К Е Р І В Н И Ц Т В О М А М С № 1 0 9 2

З УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСОБІВ НАВІГАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ

Видання 1 (грудень 2012 р.)

293

Зміст

1 . Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2951 .1 Мета . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2951 .2 Деякі ключові терміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295

2 . Принципи управління безпекою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2963 . Плани / системи управління безпекою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297

3 .1 Термін «план управління безпекою» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2973 .2 Політика управління безпекою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2973 .3 Компоненти плану управління безпекою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298

3 .3 .1 Проект виконання робіт / мета . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2983 .3 .2 Посилання на відповідні законодавчі акти, стандарти, нормативні документи,

директиви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2983 .3 .3 Функції та сфери відповідальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2983 .3 .4 Визначення конкретної трудової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2983 .3 .5 Комунікації та консультації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2983 .3 .6 Звітування / статистика безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2993 .3 .7 Процедури безпечного виконання робіт / робочі інструкції . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3003 .3 .8 Виробничі наради . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3003 .3 .9 Аналіз безпеки праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3013 .3 .10 Засоби індивідуального захисту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3023 .3 .11 Готовність до надзвичайних ситуацій та реагування на них . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3023 .3 .12 Звітування про інциденти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3033 .3 .13 Проведення перевірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3053 .3 .14 Моніторинг та оцінка продуктивності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 305

4 . Оцінка ризиків трудової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3064 .1 Визначення небезпек . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3064 .2 Оцінка ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3074 .3 Контроль ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3074 .4 Моніторинг і перевірка заходів контролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3074 .5 Термінологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 309

РисункиРисунок 1 . Приклад аналізу безпеки праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 301Рисунок 2 . Приклад звіту про інцидент . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 304Рисунок 3 . Приклади загальних небезпек . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306Рисунок 4 . Приклад матриці ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 307Рисунок 5 . Процес оцінювання ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308Рисунок 6 . Ієрархія ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308

295

1. ВСТУПЦе Керівництво містить загальний огляд та надає практичні рекомендації для управлін-ня безпекою на штатному місці засобу навігаційного обладнання (ЗНО) . У Керівництві описуються організаційна структура, системи, процеси, процедури та методи, необхідні для задоволення вимог стосовно забезпечення безпеки та досягнення цілей політики безпеки .

Дотримання техніки безпеки працівників, захист громадськості та морського середови-ща повинні мати надзвичайно важливе значення для установ та постачальників послуг ЗНО під час технічного обслуговування ЗНО та проведення проектної роботи .

Вимоги та закони, що стосуються охорони здоров’я та техніки безпеки працівників на робочому місці, можуть різнитися залежно від країни . Організація повинна демонстру-вати свою тверду прихильність щодо виконання відповідних місцевих, національних та міжнародних законів, стандартів та усталених галузевих норм для власної області виконання робіт .

Отже, Керівництво не забезпечує єдину та цілісну основу для управління безпекою, а тим більше не надає загальних вказівок з питань розробки, впровадження, моніторин-гу, перегляду та аудиту систем управління безпекою .

У цьому Керівництві слово «повинен» використовується для позначення рекомендова-ного порядку виконання певної дії .

1.1 МетаМета цього Керівництва полягає у наданні базових вказівок, що стосуються:

• принципів ефективного управління безпекою;

• структури планів управління безпекою, у тому числі їх розробки, можливого змісту та можливих методів перегляду, впровадження та аудиту;

• оцінювання та управління ризиками на штатному місці ЗНО .

Примітка. Установи та постачальники послуг ЗНО повинні керуватися місцевим законодавством з метою дотримання відповідності встановленим вимогам для виконання всіх аспектів власних систем управління безпекою.

1.2 ДеякіключовітерміниНебезпека – це потенційна шкода або несприятливий вплив на здоров’я особи, яка перебуває на робочому місці чи поблизу нього . Небезпеки можуть змінюватися залеж-но від сфери діяльності, але в контексті ЗНО можуть включати: гучне обладнання, хвилювання моря, хімічні речовини, електрику та роботу, що виконується на висоті .

Ризик – це ймовірність того, що шкода (смерть, травма або захворювання) може бути заподіяна особі, яка наражається на небезпеку . Тяжкість небезпеки, її тривалість та частота впливу визначають рівень ризику .

Управління ризиком – це вжиття заходів з метою усунення всіх, по можливості, небез-пек, які можуть загрожувати здоров’ю та безпеці працівників . У разі, якщо це немож-ливо виконати, слід звести до мінімуму такі ризики, наскільки це обґрунтовано і практично можливо . Ефективне управління ризиками включає в себе впровадження та технічне обслуговування систем, які дають можливість проводити регулярне оцінюван-ня та виконувати процедури огляду .

296

2. ПРИНЦИПИУПРАВЛІННЯБЕЗПЕКОЮВсі особи зобов’язані забезпечувати охорону здоров’я та дотримуватися техніки безпеки, «управляти ризиками», усуваючи всі, по можливості, небезпеки, які можуть загрожува-ти здоров’ю та безпеці працівників . У разі, якщо це неможливо виконати, слід звести до мінімуму такі ризики, наскільки це обґрунтовано і практично можливо .

Особи, які займаються діловою та підприємницькою діяльністю, з метою належного управління ризиками, повинні виконувати свої зобов’язання з охорони праці та техніки безпеки працівників, якщо вони:

• приймають на роботу працівників, які виконують роботу безпосередньо для них, або, якщо вони спрямовують або впливають на роботу, що виконується працівниками;

• можуть піддавати інших людей ризику через виконання їхньої ділової та підпри-ємницької діяльності;

• управляють та контролюють робоче місце, виробниче та офісне обладнання, технічні засоби на робочому місці;

• проектують, виготовляють, імпортують або поставляють технічні засоби, матеріа-ли або конструкції для використання на робочому місці;

• встановлюють, конструюють або укомплектовують технічні засоби або конструк-ції на робочому місці .

Після того, як буде вирішено питання стосовно «обґрунтованого і практичного» забез-печення захисту людей від можливого заподіяння їм шкоди, необхідно врахувати та вирішити інші важливі питання:

• ймовірність виникнення небезпеки або ризику, пов’язаного із виконуваною роботою;

• ступінь шкоди, яка може виникнути в результаті небезпеки або ризику;

• забезпечення належного рівня обізнаності стосовно небезпеки або ризику, а також розгляд можливих методів усунення або мінімізації таких ризиків;

• наявність та доступність методів усунення або мінімізації ризиків;

• після оцінки ступеня ризику та відповідних методів усунення або мінімізації ризиків, необхідно переглянути витрати, пов’язані із застосуванням таких методів, у тому числі розглянути питання можливої невідповідності вартості методу порів-няно з наявним ризиком .

Законодавство у сфері охорони праці та техніки безпеки накладає суворі зобов’язання на провідні зацікавлені сторони для того, щоб забезпечити належний рівень здоров’я та безпеки працівників . Ці зобов’язання іноді називають загальними, які забезпечу-ють належний рівень обережності працівників на робочому місці . Виконання такого зобов’язання означає попереднє планування з метою запобігання нещасним випадкам на робочому місці, травмуванням та професійним захворюванням . Це часто вимагає від організацій забезпечення виконання таких умов:

• потрібно виявляти, оцінювати, контролювати, відстежувати та переглядати ризики для здоров’я та безпеки працівників;

• запроваджувати ефективні стратегії комунікації, консультування та співпраці для забезпечення належного рівня обізнаності працівників з питань охорони здоров’я і техніки безпеки;

• здійснювати передавання інформації, навчання і підготовку, інструктаж або інспек-тування через формальні та неформальні механізми;

• виконувати нагляд за здоров’ям працівників та відстежувати умови на робочому місці;

• збирання даних інформаційними системами про стан здоров’я та безпеку праців-ників для забезпечення ефективного планування та прийняття рішень .

297

Цього можна досягти шляхом ефективного управління безпекою, яка повинна запро-ваджуватися на робочому місці з метою:

• забезпечення захисту здоров’я та благополуччя працівників, відвідувачів та громадськості;

• гарантування належного рівня оцінювання ризиків, своєчасного виявлення небез-пек та визначення необхідних пом’якшувальних заходів та заходів контролю;

• забезпечення прийнятного залишкового ризику для потреб організації та досяг-нення цією організацією відповідності вимогам законодавства;

• зменшення ризиків можливого пошкодження обладнання та технічного устаткування;

• зниження впливу установ та приватних організацій до рівня відповідальності, пов’язаного з травмуванням та нещасними випадками .

3. ПЛАНИ/СИСТЕМИУПРАВЛІННЯБЕЗПЕКОЮ3.1 Термін«плануправліннябезпекою»Термін «план управління безпекою» використано у цьому Керівництві з метою розширеної класифікації методу управління безпекою ЗНО на штатному місці . Цей термін може означати:

• плани або системи управління охорони праці та виробничої безпеки;

• політику в сфері техніки безпеки;

• системи управління безпекою;

• процедури безпечного виконання робіт або інші керівні принципи, пов’язані з охороною здоров’я та технікою безпеки на робочому місці .

Як визначено в розділі 1, Керівництво передбачає можливість застосування різними законодавствами, організаціями та ситуаціями різного підходу до управління безпе-кою . Тому, Керівництво містить лише стислий опис того, що може бути сформовано в якості можливого змісту або, як правило, може розглядатися як мінімальні вимоги .

3.2 ПолітикауправліннябезпекоюЧинне законодавство, закони, стандарти та усталені галузеві норми повинні розглядатися організацією в процесі розробки або перегляду політики управління безпекою для забезпечення дотримання відповідності встановленим вимогам .

Політика управління безпекою є документом високого рівня, який описує підхід організації до управління безпекою . Політика управління безпекою повинна забезпечувати:

• загальний напрямок, предмет та основну ціль (-і);

• керівні повноваження, зобов’язання комітету з охорони праці та техніки безпеки, зобов’язання представників з питань охорони праці та техніки безпеки та праців-ників з управління ризиками для охорони здоров’я та техніки безпеки;

• «заяву про зобов’язання» до відповідного законодавства в сфері охорони праці та техніки безпеки, закони, стандарти або усталені галузеві норми, оскільки вони поширюються на всіх працівників, підрядників та громадськість на штатному місці ЗНО, наскільки це практично можливо;

• мінімізацію та, якщо можливо, усунення ризиків безпеки;

• реалізацію необхідних планів та систем для поточних видів діяльності .

298

3.3 КомпонентипланууправліннябезпекоюПлан управління безпекою (SMP) – це ефективний та задокументований метод інкап-суляції загального опису, принципів, методів та процедур перегляду управління безпе-кою для потреб конкретної діяльності або проекту .

Рівень деталізації SMP обумовлюється складністю діяльності, конкретними завдання-ми, законодавчими актами та стандартами кожної окремо взятої країни .

Для функціонування ЗНО план управління безпекою повинен бути розгорнутим настільки, наскільки дозволяє сфера діяльності, але, як мінімум, повинен включати:

• проект виконання робіт / мету;

• посилання на відповідні законодавчі акти, стандарти, нормативні документи, директиви і т . д .;

• функції та сфери відповідальності;

• визначення конкретної трудової діяльності;

• виявлення небезпек та управління ризиками;

• принципи комунікації, консультування та співпраці;

• процедури безпечного виконання робіт / робочі інструкції;

• аналіз безпеки праці;

• засоби індивідуального захисту (PPE);

• готовність до надзвичайних ситуацій та реагування на них;

• звітування про інциденти та інші звіти, пов’язані з безпекою;

• проведення перевірок .

3.3.1 Проектвиконанняробіт/мета

Проект виконання робіт / мета цього документа мають бути використані для:

• визначення та документування загальної сфери діяльності;

• будь-якої політики або принципів, якими керується проект управління безпекою;

• сфери застосування та цілей проекту управління безпекою .

3.3.2 Посиланнянавідповіднізаконодавчіакти,стандарти, нормативнідокументи,директиви

Законодавчі вимоги та документація, якими керуються, на які впливають або які надають інші елементи управління для плану управління безпекою .

3.3.3 Функціїтасферивідповідальності

У даному підпункті йдеться про ідентифікацію всіх працівників або виконуваних ними функцій, пов’язаних з роботою ЗНО, для яких повинен бути сформульований план управління безпекою . Іноді корисно перерахувати всі функції та відповідальності в матри- . Іноді корисно перерахувати всі функції та відповідальності в матри-ці або діаграмі, розмістивши інформацію зверху вниз (від керівництва до підлеглих), щоб у подальшому з легкістю можна було посилатися на неї та здійснювати її перегляд .

3.3.4 Визначенняконкретноїтрудовоїдіяльності

План управління безпекою повинен визначати основні робочі області, завдання та інші види діяльності, передбачені в SMP, а також визначати різні обов’язки в рамках цих завдань на індивідуальній або відомчій основі .

3.3.5 Комунікаціїтаконсультації

Організації повинні консультуватися зі своїми працівниками з питань охорони праці та техніки безпеки . Таким чином, консультації повинні відігравати більш важливу роль,

299

ніж просто бути юридичною вимогою . Насамперед, це цінний засіб вдосконалення процесу прийняття рішень з питань охорони праці та техніки безпеки .

SMP повинен визначати процедури та зосереджуватися на комунікаціях і консульта-ціях . Особлива увага повинна приділятися процесу використання зворотного зв’язку для поліпшення охорони праці та техніки безпеки на робочому місці . Такі процедури можуть включати:

• ефективну програму введення працівника на нове робоче місце;

• періодичні групові зустрічі та регулярні наради з техніки безпеки;

• формування діючого комітету з охорони праці та техніки безпеки;

• регулярні консультації з представниками з питань охорони праці та техніки безпеки .

Процес офіційного призначення людей на посаду є ефективним способом комунікатив-ної політики та процедур для всіх працівників, що підвищує загальний рівень розумін-ня цілей безпеки організації на робочому місці . Офіційне призначення на посаду не слід проводити лише для нових працівників . Призначення осіб на посаду, які пройшли перепідготовку, можна також здійснювати, якщо існують зміни в обставинах або істот-ні зміни в політиці та процедурах .

Ключем до успіху у створенні безпечного робочого місця – є ефективні методи комунікації та механізми для вирішення питань та суперечок, пов’язаних з управлінням охорони праці та техніки безпеки . Організації повинні застосовувати механізми для проведення консультацій із працівниками, щоб вони могли висловити власну точку зору стосовно забезпечення техніки безпеки та належного робочого місця . Використання статистики безпеки є позитивним способом комунікації щодо необхідності ефективного управлін-ня безпекою у трудовому колективі .

3.3.6 Звітування/статистикабезпеки

Звітування та надання статистики безпеки є важливим елементом кожної системи управління безпекою . Оскільки дуже складно досягти ефективної системи звітності безпеки, існує чотири складові, які мають надзвичайно важливе значення для досягнення успішної системи звітності безпеки:

1 . Кожен, незалежно від посади, чи це керівник компанії, чи простий робітник, повинен розумітися та брати участь у звітності безпеки .

2 . Повинні бути ефективні методи для збору та аналізу даних, які були відібрані раніше .

3 . Корпоративна культура повинна бути сприятливою для досягнення необхідного рівня комфорту працівників, щоб повідомляти про недоліки в політиці управ-ління безпекою компанії та процедури, а також звітувати про особисті недоліки кожного .

4 . Позитивне звітування безпеки . Звітування щодо позитивних показників безпе-ки, таких як підвищення безпеки, може бути більш вигідним, ніж звітування про інциденти . Сприяння позитивній культурі безпеки забезпечить зменшення кількості інцидентів та підвищення рівня обізнаності працівників .

Труднощі можуть виникнути під час балансування системи звітності про інциденти для забезпечення «якісного», а не «кількісного» показника, але в будь-якому випадку не слід забувати про можливості для постійного вдосконалення .

300

3.3.7 Процедурибезпечноговиконанняробіт/робочіінструкції

Оцінка ризиків дозволяє ідентифікувати ризики та заходи контролю, необхідні для зменшення та усунення таких ризиків . Метод, за допомогою якого застосовуються такі заходи контролю, повинен бути сформульований та доступний для всіх працівників . Найбільш поширений спосіб документування – шляхом використання процедур безпечного виконання робіт, які також можуть співвідноситися із проектом безпечного виконання робіт .

Цей документ є простим та документально затвердженим методом, у якому зазначено найбезпечніший спосіб завершення конкретного завдання . Він визначає та перераховує небезпеки, які стосуються даного завдання . Документ також містить покрокові інструкції з виконання завдання із використанням різних заходів для запобігання інциденту або травмування .

Процедури безпечного виконання робіт надають інформацію для безпечного виконання завдання працівниками . Виконання таких процедур покладено на окрему особу, яка повинна належно дотримуватися вимог, викладених у документі . Надзвичайно важливе значення при цьому має підготовка та інформованість персоналу .

Процедури безпечного виконання робіт допомагають у навчанні та орієнтації нових працівників щодо небезпек, наявних під час виконання робіт, а також надають їм можливість обрати найбільш підходящий спосіб для безпечного виконання завдання / діяльності . Процедури безпечного виконання робіт можуть бути використані для оцінки рівня розуміння працівниками стосовно проведення навчання на робочому місці .

Розробка процедури безпечного виконання робіт повинна здійснюватися після визначення:

• коригувальних дій під час розробки звіту стосовно виникнення інциденту / небезпеки;

• заходів контролю ризиків під час виконання оцінки ризиків .

У контексті ЗНО, процедури безпечного виконання робіт можуть розроблятися для певного місцерозташування ЗНО, конкретних завдань, пов’язаних зі спорудженням або технічним обслуговуванням ЗНО, або ж використовуватися для виконання робіт у цілому .

Більшість компонентів процедури безпечного виконання робіт залежать від відповідних законів, законодавчих актів, правил або норм поведінки . Державні органи, відповідальні за охорону здоров’я та техніку безпеки працівників на робочому місці, як правило, мають робочі шаблони, що окреслюють сумісний формат для процедур безпечного виконання робіт .

3.3.8 Виробничінаради

Виробничі наради (ТВМ) – це неофіційні зібрання для обговорення актуальних питань серед групи працівників, залучених до виконання однієї діяльності чи завдання, або працівників, які працюють на одній робочій ділянці .

Незважаючи на те, що виробничі наради можуть мінятися за форматом, вони мають бути короткими, інформативними та присвячуватись розгляду конкретних питань, що стосуються запланованої діяльності, наступної зміни чи робочого дня . Вони зазвичай проводяться без відриву від виробництва або на робочому місці, і є важливим та корисним методом забезпечення охорони здоров’я та техніки безпеки на першочерговому місці для працівників .

Виробничі наради є корисним механізмом для проведення навчання, головними темами якого є забезпечення безпеки . Виробничі наради не є лекціями, а більше розглядаються як обговорення, що дозволяє забезпечити повноцінну участь усіх членів дискусійної

301

групи . Як правило, виробничі наради записуються у заздалегідь затвердженому форматі та підписуються всіма учасниками .

Виробничі наради повинні бути невід’ємною частиною всіх операцій, пов’язаних із ЗНО, з урахуванням рівня ризику, характерного для роботи в деяких сферах морсько-, з урахуванням рівня ризику, характерного для роботи в деяких сферах морсько-го середовища, та повинні регулярно проводитися для зміцнення філософії організації, найважливішим завданням якої є забезпечення безпеки праці .

3.3.9 Аналізбезпекипраці

Аналіз безпеки праці (JSA) – це метод, що може бути використаний для ідентифікації, аналізу та запису конкретного завдання чи діяльності . JSA здійснюється на регулярній основі та повинен визначати:

• етапи виконання конкретного завдання;

• існуючі або потенційні небезпеки для техніки безпеки та охорони здоров’я, які можуть виникнути на кожному етапі виконання завдання;

• рекомендовані дії / процедури, які будуть ліквідовувати чи зменшувати небезпе-ки і ризики щодо можливого травмування або захворювання на робочому місці .

JSA може також бути корисним інструментом для навчання нових працівників заходів, необхідних для безпечного виконання поставлених перед ними завдань .

Рисунок 1. Приклад аналізу безпеки праці

302

JSA дуже схожий за своєю структурою з оцінкою ризику . Незважаючи на те, що оцінка ризику може бути виконана для розробки плану управління безпекою, JSA може здійснюватися лише для одного конкретного завдання протягом поточної робочої зміни . JSA дуже схожий на ТВМ, але більше спрямовано на виявлення ризиків для однієї дуже конкретної діяльності .

JSA спрямовано на взаємозв’язок між працівниками, завданням, інструментами та робочим середовищем . В ідеальному випадку, після того як неконтрольовані небезпеки та пов’язані з ними ризики було виявлено, потрібно негайно вживати належних заходів, щоб усунути та знизити ризики до прийнятного рівня .

Для забезпечення ефективності JSA, менеджери та диспетчери ЗНО повинні проде-монструвати готовність доведення такого аналізу до кінця з метою усунення будь-яких виявлених неконтрольованих небезпек .

На рисунку 1 наведено типовий формат JSA, який також співвідноситься з аналізом ступеня небезпеки праці (JHA) . Процес JSA залежить від чинних законів, законодавства, правил чи усталених галузевих норм для даної країни або регіону . Державні органи, відповідальні за охорону здоров’я та техніку безпеки працівників на робочому місці, як правило, мають робочі шаблони, які окреслюють сумісний формат для виконання JSA .

3.3.10 Засобиіндивідуальногозахисту

Основним завданням засобів індивідуального захисту (PPE) є доповнення інших засобів контролю небезпеки . PPE виступають як передовий бар’єр для захисту або порятунку людини від можливого виникнення небезпек на робочому місці .

До PPE належать одяг, обладнання або інші предмети, наприклад, одяг підвищеної видимості, захисне взуття, каски, захисні окуляри та беруші . PPE використовують- . PPE використовують-ся людиною, яка працює на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, для забезпечення захисту від травмування багатьма небезпечними елементами . Таке обладнання призначене для захисту тіла людини: кінцівок, голови, обличчя, очей, носа, вух та деяких внутрішніх органів . Оскільки PPE в основному створені для збереження цілісності тіла працівника, потрібно затвердити велику кількість правил та статутів, щоб використовувати наведене вище захисне обладнання . Установи та приватні організації, відповідальні за ЗНО, повинні консультуватися з відповідними Компетентними органами щодо узгодженості дій із постачання та використання PPE .

Вибір PPE залежить від поставленого завдання . Незважаючи на те, що деякі PPE, як наприклад захисне взуття з металевим носком, є обов’язковими для більшості функцій та робочих областей ЗНО, інші ж PPE використовуватимуться залежно від типу виконуваної роботи . Наприклад, ремені безпеки можуть знадобитися безпосередньо для роботи на висоті, визначеній відповідними стандартами, а захисні окуляри, рукавиці та респіратори – для фарбування або реставрації .

3.3.11 Готовністьдонадзвичайнихситуаційтареагуваннянаних

Процедури у разі виникнення надзвичайних ситуацій – це спеціально розроблені або адаптовані програми дій для роботи з надзвичайними ситуаціями та непередбачува-ними подіями, що можуть трапитися на робочому майданчику або робочому місці, включаючи травми в результаті падінь, пожеж, вибухів, витоку небезпечних матеріалів та змін погодних умов .

Надзвичайна (термінова) процедура повинна бути документально оформлена, опублі-кована та доведена до відома всіх працівників, залучених до конкретного району або осіб, які працюють з окремо взятим проектом чи об’єктом .

303

Процедури у разі виникнення надзвичайних ситуацій повинні розглядатися та, якщо необхідно, переглядатися для підтримки робочого середовища без ризиків для здоров’я та безпеки життя працівників . Будь-які зміни, внесені до зазначених вище процедур, повинні бути опубліковані та доведені до відома всіх працівників організації .

При розробці надзвичайних (термінових) процедур у межах організації, слід враховувати таке:

• виявлення всіх можливих небезпек;

• перелік потенційних наслідків кожної небезпеки;

• визначення необхідних заходів для запобігання будь-якої небезпеки, у тому числі евакуаційних шляхів, планів рятувальних робіт, планів протипожежних заходів та планів евакуації з приміщення;

• визначення та отримання ресурсів, необхідних для виконання запланованих дій;

• розробка детальних процедур, які відображають потенційні небезпеки та відповід-ні плани реагування на надзвичайні ситуації;

• навчання робітників надзвичайним процедурам, забезпечуючи їх посібниками, проводячи навчальні заняття (тренінги) та впроваджуючи систему регулярних тренувань з реагування на надзвичайні ситуації .

Оскільки вимоги стосовно забезпечення належного рівня безпеки зазвичай визнача-ються законодавством, законами, стандартами та усталеними галузевими нормами, установи та приватні організації, відповідальні за ЗНО, повинні керуватися вказівка-ми відповідного керівного органу щодо виконання своїх зобов’язань по реагуванню на надзвичайні ситуації .

3.3.12 Звітуванняпроінциденти

Звіти про інциденти – задокументовані звіти інцидентів або аварій, що сталися; наприклад, травма / захворювання на робочому місці, небезпечний випадок або вплив небезпечних речовин .

Звіти про інциденти повинні надаватися без зволікання, щоб забезпечити своєчасне вжиття належних заходів та звернути увагу на джерело виникнення інциденту .

Інцидент або аварія є передумовою створення звіту про інцидент, в якому міститься розслідування інциденту, в тому числі:

• встановлення фактичних обставин інциденту, зокрема ідентифікація та опитуван-ня всіх свідків;

• визначення причин інциденту та заходів, необхідних для запобігання його повторення;

• перелік отриманих травм, якщо такі існують, реагування на ці травми та інформація щодо необхідності надання медичної допомоги / лікування;

• виконання та контроль профілактичних / коригувальних дій, спрямованих на запобігання повторення інциденту;

• кінцева класифікація інциденту .

Існують різні рівні класифікацій, тому тип класифікації, необхідний для використання, зазначений в законодавстві, стандартах або усталених галузевих нормах, характерних для кожної країни . Нижче наведено приклади можливих класифікацій:

• недотримання або порушення правил безпеки;

• потенційно небезпечні ситуації;

• травми з наданням долікарської допомоги;

• травми з медичним лікуванням потерпілого;

304

• травми з тимчасовою втратою працездатності;

• смертельні випадки .

Управління, звітування та ефективне розслідування інцидентів разом з планами коригу-вальних дій або процедурами безпечного виконання робіт становлять важливу частину безперервного вдосконалення систем безпеки в межах всієї організації . Звітування про інциденти дає можливість організації визначити недоліки або збої у власних системах управління безпекою, і є дуже важливим джерелом статистичних даних з безпеки, які більшість установ і приватних організацій потребують для запису і аналізу . Без таких даних або такої системи звітності система управління організації часто не здатна викона-ти визначені цілі та завдання, пов’язані з планом управління безпекою .

Типову форму звіту про інцидент наведено на рисунку 2 . Державні органи, відпові- 2 . Державні органи, відпові-дальні за охорону здоров’я та техніку безпеки працівників на робочому місці, як прави-ло, спроможні розробити настанову щодо сумісного звітування про інциденти .

Рисунок 2. Приклад звіту про інцидент

305

3.3.13 Проведенняперевірок

Регулярне проведення перевірок є запорукою успіху будь-якої системи управління, що в свою чергу нічим не відрізняється від управління безпекою . Дуже важливо чітко сформулювати цілі для перевірки системи управління безпекою та підійти до цього процесу в детальний і документальний спосіб . Перевірка системи управління безпекою може включати забезпечення того, що:

• система управління безпекою узгоджується та співвідноситься із чинними законо-давством, законами, стандартами, усталеними галузевими нормами чи іншими вимогами безпеки;

• оцінки ризиків проведено згідно з графіками або в рамках інших заходів відповід-но до політики або застосованого плану управління;

• процедури безпечного виконання робіт є діючими та актуальними, належно працює система документообігу, а працівники організації забезпечені найсучасні-шими редакціями процедур безпечного виконання робіт та ознайомлені з ними;

• заходи контролю, визначені в процесі виконання оцінки ризику, є діючими та використовуються;

• система звітності про інциденти перебуває у робочому стані та забезпечує належний рівень надання звітів про інциденти та передбачає огляд на місці їх виникнення;

• будь-які виявлені невідповідності або недоліки в системі управління безпекою усунуто .

Проведення перевірки – це найкращий спосіб для керівників та осіб, які очолюють організацію, продемонструвати належну старанність та виявити області передової практики, яка може бути застосована в інших підрозділах організації .

Державні органи або установи, відповідальні за управління безпекою, матимуть змогу створити основу або вимоги для проведення належних перевірок . У багатьох випад-ках, перевірка системи управління безпекою компанії, проведена третьою стороною, є обов’язковою вимогою .

3.3.14 Моніторингтаоцінкапродуктивності

Ефективне проведення перевірки системи управління безпекою повинно надати органі-зації інформацію, необхідну для моніторингу та оцінки продуктивності і, що більш важливо, визначити області, де потрібне поліпшення . Деякі ключові заходи, що викорис-товуються для моніторингу продуктивності, можуть включати:

1 . Інциденти, зареєстровані організацією, дають можливість визначити сфери діяль-ності, в яких вони є найбільш поширеними . Зосередження особливої уваги на правильній класифікації дозволяє організації визначити окремі види діяльності, які зазвичай приводять до інцидентів . Це, у свою чергу, дозволяє виконувати перегляд відповідної оцінки ризику або процедур, які відносяться до даної діяльності .

2 . Кількість, частота та тривалість перевірок безпеки, які виконуються організаці-єю, є гарним показником, який свідчить про те, що увагу приділено підвищенню безпеки на робочому місці та моніторингу дотримання відповідності встановле-ним вимогам .

3 . Деякі програми навчання з техніки безпеки, інформаційні засідання, загальні консультації та, в результаті, зворотній зв’язок таких заходів можуть продемон-струвати ефективність доведення до відома працівників інформації про політи-ку в сфері забезпечення безпеки, цілей та завдань, а також дієвість зворотного зв’язку з працівниками .

306

4. ОЦІНКАРИЗИКІВТРУДОВОЇДІЯЛЬНОСТІУ цьому розділі розглянуто процес оцінки ризиків . Більш докладна інформація про принципи управління ризиками та деталі процесу оцінювання ризиків міститься у Керівництві МАМС 1018 «Управління ризиками» .

Будь-яка система управління безпекою або план управління безпекою повинні надавати детальну оцінку ризикам для різних видів трудової діяльності або вказувати процес та механізм, за допомогою якого оцінки ризиків повинні виконуватися .

Під оцінкою ризику розуміється розгляд наслідків будь-якої особи, яка наражається на небезпеку та ймовірність того, що це відбувається . Оцінка ризиків виконується з різним ступенем деталізації в залежності від типу небезпеки та інформації, а також доступних ресурсів, і включає в себе чотири етапи .

4.1 ВизначеннянебезпекВизначення небезпек на штатному місці ЗНО передбачає виявлення всіх ситуацій та подій, які потенційно можуть призвести до травми або захворювання працівників, підрядників, відвідувачів та громадськості .

Важливо передбачати всі можливі небезпеки використовуючи підхід типу «що буде, якщо…?» Крім того, необхідно визначати та класифікувати небезпеки різного типу, наприклад, фізичного, механічного та / або електричного, хімічного, біологічного і психологічного середовища . Небезпеки є частиною робочого процесу, такі як механічні пошкодження, шум, токсичні властивості речовин або небезпеки, що виникають через пошкодження обладнання чи машинного устаткування, пролиття хімічних речовин та поломок конструкцій . Приклад небезпек наведено на рисунку 3 .

Частина механізму, речовина або робочий процес можуть містити в собі безліч різних небезпек, кожна з яких повинна бути визначена та перерахована .

Небезпека Потенційна шкода

Завдання, що виконуються вручну

Перенапруження або повторювані рухи призводять до розтягнення м’язів

Сила тяжіння Падіння предметів, ковзання, спотикання та падіння людей є причиною переломів, ударів, рваних ран, вивихів, струсів мозку, каліцтв або смертей

Електрика Потенційне джерело займання . Незахищеність від електричних дротів під напругою може призвести до шоку, опіків або смерті від електричного струму

Механізми та обладнання Ударяння рухомими транспортними засобами або ураження рухомими частинами машинного устаткування може бути причиною переломів, ударів, рваних ран, вивихів, каліцтва або смерті .

Небезпечні хімічні речовини

Хімічні речовини (кислоти, вуглеводні, важкі метали) та пил (азбест і двоокис кремнію) викликають респіраторні захворювання, рак або запалення шкіри .

Граничні температури Висока температура є частою причиною опіків, теплових ударів або втоми .Низька температура викликає переохолодження або обмороження .

Шум Гучний шум може привести до пошкодження слуху .Радіоактивне випромінювання

Ультрафіолет, спалахи від зварювання, мікрохвилі та лазери можуть бути причиною опіків, раку або сліпоти

Біологічні небезпеки Мікроорганізми є причиною гепатиту, «хвороби легіонерів», ку-лихоманки, ВІЛ / СНІД або алергії

Психосоціальні небезпеки Пов’язаний з роботою стрес, агресивна поведінка, застосування сили та стомлюваність працівників

Рисунок 3. Приклади загальних небезпек

307

Організація повинна розглянути записи травм і хвороб, нещасні випадки на робочому місці, потенційно небезпечні ситуації, відгуки працівників, відпустки через хвороби та результати будь-яких перевірок розслідувань стосовно виявлення небезпек .

Організація повинна розглянути всю наявну інформацію та консультації про можливі небезпеки від регулюючих органів та галузевих асоціацій . Виробники та постачальни-ки також можуть надавати інформацію про можливі небезпеки та запобіжні заходи, що забезпечують безпеку для окремих речовин (листи безпеки), механізмів або процесів (керівництва з експлуатації) .

4.2 ОцінкаризиківОцінки ризиків повинні базуватися на певній діяльності або робочій ділянці виконання робіт, при цьому ризики та їх наслідки оцінюються шляхом використання матриці ризиків . Приклад матриці ризиків показано на рисунку 4 . Оцінка ризиків повинна включати такі етапи:

• вивчення діяльності та виявлення наявних ризиків;

• оцінювання ризиків за допомогою матриці, яка дозволяє визначити кількість ризиків;

• визначення заходів, необхідних для зменшення та усунення таких ризиків;

• визначення залишкового ризику та розробка пропозицій .

Процес оцінювання ризиків показано на рисунку 5 .

4.3 КонтрольризиківОцінка ризику повинна визначати заходи контролю, що мають бути використані для зменшення ймовірності травмування робітників та підрядників або пошкодження механізмів та обладнання . У деяких випадках заходи контролю повинні обиратися згідно з ієрархією контролю, яка (у порядку черговості) має такий вигляд: усунення, заміна, ізоляція, розробка, управління та засоби індивідуального захисту, що визначають залишковий ризик та реалізують заходи контролю . Спосіб, за допомогою якого здійснюється управління ризиками, класифікується від найвищого рівня захисту та надійності до найближчого, як показано на рисунку 4 . Ця класифікація називається ієрархією контролю ризиків .

Загальний вид ієрархії контролю ризиків показано на рисунку 6 .

4.4 МоніторингіперевірказаходівконтролюПроцес оцінки ризиків дає можливість ідентифікувати ймовірність виникнення ризикових подій та необхідних заходів контролю . Це сприяє подальшому відтворенню документів та процедур, які формалізують метод контролю та процес, за допомогою якого здійснюється управління заходами контролю .

Матриця ймовірності події і тяжкості наслідків

Рисунок 4. Приклад матриці ризиків

308

Рисунок 5. Процес оцінювання ризиків

Рисунок 6. Ієрархія ризиків

309

4.5 ТермінологіяНижче наведено керівництво для загальної термінології та мови ризику відповідно до Міжнародного стандарту AS/NZ ISO 31000:2009 «Управління ризиками: принципи та настанови»:

• Управління ризиком – скоординований комплекс заходів і методів, що використовуються для управління організацією та контролювання багатьма ризиками, які можуть вплинути на здатність цієї організації досягати поставлених цілей .

• Інфраструктура управління ризиком – набір елементів, що сприяють та підтри-мують управління ризиком у масштабі всієї організації .

• Політика управління ризиком – заява, в якій висловлюється прагнення органі-зації до управління ризиком та роз’яснюються її загальні наміри і напрямки діяльності .

• Ставлення до ризику організації визначає її загальний підхід до ризику . План управління ризиком організації описує спосіб, за допомогою якого організація буде здійснювати управління ризиком .

План управління ризиком визначає елементи управління, підхід та ресурси, які будуть використано для управління ризиком . Типові елементи управління ризиком зазвичай включають процедури, практики, обов’язки та види діяльності . Плани управління ризиками можуть застосовуватися до конкретної продукції, процесів та проектів, а також до частини або до всієї організації .

• Власник ризику – особа або організаційна одиниця, що має повноваження і несе відповідальність за управління певними ризиками .

• Процес управління ризиком – систематичне застосування політик, процедур і практик управління до комплексу заходів, спрямованих на встановлення ситуації (контексту), підтримання зв’язку та консультування із зацікавленими сторонами, ідентифікації, аналізу, оцінювання, впливу на ризик, моніторингу та перегляду ризику .

• Оцінка ризику – процес, що складається ще з трьох процесів: визначення ризику, аналіз ризику та оцінювання ризику .

• Визначення ризику – процес, що застосовується для виявлення, розпізнавання та опису ризиків, які можуть вплинути на досягнення цілей .

• Аналіз ризику – процес, що необхідний для зрозуміння природи, джерела і причини виявлених ризиків та оцінки рівня ризику . Він може використовуватися для вивчення впливів та наслідків, а також для дослідження елементів управління, які існують на даний час .

• Оцінювання ризику – процес, що використовується для порівняння результатів аналізу ризику з критеріями ризику, щоб визначити, чи заданий рівень ризику є прийнятним або допустимим .

• Ідентифікація ризику – процес, що включає в себе визначення, визнання та опис ризиків, які можуть вплинути на досягнення цілей організації .

• Джерело ризику – місце виникнення ризику .

• Наслідок – результат події .

• Імовірність – випадок, що може статися у майбутньому .

• Рівень ризику – величина ризику, яка визначається шляхом розгляду та комбінування наслідків та ймовірностей .

Рівень ризику може стосуватися однієї групи ризику або комбінації ризиків .

310

• Вплив на ризик – процес модифікації (зміни) ризику .

Вплив на ризик передбачає вибір та реалізацію одного або більше варіантів впливу . Після того, як вплив на ризик було здійснено, він перетворюється на контроль або змінює існуючі елементи контролю . Існує безліч варіантів впливу на ризик . Ви можете уникнути ризику, знизити його, видалити джерело ризику, модифікувати наслідки та змінити імовірності, Ви також можете розділити ризик з іншими, просто стримувати ризик або навіть збільшити його для досягнення поставлених цілей .

• Залишковий ризик – ризик, що залишається після впливу на ризик .

Це ризик, що залишається після усунення ризику, видалення джерела ризику, пом’якшення його наслідків, зміни ймовірностей, переміщення або збереження ризику.