Фот

о Д

мит

ра Б

АБЦ

Я

Фот

о Д

мит

ра Б

АБЦ

Я

четвер 16 вересня 2010 року

10 Міська рада-2010четвер 16 вересня 2010 року

11

2005

2005

Таких напівзнищених злиденних об’єктів по місту сотні. Вони мали б бути відремонтовані та реконструйовані за рахунок бюджету розвитку міста. Але у цьому бюджеті немає коштів. Бо він мав би наповнюва-тися завдяки продажу земель територіальної громади. Та депутати міськради не продають землі громади, вони просто позбавляють гро-маду цих земель. Нині ці вправні хлопці знову йдуть на вибори. Вони вже у вашому дворі – пропонують дешеву гречку, новеньку лавочку та прижиттєвий рай. Вибір за вами, панове.

Лариса АРТЕМЕНКО

У кременчуцькому бюджеті немає коштів, бо їх розтринькали депутати міськради

Міська рада чи «міська зрада»? Ми невипадково почали аналіз

діяльності міської влади саме з Кременчуцької міської ради. По-перше, це чималенький гурт із 60-ти громадян, яким кременчужани чотири роки тому делегували серйозні права та повно-важення. Чотири роки наші обранці користалися цими правами і вздовж, і впоперек. Нині офіційне висунення кандидатів (через партійні конференції) ще не почалося, але керманичі двох найпотужніших та найбільших за чисельністю фракцій Кременчуцької міської ради – БЮТ та Партії регіонів – вже публічно заявили, що посунуть на вибори. Отже, ми знову побачимо ті самі обличчя. Тому маємо всі підстави подивитися, як вони попрацювали на кременчуцьку громаду за ці чотири роки.

За Бюджетним Кодексом, міський бюджет поділяється на так званий «перший» та «другий» кошики. На «перший кошик» міська влада практич-но не має впливу. Бо він витрачається на здійснення делегованих їй повно-важень. Хитра держава делегує місцевій владі почесні повноваження

платити зарплати бюджетникам та здійснювати обов’язкові комунальні платежі. Отже, «перший кошик» – це бюджет проїдання. Але існує ще й бюджет розвитку Кременчука. На його формування та наповнення безпо-середньо впливає саме міська влада. Можна, звісно, волати виборцям про жадібну державу та страшну фінансову кризу. Але то лише теревені. Бюджет розвитку міста наповнюється через чітко визначені місцеві податки і збо-ри. Серед них нас найбільше цікавлять кошти від продажу та передачі в орен-ду земельних ділянок, що належать територіальній громаді Кременчука. Бо це значні кошти, які можна використа-ти на здійснення власних повноважень місцевої влади – на освітлення вулиць, ремонт доріг, шкіл, музеїв, навіть на їхнє будівництво тощо. А затверджу-вати рішення про продаж або передачу в оренду земельних ділянок має саме міська рада. От і давайте подивимось, як вона наповнювала (чи спустошувала) бюджет розвитку Кременчука.

А перш ніж почнемо дивити-ся, нагадаємо, що через неякісне

українське законодавство і прода-ти землю, і передати її в оренду під будівництво – означає втратити її назавжди. Та коли землю продають, міська громада отримує гроші. А коли землю передають в оренду – орендар отримує гарантоване право згодом привласнити цю землю на вигідних для себе умовах. Бо, коли він зведе будівлі, стане неважливим, скінчився термін оренди чи ні. Адже у жодному міському бюджеті не знайдеться таких коштів, щоб відшкодувати забудовни-ку витрати на будівництво та повер-нути собі землю. Як ви розумієте, депутати міської ради знають це ліпше за нас. І, незважаючи на це, вони – за свідченнями перевіряючих організацій – більш ніж під 130 об’єктів виділили ділянки із порушенням земельного законодавства. Звісно, ми не змо-жемо розповісти про кожен об’єкт. Тому й обрали для аналізу найбільші земельні ділянки, розташовані в центрі міста. Вони коштують значних грошей, тож виборці мають право знати, як обрані ними депутати розпорядилися власністю громади. Сесійна зала Кременчуцької міськради, 2009 рік

Обласна прокуратура неодно-разово вказувала, що «рішення Кременчуцької міської ради не повною мірою спрямовані на захист інтересів громади міста».

Так, у березні 2007 року – через рік після обрання чинної Кременчуцької міської ради – прокуратура Полтавської області провела перевірку додержання вимог земельного законодавства в Кременчуці. За її результата-ми, перший заступник прокурора Полтавської області Олег Кириченко констатував, що «при розгляді земельних питань Кременчуцька міська рада не використовує право на проведення аукціонів. Земля державної та комунальної власності не продається на торгах. Аукціони не проводились ані в 2006-му, ані в 2007-му роках».

Крім того, прокурорсь-ка перевірка встановила, що Кременчуцька міськрада надає земельні ділянки для комерційної

діяльності (будівництво магазинів, автосалонів тощо) під мінімальну орендну ставку – 1% від грошової оцінки землі. Хоча, за законом, розмір орендної ставки мож-на збільшити до 10%. Перший заступник прокурора області прямо зазначив, що «збільшення розміру орендної плати – це збільшення надходжень до місцевого бюдже-ту. А від того, як він наповнюється, залежить фінансування соціальної сфери та благоустрій міста».

Прокурорська перевірка кре-менчуцьких депутатів не виправи-ла. Що робили, те чинили і надалі. Ще через рік, у жовтні 2008-го, діяльність Кременчуцької міської ради перевірило Управління з кон-тролю за використанням та охоро-ною земель в Полтавській області. Перевіркою було встановлено, що Кременчуцька міськрада виділила землю з порушеннями законо-давства майже під 130 об’єктів. Людмила Остапенко – заступник

головного державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Полтавської області повідомила, що «найбільше порушення – це надання землі в оренду без аукціонів». Інспектори Управління склали відповідний акт та запропонували міськраді ска-сувати рішення, в яких виявлені порушення.

Також інспектори встанови-ли, що у кременчуцьких типо-вих договорах оренди землі чомусь відсутній пункт, за яким при зростанні орендних ставок орендарі мають платити за новими розцінками. Начальник управління земельних ресурсів Кременчука пан Надоша визнав, що через це кременчуцький бюджет недоотри-мав 1,5 мільйона гривень.

Втім, усі ці перевірки депутатів міськради не спинили. Землі кременчуцької громади і досі не продаються через аукціон. Та, влас-не, їх майже і не залишилося.

«Елки-палки!!!»

Це – супермаркет «Амстор». Він «виріс» на місці парку МЮДа. Величезну земельну ділянку під його будівництво забудовникам теж виділили депутати Кременчуцької міської ради. Виділили знову-таки в оренду, продавати через земельний аукціон не стали. Тут вже, брутально висловлюючись, «порилися» не БЮТівці, а депутати-«нашоукраїнці». За кілька років до нашестя «Амстору» міська влада передала парк МЮДа в управління компанії «Меркатор», якою керував впливовий депутат міськради, «нашоукраїнець» пан Сень. За цю пере-дачу голосував (більше того, агітував) навіть відомий борець-теоретик пан Стасюк – дуже він довіряв пану Сеню, навіть серйозно переконував кореспон-дента «Телеграфу», що завдяки депу-

тату Сеню парк МЮДа просто-таки розквітне.

Та ми нервувалися. Пан Сень – бізнесмен. Це не його профіль – забез-печувати розцвітання парків. Тож парк і не розквітнув. Його просто вирубали. Замість парку виріс «Косметик-центр», яким багато років керує найближча родичка депутата Сеня. І супермаркет «Амстор». Ним родичі пана депутата не керують. Але! Свого часу «ТелеграфЪ» знайшов угоду, укладену міською вла-дою з підприємством-управителем пар-ку. Там був цікавий пункт, згідно з яким влада не мала надалі права без згоди з управителем передавати паркову ділянку в оренду. Тож, маємо підстави вважати, що без згоди управителя тут не обійшлося. А коли бізнесмен дає зго-

ду, він, зазвичай, робить це із зиском для себе.

А от кременчуцька громада від винищення парку МЮДа та появи «Амстору» нічогісінько не отримала. Землю вона втратила назавжди, грошей за неї не отримала. Та ще й посадовці – на чолі з мером – якось так хитро дозволили «Амстору» не перерахову-вати кошти на розвиток інфраструктури Кременчука. Домовились, що замість реальних грошей «Амстор» зведе льо-довий палац із ковзанкою. А кремен-чужани туди ходитимуть ковзатись – за гроші, зрозуміло. Ну що? «Амстор» є. А ковзанки немає. І грошей місто не отримало за таку величезну земельну ділянку – та ще й в самісінькому центрі, поруч із залізничним вокзалом.

Володіння «Житлоінвесту»

Пам’ятаєте гучний міський скан-дал, пов’язаний із будівництвом у колишніх межах парку «Ювілейний» супермаркету БІЛЛА? Супермаркет звели прямо за міським Палацом культури. Спершу, влітку 2007-го року, все починалося чинно, благо-родно, і навіть за законом. Забудовник забажав звести у Ювілейному пар-ку супермаркет БІЛЛА, і попросив у Кременчуцької міської ради земельну ділянку. Ділянку не дали. 30 липня 2007-го року прокурор Кременчука пан Павлійчук вніс на сесію міської ради протест щодо будівництва супермарке-ту. Прокурор стверджував, що омріяна забудовником ділянка знаходиться у межах природоохоронної зони і буду-вати там магазини не можна. Місцеві спеціалісти з управління земельними ресурсами теж, наче, стверджува-ли, що будівництво заплановане у природоохоронній зоні, а такого робити не можна.

Але! Буд івництво Б ІЛЛИ послідовно і дуже уперто лобіювали

депутати міськради з фракції БЮТ. Неодноразово на сесіях міськради патетично виступав голова фракції (а потім і нардеп) пан Бабаєв і пере-конував депутатів, що БІЛЛА має бути! Депутати опиралися, питання про будівництво БІЛЛИ кілька разів знімали з порядку денного сесії, але депутат від БЮТ пан Погрібний напо-лягав і наполягав, аби його знову внес-ли до розгляду. З’явились захисники зелених насаджень і розбили жалісний намет під парканом, яким вже обнес-ли місце майбутнього будівництва. Захисники навіть написали на паркані: «Не дамо знищити парк!» Та підступні жартівники вночі стерли дві перші літери, і зранку Кременчук прочитав: «Дамо знищити парк!»

Зрештою, так воно і вийшло. Раптом все безповоротно змінилося. На сесії міськради, яка відбулася 30 жов-тня 2007-го року, депутати більшістю голосів дали БІЛЛІ земельну ділянку в природоохоронній парковій зоні. За будівництво БІЛЛИ одностайно про-

голосували усі БЮТівці, усі регіонали та соціалісти. Із 60-ти депутатів міськради проти будівництва у парку проголосували лише сім – комуністи та два «нашоукраїнця».

Далі стало ще смішніше. Раптом з’ясувалося, що і прокурор, і фахівці-землевпорядники помилялися – пар-кова природоохоронна зона виявилась не природоохоронною. А, виходить, і будівництво БІЛЛИ абсолютно закон-не. Начальник управління земельних ресурсів пан Надоша-молодший про-коментував комічну ситуацію так: «Три місяці тому ми давали висновок, що вся ця площа (0,7 га під будівництво) знаходиться в охоронній зоні. Потім уточнили, глибоко вивчили питання. Тож, з цієї ділянки 5,6 га – не приро-дозахисна зона, а 1,5 – природозахис-на». Прикольно, правда? До речі, пан Надоша-молодший – член фракції БЮТ у міській раді.

Залишилось пояснити, до чого тут лідер регіоналів пан Черниш. Його ми залучили до цієї історії через дивний

збіг обставин. Дивіться самі. Досить довго депутати міськради опиралися будівництву БІЛЛИ. А потім фактич-но одностайно погодились. Причому за будівництво дружно проголосува-ли дві фракції антагоністів – БЮТ та регіонали. Звідки така одностайність? Адже, все, що добре для БЮТу, пога-но для регіоналів? І тут ми звернули увагу на одну дивну деталь. На тій трагічній для Ювілейного парку сесії всі регіонали проголосували за БІЛЛУ, будівництво якої підтримували БЮТівці. А всі БЮТівці тоді ж проголосували за присвоєння звання Почесного грома-дянина Кременчука лідеру регіоналів пану Чернишу. Фактично, вшанували політичного противника. Чому так? Звісно, ми не можемо стверджувати, що мала місце міжфракційна уго-да типу «баш на баш». Але маємо серйозні підстави підозрювати, що вона таки існувала. І завдяки їй депу-тати міськради на 49 років передали в оренду БІЛЛІ розкішну земельну ділянку – замість того, щоб продати

землю через аукціон, отримати від 4 до 6 мільйонів гривень (так оцінювали ділянку на той момент) і покласти їх до бюджету розвитку Кременчука.

P.S. До речі, на звання Почесного громадянина Кременчука на тій бруднуватій сесії номінували ще й покійного вчителя Демидюка, який опікувався свого часу кременчуць-кою «Просвітою» та більше 30 років намагався переконати кременчужан, що вони українці, а не «хохли». Щоб звільнити «червону доріжку» пану Чернишу, посадовці мерії зняли кан-дидатуру старого вчителя Демидюка – причому не надто коректно. Вони послались на те, що у Положенні про Почесного громадянина не передбаче-но надавати звання посмертно. Між тим, у Положенні чітко прописано: «У випадку присвоєння звання «Почесний громадянин міста Кременчука» посмер-тно, нащадкам вручається рішення міської ради» – «ТелеграфЪ» отримав свого часу копію Положення.

Це – Макдоналдс, він розташований на вулиці Київській, напроти меморіалу «Вічно живим». Його будівництво теж «продави-ли» депутати з фракції БЮТ. 27 червня 2007-го року депутати міськради на сесії виділили земельну ділянку під будівництво Макдонлдсу. Термін оренди землі – 49 років. Фірма-забудовник кременчуцька – «Торгово-розважальний центр». Її директор – пан Калашник, він же – депутат міськради, фракція БЮТ. Отже, земельну ділянку – яка, нагадаємо, належить кременчуцькій громаді – знову не виставили на земельний аукціон, не продали та не поклали до бюджету розвитку Кременчука ще кілька мільйонів гривень. Ну, ви розумієте – депутати надто ніжно ставляться до поняття «депутатська дружба», і не можуть зму-сити себе нажитися на побратимі-депутаті. Краще знову залишити без грошей (і без землі) кремен-чуцьку громаду. На те вона і громада, щоб нидіти в злиднях.

Тодішній керманич кременчуцького БЮТу, депутат Бабаєв, страшенно зворушливо розповідав пресі, що «Макдоналдс виростить не одне покоління кременчужан!». До речі, діти справді люблять бургери. Але це не привід обдирати кременчуцьку

громаду та спустошувати міський бюд-жет. Крім того, у справі залишилась

невиконаною одна пафосна обіцянка. І депутати-лобісти, і міський голова Кременчука запевняли, що фірма-забудовник відремонтує фонтан, розташова-ний поруч із Макдоналдсом. Міський голова пан Глухов завірив пресу, що забудовники «капітально відремонтують фонтан, щоб він постійно працював, а не час від часу, як у наших комунальних служб!»

Панове, якщо ви бачили, як працює цей «капітально відремонтований» фонтан, зателе-фонуйте нам – ми страшенно хочемо побачити те диво. Бо, коли б ми не проходили чи не проїжджали повз фонтан «від БЮТу», він завжди прикидається мертвим.

У нас є таке гарне редакційне правило – зберігати геть усі папірці, які до нас потра-пляють. Так ми зберегли просто-таки найзво-рушливіше одкровення від депутата (а нині – народного депутата) Бабаєва. Надруковане воно на сторінках «Політичного Телеграфу» від 23 лютого 2006 року – тоді якраз тривала аналогічна виборча кампанія. І кандидат від БЮТ пан Бабаєв на правах політичної рекла-ми, за виборчі кошти, розмістив на шпальтах газети свої афоризми. Той, що вразив нас у саме серце, виглядав так: «Решение городских

проблем реально. Как наполнить бюджет, я знаю, – говорит Олег Бабаев. – Надо всю зем-лю продавать, а не отдавать. Не может быть выделения земли без аукциона. Я уверен, что это будет правильно. Если каждый депутат горсовета внесет свой вклад в решение этих проблем, нынешняя ситуация изменится и наш город станет лучше».

Ми як прочитали це одкровення після чотирьох років діяльності пана депутата, так прямо просльозилися. Оце й досі ридаємо.

Прокуратура протестує, депутати чхають на протести Взагалі-то, це сучасний бізнес-центр (на фото). Та у себе в «Телеграфі» ми звикли називати його «Елки-палки» (ключо-ве слово – «палки»). Земельну ділянку під будівництво центру отрима-ла «Кременчуцька торгова гільдія». Її генеральний директор – пан Холод. Він же – голова фракції БЮТ у Кременчуцькій міській раді. Тож, сподіваємось, ви вже зрозуміли – і цю

земельну ділянку депутати міськради просто передали в оренду, ніхто її на земель-ний аукціон не виставляв і кілька мільйонів для міста не заробляв. Ну, справді, як можна наживатися на побратимі – такому ж депутаті, як і ти сам?

Та була там ще одна невеличка проблема. На ділянці росли величезні, гарнющі канадські ялинки – давня окраса Кременчука. Виходило, що їх знесуть.

Та самовпевнений депу-тат Холод присягнувся журналістам, що він так класно пересадить ялинки, що вони у нього житимуть «аж бігом». Він їх таки пересадив – прямісінько туди, де трохи згодом фракція БЮТ «продавила» будівництво супермаркету БІЛЛА. І вийшла ялинкам нагла мученицька смерть. Вічная їм пам’ять. І ганьба депутату Холоду, безжаль-ному винищувачу ялинок.

Пан Холод

Пан Сень Вулиця Халаменюка, «Амстор» та купи щебеню замість ковзанки.

Бізнес-центр, вул. Першотравнева

Площа Перемоги Бульвар Пушкіна

А це все – землі, що їх міська рада попередавала протягом 2007-2008-го років в оренду кремен-чуцькій фірмі «Житлоінвест». Це така суперова фірма, що ні в чому немає їй відмови. Обізнані люди в Кременчуці пов’язують фірму з трьома впливовими депутатами – Шевчуком, Бабаєвим та Кушніром. Депутати ніколи офіційно не запере-чували такий зв’язок. Та воно було б і дивно, зважаючи на те, що пан Шевчук – директор фірми. Хоча в її засновниках прямо світяться лише скромні Лебедєви і Самсонові, та ще фірма пана Кушніра «МІС».

Так от могутній «Житлоінвест» протягом кількох років отримав від депутатів міськради в оренду, під будівництво, шикарну ділянку

напроти готелю «Кремінь», і ще дві настільки ж шикарні ділянки на бульварі Пушкіна. Жодну з них депутати міськради знову-таки не продали з аукціону, і територіальна громада своїх грошей не отримала.

А ми дивимось на ці ділянки, і думаємо – а є все-таки шанс у наших «різнокольорових» політиків об’єднатися. От, наприклад, вищез-гадані три депутати належать до різних політичних сил – один соці-аліст, другий БЮТівець, третій був соціалістом та терміново став регі-оналом. Політичні програми у них різні. Але ж життєва мета однакова – оце і є точка об’єднання. Тільки інтереси кременчуцької громади тут ні до чого. Це просто бізнес.

«Амстор» є, грошей нема. І ковзанки теж немає.

Як у парку «виросла» БІЛЛА, а Черниш став Почесним громадянином Кременчука

Це – БІЛЛА Це – пан Черниш, прикрашений знаком Почесного громадянина Кременчука

Це – розмова двох партайгеноссе, які знають, чого хочуть від життя та від партнерів по бізнесу.

Макдоналдс є, фонтан помер Слово правди від нардепа Бабаєва!

Пан КалашникПан Бабаєв Історична сторінка

Результат

Це – зруйнований чинною владою Кременчуцький краєзнавчий музей. Два роки влада не знаходить коштів на його капітальний ремонт та реконструкцію.

Це – занедбаний Придніпровський парк зі старими небезпечними атракціонами та безрогими оленями.

Це – дитячий садочок №45, на капітальний ремонт якого міська влада два роки поспіль не знаходить коштів.

Ви можете дати оцінку діяльності міської ради на нашому сайті www.telegraf.in.ua Найцікавіші коментарі ми надрукуємо у наступному номері «Політичного Телеграфа».

Проект «Політичний Телеграф» реалізується в рамках програми U-Media (США) «Посилення незалежних ЗМІ в Україні».Юридична експертиза – Л. Панкратова, медіа-юрист, віце-президент «Асоціації медіа-юристів» України