ВАВРИСЕВИЧ Микола (01.12.1891—30.10.1978) — укр. педагог,письменник, журналіст і громад.діяч на Холмщині. Н. в м. ГородлоГрубешівського пов. Люблінськоїгуб. (Польща). Навч. у Холмськійг-зії, Київ. і Петрогр. ун-тах. 1921вернувся на Холмщину. 1923 ви-дав перший номер «Холмськогонародного календаря». Від 1924 —ред. тижневика «Наше життя».Виступав проти польс. аграрноїполітики на Західній Україні.1926—31 працював у Рівнен. при-ватній г-зії. У верес. 1939 ув’язне-ний польс. владою у концтаборіБереза Картузька. Після Другоїсвітової війни викладав у містахЛьвів та Володимир-Волинський.

П. у м. Володимир-Волинсь-кий.

Літ.: Горний М.М. Українці Холм-щини і Підляшшя: Видатні особи ХХстоліття. Львів, 1997.

Я.Д. Ісаєвич.

ВАГИЛЕВИЧ Іван Миколайо-вич (02.09.1811—10.05.1866) пи-сьменник, фольклорист, філолог,громад. та культ. діяч, один із за-чинателів укр. нац. відродження вГаличині. Н. в с. Ясень (нині селоРожнятівського р-ну Iвано-Франк.обл.) в сім’ї священика. ЗакінчивЛьвів. греко-катол. духовну се-мінарію і Львів. ун-т (1839). Одинз організаторів громадсько-культ.об-ня «Руська трійця», співавторта співупорядник альманаху «Ру-салка Дністровая» (1837). 1846 вис-вячений на священика. 1846—48 —парох у с. Нестаничі (нині селоРадехівського р-ну Львів. обл.),1848 — ред. газ. «Дневник русь-кий», 1851 — хранитель б-киОссолінеуму, згодом перекладачурядових документів укр. мовою.1862—64 — наук. кер. міськ. ар-хіву Львова. Автор праць: з етно-графії і фольклористики — «Гуцу-ли, мешканці східного Прикар-паття» (1838), «Бойки, русько-слов’янський люд у Галичині»(1841), «Лемки, мешканці захід-

ного Прикарпаття», «Слов’янськасимволіка і демонологія» (не за-вершена, рукопис); з філології —«Передговор к руським народнимпісням» (1837), «Статті про пів-денно-руську мову» (рукопис),«Граматика малоруського язика»(1845), «Замітки о руській літера-турі» (1848), «Українські польсь-комовні письменники». Уклав зб.укр. нар. пісень (опубл. лише 1983),брав участь у складанні й реда-гуванні словника польс. мовиС.Лінде. Залишив значний твор-чий доробок у галузі археології,історії та спеціальних історич-них дисциплін. Одним із першихопубл. результати досліджень ар-хеол. пам’яток — скель у селахРозгірче (1838), Урич (1843; ниніобидва села Львів. обл.), Бубни-ще, (1862; нині село Iвано-Франк. обл.). У процесі археогр.занять обстежив чимало рукопис-них зб., архівів з метою виявлен-ня писемних пам’яток до історіїукр. народу. Упорядкував міськ.архів Львова. Спільно з Я.Го-ловацьким відкрив пам’ятки дав-ньоукр. законодавства — спискиКормчої книги 12—13 і 15 ст. із ста-тутами Володимира Святославича іЯрослава Мудрого та чимало акто-вих джерел. Разом з А.Бельовськимпереклав укр. та польс. мовами іздійснив наук. публікацію «Повіс-ті временних літ» під назвою«Літопис Нестора» з додатками«Повчання» Володимира Мономахаі «Лист князеві Олегові Святосла-вовичу» (1864, 1866), переклавпрозою укр. і польс. мовами «Сло-во о полку Ігоревім» (1836, укр.пер. опубл. 1884). Чимало доку-ментів з історії Галичини й Буко-вини 14—17 ст. опубл. в додатку до«Gazety Lwowskiej» (1857). Упоряд-кована ним зб. документів про іс-торію Львова й Галичини 14—15 ст.увійшла до багатотомного вид.«Akta grodzkie i ziemskie» (т. 3—4,1872; див. Акти земські та грод-ські). Брав участь також у підгото-вці вид. «Monumenta Poloniae

Ніstoricа» (1864). На основі зібра-них і опрацьованих джерельнихматеріалів склав «Хронологічнітаблиці до загальної історії», «Хро-нологію загальної історії сло-в’ян», «Хронологію східних сло-в’ян», «Хроніки» Пд. й Пн. Русі,чехів, хорватів, сербів, болгар, Ду-бровницької республіки, «Iсторіюпольського народу 1038—1090» (ру-кописи) та опубл. працю «Монас-тир Скит у Маняві» (1848).

Підтримував наук. зв’язки ілистувався з П.Лукашевичем,М.О.Максимовичем, В.Мацейовським,М.Погодіним, І.Срезневським, О.Сто-роженком, П.Шафариком та ін.Через зближення та співпрацю зпольс. табором 1848 відвернув відсебе укр. громадськість. Жив узлиднях, недооцінений сучасни-ками й переслідуваний владою.На матеріалі біографії В. польс.письменник Я.Захар’ясевич на-писав повість «Учений» (т. 1—2,1855).

П. у м. Львів.Літ.: Полєк В. I.М.Вагилевич у

спогадах польського письменника. «Ар-хіви України», 1967, № 2; Франко І.До біографії Iвана Вагилевича. В кн.:Франко I. Зібрання творів, т. 37. К.,1982; Шалата М.Й.Народними пісня-ми зачарований. В кн.: Народні пісні взаписках Iвана Вагилевича. К., 1983;Петраш О.О. «Руська трійця»: М.Шаш-кевич, I.Вагилевич, Я.Головацький таїх літературні послідовники. К., 1986;«Руська трійця» в історії суспільно-по-літичного руху і культури України. К.,1987; Дем’ян Г. Iван Вагилевич — істо-рик і народознавець. К., 1993; Брок П.Iван Вагилевич (1811—1866) та україн-ська національна ідентичність. В кн.:Шашкевичіана. Нова серія. Львів,1996; Купчинський О.I. Вагилевич —перекладач і дослідник «Слова о полкуIгоревім». Там само; Його ж. АвгустБєльовський та Iван Вагилевич: нау-кові контакти і співпраця. «Warszaw-skie Zeszyty Ukrainoznawcze», 1999,N 8—9.

Ф.І. Стеблій.

ВАГОВЕ — торг. податок за зва-жування товарів на місц. торгах іярмарках Лівобережної України у

В

І.М. Вагилевич.

2-й пол. 17—18 ст. Збирався влас-никами важниць. У деяких випад-ках В. надходило до Військ. скар-бу Гетьманщини, а в період прав-ління в ній 1-ї і 2-їМалоросійськихколегій — до царської казни.

Літ.: Сидоренко О.Ф. Iсторична ме-трологія Лівобережної України XVIII ст.К., 1975.

Н.О. Герасименко.

ВАҐЕНБУРГ (від нім. Wagen —віз і Burg — сховище, захист, міс-то) — укріплення з обозних возів,поставлених поряд і скріпленихмотузками й ланцюгами. ФормаВ. залежала від умов місцевості.Найчастіше вози ставили колом,півколом або чотирикутником. Усеред. В. розміщувалися люди йконі. Якщо стоянка робилася на-довго, В. оточували ровом та ін.фортифікаціями. Від серед. 14 ст.для оборони В. почали викорис-товувати артилерію. Гармати ста-вили, залежно від їх розмірів і ти-пів, на возах, між ними й позадуних. Проте з розвитком вогне-пальної зброї В. поступово втра-тив своє значення. У давнину В.часто використовували галли, сло-в’яни давні, германці, гуни, авари,половці та ін. народи. Найбільшо-го поширення В. набув у середнівіки, особливо в країнах Сх. Єв-ропи, коли війська супроводжу-валися в походах численними обо-зами з військ. спорядженням іхарчами. В Україні В. був відомийпід назвою табір (див. Табір коза-цький).

Літ.: Крип’якевич І. Iсторія україн-ського війська. Львів, 1992; Разин Е.А.История военного искусства, т. 2—3.СПб. — М., 1999.

Б.В. Черкас.

ВАДКОВСЬКИЙ (Вадковський2-й) Олександр Федорович (1801— р. с. невід.) — декабрист, війсь-ковик. Батько — колиш. сенаторФ.Вадковський (1756— 1806), ма-ти — Катерина, у дівоцтві графи-ня Чернишова, фрейліна. БратФ.Вадковського. Навч. у пансіоніпри Моск. ун-ті та в петерб. при-ватних закладах, брав уроки увикл. Пажеського корпусу. 1819зарахований підпрапорщиком долейб-гвардії Семеновського пол-ку. 5 січ. 1821 (24 груд. 1820) пере-ведений до Кременчуцького піх.полку. З 1821 — прапорщик. Од1824 — підпоручик 17-го єгерсь-кого полку.

Від 1823 — чл. Пд. т-ва (див.Декабристів рух). Під час Чернігів-ського полку повстання виклика-

ний С.Муравйовим-Апостолом дом. Васильків на нараду. 11 січ. 1826(30 груд. 1825) виїхав до м-ка БілаЦерква організувати підмогу пов-станцям, проте був арештований івідправлений на гауптвахту 3-гопіх. корпусу в м. Житомир, 26(14)січ. переведений до гол. квартири1-ї армії у м. Могильов. 10 лют.(29 січ.) 1826 ув’язнений у Петро-павловській фортеці, де перебувавдо лип., після чого за наказомімп. Миколи I відправлений в ар-мію на Кавказ. Учасник російсь-ко-турецької війни 1828—1829.Через хворобу звільнений у від-ставку 31(19) серп. 1830. Перебу-вав під негласним наглядом по-ліції за місцем проживання в Там-бовській губ. (нині тер. РФ).

Літ.: Восстание декабристов: Ма-териалы, т. 6. М.—Л., 1929; Декабрис-ты: Биографический справочник. М.,1988; Прокопенко Є.Л. Декабристи іБіла Церква. В кн.: Декабристские чте-ния: Материалы Республиканскойнаучно-практической конференции,посвященной 165-летию со дня восс-тания декабристов, вып. 4. К., 1991.

П.Г. Усенко.

ВАДКОВСЬКИЙ (Вадковський1-й) Федір Федорович (1800—20(08).01.1844) — декабрист, вій-ськовик, літератор, музикант,підприємець. Брат О.Вадков-ського. Н. в с. Пятницькоє Єлець-кого пов. Орловської губ. (ниніЛипецької обл., РФ). Освіту здо-був у пансіоні при Моск. ун-ті тав петерб. приватних навч. закла-дах. На військ. службі від 1818 —підпрапорщик лейб-гвардії Семе-новського полку. Від 1820 — юн-кер Кавалергардського полку, з1823 — корнет. Улітку 1824 за«злочинні розмови» переведенийіз Санкт-Петербурга прапорщи-ком до Ніжин. кінноєгерськогополку. 1823 вступив до Пд. т-ва(див. Декабристів рух), куди залу-чив 10 нових членів. Від нього протаємну революц. орг-цію дізнавсяпровокатор I.Шервуд.

Арештований у м. Курськ(нині місто в РФ) 23(11) груд.1825, допроваджений до Шліссе-льбурзької фортеці, а 2 січ. 1826(21 груд. 1825) — Петропавловсь-кої фортеці. В лип. 1826 засудже-ний за 1-м розрядом до страти,яку конфірмацією замінено надовічну каторгу. 8 серп. (27 лип.)направлений до Кексгольма (нинім. Приозерськ Ленінгр. обл., РФ).Невдовзі покарання змінено на20-літнє, навесні наступного рокупереведений знову до Шліссель-

бурзької фортеці, ще за піврокунаправлений до Сибіру. Від поч.1828 перебував у Читинському ос-трозі, а з осені 1830 — на Петров-ському заводі (нині м. Пет-ровськ-Забайкальський Читинсь-кої обл., РФ), причому заг. термінув’язнення з каторжною працеюйому було поступово скороченодо 13 років. Став одним з ініціато-рів артільного господарюваннязасланців, грав першу скрипку вїхньому муз. ансамблі, викладавастрономію в «каторжній акаде-мії», писав пісні та вірші (франц.й рос. мовами), в т. ч. «Жела-ния» — своєрідний виклад декаб-ристської програми. Автор нарису«Белая Церковь», присвяченогоЧернігівського полку повстанню.Влітку 1839 лікувався на Туркій-ських мінеральних водах у Буря-тії, від верес. того ж року мешкавв Іркутську (нині РФ). З 1840 — вМанзурському поселенні, а по-тім — у с. Ойок (нині Іркутськоїобл.), де й помер од сухот.

Літ.: Декабристы. М., 1906; Си-верс А.А. Декабрист Вадковский в егописьмах к Е.П. Оболенскому. В кн.:Декабристы: Неизданные материалы истатьи. М., 1925; Оксман Ю.Г. ЗапискаФ.Ф. Вадковского о восстании Черни-говского полка. В кн.: Воспоминанияи рассказы деятелей тайных обществ1820-х годов, т. 1. М., 1931; Восстаниедекабристов: Документы, т. 11. М.,1954; Михайлова М.С. Свод данных одекабристах (1826—1856 гг.). Красно-ярск, 1989.

П.Г. Усенко.

ВАДОВИЦІ (Wadowice), табір длявійськовополонених. Вадовіце —місто, розташов. на тер. Польщінеподалік від Кракова. На йогооколиці функціонував табір длявійськовополонених, збудованийпід час Першої світової війни. Піс-ля репатріації військовополоне-них рос. армії уряд Польщі вико-ристовував його для утримуваннявійськовополонених польсько-ра-дянської війни 1920 та розміщенняінтернованих військ. частин АрміїУкраїнської Народної Республіки.На поч. 1921 там перебувало бл.4,5 тис. укр. вояків, у т. ч. Окремакінна, Запасна та Київ. д-зії,Спільна юнацька шк. На чолі Ва-довицької групи інтернованихвійськовиків стояв ген.-полк.М.Омелянович-Павленко, в черв.1921 його замінив ген.-хорунжийА.Вовк.

Літ.: Karpus Z. Jency i internowanirosyjscy i ukrainscy w Polsce w latach

1918—1924. Z dziejоw militarno-polityc-

426ВАҐЕНБУРГ

Ф.Ф. Вадковський.

znych wojny polsko-radzieckiej. Toruс,1991; Павленко М.І. Українські війсь-ковополонені й інтерновані у таборахПольщі, Чехословаччини та Румунії:становлення влади і умови перебуван-ня (1919—1924 рр.). К., 1999.

М.І. Павленко.

ВАЖНИЦІ — спец. приміщенняз контрольними вагами на торгах.Торг. право, чинне в Україні у15—18 ст., зобов’язувало зважува-ти товари лише у В., за що з поку-пців і продавців стягувалося гро-шима й натурою вагове, яке фак-тично становило торг. податок. Зазаконом, право звільняти відсплати вагового належало орга-нам держ. влади. За міськ. правомі відповідними привілеями, В. на-лежали органам міськ. самовря-дування, іноді міськ. церквам імонастирям. У зв’язку із значнимрівнем прибутків від В. у 18 ст.набула поширення їх оренда.

О.Ф. Сидоренко.

ВАЗА (швед. Vasa, польс. Waza) —династія швед. і польс. королів.Дворянський рід В. походив зУпланда (істор. пров. у Швеції).На політ. арені з’являється напоч. 16 ст. Представники роду В.відігравали помітну роль у сусп.-політ. житті своєї країни, а згодомЄвропи, започаткувавши дві ко-ролів. династії — швед. (1523—1654) та польс. (1587—1668). Ро-доначальником першої став Гус-тав I. Найвідомішим представни-ком швед. королів. дому був Гус-тав II Адольф (1611—32). Польс. ди-настична гілка в Речі Посполитійзапочаткована Сигізмундом III Ва-за, проголошеним королем Поль-щі 1587. З іменами швед. та польс.королів. династії В. тісно пов’яза-ні важливі для долі України події.Зокрема, в роки правління польс.короля Владислава IV Ваза від-булося відновлення діяльності пра-восл. церк. ієрархії на укр. табілорус. землях Речі Посполитої(1632). Король у своїх політ. сх.-європ. планах здебільшого спира-вся на укр. реєстрових козаків, зо-крема, під час домагання рос.престолу в польсько-російскій війні1617—1618 та польсько-російськійвійні 1632—1634. Польс. корольЯн II Казимир Ваза стояв на чоліпольс. коронного війська у першіроки національної революції 1648—1676 (див. Зборівська битва 1649,Берестецька битва 1651, Жване-цька облога 1653), силою зброї на-магався повернути Україну підвладу Речі Посполитої. З його

ім’ям пов’язане укладання Андру-сівського договору (перемир’я) 1667.

Літ.: Балабан И., Тронпчинский В.История Польши. СПб., 1909; Андерс-сон И. История Швеции. М., 1951; Ис-тория Польши, т. 1. М., 1956; ИсторияШвеции. М., 1974; Andersson I., Welbull J.Swedish history in brief. Stockholm,1980.

В.М. Матях.

ВАЙНШТЕЙНИ — родина укр.підприємців єврейс. походження.Бере поч. з 2-ї пол. 17 ст. Впро-довж 19 — поч. 20 ст. відомі що-найменше 8 представників сім’їВ., котрі займалися пром. діяль-ністю. Найвідомішим із них єЕмануїл Вайнштейн, який жив тапрацював у м. Одеса. Ще замоло-ду у 60-х рр. 19 ст. разом із бать-ком він заснував перший в Одесій один з перших у Новоросійсько-му краї паровий млин. Пізнішезаймався млинарством сам, йогобізнес став найпотужнішим у ре-гіоні. На його основі постало па-йове т-во — Торговий дім «Ема-нуїл Вайнштейн та сини» (1883).Серед синів Емануїла Вайнштей-на слід особливо вирізнити канд.права Новорос. ун-ту (Одеса)М.Вайнштейна, який допомагавбатькові вести справи т-ва, а та-кож самостійно займався вир-вомрізного роду мастил. Підприєм-цями були й далекі ін. представ-ники родини: міщанин А.Вайнш-тейн займався пивоварінням, акупець Б.Вайнштейн — виготов-ленням тютюну для куріння (Ки-їв. губ.), купчиха Р.Вайнштейн —виготовленням графинів, скля-нок, чарок та пляшок (на Волині),Мирон Вайнштейн — машинобу-дуванням (на Катеринославщи-ні).

Літ.: Указатель фабрик и заводовЕвропейской России с царствомПольским и Вел. кн. Финляндским.СПб., 1881; Указатель фабрик и заво-дов Европейской России и ЦарстваПольского. СПб., 1887.

О.М. Машкін.

ВАКАР Володимир Вікторович(псевд.: літ. — В.Правдін, парт. —Антон; 1878—21.06. 1926) — со-ціал-демократ, літератор, історик,за фахом адвокат. Н. в м. Тамбов(нині місто в РФ) у сім’ї урядовця.Закінчив Київ. ун-т. 1898 заучасть у революц. русі заарешто-ваний. 1902—05 — чл. Київ. к-туРосійської соціал-демократичної ро-бітничої партії (РСДРП). Авторбагатьох революц. листівок, якішироко розповсюджувалися се-

ред робітників та студентськоїмолоді, активний організатор«Киевского социал-демократиче-ского листка». Учасник заг. страй-ку 1903 в Києві. Того самого рокув Женеві (Швейцарія) вийшлайого брошура «Революционныедни в Киеве». Після II з’їздуРСДРП (1903), виступив протирозмежування між більшовиками таменшовиками. У черв. 1906 йогознову заарештовано і за вирокомсуду ув’язнено на один рік. Післявідбуття покарання відійшов відактивної роботи в партії і зосере-дився на наук. та літ. діяльності.В істор. журналах і зб. 1920-х рр.надруковано низку праць В. з іс-торії робітн. руху в Києві напере-додні та в період революції 1905—1907.

О.В. Лисенко.

ВАКАРОВ Дмитро Онуфрійович(літ. псевд.: Діма, Явір; 03.11.1920—07.03.1945) — поет. Н. в с.Iза (нині село Хустського р-ну За-карп. обл.) у сел. родині. Навч. уХустській (1933—36, 1939—41)та Празькій (1936—39) г-зіях.1940 його вірші з’явилися в пресі.Писав рос. мовою. 1941—44 вив-чав рос. словесність у Будапешт-ському ун-ті. Брав участь у роботіантифашист. підпілля: у берез.1944 його заарештовано за зв’язокз підпіллям і кинуто до в’язниці.Значну ч. його рукописів конфіс-ковано. У квіт. 1944 В. засудже-ний на довічну каторгу, а в лис-топ. 1944 перевезений до Німеч-чини. Був в’язнем концтабору Да-хау, потім Нацвайлера, де і заги-нув. Похований на кладовищі Че-сті у Шемберзі (Німеччина).

Після II світ. війни було вияв-лено та зібрано його літ. спадщину.

У поезіях В. оспівував красурідного краю, свідчив про тяжкудолю його мешканців, закликавдо боротьби проти гітлерівськихокупантів, за возз’єднання Закар-паття з усією Україною. У дороб-ку В. є також нариси, оповідання,фейлетони.

Перша зб. поезій — «Избран-ные стихи» (Ужгород, 1955). Най-повніше вид. тв. — «Сочинения»(Ужгород, 1986).

Літ.: Чендей І. Коли на ранок бла-гословлялося. Ужгород, 1967; Стель-мах М. Слово о поэте. В кн.: Вакаров Д.Избранное. Ужгород, 1970; Я навікиприйшов у життя. Ужгород, 1975;22 июня—9 мая: Писатели Украины вВеликой Отечественной. К., 1985; ПопВ. Устремленный в грядущее. В кн.:Вакаров Д. Сочинения. Ужгород, 1986.

Л.О. Гаврилюк.

427ВАКАРОВ

В.В. Вакар.

Густав I Ваза.

Густав II Адольф Ваза.

Д.О. Вакаров.

ВАКСМАН Зельман (Соломон)Абрамович (22.07.1888—16.08.1973)— мікробіолог, біохімік. Чл. Нац.АН США (1942), Амер. акад.мист-в та наук (1948). Н. в м.Прилуки. 1910 екстерном закінчивОдес. г-зію. У жовт. 1910 емігру-вав до США. Освіту здобув у с.-г.коледжі ун-ту Роджерса 1915(Нью-Брансвік, шт. Нью-Джерсі)та Каліфорнійському ун-ті (1916—18). Від 1918 працював асистентом,з 1930 проф., від 1940 зав. від.мікробіології в ун-ті Роджерса.1949—58 очолював Ін-т мікробіо-логії у цьому ж ун-ті. Провадивдослідження в галузі ґрунтової,мор. та тех. мікробіології, один ізперших почав вивчати антибіоти-ки. 1942 винайшов стрептомі-цин — новий на той час антибіо-тик, який виявився одним ізнайефективніших у лікуванні ба-гатьох інфекційних захворю-вань людей. Нобелівська премія(1952).

Автор праць: «Елементи ґрун-тової мікробіології» (1927), «Про-тидія мікробів та антибіотиків»(1945, 1947), «Антиноміцин» (1950),«Основи мікробіології» (1952) та ін.

П. у Міанісі (шт. Массачу-сетс, США).

М.В. Юр.

ВАКФ, вакуф (від араб. вакф— ут-римування) — нерухомість (на-самперед земля), дохід з якої ішовна утримання: 1) мечетей, мусу-льманських шк. (В.-шер — В. ду-ховний); 2) громад. інституцій(В.- адат — В. звичаєвий). Згідноз нормами шаріату, така нерухо-мість не підлягала відчуженню іоподаткуванню. У Криму В. іс-нував з 15 ст., охоплюючи за часіврозквіту ханства бл. 100 тис. деся-тин землі. Контроль за викорис-танням В. здійснював муфтійКриму. 1890 скасований царсь-кою адміністрацією. Відновити В.намагався мусульманський вико-навчий к-т Курултаю 1917.

Літ.: Лашков Ф.Ф. Историческиеочерки крымо-татарского землевладе-ния. Симферополь, 1897.

М.I. Кирюшко.

ВАЛ, археологічна пам’ятка— дав-ньорус. городище, одна з небага-тьох повністю досліджених па-м’яток часів Київської Русі. Розта-шов. на правому березі р. Чорно-гузка (прит. Стиря, бас. Дніпра)біля с. Городище Луцького р-нуВолин. обл. Досліджено 34 жит-ла-напівземлянки, 26 споруд ви-роб. і госп.-побутового призна-

чення, 40 госп. ям різного харак-теру та 8 вогнищ поза спорудами.Знайдено понад 20 тис. фрагмен-тів кераміки, залізні знаряддяпраці, залишки зброї, різноманіт-ні побутові речі, скарб срібнихприкрас, вироби з кольорових ме-талів, каменю, кістки. Пам’яткадатується кін. 10—11 ст. і є зали-шком феод. замку.

Літ.: Кучінко М.М. Давньоруськегородище Вал в Надстир’ї. Луцьк,1996.

О.П. Моця.

ВАЛАХІЯ — див. Волощина.

ВАЛИ ЗМІЄВІ — див. Змієвівали.

ВАЛИ ТРАЯНА — див. Траяновівали.

ВАЛКИ—місто Харків. обл., рай-центр. Розташов. на р. Мож (прит.Сіверського Дінця, бас. Дону), за10 км од залізничної ст. Ков’яги.

У серед. 1 тис. до н.е. на тер.В. існувало скіф. поселення (див.Скіфи). Місто засноване 1646 якфортеця Рос. д-ви на її пд. кордо-ні. Укріплення було оточене вала-ми (звідси назва міста) і стінами збаштами, найвища — 12 м. 1660фортецю передали укр. переселе-нцям, які зобов’язалися нестисторожову службу. Спроби крим.татар оволодіти фортецею 1661,1667, 1673 і 1689 були безуспіш-ними.

Iз заснуванням Харків. губ. В.стали повітовим містом (1780).Щороку тут відбувалося п’ять яр-марків.

Від 1923 — райцентр Хар-ківської округи Харків. губ.; від1932 — у складі Харків. обл. 1938В. надано статус міста. У рокиВеликої вітчизняної війни Радянсь-кого Союзу 1941—1945 місто булоокуповане гітлерівцями від 19жовт. 1941 по 16 верес. 1943.

Літ.: Рущенко П.Т. Валки: Крає-знавчий нарис. Х., 1965; IМіС УРСР.Харківська область. К., 1967; Валки:Збірник архівних документів і матеріа-лів. Х., 1992; Лисенко I.М. Валківськаенциклопедія. К., 2000.

П.Т. Тронько.

ВАЛЛЕ (Valle) Пієтро делла(02.04.1586 — бл. 1652) — італ. по-ет та оратор, солдат папської ар-мії. Н. в м. Рим. 1614 вирушив зВенеції до м. Стамбул, де перебу-вав бл. року. Потім відвідав Єру-салим, здійснив подорож по Се-редньому Сходу. Жив 4 роки у

Персії (нині Iран), де став радни-ком шаха Аббаса I Великого. Одинз ініціаторів створення персько-козац. союзу проти Османськоїімперії, покровитель козац. посла-нця Степана, якого було уповно-важено вести переговори з шахомпро участь козаків у персько-ту-рец. війні. Справа закінчиласябезрезультатно внаслідок стрима-ної реакції Польщі на пропозиціїАббаса I та перемир’я між Пер-сією й Туреччиною. 1622 переїхавдо Індії, а 1626 повернувся доІталії, де став папським радникомі проф. сх. мов.

В. — автор подорожніх листів,у яких виразно підкреслено інди-відуалізм укр. козаків, відмінністьукр. козацтва від козацтва Рос.д-ви. Особлива увага приділенаролі запороз. козацтва на Чорно-му м. та його стратегічному поте-нціалові на Бл. Сході.

П. у м. Рим.Літ.: Баран О. Козацько-перські

взаємини в творах Пієтра делла Валле.Вінніпег, 1985.

В.В. Станіславський.

«ВАЛЛІ» — умовна назва спец.органу абверу, ств. у черв. 1941 вм. Сулеювек під Варшавою длякер-ва розвідувальною та дивер-сійною роботою проти Червоноїармії (див. Радянська армія). Мавтри від. — «В.-I», «В.-II» і «В.-III»,яким підпорядковувалися перифе-рійні органи — абверкоманди й аб-вергрупи. У кожного від. було в се-редньому від 3 до 8 абвергруп таабверкоманд. Номери команд ігруп вказували на напрям роботи:військово-розвідувальним давалиномери від 101 й далі (до 149), ко-мандам і групам екон. розвідки —від 150, диверсійним — від 201,контррозвідувальним — від 301. Уроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 дія-ло приблизно 43 абвергрупи й аб-веркоманди, підпорядковані шта-бові «В.». При «В.-I» i «В.-II» дія-ли розвідувальні шк., де із завер-бованих військовополонених тамісц. жителів готували розвідни-ків для засилання за лінію фрон-ту.

У перший період війни (противійськ Південного фронту і Півден-но-Західного фронту) проводиларозвідувальну діяльність абверко-манда 102, яка від верес. 1941 доверес. 1942 дислокувалася у м.Полтава. Їй була підпорядкованаполтав. розвідувальна шк., що про-водила підготовку агентури длязасилання за лінію фронту. Від

428ВАКСМАН

З.А. Ваксман.

Пієтро делла Валле.

жовт. 1942 розвідшкола працюва-ла в Харкові, від лют. 1942 — у Ки-єві, в передмісті Пуща-Водиця, влип.—серп. того ж року — на о-віХортиця, у р-ні Запоріжжя, звід-ки в серп. 1943 передислоковува-лася в с. Гущинці Калинівськогор-ну Він. обл., потім у с. Вороно-виця, де була перепідпорядкованаабверкоманді 101. Від січ. 1944переїхала в р-н Львова, а потім доПольщі.

Під час відступу гітлерівськихвійськ абверкоманди і абвергрупизалишали своїх агентів для по-дальшої підривної діяльності увизволених Червоною армією міс-тах і селах.

Літ.: В поединке с абвером. М.,1968; Долгополов Ю.Б. Война без ли-нии фронта. М., 1981.

Т.В. Вронська.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙПРОДУКТ (ВНП) в історичнихдослідженнях. Макроекон. показ-ник ВНП, який являє собою су-купність усіх вироблених у країнітоварів і наданих послуг за рік,широко використовується істори-ками для зіставлення рівнів роз-витку нац. економік. Історики до-водять, що в доіндустріальнихекономіках держ. податки (бю-джет) становили, як правило, 5—10 % ВНП. Це дає змогу на під-ставі даних про доходи казнивизначити ВНП. Наприклад, уРосійській імперії 1779 доходи каз-ни складали 25—30 млн рублів, от-же, ВНП був тоді на рівні між 125і 300 млн руб. Польс. дослідникА.Вичанський на прикладі РечіПосполитої 16 ст. вивів наступнуформулу підрахунку ВНП (заумов нехтування торг. балансом):ВНП = С1 + С2 + П, де С1 — спо-живання продуктів харчуванняс.-г. нас.; С2 — споживання нес.-г.нас.; П — податки; для спроще-ного підрахунку П можна загаломприрівняти до С2. Від серед. 15 ст.заг.-європ. тенденцією є збіль-шення ВНП. Від 19 ст. підрахун-ки ВНП у багатьох д-вах набулисталого характеру. В СРСР до 1987обраховувався аналог ВНП — ва-ловий сусп. продукт, який, однак,вважався непорівнянним із ВНП.Зростання/зменшення ВНП на-разі лишається одним з осн. пока-зників, що характеризують екон.результати роботи уряду держави.

Літ.: Бродель Ф. Матеріальна ци-вілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст., т. 3. К., 1998; Wyczaсski A.Polska w Europie XVI stulecia. Poznaс,1999.

Д.С. Вирський.

ВАЛУЄВ Петро Олександрович(22.09.1815—27.01.1890) — рос.держ. діяч, граф (1880), губернаторКурляндії (1853—58; нині частинаЛатвії), дир. 2-го департ. Мін-вадерж. маєтностей (1858—61),міністр внутр. справ (1861—68) тадерж. маєтностей (1872—79), го-лова К-ту міністрів (1879—81);автор консервативного проектуконституційної реформи (1863),який не був втілений у життя. Н. вс. Царицино (нині в межах м.Мо-сква). Під кер-вом В. були роз-роблені земська (1864) та цензур-на (1865) реформи, 1870 він іні-ціював встановлення заг. військ.обов’язку, в 1870-ті рр. керувавроботою т. зв. валуєвської комісіїз дослідження с. госп-ва. 30(18)лип. 1863 під впливом сел. завору-шень та польського повстання1863—1864, у співчутті до якогорос. преса звинувачувала провід-ників українофільства, підписавтаємний Валуєвський циркуляр1863, яким заборонив друкуванняукр. мовою наук., реліг. та навч.книг, підручників, крім літ. тв. У«Вестнике Европы» були надру-ковані (1907) щоденники В., якіохоплюють роки, коли він бувміністром внутр. справ.

П. у м. Санкт-Петербург.Літ.: Лемке М. Эпоха цензурных

реформ 1859—1865 годов. СПб., 1904;«Проект» 1863 г. «Вестник права»,1905, № 11; Савченко Ф. Заборонаукраїнства 1876 р. До історії громадсь-ких рухів на Україні 1860—1870-х рр.Х.—К., 1930; Миллер А.И. «Украин-ский вопрос» в политике властей ирусском общественном мнении (вто-рая половина XIX в.). СПб., 2000.

В.Б. Любченко.

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР1863 — розпорядження міністравнутр. справ Рос. імперії П.Валу-єва про заборону друкування укр.мовою наук., навч. та реліг. книг.Виданий 30(18) лип. 1863, В. ц.дозволяв публікувати «тільки такітвори цією мовою, які належалидо галузі красного письменства»,але цензура використовувала ци-ркуляр як привід для всіляких об-межень укр. слова. Укр. мова роз-глядалась як штучна, «створюва-на… деякими малоросами і особ-ливо поляками…». Процитоване вциркулярі твердження головиКиївської археографічної комісіїМ.Юзефовича та його однодумців,що «ніякої окремої малоруськоїмови не було, немає й бути не мо-же», а «наріччя.., яке вживаєтьсяпростолюдом, є та ж російська

мова, тільки зіпсована впливомна неї Польщі», стало офіц. по-глядом на мовні й нац. проблемиукраїнців у Рос. імперії.

Причиною видання В. ц., якзазначалося в тогочасних офіцій-них джерелах, було загостренняпитання про укр. мову й літ. через«обставини чисто політичні», по-ширення серед українців «сепара-тистських задумів». Одним із при-водів для утисків укр. слова ставнесанкціонований Синодом пер.П.Морачевським укр. мовою Но-вого Завіту (див. Біблії перекладиукраїнською мовою).

Впровадження В. ц. супрово-джувалося закриттям в Українінедільних шкіл та адм. висланнямокремих укр. громад. і культ. дія-чів (О.Кониського, П.Чубинського,П.Єфименка та ін.).

Продовженням такої політи-ки царського уряду став Емськийакт 1876.

Літ.: Чайковський А.С.,Щербак М.Г.За законом і над законом. З історії ад-міністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (XIX —початок XX ст.). К., 1996.

М.М. Климчук.

ВАЛЬКЕВИЧІ — козац.-стар-шинський, згодом дворянськийрід, що походив від Василя В.,стародубського полкового хорун-жого (1661—69), який виїхав, зародинними переказами, в Геть-манщину з Польщі. Його нащадкислужили військовими товаришамита бунчуковими товаришами вСтародубському полку. Один ізсинів — Петро Васильович В.(р. н. невід. — 1758) обіймав уряд2-го генерального осавула (1741—58), а один з онуків — ЗахарійСтепанович В. (р. н. невід. —1793), у чернецтві Зосима, бувостаннім архімандритом Києво-Печерської лаври (1762—86), щобув обраний всією братією«соборних старців», які складалиДуховний собор — керівний ор-ган Лаври.

429ВАЛЬКЕВИЧІ

П.О. Валуєв.

Герб роду Валькевичів.

Рід внесено до 6-ї ч. Родовід-ної книги Черніг. губ., а герб — до7-ї ч. «Общего гербовника дво-рянских родов Всероссийской им-перии».

Літ.: Лазаревский А.М. Очерки ста-рейших дворянских родов в Чернигов-ской губернии. «Записки Чернигов-ского губернского статистического ко-митета», 1868, кн. 2; Модзалевский В.Л.Малороссийский родословник, т. 1.К., 1908.

В.В. Томазов.

ВАЛЬНИЙ СЕЙМ — найвищийзаконодавчий станово-представ-ницький орган (парламент) КорониПольської і Речі Посполитої у15—18 ст. Виник у процесі еволю-ції королів. ради, заг.-держ. вічо-вих з’їздів окремих польс. земель(воєводств) та малопольс. і вели-копольс. провінційних з’їздів, щовиконували законодавчі функції;перетворення з’їздів на сейми,тобто на станово-представницькізаг. зібрання (лат. conventio, parla-mentum), відбулося тоді, колиучасть у них, крім урядовців-са-новників, стали брати шляхтичі, атакож представники міст і церкви;визначальним фактором у форму-ванні В. с. було прагнення різнихстанів обмежити королів. владу.

У 1-й пол. 15 ст. В. с. збирав-ся щороку в Пйотркові (нинім. Пйотркув-Трибунальські Пйотр-ковського воєводства, Польща).Складався з членів королів. радиу повному складі, земських уряд-ників, шляхти, яка не посідалаурядів, а також представників місті духовенства. Від 2-ї пол. 15 ст.на В. с. стали прибувати посли,яких делегували земські шляхет-ські сеймики. Якщо з певних при-чин В. с. не відбувався, замістьнього скликалися провінційнісейми (великопольс. — у Коло,нині м. Коло Конінського воєвод-ства; малопольс. — у Новому Мя-сті Корчині, нині м. Нови-Кор-чин, воєводство Кельце).

У 16 ст. В. с. став двопалатнимі включав посольську ізбу (ниж-ню палату) та сенат. Посольськаізба сформувалася як представни-цтво земських шляхетських сей-миків. Спочатку у виборах послівбрали участь земські сановники-сенатори. Однак із серед. 16 ст. цестало виключно прерогативоюшляхти. Великі воєводства обира-ли на В. с. по шість послів, реш-та — по одному-два. Після Люб-лінської унії 1569 до складу по-сольської ізби входило 170 послів,у т. ч. 48 від Великого князівства

Литовського. В посольській ізбіне було представників духовенст-ва і міст (за винятком Кракова таВільно, нині Вільнюс; пізніше —Львова, Кам’янця, нині Кам’я-нець-Подільський, і Любліна, де-легати від яких не мали права го-лосу). Вищою палатою В. с. бувсенат (див. Сенат у Речі Посполи-тій), який утворився на основіколиш. королів. ради. Важливимелементом В. с. був інститут ко-ролів. влади. Від серед. 16 ст. ко-роль разом з сенатом і посольсь-кою ізбою утворювали три «сей-муючі стани». Король скликавсейми, мав право законодавчоїініціативи і санкції сеймових ух-вал. Під його головуванням відбу-вався сеймовий суд з особливоважливих справ. Від імені короляпублікувалися сеймові конститу-ції, яким він надавав остаточноїредакції, але самостійно видаватиїх не міг.

Межі компетенції В. с. скла-далися в процесі істор. розвиткуданого політ. ін-ту. У 15 ст. на В.с. ухвалювали найважливіші пра-вові акти, що стосувалися прав ісвобод шляхти, затверджувалиміжнар. угоди. Без дозволу В. с.король не мав права збирати по-датки. Згідно з конституцією «Ni-hil novi» (1505), без спільної згодиземських послів і сенаторів забо-ронялося приймати будь-які новізаконодавчі акти, що ущемлялишляхетські права, зрівнюваласяроль у сеймі земських послів і се-наторів. За королем залишалосяправо бути самостійним законо-давцем стосовно, зокрема, меш-канців королів. міст, селян із ко-ролівщин, євреїв, гірничої справи.Подальша кристалізація політ.,орг., а також правових засад В. с.пов’язана з прийняттям генрико-вих статей 1573, за якими визна-чалися фундаментальні засадиполіт. устрою Речі Посполитої:король визнавав вільну елекцію(вибір короля), зрікався спадко-вості титулу, зобов’язувався зала-годжувати справи війни і миру зурахуванням думки сенату, утри-мувати кварцяне військо, не скли-кати посполитого рушення без зго-ди сейму, збирати В. с. раз на двароки. Такі сейми називалися зви-чайними і тривали не більше 6тижнів. У разі потреби збиралисянадзвичайні В. с., тривалість якихне перевищувала 2—3 тижні (дляпродовження роботи сейму післязакінчення визначеного термінупотрібна була згода всіх послів).Після Люблінської унії спільні

польс.-литов. В. с. збиралися уВаршаві, а з 1673 кожен третій зних — у Гродно (нині Білорусь).Коронаційні сейми відбувалися уКракові.

Важливою політ.-правовою ос-новою діяльності В. с. служилипакти-конвенти (pacta conventa).Вони були прийняті одночасно згенриковими статтями і станови-ли собою публічно-правову угодуміж шляхтою та новообраним ко-ролем. Згідно з ними, канд. на ко-рону перед вступом на трон дававконкретні зобов’язання щодо про-ведення закордонної політики,певних фінансових питань тощо(1632 генрикові статті були об’єд-нані в один правовий акт з пакта-ми-конвентами). Від 1578 В. с.став розглядати питання щодо но-білітації, також брав участь у ви-значенні курсу закордонної по-літики, здійснював контроль надурядом, а через сенаторів-рези-дентів — і над діяльністю короля.

Політ. роль і законодавчі фун-кції В. с. зазнавали змін на період«безвладдя», коли влада перехо-дила до т. зв. каптурової конфеде-рації шляхти (див. Конфедераціїшляхетські), а фактичним главоюд-ви ставав примас (гнєзненськийархієпископ). Обов’язком остан-нього ставала організація елекції.Першим її етапом була конвока-ція, тобто скликання послів відвоєводств, які утворювали кап-тур — ген. конфедерацію, що охо-плювала шляхту в цілому, з метоюорганізації влади (апеляційний судген. конфедерації мав статус най-вищого), а також реалізації пев-них домагань магнатів і шляхти.Другим орг. етапом був елекцій-ний сейм, що відбувався неподалікВаршави. Він розглядав кандида-тури на корону й укладав пакти-конвенти. На цей сейм прибувалишляхетський загал і представникипривілейованих міст. Вибір коро-ля ґрунтувався на засаді одно-стайної згоди виборців і відбував-ся шляхом елекції viritim (усяшляхта мала право брати участь увиборах короля безпосередньо).Завершенням елекції був корона-ційний сейм, на якому король ви-давав заг. підтвердження становихправ і складав коронаційну при-сягу, а також затверджувалися за-конодавчі акти, прийняті під час«безвладдя».

Прийняття ухвалених В. с.норм-конституцій базувалося назасаді одностайної згоди. Причо-му посли від шляхетських сейми-ків зобов’язані були суворо до-

430ВАЛЬНИЙ

тримуватися наданих їм інструк-цій. Оскільки регіональна шлях-та часто керувалася насампередмісц. інтересами, то в інструкціяхпослам наказувалося схвалюватирішення В. с. лише після того, якна ньому будуть задоволені вимо-ги сеймика. Необхідність для де-путатів дотримуватися подібнихінструкцій, а також засада одно-стайності під час прийняття ухвалі чинність права «ліберум вето»(liberum veto) давали змогу впли-вовим магнатам у разі загрози їх-нім інтересам використовуватиназвані правові процедури як ін-струмент для блокування роботиВ. с. Внаслідок цього протягом 2-їпол. 16—18 ст. майже третинаВ. с. завершилася безрезультатноабо була зірвана. Криза шляхетсь-кого парламентаризму стала не-зворотною внаслідок поділів По-льщі 1772, 1793, 1795, коли В. с.занепав як центр. інститут політ.системи шляхетської Речі По-сполитої.

У роботі В. с. брали активнуучасть депутати від шляхетськихсеймиків укр. земель, що сприялозакоріненню в політ. свідомостіукр. шляхтичів уявлення про РічПосполиту як спільну політ. бать-ківщину шляхти незалежно від їїрегіональної й нац. належності.На цих сеймах депутати від укр.сеймиків порушували правові,оборонні, реліг. та ін. питання, увирішенні яких був зацікавленийзагал місц. шляхти. Протягом 1-їпол. 17 ст. перед В. с. висувалисвої станові й надстанові політ.вимоги також запороз. козаки.

Літ.: Жукович П. Сеймовая борьбаправославного западнорусского дво-рянства с церковной унией от 1609 г.,вып. 1—6. СПб., 1901—12; Czкœil £.Sejm warszawski 1649—50 r. Wrocіaw,1977; Ochmann S. Sejmy z lat 1661—1662. Wrocіaw, 1977; Uruszczak W. Sejmwalny koronny w latach 1506—1540.Wrocіaw, 1981; Historia Sejmu polskiego,t. 1. Warszawa, 1983; Dziкgielewski J. Izbaposelska w systemie wіadzy Rzeczypospo-litej w czasach Wіadysіawa IV. Warszawa,1992; Opaliсski E. Kultura politycznaszlachty polskiej w latach 1587—1652. Sys-tem parlamentarny a spoіeczeсstwo oby-watelskie. Warszawa, 1995; Bardach J. etal. Historia ustroju i prawa polskiego.Warszawa, 1996.

П.М. Сас.

ВАНАТ (Vanat) Іван (н. 13.08.1925) — історик і педагог. Д-рфілософії (1968). Дійсний чл. іс-торико-філос. секції НТШ (1992).Н. в с. Вишня Писана Свидниць-кого округу Пряшівського краю(нині Словаччина) у сел. родині.

Закінчив Пряшівську греко-ка-тол. вчительську семінарію (1947)та Братиславський ун-т ім. Я.Ко-менського (1958). Осн. етапи тру-дової діяльності: учитель Маль-цівської шк. (1947—48), дир. Ви-равської шк. (1948—51), працівникПряшівського від. освіти К-тунар. к-ри (1951—53), зав. кабінетуісторії Пряшівського ін-ту вдос-коналення кваліфікації вчителів(1958—90). Крім того, за сумісни-цтвом — співробітник Дослідногоін-ту педагогіки (1970—74) тавикл. Пряшівського пед. ф-ту(1969—75). Канд. дис. захистив натему: «Українське питання в Сло-ваччині» (1969). В. — автор понад100 наук., наук.-методичних і пу-бліцистичних праць, зокрема дво-томної монографії «Нариси но-вітньої історії українців СхідноїСловаччини. 1918—1948» (Пря-шів, 1979—85). Окремі публікаціїВ. присвячені проблемам визво-лення ЧСР у роки Другої світовоївійни, обміну (оптації) нас. міжЧехословаччиною та СРСР навесні1947, стану й перспективам роз-витку укр. шкільництва в Словач-чині у повоєн. період та ін. Такимчином, словац. учений зробив пе-вний внесок і в історіографію іс-торії України.

Чл. редколегій україномовнихперіодичних словац. вид. — «Но-ве життя», «Дружно вперед» та«Дукля» (1969—90); чл. Музейноїради Музею укр. к-ри у м. Свид-ник та редколегії його «Науково-го збірника»; один із засн. Культ.спілки укр. трудящих (1954), заст.голови її правління (1969—90).

Літ.: Нариси новітньої історії ук-раїнців Східної Словаччини. 1918—1948, т. 1—2. Пряшів, 1979—85.

В.І. Ілько, М.В. Олашин.

ВАНАТОВИЧ Варлаам (світськеім’я — Василій; р. н. невід. —1751) — архімандрит Тихвінсь-кий (1719—22), архієпископ Ки-їв. і Галицький (1722—30). Н.,ймовірно, в Перемишльській зем-лі, в м. Ярослав (нині Польща).Навч. у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія) та Москов-ській слов’яно-греко-латинській ака-демії. Постриг прийняв у Новгоро-ді Великому, в Тихвінському Бого-родицькому монастирі. Деякийчас виконував обов’язки духівни-ка в домі новгород. архієпископаФеодосія. Згодом служив обер-ієромонахом на рос. флоті. 21 січ.1722 обраний Синодом, а 14 трав.висвячений на архієпископа Ки-їв. й Галицького. На ґрунті май-

нового конфлікту з київ. війтомД.Полоцьким за наклепницькимдоносом останнього В. разом зусіма чл. консисторії і кафедраль-ним писарем 2 серп. 1730 викли-кано імп. Анною Іванівною доМос-кви й віддано під суд Таємної кан-целярії. За результатами судовогорозслідування В. позбавлено ар-хієрейства та священства і в зван-ні простого ченця вислано до Ки-рило-Бєлозєрського монастиря ум. Кирилов (нині місто Воло-годської обл., РФ). Після схо-дження на рос. трон імп. Єлизаве-ти Петрівни його 1741 викликаноіз заслання і відновлено в архі-єрейському званні. Але В. не по-вернувся в Україну, виявивши ба-жання піти на спокій в Тихвінсь-кий монастир, прийняв схиму підіменем архісхимонаха Василія ітам помер.

Літ.: Крыжановский Е.Феофан Про-копович и Варлаам Ванатович. «ТрудыКиевской духовной академии», 1861,№ 3; Власовський І.Нарис історії Укра-їнської Православної Церкви, т. 1—4,кн. 1—5. Нью-Йорк, 1977; Болховіті-нов Є. Вибрані праці з історії Києва.К., 1995.

В.М. Горобець.

ВАННОВСЬКИЙ Петро Семе-нович (06.12(24.11).1822—29(17).02.1904) — рос. держ. і військ. діяч,генерал від інфантерії (1883). Н. вм. Київ. Закінчив 1-й Моск. ка-детський корпус. Учасник Крим-ської війни 1853—1856 та російсько-турецької війни 1877—1878. 1881—98 — військ. міністр, од 1898 — чл.Держ. ради. Від 1901 — міністр нар.освіти. Тоді ж започаткував низкупрогресивних перетворень у сис-темі вищої та середньої освіти:дозволив сходки студентів, вибо-рність старост курсів, організаціюнаук. та літ. гуртків, повернув доучбових закладів студентів, відда-них у солдати. Очолив товариствоз розроблення університетськоїреформи, скоротив викладаннястародавніх мов у г-зіях. У квіт.1902 звільнений з посади за влас-ним бажанням.

П. у м. Санкт-Петербург.Літ.: К юбилею военного минист-

ра генерал-адъютанта Ванновского.Материалы для биографии. СПб.,1890; Государственные деятели РоссииXIX — начала ХХ в.: Биографическийсправочник. М., 1995.

А.О. Буравченков.

ВАННУТЕЛЛІ (Vannutelli) Він-ченцо (1841—1900) — ватикансь-кий дипломат, історик, мандрів-ник. Н. в м. Рим. Автор 20-томноїсерії народо- і релігієзнавчих зві-

431ВАННУТЕЛЛІ

Варлаам Ванатович.

П.С. Ванновський.

тів про країни Сх. Європи та Бл.Сходу під заг. назвою «Погляд наСхід», де багато уваги приділенопроблемам слов’янства. У кн.«Росія» (Рим, 1892, ч. 1—2) підбивпідсумки своєї подорожі 1891 поУкраїні (Одеса, Київ) та Росії, по-дав описи нар. і церк. традицій,християн. та ін. культ. надбаньукраїнців. Особливу увагу при-ділив взаєминам між католикамий православними.

П. у м. Рим.Літ.: Tamborra A. Chiesa cattolica e

ortodossia russa. Milano, 1992.

М.М. Варварцев.

ВАНТУХ (ін. назви — лантух, чу-вал), як міра об’єму. Вживалась усередньовічній Україні. Походитьвід назви полотняного мішка міс-ткістю бл. 5 пудів (81,9 кг) збіжжя.Найчастіше В. вимірювали хміль.

Літ.: Єрофієв І.Н. До питання простарі українські міри, вагу та грошо-вий обіг. В кн.: Роботи з метрології, ч. 2.Х., 1927; Торгівля на Україні, XIV —середина XVII століття. Волинь і Над-дніпрянщина. К., 1990.

Н.О. Герасименко.

ВАНТУХ Мирослав Михайлович(н. 18.01.1939) — хореограф. Нар.арт. УРСР (1977), чл.-засн. Акад.мист-в України (1996), проф.(1997). Н. в с. Великосілки (нинісело Кам’янсько-Бузького р-нуЛьвів. обл.) в сел. сім’ї. ЗакінчивЛьвів. культ.-освіт. уч-ще (1958).1962—80 — худож. кер. ансамблютанцю «Юність» при Львів. палацік-ри ім. Ю.Гагаріна. Постановки:«Український чоловічий танець збубонами» (1986), «Літа молодії»(1994), «Українське вітання» (1995)та ін. Від 1980 — худож. кер. Ан-самблю танцю України ім. П.Вір-ського (нині Нац. заслуженийакадемічний ансамбль танцю Ук-раїни ім. П. Вірського). Директорхореографічної шк. при Нац. за-служеному академічному ансамб-лі танцю України ім. П. Вірсько-го. Від 1996 — чл. президії К-ту зДерж. премій України ім. Т. Шев-ченка, від верес. 1999 — чл. К-туНац. премій України ім. Т. Шев-ченка. Лауреат Держ. премії Ук-раїни ім. Т.Шевченка (1993). На-городжений орденом Дружби на-родів (1986), Почесною відзна-кою Президента України (1995),орденом «За заслуги» 2-го ст.(1999) та іншими.

Літ.: Вантух М.М. Біографічнийнарис. К., 1999; Хто є хто в Україні. К.,2001.

О.Н. Кубальський.

ВАНЧОС— дошки з дубового абососнового дерева, довжиною бл. 3,шириною до 0,5 м. Від сотні В.на укр. землях у складі Великогокнязівства Литовського платилимито.

Літ.: Горбачевский Н. Словарь дре-внего актового языка Северо-Западно-го края и Царства Польского. Вильно,1874; Торгівля на Україні, XIV — сере-дина XVII століття. Волинь і Наддніп-рянщина. К., 1990.

Є.П. Степанович.

ВАНЬКОВИЧ (Waсkowicz) Ста-ніслав (1860—1937) — головапольс. місії в Києві (1918) у ранзінадзвичайного посла і повноваж-ного міністра Польщі при гетьма-ні П.Скоропадському (див. Україн-ська Держава). Прибув до Києванаприкінці листоп. 1918. Мав по-вноваження від Регентської ра-ди Королівства Польс. щодо вста-новлення дипломатичних сто-сунків між Польс. та Укр. держа-вами.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України1917—1923, т. 2. Ужгород, 1930.

В.Ф. Верстюк.

ВАПОВСЬКИЙ Бернард та йо-го хроніка. В. (р.н. невід. —21.11.1535) — польс. хроніст і гео-граф. Походив із шляхетськогороду герба «Нечуй», який мав сво-їм родовим гніздом Ваповиці таРадохонці на Перемишльщині(нині тер. Польщі; з цього родувийшло кілька впливових діячівкатол. церкви у Польщі). Замоло-ду В. брав участь у військ. спра-вах, а наприкінці 15 ст. майже од-ночасно з польс. астрономомМ.Ко-перником вчився в Ягеллонськомуун-ті (див. Краківський універси-тет). По закінченні студій отри-мав звання д-ра права, був ви-свячений на священика, обіймавважливі церк. посади у Перемиш-лі (нині Пшемисль, Польща) таКракові; був представником Си-гізмунда I у Ватикані (1510—15),виконував там дипломатичні до-ручення. Ймовірно, був королів.секретарем. 1515 як автор і вида-вець брав участь у публікації зб.поезій на честь Оршанської битви1514. Автор 2 карт, які були ви-друкувані, але не збереглися. Піс-ля 1526 В. залишив королів. двір іжив у Кракові, де й помер.

Найвідомішим твором В. єйого хроніка. Вона збереглася неповністю, до читача дійшла безпочатку. Відомо, що виклад вівсяз історії походження слов’ян, але

збережена частина починається зопису смерті вел. кн. литов. Оль-герда (1377), завершується 1535.При описі подій до 1480 В. покла-дався на хроніку Я.-І.Длугоша,при подальшому викладі — натвір М.Мєховського (події 1480—1506) та хроніку Ю.Деція (події1506—16). Останні два тв. буливидані разом латиною у Кракові1523, і саме це вид. використаноВ. Він звертався також до лат.вид. 1522 космографії Птолемея.У хроніці до 1517 знаходимо лишенезначні оригінальні доповненняїї автора. Найціннішим є опис по-дій 1517—35, тут В. посилаєтьсяна документи коронної канцеля-рії, особисті нотатки, свідченняочевидців тощо. Текст є сухим ре-єстром фактів, але у їх підборі ча-сом помітні патріотичні й прока-тол. тенденції. В центрі уваги —військ.-політ. і дипломатична іс-торія Польс.-литов. д-ви, її зно-сини із сусідами. Чимало місцявідводиться висвітленню Кревсь-кої унії 1385, «Великої війни»1409—1411, повстань князів Свид-ригайла та М.Глинського, боротьбипроти турец. агресії на Балканах у15 ст., падіння міст Кілія та Акер-ман (нині м. Білгород-Дністровсь-кий) 1484, Оршанської битви1514, Сокальської битви 1519 то-що. Велика увага приділяєтьсяординським набігам на Поділля,Галичину, Волинь у 14—16 ст., уча-сті у боротьбі проти них Є.Даш-кевича. Особливо цінними є відо-мості, що стосуються кін. 15 — 1-їтретини 16 ст.

Хроніка вплинула на тв.М.Бєльського, М.Стрийковсього,укр. літописи. Польс. мовою пе-рекладено лише виклад подій до1480, подальша частина друкува-лася тільки латиною.

Тв.: Dzieje Korony Polskiej i Wiel-kiego ksiкstwa Litewskiego od roku 1380do 1535.., t. 1. Wilno, 1847; Scriptores re-rum polonicarum, t. II. Cracoviae, 1874;De bello a Sigismundo i Rege Poloniaecontra Moscos gesto AMDVIII. Cracovi-ae,1891.

Літ.: Lukas S. Rozbiуr pоdzugoszowejczкœсi kroniki Bernarda Wapowskiego. Вкн.: Rozprawy i spawozdania z posiedzieсwydzialu historyczno-filozoficznego Aka-demji Umiкtnoœсi, t. 10—12. Krakуw,

1879—80.

Ю.А. Мицик.

ВАР (ін. назва — провар), як мірамісткості й об’єму. Використову-валася на укр. землях у складі Ве-ликого князівства Литовського іРечі Посполитої в 14—18 ст. У пи-

432ВАНТУХ

М.М. Вантух.

семних джерелах часів КиївськоїРусі зафіксовано подібну до В.міру — провар (перевара), назваякої походить від слова «вари-ти», що вживалося стосовно про-цесу приготування хмільних на-поїв, міри місткості хмільного іназви посуду.

Провар, а з 14 ст. В. означавтакож об’єм солі, яку добували зсоляних озер.

Літ.: Винник В.О. Назви одиницьвиміру і ваги в українській мові. К.,1968.

Н.О. Герасименко.

ВАРВА — с-ще міськ. типу Чер-ніг. обл., райцентр. Розташов. нар. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра),за 33 км від залізничної ст. При-луки. Нас. 9,8 тис. осіб (2001).

В. виникла на місці давньо-рус. м. Варин, що згадується влітописі під 1079; поблизу ньо-го військо Володимира Мономахарозгромило половців. 1239 містозруйноване під час монголо-татар-ської навали, але невдовзі відроди-лося. 1356 його захопили литов.феодали, 1482 спустошили крим.татари.

Після Люблінської унії 1569 зе-млі по р. Удай відійшли до Поль-щі. На поч. 17 ст. В. знову засели-ли переселенці з ПравобережноїУкраїни. У цей час В. входила доЧернігівського воєводства, нале-жала князям Вишневецьким. Нас.В. брало участь у повстанніЯ.Острянина (1638) і національнійреволюції 1648—1676. 1648—1781В. — сотенне м-ко Прилуцькогополку. Нас. чинило опір військамшвед. короля Карла ХІІ під часВарвинської оборони 1708 (див.Північна війна 1700—1721). Від1782 — у складі Чернігівського на-місництва, з 1802 — Лохвицькогопов. Полтавської губернії. На поч.20 ст. нас. В. складало 3500 осіб. 6жовт. 1920 була утворена Варвин-ська волость у складі Прилуцько-го пов. Від 1923 В. — у складіПри-луцької округи, від 1932 — у складіЧерніг. обл.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 від 17 верес. 1941 по 17 ве-рес. 1943 була окупована гітлерів-цями. У лют. 1943 підпільни-ки-антифашисти В. організувалиповстання (див. Варвинське збройнеповстання 1943), в ході якоговпродовж кількох днів влада вр-ні була в їхніх руках; в околицяхВ. діяло партизан. з’єднання.С-ще міськ. типу від 1960, рай-центр — 1925—59 та від 1966.

Істор. пам’ятки: будинок зем-ської шк. (1915). Археол. пам’ят-ки: кургани 2—1 тис. до н. е., го-родище 11—13 ст.

У В. народився філолог та іс-торик О.Бодянський.

Літ.: Лохвицкий историческийсборник. К., 1906; Список населенныхмест Полтавской губернии. Полтава,1913; ІМіС УРСР. Чернігівська об-ласть. К., 1972.

Я.В. Верменич.

ВАРВАРА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ,пошанування її та її київських мо-щей. Св. Варвара — особливовшановувана свята в укр. право-слав’ї. Згідно з житієм (див. Агіог-рафія) Варвари, її батьки не зналиістинного Бога — Він відкривсялише серцю їхньої доньки.

Варвара н. в рим. колонії Ге-ліополь (нині м. Баальбек, Ліван)у сім’ї заможного громадянинаДіоскора. Мати дівчинки ранопомерла, й Варвара, єдина дочкау батька, стала напівсиротою. Вжедівчиною познайомилася з одно-літками-християнками й приста-ла до них. Християн. священик зЄгипту, який приїхав 306 до Ге-ліополя під виглядом купця (спо-відування християнства розгля-далося тоді в сх. ч. Рим. імперії якдерж. зрада і каралося смертю),охрестив Варвару.

Одного разу при свідках Вар-вара виказала батькові свою віру,і той змушений був видати її вла-ді. Претор Геліополя наказав сік-ти Варвару воловими жилами поспині, але та не зреклася віри, то-ді претор засудив її до страти.Щоб засвідчити свою лояльністьдо влади, батько Варвари сам зго-лосився відтяти дочці голову ме-чем. Це сталося 4 груд. (ст. ст.)306. Місц. християни поховалиВарвару, а після утвердження вла-ди імп. Константина I Флавія,який ухвалив Міланський едикт313 про свободу християн. спо-відання, збудували на місці похо-вання церкву.

На поч. 12 ст. вел. київ. кн.Святополк Ізяславич взяв шлюб ізродичкою візант. імп. АлексєяКомніна на ймення Варвара, якапривезла з собою до Києва мощісвоєї покровительниці св. Варва-ри. Мощі були передані 1108 доМихайлівського Золотоверхогособору (див. Києво-МихайлівськийЗолотоверхий монастир). Під часмонголо-татарської навали ченцізаховали мощі під сходами одногоз кам. стовпів собору. За литов.доби мощі були віднайдені. Збе-

рігалися в дерев’яній раці (гроб-ниці). За гетьмана І.Мазепи йогокоштом дерев’яну раку заміненона срібну (під час кампанії з вилу-чення церковних цінностей 1922 ра-ку реквізовано рад. владою).

Після того як МихайлівськийЗолотоверхий собор було зруйно-вано, мощі св. Варвари 1935 пере-несено до Андріївської церкви, апісля закриття останньої на поч.1960-х рр. — до Володимирськогособору, де вони зберігаються управому притворі й нині. Щовів-торка на честь св. Варвари у собо-рі здійснюється служба Божа.Правосл. церква вшановує па-м’ять священномучениці в день їїсмерті 4 груд. (ст. ст.).

Літ.: Воропай О. Звичаї нашогонароду, ч. 1. К., 1991; Свята Варвара.К., 1993; Свята і святі України. К.,1995.

Я.В. Богданьок.

ВАРВАРИ, барбари (грец. ������

���, лат. barbari) — звуконасліду-вальне слово, яким давні греки, азгодом і римляни називали чужи-нців — тих, хто говорив незрозу-мілою їм мовою.

ВАРВАРСТВО — 1) поняття, щоявляє собою опозицію поняттю«цивілізація», своїм походженнямпов’язане з протиставленням«ми—інші» («свої—чужі»). У дав-ніх греків та римлян варварамибули всі, хто не поділяв їхньої мо-ви та к-ри. Негативний образ«чужого» став основою для вжи-вання поняття «В.» у переносно-му значенні — «невігластво, гру-бощі, руйнування культурнихцінностей»;

433ВАРВАРСТВО

Ікона «Свята Варвара».Київщина. 18 ст.

2) друга з трьох епох (дикість,В., цивілізація) у запропонованійв 1760-х рр. шотландським фі-лософом та істориком А.Фергю-соном й усталеній у європ. істор.науці 18—19 ст. періодизації істо-рії людства. Потужне обґрунту-вання цій схемі дав амер. етног-раф Л.Морган. За його концеп-цією В. починається відтоді, колибуло винайдено й набуло по-ширення гончарне вир-во, і за-вершується появою письменності(«Давнє суспільство», 1877). Пе-ріодизацію Моргана сприйнявФ.Енгельс і використав її у тв.«Походження сім’ї, приватноївласності та держави» (1884). На-разі ця схема вважається заста-рілою.

Д.С. Вирський.

ВАРВИНСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВ-СТАННЯ 1943 — антифашист.виступ у роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945, організований у Варвинсь-кому р-ні на Чернігівщині місц.підпільною орг-цією на чолі зІ.Кисляком та І.Здоровцем. При-водом для повстання стало при-буття у Варву загону карателів длярозправи з місц. партизанами йпідпільниками, в т. ч. групою ан-тифашистів, заарештованих на-передодні. Щоб випередити гіт-лерівців та врятувати своїх това-ришів, було вирішено піднятизбройне повстання. Для підготов-ки й кер-ва ним створено штаб. Уніч з 26 на 27 лют. за наказомштабу учасники підпілля, які слу-жили в місц. поліції, роззброїлита заарештували нач. поліцейсь-кого куща та його підлеглих івипустили з тюремних камер за-арештованих антифашистів. Роз-ділившись на три бойові групи,повстанці атакували приміщеннянім. польової жандармерії та при-булий загін есесівців. На ранок27 лют. Варву було очищено відгітлерівців. Уповноважені повс-танського штабу створювали зброй-ні групи в навколишніх селахОзеряни, Брагинці, Мармизівка,Богдани, Остапівці (нині всі цісела Варвинського р-ну) та ін.Вже на кінець першого дня повс-тання в р-ні було знищено 54 гіт-лерівських карателів та поліцаїв.Вживалися першочергові заходидля організації оборони Варви.На ранок 28 лют. до Варви на ав-томашинах прибула велика групакарателів, які повели наступ наповстанців — і ті з боєм відступи-

ли. Увірвавшись у райцентр, гіт-лерівці вчинили люту розправунад нас., яке не встигло втекти.На місці розстрілювали тих, хтопотрапив на очі, закидали грана-тами будинки тощо. Усього булозруйновано бл. 100 помешкань.Бл. 70 осіб було спалено живцем водній з осель. Згодом варвинськіповстанці сформували партизан.загін чисельністю до 300 осіб,який маневрував по тер. Варвин-ського та Срібнянського р-нівЧернігівщини та Лохвицькогор-ну Полтавщини. На боротьбу зним було кинуто до 2300 гітлерів-ців і поліцаїв. Партизан. загін бувзмушений розділитися на групипо 7—15 бійців, які розосередили-ся в лісах. Трохи пізніше вонизнову влилися в один загін, якийпродовжував боротьбу проти гіт-лерівців аж до їхнього вигнання зрайону.

М.В. Коваль.

ВАРЕЙКІС Йосип Михайлович(18(06).10.1894—1938) — рад. парт.і держ. діяч, публіцист. Н. в с. По-вінкшняй (Литва) у родині робіт-ника. Закінчив ремісниче уч-ще.Чл. РСДРП(б) з 1913. Проводивпарт. роботу в Моск. губ. Відсерп. 1917 — в Україні. Чл. Кате-риносл. міськради, 1918 — секре-тар Донец.-Криворізького обко-му РСДРП(б), нарком або заст.наркома соціального забезпечен-ня Донецько-Криворізької Радян-ської Республіки. 1923—24 — сек-ретар Київ. губкому КП(б)У,канд. у чл. ЦК РКП(б), чл. ЦКРКП(б), 1925—30 — чл. ЦКВКП(б). До 1926 — зав. від. пресиЦК ВКП(б), чл. редколегії газ.«Молодая гвардия», відп. редак-тор вид-ва «Красная печать». Ав-тор 40 політ. брошур і статей. НаXIII з’їзді РКП(б) (23—31 трав.1924) прочитав доповідь «Прочергові завдання преси». Бравучасть у підготовці постанови ЦКРКП(б) «Про політику партії у га-лузі художньої літератури». Бувтакож чл. ВУЦВК і ЦВК СРСР.Учасник боротьби з троцькістсь-кою опозицією.

Літ.: Лаппо Д.Д. Иосиф Варейкис.М., 1966.

О.М. Мовчан.

ВАРЕНИК Василь Степанович(1816—1893) — генерал-майорКубанського козацького війська,письменник, громад. діяч. Н. всім’ї осавула Кубанського військаС.Вареника, здобув домашню ос-віту. Службу у війську почав 1837:

спершу у кавалерійс. та кінноарти-лер. полках, був особистим ад’ю-тантом отамана Війська Донського,під час Кримської війни 1853—1856— чиновник з особливих дору-чень, поліцмейстер Єкатеринода-ра (нині м. Краснодар в РФ). 1887за 50-річну службу В. присвоєночин полковника. За ініціативи В.встановлено пам’ятник на могилікозац. полк. Л.Тиховського і йо-го бойових товаришів, упоряд-ковано і взято на збереженнястаровинні козац. поховання натер. першого Військ. правосл.собору.

В. — автор гумористичних опо-відань, з яких збереглися «Мовапро фузею» (1842) і «Великодняп’ятниця» (1848). Зберігся в руко-писі також худож. тв. В. «Досужиеминуты казака Вареника». Ціка-вий істор. матеріал містить сімей-на хроніка «Было да быльем по-росло, а горько вспоминать»(1883), у якій ідеться про подіїраннього періоду життя на Кубані(1810-ті рр.). Iстор. інтерес такожстановлять численні промови, зякими В. виступав на різних уро-чистостях і святах, звіти про якідрукувалися в «Кубанских облас-тных ведомостях». Певне істори-ко-етногр. значення зберігають івірші В., які, як правило, писали-ся з приводу істор. подій у життікраю та війська.

Літ.: Екатеринодар — Краснодар.1793—1993. Два века города в датах,событиях, воспоминаниях... Материа-лы к Летописи. Краснодар, 1993.

Є.Д. Петренко.

ВАРЗАР (Варзер) Василь Єгоро-вич (1851—29.09.1940) — засн.пром. статистики в Росії. Н. в м.Люблін (Польща) в сім’ї держ.службовця. Навч. в Петерб. тех-нологічному ін-ті. Під час нав-чання був зв’язаний з народниками.Автор виданої в Женеві (Швейца-рія) 1874 брошури «Хитра меха-ніка», в якій викривалася справж-ня суть самодерж. податкової сис-теми. Передруковувалася брошу-ра в підпільних друкарнях, широковикористовувалася в революц. про-паганді, була перекладена кіль-кома нац. мовами народів Рос.імперії, в т. ч. й укр. Після закін-чення Петерб. технологічногоін-ту (1875) В. певний час працю-вав у Стат. бюро Черніг. губер-нського земства, а потім був за-прошений до Санкт-Петербурга,де ще понад 20 років займавсяземською статистикою. 1894—

434ВАРВИНСЬКЕ

Й.М. Варейкіс.

1917 працював у Мін-ві фінансів,Мін-ві торгівлі й пром-сті.

За участі В. і під його кер-вом1900 і 1908 було проведено два ве-ликих стат. переписи пром-стіРосії, матеріали яких згодом ши-роко використовували економіс-ти та історики. Під безпосереднімкер-вом і за участі В. були виданізб.: «Статистические сведения офабриках и заводах по производс-твам, не облагаемым акцизом за1900 г.» (1903); «Статистическиесведения по обрабатывающей фаб-рично-заводской промышленно-сти России за 1908 г.» (1912);«Статистические сведения о стач-ках рабочих на фабриках и заводахза десятилетие 1895—1904 гг.»(1905); те саме за 1905 (1908) й1906—08 рр. (1910) та ін. Після1917 В. продовжував стат. до-слідження — працював в устано-вах ЦСУ й Вищій раді народногогосподарства, викладав у вузах,підготував працю, яка стала пер-шим підручником з пром. статис-тики — «Очерки основ промыш-ленной статистики» у 2-х т. (1925—27), написав спогади.

Тв.: Воспоминания старого стати-стика. М., 1924.

Літ.: Стрельський В.І. Російськийсоціально-економічний статистичнийматеріал періоду імперіалізму як істо-ричне джерело. «Наукові записки Ки-ївського державного університету»,1954, т. XIII, вип. 1; Птуха М.В. Очер-ки по истории статистики в СССР,т. 1. М., 1955.

Ю.П. Лавров.

ВАРИВОДА Антін (10.01.1869—12.03.1936) — військ. діяч, полко-вник. Н. в м. Серет (нині м. Сірет,Румунія). Закінчив г-зію, авст-рійс. старшинську школу. У рокиПершої світової війни — командирсотні австро-угор. армії, ЛегіонуУкраїнських січових стрільців (бе-рез. — верес. 1916). З утвореннямЗахідноукраїнської Народної Рес-публіки вступив до укр. війська,був призначений чл. ліквідаційноїкомісії у Відні (1918—19), сприявповерненню галицьких вояків ізАвстрії та італ. полону на батьків-щину. Наприкінці 1919 направле-ний урядом ЗУНР у табори інтер-нованих частин Української Га-лицької армії в Чехословаччині. Ко-мандант інтернованої бригади унім. таборі Яблонне. Після лік-відації таборів з 1923 оселився уВідні. Брав участь у діяльності т-вколиш. вояків УГА.

П. у м. Відень.Літ.: Українські січові стрільці.

1914—1920. Львів, 1935; Литвин М.Р.,

Науменко К.Є. Iсторія галицького стріле-цтва. Львів, 1990; Українські СічовіСтрільці. К., 1992.

К.Є. Науменко.

ВАРИНСЬКИЙ (Waryсski) Люд-вик (Людвиг-Тадей) Северинович(1856—24(12) або 25(13).02.1889)— революціонер, публіцист. Н. вс. Мартинівка Канівського пов.Київ. губ. (нині село Канівськогор-ну Черкас. обл.) в родині шлях-тича, згодом — учасника поль-ського повстання 1863—1864 С.Ва-ринського. Закінчив Білоцерків-ську г-зію (1874), вступив до пе-терб. Технологічного ін-ту. Ставватажком студентських завору-шень восени 1875, за що був заа-рештований та засланий до с.Кривець Таращанського пов. Ки-їв. губ. (нині село Ставищенсько-го р-ну Київ. обл.). Очолив рос.-укр.-польс. соціаліст. гурток само-освіти в Києві.

1876 з дозволу О. Дондукова-Корсакова відбув до Варшави, за-лишаючись під поліцейським на-глядом. Працював робітником наф-ці. Від 1877 навч. в Новоолек-сандрійському ін-ті с. госп-ва йлісівництва (посад Ново-Олек-сандрія Люблінської губ., нині м.Пулави, Польща), організувавтам таємну молодіжну орг-цію.Наступного року, виключений зін-ту, відкрив у Варшаві слюсарнумайстерню, під прикриттям якоїрозгорнув антиурядову пропаган-ду. Створив фонд для робітн.страйків — «касу опору». Перей-шов на нелегальне становище.Восени 1878 емігрував, зупинивсяу Львові. Дотримувався думки пропотребу федеративних спілок со-ціалістів, у т. ч. поляків і україн-ців. 8 лют. (27 січ.) 1879 взятийпід варту в Кракові. Звинуваче-ний у створенні конспірації задляпорушення громад. спокою тапідбурення до злочину, на суді(лют.—квіт. 1880) сміливо захи-щав свої погляди. Всі 35 звинува-чуваних по справі були виправ-дані. Одначе за підробку реєстра-ційного документа В. зазнав ви-слання з Австро-Угорщини.

Прибув до Швейцарії, спів-працював у польс. час. «Rуw-noœж» і «Przedœwit», організувавгуртожиток-комуну неподалікЖеневи, де, зокрема, знайомивтоваришів із групи «Рівність», атакож запрошених — В.Засулич,Л.Дейча та Я.Стефановича з тео-рією марксизму. Водночас поле-мізував з К.Марксом і Ф.Енгельсомщодо нац. питання. Iніціював уго-

ду «Рівності» з «Чорним переді-лом», виступав у час. «Чорнийпереділ». Контактував із М.Драго-мановим.

Повернувся до Варшави вгруд. 1881, став одним із засн.партії «Пролетаріат» («Великийпролетаріат»), прилучивши до неїпольс. групи соціалістів із Санкт-Петербурга, Москви, Одеси та ін.міст. Обладнав таємну друкарню,видавав підпільну газ. «Proleta-riat», налагодив зв’язки з «Народ-ною волею». У верес. 1883 заареш-тований поліцією. Понад два ро-ки утримувався у Варшавськійцитаделі, тяжко занедужав. На«процесі 29-ти» (листоп.—груд.1885) засуджений до 16-літньоїкаторги. Тяжко хворим 13(01) бе-рез. 1886 замкнений до одиночноїкамери Шліссельбурзької фортеці.

П. в ув’язненні.Літ.: Валк С. Из архива В.Я. Богу-

чарского: К биографии Людвига Ва-рынского. «Каторга и ссылка», 1927,№ 3; Wudzki L. O Ludwiku Waryсskim.Warszawa, 1956; Targalski J. LudwikWaryсski. Proba їycia. Warszawa, 1976.

П.Г. Усенко.

ВАРКУЛАБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС— див. Баркулабівський літопис.

ВАРНЕКЕ Борис Васильович (1878,за ін. відомостями, 15(03).07.1874—31.07.1944) — філолог, історик те-атру. Н. в м.Москва. Закінчив Пе-терб. історико-філол. ін-т (1898).Навч. в Ґеттінґенському ун-ті (Ні-меччина). Проф. Новорос. ун-ту(Одеса), потім Одес. ін-ту нар.освіти. Досліджував історію ан-тич. театру, різноманітні питаннярос. та укр. театрознавства. Середпраць — «История русского теат-ра» (1908, ч. 1; 1910, ч. 2); «Ан-тичний театр» (1929), розвідка продраму Т.Шевченка «Назар Стодо-ля» (1939), «История античного те-атра» (1940). Впродовж кількох ро-ків брав участь у підготовці енци-клопедії класичних старожитнос-тей у Німеччині.

П. у м. Київ.Н.В. Кривець.

ВАРПАХОВСЬКИЙ Леонід Вік-торович (29(16).03.1908—12.02.1976) — театральний режисер.Нар. арт. РРФСР (1966). Н. вм. Москва. Закінчив Моск. ун-т(1931). 1933—35 — н. с. Театру ім.В.Мейєрхольда. 1955—57 — режи-сер Київ. рос. драм. театру ім. ЛесіУкраїнки. Серед вистав у Києві:на сцені Рос. драм. театру — «Ка-мінний господар» (1938), «У пущі»

435ВАРПАХОВСЬКИЙ

А. Варивода.

Л.С. Варинський.

Б.В. Варнеке.

Л.В. Варпаховський.

(1957; обидві — Лесі Українки),«Мораль пани Дульской» Г.За-польської (1955), «Дни Турби-ных» М.Булгакова (1957), «Надне» М.Горького (1963); у Театріопери та балету ім. Т.Шевченка —«Бал-маскарад» Дж. Верді (1956),«Паяци» Р.Леонкавалло (1975); вУкр. драм. театрі ім. I.Франка —«Оптимістична трагедія» В.Виш-невського (1961).

Репресований 1937. Реабіліто-ваний 1953.

П. у м. Москва.Літ.: Митці України. К., 1992.

О.В. Корнієвська.

ВАРЧЕНКО Василь (р. н. невід. —січ. 1770) — укр. бандурист. При-став до гайдамацького загону Ре-мези, з яким ходив по Звениго-родському пов. Київ. губ., граючигайдамакам на бандурі. УчасникКоліївщини. Був ув’язнений. Завироком шляхетського суду надповсталими 1770 у с. Кодня (нинісело Житомир. р-ну Житомир.обл.) страчений. За розповідямипро В. Т.Шевченко у поемі «Гай-дамаки» створив образ кобзаря,який надихає повстанців своїммистецтвом.

Літ.: К.Ф. У.О. Коденская книга итри бандуриста. «Киевская старина»,1882, № 4; Полотай М.П. Гайдамацькікобзарі. «Народна творчість та етно-графія», 1984, № 3.

О.М. Дзюба.

ВАРШАВА — столиця Польщі.Розташов. на березі р. Вісла. По-селення поблизу сучасної В. відо-мі з 10 ст. Наприкінці 13 ст. налівому березі Вісли збудованийзамок — резиденція намісникамазовецького. Від поч. 14 ст. В. ускладі Мазовецького князівства,а пізніше — його столиця. З кін.16 ст. — столиця Речі Посполитої.Під час польс.-швед. війни 1655—57 двічі була окупована військамишвед. короля Карла Х Густава(1655, 1656). 1733 місто зайнялирос. війська, за підтримки якихпольс. королем було обрано Авгу-ста ІІІ Саксонського. 1768 тутукладено договір між Річчю По-сполитою та Російською імперією(див. Варшавський договір 1768),який гарантував реліг. права пра-восл. та дисидентів (протестан-тів). Од 1792 у В. розміщувавсярос. гарнізон. Після 3-го поділуПольщі 1795 (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) місто відійшлодо Пруссії. 1806 було підконтро-льне військам франц. імп. Напо-леона І і стало столицею Варшав-

ського князівства (1807—13), якеперебувало у васальній залежнос-ті від Франції. Після Віденськогоконгресу 1814—1815 приєднано доРос. імперії — столиця ЦарстваПольського, адм. центр Варшавсь-кого воєводства (до 1837) та Вар-шавської губ. (1837—1914). В. —центр польського повстання 1830—1831 та польського повстання 1863—1864. Під час Першої світової вій-ни в серп. 1915 окуповано нім.військами. Від 1918 — столицяПольс. республіки. У лип.—серп.1920 на підступах до В. відбулисязапеклі бої між більшовицькимивійськами Зх. фронту та польс.армією (див. Польсько-радянськавійна 1920). Під час Другої світо-вої війни від верес. 1939 по січ.1945 окуповано гітлерівськимивійськами. Зазнало значних спус-тошень і руйнувань. Од 1945 —столиця Польщі. Тут укладеноВаршавський договір 1955.

У старій ч. В. збереглося тавідновлено після II світ. війни ба-гато пам’яток історії та арх-ри, ут. ч. собор Св. Яна (кін. 14 ст.),барбакан (ч. укріплень 16 ст.), ко-лона Сигізмунда III (17 ст.), анса-мблі парків і палаців Вилянув(17 ст.), Лазєнкі (18 ст.) та ін.

В. протягом кількох столітьбула місцем побутування та аре-ною сусп.-політ., громад., культ.-освіт. та наук. діяльності багатьохукраїнців. Од 16 ст. тут проводи-лися численні сейми (див. Валь-ний сейм), в яких брали участьпредставники шляхти, духовенст-ва, козацтва та міщанства з укр.земель. На поч. 18 ст. у В. існувавмонастир ченців-василіан, які во-лоділи парком Лазєнкі. З приєд-нанням колиш. Варшавськогокнязівства (Царства Польс.) доРос. імперії у В. перебували відо-мі укр. діячі, зокрема В.Білозер-ський, П.Куліш та ін. В архівах таб-ках міста працювало чималоукр. учених (М.Грушевський, М.Кос-томаров та ін.). На поч. 20 ст. тутмешкала численна колонія украї-нців, переважно з Холмщини таПідляшшя. Наприкінці 19 — поч.20 ст. багато студентів-українцівнавчалося у Варшавському ун-ті.Вони заснували Укр. студентськугромаду та нелегальну орг-цію«Союз української молоді Поль-щі» (1910). У квіт. 1920 у В. булоукладено військ.-політ. союз міжПольщею та Директорією УНР.

Після поразки української ре-волюції 1917—1921 В. стала одниміз найважливіших осередків укр.еміграції в Європі. Тут постійно

мешкали члени уряду УНР наеміграції, у т. ч. його голова А.Лі-вицький. У період між світовимивійнами у місті функціонуваланизка громад.-політ., культ.-ос-вітн., н.-д. орг-цій та інституцій:Союз укр. емігранток у Польщі,Спілка укр. інженерів і техніків,Т-во допомоги студентам вищихшкіл, Т-во укр. ветеранів, Укр.студентська громада, Укр. прав-ниче т-во, Укр. воєнно-істор.т-во, Укр. клуб, Укр. літ. гурток,Укр. мистецький гурток «Спо-кій», Укр. центр. к-т у Польщі таін. У В. проводилися наук. до-слідження в Українському науко-вому інституті (1930—39) та наф-ті правосл. теології у Варшавсь-кому ун-ті. Тут жило багато укр.учених, письменників, публіцис-тів та митців: П.Андрієвський,П.Андрусів, С.Балей, В.Біднов,Д.Дорошенко, П.Зайцев, М.Корду-ба, Ю.Липа, Н.Лівицька-Холодна,О.Лотоцький, Є.Маланюк, П.Ме-гик, І.Огієнко, Р.Смаль-Стоцький,О.Теліга, Н.Хасевич, Л.Чикаленкота ін. Протягом 1920—30-х рр. уВ. видавалася низка укр. часопи-сів: «За Державність» (1925—39),«За незалежність» (1934—39), «Ми»(1934—39), «Наша культура» (1935—37), «Рідна мова» (1935— 39), «Ук-раїнська нива» (1926—27), «Ук-раїнська Трибуна» (1921—22),«Biuletyn Polsko-Ukraiсscki» (1932—38) та ін., а також праці Укр. наук.ін-ту та ін. У місті існували укр.вид-ва: «Варяг», «Наша культу-ра», вид-во В.Островського та ін.У міжвоєн. період у В. істотнозросла кількість укр. робітників тастудентів, переважно з Галичини.Під час Другої світової війни у В.переховувалося багато біженців зГаличини, що втекли від рад. реп-ресій 1939—41, існував Укр. допо-моговий к-т, який опікувався їх-німи справами.

Після II світ. війни кількістьукраїнців у В. значно зменшила-ся. Укр. громад. та культ.-освіт.життя у невеликих масштабах по-новилося тільки на поч. 1950-х рр.У черв. 1956 засновано Укр.сусп.-культ. т-во з гол. правлін-ням у В., яке видавало газ. «Нашеслово» з додатковими «Нашакультура», «Світанок» та «Україн-ський календар». У лют. 1990 цет-во реорганізоване в Об’єднанняукраїнців у Польщі (ОУП). У черв.1996 у В. відбувся III з’їзд ОУП,на якому були ухвалені заходистосовно відзначення 50-річчя«Вісла» акції 1947. Нині при ОУПвидається газ. «Наше слово», про-

436ВАРЧЕНКО

водиться широка культ.-освіт.,н.-д. та громад. діяльність.

Літ.: Костомаров Н. Отчет о вар-шавских библиотеках [отчет, прочи-танный на заседании Археографичес-кой комиссии 16 октября 1865 г.].«Летопись занятий Археографическойкомиссии», СПб., 1868, вып. 4; Йогож. Последние годы Речи Посполитой.«Вестник Европы», 1869, т. 1—6,кн. 2—12; Грушевський М.С. Архів ска-рбу коронного у Варшаві: заміткаархеографічна. «ЗНТШ», 1895, т. 6;Чернявский Г.Ф. Прошлое крепостиВаршавы (1656—1897). Варшава,1897; Вержбовский Ф.Ф. «Варшавскиеуниверситетские известия»: Указа-тель 1870—1894 гг. Варшава, 1900; Еси-пов В.В. Высшее образование в ЦарствеПольском за 100 лет (1815—1915). Вар-шавский университет. Пг., 1914; Ката-лог видань Українського наукового ін-ституту в Варшаві: 1930—1938. Варша-ва, 1938; Дещо про українську громадуу Варшаві. «Краківські вісті», 1941,№ 82, 17 квіт.; Наріжний С. Україн-ська еміграція: Культурна праця укра-їнської еміграції між двома світовимивійнами, т.1. Прага, 1942; Те саме, т. 2.К., 1999; Тимашев А.К. Варшава. М.,1968; Демкович-Добрянський М. Укра-їнсько-польські стосунки у XIX сто-річчі. Мюнхен, 1969; Марунчак М.Українці в Румунії, Чехо-Словаччині,Польщі, Югославії. Вінніпег, 1969;Хросцицкий Ю., Роттермунд Л. Архи-тектурный атлас Варшавы. Варшава,1978; Ковальський М.П. Невідомі доку-ментальні свідчення про Варшавськийперіод наукової діяльності ДмитраЯворницького (1895—1896 рр.). В кн.:До 90-річчя Катеринославської ученоїархівної комісії (1903—1916 рр.): Збір-ник статей. Дніпропетровськ, 1993;Трощинський В. Міжвоєнна українськаеміграція в Європі як історичне і со-ціально-політичне явище. К., 1994;Український альманах: 1998. Варшава,1998; Бурім Д. Варшавський періоджиття і діяльності Д.І.Дорошенка(1936—1939). В кн.: Наукові записки:Збірник праць молодих вчених та ас-пірантів Інституту української археог-рафії та джерелознавства ім. М.С.Гру-шевського НАНУ, т. 4. К., 1999; Лит-вин С.Х. Симон Петлюра і проблемаВаршавського договору в українськійта польській історіографії. В кн.: Чет-вертий Міжнародний конгрес украї-ністів: Історія, ч. 2. Одеса—К.—Львів,1999; Трощинський В.П., Шевченко А.А.Українці в світі. К., 1999; Абросимо-ва С.В., Ковальський М.П.Магістерськііспити Д.І.Яворницького і Варшавсь-кий університет. «Український археог-рафічний щорічник: Нова серія», 2001,т. 8/9, вип. 5/6; Осадчук Б. Україна,Польща, світ: Вибрані репортажі тастатті. К., 2001.

О.В. Ясь.

ВАРШАВСЬКА ІСТОРИЧНАШКОЛА — один із провідних на-прямів польс. історіографії остан-ньої чв. 19 ст. Його прихильники

дотримувалися ліберальних по-глядів і позитивістської методо-логії (див. Позитивізм в історич-ній науці). Засновники — профе-сори Варшавського ун-ту (тоді Го-ловної шк.) А.Павіньський іЮ.Плебаньський — закликали необмежувати істор. досліджень по-літ. історією, а вивчати торгів-лю, пром-сть, життя соціальнихверств. Провідними вченими шк.стали Т.Корзон, В.Смоленьський,О.Яблоновський, О.Рембовськийта ін. Особливого визнання на-були праці Т.Корзона «Внутріш-ня історія Польщі за СтаніславаАвгуста» (1882—88) і В.Смолень-ського «Iнтелектуальний перево-рот у Польщі XVIII ст.» (1891), вяких містився аналіз сусп. про-цесів у Польщі 2-ї пол. 18 ст. уконтексті формування новочас-ного європ. сусп-ва на засадах ра-ціоналізму, демократії та підпри-ємництва.

Закріплення назви «В. і. ш.»за цим напрямом відбулося в ходіполеміки його представників з іс-ториками Краківської історичноїшколи (Ю.Шуйський, В.Калінката ін.), зокрема на сторінках пе-ріодичних вид. і на II з’їзді польс.істориків у Кракові 1890. Варшав-ські історики критикували кра-ківських колег за однобічність іполіт. спрямованість їхніх істор.праць, за недооцінку впливу со-ціально-екон. та інтелектуальнихчинників на розвиток сусп-ва,проведення ідеї політ. незрілостіпольс. правлячих верств і тим са-мим формування і поширення«песимістичної» концепції історії

Польщі. Вчені В. і. ш. натомістьпропонували дивитися на польс.історію ширше, враховувати со-ціальні, госп. та культ.-освіт. змі-ни, що відбувались у сусп-ві узв’язку з цивілізаційними проце-сами в Європі, закликали розроб-ляти й пропагувати «оптимістич-не» бачення історії Польщі. При-чини занепаду Речі Посполитоїнаприкінці 18 ст. краківські істо-рики вбачали в необґрунтованих,на їх погляд, намаганнях польс.реформаторів змінити традицій-ний устрій д-ви, а варшавські — узагарбницькій політиці сусідніхд-в. Серед причин послабленняПольщі представники В. і. ш. на-зивали, зокрема, укр. козац. рух,який вони порівнювали з ін. руй-нівними рухами в Зх. Європі.

В. і. ш. розпалася на поч. 20ст., коли в історіографію сталипроникати нові істор. теорії йконцепції (неоромантизм, еконо-мічна історія та інші).

Літ.: Historycy o historii. Od A.Naruszewicza do S. Kкtrzyсskiego. 1775—1918. Warszawa, 1963; Historiografia pols-ka w dоbie pozytywizmu (1865—1900).Warszawa, 1968; Historycy warszawsсyostatnich dwуch stuleci. Warszawa, 1986;Зашкильняк Л. Формирование и разви-тие исторической науки в Польше.Львов, 1986.

Л.О. Зашкільняк.

ВАРШАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО(герцогство) — польс. д-ва, щоперебувала у васальній залежностівід Франц. імперії. За Тільзітсь-ким миром (договором) 1807 ств.Наполеоном I на відвойованіййого військом у Пруссії частині

437ВАРШАВСЬКЕ

тер. колиш. Речі Посполитої. Пер-вісна пл. сягала понад 100 тис.км2, нас. 2 млн 600 тис. осіб, ізяких більшість становили поляки.Поділялося на 6 департ. (познан-ський, калиський, бидгоський,плоцький, ломжинський, варшав-ський), розмежованих на 60 по-вітів. Являло собою конституцій-ну монархію. Виконавча владаналежала союзникові НаполеонаБонапарта саксонському королюФрідріхові Августу I, котрий,контрольований франц. резиден-тами, спирався на Держ. раду(мала й деякі правничі функції) змін-вами. Законодавчим органомбув двопалатний сейм (сенаторита депутати). Судова система обій-мала повітових мирових суддів,трибунали в кожному департ., трикарних суди (по одному на два де-парт.) і апеляційний суд.

Хартія, підписана Наполео-ном I 22(10) лип. 1807, надавала«народам Варшави та Великої По-льщі» свободу віросповідань, осо-бисту вільність і формальну рів-ність громадян перед законом,скасовувала кріпацтво, встанов-лювала заміщення посад тількимешканцями цієї країни, веденнядерж. актів лише «національною»мовою. Політ. переваги забезпе-чувалися спец. цензом на користьзаможної шляхти. Від 1808 вюрид. сфері діяв т. зв. кодекс На-полеона.

14(02) квіт. 1809 В. к. зазналонападу Австрійс. імперії, військаякої вже за тиждень здобулиВаршаву, змусивши її оборонцівпісля запеклого бою під Рашином(нині передмістя Варшави) пере-дислокуватися за Віслу, а місц.уряд евакуюватися до м. Торунь.Натомість на окупованій тер. роз-почалося нац.-визвол. повстання.Польс. ЗС під орудою військ.міністра кн. Ю.Понятовськогоздобули Люблін, Сандомир, За-мостя (Замосць), Львів та Краків.Австрійс. війська на загал відсту-пили, проте повернули собі Львів.Долю кампанії вирішила поразкаавстрійців від французів у Ваг-рамській битві влітку того самогороку, після чого князівство зрос-ло ще на 4 департ. (люблінський,краківський, радомський, седле-цький — майже 50 тис. км2 збільш як півторамільйонною лю-дністю). У трав. 1812 Фрідріх Ав-густ I передав владні повноважен-ня у В. к. його міністрам, у черв.сейм проголосив спрямовану навідновлення незалежного польс.

королівства Ген. конфедераціюна чолі з кн. А.Чарторийським.

Використане як плацдарм дляпоч. Війни 1812, В. к. мобілізувалов розпорядження Бонапарта при-близно 100 тис. солдатів. Сюди жпочасти відступали залишки роз-громленої наполеонівської Вели-кої армії, і, переслідуючи їх, натер. князівства ввійшло рос. вій-сько (у ньому, зокрема, були укр.козаки). 1813 Олександр I доручивпорядкувати тут тимчасовій Най-вищій раді під головуваннямдійсного таємного радника Васи-ля Ланського.

За ухвалою Віденського конгре-су 1814—1815 В. к. поділене міжРосійською імперією (до якої зВаршавою відійшла його більшачастина, у т. ч. Холмщина й Підля-шшя), Австрією та Пруссією. Ви-няток становив Краків з околиця-ми, де було влаштовано особли-вий округ — формально незалеж-ну й нейтральну Краківську рес-публіку під спільним австро-прус-сько-рос. наглядом (існувала до1846).

Літ.: Skarbek F. Dzieje KsiкstwaWarszawskiego, t. 1—2. Poznaс, 1878; Ha-ndelsman M. Z dziejуw Ksiкstwa Warsza-wskiego. Warszawa, 1911; Sobociсski W.Historia ustroju i prawa Ksiкstwa Warsza-wskiego. Toruс, 1964; Grochulska B. Maіepaсstwo wielkich nadziei. Warszawa, 1987.

П.Г. Усенко.

ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1768 —міжнар.-правовий акт, укладений6 берез. (24 лют.) між Російськоюімперією і Річчю Посполитою. Буврезультатом низки заходів царсь-кого уряду, спрямованих (під при-водом захисту прав правосл. нас.королівства) на втягнення Поль-щі до орбіти своїх зовн.-політ. ін-тересів. Обидві сторони зобов’я-зувалися гарантувати цілісністьтериторіальних володінь; сприятирозвиткові торгівлі. Росія підт-верджувала недоторканність існу-ючого політ. устрою Речі Поспо-литої; порядок зайняття королів.престолу; рівність громадян передзаконом; визнавала катол. релігіюв межах Речі Посполитої за панів-ну (перехід із неї в ін. віроспо-відання проголошувався на тер.Речі Посполитої кримінальнимзлочином, а королем д-ви міг бу-ти обраний лише католик). Дого-вір разом з тим передбачав вільнесповідування православ’я в межахРечі Посполитої; повернення пра-восл. церкві та реліг. дисидентамкультових споруд і маєтностей;освячення шлюбів між представ-

никами різних конфесій; грома-дян. та політ. рівність усіх вірую-чих. Катол. духовенству заборо-нялося втручатися в справи, якіналежали до компетенції світсь-кої влади. Засуджувався будь-який насильницький примус дозміни віросповідання. Договір мавсприяти пом’якшенню реліг. на-пруги в Речі Посполитій, водно-час він став поштовхом до скли-кання прокатол. конфедерації ум. Бар (див. Барська конфедерація1768).

Літ.: Полное собрание законовРоссийской империи. Собрание 1-е,т. 18. СПб., 1830.

В.А. Смолій.

ВАРШАВСЬКИЙДОГОВІР 1920—політ. й військ. конвенції, підпи-сані відповідно 21 і 24 квіт. пред-ставниками Польщі й ДиректоріїУНР. Розроблення документів ве-лося за безпосередньої участіЮ.Пілсудського й С.Петлюри у су-ворій таємниці від польс. сейму тауряду УНР. Через це В. д. частовизначається як «договір Пілсуд-ський—Петлюра». Політ. конве-нцію підписали керуючі зовн.-політ. відомствами Я.Домбськийта А.Лівицький, військ. довіреніПілсудського В.Славек і В.Єнд-жеєвич та представники Армії УНРген.-поручник В.Сінклер і підполк.М.Дідковський.

Політ. конвенція складалася зпреамбули, 9 ст. (артикулів) і при-кінцевого положення. У преамбу-лі декларувалося право кожногонароду на самовизначення та«окреслення своїх стосунків з су-сідами». Ст. 1 містила заяву польс.сторони про визнання права Ук-раїни на незалежне держ. існуван-ня в межах, які визначатимутьсядоговорами з її сусідами на пн.,сх. й пд. Польща визнавала Дире-кторію УНР «на чолі з С.Пет-люрою за верховну владу УНР».Ст. 2 окреслювала кордон міжПольщею і УНР: від Дністра напн., вздовж Збруча (прит. Дніст-ра), далі — колиш. держ. кордо-ном між Австро-Угорщиною й Ро-сією до с. Вишгородок (нині селоЛановецького р-ну Терноп. обл.),звідти на пн. через Кременецькігори, потім на сх. від м. Здолбунів ідалі — сх. адм. кордоном Рівнен.пов. Пн. ділянка кордону прохо-дила вздовж адм. межі колиш.Мінської губ. до р. Прип’ять, даліцією рікою до Дніпра. Таке роз-межування передавало ПольщіСхідну Галичину — тер., що 22 січ.1919 увійшла до складу УНР як

438ВАРШАВСЬКИЙ

Західна область Української На-родної Республіки. Окремий записпро «точніше порозуміння» щодоРівнен., Дубнівського й частиниКременецького пов. означав пе-рехід до Польщі Зх. Волині — час-тини безпосередньої тер. УНР.Ст. 3 проголошувала відмову Вар-шави на користь України від зе-мель між лінією розмежування ісх. кордоном Польщі 1772.

Ст. 4 містила зобов’язання неукладати угод, спрямованих про-ти договірних сторін; ст. 5 забез-печувала нац.-культ. права поля-ків в Україні та українців у Поль-щі. Ст. 6 передбачала укладанняокремих «економічно-торговель-них умов» між УНР і Польщею;заг. розв’язання аграрного питан-ня в Україні відкладалося доУстановчих зборів; до їх скликан-ня «юридичне становище» польс.землевласників регулювалось уго-дою між УНР і Польщею. Ст. 7визначала майбутню військ. кон-венцію інтегральною частиноюполіт., а ст. 8 оголошувала конве-нцію таємною, «за винятком пер-шого артикула», забороняючи їїоприлюднення «в цілості чи по-части» без взаємної згоди. За ст.9-ю угода набувала чинності «не-гайно по підписанні». Прикінце-ве положення передбачало, що вразі розходження між укр. і польс.текстами угоди перевага надава-тиметься останньому.

Військ. конвенція розглядалапрактичні аспекти спільного зброй-ного походу на сх. Її ключове по-ложення зафіксовано у ст. 3-й:військ. дії мали здійснюватися «підзагальним керуванням» польс.командування. Проблемам поста-чання польс. армії продовольст-вом і гужовим транспортом при-свячено 6-ту ст. «До команд поль-ських дивізій і армій» направля-лися «цивільні комісари або укра-їнські провіантські старшини»,передбачалося застосування спіль-них примусових заходів (реквізи-ції) в разі непостачання українсь-ким урядом потрібних продуктів.

Ст. 7 передавала польс. ко-мандуванню контроль над заліз-ницями України; передбачався їхмайбутній перехід під владу УНР.

Ст. 8 регламентувала орга-нізацію влади на тер., зайнятих уході наступу. Тут також мали міс-це суперечності. Поряд із вказів-кою на те, що «Український урядорганізує... свою владу й адмініст-рацію цивільну і військову», за-значалося: «Тили польських військбуде охороняти польська польова

жандармерія і польське ... війсь-ко». До цього додавалося: «Владана дотепер зайнятих теренах, щомають відійти до УНР, залиша-ється тимчасово в руках польсь-ких властей».

Ст. 9 обумовлювала окремімоменти майбутньої евакуаціїпольс. військ з тер. УНР «по ви-конанню загального плану спіль-ної акції».

У прикінцевих положеннях,які відкривають ст. 10—12, йшло-ся про формування військ. час-тин, що вже існували «на польсь-кій території», а також створюва-них після початку збройних дій,допомогу в цьому з боку польс.командування.

За ст. 13, «ціла здобич заліз-нична, за винятком панцернихпотягів, а також інша військоваздобич, крім рухомої, взятої вбою, становлять власність Укра-їнської Держави». Втім, ішлосяпро необхідність укладення окре-мої угоди з цього питання.

Ст. 14 і 15 мали на меті укла-дання додаткових фінансово-госп.,залізничної, а можливо, й «сталоївійськової конвенції». Ст. 16 й17 стосувалися протокольних пи-тань.

За умовами В. д. УНР певноюмірою потрапляла в залежністьвід Польщі.

Уперше укр. тексти конвенційопублікував 1926 С.Шелухін, пер.політ. конвенції франц. мовоюзробив Р.Мартель 1931, переваж-ну більшість її статей польс. мо-вою 1934 оприлюднив Л.Василев-ський.

Літ.: Шелухін С. Варшавський до-говір між поляками і С.Петлюрою 21квітня 1920 р. Прага, 1926;Martel R. LaFrance et la Pologne. Paris, 1931;Wasilewski L. Kwestia Ukraiсska jako za-gadnienie mікdzynarodowe. Warszawa,1934; Документы и материалы по ис-тории советско-польских отношений,т. 2. М., 1964; Ukraine and Poland indocuments. 1918—1922, рart 2. NewYork, 1983.

Р.Г. Симоненко.

ВАРШАВСЬКИЙДОГОВІР 1955—угода про дружбу, співробітницт-во і взаємну допомогу між Алба-нією, Болгарією, НДР, Польщею,Румунією, СРСР, Угорщиною таЧехословаччиною, підписана 14трав. 1955 у Варшаві за підсумка-ми Варшавської наради європ.соціаліст. д-в з питань гаранту-вання миру і безпеки в Європі11—14 трав. 1955. Набрав чиннос-ті 5 черв. 1955. Договір укладенона 20 років з автоматичним про-

довженням на наступні 10 роківдля тих д-в, які його не розірвутьза рік до закінчення цього строку.Албанія з 1962 участі у В. д. небрала, а у верес. 1968 в односто-ронньому порядку денонсуваладоговір. Основу В. д. склав військ.-політ. союз соціаліст. країн Євро-пи — Організація Варшавськогодоговору (ОВД) у відповідь настворення 1949 зх. д-вами воєн.-політ. блоку — НАТО. У В. д. вка-зувалося на оборонний характернового об-ня, на наміри країн-учасниць створити систему коле-ктивної безпеки в Європі і прово-дити політику, спрямовану нагарантування миру й безпеки, по-глиблення співробітництва, друж-би і взаємодопомоги між народа-ми на принципах поваги незалеж-ності й суверенітету д-в. Країни-учасниці В. д. брали зобов’язанняутримуватися від силових методіввирішення суперечок у міжнар.відносинах, консультуватися міжсобою з усіх важливих питань, щомають спільний інтерес, надаватитермінову допомогу всіма засоба-ми у разі воєн. нападу на одну абокілька держав-учасниць В. д. Длявзаємних консультацій і розглядупитань, пов’язаних із здійснен-ням домовленостей, союзні краї-ни сформували Політ. консульта-тивний к-т як найвищий органОВД. Було утворено також Об’єд-нане командування ЗС, К-т мініс-трів оборони країн-учасниць В. д.(1969), К-т міністрів закордоннихсправ (1976) та Об’єднаний секре-таріат. В. д., як і НАТО, був уосо-бленням військ. протистояння вЄвропі в роки «холодної війни». Влют. 1990 були ліквідовані військ.органи ОВД. 1 лип. 1991 у Празі(Чехія) підписано протокол проприпинення дії В. д.

Літ.: Организация Варшавскогодоговора: Документы и материалы.1955—1985. М., 1986.

І.М. Мельникова.

ВАРШАВСЬКИЙ ПРОЦЕС1935—1936 — один із найбільшихсуд. процесів проти Організаціїукраїнських націоналістів. Відбувся18 листоп. 1935 — 13 січ. 1936. Налаві підсудних перебували: С.Бан-дера (крайовий провідник ОУНна зх.-укр. землях), Д.Гнатківська,К.Зарицька, Я.Карпинець, Є.Кач-марський, М.Климишин, М.Ле-бедь, I.Мілюці, Р.Мигаль, Б.Під-гайний, Я.Рак і Я.Чорній. Їх зви-нувачували у приналежності доОУН, підготовці замаху і вбивствіміністра внутр. справ Польщі

439ВАРШАВСЬКИЙ

Б.Пєрацького у черв. 1934. Захис-ники — укр. адвокати В.Горбовий,Я.Шлапак, Л.Ганкевич, О.Паве-нецький. Усі підсудні, крім Р.Ми-галя, і більшість укр. свідків від-мовилися свідчити польс. мовою.С.Бандера, М.Лебедь і Я.Карпи-нець були засуджені до смертноїкари, заміненої у зв’язку з амніс-тією на довічне ув’язнення, М.Кли-мишин і Б.Підгайний — на довіч-не ув’язнення, Д.Гнатківська —до 18, I.Мілюці, Р.Мигаль і Я.Чор-ній — 12, К.Зарицька — 8, Я.Рак іЄ.Качмарський — до 7 років ув’я-знення. День оголошення вирокуукр. громадськість оголосила днемнац. скорботи.

Літ.: Мірчук П. Нарис історії Ор-ганізації Українських Націоналістів,т. 1. Мюнхен — Лондон — Нью-Йорк,1968; Довідник з історії України, т. 1.К., 1993.

О.Ю. Зайцев.

ВАРЯГИ (від давньосканд. vаr —обітниця, клятва) — найменуван-ня сканд. воїнів, що, очевидно,виникло на рус. ґрунті в середо-вищі скандинавів-найманців на-прикінці 9 — поч. 10 ст. і первіснопозначало сканд. воїнів, прийня-тих на певних умовах (за угодою)до війська рус. князів. Першазгадка про найм В. міститься в«Повісті временних літ» під 941 воповіді про підготовку вел. кн.київ. Ігоря Старого до походу наВізантію. В ісландському «Пасмі(Сазі) про Еймунда» (Eymundarpбttr у складі зб. caг 14 ст. Flatey-jarbуk) докладно описується про-цедура укладення та умови угодинайму В. до рус. війська за Ярос-лава Мудрого.

У «Повісті временних літ»слово «В.» вживається на позна-чення скандинавів взагалі, неза-лежно від їх місцеперебування іхарактеру діяльності. Крім як ветногеогр. вступі, укладач «По-вісті…» жодного разу не вживаєконкретних сканд. етнонімів. Літо-писець розрізнює варягів і русів: іРюрик, і перші рус. князі Олег таIгор, і кн. Ольга (судячи з імен,скандинави за походженням) на-зиваються ним не «варязькими»,а «руськими» князями; В. і русипредставлені як різні частини вій-ська Iгоря. Поступово розрізнен-ня В. і русів переходить у їхнєпротиставлення, а образ В. набу-ває рис небезпечного чужоземця,наприклад у розповіді про захоп-лення Володимиром Святослави-чем Києва 978. Зміна ставленнядо В. простежується в описі нов-

городських подій 1015—16, коли кн.Ярослав Мудрий визнає «своїми»новгородців, а «чужими» — В., і узнаменитому вислові кн. Мстис-лава Володимировича після Лист-венської битви 1024, який такожназиває В. «чужими». Мабуть, як«чужинців» слід тлумачити і В.,що згадуються у короткій редакції«Руської правди» (О.Зимін). Вико-ристання слова «В.» у «Повісті…»припиняється з серед. 11 ст.; піз-ніше воно трапляється 2—3 рази уЛаврентіївському літописі і Київ-ському літописі, а у Новгородсько-му першому літописі є лише назвисканд. народів (донь, гьте, урма-не, свеи), що, напевно, відобра-жає зміни в характері відносинРусі із сканд. країнами.

Наприкінці 10 — поч. 11 ст., узв’язку з формуванням у Візантіїімператорської гвардії із сканд.найманців, найменування В. про-никає до Візантії у формі ����

�� (вперше згадане 1034); раніше,від 911, військ. контингенти, щоприбували з пн. та сх. Європи ібрали участь у воєн. діях Візантії,мали назву «роси». Візант. авторирозрізняють «палацових» (тобтоімператорську гвардію в Констан-тинополі) і «зовнішніх» (у складіпольової армії) «барангів». Напе-вне, разом з воїнами-В., що вер-тались на батьківщину, наймену-вання ����� потрапило доСкандинавії, де набуло формиvaeringi, але виключно для позна-чення скандинавів, що побувалиу Візантії.

Літ.: Jacobsson G. La forme originelledu nom des varйgues. «Scando-Slavica»,1954, t. 1; Schramm G. Die Warдger...«Die Welt der Slaven», 1983, bd. 28;Мель-никова Е.А., Петрухин В.Я. Скандина-вы на Руси и в Византии в X—XI вв.: Кистории названия «варяг». «Славя-новедение», 1994, № 2; Rub H. Wa-rдger. «Lexikon des Mittelalters», 1997,bd. 8.

О.О. Мельникова.

ВАСИЛЕВСЬКА Ванда Львівна(Леонівна; 21.01.1905 — 29.07.1964) — письменниця, громад.діячка. Н. в м. Краків (нині Поль-ща). Дочка Л.Василевського. Дру-жина О.Корнійчука. Закінчилавід-ня полоністики Краківськогоуніверситету (1927). Брала участьу польс. революц. русі, займаласягромад. діяльністю. 1939, рятую-чись від гітлерівців, прибула доСРСР. Жила у Львові, Києві. Підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 — чл.редколегії газ. для населення тим-

часово окупованих тер. «За Ра-дянську Україну!» (1941—42), гол.ред. ж. «Нові горизонти» (1941—43, польс. мовою), пропагандистГол. політуправління Червоноїармії (полковий комісар, полков-ник). 1943 — голова Спілкипольс. патріотів в СРСР, один зорганізаторів 1-ї д-зії ім. Т.Кос-цюшка Війська Польського. Чл. Все-світньої ради миру.

Літ. діяльність почала 1921.Писала польс. мовою. Автор ро-манів, повістей, сценаріїв доку-ментальних фільмів, публіцистики.Зображувала життя польс. тру-дящих. Автор повісті «Райдуга»(1942) — одного з перших в рад.літ. творів про Другу світову війну.Кіноф-м, знятий за цією повістюреж. М.Донським, відзначенопремією Амер. акад. кіномист-ва«Оскар» (1945). Держ. преміяСРСР (1943, 1946, 1952).

П. у м. Київ.Літ.: Венгеров Л. Ванда Василевс-

кая. М., 1955; 22 июня—9 мая: Писате-ли Украины в Великой Отечественной.К., 1985; Полум’яна Ванда. К., 1985;Лещенко М.П. Ванда Василевська. К.,1986; Мистецтво України. Біографіч-ний довідник. К., 1997.

Л.О. Гаврилюк.

ВАСИЛЕВСЬКИЙ Леон (псевд. —Л.Плохоцький; 24.08.1870—10.12.1936) — польс. політ. діяч, дипло-мат, публіцист, історик. Н. вм. Санкт-Петербург. Батько В.Ва-силевської. Наприкінці 80-х рр.19 ст., навчаючись у С.-Петербурзі,спілкувався з укр. студентськоюгромадою (про що згадував у «Мо-їх українських спогадах», 1932).Зацікавився укр. справами, ви-світлював їх в укр., рос., польс.пресі. Один із засн. Польс. соціа-ліст. партії (ПСП) 1892, чл. редак-ції її лондонського («Пшедсвіт») ікраківського («Трибуна») видань,автор багатьох програмних доку-ментів. В. говорив, що в соціаліз-мі його приваблювали більше«революційність і конспірація,ніж теорія». Він та ін. послідовни-ки Ю.Пілсудського за ідеологією йпрактикою були близькі рос. есе-рам. «Коло Пілсудського» прагну-ло перетворити політ. партію нанапіввійськ. орг-цію. Рішення IXз’їзду ПСП (Відень, 1906) обмежи-ти воєнізацію партії викликалорозкол серед її членів. В. увійшовдо кер-ва фракції ПСП, що про-довжувала мілітаризуватися. Ви-кладав на військ. курсах (Краків,1909). Серед однопартійців вва-жався спеціалістом з галицького

440ВАРЯГИ

В.Л. Василевська.

Л. Василевський.

питання. Під час Першої світовоївійни В. активно працював увійськ.-політ. утвореннях, зокре-ма ген. секретаріаті «Головногонаціонального комітету», таємно-му конвенті «Організації А». Успец. памфлеті різко засудив Брест-ські мирні договори 1918 (див.Брестський мирний договір УНР здержавами Четверного союзу 9 лю-того 1918, Брестський мирний до-говір РСФРР з державами Четвер-ного союзу 3 березня 1918). 17 ве-рес. 1918 — 19 січ. 1919 — міністрзакордонних справ уряду Є.Мо-рачевського. Виступав за прове-дення активної політики на сх.,входив до складу делегації Поль-щі на Паризькій мирній конферен-ції 1919—1920, де налагодив зв’яз-ки з представниками країн ко-лиш. Російської імперії, делега-цією УНР. 1919—20 виконувавдоручення уряду щодо Білорусі таПрибалтики. 1920—21 — заст. го-лови делегації Польщі на Ризькіймирній конф. (див. Ризький мир-ний договір між РСФРР і УСРР таПольщею 1921).

У 1920-ті рр. займався перева-жно наук.-публіцистичною діяль-ністю, шукаючи шляхи розв’язан-ня нац. проблем Польщі. Хоча В.відстоював вищість польс. к-рищодо укр., в Польщі у міжвоєн.період його вважали україно-філом. Останнє відзначав такожI.Кедрин (Рудницький). В. актив-но сприяв створенню Iн-ту до-слідження нац. справ (1921, дир.від 1931). 1924 В. — президентIн-ту дослідження новітньої істо-рії Польщі, 1929 — ред. його вид.«Незалежність» («Нєподлєглощь»).На поч. 1926 із своїм послідовни-ком Т.Голувком розробив пропо-зиції щодо нормалізації нац. від-носин, які, однак, виявилися ра-дикальними для оточення Пілсуд-ського, що опинилося при владіпісля травневого путчу 1926. 1928— чл. Головної ради, 1931 — заст.голови ПСП. 23—24 листоп. 1935брав діяльну участь у виробленнінової програми ПСП.

П. у м. Варшава.Р.Г. Симоненко.

ВАСИЛЕВСЬКИЙ ОлександрМихайлович (30(18).09.1895—05.12.1977) — рад. військ. діяч.Маршал Рад. Союзу (1943), двічіГерой Рад. Союзу (1944, 1945). Н.в с. Нова Гольчиха (нині Iванов-ської обл., РФ) в сім’ї священика.Учасник Першої світової війни учині штабс-капітана і громадян-ської війни 1918—21. Закінчив

Акад. Генштабу (1937). Працювавв Генштабі. Під час Великої вітчи-зняної війни Радянського Союзу1941—1945 — заст. нач. ГенштабуЧервоної армії (див. Радянськаармія) — нач. Оперативного упра-вління, з черв. 1942 — нач. Генш-табу, а з жовт. — одночасно заст.наркома оборони СРСР, чл. Став-ки Верховного Головнокоманду-вання. Брав участь у плануванні йпроведенні Сталінградської битви1942—1943, Курської битви 1943,Орловської наступальної операції1943, операції з визволення Дон-басу, координував дії військ уПн. Таврії, Нікопольсько-Криво-різькій наступальній операції 1944,Кримській наступальній операції1944, Білоруській наступальнійоперації 1944 та ін. Командував3-м Білорус. фронтом під часСх.-Прусської операції 1945, а та-кож рад. військами в ході Дале-косх. кампанії у радянсько-японсь-кій війні 1945. Був поранений.Двічі удостоєний ордена «Пере-мога». Міністр ЗС СРСР (1949—53), 1-й заст. міністра оборониСРСР (1953—57); од 1959 — в групіген. інспекторів Мін-ва оборониСРСР. Депутат ВР СРСР 2—4 скли-кань.

П. у м. Москва.Тв.: Дело всей жизни. М., 1975.Літ.: Герои огненных лет, кн. 1.

М., 1975; Курочкин П. Выдающийсясоветский полководец. «ВИЖ», 1975,№ 9; Люди бессмертного подвига, кн.1. М., 1975; Яровиков В.С. Грани воен-ного таланта. М., 1980; Эпоха в авто-биографиях: Александр МихайловичВасилевский. «ВИЖ», 1990, № 4.

О.Є. Лисенко.

ВАСИЛЕНКО Костянтин Проко-пович (02.04.1877 — лип. 1941) —журналіст, громад. та політ. діяч.Брат М.Василенка. Н. в м. Київ.Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту(1902). Студентом прилучився дос.-д. руху. Від 1897 — чл. ки-ївського «Союзу боротьби за визво-лення робітничого класу», бравучасть у виданні «Рабочей газе-ты», підготовці I з’їзду РСДРП.Після II з’зду РСДРП (1903) —меншовик, провідний діяч Київ.к-ту партії, ред. ж. «Вперед». 1903—05 — на засланні. По поверненніпрацював у газ. «Киевское слово»(1905), «Киевские отклики» (1906);1907 — ред. ж. «Друг народа».1908—18 — співробітник, зав. між-нар. від., з 1910 — чл. редколегії йпом. ред. газ. «Киевская мысль»,1917 — ред. газ. «Рабочее знамя».Від трав. 1917 до січ. 1918 — головаКиїв. обл. к-ту РСДРП (меншо-

виків), гласний Київ. міськ. думи.Від черв. 1917 до квіт. 1918 — чл.Малої ради (див. Комітет Укра-їнської Центральної Ради), з 8серп. 1917 — чл. Української Цент-ральної Ради. 12 верес. — 2 жовт.1917 — ген. секретар праці УЦР.12 жовт. — 17 листоп. 1917 — ко-місар Тимчасового уряду в Києві. Усіч. 1918 вийшов із партії йприпинив політ. діяльність. 1919 —конторник Київ. нар. ун-ту, відп.ред. газ. «Киевская жизнь». 1921працював в Одес. губернськомустат. бюро, 1922—23 — постійнийспівробітник Комісії звичаєвогоправа ВУАН. 1923 В. заарештова-но (див. «Київського обласного цен-тру дії» справа 1921—1924) і засу-джено до 10 років суворої ізоляції.Утримувався в Лук’янівській тюр-мі у Києві, 1929—32 — на засланнів Сибіру. 30 трав. 1938 В. зновузаарештовано і засуджено до 5років ув’язнення. У лип. 1941,ймовірно, розстріляний органамиНКВС у м. Вінниця.

Реабілітований 1991.Залишив низку споминів і

статей.Тв.: Статті. Спогади. Листування,

ч. 1—2. К., 2002.Літ.: Дело Киевского Областного

Центра Действия. Стенографическийотчет. Март—апрель 1924 г. Х., 1927;Мошинский И.Н. (Юзеф Канарский).На путях к Первому съезду РСДРП(90-е годы в киевском подполье). М.,1928; Деятели революционного движе-ния в России: Биобиблиографическийсловарь, т. 5, вып. 2. М., 1933; Новиц-кий В.Д. Из воспоминаний жандарма.М., 1991; Вороненко В.В. та ін. МиколаПрокопович Василенко. К., 1992; Жер-твы репрессий. К., 1993; Єфремов С.О.Щоденники, 1923—1929. К., 1997;Пристайко В.І. та ін. Шлях на Солов-ки. «З архівів ВУЧК—ГПУ— НКВД—КГБ», 1997, № 1; Українська Цент-ральна Рада. Документи і матеріали,т. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В.Ф.,Осташко Т.С. Діячі Української Цент-ральної Ради: Біографічний довідник.К., 1998.

Л.Д. Федорова.

ВАСИЛЕНКО Микола Прокопо-вич (15(02).02.1866—03.10.1935) —укр. громад. та політ. діяч, історикд-ви і права. Брат К.Василенка.Чоловік Н.Полонської-Василенко.Проф., дійсний чл. НТШ (1911),Історичного товариства Несто-ра-літописця (від 1919 — його го-лова), акад. УАН (1920). Н. в с.Есмань (нині смт Червоне Глухів-ського р-ну Сум. обл.). Закінчив іс-торико-філол. ф-т Юр’євського(Тартуського) ун-ту (1890). Того жроку переїхав до Києва, де працю-вав педагогом і журналістом. Як

441ВАСИЛЕНКО

О.М. Василевський.

М.П. Василенко.

К.П. Василенко.

чл. Київ. громади (згодом Товари-ство українських поступовців),брав активну участь в укр. нац.русі. Плідно співпрацював з ж.«Киевская старина». 1905 редагу-вав газ. нац.-демократ. напряму«Киевские отклики», на сторінкахякої відстоював ідею укр. дер-жавності, за що був засуджений дооднорічного ув’язнення. Післязвільнення склав екстерном екза-мени за курс юрид. ф-ту в Ново-рос. ун-ті (Одеса). Від 1908 — чл.Українського наукового товарист-ва в Києві, ред. його «Записок».1909 обраний приват-доц. Київ.ун-ту, але позбавлений права ви-кладати (зазнав переслідування заполіт. мотивами — його звинува-чували в укр. сепаратизмі). 1917 —куратор Київ. шкільної округи,від січ. 1918 — чл. колегії Ген. су-ду. Належав до Конституційно-демократичної партії (кадетів). Утрав. 1918 затверджений гетьма-ном П.Скоропадським міністромосвіти і тимчасово в. о. міністразакордонних справ, а від лип.1918 — президент Держ. сенатуУкраїнської Держави. Перебуваю-чи на посту міністра освіти, про-водив політику українізації освіт.закладів, став одним з ініціаторівстворення Українського державногоуніверситету в Києві (1918—20) таУкраїнського державного Кам’я-нець-Подільського університету.1921 обраний президентом ВУАН,проте не затверджений рад. уря-дом на цій посаді. 1920—29 — го-лова соціально-екон. від. ВУАН.У 1920-х рр. очолював Комісію звивчення укр. права, редагував їївид. 1924 засуджений (див. «Київ-ського обласного центру дії» справа1921—1924) до 10 років ув’язнен-ня, згодом амністований. Від 1929позбавлений права займати керів-ні посади у ВУАН.

Ще в дореволюц. час під впли-вом вченого О.Лазаревського по-єднував дослідницьку роботу зпублікацією істор. джерел. Опубл.понад 30 наук. праць.

За його редакцією видано:«Записки соціально-економічноговідділу» (1926), «Праці Комісії длявиучування історії західно-русь-кого та українського права» (1926),«Територія України в XVII ст.»(1927), «Правове положення Чер-нігівщини за польської доби»(1928), «Матеріали до історії ук-раїнського права» (1929).

П. у м. Київ.Тв.: До історії малоросійської істо-

ріографії і малоросійського суспільно-

го устрою. К., 1894; Перші кроки повведенню положень 19 лютого 1861 р.в Чернігівській губернії. К., 1901;О.М.Бодянський та його роль увивченні Малоросії. К., 1904; Політич-ні погляди М.Драгоманова. К., 1912;Нариси з історії Західної Русі і Украї-ни. К., 1916; Павло Полуботок. К.,1925; Як скасовано Литовський статут.К., 1926;

Літ.: Микола Прокопович Васи-ленко. К., 1990; Верстюк В.Ф., Осташ-ко Т.С. Діячі Української ЦентральноїРади. Біографічний довідник. К., 1998.

П.Т. Тронько.

ВАСИЛИНА Петро Кирилович(23(11).08.1899 — груд. 1941) —кер. парт. підпілля на Кіровоград-щині в роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945. Н. в с. Леськи (нині селоЧеркас. р-ну Черкас. обл.) в сел.сім’ї. Від 1923 — голова комітетунезаможних селян в с. Леськи, голо-ва районного комітету біднотиШевченківської округи, згодом —зав. земельним від. Чорнобаївсь-кого і Кам’янського райвикон-комів. 1936 — дир. Кам’янськоїМТС. Від лип. 1941 — кер. Ка-м’янського парт. підпілля, орга-нізатор підпільних парт. груп уЧигиринському, Кам’янському(нині Черкас. обл.), колиш. Зла-топільському (нині в межах Смі-лянського й Шполянського р-нівЧеркас. обл. та Новомиргородсь-кого р-ну Кіровогр. обл.) р-нах.Від серп. 1941 — секретар Кіро-вогр. підпільного обкому КП(б)У.Створив партизан. загін і став йо-го комісаром.

Закатований у гестапо.Літ.: Украинская ССР в Великой

Отечественной войне Советского Со-юза 1941—1945 гг., т. 1. К., 1975; Исто-рия Украинской ССР, т. 8. К., 1984;Народная война в тылу фашистскихоккупантов на Украине: 1941—1944,кн. 1. К., 1985.

Н.М. Руденко.

ВАСИЛІАНИ (базиліяни) — чле-ни чернечого чину св. Василія Ве-ликого (ЧСВВ), провідного чер-нечого ордену Української греко-католицької церкви. Статут черне-чого життя ств. на основі правилодного з отців Церкви ВасиліяВеликого (див. Патристика) йукладений бл. 362, поширився уСх. Європі із хрещенням КиївськоїРусі. До Берестейської церковноїунії 1596 василіанські монастиріне були пов’язані між собою, апідпорядковувалися місц. єпис-копам або, як виняток, констан-тиноп. патріархові (див. Констан-тинопольський патріархат). На

поч. 17 ст. київ. греко-катол. мит-рополит Й.Рутський реформувавжиття василіанських монастирів вУкраїні та Білорусі, об’єднавшиокремі монастирі, що прийнялиунію, в одну Конгрегацію, очолю-вану протоархімандритом, та зробивїх незалежними від єпископів.

Особливо культ. місія В.-уній-ців проявилася у 18 ст., коли піс-ля перших заборон в Рос. д-ві(1720) друкувати богослужбовікниги укр. мовою василіанськідрукарні продовжували видаватикниги за київ. церк. традицією.Гол. осередки видавничої діяль-ності В.-унійців — Почаїв, Суп-расль (нині Польща), Унів (ниніс. Міжгір’я Перемишлянськогор-ну Львів. обл.). Лише Почаївсь-ка друкарня протягом 1733—1800видала понад 100 богослужбовихкниг, проповідей, у т. ч. знамени-тий «Богогласник» (1791) — зб.укр. реліг. та духовної поезії.

У 19 ст. місійна й культурни-цька діяльність В.-унійців звузи-лася, 1839 в Російській імперіїуказом імп. Миколи I вона булаостаточно заборонена, а в Галичи-ні й Закарпатській Україні, що пе-ребували в складі Австрійс. імпе-рії (з 1867 — Австро-Угорщина),значно обмежена. Наприкінці 19ст., після великої реформи, якупровели єзуїти за вказівкою ПапиЛьва XIII, починається нове від-родження В.-унійців. Відчутнопоповнюються їхні лави, збіль-шується кількість чернечих про-вінцій, зокрема на Закарпатті, вРумунії, у Пн. та Пд. Америці, на-лагоджується їхня освіт. та видав-нича діяльність. У 1920—30-х рр.В.-унійці мали кілька шкіл і духо-вних семінарій, організували по-тужне вид-во у м. Жовква. Вонивидавали місячники «Місіонер»та «Наш приятель». Налагодиливипуск наук. ж. «Записки чинасвятого Василія Великого», навко-ло якого гуртувалися укр. катол.історики, серед яких: Т.Галу-щинський, Й.Скрутень, Р.Лу-кань, Т.Коструба, А.Великий,М.Войнар, М.Соловій та ін.

Після Другої світової війни,внаслідок ліквідації УГКЦ (див.Львівський собор УГКЦ 1946), ле-гальна діяльність В.-унійців вУкраїні була заборонена. Окреміосередки василіанського чернечо-го життя діяли підпільно. Нато-мість більш активне життя В.-унійців протікало в українськійдіаспорі, зокрема Римі, Варшаві йчернечих провінціях у США, Ка-наді, Бразилії та Аргентині. У Римі

442ВАСИЛИНА

продовжувалося видання наук. ж.«Записки ЧСВВ», співробітника-ми якого стали А.Великий, М.Вой-нар, М.Соловій, I.Назарко, I.На-гаєвський, I.Патрило, А.Пекар,П.Підручний та ін. Від 1990 В.-унійці відновили діяльність в Ук-раїні. Відродилися усі давні мона-стирі — у м. Львів, с. Крехів (нинісело Жовківського р-ну Львів.обл.), містах Жовква, Червоног-рад, Добромиль, Бучач, Мукачеве,с. Гошів (нині село Долинськогор-ну Iвано-Франк. обл.), виник-ли нові монастирі й чернечі ста-ниці (м.Київ, Донец. область).

Літ.: Коялович М. История Базили-анского Ордена. «Христианское чте-ние», 1864, № 1—4; Петров Н. НачеркБазилианского Ордена в бывшей По-льше. «Труды Киевской духовной ака-демии», 1870, т. 1—4; Pidіypczak-Majerowicz M. Bazylianie w Koronie i naLitwie, Szkoіy i ksi№їki w dziaіalnoœciZakonu. Warszawa — Wrocіaw, 1986.

I.В. Паславський.

ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ —навч. заклади, засновниками ікерівниками яких були василіани.Перші В. ш. виникли на поч.17 ст. у Білорусі. 1639 заснованаВасиліанська г-зія у м. Холм (ни-ні Хелм, Польща). Бл. 1670 кафе-дральна шк. у м. Володимир (нинім. Володимир-Волинський) булареорганізована у василіанськийколегіум (1773 перетворений впідокружну, згодом повітову шк.).У 18 ст. василіанам належали та-кож колегіуми в м-ку Гоща (з поч.18 ст.), м. Умань (1765), м-ку Лю-бар (1760), м-ку Шаргород (1748),м. Бучач (1754). Після скасуванняєзуїтського ордену (1773) до васи-ліан перейшли колегіуми в містахОстрог та Овруч. Крім колегіумів,в яких навч. світська молодь, у ве-ликих монастирях діяли студії, девикладалися теологія і філософіядля монахів (найбільші з яких — ум. Львів, с. Лаврів (нині село Ста-росамбірського р-ну Львів. обл.),Замості (нині Замосць, Польща),Кам’янці (нині м. Кам’янець-По-дільський), при деяких були йпочаткові школи. В. ш. на Право-бережній Україні існували до ска-сування указом імп. Миколи І1832 ордену василіан, у Галичи-ні— до 1939. У 19 ст. діяли школисестер-василіанок у Словіті (нинісело Золочівського р-ну) і Яворові(обидва нині Львів. обл.), від 1881також у Львові. Василіани керува-ли семінаріями у Львові (1918—26), Загребі (1924—55, нині Хор-ватія), мали «малу» г-зію в Бучачі

(підготовка для вступу в семіна-рію); їм належить папська семіна-рія св. Йосафата у Римі. Юнаки ізЗакарпаття в 19 ст. навч. у шк.при монастирі Марія Повч уПн. Угорщині. На сьогодні В. ш. інавч. заклади сестер-василіанокє в Бразилії, Аргентині, Канаді,США. В Україні від 1990-х рр.діють василіанський коледж у м.Бучач та Ін-т філософсько-богос-ловських студій у Золочеві.

Літ.: Савич А. Нарис з історії куль-турних рухів на Україні та в Білорусії вXVI i XVII в. К., 1929; Pidіypczak-Maje-rowicz M. Bazylianie w Koronie i na Lit-wie. Szkoіy i ksi№їki w dziaіalnoœci Zako-nu. Warszawa — Wrocіaw, 1986.

Я.Д. Ісаєвич.

ВАСИЛІВ, археологічна пам’ят-ка — 1) давньорус. місто на березіДністра, залишки якого розта-шов. біля сучасного с. Василів За-ставнівського р-ну Чернів. обл.В. згадується в Галицько-Волинсь-кому літописі у розповіді про події1230, коли кн. Данило Галицький,переслідуючи ворогів, переправи-вся через р. Дністер біля цьогоміста. Розташов. у прикордоннійзі Степом зоні, В. відігравав знач-ну роль в обороні пд. рубежів Га-лицько-Волинського князівства тав міжнар. торгівлі. Як і ін. міста,складався з двох осн. частин —дитинця (урочище Замчище, 1,4 га)та посаду, навколо яких знайденокілька приміськ. селищ. Під часрозкопок виявлено численні ар-хеол. пам’ятки, а також залишкидерев’яної церкви та білокам’я-ного тринефного храму. В остан-ньому, крім кам’яних саркофагів,були виявлені кістниці (примі-щення, де специфічно зберігають-ся скелети людей), не характернідля більшості регіонів Русі.

Літ.: Томенчук Б.П. Исследованиелетописного Василева. «Археологичес-кие открытия 1977», 1978; Давньорусь-ка Буковина (Х — перша половинаXIV ст.). К., 1982.

Б.О. Тимощук, О.П. Моця.

2) давньорус. місто, що булорозташов. на тер., яку займає су-часне м. Васильків. Уперше згаду-ється в «Повісті временних літ»під 988 і 996. За словами укладачалітопису, вже наприкінці 11 ст.існував переказ про те, що Володи-мир Святославич хрестився саме уцьому місті. В. виник на рубежі10—11 ст. і отримав назву за хрес-ним ім’ям Володимира — Васи-лій. 996 Володимир ледве не по-трапив у полон до печенігів під

стінами В. У вдячність за чудеснеспасіння він дав обітницю побу-дувати у В. церкву ПреображенняГосподня. До часів Ярослава Муд-рого В. залишався укріпленимфорпостом на кордоні зі степом.

Укріплена частина міста сяга-ла бл. 30 га. В. мав 3 лінії укріп-лень, дитинець займав пл. 0,9 га.Проіснував до серед. 13 ст., колибув зруйнований під час монго-ло-татарської навали.

Літ.: Антонович В.Б. Археологиче-ская карта Киевской губернии. М.,1895; Раппопорт П.А. К вопросу осистеме обороны Киевской земли.«Краткие сообщения Института архе-ологии АН УССР», 1954, вып. 3; Рыба-ков Б.А. Владимировы крепости наСтугне. «Краткие сообщения Институ-та археологии АН СССР», 1965,вып. 100; Кучера М.П. Давньоруськігородища на Правобережжі Київщи-ни. В кн.: Дослідження з слов’янськоїархеології. К., 1976.

А.Г. Плахонін.

ВАСИЛІВСЬКА ДОРОГА—шляхіз Києва через літописний Василів,Володарів (ймовірно, городищебіля м. Фастів), Мунарів (ниніс. Городище Андрушівського р-нуЖитомир. обл.) на зх. Упершезгадується в літописі під 1151.Пізніше стала частиною Білоцер-ківської дороги.

В.В. Пришляк.

ВАСИЛІЙ IМакедонянин (н. між813 і 839—29.08.886) — імператорВізантії (867—886), засн. Маке-донської династії. Придушив по-ширення серед християн МалоїАзії єретичного руху павлікіан.«Життєопис імператора Василія»та «Продовжувач Феофана», част-ково приписуючи В. I заслугиМихаїла III і патріарха Фотія,сповіщають про хрещення ним874 русі та болгар. Ці відомості єпідставою тверджень деяких істо-риків, що хрещення Київської Русівідбулося за правління В. I і Ми-хаїла III, тобто на 114 років ра-ніше визнаної правосл. церквоюдати хрещення Володимиром Свя-тославичем. Але ін. джерела гово-рять про хрещення лише незнач-ної частини князівської дружини.

А.Г. Плахонін.

ВАСИЛІЙ II Болгаробійця (958—15.12.1025) — імператор Візантії(976—1025), співправитель з 960,імператор від 963 (фактично од976). Придушив повстання в Ма-лій Азії на чолі з Вардою Фокоюза допомогою рус. дружини кн. Во-лодимира Святославича, який не-

443ВАСИЛІЙ

вдовзі після цих подій одруживсяз сестрою В. II Анною. Союз міжКиївською Руссю і Візантією укла-дено після взяття ВолодимиромСвятославичем влітку 989 Херсо-неса Таврійського (Корсуня; див.Корсунський похід Володимира).Однією з гол. умов угоди було хре-щення Київської Русі. 1018 В. II під-корив 1-ше Болг. царство (680—1018). Після кількох завойовни-цьких походів на Кавказ і Сіріюприєднав до Візантії Вірменію йчастину Грузії.

А.Г. Плахонін.

ВАСИЛІЙ III Iванович (1479—1533) — великий кн. моск. (1505—33), син вел. кн. моск. Івана IIIВасильовича та Софії Палеолог.Як правитель Великого князівстваМосковського В. III продовжувавполітику свого батька, прагнучидо «зібрання» всіх рос. земель іпосилення влади вел. князя.Спирався на дворянство, оточивсебе довіреними людьми з числадяків (Ф.Мишурин, М.Путятин,Є.Циплятєв), хоча в його урядібули й бояри (М.Захар’їн, М.Туч-ков-Морозов). У церк. політиціспочатку підтримував ре-ліг.-політ. течію «нестяжателів»,але з 20-х рр. 16 ст. віддав перева-гу послідовникам Йосифа Воло-цького — «йосифлянам». Бувжорстоким правителем, приду-шував найменші прояви опози-ційності: відправив у засланнямитрополита Варлаама, засудивМаксима Грека та рос. церк. діячаВассіана Патрікеєва, наказавстратити дипломата I.Бер-сеня-Беклемішева. Однак у боро-тьбі з боярством виявляв обереж-ність і тяжів до компромісів. Запанування В. III Рос. д-ва терито-

ріально зросла і зміцніла. Буловстановлено дипломатичні сто-сунки з Францією та Iндією.В. III активізував зносини з Авст-рійс. імперією (австрійс. посолЗ.Герберштейн залишив мемуарипро Рос. д-ву поч. 16 ст.); прова-див війни проти удільних князів(приєднав до своїх володіньПсков, Рязань, обидва нині містав РФ, та ін.), Казанського ханстваі Кримського ханства. Він не зу-пинився після «зібрання» практи-чно всіх рос. земель і заявив просвої претензії на землі колиш. Ки-ївської Русі, в першу чергу Київ,Полоцьк і Вітебськ (обидва ниніБілорусь). Скориставшись із ви-ступу частини укр. і білорус. фео-далів на чолі з кн. М.Глинськимпроти вел. кн. литов., розпочаввійну проти Польс.-Литов. д-ви.1514 узяв Смоленськ (нині місто вРФ), але того самого року (8 ве-рес.) рос. війська зазнали тяжкоїпоразки під Оршею (нині Біло-русь) від укр.-білорус.-литов. ар-мії, керованої кн. К.Острозьким.Перемир’я було укладено 1522.

На схилі віку В. III розлучив-ся з безплідною царицею Соло-монією (з роду Сабурових) і одру-жився з племінницею укр. кня-зя-емігранта М.Глинського —Оленою Глинською (п. 1538). Відцього шлюбу народився спадко-ємець престолу — майбутній царРос. д-ви Іван IV Васильович Гро-зний.

Літ.: Зимин А.А. Россия на рубежеXV—XVI столетий. М., 1982; Граля И.ИванМихайлов Висковатый. М., 1994.

Ю.А. Мицик.

ВАСИЛІЯ СВЯТОГО ЦЕРКВАв Oвручі — комплексна пам’яткаарх-ри і монументального мист-ва 2-ї пол. 12 ст. в м. Овруч. Длядавньорус. буд-ва 2-ї пол. 12 ст.характерна тенденція до відро-дження архіт. стилю періоду розк-віту Київської Русі з одночасним

зверненням до традицій нар. ми-ст-ва. Василівська церква є од-нією з найкращих споруд цьогостильового напряму. Збудованана замовлення кн. Рюрика Рости-славича із смоленської династії.

До нашого часу храм дійшовзавдяки реконструкції 1907—09,виконаної за проектом архіт. О.Щу-сєва на підставі досліджень рос.архіт. П.Покришкіна.

За планом це чотиристовпнийхрещато-баневий триапсидний храм.До зх. фасаду прилягають дві кру-глі вежі, що за характером будовинагадують традиції арх-ри Ки-ївської Русі. Фасади стін розчле-новано профільованими піляст-рами. В інтер’єрі церкви зберег-лися фрагменти давнього фреско-вого розпису з позолотою. 1910—11 храм розписаний худож.О.Блазовим фресками за зразкомНовгородської церкви Спаса наНередиці. Одна з композицій ви-конана худож. Д.Стеллецьким.

Літ.: Iсторія українського мистец-тва, т. 1. К., 1966; Памятники градо-строительства и архитектуры Украин-ской ССР, т. 2. К., 1986; Пам’ятки ар-хітектури та містобудування України:Довідник Державного реєстру націо-нального культурного надбання. К.,2000.

Р.I. Бондаренко.

ВАСИЛЬЄВ Михайло Калинович(1863—10.05.1912) — інженер-дослідник, етнограф. Н. в м. Ле-бедин. Після закінчення Петерб.технологічного ін-ту за фахом ін-женера цукрової пром-сті повер-нувся в Україну. Автор кількохнаук. розробок у галузі цукрова-ріння та природознавства. Ціка-вився етнографією. Одним із пер-ших в Україні почав вивчати по-бут і нар. творчість робітн. верств.Чимало уваги приділяв дослід-женню укр. нар. театру, фолькло-рно-літ. зв’язків, укр. рекрутськоїпісні тощо. Відомий як збирачукр. робітн. фольклору, нар. пере-казів про Т.Шевченка. Авторпраць: «К вопросу о новых моти-вах в малорусской народной поэ-зии» (1879), «Две сахарозаводчес-кие песни» (1886), «Рекрутчина вмалорусской песне» (1889) таінших.

В.М. Матях.

ВАСИЛЬЄВСЬКИЙ Василь Гри-горович (02.02(21.01).1838—25(13).05.1899) — рос. історик-візанто-лог. Акад. Петерб. АН (1890;чл.-кор. 1876). Започаткував вив-чення аграрної політики Візантії,

444ВАСИЛІЙ

Василій III. Гравюра 16 ст.

М.К. Васильєв.

В.Г. Васильєвський.

Церква св. Василіяв Овручі.

її податкової системи. У своїх на-ук. працях показав вплив слов’ян.колонізації Балканського п-ована розвиток у Візантії вільної сел.общини. Вивчав рус.-візант. від-носини 10—12 ст. Опублікувавнизку істор. джерел, додавши доних ґрунтовні коментарі. Заініціативою В. було створено «Ви-зантийский временник» (1894) івін став одним із його редакторів.П. у м. Флоренція (Італія).

Праці В., серед яких виділя-ється «Законодательство иконо-борцев» (1878), і нині мають не-пересічну наук. цінність.

О.В. Лисенко.

ВАСИЛЬЄВ-ЮЖИН МихайлоІванович (10.11(29.10).1876—08.11.1937) — професійний револю-ціонер, рад. держ. діяч, публіцист.Н. в м. П’ятигорськ (нині Став-ропольського краю, РФ) в сім’їробітника. Чл. РСДРП—ВКП(б)від 1898. Після II з’їзду РСДРП(1903) — більшовик. Учасник рево-люції 1905—1907. Влітку 1905 задорученням В.Леніна приїздив доОдеси для встановлення зв’язкуз повсталими матросами броне-носця Чорномор. флоту «КнязьПотьомкін-Таврійський» (див. По-встання на броненосці «Потьом-кін» 1905). 1906—07 — на парт.роботі в Санкт-Петербурзі, Баку(Азербайджан), Саратові (нинімісто в РФ). Співробітничав убільшовицьких газетах «Вперед»,«Пролетарий». 1917 — делегатIV з’їзду РСДРП(б). Після Жовт-невої революції 1917 — на відп. ро-боті в органах прокуратури. 1924—37 — заст. голови Верховного Су-ду СРСР. Причина смерті не-відома.

О.М. Мовчан.

ВАСИЛЬКІВ—місто обл. підпо-рядкування Київ. обл., райцентр.Розташов. на лівому березір. Стугна (прит. Дніпра). Залізн.станція. Нас. 39,7 тис. осіб.

Уперше згадується в «Повістівременних літ» як Василів (див.2-ге значення) під 988 і 996 і без-посередньо пов’язується з біогра-фією кн. Володимира Святослави-ча. Згодом місто уславилося якбатьківщина святого Феодосія Пе-черського. В давньорус. часи черезВасилів проходив шлях з Києва наГаличину та ін. зх. області д-ви. В12 ст. місто зараховувалося донайбільших «пригородів» Київсь-кої землі. 1157 змінюється йогоназва на сучасну в зв’язку з іме-нем кн. Василька Юрійовича.

З 16 ст. В. згадується як маєт-ність Києво-Печерського монас-

тиря (див. Києво-Печерська лав-ра). В серед. 17 ст. — сотенне міс-то Київського полку. 1654 йогопроїздом відвідав антіохійськийпатріарх Макарій (його син ПавлоАлеппський залишив яскравийопис В.). За «Вічним миром» 1686В. разом з Києвом закріплюєтьсяза Рос. д-вою. У 18 ст. В. є укріп-ленням та митною заставою накордоні з Польщею. Зона актив-ності гайдамаків (див. Гайдамаць-кий рух). Від 1797 В. — повітовемісто Київ. губ. В. — один з цент-рів декабристського руху в Украї-ні.

У В. квартирував Черніг. піх.полк, яким командували С.Мура-вйов-Апостол та М.Бестужев-Рю-мін. У В. розпочалося Чернігівсь-кого полку повстання. У Василь-ківському пов. зародився анти-кріпосницький рух, відомий як«Київська козаччина» 1855. Значнучастину нас. міста в цей час скла-дали євреї (1897 — з 13 132 жите-лів 5156 євреї).

У 19 — на поч. 20 ст. В. відо-мий також своїм гончарним про-мислом.

За часів української революції1917—1921 тут прокотилися чис-ленні повстанські рухи. 1919 у містівідбувалися єврейс. погроми.

Від 1923 — райцентр Київськоїокруги, від 1932 — Київ. обл. Підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 В. —один з рубежів рад. оборони Ки-єва у лип.—верес. 1941, а такожоборони гітлерівських військ на-прикінці 1943.

Архіт. пам’ятки: собор святихАнтонія і Феодосія (1756—59);Свято-Миколаївська церква (1792);адм. будова (1817). Пам’ятнийзнак на честь повстання Черніг.полку (1976).

Літ.: Похилевич Л. Сказания о на-селенных местностях Киевской губер-нии. К., 1864; IМіС УРСР. Київськаобласть. К., 1971.

Д.С. Вирський.

ВАСИЛЬКІВСЬКА УПРАВА —одна з гілок Пд. т-ва (див. Декаб-ристів рух). Діяла з 1823 підорудою С.Муравйова-Апостола таМ.Бестужева-Рюміна у м. Василь-ків і навколишньому регіоні, де

445ВАСИЛЬКІВСЬКА

М.І. Васильєв-Южин.

Васильків.Свято-Миколаївська церква.

Васильків.Собор святих Антонія і Феодосія.

Пам’ятний знак на честь повстанняЧернігівського полку у м. Васильків.

був розквартирований Черніг. піх.полк і сусідні частини 9-ї піх.д-зії. Об’єднувала групу учасниківдекабристського руху на Київщи-ні, в т. ч. А.Муравйова, В.Враниць-кого, В.Тізенгаузена, I.Повалло-Швейковського. Висувала най-радикальніші антимонархічні про-екти (аж до царевбивства). Влітку1825 розробила план військ. зако-лоту в Ліщинському корпусномутаборі та походу революц. сил наКиїв, Москву, Санкт-Петербург.Розраховувала на розуміння тапідтримку П.Пестеля, але остан-ній прийняв рішення доручити їйпідготувати початок виступу на1826.

За погодженням із проводомПд. т-ва В. у. мала зносини з ін.протиурядовими орг-ціями в Ук-раїні. 1824 налагодила контакти зпольс. таємними орг-ціями, зо-крема — Патріотичним товарис-твом. 1825 прилучила до себечленів Товариства з’єднаних сло-в’ян. Підготувала та поширювалаагітаційний «Православний кате-хізис». Керівники управи очолилиЧернігівського полку повстання.

Літ.: Базилевич В.М. Декабристина Київщині. К., 1926; Нечкина М.В.Движение декабристов, т. 1—2. М.,1955; Сергієнко Г.Я. Декабристи та їхреволюційні традиції на Україні. К.,1975.

П.Г. Усенко.

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Сергій Іва-нович (19(07).10.1854—07.10(24.09).1917) — укр. живописець. Н. вм. Iзюм. Навч. в Харків. г-зії, дейого першим учителем малюван-ня був укр. худож. Д.Безперчий.1876—85 навч. в петерб. Акад.мист-в у М.Клодта й В.Орлов-ського; удосконалював майстер-ність у Франції. Від 1888 жив уХаркові. Автор численних пейза-жів: «Козача левада» (1893), «Дніп-ровські плавні» (1896), «По Дон-цю» (1901); епічних тв. на істор.тематику: «Бій запорожців з тата-рами» (1892), «Козаки у степу»(бл. 1905), «Похід козаків» (1917);жанрових картин: «Козак і дів-чина» (1894), «Ярмарок у Полта-ві» (1902). 1901— 08 для оформ-лення будинку Полтав. земствапрацював над картинами «Чу-мацький Ромоданівський шлях»,«Козак Голота», «Вибори полков-ником Мартина Пушкаря» (робо-ти загинули 1941—43). ТворчістьВ. відіграла значну роль у ста-новленні істор. картини та роз-витку лірико-епічного напрямкув укр. пейзажному живописі, вінбув одним з ініціаторів тогочас-

них пошуків укр. стилю в арх-рі.Разом з М.Самокишем створивальбом «З української старовини»(СПб., 1900) та «Мотиви українсь-кого орнаменту» (СПб., 1912).Очолив Харків. літ.-худож. т-во,був чл. журі конкурсу на проектпам’ятника Т.Шевченку в Києві.

П. у м. Харків.Осн. ч. творчої спадщини В.

зберігається в Харків. ХМ та Нац.ХМ в Києві; картини В. такожзберігаються в Третьяковській га-лереї (Москва), музеях Сум,Одеси.

Літ.: Безхутрий М.М. С.I. Василь-ківський. К., 1954; Сергій Васильків-ський. Альбом. К., 1987.

Л.І. Ткачова.

ВАСИЛЬКО Василь Степанович(справжнє прізв. — Міляєв; 07.04(26.03).1893—18.03.1972) — актор,режисер, педагог, театральнийдіяч, театрознавець. Нар. арт.СРСР (1944). Н. в с. Бурти (нинісело Шполянського р-ну Черкас.обл.). Після закінчення г-зії навч.на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Ще студентом (1913) працю-вав у театрі М.Садовського, незаба-ром — у т-ві укр. акторів за учас-тю П.Саксаганського, М.Занько-вецької під орудою I.Мар’яненка,де набув творчої майстерності. Пра-цював у київ. «Молодому театрі»(1916—19), 1-му Держ. драм. теат-рі УСРР ім. Т.Шевченка «Кий-драмте» (1920—21); 1922—26 —актор, режисер, педагог мистець-кого об-ня «Березіль», 1926—56очолював Одес., Харків., Донец.,Чернів. укр. драм. театри. Вико-навець характерних ролей світ. таукр. драм. класики. Режисер ви-став: «За двома зайцями» М.Ста-рицького (1925), «Ревізор» М.Гого-ля (1937), «Богдан Хмельниць-кий» О.Корнійчука (1939), «Земля»(1947), «У неділю рано зілля ко-пала» О.Кобилянської (1956, влас-на інсценізація), «Гайдамаки»Т.Шевченка (1961) та ін.

Один із засн. театральногомузею (1923, 1926 — переданоВУАН), нині Держ. музей теат-рального, муз. та кіномист-ваУкраїни. У 1920—30-х рр. викла-дав на драм. ф-тах Київ. й Харків.муз.-драм. ін-тів.

Автор праць: «Микола Садов-ський та його театр» (1962), «Фраг-мент режисури» (1967), «Народ-ний артист О.С. Курбас» (у кн.:«Театру віддане життя», 1984).

П. у м. Одеса.Літ.: Недзведський А.В. Василь

Степанович Василько. К., 1960; Лабін-

ський М. Театру віддане життя. «Куль-тура і життя», 1993, 10 квіт.

Г.С. Брега.

ВАСИЛЬКО Микола (1868—02.08.1924) — укр. громад. і політ.діяч, барон. Н. в с. Луківці (нинісело Вижницького р-ну Чернів.обл.). Закінчив у Відні серед. навч.заклад «Терезіанум». Від 1898 —посол (депутат) до буковинськогосейму, 1899—1918 — посол довіденського парламенту, де бувзаст. голови Укр. клубу. Захищавправа укр. нас. Домігся, зокрема,відкриття на Буковині трьох укр.г-зій. 1915—16 організував Гуцуль-сько-буковинський легіон, якийдіяв у складі австро-угор. армії.1915 — заст. голови Укр. заг. радиу Відні, 1918 — співзасн. Українсь-кої національної ради у Львові.1918 — дипломатичний представ-ник ЗУНР у Відні, з 1919 — посолУНР у Швейцарії й Німеччині.

П. у м. Райхенгаст (Німеччи-на).

Літ.: Микола Василько. «Зоря»,1924, 17 серп.; Левицький К. Українськіполітики Галичини. Тернопіль, 1996.

П.В. Шкраб’юк.

ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ (Ва-силій; 1203—1271, за ін. даними —1269) — князь володимиро-во-линський. Другий син РоманаМстиславича та його другої дру-жини Анни. Брат Данила Галицько-го. Н., здогадно, в м. Галич (дав-ній). Повстання бояр проти кня-зівської влади, що спалахнуловідразу після смерті Романа Мсти-славича (1205), який рішуче при-душував феод. опозицію, спричи-нило розпад створеного ним (1199)Галицько-Волинського князівства.Вторгнення київ. кн. Рюрика Рос-тиславича, закликання боярамина князювання черніг. князів Iго-ревичів — Володимира Ігоревича,Романа Iгоревича і СвятославаIгоревича — змусили кн. Анну зсинами втекти до Володимира (ни-ні м. Володимир-Волинський), а да-лі до м. Краків (Польща), де В.Р.залишився з матір’ю, а Дани-ла відіслали до Угорщини. Кн.Анна докладала чимало зусиль,щоб повернути дітям батьківськийспадок. 1209 віче волин. м. Берес-тя запросило В.Р. у князі. Піз-ніше (1211) він одержав м. Белз,яке невдовзі втратив. Разом з бра-том княжив на Волині—в Тихомлі йПеремилі, звідки Романовичі по-чали збирати волин. землі.

1214—15 В. Р. з братом княживу Володимирі. Протягом 1220-х рр.

446ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ

С.І. Васильківський.

М. Василько.

В.С. Василько.

вони об’єднали майже всю Во-лин. землю. 1227—28 Романовичізаволоділи Луцьком, Пересопни-цею і Чорторийськом. Ці міста ра-зом із Берестям Данило передавВ.Р., який став волин. кн. У1230-ті рр. Романовичі ліквідува-ли останнє на Волині удільне Бел-зьке князівство, а 1238 відновилисвою владу в Галичі (давньому) йГалицькій землі.

1229 В. Р. одружився з дочкоювладимиро-суздальського кн.ЮріяВсеволодича Дубравкою, після їїсмерті (1248) — з донькою кра-ківського кн. Лєшека Білого Оле-ною (п. 1265). Навала Батияпослабила князівську владу і під-бадьорила боярську опозицію.Однак 1245 Данило і В. Р. її оста-точно придушили. У наступні 20років Данило вважався галиць-ким, а В. Р. — волин. князем. Од-нак главою Галицько-Волин.князівства був старший брат Да-нило, з яким В. Р. завжди діяв ра-зом. Галицько-Волинський літописзалишає В. Р. в глибокій тіні Да-нила. Після смерті Данила (1264)В. Р. формально називався вел.кн., але фактично княжив у Воло-димирі і володів лише частиноюВолин. землі. Він зосередився насправах свого невеликого князів-ства, уникав війн з сусідами, ми-ром владнуючи конфлікти з Поль-щею, Литвою і ятвягами.

П. у м. Володимир.Літ.: Дашкевич Н.П. Княжение Да-

ниила Галицкого по русским и иност-ранным известиям. К., 1873; Грушевсь-кий М. Iсторія України-Руси, т. 3.Львів, 1905; Пашуто В.Т. Очерки поистории Галицко-Волынской Руси.М., 1950; Котляр М.Ф. Галицько-Во-линська Русь. К., 1998; Галицько-Во-линський літопис. Дослідження. Текст.Коментар. К., 2002.

М.Ф. Котляр.

ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ(Василій; бл. 1066—28.02.1124) —князь теребовльський, третій синкн. Ростислава Володимировича і,здогадно, доньки угор. короля Бе-ли I Ланки. Н., мабуть, у Тмуто-рокані. По смерті батька (1067)разом із старшими братами Рюри-ком Ростиславичем і ВолодаремРостиславичем був вигнаний зміста. У 1080-х рр. Ростиславичіпретендували на м. Володимир(нині м. Володимир-Волинський) і1084 захопили його, та київ. кн.Всеволод Ярославич повернув міс-то Ярополку Iзяславичу, давшибратам-ізгоям міста Перемишль(нині Пшемисль, Польща), Те-ребовль (нині м. Теребовля) і

Звенигород. З початку 1090-х рр.В. Р. княжив у Теребовлі. 1092В. Р. в союзі з половцями здійснивпохід на Польщу; виношувавплани заволодіти Нижнім Поду-нав’ям. Прагнув переселити насвої землі берендеїв, печенігів іторків, збираючись використатиїх як військ. силу. 1097 волин. кн.Давид Ігоревич, що боявся поси-лення В.Р., при сприянні київ.кн. Святополка Ізяславича поло-нив того в Києві, одвіз до Білгоро-да і там осліпив. Ці події відобра-жені у «Повісті про осліпленняВасилька Теребовльського», щовключена до «Повісті временнихліт» під 1097. Володар домігсязвільнення брата (у берез. 1098).Швидко по тому В.Р. і Володарвзяли Давида в облогу у Володи-мирі і добилися видачі двох бояр,котрі порадили йому осліпити В. Р.,а 1099 розбили на Рожному ПоліСвятополка Iзяславича, що за-зіхав на їхні землі. Того ж рокувони перемогли біля Перемишлявійсько угор. короля Коломана,чий похід був інспірований Свя-тополком Iзяславичем. Згідно зрішенням Витичівського з’їзду1100, Давид втратив м. Володи-мир, а В. Р. позбавили Теребовля,але він не підкорився такомурішенню і залишився у Теребовлі.1118 В. Р. з Володарем допомогликиїв. кн. Володимиру Мономахуприборкати Ярослава Святопол-чича; 1122 Василько викупив Во-лодаря з польс. полону. Під 1123Київський літопис називає В. Р. іВолодаря союзниками ЯрославаСвятополчича: вони обложилисина Мономаха Андрія Володими-ровича у Володимирі. Київ. князізмушені були рахуватися з В. Р.

Літ.: Хрущов И. Сказание о Васи-лько Ростиславиче. «Чтения в Истори-ческом обществе Нестора летописца»,1879, кн. 1; Лихачев Д.С. Русские лето-писи и их культурно-историческоезначение. М.—Л., 1947.

М.Ф. Котляр.

ВАСИЛЬКО ЮРІЙОВИЧ (р. н. ір. с. невід.) — князь з династії Рю-риковичів, син Юрія Долгорукого.Згадується літописами 1149—62.1149 отримав від батька м. Суздаль(нині місто Владимирської обл.,РФ). 1152—55 мав уділ у Новго-род-Сіверському князівстві. 1155, піс-ля утвердження батька у Києві,одержав в уділ Поросся, володівним до 1157. 1162 був вигнанийбратом Андрієм Боголюбським,вступив на службу до імп. ВізантіїМануїла I Комніна (1143—80) та

отримав від нього чотири міста нанижньому Дунаї.

А.Г. Плахонін.

ВАСИЛЬЧЕНКО Гнат Михайло-вич (30.01.1872 — р. с. невід.) —рос. і укр. військ. діяч. Н. вм. Iзюм. Закінчив Моск. піх. юн-керське уч-ще (1895), Iмператор-ську військ. акад. (1906) у Санкт-Петербурзі. У рокиПершої світовоївійни — генерал-майор, нач. шта-бу 5-ї Туркестанської стрілец. д-зії,командир 5-го українізованогоКавказ. корпусу (Кавказ. фронт).

У черв. 1917 — делегат ДругогоВсеукраїнського військового з’їзду1917, відповідно до рішень якогобрав активну участь в українізаціївійськ. частин рос. армії. В укр.армії з берез. 1918, командир 8-гоКатериносл. корпусу. Підтримавгетьман. переворот П.Скоропад-ського, під час протигетьмансько-го повстання 1918 відмовився пе-рейти на бік Директорії. Сформу-вав загін (бл. 1 тис. осіб), який 27листоп. 1918 вирушив у похід доКриму. За 34 дні загін пройшов збоями 600 км і 2 січ. 1919 приєд-нався до Збройних сил Півдня Росії.Наказом ген.-лейтенанта П.Вран-геля (№ 3303 від 6 черв. 1920) дляучасників походу встановлена від-знака — Хрест Катериносл. похо-ду. 1919—20 — командир зведеноїбригади 34-ї піх. д-зії корпусу ген.Я.Слащова. Від листоп. 1920 — наеміграції.

Літ.: Слащов-Крымский Я.А. БелыйКрым 1920 г.: Мемуары и документы.М., 1990.

А.О. Буравченков.

ВАСИЛЬЧЕНКО Степан Васи-льович (справжнє прізв. — Пана-сенко; 08.01.1879(27.12.1878)—11.08.1932) — письменник і педагог.Н. в м. Iчня в сел. родині. Закін-чив Коростишівську вчительськусемінарію (1898). Працював учи-телем на Київщині та Полтавщи-ні. 1904 вступив до Глухівськогоучительського ін-ту. Під час рево-люції 1905—1907 брав участь у по-літ. маніфестаціях і мітингах, за-лишив ін-т і поїхав на Донбас ус. Щербинівка (нині м. Дзер-жинськ Донец. обл.). За революц.діяльність засуджений. Після звіль-нення з тюрми 1908 вернувся вIчню. Протягом 1911—14 опуб-лікував низку новел, театральнихрецензій, п’єс. 1911 вийшла зб.тв. «Ескізи», 1914 — «Оповідан-ня». Брав участь у Першій світовійвійні (командир саперної роти).Після Жовтневої революції 1917

447ВАСИЛЬЧЕНКО

С.В. Васильченко.

активно включився в буд-во но-вого життя. Подорожував по Ук-раїні, вчителював у шк. (1920—28). Багато років працював надроманом про Т.Шевченка «Ши-рокий шлях», але завершив лише1-шу ч. — «В бур’янах» (вийшлапосмертно, 1938). Опанував різніліт. жанри, займався перекладамиукр. мовою тв. В.Короленка, О.Се-рафимовича, М.Гоголя, М.Лєс-кова.

П. у м. Київ.Тв.: Твори, т. 1—4. К., 1959—60.Літ.: Iсторія української літерату-

ри кінця XIX — початку ХХ ст. К.,1989.

Г.Г. Денисенко.

ВАСИЛЬЧИКОВ Іларіон Іларіо-нович (1805—1863) — київ. військ.та київ., подільський і волин. ге-нерал-губернатор, князь. За йогоправління в підпорядкованих губ.проводилося значне буд-во пром.,культ., наук., мед. закладів. Зо-крема, у Києві було збудованокілька лікарень, у т. ч. для неіму-щих. Постійну увагу приділяв спо-рудженню нових шляхів, упоряд-куванню міськ. вулиць, розвитко-ві транспорту, сприяв піднесеннюс. госп-ва. Провадив тверду уря-дову лінію на придушення про-явів «малоросійського сепара-тизму» і польс. нац.-визвол. ру-ху.

Літ.: Шандра В.С. Малоросійськегенерал-губернаторство, 1802—1856:функції, структура, архів. К., 2001.

О.В. Лисенко.

ВАСИЛЬЧИКОВ Олександр Оле-ксійович (30.09.1832—11.05.1890) —рос. історик, письменник. Прав-нук гетьмана К.Розумовського.Н. в м. Санкт-Петербург. Навч. у1-й Моск. г-зії. Закінчив юрид.ф-т Моск. ун-ту (1855). Служивпри рос. посольстві в Iталії. 1879—89 — дир. Iмператорського Ер-мітажу (одного з найбільших івизначних музеїв світу; С.-Петер-бург) та голова Iмператорськоїархеол. комісії (1882—86). Вивчаврос. історію, особливо цікавивсядослідженням стародавніх родів,зокрема Розумовських.

П. у с. Коралово Звенигород-ського пов. Моск. губ., Росія.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых, т. 4. СПб., 1889; Алек-сандр Алексеевич Васильчиков. «Ки-евская старина», 1890, № 7.

О.Д. Кузьминська.

ВАСНЕЦОВ Віктор Михайлович(03.05.1848—23.07.1926) — рос. жи-вописець. Проф. живопису (1892),

дійсний чл. петерб. Акад. мист-в(1893), почесний чл. Реймськоїакад. (1895), Київського товарист-ва старожитностей та мистецтв(1903), чл. худож. союзу «Узо-граф» (1917) та Союзу рос. худож-ників (1918). Почесний чл. То-вариства ім. А.Куїнджі (1920). Н.в с. Лоп’ял Уржумського пов.В’ятської губ. (нині тер. Кіровсь-кої обл., РФ) у сім’ї священика.Освіту здобув у духовному уч-щім. В’ятка та в духовній семінарії(1858—67).

1867 переїхав до Санкт-Пе-тербурга. Працював на картогра-фічному підпр-ві А.Iльїна (відгруд. 1867), навч. у рисувальнійшк. Т-ва заохочення мист-ва (1867—68) і в петерб. Акад. мист-в(1868—75). Відвідав Францію(1876) та Iталію (1885), де знайо-мився з мист-вом Відродження.Од 1878 — чл. Т-ва пересувниххудож. виставок («передвижни-ків»). Від 1885 до 1896 брав участьу розписах Володимирського соборув Києві.

Творча діяльність багатопла-нова. Живописець створив відоміжанрові картини: «Молочниця»,«Жниця» (обидві — 1867), «Ро-бітники з тачками» (1872—74);картини на істор. тематику: «Піс-ля побоїща Iгоря Святославича зполовцями» (1880), «Битва скіфівзі слов’янами» (1881), «Куликов-ська битва» (1915) та серію кар-тин з мотивів рос. нар. казок ібилин: «Альонушка» (1881), «Iван-царевич на сірому вовку» (1889),«Богатирі» (1898). Автор мону-ментального панно «Кам’яний вік»для Iстор. музею в Москві (1883—85). З розписів Володимирськогособору найбільш відомі «Бого-матір з немовлям», «Євхаристія»,«Хрещення Русі», «Хрещення Во-лодимира», зображення літопис-ця Нестора, князів ОлександраНевського та Андрія Боголюбського.

П. у м. Москва.Літ.: Моргунов Н.С., Моргунова-Ру-

дницкая Н.Д. Виктор Михайлович Вас-нецов. М., 1962; Васнецов ВикторМихайлович: Письма. Дневники. Вос-поминания. Суждения современни-ков. М., 1987; Осокин В. Виктор Васне-цов. К., 1989.

Н.О. Герасименко.

ВАССИЯН Юліан (12.01.1894—03.10.1953) — політ. діяч та ідео-лог укр. націоналізму. Д-р філо-софії (1930). Н. в с. Колоденце(нині с. Колоденці Кам’янсько-Бузького р-ну Львів. обл.). Навч. уЛьвів. ун-ті. Під час Першої світо-

вої війни та української революції1917—1921 — старшина ЛегіонуУкраїнських січових стрільців таУкраїнської Галицької армії. Післязвільнення з польс. табору длявійськовополонених 1922—24 навч.у Львівському таємному українсь-кому університеті. Один з орга-нізаторів та провідних чл. Групиукраїнської національної молоді, а з1926 — її голова. Продовжив навч.в Карловому ун-ті в Празі таУкраїнському високому педагогічно-му інституті ім. М.Драгоманова.Як представник групи, займавсяпідготовкою конф. укр. націона-лістів у Берліні (1927) в Празі(1928). На I конгресі укр. націо-налістів (1929) — заст. головипрезидії конгресу, голова ідеоло-гічної комісії, обраний до проводуукр. націоналістів (див. Організа-ція українських націоналістів); іде-ологічний референт. По закін-ченні філос. ф-ту Карлового ун-ту отримав наук. ст. д-ра філосо-фії. Після повернення в Галичину(1930) редагував «Український го-лос» у Перемишлі (нині Пше-мисль, Польща). В’язень польс.тюрем (1931—35, 1939) та нім.концтабору в Бреці (1944). ПісляДругої світової війни жив у м. Діл-лінген (Австрія), а з 1950 — ум. Чикаго (шт. Іллінойс, США).Автор численних праць, у якихвиклав і розвинув філос.-ідеоло-гічні основи укр. націоналізму:«До головних засад націоналізму»(1928), «Iдеологічні основи укра-їнського націоналізму» (1929), «Про-грама виховання в ОУН» (1930),«Одиниця і суспільство» (видру-кована посмертно, 1957) та ін.

П. у м. Чикаго.Літ.: Мірчук П. Нарис історії ОУН,

т. 1. Мюнхен—Лондон—Нью-Йорк,1968.

В.І. Прилуцький.

ВАСЮТІН (Філюшкін) ВасильПилипович (1900—1979) — держ. ікомсомольський діяч, економгео-граф. Професор. Н. на Рязанщині(нині тер. РФ) в сел. сім’ї. Від1909 — в Одесі. 1913 почав пра-цювати на судоремонтному з-ді«РОПИТ». 1918—19 — один ізкер. комсомольського підпілля вОдесі. 1920—22 очолював Луган.міськ., Одес. губернський к-тикомсомолу, екон.-правовий від.ЦК КСМУ. Від жовт. 1922 долип. 1923 — 1-й секретар ЦККСМУ, потім 2-й секретар ЦКРос. КСМ. По закінченні екон.від-ня Інституту червоної профе-сури при ВУЦВК понад 30 років

448ВАСИЛЬЧИКОВ

І.І. Васильчиков.

В.М. Васнецов.

Ю. Вассиян.

В.П. Васютін.

перебував на керівних посадах уВищій раді народного господарстваі Держплані СРСР, очолювавНДI.

П. у м. Москва.В.І. Прилуцький.

ВАТИКАН (офіц. назва Lo Statodella Cittб del Vaticano) — держа-ва-місто, реліг., адм., політ. центркатол. церкви (див. Католицизм),резиденція Папи («апостольськастолиця»). Розташов. на од-нойменному пагорбі у м. Рим(Італія). Пл. — 0,44 км2, поза ме-жами якої ще розміщено низкуустанов. Його історія як центрукатол. церкви сягає раннього се-редньовіччя — з виникненням756 на тер. Середньої Iталії тео-кратичної д-ви — Папської (цер-ковної) обл. Теперішній статусВ. визначено Латеранськими уго-дами 1929 з урядом Iталії, згідно зякими відновлено світську владупап, втрачену ними внаслідокутворення об’єднаного Iтал. ко-ролівства 1870. У В. працюютьнайвищі органи катол. церкви.Глава В. — Папа, який обираєть-ся колегією кардиналів довічнотаємним голосуванням. Йому на-лежить законодавча та виконавчавлада. У своїй політ. і церк. діяль-ності В. спирається на розгалуже-ний апарат катол. церкви і пов’я-зані з нею реліг. та світські орг-ції, профспілки, жін., молодіжні,ін. катол. об-ня, мережу власнихзасобів інформації та освіт. і наук.закладів. Екон. основу В. склада-ють доходи від капіталовкладень іпожертв. На основі конкордатів(угод) він підтримує дипломатич-ні відносини з багатьма д-вамисвіту.

Під час християнізації Київсь-кої Русі «апостольська столиця»започаткувала дружні відносини зКиєвом. Перші безпосередні дип-ломатичні зв’язки між ними здій-снювали посольства Папи IоаннаXV (988 і 991) та Папи Сільвест-ра II (1000) до вел. кн. київ. Воло-димира Святославича. Через кіль-ка років Володимир приймавпапського місіонера до печенігівБруно Кверфуртського. 1075 ПапаГригорій VII виданням булл під-тримав вел. кн. київ. Ізяслава Яро-славича, який через прибулого доРима сина Ярополка просив до-помоги в боротьбі за престол уКиєві. Зближенню папства з укр.землями сприяло направлене вМонголію за дорученням ПапиIнокентія IV посольство Карпіні1245— 47, яке відвідало міста Ки-

їв, Канів, Переяслав (нині м. Пе-реяслав-Хмельницький), Галицько-Волинське князівство і вело пере-говори з місц. володарями. 1253, внадії здобути підмогу серед зх.-християн. д-в для відсічі монго-ло-татарській навалі, кн. ДанилоГалицький погодився прийнятивід папи королів. корону, що йбуло здійснено папським легатомОпізо. В серед. 15 ст. у тісних сто-сунках з В. перебував київ. мит-рополит Ісидор, який кілька роківмешкав у Римі й отримав сан кар-динала. Наприкінці 70 — поч.80-х рр. 16 ст., у зв’язку з планамиоб’єднання катол. й правосл. цер-ков, папський нунцій (посол)А.Болоньєтто вів переговори зукр. магнатом В.-К.Острозьким.1595, готуючи унію церковну, рим.курія організувала і фінансувалаподорож до Рима укр. єпископівI.Потія і К.Терлецького, які під-писали трактат з Папою Климен-том VIII. Після проголошенняБерестейської церковної унії 1596відбуваються регулярні поїздкигреко-катол. церк. діячів до Ри-ма (Й.Рутський, Р.Корсак, Я.Су-ша та ін.). 1626 постійну репре-зентацію при В. дістають проку-ратори київ. митрополитів та чер-нечого чину (ордену) василіан. Від1682 новопостала греко-катол.церква переходить у відання Кон-грегації пропаганди віри, від1917 — Конгрегації сх. церков.

У 16—17 ст. В. намагався вклю-чити укр. козацтво до антитурец.коаліції європ. д-в. 1594 з інструк-ціями Папи Климента VIII до ко-зац. ватажків приїздив папськийлегат О.Комулович, щоб схилитиїх на бік антиосман. планів. Зцією ж метою В. використовувавтакож посередництво дипломати-чних місій ін. д-в у м. Чигирин —Венеціанської республіки (1650),«Священної Римської імперії герман-ської нації» (1657). Стримуючимфактором у розвитку ватикано-укр. взаємин виступає політикаРечі Посполитої, пов’язана з при-мусовим насадженням католици-зму й унії на укр. землях і спроти-вом польс. панлатинізмові з бокуправосл. люду. В 19—20 ст. В. вда-ється до політико-дипломатич-них та ідеологічних заходів захис-ту унії від владних утисків Росій-ської імперії, Польщі, СРСР. 1855конкордатом з Австрією В. забез-печує масове заснування укр.шкіл під наглядом греко-катол.церкви, а конкордатом з Поль-щею 1925 врегульовує правовестановище греко-катол. церкви в

країні. В установах В., починаючиз 16 ст., здійснюється підготовкагреко-катол. духовенства. Від 1845українці навч. в греко-рус. коле-гії, од 1897 — у заснованій ПапоюЛевом XIII укр. колегії тощо.

Перше постійне дипломатич-не представництво В. в Україні —ген. консульство Папської обл. вОдесі — відкрилося в 1-й пол.19 ст. і функціонувало до 1870. Позакінченні Першої світової війнидипломатія В. опікувалася проб-лемами укр. державності. 1919—20 налагодилися офіц. диплома-тичні відносини з УНР; при В.працювала надзвичайна місія Ди-ректорії УНР на чолі з М.Тишке-вичем, згодом — Ф.Бонном. 1920Папа Бенедикт XV передав 100 тис.лір у фонд допомоги укр. насе-ленню, а Конгрегація сх. цер-ков — 50 тис. лір для греко-катол.священиків. Призначений в Ук-раїну апостольський візитаторДж.Дженоккі, перебуваючи у Вар-шаві й Відні, встановив зв’язки зпредставниками уряду ЗУНР, 1923відвідав Галичину. 1922 держ. сек-ретар Гаспаррі підписав з кер.рос. екон. делегації в Iталії В.Во-ровським угоду про надання гума-нітарної допомоги голодуючимРосії й України. 1939 В. відгукну-вся на проголошення КарпатськоїУкраїни призначенням для неїсвого офіц. представника.

Поворотним пунктом у вати-кано-укр. взаєминах стало ви-знання В. незалежності України івстановлення між ними повно-масштабних дипломатичних відно-син, включаючи відкриття нун-ціатури в Києві 1992. 23—27 черв.2001 відбувся візит Папи IоаннаПавла II в Україну.

В. — один із центрів світ. к-рий науки. В його архівах, бібліотеч-них та мистецьких колекціях зо-середжена найбагатша в Зх. Євро-пі добірка матеріалів про Україну.До студії її документальних дже-рел зверталися В.Антонович, С.То-машівський, М.Грушевський та ін.укр. вчені. На базі ватиканськихфондів здійснюються публікаціїістор. документів про Україну.Серед них — 100-томна серія«Римські документи до історії Ук-раїни» (вид. триває з 1952), «Iсто-ричні документи України» (14 т.,1964—77).

Літ.: Vinter E. Byzans und Rom imKampf die Ukraine: 955—1939. Leipzig,1942; Documenta Pontificum Romano-rum Historiam Ucrainae Illustrantia (1075—1953), vol. I—II. Rome, 1953—54; Halec-ki O. From Florence to Brest, 1439—

449ВАТИКАН

1596. Rome, 1958; Хома І. Апостольсь-кий Престіл і Україна, 1920—1922. Рим,1987; Плохий С.Н. Папство и Украина:политика римской курии на украинс-ких землях в XVI—XVII вв. К., 1989.

М.М. Варварцев.

ВАТУТІН Микола Федорович(16(03).12.1901—15.04.1944) — рад.воєначальник, генерал армії (1943).Герой Рад. Союзу (1965; званняприсвоєно посмертно). Н. в с. Че-пухино (нині село Бєлгородськоїобл., РФ). У РСЧА (див. Радян-ська армія) з 1920. Чл. РКП(б)—ВКП(б) від 1921. Навч. у Полтав.піх. шк., в складі якої брав участьу бойових діях проти повстансь-кої армії Н.Махна в р-ні міст Лу-ганськ і Старобільськ. ЗакінчивКиїв. вищу об’єднану військ. шк.(1924), Військ. акад. ім. М.Фрунзе(1929), оперативний ф-т цієї акад.(1934), Військ. акад. Генштабу(1937). Обіймав посади заст. нач.(1937), нач. штабу Київ. особли-вого військ. округу (1938), нач.штабу Українського фронту 1939,нач. оперативного управління ізаст. нач. Генштабу РСЧА (1939—41). На початку Великої вітчизня-ної війни Радянського Союзу 1941—1945 — нач. штабу Пн.-Зх. фрон-ту, в трав.—лип. 1942 — заст. нач.Генштабу, а також представникСтавки Верховного Головноко-мандування на Брянському фро-нті. Надалі — кер. військами Во-ронезького фронту, Південно-За-хідного фронту. Від жовт. 1943 —команд. Першого Українського фро-нту, війська якого брали участь убитві за Дніпро 1943, звільненніКиєва від гітлерівських окупантів,у Корсунь-Шевченківській операції1944 та ін. операціях при звіль-ненні Правобережної України.29 лют. 1944 під час об’їзду військпотрапив у засідку УПА в р-ніс. Милятин (нині село Острозь-кого р-ну Рівнен. обл.), в пере-стрілці його було поранено.Впродовж півтора місяця перебу-вав у госпіталі в Києві, де йпомер. Похований в Києві. Намогилі встановлено пам’ятник.

Літ.: Полководцы и военачальни-ки Великой Отечественной. М., 1986;Гриневич В.А. Убивство Ватутіна. В кн.:Iсторія українського війська (1917—1995). Львів, 1996.

В.А. Гриневич.

ВАТЧЕНКО Олексій Феодосійо-вич (25(12).02.1914—22.11.1984) —укр. рад. парт. і держ. діяч. ГеройСоц. Праці (1973). Н. в с. Єли-завето-Кам’янка (нині у межахм. Дніпропетровськ) в сел. сім’ї.

Після закінчення фіз.-мат. ф-туДніпроп. ун-ту (1938) працювавучителем, дир. шк. у Дніпропет-ровську. Чл. ВКП(б)—КПРС з1940. Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945— на фронті. Від 1945 — заст.зав., зав. від. освіти Дніпроп. міськ-виконкому. Від 1948 — на парт.роботі. 1954—55 — секретар, 1955—59 — 2-й секретар Дніпроп.,1959—63 — 1-й секретар Хмельн.,1963—64 — 1-й секретар Дніпроп.сільс., 1964—65 — 1-й секретарЧеркас., 1965—76 — 1-й секретарДніпроп. обкомів КПУ. Прибіч-ник політики русифікації. Від лип.1966 — чл. ЦК КПРС, чл. політ-бюро (президії) ЦК КПУ. Одчерв. 1976 до листоп. 1984 — го-лова Президії ВР УРСР. Від жовт.1984 — заст. голови Президії ВРСРСР.

П. у м. Київ, похований наБайковому цвинтарі.

Тв.: В авангарді великого походу.К., 1962; Главная сфера деятельнос-ти — экономика. М., 1969; Рівна середрівних. К., 1977.

Л.В. Ковпак.

ВАХНЯНИН Анатоль Клименті-йович (псевд. і криптоніми: На-таль, Н. з-над Сяну, А.В. таін.; 19.09.1841—11.02.1908) — укр.композитор, письменник, педа-гог, громад. діяч у Галичині. Н. вс. Синява (нині село Жешувсько-го воєводства, Польща). ЗакінчивПеремишльську г-зію, духовнусемінарію у Львові (1863) та іс-торико-геогр. ф-т Віденськогоун-ту (1868). Музиці навч. у се-мінарії та у композиторів I.Лав-рівського й М.Вербицького. Орга-нізував у Відні укр. т-во «Січ» і го-ловував у ньому. Засн. і кер. львів.т-ва «Просвіта» (1868—70, 1-й го-лова), муз.-хорових т-в «Торбан»(1870) і «Боян» (1890—91), «Союзуспівацьких і музичних товариств»,перший дир. Вищого муз. ін-туім. М.Лисенка у Львові (1903—08). Один із лідерів партії народов-ців, її політ. орг-ції Народної ради(1885), ред. її органу — час.«Правда» (1867—70), співред. газ.«Діло». 1894—1900 — посол (депу-тат) до австрійс. парламенту. Ав-тор першої в Галичині укр. опери«Купало» (1869—92). В. — авторбагатьох хорів і солоспівів на вір-ші Ю.Федьковича, I.Гушалевича,М.Шашкевича, О.Левицького, Т.Шев-ченка, обробок нар. пісень, муз.оформлення до драм «Назар Сто-доля» Т.Шевченка, «Бондарівна»Ф.Заревича та ін. Широко відо-

мими є революц. пісня «Шалійте,шалійте, скажені кати» на мело-дію В. та хор норманів на словаО.Колесси (з музики до трагедії«Ярополк» К.Устияновича). В. —упорядник шкільних пісенниківта підручників («Учебник геогра-фії для шкіл середніх», 1888). Йо-му належить також чимало статейз історії укр. музики, повістей,оповідань, гуморесок. В літ. зая-вив про себе наприкінці 1860-х рр.,1902 видана його перша зб. «Опо-відання і гуморески».

П. у м. Львів.Літ.: Гриневицький І.О. А.К. Вахня-

нин: Нариси про життя і творчість. К.,1961; Батенко Т. Анатоль Вахнянин.Львів, 1998.

В.І. Кізченко.

ВАЦЕТІС Йоаким (Юкумс) Йо-акимович (23(11).11.1873—28.07.1938) — військ. діяч. Полковникрос. армії (1915), командармРСЧА (див. Радянська армія) 2-горангу (1936). Н. в Латвії (Лутрин-генській волості) в сел. родині.Закінчив волосну шк., нар. уч-ще.Працював робітником на сірни-ковій ф-ці в м. Гольдинген (нинім. Кулдіга, Латвія). З 1891 навійськ. службі в рос. армії як віль-нонайманий. Закінчив Віленськепіх. уч-ще (1897), Імператорськувійськ. акад. (1909). Учасник Пер-шої світової війни, з осені 1915 —командир 5-го Земгальськогострілец. полку, з яким під часЖо-втневої революції 1917 перейшовна бік більшовиків. У листоп.1917 брав участь у розгромі Став-ки Верховного головнокоманду-вача ЗС Росії М.Духоніна вм. Могильов (нині Білорусь), а з12 груд. 1917 — нач. Оперативно-го від. революц. польового штабупри Ставці, од 14 січ. 1918 — го-ловнокоманд. військ, що діялипроти 38-го корпусу ген. Ю.Дов-бор-Мусницького. Від квіт. 1918 —нач. Латис. стрілец. д-зії. 6—7 лип.1918 на чолі д-зії керував приду-шенням повстання лівих есерів(див. Партія лівих соціалістів-ре-волюціонерів) у Москві. З 18 лип.по 28 верес. 1918 — команд. Сх.фронтом РСФРР і водночас ко-манд. 5-ї армії. Од 6 верес. 1918 по8 лип. 1919 — головнокоманд. ЗСРСФРР, які в цей період вели бо-йові дії і в Україні. В січ.—берез.1919 — команд. Латис. рад. армії.Від серп. 1919 — у розпорядженніРВР Республіки, голова Комісії зрозгляду питань, пов’язаних з пе-реходом до міліційної системи.1922 — слухач юрид. від-ня ф-ту

450ВАТУТІН

М.Ф. Ватутін.

О.Ф. Ватченко.

А.К. Вахнянин.

Й.Й. Вацетіс.

сусп. наук 1-го Моск. держ. ун-ту.Пізніше викладав історію воєн.мист-ва в Військ. акад. РСЧА (з1925 акад. ім. М.Фрунзе), проф.Нагороджений орденами Черво-ного Прапора і Червоної Зірки.Репресований. Страчений.

Тв.: О военной доктрине будуще-го. М., 1923.

Літ.: Пузен О., Анапарте Е.Юкумс(Йоаким) Вацетис: персональный ука-затель литературы. Рига, 1973; Главно-командующий всеми ВооруженнымиСилами Республики И.И.Вацетис:Сборник документов. Рига, 1978; Гри-невич Л. Вацетіс Йоаким Йоакимович(Біографічна довідка). В кн.: Iсторіяукраїнського війська. Львів, 1996.

Л.В. Гриневич.

ВАШ Іван Михайлович (04.10.1904—29.09.1966) — політ. діяч. Н. вс. Лоза (нині село Iршавськогор-ну Закарп. обл.) в сел. родині.Засн. комсомольської орг-ції врідному селі. 1924 вступив до Ко-муніст. партії Чехословаччини,1931 як активіст направлений доСРСР. Навч. у Харкові у Кому-ністичному університеті імені Ар-тема.

Після окупації ЗакарпатськоїУкраїни у листоп. 1938 — берез.1939 гортистською Угорщиноюнелегально перейшов до Рад. Со-юзу, де вступив добровольцем учехословац. військ. частину. Повизволенні краю 28 жовт. 1944Червоною армією (див. Радянськаармія) включився в політ. діяль-ність. 19 листоп. 1944 на крайовійконф. Комуніст. орг-ції Закарпат-тя обраний до складу ЦК КПЗУ,26 листоп. 1944 на 1-му з’їзді На-родних комітетів — до складуНародної ради Закарпатської Ук-раїни.

Iз входженням Закарпаття доскладу СРСР (див. Возз’єднанняукраїнських земель в єдиній дер-жаві) — голова облвиконкому(від 1952), 1-й секретар Закарп.обкому КПУ, 1952—66 — чл. ЦККПУ. Депутат ВР СРСР 4-х скли-кань. 1963 опублікував кн. спога-дів «Дорога до мети».

П. у м. Ужгород.Літ.: Борці партії. Ужгород, 1984.

М.П. Макар.

ВАШКІВЦІ—місто Вижницько-го р-ну Чернів. обл. Розташов. направому березі р. Черемош (прит.Пруту, бас. Дунаю). Залізничнаст. Нас. 5,9 тис. осіб (1988). Натер. міста виявлено залишки ран-ньослов’ян. поселень черняхівськоїкультури. Перша письмова згад-

ка 1431. 1433—1774 — у складіМолдавського князівства, 1774—1918 — під владою Австрії (з1867 — Австро-Угорщина). З1903 — повітове місто. 1918 В.окупувала Румунія. 28 черв.1940 — в складі Буковини Північноївозз’єднано з УРСР (див. Возз’єд-нання українських земель в єдинійдержаві). 1940—62 — центр Ваш-ківецького р-ну.

У місті жили і працювали:укр. худож., заслужений майстернар. творчості України Г.Гарас(1901—72), письменник I.Бажан-ський (1863—1933).

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 В. були окуповані гітлерів-цями від 5 лип. 1941 до 8 квіт.1944.

У місті пам’ятки: меморіаль-ний комплекс — братська могилавоїнам Рад. армії та пам’ятнийзнак воїнам-землякам, які заги-нули в роки цієї війни; будинок-музей Г.Гараса (1936), пам’ятникТ.Шевченкові (1940).

Літ.: IМіС РСР. Чернівецька об-ласть. К., 1969; Колодій В.Д. Вижниця:Путівник. Ужгород, 1982; Буковина:Iсторичний нарис. Чернівці, 1998.

І.В. Савченко.

ВАЩЕНКО Григорій Григорович(1878—1967) — укр. педагог, уче-ний, громад. діяч. Канд. богосло-в’я (1903). Н. в с. Богданівка (ни-ні село Прилуцького р-ну Черніг.обл.). Навч. в Моск. духовнійакад. (1899—1903). Викл. рос. мо-ви у церковнослов’ян. класах Ку-таїського духовного уч-ща (1903—06), рос. та церковнослов’ян. мову Тихвінському духовному уч-щі(1906—09), історії у Тихвінськійжін. г-зії (1908); колезький асесор(1903—08), викл. у Тихвінськомуреальному приватному уч-щі(1911—12), у Тульчинському ду-ховному уч-щі (1912), у Тульчин-ському єпархіальному уч-щі(1912—13), в Роменській жін. г-зії(1913—16) та Роменському комер-ційному уч-щі (1916). 22 листоп.1917 пед. рада Полтав. учительсь-кого ін-ту зарахувала В. на посадувикл. психології, логіки, педаго-гіки, історії філософії, теорії іпсихології худож. творчості. Очо-лював учительську семінарію уПолтаві (1918—20), був 1920 лек-тором психології Полтав. ін-тунар. освіти (IНО), організатором ікер. пед. технікуму в с. Білики наПолтавщині (1921—23). Викл. наф-ті соціального виховання (1923—24), кер. кабінету соціальної педа-

гогіки (з 1925), проф. педагогікиПолтав. IНО (1925—33). Напри-кінці 1933 звинувачений у приче-тності до «українського буржуаз-ного націоналізму» і звільнений зін-ту як «ворог народу». До 1936не працював за фахом. 1936—40очолював каф-ру педагогіки Пед.ін-ту в м. Сталінград (нині м. Вол-гоград, РФ), від верес. 1940 дочерв. 1941 — зав. каф-ри педаго-гіки Полтав. пед. ін-ту. За гітле-рівської окупації перебував у Пол-таві та Києві (1941—43), працюваву наук.-освіт. установах окупацій-ного режиму, вважав нім. воєн.владу «визволителькою» Украї-ни від більшовизму. Переїхав доМюнхена (Німеччина) 1943, проф.педагогіки Українського вільногоуніверситету з 1945, ректор Бого-словсько-педагогічної академії УАПЦ(1950—57).

П. в м. Мюнхен.В Україні 1991 започатковано

Всеукр. пед. т-во ім. Г.Ващенка.Тв.: Український ренесанс ХХ сто-

ліття. Торонто, 1956; Виховання волі йхарактеру, ч. 1—2. Лондон, 1952—57;Проект системи освіти в незалежнійУкраїні. Мюнхен, 1957.

Літ.: Койнаш П. До кінця викритирештки націоналістичної контрабандив педінституті. «Більшовик Полтавщи-ни», 1934, 9 січ.; Ювілей професораГригорія Ващенка. «Український са-мостійник», 1950, 7 трав.; Gotz Hillig,Verblaste Gesiechter, vergessene Men-schen... 28 Portrats von «Freunden» und«Feinden» A.S. Makarenkos. Bremen,1999.

В.І. Марочко.

ВАЩЕНКО Євген Петрович(1897 — р. с. невід.) — художник.Н. в м. Щигри (нині місто Курсь-кої обл., РФ). У Санкт-Петербур-зі закінчив уч-ща: держ. реальне іприватне з живопису і малюнку.Тут же розпочав свою працю в га-лузі графіки, ілюстрації, декора-тивної скульптури і театральногоживопису, співробітничав як ху-дожник і письменник в ж. «Бе-седа» й газ. «Русь». Від 1921 жив уБолгарії. Викладав малювання вг-зії м. Луковіт, тех. уч-щі ім. Хрис-то Ботєва в Софії, працював пор-третистом, ілюстратором (зокре-ма, в дитячому ж. «Светулка»), ху-дожником-декоратором Держ. муз.театру ім. С.Македонського, офор-мляв сцени Нар. театру ім. І.Ва-зова, Нар. опери, Молодіжноготеатру та ін. Один із засн. Спілкирос. художників-емігрантів у Бол-гарії, чл. Спілки болг. художни-ків. Брав участь у виставках, лау-реат багатьох конкурсів, нагоро-

451ВАЩЕНКО

І.М. Ваш.

Г.Г. Ващенко.

джений орденами Кирила і Ме-фодія.

Літ.: Степовик Д.В. Українсько-болгарські мистецькі зв’язки. К., 1975;Павленко В. Українсько-болгарські вза-ємини. К., 1995.

В.В. Павленко.

ВВЕДЕНСЬКИЙ Андрій Олек-сандрович (21.07.1891—13.09.1965)— історик. Д-р істор. наук (1946).Н. в м. Перм (нині місто в РФ) всім’ї земського фельдшера. Закін-чив Пермську класичну г-зію(1912), ф-т сусп. наук. Петрогр.ун-ту (1920). 1921 захистив канд.дис. з історії давньорус. адвокату-ри. Викладав у вузах Ленінграда(нині Санкт-Петербург), Вологди(нині місто в РФ), Вітебська(Білорусь). 1938—41 — зав. каф-ри історії СРСР Київ. ун-ту,1941—43 — Уральського ун-ту(Свердловськ, нині м. Єкатерин-бург, РФ), 1943—44 — Об’єднано-го укр. ун-ту в Кзил-Орді (нинім. Кизилорда, Казахстан). Від1944 — зав. каф-ри історії СРСР,1951 — проф. каф-ри архівознавс-тва і допоміжних істор. дисциплінКиїв. ун-ту. Розробив і читавспец. курси з палеографії, метро-логії історичної, дипломатики іс-торичної, хронології історичної таісторії архів. справи в зарубіжнихкраїнах. Захистив докторську дис.«Очерки по истории Строгановыхв XVI—XVII вв.» (1946). Під часроботи в Києві підготував бл. 100канд. істор. н. Автор понад 150наук. праць. Дослідник історіїРосії та України 15—18 ст. Вивчаввотчинне феод. г-во, історію тех-ніки вир-ва, питання дипломати-ки і джерелознавства.

Нагороджений медаллю «Задоблесну працю у Великій Вітчи-зняній війні».

Тв.: Iван Грозний. К., 1946; Спіль-на боротьба російського і українськогонародів проти польсько-шляхетськоїагресії на Україні в 1654—1657 рр.«Наукові записки Київського універ-ситету», 1954, т. 13, вип. 1; Дом Стро-гановых в XVI—XVII веках. М., 1962;Допоміжні історичні дисципліни. К.,1962 [у співавт.]; Лекции по докумен-тальному источниковедению историиСССР (Дипломатика). К., 1963.

Літ.: А.О.Введенський. (Некро-лог). «УIЖ», 1965, № 11.

В.М. Даниленко.

ВЕБЕР (Weber)Макс (21.04.1864—14.06.1920) — нім. соціолог, філо-соф, історик. Його ідеї мали знач-ний вплив на екон., сусп. та істор.думку як за його життя, так і піс-ля смерті, особливо в добу т. зв.

веберівського ренесансу — 1970—80-ті рр. Н. в м. Ерфурт (Німеч-чина). Наук. діяльність розпочаву 1880-ті рр. Викладав у Берліні,Фрайбурзі, Гайдельберзі, Мюнхе-ні. В галузі методології соціаль-них досліджень В. запропонувавдо вжитку поняття «ідеальноготипу» — пізнавальну «вузловусхему», що має досить високийступінь абстрагування від реаль-них істор. та соціальних явищ ісприяє виявленню найсуттєвішихрис останніх (напр., поняття «міс-то»); в галузі заг. соціології визна-чив типологію соціальної дії, у га-лузі політ. соціології — типи по-літ. панування (раціональне, тра-диційне, харизматичне) та формвлади, створив відому «теоріюбюрократії». Гол. ідея соціальноїфілософії В. полягає в тому, щораціональність є засадничим «ду-хом» капіталіст. сусп-ва.

П. у м. Мюнхен.Тв.: Аграрная история Древнего

мира. М., 1923; Город. Пг., 1923; Исто-рия хозяйства. Очерк всеобщей соци-альной и экономической истории. Пг.,1923; Протестантська етика і дух ка-піталізму. К., 1994; Соціологія: Загаль-но-історичні аналізи: Політика. К.,1998.

Літ.: Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н.История и рациональность. М., 1991;Социология М.Вебера и веберовскийренесанс. М., 1991.

К.Ю. Галушко, О.В. Клименко.

ВЕБЕР (Weber) Християн Фрідріхта його праця «Перетворена Ро-сія». В. — ганноверський (браун-швейг-люнебурзький) резидент вРос. д-ві 1714—19. Подорожувавпо Україні. Залишив працю «Пе-ретворена Росія» (т. 1—3, 1721—40), яка була опубл. спочаткунім., а згодом франц., англ. та рос.мовами. Містить цінну інформа-цію про рос.-укр. відносини післягетьманування I.Мазепи, а такожматеріали про внутр. і зовн. по-літику Росії, гол. чин. про пере-творення в економіці, к-рі тадерж. устрої. Найцікавішим є 1-йт., написаний на основі особистихспостережень. 2-й та 3-й т. не від-значаються оригінальністю, вонистворені на основі відомих рос.джерел. Цікаві матеріали про від-носини між українцями, поляка-ми та росіянами, про діяльністьгетьманів Б.Хмельницького, П.До-рошенка, Д.Апостола, про похо-дження термінів «Україна» та«українці». Замітки про його спо-гади містяться в «Журнале мини-стерства народного просвеще-

ния» (С.-Петербург, 1881, т. 1—2)та ін. працях.

Літ.: Doroschenko D. Die Ukraineund Deutschland. Mьnchen, 1994.

І.М. Кулинич.

ВЕГЕЛІН Олександр Іванович(1801—1859, за ін. даними, 1860)— декабрист, військовик. Похо-див з волин. шляхти. Син д-ра ме-дицини Йогана-Кристофера Ве-геліна та його дружини Фриде-ріки-Августи, дочки графа Гара-льда-Густава Iгельстрома. Вихова-ний у 1-му кадетському корпусі(Санкт-Петербург). Від 1818 —прапорщик 7-го піонерного бата-льйону, від 1820 — підпоручик,від 1822 — поручик. Від 1823 — уЛитов. піонерному батальйоні,командир 3-ї роти.

Чл. таємного Т-ва військ. дру-зів (1825). Разом із командиром1-ї роти К.Iгельстромом 5 січ.1826 (24 груд. 1825) загітував свійбатальйон у м-ку Брянськ Біль-ського пов. Білостоцької обл. (ни-ні м. Браньськ, Польща) відмови-тися присягати імп. Миколі I.7 січ. 1826 (26 груд. 1825) заареш-тований. Білостоцькою комісієюзасуджений до страти, яку, напропозицію вел. кн. КостянтинаПавловича, конфірмацією 27(15) квіт. 1827 було замінено накаторгу (її термін цар первісновстановив 10-літнім) із подаль-шим перебуванням у Сибіру.

Не мав права листуватися зрідними, тому за нього із Читин-ського острогу (нині м. Чита, РФ)та Петровського заводу (нинім. Петровськ-Забайкальський Чи-тинської обл., РФ) кореспондува-ли дружини засланих декабрис-тів — М.Волконська, О.Єнтальце-ва, Є.Наришкіна. 1833 поселе-ний у слободі Сретенській Iр-кутської губ. (нині м. СретенськЧитинської обл., РФ). Навчавмісц. дітей грамоті й арифмети-ці. Займався с. госп-вом.

1837 переведений рядовим доКавказ. корпусу; з 1838 — унтер-офіцер, 1839 — юнкер, 1842 —прапорщик. 1843 вийшов у від-ставку підпоручиком (під наглядполіції, з забороною в’їзду доС.-Петербурга та Москви). Меш-кав у Полтаві, Новій Празі та Оде-сі. 1859 подорожував за кордоном.Передав Одес. публічній б-ці що-денник ген.-фельдмаршала Б.-К.Мі-ніха.

П. у м. Одеса.Літ.: К истории декабристов: Пи-

сьма жен декабристов о А.И.Веге-лине. «Огни», 1916, кн. 1; Сиверс А.А.

452ВВЕДЕНСЬКИЙ

А.О. Введенський.

О.І. Вегелін.

М. Вебер.

Письма А.И.Вегелина из ссылки.«Былое», 1925, № 5; Букчин С.В. К ме-чам рванулись наши руки. Минск,1978.

П.Г. Усенко.

ВЕГЕР Євген Ілліч (21.09.1899—10.07.1938) — рад. парт. діяч. Н. вс. Лисцово (нині село Костромсь-кої обл., РФ) у сім’ї службовця. Вроки громадян. війни 1918—21 —в лавах Червоної армії (див. Ра-дянська Армія). Закінчив Моск.вище тех. уч-ще. В 1920-х рр. —на керівній парт. роботі в містахСвердловськ (нині Єкатерин-бург), Брянськ (нині обидва містав РФ), в Криму, відп. інструкторЦК ВКП(б). 1930—33 — 1-й сек-ретар Крим. обкому ВКП(б).1933—37 — канд. у чл. політбюроЦК КП(б)У. В лип. 1937 виведе-ний зі складу ЦК КП(б)У і ви-ключений із партії, був звинува-чений у шпигунстві на користьЯпонії (разом із П.Постишевим таін.). Страчений.

В.І. Прилуцький.

ВЕДЕЛЬ Артем Лук’янович (спра-вжнє прізв. — Ведельський; квіт.1767, за ін. даними, 1770 або1772—26 (14).07.1808) — укр. ком-позитор, хоровий диригент, спі-вак (тенор), скрипаль. Н. в м. Ки-їв у сім’ї різьбяра іконостасів.Освіту здобув у Київ. акад. (див.Києво-Могилянська академія), дебув солістом (пізніше регентом)хору і першим скрипалем сту-дентського оркестру. 1788—92 ке-рував хоровою військ. капелоюМоскви і Моск. губ. 1793 поверну-вся до Києва, керував хором Київ.

акад., організував і очолив хор «ізсолдатських дітей і вільних лю-дей», 1794—96 — капельмейстерхору Укр. піх. корпусу ген. А.Ле-ванідова. 1796 переїхав до Харко-ва. 1797 звільнився з військ. служ-би, керував губернаторським хо-ром, працював капельмейстеромвокального класу в Харків. казен-ному уч-щі, викладав у ньомуспіви. 1798 вернувся до Києва.Опинився в скруті, залишився безроботи. 1799 — послушник (мі-сяць—два) Києво-Печерської лав-ри, але ченцем не став. Зазнав пе-реслідувань від царизму та СинодуРПЦ. 1799 оголошений божевіль-ним і поміщений на 9 років у Ки-рилівську божевільню (Київ).Звільнений смертельно хворим.Вернувся до батька, де й помер ум. Київ.

Автор бл. 80 муз. тв., середяких понад 20 духовних концер-тів, зокрема: «В молитвах неусы-пающую Богородицы», «Спасимя, Боже», «Помилуй мя, Госпо-ди»; 6 тріо, 2 літургії ІоаннаЗлатоуста, всеношна та ін. Чима-ло концертів склав на слова Дави-дових псалмів. У його музиці від-чутний вплив укр. нар. наспівів,романсів. Деякі концерти булизаборонені Синодом РПЦ для це-рковного вжитку. Робив обробкиукр. нар. пісень, композиції нар.маршів.

Літ.: Соневицький І. Артем Ведель ійого музична спадщина. Нью-Йорк,1966; Боровик М. Про вплив народноїпісні на мелодику А.Веделя. «Україн-ське музикознавство», 1971, № 6; Пе-трушевський В. До біографії А.Л.Веде-ля. Там само; Кук В.С. Таємниця Веде-ля. «Українська культура», 1997, № 2;Корній Л. Iсторія української музики,ч. 2. К.—Х.—Нью-Йорк, 1998.

Г.С. Брега.

ВЕДЕНЯПІН (Веденяпін 1-й)Аполлон Васильович (1803—14(02).07.1872) — декабрист, військовик,природознавець. Брат О.Веденя-піна. Н. в с. Веденяпіно Тьом-ніковського пов. Тамбовської губ.(нині Мордовія, РФ) в родині від-ставного майора Василя Веденя-піна та його дружини Дарії, вдівоцтві Кашкарової. Після закін-чення Тамбовського дворянсько-го уч-ща (1816) навч. у 2-му ка-детському корпусі (Санкт-Пе-тербург), звідки 1821 направле-ний прапорщиком до 9-ї артилер.бригади. Служив у Таращі. Від1825 підпоручик. Став чл. Това-риства з’єднаних слов’ян, бравучасть у нарадах на квартирі Я.Ан-

дрієвича і в наметі С.Муравйо-ва-Апостола та М.Бестужева-Рю-міна.

На поч. 1826 за наказом ген.Л.Рота заарештував П.Борисова(ким і був виказаний слідчійкомісії як учасник декабристівруху). Супроводжував затримано-го поручика Тадея (Фадея) Вран-геля до С.-Петербурга, де й сам14(02) лют. потрапив за ґрати.Утримувався в Гол. штабі, потім уПетропавловській фортеці. Засу-джений за 8-м розрядом, 22(10) лип. конфірмований на до-вічне заслання до Сибіру (згодомзамінене на 20-літнє). Восени1826 прибув до Верхнєвілюйськав Якутії (нині село, Республіка Са-ха (Якутія), РФ), від кінця тогороку перебував у м. КиренськІркутської губ. (нині місто Іркут-ської обл., РФ), займався земле-робством, написав розвідку просвої досліди з ячменем, наймиту-вав (1828 це було йому забороне-но), виконував обов’язки писаряземського суду, хворів. Од 1841служив дрібним чиновником вIркутську, бідував. Пішов у від-ставку 1855, переїхав до м. Єні-сейськ (нині місто Красноярсько-го краю, РФ). З дозволу імп. Оле-ксандра II 1858 повернувся набатьківщину. 1859 вивільненийз-під особливого поліцейськогонагляду, проте не мав права з’яв-лятися у С.-Петербурзі та Москві.

П. в с. Тройні Краснослобод-ського пов. Пензенської губернії.

Літ.: Дербина В. Декабрист А.Веде-няпин в Сибири. В кн.: Сибирь и де-кабристы. Иркутск, 1925; Пушкин Б.Арест декабристов. В кн.: Декабристыи их время, т. 2. М., 1932; Декабристы:Летопись Государственного литерату-рного музея, кн. 3. М., 1938; Конкин С.Декабристы братья Веденяпины. Са-ранск, 1968; Восстание декабристов:

453ВЕДЕНЯПІН

А. Ведель.Скульптор М. Горловий. 1992.

Фрагмент партитуриконцерту «Боже,

законопреступницывоссташа на мя».

Автограф А. Веделя.

А.В. Веденяпін.

Документы, т. 13. М., 1975; Михайло-ва М.С. Свод данных о декабристах(1826—1856 гг.). Красноярск, 1989.

П.Г. Усенко.

ВЕДЕНЯПІН (Веденяпін 2-й)Олексій Васильович (14(02).03.1804—25(13).03.1847) — декаб-рист, військовик. Брат А.Веде-няпіна. Н. в м. Тьомніков Тамбов-ської губ. (нині місто, Мордовія,РФ). Освіту здобув у Тамбовсь-кому дворянському уч-щі та1-му кадетському корпусі (Санкт-Петербург), по закінченні якого1823 став прапорщиком 9-ї арти-лер. бригади на Київщині. Навчавсолдатів у ротній шк., з 1824 ви-кладав у дивізійній шк. артилери-стів (Житомир). 1825 вступив доТовариства з’єднаних слов’ян, бравучасть у ліщинській нараді,проведеній М.Бестужевим-Рю-міним.

Арештований 22(10) лют. 1826в Житомирі. Від 28(16) лют. до3 серп. (22 лип.) перебував у Пет-ропавловській фортеці. Засудже-ний за 11-м розрядом, позбав-лений чинів і відданий у солдати.Від 22(10) серп. 1826 — рядовий уВерхнєудинському гарнізоні, тогож року відправлений до Кавказ.корпусу. Учасник рос.-перськоївійни 1826—28 та російсько-туре-цької війни 1828— 1829. Був пора-нений. Від 1828 — унтер-офіцер.Iз 1833 — у відставці (в цивільно-му чині 14-го класу), мешкав уЦентр. Росії під наглядом поліції.

П. у Царево-Курганській сло-боді Самарського пов. Самарсь-кої губернії.

Літ.: Конкин С. Декабристы братьяВеденяпины. Саранск, 1968; Восста-ние декабристов: Документы, т. 13.М., 1975.

П.Г. Усенко.

«ВЕЗУВИЙ» («Везувій») — бот,перший колісний пароплав Чор-номор. флоту, введений до штату1826 (перший командир — лейте-нант В.Шевченко). Довжина — 94фути (28,7 м), ширина — 20 футів(6,1 м). Швидкість ходу — 6 вузлів(мор. миль за годину). Побудова-ний під орудою майстра А.Ме-лехова з дуба та сосни. Закладе-ний на Миколаїв. корабельні25(13) груд. 1819, спущений наводу 5 черв. (24 трав.) 1820. Мавдва одноциліндрових двигуни по-тужністю 20 кінських сил. Назвудістав 1824. Використовувавсядля буксування і вантажопереве-зень у Миколаїв. порту, а такожміж Миколаєвом і Херсоном. Ро-зібраний 1830. Його парові маши-

ни та мідний котел були перене-сені на закладений 29 (17) лип.того ж року однойменний паро-плав, споруджуваний Миколаїв.адміралтейством за тим самимкресленням під кер-вом військ.інж. І.Осьмініна. Другий «В.» зій-шов зі стапеля 1 груд. (19 листоп.)1830, після чого також став транс-портним судном-буксиром (ро-зібраний 1846).

Літ.: [Веселаго Ф.Ф.] Список рус-ских военных судов с 1668 по 1860 год.СПб., 1872; Журавель А.Л. Черноморс-кие паровые суда. «Судостроение»,1976, № 1; Малярчук А.А. Верфь наИнгуле. Л., 1989.

П.Г. Усенко.

ВЕЙС (Вейссіус, Weissius, Weise)Годофред та його «Історична ди-сертація про козаків». В. (1659—1697) — нім. історик. Автор «Iс-торичної дисертації про козаків»(лат. мовою), яку захистив 7 черв.1684 на філос. ф-ті Лейпцизькогоун-ту і того самого року видавокремою брошурою. У праці єнизка легендарних відомостей,зокрема твердження, що найстар-ша писемна згадка про козаківналежить до 1206. Перші козац.повстання висвітлено на основітенденційної книги Р.Гейденштей-на — секретаря польс. королівСтефана Баторія і Сигізмунда IIIВаза. Попри те, що його симпатіїбули на боці панівних кіл Речі По-сполитої, В. відзначив волелюб-ність козаків, підкреслив їхні за-слуги у захисті європ. країн від ту-рец.-татар. навали, нагадав проучасть козаків в обороні Відня відтурків 1683. В літ. висловлювала-ся думка, що автором дис. був ін.нім. історик, можливо, ЙоганнМіллер.

Тв.: De Cosacis dissertatio historica.Lipsiae, 1684.

Я.Д. Ісаєвич.

ВЕЙЦКІВСЬКИЙ Іван Іванович(12.03.1900—02.11.1977) — укр. іс-торик. Д-р істор. н. (1961), проф.(1962). Н. в м. Черкаси в сім’ї ро-бітника. Закінчив г-зію. Продов-жував вивчати історію, мову і літ.1932 закінчив Пед. ін-т в м. Ен-гельс (нині місто Саратовськоїобл., РФ). 1934—37 навч. в ас-пірантурі в Моск. ін-ті історії,філософії та літ. 1937 в Моск. ун-ті захистив канд. дис., а 1961 уЛьвів. ун-ті — докторську. Викла-дав у кількох вищих навч. закла-дах. 1949—71 — зав. каф-ри істо-рії стародавнього світу Львів. ун-ту, від 1971 — її проф. Моногра-

фія «Зовнішня політика країн За-хідного Середземномор’я в 264—219 рр. до н. е.» була високо оці-нена наук. громадськістю. В. —автор багатьох наук. праць, низкистатей в УРЕ та ін. наук. вид.

П. у м. Львів.Літ.: Iван Iванович Вейцківський.

(Некролог). «УIЖ», 1978, № 2.

П.І. Скрипник.

ВЕКСИЛОЛОГІЯ (інакше — пра-порознавство, від лат. vexillum —прапор та грец. ���s — наука) —спеціальна історична дисципліна,об’єктами дослідження якої єпрапори, корогви, знамена, штан-дарти, транспаранти, вимпели таін. засоби сигналізації, що вико-нують функції символів. В. виок-ремилася з геральдики і перебуваєв тісному зв’язку з такими суміж-ними їй дисциплінами, як іконо-графія, емблематика, фалеристи-ка, сфрагістика. Перша вексило-логічна праця видрукована у Ки-єві 1709 («Таблица флагов»). Роз-виток укр. В. як наук. дисциплінипов’язаний з дослідженнями I.Кри-п’якевича «Прапор Богдана Хме-льницького», М.Макаренка «За-порозькі клейноди в Ермітажі»,В.Iванова «Прапори слобідськихполків», Я.Ісаєвича «Козацькі пра-пори національно-визвольної вій-ни середини XVII ст.». В останніроки вексилологічні дослідження,зокрема з козац. прапорництва,помітно активізувалися: з’явили-ся праці Є.Турек, Ю.Савчука —«Нові відомості про бойові прапо-ри козацького війська (серединаXVII ст.)», «Прапор Б.Хмель-ницького зі збірки Військовогомузею у Стокгольмі», «Українськапам’ятка Північної війни».

Літ.: Специальные историческиедисциплины. К., 1992.

Ю.К. Савчук.

ВЕКША — див. Вивериця.

ВЕЛЕГРАДСЬКІ КОНГРЕСИ —міжнар. зустрічі 1907, 1909, 1911,1924, 1927, 1932, 1936, присвяченіпитанням екуменічного єднання(див. Екуменізм релігійний) хрис-тиян (передусім слов’ян. наро-дів). Проводилися у моравськомум. Велеград (Чехія) — місці похо-вання св. Мефодія (див. Кирило іМефодій). У них брали участь ка-тол. й правосл. богослови, дослід-ники історії Церкви, церк. діячі.Обговорювалися питання об’єд-нання катол. та правосл. церков ізв’язків між ними. Iніціатор,співорганізатор і голова перших

454ВЕДЕНЯПІН

трьох конгресів — митрополитА.Шептицький. У конгресах бра-ли участь укр. церк. ієрархиЙ.Коциловський, М.Чарнецький,Д.Няраді, Й.Сліпий та ін. Офіц.мовою була лат., нею публікува-лися зб. матеріалів конгресів і бо-гословський ж. «Slavorum literaetheologicae».

Я.Д. Ісаєвич.

ВЕЛЕС, Волос— один із гол. сло-в’ян. язичницьких богів. Згідно з«Повістю временних літ», у клят-вах, що супроводжували рус.-візант. договори 907 та 971 (див.Договори Київської Русі з Візан-тією), В. названий як «скотійбог», тобто, здогадно, бог худобита багатства. «Обычное житиеВладимира» та «Житие АвраамияРостовского» описують повален-ня ідолів В. у містах Київ та Рос-тов (нині місто Ярославської обл.,РФ) після хрещення Київської Русі.«Слово о полку Ігоревім» називаєспівця Бояна «Велесов внуче».Етимологія слова «В.» (коріньvel-/vol-) вказує на його зв’язок іззамогильним світом і праслов’ян-ським *volstь у значенні «соціа-льна ланка» та її «власність»(В.Топоров). Деякі зовн. ознакикульту В., зокрема звіроподібнімаски «велесових днів», зв’язок звовкулацтвом, підказують, що ви-токи двох функцій В. — майновоїта «суспільного договору» — по-в’язані з первісним тотемізмом, уякому «об’єкт власності» — тва-рина, земля, рослина — опосе-редковує єдність, «спорідненість»чл. первісного колективу.

Споконвічним зв’язком В. ізсоціальним світом пояснюєтьсячисленність персонажів «велесовакола»: Олег, Волх, Всеслав, Вави-ло, Власій, Миколай та ін. Очеви-дно, саме В. показаний на Збруць-кому ідолі підземним богом —опорою Всесвіту.

Літ.: Топоров В.Н. Фрагмент сла-вянской мифологии. «Краткие сооб-щения Института славяноведения»,1961, вып. 30; Його ж. Еще раз о Веле-се-Волосе в контексте «основного»мифа. В кн.: Балто-славянские этно-языковые отношения в историческоми ареальном плане. Тезисы докладов2-й Балто-славянской конференции.М., 1983; Писаренко Ю.Г. Велес-Волосв язичницькому світогляді ДавньоїРусі. К., 1997.

Ю.Г. Писаренко.

«ВЕЛЕСОВА КНИГА» — фальси-фікат 20 ст., вигаданий твір, що«оповідає» історію Русі з 9 ст. дон.е. до часів Аскольда і Діра

(9 ст. н. е.). Численні прихильни-ки автентичності «В. к.» вважаютьїї цінним істор. джерелом. Згідноз їх версією, «В. к.» була начебтонаписана не пізніше 9 ст. особли-вою азбукою на кількох десяткахдерев’яних дощечок, що загинулипід час Другої світової війни. Надумку спеціалістів — істориків іфілологів, «В. к.» ств. після 1953 всередовищі патріотично налаш-тованих рос. емігрантів. Най-більш імовірним її творцем вва-жають історика-дилетанта Ю.Ми-ролюбова. Підробленість «В. к.»доводиться аналізом мови, якоювона написана (ця мова поєднуєриси різних слов’ян. мов і не маєвласної морфологічної системи),а також безліччю істор. анахро-нізмів, нарешті численними супе-речностями в розповідях про іс-торію знахідки і обставинами їїпублікації. Повний текст «В. к.»видано О.Твороговим за машино-писною копією з архіву самогоМиролюбова. Творогов перекон-ливо спростував усі версії справ-жності «В. к.».

Літ.: Творогов О.В. «Влесова кни-га». «Труды Отдела древнерусской ли-тературы Института русской литерату-ры (Пушкинский Дом) АН СССР»,1990, т. 43.

М.Ф. Котляр.

ВЕЛЕТИ, Волоти— сх.-слов’ян.міфологічні персонажі, відомі зфольклору та з деяких середньо-вічних пам’яток («Слів» ГригоріяБогослова, «Палеї» та ін. У дав-ньорус. текстах В. — велетенській гарні предки людей, що зрослиз насіяних змієвих зубів. У фольк-лорних переказах В. — героїчнівелетні, які виривали дерева, пе-ресували гори і т. п. Вважається,що вони перетворилися на камін-ня або живими пішли в землю. Їх-ні могили — кургани, які назива-ються «волотовками», «волотка-ми». У багатьох легендах В. нале-жать до потойбічного світу. До-слідники вказують на подібністьобразів В. та язичницького боже-ства Волоса (див. Велес). Перека-зи про В. вчені виводять з індоєв-роп. міфу про утворення космосувід принесення в жертву предка-велетня. У багатьох індоєвроп. на-родів існують міфи про титанів,гігантів, що існували на початкусвіту і потім загинули.

Літ.: Веселовский А.Н. Русские ивольтины в саге о Тидреке Бернском(Веронском). «Известия Отделениярусского языка и словесности Акаде-мии наук России», 1906, т. 11, кн. 3;

Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследова-ния в области славянских древностей:Лексические и фразеологические воп-росы реконструкции текстов. М., 1974;Писаренко Ю.Г. Велес-Волос в язични-цькому світогляді Давньої Русі. К.,1997.

Т.Л. Вілкул.

ВЕЛИКА АКАРЖА, археологічнапам’ятка — табір-поселення сере-днього періоду палеоліту пізньо-го. Розташов. біля смт Велико-долинське Овідіопольського р-нуОдес. обл., на правому березір. Акаржа. Відкрита 1955 археоло-гом В.Красковським, досліджува-лась у 1950—60-ті рр. П.Борисков-ським, у 1980—90-ті — I.Сапож-никовим. Розкопано пл. бл. 300 м2.Осн. горизонт культ. рештків тов-щиною 0,35—0,50 м залягав наглибині 0,55—1,05 м, мав слідиінтенсивної обробки кременю(знаряддя, відходи вир-ва) та кіль-кох вогнищ, містив також мор. таназемні молюски, фрагменти кіс-ток бізонів. Знахідки концентру-валися у вигляді кількох плям.Одну з них, пл. бл. 16 м2 із залиш-ками вогнища в центрі, вважаютьлокальним госп.-побутовим ком-плексом. Пам’ятку інтерпретуютьяк базовий сезонний табір мисли-вців на бізонів. Технології оброб-ки кременю притаманні епігра-ветській з деякими орін’якськимирисами культ.-технологічній тра-диції.

Літ.: Сапожников И.В. Локальныйхозяйственно-бытовой комплекс изпозднепалеолитической стоянки Боль-шая Акаржа. «Археологические вести»,1994, № 3.

О.О. Кротова.

ВЕЛИКА БАГАЧКА (до 1925 —Багачка) — с-ще міськ. типу Пол-тав. обл., райцентр. Розташов. направому березі р. Псел (прит.Дніпра), за 13 км від залізничноїст. Яреськи. Перші письмові згад-ки припадають на кін. 16 — поч.17 ст. і пов’язані з козац. коло-нізацією Лівобережжя. Від 1644Багачка — сотенне м-ко Мирго-родського полку. Після ліквідаціїполкового устрою наприкінці18 ст. входила до Миргород. пов.Київського намісництва, а з берез.1802 — Полтав. губ.

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації(15 верес. 1941—20 верес. 1943)тут діяли підпільна партизан. гру-па та партизан. загін ім. М.Щор-са, очолювані З.Коленчуком.

Райцентр 1925—62 та з 1966.

455ВЕЛИКА

Уродженці с-ща — укр. коб-зар Ф.Кушнерик (1875—1941),Герой Рад. Союзу I.Шепель(1906—68).

Літ.: Труды Полтавской ученой ар-хивной комиссии, вып. 9. Полтава, 1912.

О.Г. Бажан.

ВЕЛИКА БОЛГАРІЯ. Перші пи-сьмові згадки про болгар (прото-болгар) належать до поч. 5 ст.Найпоширенішою є думка, щопротоболгари входили до союзуплемен на чолі з гунами: приєдна-лися до союзу в Зх. Сибіру і При-ураллі під час руху гунів на зх. Напоч. 7 ст. у Приазов’ї після консо-лідації протоболг. племен, якізвільнилися з-під влади Зх.-тюркського каганату, утворилосяміцне племінне об-ня з центром уФанагорії. Воно займало степовітер. між Доном і Дніпром та сте-пову частину Крим. п-ва. Основуг-ва протоболгар становило кочо-ве скотарство, екон. потенціалякого забезпечував життєдіяль-ність 140—200 тис. осіб. В об’єд-нанні нараховувалося від 25 до40 тис. воїнів-вершників.

Згідно з «Iменником» болг.ханів, першим болг. ханом, якийочолив В. Б., був Гастун із родуЕрмі. Він правив як намісникпротягом двох років. ПіднесенняВ. Б. пов’язане з ханом Кубратомз династії Дуло, який панував надболгарами протягом 60 років іпомер у часи царювання візант.імп. Константа II (641—668), у60-ті рр. 7 ст. Вихований та охре-щений при імператорському дво-рі, Кубрат провадив провізант.політику, за що й отримав сан па-трикія. Після смерті Кубрата В. Б.розпалася на кілька частин і сталалегкою здобиччю хозарів. Частинаболгар відійшла в Середнє Пово-лжя, де згодом постала ВолзькаБолгарія (див. Болгари волзькі). Болг.племена, очолювані ханом Аспа-рухом, 679—680 досягли пн.-сх. ч.Балканського п-ва, де разом зіслов’янами утворили ДунайськуБолгарію (див. Болгари дунайські).

Болгари доби В. Б. були кочо-виками, тому існує мало археол.свідчень про їхнє перебування встепах України. В Приазов’ї відо-мі поодинокі поховання 2-ї пол.7 ст., етнічна атрибуція яких, од-нак, досить проблематична. Кіс-тяки в могилах лежали на спині звитягнутими руками і ногами впрямокутних чи овальних ямах,іноді мали заплічники чи підбої,поруч була зброя, предмети по-ясних наборів, кінське споря-

дження тощо. Відомі й багаті за-хоронення та скарби, в яких буличисленні вироби із золота та сріб-ла. Достеменно до доби В. Б. на-лежить поселення біля с. Суха-нове Бериславського р-ну Хер-сон. обл., яке датується приблиз-но серед. 7 ст., а також поселен-ня, виявлені на покордонні лісо-степу й степу на Полтавщині(біля смт Нові Санжари, сіл МалаПерещепина, Зачепилівка у Но-восанжарському, Макухівка у По-лтав. р-нах Полтав. обл.). Переще-пинський комплекс навіть пов’я-зують (I.Вернер та ін.) з похован-ням хана Кубрата (див. Переще-пинський скарб).

Літ.: Артамонов М.И. История ха-зар. Л., 1962; Чичуров И.С. Византийс-кие исторические сочинения. М., 1980;Димитров Д.И. Прабългарите по север-нето и западнето Черноморие. Варна,1987; Приходнюк О. Гуни та протобол-гари в Європі (за історичними та архео-логічними джерелами). К., 1999.

О.М. Приходнюк.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ (Great Bri-tаin), Сполучене Королівство Ве-ликої Британії та Північної Ірлан-дії — д-ва, розташов. на пн. зх.Європи на о-ві Велика Британія,пн.-сх. ч. о-ва Ірландія і на при-леглих о-вах. Включає 4 істор.-ге-ографічні області: Англія, Уельс,Шотландія і Пн. Ірландія. Пл. —244,862 тис. км2. Нас. 58,5 млносіб: англійці, шотландці, валлій-ці, ірландці, вихідці з країн Азії,Африки, Карибського бас. Біль-шість нас. належить до англікан-ської церкви, також є католики,пресвітеріани, мусульмани. Сто-лиця — м. Лондон. В. Б. — парла-ментарна монархія. Глава д-ви —король (королева), однак фактич-но повноваження короля майжеповністю належать кабінетовіміністрів. Палата громад обира-ється на 5 років; з 1998 скасованоуспадкування місць у палаті лор-дів. Від 1952 королева В. Б. —Єлизавета II. Назва «Британія»уперше зустрічається в Юлія Це-заря (55 р. до н. е.), 410 припини-лося володарювання Рим. імперіїв Британії. В серед. 5 ст. Британіюзавоювали англосаксонські пле-мена. У 7 ст. виникли ранньофе-од. королівства: Кент, Уессекс,Суссекс, Ессекс, Нортумбрія,Мерсія. З 8 ст. починаються заво-йовницькі походи вікінгів набрит. о-ви. 1066 після битви приГастінгсі нормани встановилисвою владу над тер. Британії. У12 ст. виникають нові центри ре-месла, розвивається торгівля з

Фландрією (істор. область в Зх.Європі). 1265 уперше у світі ство-рено парламент. Після столітньої(1337—1453) війни з ФранцієюБританія втрачає володіння в Єв-ропі. 1455—85 тривала династич-на війна за владу Алої та Білоїтроянд — династій Ланкастерів іЙорків. За часів династії Тюдорів(1485—1603) склався англ. абсолю-тизм. Демократ. традиції віднови-ла бурж. революція 1640—60. Со-юз земельної та фінансової арис-тократії сприяв 1689 встановлен-ню парламентарної монархії. У18 ст. після пром. революції уВ. Б. бурхливо розвивається пром-сть. 19 ст. — час розквіту Брит. ім-перії. Після Першої світової війнифундамент Брит. імперії похитну-вся, після Другої світової війни во-на розпалася, хоча й досі В. Б.очолює Співдружність націй (до1947 Брит. Співдружність націй),яка об’єднує бл. 60 незалежнихд-в. Від 1945 В. Б. — чл. ООН, від1949 — чл. НАТО. 1952 оволоділаядерною зброєю. Від 1973 —чл. Європейського співтовариства(від лют. 1992 — Європейськийсоюз). В. Б. належить до «великоївісімки» провідних індустріаль-них країн світу.

В. Б. — один з найважливішихпартнерів України в Європі. Дип-ломатичні відносини України зВ. Б. встановлені 10 січ. 1992.

У В. Б. існує українська діа-спора. Масова імміграція припалана час після II світ. війни. З 1992веде радіомовлення «Українськаслужба Бі-Бі-Сі».

Літ.: Горбик В.О. Британія: Супе-речності і проблеми. К., 1980; Звере-ва Г.И. История Шотландии. М., 1987;Матвеев В.А. Британия: Вчера и сегод-ня. М., 1989; Покальчук Ю. Українці уВеликій Британії. Львів, 1999; Кучмен-ко Е.М. Ірландія і Ольстерська криза.К., 2000.

А.Ю. Мартинов.

«ВЕЛИКА ВІЙНА» 1409—1411 —війна між Короною Польською і Ве-ликим князівством Литовським(ВКЛ), з одного боку, та Тевтон-ським орденом й Лівонським орде-ном — з другого. Розпочалася на-прикінці трав. 1409 повстаннямнас. Жмудської землі (Жемайтія,нині зх. ч. Литви), переданої пе-ред тим під владу орденської ад-міністрації за умовами Салінськоїугоди 1398. Осн. подіями першогороку «В.в.» були: проголошеннявеликим магістром (гросмейсте-ром) Тевтонського ордену Уль-ріхом фон Юнгінгеном війни По-льщі, захоплення нім. рицарями-

456ВЕЛИКА

хрестоносцями Добжинської зем-лі, спустошення польс. Крайни іприкордоння Мазовії й Велико-польщі, здобуття польс. військомБидгощі, яку обороняла посиленазалога нім. рицарів, тимчасовеперемир’я до 24 черв. 1410, таєм-на нарада 30 листоп. — 7 груд. 1409польс. короля Владислава II Ягай-ла і Вітовта у Бересті, де бувскладений план спільних воєн.дій Польщі й Литви на наступнийрік. Союзна армія Корони Поль-ської та ВКЛ розпочала свої дії натер. Тевтонського ордену в Прус-сії. Після зосередження білям. Червінськ гол. сили союзни-ків 1—2 лип. рушили назустрічвійську хрестоносців. Ген. битвоюі центр. подією «В. в.» стала Грюн-вальдська битва 1410, що відбу-лася 15 лип. і в ході якої майжеповністю були знищені ЗС Тев-тонського і Лівонського орденів.17 лип. польс.-литов. армія руши-ла на Марієнбург (нині Маль-борк, Польща), столицю хресто-носного рицарства. Оборону очо-лив комтур Генріх фон Плауен,обраний невдовзі гросмейстеромТевтонського ордену. Облога Ма-рієнбурга розпочалася 26 лип. ізакінчилася 8 верес., коли Вітовт імаршалок Лівонського орденууклали перемир’я, що припиняловоєн. дії у Пруссії. У груд. поча-лися переговори про мир, які неперервав навіть напад на тер. По-льщі союзного хрестоносцям угор.війська (січ. 1411). Згідно з підпи-саним 1 лют. 1411 у м. Торунь(нині Польща) мирним догово-ром, Жмудь було повернено Лит-ві, Добжинську землю — Польщі,а Тевтонському ордену — всі здо-буті у Пруссії замки. Орден упер-ше визнав себе переможеним і зо-бов’язався відшкодувати польс.-литов. стороні заподіяні збитки.

Помірковані результати «В. в.»значною мірою були зумовленіпозицією ВКЛ, правляча верхівкаякого не бажала надмірного по-силення Польс. королівства за ра-хунок послаблення Тевтонськогоордену. Один із безпосередніх по-літ. наслідків «В. в.» — зміцненняміжнар. становища ВКЛ, йогодерж. суверенітету. Вже 1411 ко-роль Владислав II Ягайло повернувдо складу ВКЛ зх. частинуПоділля,що сприймалося сучасниками яксвоєрідна подяка Литві за спільнідії під час «В. в.».

Літ.: Грушевський М. Iсторія Украї-ни-Руси, т. 4. К.—Львів, 1907; Kolan-kowski L. Dzieje Wielkiego Ksiкstwa Litew-

skiego za Jagieііonоw. Warszawa, 1930;Dundulis B. Lietuvie kova del Zemaitijos

ir Uznemunes XV a. Vilnius, 1968;Kuczyсski S.M. Wielka wojna z Zakonemkrzyїаckim w latach 1409—1411. Wars-zawa, 1980; Juиas M. Zalgirio musis.Vilnius, 1990.

Ф.М. Шабульдо.

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНАРАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941—1945 — війна СРСР з нацистсь-кою Німеччиною та її союзника-ми — Iталією, Румунією, Угор-щиною, Словаччиною, Фінлян-дією. Почалася 22 черв. 1941вторгненням на тер. СРСР військгруп армій «Північ», «Центр» і«Південь», що загалом налічува-ли: 190 д-зій і 20 бригад, у якихбуло 5088 тис. солдатів і офіцерів,понад 47 тис. гармат і мінометів,4,4 тис. танків та штурмових гар-мат, до 4,4 тис. літаків, за під-тримки 190 бойових кораблів.Відповідно до плану бойових дій(див. «Барбаросса» план), СРСР мавбути розгромлений у швидко-плинній, «блискавичній війні»,яка мала на меті: 1) знищенняРад. Союзу як оплоту комунізму йосн. перешкоди у здобутті світ.панування; 2) колонізацію та екс-плуатацію його тер., передусімсировинних і продовольчих ре-сурсів України; 3) поневолення тазнищення нас., зарахованого на-цистами до «неповноцінної ра-си». Перший удар агресора при-йняли на себе війська, що булизосереджені поблизу кордону: 186д-зій (2 700 000 тис. осіб), на озб-роєнні яких було 39,4 тис. гармат імінометів, 11 тис. танків і 9,1 тис.літаків.

Рад. війська виявилися не го-товими до організованого ефек-тивного опору і почали відразу жвідступати, зазнаючи великихвтрат. Осн. причиною цього булипрорахунки і злочинні дії Й.Ста-ліна, що проявилися у масовомуусуненні з армії напередодні вій-ни досвідчених командних кад-рів, ігноруванні можливості напа-ду 1941 Німеччини тощо. Нім.війська за лічені дні пробилися доЛенінграда (нині м. Санкт-Пе-тербург), взявши його у блокаду,зайняли тер. республік При-балтики, Білорусь, Молдову. За-пеклого характеру набули у пер-ший тиждень війни бої в укр.прикордонні. 23—29 черв. під Ду-бно, Луцьком, Ровно (нині м. Рів-не) відбулася зустрічна танковабитва між 1-м танк. угрупованнямпротивника і мотомеханізовани-ми корпусами Південно-Західногофронту (див. Битва танкова в За-хідній Україні 1941). У лип. в запе-клих боях рад. війська під Смо-

ленськом (нині місто в РФ) зірва-ли спробу гітлерівців захопитиМоскву. Від 11 лип. по 26 верес.тривала Київська оборонна опера-ція 1941. В р-ні Києва, як і наКіровоградщині (с. Підвисоке, ни-ні Новоархангельського р-ну), уворожому оточенні загинули 6рад. армій. У полоні опинилисяпонад 600 тис. бійців та команди-рів. Більш успішною була обо-рона Одеси 5 серп. — 16 жовт.(див. Одеська оборонна операція1941). На тривалий час ворог бувзатриманий у Донбасі та під Сева-стополем. В оборонних боях 1941зірвано гітлерівські розрахунки на«блискавичну війну» (див. Бліц-криг).

Оборонні дії Червоної армії(див. Радянська армія) дали мож-ливість перевести на воєн. рейкинар. г-во СРСР (див. Воєннаекономіка). Найважливішим захо-дом була евакуація у сх. р-ни краї-ни до 1500 оборонних підпр-в(550 з них — з України). Середнас. розгорнулися патріотичні ру-хи на допомогу діючій армії. Уприфронтових р-нах створювали-ся формування нар. ополчення,винищувальні батальйони для бо-ротьби з ворожою агентурою то-що. Жителі міст і сіл взяли участьу буд-ві оборонних рубежів. Гіт-лерівський «бліцкриг» зазнав ос-таточного краху після битви підМосквою 1941—1942 і переходуЧервоної армії у контрнаступ. Ак-тивний опір рад. військ агресоро-ві сприяв створенню антигітле-рівської коаліції, провідну роль уякій відіграли СРСР, США та Ве-лика Британія. Від листоп. 1941США почали поставки до СРСРза ленд-лізом озброєння, продо-вольства, обмундирування тощо.Досягнуто принципових домовле-ностей щодо відкриття другогофронту в Європі.

Після поразки нім. військ підМосквою за наполяганням Ста-ліна Червона армія провела рядоперацій з метою розгрому ворогана різних ділянках рад.-нім. фро-нту. Але спроби здійснювати обо-ронну стратегію і одночасно про-водити наступальні операції при-звели до негативних результатів.Особливо прикрими були по-разки рад. військ під Харковом(див. Харківська операція 1942) іКерчю, а також під Севастополем(див. Севастопольська оборона1941—1942). Вермахт, використо-вуючи стратегічну ініціативу, на-прикінці черв. 1942 розгорнув заг.наступ на пд. з метою захоплення

457ВЕЛИКА

Кавказу, бакинської нафти і ви-ходу на Бл. Схід. У ході цього на-ступу напрям гол. удару був пере-націлений на Сталінград (нинім. Волгоград, РФ). 17 лип. поча-лася битва за це місто, і незаба-ром, вийшовши до Волги, військапротивника майже повністю нимоволоділи. Iн. їхня частина у на-маганні пробитися в Закавказзявийшла до гол. Кавказ. хребта. На22 лип. вся Україна була окупова-на гітлерівцями. Нім. армія захо-пила тер. СРСР пл. бл. 1 млн800 тис. км2, на якій до війни жи-ло понад 80 млн осіб, виробляла-ся третина всієї пром. продукціїта майже половина продовольст-ва. Окупаційна політика була ске-рована на масове знищення нас.,передусім євреїв, циган, а такожполіт. противників гітлерівськоїНімеччини, насильницьку депор-тацію на примусові роботи доНімеччини молоді, на розграбу-вання укр. землі. На всій окупо-ваній тер. розгорнувся рух Опо-ру — нар. підпільно-партизан. бо-ротьба (див. Партизанський рух,Партизанські краї та зони).

19 листоп. 1942 після ретель-ної підготовки почався великийконтрнаступ рад. військ під Ста-лінградом (див. Сталінградськабитва 1942—1943), під час якогооточено 22 д-зії нім., італ. і румун.армій (330 тис. солдатів та офіце-рів). Водночас нім. війська під ти-ском Червоної армії почали від-ступ з тер. Пн. Кавказу. Перехідстратегічної ініціативи до рад.військ дав змогу вже у груд. 1942почати визволення пд.-сх. части-ни України і прорвати блокадуЛенінграда (січ. 1943). На цей часЧервона армія набула цінного бо-йового досвіду, її було модернізо-вано й оснащено першокласноюзброєю. У цих змінах вирішальнуроль відіграла створена, по сутізаново, розгалужена і потужнавоєн. економіка, зосереджена наУралі, в Поволжі, Зх. Сибіру, атакож самовіддана праця трудів-ників тилу, в т. ч. сотень тисячспеціалістів, евакуйованих з Ук-раїни.

Проте, незважаючи на пораз-ку, Німеччина ще зберігала вели-ку військ. потугу і, намагаючисьузяти реванш, улітку 1943 здійс-нила великий наступ у р-ні Кур-ського виступу рад.-нім. фронту(див. Курська битва 1943, Орлов-ська наступальна операція 1943).Відбивши удар противника, рад.війська, хоча й зазнали великихвтрат у танках та живій силі, зу-

міли розгорнути контрнаступ відм. Великі Луки (нині містоПсковської обл., РФ) до Чорно-го м., почавши масове вигнаннягітлерівців із захоплених нимитер. Допомогу діючій армії нада-вали партизани, а також нас., якестраждало під окупацією. Центр.подіями останніх місяців 1943 бу-ли битва за Дніпро 1943, Київськанаступальна операція 1943. Передтим ворога було вибито з Донбасута Лівобережжя.

1944, як і в попередні роки,події на тер. України продовжува-ли впливати на весь хід війни вЄвропі. Нищівних ударів завданогітлерівцям на тер. Білорусі (див.Білоруська наступальна операція1944), Рос. Федерації (Ленінград-сько-Новгородська операція), уПрибалтиці тощо. Битва за Украї-ну, що тривала 680 діб і складала-ся з 11 стратегічних і 23 фронто-вих операцій (див. Корсунь-Шев-ченківська операція 1944, Кримськанаступальна операція 1944, Львів-сько-Сандомирська наступальна опе-рація 1944, Карпатсько-Ужгород-ська наступальна операція 1944),завершилася 28 жовт. 1944 пов-ним вигнанням гітлерівців з їїтер. Бойові дії перенесено на тер.суміжних д-в Центр. і Пд.-Сх. Єв-ропи. Визволено від німців Поль-щу, Чехословаччину, Угорщину,Юго-славію та ін. Особливо важкимибули бої на тер. Німеччини. У хо-ді Берлінської наступальної опера-ції 1945 рад. війська штурмомоволоділи столицею Німеччини:В.в.в.Р.С. було завершено (див.Берлінська (Потсдамська) конфе-ренція 1945).

Літ.: Проэктор Д.М. Фашизм: путьагрессии и гибели. М., 1989; ВеликаяОтечественная война: Военно-истори-ческие очерки, кн. 1. М., 1995; Другаявойна. 1939—1945. М., 1996.

М.В. Коваль.

«ВЕЛИКА ДОРОГА» (viamagna)—шлях, що у 17—18 ст. вів зі Львовачерез міста Рогатин, Бережани доТеребовлі. Дорога з’єднувала ціторг. центри й водночас була спо-лучною ланкою магістральнихшляхів, які пролягали на Київ (че-рез Сатанів, Бар, Вінницю, Фас-тів, на Поділля (Кам’янець, нинім. Кам’янець-Подільський) і Молдо-ву (Сучава, Ясси, Галац, нині всіРумунія).

Літ.: Puczyсski B. Ludnoœж ВrzeŸan iokolicy w XVII—XVIII w. «Przeszloœжdemograficzna Polski», Warszawa, 1971,N 4.

В.В. Пришляк.

ВЕЛИКА МИХАЙЛІВКА (до1945 — Гросулове) — с-ще міськ.типу Одес. обл., райцентр. Розта-шов. на р. Кучурган (бас. Дніст-ра), за 17 км від залізничної ст.Веселий Кут. Нас. 6 тис. осіб (2001).

С-ще виникло в часи заселен-ня пд. України, після закінченняросійсько-турецької війни 1787—1791. За Ясським мирним договором1791 землі, на яких невдовзі утво-рилося с-ще, відійшли до Росій-ської імперії і були подарованібригадиру рос. армії В.Лансько-му. У останнього їх купив пору-чик I.Гросул-Толстой (місцевістьотримала назву Гросулівка).1797—1802 — у складі Новоро-сійської губернії, з 1803 — Херсон-ської губернії.

Розташування Гросулового навеликому торговому шляху спри-яло розвиткові у с-щі торгівлі.Наприкінці 19 ст. с-ще перетво-рюється на торг. м-ко. 1920 —центр волості. Райцентр 1923—62та від 1965. 1923—30 — у складіОдеської округи, від 1932 — Одес.обл. Від 1961 — с-ще міськ. типу.

Археол. пам’ятки: курган 3 тис.до н. е.

Літ.: IМіС УРСР. Одеська область.К., 1969.

Я.В. Верменич.

ВЕЛИКА РУСЬ (Велика Руссія,Велика Росія, Великоросія), тер-мін. Характеризується синкретиз-мом, багатозначністю та розми-тим змістом. У різні істор. періодизастосовувався: 1) для означенняМоск. митрополії (з 1589 патріар-хату), яка існувала поряд з Гали-цькою митрополією та Київськоюмитрополією; 2) як історико-пра-внича дефініція у титулах рос. ца-рів (з 02.11(22.10) 1721 імперато-рів); 3) як гол. елемент офіц. ім-перської доктрини «трьох руськихнародностей», базова складовавсерос. тріади — В. Р., Мала Русьта Біла Русь.

У 14—17 ст. ця назва викорис-товується в іноз. джерелах. Деякіпольс. хроністи (Я.-І.Длугош таін.) застосовували словосполучен-ня «В.Р.» як рівнозначне більшвживаному терміну «Московія».Це словосполучення бачимо накарті італійця А.Біанки під 1436стосовно земель пн.-сх. Русі. Рус.церк. письменники (київ. митро-полит Фотій та ін.) використову-вали його у розумінні «вся Русь»щодо тер., на якій мешкали пра-вославні. У 14—16 ст. як адекват-на терміну В.Р. вживалося й ін.означення — «Біла Русь». Назва

458ВЕЛИКА

В. Р. трапляється в «Апостолі»,надрукованому 1565 вМоскві І.Фе-доровим та П.Мстиславцем. На-прикінці 16 ст. її вживав кн.А.Курбський в «Iсторії про Вели-кого князя Московського» (1573),а також I.Вишенський у посланнідо єзуїта П.Скарги. До титулу рос.царів термін В. Р. увійшов у16 ст., зокрема, 1584 цар ФедірIванович титулувався як самодер-жець «всея Великія Россия». Iзсеред. 17 ст. застосовувався в ет-нополіт. контексті до пн.-сх. тер.,які перебували у складі Рус. д-видо 1654 (див.Березневі статті 1654).

Поняття «Великоросія» та по-хідні від нього терміни (велико-роси, великоруси, великоруськийта ін.) набули значного поширен-ня із серед. 19 ст. під впливом іс-торико-культ. змагань (західникита слов’янофіли) в рос. сусп.-політ.думці та літ. В 19 ст., коли рос.царат провадив політику етно-культ. та мовної асиміляції украї-нців, білорусів та ін. народівРосійської імперії (заборона біло-рус. мови та греко-катол. церкви в30—40-х рр. 19 ст., вилучення1840 з офіц. вжитку назви БілаРусь (Білорусія), Валуєвський цир-куляр 1863, Емський акт 1876 прозаборону укр. мови тощо), термінВ.Р. застосовували в значенніосн. (великорос.) складової все-рос. ідентичності. Відповідно «ма-лоруська та білоруська народнос-ті» розглядалися як відгалуженнявеликорос. Похідні терміни відсловосполучення «В.Р.» викорис-товувалися переважно у дихото-мічних конструкціях (великору-си— малоруси, великоруси—біло-руси) для означення рос. (рус.) ет-нічної спільноти. Наприкінці 19 ст.до В.Р. включали бл. 30 губ., тер.яких увійшла до складу Рос. д-випереважно до серед. 17 ст.

Стосовно походження тер-міна В. Р. у рос. та укр. історіогра-фії побутують такі інтерпретації:1) похідний термін від істор. назвпн. обл. давньорус. земель — Нов-город Великий, Ростов Великий таВеликий Владимир, що виник удобу феод. роздробленості длярозрізнення Пн. та Пд. країни(О.Соловйов); 2) поняття, пов’я-зане з історико-геогр. дефініцією,впровадженою візант. ієрархамидля розрізнення «двох етногра-фічних частин» давньорус. нас.,які сформувалися у 13 ст. внас-лідок його переміщення післямонголо-татарської навали з сере-днього Придніпров’я на Зх. таПн. Сх. (В.Ключевський); 3) тер-мін, який поширився після при-

єднання Лівобережної України доРос. д-ви в серед. 17 ст. (О.Ла-кієр). У сучасній науці термінВ. Р. практично не використову-ється за винятком спец. студій якретроспектива.

Літ.: Венелин Ю. О споре междуюжанами и северянами насчет их рос-сизма. «Чтения в Обществе истории идревностей российских», 1847, № 4;Лакиер А. История титулов государейРоссии. «Журнал Министерства на-родного просвещения», 1847, № 4; Бо-гучаров И. [Костомаров Н.] Давно лиМалая Русь стала писаться Малорос-сиею, а Русь — Россиею. «Голос»,1868, № 67;Максимович М. Об употре-блении названий Россия и Малорос-сия в Западной Руси. «Киевские епар-хиальные ведомости», 1868, № 1; Ак-ты, относящиеся к истории Южной иЗападной России, т. 10, СПб., 1878;Грушевський М. Велика, Мала і БілаРусь. «Україна», 1917, кн.1/2; Любавс-кий М.К. Образование основной госу-дарственной территории великорусс-кой народности, ч. 1. Л., 1929; Заї-кин В. Русь, Україна і Великоросія.«Дзвони», 1931, № 1; Doroshenko D.DieNamen «Rus’», «Russland» und «Ukrai-ne» in ihrer historischen und gegenwar-tingen Bedeutung. «Abhandlungen desUkrainischen Wissenschaftlichen Institu-tes in Berlin», 1931, bd. 3; Державин Н.С.Происхождение русского народа: ве-ликорусского, украинского и белорус-ского. М., 1944; Соловьев А. Великая,Малая и Белая Русь. «Вопросы исто-рии», 1947, № 7; Татищев В.Н. Из-бранные труды по географии России.М., 1950; Тихомиров М.Н. О происхож-дении названия «Россия». «Вопросыистории», 1953, № 11; Андрусяк М.Терміни «руський», «роський», «росій-ський» і «білоруський» в публікаціяхXVI—XIX ст. В кн.: Збірник на пошануIвана Мірчука (1891—1961). Мюн-хен—Нью-Йорк—Париж—Вінніпег, 1974;Голубенко П. Україна і Росія у світлікультурних взаємин. Нью-Йорк—Па-риж—Торонто, 1987; Альшиц Д.Н. На-чало самодержавия в России. Л., 1988;Ключевский В.О. Терминология рус-ской истории. В кн.: Ключевский В.О.Сочинения, т. 6. М., 1989; Милю-ков П.Н. Очерки по истории русскойкультуры, т. 1. М., 1993; Брайчевсь-кий М.Ю. Русь-Україна і Русь-Росія. Вкн.: Iсторія українського середньовіч-чя: Козацька доба: Збірник науковихпраць: (На пошану історика, лауреатаДерж. премії ім. Т.Шевченка ОлениМихайлівни Апанович), ч. 1. К., 1995;Мыльников А.С. Картина славянскогомира: Взгляд из Восточной Европы.Представления об этнической номи-нации и этничности XVI — началаXVIII века. СПб., 1999.

О.В. Ясь.

ВЕЛИКА СКІФІЯ (Скіфія, Тав-роскіфія), «книжний» термін. Ви-користовувався в антич. та се-редньовічній традиції як одна зназв Сх. Європи. Від часів Геродо-

та антич. автори скіфами назива-ли не тільки кочові іраномовніплемена Пн. Причорномор’я, а йчастину нас. лісостепової та лісо-вої смуги Сх. Європи. З часом,уже в рим. традиції, назви В. С.,Скіфія, Тавроскіфія, а також Сар-матія стали узагальнюючими длявсіх пн. народів.

У зх.-європ. середньовічнійгеографії антич. та рим. традиціїпереплелися з бібл. міфологією. Зчасів Iсидора Севільського (560—636) вважалося, що В. С. — це на-зва землі нащадків Магога, синаЯфета. За посередництвом візант.джерел назва «В. С.» потрапила наРусь. В «Повісті временних літ»В. С. неодноразово згадується якгрец. назва власне сх. слов’ян.

Під впливом істориків та ге-ографів доби Відродження, зокре-ма теорії сарматизму, в Україні16 ст. поширилися ідеї скіф. тасарматського походження сло-в’ян, яка знайшла місце, зокре-ма, в «Синопсисі» (1674), «Скіф-ській історії» А.Лизлова (1692) таін. До прибічників цієї теорії на-лежав М.Ломоносов. Від серед.18 ст. термін «В. С.» виходить знаук. обігу.

А.Г. Плахонін.

«ВЕЛИКА УКРАЇНА», політич-ний ідеал М.Грушевського. Мрію-чи про Нову Україну на поч. 1918,М.Грушевський писав, що, усамо-стійнившись, українці отрималиможливість творити не лише«свободну й незалежну Україну»,а й «Україну Велику», велику нетериторією, чи багатством, чи па-нуванням над ін., а передусім,«соціально-моральними вартос-тями», втіленням яких мали бути«висока» наука, к-ра, мист-во.

«В. У.» мала стати «паладіу-мом демократичних вільностей»,«заборолом соціалізму», «ареноюнаціональної згоди». Поруч з ук-раїнцями на правах, зокрема,нац.-персональної автономії в нійрозбудовували б своє життя пред-ставники ін. націй. «Окрасою» д-вий нації повинна була стати армія,головною ж «підставою» — селян-ство.

Літ.: Грушевський М.С. На порозіНової України. В кн.: Грушевсь-кий М.С. Хто такі українці і чого вонихочуть. К., 1991.

М.С. Кармазіна.

«ВЕЛИКЕ ЗЕРЦАЛО» — зб. пов-чальних оповідань, притч, анек-дотів, запозичених із зх.-європ.житійної літ., апокрифів і фольк-

459ВЕЛИКЕ

лору. 1481 в Нідерландах здійс-нено перше латиномовне вид.«В. З.», укладене невідомим авто-ром для потреб церк. проповідни-ків. Iснують деякі ін. пам’ятки та-кого типу, напр., «Римські істо-рії». До зб. входило бл. сотні окре-мих матеріалів. Зб. активно вико-ристовувався і перероблявся єзуї-тами. На поч. 17 ст. його переклавпольс. єзуїт Симон Висоцький (єдані, що він нібито був греко-ка-толиком). Третє, краківське вид.«В. З.» (1633) містило 1917 опо-відань й здобуло особливу попу-лярність в Україні та Білорусі,відоме також у рукописних копіяхта пер. укр. мовою. 1677 за указомрос. царя Федора Олексійовича«В. З.» перекладено церковносло-в’ян. мовою, ймовірно, укр. пере-кладачами. У ньому викривалисята висміювалися людські вади йгріхи (пияцтво, жадібність, пиха,лицемірство та ін.). Матеріали«В. З.» активно використовувалиукр. письменники й проповідни-ки, напр., I.Галятовський, А.Ради-виловський; вони жили в уснійнар. творчості, а в Росії — і в лубо-чній літ. 17 — 1-й пол. 19 ст. У Зх.Європі «В. З.» мало вплив на літ.не тільки 15—18 ст., а й пізнішогочасу.

Ю.А. Мицик.

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВ-СЬКЕ (ВКЛ), Велике князівствоЛитовське, Руське й Жемайтійське(Литов. або Литов.-Рус. д-ва) —держ. утворення, що постало вПоніманні у 13 ст. на основі союзулитов. князів (фіксується Галиць-ко-Волинським літописом під 1219).Засн. ВКЛ вважають кн. Міндовга,який приєднав до Литви ЧорнуРусь і був урочисто коронований(1253) у Новгородку (центр Чор-ної Русі; сучасне м. НовогрудокГродненської обл., Білорусь). Піз-ніше коронації не удостоївся жо-ден із володарів ВКЛ, хоча питан-ня про литов. корону активно об-говорювалося, особливо за часівВітовта.

Фактором, що прискорив фор-мування ВКЛ, стала агресія нім.рицарів-хрестоносців (див. Тев-тонський орден, Лівонський орден),які виступали під гаслом христия-нізації язичників-литовців. Швид-кому й інтенсивному зростаннюВКЛ сприяв занепад давньорус.князівств, спричинений навалоюБатия (співвідношення сх.-сло-в’ян. та власне литов. земель ускладі ВКЛ 1341 було 2,5:1,1430 — 12:1). Осн. масив укр. зе-

мель приєднано до Литви за кня-зювання Ольгерда. Як хронологія,так і характер цього приєднанняй досі залишаються дискусійни-ми. Наявний у ньому елемент за-гарбання іноді мінімізують анти-ординським спрямуванням литов.політики та її традиціоналізмом.Ближчою до істор. реалій є думкапро договірну природу взаєминміж володарями Литви та ЗолотоїОрди, наслідком чого стало ство-рення литов.-татар. кондомініуму(сумісного володіння), який про-існував до кін. 90-х рр. 14 ст., ко-ли ярликом хана Тохтамиша булоформально скасовано режим під-леглості Орді рус. земель ВКЛ.Про характер взаємин між сло-в’ян. нас. і литов. князями на по-чатковому етапі литов. експансіїфактичні відомості практичновідсутні; втім, ці взаємини, оче-видно, не були конфронтаційни-ми з огляду на те, що в устрої мо-лодої д-ви домінували рус. мов-но-культ. й сусп.-політ. традиції.Політ. устрій Литви у 14 ст. мавриси діархії — співправління во-лодарів, які княжили у Вільно(нині Вільнюс) і Троках (нинім. Тракай, Литва); лише напри-кінці 14 ст. за Вільно закріпивсястатус столичного міста.

Переломним моментом в іс-торії ВКЛ стало укладення кн.Ягайлом Кревської унії 14 серп.1385 (див. Кревська унія 1385),якою передбачалося приєднанняВКЛ до складу Корони Польськоїта перехід у католицтво Ягайла івсіх мешканців Литви. Згідно з їїумовами, у лют. 1386 Ягайлоохрестився й став польс. коро-лем; невдовзі було здійснено хри-стиянізацію Литви — останньоїязичницької країни в Європі (завинятком Жемайтії, яку окатоли-чено лише 1413). Однак осн.пункт Кревського акта про при-єднання не був реалізований:ВКЛ не втратило політ. самостій-ності. Кн. Вітовт за Острівськоюугодою 1392 став намісникомЯгайла у Литві, а з 1395 почав ви-користовувати титул вел. кн. ли-тов. Вітовт прагнув цілковитоїнезалежності ВКЛ, однак післяпоразки у битві 12 серп. 1399 нар. Ворскла (див. Ворскла, битвана річці 1399) мусив відновитиунію з Польщею. За Віленсь-ко-Радомською унією 1401 йоговизнано довічним правителемЛитви; лише зі смертю Вітовтамало відбутися повне приєднан-ня ВКЛ, передбачене актом

Кревської унії. Тим часом консо-лідація військ. сил Польщі й Лит-ви забезпечила перемогу над нім.рицарями-хрестоносцями у Грюн-вальдській битві 1410. Поразкахрестоносців сприяла зростаннюпрестижу та амбіцій Вітовта, щознайшло свій вияв у Городельськійунії 1413, за якою Ягайло погоди-вся на існування ВКЛ як автоном-ного політ. організму. Водночасакт польс.-литов. унії поклав поч.уніфікації сусп.-політ. інституційПольщі й Литви (утвореннявоєводств і каштеляній, поши-рення на литов. боярство системипольс. гербів тощо). Чинність Го-родельської унії було підтвердже-но після смерті Вітовта, коли во-лодарем ВКЛ став СвидригайлоОльгердович (1430); однак це непоклало край міжусобним конф-ліктам: після замаху на Свидри-гайла (у ніч з 31 серп. на 1 верес.1432) його владу узурпував Сигіз-мунд Кейстутович, який такожстав жертвою змови 20 берез.1440. Феод. війна, яка тривала уВКЛ 1432—40, нерідко витлума-чується в категоріях нац.-реліг.протистояння, що, втім, є спро-щенням істор. дійсності. Ситуаціяв країні стабілізувалася за часіввел. кн. Казимира IV Ягеллончи-ка, який 1447 отримав ще й польс.корону. За його правління утвер-дилася династія Ягеллонів (щообірвалась 1572 зі смертю бездіт-ного Сигізмунда II Августа).

Наприкінці 15 ст. у ВКЛ від-булися певні зрушення в системіорганізації влади. Дорадчий ор-ган — пани-рада — фактично під-порядкував собі великокнязівськувладу. Стали скликатися заг.-шляхетські сейми. Після смертіКазимира IV персональну уніюПольщі й Литви було розірвано:вел. кн. литов. став Олександр Ка-зимирович, а польс. королем —його брат Ян I Ольбрахт. 1501,після смерті останнього, обидвід-ви знову з’єдналися. Це відбу-валося й за наступників Олексан-дра — Сигізмунда I та Сигізмун-да II Августа. Однак і за єдиноговолодаря аж до самої Люблінськоїунії 1569 ВКЛ і Корона Польс. фа-ктично залишалися двома окре-мими політ. утвореннями. Насеймі в Любліні (10 січ. — 12 серп.1569) вони об’єднались у Річ По-сполиту, що означало завершенняунійних змагань, започаткованиху Крево 1385. Згідно з актом від1 лип. 1569, Польща й Литва зли-лися воєдино й надалі мали упра-

460ВЕЛИКЕ

влятись одним загальнообранимволодарем, який коронувався уКракові як польс. король і вел.кн. литов. ВКЛ втратило не лишеправо на власні сейми та зовн.зносини, а й будь-яке політ. зна-чення, хоч і зберегло елементидерж. окремішності у вигляді вла-

сної адм. та фінансової системи,армії, урядів, законодавства.

Укр. землі в складі ВКЛ спо-чатку користувалися широкоюавтономією, зовн. виявом якоїбуло карбування власної монетина Київщині й Новгород-Сівер-щині в останній третині 15 ст.

Елементи централізації, які на-брали сили в політиці Вітовта в90-ті рр. 14 ст., не призвели до ви-корінення традицій удільності:ВКЛ і в 15—16 ст. будувалося наоснові територіально-федератив-ного принципу, а низка тогочас-них «земель» користувалася влас-

461ВЕЛИКЕ

ним правом, закріпленим у спец.привілеях, що фіксували нормиВітовтової доби. Наприкінці 15 ст.рус. землі Литви стали об’єктомпретензій з боку Великого князів-ства Московського, володарі яко-го заявляли права на давньорус.територіальну спадщину, посила-ючись на генеалогічний зв’язок іздавніми київ. князями — Рюрико-вичами. Iдеологічне протистоянняпереросло в серію виснажливихвійн (1500—03, 1507—08, 1512—22, 1534—37), наслідком яких був,зокрема, перехід Сіверщини підвладу Рос. д-ви (фактично —1503, юридично — 1508). Антите-зою моск. територіальним прете-нзіям стали теорії польс. політи-ків про право Польщі на рус. зем-лі, які, згідно з цими теоріями,нібито здавна входили до складуКорони Польс. На цій підставі доПольщі було приєднано Підляш-шя, Волинь, Київщину та Брацла-вщину (берез. — черв. 1569), щостало можливим як через послаб-лення ВКЛ, втягнутого в Лівонсь-ку війну 1558—1583, так і через

байдужість укр. еліти, яка задово-льнилася виконанням своїх мі-німальних вимог — збереженнямстанових привілеїв, свободи віро-сповідання, вживання рус. мови вофіц. діловодстві.

Укр. нас. у ВКЛ не зазнавалозначних утисків на реліг. ґрунті,литов. володарі були толерантни-ми до правосл. (посилання на ре-ліг. утиски як на причину перехо-ду на бік Москви князів Шем’я-чичів і Можайських (1500) абоповстання кн. М.Глинського (1508),а також чутки про намагання на-сильно покатоличити в ті часиРусь не витримують критики).Темпи поширення католицизмуна сх.-слов’ян. теренах ВКЛ булидосить незначні, а утвердженнятут Флорентійської церковної унії1439 певною мірою формальне,хоч саме воно спровокувало роз-кол у Київській митрополії (1460).Новоств. після розколу митропо-лія, що об’єднувала литов.-рус. йгалицькі єпископії, з 1467 зновуопинилася під контролем Конс-тантинопольського патріархату.

Особливістю ВКЛ було широкевтручання світських осіб у життяправосл. церкви (т. зв. право пат-ронату).

Правова сфера у ВКЛ регла-ментувалася Судебником Казими-ра IV 1468 і Литов. статутами 1529і 1566 (див. Статути Великогокнязівства Литовського). Ств. уцей час правові норми зберігалисвою дієвість до 19 ст.

Осн. масив документальнихджерел з історії ВКЛ зберігся ускладі Литовської метрики — ар-хіві литов. держ. канцелярії. Iз то-гочасних оповідних джерел най-більший інтерес становлять біло-рус.-литов. літописи.

Літ.: Любавский М.К. Областноеделение и местное управление Литовс-ко-Русского государства ко временииздания Первого Литовского Статута.М., 1892; Леонтович Ф.И. Очерки ис-тории литовско-русского права: Обра-зование территории Литовского госу-дарства. СПб., 1894; Любавский М.К.Литовско-русский сейм. М., 1900; Ма-ксимейко Н.А. Сеймы Литовско-Рус-ского государства до Люблинской унии1569 г. Х., 1902; Довнар-Запольс-

462ВЕЛИКЕ

кий М.В. Государственное хозяйствоВеликого княжества Литовского приЯгелло. К., 1910; Любавский М.К.Очерк истории Литовско-Русского го-сударства до Люблинской унии вклю-чительно. М., 1910; Лаппо И.И. Вели-кое княжество Литовское во второйполовине 16 столетия: Литовско-русс-кий повет и его сеймик. Юрьев, 1911;Пичета В.И. История Литовского го-сударства до Люблинской унии. Виль-но, 1921; Пресняков А.Е. Лекции порусской истории, т. 2, ч. 1. М., 1939;Пашуто В.Т. Образование Литовскогогосударства. М., 1959; Шабульдо Ф.М.Земли Юго-Западной Руси в составеВеликого княжества Литовского. К.,1987; Дворниченко А.Ю. Русские землиВеликого княжества Литовского (доначала XVI века): Очерки истории об-щины, сословий, государственности.СПб., 1993; Грушевський М. IсторіяУкраїни-Руси, т. 4—6. К., 1993—95;Бычкова М.Е. Русское государство иВеликое княжество Литовское с концаXV в. до 1569 г.: Опыт сравнительно-исторического изучения политическо-го строя. М., 1996; Русина О.В. Українапід татарами і Литвою. К., 1998.

О.В. Русина.

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОС-КОВСЬКЕ — держ. утворення уПн.-Сх. Русі 13—15 ст. зі столи-цею у Москві.

Вперше Москва згадується уджерелах 1147 — у черніг. літопи-сі (відображений у Іпатіївськомулітописі). Спочатку вона відігра-вала роль пограничної фортеці накордонах Владимиро-Суздальсько-го князівства з Рязанським кня-зівством, Чернігівським князівст-вом, Смоленським князівством таволодіннями Новгорода Великого.У домонгол. добу Москва тількина поч. 1213 на короткий термінперетворилася на резиденцію че-твертого сина Всеволода Юрійови-ча Велике Гніздо — Володимира,але центром самостійного князів-ства так і не стала.

Перетворення Москви на сто-лицю князівства відбулося піз-ніше, після монголо-татарськоїнавали. 1263 вел. кн. київ. та вла-димирський Олександр Невськийвиокремив Моск. князівство зіскладу Владимирського князівст-ва. Воно призначалося для йогонаймолодшого сина Данила. Такаметаморфоза Москви пояснюва-лася тим, що зх. пограниччя Суз-дальщини внаслідок ординськихнападів та спустошень обезлюд-ніло. Нас. залишало центр. землі(міста Ростов, нині Ярославськоїобл., Суздаль, Владимир, ниніобидва міста Владимирської обл.,усі РФ) й ін. міста та переселяло-ся на околиці, у т. ч. на пн. та сх.

порубіжні землі Владимирськогокнязівства. Зумовлені іноз. пану-ванням демографічні зміни, зо-крема зростання кількості меш-канців окраїнних земель, стализаг. причиною, яка визначиластворення у післямонг. час на зх.,пн., пн. сх. та сх. низки держ.утворень: Тверського, Дмитров-сько-Галицького (Галич Мерсь-кий; нині м. Галич Костромськоїобл., РФ), Бєлозерського, Кост-ромського, Городецького та Моск.князівств. З огляду на те, що у ріксмерті батька Данилові не випов-нилося ще й двох років, керувавкнязівством дядько Данила, вел.кн. владимирський та кн. тверсь-кий Ярослав Ярославич. Йоготивуни керували Москвою 7 ро-ків, до смерті Ярослава 1271. Да-нило як моск. князь уперше зга-дується у літописах 1281. За йогокнязювання Москва значно зміц-нила свої політ. позиції у Пн.-Сх.Русі та інтенсивно розширювала-ся, про що свідчать дані археол.досліджень. Спершу Данило во-рогував зі своїм старшим братом,вел. кн. владимирським та кн. пе-реяславль-залєським ДмитріємОлександровичем, але пізнішестав його союзником. 1294 післясмерті Дмитрія він очолив моск.-переяславль-залєсько-тверську ко-аліцію, яка виступила супротивел. кн. владимирського АндріяОлександровича. У процесі цієїборотьби Данилу 1296 вдалося надеякий час посісти новгород. стіл.1302 після смерті переяславль-за-лєського кн. Івана ДмитрієвичаДанило захопив Переяславль-За-лєський (нині місто Ярославськоїобл., РФ) та вигнав звідти наміс-ників великого князя. Післясмерті Данила (5 берез. 1303) Пе-реяславль-Залєський до кін. 1305утримували його сини. Син Да-нила — Юрій Данилович істотнорозширив тер. Моск. князівства.1303 він захопив м. Можайськ,який належав смоленським кня-зям, а 1306 — рязанське м. Ко-ломна (обидва нині міста Моск.обл., РФ). У складі Моск. князів-ства замість одного міста сталотри. 27 лип. 1304 п. вел. кн. вла-димирський Андрій Олександро-вич. Претендентами на стіл вел.кн. виступили тверський кн. Ми-хаїл Ярославич та моск. кн. ЮрійДанилович, але їхнє змагання приханському дворі в Золотій Ордізавершилося перемогою першо-го. Однак моск. кн. не змирився зординським рішенням і продов-жив боротьбу, незважаючи на

складні внутрішньополіт. обста-вини: чотири молодших братиЮрія вимагали збільшення своїхудільних володінь. 1312 Юріювдалося зайняти новгород. стіл, а1317 — владимирський велико-князівський.

Відтоді Моск. князівство ста-ло іменуватися Великим. Кривавемоск.-тверське змагання призве-ло до загибелі Юрія (21 листоп.1325). Після нього моск. кн. ставбрат Юрія Іван Калита, який взявучасть у придушенні антитатар.повстання у м. Твер (нині місто вРФ), за що, як винагороду, 1328отримав від золотоординськогохана Узбека половину земель Ве-ликого князівства Владимирсько-го, а 1332 — всю його тер. Однаквеликі земельні володіння Кали-ти — Владимирське велике кня-зівство з землями у Вологді, Тор-жку (нині місто Тверської обл.,РФ) та Волоці Ламському (нинім. Волоколамськ Моск. обл.),Стретенська половина Ростовсь-кого князівства, Нижегородське,Бєлозерське, Углицьке, Галицьке(Галич Мерський), можливо,Юр’євське князівства — не моглипередаватися у спадок, оскількине були вотчинними володіннями(див. Вотчина). Вотчинним зали-шалося тільки Моск. князівство.Згідно з відомостями, викладени-ми у заповітах Івана Калити(1336, 1339), Моск. князівство ма-ло тоді невелику тер. — від вер-хів’я річок Москва, Протва та Лу-жа на зх. до р. Ока на пд. (усі бас.Волги). Воно складалося із суміж-ного до Москви повіту (тер. нав-коло міста радіусом у 40—70 км)та 55 периферійних волостей (безможайських). Найбільша кіль-кість волостей розміщувалася убас. нижньої течії р. Москва(прит. Оки). У 16 ст. це була най-більш заселена ч. князівства. Піс-ля смерті Івана Калити (31 берез.1340) Моск. князівство було по-ділене між його спадкоємцями:старший син Семен одержавмоск. стіл, два міста — Москву таКоломну, понад 26 волостей тасіл; молодший син Андрій — 21волость та село; дружина Уляна —27 волостей та сіл. Наступник Ка-лити на моск. столі отримав знач-но більше земельних володінь,ніж ін. спадкоємці. Села останніхрозташовувалися здебільшого уповіті, котрий був колективнимволодінням всієї моск. династії.Це певною мірою забезпечувалополіт. єдність моск. династії узмаганнях з ін. князями Пн.-Сх.

463ВЕЛИКЕ

Русі за Велике князівство Влади-мирське. За спадкоємців Кали-ти — старшого та середнього си-нів Семена та Івана, котрі трима-ли у своїх руках стіл владимирсь-кого князювання, тер. власнеМоск. князівства майже не зміни-лася. Вона лише трохи зросла напд. зх. (р-н Вереї, нині містоМоск. обл., та Боровська, нинімісто Калузької обл., РФ) та пд.сх. (до р. Цна — лівої прит. Оки).Проте внутр. політ.-адм. системаМоск. князівства впродовж 40—50-х рр. 14 ст. зазнала кардиналь-них змін. Володіння вел. князівзалишилися незмінними. Зросливолодіння вдових вел. княгинь.Чітке розмежування уділів післяІвана Калити змінилося їхньоюплутаниною, зокрема з’явилисяволодіння одного удільного кн. вудільних межах ін. Це привело доважливих змін усередині князівс-тва (присвоєння вел. кн. Іваномволодінь померлого брата Семе-на) та до зростання зовн. захоп-лень. Бл. 1360 до Москви булоприєднано Дмитровське князів-ство. Наприкінці 1362 — поч.1363 синові Івана — Дмитрію Іва-новичу (див. Дмитрій Донськой)вдалося використати міжусобнуборотьбу, яка точилася в ЗолотійОрді, і приєднати до своїх воло-дінь Велике князівство Влади-мирське. Відтоді воно стало спад-ковою вотчиною моск. князів. Задоби Дмитрія Донського Моск.князівство істотно розширилосяза рахунок остаточного приєд-нання земель Бєлозерського,Углицького та Галицького кня-зівств, Ржева (нині місто Тверсь-кої обл., РФ) та його волостей назх., міст Мединь та Калуга (обид-ва нині Калузької обл., РФ) напн. сх. За розміром тер. Моск.князівство стало більшим, ніж усіін. князівства Пн.-Сх. Русі разомузяті. У нових умовах зменшило-ся значення давньої тер. Моск.князівства. Відтепер для спадко-ємця моск. великокнязівського сто-лу значимість цих земель не булатакою важливою, як раніше. За за-повітом Дмитрія Донського (1389),його старшому сину Василію пов-ністю відійшла тер. Великогокнязівства Владимирського, якуне можна було ділити. ВасилійДмитрієвич продовжив політикубатька з розширення земель Моск.князівства. 1392 він приєднав досвоїх володінь велике князівствоНижегородське, у складі якого,окрім Нижнього Новгорода, булиСуздаль та Городець (нині місто

Нижегородської обл., РФ). Між1392 та 1407 Василій приєднавМуромське, а до 1418 — Таруськекнязівства. Василій Дмитрієвичпрагнув розширити свої володін-ня на пн. та пн. сх., але тривалаборотьба з Новгородом Великимпевних результатів так і не прине-сла. За угодою 1424 Новгород ви-знав право моск. вел. кн. лише на«княжщини» — землі, що тради-ційно виділялися новгородцямидля князів, котрі запрошувалисяна князювання до Новгорода.Протягом кількох наступних де-сятиліть межі Моск. князівствамайже не змінилися, що було зу-мовлено тривалою та запеклоювнутр. боротьбою серед представ-ників моск. династії, котра зреш-тою призвела навіть до послаб-лення Моск. князівства. Однаквже 1449, згідно з угодою від31 серп. з королем польс. і вел.кн. литов. Казимиром IV Ягеллон-чиком, син Василія ДмитрієвичаВасилій II Темний титулував себевел. кн. московським, новгород-ським, ростовським «и прочая».Після загибелі у Новгороді 1453кн. Дмитрія Шемяки, злісноговорога вел. кн. Василія II, тер.Моск. князівства дещо збільши-лася за рахунок купівлі деякихярославських земель, зокрема,м. Романов (нині м. Тутаєв Ярос-лавської обл.). Найбільше терито-ріальне зростання мало місце вжеза часів сина Василія II — ІванаІІІ Васильовича. 1463 він придбавосн. ч. Ярославського князівства.1474 під його контролем опини-лася Борисоглібська половинаРостовського князівства. 1477 урезультаті успішного військ. по-ходу верховенство Москви визнавНовгород Великий. В.к.М. пере-творилося на Рос. д-ву.

Літ.: Забелин И.Е. История городаМосквы, ч. 1—2. М., 1905; Барте-нев С.П. Московский Кремль в стари-ну и теперь, ч. 1—2. М., 1912—16; Пре-сняков А.Е. Образование Великорус-ского государства. Пг., 1918; Любав-ский М.К. Образование основной госу-дарственной территории великорус-ской народности. Л., 1929; Москва.1147—1947: Збірник статей. К., 1947;Тихомиров М.Н. Древняя Москва (XII—XV вв.). М., 1947; Його ж. Средневеко-вая Москва в XIV—XV вв. М., 1957;Черепнин Л.В. Образование Русскогоцентрализованного государства в XIV—XV вв. М., 1960; Кучкин В.А.Формиро-вание государственной территорииСеверо-Восточной Руси в X—XIV вв.М., 1984; История Москвы, т. 1. М.,1997.

В.А. Кучкин.

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ(ВКР) — держ. утворення, щоохоплювало землі Київського во-єводства, Брацлавського воєводст-ва та Чернігівського воєводства,проголошене Гадяцьким договором1658. Підлягало верховній владіпольс. короля на правах федера-тивної частини; разом з КороноюПольською та Великим князівствомЛитовським утворювало Річ По-сполиту трьох народів. Вища за-конодавча влада на тер. ВКР на-лежала виборному парламенто-ві — Нац. зборам, а вища вико-навча — пожиттєво обраному укр.станами і затвердженому королемгетьману, який виступав одночас-но київ. воєводою, першим сена-тором ВКР і старостою чигирин-ським. Під його командуваннямперебували також ЗС ВКР, щонараховували 60 тис. (за пізніши-ми таємними домовленостямисторін та постановою сейму1659 — 30 тис.) козаків і 10 тис.найманого війська. Як і у Велико-му князівстві Литов., тут встанов-лювалися держ. посади канцлера,маршалка, підскарбія; формувавсявищий судовий трибунал. ВКРотримувало право карбувати вла-сну монету та вести самостійнувнутр. політику, однак право назовн.-політ. діяльність Гадяцькимдоговором 1658 не передбачалося.Сенаторські посади мали правообіймати лише представники пра-восл. шляхти. На тер. ВКР, як і вусій Речі Посполитій, церк. унія(див. Берестейська церковна унія1596) підлягала ліквідації, а церк.майно, захоплене раніше уній-цями, поверненню правосл. церк-ві. Польс. військам заборонялосярозташовуватися на землях ВКР.Під час воєн польс. війська вво-дилися на тер. ВКР за погоджен-ням з гетьманом і перебували підйого командуванням.

Уже після підписання Гадяць-кого договору 1658 укр. кер-вопрагнуло розширити тер. ВКР зарахунок введення до його складуРуського воєводства, Волинськоговоєводства та Подільського воєвод-ства, урядові посади в яких малипо черзі обіймати шляхтичі катол.та правосл. віросповідання. Крімтого, порушувалося клопотанняпро закріплення за гетьманом ВКРправа призначати гетьмана наказ-ного, який після смерті великогогетьмана успадковував би всю по-вноту влади. До прерогатив геть-мана також належало право ска-сування наданих без узгодження зним земельних пожалувань і при-

464ВЕЛИКЕ

значень на урядові посади у ВКР,обмеження на його користь правкнязівських родин, закріпленняза козаками права проживати натер. Брацлавського, Київ. та Чер-ніг. воєводств. Однак польс. кер-во не погодилося на збільшеннятер. та розширення прерогативуряду. Навпаки, до ратифіковано-го у трав. 1659 сеймом Речі По-сполитої варіанта Гадяцького до-говору 1658 не увійшло положен-ня про власну монету ВКР, перед-бачалося лише карбування укр.урядом польс. грошових знаків;виняткова перевага правосл. шля-хти в праві обіймання урядовихпосад поширювалася лише натер. Київ. воєводства, у Брацлав-ському та Черніг. воєводствах пе-редбачалося чергування предста-вників правосл. та катол. шляхти,після смерті гетьмана укр. станимали обирати вільними голосамивже не його наступника, а лише 4канд., із яких король призначавглаву виконавчої влади. З текстуугоди випало положення про лік-відацію Берестейської церковноїунії 1596 та повернення колиш.власникам майна, відібраногоунійцями у правосл. духовенс-тва.

Дж.: Latopiesiec, albo KroniczkaJoachima Jerlicza. Warszawa—Peters-burg, 1853; [Kochowski]. Historia pa-nowania Jana Kazimierza z Klimakterуwprzez wspуіczesnego tіуmacza w skrуce-niu na polski jкzyk przeіoїona, t. 1. Poz-naс, 1859; Voluminа Legum, t. 4. Peter-sburg, 1859; Акты, относящиеся к исто-рии Южной и Западной России, т. 4.СПб., 1863. Те саме, т. 7. СПб., 1872.Те саме, т. 15. СПб., 1892.

Літ.: Герасимчук В. Виговщина іГадяцький трактат. «ЗНТШ», 1909,т. 87—89; Смолій В.А., Степанков В.С.Українська державна ідея XVII—XVIIIстоліть: проблеми формування, ево-люції, реалізації. К., 1997; Яковлева Т.Гетьманщина в другій половині 50-хроків XVII століття. Причини і поча-ток Руїни. К., 1998; Горобець В.М. Га-дяцька унія 1658 року. «Iсторія Украї-ни», 1998, № 38—39; Грушевський М.С.Iсторія України-Руси, т. 10. К., 1998;Горобець В.М. Гадяцька угода 1658 ро-ку у контексті міжнародних відно-син. «Київська старовина», 1999, № 1.

В.М. Горобець.

ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА-РОДІВ— умовна назва сукупнос-ті переселень та масових вторг-нень племен на тер. Рим. імперії(див. Рим Стародавній) в 4—7 ст.Переселення змінили тодішнюетнічну карту Європи, започатку-вавши процеси формування бага-тьох народів сучасності. Причи-

ною переселень був розпад родо-племінного ладу варварських пле-мен, що супроводжувався збіль-шенням чисельності військ. дру-жин та влади вождів, які потребу-вали військ. здобичі, нових земе-льних володінь. Прологом В. п. н.були Маркоманська війна (166—180) та переселення готів на межі2—3 ст. до Чорного м., де утвори-лися вест- та остготська д-ви.Власне доба В. п. н. починається з375, коли гуни розбили остготівГерманаріха й витіснили вестготіву Мезію (давня країна, що існу-вала між нижньою течією Дунаю іБалканськими горами), де ті не-вдовзі повстали проти Рим. імпе-рії та 410 оволоділи Римом. 418вестготи заснували Тулузьке ко-ролівство на землях Пд. Галлії(Галлія — істор. область в Єв-ропі, що включала тер. сучаснихПн. Італії, Франції, Люксембур-га, Бельгії, ч. Нідерландів і Швей-царії) та Iспанії. Вандали й ала-ни, що оселилися на поч. 5 ст. вIспанії, були змушені переправи-тись у Пн. Африку (439). В серед.5 ст. алемани захопили тер. сучас-них Пд. Німеччини, Швейцарії таЕльзасу, а бургунди утворили ко-ролівство з центром у Ліоні (нинімісто у Франції), що обіймаловесь бас. р. Рона. Наприкінці 5 ст.сформувалася Франкська д-ва натер. Галлії; англи, сакси і ютиутворили низку королівств у Бри-танії. 452 гуни під проводом Ат-тіли спустошили Пн. Iталію. 455вандали пограбували Рим. Післяпадіння 476 Зх. Рим. імперії від-булися останні переміщення герм.племен. Наприкінці 5 ст. остготи,переселившись із Паннонії, утво-рили д-ву в Iталії. 568 Пн. Iталіюзахопили лангобарди. Заключнафаза В. п. н. належить до 6—7 ст. іпов’язана зі слов’ян. колоніза-цією Подунав’я та Балканськогоп-ва, де згодом виникли новід-ви — Болгарія, Хорватія, Сер-бія, Великоморавське князівство.

Літ.: Ременников А.М. Борьба пле-мен Северного Причерноморья с Ри-мом в III веке. М., 1954; Корсунс-кий А.Р., Гюнтер Р. Упадок и гибельЗападной Римской империи и воз-никновение германских королевств(до середины VI в.). М., 1984; Буда-нова В.П. и др. Великое переселениенародов. Этнополитические и соци-альные аспекты. М., 1999; Колосов-ская Ю.К. Рим и мир племен на ДунаеI—IV вв. н. э. М., 2000; Буданова В.П.Варварский мир эпохи Великого пере-селения народов. М., 2000.

Н.С. Абашина.

ВЕЛИКИЙ Атанасій Григор(05.11.1911—24.12.1982) — церк.діяч, історик. Чл. НТШ (1953). Н.в с. Туринка (нині село Жовківсь-кого р-ну Львів. обл.). Студіювавфілософію і теологію в Кристино-полі (1938—40, нині м. Червоно-град), Укр. вільному ун-ті в Празі(д-р філософії, 1944), в Папсько-му Григоріанському ун-ті в Римі(д-р теології, 1948), вивчав істо-рію Сх. Церкви в Папському ун-ті сх. досліджень (1946—48). Чер-нець чину св. Василія Великого(від 1933; див. Василіани). В різніроки був віце-ректором і прорек-тором Укр. папської колегіїсв. Йосафата в Римі. 1949 відно-вив видання наук. ж. «ЗапискиЧину святого Василія Великого»(Analecta Ordinis Sancti BasiliiMagni). Підготував і видав низкузбірок істор. документів. Заснувавсерію вид. «Українська ДуховнаБібліотека». Його «Біла книга»про переслідування Церкви вУкраїні (1953) була перекладенанім., італ. та іспанською мовами.Йому належать численні статті зісторії Церкви в «Енциклопедії ук-раїнознавства».

П. у м. Рим.Тв.: Акти Св. Конгрегації Пропа-

ганди Віри: 1622—1862, т. 1—5.1953—55; Документи Римських понти-фікатів, що висвітлюють історію Укра-їни: 1075—1953, т. 1—2. 1953—54; Лис-ти Св. Конгрегації Пропаганди Віри:1622—1862, т. 1—7. 1954—57; ЛистиКиївських Католицьких Митрополи-тів: 1613—1839, т. 1—9. 1956—80; Лис-ти Апостольських Нунціїв: 1550—1900,т. 1—14. 1959—77; З літопису христи-янської України: Церковно-історичнірадіолекції з Ватикану, т. 1—9. Рим,1968; Світла й тіні української історії:Причини до історії української церко-вної думки. Рим, 1969; Українськехристиянство. Рим, 1969; ДокументиБерестейської унії та її творців: 1590—1600. 1970; Листи єпископів: 1600—1900, т. 1—5. 1972—81; Листи Васи-ліян: 1601—1760, т. 1—2. 1979.

І.В. Паславський.

ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ — с-щеміськ. типу Закарп. обл., рай-центр. Розташов. на р. Уж (прит.Лабірця, бас. Дунаю). Залізничнаст. Перша писемна згадка дату-ється 1427. Наприкінці 17 ст. вхо-дило до складу Австрії (з 1867 —Австро-Угорщина). 1778 дісталопривілеї торг. м-ка. Кін. 19 — поч.20 ст. — введено в дію залізничнесполучення з Ужгородом. На поч.20 ст. збудовано перший в Закар-патській Україні водопровід. Згід-но Сен-Жерменського мирного до-говору 1919 у складі Закарп. Украї-

465ВЕЛИКИЙ

А.Г. Великий.

ни приєднано до Чехословаччини.1938— 39 — тер. Карпатської Ук-раїни. 17 берез. 1939 окуповановійськами гортистської Угорщи-ни, а 26 жовт. 1944 визволеновоїнами Червоної армії (див. Ра-дянська армія). Від 1945 — у складіЗакарпаття возз’єднано з УРСР. Від1947 — с-ще міськ. типу. 1946—53 — центр округи, 1953—62 та з1966 — райцентр.

Р-н відомий мінеральнимиджерелами. Пам’ятка садово-пар-кового мист-ва — парк, закладе-ний у 19 ст.

Літ.: IМіС УРСР. Закарпатська об-ласть. К., 1969; Нариси історії Закар-паття, т. 2. 1995.

Г.А. Вербиленко.

ВЕЛИКИЙ БИЧКІВ (до 1946 —Великий Бочків) — с-ще міськ.типу Рахівського р-ну Закарп.обл. Розташов. на р. Тиса (прит.Дунаю) при впадінні в неї правоїприт. р. Шапурка. Залізнична ст.Відоме з кін. 15 ст. Жителі займа-лися скотарством, навіть на гер-бі с-ща здавна зображали бика.Гіпотетично звідси й походитьназва. Крім скотарства та земле-робства, нас. займалося лісороз-робками. 1868 збудовано першийна Закарпатській Україні й в Угор-щині лісохім. з-д.

За часів перебування у складіЧехословаччини (1919—39) стаєважливим осередком укр. нац.руху. 15 берез. 1939 окуповановійськами гортистської Угорщи-ни (див. М.Горті). У роки Другоїсвітової війни тут активно діялиантигітлерівські підпільні заго-ни. 17 жовт. 1944 В.Б. визволиливоїни 17-го гвард. стрілец. кор-пусу. Від 1945 — у складіЗакарпаття возз’єднано з УРСР.Від 1947 — с-ще міськ. типу.

Діє історико-краєзнавчий му-зей.

Літ.: IМіС УРСР. Закарпатська об-ласть. К., 1969.

Г.А. Вербиленко.

ВЕЛИКИЙ БОЧКІВ — назва до1946 с-ща міськ. типу Великий Би-чків.

ВЕЛИКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБУКРАЇНИ (ВДГУ) — держ. сим-вол України. Iстор. традиція по-бутування ВДГУ бере початок відзакону, ухваленого УкраїнськоюЦентральною Радою 22 берез.1918, яким затверджувалися вели-кий і малий держ. герби УНР. На-прикінці 30-х рр. 20 ст. відомий

укр. геральдист М.Битинський назамовлення уряду УНР в екзилірозробив проект держ. інсигній(символів) України, поміж ни-ми — великого держ. герба. Про-відною ідеєю геральдичної від-знаки автор обрав ідею соборнос-ті укр. земель, підкреслену відтво-ренням емблем істор. земельУкраїни.

19 лют. 1992 Постановою ВРУкраїни «Про Державний гербУкраїни» заявлено про впрова-дження в Україні інституту вели-кого Держ. Герба. Прийнята28 черв. 1996 Конституція Украї-ни визначила, що ВДГУ встанов-люється з урахуванням малогоДержавного Герба України та Ге-рба Війська Запорозького, щогол. елементом ВДГУ є Знак Кня-жої Держави Володимира Вели-кого (малий Державний ГербУкраїни). Робота над проектомВДГУ триває.

Літ.: Модзалевський В., Нарбут Г.До питання про Державний герб Укра-їни. «Наше минуле», 1918, № 1; Січин-ський В. Український тризуб і прапор.Вінніпег, 1953; Гломозда К., Яневсь-кий Д. Гербові відзнаки та прапоровібарви України. «УIЖ», 1990, № 5—6;Їх же. Українська державно-націо-нальна символіка: особливості істори-чної традиції. «Філософська і соціоло-гічна думка», 1990, № 1—3.

Ю.К. Савчук.

ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ — титул,який надавали верховному сюзе-ренові щодо залежних від ньогокнязів. Вживався у Сх. Європі до-би середньовіччя. Виник у часиКиївської Русі. В 11—13 ст. йогоносив володар гол. князівськогостолу — Київського. Від 2-ї пол.12 ст., у добу удільної роздроблено-сті, титул В. к. належав також сю-зеренам деяких великих земель —Черніг., Владимиро-Суздальської.

Титул В. к. відображав владно-родинні зв’язки в системі володін-ня Рюриковичами держ. тер. Русі(сюзеренітет колективний), заякою старший у роду мав право наволодіння гол. уділом — Київськимкнязівством, яке вважалося доме-ном В. к., і на головуюче станови-ще в князівському роду. З утворен-ням великих автономних князівств-земель та виділенням у рамкахкнязівського роду окремих динас-тій (Мономашичів, Ольговичів то-що) титул В. к. отримував старій-ший в гілці або дійсний володардоменіального володіння князівст-ва-землі. Реально титул В. к. озна-чав старійшинство і в сучасній літ.отримав назву «принципат».

Від 2-ї пол. 12 ст. заг.-рус. ста-рійшинство не завжди пов’язано зволодінням Києвом. Так, загаль-новизнаним В. к. Русі був влади-миро-суздальський кн. ВсеволодЮрійович. Згодом, на рубежі 13—14 ст., серед його нащадків титулВ. к. мав князь владимирський. Звиокремленням місц. династій з’я-вляються В. к. тверські, рязанські,моск. та ін. В 13—14 ст. титул В. к.зберігають за собою деякі із сюзе-ренів Черніг. землі. У 14 ст. титулВ. к. отримали сюзерени Смолен-ського князівства. З утвореннямВеликого князівства Литовськогота поширенням його влади на зе-млі Київ. Русі його володарі пе-реймають титулатуру В. к. (здога-дно, перший прийняв титул В. к.Міндовг). Після Люблінської унії1569 титул В. к. увійшов до польс.королів. титулу. З утвореннямВеликого князівства Московськогота приєднанням колиш. великихрус. князівств титул В. к. входитьдо титулатури моск. володарів, з1547 — до царського титулу, а з1721 — до титулатури імператорівта членів імператорської родиниРосійської імперії.

Літ.: Gцtz L.K. Der Titel «Grossfьrst»in den altesten russischen Groniken.В кн.: Zietschrift fьr OsteuropдischeGeschichte, t. 1. 1911; Vodoff V. La titu-lature des princes Russes du XIe au debutdu XIIIe siиcle et lеs relations exterieuresde la Russie Kievienne. «Revue des etudesslaves», 1983, t. 60, fasc. 1; Poppe A.O tytle wielkoksi№zкcym na Rusi. В кн.:Przegl№d Historyczny, t. 85, z. 3. 1984;Толочко О.П. Князь в Древней Руси:власть, собственность, идеология. К.,1992.

А.Г. Плахонін.

ВЕЛИКИЙ ЛУГ — істор. назвадніпровських плавнів нижче о-ваХортиця (16—18 ст.). Завширшкибл. 20 км, завдовжки бл. 100 км.Плавні, порослі листяним лісом(дуб, осика, верба), мали числен-ні луки, що були помережені про-токами, озерами й болотами. В. Л.мав багатий тваринний світ (зай-ці, лисиці, олені, дикі свині, ку-ниці, вовки), а також велику кіль-кість різноманітної риби. В. Л.став одним із осередків козац.промислів. З 16 ст. перетворивсяна символ вольності запорожців,які називали його «батьком». Натер. В. Л. в різний час споруджу-валися Томаківська Січ, Базавлу-цька Січ, Микитинська Січ, Чор-томлицька Січ та Нова Січ. Затоп-лений водами Каховського водо-сховища.

В.О. Щербак.

466ВЕЛИКИЙ

ВЕЛИКИЙ ЛЮБІНЬ — с-щеміськ. типу Городоцького р-нуЛьвів. обл. Розташов. поблизу р. Ве-рещиця (прит. Дністра). Залізни-чна ст. Любінь Великий. Першазгадка про В. Л. у писемних дже-релах датується поч. 13 ст. У40-х рр. 15 ст. у складі Галицькоїземлі захоплений Польщею. Після1-го поділу Польщі 1772 (див.Поділи Польщі 1772, 1793, 1795)відійшов до Австрії (з 1867 — Авс-тро-Угорщина). Після розпаду Ав-стро-Угорщини (1918) увійшов доЗУНР. 1919—39 — у складі Поль-щі. Від листоп. 1939 у складіУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі). Вроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 з1 лип. 1941 по 27 лип. 1944 окупо-ваний гітлерівцями, перебував ускладі Генеральної губернії. Від1964 — с-ще міськ. типу.

В. Л. відомий як курорт з 2-їпол. 16 ст. Перші відомості протутешні сірководневі джерела опу-блікував у своєму трактаті краків-ський лікар В.Очка (1578). Піз-ніше лікувальні якості любінсь-ких джерел досліджували Т.То-росевич та К.Крочкевич. У серед.19 ст. В. Л. перетворився на відо-мий європ. курорт. Нині його ре-конструйовано.

Діють історико-краєзнавчиймузей і Нар. будинок. Пам’яткиарх-ри: палац (1645); корпусисанаторію (1870—80); каплиця(1880).

Літ.: Курорти західних областейУкраїни. К., 1959; Лечебные минераль-ные воды и курорты Украины. К., 1963;IМіС УРСР. Львівська область. К.,1968; Памятники истории и культурыУкраинской ССР: Каталог-справоч-ник. К., 1987.

Ю.З. Данилюк.

«ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛОМ» — пе-рехід рад. влади, починаючи з1929, до форсованих соціально-екон. перетворень в СРСР. В рад.історіографії термін «В. п.» вжи-вався без лапок, в антирад. і пост-рад. — у лапках, які підкреслюютьйого переосмислення. Походитьвід назви ст. Й.Сталіна «Рік ве-ликого перелому», опубл. 7 лис-топ. 1929 в газ. «Правда», в якійаналізувалися підсумки 1-го рокукурсу на прискорену індустріа-лізацію країни й масову колекти-візацію сільського господарства.Сталін доводив, що партія не від-мовилася восени 1928 від популя-рної в народі нової економічної по-літики, а перейшла до її остан-нього етапу, який характеризуєть-ся «вирішальним наступом соціа-лізму на капіталістичні елементиміста і села». Його він назвав«соціалістичною перебудовою (ре-конструкцією) народного госпо-дарства». Відтоді 1-й (від 4-гокварталу 1928 до кін. 1932) і 2-й(1933—37) п’ятирічні плани об’єд-нувалися істориками в єдинийперіод «соціалістичної реконстру-кції». Аналізуючи цілком скромнірезультати 1-го року 1-ї п’ятиріч-

ки, Й.Сталін не гребував явноюнеправдою. Зокрема, він високооцінив підсумки капітальногобуд-ва у пром-сті, хоч планові за-вдання тричі зменшувалися впро-довж року відповідно до реальнихдоходів бюджету. Стверджувало-ся, що в колгоспи пішов серед-няк, тобто селянин-власник, щотеж не відповідало дійсності. Ко-мбінуючи й пересмикуючи факти,Сталін намагався довести, що всоціаліст. буд-ві стався «В. п.»,який з ентузіазмом схвалюютьтрудящі маси. Насправді ж «В. п.»розпочався після опублікуваннястатті Сталіна. Методами насил-ля, у т. ч. масового терору, владастала заганяти селян у колгоспи.За рахунок нещадної експлуатаціїсел. праці було різко збільшеномасштаби капітального буд-ва упром-сті. За короткий час (до се-ред. 1930-х рр.) створено адм.-ко-мандну систему управління еко-номікою, яка відповідала природівстановленого більшовиками піс-ляЖовтневої революції 1917 політ.режиму, і оголошено перемогусоціалізму в СРСР.

Літ.: Кульчицький С.В. Ціна «ве-ликого перелому». К., 1991; КуромияХирояки. Сталинский «великий пере-лом» и процесс над «Союзом освобож-дения Украины». «Отечественная ис-тория», 1994, № 1.

С.В. Кульчицький.

ВЕЛИКИЙ ТОКМАК — назва1861—1962 м. Токмак.

467ВЕЛИКИЙ

ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙШЛЯХ — заг. назва караваннихторг. шляхів, що сформувалися у2 ст. до н. е. (заг. довжина до12 тис. км) та проіснували до16 ст. і являли собою «коридори»,по яких відбувався інтенсивнийобмін товарами, ідеями та людь-ми між цивілізаціями Сходу і За-ходу. Починався у центр. р-нахКитаю, далі йшов через м. Лань-чжоу на Дуньхуан (Китай), дерозгалужувався на пд. і пн. шля-хи. Пд. шлях проходив через м. Хо-тан, м. Яркенд (обидва Китай),м. Балх (нині Афганістан), м. Мерв(нині м. Мари, Туркменія); пн.шлях прямував із м. Дуньхуан нам. Турфан, м. Кашгар (Каши;обидва міста у Китаї), м. Самар-канд (нині в Узбекистані), далічерез м. Ніса (руїни поблизум. Ашгабад, Туркменія), Гекатом-піл (давнє місто на пн. сх. Ірану),м. Екбатан (нині м. Хамадан,Іран) та Багдад (Ірак) і до портівСередземного м. — м. Тір (нинім. Сур, Ліван) та м. Антіохія (нинім. Антакья, Туреччина).

Формуватися почав за динас-тії Старшої Хань (206 до н. е. —25 н. е.), коли 138 до н.е. на Зх.спец. послом був направленийЧжан Цянь, який і відкрив сухо-путне сполучення з Центр. Азією,Персією (Іраном) та ін. країнами.Назвою своєю шлях зобов’язанийвиробам із шовку, які тривалийчас виготовлялися лише в Китаї ібули найпоширенішим товаром,що вивозився з Ханьської імперіїу Передню Азію та Європу.

Кілька відгалужень цьогошляху сягали Пн. Причорномо-р’я. У китайс. джерелах є відо-мості про те, що купці зупиня-лись у місцевостях, де потім ви-никли міста Тана (нині Азов) таСудак.

Нині В.ш.ш. — це об’єкт до-слідження археологів та істори-ків, а також трансконтиненталь-ний туристичний маршрут. Світ.співтовариство у листоп. 1987 уПарижі на XXIV сесії Ген. конф.ЮНЕСКО за ініціативою 10 кра-їн, на тер. яких заходив або якіперетинав В.ш.ш., прийняло ре-золюцію про розробку проекту«Комплексне дослідження “Шов-ковий шлях — шлях до діалогу”».Гол. ідея проекту — розвиток ізміцнення міжнац. культ. зв’язківі створення туристичних маршру-тів всесвіт. значення в р-нах, яки-ми пролягав колись В.ш.ш.

Зона спеціалізованого туриз-му вже частково діє. У жовт. 1998

у Тбілісі (Грузія) відбулосяIII Міжнар. засідання к-ту «Ту-ризм по Шовковому шляху» врамках проекту «Великий шовко-вий шлях». Понад 30 країн, у т. ч.Україна, взяли зобов’язання від-родити В.ш.ш. В Україні створю-ється зона спец. туризму, щооб’єднається з вже діючими зона-ми в Китаї, Туреччині, країнахСх. й Зх. Європи. В Криму у Су-даку з 1992 проводяться фестива-лі-ярмарки «Великий шовковийшлях». Держ. к-т України з туриз-му визначив у містах Україниоб’єкти, пов’язані з В.ш.ш.

Літ.: Паркер Э. Китай, его исто-рия, политика и торговля с древней-ших времен до наших дней. СПб.,1903; Словарь-справочник по китайс-кому вопросу. М., 1927; Хрестоматияпо истории Китая в средние векаXV—XVII вв. М., 1960; Бокшанин А.А.Внешние связи Китая со странамиЮжных морей в конце XIV—XVI вв.М., 1965; История Китая и современ-ность. М., 1974; Энциклопедия новогоКитая. М., 1989.

М.Ф. Дмитрієнко.

ВЕЛИКІ БУДКИ, археологічнапам’ятка — поселення колочинсь-кої культури. Пам’ятка розташов.поблизу с. Великі Будки Недри-гайлівського р-ну Сум. обл. Підчас розкопок 1981 у верхньомушарі заповнення напівземлянкивироб. призначення знайденоскарб 7 ст. н. е., до складу якого,зокрема, входили рештки срібнихприкрас (фібули, браслети, грив-ні, велика пластинчата підвіска зіскладним орнаментом та ін.), атакож цілісні вироби: парні плас-тинчаті фібули та понад 1200дрібних нашивних бляшок з оло-в’яно-свинцевого сплаву. Скарбсвідчить про зв’язки племен ко-лочинської к-ри з Подунав’ям таПрибалтикою.

Літ.: Горюнова В.М. Новый кладантского времени из Среднего Подне-провья. «Археологический вестник»,1992, № 1.

Р.В. Терпіловський.

ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДК-РИТТЯ — умовний термін дляпозначення істор. процесу, щорозпочався на рубежі 15—16 ст. ібув пов’язаний з розширеннямоднією із «локальних цивіліза-цій» — зх.-європ. — свого жит-тєвого простору. Ідеологічним під-ґрунтям цього процесу стали уст-ремління Відродження до культ.синтезу та до пізнання «приро-ди». В.г.в. стали поштовхом для

пересування «центру Європи» зСередземномор’я до Атлантики,початком доби широкомасштаб-ної колоніальної експансії євро-пейців.

Дискусійними залишаютьсяхронологічні межі В.г.в., най-більш популярними є рамки відсеред. 15 ст. до серед. 16 ст., утім врад. історіографії була прийнятаперіодизація з серед. 15 до серед.17 ст. (з поділом на два столітніхперіоди). Проте верхня межа —17 ст. — не має суттєвого значен-ня, бо події після серед. 16 ст. вжене мали такого революціонізую-чого впливу на сусп. свідомістьєвропейців, як події попередньо-го періоду. До найважливішихВ.г.в. відносять: здійснене 1482—88 португальськими мореплавця-ми (Д.Кан, Б.Діаш та ін.) дослід-ження зх. та пд. узбережжя Афри-ки; відвідування 1492—94 Христо-фором Колумбом Багамських,Великих та Малих Антільськихо-вів (1492 відзначається як ріквідкриття Америки); перехід 1497—98 португальським мореплавцемВаско да Гамою мор. шляхом ізЗх. Європи Атлантичним океаномнавколо Пд. Африки і далі Індій-ським океаном до Індії; експеди-ції 1498—1502 Колумба, А.Охеда,А.Веспуччі та ін. іспанських тапортугальських мореплавців допн. узбережжя Пд. Америки, її сх.(бразильських) берегів до 25° пд.широти, а також карибського бе-рега Центр. Америки. В.г.в. про-довжили 1513—25 іспанці, які пе-ретнули Панамський перешийок ідосягли Тихого океану (В. Нуньєсде Бальбоа), відкрили затоку Ла-Плата, п-ови Флорида, Юкатан тавсе узбережжя Мексиканської за-токи (Х.Понсе де Леон, Ф.Кор-дова, Х.Гріхальва та ін.), завоюва-ли Мексику та Центр. Америку(Е.Кортес та ін.), обстежили весьатлантичний берег Пд. Америки.1519—22 Ф.Магеллан та його спо-движники здійснили першу нав-колосвітню подорож (навколо пд.краю Америки — через протоку,пізніше названу Магеллановою).1526—52 іспанці Ф.Пісарро,Д.Альмагро, П.Вальдівія, Г.Ке-сада, Ф.Орельяна та ін. відкриливсе Тихоокеанське узбережжя Пд.Америки, гори Анди від 10° пн.широти до 40° пд. широти, річкиОріноко, Амазонка, Парана, Па-рагвай. Франц. мореплавці Дж. Вер-рацано (1524) та Ж. Картьє (1534—35) відкрили сх. берег Пн. Аме-рики і р. Св. Лаврентія, а іспансь-

468ВЕЛИКИЙ

кі мандрівники Е.Сото і Ф.Коро-надо — пд. ч. гір Аппалачі та пд.ч. Скелястих гір, басейни ниж-ньої течії річок Колорадо та Міс-сісіпі (1540—42).

Події 2-го періоду В.г.в. по-в’язані переважно з відкриттямина пн. (в т.ч. і рос. землепрохідця-ми в Сибіру) та Австралії (обсте-жена переважно голландцямиВ.Янсзоном, А.Тасманом та ін.1606—44).

Широка європ. публіка, захо-плена процесом розширення кор-донів відомого світу, про тогочас-ні укр. землі дізнавалася з літ.творів передусім італ. мандрівни-ків і дипломатів, які шукали но-вих шляхів на Сх. та союзниківпроти зростаючої потуги Осман-ської імперії. Найбільш відомимиз видань такого роду були«Подорож до Тани» Й.Барбаро та«Подорож до Персії» А.Контаріні(характерно, що обидва згодомувійшли до одного з найпопу-лярніших вид. 16 ст. — «Другоготому плавань та подорожей»,укладеного Дж.Рамузіо 1559).

Епохальне значення для озна-йомлення Європи із сх.-слов’ян.світом мала латиномовна працяпольс. географа й історика М.Ме-ховського «Трактат про дві Сар-матії» (1517), що був на Зх. осн.джерелом відомостей для пересіч-них читачів про укр. землі аждо появи там «Опису України»Г. де Боплана (1650). Звідси чер-палися образи України як краю,щедро обдарованого природою,але потерпаючого від сусідства звойовничими кочовим та мусуль-манським світами.

Загалом, тер. України зали-шалася зоною «відкриттів» для ге-ографів аж до кін. 18 ст., коли Пе-терб. АН організувала тут низкунаук. експедицій (Й.А.Гільденш-тедта, В.Зуєва та ін.), а для то-дішніх адміністраторів навітьдовше: ще на поч. 19 ст. першиймалорос. губернатор кн. О.Кура-кін бачив себе у ролі «першовід-кривача» тутешнього краю.

Літ.: Пешель О. История эпохи от-крытий. М., 1884;Шунков В.И. Очеркипо истории колонизации Сибири вXVII в. М.—Л., 1946; Бейкер Дж. Ис-тория географических открытий и ис-следований. М., 1950; Харт Г. Морс-кой путь в Индию. М., 1959; Магидо-вич И.П. Очерки по истории географи-ческих открытий. М., 1967; Наливай-ко Д. Очима Заходу: Рецепція Українив Західній Європі XI—XVIII ст. К.,1998; Бродель Ф.Матеріальна цивіліза-

ція, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст., т. 3. К., 1998; Джеджора О.Історія європейської цивілізації, ч. 1.Львів, 1999.

Д.С. Вирський.

ВЕЛИКІ КОРОВИНЦІ — с-щеміськ. типу Чуднівського р-нуЖитомир. обл. Розташов. за 2 кмвід залізничної ст. Михайленки.Вперше згадується 1585 серед місті сіл, дарованих княгині С.Ост-розькій київ. воєводою кн. В.-К.Ос-трозьким. Влітку 1592 с-ще — вцентрі активних дій повстанцівпід проводом К.Косинського (див.Косинського повстання 1591—1593), під час національної револю-ції 1648—1676 місцеве нас. береучасть в боях загонів Б.Хмель-ницького проти польс. військ.

1872 місц. маєток придбавФ.Терещенко (див. Терещенки) ізбудував у В. К. цукрозавод. У ро-ки Великої вітчизнянї війни Радян-ського Союзу 1941—1945 було оку-поване гітлерівцями від поч. лип-ня 1941 до 6 січня 1944.

Пам’ятник — бронз. бюстуродженцю с-ща Г.Вакуленчуку —одному з організаторів збройногоповстання на броненосці «Потьом-кін» 1905.

Літ.: IМіС УРСР. Житомирськаобласть. К., 1973.

Є.М. Скляренко.

ВЕЛИКІ МОСТИ — місто Со-кальського р-ну Львів. обл. Розта-шов. на р. Рата (прит. Зх. Бугу), за16 км від залізничної ст. Гірник.Нас. 6,1 тис. осіб (1998).

Перша письмова згадка 1472.Спочатку відоме під назвою Мос-ти. Біля поселення в кін. 15 ст.були збудовані чотири мости че-рез р. Рата, від них, ймовірно, іпішла назва. Від 1559 — сучаснаназва, тоді ж місто отримало маг-дебурзьке право. В 16—17 ст. В.М.були значним торг. і ремісничнимцентром. У 18 ст. поступово зане-пало. Після 1-го поділу Польщі1772 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) переходить під владуАвстрійс. імперії (від 1867 — Авс-тро-Угорщина). 1912 ч. міста булазатоплена водами річок Рата та їїприт. Свиня.

Після 1920 — під владою По-льщі. Від 1939 — у складі УРСР(див. Возз’єднання українськихземель в єдиній державі). Райцентр1940—59. В роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945 було окуповане гітле-

рівськими військами від черв.1941 по лип. 1944, входило до скла-ду Генеральної губернії.

Літ.: ІМіС УРСР. Львівська об-ласть. К., 1968.

В.В. Головко.

ВЕЛИКОБУДИЩАНСЬКИЙСВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАС-ТИР. 1672 на правому березір. Ворскла (прит. Дніпра), побли-зу Полтави (за 26 км; нині тер.Диканського р-ну Полтав. обл.)було засновано Спаський жін.скит. 1689 на місці скиту ген. суд-дя В.Кочубей заснував Спаськийжін. монастир і подарував остан-ньому Євангеліє, надруковане уМоскві 1681, із своїм власноруч-ним надписом. Згідно з указомімп. Катерини II від 10 квіт. 1786про секуляризацію монастирськихземель, монастирські селяни булипередані д-ві, а за монастирем ли-шилися лише 2 водяних млини нар. Ворскла. 1886, після приєднан-ня до монастиря Свято-Троїцькоїцеркви, назву монастиря зміненона В. С.-Т. м. 1891 на його тер.збудовано Успенську трьохпрес-тольну церкву. При монастирідіяли двокласна жін. та парафія-льна однокласна школи. В рокигромадянської війни в Україні 1917—1921 монастир та його храми булопограбовано. 1922 монастир за-крито рад. владою.

Літ.: Зверинский В.В. Материалы оправославных монастырях Российскойимперии. СПб., 1892.

О.Д. Кузьминська.

ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШО-ВІНІЗМ (шовінізм — франц.chauvinisme — від прізв. солдатанаполеонівської армії Н.Шовена(N.Chauvin), який був відомийжорстоким ставленням до заво-йованого араб. нас. під час єгип.експедиції франц. армії 1799—1801) — ідеологія й практика пра-влячих верств панівної нації в ба-гатонац. д-ві, що характеризуєть-ся проповідуванням винятковостічільної (держ.) нації та її виключ-них переваг над ін. націями, щомешкають у країні. Термін «шо-вінізм» вживається також щодоміжнар. стосунків між «великою»та «малою» д-вами у випадку не-рівноправних взаємовідносин міжними.

У рад. суспільствознавчій нау-ці вважалося, що В.ш. виник вепоху утворення націй та нац. д-ві був властивий як «дореволюцій-ним» багатонац. д-вам (Російській

469ВЕЛИКОДЕРЖАВ

імперії, Австро-Угорщині та ін.),так і багатьом сучасним багато-національним д-вам, зокрема США,Югославії, Південно-Африкансь-кій Республіці, Великій Британіїтощо. Водночас у самому СРСРіснування В.ш. після 1930-х рр.заперечувалося.

Від терміна «великодержав-ний шовінізм» у характеристицівнутр. життя Рад. Союзу парт.-держ. кер-во відмовилося не від-разу. В роки, коли здійснюваласяполітика коренізації, саме ухил доВ.ш., або, як його ще називали,великорус. шовінізму, вважавсяосн. небезпекою у нац. питанні,оскільки він заважав залученнюдо симпатиків більшовиків місц. (вУкраїні — переважно укр.) нас.Відповідні настанови більшови-цького кер-ва були зафіксовані урішеннях XII (1923) з’їзду РКП(б)та XVI (1930) з’їзду ВКП(б). Од-нак поряд із цим завжди наголо-шувалося і про ін. небезпеку —місц. націоналізм. Й.Сталін у ви-ступі на XVI з’їзді ВКП(б), «ви-світлюючи» особливості місц. на-ціоналізму і В.ш., наголосив, щона даному етапі більш небезпеч-ним є В.ш.

В Україні В.ш. (рос. шовінізм)проявлявся у зверхньому ставлен-ні до українців та нехтуванні укр.мовою і к-рою частиною зруси-фікованого міщанства, інтеліген-ції та більшовицького кер-ва.Так, 2-й секретар ЦК КП(б)УД.Лебедь висунув «боротьби двохкультур» теорію, від якої парт.-держ. кер-во формально відмови-лося у 1920-ті рр., але фактичнозастосовувало, починаючи з 2-їпол. 1930-х рр. Допоки Українаперебувала в складі СРСР, націо-нально свідомі українці вели бо-ротьбу з рос. В.ш. У боротьбусвого часу було втягнуто і більшо-вицьке кер-во республіки. Части-на кер-ва КП(б)У (представникинаціонал-комунізму) сприйняла все-рйоз тезу про необхідність боро-тьби з проявами В.ш. Це вияви-лося, зокрема, у наполегливомуздійсненні Наркомосом УРСР,який 1927—33 очолював М.Скрип-ник, українізації політики.

Після упокорення укр. селянголодомором 1932—1933 акцентиВКП(б) у нац. політиці булизмінені. На листопадовому 1933пленумі ЦК КП(б)У було офіцій-но визнано, що в УСРР осн. не-безпекою у нац. питанні є укр.націоналізм. У січ. 1934 на XVIIз’їзді ВКП(б) Й.Сталін підтвер-

див цю тезу ЦК КП(б)У та наго-лосив, що гол. небезпекою у нац.питанні є той націоналізм, з якимперестають боротися. Нац. по-літиці стали приділяти меншеуваги, термін В.ш. згадувався де-далі рідше. Остаточна відмова відйого вживання стосовно характе-ристики поточного періоду стала-ся в 2-й пол. 1937—38, коли у нац.політиці ВКП(б) відбувся рішу-чий поворот до русифікації тапропаганди рос. нац. цінностей умежах усього СРСР. Хоча подаль-ша нац. політика не була одно-лінійною і дещо змінювалася взалежності від обставин, спробиокремих діячів загострити увагугромадськості на проблемі існу-вання у міжнац. стосунках В.ш. тарусифікації парт.-держ. кер-возавжди таврувало як бурж. націо-налізм.

Літ.: Скрипник М. До теорії боро-тьби двох культур. Х., 1930. Його ж.Зближення і злиття націй за доби со-ціялізму. Х., 1931; Його ж. Статті тапромови, т. 2. Х., 1931; Дзюба І.М. Ін-тернаціоналізм чи русифікація? К.,1998; Тоимеж Ш. де. Шовен, солдат-землепашец: Эпизод из истории наци-онализма. М., 1999.

Г.Г. Єфіменко.

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙ-НИ ОРДЕН — держ. нагородаСРСР. Заснований 20 трав. 1942Указом Президії ВР СРСР длянагородження осіб рядового і ке-рівного складу Червоної армії(див. Радянська армія), ВМФ,військ НКВС, партизанів, які ви-явили в боях хоробрість, стійкістьі мужність, своїми діями сприялиуспіхові бойових операцій рад.військ проти гітлерівської агресії.В. в. в. о. мав два ступеня, що зу-мовлювалося конкретними бойо-вими заслугами. Перше нагоро-дження відбулося 2 лип. 1942.В. в. в. о. 1-го ст. відзначено 9 вої-нів артилер. дивізіону під коман-дуванням капітана I.Криклія замужність і героїзм у боях під Хар-ковом. За подвиги в роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 орденом 1-го ст.нагороджено бл. 350 тис., 2-гост. — понад 1 млн воїнів Червоноїармії та партизанів. Представлен-ня до нагородження В. в. в. о.припинено Указом Президії ВРСРСР 15 жовт. 1947.

Указом Президії ВР СРСР від11 берез. 1985 орденом нагоро-джено активних учасників Дру-гої світової війни. У зв’язку з 40-річчям перемоги у Великій віт-

чизн. війні Рад. Союзу 1941—45орденом 1-го і 2-го ст. нагоро-джено 7,7 млн учасників бойовихдій.

Літ.: Сборник законодательныхактов о государственных наградах СССР.М., 1984; Статистический сборник онаграждении государственными на-градами СССР. 1918—1986 гг. М.,1987.

В.Й. Бузало.

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙ-НИ 1941—1945 РОКІВ НАЦІО-НАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, Меморіаль-ний комплекс «Національний музейісторії Великої Вітчизняної війни1941—1945 рр.» — культ.-освіт.заклад, найповніше в Українізібр. пам’яток про історію бороть-би укр. народу проти гітлерівськоїагресії. Роботи щодо його ство-рення розпочато 1943. Відкрито17 жовт. 1974 у Кловському пала-ці в Києві. Згодом на схилах Дніп-ра для музею збудовано новиймеморіальний комплекс, урочис-те відкриття якого відбулося 9трав. 1981. У черв. 1996 йомунадано статус нац. Створено зазадумом скульптора Є.Вучетича,архіт. Є.Само. Роботи здійснюва-лися авторським колективом ску-льпторів і архіт. Києва та Москви:В.Єлізаровим (кер.), В.Бородаєм,Г.Кислим, Ф.Согояном, В.Шевцо-вим, I.Iвановим, I.Мезенцевим,

470ВЕЛИКОЇ

Знак орденуВітчизняної війни I ст.1942 р.

Меморіальний комплекс«Національний музей історії ВеликоїВітчизняної війни 1941—1945 рр.».

М.Фещенком та ін. Разом з Пе-черським ландшафтним парком,серед якого розташов. комплекс,музей займає 40 га. Центр. будів-ля Меморіального комплексу слу-жить водночас п’єдесталом длястатуї (62 м) «Батьківщина-ма-ти». До Меморіалу входять такожчаша «Вогонь слави», Алея міст-героїв, виставка військ. технікичасів війни, скульптурна галереяз багатофігурних композицій(майже 100), присвячених осн.подіям на фронтах війни, парти-занському руху, героїці трудівни-ків тилу.

Гол. експозицію розгорнуто у16 залах (заг. пл. — 5 тис. м2), депредставлено бл. 15 тис. експона-тів. На мармурових стінах Увідно-го залу викарбувано назви 1152військ. частин і з’єднань, які від-значилися в боях за Україну, а та-кож назви 252 підпільних орг-цій,партизан. загонів та з’єднань, щоборолися проти гітлерівців наокупованій тер. України. Темати-чно зали об’єднує символічна «До-рога війни», тут експонуютьсявітчизн. та нім. зброя, речі фрон-тового й партизан. побуту, доку-менти, бойові нагороди тощо. Взалі «У вічній пам’яті народу незакінчилася війна» розміщено «Сті-ну пам’яті», композиції «Вдови»,«Журавлиний клин», «Стіл-триз-на». Завершує композицію Залслави, де на біломармурових піло-нах золотом викарбувано імена11 685 Героїв Рад. Союзу та 301Героя Соц. Праці.

Літ.: Мемориальный комплекс«Украинский государственный музейистории Великой Отечественной вой-ны 1941—1945 годов»: Фотопутеводи-тель. К., 1983; Мемориал над Днеп-ром: Путеводитель по мемориальномукомплексу «Украинский государствен-ный музей истории Великой Отечест-венной войны 1941—1945 годов». К.,1985; Музей війни народної: Збірникстатей. К., 1999.

Л.В. Легасова.

ВЕЛИКОМОРАВСЬКЕ КНЯ-

ЗІВСТВО (Велика Моравія, Ве-ликоморавська держава, Морав-ське князівство) — слов’ян. ран-ньодерж. утворення кін. 8 — поч.10 ст. у Середньому Подунав’ї.Постало на рубежі 8—9 ст. післярозгрому Аварського каганату(див. Авари). У часи найбільшогопіднесення, в 2-й третині 9 ст., вмежах його політ. впливу булатер., на якій розташовані Чехія,Словаччина, Угорщина, Банат(Воєводина) у Сербії, пн. ч. Хор-

ватії та Словенії, пд. сх. ч. Польщі(Мала Польща), Закарпаття, Га-личина та Зх. Волинь по р. Го-ринь. Істор. центр В.к. лежав удолині р. Морава, на пд. сучасноїМоравії. Ще на поч. 9 ст. морав-ські князі вважалися васалами ба-варського герцога. Хоча Баварсь-кий географ і називає В.к. «краї-ною міст», але міста тут розвиткуне набули. У різні часи статускняжої резиденції мали «гроди»Вали, Нітра, Велеград. Щодо по-літ., соціальної та екон. структурисусп-ва сучасні дослідники ви-знають величезний вплив інсти-тутів колиш. аварської д-ви.

Моравські князі стверджува-ли свій авторитет у боротьбі з нім.феодалами, які підтримували по-літ. роздрібненість Моравськоїд-ви. Так, щоб зашкодити підне-сенню авторитету моравськогокн. Мойомира I (818—46) сх.-фран-кський король Людовик Німець-кий підтримав спочатку Приби-ну, а потім племінника Мойоми-ра — Растислава. Растислав (846—70), спираючись на допомогу че-хів та полабських слов’ян, спро-мігся, однак, утвердити незалеж-ний від сх.-франкського королястатус свого володарювання. На-магаючись створити церкву, яка бне була підконтрольною нім. ду-ховенству, Растислав запросив україну візант. місіонерів. До кня-зівства прибули Кирило і Мефодій.Протягом 863—67 їм вдалося за-класти основи слов’ян. писемно-сті (див. Глаголиця) та літургії. 869вони були змушені полишитикраїну.

Найбільшого злету В.к. зазна-ло у роки правління Святополка I(870—94), за якого д-ва сягнуланайбільших розмірів. Та в остан-ній період княжіння Святополкбув змушений визнати владу нім.духовенства, а за його синів Мо-йомира II та Святополка II напоч. 10 ст. В.к. майже повністюрозпалося під спільними удараминімців та угрів. На руїнах В.к. ви-никли Чеська, Польс. та Угор.д-ви. Чеська істор. традиція за-значає, що «корону» В.к. було пе-ренесено саме до Чехії. Величез-ний вплив В.к. справило і на май-бутню Давньорус. д-ву. На тер.Червенських градів вплив к-ри В.к.відчувався протягом всього 10 ст.Відкритим у науці залишаєтьсяпитання про роль В.к. у христия-нізації Русі та трансформації йадаптації норм візант. права услов’ян. сусп-ві. Як вважають де-

які дослідники, переказ про похо-дження слов’ян з Дунаю, що міс-титься у «Повісті временних літ»,є визнанням рус. літописцем ве-личезного значення В.к. в історіївсього слов’янства.

Дж.: Закон Судный людем крат-кой редакции. М., 1961; Свод древней-ших известий о славянах, т. 1—2. М.,1991—95.

Літ.: Соболевский А.И. Церковно-славянские тексты моравского проис-хождения. «Русский филологическийвестник», 1900, т. 43, № 1—2; Нидер-ле Л. Славянские древности. М., 1956;Havlіl L.E. Morava v 9. — 10. stoletі: Kproblematice politickеho postovenі, so-ciбlni struktury a organizace. Praha, 1978;Формирование раннефеодальных сла-вянских народностей. М., 1981; Вели-кая Моравия и ее историческое икультурное значение. М., 1985; VelkбMorava a poибtky иeskoslovenskй stбtno-sti. Praha—Bratislava, 1985; Христианс-тво в странах Восточной, Юго-Восточ-ной и Центральной Европы на порогевторого тысячелетия. М., 2002.

А.Г. Плахонін.

ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ Микола(1882—1976) — економіст. ПередДругою світовою війною викладаву Кам’янець-Подільському, Жи-томир. с.-г. ін-тах. За гітлерівськоїокупації — ректор Київ. політех.ін-ту, який, проте, фактично недіяв. Як позапарт. фігуру постав-лено головою Української націо-нальної ради (УНРади) в Києві,ств. у жовт. 1941 оунівцями мель-никівського (див. А.Мельник) на-пряму. 6 лют. 1942 київ. гестапозаарештувало В., але рейхсміністрокупованих сх. тер. А.Розенберг,побоюючись зайвого поголосу,наказав випустити його з тюрми.У квіт. 1944 В. очолив поновленуу Львові УНРаду, а незабаромемігрував до Німеччини. Від 1947— проф. Мюнхенської вищої шк.економіки. Згодом переїхав доСША, де викладав. Залишив спо-гади «Сумні часи німецької оку-пації (1941— 1944 роки)».

471ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ

М. Величківський.

Меморіальний комплекс«Національний музей

історії ВеликоїВітчизняної війни1941—1945 рр.»Скульптурно-архітектурна

композиція«Форсування Дніпра».

Літ.: Косик В. Україна під час дру-гої світової війни, 1938—1945. К.—Па-риж—Нью-Йорк—Торонто, 1992.

В.С. Коваль.

ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ (Величко)Яків (кін. 17 ст. — після 1737) —церк., громад., політ. та освіт. діячУкраїни. Очевидно, походив з ко-зац.-старшинського роду Пол-тавського полку. У 1720-х рр.навч. в богословському класі Ки-їв. акад. (див. Києво-Могилянськаакадемія). Після закінчення отри-мав посаду полтав. протопопа.Академічні знання допомогли йо-му стати чл. одного з духовних су-дів на Полтавщині. Невдовзі В.увійшов до першого складу спец.кодифікаційної комісії зі ство-рення зводу писаних правовихнорм України, в якій працюваввпродовж 1728—35. Ця комісіяпідготувала визначну пам’яткуукр. правової думки 18 ст. «Права,за якими судиться малоросійскийнарод» (1743). 1736—37 викладав уКиїв. акад. Подальша доля не-відома.

Літ.: Вишневский Д. Киевская ака-демия в первой половине XVIII ст. К.,1903; Панашенко В.В. Соціальна елітаГетьманщини (друга половина XVII—XVIII ст.). К., 1995.

Т.В. Чухліб.

ВЕЛИЧКО Григорій (1863—1932) —укр. галицький історик і еконо-міст. Дійсний чл. НТШ (1899),проф. природничих наук. Авторпраць «Політичні і торговельнівзаємовідносини Руси і Візантії9—11 ст.» (1891), «Народописнакнига україно-руського народу»(1896) й популярних вид. із гео-графії та економіки України.

В 1920 — поч. 1930-х рр. пра-цював у Харків. ін-ті нар. освіти.

П. у м. Харків.Літ.: Українська журналістика в

іменах, вип. 8. Львів, 2001.

С.І. Кот.

ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Ва-сильович та його літопис. В.(бл. 1670 — після 1728) — історикукр. козацтва, представник рито-рично-фактографічної течії у віт-чизн. історіографії. Н. на Полтав-щині. Освіту здобув, очевидно, уКиєво-Могилянському колегіумі(див. Києво-Могилянська акаде-мія). Від 1690 служив у канцеляріїген. писаря В.Кочубея. Протягом1705—08 — військ. канцеляристГенеральної військової канцелярії.

Наприкінці 1708 під час політ.репресій Петра I в Україні, ви-кликаних визвол. виступом I.Ма-зепи, був ув’язнений. Після звіль-нення 1715 оселився в с. Жуки підПолтавою (нині село Полтав.р-ну Полтав. обл.). В. — авторфундаментального істор. трактату(написаного між 1715 і поч.1720-х рр.), присвяченого подіямукр. історії з серед. 17 до поч.18 ст. Твір зберігся до наших днівне повністю. 1-й т. рукопису охо-плює період з 1648 до 1659 і маєназву «Сказанїє о войнў козацкойз полякамі…»; 2-й т. (1660—1700)названо «Повўствования лўтопи-сная о малороссійских и иних от-части поведениях собранная издесь описанная». Рукопис міс-тить ілюстрації, в т. ч. портретидев’ятьох укр. гетьманів. Зберіга-ється у Рос. нац. б-ці у Санкт-Петербурзі, один із списків тво-ру — в Iн-ті рукопису НБУВ.Праця В. вперше опубл. в 4 т.1848—64 Київською археографіч-ною комісією.

Літопис В. спирається на ши-року джерельну базу — праціА.Гваньїні, М.Кромера, С.Окольсь-кого, С.Пуффендорфа, С.Твардов-ського, козац. хроніки, докумен-ти Генеральної військової канцеля-рії, мемуари та ін. В. тяжів до зма-лювання істор. діянь і повчальнихподій минулого «високим» сти-лем за правилами риторичногомист-ва. В дусі такої методологіїта естетики він вдавався до літ.

обробки джерельних текстів, вста-вок «під документ» (зокрема, йде-ться про кілька неавтентичних лис-тів Б.Хмельницького, а також запо-рожців до різних адресатів). Вод-ночас історик досить коректноввів до тв. значний масив автен-тичних документальних матеріа-лів, причому досить часто спира-ючись на метод критики писем-них пам’яток.

Вузлові концептуальні момен-ти літопису В. — доведення пра-вомірності визвол. війни (див.Національна революція 1648—1676),виправдання добровільного під-данства гетьмана Б.Хмельниць-кого рос. цареві (див. Березневістатті 1654), засудження внутр.чвар і міжусобиць в укр. сусп-ві(див. Громадянські війни другоїполовини 1650—першої половини1660-х років в Україні; Руїна), об-ґрунтування ідей істор., соціаль-ної і політ. винятковості козацтвата ідеї козац. політ. автономіз-му. Iсторик вважав козац. д-вуБ.Хмельницького правонаступ-ницею частини давньорус. істор.спадщини. Козацтву відводиласянацієтворча роль. Iсторик наголо-шував на престижності похо-дження, етнокульт. і етнополіт.самобутності козаків, а також укр.народу в цілому. У цьому зв’язкувін використав, зокрема, сарматсь-кий (див. Сарматизм) і хозарсь-кий (див. Хозари) історіографічніміфи походження українців, а та-кож політично «паспортизував»українців етнополітонімом «ко-зацько-руський народ». Послідо-вно проводив думку про становурівність козацтва і шляхти (при-чому відмежовував козаків від«простих» посполитих). Позитив-но оцінюючи приєднання Украї-ни до Рос. д-ви, В. водночас засу-джував антиукр. політику цариз-му — розчленування тер. Україниза Андрусівським договором (пере-мир’ям) 1667, наступ на традицій-ні права укр. народу, насампередкозацтва, зруйнування у трав.1709 рос. військами за указом Пе-тра I Запорозької Січі та ін. В по-літ. устрої укр. сусп-ва істориквиділяв конструктивну і стабі-лізуючу роль Запороз. Січі, яка,доводив він, була ідеальним ін-струментом козац. демократії,служила противагою гетьмана-владолюбця і стояла на сторожіправослав’я та цілісності Вітчиз-ни. Деструктивним сусп. чинни-ком В. вважав нездатність козац.еліти політично консолідувати-

472ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ

Самійло Величко. «Сказанїєо войнў козацкой з полякамі…».1720. Титульний аркуш.

ся. Хоча в розумінні історії у В.присутні провіденціалістські ри-си, його істор. мислення в ціло-му було секуляризованим (світ-ським).

Крім літопису, збереглася щеодна праця В. — «Космографія».

Тв.: Летопись событий в Юго-За-падной России в XVII веке, т. 1—4. К.,1848—64; Сказание о войне козацкой споляками. К., 1926; Літопис, т. 1—2.К., 1991.

Літ.: Иконников В.С. Опыт русскойисториографии, т. 1, кн. 2. К., 1908;Багалій Д.І. Нарис української історіо-графії: Джерелознавство, вип. 2. К.,1925; Марченко М.І. Українська істо-ріографія (з давніх часів до серединиXIX ст.). К., 1959; Дорошенко Д.І.Огляд української історіографії. К.,1996; Соболь В. Літопис Самійла Вели-чка як явище українського літератур-ного бароко. Донецьк, 1996; Гераси-менко Н.О. Iсторичні події на Україні1657—1659 рр. (гетьманство I. Вигов-ського) у висвітленні С.В.Величка. К.,1999.

П.М. Сас.

ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Іван (р. н.невід. — 1701) — укр. поет, свя-щеник. У 60-х рр. 17 ст. навч. уКиєво-Могилянському колегіумі(див. Києво-Могилянська академія).Його вчителем і покровителембув ректор колегіуму київ. мит-рополит В.Ясинський. У 1670-х рр.запрошений архієпископом Л.Ба-рановичем для роботи в Чер-нігівській друкарні, де, ймовірно,прийняв священницький сан.Там написав і видав польськомо-вний панегірик, присвячений Ба-

рановичу. Цей твір дійшов до на-ших днів в одному (пошкоджено-му) примірникові. 1687 В. згаду-ється у літописі С.Величка як свя-щеник Свято-Успенської собор-ної церкви в Полтаві. Того ж рокуВ. присвятив панегірик гетьмано-ві I.Самойловичу. У панегірикузмальовано образ ідеального пра-вителя, у якого віра поєднується здоброчинними справами на ко-ристь всього сусп-ва. В. — авторбагатьох віршів, епіграм, перекла-дів тв. англ. поета епохи Відрод-ження Джона Оуена (Owen). На-лежав до представників укр. літ.бароко, був теоретиком фігурних(«курйозних») віршів, за що йогоназивали «футуристом» 17 ст. Пи-сав книжною укр. та польс. мова-ми. Розробляв як світські, так іхристиян. теми й сюжети, пропо-відував у ранньохристиян. дусірівність між усіма людьми. Вихо-див з того, що духовний поряту-нок залежить не лише від віри, а йвід доброчинних справ. У віршахнаявні мотиви швидкоплинностічасу і невідворотності смерті. Ав-торські зб., присвячені В.Ясин-ському («Зегар з полузегарком»,1690, та «Млеко од овці пасторуналежноє», 1691), були своєрід-ними підручниками з поетики.

П. у м. Полтава.Тв.: Твори. К., 1972.Літ.: Колосова В.П., Крекотень В.І.

До питання про життя і творчість Iва-на Величковського. В кн.: Величковсь-кий I. Твори. К., 1972; Маслов С.І.Маловідомий український письмен-ник кінця XVII—початку XVIII ст. Тамсамо.

О.М. Дзюба.

ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Паїсій (світ-ське ім’я та по батькові — ПетроIванович; 1722—15.11.1794) —укр. церк. діяч, богослов, філо-соф, письменник. Правнук I.Ве-личковського. Н. в м. Полтава.Протягом 1734—38 навч. у Київ.акад. (див. Києво-Могилянська ака-демія), 1741 прийняв чернечийпостриг в інока з ім’ям Платон.Деякий час перебував у Києво-Пе-черській лаврі, був гравером у Ки-єво-Печерській друкарні. 1743 по-мандрував у Молдову, а 1746 наАфон, де жив майже 17 років, за-снував там скит св. Іллі-пророката прийняв чернечий постриг вмантію (другий ступінь чернецт-ва). Цей скит був під протекцієюКоша Запорозької Січі. 1764 разомзі своєю братією переїхав до Мол-дови в Драгомирну, там прийнявсхиму (найвищий ступінь чер-

нецтва) з ім’ям Паїсій. Продовжу-вав підтримувати зв’язки з КошемЗапороз. Січі. Деякий час жив уМернополянському скиті у Вала-хії (див. Волощина), з 1779 — у Ня-мецькому монастирі (нині побл.м. Тирчу-Нямц на пн. сх. Руму-нії), був його архімандритом(1790—94). Згуртував там освіче-них людей, які займалися пере-кладом і переписуванням пам’я-ток патристики та філософії, ор-ганізував друкарню. За йогоініціативи при монастирях булостворено спец. шк. для підготов-ки перекладачів церковнослу-жебної і богословської літ. мол-дов. мовою. Видав 1773 в Яссахслов’ян. граматику, а 1776 — «Ме-дичні поради по людських хворо-бах» молдов. мовою. Завдяки дія-льності В. Нямецький монастирстав визначним просвітницьким ідуховним осередком правосл. на-родів дунайського регіону. Бувприхильником ісихазму, пропо-відував внутр. духовну молитву доІсуса Христа. В тв. «Об умной иливнутренней молитве» визначивдіяння та споглядання як шлях додуховної досконалості. Першийетап духовного сходження — до-тримання покірливості, послуху,смирення, посту, молитви; дру-гий — очищення серця і розумулюдини. В. працював над пере-кладом зб. творів отців Церкви —«Філокалія» (видана грец. мовоюу Венеції (Італія) 1782, перекладпід назвою «Добротолюбіє» опубл.1793 в Москві). Вчення В. знайш-ло своїх послідовників у Росії,зокрема серед старців ОптиноїСвято-Введеньської Козельськоїпустині, до яких приїздили М.Го-голь, Ф.Достоєвський, Л.Толстой.Деякі його твори разом із житіємпро нього кілька разів видавали-ся, більшість залишилась у ру-кописах. Творчість В. справилавплив на Ф.Достоєвського.

П. у Нямецькому монастирі.1988 В. канонізований РПЦ

як преподобний.Тв.: Житие и писания молдавского

старца Паисия Величковского. М.,1847.

Літ.: К истории обителей ПаисияВеличковского. «Киевская старина»,1894, № 5; Боровикова-Майкова М.Нил Сорский и Паисий Величковс-кий. В кн.: Сергею Федоровичу Плато-нову ученики, друзья и почитатели.Сборник статей. СПб., 1911; Іларіон,митрополит. Паїсій Величковський:Його життя та праця. Вінніпег, 1975;Очерки по истории молдавско-рус-ско-украинских философских связейXVII—XX вв. Кишинев, 1977.

О.М. Дзюба.

473ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

Паїсій Величковський.

І. Величковський. Дві книжиці.Титульна сторінка збірки.

ВЕЛЛІНГ Готтар (1624—1659) —швед. дипломат, посол Швеції уТрансільванії (істор. обл. на пн.Румунії). Під час укр.-швед. пере-говорів 1655—57 у січ. 1657 (див.Українсько-шведський договір 1657)його з дипломатичною місією бу-ло направлено до Б.Хмельниць-кого. Однак місія В. в Україну за-вершилася невдачею внаслідоктериторіальних претензій Швеціїщодо Укр. козац. д-ви. В «Ре-ляції» В. до Стокгольма впершеофіційно зафіксовано незалеж-ність зовн.-політ. курсу гетьманаУкраїни від зовн.-політ. планівРос. д-ви. Докладно посольствоВ. в Україну описано К.Гільдеб-рандом.

Літ.: Владимирский-Буданов М. Овзаимоотношениях Богдана Хмельни-цкого с Швецией в 1655—1657 гг. Вкн.: Доба Богдана Хмельницького:Збірник наукових праць. К., 1995.

В.М. Матях.

ВЕЛЬБАРСЬКА КУЛЬТУРА. На-звана за місцем розташуваннямогильника у Мальборку-Вель-барку (нім. Willenberg) біля гирлар. Вісла. Iснувала протягом ран-ньорим. (любовідзька фаза), піз-ньорим. та поч. гунської доби(цецельська фаза). Сформуваласяу Польс. Помор’ї на основі к-риприбульців із Скандинавії, місц.оксивської та елементів ястроф-ської к-р. На тер. Польщі булавідома як гото-гепідська або схід-нопоморсько-мазовецька, її вва-жали за пізній етап оксивськоїк-ри; подібні пам’ятки в Украї-ні та Білорусі називають «типБрест—Трішин—Дитиничі». В по-ширенні пам’яток В.к. прослідко-вуються певні тенденції: кількістьпам’яток, що датуються часом піс-ля 2-ї пол. 2 ст., у Прибалтицізменшується. Одночасно вони по-ширюються на пд. сх. в областьпшеворської культури і набуваютьдеяких її рис. У 2-й пол. 3 ст. наВолині з’являються нові переселе-

нці й пам’ятки В.к. — Дитиничі,Дерев’яне, Ромош, Загаї II, які іс-нували до кінця рим. доби. У 2-йтретині 3 ст. на основі В.к. і де-яких місц. к-р в лісостепу Право-бережної України та Молдові фор-мується черняхівська культура.

Для пам’яток В.к. властиві на-земні та заглиблені житла, біриту-альний поховальний обряд (ямніта урнові кремації, інгумації з пн.орієнтуванням померлих); у По-льщі трапляються кургани з вико-ристанням каміння. У могилахзазвичай відсутня зброя і взага-лі — вироби з заліза. У поховаль-ному обряді ранніх могильниківВолині присутні риси пшеворсь-кої к-ри. Ліпний посуд В.к. скла-дають горщики, зокрема з увігну-тим до середини краєм, лискованімиски, вази, глечики, келихи. Впізньорим. період з’являється не-велика кількість гончарної кера-міки. Деталі одягу, прикраси, по-бутові речі належать до центр.-європ. типів. У похованнях це-цельської фази залишки вбраннязвичайно обмежуються фібуламита пряжками, в раніших — час-тіше трапляються браслети, шпи-льки, шийні гривни. Носіями В.к.вважають племена готів та ге-підів.

Літ.: Кухаренко Ю.В. МогильникБрест—Тришин. М., 1980; Wol№gie-wicz R. et al. Kultury oksywska i wiel-barska. В кн.: Prahistoria Ziem Polskich,t. 5. Wroczaw, 1981; Козак Д.Н. Етно-культурна історія Волині (I ст. дон.е. — IV ст. н.е.). К., 1992; Wol№-

giewicz R. Ceramika kultury wielbarskiejmiкdzy Baltykiem a Morzem Czarnym.Szczecin, 1993.

Б.В. Магомедов.

ВЕЛЬЯМІНОВ Степан Лукич(1670 — після 1736) — рос. військ.і держ. діяч, генерал-майор, пре-зидент Малоросійської колегії(1722—27), таємний радник, се-натор. Брав участь у Північній вій-ні 1700—1721. Певний час вико-нував обов’язки воєн. комендантаПолтави; протягом 1720—22 —воєвода у прикордонній з Украї-ною Бєлгородській пров. і одно-часно команд. усіма слобідськи-ми козац. полками. За доручен-ням Воєн. колегії брав участь вукріпленні пд. кордонів Гетьман-щини. 19 квіт. 1722 В. у чині бри-гадира призначений президентомновоств. Малорос. колегії (під-тверджено маніфестом імп. Пет-ра I від 16 трав. 1722).

Як президент Малорос. коле-гії доклав чимало зусиль для

втілення в життя політики царсь-кого уряду, спрямованої на істот-не звуження автономії Гетьман-щини, використання матеріаль-них ресурсів краю на заг.-імпер-ські потреби, приведення у відпо-відність з рос. нормами укр. судо-чинства та діловодства, підготов-ки ґрунту для остаточного приєд-нання Лівобережної України доРосійської імперії. Виступав зажорсткий курс стосовно опози-ційно налаштованої козац. стар-шини, ініціював відкликання зУкраїни та ув’язнення в Санкт-Петербурзі наказного гетьманаП.Полуботка та всіх генеральнихстаршин. Підготував низку проек-тів щодо трансформування систе-ми владних відносин гетьманату,покладених в основу законодав-чих актів Петра I та Сенату 1723.В результаті їх реалізації В. взявна себе функції укр. правителя,підпорядкував Генеральну військо-ву канцелярію та місц. органи са-моуправління. За успіхи, досягну-ті в реформуванні устрою Гетьма-нщини, 11 лип. 1726 дістав відрос. імп. Катерини I чин гене-рал-майора. Внаслідок майновогоконфлікту з кн. О.Меншиковимпісля сходження на рос. престолімп. Петра II В. потрапив в опалу:12 трав. 1727 його відкликано зУкраїни і передано під слідство зазловживання службовим станови-щем. Після падіння Меншиковаслідство у справі В. було припи-нено, і його призначено на посадукоменданта Москви. Указом імп.Анни Іванівни від 28 квіт. 1730 В.зведений в чин таємного радника.9 лип. 1733 призначений сенато-ром і направлений до Моск. се-натської контори товаришемобер-гофмейстера графа С.Сал-тикова. Указом від 27 серп. 1734призначений президентом Ка-мер-колегії. 1736 В. разом з ін. чл.колегії потрапив під слідство зазвинуваченням у неправильномурозгляді справи кн. А.Кантеміра.Судова справа, що носила чітковиражений політ. підтекст і буласпрямована проти кн. Д.Голіцина,для В. завершилася виправдаль-ним вироком.

Дж.: Источники малороссийскойистории, собранные Д.Н.Бантышем-Каменским, ч. 2. М., 1859; СборникРусского исторического общества,т. 54—56. СПб., 1886—87; Те саме,т. 59—60. СПб., 1887; Те саме, т. 63.СПб., 1888; Те саме, т. 69. СПб., 1889;Дневник генерального подскарбияЯкова Марковича (1717—1767), ч. 1—3. К., 1893—97; Дневник Николая Ха-ненко (1719—1723, 1754). «Киевская

474ВЕЛЛІНГ

Вельбарськакультура. Кераміка.

старина», 1896, № 7, 8; Летопись заня-тий Археографической комиссии за1904 год, вып. 17. СПб., 1907; Законо-дательные акты Петра I: Сборник до-кументов. М.—Л., 1945.

Літ.: Горобець В.М. Від союзу до ін-корпорації: українсько-російські від-носини другої половини XVII — пер-шої чверті XVIII ст. К., 1995; Його ж.Присмерк Гетьманщини: Україна вроки реформПетра I. К., 1998; Соколов В.Вельяминов Степан Лукич. В кн.: Рус-ский биографический словарь: Вави-ла—Витгенштейн. М., 2000.

В.М. Горобець.

ВЕЛЬЯМІНОВ-ЗЕРНОВ Володи-мир Володимирович (31.10.1830 —17.01.1904) — сходознавець, істо-рик та філолог. Акад. Петерб. АН(1861). Н. в м. Санкт-Петербург,там же закінчив Олександрівсь-кий ліцей (1850), після чого слу-жив у Азіатському департ. МЗС.Не раз перебував у відрядженняхв Оренбурзькій та ін. губ. Росій-ської імперії і за кордоном з метоюознайомлення з тюркськими мо-вами, історією та побутом кир-гиз-кайсаків (казахів) та ін. сх.народів. Від 1857 — чл., з 1861 —секретар Iмператорського археол.т-ва. Чл. ради Рос. геогр. т-ва(1864). Учасник Моск. археол.з’їзду (1869), міжнар. археол. кон-гресів у Антверпені (1866 і 1867,Бельгія). 30 лип. 1888 призначе-ний попечителем Київ. учбовогоокругу (до 1903). Од 1889 — голо-ва Київської археографічної комісії.

Осн. проблематика наук. працьВ.-З. — взаємовідносини Росії зкраїнами Серед. Азії, історія кир-гиз-кайсаків, Кокандського, Ка-симівського ханств і Кримськогоханства, сх. нумізматика. Здобуввизнання як спеціаліст у галузітюркських мов, до нього майжене досліджених, перекладач літ. йістор. тв. Автор джагатайсько-ту-рец. словника — надзвичайноцінного джерела для вивчення іс-торії узб. мови часів узб. поета тавченого А.Навої (1441—1501).

П. у м. Київ.Тв.: Исторические известия о кир-

гиз-кайсаках и сношениях России соСредней Азией со времен кончиныАбул-Хайр-Хана (1748—1765), т. 1—2.Уфа, 1853—55; Исторические известияо Кокандском ханстве от Мухаммеда-Али до Худаяр-Хана. «Труды Восточ-ного отделения Императорского Архе-ологического общества», 1856, ч. 11;Исследование о Касимовских царях ицаревичах, ч. 1—4. СПб., 1863—87; Ма-териалы для истории Крымского ханс-тва, извлеченные из Московского гла-вного архива МИД. СПб., 1864; Сло-

варь джагатайско-турецкий. СПб.,1868.

Літ.: Материалы для биографичес-кого словаря действительных членовИмператорской Академии наук, ч. 1. Пг.,1915; Умаров Э. А. В.В.Вельяминов-Зер-нов — издатель словаря «Абушка».«Советская тюркология», 1985, № 5;Журба О.І. Київська археографічна ко-місія. 1843—1921. К., 1993.

Е.М. Піскова.

ВЕНГЖИНОВСЬКИЙ (Венгржи-новський) Аркадій Миколайович(1818 — після 1880) — чиновник,колезький асесор (1857). Н. вм. Проскурів (нині м. Хмельниць-кий), родич З.Сєраковського. 1832закінчив Подільську г-зію (м.Він-ниця). 1833—36 був у штаті прос-курівської поліції, 1836—40 — упроскурівському земському суді,1840—41 — у подільській палатідерж. маєтностей, 1841—42 — уВін. окружному управлінні; 1842за власним бажанням переведе-ний до Тобольського губернсько-го правління, протягом 1843—45— наглядач закладів Тобольсько-го приказу громадської опіки,після чого слідом за своїм тодіш-нім нач., ген. М.Ладиженським,був переведений до Оренбурзькоїприкордонної комісії.

Надавав підтримку політ. за-сланцям, у т. ч. Т.Шевченкові,який подарував йому свій авто-портрет. Підпав під суворий та-ємний нагляд жандармів. 1850звільнений у чині губернськогосекретаря, повернувся в Україну,1851 прийнятий на службу доканцелярії одес. градоначальства.Допоміг Т.Шевченкові поновитилистування з княжною В.Рєп-ніною. 1860 став доглядачем Одес.міськ. лікарні, 1861 — секретареммагістрату. Запідозрений владоюу симпатіях до польського повстан-ня 1863—1864, пішов у відставку.1879 намагався переїхати до Київ.чи Подільської губ., проте неодержав на це згоди властей.

Літ.: Дьяков В.А. Тарас Шевченко иего польские друзья. М., 1964; Писа-рэк Г. Пятнадцать писем Зыгмунта Се-раковского и Бронислава Залеского кАркадию Венгжиновскому. В кн.: Кстолетию героической борьбы «за на-шу и вашу свободу». М., 1964; Боль-шаков Л.Н. Літа невольничі: Книгапошуків і досліджень про Шевченкаперіоду заслання. К., 1971;Марахов Г.І.Т.Г. Шевченко в колі сучасників. К.,1976; Спогади про Тараса Шевченка.К., 1982; Зленко Г.Д. Він був добримприятелем Кобзаря. «Вітчизна», 1989,№ 3.

П.Г. Усенко.

ВЕНГРЖИНОВСЬКИЙ (Венгр-женовський, Венгжиновський)Сергій Олександрович (19(07).10.1844, за ін. даними, 1850 — 08.10(26.09).1913) — етнограф, фоль-клорист, історик, чл. Подільсько-го єпархіального історико-стат.к-ту (церк. історико-археол. т-ва).Н. в Подільській губ. в родинісвященика. Закінчивши Кам’я-нець-Подільську духовну семіна-рію (1869), був вільним слухачемісторико-філол. ф-ту Новорос.ун-ту (Одеса). Від 1887 — службо-вець акцизного відомства (до 1903в Гайсині, надалі — в с. Могильне(нині село Гайворонського р-нуКіровогр. обл.). Описував нар.традиції, звичаї, вірування, г-вота побут. Вивчав писанки й ви-шиванки, фольклор, нар. меди-цину.

Досліджував деякі проблемиминулого України, релігієзнавст-во. Друкувався в часописах «Одес-ский вестник», «Киевская стари-на», «Подольские епархиальныеведомости» та ін. виданнях. Середйого праць — «Историческийочерк унии в Брацлавщине» («Тру-ды Комитета для историко-ста-тистического описания Подоль-ской губернии», 1887, вип. 3),«Материалы для истории унии вбывшем Брацлавском воеводствево второй половине XVIII века»(«Труды Подольского епархиаль-ного историко-статистическогокомитета», 1890—91, вип. 5), жур-нальні ст. «Еще кое-что о Карма-люке» (1886), «Свадьба ТимошаХмельницкого» (1887), «АвантюраXVI века» (1893), «Языческий обы-чай в Брацлавщине “гоныты шу-ляка”» (1895).

Листувався з В.Антоновичем,Ф.Лебединцевим, М.Сумцовим. Над-силав М.Лисенку зібраний муз.матеріал, який композитор част-ково використав у своїх операх.Власну б-ку та етногр. колек-цію передав Кам’янець-Поділь-ському давньосховищу (істор.музею). Перекладав з польс. мовина рос. твори Ю. Роллє.

П. у с. Могильне.Літ.: С.А.Венгжиновский. «Укра-

инская жизнь», 1913, № 11; Каро-єва Л.Р. Вчені-етнографи Поділля. Вкн.: Проблеми етнографії, фольклору ісоціальної географії Поділля. Кам’я-нець-Подільський, 1992; Матях В.М.Одруження Тимофія Хмельницького вісторичних оповіданнях К. Шайнохита С. Венгрженовського. «УІЖ», 1995,№ 6.

П.Г. Усенко.

475ВЕНГРЖИНОВ

В.В. Вельямінов-

Зернов.

ВЕНЕДИ, Венети (лат. Venedi,Venethi, Veneti) — давні племена,які згадуються антич. авторами1—2 ст. і готським істориком се-ред. 6 ст. Йорданом. Зокрема,Пліній Старший та Птолемей ло-калізують В. у Прибалтиці (Ве-недська затока). За Тацітом, В.мешкали на пн. та сх. від Карпат(на сх. від лугіїв, готів і естіїв, напн. від сарматів, «між певкінамита феннами»). Певтингерова кар-та (див. Пейтингерові таблиці)згадує В. у пониззі Дунаю. Найдо-стовірнішою вважається інформа-ція Таціта щодо сх.-європ. В. Са-ме В. могли бути предками сло-в’ян давніх, Йордан вказує, що су-часні йому склавени, анти та В.походять «з одного кореня». Допізнього середньовіччя назва В.збереглася серед германців і фінівдля визначення слов’ян-сусідів. У4 ст. н.е. В., за Йорданом, булипідкорені готами. У цьому зв’язкуВ. 1-ї пол. 1 тис. н.е. можна пов’я-зати з пізньозарубинецькими пле-менами (див. Зарубинецька куль-тура), а також з нас. київськоїкультури, слов’ян. частини черня-хівської культури і зубрицької куль-тури. Після стрімкого розселен-ня слов’ян у 6 ст. назва В. за-кріплюється за нас. дзєдзіцькоїкультури.

Літ.: Обломский А.М., Терпиловс-кий Р.В. Среднее Поднепровье и Дне-провское Левобережье в первые веканашей эры. М., 1991; Козак Д.Н. Етно-культурна історія Волині (I cт. до н.е. —IV ст. н.е.). К., 1991; Свод древнейшихписьменных известий о славянах, т. 1.М., 1991.

Р.В. Терпіловський.

ВЕНЕДИКТОВ Євген Михайло-вич (1895 — 04.05.1918) — військ.діяч. В роки Першої світової вій-ни — штабс-капітан. Під час війниРадянської України за підтримкиРСФРР проти УНР 1917—1918 —нач. штабу рад. військ Бессараб-ського р-ну, організатор і кер.Особливої армії Одес. військ.округу, нач. штабу і командир Ти-распольського загону, команд. 2-їреволюц. армії, що вела бої з нім.військами та частинами УЦР ур-ні Донбасу. 4 трав. 1918 потра-пив у полон і був убитий козака-ми в станиці Казанська ОбластіВійська Донського (нині станицяРостовської обл., РФ).

Літ.: Великий Жовтень і грома-дянська війна на Україні: Енциклопе-дичний довідник. К., 1987.

Л.В. Гриневич.

ВЕНЕЛІН Юрій Іванович (справ-жнє прізв. — Гуца; 03.04(22.03).1802 — 07.04(26.03).1839) — істо-рик-славіст, етнограф, філолог.Н. в с. Тибава (нині село Сваляв-ського р-ну Закарп. обл.) в сім’їсвященика. Закінчив г-зію в м. Уж-город, навч. в греко-катол. духов-ній семінарії. 1822 вступив нафілос. ф-т Львів. ун-ту, який за-лишив у зв’язку з переїздом 1825до Кишинева (нині Молдова), депрацював учителем. Там почаввивчати побут болгар, які осели-лися в Бессарабії. 1825 переїхав доМоскви, 1829 закінчив мед. ф-тМоск. ун-ту. Того ж року видав1-й т. своєї праці «Стародавні йнинішні болгари». 1830 за дору-ченням Петерб. АН відвідав Бол-гарію, Молдову, Волощину, Руме-лію (осман. пров. на Балканах) зметою вивчення історії і к-ри бо-лгар та їхніх колоній. Зібрані ма-теріали стали основою для напи-сання низки праць, що поклалипоч. зародженню болгаристикияк науки в Рос. імперії. Деякі зних вийшли друком уже після йо-го смерті. Поряд з дослідженнямісторії, літ., мови, фольклору бол-гар В. цікавився також історієюзакарп. українців, проблемою по-ходження, складу й структуриукр. пісні, укр. правопису. Як до-слідник намагався обґрунтуватисуто слов’ян. походження болгар івідкидав вплив тюрксько-татар.чинника, виступав проти «нор-манської теорії» походження Русі(див. Норманська проблема). По-слідовний слов’янофіл-романтик,В. надміру захоплювався різнома-нітними гіпотезами та ідеями,особливо не утруднюючи себе їхглибоким і всебічним аналізом йобґрунтуванням. Це негативнопозначилося на його наук. твор-чості, нерідко призводило до хиб-них тверджень і висновків. Вод-ночас його праці мали великийвплив на пробудження нац. свідо-мості болг. народу, відродженняболг. нації та розвиток болг. істо-рії, мови, літ., фольклору та етно-графії. В. споруджено пам’ятникив Одесі (1842) та Софії (Болгарія).

П. у м. Москва.Тв.: Древние и нынешние болгары

в политическом, народописном, исто-рическом и религиозном их отноше-нии к россиянам, т. 1—2. М., 1829—41;О характере народных песен у славянзадунайских. М., 1835; О зародышеновой болгарской литературы. М.,1838; Влахо-болгарская или дако-сла-вянская грамоты. СПб., 1840; Крити-ческие исследования об истории бол-гар. М., 1857.

Літ.: Златарски В.Н.Ю.И.Венелини значението му за българите. София,1903; Очерки истории историческойнауки в СССР, т. 1. М., 1955; Байцура Т.Юрій Iванович Венелін. Братисла-ва, 1968; Данилюк Д. Iсторія Закарпат-тя в біографіях і портретах (з давніхчасів до початку ХХ ст.). Ужгород,1997.

В.В. Павленко.

ВЕНЕЦІАНОВ Олексій Гаврилович(18(07).02.1780—16(04).12.1847) — ху-дожник, чиновник, видавець, пе-дагог, поміщик, «живописецьЙого Імператорської Величності»(1830). Син ніжин. купця, грекаГаврили Венеціанова (Венеціано)та його дружини Ганни (1794Венеціанови були внесені дородовідної книги дворян Черніг.губ.). Н. в м. Москва. Навч. в пан-сіоні, 3 роки служив креслярем, ана поч. 19 ст., переїхавши доСанкт-Петербурга, — пом. земле-міра й землеміром у канцеляріїгол. дир. пошт Д.Трощинського, увідомстві держ. маєтностей, лісо-вому департ. Уроки живописубрав у В.Боровиковського (1825став одним із його спадкоємців,1826 завершив розпочату нимроботу над образами для церквиХарків. ун-ту). Видавав час. «Жур-нал карикатур на 1808 год в ли-цах», який на третьому числі бувзаборонений імп. Олександром I засатиричну гравюру «Вельможа».

1811 за автопортрет удосто-єний звання «призначеного» (канд.в акад.), а за портрет інспекторапетерб. Акад. мист-в К.Голова-чевського (з трьома юними вихо-ванцями) — звання акад. Під часВійни 1812 малював карикатурина галоманів, побутові й батальнісценки. 1818 став чл. т-ва засну-вання уч-щ за методом взаємо-навчання. 1819 пішов у відстав-ку зі служби, придбав маєток уТверській губ., організував твор-чу майстерню молодих худож-ників, у т.ч. кріпаків. Доброчиннопідтримував нужденних митців.Серед учнів — М.Єрассі, Г.Ко-вальков (Михайлов), Є.Крендов-ський, А.Мокрицький, Л.Плахов,Г.Сорока, О.Тиранов. Узяв участьу викупі з кріпацтва Т.Шевченка.

Працював у різних жанрах,зокрема з істор. тематики. Авторпортретів М.Гоголя, М.Карамзіна,В.Кочубея, Ф.Прокоповича та ін.Нагороджений орденом св. Воло-димира 4-го ст.

П. у с. Поддуб’є Вишнєво-лоцького пов. Тверської губ., ви-павши з візка, понесеного кіньми.

476ВЕНЕДИ

Ю.І. Венелін.

О.Г. Венеціанов.Автопортрет. 1811.

Твори В. зберігаються в му-зеях С.-Петербурга (Ермітаж, Ро-сійський музей), Москви (Тре-тьяковська галерея, музей-пано-рама Бородінської битви), а та-кож у Львів. картинній галереї,Дніпроп. й Одес. худож. музеяхтощо.

Літ.: Венецианов в письмах худож-ника и воспоминаниях современни-ков. М.—Л., 1931; Савинов А.Н. Алек-сей Гаврилович Венецианов. М., 1955;Машковцев Н.Г. Гоголь в кругу худож-ников. М., 1955; Дневник художникаА.Н. Мокрицкого. М., 1975; АлексейГаврилович Венецианов: Статьи. Пись-ма. Современники о художнике. Л.,1980; Леонтьева Г.К. А.Г.Венецианов.Л., 1989; Гарцман Ш.М. Венеціанов. Вкн.: Мистецтво України, т. 1, К., 1995;Тира Н., Шоходько В. Олексій Гаври-лович Венеціанов. В кн.: Греки вНіжині, вип. 2. К., 2001.

П.Г. Усенко.

ВЕНТУРІ (Venturi) Франко(16.05.1914 — 14.12.1994) — італ.історик. Чл.-кор. Нац. акад. ДеЛінчеї в Римі. Н. в м. Рим. 1947—50 — аташе з питань к-ри в італ.посольстві в СРСР, одночасно за-ймався істор. студіями. У по-дальшому — проф. ун-тів Iталії тазарубіжжя, досліджував Просвіт-ництва добу, минуле й сучаснеСх. Європи. В його монографіях«Російське народництво» (Турін,1952, т. 1—2; 1972, т. 1—3), «Рухдекабристів і брати Поджіо» (Ту-рін, 1956) визначено нові концеп-туальні підходи у висвітленні зх.історіографією визвол. змагань тасусп.-політ. вчень у Російській ім-перії й Україні зокрема. Активнообстоював дослідницький прин-цип «персоналізації» історії, керу-ючись яким створив працю про«особу справді інтересну» — Ф.Про-коповича, опубл. 1953 в м. Кальярі(о-в Сардинія, Iталія). Тривалийчас очолював ж. «Iталійський іс-торичний огляд», на сторінкахякого вміщував матеріали продіяльність П.Пестеля, С.Кравчин-ського (Степняка). Праці В. вида-валися в пер. у Великій Британії,Iспанії, Росії, США, Франції,Японії. Вивченню спадщини вче-ного (понад 500 книг і статей)присвячено спецвипуск «Iталій-ського історичного огляду» (1996,№ 2—3), зб. праць міжнар. студій-ної конф. «Сміливість думки:Франко Вентурі — інтелектуал й іс-торик-міжнародник» (Турін, 1998).

П. у м. Турін (Iталія).Тв.: Il moto decabrista e fratelli Pog-

gio. Torino, 1956; Il populismo russo, vol.1—3. Torino, 1972.

Літ.: Il coraggio della ragione. Fran-co Venturi intellettuale e storico cosmo-polito. Torino, 1998.

М.М. Варварцев.

ВЕНЯВСЬКИЙ (Wieniawski) Ген-рик (10.07(28.06).1835—31(19).03.1880) — польс. скрипаль, ком-позитор, педагог. Почесний чл.Галицького муз. т-ва. Н. в м. Люб-лін (Польща). Син лікаря ТадеяВенявського та його дружиниРегіни (у дівоцтві Вольф), музи-кантки-аматорки. З восьми роківкоштом імп. Миколи I навч. в Па-ризькій консерваторії (1846 закін-чив клас скрипки, 1850 — компо-зиції). Від царського уряду одер-жав інструмент роботи знаме-нитого майстра Дж. Гварнері. Га-стролював європ. країнами (зо-крема, 1851—53 був у Києві, Пол-таві, Харкові, Кременчуці, Одесі;1857 — у Львові; 1868 — Харкові;1872 — Києві; 1877 — Львові,Станіславі (нині м. Івано-Фран-ківськ), Чернівцях; 1879 — у Києві,Харкові, Полтаві, Єлизаветграді(нині м. Кіровоград), Одесі. Здійс-нив турне з концертами (понад250) у США (1872—74). Бравучасть у «Російських концертах» наВсесвітній виставці в Парижі (1878).Вважався кращим на той час скри-палем у світі. Грав як самостійно,так і з братом Юзефом (піаніст ікомпозитор), В.Вілінським, А.Ру-бінштейном та ін. митцями, очо-лював квартет Рос. муз. т-ва (1860—62). Автор низки муз. тв., у т.ч. — зваріаціями на теми пісні «Їхав козакза Дунай», полонезу О.Верстовсь-кого з опери «Аскольдова могила».

Протягом 1860—72 служивсолістом оркестру імператорсь-ких театрів, придворним скрипа-лем. Викладав у столичних муз.класах (1860). Проф. Петерб. (1862—68) та Брюссельської (1875—77)консерваторій. Серед учнів —київ. диригент і хормейстер І.Аль-тані, харків. музикант В. Салін.

У лют. 1879, під час гастролейв Одесі, тяжко захворів, у квіт.виступив там востаннє.

П. у м. Москва, похований уВаршаві.

Літ.: Reiss J. Henryk Wieniawski.Warszawa, 1931; Ямпольский И. ГенрикВенявский. М., 1955; Гинзбург Л.С. Ге-нрик Венявский в России. В кн.: Рус-ско-польские музыкальные связи. М.,1963; Григорьев В.Ю. Генрик Венявский.М., 1966; Henryk Wieniawski. Kronikaїycia. Krakуw, 1967; Шамаєва К.І. Ве-нявский. В кн.: Мистецтво України,т. 1. К., 1995.

П.Г. Усенко.

ВЕПРИЦЬКА ОБОРОНА 1708—1709 — захист рос. солдатами таукр. козаками сотенного м-ка Ве-прик Гадяцького полку (нині селоГадяцького р-ну Полтав. обл.) відшвед. загонів Карла XII тасоюзних їм укр. військ I.Мазепипротягом листоп. 1708 — січ. 1709(див. Північна війна 1700—1721).Після захоплення Гадяча 19 лис-топ. 1708 Веприк опинився в тилушвед. та укр. військ, ставши важ-ливим пунктом оборони росіян.М-ко мало стратегічне значеннядля захисту м. Лебедин. Залога Ве-прика складалася з 1100 рос. сол-датів Переяслав. піх. полку, бата-льйону Iвангородського піх. пол-ку, кількох сотень козаків та меш-канців двох навколишніх сіл.Очолював її шотландець В.Фер-мор. Неподалік від м-ка знаходи-лася рос. кіннота ген. К.Ренне.Перша спроба швед. загонів Кар-ла XII та козаків, очолюванихI.Мазепою, захопити Веприк 19листоп. 1708 закінчилася невдало.22 груд. 1708 відбувся штурмм-ка, після чого воно було взято воблогу силами одного піх. і трьохкавалерійс. полків під команду-ванням графа Я.Шперлінга. 29груд. швед. сили були підкріпленіще одним полком та чотирма гар-матами. Підтримали їх також сер-дюки I.Мазепи. Наступний штурмВеприка відбувся 6 січ. 1709. Алей цього разу він провалився за-вдяки вмілому і мужньому захис-ту. При цьому шведи втратилипонад 2 тис. осіб убитими і пора-неними. Втрати ж захисниківм-ка складали понад 170 убитимита 150 пораненими, не рахуючиселян і міщан. Оволодіти Вепри-ком шведам та козакам I.Мазепивдалося лише після переговорів зВ.Фермором, які відбулися в ніч з6 на 7 січ. Після цього м-ко булоспалене, а полонені відправленідо м. Зіньків. Важкі втрати, якихзазнала швед. армія під Вепри-ком, мали для неї вкрай негативнінаслідки при подальшому пере-бігу воєн. кампанії.

Літ.: Шутой В. Народна війна наУкраїні проти шведських загарбників у1708—1709 рр. К., 1951; Його ж. Борь-ба народных масс против нашествияармии Карла XII 1700—1709. М., 1958.

В.В. Станіславський.

ВЕРБИЦЬКИЙ Михайло Ми-хайлович (04.03.1815—19(07).12.1870) — священик, компози-тор, автор мелодії нац. гімну, хо-ровий диригент. Автор музики дотеатральних і оркестрових тв. Н. в

477ВЕРБИЦЬКИЙ

Г. Венявський.

с. Яворник Руський біля Переми-шля (нині Пшемисль, Польща).Навч. і співав у хорі співочої шк.при кафедральному соборі в Пе-ремишлі (1829—33), Львів. гре-ко-катол. духовній семінарії (1833—42, з перервами). У Львові про-довжив навч. музики, опанувавгру на гітарі, а згодом і самнавчав; склав посібник-хрестома-тію п’єс, співав у різних хорах,диригував, розпочав писати муз.твори. З 1846 — знову в Переми-шлі, де працював дрібним чи-новником. Глибше зацікавивсятеатром і створив музику для ба-гатьох вистав («Верховинці» заЮ.Коженьовським, «Козак і охо-тник» за А.Коцебу, «Жовнір-ча-рівник» за I.Котляревським, «ГрицьМазниця» за I.Наумовичем, «Про-циха» за Ю.Желехівським та ін.).Склавши екстерном іспит у духо-вній семінарії (1850), висвяченийна священика і служив парохом уселах Перемишльської греко-ка-тол. єпархії. З 1864 зав’язав тіснуспівпрацю з Рус. нар. театром уЛьвові, для якого створив чималомуз. сценічних композицій, зо-крема до вистави «Підгоряни»I.Гушалевича. Музика до хору «Щене вмерло Запорожжя» з вистави«Запорожці» К.Гейнча стала з 15січ. 1992 мелодією Держ. гімнуУкраїни.

Автор хорів «Заповіт» на словаТ.Шевченка, «Поклін» («Гей нагорі») на слова Ю.Федьковича,«Мир вам, браття» і «До зорі» наслова I.Гушалевича, «На погибель»(тост до Русі) на слова I.Стебель-ського, «Сиві очі», «Сльоза», «Про-щання», «Піснь прощальна» наслова М.Шашкевича та ін., церк.композицій (переважно до різнихчастин літургії Іоанна Златоуста,а також «Ангел вопияше», «Хрис-тос воскрес», «Отче наш»), соло-співів, інструментальних та орке-стрових тв. — увертюр (названихВ. симфоніями).

Автор кількох статей: «О пініюмузикальном» (1863), рецензії наСлужбу Божу греко-катол. свяще-ника П.Бажанського (1865), «Отвореніях музикальних, церков-них і мирських на нашей Русі»(1870).

П. у с. Млини поблизу Пере-мишля.

Літ.: Людкевич С.Михайло Верби-цький. «Життя і мистецтво», 1920,ч. 4—5; Кудрик Б. Михайло Вербиць-кий. «Богословія», 1937, т. 15, кн. 4;Михайло Вербицький і відродженняукраїнської музичної культури в Гали-чині. Дрогобич, 1992; Лисько З. Піоне-

ри музичного життя в Галичині. Нью-Йорк—Львів, 1994; Кияновська Л. Ре-лігійна творчість Михайла Вербицько-го. В кн.: Musica Galiciana, t. 1. Rze-czуw, 1997; Максим’юк С. «Ще не вме-рла Україна» у звукозаписах. «Ук-раїнська музична газета», 1997, ч. 3;Загайкевич М. Михайло Вербицький.Сторінки життя і творчості. Львів,1998.

Ю.П. Ясіновський.

ВЕРБИЦЬКИЙ Олександр Мат-війович (27.09.1875—09.11.1958) —укр. архіт. і педагог. Почеснийчл. Акад. буд-ва і арх-ри УРСР(1956). Н. в м. Севастополь. 1898закінчив Петерб. ін-т цивільнихінженерів. 1901—33 — архітекторв управлінні Пд.-Зх. залізниці.Автор споруди Київ. залізничноговокзалу (1928—32). Майстер ра-ціоналістичного модерну. Середвизначних архіт. споруд: елеваторв Одесі, цукровий з-д у с. Верх-нячка (нині с-ще міськ. типу Хри-стинівського р-ну Черкас. обл.), па-перова ф-ка в м-куМалин, житло-ві будинки у Києві. З 1919 викла-дав у Київ. інж.-буд. ін-ті та Київ.архіт. ін-ті, який з 1924 приєдна-ний до Київ. худож. ін-ту. Разом звідомими проф. В.Риковим, В.Кри-чевським, П.Альошиним, П.Каус-товим заснував укр. архіт. шк.Серед його вихованців — визна-чні діячі вітчизн. зодчества і ми-стецтвознавства: В.Заболотний,Ю.Асєєв, А.Добровольський, П.Юр-ченко, Є.Маринченко, Д.Яблон-ський, Н.Чмутіна, Г.Лєбєдєв таін.

П. у м. Київ.Літ.: Грицай М., Ігнатов О. Олек-

сандр Матвійович Вербицький. «Ар-хітектура і будівництво», 1955, № 5;Кохан С.В., Кілессо С.К. О.М.Вер-бицький — архітектор і педагог. К.,1966; Словник художників України.К., 1973; Чепелик В. А.М.Вербицкий —мастер рационалистического модерна.«Строительство и архитектура», 1975,№ 9.

Р.І. Бондаренко.

ВЕРБИЦЬКИЙ Тимофій Олек-сандрович (р. н. невід. — бл.1642) — укр. друкар, видавець,письменник. Його ім’я як «май-стра художества печатного» зга-дується серед друкарів, котріпрацювали над виданням «БесідIоанна Златоуста на 14 посланьсв. апостола Павла» (1623). Запідтримки київ. митрополитаI.Борецького В. придбав 1624 наПодолі у київ. козака Йосипа Пу-тивця двір з будинком, де влашту-вав друкарню. В акті про купівлювін названий «обивателем київсь-

ким і товаришем Війська Запоро-зького». Друкарське обладнанняпридбав в Острозі. Свою діяль-ність розпочав з видання Часо-слова (1625, 1626). У передмові-присвяті I.Борецькому друкарпросив благословіння своїй спра-ві та захисту від недоброзичлив-ців. 1627 В. надрукував «Бук-вар» — перше вид. у Києві. Зберіг-ся фрагмент книги у складі руко-писного конволюта 17 ст. Міститькириличну абетку, назви літер,зразки відмінювання слів, які по-чинаються з цих літер, тексти длячитання, позначення чисел кири-личними літерами. В., очевидно,був укладачем свого «Букваря»(знав «Буквар» I.Федорова). 1628видав у Києві Псалтир.

Подальша діяльність В. булапов’язана з Волощиною, сюди вінпереїхав разом з друкарським об-ладнанням на запрошення воло-ського господаря Матея Басара-ба й розпочав свою справу видан-ням 1635 у Кимполунзі (нинім. Кимпулунг-Молдавенеськ, Ру-мунія) Требника. Завдяки В. тайого помічникам стародрукованакнига придунайських князівствмала багато спільного з укр. Бл.лип. 1642 мешкав у Києві.

Літ.: Исаевич Я.Д. Преемники пер-вопечатника. М., 1981; Буквар Тимо-фія Вербицького 1627 р. К., 1995.

О.М. Дзюба.

ВЕРВ — назва сільс. родової об-щини у сх. та пд. слов’ян у пе-

478ВЕРБИЦЬКИЙ

М.М. Вербицький.

О.М. Вербицький.

Т.О. Вербицький.«Буквар». Сторінка. 1627.

реддерж. та ранньодерж. періоди(Київська Русь та Хорватія).

Відомості про В. здебільшогомістяться у двох слов’ян. пам’ят-ках стародавнього права — «Русь-кій правді» та Полицькому статуті(на них переважно ґрунтується іс-торіографія питання про В.). Са-ме слово походить від старосло-в’ян. назви особливої мотузки(вірьовки), що була унікальнимінструментом, за допомогою яко-го визначались: а) часово-просто-рові зв’язки в планувальній стру-ктурі розміщення жител на родо-вому поселенні, що фіксували ге-неалогію членів родової общини;б) розміри земельних ділянокзаг.-сільс. общини і її частин —великосімейних госп-в.

У ранньодерж. період родоваобщина набула правового статусу.В археол. літ. вона відома під на-звою діагональних та дугоподіб-них структур (В.Баран), у межахяких був чітко фіксований родин-ний зв’язок між старшими і мо-лодшими поколіннями, а такожпобічними родичами. Сучасна ет-нографія виділяє дві фази в ево-люції родової общини: ранньоро-дову, побудовану на горизонталь-ній спорідненості в рамках одно-го покоління, та пізньородову аборозвинуто-родову, що об’єднуєгрупу родичів і по вертикалі, якіпоходять від спільного предка. Удругій фазі утворюється парнасім’я, відбувається сегментаціяродової общини (у мові пд. сло-в’ян остання фіксується словомВ.). Основною її життєтворчоюклітиною стає велика патріар-хальна сім’я. Етнографи виділя-ють три типи общин: мінімальну,яку утворює велика сім’я — лінідж;медіальну, представлену селищем;і максимальну, яку складаютькілька або багато селищ, що утво-рюють економічно самодостатнійсоціальний організм. Максималь-на община набуває рис, характер-них для племінної протодержави-вождівства. На цьому етапі почи-нається процес переходу до сусід-ської общини, хоч родові відно-сини ще тривалий час залишаю-ться визначальними. За відомос-тями Полицького статуту В. до-живає до 15—16 ст.

Літ.: Греков Б.Д. Киевская Русь.М., 1953; Довженок В.Й. ЗемлеробствоДревньої Русі. К., 1961; Васильев Л.С.Протогосударство — чифдом как по-литическая структура. «Народы Азии иАфрики», 1981, № 6; Баран Я.В. Похо-дження українського народу. К., 2002.

Я.В. Баран.

ВЕРВЕС Григорій Давидович(15.04.1920—09.01.2001) — укр.філолог-славіст. Д-р філол. н.(1960), чл.-кор. АН УРСР (1978;від 1991 — АН України, од 1994 —НАН України), акад. НАН Украї-ни (1995). Н. в с. Петрове (ниніс-ще міськ. типу Кіровогр. обл.).1942 закінчив Об’єднаний укр.ун-т у м. Кзил-Орда (нині м. Ки-зилорда, Казахстан). Учасник Ве-ликої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945. Нагородженийдвома орденами Червоної Зіркита медалями. З 1945 — в Iн-ті літ.ім. Т.Шевченка АН УРСР (ниніНАН України). Був ученим сек-ретарем, з 1958 — зав. від. Наук.роботу поєднував з викладацькоюта громад. — як чл. кількох наук.рад, к-тів і комісій НАН України.Протягом тривалого часу був заст.голови Укр. к-ту славістів. Від1976 очолював Укр. к-т Міжнар.асоц. з вивчення і поширення сло-в’ян. к-р під егідою ЮНЕСКО,брав участь (як автор і кер.) у низ-ці дослідженьЮНЕСКО, зокремав підготовці багатотомних «Нари-сів історії культури слов’ян».

Автор бл. 300 наук. праць, ут. ч. 16 монографій. Друкуватисяпочав з 1946. Наук. інтереси по-значені широким спектром проб-лем: взаємодія слов’ян. спільно-ти; теоретико-методичні питаннясучасної компаративістики; місцеі роль літ. укр. народу в твореннідуховних цінностей загальнолюд-ського значення. У монографіч-них працях 1950—60-х рр. («АдамМіцкевич в українській літерату-рі», «Iван Франко і питання укра-їнсько-польських літературно-гро-мадських взаємин 70—90-х рр.19 ст.», «Т.Г.Шевченко і Польща»та ін.) дослідив багатовіковий до-робок укр.-польс. літ. процесу. У1970—80-х рр. опублікував моно-графії «Максим Рильський в коліслов’янських поетів», «В інтерна-ціональних літературних зв’язках.Питання контексту», «ЯрославIвашкевич», виступив з рядомґрунтовних доповідей на міжнар.славістичних форумах. Автор чи-сленних статей (у т. ч. в 1-му і2-му т. «Української літератури взагальнослов’янському і світово-му контексті»), де укр. літ. розгля-дається як складова частина світ.літ. процесу. Заст. гол. ред. 5-том-ного вид. «Історія українськоїкультури» (т. 1—2, 2001). У пра-цях В. останніх років превалюва-ли питання розвитку к-ри країнЦентр. й Пд.-Сх. Європи.

П. у м. Київ.

Літ.: 70-річчя члена-кореспонден-та АН УРСР Г.Д.Вервеса. «Вісник АНУРСР», 1990, № 4.

П.І. Скрипник.

«ВЕРВОЛЬФ» («Wehrwolf» —«Вовк-перевертень») — 1) кодованазва ставки А.Гітлера, спору-дженої поблизу Вінниці для коор-динації дій військ вермахту. Буду-валась протягом груд. 1941 — лип.1942 (до серед. 1942 мала назву«Ейхенгайм» — «Дубовий дім»). Уроки Другої світової війни ставкаверховного головнокомандуваннявермахту переносилася відповід-но до змін на гол. театрі воєн.дій. Місцезнаходження ставкикожен раз мало свою кодову на-зву: «Вольфсшлюхт» («Вовча уще-лина») — поблизу м. Мюнстерей-фаль у Рейнській обл., «Вольфс-шанце» («Вовче лігво») — поблизум. Растенбург у Сх. Пруссії (нинім. Кентшин, Польща) і, нарешті,«Вервольф» — в Україні. У всіхтрьох випадках до кодової назвивходило слово «Вольф» («Вовк») —конспіративний псевд. А.Гітлера,яким він користувався 1925—27. З«В.» до Берліна був прокладенийпідземний броньований кабель,поблизу ставки знаходився таєм-ний аеродром. Усіх, хто бравучасть у буд-ві (рад. військовопо-лонені, громадяни Польщі, Чехо-словаччини та ін. окупованих кра-їн), було знищено. А. Гітлер був у«В.» навесні 1943 під час підготов-ки наступу в р-ні Курська (нинімісто в РФ). На поч. 1944 гітле-рівці знищили майже всі споруди«В.». 1958 поблизу с. Коло-Ми-хайлівка (нині в межах смт Стри-жавка Він. р-ну Він. обл.) непода-лік місцезнаходження «В.» від-крито пам’ятник військовополо-неним, знищеним тут нацистами1942;

2) найзначніші (поряд із«Стальним шоломом») збройніформування самооборони Націо-нал-соціаліст. робітн. партії Німеч-чини у довоєн. час. Використову-валися для охорони нацистськихмітингів та зборів, а також гол.керівників партії. Штаб-квартираорг-ції була розташов. у Тюрінгії(істор. обл. у Німеччині). На від-міну від ін. подібних формувань,«В.» складався переважно з пред-ставників робітн. класу і згодомстав базою для створення військСС;

3) ств. в останні дні II світ.війни ополченські підрозділи Ні-меччини для ведення партизан.дій у тилу наступаючих союзнихвійськ антигітлерівської коаліції.

479ВЕРВОЛЬФ

Г.Д. Вервес.

Чл. «В.» переважно набиралися ізпідлітків та людей похилого віку,проходили короткий курс військ.підготовки, носили військ. фор-му.

Т.В. Вронська.

ВЕРГУН Дмитро Миколайович(18.10.1871—03.09.1951) — пуб-ліцист, журналіст, поет, істориклітератури. Н. в м. Городок (нинімісто Львів. обл.). Захистив док-торську дис. «Мелетій Смотриць-кий як західно-руський письмен-ник та граматик» у Віденськомуун-ті (1899). 1900—05 видавав уВідні час. неослов’янофільськогонапряму «Славянский век». 1918—19 викладав слов’ян. філологію вМоск. та Iркутському ун-тах,1922—45 — рос. мову та слов’яно-знавство у Вищій шк. у Празі(нині Чехія). З 1945 — проф. Х’юс-тонського ун-ту (шт. Техас, США).Прибічник панслов’ян. об’єднан-ня (див. Панславізм). Автор працьз історії літ. Підкарпатської Русіта слов’янознавства.

П. у м. Х’юстон.Тв.: Славянские беседы. «Славян-

ский век», 1900, № 1, 2, 4; А.И.Герцени славянский вопрос. Там само, 1901,№ 19; На рубеже двух культур: Сла-вянство от Гданьска до Триеста. Тамсамо, 1901, № 23/24; Автобиография.В кн.: Вергун Д.Н. Стихотворения.Львов, 1901; Панславизм и пангерма-низм. «Славянский век», 1903, № 67,69, 72; Немецкий «Drang nach Osten» вцифрах и фактах. Вена, 1905; Что нуж-но знать о славянах. СПб., 1908; Авст-рославизм и русо-славизм. В кн.: Ла-до. СПб., 1911; Россия и Турция.СПб., 1911; Что такое Галиция. Пг.,1915; Новейшая карпаторусская биб-лиография. Нью-Йорк, 1920; Введе-ние в славяноведение. Прага, 1924;Восемь лекций о Подкарпатской Руси.Прага, 1925; Обзор карпаторусскойлитературы. Прага, 1925; Легенда оФедоре Кузьмиче. «Записки Русскогоисторического общества», 1927, т. 1; Кисториографии неославизма. В кн.:Труды IV съезда Русских академичес-ких организаций за границей, ч. 1. Бел-град, 1929; Памяти Ю.А.Яворского. Вкн.: Временник Института ставропи-гийского за 1938. Львов, 1938.

Літ.: Славяноведение в дореволю-ционной России: Биобиблиографи-ческий словарь. М., 1979; Пашуто В.Т.Русские историки-эмигранты в Евро-пе. М., 1992.

О.В. Ясь.

ВЕРГУН Петро Іванович (18.11.1890—07.02.1957) — церк. діяч,священик Української греко-като-лицької церкви, прелат. Від 23жовт. 1940 — апостольський візи-татор (з правами єпископа) гре-ко-катол. парафій Німеччини,

Австрії, Судетської обл. (нині Че-хія) і Генеральної губернії. Н. вм-ку Городок у робітн. родині. Від1909 до листоп. 1918 служивфельдфебелем в австро-угор. ар-мії, від берез. 1919 до трав. 1920 —у чині хорунжого начальникомбригадної канцелярії УкраїнськоїГалицької армії. У трав.—верес.1920 перебував у польс. полоні,звідки утік до Чехословаччини.1921—27 навч. на богословськомуі філос. від-нях Карлового ун-ту вПразі та водночас від 1922 — у ри-мо-катол. духовній семінарії. Позавершенні студій через заборонупольс. властей не зміг повернути-ся на Батьківщину, тому оселивсяу Берліні, де працював асистен-том в Українському науковому ін-ституті. 1927—38 — активнийучасник (1936 — голова) укр. гро-мади в Берліні. В листоп. 1927 ум. Львів митрополитом А.Шеп-тицьким висвячений на свяще-ника. Після безуспішних спрободержати парафію на Закарпаттіповернувся до Берліна, де за до-рученням глави УГКЦ впродовж1927—45 провадив пастирськудіяльність серед українців греко-катол. віросповідання, чисель-ність яких у Німеччині на поч.1945 (наприкінці Другої світовоївійни) зросла до 1 млн 200 тис.осіб. 22 черв. 1945 арештованийБерлінським оперативним секто-ром НКВС СРСР і етапований доКиєва, де разом із митрополитомУГКЦ Й.Сліпим та єпископамиМ.Чернецьким і Н.Будкою поставперед трибуналом Укр. округувійськ МВС СРСР. Засудженийдо 7 років позбавлення волі у ви-правно-трудових таборах із кон-фіскацією майна і поразкою вправах терміном на 3 роки.

П. в с. Ангарське Красноярсь-кого краю РРФСР (нині тер. РФ).Реабілітований 1991.

Літ.: Мартирологія українськихцерков, т. 1—4. Торонто—Балтимор,1985—88.

Н.С. Рубльова.

ВЕРДУМ (Werdum) Ульріх фонта його мемуари. В. (01.01.1632—20.03.1681) — мандрівник з Фріс-ландії (істор. обл. на узбережжіПівнічного м.). Як співробітникагента франц. уряду абата Пом’є1670—72 подорожував по ЗахіднійУкраїні і Поділлю. Нім. мовою ме-муари В. опубл. Й.Бернуллі 1786—88, а польс. цю працю видавК.Ліске 1876. В. наводить описибагатьох міст і сіл України, подаєцікаві дані про істор. географію

Холмщини, Галичини і Поділля,про дипломатію Яна III Собесько-го, його відносини з гетьманомП.Дорошенком і татарами в ходіосінньої кампанії 1671. Підкрес-лював справедливий характер на-ціональної революції 1648—1676під проводом Б.Хмельницького,відзначав, що «польські пани з се-лянами поводяться гірше, ніж зрабами або собаками». Торкаєть-ся у своїх мемуарах та щоденнику,опубл. К.Ліске 1877, міжконфе-сійних відносин в Україні, харак-теризує духовні засади католициз-му і православ’я.

Літ.: Doroshenko D. Die Ukraine undDeutschland. Mьnchen, 1994.

І.М. Кулинич.

ВЕРЕНКА (Werenka) Данієль(02.08.1877 — р. с. невід.) — авст-рійс. і румун. історик. Н. в с. Ро-ша, Буковина. Автор праць з істо-рії Греції Стародавньої (Еллади)та Буковини кін. 18 — поч. 19 ст.Викл. середньої реальної шк. вЧернівцях, дир. г-зії в Кимполун-зі (1908—40, нині м. Кимпулунг-Молдовенеськ, Румунія). Опуб-лікував нім. мовою нарис і підбір-ку документів про окупацію 1774Буковини Австрією («Виникнен-ня і розквіт Буковини», ч. 1, 1892),а також стат. відомості про кіль-кість нас. міст і сіл Буковини на-прикінці 18 ст. («Топографія Бу-ковини під час приєднання її доАвстрії», 1895). У цих працях В.ідеалізує австрійс. панування наБуковині, припускається нео-бґрунтованих тверджень щодо ет-нічного складу нас. і походженнягеогр. назв Буковини.

Тв.: Bukowina’s Entstehung undAufbluhen, teil 1. Wien, 1892; Topogra-phie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwer-bung durch Цsterreich. Czernowitz, 1895;Urkundliche Nachrichten ьber die StдdteCecina und Tschernowitz. «Jahresberichtd.gr.-orth. Ober-Realschule», 1896—97.

Я.Д. Ісаєвич.

ВЕРЕСАЙ (Лобза) Остап Мики-тович (бл. 1803 — квіт. 1890) —видатний укр. кобзар. Н. в с. Ка-люжинці (нині село Срібнянсько-го р-ну Черніг. обл.) в родинікріпаків-музикантів. Осліп на4-му році життя. 15-річним хлоп-цем пішов навчатися гри на коб-зі і, маючи гарний голос (тенор)та досконалий слух, швидко опа-нував кобзарське мист-во (див.Кобзарі). Чудово виконував нар.думи і пісні. Мандрував бл. соро-ка років шляхами України. Твор-чістю В. зацікавився рос. худож.-

480ВЕРГУН

П.І. Вергун.

О.М. Вересай.

фольклорист Л.Жемчужников,який намалював його портрет, за-писав кілька пісень від нього, по-знайомив з П.Кулішем. Останнійтакож записав кілька дум та пі-сень.

1871 В. вперше співав у Києвіна відкритті Колегії Павла Ґалаґа-на. У верес. 1873 виступав на за-сіданні пд.-зх. від-ня Рос. геогр.т-ва в Києві, де М.Лисенко виго-лосив реферат на тему «Харак-теристика музичних особливос-тей українських дум і пісень, ви-конуваних кобзарем Вересаєм».Під час роботи 3-го археол. з’їзду,що відбувався в Києві 1874, В.слухали вчені-славісти з усієї Єв-ропи. 1875 В. у супроводі П.Чу-бинського та М.Лисенка побував уСанкт-Петербурзі, де співав уклубі художників на гостині, вла-штованій на честь Т.Шевченка; ветногр. від-ні Рос. геогр. т-ва; вЗимовому палаці; в приміщенніДворянського зібрання; в Соля-ному м-ку на околиці С.-Петер-бурга, де влаштовувалися пром. йкустарні виставки. П.Чубинськийта О.Русов записали від В. понад20 пісень та дум. В його репертуа-рі було чимало істор. тв.: «Як трибрати з Азова втікали», «Неволь-ницька», «Дума про бурю на Чор-ному морі», «Про удову та трьохсинів», «Дума про Федора Безрід-ного», «Про Олексія Поповича»та ін. На виступах він майже зав-жди виконував свою улюбленупісню «Про правду і кривду», завиконання якої його часто зааре-штовували.

У В. була своєрідна кобзарсь-ка школа. Серед його учнів — Ва-силь Бублик з с. Никонівка (нинісело Срібнянського р-ну), Ярос-тей і Янголь з с. Березівка (нинісело Талалаївського р-ну; обидваЧерніг. обл.), Антон Негрій з Ка-люжинців. Т.Шевченко подару-вав В. «Кобзар» з власним підпи-сом від 23 жовт. 1860.

П. у с. Сокиринці (нині селоСрібнянського р-ну Черніг. обл.).1959 тут засновано кімнату-музейкобзаря, на могилі встановленопам’ятник.

Літ.: К.Ф.У.О. Кобзар Остап Вере-сай. «Киевская старина», 1882, № 8;Лавров Ф.І. Кобзар Остап Вересай. К.,1955; Тичина П. Остап Вересай. В кн.:Тичина П. Твори, т. 5. К., 1962; Лит-вин М. Струни золотії. К., 1994.

Є.П. Степанович.

ВЕРЕСНЕВИЙ ПЛЕНУМ ЦККПРС 1953. Відбувся 3—7 верес.у Москві. Ввійшов в історію як

політ. подія, що мала важливе зна-чення для розвитку аграрного вир-ва в СРСР. Розглянув питання«Про заходи подальшого розвит-ку сільського господарства СРСР»,вперше за довгі роки піддав кри-тиці аграрну політику Й.Сталінаі зробив спробу її реформування.Нове парт.-держ. кер-во по смертіСталіна прагнуло здійснити со-ціальну переорієнтацію еконо-міки країни, зокрема с. госп-ва. Їїконтури попередньо вже булисформульовані у виступі (серп.1953) Г.Маленкова на сесії ВРСРСР. Доповідь на пленумі, ви-голошена М.Хрущовим, була прой-нята різкістю оцінок і реалістич-ним аналізом стану справ у галузіаграрних відносин, зокрема від-значалося, що в країні потребинас. в продуктах харчування не за-довольняються. Рішення пленумупередбачали зменшення с.-г. по-датку в 2,5 разу, списання недо-їмок по с.-г. податку попередніхроків, збільшення розмірів при-садибних ділянок колгоспників,підвищення заготівельних цін нас.-г. продукцію, розширення мо-жливостей для розвитку колгосп-ного ринку. Бл. 20 тис. парт.працівників середньої ланки булонаправлено на село для зміцнен-ня кер-ва відсталими г-вами.

Водночас пленум обійшовувагою зернову проблему. Невдо-взі д-ві довелося освоювати цілин-ні та перелогові землі Казахстануй Серед. Азії (див. Цілинних земельосвоєння), додатково вводити дос.-г. обігу землі в Україні тощо.Очікуваного впливу на зміни в с.госп-ві рішення пленуму не мали.

Літ.: Боффа Д. История Советско-го Союза, т. 1—2. М., 1990; Панчен-ко П. та ін. Аграрна історія України.К., 1996.

С.С. Падалка.

ВЕРЕТЕННИКОВ Василь Івано-вич (21.08.1880—18.07.1942) — іс-торик, архівіст, архівознавець,музеєзнавець. Н. в м. Воронеж(нині місто в РФ). Закінчив істор.від-ня історико-філол. ф-ту Пе-терб. ун-ту (1904), де був актив-ним учасником семінару «по дре-внерусскому частному акту» О.Лап-по-Данилевського.

Працював у петерб. Гол. ар-хіві МЗС (1905—08). Від 1910 —магістр рос. історії за результата-ми захисту дис. «История Тайнойканцелярии петровского време-ни». 1916 захистив у Петерб. ун-тідокторську дис. «Нариси історії

розвитку в Росії генерал-прокура-тури».

Од 1908 мешкав у Харкові, ви-кладав на Вищих жін. курсах, апісля затвердження в званні при-ват-доцента (берез. 1910) — вХарків. ун-ті. Брав участь у роботіXV археол. з’їзду (1911, НовгородВеликий).

Викладав у Моск. (1914—15)та Петерб. (1915—16) ун-тах. Пра-цював ординарним проф. Сара-товського ун-ту (1917—20). За-відував губернським архівом Са-ратовської губ. та виконував обо-в’язки уповноваженого Центро-архіву РСФРР по Саратовськійгуб. (1919—20).

Влітку 1920 на запрошенняакад. Д.Багалія повернувся доХаркова для організації курсів ар-хівознавства. Отримав посадупроф. рос. історії на каф-рі рос.к-ри Акад. теор. знань, згодомпочав працювати в Харків. ін-тінар. освіти. Тут до 1934 читав лек-ції з історії Росії, методології істо-рії, історії рос. літ. Одночасноочолював наук. від. Головмузею.Зі створенням при Харків. ін-тінар. освіти під кер-вом Д.БагаліяН.-д. каф-ри історії України при-лучився до її роботи як голова се-кції історії Росії, комісії технікиістор. дослідження, увійшов доскладу бюро каф-ри. Очолювавпідсекцію історії укр. письменст-ва етнолого-краєзнавчої секції тасекцію рос. к-ри (разом із М.Дов-нар-Запольським) каф-ри історіїєвроп. к-ри під кер-вом В.Бузес-кула (1923); комісію з вивченняметодології історії при Харків.ін-ті нар. освіти (1926).

1920—22 працював в архів. се-кції Харків. губернського к-туохорони пам’яток мист-в і старо-вини, наук. від. Всеукраїнськогокомітету охорони пам’яток мис-тецтв і старовини (виконувавобов’язки голови Археогр. ко-місії). Був чл. колегії Гол. архів.управління позашкільного від.Наркомосу УСРР (1921). З 1923працював в Укр. центр. архіві(згодом — Центр. архів. управлін-ні (ЦАУ) УСРР): зав. від. архіво-знавства (1924, 1926, 1927); стар-шим ученим-архівознавцем, вче-ним-архівістом від. архівознавст-ва (1928—29); зав. секції, н. с.,консультантом Кабінету архіво-знавства при ЦАУ УСРР (1930—33). З його ініціативи створюва-лися наук.-дорадчі органи Укр.центр. архіву (наук.-тех., архів-но-методична нарада), наук. ар-хівознавча б-ка, хім. та біологічна

481ВЕРЕТЕННИКОВ

В.І. Веретенников.

лабораторії, перша н.-д. установав галузі архів. справи — Кабінетархівознавства при ЦАУ УСРР. Уберез. 1925 брав участь у I з’їздіархів. діячів РСФРР у Москві. Бувчл. редколегії час. «Архівна спра-ва» (1926—31; 1931 виходив підназвою «Радянський архів»). Крімбезпосереднього редагування осн.від. журналу, вів постійну рубри-ку консультацій.

Створив обґрунтовану конце-пцію організації архів. освіти вУкраїні, став одним із організато-рів і керівником перших коротко-термінових курсів архівознавствав Харкові та Києві (1923). Рішен-ням I Всеукр. з’їзду архів. робіт-ників (Харків, 1926) за його допо-віддю про підготовку архів. пра-цівників для галузі було впрова-джено організацію системи під-вищення кваліфікації архівістів івикладання в інститутах народ-ної освіти архів. дисциплін, за-снування при архівах курсів ста-жування, наук.-архів. гуртків.Практично на всіх курсах 1923—30 В. викладав архівознавство.Йому належить ідея створенняспец. кваліфікаційної комісії приЦАУ, яка б встановлювала відпо-відність рівня освіти архівістів,розглядала навч. плани й програ-ми курсів тощо. В ній В. працю-вав впродовж 1929—32. Одночас-но очолював архівознавчу секціюАрхеогр. комісії ЦАУ УСРР. Зайого кер-вом та безпосередньоюучастю розпочалася робота над«Оглядом найважливіших фон-дів», підручником з архівознавст-ва (побачив світ 1932), брошуринім. мовою про архів. справу вУСРР та ін. Важливе значеннямали також його публікації біб-ліографічного характеру.

Кардинально змінив долюВ. II Всеукр. з’їзд архів. робітни-ків (Харків, 1931), на якому йогобуло оголошено ідеологом теоріїтехніцизму та об’єктивного доку-менталізму. 25 серп. 1933 В. звіль-нено з роботи.

Він переїхав до Ленінграда(нині Санкт-Петербург), де з1934 до 18 верес. 1940 обіймав різ-ні посади в Держ. Рос. музеї: за-відував секцією прикладного ми-ст-ва, наук. б-кою, архівом. 26січ. 1937 був обраний наук. корес-пондентом Кабінету внутр. обла-днання Всесоюзної акад. арх-ри.В. почав працювати над книгою зісторії меблів. Опановуючи новугалузь науки — декоративно-при-кладне мист-во, писав статті з іс-торії бронзи і рос. приватних з-дів

худож. порцеляни 18 — 1-ї пол.19 ст., співпрацював з ж. «Акаде-мія архітектури».

П. у Вологодському евакогос-піталі.

Тв.: Отчет о командировке летом1912 года в Москву и С.-Петербургприват-доцента В.И. Веретенникова.«Записки Императорского Харьковс-кого университета», 1913, кн. 1; Увагиз досвіду по архівному будівництву.«Архівна справа», 1925, кн. 1; Завдан-ня археографічної техніки. «Радянсь-кий архів», 1931, кн. 3 (18); Про класи-фікацію і переховування кіно-фотома-теріялів. «Архів радянської України»,1932, № 3 [у співавт.]; М.В. Ломоно-сов — творец русской мозаики. «Архи-тектура Ленинграда», 1940, № 2.

Літ.: Веретенников Василий Ива-нович. В кн.: Новый энциклопедичес-кий словарь, т. 10. СПб., 1912; Окин-шевич Л. Рец. на ст.: Веретенников В.И.К вопросу о построении истории учре-ждений. (Из опыта изучения учрежде-ний России XV—XIX веков). «ПраціКомісії для виучування історії Захід-ньо-руського та українського права»,1929, вип. 6; Шведова О.И. ИсторикиСССР: Указатель печатных списков итрудов. М., 1941; Веретенников В.И.(1880—1942). В кн.: История истори-ческой науки в СССР: Дооктябрьскийпериод: Библиография. М., 1965;Кравченко В.В., Литвинова В.П. Изуче-ние отечественной истории в Харьков-ском университете в дооктябрьскийпериод (1805—1917 гг.). «Вестник Харь-ковского университета», 1991, № 357;Шандра В., Глизь І. Веретенников В.І.В кн.: Українські архівісти: Біобібліо-графічний довідник, вип. 1. К., 1999;Матяш І. Василь Веретенников — ви-датний архівознавець. В кн.: Особа вукраїнській архівістиці: Біографічнінариси. К., 2001.

І.Б. Матяш.

ВЕРЕЩАГІН Василь Васильович(26(14).10.1842—13.04(31.03).1904)— рос. живописець і рисуваль-ник, письменник і публіцист. Заспрямуванням творчості був бли-зький до передвижників. Н. вс. Череповці (нині м. ЧереповецьВологодської обл., РФ) у дворян-ській родині. Закінчив Мор. ка-детський корпус у Санкт-Петер-бурзі, відвідував Малювальну шк.Т-ва заохочування художників.Учився у петерб. Акад. мист-в уА.Маркова і А.Байдемана (1860—63), потім у Парижі. Підтримувавдружні стосунки з худож.-фольк-лористом Л.Жемчужниковим, щосправило значний вплив на фор-мування поглядів В. Брав участь ускладанні альбому Л.Жемчужни-кова «Живописна Україна» (1862).Виконав іл. до тв. М.Лермонтова,малюнки, присвячені Давній Ру-сі, до кн. В.Золотова «Iсторія Ро-

сії у картинах» (1863). Подорожу-вав по Росії, країнах Європи, Бл.та Далекого Сходу, Америки. Бувсвідком туркестанської (1867—70)війни, російсько-турецької війни1877—1878. Започаткував новийетап у розвитку рос. батальногожанру, піднявшись до громадян.пафосу викриття війни як нар.лиха: «Нападають зненацька», «За-бутий» (обидві — 1871), «Апофеозвійни» (1871—72), «На Шипцівсе спокійно», «Шипка—Шейно-во. Скобелєв підШипкою» (обид-ві — 1878—79), «Після атаки»(1881), «Трилогія страт» (1880-тірр.), «Не займай! Дай підійти!»(1887—95) та ін. Засуджував фе-од.-реліг. фанатизм («Торжест-вують», 1872), деспотизм і коло-ніалізм («Придушення індійсько-го повстання англійцями», бл.1884). На основі замальовок таетюдів з натури створив особли-вий жанр документально-етногр.живопису, що мав гуманістичнуспрямованість і велике просвіт-ницьке значення: «Вершник-воїнв Джайпурі» (після 1874—76),«Мавзолей Тадж-Махал в Агрі»(1874—76).

Твори В. зберігаються в музе-ях України, зокрема вМузеї росій-ського мистецтва в Києві та ХМім. В.Верещагіна у Миколаєві, за-снованому 1914 чл. місц. т-ва лю-бителів красних мист-в з метоюувічнення його пам’яті.

Загинув на початку російсько-японської війни 1904—1905 під часвибуху броненосця «Петропав-ловськ» (підірвався на япон. міні)у Порт-Артурі (нині м. Люйшунь,Китай).

Літ.: Булгаков Ф.И. Василий Васи-льевич Верещагин и его произведения.СПб., 1896; Каталог Музея Обществаизящных искусств имени В.В.Вереща-гина. Николаев, 1914; Кравченко К.Неопубликованные этюды Верещаги-на. «Искусство», 1954, № 4; ВасилийВасильевич Верещагин: Альбом. М.,1955; Давыдова А.С. В.В.Верещагин. Вкн.: История русского искусства, т. 9,кн. 1. М., 1965; Ревенко А. Етюд у твор-чості художника Верещагіна. «Мис-тецтво», 1969, № 6; Лебедев А.К. Васи-лий Васильевич Верещагин. М., 1972;Верещагин В.В. Воспоминания сынахудожника. М., 1978; Николаевскийхудожественный музей им. В.В.Вере-щагина. Одесса, 1986.

Н.Г. Ковпаненко.

ВЕРЕЩИНСЬКИЙ Йосип (бл.1530—1598) — церк. та сусп.-політ.діяч. Д-р теології. Походив зі старо-винного окатоличеного укр. шля-хетського роду з Холмщини. Н. в

482ВЕРЕЩАГІН

В.В. Верещагін.

с. Верещин (поблизу сучасногопольс. м. Влодава). Шкільну ос-віту здобув у Красноставі (нинім. Краснистав, Польща). Навч.також за кордоном, де отримавступінь д-ра теології. 1572 — єпи-скопський плебан, 1577 — канонікХолмської капітули. Від 1582 —абат Сецехівського монастиря (По-льща). 1589 став нареченим, а з1592 — посвяченим київ. катол.єпископом. Свою єпископськурезиденцію Фастів В. переймену-вав на Новий Верещин. Сприяв за-селенню Фастівщини, налагодивдружні стосунки з укр. козаками.

Автор низки політ. проектів,що присвячувались обороні Ук-раїни, а також усієї Європи від ту-рец.-татар. нападів. У листах дорим. пап Григорія XIV, Клемен-та VIII, імп. Рудольфа II Габсбур-га, рос. царя Федора Iвановича, атакож у низці тв. — «Excitarz»(1592), «Pobudka» (1594), «Votum»(1597) — обстоював план хресто-вого походу європ. християн. во-лодарів проти «поганців». По-літично значущі ідеї висловивстосовно істор. реалій Україникін. 16 ст. У тв. «Droga Pewna»(1590) розробив проект реорга-нізації Війська Запорозького на за-садах найманого територіальноговійська. У праці «Publika» (1594)запропонував оборонний план,що передбачав заснування на За-дніпров’ї (Лівобережній Україні)рицарської шк. на зразок акад. —тогочасного вищого навч. закла-ду, а також ордену хрестоносців(за прикладом Мальтійського ду-ховно-рицарського ордену). В.виходив з того, що ці рицарськікорпорації потребуватимуть якпредставників шляхти, так і рица-рів міщансько-сел. походження,які за особисті заслуги могли бутинобілітованими (див. Нобілітація).Iдея перенесення на укр. ґрунтсередньовічних рицарських кор-порацій трансформувалася згодомв ідею козац. князівства.

Літ.: Стороженко А.В. Иосиф Ве-рещинский, бискуп киевский (1540—1598 гг.). Его жизнь и литературная де-ятельность. В кн.: Сборник статей иматериалов по истории Юго-ЗападнойРоссии, вып. 1. К., 1911; Сас П.М. По-літична культура українського суспіль-ства (кінець XVI — перша половинаXVII ст.). К., 1998.

П.М. Сас.

ВЕРЕЩИНСЬКИЙ Микола Ми-хайлович (1793—05.02.1882) —укр. етнограф-фольклорист, пе-дагог, меценат. Н. в м. Ходорів у

сім’ї священика. Навч. у Львові таВідні. 1816, після висвячення насвященика, виконував обов’язкивчителя Закону Божого у м. Суча-ва (нині Румунія). Протягом 1824—56 обіймав посаду дир. гол. шк. вКоломиї. 1856—82 мешкав у Чер-нівцях.

В., за свідченнями сучасни-ків, був людиною, обізнаною з гу-манітарними науками, добре знавнім. літ., мав власну б-ку з рідкіс-ними і цінними виданнями. За-ймався збиранням фольклорнихматеріалів, а також заохочував доцього своїх підлеглих. Брав актив-ну участь у роботі громадсько-культ. угруповання «Руська трій-ця», ініціював і оплатив вид. пер-шої на зх.-укр. землях зб. «Га-лицькі приповідки і загадки, зіб-рані Григорієм Iлькевичем» (1841),в яку увійшли також матеріалиЯ.Головацького та I.Борецького.Разом з I.Озаркевичем був актив-ним організатором аматорськоготеатру в Коломиї, який 8 черв.1848 показав свою першу виставу«Дівка на виданні, або На милу-вання нема силування» — пере-робку «Наталки Полтавки» I.Кот-ляревського. Брав активну участь уСоборі руських учених 1848, наякому відстоював право виданняцерк. книг староукр. літ. мовою.

П. у м. Чернівці.Літ.: Кирчів Р. Меценат «Русалки

Дністрової». «Жовтень», 1988, № 9.

П.І. Скрипник.

ВЕРЖБОВСЬКИЙ Станіслав тайого «Каннотата (запис) подій». В.(1659—1728) — польс. мемуарист.Н. в м. Краків (Польща) в шля-хетській сім’ї. Дитинство провів уВаршаві та Вільні (нині Вільнюс).Навч. у Варшаві, згодом — у єзу-їтських колегіумах (див. Єзуїтськішколи) Познані та Каліша (обид-ва — Польща). 1677 вступив доКраківської акад., потім прослу-хав курс логіки у Самборі, два ро-ки студіював у Німеччині, Гол-ландії (нині Нідерланди) та Фра-нції. В кар’єрі сягнув посади лен-чицького старости. Автор фаміль-ної хроніки (завершена бл. 1689)під назвою «Коннотата (запис)подій, що відбувалися в сім’ї такраїні з 1634 по 1689 р.». Працяскладається передусім зі спогадів(власних та очевидців), а такожпереповідає свідчення деяких дру-кованих джерел, зокрема «НовоїГігантомахії» (1658) А.Кордець-кого. На сторінках «Коннотати…»знайшли відображення і події на-

ціональної революції 1648—1676, доякої В. ставився відверто вороже.Цінними є свідчення про Берес-тецьку битву 1651 та про службу вармії Речі Посполитої нім. найма-нців.

Літ.: Мыцык Ю.А. Записки иност-ранцев как исторический источник поистории Освободительной войны ук-раинского народа 1648—1654 гг. Днеп-ропетровск, 1985.

Д.С. Вирський.

ВЕРЗИЛОВ (Верзілов) АркадійВасильович (10.12.1867 — 14.07.1931) — укр. історик-краєзнавець,архівіст, педагог, громад. діяч.Учень В.Антоновича. Н. в с. Ков-чин (нині село Куликівськогор-ну Черніг. обл.). Навч. на істо-рико-філол. ф-ті Київ. ун-ту.1888—90 працював у Київськомуцентральному архіві давніх актів.З 1893 проживав у Чернігові, пере-бував на посаді секретаря в Чер-ніг. міськ. думі, 1906—19 чотирирази був обраним міськ. головою.Чл. Чернігівської губернської вченоїархівної комісії (1900). 1919—22 —лектор з історії та українознавствав Єлизаветграді (нині м. Кірово-град). 1923—28 — голова упоряд-кувальної комісії при Черніг. гу-бернському архіві. 1928—31 — ле-ктор черніг. технікуму землеупо-рядкування. У 1920-х рр. працю-вав у ВУАН: чл. Постійної комісіїдля складання біографічного сло-вника укр. діячів та нештатнийпостійний співробітник КомісіїЛівобереж. і Слобідської України.Вчений секретар Чернігівськогонаукового товариства при ВУАН.Автор досліджень з історії та еко-номіки Чернігівщини, історіогра-фічних нарисів.

П. у м. Чернігів.Тв.: Очерки торговлиЮжной Руси

с 1480—1569. Чернигов, 1898; ПамятиВ.Б.Антоновича. «Труды Черниговс-кой губернской архивной комиссии»,1908, вып. 7; Спогади про В.Ан-тоновича і М.Костомарова. «Україна»,1928, кн. 6; Найдавніший побут Чер-нігівської околиці (Чернігів і ПівнічнеЛівобережжя: огляди, розвідки, мате-ріяли). К., 1928.

Літ.: Наука и научные работникиСССР, ч. VI. Л., 1928; Русанов Ю.А.Чернігівська «Громада» в громадсько-му русі XIX — початку XX ст. вУкраїні: Історія громадських організа-цій і рухів. «Сіверянський літопис»,1995, № 3; Iсторія Національної акаде-мії наук України. 1924—1928: Доку-менти і матеріали. К., 1998; Коваль О.Верзилов Аркадій Васильович. В кн.:Українські архівісти: Біобібліографіч-ний довідник, вип. 1. К., 1999.

О.В. Юркова.

483ВЕРЗИЛОВ

ВЕРИГА Василь Іванович(н. 03.01.1922) — укр. історик, жур-наліст, громад. і політ. діяч. Дійс-ний чл. НТШ, УВАН, Укр. істор.т-ва. Н. в с. Колодрібка (нинісело Заліщицького р-ну Терноп.обл.). Початкову освіту здобув уг-зіях в м. Заліщики і м. Коломия.Добровільно вступив до д-зії СС«Галичина», служив від першогодо останнього дня її існування.Опісля два роки перебував утаборах для інтернованих в Італіїй два роки — в англ. полоні. З1951 — в Канаді. 1955—61 навч. уТоронтському ун-ті. 1962—74 ви-кладав історію України. 1961—87 — бібліотекар, дослідник, го-лова секції каталогування сло-в’ян. від. цього ун-ту. 1968 в ун-тів Оттаві отримав ступінь магістра.Тема дис. — «Українська громадаКанади: її початки і воєнна діяль-ність 1939—1945» (кер.—проф.П.Юзик). 1990 в УВУ захистив до-кторську дис. «Конфіскація цер-ковних цінностей в Україні 1922року». Дослідник питань новіт-ньої історії України, історії укр.поселень поза Україною. Авторчисленних публікацій та наук.праць. Активний громад. діяч, чл.керівних органів Укр. нац. об-няКанади, наук. секретар Наук. ра-ди при Світовому конгресі вільнихукраїнців (СКВУ), ген. секретарСКВУ (1987—93), віце-президентз 1993.

Тв.: Communication Media and So-viet Nationality Policy. New York, 1972;Там, де Дністер круто в’ється. Iсторич-ний нарис виховно-освітньої політикив Галичині на прикладі учительськоїсемінарії та гімназії в Заліщиках:1899—1939. Торонто, 1974; Центр ук-раїнських студій Гарвардського уні-верситету й українці. Торонто, 1976;Дорогами Другої світової війни: Ле-генди про участь українців у Варшав-ському повстанні 1944 р. та про укра-їнську дивізію СС «Галичина». Торон-то, 1980; Під сонцем Iталії. Торонто,1984; Галицька Соціалістична Совєт-ська республіка (1920 р.). Нью-Йорк,1986; Втрати ОУН в часі Другої світовоївійни або «Здобудеш українську дер-жаву або загинеш у боротьбі за неї».Торонто, 1991; Нариси з історії Украї-ни (кінець 18 — поч. 20 ст.). Львів,1996; Конфіскація церковних ціннос-тей в Україні в 1922 р. К., 1996; Визво-льні змагання в Україні, т. 1—2. Львів,1998.

Літ.: Бедрій А. Пасквіль на україн-ську національно-визвольну револю-цію. «Визвольний шлях», 1981, № 10;Коломия й Коломийщина: Збірникспоминів і статей про недавнє минуле.Філадельфія, 1988; Зінець Н. «Гріха засобою не чую». «Україна», 1993, № 16;Карпенко Б. Екзамен долі витримали.

«Українська культура», 1994, № 11—12; Світова наукова рада при СКВУ.«Український історик», 1998, № 1—4.

О.О. Ковальчук.

ВЕРИКІВСЬКИЙ Михайло Іва-нович (20(08).11.1896—14.06.1962) —укр. композитор, диригент, педа-гог. Засл. діяч мист-в УРСР(1944), проф. (1946). Н. в м. Кре-менець. Закінчив Київ. консерва-торію (1923). З 1926 — диригентКиїв., 1928—35 — Харків. опер-них театрів. Диригував симфоніч-ними концертами, вів пед. роботув Київ. муз.-драм. ін-ті та Київ.консерваторії.

Гол. увагу приділяв вокальнійі симфонічній музиці. Значне міс-це у творчості В. займають істор.сюжети. Автор симфонічних тв.«Петро Конашевич-Сагайдачний»,«Веснянка», «Татарська сюїта» таін., балету «Пан Каньовський»(1931), муз. комедії «Вій» (1936),опер «Сотник» (1938), «Наймич-ка» (1941) та ін.

П. у м. Київ.Тв.: Вибрані твори, т. 1—4. К.,

1975—81.Літ.: Герасимова-Персидська Н.М.I.Ве-

риківський. К., 1959; Шурова Н. Ми-хайло Вериківський. К., 1972.

Н.О. Герасименко.

ВЕРИНЬ, археологічна пам’ят-ка — група давніх, переважно ба-гатошарових стоянок. Розташов.на околицях с. Веринь Миколаїв.р-ну Львів. обл. Тут представленіпам’ятки історії та к-ри від добимезоліту до давньорус. часу вклю-чно. Найвідоміша стоянка добипізнього мезоліту — Веринь V(досліджувалася 1986—98). На нійзібрано понад 3 тис. переважнокам. виробів. Особливістю комп-лексу знарядь є наявність геомет-ричних мікролітів на зразок тра-пецій, великий відсоток скребківі низький — різців, а також соки-ри трапецієподібної форми. Такіознаки дають змогу зарахуватистоянку до групи пам’яток типуКам’яниця I (Закарпаття), к-ри іспільності Кам’яниця-Баранне(Мшана).

Літ.: Мацкевой Л.Г. Мезолит запа-да Украины. К., 1991; Matskevyj L. TheWestern Ukraine: From the Mesolithic tothe Neolithic. В кн.: From the Mesolithicto the Neolithic. Scolnok, 1996.

Л.Г. Мацкевий.

ВЕРЛАН (р. н. і р. с. невід.) —один з керівників нац.-визвол. ісоціального руху проти польс.шляхти на Правобережній Українів 30-х рр. 18 ст. Був сотником

надвірних козаків князів Любомир-ських у м.Шаргород. Під час масо-вого повстання гайдамаків (див.Гайдамацький рух) на Брацлавщи-ні 1734 обраний наказним козац.полковником. Своє військо орга-нізував за козац. взірцем. Називавсебе у листах-закликах «виконав-цем волі» царського уряду, праг-нув єдності укр. земель у складіРос. імперії. Його загони діяли наБрацлавщині, Волині, в межах За-хідної України. Повстанці захопи-ли Жванець (нині село Кам’я-нець-Подільського р-ну Хмельн.обл.), Кременець, Броди, деякі на-селені пункти поблизу Львова іКам’янця-Подільського. Після об’єд-нання зусиль царських і польс.-шляхетських військ того ж рокуповстання було придушене, а йо-го ватажок з частиною прибічни-ків відступив на тер. Молдови.Подальша доля В. невідома.

Літ.: Лола О.П. Гайдамацький рухна Україні 20—60-х рр. XVIII ст. К.,1965; Гайдамацький рух на Україні вXVIII cт.: Збірник матеріалів. К., 1970;Смолій В.А. Формування соціальноїсвідомості народних мас України в хо-ді класової боротьби (друга половинаXVII—XVIII ст.). К., 1985.

О.І. Гуржій.

ВЕРМАХТ (нім. Wehrmacht, відWehr — зброя, оборона і Macht —сила) — назва ЗС нацистськоїНімеччини 1935—45. Базою длястворення В. став рейхсвер, пе-рейм. у В. після введення 1935 заг.військ. обов’язку. Очолювало В.верховне головнокомандування,якому підлягали сухопутні, повіт-ряні та військ.-мор. сили, а з 1940також війська СС. На чолі цихвійськ були свої гол. командуван-ня і відповідно головнокоманд.,верховним головнокоманд. В. буврейхсканцлер А.Гітлер. Напередо-дні Другої світової війни В. налічу-вав бл. 3 млн вояків, а його мак-симальна чисельність у груд. 1943становила бл. 11 млн осіб.

І.М. Кулинич.

ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир Іва-нович (12.03(28.02).1863 — 06.01.1945) — основоположник геохімії,біогеохімії та радіології, автор те-орії ноосфери, філософ, мисли-тель. Акад. Петерб. АН (1909; зтрав. 1917 РАН, з лип. 1925 АНСРСР), один із засн. УАН та їїперший президент (1918—21), по-чесний чл. багатьох іноз. академійі наук. т-в. Батько Г.Вернадського.Походив з давнього козац. роду.Н. в м. Санкт-Петербург. Син

484ВЕРИГА

М.І. Вериківський.

В.І. Верига.

В.І. Вернадський.

І.Вернадського та Г.Константино-вич. Дитячі роки провів у Харкові.1885 закінчив Петерб. ун-т із на-ук. ст. канд. наук і був залишенийу вузі для підготовки до профе-сорського звання. Впродовж 1888—90 навч. у Німеччині, Франції. Від1890 — приват-доц., від 1898 —проф. Моск. ун-ту. 1911 на знакпротесту проти порушення універ-ситетської автономії подав у від-ставку. Відвідав США, Ін-т радіюу Парижі. Як акад. Петерб. АНстворив 1914 геол. та мінералогіч-ний музей Акад. З його ініціативибула створена Комісія з вивченняприродних сил Росії Петерб. АН.Брав участь у революц. русі, бувред. газ. «Русские ведомости», чл.ЦК Конституційно-демократичноїпартії. Після Лютневої революції1917 — заст. міністра освіти Тим-часового уряду. Від листоп. 1917жив у Полтаві, Києві. 1918—21 —президент УАН (див. Національнаакадемія наук України). 1920—21 — проф. Таврійського ун-ту вСімферополі. Од 1922 — у Петрог-раді (нині С.-Петербург). За учас-ті В. були створені Держ. радієвийін-т (1922), Комісія з історії знань(1922), біогеохімічна лабораторія(1924) РАН, дир. якої він був докінця свого життя.

В. — організатор багатьох на-ук. напрямів: генетичної мінера-логії, геохімії, біогеохімії, гео-хімічної еволюції, геохімії ланд-шафтів, радіології, гідрогеології,наукознавства, вчення про живуречовину. Основоположник тео-рій біосфери й ноосфери. Збага-тив науку глибокими ідеями,зокрема про роль живих орга-нізмів у геохімічних процесах, ви-сунув ряд наук. положень важли-вого практичного значення: по-шуків радіоактивних мінералів,визначення абсолютного віку гір-ських порід та ін. Він — автор по-над 400 наук. праць, опубл. зажиття, сотень ін., опубл. пізніше іще не опубл. Лауреат Сталінськоїпремії (1943).

П. у м. Москва.Ім’я В. присвоєно Нац. б-ці

України (див. Бібліотека націо-нальна України імені В.І.Вернад-ського), Ін-тові заг. та неорганіч-ної хімії НАН України. Прези-дією НАН України заснованапремія ім. Вернадського.

Тв.: Избранные сочинения, т. 1—5. М., 1954—60; укр. пер. — Вибраніпраці. К., 1969; Размышления натура-листа, кн. 1—2. М., 1975—77; Труды побиохимии и геохимии почв. М., 1992;Живое вещество и биосфера. М., 1994;

Дневники. 1917—1921 (октябрь 1917 —январь 1920). К., 1994; Дневники.1917—1921 (январь 1920 — март 1921).К., 1997.

Літ.: Баландин Р.К. Вернадский:жизнь, мысль, бессмертие. М., 1979;Мочалов И.И. Владимир Иванович Ве-рнадский (1863—1945). М., 1982; Сыт-ник К.М. и др. В.И.Вернадский: жизньи деятельность на Украине. К., 1984;В.І.Вернадський. Громадянин. Вче-ний, мислитель: Праці вченого талітература про нього з фондів ЦНБім. В.І.Вернадського НАН України.К., 1992; Аксенов Г.П. Вернадский. М.,1994; Члени-засновники Національноїакадемії наук України. К., 1998.

В.М. Даниленко.

ВЕРНАДСЬКИЙ Георгій (Джордж)Володимирович (20.08.1887—12.06.1973) — рос. історик. Н. в м.Санкт-Петербург. Син В.Вернад-ського. Онук І.Вернадського. За-кінчив Моск. ун-т. Захистив дис.,присвячену рос. масонству добиКатерини II. Навч. в Берлінсько-му та Фрайбурзькому ун-тах. Проф.Пермського (нині РФ, 1917—18),Таврійського (м. Сімферополь, 1918—20), Карлового (Прага, нині Че-хія, 1922—27) та Йєльського (США,1927—56) ун-тів. Від 1920 — наеміграції.

Прибічник євразійської істор.концепції. Один із засн. час. «Sla-vic Review». Автор понад 200праць з історії сх.-європ. серед-ньовіччя, в яких розглядаютьсяпроблеми взаємодії Київської Русі,Великого князівства Московськогота Рос. д-ви з кочовою к-рою, зо-крема з тюркськими етносами.Написав істор. біографію Б.Хмель-ницького та передмову до англо-мовного вид. «Iсторії України»М.Грушевського. На замовленняЙєльського ун-ту В. разом зМ.Карповичем (1888—1959) пра-цював над проектом англомовної10-томної «Iсторії Росії». Підготу-вав до публікації 5 з 6-ти заплано-ваних томів, в яких розглядаєтьсянизка проблем й укр. історії. 6-йт. підготовлений та виданий амер.учнями В. Залишив велику мему-арну й епістолярну спадщину тащоденник, які зберігаються в б-ціКолумбійського ун-ту (США).

П. у м. Нью-Хейвен (шт. Кон-нектікут, США).

Тв.: Русское масонство в царство-вание Екатерины II. Пг., 1917; Начер-тание русской истории с евразийскойточки зрения. Прага, 1927; Опыт исто-рии Евразии с половины VI в. до на-стоящего времени. Берлин, 1934; Зве-нья русской культуры, т. 1, вып. 1.Брюссель, 1938; Bohdan, Hetman ofUkraine. New Haven, 1941; Preface. В

кн.: Hrushevs’kyi M. A History of Ukrai-ne. New Haven, 1941; A History of Rus-sia, vol. 1—5. New Haven, 1943—69; Es-says in Russian History: A Collection De-dicated to G.Vernadsky. Hamden, 1964;Пермь—Москва—Киев (Воспоминания).«Новый журнал», 1971, кн. 104; RussianHistoriography: A History. Belmont, 1978;Из воспоминаний (Годы учения.С.Ф.Платонов). «Вопросы истории»,1995, № 1; Московское царство, ч. 1—2.М.—Тверь, 1997.

Літ.: Andreyev N. Bibliography ofVernadsky’s Works. В кн.: Russian Histo-riography: A History. Belmont, 1978;Halperin Ch.G. Russia and Steppe: Geor-ge Vernadsky and Eurasianism. «Forsch-ungen zur Osteuropaischen Geschichte»,bd. 36. Wiesbaden, 1985; Пашуто В.Т.Русские историки-эмигранты в Евро-пе. М., 1992; Соничева Н.Е. Г.В.Вер-надский (1887—1973). «Историки Рос-сии XVIII—ХХ веков», 1995, вып. 2;Корзун В.П. Г.В.Вернадский — исто-рик русской исторической науки (про-должающаяся традиция или новыйвзгляд?). «Вестник Омского универси-тета», 1996, № 1; Обзор коллекциидокументов Г.В. Вернадского в Бах-метьевском архиве Библиотеки Ко-лумбийского университета в Нью-Йорке. В кн.: Вернадский Г. Русскаяисториография. М., 1998.

О.В. Ясь.

ВЕРНАДСЬКИЙ Іван Васильович(07.06(26.05), за ін. даними, 05.06(24.05).1821 — 07 або 08.04(26 або27.03).1884) — вчений, журналіст,чиновник, громад. діяч. БатькоВ.Вернадського, дід Г.Вернадсько-го. Н. в м. Київ. Син військ. лікаряВасиля Вернадського та його дру-жини Катерини з роду Королен-ків. По закінченні Київ. ун-ту зіступенем канд. філософії (1841)служив старшим учителем Кам’я-нець-Подільської г-зії, з 1842 —2-ї Київ. г-зії. Від університетсь-кої каф-ри політ. економії стажу-вався за кордоном (1843—46), за-хистив магістерську дис. «Очерктеории потребностей» (1847), док-торську дис. «Критико-истори-ческое исследование об итальян-ской политико-экономическойлитературе до начала 19 в.» (1849).Відтоді став екстраординарнимпроф. у Києві. Входив до складуКомісії з обстеження Київ. навч.округу.

З 1850 — проф. Моск. ун-ту.Від 1856 — у Санкт-Петербурзі, вЦентр. стат. к-ті МВС (водночаспротягом 1857—59 викладав у Го-ловному пед. ін-ті, 1861—68 — вОлександрівському ліцеї).

Активно співробітничав у рос.пресі. Разом з дружиною Марією(у дівоцтві — Шигаєва) заснував іредагував час. «Экономическийуказатель» (1857—58), надалі —

485ВЕРНАДСЬКИЙ

Г.В. Вернадський.

І.В. Вернадський.

«Указатель политико-экономиче-ский» (1859), «Указатель эконо-мический, статистический и про-мышленный» (1860— 61) та «Эко-номист» (1858—65). 1862 уклав іопублікував зібр. тв. померлоїдружини М.Вернадської (1831—60). Того ж року взяв шлюб ізГ.Константинович.

Брав діяльну участь у Рос.геогр. т-ві, Вільному екон. т-ві.Був делегатом Міжнар. стат. кон-гресу в Лондоні (1860), одним ззасн. та директорів Петерб. шахо-вого клубу (1862).

1868 в чині дійсного статсь-кого радника очолив Харків. кон-тору Держ. банку, крім того, 1870був обраний головою місц. т-вавзаємного кредиту, 1871 — ще йвіце-головою Харків. від-ня Рос.муз. т-ва. Від 1876 — у відставці,повернувся до С.-Петербурга. Ви-давав тижневик «Биржевой указа-тель» (1877—79), влаштував дру-карню та книгарню.

П. у м. С.-Петербург.Тв.: Задача статистики. «Журнал

Министерства народного просвеще-ния», 1852, № 5; Романское начало инаполеониды. СПб., 1855; Очерк исто-рии политической экономии. СПб.,1858; По поводу статистических кон-грессов и административной статисти-ки вообще. СПб., 1863.

Літ.: Смесь. «Исторический вест-ник», 1884, № 5; Баландин Р.К.Вернадский. В кн.: Русские писатели:1800—1917, т. 1. М., 1989; КоропецькийІ.С. Українські економісти XIХ століт-тя та західна наука. К., 1993; Усенко П.Шах-клуб, який ініціював конститу-цію. «Демократична Україна», 1996, 30лип.

П.Г. Усенко.

ВЕРСАЛЬСЬКА СИСТЕМАМІЖ-НАРОДНИХ ВІДНОСИН— сис-тема міжнар. устрою, встановленадержавами-переможницями (гол.чин. Великою Британією, Фран-цією, США і Японією) після Пер-шої світової війни. Ств. на основіВерсальського мирного договору1919 (з Німеччиною) та пов’яза-них з ним Сен-Жерменського мир-ного договору 1919 (з Австрією),Нейїського мирного договору 1919(з Болгарією), Тріанонського мир-ного договору 1920 (з Угорщиною),Севрського мирного договору 1920(з Туреччиною).

Сен-Жерменський мирний до-говір 1919 констатував розпад Ав-стро-Угорщини і проголошувавстворення на її тер. республік Ав-стрії, Угорщини, Чехословаччинита Королівства сербів, хорватів ісловенців (від жовт. 1929 —Югос-

лавія). Колиш. австрійс. провін-ції — Богемія, Моравія та Сіле-зія — увійшли до складу Чехосло-ваччини (згодом частину Тешен-ського р-ну Сілезії було переданоПольщі). Держави-переможницісанкціонували також загарбанняПольщею Східної Галичини і Зх. Во-лині, анексію Закарпатської Ук-раїни — Чехословаччиною, Буко-вини Північної та Бессарабії — Ру-мунією. Від Угорщини до Австріїпереходив Бургенланд. Iталіяодержувала Пд. Тіроль. Договірзобов’язував Австрію в тримісяч-ний термін демобілізувати армію,передати увесь колиш. австро-угор. мор. і річковий дунайськийвійськ. флоти державам-перемо-жницям; їй заборонялося мативійськ. авіацію; встановлювалисяквоти репарацій; заборонявся ан-шлюс (приєднання) до Німеччи-ни; Австрія позбавлялася префе-ренцій в Африці й Азії.

Нейїський мирний договір1919 з Болгарією набрав силу 9серп. 1920. За ним від Болгарії доЮгославії відійшли райони заг.пл. понад 2,5 тис. км2; Пд. Добру-джа залишилась у складі Румунії,Зх. Фракію згодом віддали Греції.На Болгарію накладалася великаконтрибуція.

Тріанонський мирний дого-вір 1920 з Угорщиною набув чин-ності 26 лип. 1921. До Румуніївідійшли Трансільванія (істор.обл. на Пн. Румунії) і сх. частинаБанату (нині у складі Румунії), доЮгославії — Бачка, Хорватія і зх.частина Банату (нині у складі Сер-бії), до Чехословаччини — Закар-паття, пров. Бургенланд переда-валася Австрії, Угорщина відмов-лялася від будь-яких прав на портФіуме (нині Рієка, Хорватія), ви-знавала всі новоств. у цьому ре-гіоні д-ви та ін.

Севрський мирний договір1920 з Туреччиною відокремлю-вав від неї не тільки араб. країни,але й кілька власне турец.територій. В Європі Туреччинавтрачала Сх. Фракію і м. Едірнета п-ів Галліпольський, які вхо-дили до складу Греції, а також зо-ну проток, що передавалися вміжнар. управління (фактичнопід контроль Великої Британії).Стамбул залишали Туреччині, алесоюзні д-ви мали право перегля-нути це рішення «у тому випадку,коли б Туреччина відхилилася відлояльного додержання постановданого договору чи додатковихдоговорів або конвенцій». ДоГреції відходили також м. Iзмір з

прилеглими регіонами, до проек-тованого в договорі «незалежногоКурдистану» — усі сх. вілаєтиАнатолії, до Вірменії — великатер., кордони якої мав визначитипрезидент США. Крім того, згід-но з підписаним одночасно у Сев-рі англо-франко-італ. договором,в Анатолії виділялися франц. таітал. «сфери впливу». На Туреччи-ну накладалися ін. обмеження.Севрський договір був вкрай не-безпечним для турец. державностіі незалежного існування турец.нації. Сформований в процесі ре-волюції в Туреччині нац. урядМустафи Кемаля-паші рішучевідкинув Севрський договір; на-віть султан відмовився його рати-фікувати. Остаточно припинивдію 1923.

Версальський мирний договір1919 і всі наступні договори,укладені на його основі, зафіксу-вали в Європі нове співвідношен-ня сил, гол. чин. між ВеликоюБританією, Францією, Iталією таНімеччиною, заклали численнізони міжнац. конфліктів у країнахЦентр. і Пд.-Сх. Європи, створи-ли на зх. кордонах колиш. Росій-ської імперії «санітарний кордон»,перешкодили возз’єднанню всіхукр. земель в єдиній Укр. д-ві.Угоди, підписані у Вашингтоні1921—22, зафіксували співвідно-шення сил д-в на Далекому Сході.В.с.м.в. ще більше загострила між-нар. суперечності. Друга світовавійна поклала кінець В.с.м.в.

Літ.: Версальский мирный дого-вор. М., 1925; Кемаль М. Путь новойТурции, т. 4. М., 1934; Миллер А.Ф.Ближний Восток после первой миро-вой войны (1918—1923). Севр и Лозан-на. М., 1945;Штейн Б.Е. «Русский во-прос» на Парижской конференции(1919—1920 гг.). М., 1949; Симоненко Р.Г.Iмперіалістична політика Антанти іСША щодо України в 1919 р. (Паризь-ка мирна конференція і антирадянськаінтервенція на Україні). К., 1962; На-гаєвський І. Iсторія української держа-ви двадцятого століття. К., 1993.

І.М. Кулинич.

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙДОГОВІР 1919 — перший і осн.договір між державами-перемож-ницями у Першій світовій війні —Антантою і країнами, що приєд-налися до неї (включно з Коро-лівством сербів, хорватів і словен-ців (від 1929 — Югославія) Поль-щею й Чехословаччиною), з одногобоку, та гол. д-вою переможеногоЧетверного союзу (блоку Центр.д-в) — Німеччиною, з ін., підпи-саний 28 черв. у Версальському

486ВЕРСАЛЬСЬКА

палаці поблизу Парижа. За цимдоговором створювалась Ліга На-цій. Набрав силу 10 січ. 1920 післяратифікації гол. країнами Антан-ти і Німеччиною. Сенат США ви-словився проти членства у ЛізіНацій і не ратифікував В.м.д. Ки-тай також відмовився підписатидоговір, протестуючи проти пере-дачі Японії пров. Шаньдун. 25серп. 1921 в Берліні підписаноокремий американо-нім. мирнийдоговір без частини про Лігу На-цій і без територіальних статей.

Текст В.м.д. розроблено деле-гаціями Франції, Великої Брита-нії, Iталії, Японії і США на Пари-зькій мирній конференції 1919—1920. Він мав 440 ст., що містили-ся у 15 частинах, поділених нарозділи. Перші 26 ст. складали1-шу ч. — Статут Ліги Націй.Ч. 2—4 викладали територіальні,територіально-політ. і колоніаль-ні зобов’язання Німеччини. Вонапозбавлялася 1/8 тер. з 7-міль-йонним нас. і усіх колоній. Ч. 5регулювала радикальне скорочен-ня ЗС Німеччини. Чисельність їїармії не могла перевищувати100 тис. добровольців, у т. ч.4 тис. офіцерів; ВМФ — 15 тис.разом з 1,5 тис. офіцерів. Заборо-нялося мати важку артилерію, тан-ки, військ. й мор. авіацію, підвод-ні човни й авіаносці. Військ.вир-во підлягало суворому конт-ролю переможців. Лівий берегРейну і 50-кілометрова смуга пра-вого, о-в Гельголанд і Кільськийканал підлягали ремілітаризації.Ч. 8 присвячувалася репараціям.До 21 трав. 1921 Німеччина зобо-в’язувалася виплатити 20 млрдмарок. На цей час спец. репара-ційна комісія мала визначити до-даткову суму репарацій. Заг. пре-тензії становили (не враховуючинатуральні поставки, видачу торг.флоту тощо) 132 млрд марок.

В.м.д. проголосив нечинни-ми міжнар. акти, пов’язані з дія-ми Німеччини на Сході 1918.Останній, 14-й розділ 2-ї ч. В.м.д.йменувався «Росія та російськідержави». 116-та ст. містила зобо-в’язання Німеччини визнати «не-залежність всіх територій, які вхо-дили до складу колишньої Росій-ської імперії на 1 серпня 1914», атакож недійсність Брестських ми-рних договорів (див. Брестськиймирний договір УНР з державамиЧетверного союзу 9 лютого 1918;Брестський мирний договір РСФРРз державами Четверного союзу3 березня 1918). Остання, 117-та ст.розділу зобов’язувала Німеччину

визнати всі договори й угоди, якісоюзні й асоційовані д-ви укла-дуть у майбутньому з країнами,що утворилися або утворяться натер. Рос. імперії. Низка ст. В.м.д.зобов’язувала Німеччину «пого-дитись на постанови, які будутьухвалені щодо території колиш-ньої Австро-Угорської монархії…і визнати нові держави в кордо-нах, які будуть визначені дляних». Ці статті так або інакшестосувалися майбутнього укр. зе-мель. Безпосередньо зачіпали ін-тереси України й окремі статтіч. 9 (фінансові проблеми). Німеч-чина повинна була передати пе-реможцям золото й ін. цінності,отримані як від своїх союзників,так і від противників у війні.Екон. статті В.м.д. (ч. 10) скасову-вали всі екон. договори, укладеніНімеччиною в роки війни. Ст. 33112-ї ч. (питання транспорту) про-голошувала Дунай (від м. Ульм)міжнар. рікою та виводила Німеч-чину зі складу учасників Європ.Дунайської комісії.

В.м.д. з Німеччиною становивоснову Версальської системи між-нар. устрою (див. Версальська сис-тема міжнародних відносин).

Літ.: Версальский мирный дого-вор. М., 1925.

Р.Г. Симоненко.

ВЕРСТА (верства) — міра довжи-ни. Слово «В.» первісно означало«поворот плуга». Відома з часівКиївської Русі. Як метрологічнаодиниця зафіксована в «Повістівременних літ». У 16—18 ст. част-ково витіснена з укр. земельофіційно прийнятою в Речі По-сполитій милею. На ЛівобережнійУкраїні в 2-й пол. 17—18 ст. В. за-проваджується як частина рос.метрологічної системи в двох зна-ченнях: межева — 1000 сажнів(2,160 км) й шляхова — 500 саж-нів (1,080 км).

Літ.: Винник В.О. Назви одиницьвиміру і ваги в українській мові. К.,1966; Каменцева Е.И., Устюгов Н.В.Русская метрология. М., 1975.

Н.О. Герасименко.

ВЕРТЕП — 1) старовинний укр.нар. ляльковий театр; 2) сцена ля-лькового театру — двоповерховийбудиночок; 3) театральне дійство.Вертепні вистави виникли в Ук-раїні, найімовірніше, в 2-й пол.17 ст. і проіснували до поч. 20 ст.Дійство складалося з двох дій: ре-ліг., що виникла під впливом різ-двяних шкільних драм, і світської(нар.-побутової), яка нагадувала

інтермедії в цих драмах. У 1-й діїдіалоги персонажів поєднувалисяпереважно зі співом хору, якийроз’яснював і коментував події,моралізував, співчував тощо. У В.хоровими номерами були кан-ти — популярний у 17—18 ст. вУкраїні муз. жанр. У 2-й дії пере-важали танці й танц. пісні, які ви-конували різні персонажі. Окремітексти вертепних драм 2-ї пол.18 ст. (напр., текст Сокиринсько-го В.) дійшли до нашого часу.Тексти друкували М.Маркевич,Г.Ґалаґан, Є.Марковський та ін.

Лялькове дійство В., що булов Україні улюбленим нар. видови-щем, іноді перетворювалося навиставу, в якій грали актори.

Традиції В. позначилися нарозвитку укр. муз. театру 19 ст.

Літ.: Галаган Г. Малорусский вер-теп. «Киевская старина», 1882, № 4;Марковський Є. Український вертеп.К., 1929; Федас Й.Ю. Український на-родний вертеп. К., 1987; Корній Л. Iс-торія української музики, ч. 2. К.—Х.—Нью-Йорк, 1998.

Л.П. Корній.

ВЕРТОВ Дзиґа (справжнє прізв.,ім’я та по батькові — КауфманДенис Аркадійович; 02.01.1896(21.12.1895)—12.02.1954) — кіноре-жисер, сценарист, теоретик кіно,один із засн. вітчизн. і світ. доку-ментального кіно. Н. в м. Білос-ток (нині Польща). Від 1918працював у від. кінохронікиМоск. кінокомітету; з 1926 — у Все-укр. фотокіноуправлінні (ВУФКУ).1922 створив групу «Кінооко»,яка заперечувала худож. творчістьі драматургію в кіно і протистав-ляла худож. узагальненню зобра-ження конкретних фактів. Висту-пив із низкою теор. статей і ма-ніфестів, у яких обґрунтував методгрупи. Здійснив новаторську роз-робку основ документальногокіно як образної кінопубліцисти-ки. Тв.: «Річниця революції»(1919), «Агітпоїзд ВЦВК» (1921),«Iсторія громадянської війни»(1922), «Крокуй, Радо!», «Шостачастина світу» (обидва — 1926),«Три пісні про Леніна» (1934),«Колискова» (1937), «Клятва мо-лодих» (1944), низка кіножурналів«Новини дня». Засн. докумен-тального тематичного кіножурна-лу «Кіноправда» (1922—25), в яко-му вперше в історії кіно застосу-вав прийом монтажного співстав-лення. Фільми В. «Одинадцятий»(1928), «Людина з кіноапаратом»(1929), «Симфонія Донбасу» («Ен-тузіазм», перший вітчизн. звуко-

487ВЕРТОВ

Д. Вертов.

вий фільм, 1930), зняті на Київ.кінофабриці, стали основою укр.рад. кінопубліцистики.

П. у м. Москва.Літ.: Абрамов Н.П. Дзига Вертов.

М., 1962; Дзига Вертов в воспомина-ниях современников. М., 1976; Ро-шаль Л.М. Дзига Вертов. М., 1982.

П.М. Бондарчук.

ВЕРХНЄ СИНЬОВИДНЕ (до1946 — Синевидсько-Вижнє) —с-ще міськ. типу Сколівськогор-ну Львів. обл. Розташов. побли-зу впадіння р. Опір в р. Стрий(бас. Дністра), за 2 км від заліз-ничної ст. Верхнє Синьовидне.

Перша згадка, ймовірно, у Га-лицько-Волинському літописі під1240. Після першого поділу Поль-щі 1772 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) відійшло до Австрії (з1867 — Австро-Угорщина). Післярозпаду Австро-Угорщини (1918)увійшло до ЗУНР. 1919—39 нале-жало Польщі. Від 1 листоп. 1939 ускладі УРСР (див. Возз’єднанняукраїнських земель в єдиній держа-ві). Від 1957 — с-ще міськ. типу.

У В.С. жив і працював літера-тор і громад. діяч Л.Данкевич, бу-вали письменники I.Вагилевич,Я.Головацький.

Пам’ятки археол. — городища11—12 ст., 11—13 ст.; пам’яткаарх-ри — дерев’яна церква (1888).

Літ.: IМіС УРСР. Львівська об-ласть. К., 1968; Памятники истории икультуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987; Сколівщина.Львів, 1996.

Ю.З. Данилюк.

ВЕРХНІЙ САЛТІВ, археологічнапам’ятка — давні городище, посе-лення та могильники. Пам’яткарозташов. на околицях с. ВерхнійСалтів Вовчанського р-ну Харків.обл. До городища прилягаютькілька поселень та могильниківсалтівської культури 8—10 ст. Ар-хеол. розкопки, які з перервамипродовжуються до наших днів,започаткував В.Бабенко. Городи-ще (пл. 120 га) оточене трьомалініями земляних валів, на внутр.валу споруджено кам. стіну тов-щиною 3 м. На тер. городищарозкопано напівземлянки та за-лишки кам. споруд, на тер. посе-лень — чотирикутні напівземлян-ки з вогнищами, на могильниках— ґрунтові та катакомбні похован-ня. Під час археол. досліджень тутвиявлено ліпну та гончарну кера-міку, с.-г., ремісничий реманент таін., в могилах знайдено прикраси,

предмети спорядження воїнів таверхових коней.

Літ.: Ляпушкин И.И. Памятникисалтово-маяцкой культуры в бассейнер. Дона. «Материалы и исследованияпо археологии СССР», 1958. № 62;Шрамко Б.А. Древности СеверскогоДонца. Х., 1962; Березовець Д.Т. Сал-тівська культура. В кн.: АрхеологіяУкраїнської РСР, т. 3. К., 1975.

О.М. Приходнюк.

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬК — міс-то Дніпроп. обл., райцентр. Роз-ташов. на р. Самоткань, привпадінні її в Дніпро, за 13 кмвід залізничної ст. Верхньодніп-ровськ. Засноване 1780 на місцізапороз. зимівника. Від 1806 —повітове місто Катеринославськоїгубернії. В берез. 1917 сформованомісц. органи влади, підпорядко-вані Українській Центральній Раді.Наприкінці листоп. 1917 створе-но Верхньодніпровський куріньвільного козацтва.

Райцентр 1923—62 та від 1965.Від 1932 — у складі Дніпроп. обл.В роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 підчас гітлерівської окупації (21 лип.1941 — 22 жовт. 1943) діяла під-пільна орг-ція на чолі з П.Пальо-хою.

Серед уродженців В. — укр.рад. парт. і держ. діяч В.Щербиць-кий, Герой Рад. Союзу О.Дидиш-ко.

Літ.: Материалы для географии истатистики России. Екатеринославс-кая губерния. СПб., 1862; IМіС УРСР.Дніпропетровська область. К., 1964.

О.Г. Бажан.

ВЕРХНЯ ЛИПИЦЯ, археологічнапам’ятка — давній могильник.Пам’ятка датується періодом від70-х рр. 1 ст. до останньої чв. 2 ст.Від назви пам’ятки пішла назвалипицької культури. Досліджено1889—90 І.Коперницьким. Розта-шов. у с. Верхня Липиця Рога-тинського р-ну Івано-Франк. обл.Матеріали розкопок опубл. 1932М.Смішком. Відкрито 67 похо-вань: 60 кремацій і 7 тілопокла-день, а також залишки трьохспец. вогнищ для тілопалення,т. зв. ustrina. Перебрані кістки по-хованих здебільшого були вміще-ні в накриті урни, переважно гон-чарні, або в ями. Супроводжую-чий інвентар: керамічні посуди-ни-приставки, фібули, ключі, но-жі, шила, пряжки, дзеркальця,пряслиця, намисто.

Літ.: Smiszko M. Kultury wczesnegookresu epoki cezarstwa rzymskiego wMalopolsce Wschodniej. Lwуw, 1932.

Л.В. Вакуленко.

ВЕРХНЯ РОЗПРАВА — становийсуд 2-ї інстанції, що розглядавцивільні й кримінальні справи од-нодвірців та державних селян у Ро-сійській імперії. В Україні В.р.функціонували протягом 1782—96 у Київському намісництві, Нов-город-Сіверському намісництві, Че-рнігівському намісництві, перебра-вши на себе справи посполитих тарядових козаків, що до того часурозглядались у гродських судах,земських судах, підкоморських су-дах Гетьманщини. В.р. відігравалароль апеляційної інстанції длянижніх розправ. У справах, щоторкалися мешканців сіл чи округв цілому, виступала як суд 1-ї ін-станції. Складалася з двох голів,які призначалися Сенатом за по-данням губернського правління, атакож десяти засідателів. Остан-ніх обирали на 3 роки козаки і по-сполиті намісництва як зі свогосередовища, так і з-поміж дворян,чиновників та різночинців. За-сідателів затверджував губерна-тор. В.р. поділялася на 2 департ.:карний та цивільний. Кожен де-парт. мав свого голову. Справирозподілялися між чл. суду і голо-вою за черговим реєстром справ.За відсутності справ карний де-парт. розглядав цивільні справи.В суді засідали прокурор і двоєстряпчих. Один з них слідкував занедопущенням шкоди для держ.казни, ін. був офіц. обвинувачем укарних справах. В.р. засідала по-сесійно тричі на рік: перша сесіятривала від 8 січ. до Страсного ти-жня (останнього перед Вели-коднем), друга — від Зелених свят(Трійці) до 27 черв. і третя — від 2жовт. до 18 груд. За потреби В.р.могла засідати і в ін. час. Нарівні зін. судами 2-ї інстанції В.р. над-силала двох засідателів у Приказгромад. опіки, подавала пропози-ції щодо кандидатури на посадуголови совісного суду, що розгля-дав справи про злочини, визнаніяк вчинені ненавмисно, опираю-чись не лише на закони, а й наморальні норми.

Літ.: Романовський В. Нариси з ар-хівознавства. Х., 1927.

О.К. Струкевич.

ВЕРХОВИНА (до 1962 —Жаб’є) —с-ще міськ. типу Iвано-Франк.обл., райцентр. Розташов. нар. Чорний Черемош (прит. Чере-мошу, бас. Пруту), за 31 км від за-лізничної ст. Ворохта. У письмо-вих джерелах Жаб’є вперше згаду-ється 1424 як власність польс.князів. Основу нас. складали се-

488ВЕРХНЄ

ляни, які займалися скотарством імисливством. Жителі с. Жаб’єбрали участь у антифеод. русіопришків, зокрема діяли в загонахО.Довбуша, В.Баюрака, I.Бойчука.

За 1-м поділом Польщі 1772(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795) Жаб’є відійшло до Австрії(з 1867 — Австро-Угорщина). У ве-рес. 1885 тут відбулося перше вГаличині сел. віче (див. Вічевийрух). З 1919 входить до складу По-льщі. Від листоп. 1939 у складіУРСР (див. Возз’єднання україн-ських земель в єдиній державі).Райцентр 1940—62 та від 1966. Вроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 од29 черв. 1941 до верес. 1944 оку-поване гітлерівцями, входило доскладу Генеральної губернії.

В. — один із центрів туризму вКарпатах. Тут бували укр. пи-сьменники I.Франко, В.Стефаник,О.Кобилянська, Марко Черемши-на,М.Коцюбинський, Леся Україн-ка, О.Маковей, Г.Хоткевич.

Літ.: IМіС УРСР. Iвано-Франків-ська область. К., 1971; Бурнашов Г.В.Верховина: Путівник. Ужгород, 1989.

Г.А. Вербиленко.

«ВЕРХОВИНА» — краєзнавчиймузей у м. Стрий. Заснований1932. Його організаторами булиадвокат і громад. діяч Р.Домб-чевський і педагог О.Сілецький,який залучив до збору експонатівучителів повіту. Серед фундаторівмузею — громад. діяч і юристI.Максимчук, колекціонерка ви-шивок О.Бачинська. 1939 музейнаціоналізовано. Збереженню йогофондів у роки нім. окупації та піс-лявоєн. період сприяли краєзнавціР.Лисович, М.Петріна. У збіркахмузею— матеріали з археол. експе-дицій, зразки побутових речей івиробів нар. мист-ва, матеріалипро громад.-культ. життя і нац.-визвол. рух на Стрийщині. Музейпроводить краєзнавчі конф., ор-ганізує тематичні виставки.

Літ.: Верес Г. Світлиця пам’яті. Зісторії Стрийського музею «Верхови-на». В кн.: Хвилі Стрия. Львів, 1995.

Я.Д. Ісаєвич.

ВЕРХОВИНЕЦЬ Василь Мико-лайович (справжнє прізв. — Кос-тів; 18(05).01.1880—11.04.1938) —укр. композитор, хоровий дири-гент, хореограф, фольклорист, пе-дагог. Н. в с. Старий Мізунь (нинісело Долинського р-ну Iвано-Франк. обл.). 1899 закінчив Сам-бірську учительську семінарію.1900—06 — хорист і актор профе-

сійного мандрівного укр. театрут-ва «Руська бесіда» у Львові,1906—15 — актор, хормейстер,диригент, хореограф у театріМ.К.Садовського в Києві. Працю-вав також диригентом і хормейс-тером у т-ві укр. артистів (1915—19). В. — постановник першогоукр. балету М.Вериківського «ПанКаньовський», його «Триколін-ний гопак» переміг на I Міжнар.фестивалі нар. танцю в Лондоні(Велика Британія). Був викл. хо-рового співу в Київ. муз.-драм.ін-ті ім. М.Лисенка, Полтав. ін-тахнар. освіти та соціального вихо-вання, Харків. муз.-драм. ін-ті(1919—32). Кер. Харків. окружноїкапели «Чумак» (1927—28), орга-нізатор Полтав. жін. хорової ка-пели «Жінхоранс» (1930), один іззасн. і балетмейстер Харків. теат-ру муз. комедії. Автор першогопосібника з укр. хореографії «Те-орія українського народного тан-цю» (1919, перевид. 1963), праці«Українське весілля» (1914), зб.дитячих ігор з піснями «Весня-ночка» (1925), багатьох пісень,романсів, хорів («Заграй, кобза-рю», «Більше надії, брати» та ін.),записав і обробив понад 300 нар.пісень і танців.

Репресований 1938. Реабіліто-ваний 1958.

Літ.: Загайкевич М.П. Музичнежиття Західної України другої полови-ни XIX ст. К., 1960.

В.І. Кізченко.

«ВЕРХОВИНСЬКА ГОСПОДАР-СЬКА АКЦІЯ» — назва прова-джуваної Австро-Угорщиною у За-карпатській Україні наприкінці19 — поч. 20 ст. програми со-ціально-екон. політики. Програ-ма мала на меті піднесення еко-номіки цього відсталого на тойчас краю шляхом інтенсифікаціїземлеробства, тваринництва, роз-витку кооп., споживчих і кредит-них спілок, банків, ремісничо-кустарних промислів. Запрова-дженням «В.г.а.» займалася Екс-позитура для гірських р-нів (ор-ган влади, що здійснював завдан-ня «акції»), що була ств. 1897 вм. Мукачеве на чолі з угор. по-літиком і економістом Е.Еганом(1841—1901), звідси й ін. назва —«Акція Егана». Екон. допомогаЕкспозитури закарп. селянамполягала в посередництві приорендуванні (землю орендували4303 заможних г-ва) та купівліпоміщицьких земель з метою об-меження дій лихварів. Д-ва ви-ділила кошти на поліпшення по-

лонинського господарювання, зо-крема на утримання Нижньовере-чанської госп. дослідної ст., роз-виток садівництва, виноградарс-тва, тваринництва, птахівництва ібджільництва та деяких тех. к-р(льону, конопель), організаціют. зв. взірцевих г-в у селах Арда-ново і Хмільник (нині обидва селаIршавського р-ну), Дийда (нинісело Берегівського р-ну), Бадалово,Пийтерфолво (нині села Виногра-дівського р-ну, усі Закарп. обл.)та ін., та різних госп. гуртків населі, що створювалися для пропа-ганди с.-г. знань й інтенсивноговедення г-ва. Гуртківцями були,як правило, заможні селяни тамісц. багатії, яким казна за піль-говими цінами продавала с.-г. ма-шини, реманент, посівний мате-ріал, племінну худобу, їм читали-ся лекції з агротехніки, організо-вувались екскурсії на виставки тав передові г-ва Австро-Угорщини.Для поліпшення продуктивностітваринництва мін-во землеробст-ва Австро-Угорщини завезло вЗакарпаття із Тіролю, Швейцаріїта Баварії велику рогату худобу (з1897 до 1906 — понад 1500 голівплемінного молодняку), що булапродана переважно заможним ісереднім г-вам у 151 село Березь-кого і Марамороського комітатів,а також завозила з держ. маєтківплідників (жеребців) і розміщува-ла їх у сел. г-вах.

«В.г.а.» сприяла розвитку ре-місничо-кустарних промислів наЗакарпатті: проводилася робота звідновлення забутих нар. тради-ційних ремесел і створення но-вих, на селах діяли дрібні коопе-ративи-артілі та великі майстерніз виготовлення кошиків, меблів,полотна, килимів, худож. вишив-ки тощо. 1909, напр., в Закарпаттідіяло 26 лозоплетільних і 15 дере-вообробних майстерень, 6 — з ви-готовлення очеретяних виробів,10 — килимового вир-ва, в якихпрацювало понад 3700 осіб. Щобпослабити проблему безробіття,зменшити закордонну трудовуеміграцію закарп. селян і зберегтидешеву робочу силу в країні (напоч. 20 ст. понад 90 тис. сел. сімейЗакарпаття існували, гол. чин., зарахунок роботи за наймом), Екс-позитура щороку вербувала і від-правляла великі групи заробіт-чан-контрактників (від 2 до понад10 тис. осіб щороку) у держ. та по-міщицькі г-ва Австро-Угорщини.1907 видано новий закон про вре-гулювання взаємин між поміщи-

489ВЕРХОВИНСЬКА

В.М. Верховинець.

ком і с.-г. робітниками, доситьжорсткий для останніх.

Одним з важливих напрямівдіяльності Експозитури було спри-яння розвитку кооп. руху на селіта банк. установ у містах: 1909 наЗакарпатті діяли 58 банків і ощад-кас, кількість кредитних спілок1900—13 збільшилася від 31 до 206,а їх чл. — від бл. 8 тис. до 51 тис.,тобто в 6,5 разу. Заг. сума непове-рнутих д-ві коштів із усіх виділе-них нею ресурсів на фінансуван-ня «В.г.а.» на поч. 20 ст. не пере-вищувала 50—60 тис. крон, тобтоскладала невелику частку — 1/40сплачуваних селянами Закарпат-тя податків.

У цілому «В.г.а.» сприяла пев-ному піднесенню економіки гір-ських р-нів Закарпаття, капіта-ліст. поступу с. госп-ва, яке ста-вало все більш товарним і де від-бувся певний прогрес у системахземлеробства: вони еволюціонува-ли від дво- і трипілля до багатопіл-ля, загалом розширилися посівніплощі, зросли валові збори зерно-вих тощо. Однак ця акція не по-ліпшила становища осн. маси за-карп. селян, утім, і сама вона, іім’я її кер. Е.Егана (вбитого наЗакарпатті, ймовірно, лихварями,незадоволеними його діями) за-лишилися у добрій пам’яті закар-патців.

Літ.: Еган Е. Економічне положен-ня руських селян в Угорщині. Львів,1901; Ілько В. Закарпатське село на по-чатку XX ст. (1900—1919 рр.). Львів,1973; Нариси історії Закарпаття, т. 1.Ужгород, 1993.

С.В. Віднянський.

ВЕРХОВИНЦІ — нар. назва ме-шканців Вододільно-Верховинсь-ких Карпат, верхів’їв річок Дністерта його прит. Стрий; Прут та йогоприт. Черемош з Білим і ЧорнимЧеремошем; Латориця, Уж, Бор-жава, Теребля та ін. (усі — бас.Дунаю). В. складаються з трьохетногр. груп — гуцулів, бойків талемків, які мешкають на обох схи-лах Укр. Карпат і частково наПряшівщині (Словаччина).

О.В. Ясь.

ВЕРХОВНА АВТОНОМНА РО-СІЙСЬКО-РУМУНСЬКА КОЛЕ-ГIЯ У РУМУНСЬКИХ ТА БЕС-САРАБСЬКИХ СПРАВАХ— спец.орган, ств. Раднаркомом РСФРР28 січ. 1918 для боротьби протирумун. військ, які окупували Бес-сарабію, здійснення в Румуніїпролет. революції, а також боро-

тьби з Українською ЦентральноюРадою. До колегії входили пред-ставники РНК РСФРР, Румчеро-ду, Румун. с.-д. к-ту дії і секції ру-мун. соціал-демократів Одеси:М.Брашован, А.Желєзняков,М.Бу-жор, Л.Рузер, В.Юровський та ін.Голова — Х.Раковський. Центромдіяльності колегії стала Одеса.

Для здійснення збройного по-встання в Румунії і розгрому їївійськ у Бессарабії за розпоря-дженням В.Леніна до Одеси напоч. лют. 1918 було направленовійська на чолі з М.А.Муравйо-вим, які підпорядковувалися ко-легії. Вступ австро-нім. військ натер. України в лют. 1918 (див. Ав-стро-німецьких військ контроль надтериторією України 1918) і негати-вне ставлення УЦР до діяльностіколегії на пд. України змусило їївідмовитися від спроб перенести«полум’я революції» в Румунію.Х.Раковський розпочав перегово-ри з представниками країн Ан-танти і румун. урядом. 26 лют.1918 рад. війська завдали пораз-ки румун. під м-ком Рибніца (ни-ні місто, Молдова), і прем’єр-міністр Румунії А.Авереску при-йняв умови рад. сторони: вивідрумун. військ з Бессарабії і ви-знання суверенітету РСФРР надцим регіоном. Рад.-румун. угодабула укладена під час переговорів5—9 берез. 1918. Однак у зв’язку звідступом рад. військ і колегіїспочатку до Миколаєва, а потімвзагалі з України під тиском авст-ро-нім. частин договір не набравчинності. 29 берез. 1918 колегіябула ліквідована.

Літ.: Волковинський В.М., Кульчи-цький С.В. Християн Раковський: По-літичний портрет. К., 1990.

В.М. Волковинський.

ВЕРХОВНА РАДА СРСР — най-вищий законодавчий, представ-ницький орган держ. влади вСРСР. Уперше сформована на ос-нові Конституції СРСР 1936.Перша сесія відбулася 17 січ.1937. Складалася з двох рівнопра-вних палат — Ради Союзу та РадиНаціональностей з однаковимпредставництвом депутатів. Кон-ституція СРСР 1977 утвердила ВРСРСР як найвищий орган держ.влади в країні, правомочний ви-рішувати всі питання, віднесенідо відання Союзу. Було передба-чено питання виняткового відан-ня ВР: прийняття КонституціїСРСР, внесення до неї змін; при-йняття до складу Союзу нових ре-спублік, затвердження нових ав-

тономних республік та областей;затвердження держ. планів екон. ісоціального розвитку СРСР тадерж. бюджету Союзу і звітів проїх виконання; утворення підзвіт-них ВР держ. органів. ВР обиралаПрезидію — постійно діючий,підзвітний їй орган, який здійс-нював функції найвищого органудерж. влади в період між сесіями.Утворюваний ВР уряд — РМСРСР — був відповідальний пе-ред нею і їй підзвітний, а в періодміж сесіями — Президії. ВР оби-рала Верховний Суд СРСР і при-значала Ген. прокурора, мала по-вноваження контролювати діяль-ність усіх підзвітних їй держ. ор-ганів. Палати формувалися так:Рада Союзу обиралася по вибор-чих округах, а Рада Національно-стей — за нормою представницт-ва: 32 депутати від союзної, 11 —від автономної республіки, 5 —від автономної області та 1 — відавтономного округу. У кожній па-латі було по 750 депутатів. Осн.формою роботи були сесії, якіскликалися двічі на рік.

Від 1938 до 1991 Президію ВРСРСР почергово очолювали М.Ка-лінін (1938—46), М.Шверник (1946—53), К.Ворошилов (1953—60), Л.Бреж-нєв (1960—64), А.Мікоян (1964—65), М.Підгорний (1965—77), Л.Бреж-нєв (1977—82), Ю.Андропов (1983—84), К.Черненко (1984—85), А.Гро-мико (1985—88), М.Горбачов (1988—90), А.Лук’янов (1990—91).

Перебудовні процеси 2-ї пол.1980-х рр. внесли певні зміни в їїструктуру і правовий статус. Зареформованою у груд. 1988 Конс-титуцією СРСР було утвореноЗ’їзд нар. депутатів як найвищийорган держ. влади. КомпетенціяВР звузилася: вона стала постійнодіючим законодавчим, розпоряд-чим і контрольним органом держ.влади СРСР. Депутатів ВР обира-ли таємним голосуванням з числасоюзних парламентарів З’їздомнар. депутатів, якому ВР була під-звітною. Закони і постанови, неюприйняті, не могли суперечитиактам, що приймалися З’їздом.Президія організовувала роботуЗ’їзду нар. депутатів і ВР, а такожздійснювала ін. повноваження, за-кріплені у ст. 119 Конституції. Зрозпадом СРСР (1991) ВР СРСРприпинила своє існування.

Літ.: Федоров К. Союзные органывласти. (1922—1962). М., 1963; Конс-титуція Союзу Радянських Соціалісти-чних Республік. К., 1986.

С.С. Падалка.

490ВЕРХОВИНЦІ

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ —єдиний орган законодавчої владив Україні, парламент. Попере-дницею ВР України була ВерховнаРада УРСР. До 24 серп. 1991 збе-рігала назву ВР УРСР. 4 берез.1990 відбулися вільні вибори доВР та місц. рад нар. депутатів.15 трав. 1990 ВР УРСР 12-госкликання (2000 нумераціюзмінено і ВР 12-го скликання вва-жають ВР 1-го скликання) впер-ше почала працювати як парла-мент — постійно. У ході роботисформувалися два блоки депута-тів — парламентська більшість начолі з О.Морозом і опозиція (Нар.рада), очолювана І.Юхновським.16 лип. 1990 ВР прийняла Декла-рацію про державний суверенітетУкраїни, а 24 серп. 1991 — Актпроголошення незалежності Украї-ни, який згодом був затвердженийна всеукр. референдумі 1 груд.1991, проведеному на підставіПостанови ВР «Про проведеннявсеукраїнського референдуму впитанні про проголошення неза-лежності України» від 11 жовт.1991. Ці документи, окрім їх ви-значального значення для проце-су набуття Україною незалежнос-ті, заклали також основи для роз-витку та вдосконалення статусуВР. Так, Декларація про держ. су-веренітет України закріпила за ВРособливий представницький ста-тус: ніхто, крім неї, не може ви-ступати від імені всього укр. на-роду. А відповідно до Акта прого-лошення незалежності України,ВР УРСР перетворювалася наєдиний законодавчий орган неза-лежної д-ви — ВР України.

Із запровадженням поста Пре-зидента України (див. Президент)істотно змінився і статус ПрезидіїВР України (див. Президія Вер-ховної Ради). Спочатку було змен-шено її повноваження в законо-давчій сфері, а 1996, у зв’язку зприйняттям Конституції України1996, вона взагалі припинила іс-нування.

Протягом 1991—95 ВР внеслачисленні зміни до КонституціїУРСР 1978 (від 1991 — Конститу-ція України), запровадила поділдерж. влади на законодавчу, ви-конавчу та суд. Істотно активізу-вала законодавчий процес зі ство-рення принципово нових законо-давчих умов для організації держ.і сусп. життя, для проведення ре-форм з метою забезпечення інтег-рації України у вільноринковийдемократ. світ.

27 лип. 1994 ВР прийняла Рег-ламент ВР України — правовийакт, що визначив процедуру дія-льності ВР, зокрема, він упоряд-ковував ведення пленарних за-сідань ВР, законодавчий процес,діяльність парламентських ко-місій і к-тів, права та обов’язкиголовуючого на пленарних за-сіданнях, умови організації та дія-льності депутатських груп і фрак-цій у ВР, спец. парламентськіпроцедури (надання згоди напризначення вищих посадовихосіб, імпічмент Президента Укра-їни, обговорення й прийняттяДерж. бюджету та ін.).

Зважаючи на тогочасне загос-трення політ. протистояння міжзаконодавчою та виконавчою гіл-ками влади, ВР України розроби-ла і разом із Президентом Украї-ни підписала 8 черв. 1995 Конс-титуційний договір про осн. заса-ди організації і здійснення держ.влади та місц. самоврядування вУкраїні на період до прийняттянової Конституції України. Цедало змогу стабілізувати політ. йконституційні процеси та досягтиполіт. компромісу в сусп-ві і вод-ночас прискорити конституцій-ний процес в Україні 1990—1996.

28 черв. 1996 ВР прийняла но-ву Конституцію України. В нійчітко визначено конституційнийстатус ВР України як органудерж. влади, встановлено перелікїї повноважень та засади її вза-ємодії з ін. органами держ. влади.

Відповідно до Конституції Ук-раїни 1996, конституційний складВР — 450 нар. депутатів України,чергові вибори до ВР відбувають-ся в останню неділю березня 4-гороку її повноважень. Згідно із За-коном України «Про вибори на-родних депутатів України» від 18жовт. 2001, вибори до ВР Українивідбуваються на основі змішаної(пропорційно-мажоритарної) ви-борчої системи: 225 нар. депутатівобираються за мажоритарною си-

стемою відносної більшості в од-номандатних виборчих округах і225 нар. депутатів — за пропор-ційною системою у заг.-держ. ба-гатомандатному виборчому окрузіза виборчими списками канд. удепутати від партій політичних,виборчих блоків політ. партій. Та-ка система виборів для обранняВР стала застосовуватися з 1997.Відповідно до неї пройшли вибо-ри нар. депутатів України 1998 та2002.

Нар. депутати України пра-цюють у ВР на постійній основі.Це забезпечується суворим до-

491ВЕРХОВНА

Будинок ВерховноїРади УРСР. Архіт.В.І. Заболотний.Фото 1938 р.

Підняття Національного прапоранад Верховною Радою України.4 вересня 1991.

триманням ними вимог несуміс-ності депутатського мандата з ін.видами діяльності (засади цієї не-сумісності визначені в Конститу-ції України 1996 і конкретизованів Законі України «Про статус на-родного депутата України»). Пов-новаження нар. депутатів Українипочинаються з моменту складен-ня ними присяги. Для забезпе-чення діяльності нар. депутатів яку ВР, так і за її межами, недо-пущення вчинення на них тиску,Конституцією України 1996 га-рантується депутатський імунітет(недоторканність, тобто немож-ливість притягнення їх до кри-мінальної відповідальності, за-тримання чи арешту без попере-дньої згоди ВР) та депутатськийіндемнітет (депутати не несутьюрид. відповідальності за резуль-тати голосування або висловлю-вання у парламенті та його орга-нах, за винятком відповідальностіза образу чи наклеп). ЗаконамиУкраїни нар. депутатам забезпе-чується широке коло прав і пов-новажень.

Конституція України 1996 за-кріпила за депутатами вільний(неімперативний) мандат, що ро-бить неможливим їх відкликан-ня виборцями. Разом з тим у нійпередбачено вичерпний перелікпідстав дострокового припинен-ня повноважень нар. депутата Ук-раїни.

Конституція України 1996 за-кріпила широкі повноваження ВРУкраїни. За змістом і спрямова-ністю їх можна поділити на гру-пи: повноваження, пов’язані ізвнесенням змін до КонституціїУкраїни, прийняттям законів,контролем за Держ. бюджетом,визначенням засад внутр. і зовн.політики та прийняттям програмсоціально-екон. розвитку, визна-ченням взаємовідносин ВР ізПрезидентом України; повнова-ження щодо вищих держ. органіві здійснення парламентськогоконтролю; організація адм.-тер.поділу країни; повноваження, по-в’язані з виконанням міжнар.функцій д-ви, та ін.

Серед питань держ. буд-вагол. є: призначення виборів нар.депутатів, Президента України;надання згоди на призначенняПрезидентом Прем’єр-міністраУкраїни (див. Прем’єр-міністр),Ген. прокурора та ін. високих по-садових осіб; призначення на по-сади та звільнення з посад Головита ін. членів Рахункової палати,Голови НБУ та 1/2 складу його

Ради, призначення 1/3 складуКонституційного Суду України;призначення чергових та позаче-ргових виборів до органів місц.самоврядування та ін.

ВР є повноважною за умовиобрання не менше 2/3 від її конс-титуційного складу. ПарламентУкраїни працює сесійно. Сесії ВРможуть бути й позачерговими.Вони скликаються Головою ВРна вимогу не менше 1/3 нар. де-путатів від конституційного скла-ду ВР або на вимогу ПрезидентаУкраїни.

Усі свої рішення ВР Україниприймає виключно на пленарнихзасіданнях шляхом особистогоголосування нар. депутатів. Голо-сування може бути або відкритимнефіксованим чи фіксованим(поіменним) за допомогою елект-ронної системи підрахунків, аботаємним голосуванням шляхомподання бюлетенів. Засіданняпроводиться відкрито і гласно,водночас ВР може також прийня-ти рішення про проведення за-критого засідання.

Для кер-ва своєю роботою ВРобирає Голову, 1-го заст. і заст.Голови ВР України. На кер-во ВРпокладається організація її робо-ти, представництво ВР перед ін.д-вами і міжнар. інституціями,організація роботи апарату ВР то-що.

ВР почергово очолювали: відтрав. по лип. 1990 — В.Івашко, відлип. 1990 по груд. 1991 — Л.Крав-чук, від груд. 1991 по трав. 1994 —І.Плющ, від трав. 1994 по трав.1998 — О.Мороз, від лип. 1998 посіч. 2000 — О.Ткаченко, від січ.2000 по трав. 2002 — І.Плющ, відчерв. 2002 — В.Литвин.

Для здійснення законопроек-тних робіт, підготовки й попере-днього розгляду питань, що нале-жать до повноважень парламенту,ВР утворюються к-ти, які працю-ють постійно. Їх кількість і пред-метна спрямованість Конститу-цією і законами України не ви-значені. Тому чисельність к-тівВР змінювалася, коливаючись від20 до 24. Це обумовлювалося по-шуком оптимальної структурик-тів ВР, різними підходами довирішення цієї проблеми. ВРУкраїни кожного нового скли-кання на власний розсуд визнача-ється з кількістю та назвами к-тів.ВР 4-го скликання має к-ти з пи-тань: правової політики; держ.буд-ва та місц. самоврядування;соціальної політики та праці; охо-рони здоров’я, материнства та ди-

тинства; молодіжної політики,фізичної к-ри, спорту і туризму;науки і освіти; к-ри і духовності;екон. політики, управління нар.госп-вом, власності та інвестицій;бюджету; фінансів і банк. діяль-ності; пром. політики і підприєм-ництва; паливно-енергетичногокомплексу, ядерної політики таядерної безпеки; буд-ва, транс-порту і зв’язку; аграрної політикиі земельних відносин; у закордон-них справах і зв’язках з СНД; еко-логічної політики, природокорис-тування та ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи; за-конодавчого забезпечення право-охоронної діяльності та боротьбиз організованою злочинністю ікорупцією; нац. безпеки й оборо-ни; регламенту, депутатської ети-ки та організації роботи ВР Украї-ни; свободи слова та інформації;прав людини, нац. меншин і між-нац. відносин; у справах пенсіо-нерів, ветеранів та інвалідів; Єв-роп. інтеграції.

Для сприяння роботі к-тів у їхструктурі можуть створюватисяпідк-ти та робочі групи. Крім па-рламентських к-тів, у структуріВР України працюють також тим-часові спец. та тимчасові слідчікомісії. Тимчасові спец. комісіїутворюються для підготовки і по-переднього розгляду питань, їмнадаються права профільнихк-тів, а для проведення розсліду-вання з питань, що становлятьсусп. інтерес, у ВР створюютьсятимчасові слідчі комісії. Але ви-сновки зазначених комісій не євирішальними для органів суду іслідства.

Матеріально-тех., інформацій-не, юрид., наук.-експертне забез-печення діяльності ВР Українипокладається на апарат ВР Украї-ни, кер-во якого призначається ізвільняється ВР України.

ВР України є політично стру-ктурованою. До її складу входятьдепутатські фракції (формуютьсявиключно на парт. основі) та гру-пи (формуються на позапарт. ос-нові). У січ. 2000 після парла-ментської кризи у ВР Українивперше була сформована постій-но діюча парламентська біль-шість, діяльність якої спрямову-ється на налагодження конструк-тивної співпраці ВР України зПрезидентом України Л.Кучмою іКабінетом Міністрів України. На-мітилися також спроби правовогоунормування діяльності політ.опозиції у ВР України.

492ВЕРХОВНА

1 лют. 2000 ВР України при-йняла Закон України «Про визна-чення порядку обчислення скли-кань Верховної Ради України»,відповідно до якого відлік скли-кань ВР України починався з ВРУРСР 12-го скликання, яка сталаіменуватися ВР України 1-го скли-кання. Відповідно, обрані 1994 та1998 законодавчі органи сталивважатися ВР України 2-го та3-го скликань.

Для здійснення парламентсь-кого контролю за використаннямкоштів Держ. бюджету утвореноРахункову палату України (1996).Парламентський контроль за до-триманням прав і свобод людиний громадянина від імені ВР Укра-їни здійснює (з 1997) Уповно-важений ВР України з прав лю-дини.

У Конституції України 1996визначено коло суб’єктів законо-давчої ініціативи (Президент Ук-раїни, нар. депутати України, КМУкраїни і НБУ) та встановленозасади законодавчого процесу.Розгляд законопроектів ВР Укра-їни здійснюється у 3-х читаннях.Під час 1-го читання на пленар-ному засіданні обговорюються осн.положення (концепція) законо-проекту. У разі позитивної оцінкизаконопроекту ВР України пере-дає його у відповідний профіль-ний к-т для доопрацювання. Зго-дом, коли к-т знову подасть дооп-рацьований законопроект із ура-хуванням усіх зауважень і пропо-зицій після 1-го читання, прово-диться пленарне 2-ге читання, девідбувається постатейне обгово-рення законопроекту. Заключноюстадією є 3-тє пленарне читання,під час якого відбувається при-йняття закону в цілому більшістювід конституційного складу нар.депутатів України. Після при-йняття закон підписується Голо-вою ВР України і відправляєтьсяна підпис Президентові України,який протягом 15 днів повиненприйняти по ньому своє рішення(підписати і офіційно оприлюд-нити або надіслати до ВР для по-вторного розгляду із своїми заува-женнями і пропозиціями, тобтозастосувавши своє конституційнеправо відкладального вето).

Результатами законодавчої дія-льності ВР України є завершенняформування в цілому системи за-конодавства укр. д-ви і його гар-монізація з європ. законодавст-вом. Протягом 1990-х рр. булоприйнято майже 2 тис. законів.Особливо слід відзначити при-

йняття нових кодексів (Бюджет-ного, Кримінального, Земельногота ін.). Тим самим ВР активновпливає на процеси державотво-рення, вирішення багатьох со-ціально-екон. проблем. Вона та-кож активно співпрацює з парла-ментами зарубіжних країн та зміжнар. орг-ціями. ВР зміцнюєміжнар. авторитет України, спри-яє її утворенню як демократ., со-ціальної, правової д-ви, зміцнен-ню інститутів громадян. суспіль-ства.

Літ.: Український парламентаризм:минуле і сучасне. К., 1999.

С.Б. Гавриш.

ВЕРХОВНА РАДА УРСР — ін-ституція держ. влади в УРСР, за-конодавчо визначена Конститу-цією УРСР 1937 замість Всеукра-їнського центрального виконавчогокомітету. За Конституцією 1937,ВР була найвищим органом держ.влади і єдиним законодавчим ор-ганом республіки.

Конституція встановила заг.,рівні й прямі вибори до ВР шля-хом таємного голосування, а та-кож норму представництва: 1 де-путат від 100 тис. виборців, строкповноважень депутатів — 4 роки.На виборах 26 черв. 1938 було об-рано 304 депутати. Перша сесіяВР відбулася в Києві 25—28 лип.1938. Головою її було обраноМ.Бурмистенка, Президію ВРУРСР (див. Президія ВерховноїРади) очолив Л.Корнієць.

До повноважень ВР належалоправо змінювати КонституціюУРСР та приймати нову; видава-ти та затверджувати нар.-госп.плани та Держ. бюджет УРСР;контролювати стан та управлінняпідпр-вами союзного підпорядку-вання та наглядати за ними; фор-мувати РНК УРСР та суд. органи;надавати право громадянстваУРСР тощо. Сесії скликалисяПрезидією ВР УРСР двічі на рік.Передбачалися також позачерговісесії. Правом законодавчої ініціа-тиви володіли нар. депутати,постійні комісії ВР, Президія ВР,РНК УРСР. Закони приймалисябільшістю голосів депутатів, якібрали участь у засіданні ВР. Уміжсесійний період приймати за-конодавчі акти УРСР (укази Пре-зидії ВР УРСР) мала право Пре-зидія ВР УРСР. Крім Президії,ВР обирала мандатну комісію іпризначала слідчі та ревізійні ко-місії.

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—

1945 ВР УРСР працювала в умо-вах воєн. часу. У зв’язку з окупа-цією 1941 тер. України ПрезидіяВР УРСР була евакуйована дом. Саратов (нині місто в РФ). 29черв. 1943 був прийнятий УказПрезидії ВР УРСР «Про відстроч-ку виборів до Верховної РадиУРСР», згідно з яким вибори від-кладалися на один рік, а строкповноважень ВР УРСР 1-го скли-кання подовжувався. Згідно з по-становою РНК УРСР і ЦК КП(б)Увід 8 січ. 1944, було прийнятерішення про переїзд Президії ВРУРСР у січ. 1944 з Харкова дозвільненого від окупантів Києва.26 листоп. 1946 прийнятий УказПрезидії ВР УРСР «Про прове-дення виборів до Верховної РадиУРСР» 9 лют. 1947. 1947 була об-рана ВР УРСР 2-го скликання.

Конституція УРСР 1978 ради-кально не змінила правового ста-тусу ВР. Однак були запровадженідеякі нововведення. Проголошу-валося, зокрема, що всі ради нар.депутатів — Верховна, обласні,районні, міські, районні у містах,селищні і сільс. — становлятьєдину систему органів держ. вла-ди. Було посилено вплив ВР намісц. ради. Склад ВР збільшивсядо 650 депутатів, строк повнова-жень — до 5 років. Ширшим ста-ло коло суб’єктів права законо-давчої ініціативи. Тепер це правоналежало Президії ВР, РМ УРСР,постійним та ін. комісіям, депута-там, Верховному Суду, Прокуро-рові УРСР, а також громад. орг-ціям, представленим респ. орга-нами.

ВР УРСР 1-го — 11-го скли-кань будувала свою діяльністьзгідно з вимогами рад. часу. Її ро-бота перебувала під контролемЦК КПУ, а сама вона не булапостійно діючим органом, збира-лася на сесії двічі на рік і фактич-но лише схвалювала підготовленіПрезидією ВР УРСР та погодженіз ЦК КПУ законопроекти. Депу-

493ВЕРХОВНА

Зал засідань 1-ї сесіїВерховної Ради УРСРпершого скликання.Київ, липень 1938.

тати поєднували свою роботу уВР з ін. видами діяльності. Зако-нодавча робота не відзначаласяпродуктивністю, що об’єктивнопринижувало конституційний ста-тус ВР. Упродовж 1940—50-х рр.законотворчість фактично вичер-пувалась удосконаленням окре-мих статей Конституції та вжечинних законів УРСР.

Наприкінці 1950-х рр. законо-давча діяльність ВР активізувала-ся, що було зумовлено необхід-ністю проведення розпочатих 1-мсекретарем ЦК КПРС М.Хру-щовим реформ у рад. системі вла-ди. 1959 обговорювалися проектизаконів про судоустрій, а такожцивільний, цивільно-процесуаль-ний, кримінальний та криміналь-но-процесуальний кодекси. Зага-лом у 1960—70-х рр. законотвор-чість розширюється, інтенси-фікується кодифікація респ. зако-нодавства. Так, 1968 ВР УРСРприйняла Закон «Про сільську іселищну Ради народних депута-тів», який значно пожвавив діяль-ність цих низових представниць-ких органів. У черв. 1969 прийма-ється Кодекс про шлюб і сім’ю, улип. 1970 — Земельний кодекс, учерв. 1972 — Водний кодекс та ін.Кодифікація законодавства, щоздійснювалася ВР у ці роки, ство-рила умови для більш якісногоправового регулювання важливихсусп. відносин. Щороку ВР за-тверджувала проекти Держплануй бюджету республіки. Починаю-чи з 1978 приймалися постано-ви про виконання річних зобо-в’язань. Проте закони, що при-ймалися ВР УРСР, часто лишедублювали положення право-вих актів СРСР (Про ВР 12-госкликання див. Верховна Рада Ук-раїни).

Літ.: Рябошапко Г. Верховна РадаУкраїнської РСР — найвищий органдержавної влади республіки. К., 1968;Конституція Української РадянськоїСоціалістичної Республіки. К., 1989.

С.Б. Гавриш.

ВЕРХОВСЬКI КНЯЗІ— спільнаназва князівських родів, які бе-руть початок від черніг. кн. Ми-хаїла Всеволодича. Це роди: Ново-сильських, Бєльовських, Одоєв-ських, Воротинських, Мосальсь-ких, Торуських, Мезецьких, Обо-ленських, Перемишльських, Ко-зельських, Карачовських, Вол-конських, Звенигородських, Хо-тетівських. У 2-й пол. 14 —70-х рр. 15 ст. володіння В.к., щолежали у поріччі верхньої Оки

(прит. Волги), відігравали рольбуфера між сферами впливулитов. і моск. князів. На зламі15—16 ст. В.к. перейшли під звер-хність Рос. держави.

Літ.: Зотов Р.В. О черниговскихкнязьях по Любецкому синодику и оЧерниговском княжестве в татарскоевремя. СПб., 1892; Wolff J. Kniаziowielitewsko-ruscy od kосca XIV wieku. War-szawa, 1895; Kuczynski S.M. Ziemieczernihowskosiewierskie pod rz№dami Lit-wy. Warszawa, 1936; Зимин А.А.Форми-рование боярской аристократии в Рос-сии во второй половине XV — первойтрети XVI в. М., 1988;Шеков А.В. Вер-ховские княжества: (Краткий очеркполитической истории. XIII — середи-на XVI в.). Тула, 1993.

О.В. Русина.

ВЕРХРАТСЬКИЙ Iван Григоро-вич (псевд.: Лютарт, Горовський,Лосун, Подоляк, Щипавка та ін.;26.04.1846—29.11.1919) — укр.природодослідник, філолог. По-чесний чл. НТШ. Н. в с. Більче(нині с. Більче Золоте Борщівсь-кого р-ну Терноп. обл.). ЗакінчивАкадемічну гімназію у Львові іфілос. ф-т Львів. ун-ту. Вчителю-вав у г-зіях Дрогобича, Станіслава(нині м. Iвано-Франківськ), Ряше-ва (нині Жешув, Польща) та вАкадемічній укр. г-зії у Львові.Викладав природознавство й укр.мову. Був ред. першого україно-мовного «Збірника Математич-но-природописно-лікарської сек-ції НТШ», перший голова од-нойменної секції НТШ. Авторпідручників «Ботаніка», «Мінера-логія», «Зоологія», «Соматологія».Вивчав фольклор, перекладав зін. мов худож. літературу.

Похований на Личаківськомуцвинтарі у Львові.

Літ.: Головацький I. Iван Верхрат-ський — природодослідник, організа-тор науки: Матеріали конференції до150-річчя I.Верхратського. Тернопіль,1996.

I.Д. Головацький.

ВЕРШИГОРА Петро Петрович(16(03).05.1905—27.03.1963) —один з кер. партизанського руху вУкраїні під час Великої вітчизня-ної війни Радянського Союзу1941—1945, письменник. ГеройРад. Союзу (1944), генерал-майор(1944). Н. в с. Севериновка (ниніМолдова) в родині вчителя. Слу-жив у Червоній армії (1925—27;див. Радянська армія). ЗакінчивОдес. муз.-драм. ін-т (1929), Все-союзний держ. ін-т кінематогра-фії (1938). Працював на Одес. іКиїв. кіностудіях. З 1941 — учас-

ник війни, з верес. 1942 — заст.командира з розвідки партизан.з’єднання С.Ковпака, від груд.1943 — командир 1-ї Укр. парти-зан. д-зії ім. С.Ковпака. Післявійни служив у ЗС СРСР, 1947—54 викладав в Акад. Генштабу. Од1955 працював у ж. «Знамя». Ав-тор книг про партизан. рух. Лау-реат Держ. премії СРСР (1947).

П. у м. Москва.Тв.: Карпатский рейд. М., 1950;

Рейд на Сан и Вислу. М., 1959; Иван-герой. М., 1960; Дом родной. М., 1962;Люди с чистой совестью. М., 1985.

Літ.: Русские советские писатели-прозаики: Биобиблиографический ука-затель, т. 1. Л., 1959; Герои СоветскогоСоюза: Краткий биографический сло-варь, т. 1. М., 1987.

Г.Г. Денисенко.

ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович(25(13).12.1895—21.10.1964) — укр.композитор, хоровий диригент,педагог, фольклорист. Засл. діячмист-в УРСР (1946), нар. арт.УРСР (1960). Н. в м. Березна.1918—21 вивчав теорію компози-ції у Б.Яворського в Київ. муз.-драм. ін-ті ім. М.Лисенка, де по-чав писати власні муз. твори.1918—41 керував самодіяльнимихоровими колективами в Києві.1925 на базі створеного ним само-діяльного хору відкрито Муз. шк.ім. М.Лисенка, яку він очолив.Вів пед. роботу: викладав у 1-муКиїв. муз. технікумі, Київ. муз.-драм. ін-ті ім. М.Лисенка, Київ.консерваторії (1947—64 — проф.каф-ри хорового диригування). Вроки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 під часгітлерівської окупації України ви-кладав у Башкирському від-ніМоск. консерваторії в Уфі, керувавансамблем пісні і танцю, вів наук.роботу в галузі фольклору. 1943 задорученням уряду УРСР організу-вав Держ. укр. нар. хор, худож. кер.і хоровим диригентом якого був докінця життя. 1944 колектив у складіхору, танц. колективу й оркеструнар. інструментів дав свій першийконцерт. Колектив першим в Укра-їні виніс на професійну сцену нар.манеру виконання гуртового співу.

В. — автор пісень, інструмен-тальних композицій, обробок укр.нар. пісень. Протягом усього жит-тя збирав і записував нар. пісні врізних областях України. Провід-не місце в творчій спадщині нале-жить хоровим творам. Чимало пі-сень композитора стали народ-ними.

494ВЕРХОВСЬКI

П.П. Вершигора.

Г.Г. Верьовка.

І.Г. Верхратський.

1948—52 — Голова правлінняСпілки композиторів УРСР. Лау-реат Держ. премії СРСР (1948),Держ. премії УРСР ім. Т.Шев-ченка (1968, посмертно).

П. у м. Київ. Iм’я В. 1964 при-своєно Держ. укр. нар. хорові.

Тв.: Хори, вип. 1. К., 1971; Хори зсупроводом, вип. 2. К., 1971; Хори іпісні, вип. 3. К., 1972; Солоспіви і во-кальні ансамблі, вип. 4. К., 1972; На-родні та революційні пісні в обробцідля хору, вип. 5. К., 1973; Кантати і хо-ри, вип. 6. К., 1980.

Літ.: Ященко Л. Григорій Гурійо-вич Верьовка. К., 1963; Григорій Ве-рьовка. Спогади. К., 1972; Джен-ков В.А. Видатний діяч музичної куль-тури. «Народна творчість та етногра-фія», 1975, № 6.

Л.О. Гаврилюк.

ВЕСЕЛОВСЬКИЙМикола Iвано-вич (листоп. 1848—30.03.1918) —рос. археолог, сходознавець. Н. вм. Москва. Проф. каф-ри сх. істо-рії Петерб. ун-ту (1890), наглядачнумізматичного музею при ун-ті,голова Сх. від-ня Iмператорсько-го археол. т-ва. Вивчав археоло-гію та історію Серед. Азії, працю-вав у галузі рос. й укр. істор. таархеол. науки. З іменем В. пов’я-зані розкопки курганів на лівомуберезі Дніпра, в Криму, на Кубаній Дону. Серед них такі всесвітньовідомі пам’ятки, як кургани Май-копський, Келермеський, Єлиза-ветинський, Ульський, Золотий,Костромський, Чморів, Огуз та ба-гато ін. 1912—13 В. розкопав скіф.царський курган (див. Скіфи) вурочищі Солоха біля м. Нікополь,в якому був знайдений золотийгребінь із зображенням битвискіфів.

П. у м. Петроград (нині Санкт-Петербург, РФ).

Тв.: Памятники дипломатическихи торговых сношений Московской Ру-си с Персией, т. 1—3. СПб., 1890—98;Курганы Кубанской области в периодримского владычества на СеверномКавказе. В кн.: Труды XII Археологи-ческого съезда в Харькове, т. 1. М.,1905; Мечети Самарканда, вып. 1.СПб., 1905.

Літ.: Записки Восточного отделе-ния Русского археологического обще-ства, т. 25. Пг., 1921; Мозолев-ський Б.М. Скіфський степ. К., 1983.

Г.Г. Денисенко.

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Сергій Феофа-нович (1878 — р. с. невід.) —інженер-економіст, громад. таполіт. діяч. Н. на Поділлі в сім’їсвященика. Закінчив Петерб.ун-т. Доцент Київ. політех. ін-ту,активно працював над розробкою

укр. тех. термінології. Один із фун-даторів і кер. Укр. тех.-аграрногот-ва «Праця» (1917), в якому очо-лював від. з вивчення стану еко-номіки України, розробляв планиїї розвитку. Один із засн. Україн-ської Центральної Ради, писар таголова її агітаційної комісії. Нале-жав до УСДРП, від якої входив доК-ту УЦР, згодом — до Малої ра-ди. Від черв. 1917 — товариш го-лови УЦР. За Української Держа-ви — ген. консул у РСФРР. Від 1лип. 1918 — екстраординарнийпроф. Укр. держ. ун-ту в Києві. У1920-х рр. — проф. Київ. с.-г. ін-ту, очолював каф-ру економіки с.госп-ва. У 1930-х рр. репресова-ний. З часом — на еміграції.

Літ.: Українська Центральна Рада:Документи і матеріали, т. 1—2. К.,1996—97; Верстюк В.Ф., Осташко Т.С.Діячі Центральної Ради: Біографічнийдовідник. К., 1998.

Т.С. Осташко.

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Ярослав Iва-нович (псевд. і криптоніми: Я.В.,Яв., Охрім Бодяк, Гіпопотам,Олег Сатир, Олег Сатр та ін.;20.02.1881—26.10.1917) — гро-мад., політ. та культ. діяч, пуб-ліцист, письменник, перекладач.За фахом — правник. Н. в с. Мо-лодятин (нині село Коломийсько-го р-ну Iвано-Франк. обл.). За-кінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту. З1902 — ред. провідних часописівГаличини і Буковини: 1902—04 —«Поступ» (Коломия), 1904—06 —газ. «Буковина» (Чернівці). Від 1907працював у Львові, в редакції газ.«Діло» (1910—11 — її гол. ред.),редагував також «Письмо з “Про-світи”», 1911—12 — ред. тижневи-ка «Неділя». Друкувався в бага-тьох ін. періодичних вид. Галичи-ни, зокрема в «Літературно-нау-ковому вістнику». Упорядник івидавець зб. «Як судили Мирос-лава Січинського» (1909). 1914—17 — референт укр. і рос. преси вМЗС Австро-Угорщини у Відні.Там підготував до друку календар«Просвіти» на 1915 рік, альманах«З кривавого року» (вийшов по-смертно). Чл. президії Загальноїукраїнської ради. Належав до Русь-ко-української радикальної пар-тії. Листувався з I.Франком,В.Стефаником, О.Маковеєм. Ар-хів зберігається в ЦДIА України уЛьвові.

П. у м. Віллішгоф поблизуВідня.

Літ.: Лозинський М. Ті, що від насвідійшли. Львів, 1917; Полєк В. Біогра-

фічний словник Прикарпаття. Бібліо-тека «Нового часу». Iвано-Франківськ,1993; Качкан В. Веселовський ЯрославIванович. В кн.: Українська журналіс-тика в іменах, вип. 1. Львів, 1994; Ро-манюк М.М., Галушко М.В. Українськічасописи Коломиї 1865—1994 рр.Львів, 1999.

Б.З. Якимович.

«ВЕСНА» — каральна операціяорганів ОДПУ, проведена 1930—31 із метою «чистки» лав Черво-ної армії (див. Радянська армія)від спеціалістів колиш. царськоїармії. Офіц. мотивом для початкумасових репресій щодо військ.фахівців «старої генерації» стало«викриття» в груд. 1930 антирад.військ. орг-ції, яка нібито навесні1931 (звідси й назва справи —«В.») очікувала на інтервенціюАнтанти і в зв’язку з цим готува-ла збройне повстання.

Учасниками міфічної орг-ціїпісля допитів в ОДПУ визнали се-бе багато колиш. генералів та кад-рових офіцерів царської армії, якіпісля перемоги рад. влади визна-ли останню і служили на відп. по-садах у Червоній армії. Репресіїза справою «В.» прокотилися вРосії, Україні, на Кавказі. Най-більшого погрому було завдановійськ. навч. закладам Москви,Ленінграда (нині Санкт-Петер-бург), Києва. Провідні фахівціофіцерської справи звинувачува-лися в організації контрреволюц.офіцерських груп у вузах, у сабо-тажі та шкідництві, яке полягало«у зниженні вимог до військовихзнань» у студентів і курсантів.

Протягом 1930—31 у справі«В.» було притягнуто до суд. від-повідальності 2010 осіб: 305 війсь-кових і 1705 цивільних. Із них 573страчено, ін. піддано тривалимтермінам ув’язнення.

О.Г. Бажан.

ВЕСТЕРНІЗАЦІЯ (англ. westernвід west — захід) — термін, що ви-користовується переважно на по-значення процесу запозиченняелементів зх. к-ри ін. к-рами, алетакож ним позначають процесекспансії масової амер. к-ри в усіін. к-ри. Походить, імовірно, відназви жанру амер. кінематографу«вестерн». Інколи як синонімитерміна «В.» вживають поняття«європеїзація», «американізація»,«модернізація», «глобалізація».

Теорія В. первісно була розро-блена для пояснення розвиткуЯпонії 19—20 ст. В. може бути по-вною або частковою. Повна В.охоплює всі сфери життя того чи

495ВЕСТЕРНІЗАЦІЯ

М.І. Веселовський.

Я.І. Веселовський.

ін. сусп-ва. Заг. схема процесу по-вної В. є такою: на першому етапіспостерігається намагання відго-родитися від впливу зх. к-ри; надругому — відбувається запози-чення тех. і військ. досягнень зх.цивілізації, що зумовлює модер-нізацію економіки та життя су-сп-ва в цілому; на третьому — за-своюються зх. духовні цінності.За часткової В. (за С.Хантінг-тоном — «вестернізація без моде-рнізації») запозичуються лишедеякі елементи зх. способу життя.Процес В., з одного боку, відкри-ває доступ до найкращих здобут-ків зх. к-ри, науки та техніки, а зін. — спричиняє руйнування тра-диційних цінностей, а отже — мо-ральну деградацію та атомізаціюсусп-ва.

В Україні перша хвиля В. спо-стерігалася в 1-й пол. 17 ст. і булареакцією на наступ католицизму.Виникнення Укр. козац. д-ви ве-ликою мірою стало результатомзасвоєння укр. козацтвом зх. цін-ностей життя. Наприкінці 17 —поч. 18 ст. вихідці з України бра-ли активну участь у процесах В. вРос. д-ві (реформи Петра I). Дру-га хвиля В. (як нищення самобут-ності) мала місце після скасуван-ня автономного устрою Гетьман-щини 1764 та зруйнування Запоро-зької Січі 1775 військами Російсь-кої імперії. Подальші дві хвилі В.були спільними з процесом рос.В. після реформи 1860-х рр. тапісля 1900-х рр. За часів існуван-

ня СРСР можна виділити ще дваетапи В. — 1930-х рр. та 2-ї пол.1950-х — 1960-х рр. Нинішній по-літ. курс незалежної України навходження до європ. та євроат-лантичних структур започаткувавнову хвилю В.

Літ.: Тойнбі А.Дж. Дослідження іс-торії, т. 1—2. К., 1995; Любарский Г.Ю.Морфология истории: Сравнительныйметод и историческое развитие. М.,2000.

В.В. Головко.

ВЕСТЕРФЕЛЬД (Westervelt абоWesterfeldt) Абрагам (р. н. невід. —24, за ін. даними, 30.04.1692) —голл. художник. Працював придворі польного гетьмана литов.кн. Я.Радзивілла. Разом з війсь-ком гетьмана перебував 1651 уКиєві. Як безпосередній свідокнаціональної революції 1648—1676 відобразив її події у малюн-ках, що збереглися частково в ко-піях 18 ст. Відомо 49 тв. В., тема-тично пов’язаних з Україною, се-ред яких: «Вступ литовськихвійськ до Києва у 1651 р.», «Роз-гром козаками литовської флоти-лії на Дніпрі», «Сутичка польсь-кої і козацької кінноти під Ки-євом», «Прийом Янушем Радзи-віллом послів Богдана Хмельни-цького». 22 копії 18 ст. з рисунківВ. певний час зберігались у коле-кції польс. короля Станіслава-Ав-густа Понятовського. Кілька ко-пій у серед. 90-х рр. 20 ст. придбавМузей Війська Польс. у Варшаві.

За взірцем рисунка «Захоплення уполон козацького полковникаМ.Кричевського під Лоєвим у1649 р.» 1760 зітканий гобелен,який нині зберігається в музеї кн.Чарторийських у Кракові.

Значну істор. цінність маютькомпозиції, в яких зафіксованостародавні пам’ятки Києва (Ки-єво-Печерська лавра, Софійськийсобор, Золоті ворота), дерев’янібудівлі 17 ст. міста та його око-лиць, що не збереглися до нашогочасу («Вигляд Києва зі сходу»,1651, зображення палат кн. А.Ки-сіля на Подолі, комплексу Ки-єво-Межигірського Спасо-Преоб-раженського монастиря, церкви вс. Полонне та ін.). Iснує припу-щення, що за малюнком В. граверВ.Гондіус виконав відомий порт-рет Б.Хмельницького, який слугу-вав першоджерелом для більшостіпортретів полководця.

П. у м. Роттердам (нині місто вНідерландах).

Літ.: Смирнов Я.И. Рисунки Киева1651 года по копиям их конца XVIIIвека. В кн.: Труды XIII Археологичес-кого съезда в Екатеринославе, т. 2. М.,1908; Нариси з історії українськогомистецтва. К., 1966; Iсторія українсь-кого мистецтва, т. 3. К., 1968.

Н.Г. Ковпаненко.

ВЕСТФАЛЬСЬКИЙМИР 1648—система мирних договорів, укла-дена після завершення Тридцяти-літньої війни 1618—48, до участі вякій залучалися й укр. козаки.

496ВЕСТЕРФЕЛЬД

А. Вестерфельд.Софія Київськазі сходу. 1651.Копія 18 ст.

Складається з двох міжнар. дого-ворів, підписаних 24 жовт. у міс-тах Вестфалії (Німеччина): дого-вору імператора «Священної Рим-ської імперії германської нації» зсоюзниками, з одного боку, іШвецією з її союзниками — здругого, в м. Оснабрюк; договоруімператора з союзниками, з одно-го боку, і Францією — з другого, вм. Мюнстер. Постанови В.м. сто-сувалися територіальних змін, ре-ліг. відносин і політ. устрою«Священної Римської імперії».Згідно з В.м., Франція одержалаволодіння Габсбургів у Верхньомута Нижньому Ельзасі і підтверди-ла свій суверенітет над лота-ринзькими єпископствами Мец,Туль і Верден. Швеція одержалавід імперії, окрім контрибуції в5 млн талерів, о-в Рюген (ниніНімеччина), ч. Померанії і ар-хієпископство Бремен. У її воло-діннях опинилися найважливішіпорти Балтійського та Північногоморів. Крім того, Швеція як во-лодар нім. князівств стала чл. ім-перії з правом посилати своїх де-путатів на імперські сейми.Д-ви-переможниці були оголо-шені гол. гарантами виконання В.м., а їхні союзники — нім. князів-ства Бранденбург, Мекленбург-Шверін, Брауншвейг-Люнебург— розширили свої володіння зарахунок секуляризованих (див.Секуляризація) єпископств і мо-настирів. У реліг. сфері В.м. при-

рівняв у правах на тер. Німеччиникальвіністів із католиками (див.Католицизм) і лютеранами (див.Протестантизм), узаконив секу-ляризацію церк. земель, здійсне-ну до 1624, але позбавив нім. кня-зів права визначати реліг. належ-ність підданих. В.м. юридично за-кріпив політ. роздробленістьНімеччини. Перемога у Тридця-тилітній війні антигабсбурзькоїкоаліції зірвала спробу створеннясвіт. «християнської» імперії підегідою Габсбургів, їх плани при-душення реформаційного руху(див. Реформація) та підкоренняРеспубліки Сполучених провін-цій (нині Нідерланди). На трива-лий час Франція забезпечила собідомінуючі позиції у Зх. Європі.

В.О. Щербак.

ВЕТУХІВ Михайло Олексійович(25.07.1902—11.06.1959) — уче-ний-біолог, організатор с.-г. нау-ки в Україні, педагог, громад. таполіт. діяч. Перший президентУкраїнської вільної академії наук уСША, дійсний чл. НТШ. Н. вм. Харків. 1923 закінчив Харків.с.-г. ін-т, у якому працював від1926 — доц., од 1928 — проф., зав.каф-ри. Займався селекцією тва-рин, досліджував генетику. Бравучасть у громад.-культ. житті. До-помагав в «українізації» вузів танаук. установ України. У зв’язкуіз загрозою репресій виїхав доМоскви. 1934—41 працював проф.

Моск. ветеринарно-зоотех. ін-тута кер. від. ветеринарної генетикиВсесоюзного ін-ту експеримен-тальної ветеринарії. Перед почат-ком Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 вер-нувся до Харкова, викладав гене-тику в Харків. ун-ті. За гітлерівсь-кої окупації очолював Харків. зе-мельну управу. 1942—43 — ректорХарків. ун-ту. Співпрацював зукр. демократ. колами, за що буварештований гестапо (1943). Піс-ля звільнення переїхав до Львова(тоді — Генеральна губернія), девикладав на вищих мед. курсах, азгодом — до Відня. Працював уВіденському ун-ті генетиком-екс-периментатором. Не полишавгромад. роботи. Був чл. представ-ництва Українського центральногокомітету у Відні. 1945 призначе-ний міністром внутр. справ в уря-ді УНР на еміграції. По закінчен-ні війни перебував у Німеччині, а1949 емігрував до США. Брав ак-тивну участь у створенні УВАН вСША: від 1950 і до кінця життя їїпрезидент. Керував видавничоюдіяльністю УВАН, започаткував іредагував англомовні «Аннали».Водночас працював у від. зоологіїКолумбійського ун-ту (Нью-Йорк). Серед учених-генетиківстав відомим як автор нової теоріїу вивченні спадковості. Брав дія-льну участь у роботі багатьохукр.-амер. громад. орг-цій. 1949обраний віце-президентом Укра-

497ВЕТУХІВ

А. Вестерфельд.Ярославів валта Золоті ворота. 1651.Копія 18 ст.

М.О. Ветухів.

їнського конгресового комітетуАмерики, від 1954 був чл. Ген. аса-мблеї Інституту вивчення СРСР уМюнхені (Німеччина).

П. у м. Нью-Йорк.Літ.: Осередок української науки

за рубежем. «Вісник АН УРСР», 1991,№ 1; Луцький Ю. Початки «Анналів»:[Спогади]. «Український історик», 1995,т. 32, № 1—4; Антонович М. 50-річчяУВАН. Там само; Винниченко І. Пів-століття служіння Україні [УВАН уСША]. «Українське слово», 1995, № 4;Шевельов Ю. Люди Академії, муриАкадемії, книги Академії. Спогади іміркування з нагоди 50-х роковинУВАН у США. «Сучасність», 1996,№ 1; Рябчук М. Ювілей Академії.«Українська культура», 1996, № 1; Пан-ченко В. Листи з Нью-Йорка. «Кур’єрКривбасу», 2001, № 139.

О.В. Даниленко.

ВЕХТЕР (Wдchter) Отто (1901—1949) — нім. військ. і політ. діяч,губернатор дистрикту «Галичина».Н. в м. Відень. Виходець із родиниавстрійс. генерала, який тривалийчас служив у Галичині. У 1920-х рр.прилучився до нацистського руху(див. Нацизм). Брав участь в ан-шлюсі Австрії 11—12 берез. 1938.Напередодні Другої світової вій-ни — группенфюрер СС, від січ.1942 до лип. 1944 — губернатордистрикту «Галичина» з центрому Львові. Займав помірковану по-зицію в окупаційній політиці назх.-укр. землях, контактував зукр. громад. інституціями (В.Ку-бійовичем та ін.) і представникамиУГКЦ. Ініціатор створення укр.д-зії СС «Галичина». Після війнипереховувався в монастирі вм. Рим (Італія), де й помер від ту-беркульозу.

Літ.: Кубійович В. Мені 85. Па-риж—Мюнхен, 1985; Колісник Р. Вій-ськова Управа та Українська дивізія«Галичина». Торонто, 1990.

К.Є. Науменко.

«ВЕЧЕРНИЦІ» («Вечерниць») —літ.-наук. тижневик, перший дру-кований орган галицьких наро-довців. Виходив з 1 лют. 1862 до15 черв. 1863 у Львові. Ред. і вида-вець — Ф.Заревич, від лют. 1863 —В.Шашкевич. Усього вийшло 43номери за 1862 і 17 номерів за1863. Містив передруки статей зпетерб. час. «Основа», худож. тв.Т.Шевченка, П.Куліша, МаркаВовчка, Л.Глібова, М.Устияновича,Ю.Федьковича, В.Шашкевича, іс-тор. праці I.Шараневича, М.Кос-томарова, народознавчі розвідки,публіцистичні статті К.Климкови-ча, в яких були виголошені гол.

засади народовського руху. Особ-ливе місце займали шевченко-знавчі матеріали. Хоча часописвиходив за етимологічним право-писом, окремі статті вперше в Га-личині були видані за фонетичнимправописом П.Куліша.

Літ.: Нечиталюк М.Ф. Журналіс-тика на західноукраїнських земляхXIX ст. В кн.: Історія української до-жовтневої журналістики. Львів, 1983.

О.В. Середа.

ВЕЧОРИ-ОГЛЯДИ УКРАЇНСЬ-КОЇ КУЛЬТУРИ В МОСКВІ.Проводилися в період Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945, згідно з рішеннямуряду СРСР з метою популяри-зації мист-ва і літ. України, тер.якої в цей час була окупована гіт-лерівцями. Перший такий оглядвідбувся 14 черв. 1942 у Концерт-ному залі ім. П.Чайковського. Увеликому концерті, на який булозапрошено воїнів фронтів, щодіяли на тер. України, та у прису-тності представників громадсько-сті столиці взяли участь Ансамбльпісні і танцю Пд.-Зх. фронту, ху-дож. кер. якого була Л.Чернишо-ва, симфонічний оркестр УРСР,солісти А.Ватуля, З.Гайдай, А.О.Iва-нов, М.Литвиненко-Вольгемут, I.Па-торжинський, Г.Юра та ін. Великіогляди мист-ва і літ. України від-булися 20 верес. 1942, у розпалСталінградської битви 1942—1943,і 10 верес. 1943, коли рад. військазавершили визволення «Всесоюз-ної кочегарки» — Донбасу (див.Донбаські операції 1941—1943).

Літ.: Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящих-ся Украинской ССР в период ВеликойОтечественной войны. К., 1977.

М.В. Коваль.

ВЕЧОРНИЦІ— традиційна фор-ма молодіжного дозвілля в укр.селі у дорад. період. В. збиралисяв зимовий час — від реліг. святаМиколи «зимнього» (6 груд. ст.ст.) й до початку Великого посту.Приміщення для В. зазвичай на-ймали дівчата у самітньої вдовиабо «солдатки», яку величали па-німаткою. У В. брала участь тіль-ки неодружена молодь. Під час В.дівчата пряли, вишивали, а па-рубки їх розважали. У святковідні влаштовувалися гуляння. В.іноді затягувалися до світанку ітоді називалися «досвітками».Гол. соціальна значимість В. по-лягала в тому, що вони давалиможливість молоді передшлюб-ного віку в невимушеній атмос-

фері краще пізнати одне одного йвибрати собі пару для створеннясім’ї.

Літ.: Воропай О. Звичаї нашого на-роду: Етнографічний нарис, ч. 1. К.,1991.

Ю.Г. Писаренко.

ВЕШНЯК-ЯКУБОВИЧ Федір(р.н. невід. — наприкінці 1650) —укр. військ. та держ. діяч, дипло-мат, чигиринський полковник(1648—50). Н., імовірно, на Пол-тавщині в родині шляхтича.Освіту здобув у Києво-Могилян-ському колегіумі (див. Києво-Мо-гилянська академія). Певний часперебував на Запорожжі. Служиву реєстровому козац. війську.1636—37 обирався військ. писа-рем. Напередодні національної ре-волюції 1648—1676 був сотникомЧигиринського реєстрового пол-ку (див. Реєстрові козаки). Разоміз Б.Хмельницьким готував козац.повстання. Після арешту й ув’яз-нення останнього польс. адмініс-трацією наприкінці 1647 В.-Я. ра-зом з сотниками К.Бурляєм і То-кайчуком взяв його на поруки ідопоміг втекти на Запорозьку Січ.У квіт. 1648 В.-Я. спільно зФ.Джалалієм очолив повстанняреєстрових козаків в урочищі Ка-м’яний Затон (поблизу сучасногос. Дніпровокам’янка Верхньо-дніпровського р-ну Дніпроп.обл.) та організував їх перехід набік Б.Хмельницького. Після при-єднання до повстання В.-Я. отри-мав уряд чигиринського полков-ника, став одним з найближчихсподвижників Б.Хмельницького.Виконував важливі військ., по-літ. та дипломатичні доручення.Брав активну участь у Жовтовод-ській битві 1648 та Корсунській би-тві 1648. На поч. літа 1648 очолю-вав перше укр. посольство до Вар-шави. Брав участь в укр.-польс.переговорах у м. Переяслав (нинім. Переяслав-Хмельницький) в лют.1649 (див. Переяславська угода1649).

У трав. 1649 В.-Я. очолив пер-ше представницьке посольствоВійська Запорозького до Москви,мав дві офіц. аудієнції у рос. царяОлексія Михайловича, добивавсянадання рос. воєн. допомоги Ук-раїні, а також висловлював готов-ність укр. кер-ва визнати зверх-ність царя. Під час Збаразької об-логи 1649 та Зборівської битви 1649призначався гетьманом наказним.

П. у м. Чигирин.Дж.: Акты, относящиеся к исто-

рии Южной и Западной России, т. 3.

498ВЕХТЕР

СПб., 1861; Воссоединение Украины сРоссией, т. 2. М., 1954; Документы Бо-гдана Хмельницкого (1648—1657). К.,1961.

Літ.: Крип’якевич I.П. Богдан Хме-льницький. Львів, 1900; Смолій В.А.,Степанков В.С. Богдан Хмельниць-кий. Соціально-політичний портрет.К., 1993; Апанович О.М. Воєнне мисте-цтво Богдана Хмельницького та йогосподвижників. «УIЖ», 1995, № 4.

В.М. Горобець.

ВЄРКIН Борис Iєремійович(08.08.1919—12.06.1990) — укр.фізик. Акад. АН УРСР (1972). Н.в м. Харків. Закінчив Харків. ун-т(1940). 1946—60 працював у Хар-ків. фіз.-тех. ін-ті, 1960—88 —дир., з 1988 — почесний дир.Фіз.-тех. ін-ту низьких темпера-тур АН УРСР (Харків). Наук. пра-ці стосуються фізики й технікинизьких температур, вивченняелектронних властивостей твер-дих тіл, надпровідності, низько-температурного і вакуумного ма-теріалознавства, кріогенної біо-логії та медицини. Спільно з укр.фізиком I.Янсоном розробив ме-тоди мікроконтактної спектро-скопії та спектроскопії непруж-ного тунельного ефекту. Запо-чаткував в Україні низку новихнаук.-тех. напрямів. Засн. наук.школи.

Держ. премія УРСР в галузін. і т. (1973), Держ. премія СРСР(1978). Його ім’я присвоєнеФіз.-тех. ін-тові низьких темпе-ратур НАН України.

П. у м. Харків.Літ.: Веркин Борис Иеремиевич.

К., 1989.Ю.О. Храмов.

«ВЕСТИ ИЗ СССР. ПРАВА ЧЕ-ЛОВЕКА»— інформаційний бюл.низки міжнар. правозахиснихорг-цій, що друкував матеріалипро становище опозиційного рухув СРСР наприкінці 1970—80-х рр.Заснований 1978 з ініціативи рос.правозахисника К.Любарського.Періодичність виходу: 1978—79 —щомісяця, з 1980 — двічі на місяць,рос. і англ. мовами. Проіснував до1989. Видавався на кошти т-в «Зо-шити самвидаву» (Брюссель, Бель-гія) та «Країна і світ» (Мюнхен,Німеччина).

Організовував акції протестуна захист учасників правозахис-ного руху О.Бердника, Ю.Бадзьота ін.

На сторінках вид. містилисячисленні відомості про діячівкримськотатар. та єврейс. нац. ру-хів в Україні.

Літ.: Вести из СССР. Права чело-века, т. 1—4. Мюнхен, 1989.

О.Г. Бажан.

«ВЕСТНИК “НАРОДНОЙ ВО-ЛИ”» — журнал рос. емігрантів,членів виконкому революц. орг-ції «Народна воля». Видавався1883—86 у Женеві (Швейцарія).Вийшло п’ять номерів часопису.Чл. редакції (містилася в Пари-жі) були: Л.Тихомиров, М.Оша-ніна, П.Лавров. «В.“Н.в.”» дужетенденційно висвітлював події вРосійській імперії, фіксуючи увагучитачів на антиурядових виступахробітників та селян і замовчуючипозитивні зміни в соціально-екон. житті країни. Водночас жу-рнал друкував розгорнуті оглядисоціаліст. руху в країнах Зх. Євро-пи, які, на думку їхніх авторів,мали стати кер-вом до дії для рос.революціонерів. Багато місця насторінках «В.“Н.в.”» займали ма-теріали, друковані у від. хронікиреволюц. боротьби, та спогадинародовольців про їхні терорис-тичні акти. Журнал почав вихо-дити в роки занепаду та ідейногорозброду в «Народній волі», якийособливо посилився після поши-рення на тер. Рос. імперії ідеймарксизму. В груд. 1886 вийшовп’ятий і останній номер «В.“Н.в.”».

Літ.: Вахрушев И.С. Очерки исто-рии русской революционной демокра-тической печати: 1873—1886 гг. Сара-тов, 1980; Итенберг Б.С. [«Вестник“Народной воли”»]. В кн.: Памятныекнижные даты. М., 1983.

О.В. Лисенко.

«ВЕСТНИКЮГО-ЗАПАДНОЙИЗАПАДНОЙ РОССИИ», «Вўст-никъ Юго-Западной и ЗападнойРоссіи» — щомісячний історико-літ. журнал. Виходив 1862—71 (до1864 у Києві, потім — у Вільно,нині Вільнюс, під назвою «Вест-ник Западной России»). Протя-гом 1862—70 видавничим ред. бувК.Говорський, далі — І.Єремич.Спрямований проти нац.-визвол.рухів в Україні, Білорусі, Литві таПольщі, проповідував ідеологію«самодержавства, православ’я інародності» та «єдиної та не-подільної Росії». Виступав протипрогресивних періодичних вид.,особливо «Современника» й «Ос-нови», а також львів. ж. «Мета».Журнал був запеклим противни-ком розвитку нац. к-р, заперечу-вав самобутність укр. мови, вва-жаючи її одним із діалектів рос.Підтримував колонізаційну по-

літику Російської імперії, пропо-відував асиміляцію українців ібілорусів шляхом відповідноїорієнтації укр. та білорус. шкіл івиховання. Різко засуджував ж.«Основа» за публікацію тв. Т.Шев-ченка та спогадів про поета, ви-ступав проти публікації тв. М.Кос-томарова та ін. укр. письменни-ків, стверджуючи, що М.Косто-маров, П.Куліш і «Основа» є «рас-садниками хохломании». Виходя-чи зі своїх завдань, тенденційнопідбирав, публікував і коментувавдокументи та матеріали з історіїукр. та білорус. земель у складіВеликого князівства Литовськогота Речі Посполитої, боротьби пра-восл. церкви (див. Православ’я)проти католицизму та уніатства,пам’ятки полемічної літ. (тв. І.Ви-шенського, І.Галятовського та ін.),розвідки про укр. братства, фоль-клор, етнографію, істор. романи,уривки тв. зарубіжних мемуарис-тів 15—16 ст., які описували Ук-раїну.

О.М. Дзюба.

ВЄТОШКIН Михайло Кузьмич(05.11.1884—02.02.1958) — рад.парт. і держ. діяч, історик, учас-ник революц. руху в Росії таУкраїні. Н. в с. Усольє (нинім. Усольє-Сибірське Iркутськоїобл., РФ) у родині робітника. Від1904 — чл. РСДРП(б). 1904—17проводив підпільну парт. роботу вм. Харбін (Китай), в Сибіру іцентр. губерніях Російської імперії.1920 — чл. Крим. ревкому і обко-му РКП(б), потім — голова Київ.губревкому, чл. губкому КП(б)У.Від січ. 1922 — нарком юстиції,потім — нарком Робітничо-селян-ської інспекції України. 1921—24брав участь у роботі кооп. установУкраїни, у т. ч. Міжнар. кооп.альянсі. 1925—41 — відп. секретарбюджетної комісії ЦВК СРСР.Від 1944 — на наук. і викладаць-кій роботі. Нагороджений орде-ном Леніна.

П. у м. Москва.Літ.: Марочко В.I. Українська се-

лянська кооперація: Iсторико-теоре-тичний аспект (1861—1929 рр.). К.,1995.

О.М. Мовчан.

ВИБОРЗЬКА АКЦIЯ ДЕПУТА-ТIВ ПЕРШОЇ ДЕРЖАВНОЇДУМИ 1906. Вважаючи склад де-путатів надто ліберальним і навітьреволюц., імп. Микола II 21(08)лип. видав рескрипт, за яким IДерж. дума (див. Державні думи),що пропрацювала лише 72 дні,

499ВИБОРЗЬКА

Б.І. Вєркін.

М.К. Вєтошкін.

розпускалася, а скликання 2-їДерж. думи оголошувалося через8 місяців. Обурені свавіллям цар-ської влади, понад 200 демокра-тично налаштованих депутатів(кадети, трудовики, соціал-демо-крати) 22—23 (9—10) лип. пере-їхали із Санкт-Петербурга дом. Виборг (нині місто Ленінгр.обл., РФ), провели там нараду йпідписали відозву «Народові віднародних представників», в якій,засудивши свавілля царизму, за-кликали громадян усієї країни допочатку роботи 2-ї Думи «не дава-ти ні копійки в казну, ні одногосолдата в армію». Відозва оголо-шувала недійсними всі закордон-ні угоди Російської імперії про по-зики уряду, укладені без згодинар. представників. За данимиполіції, ця відозва була надзви-чайно популярною серед трудя-щих і швидко розповсюджуваласяв країні у вид. підпільних с.-д.друкарень, у т. ч. УСДРП. 170 де-путатів, які підписали Виборзькувідозву, в т. ч. чл. Української дум-ської громади В.Шемета, П.Чи-жевського, А.Вязлова, Є.Шольпа,Френкеля та ін., було притягненодо суду й засуджено до тримісяч-ного тюремного ув’язнення та по-збавлення виборчих прав на часвиборів до 2-ї Держ. думи.

Літ.: Лотоцький О. Сторінки ми-нулого, ч. 3. Варшава, 1934.

Ю.П. Лавров.

ВИБОРИ до представницьких ор-ганів державної влади, місцевогосамоврядування та на інші суспіль-ні посади — процедура відборукандидатів та обрання їх до від-повідних органів чи на відповідніпосади шляхом відкритого або за-критого голосування (див. Вибор-ча система). Суттю В. є делегу-вання влади від громади обмеже-ній кількості осіб або одній особі.Становлення інституту В. як осн.легітимного засобу делегуваннявлади невід’ємно пов’язане з роз-витком демократ. форми правлін-ня. У певні періоди історії Київсь-кої Русі визначальну роль у В.князів та князівських урядовціввідігравало нар. віче. Невід’ємноюознакою адм. та воєн. устрою за-пороз. козацтва була виборністьшляхом відкритого волевиявлен-ня козаків (див. Козацька рада)усіх адм. та воєн. командних по-сад. Цей досвід був використанийпри розбудові адм. структур Укр.козац. д-ви 17—18 ст. Ч. україн-ців, які проживали на укр. зем-лях, що свого часу входили до

складу Речі Посполитої, Австро-Угорщини та Російської імперії,брали участь у В. до законодавчихорганів влади цих д-в (Сейм РечіПосполитої, Рейхсрат Австро-Угорщини, Державна дума Рос.імперії). З утворенням СРСР івстановленням рад. виборчої сис-теми укр. нас. брало участь у В.депутатів до рад народних депута-тів усіх рівнів. У сучасній Українігромадяни України обираютьПрезидента України, нар. депута-тів Верховної Ради України, депу-татів місц. органів влади, голівоблрад та міськрад.

В.В. Головко.

ВИБОРИ ДО МIСЬКИХ ДУМ1917 (муніципальна кампанія) —перші демократ. вибори в Украї-ні, які проводилися згідно зпостановою Тимчасового уряду від28(15) квіт. 1917 на засадах заг.,рівного, прямого і таємного голо-сування за пропорційною систе-мою. Розглядалися правлячимиколами країни як підготовчийетап виборів до ВсеросійськихУстановчих зборів.

В Україні муніципальна кам-панія тривала з черв. до верес.1917. Гол. боротьба розгорнуласяміж рос. соціалістами та «україн-ськими списками» (що не пере-шкоджало, однак, утвореннюспільних блоків у деяких містах),а також між рос. соціалістами такадетами (див. Конституційно-де-мократична партія).

Вибори відбулись у 176 містахта м-ках України, явка виборцівстановила 60 %. Укр. кандидатиотримали загалом 12,15 % (у т. ч.укр. соціаліст. блок у складіУПСР та УСДРП — 5,1 %, УПСР— 0,22 %, УСДРП — 0,81 %, укр.соціалісти у блоках з рос. —1,96 %, УПСФ— 1,01 %, різнома-нітні позапарт. списки — 3,05 %).Списки рос. соціаліст. партійотримали 46,23 % голосів (у т. ч.соціаліст. блок — 17,75 %, Партіясоціалістів-революціонерів —22,47 %, РСДРП — 5,27 %), біль-шовики — 4,7 %, кадети —7,56 %, праві угруповання —3,26 %, сіоністи, ортодокси тасписки єврейс. громади — 8,6 %.

Результати виборів показалиступінь поширення укр. нац. рухув містах України: у Київ., Полтав.та частково Черніг. губ. він зумівздобути вагомі позиції, в Херсон.,Таврійській його вплив виявивсямізерним, перехідне положеннязаймали Подільська та Волин. губ.(ближче до першої групи), Кате-ринослав. і Харків. (ближче до

другої); Катеринославщина сталаєдиним регіоном України, де зна-чний відсоток голосів отрималибільшовики.

Муніципальна кампанія невиправдала сподівань її ініціато-рів, вона стимулювала радика-лізацію сусп-ва, дала потужнийпоштовх розвиткові революц. про-цесів у країні, зокрема сприяларозгортанню укр. нац. руху.

Літ.: Терещенко Ю.I. Політичнаборотьба на виборах до міських думУкраїни в період підготовки Жовтне-вої революції. К., 1974; Бойко В.М.Участь українських партій у муніци-пальній кампанії 1917 р. «УIЖ», 1997,№ 5.

В.М. Бойко.

ВИБОРНІ КОЗАКИ — привіле-йована група військ. стану наЛівобережній Україні і СлобідськійУкраїні 18 ст. 1698 уряд I.Мазепивидав розпорядження, за якимкозаки Лівобереж. України, що немогли виконувати військ. службувнаслідок зубожіння, мали стати«помічниками» посполитим у за-безпеченні продовольством ко-зац. війська. Гетьман. універсалвід 13(02) берез. 1701 наказувавглухівському сотникові А.Турян-ському вчинити офіц. поділ коза-ків у 4-х сотнях Ніжинського полкуна «виборне товариство» та «под-лєйшеє товариство» з їх реєстра-цією в компутах (списках). Нале-жні до першого товариства зобо-в’язувалися до відбування військ.служби, решта позбавлялася дав-ніх козац. привілеїв (тобто става-ли оподатковуваною групою нас.нарівні з посполитими). Впрова-дження цього універсалу в ін. сот-нях і полках Гетьманщини булоприпинено внаслідок спалаху ма-сового протесту козац. бідноти.1735 Правління гетьманського уря-ду видало розпорядження, підпи-сане правителем Малоросії (з1734) кн., сенатором О.Шаховсь-ким, а потім санкціоноване Сена-том, «Про поділ малоросійськихкозаків на виборних і підпомічни-ків». В.к. звільнялися від вико-нання всіх «загальнонародних»повинностей і поборів.

Протягом 30—50-х рр. 18 ст.кількісне співвідношення міжВ.к. і підпомічниками залишалосямайже незмінним і в більшостівипадків становило 1:2—2,5, тоб-то на одного привілейованого при-падало 2—3 бідних. Причому і се-ред привілейованих козаків спо-стерігалася майнова нерівність.

На поч. 80-х рр. 18 ст. реорга-нізовано ЗС Лівобережжя і посту-

500ВИБОРИ

пово злито з рос. армією. ЧастинаВ.к. поповнила групи посполитих.

У Слобідській Україні відбу-валися подібні процеси. Згідно зуказом Петра I від 21 січ. 1700, докомпутів В.к. записали не лише«добрих» людей, які мали коней ізброю, а й їхніх синів, братів іплемінників. Указ унормував та-кож статус підпомічників. У 5-тислобідських полках В.к. налічува-лося: 1701 — 3,5 тис.; 1733 —4,2 тис.; 1743 — 5 тис. осіб. В.к.разом з їхніми синами і родичамичол. статі 1732 зафіксовано —23,6 тис., а 1763 — 58 тис. осіб. Натер. Київського намісництва, Чер-нігівського намісництва та Новго-род-Сіверського намісництва 1782таких значилося 195,6 тис. з415,7 тис. козаків. Усі В.к. маливідбувати службу у війську з влас-ним спорядженням, зброєю, кінь-ми. Указ Катерини II від 28 лип.1765 ліквідував слобідські козац.полки, перетворивши козаків навійськових обивателів.

Літ.: Распоряжение князя А.И.Ша-ховского о разделении малороссийс-ких казаков на «выборных» и «под-помощников», 1735 г. «Киевская ста-рина», 1902, № 2; Дядиченко В.А. На-риси суспільно-політичного устроюЛівобережної України кінця XVII —початку XVIII ст. К., 1959; Слюсар-ский А.Г. Социально-экономичес-кое развитие Слобожанщины XVII—XVIII вв. Х., 1964; Апанович О.М.Збройні сили України першої полови-ни XVIII ст. К., 1969; Путро О.I. Ста-новище козацтва на ЛівобережнійУкраїні у другій половині XVIII ст.«УIЖ», 1969, № 1; Гуржій О.I. Рядовекозацтво і його місце в класово-стано-вій структурі суспільства ЛівобережноїУкраїни першої половини XVIII ст.Там само, 1982, № 8.

О.I. Гуржій.

ВИБОРЧА СЕЙМОВА ОРДИ-НАЦIЯ ДЛЯ ГАЛИЧИНИ —додаток до цісарського патентуФранца-Йосифа I від 26 лют. 1861,який спільно з Крайовим стату-том Галичини регламентував заса-ди й процедуру виборів до Галиць-кого крайового сейму. Виборчасеймова ординація визначала ко-ло осіб, які мали право голосу навиборах до сейму. Критерієм ви-значення був податковий ценз. У1-й курії право голосу мали влас-ники табулярного майна, які спла-чували не менше 100 золотих рин-ських реального податку на рік, у2-й та 3-й — перші 2/3 осіб зі спи-ску громадян, що володіють ви-борчим правом за громад. зако-ном 1849 і розташов. у списку від-

повідно до розміру сплачуваногоними податку. Загалом у країніправо голосу належало бл. 10 %нас. Обраними до сейму моглибути австрійс. піддані, які досяг-ли 30-річного віку і мали політ.права. У 4-й курії, що охоплювалабільшу частину укр. нас., виборибули двоступеневими, а голосу-вання — усним та відкритим. Ор-динація встановлювала виборчіокруги для всіх курій, число по-слів (депутатів) від кожної з них,порядок виборів з моменту оголо-шення виборчої кампанії до за-твердження результатів виборів усеймі. Законодавство не запобіга-ло численним зловживанням навиборах, які істотно впливали насклад Галицького крайового сей-му, здебільшого на користь польс.консерваторів. Під час сеймовоїугоди 1914 було ухвалено нову ви-борчу ординацію.

Літ.: Кульчицкий В.С. Галицкийсейм в системе колониального аппара-та Австро-Венгрии. М., 1953; Zdrada Y.Galicyjskie wybory sejmоwe i parlamen-tarne w latach 1861—1889. «Rocznik Bib-lioteki PAN w Krakowie», 1973; Grodzi-ski G. Sejm Krajowy Galicyjski 1861—1914, t. 1—2. Warszаwa, 1993; Мудрий М.Виборчі кампанії до Галицького сей-му: суспільство, політика та міжнаціо-нальні взаємини (60—70-ті рр.XIX ст.). «Республіканець», 1995,№ 1—2; Аркуша О. Галицький сейм:виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. Львів,1996.

О.Г. Аркуша.

ВИБОРЧА СИСТЕМА — поря-док організації і проведення вибо-рів до представницьких органівдерж. влади та до органів місц. са-моврядування та на ін. сусп. по-сади, що забезпечує реалізаціюпевній групі громадян (нині —тим, які досягли визначеноговіку, раніше також за ін. ознака-ми — майновими, статевими, ра-совими і т. ін.) своїх виборчихправ. Осн. видами сучасних В.с. ємажоритарна, пропорційна та змі-шана (мажоритарно-пропорційнаабо пропорційно-мажоритарна).

За мажоритарної В.с. від кож-ного виборчого округу обираєть-ся один депутат, за якого прого-лосувала більшість виборців (аб-солютна чи відносна, відповіднодо виборчого законодавства краї-ни). Ця система є найдавнішою інайбільш поширеною, вона ут-вердилася у Великій Британії, Ка-наді, США, Франції, Японії, зага-лом майже у 80 країнах світу.

За пропорційної В.с. (виник-ла на поч. 20 ст.) виборці голосу-

ють за партії політичні (або їх ко-аліції), які отримують депутатськімісця (згідно з заздалегідь пред-ставленими списками кандидатів)у представницьких органах владипропорційно числу отриманих го-лосів. Розповсюджена переважнов європ. країнах.

Існують різні схеми змішаноїВ.с. Так, у ФРН 50 % депутатівбундестагу обирається за мажори-тарною В.с., а ін. 50 % — за про-порційною. В Австралії нижняпалата обирається за мажоритар-ною В.с., а верхня — за пропор-ційною. Змішана В.с. широко за-стосовується в посткомуніст. кра-їнах (Болгарія, Грузія, Литва, Ру-мунія, РФ та ін.).

В УРСР вибори до представ-ницьких органів влади всіх рівніввідбувалися за мажоритарною В.с., за винятком 1990, коли під часвиборів до ВР СРСР та ВерховноїРади УРСР була застосована про-порційна В.с. В Україні парла-ментські вибори 1994 проводили-ся за мажоритарною В.с., а 1998та 2002 — за змішаною: половинаскладу ВР — за пропорційною, ін.половина — за мажоритарною.Вибори до органів місц. владипроходили за мажоритарною В.с.

В.В. Головко.

ВИБОРЧЕ ПРАВО — 1) встано-влене традицією, конституцієюабо законом право громадянинаобирати або бути обраним доскладу представницьких органівдерж. влади та органів місц. само-врядування чи на ін. сусп. посади,напр., на посаду голови д-ви. Ра-ніше В.п. громадян обмежувало-ся, як правило, статевим та май-новим цензом. У сучасному світінайбільш розповсюдженими євіковий ценз і ценз осілості;

2) невід’ємна ч. конституцій-ного права, що представляє со-бою систему правових норм, якірегулюють сусп. відносини в про-цесі формування складу предста-вницьких органів держ. влади таорганів місц. самоврядуванняшляхом відкритого або закритогоголосування. Предметом регулю-вання В.п. є організація та етапипроведення виборів, порядок ви-рішення суперечок, вимоги довиборців та кандидатів на виборніпосади тощо.

В.В. Головко.

ВИБРАНЦІ (ін. назва — лано-ві) — різновид військовиків (піхо-тинців) у Речі Посполитій. Вибран-цями служили селяни з королів-

501ВИБРАНЦІ

щин. Від 1578 кожне село королів-щини з 20 ланів виставляло одно-го вояка. В. звільнялися від усіхподатків і повинностей, усі їхнігосп. обов’язки виконували ін.селяни. Вибранець повинен бувпройти військ. підготовку і кож-ної чверті року ставати до свогоротмістра (командира роти) наперегляд з рушницею, шаблею йсокирою в одязі такого кольору,який був призначений для йогопідрозділу. Мобілізація В. ішлаповільно: на зібрання давалосядва місяці, на прихід до табору —місяць. Під час війни В. інодіслужили при артилерії.

З причин малої ефективностіцього виду війська сейм Речі По-сполитої 1649 ліквідував вибране-цьку піхоту, а замість неї ввівспец. податок з вибранецьких во-локів. 1652 у зв’язку з великимивтратами у війні з Україноюпольс. уряд повернувся до вибра-нецтва як постійної інституції.Однак чисельність В. на укр. зем-лях була невеликою: з Галичинивиставлялося бл. 200, з Холмщиниі Підляшшя — бл. 200, з Поділля —бл. 300 осіб.

Літ.: Крип’якевич І. Історія укра-їнського війська. Львів, 1992; Сагано-віч Г.М. Войска Вялікого кністваЛітоускаго у XVI—XVII ст. Мінск,1994.

Б.В. Черкас.

ВИВЕРИЦЯ (ін. назва — векша) —найдрібніша грошово-лічильнаодиниця Київської Русі. Назва їїсягає тих часів, коли шкурки хут-рових звірів, у т.ч. білки (вивери-ці), використовувались як това-ро-гроші. Вперше В. як дрібнігроші згадується у давньорус.літописах в оповіданнях про подіїсеред. 9 ст. (859). У грошовій сис-темі 10 — 1-ї пол. 11 ст. В. дорів-нювала 1/100 — 1/150 гривні кун,1/5 — 1/8 ногати, 1/4 — 1/6 куни,1/2 — 1/3 резани. Бл. 150 В. скла-дали монетну гривню срібла. В.містила 0,34 г срібла. В реальномугрошовому обігові вона дорівню-вала половині тогочасного зх.-європ. денарія або 0,33—0,50 ку-фічного дирхема. У 12—13 ст. тер-мін В. вживався для позначеннянезначної грошової суми.

Літ.: Спасский И.Г. Русская монет-ная система. Л., 1970.

Р.М. Шуст.

«ВИВІД ПРАВ УКРАЇНИ»1712 — політико-правовий трак-тат, автором якого вважається ге-тьман П.Орлик. Оригінал твору

франц. мовою без підпису та датизнайшов 1922 в архіві замку Ден-тевіль (Франція) І.Борщак і дату-вав його написання літом 1712 чипоч. 1713. Сумніви в автентично-сті «В.п.У.» в цілому висловлювавО.Субтельний (невідомо, чи існу-вав оригінал «В.п.У.», нині його вДентевілі немає); у достовірностідеяких його тверджень — Б.Круп-ницький та М.Андрусяк.

Осн. темами трактату є об-ґрунтування суверенності Укр. ко-зац. д-ви, створеної під час націо-нальної революції 1648—1676, напідставі договорів, укладених неюз ін. д-вами і тогочасного міжнар.права, а також доведення необ-хідності відновлення її суверенно-сті, що була порушена Рос. д-вою.

За ознакою суверенності ав-тор трактату розрізняє д-ви суве-ренні, протекторати та поневоле-ні, за формою правління — мо-нархії (див. Монархізм) та респуб-ліки. Справедливим урядуваннямвважає демократію, засуджує дес-потію. Гетьманщину називає Ук-раїною і кваліфікує її як князівст-во — станову монархію з вибор-ною пожиттєвою владою князя(гетьмана). Право поділяє на при-родне та людське. Суб’єктамиправа вважає не лише окремихосіб, а й народи. Одним із приро-дних прав народу проголошуєсвободу від деспотичного прав-ління. Апелює до міжнар. права,обґрунтовує правомірність між-нар. інтервенції для скиненняправителя-деспота. Оперує гео-політ. ідеями християн. політ. єд-ності та міжнар. рівноваги як фа-кторами запоруки стабільностітощо. Загрозою для європ. безпе-ки вважає розширення Рос. д-ви.Висуває ідею багатосторонніхзовн. гарантій державності Геть-манщини. Подає інтерпретаціюукраїнсько-шведського договору 1708.Його аналіз низки міжнар. дого-ворів містить елементи фальси-фікації.

Літ.: Борщак І. Гетьман Пилип Ор-лик і Франція. «ЗНТШ», т. 134—135.Львів, 1924; Його ж. Вивід прав Украї-ни. «Стара Україна», 1925, № 1—9;Оглоблин О. Вивід прав України.«Вісник», 1954, ч. 5; Ульяновський В.Пилип Орлик. В кн.: Володарі геть-манської булави. К., 1994; Кресін О.Мазепинці. К., 1994; Мельник Л. Укра-їнсько-турецькі взаємовідносини і по-літичні проекти П. Орлика. «УІЖ»,1997, № 6; Кресін О. Політико-правоваспадщина української політичної еміг-рації першої половини XVIII століття.К., 2002.

О.В. Кресін.

ВИГОВСЬКИЙ Iван Остапович(р. н. невід. — 27(17).03.1664) —гетьман України (1657—59), тала-новитий адміністратор, воєна-чальник і дипломат часів націо-нальної революції 1648—1676. Н. напоч. 17 ст. (можливо, в м-ку Гого-лів Київ. воєводства, нині селоБроварського р-ну Київ. обл.) усім’ї правосл. шляхтича О.Вигов-ського герба «Абданк», родовим

маєтком якого був Вигов на Ов-руччині (див. Виговські). Ймовір-но, закінчив Київ. братську шк.,володів лат., церковнослов’ян., рос.і польс. мовами. Двічі одружувався,мав дочку Мар’яну від першогошлюбу та сина Остапа від другого.У 1630-х рр. працював у київ. і лу-цькому судах, намісником луць-кого старости. Пішов на військ.службу, досяг чину ротмістра ква-рцяного війська. У Жовтоводськійбитві 1648 потрапив до татар. по-лону, однак був викупленийБ.Хмельницьким. Перейшов на бікповстанців і невдовзі зробив бли-скучу політ. кар’єру — 1650 ставгенеральним писарем Укр. козац.д-ви. Протягом 1648—57 вніс ве-ликий вклад у нац. держ. буд-во, атакож формування підвалин внутр.і зовн. політики уряду. Брав акти-вну участь у Пилявецькій битві1648, Збаразькій облозі 1649, Збо-рівській битві 1649, Берестецькійбитві 1651, Батозькій битві 1652,Жванецькій облозі 1653, Охматів-ській битві 1655 та Львівській об-лозі 1655; укладенні Зборівськогодоговору Криму з Польщею 1649 іБілоцерківського договору 1651 зРіччю Посполитою та договору зРос. д-вою. Водночас В. виступавпротивником запровадження в Ук-раїні спадкового гетьманату Хме-льницьких.

502ВИВЕРИЦЯ

І.О. Виговський. Портрет 18 ст.

У першій декаді квіт. 1657призначений регентом неповно-літнього Ю.Хмельницького. 26 лип.1657 Чигиринська старшинськарада обрала В. гетьманом на тер-мін, поки Ю.Хмельницький недосягне повноліття. У жовт. 1657козац. рада в Корсуні (нині м. Кор-сунь-Шевченківський) обрала йогогетьманом Війська Запорозького.Загострення соціальних супереч-ностей у сусп-ві, несприйняттянового володаря булави частиноюкозаків і старшини, прорахункиВ. у політиці щодо Запорожжяпризвели до різкого загостреннясоціально-політ. обстановки в ко-зац. Україні. Зіткнувшись з поту-жною опозицією з боку Запорож-жя та Полтавського полку, очолю-ваною полтав. полк. М.Пушкаремта кошовим Я.Барабашем, геть-ман (як і його супротивники) по-чав втягувати у розв’язання конф-лікту царський уряд Рос. д-ви,який тим часом не сприяв влад-нанню конфлікту, а всіляко роз-палював соціально-політ. бороть-бу в Укр. козац. д-ві, щоб посла-бити її сили і домогтися її пере-творення на автономну частинуРос. д-ви.

У берез. 1658 в козац. Українісоціально-політ. боротьба пере-росла в громадян. війну (див.Громадянські війни другої половини1650 — першої половини 1660-хроків в Україні). Розгром 31 трав.повстанського війська під Полта-вою, смерть М.Пушкаря та жорс-токі репресії проти нас. Полтав.полку й опозиційно налаштова-ної старшини (всього загинулопонад 50 тис. осіб) не привели доприпинення боротьби. Опозиціязвернулася по допомогу до Росії,яка почала готувати військо донаступу. В умовах загрози почат-ку воєн. дій з Росією В. уклав Га-дяцький договір 1658 з Річчю По-сполитою, який істотно обмежу-вав внутр. суверенітет козац.України. Війна з Росією розпоча-лася 29 черв. 1659. В. за воєн. до-помоги турец. султана Мегмеда IVвщент розгромив рос. армію по-близу м. Конотоп на березір. Куколка (прит. р. Сейм, бас.Дніпра), але скористатися блис-кучою перемогою не спромігся,бо наштовхнувся на опір старшині козаків, які були невдоволеніумовами Гадяцького договору. У2-й декаді верес. 1659 змушенийбув зректися булави на користьЮ.Хмельницького.

Втративши владу, деякий часпроживав у містах Дубно, Бар та

Львів. У складі польс. війська взявучасть у Чуднівській кампанії1660 (див. Чуднівський договір1660). Протягом 1661—62 його по-літ. погляди еволюціонували відавтономізму до ідеї держ. незале-жності України. 1662 вступив доЛьвівського братства. Восени 1663очолив старшинське угрупован-ня, яке розпочало підготовку доусунення з гетьманства П.Тетеріз тим, щоб політично порвати зРіччю Посполитою і домогтисявозз’єднання Правобережної Ук-раїни з Лівобережною Україною ускладі незалежної д-ви. Викритийу причетності до організації повс-тання, яке спалахнуло в лют. 1664на Правобережжі, В. був заареш-тований польс. полк. С.Махов-ським і П.Тетерею. Його без судуі слідства розстріляли в ніч з26(16) на 27(17) берез. на околиціс. Вільховець (нині село Звениго-родського р-ну Черкас. обл.). В.став першим гетьманом Укр. ко-зац. д-ви, страченим за участь уборотьбі за її незалежність.

Літ.: Костомаров Н.И. ГетманствоВыговского. В кн.: Костомаров Н.И.Собрание сочинений: Историческиемонографии и исследования, т. 2.СПб., 1872; Герасимчук В. Виговський іЮрій Хмельницький. «ЗНТШ», 1904,т. 59—60;Його ж. Виговщина і Гадяць-кий трактат. Там само, 1909, т. 87—89;Його ж. Смерть Iвана Виговського. Вкн.: Ювілейний збірник на пошануакадеміка Михайла Сергієвича Гру-шевського. К., 1928; Апанович О.М.Наступник Богдана Хмельницького —Iван Виговський. В кн.: Апанович О.М.Гетьмани України і кошові отамани За-порозької Січі. К., 1993;Шевчук В. Ко-зацька держава. Етюди до історії укра-їнського державотворення. К., 1995;Бульвінський А.Г. Конотопська битва1659 р. «УIЖ», 1998, № 3, 4; Яковлева Т.Гетьманщина в другій половині 50-хроків XVII століття: Причини і початокРуїни. К., 1998;МицикЮ. Iван Виговсь-кий. В кн.: Полководці Війська Запо-розького: Iсторичні портрети, кн. 1.К., 1998; Грушевський М.С. IсторіяУкраїни-Руси, т. 10. К., 1998. Смолій В.А.,Степанков В.С. Українська національ-на революція XVII ст. (1648—1676 рр.):Україна крізь віки, т. 7. К., 1999.

В.С. Степанков.

ВИГОВСЬКИЙ Остап (Остафій)Гнатович (р. н. невід. — 1663) —нащадок боярського роду Лучи-чів-Виговських Овруцького пов.Київ. воєводства, належав до герба«Абданк», батько I.Виговського. Бувнамісником київ. замку в київ.воєводи кн. А.Кисіля. Брав актив-ну участь у діяльності КиївськогоБогоявленського братства (див.Братства), тісно співпрацював з

київ. митрополитом П.Могилою.1632 разом з іншими братчикамипідписав акт про створення Ки-єво-Могилянського колегіуму (див.Києво-Могилянська академія).

В.М. Горобець.

ВИГОВСЬКI— старовинний укр.шляхетський рід, назва якого по-ходить від Вигова Овруцького пов.Київ. воєводства (нині с. ВигівКоростенського р-ну Житомир.обл.). Родинна легенда пов’язуєВ. з князями Глинськими, до якихналежала і мати рос. царя Iвана IV—Олена. Згідно з однією версією,В. (В.-Лучичі) є відгалуженнямроду Лучичів, згідно з ін. — берутьпочаток від Болсуна (Чорногуба)або ж від Коркошка (вихідців зОрди 14—15 ст.), які започаткува-ли роди В.-Давидовичів, В.-Фе-доровичів, В.-Iгнатовичів, В.-Оле-шковичів.

Найвизначнішим представни-ком роду В. був Iван Виговський—ген. писар Війська Запорозького(1649—57), гетьман України (1657—59). Його батько Остап Виговськийслужив у київ. митрополитаП. Могили, мав міцні зв’язки з кн.А.Кисілем. У Остапа В., крім Iва-на, було ще двоє синів (Данило таКостянтин) і дві дочки (Тетяна таневідома на ім’я, що була першоюдружиною П.Тетері). Усі сини іплемінники (Самійло, Федір) бра-ли активну участь у національнійреволюції 1648—1676. Данило (за-гинув 1659) перебував у шлюбі здочкою Б.Хмельницького — Кате-риною. Він був бихівським пол-ковником, виконував обов’язкигетьмана наказного, командувавукр. військами під час взяття 1655м. Люблін (Польща). Костянтинбув полковником пінським і ту-ровським, а за часів гетьманствасвого брата — генеральним обознимта підскарбієм Великого князівстваРуського, лисянським старостою.1659 постригся у ченці. Федір від-значився як дипломат. Самійлослужив сотником у Війську За-порозькому. До родичів гетьмананалежав і Криштоф— один з того-часних кер. укр. повстанців на Во-лині. Дехто з рідні I.Виговського(двоюрідний брат Юрій і племін-ник Iлля) служили на боці РечіПосполитої, однак після Гадяць-кого договору 1658 перейшли, як іїхній родич овруцький полковникВасиль, під укр. прапори. Післяпоразки I.Виговського майже всівони були заслані царем ОлексіємМихайловичем до Сибіру.

503ВИГОВСЬКI

Рід В. сполонізувався напри-кінці 17 ст., деякі з його пред-ставників займали важливі поса-ди в Речі Посполитій, напр., Да-нило В. був київ. чашником 1707.У Польщі 20-х рр. 20 ст. ще про-живали далекі нащадки I.Вигов-ського, які сприяли істор. розвід-кам про свого предка.

Літ.:МицикЮ. Iван Виговський. Вкн.: Володарі гетьманської булави. К.,1994.

Ю.А. Мицик.

ВИГОДОВСЬКИЙ (Дунцов) Па-вло Хомич (насправді по батькові —Тимофійович; 1802—24(12).12.1881) — чиновник, декабрист (див.Декабристів рух). Н. в с. РужичнеПроскурівського пов. Подільсь-кої губ. (нині в складі м. Хмель-ницький). Син селянина ТимофіяДунцова. Навч. в уч-щі с. При-вороття Ушицького пов. (нинісело Кам’янець-Подільського р-нуХмельн. обл.) та Теофіпольськійповітовій нар. шк. (м-ко Тео-фіполь, нині с-ще міськ. типу тієїж обл.). Від 1819 — секретарпроф. М.Хенцинського у Рівно-му, з 1823 — канцелярист рівнен.земського суду, з 1824 — писар уканцелярії волин. цивільного гу-бернатора (Житомир). Влітку 1825прийнятий I.Iвановим до Товари-ства з’єднаних слов’ян.

Арештований 3 берез. (19лют.) 1826, за тиждень допровад-жений на допит до Санкт-Пе-тербурга, 14(02) берез. замкненийу Петропавловській фортеці (за-лишався в’язнем до 27(15) лют.1827). Покараний за 7-м розря-дом («знав про задум царевбив-ства й належав до таємного то-вариства зі знанням мети») надворічну каторгу (термін робітнадалі скорочено наполовину) зподальшим поселенням у Сибіру.27(15) квіт. 1827, закутий у ножнікайдани разом з І.Аврамовим,О.Бригеном і О.Черкасовим, при-був до Читинського острогу (нинім. Чита, РФ). 15(03) черв. 1828переведений на поселення дом. Нарим Томської губ. (нині селоТомської обл., РФ). Займавсякравецтвом, с. госп-вом, літ. пра-цею. 23(11) листоп. 1854 звину-вачений за образу місц. начальст-ва, на десять місяців узятий підварту в Томську. Під час обшукуйого наримського помешканнябуло виявлено написані ним тра-ктати революц.-демократ. спря-мування. Засуджений до тілесногопокарання (не застосоване у зв’яз-ку зі сходженням на престол імп.Олександра II) та відправлення до

Iркутської губ., потім був пере-ведений до Якутії.

В. — єдиний із уцілілих на тойчас декабристів не підпав під ам-ністію 1856. Як адміністративнозасланий протягом 1857—71 утри-мувався в с. Нюрбинське Вілюй-ської округи та м. Вілюйськ (ниніРеспубліка Саха (Якутія), РФ). Востаннє десятиліття свого життязнайшов притулок при іркутсько-му костьолі (формально припи-саний до с. Урік Іркутської ок-руги). Хворів, злидарював, 1877був затриманий поліцією на дватижні за несплату мізерного по-датку.

П. у м. Iркутськ (нині РФ).Літ.: Нечкина М.В. Три письма

декабриста Петра Борисова. «Каторга иссылка», 1926, № 6; Лурье Г. Из рукопи-сей декабриста Выгодовского. Там само,1934, № 3; Богданова М.М. Декабрист-крестьянин П.Ф.Дунцов-Выгодовский.Иркутск, 1959; Восстание декабристов:Документы, т. 13. М., 1975.

П.Г. Усенко.

ВИГОЛЕКСИНСЬКИЙ ЗБІР-НИК. Давньорус. пергаментнийкириличний зб. житій святих кін.12 ст. Написаний напівуставом. Урукописі 171 арк. Зберігається вРос. держ. б-ці у Москві. За похо-дженням є пд.-рус., галицько-во-лин., проте вже з 13 ст. належавновгород. Юр’ївському монасти-реві. Містить найдавніші рус.списки двох перекладених з грец.мови житій: св. Нифонта, єпис-копа м. Констанція з Кіпру(4 ст.), та св. Феодора Студита(759—836). Iн. збірки подібногоскладу невідомі. Пер. житія Ни-фонта — короткої редакції (в ін.списках не трапляється), пер. жи-тія Феодора Студита такого ж ти-

пу, що й пер., який увійшов у Че-тьї мінеї, укладені моск. митропо-литом Макарієм (1482—1563).

У В. з. немає запису про час імісце його написання. Пергаментневисокої якості, оправа пізня.Кожне житіє відкриває заставка йініціал. Орнамент старовізант.(рослинний, геометричний, неск-ладне плетіння), близький до ор-наменту Добрилового та Юріївсь-кого євангелій 12 ст.

Літ.: Поленов Д.В. Житие св. Ни-фонта константиноградского по руко-писи XII—XIII вв. «Известия Отделе-ния русского языка и словесностиАкадемии наук России», 1861, т. 10;Срезневский И.И. Древние памятникирусского письма и языка. Общее пов-ременное обозрение. СПб., 1863; Со-болевский А.И. Два древних памятникагалицко-волынского наречия. «Рос-сийский филологический вестник»,1884, т. 12; Матеріали з історії візан-тійсько-слов’янської літератури та мо-ви. Одеса, 1928; Судник Т.М. Палео-графический и фонетический анализВыголексинского сборника XII—XIII вв. «Ученые записки Институтаславяноведения». 1963, т. 27; Тихоми-ров Н.Б. Каталог русских и славянскихпергаментных рукописей XI—XII вв.,хранящихся в Отделе рукописей Госу-дарственной библиотеки им. В.И.Ле-нина, ч. 2—3. «Записки Отдела руко-писей Государственной библиотекиим. В.И.Ленина», 1965, вып. 27; Тесаме, 1968, вып. 30; Выголексинскийсборник. М., 1977.

Т.Л. Вілкул.

ВИГОНЦІ ГАЛИЦЬКІ — войов-нича людність. Згадується в літо-писах під 1223: в описі спільногопоходу давньорус. та половецькихвійськ проти монг. полчищ (див.Калка, битва на річці 1223) дав-ньорус. книжник розповідає проактивну участь у поході «галиць-ких вигнанців». Є підстави дума-ти, що мова йшла про представ-ників нас. бас. Дністра та ниж-нього Дунаю, яке за походженнямпереважно було слов’янським.Вірогідно, що на формуванняцього нас. вплинули переселенціз Галицького князівства. За культ.-госп. типом В.г., ймовірно, булиблизькими до бродників.

О.Б. Головко.

ВИДИБIДА-РУДЕНКО Палладій(світське ім’я — Петро; 29.06.1891—01.09.1971) — укр. правосл. архі-єпископ, церк. і громад. діяч. Н. вс. Стрільчинці Брацлавського пов.Київ. губ. (нині село Немирівсь-кого р-ну Він. обл.). Закінчив По-дільську духовну семінарію, фіз.-мат. ф-т Київ. ун-ту (1916). Пра-

504ВИГОДОВСЬКИЙ

П.Х. Вигодовський.

Виголексинський збірник.Фрагмент сторінкиіз заставкою.

цював у кредитовій кооперації наВінниччині. Чл. Української Цент-ральної Ради (1917—18). Чл. Во-лин. духовної консисторії. Заст.міністра фінансів в уряді А.Лівиць-кого на еміграції (осінь 1920).Управитель Емеритської каси пра-восл. духовенства в Польщі (1934).Прийняв чернецтво (1935), неза-баром був висвячений на архіман-дрита, 1941 — архієпископ краків-ський і лемківський, пізніше —львів. Від 1944 — у Німеччині, з1950 — у США. Архієпископ Ук-раїнської автокефальної православ-ної церкви у США.

П. у м. Нью-Йорк, похованийна цвинтарі Вудловк.

Літ.: Архієпископ Палладій: (Нек-ролог). «Свобода», 1971, № 165, 8 ве-рес.; Кіндзеревий-Пастухів С. Архієпи-скоп Палладій: (в миру П. Видибіда-Руденко). Там само, № 169, 14 верес.;Гнатишак М. Державні гроші України1917—1920 років. Клівленд, 1973; Вла-совський I. Нарис історії українськоїправославної церкви, т. 4, ч. 2. Нью-Йорк—Бавнд Брук, 1975.

М.Ф. Дмитрієнко.

ВИДОК — різновид свідків за«Руською правдою», той, хто бачивна власні очі й може підтвердитисвідчення однієї зі сторін. «Руськаправда» не обумовлює вимог доВ. (як то зроблено у випадку з ін.різновидом свідків — послухами).Натомість визначається, яка кіль-кість В. (один чи два) потрібнадля з’ясування справи.

Літ.: Словарь древнерусского язы-ка XI—XIV вв., т. 1. М., 1987.

Т.Л. Вілкул.

ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИ-ХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР уКиєві — чол. монастир, заснова-ний у 1070-х рр. кн. ВсеволодомЯрославичем на пд. околиці Ки-єва — у Видубичах. Спочатку тутбула збудована літня резиденціякнязя і дерев’яна церква, згодомзамість дерев’яної постала кам.церква св. архістратига Михаїла.На поч. 12 ст. монастир стає од-ним із центрів літописання, по-в’язаних з ім’ям вел. кн. Володи-мира Мономаха та ігумена монас-тиря Сильвестра — автора 2-ї ре-дакції давньорус. літопису «По-вість временних літ». Тут писавсяі Київський літопис. До володіньмонастиря входили звіринецькі,либідські, наводницькі, осокор-ківські та ін. землі з перевозамина Дніпрі та його прит. Либеді. У13 ст. Видубицький монастир за-знав татар. нападів, але не припи-няв своєї діяльності. На поч.17 ст. монастирем заволоділи

унійці. 1637 його повернуто пра-восл. митрополії. Київ. митропо-лит П.Могила реставрував своїмкоштом Михайлівську церкву, амонастир приписав до Софійсько-го собору. Відродження Видубиць-кого монастиря припадає на 2-гупол. 17 ст. Після відчуження цар-ською владою монастирських іцерк. маєтностей в Україні 1786він став монастирем 3-го класу, у19 ст. — 2-го, на поч. 20 ст. — чол.монастирем 1-го класу з цільовимпризначенням — бути лікарня-ним. Тут були шк., притулок длясиріт, будинок для бідних свя-щеннослужителів. Сучасний ар-хіт. ансамбль Видубицького мо-настиря сформувався на зламі17—18 ст., коли були зведені Ге-оргіївський собор (1696—1702),трапезна з церквою Спаса Преоб-раження (1691—1701). Пізнішепобудовані дзвіниця (1727—33),двоповерховий будинок ігумена(1770, 1896) та братський корпус(1846). Георгіївський собор є цен-тром композиції ансамблю і од-ним із кращих зразків арх-ри укр.бароко, побудований на коштивідомого укр. діяча — стародубсь-кого полк. Михайла Миклашев-ського (див. Миклашевські). Натер. монастиря існував некро-поль, де, зокрема, поховані педа-гог К.Ушинський, д-р медициниЄ.Афанасьєв, проф. анатомії В.Бец,мистецтвознавець і колекціонерБ.Ханенко та багато ін. видатнихосіб. 1921 монастир ліквідовано.У 1930-х рр. іконостаси спалено,цвинтар зруйновано. Від 1945 Ви-дубицький монастир знаходиться

на тер. Ботанічного саду АНУРСР (від 1994 — НАН України).1967—82 проведено реставраціюспоруд (архіт. Р.Бикова). Нинімонастир належить Українськійправославній церкві Київського па-тріархату.

Літ.: Історія українського мистец-тва, т. 3. К., 1968; Памятники градо-строительства и архитектуры Украинс-кой ССР: Иллюстрированный справо-чник-каталог, т. 1. К., 1986.

Р.І. Бондаренко.

ВИДУБИЧI — урочище на пд.околиці Києва. За літописом, на-зва походить від слова «видиба-ти» — на цьому місці виплив де-рев’яний ідол бога Перуна, якогобуло скинуто в Дніпро із Старо-київської гори під час хрещенняКиївської Русі. 1070—77 переяслав.кн. Всеволод Ярославич збудував уВ. свою заміську резиденцію —Красний двір, а згодом, вжебудучи вел. кн. київ., — Видубиць-кий Свято-Михайлівський монас-тир. 1096 В. зазнали нападу поло-вців, було спалено Красний двір.Неподалік Видубицького мона-стиря є давні Звіринецькі пече-ри, виникнення яких датують10 ст.

Літ.: История Киева, т. 1. К., 1982.

С.Б. Хведченя.

ВИЖ — службова особа у Велико-му князівстві Литовському, судо-вий урядовець нижчого рангу.Виконував допоміжні функції устаростинському і воєводськомусудах. За дорученням суду В. здій-

505ВИЖ

ВидубицькийСвято-Михайлівськиймонастир у Києві.На передньому плані —Георгіївський собор.

Палладій Видибіда-Руденко.

снював попереднє слідство, про-водив «обдукції» з метою з’ясу-вання заподіяних потерпілимфізичних ушкоджень і матеріаль-них збитків; встановлював таопитував свідків; збирав мате-ріальні докази злочину. До ком-петенції В. входило стягненнясуд. штрафу — вини. У 1-й пол.16 ст. В. брав участь у роботі коп-ного суду як один із суддів. В. при-значалися старостами або ін.представниками місц. влади. Піс-ля литов. сейму 1551 у Вільно(нині Вільнюс) В. — виборна по-сада, що затверджувалася на шля-хетських сеймиках.

Літ.: Любавский М. Литовско-Рус-ский сейм. М., 1901; Його ж. Очеркистории Литовско-Русского государс-тва. М., 1915; Статут Вялікага княстваЛитоускага. Мінск, 1989; Грушевсь-кий М.С. Iсторія України-Руси, т. 5.К., 1994.

О.В. Крупка.

ВИЖНИЦЯ — місто Чернів. обл.,райцентр. Розташов. у підніжжіКарпат, на правому березі р. Че-ремош (бас. Дунаю). Залізнична ст.

Вперше згадується в молдов.літописі Й.Некулче як поселення,що існувало наприкінці 15 ст. В.здавна розвивалася як торгове по-селення, зв’язане з гірськими інизинними р-нами Буковини. До1774 було у складі Молдавськогокнязівства, 1774—1918 — під вла-дою Австрії (з 1867 — Австро-Уго-рщина). 1817—30 у В. діяв загінопришків. Нас. брало участь у сел.русі 1848—49 під кер-вом Л.Ко-билиці. З 1855 — повітове м-ко.1918 В. окупувала Румунія. 28 черв.1940 в складі Буковини Північноївозз’єднана з УРСР (див. Возз’єд-нання українських земель в єдинійдержаві). Райцентр від 1940. Уроки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 від5 лип. 1941 до 8 квіт. 1944 перебу-вало під румун. окупацією.

З В. пов’язані імена діячівукр. к-ри: 1869—72 тут працювавписьменник Ю.Федькович, живукр. худож. і письменник К.Усти-янович (1839—1903), бували укр.письменники I.Франко, Леся Ук-раїнка, М.Коцюбинський, О.Коби-лянська, В.Стефаник. УродженціВижниччини — співак та компо-зитор Н.Яремчук, польс. худож.Ю.Коссак.

Пам’ятки: будинок письмен-ника Ю.Федьковича (1834—88), па-м’ятники на братській могилі вої-нам Червоної армії (1941—45),В.Шкрібляру — нар. майстру, засн.шк. різьбярства (1992), Т.Шев-

ченкові. Пам’ятка арх-ри — шк.різьбярства (споруда сучасногоуч-ща прикладного мист-ва, поч.20 ст.).

Літ.: IМіС УРСР. Чернівецька об-ласть. К., 1969; Колодій В.Д. Вижниця:Путівник. Ужгород, 1982; Памятникиистории и культуры Украинской ССР:Каталог-справочник. К., 1987; Букови-на: Iсторичний нарис. Чернівці, 1988.

I.В. Савченко.

«ВИЗВОЛЕННЯ ПРАЦI» — рос.с.-д. орг-ція (група), ств. 25 верес.1883 у м. Женева (Швейцарія) ко-лиш. народниками з «Чорного пе-реділу» Г.Плехановим, П.Аксель-родом, В.Засулич, В.Iгнатовим таЛ.Дейчем. Чл. групи заявили просвій повний розрив з народницт-вом і гол. завданням визначилиорганізацію «російського робіт-ничого класу в особливу партію звизначеною соціально-політич-ною програмою». Маніфестом, вякому викладалися програмні по-гляди чл. групи, стала кн. Г.Пле-ханова «Соціалізм і політична бо-ротьба», що вийшла друком на-прикінці 1883. Група мала кількапроектів програм, розробленихПлехановим. Першим з відомихдослідникам був проект «Прог-рама соціал-демократичної гру-пи “Визволення праці”» (опубл.1884), другим — «Проект програ-ми російських соціал-демократів»(опубл. 1888). В них проголошува-лося, що політ. завданням проле-таріату є повалення самодержавс-тва та здійснення заг.-демократ.перетворень, ставилося питанняпро радикальний перегляд аграр-них відносин в Російській імперії.

«В.п.» здійснювала критикународництва, теоретично обґрун-товувала політ. принципи рос. со-ціал-демократії, популяризуваладосвід зх.-європ. робітн. руху, за-ймалася пропагандою марксист-ської теорії. У поширенні марк-сизму в Рос. імперії брали участьусі чл. групи. Для цього ними бу-ло засновано «Бібліотеку сучас-ного соціалізму» (1883), зб. «Со-ціал-демократ» (1888), його одно-йменний літ.-політ. огляд (1890—92).

Група налагодила зв’язки зреволюц. гуртками Санкт-Пе-тербурга йМоскви, а також Украї-ни, Білорусі, Грузії, Прибалтикита ін. Був встановлений зв’язоктакож із петербурзьким «Союзомборотьби за визволення робітни-чого класу», протягом 1901—03чл. групи спільно з В.Ленінимвидавали газ. «Искра» і ж. «Заря».Тісні контакти мала група зI.Франком, М.Павликом та ін.

представниками революц. демок-ратії Східної Галичини. Через Львівз-за кордону переправлялося ба-гато нелегальної літ., яка поши-рювалась у центрах революц. ру-ху. Наприкінці 1894 в Женеві зініціативи «В.п.» створено «Союзросійських соціал-демократів закордоном», однак внаслідок за-силля там опортуністів група 1900пориває з ним. Чл. групи булиучасниками багатьох міжнар. ро-бітн. соціаліст. конгресів у Пари-жі (1889), Цюріху (1893), Лондоні(1896) та ін. містах. У серп. 1903,після II з’їзду РСДРП, група зая-вила про припинення діяльності.

Літ.: Полевой Ю.З. Зарождение мар-ксизма в России. М., 1959; Жуйков Г.Группа «Освобождение труда». М.,1962; Бистренко П.П. Група «Виз-волення праці» і Україна (до 80-річчястворення). «УIЖ», 1963, № 5; Кос-тин А.Ф. От народничества к марксиз-му. М., 1967.

Т.I. Лазанська.

ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД ЧЕРВО-НОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗА-РУБІЖНИХ КРАЇН 1944—1945.Для остаточного розгрому військкраїн-агресорів, що розв’язалиДругу світову війну, Червона армія(див. Радянська армія) здійсниланизку наступальних операцій натер. зарубіжних країн: Яссько-Ки-шинівську наступальну операцію1944, Львівсько-Сандомирську на-ступальну операцію 1944, Белград-ську наступальну операцію 1944,Будапештську наступальну опера-цію 1944—1945, Вісло-Одерську на-ступальну операцію 1945, Віденсь-ку наступальну операцію 1945,Берлінську наступальну операцію1945, Празьку, Маньчжурськунаступальні операції (обидві —1945) та ін. В них взяли участь 11фронтових з’єднань, 2 фронтипротиповітряної оборони, 50 заг.-військ., 6 танк., 13 повітряних ар-мій, 3 армії протиповітряної обо-рони, 4 мор. флоти, 3 флотилії,у складі яких налічувалося бл.7 млн рад. воїнів. Визволено 13країн Європи і Азії заг. пл. понад2,2 млн км2 з нас. понад 147 млносіб. Чимало рад. солдатів та офіце-рів були удостоєні іноз. держ. на-город, багатьом об’єднанням і ча-стинам було присвоєно почеснінайменування визволених нимизарубіжних міст.

Під час Яссько-Кишинівськоїоперації 1944 і наступних бойовихдій рад. війська, розгромивши 18д-зій противника, визволили Ру-мунію. 24 серп. новий румун. уряд

506ВИЖНИЦЯ

оголосив війну гітлерівській Німеч-чині. В ході визволення ПольщіЧервоною армією і частинамиВійська Польського у боях, які три-вали 9 місяців, було розгромленопонад 170 нім. д-зій.

Вступ у верес. 1944 рад. війську Болгарію мав вирішальне зна-чення для приєднання цієї краї-ни до антигітлерівської коаліції.У ході спільних дій рад. військ ічастин Нар.-визвол. армії Юго-славії було визволено значну тер.цієї країни (див. Югославія), а 20жовт. 1944 — її столицю Бєлград.Тут було розгромлено 19 нім.д-зій. Восени 1944 — весною 1945рад. війська зайняли Угорщину,знищивши при цьому 57 нім. таугор. д-зій. У результаті Петса-мо-Керкенесської операції 1944рад. війська звільнили ч. пн. Нор-вегії. При звільненні Чехословач-чини (завершено в трав. 1945) рад.війська розгромили 122 нім. д-зії,у боях за Австрію (до квіт.1945) — 32 нім. д-зії. У ході боїв засх. р-ни Німеччини було розгро-млено 93 нім. д-зії. У результатіБерлінської операції 1945 гітле-рівська Німеччина капітулювала.В трав. 1945 десант рад. військзвільнив датський о-в Борнгольм.

У збройній боротьбі за межа-ми СРСР рад. війська тісно вза-ємодіяли з нар.-визвол. арміями,партизанами і арміями нових со-юзних д-в. У визвол. операціях натер. країн Центр. та Пд.-Сх. Єв-ропи пліч-о-пліч з Червоною ар-мією билися польс., чехословац.,румун., болг. і югославські зброй-ні об’єднання.

Виконуючи визвол. місію, рад.війська втратили понад 1 млн осіб(серед них сотні тисяч українців),зокрема, на тер. Румунії бл. 69 тис.воїнів, Польщі — 600 тис., Югос-лавії — 8 тис., Чехословаччини —140 тис., при зайнятті Угорщини —понад 140 тис., Австрії — бл.26 тис., Німеччини — 102 тис.

Рад. уряд надавав допомогузарубіжним країнам у створеннінац. військ. частин на тер. СРСР.Були сформовані й забезпеченізброєю і бойовою технікою 2польс. армії, чехословац. армійсь-кий корпус, 2 румун. піх. д-зії,кілька югославських частин,франц. авіац. полк «Нормандія-Німан» та ін. У цих формуванняхналічувалося понад 550 тис. осібособового складу.

СРСР активно підтримував узвільнених країнах створені небез його допомоги «революційні»органи влади і надавав їм великуекон. допомогу. Так, у січ. 1945

було укладено угоду про позикуПольщі в розмірі 50 млн руб., а злют. туди вже направлялося пали-во, харчі, сировина. В квіт. 1945була підписана рад.-польс. угодапро дружбу, взаємну допомогу іпіслявоєн. співробітництво. 1945СРСР виділив для чехословац.народу продовольство, пром. то-вари і сировину. Враховуючипрохання югославського кер-ва,1944 рад. уряд направив до Югос-лавії понад 500 тис. т зерна і боро-шна. 11 квіт. 1945 було підписанорад.-югославський договір продружбу, взаємну допомогу і після-воєн. співробітництво, а черезкілька днів — торг. угоду, яка пе-редбачала поставки рад. товарів.Велику допомогу продовольствомта у відновленні зруйнованогог-ва Китаю і пн. ч. Кореї надалистворені там органи рад. цивіль-ної адміністрації. 1944—45 булоукладено угоду про перемир’я зРумунією, Фінляндією, Болга-рією та Угорщиною. У цих краї-нах рад. військ. органи виконува-ли контрольні функції, а в Німеч-чині та Австрії — прямі окупацій-ні обов’язки.

Визвол. похід рад. ЗС у II світ.війні спричинив не лише звіль-нення низки країн від фашист.-мілітаристських сил, а й зміну вдеяких з них політ. ладу. В зв’язкуз цим зх. політологи писали, що«соціалізм в’їхав у Східну Європув обозі Червоної армії».

Літ.: Минасян М.М. Освобождениенародов Юго-Восточной Европы. М.,1967; Освободительная миссия Совет-ских Вооруженных Сил во второй ми-ровой войне. М., 1974; Великая Отече-ственная война 1941—1945: Энцикло-педия. М., 1985.

О.В. Буцько.

«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» —сусп.-політ. і наук.-літ. щомісяч-ник ОУН(б) у Великій Британії.Засн. у січ. 1948, фундатор Г. Дра-бат. Призначався для чл. Орга-нізації українських націоналістів; з1951 став доступний широкій гро-мадськості та з часом перетворив-ся на один з кращих укр. журна-лів щодо друку та поліграфічногооформлення. Проводив ідейно-політ. лінію С.Бандери — Я.Сте-цька в боротьбі за здобуття укр.народом держ. незалежності, під-тримував постулати Укр. держ.правління, Української головноївизвольної ради та Антибільшови-цького блоку народів. Гол. редакто-ри: Г.Драбат, С.Галамай, I.Дмит-рів (від 1979). За роки свого існу-

вання «В.ш.» залучив до співпраціпонад 600 письменників, пуб-ліцистів, науковців, політиків,діячів мист-ва. Вів безкомпроміс-ну боротьбу проти марксистсь-ко-ленінської ідеології з позиціїукр. державності, християн. світо-гляду, за самостійність, собор-ність і державність укр. народу.Друкував програмно-політ. доку-менти, наук. та популярні статті зусіх питань життя України та ук-раїнської діаспори, особливо зпроблем, якими не могли займа-тися науковці УРСР («білі плями»в історії України — ОУН, Укра-їнська повстанська армія та ін.);худож. прозу, поезію, літ. крити-ку, пер. з іноз. мов; літ. «сам-видаву», матеріали про укр. диси-дентів та політв’язнів. В Українупотрапляло лише кілька екземп-лярів «В.ш.», в т.ч. до спец. фондуЦНБ АН УРСР (нині НБУВ),яким користувалися лише з до-зволу КДБ. У незалежній Україніпрезентації журналу відбулися: уНБУВ — в черв. 1993, в Нац. пар-ламентській б-ці — у квіт. 1996.

Літ.: О.Д. ЦК Компартії в Україніпроти «Визвольного Шляху». «Виз-вольний шлях», 1961, № 7; Герасимо-ва Г.П. Iсторія України, українськогонароду та його культури у працях вче-них діаспори (за матеріалами журналу«Визвольний шлях»). В кн.: Українсь-ка преса за межами України: Матеріа-ли науково-теоретичної конференції25—26 квіт. 1996 р. К., 1996; Савка М.Важкий, але блискучий шлях (у 50-річ-чя «Визвольного шляху»). «Визволь-ний шлях», 1997, № 8.

Г.П. Герасимова.

ВИЇМЧАСТI ЕМАЛI (археологіч-ні пам’ятки) — бронз. речі, при-крашені кольоровою емаллю,своєрідне явище ювелірного ре-месла Сх. Європи. Ареал поши-рення В. е. охоплює тер. від При-балтики, верхів’їв Волги та Оки доПн. Кавказу. Переважна більшістьВ. е. зосереджена у Серед. Подні-пров’ї: в р-ні Києва, Канева та наЛівобережжі. Найбільш відоміскарби, знайдені на тер. України:Межигірський скарб, Жукинськийскарб, Борзнянський скарб. Ос-таннім часом В. е. виявили на піз-ньозарубинецьких (див. Зарубине-цька культура) поселеннях (зо-крема Оболоні) та пам’ятках київ-ської культури (Хлепча, Нові Без-радичі, Бортничі, Козаровичі, ни-ні усі Київ. обл.), Рябівка (ниніСум. обл.) та ін., що датуються2—3 ст.

Серед прикрас — різноманітніажурні фібули, фігурні ланцюж-

507ВИЇМЧАСТI

ки, підвіски. Вони відливалися збронзи, мали виїмки геометрич-них форм, що заповнювалися чер-воною, зеленою, жовтою та білоютовченою скляною масою, на-грівались, щоб скляний порошокрозтопився і вкрив виїмку рівно-мірним шаром емалі. Разом із В.е.інколи знаходять масивні дротянібраслети та шийні гривни,бляшані підвіски, вінчики тощо,вкриті карбованим орнаментом.

Літ.: Спицын А.А. Предметы с вы-емчатой эмалью. «Записки Русскогоархеологического общества», 1903,т. 5, вып. 1; Макаренко М. Борзенськіемалі і старі емалі України взагалі. Вкн.: Чернігів та Північне Лівобережжя.К., 1928; Корзухина Г.Ф. Предметыубора с выемчатыми эмалями V —первой половины VI в. н.э. в СреднемПоднепровье. Л., 1978; Гороховс-кий Е.Л. Хронология украшений с вы-емчатой эмалью Среднего Поднепро-вья. В кн.: Материалы по хронологииархеологических памятников Украины.К., 1982.

Р.В. Терпіловський.

ВИКУПНА ОПЕРАЦIЯ 1861—1907 — державно-кредитна опе-рація з викупу землі у поміщи-ків, проведена в Російській імперіїпісля скасування кріпацтва. Згід-но з маніфестом імп. Олександ-ра II від 19 лют. 1861, селян, якіотримували надільну землю у без-строкове користування, зобов’я-зували викуповувати її за встано-вленою без їх згоди та врахуванняїхніх інтересів ціною. При визна-ченні викупних платежів за осно-ву бралися не ринкові ціни на зе-млю і не прибутковість землі, арозміри заг. грошових повиннос-

тей тимчасовозобов’язаних селян.Сума встановлювалася для кож-ної губернії окремо. Її розмір ви-значався річним оброком, помно-женим на 16 2

3. Це перевищувало

ринкову ціну наділів у лівобереж.та степових губерніях за передре-форменими цінами на 84,7%, а зацінами на 1863—72 — на 31%. НаПравобережній Україні, де В. о.провадилася на підставі додат-кових указів 1863 і 1864, сумизменшувалися на 20% порівняноз тими, які були встановлені дляЛівобережної України та Пд. Ук-раїни. Крім того, місц. владі доз-волялося знижувати тут викупніплатежі в окремих випадках ще на15 і більше відсотків.

Для викупу землі д-ва нада-вала селянам позику: при отри-манні повного наділу — в розмірі80%, а неповного — 75% викупноїсуми, що безпосередньо переда-валася поміщикам грошима чицінними паперами. Цей кредит звеликими відсотками селяни ма-ли погасити протягом 49 років.Решту викупної суми, т. зв. додат-ковий платіж, вони сплачувалибезпосередньо поміщикові. Обо-в’язковий викуп землі на Пра-вобережжі вводився з 1863, врешті укр. губ. — з 1883. Пере-важна більшість В. о. в Україні,на відміну від центр. нечорнозе-мних губ. Росії, здійснювалася зініціативи селян. На 1881, колибуло видано указ про обов’язко-вий викуп, у лівобереж. і пд. губ.України залишалося лише 110,2 тис.душ тимчасовозобов’язаних се-лян, у Росії — 1,5 млн. Маніфес-том імп. Миколи II від 3 листоп.1905 викупні платежі скасовано зсіч. 1907. На той час укр. селянисплатили д-ві не лише кредит насуму 166,8 млн рублів, а й 215,2млн руб. відсотків на нього.

Літ.: Теплицький В.П. Реформа1861 року і аграрні відносини на Ук-раїні. К., 1959; Отмена крепостногоправа на Украине: Сборник докумен-тов и материалов. К., 1961; Легуєн-ко М.Н. Українське село в революції1905—1907 рр. К., 1977.

Т.I. Лазанська.

ВИЛКОВЕ — місто Кілійськогор-ну Одес. обл. Розташов. на лі-вому березі Кілійського гирла Ду-наю, на о-вах, за 18 км од Чорно-го м., за 190 км від Одеси. Мор.аванпорт. Нас. 10,6 тис. осіб (2001).

Поселення засноване в 17 ст.на тер. Пд. Бессарабії, яка була підвладою Османської імперії. Нас. В.

зростало за рахунок переселенцівз числа донських і запороз. коза-ків. За Бухарестським мирним до-говором 1812, В. у складі Бессара-бії відійшло до Російської імперії ізгодом увійшло до Iзмаїльськогопов. Бессарабської губ. В серед.19 ст. належало до казенних сілIзмаїльського градоначальства. Від1840 — місто. Од 1918 до 1940належало Румунії. Від 1940 — ускладі УРСР (див. Возз’єднанняукраїнських земель в єдиній держа-ві), місто Кілійського р-ну Iзма-їльської обл., з 1954 у складі Одес.обл.

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 перебувало під румун. окупа-цією від лип. 1941 до 24 серп.1944. В. називають «УкраїнськоюВенецією», в ньому багато протокі каналів, які утворюють своєріднівулиці. Поблизу міста — запо-відник «Дунайські плавні».

Архіт. пам’ятка: Церква РіздваХристового (1850).

Літ.: Бахталовский А.П. ПосадВилков. Кишинев, 1881; IМіС УРСР.Одеська область. К., 1969; Силантье-ва-Скоробогатова В. и др. Вилково. Го-род в дельте Дуная. Одесса, 1996; Вил-ково. Країна Липованія. «Міжнарод-ний туризм», 2002, № 3.

Я.В. Верменич.

ВИЛОК — с-ще міськ. типу Ви-ноградівського р-ну Закарп. обл.Розташов. на правому березі р. Ти-са (прит. Дунаю). Залізнична ст.

Виникло 1304 на місці колиш.с. Нітерлек. Спочатку мало назвуУйлок (нове поселення) або Вуй-лок, яка пізніше трансформува-лась у Вилок. 1334 — значний на-селений пункт з катол. парафією.

У 15 ст. з розширенням соле-видобувних промислів В. — вели-ка перевалочна база для транс-портування солі з Сигета (ниніСігету-Мармацієй, Румунія).

В. не раз зазнавало руйнацій:1659 — польс. військами, 1661 —турец., 1717 — крим. татарами.Місц. жителі брали участь у ДожіДєрдя повстанні 1514, сел. висту-пах 1697—98, нац.-визвол. війніугор. народу 1703—11.

Зростання і розвиток В. при-падає на 2-гу пол. 19 ст. (у берез.1863 створено спілку ремісників).

5 серп. 1919 с-ще на підставіСен-Жерменського мирного догово-ру 1919 приєднано до Чехословач-чини. Від листоп. 1938 почався пе-ріод окупації В. гортистськоюУгорщиною. 26 жовт. 1944 визво-лено воїнами 17-го гвард. стрілец.

508ВИКУПНА

Бронзові прикрасиз виїмчастоюемаллю.

корпусу Четвертого Українськогофронту, з 1945 — у складі УРСР(див. Возз’єднання українськихземель в єдиній державі). С-щеміськ. типу від 1959. Архіт. пам’я-тка — костьол 18 ст.

Літ.: IМіС УРСР. Закарпатська об-ласть. К., 1969; Памятники истории икультуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987.

Г.А. Вербиленко.

ВИНА — один з осн. юрид. тер-мінів у литов.-рус. праві, що ви-різнявся багатозначністю, а та-кож поліфункціональністю засто-сування: 1) В., як і в часи давньо-рус. юрид. практики, — синонімпровини, злочину, гріховного дія-ння взагалі. Литов. статути (див.Статути Великого князівства Ли-товського) розрізняють В. «гос-подарську», тобто коли злочинвчинений проти д-ви, та В. протиособи, незалежно від її соціально-го статусу, — проти її життя, чес-ті, моралі, майна тощо; 2) В. уширшому значенні — заг. назвагрошового штрафу в 14—17 ст.,«пеняжная». Цей вид покараннябув найпоширенішим у праві Ве-ликого князівства Литовського. В.стягувалася як за цивільні, так і закарні злочини. Вона встановлю-валася за порушення умов певнихугод (купчих, закладних, дарчих,продажних чи дільчих листів),при складанні запорук, перене-сенні терміну прибуття до суду,при постанові суд. вироку на ви-падок його невиконання. Части-на суд. штрафу надходила до каз-ни вел. князя. Розміри В. встано-влювалися залежно від виду й ха-рактеру злочину.

Дж.: Акты Литовской метрики,т. 1, вып. 2. Варшава, 1897; Статут Вя-лікага княства Літоускага. Мінск, 1989.

Літ.: Любавский М. Литовско-Рус-ский сейм. М., 1900.

О.В. Крупка.

ВИНАР Любомир Роман (н. 02.01.1932) — амер. історик, громад.діяч укр. походження. Н. в м. Львіву родині укр. педагогів. 1944 ра-зом з батьками емігрував до Чехо-словаччини, згодом — до Німеччи-ни та США. У Мюнхенськомуун-ті вивчав сусп. і політ. науки; вУкраїнському вільному університе-ті (Мюнхен) — історію, археоло-гію, літ. та філософію; у ВестернРезерв Ун-ті (Клівленд, шт. Огайо,США) — бібліотеко- та архіво-знавство. Дис. — «Українсько-молдавські політичні взаємини в2-й половині XVI ст.» (1957), анг-

ломовна магістерська праця — «Iс-торія раннього українського дру-карства, 1491—1600» (1962). Проф.Кейсівського технологічного ін-ту (Case Institute of Technology;1959—62), Колорадського ун-ту(Болдер, шт. Колорадо, США;1962—65), проф.-гість Денверсь-кого ун-ту (шт. Колорадо, США),ун-ту Боулінг Грін (Bowling GreenUniversity, шт. Огайо, США; 1965—69), УВУ (Мюнхен). З 1969 — орди-нарний проф. і дир. (1971) Наук.центру досліджень етнічних пуб-лікацій Кентського держ. ун-ту(1972—96; шт. Огайо, США). Ко-ло наук. досліджень — питанняісторії України і Сх. Європи, ет-нологія і бібліографія; в історіїУкраїни розробляє історію укр.козацтва, історію к-ри, укр. істо-ріографії, бібліографії, бібліогра-фістики та спеціальних історичнихдисциплін.

Зачинатель вивчення життя ітворчості М.Грушевського у закор-донній україністиці; засн. і ред.серій «Грушевськіяна» (з 1966),«Епістолярні джерела грушевсь-кознавства» (від 1997) та «Оглоб-линіяна» (з 2000). Засн. і головаМіжнар. т-ва ім. М. Грушевського(ств. 1992). Засн. (1963) і незмін-ний гол. ред. ж. «Український іс-торик»; фундатор і ред. наук. час.«Ethnic Forum» (Kent State Uni-versity, 1980—96). 1964 — один ізфундаторів Укр. істор. т-ва у США(з 1981 — голова). Віце-президенті голова Комісії з дослідів укр.імміграції Української вільної ака-демії наук у США та з 1992 —голова Істор. секції УВАН. Голо-ва Світ. наук. ради при Світовомуконгресі вільних українців (1983—89 та з 1999). Один із засн. і го-лова Українського генеалогічного ігеральдичного товариства (заст.голови 1963—90); засн. і головаУкр. бібліологічного ін-ту (1963—80). Голова Академічної радиУНР в екзилі (1989—92); прези-дент Амер. міжуніверситетськоїради етнічних студій в шт. Огайо(1978—84); голова Славістичноїсх.-європ. секції Амер. бібліотеч-ної асоц. (1977—81).

За заслуги в розвитку укр.науки нагороджений дипломомлауреата премії ім. М.Грушев-ського (Президія НТШ, 1994);медаллю св. Володимира (Світ.конгрес вільних українців, 1993).Почесний акад. Нац. ун-ту «Ост-розька академія» (з 1999); почес-ний д-р Чернівецького нац. ун-туім. Ю. Федьковича (від 2002).

Тв.: Остап Грицай: Життя і твор-чість. Клівленд, 1960; Проблема зв’яз-ків Англії з Україною за часів Б. Хмель-ницького. Лондон, 1960; Андрій Вой-наровський: Iсторичний нарис. Мюн-хен, 1962; History of Early UkrainianPrinting, 1491—1600. Denver, 1962; Iс-торія українського раннього друкарст-ва, 1491—1600. Чикаго—Денвер, 1963;Князь Дмитро Вишневецький. Мюн-хен, 1964; Михайло Грушевський і На-укове товариство ім. Тараса Шевчен-ка, 1892—1930. Мюнхен, 1970; Habs-sburgs and Zaporozhian Cossacks: TheDiary of Erich Lassota von Steblau 1594.Littleton, 1975; Slavic Ethnic Libraries,Museums and Archives in the UnitedStates. Chicago, 1980; Дмитро Доро-шенко. Мюнхен, 1983; Найвидат-ніший історик України Михайло Гру-шевський, 1866—1934: У 50-літтясмерті. Мюнхен, 1985; Силуети епох:Дмитро Вишневецький, Михайло Гру-шевський: Iсторичні розвідки. Дрого-бич, 1992; Олександер Петрович Огло-блин, 1899—1992: Біографічна студія.Нью-Йорк — Торонто — К., 1994; Ми-хайло Грушевський: історик і будівни-чий нації: Статті і матеріяли. Нью-Йорк — К. — Торонто, 1995; Грушев-ськознавство: Генеза й історичнийрозвиток: Статті і матеріали. К. —Львів — Париж —Нью-Йорк — Торонто,1998; Mykhailo Hrushevsky: Ukrainian-Russian Confrontation in Historiography.Toronto — New York — Munich, 1998;Українське історичне товариство:1965—2000. Чернівці, 2000.

Літ.: Любомир Винар: Біобібліо-графічний покажчик (1950—1997).Львів — К. — Париж — Нью-Йорк —Торонто, 1998; На службі Кліо: Збір-ник наукових праць на пошану Любо-мира Романа Винара з нагоди 50-літтяйого наукової діяльності. К. — Нью-Йорк — Торонто — Париж — Львів,2000.

О.С. Рубльов.

ВИНИЩУВАЛЬНІ БАТАЛЬЙО-НИ — рад. збройні іррегулярніформування періоду Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 для боротьби противорожих диверсантів, охорониоборонних об’єктів, врожаю, за-собів комунікації, забезпеченняпорядку в прифронтовій зоні. Напоч. війни на тер. 17 обл. Українидіяло 657 В.б. (бл. 160 тис. бійців).На допомогу їм створено груписприяння (бл. 200 тис. осіб). На 1жовт. 1941 в розпорядження Чер-воної армії (див. Радянська армія)було передано 125 В.б. України,109 з них перетворено на парти-зан. загони. З початком визволен-ня тер. України В.б. сформованозаново, але якщо 1941—42 рр. во-ни підпорядковувались військамохорони тилу, то 1943—45 — орга-нам НКВС. Усього на тер. Украї-ни на кінець війни діяло 776 В.б.

509ВИНИЩУВАЛЬНІ

Л.Р. Винар.

(до 70 тис. осіб) і 18 тис. групсприяння (116 тис. осіб). У Зх.Україні В.б. широко використо-вувалися проти ОУН—УПА. Тутвони збереглися до кін. 1940-х рр.

М.В. Коваль.

ВИННИКИ — назва до 1597м. Жовква.

ВИННИЦЬКИЙ Юрій (світськеім’я — Гавриїл; 1660—22.09.1713) —київ. унійний митрополит (1708—13). Походив з перемишльськоїшляхти. Від 1700 єпископ пере-мишльський, після смерті Йоси-фа Шумлянського 1708 — єпископльвів. та київ. митрополит. Про-довжував політику навернення доунійства (див. Берестейська цер-ковна унія 1596) шляхти та міщан,зокрема Львівського братства,протистояв намаганням катол.церкви (див. Католицизм) перетя-гувати до себе унійців, надававвеликого значення фундації шкіл,освіті духовенства, намагався за-снувати Перемишльську греко-ка-толицьку духовну семінарію.

Літ.: Назарко I. (о. Iриней). Київськіі Галицькі митрополити: Біографічнінариси. (1590—1960). Торонто, 1962.

О.М. Дзюба.

ВИННИЧЕНКО Володимир Кири-лович (28(16).07.1880—06.03.1951)— укр. політ. і держ. діяч, пись-менник. Н. в с. Веселий Кут Єли-заветградського пов. Херсонськоїгуб. (нині тер. м. Кіровоград) в сел.родині. Закінчив г-зію, 1901 всту-пив на юрид. ф-т Київ. ун-ту. Підчас навчання брав активну участьв укр. нац. русі, був чл. Київ. гро-мади і одним із засн. РУП, вівпропаганду серед селян Полтав-щини і робітників Києва. 1902 ви-ключений з ун-ту за політ. діяль-ність, призваний до армії, яку за-лишив через загрозу арешту, пе-рейшов на нелегальне становище.

З 1905 входив до керівногоядра Української соціал-демокра-тичної робітничої партії, з 1907 —чл. ЦК УСДРП, 1908 приєднавсядо щойно створеного Товаристваукраїнських поступовців. 1905—17перебував на напівлегальному танелегальному становищі в Ро-сійській імперії, жив в Австрії,Франції, Швейцарії, Iталії. У цейперіод відбувся злет літ. талантуВ. Перша зб. оповідань «Краса ісила» вийшла друком 1906. У1910-х рр. В. набув широкої попу-лярності в Росії як письменникєвроп. рівня, майстер соціальної іморально-психологічної драми,

п’єси якого ставили не лише укр.,а й рос. та європ. театри. Під часПершої світової війни нелегальножив у Москві, співпрацював у ж.«Украинская жизнь».

Після Лютневої революції 1917повернувся до Києва, став одниміз лідерів української революції1917—1921, активним і дійовимукр. політиком. Очолював УСДРП,був гол. ред. «Робітничої газети».Керував роботою Укр. нац. кон-гресу, двох військових, селянсь-кого та робітничого всеукр. з’їз-дів. У трав.—черв. 1917 очолювавукр. делегацію, яка передала Тим-часовому урядові вимогу УЦР пронадання Україні автономії, вівпереговори з делегацією Тимча-сового уряду в Києві 11—12 лип.(29—30 черв.) 1917. Стояв білявитоків укр. державності, був чл.та заст. голови УЦР, головоюпершого укр. уряду — Генерально-го секретаріату Української Цент-ральної Ради, ген. секретаремвнутр. справ, автором та співавто-ром усіх гол. законодавчих актівУЦР, у т.ч. 4-х Універсалів (див.Універсали Української Централь-ної Ради ).

31(18) січ. 1918 під тискомміжпарт. розбіжностей подав увідставку з поста Голови Ради на-родних міністрів Української На-родної Республіки та залишив держ.діяльність. Перебував в опозиціїдо влади гетьмана П.Скоропад-ського (див. Українська Держава).18 верес. 1918 став головою Ук-раїнського національного союзу,відіграв провідну роль у підготов-ці протигетьманського повстання1918. 14 листоп. 1918 очолив Ди-ректорію УНР. В лют. 1919 вий-шов з її складу, не погоджуючисьз політикою орієнтації на Антан-ту. Виїхав за кордон, заявив проперехід на позиції комунізму,утворив у Відні Закордонну групуУкраїнської комуністичної партії.

На поч. 1920 почав контакту-вати з більшовицьким урядомУкраїни. В трав. 1920 прибув доМоскви, зустрівся з Л.Троцьким,Л.Каменєвим, Г.Зінов’євим, Х.Ра-ковським. Отримав пропозиціюстати заст. голови РНК і наркомазакордонних справ УСРР. Дотри-муючись принципу, що рад. владав Україні має бути нац., В. вису-нув вимогу про введення його доскладу політбюро ЦК КП(б)У,але йому було відмовлено. Пере-свідчившись у неможливості спів-працювати з рад. владою, зновувідбув за кордон.

1919—20 В. написав 3-томниймемуарно-публіцистичний твір «Від-родження нації», де підбив підсу-мок своєї політ. кар’єри та виклаввласні погляди на укр. револю-цію. Він вважав себе марксистом,але його погляди зазнали значно-го впливу зх. лібералізму. У політ.уподобаннях В. коливався між укр.нац. самостійницькою платфор-мою і концепцією укр. рад. респу-бліки.

В. — автор численних пуб-ліцистичних, белетристичних ідрам. творів. Серед них — п’єси«Щаблі щастя» (1907), «ВеликийМолох» (1907), «Memento» (1909),«Брехня» (1910), «Гріх», «Міждвох сил» (1918) та багато ін.; ро-мани «Записки кирпатого Мефіс-тофеля» (1917), «Сонячна маши-на» (1926), «Слово за тобою, Ста-ліне» (1950) та ін. Збірки тв. В. вУкраїні видавалися у 21 т. (1923—28) та у 23 т. (1928—30).

Від кін. 1920-х рр. В. жив уФранції, спочатку в Парижі, а1933 придбав скромну садибу напд., в окрузі Канн, відійшов відполіт. життя, займався літ. діяль-ністю, живописом (понад 100картин). 1933, протестуючи протиголодомору 1932—1933 в УСРР,звертався з відкритим листом дополітбюро ЦК КП(б)У. Відтодіхудож. тв. В. в СРСР були заборо-нені, їх перестали друкувати і ви-лучили з масових б-к.

Під час гітлерівської окупаціїФранції В. був ув’язнений у конц-таборі.

П. у с. Мужен (департ. При-морські Альпи, Франція).

Тв.: Відродження нації, ч. 1—3.К.—Відень, 1920; Щоденник, т. 1—2.Едмонтон, 1980.

Літ.: В.К. Винниченко (1880—1951): Бібліографічний покажчик. Х.,1995; Верстюк В., Осташко Т. ДіячіУкраїнської Центральної Ради: Біогра-фічний довідник. К., 1998.

О.Д. Бойко, М.Ф. Дмитрієнко,О.В. Ясь.

ВИНОГРАДIВ (до 1946 — Сев-люш) — місто Закарп. обл., рай-центр. Розташов. за 3 км на зх. відр. Тиса (прит. Дунаю). Залізничнаст. Нас. 27,6 тис. осіб (2001).

1262 Севлюш отримав при-вілеї королів. міста. 29 серп. 1399угор. король Сигізмунд I Люксем-бург подарував місто феодаловіП.Перені, нащадки якого воло-діли ним протягом майже чоти-рьох століть. 1427 Севлюш діставправо на проведення ярмарків.

510ВИННИКИ

Ю. Винницький.

В.К. Винниченко.

Нас. міста брало участь у ДожіДєрдя повстанні 1514, антифеод.русі гайдуків та селян Угочансь-кого комітату 1611 та 1698,нац.-визвол. війні угор. народу1703—11. Севлюш не раз потер-пав від татар. нападів: 1717 військакрим. хана спустошили та спали-ли місто.

Наприкінці 19 ст. біля містапрокладено вузькоколійку і побу-довано залізницю Чоп—Ясіня. Напоч. 20 ст. збудовано електроста-нцію. 25 квіт. 1919 Севлюш оку-пували румун. війська. У верес.1919 згідно з Сен-Жерменським мир-ним договором 1919 в складі За-карпатської України відійшов доЧехословаччини. У берез. 1939 міс-то окупували війська гортистськоїУгорщини. 24 жовт. 1944 Севлюшвизволили війська ЧетвертогоУкраїнського фронту. За угодоювід 29 черв. 1945 між СРСР таЧехословаччиною — у складі УРСР(див. Возз’єднання українських зе-мель в єдиній державі). 1946—53 В. — центр Севлюської округи,1953—62 та з 1965 — райцентр. Змістом пов’язане ім’я угор. ком-позитора Б.Бартока.

Пам’ятки арх-ри: Угочансь-кий замок (руїни 14—15 ст.); кос-тьол францисканців 14—15 ст.;монастир з келіями 14—15 ст.;Вознесенський костьол 15—16 ст.;Палац Перені 17 ст.; пам’ятки іс-торії — Меморіальний комплексна місці братських могил парти-занів-підпільників; могила худож.I.Ревеса. Споруджено пам’ятникиБ.Хмельницькому, Т.Шевченкові,М.Горькому, Й.Перені. В околицяхміста виявлено знахідки пізньогоперіоду бронзового віку, поселення9—12 ст.

Літ.: IМіС УРСР. Закарпатська об-ласть. К., 1969; Памятники истории икультуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987.

Г.А. Вербиленко.

ВИНОГРАДНИЙ САД, археоло-гічна пам’ятка — поселення15—13 ст. до н.е. Пам’ятка розта-шов. біля с. Виноградний Сад До-манівського р-ну Миколаїв. обл.,в заплаві правого берега р. Пд.Буг. Належить до поселень саба-тинівської культури пізнього пе-ріоду бронзового віку. Досліджена1982—94. Відкрито понад 10 тис.м2 пл. із залишками скам’янілихоснов стін жител та госп. будівельз великою кількістю кам., кістя-них, бронз. знарядь праці, глиня-ного посуду, залишками тваринта риб. Знайдені також зернотер-

ки, обгорілі зерна злаків і — впер-ше — печі для просушування зер-на, що може свідчити про торгів-лю зерном. У пд. частині посе-лення була кузня, а в кожній осе-лі збереглися робочі місця майст-рів з відповідними знаряддямипраці для виготовлення шкірянихвиробів, кістяних знарядь, зброї,тари, засобів транспорту, частинаяких ішла на обмін. Усе це вказуєна значну роль ремесел у земле-робсько-скотарському (за допо-міжної ролі рибальства) г-ві меш-канців поселення. Планіграфіяпоселення, його компактна забу-дова, знахідки ремесла і торгівлідають змогу вбачати в ньому най-давніші риси протоміста. Розта-шов. нижче Гардівського порогуна р. Пд. Буг, В.С. разом з посе-леннями Бузьке і Кременчук (заназвами сіл Вознесенського р-нуМиколаїв. обл.), що на лівому бе-резі, контролювали як риболове-цькі угіддя, так і прадавній вод-ний шлях по р. Пд. Буг і один зширотних суходільних шляхів.

Літ.:Шарафутдинова И.Н., Балуш-кин А.М. Поселение Виноградный Сади проблемы сабатиновской культуры.В кн.: Сабатиновская и срубная куль-туры: проблемы взаимосвязей Востокаи Запада в эпоху поздней бронзы.К.—Николаев—Южноукраинск, 1997.

I.М. Шарафутдінова.

ВИНОГРАДСЬКИЙ Юрій Степа-нович (1873—04.03.1965) — дос-лідник історії, географії і нар.к-ри Пн.-Сх. України, укр. на-родознавець. Н. в Сосниці в сім’їсвященика. Закінчив Черніг. г-зію,1896 юрид. ф-т Київ. ун-ту. Пра-цював у Варшаві юристом. 1913обраний чл. Т-ва історії, філологіїта права при Варшавському ун-ті.З 1915 жив у Чернігові, був актив-ним чл. Чернігівської губернськоївченої архівної комісії, очолювавТ-во охорони пам’яток старовинита мист-ва. 1919 призначено голо-вою губернського к-ту охоронипам’яток історії та к-ри. 1920 пе-реїхав до Сосниці. Засн. місц.краєзнавчо-істор. музею (до 1953 —його дир.). Після виходу на пен-сію не припиняв активної діяль-ності. Відзначений грамотамиМін-ва к-ри УРСР та обласноговід. к-ри.

Наук. інтереси В. були різно-бічними. Він відкрив 50 стоянокдоби неоліту і доби бронзовоговіку, 9 раніше не відомих науці го-родищ. Надрукував 26 наук. праць,чимало різних розвідок, статей,

повідомлень з історії, фольклори-стики, етнографії, мовознавства,педагогіки. Перебуваючи на поса-ді дир. краєзнавчого музею, спри-яв розвиткові краєзнавчого рухуна Чернігівщині. Внаслідок про-ведених польових робіт за йогосприяння складено детальні архе-ол. карти Сосницького та суміж-них придеснянських р-нів. Бравактивну участь у збиранні мате-ріалів до «Iсторії міст і сіл Україн-ської РСР». Опрацював ономасти-чні (див. Ономастика) дані 1610населених пунктів та понад 100назв річок і урочищ цієї території.

П. у смт Сосниця.Літ.: Петров В.П. Краєзнавець

Ю.С.Виноградський. «УIЖ», 1966,№ 1; Григороський В. Народознавчі до-слідження Юрія Виноградського. «На-родна творчість та етнографія», 1993,№ 4.

П.I. Скрипник.

ВИНСЬКИЙ Григорій Степанович(1752 — після 1818) — укр. про-світник, письменник-мемуарист,перекладач. Н. в м. Почеп Старо-дубського полку (нині місто Брян-ської обл., РФ) в сім’ї дрібногоукр. шляхтича. Освіту здобув у па-рафіяльній шк. м. Почеп, Чер-нігівському колегіумі та Київ. акад.(див. Києво-Могилянська акаде-мія). Військ. кар’єру розпочав уСанкт-Петербурзі в лейб-гвардіїIзмайловському полку (1770).1775 подав у відставку. Виступав зкритикою показного лібералізмуімп. Катерини II, зазнав від само-державства гонінь. 1779 був зааре-штований за звинуваченням упривласненні казенних грошей,позбавлений дворянства, чинів ізасланий довічно до м. Оренбург(нині місто в РФ). Там він про-довжив перекладацьку діяльністьі співробітничав з дворянсько-ре-волюц. «Оренбурзьким таємнимтовариством». Після амністії 1805залишився жити в м. Бузулук (ни-ні місто Оренбурзької обл., РФ).Запропонував проект організаціїекспедиції у Хіву (д-ва на тер.сучасних Узбекистану та Туркме-ністану) з метою оборони торг.шляхів Російської імперії. Автормемуарів («Мое время. Записки»,1815), що містять цікаві відомостіз сусп.-політ. життя Рос. імперії2-ї пол. 18 ст., в т. ч. й тогочасноїУкраїни. Засуджував кріпацтво івідсутність громадян. свобод.

Тв.:Мое время. Записки. СПб., 1914.Літ.: Штранге М.М. Демократиче-

ская интеллигенция России в XVIIIвеке. М., 1965.

Н.В. Шевченко.

511ВИНСЬКИЙ

Ю.С. Виноградський.

Г.С. Винський.

ВИПИСНІ КОЗАКИ, випи-щики — запороз. козаки, якихпротягом 1-ї пол. 17 ст. на вимо-гу польс. уряду не включали досписків війська реєстрових коза-ків. В.к. позбавлялися права пере-бувати на держ. військ. службі, атакож користуватися козац. іму-нітетом. Польс. влада намагаласяобмежити коло козаків, які кори-стувалися спец. становими права-ми, виключно реєстровими коза-ками, причому чисельність реєструпідлягала жорсткому регулюван-ню. На це спрямовувалися, зокре-ма, відповідна ухвала вального сей-му 1590, Вільшанська угода 1617,Роставицька угода 1619, Куруків-ська угода 1625, Переяславськаугода 1630, Ординація Війська За-порозького 1638. В.к. як соціальнагрупа із специфічними інтере-сами вперше утворилася в зв’язкузі спробою П.Конашевича-Сагай-дачного реалізувати окремі поло-ження Роставицької угоди 1619.Загалом рішення урядових ко-місій про виписку козаків і пове-рнення їх під юрисдикцію панів істарост ніколи не виконувалися вповному обсязі. Водночас такіурядові акції посилювали соціаль-не напруження в козац. середови-щі. Відстоюючи свої права, В. к.брали активну участь у козац. по-встаннях 20—30-х рр. 17 ст.

Літ.: Марочкін В.П. Антифеодаль-ний і визвольний рух на Україні в пер-шій чверті XVII ст. К., 1989; Щер-бак В.О. Антифеодальні рухи на Ук-раїні напередодні Визвольної вій-ни 1648—1654 рр. К., 1989; Грушевсь-кий М.С. Iсторія України-Руси, т. 7—9.К., 1995—96.

П.М. Сас.

ВИР, археологічна пам’ятка — да-внє місто на лівому березі р. Вир(прит. Сейму, бас. Дніпра), у ги-рлі її прит. р. Крига. Нині тут роз-ташов. м. Білопілля. Вперше В.згадано в Iпатіївському літописіпід 1113. Місто складалося з ди-тинця (1,5 га), що займав висо-кий (15—18 м) мис лівого берегар. Крига, та «окольного міста»(«острога»), до якого прилягаввідкритий посад (7—10 га). Згаду-ється в літописах під 1147, 1160,1161 у зв’язку з боротьбою протиполовців та феод. усобицями напд. землях Давньої Русі (див. Ки-ївська Русь) як центр одноймен-ної волості між верхів’ями річокСула та Сейм (пл. — понад 8 тис.км2), що у 12 ст. не раз переходи-ла з рук в руки. 1159—62 — столи-ця уділу Iзяслава Давидовича. На-

далі разом з Курським Посейм’ямВ. входив до складу Новгород-Сіверського князівства. Відігрававважливу роль у системі оборонипд.-сх. кордонів Русі, контролю-ючи «степовий коридор» — про-хід у половецький степ. Знищене1239 під час монголо-татарськоїнавали. Локалізоване богословомта істориком Філаретом (Гумілев-ським) у серед. 19 ст. Досліджува-лося В.Богусевичем (1958—59) таВ.Приймаком (1985—93); загаломв різних частинах городища роз-копано бл. 800 м2. Виявлено реш-тки житлових та виробничо-госп.споруд, зафіксовано сліди залізо-робного, ковальського, ювелірно-го, кісткорізального ремесел.

Літ.: Ипатьевская летопись. В кн.:ПСРЛ, т. 2. М.—Л., 1962; Зайцев А.К.Черниговское княжество. В кн.: Древ-нерусские княжества X—XIII вв. М.,1975; Приймак В.В. Деякі підсумкививчення давньоруського міста Вир іВирівської волості. В кн.: Проблемиранньослов’янської і давньоруськоїархеології Посейм’я. Білопілля, 1994.

В.П. Коваленко.

ВИРА— судовий штраф за убивс-тво вільної людини в КиївськійРусі. Існувала також половиннаВ. — штрафи за заподіяння люди-ні тяжких ушкоджень. За «Русь-кою правдою», В. замінювала кро-вну помсту. За «Правдою Яросла-ва», накладалася, якщо не буломесника. «Правда Ярославичів»скасувала кровну помсту і ввелаВ. як заг. практику. Втім, за літо-писом, ще Володимир Святославичстягував грошові штрафи «згідно зуставом батьків і дідів». У догово-рах з Візантією в певних випадкахпомста також замінювалася гро-шовим стягненням. Спочатку В.складала 40 гривень, за Ярослави-чів було встановлено подвійнуВ. — за вбивство княжого мужа, атакож дику В. — сумісну виплатуВ. верв’ю (сільс. родовою общи-ною) за одного зі своїх членів.

Літ.: Правда Русская, т. 1. М.— Л.,1940; Черепнин Л.В. Общественно-по-литические отношения в Древней Ру-си и «Русская Правда». В кн.: Древне-русское государство и его междунаро-дное значение. М., 1965.

Т.Л. Вілкул.

ВИРІЙ, ірій, рай. За віруваннямслов’ян давніх, В. — потойбічнийсвіт. Як правило, його локалізо-вували або на зх., куди ввечерісідає сонце, або на пд., куди назиму відлітають птахи. У «Пов-чанні» Володимира Мономаха є та-кі слова: «И сему ся подивуемы,

како птица небесныя из ирьяидуть…». У одній веснянці співа-ється про соловейка, якого Даж-бог вислав із В. відмикати літо йзамикати зиму ключами. У В. па-нує вічне літо, сюди ховаєтьсявзимку все життя природи, зміїповзуть у В. по деревах. Тут збе-рігається насіння, що весноюприноситься на землю. У В. жи-вуть душі предків і душі ще нена-роджених людей.

Літ.: Золотослов: Поетичний кос-мос Давньої Русі. К., 1988; Булашев Г.Український народ у своїх легендах,релігійних поглядах та віруваннях. К.,1993.

Ю.Г. Писаренко.

ВИСЛОУХ Болеслав (22.11.1855—13.09.1937) — польс. громад. таполіт. діяч, публіцист, видавець.Н. в с. Соха Дрогичинського пов.,Польща. Закінчив Технологічнийін-т у Санкт-Петербурзі. За участьу соціаліст. русі 1881—84 був ув’я-знений. 1885 поселився у Львові.Став співвласником, а потім влас-ником друкарні. Редагував та ви-давав у різні роки часописи «Prze-gl№d Spoіeczny», «Przyjacіel Ludu»,«Kurіer Lwowski». Один із кер.польс. сел. партії у Галичині. 1922обраний до Сенату Польщі.

П. у м. Львів.

Літ.: Sіownik pracownikуw ksi№okipolskiej. Warszawa, 1972.

П.В. Шкраб’юк.

ВИСЛУГА — тип умовного воло-діння землею, що полягав у тим-часовому держанні земельної вла-сності, наданої держателю, або яквинагорода за виконання певнихобов’язків, найчастіше за відбу-вання військ. служби, або як умо-ва виконання обов’язків. СистемаВ. характерна для феод. сусп-в зрозвинутими формами сюзере-нітету—васалітету. В Україні роз-дача князем земель, «держав» сво-їм васалам відбувалася ще в часиКиївської Русі. Особливо значнихрозмірів земельні пожалування —«данини» набули у 15—16 ст. В.надавалися зем’янам, боярам-шля-хті з умовою виконання військ.повинності. В. не могла відчужу-ватися у держателя будь-ким са-мовільно, а тільки за згоди верхо-вного власника — великого князя.В. надавалася на невизначенийстрок. У 16 ст. з’являються новірізновиди тимчасового землево-лодіння — «до ласки», «до волі»,«на вічність», що передбачаютьпередачу власності прямим на-щадкам. В. та умови їх набуття за-

512ВИПИСНІ

значені в 3-й редакції Литов. ста-туту (див. Статути Великого кня-зівства Литовського).

Літ.: Любавский М. Очерк историиЛитовско-Русского государства. М.,1915; История Украинской ССР, т. 2.К., 1982; Яковенко Н.М. Українськашляхта з кінця XIV до серединиXVII ст. (Волинь і Центральна Украї-на). К., 1993; Грушевський М.С. IсторіяУкраїни-Руси, т. 5. К., 1994.

О.В. Крупка.

ВИСОЦЬКА КУЛЬТУРА — ар-хеол. к-ра кінця бронзового віку —початку залізного віку (10—7 ст. дон.е.). Назва походить від могиль-ника в с. Висоцьке Бродівськогор-ну Львів. обл. Виділена польс.археологом Т.Сулімірським 1931.Поділяється на 2 періоди: ранній(10—9 ст. до н.е.) та пізній (8—7 ст. до н.е.). Ареал — зх. тер.лісостепової України, р-н водо-ділу Зх. Бугу, Дністра та Стиря(прит. Прип’яті, бас. Дніпра).Племена В. к. своїм походженнямпов’язані з попереднім тутешнімнас. тшинецько-комарівської куль-тури бронз. віку. Пам’ятки В.к.представлені насамперед безкур-ганними могильниками, що міс-тять поховання (іноді кілька со-тень) за обрядами трупопокла-дання чи трупоспалення (в остан-ньому випадку рештки покоїлисяв глиняних урнах, ямках тощо),численні скарби. Серед могиль-ників найвідоміші, окрім Висоць-кого, Бельзецький, Чеський, Зо-лочівський. Поселення вивченідуже слабо. Матеріальна к-ра ви-соцького нас. має сліди впливу збоку центр.-європ. к-р (див. Галь-штатська культура, Лужицькакультура), а також чорноліськоїкультури. Поряд із землеробсь-ким г-вом у племен В.к. існувалой осіле скотарство. Мисливствота рибальство не мали тут поши-рення. Нас. займалося металооб-робленням, але рівень останньогоне був високим.

В соціальному плані висоцькіплемена, певно, перебували на ста-дії патріархальної родової общини.

Побутує цілком слушна думкапро внесок висоцького нас. уформування перших елементівк-ри праслов’ян.

С.А. Скорий.

ВИСОЦЬКИЙ Сергій Олександ-рович (15.07.1923—19.12.1998) —укр. історик та археолог, фахівецьу галузі історії к-ри Київської Русі.Д-р істор. н. (1979). Н. вм. Полтава в сім’ї службовців.Після закінчення історико-філос.

ф-ту Київ. ун-ту (1956) тривалийчас працював н. с. Держ. істори-ко-архіт. заповідника «Софій-ський музей» (див. «Софія Київсь-ка») у Києві. 1967—92 — в Iн-тіархеології АН УРСР (нині Ін-т ар-хеології НАН України). Тут він за-хистив канд. «Давньоруські напи-си Софії Київської XI—XIV ст.»(1967) і докторську «Середньо-вічні написи Софії Київської (заматеріалами графіті XI—XVII ст.)»(1978) дисертації.

В. — автор бл. 150 наук.праць, серед них — фундамен-тальні монографії «Древнерус-ские надписи Софии КиевскойXI—XIV вв.» (1966); «Средневе-ковые надписи Софии КиевскойXI—XIV вв. (по материалам граф-фити XI—XVII вв.)» (1976); «Ки-евские граффити XI—XVII вв.»(1985); «Светские фрески Софий-ского собора в Киеве» (1989);«Київська писемна школа X—XII ст. (до історії української пи-семності)» (1998). Його тв. у га-лузі києво-рус. епіграфіки здобу-ли широке визнання світ. науки(див. Епіграфіка), істотно попов-нили джерельну базу дослідженняісторії к-ри Київ. Русі.

П. у м. Київ.Літ.: Пам’яті Сергія Олександро-

вича Висоцького. «Археологія», 1999,№ 1.

В.М. Ричка.

ВИСОЧАН Гнат (р. н. і р. с. не-від.) — кер. сел. руху в Галичині20—30-х рр. 17 ст. Н. в с. Вікторів(нині село Галицького р-ну Iва-но-Франк. обл.) в сел. сім’ї. Впер-ше про В. згадується в галицькихміськ. актах 1609. Будучи осад-чим, він заснував с. Слобода Ви-сочанська (нині с. Височанка Га-лицького р-ну Iвано-Франк. обл.).Осівши господарювати в с. Бод-нарів (нині село Калуського р-нуIвано-Франк. обл.), організував змісц. селян загін, на чолі якогоуспішно переслідував татар. заго-ни, що верталися до Криму з роз-бійницьких походів до Галичини,визволяв бранців, відбирав у та-тар здобич. 1626 за допомогоюсвого сина С.Височана підняв се-лян с. Боднарів на збройний ви-ступ проти шляхтичів Сулятиць-ких і Боднарівських. Документів іматеріалів про дальшу долю В. невиявлено.

В.В. Грабовецький.

ВИСОЧАН Семен (Сень) Гнато-вич (р. н. невід. — 1666) — кер.Покутського повстання 1648, яке

вибухнуло під впливом національ-ної революції 1648—1676. СинГ.Височана. Восени 1648, під часпоходу сел.-козац. військ Б.Хмель-ницького на Зх. Україну, очоливнар.-визвол. рух у Галичині. Орга-нізував 15-тисячне повстанськевійсько з селян, міщан та дрібноїшляхти. Опорним пунктом пов-станців було м-ко Отиня (нинісмт Отинія Коломийського р-нуIвано-Франк. обл.). Спираючисьна допомогу прибулих козац. час-тин, здобув найбільшу фортецюна Прикарпатті — м-ко Пнів(нині село Надвірнянського р-нуIвано-Франк. обл.). Діючи в тилупольс.-шляхетських військ, повс-танці під проводом В. оволоділимайже всіма селами та містамиПокуття і надали значну допомо-гу армії Б.Хмельницького. Післявідступу сел.-козац. війська наПравобережну Україну під тискомпольс.-шляхетських військ В. зчастиною повстанців відступив наБрацлавщину. 1651 відзначивсяпід час оборони військом I.БогунаВінниці. 1659 одержав звання ко-зац. полковника. Брав участь унар. повстанні 1664—65 на Пра-вобереж. Україні, діючи спільно іззапорожцями I.Сірка. 1665 муж-ньо захищав від польс. військам-ко Лисянка.

Загинув у бою.Літ.: Грабовецький В. Семен Висо-

чан. Iвано-Франківськ, 1995.

В.В. Грабовецький.

ВИСОЧИНЕНКО Семен Дмитро-вич (14.09.1900—13.01.1938) — ком-сомольський, рад. та парт. діяч.Н. в м. Харків. Од 1912 працювавна з-ді т-ва «Гельферіх-Саде». 1917брав активну участь у створенніСоціаліст. спілки робітн. молоді вХаркові. 1918 — організатор мо-лодіжних підпільних груп на під-пр-вах міста. 1919 — комісар пол-ку. 1920—23 — на госп., парт. тапрофспілковій роботі в Харкові. З1924 — секретар Харків. губернсь-кого к-ту, а також ЦК Ленінськоїкомуністичної спілки молоді Украї-ни. 1925—27 — ген. секретар ЦКЛКСМУ. Потім — на парт. роботів РСФРР, в т.ч. секретар Сверд-ловського та Пермського міськ-комів ВКП(б).

1937 заарештований, 1938 стра-чений за звинуваченням у шпи-гунстві.

В.I. Прилуцький.

ВИСТАВКИ ПРОМИСЛОВI ТАСIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКI 19 —поч. 20 ст. Початковою формою

513ВИСТАВКИ

С.О. Висоцький.

С.Д. Височиненко.

виставок в Україні були невеликі,локальні конкурси, на яких разоміз с.-г. продукцією були представ-лені й вироби місц. ремісничо-кустарного вир-ва. Один із пер-ших конкурсів було проведено вОдесі 1823, більш розширені вла-штовано в Києві (1852 і 1857). Укр.сільс. виробники брали участь увиставках Мін-ва землеробства іВільного екон. т-ва Росії, спочат-ку в рос. містах, а з 2-ї пол. 19 ст.вже безпосередньо на теренахУкраїни. Виставки пропагувалинові агрокульт. засоби й досяг-нення, представляючи переважног-ва великих і середніх землевлас-ників, пром. продукцію, зокремамісц. ремісничо-кустарного вир-ва. Такі виставки, завдяки напо-легливості Полтав. земства, сис-тематично влаштовувалися в Пол-таві й набули всеукр. значення.Популярністю користувалися ви-ставки вівчарства в Харкові(1870), пром. та с.-г., які відбули-ся в Одесі (1884), Києві (1877),Катеринославі (1910, нині м. Дніп-ропетровськ), Умані (1910), все-рос. виставки в Харкові (1887) таКиєві (1913).

Пром. вироби, виготовлені вУкраїні, вже з 20-х рр. 19 ст. пос-тійно демонструвалися на рос. таміжнар. виставках у рос. павіль-йонах. Iз заснуванням у КиєвіМистецько-пром. музею (1888) бу-ла відкрита постійно діюча пром.виставка.

На укр. землях, що ввійшлидо складу СРСР у 1920-х рр., пе-реважали окружні та районні ви-ставки, а потім виставки при н.-д.станціях з широкою участю коо-перативів. У цей час почали вла-штовуватися пром. виставки. Наукр. землях, що ввійшли до скла-ду Польщі, організовувалися с.-г.виставки, на яких поряд із с.-г.продукцією були представленіремісничо-кустарні вироби укр.нар. умільців, що користувалисяпопитом іноз. фірм і туристів.

Літ.: Сільськогосподарська ви-ставка в Умані. «Рада», 1910, № 202;Витанович I. Iсторія українського коо-перативного руху. Нью-Йорк, 1964.

О.В. Лисенко.

ВИСУВАНСТВО — спосіб фор-мування в РСФРР, згодом у СРСРпрошарку управлінських кадрів у1920—30-ті рр. з метою замінистарого корпусу кер. усіх ланокуправління людьми, які б беззас-тережно підтримували рад. владута безвідмовно втілювали в життявсі настанови комуніст. партії.

Найбільшого розмаху В. набуло в1920-ті рр., коли за рішеннямВКП(б) було проведено кількамасових кампаній із зазначеннямконтрольних цифр і напрямів ви-сування управлінських кадрів. Наоплачувану постійну керівну ро-боту в госп., рад., кооп. та громад.орг-ції направлялися робітникита незаможні селяни з-поміж ак-тивістів. Пріоритет надавався со-ціальному походженню, а не ос-віті й фаху. Негативним наслід-ком В. було різке зменшення се-ред управлінців питомої ваги осібз вищою та серед. спец. освітою.Згідно із Всесоюзним переписомнаселення 1939, в УРСР лише по-ловина всіх службовців мала від-повідну фахову підготовку, щознижувало ефективність кер-вавсіма процесами соціально-екон.життя. Iз розвитком планової си-стеми підготовки управлінськихкадрів у 1930-ті рр. кампанії масо-вого В. стали непотрібними.

Літ.: Висування робітників і селянв держапарат у постановах ЦК ВКП(б)та ЦК КП(б)У. Х., 1929; Ткачова Л.I.Iнтелігенція Радянської України в пе-ріод побудови основ соціалізму. К.,1985.

Л.I. Ткачова.

ВИТАНОВИЧ Iлля (09.08.1899—30.12.1973) — укр. економіст, іс-торик, соціолог, кооператор і гро-мад. діяч. Н. в с. Бурштин. Навч. вукр. г-зії м. Рогатин. 1914 приставдо Легіону Українських січовихстрільців, 1918—20 — старшинаУкраїнської Галицької армії. 1923—27 — студент Львів. ун-ту. Здобувступінь д-ра філософії за дис.«Аграрна політика Галицькогосойму в справах крайових бю-джетів 1861—1914». Учителював вукр. серед. шк. (1927—37), очолю-вав Кооп. ліцей у Львові (1937—39),працював одночасно в установахукр. кооперації Галичини, а такожу різних кооп. вид-вах. Виїхав зіЛьвова 1939, перебував у Кракові(1940—41). З 1944 — у Німеччині,проф. Укр. тех. госп. ін-ту таУкраїнського вільного університетув Мюнхені (1946—49). Переїхавдо США. Жив у Чикаго (шт. Iл-лінойс) та Берклі Гейті (шт. Нью-Джерсі). Дійсний чл. НТШ, бравактивну участь у підготовці «Ен-циклопедії українознавства», в т. ч.англ. мовою (1963—71). Авторпраць з історії економіки с. госп-ва, торгівлі, кооперації, соціології.

Тв.: В. Навроцький. Б/м, 1934; Якнароджувався кооперативний рух у Га-личині. Львів, 1936; О. Русов у взаєми-нах з Наддніпрянщиною. Львів, 1937;

Кость Паньківський — ідеаліст гро-мадської праці. Нью-Йорк, 1955; Iсто-рія українського кооперативного руху.Нью-Йорк, 1963.

В.I. Марочко.

ВИТАЧIВ, городища. Розташова-ні поблизу сучасного с. ВитачівОбухівського р-ну Київ. обл., направому березі р. Дніпро. До-сліджені два городища (пд. й пн.).Пн. (урочище Городок) займаєрозрізане ярами плато, сильно де-формоване зсувами. Пл. збереже-ної частини — бл. 80 тис. м2. Підчас археол. розкопок тут відкритооборонні споруди, житлові тагосп. будівлі. Датується 10—13 ст.Ототожнюється з м. Витачів, щозгадується візант. імп. Констан-тином VII Багрянородним.

Пд. городище розміщене за1,5 км південніше села. Дитинецьзаймав мис трикутноподібноїформи, пл. — бл. 0,5 га. З наполь-ного боку та на схилах простеже-но залишки посаду. Дослідженооборонні, житлові, госп. спорудита кладовище на дитинці, гончар-ну майстерню на посаді. Ототож-нюється з м. Святополч, закладе-ним 1095 за наказом СвятополкаIзяславича для вихідців з розгром-лених половцями міст — Юр’їва,Сакова та ін. Знищене монголо-татарами.

Літ.: Плетнева С.А., Макарова Т.И.Южное городище у с. Витачев. «Крат-кие сообщения Института археологииАН СССР», 1965, вып. 104; Древнерус-ские поселения Среднего Поднепро-вья. К., 1984.

Н.В. Блажевич.

ВИТВИЦЬКИЙ Василь Васильо-вич (16.10.1905—31.12.1999) —укр. музикознавець, композитор,громад. та культ. діяч. Д-р мисте-цтвознавства (1932). Н. в м. Ко-ломия. З дитинства цікавився му-зикою. Гри на фортепіано вчивсяу Львові, серед. освіту здобув уКоломийській г-зії. Вступив нафілос. ф-т Львів. ун-ту; після йогозакриття 1925—29 навч. на музи-кологічному ф-ті Краківськогоуніверситету, де паралельно слу-хав лекції з укр. мови та літ. про-фесорів I.Зілинського та Б.Леп-кого. 1929—37 — викл. теорії му-зики у філіалі Вищого муз. ін-туім. М.Лисенка в Перемишлі (ниніПшемисль, Польща), 1933—37 —його дир. Дійсний чл. НТШ (до1939), активіст Спілки укр. про-фесійних музик, референт Укр.видавничого ін-ту. З 1920 — спів-робітник Iн-ту укр. фольклоруАН УРСР (до 1941), викл. Львів.

514ВИСУВАНСТВО

І. Витанович.

В.В. Витвицький.

консерваторії (1939—44), кер.муз. від. Львів. радіо. Учасниксвяткування 100-літнього ювілеюМ.Лисенка (Львів, 1942). ПісляДругої світової війни деякий часперебував у Відні, був делегатомз’їзду мистецького укр. руху (Аугс-бург, Німеччина, 1946), готувавI з’їзд та установчі збори Об’єд-нання укр. музик (квіт. 1946, в та-борі Карлсфельд біля Мюнхена),на яких був обраний його голо-вою. Опрацював муз. частинупластового співаника «В дорогу»(Аугсбург, 1949). В цьому ж роціпереїхав до США (м. Детройт, шт.Мічиган). Пізніше жив у м. ГленСпей (шт. Нью-Йорк).

Організатор концертно-культ.життя українців, автор числен-них статей з історії укр. музики18—19 ст. для «Енциклопедії украї-нознавства». Пройшов курс біб-ліотечної справи й надалі працю-вав у цій галузі. Досліджувавтворчість С.Воробкевича, ВасиляБарвінського, М.Гайворонського таін. (знайшов у Парижі рукописсонати для скрипки і клавесинаМ.Березовського), взаємовпливи укр.та зх.-європ. музики (ст. «Україн-ські впливи у Шопена», «Бела Бар-ток і українська музика» та ін.).

Тв.: Диригентський порадник.Львів, 1938 [у співавт.]; ВзаєминиМ. Ли-сенка з I.Франком. Львів, 1942; Ми-хайло Гайворонський: Життя і твор-чість. Нью-Йорк, 1954; М.С. Березов-ський. Джерсі-Сіті, 1974; Музичнимишляхами. Спогади. Мюнхен, 1989.

Літ.: Українська радіопрограма вДетройті [з 17.04.1973]. «Сучасність»,1976, № 6; Дитиняк М. Українськікомпозитори. Едмонтон, 1986; Філен-ко Т. Iз славного роду Витвицьких.«Музика», 1992, № 4; Митці України.К., 1992; Мистецтво України, т. 1. К.,1995; Василеві Витвицькому — 90.«Дзвін», 1995, № 9.

Г.П. Герасимова.

ВИТВИЦЬКИЙ Степан (13.03.1884—09.10.1965) — громад. таполіт. діяч, адвокат. Н. в с. Угор-ники, на Станіславщині. Голова«Академічної громади» у Львові тат-ва «Січ» у Відні. Згодом бравучасть у культ. житті на Дрого-биччині, вступив у ряди Україн-ського січового союзу. 1915—18 —чл. редакції газет «Діло» і «Сво-бода» у Львові, 1918 — чл. політ.к-ту, що підготував акт 1 листоп.1918 (див. Листопадова національ-но-демократична революція в Га-личині 1918). Як чл. Укр. нац.-демократ. партії обраний секрета-рем Української національної радиу Львові і міністром уряду Захід-ноукраїнської Народної Республіки;

брав активну участь у об’єднанніЗУНР і УНР 22 січ. 1919 (див. Актзлуки). Згодом — держ. секретарзакордонних справ; представникуряду ЗУНР у переговорах ізмісіями Антанти у справі пере-мир’я з Польщею; в листоп.1919 — заст. голови дипломатич-ної місії Директорії УНР до Вар-шави. Відмовився від посади назнак протесту проти Варшавськогодоговору 1920. Кер. від. закордон-них справ в уряді УНР наеміграції у Відні; 1921—23 — го-лова місії ЗУНР у Парижі й Лон-доні. 1924—39 — громад. і політ.діяч Українського національно-де-мократичного об’єднання (УНДО)на Дрогобиччині. 1935—39 — по-сол (депутат) до польс. Сейму,1938 — заст. голови УНДО та Укр.парламентської репрезентації. Наеміграції з 1945. Брав участь в ор-ганізації Центр. представництваукр. еміграції в Німеччині (заст.голови) і створенні Укр. нац. ра-ди; від 1949 — заст. голови вико-навчого органу Укр. нац. ради ікер. від. закордонних справ, од1951 — представник виконавчогооргану Укр. нац. ради у США.

1954 обраний президентомУНР на еміграції.

П. у м. Нью-Йорк.Літ.: Волинець С. Передвісники і

творці листопадового зриву. Вінніпег,1965.

В.І. Горинь.

ВИТИЧIВСЬКИЙ З’ЇЗД 1100(Уветичський) — відомий з «По-вісті временних літ» князівськийз’їзд, що зібрався в с. Витичів(Уветич) поблизу Вишгорода 30серп. На ньому було поновленомирний договір (див. Любецькийз’їзд 1097) поміж київ. кн. Свято-полком Iзяславичем, переяслав.кн. Володимиром Мономахом, чер-ніг. кн. Давидом Святославичем ійого братом Олегом Святослави-чем. В. з. мав покарати волин. кн.Давида Iгоревича, який 1097 віро-ломно полонив і осліпив теребов-льського кн. Василька Ростисла-вича, зазіхаючи на його волость.Князі засудили Давида («встро-мив ти ніж у нас, чого не було вРуській землі») і позбавили йогоВолинського князівства. Однак Свя-тополк київ., що симпатизувавДавидові й підтримав його в гане-бній справі осліплення Василька,не дозволив повністю позбавититого володінь. Замість Волині йо-му дали Бужськ (на р. Зх. Буг),Дубно і Чорторийськ (нині с. Ста-рий Чорторийськ Маневицького

р-ну Волин. обл.), ще й 400 гри-вень срібла. В. з. прийняв такожрішення позбавити сліпого Васи-лька Теребовльського князівства.Князі звернулися до його братаВолодаря Ростиславича зі слова-ми: «Візьми брата свого Василькадо себе, хай буде вам одна во-лость, Перемишль». Та Ростисла-вичі не підкорилися такому рі-шенню і зі зброєю в руках відстоя-ли свої володіння.

Літ.: Грушевский М.С. Волынскийвопрос 1087—1102 гг. «Киевская ста-рина», 1891, № 1; Те саме, № 5.

М.Ф. Котляр.

ВИХВОСТIВСЬКА ТРАГЕДIЯ —самосуд багатих заможних селян(т. зв. куркулів) над незаможнимиселянами, учасниками революц.руху в с. Вихвостів (нині село Го-роднянського р-ну Черніг. обл.) ужовт. 1905. Під впливом жовтн.всерос. політ. страйку (див. Рево-люція 1905—1907) невдоволеннянезаможних селян своїм станови-щем вилилося у відкриті нападина поміщицькі маєтки та куркуль-ські садиби. Протягом жовт. селя-ни захопили і частково знищилине менше 50 маєтків. Великою ак-тивністю відзначалися селяни Ту-пичівської волості Городнянсько-го пов. (Черніг. губ.), які протя-гом одного тижня розгромили всівеликі поміщицькі маєтки. Зо-крема, зруйнували винокурнийз-д і економію поміщика Кар-вальського-Гриневського в с. Вих-востів, намагалися поділити зем-лю, майно, с.-г. реманент і худобупоміщиків та заможних селян. За-хищаючи своє майно, останні,скориставшись тим, що до селанаближався каральний загін, скли-кали за допомогою сільс. старо-сти, десяцьких і стражників сільс.сходку, на якій вчинили кривавурозправу. Було вбито 15 активіс-тів сел. виступу. Черніг. виїзна се-сія Київ. суд. палати виправдаладії заможних селян, мотивуючисвоє рішення тим, що вони висту-пили на захист приватної власно-сті та законного порядку. Події вс. Вихвостів лягли в основу повістіМ.Коцюбинського «Fata morgana».Всього в Україні відбулося бл. 10подібних випадків самосуду.

Літ.: Аграрное движение в Черни-говской губернии в 1905—1906 гг.«Красный архив», 1936, № 5; Рева I.М.Селянський рух на ЛівобережнійУкраїні 1905—1907 рр. К., 1964; Лещен-ко М.Н. Українське село в революції1905—1907 рр. К., 1977.

Т.I. Лазанська.

515ВИХВОСТIВСЬКА

С. Витвицький.

ВИХIД СЕЛЯНСЬКИЙ (право навихід) — право залежних селян завизначених законом чи тради-цією обставин і в певний час пітивід свого володаря. Діяло за часівсередньовіччя та Нового часу. Рег-ламентувалося заг.-держ. законо-давством і регіональними поста-новами й грамотами. В період Ки-ївської Русі існувала заборона са-мовільного виходу для закупів,встановлена «Руською правдою»(поширена редакція). У 13 ст. наЗакарпатській Україні, згідно зуказом угор. короля Андраша III(1290—1301), селяни користува-лися правом виходу на Юріївдень. Згодом ця норма не раз під-тверджувалася, а 1486 було вста-новлено штраф для феодалів, якіпісля повного розрахунку пере-шкоджали виходові своїх селян. УГаличині 14—15 ст. право вихо-ду регламентувалося Вислицькимстатутом 1347 та сеймиковою по-становою галицької шляхти 1435.Умовою виходу тут була сплатавихідного: 1 копа грошей та нату-ральна данина, одночасний ви-хід — не більше 1—2 сімей. Згідноз постановою 1444, шляхтич,який узяв викуп і не відпустив се-лянина, зобов’язаний був сплати-ти штраф (3 гривні). У Галичині 15ст. в укр. селах вихідне становило1 гривню (48 грошей), а вихіднимзаборонявся перехід до сіл ін.права — німецького (див. Магде-бурзьке право), волоського права. Уселах волоського права вихіднестановило 12 грошей, а вихід небуло обмежено якимось тер-міном. У поселеннях нім. праванеобхідною умовою виходу булоосадження натомість вибуваючо-го рівноцінного господаря. Пос-тановою Красноставського сейму1477 для Холмської землі така ви-мога була поширена й на ін. села,а згідно з Уставною грамотою1501 Белзької землі, право виходу

обумовлювалося не лише низкоювиплат, а й приведенням у поря-док залишеного г-ва. 1705 польс.король Станіслав I Лещинськийпоширив своїм привілеєм на га-лицькі землі норми польс. д-вищодо В. с., який від того часу по-вністю залежав від волі шляхти.

На укр. землях у складі Вели-кого князівства Литовського В. с.регламентувався грамотою від 2трав. 1457 та Судебником Казими-ра IV 1468, які забороняли кня-зям, шляхті і великокнязівськимнамісникам приймати непохожихселян. Вказані положення булипідтверджені в уставних грамотах16 ст. деяким укр. землям, зокре-ма Київській (1507). СтатутиВеликого князівства Литовського(1529, 1566, 1588) передбачали В.с. лише після виконання селяни-ном усіх умов укладеної із сюзе-реном угоди. За кожен пільговийтиждень треба було заплатити по6 грошей або відпрацювати стіль-ки часу, скільки тривав термінпільги. В. с. вважався узаконенимлише після отримання селяниномписьмового підтвердження, за-віреного гродським урядом. Згід-но з нормами укр. права, селянинміг скористатися правом виходу,не виконавши жодної умови, ли-ше у випадку неправомірних дій збоку пана (зґвалтування членівсім’ї, пограбування) або відлучен-ня пана від церкви. Перші спробиповної заборони права виходу се-лян Лівобережної України з’яви-лися у 30-х рр. 18 ст. Остаточнона Лівобережжі та Слобідській Ук-раїні воно було скасоване указомімп. Катерини II від 3 трав. 1783.

Літ.: Греков Б.Д. Крестьяне на Ру-си с древнейших времен до XVII века.М.—Л., 1946; История крестьянстваСССР. Дооктябрьский период, т. 2.М., 1990; Гурбик А.О. Еволюція со-ціально-територіальних спільнот в се-редньовічній Україні (волость, двори-ще, село, сябринна спілка). К., 1998.

А.О. Гурбик.

ВИШАТА (р. н. і р. с. невід.) —представник старовинного бояр-ського роду, син новгород. посад-ника Остромира. За припущен-ням Д.Прозоровського, підтрима-ним О.Шахматовим та Д.Лиха-човим, В. був нащадком воєводикн. Володимира Святославича —Добрині, який нібито походив зроду давньорус. воєводи Свенель-да (за ін. даними, кн. древлян Ма-ла). У дослідженнях останніх ро-ків ці родинні зв’язки не знахо-дять підтвердження. В. згадуєтьсяяк воєвода новгород. кн. Володи-

мира Ярославича. Його як учас-ника рус.-візант. війни 1043 (див.Походи Русі на Візантію) разом зчастиною дружини було викинутобурею на узбережжя Болгарії, тамвін потрапив у полон до Візантії,де, ймовірно, його осліпили. 1046повернувся на Русь. 1064 разом ізсином Володимира ЯрославичаРостиславом Володимировичем утікдо Тмуторокані.

В. вважається осн. інформато-ром літописця Никона під часстворення Початкового літопис-ного ізводу. За О.Шахматовим, Ни-кон зустрічався з В. у Тмуторока-ні. Д.Лихачов вважав, що від В.Никон отримав не тільки інфор-мацію про похід 1043, а й новго-род. й ладозькі перекази про за-кликання варягів та ін. події, по-в’язані з історією Новгорода Вели-кого 10—1-ї пол. 11 ст. Синами В.вважаються київ. бояри ПутятаВишатич та Ян Вишатич. Автор«Повісті временних літ» не раз на-зиває останнього, як і його бать-ка, В., серед гол. своїх інформато-рів.

Літ.: Шахматов А.А. Разыскания одревнейших русских летописных сво-дах. СПб., 1908; Лихачев Д.С. Устныелетописи в составе «Повести времен-ных лет». «Исторические записки»,1945, т. 17; Творогов О.В. Вышата. Вкн.: Словарь книжников и книжностиДревней Руси. XI — первая половинаXIV века. Л., 1987.

А.Г. Плахонін.

ВИШГОРОД, Вишеград — містоКиїв. обл., райцентр. Розташов.на правому березі Київського во-досховища на Дніпрі, трохи вищевід Києва (звідси назва), за 18 кмвід залізничної ст. Київ-Пасажир-ський. Нас. 22,4 тис. осіб (1998).В. є одним з найперших супутни-ків Києва (найраніша згадка —946), його розквіт пов’язаний зістановленням Київ. д-ви 9—13 ст.У 10 ст. тут була резиденція вел.княгині Ольги — «Ольжин град».У 11 ст. в місті збудована церквана честь святих Бориса і Гліба.1078 вперше отримав окремогокнязя. В 12—13 ст. політ. значен-ня В. підупадає. 1240 місто зруй-новано монголо-татарською нава-лою. Від 14 ст. В. відомий як неве-лике село, володіння Києво-Ме-жигірського Спасо-Преображенсь-кого монастиря. 1482 його спусто-шили крим. татари Менглі-Гірея.Від 1595 В. стає центром Више-градського староства Київськоговоєводства. На поч. 17 ст. тут від-новлено замок.

516ВИХIД

Пир з нагоди побудовицеркви святих Борисаі Гліба у Вишгороді.Мініатюраіз Сильвестрівськогозбірника.

За часів національної революції1648—1676 село належало до Ки-їв. сотні Київського полку. За умо-вами Андрусівського договору (пе-ремир’я) 1667 В. як київ. «при-город» лишався під контролемРос. д-ви. 1787 у зв’язку з секуля-ризацією монастирських земельсело переходить до держ. фонду.Від 1797 — у складі Київ. пов. Ки-ївської губернії. В 19 — на поч.20 ст. В. розвивався повільно, буввідомий численними цегельнями.

За часів української революції1917—1921 В. належав до зонипоширення сел. повстанських ру-хів. В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945під час гітлерівської окупації (18верес. 1941 — 19 жовт. 1943) вмісті існував осередок руху Опору.В 2-й пол. 20 ст. стрімкий розви-ток В. пов’язаний із споруджен-ням (1961—68) Київ. ГЕС. 1962його зарахували до категорії с-щміськ. типу, 1968 — міст. Рай-центр від 1973.

Літ.: Лянскоронский В.Г. КиевскийВышгород в удельно-вечевое время.СПб., 1913; ІМіС УРСР. Київська об-ласть. К., 1972; Дробаха О.І. Вишгородсеми вітрів. К., 1999; СтарожитностіВишгородщини. Вишгород, 2002.

Д.С. Вирський.

ВИШГОРОД, археологічна пам’я-тка — давньоруське місто на тер.сучасного м. Вишгород. Пам’яткарозташов. на березі Київ. водо-сховища на Дніпрі. Місто впершезгадується в «Повісті временнихліт» під 946 як резиденція вел.кн. Ольги — «Ольжин град», і бл.серед. 10 ст. у тв. Константи-на VII Багрянородного «Проуправління імперією». За археол.джерелами, городище — укріпле-ний дитинець міста, виникло нераніше 10 ст. Давній В. служив«приступною» до Києва, де сиділисини великих князів або ін. пре-тенденти на київ. престол. В. пев-ний час виконував роль заміськ.резиденції вел. київ. князів, тут улют. 1054 помер Ярослав Мудрий.

Значний екон. розвиток містапідтверджують знахідки в т. зв.кварталі металургів і майстереньсклоробного, ювелірного, коваль-ського та гончарного вир-в. З міс-том пов’язане пошанування пер-ших рус. святих Бориса і Гліба —синів київ. кн. Володимира Свято-славича. Вони були поховані 1015(Борис) і 1020 (Гліб) в дерев’янійцеркві св. Василія, канонізованіправосл. церквою бл. 1072 і пере-несені 1115 в мурований храм.

Після монголо-татарської навали1240 В. не загинув: на дитинцізнайдені матеріали 14—15 ст. В15 ст. існував Вишгородськийприкоморок. Занепад міста можнапов’язати з нападами на Київщи-ну крим. хана Менглі-Гірея після1482. Відновлення «пустого не-оселеного» городища як замку ім-ка відбулося 1607 після йогопередачі в оренду київ. хорунжо-му Гаврилі Гойському. 1662 В.було зруйновано. Наприкінці 17 ст.В. відновлюється як село у воло-дінні Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря.

Наук. дослідження міста по-чалися 1934. 1935 дитинець пл.бл. 9 га оголошено заповідною зо-ною, 1991 складено історико-ар-хіт. опорний план міста з охорон-ною зоною окольного міста.

Літ.: Довженок В.Й. Вишгород. Вкн.: Археологія Української РСР, т. 3.К., 1975.

Р.С. Орлов.

ВИШГОРОДСЬКА ДОРОГА —суходоловий шлях з Києва на Виш-город, де був перевіз через Дніпро,і далі через Лютіж (нині село Ви-шгородського р-ну Київ. обл.) доЧорнобиля. Одна з ланок пн. торг.шляху Київ—Берестя, що йшласуходолом уздовж Дніпра і йогоприт. Прип’яті.

Літ.: Rulikowski E. Dawne drogi iszlaki na prawym brzegu Dniepru і ichznaczenie historyczne. «Ateneum», 1878,t. 3, z. 3.

В.В. Пришляк.

ВИШГОРОДСЬКА IКОНА БО-ГОМАТЕРI, Владимирська іконаБогоматері— одна із найбільш да-вніх і славнозвісних ікон. За пере-казами, була написана євангеліс-том Лукою в Єрусалимі й збе-рігалася там до 450, коли привізант. імп. Феодосії II її булоперенесено до Константинополя.Привезена до Києва 1129 або 1130за правління вел. кн. київ.Мстис-лава Великого і встановлена в мо-настирській церкві Вишгорода, дерозміщувалася великокнязівськазаміська резиденція. 1155 чудо-творний образ Пресвятої Богоро-диці вивіз у Суздальщину АндрійБоголюбський. Він помістив іконуспочатку в новозбудованій вс. Боголюбово (нині с-ще міськ.типу Владимирської обл., РФ)кам. церкві Різдва Пресвятої Бого-родиці. Пізніше, коли Андрій пе-реніс свою столицю із м. Суздаль(нині місто Владимирської обл.,РФ) до м. Владимир на Клязьмі

(нині м. Владимир, РФ) і збудувавтам величну кам. церкву УспінняПресвятої Богородиці, він пере-ніс туди й Вишгородську чудотво-рну ікону, яка відтоді стала нази-ватися Владимирська Богоматір.До останнього часу ікона зберіга-лася вМоскві в Третьяковській га-лереї. Нині передана РПЦ.

В.М. Ричка.

ВИШЕНСЬКИЙ Іван (Іоанн; бл.1550 — після 1620) — чернець,письменник-полеміст. Походив зм. Судова Вишня. Деякий час живі навч. в Луцьку, був близький доОстрозького літ.-наук. гуртка. У1580-х рр. переселився на Афон,де й провів значну частину свогожиття. Ймовірно, 1604—05 при-їжджав до України, відвідав бага-то монастирів. Послання В. існу-ють лише в рукописних списках,жодне не було надруковане зажиття або невдовзі після смертіавтора. Рукописних кодексів, дефіксуються тексти афонськогоченця, налічується бл. 13 (від кін.16 до серед. 19 ст.), більшість зних переписувалися і зберігалисястаровірами. Окремі тексти в ру-кописних зб. не підписані іменемВ., але увійшли до сучасних архе-огр. вид. та наук. обігу як такі, щоналежать йому.

Тексти В. — переважно листиз Афону, адресовані кн. В.-К.Ос-трозькому, кн. М.Вишневецькому(див.: Вишневецькі), церк. братс-твам. Серед тв. — три відповіді наполемічний трактат польс. єзуїтаП.Скарги «Про єдність Божої Це-ркви» — «Короткослівна відпо-

517ВИШЕНСЬКИЙ

Вишгородська (Владимирська)ікона Богоматері.

відь Петру Скарзі», «Зачапка муд-рого латинника з глупим руси-ном» та «Позорище мислене». Вних використовується низка то-посів правосл. полеміки, де пиш-ності та розкоші лат. світу проти-ставляються бідність і смирен-ність сх. християнства, католикамзакидається зміна догм, прийня-тих на семи Соборах вселенських.Світогляд В. значною мірою фор-мувався на Афоні під впливомідей ісихазму. Iдеал В. — чернечежиття як шлях до власного поря-тунку; на його думку, шляхом по-рятунку для всієї Русі є дотриман-ня традиційних для православ’яобрядів.

У своїх тв. В. використовуєкілька жанрів, зокрема казань таапокрифічних текстів, гомілети-ку. В. був також знайомий з текс-тами В.Суразького, Максима Гре-ка. Десять писань були складеніним у зб. «Книжка». Вони, за іде-єю автора, могли виголошуватисяв церквах, а отже, є одними з пер-ших відомих прикладів укр. про-повідей. У своїх трактатах В. на-голошував на необхідності вжива-ти для церк. служби лише церков-нослов’ян. мову, але у проповідяхрадив використовувати «просту»мову. Така регламентація відпо-відала програмі катол. церкви, ух-валеної на Тридентському соборі(1545—63). Однак В., на протива-гу катол. церкві, наполягав назбереженні традиційних форм нав-чання.

Літ.: Шолом Ф.Я. Иван Вишенс-кий и Максим Грек (Из истории рус-ско-украинских литературных связейXVI— XVII вв.). «Славянская филоло-гия», 1958, вып. 3; Франко I. Iван Ви-шенський і його твори. В кн.: Фран-ко I. Зібрання творів, т. 30. К., 1981;Мицько I. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576—1636). К.,1990; Goldblatt H. On the LanguageBeliefs of Ivan Vyšens’kyj and the Coun-ter-Reformation. «Harvard UkrainianStudies», 1991, vol. 15, N 1/2, June; Йогож. Ivan Vyšens’kyj’s Conception of St.John Chrysostom and Нis Idea of Reformfor the Ruthenian Lands. Там само, vol.16, N 1/2, June 1992.

В.Є. Зема.

ВИШЕНЬКИ, могильник — архе-ол. пам’ятка зарубинецької куль-тури біля с. Вишеньки Борис-пільського р-ну Київ. обл. Моги-льник (2 ст. до н.е.) розташов. напіщаній дюні в заплаві лівогоберега Дніпра. Відомий з часівВ.Хвойки, але розкопаний у80-ті рр. 20 ст. Відкрито 62 похо-вання з обрядовим місцем крема-

ції небіжчика осторонь. Розрізня-ються 4 типи поховань: ямні, якіскладали майже половину всіхпоховань, урнові, ямно-урнові ікенотафи. В похованнях багаточорнолощеного і кухонного посу-ду та фібул, іноді траплялися за-лишки намиста та деякі знаряддяпраці. В. — важливе джерело длявивчення уявлень, вірувань таспособу життя нас. СередньогоПодніпров’я на рубежі старої йнової ер. Крім зарубинецьких по-ховань, знайдені об’єкти бронзо-вого віку, милоградської к-ри такиївської культури.

Літ.: Пачкова С.П.Могильник Ви-шенки и его место среди памятниковзарубинецкой культуры. В кн.: ТрудыМеждународного V конгресса архео-логов-славистов. Киев, 18—25 сент.1985, т. 4. К., 1988.

С.П. Пачкова.

ВИШИНСЬКИЙ Андрій Януарович(10.12(28.11).1883—22.11.1954) —рад. держ. діяч, юрист і дипломат.Акад. АН СРСР (1939). Н. в м.Оде-са. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1913). Займався літ. і пед.діяльністю. Від 1917 до 1925 пра-цював у системі НаркомосуРСФРР і одночасно був проф.Моск. ун-ту. 1925—28 — ректорМоск. ун-ту. 1928—31 — чл. коле-гії Наркомосу РСФРР; 1931—39 —прокурор РСФРР/РРФСР, ген.прокурор СРСР (1935—39). 1939—44 — заст. голови РНК СРСР,1940—49 — заст. міністра закор-донних справ СРСР. Від 1949 до1953 — міністр закордоннихсправ СРСР, з берез. 1953 — заст.міністра закордонних справ. 1953—54 — постійний представник СРСРв ООН. Депутат ВР СРСР чоти-рьох скликань. 1937—41 — пер-ший дир. Iн-ту права АН СРСР. Упрацях висував положення, яки-ми уможливлював грубі порушен-ня законності й масові репресії,зокрема, розробив теорію про те,що визнання підозрюваним своєїпровини є вирішальним доказомпри розгляді справ про держ. зло-чини. В 1930-х рр. це виправдову-вало брутальне свавілля в суд.практиці: слідчі тортурами виби-вали з «підозрюваних» визнанняпровини за відсутності будь-якихін. документів, матеріалів, що до-водили б «злочинні» дії останніх.

П. у м. Нью-Йорк (США),похований у Москві.

Тв.: Очерки по истории коммуни-зма, ч. 1—2. М., 1924—25; Суд и кара-тельная политика Советской власти.М., 1925; Курс уголовного процесса.

М., 1927; Судоустройство в СССР. М.,1939; Вопросы теории и права. М.,1949; Теория судебных доказательств всоветском праве. М., 1950; Вопросымеждународного права и международ-ной политики, т. 1—5. М., 1949—53.

Літ.: Ларин А.О. О судебных убийс-твах. «Человек и закон», 1988, № 11;Инквизитор: Сталинский прокурорВышинский. М., 1992.

О.Н. Кубальський.

ВИШНЕВЕЦЬКА (Могилянка)Раїна (1589 — 1619) — укр. меце-натка. Старша з чотирьох дочокмолдов. господаря Iєремії Моги-ли (1593—1606). Бл. 1605 Раїнаодружилася з кн. Михайлом Виш-невецьким (див. Вишневецькі), од-ним із найбагатших укр. князів.Три її сестри також взяли шлюб зпредставниками відомих родин —Корецьких, Потоцьких. Родина Мо-гили міцно трималася правосла-в’я, була патроном Львівськогобратства, на її кошти братствоспорудило Успенську церкву. Ме-ценатську традицію продовжила йВ. Вона була засн. трьох відомихмонастирів у своїх володіннях наЛівобережній Україні — Густинсь-кого Свято-Троїцького монастиря,Ладинського Свято-Покровськогомонастиря, Лубенського Мгарсько-го Спасо-Преображенського монас-тиря. Надала монастирям фунду-ші (див. Фундушеві маєтності) наземельні володіння, вилов риби.Підтримувала ігумена Густинсь-кого монастиря I.Копинського.

П. у молодому віці, залишив-ши сиротою семилітнього синаЯрему (див. Я.Вишневецький). Йо-го опікуном став троюрідний братбатька кн. К.Вишневецький, пер-ший із родини Вишневецьких,котрий перейшов у католицизм.

Відомий портрет Раїни Моги-лянки, що зберігався в галереїВишневецьких, яка знаходилася в19 ст. у с. Новомалин (нині селоОстрозького р-ну Рівнен. обл.),нині втрачений.

П. у м. Вишнівець.Літ.: Левицкий О. Раина Могилян-

ка, княгиня Вишневецкая. К., 1887;Яковенко Н.М. Українська шляхта: зкінця XIV до середини XVII ст. (Во-линь і Центральна Україна). К., 1993.

О.М. Дзюба.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ (Байда) Дми-тро Iванович (р. н. невід. —1563) — укр. політ. і військ. діяч,один з організаторів запороз. ко-зацтва. В історіографії існує дум-ка, що він — засн. 1-ї ЗапорозькоїСічі (Хортицької). Походив з кня-зівського роду Вишневецьких. Ба-

518ВИШЕНЬКИ

А.Я. Вишинський.

Д. Вишневецький(Байда). З портрета18 ст.

Р. Вишневецька.

тько В. — Iван Михайлович (п.1543) був старостою ейшинськимі ворчинським (1533), старостоюпропойським і чечерським (1536).Мати — Анастасія СеменівнаОлизаровичівна (п. до 1541) —внучка по матері кн. К.Острозь-кого. В. вперше згадується у дже-релах 1545.

Ймовірно, брав участь у боро-тьбі проти Османської імперії на-прикінці 30-х — поч. 40-х рр.16 ст. Від 1540-х рр. В. обіймавпосаду черкас. і канів. старости,спирався у своїй діяльності на за-пороз. козацтво. 1553 побував уТуреччині з метою визволення зневолі свого дядька кн. Ф.Вишне-вецького. 1554 король СигізмундII Август призначив його страж-ником на Хортиці. 1555 на о-віМала Хортиця (о-ві Байда) за-йнявся зведенням потужногоукріплення, звідки вчинив ряд ус-пішних походів проти Осман. ім-перії та Кримського ханства, на-самперед на турец. фортецю Оча-ків та татар. фортецю Iслам-Кер-мен (поблизу сучасного м. Кахов-ка). 1556 В. відправив два своїхпосольства до Москви з метоюрозширення антиосман. коаліції,а також двічі відбивав турец. на-пади на Січ. У жовт. 1557 крим.хан Девлет-Гірей I вчинив новийпохід на Січ, зібравши крим. та-тар, ногайців, а також турец. і мо-лдов. війська. В. змушений бувпокинути Хортицю і відступитидо Монастирського о-ва (нині вмежах м. Дніпропетровськ). Ос-кільки польс. уряд не надав йомуобіцяної допомоги, В. перейшовна службу до рос. царя Iвана IV.Брав участь в організації оборонипд. рубежів Рос. д-ви від ордин-ців. 1558 В. і рос. воєначальникРжевський здійснили похід протитурків. 1559 двічі ходив під Азов,воював у пониззі Дону, під Керчю.У зв’язку з втягненням Рос. д-ви уЛівонську війну 1558—1583 дії рос.військ у Пн. Причорномор’ї ста-ли менш активні. У цей час В.діяв у даному регіоні фактичносам. У квіт. 1562 прибув до Моск-ви, щоб схилити Iвана IV до про-довження антиосман. боротьби.Не досягнувши мети, повернувсяв підданство до Сигізмунда II.1563 разом з польс. магнатомАльбрехтом Лаським здійснив по-хід на Молдову. Під час однієї збитв зазнав поразки, дістав пора-нення, потрапив у полон і бувпривезений до Стамбула. В. від-мовився перейти на турец. службуі був страчений разом зі шляхти-чем П’ясецьким.

Героїчна смерть В. оспівана внар. думі про козака Байду. Цяподія відображена в ряді хронікта генеалогічних творів. Пізнішепостать В. — Байди приверталаувагу багатьох діячів укр. к-ри,зокрема П.Куліш присвятив йомусвою п’єсу.

Літ.: Сергійчук В. Дмитро Вишне-вецький. В кн.: Володарі гетьманськоїбулави. К., 1994.

Ю.А. Мицик.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Міхал-Ко-рибут — див. Міхал-Корибут Виш-невецький.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Ярема (Iєре-мія; 1612—20.08.1651) — один знаймогутніших магнатів Речі По-сполитої. Походив з укр. князів-ського роду Вишневецьких, синМихайла Вишневецького та Раї-ни Могилянки (див. Раїна Вишне-вецька). Після закінчення єзуїтсь-кого колегіуму в м. Львів та нав-чання за кордоном в Iталії таIспанії відступився від правосла-в’я і прийняв католицизм. Воло-дів маєтностями в ЛівобережнійУкраїні з центром у Лубнах, мав6-тисячне надвірне військо. Разомз ін. магнатами для збереженнясвого становища в д-ві виступавпроти урядової політики центра-лізації. Брав участь у польсько-російській війні 1632—1634 та жор-стокому придушенні козац.-сел.повстання під проводом П.Бута1637 та Я.Острянина й Д.Гуні1638. На початку національної ре-волюції 1648—1676 відзначився убоях 1648 під Махнівкою (ниніс. Комсомольське Козятинськогор-ну Він. обл.), П’яткою (нині се-ло Чуднівського р-ну Житомир.обл.) і Старокостянтиновом про-ти козац. війська, очолюваногоМ.Кривоносом, після Пилявецькоїбитви 1648 відбув до Львова. Став-ши влітку 1649 коронним гетьма-ном, В. продовжував придушувативизвол. рух в Україні з метою від-новлення польс.-шляхетського па-нування. У своєму маєтку Збаражвитримав Збаразьку облогу 1649.Помер під час наступу на укр.землі польс. військ після перемо-ги в Берестецькій битві 1651 упольс. військ. таборі в м-ку Па-волоч (нині село Попільнянсько-го р-ну Житомир. обл.).

Літ.: Tomkiewicz W. Yeremy Wisz-niоwiecki (1612—1651). Warszawa, 1933.

В.О. Щербак.

ВИШНЕВЕЦЬКІ — укр. князів-ський рід 14—17 ст. (у 17 ст. спо-

лонізований). Родоначальникомроду вважається син вел. кн. ли-тов. Ольгерда Дмитро-КорибутОльгердович. Вел. кн. литов.Вітовт перевів Дмитра-Корибутаз Сіверщини на Волинь та Поділля,дав у держання Вінницю і Креме-нець, а у власність — Збараж (див.також Вишнівець). Останнє містоуспадкував його син Іван. 1434воно перейшло як отчина до дру-гого сина Дмитра-Корибута —Федька Несвізького (п. 1442).(Деякі автори вважають, що Фе-дько Несвізький та Федір Кори-бутович — це різні особи.) Федькобув подільським старостою 1432—33, брацлавським намісником 1434—35, кременецьким намісником1431—35. Від нього взяли початокроди князів Порицьких, Воронець-ких і Збаразьких (від останніх у15 ст. відгалужується рід В.).

Родовим гніздом В. булом. Вишнівець. Володіння В. спо-чатку знаходилися переважно наВолині, а з 80-х рр. 16 ст. ще й наЛівобережній Україні (Лубенщина,Роменщина та ін., переважно цебули колиш. землі князів Глинсь-ких та Домонтів). У 16—17 ст. В.стали одним із найбагатших танайсильніших магнатських родівРечі Посполитої. Вони перебувалив родинних стосунках з багатьмаукр., білорус., польс., литов. тамолдов. родами (Заславські, Ле-щинські, Тишковичі, Ходкевичі,Сапіги, Радзивілли, Замойські,Собеські, Тарновські, Чарторийсь-кі, Могили та ін.), відігравализначну роль в екон. та політ. життіРечі Посполитої.

Серед роду В. особливо виріз-няються такі його представники,як Михайло Васильович В. (п. бл.1517) — брацлавський і він. на-місник (1504—07); Дмитро Івано-вич Вишневецький (загинув 1563);його брат Андрій (п. 1584) — во-лин. каштелян (1568—72), брац-лавський воєвода (1572—76), во-лин. воєвода (1576— 84), любець-кий староста (1580—84). Двоюрід-ним братом останніх бувМихайлоОлександрович В. (п. 1584) — чер-кас. та канів. староста (1559—80),брацлавський каштелян (1581—84), любецький староста (1584). Зволі короля Стефана Баторія посмерті Ю.Язловецького він ставзверхником над Військом Запоро-зьким (1578—81), на чолі козац.загонів брав активну участь уЛівонській війні 1558—1583, зокре-ма на землях Сіверщини (1580—81). Його син Олександр В. (п.1594) також був черкас. та канів.

519ВИШНЕВЕЦЬКІ

Я. Вишневецький.

старостою (1584— 94), брав участьу придушенні Косинського повс-тання 1591—1593. Його брат Ми-хайло В. (п. 1615), овруцький ста-роста (1603—15), був одруженийіз дочкою молдов. господаряІєремії Могили, двоюрідною сес-трою київ. митрополита П.МогилиРаїною (див. Раїна Вишневецька).Син Михайла В. та Раїни — Яре-ма Вишневецький (п. 1651). Йогосин Михайло (Міхал)-Томаш В.(1640—73) був королем Речі По-сполитої 1669—73 (див. Міхал-Ко-рибут Вишневецький.) Був одру-жений 1670 з Марією-ЕлеонороюГабсбург, помер бездітним. Братостаннього Дмитро-Єжі В. (1631—82) обіймав важливі посади геть-мана польного коронного (1667—76), гетьмана великого коронного(1676—82). У 18 ст. активно діялидва останніх представники родуВ. по чол. лінії: Януш-Антоній В.(1678—1741), який сягнув посадвіленського, краківського воєво-ди і старости та ін.;Михайло-Сер-васій (1680—1744) — гетьман по-льний литов. (1702—03), гетьманвеликий литов. (1703—07, 1730,1735—44), канцлер литов. з 1720.Наступне коліно В. дало трьохпредставниць роду: Урсуля-Фран-ціска (чоловік — кн. М.-К.Рад-зивілл), Анна (чоловік — кн.Й.Огинський), Ельжбета (чоло-вік — кн. М.Замойський), посмерті яких відповідно 1753, 1732і 1770 рід В. повністю згас.

Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy. Warszawa, 1888; Яковенко Н.М.Українська шляхта з кінця XIV — досередини XVII ст. (Волинь і Централь-на Україна). К., 1993; Войтович Л.Князівські династії Східної Європи(кінець IX — початок XVI ст.). Склад,суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000;Яковенко Н.М. Паралельний світ. До-слідження з історії уявлень та ідей вУкраїні XVI—XVII ст. К., 2002.

Ю.А. Мицик.

ВИШНЕВСЬКИЙДмитро (1871 —р. с. невід.) — укр. історик. 1903опублікував кн. «Киевская акаде-мия в первой половине XVIII ст.»,1904 захистив її в Київ. духовнійакад. як магістерську дис. У до-слідженні зібрано багатий факти-чний матеріал, висвітлено орг.структуру акад., навч. програми,проаналізовано окремі курси пое-тики, риторики та філософії,опубл. списки студентів та викла-дачів 1-ї пол. 18 ст. В. належитьтакож низка статей з історії Ки-єво-Могилянської академії (зокре-ма студентського побуту), Чер-

нігівського колегіуму, опубл. в ж.«Киевская старина».

О.М. Дзюба.

ВИШНЕГРАДСЬКИЙ Iван Оле-ксійович (01.01.1832(20.12.1831)—06.04(25.03).1895) — вчений (одиніз основоположників теорії авто-матичного регулювання, засн. на-ук. шк. з конструювання машин),держ. діяч. Почесний чл. Петерб.АН (1888). Закінчив Гол. пед. ін-т(1851) у Санкт-Петербурзі. Від1862 — проф. механіки Техноло-гічного ін-ту, від 1865 — проф.практичної механіки Михайлов-ської артилер. акад. 1867— 78 —інженер-механік у Гол. артилер.управлінні. Від 1875 — дир.Технол. ін-ту. На поч. 80-х рр.19 ст. відійшов від наук. таінженерної діяльності, був факти-чним головою АТ «Південно-Західна залізниця», куди входилимайже всі залізниці Правобере-жної України. 1888—92 — міністрфінансів Рос. імперії. Проводивжорстку фіксальну політику, зачас перебування В. на посаді мі-ністра було збільшено держ. позе-мельний податок у 22 губерніях,загальноімперські правила зборупоземельного податку поширенона приєднану до Рос. імперії в тойчас тер. Серед. Азії. В. продовживзбір недоїмок за скасованим ще1881 подушним податком — ре-зультатом було зниження рівняжиття сільс. нас., 75,5 % якого (вУкраїні — 55,8 %) стали безнадій-ними боржниками. Водночас за 5років перебування в уряді В. при-множив свій власний капітал наопераціях з цінними паперами до25 млн рублів. За свідченнямС.Вітте, після смерті В. імп. Ми-кола II охарактеризував його сло-вами «великий шахрай».

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Ананьич Б.В., Ганелин Р.Ш.

И.А.Вишнеградский и С.Ю.Витте —корреспонденты «Московских ведо-мостей». В кн.: Проблемы обществен-ной мысли и экономическая политикаРоссии XIX—XX веков. Л., 1972; Аки-нори К. Економічна програма дворян-ської реакції і політика I.О.Вишне-градського. «The Journal of AsahikawaUniversity», 1977, N 5.

М.А. Якименко.

ВИШНIВЕЦЬ — с-ще міськ. ти-пу Збаразького р-ну Терноп. обл.Розташов. у пн. ч. Терноп. обл.,на р. Горинь (прит. Прип’яті, бас.Дніпра) за 16 км від залізничноїст. Карначівка.

Перша письмова згадка проВ. — 1395: вел. кн. литов. Вітовт

позбавив Дмитра-Корибута Оль-гердовича Сіверського князівства(див. Сіверська земля) і дав йомукілька волин. поселень, зокрема іВ., де і був побудований князівсь-кий замок, що стояв на правомуберезі р. Горинь у межах сучасно-го с. Старий Вишнівець (дотеперзалишилися рештки валів і староїцеркви). Згодом став резиденцієюкнязів Вишневецьких. 1494 В. зруй-новано татар. військами. 1512 по-близу міста польс. війська розгро-мили 25-тис. татар. військо на чо-лі з ханом Менглі-Гіреєм.

Після Люблінської унії 1569входить до складу Польщі. В1640-х рр. стало значним реміс-ничим і торг. центром. 1640Я.Вишневецький побудував тут ве-ликий замок і монастир для чен-ців ордену кармелітів (див. Карме-літи). 1648 монастир зруйнова-ний одним із загонів арміїБ.Хмельницького. 1649 В. зруйно-вано татар. військами, які повер-талися у Крим після підписанняЗборівського договору Криму з По-льщею 1649. 1653, 1666, 1667, 1672В. знову зруйновано татарами. Зметою відновлення міста королів.наказом нас. було звільнено відсплати податків і виконання по-винностей на 12 років. 1720 у В. занаказом останнього з роду Виш-невецьких — кн. Михайла-Серва-сія побудовано розкішний палац.Від 1744 В. перебував у володіннімагнатського роду Мнішеків. Піс-ля 2-го поділу Польщі 1793 (див.Поділи Польщі 1772, 1793, 1795)В. — у складі Російської імперії,стає центром волості Кременець-кого пов. Волинської губернії.

Місто відвідували Т.Шевченко(1846), О. де Бальзак (1848).

Від 1920 В. — у складі Польщі.У 1920—30-х рр. частина нас.емігрувала до Канади, США, Бра-зилії та ін. країн. Від 1939 — ускладі УРСР (див. Возз’єднанняукраїнських земель в єдиній держа-ві). Райцентр 1940—62.

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 окуповано гітлерівцями від1 лип. 1941 по 6 берез. 1944.

Від 1960 В. — с-ще міськ.типу. Пам’ятки арх-ри: замок(15 ст.), палац і парк (1731—40).

Літ.: IМіС УРСР. Тернопільськаобласть. К., 1973.

В.В. Головко.

ВИШНIВЕЦЬКА БИТВА 1512(ін. назва — битва під Лопуши-ном)— битва між укр.-польс. вій-ськом і крим.-татар. військом.

520ВИШНЕВСЬКИЙ

І.О. Вишнеградський.

Навесні 1512, порушуючи мирнуугоду, підписану напередодні,крим. хан Менглі-Гірей на чолі25-тис. війська напав на укр. зем-лі у складі Корони Польської і Ве-ликого князівства Литовського.Король і вел. кн. Сигізмунд I ви-слав для відсічі 6-тис. укр.-польс.ополчення на чолі з гетьманомлитов. кн. К.Острозьким і польс.гетьманом М.Каменецьким.

5 квіт. під м-ком Вишнівецьвідбулася битва, в ході якої союз-ники вмілими діями оточили йзнищили крим.-татар. військо. За-гинуло бл. 24 тис. татар. Невдовзікрим. хан прислав послів до Си-гізмунда I для поновлення мирноїугоди.

Літ.: Herbest S. Najazd tatarski 1512.В кн.: Potrzeba historіі czyli o polskimstylu їycia. Warszawa, 1978.

Б.В. Черкас.

ВИШНІВЧАНСЬКА КАТАСТРО-ФА ТРАНСІЛЬВАНСЬКОЇ АР-МІЇ 1657 — знищення крим.-татар. військом трансільванськоїармії під Вишнівчиком (Галичи-на). Протягом 1-ї пол. 1657, в ходінаціональної революції 1648—1676,гетьман Б.Хмельницький вжив за-ходів для розширення тер. Укр.козац. д-ви за рахунок приєднан-ня зх.-укр. земель. Потенційнимисоюзниками України виступалиШвеція і Трансільванське князів-ство, які також претендували напевні землі Речі Посполитої. Прицьому особливі надії покладалисяна успіх спільного походу в Поль-щу трансільванського кн. РакоціДєрдя II і наказного гетьманаА.Ждановича. Успішний розвитокпоходу з лют. по черв. 1657, колисоюзниками було здобуто чималостратегічно важливих пунктів, зо-крема Краків (тут відбулося з’єд-нання з армією швед. короля Кар-ла Х Густава) і Варшаву, був пере-креслений воєн. невдачами. Вонирозпочалися після відходу шведівй отримання Дєрдем II Ракоцізвістки про вторгнення польс.військ у Трансільванію. Під тис-ком поляків союзники розпочаливідступ. 22 лип. під м. Меджибіж,після переговорів з польс. пред-ставниками, Дєрдь II Ракоці ка-пітулював. Тоді ж А.Жданович за-лишив трансільванські війська із’єднався з підрозділами, які очо-лював Ю.Хмельницький (вони буливідправлені Б.Хмельницьким напідтримку союзників).

Подальша доля трансільван-ської армії виявилася трагіч-

ною — вона вщент була розгром-лена крим.-татар. військами. Знаближенням татар під командоюМегмет-Гірея Дєрдь II Ракоці за-лишив армію напризволяще й вер-нувся до свого князівства. Татарипочали переслідувати угорців відр-ну м. Скалат, а під Вишнівчи-ком оточили. Протягом трьохднів трансільванська армія, щоналічувала бл. 10 тис. осіб, пере-бувала в оточенні. В результатіпереговорів з татарами була дося-гнута домовленість про викуп тазвільнення оточених. Проте післяотримання викупу татари увірва-лися в табір угорців. Останні обо-ронялися надзвичайно мужньо. Вполон до татар потрапило всього15—20 осіб, частині вдалося про-рватися, однак більшість воїнівзагинула. Поразка походу усклад-нила виконання плану возз’єд-нання укр. земель і змусила укр.кер-во вдатися до пошуку но-вих шляхів вирішення цього зав-дання.

Літ.: Костомаров Н.И. БогданХмельницкий. СПб., 1884; Жерела доісторії України—Руси, т. 12. Львів,1911; Санин Г.А. Отношения России иУкраины с Крымским ханством в се-редине XVII века. М., 1987; Смо-лій В.А., Степанков В.С. Богдан Хме-льницький. К., 1995; Їх же. Українськадержавна ідея XVII—XVIII століть:проблеми формування, еволюції, реа-лізації. К., 1997; Гурбик А. Антон Жда-нович. В кн.: Полководці Війська За-порозького, вип. 1. К., 1998; Смо-лій В.А., Степанков В.С. Українськанаціональна революція XVII ст.(1648—1676 рр.). К., 1999.

В.В. Станіславський.

ВИШНЯ — назва до 1545м. Судова Вишня.

ВИШНЯ, археологічна пам’ятка —давні городища. Пам’ятка розта-шов. у межах м. Судова Вишня.Єдиний раз В. згадана у Галиць-ко-Волинському літописі під 1230,коли нею володів галицький боя-рин Пилип, який вів ворожу Дани-лові Галицькому політику. Зберег-лося два городища, розташов. назх. та сх. околицях сучасного міс-та. Перше — в урочищі Замчись-ко, друге — в урочищі «На чвора-ках». Встановлено, що обидва го-родища були оборонними зам-ками, з яких 1-й існував у 10 —поч. 12 ст., а 2-й — у 12—13 ст.

У краще збереженому 1-мугородищі по периметру валу від-крито дерев’яні конструкції у ви-гляді клітей — огорож оборонно-го та госп. призначення, сліди

в’їзду, заглиблені та наземні жит-лові будівлі на майданчику горо-дища з багатим інвентарем: заліз-ні побутові вироби і зброя, глиня-ний посуд та ін.

2-ге городище розміщене за3 км на сх. від 1-го на мисі міжр. Вишня (прит. Сану, бас. Віс-ли) та потічком. Зруйноване ка-р’єрними розробками та забудо-ване. Речовий матеріал з цього го-родища показує, що воно існува-ло після загибелі 1-го в урочищіЗамчисько і що саме з ним пов’я-зана літописна згадка. У пд. ч.міста виявлено підкурганне ко-чівницьке поховання 10—11 ст. ізвеликою кількістю срібних, бронз.та бурштинових прикрас.

Літ.: Ратич О.О. Результат до-сліджень давньоруського городища За-мчисько в м. Судова Вишня Львівськоїобласті в 1957—59 рр. «Матеріали і до-слідження з археології Прикарпаття іВолині», 1962, вип. 4; Багрий Р.С. Ви-шня. В кн.: Археология Прикарпатья,Волыни и Закарпатья (раннеславянс-кий и древнерусский периоды). К.,1990.

В.М. Петегирич.

ВИШНЯ Остап (справжнє прізв.,ім’я та по батькові — Губенко Па-вло Михайлович; 11.11(31.10).1889—28.09.1956) — укр. пись-менник-сатирик, гуморист, пере-кладач. Н. в с. Грунь (нині селоОхтирського р-ну Сум. обл.). 1907закінчив Київ. військ.-фельдшер-ську шк. 1917 вступив на істори-ко-філол. ф-т Київ. ун-ту (не за-кінчив). Літ. діяльність почав 1919у м. Кам’янець-Подільський (підпсевд. П. Грунський, з 1921 — Ви-шня). Від 1921 працював у газетах«Вісті ВУЦВК», «Селянська прав-да», ж. «Червоний перець» та ін.Перша зб. — «Діла небесні» (1923).У 1920-х — на поч. 1930-х рр. ви-дав збірки фейлетонів та гуморис-тичних оповідань «Вишневі ус-мішки сільські» (1923), «Кому ве-селе, а кому й сумне» (1924), «Виш-неві усмішки кримські» (1925),«Лицем до села» (1926), «Вишневіусмішки кооперативні», «Вишне-ві усмішки театральні», «Вишневіусмішки літературні» (усі — 1927),«Вишневі усмішки закордонні»(1930) та ін. Перше 4-томне вид.«Усмішок» вийшло 1928.

Чл. літ. груп «Профлітфронт»та «Літературний ярмарок», входивдо президії орг. к-ту Спілки рад.письменників України (1932).

Безпідставно заарештований25 груд. 1933 і засуджений до10 років концтаборів. Покарання

521ВИШНЯ

Остап Вишня.

відбував у м. Ухта (нині Респуб-ліка Комі, РФ). Звільнений 8 жовт.1943. Реабілітований 1955.

Літ. діяльність відновив 1944.У 1940—50-х рр. видав збірки гу-мористичних оповідань «Само-стійна дірка» (1945), «Весна-крас-на» (1949), «Вишневі усмішки»(1950), «Мудрість колгоспника»(1952), «А народ війни не хоче»(1953), «Великі ростіть» (1955) таін. Переклав тв. М.Гоголя, А.Че-хова, В.Маяковського, Я.Гашека,амер. письменників Марка Твена,О’Генрі та ін.

1954 обраний до складу прав-ління Спілки письменників Ук-раїни. Тв. В. перекладено багать-ма мовами народів світу.

П. у м. Київ.Тв.: Усмішки, т. 1—4. Х., 1928; Ус-

мішки, т. 1—2. К., 1929; Твори, т. 1—2.К., 1956; Твори, т. 1—7. К., 1963—65;Твори, т. 1—5. К., 1974—75; Твори,т. 1—4. К., 1988.

Літ.: Остап Вишня (1889—1956):Бібліографічний покажчик. Х., 1959;Дузь І.М. Остап Вишня (Життя і твор-чість). К., 1965; Живий Остап Вишня:Збірник спогадів про письменника.К., 1966; Журавський А.Ф. Ніколи несміявся без любові: Сторінки життяі творчості Остапа Вишні. К., 1983;Дузь І.М. Остап Вишня: Нарис протворчість. К., 1989; Про Остапа Виш-ню: Спогади. К., 1989; Зуб І.В. ОстапВишня: Нарис життя і творчості. К.,1989; Його ж. Остап Вишня: Риситворчої індивідуальності. К., 1991; Му-комела О. Остап Вишня. В кн.: …З по-рога смерті…: Письменники України —жертви сталінських репресій, вип. 1.К., 1991.

О.В. Юркова.

ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ.Спеціалізовані заклади вищоїосвіти — вищі школи (ВШ) — вУкраїні з’явилися досить пізно. Зчасів Київської Русі при монасти-рях та митрополичій кафедрі дія-ли лише вищі студії з філософії табогослов’я. Поступу вищої освітий заснуванню на укр. землях ВШза зразком зх.-європ. ВШ зашко-дила монголо-татарська навала,тривала відсутність власної д-ви,поступова асиміляція укр. елітиПольщею. Вихідці з укр. земельздобували освіту в Ягеллонськомуун-ті (див. Краківський універси-тет), Віленській акад., Замойсь-кій академії, а також ун-тах Італії(див. Болонський університет),Німеччини (див. Берлінський універ-ситет), Франції. ЗаконодавствомВеликого князівства Литовськогогромадянам країни дозволялосявиїздити для навчання та в «по-шуках кращого щастя своєго» до

будь-якої д-ви, крім тих, із якимилитов. д-ва перебувала в стані вій-ни. Маєтності князів (див.Магна-ти) та шляхти, які відбували нанавчання, до їхнього поверненняна рідну землю вел. кн. литов.брав під свою опіку.

Вищі студії в Україні були за-початковані в 16 ст. в Острозі(див. Острозька академія). Тут в1570—90-х рр. сформувався гур-ток вчених, письменників, пере-кладачів і видавців, які випускалибогословську, полемічну й навч.літ., викладали в шк. Школа —сучасники називали її «тримов-ним ліцеєм», «гімназією» і «ака-демією» — поєднувала програмутогочасної європ. середньої шко-ли (школа «семи вільних наук») ізвищими студіями. В Острозькійакад. розпочався процес активно-го засвоєння на правосл. ґрунтідосягнень катол. шк., зокремаєзуїтських колегіумів (див. Єзуїт-ські школи). За прикладом шк. вОстрозі з’являються аналогічнішк. в ін. містах. Цей процес за-вершився реформою шкільноїосвіти, тоді ж на основі злиттяКиїв. братської шк. з Лаврською,утвореною київ. митрополитомПетромМогилою, виник колегіум,згодом — акад. (див. Києво-Моги-лянська академія). Внаслідок про-тистояння правосл. і катол. цер-ков польс. король Владислав IVВаза під тиском католиків усвоєму привілеї обмежив курс на-ук у Київ. колегіумі рівнем серед.шк. Наприкінці 17 ст. — на тойчас Київ перебував уже у складіРос. д-ви — статус колегіуму яквищого навч. закладу підтвердже-но царськими грамотами. Акад.була всестановим навч. закладомгуманітарного спрямування. Тутвивчалися мови, особливого зна-чення надавалося латині, яка булатоді мовою європ. освіти й науки.Нею ж читалися всі ін. курси —поетики, риторики, філософії йбогослов’я. Акад. не мала поділуна факультети, в ній не вивчалисятрадиційні для європ. ун-тів дис-ципліни — право та медицина, їївипускникам не надавалися вченіступені і впродовж всієї своєї дія-льності вона зберігала тіснийзв’язок із правосл. церквою. Алеза рівнем викладання осн. курсівКиїв. акад. не поступалася того-часним ВШ. Російська імперіяштучно стримувала поступ вищоїосвіти на укр. землях. В серед.18 ст. провідні громад. діячі, вченіукр. сусп-ва не раз порушувалиперед царським урядом питання

про відкриття в Гетьманщиніун-ту в Києві на основі акад. заумови, що звідти будуть виведеніченці, або ж в ін. містах — Черніго-ві й Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький). Гетьман К.Розу-мовський розробив проект ун-ту вБатурині. Проте ці наміри не мог-ли здійснитися, оскільки політикарос. самодержавства була спрямо-вана на перетворення Гетьман-щини на провінцію імперії. Вос-таннє козацька старшина поста-вила питання про відкриття ун- тув наказах депутатам в Комісію за-конодавчу 1767—1768. Секуляри-зація вищої освіти в ЛівобережнійУкраїні як автономному держ.утворенні в межах Рос. імперії невідбулася. Києво-Могилянська акад.еволюціонувала у вищий духов-ний заклад (див. Київська духовнаакадемія), а ун-ти нового типу,єдині для всієї імперії, з’явилисяв Україні вже у 19 ст.

У 17 ст. в Галичині мала місцеспроба відкрити ун-т у Львові наоснові єзуїтського колегіуму. 1661польс. король Ян ІІ Казимир Вазанадав привілей Львів. колегіумуяк вищому навч. закладові — ака-демії, однак проти цього виступивКраківський ун-т, який не бажавмати конкурента, і задум не бувреалізований. Ун-т у Львові (див.Львівський національний універси-тет) був відкритий 1784, коли вмежах Австрійс. імперії, до складуякої відійшла Галичина за 1-м по-ділом Польщі 1772 (див. ПоділиПольщі 1772, 1793, 1795), розпоча-лася реформа освіти. Це був світ-ський навч. заклад із класичнимиф-тами — філос., правничим,мед. і теологічним. Осн. мовоювикладання була лат., деякі пред-мети читалися нім. та польс. мо-вами.

Літ.: Харлампович К. Западнорусс-кие православные школы XVI и началаXVII века, отношение их к инослав-ным, религиозное обучение в них и за-слуги их в деле защиты православнойверы и Церкви. Казань, 1898; Хиж-няк З.І. Києво-Могилянська академія.К., 1981; Львівський університет. Львів,1986; Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. К., 1990.

О.М. Дзюба.

Вища освіта в Україні у 19 —на поч. 20 ст. розвивалася відпо-відно до освіт. політики урядівтих д-в, до складу яких входили їїтер. У Сх. Україні (підросійській)в 1-й пол. 19 ст. шляхи набуттявищої освіти зосереджувалисяздебільшого в ун-тах — держ.навч.-наук. закладах. Заг.-освіт.

522ВИЩА

навчання в них становило завер-шальну ланку світської освіти.Діяло 3 ун-ти: Харків. (від 1805;див. Харківський національний уні-верситет), Київ. (від 1834; див.Київський національний універси-тет), Новорос. (від 1865; див.Одеський державний університет).Нормативними актами, що ви-значали їхню внутр. організацію,стали університетські статути 1805(проект В.Каразіна), 1835, 1842(чинний лише для Ун-ту св. Во-лодимира в Києві), 1864, 1884. Застатутами 1805 і 1864 ун-ти діялина принципах автономії, а статути1835 та 1884 її майже ліквідовува-ли. Ун-ти, як правило, складали-ся з 4-х факультетів (історико-філол., фізико-мат., юрид. та мед.)і надавали закінчену вищу заг. йспец. освіту. Вища духовна освітазосереджувалась у Київ. духовнійакад. (1819—1920). Навч. заклада-ми, що, як і ун-ти, давали вищу зазмістом і систематизацією знаньосвіту, були Ніжин. г-зія вищихнаук кн. I. Безбородька (від 1820),перетворена 1832 у фізико-мат., з1840 — у юрид. та 1875 — істори-ко-філол. ін-т, а також Кремене-цький ліцей (Волинський, 1805—31) та Рішельєвський ліцей в Одесі(1817—65). Курси, вищі від серед-ніх, читалися у Вищій київ. г-зії(1812—28). На відміну від всеста-новості університетської освіти,ці навч. заклади надавали освітупереважно вихідцям із дворян(див. Дворянство) та купецтва.

Урядові ліберальні реформи1860—70-х рр. сприяли розвиткуяк заг., так і спец. професійноївищої освіти, доступної для всіхстанів. Вищу професійно-тех. ос-віту в Україні можна було здобутив Харків. технологічному ін-ті(від 1885), Київ. політех. ін-ті (від1898), Катериносл. гірничомуін-ті, відкритому 1912 на базімісц. вищого гірничого уч-ща, атакож у Катериносл. приватномуполітех. ін-ті, заснованому 1916для єврейс. молоді. Позбавленіможливості навчатися в ун-тахжінки отримували заг. вищу ос-віту, однак без права держ. служ-би, на Вищих жін. курсах ізуніверситетською програмою ви-кладання, які відкривалися з гро-мад. ініціативи на приватні таблагодійницькі кошти: у Києві —Вищі жін. курси (1872—86, 1906—18), Заг.-освіт. курси М.Довнар-За-польського (1905—08), Вечірні жін.курси А.Жекуліної (1905), Істори-ко-філол. курси М.Довнар-Заполь-ського (від 1909); в Одесі — Вищі

громад. жін. курси (від 1910); уСімферополі — Практичні заг.-ос-віт. курси Фоміна для чоловіків іжінок (від 1906); у Харкові — т-вавзаємодопомоги працюючих жі-нок (від 1907), Громад. курси Не-віанд (1909—16); у Катеринославі(нині Дніпропетровськ) — Вищіжін. курси, засновані Копиловимі Тихоновим (1916). Зростаючіпотреби тех. прогресу та недоста-тність держ. підтримки вищоїосвіти певною мірою компенсу-валися приватними жін. комер-ційними та пед. курсами універ-ситетського типу: київ. лікарсь-ко-пед. курси Карницького «Ма-ти й дитина» (1906—08), комер-ційні курси М.Довнар-Запольсь-кого (1906—08), одес. комерційнікурси Федорова й Файга (від1907), харків. комерційні приват-ні курси Чудова (від 1912) та місц.купецького т-ва (1916). На поч. 20ст. почали відкриватися спершужін. ін-ти, а з часом — і змішаніін-ти для спільного навчанняюнаків і дівчат: у Києві — комер-ційний (з 1906), фребелівський(від 1907), мед. (1916), в Харко-ві — мед. (1909), в Одесі — між-нар. (від 1914) та ін. Розвиток с.госп-ва покликав до життя й від-повідні вищі навч. заклади, цент-ром яких став Харків, де на базіВищого уч-ща відкрився 1873 Ве-теринарний ін-т та почали діятиВищі с.-г. курси Невіанд (від1912). Муз. вища освіта здобува-лась у Київ., Одес. (від 1913) таХарків. (від 1917) консерваторіях.

Вища освіта в Галичині, якаперебувала на той час у складі Ав-стро-Угорщини, була під контро-лем місц. польс. властей. Заг. ви-ща освіта продовжувала надава-тись у Львів. ун-ті, тех. — у засно-ваній 1877 на базі Тех. акад. Львів.політехніці, с.-г. — у Вищій ріль-ничій шк. у Дублянах (нині містоЖовківського р-ну Львів. обл.).Нас. Буковини отримувало вищуосвіту нім. мовою в Чернів. ун-ті(від 1875; див. Чернівецький націо-нальний університет). Система ви-щих навч. закладів в Україні буланеповною: в ній бракуваловійськ., недостатньо було тех., об-разотворчих вузів; на здобуттяосвіти такого профілю молодь виї-жджала до Санкт-Петербурга, Мо-скви, зх.-європ. освіт. центрів. Ін-шомовна вища освіта формуваламісц. інтелектуальну еліту на рос.,польс. і нім. культ. традиціях, щовело до її асиміляції й ускладню-вало формування нац. основ ВШ.

Літ.: Степанович Е.П. Высшаяспециальная школа на Украине (конецXIX — начало ХХ в.). К., 1991; Ива-нов А.Е. Высшая школа России в концеXIX — начале ХХ века. М., 1991; За-шкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі:Від найдавніших часів до наших днів.Львів, 2002.

В.С. Шандра.

Українська революція 1917—1921 дала новий поштовх розвит-ку вищої освіти в Україні. Протя-гом 1917—20 було відкрито ун-т уКатеринославі, консерваторію вХаркові, с.-г. ін-т в Одесі. 1917 уКиєві засновано Укр. нар. ун-т,перетворений за гетьмана П.Ско-ропадського на Київ. держ. укр.ун-т. 1918 розпочали роботу Ук-раїнський державний Кам’янець-Подільський університет, Укр. іс-торико-філол. ф-т у Полтаві, Укр.учительський ін-т у Житомирі.Від 1917 в Києві діяли Укр. акад.мист-в та Укр. пед. акад. Одноча-сно розгорнулася робота надукраїнізацією діючих навч. закла-дів. У Київ., Харків. й Одес. ун-тах були засновані каф-ри укр.мови, літ., історії й історії права.

З приходом до влади в Українібільшовиків статус вищих навч. за-кладів змінився. Їх автономія булаліквідована. Всі вони перейшли увідання Наркомосу УСРР. 1920було реформовано ун-ти, які пе-рестали існувати як тип вищогонавч. закладу. Замість них діялиінститути народної освіти (ІНО).Низка ІНО виникла на базі учи-тельських ін-тів. Осн. напрямиреорганізації ВШ УСРР у 1920—30-ті рр. — це перетворення їх в«інструмент комуністичного ви-ховання», демократизація сту-дентського складу, «українізація»(див. Українізації політика), кіль-кісне зростання вузів. Для забез-печення переваги робітників і не-заможних селян у складі студентівпри деяких вузах діяли робітничіфакультети — підготовчі навч.заклади для дорослих. З метоюпосилення т. зв. радянізації вузівпрактикувалися «мобілізації» ко-муністів і комсомольців на нав-чання. Одночасно проводилися«чистки» студентського й профе-сорсько-викладацького складу від«соціально чужих елементів». У1930-ті рр. вони переросли в те-рор, жертвами якого стали багатопрофесорів, викладачів і студен-тів.

Помітний слід у житті ВШ,особливо пед. і с.-г. профілю, за-лишив «українізаційний курс».Укр. мовою стали викладатися не

523ВИЩА

лише українознавчі, а й ін. пред-мети. «Українізація» проникалатакож і в екон., тех. та мед. шко-ли. 1929 в 42 наявних вузах УСРРукраїнці становили понад 56 %.

Реконструкція пром-сті й пе-ребудова с. госп-ва в 1930-ті рр.зумовили перебудову ВШ. Булоздійснено уніфікацію системиосвіти в межах усього СРСР, зро-сла кількість вузів, посиливсязв’язок тех. вузів із пром-стю. Ба-гатофакультетні тех. ін-ти булиперетворені на самостійні вузько-профільні навч. заклади й переда-ні відповідним госп. об-ням і га-лузевим наркоматам. 1933 буловідновлено ун-ти. На базі ф-тівсоціального виховання ІНО від-новлено пед. ін-ти, кількість якихневпинно зростала. 1939 в УРСРналічувалося 129 вузів, в якихнавчалося бл. 125 тис. студентів.

Керування вузами в СРСР де-далі більше централізувалося.1932 при ЦВК СРСР був ств. К-ту справах вищої тех. шк. 1936 приРНК СРСР створено К-т у спра-вах ВШ, перетворений 1946на Мін-во вищої освіти СРСР.Мін-во вищої освіти УРСР булоутворене в лют. 1955.

У 1920—30-ті рр. укр. вузидіяли й поза межами УРСР —Львівський таємний українськийуніверситет і Львівська богослов-ська академія, Український вільнийуніверситет та Український високийпедагогічний інститут ім. М.Дра-гоманова в Празі, Українська гос-подарська академія у Подєбрадах(Чехія). Після входження зх.-укр.земель до складу УРСР там буловідкрито нові вищі навч. заклади.1940 їх налічувалося вже 15.

Під час гітлерівської окупаціїв роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 біль-шість вузів припинила свою ро-боту, а частину з них, зокремаКиїв., Харків. та Одес. ун-ти, щедо окупації евакуювали в сх. р-ниСРСР.

У післявоєн. період і до кін.1980-х рр. система освіти в Украї-ні зазнавала різних змін і реформзалежно від рішень комуніст.парт. кер-ва. Переважна біль-шість ВШ зосереджувалася у ве-ликих містах, зокрема Києві,Харкові, Одесі, Львові, Дніпропе-тровську, Чернівцях, Ужгороді.Неухильно зростала їх матеріаль-на база, тех. оснащення. Підго-товка спеціалістів в УРСР у1980-ті рр. здійснювалася з 360спеціальностей. Їх номенклатурарозширювалася й змінювалася

відповідно до вимог економіки йнаук.-тех. прогресу.

На час проголошення незале-жності (див. Акт проголошення не-залежності України) в Україні дія-ло 156 вузів. Упродовж 1990-х рр.галузь була значною мірою ре-формована. На основі ЗаконуУкраїни «Про освіту» (1991) у ву-зах було здійснено перехід на три-ступеневу підготовку — бакалавр,спеціаліст, магістр. Було розроб-лено та впроваджено нові навч.плани й програми.

До вищих навч. закладів від-несено технікуми, уч-ща, коле-джі, ін-ти, консерваторії, акаде-мії, ун-ти. Встановлено чотирирівні акредитації цих закладів:1-й — технікуми, училища, 2-й —коледжі, 3-й і 4-й — ін-ти, кон-серваторії, ун-ти.

Усі вузи проходять ліцензу-вання й акредитацію, що забезпе-чує держ. контроль за їхньоюнавч. діяльністю.

Поряд із новими держ. поста-ли недерж. навч. заклади, в т. ч.приватні. В 1990-ті рр. у Києвірозпочали діяльність Нац. акад.управління, Міжрегіональна акад.управління персоналом, у Донець-ку— Акад. фінансистів. 1992 буловідкрито Нац. ун-т «Києво-Мо-гилянська академія» (див. Києво-Могилянська академія).

У 2001/02 навч. році в Українідіяло 318 вищих навч. закладів, вяких навчалося 1548 тис. студен-тів. Понад 20 провідних закладівосвіти д-ви отримали статус нац.В Україні переважно зберегласякількість студентських місць, якасклалася протягом попередніх де-сятиліть. Це — 170 студентів на10 тис. нас. Укр. ВШ постійнорозширюють міжнар. зв’язки таспівробітництво із зарубіжнимиосвіт. установами та орг-ціями.

Літ.: Вища школа УкраїнськоїРСР за 50 років, ч. 1—2. К., 1967; Ефи-менко Г.Г. и др. Высшая школа Украи-нской ССР: Успехи, проблемы, раз-витие. К., 1978; Колпакова О.В. На-ціональна вища школа в Україні(1917—1921 рр.). В кн.: Україна ХХ ст.:Культура, ідеологія, політика: Збірникстатей, вип. 2. К., 1996; Алексєєв Ю.Україна: Освіта і держава (1986—1997).К., 1998; Баран В.К., Даниленко В.М.Україна в умовах системної кризи. К.,1999; Литвин В.М. Україна на межі ти-сячоліть (1991—2000 рр.). К., 2000;Україна: утвердження незалежностідержави (1991—2001). К., 2001.

В.М. Даниленко.

ВИЩА РАДА НАРОДНОГОГОСПОДАРСТВА 1917—1932

(ВРНГ) — перший рад. орган зрегулювання й управління осн.галузями нар. г-ва. Заснована приРНК РСФРР у груд. 1917. Споча-тку тут зосереджувались усі екон.важелі д-ви. Від осені 1918 у її ві-данні залишилася тільки пром-сть,управління якою здійснювалосяна принципах главкізму. Діяла нагалузевому рівні через гол. к-ти іцентри ВРНГ (главки), а на регіо-нальному — через губернські, ра-йонні і повітові раднаргоспи. На-магалася ліквідувати утворену1920 Українську раду народного го-сподарства (УРНГ, з верес. 1923— ВРНГ України) і утворити за-мість неї районні раднаргоспи,безпосередньо підпорядкованіВРНГ. Фактично керувала робо-тою УРНГ. З переходом до новоїекономічної політики 1921 перебу-дувала діяльність на засадах госп-розрахунку. Гол. госпрозрахунко-вою орг-цією в системі управлін-ня пром-стю стали госпрозрахун-кові трести. 1922 у зв’язку з утво-ренням СРСР набула повноваженьоб’єднаного наркомату, в безпо-середньому підпорядкуванні яко-го були підпр-ва союзного значен-ня. 1923 захопила оперативне уп-равління трестами «Південсталь»та «Південний машинобудівнийтрест», які підпорядковувалисяУРНГ, а також вилучила місц.пром-сть із відання раднаргоспівсоюзних республік. Затримувалавироблення положення про вищіоргани управління пром-стю СРСР,а після його прийняття у верес.1923 сформувала апарат ВРНГУкраїни на базі свого апарату.1924 перенесла правління «Пів-денсталі» із Харкова до Москви.1932 у зв’язку з посиленням галу-зевого принципу побудови госп.органів ВРНГ була розукрупнена.На її базі створено Наркомваж-пром, Наркомлегпром, Нарком-ліспром. Головами ВРНГ булиН.Осинський (В.Оболенський),О.Риков, П.Богданов, Ф.Дзержин-ський, В.Куйбишев, Г.Орджоні-кідзе. (Про ВРНГ СРСР 1963—65див. Вища рада народного госпо-дарства СРСР при Раді міністрівСРСР 1963—1965)

Літ.: Советы народного хозяйствав центре и на местах (1917—1932):Сборник документов. М., 1957; Само-фалов Ф.В. Советы народного хозяйст-ва в 1917—1932 гг. М., 1964; Дроби-жев В.З. Главный штаб социалистиче-ской промышленности. М., 1966.

О.М. Мовчан.

524ВИЩА

ВИЩА РАДА НАРОДНОГОГОСПОДАРСТВА СРСР ПРИ РА-ДІ МІНІСТРІВ СРСР 1963—1965(ВРНГ СРСР) — вищий держ. ор-ган СРСР з управління пром-стюі буд-вом. Керувала діяльністюРаднаргоспу СРСР, ДержплануСРСР, Держбуду СРСР, к-тами,створеними замість ліквідованихмін-в. Утворення ВРНГ СРСР за-вершило реформу госп. управлін-ня, яка була розпочата 1957 з ме-тою переходу від галузевого прин-ципу кер-ва економікою черезмін-ва до територіальної системиуправління через раднаргоспи.Голови ВРНГ СРСР — Д.Устинов(1963 — до берез. 1965), В.Но-виков (до жовт. 1965). (Про ВРНГ1917—32 див. Вища рада народ-ного господарства 1917—1932).

Літ.: Кульчицький С.В. Спроби еко-номічних реформ (1957—1966 рр.).«УIЖ», 1988, № 3.

О.М. Мовчан.

ВІДЕНСЬКА БИТВА 1683— одназ центр. битв австрійс.-турец. вій-ни 1683—84. В.б. відбувалася 22(12) верес. після тривалої облогиавстрійс. столиці м. Відень більшніж 100-тис. армією Османськоїімперії під кер-вом великого візи-ра Кара-Мустафи. Крім турків, доармії великого візира входили та-тар., молдов. (на боці господаряГ.Дуки воювало також кілька ко-зац. сотень з Правобережної Укра-їни), волоські, семиградські таугор. підрозділи. Союзницькі вій-ська австрійців, німців і поляків(за участі підрозділів укр. козацт-ва), які очолював польс. корольЯн III Собеський, налічували бл.70 тис. осіб. У результаті битви,осн. тягар якої несли польс. під-розділи (певна частина яких фор-мувалася з укр. нас. «руських»воєводств Речі Посполитої), Ві-день було звільнено, а турки втра-тили бл. 17 тис. осіб. Під час об-логи Відня відзначився виходецьз Галичини, мешканець столиціАвстрії Ю.Кульчицький, який про-брався з оточеного міста з листа-ми про допомогу. Однак, незва-жаючи на цю перемогу, частинитурец. армії залишилися на тере-нах Центр. та Центр.-Сх. Європи.Завершенням воєн. подій під Від-нем став похід союзницькихвійськ до Угорщини і Словаччи-ни. У цьому поході відзначилисякозац. полки (бл. 5 тис. осіб), щоприбули з Правобереж. Українита Запорозької Січі. Під проводомполковників М.Булиги, Й.Мен-жинського, Я.Ворони, С.Корсун-

ця, В.Іскрицького та С.Палія во-ни взяли активну участь у битвахпід угор. містами Паркани 17—19(7—9) жовт. та Естергом 5—6 лис-топ. (26—27 жовт.) і словац. Ще-цином 25(15) жовт. Складовоючастиною цих подій став похідвзимку 1684 укр. війська на чолі зправобереж. гетьманом С.Куниць-ким на землі турец. союзників —Білгородської орди. Перемога підВіднем засвідчила спроможністьмонарших дворів Європи висту-пити єдиним фронтом проти ту-рец. загрози і підштовхнула достворення у берез. 1684 союзни-цької військ.-політ. антитурец.коаліції д-в «Священна ліга» (Авс-трії, Польщі, Венеції та Папської(церк.) обл., див. Ватикан).

Літ: Німчук І. Українці і відсіч Від-ня 1683 р. Львів, 1933; Wimmer J.Wyprawa Wiedeсska 1683 r. Warszawa,1957; Kara Mustafa pod Wiedniem.—rуdіa muzlmanskie do dziejуw wyprawywiedeсskiej 1683 roku. Krakуw, 1973;Яницький Б. Відень 1683. Козаки іКульчицький. Відень, 1983; Wimmer J.Wiedeс 1683. Dzieje kampanii i bitwy.Warszawa, 1983; Podhorodecki L. Wiedeс1683. Warszawa, 1983; Zygulski Z. Odsi-ecz Wiednia 1683. Krakуw, 1994; Чух-ліб Т. Чи вирішена проблема участіукраїнських козаків у битві під Віднем1683 року? В кн.: Українська козацькадержава: витоки та шляхи історичногорозвитку. Матеріали читань, вип. 6.К., 1997.

Т.В. Чухліб.

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРОПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДО-ГОВОРІВ 1969 — гол. міжнар.-

правовий документ, яким регулю-ються усі стадії створення та ви-конання міжнар. договору, а та-кож припинення або призупи-нення його чинності. Прийнята23 трав. 1969 у Відні, набула сили27 січ. 1980. Застосовується тількидо міждерж. договорів. Конвенціяґрунтується на тому, що д-ви во-лодіють повною правоздатністюукладати між собою договори.Водночас документ наголошує,що кожний чинний міжнар. дого-вір є обов’язковим для його учас-ників і має сумлінно ними вико-нуватися без будь-яких посиланьна своє внутр. право. Конвенціявстановила заг. правило тлума-чення міжнар. договорів на основінорм сумлінності з урахуваннямйого об’єкта і цілей та звичайногорозуміння термінів у контекстідоговору. Визначено принципи йприйоми тлумачення багатомов-них договорів. Стосовно припи-нення договорів і призупиненняїхньої дії закріплено положенняпро види і форми можливих дійд-в при вирішенні цих питань.Встановлено процедури вирішен-ня суперечок щодо застосування,тлумачення та припинення між-нар. договору: суд. розгляд (Між-нар. суд ООН), а також процеду-ри арбітражу і примирення. Ос-новоположні принципи Конвен-ції стали заг.-визнаними між-нар.-правовими нормами.

Конвенція ратифікована УРСР13 черв. 1986 і є чинною й доцього часу.

І.М. Мельникова.

525ВІДЕНСЬКА

Мартино Альтомонте.Віденська битва.

1683.

ВІДЕНСЬКИЙ КОНГРЕС 1814—1815 — заг.-європ. форум, щорозробив нову систему міжнар.відносин на континенті, яка зміни-ла попередню, що трималася нагегемонії Франції. Відбувся у Від-ні 1 листоп. (19 жовт.) 1814 — 9черв. (28 трав.) 1815. ПеремогаРосійської імперії у Війні 1812 пе-реросла 1813—14 у закордоннийвизвол. похід проти Наполеона I.30 (18) трав. 1815 було укладеноПаризький мирний договір, депогоджено осн. підходи до вста-новлення майбутнього устрою Єв-ропи. Активну роль в укладанніцього договору відіграв А.Розу-мовський, якого й було призначе-но «першим уповноваженим ім-ператора всеросійського» на В.к.Робота В.к. була позначена дик-татом Росії, Великої Британії, Ав-стрії і Пруссії. Найважливіші неврегульовані попередніми дого-ворами проблеми — польс., сак-сонську, італ. — розглядав К-туповноважених 4-х д-в. Домагаю-чись приєднання до Росії більшоїчастини етнічних польс. земель,імп. Олександр I переборювавстійкий опір передусім ВеликоїБританії і Франції. Остаточнадискусія розгорнулася навколопредставленого 11 січ. 1815 (30груд. 1814) головуючим на за-сіданні А.Розумовським проекту,за яким до Росії приєднуваласячастина Варшавського князівства(герцогства) без Познані й Гнез-но, Фінляндія і Бессарабія. Ство-рюваному Королівству Польс.«дарувалася» конституція. Росіявіддавала Австрії Тернопільськийокруг, що відійшов до неї заВіденським мирним договором 1809.Краків проголошувався «вільниммістом». За втрачені польс. земліПруссія мала отримати Саксонію,що викликало категоричнийспротив Австрії. Гострота диску-сії призвела до фактичного роз-колу коаліції. 16 (04) січ. 1815Велика Британія, Австрія та їхнійнедавній противник Франція під-писали таємний союзний договір.У ході подальших переговорів зпольс. питання Росія пішла нанезначні поступки, а Пруссії до-велося задовольнитися лише Пн.Саксонією. Підписані 21 квіт. (5трав.) 1815 договори Росії з Авст-рією і Пруссією юридично зафік-сували остаточний поділ Польщіта чергову передачу укр. землі відодного володаря до ін. Про самихукраїнців (не кажучи вже про їхнібажання) навіть не згадувалося.

Втеча Наполеона I з о-ва Ель-ба і повернення до Парижа при-скорили роботу В.к. 9 черв. (28трав.) 1815, за 9 днів до битви підВатерлоо (поселення за 20 км відм. Брюссель, нині Бельгія), під-писано заключний ген. акт В.к.Він складався з 121 статті з додат-ками, які встановлювали правовізасади Віденської системи між-нар. відносин. В її основу покла-дено принцип легітимізму — від-новлення д-в і кордонів, що існу-вали на кін. 18 ст. Франція повер-талася у «природні кордони» 1772.Логічним продовженням заключ-ного етапу В.к. стало підписання26 (14) верес. 1815 складеного Оле-ксандром I акта Священного со-юзу християн. монархів Росії, Ав-стрії і Пруссії. Побудовані на охо-ронних засадах легітимізму вкрайзаідеологізовані постулати Свя-щенного союзу ігнорували геопо-літ. реалії на континенті. Віденсь-ка система міжнар. відносин поча-ла давати збої вже через кілька ро-ків після В.к., виявила свою не-дієздатність в часи «весни наро-дів» — революцій 1848—1849 в Єв-ропі і остаточно припинила існу-вання з поч. Кримської війни 1853—1856.

Літ.: Васильчиков А.А. СемействоРазумовских, т. 3, ч. 1. СПб., 1882; Тесаме, т. 4, ч. 2. СПб., 1885; Историядипломатии, т. 1. М., 1959; Внешняяполитика России XIX и начала XX ве-ка, т. 7—8. М., 1970—72; Чубарьян А.О.Европейская идея в истории. М., 1987;Киссинджер Г. Дипломатия. М., 1997.

Р.Г. Симоненко.

ВІДЕНСЬКИЙ МИРНИЙ ДО-ГОВІР 1809 та суперечки щодо га-лицьких земель. В.м.д. був підпи-саний Австрійс. імперією і напо-леонівською Францією 14 жовт. уВідні й завершив австро-франц.війну. Війна розпочалася 14 (02)квіт. 1809 вторгненням Австрії упідвладні Франції тер., зокремаВаршавське князівство (герцогст-во). Останнє, віддавши австрійцямВаршаву, розгорнуло наступ наГаличину. Сюди ж на вимогу На-полеона I ввела свої війська і Ро-сійська імперія. Команд. військамигерцогства кн. Ю.Понятовськийне погоджувався на розмежуванняГаличини між польс. й рос. части-нами, посилаючись на директивуНаполеона I «зайняти від йогоімені обидві Галичини, прийнятивід жителів присягу вірності, суд ірозправу чинити його ім’ям, гер-би австрійські всюди замінити

французькими». Водночас у Льво-ві діяв призначений імп. Олексан-дром I рос. губернатор, який ви-магав від команд. рос. військамикн. С.Голіцина створити на за-йнятій тер. власну адміністрацію з«надійних людей Галичини» аборосіян, використати «доходи Га-личини» для потреб рос. армії.

12 лип. 1809 Наполеон I про-диктував умови перемир’я. Авст-рія зазнала величезних втрат вІталії; війська, введені в Галичи-ну, залишалися на здобутих тер.Натякнувши в серед. верес. еміса-рові царя О.Чернишову на мож-ливість приєднання до Росії зе-мель по р. Сан (прит. Вісли) з«другим містом Галичини Лембе-ргом» (тобто Львовом) включно,Наполеон I 10 жовт. сповістив ца-ря про швидке підписання дого-вору, не розповідаючи про йогозміст. Делегати Росії не бралиучасті в підготовці В.м.д., однакдоговір укладено і від імені Росії,яка значилася серед союзниківФранції поряд з малими рейнсь-кими князівствами. За параг-рафом 5 ст. 3 австрійс. імператорвіддав Росії «територію у найсхід-нішій частині Старої (Східної)Галичини з 400-тисячним насе-ленням», крім м. Броди. С.Го-ліцин розглядав придбання Росіївигідними у військ. плані — кор-дони проходять ріками Дністер іСтир (прит. Прип’яті, бас. Дніп-ра). Проте посол в Парижікн. О.Куракін оцінював їх негати-вно — «ми не отримали Броди, аце місто, завдяки своїй транзит-ній торгівлі, одне тільки й могломати для нас якесь значення вцьому районі, оскільки було без-поворотно вирішено, що Львів неможе відійти до нас; вся ж іншачастина Східної Галичини, котрапростягається до Буковини, маєлише жалюгідні поселення, бідніта поза участю в (транзитній) тор-гівлі».

Осн. ч. Галичини, за умовамиВ.м.д., було приєднано до герцог-ства Варшавського.

Літ.: Гошко Ю.Г. Тернопільщина вскладі Росії (1810—1815 рр.). Львів, 1957.

Р.Г. Симоненко.

ВІДЕНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ —один з найдавніших ун-тів у німе-цькомовних країнах, третій завіком у Центр. Європі (післяКарлового ун-ту в Празі та Кра-ківського університету), найбіль-ший вищий навч. заклад Авст-рії. Заснований 1365 імп. Рудоль-

526ВІДЕНСЬКИЙ

фом IV. Спочатку мав 4 ф-ти:юрид., мед., вільних мист-в та бо-гословський. У 2-й пол. 19 ст.розпочинається розквіт В.у. Зо-крема, 1849 був заснований істо-рико-філол. семінар, з 1852 — іс-тор. ін-т, від 1854 — Австрійс. ін-тістор. досліджень, який став од-ним із осн. центрів європ. значен-ня з розвитку істор. дисциплін тапублікації істор. джерел.

У В.у. навч. чимало укр. мо-лоді. Зокрема, укр. науковціО.М.Огоновський, С.Смаль-Стоць-кий, З.Кузеля, М.Осадець студію-вали тут слов’ян. філологію у та-ких відомих славістів, як Ф.Мі-клошич, В.Ягич та ін. Тут навч.хімік І.Я.Горбачевський, фізикІ.Пулюй, уролог Т.Гринчак, уче-ний ст. д-ра отримав І.Франко.

Сьогодні В.у. — центр авст-рійс. науки і к-ри. Має 8 ф-тів:катол. теології, протестантськоїтеології, юрид., економіки та сусп.дисциплін, мед., класичних мов іліт., математики та природничихдисциплін, інтегральних дисцип-лін. Тут навчається бл. 25 тис.студентів з Австрії та багатьох за-рубіжних країн. Від 1972 навчан-ня в ун-ті для австрійс. громадянстало безплатним. Б-ка ун-ту —одна з найдавніших (заснована1365) і найбільших в Австрії. Їїфонди становлять понад 5 млнкниг і 22 тис. періодичних ви-дань.

Н.В. Кривець.

ВІДЕНСЬКІ АРБІТРАЖІ 1938 і1940 — міждерж. арбітражі провідторгнення від Чехословаччинита Румунії на користь Угорщинизначних частин їхніх тер., на якихпроживали угорці, але мешкало йін., зокрема і укр. нас. Відбулисяу Відні. Стали результатом змовинацистської Німеччини та фа-шист. Італії з гортистською Угор-щиною проти Чехословаччини іРумунії. Будапешт вимагав най-скорішого задоволення своїх те-риторіальних претензій шляхомплебісциту або через арбітраж про-відних європ. д-в. Суперечка міжурядами зацікавлених країн за-кінчилася згодою на арбітраж: ар-бітрами стали Німеччина та Іта-лія. За рішенням першого В.а. від2 листоп. 1938 до Угорщини ві-дійшли пд. р-ни Словаччини таКарпатської України (бл. 12 000 км2

тер. і 1 млн нас.), що мали на тойчас автономію в складі ЧСР. Зо-крема, Карпатська Україна втра-тила понад 12 % своєї тер.(1523 км2), на якій розміщувалося

97 населених пунктів, у т. ч. най-більші міста краю — Ужгород,Мукачеве і Берегове і проживало175 тис. осіб, у т. ч. понад 33 тис.українців. Наслідком цьогорішення було створення новогоугор.-чехословац. кордону, погли-блення політ. кризи в Чехосло-ваччині, яка опинилася переддерж. катастрофою, і все вираз-ніша нім. орієнтація автономногоуряду Карпатської України на чо-лі з А.Волошиним, який змушенийбув перебратися до м. Хуст.

За рішенням другого В.а. від30 серп. 1940 від Румунії до Угор-щини відійшла тер. Пн. Тран-сільванії (істор. область на пн.Румунії) пл. 43 492 км2 з нас.2,6 млн осіб, де теж проживалазначна кількість неугорців — по-над 60 %, у т. ч. бл. 28 тис. україн-ців. 10 лют. 1947 на підставі мир-ного договору д-в антигітлерівсь-кої коаліції з Угорщиною (див.Паризькі мирні договори 1947) рі-шення обох В.а. оголошено не-дійсними.

Літ.: Нариси історії Закарпаття,т. 2. Ужгород, 1995; Болдижар М. За-карпаття між двома світовими війна-ми. Ужгород, 1996; Вегеш М. Карпат-ська Україна 1938—1939 років у загаль-ноєвропейському історичному контек-сті, т. 1. Ужгород, 1997.

С.В. Віднянський.

ВІДЕНСЬКО-ВАРШАВСЬКІ УГО-ДИ 1677 та 1683 — союзницькімирні угоди між Австрійс. імпе-рією та Річчю Посполитою. Згідноз першою угодою, підписаною 24квіт. 1677 у Відні, а згодом під-твердженою у Варшаві, імп. Лео-польд I і король Ян III Собеськийпідтверджували всі австрійс.-польс.домовленості, укладені поперед-німи династіями Ягеллонів і Ваза.Гол. пунктом було надання вза-ємної допомоги від посяганьзовн. ворога. Друга угода (31 бе-рез. 1683) конкретизувала попе-редню і мала чітку антитурец.спрямованість. Обидва монархизобов’язувалися надавати одинодному допомогу в разі нападутурків на Відень чи Краків. Авст-рійці мали виставити 60-тис., по-ляки — 40-тис. військо. Ці угодисприяли витісненню турків з Центр.і Сх. Європи, а також стали осно-вою для створення 1684 «Свя-щенної ліги» європ. д-в (Австрії,Польщі, Венеції та Папської(церк.) обл., див. Ватикан). Ав-стрійс.-польс. угоди вплинули назменшення активності Османсь-

кої імперії на землях Правобереж-ної України в останній чв. 17 ст.

Літ.:Wimmer J. Wiedeс 1683. Dziejеkampanii i bitwy. Warszawa, 1983; Trak-taty polsko-austriackie z drugiej poіowyXVII wieku. Warszawa, 1985.

Т.В. Чухліб.

ВІДЕНЬ — столиця Австрії. Роз-ташов. на р. Дунай, біля підніжжяАльп. У 1 ст. н. е. на місці В. роз-міщувався табір рим. легіонерів —Віндобона. Місто вперше згаду-ється у писемних джерелах, щодатуються 9 ст. (881) та 11 ст.(1030). Із серед. 12 ст. — це рези-денція герцогів Бабенсбергів (кня-жої династії в Австрії). Від 1221має право княжого міста. Від1282 — під владою Габсбургів. 1529та 1683 В. успішно витримав об-логу турец. військ. У 16—19 ст.став столицею д-ви австрійс. Габ-сбургів. 1805 та 1809 був окупова-ний військами Наполеона І. Тутпроходив Віденський конгрес 1814—1815, який заклав основи після-наполеонівської системи міжнар.відносин. 1867—1918 В. — столи-ця Австро-Угорщини. Од 1918 —столиця Австрійс. республіки. Від11/12 берез. 1938 до 13 квіт. 1945місто, як і вся Австрія, входило доскладу гітлерівської Німеччини. УВ. ухвалена Віденська конвенціяпро право міжнародних договорів1969.

У В. збереглася велика кіль-кість істор. й архіт. пам’яток, ут. ч. готичний собор св. Стефана(12—15 ст.), колиш. резиденціяГабсбургів — Гофбург (13—19 ст.),церква св. Карла Борромея та ве-ликі комплекси палаців і парківкін. 17—18 ст. у стилі бароко(Бельведер, Шенбрунн), Кільцевамагістраль Рінгштрасе 2-ї пол.19 ст. та багато ін.

До останньої чверті 18 ст.зв’язки українців із В. мали епізо-дичний характер. Зокрема, вонибрали участь у Віденській битві1683, тоді під час оборони міставід турків відзначився купецьЮ.Кульчицький, родом із Самбора,на честь якого у В. названо вули-цю та встановлено бронз. баре-льєф. Після приєднання до Авст-рії Галичини та Буковини (кін. 18 —поч. 19 ст.) українці мали постійнізв’язки з В. як столицею австрійс.Габсбургів. Відтоді В. став місцемпобутування та ареною сусп.-по-літ., громад., культ.-освіт. та наук.діяльності багатьох українців. Одкін. 18 до поч. 19 ст. тут навчалосячимало укр. студентів, здобулаосвіту значна ч. греко-катол. ду-

527ВІДЕНЬ

ховенства. Осередком культ.-ос-віт. та церк. життя українців у В.стала заснована імп. Марією-Те-резією 1774 ген. духовна семінарія(«Барбареум») при церкві св. Вар-вари (про пошанування св. Вар-вари українцями див. Варвара ве-ликомучениця), яка готувала кадригреко-катол. духовенства з пред-ставників слов’ян. та ін. народів.Після ліквідації семінарії (1784)для укр. греко-катол. громади за-сновано парафію з церквоюсв. Варвари. 1852 відкрито новусемінарію («Барбареум-2»), якапроіснувала до 1892. У цьомунавч. закладі церк. освіту здобулибагато визначних греко-катол.діячів Галичини та ЗакарпатськоїУкраїни. 1868 у В. засновано укр.студентське т-во «Січ». У 19 — напоч. 20 ст. у місті постійно аботимчасово мешкали укр. студен-ти, робітники, урядовці, чинов-ники та військові, які перебувалина австрійс. держ. службі. У Віден-ському університеті навчалисявідомі укр. учені, в т. ч. М.Бори-сикевич, Т.Галущинський, І.Я.Гор-бачевський, Т.Гринчак, З.Кузеля,І.Мірчук, О.Огоновський, М.Осад-ца, І.Пулюй, С.Смаль-Стоцький,М.Чубатий та ін. Наприкінці 19 —поч. 20 ст. у В. функціонувала ни-зка укр. орг-цій: Братство св. Вар-вари, русинське робітн. т-во «Ро-дина», Т-во земляків, Укр. бесідата ін. Українці, зокрема Ю.Вис-лобоцький, А. та Й. Вітошинські,О.Ганінчак,М.Гарасимович, А.Доль-ницький, Р.Залозецький, І.Копи-стянський, О. і Є. Лопушанські,Т.Лучаківський, В.Михальський,Ю.Романчук, І.Савицький та ін.займали високі посади в австрійс.уряді. 1911 у місті засновано т-во«Просвіта». Видавалися часопи-си, в яких висвітлювалося життяукраїнців в Австро-Угорщині тапоза її межами — «RuthenischeRevue» (1903—05), «UkrainischeRundschau» (1906—14) та ін.

З початком Першої світовоївійни внаслідок окупації рос. вій-ськами Галичини та Буковини уВ. опинилася велика кількістьукраїнців-біженців. У місті діялиУкр. головна рада (перетворена утрав. 1915 на Загальну українськураду), Союз визволення України,Бойова управа УСС, Укр. парла-ментська репрезентація, Укр. жін.союз та ін. організації, видавали-ся «Вісник союзу ВизволенняУкраїни», «Ukrainische Nachrich-ten», «Ukrainisches Korrespondenz-blatt» та ін. Від 1918 у Відні пере-бували посольства УНР та ЗУНР;

працювала Укр. військ.-санітарнамісія. У кін. 1919 до міста пере-брався уряд ЗУНР на еміграції начолі з Є.Петрушевичем.

Після поразки української ре-волюції 1917—1921 В. став одниміз найважливіших осередків укр.еміграції в Європі. У міжвоєн. пе-ріод (1920—39) тут виникла низкаукр. орг-цій та т-в: «Єдність», укр.робітн. т-во «Зоря», «Молода Га-личина», «Поступ», Союз укр. жу-рналістів і письменників, Т-воприхильників освіти, Укр. бібліо-графічний гурток, Укр. допомого-вий к-т в Австрії, Укр. клуб та ін.У В. були засновані Українськийсоціологічний інститут (1919),Укр. вільний ун-т (1921). Видава-лися часописи «Борітеся — побо-рете», «Боротьба», «Воля», «На пе-реломі», «Нова доба», «СоборнаУкраїна», «Український прапор»,зб. «Хліборобська Україна» та ін.У В. функціонувала низка укр.вид-в — «Вернигора», «Дзвін»,«Дніпросоюз», «Земля», «Чайка»та ін. На поч. 1920-х рр. розпочав-ся відплив укр. біженців до Гали-чини та переїзд орг-цій і установдо ін. еміграційних центрів —Праги, Подєбрад (Чехія) та ін. Зпочатком гітлерівської окупаціїАвстрії більшість укр. орг-цій таінституцій були ліквідовані (завинятком Націоналістичного об-ня укр. студентства, Українськогонаціонального об’єднання, Укр. гро-мади та від-нь орг-ції Укр. уста-нова довір’я). Протягом 1944 —поч. 1945 у В. значно зросла кіль-кість укр. біженців. До В. пере-бралися укр. орг-ції та установи, ут. ч. Укр. вид-во з Кракова, час.«Краківські вісті» та ін.

Після захоплення В. рад. вій-ськами у квіт. 1945 багато україн-ців було вивезено до СРСР та за-слано до концтаборів. Значна ч.укр. громади втекла з В. до Зх. Ав-стрії. У повоєн. час укр. громад.та культ.-освіт. життя у В. зосере-джувалося гол. чин. навколо цер-кви св. Варвари та Укр. греко-ка-тол. братства св. Варвари. Воноактивізувалося після рад.-авст-рійс. угоди 1955 та виводу рад.військ з Австрії. Від 1960 у В. з’я-вилося представництво Укр.центр. допомогового об-ня в Авс-трії, яке з 1945 розміщувалося ум. Зальцбург. Функціонує Укр.лікарське т-во, яке у лип. 1988 ор-ганізувало Укр. лікарський кон-грес у В., а також Союз укр. філа-телістів Австрії з гол. представни-цтвом у Відні.

Літ.: Н. Песня о походе казаков сЯном Собеским для освобождения Ве-ны в 1683 г. «Одесский вестник», 1878,№ 140; Geschichte der Stadt Wien, hrsg.Alterthumsvereine zu Wien, bd. 1—7, Wi-en, 1897—1918; Грушевський М. В спра-ві Українського Соціологічного Інсти-туту. «Вперед», 1920, № 87; Андрухо-вич А. Віденське Barbareum: Історія ко-ролівської Генеральної греко-католи-цької семінарії при церкві Св. Варвариу Відні з першого періоду її існування(1775—1784). В кн.: Греко-католицькадуховна семінарія у Львові, ч. 1. Львів,1935; Курдик А. Українці у Відні.«Краківські вісті», 1941, № 7, 15 січ.;А.К. 20-ліття книгарні Т.Савули у Від-ні. Там само, 1941, № 25, 6 лют.; На-ріжний С. Українська еміграція: Куль-турна праця української еміграції міждвома світовими війнами, т. 1. Пра-га, 1942; Те саме, т. 2. К., 1999; Україн-ці у Відні. «Краківські вісті», 1944,№ 193, 30 серп.; Корецький І. 25 літ то-му…: Українська політична еміграція уВідні після Першої світової війни.Там само, 1944, № 276/278, 5—7 груд.;Маруняк В. Українська еміграція вНімеччині і Австрії по другій світовійвійні, т. 1—2. Мюнхен, 1985 [т. 1]; К.,1998 [т. 2]; Україніка в збірках Австрії:Бібліотеки, архіви, музеї: Попереднійдовідник. К., 1993; Потульницький В.А.Нариси з української політології(1819—1991): Навчальний посібник.К., 1994; Трощинський В. Міжвоєннаукраїнська еміграція в Європі як істо-ричне і соціально-політичне явище.К., 1994; Історія української еміграції:Навчальний посібник. К., 1997; Зуба-лій О.Д. та ін. Історія української діас-пори: Навчальний посібник. К., 1998;Сидорчук Т. Союз українських журна-лістів і письменників: Віденський пе-ріод, 1919—1923 рр. В кн.: Наукові за-писки: Збірник праць молодих вченихта аспірантів Інституту української ар-хеографії та джерелознавства ім. М.С.Гру-шевського НАНУ, т. 3. К., 1999; Тро-щинський В.П., Шевченко А.А. Українців світі. К., 1999.

О.В. Ясь.

ВІДЕОДОКУМЕНТАЛІСТИКА —молода спеціальна історична дис-ципліна, що відокремилася відкінодокументознавства. Об’єктомВ. є відеодокументи, що містятьсуспільно значущу інформацію,зафіксовану відео- (зображальнийряд) та звукозаписом одночасно.Залежно від значущості зафіксо-ваних подій, явищ, об’єктів відео-матеріали мають заг.- держ. і місц.значення. Відеоматеріали класи-фікуються за формою (відеофіль-ми, спец. випуски, інформаційніпрограми, репортажі, телепереда-чі, концертні програми) та за фор-матом запису (VHS, S-VHS,Betacam-SP, цифрові носії). Згід-но із Законом України «Про На-

528ВІДЕОДОКУМЕНТ

ціональний архівний фонд та ар-хівні установи» (2001), відеодоку-менти, що створюються в Україній відображають історію духовногота матеріального її життя і маютьнаук. й істор.-культ. цінність, не-залежно від форми власності наних, входять до складу Нац. архів.фонду (НАФ). Визначення належ-ності відеоджерел до НАФ здійс-нюється на підставі загально-прийнятих в архівознавстві прин-ципів і критеріїв оцінки цінностідокументів і регламентується По-ложенням про діяльність експер-тних комісій, затвердженим по-становою КМУкраїни від 20 жовт.1995 за № 853. Відеоматеріализаг.-держ. значення з 1997 попо-внюють документальну базу Центр.держ. кінофотофоноархіву Україниім. Г.Пшеничного. Теор. й прак-тичні проблеми В. як особливоїспец. істор. дисципліни поки щорозроблені недостатньо.

Літ.: Слончак Н.М., Базанова М.М.Інструкція по роботі з відеодокумента-ми в ЦДКФФА України ім. Г.С.Пше-ничного. К., 1999.

Л.П. Маркітан.

«ВІДКРИТЕ» ТА «ЗАКРИТЕ»СУСПІЛЬСТВА — два осн. типисусп-в у сучасній класифікаціїсусп-в, розповсюдженій в зх. гу-манітарних науках. Уперше тер-міни «відкрите сусп-во» та «за-крите сусп-во» були застосованіфранц. філософом А.Бергсоному кн. «Два джерела моралі й ре-лігії» (1935) для розрізненнясусп-в, здатних і не здатних до«містичних інтуїцій», а отже, і догенерування свободи. Соціально-політ. наповнення термінам на-дав австро-брит. філософ К.Поп-пер у кн. «Відкрите суспільство тайого вороги» (1945). За визначен-ням Поппера, «відкрите» сусп-во — це «суспільство, в якому ін-дивідууми вимушені прийматиособисті рішення», «суспільство,в якому люди навчилися критич-но ставитися до табу та основува-ти свої рішення на спільному об-говоренні й можливостях власно-го інтелекту», а «закрите» сусп-во — це «магічне, племінне, коле-ктивістське суспільство», яке «ха-рактеризується вірою в існуваннямагічних табу». Лише «відкрите»сусп-во, вважав Поппер, спромо-жне до органічного розвитку, зда-тне до оперативного і адекватногореагування на виникнення внутр.і зовн. проблем. Істор. приклада-ми «В.» та «з.» с., на його думку,були, відповідно, Афіни Старода-

вні та Спарта, а серед сучаснихК.Попперу країн — розвинуті зх.демократії та нацистські, фаши-стські, комуніст. режими; у перс-пективі має відбутися утверджен-ня лише «відкритого» сусп-ва.

Велику роль у популяризаціїідей К.Поппера відіграв амер.фінансист та філантроп Дж.Со-рос, який заснував мережу благо-дійних фондів (більшість із нихмає в назві слова «відкрите сус-пільство»). Суть відмінностей між«В.» та «з.» с., як зауважує Сорос,лежить у площині свободи,носіями якої є приватні особи:«Ідеології, такі як фашизм або ко-мунізм, створюють закрите сус-пільство, в якому приватна особа,індивід підпорядкований колек-тиву, над суспільством домінуєдержава, а держава слідує догмі,яка проголошується кінцевою іс-тиною. В такому суспільстві не-має свободи».

Літ.: Поппер К. Открытое общест-во и его враги, т. 1—2. М., 1992; Со-рос Дж. Сорос о Соросе. Опережая пе-ремены. М., 1996.

В.В. Головко.

ВІДКУП — 1) характерний длядоіндустріальних сусп-в інститутпродажу д-вою приватним осо-бам, т. зв. відкупщикам, на пев-ний термін права стягати держ.податки та виплати митного по-ходження. В Україні 15—18 ст.найбільш поширеним був В.-оре-нда шинків та мита. Беручи на В.майбутні держ. прибутки, відкуп-щики вносили наперед частину їхсуми — за півроку, за рік, іноді закілька років. Зловживання відку-пщиків (їхні побори зазвичайзначно перевищували суму, якувони платили д-ві) розорювалинезаможні верстви нас., частоставали причиною стихійних нар.заворушень. Після скасування1754 внутр. мита царський урядпоступово почав замінювати В.держ. акцизами, що, зокрема, при-вело до встановлення держ. мо-нополії на горілчані вироби;

2) у 15—17 ст. практика пере-давання шляхтою в оренду лісів ібуд поташних приватним особам.

Літ.: Любавский Н. Очерк историиЛитовско-Русского государства. М.,1915; Лященко П. Історія народного го-сподарства СРСР, т. 1. К., 1951; Федо-ренко П.К. Рудни Левобережной Укра-ины в XVII—XVIII вв. М., 1960; Ком-пан О.С. Міста України в другій поло-вині XVII ст. К., 1963; Голобуць-кий В.О. Економічна історія Українсь-кої РСР. Дожовтневий період. К.,1970; Борисенко В.Й. Соціально-еконо-

мічний розвиток Лівобережної Украї-ни у другій половині XVII ст. К., 1986.

О.В. Крупка.

«ВІДНОВА» — наук. часопис-аль-манах з актуальних проблем по-літики та к-ри укр. сусп-ва, якийвидавався у вигляді спец. темати-чних випусків протягом 1984—87за редакцією Я.Пеленського. Вий-шло 7 номерів у 6 вип. 1—5 вип.видані в Мюнхені (Німеччина)вид-вом «Віднова», 6-й — у Філа-дельфії (США) Сх.-європ. ін-томім. В.Липинського. 1-й вип. при-свячений 100-річчю укр. жін. руху(1884—1984); 2-й — проблемамукр.-рос. відносин; 3-й — укр.-польс. відносинам; 4-й — історіїУкраїни та укр. проблем в польс.опозиційній публіцистиці 70—80-х рр. 20 ст.; 5-й — Чорнобильсь-кій катастрофі 1986; 6-й (по-двійний — № 6/7) — політ. ситуа-ції в УРСР за часів перебудови.

О.В. Ясь.

ВІДПИСНІМАЄТНОСТІ— осо-блива категорія маєтностей, від-писаних на царський двір, що іс-нували на Лівобережній Україні таСлобідській Україні 18 ст. СтатусВ.м. одержували володіння тихосіб, які скоїли злочин. Нерідковідписними на царський двір (чисім’ю) ставали селяни, за яких ви-никали суперечки між власника-ми, або населені пункти, що на-бувалися незаконним шляхом(напр., через захват). 1730 за цар-ським указом була ств. Канцеля-рія конфіскацій, якій підпорядко-вувалися відписані за провини,недоїмки та штрафи, а також ви-морочні (такі, що не мають спад-коємця) села, землі, двори, «заво-ди», лавки тощо. Наказувалося зро-бити описи й підрахувати всі В.м.,визначити в них кількість душчол. статі, з’ясувати, які податкисплачували та які повинності ви-конували їхні мешканці, скількихудоби й «пожитків» ті мали. Згід-но з указом імп. Анни Іванівни від26 лют. 1736, у В.м. почали збира-ти побори в «государеву» казну, азгодом — примусили посполитихдо виконання всіляких держ. по-винностей. Відписні селяни меш-кали у містах, м-ках, селах, хуто-рах. Так, 1740 в Охтирському пол-ку вони проживали в м-ку та 10селах (загалом понад 600 дворів).Тоді ж у Переяславі (нині м. Пе-реяслав-Хмельницький) налічува-лося таких дворів усього 9. Пред-

529ВІДПИСНІ

ставники влади на місцях злов-живали своїм становищем і при-мушували жителів В.м. працюва-ти на себе, сплачувати натуральніпобори тощо.

Літ.: Гуржій О.І. Еволюція со-ціальної структури селянства Лівобе-режної та Слобідської України (другаполовина XVII — XVIII ст.). К., 1994;Борисенко В.Й. Еволюція соціальноїструктури Гетьманщини. К., 1997.

О.І. Гуржій.

ВІДРІЗКИ — насильно відрізанівід сел. наділів землі на користьпоміщиків під час проведення се-лянської реформи 1861. Згідно з«Положеннями», за якими здійс-нювалася реформа, поміщикамнадавалося право забирати т. зв.лишки землі у селян без їхньої нате згоди, якщо сел. землеволодін-ня перевищувало наново встанов-лені норми наділів чи якщо післявиділення сел. наділів у поміщи-ків залишалося менше: на Лівобе-режній Україні — однієї третини,на Пд. — половини земельноїплощі, що належала їм до рефор-ми. Оскільки існуючі до 1861 нор-ми земельних наділів реформоюзанижувалися, то поміщики ши-роко використовували надане їмправо на В. На пд. України, де вдореформений період кріпаки ча-сто не мали постійного наділу, акористувалися землею «в міру по-треби», «в міру сили кожного» або«за вказівкою поміщика», В. не-рідко досягали 50—70 % сел. зе-мель, на Лівобережжі в багатьохмісцях вони перевищували 40 %дореформених наділів. У цих р-нахУкраїни В. на 4 % перевищувалианалогічні по чорноземних губ.Росії. Лише кріпосним Правобе-режної України, щоб відвернутиїхню увагу від польського повстан-ня 1863—1864, було повернутовтрачені ними після інвентарнихправил 1847—1848 18 % землі у ви-гляді непридатних для обробітку«прирізків». Використовуючи ма-лоземелля селян, поміщики зда-вали їм В. в оренду за відробітки.Протягом півстоліття селянствонаполегливо домагалося повер-нення В. Лише після проведенняСтолипінської аграрної реформипитання про В. було знято.

Літ.: Теплицький В.П. Реформа1861 року і аграрні відносини на Укра-їні. К., 1959; Отмена крепостного пра-ва на Украине: Сборник документов иматериалов. К., 1961.

Т.І. Лазанська.

ВІДРО, як міра місткості рідини.Ця міра використовувалася наукр. землях із часів Київської Русі.На відра продавалися горілка, пи-во, конопляна олія, дьоготь тощо.Міра мала регіональні відміннос-ті: так, прилуцьке, миргород., по-лтав., лубен., переяслав., гадяць-ке, черніг. В. вміщувало 20 кварт(в середньому 24,8 літра води), акиїв. — 10 кварт води. Царськимуказом 1835 місткість В. як мірирідини в Російській імперії, в т. ч. іна тер. України, що була їй під-контрольна, було встановлено в30 фунтів перегнаної води (12,3літра).

Літ.: Винник В.О. Назви одиницьвиміру і ваги в українській мові. К.,1966; Сидоренко О.Ф. Історична метро-логія на Лівобережній Україні XVIII ст.К., 1975.

Н.О. Герасименко.

ВІДРОБІТКИ, відробіткова сис-тема — перехідна (від кріпосни-цької до капіталіст.) форма екон.відносин в аграрному вир-ві. На-була поширення після селянськоїреформи 1861. Поєднувала рисипанщинного (див. Панщина) і ка-піталіст. г-ва. Її екон. передумо-вами були, з одного боку, кон-центрація землі у поміщиків і від-сутність у них належної кількостізасобів вир-ва, зокрема знарядьпраці, а з ін. — малоземелля се-лян, труднощі у сплаті ними до-даткових платежів як обов’язко-вої умови переходу на викуп (див.Викупна операція 1861—1907), не-стача у селян продуктів харчуван-ня, випасів, вигонів, водопоїв то-що. Поміщики залучали селян доробіт на своїх землях з умовоювідробітку за викупні платежі, занадані в користування вигони то-що. Відробіткова система активновпроваджувалася і шляхом орен-дних угод: селяни або їхні грома-ди за отриману в оренду землюзмушені були виконувати своїмреманентом і тяглом на користьпоміщика певну роботу. Ця сис-тема забезпечувала поміщицькіг-ва дешевими робочими руками іобмежувала госп. самостійністьселян, виснажувала їх. З поглиб-ленням ринкових засад у с. госп-ві відробітки витіснялися систе-мою вільного найму. У 80-х рр.19 ст. система вільного найму ста-ла переважаючою у пд. та право-береж. губерніях, майже не прак-тикувалася в Черніг. губ., зали-шалася змішаною в Полтав. іХарків. губерніях. Світова с.-г.

криза наприкінці 19 ст. спричи-нила часткове відновлення В.

Літ.: Теплицький В.П. Реформа1861 року і аграрні відносини на Укра-їні. К., 1959; Історія Української РСР,т. 3—4. К., 1978.

Т.І. Лазанська.

ВІДРОДЖЕННЯ, Ренесанс (італ.Renascita або Rinasciameto, франц.Renaissance) — одна з епох в істо-рії європ. к-ри. Вирізняєтьсяз-поміж ін. культ. епох особливо-стями стилю, зумовленими орієн-тацією на спадщину антич. гре-ко-рим. цивілізації (див. Анти-чність). Раннє В. («передренесанс»)формується як нац.-культ. рух вітал. д-вах-містах, насампередФлоренції, на зламі 13 та 14 ст.;основою для нього стала твор-чість Данте, Петрарки, Боккаччов літ., Джотто в малярстві. Утвер-дження к-ри В. в Італії почина-ється у 15 ст. («кватроченто»), а«золотим віком» В. вважаєтьсяперіод 1500—20, коли в Римі тво-рили Леонардо да Вінчі, Рафаель іМікеланджело. Від 16 ст. к-ра В.(«чінквеченто») поширюється навсю Європу, і аж до 19 ст. усе єв-роп. мист-во розвивається в фор-мах, започаткованих італ. В.

К-ра В. виникає в багатихмістах Пн. Італії не просто як по-шук нових форм, а й як протиста-влення тогочасній к-рі взагалі,яку почали розцінювати як неітал., «варварську». Джотто від-верто протиставляє власні худож.рішення ірреальним побудовамсвого вчителя Чімабуе. Архіт.Брунеллескі, одержавши замов-лення на закінчення буд-ва Фло-рентійського собору, розпочатогов старому, «готичному» стилі,продовжив справу, вільно вико-ристовуючи форми рим. антич.класики. До доби В. у Європі па-нувала традиція «диглосії» — па-ралельного вживання латини у«високій» сфері та нар. мов — у«низькій». Данте, Петрарка і Бок-каччо започатковують літ. італ.розмовною мовою, і хоча ще сто-ліття коментарі до їхніх творів пи-салися латиною і цікавість до лат.граматики навіть зросла, однакпісля «великої трійки» епоха «ди-глосії» закінчується. Латина зали-шається мовою катол. церкви,світська к-ра орієнтується на нар.мову.

Нова к-ра осмислює себе яквідродження «справжньої» римо-італ. к-ри, розвиток якої нібитобув перерваний «варварами» (го-тами). Тут бере початок і розу-

530ВІДРІЗКИ

міння всієї попередньої європ.к-ри як перерви — «середини»між старою антич. та відродже-ною новітньою к-рою. Звідси —сам термін «середні віки» і позна-чення вищих досягнень тогочас-ної заальпійської к-ри як «готич-ної», тобто варварської герм. (хо-ча батьківщиною й центром «го-тики» була не Німеччина, а Фра-нція). Упередженість подібнихоцінок очевидна. Вона відобра-жала ту обставину, що впродовж«середніх віків» Італія відставалавід заальпійської Європи і векон., і в культ. відношенні й те-пер, у 14—15 ст., швидко долаларозрив. У той же час «відроджен-ня» розумілося не як поверненнядо втраченого «золотого віку», алише як відновлення істор. спад-коємності та використання спад-щини минулого для розвитку на-явної християн. к-ри (див. Хрис-тиянство). Епоха В. відкидає не-прийняття першими ідеологамихристиянства антич. к-ри як язи-чницької і декларує свою пов’яза-ність із римо-італ. традицією,трактуючи античність як свогопопередника. Проте «відроджена»к-ра залишається християн. і маєзберегти риси християн. духовно-сті. Починаючись як низка пара-лельних спроб використання за-бутих форм антич. спадщини врізних сферах мист-ва, рух В.приводить до глибокого пере-осмислення відношення людинидо Бога на основі по-новому тлу-маченого бібл. принципу людинияк образу Божого. Якщо традиціяпатристики вимагала визнаннянадобразності нетварного, поза-просторового й позачасового Бо-га, вбачаючи подібність людинидо Творця лише функціонально, впевних її духовних здатностях, тоідеологія В. ґрунтується на заса-дах гуманізму і теза про «Людинуяк образ Божий» розуміється вт. ч. і буквально. Символізм, щодо цього був єдиним шляхом бо-гопізнання, втрачає в епоху В.свої виняткові функції. Попере-дньому християн. мист-ву власти-ве було умовне зображення ІсусаХриста як насамперед не Того,хто реально був у образі людини,а Того, який має прийти перемо-жцем у майбутньому; Бог-Отецьне зображався, за образ Панто-кратора (Вседержителя) слугувавобраз бородатого Христа. Нато-мість Мікеланджело в розписахСикстинської капели у Ватиканів центрі уваги ставить антропо-морфний образ могутнього стар-

ця, творця Всесвіту — Бога-Отця,Ісус Христос у Мікеланджело по-декуди набуває рис гнівного атле-та. Традиція зображення всебільш красивого Христа йде відРафаеля, її продовжив Рені, якийпоклав початок сучасній іконо-графії Ісуса. Ідея антропоморф-ності реліг. образів склалася наґрунті визнання Божественної су-тності тварного матеріальногосвіту. Якщо «готика» з її крихки-ми, наче неземними фігурамипрагне небесного, то В. відкриваєпродуману й довершену ідеальнуконструкцію в самій тілесності, вмасивних об’ємах матеріального.Увесь «Божественний задум» нібивміщується в світ людини й люд-ського довкілля. Уже передрене-санс відмовляється від способупозначення духовної природи ре-альності через образи, що тількинатякають на духовну субстанціюзображуваного. Данте вводитьпродуману конструкцію до карти-ни світу. Його гол. твір — «Ко-медія», прозвана захопленими ко-ментаторами «божественною», від-творює Вергілієву подорож, у т. ч.і через «світ мертвих», а черезрим. сюжет розгортає традиційну«язичницьку» тему «шаманськогопольоту» через світ хаосу й смерті.Але у Данте хаос упорядкований вгеометрично чіткі схеми.

Епоха В. характеризуєтьсявідновленням інтересу до пропо-рції, симетрії й математичної кра-си, що знаходить вияв і в науці, ів мист-ві. Старанно вивчаючиформи забутої старовини, архіте-ктори, скульптори та поети вико-ристовують їх для побудови новихсвітів, в яких легкість і духовністьдосягається довершеністю внутр.будови. Водночас зменшуєтьсядистанція між світською та сак-ральною к-рою. Рух В. особливоенергійно охоплює світську сфе-ру. Громад. споруд і приватнихпалаццо в той час будувалосянабагато більше, ніж храмів. Умузиці набувають розвитку світ-ські форми, улюблені в шляхет-ному італ. середовищі, — мадри-гал, качча, баллата. Природа всебільше займає самостійне місце вмалярських творах; Брунеллескіприписують відкриття перспекти-ви, яку розвинув у своєму мист-віМазаччо. Вивчення законів перс-пективи та гармонії поєднало ми-ст-во з наукою. Вчені стали попу-лярними у вищих колах сусп-ва.Утвердився ідеал «homo universa-lis» — універсальної, всебічноїлюдини. Епоха В. була терпимою

до людських слабкостей і пороків,навіть у колах вищої церк. ієрар-хії, оскільки над усе ставила гордуй сильну людську індивідуаль-ність. Не випадково в цей час роз-вивається жанр портрета, знахо-дить визнання в науці та мист-віпринцип особистого авторства,мода замість нагромадження сим-волічних умовностей апелює допідкреслення природної фізичноїкраси чоловіка й жінки. Стиль В.швидко поширився по всій Євро-пі, набувши специфічних виявів урізних нац. просторах. Однак В.дало світу більше, ніж стиль; цебула новітня самосвідомість люд-ства, що, власне, й заклала осно-ви сучасної духовності Європи.В епоху В. відбувається зустрічбібл., християн. к-ри середньовіччяз греко-рим. античністю, і їхнійсинтез знаходить перші могутнівияви.

М.В. Попович.

Відродження і Україна. В 15—16 ст. культ. рух В. охоплює й сло-в’ян. світ, передусім ті його краї-ни, які належали до катол. Євро-пи як певної культ.-ідеологічноїспільності, що склалася в часи се-редньовіччя. В складі однієї зних — Польщі, перебувала Украї-на, яка, однак, разом з ін. східно-та пд.-слов’ян. країнами належа-ла до правосл. візант. культ.спільності. В зв’язку з польс.-катол. експансією у 2-й пол. 16 ст.ренесансні віяння сприймалися вУкраїні як впливи чужої і ворожоїк-ри, що руйнують правосл. к-ру.Тому складові елементи В. вУкраїні проявлялися лише спора-дично, проте вони поклали поча-ток процесу поступової перебудо-ви духовного й культ. життя, якийзавершився пізніше — у 17—18 ст.Ідеологія В. (гуманізм) та її прак-тичні здобутки, що втілювалися врізних сферах європ. к-ри, почалипроникати в Україну на етапі піз-нього В., коли в Європі утверджу-валася вже к-ра бароко. В Українуідеї гуманізму приносили і поши-рювали ті освічені українці, якіповерталися на Батьківщину піс-ля навчання у зх.-європ. ун-тах.Ч. укр. гуманістів, особливо пер-ші з них, працювали на теренах«латинського» світу. Це, зокрема,Ю.Дрогобич, П.Русин, С.Оріхов-ський, М.Журавицький, С.Кльоно-вич та ін. Ю.Дрогобич, напр., здо-бувши освіту в Італії, став д-роммедицини і філософії, був проф.Краківського ун-ту, писав лати-

531ВІДРОДЖЕННЯ

ною астрономічні та астрологічнітрактати.

У 2-й пол. 16 — на поч. 17 ст.в Україні проявилися ідеологічніелементи В., що були характернідля пн.-ренесансного його ва-ріанта, тобто сформувалися вНімеччині, Чехії тощо і були по-єднані з Реформацією. В Україністають актуальними ідеї, якіорієнтували людину на форму-вання нац. самосвідомості, пат-ріотизму, служіння сусп-ву тощо.Найбільш виразно ці ідеї прояви-лися в діяльності правосл. братств.Щоб успішно протистояти польс.-катол. наступові, укр. правосл.діячі вдалися до поглибленоговивчення і засвоєння культ. над-бань як греко-візант. к-ри, так ік-ри Київської Русі. Втім, не від-кидали і рим. антич. спадщини.Були також використані методич-ні досягнення гуманістичної ВШ.Так формується новий тип укр.освіти — «слов’яно-греко-латин-ської» (див. Вища освіта в Украї-ні). Нові школи постають приправосл. братствах (зокрема, Львів-ському братстві, Луцькому брат-стві, Київ. (Богоявленському)братстві та ін.) та в Острозі. За-вершення цей процес отримав уКиєво-Могилянському колегіумі(див. Києво-Могилянська акаде-мія), ств. на базі Київ. братськоїшк. Виникають також протес-тантські, катол. (єзуїтські), унійнішколи, які теж базувалися на сис-темі гуманістичної освіти. Вонисприяли перебудові системи ос-віти в Україні, готували освіт. ка-дри і для православних. Напр.,багато укр. культ. діячів того часузакінчило «латинську» Замойськуакадемію. В усіх різноконфесій-них освітньо-учбових закладахсистема навчання базувалася навивченні та засвоєнні елементівантич. спадщини та методів, ви-роблених в зх.-європ. ун-тах вепохи середньовіччя і В. Насам-перед, засвоювалися філол. мето-ди, вироблені ерудитами Рене-сансу, зокрема метод «насліду-вання стародавніх». Як ренесанс-ний вплив виникає в Україні світ-ське книгодрукування. Більшістьіз нових освіт. закладів мали дру-карні. Напр., в Острозькій акаде-мії працював рос. і укр. першо-друкар І.Федоров. Окрім книгСв. Письма він надрукував першістароукр. граматики — «Буквар»Львівський і «Азбуку», чим сприявналагодженню початкової освітив Україні. На зламі 16—17 ст.постає нова літ. ренесансного ха-

рактеру, виникають нові її жанри(геральдична поезія, полемічна іпубліцистична літ., біографії, по-слання, промови, діалоги, памф-лети тощо). Особливого розмахудосягає полемічна літ. Її авторизадля оборони своїх конфесій ви-користовували як твори антич.класиків, так і сучасних зх.-єв-роп. гуманістів. Іноді в полемікувступали апологети ортодоксаль-ного християнства (І.Вишенський,Й.Княгинецький та ін.) і представ-ники ренесансної течії (Ю.Рога-тинець, К.-Т.Ставровецький таін.). На 2-гу пол. 16 ст. припада-ють перші спроби наблизити кни-жну церковнослов’ян. мову доживої заг.-нар. мови (Пересопни-цьке Євангеліє, 1556—61), що булов дусі ідей В. і Реформації. Подіб-но до філологів доби В., укр. вче-ні (Л.Зизаній, М.Смотрицький,П.Беринда) унормували відповід-но до тогочасних лінгвістичнихтеорій граматику церковносло-в’ян. мови та її лексикон. У філо-софії поширення набувають піз-ньоантич. течії неоплатонізму істоїцизму, засвоюються працівізант. філософів-гуманістів 14—15 ст. Згідно з ренесансною мо-дою, в Україні виникає зацікав-лення астрологією й астрономією,деякі укр. книжники (Г.Смот-рицький, М.Смотрицький, А.Фи-липович та ін.) пишуть у цих га-лузях трактати. В 16 ст. поширю-ються нові форми мист-ва (деко-ративне різьблення, скульптура,графіка тощо); удосконалюєтьсясвітська інструментальна музика;ренесансні елементи проникаютьу церк. співи (хорове багатоголос-ся та ін.). Худож. прийоми добиВ. в укр. мист-ві творчо пере-осмислювалися, поєднуючись іздавніми місц. традиціями. Посту-пово в усі його сфери проникаютьсвітські засади. Найраніше і най-яскравіше проявилися нові тен-денції в арх-рі, що поступово ста-ли визначальними для мистецькоїк-ри загалом. Вони насампередпов’язані з діяльністю приїжджихєвроп. будівничих, які надалиарх-рі укр. земель яскраво вира-жених рис пізньоренесансногобуд-ва, здебільшого у його пн.-італ. варіанті. Стиль В. виявився вбагатьох спорудах у Галичині тана Волині, зокрема в оборонних(замки в: Бережанах, 1554; Старо-му Селі, 16 — серед. 17 ст.; Круглавежа в Острозі — поч. 17 ст.; Зба-ражі, 1631, архіт. В. Скамоцці;Підгірцях, 1635—40, архіт. дель’Ак-ва та ін.), сакральних та цивіль-

них (кафедральний собор ум. Жовква, 1604—09, архіт., ймо-вірно, П.Щасливий; вежа-буди-нок К.Корнякта, 1580, архіт.П.Барбон; т. з. Чорна кам’яниця,кін. 16 ст., архіт. П.Красовський;ансамбль споруд Львів. братства,16—17 ст., архітектори Римлянин,А.Прихильний, В.Купинос, Бар-бон; ансамбль Ринкової площі таін. споруди у Львові). В них ордер-на система, архітектоніка фасадів,деталі й форми декоративнихокрас майстерно поєднані з заг.композицією споруд, які в ціломузбудовані за давніми місц. тради-ціями. Нові засади містобудуван-ня впроваджуються на укр. зем-лях на поч. 17 ст. (м. Шаргород,Жовква, Броди, Бар та ін.). Впливокремих рис В. помітний і в укр.живописі та графіці, в декоратив-но-ужитковому мист-ві (килимахта виробах з металу й дерева). Вживописі спостерігався більшийінтерес до зображення реальногожиття; з’являється портрет, до ре-ліг. сюжетів включаються елемен-ти побуту й пейзаж (роботи худо-жників Ф.Сеньковича, М.Моро-ховського, В.Стефановича, І.Рут-ковича).

Літ.: Ісаєвич Я.Д. Братства та їхроль в розвитку української культуриXVI—XVII ст. К., 1966; Історія україн-ського мистецтва. К., 1968; Рутен-бург В.И. Италия и Европа наканунеНового времени. М., 1974; Українсь-кий середньовічний живопис. К., 1976;Брагина Л.М. Итальянский гуманизм.М., 1977; Жолтовський П.М. Художнєжиття на Україні в XVI—XVIII ст. К.,1983; Лосев А.Ф. Эстетика Возрожде-ния. М., 1983; Античное наследие вкультуре Возрождения. М., 1984; Пас-лавський І.В. З історії розвитку філо-софських ідей на Україні в кінці XVI —першій третині XVII ст. К., 1984; Ов-сійчук В.А. Українське мистецтво XIV— першої половини XVII ст. К., 1985;Гарэн Э. Проблемы итальянского Воз-рождения. М., 1986;Жолтовський П.М.Монументальний живопис на УкраїніXVII—XVIII ст. К., 1988; Рома-нець В.А. Історія психології епохи Від-родження. К., 1988; Нічик В.М. та ін.Гуманістичні і реформаційні ідеї наУкраїні. К., 1990; Філософія Відро-дження на Україні. К., 1990; Європей-ське відродження та українська літера-тура XIV—XVIII ст. К., 1993; Гусєв В.І.Історія західноєвропейської філософіїXV—XVII ст. К., 1994; Ушкалов Л. Світукраїнського бароко. Х., 1994; Україн-ські гуманісти епохи Відродження,ч. 1—2. К., 1995; Попович М.В. Нарисісторії культури України. К., 1999; Іс-торія української культури, т. 2. К.,2001; Полікарпов В.С. Лекції з історіїсвітової культури: Навчальний посіб-ник. К., 2002.

С.Л. Юсов.

532ВІДРОДЖЕННЯ

«ВІДРОДЖЕННЯ» — укр. т-во,метою якого була боротьба противживання алкоголю й нікоти-ну. Засноване 1909 у Львові. У1930-х рр. мало 18 філій та 122гуртки, які охоплювали 6400 чл.Т-во організовувало у містах і се-лах Галичини протиалкогольнікурси, лекції, влаштовувало віча,видавало у м. Рогатин ілюстрова-ний місячник «Відродження»(1928—39) і додаток «Ми молоді»(1930—39), випустило низку бро-шур.

П.В. Шкраб’юк.

ВІДУМЕРЩИНА— рухоме й не-рухоме майно, яке, згідно з дав-нім укр. правом, переходило піс-ля смерті господаря, в якого незалишалося спадкоємців чол. ста-ті, до сюзерена або д-ви. У дав-ньорус. період В. надходила вели-кому князеві, з якої, у разі наявно-сті у померлого доньок, останнімвиділялася певна частина. За ли-тов.-польс. доби рухоме й нерухо-ме майно померлого господаряпередавалося його спадкоємцям,навіть якщо серед них не було си-нів небіжчика, але в цьому випад-ку спадкоємці видавали сюзере-нові або д-ві В. — податок худо-бою, або ж не сплачували їїзовсім, якщо особа жін. статі ви-ходила заміж за повноцінного го-сподаря (здатного в повному об-сязі сплачувати податки або від-бувати військ. службу). В Гетьма-нщині 17—18 ст. В. брали лише увипадках, коли в померлого гос-подаря не залишалося спадкоєм-ців і він не залишив заповіту накористь конкретних осіб, церквичи громади.

Літ.: Черкаський І. Громадський(копний) суд на Україні-Русі (XVI—XVIII ст.). В кн: Праці комісії для ви-учування історії західно-руського тавкраїнського права, вип. 4—5. К.,1928; Гошко Ю.Г. Населення Українсь-ких Карпат XV—XVIII ст. К., 1976;Гурбик А.О. Копні суди на українськихземлях у XIV—XVI ст. «УІЖ», 1990,№ 10; Його ж. Ментальність українсь-кого середньовіччя: правосвідомістьселянства в XIV—XVI ст. В кн.: Укра-їнський історичний збірник, вип. 1.К., 1997; Його ж. Еволюція соціаль-но-територіальних спільнот в серед-ньовічній Україні (волость, дворище,село, сябринна спілка). К., 1998; Гош-ко Ю.Г. Звичаєве право населенняУкраїнських Карпат та ПрикарпаттяXIV—XIX ст. Львів, 1999; Гримач М.В.Дискусійні аспекти трактування тер-міна «звичаєве право». «Етнічна істо-рія народів Європи», 2001, вип. 8; Гур-бик А.О. Правові уявлення та народнаправосвідомість. В кн.: Українське су-

спільство на зламі середньовіччя танового часу. К., 2001.

А.О. Гурбик.

ВІДХІДНИЦТВО — масовийтимчасовий відхід селян з місцьпостійного проживання на заро-бітки в р-ни розвиненої пром-стіта с. госп-ва, а також за кордон,де є сезонний попит на робочі ру-ки. Пром. В. у вигляді уходництвабуло відоме в Україні ще в 16 ст.Мало місце в 17—18 ст. у зв’язку зпосиленням феод. експлуатації тазародженням товарно-грошовихвідносин. Масового характеру В.набуло за доби капіталізму. Осно-вою для В. в Україні у 19 ст. сталобезземелля та малоземелля селян,зростаюча потреба в грошах, об-межені можливості отримання за-робітків на місці. В. було засобомдодаткового, а інколи єдиногоприбутку г-ва, сприяло швидшо-му втягненню селянства в ринко-ві відносини та прискорювало йо-го розшарування. Серед відхідни-ків склалося багато приказок, щохарактеризували значення цьогопромислу в їхньому житті. Напр.,«соха годує, сокира одягає», «сохагодує, а податки на стороні»,«соха годує, ремесло поїть, про-мисли одягають». Уже наприкінці50-х рр. 19 ст. в Україні повітови-ми казначействами зафіксованобл. 200 тис. осіб заробітчан-відхід-ників. Переважну більшість їхстановили вихідці з Полтавщинита Харківщини.

Селянська реформа 1861 ви-кликала різке зростання міграцій-них процесів. Зокрема, небувало-го розмаху набуло землеробськеВ. Протягом 1861—1900 в укр. гу-берніях (без пд., які якраз булимісцем відходу на заробітки) чис-ло проданих відпускних квитків іпаспортів збільшилося з 874,4 тис.до 9751 тис., або більше ніж в 11разів. Лише 1891 із сіл Київ. губ.відійшло на заробітки 191,5 тис.осіб, Полтав. — 173, Харків. —157,3, Черніг. — 134,1, Подільсь-кої — 108,3 тис. Деякого поши-рення В. набуло серед незамож-них прошарків селян пд. України.Заг. ж кількість відхідників, за-йнятих на сезонних і поденнихроботах у поміщицьких еконо-міях та куркульських г-вах, на-прикінці 19 ст. досягла 1,7—1,8млн осіб. Невелика частина їхприходила з Росії. Вони склалиармію с.-г. робітників, які знахо-дили роботу в пд. губ. України,де швидше розвивалося товарне

с. госп-во і постійно відчуваласяпотреба у вільних робочих руках.Тут склалися осн. ринки наймуробітників. З відхідників форму-валися також пром. робітники.

З появою кадрових робітниківнаприкінці 19 — поч. 20 ст. незе-млеробське В. скорочується. Од-нак тоді ж спостерігався потуж-ний відтік селян із зх.-укр. земельдо Німеччини, Румунії, Росії, Да-нії, Італії тощо. Так, з Галичини доНімеччини протягом 1907—11виїхало бл. 300 тис. селян-відхід-ників, швидко зростав еміграцій-ний потік. В. мало місце в Українітакож в роки рад. влади (див. Від-хідництво з колгоспів в УСРР).

Літ.: Лугова О.І. Сільськогоспо-дарський пролетаріат півдня України вперіод капіталізму. К., 1965; ІсторіяУкраїнської РСР, т. 3. К., 1978.

Т.І. Лазанська.

ВІДХІДНИЦТВО З КОЛГОС-ПІВ В УСРР — контрольно-регу-лятивна система вербування ро-бочої сили з колгоспів, запрова-джена в роки перших п’ятирічок(див. П’ятирічні плани). Перехіддо планового найму робочої силиз колгоспів і сел. г-в започаткува-ла постанова Наркомату праці таКолгоспцентру СРСР «Про залу-чення робочої і тяглової сили зколгоспів» від 11 лют. 1931. На-ймання робочої сили відбувалосяшляхом укладання угоди між під-пр-вами та правліннями колгос-пів. На поч. берез. 1931 Колгосп-центр, однак, скасував своє попе-реднє рішення, однак практикавідхідництва була визнана необ-хідною у постанові ЦВК та РНКСРСР «Про відхідництво» від30 черв. 1931. Колгоспникам та«селянам-одноосібникам», що ук-ладали договори про відхідництво,надавали пільги (зокрема, звіль-няли від неземлеробського подат-ку, від відрахувань до громад.фондів колгоспів, забезпечувалироботою у колгоспі після повер-нення з відходу). Держ. органи,що наймали колгоспників-відхід-ників, сплачували вартість проїз-ду, видавали добові (2 крб. 50 коп.на день), забезпечували житлом.Пільги не надавалися, якщо на-йманець порушував угоду протермін роботи. Правління ма-ли терміново видавати довідкиколгоспникам-відхідникам прочленство в колгоспі, а також зо-бов’язувалися не відкликати їх дозавершення терміну угоди. 1931Наркомат праці СРСР визначив

533ВІДХІДНИЦТВО

план вербування робочої сили —7,7 млн осіб, у т. ч. для лісозаго-тівель — 2,2 млн, для радгоспів —понад 2 млн, для пром. буд-ва —1,3 млн, для сплавлення лісу —понад 1 млн осіб. Вербування від-бувалося переважно за рахуноксільс. нас. У лип. 1931 Центр.контрольна комісія ВКП(б) таКонтрольна комісія Робітничо-се-лянської інспекції СРСР вимага-ли від держ. органів укладанняними угод безпосередньо з колго-спами, а також з конкретним від-хідником. Для роботи з вербуван-ня колгоспників створювалисягрупи відхідництва та інспекторівпри секторі праці Колгоспцентру.

17 берез. 1933 ЦВК та РНКСРСР скасували постанову «Провідхідництво» від 30 черв. 1931,запровадивши нову — «Про поря-док відхідництва». Відхідникомвважали того колгоспника, який«пішов у відхід на основі спе-ціального, зареєстрованого в пра-влінні колгоспу договору з держ-органами». Постановою РНКУСРР та ЦК КП(б)У від 9 квіт.1933 відхід колгоспника дозволя-вся лише з письмової згоди прав-ління колгоспу на конкретно ви-значений термін. Система відхід-ництва виконувала своєрідну фун-кцію обліку сільс. нас. Паспортнасистема не поширювалася на кол-госпників, а тому відхідництво на-давало певні умови селянам при-дбати паспорт. У верес. 1934 Рад-нарком СРСР обмежив таку мож-ливість. Водночас підпр-вам па-спортизованої смуги дозволялосябрати на роботу колгоспників-від-хідників без договору, але за умовинаявності в них паспортів і довідокз колгоспів про дозвіл на вербу-вання.

Літ.: Известия ЦИК СССР, 1931,1 июля; Вісті ВУЦВК, 1931, 11, 20 ве-рес.; Вісті ВУЦВК, 1933, 13 берез.; Ко-муніст, 1933, 9 квіт.; Индустриализа-ция СССР 1929—32 гг.: Документы иматериалы. М., 1970; Попов В.П. Пас-портная система в СССР (1932—1976).«Социалистические исследования»,1995, № 8.

В.І. Марочко.

ВІДЬМА (від давньорус. вўдь —знання, чаклунство) — найпоши-реніший жін. персонаж укр. (зага-лом слов’ян.) демонології, яскра-ва представниця т. зв. нечистоїсили (чоловік — відьмач, відь-мак). Образ В. пов’язаний з пер-вісною вірою у здатність людиничерез особливі магічні дії вплива-ти певним чином на природу та

повсякденне життя громади. В.знається на чарівних властивос-тях рослин, тварин, речовин, мо-же набирати вигляду речі (голки,свічки тощо), істоти (чорної кіш-ки, сороки та ін.), вільно пересу-ватися в просторі (літає на мітлі,кочерзі). В. або шкодить (позбав-ляє корів молока, насилає хворо-би, неврожаї та ін. негаразди), абодопомагає (лікує, забезпечує за-коханим прихильність коханих).В. бувають уроджені та навчені.Перші — більш доброзичливі долюдей. Вважалося, що В. об’єдну-ються у громади, які під найбіль-ші християн. свята злітаються нат. зв. Лисі гори, де влаштовуютьшабаш. Найвідоміші оповіді проВ. пов’язані з Лисою горою у Ки-єві. Зловмисні дії сусідок, якихчерез їхню злобливість вважалиВ., не раз ставали предметомскарг селян та міщан до суду. Удобу середньовіччя у Європі жінок,яких визнавали В., суди інквізиціїзасуджували до спалювання. ВУкраїні ця практика поширена небула, хоча є згадки про те, що В.забивали, виганяли тощо. За по-вір’ям, щоб убезпечитися від по-мерлої В., у її могилу годилосявбити осиковий кілок. До сьогод-ні прізвисько «В.» використову-ється або як оцінка непривабли-вої зовнішності чи поведінки, абонавпаки — надзвичайної жін.вроди. Образ В. поширений у фоль-клорі та його літ. обробках (зо-крема, у творах М.Гоголя, Г.Квіт-ки-Основ’яненка,М.Булгакова та ін.).

Літ.: Иванов П.В. Народные рас-сказы о ведьмах и упырях. В кн.: Укра-їнці: народні вірування, повір’я, демо-нологія. К., 1991; Гнатюк В. Нарисукраїнської міфології. Львів, 2000.

Ю.Г. Писаренко.

ВІЖЕНЕР Блез де та його книга«Опис Польського королівства». В.(Vigenкre Blaise de, 1523—1596) —франц. дипломат, історик та архе-олог. 1573 у Парижі франц. мо-вою видав кн. «Опис Польськогокоролівства». У ній міститься ба-гато відомостей про природніумови, вироб. відносини і етногр.особливості Червоної Русі, Волиніта Поділля, які В. називає «шта-тами» Польс. королівства. В кн.фігурують Львів, Берестя, Холм(нині Хелм, Польща), Володимир(нині м. Володимир-Волинський),Кременець, Луцьк, Кам’янець (нинім. Кам’янець-Подільський) та ін. укр.міста, йдеться про татар. напади наПоділля тощо. Приділено увагу то-

гочасним адм. межам, характерурозселення людності, арх-рі, тва-ринному світу та особливостям по-лювання. Про мешканців Волині В.зазначав, що вони є одним народом«з червоноруським». Подібними доцього народу за мовою і побутомвін вважав також подолян. ПрацяВ. зберегла й дотепер важливепізнавальне значення.

Літ.: Січинський В. Чужинці проУкраїну. Прага, 1942.

В.І. Наулко.

ВІЗАНТІЯ, Візантійська імперія—умовна назва середньовічної д-ви,що була наступницею сх. ч. колиш.Рим. імперії (див. Рим Стародав-ній), введена істориками у 18 ст.Утворена від назви колиш. мегар-ської колонії Візантій на узбереж-жі Босфору Фракійського (ниніпротока Босфор), на місці якоїімп. Константин I Великий 326заснував м. Константинополь,куди 330 було перенесено з Римастолицю Рим. імперії. 395 імперіябула розділена на Зх. Римську зістолицею в Римі й Сх. Римську(Візантійську) зі столицею в Кон-стантинополі. 476 Зх. імперіяофіційно припинила своє існу-вання, а Сх. збереглась, її продов-женням стала середньовічна д-ва,імператори й верхівка якої напо-лягали на держ. і культ. спадкоєм-ності від Рим. імперії, називаликраїну Романією, а себе — ромея-ми (римлянами), до 8 ст. держ.мовою тут залишалася латина. НаРусі її іменували Грец. країною, їїжителів — греками, бо вже у 9 ст.всі вони розмовляли грец. (серед-ньовічною) мовою.

Перший розквіт В. пов’яза-ний з ім’ям імп. Юстініана I(527—565), який завоював 533—534 Пн. Африку, 535—555 — Іта-лію, 554 — частину Іспанії. Вінпоставив у залежність від себекраїни Закавказзя і ПередньоїАзії. Однак уже наприкінці 6 ст.імперія почала втрачати набуте,значною мірою внаслідок наступуслов’ян на її пн. й зх. рубежах.Цей наступ почався ще в роки ца-рювання Юстініана I, який вою-вав з одними слов’ян. вождями, аін. запрошував на службу. Дехто зісториків (Б.Рибаков, П.Толочко)вважає, що на початку правлінняЮстініана I до нього на службуприходив один із засн. Києва —Кий. Спроба Юстініана I і йогонаступників спертися на кочови-ків-аварів у боротьбі проти сло-в’ян створила загрозу для самої

534ВІДЬМА

Блез де Віженер.

В., яку ледве вдалося подолати.Після періоду занепаду (7 — се-ред. 8 ст.) почалося відродженняВ. Велику роль у держ. буд-ві йзовн. політиці В. відігравала хрис-тиянська церква (від 1054 її сталиназивати православною, див. Пра-вослав’я). Константиноп. патріархи(див. Константинопольський пат-ріархат) змагалися з рим. єписко-пами (рим. папами; див. Вати-кан) за панування в християн.світі. Однак в 11 ст. в країні на-став період феод. усобиць, що їїослабили. В. втратила майже всюМалу Азію й володіння в Італії.Новим піднесенням імперія зобо-в’язана імп. Алексієві I Комніну(1081—1118), який приборкав за-колотників-феодалів, 1091 зуміввідбити натиск печенігів і відібра-ти у турків-сельджуків Малу Азію.Наприкінці 12 ст. імперія зновуопинилася на межі загибелі. По-силення феод. роздробленості йзменшення військ. потенціалу вчаси царювання династії Ангелів(1185—1204) дали змогу учасни-кам 4-го хрестового походу 1204штурмом взяти й розграбуватиКонстантинополь (див. Хрестовіпоходи). На захопленій хрестоно-сцями тер. В. було створено Лат.імперію (1204—61). На решті тер.В. виникли Нікейська імперія(1204—61), Трапезундська імперія(1204—1461) і Епірський деспотат(1204—1337). 1261 нікейськомуімп. Михаїлові VIII Палеологу(остання імператорська династіяу В. 1261— 1453), що спирався насильний нац.-визвол. рух у МалійАзії проти латинників, поталани-ло відновити В. імперію. Почавсяостанній етап її існування. Ні в13, ні в наступних століттях імпе-рія не змогла відновити колиш.могутність і політ. вплив. На поч.14 ст. почався глобальний наступтурків-османів на В. Вони спершузахопили майже всю Малу Азію,1354 — Галліполі (нині м. Ге-ліболу), 1361 — Адріанополь (ни-ні м. Едірне; обидва Туреччина),1430 заволоділи Фессалоніками(нині м. Салоніки, Греція), а29 трав. 1453 султан Мегмед IIштурмом здобув Константино-поль. Імперія перестала існу-вати.

В. вела широку міжнар. тор-гівлю, експортуючи (і продаючина місці заїжджим купцям) доро-гоцінні шовкові й парчові ткани-ни, ювелірні вироби, парфуми,вина, фрукти та ін. предмети роз-коші, а також вовняні тканини,

ремісничі вироби, коней та ін.Уряд провадив політику приваб-лювання іноз. купецтва на торги вімперії, даруючи йому різні піль-ги (угода Київської Русі з В. 907надавала надзвичайні пільги рус.купцям). Торгуючи з усім тогоча-сним світом, імперія приділялазначну увагу зносинам з Пн. При-чорномор’ям та Кримом, з містяких, насамперед Херсонеса Тав-рійського, одержувала необхіднідля неї продукти с. госп-ва, пере-дусім зерно для потреб Констан-тинополя. Гол. торг. контраген-том В. на Русі був Київ, тут існу-вали заїжджі двори і християн.церква для візант. купців. З Русідо В. довозили також хутра, віск,мед, продукцію лісових промис-лів, а також рабів.

В. протягом майже тисячоліт-тя була найсильнішою д-вою всвіті. Її політ. впливу зазнали всікраїни і народи Європи та бага-то — на Бл. і Серед. Сході. Цей

вплив ґрунтувався не тільки навійськ. силі імперії. В. провадилатакож умілу й гнучку зовн. по-літику, користувалася для досяг-нення політ. мети засобами екон.,ідеологічного (церк.) і культ. тис-ку. Завдяки цьому панівні йосвічені прошарки народів Сх. йПд. Європи з перебігом часу зро-билися носіями заг.-культ. тради-ції. На поч. 1970-х рр. Д.Оболен-ський запропонував термін «візан-тійське співтовариство націй», за-уваживши, що візант. к-ра та їїспадщина справляли на чималокраїн настільки сильний вплив,що цілком виправданим буде вва-жати їх єдиним міжнар. співт-вом.865 від В. прийняла хрещення Бо-лгарія, у 870-х рр. — сербські кня-зівства, 988—990 — Київ. Русь(див. Хрещення Київської Русі).

В. була гол. дипломатичним йекон. партнером Київ. Русі аж дочасів Ярослава Мудрого. Виник-нення першого держ. об-ня на

535ВІЗАНТІЯ

сх.-слов’ян. землях — Київ. кня-зівства Аскольда ознаменувало ви-хід Русі на міжнар. арену. 18 черв.860 рус. флот на чолі з Аскольдомвдерся до бухти Золотий Ріг і об-ложив Константинополь. Імп. Ми-хаїлу III довелося сплатити конт-рибуцію й надати привілеї рус.купцям на землях В.

Створення Давньорус. д-ви(Київ. Русі) й утвердження кн. Оле-га в Києві ознаменувало появусильної країни, з якою довелосярахуватись урядові В. 907 Олег начолі величезного флоту та суходо-льного війська напав на В. і зму-сив імператорів-співправителів Ле-ва VI й Александра просити миру.Поряд з чималою контрибуцієювізант. уряд відновив привілеї длярус. купців, які вони одержали за-вдяки Аскольду, але згодом втра-тили. Попередня угода 907 і мир911 між В. і кн. Олегом були пер-шими (що збереглися) текстамидипломатичних актів Давньорус.д-ви.

Походи Русі на Візантію, якможна судити зі змісту тих угодміж ними, що були вписані до«Повісті временних літ», диктува-лися насамперед екон. інтересамисх.-слов’ян. д-ви: В. була гол. і досеред. 11 ст., по суті, єдиним рин-ком збуту надлишкового продук-ту, що його здобували князі з дру-жинниками у вигляді данини (на-самперед полюддя) із залежногонас. країни. Продаючи на візант.торгах хутра, мед, віск, зерно,продукти харчування й лісовихпромислів, рус. князі й бояри ку-пували предмети розкоші (кошто-вні тканини, дорогоцінну зброю,прикраси, вино, фрукти та ін.).Менш вдалими виявилися походина В. наступника Олега Ігоря Ста-рого 941 і 944, після яких рус. ку-пецтво втратило частину привіле-їв на візант. ринках. Наступницяй дружина Ігоря княгиня Ольгазав’язала мирні стосунки з імпе-рією й відвідала Константино-поль на чолі посольства, вела пе-реговори з імп. Константином VIIБагрянородним. Зате спроби Свя-тослава Ігоревича закріпитись уНижньому Подунав’ї внаслідоккампаній 968 і 969—971 закінчи-лися невдачею. Київ. Русь булазмушена зректися володінь уКриму (за винятком сх., де в се-ред. 10 ст. утворилося Тмуторо-канське князівство), її витіснили зПодунав’я і відтіснили від Чорно-го м. Новий етап міждерж. сто-сунків Київ. Русі з В. настав закнязювання Володимира Свято-

славича. Він одружився з сестроюімп. Василія II Болгаробійця Ан-ною, потіснив В. у Криму. Йогонаступник Ярослав Мудрий про-довжував провадити мирну по-літику щодо В., незважаючи навійну з імперією 1043, спровоко-вану імп. Константином IX Мо-номахом.

Помітне місце у «візантій-ському співтоваристві націй» по-сідала Київ. Русь. Ств. в серед.9 ст. видатними церк. і культ. дія-чами святими Кирилом і Мефодіємслов’ян. писемність стала прони-кати на Русь ще до запроваджен-ня там християнства, але пошири-лася лише після хрещення Київ-ської Русі, оскільки християн. бо-гослужіння неможливе без цер-ковно-літургійних книг. Перши-ми церковнослужителями на Русібули греки й, мабуть, болгари.Церква Київ. Русі (в ранзі митро-полії) перебувала в канонічнійюрисдикції Константиноп. пат-ріархату. За невеликими винятка-ми (Іларіон, Климент Смолятич)митрополитами в Києві були гре-ки, котрих надсилали з Констан-тинополя. На Русі наприкінці10—11 ст. швидко й масштабнозасвоювалася багата спадщина ві-зант. к-ри. Вона відіграла величе-зну роль у становленні книжковоїсправи, утворенні й розвитку наРусі шкіл архітекторів, живопис-ців, мозаїчників, ювелірів та ін.

Вступ Київ. Русі в добу уділь-ної роздробленості в серед. 12 ст.порушує її цілісну зовн. політику.Відтоді князівства, що складалифедеративну Давньорус. д-ву, про-водять самостійні зносини з іноз.д-вами. Стосунки з В. перебира-ють гол. чин. Галицьке князівствоі Волинське князівство. Їхні князіспираються на В. у зовн.-політ.справах, втручаються у справивізант. (1164 галицький кн. Ярос-лав Володимирович надав приту-лок майбутньому імп. Андроніку IКомніну), допомагають імперіїзахищатися від кочовиків (1197чи 1198 галицько-волин. кн. Ро-ман Мстиславич розгромив полов-ців, що підступали до Константи-нополя). Однак розпад Давньо-рус. д-ви, підкорення її монго-ло-татарами унеможливили дальшістосунки Русі з Візантією.

Літ.: Успенский Ф.И. История Ви-зантийской империи, т. 1—3. СПб.—М.—Л., 1913—48; Васильев А.А. Исто-рия Византии. Л., 1925; Левченко М.В.Очерки по истории русско-византийс-ких отношений. М., 1956; ИсторияВизантии, т. 1—3. М., 1967; Оболенс-

кий Д.Д. Византийское содружествонаций. М., 1998.

М.Ф. Котляр.

ВІЗИР — вищий держ. сановникв Османській імперії. В. були чле-нами ради при султані (диван),призначалися на посади бей-лербеїв. Гол. з них — великий В.(від 1327) — очолював вищу держ.адміністрацію, відав фінансами івійськ. справами, виконував обо-в’язки головнокоманд. армією.Символом його влади була держ.печатка. Йому підпорядковували-ся ін. відомства, а також бейлербеїАнатолії і Румелії (азіат. і європ.частин Туреччини). Реальна владавеликого В. часом посилювалася,часом — слабла, що залежало відбагатьох обставин, у т. ч. невдово-лень чи капризів султана, інтригдвірцевої знаті тощо.

В.В. Панашенко.

ВІЙНА 1812 — «друга польська»війна Наполеона I Бонапарта,ведена ним в оперті на альянсбільшості зх.-європ. країн; виз-вол. війна в Росії проти наполео-нівської Великої армії. Точиласяна литов., білорус., латис., укр. ірос. землях. Розв’язувала насам-перед питання про виборювануФранц. та Рос. імперіями гегемо-нію над сх. Європи. Кожна з сто-рін поставила при зброї не меншяк мільйон осіб.

Почалась у ніч на 24(12) черв.переправою авангарду 600-тисяч-ної наполеонівської Великої армії(складалася з французів, поляків,австрійців, німців, італійців, швей-царців та ін.; в австрійс. і польс.формуваннях перебували й укра-їнці) з Варшавського князівства че-рез Німан в р-ні Ковно (нинім. Каунас, Литва), що змусилорозрізнено дислоковані 1-шу та2-гу рос. армії М.Барклая-де-Толліта П.Багратіона (до 200 тис. сол-датів) з ар’єргардними боямивідступити до м. Смоленськ (нинімісто в РФ). Значна ч. нападниківрухалась у цьому центр. напрямі,флангові угруповання просували-ся Прибалтикою (поки шлях наСанкт-Петербург їм не перекрив1-й окремий корпус П.Вітгенш-тейна) та Поліссям. За таємноюдомовленістю між імп. Олександ-ром I і бонапартовим союзникомавстрійс. імп. Францем, кордонміж їхніми д-вами залишавсянепорушним, хоча з обох йогобоків Україна використовуваласядля комплектування, споряджен-ня, переміщення військ.

536ВІЗИР

Розміщена на Волині 3-тя рос.армія О.Тормасова (понад 40 тис.осіб) розгорнула атакуючі дії наБерестейщині. 27(15) лип. її 8-мад-зія під орудою Ю.Чаплиця роз-громила в околицях Кобрина(нині місто в Білорусі) 4-тисячнусаксонську бригаду ген. Клінгеля,після чого кавалерійс. корпус начолі з К.Ламбертом розвинув ус-піх у напрямі Влодави та Грубе-шева (нині Грубєшув; обидваПольща). Це викликало 12 серп.(31 лип.) контрнаступ 40-тисячногоавстрійс.-саксонського загону К.Шва-рценберга та Ж.Рейньє. Відтаквідтиснена за р. Стир (прит. При-п’яті) 3-тя армія сконцентрувалафронтові підрозділи в р-ні Луцьк —Берестечко. На підкріплення сю-ди передислокувалася Поділлям30-тисячна (за ін. даними —50-тис.) Дунайська армія П.Чича-гова. Майже місяць ситуація наВолині залишалася стабільною.Контролювати здобутий інтерве-нтами укр. терен додалася 12-ти-сячна польс. д-зія А.Косинського(розташувалась у Володимирі-Во-линському). Пн. зх. України почастипотрапив до утвореного Наполео-ном I Литов. князівства, непода-лік якого, в р-ні Мозиря (нинімісто в Білорусі), підступи до Ки-єва перекривав резервний корпусФ.Ертеля (за різними даними, від10 до 37 тис. осіб).

Перемігши у Смоленській би-тві (16—18 (4—6) серп.) та Боро-дінській битві 1812 ціною великихлюдських утрат, французи 14(02)верес. окупували Москву, протевже 18(06) жовт. вимушено по-кидали спалене місто, почавшивихід із нього. Ретируючись, вониводночас намагались одвернутизагрозу своїм комунікаціям з бокурос. армій, що сконцентрувалисяна Волині й 12 жовт. (30 верес.)здобули м. Брест-Литовськ (нинім. Брест, Білорусь). На спустоше-ному війною зворотному шляху,коли несподівано вдарили моро-зи, наполеонівські війська булипоступово розгромлені.

Під рукою призначеного 20(08) серп. головнокоманд. М.Ку-тузова росіяни, для яких війнапоступово набувала рис народної,умілими маневрами восени за-слонили від ворожої навали пд.регіони, діставши звідти підмогу,в т. ч. 75-тис. ополчення з Київ.,Подільської, Черніг. та Полтав.губ. (напр., партизан. загін Д.Да-видова поповнили бузькі козаки).

До складу регулярних ЗС Ро-сійської імперії входили Київ., Ма-

лорос. гренадерські, Катериносл.,Глухівський кірасирські, Одес.,Черніг., Полтав. піх., Охтирський,Iзюмський, Маріупольський, Сум.гусарські, Харків., Новоросійсь-кий, Ніжин. драгунські та ін. пол-ки, де служило чимало українців.Серед генералів з України у тодіш-ніх боях брали участь, зокрема,П.Вітгенштейн, I.Вітт, М.Вуїч,М.Карпенко, В.Костенецький, М.Ми-лорадович, Д.Неверовський, I.Па-скевич, М.Ставицький, С.Ставра-ков, М.Сулима, А.Уманець, середбагатьох уславлених рос. офіцерів,так чи інакше пов’язаних з Укра-їною, була й жінка —Надія Дурова,серед героїв-«нижніх чинів» укр.походження — Є.Четвертак, Ф.По-тапов (Самусь) та ін. Утім, трап-лялося, на укр. землях від чужин-ського вторгнення чекали змін накраще: на його підтримку вибух-нуло повстання в м. Овруч, часоммісц. мешканці «зі внутрішньоювтіхою сприймали успіхи фран-цузів».

Злучені Дунайська та 3-тя ар-мії під заг. орудою Чичагова,розквартирувавши в тилу обсер-ваційний корпус Ф.Остен-Саке-на, рушили на Мінськ та р. Бере-зина (прит. Дніпра), де 26—28(14—16) листоп. з’єдналися з осн.силами М.Кутузова, протидіючивідступаючому ворогові, котрийпотрапив у стратегічне оточення ізазнав тяжкої поразки, однаквсе-таки форсував річку.

Наполеон I утік до Парижа,фактично кинувши соратників,провід над якими 5 груд. (23 лис-топ.) передав маршалу Й.Мюра-ту. Погодившись на перемир’я,Шварценберг, котрому було на-віть повернуто чотири втраченихйого підлеглими прапори (здобутіПавлоградським лейб-гусарськимполком), вивів 24-тис. австрійс.корпус до Галичини. Рештки Ве-ликої армії (переважно — франц.-нім.-польс.), що відступили заНіман і Віслу, становили при-близно 30 тис. осіб. Втрати рос.військ теж виявилися величезни-ми: в строю налічувалося до100 тис. солдатів.

6 січ. 1813 (25 груд. 1812) Оле-ксандр I окремим маніфестом про-голосив закінчення війни, згодомназваної «Вітчизняною» в рос. (занею — і в укр.) історіографії. Цар-ські війська (включаючи україн-ців) рушили в закордонний похідрос. армії 1813—14.

Літ.: Fabry L. Campagne de Russie:1812, vol. 1—5. Paris, 1900—03; Отечес-твенная война 1812 г., т. 1—22. СПб.,

1900—14; Ахлестышев Д.П. Двенад-цатый год. СПб., 1912; Беннигсен Л.Л.Записки о войне 1812 года. К., 1912;Український народ у Вітчизняній війні1812 р. К., 1948; Тарле Е.В. 1812 год.М., 1959; Бескровный Л.Г. Отечест-венная война 1812 года. М., 1962; Аба-лихин Б.С. Отечественная война 1812 г.на Юго-Западе России: Учебное посо-бие по спецкурсу. Волгоград, 1987;Крылова Н.Б. Отклики на Отечествен-ную войну 1812 г. в западно-украинс-ких землях Австрийской империи. Вкн.: Бессмертная эпопея. М., 1988;Троицкий Н.А. 1812. Великий год Рос-сии. М., 1988; Клаузевиц К. 1812 год.М., 1997; Усенко П.Г. Війна Росії знаполеонівською коаліцією 1812. Вкн.: Малий словник історії України.К., 1997.

П.Г. Усенко.

«ВІЙНА НА РЕЙКАХ» — див.«Рейкова війна».

ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИЗА ПІДТРИМКИ РСФРР ПРО-ТИ УНР 1917—1918 (Перша війнаРСФРР і УНР). 20(07) листоп. 1917УЦР III Універсалом проголосилаУкраїнську Народну Республіку ірозпочала розбудову нац. д-ви.Однак з цим рішенням погодили-ся не всі політ. сили країни. Пре-дставники рад робітн. і солдатсь-ких депутатів на Першому Всеук-раїнському з’їзді рад 1917, що від-бувся в Харкові 24—25 груд., про-голосили утворення РадянськоїУкраїни, визнали УНР феде-ративною ч. РСФРР. На місцяхпід кер-вом більшовицьких орг-цій почалася підготовка до вста-новлення влади рад, створювали-ся червоногвард. загони та мо-білізовувалися революц. сили Пд.-Зх. і Румун. фронтів. Крім того,уряд Рад. України звернувся подопомогу до уряду РСФРР.

Комісар по боротьбі з контр-революцією на Пд. України В.Ан-тонов-Овсієнко отримав інструк-ції від уряду РСФРР: частинувійськ. сил, що прибували на бо-ротьбу з каледінцями (див. О.Кале-дін, Білий рух) в Донбасі і на Дону,направити в Україну на допомогуурядові Рад. України для бороть-би з УЦР. Без оголошення війниУНР рос. червоногвард. загони в1-й декаді січ. 1918 розгорнулинаступ через ст. Лозова (нині вХарків. обл.) і м. Павлоград нам. Катеринослав (нині м. Дніпропе-тровськ). 17(04) січ. 1918 Нар. сек-ретаріат Рад. України оголосивГен. секретаріатові УНР війну.План наступальних операцій булорозроблено за участі В.Антонова-

537ВІЙНА

Овсієнка. Головнокоманд. рад. ЗСстав Ю.Коцюбинський. Гол. ударспрямовувався з р-ну Харкова наПолтаву. Від Катеринослава ін.червоногвард. загони наступаличерез П’ятихатки (нині місто Дніп-роп. обл.), ще одна група вела на-ступ від м. Гомель (нині місто вБілорусі) на м-ко Бахмач, ін. — нам.Новгород-Сіверський. Перед усімацими загонами стояло завданняоволодіти Києвом, де перебувалаУЦР і гол. військ. сили УНР.

УЦР ще в груд. 1917 зосереди-ла вздовж кордонів з РСФРР своївійськ. формування, але більшо-вицькі повстання в тилах її військпідірвали оборону її рубежів, де-стабілізували тил. 8 лют. (26 січ.)1918 червоногвард. загони увійш-ли до Києва. Війська УНР відсту-пили на Житомир, але й тут, уприфронтовій смузі Пд.-Зх. фро-

нту, в січ. 1918 точилися бойовідії між укр. і пробільшовицькимичастинами. Військ. формуванняУНР разом із УЦР відійшли дом. Сарни (нині місто Рівнен.обл.).

Конфлікт між УНР та РСФРРбуло вирішено лише внаслідокпереговорів у м. Брест-Литов-ський (див. Брестський мирнийдоговір УНР з державами Четвер-ного союзу 3 березня 1918).

Літ.: Христюк П. Замітки і мате-ріали до історії української революції1917—1920 рр., т. 2. Відень, 1921; Ан-тонов-Овсиенко В.А. Записки о граж-данской войне, т. 1. М., 1924; Дорошен-ко Д. Історія України: 1917—1923 рр.,т. 1. Ужгород, 1932.

О.Й. Щусь.

ВІЙНА РСФРР І УНР 1918—1919 (Друга війна РСФРР іУНР) — була розв’язана 20 груд.

командуванням прорад. укр. фор-мувань (див. Група військ Курсько-го напряму 1918—1919) без будь-якого оголошення війни Дирек-торії, яка на цей час вела бороть-бу з гетьман. підрозділами (див.Протигетьманське повстання 1918),подекуди з частинами нім. та авс-тро-угор. військ (див. Австро-німецьких військ контроль над те-риторією України 1918). Директо-рія УНР спиралася гол. чин. назначні сили повстанців (до30 тис.), що піднялись проти геть-мана П.Скоропадського та окупа-ційних властей, полк Січовихстрільців та формування гетьман.військ, що перейшли на її бік.Стихійний процес творення цихпідрозділів і з’єднань, об’єднанихчасто під орудою людей, якимбракувало спец. знань з військ.справи, таїв у собі майбутню за-

538ВІЙНА

грозу боєздатності Армії Українсь-кої Народної Республіки. До того жна тер. України ще перебували 2нім. окупаційних корпуси.

За наказом Гол. отамана респ.військ С.Петлюри від 1 січ. 1919всі підрозділи і загони на Лівобе-режній Україні підлягали полк.П.Болбочану, на Херсонщині —ген.-хорунжому О.Грекову, на По-діллі — полк. О.Шаповалу. Полк.Є.Коновалець став на чолі форму-вань на Київщині. Всього на Ліво-бережжі Директорія на поч. 1919,за неповними даними, мала всвоєму розпорядженні 65 500 баг-нетів і 6360 шабель. Вздовж де-маркаційної лінії з РСФРР укр.респ. частини тримали фронт ра-зом з нім. підрозділами, протеостанні досить часто переходилина бік рад. військ.

4 січ. 1919 за постановою РВРРСФРР був утворений Укр. фронт

(див. Український фронт 1919), доскладу якого увійшли 2 рад. укр.д-зії, частини рос. прикордонноїохорони, пізніше — Резервної ар-мії. На Укр. фронт згодом пере-кидалися загони інтернаціоналіс-тів та частини, сформовані на тер.Рад. Росії. Війська Укр. фронту,як і війська Директорії, поповню-валися переважно за рахунок по-встанських та партизан. загонів.На початок наступу укр. рад.військ вони мали 14 тис. багнетіві бл. 1,5 тис. шабель та 6220навчених, але неозброєних бій-ців.

Укр. респ. військам доводи-лось стримувати наступ рад. час-тин на Чернігівщині й Харківщи-ні, наступ добровольців у районіЛуганська, Синельникового, Бах-мута (нині Артемівськ); воюватина пд. сх. — біля Маріуполя, Ніко-поля та в напрямку на Херсон. Са-

ме в цьому районі з 28 листоп.1918 почали зосереджуватися вій-ська Антанти, що прибули моремна кораблях та з Румунії суходо-лом (див. Антанти військова при-сутність на півдні України 1918—1919). На пн. рад. війська повелинаступ і з тер. Білорусі по лінії Го-мель—Каліновичи—Брест-Литов-ський.

Остаточний розподіл військдієвої Армії УНР на групи йфронти був оголошений в наказіС.Петлюри від 23 січ. 1919: Пд.-Сх. група полк. А.Гулого-Гуленка(штаб у м. Єлизаветград, нинім. Кіровоград), Сх. фронт під ко-мандуванням Є.Коновальця (штабу м. Київ) і Правобереж. фронт —команд. отаман В.Оскілко (штаб ум. Волочиськ). Проте тили респ.військ підривали численні пов-стання на місцях, перехід деякихкомандирів (отаман Д.Зелений,

539ВІЙНА

полк. М.Григор’єв) зі своїми сила-ми на бік рад. частин, деморалізу-ючі бойові дії загонів Н.Махна.5 лют. 1919 рад. частини зайнялиКиїв. Після жорстоких боїв наПравобережній Україні і навітькількох успішних військ. опера-цій частина військ УНР 17 квіт.1919 змушена була перейтир. Дністер на тер. Румунії, ін.відійшла до р. Збруч, зосередив-шись на невеличкій тер. Напри-кінці квіт. 1919 сюди прибулиукр. війська з Румунії (через тер.Польщі).

Після переходу 17 лип. 1919під тиском польс. військ підроз-ділів Української Галицької арміїЗахідноукраїнської Народної Респу-бліки на тер. Наддніпрянської Ук-раїни, згідно з постановою Дирек-торії і диктатора ЗУНР Є.Пет-рушевича від 15 лип. 1919 відбуло-

ся об’єднання сил: 50 тис. вояківУГА і 14 тис. — Армії УНР. 31лип. 1919 Кабінет нар. міністрівпостановив запровадити єдинекомандування для Укр. респ. ар-мії. Штаб Гол. отамана очоливген.-полк. М.Юнаків. Було досяг-нуто порозуміння у підготовці йпроведенні походу об’єднанихсил двох армій на Київ і розгромурад. військ в Україні. На той часУГА налічувала до 50 тис. вояків,а реорганізована армія УНР —35 тис. і разом з повстанськимизагонами — бл. 100 тис. осіб.

Військами УНР командувавнаказний отаман О.Осецький, аУГА — ген.-чотар М.Тарнавський.9 серп. 1919 були визволені Жме-ринка і Вінниця, а 30 серп. 1919укр. війська, зламавши опір укр.рад. частин, вступили в Київ.Проте вже наступного дня до міс-

та увійшли денікінські військаген.-лейтенанта М.Бредова, якийпримусив укр. підрозділи зали-шити Київ. 4 верес. 1919 фронткиїв. групи укр. військ було відтя-гнуто на лінію Козятин—Бердичів.Сподівання налагодити бойовуспівпрацю з денікінським коман-дуванням не справдились. Остан-нє перенесло військ. операції наПравобереж. Україну, розпочав-ши наступ проти частин Укр.респ. армії. За цих умов Директо-рія УНР оголосила 24 верес. 1919війну Добровольчій армії і урядовіПівдня Росії (див. Денікіна режимв Україні 1919—1920).

Недовготривалою виявилась ієдність двох армій — Галицької іУНР. Цьому сприяло протисто-яння двох урядів — УНР і ЗУНР,яке особливо загострилось у ве-рес. 1919. До того ж командуван-

540ВІЙНА

ня денікінських військ заявилопро готовність вести переговори зУГА, але не визнавало УрядуУНР, стоячи на позиції «єдиної танеподільної Росії», і вимагало,щоб Армія УНР склала зброю. Га-лицьке командування одноосібновступило в переговори з команду-ванням Добровольчої армії і 17листоп. 1919 уклало договір проперемир’я. Це призвело до роз’-єднання укр. армій і дальшої їхпоразки.

Після розгрому денікінськихвійськ на тер. Рад. Росії почавсянаступ Червоної армії (див.Радянська армія) і в Україні. Зне-силені боротьбою з денікінськи-ми військами, а також страшни-ми епідеміями, підрозділи Укр.респ. армії не змогли протистоятиїй і в 2-й пол. листоп. 1919відійшли на тер. Польщі. Частина

укр. формувань на чолі з ген.-полк. М.Омеляновичем-Павленкомвирушила в похід у запілля на тер.Рад. України (див. Перший зимо-вий похід Армії УНР 1919—1920).

Літ.: Історія Українського війська.Львів, 1992; Литвин С. Симон Петлю-ра у 1917—1926 роках. К., 2000; Украї-на в огні й бурі революції 1917—1921,т. 1. Дніпропетровськ, 2001.

О.Й. Щусь.

ВІЙСЬКА СС (нім. Waffen-SS;SS — скорочене від Schutzstaf-feln — охоронні загони) — військаоднієї із гол. орг-цій гітлерівськоїНімеччини — СС. Schutzstaffelnяк охоронні загони нацистськоїпартії Німеччини було створено1925. З 1929 їх кер. був Г.Гіммлер.1933 А.Гітлер перейменував охо-рону парт. штабу в «Полк особис-тої охорони Адольфа Гітлера»

(«Лейбштандарт Адольф Гітлер»),поклавши, таким чином, початокформуванню військ. підрозділівСС. Кількісний склад збройнихохоронних сил 1936 зріс до 35 тис.За секретним наказом Гітлера від17 серп. 1938 військ. підрозділиСС не підпорядковувалися ні вер-махтові, ні поліції: на них покла-далося виконання спец. завдань.На початку Другої світової війниесесівські підрозділи реорганізо-вано у військо, оснащене найно-вішими на той час видами озбро-єння. На поч. 1940 В.СС налічу-вали бл. 100 тис. осіб.

В.СС відзначалися особливимфанатизмом і винятковою жорс-токістю на фронті й на окупова-них тер. З есесівців утворювалиайнзатцгрупи для винищування«неповноцінних рас» і проведен-ня геноциду. Зокрема, саме війсь-

541ВІЙСЬКА

ка та підрозділи СС провадилирозстріли в Бабиному Яру, спалю-вали укр. та білорус. села в Поліс-сі, знищували місц. нас. В.ССохороняли «фабрики смерті» —концтабори.

Від 1943, поповнюючи втратив живій силі, командування В.ССпочало створювати іноз. доброво-льчі формування, фактично від-мовившись від принципу підборуза ознакою «чистоти раси». Так, уквіт. 1943 почалося формуванняд-зії СС «Галичина». Наприкінцівійни В.СС мали 40 д-зій (594 тис.осіб).

НаНюрнберзькому процесі 1945—1946 В.СС як невід’ємна частинаСС визнані винними у масовихзлочинах проти мирного насе-лення.

Літ.: Уильямсон Г. СС — инстру-мент террора. Смоленск, 1999.

Т.В. Вронська.

ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ—умовна назва військ. формувань,створених у Російській імперії згрец. і албанських переселенців.Було сформоване здебільшого згреків і албанців, які служили набоці Рос. імперії під час російсь-ко-турецької війни 1768—1774, апісля її закінчення переселилисядо Росії. Вступали до війська йраніше неслужилі переселенці, атакож окремі українці, вірмени,крим. татари, італійці. Переселе-нці з греків і албанців спочаткуодержали дозвіл оселитись у Кри-му біля фортець Керч і Єнікале і натер. майбутнього Ялтинськогопов., але через брак тут земель їмнадали також ще п’ять с-щ білям. Таганрог (нині місто Ростовсь-кої обл., РФ). Переселенці малипільги при сплаті податків, веден-ні торгівлі тощо. На серп. 1776 вКерчі, Єнікале й с-щах біля Тага-нрога мешкало бл. 1236 греків іалбанців.

Юридично і фактично військооформилося протягом берез. 1775 —серп.—верес. 1776, коли албансь-кі (грец.) команди почали нестивійськ. службу. Команди форму-валися за штатами регулярнихвідділів рос. армії. В мирний часвійсько підлягало юрисдикції гу-бернатора Азовської губернії, а підчас бойових дій було під коман-дою призначених Військ. коле-гією військ. осіб. Албанські ко-манди мали нести гарнізонну ка-раульну службу в Таганрозькійфортеці, а під час бойових дій мо-

гли бути переведені на ін. місцеслужби. Після закінчення строкувійськ. служби рядові могли завласним бажанням записуватисядо купецького або міщанськогостану. Загалом, значення В.г.-а.як бойової одиниці не булоістотним через малу кількість гре-ків-переселенців і їхнє небажаннянести військ. службу. Більшістьпереселенців віддавала перевагуцивільним справам: торг. опера-ціям, ремісництву, садівництву,тваринництву, інколи хліборобст-ву. З початком російсько-турецькоївійни 1787—1791 підвищилися ви-моги до несення служби. Частинагреків і албанців була зарахованадо Чорномор. флоту. Інші малинести прикордонну службу на чо-рномор. узбережжі, запобігаючивисадкам турец. десантів і можли-вим заворушенням місц. татар.нас. Крім того, албанські коман-ди були задіяні до служби на мит-ницях і карантинах.

Під час подорожі імп. Кате-рини II Кримом було створено«Амазонську роту» (кінний ескад-рон) на чолі з О.Сарандакі (Ши-дянською), яка складалася з до-ньок албанських і грец. військо-вих. Ця рота стала символічнимпочтом імператриці на її шляху.

Через зростання вимог ко-мандування та нерегулярне і не-повне фінансування урядових про-грам щодо переселенців умовижиття більшості з них погіршили-ся, що призвело до втеч у Туреч-чину. 20 трав. 1797 В.г.-а. офіційнобуло розформоване, але орг. іструктурні його перетворення про-ходили аж до 1859: спочатку вій-сько реформували у полк, по-тім — у Грец. піх. батальйон, якийперемістили ближче до дунайсь-кого театру майбутніх бойовихдій — під м. Одеса, в с. Арнаутівка(нині смт Олександрівка Овідіо-польського р-ну).

Літ.: Сафронов С. Остатки гречес-ких легионов в России или нынешнеенаселение Балаклавы (историческийочерк). «Записки Одесского обществаистории древностей», 1844, т. 1; Каза-чьи войска: хроники гвардейских каза-чьих частей. СПб., 1912; Теохаріді Т.Ю.Грецька військова колонізація на Пів-дні України наприкінці XVIII та на по-чатку XIX ст. «Вісник Одеської комісіїкраєзнавства при Всеукраїнській ака-демії наук», 1929, ч. 4—5; Шиян Р.І.Козацтво Південної України в остан-ній чверті XVIII ст. Запоріжжя, 1998.

О.А. Бачинська.

ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ —1) станово-корпоративне об’єд-нання, військ. структура, політ. ісоціальний інститут укр. козацтва2-ї пол. 16 — 1-ї пол. 17 ст. Вини-кнення В.З. як військ. козац. спіль-ноти, що спиралася на певний по-літ. інституційний механізм, зумо-влювалося комплексом соціаль-них, геополіт., політ. та етнокульт.чинників. Ідеться насамперед прозростання чисельності козацтва(людей, які вели козац. спосібжиття) серед нас. і зародженняпроцесів становості в козац. сере-довищі подніпровського регіону;про соціально-політ. згуртуваннякозаків (створення ними військ.орг-ції) як реакцію насампередна воєн. загрозу від кочовиків іКримського ханства. Організацій-но стійка форма військ.-політ.об-ня укр. козаків виразно окрес-лилася приблизно в 70 — на поч.80-х рр. 16 ст., після появи надніпровському о-ві Томаківка (Бу-цький, Дніпровський, Городище;був поблизу сучасного м. Мар-ганець Дніпроп. обл., нині затоп-лений водами Каховського водо-сховища) січового укріплення (див.Вольності Війська Запорозькогонизового). До цього козаки розріз-нено або локальними колектива-ми мешкали переважно в пору-біжних укр. містах, а також ухо-дах, станах, зводили для захистуневеликі городки і січі.

Територією В.З. було пониззяДніпра південніше порогів. Звід-си термінологія тогочасних доку-ментів, у т. ч. дипломатичних, наозначення В.З.: «Запорозьке»,«Низове», а самих козаків: «запо-рожці», «низовці», «низові коза-ки» (іноді — «січові козаки»). За-пороз. канцелярія виробила влас-

542ВІЙСЬКО

Герб Війська Запорозького.Малюнок з «Вірша на жалоснийпогреб гетьмана Петра КонашевичаСагайдачного…» К. Саковича.Гравюра. 1622.

ну офіц. титулатуру В.З., вживанув його зносинах із зовн. світом:наприкінці 16 — поч. 17 ст. набу-ла поширення двочленна титула-тура, в якій фігурують «гетьман» і«Військо Запорозьке»: «гетьман зусім Військом Запорозьким»,«старший і все Військо Запорозь-ке» (перехідними були формулю-вання «гетьман і все рицарствозапорозьке», «гетьман Війська За-порозького і все рицарство» таін.). До назви В.З. обов’язковододавався предикат «Його Коро-лівської Милості», який у періодбезкоролів’я змінювався на «Речі

Посполитої». Традиція написан-ня титулатури В.З., яка склаласянаприкінці 16 — 1-й пол. 17 ст.,у своїй основі збереглася і в рокинаціональної революції 1648—1676 (після берез. 1654 став до-даватися титул «Царської Велич-ності»).

В.З. акумулювало найбільшактивних, мобільних, волелюб-них і радикально налаштованихвихідців з міщанства, селянства,боярства (протягом 16 ст. біль-шість бояр була витіснена за межіпанівного стану), а також шляхти.Політ. устрій запороз. козаків ба-

зувався на респ.-демократ. заса-дах. Його наріжними каменямибули козацька рада та гетьманатуінститут. Рада (заг. збори усіхповноправних козаків) була інст-рументом прямої демократії запо-роз. спільноти, а також виконува-ла роль верховної законодавчо-розпорядчої інституції. Вона віда-ла обранням гетьмана і чиниланад ним суд, могла виносити ви-роки ін. запороз. посадовцям, за-слуховувала письмові зверненнядо козаків офіц. осіб і ухвалювалавідповідні рішення, затверджува-ла інструкції для своїх послів,

543ВІЙСЬКО

приймала іноз. посольства, роз-глядала питання про воєн. похо-ди, надання найманських послугтощо. Участь у роботі ради булаправом і обов’язком кожного ко-зака (певні обмеження щодо цьо-го поширювалися на козаків-но-вобранців). Діяв принцип вільно-го висловлювання думок. Крімвеликого, збиралося також малерадне коло, що складалося з коза-цької старшини. Останні подавалисвої пропозиції, а також письмо-во підготовлені документи на роз-гляд і затвердження великому ко-зац. колові. Рішення приймалосяза одностайної згоди всіх учасни-ків ради — внаслідок силового ти-ску до думки більшості змушенабула приєднуватися меншість. За-вдяки цьому запороз. спільнота,яка була організована на засадахвоєн. сусп-ва і прямої демократії,підтримувала свою політ. і військ.згуртованість, а також достатнійрівень правової і громадян. дис-ципліни. Козац. рада була доситьефективним владним інструмен-том, що забезпечував запорожцямпотенціал розвитку, але вона немогла вберегти їх від проявів руй-нівної стихійності, оскільки у В.З.не було дієвого механізму влад-них противаг різновекторностіпроявів прямої демократії. Це по-роджувало охлократичні орієнта-ції політ. свідомості запорожців.У 1-й пол. 17 ст. в політ. устроєвіймоделі В.З. було також місце дляпредставницької демократії: деякіради відбувалися за участю деле-гатів, обраних від козац. загалу.

Ще однією системно-значу-щою політ. структурою В.З. ви-ступав інститут гетьманату. НаЗапорожжі публічне право підно-сило особу гетьмана на найви-щий владний щабель. Гетьманбув головнокоманд., головою ра-дного зібрання, наділявся пов-новаженнями вищої виконавчоївлади. Він виконував також політ.представницькі функції, уособ-люючи публічно виражену волюВ.З. в зносинах з центр. урядомРечі Посполитої та іноз. урядами.За свідченням учасника Хотинсь-кої війни 1621 Я.Собеського, запо-роз. гетьман мав право виноситисмертні вироки козакам. Йомуієрархічно підпорядковувалисявійськ. посадовці: чотири осаву-ли, гетьман наказний, обозні, на-чальники загонів (полковники),сотники, військовий писар. Яквища посадова особа у В.З. геть-ман спирався на директивнірішення і законодавчі санкції ра-

ди. На значній залежності гетьма-на від ради наголошував Г. деБоплан.

У системі козац. устрою В.З.істотне місце належало кошо-вому, або курінно-кошовому, уст-рою, який пов’язувався насампе-ред з буденними потребами існу-вання козаків. У період орг. ста-новлення В.З. термін «кіш» у ву-зькому значенні слова означавжитло козаків. У ширшому зна-ченні «кошем» іноді називалосяпохідне мобілізаційне влаштуван-ня або похідний устрій козац. вій-ська. Найчастіше терміни «кіш»,«курінь» означали місцеперебу-вання козаків на Запорожжі. Там-тешнє життя потребувало звича-євої адм.-госп. регламентації госп.діяльності козаків, а також ство-рення необхідних матеріальнихумов для проживання за прин-ципом військ. польового табору,стану. Очевидно, цими питання-ми відали кошові отамани. Іздокументів 20-х рр. 17 ст. відо-мо, що кошовий отаман, якийстояв на чолі «кошового товари-ства», підпорядковувався владігетьмана.

Коригуючий вплив на еволю-цію традиційного козац. устроюсправили деякі заходи орг. і зако-нодавчого характеру польс. уряду.Антикозац. сеймові конституціїта ін. правові документи подібно-го спрямування мали гальмівнийвплив на козацтво. Ін. окремі за-конодавчі акти та владні розпоря-дження центр. уряду посилювалиоб’єктивний процес станового йінституційного розвитку козац.спільноти. Йдеться насампередпро універсал короля СтефанаБаторія 1578, за яким створював-ся найманий (реєстровий) козац.полк (див. Реєстрові козаки). За-проваджена тоді орг. модель цьо-го військ. підрозділу справила по-мітний вплив на військ. структуруВ.З. Важливу політ. перспективудля запорожців відкрив універсалСтефана Баторія 1582, за якимвідбулося публічно-правове офор-млення козац. імунітету в Украї-ні. Він поширювався як на реєст-рових, так і на нереєстрових коза-ків. Становлення в період між1625—38 системи територіаль-них полків реєстрового козацтвасприяло легалізації В.З. на воло-сті. Така військ.-територіальнаструктура, як «городовий» козац.полк, згодом лягла в основу по-будови полкового і сотенногоадм. устрою Укр. козац. д-ви се-ред. 17 ст.

Політ.-правові заходи, регла-ментації та приписи польс. урядуне роз’єднали козацтва на два аб-солютно різнорідні соціальні йвійськ.-політ. організми. Про-тягом останніх десятиліть 16 —перших десятиліть 17 ст. козац.спільнота стала достатньо одно-рідною в соціальному й політ. від-ношеннях. Після ліквідації реєст-рового козац. війська згідно з ух-валами сеймових конституцій 1593і 1596 воно де-факто (фактично,на ділі) знову було відновлене1626.

У 30-х рр. 17 ст. поглибивсяфактичний поділ військ. проводукозаків на реєстровий і нереєст-ровий. Місцем дислокації реєстро-вої старшини (гетьман або «стар-ший», полковники, сотники), атакож більшості реєстровців ста-ли насамперед полкові міста —Біла Церква, Переяслав (нинім. Переяслав-Хмельницький), Ка-нів, Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський), Черкаси, Чиги-рин. Нереєстрова старшина малавладу серед козаків, які збиралисяв Запорозькій Січі. У цей періодобидва старшинських угрупован-ня вступили у міжусобну бороть-бу з метою відновлення на волос-ті або, навпаки, на Запорожжісвоєї влади. Проте козаки, як по-казав істор. досвід повстань30-х рр. 17 ст., зберегли чуття со-ціальної та інституційної тотож-ності, продовжували виступатиносіями єдиної політ. к-ри.

В.З. помітно впливало насоціальні, військ., політ. й ідеоло-гічні аспекти життя укр. сусп-ва.Великого розмаху набуло покоза-чення селянства як форма бо-ротьби проти соціального гніту.Козаки не раз радикальними ме-тодами відстоювали свої права підчас великих збройних повстань —під проводом К.Косинського(див. Косинського повстання 1591—1593), С.Наливайка, Г.Лободи,М.Шаули (див. Наливайка повс-тання 1594—1596),М.Жмайла (див.Жмайла Марка повстання 1625),Т.Федоровича (див. ФедоровичаТараса повстання 1630), І.Сулими(1635), П.Бута, Я.Острянина,Д.Гуні (1637—38). 1648 запороз.козаки першими піднялися нанац. боротьбу під проводомБ.Хмельницького.

Запорожці були активнимипоборниками конфесійних правукр. народу, відіграли помітнуроль у відновленні правосл. церк.ієрархії в Україні і Білорусі 1620.

544ВІЙСЬКО

Як військ. структура В.З. робилоістотний внесок у стримуваннятурец.-татар. агресії в Центр. і Сх.Європі. У ході мор. походів запо-рожців проти Туреччини багатохристиян. бранців здобували сво-боду. Військ. підрозділи В.З. від-чутно впливали на перебіг зброй-них конфліктів Речі Посполитої зсусідніми д-вами, зокрема напольсько-російську війну 1617—1618, а також Хотинську війну1621. Запороз. козацтво справиловплив на інтелектуальну й ідеоло-гічну атмосферу в укр. сусп-ві,про що свідчить поява міфологе-ми козацтва у вітчизн. книжностіта політ. публіцистиці 20-х рр.17 ст.

Вироблена козаками В.З. фор-ма співжиття, його військ., політ.й соціальна практика, а також типполіт. к-ри стали своєрідною ла-бораторією нац. державотворен-ня. У сфері політ. свідомості таментальності це проявилося на-самперед у творенні психологіч-них установок і зразків публічноїповедінки, спрямованих на актив-ну участь індивіда в політ. житті;виробленні громадян. системицінностей, в якій особливу рольвідігравала орієнтація на культ.-реліг. традицію народу; практич-ному втіленні ідеї свободи в со-ціальному, а також політ. житті;готовності й спроможності зброй-ним шляхом здобути і відстоюва-ти цю свободу. У сфері козац. уст-рою та політ. практики державот-ворчий вимір мали апробовані за-порожцями військ.-адм. і політ.структури, завдяки яким здійс-нювалася публічна влада на час-тині укр. тер., респ.-демократ.принципи політ. устрою, ство-рення боєздатного війська на ши-рокій соціальній основі, досвіддипломатичної практики;

2) назва Укр. козац. д-ви з се-ред. 17 ст.;

3) Низове Військо Запороз. —назва козац. т-ва Запороз. Січі з2-ї пол. 17 ст.

Літ.: Яворницький Д.І. Історія запо-розьких козаків, т. 1. К., 1990; Смо-лій В.А., Голобуцький В.А. Запорозькекозацтво. К., 1994; Грушевський М.С.Історія України-Руси, т. 7—8, ч. 1—2.К., 1995; Смолій В.А., Степанков В.С.Богдан Хмельницький: Соціально-по-літичний портрет. К., 1995; Леп’явко С.Козацькі війни кінця XVI ст. в Украї-ні. Чернігів, 1996; Його ж. Українськекозацтво у міжнародних відносинах(1561—1591). Чернігів, 1997; Щер-бак В.О. Формування козацького ста-

ну в Україні. К., 1997; Сас П.М. По-літична культура українського суспіль-ства (кінець XVI — перша половинаXVII ст.). К., 1998.

П.М. Сас.

ВІЙСЬКО КРИМСЬКЕ ТАТАР-СЬКЕ — умовна назва військ.формувань, створених з мешкан-ців Крим. п-ва після приєднанняКриму до Російської імперії (1783).За указом імп. Катерини II від1 берез. 1784 з нас. Криму малобути сформовано п’ять кримсь-котатар. дивізіонів (у складі кож-ного — 7 офіцерів та 200 нижніхчинів). Спочатку було створенотри дивізіони, а наприкінці 1787їх об’єднали у два під назвою Тав-рійського нац. кінного війська.1790 започатковано ще чотиридивізіони і всіх разом направленона кордони з Річчю Посполитою.Протягом 1792—96 їх розформу-вали. 1807—08 з ініціативи крим.татар, які бажали утримувати навласні кошти ополчення, булосформовано чотири кінних пол-ки: Сімферопольський, Перекоп-ський, Євпаторійський, Феодо-сійський. Полки відправлено накордон з Пруссією. 1812 першідва полки увійшли до складу 1-їРос. армії, Феодосійський — до2-ї, Євпаторійський — до 3-ї.Останній активної участі у Війні1812 не брав через нестачу зброї, аПерекопський та Сімферопольсь-кий брали участь у битвах біляСмоленська (нині місто в РФ),Можайська (нині місто Моск.обл., РФ), Бородіно (див. Боро-дінська битва 1812), Малояросла-вця (нині місто Калузької обл.,РФ), Тарутино (нині село Калузь-кої обл., РФ); Феодосійський во-ював під Кобрином, Пружанами(нині обидва міста Брестськоїобл., Білорусь), Городечній (нинісело Брестської обл., Білорусь).Після закінчення закордонногопоходу рос. армії 1813—14 полкирозформували.

1827 з татар, які мали бойовівідзнаки за колиш. військ. служ-бу, сформували лейб-гвардії крим-ськотатар. ескадрон, який зараху-вали до лейб-гвардії козац. полку.У складі цього полку ескадронбрав участь в облозі м. Варна (Бо-лгарія) під час російсько-турецькоївійни 1828—1829. Згодом його по-ділили на дві частини, кожна зяких мала чотири взводи. Одначастина перебувала при лейб-гвардії козац. полку на службі уСанкт-Петербурзі, ін. — у Криму.Нижчі чини ескадрону служили

15 років: один рік у Криму, а 4 ро-ки — у С.-Петербурзі й знов таксамо. Під час Кримської війни1853—1856 одна частина ескадро-ну несла службу на узбережжіБалтійського м., а друга — бралаучасть у боях на р. Чорній (Крим).

26 трав. 1863 ескадрон булоліквідовано, а замість нього в скла-ді Власного Його Величності Оле-ксандра II конвою сформованокоманду лейб-гвардії крим. татар.

Надалі в складі різних форму-вань, під різними назвами В.К.т.проіснувало до поч. 20 ст., бралоучасть у російсько-турецькій війні1877—1878, виконувало ін. військ.службу.

Літ.: Свод военных постановле-ний, ч. 1, кн. 2. СПб., 1838; Казачьивойска: хроники гвардейских казачьихчастей. СПб., 1912.

О.А. Бачинська.

ВІЙСЬКО ПОЛЬСЬКЕ. Післявиведення Андерса армії з тер.СРСР з ініціативи спілки польс.патріотів у СРСР і за підтримкирад. уряду в СРСР розпочалосяформування регулярних польс.військ. Першим таким військ.з’єднанням була д-зія ім. Т.Кос-цюшка, сформована поблизу м. Ря-зань (РФ) 3 серп. 1943 рішеннямДерж. к-ту оборони СРСР. Всту-пила в бій проти гітлерівців біля с.Леніно (Гомельської обл., Біло-русь). 16 берез. 1944 1-й польс.корпус перетворено на 1-шу Польс.армію (команд. — ген. З.Берлінг,потім — ген. С.Поплавський).21 лип. 1944 на підставі декретуКрайової ради народової 1-шаПольс. армія і Армія Людова, якадіяла в окупованій ворогом Поль-щі, об’єдналися в єдине В.П. 13серп. 1944 видано директиву проутворення Штабу фронту В.П. ійого 2-ї армії. Для поповненнячастин В.П. із Зх. України булонаправлено 20 тис. призовників.Заг. кількість бійців на 1 квіт. 1945складала 315 623 особи. В.П. разомз Червоною армією (див. Радянсь-ка армія) брало участь у визволен-ні польс. земель від гітлерівців, атакож у боях на тер. Німеччини йЧехословаччини.

Літ.: Братство по оружию. М.,1965; Парсаданова В.С. Советско-по-льские отношения в годы ВеликойОтечественной войны 1941—1945. М.,1982.

О.В. Буцько.

ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ — галузьістор. науки, що вивчає в хро-

545ВІЙСЬКОВА

нологічній послідовності причи-ни, хід, рушійні сили і наслідкивійн (збройних локальних конф-ліктів), розвиток воєн. мист-ва,думки та будівництва армій. Їйпідпорядковані такі спеціальніісторичні дисципліни: воєнні істо-ріографія, археографія, археоло-гія, джерелознавство, статистикатощо.

Перші писемні пам’ятки, вяких певною мірою знайшливідображення тогочасні збройніконфлікти, з’явилися наприкінці4 тис. до н. е. в СтародавньомуЄгипті та Шумері. Найдавнішівідомості про війни, що так чиінакше стосувалися укр. теренів,містяться в творах видатних грец.істориків Геродота, Фукідіда, По-лібія, Плутарха, рим. авторів —Тіта Лівія, Таціта, Аппіана та ін.Важливе значення при вивченнівоєн. минулого українців маютьдавньорус. літ. пам’ятки, зокрема«Повість временних літ» (12 ст.), атакож середньовічні літописи,хроніки, хронографи. Воєн. події15—18 ст. зафіксовані в монас-тирських і козац.-старшинськихлітописах (Супрасльський літопис,Густинський літопис, Львівськийлітопис, Межигірський козацькийлітопис, Літопис Острозький,«Літопис Самовидця», літописиГ.Граб’янки, С.Величка та ін.), ав-тори яких нерідко були очевидця-ми багатьох описаних нимивійськ. походів, баталій, штурміві облог фортець, спустошливихруйнувань і масових винищеньнас., підписання мирних угод міжурядами ворогуючих країн тощо.В 19 — на поч. 20 ст. історію ЗСУкраїни — козацтва — найбільшґрунтовно висвітлили анонімнийавтор «Історії Русів», М.Бантиш-Каменський і Д.Бантиш-Камен-ський, П.Куліш, М.Маркевич, А.Ска-льковський. Особливу увагу вониприділили військ. діяльності рос.царів і полководців, козац. геть-манів, отаманів і старшин, а та-кож нар. збройним повстанням.Окремо слід виділити синтетичніпраці С.Соловйова, В.Ключевсько-го, І.Забєліна, М.Максимовича,М.Костомарова, М.Грушевського,О.Лазаревського, О.Єфименко, Д.Ба-галія. З них, напр., видно, що задоби середньовіччя війни за ціля-ми і масштабами були досить об-меженими, велися порівняно не-великими арміями. В 19 ст. у Ро-сійській імперії виходило три «Во-енных журнала» з питань воєн.теорії та історії. В СРСР написанотисячі праць, в яких так чи інак-

ше висвітлювалося воєн. минуленародів, що заселяли його тер.Серед напрацювань рад. періо-ду найпомітнішими стали багато-томні колективні дослідження«История гражданской войны вСССР» (т. 1—5. М., 1937—60),«История Великой Отечествен-ной войны Советского Союза»(т. 1—6. М., 1960—65), «ИсторияСССР с древнейших времен донаших дней» (т. 1—8. М., 1966—80), «Советская военная энцик-лопедия» (т. 1—8. М., 1976—80) таін. Від 1939 у Москві виходив «Во-енно-исторический журнал». В Ук-раїні з 1920 розгорнула активнун.-д. роботу Комісія з вивченняісторії Жовтневої революції і Ко-муніст. партії (див. Істпарти).Видавався ж. «Літопис революції».В 1950-х рр. побачили світ багатопраць у зв’язку з 10-річчям воз-з’єднання українських земель в єди-ній державі (1949), 300-річчямвозз’єднання України з Росією(1954; див. Переяславська рада1654), 50-річчям російсько-японсь-кої війни 1904—1905, революції1905—1907 і Першої світової війнита ін. Значною подією в тогочас-ній укр. історіографії стало ви-дання «Української радянськоїенциклопедії» (т. 1—17. К., 1959—65), а незабаром «Радянської енци-клопедії історії України» (т. 1—4. К.,1969—72), які хоча й висвітлюва-ли воєн. події минулого відповід-но до вимог комуніст. ідеології тарад. кер-ва, однак містили такожважливий фактичний матеріал ідійсно наук. узагальнення віт-чизн. історіографії кін. 1950-х —поч. 1970-х рр. Помітну роль уцьому аспекті відігравав і «Укра-їнський історичний журнал» (з1957). Гучного резонансу в свійчас набули «Українська РСР в пе-ріод громадянської війни. 1917—1920 рр.» (т. 1—3. К., 1967—70),«Українська РСР у Великій Віт-чизняній війні Радянського Сою-зу 1941—1945 рр.» (т. 1—3. К.,1967—69). Порівняно слабо буловисвітлено воєн. мист-во давніхсх. слов’ян, козац. війн 16 ст.,будову ЗС Укр. козац. д-ви 2-їпол. 17—18 ст., нац. визвол. зма-гання кін. 19 — поч. 20 ст. тощо.Фактично всі прерогативи висвіт-лення В.і. в СРСР перебрав на се-бе Ін-т воєн. історії Мін-ва обо-рони СРСР, заснований 1967 уМоскві (відтоді саме він видаєчас. «Военно-исторический жур-нал»).

Сьогодні укр. фахівці з В.і.концептуально переглядають на-

працювання воєн.-істор. наукиминулих років, по-новому до-сліджують важливі для нац. історіївоєн. події. Розробкою проблемизаймаються громад. та фаховіорг-ції, зокрема, Український ін-ститут воєнної історії, заснова-ний 2001, котрий видає багато-профільний ж. «Воєнна історія» ітакож вирішує широке коло пи-тань В.і. Вже надруковано низкупублікацій в серії «Бібліотекавоєнного історика». В багатьохнавч. установах готують спеціа-лістів з військ. історії.

Літ.: Голицын Н.С. Всеобщая воен-ная история древних времен, ч. 1—5.СПб., 1872—76; Його ж. Всеобщая во-енная история новых времен, ч. 1—2.СПб., 1872—74; Його ж. Всеобщая во-енная история новейших времен,ч. 1—2. СПб., 1874—75; Його ж. Всеоб-щая военная история средних времен,ч. 1—3. СПб., 1876—78; Разин Е.А. Ис-тория военного искусства, т. 1—3. М.,1955—61; Строков А.А. История воен-ного искусства. М., 1955; Апано-вич О.М. Збройні сили України першоїполовини XVIII ст. К., 1968; Жи-лин П.А. Проблемы военной истории.М., 1975; Крип’якевич І. та ін. Історіяукраїнського війська. К., 1992; Воєн-но-історична наука в Україні: стан іперспективи. К., 2001.

О.І. Гуржій.

ВІЙСЬКОВА ПОВИННІСТЬЗАГАЛЬНА — встановлений за-коном обов’язок нас. відбувативійськ. службу в ЗС своєї країни.В.п.з. вперше запроваджена уФранції 1793 згідно з декретомКонвенту. В Російській імперіїВ.п.з. введена 1 січ. 1874 під часпроведення військових реформ1860—1870-х років військ. мініст-ром Д.Мілютіним. До цього ЗСРос. д-ви формувалися шляхомстворення феод. та нар. ополчен-ня, а з 1705 — шляхом проведеннярекрутських наборів (термін слу-жби 20—25 років). Відповідно дозакону про В.п.з. 1874, на службупризивалися чоловіки, яким ви-повнився 21 рік. Заг. строк служ-би становив 15 років, з них на дій-сній службі в армії — 6 років (нафлоті — 7) і в запасі — 9 років.1876 строк дійсної служби скоро-чено до 5 років. Наприкінці 19 —поч. 20 ст. він не раз змінювавсявід 3 до 5 років.

Напередодні Першої світовоївійни, згідно з законом про В.п.з.1912, призовний вік становив 20років (граничний вік — 43), дійс-на служба в піхоті та артилерії — 3роки, в ін. родах військ — 4, нафлоті — 5 років.

546ВІЙСЬКОВА

Червона армія (див. Радянськаармія) формувалася спочатку напринципах добровільності комп-лектування й виборності команд-ного складу. Однак створити чис-ленну й боєздатну армію такимспособом було неможливо, й то-му з 1918 ЗС «країни диктатурипролетаріату» почали організову-ватися на основі заг. військ. обо-в’язку трудящих.

В.п.з. існувала в переважнійбільшості капіталіст. країн. У 60—70-х рр. 20 ст. армії багатьох зару-біжних д-в почали переходити докомплектування своїх сил на кон-трактній (США, Велика Брита-нія) або змішаній (ФРН) основі.Водночас закон про В.п.з. в цихкраїнах не було скасовано.

ЗС України на сучасному ета-пі комплектуються на основі заг.військ. обов’язку, проте відбува-ється поступовий перехід до фор-мування армії на контрактній ос-нові.

В.М. Волковинський.

ВІЙСЬКОВА РЕФОРМА 1924—1928 в СРСР — корінна реорга-нізація всієї системи військ. буд-ва, приведення її у відповідністьдо вимог рад. воєн. доктрини.Осн. заходами реформи були: за-провадження змішаної (терито-ріально-міліційної та кадрової)системи комплектування військ,створення нац. військ. форму-вань, перебудова органів військ.управління, зміни орг.-штатноїструктури частин та з’єднань, пе-ребудова системи підготовки військ.кадрів, запровадження єдинона-чальності тощо.

Нац. військ. буд-во в УСРР уході втілення реформи здійсню-валося спочатку на основі 5-річ-ної програми (1924), потім —6-річного плану (1927) організаціїнац. формувань. В Укр. військ.окрузі існувало 6 українізованихстрілец. д-зій, кілька нім., татар.підрозділів, нац. військ. шк. (Чер-воних старшин у Харкові, Укр.кавалерійс. шк. у Зінов’євську,нині м. Кіровоград). Вживалисязаходи щодо політ. підготовкивійськовослужбовців із вживан-ням нац. мов, з огляду, однак, наобмеження процесу націоналіза-ції військ в УСРР і взагалі вСРСР. В рад. історіографії межівійськ. реформи окреслювалися1924—25.

Літ.: Берхин И.Б. Военная реформав СССР (1924—1925 гг.). М., 1958; Са-вушкин Р.А. Развитие советских воору-женных сил и военного искусства вмежвоенный период (1921—1941 гг.).

М., 1989; Соколов Б.В. Красная армияв межвоенный период. М., 1990; Гри-невич Л.В. Військове будівництво в ра-дянській Україні. 1917 — поч. 30-х рр.В кн.: Історія українського війська.Львів, 1996.

Л.В. Гриневич.

ВІЙСЬКОВИЙОКРУГ— військ.-адм. об’єднання частин, з’єднань,а також ін. військ. установ на пев-ній тер. д-ви. У Російській імперіїВ.о. (всього 15) утворено вна-слідок впровадження військовихреформ 1860—1870-х років. Очо-лювали В.о. команд., що призна-чалися імператором. На тер.України існували три В.о. — Ки-ївський військовий округ, Одеськийвійськовий округ (обидва з 1862) таХарківський військовий округ (з1864). Цей військ.-тер. поділ бувнезмінним до осені 1918, коли, зазгодою нім. командування, геть-ман П.Скоропадський приступивдо створення укр. армії: повиннібули формуватися Волин., Одес.,Черніг., Полтав. та Катериносл.військ. округи.

Більшовики зберегли системуВ.о. (заг. для всіх республік). Тер.України була поділена на триокруги — Київ. (лют.—серп. 1919,січ. 1920 — квіт. 1922), Харків.(лют.—черв. 1919, груд. 1919 —квіт. 1922), Одес. (квіт.—серп. 1919).У квіт. 1922 Київ. та Харків. окру-ги були об’єднані в Південно-За-хідний військовий округ, у трав. вінбув перейм. в Укр. військ. округ(УВО). 1935 УВО поділено на триокруги — Київ., Одес. і Харків.1939 після приєднання зх.-укр.земель був ств. Львів. (згодом —Прикарпатський) В.о., а 1945,після включення до складу УРСРЗакарпатської України, — Закар-патський.

1997 у ході перебудови ЗС не-залежної України В.о. реформо-вано; на їх базі створено триоперативно-тактичних команду-вання — Зх. (Львів), Пн. (Чернігів)та Пд. (Одеса).

О.І. Ганжа.

ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ— ком-плекс знаків та символів, що даєзмогу вирізняти військ. форму-вання (та належних до них осіб)з-поміж ін. інститутів сусп-ва, атакож фіксувати внутрішньосис-темні функціональні відноси-ни чл. військ. формувань. В.в.склалися історично. Осн. функ-ції В.в.:

1) означення приналежностіармії певній д-ві (держ. знаки наармійських емблемах, зокрема, накокардах, ґудзиках тощо). У Зброй-

них Силах України для цього вико-ристовується символ малого гербад-ви (тризуб) на армійських емб-лемах;

2) візуальне вирізнення арміїз-поміж ін. соціальних груп у д-ві(уніформа). Елементи уніформияк важливі соціальні символи, бу-ли вже у Стародавньому Єгипті у2-й пол. 1 тис. до н.е. Проте уні-форма як елемент держ. симво-ліки вперше з’явилась у Зх. Се-редземномор’ї (Рим Стародавній).Найбільшого розвитку уніформанабула в Європі в 18 — на поч. 19ст., коли відмінності у формі одя-гу стали ознаками окремих пол-ків. Зараз спостерігається тенден-ція до універсалізації уніформи,особливо польової. У сучаснійукр. армії сформувалася структурапарадних уніформ окремих родіввійськ;

3) візуальна відзнака внутріш-ньоармійської професійної спе-ціалізації (елементи уніформи —колір, емблеми, нашивки). Ці від-знаки з’явилися на поч. 20 ст. узв’язку з універсалізацією уніфор-ми. У ЗС України використову-ється система емблем, що булаприйнята в армії СРСР;

4) візуальна відзнака армійсь-кої ієрархії (погони, елементиуніформи). Система знаків ієрар-хічних армійських відмінностей уЄвропі, вірогідно, зафіксована вРимі Стародавньому часів кінцяреспубліки. В Україні армійськіієрархічні символи відзначені вперіод козацтва (булави, перначіта ін. знаки). В Європі наприкінці19 ст. осн. знаком армійськоїієрархії стали погони. В сучаснійукр. армії вживається, з невелики-ми змінами, символіка погонів,подібна до прийнятої в арміїСРСР;

5) візуальна відзнака бойовихзаслуг. Розрізняють індивідуальніта колективні бойові В.в. До інди-відуальних належать ордени, ме-далі, почесна зброя, нашивки.Медалі беруть свій початок відсрібних медальйонів імператорсь-кої армії Стародавнього Риму, на-були значного поширення (у ви-гляді нагородних рублів) у рос.армії 17—18 ст. Ордени (як ри-царські бойові братства) з’явили-ся в Європі у 12 ст., в епоху хрес-тових походів. Згодом знаки орде-нів трансформувалися у відзнаки(нагороди). У багатьох д-вах інди-відуальні бойові відзнаки є сим-волами матеріальних пільг і мо-рального заохочення. Система ін-дивідуальних бойових відзнак су-

547ВІЙСЬКОВІ

часної укр. армії перебуває в про-цесі становлення, її розробляєКомісія з нагород при ВР Украї-ни. Знаки колективної бойовоївідзнаки: почесні найменування,ордени на прапорах, почесні ат-рибути (сурми, литаври, елементиуніформи) одержали широке по-ширення в арміях Російської імпе-рії та СРСР. Система знаків коле-ктивних бойових відзнак ЗСУкраїни ще й досі не розробленаостаточно.

О.І. Ганжа.

ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ РАН-ГОВІ В ЗБРОЙНИХ ФОРМУ-ВАННЯХ УКРАЇНИ — відзнакина уніформі військовослужбовціву вигляді погонів, петлиць, еполе-тів, нарукавних нашивок, які ви-значають їх персональні військ.звання (див. Військові звання тавійськові ранги збройних формуваньУкраїни).

Перші з відомих документів, уяких згадано про рангові відзнакиукр. війська, датуються 1581. Від-знаками служили козац. клейноди:булава — для гетьмана, булава(згодом — пернач) — для полков-ника козацького. У рос. регуляр-них військах (у них після втратиУкраїною власної державностіслужили укр. вояки) 1801 було за-проваджено погони, 1807 дляофіцерів і генералів — еполети(від 1854 залишилися тільки напарадній уніформі).

Укр. військ. відзнаки у 20 ст.започатковано в Легіоні Українсь-ких січових стрільців, утвореномув серп. 1914 у складі австро-угор.армії. Остаточно військ. ранговівідзнаки — сині накомірні ви-шивки-вилоги із шестикутнимизірками (див. рис. 1) — ствердже-

ні наказом Легіону УСС 27 груд.1916. Після скасування Українсь-кою Центральною Радою персо-нальних військ. звань у ходівійськ. буд-ва 1917—18 військ.відзнаки визначали службову по-саду. У зв’язку з відсутністю в Ук-раїні на той час єдиної системивійськ. відзнак окремі частинивпроваджували власні ранговівійськ. відзнаки. Після відновлен-

ня гетьманом П.Скоропадськимперсональних військ. звань 16черв. 1918 в армії Української Дер-жави запроваджено погони — по-льові (захисного кольору) і парад-ні (кольору роду війська) та дляофіцерів і генералів із золотогоабо срібного галуна (див. рис. 2).Водночас затверджено військ. ра-нгові відзнаки в Укр. ВМФ (див.рис. 3).

За Директорії УНР військ.звання і рангові відзнаки, встано-влені П.Скоропадським, булискасовані. Наказом військ. мін-вавід 8 січ. 1919 встановлені рангивідповідно до посад і відзнаки напетлицях (див. рис. 4). Цей наказ,однак, як і наступні від 24 квіт. та30 черв. 1919 щодо впровадженнявійськ. рангових відзнак, не булоздійснено. 12 берез. 1920 в АрміїУкраїнської Народної Республікиутворено нову систему персональ-них військ. звань і відповідних від-знак. Порівняно із проектом 1919внесено зміни: замість «крапок»взято зірки, до генеральських пет-лиць внесено: ген.-хорунжого —одну, ген.-поручника — дві,ген.-полковника — три зірочки.

В Українській Галицькій армії1918—20 військ. ранговими від-знаками були нарукавні нашивкиіз срібного галуна (див. рис. 5).Крім того, категорії військовиківпозначалися петлицями — «зуб-чатками».

Нарукавні військ. рангові від-знаки вживалися також в Україн-

548ВІЙСЬКОВІ

Рис. 1.1. Стрілець. 2. Старший стрілець.3. Вістун. 4. Десятник.5. Підхорунжий. 6. Хорунжий.7. Чотар. 8. Поручник. 9. Сотник.10. Отаман.

Рис. 2.1. Козак. 2. Гуртковий. 3. Ройовий.4. Чотовий. 5. Бунчужний.6. Підхорунжий. 7. Хорунжий.8. Значковий. 9. Сотник.10. Підполковник. 11. Полковник.12. Генерал-хорунжий.13. Генерал-поручник.14. Генерал-полковник.

Рис. 3.1. Корабельний гарде-марин. 2. Мічман.3. Лейтенант.4. Старший лейте-нант. 5. Капітан2-го рангу. 6. Капітан1-го рангу.7. Контр-адмірал.8. Віце-адмірал.9. Адмірал.

Рис. 5.1. Стрілець. 2. Старший стрілець.3. Вістун. 4. Десятник. 5. Старшийдесятник. 6. Булавний старшийдесятник. 7. Хорунжий. 8. Чотар.9. Поручник. 10. Сотник.11. Отаман. 12. Підполковник.13. Полковник. 14. Генерал-чотар.15. Генерал-поручник.16. Генерал-сотник.

Рис. 4.1. Немуштрований козак. 2. Козак.3. Гуртковий. 4. Ройовий.5. Чотовий. 6. Бунчужний.7. Підхорунжий. 8. Хорунжий.9. Поручник. 10. Сотник.11. Підполковник. 12. Полковник.13. Генерал-хорунжий.14. Генерал-поручник.15. Генерал-полковник.

ській Червоній армії, що існувалав УСРР 1919—22. Вони булизапроваджені 16 січ. 1919 у Черво-ній армії РСФРР (див. Радянськаармія) і поширені на укр. військ.частини від часу їх формуванняна рос. території. В їх основу по-кладено посадовий стан військо-виків. Вони розміщувалися налівому рукаві гімнастерки і шине-лі (див. рис. 6). Від груд. 1935 вЧервоній армії впроваджено пер-сональні військ. звання й відпо-відні відзнаки на петлицях (існу-вали до введення погонів 6 січ.1943).

У роки Другої світової війниукр. збройні формування репре-зентувала також Українська повс-танська армія. Наказом її першо-го команд. Д.Клячківського від27 серп. 1943 встановлено військ.звання без визначення відповід-них відзнак. 27 січ. 1944 новий

головнокоманд. УПА Р.Шухевичвидав наказ про функційні від-знаки — нарукавні нашивки (див.рис. 7). Того ж року розробленопроект військ. рангових відзнак,що відображали персональнівійськ. звання особового складуУПА, який, однак, не був реалізо-ваний на практиці (див. рис. 8).

Військ. рангові відзнаки суча-сних Збройних Сил України вста-новлено Законом України від25 берез. 1992. На відміну відвійськ. звань, вони не успадкува-ли відзнаки рад. часів, а перейня-ли зразки зх.-європ. армій (див.рис. 9).

Літ.: Літопис Української Повс-танської Армії, т. 1. Торонто, 1989; Іс-торія українського війська: 1917—1995. Львів, 1996; Тынченко Я. АрмияУкраины. 1917—1920. М., 2002; Арміябезсмертних: Повстанські світлини.Львів, 2002.

К.Є. Науменко.

ВІЙСЬКОВІ ГУБЕРНАТОРИ —урядова посада в Російській імперіїз адм., поліцейськими та військ.функціями місц. управління. Вве-дена імп. Павлом І 1796 після від-міни намісництв і утворення губе-рній. Призначалися здебільшогодо зх. та пд. прикордонних губер-ній, в яких перебували на постоїрос. війська, зокрема до Київськоїгубернії, Подільської губернії, Ново-російської губернії, Херсонської гу-бернії, Малоросійської губернії таін., обстановка в яких була неста-більною, продовжувалися воєн.дії та які мали істор. та нац.-етнічні особливості, що потребу-вало перехідного періоду для ін-корпорації та інтеграції губерній ускладі імперії. Владні повнова-ження В.г. поширювалися на 2—3губернії, до яких призначалисяпідвладні йому цивільні губерна-тори. В той же час у внутр. губер-ніях імперії домінували посадилише цивільних губернаторів. Дочасу заснування МВС (1802) В.г.не мали своїх канцелярій, а керу-вали губерніями через губернськіправління. Влада В.г. поширюва-лася як на місц. адміністрацію йполіцію, які підпорядковувалисяцивільним губернаторам, так і навійськ. частини й військ. устано-ви, що перебували на ввіреній їмтер. Після військ. реформи 1862—64 (див. Військові реформи 1860—1870-х років) В.г. поступово усува-лися від виконання обов’язків що-до військ. частин.

Дж.: Свод законов Российскойимперии, т. 1, № 154, СПб., 1857.

Літ.: Ерошкин Н.П. История госу-дарственных учреждений дореволюци-

549ВІЙСЬКОВІ

Рис. 8.1. Козак. 2. Старший козак.3. Роєвий. 4. Чотовий.5. Бунчужний. 6. Підхорунжий.7. Хорунжий. 8. Поручник.9. Сотник. 10. Майор.11. Підполковник. 12. Полковник.13. Генерал-хорунжий.14. Генерал-майор.15. Генерал-полковник.

Рис. 9.1. Рядовий. 2. Старший солдат.3. Молодший сержант.4. Сержант. 5. Старший сержант.6. Старшина. 7. Прапорщик.8. Старший прапорщик.9. Молодший лейтенант.10. Лейтенант. 11. Старшийлейтенант. 12. Капітан. 13. Майор.14. Підполковник. 15. Полковник.16. Генерал-майор.17. Генерал-лейтенант.18. Генерал-полковник.19. Генерал армії України.

Рис. 7.1. Ройовий. 2. Чотовий.3. Сотенний. 4. Курінний.5. Командир загону. 6. Командиргрупи. 7. Краєвий командир УПА.

Рис. 6.1. Командир відділення. 2. Помічниккомандира взводу. 3. Старшина.4. Командир взводу. 5. Командир ро-ти. 6. Командир батальйону.7. Командир полку. 8. Командир бри-гади. 9. Начальник дивізії.10. Командувач армії.11. Командувач фронтом.

онной России. М., 1983; Бутич М.І. Доісторії створення та діяльності гене-рал-губернаторів і військових губерна-торів на Україні (кінець XVIII — поча-ток ХХ ст.). В кн.: Історичні до-слідження: Вітчизняна історія, вип. 11.К., 1985; Лысенко Л.М. Губернаторы игенерал-губернаторы Российской им-перии (XVIII — начала ХХ века). М.,2001.

В.С. Шандра.

ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ ТА ВІЙ-

СЬКОВІ РАНГИ ЗБРОЙНИХФОРМУВАНЬ УКРАЇНИ. Військ.звання (ВЗ) — персональні рангивійськовослужбовців і військово-зобов’язаних запасу, які визнача-ють їх службово-правовий стан іпідпорядкування. Система ВЗ скла-лася на основі системи військ. ра-нгів (ВР), у процесі розбудови ре-гулярних військ європ. д-вами у15—16 ст. Система ВР — це, посуті, система чинів, посад у війсь-ку. В укр. збройних формуванняхВР набули поширення в добу ко-зацтва. Перший реєстр 1601, до-повнений Б.Хмельницьким 1654,визначав ранги: козак, куріннийотаман, сотник, полковник коза-цький, кошовий отаман, гетьман.Поруч із ними існували, зокремав артилерії, ін. ранги — обозний,хорунжий, бунчужний. У рос.війську, де після руйнації козацт-ва служили укр. вояки, ВЗ з’яви-лися в серед. 16 ст. ВпровадженіВійськ. уставом 1716 та впорядко-вані Табелем про ранги 1722 пер-сональні ВЗ існували в Російськійімперії до її розпаду 1917.

Від 1868 українці, які прожи-вали на землях, підвладних Авст-ро-Угорщині, зобов’язані булислужити у війську цієї д-ви.

Після Жовтневої революції1917 Українська Центральна Радарозгорнула військ. буд-во на ос-нові концепції переходу від регу-лярної армії до нар. міліції. Роз-порядженням Ген. секретарствавійськ. справ від 17 листоп. та«Статутом Української НародноїАрмії», затвердженим Ген. військ.секретарем С.Петлюрою 17 груд.1917, існуючі в укр. військах ВЗрос. армії були скасовані. Скасо-вано було й саму систему ВЗ. На-томість впроваджено ВР: козак,ройовий, чотовий, бунчужний,підсотенний, сотенний, курін-ний, осавул, полковник, отаманд-зії, отаман корпусу.

У процесі розбудови ЗС Укра-їнської Держави (квіт.—груд. 1918)з ініціативи гетьмана П.Скоро-

падського систему ВЗ відновлено.Наказом військ. міністра ген.-полк. О.Рагози від 16 січ. 1918впроваджено ВЗ, які відображалинац. традиції та істор. минулеУкраїни. В сухопутних військах:рядові козаки — козак, гуртко-вий; підстаршини — ройовий, чо-товий, бунчужний; заст. старши-ни — підхорунжий; молодшастаршина — хорунжий, значко-вий; булавна старшина — сотник,військовий старшина, полков-ник; ген. старшина — ген. хорун-жий, ген. значковий, ген. бунчуж-ний. Згодом ВЗ доповнилися ран-гом підполковника, а ген. стар-шини отримали найменування:генерал-хорунжий, генерал-пору-чник, генерал-полковник. У трав.1918 міністр мор. справ Укр. Д-виМ.Максимів затвердив ВЗ на ВМФ:корабельний гардемарин, мічман,лейтенант, старший лейтенант,капітан 2-го рангу, капітан 1-горангу, контр-адмірал, віце-адмі-рал, адмірал.

З приходом до влади Дирек-торії УНР в груд. 1918 наказомвійськ. міністра О.Осецького пер-сональні ВЗ в Армії УкраїнськоїНародної Республіки було скасова-но й відновлено систему ВР часівУЦР. 9 квіт. 1919 набув чинностінаказ про «Нові ступені», згідно зяким введено посади: для козаківі підстаршин — козак, ройовий,чотовий, бунчужний, підхорун-жий; для старшин — хорунжий,чотар, сотник, осавул, полков-ник; отаманних старшин — ота-ман, кошовий, а також наказнийотаман і гол. отаман. Система ВЗв Армії УНР остаточно була впо-рядкована наказом Головноко-манд. військами УНР 12 берез.1920, згідно з яким прийнято ран-ги: козаків — козак, гуртковий;підстаршин — ройовий, чотовий,бунчужний, підхорунжий; молод-ших старшин — хорунжий, пору-чник, сотник; булавних старшин— підполковник, полковник; ген.старшин — генерал-хорунжий, ге-нерал-поручник, генерал-полко-вник.

В Українській Галицькій арміїухвалою Української національноїради ЗУНР та наказом Держ. сек-ретаря військ. справ полк. Д.Ві-товського 13 листоп. 1918 буливпроваджені ВЗ: стрільців — стрі-лець, старший стрілець; підстар-шин — вістун, десятник, старшийдесятник, булавний старший де-сятник, підхорунжий; молодших

старшин — хорунжий, чотар, по-ручник, сотник; булавних стар-шин — отаман, підполковник,полковник; генералів — генерал-чотар, генерал-поручник, гене-рал-сотник. Зокрема, генеральсь-кими званнями були відзначені:А.Вольф, А.Кравс, В.Курманович,О.Микитка, Г.Стефанів, М.Тар-навський, Г.Ціріц.

Після Жовтневої революції1917 на підконтрольних рад. уря-ду тер. декретом РНК від 16 груд.1917 ВЗ у війську були скасовані(відновлені 22 верес. 1935). ВР,зокрема в Укр. Червоній армії (іс-нувала в УСРР 1919—22), визна-чалися посадами: червоноармі-єць, командир відділення, взводу,роти, батальйону, полку, нач. д-зіїта ін.

У створеній в роки Другоїсвітової війни Українській повс-танській армії ВЗ впроваджені на-казом команд. Д.Клячківського від27 серп. 1943. В основу покладенотрадиції рангової системи добиукраїнської революції 1917—1921.У сухопутних військах: козаки —козак, вістун; підстаршини — де-сятник, старший десятник, підхо-рунжий; молодша старшина —хорунжий, поручник, сотник; бу-лавна старшина — осавул, підпол-ковник, полковник; ген. старши-на — генерал-хорунжий, гене-рал-поручник, генерал-полков-ник, генерал піхоти (артилерії,кінноти, літунства, панцерних,інженерних військ). 1944 голов-нокоманд. УПА Р.Шухевич внісдеякі зміни до системи ВЗ: коза-ки — козак, старший козак; під-старшини — роєвий, чотовий, бу-нчужний, підхорунжий; молодшастаршина — хорунжий, поруч-ник, сотник; булавна старшина —майор, підполковник, полковник;генерали — генерал-хорунжий,генерал-майор, генерал-полковник.Званням генерала-хорунжого від-значені Д.Грицай, Л.Ступницький,Р.Шухевич. Цим же наказомвпроваджено ВЗ Укр. ВМФ: мо-ряків — матрос, матрос-вістун;підстаршин — десятник, старшийдесятник, підхорунжий; молодшастаршина — молодший лейте-нант, лейтенант, старший лейте-нант; булавна старшина — ка-пітан-лейтенант; ген. старшина —контр-адмірал, віце-адмірал, ад-мірал, адмірал флоту.

Сучасні ЗС України, в цілому,успадкували ВЗ ЗС СРСР. Зако-нами України від 24 берез. 1999

550ВІЙСЬКОВІ

затверджено армійські звання:рядового складу — рядовий, стар-ший солдат; сержантського — мо-лодший сержант, сержант, стар-ший сержант, старшина; прапор-щиків — прапорщик, старшийпрапорщик; молодших офіцерів —молодший лейтенант, лейтенант,старший лейтенант, капітан; стар-ших офіцерів — майор, підполко-вник, полковник; вищого офіцер-ського складу — генерал-майор,генерал-лейтенант, генерал-пол-ковник, генерал армії України;флотські звання: рядового скла-ду — матрос, старший матрос;старшинського — старшина 2-їстатті, старшина 1-ї статті, гол.старшина, гол. корабельний стар-шина; мічманів — мічман, стар-ший мічман; молодших офіце-рів — молодший лейтенант, лей-тенант, старший лейтенант, ка-пітан-лейтенант; старших офіце-рів — капітан 3-го рангу, капітан2-го рангу, капітан 1-го рангу; ви-щого офіцерського складу —контр-адмірал, віце-адмірал, ад-мірал (див. також Військові відз-наки рангові в збройних формуван-нях України).

Літ.: Літопис Української Повс-танської Армії, т. 1. Торонто, 1989; Іс-торія українського війська (від княжихчасів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992;Кетрос Д. Украинский державныйфлот. К., 1992; Задунайський В. Ранги іпосади Наддніпрянської армії. «Київ-ська старовина», 1994, № 4; Литвин М.Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Військові статутиЗбройних Сил України. К., 2000; Тын-ченко Я. Армия Украины. 1917—1920.М., 2002; Армія безсмертних. Львів,2002.

К.Є. Науменко.

ВІЙСЬКОВІ КАНЦЕЛЯРИСТИ—службовці Генеральної військовоїканцелярії (ГВК) в 2-й пол.17—18 ст. Штат ГВК складалипідписарі, протоколісти, реєстра-тори, копіїсти, товмачі, повитчи-ки. На посади канцеляристів тастарших канцеляристів ГВК бра-ли освічених юнаків, здебільшо-го після закінчення вищих класівКиєво-Могилянської академії, якідобре знали кілька мов, логіку,математику та ін. предмети. УГВК вони не лише вели діловодс-тво, а й набували практичних знаньз юриспруденції, брали участь увирішенні госп., військ., адм., ди-пломатичних справ. Після кіль-кох років служби їм надававсячин В.к.

Сфера діяльності В.к. ГВКторкалася також ін. установ та ка-

нцелярій. На них покладався кон-троль за виконанням заг.-держ.справ полковими канцеляріямита лічильними комісіями; їх від-ряджали до канцелярій Скарбо-вої, Гетьман. домової економіч-ної, похідних військ., Ген. військ.суду, в комісії, а також до полко-вих та сотенних канцелярій (зде-більшого для розгляду скарг пророзмежування земель). Вони ж їз-дили до Рос. д-ви для «перевода исвода книгъ правныхъ» тощо.

До В.к. потрапляли сини бун-чукових товаришів, військових то-варишів і значкових товаришів, со-тників, обозних, хорунжих, осаву-лів, міськ. урядовців, козаків, мі-щан, духовенства та ін. За часівгетьманства Д.Апостола практи-кувалася гетьман. протекція В.к.,завдяки чому вони отримувалинизку пільг — звільнення власнихдворів від сплати податків, посто-їв рос. військ, виконання допо-міжних робіт для армії тощо. Та-кі В.к. не підлягали владі полков-ника, полкової старшини, сотни-ка та ін. місц. урядовців.

В.к. проживали в спец. будин-ку при ГВК — курені. Вони могливідлучатися зі служби до своїх г-вна невизначений строк.

Від 1740 запроваджено атеста-цію В.к. Кожен претендент нацей чин із службовців ГВК писав«сказку» (автобіографію), генераль-ний писар складав на нього «атес-тат» (рекомендаційного листа).На підставі цих документів нада-вався чин В.к. Кожен, хто стававВ.к., складав присягу на вірністьімператорові. Службовці, які ли-ше «обрътались въ услуженіи»ГВК, писали «доношеніе» (про-хання) про прийняття їх у В.к., апотім проходили атестацію. Буливипадки, коли чин В.к. надавалислужбовцям полкових чи сотен-них канцелярій.

Після кількох років служби вГВК В.к. могли отримати стар-шинські чини або посади. Вихід-цям з старшинської еліти надава-вся чин бунчукового товариша,іноді полковника, решті — військ.товариша або посаду сотника чиін. місц. урядовця. З ліквідацієюгетьманату інституту та ГВК(1764) більшість В.к. перейшли нацивільну службу.

Літ.: Джиджора І. Україна в пер-шій половині XVIII віку. Розвідки і за-мітки. К., 1930; Панашенко В.В. З істо-рії національних державних інститу-цій: Генеральна військова канцелярія.В кн.: Національно-визвольна війна

українського народу середини XVIIстоліття: політика, ідеологія, військовемистецтво. К., 1998.

В.В. Панашенко.

ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРИ —1) представники уряду чи правля-чої партії у військах. Уперше з’я-вились 18 ст. у найманих військахітал. республік. У період Францу-зької революції кінця 18 століттяВ.к. як представників Конвентунаправляли до військ та в депар-таменти, де відбувалися військ.дії. Інститут В.к. став одним ізнайважливіших органів якобінсь-кої диктатури. Згодом посади В.к.запроваджувались у різних краї-нах, як правило, під час громадян.війн. У Росії їх ввів Тимчасовийуряд після Лютневої революції1917. Під час Жовтневого перево-роту в Петрограді (нині Санкт-Петербург; див.Жовтнева револю-ція 1917) через своїх В.к. у військ.частинах діяли більшовики, які на-весні 1918 заснували інститут В.к.у новоств. Червоній армії (див.Радянська армія). Координувалодіяльність В.к. ств. 8 квіт. 1918Всерос. бюро В.к. (від квіт. 1919 —Політвідділ РВР Республіки, від15 трав. 1919 — ПолітуправлінняРВР Республіки). Наприкінці1919 у Червоній армії налічувало-ся 60 В.к. — членів РВР фронтівта армій, а також понад 3200 В.к.нижчого рівня. Вони здійснюваликонтроль за ЗС країни. Від 1925інститут В.к., як такий, що узако-нює двовладдя у військ. підроз-ділах і заважає ефективномукеруванню ними, поступово лік-відовується, але після репресій вармії 1937—40, а також на початкуВеликої вітчизняної війни Радянсь-кого Союзу 1941—1945 (20 лип.1941 — 9 жовт. 1942) знову від-новлюється. Наслідки цього булидосить суперечливими, що змуси-ло рад. кер-во відмовитися відВ.к. і остаточно встановити єди-ноначальність у військах.

Інститути В.к. існували на різ-них етапах військ. буд-ва армійнизки соціаліст. країн;

2) кер. військ. комісаріату(військ.-мобілізаційна структура).

Літ.: Петров Ю.П. Военные ко-миссары в годы гражданской войны(1918—1920 гг.). М., 1956; Ставиц-кий И.В. О военных комиссарах перио-да Великой Отечественной войны.«Вопросы истории КПСС», 1965, № 3;Партийно-политическая работа в Во-оруженных Силах СССР. 1918—1973:Исторический очерк. М., 1974; Соко-лов В.А. Создание и укрепление инсти-

551ВІЙСЬКОВІ

тута военных комиссаров в Военно-Морском Флоте в годы гражданскойвойны. Л., 1974.

Д.С. Вирський.

ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БО-

РОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ —надзвичайні органи рад. влади,ств. нею на заключному етапі гро-мадянської війни в Україні 1917—1921 для безпосереднього керу-вання боротьбою з повстанськимрухом (див. Повстанський рух вУкраїні 1918—1922). Були ств.згідно з постановою ЦК КП(б)У всіч. 1921. Вищою інстанцією булаПостійна нарада при РаднаркоміУкраїни, де головував спочаткуМ.Фрунзе, а потім — Х.Раков-ський. До її складу входили кер.або представники вищих рад.,парт., військ. та спец. органів вла-ди.

Постійній нараді підпорядко-вувалися губернські воєн. наради,останнім — повітові. Їхній особо-вий склад визначався за принци-пами формування Постійної на-ради.

У систему нарад входили та-кож низові надзвичайні й вико-навчі органи влади — польовіштаби, бойові дільниці, різні трій-ки, інститут уповноважених.

Конкретними завданнями цихнарад були також: контроль запроведенням засіву всіх посівнихплощ і за виконанням прод-розверстки та продовольчого пода-тку, розшук і арешт повстанців ідезертирів РСЧА, роззброєнняцивільного нас., створення ко-мітетів незаможних селян, біль-шовизація місц. органів влади і«знищення куркулів як економіч-ної сили».

Своє існування припинили,ймовірно, в серед. 1920-х рр.

Літ.: Кучер О.О. Про діяльністьПостійних нарад по боротьбі з банди-тизмом. «Питання історії народівСРСР», 1971, вип. 12; Яковлева Л.В.Діяльність Постійної наради при РНКпо боротьбі з бандитизмом у 1923—1924 рр. «УІЖ», 1991, № 8; Архієрейсь-кий Д.В. З історії репресій проти укра-їнського селянства в 20-ті роки (За ма-теріалами воєнних нарад). «Бористен»,1997, № 4—6.

О.І. Ганжа.

ВІЙСЬКОВІ ОБИВАТЕЛІ— ве-лика станова група в Україні, щоіснувала до селянської реформи1861 і складалася з потомків ко-лиш. козаків слобідських (слобо-жанських) козацьких полків в 17 сто-

літті. Походження назви В.о. на-лежить до 1764 і пов’язане із зни-щенням політ. автономії Українита зміцненням влади самодержав-ства. У цей час із слобідських по-лків створено Слобідсько-Україн-ську губернію, козац. служба лік-відована, замість неї введено збірна утримання 4-х гусарських пол-ків, що формувалися із В.о. За ім-ператорським маніфестом від 28лип. 1765, у зв’язку з «переформу-ванням» козац. служби, полковіслобідські м-ка відтоді належалоназивати держ. військ. слобода-ми, а їх жителів — В.о.

В.о., втративши колиш. козац.привілеї, зберегли за собою воло-діння спадковими землями (чет-вертними, старозаїмочними) зобмеженими правами на них (мо-гли продавати чи передавати їх успадок лише рівним собі за ста-ном) та мали можливість викурю-вати вино, сплачуючи за це певнийподаток. Сусп. становище В.о. бу-ло близьким до державних селян.Вони обкладались подушним, об-рочним і земськими податками,виконували рекрутську повин-ність, а також натуральні повин-ності. За даними VIII ревізії (пе-репису) 1833, в Україні налічува-лося бл. 226 тис. В.о. Надалі ре-візії фіксували їх разом з держ. се-лянами.

Літ.: Полное собрание законовРоссийской империи. Собрание 1-е,т. 17, № 12430, 12440. СПб., 1830; Лап-по-Данилевский А.Г. Очерк историчес-кого образования главных разрядовкрестьян. СПб., 1905; Багалій Д.І. Іс-торія Слобідської України. Х., 1918.

Т.І. Лазанська.

ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ —елементи організації частинивійськ. сил Російської імперії добикріпацтва, коли військ. службапоєднувалася з госп. діяльністю.Організовувалися ще в 17 ст. на пд.і сх. рубежах Рос. д-ви для захистуїї кордонів. На поч. 18 ст. за Пет-ра I з цією метою подібні посе-лення було засновано і в Україні.Нового поширення В.п. набули зачасів імператорів Олександра I таМиколи I. Виконавцем задумівщодо впровадження В.п. був графО.Аракчеєв (див. Аракчеєвщина).Ідея В.п. полягала в тому, щобстворити великий резерв вишко-лених військ без додаткових ви-трат з боку д-ви. Переводили увійськ. поселенці державних селянта козаків. Згідно з положеннямпро В.п., усіх працездатних селян

до 45 років включно, що приму-сово переводилися в поселення,поділяли на три групи: господа-рів, помічників та солдатів діючихчастин. Усі вони ставали одночас-но хліборобами і вояками. Госпо-дар і його помічник зобов’язанібули, крім своїх родин, утримува-ти ще двох солдатів з родинами,тричі на тиждень взимку і двічівлітку навчатися військ. справи,виконувати численні натуральніповинності та деякі обов’язки по-ліцейського характеру. Дітей по-селенців з семи років зараховува-ли до шкіл кантоністів (військо-возобов’язаних).

В.п. в Україні з’явилися 1817 вкількох пов. Слобідсько-Українсь-кої губернії та Херсонської губернії.Наприкінці 1825 на всій тер. Рос.імперії поселено 12 гренадерсь-ких полків та 2 гарматних у Нов-городській, 6 піх. у Могильовсь-кій, 16 кінних у Слобідсько-Укр.,Катериносл. та Херсон. губ., піз-ніше В.п. були поширені на Київ.та Подільську губ. 1850 на стано-вищі військ. поселенців перебува-ло понад 645 тис. жителів України.На час ліквідації В.п. 1857 вонизаймали понад 2,3 млн десятинземлі. Поширення В.п. в Українібуло пов’язане з ім’ям графаІ.Вітта. Підневільне становищемешканців В.п. спричинило Бузь-ких козаків повстання 1817, Чугу-ївське повстання 1819, Шебелинсь-ке повстання 1829 та ін. Розв’я-зання проблеми збільшення військ.сили імперії шляхом поєднаннявійськ. служби з одночасним гос-подарюванням зазнало краху.В. п. ліквідовано як такі, що невиправдали сподівань, а поселен-ців переведено до стану держ.селян.

Літ.: Кеппен П. Девятая ревизия.СПб., 1857; Ковбасюк С. Шебелинскоевосстание. Х., 1927; Багалій-Татарино-ва О. Нариси з історії військових посе-лень на Україні. Х., 1927; Липов-ская Т.Д. Социально-экономическоеположение военных поселян 1817—1857. Днепропетровск, 1982.

Т.І. Лазанська.

ВІЙСЬКОВІ РЕФОРМИ 1860—1870-х РОКІВ в Російській імпе-рії — заходи з реорганізації рос.армії задля її модернізації. Рефор-ми здійснювалися під кер-вомвійськ. міністра Д.Мілютіна, ітому в істор. літ. часто називають-ся «реформами Мілютіна». Осн.їхнім завданням було переосна-щення армії найновішими вида-

552ВІЙСЬКОВІ

ми зброї, збільшення чисельностіпідготовленого до бойових дійвійськ. резерву. Від 1874 замістьрекрутських наборів (див. Рек-рутська повинність) вводиласявійськова повинність загальна (відпроходження служби в арміїзвільнялися ті призовники, якізараховувалися в ополчення; на-роди Півночі, Серед. Азії, деякінароди Кавказу та Сибіру; служи-телі культу). У зв’язку з перехо-дом флоту від парусного до паро-вого сталася докорінна реорга-нізація військ.-мор. сил. Зміню-валися функції Військ. мін-ва, дообов’язків якого відтоді не входи-ло розв’язання військ.-адм. пи-тань місц. значення: мін-во малозайматися лише заг.-армійськимипроблемами. 1862—64 створеновійськ. округи (див. Військовийокруг); усі військ. формування таустанови, що перебували на тер.військ. округу, підпорядковува-лися його командувачу. Тер. Ук-раїни входила до складу 3 окру-гів — Київ., Одес. (1862) та Харків.(1864). Військ. реформи передба-чали навчання солдат всьому то-му, що необхідно було для веден-ня тогочасного бою. Докоріннозмінювалася підготовка офіцерсь-ких кадрів. Збільшилася кількістьвійськ.-навч. закладів, які поділя-лися на 4 групи: вищі (академії),серед. (спец. і юнкерські уч-ща),серед. заг.-освіт. (військ. г-зії, ка-детські корпуси) та нижчі (військ.шк.). Розширився доступ довійськ. вузів для представниківусіх верств нас. Це, з одного боку,зміцнило командний склад армії,з ін. — викликало невдоволеннядворянства, яке раніше обіймалопрактично всі офіцерські посади.Особлива увага була приділенапідготовці молодшого командногоскладу, який випускали юнкерсь-кі уч-ща (1874 їх було 16). У по-дальшому Військ. мін-во відкри-ло при Моск., Київ. та Єлизавет-градському юнкерських уч-щахспец. від-ня для підготовки офіце-рів, які мали посідати в арміїбільш високі посади.

Літ.: Зайончковский П.А. Военныереформы 1860—1870 годов в России.М., 1952; Бескровный Л.Г. Русская ар-мия и флот в XIX веке. М., 1972.

В.М. Волковинський.

ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ— при-вілейована частина козацтва в Ге-тьманщині 2-ї пол. 17—18 ст., яказа соціальним статусом наближа-лася до полкової старшини і малазначний вплив на військ. й держ.

справи. В.т. походили з т. зв.військ. т-ва, яке вирізнилося з-по-між козац. маси за часів Б.Хмель-ницького. Для означення військ.т-ва вживалися такі терміни:«військовий товариш», «знатнийвійськовий товариш», «значнийтовариш полку», «значний това-риш сотні», «значний і заслуже-ний військовий товариш», «сла-ветний і значний військовий то-вариш» та ін. Із знатного військ.т-ва обирали генеральну старшинуі полковників козацьких. З їхньогосередовища виділилися також бу-нчукові товариші. Поступово тер-міни «військовий товариш», «знат-ний військовий товариш» набулиюрид. визнання.

Гол. обов’язком В.т. булавійськ. служба за власний кошт.Їх брали у військ. походи, під часяких вони командували сотнями,відали артилерією, боєприпасамитощо. Їх вибирали до різних ко-місій — лічильних, слідчих, ме-жових, порубіжних, з купівлі дляармії коней та волів, заготівліпровіанту й фуражу; в полкові кан-целярії — полковими комісарами;для нагляду за шляхами і пошто-вими трактами, буд-вом гетьман.резиденцій, вироб. споруд, фор-тець тощо.

Підпорядковувалися В.т. Ге-неральній військовій канцелярії (піс-ля її ліквідації — Малоросійськійколегії). Чин В.т. надавався за ре-комендацією полковника Ген.військ. канцелярії або Малоро-сійської колегії.

Статус В.т. був майже обо-в’язковою сходинкою для служ-бового зростання синів ген. та по-лкової старшини і бунчукових то-варишів; більшість з них розпо-чинали військ. службу з чину В.т.Чин В.т. надавався також післятривалої служби значковим това-ришам, військовим канцеляристам,вихідцям з духовенства та ін.

За майновим становищем міжВ.т. існувало різке розмежування.Кількість В.т. не була сталою. Упослужних реєстрах 1763 зафіксо-вано 238 В.т., у т. ч. в Стародубсь-кому полку — 32, Ніжинськомуполку — 34, Чернігівському полку —25, Київському полку— 19, Переяс-лавському полку — 17, Прилуцько-му полку — 12, Лубенському пол-ку — 38, Миргородському полку —15, Полтавському полку — 23, Га-дяцькому полку— 23. На виконан-ня указу імп. Катерини II від 24груд. 1784 про припинення на-дання укр. козацтву чинів В.т. ко-лишні В.т., які залишалися навійськ. службі, стали корнетами, аті, хто перейшов на цивільну слу-жбу, одержали посади титулярнихрадників або губернських секре-тарів.

Літ.: Панашенко В. Військові това-риші. «Київська старовина», 1998,№ 3.

В.В. Панашенко.

ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙМУЗЕЙ О.СУВОРОВА. Відкри-тий у м. Очаків у будинку колиш.турец. мечеті — єдиної, що збере-глася тут з давніх часів. Експози-ція має три відділи. Перший ви-світлює історію найдавніших по-селень до заснування Очакова;другий — боротьбу за приєднанняПн. Причорномор’я до Російськоїімперії; третій — історію міста відчасів заснування до сьогодення.Експонуються документи О.Су-ворова, діорама «Штурм фортеціОчакова російськими військамиу 1788 році» (1970, заслуженийхудож. РФ М.Самсонов; див. Ро-сійсько-турецька війна 1787—1791),колекція зброї, плани фортеці, двімеморіальні плити з прізвищамизагиблих і поранених при здобуттіКінбурна (колиш. фортеця наКінбурнській косі у Чорному м.,нині в межах Миколаїв. обл.) таштурмі Очакова тощо. Поряд з

553ВІЙСЬКОВО

Будиноквійськово-історичногомузею О. Суворовав Очакові.

музеєм відкрито пам’ятник О.Су-ворову (1907, скульптор Б.Едуардс),побудований за нар. кошти.

Літ.: ІМіС УРСР. Миколаївськаобласть. К., 1971; Пастушенко Н.Т.Очаков. Одесса, 1975; Очаків: КурортиУкраїни. К., 1976.

Л.П. Маркітан.

ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙМУЗЕЙ ЧОРНОМОРСЬКОГОФЛОТУ. Засновано 1869 в Севас-тополі з ініціативи тих, хто захи-щав місто під час Кримської війни1853—1856, для увічнення пам’ятіучасників героїчної оборони міс-та. Ств. на добровільні пожертву-вання. Відкритий у власному бу-динку інженер-ген. Е.Тотлебена.Окреме приміщення збудоване1895 за проектом акад. А.Коче-това. За рад. часів носив назву«Музей Червонопрапорного Чор-номорського флоту». Під час Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945 частину екс-позиції евакуйовано до Баку (Азер-байджан), згодом до Ульяновська(нині місто в РФ). Відновив робо-ту 1948. Матеріали експозиційрозповідають про заснування Се-вастополя як бази Чорномор.флоту, історію рос. флоту від ча-сів його створення, героїчну обо-рону міста 1854—55 та 1941—42, атакож про історію укр. Чорномор.флоту. Серед експонатів — карти-ни, гравюри, скульптури, аква-релі, епістолярії, мемуари, що-денники, документи, меморіальніречі, листівки, газети, зброя, бо-йові нагороди, фотографії, моделікозац. чайок, різноманітнихвійськ. кораблів тощо. Експози-ція музею налічує 20 тис. одиницьзберігання, серед яких, зокрема,особисті речі адміралів В.Кор-нілова та П.Нахімова. Музей ведевелику просвітницьку роботу,підпорядкованийМін-ву оборониУкраїни.

Літ.: Музей КраснознаменногоЧерноморского флота: Путеводитель.Симферополь, 1973; Макаров И.К.,Парамонова Г.В. Музей Краснозна-менного Черноморского флота. Сим-ферополь, 1984; Веников Е.В. Севасто-поль и его окрестности. М., 1986.

Л.П. Маркітан.

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ ЧЕР-ВОНОЇ АРМІЇ В ГІТЛЕРІВ-СЬКИХ СПЕЦТАБОРАХ НАОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УК-РАЇНИ 1941—1944. Величезнакількість рад. військовиків опи-нилась у полоні на поч. Великої

вітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 внаслідок невда-лих бойових дій і відступу Черво-ної армії (див. Радянська армія).Лише у прикордонні, в «котлах»під Києвом, у р-ні Умані та Харко-ва в полоні виявилося бл. 1,5 млносіб. Серед більш ніж 180 таборіввійськовополонених, розташов. вУкраїні, найбільшими були Дар-ницький табір військовополоненихпід Києвом, Володимир-Волин-ський на Волині, «Богунія» на Жи-томирщині, «Гросс-лазарет» у Сла-вуті, «Цитадель» у Львові, «Уман-ська яма», «Хорольська яма» наПолтавщині. Становище рад. вій-ськовополонених було набагатогіршим, ніж військовополоненихін. воюючих країн: на них не по-ширювався правовий режим Га-азьких (1899 та 1907) і Женевської(1929) міжнар. конвенцій, оскіль-ки останні не були підписані то-дішнім парт.-рад. кер-вом СРСР.Під табори військовополоненихпристосовували випадкові при-міщення, курені або майданчикипросто неба, огороджені кількомарядами колючого дроту із сторо-жовими вишками. Кер-во і охо-рона таборів складалися з добір-них садистів і головорізів з числагітлерівських військовослужбов-ців та місц. поліцаїв. Адміністра-ція створювала нестерпно жорс-токий режим: у військовополоне-них забирали теплі речі, виганялина найважчі, часто смертельнонебезпечні роботи, напр., на роз-мінування, годували не більшеодного разу на день, інколи не го-дували тижнями. Найпошире-ніша їжа — «баланда», що готува-лася з брукви та нечищеної кар-топлі, й «хліб», що на 65 % скла-дався з висівок. Смертність війсь-ковополонених від голоду, хворобі тортур у таборах наближалася до60 % їх чисельності. За свідчення-ми команд. окупаційними війсь-ками в Україні, у таборах військо-вополонених щодня в середньомупомирало 2,5 тис. осіб, заг. жкількість загиблих рад. військово-полонених у гітлерівських спец-таборах на тер. України — 1 млн367 тис. осіб. Незважаючи навкрай несприятливі умови для бо-ротьби, у таборах не припинявсяопір гітлерівцям — втечі, в т. ч.масові з використанням підкопівта тунелів. Ті, кому вдалося звіль-нитися з таборів, у переважнійбільшості вливалися до партизан.формувань та місц. підпілля. На-прикінці 1941 командування вер-махту почало вивозити рад. вій-

ськовополонених до Німеччинидля використання їх як робочоїсили. До трав. 1942 з України дорейху вивезено понад 500 тис.військовополонених.

Літ.: Коваль М.В. Україна у Другійсвітовій і Великій Вітчизняній війнах(1939—1945 рр.). К., 1999.

М.В. Коваль.

ВІЙСЬКОВО-ПОЛЬОВІ СУДИ —виняткові або надзвичайні суди зіспрощеною або прискореною суд.процедурою, що діють на підставіособливих положень поза норма-ми кримінального законодавствата без дотримання процесуальнихгарантій для обвинувачуваного. ВРосійській імперії В.-п.с. ств. ука-зом імп. Миколи II від 19 серп.1906 для посилення репресій про-ти революц. руху (див. Революція1905—1907). Суд складався із 5призначених командирами гар-нізонів офіцерів, від яких не ви-магалося юрид. знань та суд. пра-ктики. Засідання В.-п.с. відбува-лися за закритими дверима, безучасті прокурора, захисника тасвідків, вироки оскарженню непідлягали, набували чинності не-гайно й виконувалися не пізнішедоби з часу оголошення. Офіц.даних про кількість засудженихВ.-п.с. 1906—07 немає. За непов-ними відомостями, за 8 місяцівіснування ці суди засудили досмертної кари 1102 особи, до ін.покарань — 145 осіб. Нерідкоосіб, що попадали під юрисдик-цію В.-п.с., катували, щоб домог-тися потрібних зізнань. Діяль-ність В.-п.с. викликала глибокеобурення у всіх верствах сусп-ва,в т. ч. і за кордоном, тому їх діюбуло припинено царським указомвід 19 квіт. 1907.

В Армії Української НародноїРеспубліки В.-п.с. почали створю-ватися при всіх військ. частинахчерез тиждень після виникнен-ня Директорії УНР за наказомС.Петлюри та О.Осецького від22 листоп. 1918. До В.-п.с. входи-ли прокурор, по двоє старшин такозаків і секретар. Прокуроромміг стати будь-хто із старшин (як іін. чл. суду, він призначався нака-зом місц. військ. влади). Якщо ча-стина перебувала на фронті,смертні вироки суду затверджува-лися її отаманом, а в ін. випад-ках — Гол. отаманом. Суди вино-сили вирок, як правило, без попе-реднього слідства — за поданнямкоменданта Києва або отаманад-зії, вирок оскарженню не підля-гав і набував чинності негайно.

554ВІЙСЬКОВО

26 січ. 1919 всі В.-п.с. на тер. Ук-раїнської Народної Республіки булоскасовано.

Літ.: Полянский Н.Н. Царские воен-ные суды в борьбе с революцией1905—1907 гг. М., 1958; Миронен-ко О.М., Бенько О.П. Репресії на Україніза доби Директорії і утвердження радян-ської влади (1919—1920). К., 1993.

О.Ф. Овсієнко.

ВІЙСЬКОВО-РЕВОЛЮЦІЙНІКОМІТЕТИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ-НІ КОМІТЕТИ (ВРК, РК) — тим-часові надзвичайні органи рад.влади, що діяли в Україні 1917—20. У період громадян. війни ВРКі РК організовували боротьбу ши-роких верств нас. проти т. зв. зовн.(див. Австро-німецьких військ кон-троль над територією України1918, Антанти військова присут-ність на Півдні України 1918—1919, Українсько-польська війна1918—1919) і внутр. (див. Білийрух, Корнілова заколот 1917, О.Ка-ледін, Денікіна режим в Україні1919—1920, Врангеля режим наПівдні України 1920) контррево-люції. Після відновлення рад.влади на місцях вони спільно іззагонами ВУЧК, к-тами біднотита робітн. продовольчими загона-ми діяли як апарат примусу. РК(ревкоми) створювалися вищимирад. або комуніст. парт. інститу-ціями. Очолювали їх, як правило,комуністи. ВРК поділялися тери-торіально: на Всеукраїнський, гу-бернські, міські, повітові, волосній сільс., в армії — на фронтові,армійські, корпусні, дивізійні йполкові. Наприкінці 1917 — поч.1918 в містах України діяло 30ВРК та РК, у волостях і селах —бл. 80.

1920 в Україні, окрім Всеукр.,налічувалося: 7 губернських, 46повітових, 1009 волосних і 9248сільс. ревкомів. У 5 губ., 51 повіті,922 волостях і 6280 селах владуздійснювали виконкоми рад. 2січ. 1920 Рада робітн. і сел. оборо-ни прийняла постанову про лік-відацію ревкомів, проте в Україніще тривалий час вони функціону-вали у місцевостях, де не булопроведено виборів до рад чи на-явність ревкомів зумовлюваласявійськ. необхідністю. Остаточноревкоми в Україні ліквідовано всеред. 1921.

Літ.: Хміль І.В. Трудяще селянствоУкраїни в боротьбі за владу Рад. К.,1977; Тригуб П.Н. На защите завоева-ний Великого Октября. К.—Одесса,1987; Верстюк В.Ф. Махновщина: Се-лянський повстанський рух на Україні(1918—1921). К., 1991.

І.В. Хміль.

ВІЙТ — посадова особа в Україні14—18 ст., наділена адм. та суд.повноваженнями щодо сільс. таміськ. станових соціальних спіль-нот. Виборний В. («староста»)очолював сільс. громаду і діяв занормами звичаєвого права або ру-ського права. Його владні повно-важення стосувалися сфери само-врядування, адм.-правових аспе-ктів госп. діяльності, підтриман-ня усталених звичаєм норм пра-вопорядку. Наприкінці 15 ст.принцип виборності В. став пору-шуватися представниками держ.влади, а також великими земле-власниками, які вдавалися допризначення В. Помітним кро-ком до «одержавлення» інститутуВ. стало прийняття «Устави наволоки» 1557. У міськ. поселен-нях, що мали привілеї на магдебу-рзьке право, В. були головами судуприсяжних з карних справ і вод-ночас фактично очолювали магіс-трат — орган станового міщансь-кого самоврядування й суду.

Літ.: Дядиченко В.А. Нариси сус-пільно-політичного устрою Лівобере-жної України кінця XVII — початкуXVIII ст. К., 1959; Сас П.М. Феодаль-ные города Украины в конце XV —60-х годах XVI в. К., 1989; Гурбик А.О.Аграрна реформа в Україні XVI ст. К.,1997; Його ж. Еволюція соціально-те-риторіальних спільнот в середньовіч-ній Україні: Волость, дворище, село,сябринна спілка. К., 1998.

П.М. Сас.

«ВІК» — вид-во, засноване 1895 вКиєві за ініціативи О.Кониського.Назву дістало після виходу зб. тв.укр. поетів «Вік». Його фундато-ри: В.Доманицький, В.Дурдуків-ський, С.Єфремов, О.Лотоцький,Ф.Матушевський, студентськийгурток на чолі з Д.Антоновичем(який незабаром переїхав до Хар-кова, де заснував вид-во «Гурт»).Існувало до 1918. В роботі вид-вабрали участь М.Комаров, В.Про-копович, П.Стебницький, члени се-мінарської громади та ін.

Гол. серії вид.: «Українськабібліотека» (тв. Марка Вовчка,А.Кримського, С.Руданського, І.Фран-ка, Т.Шевченка та ін.), «Народнівидання» (тв. О.Кониського, Дніп-рової Чайки, І.Карпенка-Карого,Панаса Мирного, Б.Грінченка таін.), «Селянська бібліотека» (на-ук.-популярні й белетристичні бро-шури); 3-томна «Антологія укра-їнської літератури»; альманахи«Літературний збірник, зложенийна спомин О.Кониського» (1903),«На вічну пам’ять І.Котляревсь-кому» (1904). У найактивніший

період діяльності (1898—1905)опубл. 91 книжка тиражем 325 тис.прим. Загалом, незважаючи наважкі цензурні умови, «В.» видав140 назв 560 тис. прим. белетрис-тичних і популярних тв.

Літ.: Єфремов С. На світанку укра-їнських видавництв. «Бібліологічні віс-ті», 1928, № 1—20; Лотоцький О. Сто-рінки минулого, ч. 1. Варшава, 1932.

О.В. Корнієвська.

ВІКЕНГАУЗЕР (Wickenhauser)Франц Адольф (1809—06.06.1891) —буковинський краєзнавець і вида-вець. Н. у Вурцбаху (Нижня Авст-рія). Від 1837 — урядовець фінан-сових установ на Буковині. Видавістор. нариси і добірки докумен-тів (нім. переклади) про деякі міс-цевості Буковини, а також історіюМанявського скиту в Галичині.Недостатньо володіючи методи-кою істор. дослідження, В. при-пускався необґрунтованих твер-джень, нерідко неправильно пе-рекладав давні терміни, перекру-чував геогр. назви. Колекція В. вДерж. архіві Чернів. обл. міститьакти з історії великого землеволо-діння на Буковині в 15 — 1-й пол.19 ст.

Я.Д. Ісаєвич.

«ВІКНА» — літ.-худож. та гро-мад.-політ. щомісячний журналрадянофільської орієнтації, органліт. групи «Горно». Виходив 1927—32 у м. Львів. Від поч. заснування(листоп. 1927) і до черв. 1930 ред.та видавцем був В.Бобинський,після його переїзду в УСРР видав-цем став С.Олексюк (С.Тудор), авідп. ред. — С.Кузик. Тут друку-валися В.Бобинський, О.Гаври-люк, Я.Галан, А.Іванчук, П.Коз-ланюк, Я.Кондра, С.Масляк, Н.Ма-тулівна, С.Тудор та ін. «В.» стоялина платформі комуніст. ідеології,пропагували принципи «класо-вого» підходу до літ. й мист-ва,виступали проти засад укр. дер-жавності та християн. світогляду.Журнал мав певні заслуги в озна-йомленні зх.-укр. читачів з того-часною літ. лівого спрямуванняБолгарії, Німеччини, Польщі, Че-хословаччини, Франції.

Літ.: Кізлик О.Д. «Вікна». 1927—1932. Систематичний покажчик змісту.Львів, 1966.

М.М. Ільницький.

ВІКУЛ Сергій Павлович (25.10.1890—09.10.1937) — укр. громад. іполіт. діяч, журналіст. Н. в м. Він-ниця в сім’ї священика. Навч. уреальній шк. у Вінниці, на юрид.

555ВІКУЛ

ф-ті Петерб. ун-ту. Чл. УСДРП,1916—17 редагував газ. «Нашежиття» (орган Петрогр. к-туУСДРП). 1917 — чл. УкраїнськоїЦентральної Ради, співпрацівник«Робітничої газети». 1919 розійшо-вся з лінією ЦК УСДРП щодоставлення до рад. влади, виїхав доНімеччини, де розпочав створен-ня т. зв. укр. комуніст. групи.Один із редакторів газ. «Новыймир». У 1920-х рр. працював заст.зав. прес-бюро Наркомату закор-донних справ, референтом пов-предства УСРР у Польщі, ред.укр.-амер. вид-ва у Берліні «Кос-мос». Підтримував контакти зКПЗУ як чл. закордонного бюродопомоги й один із ред. час. «На-ша правда». 1928 вернувся в Ук-раїну. Працював чл. колегії ЦСУУСРР, заст. дир. Ін-ту історії пар-тії та Жовтн. революції при ЦККП(б)У. 1930 перейшов на видав-ничу роботу. 5 трав. 1933 заареш-тований за звинуваченням у на-ціоналізмі й шпигунській діяль-ності на користь Німеччини. 25верес. 1933 засуджений до 10 ро-ків позбавлення волі. Страченийна Соловках.

Літ.: Українська журналістика віменах, вип. 1. Львів, 1994; Верс-тюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Україн-ської Центральної Ради. К., 1998.

Т.С. Осташко.

ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1656 —угода про припинення війни міжРос. д-вою та Річчю Посполитою,підписана 24 жовт. повноважни-ми представниками польс. коро-ля Яна ІІ Казимира Ваза та рос.царя Олексія Михайловича, що за-вершила переговори, які відбу-валися у с-щі Нємєжі під Вільно(нині Вільнюс) у серп. 1656. Цар-ський уряд пішов на переговори зпольс. стороною, оскільки побо-ювався, що внаслідок послаблен-ня Речі Посполитої значно поси-ляться позиції Швеції, яка конку-рувала з Росією в боротьбі заПрибалтику. Повноважні пред-ставники Укр. козац. д-ви на чоліз Р.Гапоненком не були допущеніза стіл переговорів. Пріоритетни-ми на переговорах були терито-ріальні й фінансові питання, а та-кож умови елекції (обрання) рос.царя на польс. престол. Згідно зукладеним перемир’ям Польща іРосія мали припинити між собоювійну і приступити до спільноїборотьби зі Швецією і Бранден-бургом (у випадку, якщо прави-тель останнього — Фрідріх Віль-гельм не розірве союзу з Карлом Х

Густавом). Примирення базува-лося на попередній домовленостісторін щодо елекції рос. царя напольс. престол, згоду на яку мавдати найближчий сейм Речі По-сполитої. Передумовою вступуОлексія Михайловича на польс.королівство після смерті Яна IIКазимира Ваза мало стати при-йняття ним спец. рacta conventa(див. Пакти-конвенти), гаранту-вання всіх прав і привілеїв като-ликам Речі Посполитої, а такожреалізація владних повноважень уд-ві особисто, а не через намісни-ка. Протягом першого року післяелекції цар мав скликати спец.комісію для врегулювання укр.справ. Причому польс. шляхтаотримувала право повернутися досвоїх укр. маєтків відразу післяратифікації перемир’я.

В.п. дало змогу Польщі де-який час протистояти Швеції.Водночас передбачена договоромможливість здобуття царем польс.корони спричинила погіршеннястосунків Речі Посполитої з Авст-рією та папською курією. Відпо-віддю Швеції і Бранденбургу ста-ло утворення спільно з Трансіль-ванією (істор. область на пн. Ру-мунії) Раднотської коаліції, спря-мованої на поділ земель Речі По-сполитої.

Для Рос. д-ви перемир’я недало бажаних результатів, оскіль-ки не були закріплені її терито-ріальні здобутки на тер. Великогокнязівства Литовського і КорониПольської. Перемир’я призвело доміжнар. ізоляції Рос. д-ви і сер-йозно ускладнило її стосунки зГетьманщиною. Уряд Б.Хмель-ницького не визнав умов переми-р’я і приєднався до Раднотськоїкоаліції.

Літ.: Gawlik M. Proekt unii rosijsko-polskiej w drugiej pоіowie XVII wieku.«Kwartalnik Historyczny», Lwуw, 1909,p. 23, z. 1/2; Kubala L. Wojna mosko-wska. «Szkice historyczne», set. 3. Lwуw,1910; Wуjcik Z. Polska а Rosija wоbecwspуlnego niebezpieczeсstwa szwedskiegow okresie wojny pуznоcnej 1655—1660. Вкн.: Polska w okresie drugiej wojny pуz-nocnej, t. 1. Warszawa, 1957; Горобець В.М.Від союзу до інкорпорації: українсь-ко-російські відносини другої полови-ни XVII — першої чверті XVIII ст. К.,1995; Грушевський М.С. Історія Украї-ни-Руси, т. 9, ч. 2. К., 1997; Качмар-чик Я. Гетьман Богдан Хмельницький.Перемишль—Львів, 1996; Смолій В.А.,Степанков В.С. Богдан Хмельниць-кий: Соціально-політичний портрет.К., 1997; Яковлева Т. Гетьманщина вдругій половині 50-х років XVII сто-ліття. Причини і початок Руїни. К.,1998.

В.М. Горобець.

ВІЛЕНСЬКИЙ СВЯТОГО ДУХАМОНАСТИР. Заснований 1584Віленським братством, яке об’єд-нувало правосл. нас. столиці Ве-ликого князівства Литовського —Вільно (нині Вільнюс). Спочаткубратство існувало при Свято-Тро-їцькому монастирі, однак післяБерестейської церковної унії 1596монастир відійшов до унійців.1597 братство збудувало на землі,що належала віленським міща-нам, дерев’яну церкву, 1605 від-крило на правах ставропігії чол.монастир, який став осередкомбратства і відіграв велику роль упротидії католицизму та унійству.Першим архімандритом був відо-мий церк. діяч і проповідникЛ.Карпович, його наступником ставМ.Смотрицький. Братський монас-тир впродовж багатьох років буводним із осередків православ’я.1722 на прохання архімандрита ібратії перейшов під протекціюСиноду РПЦ. 1749 відновленийпісля пожежі на кошти царськогоуряду. Братство припинило своюдіяльність після 3-го поділу Поль-щі 1795 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795), за яким землі Велико-го князівства Литовського відійш-ли до Російської імперії. Кам’янумонастирську церкву збудовано1837.

Літ.: Виленский Святодухов мона-стырь. Вильно, 1893.

О.М. Дзюба.

ВІЛЕНСЬКО-РАДОМСЬКА УНІЯ1401 — угода між правлячимиелітами Великого князівства Ли-товського (ВКЛ) і Корони Поль-ської (КП), що відновила держ.-політ. союз між цими країнами,фактично розірваний Салінськоюугодою 1398. В.-Р.у. стала продов-женням Кревської унії 1385 і Ост-рівської угоди 1392. Вона була ук-ладена в обстановці різкого по-слаблення ВКЛ внаслідок пораз-ки війська вел. кн. литов. Вітовтау битві з ординцями на р. Ворсклі12 серп. (див. Ворскла, битва нарічці 1399) і зміцнення політ. по-зицій Золотої Орди та Великогокнязівства Московського у Сх. Єв-ропі. Тим часом правлячі колаКП не полишали наміру відновитипольс.-литов. унію після невдалоїспроби реалізації Кревської унії1385. Зацікавлений у підтвер-дженні своїх верховних прав наЛитву й залежні від неї землі Русібув і Владислав II Ягайло, королів.статус якого на той час захитавсяу Польщі в зв’язку зі смертю його

556ВІЛЕНСЬКЕ

дружини, королеви Ядвіги, а та-кож невдоволенням місц. знатіходом реалізації умов Кревськоїунії 1385, зокрема тієї її умови,що передбачала повернення доскладу КП раніше відторгненихвід неї земель. Через ці обставиниВ.-Р.у. стала своєрідним компро-місом між крайніми намірамиадептів Кревської унії та прихи-льників політ. самостійності ВКЛ.Більшість документів В.-Р.у. збе-реглася до нашого часу в оригіна-лах чи копіях.

Основу В.-Р.у. склала угода,досягнута у Городні (нині Гродно,Білорусь) між 25 і 31 груд. 1400польс. королем, верховним кня-зем литов. та дідичем Русі Вла-диславом II Ягайлом та Вітовтом,фактичним правителем ВКЛ. Офор-млена кількома актами, зокремавиданими у м. Вільно (нині Віль-нюс) 18 січ. 1401 від імені: 1) Вла-дислава II Ягайла, який допустивлитов. князя Вітовта пожиттєводо участі в управлінні ВКЛ;2) Олександра (правосл. хреснеім’я Вітовта), який зобов’язувавсябути вірним королеві й КороніПольс., обіцяючи, що після йогосмерті ВКЛ буде повернене коро-лю, його нащадкам і КП, за виня-тком земель, наданих пожиттєвойого дружині Анні та його братовіСигізмунду; 3) прелатів, князів,панів, шляхти й «обивателів» ли-тов. та рус. земель ВКЛ, якіобіцяли свою вірність королю,Короні й «обивателям» КП, на-дання їм в разі потреби військ.допомоги й дотримання умов уго-ди між королем Владиславом IIЯгайлом і кн. Вітовтом, а та-кож — 4) грамотою, виданою ум. Радом (Польща) 11 берез. 1401від імені коронної ради КП, якоюостання обіцяла: дотримуватисяумов угоди між Короною та коро-лем Владиславом II Ягайлом і кн.Вітовтом і надавати необхідну во-єн. допомогу. Крім того, особистіприсяжні записи видали: старо-дубський кн. Олександр Патри-кійович (31 груд. 1400, біля оз.Круди, між Городнею і Меречем,нині Мяркине, Литва); друцькийкн. Семен Дмитрович (26 січ.1401, Бірштани, нині Бірштонас,Литва); київ. намісник кн. ІванОльгимунович Гольшанський (12лют. 1401, Мереч); литов. кн.Юрій Довговд (24 лют. 1401, Тро-ки, нині Тракай, Литва). Цимиграмотами вони зобов’язувалисяне шукати після смерті Вітовта ін.господаря, окрім польс. короляВладислава II Ягайла.

Таким чином, формальноВ.-Р.у. не означала інкорпораціюВКЛ до складу Польс. д-ви, протевизначала його васальну залеж-ність від КП й польс. короля.Утвердження Вітовта пожиттєвимправителем з титулом вел. кн. ли-тов. передбачало збереження заВКЛ певної самостійності. Вод-ночас васальний характер зв’язкулитов.-рус. еліти з польс. і задек-ларована В.-Р.у. необхідність здій-снення спільного курсу в зовн. по-літиці та спільних військ. опера-ціях створювали передумови дляповного підкорення ВКЛ Польс.д-ві.

Дж.: Akta unji Polski z Litw№.1385—1791. Krakуw, 1932.

Літ.: Чубатий М. Державно-прав-не становище українських земель Ли-товської держави під кінець XIV ст.«ЗНТШ», 1924, т. 134—135; Пиче-та В.И. Белоруссия и Литва в XV—XVI вв. М., 1961; Bardach J. Krewo iLublin. Z problemуw unji polsko-lite-wskiej. В кн.: Studia z ustroju i prawaWielkiego Ksiкstwa Litewskiego XVI—XVII w. Warszawa, 1970; Греков Н.Б.Восточная Европа и упадок ЗолотойОрды. М., 1975; Грушевський М. Істо-рія України-Руси, т. 4. К., 1993; Kia-upiene J. Historia litewska o niektуrychzagadnieniach stosunkуw litewsko-pols-kich mкzdzy Krewem a Lublinem. В кн.:Profesor Henryk Lowmiaсski, їycie idzieіo. Poznaс, 1995.

Ф.М. Шабульдо.

ВІЛІНСЬКИЙ (Велінський) Ва-силь Михайлович (03.09(22.08).1842—01.01.1875(20.12.1874)) —музикант, артист, театральний ігромад. діяч. Н. в Санкт-Петер-бурзі.Нащадок Василя Велінсько-го, стародубського городового ота-мана серед. 18 ст. Закінчив київ.г-зію. Навчався в Петерб. ун-ті,додатково брав уроки музики укомпозитора О.Сєрова. Переїхавдо Києва, продовжив навч. у Київ.ун-ті. У місц. філармонійномут-ві виявив себе як інструмента-ліст, співак, актор. Став одним ізфундаторів київ. від-ня Рос. муз.т-ва (з 1863 — чл. дирекції,1872—74 — муз. кер.).

1863—65 працював хормейст-ром і капельмейстром Італ. оперив Києві. 1867 поставив «НаталкуПолтавку» М.Лисенка в міськ. те-атрі. Того ж року разом із антреп-ренером і солістом Ф.Бергеромзаснував Київ. рос. оперу, до 1874був її гол. диригентом. Тривалийчас гастролював, зокрема в Одесі.В останній рік життя очолив Хар-ків. оперу.

П. у м. Харків.

Літ.: Чечотт В.А. Двадцатипятиле-тие Киевской русской оперы. К., 1893;Кузьмін М.І. Вілінський. В кн: Мистец-тво України, т. 1. К., 1995.

П.Г. Усенко.

ВІЛЬГЕЛЬМ II (Wilhelm; 27.01.1859—04.06.1941) — імп. Німеччи-ни і король Пруссії (1888—1918) здинастії Гогенцоллернів. Н. вм. Потсдам. 1890 проголосив т. зв.новий курс у зовн. політиці Німеч-чини, посилив ЗС країни, акти-візував колоніальну політику іпідготовку до війни за переділсвіту. Активно підтримував екс-пансію Австро-Угорщини протикраїн Балканського п-ва, особли-во проти Сербії, яку вважав цент-ром пд.-слов’ян. визвол. руху.1914 використав сербсько-авст-рійс. конфлікт (вбивство 28 черв.в м. Сараєво спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцогаФранца Фердинанда) для розв’я-зання Першої світової війни. Впланах експансії на Сх. прагнувзагарбання також України. 1918В. II зустрічався в Касселі (Німеч-чина) з гетьманом України П.Ско-ропадським. Після революції 9 ли-стоп. 1918 емігрував до Нідер-ландів. 28 листоп. 1918 зріксяпрестолу.

П. у м. Утрехт (Нідерланди).Літ.: Ерусалимский А.С. Внешняя

политика и дипломатия германскогоимпериализма в конце XIX в. М., 1951.

І.М. Кулинич.

ВІЛЬДЕ Ірина (літ. псевд. ДариниДмирівни Макогон, по чоловіковіПолотнюк; 05.05.1907—30.10.1982) —укр. письменниця. Дочка пись-менника Д.Макогона. Н. в м. Чер-нівці. 1928—33 навч. у Львів. ун-ті.Працювала вчителькою; 1933—39у ж. «Жіноча доля» в м. Коломия;була спецкореспондентом газ.«Правда Украины» (1945—49).Друкувалася з 1930. Зб. новел таповісті, написані у 1930-х рр.,описували життя тогочасної інте-лігенції та учнівської молоді. Цітв. привертали до себе увагу своїмгуманістичним спрямуванням,уболіванням за долю «малої лю-дини» в задушливій атмосферіміщанського оточення. В них ви-явилися ліберально-демократ. по-гляди В. Плідно працювала і в по-воєн. роки, створивши чималооповідань та новел, повістей, вяких виводить нового героя — со-ціально активну людину. Верши-ною творчості є яскравий взірецьреалістично-психологічної прозив укр. літ. — роман «Сестри

557ВІЛЬДЕ

Ірина Вільде.

Річинські» (кн. 1—2, 1958—64),за який письменницю удостоєнозвання лауреата Держ. преміїУРСР ім. Т.Г.Шевченка (1965).

Як голова Львів. від-ня Спіл-ки письменників України разомз Р.Іваничуком, Р.Лубківським,Я.Стецюком, В.Гжицьким, голо-вою Львів. від-ня Союзу худож.України Є.Миськом просила судвіддати на поруки літ. критика імистецтвознавця Б.Гориня, якогосудили за «антинародну діяль-ність». Це був своєрідний протестпроти арештів.

Тв. письменниці перекладали-ся мовами народів СРСР, польс.,чеською, нім., угор., румун. та ін.

П. у м. Львів.Тв.: Собрание сочинений, т. 1—5.

М., 1958; Твори, т. 1—5. К., 1967—68.Літ.: Вальо М. Ірина Вільде. К.,

1962; Вальо М., Лазеба Е. Ірина Вільде:Бібліографічний покажчик. Львів,1972; Качкан В.А. Ірина Вільде: нарисжиття і творчості. К., 1991.

Г.Г. Єфіменко.

ВІЛЬНА АКАДЕМІЯПРОЛЕТАР-СЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ВАПЛІ-ТЕ) — літ. орг-ція 1925—28.Об’єднувала ідейних і творчих од-нодумців із «Плуга», «Гарту»,«Жовтня», «Комункульту» та ін.груп. У різний час до орг-ції вхо-дили О.Досвітній, М.Йогансен,М.Куліш, М.Семенко, В.Сосюра,Ю.Смолич, М.Бажан, Ю.Янов-ський, П.Панч, П.Тичина, І.Сенчен-ко та ін. Ідейним кер. ВАПЛІТЕбув М.Хвильовий, а першим пре-зидентом М.Яловий. Поряд з твор-чими завданнями орг-ція ставилаза мету протидіяти адм.-команд-ному втручанню у літ., спробампідмінити творчість політикою.

Сформульоване М.Хвильовиму розпалі полеміки гасло «Геть відМоскви!», обстоювання ним но-вого типу к-ри — «Азіатського ре-несансу» та нового творчого ме-тоду — «романтики вітаїзму» ста-ли підставою для звинуваченняйого в укр. бурж. націоналізмі. Доліт. дискусії, що розпочалася1925, включилися парт. функціо-нери, і вона, по суті, перетвори-лася на політ. На пленумі ЦКВКП(б) у черв. 1926 було підданокритиці керівників ВАПЛІТЕ,політ. звинувачення поширилисяі на її членів. Каяття М.Хвильо-вого, Я.Ялового та О.Досвітнього,а згодом і нового президентаВАПЛІТЕ М.Куліша в листах догаз. «Комуніст» не перекона-ли ідеологів КП(б)У, і літ. супе-речки завершилися ліквідацією

ВАПЛІТЕ. Проте і після розпускуорг-ції цькування письменниківне припинилося, а начеплені яр-лики «націоналіст», «опортуніст»,«троцькіст» стали приводом дляфізичної розправи над «ваплітя-нами».

Літ.: Історія української літерату-ри, т. 6. К., 1970; Жулинський М. Та-лант надзвичайний і суперечливий.«Вітчизна», 1988, № 12; Нариси історіїукраїнської інтелігенції (перша пол.XX ст.), кн. 2. К., 1991.

Л.І. Ткачова.

«ВІЛЬНА ДУМКА» — першийукр. часопис в Австралії. Почаввиходити 10 лип. 1949 у Беррі(шт. Новий Південний Уельс), від1950 видається у Сіднеї. Засн.,власник і ред. (понад 40 років) —журналіст, громад. діяч В.Шум-ський. Від 1990 — ред. і кер. «В.д.»його син Марко. Виходить щоти-жня, за винятком невеликогопроміжку часу, коли через труд-нощі видавався двічі на місяць.1960 тираж становив 2,5 тис.прим., нині — 1,5 тис. Від 1989час. надсилається в Україну, де з1994 є його постійний представ-ник. У «В.д.» у різний час працю-вали Є.Гаран, Р.Драган, І.Дурбак,А.Жуковський, Я.Кужіль, Я.Мас-ляк, Є.Пеленський, І.Пеленська,О.Питляр, Б.Подолянко, О.Сівер-ський, М.Строкан, В.Ступниць-кий та інші.

Літ.: Питляр О. Українське друко-ване слово в Австралії. В кн.: Українців Австралії. Мельбурн, 1966; Зарубіжніукраїнці: Довідник. К., 1991; Альманахукраїнського життя в Австралії. Сід-ней, 1994; Сокіл В. Вільна, будівничадумка (У 50-ліття першого українсько-го часопису в Австралії). В кн.: Украї-нці Австралії. Енциклопедичний до-відник. Сідней, 2001.

О.О. Ковальчук.

«ВІЛЬНА КОРОЛІВСЬКА ДОРО-ГА» (via libera regalіs) — шлях упд.-сх. ч. Львів. землі Руськоговоєводства 17—18 ст., який вів зіЛьвова через м. Дунаїв (нині селоПеремишлянського р-ну Львів.обл.; літня резиденція львів. ри-мо-катол. архієпископів), вздовждунаївського рукава р. Золота Ли-па (прит. Дністра) через села су-часного Бережанського р-ну Тер-ноп. обл. — Рекшин, Стриганці(нині у складі с. Рекшин), Двірці,кол. м-ка Біще, Надрічне (колиш.Дрищів), Жуків, м. Бережани,села Посухів до Потутор. Від цієїдороги у 18 ст. з м-ка Біще черезШумляни Малі (нині Підлісне) іЛапшин до Бережан ішов також

гостинець — «стара дорога Бере-жанська».

Літ.:Widajewicz J. Z przeszіoœci Bus-zcza. Poznaс, 1925; Puczyсski B. LudnoœсBrŸezan i okolicy w XVII—XVIII w.«Przeszloœc demograficzna Polski», Wars-zawa, 1971, N 4; Пришляк В. До питан-ня про торговельні комунікації та мит-ні системи в українських землях пер-шої половини XVIII століття. «ЗНТШ».2000, т. 240.

В.В. Пришляк.

ВІЛЬНА РОСІЙСЬКА ДРУКАР-НЯ — друкарня, заснована 1853 уЛондоні рос. емігрантом, рево-люц. демократом, письменникомО.Герценом на власний кошт длясистематичного позацензурноговидання літ., призначеної чита-чам у Російській імперії. В її орга-нізації допомогли емігранти-по-ляки С.Ворцель, С.Тхужевський(Тхоржевський) і Л.Чернецький,котрий виконував роботу метран-пажа (пізніше, у 1860-х рр., одниміз складачів друкарні працювавукраїнець А.Гончаренко). ПоявуВ.р.д. було ознаменовано спец.літографованим зверненням Гер-цена «Братьям на Руси», де булисформульовані її осн. ідейні на-прями: визволення селян, глас-ність, підготовка опозиції абсо-лютистській владі, співпраця зпольс. революціонерами (їхні пред-ставники взяли на себе транспор-тування очікуваних тиражів — на-самперед через Варшаву, Київ,Одесу). В числі перших видань —прокламації «Юрьев день! Юрьевдень!» і «Поляки прощают нас», атакож брошура «Крещеная соб-ственность» (всі 1853).

Спочатку В.р.д. розмістиласяпри Польс. демократ. т-ві, напри-кінці 1854 — в окремому при-міщенні. Крім оперативних відозві оголошень, випускала зб. «По-лярная звезда» та «Голоса из Рос-сии», газ. «Колокол» із додатками,різноманітні книжки, у т. ч. збібл. текстами, документальнимиматеріалами, худож. творами. Дляпоширення своєї пропаганди,забороненої царським урядом,спиралась як на конспіративніканали, так і на можливості ле-гальної пошти, низки приватнихпідпр-в, торг. фірм. Щоб продук-ція легше долала кордони та реп-ресивні держ. бар’єри, встановле-ні в Європі, використовувалася (заугодою) лондонська друкарняЗ.Свентославського, там побачи-ли світ копії низки публікаційВ.р.д., а також спільні оригінальніпроекти (зокрема, 1858 — «14 де-кабря и Император Николай»,

558ВІЛЬНА

1859 — «Исторический сборникВольной русской типографии вЛондоне. Книжка первая», 1860 —«Думы. Стихотворения К.Ф.Ры-леева» та ін.).

1865 переведена до Женеви(Швейцарія), 1866 — переданаЛ.Чернецькому. Гол. діячами вній стали друг і соратник О.Гер-цена М.Огарьов, рос. революціо-нери М.Бакунін і С.Нечаєв. Се-ред вид. цього періоду — франко-мовний «Kolokol» (1868) з додат-ками, «Народная расправа» (1869—70), новий «Колокол» (1870), рос.пер. «Маніфесту Комуністичноїпартії» К.Маркса і Ф.Енгельса,«Лист до громади» І.Прижова (1869,укр. мовою).

В.р.д. припинила існування1872. Її назву 1877 перебрала дру-карня народницької орг-ції «Зем-ля і воля» у Санкт-Петербурзі (за-хоплена поліцією 1879).

Літ.: Библиографическое описа-ние изданий Вольной русской типо-графии в Лондоне 1853—1865. М.—Л.,1935; Клевенский М.М. Герцен —издатель и его сотрудники. В кн.: Ли-тературное наследство, т. 41—42. М.,1941; Сообщения. В кн.: Литературноенаследство, т. 63. М., 1956; Покровс-кая З.А. Вольная русская печать 50—80-х гг. XIX в. и польские революцио-неры. В кн.: Русско-польские связи вобласти книжного дела. М., 1980; Эй-дельман Н.Я. Герцен против самодер-жавия. М., 1984; Рудницкая Е.Л. Рус-ская революционная мысль. Демокра-тическая печать: 1864—1873 годы. М.,1984; Її ж. А.И.Герцен. Начало рево-люционной пропаганды. «Историчес-кие записки», 1988, т. 116.

П.Г. Усенко.

ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО— нац. доб-ровільні військ.-міліцейські фор-мування в Україні та на Кубані1917—18. Створювалися за тери-торіальним принципом, на тради-ціях запорозьких козаків, гол.чин. для охорони правопорядку.До осені 1917 складалися перева-жно з селян. Ініціатором руху заутворення В.к. був селянин с. Гу-сакове Звенигородського пов.Київ. губ. (нині село Звенигород-ського р-ну Черкас. обл.) Н.Смо-ктій, у тому ж повіті у квіт. бувств. перший загін В.к. на чолі зС.Гризлом. На осінь 1917 нарахо-вувалося до 60 тис. вільних коза-ків; особливого поширення рухнабув у Київ., Полтав., Черніг.,Катериносл., Херсон. губ. та наКубані. Генеральний секретаріатУкраїнської Центральної Ради ви-рішив покласти на В.к. підтримкумісц. укр. влади та боротьбу занархією, у Декларації від 12

жовт. (29 верес.) 1917 було заявле-но про розроблення законопрое-кту про В.к. На Всеукраїнськомуз’їзді Вільного козацтва 1917, наякий прибули 200 делегатів, булообрано Ген. раду з 12 осіб: П.Ско-ропадський (отаман), В.Кочубей,І.Полтавець-Остряниця, М.Леви-цький, І.Луценко, С.Гризло, О.Ша-повал та ін. Осередком В.к. булообране м. Біла Церква. Почав ви-ходити час. «Вільний козак» заред. М.Левицького.

3 листоп. (21 жовт.) 1917 Ген.секретаріат обговорив, а 26 (13)листоп. ухвалив Статут В.к. Якміліцейські підрозділи В.к. підпо-рядковувалося Ген. секретарствувнутр. справ. Гол. одиницею буласотня, сотні (ств. у селах і містах вмежах волості) об’єднувалися вкурінь, курені (в межах пов.) — уполк, полки (в межах губ.) — укіш. Старшина В.к. була виборна.Сотенна старшина складалася з 5чл., кожна сотня мала свій пра-пор, канцелярію і б-ку. З цьогочасу розширюється соціальна ба-за В.к., до нього вступають робіт-ники, студентство, інтелігенція.

У зв’язку з наступом рад.військ 31 (18) груд. 1917 В.к. булоперепідпорядковане Ген. секре-тарству військ. справ, його фор-мування розглядалися як підроз-діли укр. армії. У січ. 1918 розпо-чато реорганізацію В.к. у регуляр-ні частини — Реєстрове В.к. Вгруд. 1917 — берез. 1918 збройніформування В.к. вели боротьбу занархією і бандитизмом на міс-цях, воювали проти більшовиць-ких військ. Зокрема, в обороніКиєва у січ. 1918 відзначилися ча-стини В.к., складені з молодихробітників київ. заводів, організа-тором яких був М.Ковенко.

5 квіт. 1918 наказом військ.міністра УНР Реєстрове В.к. лік-відоване. На вимогу німців (див.Австро-німецьких військ контрольнад територією України 1918) утрав.—черв. 1918 формуванняВ.к. на місцях були розформова-ні і роззброєні. Проте значна ча-стина козаків зберегла зброю.Згодом вони увійшли до складуАрмії Української Народної Респуб-ліки, склали ядро повстансько-се-лян. руху, що розгорнувся в Укра-їні 1918—22 (див. Повстанськийрух в Україні 1918—1922).

Літ.: Скоропадський П. Спогади.Кінець 1917 — грудень 1918. К.—Філа-дельфія, 1995; Українська ЦентральнаРада: Документи і матеріали, т. 1—2.К., 1996—97.

О.Д. Бойко.

«ВІЛЬНИЙ НАРОД» — центр.категорія укр. політ. та правовоїдумки 17—18 ст. Нею оперувалитогочасні державотворці та істо-рики, зокрема Б.Хмельницький,С.Величко, Г.Граб’янка, І.Мазепа,П.Орлик, Й.Кириленко та ін.,адаптуючи зх.-європ. концепціюдоговірного походження державидо укр. реалій. Ця категорія слугу-вала для означення територіаль-ної міжстанової (див. Стани) кор-порації, що виробила власні по-літ. структури, зокрема власну си-стему адміністрації, і має природ-не право жити за цими традиція-ми, збереження яких залишаєтьсяїї привілеєм і не підлягає скасу-ванню чи зміні з боку монарха тієїд-ви, в межах якої проживає «В.н.».Форма законного здійснення вла-ди монарха над «В.н.» визначала-ся як «протекція» — на противагу«тиранії», коли нехтувалися суве-ренні права цього народу.

Укр. автори розрізняли умов-не й безумовне підданство монар-ху. Безумовне підданство стосува-лося того нас. д-ви, яке увійшлодо її володінь недоговірним чи-ном. Безумовні піддані отриму-ють певні права як акт доброї волімонарха й можуть їх втратити забажанням останнього.

Добровільне визнання піддан-ства супроводжується укладаннямпевних договірних умов із сувере-ном, що для обох сторін маютьзобов’язувальний характер. Підкатегорію умовного підданства під-падає, зокрема, і «В.н.». Гол. обо-в’язками «В.н.» щодо монархавважаються покірність та військ.служба. Серед монарших обов’яз-ків щодо «В.н.» — захист від воро-гів, збереження цілісності йоготер. та станових прав місц. нас.Суверен не має права розміщува-ти на тер. «В.н.» свої війська та по-ширювати там юрисдикцію своєїадміністрації, зокрема й фінансо-вої. Повністю заперечувалося чиобмежувалося авторами право мо-нарха на розпорядження земель-ними тер. «В.н.» без попередньоїзгоди станів відповідної тер. При-сяга монарха на дотримання пе-релічених прав була первинною,лише після цього мали присягатипредставники «В.н.». Порушеннянорм договорів якоюсь із сторінвважалося «зрадою» — дією протилюдських та Божих законів.

Порушення договірних прин-ципів взаємовідносин із боку мо-нарха вважалося достатнім длявідмови «В.н.» від покори монар-ху. Як форми виявлення такої не-

559ВІЛЬНИЙ

покори називаються вихід із під-данства та обрання ін. монарха,звернення за посередництвом увідносинах із сувереном до ін. мо-нархів, військ. дії.

Певного розвитку, зумовле-ного необхідністю враховуватинепереборні істор. обставини, впершу чергу перебування Гетьма-нщини в складі Рос. д-ви (за рос.сусп.-політ. уявленнями монархне повинен був присягати своїмпідданим), категорія «В.н.» набу-ла в «Пактах і Конституції прав івольностей Війська Запорозького»1710. У цьому документі ідея до-говірного походження д-ви булаперенесена на внутр. устрій «В.н.»,а монарх визначений як гарант, ане сторона сусп. договору. (Проподальшу еволюцію категорії«В.н.» див. Автономія.)

Літ.: Источники Малороссийскойистории, собранные Д.Бантышем-Ка-менским и изданные О.Бодянским,т. 1. М., 1859; Эварницкий Д. Источни-ки для истории Запорожских козаков,т. 1. Владимир, 1903; Літопис гадяць-кого полковника Григорія Грабянки.К., 1992; З епістолярної спадщини Іва-на Мазепи. К., 1996; Сас П. Політичнакультура українського суспільства(кінець XVI — перша половинаXVII ст.). К., 1998; Кресін О. Основніпроблеми української правової та по-літичної думки другої половиниXVII — початку XVIII ст. «Держава іправо», 2001, № 12; Його ж. Політи-ко-правова спадщина української по-літичної еміграції першої половиниXVIII ст. К., 2002.

О.В. Кресін.

ВІЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ МАЄТ-НОСТІ — одна з категорій маєт-ностей, земельних угідь (нерідко зруднями, будами, млинами, гу-ральнями, лісами, пасовиськамитощо), сіл і м-к у Гетьманщині 2-їпол. 17—18 ст., які юридично ста-новили держ. власність. Утвори-лися в ході національної революції1648—1676 гол. чин. за рахуноквідібрання та перерозподілу коро-лівщин (володінь, що до цього ча-су безпосередньо належали Коро-ні і надавалися за службу в тимча-сове користування урядовцям Ре-чі Посполитої), великої земельноївласності монастирів (переважнокатол.) і шляхти. За даними ре-візії (перепису) 1729—30, чисель-ність дворів у В.в.м. ЛівобережноїУкраїни становила бл. 30 % дворіву всіх категоріях маєтностей. Їхнєоподатковуване нас. порівняно зпосполитими приватних, монас-тирських і рангових володінь мог-ло вільніше розпоряджатися зе-мельними ділянками та особис-тим майном, займатися торгів-

лею, промислами, мисливствомтощо, сплачуючи різноманітніподатки і виконуючи повинностіна користь місц. службового апа-рату й утримання війська. В.в.м.становили осн. земельний фонддля різноманітних пожалувань ца-рів, гетьманів, полковників. Узв’язку з розвитком кріпосниць-ких відносин, а також через вели-кодержавницьку політику урядуРосійської імперії ця категорія ма-єтностей на кін. 18 ст. поступовозникла.

Літ.: Барвинский В.А. Крестьяне вЛевобережной Украине в XVII—XVIII вв. Х., 1909; Ткаченко М.М. На-риси з історії селян на ЛівобережнійУкраїні в XVII—XVIII ст. К., 1931; Дя-диченко В.А. Нариси суспільно-політи-чного устрою Лівобережної Україникінця XVII — початку XVIII ст. К.,1959; Стецюк К.І. Народні рухи наЛівобережній і Слобідській Україні в50—70-х роках XVII ст. К., 1960; Гур-жій О.І. Заїмка землі й вільні військовісела та містечка в загальному розвиткуаграрних відносин на ЛівобережнійУкраїні (друга половина XVII — першаполовина XVIII ст.). В кн.: Історія таісторіографія України: Збірник науко-вих праць. К., 1985; Борисенко В.І. Со-ціально-економічний розвиток Ліво-бережної України в другій половиніXVII ст. К., 1986.

О.І. Гуржій.

«ВІЛЬНІ МИСТЕЦТВА» («сімвільних мистецтв») — «універ-сальні», тобто корисні для кожноїлюдини, навч. предмети, що відчасів «високого середньовіччя»(12—13 ст.) й до епохи Відрод-ження викладалися в зх.-європ.традиційних шк. (див. «Сім віль-них наук»). Первісно їх було 7:арифметика, геометрія, астроно-мія (разом — тривіум); музика,граматика, поетика, риторика(разом — квадривіум). В Україніпоширюються за польс.-литов.доби (14—17 ст.). Ренесансний гу-манізм почасти розхитав цей жор-сткий закон, відтоді до «В.м.» по-чали додавати й ін. «науки». Зго-дом розвиток природничих знаньта базованої на них новочасноїосвіт. системи витіснив термін«В.м.» у царину метафор. Нинівін також вживається для позна-чення гуманітарних та худож. за-цікавлень певної людини.

Літ.: Руогг В. Европейский уни-верситет на пороге Нового времени(реферат). «Alma mater: Вестник выс-шей школы», 1999, № 2.

Д.С. Вирський.

ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ— катего-рія селян, що склалася на поч. 19ст. на основі указу імп. Олександ-

ра I від 20 лют. 1803. Згідно з ука-зом, поміщики за певний викупмогли відпускати на волю кріпос-них селян поодинці або цілимиселами, наділивши їх землею таправами власності, а з 1809 — ібез землі. Законом дозволялосяздійснювати викуп у розстрочкугрішми, продуктами або працеюселянина на користь поміщика.На В.х. поширювалися деякі пра-ва вільних станів. Вони моглипродавати, купувати, закладатичи заповідати у спадок землю, пе-реселятися з однієї губ. в ін., за-сновувати ф-ки й з-ди, укладатирізні угоди тощо. Водночас якоподатковуваний стан В.х. змуше-ні були виконувати рекрутськуповинність та земську повинність,сплачувати в казну подушний по-даток. 1848 В.х. перейменовано надержавних селян, оселених на вла-сних землях. До В.х. України булозараховано кілька тисяч ногайців,яких ще під час російсько-турець-кої війни 1787—1791 було взято вполон, а згодом відпущено на во-лю. Указ про В.х., хоч і не набувзначного практичного поширен-ня, став першим кроком на шляхудо скасування кріпацтва. Напере-додні селянської реформи 1861 вРосійській імперії В.х. чол. статіналічувалося всього 153 тис., вт. ч. в Україні — бл. 11 тис.

Літ.: Семевский В.И. Крестьянскийвопрос в России XVIII и первой поло-вине XIX вв., т. 1. СПб., 1888; Памят-ники истории крестьян XIV—XIX вв.М., 1910; Гуржій І.О. Розклад фео-дально-кріпосницької системи в сіль-ському господарстві України першоїполовини XIX ст. К., 1954.

Т.І. Лазанська.

«ВІЛЬНОДУМНИЙ СОЮЗ» —міжнац. об’єднання депутатів бу-ковинського сейму (1903—05).Ств. за ініціативи укр. політикаМ.Василька, лідера румун. нар.демократів А.Ончула та кер. єв-рейс. сіоністської партії Б.Штра-ухера. «В.с.» ставив за мету боро-тися за прийняття буковинськимсеймом низки прогресивних со-ціально-екон. та нац.-демократ.законопроектів. До союзу ввійш-ли також укр. депутати-народовціС.Смаль-Стоцький, Є.Пігуляк, Т.Ле-вицький. Головою союзу було об-рано А.Ончула. Протягом 1-ї пол.1904 на бік «вільнодумних» пе-рейшли всі нім. та єврейс. депута-ти. На нових дострокових вибо-рах 1904 «вільнодумці» виборолибільшість місць у сеймі, що далоїм змогу добитися прийняття час-

560ВІЛЬНІ

тини запланованих законопроек-тів, зокрема про реформу вибор-чого закону, про ліквідацію двір-ських обшарів, про реформу гро-мад. самоврядування тощо. Підвпливом «В.с.» змінилася сутьдіяльності сейму, який тепер наперше місце ставив саме реформив різних галузях життя. Найголов-ніше — було покінчено із засил-лям невеликої групи румун. по-міщиків в управлінні краєм. Ук-раїнці Буковини виступили ініціа-торами консолідації демократ. силрізних національностей у бороть-бі за проведення прогресивнихреформ.

Літ.: «Вільнодумний союз». «Буко-вина», 1903, 24 жовт.; Партійні наради«Вільнодумного союзу». Там само,1904, 13 черв.; Добржанський О.В. На-ціональний рух українців Буковинидругої половини XIX — початку XX ст.Чернівці, 1999.

С.Л. Юсов.

ВІЛЬНЮС (лит. Vilnius, рос.Вильна, польс., нім. Wilna/о) —місто, столиця Литов. Респуб-ліки. Розташов. біля злиття річокНяріс (Вілія) і Вільня (остання да-ла назву місту). Нас. 542,3 тис.осіб (2001; литовців — 57,8 %, по-ляків — 18,7 %, росіян — 14 %,українців — 1,3 %). Тут працюєСейм, уряд, знаходиться резиден-ція президента республіки.

На первісній тер. міста розко-пано поселення 4 тис. до н. е.Перша писемна згадка про В. міс-титься в посланнях вел. кн. литов.Гедиміна, в них В. називаєтьсястолицею вел. князя.

У 13—14 ст. тут (біля злиттярічок на пл. 4 га) побудовано тризамки. З часів Гедиміна Верхній іНижній замки стали резиденцієюправителів Великого князівстваЛитовського (ВКЛ). За замки бо-ролися в роки князівських між-усобиць 1345, 1381—92. 1365—1402 ними намагався оволодітиТевтонський орден. 1390 під часосади згорів дерев’яний Кривийзамок. Після цих подій і до 1655іноз. війська не вступали до зам-ків. У Нижньому замку знаходив-ся палац великих князів литов.(після пожежі 1520 відбудованийв стилі ренесансу, знесений напоч. 19 ст.) і катол. кафедральнийсобор (1387, сучасний вигляд кін.18 ст.), а також з 1413 резиденціявільнюського воєводи та місц. ад-міністрації. Тут збирався сеймВКЛ, діяли з 1566 земський суд ігродський суд, з 1588 Головний ли-товський трибунал. Після Люблін-

ської унії 1569 замки зберігалистатус столиці, але оскільки держ.функції ВКЛ значно звузилися,то замки почали занепадати. Збе-реглися кафедральний собор і за-лишки Верхнього замку (нині намісці палацу великих князів про-водяться археол. розкопки).

Міське поселення В. починаєформуватися з 13 ст. на лівому бе-резі р. Няріс. У 14—15 ст. вонорозростається вздовж доріг наПолоцьк (нині Білорусь), Новго-род Великий, Мінськ (нині Біло-русь),Москву, Луцьк—Львів—Крим,Гродно (нині Білорусь) — Краків(Польща), Каунас (Литва) — Ке-нігсберг (нині м. Калінінград,РФ) — Данціг (нині м. Гданськ,Польща). Побудована на поч. 16ст. міська стіна охоплювала пл.100 га, стільки ж займали перед-містя. Мешкало бл. 20 тис. жите-лів. Серед них — литовці, вихідціз Русі («Руський кінець» відомийвже в кін. 14 ст.) та з нім. прибалт.міст (Німецька вулиця існувала з15 ст.), татари (з кін. 14 ст.), меш-канці Польщі і євреї (кагал юри-дично оформився 1636). Такимже строкатим був і конфесійнийсклад: до 1387 переважали язич-ники, до 1323 оселилися францис-канці, в часи правління Ольгердаз’явилися правосл. церкви (див.Православ’я). Після хрещенняЛитви 1387 В. став центром катол.єпархії (див. Католицизм), булипобудовані численні катол. мона-стирі (бернардинців, бернардинок,домініканців та ін.), кафедраль-ний собор, приходський костелсв. пророка Іоанна Хрестителя,костели монастирів. Важливимцентром правосл. к-ри залишали-ся монастир Св. Духа та правосл.церкви В.

1387 міщани одержали правона самоврядування, т. зв. магдебу-рзьке право. Управління здійсню-валося Радою, яка складалася злитов.-катол. і рус.-правосл. час-тин, і війтом, якого призначаввел. князь. При владі знаходивсяпатриціат, 1536 середні прошар-ки нас. утворили своє представ-ництво з 60 мужів, які мали правоконтролювати Раду. Проте та чиін. частина міста й передмістя бу-ли або в підпорядкуванні вел.князя (його місц. адміністрації),або катол. єпископа з капітулом,або правосл. архімандрита чиокремих вельмож. У цих юридиках(присудах) діяло земське право. В17—18 ст. кожен мешканець містамав сплачувати податки за одниміз 5 списків: «магдебурзьке місто»,

«замковий присуд», «єпископаприсуд», «архімандрита присуд»,«єврейського кагалу присуд».

В. знаходився на перехрестіторг. шляхів Зх. і Сх. Європи.Торгівля була джерелом багатстваміста. Ольгерд звільнив купців відмита на всій тер. князівства. В січ.і серп. тут відбувалися великі яр-марки. У В. зустрічалися купці зіЛьвова, Кам’янця (нині м. Ка-м’янець-Подільський), Києва, містПольщі, Антверпена (нині Бель-гія), Риги (нині Латвія), Новгоро-да Великого, Стамбула, Нюрнбе-рга (Німеччина) та ін. Розвивали-ся ремесла, від кін. 15 ст. почаливиникати цехи (на серед. 17 ст. їхбуло бл. 40).

Політика ВКЛ відзначаласяреліг. толерантністю. В столиці усеред. 16 ст. під впливом Рефор-мації утворилися общини люте-ран (див. Лютеранство), каль-віністів (див. Протестантизм),аріан (див. Аріанство). У 30-х рр.16 ст. у місті працювала друкар-ня Франциска Скорини. Правосл.нас. об’єдналося в братство, якедіяло при Свято-Троїцькому, апотім Свято-Духівському монас-тирі (див. Віленський Святого Ду-ха монастир), воно мало своюшколу, друкарню, яка видавалаполемічну та навч. літ. В. відіграввелику роль у розвитку «руської»(укр.-білорус.) к-ри кін. 16 ст. —20—30-х рр. 17 ст. 1569 запроше-ний орден єзуїтів, який 1570 за-снував колегіум (з 1579 — акад.;див. Вільнюський університет).Після Берестейської церковної унії1596 утворилася община унійців,діяв чернечий орден василіан. Ре-ліг. полеміка та інтелектуальнізмагання 2-ї пол. 16 — 1-ї пол.17 ст. сприяли поширенню кни-говидання (друкарні Академії,Мамоничів, Карцана, василіан таін.). У 17 — 1-й пол. 18 ст. розви-валися в стилі бароко арх-ра, ми-ст-во та літ.

Розвиток В. був спочатку упо-вільнений внаслідок зміни торг.кон’юнктури в Зх. Європі та зву-ження столичних функцій містапісля Люблінської унії 1569, а зго-дом перерваний через війни се-ред. 17 ст. Після захоплення містарос. військами (1655) воно булопограбоване й розорене, розпоча-лася епідемія чуми. Великі втратиВ. зазнав під час Північної війни1700—1721 і епідемії чуми 1710—11, пожеж 1748 і 1749. Місто нераз відновлювалося, прибувалинові мешканці. У 2-й пол. 18 ст.внаслідок культивування ідей

561ВІЛЬНЮС

Просвітництва (див. Просвітниц-тва доба), реформи ун-ту, розви-тку книговидання В. перетворив-ся на значний культ. центр регіо-ну. Нас. міста брало активнуучасть у міщанському русі РечіПосполитої під час 4-літньогосейму. 1794 В. був центром повс-тання у ВКЛ. Міщани організову-вали загони нац. гвардії і проти-стояли рос. військам.

Після 3-го поділу Польщі1795 (див. Поділи Польщі 1772,1793, 1795) Литва відійшла до Ро-сійської імперії. В. став губернсь-ким містом. Проте діяльність ун-ту, Археол. комісії та її Музеюстаровини, численних підпільнихантирос. орг-цій (філомати з уча-стю А.Міцкевича та ін.), участьвільнюсців у польському повстанні1830—1831 і польському повстанні1863—1864 зберегли за В. значен-ня центру громад.-політ. і культ.життя земель колиш. ВКЛ. Однакрепресії царського уряду післяпридушення повстань (закриттяун-ту 1832 й Археол. комісії 1855,заборона друку литов. мовою ла-тинкою 1864 та ін.) негативно по-значилися на розвитку міста.

В останні десятиліття 19 ст.швидко розвивалася пром-сть (за-лізообробна, харчова, легка), зро-стала чисельність нас. (1796 —17 500, 1859 — 58 200, 1897 —154 500, 1909 — 205 200 осіб). Від-булася полонізація місц. нас., зарахунок чиновників і військовихзбільшилася кількість росіян, зрос-ла єврейс. община. 1897 в місті ме-шкало 2,1 % литовців, 20,1 % ро-сіян, 30,9 % поляків, 40 % євреїв. Угромад. житті В. провідне місцепосіла рос. мова, вживання польс.,а особливо литов. натрапляло наперешкоди з боку властей. На межі19—20 ст. В. став центром діяльно-сті с.-д. і націоналістичних (литов.,польс. і єврейс.) партій. Під час ре-волюції 1905—1907 у В. відбувсят. зв. Великий Вільнюський сеймлитов. нац.-визвол. руху. До Пер-шої світової війни у В. діяли литов.культ.-освіт. й політ. орг-ції, ви-давалися газети та ін. Одночаснотут зосереджувалися й польс., єв-рейс. і білорус. політ. та культ.орг-ції, що викликало нац. на-пругу.

У ході I світ. війни В. був оку-пований нім. військами. Після за-вершення війни Литов. Тариба(рада), що засідала у В. 16 лют.1918, проголосила незалежністьЛитви, а В. — столицею Литов.республіки. В боротьбі за В. зітк-нулися Литва, Польща і РСФРР.

1922 В. перейшов до Польщі. Ли-тва не визнала прав Польщі намісто. Конституція Литви прого-лосила В. столицею, спір був ви-несений на форум Ліги Націй йстав причиною конфронтації Ли-тви й Польщі.

У складі Польс. д-ви В. втра-тив зв’язки з литов. землями, пе-ретворився на провінційне міс-то без перспективи росту, лишевідроджений ун-т мав надрегіо-нальне значення. Число мешкан-ців 1939 досягло довоєн. рівня(209 400). На поч. Другої світовоївійни 17 верес. 1939 місто зайнялирад. війська, 10 жовт. СРСР пере-дав В. Литві з умовою співробіт-ництва. У В. стали переїжджатидерж. установи, число мешканцівзросло до 270 000, серед них лито-вці складали тепер бл. 28 %. Вліт-ку 1940 Литва була окупована рад.військами й тут була проголоше-на Литов. Рад. Соціаліст. Респуб-ліка, столицею якої став В. 14—15 черв. 1941 з міста відправлялина заслання жертви масового рад.терору. 23 черв. 1941 у В. вибухну-ло антирад. повстання. Окупова-не гітлерівськими військами міс-то зазнало руйнувань, жорстокихрепресій, методично винищува-лося єврейс. та ін. нас. У рокивійни загинуло бл. 70 000 мешка-нців. 13 лип. 1944 В. зайняли рад.війська, місту повернено статусстолиці Литов. РСР. Зросла кіль-кість нас. (на 1988 — 577 500осіб), розвивалася пром-сть, зо-крема підпр-ва електроніки таприладобудування ВПК СРСР. В.став культ. центром Литви, де зо-середжувалися освіт., наук., культ.заклади. 1988—89 відбулися масо-ві мітинги литов. нац.-визвол. ру-ху під кер-вом громад.-політ.орг-ції «Саюдис» на підтримкут. зв. перебудови. Відновлення не-залежності Литви відбулося 1990.

Літ.: Dubinski P. Zbiуr praw sprzywilejуw miastu stoіecznemu WXLWilnowi nadanych. Wilno, 1788; Baliсs-ki M. Historya miasta Wilna, t. 1—2.Wilno, 1837; Kraszewski J.I. Wilno odpoczatkуw jego do r. 1750, t. 1—4. Wilno,1840—1841; Œapoka A. Senasis Vilnius.Chicago, 1963; Jurginis J. et al. Vilniausmiesto istorija nuo seniausiu laiku ikiSpalio revolucijos. Vilnius, 1968; Vilniausmiesto istorija nuo Spalio revoliucijos ikidabartiniu dienu. Vilnius, 1972; Kitkaus-kas N. Vilniaus pilys. Vilnius, 1989.

Зигмантас Кяупа.

ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ.Свою історію розпочинає з коле-гіуму, заснованого 1570 єзуїтами(див. Єзуїтські школи) при під-

тримці віленського єпископа Ва-леріана Протасевича та вел. кн.литов. і польс. короля Сигізмун-да ІІ Августа. Король Стефан Ба-торій, який протегував єзуїтам,1 квіт. 1579 надав привілей коле-гіуму, за яким той одержав статусвищого навч. закладу — акад.(ун-ту), підтверджений ПапоюГригорієм XIII 30 жовт. 1579.Акад. стала освіт. осередком длявсіх земель Великого князівстваЛитовського (ВКЛ), у ній навч. нетільки литовці, а й правосл. руси-ни — білоруси та українці. Пер-шим ректором став відомий церк.діяч і письменник П.Скарга.

Спочатку в складі акад. булодва ф-ти — філос. і богословсь-кий. На першому вивчалися мо-ви — лат., грец., єврейс., нім.,франц.; поетика, риторика, ло-гіка, фізика, метафізика, матема-тика. На другому — Святе Пись-мо, теологія, канонічне право, ка-зуїстика. 1641 відкрито юрид. ф-т.Від 1586 діяла друкарня. За своїмрівнем акад. не поступалася єв-роп. ун-там. У ній викладалимісц. вчені, а також учені із Зх.Європи — чехи, італійці, англійці,німці, португальці, іспанці. Бага-то з них здобули європ. попу-лярність (економіст і правникА.Олізаровий, математик О.Крі-гер, філософи М.Смиглецький зіЛьвова, Ж.Ляуксмінас із Жмуді(нині зх. ч. Литви), філолог-рито-рик і філософ М.-К.Сарбієвськийз Варшави, історик А.Коялович-Віюкас з Каунаса (Литва). Від1583 до 1781 вчені ступені булиприсвоєні 4076 особам. Акад.сприяла розвитку литов. писем-ності та історії. В ній вивчаласялитов. мова, видавалися книги.Найбільш значними виданнямиакад. литов. мовою є «Постила»М.Даукши, кілька вид. граматик,«Історія Литви» А.Кояловича-Віюкаса. 1585 був виданий литов.,латис., естон. і білорус. мовамиКатехізис Петра Канізія, якимкористувалися в акад. Для лати-шів це була перша кн., виданарідною мовою.

Після ліквідації єзуїтськогоордену (1773) ун-т перейшов увідання Едукаційної комісії і 1781перетворений в Гол. шк. ВКЛ(Schola Princeps Magni DucatusLithuaniae). Відкрито мед. ф-т,впроваджувалося вивчення при-родничих наук. З 1753 Астроно-мічна обсерваторія стала наук.осередком. В Гол. шк. викладаливідомі вчені, серед них — ботанікфранцуз Ж.Жилібер, перший до-

562ВІЛЬНЮСЬКИЙ

слідник флори Литви і засн. бота-нічного саду С.Юндзил, ботанікГ.Форстер, фізіолог і анатом іта-лієць С.Бісіо, литовці — матема-тик П.Норвайша, астроном, чл.-кор. Паризької АН і Лондонсько-го королів. наук. т-ва М.Почобут,проф. арх-ри Л.Гуцевич, проф.природного права і політ. еконо-мії І.Стройновськи. Після приєд-нання Литви до Російської імперії(1795) Гол. шк. була 1797 пе-рейменована у Гол. Віленську шк.За новим статутом поділялася на3 ф-ти: моральних і юрид. наук,фіз. наук і мед. наук. Указом імп.Олександра І від 4 квіт. 1803 булаперетворена у Віленський імпера-торський ун-т, у складі якого бу-ли 4 ф-ти: фіз.-мат., мед., мораль-них і політ. наук, літ. і вільнихмист-в. Тут викладали відомі вче-ні — історик Й.Лелевель, ботанікС.Юндзил, медик І.Франк, астро-ном М.Почобут, анатом Л.Боя-нус, філологи І.Лобойко та Г.Гро-дек, математик Я.Снядецький; на-вчалися поети А.Міцкевич, Ю.Сло-вацький, С.Станявичюс, історикС.Даукантас, філолог Ю.Кова-левський. 1817—23 в ун-ті діялиреволюційно налаштовані сту-дентські орг-ції. Репресії царсь-кого уряду позначилися на діяль-ності ун-ту. Та незважаючи на це,ч. студентів і професорів (бл. 400)брали активну участь у польськомуповстанні 1830—1831. Після при-душення повстання ун-т 1832 бу-ло закрито, а замість нього ство-рено Медико-хірургічну і Духов-ну римо-катол. академії. Останнябула організована на базі діючої з1803 в складі ун-ту Гол. духовноїсемінарії. 1842 Медико-хірургічнаакад. перенесена у Київ. ун-т, аДуховна — в Санкт-Петербург.Протягом 1919—39, коли Вільнюсбув у складі Польщі, ун-т діяв якодин з осн. її освіт. і наук. цент-рів. Декретом Ю.Пілсудського від29 серп. 1919 названий іменем ко-роля Стефана Баторія. Складавсяз 6 ф-тів: гуманітарного, теологіч-ного, юрид. і сусп. наук, природ-ничо-мат., мед., мистецького. Вун-ті проводилися наук. дослід-ження, зокрема в істор. науці про-фесорами Г.Ловм’янським, С.Зайо-нчковським, Ф.Конечни, Й.Іваш-кевичем. Після повернення Віль-нюса Литві ун-т був реорганізова-ний в листоп. 1939. До його скла-ду ввійшли гуманітарний і юрид.ф-ти Каунаського ун-ту. Діяв уперіод гітлерівської окупації Лит-ви 1940—43. Відновлений 1944рад. владою. В 1960-х рр. ун-т мав

67 каф-р, готував спеціалістів із31 спеціальності, був провіднимцентром освіт. і наук. діяльності.Цей свій статус ун-т утримує йпісля відновлення 1990 незалеж-ності Литви. 2002 складався з 12ф-тів, 3 ін-тів, 10 наук. і освіт.центрів, обчислювального цент-ру, однієї з найстаріших б-к Лит-ви, ботанічного саду і костьолусв. пророка Іоанна Хрестителя,музею науки. На істор. ф-ті спіль-но з Ін-том історії Литви прово-дяться дослідження і публікаціяджерел з історії ВКЛ, зокремаСтатутів Великого князівства Ли-товського та Литовської метрики.

Літ.: Balinski M. Dawnja AkademiaWileZska. Petersburg, 1862; Bieliсski J.Uniwersitet Wileсski: 1579—1831, t. 1—3. Krakуw, 1899—1900; История Виль-нюского университета: 1579—1979.Вильнюс, 1979; Piechnik L. Dzieje Aka-demii Wileсskiej, t. 1—4. Rzym, 1984—1990; Beauvois D. Szkolnictwo polskie naziemiach Litewsko-Ruskich 1803—1832,t. 1. Lublin, 1991.

Римантас Микніс.

ВІЛЬСОН (Wilson) Ендрю Лівінг-стон (н. 15.10.1961) — брит. істо-рик, політолог, дослідник сучас-ної історії та політики України.Закінчив Оксфордський ун-т(1984, за спеціальностями політо-логія, філософія та економіка),докторат у Лондонській шк. еко-номіки та політ. наук (1992),отримав ступінь д-ра наук за до-слідження «Сучасний українсь-кий націоналізм: націоналістичніполітичні партії в Україні» (1993).Викл. від-ня управління Лондон-ської шк. економіки та політ. на-ук (1992—93), ст. н. с. Сідней Сас-секс Коледж (1992—98, зокрема вПрограмі досліджень пострад.д-в). Від 1996 викладає україно-знавчі курси у Шк. слов’ян. тасх.-європ. досліджень (Лондон).

Спеціалізується з проблемпосткомуніст. політики й політ.к-ри, ідентичності національної танаціоналізму, парт. та держ. по-літики, політ. економії, геополі-тики пострад. д-в (див. Співдруж-ність Незалежних Держав). Середпраць — монографії: «Україн-ський націоналізм у 1990-ті: віру-вання меншини», «Українці: не-очікувана нація». Він співавтор 15колективних монографій та бл.20 статей в міжнар. реферованихжурналах.

В. характеризує етнолінгвіс-тичний стан України як баланс«двох мов та трьох культур» —україномовних українців (40 %нас.), російськомовних українців

(33—34 %) і російськомовних ро-сіян (22 %), співвідношення якиху різних регіонах України є нерів-номірним. Саме ці етнічні, лінг-вістичні та міжрегіональні, на ду-мку В., розбіжності звужують«природну» базу укр. (етно)націо-налізму, роблять його «віруван-ням меншості». Втім, вважає В.,ця ідеологія є потенційно приваб-ливою, її поширення, однак, мо-же перешкодити побудові відкри-тої (для представників усіх етніч-них груп, що мешкають в Україні)громадян. нації-д-ви (див. Грома-дянське суспільство). Такий пере-біг подій може бути спровокова-ний, зокрема, соціальним та екон.колапсом, ескалацією конфлікт-них відносин із Росією, посилен-ням рос. неоімперського націона-лізму.

Тв.: Політичні організації в Украї-ні [у співавт.]. «Сучасність», 1992, № 5;Зовнішньополітичні орієнтації по-літичних партій України. «Політичнадумка», 1993, № 1; Ukraine: Perestroikato Independence [у співавт.]. Macmillan,1994; Ukrainian Nationalism in the1900s: A minority faith. Cambridge, 1997;Nation-Building in the Post-Soviet Bor-derlands: The Politics of National Iden-tities [у співавт.]. Cambridge, 1998; На-ціональна ідентичність в Україні. «По-літична думка», 1999, № 3; The Ukra-inians: Unexpected Nation. New Ha-ven—London, 2000 (2-ге вид. — NewHaven—London, 2002).

Літ.: Kuzio Т. Scholarly study ofUkrainian nationalism in 1990s. «TheUkrainian Weekly», 1997, April 6; Ряб-чук М. Український націоналізм: спро-ба (де)міфологізації. В кн.: Рябчук М.Від Малоросії до України: Парадоксизапізнілого націєтворення. К., 2000;Сисин Ф. (Не)сподівані українці. «Кри-тика», 2002, № 5.

О.В. Клименко.

ВІЛЬСОН (Wilson) Томас Вудро(28.12.1856—03.02.1924) — 28-йпрезидент США (1913—21) відДемократ. партії. Н. в м. Стентон(шт. Віргінія) у сім’ї пресвітеріан-ського пастиря. Закінчив Прінс-тонський ун-т (1879, м. Прінстон,шт. Нью-Джерсі), 1890—1902 —проф., 1902—10 — ректор цьогоун-ту. 1910—12 — губернатор шт.Нью-Джерсі.

1912 В. переміг на президент-ських виборах. 1913—14 здійснивнизку заходів, спрямованих на де-мократизацію політ. життя й ре-формування економіки. За йогопрезидентства було прийнято17-ту поправку до конституціїСША, яка визначила обрання Се-нату безпосередньо громадянамиСША, знижено митні тарифи,

563ВІЛЬСОН

Т.В. Вільсон.

схвалено антитрестівський законКлейтона, розширено держ. під-тримку фермерів, запровадженопрогресивний податок на прибу-ток, створено мін-во праці, обме-жено працю дітей, засновано Фе-деральну резервну систему, якасприяла фінансово-банк. забез-печенню екон. прогресу США.

3 серп. 1914 В. проголосивнейтралітет США у Першій світо-вій війні. Це дало змогу США зарахунок поставок товарів краї-нам-учасницям війни швидко на-ростити пром.-аграрний потен-ціал, стати світовим кредитором.1916 В. вдруге обрано президен-том під гаслом «Він утримав насвід війни». В. оновив амер. зовн.-політ. доктрину: амер. месіанізмтрактував як право «захищати де-мократію» в усьому світі, прин-цип «відкритих дверей» щодо Ки-таю поширив на ін. країни, допо-внивши принципом «свободи мо-рів» — правом необмеженої тор-гівлі й у воєн. час. США виступи-ли проти старої системи колоніа-лізму, за досягнення політ. цілейцивілізованими екон. засобами.Будучи країною іммігрантів, СШАвключали до зовн.-політ. гаселпідтримку нац. прагнень народів.Відстороненість США від гло-бальної політики давала їм змогувиступати проти «таємної дипло-матії», а лише недавнє створенняпостійної армії — висловлювати-ся за роззброєння. Прагнучи матироль арбітра в збройному проти-стоянні Антанти і Центр. д-вЄвропи, В. діяльно розроблявпрограму повоєн. врегулювання.Оголосивши 2 квіт. 1917 війнуНімеччині, США не приєдналисядо Антанти, заявивши, що висту-пають на її боці як «асоційованадержава». Це дало змогу В. і даліпроводити окрему дипломатичнулінію, використовуючи передовіідеї, що походили, зокрема, з Єв-ропи. Гол. з них — створенняміжнар. орг-ції забезпечення ми-ру, що була трансформована упроект Ліги Націй. 8 січ. 1918 ого-лошено «14 пунктів» В., що ста-новили «програму миру» та пово-єн. міжнар. устрою.

В. не включив питання простатус України до переліку між-нар. проблем, розв’язання якихпередбачали «14 пунктів». Скла-дені у жовт. 1918 «Коментарі» домирної програми згадували проукраїнців лише в роз’ясненнях дотрьох пунктів: 6-го, що стосував-ся майбутнього Росії, 10-го, щостосувався Австро-Угорщини, і 12-

го, що стосувався Польщі. «Пунк-ти...» В. дали змогу учасникамПаризької мирної конференції 1919—1920 та представникам США незважати на інтереси України. Заг.політика В. щодо Росії, на почат-ку непослідовна, невдовзі вили-лася в участь США в антирад. ін-тервенції. При розгляді ін. питаньВ. зіткнувся з протидією своїхпартнерів Ж.Клемансо і Д.Ллойд-Джорджа, йому не вдалося досяг-ти консенсусу у власній командіта перебороти зростання незадо-волення в Конгресі США. Однимз небагатьох досягнень В., зафік-сованих у Версальському мирномудоговорі 1919, стало включення донього Статуту Ліги Націй. Та самечерез це 19 берез. 1920 СенатСША не ратифікував договір зНімеччиною. Розсварений зі сво-їми соратниками та тяжкохворийВ. не витримав удару: не виявлявв останній рік президентства по-мітної активності та зовсім при-пинив публічну діяльність післявиходу на пенсію.

П. у м. Вашингтон.Літ.: Архив полковника Хауза,

т. 1—4. М., 1937—45; Симоненко Р.Г.Імперіалістична політика Антанти іСША щодо України в 1919. В кн.: Па-ризька мирна конференція і антира-дянська інтервенція на Україні. К.,1962; Уткин А.И. Дипломатия ВудроВильсона. М., 1989; Киссинджер Г. Ди-пломатия. М., 1997; Камінський Є., Да-шкевич А. Політика США щодо Украї-ни. К., 1998.

Р.Г. Симоненко.

ВІЛЬШАНА — с-ще міськ. типуГородищенського р-ну Черкас.обл. Розташов. на р. Вільшанка(прит. Дніпра), за 23 км від за-лізничної ст. Городище. Нас.4,8 тис. осіб.

Перша писемна згадка дату-ється 1598. Назва походить від на-зви річки. 1648—54 — сотеннем-ко Корсунського полку (полк.Максим Кривоніс). Після 2-гоподілу Польщі 1793 (див. ПоділиПольщі 1772, 1793, 1795) відійшладо Російської імперії. 1845 тут збу-довано цукровий з-д.

Райцентр 1923—31 та 1935—59.

1828 у В. жив, а згодом не разїї відвідував Т.Шевченко.

Пам’ятник воїнам 2-го Укр.фронту (входить до Корсунь-Ше-вченківського меморіального ком-плексу).

Літ.: ІМіС УРСР. Черкаська об-ласть. К., 1972.

Р.В. Маньковська.

ВІЛЬШАНКА— с-ще міськ. типуКіровогр. обл., райцентр. Розта-шов. на лівому березі р. Синюха(прит. Пд. Бугу), за 7 км від заліз-ничної ст. Синюха.

Археологи виявили в цьомур-ні поселення доби палеоліту.Інтенсивне заселення місцевостівідбувалося в 17—18 ст. В місцівпадіння р. Вільшанка в р. Си-нюха виникло поселення Масло-ве, яке в 40-х рр. 18 ст. підпоряд-ковувалося адміністрації Мирго-родського полку і було переймено-ване на В. Від 1774 у В. прожива-ли болгари, які за часів російсько-турецької війни 1768—1774 попро-сили у царського уряду дозволупереселитися і жити в Україні.1817 м-ко стало військовим посе-ленням, тут розташувався штаб12-го округу Новорос. військ. по-селення. В пореволюц. роки осн.маса нас. була зайнята у с.-г.вир-ві.

Райцентр 1923—26, 1927—62та з 1966. С-ще міськ. типу від1968.

Пам’ятки: знак на честь 200-річчя заснування В. (1974); знакна честь 30-річчя визволення відгітлерівських окупантів; на око-лицях група курганів (3—2 тис.до н. е.).

Є.М. Скляренко.

ВІЛЬШАНСЬКА УГОДА 1617 —польс.-запороз. угода, укладена28 жовт. в урочищі Суха Вільшан-ка поблизу Таращі. Згідно з роз-робленим польс. стороною про-ектом угоди, козац. реєстр вста-новлювався в 1 тис. осіб, рештакозаків мали повертатися під вла-ду панів. Місце перебування реєс-трових козаків— Запорожжя, гол.завдання — несення прикордон-ної служби, а також підтриманнявнутр. миру в Україні. Гетьманреєстрового Війська Запорозькогообирався на козацькій раді, а за-тверджувався королем. Суворо за-боронялися походи козаків наКрим і Туреччину, підтриманнястосунків з представниками ін.д-в. Прийнятим на держ. службугарантувалося: право вільного го-сподарювання, власне адм. підпо-рядкування та судочинство, звіль-нення від феод. повинностей, яківиконували селяни.

Підготовка уряду Речі Поспо-литої до нової війни проти Рос.д-ви не дала польс. властям змогивтілити умови В.у. в життя.

В.О. Щербак.

564ВІЛЬШАНА