1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

Литвинчук Леся Михайлівна

УДК 159.9:615.03:364-786-056.83

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ

НАРКОЗАЛЕЖНИХ ОСІБ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Київ – 2018

2

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Науковий консультант

дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко

Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України,

директор

Офіційні опоненти:

дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор Яценко

Тамара Семенівна, Черкаський національний університет імені Богдана

Хмельницького, кафедра психології, глибинної корекції та реабілітації, завідувач;

член-кореспондент НАПН України, доктор медичних наук, професор Берзінь

Валерій Іванович, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця,

кафедра гігієни та екології з секцією гігієни дітей та підлітків, завідувач секції

гігієни дітей та підлітків;

доктор психологічних наук, професор Мозгова Галина Петрівна, Національний

педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, кафедра психосоматики та

психологічної реабілітації, завідувач

Захист відбудеться «27» лютого 2018 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України

за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені

Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий «27» січня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я. М. Омельченко

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасне суспільство перебуває в ситуації

глобальної кризи та надзвичайно високих темпів трансформації всіх своїх структур.

Одним із наслідків цих змін є зростання у всьому світі кількості осіб, залежних від

наркотичних речовин. Так, Організація Об’єднаних Націй у резолюції 65/95 визнає,

що проблеми психічного здоров’я мають велике значення для будь-якого суспільства

і є істотним чинником зростання рівня захворювань, зниження якості життя, що, в

свою чергу, призводить до величезних економічних та соціальних втрат.

Психічне здоров’я розглядається не тільки як складова, але і як основа

загального здоров’я людини. На думку експертів Всесвітньої організації охорони

здоров’я, психічні розлади та розлади поведінки слід вважати однією з серйозних

загроз здоров’ю та продуктивності нації. При цьому депресія та суїциди, розлади

особистості, алкоголізм та наркоманія зберігають високу питому вагу в структурі

психічних захворювань.

Аддиктивна поведінка сьогодні є проблемою значної кількості населення

розвинених країн. Мільйони людей у світі вживають наркотики, й Україна – не

виняток: кожна третя особа має досвід вживання сильнодіючих наркотиків. Значна

розповсюдженість опіоїдної наркоманії пов’язана зі змінами соціально-економічної

ситуації в Україні, зростанням кримінального імпорту та виробництва наркотиків.

Збільшення кількості хворих на наркоманію відбувається як за рахунок осіб, які

тільки почали систематично вживати психоактивні речовини, так і у зв’язку з

недостатньою ефективністю лікування.

З огляду на соціальну значущість проблеми, вивчення аддиктивної поведінки

особистості є актуальним напрямком психологічної науки, оскільки дозволяє

виявити різноманітні фактори і механізми розвитку наркозалежності. Питання

психологічної залежності особистості досліджувалися Р.А. Гросом, Т.Б. Дмитрієвою,

Б.В. Зейгарнік, A.A. Корчагіною, О.С. Мінко, І.П. Лисенком, І.В. Лінським,

І.К. Сосіним, Л.Н. Юрьєвою та ін., які стверджували, що наркотична залежність є

глибинно-психологічним явищем, що охоплює всю життєдіяльність особистості.

У межах цього напрямку працює велика кількість сучасних авторів: Ф.Б. Березін,

B.C. Бітенський, Н.П. Бурмака, З.Н. Зикова, Н.В. Вострокнутов, Г.Д. Золотова,

С.А. Кулаков, Н.С. Курек, К.С. Лисецький, О.О. Лічко, І.В. Лінський, П.В. Лютий,

О.С. Мінко, М.О. Мінц, Е.Н. Проценко, Ф.С. Сафуанов, З.І. Файнбург,

М.А. Христофорова та ін. Широке розповсюдження опіоїдної наркоманії в сучасному

суспільстві зумовило необхідність вивчення її специфіки (Г.В. Залевський,

І.П. Лисенко та ін.).

Важливим завданням, що має як теоретичне, так і практичне значення, є

з’ясування зв’язку між ефективністю реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, та

особливостями їх психологічних, психопатологічних характеристик, поглиблення

знань про механізми патогенезу синдрому залежності від опіоїдів, що дозволить

розробити і запровадити в клінічну практику ефективні методи реабілітації та

4

психотерапії. Отже, актуальність обраної теми дослідження визначається нагальною

потребою в ефективних методах психологічної реабілітації наркозалежних осіб,

необхідністю розвитку й координації міждисциплінарних підходів до проблеми

психологічної реабілітації.

Зростання кількості хворих на наркоманію відбувається як за рахунок осіб, які

тільки почали систематично вживати психоактивні речовини, так і у зв’язку з

недостатньою ефективністю лікування хворих. Зокрема, Н.Н. Іванець, С. Дзулінг,

Г.В. Залевський, І.М. Зиганшин, І.П. Лисенко та ін. присвятили свої дослідження

опіоїдній наркоманії, що було викликано широким розповсюдженням цього виду

залежності. Питання наркотичної залежності особистості та її психологічної

реабілітації розглянуто у дослідженнях В.Б. Альтшулера, Н.Н. Іванця, О.Ж. Бузик,

Е.А. Брюна, С.В. Зінов’єва, А.Т. Сафонова, Б.Д. Карвасарського, Л.М. Барденштея,

І.Н. П’ятницької, К.С. Фрідмана, Л.Л. Рохліної, Л.А. Чистякової, Г.А. Корвіна,

C.B. Фішера. Науковцями розроблено низку підходів, реабілітаційних програм,

спрямованих на допомогу особам, залежним від наркотиків. Серед них когнітивно-

біхевіоральний підхід, терапія на основі «Програми 12 кроків», терапія

мотиваційного посилення, психоаналітичний підхід тощо (Д. Корбін, А. Штраус,

I.H. Франкен, Д. Ян).

З’ясування зв’язку між ефективністю реабілітації хворих на опіоїдну залежність

та особливостями їх психологічних, психопатологічних характеристик є важливим

завданням, що має як теоретичне, так і практичне значення. Відтак, необхідними є

оновлення підходів до реабілітації наркозалежних, вдосконалення програм

реабілітації та впровадження різноманітних психологічних методів допомоги, які

включають підтримку у стані ремісії, профілактичну роботу тощо. Викладені

міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні засади

реабілітації наркозалежних осіб».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне

дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми, зокрема:

лабораторії психології навчання імені І.О. Синиці Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України «Діяльнісна самореалізація особистості в освітньому

просторі» (державний реєстраційний номер 0114U000602, 2014–2017 рр.); теми

лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології

імені Г.С. Костюка НАПН України «Психологічні механізми адаптації девіантів до

сучасного соціокультурного середовища» (державний реєстраційний номер

0112U000278, 2012–2015 рр.) та «Психологічні механізми ресоціалізації осіб з

девіантною поведінкою в умовах суспільних змін» (державний реєстраційний номер

0116U004814, 2016–2018 рр.).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 5 від 02.06.2014 р.) і погоджена рішенням

бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і

психології в Україні (протокол № 6 від 17.06.2014 р.).

5

Об’єкт дослідження – процес реабілітації наркозалежних осіб.

Предмет дослідження – психологічні засади реабілітації осіб, залежних від

опіоїдів.

Мета дослідження полягає у теоретико-експериментальному дослідженні

психологічних особливостей осіб, залежних від опіоїдів, та розробці на цій основі

системи психологічної реабілітації таких осіб.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи психологічної реабілітації

наркозалежних осіб.

2. Розробити структурну модель психологічної реабілітації осіб, залежних від

опіоїдів.

3. Емпірично дослідити психологічні особливості осіб, залежних від опіоїдів,

які перебувають в реабілітаційних закладах, порівняно з умовно-здоровими особами.

4. Виявити психотерапевтичні «мішені» психологічної реабілітації, а також

збережені сторони особистості, які можуть стати ресурсом у цьому процесі.

5. Розробити комплексну програму психологічної реабілітації осіб, залежних

від опіоїдів.

6. Апробувати та визначити ефективність програми психологічної реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів.

Концепція дослідження розкриває загальні психологічні засади реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів, і полягає в наступному:

1. Низька ефективність наявних програм реабілітації наркозалежних зумовлена

недостатньою комплексністю і послідовністю реабілітаційних заходів, автономністю

лікувальних стратегій, насамперед, біологічно та особистісно орієнтованих підходів,

недостатньою увагою саме до психологічних аспектів реабілітації наркозалежних.

Зокрема, необхідні спеціальні заходи, спрямовані на стабілізацію емоційного стану

осіб, залежних від опіоїдів, які після проходження детоксикації зазвичай

перебувають у стані депресії, апатії чи напруженості, що стає суттєвою перепоною

для позитивних зрушень у реабілітації; мотивування їх до участі у подальшій роботі

з фахівцями.

2. Психологічна реабілітація осіб, залежних від опіоїдів, є невід’ємною і

важливою складовою процесу реабілітації наркозалежних, який має об’єднувати

медико-психологічні, медико-соціальні та інші аспекти реабілітації, базуватися на

принципах комплексності й системності, що дозволить поєднувати детоксикаційні

заходи з психокорекційною, психотерапевтичною роботою. Комплексна система

реабілітації, і психологічна реабілітація як її складова, мають складатися із

послідовних та взаємопов’язаних етапів, включати різні форми роботи

(індивідуальну і групову), передбачати послідовну і систематичну психокорекційну

роботу із родиною наркозалежного.

3. Важливим чинником ефективності реабілітаційного процесу наркозалежних

є не тільки врахування виявлених порушень, але й опора на збережені сфери

особистості наркозалежного та його ресурси. Це вимагає широкого використання

клініко-психологічної діагностики, що дозволить організувати реабілітаційний

6

процес на основі індивідуального і ресурсного підходів.

4. Психологічні технології, які використовуються у процесі реабілітації

наркозалежних, мають відповідати загальній логіці процесу, індивідуальним

особливостям реабілітанта, сприяти його ресоціалізації. Найбільш дієвими методами

і технологіями психологічної реабілітації наркозалежних є технології арт-терапії

(музикотерапії), сімейної психотерапії, когнітивно-поведінкової психотерапії.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї розуміння

психіки як складної системи взаємопов’язаних функцій, процесів та станів

(Л.С. Виготський, А.В. Карпов, О.Р. Лурія), наукові ідеї соціокультурного

(А.І. Ракітов) і системного (Л. Берталанфі, А.А. Богданов), підходів до дослідження

профілактики; наукові уявлення про адаптативність поведінки людини в природному і

соціальному оточенні (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов), положення щодо становлення,

функціонування та розвитку особистості, взаємозв’язку в цих процесах різних

джерел детермінації, включно із суб’єктною активністю (Г.О. Балл, Л.І. Божович,

Л.С. Виготський, Б.Ф. Ломов, А.Л. Журавльов, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко),

основні теоретичні положення медичної психології (Б.В. Зейгарнік, О.Р. Лурія,

Б.Д. Карвасарський, О.С. Кочарян, В.В. Кришталь, Л.Ф. Шестопалова); концептуальні

ідеї, принципи та засади когнітивно-поведінкового підходу та теорії мотиваційного

посилення (А. Бек, А. Елліс, В. Міллер, Д. Прохазка, С. Рольник), концепція реабілітації

осіб із наркотичною залежністю (Б.В. Зейгарнік, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн),

біопсихосоціальна концепція залежності від психоактивних речовин (Б.С. Братусь,

А.П. Коцюбинський). Методи дослідження. Для розв’язання завдань дослідження розроблено

програму емпіричного дослідження, реалізація якої передбачає використання

комплексу взаємопов’язаних методів, а саме:

- теоретичних методів: аналізу психологічних досліджень формування

наркотичної залежності; методу теоретичного моделювання процесу психологічної

реабілітації осіб, залежних від наркотиків, теоретико-методологічним підґрунтям

якого слугував системний підхід;

- емпіричних методів: анкетування, методу психодіагностики, методу

експертних оцінок, самоаналізу, методу поперечних зрізів, констатувального і

формувального експериментів тощо.

У досліджені використані методики: модифікований опитувальник

«Діагностика мотиваційної структури особистості» В.Є. Мільмана, методика

«Рівень суб’єктивного контролю» Дж. Роттера, методика діагностики

міжособистісних відносин Т. Лірі, тест сенсожиттєвих орієнтацій в адаптації

Д.О. Леонтьєва, методика А.І. Сердюка для вивчення самооцінки соціальної

значущості хвороби, методика СМДО («Стандартизований метод дослідження

особистості» у модифікації Л.М. Собчик), «Госпітальна шкала тривоги і депресії»

(Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS) для діагностики коморбідних

тривожних і депресивних розладів, Симптоматичний опитувальник (SCL-90-R) для

оцінки патернів психологічних ознак у психіатричних пацієнтів і здорових осіб

7

Л. Дерогатіса.

З метою виявлення об’єктивних показників функціонального стану

досліджуваних застосовувався апарат «Nexus-10 Mark II» виробництва компанії

Mindmedia, Голландія, який дозволив здійснити не тільки повну функціональну

діагностику, але і комп’ютерну біорегуляцію різних функціональних систем

організму на основі візуального та звукового біологічного зворотного зв’язку за

стандартними параметрами: ЕЕГ, ЕМГ, ЕКГ, СПГ; пульсового кровонаповнення

судин; термометрії шкіри і шкіряного опору.

Статистична обробка отриманих даних виконувалася за допомогою методів

математичної статистики з використанням комп’ютерної програми «SPSS for

Windows» (21.1). Методи описової статистики включали в себе оцінку середнього

арифметичного (М), стандартного відхилення (σ). Для обробки отриманих даних та

кількісної характеристики вираженості зв’язку між психологічними показниками

використовували кореляційний аналіз з використанням рангового коефіцієнта

кореляції Спірмена, порівняльний аналіз t-критерія Стьюдента, статистичний

критерій Манна-Уітні та кластерний аналіз. Кластерний аналіз здійснювався

методом k-середніх.

Етапи дослідження. Дослідження проводилось у чотири етапи упродовж 2013-

2017 років.

На першому етапі (2013–2014 роки) – здійснено аналітичне вивчення стану

розробки досліджуваної проблеми в теоретичному і прикладному вимірах; обрано й

обґрунтовано теоретичні положення дослідження, сформульовано об’єкт, предмет,

мету і завдання дослідження та його концептуально-засадничі положення, обрано

мережу експериментальних майданчиків, сформовано репрезентативну гетерогенну

вибірку, укладено пакет валідних і достовірних психодіагностичний методик,

здійснено пілотажне дослідження.

На другому етапі (2014–2015 роки) – проведено констатувальний етап

дослідження з метою встановлення психологічних особливостей осіб, залежних від

опіоїдів, які перебувають в реабілітаційних закладах України. Визначено

психологічні засади реабілітації наркозалежних та розроблено комплексну програму

психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів.

На третьому етапі (2015–2017 роки) – проведено формувальний експеримент,

здійснено систематизацію, інтерпретацію та узагальнення отриманих результатів

дослідження, оформлено їх у вигляді рукопису дисертації, підготовлено автореферат

дисертаційної роботи.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в тому,

що вперше:

розроблено модель психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, що

базується на положеннях системного підходу, ідеях персонології;

обґрунтовано зміст, структуру і технології системи психологічної реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів, як складової процесу реабілітації наркозалежних

8

та розроблено відповідну програму;

доведено ефективність програми психологічної реабілітації осіб, залежних

від опіоїдів;

на основі діагностики і врахування індивідуальних, психофізіологічних,

медичних та психологічних особливостей створено систему

індивідуалізованої психокорекційної роботи засобами музики.

Поглиблено та розширено: зміст і технології психологічної реабілітації осіб,

залежних від опіоїдів; наукові уявлення про специфіку застосування музики у

психокорекційній роботі з наркозалежними.

Подальшого розвитку набули уявлення: про специфічний для наркозалежних

осіб комплекс синдромів, що включають когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові,

морально-етичні прояви.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що у ній: узагальнено

пріоритетні напрямки розвитку системи психологічної реабілітації осіб, залежних

від опіоїдів; розроблено новий підхід до оптимізації системи планування та

забезпечення процесу психологічної реабілітації наркозалежних осіб; обґрунтовано

принципи психологічної реабілітації наркозалежних осіб; апробовано авторську

структурну модель психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів;

уточнено специфічний для наркозалежних комплекс синдромів, що слід

враховувати у підготовці реабілітаційних програм задля підвищення їх ефективності

за рахунок зростання мотиваційної готовності осіб до участі у реабілітаційному

процесі.

Практична значущість дослідження: розроблено, апробовано та доведено

ефективність комплексної програми психологічної реабілітації осіб, залежних від

опіоїдів, що може впроваджуватися у реабілітаційних закладах України; результати

дослідження можуть бути використані для вдосконалення психологічного та

соціального супроводу осіб, залежних від опіоїдів, при здійсненні освітньої,

психодіагностичної, психотерапевтичної, корекційно-розвивальної діяльностей, а

також в процесі професійної підготовки психологів, зокрема у змісті курсів

«Реабілітаційна психологія». «Основи психотерапії та реабілітаційна психологія»,

«Психологія», «Соціальна педагогіка», «Вікова та педагогічна психологія»,

«Професійна психологія та конфліктологія», «Психологія комунікативного впливу»,

«Прикладна психологія в конкретних життєвих ситуаціях»; отримані результати

можуть стати основою розробки нових підходів до процесу ресоціалізації

наркозалежних осіб.

Результати дослідження впроваджено в практику організації освітнього

процесу та викладання у вищих навчальних закладах: Національний педагогічний

університет імені М.П. Драгоманова (довідка № 28/17 від 08.09.2017); Київський

національний університет будівництва і архітектури (довідка № 27.04/501 від

31.05.2017); Університет фіскальної служби України (довідка № 1300/01-23 від

31.05.2017); в організаційно-методичну і практичну діяльність державних та

приватних установ: ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»

9

(довідка № 135/01 від 07.06.2017); Хмельницький обласний центр ресоціалізації

наркозалежної молоді (довідка № 29 від 23.06.2017); Клініка активної терапії

особливих станів (довідка № 7 від 08.06.2017) Центр соціально-психологiчної

реабілітації молоді ГО «Батьки проти наркотикiв» Всеукраїнської благодійної

організації «Всеукраїнського батьківського Комітету боротьби з наркотиками»

(довідка № 108-07-17 від 10.07.2017); Центр реабілітації закритого типу «Ренесанс»

(довідка № 4 від 04.05.2015); Центр реабілітації закритого типу «D.D.C.» (довідка

№ 2 від 07.07.2016); Виконавчий орган Київської міської ради «Центр трудової

реабілітації для розумово відсталих інвалідів м. Києва з відділенням соціально-

побутової адаптації» (довідка № 123 від 06.06.2017).

Апробація результатів дослідження відбувалася на ряді наукових заходів,

серед яких: міжнародні, всеукраїнські конференції та семінари:

III Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми девіантної

поведінки: історія, теорія, практика» (Київ-Тернопіль, 2013); Міжнародний науково-

методичний семінар «Оцінювання професійної компетентності випускників

педагогічних ВНЗ» (Київ, 2013); Четвертий щорічний семінар «Сapa city building for

life span fo cused substance use disorder research in Ukraine» (Київ, 2017);

III Міжнародна науково-практична конференція «Значимість психології в сучасному

суспільстві» (Одеса, 2016); V Міжнародна науково-практична конференція

«Соціальна політика: концепції, технології, перспективи» (Київ, 2016); V Міжнародна

науково-практична конференція «Соціалізація і ресоціалізація особистості в умовах

сучасного суспільства» (Київ, 2016); IX Міжнародна науково-практична

конференція «Психологічні основи здоров’я, освіти, науки та самореалізація

особистості» (Рівне, 2017); I Міжнародна науково-практична конференція

«Психологічна реабілітація військовослужбовців, що повернулися із зони АТО:

теорія та практика» (Київ, 2017); XII Міжнародна науково-практична конференція

«Соціалізація особистості в умовах суспільних змін: теоретичні та прикладні

проблеми» (Київ, 2017); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні

проблеми сучасної психології» (Полтава, 2017); IV Міжнародна науково-практична

конференція «Психологія в Україні та за кордоном» (Львів, 2017); Науково-

методичний семінар «Система соціальної реабілітації і адаптації неповнолітніх із

девіантною поведінкою: індивідуально-особистісний підхід» (Київ-Одеса, 2013);

всеукраїнські конференції, конгреси: Всеукраїнська науково-практична конференція

«Актуальні проблеми практичної психології» (Київ, 2012); III Всеукраїнський

психологічний конгрес із міжнародною участю «Особистість у сучасному світі»

(Київ, 2014); Науково-практична конференція з міжнародною участю «Психологія

національної безпеки» (Львів, 2017); II Всеукраїнська науково-практична

конференція з міжнародною участю: «Практична психологія освіти XXI століття:

проблеми та перспективи» (Умань, 2015); IV Всеукраїнська науково-практична

конференція «Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика» (Київ-

Ужгород, 2015); IV Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні

питання теорії та практики психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців»

10

(Хмельницький, 2016).

Надійність та достовірність результатів дослідження. Відповідність

отриманих емпіричних результатів загальноприйнятим науковим критеріям

валідності та надійності забезпечується використанням комплексу

взаємодоповнювальних методів дослідження, репрезентативністю вибірок,

кількісним та якісним аналізом отриманих даних, широкою апробацією результатів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук на

тему «Психологічні чинники сприймання студентською молоддю музичних творів»

(19.00.01 – загальна психологія, історія психології) захищена в 2010 р. в Інституті

психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Положення і висновки кандидатської

дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження

відображено в 31 публікації. Серед них: 1 одноосібна монографія, розділи

в 1 колективній монографії та в 1 колективному навчальному посібнику; 19 статей у

наукових фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого МОН України,

1 стаття в зарубіжному періодичному фаховому виданні; 7 статей у виданнях, що

включені до міжнародних каталогів наукових видань і наукометричних баз.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу,

п’яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку

використаних джерел (488 найменувань). Основний обсяг дисертації складає

343 сторінки. Текст містить 32 таблиці та 28 рисунків. Повний обсяг дисертації

складає 459 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт,

предмет і мету, сформульовано завдання наукового пошуку, висвітлено наукову

новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, вказано форми апробації

результатів, описано структуру дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи психологічного

дослідження хімічної залежності» проаналізовано сучасний стан проблеми,

методологічні основи дослідження розвитку хімічної залежності, визначено та

обґрунтовано основні напрямки і підходи до проблеми хімічної аддикції,

узагальнено фактори, що сприяють формуванню аддиктивної поведінки,

систематизовано термінологію та уточнено значення понять «залежність та

аддикція», «аддиктивна поведінка», розглянуто етапи процесу розвитку залежності

від опіоїдів.

В сучасній психологічній науці не існує загальної психологічної теорії аддикції,

оскільки відомі наукові уявлення не дають вичерпних відповідей на запитання щодо

становлення особистості та детермінант її поведінки, що в свою чергу не дає

можливості виокремити характерологічні риси, типи і форми поведінки, за якими

чітко б розрізнялись аддикти і неаддикти, поняття «звичне вживання – зловживання –

6

11

залежність».

Ученими стверджується, що наркотична залежність є глибинно-психологічним

явищем, яке охоплює весь процес життєдіяльності особистості. У науковій

літературі визначено соціально-психологічні фактори, що сприяють формуванню

аддиктивної поведінки, виявлено відносно велику вираженість психопатологічної

симптоматики в осіб з опіоїдною залежністю порівняно зі здоровими респондентами

(С.І. Богданов, Є.Т. Жусупова, Л.А. Кирієвська, О.О. Мінко, В.Д. Менделевич,

Ю.П. Сиволап) описано афективні і особистісні порушення у даної категорії хворих

(Б.А. Баркалов, А.П. Федулов), висвітлено питання ставлення до хвороби

(Є.А. Брюн, Е.В. Ємельянова, В.М. Мясищев, Н.Г. Пшук). Профілактика і

реабілітація наркозалежних осіб неможлива без урахування психологічних

механізмів аддиктивного процесу, розкриття яких вимагає розуміння дії цих

механізмів у психіці суб’єкта. Психологічні механізми у наукових

дослідженнях А. А. Бодальова, Ф.В. Бассіна, М. Кляйн, Г. Блюма, С. Леклер, З.

Фрейда, Е. Фромма, Т.С. Яценко окреслюються як цілісний набір психічних станів і

процесів, що реалізують рух до певного результату відповідно до стандартної

послідовності. Спрямовуючи психологічні зусилля на усунення аддиктивних

стереотипів, залежна особистість зустрічає опір, оскільки розв’язання проблеми

порушує сформовану рівновагу, викликає відчуття дискомфорту. У роботах

Н.П. Бурмаки, А.О. Бухановського, Г.Д. Золотової, Б.Д. Карвасарського,

П.І. Сидорова, К.В. Судакова знаходимо подібне розуміння аддиктивної поведінки.

Отже, основним мотивом поведінки осіб, схильних до аддиктивних форм поведінки,

є втеча від нестерпної реальності, але механізм такої втечі є різним. Мотиви до

вживання наркотичних речовин є різними, вони можуть усвідомлюватися або мати

прихований сенс, який невідомий суб’єкту.

Споживання психоактивних речовин (далі ПАР) дає тимчасовий стимулюючий

ефект у випадках стану стресу, нервового напруження, відсутності гарного настрою,

надмірної втоми, особистого горя і болю. Дана думка заснована на можливості

формування певних форм поведінки у відповідь на дію специфічних стимулів

(Т.С. Кошелева, І.В. Лінський). З точки зору психоаналізу, особу спонукає вживати

наркотики їхня виражена анксіолітична дія, тобто властивість знижувати тривогу.

Заперечуючи факт залежності, суб’єкт витісняє негативні почуття, замінюючи

душевний конфлікт штучними засобами (Є.С. Калмикова, Є. Каплан, М.А. Пентз,

Е.Л. Ханзіан). Психоаналітичний підхід пояснює формування залежності через

призму раннього порушення психічного розвитку дитини, що спричинене

дефектними батьківсько-дитячими відносинами (З. Фрейд, К. Хорні, М. Кляйн,

Е. Фромм). Представники гештальт-підходу (Д. Котон, Є.В. Майбах) пояснюють

поведінку і стиль життя особистості як феномени, керовані гомеостазом, за

допомогою якого організм підтримує свою рівновагу і здоровий стан в умовах, що

змінюються. Порушення цього гомеостазу змушує суб’єкта шукати засоби

відновлення такої гармонії. Нерідко ці засоби можуть бути зовнішніми, такими як

наркотичні речовини, що створюють лише ілюзію гармонії. Отже, в межах різних

12

психологічних теорій і підходів, у соціологічній, біхевіористській, психоаналітичній

теорії, гештальт психології, когнітивній психології проблему хімічної аддикції

пояснюють як: форму адаптації до складних життєвих реалій; результат проблем

дитинства, зокрема батьківської депривації; непродуктивний стиль життя

особистості тощо.

Соціально-психологічний підхід розглядає аддикції у контексті здоров’я і

здорового способу життя як варіанти самодеструктивної поведінки особистості.

Відповідно до теорії соціального научіння, тимчасове вирішення наявних

конфліктних ситуацій зі зниженням тривоги внаслідок вживання наркотику є

причиною подальшої наркотизації. В межах когнітивної психології найбільш

істотний вплив на ухвалення особою рішення вживати наркотики має очікування і

установка щодо споживання наркотиків (Є.В. Аносова, І.Н. П’ятницька, Є.А. Брюн,

М.Ю. Городнова, В. Гульдан, П. Єлшанський, А.М. Корсун, А.П. Федулов).

Представники діяльнісного підходу в психології наголошували, що вживання

наркотичних речовин залежить від культурного та соціального рівня особистості

(О.Р. Лурія та ін.). Спільним недоліком описаних вище психологічних підходів, на

нашу думку, є те, що поза увагою залишається специфіка сприймання ситуації

хвороби лікарем і хворим.

Проаналізувавши загальні підходи до виникнення та перебігу залежності від

наркотиків, ми з’ясували, що жодна з наявних моделей аддикції не є цілком

задовільною для пояснень «здорова – нездорова особистість», «конструктивна-

деструктивна тенденція конкретної особистості».

Етапи процесу розвитку залежності від опіоїдів розглянуто А.Д. Абрахамом,

Р. Гранфілдом, Г.В. Залевським, Н.Н. Іванцем, І.П. Лисенком, H. Кафнером,

В. Клаудом, Л.А. Кирієвською, В. Феуєрлейом. З’ясовано, що хімічно залежні особи

інакше, ніж інші люди, відчувають і сприймають себе у світі, спостерігається

дисоціація особистості, що виявляється у протиріччі між очікуваними подіями і

реальними. Відбувається розрив між усвідомленими спробами нормалізації своєї

життєдіяльності і несвідомою мотивацією поведінки, побудованої на деструктивних

потребах та настановленнях.

Психологічна залежність не викликає фізичних страждань за відсутності

наркотику. Але з часом вона починає функціонувати таким чином, що лише

введення певної дози наркотичної речовини забезпечує комфортний

психоемоційний стан, а його відсутність здійснює деструктивний вплив не тільки на

тіло, але й свідомість.

У процесі аналізу наукової літератури виявлено, що наркотик у залежної

людини може виконувати «психотерапевтичні» функції, звільняючи від відчуття

болю, спустошеності, роздратування тощо. Нейрофізіологічними механізмами

формування залежності від наркотиків вважаються емоційно-позитивні реакції, які

необхідні для цілеспрямованого задоволення біологічних та соціальних потреб.

Потреби, емоції та мотивації, які не є домінантними і не задовольняються,

13

гальмуються першочерговою домінантною потребою, створюючи несвідому ділянку

психічної діяльності, де одночасно існують різноспрямовані асоціації, емоції та

мотиви.

Встановлено, що наркотичні речовини сприяють «ілюзорному» вирішенню

психологічних проблем шляхом тимчасового зняття тривожності, провини, сорому,

відсутності інтересу до життя, депресії тощо. Суб’єкт не замислюється над

ефемерністю вирішення проблем, а знижує внутрішній дискомфорт штучними

засобами.

Узагальнення наукових досліджень (Р. Джонсона, К.А. Гренфієлда, В. Клоуд,

Н.Л. Сохлер, Д.М. Тіллі) дозволило нам визначити етапи (стадії) процесу розвитку

залежності від опіоїдів. Систематичне або постійне вживання ПАР є першою

стадією хвороби, що характеризується появою психічної залежності, зростанням

толерантності до наркотику, слабшанням захисних реакцій, зниженням імовірності

токсичних реакцій, зміною форми вживання. На цій стадії спостерігаються

обсесивний (нав’язливий) потяг до інтоксикації, здатність досягнення психічного

комфорту тільки у стані сп’яніння. На першій стадії наркоманії формується

індивідуальна хімічна залежність, поступово підвищується толерантність до

препаратів, хоча іще на цьому етапі можлива відмова від подальшого вживання

ПАР. О.С. Кочарян, О.В. Кривоногова, В. Клоуд, К.А. Гренфієлд, Н.Л. Сохлер,

характеризуючи другу та третю стадії хвороби, визначають три синдроми – зміненої

реактивності; психічної залежності; фізичної залежності.

У контексті нашого дослідження важливими є ідеї C.Є. Грелла, К. Ловінгера,

С.С. Харіна, Л.К. Шайдукової про компульсивний потяг, який виявляється у

нездоланному прагненні до наркотизації і досягає вітального рівня та конкурує з

істинними вітальними потягами, що блокуються. С.С. Харін, Л.К. Шайдукова

розглядають абстинентний синдром, що виникає на другій стадії опіоїдної

наркоманії та набуває максимальної інтенсивності, включаючи такі розлади, як

психопатологічні, соматовегетативні та алгічні. Абстинентний синдром має прояви,

що характерні для будь-яких форм залежності від ПАР: психічне напруження,

афективні розлади депресивного спектру, порушення вітальних потреб, таких як

апетит, сон, лібідо та вегетативні розлади – гіпергідроз, озноб, мідріаз, диспепсія,

порушення серцево-судинної регуляції та м’язового тонусу. Больовий синдром

складає ядро опіоїдної абстиненції, лише у випадку залежності від героїну він може

бути незначно вираженим. Синдром фізичної залежності – стан адаптації організму до

умов хронічної інтоксикації наркотичними речовинами, а також продуктами

порушеного метаболізму з розвитком суттєвих розладів нейрофізіологічних,

психофізіологічних і психічних процесів. Третя стадія опіоїдної наркоманії

характеризується тотальним недоумством, великою кількістю соматоневрологічннх

ускладнень і деяким зниженням доз наркотику. Третя стадія хвороби представлена

перерахованими вище синдромами залежності, але більш розвиненими, ніж на

другій стадії. ПАР виконує тонізуючу роль, тільки за допомогою неї досягається

14

підвищення активності організму.

У другому розділі – «Особливості і проблеми процесу реабілітації

наркозалежних» систематизовано теоретико-методологічні основи реабілітації

наркозалежності, проаналізовано сучасні підходи до реабілітації наркозалежних

осіб, охарактеризовано етапність особистісно-емоційних змін залежних від опіоїдів

у процесі реабілітації, окреслено загальні підходи до оцінки якості результатів

реабілітації наркозалежних, представлено модель психологічної реабілітації

залежних від опіоїдів.

Аналіз сучасних підходів до процесу реабілітації наркозалежних осіб дає змогу

стверджувати, що на теперішній час науковці знаходяться на стадії пошуку

різноманітних методів допомоги таким особам. Представленість лікувальних та

реабілітаційних підходів у сучасній наркології надзвичайно широка. Сьогодні в

наркологічних реабілітаційних установах Західної Європи, Америки, Канади,

Австралії набули поширення такі реабілітаційні напрямки та програми, як

Мінесотська модель стаціонарної та амбулаторної 12-крокової реабілітаційної

програми, терапевтичні співтовариства, організація наркологічних реабілітаційних

напрямків у структурі різних конфесій, сімейні клуби тверезості, програми

допомоги дітям з алкогольних сімей. На думку Р.М. Донахоє, В.М. Синіцького,

Д. Фіелліна, реабілітація наркозалежних включає в себе кілька етапів:

дезінтоксикація і купірування синдрому відміни, період становлення ремісії,

початок ремісії та заключний етап.

Важливе місце посідає етапність особистісно-емоційних змін залежних від

опіоїдів у процесі реабілітації. Думки дослідників щодо послідовності виникнення

психотичних розладів при опіоїдній наркоманії є суперечливими. Наркозалежним

властиві психопатології, аутичні реакції, депресії та суїцидальні прояви

(Ю.П. Сиволап та ін.). H.H. Іванець, М.Л. Рохліна стверджують, що в осіб з

опіоїдною залежністю спостерігаються розлади невротичного спектру, мотиваційні,

особистісні порушення, афективні розлади та порушення харчової поведінки. У той

же час Л. Амато, С. Міноззі відзначають, що тривала хронічна інтоксикація опіоїдами

призводить до змін в основному в емоційно-вольовій сфері, виникнення емоційно-

вольових порушень і патологічних особистісних змін, які, в свою чергу, накладають

відбиток на клінічні особливості захворювання. Ці психологічні особливості

визначають специфіку психотерапевтичного підходу, впливають на якість ремісій.

К.Г. Юнг окреслив такі етапи особистісно-емоційних змін, через які проходить

особа в процесі психотерапії: «прозріння», «розуміння», «навчання», «присвоєння».

У процесі психотерапевтичного стаціонарного лікування залежна особа зазвичай

проходить перші два етапи особистісно-емоційних змін – «прозріння» та

«розуміння». Як правило, це проявляється у визнанні особою наявності власної

проблеми та необхідності підтримки тверезого способу життя. «Навчання» та

«присвоєння» реалізуються з подальшим відновленням через відвідування груп

анонімних наркоманів (далі АН), опанування новими способами розв’язання

проблем. Оскільки процеси «прозріння» та «розуміння» часто є досить болючими

15

для психіки особистості, у процесі реабілітації наркозалежний проходить ряд фаз,

пов’язаних із емоційними переживаннями. Є. Кублер-Росс, К. Роджерс, Д. Фрейберг,

К. Фопель окреслили фази емоційного переживання залежних у процесі реабілітації,

які подібні до стадій реагування людини на те чи інше обмеження або втрату:

заперечення, агресія, пошук компромісу, депресія, адаптація.

Перехід від «заперечення» до «агресії» часто характеризується тим, що залежна

особа починає застосовувати в цей період низку психологічних захистів. На думку

Р.Д. Ілюка, підвищена агресивність – майже неминуча і глибоко укорінена

характеристика особистісної реакції залежних від ПАР у стані ремісії, оскільки

постійно існує загроза зриву. Якщо психологічний захист не приносить особі

очікуваного результату, наступає наступна – фаза агресії. Агресія в наркозалежних

проявляється найчастіше через пошук відповідальних за своє споживання серед

оточуючих і звинувачення їх у цьому. Фаза депресії найбільш складна для розуміння

і діагностики, оскільки депресія часто «маскується» під інші захворювання або

психічні прояви. Зазвичай приховані форми, які може мати депресія, виникають на

3–4-му тижні реабілітації або дещо пізніше, це: порушення сну, загострення

хронічних захворювань без підтвердження порушення їх роботи лабораторними

методами, часті головні болі, тривожність без особливих зовнішніх причин та

підвищена турбота про інших людей при відсутності уваги до себе і своєї

реабілітації (Р.Д. Ілюк). Етап адаптації характеризується повним визнанням

особою наявності хвороби, побудовою подальшого життя через практичний початок

дій із реалізації власної програми відновлення. Не всі наркозалежні особи

повністю проходять окреслені стадії в процесі психологічної реабілітації. Деякі

зупиняються на запереченні, інші – на агресії, пошуку компромісу чи депресії.

Застрягання реабілітанта на одному з цих етапів емоційного опрацювання проблеми

в подальшому, швидше за все, сприятиме поверненню його до відновлення

вживання.

Таким чином, увага до всіх факторів, що можуть впливати на перебіг ремісії,

особливо до психологічних аспектів у процесі реабілітації, забезпечить стійкість

результату. Необхідно, також, враховувати, що нехтування вивченням особистісних

передумов становлення наркотизації, детермінованих зокрема минулим досвідом

особистості, взаєминами з близькими та оточуючими, може призвести до зриву

процесу лікування і тривалої ремісії.

Методологічною основою розробленої моделі психологічної реабілітації є

положення системного та ресурсного підходів, ідеї персонології. Ми дотримуємося

думки таких авторів, як Д. Cопеланд, А. Гудман, А. Мехрабіан, Є.Ф. Паcе-Счотт,

У. Шалей, які наголошують, що функціонування людини забезпечується

енергетичним потенціалом, тобто джерелом активності, що підтримує мінливість і

адаптивність поведінки людини за рахунок інтеріоризації властивостей середовища.

Основою розробленої нами моделі психологічної реабілітації є теза про те, що

даний процес має базуватися на: 1) принципі системності, оскільки «мішені»

впливу, що потребують трансформації, лежать у різних площинах: когнітивній,

16

емоційній, поведінковій та ін.; 2) принципі технологічності, що передбачає чітке

розмежування елементів впливу та осмислений опис самого процесу необхідних

змін.

Модель психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, представлено на

рис. 1.

Рис. 1. Модель психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів

Принцип системності, що лежить в основі моделі, передбачає цілісність та єдність

психотерапевтичного процесу. Модель психологічної реабілітації наркозалежних від

опіоїдів спирається також на транстеоретичну модель зміни поведінки, яка була

розроблена американськими психологами університету Род Айленд – Дж. Прочаска і

К. ДіКлементе (J.O. Prochaska, C.C. DiClemente) та описує певну послідовність у

стадіях зміни поведінки досліджуваних незалежно від типу психотерапії. Важливим

елементом цієї моделі є мотиваційний діалог, що ґрунтується на теорії когнітивного

дисонансу та покликаний стимулювати позитивне ставлення особи до змін.

Транстеоретична модель об’єднує когнітивні, афективні та біхевіоральні психологічні

напрямки і включає десять процесів, що сприяють змінам, перші п’ять з яких відносять

до емпіричних процесів, а останні мають поведінкову спрямованість (Д.O. Прочаска).

Розроблена нами модель являє собою два цілісних блоки: блок психологічної

інтервенції та блок трансформації способу життя. До цих блоків входить: опис

проблеми, ресурс, терапевтичні цілі, психотерапевтичні впливи (засіб), стабілізація,

оцінка ефективності.

Особливістю запропонованої програми є застосування музики у психокорекційній

роботі з наркозалежними з метою зниження їх психоемоційної напруги. Остання є

формою відображення незакінченості певної внутрішньої дії, що зумовлює зупинку в

русі до мети, фіксацію на перешкоді та пошук кращих шляхів реагування і адаптації

ПС

ИХ

ОЛ

ОГІЧ

НА

ІН

ТЕ

РВ

ЕН

ЦІЯ

Встановлення первинного комплаєнсу.

Опис проблеми

Терапевтичні

цілі

Ресурс

Психотерапевтичні

впливи (засіб)

Стабілізація

Оцінка ефективності

МОТИВАЦІЙНИЙ ДІАЛОГ ЯК «КЛЮЧ» ЗМІН ДО ЗМІН

ПРОЦЕС

ЗМІНИ

ТР

АН

СФ

ОР

МА

ЦІЯ

С

ПО

СО

БУ

ЖИ

ТТ

Я

17

особистості. Психоемоційна напруга є точкою психокорекційного впливу та робочою

«мішенню», що рухає процес реабілітації та базується на підході, що передбачає чітко

обґрунтовану етапність, системність, що використовується у роботі з наркозалежними

особами.

Блок психологічної інтервенції містить різнобічні психотерапевтичні впливи, які

застосовуються у паралельно-послідовному режимі: формування активної мотивації до

змін, елементи групової, індивідуальної, когнітивно-поведінкової терапії та ін.

Метою стабілізації та оцінки ефективності є трансформація способу життя

реабілітанта, що обумовлює її тривалість та змістове наповнення. На етапі стабілізації

перші 3 місяці психотерапевтичні зустрічі відбуваються з частотою 1 раз у 2 тижні та

мають тенденцію до зменшення до одного разу на місяць. У якості найважливішого

критерію оцінки ефективності розглядався показник тривалості ремісії.

У третьому розділі – «Технології психологічної реабілітації осіб, залежних

від опіоїдів» охарактеризовано зміст та технології застосування музики у

психологічній реабілітації наркозалежних, розкрито механізми групової

психотерапії у роботі з залежними, представлено суть психологічної роботи зі

співзалежними сім’ями.

Проаналізувавши зміст та технології психологічного аспекту реабілітації осіб,

залежних від опіоїдів, ми дійшли до висновку, що одним із найзначущих факторів,

які визначають ефективність психологічної реабілітації, є активна участь

наркозалежного в реабілітаційному процесі, установка на попередження хвороби та

виконання лікарських рекомендацій. Н.А. Сирота, В.М. Ялтонський, Б. Носик,

Г. Папке, М.К. Гренвалд, М.Л. Ститзе зазначають, що одним із основних завдань у

роботі з наркозалежними є формування у них мотивації звернення за професійною

допомогою. Повне усвідомлення особою власної залежності та її наслідків є кроком

до її долання, але не запорукою успіху лікування.

Проаналізовано психологічні технології, що застосовуються в процесі

реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, серед яких виокремлено найбільш дієві.

Серед терапевтичних методів можна відзначити арт-терапію (музикотерапію),

сімейну психотерапію, когнітивну терапію. Зазначено, що умовою ефективності

використання методів та технік є високий рівень підготовки психолога. Зокрема, на

основі аналізу досліджень можна зробити висновок, що психологічна терапія

засобами музики може бути одним із найбільш ефективних методів лікування

наркотичної залежності, оскільки сприяє подоланню характерних для

наркоманів емоційних, когнітивних, поведінкових порушень, таких як самотність,

нездатність до відкритого та щирого висловлення почуттів та їх безконтрольного

відреагування.

Один із значущих чинників низької ефективності лікування психологічної

залежності – це повернення в колишнє соціальне середовище і, перш за все, власну

родину. Психологічна залежність – це завжди сімейна проблема, в якій є залежна

особа і співзалежні близькі. Спільна залежність обумовлена фізичним, соціальним і

психологічним впливом зловживання наркотиками на інших членів сім’ї. У сучасній

18

психології низка дослідників (А.В. Баррет, С.А. Гренберг, Х.Б. Гордон, Г.Ф. Ліон,

А. Cопелло, С. Хурcом) дійшли висновку, що поняття «співзалежність» є корисним

конструктом для пояснення труднощів багатьох людей, які страждають від пияцтва

чи наркотизму своїх родичів. На основі аналізу досліджень цього феномена було

встановлено, що єдиного тлумачення поняття «співзалежність» досі не

сформульовано; наявні різні визначення, які підкреслюють ті чи інші аспекти

співзалежності. В нашому дослідженні як робоче визначення прийняте наступне:

співзалежна особа – це особа, яка повністю орієнтована на те, щоб керувати

поведінкою іншої людини і зовсім не дбає про задоволення власних життєво

важливих потреб.

Програма психологічної реабілітації наркозалежних осіб не може претендувати

на ефективність, якщо в ній не буде представлений персоналізований підхід,

орієнтований на конкретного аддикта і його сім’ю. Акцент на значущості цього

положення надзвичайно важливий вже на початковому етапі реабілітації, оскільки

наркозалежні особи відрізняються один від одного ступенем розвитку цієї

залежності.

На основі аналізу наявних підходів до реабілітації наркозалежних розроблено

модель психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, яка відповідає

нормативним положенням, зокрема документам: «Стандарти стаціонарної

наркологічної допомоги дорослому в лікувально-профілактичних закладах

України», «Державні соціальні стандарти у сфері охорони здоров’я. Наркологія

(нормативи надання наркологічної допомоги дорослому в амбулаторно-

поліклінічних закладах)», «Протоколи надання медичної наркологічної допомоги», а

також враховує міжнародний досвід і розуміння тієї обставини, що «наркотична

залежність – це складний стан, який вимагає тривалого лікування, догляду та

підтримки» ( І.П. Лисенко).

Обґрунтовано використання засобів музики у психокорекційній роботі з

наркозалежними як важливої складової запропонованої моделі, що дозволяє

зменшити притаманну їм психоемоційну напругу, яка виступає формою

відображення незакінченості певної внутрішньої дії (зупинка в русі до мети,

фіксація на перешкоді та пошук кращих шляхів реагування і пристосування

особистості).

Головним завданням реабілітації наркозалежних є не лише допомога у

припиненні вживання наркотику, але і забезпечення стабільності зміни способу

життя на тривалий час. Це вимагає створення комплексної реабілітаційної програми,

важливою складовою якої є психологічна реабілітація, що повинна допомогти особі

протистояти зривам та рецидивам. До цієї програми застосовувались загальні

вимоги, що висуваються до системи наркологічної допомоги, зокрема необхідність

наукового обґрунтування концепції психологічної реабілітації і можливість

вимірювання результату.

У науковій літературі (А. Гудман, Д. Cопеланд, А. Мехрабіан, Є.Ф. Паcе-Счотт

та ін.) зазначається: щоб активно стимулювати розвиток психологічної стійкості до

19

повторного залучення у хімічну залежність, застосовується найголовніший ресурс

особи – її здібність до навчання та засвоєння нового для себе. Перевага тут має

віддаватися розвивальним технологіям. Реалізація реабілітаційної програми має

відбуватися в амбулаторних умовах, що дозволить реабілітанту залучатися до

соціальної активності та передбачати поетапне розв’язання завдань, спрямованих на

актуалізацію власного особистісного ресурсу в межах позастаціонарного етапу

реабілітаційної допомоги.

У четвертому розділі – «Емпіричне дослідження психологічних аспектів

реабілітації наркозалежних осіб» представлено результати емпіричного

дослідження психологічних особливостей наркозалежних та їх динаміки в процесі

психологічної реабілітації, обґрунтовано критерії відбору досліджуваних до

програми, методики та процедуру психологічної діагностики, представлено

загальний дизайн експерименту.

На початку проведення роботи у кожного обстеженого отримувалась письмова

згода на проведення дослідження.

Психологічне дослідження проводилось у 4 етапи:

1. Підготовчий, на якому були встановлені психологічні особливості осіб,

залежних від опіоїдів, що знаходились на лікуванні у реабілітаційних

центрах України порівняно із умовно здоровими особами з подібними

віковими та статевими характеристиками. На цьому етапі були з’ясовані

зв’язки між діагностичними показниками.

2. Етап констатувального експерименту – сформовані 2 експериментальні та

1 контрольна група, проведено первинну психодіагностику.

3. Формувальний експеримент – у доповнення до основного курсу реабілітації

була застосована авторська система індивідуалізованої психокорекційної

роботи засобами музики (у одній з експериментальних груп застосовувався

основний курс психологічної реабілітації, у другій – цей курс з доповненням

психокорекційної роботи засобами музики), проведені відповідні

діагностичні зрізи.

4. Узагальнюючий, на якому було оцінено ефективність розробленої програми

психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, що встановлювалася в

результаті виявлення динаміки показників експериментальних груп,

порівняння їх між собою та з даними контрольної групи, зроблено

інтерпретацію отриманих показників, підведено підсумки експерименту,

зроблені відповідні висновки.

На першому, підготовчому етапі дослідження було сформовано 2 групи осіб

загальною кількістю n=245, до складу першої групи (n1=197) увійшли особи, які

мали діагноз, що відповідає МКХ-10 F11.2, та погодилися взяти участь у

запропонованій програмі психологічної реабілітації і повністю завершили програму

реабілітації. До складу цієї групи ввійшли наркозалежні особи обох статей, які

знаходились на лікуванні у реабілітаційних центрах України. Особливостями

20

досліджуваних цієї групи було те, що вони на час дослідження перебували в

зазначених центрах, знаходилися поза зоною больового синдрому, зберігали ясну

свідомість і адекватно орієнтувалися у навколишньому оточенні.

До складу другої групи (n2=48) увійшли умовно здорові особи з подібними до

першої групи віковими та статевими характеристиками. Обстежуваний контингент

був представлений студентами спеціальних закладів, ВНЗ, службовцями.

Обсяг вибірки та її склад забезпечували статистичну вірогідність отриманих

результатів. Репрезентативність вибірки було забезпечено використанням прийому

простого випадкового відбору.

Клінічну оцінку хворих згідно критеріїв МКХ-10 відповідного діагнозу

проводив керівник відділу реабілітації, лікар вищої категорії зі спеціальності

«Наркологія». В окремих випадках верифікований діагноз ставився прикріпленими

до реабілітаційного центру лікарями психіатрами-наркологами України.

Також було проведене клініко-психологічне обстеження 197 осіб, що

проходили реабілітацію у спеціалізованих реабілітаційних центрах України.

З метою включення даних осіб в експериментальне дослідження необхідним

було дотримання наступних умов:

- досліджувані обстежувалися через 28 днів після останнього вживання

наркотиків в тверезому стані після проходження курсу детоксикаційної програми та

купірування синдрому відміни;

- вік досліджуваних становив 18–38 років;

- тривалість наркотичної залежності від 1 до 10 років.

- відповідно до Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10 особи мали діагноз,

що відповідав рубриці F11 – психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання

опіоїдів, а саме F11.2 – синдром залежності.

Вибірка була представлена 65,5 % чоловіків і 34,5 % жінок, медіана віку –

24 роки; медіанний вік початку споживання опіоїдів склав 16 років. На момент

надходження в реабілітаційний центр 69,8 % досліджуваних не мали власної сім’ї,

20 % – одружені, 10,2 % – розлучені.

Проводилось анкетування, бесіда для структуризації формальних даних.

В процесі бесіди з’ясовувались анкетні дані – рік народження, сімейний стан, освіта,

професійна спеціалізація, стаж роботи за фахом, склад сім’ї, характер

міжособистісних відносин, ступінь емоційної близькості між найближчими

родичами. В бесіді розкривались інтереси досліджуваних, оцінювалися

цілеспрямованість, бажання змінити наявний стан речей.

Опитування проводилося за допомогою спеціально розробленої анкети, до якої

входили питання щодо тривалості вживання наркотиків, ставлення досліджуваних

до вживання, впливу наркотиків на життя, що дозволило оцінити вираженість

мотивації вживання ПАР.

Значна увага приділялась наркологічному анамнезу досліджуваних.

З’ясовувалося, за яких обставин відбувалась наркотизація, що провокувало, а також

21

думки та переживання щодо власної наркотизації. Було з’ясовано, як формувалась

залежність, ставлення до неї родичів, де і коли досліджуваний проходив лікування,

наявність довготермінової реабілітації.

Емпірично вивчалися наступні показники за психологічними, медичними

даними та соціальним статусом досліджуваних, а саме: рівень стійких мотиваційних

тенденцій; рівень суб’єктивного контролю; домінуючий тип відносин до людей в

самооцінці «Я-реальне», «Я-ідеальне»; ціннісні орієнтації особистості; рівні впливу

хвороби на різні сфери соціального функціонування; самооцінка, стиль

міжособистісної поведінки, якості характеру, тип реагування на стрес, захисні

механізми, когнітивний стиль, провідні потреби, ступінь адаптованості індивіда та

можливий тип дезадаптації, наявність психічних відхилень, вираженість лідерських

якостей, наявність сексуальних проблем, схильність до суїциду; наявність

коморбідних тривожних і депресивних розладів. З метою оптимального

застосування відповідного комплексу музичних творів, який би співвідносився з

об’єктивними показниками функціонального стану досліджуваних, застосовували

апарат «Nexus-10 Mark II» (виробництво компанії Mindmedia, Голландія), що

дозволяє здійснювати не тільки повну функціональну діагностику організму, але і

комп’ютерну біорегуляцію різних функціональних систем організму на основі

візуального та звукового біологічного зворотного зв’язку за стандартними

параметрами ЕЕГ, ЕМГ, ЕКГ, СПГ, пульсового кровонаповнення судин, термометрії

шкіри і шкіряного опору.

Запропонований психодіагностичний комплекс відповідає принципу цілісності

щодо розуміння життєдіяльності людини, що знаходить відображення у розумінні

єдності думок, відчуттів, емоцій, поведінки людини, системності в організації

реабілітаційного процесу.

Була проведена оцінка ефективності розробленої моделі психологічної

реабілітації, що встановлювалася в результаті виявлення динаміки показників

експериментальної групи та порівняння їх з даними другої групи; найважливішим

критерієм ефективності виступав показник тривалості ремісії.

Психодіагностичне обстеження та оцінка динаміки психологічних патернів

проводилося на початковому етапі реабілітації (1-2 місяці), та через 3-5 місяців після

початку стаціонарного етапу реабілітації.

Опитування осіб, залежних від опіоїдів на предмет суб’єктивної оцінки впливу

наркотику показало, що: 77,9 % обстежуваних вважають вживання опіоїдів

проблемою, 68,1 % реабілітантів повідомили, що вживання наркотика було

зумовлене певними обставинами; 59,3 % вказали на наявність проблем із законом;

97,7 % вважають, що вживання опіоїдів вплинуло на їхнє соціальне життя. Значна

частина реабілітантів (72,4 %) шукають когось, щоб розповісти про свою проблему.

45 % респондентів опитаних повідомили, що продовжують зберігати контакт із

попереднім колом спілкування та впевнені в своїх силах протистояти негативному

впливу друзів, що вживають ПАР.

За результатами опитування з’ясовано, що більшість досліджуваних (68,9 %)

22

мали періоди ремісії, майже чверть (26,1 %) намагалися раніше пройти реабілітацію.

Виходячи з отриманих результатів та порівняння з результатами дослідження

контрольної групи складено типовий портрет осіб, залежних від опіоїдів.

Виявлено, що залежні особи схильні до регулювання своїх почуттів та

поведінкових зусиль, що спрямовані на втечу або уникнення невдач, а також мають

занижений показник фізичного та психологічного компонентів здоров’я відносно

групи умовно здорових людей. Виявлено значущі відмінності щодо показників

сенсожиттєвих орієнтацій осіб, залежних від опіоїдів. З’ясовано, що показники

сенсожиттєвих орієнтацій мають нижчі рівні, ніж у групі здорових досліджуваних:

цілі (U = 891, Z = 3,4 при р = 0,0006), процес (U = 993, Z = 2,9 при р = 0,003), результат

(U = 750,5, Z = 4,1 при р = 0,00004), локус контроль-Я (U = 825,5, Z = 3,1 при

р = 0,0002), локус контроль-життя (U = 927 , 5, Z = 3,3 при р = 0,001) та загальна

усвідомленість в цілому (U = 745, Z = 4,2 при р = 0,00003). Таким чином, у залежних

осіб значно частіше спостерігалося:

- відсутність в житті цілей на майбутнє, які надають життю сенсу, спрямованість

та часову перспективу;

- незадоволеність теперішнім життям;

- незадоволеність прожитим життям;

- уявлення про себе як про досить слабку особистість, низький самоконтроль;

- зневіра в можливість впливати на своє майбутнє.

Поряд із низькими показниками сенсожиттєвих орієнтацій залежних осіб

характеризували, також, нижчі показники за шкалою емпатії (U = 815, Z = 2,4 при

р = 0,01), що свідчить про те, що наркозалежні з першої групи мали значні труднощі

у встановленні контактів з оточуючими, некомфортно почували себе у великій

компанії, не розуміли емоційних проявів та вчинків, часто не знаходили

взаєморозуміння з оточуючими.

Порівняння рівнів розвитку вольового самоконтролю показало, що

у другій групі рівень розвитку самовладання (U = 682, Z = 2,3 при р = 0,002),

наполегливості (U = 505, Z = 3,4 при р = 0,0007) та загальний показник вольового

самоконтролю (U = 692, Z = 2,2 при р = 0,03) вищий, ніж у осіб залежних, тобто

досліджувані наркозалежні від опіоїдів проявляють імпульсивність, образливість,

невпевненість, що може призводити до зниженого фону активності та

працездатності, непослідовності поведінки, а також зумовлювати тенденції до

вільного трактування соціальних норм. До того ж, останні частіше, ніж

представники другої групи, є емоційно нестійкими та мають низьку рефлексивність

і самоконтроль.

В результаті порівняння параметрів міжособистісних відносин груп

наркозалежних та здорових досліджуваних виявлено, що особи, залежні від опіоїдів,

виявляють вищу егоїстичність, агресивність, підозрілість, а також тенденцію до

вищого рівня домінування (р = 0,08) ( табл. 1).

Таким чином, залежні від опіоїдів особи частіше, ніж представники «здорової»

23

групи, виявляють ворожість стосовно оточуючих, жорсткість, агресивність,

підозрілість, образливість, схильність до сумніву в усьому, злопам’ятність, схильність

перекласти відповідальність на інших.

Таблиця 1

Результати порівняння особливостей міжособистісних відносин у групах

(за методикою Т. Лірі)

Параметри

міжособистісних відносин

відносин

U-критерій Z-коефіцієнт Р-рівень

значущості

Домінуючий 1147,5 -1,7 0,085

14 Дружелюбний 1293,5 1,0 0,338

84 Авторитарний 1289,5 1,0 0,328

36 Егоїстичний 1074,5* -2,1 0,035

36 Агресивний 1085,5* -2 0,042

17 Підозрілий 988* -2,6 0,010

54 Підпорядкований 1196,5 -1,5 0,142

97 Залежний 1279 -1,0 0,301

86 Доброзичливий 1405 0,4 0,709

82 Альтруїстичний 1083,5* -2,1 0,039

68

Примітка. * – відмічені значущі U-критерії.

З’ясовано також, що реакція на захворювання є важливим чинником, що

впливає на перебіг патологічних процесів. Крім того, реакція на хворобу, ставлення

до неї значною мірою визначають реабілітаційний потенціал хворого. З’ясування

ступеню соціальної значущості захворювання для конкретної особи дозволяє обрати

напрямки, які слід розглядати як «мішені» психотерапевтичного впливу в процесі

реабілітації. Подальша соціальна адаптація залежної особи від опіоїдів значною

мірою залежить від внутрішньої картини хвороби: в ході емпіричного дослідження

було з’ясовано, що на мотиваційну та емоційну складові внутрішньої картини

хвороби впливає рівень самооцінки соціальної значущості хвороби.

Для детального аналізу вираженості тривоги і депресії споживачів наркотиків

за шкалою HADS нами було проведено частотний аналіз, результати якого

представлено у табл. 2.

Таблиця 2

Показники тривоги і депресії осіб, залежних від опіоїдів (за Госпітальною

шкалою тривоги і депресії)

Рівень вираженості Тривога Депресія

Норма 5,1 % 9,2 %

Субклінічно виражена тривога/депресія 11,4 % 4,1 %

Помірно виражена тривога/депресія 23,3 % 67,5 %

24

Важка форма тривоги/депресії 60,2 % 19,2 %

Відповідно до даних, отриманих за Госпітальною шкалою тривоги і депресії

(далі HADS), досліджуваним властива важка форма тривоги (понад 15 балів) і

помірно виражена депресія (результат у діапазоні 11–15 балів). За результатами

діагностики встановлено, що більшості залежним від опіоїдів властива важка форма

тривоги (60,2 %) і помірно виражена депресія (67,2 %), у 5,1 % діагностовано

невираженість тривоги, а у 9,2 % – депресії за шкалою HADS. Тобто у

досліджуваних спостерігається більша вираженість тривоги ніж депресії, за

критерієм Мана-Уїтні, дані відмінності статистично значущі (U=373,0, Z=-4,633, при

р=0,003). Нами виокремлено групу споживачів наркотиків із вираженими як

тривогою, так і депресією, яких виявилося 71,7 % від усієї кількості досліджуваних

цієї категорії.

Варто зазначити, що в осіб із клінічно вираженою тривогою і депресією

спостерігалася найвища середня добова доза наркотику. Крім того, високі показники

тривоги та депресії характерні на початкових стадіях утримання від вживання

опіоїдів.

Для вивчення психологічних ознак у осіб, залежних від опіоїдів, нами було

використано Симптоматичний опитувальник (SCL-90-R). У споживачів наркотиків

практично усі показники вищі за нормативні, найбільше у них виражені такі

симптоми, як тривожність (1,69), депресія (1,50), обсесивно-компульсивні розлади

(1,35) і агресивність (1,31). За результатами статистичного аналізу з використанням

t-критерію для одновибіркових статистик виявлено значущі відмінності у

результатах залежних осіб і нормативних даних за наступними шкалами:

Обсесивно-компульсивні розлади (t=10,811, p=0,001), Депресія (t=9,290, p=0,002),

Тривожність (t=9,381, p=0,001), Агресивність (t=10,003, p=0,001), Параноїдність

(t=3,420, p=0,05), Психотизм (t=3,395, p=0,05) і Загальний індекс важкості симптомів

(t=8,731, p=0,003). Такі дані свідчать про значну специфіку особистісних розладів

осіб, залежних від опіоїдів.

Дослідження за методикою СМДО дозволило виявити три основні типи

особистості досліджуваних: психопатологічний (34,52 %), психастенічний (34,01 %)

і депресивний (31,47 %). Психопатологічний профіль представлено такими

комбінаціями шкал, як: 4’9268-/; 46928’-/0; 482’9-/ (використано спосіб кодування за

Хатвеєм). Тобто спостерігається суттєве підвищення балів (більше 70 Т) за шкалами

імпульсивності, ригідності, індивідуалістичності та в окремих випадках

оптимістичності. Депресивний профіль представлено комбінаціями шкал:

2748’9-/; 2’480-/; 28’49-/, тобто високі бали виявлено за шкалами песимістичності,

імпульсивності та індивідуалістичності. Психастенічний профіль виражений

у таких поєднаннях шкал, як 68’42’/; 6’482-/; 684’29-/, де найбільше виражені

шкали ригідності, імпульсивності, індивідуалістичності та песимістичності.

Даний профіль вважаємо найбільш суперечливим, оскільки він поєднує

різноспрямовані тенденції: оптимістичність і песимістичність; ригідність та

25

імпульсивність.

Слід зазначити, що у всіх досліджуваних виявлено низькі показники за

шкалами 1 (Шкала «невротичного надконтролю») і 0 (Шкала «інтроверсії»), що

свідчить про неуважність до стану свого здоров’я, нехтування фізичним

самопочуттям, заперечення симптомів хвороб, а також про виражену

екстравертованість, спрямованість на отримання задоволення від життя без

докладання щонайменших для цього зусиль.

Таблиця 3

Характеристика основних типів особистості залежних від опіоїдів

(за методикою СМДО)

Тип Шкала Провідна

потреба

Джерело

стресу

Реакції на

стрес

Особливості поведінки

та характеру

Психопа-

тологічний

(імпульси-

вний)

49’46’

У

незалежності

та отриманні

задоволення

Перешкоди

на шляху

досягнення

цілей,

монотонність

Протест,

агреси-

вність

Імпульсивність,

збудливість,

демонстрація своєї

незалежності,

нетерплячість,

схильність до ризику

Депреси-

вний

(песимістич

ний)

27’

Аффіліати-

вна (у

розумінні,

доброзичли-

вому

ставленні)

Самотність,

сварки зі

значущими

людьми

Аутоагре-сія

Тривожність, відмова від

самореалізації,

циклотимія

Психастеніч

ний

(ригідний)

68’, 64’ У самостве-

рдженні

Неповага до

особистості,

зрада

близьких

людей

Проекція

недовіри та

ворожості,

націоналі-

зація

Підозрілість, впертість,

неконформність,

конфліктність,

збудливість

Дані дослідження за методикою «Рівень суб’єктивного контролю» вказують на

те, що рівень загальної інтернальності осіб, залежних від опіоїдів нижче за норму

(< 5,5), що відповідає низькому рівню суб’єктивного контролю. Це означає, що

залежні від опіоїдів не бачать зв’язку між власними діями та значущими подіями у

їхньому житті, вважають, що вони не в змозі контролювати розвиток подій та

вважають, що більшість важливих подій в їхньому житті є випадковістю чи

спричинені діями оточуючих. Наркозалежні не визнають власної відповідальності за

свої досягнення (Ід), а також не бажають визнавати свою відповідальність за

невдачі, про що свідчить показник за шкалою «інтернальність в області невдач».

Низький показник за шкалою інтернальності у сфері міжособистісних стосунків

свідчить про наявність у наркозалежних проблем у сфері комунікацій.

26

Таблиця 4

Усереднені показники рівня суб’єктивного контролю досліджуваних за

методикою «Рівень суб’єктивного контролю»

Шкали Середнє

арифметичне

Шкала загальної інтернальності (Іо) 4,3

Шкала інтернальності в області досягнень (Ід) 4,0

Шкала інтернальності в області невдач (Ін) 4,0

Шкала інтернальності в сімейних стосунках (Іс) 4,8

Шкала інтернальності в службових стосунках (Іп) 3,7

Шкала інтернальності в області міжособистісних стосунків

стосунків

стосунків (Ім).

4,1

Шкала інтернальності стосовно здоров’я і хвороби (Із) 5,5

З метою оцінки мотиваційних змін осіб, залежних від опіоїдів

використовувалася методика В.Є. Мільмана, яка дозволила дослідити основні

життєві прагнення залежних від опіоїдів, визначити типи емоційних профілів.

Включення емоційного профілю до загального мотиваційного компоненту

пояснюється тісним зв’язком мотивації та емоційності. Виявлено, що для

мотиваційного профілю наркозалежних характерний більш менш згладжений,

плоский, маловиразний малюнок, в якому відсутні істотні підйоми та зниження. Всі

основні мотиви в цій структурі практично рівноцінні, що свідчить про

невизначеність особи щодо їх реалізації. При аналізі даних дослідження

мотиваційної структури особистості з’ясовано, що профільна лінія в більшості

залежних від опіоїдів розташовується досить низько (в діапазоні від 3 до 0), що

дозволяє стверджувати про їхню мотиваційну байдужість, відсутність прагнення до

самореалізації. Зіставлення показників бажаної та реальної мотивації досліджуваних

відображає ступінь реалізованості за даними мотивами. У реальній мотивації в

цілому реалізовані шкали «Соціального статусу» (Сс) та «Загальної активності» (За).

Інші шкали знаходяться в зоні нереалізованості.

У реальній мотивації виявлено дуже низький рівень показників за шкалою

«Соціальна корисність», що свідчить по те, що втрата роботи, навчання, соціальних

навичок веде до ізоляції осіб, залежних від опіоїдів. Безумовно, все це знаходить

своє відображення в структурі життєвої мотивації.

У життєвій мотивації досліджуваних виявлено низькі показники за всіма

шкалами, насамперед за шкалою спілкування. У досліджуваних виявлено досить

низькі показники (від 4 до 0) за шкалами: «Спілкування», «Загальної активності»,

«Комфорту», «Соціальної корисності».

У п’ятому розділі – «Основи та зміст програми психологічної реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів, та оцінка її ефективності» розкрито принципи та

описано систему побудови психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів,

27

побудовано пролонговану програму такої реабілітації, представлено

психофізіологічне дослідження застосування елементів музики у психологічній

роботі з наркозалежними, апробовано та визначено ефективність програми

психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів.

Мета психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, полягає в

досягненні повної відмови від прийому наркотиків, якісній зміні особистості

наркозалежного, членів його сім’ї, зміні його взаємин із навколишнім світом. Мета

досягається шляхом здійснення комплексних поетапних диференційованих заходів.

Кожен з етапів має власну стратегію та відрізняється від інших за своєю

наповненістю та тривалістю; разом з тим всі етапи складають єдине нерозривне ціле

в досягненні головної мети.

Відзначаючи надзвичайну актуальність проблеми відновлення психічного і

фізичного здоров’я та підвищення адаптаційних можливостей колишніх споживачів

наркотиків під час проходження реабілітаційних програм та по їх завершенні, слід

звернути увагу на недостатнє методичне забезпечення реабілітаційних програм, а

також на брак їх наукового обґрунтування, насамперед, обґрунтування і розробку

саме психологічних засобів і технологій реабілітації.

В результаті проведення емпіричного дослідження констатовано психологічні

особливості осіб, залежних від опіоїдів, які мають враховуватись при розробці

програми психологічної реабілітації, зокрема: незадоволеність собою як суб’єктами

комунікації, неадекватну самооцінку та високу внутрішню конфліктність;

мотиваційну байдужість, тобто практично цілковиту відсутність спрямованості на

спілкування та соціально корисну діяльність.

Спираючись на результати теоретичних й експериментальних досліджень,

визначено принципи, підходи та показано можливості використання отриманої

інформації для оптимізації психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів.

Саме на основі проведених досліджень, з урахуванням розробленої нами моделі

психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, визначено основні положення

групової роботи з такими особами. Психологам для побудови повноцінної роботи

слід враховувати певні особливості, які характеризуються наступними

положеннями:

1. Вимоги до взаємодії клієнта в процесі групової роботи мають відповідати

тій фазі, на якій знаходиться він особисто, а не група. Знання цієї особливості

необхідно психологу для того, щоб не перевищити свої вимоги до учасника групи,

який відстає за своїми динамічними показниками від інших осіб, оскільки проходить

психокорекцію пізніше за інших. Зазвичай невідповідність між вимогами до клієнта

і його можливостями може знизити психокорекційну результативність від групової

роботи не тільки для цього учасника, але й для групи в цілому.

2. Межі фаз розвитку всієї групи розмиті через наявність у ній підгруп, які

перебувають на різних динамічних етапах, відповідно, необхідно ефективно

працювати одночасно з цими підгрупами.

28

Слід зазначити, що на практиці доцільно здійснювати моніторинг

психологічного стану не лише окремих реабілітантів, які найбільше потребують

цього через виражену залежність від опіоїдів, а й усіх наркозалежних, які беруть

участь у програмі, задля з’ясування динаміки терапевтичного процесу, можливих

ускладнень і чинників впливу на особистість реабілітанта.

Розроблена нами програма психологічної реабілітації базується на системному

підході, принципах індивідуального та ресурсного підходів, має чітку структуру, що

складається з послідовних етапів, передбачає комплексні та спеціалізовані методи

роботи, поєднання індивідуальної та групової форми, психокорекційну роботу із

родинами осіб, залежних від опіоїдів.

Базуючись на прийнятих специфічних характеристиках системи реабілітації

наркозалежних осіб, як особливо важливі ми виділяємо наступні: цілісність,

взаємозв’язок системи із середовищем, ієрархічність, множинність опису,

цілеспрямованість та самоорганізацію.

На підставі проведеного комплексного дослідження, в ході якого було

визначено когнітивні, емоційні, поведінкові патерни досліджуваних, проаналізовано

структурні особливості, рівень мотивації, інтелекту, емоційного розвитку, враховано

також тяжкість порушень, спектр і тривалість хронічного захворювання, тип

ставлення до хвороби. Були сформовані основні принципи психологічної роботи з

клієнтом: добровільна згода на участь у реабілітаційних заходах; припинення

прийому ПАР; конфіденційність; відповідальність; принцип партнерства, залучення

учасника програми до активної співпраці в процесі реабілітації; включення до

процесу психологічної реабілітації основних значущих осіб; принцип різнобічності

зусиль, спрямованість їх на різні сфери функціонування (психологічну, професійну,

сімейну, громадську, сферу дозвілля); принцип єдності психосоціальних і медичних

методів впливу; соціальна й особистісна підтримка після виписки з реабілітаційного

закладу.

Дотримання зазначених вище принципів реабілітаційного процесу неможливе

без виконання першочергових вимог: усвідомлення наркозалежною особою своєї

безпорадності та визнання доцільності допомоги спеціалістів; формування бажання

не вживати наркотики через стійке усвідомлення важливості тверезості як

першочергової умови реабілітації; формування готовності впоратися з хворобою

через глибоке вивчення своїх внутрішніх проблем, що породжують зовнішні

конфлікти; формування початкових навичок пізнання своїх почуттів та вміння

керувати своєю поведінкою; формування активної життєвої позиції, яка налаштовує

на постійний рух вперед.

Важливою умовою ефективності психологічної реабілітації є застосування

навчальних компонентів, можливість засвоювати інформацію швидше завдяки тому,

що навчання проходить інтерактивно, з можливістю обговорення незрозумілих

моментів, закріплення отриманих знань, формування навичок поведінки. Такий

метод сприяє зростанню активності учасників, а сам процес навчання стає легшим і

цікавим, стимулює мотивацію до роботи.

29

Основними факторами психологічної реабілітації виступили:

1. Конфіденційність.

2. Партнерська модель стосунків між персоналом і клієнтами, що будуються

на основі взаємної поваги. Проблеми, що виникають, вирішуються у «Великому

колі», яке являє собою загальні збори всіх реабілітантів і персоналу, що дає

можливість сказати про свої почуття, попросити і отримати підтримку, вирішити

конфлікти тощо.

3. Надання в разі потреби медикаментозної підтримки. Учасник знає про таку

можливість (що знижує страх перед майбутнім, перед погіршенням стану). При

цьому будь-яке лікування обговорюється і проводиться за згодою реабілітанта і

фахівців, особа утримується від прийому препаратів без призначення лікаря,

особливо препаратів, що змінюють психічний стан.

4. Індивідуальний план проходження психологічної реабілітації для кожного

наркозалежного.

5. Групова динаміка.

6. Індивідуальні консультації, в процесі яких робота спрямована на:

усвідомлення особистісних проблем, пошук шляхів їх вирішення, зміну

неефективних способів подолання стресу. Робота під час сесії доповнюється

завданнями для самостійних видів робіт. Важливо, що відповідно до

транстеоретичної моделі змін, індивідуальна програма одужання та особистісного

зростання складається спільно з учасником програми реабілітації, що в свою чергу

сприяє зміцненню самоповаги, підвищенню самооцінки та має потужний

протективний вплив.

7. Теоретичне навчання. В процесі психологічної реабілітації проводяться

міні-лекції про природу, специфіку, розвиток та наслідки захворювання, про

психологічні особливості хімічно залежних осіб та членів їх сімей, про всесвітній

рух анонімних алкоголіків та анонімних наркоманів (далі АА/АН), що сприяє

підтримці тверезості, зміні особистості залежного, подоланню стресів,

попередженню можливих рецидивів захворювання.

8. Відвідування груп АН, що сприяє підтримці мотивації до зміни, вирішенню

складних ситуацій, отриманню соціальної підтримки.

9. Навчання учасників методам саморегуляції психічних станів, що виступає

інструментом управління настроєм і регуляції поведінки. Перевага надається

розробленій нами методиці застосування музики у психологічній роботі з

наркозалежними, яка дозволяє зняти психоемоційну напругу.

10. Навчання рефлексії свого стану і моніторингу.

11. Робота з сім’єю хворого. Сімейні сесії спрямовані на налагодження взаємин

з близькими, подолання дисфункційних патернів відносин, гармонізацію

комунікацій в сім’ї.

12. Стабілізаційні групи, як фактор терапевтичного впливу, мають велике

значення, оскільки в них клієнти розширюють знання і навички, отримані в процесі

30

проходження програми. Такі групи є джерелом соціальної підтримки, виступають

одним з інструментів подолання кризових ситуацій.

Розроблена система психологічної реабілітації передбачала індивідуальну та

групову роботи. Сеанси групової роботи проводилися психологом/тренером згідно з

поставленими завданнями. Відповідно до кожного блоку групової роботи один

тиждень присвячувався інтенсивному тренінгу по 3 години на день, потім один

тиждень на відпрацювання набутих навичок та переосмислення отриманої

інформації.

Індивідуальне консультування наркозалежних проводилось з урахуванням

симптомів наркотичної залежності, індивідуальної історії розвитку залежності,

змісту і структури програми психологічної реабілітації осіб з опіоїдною

залежністю.

Базовою технологією виступили елементи когнітивно-поведінкової

психотерапії; допоміжними техніками – рольова гра, техніки арт-терапії та

гештальт-терапії. В комплексі реабілітаційних заходів у процесі індивідуальної

роботи психологічна допомога спрямовувалася на усвідомлення та активізацію

особистісних ресурсів, пошук нових смисло-життєвих орієнтирів, що сприяють

особистісному зростанню та самореалізації; розширення репертуару конструктивної

копінг-поведінки та саморегуляції, що має на меті підвищити рівень асертивності та

рефлексії реабілітанта (емоційно-, когнітивно- та проблемно-фокусовані види

впливу).

Другий етап. Для оцінки ефективності запропонованої психологічної моделі

реабілітації на етапі констатувального експерименту були відібрані

239 досліджуваних, з яких сформовано дві експериментальні групи (n1=171 особа і

n2=20 осіб) та контрольну (n3=48 осіб) групи. До складу експериментальних груп

увійшли наркозалежні особи обох статей, які знаходились на лікуванні у

реабілітаційних центрах України та проходили програму психологічної реабілітації.

В якості контрольної групи обстежено осіб, залежних від опіоїдів з подібними

віковими та статевими характеристиками, які знаходились на лікуванні у

реабілітаційних центрах України, але не проходили відповідну програму.

Третій етап. Запропонована програма психологічної реабілітації хворих на

опіоїдну залежність була апробована в період 2013–2017 років у вигляді

формувального етапу експерименту, на базі таких закладів: ДУ «Державний

інститут сімейної та молодіжної політики»; Хмельницький обласний центр

ресоціалізації наркозалежної молоді; Клініка активної терапії особливих станів;

Центр соціально-психологiчної реабілітації молоді ГО «Батьки проти наркотикiв»

Всеукраїнської благодійної брганізації «Всеукраїнського батьківського Комітету

боротьби з наркотиками»; Центр реабілітації закритого типу «Ренесанс»; Центр

реабілітації закритого типу «D.D.C.»; Виконавчий орган Київської міської ради

«Центр трудової реабілітації для розумово відсталих інвалідів м. Києва з

відділенням соціально-побутової адаптації».

31

Функціональна діагностика організму респондентів другої групи відбувалася на

базі клініки «АТОС» за допомогою апарату «Nexus-10 Mark II» (Голандія).

У процесі медико-психофізіологічного обстеження було проведено моделювання

трьох лабораторно створених психічних станів:

1) стан спокою;

2) розв’язування пізнавальної задачі, що полягає в розрізненні і класифікації семи

зображень за кольором і формою (стрес-тест);

3) спів пісенного куплету з позитивним візуальним й акустичним супроводом.

Підбір музикального супроводу відбувався індивідуально для кожного пацієнта,

у строгій відповідності до його альфа-ритмів.

Отримані показники для другої експериментальної групи вказували на

оптимальну траєкторію гармонізації психофізіологічного стану досліджуваних,

оскільки відзначалися найменшою варіабельністю показників, тому відчуття

комфорту є найбільш стабільним. Так, найменший рівень Тета-ритму

(Thetaamplitude), зокрема, зниження з 62,78 до 51,44, свідчить про перехід у ритм

спокійного обдумування, зосередження. Зниження Альфа-ритму (Alphaamplitude) з

98.06 до 88.10, або на 10 %, переважної мозкової частоти з 7,12 до 6,07, або на 18 %,

фіксує розслаблення всього організму, приємної гармонії самопочуття.

Зосередженість свідомості на сприйманні позитивного візуального й акустичного

супроводу з одночасним проспівуванням сприяє підвищенню активності

найшвидших хвиль головного мозку: Бета-ритм (Betaamplitude) зріс з 14,04

до 20,39, або на 33 %, сенсомоторний ритм (SMR amplitude) з 29,40 до 32,36,

або на 17 %.

Показники другої експериментальної групи показали значиме (від 4,7 до 6,3 %

при тому, що статистична достовірність ε=3,8 %) покращення результатів. Таким

чином, індивідуальний підхід до застосування музикального супроводу,

відповідного альфа-ритмам, зумовив кращий результат, порівняно з першою

експериментальною групою.

Розвиток емоційного відгуку і музичного слуху допомагають активізувати

розумову діяльність. Отже, застосування музики у психокорекційній роботі з

наркозалежними сприяє гармонізації вищої нервової діяльності. Крім того,

використання технік музикотерапії у психологічній реабілітації осіб, залежних від

опіоїдів може стати суттєвим чинником вирішення багатьох соціальних, психологічних

та медичних проблем, адже дозволяє одночасно розвивати творчі здібності і духовний

світ. Унікальність застосування музики полягає у навчанні, що бере свій початок із

власних ресурсів особи, активізує і гармонізує діяльність мозку, покращує увагу і

пам’ять. Творчий режим навчання, гармонізація особистості і міжособистісних

стосунків є складовими найефективніших сучасних протинаркотичних підходів. Як

свідчать результати дослідження, застосування музики сприяло гармонізації

психофізіологічного стану досліджуваних, формуванню цілісного світосприйняття,

особистісному розвитку та кращому розумінню власного «Я».

32

В результаті повторного дослідження виявлено зміни у профілі

психопатологічного (імпульсивного) типу особистості (за методикою СМДО).

У досліджуваних суттєво знизилися показники за шкалою імпульсивності та

індивідуальності, натомість підвищилися показники за шкалою невротичного

надконтролю, у даному випадку це свідчить про звернення уваги досліджуваних на

стан власного здоров’я, усвідомлення потреби у лікуванні та реабілітації.

Досліджувані із депресивним (песимістичним) типом особистості після 3 місяців

психологічної реабілітації виявили тенденцію до співпраці з психологом, їхні

результати тестування достовірні, за усіма шкалами методики СМДО

спостерігається зниження показників. Профіль не є гармонійним, однак результати

за жодною зі шкал не перевищують 75Т, особливо спостерігається зниження

показників за шкалами депресивності та тривожності. Про зміни у профілі

психастенічного (ригідного) типу особистості після проходження програми

психологічної реабілітації свідчать знижені показники за шкалами ригідності,

імпульсивності та індивідуальності, порівняне зростання показників за шкалами

невротичного надконтролю та інтроверсії. Після психологічної реабілітації у

досліджуваних психастенічного (ригідного) типу особистості виявлено зниження

показників за шкалами ригідності, імпульсивності та індивідуальності, дещо зросли

показники шкал невротичного надконтролю та інтроверсії. Показники за усіма

шкалами знаходяться у діапазоні 45–70 Т, що свідчить про відсутність вираженої

дезадаптації у досліджуваних.

Отже, отримані дані свідчать про ефективність запропонованої нами програми

реабілітації осіб, залежних від опіоїдів.

Аналіз статистичних даних, отриманих в процесі дослідження впроводж 5

років, дозволив встановити: з усіх досліджуваних, які перебували на реабілітації за

цей час, у 40,3 % для першої і 43,6 % для другої, спостерігалася стійка тривала

ремісія. Родичі цих досліджуваних регулярно відвідували заняття для співзалежних.

Ті, хто мав зацікавленість, але не мав можливості відвідувати заняття, знайомились

із відповідною літературою, спілкувались через сайт центру. Виявлено 48,2 %

реабілітантів, чиї родичі не визнали факт співзалежності, вживають наркотики. На

повторну реабілітацію з них повернулися 8,1 %.

Аналогічний показник в контрольній групі склав 36 %, що доводить

позитивний вплив запропонованої методики на процес реабілітації.

Таким чином, для розв’язання поставлених завдань розроблена програма

психологічної реабілітації передбачала застосування методик і технологій, що

включали науково-теоретичний, дослідно-експериментальний, заключно-

узагальнюючий етапи, кількісну та якісну обробку експериментальних даних,

апробацію результатів дослідження та їх використання в практиці медико-

психологічного консультування, а також у навчально-методичному процесі вищих

навчальних закладах України. Отримані дані свідчать про ефективність

запропонованої нами програми реабілітації осіб, залежних від опіоїдів.

33

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та новий підхід до

вирішення проблеми реабілітації наркозалежних осіб. Досягнення даної мети

вимагало конкретизації сутності та змісту засад психологічної реабілітації як

важливої складової реабілітаційного процесу, що було здійснено шляхом побудови

авторської моделі та відповідної програми психологічної реабілітації осіб, залежних

від опіоїдів.

1. В результаті дослідження виявлено та уточнено чинники, що спричиняють

наркотизацію, це: на макрорівні – суспільна криза, втрата традиційних ідеалів та

цінностей, економічні труднощі, безробіття, морально-психологічна криза сім’ї,

особливості масової культури і молодіжної субкультури, зокрема; на мезорівні –

чинники, пов’язані з деструктивними сімейними взаєминами, негативним впливом

безпосереднього соціального оточення; на мікрорівні – індивідуально-психологічні

особливості, зокрема, наявність акцентуацій характеру та ін. З’ясовано, що в основі

будь-якої залежності лежить негативне ставлення до себе, неприйняття оточуючого

світу та людей. Існують суперечливі думки щодо послідовності виникнення і

тяжкості психотичних розладів при опіоїдній наркоманії; при цьому жодна з

наявних моделей аддикції не є цілком задовільною для пояснення процесу

формування хімічної залежності. Встановлено особливості опіоїдної залежності:

порівняно швидке звикання до наркотику та формування синдрому залежності,

виражені зміни реактивності організму, психічна та соціальна дезадаптація.

Наркозалежним властиві психопатології, аутичні реакції, депресії та суїцидальні

прояви; в осіб з опіоїдною залежністю спостерігаються розлади невротичного

спектру, мотиваційні, особистісні порушення, афективні розлади та порушення

харчової поведінки.

2. Теоретико-методологічними основами дослідження проблеми реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів, стали: положення про психіку як складну систему

взаємопов’язаних функцій, процесів та станів; наукові уявлення про адаптативність

поведінки людини в природному і соціальному оточенні, положення щодо

становлення, функціонування та розвитку особистості, взаємозв’язку в цих процесах

різних джерел детермінації; концептуальні ідеї, принципи та засади когнітивно-

поведінкового підходу та теорії мотиваційного посилення, біопсихосоціальна

концепція залежності від психоактивних речовин.

3. Встановлено, що на теперішній час науковці знаходиться на стадії пошуку

різноманітних методів допомоги наркозалежним. Виявлено, що успішність

реабілітації значною мірою визначається процесом і змістом особистісно-емоційних

змін осіб, залежних від опіоїдів, у ході реабілітації. Одним із найзначущих факторів

реабілітації є активна участь хворого в реабілітаційному процесі, установка на

попередження хвороби та виконання рекомендацій лікарів і психологів. Одним із

основних завдань у роботі з наркозалежними є формування у них мотивації

звернення за професійною допомогою.

34

4. Обґрунтовано модель психологічної реабілітації, методологічною основою

якої стали положення про те, що терапевтичний процес повинен базуватися на:

1) системному підході, який дозволяє розглядати проблему формування

наркозалежності та реабілітації наркозалежних комплексно, з урахуванням різних

чинників, її проявів і наслідків лежать у різних площинах – когнітивній, емоційний,

поведінковій, і визначають відповідні мішені впливу, які потребують трансформації;

2) принципі технологічності, що передбачає чітке розмежування елементів впливу та

осмислений опис самого процесу необхідних змін.

Модель психологічної реабілітації залежних від опіоїдів охоплює чотири етапи,

які об’єднуються у два цілісних блоки. Перший блок «психологічної інтервенції»

передбачає різнобічні психотерапевтичні впливи, які застосовуються у паралельно-

послідовному режимі: формування активної мотивації до змін, елементи групової,

індивідуальної, когнітивно-поведінкової терапії та ін. Вибір технік психотерапії

базується на результатах психологічної діагностики досліджуваних, їхніх

індивідуально-психологічних особливостях і баченні психологом перспективної лінії

розвитку особистості. Другий блок умовно складається із стабілізації та оцінки

ефективності, метою якого є трансформація способу життя реабілітанта, обумовлює

його тривалість та змістове наповнення.

5. Обґрунтовано застосування музики у психокорекційній роботі з

наркозалежними як важливу складову запропонованої моделі, що дозволяє зменшити

психоемоційну напругу, яка фіксується у наркозалежних і виступає формою

відображення незакінченості певної внутрішньої дії (зупинка в русі до мети, фіксація

на перешкоді та пошук кращих шляхів реагування і пристосування особистості).

Визначено, що терапія музикою може бути одним із найбільш ефективних методів

лікування наркотичної залежності, оскільки забезпечує можливість подолання

характерних для наркоманів емоційних, когнітивних, поведінкових порушень, таких

як самотність, нездатність до відкритого та щирого висловлення почуттів, їх

безконтрольного відреагування.

6. Емпірично виявлено психологічні особливості осіб, залежних від опіоїдів,

зокрема вираженість у них таких симптомів, як тривожність, депресія, обсесивно-

компульсивні розлади і агресивність. Виявлено значущі відмінності між

результатами досліджуваних і нормативними даними за наступними шкалами:

обсесивно-компульсивні розлади, депресія, тривожність, агресивність,

параноїдальність, психотизм і загальний індекс важкості симптомів (р≤0,05).

Зафіксовано значущі відмінності за показником «Я-ідеальне» наркозалежних та

предстаників контрольної групи, а також за наступними шкалами: авторитарний,

егоїстичний, агресивний, доброзичливий і альтруїстичний типи; зазначені шкали

більше виражені у представників експериментальної групи.

Показники життєвої мотивації осіб, залежних від опіоїдів, є низькими, особливо

за шкалою спілкування. З’ясовано, що профільна лінія мотиваційної структури

особистості у більшості залежних від опіоїдів розташовується досить низько, що

дозволяє стверджувати про їхню мотиваційну байдужість.

35

7. Розкрито принципи та описано систему побудови психологічної реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів, яка була розроблена на основі авторської моделі

психологічної реабілітації і втілена у спеціалізованій програмі. Мета програми

психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, полягала в створенні умов для

досягнення учасниками повної відмови від прийому наркотиків, якісній зміні

особистості, трансформації сімейних взаємин, зміні взаємин із навколишнім світом.

Мета досягається шляхом здійснення комплексних диференційованих заходів, які

реалізуються на підтримуючому та діагностичному, мотиваційному, основному і

стабілізаційному етапах. Кожен із етапів має власну специфіку та відрізняється від

інших своєю наповненістю та тривалістю. Разом із тим всі етапи складають єдине

нерозривне ціле в досягненні головної мети.

8. Доведено ефективність запропонованої програми психологічної реабілітації

осіб, залежних від опіоїдів: на заключному етапі дослідження виявлено позитивну

динаміку в учасників програми (відмінності між експериментальною і контрольною

групою статистично значущі): за показниками авторитарного, егоїстичного,

агресивного, доброзичливого і альтруїстичного типів; зниження показників тривоги і

депресії (тривога виражена переважно на субклінічному рівні, симптомів депресії

практично не спостерігається; при цьому в контрольній групі виявлено високий рівень

тривоги і помірно виражену депресію); за показниками агресивності і психотизму, а

також обсесивно-компульсивних розладів, депресії, тривожності та параноїдності

(загальний індекс важкості симптомів значуще нижчий у досліджуваних

експериментальної групи); суттєве зниження показників імпульсивності, підвищення

показників невротичного надконтролю, що свідчить про більшу увагу досліджуваних до

стану власного здоров’я, усвідомлення потреби у лікуванні та реабілітації; зростання

мотивованості й орієнтації на співпрацю з психологом, лікарем в учасників програми із

різними типами особистості. Так, досліджувані із депресивним (песимістичним) типом

особистості виявили тенденцію до співпраці з психологом, їхні результати тестування

достовірні, за усіма шкалами СМДО спостерігається зниження показників.

В досліджуваних психастенічного (ригідного) типу виявлено зниження показників за

шкалами ригідності, імпульсивності, зростання показників невротичного надконтролю

та інтроверсії. Показники за усіма шкалами знаходяться у діапазоні 45–70 Т, що

свідчить про відсутність вираженої дезадаптації досліджуваних. Перспектива

дослідження полягає подальшій розробці прикладних аспектів вдосконалення програм

реабілітації та впровадження різноманітних психологічних методів допомоги

наркозалежним особам.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографія

1.1. Литвинчук Л. М. Психологія реабілітації наркозалежних осіб : монографія /

Л. М. Литвинчук. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. – 363 с.

2. Розділи в колективних монографіях:

2.1. Литвинчук Л. М. Психологічні механізми оптимізації психічного стану

засобами музики як технологія роботи з девіантами / Л. М. Литвинчук // Психологічні

36

механізми адаптації девіантів до сучасного соціокультурного середовища

[Електронний ресурс] : монографія / Максимова Н. Ю., Грись А. М., Манілов І. Ф. [ та

ін.] ; за ред. Н. Ю. Максимової. – К. : Педагогічна думка, 2015. – С. 214 242. – Режим

доступу : http://lib.iitta.gov.ua/10062/ISВN978-966-644-415-1

2.2. Литвинчук Л. М. Теоретичні підходи до корекції особистості соціально

дезадаптованих неповнолітніх засобами музики / Л. М. Литвинчук // Теоретико-

методологічні засади психологічної корекції особистості соціально дезадаптованих

неповнолітніх : монографія / [Н. Ю. Максимова, І. Ф. Манілов, А. М. Грись та ін.] ; за

ред. Н. Ю. Максимової. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. – С. 218–246.

3. Розділ у навчальному посібнику

3.1.Литвинчук Л. М. Формування професійних умінь практичного психолога

щодо надання реабілітаційної допомоги клієнту / Л. М. Литвинчук // Професійна

підготовка практичного психолога як конкурентоспроможного фахівця: теорія і

практика : навч.-метод. посіб. / за заг. ред. акад. НАПН України В. І. Бондаря, проф.

О. Я. Митника. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. – С. 295–305.

4. Статті у наукових фахових виданнях:

4.1.Литвинчук Л. М. Психологічні механізми дії музики на особистість

/ Л. М. Литвинчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології

імені Г. С. Костюка НАПН України. – Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – Т. VII,

вип. 28. – С. 159–168.

4.2. Литвинчук Л. М. Особливості корекційного впливу музикотерапії

/ Л. М. Литвинчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології

імені Г. С. Костюка НАПН України. – К. : Вид-во «Фенікс», 2012. – Т. XII, вип. 15,

ч. II. – С. 191–197.

4.3. Литвинчук Л. М. Коригування музикою як вербально-музична

психорегуляція особистості / Л. М. Литвинчук // Вісник Національного університету

оборони України : зб. наук. пр. – К. : НУОУ, 2013. – Вип. 5 (36). – С. 243–249.

4.4. Литвинчук Л. М. Визначення причин виникнення наркозалежності в

сучасному соціокультурному середовищі як індивідуалізація методів профілактики /

Л. М. Литвинчук // Вісник Національного університету оборони України : зб. наук.

пр. – К. : НУОУ, 2014. – Вип. 5 (42). – С. 274–280.

4.5. Литвинчук Л. М. Розвивальний потенціал музичної діяльності особистості:

перспективи дослідження та використання / Л. М. Литвинчук // Проблеми загальної

та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН

України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2014. – Т. XII, ч. 1, 2. – С. 330–338.

4.6. Литвинчук Л. М. Психокорекційна робота з хворими на наркоманію

засобами мистецтва: теоретичні аспекти та перспективи / Л. М. Литвинчук //

Психологія. Педагогіка : наук.-метод. журн. «Горизонти освіти» – Севастополь,

2014. – № 2 (41) – С. 114–119.

4.7. Литвинчук Л. М. Особливості використання музичної дії в психологічній

роботі з наркозалежними / Л. М. Литвинчук // Вісник Національного університету

оборони України : зб. наук. пр. – К. : НУОУ, 2014. – Вип. 4 (41). – С. 248–252.

37

4.8. Литвинчук Л. М. Застосування методів музикотерапії як метод підвищення

адаптаційної здатності організму осіб, хворих на наркоманію / Л. М. Литвинчук //

Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені

Г. С. Костюка НАПН України. – 2015. – К. : Гнозіс, 2015. – Т. ХІ, вип. 13. –

С. 79–88.

4.9. Литвинчук Л. М. Основні підходи до вивчення проблеми наркотичної

залежності / Л. М. Литвинчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту

психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – К. : ДП Інформаційно-аналітичне

агентство, 2016. – Т. V, вип. 16. – С. 109–117.

4.10. Литвинчук Л. М. Проблема анозогнозії наркологічних хворих як фактор

виявлення закономірностей процесів їх реабілітації та ресоціалізації / Л. М. Литвин-

чук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Кос-

тюка НАПН України. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2016. – Т. XI,

вип. 14. – С. 38–50.

4.11. Литвинчук Л. М. До проблеми психологічних механізмів аддиктивного

процесу / Л. М. Литвинчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту

психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – К. : ПП Лисенко М. М., 2016. –

Т. IX, вип. 8. – С. 296–305.

4.12. Литвинчук Л. М. Оцінка клініко-психологічних особливостей осіб з

хімічною залежністю у визначенні варіанту реабілітації / Л. М. Литвинчук //

Актуальні проблеми психології: Консультативна психологія і психотерапія : зб.

наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Макси-

менка. – Вінниця : ФОП Рогальська І. О., 2016. – Т. III, вип. 12. – С. 132–143.

4.13. Литвинчук Л. М. Зміст та технології психотерапії у роботі із

залежностями: сучасний погляд на проблему / Л. М. Литвинчук // Збірник наукових

праць національної академії Державної прикордонної служби України. Сер.:

Психологічні науки / [гол. ред. О. Ф. Волобуєва]. – Хмельницький : Вид-во

НАДПСУ, 2016. – № 3 (5). – С. 134–149.

4.14. Литвинчук Л. М. Оцінка індивідуальних особливостей трансперсональної

поведінки залежних від опіоїдів / Л. М. Литвинчук // Психологія: реальність і

перспективи : зб. наук. пр. Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. – Вип. 8 /

упоряд.: Р. В. Павелків, Н. В. Корчакова. – Рівне : РДГУ, 2017. – С. 162–167.

4.15. Литвинчук Л. М. Сучасні погляди на проблему психологічної залежності

наркоманів / Л. М. Литвинчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту

психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – Житомир : Вид-во ЖДУ

ім. І. Франка», 2017. – Т. VII, вип. 43. – С. 84–94.

4.16. Литвинчук Л. М. Застосування музичних зразків у психологічній роботі з

залежними від опіоїдів та співвіднесення їх з об’єктивними показниками

функціонального стану організму / Л. М. Литвинчук // Науковий вісник

Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського.

Психологічні науки : зб. наук. пр. / за ред. Ірини Савенкової. – Миколаїв : МНУ

імені В. О. Сухомлинського, 2017. – № 1 (17), квіт. – С. 115–122.

38

4.17. Литвинчук Л. М. Проблема самооцінки соціальної значущості хвороби

осіб, залежних від опіоїдів / Л. М. Литвинчук // Вісник Національного університету

оборони України : зб. наук. пр. – К. : НУОУ, 2016. – Вип. 1 (47). – С. 87–93.

4.18. Литвинчук Л. М. Сучасні реабілітаційні підходи в наркології / Л. М. Лит-

винчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Військово-спеціальні науки. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет»,

2017. – Вип. 2 (37). – С. 28–31.

4.19. Литвинчук Л. М. Модель психологічної реабілітації наркозалежних осіб/

Л. М. Литвинчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса

Шевченка. Психологія. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2017. –

Вип. 1 (6). – С. 86–90.

5. Стаття у зарубіжному фаховому виданні

5.1. Lytvynchuk L. М. System concept of socio-psychological rehabilitation

psychoactive substance abuse / L. М. Lytvynchuk // Fundamental and applied researches

in practice of leading scientific schools. – Co-publ. : Publishing office : Accent Graphics

Communications, Hamilton, ON, 2016. – Issue: 5 (17). – Р. 137–144.

6. Статті в періодичних виданнях, що входять до наукометричних баз:

6.1. Литвинчук Л. М. Етапи особистісно-емоційних змін наркозалежних осіб в

процесі психотерапії / Л. М. Литвинчук // Молодий вчений : наук. журн. – Херсон :

ТОВ «Видавничий дім “Гельветика”», 2016. – № 12 (39). – С. 255–259.

6.2. Литвинчук Л. М. Особливості групової психотерапії у психологічній

роботі з наркозалежними / Л. М. Литвинчук // Молодий вчений : наук. журн. –

Херсон : ТОВ «Видавничий дім “Гельветика”», 2016. – № 12.1 (40). –

С. 230–235.

6.3. Литвинчук Л. М. Посилення психологічного ресурсу як оптимального

засобу впливу у психологічній реабілітації осіб, залежних від опіоїдів / Л. М. Лит-

винчук // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Херсон : ТОВ

«Видавничий дім “Гельветика”», 2016. – Т. 2: Психологічні науки, вип. 6. – С. 177–182.

6.4. Литвинчук Л. М. Оцінювання рівня суб’єктивного контролю осіб,

залежних від опіоїдів, і співзалежних батьків / Л. М. Литвинчук // Науковий вісник

Херсонського державного університету. –Херсон : ТОВ «Видавничий дім

“Гельветика”», 2017. – Т. 2: Психологічні науки, вип. 1. – С. 63–69.

6.5. Литвинчук Л. М. Дослідження депресивних епізодів осіб, залежних від

опіоїдів / Л. М. Литвинчук // Науковий вісник Херсонського державного

університету. – Херсон: ТОВ «Видавничий дім «Гельветика», 2017. – Т. 2:

Психологічні науки, вип. 2. – С. 171–176.

6.6. Литвинчук Л. М. Проблема співзалежності як брак почуття внутрішнього

власного значення [Електронний ресурс] / Л. М. Литвинчук // Технології розвитку

інтелекту. – К. : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2016. –

Т. 2, № 4 (15). – Режим доступу : http://www.psytir.org.ua/index.php/

technology_intellect_develop/article/view/268

39

6.7. Lytvynchuk L. M. Features of motivational structure of an opioid addicted

personality [Електронний ресурс] / L. M. Lytvynchuk // Технології розвитку інтелекту.

– К. : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2017. – Т. 2,

№ 5 (16). – Режим доступу : http://www.psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_

develop/article/view/284

Крім того, основні положення дисертації викладено у 6 опублікованих тезах

конференцій.

АНОТАЦІЇ

Литвинчук Л. М. Психологічні засади реабілітації наркозалежних осіб. –

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за

спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. – Інститут психології імені

Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2018.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення

проблеми реабілітації наркозалежних осіб. Досягнення даної мети вимагало

конкретизації сутності та змісту засад психологічної реабілітації як важливої

складової реабілітаційного процесу. Розкрито принципи та описано систему

побудови психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів, яка була розроблена

на основі авторської моделі психологічної реабілітації і втілена у спеціалізованій

програмі. Мета програми досягалась шляхом здійснення комплексних

диференційованих заходів, які реалізуються на підтримуючому, діагностичному,

мотиваційному, основному і стабілізаційному етапах. Кожен із етапів має власну

специфіку та відрізняється від інших своєю наповненістю та тривалістю. Основні

заходи і технології програми психологічної реабілітації осіб, залежних від опіоїдів,

завдяки послідовності, системності, комплексності застосування дозволяють

значною мірою досягти повної відмови учасників від прийому наркотиків, якісної

зміни особистості, зміни ставлення членів їхніх сімей.

Ключові слова: психологічна реабілітація, хімічна аддикція, співзалежні родичі,

психотерапевтична робота, системний підхід, транстеоретична модель зміни

поведінки.

Литвинчук Л. М. Психологические основы реабилитации наркозависимых

лиц. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по

специальности 19.00.04 – медицинская психология. – Институт психологии имени

Г. С. Костюка НАПН Украины, Киев, 2018.

В диссертации представлены теоретическое обобщение и новое решение

проблемы реабилитации наркозависимых лиц. Достижение данной цели

потребовало конкретизации сущности и содержания принципов психологической

реабилитации как важной составляющей реабилитационного процесса. Раскрыты

принципы и описана система построения психологической реабилитации лиц,

40

зависимых от опиоидов, которая была разработана на основе авторской модели

психологической реабилитации и воплощена в специализированной программе.

Цель программы достигалась путем внедрения дифференцированных мер, которые

осуществлялись на поддерживающем, диагностическом, мотивационном, основном

и стабилизационном этапах. Каждый из этапов имеет свою специфику и отличается

от других своей наполненностью и продолжительностью. Основные мероприятия и

технологии программы психологической реабилитации лиц, зависимых от

опиоидов, благодаря последовательности, системности, комплексности применения

позволяют в значительной степени достичь полного отказа участников от приема

наркотиков, качественного изменения личности, изменения отношения членов

их семей.

Ключевые слова: психологическая реабилитация, химическая аддикция,

созависимые родственники, психотерапевтическая работа, системный подход,

транстеоретической модель изменения поведения.

Lytvynchuk L. M. Psychological principles of rehabilitation of drug-addicted

persons. – Manuscript.

Dr. Sci. (Psych.) dissertation, 19.00.04 – Medical Psychology. – G. S. Kostyuk

Institute of Psychology of the NAPS of Ukraine, Kyiv, Ukraine, 2018.

The dissertation presents a theoretical generalization and a new solution to the problem

of rehabilitation of drug-addicted persons. The achievement of this goal required the

specification of the essence and content of the principles of psychological rehabilitation as an

important component of the rehabilitation process, which was carried out by constructing an

author’s model and the corresponding program of psychological rehabilitation of opioid-

dependent persons. It was found that the success of rehabilitation was largely determined by

the process and content of the opioid-dependent individuals’ personal emotional changes in

the course of rehabilitation. One of the most important factors of rehabilitation is the active

participation of the patient in the rehabilitation process, his/her inner motivation for the

disease prevention and the implementation of the doctors and psychologists’

recommendations. One of the main tasks in working with drug addicts is the formation of

their motivation for seeking professional assistance.

The model of psychological rehabilitation of opioid-dependent patients encompasses

four stages, which are united in two integral blocks. The first block of psychological

intervention involves versatile psychotherapeutic effects that are applied in parallel-sequential

mode: the formation of active motivation for change, the elements of the group, individual,

and cognitive-behavioral therapy, etc. The choice of the type of psychotherapeutic

intervention is based on the results of the psychological diagnosis of the subjects, their

individual psychological characteristics, and the way the psychologist sees the person’s

perspective development line. The second block conventionally consists of stabilization and

evaluation of efficiency; its purpose, which is the transformation of the patient’s lifestyle,

determines its duration and meaning.

41

The use of music in psychocorrective work with drug addicts is substantiated as an

important component of the suggested model, which reduces the psycho-emotional stress

that is fixed in drug addicts and acts as a form of reflection of the unfinishedness of a certain

internal action (stopping the movement toward the goal, fixing on the obstacle, and search

for better ways of the personality’s responding and adaptation). The psychological

characteristics of the opioid-dependent individuals were empirically revealed, in particular,

the severity of such symptoms as anxiety, depression, obsessive-compulsive disorder, and

aggressiveness. Significant differences were found between the results shown by the subjects

and the normative data on the following scales: obsessive-compulsive disorders, depression,

anxiety, aggressiveness, paranoidness, psychoticism, and the general index of severity of

symptoms.

The dissertation reveals the principles and describes the system of construction of

psychological rehabilitation of opioid-dependent persons, which was developed on the basis

of the author’s model of psychological rehabilitation and implemented in a specialized

program. The purpose of the program of psychological rehabilitation of the opioid-dependent

persons was the achievement by the participants of the complete refusal to receive drugs,

qualitative personality change, transformation of family relationships, and change of

relations with the surrounding world. The goal is achieved through the implementation of

complex differentiated measures that are implemented on the supporting and diagnostic,

motivational, basic and stabilization stages. Each of the stages has its own specifics and is

distinguished from the others by its fullness and duration. At the same time, all stages form a

single inseparable whole in achieving the main goal.

At the final stage of the study, the program participants’ positive dynamics

(differences between the experimental and the control group are statistically significant)

were revealed: according to the indicators of authoritarian, selfish, aggressive, benevolent,

and altruistic types; reduction of anxiety and depression rates (anxiety is expressed

predominantly at the subclinical level; symptoms of depression are practically not

observed, while the control group reveals a high level of anxiety and moderate

depression); according to the indicators of aggressiveness and psychoticism, as well as

obsessive-compulsive disorders, depression, anxiety, and paranoidness (the general index

of severity of symptoms is significantly lower in the experimental group subjects); a

significant reduction of the impulsivity and individuality rates, an increase of the neurotic

overcontrol rates, indicating a greater attention of the subjects to their own health,

awareness of their need for treatment and rehabilitation; positive changes in the basic

profile of the subjects, which was peak-like with the domination of several scales until the

rehab and became «boundary» after the psychological rehab (the highest marks reach 75

T, the profile is more harmonious); increased motivation and orientation toward the

cooperation with the psychologist and physician of the program participants with different

personality types. Thus, the subjects with depressive (pessimistic) personality type tended

to cooperate with the psychologist, their test results were reliable, and there was a decrease

in all indicators of the SMPS scales observed. The profile is not harmonious, but the

42

results on any of the scales do not exceed 75 T; there is a decrease in the indicators of the

depression and anxiety scales observed.

The study carried out does not exhaust all aspects of the solution of the problem

under investigation. We see the prospect of further research in expanding the range of

activities aimed at mastering psychological knowledge, forming a common psychological

culture of drug-addicted persons, improving their training in personal development, self-

knowledge, and improving their own lives.

Keywords: psychological rehabilitation, chemical addiction, co-dependent relatives,

psychotherapeutic work, system approach, transtheoretical model of behavior change.