1

Чікен БамбоніДенис Андрущенко

Артур Шаповал

Художник – Лада Дар’я

ISBN 978-966-493-707-5

ЧеРайКаси2013

2

Дабл-бабах від двох поетів-роздовбаїв

Поезія Шаповала та Андрущенка різна і в чомусь близька. Вона подрібнена на шматки емоцій та спроб побачити реальність крізь розбиту призму часу, і водночас – об’єднана спільними темами філософії життя, кохання, патріотизму та питання митця у світі. Та й що таке світ для цих хлопців? Здається, що і Всесвіту їм замало, «Бо коли помру – // забіг закінчився// і пора міняти// вид спорту// на цікавіший».

Кожен вірш, кожен рядок верлібрів струменіє своєю енергією, яка може надихати або від якої нудить «як від реальності». У будь-якому разі вони не залишать читача байдужим. «Чікен Бамбоні» – це справжній експеримент, це вибух реактивів різноманітних поглядів на життя молодих особистостей, коли їхню свідомість іще не загнали у колію мейнстріму суспільства, де все зводиться до мишачого кольору буденності.

Виразною рисою творчості молодих поетів є довільна форма вірша. Дуже часто вони нехтують розділовими знаками ба – й художніми засобами, оголюючи зміст, ту саму думку, яку воліють донести ще тепленькою. Якщо ж орфографії й доводиться осісти на рядках з-поміж зерен «чистої поезії», то на те є свої, «авторські» причини й задуми.

3

Не останнє місце посідає іронія. Тож Артурові «терабайти незрозумілих віршів, //які смакують хіба що до пива..» вдало перегукуються з Денисовим: «спершу Америка, потім // “факін Юкрейн”». Їм можна, бо їхня поезія жива і ступила на ці сторінки аж геть не із захмарно-примарних слонячих веж. Хлопці знають напевно: «справжні поети – //це поети, //що живуть з музами, //які варять борщ».

Гортаючи сторінки збірки, читач неодмінно пройде цікаве випробування на створених поетами «американських гірках»: прості й доступні вірші то набирають динаміки, «збуджують кров» і закидають «душу… в ломбард», то сповільнюють темп, лірично здіймаючись до високого, до наступного стрімкого спуску драйву та відвертості.

Можливо, десь можна не погодитися з думкою авторів або навіть відкрито викликати їх на диску(р)сію, та «рідне – це не краще //а частина тебе //і тобі вирішувати //бути найкращим».Тож читайте і кайфуйте.

Сергій Пантюк, член Національної спілки письменників України, слемер

4

Денис Андрущенко

5

Як він ішов!Зачарований світом,Натхненно і мудро творив ходу –Так нові планети грядуть на орбітиЗ шаленою радістю на виду!

Василь Симоненко

Poetry is what happens when nothing else can.

  Charles Bukowski

Без риска мы бы играли в монополию всю жизнь.

Дебора Стайлс

6

грошопад по вівторках

Наївночекатизакінчення школикінця сесіїі виїзду до країни твоєї мрії(тобто в семи напрямках з України)

Наївно думатищо ось тільки відпрацюєшще один клятий місяцьось тільки настане літо…і ти втечеш тудиде грошопад по вівторкаха ти гуляєш уздовж бутіків і кафезриваєш із пальм апельсини

Друже(хоча який ти мені другяк завтра твій військовий білетдістане з поштової скринькихіба що бабуся)я навіть не лайкатиму твоїфотки коли тебе знудилопісля американських гіроку диснейлендія навіть забуду що ти колисьумів вимовляти звук р

Забий чуваклиш знайщо і там єзневірені та бомжі

7

що і тамтобі подадуть прохололий чізбургерщо і тамтебе кинуть на бабкищо і тамтебе оточуватимуть придурки(а чи випадковість?!)що і тамтобі дадуть пиздищо і тамти будеш іншого сортущо і тама що там?

Нема сенсужити майбутнімдля цього є снине чекай що з новим рокомщось змінитьсябо одного разузакінчатьсяялинки

ніхто не посадив.

8

The UKRaine«патріотична» одіссея

Азарту й бажань кавопадипробивають буденності скелі,збуджують кров – злі джмелі.Нескінченний сет автостради.

А путь нам видасться довга…Нічого. Велика країнане спить. Шансонно лине –не вкрадена ще магнітола.

Приземлившись на станції Хьюрків,звідки злітати повинні,почали споглядать краєвиди;маршрутка в Лос-А́лчевськ під мурку.

Неприступний Донецьквіл – чкурнулидо іншого кольору мапи,«найбільшу в Європі» пізнати.Новий Кривий Ріг. Хоч на мулах

в’їжджай у асфальтове царство.Будь обачний: усюди в шкірянках«рєшає» авторитет. Вітрянкавід страху, що нове сіє панство.

Та надія – прекрасні місця…Лиш не взнавай, як пройти до Маку,бо спитають, чи торгуєш маком –не врятують і ласти у водах Дністра.

А тур по безкрайній не має кінця;нервами трас мчимо в Сан-Франківсько;ворота в СоюзЕ чи хату батьківську

9

шукаєм у місті Нью-Львів; лиця

на то́бі немає: скільки трудящих!Клерків стільки у США, як в Черкаготих патріотів, в яких ембаргона цю любов. Українці найкращі.

Кажуть.На Прут без пут у Чернів-ціті.

Викинь телик, бо тут окультуришся,це крутіше, ніж ти обкуришся,і краще квартири у Драбів-сіті.

Порожні поля чи поля порожнеч…Через сотню кеме – Флоридосія.Лиш знаки холодні бачу досі я,торканням соняха всупереч.

Давно нас манить Ріо-де-Житомир,екзотичний Ріо, де на пляжах сосни,а самих пляжів немає зовсім.Але ми їдемо. В готелі номер,

а зранку знову можливостей зустріч:Республіка Київ чи Київ О.Ікс.*Дніпро – жаль чи кльово – схожий на Стікс.Аби ж і в Царстві почули з уст річ.

Не кажи, що прямуєш на Чорне.Дискримінація жодна не ладназовсім порушить державний лад на#Приїхали. Та сонце вже чорне…____________*О.Х. – округ Хрущовка.

10

Які нахуй екзамени?!

За ніч ти не вивчишпредмет, як недопалокне має повної дози.Розтопчи.Є справи важливіші:почитай книгу уяви,покатайся на атракціонімрій.Головне, щоб не знудило,бо мені вже погано.А як це?Джерон – корєш із ірландським корінням(чи мав би я чистокровногоамериканського корєша –вічне питання...)Так от, оцей мій корєшвибухує з горла «Джек Деніелс»і каже:Чувак! Я хочу поїхатив твою факін Юкрейні зустрітикілька тих факін класнихдівчат.Без питань, кажу.І піти в один із тих нічнихклубів, каже. Мені вистачитьтисячі баксів? питає.Я посміхаюсь.Мене, головне, поклич,відповідаю.Тільки для початку – Голандія, захоплено підхоплює.Тааак, Армін ван Бюрен, Тієсто,

11

я вже у трансі.Легальна травааа... Джеронтакож.То коли приїдеш? питаю.Чувак! Літом! Цим клятим літом, як тількизакінчимо цю факін школу.Клас. Я чекатиму.І ось це факін очікування,ніби на залізничній станціїімені Шевченка,де чистою українською розмовляє хіба щодиспетчер, а ти тіснишся в одномусидінні із сумкою – аби подалівід бомжа, що дрімає собі і, мабуть, мріє про щось земне.Не те, що ти – очікуєшна манну з неба, з року в рік:спершу Америка, потім«факін Юкрейн», яка у майбутньому поставить усіх раком.Хоча й зараз вона топ номер один.І тут Джерон на сто відсотківзі мною згоден. Йому добре.Скоро, каже.Скоро, чувак.

12

Цнотливі листки пожовклих сторіччекають думки непорочних ідей.Незламні вузли, ваги протиріч – про Бога міф урятує людей.

У хованки грає Всесвіту дзер-кало, режисеру каже сюжет.То зорі кидають тіні озердалеких надій і сірих монет.

Споруджено Сфінкс, стоять піраміди,пісок цікавиться ними всерйоз,їх точить, мов час, і шука Афродітидля кожного Фавна – біс-віртуоз...

13

14

Алхімік

Ти народився алхіміком –не покинути леб* Усесвіту,відьми кар’єрним мчать віникомкрізь ілюзії неб і безцвіту.

Киплять життєві моменти,вибухають тобі несподіванки,а ти хочеш слави хоч жменьку,а чи багатство й мандрівоньки.

Зупинись і спали всі трактати!Твій талант у багнюку розтане.За життя можеш все здобувати,та сім’я – цінніша од ман’и.

*леб – лабораторія; від англ. lab – laboratory.

15

Агов! Спустися з небес!Всім начхати, що ти Геркулесв якомусь орі’нтуванній литки накачані – марне!До Барака Обами твій хистдо писання віршів – кращий хлисту порушенні тиші. Не віриш?Ураз є невіглас без міри ж!Наплювати, що мовиш без матів –чистота жада компроматів.«Будь папроще!», спустися на землю,тоді тільки зможуть наплювати на тебе.

16

радянські батареїнам завжди не вистачаєтогочого не маємо в даний моментніколи не маличи втратили назавждиі навіть речі що бісятьтакі як ЖЕКколи відключаєтепло посеред зимивикликають ностальгію.і ти такий сидишв акуратному баріз люб’язними офіціантамисьорбаєш найгірше в світі пивоі ностальгуєш по холодним батареямголійноворічній сосні наприкінці лютогояка доживає спогади святна фоні старихпошкрябаних котамишпалері пригадуєш обпльованіавтобусні зупинкиз їх постійними курцями.це не дивно.це страшно.побувавшив ідеальному місцітягне в його протилежність.рідне – це не кращеа частина тебеі тобі вирішуватибути найкращим.

17

портрет ковбоя

мікросхема небанадто складнадірки далекогосвітлазатулив димкальянум’який і теплийвін зігрівавнадієюколи розвиднитьсяпредстане новийсвітсхема та самаі не змінитьсядоки живешта коли дихаєшдурманом життянадія є

18

До аварії чотири секундине усмішку купиш за фунти;і доки пригадуєш скоєне –повернути моменти фото невдасться тільки знищити пам’ять –та кликав-звертавсь її ранятьскалки розбитих сніжинокрозсипались в пару і ти в нок-даун потрапив ч’рез мить Махаона вітрило злетитькуди упаде пелюсткою?неважливо і так люблю-стою…

19

перепливти стіни

ну, живу я у хаті за 320,000 доларів. ну і? ну, є в моїх хостів чотири машини. ну і? ну, об’їдаюсь я бургерами й крильцями, запиваю все колою. ну і? ну, живу за вашингтоном, поруч із нью-йорком. ну і? на мені й у мене – все фірмак. ну і?   настає момент, коли відчуваєш на власній шкурі, що все це хуйня. ці дев’ять кіл пекла – від працівника макдоналдс до судді верховного суду сша – вже навіть не здаються більше комедією. гроші заради комфорту. комфорт заради грошей. вирівняти і вибілити всі зуби, купити будинок із шістьма кімнатами для гостей, які ніколи не прийдуть, виплатити соціальне страхування –

20

життя вдалося.   а не вистачає лише сімейного тепла... або ще якоїсь речі, або свободи. от тут і дізнаєшся, хто ти насправді: егоїст чи взагалі паскуда. джин тут відстійний. це знак треба вертатися назад у європу. після бренді... бля, після бренді було так хороше на душі! я пообіцяв собі, що повернуся сюди знову. за восьми стінами мого будинку пустельне шосе, багате на пригоди. а всі пригоди ведуть у Лас-Вегас.

21

Небо усюди однакове.Обставин ріка по-різномутебе несе допізна, му-сиш йти по течії...Може, не скажуть «Якове!» –акцент усюди. Й хати нестрінеш тут, а братимешшлях новий, до речі. Ікрикнеш швидко: «Харкове!»,змирившись нудно з казкою,та патріота поразкою...Й океан заселяють сердечнії.

Небо усюди однакове.

22

23

вибух сивини

вона сказаласвіт завжди буде такимжорстоким.потім вона сказалая поки маленькийдосі вірю у змінина краще.я кивнувна знак згодитаквона дійсно застаракращий світ уже єале він паралельнийдо неї.я ж поки десь посерединіспостерігаюбідний на інтелігентність класі цей індивідна щастяприречений.

24

поми-рай

Коли ти награєшся з римою, перестанеш паритися щодо ритму і більше не будеш комбінувати протухлими образами, нарешті зрозумієш, що насправді тобі потрібно щось типу головної думки, якою хочеш поділитися з іншими. Ніби ти не жадібний, наче хочеш сказати щось важливе. Тобі потрібна тільки увага. І справа навіть не у матах. Все одно ті довбойоби будуть лише либу давити. Є тут дещо більше: місія, 

25

крик душі, яка не заспокоїться, доки не вирветься назовні. Коли ж вона зовсім покине тіло і розчиниться у просторі-часі, тобі вже буде начхати на спадщину, що стерегтимуть бібліотекарі. Ти написав власний рай. 

26

цей теплий сніг

сподіваннятропічний водоспадтече з айсбергів небадіамантами усмішоксподіваннягаряче молокоднясвіжа каваночікоштовності танутьзаради радостісподіваннявесняні дощівисохнутьвід подихуі обіймівсподіваннявони досі падаютьтакі біло-ніжнісолодкіможливо останнісподівання

27

Голуб на Трафальгар Скверне вміє писати листи,не зможе їх віднести,йому потрібна лиш ти –кохає, доки не вмер.Удачі Олімп не жадає,від Бога прекрасний дар єі серце зорегаряче,але не залишить теперні собі, ні бажанням, а світу,а Всесвіт – то ти є без ліку,безкорисно любов воскресити.…Не буде Трафальгар Сквер,зникне поняття «літати»,не почнуть розвиватись примати,діти батька не зватимуть «тато» –Творець свій шедевр уже стер.Вибухає фантазія знов,виколисує новий космосон,із коханою лиш голуб прийшовказкову писать акварель.

28

W

Я йду на війну, не жалію нікого,З арсеналом солідним на фронт:Автомати із кремом, гармати з нугою –Не лишиться гірким горизонт.

Протараню печаль, у полон візьму сум,Підірву водосховище сліз;Механізм часовий для веселощів – бум!Бомбардую усмі̒шками – біс!

З анекдотів поле мінне розставлю,Радість-туман напущу,Нехай кожен впаде від слів «ай ла̒в ю!»,Намокне від щастя дощу!

29

схавай

Їй подобалися мої вірші,заримовані до всрачки,і їй було дуже цікавоговорити з поетом,вірніше, з чуваком,який умів правильно виділитивставне слово у реченні.І мало б бути сумно,коли я вирішив покінчитиз нудними відносинами:(завжди ненавидів офіційність –це наче малюнки на упаковцітуалетного паперу),але вона сказала, що я псих,і я вдоволено посміхнувся.

В такі моменти приходитьнатхнення.Коли тебе виносять з рингубез кількох зубів,коли ти заносиш себеу квартиру й притискаєшся головоюдо підлоги, ніби ти у скафандрі,й божишся, що не питимеш більшеніколи.Ось тоді приходить справжнєнатхнення.Ось коли пишетьсяпоезія!Вона більше не любитьпоезію, і мені мало б бути жаль,що насправді їй подобалося, якя читав, а не що

30

читав.Та насправді це пил. Мені все одно.Я не пишу навіть для себе.То муза-повія вимагаоплату.

31

32

Ейнштейн викурює цигарку

«У світіусе відносно» –найбільше відкриттяЕйнштейна.Він написав формулу васі мене,за якою я відрізняюсьвід типів,відносно тих, що навколо мене.Я засипаю від відпочинку,я втомлююсь від сну,я скоро тікаю від дівчини.Я серфер, який радіє хвилямстресу,і заряджаюсьлюдьми, людьми, людьми.Я можу грати у футбол о четвертійранку,я можу побігти кросза виномо тій же порі.Тільки годуйте менедіями, діями, ну ж бо!Бо коли помру –забіг закінчивсяі пора мінятивид спортуна цікавіший.

Відносно всіх людей –можна віднайти і мій тип,я більше не єдиний.

33

Але ти – неповторнаперсона,якщо розірвеш цей тестіз психологіїі повернешся до чемпіонатуз життя.

34

радіо попова на сніданок

у літаку почуваєш нестачупростору.потім я ходив вулицямивашингтонуі мені бракувало повітря –настільки світ малий.

будівлі – картонки,вирізані з радянських екранів.люди – налякані,як і в усьому світі:їм до кінця життя працюватина власні бажання.

35

найкусючіше

Чутки, немов піраньї,за вихідні об’їли здоровий глузддо кісток.Якщо раніше було щось,окрім них.Якийсь розумник збиравсяпринести пістолета в школу.У понеділок не було чергина парковці.500 відчайдухівшвиденько розбігаютьсяпо класах на першийчи останнійурок.Відсоток психопатівабо «Я» у стані депресіїв Америці змушує віднестисясерйозно до скорої можливостінавчитися літатий нарешті відлетітиу світлі краї.Дехто бурмоче молитву.Всі інші моляться подумкиі думають, що вони встиглизробитиу цьому завжди недовгомужитті.Мені чомусь смішно.Коли уявив, як шматочок сталірозтягує м’язи серцязі швидкістювісімсот метрів на секунду

36

і теплий кровопадфарбує підлогу у колір злостіна обличчі прибиральника,а я, неначе у сповільненні, падаюі посміхаюся.Мій геніальний життєвий планобірвався на стадії планування.Це як зруйнувати фундаментмайбутнього хмарочоса.Але то не страшно.Навколо будувались іншіпригоди –буде що розказати у вирії.От тільки батьків жаль,і друзів, і всіх тих подруг, і вчителів,і, навіть, недругів.Вони-то не знають, що я зустріну їхв іншому світі.

37

38

Відповідай за базар!

Я завжди промовчу.Тільки думаю:якого хуя?!

Усім відомийтакий тип людей, схожих на гієну:ніби хижак, а насправді нікчемнатварюка.

Мій товаришнезмінно чекав на парковці, доки я домовлявся про зустрічна черговій футбольній грі.Мені було до тьмяної лампочки,скільки гравців у шкільній командіі хто найкращий квотербек,я навіть не знав,хто наш суперник.Але черлідери завждивитанцьовували навпротицентральної трибуни,а мій «фантастичний» акцентзавжди звучав у центріцентральної трибуни.

Мій товаришнарешті бачить мене у дзеркалосвого дешевого авто і готуєтьсязавести двигун.Я вкидаю сумку, і ми рушаємо.Через вісім метрів зупинка.Ці підлітки не вміють водити,

39

бурчитьсімнадцятирічний пацан,півтора метра зросту,з короткою бородою.Коли я керував пожежною машиною,краще паркувався, каже. Ну куди ти преш,імбациле?!Я всміхаюся і сподіваюся напрофесіоналізм товариша.Ніколи не сумнівався.Ніколи.Аж доки копи неспинили.Як ся маєте, молодий чоловіче?Добре, ви?П’ятдесят п’ять при обмеженні у сорок п’ять?Ні, сер, не може такого бути, щироздивований товариш.Як же? Я не просто так зупинив, спокійноі люб’язно відповідає коп.Схоже, сер, коли перемикав передачу,я досі був на четвертій і...

Я завжди мовчу.Тільки думаю:ну якого хуя?!Пацик, де твоє піжонство зараз?Чому ти сюсюкаєшся з ним?Коп виписав штрафі здимів із місця пригоди.Падлюка, промовив товариш.Ага, всміхнувся яі глянув на товариша.

40

де?градація

Давно б дожити довгі дні!Дзенчить дзвінок… у двері – див!До дядька Дена дорогіДобралися десь двісті див.

Де ж діватися? Дарма…Доводиться довбати дятломДелікатного добраДитинство, да, don’t die!

День у день для друга дещоДороге і дивовижнеДумаєш дістати. Де ж? О!Діждались, докотивсь у діжці.

До!.. Дбайливо душим і дотепно Доконані домріяні думкиІ дзвінко, дико, десь у деклоДеградуєм… Дауни.

41

TED

Д’ловито прагнеш до бізнес-леді:висиш на айфоні.

Не він на тобі.Серйозне лице.

Вночі bear-teddy.А вдень ти грізніша пірат’ Сомалі.

Прихильник і раб – не можу і чайнууваги ложку просить від фемі́.Помилуй і не здави «нечайно»…

Ой, тільки туш підітри.

42

Дівчатам або 1>100

Поцілунок – цукерка на двох.Зорі і вдень молочно стікаютьшоколадом. Ані Андрюх і Антохти не знаєш. Хлопець в тебе із раю.

Поцілунки – цукерок коробка.Карієсом точиться мрія:і це, і то, і Ромка…Душа квітувала, тепер – повія.

43

44

Настала мить, як зорі ближче,ніж ти, знаходяться від мене.Прийшло те місце, де все блище,а я б забруднив в чорноземіруки, тіло повернув би –йому треба небагато.Нам сказали: душі схудли,а я б знайшов хоч краплю радо.Жага найбільша, як не маєм,і серця компас вкаже ціль,ти і вино будете раєм –ковдра, зірковаˊ метіль...

45

Розсипають дерева мейлирожево-білої радості;весна буде пити портвейниі свіжо робити пакості,яких ми всі зачекались,проте від яких засніжитьсерце полишене Аліс –не поможе жоден віджит.Розганяється днів вентилятор –остудити літо у жилах;печаль давно віддала́ торг –для тебе вакансія в джинах.

46

Ти сильний!!

Найтвердіший метал іржавіє,хмарочоси в мурашник на крихти.Ти сильний!!Навіть повіязмушує Всесвіт бігти.

В криниці найбільших пітьомзазирнути можна і треба!Ти світло!! Навіть у відьом є зблиски гадального неба.

Найнижчого холоду муривід погляду можуть розтати.Живий ти!! Оновлюй-но Луври!І лавою серця плав ґрати!

47