому стилі, використовуючи прикмет-ники. Позначте суфікси прикметників у діалозі.



Випишіть із поданого тексту прикметники та зробіть їх мор-фологічний аналіз за схемою.

Морфологічний аналіз прикметника

Схема морфологічного аналізу прикметника

1. Слово в тексті.2. Початкова форма.3. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).4. Ступінь порівняння (для якісних прикметників) і засоби

його вираження.5. Форма за флексією (повний (стягнений чи нестягнений) чи

короткий).6. Рід.7. Число.8. Відмінок.9. Група за кінцевим приголосним (тверда, м’яка).

10. Синтаксична роль у реченні.

Гарячий кримський полудень. Море синє-синє, воно тремтить і переливається, грає тисячами барв… Чинари й тінисті оріш-ники якось замліли від палаючого сонця; вони скупчились над холодним струмочком, ніби чекають чогось… Маленька татарва з голими ніжками бігає вздовж гірської річки, перестрибує з камінця на камінець. Під горою коло чинар — кам’яний мур, і в ньому — кінчик залізної труби, з котрої дзюрчить вода. Це — така татарська криниця (Х. Алчевська).

Зробіть морфемний аналіз виділених прикметників.


Урок № 105 СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЯКІСНИХ, ВІДНОСНИХ, ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ. СЛОВНИК ЕПІТЕТІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. СИНОНІМІКА ФОРМ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ. ПОМИЛКИ У ВЖИВАННІ ФОРМ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ

Мета: розширити відомості про стилістичне використання прикметника, навчити користуватися словником епітетів української мови; розвивати вміння вико-нувати стилістичний аналіз текстів, вміння реда-гувати тексти, враховуючи стилістичні особливості прикметників різних розрядів, формувати творчі навички створювати тексти-описи, використовуючи виражальні можливості прикметників; виховувати любов та повагу до краси рідної мови та рідної країни.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Помилки у вживанні форм

ступенів порівняння», тлумачний словник, словник епітетів.

ХІД УРОКУ




1. Коментар учителя.

Ступенювання належить до стилістичних ресурсів прикметни-ків і прислівників. Стилістичний вибір можливий завдяки сино-німічним формам означень, виражених прикметниками в зви-чайному, вищому й найвищому ступені. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують здебільшого відносні прикмет-ники: надзвичайний і повноважний посол, дипломатичні ранги, вірчі грамоти; мінеральна сировина, математичний аналіз.

Досить поширені в нехудожніх стилях складні прикметники, що дають змогу стисло окреслити ознаку поняття: громадсько-політичний діяч, геополітична ситуація, квітконосне стебло.

Проста (синтетична) форма вищого й найвищого ступеня нейтральна, тобто вживається в усіх стилях мовлення: глибока

(глибша, найглибша) криниця — глибокі (глибші, найглибші) знання; приваблива (привабливіша, найпривабливіша) дівчина — приваблива (привабливіша, найпривабливіша) перспектива.

Складена (аналітична) форма має відтінок книжності, тому вживається (паралельно з простою) в офіційно-діловому та нау-ковому стилях.

Крім ступенів порівняння якісні ознаки створюються й іншими способами. Нейтральні в офіційно-діловому та науковому сти-лях, утворення з префіксами архі-, гіпер-, ультра-, над- тощо в публіцистичних і особливо в художніх текстах набувають різ-них емоційно-експресивних відтінків.

Розмовне мовлення і під його впливом красне письменство широко використовують префікси (пречудовий, прегарний, прегли-бокий, пресвітлий), суфікси (величезний, довжелезний, широчен-ний, страшенний, білісінький), основоскладання (предковічний, густозелений, червоногарячий) та словоскладання (добрий-добрий, старий-старий, мудрий-премудрий).

Короткі прикметники та нестягнені форми повних характерні для народної творчості. Часом нестягнені форми правили за засіб урочистості або інтимізації викладу. Проте навіть у ХІХ столітті такі форми не переважали над стягненими. У поезії вони вжи-валися здебільшого з ритмомелодичних міркувань. З погляду сучасної мови прикметникові форми типу рідная, великая, сучас-неє, незалежнії у віршах треба вважати за поетичну вільність, а в прозових текстах — за відхилення від літературної норми (За О. Пономаревим).


1. Прочитайте. Визначте стиль кожного тексту, назвіть його ха-рактерні ознаки. Вкажіть стилістичну роль прикметників.

Текст № 1Занепад зредукованих ъ та ь, що намітився ще в пізньо-

праслов’янський період, на східнослов’янському ґрунті, як і в ін-ших слов’янських мовах, відбувався, як відомо, двома шляхами залежно від їх позиції у слові: у слабкій позиції (у кінцевих скла-дах, перед складом з голосним повного творення або із сильним зредукованим) ультракороткі голосні ще більше скорочувалися і зникали, а в сильній позиції (у складі перед слабким зредуко-ваним, перед сонорними р, л і, можливо, в окремих випадках під наголосом та перед групою приголосних) вони зазнавали подовен-ня й перетворювалися в нормальні короткі голосні і, як правило,


зливалися з відповідними східнослов’янськими короткими голо-сними о, е. Хоч обидва ці процеси взаємозумовлені й неподільні, все ж таки є підстави вважати, що перший з них передував дру-гому: саме занепад слабких зредукованих зумовив подовження (вокалізацію) зредукованих у сильній позиції й перетворення їх у голосні о, е повного творення (Г. Півторак).

Текст № 2АКТ

ПРОГОЛОШЕННЯНЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Ук-

раїні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом

ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Респуб-ліки урочисто

ПРОГОЛОШУЄНЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної укра-

їнської держави — УКРАЇНИ.Територія України є неподільною і недоторканною.Віднині на території України мають чинність виключно Кон-

ституція і закони України.Цей акт набуває чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Текст № 3Ви щасливі, пречистії зорі,Ваші промені — ваша розмова;Якби я ваші промені мала,Я б ніколи не мовила слова.Ви щасливі, високії зорі…

(Леся Українка)

Текст № 4От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа,

як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені

кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здо-рові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших (І. Нечуй-Левицький).

2. Проведіть стилістичний експеримент. Замініть у поданому тексті складні прикметники простими. Що змінилося? Зро-біть висновок, яку стилістичну роль виконують складні при-кметники в реченнях. Поясніть творення та правопис склад-них прикметників.

1. Гуцулки погляд чорнокрилий, як птича тінь, небесна тінь! (М. Вінграновський). 2. Вже сумно вечір колір свій міняв з багря-ного на сизо-фіалковий (П. Тичина). 3. У 1912 році [у Вовчанську] було створено історико-археологічний музей (І. Захаров). 4. Учені почали досліджувати біоелектричні струми мозку (В. Мазен-цов).

3. Доберіть до поданих слів іменники. Складіть з новоутворе-ними словосполученнями речення. До якого стилю належить ця лексика?

Бюджетний, дипломатичний, геополітичний, теплоізоляцій-ний, електромагнітний, закордонний, повноважний, пріоритет-ний, приватний.

За словником з’ясуйте значення незрозумілих слів.

4. Розкрийте дужки, вибираючи одну з синонімічних форм ви-щого або найвищого ступенів порівняння прикметників чи їх синонімічну заміну. Вмотивуйте свій вибір.

1. Ліс — чудовий біологічний (повітряний фільтр, фільтр повітря). 2. (Середньовікові ліси, ліси середнього віку) виявля-ються (найпродуктивнішими, продуктивнішими за всі) зеле-ними (повітряними фабриками, фабриками повітря) (З жур-налу). 3. Краще, Марфушо, заглядати собі в душу (найглибш, якнайглибш) і (найпрозоріш, якнайпрозоріш) тоді, коли ще зможеш дивитися в неї, не червоніючи (М. Кропивницький). 4. По тих розмовах Підпара ставав ще (похмурішим, більш похму-рим) (М. Коцюбинський). 5. Гірські гуси із Центральної Азії здійснюють переліт над вершинами Гімалаїв — (вищих за всі, найбільш високих, найвищих) гірських хребтів у світі, направ-ляючись до своїх зимівель у Північній Індії та Бірмі (З енцикло-педії).


5. Прочитайте текст, вставляючи замість крапок потрібні прик-метники-епітети. Скористайтеся словником епітетів.…осінь стоїть над Осокорами, розкинувши високо над землею

… небесне шатро. По садах загуляли … падолисти, та ще … паву-тиння літає в повітрі, снує свою … пряжу над перелазами. Стоїть … пора бабиного літа, … … дні такі ласкаві, оповиті … мереживом, … смутком, … ячанням журавлів, що відлітають у вирій.

Порівняйте власний твір з оригіналом.Жовтогаряча осінь стоїть над Осокорами, розкинувши високо

над землею блакитне небесне шатро. По садах загуляли золоті падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами. Стоїть лагідна пора бабиного літа, останні сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відліта-ють у вирій (І. Цюпа).

6. Розгляньте таблицю «Помилки у вживанні форм ступенів порівняння». Коротко охарактеризуйте найпоширеніші по-милки, які виникають при творенні ступенів порівняння якіс-них прикметників.

Помилки у вживанні форм ступенів порівняння

Помилки

1. Поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмін-ком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вище груші).

2. Вживання вищого ступеня з відносно-питальним займен-ником чим (я спокійніший, чим ти).

3. Змішування простої і складеної форми ступенювання: більш легший, найбільш легший.

4. Вживання слова самий для передачі найвищого ступеня порівняння: самий гарний.

5. Неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат вище, ніж ти. У цьому реченні потрібно вжити форму вищий, оскільки проста форма вищого ступеня пови-нна узгоджуватися з іменником у роді, числі та відмінку.

7. Відредагуйте речення.1. Марія молодше мене на два роки. 2. Який метод, на вашу

думку, найбільш ефективніший? 3. Фірма доставляє вантажі у самі найкоротші строки. 4. Відділ має більш великий досвід

роботи у цій галузі. 5. Текст телефонограми має бути не більше 50 слів. 6. Більш цікавішої книжки годі й шукати (З посіб-ника).



Перекладіть речення українською мовою. Зверніть увагу на творення ступеневих форм прикметників.

1. Самое трудное для писателя не писание: писание — это самое легко. А трудно переживать то время, когда не пишется (М. Пришвин). 2. Нет другого, более красивого и более полез-ного времяпровождения, чем чтение (М. Костин). 3. Нет ничего дороже для автора, чем пристальное и чуткое внимание талант-ливого читателя (С. Маршак). 4. Нет на свете мук сильнее муки слова (С. Надсон). 5. Научная книга не только продукт, но и ору-дие умственного труда, инструмент не менее важный, чем микро-скоп, телескоп и современная электронно-счетная машина (Е. Лих-тенштейн).

Урок № 106 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 23. СКЛАДАННЯ ТВОРУ-РОЗДУМУ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

Мета: удосконалювати мовленнєво-мислительні вміння будувати висловлювання на морально-етичну тему, добираючи необхідний для реалізації задуму мате-ріал, виявляти власне ставлення до окресленої проб-леми; розвивати вміння учнів складати твори на морально-етичну тему, доцільно використовувати формули українського мовленнєвого етикету; вихо-вувати повагу до загальнолюдських моральних цін-ностей.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, тлумачний словник, пам’ятка «Як

складати твори на морально-етичну тему».

ХІД УРОКУ





1. Бесіда з учнями. Які основні елементи мусить містити твір-роздум? Чим твір-

роздум відрізняється від твору-опису чи твору-розповіді? Пригадайте, що таке твір на морально-етичну тему?

2. Словникова робота.Дайте визначення поняттям «мораль» та «етика». Розгляньте,

як тлумачаться ці слова у словнику.

3. Коментар учителя.Про що писати у таких творах? Це і стан природного сере-

довища, в якому живе людина, і ставлення до батьків, родини, і розмірковування про людські стосунки, яким бути і ким бути, у чому щастя, яку людину вважати культурною, красивою тощо. Матеріалом для таких творів є саме життя. Кожен з нас повинен навчитися спостерігати навколишній світ, аналізувати вчинки і дії людей і себе самого, робити правильно висновки.

Композиційно такі роботи оформлюються як звичайні твори-роздуми: вступ, теза і докази (аргументи) для її доведення, висно-вок (З посібника).

4. Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю він належить. Що нового ви дізналися? Висловіть власні погляди на проб-лему.

«ЧУЖА ДУША — ТЕМНИЙ ЛІС»?Як гласять езотеричні джерела, справжньої людини не видно,

бо справжня людини — це її душа, ба, аура. Все, що робимо, думаємо, відчуваємо, фіксує наше біополе. Відбиваються на ньому вчинки, праведні й неправедні. Це видно з певних візерунків, кольорів. Кожен учинок, почуття — то ціла гама. Негідні вчинки «малюють» темні фарби. Гнів, жорстокість «розсипає» по нашому біополю червоні плями. Стан жертовності дарує зелені кольори. Духовність — бузкові, білі, самозакоханість — бордові. Любов випромінює срібне сяйво.

Аура духовно досконалої людини чиста, ясна, світиться всіма кольорами веселки. Аура нерозвиненої, незасвідченої — сіра, темна, складається з грубих густих кольорів, що свідчить про низькі почуття й пристрасті.

Недобрий, неправедний учинок нікуди не дівається, а лиша-ється на нашій душі, справляє на неї негативний вплив. Як каже прислів’я: «Стоїть, як гріх над душею».

А можна ж цього уникнути. Самовихованням, самоконтро-лем. Давня мудрість учить: «Не роби того іншому, чого не хочеш, щоб тобі робили». Тоді й на душі завжди буде легко, світло (К. Мотрич).

5. Прочитайте теми творів. Назвіть ті, які пов’язані з морально-етичними проблемами.Уроки мудрості. Що таке вихованість? Поганий характер. Збе-

реження природи — обов’язок кожної людини. Найщасливіший день у моєму житті. Золота чарівниця осінь. Вибір професії — вибір долі. Повага змалку.

6. Прокоментуйте та перекладіть вислови. Які з них торкаються морально-етичних проблем?1. Бытие без нравственного бытия — проклятье (Ф. Бэкон).

2. Все прекрасное так же трудно, как и редко (Б. Спиноза). 3. Научись стыдиться себя намного больше, чем других (Демо-крит). 4. Моральный закон во мне (И. Кант). 5. Итак во всем, как хотите, чтобы с вами поступали люди, так поступайте и вы с ними (Библия).

ІV. Творче спостереження з елементами аналізу

1. Прочитайте тексти. Визначте їх стильову приналежність (свою думку обґрунтуйте). Доберіть заголовки. Які проблеми пору-шено в цих текстах?

Текст № 1У світі є батьки і діти. Твій батько і твоя мати — діти своїх

батьків і матерів — твоїх дідусів і бабусь. Рід людський склада-ється з поколінь — це велика мудрість нашого буття. Одночасно живуть у світі кілька поколінь — покоління, що відходить; пере-буває в розквіті творчих сил, висхідне; і покоління, яке тільки-но з’явилося на світ і починає усвідомлювати своє буття. Крім без-лічі інших відносин, наше життя рухається також відносинами поколінь. Ти — в поколінні висхідному. Перед тобою — високо над горизонтом сонце, до полудня ще дуже далеко, життя уявля-ється тобі неозорим, чарівно прекрасним, яскравим і разом з тим загадковим полем, ти сповнений сил і райдужних надій. Попе-реду тебе два покоління — покоління, для якого сонце в зеніті, і покоління, чиє сонце схилилося на захід.

Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя — в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається в книжках і нашій історії, а багатства народної душі зберігаються в пам’яті, серці, у вчинках старших поколінь — твоїх батьків. Тим, ким


ти став і ким станеш у майбутньому, ти зобов’язаний старшим поколінням.

Повага, шанування старших поколінь — закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе.

Кожної хвилини спілкування із старшими умій вчитися в них. Не будь самовпевненим. Не думай, що коли ти молодий і сповне-ний сил, — ти все можеш. Є речі, які посильні тільки для старо-сті, тому що в ній — мудрість багатьох поколінь. Воля і слово старших — закон для всіх нас (В. Сухомлинський).

Текст № 2Повага до старших, до батьків вважалась у народі рисою, при-

таманною кожній порядній, вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, розповідали їм різні повчальні історії, казки. Наводимо одну з найпоширеніших.

Колись старих людей, які вже нічого робить не могли, спус-кали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоло-вік дуже любив свого батька і, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві і годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитуються, як до такого додумався. Він спочатку мовчав, а тоді розповів, що батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать (Г. Бондаренко).

2. Рольова гра. Кожна міні-група отримує картку, яку має ро-зіграти, склавши діалоги. Використайте формули мовленнє-вого етикету.

Картка № 1Уявіть, що ви їдете в міському транспорті, до якого зайшла

літня жінка. Їй ніхто не бажає поступитися місцем і вона почи-нає нарікати на молодих людей. Які ваші дії?

Картка № 2Уявіть, що ви їдете в міському транспорті, до якого заходить

літній чоловік. Водій починає дорікати йому за несплату про-їзду. Які ваші дії?

Картка № 3Уявіть, що ви їдете в міському транспорті, до якого заходить

літня жінка з великими валізами. Які ваші дії?

V. Підготовча робота до складання твору

1. Опрацювання пам’ятки.

ПАМ’ЯТКА «Як складати твори на морально-етичну тему»

1. Продумати тему твору та його зміст.2. Опрацювати необхідну літературу.3. Вибрати стиль викладу.4. Скласти план твору.5. Дотримуватися композиційної стрункості, пропорційності

частин твору, логічної послідовності у викладі думок.6. Висловлювати особисте ставлення до подій, оцінювати

факти.7. Наводити приклади із власного життя, з літератури, циту-

вати видатних людей.8. Стежити за грамотністю.

2. Складання плану твору.

VI. Усне складання твору

VIІ. Написання твору на морально-етичну тему

VIІІ. Підсумки уроку

ІХ. Домашнє завдання

Завершіть письмовий твір на морально-етичну тему, розпоча-тий на уроці.

Урок № 107 СВОЄРІДНІСТЬ ЗАЙМЕННИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ. ПОРІВНЯННЯ ЗАЙМЕННИКІВ З ІНШИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ. РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА. ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ

Мета: поглибити відомості школярів про займенник як частину мови, про його морфологічні і синтак-сичні функції; формувати вміння визначати роз-ряди займенників за значенням, правильно вживати займенники в мовленні; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати любов до української мови, народної мудрості.


Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Характеристика розрядів

займенників», таблиця для заповнення «Розряди займенників».

ХІД УРОКУ




1. Дайте відповіді на питання. Яка частина мови називається займенником? Назвіть морфологічні ознаки займенника. Які синтаксичні функції може виконувати займенник? З якими частинами мови співвідносяться займенники? Чи всі займенники мають форму однини та множини?

Коментар учителя. Займенником називається частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Напри-клад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, всякий, стільки та ін.

Морфологічні ознаки займенників неоднакові. Одні з них змі-нюються за відмінками чи за відмінками й числами як іменники (хто, що і похідні від них; я, ти), інші — за родами, числами й відмінками за зразком прикметників (наш, деякий, нічий і под.). Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками як чис-лівник два, а присвійні займенники його, її є незмінними тощо.

У реченні займенник може бути тим самим членом, що й імен-ник, прикметник, числівник:

1) підметом: Ми не лукавили з тобою (Т. Шевченко);2) означенням: Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине

(Т. Шевченко);3) додатком: Журбою не накличу собі долі, / Коли так не маю

(Т. Шевченко);4) обставиною: Сідай же й ти коло мене (Т. Шевченко);5) іменною частиною складеного присудка: Коли буду я навіть

сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою (Ліна Костенко) (З посібника).За узагальненим вираженням предмета, ознаки, кількості

займенники поділяються на такі групи: іменникові, або узагаль-

нено-предметні (я, ти, він, що і т. д.), прикметникові, або уза-гальнено-якісні (такий, всякий, деякий, весь та ін.), числівни-кові, або узагальнено-кількісні (скільки, скільки-небудь, ні-скільки) (З посібника).

IV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1. Розкрийте дужки, вживаючи займенники в потрібній формі. З якими частинами мови співвідносяться ці займенники? Ви-значте синтаксичну роль займенників.1. Але, може, (ви) б знайшли для (я) хоч (який-небудь) роботу

(І. Франко). 2. (Я) тягнуся догори і сам собі не вірю: знову над (наш) хатою пролітають лебеді! (М. Стельмах). 3. Чіпка не може вжитися з панством, до (який) ще з дитинства затаїв ненависть (З посібника). 4. Шукайте цензора в (себе) (Ліна Костенко). 5. Я (ти) не сльозою — ждатиму (В. Стус).

2. Розгляньте таблицю «Характеристика розрядів займенників». На основі отриманої інформації побудуйте лінгвістичне пові-домлення.

Характеристика розрядів займенників

Розряди займенників

Характеристика Займенники

ОсобовіЗайменники, які вказують на осіб, інших істот, пред-мети, явища, поняття

Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони

ЗворотнийВказує на того, хто вико-нує дію. Не має роду, числа і називного відмінка

Себе

ПрисвійніЗайменники, які вказу-ють на належність пред-мета особі

Мій, наш, твій, ваш, його, її, їхній, свій

ВказівніЗайменники, які вказують на предмет, ознаку, кіль-кість

Цей, сей, той; такий; стільки

Означальні Вказують на узагальнену ознаку

Всякий, весь, кожний, інший, сам, самий

ПитальніЗайменники, які міс-тять у собі запитання про особу, ознаку, кількість

Хто, що, який, чий, котрий, скільки



Характеристика Займенники

Відносні

Виконують роль сполуч-них слів для приєднання підрядних речень до го-ловних

Усі питальні займен-ники, але без питання

Неозначені

Вказують на неозначену, невідому особу, предмет, ознаку, кількість

Дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий, який-небудь, хтозна-скільки

ЗаперечніВказують на відсутність особи, предмета, ознаки, кількості

Ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки

3. Заповніть таблицю наведеними займенниками.Той, ніхто, абищо, я, хто, що, який, їхній, скільки, воно,

будь-який, хто-небудь, стільки, інший, сам, себе, чий, скільки? ти, весь, хтось, він, цей, що? наш, мій, свій, чий? нічий, такий, кожний.


Назва розрядів Займенники

Особові

І особа

ІІ особа

ІІІ особа

Зворотний

Питальні

Відносні

Заперечні

Неозначені

Вказівні

Означальні

Присвійні

4. Прочитайте прислів’я та приказки. Вставте потрібні займен-ники і визначте їх розряд. Поясніть значення прислів’їв та приказок.1. … йому про цибулю, а він мені про часник. 2. … мовчить,

той трьох навчить. 3. … вовка не годуй, а … усе в ліс дивиться.

4. … в серці вариться, то на лиці не втаїться. 5. … не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. 6. … самі, такі й сини. 7. Своя стріха — … втіха (З кн. «Нема приповідки без правди»).

5. Прочитайте питання. На їх основі складіть діалог, викорис-товуючи займенники.1. Що трапилось? 2. Кого ти зустрів? 3. Про що ви говорили?

4. Хто це сказав? 5. Скільки ви просперечалися? 6. Яка була твоя думка? 7. Чия це ідея? 8. Що будете робити?

6. Виразно прочитайте поезії. Про що вони? Яке враження на вас справили? Випишіть із текстів займенники. Визначте розряд за значенням, групу за узагальненням (іменникові, прикмет-никові, числівникові) та синтаксичну функцію.

Коли від сну зимовогоРозбудить гай весна —Зрости б мені черемхоюКоло твого вікна, —Щоб мовою незвичноюВсю правду розповівІ тихий шелест віт моїх,І щебет солов’їв

(І. Муратов)

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.Ніхто тебе з недолі не врятує,Ніхто не зіб’є з власної тропи.На ній і стій, і стій допоки скону,допоки світу й сонця — стій і стій.Хай шлях — до раю, пекла чи полону —Усе пройти і винести зумій.

(В. Стус)

Це суперечки не про мову,Це дискутують в наші дні,Чи треба всім обов’язковоЛюбити матір, а чи ні…


6. Перекладіть українською мовою. Порівняйте вживання за-йменників у двох споріднених мовах. Укажіть групу узагаль-нення та розряд займенників.1. У этих озёр одно очень странное свойство: чем меньше озеро,

тем оно глубже (К. Паустовский). 2. Листья чуть шумели над моей головой (И. Тургенев). 3. Я сделал только то, что всякий


другой сделал бы на моём месте (А. Чехов).4. Иногда, если книга интересовала меня или надо было прочитать её скорее, я вставал ночью и зажигал свечу (М. Горький).



Доберіть із фразеологічного словника 5 фразеологізмів із займенниками, складіть з ними речення. Визначте розряд займенників, їх синтаксичну функцію та групу узагальнення. Поясніть значення фразеологізмів.

Урок № 108 ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ. СЛОВОТВІРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАЙМЕННИКА. НАГОЛОС У ЗАЙМЕННИКАХ

Мета: повторити і поглибити знання учнів про особли-вості відмінювання займенників та їх словотвірні характеристики; розвивати вміння правильно від-мінювати займенники різних розрядів, помічати й виправляти помилки у вживанні займенників, формувати вміння правильно наголошувати займен-ники в усному мовленні; виховувати інтерес до лінг-вістичних явищ сучасної української мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, орфоепічний словник.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

1. Коментар учителя.Займенники мають розгалужену систему відмінювання, тому

що співвідносні зі словами кількох частин мови — іменників, прикметників, числівників.

Зворотний займенник не має форми називного відмінка, бо не називає діяча, а звертає його увагу на нього ж.

Для особових, питальних, відносних хто, що і похідних від них неозначених і заперечних характерним є суплетивізм, тобто заміна основи: я — мене, ми — нас, він — його, вона — її, вони — їх, ти — тебе, ви — вас, хто — кого, що — чого. Вони станов-лять окремий тип відмінювання.

Присвійні, вказівні, означальні, а також неозначені і заперечні займенники (крім тих, що відмінюються за типом особових) відмі-нюються як прикметники, бо вони співвідносні з прикметниками.

Питально-відносний займенник скільки і вказівний стільки відмінюються як числівники.

Слід звернути увагу на розмежування паралельних форм займенників 3-ї особи у родовому і знахідному відмінках — без прийменника і з прийменником:

Р. (немає) його, але (прийшли) до нього (немає) її, але (прийшли) до неї (немає) їх, але (прийшли) до них (З посібника).

2. Робота в міні-групах. Провідміняйте займенники. Зробіть ви-сновки про відмінювання займенників.

Група 1 Провідміняйте особові займенники я, ми, ти, ви.

Група 2 Провідміняйте особові займенники він, вона, воно, вони.

Група 3 Провідміняйте зворотний займенник себе.

Група 4 Провідміняйте присвійні займенники мій, моя, мої.

Група 5 Провідміняйте вказівні займенники той, та, те, ті.

Група 6 Провідміняйте означальні займенники весь, вся, все, всі.

Група 7 Провідміняйте питальні (відносні) займенники хто, що, чий.

Група 8 Провідміняйте питальні (відносні) займенники який, котрий.

3 На основі отриманих результатів, дайте відповіді на питання. Які займенники відмінюються як прикметники, числівники? Які займенники мають особливий тип відмінювання? Який займенник не має називного відмінка? Які займенники не мають форми множини?


ІV. Тренувальні вправи

1. Розкрийте дужки, поставивши займенники в потрібному від-мінку. Вкажіть розряд займенника та з якою частиною мови він співвідносний.1. У світі є священні імена, священні речі — честь, вітчизна,

праця, і серед них, як зірка провідна, ясніє дружба всіх пле-мен і націй. У дружбі цій ми вічно будем жити, її (ніяка) тьмі не погасить!.. Все, що маю, віддам коханій стороні (С. Крижанів-ський). 2. Краю мій, краю зоряний! У бою (ніхто) ти не скоре-ний (В. Сосюра). 3. Черниш ще (хтось) зупиняв, про щось питав. (Деякі) вдавалося проскочити поміж вибухами, інші зникали на згарищах у клубах диму (О. Гончар). 4. Є святині, які (з, ніщо) не можна порівняти, зіставляти. Це — Батьківщина, Вітчизна, синівська вірність, відданість тій землі, де ти народився і осмис-лив сам себе, тому народові, який вигодував і зростив тебе. Нема (ніщо) дорожчого за Вітчизну (В. Сухомлинський). 5. Вітер з Укра-їни! Ми (він) з дитинства відчували у найперших дотиках до світу (П. Воронько).

2. Провідміняйте наведені слова та словосполучення.Її ім’я, нічиє кошеня, всякий письменник, ця робота, це ре-

месло, інша праця, чиє ягня, себе самого, свій рукопис, дехто, що.

3. Поставте займенники: у давальному відмінку однини чоловічого роду: чий, нічий,

свій, твій, мій. у родовому відмінку множини: цей, той, весь, якийсь, чийсь. в орудному відмінку: будь-що, будь-хто, дещо, ніхто, ніщо. у місцевому відмінку: абихто, абищо, що-небудь, ваш, такий,

казна-чий.

4. Коментар учителя.Неозначені займенники утворюються від питальних додаван-

ням часток -будь, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь: будь-хто, що-небудь, казна-скільки. З частками будь-, небудь-, казна-, хтозна- займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь — разом.

Заперечні займенники утворюються від питальних за допомо-гою частки ні і пишуться з нею разом: ніхто, ніщо, ніякий, нічий.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то такі нео-значені і заперечні займенники пишуться окремо: будь з ким, ні до кого, аби у кого, ні про що, ні від кого, казна з ким, хтозна до якого.

У деяких займенниках, співвідносних з прикметниками, ви-ступають форми з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-: всенький, отакенький, отакесенький, самісінький. Такі форми вживаються в розмовній мові; вони втратили відтінок пестливості і служать для підкреслення певної міри означуваного (З посібника).

5. Назвіть твірні основи та словотворчі засоби для поданих за-йменників, поясніть особливості утворення.Абихто, будь-який, ніхто, аби з чим, чиємусь, хтозна з ким,

чий-небудь, абищо, казна-який, казна-де, ніскільки, ні на якому.

6. Коментар учителя.Правильний наголос у займенниках — це не тільки культура

мовлення, а й засіб уникнення двозначності.У родовому й давальному відмінках однини займенників то,

те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: тогоL, томуL, цьогоL, цьомуL. А в місцевому та родовому відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тоLму, у цьоLму, біля тоLго, для цьоLго, до тоLго, із цьоLго, не без тоLго, не від тоLго (М. Зубков).

7. Перевірте за орфоепічним словником правильність наголошен-ня наведених займенників. Спробуйте сформулювати правило.Аби�який, аби�хто, ка�зна-хто, сяки�й-таки�й, хто�зна-яки�й, хто-

не�будь, що-не�будь.

8. Поставте наголос у займенниках. Абихто, абищо, абиякий, абичому, абиким, хто-небудь, чим-

небудь, котрий, нікотрий, ніякий, нічому, самий, ніскільки, будь-хто, будь-чий, будь-кого, будь-ким, будь-чому, будь-який. Тебе — до тебе, себе — до себе, кого — до кого, всього —

на всьому, на тому — завдяки тому. Самого себе. Себе саму. Себе одну. Самих себе. Того ж самого

дня. Вражати в саме серце. Закоханий по самі вуха. З самого малечку.



Відредагуйте словосполучення і запишіть правильну форму займенників. Складіть діалог, використовуючи ці словоспо-лучення.

Дякую Вас; пробачте мене; на котру годину призначили; скільки годин; властивий для нього; характерний йому; телефону-вав до нього; вибачити його; кепкувати над ним; окремі учасники.


Урок № 109 ПРАВОПИС ЗАЙМЕННИКІВ. НАПИСАННЯ ЗАПЕРЕЧНИХ, НЕОЗНАЧЕНИХ ЗАЙМЕННИКІВ. ЯВИЩЕ ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЇ. ПЕРЕХІД ЗАЙМЕННИКІВ В ІНШІ ЧАСТИНИ МОВИ

Мета: повторити і поглибити знання десятикласників про правопис заперечних та неозначених займенників, подати відомості про явище прономіналізацї; фор-мувати правописні вміння та навички; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, схема «Морфологічний аналіз займен-

ника».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Виконання практичних завдань

1. Знімаючи риску, запишіть подані займенники у три колонки: ті, що пишуться разом; ті, що пишуться через дефіс; ті, що пишуться окремо. Поясніть правопис.Де/який, ні/про/що, хто/сь, ні/до/кого, аби/в/кого, аби/хто,

хто/небудь, казна/на/чому, казна/що, будь/що, що/небудь, де/що, скільки/небудь, будь/чий, аби/в/кого, котрий/сь.

2. Словниковий диктант.Хтозна-де, будь до кого, не від того, казна-що, абиякий,

хто-небудь, нікогісінько, ні про що, дехто, невідь-скільки, щось, хтозна-скільки, бозна-що, нічий, дечим, хтось, ні про кого, нічий, аби з ким, абищо, ніякий, до будь-кого, казна-як, де-небудь, де з чим, ні про що, нікого.

3. Коментар учителя.У контексті деякі іменники, числівники можуть втрачати своє

реальне лексичне значення і набувати узагальнено-вказівного значення, тобто своєю функцією наближатися до займенників. Явище переходу різних частин мови в займенники називається прономіналізацією.

Повністю переходять у займенники деякі повнозначні час-тини мови, а саме:

1. Числівники:а) числівник один може вживатися у значенні неозначеного

займенника якийсь: Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі (Марко Вовчок).

Один може виступати в ролі означального займенника: Да-лека нам путь, але ми не одні (В. Сосюра) (дорівнює значенню «не самі»).

Один у сполученні із заперечно-підсилюючою часткою ні в заперечних реченнях у результаті прономіналізації дорів-нює значенню «ніхто», «жоден»: Ні один у поході не відстав (тобто «ніхто не відстав», «жоден не відстав»);

б) в український мові числівник другий може вживатись із зна-ченням означального займенника інший: На другу осінь учи-тель перейшов у друге село (А. Тесленко).

2. Прикметники:а) прикметник цілий — у значенні означального займенника

весь;б) перший-ліпший — у значенні означального займенника вся-

кий: На це питання може дати перший-ліпший учень з при-сутніх;

в) різний — у значенні всякий; певні — у значенні неозначеного займенника деякі.

3. Іменники:а) іменники чоловік, хлопець, парубок, жінка, дівчина, людина,

річ, справа можуть набувати вказівного значення;б) іменник брат у сполученні з займенниками наш, ваш; сполу-

чення наш брат вживається у значенні особових займенників першої особи однини і множини — дорівнює значенню я, ми, мені, нас; сполучення ваш брат вживається у значенні особових займенників другої особи однини і множини: Ми її (пісеньку) знаємо, наслухались від вашого брата (О. Корнійчук);

в) сполучення на брата, на голову, на чоловіка, на душу, з чоло-віка, з брата, з душі дорівнюють значенню «на кожного», «з кожного: по десять карбованців на брата; по два карбо-ванці з душі; по сотні на душу. Такі словосполучення вжи-ваються в розмовній мові (З посібника).

4. Прочитайте речення. Поясніть перехід різних частин у за-йменники.1. Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить

собі в старій ряднині (Т. Шевченко). 2. Тільки той ненависті не


знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). 3. Був у неї Андрій — цілий вік гризлася з ним, а тепер нема вже й Андрія (М. Коцюбинський). 4. На стежці не видно було ні живої душі (І. Нечуй-Левицький). 5. Коваль був чоловік розумний (А. Голо-вко). 6. Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з великою насолодою (О. Довженко). 7. Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядками думи шикував (Леся Українка). 8. Одні орали, другі натягали дріт на межі городу, треті впорядковували сад (О. Бойченко). 9. Вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло (М. Стельмах).

5. Розкрийте дужки.1. У нашім раї на землі (ні) чого кращого немає, як тая мати

молодая з своїм дитяточком малим. 2. Багато (де) чого не стало, — сказав старий. 3. Я сам, як бачиш, марне, всує, я сам заніве-чив свій вік, і (ні) на кого не жалкую, і (ні) у кого не прошу я, (ні) чого не прошу. 4. Що ж се зробилося з старим, чого зрадів оце? Того, що, бачите, старий подумав добро яке (сь) кому (сь) зробить. 5. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата, (ні) кого нема! 6. І золото, і слава є, та нема Оксани, (ні) з ким долю поділити, (ні) з ким заспівати (З тв. Т. Шевченка). 7. Будь (що) задумане можна здійснити людськими зусиллями (З під-ручника).

6. Розгляньте схему морфологічного аналізу займенника. Ви-пишіть із тексту займенники і зробіть їх морфологічний ана-ліз.

Морфологічний аналіз займенника

1. Початкова форма.2. На яке питання відповідає.3. Група за узагальненням.4. Розряд за значенням.5. Відмінок.6. Число.7. Рід.8. Особливості відмінювання.9. Особливості правопису.

10. Спосіб творення (для похідних займенників).11. Синтаксична роль у реченні.

Щось наче змінилось у їхніх батьках у ті дні, і очі їхні мовби поглибшали, і шкарубкі їхні руки стали ще ніжніші, коли під час перепочинку крадькома гладили вони своїх притихлих, при-смирнілих донечок та синочків. Кожен крок вона пам’ятає з тих його марширувань, кожен сумовитий усміх, що він їй майже непомітно посилав з-під вусів, проходячи повз неї в строю серед таких, як і сам, людей-піджаків (О. Гончар).



Випишіть з творів художньої літератури 5-ть речень, у яких би було наявне явище прономіналізації.

Урок № 110 СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ЗАЙМЕННИКІВ. СИНОНІМІЧНІ ЗАМІНИ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ. УВІЧЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ. ЗАПОБІГАННЯ ДВОЗНАЧНОСТІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРИ ЇХ УЖИВАННІ. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ЗАЙМЕННИКА ВОНО

Мета: подати відомості про стилістичні функції займенни-ків в українській мові; формувати вміння аналізу-вати тексти щодо стилістичної ролі в них займен-ників, вдосконалювати вміння створювати діалоги з використанням виражальних можливостей займен-ника для розкриття задуму висловлювання.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про стилістичні функції займенників? Розкажіть про синонімічні заміни осо-бових займенників. Які стилістичні функції може виконувати займенник воно? Наведіть приклади.


Звичайно займенники вживаються після іменників, які замі-щуються ними. Нетрадиційне розташування займенників (у пре-позиції до замінюваних слів) виправдане тільки для реалізації певного стилістичного завдання. Яскравим прикладом такого використання займенників (з метою створення ефекту несправ-дженого сподівання) є оповідання С. Васильченка «В тінях липне-вої ночі»: Тільки пішли поміж будинками й садами перші вечірні сутінки, вона стиха рипнула дверима й увійшла в самітні покої. Не однієї ночі до рожевого світання не зводила вона очей і на хвилину — і все марно: він не приходив… О він пізно прийде! Він прийде серед німого сну, коли стане тихо, щоб ні одне люд-ське око не загледіло його… Він так кохається в сонних липне-вих ночах…

Уживаючи особові займенники, слід уникати їхнього нагрома-дження, одноманітного повторення. У публіцистичному і худож-ньому стилях повторення займенників часто використовується з метою експресії, як-от: Він завжди вважав себе не дуже розум-ним, Михайлик, але, розсердившись, про це забував. Він вважав себе не дуже й сильним. Але в гніві забував і про це. Він вважав себе й несміливим. Але спересердя не тямив і цього. Він вважав себе не дуже сердитим, але зопалу забував і про це (О. Ільченко).

Найчастіше такий стилістичний прийом зустрічається у пое-тичних творах.

У науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» вико-ристовується займенник ми (так зване «авторське ми»): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі.

У художніх творах займенник ми вживається замість я для від-творення особливостей селянського мовлення. У таких випадках він виражає самоприниження, самозневагу мовця, іноді з відтін-ком іронії: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не при-звичаєні! (М. Кропивницький).

Займенник ми може заступати займенники другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості: Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала (Л. Романчук).

Займенник ти у творах красного мистецтва часто позначає мовця. Таке використання здебільшого трапляється в описах роздумів, інтимних переживань, як-от: Звичка була у старого з самим собою розмовляти, навіть сперечатися. Отож і тепер гомонів: — Либонь, ночі прибавилось?.. А ти ж думав, — скоро осінь! (М. Куліш).

Займенник ти може вживатися в узагальнено-особовому зна-ченні, тобто позначати будь-яку особу, в тому числі й мовця.

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росі-янин? (М. Куліш).

Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мові: Вони [батько] інколи бувають таки дуже добрі (М. Кро-пивницький).

У розмовному мовленні для позначення співрозмовника може використовуватися займенник він, який, як правило, виражає негативне, зневажливе ставлення мовця до адресата: — Мовчи, Андрію. Мовчи та гинь. — Живий не хоче гинуть. — Тепер він плаче, а перше радів: гуральня! (М. Коцюбинський).

Займенник воно вживається у значенні займенників він, вона з відтінком пестливості або зневажливості: Івасик?.. І чого воно придибало? (С. Васильченко) (За Г. Волкотруб).

2. Прочитайте речення. Розкрийте стилістичні функції особових займенників.1. Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий). 2. Дивилися

ми на цього красеня парубчака й думали: «І де воно таке взя-лося? Хто їх таких родить?» Потоваришували! (Остап Вишня). 3. У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору (З посіб-ника). 4. Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір. Він любить навіть муку. Він любить навіть відстань і розлуку, Але не любить на плечі руки (Л. Костенко). 5. Зустрів її невисо-кий, кругленький, та як на те дивовижно зграбний і рухливий чоловік, миттю вихопив з рук папери … і мовив: — Ну то як, тепер ми лікар-інтерн? Класифікацію лікарів знаєте? (Л. Роман-чук). 6. Писали вони [брат] нам, що живуть у столиці, працю-ють по різних університетах, читають лекції, в газетах пишуть (Остап Вишня). 7. Вони ще не встали… «Вони» — то був редак-тор (М. Коцюбинський). 8. Ти ж дивись, Тарасику, не бігай від діда, вони старі, за тобою не вженуться (О. Іваненко).

Складіть кілька речень, де б реалізовувалося різне значення займенника воно.

3. Замініть слова, що повторюються на контекстуальні сино-німи, використовуючи серед них займенники.Створені Довженком кінофільми здобули собі світову славу. За

життя Довженка про них багато сперечалися. Довелося Довжен-кові вислухати чимало несправедливого та прикрого, що гіркою отрутою напувало Довженкові серце. Нині можна вважати загаль-новизнаним, що Довженко — один з найбільших майстрів світового кіномистецтва. Вклад Довженка в художню прозу, драматургію,


публіцистику ввійшов у золоту скарбницю нашої культури. Для всієї діяльності автора «Землі», «Щорса», «Поеми про море», «Зачарованої Десни», «Повісті полум’яних літ» характерне те, що в кожній новій своїй речі ставив перед собою Довженко нові завдання і по-новому розв’язував їх, що Довженко ніби не знав слова — зупинка (М. Рильський).

4. Прочитайте речення. З’ясуйте, чим викликана їх недоскона-лість. Поміркуйте, як можна уникнути двозначності при ви-користанні займенників? Відредагуйте речення.1. Доярка Чаклун Одарка не отримала авансу в цьому місяці

тому, що вона не вмістилася в мене на відомості. Хотів пере-нести її на другу, та дарма: її, на жаль, зжував бичок (З пояс-нення). 2. Як мені хотілося б мати фотографію Тетяни, я її так поважаю, що постійно б носив її з собою (З посібника). 3. Віктор Гаврилко працює на полтавському заводі «Побутрадіотехніка». Сумлінно обслуговує відвідувачів, надійно ремонтує різні радіо-прилади. За це вони йому щиро вдячні (З газети). 4. Я не вийшов на роботу у зв’язку з тим, що у мене народилася донька. Я її обми-вав, а наступного дня також обмивав. Це ж буває, як говорять, тільки раз на рік. Вважаю свій прогул законним (З пояснюваль-ної записки). 5. Після того, як діти закінчують малювати, збираю їх і вивішує на дошку, приготовлену заздалегідь (З конспекту виховательки). 6. Жаби допомагають людям з’їдати їх шкідни-ків (Із шкільного твору).

5. Розкрийте дужки, дібравши потрібний займенник. Свій вибір обґрунтуйте.1. Дивувалася зима, як посміли над сніг проклюнутись квітки

запахущі, дрібні? І дунула на (їх, них) вітром з уст льодяних, і пластом почала сніг метати на (їх, них)… І найдужче над тим дивувалась зима, що на цвіт той дрібний в (її, неї) сили нема (І. Франко). 2. У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» пока-зано безправність селянства, (його, їхнє) важке становище до і після реформи 1861 року (З посібника). 3. Я зустрів (мого, свого) батька (З підручника). 4. Андрій пристав на пропозицію Івана потримати (свою, його) машину в себе в гаражі (З посібника). 5. Розкажи про (твою, свою) поїздку до Львова (З підручника).

6. Допишіть до займенника Ви один з поданих присудків.Ви (гарна, гарні). Який Ви (добрий, добрі)! Чому Ви (печальна,

печальні)? Ви (такий, такі) (елегантний, елегантні). Ви (старан-ний, старанні). (Яка, які) Ви (прекрасна, прекрасні) сьогодні.

Коментар учителя. Займенник ви у ввічливій пошанній формі поєднується з присудком у формі множини (З підручника).

7. Уявіть, що ви потрапили в ХІХ сторіччя та зустрілися на ве-чірці з Т. Шевченком. Складіть діалог, використовуючи вира-жальні можливості займенника. Дотримуйтесь правил ввіч-ливості, у звертаннях до співбесідника вживайте пошанну форму множини.



Випишіть з художньої літератури приклади вживання займен-ників з певною стилістичною метою.

Урок № 111 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 24. СКЛАДАННЯ ДІАЛОГІВ ВІДПОВІДНО ДО ЗАПРОПОНОВАНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ

Мета: повторити і поглибити знання десятикласників про особливості діалогічного мовлення в різних сфе-рах спілкування; формувати вміння визначати тему і зміст діалогу, доцільно добирати переконливі аргу-менти на захист своєї позиції, удосконалювати мов-леннєво-комунікативні вміння складати й розігру-вати діалоги, використовувати формули мовлен-нєвого етикету; підвищувати мовну й мовленнєву культуру десятикласників.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, пам’ятка «Як вести діалог», картки

для роботи в групах.

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, що таке діалог? Як будується діалогічний текст?


Які розділові знаки використовуються в діалогах? Чим відрізняються такі види діалогів, як побутовий, навчаль-

ний, художній, діловий? Назвіть вимоги офіційного та неофіційного мовлення.

ІV. Підготовчий етап

1. Прокоментуйте подані вислови.1. Свій хліб найситніший. 2. Калач приїсться, а хліб ніколи.

3. Гіркий чужий хліб. 4. Найсмачніший хліб од свого мозоля. 5. Кожен випікає хліб на свій смак. 6. На чорній землі білий хліб родить. 7. Хліб — батько, вода — мати. 8. Хліб — усьому голова: без хліба наїдку нема. 9. Хліб — вірний друг у дорозі (Народна творчість).

2. Виразно прочитайте вірші. Які враження викликали у вас ці поезії? Проаналізуйте засоби мовної виразності, які викорис-товують поети, характеризуючи образ хліба. Зробіть висновки.

ХЛІБ І СЛОВОУ стінах храмів і колибсіяє нам святково,як сонце, випечений хлібі виплекане слово.І люблять люди з давнини,як сонце незагасне,і свій духмяний хліб ясний,і рідне слово красне.Бо як запахне людям хліб,їм тихо дзвонить колос,і золотом сіяє сніппід жайворона голос.І, мабуть, тому кожну митьбешкетнику-харцизіїх слово батьківське звучитьяк заповідь у книзі,цей сплав чудесний, золотийз яристих зерен літер:«Не кидай хліба, він — святий,не кидай слів на вітер!»

(Д. Білоус)

ХЛІБНема такого хліба на землі,Як той, що моя мати випікалаНа листі горіховому в печі,

Глибокій, мов тунель коло Яремча.Як небо зорями, той мамин хлібОбсипаний був зернятками тмину,Він кликав і манив мене здаля,Як свято пахощів у нашій хаті.Я не збагну ніколи, як вмістилосьМоє життя в маленькім слові: хліб.Вселенна — в зірці тмину запашного.

(Б. Олійник)

ВТРУЧАННЯ В ГРАМАТИКУЗамріюся, задумаюсь… Коли бЯ створював закони граматичні,То, хай було б це звично чи не звично,У мене скрізь ласкаве слово «Хліб»Обов’язково, строго, безумовноПисалося б із букви заголовної.

(І. Савич)

3. Розгляньте пам’ятку «Як вести діалог». Які пункти ви б могли до неї додати?

ПАМ’ЯТКА «Як вести діалог»

1. Дотримуватися теми й мети спілкування.2. Не перебивати співрозмовника.3. Слухати зацікавлено й доброзичливо.4. Дотримуватися етикетних норм під час бесіди.5. Використовувати у спілкуванні звертання і «ввічливі

слова».6. Не ображати співрозмовника.7. Не бути нав’язливим.8. Заохочувати співрозмовника висловити власну думку.9. Під час офіційної розмови уникати просторічної, емоційно-

забарвленої лексики, говорити конкретно, щоб не викли-кати двозначності.

V. Виконання системи творчих вправ

1. Складіть побутовий діалог між двома друзями на тему: «Хліб в українській етносвідомості».

2. Прочитайте текст. Визначте його стиль, тему та основну думку. Складіть діалог у формі офіційної розмови між двома науков-цями.


У слов’ян завжди у великій пошані був хліб. Він символізував гостинність, добробут, ним благословляли молодих на щасливе подружнє життя, вітали матір з новонародженим.

Шанували звичаї, пов’язані з хлібом.Наприклад: Удома не слід бути без хліба жодної ночі, бо обся-

дуть злидні. На ніч хліб треба накривати рушником, бо він теж спить. Хліб чистий і святий, тому його можна брати будь у кого — він не передає зла. Хліб і сіль кладуть дитині у колиску, щоб уберегти її від злих очей.

Цікаві назви обрядового хліба: обрядове печиво у вигляді пта-шок, що випікалося на Сорок Святих, називалося «жайворон-ками», «журавлями». Головним обрядовим печивом на Великдень була паска. На Маковія готували макорженики (коржі з маком), до Христопоклонної середи — хресці. До свята Юрія на Волин-ському Поліссі пекли особливий калач — «юрчик», який клали в жито, щоб воно було гарним. На початку посту пекли «жиля-ники», «дружики».

Цілий спектр значень знаходимо у «весільних хлібних сло-вах»: калач — це символ благополуччя, добробуту, дивень — символ весільної обручки, перепієць — хліб, яким пригощають усіх весільних гостей за подарунки для молодих. За регіональ-ними особливостями весільний хліб можна поділити так: коровай (поширений на всій території України); верч (готували на Поліссі); бивень (здебільшого характерний для Півдня, частково — Пол-тавщини й Слобожанщини); лежень (найбільш характерний для Лівобережної України, частково для Півдня) (О. Семеног).

Спробуйте перебудувати складений діалог у неофіційний. Що ви змінили?

3. Прочитайте діалоги. Чим вони відрізняються? За яких обста-вин ці розмови могли б відбутися? Які недоліки ви помітили в їх мовному і мовленнєвому оформленні?

Діалог № 1— Діду! Чималенько ви вже на світі прожили. Як, по-вашому,

коли отак багато снігу нападало, на врожай це чи не на врожай?— Га?— На врожай чи не врожай. Коли снігу багато? Снігу! Снігу!— Снігу, каете?— Еге ж! Снігу!— Снігу, каете? На Покрову не було. Що не було, то не було!..— Коли отак багато снігу нападало, на врожай це чи не на

врожай?

— Ага! То ви б так і сказали!— Ну, то як, по-вашому, дідусю?— Це на врожай! На врожай, на врожай! Бо я пам’ятаю, ще

як покійни батько повернувся додому з-під генерала Скобелєва, так такого снігу було! Ой, снігу ж було! Так, пам’ятаю, того літа такі кавуни вродили, ох, і кавуни! Ще й ножиком до нього не доторкнешся, а він тільки — реп! І як жар!..

— Ну, спасибі вам, дідусю, за пораду! Велике спасибі! Стоми-лися, мабуть! Ну, ідіть з Богом!

— Ага-га! Піду! Де боком, а де й просто пройду! Бувайте! (За О. Вишнею).

Діалог № 2— Як ся маєте?— Дякую, добре.— А як ся має ваша мама?— Дякую, добре.— А як ся мають ваш брат і сестра?— Дякую, добре.— …— Я маю ще діда й бабу (Народна творчість).

Діалог № 3— Що ти читаєш?— Та, одну книжку.— Цікава?— Не знаю, я тільки почав.— А хто автор?— Потім подивлюся.— А як книжка називається?— Не знаю. Якісь пригоди.

Доповніть діалоги, використовуючи етикетні формули. Як змі-нився зміст текстів?

4. Прочитайте діалоги та можливі реакції людей на них. Чи можна судити про риси характеру особистості з тих мовних засобів, які вона використовує?

Текст № 1— Ти знаєш, ми вирішили поїхати цього літа до Чорного моря

в гості до маминого брата…

Можливі реакції— О, це чудово! Я дуже за тебе радий! Крим — це одне з кра-

щих місць, де можна провести літню відпустку.


— Клас! Я теж збираюся до моря влітку, але до Азовського.— Знайшов чим хвалитись! Подумаєш, Чорне море! От якби

кудись на океан ви летіли…— А воно того варте? Це ж лише Чорне море, а не якийсь

курорт у Болгарії…

Текст № 2— Вибач, я поспішаю додому, у мене бабуся захворіла.

Можливі реакції— Нічого страшного! Сподіваюся, що бабуся скоро одужає.— А що сталося? Може тобі чимось допомогти?— Не переживай! Я певен, все буде добре. Звичайно, вік.— Не переймайся! На те вони й старі, щоб хворіти.— Моя бабуся теж весь час хворіє, аж набридло.

5. Робота в групах з картками. Складіть діалог на одну із за-пропонованих тем.

Картка № 1

Прочитайте народні прикмети, пов’язані з врожаєм хлібу.1. Грім гримить — буде хліб родить. 2. Зима без снігу — літо

без хліба. 3. Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба врожай! 4. Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. 5. Май холодний — рік голодний (З народної творчості).

Складіть діалог між селянами на тему «Майбутній врожай», використовуючи народні приказки та прислів’я.

Картка № 2

Прочитайте текст. Чи погоджуєтеся ви з припущенням ав-торки?Мабуть, найархаїчнішою назвою обрядового хліба є бублик.

Походження слова губиться в часах індоєвропейської мовної спільності. Так, в давньоіндійській мові йому відповідає слово, що означає «диск, кружок, куля, ядро, півкуля». В інших мовах знаходимо такі слова: дзиґа, булька, кулька, дощова бальбушка. Цікавим є порівняння слова бублик з литовським bamba — «пуп», bambas — «карапуз, крихітка», що вірогідно вказує на дав-ній зв’язок бублика з дитиною. Можливо, це були не тільки смачні гостинці для дітей, але й спеціальна їжа для немовлят, в яких ріжуться зубки. З бубликом пов’язані й народні приказки та примовки для дітей: «Дітям казка, а мені бубликів в’язка», «Чудний, як бублик: кругом об’їси, а в середині нема нічого» (Г. Печерна).

Складіть діалог між двома науковцями, один з яких погоджу-ється з твердженням авторки, а другий — ні.

Картка № 3 Прочитайте текст. Визначте його основну думку, стиль мов-лення.

Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились, як до свя-тині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практич-ний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки. Коли хтось знахо-див на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці — птахам. За гріх вважалося надкусити й недоїсти шматок…

Весільний хліб, коровай, шишки, треба скоро з’їсти, щоб не засохли, бо в молодих «життя всохне». Цілушку давали дівча-там, щоб цілували хлопці. Крихти зі столу ніколи не замітали на долівку, ретельно збирали й віддавали курям, а крихти свя-ченої паски — худобі й птиці. На Прикарпатті сіяли їх по городу до схід сонця. Вірили, що від тих крихт виростуть квіти марунки, які мають цілющі властивості (Л. Артюх).

На основі прочитаного складіть діалог-інтерв’ю між журна-лістом та учителем про українські традиції шанування хлібу.

Картка № 4 Прочитайте висловлювання про хліб.

1. …кожен із нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба (В. Яворівський). 2. Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли спадала спека і настояне на колосках повітря розтікалося селом, а гарячий вітер з рідного поля ніби сповіщав хліборобам: пора косити (І. Цюпа). 3. У всі віки, на всіх перепут-тях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль — чванькувате золото просто непотріб (В. Земляк).

Складіть діалог між учнями на тему «Чому українці по-особ-ливому ставляться до хліба».

6. Прослухайте діалоги, визначте стиль мовлення кожного діа-логу. Вкажіть на мовні недоліки.


VIІ. Домашнє завдання

Напишіть твір, використавши епіграф: «Є найзначиміша дума на світі — дума про хліб» (В. Лагода).


Урок № 112 ЧИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ. ФОРМУВАННЯ ЧИСЛІВНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ. ЧИСЛО І ЧИСЛІВНИК. РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ (КІЛЬКІСНІ, ДРОБОВІ, ЗБІРНІ, НЕОЗНАЧЕНО-КІЛЬКІСНІ), ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Мета: повторити і поглибити знання школярів про числів-ник, історію формування числівника, його морфо-логічні ознаки і розряди за значенням; формувати вміння правильно вживати потрібні форми числів-ників у мовленні, визначати синтаксичні функції та розряди числівників за значенням; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення української мови, а також повагу до української флори та фауни.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, схема «Числівник як частина мови».

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, яка частина мови називається числівником? Які морфологічні ознаки має числівник? Які розряди числівників за значенням ви знаєте? Яку синтаксичну функцію виконують числівники в речен-

нях? У чому полягає різниця між категорією числа і числівником?

2. Прочитайте скоромовки. Вкажіть числівники.

* * *Хитру сороку спіймати морока;А на сорок сорок — сорок морок.

* * *Сім братів — малярівв королівстві кольорів.Кожен маляр королює —в кольорівсті малярує.

* * *Бубоніла баба бабі:— Ой, не дмухай на кульбабу,Бо з кульбаби полетятьСто малих кульбабенят.

3. На основі семантичних і граматичних ознак визначте, до якої частини мови належить кожне з наведених слів.Одиниця, один, двійка, два, двоє, двійник, двічі, удвох, дру-

гий, двійнята, шість, шестеро, п’ятірка, п’ятірня, п’ятий, деся-ток, сотня, сто, сотник, мільйон.

4. Прочитайте прислів’я. Поясніть їх значення. Пригадайте інші прислів’я та приказки з числівниками. Говорить так, як три дні хліба не їв. Працює до сьомого поту. Семеро одного не ждуть. Робить п’яте через десяте. Знаю, як свої п’ять пальців. В три дуги зігнути.

ІV. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1. Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Що нового ви довідалися про формування числівника як частини мови?Слова на позначення числа виникли у праіндоєвропейський

мовний період. Причина їхньої появи — вимога господарювання: щоб обліковувати зроблене, знайдене, треба було вміти рахувати. Проте перші числа і сучасні числівники — різні лінгвістичні поняття. Сучасні числівники мають абстрактний характер: вони не передають відмінностей між предметами, які перелічують.

У мовознавстві доведено, що числівники пов’язані з конкрет-ними речами, предметами. Первісне нечислове значення числів-ників першого десятка втратилося, але етимологія деяких пізні-ших відома. Наприклад, сорок — мішок, у який складали чотири десятки соболевих шкірок на повну шубу; числівник п’ять похо-дить від слів із значенням «рука»; десять у деяких мовах озна-чає «дві руки», а числівник двадцять — «людина».

У давні періоди розвитку мови числових значень було більше, ніж у сучасних мовах. Їх різноманітність відображена у старих українських назвах вимірів: копа, пасмо, чисниця, лікоть, мірка тощо.


Із часом зв’язки числових назв із їхніми безпосередніми ети-монами (первісне слово, основа чи морфема, від яких походять у сучасній мові слова) втрачалися, самі числові назви абстра-гувалися, перетворившись на абстрактні слова — числівники (За О. Крижанівською).

2. Робота в групах. Прочитайте тексти та підготуйте коротке повідомлення про функціонування числівників у різних мо-вах.

Текст № 1У кожного з-посеред народів світу встановлюються свої особ-

ливості лічби та функціонування числівників. Так, наприклад, у мові корінних жителів російського острова Сахалін нівхів для обрахунку маленьких круглих предметів (куль, дробинок, ікри-нок, крапель) використовуються одні слова, для довгастих пред-метів (дерев, кущів, доріг) — інші. Окремі числові назви існують у нівхській мові й для членів сімей, птахів, риб, знарядь праці тощо. Своєрідність числівникової системи є непоодиноким яви-щем у світі, приміром, у мові фіджійців 10 човнів — це «боло», а 10 кокосових горіхів — це «каро». На щось подібне до такої системи обрахунку можна натрапити й у північноамериканських індіанців: вони по-різному називають 10 човнів, які беруть участь у військових операціях і транспортуванні продовольчих това-рів. А в індіанців, які живуть в американському штаті Флорида, «на-куа» — це 10 яєць, а «на-банар» — це 10 кошиків (З посіб-ника).

Текст № 2

Різною є й кількість самих форм числа, які вживаються в різ-них мовах світу. Скажімо, в українській мові первісно були пред-ставлені три форми числа — однина, множина та зникла нині дво-їна, яка позначала парні предмети та предмети чи істоти у двох одиницях. У папуаській мові ава — чотири форми числа. Є й мови, у яких категорія числа відсутня взагалі, її значення передається за допомогою специфічних засобів. Так, у мовах М’янми кількість виражається своєрідними закінченнями: якщо об’єкти можна порахувати, то до основи слова додається закінчення mya (lu — людина, lumya — люди); якщо порахувати об’єкти не можна, то до основи приєднується закінчення do (lu — людина, ludo — люди). Інша особливість м’янмських мов — використання так званих лічильних слів, які обов’язково додаються до числів-ника: десять голів худоби, п’ять штук машин тощо. У м’янмійців

є велика кількість лічильних слів, які вживаються залежно від розмірів, форми, довжини предметів, віку людей, їхньої спеціаль-ності, стану та ін. Слід сказати, що в багатьох мовах уживаються такі лічильні слова, зокрема й в українській (З посібника).

Текст № 3У деяких мовах значення множини передається за допомо-

гою звичайного подвоєння слова — редуплікації. Це характе-ризує індонезійські, палеоафриканські, австронезійські мови, а також китайську, корейську і японську. Наприклад, в індоне-зійській мові orang — людина, orang-orang — люди, sedulur — друг, sedulur-sedulur — друзі й под. (З посібника).

Текст № 4Категорія числа в більшості мов виявляється у двох формах —

однини та множини. Проте первісно в багатьох мовах було по три числові категорії — однина, двоїна, множина. Двоїна позна-чала парні предмети та предмети кількістю в дві одиниці. Три числові форми були представлені в таких мовах, як санскрит, давньогрецька, давньовірменська та ін. Три категорії часу було й в українській мові, нині ж форми двоїни іменників та дієслів у літературній мові не вживаються, але збереглися в деяких діа-лектах. А от, скажімо, в папуаських мовах активно функціонує ще й четверта форма числа — троїна (З посібника).

Текст № 5Австралійські аборигени використовують дуже своєрідну сис-

тему утворення числівників: у них 1 — це «мал», 2 — «булан», 3 — «гуліба», 4 — «булан-булан», 5 — «булан-гуліба», 6 — «гуліба-гуліба» і т. д. (З посібника).

Порівняйте категорію числа у відомих вам мовах (українській, російській, англійській, німецькій, французькій тощо). Порівняйте числівники української, російської, англійської, німецької, французької мов.

3. Розгляньте схему «Числівник як частина мови». На основі отриманої інформації, побудуйте лінгвістичне повідомлення про числівник.

4. Вибірковий диктант. Запишіть числівники в чотири колонки за розрядами.Одна ціла і п’ять десятих, кільканадцять, мало, декілька,

обидва, тридцять, сім цілих три десяті, тисяча, багато, двісті тринадцять, сто дев’яносто сім, троє, сімнадцятеро, тридцять


Числівник як частина мови

ЧИСЛІВНИК — частина мови, яка означає кількість предметів або їх порядок при

лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?

Власне кількісніОзначають кількість, оформлену у вигляді певного числа предметів: дванадцять, десять, п’ять, тридцять шість

ЗбірніОзначають кількість предметів у їх сукупності як одне ціле. Мають значення предметності: двоє, п’ятеро, сімнадцятеро

ДробовіОзначають дробові величини у сполученні з цілими числами або без них і виражаються сполученням кількісних та суб-стантивованих порядкових числівників: п’ять шостих, сім

цілих і п’ятдесят дві сотих

Неозначено-кількісніОзначають загальну, точно не визначену кількість. Спів-

відносні з прислівниками й займенниками: багато, кілька, кільканадцять, чимало

Порядкові Означають порядок предметів при лічбі. Змінюються за родами, відмінками і числами: перший (перша, перше, перші), одинадця-

тий (одинадцята, одинадцяту, одинадцятою), другий (другі)

КількісніОзначають кількість предметів і відповідають на питання

скільки? Змінюються за відмінками, але не мають граматичних ознак роду і числа. Виняток становлять числівники один (одна,

одне, одні), два (дві), обидва (обидві), півтора (півтори)

один, шістсот дванадцять, чимало, п’ять цілих і дві сотих, пів-тора, чотири восьмі.

5. Прочитайте речення, знайдіть числівники й визначте їх роз-ряд за значенням. Укажіть синтаксичну функцію числів-ників.1. Два ведмеді в однім барлозі не живуть. 2. Двоє рідних дітей

межа переділила. 3. Нарозказував міх, торбу і три оберемки. 4. І один у полі воїн. 5. Семеро одного не ждуть (З народної твор-чості). 6. Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море (Остап Вишня). 7. На румунському боці три пари волів тягло канатом проти води здорове червоне судно (М. Коцю-бинський). 8. Підпустивши звіра метрів на п’ятдесят, Кіндрат Калістратович вистрілив (Остап Вишня).

6. Доповніть прислів’я числівниками. Поясніть значення фра-зеологізмів. З кількома складіть речення.1. … разів відмір, а … відріж. 2. … п’ятниць на тиждень. 3. …

вода на киселі. 4. Бути на … небі. 5. … голова — добре, а … краще. 6. … як палець (Народна творчість).

7. Запишіть числівники словами. Визначте їх розряд за значен-ням.1. «Найгіршою» матір’ю серед звірів української фауни вважа-

ється козуля. У 80 випадках зі 100 за найменшої небезпеки вона кидає козеня, а в 60 випадках зі 100 вона не повертається до нього навіть після того, як небезпека минула. 2. Найменша змія нашої фауни — степова гадюка. Довжина її тулуба — до 55 см. 3. Най-менша кількість помахів при польоті у метеликів: махаона — 5, білана бруквяного — 6 на секунду. Найбільша у джмеля — до 233, медоносної бджоли — 260, комара — до 594, а в деяких представників дергуна пірчастовусого — навіть до 1000 помахів за секунду. 4. Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. км 2. Особливістю моря є зараженість його вод сірководнем, починаючи з глибини 150–200 м. (З кн. «Україна в цікавих фактах»).

Чи відомі вам ще якісь цікаві факти про українську природу?

V. Підсумку уроку


Уявіть, що ви потрапили в часи Київської Русі. Складіть діа-лог між князями, використовуючи числівники.


Урок № 113 ГРУПИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА БУДОВОЮ. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ. ПАРАЛЕЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ЧИСЛА. ПАРАЛЕЛЬНЕ ВЖИВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ В НЕПРЯМИХ ВІДМІНКАХ

Мета: продовжувати поглиблювати знання десятикласни-ків про числівник, про особливості відмінювання числівників; формувати вміння правильно утво-рювати і вживати відмінкові форми числівників, визначати сполучуваність числівників з іменни-ками, правильно добирати потрібні форми числів-ників; виховувати повагу до рідної землі, екологічну культуру, бережливе ставлення до навколишнього світу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, картки для роботи в міні-групах, та-

блиця «Паралельні форми числівника», таблиця для заповнення «Правила сполучення числівників з іменниками».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних вправ

1. Коментар учителя.За будовою та характером утворення кількісні числівники

поділяються на три групи: прості, складні і складені.Простими називаються однослівні числівники з невивідною

основою, яка дорівнює кореню, наприклад: один, два, п’ять, сто, тисяча.

Складними називаються числівники, що утворилися з двох числівників, об’єднаних в одне слово, наприклад: одинадцять, дев’ятнадцять, двадцять, тридцять, п’ятдесят, дев’яносто, двісті, дев’ятсот.

Складеними називаються числівники, що складаються з двох і більше простих або складних числівників, окремо взятих, напри-клад: двадцять п’ять, сорок сім, шістсот п’ятдесят чотири.

З цих трьох груп найбільша за своїм кількісним складом третя група. Прості і складні числівники новоутвореннями нині не поповнюються.

Базою для творення числівників є дуже давні за своїм похо-дженням прості числівники першого десятка, числівники сто і тисяча, успадковані від загальнослов’янської мови. Числів-ники мільйон і мільярд запозичені з французької мови: перший — у ХVІІ столітті, другий — у ХVІІІ столітті.

Всі складні числівники утворилися із давніших складених. Числівники від одинадцять до дев’ятнадцять включно утвори-лися із трьох окремих слів: числівника на означення кількості одиниць, прийменника на і числівника десять у місцевому від-мінку (єдинъ на десятє — одинадцять, дъва на десятє — два-дцять). Числівники на означення десятків від 50 до 80 утвори-лися із сполучення простих числівників п’ять, шість, сім, вісім та числівника десять (За Б. Куликом).

2. Охарактеризуйте подані числівники за будовою, записавши окремо прості, складні і складені числівники.

Один, сто, кількадесят, п’ятдесят чотири, сімдесят восьмий, триста, двадцять, сімнадцять, п’ятсот, триста двадцять восьмий, чотири, дванадцять, сто сімнадцятий, сімдесят, сорок, дев’я-носто, тридцять два, стотридцятидвохтисячний, п’ятсот вісімде-сят вісім.

3. Робота в міні-групах з картками.

Група 1 Провідміняйте числівник один у чоловічому, жіночому, серед-ньому роді однини та у множині. Зробіть висновок про особ-ливості відмінювання цього числівника.

Група 2 Провідміняйте числівники два, три, чотири, кілька, багато. Встановіть, як відмінюються всі збірні числівники.

Група 3 Провідміняйте числівники п’ять, шість, сім, п’ятдесят, сім-десят. Яка частина змінюється при відмінюванні числівників на -десят? Зробіть висновки щодо відмінювання числівників від 5 до 80.

Група 4 Провідміняйте числівники сорок, дев’яносто, сто. Зробіть висновок щодо відмінювання цих числівників.


Група 5 Провідміняйте числівники назви сотень: двісті, дев’ятсот, п’ятсот, чотириста. Яка частина змінюється при відміню-ванні числівників на -сот?

Група 6 Провідміняйте дробові числівники: одна сьома, сім десятих. Як відмінюються різні частини дробових числівників?

Група 7 Провідміняйте порядкові числівники: сімсот сімдесят сьома, сто двадцять перший. Які особливості ви помітили?

Група 8 Провідміняйте числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд. Скажіть, подібно до якої частини мови вони відмінюються?

Група 9 Провідміняйте числівники мало, немало, чимало, півтора, півтори, півтораста. Зробіть висновок, чи можна їх відмі-нювати?

4. Прочитайте та прокоментуйте речення. Визначте розряд чис-лівників за значенням та будовою. Поставте числівники в по-трібному відмінку.1. Період обертання Землі навколо нашого світила дорівнює

365,256 доби, а навколо своєї осі — 23 годинам 56 хвилинам 4,1 секунди (З посібника). 2. На книжковій виставці 1912 року було відзначено, що в Російській імперії 1911 року українською мовою було видано всього 242 книги, тоді як латинською — 608, естонською — 519, татарською 372 (З посібника). 3. Про будів-ництво міста Ярослава літопис згадує під 1037 р. Місто Ярослава мало площу близько 60 га, було оточене ровом і величезним валом завдовжки 3,5 км, який біля підошви мав ширину 30 м, загальна висота з дерев’яними частоколами досягала 16 м. (Енциклопедич-ний довідник «Київ»).

5. Коментар учителя.Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді

й відмінку: один стілець, одного стільця.При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вжи-

ваються у формі називного відмінка множини: два підручники, три студенти. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набу-вають форми родового відмінка однини: два громадянина, три селянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири,

обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям, обом черевикам.

Усі кількісні, а також збірні числівники, крім один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому від-мінку множини: п’ять книжок, шістсот сторінок, двоє паруб-ків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменни-ком: у п’яти зошитах, двадцятьом журналістам.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від імен-ників родового відмінка множини у всіх формах: мільйон жите-лів, тисяча кілометрів.

Керування складених числівників визначається останнім з них: тридцять один учень, двадцять два пасажири.

Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі (За Г. Волкотруб).

6. Розгляньте таблицю «Паралельні форми числівника». На основі отриманих даних підготуйте лінгвістичне повідомлення про паралельні відмінкові закінчення у числівниках.

Паралельні форми числівника

Від-мінок

Числівники

1 (жін. рід) 5–20, 50–80 200–900 Збірні

Н. Двоє, два (кількісний)

Р. Одної, однієїП’яти, п’ятьох

Д. П’яти, п’ятьом

З. П’ять, п’ятьох

О. Одною, однією

Шістьмастами, шістьомастами

П’ятьма, п’ятьома

М. На п’яти, на п’ятьох

7. Провідміняйте подані числівники. Якщо в деяких відмінках існують паралельні форми, вкажіть їх.


Три, семеро, шістдесятий, тридцять два, п’ятсот, сто вісім, одна, дев’ятнадцять, сорок, мільйон, чотириста двадцять сім.

8. Розкрийте дужки, утворюючи словосполучення. Провідмі-няйте утворені словосполучення, вкажіть на особливості вжи-вання числівника з іменником.2 (повні відра), 1500 (рік), 15 (веселі дівчата), троє (студент),

5 (ілюстрований журнал), 7,4 (кілометр), 32 (зошит), 24,5 (тонна).

9. Заповніть таблицю, проілюструвавши основні правила спо-лучення числівників з іменниками.

Правила сполучення числівників з іменниками

Числівник РідСловосполучення

(числівник+іменник)Відмінок

Один Чол. Один друг Н. в. одн.

Кілька

Четверо

Одна третя

Сімнадцять

Обидва

Тисяча

Двадцять сьомий

П’ять десятих

10. Прочитайте текст. Поставте числівники в потрібному відмінку. Якщо наявні паралельні форми, наведіть їх.Чорне море (близько 420 тис. км 2) з’єднується через протоки

Босфор і Дарданелли із Середземним морем. Найбільш мілковод-ною та заселеною є північна частина Чорного моря, яка внаслі-док невеликих глибин (80–100 м) та отримання у літній період теплих прісних річкових вод краще прогрівається. Але вже на гли-бинах 120–200 м вода насичена сірководнем і практично не засе-лена живими організмами. Середній вміст солі у воді становить 14 %, який збільшується на півдні. Температура морської води на поверхні коливається влітку від 25–27 до 20–24˚С, взимку — від + 8 до –0,5˚С (Ф. Заставний).

11. Складіть діалог на тему: «Екологія водних просторів Укра-їни», використовуючи числівники.



Утворіть кількісні та порядкові числівники, провідміняйте їх разом з дібраними до них іменниками. Складіть з цими числівниками речення.2,9; 540; 600; 392; 16; 9.

Урок № 114 НАПИСАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ І ВІДЧИСЛІВНИКОВИХ СЛІВ. НАГОЛОС У ЧИСЛІВНИКАХ. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ЧИСЛІВНИКІВ

Мета: повторити і розширити знання учнів щодо право-пису складних числівників і відчислівникових слів; формувати вміння правильно вживати в усному та писемному мовленні числівники, знаходити орфо-грами в числівниках та відчислівникових словах, пояснювати правопис, правильно наголошувати чис-лівники, аналізувати тексти щодо стилістичної ролі в них числівників, складати діалоги, використо-вуючи виражальні можливості числівників; вихову-вати пізнавальний інтерес до вивчення української мови, культуру спілкування.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, картки для рольової гри в міні-групах.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нових знань у процесі виконання практичних вправ

1. Мовна вікторина. Звичайно, друзі, загадка для вас:

вгадайте, про яке словечко мова:простий числівник це і водночасце — наказовий спосіб дієслова.То яке ж це слово? (Д. Білоус).


Скільки було: бабуся, дві матері, дві дочки і онука? Летіла птиця на морозі,

над хатами зимовим днем;згубила літеру в дорозіі стала… цифрою з нулем.Що це таке? (Д. Білоус). У мене в двох кишенях є гроші: коли з одної перекладу в другу

один карбованець, то буде порівну, а коли з другої перекладу в першу один карбованець, то в першій буде вдвічі більше, ніж в другій. Скільки грошей у кишенях?Ключ. Три; троє; сорок (сорока); сім і п’ять.

2. Прочитайте текст. Сформулюйте основні правила правопису складних числівників.

ПРАВОПИС ЧИСЛІВНИКІВ І ВІДЧИСЛІВНИКОВИХ СЛІВ

У складних числівниках у кінці першої частини м’який знак не пишеться: п’ятнадцять, шістнадцять, дев’ятнадцять.

Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, і перша частина в них стоїть у родовому відмінку (крім сто): трьохсотий, двадцятип’яти-тисячний (але: стотисячний).

У порядкових числівниках, утворених від назв десятків, перша частина не змінюється: п’ятдесятий, шістдесятий, сімдесятий.

На початку складних слів (прикметників, іменників) перші чотири числівники мають форми одно-, дво-, три-, чотири-: дво-поверховий, триярусний, чотирикутник. Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються лише перед голосними: двохелементний, трьохактний. Усі інші слова (крім сто) мають форму родового відмінка: десятиденний, тридцятип’ятикілометровий (але: стоголосий).

3. Перекладіть подані речення українською мовою. Визначте числівники та відчислівникові слова, поясніть їх правопис.1. Это было в семидесятых годах (Л. Толстой). 2. Сечь состо-

яла из шестидесяти с лишком куреней (Н. Гоголь). 3. Холодиль-ник находится на тридцатиметровой глубине (Н. Максимов). 4. Лагуна отделена от моря двухъярусным валом (В. Арсеньев). 5. Даль собрал 4000 народных сказок, свыше 30 000 пословиц и составил самый полный «Толковый словарь живого языка» (А. Альперович). 6. Двухмачтовая фелюга лениво покачивается с боку на бок (А. Куприн).

4. Запишіть числівники словами.80-поверховий хмарочос, 2-місний номер, 3-тисячний мешка-

нець, 4-мільйонне місто, 250-літній ювілей, 60-кілометровий крос, 4-актова вистава, 45-відсоткова знижка, 200-гривнева купюра, 2-мільярдна галактика, 3-мачтова яхта.

5. Прочитайте текст про особливості наголошування числівників.Числівникам притаманні відмінні від інших іменних частин

мови особливості наголошування, які здебільшого виявляються в характері рухомості / нерухомості наголосу. Можна виділити такі акцентуаційні типи числівників:

1. У числівниках одиLн, два, три, чотиLLри, п’ять, шість, сім, віLсім, деLв’ять, деLсять, дваLдцять, триLдцять, соLрок, п’ятдесяLт, шістдесяLт, сімдесяLт, вісімдесяLт у непрямих відмінках (крім знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і клич-ного) наголос припадає на закінчення, наприклад: одиLн — одногоL, одномуL, одниLм, (на) одномуL; п’ять — п’ятьоLх (п’ятиL), п’ятьоLм (п’ятиL), п’ятьмаL (п’ятьомаL), (на) п’ятьоLх (п’ятиL).

2. У числівниках одинаLдцять — дев’ятнаLдцять вживаються паралельні форми закінчень. У формах на -ох, -ом, -ма (-ома) наголос переходить на закінчення, наприклад: одинаLдцять — одинадцятьоLх, одинадцятьоLм, одинадцятьмаL.

У паралельних формах на -и наголос зберігається на колиш-ньому прийменникові на: п’ятнаLдцять — п’ятнаLдцяти, (на) п’ятнаLдцяти.

3. Складні числівники двіLсті — дев’ятсоLт у непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з назив-ним, і кличного) мають два наголоси: основний на закінченні або останньому складі кінцевої основи (другого компонента цих складних числівників), якщо вона має нульове закінчення, і додатковий — на останньому складі першого компонента складних числівників: триLста — трьоLхсоLт, трьоLмстаLм; вісімсоLт — восьмиLсоLт, восьмиLстаLм, вісьмаLстаLми.

4. Числівник дев’яноLсто має нерухомий наголос, який припадає на елемент -но-: дев’яноLсто, дев’яноLста.

5. Числівники тиLсяча, мільйоLн, мільяLрд, трильйоLн, квадрильйоLн за відмінювання зберігають наголос називного відмінка, тобто мають нерухомий наголос: тиLсяча — тиLсячі, тиLсячею.

6. Збірні числівники двоLє — деLсятеро, дваLдцятеро, триLдцятеро наголошуються в називному відмінку на першому складі основи, а в непрямих відмінках (за винятком знахідного від-мінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос переміщується на закінчення -оIх, -оIм, -маI (-омаI). У збірних


числівниках одинаLдцятеро — дев’ятнаLдцятеро в називному відмінку наголошується компонент -наI-, а в непрямих відмін-ках наголос переміщується на закінчення: дев’ятнаLдцятеро — дев’ятнадцятьоLх, дев’ятнадцятьоLм.

7. Наголошення дробових числівників дублює наголошення власне кількісних числівників (чисельник) і порядкових (зна-менник) (За І. Вихованцем і К. Городенською).

6. Поставте наголос у словосполученнях.Дев’ятьом учням, дванадцятеро співробітників, п’ятьма видами

транспорту, тисячі кілометрів, чотирьохсот підприємств, двад-цятьом студентам, одинадцятеро товаришів, мільйонами доріг, у п’ятнадцяти книжках.

7. Коментар учителя.Синонімічні відношення існують між кількісними і збірними

числівниками: два хлопці — двоє хлопців, два відра — двоє відер. Вибираючи граматичний синонім, треба зважати на семантичні, функціонально-стилістичні особливості двох розрядів числівників.

Збірні числівники виражають кількість предметів як сукуп-ність, як одне ціле: троє синів, п’ятеро робітників, двадцятеро співробітників. Кількісні числівники позначають роздільну кіль-кість, а також уживаються як назви числа і цифри: сто зошитів, сорок метрів, дев’ять ділиться на три. Збірні числівники вжива-ються для позначення невеликої кількості (двоє — двадцятеро, тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників, отже, такі словосполучення як сто п’ятеро учнів, сорок двоє студентів є порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у вживанні кількісних понять.

Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові та мові художніх творів. Науковому й офіційно-діловому стилям вони не властиві. Кількісні числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються у будь-якому стилі.

Розрізняються числівники двох розрядів і характером сполу-чуваності. Так, збірні числівники вживаються: з іменниками, що називають осіб чоловічої статі, а також

з іменниками спільного роду: троє сусідів, двоє лікарів. Від-повідно до літературної норми збірні числівники не сполуча-ються з іменниками, що називають осіб високого суспільного становища. З такими іменниками вживаються кількісні чис-лівники: три генерали, два президенти, три академіки; з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє

окулярів, двоє дитячих ясел;

з іменниками діти, малята, хлоп’ята, дівчата, особи: двоє хлоп’ят; з особовими займенниками: нас сьогодні четверо.

Певна обмеженість у сполучувані властива і кількісним чис-лівникам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому значенні.

Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пестливі форми: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко, шестірко, семірко, восьмірко — двоєчко, троєчко. Такі форми є приналеж-ністю розмовного мовлення (За Г. Волкотруб).

8. Вкажіть стиль кожного речення. З’ясуйте стилістичні особ-ливості числівників.1. У кімнаті троє ліжок, з них двоє порожні (М. Ірчан).

2. Лишалося в неї п’ятірко курей, улітку поліцаї прийшли і чоти-рьох реквізували — яєць не здала (В. Дрозд). 3. Висота Джомо-лунгми дорівнює восьми тисячам семистам сімдесяти чотирьом метрам (З журналу). 4. Він дивився в небо, на двійко птахів, які немовби віщували спіткання з таємничим Козаком Мамаєм (О. Ільченко).

9. Прочитайте речення. Проаналізуйте вживання числівників. Поясніть наявні помилки, відредагуйте.1. З доповідями на конференції виступили троє професорів

нашого університету. 2. На дитмайданчику в зоопарку бавились троє ведмежат і двоє лошат. 3. На ярмарці ми придбали шестеро грабель і четверо лопат. 4. Бабуся занесла до майстерні троє чере-виків. 5. Двадцять п’ятеро співаків брали участь у першому турі конкурсу, у фінал вийшло одинадцятеро. 6. П’ятеро діб лікарі воювали за життя хворого. 7. Четвірко дев’ятикласників брали участь у районній олімпіаді з географії (З посібника).

10. Рольова гра. Складання діалогів з використанням виражальних можливостей числівника у міні групах за вказаними темами.

Група 1 Складіть діалог між директором школи та представниками видавництва про необхідність забезпечення школи підручни-ками та посібниками. Складіть перелік літератури, які потре-бує шкільна бібліотека. Використайте можливості числівника.

Група 2 Складіть діалог між двома науковцями про проблеми дослі-дження зоряного простору.


Група 3 Складіть діалог між сільськими жителями про господарські проблеми. Використайте виражальні можливості числівника.



Складіть твір-роздум на тему «Людина у Всесвіті», викорис-товуючи числівники.

Урок № 115 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 25. КОНТРОЛЬНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ІЗ ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Мета: здійснити перевірку здатності учнів сприймати на слух незнайомий текст художнього стилю, розу-міти мету висловлювання, його зміст, визначати виражально-зображувальні засоби, якими послу-говується автор, усвідомлювати ставлення автора до висловленого, оцінювати почуте, виражати осо-бисте ставлення, оцінити рівень творчої діяльності, здатність трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її своїми словами; розвивати пам’ять, вміння будувати висловлювання, добираючи й упо-рядковуючи необхідний для реалізації задуму мате-ріал, викладаючи думки логічно й послідовно, дотри-муючись норм літературної мови та єдності стилю.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: текст для переказу.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Робота з текстом

1. Прослухайте уважно текст. Визначте його стиль.

ВОЛЯ МИЛІШАДіти принесли з лісу їжака, довго гралися ним. Їжак не хотів

розгорнутись, настовбурчив голки, то вони кидали ним об землю, пробували лоскотати патичками — й хоч би тобі що! Навіть цьку-

вали собакою, який, пирхаючи, обнюхував те жалке тіло, про-бував перевернути лапами, але скоро поранився і, підібгавши хвоста, відбіг убік. Зрештою, подумали, що замучили їжака, а тому покинули його в купі листя, а самі порозбігались по домів-ках, бо вже вечоріло.

Я його побачив, коли зійшов з поїзда і прямував стежкою, що вела поміж старим парком і великим садом. Хтось десь палив багаття; й хоч полум’я не було видно, проте рідесенький дим синьою пеленою стелився над самою землею. Повітря пахло анто-нівками і чимось таким особливим, що нагадувало дитинство й те, як ми колись згрібали листя й палили на городі, де вже викопали картоплю… Їжак, видно, ще не очумався, бо лежав там, де його й покинули, згорнувшись тугим клубком.

Я зупинився, очікуючи, коли він спробує побігти. Проте їжак наче вмер. Нагнувся над ним, торкнувся голок — тверді, вони мало не впивалися в долоню. Тоді я втягнув праву руку в рукав, таким чином замотавши її, і, нагнувшись ще нижче, попхнув їжака собі на полу плаща й поніс із собою.

Їжак не розпростувався і, важкий, колов мені своїми шпиль-ками долоню, а то й бік, коли я міцніше притискав його до себе. Від того, що зустрівся з їжаком, а тепер ніс його в загорнутій полі плаща, стало мені добре, і я чомусь навіть усміхався.

В кімнаті я запалив світло і вже тоді поклав їжака в кутку біля груби. Він там упав, як неживий, і тільки, либонь, ще тугіше згорнувся, ще гостріше повиставляв шпильки. Ну, що ж, це твоє діло, як тобі триматись, як поводитись, думав я, можеш побоюва-тись, остерігатись. Можливо, й зрозумієш, що я проти тебе не маю нічого лихого, але ж ти дике лісове звіря, ти завжди боїшся й осте-рігаєшся, — і, може, завдяки цьому й живеш іще… Ну, добре, ось тобі яблуко, ось тобі друге. А що ж іще тобі до вподоби?

Вийшов надвір, назбирав грушок-гниличок під грушею, і всі висипав перед їжаком, котрий, либонь, і не ворухнувся за цей час… А-а, тобі, мабуть, хочеться молока, я чув, ти його любиш. Проте молока в квартирі не було, довелося йти до сусідів. Сусіди налили мені у фіолетову пластмасову чашечку — ах, так, вони розуміють, це для їжака, і, мабуть, для того, яким сьогодні бавились діти.

Кімнату залило світло, їжак непорушно лежав у кутку. Він, звичайно, чув, що я і вдруге виходив з кімнати, але щось тут лякало його, насторожувало. Налив молоко в тарілочку, поставив коло яблук та грушок. Цікаво, що ж його непокоїть? Чи не елек-тричне світло? Мабуть, воно, бо їжак у лісі звик до місячного, а це для нього — вороже… (Є. Гуцало; 444 слова).


2. Бесіда за змістом тексту. Як ви особисто ставитеся до дітей, які принесли їжака із лісу? Як ви розумієте назву твору «Воля миліша»? Як ви гадаєте, що сталося з їжачком далі? Придумайте завер-

шення історії.

3. Повторне прослуховування тексту.

IV. Написання переказу із творчим завданням.


1. Послухайте, яку розв’язку пропонує Євген Гуцало.…Вимкнув світло і, ледве дихаючи, сидів коло вікна. Хоч би

тобі ворухнулося щось, хоч би шеберхнуло! Їжак, звичайно, від-чував мою присутність, бо чого б ото замикатись так?.. У від-чинену квартирку заходило прохолодне нічне повітря, дихало осінню. Я непомітно задрімав, а коли прокинувся — щось наче шаруділо на підлозі. Я навпомацки ввімкнув електрику — їжак мій як завмер у кутку біля груби, то так і не ворушився. Невже й справді замучили діти? От якби випив молока, то й очуняв би. Либонь, через те не хоче, що в лісі не звик до нього? Дурненький, треба лиш попробувати — й потім воно тобі полюбиться.

І раптом я ляснув себе долонею по лобі! Хутенько виско-чив надвір, назривав коло хати сухої трави, потім нашморгав із берестка прив’ялого листя, зламав кілька гіллячок — і все це в кімнату. Гіллячки зіпер у кутку на грубу, траву й листя про-стелив на підлозі — ось тобі, їжаче, й ліс, маєш постіль, пахне осінню, як ти до того звик. Я був радий своїй затії — тепер їжак не боятиметься, бо відчує моє добре серце, мою чуйність.

Погасив світло знов — ось тобі й ніч, як у лісі, можеш повече-ряти, а потім і спати вкладайся. Лежав із розплющеними очима, прислухаючись, проте так нічого й не почув. Їжак, мабуть, теж прислухався до мене, чатував небезпеку, а тому не ворушився.

Сірого досвітку мій погляд застав його там, де й розлучився з ним уночі. Невже він так просидів аж до ранку? І було непо-трібне йому молоко, яблука, й простелив я траву марно? А може, він із тих їжаків, які не переносять неволі й гинуть? Холодок опік мені груди, я хутенько зодягся.

Поклав його в кошик, присипав травою й одніс на те місце, де вчора надибав. Тільки залишив його не на стежці, а трохи ближче до парку, в бур’яні, щоб ніхто не запримітив… А потім, повернувшись додому, тільки й думав про нього, картаючи себе, дорікаючи собі найгіркішими словами. Бо навіщо було брати?

Неволя для нього залишиться неволею, хай навіть вона буде лас-кава та лагідна… Діти його не зовсім замордували, то я своєю любов’ю добив.

Проте не витерпів і побіг подивитись. Розгорнув бур’яни, туди шаснув поглядом, сюди — їжака не було. І наче камінь звалився з моєї душі. Не сердився, що він обманув мене. То й добре, що обдурив! Аби нічого з ним не сталось, аби повернувся благопо-лучно до лісу. Звичайно, осінь там не така, як у кімнаті, там вона справжня, та й груші там кращі, бо свої, а не даровані.

Ні, він таки подарував мені радість. Тим, що зумів обдурити, що залишився живий, що втік до лісу.

Кілька днів у кутку біля груби лежали яблука та груші-гнилички, стояла тарілочка з молоком, прив’яло пахло гілля береста й поспіхом зірвана трава (Є. Гуцало).


Складіть твір-опис за поданим початком. Придумайте назву твору, у процесі творчої роботи використовуйте різні стиліс-тичні фігури.

Листя злетіло з дерев. Недавно воно полум’яніло, кружляло, а зараз дерева голі. Листя полум’яніло й вночі, коли цього не було видно. І кружляло уночі, не тільки вдень, але це також було сховане від очей. Можна тільки уявляти, як воно поночі горить і обсипається. Знаю, що в яру його можна буде назгрі-бати немало, аби розвести вогнище. Там стоїть три липи. Три випадкові липи, і нічого більше не росте, навіть тернові кущі. А кругом — поле.

Я сподіваюсь, що зможу нагребти сухого, палкого листя, хоча мені ще йти до нього далеко-далеко, але водночас і боюся, щоб його вже не розікрав вітер (Є. Гуцало).

Урок № 116 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 26. ОСНОВНІ ЖАНРИ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ. СКЛАДАННЯ ОПОВІДІ, КАЗКИ В НАРОДНО-РОЗМОВНІЙ МАНЕРІ

Мета: поглибити знання десятикласників про основні жанри розмовного мовлення, зокрема про казку, її основні ознаки; удосконалювати вміння усві-домлювати тему, основну думку, логіку викладу,


послідовність матеріалу щодо сюжету, розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз казки; вихо-вувати повагу до народної творчості, за допомогою дидактичного матеріалу виховувати загальнолюд-ські цінності.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, пам’ятка «Як писати казку».

ХІД УРОКУ



Слово вчителя. Давно відомо, що казка є унікальним жан-ром художньої словесності. З одного боку, — жанр фольклорний, а з другого, — літературний. Крім того, цей жанр чим далі тим більше виявляє тенденції до виходу за межі словесної творчості: казка трансформується в різні жанроформи інших видів мис-тецтв — оперу («Коза-Дереза», «Пан Коцький» М. Лисенка), балет («Спляча красуня» П. Чайковського, «Лісова казка» І. Вимера), симфонію («Петрик і вовк» С. Прокоф’єва), малярські і графічні роботи («Царівна-лебідь» М. Врубеля), кінофільм («Попелюшка»), мультиплікаційну стрічку («Малюк і Карлсон») тощо.

Читацько-слухацька аудиторія цього жанру винятково широка: казка однаково цікава і дітям, і дорослим. Малечу вона вабить незвичайними ситуаціями і героями, фантастичними пригодами, стрімким та динамічним сюжетом; для дорослого ж адресата най-перше цікава міфологічним підтекстом, архетипним змістом, філо-софічністю, прихованою сатирою тощо. Казка поєднує, як вважає В. Пропп, «дитячу наївність з глибокою мудрістю та тверезим поглядом на життя». Мабуть, тому цей жанр доступний прак-тично всім поколінням людей, суспільним верствам, етносам, цивілізаціям. Казка прилучає своїх шанувальників до вічності, невимушено навчаючи їх цінностей, що не тліють тисячоліттями (За Н. Тихолоз).


1. Бесіда з учнями. Назвіть ознаки розмовного стилю. Що таке народний колорит? Пригадайте, що таке казка?

Які види казок вам відомі? Чим відрізняється фольклорна казка від авторської? Які казки є вашими улюбленими? Пригадайте з уроків літератури, що таке сюжет, з яких еле-

ментів він складається?

ІV. Підготовча робота до складання казки в народно-розмовній манері

1. Прочитайте текст. Визначте основні ознаки казкових текстів.Казка — жанр народної творчості, епічний, сюжетний худож-

ній твір усного походження. В основі казки — захоплююча роз-повідь про вигадані події і явища, які сприймаються і пережи-ваються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жан-рами — сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не зв’язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями. Для них характерні традиційність структури і композиційних елемен-тів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосе-редженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка від-значається «замкнутим часом» і завершеністю, співвідносними з досягненням героєм своєї мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їхнього життя. Водночас казки від-значаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови… За змістом казки поділяються на кілька різновидів. Казки про тварин гене-тично найдавніші, зв’язані з тотемічними уявленнями. Головними їх героями виступають звірі. З часом казки втрачають міфологіч-ний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру. Фантастичні казки первісно також мали магічне призначення, яке з часом утратилося; в них органічно поєднуються міфічне, фантас-тичне і героїчне начала. Провідні мотиви: змієборство, добування і використання чудодійних предметів (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі


випробування на шляху до мети. У побутових казках переважа-ють мотиви з повсякденного життя. Героями їх виступають бід-ний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда (З Літературо-знавчого словника-довідника).

2. Колективна робота з текстом-взірцем. Чи можна його назвати казкою? Аргументуйте своє твердження. Визначте вид казки. Визначте тему, основну думку. Доберіть заголовок. Вкажіть зав’язку, кульмінацію, розв’язку. Назвіть стильові ознаки. З’ясуйте основні елементи сюжету.Прибіг вовк до села і каже псові:— Давай будемо друзями.Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього

в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір’ю. Подивився і пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить. Пес від-крив очі, бачить: вовк тягне барана з кошари. Пес загавкав. Гос-подар вибіг з хати, вхопив пательмагу і так змастигав вовка, що той не лише барана лишив, а й сам ледве втік.

Вовк прибігає до лісу, скликає звірів і виповідає псові війну. Але війна має бути не в селі, а в лісі. Вовк взяв собі ведмедя, свиню дику, лисицю, а пес не має з ким воювати. Просив вола — боїться, просив коня — не йде. Пес зажурився, а тут підходить до нього когут:

— Чого ти, песику, журишся?Пес розповів. Когут закликав гуска, качку, котика — і військо

готове. На другий день зібралися на війну. Каже когут:— Як будете доходити до лісу, то робіть великий гук.Ще не дійшли до лісу, як пес загавкав, когут закукурікав,

гуска гелгає, качка квакає. Вчув ведмідь такий крик і каже:— Величезне військо йде. Де я подіюся?І виліз на дуба. Вовк думає: «Як ведмідь боїться, то що мені

робити?» Сховався за корч. Свиня дика зарилася в торішнє листя, а лисиця у нору, під корінь.

Прийшло псове військо під дуба, і когут запіяв. А звірям зда-ється, що він каже:

— Є вони тут!Качка заквакала, а їм здається, що говорить:— Так! Так! Так!Гуска загелкала, а їм причувається, що питає:— Де? Де? Де?

Кіт занявкав, а дика свиня махнула хвостиком, бо комар вку-сив. Кіт думав, що це миш, скочив до хвоста. Свиня дика спу-дилася, що кіт хоче її з’їсти, і втікати. Кіт зі страху вискочив на дуба, а ведмідь думав, що хоче його їсти, і впав на вовка. Вовк утікати. Лис вискакує з-під корені і драла… Пес за ним. Але не зловив, лише відкусив кавалок хвоста. Так закінчилася війна. Але між псом і вовком нема миру і дотепер (Народна творчість).

3. Розгляньте пам’ятку.

ПАМ’ЯТКА«Як писати казку»

1. Обрати тему.2. Визначити вид казки (соціально-побутова, фантастична,

казка про тварин).3. Дібрати заголовок.4. Продумати сюжетну лінію казки.5. Осмислити структурні елементи (зав’язка, кульмінація,

розв’язка).6. Скласти план написання.7. Записати текст.

4. Прочитайте запропоновані для казок теми і сюжети. Усно складіть декілька казок.

Тема № 1ВОВК І БУСЬОК

Зав’язкаВовк обгризав кістки, і одна застрягла у нього в горлі.КульмінаціяВовк пообіцяв буськові велику нагороду, якщо той дістане

кістки з горла і врятує життя вовкові.Розв’язкаВовк відповів, що краща нагорода — це те, що він дозволив

буську влізти в пащеку, а потім вибратися з неї.

Тема № 2ПІП-ВОРОЖКА

Зав’язкаБідному попу церковний староста порадив, щоб його сини

поцупили чужих коней і сховали їх у лісі. А піп за допомогою чарівної книжки зможе сказати господарям, де їхні коні і роз-багатіти.


КульмінаціяУ царя зникли цінності. Він прохає допомоги в попа і дає

йому три дні. Злодії бояться, що піп дізнається, хто викрадачі і по черзі приходять до вікна в’язниці, де сидить піп. Піп у цей час молиться і говорить, що пройшов один день, а злочинці дума-ють, що він має на увазі — прийшов один злочинець.

Розв’язкаЗлочинці прохають попа, щоб він їх не видавав і розповідають,

де викрадені цареві цінності. Цар нагородив попа. Піп будує собі нову хату і підпалює стару, а потім бідкається, що тепер не зможе ворожити, бо згоріла «чарівна» книжка.

Тема № 3ЧАБАНЕЦЬ

Зав’язкаДо царства прилітає змій, який хоче сватати дочку царя. Про-

стий пастух іде до царя.КульмінаціяЗмія вбито. Царю дорікають сусіди, що він віддав дочку за

чабанця. Цар наймає двох богатирів, щоб убити зятя.Розв’язкаЧабанець перемагає і живе ладно зі своєю дружиною. Цар

перелякався і більше їх не чіпає.

Проаналізуйте казки ваших однокласників за поданим пла-ном: Чи сподобалися вам створені вашими однокласниками казки? Які теми привернули увагу ваших однокласників? Чи відповідають заголовки обраній темі? Чи все зрозуміло в казці? Чи має казка виховний потенціал? Проаналізуйте мовне оформлення тексту. Дайте поради авторові.

V. Складання казки

Напишіть казку на самостійно обрану тему. Дбайте про те, щоб ваша оповідь була цікавою, щоб відповідала вимогам роз-мовного стилю, щоб у ній було витримано основні елементи композиції.

VI. Підсумок уроку

VIІ. Домашнє завдання

Завершити складання казки.


Мета: перевірити і проконтролювати рівень знань й умінь десятикласників з вивчених тем; розвивати грама-тичну пильність; виховувати уважність, акурат-ність, відповідальне ставлення до навчання.


ХІД УРОКУ



ІІІ. Виконання тестових завдань

Варіант 1

1. Словотвір вивчає…А Правила вимови слів.Б Значущі частини слова.В Способи творення слів.Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворено префіксально-суфіксальним способом?А По-французьки, беззаконний, дощик, вовчище.Б Подорожник, суглинок, підвіконня, відхід.В Бездоганний, надбрівний, затишок, попереписувати.Г Криголам, перехід, пречудовий, впевненість.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?А Учити → учитель → учительство.Б Учитель → учень → учити.В Учениця → учити → учень.Г Учити → учительство → учитель.

4. У якому рядку всі іменники вживаються тільки у формі од-нини?А Ліс, ріка, озеро, море, океан.Б Людство, Дніпро, масло, сум.В Роковини, шори, зарості, сіні.Г Петро, мед, воїн, Суми.


5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?А Золотий ланцюжок, мамина казка, дівоче обличчя, зміїний

характер.Б Дзвінкий сміх, лебедина пісня, київські каштани, сьогод-

нішній день.В Спокійне обличчя, приязна посмішка, полотняна скатер-

тина, бабусина пісня.Г Кмітливий юнак, добре серце, мудра людина, зелений ліс.

6. У якому рядку всі прикметники належать до м’якої групи?А Осінній, ранній, художній, безкраїй.Б Ясен, зелен, славен, ладен.В Зеленеє, багрянії, хорошії, гарні.Г Софіїн, прекрасний, довговіїй, житній.

7. Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як…А Кількісні числівники.Б Порядкові числівники.В Займенник той.Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники збірні?А Два, три, чотири, двадцять.Б Обидва, троє, четверо, двадцятеро.В Двадцятеро, тридцятеро, вісімсот, кілька.Г Один, дві п’ятих, мільйон, обидва.

9. У якому рядку всі числівники за складом прості?А Одинадцять, двадцять чотири, тисяча дев’ятсот п’ятий,

п’ятий.Б Один, три, сотий, семеро.В Мало, багато, тридцять, двісті.Г Сім, два, чотири, п’ятнадцять.

10. Який займенник при відмінюванні не має називного від-мінка?А Я.Б Хто.В Ніякий.Г Себе.

11. У якому рядку всі займенники заперечні?А Ніскільки, дехто, ніщо, його.Б Нічий, ніхто, ніякий, нікотрий.

В Я, ми, ти, ви.Г Інший, він, мій, абихто.

12. Позначте рядок, у якому всі займенники пишуться разом.А Ні/хто, де/який, аби/що, де/хто.Б Ні/котрий, ні/для/кого, де/що, хтозна/що.В Ні/скільки, ні/з/чим/ будь/що, хто/зна/який.Г Будь/який, ні/який, аби/який, скільки/небудь.

Варіант 2

1. Морфеміка вивчає…А Правила вимови слів.Б Значущі частини слова.В Способи творення слів.Г Слова, їх значення, походження, використання.

2. У якому рядку всі слова утворені основоскладанням?А Основоскладання, медсестра, всюдихід, надбрівний.Б Хмарочос, життєпис, лісостеп, синьо-жовтий.В США, УТН, СПУ, ООН.Г Мед-пиво, туди-сюди, облвно, прехороший.

3. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?А Правда → правдивий → правдивість.Б Правдивість → правдивий → правда.В Правдивий → правда → правдивість.Г Правдолюб → правдивий → правда.

4. У якому рядку іменники мають тільки форму множини?А Королі, Дніпро, жаль, небо.Б Черкаси, дріжджі, двері, ножиці.В Гроші, солодощі, золото, кисень.Г Гордість, Чернівці, Лубни, пахощі.

5. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки від-носні прикметники?А Бурштинове намисто, осінній день, морський берег, пере-

літні птахи.Б Срібний перстень, лебединий пух, смарагдове світло, твер-

дий матеріал.В Ніжний голос, тепла хвиля, широке поле, юна дівчина.Г Тоненький струмок, радісна посмішка, стрункий юнак,

дешевий автомобіль.


6. У якому рядку всі прикметники належать до твердої групи?А Повен, певен, мамин, чистий.Б Народний, вразливий, Олексіїв, короткошиїй.В Справжній, худий, сестрин, дорогий.Г Синій, білолиций, літній, дядьків.

7. Числівник один відмінюється як…А Кількісні числівники.Б Порядкові числівники.В Займенник той.Г Іменники.

8. У якому рядку всі числівники неозначено-кількісні?А Трильйон, багато, кілька, мало.Б Стонадцять, кількадесят, декілька, багато.В Кілька, сорок, мало, кількасот.Г Більйон, один, дві третіх, перший.

9. У якому рядку всі числівники за будовою є складними?А Дев’ятнадцять, триста, двадцятеро, кількадесят.Б Кількасот, дев’яносто п’ятий, один, три.В Сто, триста сорок, двадцять чотири, п’ятдесят сім.Г Тридцять сім, сорок п’ять, сімдесят шість, двадцять п’ять.

10. Які займенники відмінюються як числівник два?А Стільки.Б Я.В Себе.Г Той.

11. У якому рядку всі займенники неозначені?А Хто, отакий, той, всякий.Б Ніхто, нічий, ніякий, ніщо.В Дехто, хто-небудь, якийсь, будь-чий.Г Ні до кого, хтозна-скільки, абихто, абиякий.

12. У якому рядку всі займенники пишуться через дефіс?А Аби/який, хтозна/який, хто/сь, казна/хто.Б Хтозна/чий, казна/хто, будь/який, хто/небудь.В Що/сь, що/небудь, хтозна/скільки, ні/скільки.Г Ні/який, аби/який, казна/який, хтозна/який.



Напишіть твір-розповідь «Природа — наше найцінніше багат-ство».

Урок № 118 ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ. ФОРМИ ДІЄСЛОВА: ДІЄВІДМІНЮВАНІ, ВІДМІНЮВАНІ, НЕЗМІННІ. ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ, ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛІВ. БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА. ФУНКЦІЇ ДІЄСЛОВА В ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ

Мета: поглибити і систематизувати знання учнів про мор-фологічні ознаки дієслова, його форм: відмінюваних, невідмінюваних, розширити знання про стилістичні функції дієслова в художньому стилі; формувати вміння розпізнавати форми дієслова в текстах, ви-значати їх морфологічні, семантичні, синтаксичні та стилістичні функції, розвивати творчі вміння; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Форми дієс-

лова», картки для роботи в групах.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст про загальні характеристики дієслова. На основі отриманих знань, побудуйте лінгвістичне повідомлення, доповнивши його власними знаннями та прикладами.Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або

стан предмета і відповідає на питання що робить (робив, зро-бив, робитиме, зробить, робив би, зробив би і под.) предмет? що з ним робиться (робилося, зробилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б і под.)? Наприклад: працює, біг, прийшов, казатиму, прочитає, співав би, морозить, нудило та ін.

Дієслово може означати: а) конкретну фізичну дію (буду-вати, писати, вмиватися); б) переміщення у просторі (бігти, йти, їхати); в) процес мислення (думати, аналізувати, осмис-лювати); г) процес мовлення (говорити, повідомляти, розпо-відати); ґ) процес сприйняття органами чуття (бачити, чути, нюхати); д) стан особи чи предмета (сидіти, стояти, сумувати); е) бажання (хотіти, бажати, прагнути); є) ставлення до когось


або до чогось (любити, ненавидіти, поважати); ж) зміни (моло-діти, старіти, червоніти) і под.

Морфологічними ознаками дієслова є: вид (доконаний чи недоконаний), перехідність або неперехідність; воно змінюється за способами, часами, числами, а також особами (у теперішньому й майбутньому часах та наказовому способі) і родами (у минулому часі та умовному способі).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка. Наприклад: Сонце вже сховалося за вільшечки, пустило крізь листя тоненькі рожеві стріли (Г. Тю-тюнник); Ніч здавалась днем (Ліна Костенко) (З посібника).

2. Розгляньте таблицю «Форми дієслова». Доповніть таблицю прикладами.

Форми дієслова

№ Форма дієслова Приклад

1. Неозначена форма

2. Способова форма (дійсний, умовний, наказовий способи)

3. Дієприкметник

4. Дієприслівник

5. Безособова форма на -но, -то

Що таке відмінювані та невідмінювані форми дієслова? Усі форми дієслова поділяються на дієвідмінювані і недієвід-мінювані. Які форми належать до першої, а які — до другої групи?Коментар учителя. Інфінітив і дієприслівник належать до

невідмінюваних форм дієслова, а решта — до відмінюваних.Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії

способу, часу, особи і числа, становлять дієвідмінювання.Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник належать до недіє-

відмінюваних, або непредикативних, форм дієслова (За М. Жов-тобрюхом).

ІV. Засвоєння нового матеріалу у процесі виконання практичних завдань

1. Прочитайте. Знайдіть дієслова та дієслівні форми, визначте їх семантику, вкажіть морфологічні ознаки виду, перехід-ності / неперехідності, час, число та спосіб.Море поблискує злою блакиттю, водяний пил б’є його білим

крилом. Вигнулось, знялось крило вгору і, пронизане сонцем,

упало. А за ним летить друге і третє. Здається, що незнайомі бла-китні птахи налетіли раптом на море і б’ються завзято грудьми, піднявши вгору білі широкі крила… Вітер заганяє дихання назад у груди. Взяв дерева за чуба і гне до землі… Все зігнулось на острові-кораблі, що несеться по морю на чорних вітрилах (За М. Коцюбинським).

Вкажіть синтаксичну роль у реченні дієслів та дієслівних форм.

2. Визначте й проаналізуйте усі дієслівні форми, поділивши їх на дієвідмінювані та недієвідмінювані, відмінювані та не-змінні. З’ясуйте значення дієвідмінюваних дієслівних форм (фізична дія, рух, стан, розумова, сенсорна діяльність тощо). Визначте синтаксичну роль у реченні.1. Весна. Садочки зацвіли, неначе полотном укриті, росою

божою умиті (Т. Шевченко). 2. В гаю щебетали соловейки, кували зозулі, туркотали горлиці, щебетало всяке птаство (І. Нечуй-Левицький). 3. Не кажи нічого, не подумавши, то й сміятися не будуть (І. Карпенко-Карий). 4. І листя пожовкле вітри розне-сли (Т. Шевченко). 5. Здається, гори перевертав би й не чув би втоми (М. Коцюбинський). 6. Маленький хлопчик став дорослим (Ліна Костенко). 7. Як я люблю оці години праці, коли усе нав-коло затиха під владою чаруючої ночі (Леся Українка).

3. Коментар учителя.Частина дієслів, змінюючись за способами і часами, не зміню-

ється, проте, за особами, родами й числами. Їх називають безосо-бовими. Вони вживаються тільки або у форми 3-ї особи однини, або у формі середнього роду: світати — світає, світало, світа-тиме, світало б, нехай світає; щастити — щастить, щастило, буде щастити, щастило б, нехай щастить.

Ці дієслова переважно означають:1) явища природи: смеркає, похолодало, розвиднюється, дніє;2) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться,

кортить;3) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить.

При безособових дієсловах підмета не буває. Вони виступають у ролі присудків у безособових реченнях (І. Ющук).

4. Прочитайте речення, визначте безособові дієслова і вкажіть їх значення.1. Небо затягає хмарами (О. Гончар). 2. Над річкою вечоріє,

прохолоднішає на ніч (Г. Тютюнник). 3. По ночах йому не спа-лось… Ще не світало, а Прокіп будив наймитів, дзвонив ключами


(М. Коцюбинський). 4. І зітхнеться високим вершинам (О. Пах-льовська). 5. І грудям дихалось легко, просторо, тільки щеміло там щось на самісінькому дні (Г. Тютюнник).

Коментар учителя. У лінгвістичній літературі прийнято роз-різняти безособові дієслова й особові, вжиті в безособовому зна-ченні, тобто такі, які набувають значення безособовості тільки в певному контексті.

Тому головним критерієм такого розрізнення є синтаксичний. Безособові дієслова вживаються як головні члени безособових речень. Особові дієслова, вжиті в безособовому значенні, в інших контекстах вільно поєднуються з підметом: Бурлило, пінилось, ламало (В. Грінчак). Пор.: Море бурлило, пінилось (З посібника).

5. Розподільчий диктант. Запишіть слова у три колонки: осо-бові дієслова; безособові дієслова; особові дієслова, які мо-жуть уживатися в безособовому значенні.

Малювати, таланити, сіріти, глянути, дощити, весніти, кипіти, говорити, смеркати, нудити, написати, гриміти, щастити, мріяти, замести, дніти, світліти.

6. Прочитайте речення. З’ясуйте, які дієслова вжито в перенос-ному значенні. Вкажіть, у якому саме (метафора, метонімія тощо). Зробіть висновок про роль дієслів у тексті.

1. Оживуть степи, озера (Т. Шевченко). 2. Як шовки, смі-ються трави (М. Рильський). 3. Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю (П. Тичина). 4. Земля думала глибоку думу. Мовчали вітри. По станиці пройшла мідна тиша (М. Хвильовий). 5. Зруйнувати всі фабрики, зірвати всю землю, запалити всі міста! (В. Винни-ченко). 6. Біжить хлоп’я, а дощ, немов кайдани, Волочиться й дитячі ноги рве (Д. Павличко).

7. Прочитайте текст про стилістичні особливості використання дієслів у художньому мовленні. Доберіть з наступної вправи ілюстрації до кожного твердження.

Щодо своєї природи дієслово — один із засобів відтворення динаміки, тому художній та розмовний стилі широко послугову-ються цією частиною мови, а наукові й офіційно-ділові тексти від-дають перевагу іменникам. Якщо порівняти книжні та не книжні твори, то чітко виступає якісний характер дієслів у науковому стилі і динамічний у художньому. Пояснюється це тим, що в нау-кових працях ідеться про постійні ознаки та якості предметів, про закономірні явища.

Порівняно з першою особою форма другої особи абстрактніша, тому вона часто набуває узагальненого характеру або створює ат-мосферу інтимної довірливості.

Заміна другої особи третьою (найчастіше в діалогах) відтворює незадоволення мовця поведінкою або вчинками співрозмовника.

Відтінок експресивності має теперішній історичний час. Він надає розповіді жвавості, виразності. Події ніби відбуваються на очах у читача чи слухача. Красне письменство й розмовне мов-лення використовують цю форму для образнішого змалювання подій минулого. Як правило, дієслова в теперішньому історич-ному часі обрамлюються формами минулого часу.

За допомогою форм теперішнього часу оповідач може перено-ситися думками в минуле і відтворювати їх у вигляді спогадів, використовуючи при цьому лексеми було, бувало.

Певні стилістичні особливості пов’язані і з взаємозаміною способів дієслова. Використання дійсного способу замість наказо-вого пом’якшує категоричність мовлення. Для посилення наказу замість наказового способу вживається форма інфінітива. Для вираження дії, виконуваної з примусу, а не з доброї волі, вико-ристовується наказовий спосіб замість дійсного.

Архаїчні форми дієслів використовуються для надання мов-ленню урочистого, небуденного характеру або для створення іроніч-них, сатиричних чи гумористичних ефектів (За О. Пономаревим).

8. Прочитайте речення і визначте стилістичні особливості дієслів.1. Разом з населенням рухатись далі на німецькі окопи. Жод-

ного пострілу. Плакати, лозунги, музика (О. Довженко). 2. Лас-каве небо, грім залізний, Була ти, будеш і єси! Тобі, тобі, моя Вітчизно, У серці дзвонять голоси (М. Рильський). 3. Аж бігла смерком наша Оксана в хату до матері… Раденька, веселенька, сміється, щебече, бігає, сяде, вп’ять скочить, кидається матері на шию, розказує, де була, що бачила (Г. Квітка-Основ’яненко). 4. Тільки й дишемо було, як наїде гостей-паничів та трохи забуде про нас панночка (Марко Вовчок). 5. Як була я малою, то мені було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає чер-воні кісники, вбирає мене в квітки та стрічки, голубить та жалує мене (І. Нечуй-Левицький). 6. Ловиш рибку, «пане добродзею»? Лови, лови… фабрикант! Він думає, що для нього фабрику збуду-ють (М. Коцюбинський). 7. — Отже, фашистів ми допіру виперли в Дунай. Місця вам вільні. Будь ласка, мерсі, займайте… але зна-йте, що тепер Хома не захоче, щоб ви знову гнули фашистську політику і загинали її на війну (О. Гончар). 8. Ідеш і слухаєш,


і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, піснями і звичаями, і не тільки годує й ростить, а й прийме колись до свого матернього лона, як прийняла прадідів твоїх і діда під яблунею (О. Довженко). 9. Великомученице кумо! Дурна єси та нерозумна! В раю веселому зросла, Рожевим цвітом процвіла І раю красного не зріла, Не бачила, бо не хотіла Погля-нути на божий день, На ясний світ животворящий! (Т. Шевченко).

9. Робота в групах. Кожна група отримує картку з віршем. Про-читайте поезію. Доповніть її власними дієсловами чи фор-мами дієслова. Порівняйте свої варіанти з авторськими.

Картка № 1* * *

Миліша нам ти над усі скарби,О рідна мово, …, …, …!В тобі … казковії світи,А нам їх … й …!


Мені нічого у житті не треба,О тільки б мови в душу … легіт,Веселки слів під небом …,Акорди рідних звуків …!


Могутня силою і вродою чарівна,О рідна мово, … віки!Віки … — … і …, А ми тебе … …!

(В. Федоренко)

Пригадайте, що таке акровірш?Довідка: сяй, рости, цвіти, заховано, відкривати й берегти;

лився, вигравали, вирували; житимеш, пройдеш, незламна, нетлінна, клянемось, берегти.



Скласти таблицю «Дієслово і дієслівні форми в українській мові». Виписати з творів художньої літератури п’ять речень, де б вживалися дієслова та форми дієслова. Визначити їх морфо-логічні, семантичні, стилістичні і синтаксичні функції.

Урок № 119 ДВІ ОСНОВИ ДІЄСЛІВ. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ. ЗМІНИ ЗВУКІВ В ОСОБОВИХ ФОРМАХ ДІЄСЛІВ. СЛОВОЗМІНА ДІЄСЛІВ І ТА ІІ ДІЄВІДМІН

Мета: подати відомості про основи дієслів, від яких тво-ряться дієслівні форми, навчити визначати ці основи в мовленні, розширити відомості про особливості поділу дієслів на дієвідміни та особливості відміню-вання дієслів кожної дієвідміни; формувати вміння правильно вживати дієслова в особових формах; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати любов до української мови, до народної мудрості.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів, таблиця «Дві основи дієслів», таблиця

«Відмінювання дієслів у теперішньому часі по діє-відмінах».

ХІД УРОКУ




1. Розгляньте таблицю «Дві основи дієслів». Доповніть її влас-ними ілюстраціями та побудуйте лінгвістичне повідомлення на основі отриманих відомостей.Довідка для вчителяДієслівні форми творяться за допомогою суфіксів і флексій

(закінчень) від дієслівних основ: 1) основи теперішнього часу; 2) основи інфінітива (або минулого часу).

Основа інфінітива виділяється після відкидання суфікса -ти (-ть) разом з постфіксом -ся (-сь), якщо такий є: люби-ти, змага-ти-ся, гукну-ти, принес-ти. Від основ інфінітива творяться діє-слова минулого часу (хова-в, хова-ла), умовного способу (ходи-в би), дієприкметники минулого часу (посиві-л-ий, сказа-н-ий), діє-прислівники минулого часу (відда-вши).

Основа теперішнього часу виділяється у дієсловах теперіш-нього часу 3-ї особи множини після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять): пиш-уть, принес-уть, шука-ють, крич-ать, сто-ять. Від основи теперішнього часу утворюються особові


форми теперішнього часу дійсного способу (вез-у, вез-еш, вез-е, вез-емо, вез-ете, вез-уть); форми наказового способу (вез-и, вез-іть), дієприкметники теперішнього часу (міц-ні-ючий), дієприслівники недоконаного виду (гра-ючи, леж-ачи). У дієсловах доконаного виду замість теперішнього часу виступає основа майбутнього часу: привез-у, привез-еш, привез-и, привез-іть (З підручника).

Дві основи дієслів

№

Основа інфінітива виді-ляється після відкидання суфікса -ти (-ть) разом з постфіксом -ся (-сь), якщо такий є

Основа теперішнього часу виді-ляється у дієсловах теперіш-нього часу 3-ї особи множини після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять)

Утворюються Ілюстрація Утворюються Ілюстрація

1. Дієслова мину-лого часу

Особові форми дієслів теперіш-нього часу

2. Дієслова умов-ного способу

Особові форми наказового способу

3.Дієприкмет-ники минулого часу

Особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду

4.Дієприслівники доконаного виду

Дієприкметникові форми теперіш-нього часу

5. Дієприслівники недоконаного виду

2. Визначте, від якої основи утворені дієслівні форми в речен-нях. Назвіть формотворчі чи словозмінні афікси.1. Ніхто не подолає в нас цієї сили, народженої в ділі, змуж-

нілої в бою (М. Рильський). 2. По горах і долинах, по всіх пробу-джених до життя околицях зелено вруниться трава, і вітер несе з далечини теплий дух землі, усе, що народжується на ній під благодатним весняним сонцем, як всяке новонароджене, стає зва-бою (Д. Міщенко). 3. Лише боротись — значить жить (І. Франко). 4. Я не тікав, зустрівшися з врагами, і не ховавсь, лякаючись, на піч; цуравсь ходить неправими шляхами, утертими, а тем-ними, як ніч (П. Грабовський). 5. Умій дякувати старшим за те,

що вони повчають тебе. Почувши похвалу, дякуй і обіцяй жити по-людському (В. Сухомлинський).

3. Розподільчий диктант. Згрупуйте подані дієслівні форми у дві колонки: в першу — ті, що утворилися від основи теперіш-нього часу; в другу — ті, що утворилися від основи інфінітива.Задощило, співаючи, ходитиму, радій, зібраний, зробить,

згорнутий, переходиш, утворено, берімо, забутий, міцніючий, складіть, граючи, опитавши, переписаний, переписавши, пере-писувати, дивлюся, привіз, закликаючи, запишіть, читати, спи-сати, переписуючи.

4. Прочитайте текст. Знайдіть відповідь на питання. Що таке дієвідміна? Які способи визначення дієвідмін існують? Які дієслова належать до першої дієвідміни? Наведіть при-

клади. Які дієслова належать до другої дієвідміни? Наведіть при-

клади.За типом дієвідмінювання дієслова поділяються на дві діє-

відміни: першу й другу. Крім традиційного способу визначення дієвідмін за основою теперішнього часу та закінчення (до 1-ї дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення -уть, -ють, а до 2-ї — дієслова, які в 3-ій особі мно-жини мають закінчення -ать, -ять), можна встановити дієвідміну за основою інфінітива (відкинувши суфікс -ти).

До 1-ї дієвідміни належать дієслова:1) з односкладовою основою: лити, бити, мити, пити;2) з суфіксами -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах:

крикнути, біліти, грати;3) з основою на приголосний: нести, могти, берегти;4) з основою на -оро-, -оло-: побороти, полоти, колоти;5) дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.

До 2-ї дієвідміни належать дієслова:1) з суфіксами -и-, -і- (-ї-), які випадають в особових формах:

варити, бачити, сидіти, клеїти;2) з суфіксом -а- після шиплячих та [j], який випадає в особо-

вих формах: лежати, кричати, стояти;3) дієслова спати, бігти (З посібника).

5. Випишіть з речень дієслова у дві колонки за дієвідмінами.1. Зірвалась буря — білим біла, свистить, кружляє заметіль

і заганя в гаряче тіло голки холодні звідусіль; і обійма колючим


роєм, і заміта вперед стежки, і нахиля переді мною кремезні кле-ни і дубки (М. Гірник). 2. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти (М. Коцюбинський). 3. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога. Волошки дивляться в небо (М. Коцюбинський). 4. Сонце сяє, вітер з травами говоре. Перед мною і за мною степ колишеться, як море (Я. Щоголів). 5. Пові-тря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюються далекі тополі (М. Коцюбинський).

6. Розгляньте таблицю «Відмінювання дієслів у теперішньому часі по дієвідмінах».

Відмінювання дієслів у теперішньому часі по дієвідмінах

І дієвідміна

Особа Однина Множина

1-а веду мажу співаю ведемо мажемо співаємо

2-а ведеш мажеш співаєш ведете мажете співаєте

3-я веде маже співає ведуть мажуть співають

ІІ дієвідміна

Особа Однина Множина

1-а кричу раджу стою кричимо радимо стоїмо

2-а кричиш радиш стоїш кричите радите стоїте

3-я кричить радить стоїть кричать радять стоять

7. За 5 хвилин запишіть подані дієслова в усіх особових формах однини і множини. Підкресліть зміни приголосних. Складіть схему чергування приголосних в основах дієслів.Колихати, писати, любити, стерегти, возити, їздити.

Довідка для вчителяПри змінюванні дієслів у теперішньому часі і простій формі

майбутнього деякі приголосні чергуються. Це відбувається від-повідно до правил чергування приголосних. При цьому спосте-рігається така закономірність:

1. У дієсловах І дієвідміни чергування приголосних відбувається в усіх особах: стерегти — стережу, стережеш, стережуть; тесати — тешу, тешеш, тешуть; пекти — печу, печеш, печуть.

2. У дієсловах ІІ дієвідміни чергування приголосних відбувається тільки в 1-й особі однини: водити — воджу, водиш, водять; возити — вожу, возиш, возять; платити — плачу, платиш, платять.

3. У дієсловах ІІ дієвідміни, основа яких кінчається на губний звук (б, п, в, м, ф), у 1-й особі однини і 3-й особі множини перед закінченням з’являється л, наприклад: ловити — ловлю, ловиш, ловлять; любити — люблю, любиш, люблять; тер-піти — терплю, терпиш, терплять.

Якщо такий звук л з’являється в дієсловах І дієвідміни, то він зберігається в усіх особах: сипати — сиплю, сиплеш, сиплете, сиплють (За І. Ющуком).

8. Поставте дієслова, що в дужках, у потрібних особах теперіш-нього часу, визначивши спочатку їх дієвідміну.1. Гострий, колючий смішок (ворушиться) у грудях у Хоми,

(підступати) під горло. 2. Панський двір все голосніше (ревіти). Корови не (мукати) вже, а хриплим, скрипучим риком, повним одчаю і муки, (кликати) рятунку. Коні сердито (іржати). Вони десь (бунтувати) у стайні, (бити) землю ногами і (роздувати) од гніву ніздрі). 3. Низько (стелитися) хмари, (рости, збиватися) в купу і (опадати) (М. Коцюбинський, «Fata morgana»).



Запишіть прислів’я, додаючи особові закінчення дієслів. Ви-значте дієвідміну.

1. Не пита.. добрий жнець, чи широкий загонець. 2. Не той господар землі, що по ній брод.., а той, хто по ній плугом ход... 3. Скаж.. — не верне.., напиш.. — не зітр... 4. Хліборобська нива люб.. вчасні жнива (З народної творчості).

Поставте дієслова в усіх особових формах однини і множини. Підкресліть зміни приголосних.

Терпіти, ловити, сипати, хотіти, казати, косити, чистити, полоскати, ломити, гуркотіти, пекти.


Урок № 120 ВИДИ ДІЄСЛІВ (ДОКОНАНИЙ І НЕДОКОНАНИЙ), ЇХ ТВОРЕННЯ, ВЖИВАННЯ ОДНОГО В ЗНАЧЕННІ ІНШОГО. ЧАСИ ДІЄСЛІВ (ТЕПЕРІШНІЙ, МИНУЛИЙ, МАЙБУТНІЙ), ЇХ ТВОРЕННЯ. СИНОНІМІЯ ФОРМ ЧАСУ ДІЄСЛІВ. СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ ЧАСУ

Мета: повторити і поглибити знання десятикласників про види дієслів, часи дієслів та їх вживання в мовленні; формувати вміння конструювати речення з дієсло-вами в усіх часах, в тому числі в переносному зна-ченні, вдосконалювати вміння аналізувати випадки використання дієслів у різних видових і часових формах із стилістичною метою; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.Обладнання: копії текстів.

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, на що вказує категорія виду дієслів? Які дієслова називаються дієсловами доконаного виду? Наве-

діть приклади. Які дієслова називаються дієсловами недоконаного виду? На-

ведіть приклади.

Довідка для вчителяСпецифічною граматичною ознакою дієслова є ознака виду —

недоконаного чи доконаного.Дієслова недоконаного виду називають незавершену, необ-

межену в тривалості дію в минулому, теперішньому або майбут-ньому. Вони відповідають на питання що робити? (що робив? що робить? що робитиме? що буде робити?): співати, жартував, грає, ітиме, буде виконувати.

Дієслова доконаного виду називають дію, що завершилася в минулому або відбудеться в майбутньому. Вони відповідають на питання: що зробити? (що зробив? що зробить?): переконати, підійшов, покаже (З посібника).

ІV. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1. Коментар учителя.Більшість дієслів має видові пари.Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допо-

могою різних засобів:1) додаванням і відкиданням префіксів: світити — засвітити;

дружити — подружити; вабити — привабити;2) додаванням і відкиданням суфіксів: повторювати — повто-

рити, грюкати — грюкнути, допомагати — допомогти, зачі-пати — зачепити;

3) зміною наголосу: розкидаLти — розкиLдати, скликаLти — склиL-кати;

4) від інших коренів: брати — взяти, ловити — впіймати (За І. Ющуком).Окремі дієслова не мають видових пар і вживаються лише

у формі недоконаного (прагнути, гордувати, намагатися, потре-бувати, переслідувати, покрикувати) чи доконаного (схамену-тися, стрепенутися, зурочити, розкричатися, придбати) виду. Такі дієслова називаються одновидовими.

У сучасній українській мові є ряд дієслів, що сполучають в собі значення як недоконаного, так і доконаного виду без будь-якої диференціації їх морфемного складу чи наголосу. До цього типу належать дієслова з суфіксом -ува- переважно іншомовного похо-дження: атакувати, арештувати, гарантувати, інтенсифіку-вати, організувати, телеграфувати, а також веліти, женити. Такі дієслова називаються двовидовими (З посібника).

2. Прочитайте текст. Визначте вид дієслів і граматичні засоби його вираження.…Засинало сонце. Мов дитина, що не награлася, не навтіша-

лася світом за довгий день, воно пручалося у чорних хмарах, смі-ялося, бризкало пучками променів і, врешті-решт знемігшись, стихло. Розлився морок. В степу… І в серці… Тут поле й поле, без-межне, чисте, немов святковий обрус. А там, удома, вже горять вівчарські ватри на полонинах, шепочуть сонні буки і по крутих стежках — плаях, неначе кізки, біжать додому дівчата… Десь за селом озвалася дримба, і друга, і третя… Ударив бубон…

Здавило в горлі. Ну й люди! Просив, молив, пошліть мене назад у Карпати, бо пропаду деінде, — покепкували тільки і, мов невмисне, дали призначення у цей таврійський степ. О доле,


доле… Чи міг я знати, що десь отут мені судилося прожити свої найкращі роки і, може, навіть врости у землю й залишитися на все життя (В. Шевчук).

3. До кожного з поданих дієслів допишіть його видову пару, де можливо. Вкажіть, чим граматично виражається видове протиставлення. Визначте одновидові та двовидові дієслова. З двовидовими складіть по два речення, що в одному реченні вони мали доконаний, а в другому — недоконаний вид.Заморозити, закликати, форсувати, знайти, натерпітися, мис-

лити, мріяти, зловити, писати, йти, кохати, жити, ранити, вра-зити, розрізати, говорити, прилетіти, заспівувати, малювати, чекати, гордувати, падати, організувати, зібрати.

Поміркуйте, чи розрізняються видові пари семантично?

4. Коментар учителя.У процесі функціонування видові форми можуть вживатись

у переносному значенні, тобто одна із форм видів може висту-пати замість іншої. Така «конкуренція» видів не нівелює видо-вих розрізнень, а, навпаки, підкреслює їх опозиційність, оскільки дає можливість подвійно дивитись на дію при збереженні основ-ного змісту і здійснювати добір: Павлусю, взувайсь у чобітки — в Чернігів їдем (П. Тичина) — форма недоконаного виду заступає форму доконаного; Воно земля і обухівська на папері значиться, як справа до продподатку дійде (О. Гончар) — форма доконаного виду вживається замість недоконаного (М. Леонова).

5. Лінгвістичне спостереження. Прочитайте міркування В. Ру-санівського стосовно дієслів доконаного і недоконаного виду. Складіть усний міні-твір для доведення або спростування думки вченого.Коли описуються якісь події, то дієслова доконаного виду

чергуються з формами недоконаного: перші характеризують самі події, а другі слугують своєрідним тлом, що доповнює цю харак-теристику (В. Русанівський).

6. Прокоментуйте вживання категорії виду в наведених речен-нях.1. Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море (І. Нечуй-

Левицький). 2. Насадіть ліси, викохайте сади… А шляхи обса-джуйте липами і чорнокленом (Ю. Яновський). 3. І багата земля колосистим зерном пророста, І колишеться небо, як щит за пле-чем у солдата (А. Малишко).

7. Складіть речення з наведеними дієсловами таким чином, щоб дієслова доконаного виду виступали замість недоконаного і навпаки.Читати, іти, привітати, скочити, ходити.

8. Дайте відповіді на такі питання: Скільки часових форм має дієслово? На які питання відповідають дієслова кожного часу? Наведіть

приклади.

9. Коментар учителя.Дієслівні форми дійсного способу мають значення теперіш-

нього, майбутнього, минулого, давноминулого часів.У формах теперішнього часу виражається значення дійсного

способу, особи, часу і числа: встаю, встаєш, встають.Проста форма майбутнього часу твориться від дієслів докона-

ного виду, має ті самі особові закінчення, що й у теперішньому часі: несу — принесу, несеш — принесеш. Складна (синтетична) і складена (аналітична) форми утворюються від дієслів недоко-наного виду: казати — казатиму (казати + му); буду казати.

Формальним показником минулого часу є суфікс -л- та його варіант -в-: водити — водив — водила — водило — водили; або нульовий суфікс (чиста основа): нести — ніс, везти — віз, брести — брів. Ненаголошений суфікс -ну- при творенні минулого часу може зникати: сохнути — сох, зів’янути — зів’яв.

Давноминулий час означає дію, що відбулася перед іншою минулою дією: Ніби задрімав був зразу, але й прокинувся рано (А. Головко). Форми давноминулого часу творяться додаванням до повнозначного дієслова минулого часу допоміжного дієслова-зв’язки бути у родових формах однини та у формі множини: ска-зав був, сказала була, сказало було, сказали були (З підручника).

10. Визначте засоби вираження граматичних ознак часу.Зроблю, вивезу, будемо писати, накреслимо, буду згадувати,

співчуваю, відзначатиму, промайне, ткатиму, складав, колихав, біг, написала була.

11. Коментар учителя.Українська мова має великі можливості синонімічного вико-

ристання форм часу дієслова. Часові форми, вжиті у переносному значенні, характерні для розмовного, публіцистичного і худож-нього стилів, вони створюють експресивність оповіді, виражають різноманітні значеннєві відтінки.


Форми теперішнього часу можуть також означати:1) постійну, регулярно повторювану дію, яка не пов’язана з кон-

кретним часом: Ніякі птахи, навіть орли, на ці висоти не злі-тають (О. Гончар);

2) дію, властиву предметові взагалі, тобто таку, що не має часо-вої визначеності: Органічне скло розчиняється в ацетоні, дихлоретані;

3) дію, яка обов’язково відбудеться у близькому майбутньому: Післязавтра вирушаємо. Комендант доповів, що ешелони подадуть о дванадцятій годині (А. Хижняк);

4) дію, яка відбувалась у минулому (так званий теперішній істо-ричний час): Заняття графікою настільки захопило Нар-бута, що він, за порадою Білібіна, вирішує всерйоз заповнити прогалини в своїй художній освіті (з газети). Форми теперіш-нього історичного часу пожвавлюють оповідь, завдяки їм події минулого відбуваються начебто «на очах» читача.Минулий час може вживатись замість майбутнього, якщо під-

креслюється впевненість у здійсненні дії чи наміру, як-от: Ми вже побігли, а ти нас наздоженеш.

Форми майбутнього часу вживаються переносно:1) для позначення позачасової дії (здебільшого у прислів’ях

та приказках): З ким поведешся, від того й наберешся;2) у значенні відсутності або неможливості дії у теперішньому

часі (при запереченні): Сам Федір Іванович книг не читав. Усе якось часу не вистачало. Підійде до шафи, відчинить дверцята, витре рукавом скло, дістане одну книжку, другу, третю, помилується (М. Білкун) (За Г. Волкотруб).

12. Проаналізуйте особливості використання часових форм діє-слова в наведених реченнях.1. З Валдайських лісів, де дуби сивоусі, Дніпро починає

свій шлях (І. Нехода). 2. За столом зібралися всі: тато ніколи не стане вечеряти, коли когось не буде (А. Дімаров). 3. Що ж, пішов і я (Г. Тютюнник). 4. — Отже, у понеділок я вас чекаю (Г. Довнар). 5. Іноді мене навіть будять пісні пташок. Як вийдеш уранці на двір, то так наче слухаєш якийсь дивний концерт (О. Оль-жич). 6. От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (М. Кропивниць-кий). 7. Раптом лихо! Ураган як ушкварить з лісу (П. Глазовий).

13. Утворіть всі можливі часові форми від поданих дієслів.Ходити, плести, пливти, іти, мерзнути, погаснути.

Складіть з цими дієсловами речення, використавши їх у пере-носному значенні.



Уявіть, що ви стали учасником бесіди про національне світо-бачення. Складіть діалог між друзями, що обговорюють тезу О. Семеног: «Згідно зі словником української мови, екзо-тизми — це слова, що запозичені українською мовою з інших мов для позначення реалей етнокультурної дійсності чи понять менталітету певного народу чи країни. Екзотичними вигля-дають й українські слова, вживані в тому чи іншому регіоні. Серед них — бандура, борщ, вишиванка, булава, гетьман, гопак, кошовий, керсетка, кептар, крайка, коливо, макогін та ін. Щоб оволодіти подібною лексикою, іноземцеві важливо ознайомитися з природним і культурно-історичним середо-вищем етносу». Використайте виражальні можливості грама-тичної категорії виду та часових форм дієслів.

Урок № 121 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 27. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ СТАТТІ

Мета: поглибити відомості учнів про статтю як особливий жанр; формувати вміння писати статті на морально-етичну тему, виокремлюючи основні положення; виховувати повагу до загальнолюдських цінностей.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, пам’ятка «Як писати статтю».

ХІД УРОКУ


ІІ. Ознайомлення десятикласників з темою, метою й завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація мовленнєвознавчих понять

Пригадайте, що таке стаття? Які види статей вам відомі? Назвіть статті, з якими ви працювали. Чим розрізняються наукова і публіцистична стаття?

Довідка. Стаття — науковий чи публіцистичний твір невели-кого розміру в збірнику, журналі чи газеті. Один із найпопуляр-ніших публіцистичних, літературо-критичних жанрів періодики;


своєрідне дослідження важливої суспільно-політичної чи літе-ратурної теми. Для статті характерне висвітлення конкретних питань з необхідним їх теоретичним осмисленням… Виділяють статті проблемні, полемічні, оглядові, ювілейні, статті-діалоги, літературно-критичні, есе (З Літературознавчого словника-довід-ника).

ІV. Підготовча робота до написання статті

1. Прокоментуйте висловлювання.1. В щасливого обличчя сяє. 2. Грошей багацько на світі,

а щастя мало. 3. Кому щастя, тому й доля. 4. На чужому горі щастя не збудуєш. 5. Не було б щастя, так нещастя допомогло. 6. Не родися красна, та родися щасна. 7. Нема щастя без заздрості. 8. Щастя — не підкова: під ногами не знайдеш. 9. Щасливі на час не зважають. 10. Щастя, як лисиця: помани, поманить, та й у ліс утече. 11. Щастя не в міру людину псує. 12. Щастя своє неси обе-режно (Народна творчість).

2. Ознайомтеся з критеріями, за якими психологи визначають, чи є людина щасливою. Чи погоджуєтесь ви з висловленим припущенням? Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?За даними психологічних досліджень, можна сказати, що щас-

ливі люди, як правило: мають високу самооцінку; оптимістичні та комунікабельні; мають близьких друзів і щасливі у шлюбі; у роботі та відпочинку проявляють свої вміння та здібності; вірять у Бога; добре сплять, харчуються та займаються фізкультурою (Л. Чигарьова).

3. Прочитайте текст, написаний в жанрі статті в газету. Визначте стиль викладу та вкажіть його характерні ознаки. З’ясуйте основну думку тексту. Які факти використовує автор для роз-криття та доказів основної тези статті? Які автор обирає за-соби, щоб викликати інтерес до поставленої проблеми?Що таке щастя? Чи зможете ви відразу, не замислюючись,

відповісти на це питання? У різні часи мірилом щастя були різні речі і поняття. Зараз більше половини моїх співгромадян, відпо-відно до статистики (хитра наука!), міряють щастя кількістю гро-шей. «Скажіть, Шура, чесно, скільки вам потрібно грошей для щастя?» Пам’ятаєте відповідь Балаганова? «Сто рублів!» У наш час сума зросла, а щастя — ні?

Зовсім нещодавно зробила таке «відкриття» для себе: багато людей вважають, що вони — увага! — не гідні щастя.

Що вони щось роблять погано, щось не роблять, що треба б… І тому щастя їм не бачити. Добровільний мазохізм. Воістину, ми те, що про себе думаємо. Таким людям доля буде підкидати численні подарунки, але вони навіть можливість змінити своє життя сприй-муть як чергове тяжке випробування, пройдуть повз — і так і не дозволять собі бути щасливими. Є такі люди у вашому оточенні?

Чи багато людині потрібно для щастя? І в чому ж воно все-таки вимірюється? У грошах? Як говорив великий поет О. С. Пушкін: «У наше століття жорстоке без грошей і свободи немає». Зрозуміло, що не в грошах щастя… Гумористи відразу додали — «а в їх кіль-кості». Щастя і багатство в народній мудрості часто йдуть рука об руку. Очевидно, що, не маючи даху над головою і шматка хліба для трапези, важко мріяти про велике щастя. Потрібно первинні фізіологічні потреби задовольняти. Але як тут не згадати росій-ське прислів’я — «Не приходом люди багатіють, а витратою».

Щастя в коханні? Так, якщо Любов з великої букви і не до кон-кретної людини, а до всього сущого на Землі. Хто досяг такої Любові? Закоханість і пристрасть — дві супутниці любові чоловіка і жінки — йдуть, поступаючись місцем або байдужості і звичці, або глибокому і чистому почуттю.

У чому ж вимірюється щастя? І чи можна його чимось вимі-ряти? У старому доброму фільмі «Доживемо до понеділка» стар-шокласники теж намагалися дати визначення цьому стану душі. «Щастя — це коли тебе розуміють…». Інші скажуть — коли всі здорові. Треті — коли немає війни. Є любов. Благополуччя. Гроші. Кожен розуміє щастя по-своєму.

Для мене щастя — це глибокий внутрішній стан гармонії, душевного комфорту. Коли найбільший суддя — моя совість — всім задоволена. Коли є сенс у житті, коли я займаюся спра-вою усвідомлено. І справа ця приносить мені величезну радість і задоволення. Коли живі і здорові всі мої рідні та близькі. Коли в сім’ї живуть мир і повага. Коли ми разом у горі та радості. Коли не страждають люди навколо мене.

Що ж можна зробити для першого кроку до свого щастя? Пере-стати займатися самоїдством. Зрозуміти свою місію. Знайти тільки свою справу і стати в ній справжнім професіоналом. Перестати турбуватися через дрібниці. А ще мені дуже допомагають заняття спортом в досягненні внутрішньої гармонії. Спортом — це дуже голосно сказано. Басейн, ранкова зарядка, масаж і глибокі меди-тації. Саме в самому процесі осягнення свого «Я» і знаходиться та сама внутрішня грань глибокого розуміння свого призначення. Тривоги і смутко йдуть. На їх місце приходить мудра діяльність


із самовдосконалення. І розуміння того, що немає ідеалу, немає абсолюту, є шлях до нього. І він нескінченний.

При занятті фізичними вправами виділяється природний віта-мін щастя — ендорфін. Втома після занять приємна, заслужена. У голову приходять цікаві думки, змінюється якість життя. Хіба це не щастя?

Ще один шлях до власного щастя — допомога іншим. Тур-бота про слабких, тих, хто має потребу в твоєму співчутті і розу-мінні, допомагає підвищити самооцінку і знайти сенс життя. З юності волонтери вселяли в мене повагу. Навіщо люди займа-ються цим? Адже їм нічого не платять. Вони виконують велику місію. Допоможи ближньому… Як часто ми забуваємо про цю біблійну істину! Не треба навіть далеко ходити — поруч з нами живуть ті, кому потрібна наша допомога. Допомагати складно, важко, але саме в цьому і проявляється наша громадянська пози-ція, усвідомлена і конкретна. Можна довго і красиво говорити про необхідність допомагати і співчувати, а можна просто про-відати хворого, тихо посидіти біля його ліжка. Або нагодувати голодного. Принести ліки. Навіть просто сказати тепле, душевне слово у важку хвилину.

Навряд чи в обсязі однієї статті можна дати чітке визначення щастю. Ця стаття, скоріше, думки вголос. Роздуми на вічну тему. У кожного щастя своє!

Що для щастя потрібно вам? (За Ж. Магінею).

4. Розгляньте пам’ятку.

ПАМ’ЯТКА«Як писати статтю»

1. Визначити головну тему статті.2. Визначити адресата (на кого розрахована стаття).3. Дібрати матеріал (опрацювати літературу, зробити нотатки).4. Розділити зібраний матеріал на групи відповідно до визна-

ченої тематики.5. Визначити структуру статті.6. Дібрати заголовок.7. Уникати сумнівних прикладів.8. Якщо це стаття в газету, звертайтесь у тексті до читачів,

використовуючи слова ми, ви, добродії, друзі.9. Уникайте надто довгих речень.

10. Дотримуйтесь норм літературної мови.11. Перечитайте та відредагуйте статтю.

V. Написання статті

Напишіть статтю в газету на тему «Що значить бути щасли-вою людиною».



Завершіть статтю, розпочату на уроці.

Урок № 122 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 28. НАПИСАННЯ РЕЦЕНЗІЙ З НАУКОВОЇ ПРОБЛЕМИ

Мета: подати відомості про особливості написання рецен-зій, навчати писати рецензії з наукової проблема-тики; розвивати вміння оцінювати письмові висло-влювання з позицій мовного оформлення та ефек-тивності досягнення поставлених завдань, удоско-налювати навички складати таблиці; сприяти засво-єнню учнями правил мовного етикету в науковому стилі.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, тести рецензій, статті для складання

рецензій.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Засвоєння нової інформації

1. Прочитайте. Визначте, що таке рецензія, для чого вона не-обхідна. На основі отриманої інформації розробіть пам’ятку «Як писати рецензії».

Рецензія — це критичний відгук (аналіз і оцінка) на худож-ній твір, наукову працю тощо. Реквізити рецензії:

1. Назва виду документа.2. Заголовок (який містить назву рецензованої роботи, прізвище

та ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва).


3. Текст, що складається з двох частин: короткий виклад змісту роботи; висновки, зауваження, оцінки автора рецензії.

4. Підпис та посада особи, яка рецензувала роботу.5. Дата.

Якщо потрібно, підпис в рецензії засвідчують печаткою або спеціальним штампом (З посібника).

2. Розгляньте зразки рецензій. Чи відповідають вони вимогам?

Рецензія № 1

РЕЦЕНЗІЯ на комплексну контрольну роботу з ділової української мови

для студентів 2-го курсу Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова

Питання комплексної контрольної роботи, підготовлені кафед-рою культури української мови, складені відповідно до власної програми курсу «Ділова українська мова», яка затверджена Радою університету (іншої програми немає).

Завдання, що становлять зміст контрольної роботи, охоплю-ють усі розділи курсу: поняття літературної мови та мовні норми, ознаки офіційно-ділового стилю, класифікацію документів за найменуванням, місцем виникнення, призначенням, напрямом, формою, строками виконання, ступенем гласності, стадіями ство-рення, складністю; формуляр документа; документацію щодо осо-бового складу; інформаційні та обліково-фінансові документи.

Отже, завдання комплексної контрольної роботи сформульо-вані так, що повною мірою дають змогу перевірити, як студенти оволоділи етикетом ділового спілкування, лексичними, орфо-епічними, орфографічними, пунктуаційними та стилістичними нормами ділової українською мови, а також як володіють мето-дикою укладання ділових паперів.

Кожен варіант контрольної роботи містить п’ять питань. Усі варіанти рівнозначні за своєю складністю і вимагають ґрунтов-них знань з ділової української мови.

Комплексна контрольна робота заслуговує позитивної оцінки, її можна рекомендувати для перевірки знань студентів з курсу «Ділова українська мова».

Завідувач кафедри українознавстваУкраїнського державного університетухарчових технологій

Дата проф. О. Д. Горбул (З посібника)

Рецензія № 2РЕЦЕНЗІЯ

на дипломну роботу Д. О. Селетського«Архітектоніка буття: простір і час»

Дипломна робота Д. О. Селетського присвячена проблемі взаємозв’язку онтологічних категорій простору і часу. Автор при-вертає увагу до двох основних концепцій, які є панівними при осмисленні простору та часу як феноменів людського буття: суб-станційної, яка розглядає ці особливі сутності як такі, що існують самі по собі, незалежно від матеріальних об’єктів; та релятивіст-ської, згідно з якою простір і час — це особливі відносини між об’єктами й процесами і поза ними зв’язки не існують.

Автором роботи проаналізовано еволюцію поглядів від епохи античності до сьогодення. Д. О. Селетським детально опрацьо-вані праці видатних філософів: Аристотеля, Р. Декарта, І. Канта, Г. Лейбніца, Дж. Локка, І. Ньютона та інших. Привертають увагу автора і роботи сучасних вчених: М. Д. Ахундова, П. П. Гайденко, Ю. Б. Молчанова, П. В. Нестурлей, М. М. Трубнікова.

Матеріали дослідження, здійснені студентом у дипломній роботі, можуть бути використані в шкільній практиці — при під-готовці та проведенні уроків з філософії, про що свідчить мето-дичний розділ дипломної роботи.

Дипломна робота Д. О. Селетського «Архітектоніка буття: про-стір і час» відповідає вимогам до робіт подібного роду та заслу-говує високої оцінки.

Рецензент:кандидат філософськихнаук, доцент кафедри філософіїХНПУ імен Г. С. СковородиП. І. Б.

07.05.2010 р. Підпис

ІV. Формування практичних умінь

1. Робота в групах. Прочитайте текст. Чи погоджуєтеся ви з думками автора? Проаналізуйте текст за планом рецензії. (Текст вправи взято з посібника Т. І. Должикової, І. В. Мілєвої, А. В. Нікітіної «Актуальні питання лінгвістики тексту»).Шановне товариство! Непростим, тернистим є багатовіковий

шлях людства. Люди завжди прагнули інтенсифікації науково-технічного прогресу, сліпо вважаючи, що тільки він є найвищою


мірою бажаного. Тепер, в умовах екологічної катастрофи, усім очевидно, як вони помилялися.

Основна помилка західної цивілізації полягає в тому, що, захо-пившись науково-технічним прогресом, абсолютизуючи матеріа-лістичну науку, вона занедбала духовний розвиток особистості. У результаті людина втратила віру в абсолютні загальнолюдські цінності, здеградувала морально. Окремі держави, обстоюючи лише національні інтереси, двічі у ХХ столітті втягували людство у криваві світові війни. На місці Російської імперії постав жор-стокий диктаторський режим більшовиків, що винищив десятки мільйонів невинних людей. Особливо великих втрат зазнали укра-їнці, яких масово знищували у штучно організованих голодомо-рах, війнах, концтаборах, в’язницях.

Ми маємо врахувати досвід пращурів, якщо хочемо знайти належне місце у гармонії всесвітнього розвитку.

На сьогоднішній день Україна зазнає моральної деградації. Показником цього є внутрішній стан нашої молоді. Кидається в вічі, що багато юнаків та дівчат байдуже ставляться до мину-лого і не дбають про майбутнє України. Внаслідок цього збіль-шилась кількість молоді, яка активно вживає алкоголь, нарко-тичні речовини, цілодобово грає в одноманітні комп’ютерні ігри… Оцінивши таки духовний стан молоді, ми можемо передбачити песимістичний прогноз на майбутнє.

Ще не пізно все виправити! Треба тільки скерувати молодь у потрібний напрямок, створити належні умови для реаліза-ції фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, бо молодь — рушійна сила майбутнього, надія на краще (Степан Д.) (З посібника).

Порівняйте рецензії двох груп. Зіставте свої висновки з редакторськими.

ВИСНОВОК РЕДАКТОРАТема виступу — актуальна проблема пошуку шляхів виходу

людства загалом і України зокрема з екологічної і духовної кризи. Авторський задум, очевидно, полягає у спробі зробити свій внесок у відвернення цієї біди. Найімовірніше цей задум може реалізува-тися у виступі на класних чи загальношкільних зборах. Провід-ний тип мовлення — роздум, стиль мовлення — публіцистичний.

Проте намір автора тексту досить віддалений від прогнозо-ваного результату, тому що підготовлений виступ і за змістом, і за мовним оформленням не є досконалим. Передусім слід від-значити, що хоч зміст тексту в цілому правильно відтворює суть

суспільної кризи й напрямок розв’язання означеної проблеми, але основні положення змісту логічно або не пов’язані, або ж пов’язані слабо. Окрім того, є певні неточності, повтори, а спосіб розв’язання проблеми фактично відсутній, бо не визначено, хто ж має скеровувати молодь у потрібному напрямку і створювати від-повідні умови для її самореалізації і чому до цього часу всього цього не зроблено. Вимога щодо необхідності розв’язання суспіль-ної кризи, виражена словом «треба», звучить надто абстрактно й нікого ні до чого не зобов’язує і навіть не закликає.

Основний прорахунок автора тексту полягає в тому, що його адресат не визначений, через що й ефективність такого виступу наближається до нуля. Навіть якщо припустити, що його адре-сат — школярі, то виникає запитання, чому автор не звертається до них безпосередньо, не закликає брати участь у розв’язанні проблеми, а сподівається невідомо на кого.

Мова тексту невиразна, трапляються стилістичні й грама-тичні помилки.

Отже, текст виступу потребує ґрунтовного доопрацювання (З посібника).

Відредагуйте текст виступу відповідно до зауважень редак-тора.

2. Складіть рецензію на статтю з лінгвістичної теми (кожен з учнів отримує окрему статтю на мовну тему).



Напишіть рецензію на промову будь-якого відомого україн-ського діяча.

Урок № 123 СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (ДІЙСНИЙ, УМОВНИЙ, НАКАЗОВИЙ), ЇХ ТВОРЕННЯ. СТИЛІСТИЧНЕ ВЖИВАННЯ СПОСОБОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА

Мета: повторити і поглибити відомості школярів про кате-горію способу дієслова та особливості творення цієї категорії, розширити знання про стилістичні мож-ливості граматичної категорії способу дієслова; фор-мувати вміння правильно використовувати способи дієслова в мовленні, розвивати вміння аналізувати


випадки використання категорії способу дієслова із стилістичною метою, а також створювати діалоги, використовуючи виражальні можливості дієслова, використовувати один спосіб у значенні іншого; виховувати любов до українського слова, ввічли-вість.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, картки для роботи в групах.

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте текст. Пригадайте, що таке спосіб дієслова. Назвіть особливості творення способів дієслів.Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності. Діє-

слова можуть вживатися в дійсному, умовному чи наказовому способах.

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, від-бувається чи відбуватиметься: любив, нудьгує, запам’ятає. Діє-слова дійсного способу змінюються за часами, числами й особами (у теперішньому й майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

Умовний спосіб дієслова означає дію, можливу за певної умови або бажану: ходив би, казала б, майструвало б, сперечалися б. Дієслова умовного способу змінюються за числами, а в однині — й за родами. Умовний спосіб твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного) або би (після приголо-сного); частка би (б) пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова.

Наказовий спосіб дієслова означає наказ, прохання, поба-жання, пораду, заклик до виконання дії: прийди, ходімо, напи-шіть, хай (нехай) працює. Дієслова наказового способу змі-нюються за числами та особами: в однині мають форму 2-ї, а в множині — форми 1-ї та 2-ї особи.

Однина Множина

1-ша ос. скаж-імо, малюй-мо, глянь-мо

2-га ос. скаж-и, малюй, глянь скаж-іть, малюй-те, глянь-те

Форми 1-ї особи однини та 3-ї особи однини і множини нака-зового способу творяться поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу в цих особових формах із часткою хай, нехай: хай (нехай) заграю, хай (нехай) продовжує, хай (нехай) співа-ють (З посібника).

2. Пригадайте рекламні гасла, які містять наказовий, умовний чи дійсний спосіб дієслова. У теле- чи радіо рекламах часто можна почути такі висло-ви: «Відтягнись зі смаком!», «Відірвись на всі сто!», «Живи красиво!», «Не тормози — снікерсни!», «Запрошуємо у світ щастя і гармонії». Визначте спосіб дієслова в цих ре-ченнях. Поміркуйте, що це за вислови. Чи стосуються вони мовного етикету?

3. Визначте спосіб дієслова та визначте засоби його вираження.1. Стоять озера в пригорщах долин. Луги цвітуть у придорож-

ній смузі. І царствений цибатий чорногуз поважно ходить в ран-ній кукурудзі (Л. Костенко). 2. Виноград ріс густими невисокими кущами, листя було чорно-зелене, соковите, буйне, а між ним синіли грона ягід, тугих і терпких, мов терен (П. Загребельний). 3. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засма-лило тіло (М. Коцюбинський). 4. В собі відчувши важкість крил, за спину злякано ховаю: хай думають, що херувим, відбившись од своєї зграї, блукає по людських стежках (П. Мовчан). 5. Роди, наша земле, хай славиться край пшеницею (Народна творчість). 6. Прихилитися б у затінку до зеленої землі, і вона б почала жалібно вибирати з тіла всю вагу, зібрану за трудний тиждень жнив (М. Стельмах).

ІV. Засвоєння матеріалу, вироблення практичних умінь

1. З’ясуйте відмінність між дієслівними формами. Поясніть особливості творення цих дієслів. Складіть речення з цими парами дієслів.Журімося — журимося, борімося — боремося, учімося — учи-

мося, терпимо — терпіли б, беремо — взяли б, співаємо — спі-вали б, малює — хай малює.

2. Наведіть усі можливі способові форми дієслів.Сіяти, посміхатися, нести, лягти, плести, пити, одягатися,

догоджати, вивчати, розробити, сісти, зітхнути, догодити.


3. Коментар учителя.Категорії способу дієслова, як і категорії часу, властива сино-

німія форм. При переносному вживанні форми способу набувають експресивності й емоційності, що обмежує їх використання лише розмовним і художнім стилями.

1. У значенні дійсного способу може виступати форма другої особи однини наказового способу. У таких випадках дієслово виражає несподівану, раптову дію, як-от: Решко візьми та й пошли ті гроші, маючи надію швидко одержати жалування й покласти позичену суму (С. Васильченко).

Форма наказового способу може вказувати також на необхід-ність здійснювати небажану, нав’язувану дію: Шукаємо, де б вільніше, а то в нас роби-роби, та й кінця немає (М. Грушев-ський).

2. Форми умовного способу, виступаючи замість форм дійсного способу, виражають різку відмову виконувати якусь дію: Де ж би я тебе пустила! Адже ж жнива, сама знаєш, який то час, — відповіла Настя (М. Дерлиця).

3. З імперативним значенням можуть використовуватися:а) форми дійсного способу: Кость посміхнувся й тихо проше-

потів до Курки: — Пішли! (Г. Косинка). Такі конструкції є елементом просторіччя;

б) форми умовного способу, які виражають ввічливе поба-жання, пораду, наприклад: Справді, хлопці, зайшли б ви в хату, погрілись, — сказав він (О. Гончар);

в) інфінітив, що виражає категоричне розпорядження: Усім бригадирам до 6-го провести побригадні наради з ланко-вими! (Остап Вишня).

4. У значенні умовного способу використовуються форми наказо-вого способу, наприклад: Добре, що я такий — що обіщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобі приданого, — що тоді, га? (Т. Шев-ченко) (За Г. Волкотруб).

4. Вкажіть, які форми способу дієслова вжиті переносно, ви-значте їх значеннєво-стилістичні особливості.1. Пішов би ти, сину, до пана, попросив би грошей на відро-

бітки (М. Коцюбинський). 2. Пішли, Надю, пора їхати (Л. Роман-чук). 3. Я вам радив би вступити в кулінарну школу (П. Глазо-вий). 4. Сестро, — наказав лікар. — Води не давати. Змочіть йому губи ваткою (О. Чорногуз). 5. І тоді Максим здогадався, що Орина таки закохалася в Романа. Про це він наодинці візьми та й ляпни братові (М. Стельмах). 6. Хіба я наймалася на таку роботу? Вони

гуляють, бешкетують, а ти роби (Панас Мирний). 7. Так оце я тобі зараз би й оддала! Сокирою піду порубаю (С. Васильченко). 8. Учись — на старість буде знахідка (З народної творчості).

5. Пригадайте прислів’я, де б були наявні вживання форм од-ного способу замість іншого.

6. Стилістичний експеримент. Робота в групах.

Група 1 Замініть виділені форми дійсного способу на умовний. Пояс-ніть стилістичну функцію кожного із способів.

З ким їхати?.. Ну, поїдете ви з Іваном Петровичем… На зеле-ному килимі, під задумливою вербою, точитимуться спогади про знаменитого його гордона, — таких псів тепер не буває! — який одного разу став на стойку в густій ліщині на вальдшнепа, та так став, що ніякими свистками, ніякими гудками його не можна було зрушити з тої стойки, довелося його залишити в лісі… Пилип Федорович розповість вам про короткозорого старенького бух-галтера, пристрасного мисливця, жертву фантастичних вига-док усієї компанії, з якою він завжди полював. Ви дізнаєтесь про зайця, який після бухгалтерового пострілу з страшним кри-ком «н-н-няв!» вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа (За Остапом Вишнею).

Група 2 Замініть дієслова умовного способу дієсловами дійсного спо-собу. Прокоментуйте таку заміну.

Пішов би я в Україну, пішов би додому, там би мене привітали, зраділи б старому. Там би я спочив хоч мало, молившися Богу, там би я… та шкода й гадки, що не буде нічого (Т. Шевченко).

Група 3 Поставте виділені дієслова в наказовому способі. Прокомен-туйте стилістичну функцію кожного із способів.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьків-щина не раз переживала дні сили і слави, мала справді леген-дарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів… Можемо втішатися і гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близь-ких і далеких сусідів (За А. Лотоцьким).

7. Складіть діалог на тему: «Як поводитися в театрі», викорис-товуючи можливості категорії стану дієслова.




З творів художньої літератури випишіть п’ять речень, де б способи дієслова вживалися б у переносному значенні.

Урок № 124 ОСОБОВІ, РОДОВІ, ЧИСЛОВІ ФОРМИ ДІЄСЛІВ. ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА. ПЕРЕХІДНІ Й НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

Мета: поглибити знання десятикласників про категорію перехідності / неперехідності дієслів, про категорію стану дієслів, зворотні дієслова; формувати вміння конструювати речення з дієсловами в усіх часах, особових, родових формах, правильно вживати діє-слова в мовленні; за допомогою дидактичного мате-ріалу виховувати повагу до національних символів державності України.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Морфоло-

гічний розбір дієслова».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Формування практичних умінь і навичок. Виконання тренувальних вправ

1. Поставте дієслова, що в дужках, у потрібній особовій формі наказового способу.1. Не (поганьбити) [1-ша особа множини] ж бо ніколи міщан-

ством романтичних шат (І. Жиленко). 2. (Боротися) [2-га особа множини] — поборете (Т. Шевченко). 3. Твоєму кожному почину розкрито двері: (йти, творити, прославити) [2-га особа однини] Батьківщину (П. Тичина). 4. Свою Україну (любити, любити) [2-га особа множини] її (Т. Шевченко). 5. Не (кликати) [2-га особа однини] мене, весно, не (чаруй) [2-га особа однини] і не (вабити) [2-га особа однини]! (Леся Українка). 6. Правді в очі (дивитися) [2-га особа множини] прямо, не (одводити) [2-га особа множини] погляду вниз (В. Симоненко).

2. Від поданих дієслів утворіть форми різних осіб однини та мно-жини. Форми 1-ї особи однини та 1-ї і 2-ї особи множини теперіш-нього часу. Зверніть увагу на чергування приголосних.

Мостити, бити, летіти, жати, голубити, смикати, ненавидіти, бігти, хрестити, кликати.

Форми 2-ї особи однини та множини теперішнього і майбут-нього часу (проста форма).

Любити, цікавитися, клеїти, гриміти, кресати, кликати, сте-регти, вірити, летіти, тесати, класти.

Форми 2-ї особи однини та 1-ї і 2-ї особи множини наказового способу.

Читати, зітхнути, нести, садити, вчитися, стояти, дати, сіяти, плести, лізти, кинути, бігти.

3. Коментар учителя.Однією з важливіших граматичних ознак дієслова є ознака

перехідності / неперехідності. Перехідними називаються дієс-лова, які означають дію, що переходить або спрямована на пред-мет. При перехідних дієсловах стоїть прямий додаток, виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без приймен-ника: доглядати сад, малювати картину, відвідати друга. Пере-хідні дієслова можуть вимагати форми родового відмінка (без при-йменника) зі значенням частини від цілого або при запереченні: купити сиру, відламати хліба, налити води; не прочитати книги, не побачити подруги, не знайти підтримки.

Неперехідними називаються дієслова, які означають дію, що не переходить на предмет. Такі дієслова не вимагають додатка: стояти, сидіти, бігти, плакати. До неперехідних належать усі дієслова з часткою -ся (-сь): сміятися, хвилюватися, милуватися (З посібника).

4. Переробіть подані речення таким чином, щоб дієслова вжи-валися в пасивному стані.1. Колихає жита вітерець над Дніпром (П. Тичина). 2. При-

щіпку, ніби ластів’я, гойдали вітри на мотузці (Л. Талалай). 3. Гілля ламає вітер (М. Людкевич). 4. Гострі сніжинки колють обличчя (З посібника).

5. З кожним наведеним словом складіть по два речення таким чином, щоб у першому випадку дієслово було перехідним, а в другому — неперехідним.


Вивчити, любити, наговорити, подарувати, святкувати, пере-кладати, чорніти.

6. Коментар учителя.Дієслова по-різному виражають відношення дії (або стану)

до особи — діяча й предмета-об’єкта і поділяються на три групи: активного, пасивного та зворотно-середнього стану.

Дієслова активного стану позначають дію, джерелом якої виступає сам виконавець дії (у реченні він — підмет): Учень пише реферат. Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет (у реченні це прямий додаток, виражений іменником або займен-ником у знахідному відмінку без прийменника).

Дієслова пасивного стану вказують на дію пасивну, тоді об’єкт дії стає підметом, а суб’єкт — додатком у формі орудного від-мінка без прийменника: Реферат пишеться (написаний) учнем. Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса -ся.

Дієслова зворотно-середнього стану виражають дію суб’єкта, що не переходить на об’єкт, а зворотно спрямована на самого діяча. Дієслова зворотно-середнього стану творяться від пере-хідних дієслів за допомогою постфікса -ся, що зберігає значення зворотного займенника себе (З підручника).

Форми із афіксом -ся (-сь) називають зворотними формами дієслова. Вони мають такі значення: власне зворотне (дія ске-рована на діяча): одягатися, умиватися; взаємно-зворотне (дія спрямована на об’єкт і суб’єкт одночасно): вітатися, спереча-тися; загально-зворотне (дією позначає загальний стан суб’єкта): сердитися, веселитися; непрямо-зворотне (дія замикається в дія-чеві): готуватися, будуватися; активно-безоб’єктне (вказівка на постійну властивість предмета): скло б’ється, земля кру-титься; безособове (суб’єкт виражений давальним відмінком): йому не спиться, мені хочеться (З посібника).

7. Визначте стан дієслова у словосполученнях.Колеги вітаються, друзі сваряться, річка розливається, піклу-

ватися про рідних, виконується скрипалем, доглядати сад, не побачити подруги, відвідати друга, малювати картину, малюється художниками, їй не сидиться, хлопчик прибрався.

8. Прочитайте текст. Випишіть з нього дієслова, визначте в них особу, число, стан та перехідність, а в дієсловах зворотного стану і відтінок значення (власне зворотне, загально-зворотне тощо).

Посипався, як з решета, наглий краплистий дощ, а далі полив, як із відра. Море застогнало й загуло, як сосновий бір в час бурі. Берег закутався в туман та в дощ. Сонце зайшло за хмари. Все змішалось і злилось в одну мить докупи: і земля, і море. На морі стало поночі, і тільки вітер свистів, шипів та ревів, як звір (І. Нечуй-Левицький).

9. Визначте в поданих реченнях дієслова і залежні від них імен-ники чи займенники. Випишіть дієслова в три колонки: в пер-шу — перехідні, в другу — неперехідні, а в третю — зво-ротні.1. Вишивала я узори з тривогою пополам (П. Тичина). 2. Дів-

чата вгледіли на леваді кущ калини (І. Нечуй-Левицький). 3. Енеєм кинута я бідна (І. Котляревський). 4. Згадується Улянці дідова казка (О. Донченко). 5. Пісня виконується всіма учасниками кон-церту (З посібника). 6. Косар на луці косу дзвінко клепле (М. Риль-ський). 7. Там три верби схилилися, мов журяться вони (Л. Глі-бов). 8. За матерньою поміччю хлопчик не забарився умитися, прибратися (Панас Мирний).

10. Прочитайте текст. Випишіть з нього в таблицю дієслова та схарактеризуйте їх граматичні ознаки за зразком.

Морфологічний розбір дієслова

№ з

/ п

Діє

слов

о

Поч

атк

ова

фор

ма

Ви

д

Пер

ехід

ніс

ть /

н

епер

ехід

ніс

ть

Ста

н

Сп

осіб

Час

Осо

ба

Чи

сло

Рід

Чл

ен р

ечен

ня

1.

2.

Під час розкопок археологів на території України часто зна-ходять тризуб, який, на думку вчених, мав якесь важливе зна-чення для котрогось із давніх слов’янських племен. Це міг бути або його символ, або знак влади вождя племені. Згодом, у часи Володимира Святославича (його ще називали Володимиром Вели-ким), тризуб з’являється на монетах Русі й стає князівським зна-ком, добре знаним і за її межами. Його разом із владою успад-ковують Володимирові наступники на престолі. Тризуб часто зустрічається на варязьких мечах (тих воїнів, які були на службі


в київських князів), знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції. Цим знаком воло-дарі руських земель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на поясах княжих дружинників.

Яке значення вкладалося в тризуб? Єдиної відповіді на це запитання серед істориків немає. Одні вважають, що він уособлю-вав три стихії природи: повітря, воду й землю. Інші переконані: тризуб — це обожнення рибальського знаряддя. Ще інші наполя-гають: це стилізоване зображення сокола. Є й версія про те, що він — відтворення предмета, схожого на булаву — символ влади.

Тризуб повертається на наші землі після проголошення Цент-ральною Радою Української Народної Республіки. Було це в листо-паді 1917 року. Символ князівської влади Київської Русі з’явився на печатках і ділових паперах молодої Української держави. Художник Василь Кричевський підготував проект герба з тризу-бом на ньому, який було затверджено в березні 1918 року.

З проголошенням незалежності України тризуб став гербом Української держави (М. Федотів).



Зробіть морфологічний аналіз дієслів у тексті.Тут, де народився ти і зріс, нині все буяє, промениться: жов-

токрилі соняхи — мов ліс, орачів переросла пшениця. Ячмені видзвонюють привіт, світяться снагою золотою. Знай: за працю кожному, як слід, ця земля віддячить добротою (К. Дрок).

Урок № 125 ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА. ДІЄСЛІВНІ ТА ПРИКМЕТНИКОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ. ТВОРЕННЯ, ПРАВОПИС І ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ. АКТИВНІ ТА ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ. ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Мета: розширити знання школярів про дієприкметник як особливу форму дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичні функції, поглибити відомості про від-мінність дієприкметника від прикметника; фор-мувати вміння виправляти помилки у вживанні

й правописі дієприкметників, правильно перекла-дати з російської мови словосполучення й речення з дієприкметниками, розвивати вміння комуніка-тивно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні, складати діалоги на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості дієприкметників; за допо-могою комунікативно-дидактичного матеріалу вихо-вувати любов до народної мудрості, культуру спіл-кування.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Творення дієприкметни-

ків», картки для роботи в групах, схеми речень на дошці, таблиця для заповнення «Написання частки не з дієприкметниками».

ХІД УРОКУ




1. Прочитайте. Знайдіть у тексті дієприкметники. На яке пи-тання вони відповідають? Від якої частини мови утворені?Тепер уже можна було скласти уяву про все, що відбувалось

тут. Гнаний вітром, вогонь наступав з недалекого узвишшя довже-лезною лавою. Там, де вона прокотилася, залягла чорна пустеля, зрідка покрапана ледве жевріючими цяточками. Люди змагалися з вогнем врукопаш. На тлі невисокого полум’я виразно було видно, як вони, розтягнувшись у живий ланцюг, кидаються на вогонь грудьми, обсипаючись іскрами, наче зорями. В хід було пущено лопати, вила, граблі, порожні лантухи (О. Гончар).

Випишіть окремо дієприкметники, дієприслівники та при-кметники. Порівняйте їх морфологічні ознаки.

2. Коментар учителя.Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка виражає

ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: зів’яле (листя), замерзлі (руки), вивче-ний (вірш). Ця форма поєднує в собі ознаки прикметника і діє-слова. Дієприкметник, як і прикметник, змінюється за родами,


числами й відмінками, і ці його форми залежать від форм імен-ника, з яким дієприкметник узгоджується. Дієприкметник від-мінюється як прикметник твердої групи. Разом із тим цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного) і часу (минулого або теперішнього).

Дієприкметники можуть бути активними або пасивними.Активними називаються дієприкметники, які виражають

ознаку предмета за його ж дією: То була Одарка — тремтяча, мокра, як хлющ (Г. Тютюнник). Активні дієприкметники утво-рюються лише від неперехідних дієслів.

Пасивними називаються дієприкметники, які виражають ознаку предмета за дією над ним: Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров’ям (О. Дов-женко).

Пасивні дієприкметники мають ознаку минулого часу і утво-рюються лише від перехідних дієслів.

У реченні дієприкметник найчастіше буває означенням: На клуні стовбичив промоклий бусол (Л. Костенко). Він може вико-нувати також функцію іменної частини складеного присудка: Чорна ніч інкрустована ніжністю (Л. Костенко).

Дієприкметник разом із залежними від нього словами утво-рює дієприкметниковий зворот. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням: Сади, омиті музикою згадок, ков-тають пил міжселищних доріг (Л. Костенко) (З посібника).

Засобом розрізнення прикметника і дієприкметника може бути наголос (у прикметниках наголошується суфікс, у дієприк-метників — корінь: вареLний — ваLрений) або суфікс (прикмет-никовий -н- і дієприкметникові -н-, -ен-, але в дієприкметнику зберігається перед -н- суфікс дієслівної основи -а-, -и-, -і-, -ї-: під-писати — підписаний.

IV. Вироблення практичних умінь і навичок.

1. Розподільчий диктант. Запишіть у дві колонки словосполу-чення з прикметниками та дієприкметниками.

Нездійснена мрія, нездійсненна мрія, нездоланний народ, нездоланий народ, варена курка, варені яйця, солені огірки, солоні огірки, пе�чена картопля, пече�на картопля.

2. Користуючись таблицею, розкажіть про особливості творення активних і пасивних дієприкметників. Доповніть таблицю власними прикладами.

Творення дієприкметників

Групи дієприкмет-

никівОснова

Формотвор-чий суфікс

Закін-чення

При-клад

Активні теперішнього часу

Основа теперішнього часу дієслів (недокона-ного виду)

-уч- (-юч-) -ий

-ач- (-яч-) -ий

Активні минулого часу

Основа інфінітива дієс-лів (непохідних, доко-наного виду)

-л- -ий

Пасивні минулого часу

Основа інфінітива дієс-лів (перехідних, докона-ного, рідше — недоко-наного виду)

-н- -ий

-ен- (-єн-) -ий

-т- -ий

3. Робота в групах з картками.

Група 1 Від поданих дієслів утворити активні дієприкметники тепе-рішнього часу.Виступати, дрижати, працювати, існувати, ревіти.

Група 2 Від поданих дієслів утворити активні дієприкметники мину-лого часу.Пожовтіти, посивіти, потемніти, пригоріти, зів’янути.

Група 3 Від поданих дієслів утворити пасивні дієприкметники.Засіяти, шити, написати, втратити, виплеснути.

4. Коментар учителя.У сучасній українській мові активні дієприкметники тепе-

рішнього часу вживаються рідко; їх творення й використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями той, що (який)…; ті, що (які)… тощо або добираючи відповідні імен-ники (З посібника).

5. Перекладіть українською мовою подані словосполучення. Порівняйте, як утворюються активні дієприкметники в укра-їнській та російській мовах.Почерневшее небо, записанное стихотворение, немигающий

взгляд, воющий ветер, опавшие листья, увядший цветок, про-думанный ответ, употребляющий лекарства, потухающий костер, волнующая мелодия, стоящий у колодца человек, впечатляющее


событие, исполняющий обязанности, режущий инструмент, фор-мирующий состав.

Прокоментуйте написання суфіксів-н- та -нн- в українській та російській мовах.

6. Відредагуйте речення, правильно записуючи форми дієприк-метників. Визначте синтаксичну роль дієприкметника.1. Кружляв в останньому вальсі падаючий лист. 2. Студенти,

відвідавші експозиції музею, були в захваті від побаченого. 3. Мене вразили її збліднівші уста, змарнівше обличчя. 4. Чоловік, набли-жавшийся до нас, зупинився. 5. Під лежащий камінь вода не тече. 6. Посивівше волосся пасмами спадало на чоло, закривало очі. 7. На вечорі виступили з читанням своїх творів початкуючі пись-менники (З посібника). 8. Там три принцеси зачакловоні у сивих зморщених бабусь (Л. Костенко). 9. Увага! На період спалаху грипу всі температурячі хворі обслуговуються на дому, при звер-ненні в поліклініку — в першому кабінеті на першому поверсі (З оголошення).

7. Логічний диктант. Поєднайте перший та другий стовпчики, знайшовши продовження висловів.

1. …три роки ждуть.2. …заєць і пенька боїться.3. Під … камінь вода не тече.4. … коню в зуби не дивляться.5. Не завжди учений мудрий, а … —

дурний6. … гостю місце за дверима.7. Обід без солі …, а без хліба …

А дарованомуБ незваномуВ несмачний, неситийГ невченийД лежачийЕ обіцяногоЭ полоханий

8. Замініть дієслівні сполучення на словосполучення «дієприк-метник + іменник». Провідміняйте виділені словосполучення.Пісок сиплеться, сонце палає, краса захоплює, сад розквітає,

мрія не здійснюється.

Складіть речення з цими словосполученнями таким чином, щоб утворився дієприкметниковий зворот за схемами:

1. / /, [ ] …2. / / [ ] …3. [ ], / / …4. / /, / /, [ ] …5. [ ], / /, / /…

Поясніть розділові знаки.

Довідка для вчителя./ / — графічне позначення дієприкметникового звороту.[ ] — графічне позначення пояснювального слова.

9. Заповніть таблицю прикладами з поданих речень. Визначте синтаксичну роль дієприкметника. Прокоментуйте написання частки не з дієприкметниками.

Написання частки не з дієприкметниками

Дієприкметник-означення пишетьсяДієприкметник-

присудок пишеться

Разом Окремо Окремо

Без залежних слів (виступає як прикметник)

Із залежними словами

Є протистав-лення

1. Пісня ж твоя в не/вмираючій силі в мойому серці ясніє, живе (І. Франко). 2. Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано, щоб людству чесно глянути у вічі не/згань-бленим зберігши знамено (М. Бажан). 3. Хіба можна собі уявити українську хату, не/заквітчану рушниками? (В. Скуратівський). 4. Ліпше свій хліб не/допечений, як чужий перепечений (Народна творчість). 5. Марійка вешталася, як звичайно, зжурена і не/вдоволена (О. Кобилянська). 6. Тільки й мав талан до віршів не/позичений, а власний (Леся Українка). 7. Через усю Вербівку сте-ляться сукупні городи та левади, не/огороджені тинами (І. Нечуй-Левицький).

10. Уявіть, що ви стали учасниками телевізійного шоу, тема якого — вміння робити подарунки. Складіть діалог, ужива-ючи дієприкметники та дієприкметникові звороти.



Визначте в тексті дієприкметники. Зробіть їх морфологічний аналіз за схемою.

1. Дієприкметник для розбору.2. Початкова форма.3. Активний чи пасивний.4. Час.5. Вид.


6. Число.7. Рід.8. Відмінок.9. Спосіб творення.

10. Правопис.11. Синтаксична роль.

Роса потягла з вологих трав густий дух вимороженої бодяги, в’ялої бугили і пожухлого мокрого сіна, що позалишалося в кущах по торішній косовиці.

Пахла чорна земля на пагорбах між заплавами — пахла вес-няною жагою родити і вимерлими травами, трухлим сухостоєм і молодим пагіллям — пахла вічністю і скороминучою порою…

І серед тих запахів Андрій ніяк не міг упізнати одного, що нагадував йому дитинство, пасьбу на купині з пляшкою холод-ного молока і окрайцем хліба в торбині, перший вечір з Клавою отут, посеред лук, клечані святки в бабусиній хаті, примазаній ради празника і струшеній різучою осокою, — запах нагадував йому все життя, крім служби на морі (Г. Тютюнник).

Перекладіть речення українською мовою. Визначте синтак-сичну роль дієприкметників.

1. У них были только длинные чубы, за которые мог выдрать их всякий казак, носивший оружие. Их лица, еще мало загорев-шие, казалось, похорошели и побелели (Н. Гоголь). 2. Уля, тоже припавшая к земле, услышала вихрем нараставший, точно рас-ширявшийся книзу визг падающей бомбы (А. Фадеев). 3. Внук показал мне на спокойно прогуливавшееся по утоптанной дорожке целое семейство ежей (И. Соколов-Микитов). 4. Я неторопливо дошел до старой корчмы, нежилой, развалившейся хаты, и стал на опушке хвойного леса (А. Куприн).

Урок № 126 ДІЄПРИСЛІВНИК ЯК НЕЗМІНЮВАНА ФОРМА ДІЄСЛОВА: ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ТВОРЕННЯ. ДІЄПРИСЛІВНИКИ ДОКОНАНОГО І НЕДОКОНАНОГО ВИДУ. ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Мета: повторити і поглибити знання учнів про морфоло-гічні ознаки й синтаксичні функції дієприслівника, його творення, розширити відомості про відмінність дієприслівника від дієприкметника та прислівника;

формувати вміння виправляти помилки у вживанні та написанні дієприслівників, розвивати вміння комунікативно доцільно використовувати дієприслівники та дієприслівникові звороти в мовленні, правильно перекладати з російської мови речення з дієприслівниками, складати тексти на певну соці-окультурну тему з дієприслівниковими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості; вихо-вувати повагу до людини, до її прагнень та по-чуттів.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Дієприслівник як особлива

форма дієслова», таблиця «Творення дієприслів-ників», схема «Морфологічний розбір дієприслів-ника», картки для логічного диктанту.

ХІД УРОКУ




1. Розгляньте таблицю «Дієприслівник як особлива форма ді-єслова». Охарактеризуйте відмінні та спільні риси дієпри-слівника з дієсловом та прислівником. Підготуйте лінгвіс-тичне повідомлення про дієприслівник на основі отриманих даних.

Дієприслівник як особлива форма дієслова

Що означаєНа які

питання відповідає

Граматичні ознаки

Дієслова Прислівника

Додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом

Що роблячи? Що зро-бивши?

1. Виду (доконаний чи недоконаний).2. Перехідності / непе-рехідності.3. Часу (минулого або теперішнього).4. Може мати залежні слова, з якими стано-вить дієприслівниковий зворот.

1. У реченні виконує функ-цію обставини2. Незміню-ваний


Поміркуйте, лексичне значення дієприслівників ближче до дієслова чи прислівника?

2. Складіть речення з поданими словами. Поясніть синтаксичну функцію однокореневих слів. Визначте їх частиномовну при-належність. Зробіть висновки.Палаючі очі, палаючи від радості; тремтячі голоси, тремтячи

від холоду; стоячі води, стоячи біля вікна.

3. Прокоментуйте прислів’я. Поясніть правопис не з дієприслів-никами. Визначте вид дієприслівників.1. Не/поберігши тіла, і душу погубиш. 2. Не/взявшись до

сокири, не зробиш хати. 3. Не/зазнавши біди, не буде добра. 4. Не/давши слова — держись, а давши — кріпись (З народної творчості). 5. До цього треба додати хіба ще те, що силкуючись удавати з себе пана він без жалю нівечив і українську і росій-ську мову, не/хтуючи першу і не/знаючи другої (Б. Грінченко). 6. Андрій мчав, не/зупиняючись і не/переводячи подиху, як зне-тямлений (В. Козаченко). 7. І спустився, не/знаючи того, що журавлі, яких він хотів наздогнати, полетіли не/зупиняючись на південь своїм великим шляхом перелітних птахів (О. Іваненко).

IV. Закріплення знань і вироблення в учнів умінь

1. Утворіть дієприслівники від поданих дієслів. Зробіть їх мор-фемний аналіз, заповнивши таблицю.Привезти, уникати, скласти, зберегти, перевірити, читати,

згадати, штовхати, штовхнути, відокремлювати, топити, ламати, порозростатися, стрибати, стрибнути, дивитися, аплодувати, пра-цювати, попрацювати, обдумати, обдумувати.

Творення дієприслівників

Вид Що означаєВід якої основи

твориться

За допомо-гою яких суфіксів

Приклади

Недокона-ний

Незакін-чену додат-кову дію

Від основи теперішнього часу дієслів

-учи (-ючи)

-ачи (-ячи)

Докона-ний

Завершену додаткову дію

Від основи інфінітива дієслів доко-наного виду

-вши

-ши

2. Перекладіть речення українською мовою. Порівняйте особ-ливості творення дієприслівника в двох мовах.1. Шелестя холодными садами, тихо поднимается рассвет

(В. Луговской). 2. Туман прозрачный по полям идет навстречу мне, луны касаясь по краям, мелькая в вышине (И. Бунин). 3. Тучи, казалось, все росли и росли, охватывая все большее про-странство, и, разрываясь, с поразительной быстротой поднима-лись по небосклону (К. Станюкович). 4. Как привидение, береза стоит, серея, за окном (И. Бунин). 5. Не трудясь, не найдешь счас-тья, не посеяв, не соберешь урожая. 6. Посеяв ячмень, не жди пшеницы (Пословицы). 7. Нужен был новый теоретических под-ход, вскрывающий механизм электронных процессов, происхо-дящих в магнитном поле (Из журнала).

4. Визначте в поданих реченнях дієприслівники та дієприслів-никові звороти. Поставте розділові знаки. Сформулюйте пра-вила відокремлення одиничних дієприслівників та дієпри-слівникових зворотів.1. Рідне слово через роки приходить знову й знову, звучить

і переливається наснажуючи і насичуючи пам’ять (А. Загнітко). 2. Богдан нахмурившись стоїть біля столу над розкритим конспек-том, наче пригадує щось (О. Гончар). 3. То білоруські дальні пло-тарі біля керма зібравшись співають і пливучи до моря, до зорі, привіт землі Тараса посилають (М. Нагнибіда). 4. Прозорі кра-плини падали на землю виблискуючи на сонці (О. Довженко). 5. Не спитавши броду не лізь у воду (Народна творчість). 6. Лише рілля в степу зберігши колір чорний його перелива у золото колось (А. Малишко).

Зробіть морфологічний аналіз виділених дієприслівників за поданою схемою.

Морфологічний розбір дієприслівника

№ з

/п

Діє

пр

исл

івн

ик

Поч

атк

ова

фор

ма

Ви

д

Пер

ехід

ніс

ть /

н

епер

ехід

ніс

ть

Сп

осіб

тво

рен

ня

Си

нта

кси

чн

а р

оль

Пр

авоп

ис

1.

2.


3. Виправте помилки у вживанні дієприслівників. Поясніть при-чини виникнення таких помилок.1. Доярки ходили поміж рядами корів, вилискуючи черво-

ними спинами (З газети). 2. Батьки повинні приводити дітей в дитсадок чистими й охайними, маючи при собі носову хустку (З оголошення в дитячому садку). 3. Дивлячись на цю картину, в нас мимоволі стискається серце. 4. Увійшовши в ліс, сонце сіло (З посібника). 5. Скупавшись у холодній воді, у нього була ангіна. 6. Згадаючи своє дитинство, мені так захотілося знову побувати в ньому (З учнівських творів).

5. Логічний диктант. Ускладніть прості речення дієприслівнико-вими зворотами, поєднавши дві колонки. Свій вибір обґрун-туйте. Поставте розділові знаки.

1. Сонце палило нещадно … люди не помічали часу

А працюючи в поліБ працюючі в полі

2. Працюючи швидко і вправно…

А він закінчив роботу набагато ранішеБ робота була закінчена набагато раніше

3. Простягнувши руку по ягоду…

А дівчинка почула шипіння з кущаБ з куща почулося шипіння

4. Розпочавши навчання…

А у мене залишилося мало часу для занять гімнастикою

Б я мав мало часу для занять гімнастикою

5. Відчинивши вікно…

А до мене долинули звуки музикиБ я почув звуки музики

6. Мандруючи по кримських горах…

А я був вражений красою природиБ на мене вони справили дивне враження

7. Увійшовши до класу…

А книжка упала з полиціБ я побачив, як книжка упала з полиці

6. Колективний твір. Складіть усний твір за словами Оноре де Бальзака: «Щоб судити про людину, принаймні треба увійти в таїну її думок, її нещастя, її хвилювань», вживаючи дієпри-слівники та дієприслівникові звороти. По черзі кожен учень додає до твору по одному реченню.



Дописати твір, розпочатий на уроці.

Урок № 127 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 29. ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНО-ВИВЧАЛЬНЕ ЧИТАННЯ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОЇ, ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета: удосконалювати вміння визначати тему й основну думку прочитаного; розвивати вміння читати незнайомий текст наукового стилю, запам’ятовувати його зміст, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати прочитане, висловлюючи власну думку з позиції мовного оформлення та ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань; розвивати пам’ять; виховувати уважність, спостережливість, повагу до історії людства.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, тести.

ХІД УРОКУ




1. Опитування учнів. Пригадайте, які види читання існують. Назвіть особливості вивчального читання. Назвіть особливості вибіркового читання. Назвіть особливості ознайомлювального читання.

ІV. Виконання системи завдань

1. Ознайомтеся з анотацією та вихідними даними книги. Спро-буйте описати зміст книги з цими даними.Динозаври [для дітей середнього шкільного віку] / [авт. і упо-

ряд. В. В. Мирошнікова, Д. С. Мирошнікова] — Харків: Фоліо, 2007. — 317 с. — (Дитяча енциклопедія).

Ця книга є першою спробою докладно і цікаво розповісти юному читачеві про існування та зникнення давніх мешканців нашої планети — динозаврів. З неї ви дізнаєтесь багато нового про зовнішній вигляд і спосіб життя «жахливих ящерів», що пану-вали на Землі 65 мільйонів років тому, про наукові знахідки і від-криття вчених-палеонтологів, які протягом двох століть вивчали цих викопних тварин, про найсучасніші спроби відтворити їх.


На вас чекає захоплююча прогулянка Парком юрського пе-ріоду, зустрічі з величезними травоїдами і «м’ясозаврами», мор-ськими чудовиськами і повітряними драконами, розповіді про дивовижних істот, що на думку деяких вчених й досі існують поряд з нами.

2. Прочитайте уривок з енциклопедії «Динозаври». Що нового ви дізналися? Визначте тему та основну думку висловлювання. Кому адресовано цей текст?

ХТО ВОНИ — ДИНОЗАВРИ?Це питання лише на перший погляд здається простим. Річ

у тім, що назва «динозаври» в різні часи мала різні значення. Коли Річард Оуен охрестив величезних рептилій «жахливими ящерами», він мав на увазі рептилій, відомих на той час за викоп-ними рештками. Тоді їх було не дуже багато, і вчені навіть не уяв-ляли, з якою проблемою зіткнуться. А коли кількість знахідок надзвичайно зросла, цей погляд зазнав змін.

Отже, з 1842 р. динозаврами називали будь-яких викопних ящерів. А серед широкого загалу населення цим терміном і зараз послуговуються здебільшого стосовно «великих» та «жахливих». Однак, це помилка, бо в сучасному розумінні далеко не всі веле-тенські рептилії мезозойської ери були динозаврами, а деякі справжні динозаври були не більші за кішку. І водночас з ними жили інші групи рептилій — летючі та крокодилоподібні, змі-їношиї та пласкозубі, рибоподібні, лускаті, а також рептилії, схожі на ссавців. Та справжніми динозаврами вважаються лише ті тварини, що належать до певної групи рептилій. При цьому зв’язок між окремими родинами динозаврів встановити дуже непросто.

Перш за все слід запам’ятати, що динозаври — лише наземні ящери. А ті, що жили у воді або літали у повітрі, є просто яще-рами. Ще одна важлива особливість, притаманна усім динозав-рам: їхні кінцівки були розташовані знизу тулуба, а не з боків, як у більшості плазунів. При цьому серед динозаврів були такі, що пересувалися на чотирьох ногах, інші — на двох. Саме дино-заврам, а не людині належить винахід прямоходіння. Вони пер-шими стали на дві ноги, що давало їм перевагу над іншими тва-ринами, бо так було зручніше шукати здобич і вчасно помічати небезпеку. Проте, деякі динозаври у процесі еволюції поверну-лися до пересування на чотирьох ногах.

Існує думка, що всі перші динозаври були хижаками і вже потім деякі з них поступово перейшли на рослинну їжу. Саме

вони найчастіше відмовлялися від прямоходіння і водночас набу-вали величезних розмірів.

За будовою кістяка динозаврів чітко поділяють на таких, що нагадували або ящерів, або птахів, тобто на два загони: ящеро-тазові (заурисхії) та птахотазові (орнітисхії).

Ящеротазові динозаври дістали цю назву тому, що конструк-цією таза наближені до більшості рептилій. Вони були дуже роз-повсюджені у тріасовому і особливо в юрському періодах. Їх поді-ляють на дві великі групи: тераподів та зауроподоморфів.

Слово «терапод» у перекладі означає «звіроногий». Більшість динозаврів цієї групи пересувалися на двох ногах. Щоб утриму-вати рівновагу, тварини мали довгого хвоста, на який спиралися під час пересування.

Крім того, до тераподів належать усі хижі динозаври, об’єд-нані палеонтологами: целурозаври та карнозаври. До карнозав-рів належать найбільші хижаки, які будь-коли ходили по пла-неті, оті самі «жахливі ящери». Серед них ми бачимо знамени-тих тиранозаврів, аллозаврів та мегалозаврів.

А тепер звернімося до другої з основних груп ящеротазових динозаврів групи зауроподоморфи, серед яких були найбільші з травоїдних тварин планети.

Усі зауроподоморфи були травоїдами і пересувалися пере-важно на чотирьох ногах. До найбільш відомих зауроподів нале-жать брахіозаври, диплококи, бронтозаври та інші роди динозав-рів. Зазначимо, що всі вони мали дуже невеликий череп, у якому містився зовсім маленький мозок.

Птахотазові динозаври відрізнялися від ящеротазових тим, що кістки тазу в них нагадували пташині. Крім того, відмінною рисою птахотазових є відсутність передніх зубів, замість яких утворився своєрідний дзьоб.

А тепер спробуємо відповісти на питання: скільки років жили динозаври? Здавалося б, тварини велетенських розмірів мали жити дуже довго. Однак ми знаємо, що людина в середньому живе 75 років, а набагато менша черепаха — 300 років. Отже, зріст не є показником довголіття.

На жаль, ми не маємо абсолютних доказів на користь певного підтвердження. Зараз панує припущення, що великі динозаври, дійсно, жили дуже довго — по 200–300 років, а маленькі, напевне, по кілька десятків років. Статевої зрілості великі динозаври дося-гали у 40–50 років. (З дитячої енциклопедії «Динозаври»).

Визначте стиль мовлення. Доведіть свою думку. Оцініть прочитане з позиції мовного оформлення.


3. Тести (деякі питання мають по дві правильні відповіді).

1. Хто вперше назвав ящерів динозаврами?А Чарльз Дарвін.Б Народ.В Річард Оуен.Г Науковці із Сполучених Штатів Америки.

2. Кому належить винахід прямоходіння?А Карнозаврам.Б Людині.В Динозаврам.Г Тиранозаврам.

3. На які два загони за будовою кістяка поділяють динозаврів?А Ящеротазові та орнітисхії.Б Ящеротазові та заурисхії.В Заурисхії та орнітисхії.Г Карнозаври та целурозаври.

4. Що в перекладі означає слово «терапод»?А Маленький дракончик.Б Тиранозавр.В Жахливий ящір.Г Звіроногий.

5. Динозаврами вважаються лише…А Ящери, які жили у воді, літали в повітрі, жили на землі.Б Наземні ящери.В Ящери, у яких кінцівки були розташовані знизу тулуба,

а не з боків.Г Усі ящери.

6. Тиранозаври належали до…А Целурозаврів.Б Карнозаврів.В Птахотазових.Г Зауроподоморфів.

7. До тераподів належать…А Усі хижі динозаври.Б Лише травоїдні динозаври.В Лише тиранозаври.Г Усі динозаври.

8. Лише травоїдні динозаври належать до групи…А Ящеротазові.Б Тераподи.

В Зауроподи.Г Карнозаври.

9. Існує припущення, що великі динозаври жили…А По 40–50 років.Б По 200–300 років.В Понад 1000 років.Г По кілька десятків років.

10. Ящеротазові динозаври були дуже розповсюджені…А У тріасовому і юрському періодах.Б У юрському періоді.В У тріасовому періоді.Г У 1842 р.



Підготуйте письмовий переказ прочитаного тексту.

Урок № 128 БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО, -ТО. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ

Мета: повторити і поглибити знання десятикласників про безособові дієслівні форми на -но, -то, подати знання про стилістичні функції дієслівних форм; форму-вати вміння визначати безособові форми в реченні, з’ясовувати їх граматичні ознаки, синтаксичну роль, вміння створювати діалоги, використовуючи вира-жальні можливості дієприкметників, дієприслів-ників та форм на -но, -то; виховувати екологічну культуру, бережливе ставлення до природи.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, картки для роботи в групах для сти-

лістичного експерименту, картки для самостійної роботи.

ХІД УРОКУ





1. Лінгвістичне спостереження. Поставте до наведених слів за-питання, визначте їх дієслівні ознаки, доберіть залежне слово, спробуйте змінювати за особами, відмінками, родами. Помір-куйте, як утворені ці слова.Намальовано, здобуто, створено, написано, відкрито.

2. Коментар учителя.Безособова форма дієслова на -но, -то твориться від пасивних

дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: прочита-ний — прочитано, виконаний — виконано, вимитий — вимито.

Ця форма — незмінювана. Вона, як і безособові дієслова, вжи-вається в ролі присудка в безособових реченнях.

Дієслова в безособовій формі на -но, -то завжди є перехідними.Безособову форму дієслова на -но, -то вживають замість пасив-

них дієприкметників тоді, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці (За І. Ющуком).

ІV. Формування практичних умінь і навичок. Виконання тренувальних вправ

1. Утворіть від дієприкметників форми на -но, -то.Розлитий, прочитаний, розбитий, замкнутий, створений.

2. У поданих реченнях визначте форми на -но, -то, поясніть їх творення. З’ясуйте їх синтаксичну функцію. Вкажіть сти-лістичну роль.1. Коней подано. Тривожно затрубив ріг. Він будив лісову

тишу, звідусіль кликав на допомогу полісовщиків (М. Стель-мах). 2. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйно-вано, знов збудували (Н. Забіла). 3. Вам казано — любіть братів! (О. Олесь). 4. Вже пройдено стільки, а пісні немає, Яку я задумав іще повесні (Л. Талалай). 5. Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута, малиновий ковток — і все, усе забуто… (П. Мовчан). 6. В гостях завжди почуваєш себе зв’язано (Ю. Збанацький). 7. «Київ» похо-дить від імені полянського князя Кия, про якого в літописі було написано: «Було три брати: одному ім’я Кий, а другому Щек, а третьому Хорив, і сестра їх Либідь» (З журналу).

3. Переробіть речення, використовуючи дієслівні форми на -но, -то.1. Науковці налічили сотні тисяч українських пісень. Біль-

шість цих пісень зібрали окремі фольклористи й фольклорні експедиції (З посібника). 2. Пронизливий вітер гнав сиві косяки

дощу мимо освітлених вікон будинків, навскіс у вируючу темінь (О. Гончар). 3. Осінь закурить холодні стави при долині (П. Гір-ник). 4. Звільнена від криг стрімка вода (М. Людкевич).

4. Стилістичний експеримент. Робота в групах з картками.

Картка № 1 Визначте стиль висловлювання. Де це можливо, переробіть речення, використавши дієслівні форми на -но, -то. Проко-ментуйте наслідки такої заміни.

Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Високі наванта-жені гарби, ритмічно поскрипуючи, везуть урожай з поля додому. В той день, як скінчилися жнива, дожали останню ниву, женці ходять по полю, збирають колоски, плетуть один спільний вінок з того колосся і співають (О. Воропай).

Картка № 2 Визначте стиль висловлювання. Замініть форми на -но, -то іншими дієслівними формами. Прокоментуйте наслідки такої заміни.

Словник високо оцінено фахівцями, хоча й висловлювалися деякі слушні зауваження… У словнику представлено більш-менш рівномірно всі основні масиви гуцульського діалекту… Уже під-готовлено перший том словника, який незабаром вийде друком… Заголовні слова подано літературною графікою, без використання транскрипції, але з позначенням наголосу. Подано необхідну гра-матичну інформацію та стилістичні ремарки… У словнику понад 600 слів, до кожного з яких додано ілюстрацію — речення, та вка-зівку на населений пункт у північній Лемківщині… Реєстрові слова подано нерідко з указівкою на місце запису в говірках; тлумачення слів чи їх переклад здійснено російською мовою (З посібника).

5. Прочитайте речення. Визначте усі форми дієслова. Вмотивуйте їх стилістичне використання, проводячи, де можливо, заміну однієї форми часу, способу, виду іншою. Прокоментуйте, як при цьому змінюється стилістичне забарвлення висловлювання.1. Люди орати, а він спати (Народна творчість). 2. Вітер хво-

рий віє стиха. Ледве ходе, ледве диха, Та щось думає неначе І без голосу заплаче (О. Олесь). 3. Тебе послухай, то ще справді чоло-віка на той світ зажену (І. Карпенко-Карий). 4. Та зустрінься ти мені ну хоч у кінці серпня! Та ми б обов’язково щось придумали (В. Козаченко). 5. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашому садочку? (М. Коцюбинський). 6. — Яку брошку ти подарував сьогодні Ніночці? — «Нефертіті». — Та яка людина


зі смаком даруватиме таке? (Ю. Івакін). 7. Народ мій є. Народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ. Пощезнуть всі перевертні й приблуди і орди завойовників-заброд (В. Симо-ненко). 8. Звечоріло, і соловейко щебетнув (Марко Вовчок).

6. Використовуючи дієприкметники, дієприслівники та діє-слівні форми на -но, -то, складіть діалог на тему: «Екологія і здоров’я».

7. Самостійна робота.Варіант 1

1. Визначте дієвідміну дієслів.Жевріти, будити, солити, жаліти, вміти.

2. Визначте і запишіть основу інфінітива й основу теперішньо-майбутнього часу в поданих дієсловах.Морозити, топити, відволікати, писати, принести.

3. Перебудуйте речення, замінивши одне з дієслів із залежними словами на дієприслівниковий зворот.Спочиває степ, набирається прохолоди після денної співучої

спеки (О. Гончар).4. Зробіть морфологічний аналіз усіх дієслівних форм у реченні.

Густі комиші, укривши долину, чорніють таємничо, повиті сріблястим туманом (М. Коцюбинський).

Варіант 21. Визначте дієвідміну дієслів.

Берегти, заспокоїти, балакати, хвалити, синіти.2. Визначте і запишіть основу інфінітива й основу теперішньо-

майбутнього часу в поданих дієсловах.Їхати, згоріти, їсти, берегти, шити.

3. Перебудуйте речення, замінивши одне з дієслів із залежними словами на дієприслівниковий зворот.Садок уже одцвівся і густо вкрив землю білими пелюстками

(Г. Тютюнник).4. Зробіть морфологічний аналіз усіх дієслівних форм у реченні.

Коли поїзд почав виписувати дугу, повертаючи у степ, Іван ще раз побачив її у відчиненому тамбурі з притиснутою до гру-дей рукою (Г. Тютюнник).



Використовуючи особові та безособові форми дієслова напи-шіть невеликий твір-опис на тему «Весняна гроза» за таким початком:

Від заходу сонця насувалася чорна хмара, душний вітер нахра-пом бив об гори, хвилював комиш у плавнях, обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній, немов поораній хви-лями, річці…

Лагодилась буря. Але я байдужно дивився на грізні розрухи натури, не торкала якось мого серця дика краса південної бурі… (М. Коцюбинський).

Урок № 129 ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ. РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ: ОБСТАВИННІ Й ОЗНАЧАЛЬНІ. МОРФОЛОГІЧНІ ТИПИ ПРИСЛІВНИКІВ. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ОЗНАЧАЛЬНИХ ПРИСЛІВНИКІВ. ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ ІЗ СУФІКСАМИ ЕМОЦІЙНОЇ ОЦІНКИ

Мета: розширити відомості про лексичне значення, мор-фологічні ознаки, синтаксичні функції, розряди числівників за значенням; формувати вміння від-різняти правильні форми прислівників від помил-кових, редагувати речення з помилками у вживанні прислівників, розвивати вміння утворювати сту-пені порівняння означальних прислівників, поясню-вати способи творення прислівників, комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні, визначати стилістичні функції прислівника в тек-сті; виховувати увагу до слова, спостережливість.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця для заповнення «Прислівник

як частина мови», таблиця для заповнення «Похо-дження прислівників», таблиця «Правопис прислів-ників», орфографічний словник.

ХІД УРОКУ




1. Розглянувши таблицю, складіть коротке лінгвістичне пові-домлення про прислівник як незмінну частину мови.


Прислівник як частина мови

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИКЛАДИ

Семантичні (розряди і групи)

Озн

ач

ал

ьні Якісно-означальні Високо, лагідно, наполегливо

Кількісно-означальні

Мало, злегка, тричі, трохи

Способу дії Напам’ять, жартома

Обс

та

вин

ні Часу Торік, вчора, досі, зранку, завжди

Місця Вгорі, там, туди, звідусіль

Причини Ненароком, чомусь, тому, знічев’я

Мети Наперекір, навмисне, напоказ

Граматичні (морфологічні)

Незмінність

Якісно-означальні мають ступені порівняння

Весело — веселіше — найвеселіше;Тихо — більш тихо — найбільш тихо

Суфікси: -о, -е, -и, -а, -ому, -ему, -ні

Щиро, добре, по-вовчи, учора

Будова

Прості Тут, де, ясно, гарно

Складні Куди-небудь, босоніж

Складені На сміх, день у день

Синтаксичні функції

ОбставинаЩо маєш завтра зробити, то зроби сьо-годні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра (Народна творчість).

Присудок Працю плуга по борозні видно (Народна творчість).

Вставні слова І найвища, по-моєму, краса — це краса вірності (О. Гончар).

2. Розподільчий диктант. Запишіть прислівники за розрядами.

По-весняному, зненацька, вголос, зумисне, вниз, холодно, навприсядки, спокійно, сумно, утричі, дешевше, по-юнацьки, гарно, захоплено, уважно, далеко, двічі, звідусіль, досі, мимо-волі, відразу, ясно, завжди.

ІV. Формування практичних умінь. Виконання тренувальних вправ

1. Знайдіть у тексті прислівники. Визначте розряд за значенням та синтаксичну функцію.Щоночі перед нами відкривається небесна книга Всесвіту —

міріади далеких зірок. Вони групуються у фігури, начебто зумисне і неспроста позбирав їх докупи, немов по-мистецькому вишив на небесному килимі вигадливі візерунки — сузір’я.

Кожен народ по-своєму поділяв небо на сузір’я. Вигляд зоря-ного неба невпинно змінюється залежно від пір року. Взимку, наприклад, сяють сузір’я Оріона, Великого Пса, Візничого. На-весні вони зникають, натомість з’являються інші сузір’я.

З прадавніх часів небо непереможно вабило до себе людську думку. Про нього створювалось багато-багато легенд і казок.

Сьогодні людство наполегливо проникає в незвідані глибини Всесвіту. Дедалі більше загадок космічної безодні перестає бути таємницею (С. Скляренко).

2. Визначте, від яких частин мови утворилися наведені числівники, згрупувавши їх у таблицю. Зробіть висновки. Визначте серед цих числівників якісно-означальні. Випишіть їх окремо і утворіть від них форми вищого і найвищого ступенів порівняння.Тут, тоді, коли-не-коли, з давніх-давен, утричі, вперше, ні-

защо, дорого, де, позавчора, надвоє, плавом, учора, хвилююче, попереду, як, раз у раз, погано, низько, мимохідь, пошепки, надовго, по-твоєму, стоячи, там, глибоко, час від часу, широко, насамперед, тепер, важко, саморуч, колись, завжди, босоніж, гур-том, згори, завчасу, в цілому, зовсім, тепло, лагідно, по-вашому, по-третє, цікаво.

Походження числівників

№ з

/п

Пер

вин

ні

Від

ім

ен-

ни

ка

Від

п

ри

км

етн

ик

а

Від

ч

исл

івн

ик

а

Від

за

йм

енн

ик

а

Від

ді

єсл

ова

Поє

днан

ня

р

ізн

их

ч

асти

н м

ови

Сп

олуч

енн

я

слів

3. Вставте пропущені букви, визначте особливості творення сту-пенів порівняння. Прокоментуйте ті зміни приголосних, які можуть відбуватися при творенні ступенів порівняння при-слівників.


1. Урок він вивчив старанно, принаймні кра..е за інших (В. Ко-заченко). 2. Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжн.., Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І легше дихає, і дивиться ясн.. (О. Олесь). 3. Швид..е і швид..е котилися хвилі, заливали все, розливались шир..е і помалу заспо-коювалися. Вони гомоніли все тих..е і тих..е, із їх гомону вини-кала пісня (Леся Українка). 4. ..кра..е написав курсову роботу студент Бондаренко (З посібника). 5. Тепер він слухав розповідь більш уважно. 6. Читай багато, читай по змозі якнайскор..е, аби встигнути «пройти» коли не всі, то принаймні щонайбіль..е отих шаф і розкрити для себе як..більш..е їхніх захопливих таємниць (З тв. В. Козаченка). 7. Сьогодні ..ни..е спустилися важкі сірі хма-ри (Ю. Збанацький).

3. Розгляньте таблицю «Правопис прислівників». Пригадайте основні правила.

Правопис прислівників

Разом Окремо Через дефіс

1. Утворені поєд-нанням приймен-ника з повнознач-ними частинами мови: відтепер, востаннє, вперше, передусім.2. Утворені поєднан-ням кількох основ: ліворуч, нашвидку-руч, чимдуж.3. Утворені поєд-нанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з різними час-тинами мови: ані-чичирк, дедалі, щодуху, якраз.

1. Такі, які складаються з прийменника та імен-ника, в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення і гра-матичну форму: без жалю, на щастя, по сусід-ству, на світанку.2. Такі, які складаються з двох іменників або чис-лівників у поєднанні з одним або двома при-йменниками: день у день, з боку на бік.3. Утворені сполученням прийменника з повним прикметником: в основ-ному, в цілому.

1. Утворені повто-ренням того самого кореня, синоніміч-них, антонімічних слів: довго-довго, коли-не-коли.2. З частками будь, небудь, казна, хтозна, бо, но, то, от, таки: будь-як, хтозна-де.3. Утворені від прикметни-ків і займенни-ків із суфіксом -ому, -и і префік-сом по-: по-новому, по-вовчи.

4. Поясніть правопис прислівників у наведених реченнях.1. Як на/весні шум зелений оживляв сумну діброву, та що/

дня поет приходив до діброви на розмову (Леся Українка). 2. Тут з діда/прадіда, із віку/в/вік збирали мед, з берез точили сік (І. Нехода). 3. Тепер, ставши з циклоном віч/на/віч, людина мусила помірятися силою з ним (О. Гончар). 4. В/день такий

розцвітає весна на землі (В. Сосюра). 5. І в/день і в/ночі кипіла робота (З посібника). 6. Люди, які розмінюють свої почуття на/право й на/ліво, по/моєму, з/рештою мусять відчути себе злида-рями (О. Гончар).

Пригадайте, що таке омофони. Поясніть правопис поданих слів.

Назустріч — на зустріч; нагорі — на горі; удвоє — у двоє; по-новому — по новому; навіки — на віки; збоку — з боку; услід — у слід; вночі — в ночі.

5. Словниковий диктант. Запишіть прислівники під диктовку.Більш-менш, рік у рік, по-латині, по-новому, потихеньку,

вкрай, вдень, довго-довго, раз у раз, де-не-де, абищо, босоніж, водночас, байдуже, іноді, потай, зблизька, завжди, позаторік, віддавна, влітку, сам на сам, деколи, донедавна, кінець кін-цем, додому, по-українському, утрьох, по-літньому, здалека, напам’ять, уночі, колись, по-вашому, мимоволі, насамперед, пошепки, згарячу.

Поставте наголос у цих прислівниках. Перевірте себе за слов-ником.

6. Стилістичний експеримент. Розкрийте дужки, утворивши при-слівники вищого ступеня порівняння. Уведіть утворені сло-восполучення в речення. Визначте, до якого стилю мовлення ці речення належать.(Не пізно) вівторка; ця осінь набагато (тепло); у цьому творі

тема розкрита (повно); такі роботи слід читати (уважно); говоріть (голосно), бо я вас не чую; усе (рідко) світить сонце.

7. Коментар учителя.У діловому, науковому і публіцистичному стилях прислів-

ники звичайно стилістично нейтральні. У художньому і розмов-ному стилях, крім таких прислівників, вживаються ще емоційно забарвлені фразеологічні звороти-синоніми: сором казати, а гріх таїти; брехнею не далеко зайдеш.

У розмовній мові поширені прислівники типу: завдовжки, завширшки, завдальшки, віднинькі, що вказують на приблизний розмір або час.

Прислівники, похідні від іменників в орудному відмінку (пова-гом, хороводом, підтюпцем) надають мовленню виразного націо-нального колориту. Це ж стосується і прислівникових повто-рів різного виду (з давніх-давен, тихо-тихо, видимо-невидимо),


складних слів (стрімголов, натщесерце) і прислівників із суфі-ксами суб’єктивної оцінки: -еньк-, -ечк-, -есеньк-, -ісіньк- (недав-нечко, веселенько, байдужісінько) (З підручника).

8. Прочитайте, аргументовано визначте стиль кожного вислов-лювання. Проаналізуйте роль і значення прислівників у ре-ченнях. Прислівники яких розрядів переважають у різних стилях?1. Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошик, де

покахкує крякуха, і йдете на Кирмасове озеро (Остап Вишня). 2. Як свідчить статистика, нині в Україні на вибір імен для дітей усе більше впливають популярні телесеріали (З посібника). 3. Обережненько, тихесенько колупаючись у рясці, лиска пливе до крякухи (Остап Вишня). 4. Чи добре вона зробила, отак, як сніг на голову, з’явившись у цій кімнаті (В. Собко). 5. Тор-говельні маклери — посередники, які періодично налагоджують ділові контакти (З кн. «Ділові папери»). 6. Прокидаюсь на березі Десни. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. А на Десні краса! (О. Довженко). 7. Сонце низенько, то й вечір бли-зенько (Народна творчість). 8. У тиху погоду в лісі ані шелесне: тихо-тихо, тільки коли-не-коли флейтою іволга заграє, застуко-тить дятел, затилікає щиглик… І знову тихо… (Остап Вишня).

9. Відредагуйте речення, правильно й доцільно вживаючи при-слівники.1. Нечутно ступаючи, Василь спустився ще низько, пірнув

у темряву, як у густу чорну хмару (Д. Ткач). 2. Вітер дув найсерди-тіше, дощ лив найчастіше (О. Іваненко). 3. Протягом дня ми спіл-куємося з різними людьми. Спілкуємося близько і постійно з рід-ними в сім’ї (З підручника). 4. Маркетинг — комплексна система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що ґрунтується на вивченні ринку з максимальнісінько можли-вого задоволення потреб покупців (З кн. «Ділові папери»).



Прочитайте. Зробіть повний морфологічний розбір прислів-ників, заповнивши таблицю.

Чудово було тут, на Дніпрі! Широко, на кілька верстов роз-метнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря. Святково мигтять чайки над небесно чистою водяною рівниною, біліють вітрильники, снують шаланди, підходять плоти… Сила-силенна

води, чистої, свіжої, солодкої, плине і плине кудись до моря. Бага-тий нею Дніпро, багатший за всякого царя. Весь ярмарок, згоряючи від спраги, черпає з нього пригорщами, кухлями, тисячами відер, а в ньому не меншає анітрохи. Найвправніші нирці не можуть сяг-нути дна в його холодних глибинах. Як добре, що належить він усім, однаково привітний та щедрий до кожного (О. Гончар).

Морфологічний розбір прислівника

№ з

/п

Пр

исл

івн

ик

На

як

е п

ита

нн

я

відп

овід

ає

Роз

ря

д за

зн

ачен

ня

м

Сту

пін

ь п

орів

ня

нн

я

Від

як

ої

час

тин

и

мов

и

утво

рен

ий

Пр

авоп

ис

Си

нта

кси

чн

а р

оль

1.

2.

Урок № 130 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 30. СКЛАДАННЯ УСНОГО КОНТРОЛЬНОГО ТВОРУ

Мета: удосконалювати вміння учнів усно складати твори на суспільну тему в публіцистичному стилі, викла-дати матеріал послідовно, логічно, з дотриманням стильових ознак; розвивати творчу уяву, текстот-ворчі вміння; виховувати любов до природи, дбай-ливе ставлення до неї і почуття особистої відпові-дальності за майбутнє планети.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, пам’ятка «Як підготувати усне пові-

домлення в публіцистичному стилі».

ХІД УРОКУ




Назвіть ознаки публіцистичного стилю. Яке призначення публіцистичних творів? Поясніть лексичне значення слова екологія.


ІV. Підготовчий етап

1. Відновіть речення, розставивши слова і словосполучення в правильному порядку. Чи погоджуєтесь ви з висловленими думками?1. час, Хто, не бачить, біда, що, не міф, отямитися, не резуль-

тат емоцій, екологічна, і, не чує, збайдужів. 2. і, не, тебе, ти, Рятуючи, нащадки, своє, природу, рятуєш, проклинатимуть, майбутнє. 3. неможливо, Шанувати, без, про, навколишній, при-роду, глибоких, світ, знань.

Довідка. 1. Хто збайдужів, не бачить і не чує, що екологічна біда — не результат емоцій, не міф, час отямитися (М. Міщенко). 2. Рятуючи природу, ти рятуєш своє майбутнє, і нащадки не про-клинатимуть тебе (З газети). 3. Шанувати природу неможливо без глибоких знань про навколишній світ (В. Скуратівський).

2. Прочитайте уривки з віршів. Знайдіть приклади фонетичної виразності (асонанс, алітерацію; анафору, епіфору). Які проб-леми хвилюють авторів?

* * *Ліси мої, хто вас убереже?Чи є у вас тепер хоч неба синій клапоть?Що людству залишається? Невже —Обнятися з лелеками і плакать?

(О. Пахльовська)

* * *Куди ж ти дививсь, коли діти твоєї надії,Руйнуючи спокій іще праслов’янських пластів,Заклали реактор, як міну повільної дії,Під саму колиску твоїх однокровних братів.

(Б. Олійник)

3. Запишіть тест під диктовку. Перевірте. Визначте тему, основну думку, стиль висловлювання. Чи погоджуєтесь ви з міркуван-нями автора?Людина, котра не засвоїла духовних цінностей, не перейня-

лася любов’ю до природи, рано чи пізно стане брутальним спо-живачем.

Чи часто ми замислювалися над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда, призамулилися на видолинках живі джерела? Поріділи солов’їні переспіви, і зникли галасливі базари чаїних колоній, і рідко почуєш жайворонків. А може, в цьому є і кожного з нас провина? Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне

правило: корінець боровика ні за яких обставин не можна вири-вати, а лише підрізати; у пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо, що висмикнута із землі травичка навічно позбавлена свого родоводу, розчавлена на квітці бджола вже ніколи не запи-лить маточку… Перечавлене гусеницею трактора джерело захиріє і зникне, а націлене дуло рушниці над розмахом крячки осиро-тить виводок, і виллятий недбайливцем мазут залишить на довгі літа мертву пляму на тілі землі… (За В. Скуратівським).

Знайдіть у тексті дієприкметники і дієприслівники. Вкажіть їх граматичні ознаки.

4. Творче конструювання. Допишіть поетичні рядки.

ЧОРНА ГОДИНАТака їм чорна … година,Ніхто … чорнішої в селі.Одні лиш … вивезли в хустинах,Не взявши навіть … …Самотній пес … … …І завива на місяць, що горить.Ніде нікого. Від … духуУже одвикли … … …Ніде нікого. В … раїВажкі плоди … від роси.Та навіть … в раї цім немає,І нікого плодами …

* * *Когось чекаєм чи чогось із неба,Вже був …, тепер звізда — Полин.Кому за всіх … треба?Чому безсилі нині … … … ?Те покоління — тихе …,Оркестри мідні, кулями слова…Кричить земля, як …;Вона ще вірить, що … …

Порівняйте ваш варіант з авторським.

ЧОРНА ГОДИНАТака їм чорна випала година,Ніхто не знав чорнішої в селі,Одні лиш сльози вивезли в хустинах,Не взявши навіть грудочки землі…Самотній пес дитячу ляльку нюхаІ завива на місяць, що горить.Ніде нікого. Від людського духуУже одвикли миші і щури.


Ніде нікого. В яблуневім раїВажкі плоди іскряться від роси.Та навіть змія в раї цім немає,І нікого плодами спокусить.


* * *Когось чекаєм чи чогось із неба,Вже був потоп, тепер звізда — Полин,Кому за всіх спокутувати треба?Чому безсилі нині батько й син?Те покоління — тихе божевілля,Оркестри мідні, кулями слова…Кричить земля, як мати-породілля;Вона ще вірить, що вона жива.

(М. Людкевич)

Про яку трагедію йдеться в цих віршах?

5. Опрацювання пам’ятки.ПАМ’ЯТКА«Як підготувати усне повідомлення

в публіцистичному стилі»

1. Продумати тему повідомлення.2. Підготувати матеріал для виступу.3. Говорити переконливо, дбати про розкриття теми.4. Не подавати багато зайвої інформації.5. Наводити факти з життя, ЗМІ.6. Не переобтяжувати виступ загальними фразами.7. Наводити цікаві факти, ставити риторичні запитання.8. Не говорити надто довго.9. Не кричати, не говорити занадто тихо.

10. Дотримуватися стильових особливостей.

V. Усне складання твору.

1. Уявіть, що вам потрібно виступити з повідомленням «Еколо-гічна культура людини» на загальношкільних зборах. Скла-діть усне повідомлення в публіцистичному стилі, давши від-повіді на такі питання: чому, на вашу думку, обрана тема для обговорення актуальна? назвіть приклади байдужості, недбалого ставлення до при-

роди. назвіть можливі шляхи вирішення проблеми збереження

довкілля.



Письмово оформити твір, складений усно на уроці.

Урок № 131 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 31. КОНТРОЛЬНИЙ ПИСЬМОВИЙ ТВІР

Мета: удосконалювати мовленнєво-комунікативні вміння розкривати тему, виразно формулювати основну думку, виокремлюючи головний і другорядний ма-теріал; викладати матеріал логічно й послідовно, дотримуючись єдності стилю; виявляти власне став-лення; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, плакати, текст для переказу.

ХІД УРОКУМово рідна, слово рідне, хто вас забуває,той у грудях не серденько,тільки камінь має

С. Воробкевич

Як прислів’я чудове,Йде від роду до роду,Що народ — зодчий мови,Мова — зодчий народу

Д. БілоусІ. Організаційний момент


ІІІ. Підготовча робота до складання контрольного письмового твору

1. Прочитайте епіграфи до уроку. Чи погоджуєтесь ви з мірку-ваннями авторів?

2. Прокоментуйте висловлювання.1. Без усякої іншої науки ще можна обійтися; без знання рід-

ної мови обійтися не можна (І. Срезневський). 2. Нитками рідної мови ми зв’язані з усіма іншими (П. Житецький). 3. Мова козаків дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та надзвичайно витон-чених зворотів (П’єр Шевальє, 1663 р.). 4. Вона вся з гомону


полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом; кожна її ниточка вимочена в Дунаї, криницях і струмках людської звитяги… Вона вся з тучі й грому, як з води і роси, — така українська мова (За Б. Харчуком). 5. Мова рідна звучить, наша мова — шум гаїв, шелест ниви у ній, кобзи пісня тривожна, діброва і Дніпра неспокійний прибій (О. Ющенко).

3. Прочитайте висловлювання про мову різних народів. Як ав-тори характеризують різні мови, на які особливості зверта-ють увагу?1. Вслухаюсь у гірську гортанну мову і чую відгомін кавказь-

ких лун (Г. Усач). 2. Німецька мово! Прохолодний кірш з твер-дими кісточками стиглих вишень (Ю. Бердик). 3. О мово україн-ська! Ти — вода з кринички, над якою гнуться верби, холодна, і прозора, і проста, а без води я вже давно помер би… (Ю. Бер-дик).

4. Виразно прочитайте поезії. Які враження вони викликали у вас? Знайдіть епітети, порівняння, метафори про мову. Як автори ставляться до рідної мови?

РІДНЕ СЛОВО— Хто ми в світі без рідного слова? —Запитаю, щоб чулось навкруж.Ой болить і пече мене зновуГлухота перекошених душ.— Ну і що? — хтось промовить зухвало. —Слово хліба чи сала додасть?..Дух живий поміняти на сало —Чи не гріх це важкий, не напасть?Братнє слово мені не байдуже —Хай у серці кубелечко в’є.Та усе ж мені хочеться дуже,Щоб стозвуко звучало й моє.Рідне слово… Ні, вітер огудиНе затулить нам злякано рот.Ми без нього такі собі — люди,А із ним — український народ.

(В. Крищенко)

* * *Народе мій, дитино ясночола,Живи й орудуй мовами всіма,Бо кожна мова — твого духу школа,Твоєї правди золота сурма.

Вклякни перед зорею світовою,Що пломеніє, наче сонця креш,Та не молися мовою чужою,Бо, на колінах стоячи, умреш!

(Д. Павличко)

* * *Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,Диво ж моє!Із водоспадами грім-діалектів на плечах,Із легіоном струмочків-говірок лелечих.Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,Сонечком красним встаєш,Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.Хто ж так злічив! Як піску біля Чорного моря,Стільки перлин,Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитихПоспіль на кулі земній, на тополях і квітах.

(М. Данько)

РІДНА МОЯ УКРАЇНСЬКА МОВАТи потрібна мені, як вода у пустелі,Ти потрібна мені, як вогонь Прометеїв,Ти потрібна мені, як повітря, як сонце,Ти потрібна мені, як на волю віконце.Бо без тебе я — раб без родини, без долі,Бо без тебе я — прах, що розвіють у полі.І люблю я тебе, твою пісню і слово,І не зраджу тебе, материнськая мово.Ти потрібна мені…

(С. Двірняк)

5. Колективна робота з текстом. Прочитайте. Визначте тип і стиль мовлення. З’ясуйте, чи актуальна тема висвітлюється автором. Виділіть мікротеми. Складіть план висловлювання.Історія нашого народу налічує багато століть. По-різному

за той час називали себе наші предки, а сусідні народи називали їх і кіммерійцями, і скіфами-орачами, і венедами, й антами, й руссю (тобто русами, русичами чи русинами), і козацьким наро-дом, і малоросами, і, нарешті, — українцями.

Нелегкою була їхня доля: багатющі землі, ліси, води й клі-мат України приваблювали різних завойовників.

У таких же нелегких умовах розвивалася й українська мова. Уперше її слова були записані ще 448 року візантійським ман-дрівником та істориком Пріском Панійським.

Жива українська мова хоч важко, але неухильно пробивала со-бі шлях до визнання. Її елементи відчутні і в «Повісті временних

320 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 321ІІ семестр. Службові частини мови, їх загальна характеристика

літ» та в інших літописах. Українська мова відбита і в ста-рослов’янсько-українському словнику Памви Беринди 1627 року і у граматиці давньоукраїнської мови Івана Ужевича 1643 року, в козацьких літописах, у народних піснях та думах.

Живу, розмовну мову на ступінь літературної піднесли ще несміло Іван Котляревський і рішуче, впевнено — великий народ-ний поет Тарас Шевченко.

Проте українська мова була небажана для різних поневолю-вачів. Українську мову поволі відтісняли з усіх ділянок суспіль-ного життя на задній план.

У другій половині 80-х років ХХ століття в Україні активізу-валися національно-визвольні змагання, розгорнулася боротьба за права української мови. 24 серпня 1991 року Україна була проголошена самостійною і незалежною державою. У Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебіч-ний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Коли людина знає багато мов — це прекрасно. І шанувати треба всі мови, бо немає мов вищих і нижчих. Але знати й шанувати мову рідного народу, користуватися нею — це не тільки обов’язок, а й найперша потреба кожної справді культурної людини. Без цього перестають існувати народ, суспільство, без цього деградує сама людина (За І. Ющуком).

6. Розгляньте плакати. Які враження вони викликали у вас?

ІV. Складання контрольного письмового твору в публіцистичному стилі на тему «Зникає все, а рідне слово вічне»



Написати твір на тему «Вилив душу в пісні український народ».

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ, ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Урок № 132 ПРИЙМЕННИК, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ. ГРУПИ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ І МОРФОЛОГІЧНИМ СКЛАДОМ. ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ. ПЕРЕХІД ПОВНОЗНАЧНИХ СЛІВ У ПРИЙМЕННИКИ. СИНОНІМІЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ

Мета: повторити і поглибити знання школярів про морфо-логічні ознаки прийменника як службової частини мови, подати відомості про перехід повнозначних слів у прийменники; формувати вміння аналізувати тексти щодо правильності вживання прийменників, добирати українські відповідники до прийменнико-вих конструкцій російської мови; виховувати ста-ранність, сумлінне ставлення до навчання.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, схема «Прийменник як службова час-

тина мови», таблиця «Відмінки іменника з при-йменником», таблиця для заповнення «Правопис прийменників», схема морфологічного розбору при-йменника.

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, які частини мови називаються службовими? Яка частина мови називається прийменником? Чому прийменник називають службовою частиною мови? Які функції виконує прийменник у мові?


2. Знайдіть серед поданих слів прийменники.Чи, в, та, при, з-над, хоч, би, понад, який, дещо, але, для,

не, мов, як, у, хай, поки, що, хоч, так, із-за, мимо, під, на, край, кінець.

3. Робота в парах. Заповніть схему «Прийменник як службова частина мови». На основі таблиці побудуйте лінгвістичне по-відомлення про прийменник.

Прийменник як службова частина мови

Прийменник — це…

За походженням

За будовою

Довідка. Прийменник — це службова частина мови, яка слу-жить для вираження зв’язків між словами в реченні. У поєднанні з відмінковими формами іменника, займенника або числівника прийменник вказує на об’єкт чи обставину дії.

За походженням прийменники поділяються на первинні (непо-хідні) і вторинні (похідні).

До первинних належать прийменники без, біля, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над (наді), під (піді), о (об), через і т. п.

До вторинних належать прийменники, утворені:а) приєднанням двох або кількох прийменників (поміж, поза,

задля, з-поміж, з-попід, з-за, з-під);б) шляхом переходу з інших частин мови, зокрема з іменника

(кінець, край, коло, круг), прислівника (навпроти, поряд, поблизу, навздогін), дієприслівника (зважаючи на, незважа-ючи на).За будовою прийменники поділяються на прості (у, по, про,

з, без, крім, коло, протягом), складні, утворені поєднанням кіль-кох простих (з-під, понад, посеред, довкола) і складені, утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом (у зв’язку з, з метою, за винятком, згідно з, відповідно до).

Прийменник як службова частина мови не є членом речення (З посібника).

ІV. Формування практичних умінь, виконання системи практичних завдань

1. Коментар учителя.Давнім і новим прийменникам притаманна постійна звичка —

стояти при іменниках. Прийменники є вірними помічниками іменника в багатьох граматичних справах. До того ж вони поєдну-ються не з іменниками взагалі, а з певними іменниковими відмін-ками. Найбільше полюбляють прийменники сполучатися з родо-вим відмінком. За кількістю прийменників родовий випередив усі відмінки. Він став рекордсменом. Понад сто п’ятдесят при-йменників забажали поєднуватися з ним. Прийменники з родо-вим відмінком виражають різноманітні значення.

Порівняно з родовим протилежні якості виявляє місцевий відмінок. Він має найменше прийменників. Тільки п’ять. І без них тепер не вживається. Знахідний і орудний мають набагато більшу кількість прийменників, ніж місцевий. Проте вони, зви-чайно, дуже поступаються родовому (І. Вихованець).

2. Уведіть подані слова в речення таким чином, щоб вони висту-пали спочатку як прийменники, а потім — як інші частини мови (вкажіть, які).Протягом, шляхом, поруч, незважаючи на, край, неподалік,

кругом.

3. Розгляньте таблицю і заповніть її прикладами з наведених ре-чень. Встановіть, з яким відмінком вжито прийменник та які відношення виражаються за його допомогою: місця, часу, при-чини, напряму, руху тощо.


Відмінки іменника з прийменником

Відмінок Прийменники Приклад

Н. — —

Р.

Посеред, навколо, до, біля, за, без, від, для, з-під, в, у, проти, з, близько, кінець, коло, замість, з-поміж, поблизу, мимо, шляхом

навколо Києва (відношення місця)

Д. Назустріч, всупереч, завдяки

З. Під, на, об, по, за, з, над, перед, між

О. Між, над, перед, під, з, за, поза, понад

М. В (у), на, по, о (об), при

Кл. — —

1. Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені (Д. Павличко). 2. Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хурто-вини (О. Довженко). 3. Повітря тремтить від спеки (М. Коцюбин-ський). 4. Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І пада-ють зорі в долоні, І падає сон у траву (І. Драч). 5. Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусті хмари і зразу ж розі-слало аж за ліс недобілені полотна (М. Стельмах). 6. За річкою за голубою Дві чайки у хмару зліта (А. Малишко). 7. А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа). 8. Шле день услід хмаркам патлатим проміння сонця з верховин (В. Сосюра).

4. Розкрийте дужки, поясніть правопис прийменників. Охарак-теризуйте прийменники за будовою та походженням.1. Червоний місяць аж горить, (з)за хмари тихо виступає.

Тече вода (з)під явора яром на долину (Т. Шевченко). 2. Баштан жовтіє (по)над яром (М. Рильський). 3. Блиснуло сонце (з)поза гір в зеленому саду (А. Кримський). 4. Люблю народ, якого силу ніхто не зломить (у)віках (П. Воронько). 5. Жили ми (при)достатку, всього було доволі (Марко Вовчок). 6. У навчальному посібнику подано систематизовані (відповідно)до кожного роз-ділу сучасної української літературної мови завдання і вправи для студентів-філологів (З посібника).

5. Заповніть таблицю, записавши подані прийменники разом, окремо або через дефіс. Сформулюйте правила правопису прийменників.

З/за, із/за, по/серед, у/зв’язку/з, у/слід, у/кінці, на/зустріч літу, на/вколо, по/під, відповідно/до, не/зважаючи/на, з/понад, при/березі, по/між, залежно/від, по/серед, в/наслідок, з/під, з/над.

Правопис прийменників

Написання Правило Приклад

Разом

Через дефіс

Окремо

6. Виберіть потрібний варіант прийменників. Поясніть законо-мірності при вживанні того чи іншого варіанта.Читати (у, в, уві) оригіналі, кілометрів (з, із, зі, зо) три, пра-

цював (у, в, уві) бібліотеці, нависає (над, наді) мною, дивитися (у, в, уві) очі, зазирати (у, в, уві) вічі, я (з, із, зі, зо) тобою, ти (з, із, зі, зо) мною, була (у, в, уві) Одесі, колиска (з, із, зі, зо) ясена, говорити (з, із, зі, зо) сватом, вітер (з, із, зі, зо) снігом, стукати (у, в, уві) двері.

8. Згрупуйте подані прийменники в синонімічні ряди. Визначте, що виражає кожний синонімічний ряд: відношення мети, при-чинові, часові, просторові відношення, відношення відповід-ності тощо.Край, попри, виходячи з, згідно з, для, від, задля, близько,

між, із, всупереч, опріч, біля, межи, крім, з, над, до, для, напе-рекір, коло, побіля, кругом, заради, проміж, незважаючи на, нав-коло, край, серед, зі, близ, навкруг, поміж, понад, окрім, круг.

Зробіть морфологічний аналіз виділених прийменників за схе-мою.

Морфологічний аналіз прийменника

1. Прийменник.2. Група за походженням.3. Група за будовою.4. З яким відмінком вжито.5. Значення прийменника.

7. Поміркуйте, чи можна прийменники в першому рядку вва-жати омонімічними, а в другому рядку — синонімічними? Свою думку обґрунтуйте.


1. Співати з братом — співати з настроєм; дівчина з книгою — дівчина з косою.

2. Зробив за тиждень — прийшов через тиждень; завдання на тиждень — працював з тиждень.

9. Визначте стилістичні особливості прийменників у поданих реченнях. Укажіть можливість синонімічної заміни приймен-ників.1. Круг його літало безліч бджіл (Б. Грінченко). 2. Із-за такої

пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської при-язні псувати (Б. Лепкий). 3. Цікаво, чи росла за Овідієвих часів тут виноградна лоза? (О. Гончар). 4. Та невже ж і ти думаєш, що на брань я ходив заради золота і що заради нього стояв попліч із князем Святославом? (С. Скляренко). 5. По обіді хутірські жінки знову сходилися до лавочки, що біля нашого двору (В. Дрозд). 6. Пішла в садок у вишневий (Народна творчість). 7. За сльо-зами, за гіркими і світу не бачить (Т. Шевченко).

Поміркуйте, чим викликане повторення прийменників у двох останніх реченнях?

Коментар учителя. Для розмовного стилю, народнопоетич-ного мовлення типовим є специфічне вживання прийменників, не властиве іншим стилям. Це повторення прийменника при постпозитивному означенні (З підручника).

10. Найчастіше трапляються помилки в конструкціях з приймен-никами при перекладі через калькування з російської мови. Перевірте себе — перекладіть подані словосполучення україн-ською мовою. Зверніть на особливості вживання прийменників.Называть по фамилии, по просьбе, по требованию, в его поль-

зу, в адрес; по недоразумению, по ошибке; по моей вине, по соб-ственной воле, по моей инициативе; по поручению, по собствен-ному желанию; я пришел по делу, по праздникам; прийтись по вкусу, ходить в школу; смотря по погоде, в зависимости от усло-вий; при таких условиях, при любой погоде; в два часа; на про-тяжении двух дней; из-за неосторожности.

11. Відредагуйте речення.1. Зустрічаємось завтра в десять годин. 2. Я хочу до вас зверну-

тися по приватній справі. 3. Нарада по цьому питанню почнеться в десять годин. 4. Називайте себе по прізвищам. 5. Я прийшов по його дорученню по справі. 6. На протязі кількох тижнів діти не ходили в школу. 7. При таких умовах я звільнюся з фірми по власній волі.



Напишіть гумореску, використовуючи виражальні можливості різних частин мови. Знайдіть у власному тексті прийменники та виконайте їх морфологічний розбір.

Урок № 133 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 32. РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ РІЗНИХ СТИЛІВ І ЖАНРІВ. РОБОТА НАД ВИПРАВЛЕННЯМ ПОМИЛОК, ДОПУЩЕНИХ У ПИСЬМОВОМУ ПЕРЕКАЗІ ЧИ ТВОРІ

Мета: поглибити знання учнів про типи помилок і текстові недоліки, які найчастіше трапляються в письмо-вих переказах чи творах, удосконалювати вміння десятикласників вичитувати та редагувати тексти, оцінювати висловлювання з позиції мовного оформ-лення; розвивати правописну пильність, уважність; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення лінг-вістичних явищ.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, таблиця «Основні види помилок»,

таблиця «Текстові недоліки в усному і писемному мовленні», таблиця «Матеріал для редагування».

ХІД УРОКУ




1. Дайте відповідь на питання. Що таке редагування? Що треба зробити для того, щоб відредагувати текст? Відомо, що довершеним текст вважається тоді, коли в ньому

належним чином вдосконалені навіть найменші деталі. З цього приводу Мікеланджело висловився так: «До досконалості ведуть подробиці, а досконалість є те, в чому дрібниць немає». Прокоментуйте цю думку.


ІV. Засвоєння матеріалу в процесі виконання системи практичних завдань

1. Робота з таблицею.

Основні види помилок

Види помилокУмовні

позначенняСуть помилки

Помилки в змісті

З тема розкрита неповно; є щось зайве; перекручені факти чи події;

Мовленнєві помилки

М

матеріал не цілком підпорядкований основній думці; слово вжите не в тому значенні; вжито зайве слово; невиправдано повторюються слова; вжиті мовні засоби, що не відповіда-

ють стилю і задуму висловлювання; вжиті русизми;

Граматичні помилки

Г слово вжите не в тій формі; неправильно побудоване речення; неправильно утворені слова;

Орфографічні І неправильно написане слово

Пунктуаційні V неправильно розставлені розділові

знаки;

Орфоепічні неправильно вимовлений звук; неправильно поставлений наголос

2. Розгляньте таблицю. Удоскональте текст свого твору з погляду змісту, послідовності викладу, мовленнєвого оформлення.

Текстові недоліки в усному і писемному мовленні

1. Невідповідність змісту темі.2. Пропуски важливого матеріалу.3. Непослідовність у розташуванні речень і абзаців.4. Відсутність смислового зв’язку між частинами тексту.5. Відсутність зачину або кінцівки тексту.6. Необґрунтованість тверджень.7. Невідповідність стильових мовних засобів.8. Невиправдане, недоречне вживання риторичних фігур,

тропів.9. Недотримання правописних / орфоепічних норм.

3. Розгляньте текст свого контрольного твору, написаного на по-передніх уроках. За умовними позначеннями встановіть, які помилки визначено вчителем.

4. Робота в групах. Заповніть таблицю, записавши правильний варіант. Виграє та команда, яка виконає завдання швидше.

Матеріал для редагування

Неправильно Правильно

На слідуючий день

Самий веселий хлопець

Згідно наказу

Дякувати Вас

Любе питання

Любима книга

Не звертати увагу

Приймати участь

Вірна відповідь

Подзвонити Вам

Нові інновації

Тези доповідів

На протязі десяти днів

При такій умові

Вибачаюсь

Наталію Петрівна

Прийняти заходи

Із-за відсутності коштів

За виключенням

Лишній

Зробити послугу

Я рахую, що…

Менеджер по професії

Висловити висновки

Слідуючі помилки

5. Відредагуйте речення. Вкажіть характер допущених помилок.1. Такий вітер піднявся, що поступила пропозиція позачиняти

вікна й двері. 2. Прочитавши цю історію, мені стало страшно.


3. Вибачаюсь, але я мушу йти. 4. На підтвердження наступної думки приводжу слідуючі приклади. 5. Через пару днів їхні від-ношення поліпшаться. 6. Підсумки змагання між групами прово-дять раз на семестр. 7. Сільська баня не працювала цілу неділю. 8. До заяви прикладаю: свою автобіографію, медичну справку і характеристику. 9. Усі студенти старших курсів повинні розра-хуватися з хвостами. 10. На нараді він розповів про саму вигідну житуху малозабезпечених студентів. 11. Вона взяла відпустку по хворобі.

6. Прочитайте текст доповіді вашого ровесника. Визначте, які помилки з погляду змісту, послідовності викладу, мовленнє-вого оформлення допущені в ньому. Знайдіть граматичні по-милки. Відредагуйте текст.

ЛЮДИНА, НА ЯКУ Я ХОЧУ БУТИ СХОЖИМШановні друзі! Хочу сказати кілька слів про людину, яка для

мене є взірцем.Це мій брат, який старше мене на три роки. Він успішно

закінчив середню, а також музикальну школи. Окрім того, він початкуючий поет і вже надрукував кілька віршів, охоче малює масляними фарбами.

Між нами давно встановилися дружні відносини, і ми любимо у вільний час поговорити по душам, помандрувати по вулицям Києва, помилуватися оточуючим світом на схилах Дніпра.

Проте це буває не так часто, бо брат чистолюбивий і багато працює над собою. Він підписує багато газет і журналів і засиджу-ється над книжками й періодикою допізна, подовгу грає на піа-ніно, не любить, коли я відволікаю його по любому поводу. Ще відзначу, що брат не живе на чужий рахунок, випрошуючи кошти у батьків, а заробляє, даючи уроки музики.

Брат мріє пройти по конкурсу в консерваторію і стати ком-позитором.

Я пишаюся своїм братом і хочу бути подібним на нього (З посіб-ника).



Відредагуйте текст учнівського твору.

ЧИ ЛЕГКО ЖИТИ В 15 РОКІВ?Це для мене досить складне питання. І щоб відповісти на нього,

треба подивитися на своє власне життя в 15 років. Я, звичайно,

розумію, що у мене ще все попереду, але я вважаю, що підліт-ковий вік — самий прекрасний і, разом з тим, самий трагічний етап у житті людини. Тут поєднано все: твердий розум, буря пристрастей, перше кохання і перша ненависть, доброта, мило-сердя, щастя, горе. Я маю внутрішній конфлікт. Зараз у мені прогресує егоїзм. Це зовсім не значить, що я врубаю музику, коли сплять сусіди. Але мені хочеться бути вище усіх, дивитись зверхньо, хоч ловлю себе на думці, що є люди, яким не пощас-тило в житті або інваліди… Завдяки проблемам, вони не є щас-ливими. Тому я міркую, що як мені, то — щастя, нагорода, а їм сльози, зверхні погляди? Ні, я так не хочу. У чому сенс життя? Жити для себе чи жити для інших? У чому щастя? Чому слу-жити, силі чи милосердю?

У цьому віці проходить іще один процес. Від чого залежить моральна основа, яка є у кожному? Я гадаю, що, мені пощас-тило, тому що слова «честь», «гідність» для мене не пустий звук. Життя — це тільки дорога вгору, а до кінця доходять одиниці: такі як Шевченко, Стус, Франко. Я теж початкуючий поет. Пишучи вірші, до мене приходить натхнення. Я сподіваюся не пізніше, чим за 10 років стати справжнім поетом, таким як О. Олесь або О. Довженко. Це мої найбільш улюбленіші українські письмен-ники.

Скептики кажуть, що дитячі мрії до 30 років зникають. Я спо-діваюся, що це не так, що я збережу не тільки мрії, а все те, що в мені виховали батьки (З учнівського твору).

Урок № 134 СПОЛУЧНИКИ СУРЯДНОСТІ ТА ПІДРЯДНОСТІ. МОРФОЛОГІЧНІ ТИПИ СПОЛУЧНИКІВ. ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ

Мета: розширити знання учнів про сполучник як служ-бову частину мови, їх морфологічні типи, подати відомості про функціонально-стилістичні особли-вості сполучників; формувати вміння правильно й доцільно вживати сполучники в мовленні, реда-гувати тексти, за потреби замінюючи сполучники синонімічними; виховувати інтерес до мовних явищ, за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до історичного минулого рідної країни.


Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Сполучник як частина мови»,

схема «Правопис сполучників», схема «Морфологіч-ний аналіз сполучника».

ХІД УРОКУ




1. З кожної пари простих речень утворіть складнопідрядні ре-чення. За допомогою чого таке об’єднання стало можливим?

Тихий вечір вкрив присмерком ліс. Ясне сонечко скотилося додолу. За селом знаходиться ставок. Ставок з усіх боків оточують

тополі. Чудовий був цей краєвид. Незнайомець зупинився, замилу-

вавшись краєвидом. Холодні хвилі б’ють об чорні скелі. Зорі тремтять у нічній

прохолоді.

2. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому сполучники. Визначте їх функцію в реченні.

У добу козаччини головним героєм і виховним ідеалом був козак як утілення всіх чеснот справжнього українця, мужній лицар-визволитель, безкорисливий захисник скривджених і зне-долених.

Козак уособлює народнопоетичні уявлення про ідеальне, геро-їчне, оскільки, як ілюструє фольклорна пам’ять, ідеальним чином поєднує власні прагнення із громадськими, концентрує в собі активність та лицарську відданість меті. В особі козака втілено прагнення українського народу до духовної свободи, волі. Як пра-вило, це людина особливого типу з високим почуттям патріотизму, самовіддана справі національного визволення, герой, що понад усе любить волю, активна, дійова особистість.

Італієць Доменіко Чамполі писав про козаків: «Це горді, від-важні лицарі, вони сміливо дивляться в очі смерті. Шабля — його хрест, а пісня — його молитва». В українських піснях про-славляють козаків за те, що вони рятували людей, жертвуючи власним життям.

Зверніть увагу на змалювання в піснях козацького чуба як символу належності до товариства лицарів.

Гетьман — це воєначальник козацьких військ і реєстрових козаків, який мав право укладати договори з іноземними держа-вами, затверджував козаків на посади, очолював військо під час походів. Обирала гетьмана Січова Рада. Символом влади гетьмана вважалася булава. Клейноди — це знаки влади військової козаць-кої старшини: корогва (прапор), булава, печатка, литаври.

Човнами-чайками називали дерев’яні військові (надзвичайно швидкі) човни довжиною 20 метрів, завширшки — 3–4 метри, висотою бортів 2–5 метрів (О. Семеног).

Як ви вважаєте, яка роль належить козакам у становленні незалежної української держави?

3. Бесіда з учнями. Яка частина мови називається сполучником? Чому сполучник називають службовою частиною мови? Які сполучники називаються сполучниками сурядності? Які сполучники називаються сполучниками підрядності?

ІV. Закріплення знань та формування в учнів умінь

1. Розгляньте таблицю. На основі табличних даних підготуйте коротке усне повідомлення про сполучник в українській мові.

Сполучник як частина мови

За похо-джен-ням

За значенням, синтаксичною функцією в реченні

За будовою

За вжи-ванням

Пох

ідн

і

Неп

охід

ні

суряд-ності

підрядності

Пр

ості

Ск

лад

ні

Ск

лад

ені

Од

ин

ич

ні

Пов

тор

юва

ні

Пар

ні

єдн

альн

і

пр

оти

став

ні

роз

діл

ові

час

ові

пр

ич

ин

ові

ум

овн

і

мет

и

доп

уст

ові

пор

івн

ял

ьні

нас

лід

ков

і

Заповніть таблицю поданими нижче сполучниками.Щоб, проте, і, або, якщо, хоч, нібито, як, мов, поки, й, та,

тому що, не то-не то, однак, для того щоб, коли, чи-чи, неначе, ба,


або-або, зате, як… так, бо, якщо… то, то, що, і-і, хоч… але, якби, чи, доки, немовби, так що, дарма що, аби, тому що, оскільки, поки.

2. Розгляньте схему «Правопис сполучників».

Правопис сполучників

СКЛАДНІ СПОЛУЧНИКИ

З частками же (ж), би (б), то, що: адже, отже, якби, мовби, нібито, тобто, якщо

З прийменниками: проте, зате, притому, причому

Разом

Сполучники, утворені поєднанням самостійних слів: так що, після того як, та й

З підсилювальними частками: отож-бо, тож-то, тому-то, якби-то, тільки-но

Якщо це не є сполучник, а поєднання самостійних слів: таж — та ж, щоб — що б, зате — за те

Окремо

Через дефіс

3. Вкажіть частиномовну приналежність виділених слів, пояс-ніть їх правопис.1. Все одно, що/б не сталося, ми не розлучимось (Леся Укра-

їнка). 2. Ет, про що/б мала згадувати (Ю. Збанацький). 3. І тільки люди зморщили чоло: — Не може бути, що/б таке було (Л. Кос-тенко). 4. Як/би я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 5. У мене одна думка: як/би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко (Панас Мирний).

6. Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). 7. Тепер, що/зі мною не буде, я завжди буду знати, що є на світі люди такі, як Ви (О. Теліга). 8. Дівчата спросонку спершу перегукуються з кимось, не/мов/би пробуючи голоси (І. Ле). 9. Добре, дуже б добре було, як/би/то воно так сталося, як гада-ється (Т. Шевченко). 10. Народна пісня — то/ж вона усій землі окраса (М. Рильський). 11. Скорить повинні дощову ми непокірну хмару — то/ж сіймо у ріллю нову пшеницю яру (М. Рильський).

Відшукайте сполучники й сполучні слова. Вкажіть критерії їх розрізнення. Визначте сполучники сурядності та підрядності в цих речен-нях.

4. Робота в групах. Утворіть складне речення з поданими спо-лучниками й однозвучними з ними сполучними словами. На-звіть критерії розрізнення омонімічних форм.

Група 1Що/б, як/що, ніби, бо.

Група 2Те/ж, при/чому, мов.

Група 3От/же, при/тому, що.

5. Коментар учителя.Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їхнього

функціонування. Більшість з них належить до стилістично ней-тральних: і, або, якщо, проте та ін. Переважно у книжному мов-ленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що. Розмовне забарвлення властиве сполучни-кам: аби, а що, буцім, одначе, отож, раз, себто. Як засіб стилі-зації у художніх творах використовуються застарілі сполучники: заки (поки), коби (якби), позаяк (бо). Поза художнім мовленням ці слова не вживаються.

Урізноманітнює мовлення вживання синонімічних сполучни-ків: і, та; але, та, проте, однак; або, чи; ніби, наче, неначе, як, мов, мовби, немов.

Серед синонімічних сполучників який, що, котрий у науко-вому та офіційно-діловому стилях перевага віддається сполучни-кам який, що. У складних реченнях сполучні слова слід варію-вати (За Г. Волкотруб).

6. Визначте функціонально-стилістичні особливості виділених сполучників, з’ясуйте можливість синонімічної заміни.


1. Коли ви справді вважаєте себе вченим, то для вас найвища інстанція — істина (П. Загребельний). 2. Заки гетьман виліз, суддя обійшов ридван іззаду і подав йому руку (Б. Лепкий). 3. Одначе чи не пора й свічку засвітити, вже зовсім темніє (М. Кропив-ницький). 4. Коби хоч Федора тут не було, — думав собі (О. Мар-куш). 5. В кар’єрі засвітились ліхтарі, мов хтось гасав шалено угорі і збив копитами рясне сузір’я, що світить людям о ніч-ній порі (М. Клименко). 6. Соняшники, мов кулі жовтого вогню (Є. Гуцало).

Виконайте морфологічний розбір сполучників за схемою.

Морфологічний аналіз сполучника

1. Сполучник для розбору.2. Група за походженням.3. Група за значенням і синтаксичними функціями.4. Група за будовою.5. Група за вживанням.6. Правопис.

7. Згрупуйте подані сполучники в синонімічні ряди.Але, тому що, через те що, з огляду на те що, щоб, та, з тим

щоб, який, мов, доки, або, однак, поки, чи, ніби, зважаючи на те що, мовби, неначе, бо.

8. Відредагуйте речення.1. Зважаючи на те, що сьогодні погана погода, надягни шарф

і капелюх. 2. З усіх інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів, котрі беруть участь у зборах акціонерного това-риства. 3. Внаслідок того, що ти отримав двійку, гуляти сьогодні не будеш (З посібника). 4. Подарую свиню тому, хто допоможе знайти мого угнаного автомобіля, так як міліція відмовляється його шукати (З журналу).

9. Замініть наведені вирази стійкими словосполученнями з пар-ними сполучниками сурядності ні… ні.Сказати (зробити) щось невлад, недоречно; дуже переляканий,

вражений; безпричинно, безпідставно.Довідка. Ні в тин ні у ворота; ні живий ні мертвий; ні з сього

ні з того.

7. Пригадайте стійкі народні порівняння, використовуючи по-рівняльні сполучники. Складіть з цими зворотами речення, замінивши, де можливо, сполучник як синонімами.

1. … як сльоза; … як вовк; … як столітній дуб; … як жаба; … мов бубон; … полотно (стіна); … як земля.

2. Холодний, як…; німий, як…; злий, як…; струнка, як…; полохливий, як…; старий, як…; повільний, як…



Прочитайте висловлювання. Яку роль у них відіграють спо-лучники? Розкрийте зміст одного з цих висловлювань у творі-роздумі.

1. Час тече, немов пісок з долоні (П. Воронько). 2. Добре жити, бо є ще побратими, серце є, і люди, і хліб-сіль (А. Малишко). 3. Не суди, і тебе не осудять (Біблія).

Урок № 135 ЧАСТКА, ЇЇ ФУНКЦІЇ, ГРУПИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ. ПРАВОПИС ЗАПЕРЕЧНИХ ЧАСТОК. ФУНКЦІЇ МОДАЛЬНИХ, ЗАПЕРЕЧНИХ ЧАСТОК. ЕСТЕТИЧНА ЦІННІСТЬ ЧАСТОК

Мета: поглибити знання учнів про частку як службову частину мови, ознайомити з функціями часток, роз-ширити відомості про естетичну цінність частки в мовленні; формувати вміння визначати частки за їх функцією в реченні та правильно вживати частки в усному та письмовому мовленні; вихову-вати спостережливість, чуття мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Частка як службова частина

мови», таблиця «Правопис часток».

ХІД УРОКУ




1. Бесіда з учнями. Пригадайте, яка частина мови називається часткою? Які функції може виконувати частка в мові?


ІV. Сприйняття та засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

1. Розгляньте таблицю. На її основі підготуйте усне лінгвістичне повідомлення про частку як частину мови.

Частка як службова частина мови

Частка — це службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить для творення морфологічних форм та нових слів

За значенням і вживанням частки поділяються на групи

Фразові — увиразнюють один із компонентів речення або виражають ставлення мовця до змісту всього висловлювання

Словотворчі — використову-ються для тво-рення нових слів

Формотворчі — слугують для творення грама-тичних форм

Вк

азів

ні

Під

сил

юва

льн

і

Ств

ерд

жу

вал

ьні

Пи

тал

ьні

Зап

ереч

ні

Озн

ачал

ьні

Сп

ону

кал

ьні

Ви

діл

ьні

Пор

івн

ял

ьні

Це частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, -би, -б, -же, не-, ні-, де-, -сь, аби-

Нак

азов

ого

спос

обу

Ум

овн

ого

спос

обу

Най

вищ

ого

сту

пен

я

пор

івн

ян

ня

пр

ик

мет

-н

ик

ів і

пр

исл

івн

ик

ів

Це,

ось

Аж

, би

Еге

, та

к

Чи

, х

іба

Не,

ні

Май

же

Ну

-бо

Ж,

хоч

а

Мов

, я

к

Ха

й,

нех

ай

Би

, б

На

й

2. Прочитайте речення. Визначте в них частки, з’ясуйте їх функ-цію та значення.

1. Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (А. Шиян). 2. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем (Л. Костенко). 3. — Невже це ранок? — прислуха-ється Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає на небо (М. Стельмах). 4. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листками. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам’яті вустами (Л. Костенко). 5. Хіба ви і в грозу літаєте? (О. Гончар). 6. Чарівне море, та най-миліша серцю таки земля (Р. Іваничук). 7. Все так же над озе-ром мріє калина, де юність моя протекла (В. Сосюра). 8. Коли б

ти навчився працювати, як бджола, скільки міг би правди назби-рати у життя! (П. Воронько). 9. І все-таки не легко буть собою, коли дорога котиться з гори (М. Людкевич).

3. Розподільчий диктант. Згрупуйте частки за значенням у різні колонки.Ось, нехай, ну, не, -ся, невже, хіба, мовляв, навіть, хай, до

того ж, лише, бо, хоч, ну-бо, егеж, авжеж, теж, аж, бодай, то, ані, еге, чи, саме, власне, тільки, -таки, трохи не.

4. Прокоментуйте слова І. Вихованця. Як ви гадаєте, про які дива йдеться? Доведіть чи спростуйте думку вченого.Усілякі є на світі дійства. Той малює. Той співає. А той пише

вірші чи пісні. Хтось біжить. Хтось спішить… Частка ж чинить чародійство. Творить у реченнях дива (І. Вихованець).

5. Розгляньте таблицю. Робота в групах. Одна група має поста-вити іншій групі питання про правопис часток. Виграє та ко-манда, яка дасть відповіді на всі питання.

Правопис часток

Разом Окремо Через дефіс

1. Частки аби, де, сь, чи, що, як, ані, чим, ні: абихто, дехто, хтось, ніхто, чим-далі.2. Частки би (б), же (ж), ось, он у складі сполучників: щоб, якби, адже, також.3. Частки не, ні:а) якщо вони є пре-фіксом у словах, що без не, ні не вжива-ються: ненависть, нісенітниця;б) є частиною пре-фікса недо-: недолік, недооцінювати.

1. Частка що, якщо вона стоїть після слова, до якого вона відноситься: тільки що, поки що, дарма що.2. Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он, хай, нехай: сказав би, зроби ж, он який.3. Частки не, ні: не прийшов, ні він, ні вона.

1. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -бо, -но, -то, -от, -таки, бозна-: будь-коли, бозна-хто, стій-бо.

6. Утворіть нові слова за допомогою часток і поясніть їх правопис.Прислівник + частка →Дієслово + частка →


Займенник + частка →Частка + займенник →Сполучник + частка →

7. Складіть речення з поданими словами. Визначте їх частино-мовну приналежність. Поясніть правопис.

Хтозна — хто зна, отже — от же, абиде — аби де, ані — а ні, щодо — що до.

8. Стилістичний експеримент. Вставляючи по черзі частки в ре-чення, з’ясуйте, якого відтінку значення вони цьому реченню надають.

Це було кумедно (Невже, хіба, не, тільки). Нова виставка дуже цікава (До того ж, невже, тільки). Поїдемо подивимося на столицю країни (Давай, ось, нав-

ряд чи).

9. За допомогою часток внесіть у подані речення зазначені від-тінки значень.

Швидко розтане сніг (сумнів, питання, підсилення). Дерева повеселішали (радість, підсилення, вказівка). Скоро настане довгождане літо (питання, сумнів, стверджен-

ня, радість). Сьогодні середа (ствердження, питання). Небо здається похмурим (виділення, обмеження).

10. Прочитайте текст пояснювальної записки одного учня. Що ви можете сказати про грамотність цього учня? Прокоментуйте характер його помилок.Я, Дяченко Ілля, був відсутній сьогодні вранці на уроці укра-

їнської мови. Я не нездужав, а просто проспав, бо ні кого небуло вдома. Мені прикро через це, і до того ж я нехочу не славити своїх батьків, тому прошу пробачення і допустити до занять.

10.12.2010 р. учень 9-А класу Дяченко Ілля

11. Прочитайте текст. Визначте частки, поясніть їх правопис.Від останніх снігів до перших зелених листочків на деревах —

ось який він, квітень. Пахощі відігрітої сонцем землі й веселий гомін птахів, ще не одягнені в зелене вбрання ліси й блакитний килим пролісків. Все це робить квітень найчарівнішим місяцем року.

Добре пригріває вже весняне сонечко, підсихає в лісі земля. Все навколо оживає: дерева, трави, комахи. Веселіше співають птахи, а їх уже прилетіло чимало!

Після березня квітневе тепло прибуває з кожним днем. Тому так поспішають з’явитися у весняному килимі перші квіти. Не випадково на Україні в назві місяця — квітень — відбилася його головна відзнака — поява перших квітів (Г. Труфанов).

Виконайте морфологічний розбір часток за схемою.

Морфологічний аналіз частки

1. Частка для розбору.2. Група за роллю в слові, реченні.3. Написання.

12. Словниковий диктант. Поясніть правопис часток.Все/таки, отак/от, гойдають/ся, от/же, написав/би, немов/

би, як/небудь, казна/що, ото/ж, ні/скільки, ну/й, покажіть/но, не/доцвів, що/за/радість, котрий/сь, хоча/б, тому/то, наче/б/то, аби/коли, але/ж, ніби/то, аби/де, що/до, аби/тільки, ні/як.



Складіть кросворд «Вживання службових частин мови в сучас-ній українській мові».

Урок № 136 ВИГУКИ, ЇХ ОЗНАКИ ТА РОЗРЯДИ. ПРАВОПИС ВИГУКІВ І ОСОБЛИВОСТІ ЇХ УЖИВАННЯ. ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНІ СЛОВА. ВИГУКИ ЯК ЗАСІБ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОГО МОВЛЕННЯ. НАЦІОНАЛЬНІ ЕТИКЕТНІ ВИГУКИ

Мета: поглибити знання десятикласників про вигук, нав-чити аналізувати тексти щодо ролі в них вигуків, доречно використовувати вигуки у власному мовленні; виховувати інтерес до вивчення мови, ввічливість.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.Обладнання: копії текстів, таблиця «Загальна характеристика

вигуку», пам’ятка «Правопис і розділові знаки при вигуках».


ХІД УРОКУ




1. Прочитайте гіпотези про походження мови. Чи погоджуєтесь ви з думками вчених щодо ролі вигуків та звуконаслідуваль-них слів у цьому процесі? Які інші гіпотези про походження мови вам відомі?1. Мова народжується в діяльності, у справжній людській

діяльності, пов’язаній у першу чергу з виробництвом. Бо мислення та дія первісно нерозривні. Трудову гіпотезу розвивав у своїх працях німецький учений К. Бюхер, який бачив джерела мови в трудових вигуках, що супроводжували колективну працю. Цю гіпотезу було названо пізніше yo-he-ho. Із цією системою погля-дів погодилися й інші вчені (Х. Штейнталь, В. Вундт, Л. Гейгер та ін.), а перший, хто висловив припущення про трудове похо-дження мови, був середньовічний релігійний мислитель Григорій Нісський. 2. П. Л. Мопертюї вважав, що мова пройшла три етапи у своєму розвитку: жести і крики, умовні крики, висловлювання, які не залежали від тону та жестикуляції. 3. Російський антро-полог В. Головін пояснював походження мови тим, що первісна людина наслідувала своїми звуками удари, вчилася утворювати членоподільні звуки, наслідуючи удари у природі. Ці звуки поєд-нувались між собою, утворюючи слова — дієслова ударів, решта слів з’явилася згодом. Це такі звуки: [в] — [п], [м] — [н], [д] — [т], [р] — [л], [к] — [г] — [х], [з] — [с] — [ц] — [ч]. 4. Найпопуляр-нішими гіпотезами є такі: bow-wow (бау-вау) — за цією гіпотезою, людська мова постала від наслідування тих звуків, що їх видають тварини, насамперед собаки (звуконаслідувальна теорія); pooh-pooh (пух-пух) — за цією гіпотезою, мова народилася з рефлек-торних виражень емоцій, що збурюють людську душу (вигукова, або рефлекторна, гіпотеза); ding-ding (дінь-дінь) — перші слова, вимовлені прадавньою людиною, ця гіпотеза пов’язує з відтворен-ням нашими далекими пращурами звуків природи (дзюркотіння струмка, гуркіт каміння, крапіж, шелест листя та под.) (звуко-відтворювальна гіпотеза). Цікаво, що всі ці гіпотези пов’язують походження мови не з вродженою здатністю людини вести балачку, а з набутими вміннями, з впливом на первісну людину сил при-роди та умов існування. Критики цих гіпотез вказують як на най-більш слабке місце цих теоретичних побудов на неможливість

пояснити з таких позицій відсутність мови у представників тва-ринного світу, які теж чують звуки природи, реагують на них, мають емоційну сферу, але не створили мови, не набули здатності говорити та розуміти мовлення інших (З посібника).

2. Бесіда з учнями. Пригадайте, що таке вигук? Як ви гадаєте, чому І. Вихованець назвав вигуки «крикли-

вими словами»? Чим вигуки відрізняються від звуконаслідувальних слів? Чому вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових

частин мови? Які функції виконують в реченні вигуки та звуконаслідувальні

слова?

ІV. Сприйняття і засвоєння інформації в процесі виконання практичних завдань

1. Розгляньте таблицю. На основі отриманих даних підготуйте усне лінгвістичне повідомлення про вигук.

Загальна характеристика вигуку

За походженням За значенням

Первинні (непо-хідні)

Вторинні (похідні)

ЕмоційніСпону-кальні

Слова ввічли-вості

Звуко-насліду-вальні слова

Струк-тура збі-гається з фор-мами повно-значних слів

Вира-жають почуття, настрій, пережи-вання

Вира-жають наказ, спону-кання до дії

Виража-ють при-вітання, прохання, подяку тощо

Відтворю-ють звуки природи, тварин, машин

А, е, ай, га, ет, пхе, нумо

Ґвалт, леле, жах, лихо, бувай, Боже, от тобі й маєш

О, ой, ах, ех, ух, фу, цур, овва, слава Богу, ой лишенько, отож то й є

Ну, геть, цить, алло, киць-киць, тсс, тпру

Добри-день, при-віт, будь ласка, прошу, бігме, щасливо

Ку-ку, няв, му-у-у, ш-ш-ш, дзень, тік-так, бах, гульк


2. З наведених вигуків випишіть в окремі колонки емоційні, спонукальні, звуконаслідувальні, слова мовного етикету.Ох! Геть! Ба! Їй-бо! Отакої! Ф’ю-ф’ю! Спасибі! Цур! Гай-гай!

Нумо! Матінко! Тю! Вибачте! Брись! Фіть-фіть! Няв-няв. Нумо! Хрусь! Цок-цок! Бувай! Брр! Ич! Овва! Гей! Ат! Агов! На все добре. Гм-м…

3. Прочитайте речення. Знайдіть вигуки та звуконаслідувальні слова. Що вони виражають? Яка їх стилістична роль? Пояс-ніть розділові знаки при вигуках.1. Прощай, Гаральде! Хай тебе Господь Хранить в путі,

а я молитись буду, Щоб він тобі отчизну повернув (І. Кочерга). 2. Ой, пустіть мене, пустіть (Марко Вовчок). 3. Хм! — гірко мур-кнув дід і помовчав. — Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний). 4. О, знов дзвінок!.. Макар Іванович аж кинувся, так той дзвінок прикро вдарив його по напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та дзвонить? (М. Коцюбинський). 5. Пху на вас! Піду краще в хату (І. Нечуй-Левицький). 6. А-а! Та це ж бугай, водяний бугай, що лякає дітей своїм гучним над очеретами: — Бу-у-у! (Остап Вишня). 7. Ой, як хороше навколо, як радісно! (Г. Тютюнник).

4. Робота з пам’яткою.

Правопис і розділові знаки при вигуках

1. Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: ай-ай-ай, ха-ха-ха, о-го-го, му-у-у, ку-ку.

2. У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так і под. усі складові частини пишуться окремо, а у вигуках їй-Богу, їй-бо, їй-право — через дефіс.

3. Вигуки відокремлюються комою, якщо стоять на початку або в середині речення: Ой, та не кажи! — жінка махнула рукою і скривилася (М. Коцюбинський).

4. Вигук ой у реченнях пісенного характеру може не відокрем-люватися: Ой зацвіли в степах слова зоряно (Народна твор-чість).

5. Вигуки не відокремлюються комами, якщо стоять перед осо-бовим займенником, після якого йде звертання: Ой моє ладо, усе буде до ладу (В. Свідзінський).

6. Вигуки, що стоять на початку речення і вимовляються з під-вищеною інтонацією, виділяються знаком оклику: Ах! Що то за червоні маки розсипались по снігу? (А. Крат).

5. Розкрийте дужки, правильно записавши вигуки. Поставте розділові знаки.1. (На) добраніч вам ниви (М. Коцюбинський). 2. Ех що на

них — на руїнах — думалось!.. (А. Головко). 3. Ов (ва) Не вихо-плюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (М. Коцюбинський). 4. Не жартуй наді мною (будь) ласка і гово-рячи не мовчи (В. Симоненко). 5. Людей і долю проклинать не варт їй Богу (Т. Шевченко). 6. Ов (ов) ов — одзиваються збуджені гори … га (га) га — повторюють в тривозі далекі верхи (М. Коцюбин-ський). 7. О сонце ласкаве, о сонце ясне! У нашій країні життя весняне! (П. Тичина). 8. Він стояв на ґанку в хромових офіцер-ських чоботях та новій, либонь, недільній рясі, сипав курям пшеницю з коряка і рокотав басом: — Ціпоньки (ціпоньки), путь (путь) путь… (Г. Тютюнник).

Випишіть із поданих речень вигуки і зробіть їх морфологічний аналіз за схемою: 1) вигук; 2) розряд за значенням; 3) група за походженням.

6. Прочитайте висловлювання. Чи підтримуєте ви думку вче-ного? Обґрунтуйте свою позицію.Щоб не здаватися в мовленні непомітними і не загубитися

серед інших (кількаслівних!) речень, вигуки вимушені постійно вимовлятися з видільною інтонацією. Це єдиний і найперекон-ливіший сигнал усім, що вони — повноправні речення. Інтона-ція — це та внутрішня життєдайна пружина, яка робить вигук вигуком. Без неї неможливе вираження тим самим вигуком широ-кого спектра значень (І. Вихованець).

7. Робота в групах. Складіть речення з однаковими вигуками так, щоб вигуки виражали різні емоційні відтінки.

Група 1З вигуком ох! — 1) сум; 2) незадоволення; 3) небажання;

4) біль.

Група 2З вигуком ой! — 1) захоплення; 2) біль; 3) здивування; 4) пе-

реляк.

Група 3З вигуком о! — 1) радість; 2) жаль; 3) обурення; 4) захоп-

лення.

8. Як ви гадаєте, чи у всіх народів вигуки однакові? Наведіть приклади на підтвердження своєї думки. Які вигуки можна вважати суто слов’янськими?


9. Прочитайте текст та порівняйте, як сприймаються звуки, що їх видають тварини, різними народами.Кожен народ ті звуки, що їх видають тварини, чує по-різному.

Наприклад, крик качки українці чують як «кря-кря», англійці — як «квак-квак», французи — як «кан-кан», данійці — як «рап-рап». А собаче дзявкотіння англійці сприймають як «бау-вау», французи — як «ау-ау», німці — як «вау-вау», шведи — «вув-вув», японці — «ван-ван», а українці — «гав-гав».

Доповніть цей перелік власними прикладами.

Порівняйте, як кличуть тварин у різних народах.

10. Прокоментуйте думку В. Скуратівського.Вироблені віками і закріплені в побуті кращі форми питань-

звертань повсякденного спілкування — не звичайна людська забаганка і, тим паче, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємостосунки, зрештою, наше здоров’я не тільки в буквальному, але й у переносному значенні. Коротше кажучи, це наш спосіб життя (В. Скуратівський).

11. Яку функцію відіграють вислови мовленнєвого етикету в по-даних текстах?1. Здорові були, бабусю! Здоров, земляче! (Народна казка).

2. Любив я, коли хтось на дорозі вночі, незнайомий, проходячи повз, кликав до нас: «Здрастуйте». І любив, коли дід одказував: «Дай бог здрастувати» (О. Довженко). 3. Добривечір, луги і береги, добридень, вода Уляно, і ти, земле Тетяно» (Народна творчість).

12. Творче моделювання. Складіть речення з використанням пода-них висловів. Поясніть, на що вказують ці вислови. Чи часто ви вживаєте їх та за яких обставин?На все добре! Бувай! Бувайте здорові! Привіт! Салют! Добрий

день! Щасливо! Будь ласка!

13. Уявіть ситуацію, що ви вперше зустрілися зі своїм одноклас-ником. Складіть діалог, використовуючи національні етикетні вигуки. Розіграйте складений діалог. Оцініть поведінку спів-розмовника, вкажіть недоліки та шляхи їх подолання.



За опорними словами напишіть твір-опис «Травнева гроза», використовуючи в тексті вигуки і звуконаслідувальні слова для передачі різних почуттів, звуків.

Вітер — шалений, навісний, колючий, гострий, рвучкий, сва-вільний, скажений. Він … бунтує в кронах, скавчить, як пора-нений пес, свистить, стогне, шаленіє, як злочинець, жбурляє дощем.

Небо — потемніле, чорне, похмуре, захмарене, прозоре, чисте, голубе.

Блискавка — сліпуча, яскрава, вогняна, страшна.Грім — перший, молодий, гучний, розкотистий, несподіваний.Хмари — чорні, густі, важкі, грізні, свинцеві.

Урок № 137 УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 33. ПОБУДОВА РОЗПОВІДІ НА СОЦІОКУЛЬТУРНУ ТЕМУ

Мета: удосконалювати вміння будувати висловлювання, добираючи й упорядковуючи необхідний матеріал, ураховувати мету спілкування, виявляти власне ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми, формувати вміння відтворювати одержану інфор-мацію, створюючи оригінальний текст; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати етномовні яви-ща, надавати історико-культурологічні пояснення назв спорідненості й свояцтва; виховувати повагу до батьків та інших членів родини.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.Обладнання: копії текстів, етимологічний словник, пам’ятка

«Як складати повідомлення в науковому стилі», таблиця «Моделювання прислів’їв».

ХІД УРОКУ



ІІІ. Підготовча робота

1. Бесіда з учнями. Що таке «родове дерево»? Чи знайомі ви з етимологією слів сім’я, родина, батько, діти? Як українці ставляться до своєї родини?


Чим відрізняється науковий стиль від публіцистичного та офіційно-ділового?

2. Прочитайте. Що нового ви дізналися? Перекажіть текст.Розглядаючи назви спорідненості, важливо спочатку з’ясувати

семантику слів рід, родина, сім’я. Давньоруське слово родъ завжди функціонувало з низкою значень, серед яких і такі: «сукупність поколінь», «сім’я», «велика патріархальна сім’я». Полісемність цього іменника стала основою для утворення з допомогою пре-фікса у- й загальнослов’янського слова urod — «народжений не в рід», тобто той, хто чимось відрізняється від інших в роду. Звідси в одних мова — позитивна (пор. укр. врода — краса, пол. uroda — краса, чес. urod — урожай), в інших — нейтральна, або навіть негативна семантика (пор. рос. урод — людина з фізич-ними вадами).

Згідно із тлумаченням І. Огієнка, Рід — це Бог долі, талан, суд-присуд (згадаймо приказку: «Так йому на роду написано»), а Рожаниці — це богині людської Долі, феї, що з’являються при народженні дітей. Свято Рожаниці відзначали хлібом, сиром та вином на день Богородиці 8-го вересня.

Слово ж родина і сім’я на позначення близьких родичів з’явилися в ХVІ–ХVІІ ст. і частково перебували на межі між назвами спорідненості і свояцтва. Традиційна сім’я включає чоло-віка, дружину і дітей, а родина — сім’ю, близьких і далеких роди-чів, пов’язаних спільними економічними чи духовними інтере-сами та спільною діяльністю.

Науковці висловлюють різні припущення щодо походження слова батько: старший брат, котрий часто був для молодшого після батька або дядька по матері. Очевидно, переусвідомлення цього слова мало іти в такій послідовності: старший брат — дядько по матері — рідний батько.

У словниках міститься чимало похідних слів від слова мати. Зокрема, у словнику Б. Грінченка наведено такі лексеми: матін-кувати — часто говорити матінка, матеркувати — бути весіль-ною матір’ю, маткувати — бути хрещеною матір’ю, безмат-ній — який не має матері.

Слово діти походить від старослов’янського дьти. Праслов’ян-ське deti є формою множини збірного іменника detь — годоване груддю.

Братом або сестрою називали кожного із синів та дочок щодо інших дітей того ж батька або матері. Братом і сестрою вважали також однодумців. У Давній Русі ці іменники вживали при звер-

танні до чужих людей переважно однакового віку для виявлення дружніх та приятельських почуттів. Після прийняття христи-янства словами брат і сестра стали називати один одного ченці й черниці (За О. Семеног).

За етимологічним словником української мови з’ясуйте похо-дження слів свекруха, невістка, тітка.

Доберіть синоніми до слів батько та мати.

3. Поєднайте початок прислів’я та його завершення. Проко-ментуйте вислови. Зробіть висновки: як українці ставляться до своїх батьків?

Моделювання прислів’їв

Батьком-матір’ю не хвались, борги віддавати

Батьки — а той, хто спорядив

Друга в біді оціниш, батька — як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтане

Батька й мати годувати — а хвались честю

Тільки батько й мати знають, а в матері — серце

Батько не той, хто породив, як їх діти виростають

Материн гнів — найкращі вчителі

У дитини заболить ручка, як сам станеш батьком

Визначте, яку роль відіграють сполучники та частки в наве-дених реченнях. Складіть короткий діалог, використовуючи подані прислів’я.

4. Прочитайте. З’ясуйте, в яких значеннях у наведених речен-нях вжиті назви спорідненості та свояцтва?1. Любітеся, брати мої, Україну любіте, І за неї, безталанну,

Господа моліте (Т. Шевченко). 2. Ой дядечку, Голубчику, Зми-луйся надо мною! Не дай мені, Сиротині, У яму іти живою! Як рибонька без водиці, Так я, сердешна, б’юся! За дурного за Кан-дзюбу Силує матуся (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Гуси, гуси, гусенята, візьміть мене на крилята та понесіть мене до батенька, у батенька їсти й пити, ще й хороше походити (Народна твор-чість). 4. Ой, щось мені, та милі браття, Та мед-вино не п’ється, Ой десь мій син та Морозенко Та із турчином б’ється.

5. Прочитайте вірші згідно з правилами української літературної вимови. Вкажіть, якими морфологічними засобами послугову-ються поети, змальовуючи образ матері. Про що це свідчить?


ШВИДКО-ШВИДКО МИ ПОБАЧИМОСЬШвидко, швидко ми побачимось,Рідна матінко моя…Наговоримось, наплачемось…Розжену я хмари-тученькиНа пооранім чолі,Обцілую твої рученьки…Замету усі доріженьки,Де ходила ти сумна,Змию слізьми твої ніженьки…Розкажу тобі, старесенькій,З чим зустрівся я в житті,Коли вийшов я малесенький…Все розтрачено, розгублено,Бо воно було людьмиНе вшановано, не люблено…І зберіг я тільки, ненечко,Скарб один, що ти дала,Золоте, як зірка, сердечко…Виглядай мене в віконечко…Незабаром я прийду,Принесу я серце-сонечко…

(О. Олесь)МАТИ

Я прокидаюся рано —Й зразу, хоч ще не встаю,Тільки спросоння погляну —Бачу матусю свою.Мати — досвітня пташинка,Лиш засіріє — ужеХодить по хаті навшпиньки,Наче мій сон стереже.Мати — то сонечко рідне,Сонечко, хоч і земне, —Слово її заповітнеГріє і живить мене.

(І. Гнатюк) Пригадайте інші поезії про матір. Знайдіть у поезіях усі службові слова та охарактеризуйте їх.

6. Прочитайте. Визначте, яку роль відігравав батько в житті ро-дини. Випишіть прийменники разом зі словами, до яких вони відносяться. З якими відмінками вжито прийменники?Споконвіку батько у сім’ї вважався господарем. На нього покла-

далися обов’язки піклуватися про родину, годувати її та захи-щати. Батьків приклад, батькове слово, батьковий наказ були

законом для дітей. Тому батька поважали в сім’ї, він був авто-ритетом. І слова «Он батько йде!», «Тато йдуть!» завжди приму-шували дітей підтягнутися, зосередитися, ніби «подорослішати», бо то ж їхній тато. Його люблять у сім’ї, але він може і насвари-тись, якщо це потрібно. Та все це сприймалося як належне, бо зауваження робив глава сім’ї і робив найчастіше справедливо. Називали його на «ви».

Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопці, намагалися наслідувати батька, бути такими ж працьо-витими, як він. А батько часто не бував удома: то в полі з ранку до вечора, то змушений був чумакувати або найматися десь на роботу, щоб прогодувати сім’ю. І які ж були раді члени родини, коли батько повертався додому і коли хлопці зливали йому дже-рельну воду на натруджені руки. Якщо ж ворог нападав на рідний край, батько першим ставав на захист свого народу (З посібника).

7. Опрацюйте пам’ятку.

ПАМ’ЯТКА«Як складати повідомлення в науковому стилі»

1. Обрати тему.2. Дібрати заголовок, який відповідав би темі висловлювання.3. Дібрати матеріал, який буде корисний при підготовці доповіді.4. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати

дібраний матеріал.5. Використовувати терміни та складні синтаксичні конструкції.6. Говорити нешвидко, дотримуючись правил орфоепії.7. Уникати слів-паразитів.8. Використовувати вставні слова і словосполучення.

8. Побудуйте план до виступу на тему «Родина в українській свідомості».

ІV. Складання власного висловлювання

Підготуйте усну доповідь на тему «Родина в українській сві-домості» в науковому стилі, користуючись опрацьованим мате-ріалом.



Намалюйте своє «родове дерево». Напишіть твір на тему «Тепло моєї родини».


Урок № 138 ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Мета: повторити найважливіші теоретичні відомості, закрі-пити знання, здобуті протягом року; формувати на-вички й вміння правильно розпізнавати різні час-тини мови, виконувати їх морфологічний аналіз; виховувати уважність, спостережливість, акурат-ність, прагнення вивчати українську мову.

Тип уроку: урок повторення здобутих знань; нетрадиційний.Обладнання: копії текстів, малюнки-ребуси, картки для кон-

курсів.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Лінгвістична вікторина

Методичний коментар. Клас ділиться на дві команди, які обирають капітанів. Учитель пояснює хід змагання та систему оцінювання.

1. Розминка «Розмай наук». Розгляньте малюнки, на яких по-дано чотири підручники з основ наук, що їх вивчають у школі. Розгадайте ребуси, прочитавши, що це за науки. За кожний правильно розгаданий ребус команда отримує 2 бали.

Ключ.Ребус № 1. І + сто + рія (у слові «рея» буква «е» замінюється

буковою «і») — Історія.Ребус № 2. Літера + тура — Література.

Ребус № 3. Ге + оме (га) + трі (у слові три буква «и» замі-нюється буквою «і») + я — Геометрія.

Ребус № 4. Ге + о + граф (ин) + і + я (к) — Географія (Ребуси взято з кн. «Ігри та розваги», упорядник О. М. Федосенко).

2. Фонетична розминка (за кожну правильну відповідь команда отримує один бал). Команди повинні швидко і правильно дати відповіді на запитання:

№ 1 команда 2 команда

1Чи є в українській графіці літери, які не позначають жод-ного звука?

Які букви можуть позначати в одному випадку два звуки, а в іншому — один?

2 Скільки звуків має українська мова?

Скільки букв має українська мова?

3 За допомогою чого творяться дзвінкі приголосні звуки?

За допомогою чого творяться сонорні звуки?

4 Фонема — це… Звук — це…

5 Асиміляція — це… Дисиміляція — це…

3. Фразеологічний бліц-турнір. До кожного фразеологізму до-беріть слово-синонім. Укажіть різновид фразеологізму (фра-зеологічні єдності, сполуки, зрощення) (один бал отримує та команда, яка швидше за іншу знайде правильну відповідь).

Мало ще каші з’їв. Всипати перцю. Тримати камінь за пазухою. Глека розбити. Одним миром мазані. Як піску морського.

Бити байдики. Яблуку ніде впасти. Опустити руки. Хоч греблю гати. Вставляти палиці в колеса. Брати ноги на плечі.

4. Орфографічний тренінг (кожна команда отримує картку з ін-дивідуальним завданням, яке має виконати за сім хвилин. При оцінюванні враховується правильність виконання та ви-трачений час. Кожне завдання — 1 бал).

Картка № 1

1. Позначте рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс.А Будь/де, всього/на/всього, з/року/в/рік, більш/менш.Б Казна/куди, кінець/кінцем, де/інде, як/не/як.В Рано/вранці, будь/що/будь, по/перше, день/у/день.Г Пліч/о/пліч, коли/не/коли, по/інакшому, тишком/нишком.


2. Розкрийте дужки, записавши числа словами.1 (поверховий); 3 (ножиці); 30 (вівця); 6 (сани); 2,3 (кіло-

метр); 40 (річний).

3. Наведіть українські відповідники.В два часа; из-за неосторожности; по собственному желанию;

смотря по погоде; называть по фамилии.

Картка № 21. Позначте рядок, у якому всі прислівники пишуться через

дефіс.А По/батьківськи, на/жаль, по/сьоме, до/пізна.Б По/своєму, казна/де, коли/небудь, по/українському.В По/друге, віч/на/віч, по/всякчас, з давніх/давен.Г По/господарському, по/троє, в/друге, по/суті.

2. Розкрийте дужки, записавши числа словами.8 (ворота); 1000 (кілометровий); 12 (курча); 7 (ягня); 3,4

(тонна); 21 (ясла); 78 (учень).

3. Наведіть українські відповідники.В зависимости от условий; по ошибке; к Вашему сведению;

несмотря на; по требованию.

5. Конкурс кмітливих. Розгадайте метаграми. В зашифрованому метаграмою слові одну букву треба змінити іншою так, щоб змінилося значення слова. За кожну відгадану метаграму ко-манди отримують 1 бал.

На моїх хвилястих водахПоспішають теплоходи —До Дніпра новобудовамВантажі везуть.Коли «д» на «в» зміняю, —Пору року означаю.Як же мене звуть?

(Десна, весна)

Якщо із «з» це візьмеш слово, —Великий дощ впаде раптово.Коли ти «з» на «с» заміниш, —Між фруктами її зустрінеш.

(Злива, слива)

З «д» співаю, веселю,З «в» я рибки наловлю.

(Дудка, вудка)

З «в» його у полі, в лісі,Юний друже, стережися.З «ш» він зовсім не страшний —З нього, що завгодно ший.

(Вовк, шовк)

З «ч» над морем я літаю,З «г» в машині я буваю,З «м» мене ти одягаєш,З «л» собак породу знаєш.

(Чайка, гайка, майка, лайка)

6. Конкурс знавців морфеміки та словотвору (один представник від кожної команди працює на дошці). Зробити морфемний і словотвірний аналіз слів. Потім виконавці перевіряють один одного.Медовар, примхливий, зірвиголова, хмарочос, височезний,

найдорожчий, вправо.

7. Конкурс «Морфологічний розбір». Кожен учасник команди дістає по одному слову для морфологічного розбору. Команда повинна якомога швидше зробити морфологічний аналіз на-ведених слів. Виграє та команда, яка швидше впорається із завданням.Команда 1Хай, натщесерце, дрібен, прислухаючись, засмалені, себе,

нежить, зеленеє, але, ягня, двадцять п’ять, дев’яносто, цить, не.Команда 2Же, няв, будується, я, двадцять сім, синяя, туманність, утрьох,

палаючі, нахмурившись, теля, по-німецькому, побороти, срібен.

8. Конкурс «редактор» для капітанів. Учитель читає текст з по-милками. Завдання капітанів знайти і виправити їх. Для ви-правлення пропонується невідредагована стенограма виступу одного з чиновників, надрукована в посібнику Г. Волкотруб «Практична стилістика української мови». Текст читається вчителем спершу повністю, а потім по реченням. Учень ви-правляє і пояснює характер допущених помилок (усно).

Текст № 1Шановний Голова! Шановний Віктор Володимирович!Прошу всіх до уваги! Я хочу тут сказати слідуюче. Ми всі тут

вмісті сидимо вже на протязі чотирьох років. На протязі чоти-рьох років ми справно жмемо на кнопки, вносимо і одобряємо різні предложення, приймаємо активну участь у розробці законів.


Ми єдинодушно одобряємо всі програми уряду, хоча вони й не воплощаються в життя. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, систематично получаємо зарплату і гроші за командіровки.

Ми всі тут навчилися гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебуває у тяжкому положенні… Ніякий уряд нічого харошего не зробив, бо нічого в них не получається. Хіба я не правий? Останні дії уряду це лишній раз доказують… Обіщали, обіщали, а віз і нині там.

Текст № 2Умісно нагадати ще про деякі моменти, хоча їх нема у повістці

денній. Заєць, Іван, не мішай говорити! Ти тут по кожному вопросу на трибуну вискакуєш і я тобі не мішаю. І ти, Мовчан, мовчи! Коли ти тут якусь чепуху нащот государствєнного язика ніс, то я зуби сціпив і мовчав. Додуматися нада, щоб український только один державним був! А як бути тим українцям, которі руским общаються?

Тут поповзли про мене брехливі слухи, ніби я вже вісім разів був у командировці за границею… Щодо цього мушу дати сліду-ючу справку… Я являюсь членом Комітету у закордонних спра-вах. І Комітет уже давно дав своє заключення. А ще брешуть, що я відкрив счета у двох банках в Швейцарії… Я у Швейцарії нікогда не був і даже не знаю, де вона, та Швейцарія, чи в Азії, чи в Африкє. Не виключайте мікрофон, потому що єслі…



Підготуватися до контрольної роботи.

Урок № 139 КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Мета: оцінити рівень орфографічної і пунктуаційної гра-мотності десятикласників: уміння писати правильно різні частини мови; ставити розділові знаки відпо-відно до опрацьованих правил пунктуації; уміння виконувати морфологічний розбір різних частин мови; розвивати пам’ять, увагу, чуття мови; вихо-вувати старанність.

Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.Обладнання: текст диктанту.

ХІД УРОКУ



ІІІ. Підготовча робота

1. Бесіда з учнями. Що ви знаєте про річку Дністер? Які асоціації викликає у вас плин ріки?

2. Ознайомлення з текстом диктанту.

3. Пояснення незрозумілої лексики: ґирлиґа, медведика, деревій.

ІV. Написання диктанту

Прудко котить свої хвилі з-поміж крутих берегів Дністер. То вигинається між скель, і тоді схожий на добре натягнений лук, то, вирвавшись на простір, рівний як стріла, виблискує проти сонця, міниться, грає кольорами веселки. Води дністрові чисті, прозорі, як скло. І коли стояти на кручі, можна бачити, як між білим камінням ходять косяки риби, як змертвіло лежать на дні чорні соми, чатуючи на здобич. Тільки в тому місці, де в дністрову течію вклинюється Збруч, хвилі їхні здаються трохи сивими. Та ось вони знову ясніють, віддзеркалюючи безхмарну блакить неба, придністрянські села з білими хатами по садах, табунці малюків, що, ніби каченята, від ранку до вечора плещуться в ріці, отари овець і одинокі постаті вівчарів з довгими ґирлиґами.

Коли сходить над дністровими водами вечірня зоря, до ріки приходять, вертаючись з поля, засмаглі дзвінкоголосі дівчата. Вони приносять з собою букети польових квітів, п’янкі пахощі чебрецю, медведки, деревію. Ніби русалки, кидаються у воду, пор-скаються, граються і, посвіжілі, здається, набравшись у Дністра нової сили, йдуть у село. А Дністер, німий свідок життя бага-тьох поколінь наддністрянців, все жене й жене свої часом ясні, прозорі, часом запінені, каламутні води далеко-далеко до моря (М. Карплюк; 184 слова).

V. Граматичне завдання

Варіант 11. Виконайте морфологічний розбір слів: натягнений, віддзер-

калюючи, пахощі, щоб, з.2. Розберіть слова за будовою: запінені, вертаючись, дзвінкого-

лосі.


Варіант 21. Виконайте морфологічний розбір слів: запінені, вертаючись,

вода, й, у.2. Розберіть слова за будовою: натягнений, віддзеркалюючи, без-

хмарну.


Що вам вдалося на уроці? У чому ви впевнені? Що не вдалося виконати? Як ви гадаєте, чому?


Складіть твір-опис про красу природи України. Схарактери-зуйте виражальні можливості використаних морфологічних конструкцій.


Мета: перевірити рівень знань і вмінь учнів із вивчених тем; розвивати граматичну пильність; виховувати уважність, відповідальне ставлення до навчання.


ХІД УРОКУ



ІІІ. Виконання завдань

Варіант 1

1. Виконання тестових завдань

1. Позначте рядок, у якому всі дієслова належать до І дієвід-міни.А Захоплюватися, будувати, проходити, бачити.Б Розшукувати, прокидатися, сидіти, знати.В Подорожувати, питати, клеїти, перемагати.Г Пити, біліти, іржати, побороти.

2. Позначте рядок, у якому наведено правильну форму 1-ї особи множини наказового способу дієслова попрацювати.А Працюватимемо.Б Будемо працювати.В Давайте працювати.Г Попрацюймо.

3. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприкметниками.А Запрошений, обсаджений, притихлий, військовий.Б Підбитий, посивілий, здійснений, порослий.В Несказаний, незроблений, нездоланний, похилий.Г Заборонений, замкнутий, здоровенний, вибраний.

4. У якому рядку всі дієприслівники доконаного виду?А Почувши, читаючи, написавши, темніючи.Б Обдумуючи, уникаючи, складаючи, зберігаючи.В Обдумавши, склавши, зберігши, прочитавши.Г Мандруючи, зламавши, стрибаючи, штовхаючи.

5. У якому рядку всі дієслова перехідні?А Купити, прочитати, побачити, відвідати.Б Налити, бігти, сміятися, плакати.В Стояти, сидіти, хвилюватися, милуватися.Г Малювати, знайти, доглядати, дякувати.

6. У якому рядку всі дієслова умовного способу?А Читайте, читаємо, читали б, будемо читати.Б Ходив би, казала б, сперечалися б, запам’ятали б.В Прийди, ходімо, напишіть, хай працює.Г Приходимо, доглядаємо, намалюймо, скажемо.

7. Які прислівники мають ступені порівняння?А Дешево, хутко, ясно, надто.Б Мало, багато, чимало, досі.В Босоніж, по-українському, зранку, навмисне.Г Високо, лагідно, наполегливо, ніжно.

8. Позначте рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс.А По/батьківськи, на/жаль, по/сьоме, до/пізна.Б По/своєму, казна/де, коли/небудь, на/перекір.В По/друге, тишком/нишком, віч/на/віч, будь/де.Г Коли/не/коли, по/інакшому, в/третє, по/українськи.

9. Позначте рядок, у якому всі службові слова — частки.А Сніг і дощ; перемогти б; повернутися від сестри.Б Це чудово; я ж бачив; у тебе.


В Знати б чому; нехай думає; проходьте ж.Г У будь-якому випадку; ні вітрець не війне; цей будинок

нестарий; поезія і проза.

10. У якому рядку всі сполучники підрядні?А І, ні…ні, та, або.Б Коли, щоб, немов, чи.В А, щойно, як, незважаючи на те що.Г Бо, аби, хоч, мов.

11. У якому рядку всі слова належать до вигуків?А Браво, ох, вибачте, брись.Б Фіть-фіть, назад, перепрошую, ж.В Брр, цур, б, гай-гай.Г Їй-бо, хіба, невже, ну.

12. У якому рядку всі прийменники похідні?А З-поміж, з-за, для, до.Б Кінець, край, зважаючи на, круг.В Під, за, в, без.Г Неподалік, із, у, об.

2. Проаналізуйте виділені частини мови в тексті.

Усі мовчіть — щось мати каже,цвітуть притишено слова.Вони із веселкових вражень,з любові, що в душі жива.

(В. Крищенко)3. Відредагуйте речення.

1. Дякую вас за інформацію. 2. В якій годині ми зустрічає-мось? 3. Це самий вигідний контракт. 4. Завдяки хворобі Ігор не пішов на концерт. 5. Підбігаючи до фінішу, нам аплодували глядачі.

Варіант 2

1. Позначте рядок, у якому всі дієслова належать до ІІ дієвід-міни.А Бачити, лежати, бігти, варити.Б Признаватися, чути, кричати, мити.В Ткати, ходити, тікати, милуватися.Г Нести, спати, крутити, боронити.

2. Позначте рядок, у якому правильно утворено форму 1-ї особи множини наказового способу дієслова заспівати.А Будемо співати.Б Давайте заспіваємо.

В Заспіваємо.Г Заспіваймо.

3. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприкметниками.А Полагоджений, прибулий, лежачий, киплячий.Б Приголомшений, покинутий, незлічений, сивий.В Приборканий, почорнілий, написавши, відцвівши.Г Сумуючий, відпочиваючий, умовний, веселий.

4. У якому рядку всі дієприслівники недоконаного виду?А Почувши, обдумуючи, написавши, темніючи.Б Обдумуючи, уникаючи, складаючи, зберігаючи.В Обдумавши, склавши, зберігши, прочитавши.Г Мандруючи, зламавши, стрибаючи, штовхаючи.

5. У якому рядку всі дієслова неперехідні?А Купити, прочитати, побачити, відвідати.Б Налити, бігти, сміятися, плакати.В Стояти, синіти, хвилюватися, смеркати.Г Малювати, знайти, доглядати, дякувати.

6. У якому рядку всі дієслова дійсного способу?А Працюймо, читай, плекаймо, стіймо.Б Читаємо, прочитаємо, читали, читала.В Прочитав би, написав би, читали б, намалюймо.Г Скажіть, хай працює, ходімо, прийдіть.

7. Які прислівники мають ступені порівняння?А Охайно, уважно, захоплено, цікаво.Б Наперекір, згарячу, знічев’я, звідусіль.В Вчора, торік, згори, вперед.Г Вдало, якнайшвидше, жартома, ясно.

8. Позначте рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс.А По/братньому, на/двоє, по/дружньому, в/цілому.Б День/у/день, коли/не/коли, де/не/де, сам/на/сам.В Пліч/о/пліч, хтозна/куди, по/своєму, сяк/так.Г Як/не/як, по/четверо, ось/ось, на/щастя, у/купі.

9. Позначте рядок, у якому всі службові слова — частки.А Ні живий ні мертвий; забіг до крамниці; в небі.Б Ні так ні сяк; а-а, це ви; геть звідси.В Ні кроку; написати б книгу; він же найкращий.Г Не чую криків; небо і зорі; говорять же.

10. У якому рядку всі сполучники сурядні?А Наче, коли, поки не, щоб.Б Або… або, а, так що, оскільки.

362 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 363ІІ семестр. Зміст

В Якщо, як, чи… чи, хай.Г Та, однак, і, а.

11. У якому рядку всі слова належать до вигуків?А Чи, ані, ой, що за.Б Нумо, ба, тю, ква-ква.В Спасибі, вибачте, перепрошую, бодай.Г О, ах, ой, бо.

12. У якому рядку всі прийменники непохідні?А Через, без, од, у.Б Кінець, край, коло, з-під.В Навздогін, поблизу, із, над.Г Для, до, з-попід, навпроти.

2. Проаналізуйте виділені частини мови в тексті.

З ротатим, ридаючим рикомВітри орди хмар несуть,І ходить за їхнім крикомБажання лягти і заснуть.

(В. Симоненко)

3. Відредагуйте речення.1. Це моя сама близька подружка. 2. Прийшовши на стадіон,

матч уже давно розпочався. 3. Мене вразили її збліднівші вуста, змарнівше обличчя. 4. Ви не скажете, котре сьогодні число? 5. По неуважності ти робиш багато помилок.



Створіть проект альбому для закордонного друга «Україна. Чаруюча краса». Визначте рубрики і розділи альбому. Добе-ріть тексти, ілюстрації.

ЗМІСТ

Календарно-тематичне планування уроків української мови в 10 класі. ІІ семестр (профіль — українська філологія) ............................................................... 3

Фразеологія як розділ мовознавства

Урок № 66 Фразеологія як розділ мовознавства. Основні ознаки фразеологізмів. Види фразеологічних одиниць: єдності, зрощення, сполучення ............................... 10

Урок № 67 Джерела української фразеології ............................. 14Урок № 68 Приказки, прислів’я та крилаті вислови,

приповідки, побажання та їх оцінний зміст .............. 20Урок № 69 Фразеологізми власне українського походження

та фразеологічні запозичення з інших мов. Національно-мовний колорит фразеології. Фразеологічні відповідники в різних мовах .............. 23

Урок № 70 Урок розвитку комунікативних умінь № 14. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Причини комунікативних помилок ....................................... 26

Урок № 71 Багатозначність, синонімія, антонімія фразеологічних одиниць ......................................... 34

Урок № 72 Фразеологія різних стилів мовлення: художня, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Стилістичні засоби фразеологічних одиниць у творах видатних письменників. Уживання фразеології в різних стилях .................................... 37

Урок № 73 Фразеологізми з професійної мови, мовні кліше, штампи ................................................................ 40

Українська лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників

Урок № 74 Лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників. Види словників та особливості їх побудови ...................................... 44

Урок № 75 Відмінність словникових статей у різних словниках. Стилістичні засоби лексикографії ........... 48

Урок № 76 З історії лексикографії. Словники як відображення історії і культури українського народу. Словник Лаврентія Зизанія, «Лексикон» Памва Беринди. Електронні словники ............................................. 51

364 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 365Зміст

Урок № 77 Урок розвитку комунікативних умінь № 15. Складання бібліографії із залученням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій. Написання звіту про виконану роботу ...................... 56

Урок № 78 Тематична контрольна робота № 5. Контрольний тест .................................................. 61

Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів

Урок № 79 Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване й мотивуюче слово, структурно-семантичні зв’язки між ними .................................................. 67

Урок № 80 Основа слова. Похідні і непохідні основи. Твірна основа та словотворчий формант. Словотвірний тип і словотвірне значення ..................................... 72

Урок № 81 Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні і неморфологічні. Особливості вживання осново-і словоскладання, абревіатур, складноскорочених слів ......................................... 76

Урок № 82 Урок розвитку комунікативних умінь № 16. Особливості розмовного та наукового стилів. Трансформування тексту одного стилю в інший ........ 81

Урок № 83 Історичні зміни в морфемному складі слова: спрощення, перерозклад, ускладнення. Етимологія як учення про походження слів. Морфемний словник. Етимологічний словник. Сучасні тенденції українського словотвору ........................... 85

Урок № 84 Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Переклад українською мовою російських лексем на позначення назв осіб за професією ......................................................... 89

Урок № 85 Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв ... 95

Урок № 86 Основні способи творення дієслів та прислівників ... 100Урок № 87 Стилістичне використання засобів словотвору.

Стилістичні функції префіксів та суфіксів. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм .................................................. 103

Урок № 88 Урок розвитку комунікативних умінь № 17. Складання власного висловлювання на тему: «Мовна особистість в українській літературі, історії» .......... 107

Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови

Урок № 89 Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови. Основні поняття морфології. Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Поняття про граматичні

категорії, граматичні значення і граматичні форми. Взаємоперехід частин мови ........................ 112

Урок № 90 Урок розвитку комунікативних умінь № 18. Особливості аудіювання. Контрольне аудіювання .... 117

Самостійні частини мови

Урок № 91 Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника ... 126

Урок № 92 Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Іменники, що вживаються в обох числових формах, мають лише форму однини або множини. Стилістичні особливості форм числа іменників ........................................................... 130

Урок № 93 Словозміна іменників. Словозмінні паралелі іменників, їх стилістичні особливості. Порушення норм відмінювання іменників у художньому мовленні ............................................................ 135

Урок № 94 Відмінювання іменників ІІ відміни. Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Стилістичне використання кличного відмінка іменників ............ 144

Урок № 95 Форми іменників орудного й місцевого відмінків з прийменниками на позначення руху в просторі. Називний відмінок іменників зі сполучниками як, мов, неначе, немов ............................................... 148

Урок № 96 Урок розвитку комунікативних умінь № 19. Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби спілкування .............................................. 152

Урок № 97 Невідмінювані іменники. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників. Особливості роду іменників, назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особливості іменників середнього і спільного роду. Іменники середнього роду як засіб іронії і сатири ................................. 156

Урок № 98 Написання і відмінювання власних особових назв, складних слів, прізвищ, імен та по батькові ........... 162

Урок № 99 Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Докладний переказ із творчим завданням .............. 166

Урок № 100 Урок розвитку комунікативних умінь № 21. Мовний етикет у науковому стилі. Виступ на учнівській конференції ......................... 171

Урок № 101 Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Лексико-граматичні розряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), їх особливості й функціонування в мовленні. Перехід відносних прикметників у якісні, присвійних у якісні й відносні ........................................................... 174

366 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія 367Зміст

Урок № 102 Ступені порівняння якісних прикметників, їх творення. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми прикметників, стягнені і нестягнені форми повних прикметників, особливості їх функціонування в сучасній українській мові. Стилістична роль повних і коротких прикметників ........................... 178

Урок № 103 Урок розвитку комунікативних умінь № 22. Ознаки науково-навчального підстилю. Його основні жанри. Лінгвістичний аналіз текстів науково-навчального стилю. Написання рефератів .... 183

Урок № 104 Творення відносних і присвійних прикметників. Відмінювання прикметників ................................. 188

Урок № 105 Стилістичне використання якісних, відносних, присвійних прикметників. Словник епітетів української мови. Синоніміка форм ступенів порівняння прикметників. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння .................................... 194

Урок № 106 Урок розвитку комунікативних умінь № 23. Складання твору-роздуму на морально-етичну тему ... 199

Урок № 107 Своєрідність займенника як частини мови. Порівняння займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників за значенням, їх характеристика. Групи займенників .................. 203

Урок № 108 Відмінювання займенників. Словотвірні характеристики займенника. Наголос у займенниках .................................................... 208

Урок № 109 Правопис займенників. Написання заперечних, неозначених займенників. Явище прономіналізації. Перехід займенників в інші частини мови ...................................................... 212

Урок № 110 Стилістичні функції займенників. Синонімічні заміни особових займенників. Увічливе значення займенників. Запобігання двозначності висловлювання при їх уживанні. Стилістичні функції займенника воно ..................................... 215

Урок № 111 Урок розвитку комунікативних умінь № 24. Складання діалогів відповідно до запропонованої мовленнєвої ситуації ............................................ 219

Урок № 112 Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівників за значенням (кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні), їх характеристика ............................................... 226

Урок № 113 Групи числівників за будовою. Відмінювання числівників. Паралельне використання

відмінкових форм числа. Паралельне вживання числівників з іменниками в непрямих відмінках .... 232

Урок № 114 Написання числівників і відчислівникових слів. Наголос у числівниках. Стилістичні функції числівників ........................................................ 237

Урок № 115 Урок розвитку комунікативних умінь № 25. Контрольний переказ тексту із творчим завданням ... 242

Урок № 116 Урок розвитку комунікативних умінь № 26. Основні жанри розмовного мовлення. Складання оповіді, казки в народно-розмовній манері ............. 245

Урок № 117 Тематична контрольна робота № 6. Контрольний тест ................................................ 251

Урок № 118 Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані, незмінні. Особливості семантики, граматичні ознаки дієслів. Безособові дієслова. Функції дієслова в художньому стилі ....... 255

Урок № 119 Дві основи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни. Зміни звуків в особових формах дієслів. Словозміна дієслів І та ІІ дієвідмін ........................ 261

Урок № 120 Види дієслів (доконаний і недоконаний), їх творення, вживання одного в значенні іншого. Часи дієслів (теперішній, минулий, майбутній), їх творення. Синонімія форм часу дієслів. Стилістичні можливості граматичних форм часу ..... 266

Урок № 121 Урок розвитку комунікативних умінь № 27. Особливості написання статті ................................ 271

Урок № 122 Урок розвитку комунікативних умінь № 28. Написання рецензій з наукової проблеми ............... 275

Урок № 123 Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх творення. Стилістичне вживання способових форм дієслова ..................................................... 279

Урок № 124 Особові, родові, числові форми дієслів. Зворотні дієслова. Перехідні й неперехідні дієслова ............. 284

Урок № 125 Дієприкметник як особлива форма дієслова. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметників. Творення, правопис і відмінювання дієприкметників. Активні та пасивні дієприкметники. Дієприкметниковий зворот ................................................................ 288

Урок № 126 Дієприслівник як незмінювана форма дієслова: лексичне значення, морфологічні ознаки, особливості їх творення. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Дієприслівниковий зворот .................................... 294

Урок № 127 Урок розвитку комунікативних умінь № 29. Ознайомлювально-вивчальне читання науково-популярної, довідкової літератури ............. 299

368 Усі уроки української мови в 10 класі. Профіль — українська філологія

Урок № 128 Безособові форми на -но, -то. Стилістичні функції дієслівних форм .................................................. 303

Урок № 129 Прислівник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Розряди прислівників за значенням: обставинні й означальні. Морфологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників. Стилістичні особливості прислівників із суфіксами емоційної оцінки ........... 307

Урок № 130 Урок розвитку комунікативних умінь № 30. Складання усного контрольного твору ................... 313

Урок № 131 Урок розвитку комунікативних умінь № 31. Контрольний письмовий твір ................................ 317

Службові частини мови, їх загальна характеристика

Урок № 132 Прийменник, його особливості. Групи за походженням і морфологічним складом. Правопис прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники. Синонімія прийменникових конструкцій ........................................................ 321

Урок № 133 Урок розвитку комунікативних умінь № 32. Редагування текстів різних стилів і жанрів. Робота над виправленням помилок, допущених у письмовому переказі чи творі ............................. 327

Урок № 134 Сполучники сурядності та підрядності. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Стилістичні особливості вживання сполучників ........................................................ 331

Урок № 135 Частка, її функції, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток ........ 337

Урок № 136 Вигуки, їх ознаки та розряди. Правопис вигуків і особливості їх уживання. Звуконаслідувальні слова. Вигуки як засіб емоційно-експресивного мовлення. Національні етикетні вигуки ................. 341

Урок № 137 Урок розвитку комунікативних умінь № 33. Побудова розповіді на соціокультурну тему ............ 346

Урок № 138 Повторення вивченого .......................................... 352Урок № 139 Контрольний диктант .......................................... 356Урок № 140 Тематична контрольна робота № 7.

Контрольний тест ................................................ 358

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Слюніна О. В., аспірантка кафедри української мови Харків-ського національного педагогічного університету імені Г. С. Ско-вороди.

Навчальне видання

Серія «Усі уроки»

СЛЮНІНА Олена Вікторівна

УСІ УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 10 КЛАСІ

ІІ семестр Профіль — українська філологія

Головний редактор К. Ю. ГолобородькоРедактор О. О. Маленко

Відповідальний за випуск Ю. М. АфанасенкоТехнічний редактор О. В. Лєбєдєва

Коректор О. М. Журенко

Підп. до друку 23.06.2011. Формат 60×90/16. Папір газет. Друк офсет. Гарнітура «Шкільна».

Ум. друк. арк. 23,00. Зам. № 11-07/18-05.

ТОВ «Видавнича група “Основа”» 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66, тел. (057) 731-96-33

е-mail: [email protected]

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007 р.

Віддруковано з готових плівокВіддруковано з готових плівокВиробник: ПП «Тріада+»Виробник: ПП «Тріада+»

Свідоцтво ДК № 1870 від 16.07.2007 р.Свідоцтво ДК № 1870 від 16.07.2007 р.Харків, вул. Киргизька, 19. Тел. (057) 757-98-16, 757-98-15Харків, вул. Киргизька, 19. Тел. (057) 757-98-16, 757-98-15

КУПУЙТЕ У ВАШОМУ МІСТІ!Вінниця Маг. «Ранок», т. (0432) 67-46-05; Донецьк РП Присада І. М., ДІМЦО

т. (062) 304-67-02; Івано-Франківськ Маг. «Дім книги», т. (0342) 71-34-72; Київ Представництво, т. (044) 377-73-22; Кіровоград Маг. «Шкільний

світ», т. (097) 439-54-42; Ковель Маг. «АВС», т. (067) 332-58-87; Луганськ РП Зецер С. Ю. фірмовий маг. (СШ № 5), т. (0642) 71-09-46; Луцьк «Дім

книги», т. (0332) 71-66-97; Львів «Гуртівня», т. (067) 416-16-56; Мелитопіль «КанцтовариЩ», т. (0619) 42-07-87; Миколаїв Маг. «Книги», т. (051) 225-70-55;

Одесса Маг. «Книги», т. (050) 392-28-46, Маг. «Методична та дитяча література», т. (050) 392-14-92; Полтава Маг «Оріяна», т. (093) 183-75-17; Рівне Маг «Слово», т. (0946) 670-601; Сімферополь Філія, т. (0652) 54-21-38; Суми Маг. «Книголюб»,

т. (0542) 22-53-00; Тернопіль Торговий дім «Книги» (0352) 251-600; Ужгород Маг. «Едельвейс», т. (050) 131-98-67; Харків Маг. «Книголенд»,

т. (057) 757-26-42, Книжковий ринок «Райський куточок», т. (050) 757-96-70; Херсон РП Одайник С. Ф., магазин «Книжковий меридіан», т. (0552) 37-01-85;

Хмельницький Маг. «Книжковий світ», т. (0382) 79-25-45; Черкаси магазин «Шкільний світ», т. (0472) 51-22-51, т. (067) 472-77-97; Чернівці Маг. «Книги»,

т. (050) 081-19-12.

10 uuum2 s

Education

Transcript of 10 uuum2 s