Додаток 1nubip.edu.ua/sites/default/files/u125/ПРЕВЕНТИВНІ... · Web...

Додаток 1

Форма № Н - 3.04

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра хірургії ім. І.О. Поваженка

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Декан факультету

ветеринарної медицини

проф. М.П.Прус

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ПРЕВЕНТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДРІБНИХ ТА ЕКЗОТИЧНИХ ТВАРИН»

спеціальність 8.11010101 – «Ветеринарна медицина» (за видами)

(шифр і назва спеціальності)

Спеціалізація «Ветеринарні превентивні технології забезпечення здоров’я тварин» (назва спеціалізації)

Факультет ветеринарної медицини

(назва факультету)

Київ – 2015 р.

Робоча програма «ПРЕВЕНТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДРІБНИХ ТА ЕКЗОТИЧНИХ ТВАРИН»

для студентів

за спеціальністю ____«Ветеринарна медицина» (за видами)

« » 2015 р. − 83 с.

Розробники: асистент кафедри хірургії ім. І.О.Поваженка, к.вет.н. М.А.Куліда

(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри хірургії ім. І.О.Поваженка

Протокол від. « »______________ 2015 р. №

Завідувач кафедри доц. В.О.Дорощук (__________________)

(підпис)

“_____”___________________ 20___ р.

Схвалено вченою радою факультету _________________________________________________ _________________________________________________________________________________

Протокол від. “____”________________20___ р. № ___

“_____”________________20__ р. Голова _______________ (_____________________)

(підпис)

__________, 20__ р.

__________, 20__ р.

1. Опис навчальної дисципліни

«ПРЕВЕНТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДРІБНИХ ТА ЕКЗОТИЧНИХ ТВАРИН»

Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Галузь знань

1101 «Ветеринарія»

(шифр і назва)

Напрям підготовки

-

Спеціальність

8.11010101 – «Ветеринарна медицина» (за видами)

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Магістр

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Нормативна (вибіркова)

Загальна кількість годин

115

Кількість кредитів ECTS

1

Кількість змістових модулів

1

Курсовий проект (робота)

(якщо є в робочому навчальному плані)

________________________________________

Форма контролю

Екзамен

Показники навчальної дисципліни для денної та заочної форм навчання

денна форма навчання

Рік підготовки

2

-

Семестр

3

-

Лекційні заняття

5 год.

-

Практичні, семінарські заняття

-

-

Лабораторні заняття

12 год.

-

Самостійна робота

98 год.

-

Індивідуальні завдання

-

-

Кількість тижневих годин

для денної форми навчання:

аудиторних

самостійної роботи студента −

2 год.

8 год.

-

-

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Загальна підготовка магістрів із дисципліни розрахована на 115 годин занять (1 кредит). На загальний лекційний курс відводиться 5 годин. На загальний курс лабораторно-практичних занять – 12 годин, на індивідуальну самостійну роботу (орієнтовна тематика самостійно-практичного курсу) – 98 годин. Форма звітності: 1 семестр — іспит.

В програмі визначено, що практичний курс і індивідуальна самостійна робота може бути опрацьована в умовах кафедри та виробництва.

Мета дисципліни «Превентивні технології забезпечення здоров'я дрібних та екзотичних тварин» – удосконалення та поглиблення теоретичних знань і практичних навичок із розпізнавання хірургічних хвороб дрібних та екзотичних тварин, вивчення етіології, патогенезу, симптомів, перебігу, прогнозу, організації профілактичних і лікувальних заходів залежно від конкретних умов утримання і годівлі тварин.

Задачі вивчення дисципліни «Превентивні технології забезпечення здоров'я дрібних та екзотичних тварин»:

· вивчення топографічної анатомії тварин;

· техніка безпеки при роботі з тваринами: фіксація, повали, медикаментозне заспокоєння та знерухомлення;

· профілактика хірургічної інфекції: підготовка рук хірурга та операційного поля, стерилізація інструментів, шовного матеріалу і хірургічної білизни. Вивчення та дотримання вимог антисептики й асептики;

· вивчення лікарських засобів, які застосовуються у ветеринарній хірургії;

· підготовка тварини до операції, інтра- та післяопераційне лікування пацієнта;

· застосування загального та місцевого знеболення та новокаїнових блокад і інших методів патогенетичної терапії;

· здійснення ін’єкцій, інфузій, пункцій у великих та дрібних тварин;

· техніка проведення оперативних втручань у різних видів тварин;

· вивчення загальних закономірностей розвитку хірургічної патології: біологія ранового процесу запалення, некроз, виразка, нориці, гангрена, флегмона, доброякісні та злоякісні пухлини, дерматити, міозити, тендовагініти, бурсити, хвороби кісток та суглобів, патологія артеріальної, венозної, лімфатичної та нервової систем; травматизм тварин;

· вивчення етіології, патогенезу, діагностики, клінічної картини, лікування, прогнозу та закінчення захворювань по ділянках тіла;

· теоретичне обґрунтування організації і техніки проведення хірургічної диспансеризації та масових операцій в умовах виробництва;

· вивчення ветеринарної андрології, офтальмології та ортопедії.

Відповідно мета курсу – дати студенту базові знання по зазначеній дисципліні, озброїти його клінічним мисленням і дати можливість досконально оволодіти професіональними вміннями та навиками щодо виконання оперативних втручань, профілактики та лікування хірургічних хвороб у різних видів тварин.

При вивченні дисципліни «Превентивні технології забезпечення здоров’я дрібних та екзотичних тварин» студент повинен знати:

· топографічну анатомію тварин;

· техніку безпеки при роботі як з великими, дрібними так і з дикими тваринами;

· знати і неухильно виконувати закони антисептики і асептики;

· традиційні і новітні лікарські препарати, що застосовуються у ветеринарній хірургії;

· механізм дії наркотичних та місцево анестезуючих засобів;

· дію новокаїнових блокад та інших методів патогенетичної терапії;

· місцеву та загальну дію травм на організм;

· класифікацію, динаміку розвитку, симптоматику і діагностику будь-якої хірургічної патології;

· особливості ветеринарної хірургії воєнного часу та катастроф;

· планування хірургічної диспансеризації;

· етику і деонтологію у ветеринарній медицині;

· отримати навички аналізу, узагальнення матеріалу з вибраної проблеми при написанні магістерської роботи.

При вивчення дисципліни «Превентивні технології забезпечення здоров'я дрібних та екзотичних тварин» передбачається не лише використання планових занять, але й систематична робота у позаучбові години в кініках, бібліотеці, наукових дослідженнях та участь у студентських конференціях.

Дисципліна базується на знаннях з порівняльної анатомії, фізіології, патологічної фізіології, клінічної біохімії, клінічної діагностики, клінічної фармакології, патологічної анатомії, а її матеріали можуть бути використані при вивченні хірургії, акушерства і гінекології, внутрішніх, інфекційних та паразитарних хвороб тварин.

У результаті вивчення навчальної дисципліни магістрант повинен знати і володіти сучасними методиками і методами дослідження хворих дрібних та екзотичних тварин, вміти розпізнавати їх хірургічні хвороби, проводити лікування та профілактику внутрішніх хвороб дрібних та екзотичних тварин.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальна хірургія

Тема лекційного заняття 1. Профілактика травматизму дрібних та екзотичних тварин в сучасних умовах утримання. Класифікація травматизму. Вплив травми на організм тварин. Значення та види знеболення дрібних та екзотичних тварин, профілактика ускладнень під час наркозу та боротьба з ними.

Розглядаються особливості травматизму у різних видів дрібних та екзотичних тварин. Подається характеристика травматизму та його причин у різних видів дрібних та екзотичних тварин. Вивчається патогенна дія травми на організм дрібних та екзотичних тварин і механізм його реакції на травму. Особлива увага приділяється вивченню профілактики травматизму залежно від його класифікації (загальна і лікувальна профілактика).Розглядаються загальні принципи знерухомлення та знеболення різних видів дрібних та екзотичних тварин, їх значення та види. Особлива увага приділяється профілактиці ускладнень під час наркозу та боротьбі з ними.

Тема лекційного заняття 2. Профілактика закритих і відкритих механічних пошкоджень. Видові особливості ранового процесу дрібних та екзотичних тварин.

Подається загальна характеристика хвороб, викликаних травмами (їх клінічні прояви та лікування). Розглядаються фази загоєння ран; видові особливості ранового процесу у дрібних та екзотичних тварин та види загоєння ран і методи їх лікування залежно від стадії перебігу ранового процесу.

Тема лекційного заняття 3. Профілактика хірургічної інфекції. Механізми, що попереджують розвиток інфекції. Кастрація дрібних та екзотичних тварин та профілактика ускладнень.

Розглядаються різні види хірургічної інфекції (гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна) у дрібних та екзотичних тварин, їх клінічні прояви та методи лікування. Вивчаються механізми, що попереджають розвиток інфекції. Розглядаються методи і способи кастрації різних видів дрібних та екзотичних тварин. Особлива увага приділяється профілактиці можливих ускладнень під час проведення кастрації тварин.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Змістовий модуль 1. Спеціальна хірургія

Тема 1. Профілактика травматизму дрібних та екзотичних тварин в сучасних умовах утримання. Класифікація травматизму. Вплив травми на організм тварин. Значення та види знеболення дрібних та екзотичних тварин, профілактика ускладнень під час наркозу та боротьба з ними.

38

2

4

32

Тема 2. Профілактика відкритих механічних пошкоджень. Видові особливості ранового процесу дрібних та екзотичних тварин.

37

1

4

32

Тема 3. Профілактика хірургічної інфекції. Механізми, що попереджують розвиток інфекції. Кастрація дрібних та екзотичних тварин та профілактика ускладнень.

40

2

4

34

Усього годин

115

5

-

12

-

98

-

-

-

-

-

-

5. Теми семінарських занять

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

Профілактика травматизму дрібних та екзотичних тварин в сучасних умовах утримання. Класифікація травматизму. Вплив травми на організм тварин. Значення та види знеболення дрібних та екзотичних тварин, профілактика ускладнень під час наркозу та боротьба з ними.

2

2

Профілактика відкритих механічних пошкоджень. Видові особливості ранового процесу дрібних та екзотичних тварин.

1

3

Профілактика хірургічної інфекції. Механізми, що попереджують розвиток інфекції. Кастрація дрібних та екзотичних тварин та профілактика ускладнень.

2

6. Теми практичних занять

Не плануються

7. Теми лабораторних занять

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

Поняття про фіксацію дрібних та екзотичних тварин та її мета. Профілактика ускладнень під час фіксації дрібних та екзотичних тварин. Види місцевого знеболення дрібних та екзотичних тварин та профілактика ускладнень під час анестезії.

2

2

Загальні сучасні принципи і методи лікування хірургічних хвороб дрібних та екзотичних тварин. Профілактика хірургічних захворювань.

2

3

Методи новокаїнової терапії, які застосовуються при лікуванні дрібних та екзотичних тварин.

2

4

Профілактика гнійної та специфічної хірургічної інфекції дрібних та екзотичних тварин, методи лікування. Лікування новоутворень.

2

5

Оперативна хірургія репродуктивних органів дрібних та екзотичних тварин.

2

6

Оперативні втручання в ділянці травного тракту дрібних та екзотичних тварин.

2

8. Самостійна робота під керівництвом НПП

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

Топографічна анатомія та фізіологія дрібних тварин (тхора).

2

2

Топографічна анатомія та фізіологія морських свинок.

2

3

Топографічна анатомія та фізіологія хом'яків.

2

4

Топографічна анатомія та фізіологія шиншил.

2

Топографічна анатомія та фізіологія кроликів.

5

Анатомія та фізіологія папуг.

2

6

Анатомія та фізіологія черепах.

2

7

Анатомія та фізіологія плазунів.

2

8

Годівля та утримання тхоів.

2

9

Годівля та утримання морських свинок.

2

10

Годівля та утримання хом'яків.

2

11

Годівля та утримання шиншил.

2

12

Годівля та утримання папуг.

2

13

Годівля та утримання черепах.

2

14

Годівля та утримання плазунів.

2

15

Годівля та утримання кроликів.

16

Профілактика і лікування закритих механічних пошкоджень у дрібних та екзотичних тварин.

2

17

Профілактика і лікування опіків, відморожень та електротравм у тхорів, кроликів та шиншил.

2

18

Профілактика і лікування ран та переломів кісток у тхорів, кроликів та шиншил.

2

19

Загальні принципи знерухомлення та знеболення дрібних тварин (тхорів, кроликів та шиншил).

2

20

Загальні принципи знерухомлення та знеболення рептилій і плазунів.

2

21

Загальні принципи знерухомлення та знеболення папуг.

2

22

Новокаїнові блокади як метод патогенетичної терапії при лікуванні дрібних та екзотичних тварин.

2

23

Хірургічні хвороби в ділянці голови та шиї дрібних та екзотичних тварин.

2

24

Хірургічні хвороби в ділянці черевної стінки дрібних та екзотичних тварин.

2

25

Операції на матці у дрібних та екзотичних тварин.

2

26

Кесарів розтин у тхорів.

2

27

Закриті і відкриті травми крил у птахів, їх профілактика та лікування.

2

28

Профілактика та лікування гнійної інфекції у дрібних, екзотичних тварин та папуг.

2

29

Профілактика та лікування закупорки зоба у папуг.

2

30

Профілактика та лікування хірургічних хвороб в ділянці кінцівок у птахів.

2

31

Емфізема у птахів, профілактика та лікування.

2

32

Пододерматити дрібних та екзотичних тварин, їх профілактика та лікування.

2

33

Профілактика та лікування теплового удару у шиншил.

2

34

Хвороби шкіри шиншил, їх профілактика та лікування.

2

35

Діагностика та лікування новоутворень у дрібних та екзотичних тварин.

2

36

Хвороби дзьоба у птахів.

2

37

Профілактика та лікування закритих травм у гризунів.

2

38

Профілактика та лікування гнійної інфекції у кроликів.

2

39

Профілактика та лікування хвороб репродуктивної системи у дрібних та екзотичних тварин.

2

40

Патологія зубів у кроликів, їх профілактика та лікування.

2

41

Хвороби кісток у рептилій та амфібій, їх профілактика та лікування.

2

42

Профілактика та лікування хвороб шкіри у рептилій.

2

43

Профілактика травматизму у рептилій та амфібій.

2

44

Профілактика та лікування хвороб змертвіння у ігуан.

2

45

Профілактика та лікування опіків у черепах.

2

46

Профілактика та лікування ран у черепах.

2

47

Фізичні властивості панцира черепах. Профілактика переломів і тріщин в ділянці панцира та лікування даних патологій.

2

48

Анатомія органа зору дрібних та екзотичних тварин. Методи дослідження тварин при хворобах очей.

2

49

Профілактика та лікування дрібних та екзотичних тварин при хворобах зорового аналізатора.

2

9. Індивідуальні завдання

ТЕМА 1. Топографічна анатомія ділянки голови та шиї

Завдання:

1. Опрацювати літературні джерела (4, 5, 8, 24, 25) по темі, а також використати інформацію з мережі Інтернету.

2. Створити таблицю посилань на використані інтернет джерела.

Форма зарахування роботи.

Надіслати у форматі MS Word office 2003 (2-3 листи, шрифт 14 пт, міжрядковий інтервал – полуторний).

Термін виконання.

Кінцевий термін здачі виконаної роботи – до проведення підсумкової атестації за матеріалом модуля.

Критерії оцінки.

Максимальна оцінка за виконане завдання – 4 бали.

№ п/п

Елементи завдання

Критерій

Бал

1.

Опрацювати літературні джерела (4, 5, 8, 24, 25) по темі

Вірно визначені основні показники для проведення диференційної діагностики.

3

2.

Створити таблицю посилань на використані інтернет джерела

Не менше 5 інтернет джерел

1

ТЕМА 2. Топографічна анатомія грудної стінки

Завдання:

1. Знайти у мережі Інтернет та літературних джерелах (3, 5, 10, 14, 15) інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи з вказанням посилань на інтернет джерела.

2. Скласти коротку анотацію знайденої інформації.







№ п/п


Критерій

Бал

1.


Знайдена інформація повинна бути актуальною і опублікованою протягом останніх 15 років.

2

2.

Скласти коротку анотацію знайденої інформації.

Визначити новизну, основні положення та ключові слова

2

ТЕМА 3. Топографічна анатомія черевної стінки

Завдання:

4. Знайти у мережі Інтернет інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи з вказанням посилань на інтернет джерела.








№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 4. Топографічна анатомія органів тазової порожнини

Завдання:









№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 5. Закриті механічні пошкодження у тварин

Завдання:









№ п/п


Критерій

Бал

1.

Знайти у мережі Інтернет інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи з вказанням посилань на інтернет джерела.


2

2.



2

ТЕМА 6. Опіки, відмороження та електротравми

Завдання:

1. Опрацювати літературні джерела (7, 14) по темі, а також використати інформацію з мережі Інтернету.

2. Провести порівняльну оцінку загальноклінічних, інструментальних і спеціальних методів діагностики та лікування патологій у жуйних тварин.

3. Створити таблицю диференційної діагностики хвороб травного каналу у ВРХ.







№ п/п


Критерій

Бал

1.

Провести порівняльну оцінку загальноклінічних, інструментальних і спеціальних методів діагностики та лікування патологій у жуйних тварин.

Наведено найбільш інформативні методи діагностики хвороб системи травлення у жуйних

2

2.

Створити таблицю диференційної діагностики хвороб

Вірно визначені основні показники для проведення диференційної діагностики.

2

ТЕМА 7. Травми, рани та переломи у тварин

Завдання:









№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 8. Загальні принципи знерухомлення та знеболення тварин

Завдання:

1. Опрацювати літературні джерела (4, 5, 9) по темі, а також використати інформацію з мережі Інтернету.

2. Зобразити у вигляді схеми основні принципи знерухомлення та знеболення великої та дрібної рогатої худоби

3. Зробіть аналіз основних засобів знерухомлення та знеболення великої та дрібної рогатої худоби.








№ п/п


Критерій

Бал

1.

Зробіть аналіз основних засобів знерухомлення та знеболення великої та дрібної рогатої худоби.

Повністю проаналізовано основні засоби знерухомлення та знеболення.

1

2.

Зобразити у вигляді схеми основні принципи знерухомлення та знеболення великої та дрібної рогатої худоби

У схемі відображено всі основні принципи.

2

3

Створити таблицю посилань на використані інтернет джерела.


1

ТЕМА 9. Новокаїнові блокади як метод патогенетичної терапії

Завдання:

1. Знайти у мережі Інтернет інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи.

2. Скласти коротку анотацію знайденої інформації з вказанням посилань на інтернет джерела.







№ п/п


Критерій

Бал

1.

Знайти у мережі Інтернет інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи.


2

2.

Скласти коротку анотацію знайденої інформації з вказанням посилань на інтернет джерела.


2

ТЕМА 10. Хірургічні хвороби в ділянці голови

Завдання:

1. Опрацювати літературні джерела (1, 15) по темі, а також використати інформацію з мережі Інтернету.

2. Знайти зображення (фото, рисунки) які ілюструють клінічні прояви хвороб і оформити у вигляді презентації.



Створити презентацію Microsoft Office Power Point (не менше 15 слайдів).





№ п/п


Критерій

Бал

1.

4. Знайти зображення (фото, рисунки) які ілюструють клінічні прояви хвороб і оформити у вигляді презентації.

Створити презентацію не менше 15 слайдів

3

2.



1

ТЕМА 11. Хірургічні хвороби в ділянці живота у тварин

Завдання:

1. Опрацювати літературні джерела (4, 5, 8, 24, 25) по темі, а також використати інформацію з мережі Інтернету.

2. Провести аналіз раціону для жуйних тварин з місця проведення досліджень для магістерської роботи.








№ п/п


Критерій

Бал

1.

Провести аналіз раціону для жуйних

Вірно визначені основні показники

3

2.



1

ТЕМА 12. Операції на матці у тварин

Завдання:









№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 13. Кесарів розтин у тварин

Завдання:









№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 14. Застосування магнітних зондів у великої рогатої худоби

Завдання:

Знайти у мережі Інтернет інформацію (реферати, статті, огляди) відповідно до теми самостійної роботи. Скласти коротку анотацію знайденої інформації з вказанням посилань на інтернет джерела.







№ п/п


Критерій

Бал

1.



2

2.



2

ТЕМА 15. Хвороби кінцівок у тварин

Завдання:





Термін виконання




№ п/п


Критерій

Бал

1.


У таблиці наведені критерії оцінки кульгавості для жуйних тварин.

3

2.



1

ТЕМА 16. Хвороби в ділянці пальця у тварин

Завдання:


2. На прикладі однієї з найбільш поширених хвороб кінцівок у великої рогатої худоби зробити аналіз клініко-лабораторних і спеціальних досліджень.

3. Створити таблицю посилань на інтернет джерела.



Термін виконання

Кінцевий термін здачі виконаної роботи – до проведення підсумкової атестації за матеріалом модуля



№ п/п


Критерій

Бал

1.

4. На прикладі однієї з найбільш поширених хвороб кінцівок у великої рогатої худоби зробити аналіз клініко-лабораторних і спеціальних досліджень.

Проаналізовано всі клініко-лабораторні і спеціальні дослідження відповідно до обраного захворювання.

3

2.



1

Конспекти лекцій відповідального за викладання дисципліни науково-педагогічного працівника ( у т.ч. їх електронні варіанти).

ТЕМА 1. Травматизм тварин в сучасних умовах утримання

Травма (ушкодження) - це порушення у тваринному організмі, що обумовлені впливом різних травмуючих чинників.

Травматизм - сукупність травм, що виникають у визначених умовах.

Ступінь травмування - легкий, середній, важкий і несумісний з життям.

Класифікація травм та зміни в організмі травмованих тварин.

Розрізняють механічну, фізичну, хімічну і нервово-стресовую травму; виділяти біологічну травму, мабуть, не слід, тому що остання складає предмет інфекційної та інвазійної патології.

Травми можуть бути; - гострими і хронічними,

- поодинокими і множинними,

- відкритими і закритими,

- зовнішніми і внутрішніми,

- а також комбінованими (рідко).

Основними видами травматизму є етіологічний (поведінковий), як наслідок прояву, наприклад, агресивності, статевих рефлексів і т.п., експлуатаційний (може бути технологічним, кінноспортивним і ін.), що обумовлюється сторонніми тілами, кормовий, пологовий, метаболічний (внаслідок порушення обміну речовин - наприклад, відрив п'яткового сухожилка у биків при відгодівлі як прояв остеодистрофії), транспортний, військовий і ін.

Випадкові травми.

Увеликої рогатої худоби зустрічаються усі види травм, крім спортивних (вийняток - корида). Помилки у спорудженні стійл, підлоги, привязй, годівниць. Сторонні тіла в кормах призводять до так званого кормового травматизму.

У овець травми частіше всього є наслідком похибок стрижки, фіксації й ін.

У самок можливе травмування при патологічних пологах; у новонароджених трапляється прояв своєрідної родової травми.

Зміни в організмі в зв'язку з травмуванням

У відповідь на травму у тваринному організмі розвивається складна нейрогуморальна і судинно-тканинна реакція, ступінь прояву якої обумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми чинниками. Подразнення кори головного мозку (по аферентних шляхах) супроводжується залученням до реакції-відповіді також підкіркових центрів; іноді відповідна реакція на травму замикається на рівні периферичних нервових пристосувань - парагангліях, симпатичних гангліях, спинному мозку.

Реакція з боку ЦНС супроводжується залученням до процесу симпато-адреналової системи (гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників); остання, як відомо (Г.Селье), управляє адаптаційними процесами, що в більшості забезпечують гомеостаз (Мал. 1). Заднє ядро гіпоталамусу здійснює координуючий, контролюючий та інтегруючий вплив; його нейрогормони активують гіпофіз (поряд із нервовими впливами ЦНС), що супроводжується викидом у кров АКТГ і СТГ. Збуджені АКТГ клітини кори наднирників викидають у кров гормон кортизон, що послаблює реакцію на травму й інші подразнення. АКТГ і кортизон віднесені Г.Селье до протизапальних гормонів.

Під впливом СТГ кора наднирників виділяє дезоксикортикостерон (ДОКС), що підсилює адаптаційні реакції, будучи запальним гормоном.

У процесах адаптації важлива роль належить також простагландинам - продуктам клітинних мембран. Простагландини як гормони другого порядку визначають у клітині синтез циклічного аденозинмонофосфата (пусковий ензим), що передає клітині інформацію гормону першого порядку, або медіатора, на що остання відповідає властивою їй реакцією або функцією. Простагландини також беруть участь у регуляції запальної реакції. У результаті специфічна відповідь різних органів і тканин складає загальний адаптаційну і функціональну відповідь організму.

Знання захисних механізмів симпато-адреналової системи і застосування відповідних лікувально-профілактичних заходів дозволяє послабити вплив надзвичайних травмуючих подразників шляхом використання як етіотропної, так і патогенетичної терапії (новокаїнові блокади, гормонотерапія, рефлексотерапія, вітамінотерапія й ін.).

Складний симптомокомплекс, що виникає в результаті травмування, може бути визначений як травматична хвороба. Важливим проявом останньої є шок, кома, травматичний токсикоз та ін. Загальні і місцеві реакції організму на травму.

Травма в багатьох випадках загрожує ускладненнями в зв'язку з інфікуванням ушкоджених тканин. Особливо небезпечна флегмона, сепсис, анаеробна і гнильна інфекція, правець.

Тяжкість ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу причинного чинника, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин і органів, що передують патологічним змінам в них, видових особливостей організму і т.п.

Вплив твердими, важкими предметами, що діють із достатньою силою, наносить значні, глибокі руйнування м'яких тканин і кісток; гострі знаряддя викликають відкриті ушкодження (рани).

В залежності від напрямку дії на тканини ушкоджуючої сили виникає їхній стиск, розтяг, розрив, скручування. При сильному ударі наповнених шлунка, кишок, сечового міхура й ін. порожнистих органів нерідко виникає гідродинамічний ефект, внаслідок якого відбувається розрив стінки органа в ділянці, протилежній місцю прикладання сили.

Тяжкість ушкодження і його характер багато в чому обумовлені швидкістю руху і тривалістю дії предмета, що ушкоджує. Вогнепальні поранення супроводжуються ушкодженням тканин не тільки на значну глибину, але й їхнім прихованим травмуванням (наявність зони молекулярного струсу) навколо раньового каналу.

Анатомо-фізіологічні властивості тканин і органів у визначеній мірі визначають характер травмування, наприклад, м'які тканини менш стійкі до механічних впливів, ніж кісткова тканина. Міцність і еластичність шкіри дозволяє їй зберегти свою цілісність, у той час як глибше розташовані м'язові шари піддаються розміжженню. Малостійкі до ушкодження паренхіматозні органи (печінка, селезінка, мозок і т.п.). Уламки снарядів і мін в ділянці масивної кістки зазвичай обумовлюють дірчасті переломи, а в ділянці діафіза - роздроблення, особливо в момент опори. Вогнепальні поранення наповнених шлунка, кишечнику, паренхіматозних органів нерідко супроводжуються широким розривом; поранення ненаповнених ділянок шлунково-кишкового каналу супроводжується утворенням вхідного і вихідного отворів обмежених розмірів. Слабкість сухожилково-зв’язкового апарата, деформація кісток ведуть до виникнення розтягу, його рецидивам, до утворення звичайного вивиху і т.п.

Обмінні порушення і хворобливі стани тканин і органів знижують їхню стійкість до травмування. Нерідко відзначають розрив дистрофічно змінених печінки або селезінки при невеликому струсі, коли тварина лягає. Остеомаляція, остеопороз, рахіт призводять до перелому кісток.

Перебіг і наслідок травм багато в чому залежать від середовища, в якому знаходиться тварина. При масивних крововтратах вплив холоду може призвести до відморожень, у той час як перебування в теплі дозволяє уникнути цих ускладнень. Рани із широкою зоною ушкодження, нанесені в угноєних помешканнях, загонах, вигулах можуть призводити до виникнення анаеробної і гнильної інфекції або правця.

Видові і вікові особливості тварин також впливають на результат травмування. Жуйні, особливо велика рогата худоба, легше переносять наслідки травмування, ніж тварини інших видів. Жуйні, як і свині, більш стійкі до гнійної інфекції, ніж коні і собаки; однак у них дрібні ушкодження покривів можуть ускладнюватися актиномікозом.

Травматичні впливи значною мірою залежать від загального стану організму - виснажені або хворі тварини гірше переносять травмування, ніж здорові.

Місцева реакція організму на травму виявляється запаленням, набряками, клітинними інфільтратами, некрозами й ін.

Запалення.

Запалення - найбільш часта реакція тваринного організму на травму. Воно являє собою комплекс судинно-тканинних змін, що протікають послідовно і виникають у якості відповідної реакції організму на чинник, що ушкоджує. Запальні зміни знаходяться під впливом нервових, гормональних, судинних і тканинних чинників і діють як у відновлювальному, так і в руйнівному напрямках. Їхній взаємозв'язок, характер чергування й інтенсивність вираженості визначають тяжкість запалення, що розвивається. Найбільш істотний вплив на запальну реакцію має як характер травми, так і відповідна нейрогуморальна і тканинна реакція та супутні ускладнення. Велику роль у виникненні судинно-тканинних запальних змін відіграють нервово-трофічні впливи, багато в чому обумовлюючи проникність мікроциркуляторного русла, ексудацію й еміграцію клітинних елементів, а також наступну регенерацію.

Патогенез запалення.

Незалежно від причини запальну реакцію запускають хімічні медіатори, серед яких найбільш важливими є гістамін та серотонін. У вогнищі запалення вони виділяються із зруйнованих тучних клітин (тканинних базофілів), базофілів крові та тромбоцитів. Медіатори запалення забезпечують місцеву дилятацію судин. Дещо пізніше судинна дилятація посилюється внаслідок синтезу простагландинів та лейкотрієнів.

Тривалий час вважалося, що нейрогенний вплив на тонус і просвіт судин у зоні запалення здійснюється за типом аксон-рефлекса. В даний час встановлено, що нервові закінчення під впливом подразників здатні продукувати прозапальні субстанції, зокрема речовину Р, які підтримують запальний процес. Продукування медіаторів запалення нервовими закінченнями обумовлює симетричність, наприклад, суглобових уражень у зв’язку з ревматизмом.

Місцеві прояви запального процесу.

Перший безпосередній пошкоджуючий вплив на тканини зумовлює дуже короткочасне скорочення гладеньких м’язів артеріол з наступним їх звуженням. Але швидко ця реакція під впливом хімічних і нейрогенних факторів змінюється стійкою вазодилятацією, яка зберігається впродовж всієї активної фази запалення.

Через декілька хвилин місцевий кровотік уповільнюється, у ряді капілярів виникає стаз, який супроводжується скупченням еритроцитів у вигляді “монетних стовбчиків” і розвивається справжній мікротромбоз. Уповільненню мікроциркуляції сприяє також посилення в’язкості крові у зв’язку з ексудацією плазми із судин та викликаного цим процесом посиленням екстраваскулярного тиску. На відміну від нормального ламінарного кровотоку, при якому форменні елементи займають центральне положення, а плазма – периферичне, у зоні запалення виникає турбулентна течія, при які клітини і плазма перемішуються. У зв’язку з цим можливість контакту клітин з ендотелієм значно посилюється. Лейкоцити немовби котяться по внутрішній поверхні ендотелію і часто прилипають до нього, що особливо характерно для кровотоку у венулах. Посилений вихід плазми із кровоносних судин і викликане цим підвищення внутрішньотканинного тиску призводять до різкого посилення відтоку лімфи із вогнища запалення. При цьому по лімфатичним судинам у регіональні лімфатичні вузли надходять частки зруйнованих клітин та інші корпускулярні залишки тканинного розпаду. В результаті у лімфатичних вузлах виникає реактивна гіперплазія їх клітинних елементів з утворенням нових зародкових центрів і посиленою макрофагальною реакцією.

Утворення ексудату, типове для початкового періоду запалення, зумовлюється декількома механізмами. Передусім розширення артеріол призводить до їх підвищеного кровонаповнення і зростанню гідростатичного тиску. Це викликає більш посилений вихід через ендотелій артеріол, капілярів і венул води, електролітів і (у меншій мірі) білку у тканини. Не менше значення мають утворення між ендотеліальними клітинами проміжків шириною біля 1 мкм, через які не можуть вийти клітини, але легко проходять білки плазми, які підвищують у позасудинному просторі онкотичний тиск і тим самим перешкоджають поверненню води у кров’яне русло. Вказані міжклітинні проміжки виникають завдяки активному скороченню мікрофібрилярної системи у клітинах ендотелію. Внаслідок такого скорочення клітини ендотелію округляються і відходять одна від одної, утворюючи міжклітинні проміжки. Цей механізм більш властивий венулам, ендотелій яких найбільш багатий мікрофібрилами і особливо чутливий до впливу хімічних медіаторів, які викликають скорочення мікрофібрил.

Невід’ємною частиною запального процесу є клітинна реакція у вогнищі запалення. При найбільш легкому (малотравматичному) запаленні через 30 хв після пошкодження у вогнище ураження починають надходити нейтрофіли. Їх кількість досягає максимуму через 4 – 6 год, а на протязі наступних 2 діб ці клітини поступово зникають. Пізніше у ексудаті з’являються макроаги (через 6 год); максимальна їх концентрація спостерігається через 36 год, а практичне зникнення – через 3 – 5 діб. Природньо, що при різних запальних процесах у тварин різних видів клітинні реакції більш складні, особливо за своєю тривалістю; однак у загальному вигляді відмічена закономірність зберігається – переважання нейтрофілів на початковому етапі запалення, а макрофагів – на послідуючих етапах і особливо – при хронічному запаленні. Клітини надходять з крові шляхом активних амебоподібних рухів через судинну стінку під впливом хемотаксичних факторів, що виникають у вогнищі запалення (продукти розпаду тканин тощо). Вихід клітин відбувається не через розширені міжендотеліальні проміжки, а через нормальні з’єднання між клітинами ендотелію.

Клітинний інфільтрат у зоні запалення суттєво впливає на розвиток запального процесу. При розпаді цих клітин та у процесі їх життєдіяльності виділяються хімічні і фізичні медіатори запалення (лізосомні ферменти, серотонін, простагландини, кисневі радикали тощо). Моноцити здатні проліферувати безпосередньо у запальному вогнищі, збільшуючи тим самим кількість активних макрофагів. Лімфоїдні клітини можуть приймати участь у місцевих імунних реакціях (зокрема здійснювати переважно локальний синтез антитіл), які підтримують запалення.

З розвитком запалення при його достатньому прояві відбувається помітне втягнення у процес деяких важливих біологічно адаптивних систем організму, сутність функціонування яких полягає у генеруванні і підтриманні запальних реакцій. До їх числа відносяться 3 основні системи: система медіаторів тучних клітин, кініноутворююча система та система комплементу. Всі ці системи мають певне значення (хоча і неоднакове) у розвитку запальних реакцій. В той же час їх компоненти стають об’єктом дії протизапальних препаратів. Вияснення конкретних шляхів такого впливу дозволяє деталізувати ряд важливих механізмів патогенезу хвороб та протизапальної терапії.

Медіатори тучних клітин

Тканинні базофіли (мастоцити) та ідентичні їм базофіли периферичної крові і кісткового мозку у відповідь на дію подразників виділяють значну кількість медіаторів запалення. Ці медіатори мають безсумнівне фізіологічне значення, сприяють обмеженню або усуненню шкідливих факторів, які діють на організм.

Найбільш відомий медіатор запалення тканинних базофілів – гістамін, викликає посилення капілірної проникності. Як і інші медіатори цих клітин, він міститься у базофільних гранулах у неактивній формі, але внаслідок стимуляції та дегрануляції тучних клітин виділяється у позаклітинний простір як активна речовина. Гістамін обумовлює ексудативну фазу запалення. У тканинах містяться два види рецепторів, що обумовлює своєрідну двоїстисть дії цієї речовини. Запальна реакція є результатом дії гістаміну на рецептори першого типу (Н1- рецептори) В той же час його вплив на рецептори другого типу (Н2-рецептори) призводить до накопичення у клітинах циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і тим самим до деякого протизапального ефекту з обмеженням подальшого звільнення гістаміну і інших медіаторів; одночасно гальмується також імунна активність Т-лімфоцитів. У сумарній дії гістаміну, як показують клінічні спостереження, переважає його вплив на Н1-рецептори з розвитком елементів запалення типу кропив’нки або набряку Квінке.

Стимульовані тучні клітини виділяють також декілька речовин, які викликають хемотаксис як нейтрофілів, так і еозинофілів, що сприяє надходженню цих клітин у вогнище запалення. Хемотаксичні речовини дуже різні хімічно; це – білки, ліпіди, а один з еозинофільних хемотаксичних факторів (так званий фактор А) є поліпептидом, складеним всього з 4 амінокислот.

До інших медіаторів тучних клітин відносяться простагландини, протеолітичні ферменти хімаза та фактор, який активує тромбоцити. Істотне значення має так звана повільно діюча субстанція анафілаксії – (SRS-A). Ця речовина володіє патофізіологічними властивостями гістаміну, але на відміну від останнього діє більш тривало і гальмується антигістамінними препаратами. Важливою особливістю SRS-A є його утворення лише після імунної стимуляції тканних базофілів.; у немтимульованих базофілах ця речовина не виявляється. SRS-A відноситься до лейкотрієнів – сильним протизапальним агентам, які синтезуються з арахідонової кислоти під впливом фермента ліпооксигенази. Дія SRS-A (лейкотрієна С) пригнічується ерментом арилсульатазою, який міститься у еозинофілах. Останні містять також фермент гістамінузу, який інактивує гістам

Додаток 1nubip.edu.ua/sites/default/files/u125/ПРЕВЕНТИВНІ... · Web...

Documents

Transcript of Додаток 1nubip.edu.ua/sites/default/files/u125/ПРЕВЕНТИВНІ... · Web...