НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ ІСТОРІЯ...

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ для студентів гуманітарних факультетів

Львів

Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка 2009

2

Рекомендовано до друку кафедрою історії філософії філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка протокол №1 від 07.09.09 р.

Уклала Уляна Вікторівна Хамар Відповідальний за випуск А.І.Пашук Редактор М.Мартиняк

Навчальна програма курсу «Історія філософії»

для студентів гуманітарних факультетів

Підп. до друку 10.09.09. Формат 60х84/16. Папір друк. Друк. на різогр. Умовн. друк. арк. Обл.-вид. арк. Тираж 100 прим. Зам. Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. 79000 Львів, вул. Дорошенка, 41

3

Курс «Історія філософії» хронологічно та логічно відтворює розвиток філософських учень, головних періодів філософії. Метою викладання дисципліни є ознайомлення студентів зі специфікою філософського світоглядного освоєння людиною дійсності, історією виникнення і розвитку філософських ідей, із філософськими концепціями, основними теоретичними проблемами філософії та її поняттєвим апаратом.

Мета вивчення історії філософії полягає у формуванні в студентів філософської культури мислення, шляхом прилучення їх до світоглядної та методологічної культури, накопиченої людством за всю історію його існування; здатності аналізувати світоглядні проблеми на підставі критичного залучення масиву аргументів щодо тих чи інших філософських концепцій; вміння творчо аналізувати явища і процеси навколишньої дійсності; зіставляти філософські, світоглядні ідеї з практикою суспільного життя; а також у формуванні свідомості студентів на засадах сучасних гуманістичних ідеалів, демократичних цінностей, національно-патріотичних та громадянських пріоритетів.

Унаслідок вивчення курсу «Історія філософії» студенти повинні засвоїти основні теоретичні положення; знати найважливіші проблеми усіх розділів програми; зрозуміти визначення фундаментальних філософських категорій; добре орієнтуватися в першоджерелах та в науковій літературі; вміти застосовувати набуті знання у процесі обґрунтування своєї світоглядної та громадянської позиції щодо актуальних проблем сьогодення та під час вирішення професійних завдань.

В структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем навчальна дисципліна «Історія філософії» є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямками: «філологія», «культурологія», «психологія». Вивчення дисципліни певною мірою пов’язане зі знаннями інших гуманітарних дисциплін, особливо з культурологією, із Всесвітньою історією та історією України, психологією, філологією тощо. Водночас, знання дисципліни «Історія філософії» є методологічним підґрунтям глибокого засвоєння багатьох інших галузей знань (не тільки гуманітарних, а й природничих дисциплін).

РОЗДІЛ І. ФІЛОСОФІЯ Й ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Тема 1.1. Філософія й історія філософії Філософія: поняття, предмет, функції. Філософія і світогляд. Типи світоглядів. Проблематика та структура філософії. Типологія філософських учень. Місце філософії серед інших явищ духовної культури. Історія філософії як спосіб існування філософського знання. Розвиток історії філософії. Предмет та завдання історії філософії. Місце історії філософії в системі філософських дисциплін.

Список літератури 1. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії. – К., 2000. 2. Асмус В.Ф. Историко-философские этюды. – М., 1984. 3. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. - К.: Либідь,

2001. - 408 с. 4. Введение в философию. Учебник для вузов: В 2-х т. / Авт. кол.: И.Т.Фролов и др. - М.:

Политиздат, 1989.- т.1.- 367 с. 5. Волинка Г. І., Гусєв В. І., Мозгова Н. Г. та ін. Історія філософії в її зв’язку з освітою:

Підручник. За ред. Г. І. Волинки. – К.: Каравела, 2006. 6. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підручник / Г.І.Волинка, В.І.Гусєв,

І.В.Огородник, Ю.О.Федів; За ред.. Г.І.Волинки. – К., 1999. – 624 с. 7. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. – СПб, 2001. – Кн.1. – С. 69-158. 8. Горак Г.І. Філософія. Курс лекцій – К.: Віл бор, 1998. – 272 с. 9. Горский В.С. Историко-философское истолкование текста. – К., 1981. 10. Горский В.С. История философии в контексте культуры // Философ. и социол. – 1991. - №3. 11. Горський В.С. Соціальне середовище та історико-філософський процес. – К., 1969.

4

12. Горський В.С. Філософія в українській культурі: (методологія та історія): Філос. нариси. – К., 2001.

13. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів: Видавництво ЛБА, 1997. 14. История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. И.И.Богута – М.: Мысль, 1991. – 590

с. 15. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін..; за ред.

В.І.Ярошовця. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 774 с. 16. Історія філософії: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2003. 17. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. – СПб., 2003. 18. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. – Львів, 1996. – С. 3-89. 19. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. –

К.: Книга, 2005. 20. Малинин В.А. Теория истории философии // Наука и ее проблемы. – М., 1976. 21. Ортега-и-Гассет. Что такое философия. – М., 1990. 22. Петрушенко В. Л. Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I–

IV рівнів акредитації. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ–2000”, 2001. 23. Подольська Є. А. Філософія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. 24. Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздицький В. Д. та ін. Філософія: посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. 25. Татаркевич В. Історія філософії. – У 3-х т. – Львів, 1997. 26. Філософія. Курс лекцій: Навч.посібник. / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. -К.:

Либідь, 1994. -576 с. 27. Філософія: Навч. Посіб. /За ред. І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1999. - 624 с. 28. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Кальний та ін./ За ред.

Г. А. Заїченка та ін. – К.: Вища шк., 1995. 29. Шинкарук В.І. Предмет та завдання історії філософії як науки. – К., 1957. 30. Ярошовець В.І. Методологічна рефлексія історико-філософського процесу // Наукові

записки КНУТШ. Філософський факультет. – К., 2004. – Т.12. – С. 206-214. 31. Ярошовець В.І., Бичко І.В. Історія, філософія, історія філософії // Філософська думка. – 2003.

- №2. – С. 14-35. 32. Ясперс К. Всемирная история философии.Введение. – СПб., 2000. – С. 59-98. 33. Blackburn Simon. The Oxford dictionary of philosophy. – Oxford UP, 1996. – 418 p. 34. Encyclopedia of philosophy / Donald M. Borchert (ed.in chief). – Thomson Gale, 2006. 35. History of Philosophy. – Harper Perennial. A Divis.o., 1993. – 433 с. 36. The Oxford illustrated history of Western philosophy / ed. by Anthony Kenny. – BCA, 1994. – 407

p.

РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФСЬКИХ УЯВЛЕНЬ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Тема 2.1. Відтворення філософських уявлень у міфології та релігійних віруваннях у Старо-давньому Єгипті та Межиріччі

Зародження природничо-наукових знань у Вавилоні та Єгипті: астрономія, математика, ме-дицина. Міфологія Вавилону та Єгипту про походження світу та про джерела знань людини. Вплив міфології і досягнень науки Вавилону та Єгипту на подальший розвиток філософії.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1. 2. Афанасьева В. О. Гильгамеш и Энкиду. – М., 1971. 3. Беккер К.Ф. Мифы древнего мира. – Симферополь, 1998. 4. Вассоевич А.Л. Духовный мир народов классического Востока (Историко-психологический

метод в историко-философском исследовании). – СПб., 1998. 5. Жданов В.В. Проблема времени в древнеегипетской мысли // Вопросы философии, № 2,

2003. – С. 152–160.

5

6. Камнев О.А. Мораль, нравственность и этика древнеегипетского общества (на материалах "Поучения Птаххотепа") // Древний Египет и христианство (К 2000-летию христианства): Материалы научной конференции 30.10.2000–2.11.2000. – М., 2000. – С. 62–70.

7. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. – Рим, 1974. 8. Коростовцев М.А. Были ли начала материалистического мировоззрения в древнем Египте? //

Переднеазиатский сборник. III. История и филология стран древнего Востока. – М., 1979 . – С. 142–149.

9. Крижанівський О. Релігія, міфологія, література, архітектура і мистецтво Стародавнього Єгипту // Історія в школах України. – 2006. – №2. – С.43-45.

10. Крижанівський О. Стародавня Месопотамія: релігійно-міфологічні уявлення, література, архітектура та мистецтво // Історія в школах України. – 2006. – №4. – С.45-47.

11. Липинская Я., Марциняк М. Мифология Древнего Египта. – М., 1983. 12. Массон В.М. Первые цивилизации. – Л.: Наука, 1989. 13. Матье М. Э. Древнеегипетские мифы. – М., 1956. 14. Матье М.Э. Избранные труды по мифологии и идеологии Древнего Египта. – М., 1996. 15. Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока. – М., 1982. 16. Мюллер М. Египетская мифология. – М., 2005. 17. Никольский Н. Культура Древней Вавилонии. – М., 1959. 18. Оппенхейм А. Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации. – М., 1990. 19. Редер Д. Г. Мифы и легенды Древнего Двуречья. – М, 1965. 20. Редер Д.Г. Мифологическое мышление и зачатки научного мировоззрения в Древнем Египте

// Культура древнего Египта. – М., 1976. – С. 223–249. 21. Стеблин-Каменский М. И. Миф. – Л., 1976. 22. Тарасенко Н.А. К вопросу о мифо-темпоральных представлениях древних египтян. Вечность

«Нехех» и вечность «Джет» в 17-й главе Книги Мертвых // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет”. Вип. 7. “Історія”. – Киев, 2000. – С. 227–237.

Тема 2.2. Становлення філософії в Стародавній Індії

Основні історичні етапи розвитку Індії. Соціальна структура давньоіндійського суспільства. Уявлення про світ у Ведах та Упанішадах. Основні релігійно-філософські напрями.

Ортодоксальні даршани Стародавньої Індії: Система «н’яя». Засновник – мудрець Гаутама. Теорія пізнання та логіка. Джерела і методи

пізнання. Вчення про процес пізнання, про форми мислення та риторику. Залежність істини від реальної природи пізнаваних об’єктів. Звільнення людини від усіх страждань.

Система «вайшешика». Засновник – мудрець Улука (Канада). Вчення про буття. Теорія ато-мізму. Вищі роди буття. Відповідність класифікації категорій класифікації предметів (об’єктів). Субстанція та її види. Категорії. Етична концепція: звільнення „я“ від страждань і залежності. Незнання – остання причина страждання. Вищі роди буття.

Даршана «санкх’я». Засновник – мудрець Капіла. Вчення про буття. Уявлення про «пракриті» та «пурушу» у даршані санкх’я. Вчення про первинну субстанцію («пракриті») як причину всіх предметів, органів чуттів і діянь. Вчення про свідомість. Вчення про пізнання. Етика. Всестраждання.

Даршана «йога». Засновник – мудрець Патанджалі. Історія виникнення. Чотири стадії шляху до просвітлення. Вчення про свободу та звільнення індивідуального «я» від страждань.

Система «міманса». Засновник – мудрець Джайміні. Природа та витоки пізнання, достовірність пізнання, розмисли про помилку. Вчення «міманси» про душу. Концепція обов’язку. Вчення про благо.

Даршана «веданта». Засновник – мудрець Бадараяна. Вчення про «Я» та про Бога. Вчення про Брахмана-Атмана. Розвиток поглядів на світ у веданті. Монізм Шанкари. Світ як ілюзія (майя) у вченні Шанкари. Вчення про звільнення від страждання.

Неортодоксальні даршани Стародавньої Індії: Джайнізм. Засновники – мудреці Паршва та Махавіра. Етичне вчення. Вчення джайнізму

про буття. Множинність речей, їхні субстанціальні (постійні) і випадкові (минущі) властивості.

6

Матерія. Неживі субстанції – простір і час. Свідомість – основна ознака душі. Історія існування душі. Гносеологічні уявлення. Шлях звільнення душі від тіла.

Буддизм. Будда Гаутама – «просвітлений». Головні філософські поняття : анти-душа, дхарма, нірвана. Етика буддизму. Чотири благородні істини. Шлях до щастя. Гносеологія. Запе-речення душі як окремої сутності. Визнання змінності станів свідомості. Школи буддизму.

Філософія локаята (чарваки). Вчителі: Бхрігу, Бхарадваджи. Виникнення матеріального сві-ту. Єдиність світу. Першоелементи світу. Заперечення віри в Бога, в потойбічне життя, в існу-вання раю, у вічність душі. Свідомість – властивість матеріального тіла. Гносеологія. Зміст поняття «насолода». Вчення локаятиків про сенс та призначення життя.

Список літератури 1. Аникеев Н. П. О материалистических традициях в индийской философии. (Древность и

раннее средневековье). – М., 1965. 2. Антология мировой философии. – М., 1969. – Т.1. – Ч. 1. 3. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, наука, религия. – М., 1980. 4. Бродов В. В. Истоки философской мысли Индии. Йога. – М., 1990. 5. Буддизм. Четыре благородных истины. – М. – Харьков, 2000. 6. Гостеева Е. И. Философия вайшешика. – Ташкент, 1963. 7. Древнеиндийская философия. Начальный период. – М., 1972. 8. Дхаммапада. Буддизм. – М. – Харьков, 2000. 9. Исаева Н.В. Шанкара и индийская философия. – М., 1991. 10. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке. Древний Китай и Индия. – 1989. 11. Луцишина О.А. Уявлення про людину в Рігведі. – К.: Основа, 2005. 12. Лысенко В.Г., Терентьев А.А., Шохин В.К. Ранняя буддийская философия. Философия

джайнизма. – М., 1994. 13. Мюллер Макс. Шесть систем индийской философии: пер. с англ. – М., 1995. 14. Радхакришнан С. Индийская философия: пер. с англ. – СПб., 1994. 15. Ригведы. – В 4-х т. – М., 1989. 16. Рой М. История индийской философии. Греческая и индийская философии. – М., 1958. 17. Синнет А.П. Учение Будды. – М., 1995. 18. Томас П. Индия. Эпос, легенды, мифы. – СПб., 2000. 19. Упанишады. – М, 2000. 20. Феоктистов В. Ф. Философские и общественно-политические взгляды Сюнь-цзы.

Исследование и перевод. – М., 1976. 21. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981. 22. Чаттерджи С., Датта Д. Введение в индийскую философию. – М., 1955. 23. Чаттопадхьяя Д. История индийской философии. – М., 1966. 24. Чаттопадхьяя Д. Локаята даршана. История индийского материализма. – М., 1961. 25. Шохин В.К. Первые философы Индии: Учеб. пособие для ун-тов и вузов. – М., 1997. 26. Юнг К.Г. О психологии восточных религий и философий. – М., 1994. 27. Coward H.G. et al. Encyclopedia of Indian Philosophies. The Philosophy of the Grammarians. –

Princeton University Press, 1990. – 609 с. 28. Padhi B. Indian Philosophy and Religion. – McFarland & Company, 1990. – 413 с. Тема 2.3. Філософія Стародавнього Китаю

Основні етапи історії Стародавнього Китаю. Епоха Чжоу – «золота доба китайської філософії». Вплив соціально-економічних чинників на становлення філософії в Стародавньому Китаї. Міфологічні основи давньокитайської філософії. Вчення про Інь та Янь у філософській культурі Китаю. Уявлення про долю в китайській філософії. Філософська антропологія Стародавнього Китаю.

Даосизм. Лао-Цзи. «Дао» – принцип зародження та закономірність світу. Гносеологія, полі-тично-етична доктрина. Принцип «недіяння». Онтологія. Вчення Лао-Цзи про матерію – частин-ки „ці“. Соціально-політичні погляди Лао-Цзи.

7

Конфуціанство. Кун-фу-Цзи, Мен-Цзи, Сюнь-Цзи. Конфуціанське визначення «дао». Соціа-льна доктрина конфуціанства. Державно-політичне управління. „Жень“ – принцип гуманності й правопорядку. Етична концепція. Питання виховання. Відродження традицій. Образ «благородного мужа». Культивування давнини. «Золоте правило» Конфуція. Гносеологічна кон-цепція. Місце конфуціанства в політичній історії Китаю.

Моїзм. Засновник – Мо Ді. Соціальна доктрина моїзму. Гносеологічна концепція. Органи чуттів і мислення – основа пізнаня і знання. Безпосереднє вивчення дійсності. Онтологічна кон-цепція. Визнання об’єктивних речей поза свідомістю. Концепція «всезагальної любові». Вчення про небо, заперечення долі, критика конфуціанства.

Законники (легісти). Засновники – Шан Ян, Хань Фей Цзи. Державно-політична концепція легізму. Природа людини і відповідні до неї методи управління. Реформи Шан Яна. Примус закону і покарання – дієве управління державою, згідно з легістами. Критика конфуціанства. Іс-торія суспільства.

Школа „інь-ян“ (натурфілософи) та школа імен. Перша культурна революція. Значення імперії Цінь у розвитку філософії Стародавнього

Китаю. Доля філософських шкіл та філософів. Відродження конфуціанства. Взаємозв’язок соці-ально-економічних ідеологічних концепцій з онтологічними.

Список літератури 1. Антология мировой философии. – Т.1. – Ч.1. – М., 1969. 2. Атеисты, материалисты, диалектики Древнего Китая. Ян Чжу, Ле Цзы, Чжуан Цзы. VІ-ІV вв.

до н.э. – М., 1967. 3. Бойченко О.І. Філософська антропологія давнього Китаю. – К., 2003. 4. Буланже П.А. Будда. Конфуций: Жизнь и учение. – М., 1995. 5. Быков Ф. С. Зарождение общественно-политической и философской мысли в Китае. – М,

1966. 6. Вовк С.М. Даосизм: вчення і світогляд. – Чернівці, 2003. 7. Го Мо-жо. Философы древнего Китая. (Десять критических статей). – М., 1961. 8. Гране Марсель. Китайская мысль / В.Б. Иорданский (пер. с фр.). – М., 2004. 9. Дао и даосизм в Китае. – М., 1982. 10. Древнекитайская философия. Нач. период. (Подгот. текстов, вступит. статья и коммент.

В.В.Бродова.) Изд. 2-е. – М.: Мысль, 1972. - 271 с. 11. Древнекитайская философия. Собрание текстов. В 2-х т. Вступ. статья. В.Г.Буркова м

М.А.Титаренко). ч.1-2. — М.: Мысль, 1972-1973. 12. Древнекитайская философия. Эпоха Хань. /Редкол.: В.Г.Буров (отв.ред.) и др. – М.: Наука,

1990. - 526 с. 13. История китайской философии: Пер. с кит. / Общ. ред и послесл. М.Л.Титаренко. – М.:

Прогресс, 1989. – 552 с. 14. История Китая в лицах и событиях. – М., 1991. 15. История Китая с древнейших времен до наших дней. – М., 1974. 16. Калашник (Меі) Л.С. Давньокитайська міфологія як засіб родинного вихованя. – Запоріжжя,

2004. - 259 с. 17. Мудрецы Поднебесной: Конфуций. Лао-Цзы. – Симферополь, 1998. 18. Переломов М. С. Конфуцианство и его место в политической истории Китая. – М., 1981. 19. Петров А. А. Ван Чун. Древнекитайский материалист и просветитель. – М., 1954. 20. Рубин В.А. Личность и власть в древнем Китае: Собрание трудов. – М., 1999. 21. Федоренко Н. Т. Древние памятники китайской литературы. – М., 1978. 22. Феоктистов В. Ф. Философские и общественно-политические взгляды Сюнь-цзы.

Исследование и перевод. – М., 1976. 23. Шуцкий Ю. К. Китайская классическая “Книга Перемен”. – М., 1960. 24. Юань Кэ. Мифы Древнего Китая. – М., 1987. 25. Dialogue between Christian Philosophy and Chinese Culture / Paschal... Ting (ed.). – The Council

for research in values and philosophy, 2002. – 287р. 26. Hou W.-lu. (Wai-lu) A short history of Chinese philosophy / Hou Wai-lu in сollaboration with

Chang Chi-Chih. – Foreign Languages Press, 1959. – 177 р.

8

27. Thirty lectures in the history of Chinese philosophy. – Le Jin BKS, 2007. – 594 р. 28. Zhang Dainian. Key concepts in Chinese philosophy / Edmund Ryden. – Foreign languages press,

2005. – 533 р.

РОЗДІЛ ІІІ. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Тема 3.1. Походження античної філософії

Основні підходи до причин формування філософії в Стародавній Греції. Джерела давньо-грецької філософії. Міфологія. Космогонії Гомера, Гесіода, орфіків. Роль «семи мудреців» у ви-никненні античної філософії.

Тема 3.2. Головні проблеми і специфіка античної філософії

Основні періоди в історії античної філософії. Проблема першоелементів буття. Головні категорії античної філософії: природа, логос, космос, ейдос, розум, єдине, архе. Метод античної філософії – споглядальність.

Список літератури до тем 3.1 та 3.2 1. Адо Пьер. Что такое античная философия / Пер. с франц. В.П.Гайдамака. – М., 1999. 2. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1. 3. Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1999. 4. Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985. 5. Брагінець А. С. Нариси історії філософії. – Львів, 1967. 6. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли. – М., 1988. 7. Виндельбанд В. История древней философии: Пер. с нем. – К., 1995. 8. Гаспаров М.Л. Занимательная Греция: рассказы о древнегреческой культуре. – М., 1995. 9. Гребенюк А.В. Цивилизации античного мира и средневековой Европы. – М., 1997. 10. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів, 1996. 11. История древнего мира. Древняя Греция. – Мн., 2000. 12. Кессиди Ф. Х. От мифа к Логосу. – М., 1972. 13. Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993. 14. Кондратюк М.В. Архэ и афинская демократия // Античная Греция. – М., 1983. – Т. 1. 15. Лосев А. Ф. Бытие, Имя, Космос. – М., 1993. 16. Лосев А.Ф. История античной философии в конспективном изложении. – М., 1998. 17. Лосев А.Ф. Словарь античной философии: Избранные статьи. – М., 1995. 18. Мамардашвили М.К. Лекции по античной философии. – М., 1997. 19. Мамардашвили М.К. Появление философии на фоне мифа // Мой опыт не типичен. – СПб.,

2000. 20. Массон В.М. Первые цивилизации. – Л., 1989. 21. Немировский А.И., Ильинская Л.С., Уколова В.И. Античность: история и культура. – М.,

1994. – Т.1. 22. Сергеев К. А., Слинин Я. А. Природа и разум: античная парадигма. – Л., 1990. 23. Соневицький М. Історія грецької літератури. Т. І. Рання доба. – Рим, 1970. 24. Томсон Дж. Исследования по истории древнегреческого общества. – Т.ІІ. Первые философы.

– М., 1959. 25. Целлер Э. Очерк истории греческой философии. – СПб., 1996. 26. Янарас Хр. Нерозривна філософія: Нариси вступу до філософії: Пер. з новогрецької. – К.,

2000. 27. Annas Julia. Ancient philosophy: A very short introduction. – Oxford UP, 2000. – 127 p.

9

Тема 3.3. Філософія ранніх грецьких філософів (досократики)

Мілетська школа (Фалес (640-546 до н.е.), Анаксімандр (610-546/7 до н.е.), Анаксімен (585-528/5 до н.е.)). Первісний матеріалізм та діалектика мілетців. Усезагальна одушевленість природи. Матеріальні першоелементи (вода, апейрон, повітря). Космологія.

Геракліт (520-466 до н.е.) з Ефесу. Вогонь як першоелемент. Поняття «вогонь» і «логос» у фрагментах філософських праць Геракліта. Принцип «усе тече». Діалектика Геракліта. Погля-ди Геракліта на пізнаваність світу. Соціально-філософські погляди Геракліта.

Піфагорейська школа. Засновник – Піфагор (570-496 до н.е.). Соціальні передумови вини-кнення. Піфагорейський стиль життя. Число як першоелемент. Містика чисел. Ідея міри і гармо-нії. Вчення про душу.

Елейська школа. Вчення про буття Ксенофана (570-480 до н.е.). Пантеїзм Ксенофана. Співвідношення буття і мислення у філософії Парменіда (540-480 до н.е.). Вчення Парменіда про буття і небуття. Специфіка буття. Заперечення множинності світів та руху. Гносеологічна концепція. Апорії Зенона Елейського (490-430 до н.е.).

Натурфілософія Емпедокла (496-430 до н.е.). Земля, вода, повітря і вогонь як першоеле-менти буття. Любов і ворожнеча – космічні сили, джерело змін у єдиному Космосі. Гносеологіч-на концепція: «подібне пізнається через подібне».

Анаксагор (500-428 до н.е.). Учення Анаксагора про гомеомерії. Принцип «усе в усьому» в натурфілософії Анаксагора. Гіпостазування світового Розуму (Нусу) як космічної сили. Гносе-ологічна концепція Анаксагора: принцип «протилежне пізнається через протилежне».

Античний атомізм (Левкіпп та Демокріт (460-371 до н.е.)). Атом як першоелемент буття. Види атомів та їхні властивості. Атоми і порожнеча, необхідність і випадковість. Теорія пізнан-ня Демокріта. Концепція відображення. Вчення Демокріта про душу. Соціально-філософські по-гляди Демокріта.

Софістика. Два періоди в розвитку софістичної філософії: діяльність «старших софістів» – Протагора (480-419 до н.е.), Горгія (483-375 до н.е.), Гіппія (приб. 400 р. до н.е.), Продіка; дія-льність «молодших софістів» – Лікофрона, Фразімаха, Крітія (460-403 до н.е.). Сенсуалізм, ре-лятивізм, практицизм та конвенціалізм у філософській концепції Протагора. Обґрунтування ске-птицизму Горгієм. Гносеологічна проблема: відношення мови і мислення. Філософські вчення «молодших софістів».

Список літератури 1. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты)/ Сост. Аветисьян А.А. – Киев,

1972. 2. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1. 3. Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1999. 4. Асмус В. Ф. Демокрит. – М., 1960. 5. Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985. 6. Брагінець А. С. Нариси історії філософії. – Львів, 1967. 7. Васильева Т. В. Афинская школа. – М., 1985. 8. Гиляров Г.А. Греческие софисты. – М., 1888. 9. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1986. 10. Доброхотов А.Л. Учение досократиков о бытии. – М., 1980. 11. Дынник М. А. Диалектика Гераклита Эфесского. – М., 1929. 12. Жмудь Л.Я. Пифагор и его школа. – Л., 1990. 13. Кессиди Ф. Х. От мифа к Логосу. – М., 1972. 14. Кессиди Ф. Х. Философские и эстетические взгляды Гераклита Эфесского. – М., 1963. 15. Койре А. Заметки о парадоксах Зенона // Очерки истории философской мысли. – М., 1985. 16. Комарова В.Я. Кчение Зенона Елейского. – Л., 1981. 17. Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993. 18. Коплстон Ф. История философии. Древняя Греция и Древний Рим. – М., 2003. 19. Лурье С. Я. Демокрит (тексты, перевод, исследования). – М., 1970. 20. Михайлова Э.Н., Чанышев А.Н. Ионийская философия. – М., 1966. 21. Савченко А.Я., Узбек К.М. Пифагор: Магия числа. – Донецк, 1993.

10

22. Семушкин А.В. Эмпедокл. /Мыслители прошлого/ – М., 1985. 23. Тимошенко В. Е. Материализм Демокрита. – М., 1959. 24. Тихолаз А.Г. Геракліт. – К., 1995. 25. Трубецкой С. Н. Метафизика в Древней Греции. – М., 1980. 26. Фрагменты ранних греческих философов. – М., 1989. – Ч.1.: От эпических теокосмогоний до

возникновения атомистики. 27. Хайдеггер М. Изречение Анаксимандра // Разговор на проселочной дороге. – М., 1997. 28. Халкидский Ямвлих. Жизнь Пифагора: Пер. с древнегреч. В.Б. Черниговского. – М., 1997. 29. Целлер Э. Очерк истории греческой философии. – СПб., 1996. 30. Чанышев А.Н. Италийская философия. – М., 1975. 31. Чанышев А.Н. Эгейская предфилософия. – М., 1970. 32. Якубанис Г. Эмпедокл – философ, врач и чародей. – К., 1994. 33. Greek Philosophy: Thales to Aristotle. – The Free Press, 1966. — 390 с. Тема 3.4. Становлення об’єктивного ідеалізму у грецькій філософії

Філософія Сократа (469-399 до н.е.). Еволюція філософських зацікавлень та поглядів Со-крата. Предмет філософії за Сократом. Теорія пізнання Сократа. Принцип «пізнай самого себе». Метод Сократа: іронія, маєвтика, індукція. Вчення Сократа про людину. Проблема добра і зла.

Малі сократичні школи (кініки, кіренаїки, мегарики). Кініки. Засновник – Антісфен (444-366 до н.е.). Соціальні умови формування філософської концепції кінізму. Відношення людини до держави. Етичне вчення кініків. Проповідь аскетизму Діогена Синопського (412-323 до н.е.). Сенсуалізм кініків. Критика вчення Платона.

Кіренаїки. Засновник – Арістіп (430-365 до н.е.). Суб’єктивний ідеалізм кіренаїків. Гносе-ологія кіренаїків. Гедонізм.

Мегарики. Засновник – Евклід Мегарський (450-360 до н.е.). Онтологія мегариків. Аргу-менти проти руху.

Філософія Платона (427-347 до н.е.). Періоди творчості Платона. Академія Платона. Дже-рела філософського вчення Платона. Об’єктивний ідеалізм Платона. Вчення про ідеї. Система ідей. Ідея блага. Психологічне обґрунтування ідеалізму («печера»). Пояснення природних об’єк-тів та явищ з позиції об’єктивного ідеалізму. Теорія пізнання Платона (пізнання як пригадування). Уявлення про душу. Суспільно-політичні погляди Платона. Вчення про державу. Етика Платона. «Пайдейя» Платона: ідеї виховання. Платон про історію філософії. Роль і значення вчення Платона для розвитку філософії наступних епох.

Філософія Арістотеля (384-322 до н.е.). Об’єктивний ідеалізм Арістотеля. Метафізика. Предмет та структура філософії: «перша філософія» і «друга філософія». Онтологія Арістотеля – наука про буття. Критика теорії ідей Платона. Вчення Арістотеля про причини буття: форма-льна і матеріальна причини, цільова і рушійна причини. Буття, субстанція та її критерії. Вчення про категорії. Арістотель про душу. Визначення та види душі. Душа і тіло. Гносеологія Арісто-теля: спростування скептицизму, сенсуалізм і емпіризм Арістотеля, проблема вторинних якос-тей, ступені пізнання. Вчення Арістотеля про державу. Етичне вчення Арістотеля, вчення про чесноти. Роль і значення філософії Арістотеля.

Список літератури 1. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты) / Сост. Аветисьян А.А. – Киев,

1972. 2. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1. 3. Аристотель. Метафизика. Соч.: В 3 т. – М., 1976. – Т.1. 4. Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1975. 5. Асмус В.Ф. Платон: эйдология, эстетика, учение об искусстве // Историко-философские

этюды. – М., 1984. 6. Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985. 7. Брагінець А. С. Нариси історії філософії. – Львів, 1967. 8. Васильева Т.В. Путь к Платону. Любовь к мудрости или мудрость любви. – М., 1999. 9. Виндельбанд В. Платон // Избранное: Дух и история. – М., 1995.

11

10. Воронина Л.А. Осовные эстетические категории Аристотеля. – М., 1975. 11. Голосовкер Я.Э. Сказания о титанах. – М., 1993. 12. Гомперц Т. Греческие мыслители. – СПб., 1992. – Т.2. 13. Джохадзе Д.В. Диалектика Аристотеля. – М., 1971. 14. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1986. 15. Зубов В. П. Аристотель. – М., 1964. 16. Йегер В. Пайдейя: Воспитание античного грека (эпоха великих воспитателей и

воспитательных систем): Пер. с нем. М.Н. Ботвинина. – М., 1997. 17. Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993. 18. Кондзьолка В.В. Платон: філософія Добра. – Львів, 1997. 19. Ксенофонт. Воспоминания о Сократе. – М., 1993. 20. Лосев А.Ф. Софисты, Сократ, Платон. – М., 1974. 21. Лосев А.Ф. Типы античного мышления // Античность как тип культуры. – М., 1988. 22. Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Аристотель. – М., 1993. 23. Луканин Р.К. «Органон» Аристотеля. – М., 1984. 24. Мудрагей Н.С. Платон: рациональное – иррациональное // Зарубежное философское

антиковедение: Критический анализ. – М., 1990. 25. Нахов И.М. Философия киников. – М., 1982. 26. Платон и его эпоха. – М., 1979. 27. Платон. Діалоги. – К., 1995. 28. Платон. Сочинения: В 3 т. – М., 1968-72. 29. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.1. – Античность.

– Спб., 1994. 30. Соловьев В.С. Жизненная драма Платона // Соч.: В 3-х т. – М., 1990. – Т.2. 31. Трубецкой С. Н. Метафизика в Древней Греции. – М., 1980. 32. Фрагменты ранних греческих философов. – М., 1989. – Ч.І. 33. Хайдеггер М. Учение Платона об истине // Время и бытие: Статьи и выступления: Пер. с

нем. – М., 1993. 34. Ханин Д.М. Искусство как деятельность в эстетике Аристотеля. – М., 1986. 35. Строгецкий В.М. Греческая историческая мысль классического и эллинистического

периодов об этапах развития афинской демократии. – Горький, 1987. 36. Demos R. (Raphael). The philosophy of Plato / by Raphael Demos. – C. Scribner’s Sons, 1939. –

406 p. 37. Greek Philosophy: Thales to Aristotle. – The Free Press, 1966. — 390 с.

Тема 3.5. Філософія еллінізму і Римської імперії

Еллінізм та його місце в історії та культурі античності. Особливості та завдання елліністичної філософії. Філософські школи елліністичної доби.

Академіки. Еволюція платонізму в Академії; вчення про три види пізнаня (відчуття, мис-лення, уявлення).

Перипатетики. Представники: Теофраст, Евдем, Арістоксен, Дікеарх, Стратон, Андронік Родоський. Основна тематика досліджень у Лікеї. Еволюція філософських поглядів перипатети-ків. Проблеми «першої філософії», фізики, логіки.

Стоїцизм. Головні етапи розвитку стоїцизму. Засновник грецького стоїцизму – Зенон Кітійський (336/5-264/3 до н.е.). Класифікація наук. Космологія стоїків. Буття-Логос у стоїків порівняно з Буттям-Логосом у християнстві. Тілесність існуючого. Вчення стоїків про причино-вість, необхідність і долю. Етика стоїків. Роль етики стоїків у становленні середньовічної куль-тури. Відродження філософії Стої в Римі. Сенека (3 до н.е.-65 н.е.), Епіктет (50-138 н.е.), Марк Аврелій (121-180 н.е.).

Епікуреїзм. Каноніка й етика. Атомізм епікурейської фізики, етики, логіки, теології. Епі-курейці про рух атомів. Випадковість, необхідність, причиновість у русі атомів. Сенсуалізм Епі-кура (341-270 до н.е.). Вчення Епікура про душу. Етичне вчення Епікура. Евдемонія й атараксія. Епікуреїзм у Римській імперії. Тіт Лукрецій Кар (99-55 до н.е.) «Про природу речей».

12

Скептицизм. Засновник – Піррон (365-275 до н.е.). Підстави виникнення скептицизму. Види скептицизму. Аргументи проти можливості пізнання істини. Проблема щастя у скептиків. Секст Емпірик (бл. 200-500 н.е.) – систематизатор античного скептицизму. Вплив скептицизму на розвиток філософії.

Еклектизм. Підстави виникнення еклектизму. Філософські погляди Ціцерона (106-43 до н.е.). Вплив еклектизму на філософські школи періоду еллінізму та Римської імперії.

Неоплатонізм. Засновник – Плотін (203-270 н.е.). Загальна характеристика неоплатоніз-му. Історія неоплатонічних шкіл. Філософська концепція Плотіна: обґрунтування ідеалізму. Об-ґрунтування Плотіном структури світової системи; Єдине; еманація; Розум; Світова душа; при-рода; матерія; сходження до Єдиного; екстаз. Порфирій (233-305 н.е.): передумови формування дискусії про універсалії; скептицизм у творчості Порфирія. Дерево Порфирія. Ямвліх (240/250-325 н.е.): метафізика числа; диференціація Єдиного і Розуму; тріадичність душі. Прокл (412-485 н.е.): логічна концепція еманації; межі пізнання.

Закриття імператором Юстиніаном у 529 році платонівської Академії. Основні здобутки античної філософії та її детермінація наступного розвитку філософської думки.

Список літератури 1. Адо П. Плотин или простота взгляда. – М., 1991. 2. Александрова А.В. Антропоцентризм – иллюзия заплутавшего сознания, или оправдание

Сенеки / Філософсько-антропологічні читання’97. – К., 2000. 3. Античные философы (свидетельства, фрагменты и тексты)/ Сост. Аветисьян А.А. – Киев,

1972. 4. Антология кинизма. – М., 1984. 5. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.1. 6. Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985. 7. Брагінець А. С. Нариси історії філософії. – Львів, 1967. 8. Дилон Дж. Средние платоники. – СПб., 2002. 9. Кар Т. Л. Про природу речей. – К., 1988. 10. Кессиди Ф. Х. От мифа к Логосу. – М., 1972. 11. Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993. 12. Конрад М. Нарис історії стародавної філософії. – Рим, 1974. 13. Римские стоики: Сенека. Эпиктет. Марк Аврелий. – М., 1995. 14. Секст Эмпирик. Три книги пирроновых положений // Соч.: В 2-х т. – М., 1976. – Т.2. 15. Сенека. Моральні листи до Луцілія. – К., 1996. 16. Степанова А. С. Философия древней Стои. – СПб., 1995. 17. Фрагменты ранних стоиков. – М., 1998. – Т.І. 18. Хрестоматия по эллинистической римской философии. – Свердловск, 1987. 19. Целлер Э. Очерк истории греческой философии. – СПб., 1996. 20. Ціцерон. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К., 1998. 21. Шакир-заде А. Эпикур. – М., 1963. 22. Annas Julia. Ancient philosophy: A very short introduction. – Oxford UP, 2000. – 127 p.

РОЗДІЛ IV. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ Тема 4.1. Початкові етапи формування середньовічної філософії (І-ІV ст.)

Джерела формування філософії раннього християнства. Біблійні витоки основних ідей християнської філософії. Філон Олександрійський (21 або 28 до н.е.-41 або 49 н.е.).

Грекомовна апологетика. Флавій Юстин (Мученик) (100-166 н.е.): відношення між знан-ням і вірою; асиміляція Юстином грецької філософії у християнську релігійну філософію. Таті-ан (кін. ІІ- поч. ІІІ ст.): ставлення Татіана до грецької культури; походження знань. Афінагор: докази щодо буття Бога; обґрунтування креаціонізму; доповнення віри розумом. Теофіл: похо-дження знань; ставлення до грецької філософії; обґрунтування невидимості Бога. Боротьба Іри-нея та Іполіта з гностиками.

13

Розвиток і систематизація християнської філософії. Олександрійська богословська школа (Климент і Оріген). Климент Александрійський (Тіт Флавій) (бл.150 – бл. 215): відношення між наукою і філософією та між філософією і вірою; полеміка з гностиками; неможливість пізнання Бога. Оріген (185-254 н.е.): систематизація християнської філософії; спроби поєднання античної космогонії з біблійною.

Латинська апологетика. Мінуцій Фелікс: спростування опонентів християнства критикою їхнього скептицизму; обґрунтування несуперечності між розумом і вірою. Квінт Септимій Тер-тулліан (160-230 н.е.): відношення між знанням і вірою; теологія і христологія Тертулліана; від-ношення душі й тіла. Провідна ідея релігійної концепції Тертулліана: «вірую, тому що абсурдно». Арнобій: сенсуалізм і емпіризм; відношення між знаням і вірою. Лактацій: виправ-дання християнства перед римською інтелігенцією; відношення між знанням і вірою.

Християнський Нікейський Собор (325), його роль у формуванні християнських догматів.

Формування класичної патристики. Василь Кесарійський (330-379), Григорій Назіанзін (Богослов) (330-390), Григорій Нісський (335-394) – каппадокійські отці церкви: розробка тринітарної проблеми Василем Великим; про іпостасі Бога; розвиток вчення про Святий дух; вчення Григорія Нісського – перша християнська антропологія; вплив неоплатонізму. Іларій і Вікторін – посередники між грецькою і латинською християнською культурами. Марій Вікторін Афр – перший філософ західного християнства: ступені буття; метафізика душі; триєдина боже-ствена субстанція. Боротьба за інституціалізацію церкви та утвердження норм християнської моралі (Ієронім, Амвросій).

Список літератури 1. Александрова А.В. Об особенностях диалектики патристики / Філософсько-антропологічні

студії’2001. – К., 2001. 2. Алєксандрова О.В. Досвід «сходження» у філософії східної патристики як джерело

формування цілісності духу особистості / Наукові записки. Том ХІІ. Філософський факультет. – К., КНУТШ, 2004. – С.27-35.

3. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 4. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 5. Апокрифы древних христиан. – М., 1989. 6. Богословие в культуре Средневековья. – К., 1992. 7. Виппер Р. Ю. Рим и раннее христианство. – М., 1954. 8. Гайденко П. П. Понимание бытия в античной и средневековой философии. (Античность как

тип культуры). – М., 1988. 9. Гностики или о «лжеименном знании». – К., 1996. 10. Григорий Нисский. Об устроении человека. – СПб., 1995. 11. Григорій Нісський. Життя Мойсея. – Львів, 2001. 12. Григорян С. Н. Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока. – М.,

1965. 13. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. – М., 1972. 14. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. М., 1990. 15. Джохадзе Д. В., Стяжкин И. И. Введение в историю западноевропейской средневековой

философии. – Тбилиси, 1981. 16. Жильсон Э. Разум и откровение в Средние века // Богословие в культуре средневековья. –

Киев, 1992. 17. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 18. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів, 1996. 19. Зеньковский В.В. Основы христианской философии. – М., 1997. 20. Из истории культуры средних веков и Возрождения. – М., 1976. 21. История философии в кратком изложении. – М., 1991. 22. История философии: Запад - Россия - Восток (Книга первая. Философия древности и

средневековья). – М, 1996. – 448 с. 23. Карсавин Л.П. Святые отцы и учителя церкви. – М., 1994.

14

24. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 25. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 26. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы Средневековья. – М., 1997. 27. Ле Гофф Ж. Средневековый мир воображаемого. – М., 2001. 28. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. 29. Лей Г. Очерк истории средневекового материализма. – М., 1962. 30. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979. 31. Неретина С.С. Верующий разум. К истории средневековой философии. – Архангельск, 1995. 32. Нисский Г. Об устроении человека. – СПб., 1995. 33. Ориген. О началах. – Самара, 1993. 34. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 35. Поснов М.Э. Гностицизм ІІ века и победа христианской церкви над ним. – Киев, 1917,

Брюссель, 1991. 36. Прокл. Первоосновы теологии. – Тбилиси, 1972. 37. Ранние отцы церкви. – Брюссель, 1988. 38. Ранович А. Б. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики

христианства. – М., 1990. 39. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.2:

Средневековье. – СПб., 1994. 40. Свенцицкая И.С. Изгои вечного города. Первые христиане в Древнем Риме. – М., 2006. 41. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 2001. – 352 с. 42. Татаркевич В. Історія філософії: В 3 т. – Львів, 1997. 43. Тертуллиан К. С. Ф. Избранные сочинения. – М., 1994. 44. Философия западноевропейского Средневековья. – СПб., 2005. 45. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991. 46. Штекль А. История средневековой философии. – СПб., 1996. Тема 4.2. Філософія Аврелія Августина

Еволюція філософських поглядів Августина Блаженного (354-430). Сповідь як спосіб філософування Святого Августина. Августин і грецька філософія. Критика поганства і маніхей-ців. Поєднання християнства з неоплатонізмом.

Істина і знання. Достовірність. Аргументи проти феноменалізму. Чуттєве пізнання. «Ем-піризм» Августина. Розум. Відношення між вірою і знанням: віра як умова пізнання. Шляхи по-долання скептицизму й апріоризм. Раціональне та ірраціональне в філософії Августина.

Світ і людина. Буття. Час і вічність. Космос. Креаціонізм Августина. Людина і душа. Бла-го. Добро і зло – теодіцея Августина. Свобода волі душі як вияв дії Бога. Моральна доктрина Аврелія Августина. Історія.

Список літератури 1. Августин А. Сповідь. – К., 1996. 2. Аврелий Августин. Исповедь. – М., 1991. 3. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 4. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 5. Блаженный Августин. Энхиридион или О вере, надежде и любви. – К., 1996. 6. Богословие в культуре Средневековья. – К., 1992. 7. Бычков В.В. Эстетика Аврелия Августина. – М., 1984. 8. Жильсон Э. Разум и откровение в Средние века // Богословие в культуре средневековья. –

Киев, 1992. 9. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 10. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 11. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 12. Кремона Карло. Августин из Гиппона. Разум и вера. – М., 1995. 13. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007.

15

14. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.2: Средневековье. – СПб., 1994.

15. Соколов В. В. Средневековая философия. – М., 1979. 16. Штекль А. История средневековой философии. – С.-Пб, 1996. Тема 4.3. Зародження схоластики

Влив ідей неоплатонізму на середньовічну філософію. Клавдіан Мамертон. Амулей. Хал-кідій. Макробій. Марціан Капелла.

Северин Боецій (430-524). Предмет і завдання філософії. Буття і субстанція. Докази щодо існування Бога. Раціональне обґрунтування божественої триєдності. Теодіцея. Свобода волі. Відношення між знанням і вірою. Логіка. Боецій про універсалії.

Флавій Кассіодор. Формування ідеології церковної культури середньовіччя. Докази безті-лесності й безсмертя душі. Програма християнської освіти.

Алкуїн. Діалектика як основний засіб систематизації питань віри. Тлумачення Алкуїном діалектики. Роль Алкуїна у становленні схоластики.

Іоанн Скот Еріугена (бл. 810 – бл. 877). Пантеїстична онтологія. Відношення віри і розу-му. Тлумачення діалектики. Людина і пізнання.

Патристика у Східній Римській імперії (Візантії). Несторій: проблема співвідношення Бо-га-Отця і Бога-Сина. Євтихій: заснування монофізитства; природа Христа. Йоан Філопон: неоп-латонізм; монофізитство; дискусія з Сімпліцієм. Діонісій Ареопагіт (Псевдо-Діонісій): синтез християнства і неоплатонізму; метод пізнання Бога; „благо“ – як важливий принцип теології. Спроба узгодження знання і віри. Максим Сповідник: монофізитство; боротьба проти монофелі-тів; філософія історії. Прокопій Кессарійський: державно-політичні погляди; непізнаваність сві-ту; вчення про людину; раціоналізація віри. Іоанн Дамаскін: учення про Бога; суще, субстанція, акциденції; великий світ і малий світ (людина); душа і розумова діяльність людини; суть і предмет філософії; структура філософського знання.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 2. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 3. Боецій. Розрада від філософії. – К., 2002. 4. Боэций. “Утешение философией” и другие трактаты. – М., 1990. 5. Григорян С. Н. Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока. – М.,

1965. 6. Дионисий Ареопагит. Мистическое богословие. Письма. Божественные имена //

Мистическое богословие. – К., 1991. 7. Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии. – СПб., 1995. 8. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии. – СПб., 1997. 9. Дионисий Ареопагит. Таинственное богословие. – Париж, 1995. - №33. – С.247-261. 10. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 11. Зеньковский В.В. Основы христианской философии. – М., 1997. 12. Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока ІХ-ХІV вв. – М.,

1961. 13. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 14. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 15. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы Средневековья. – М., 1997. 16. Лосев А.Ф. Творчество Боэция как переходный антично-средневековый феномен //

Западноевропейская средневековая словесность. – М., 1985. 17. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979. 18. Максим Исповедник. Комментарии на книгу Дионисия Ареопагита «О божественных

именах. О мистическом богословии» // Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии. – СПб., 1995.

16

19. Максим Исповедник. Четыреста глав о любви // Добротолюбие: В 5-ти т. – М., 1992. – Т.3. – С.163-229.

20. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 21. Псевдо-Дионисий Ареопагит. Мистическое богословие. – К., 1991. 22. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.2:

Средневековье. – СПб., 1994. 23. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 2001. – 352 с. 24. Уколова В.И. Последний римлянин Боэций. – М., 1987. 25. Философия западноевропейского Средневековья. – СПб., 2005. 26. Штекль А. История средневековой философии. – СПб., 1996. 27. Эриугена И. С. Гомилия на Пролог Евангелия от Иоанна. – М., 1995. Тема 4.4. Рання схоластика

Діалектики і антидіалектики. Діалектики: Ансельм з Безати, Беренгарій. Незалежність ді-алектики від теології. Формування раціоналістичного підходу щодо відношення між вірою і знанням. Антидіалектик Петро Даміані. Ірраціоналізм. Відношення між знанням і вірою.

Ансельм Кентерберійський (1033-1109). Схоластичний реалізм. Відношення віри і розу-му. Концепція Бога і докази щодо його існування. Проблема свободи волі. Вплив Ансельма Кен-терберійського на теологію. Вплив Ансельма Кентерберійського на теологічну схоластику («Чотири книги сентенцій» Петра Ломбардського).

Боротьба реалізму і номіналізму. Крайній реалізм. Поміркований реалізм. Крайній номі-налізм. Поміркований номіналізм. Формування номіналізму Росцеліном. Реалізм Гільома з Ша-мпо (1068-1121).

П’єр Абеляр (1079-1142). Формування раціоналістичного підходу у відношенні між знан-ням і вірою. Розділення сфер чуттєвого і розумового пізнання. Проблема універсалій (номіна-лізм Абеляра). Етична доктрина Абеляра.

Шартрська школа. Фульберт. Бернар із Шартра (1114-1124). Жільбер Порретанський (1070/80-1154). Теодорік Шартрський. Гільом з Конша (1080-1145). Поширення авероїзму. Гносеологічні ідеї. Формування концепції двоїстої істини. Трактування універсалій. Раціоналізм і натуралізм. Знання про зовнішній світ – основа філософії.

Іоанн Солсберійський (1115-1186). Гносеологія. Межі пізнання. Елементи скептицизму. Формування концепції предметного розмежування знань. Вчення про людину і суспільство.

Бернард Клервоський (1091-1153). Містицизм як теорія пізнання; істини та спілкування з Богом. Заперечення розуму як шляху до Божої істини. Ступені пізнання Бога. Протистояння міс-тицизму Бернарда раціоналізму і пантеїзму. Обскурантизм.

Гуго Сен-Вікторський (1096-1141). Поєднання містики і схоластики. Поділ світських на-ук. Верховенство теології. Гносеологія: способи споглядання буття. Перевага чуття над розу-мом: підпорядкування розуму містичному екстазу. Відношення віри і знання. Бог – головний об’єкт пізнання. Пізнання природи як втілення мудрості Бога. Пізнання природи – шлях до пі-знання Бога.

Рішар Сен-Вікторський (?-1173). Шлях пізнання Бога: чуття, розсудливість, розум і чисте споглядання Бога душею.

Список літератури 1. Абеляр Пьер. История моих бедствий. – М., 1959. 2. Абеляр Пьер. Теологические трактаты. – М., 1995. 3. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 4. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 5. Бернард Клеворский. О благодати и свободе воли // Средние века. Вып.45. – М., 1982. 6. Григорян С. Н. Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока. – М.,

1965. 7. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 8. Кентерберийский А. Сочинения. – М., 1995.

17

9. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 10. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 11. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979. 12. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 13. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.2:

Средневековье. – СПб., 1994. 14. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 2001. – 352 с. 15. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991. Тема 4.5. Середньовічна філософія близькосхідних країн і

мусульманської Іспанії

Арабські арістотеліки. Аль-Кінді (800-бл.870) та початок арабомовної філософської тра-диції (гносеологія; відношення між знанням і вірою; раціоналізм Аль-Кінді; тлумачення Бога). Аль-Фарабі (870-950): посилення раціоналізму; структура світу; Бог і світ; розум і пізнання; кла-сифікація наук; етико-соціальна доктрина.

Мутакалими. Креаціонізм. Атрибути Бога. Критика природної причиновості подій приро-дного і людського життя. Проблема свободи волі. Окказіоналізм і фаталізм.

«Чисті брати». Раціоналізм, натуралізм і синкретизм. Ібн Сіна (Авіценна) (980-1037). Онтологія. Роди буття. Матерія і форма. Інтерпретація

філософії еманації Плотіна. Пізнаваність світу. Проблема універсалій. Бог і світ. Натуралізм і детермінізм. Соціальні погляди Авіценни.

Аль-Газалі (1059-1111). Заперечення вічності матеріального світу, обмеженості знань Аллаха знанням універсального, концепції суто духовного безсмертя, яке заперечує воскресіння. Оказіоналізм Аль-Газалі. Проблема свободи волі. Аль-Газалі – засновник ортодоксального містицизму в мусульманстві.

Становлення філософії в мусульманській Іспанії. Ібн Баджа (Авемпац) (кін ХІ ст. – 1138): протиставлення філософії та релігійності. Ібн Туфейль (Абубацер) (1100-1185): еволюція людства; утвердження ідей Ібн Баджі щодо протиставлення філософії та релігійності.

Ібн Рушд (Аверроес) (1126-1196). Натуралістична онтологія. Самостійність матерії щодо Бога. Відношення матерії і форми. Вічність світу. Заперечення протиставлення часу й вічності. Об’єктивний та універсальний характер причиновості. Різновиди знань. Номіналізм Аверроеса. Вчення про «діяльний розум». Повне відділення науки від віри. Смертність індивідуальної душі і безсмертя розуму. Тлумачення людини і суспільства. Тема 4.6. Єврейська філософія у Середньовіччі

Ібн Гебіроль (Авіцеброн) (1021-1070). Пантеїзм. Єдність матерії і форм світла. Роль пізнання в житті людини. Аналіз категорії «воля».

Ієгуда Галеві. Ортодоксальний містицизм. Критика грецької філософії. Протиставлення знання і віри.

Мойсей Маймонід (1135-1204). Ототожнення положень релігії та філософії. Критика оказіоналізму. Структура світу. Креаціонізм.

Список літератури до тем 4.5 та 4.6 1. Аверроэс. Опровержение опровержения. – К., 1999. 2. Аль-Фараби. Социально-этические трактаты. – Алма-Ата, 1973. 3. Аль-Фараби. Философские трактаты. – Алма-Ата, 1972. 4. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 5. Болтаев М. Н. Абу али Ибн-Сина – великий мыслитель, ученый энциклопедист средневеко-

вого Востока. – Ташкент, 1980. 6. Брентьес Б., Брентьес С. Ибн-Сина (Авиценна). – К., 1984. 7. Гольдциэр Игнатий. Исламская и еврейская философия // В кн.: Общая история, история

философии. – М., 1910. – Т.1. 8. Закуев А.К. Психология Ибн Сина. – Баку, 1958. 9. Ибн Сина. Даниш-намэ. – Сталинабад, 1957.

18

10. Ибн Сина. Избранные философские произведения. – М., 1980. 11. Ибн-Рушд. Рассуждения, выносящие решение относительно связи между религией и

философией //Сагадеев А. В. Ибн-Рушд. – М., 1973. 12. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 13. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 14. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 15. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.2: Средневековье.

– СПб., 1994. 16. Сагадеев А.В. Ибн-Рушд. – М., 1973. 17. Уотт У.М., Какиа П. Мусульманская Испания. М., 1976. 18. Шевкина Г. В. Сигер Брабантский и парижские аверроисты ХІІІ в. – М., 1972. Тема 4.7. Схоластика у Візантії

Становлення схоластики у Візантії. Фотій: захист основ християнства. Лев Математик: іконоборство. Наростання суперечностей між Східною і Західною церквами та розкол християн-ської церкви у 1054 році на православну (Східну) і католицьку (Західну). Михайло Пселл: ставлення до античної філософії; «вища» і «нижча» філософії; Пселл – засновник пізньовізантій-ського платонізму; вчення про дві природи (небесну і земну) та про дві причини (кінцеву, тобто Бога, і найближчу, тобто природу); принцип еманації і матерія як останній ступінь в ієрархії буття. Йоан Італ: заперечення втілення Бога-Логоса, платонізм у вченні про ідеї; вічність ідей і матерії; форма і матерія та їхнє відношення до речей, сущого і не сущого; вплив Йоана Італа на розвиток філософії на Сході.

Дискусія про універсалії у візантійській філософії. Сотирих: зіставлення боротьби номі-налістів і реалістів з боротьбою Арістотеля з Платоном; критика ідей Платона. Микола Мане-фонський: реалізм на підставі концепції Платона про потойбічний світ ідей. Никифор Велемід: заперечення реалізму; вчення про державу.

Містицизм. Ісихазм. Містицизм як ісихазм. Григорій Синаїд: засновник візантійського ісихазму. Григорій Палама: ісихазм у формі паламізму як офіційне вчення візантійської церкви. Микола Ксавима: сенс людського життя – в богопізнанні. Варлаам Калабрійський: розходження з панівним містицизмом паламістів.

Георг Гемістос Пліфон (Плетон). Неоплатонізм Плетона. Прагнення відновлення анти-чної культури. Спроба подолання розриву божественного і природного начал; відмова від креа-ціонізму. Детермінізм Плетона. Заперечення свободи волі Бога. Принцип еманації. Вічність Бога; наближення матерії до вічності та нескінченності Бога.

Тема 4.8. Розквіт схоластичної філософії в Європі (ХІІІ-ХІVст.)

Пантеїстичний арістотелізм (ХІІІ ст.). Давид із Дінанта. Пантеїзм. Відношення між бут-тям, матерією і формою. Види субстанції (матеріальна та духовна). Зв’язок тіла і душі.

Латинський авероїзм. Сіґер Брабантський (1240-1281/1284): співвідношення віри і розу-му; раціоналізм; вічність світу; детермінізм; види причин; тлумачення Бога; вченя про людину; душа як форма тіла; концепція двоїстої істини; заперечення скептицизму і ірраціоналізму; про-блема універсалій; концептуалізм.

Філософсько-теологічний арістотелізм. Вільгельм з Овернії: критика арабських послідов-ників Арістотеля; теорія пізнання. Олександр із Гельса (1170-1245): докази існування Бога; пі-знання перших сутностей через Божественне осяяння (за Августином); пізнання фізичного світу через досвід і доведення (за Арістотелем); пасивний і активний розум; духовна матерія. Джовані Фіданца (Бонавентура) (1221-1274): теорія пізнання – поєднання арістотелізму з августинізмом; містицизм Бонавентури; вчення про Бога і світ; модифікація метафізики світла. Альберт Вели-кий (Альберт фон Больштедт Магнус) (1193-1280): значення античної культури для обґрунту-вання і зміцнення християнства; відношення між знанням і вірою; тлумачення універсалій.

Тома Аквінський (1225-1274). Завдання філософії. Вчення про буття. Поєднання християнської теології з ученням Арістотеля. Структура світу. Вчення про сутність та існування.

19

Різниця між матеріальним і духовним. Вчення про універсалії (поміркований реалізм). Три роди універсалій. Вчення про потенцію і акт. Докази на користь існування Бога. Тлумачення сутності Бога та його пізнання. Вчення про душу. Теорія окремих душевних сил. Теорія пізнання. Відношення між раціональним знанням і вірою. Джерело і процес пізнання. Вчення про людину і суспільство.

Оксфордська школа. Роберт Ґроссетест (1168-1253): теорія світла; елементи деїзму. Ро-джер Бекон (1210-1294): заперечення томізму; три головні заперечення проти схоластики; емпі-ризм. Іоанн Дунс Скот (1270-1308): критика філософії Альберта Великого і Томи Аквінського; вчення про буття; онтологічний індивідуалізм; номіналізм; заперечення волюнтаризму; зміст фі-лософського методу.

Список літератури до тем 4.7 та 4.8 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 2. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 3. Бл. Иоанн Дунс Скот. Избранное. – М., 2001. 4. Бл. Иоанн Дунс Скот. Трактат о Первоначале. – М., 2001. 5. Бонавентура. Путеводитель души к Богу. – М., 1993. 6. Боргош Ю. Фома Аквинский. – М., 1975. 7. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. М., 1990. 8. Джохадзе Д. В., Стяжкин И. И. Введение в историю западноевропейской средневековой


Киев, 1992. 10. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 11. Задворный В.Л. Святой Бонавентура и его эпоха // Бонавентура. Путеводитель души к Богу.

– М., 1993. – С.4-34. 12. Зеньковский В.В. Основы христианской философии. – М., 1997. 13. Из истории культуры средних веков и Возрождения. – М., 1976. 14. Карсавин Л.П. Святые отцы и учителя церкви. – М., 1994. 15. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 16. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 17. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979. 18. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 19. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.2:

Средневековье. – СПб., 1994. 20. Свежавски С. Святой Фома, прочитанный заново // Символ. – Париж, 1995. - №33. 21. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 2001. – 352 с. 22. Философия западноевропейского Средневековья. – СПб., 2005. 23. Фома Аквинский. 16 рекомендаций для приобретения сокровищ знания // Следы. – К., 1999.

– №2. – С.39. 24. Фома Аквинский. О началах природы // Время, истина, субстанция: от античной

рациональности к средневековой. – М., 1991. 25. Фома Аквинский. Сочинения. – М., 2002. 26. Фома Аквинский. Сумма против язычников. Книга первая. – Долгопрудный, 2000. 27. Фома Аквинский. Сумма теологии. – К., 2002. – Ч.1. 28. Штекль А. История средневековой философии. – СПб., 1996. Тема 4.9. Пізня схоластика

Філософські школи типу «via antiqua» в ХІV-ХV ст. Томізм і його напрями: ортодоксаль-ний (заперечення будь-якого оновлення) і ренесансний (поєднання томізму з гуманістичними течіями). Скотизм: Томас Бредуорден (1290-1349) про абсолютну владу Бога та про брак свобо-ди волі в усього сущого; детермінізм; ототожнення мислимого буття всіх речей з Божественною

20

сутністю. Аверроїзм: Жан Жанден (?-1340) і Марсилій із Падуї (?-1340); латинський аверроїзм у Парижі, Болонії, Венеції, Падуї. Августинізм.

Філософські школи типу «via moderna» у ХІV-ХV ст. Номіналізм у ХІV-ХV ст. Критика метафізики Томи Аквінського і Скота. Паризький напрям «via moderna»: Петро з Оріолі (номіна-лізм і феноменалізм). Оксфордський напрям «via moderna» ХІV-ХV ст.: Вільям Оккам (бл. 1290-1349): номіналізм; критика старих традицій схоластики; антисистематизм, антидогматизм, анти-раціоналізм, антиреалізм філософії Оккама; методологічне правило Оккама («лезо Окка-ма»); скептицизм; принцип двох істин. Оккамісти: Петро з Оліві, Жан з Мірекура, Микола з От-рекура, Жан Бурідан (бл. 1300-1358). Роль оккамістів у розвитку філософії.

Містицизм ХІV ст. Йоганн Екхарт (бл. 1260-1327/28): учення про Бога; етапи еманації як вияв дій Бога; вчення про душу; містичне тлумачення єдності Бога і душі; містичний пантеїзм Екхарта.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.1. – Ч.2. 2. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). – В

2-х т. – СПб., 2001. – Т.1. 3. Джохадзе Д. В., Стяжкин И. И. Введение в историю западноевропейской средневековой


Киев, 1992. 5. Жильсон Э. Философия в средние века. – М., 2004. 6. Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001. 7. Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. – М., 1997. 8. Пашук А. Нариси з історії філософії Середніх віків: навчальний посібник. – Львів, 2007. 9. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.2:

Средневековье. – СПб., 1994. 10. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 2001. – 352 с. 11. Философия западноевропейского Средневековья. – СПб., 2005. 12. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991. 13. Штекль А. История средневековой философии. – СПб., 1996. 14. Уильям Оккам. Избранное. – М., 2002. 15. Экхарт Мастер. Духовные проповеди и рассуждения. – М., 1991. 16. Экхарт Мастер. Об отрешенности. – М.-СПб., 2001.

РОЗДІЛ V. ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

Загальна характеристика епохи Відродження. Теоцентризм і антропоцентризм. Ідеї гума-нізму. Нове трактування античної філософії. Тема 5.1. Формування і розвиток гуманізму

Гуманізм в Італії. Данте Аліг’єрі (1265-1321): новий погляд на співвідношення Божест-венного і людського; божественна і природна детермінація людини; шляхи до блаженства: філо-софське і духовне повчання; вплив на Данте латинського аверроїзму та ідей неоплатонізму; предметне розділення світської та релігійної діяльності. Марсилій із Падуї (1288-1348): державно-політичне та етичне вчення; природа церкви і держави; Франческо Петрарка (1304-1374): заперечення схоластичного тлумачення «вічності», культу авторитету; критика методу схоластичних дискусій; антропоцентризм Петрарки. Лоренцо Валла (1407-1457): антропоцент-ризм; учення про людину; елементи епікуреїзму. Принцип шляхетної насолоди Валли.

Поширення гуманізму в країнах Європи. Вплив італійського гуманізму на філософію в Європі. Дезидерій Еразм Роттердамський (1469-1536): критика фальшивої моралі; заперечення аскетизму і догматизму. П’єр де ла Раме (Петро Рамус) (1515-1572): критика схоластизованого арістотелізму та культу авторитету. Мішель де Монтень (1533-1592): критика схоластики; скеп-тицизм; етичне вчення; тлумачення Бога.

21

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.2. – С. 53-222. 2. Баткин Л. М. Итальянские гуманисты: стиль жизни и стиль мышления. – М., 1978. 3. Баткин Л.М. Данте и его время. – 1965. 4. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. – М., 1989. – С. 3-19. 5. Бибихин В.В. Слово Петрарки // Петрарка Франческо. Эстетические фрагменты. – М., 1982.

– С. 3-37. 6. Брагина Л. М. Социально-эстетические взгляды итальянских гуманистов. –М., 1983. 7. Гарен Э. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986. 8. Горфункель А. Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. – М., 1986. 9. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. 10. Гусев Г. Странствия Великой Мечты. – М., 1987. 11. Гусєв В. А. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1992. 12. Данте Алигьери. Божественная комедия. – М., 1967. 13. Данте Алигьери. Малые произведения. – М., 1968. 14. Итальянские гуманисты о церкви и религии. – М., 1963. – С.100-216. 15. Итальянский гуманизм эпохи Возрождения: Сб. текстов. – Саратов, 1984. 16. Кузнецов В. Г. Идеи и образы Возрождения. – М., 1979. 17. Культура эпохи Возрождения: Сб. науч. тр. – М., 1986. 18. Лоренцо Валла. Об истинном и ложном благе. О свободе воли – М., 1989. 19. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978. 20. Медведев И. П. Византийский гуманизм. – Л., 1976. 21. Монтень Мишель. Опыты. Избранные произведения: В 3-х т. – М., 1992. 22. Немилов А. Н. Немецкие гуманисты ХV в. – М., 1979. 23. Неретина С.С. Абеляр и Петрарка: пути самопознания личности // Вопросы философии. –

1992. - №3. – С.134-160. 24. Петрарка Ф. Избранное. – М., 1974. 25. Петрарка Ф. Моя тайна, или книга бесед о презрении к миру // Избранное. – М., 1974. – С.

25-218. 26. Петрарка Ф. Письмо к потомкам // Избранное. – М., 1974. – С. 9-24. 27. Петрарка Франческо. Эстетические фрагменты. – М., 1963. 28. Рассел Б. История Западной философии: В 2-х т. – М., 1981. 29. Ревуненкова Н.В. Ренессансное свободомыслие и идеология Реформации. – М., 1988. 30. Ревякина Н. В. Проблемы человека в итальянском гуманизме второй половины ХІV–первой

половины ХV в. – М., 1977. 31. Ревякина Н.В. Творческий путь Лоренцо Валлы и его философское наследие // Лоренцо

Валла. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. – М., 1989. – С. 5-64. 32. Роттердамский Э. Философские произведения. – М., 1986. 33. Роттердамський Е. Похвала Глупоті. Домашні бесіди. – К., 1993. 34. Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. – Л., 1976. 35. Смирин М.М. Эразм Роттердамский и реформационное движение в Германии. – М., 1978. 36. Соколов В. В. Европейская философия ХV-ХV вв. – М., 1984. 37. Соколов В. В. Очерки философии эпохи Возрождения. – М., 1962. 38. Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (ХV век). – М., 1985. 39. Хоментовская А.И. Лоренцо Валла – великий итальянский гуманист. – М.-Л., 1964. 40. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Древний

мир – эпоха Просвещения / Редкол.: И.Т.Фролов и др. – М., 1991. 41. Эстетика Ренессанса. Антология: В 2-х т. – М., 1981. Тема 5.2. Філософія Відродження

Неоплатонізм Ренесансу. Критика схоластизованого Арістотеля і повернення до Платона. Флорентійська платонівська академія і Платон. Ґеорґіос Гемістос Плетон (Пліфон): роль Плето-на в заснуванні Флорентійської академії; місце платонізму у Флорентійській академії. Марсіліо

22

Фічіно (1422-1495): відношення між філософією і релігією (заперечення статусу філософії як служниці релігії); містичний пантеїзм; походження світу та його ієрархія; вчення про людину і душу. Джовані Піко делла Мірандола (1463-1495): еклектизм платонізму Мірандоли; пантеїзм; ієрархічна будова світу; заперечення творення світу із нічого; вчення про людину; антропоцент-ризм, свобода волі.

Арістотелізм Ренесансу. Зростання інтересу до античного Арістотеля і критика томізму. Дві полемічні школи арістотелізму: аверроїсти й олександристи. Аверроїстський арістотелізм: наближення аверроїстського арістотелізму до філососфії античного Арістотеля; дискусія щодо безсмертя чи смертності душі; вчення про Нус; компроміс між аверроїстами й олександристами. Олександристи. П’єтро Помпонацці (1462-1525): незалежність філософії від теології; гносеологія Помпонацці; істина – результат раціонального пізнання; детермінізм; учення про матеріальність душі та її смертність. Симоне Порціо (1496-1554): єдність субстанції, єдність матерії та форми; розум як творіння природи. Андреал Цезальпіно (1519-1603): вчення про акт і потенцію матерії; заперечення принципу творення з нічого. Матерія – первинна субстанція всіх речей.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.2. – С. 53-222. 2. Гарен Э. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986. 3. Горфункель А. Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. – М., 1986. 4. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. 5. Гусєв В. А. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1992. 6. Из истории культуры средних веков и Возрождения. – М., 1976. 7. Итальянский гуманизм эпохи Возрождения: Сб. текстов. – Саратов, 1984. 8. Кузнецов В. Г. Идеи и образы Возрождения. – М., 1979. 9. Культура эпохи Возрождения: Сб. науч. тр. – М., 1986. 10. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978. 11. Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. – Л., 1976. 12. Соколов В. В. Европейская философия ХV-ХV вв. – М., 1984. 13. Соколов В. В. Очерки философии эпохи Возрождения. – М., 1962. Тема 5.3. Натурфілософія Відродження

Розвиток нового природознавства: нові відкриття, математизація науки. Леонардо да Вінчі (1452-1519), Микола Коперник (1473-1543), Йоганн Кеплер (1571-1630), Галілео Галілей (1564-1642).

Філософія природи. Микола Кузанський (1401-1464). Теоцентризм. Містичний пантеїзм Кузанського; концепція вченого незнання. Номіналізм. Зв’язок космології з онтологією. Пара-цельс (Теофраст Бомбаст фон Гогенштейн) (1493-1541) – засновник німецької магічно-містичної натурфілософії. Парацельс про взаємозв’язок усіх речей; заперечення схоластичного мислення. Бернардіно Телезіо (1509-1588): вчення про вічність і незмінність матерії; критика Арістотеля; заперечення вчення про першорушій; протиставлення діалектики схоластиці; космологія Телезіо; вчення про людину і душу; предметне розгалуження віри і науки. Джордано Бруно (1548-1600): пантеїстичний матеріалізм і діалектика; ідеї нової космології; вічність і нескінчен-ність Всесвіту; незчисленність світів; філософська антропологія і теорія пізнання.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4 т. – М., 1969. – Т.2. – С. 53-222. 2. Брагина Л.М. и др. Культура Западной Европы в эпоху Возрождения. – М., 1996. 3. Бруно Дж. Диалоги. – М., 1949. 4. Бруно Дж. О героическом этузиазме. – М., 1953. 5. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. 6. Горфункель А.Х. Джордано Бруно. – М., 1973. 7. Гребенников Е. А. Николай Коперник. – М., 1982. 8. Коперник Н. О вращении небесных сфер. – М., 1964. 9. Кузанский Н. Сочинения: В 2 т. – М., 1980.

23

10. Кузнецов Б.Г. Джордано Бруно и генезис классической науки. – М., 1970. 11. Кузнецов В. Г. Идеи и образы Возрождения. – М., 1979. 12. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977. 13. Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. – Л., 1976. 14. Соколов В. В. Очерки философии эпохи Возрождения. – М., 1962. 15. Тажуризина З. А. Философия Николая Кузанского. – М., 1972. 16. Штёкль А. Джордано Бруно. – М., 1964. Тема 5.4. Відновлення схоластики

Реформація і контрреформація. Філософське вчення Еразма Роттердамського. Відновлення схоластичної філософії. Франціск Суарес: відношення філософії та теології; модифікація філософської системи Томи Аквінського; вчення про матеріальне і божественне буття; предмет філософії; онтологічне вчення Суареса (буття, матерія, акт і потенція); теорія пізнання; вчення про універсалії; об’єкт пізнання.

Тема 5.5. Соціальна філософія періоду Відродження

Ідеологія централізованої держави. Соціально-політичні доктрини Ренесансу. Політична теорія Нікколо Макіавеллі (1469-1527). Утопічні концепції Томаса Мора (1490-1525) і Томмазо Кампанелли (1568-1639).

Історичне значення філософії доби Відродження. Список літератури до тем 5.4. та 5.5.

1. Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма. – М., 1990. 2. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. 3. Горфункель А.Х. Томазо Кампанелла. – М., 1969. 4. Гусєв В. А. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1992. 5. Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос. - М. - СПб., 2000. 6. Кудрявцев О.Ф. Ренессансный гуманизм и Утопия. – М., 1991. 7. Макиавелли Н. Государь. – М., 1982. 8. Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто сонця. – К., 1988. 9. Осиновский И.Н. Томас Мор. – М., 1985. 10. Роттердамский Э. Философские произведения. – М., 1986. 11. Роттердамський Е. Похвала Глупоті. Домашні бесіди. – К., 1993. 12. Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. – Л., 1976. 13. Соколов В. В. Очерки философии эпохи Возрождения. – М., 1962. 14. Соловьев Э.Ю. Непобежденный еретик: Мартин Лютер и его время. – М., 1984. 15. Юсим М.А. Этика Макиавелли. – М., 1990.

РОЗДІЛ VI. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Тема 6.1. Становлення філософії Нового часу

Емпіризм і філософський матеріалізм Френсіса Бекона (1561-1626). Концепція нової науки. Філософія природи. Матерія та її якості. Вчення Бекона про «форми» і «природи». Вчення про індукцію як метод дослідження «форм». Універсальне поняття експерименту. Гносеологія: роль відчуттів (досвіду) і розуму; вчення про «примари» людського розуму. Суспільно-політичні погляди Бекона.

Філософія Томаса Гоббса (1588-1679) і Джона Локка (1632-1704). Деїзм Гоббса. Матеріалістична онтологія Т.Гоббса: розуміння субстанції як тіла; роди тіл: механічне, людське, державне; акциденції тіла; механічний рух матерії. Детермінізм Гоббса. Теорія пізнання. Концепція мови. Суспільно-політичні погляди: вчення про природні права і суспільний договір. Держава як штучне тіло. Вчення Локка про матерію та її особливості. «Первинні» і «вторинні» якості матерії. Критика «вроджених ідей» Декарта. Вчення про досвід: зовнішній і внутрішній

24

досвід. Локк про прості і складні ідеї. Концептуалізм Локка: співвідношення загального й одиничного. Гносеологія: три види пізнання (інтуїтивне, демонстративне, сенсетивне). Деїзм Локка. Соціально-політичні погляди: вчення про природний стан і суспільний договір; виникнення держави; поділ влади (законодавча, виконавча, федеративна).

Раціоналізм Рене Декарта (1596-1650). Дедуктивний метод наукового дослідження (чотири правила методу). Вчення про вроджені ідеї. Принцип універсального сумніву. Сумнів і віра. Сумнів і аксіоматичність. Теорія пізнання Декарта. Деїзм Декарта. Вчення про дві субстанції: духовну і тілесну. Дуалізм Декарта. Вчення про матерію, рух, простір і час. Космологічні погляди Декарта. Дуалістичне трактування людини. Вплив поглядів Декарта на подальший розвиток знання.

Послідовники Рене Декарта. Матеріалістичні послідовники Декарта: Де Руа, Ж. Рого, П. Ряжі, Бернар де Фонтенель, П.-Ж.-Ж. Кабаніс. Ідеалістичні послідовники: Блез Паскаль, Арнольд Гейлінкс, Ніколя Мальбранш.

Філософське вчення П’єра Гассенді (1592-1655). Вчення про Всесвіт і видимий світ. Погляди на матерію, простір і час. Відродження атомістичного матеріалізму Епікура. Причинова картина світу. Теорія пізнання Гассенді. Емпіризм Гассенді. Предмет пізнання. Критика Гассенді теорії пізнання, раціоналізму, теорії вроджених ідей та інтуїції у філософії Рене Декарта. Етичне вчення Гассенді. Проблема щастя і мети життя людини. Соціологічні погляди Гассенді.

Список літератури 1. Антология мировой философии: В 4-х т. – Т.2. – М., 1970. 2. Бэкон Ф. Соч.: В 2-х т. – М., 1971 - Т.1, 1972 - Т.2. 3. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки (ХVІІ-ХVІІІ в.): Формирование научных

программ Нового времени. – М., 1987. 4. Гоббс Т. Левиафан // Избр.произв.: В 2-х т. – Т.2. – М., 1965. 5. Гоббс Т. Левіафан / Пер. з англ. – Р.Димерець, Н.Іванова, Є.Мірошниченко, В.Єрмоленко.

– К.: Дух і Літера, 2000. 6. Гоббс Т. Соч.: В 2-х т. – Т.1. – М., 1989. 7. Гоббс Томас. Бегемот. – Київ, 1996. 8. Гусєв В. І. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1994. 9. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Пер. з фр. З. Борисюк та О. Жупанського. – К.: Юніверс,

2000. – 304 с. 10. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати

істину в науках / Пер. з фр. В. Адрушка і С. Гатальської. – К.: Тандем, 2001. – 104 с. 11. Декарт Р. Соч.: В 2-х т. – М.., 1989 – Т.1, 1994 – Т.2. 12. Джамбаттиста Вико. Основания новой науки об общей природе наций. – М.– К., 1994. 13. Джон Локк. Два трактати про врядування. – Київ, "Основи", 2001. 14. Джон Локк. Розвідка про людське розуміння. У 4-х книгах. – "Акта", 2002. 15. Кирсанов В. С. Научная революция ХVІІ века. – М., 1987. 16. Койре А. Очерки истории философской мысли. – М., 1985. 17. Лазарев В. В. Становление философского сознания Нового времени. – М., 1987. 18. Локк Д. Сочинения в 3-х т. – М., 1985, 1985, 1988. 19. Михаленко Ю.П. Бэкон и его учение. – М., 1975. 20. Мотрошилова Н. В. Познание и общество. Из истории философии ХVІІ-ХVІІІ веков. – М.,

1969. 21. Нарский И. С. Западноевропейская философия ХVІІ века. – М., 1974. 22. Нарский И. С. Западноевропейская философия ХVІІІ века. – М., 1973. 23. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995. 24. Реале Дж., Антисери Д. Западноевропейская философия от истоков до наших дней. – СПб.,

1995. – Т.3. 25. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна. – Київ,

"Основи", 1998. – 331 с. 26. Соколов В.В. Европейская философия XV– XVII веков. – М., 1984. 27. Стрельцова Г.Я. Блез Паскаль. – М., 1975.

25

28. Стрельцова Г.Я. Паскаль и европейская культура. – М., 1994. 29. У истоков классической науки. – М., 1968. 30. Фейербах Людвиг. История философии Нового времени от Бэкона Верлуамского до

Бенедикта Спинозы // Людвиг Фейербах. История философии. М., 1967. – Т.1. 31. Фишер К. История новой философии. Декарт: Его жизнь и сочинения. – СПб., 1994. 32. Хесле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. 33. Coplston Fr. A history of philosophy. – New York, 1994. 34. Rogers G. A. J. Locke’s Enligtenment : Aspects of the Origin, Nature and Impact of his

Philosophy. – Olms, 1998. – 194 с. Тема 6.2. Еволюція філософських систем

Філософія Бенедикта Спінози (1632-1677). Головні поняття метафізики Спінози: субстанція, атрибут, модус, нескінченність, порядок. Учення про субстанцію-природу-Бога. Атрибути субстанції: протяжність і мислення. Вчення про модуси (модуси протяжності і модуси мислення). Подолання дуалізму Декарта (монізм Спінози). Детермінізм. Проблема необхідності і свободи. Погляди Спінози на душу. Вчення про афекти. Теорія пізнання Спінози: чуттєве, розсудкове та інтуїтивне пізнання. Дедуктивно-математичний метод Спінози. Спіноза про свободу. Суспільно-політичні погляди Спінози.

Монадологія Готфріда Ляйбніца (1646-1716). Принципи метафізики Ляйбніца: діяльність та індивідуальність. Субстанція як проста монада й одиниця буття. Вчення про монади: множинність монад; характерні особливості монад; внутрішня активність монад. Закон взаємоузгодженої дії монад: проблема взаємодії душі і тіла. Теорія пізнання Ляйбніца. Раціональне пізнання. Критика сенсуалізму і емпіризму. Істини розуму: істини логіки і математики. Ляйбніц про «випадкові» істини факту: істини природничих наук. Учення Ляйбніца про логіку: закони тотожності, суперечності, виключення третього, достатньої підстави.

Суб’єктивний ідеалізм Джорджа Берклі (1685-1753). Критика Берклі філософського поняття матерії. Вчення Берклі про реальність одиничного та ілюзорність загального. Принцип «існувати, означає бути сприйнятим». Ідеалістичний сенсуалізм Берклі. Сходження на позиції об’єктивного ідеалізму.

Суб’єктивний ідеалізм Девіда Г’юма (1711-1776). Вчення про досвід та його структуру. Вчення про перцепції. Види перцепцій. Асоціація перцепцій, її види і значення в обґрунтуванні складних ідей. Учення про причинність. Г’юм про звичку в трактуванні причини. Психологічний порядок утворення ідеї причинності. Заперечення категорії субстанції, матерії і душі. Критика космологічних систем. Заперечення богослів’я і релігії. Визнання «природної релігії». Теорія утилітаризму в етиці. Скептицизм і агностицизм Д. Г’юма.

Список літератури 1. Б.Спіноза Теологічно-політичний трактат / Пер. з лат. та вст. слово В. Литвинова. – К.,

"Основи", 2003. 2. Беркли Дж. Алкифрон. – СПб., 1996. 3. Беркли Дж. Сочинения. – М., 1978. 4. В.І.Чучмарьов Спіноза як матеріяліст. До переоцінки ідеалістичної традиції /Червоний

шлях: громадсько-політичний і літературно-науковий місячник. – Харків. – 1925. – №1-2. 5. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки (ХVІІ-ХVІІІ в.): Формирование научных

программ Нового времени. – М., 1987. 6. Гусєв В. І. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1994. 7. Г'юм Девід. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експериментального

методу міркувань про об'єкти моралі / За ред. та з передм. Е.К.Мосснера; З англ. пер. П.Насада. – К., 2003.

8. Кирсанов В. С. Научная революция ХVІІ века. – М., 1987. 9. Койре А. Очерки истории философской мысли. – М., 1985. 10. Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия XVIII в. –

М., 1986. 11. Лазарев В. В. Становление философского сознания Нового времени. – М., 1987.

26

12. Лейбниц Г. Соч.: В 4-х т. – М., 1982, 1983, 1984, 1989. 13. Майоров Г. Г. Теоретическая философия Готфрида Лейбница. – М., 1973. 14. Мотрошилова Н. В. Познание и общество. Из истории философии ХVІІ-ХVІІІ веков. – М.,

1969. 15. Нарский И. С. Западноевропейская философия ХVІІ века. – М., 1974. 16. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995. 17. Реале Дж., Антисери Д. Западноевропейская философия от истоков до наших дней. – СПб.,

1995. – Т.3. 18. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984. 19. Спиноза Б. Об усовершенствовании разума. – М.– Харьков, 1998. 20. Спиноза Б. Этика // Избр. произв.: В 2-х т. – Т.2. – М., 1957. 21. Стратон Р. Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна. – К, 1998. 22. Фишер К. История новой философии. Декарт: Его жизнь и сочинения. – СПб., 1994. 23. Хесле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. 24. Юм Д. Соч.: В 2-х т. – М., 1966.

РОЗДІЛ VII. ПРОСВІТНИЦТВО

Загальна характеристика філософії Просвітництва. Механістичний матеріалізм. Головні ідеї моральної науки. Тема 7.1. Філософія просвітництва в Англії

Загальна характеристика англійського матеріалізму ХVІІІ ст. Вчення Джона Толанда (1670-1722) про матерію і рух (саморух матерії, внутрішня активність та протяжність матерії). Шлях Толанда від деїзму до матеріалізму. Ототожнення причинності та необхідності Антоні Коллінзом (1676-1729). Деїзм Коллінза. Детермінізм Коллінза. Психофізична теорія Девіда Гартлі (1705-1757): вчення про вібрації. Зв’язок асоціативних законів мислення з законами природи. Теорія пізнання Гартлі. Вчення Джозефа Прістлі (1733-1804) про матеріальну субстанцію та її властивості. Деїзм Прістлі. Детермінізм Прістлі.

Моральна філософія. Моральна система Шефтсбері (1671-1713). Поняття людської вдачі. Вчення про душу. Етика почуттів у моральній філософії Шефтсбері. Вчення про вродженість морального почуття. Автономія моралі. Полеміка Мандевіля (1670-1733) з Шефтсбері. Вчення про вродженість почуття краси Френсіса Гатчесона (1694-1746). Спорідненість естетичного й етичного начал в теорії Гатчесона.

Список літератури 1. Адорно Т., Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. – М., 1997. 2. Английские материалисты XVIII в. Собр. соч.: В 3-х т. – М., 1967, 1968. 3. Английское свободомыслие: Д. Локк, Д. Толанд, А. Коллинз. – М., 1981. 4. Грязнов А.Ф. Философия Шотландской школы. – М., 1979. 5. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст. – К., 1994. 6. Кузнецов В. Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.В. Западноевропейская философия ХVІІІ века. –

М., 1986. 7. Культура эпохи Просвещения. – СПб.-М., 1993. 8. Мандевиль Б. Басня о пчёлах. – М., 1974. 9. Мееровский Б.В. Джон Толанд. – М., 1979. 10. Мирецкая Н.В., Мирецкая Е.В., Щакирова И.П. Культура эпохи Просвещения. – М., 1996. 11. Некоторые характеристики философии эпохи Просвещения. – М., 1989. 12. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995. 13. Субботин А.Л. Мандевиль. – М., 1986.

27

Тема 7.2. Філософія просвітництва у Франції

Французьке просвітництво XVIII ст. Загальна характеристика французького просвітництва ХVІІІ ст. Деїзм Вольтера (1694-1778) і його своєрідність. Деїстична релігія розуму. Заперечення онтологічного доведення Бога. Вольтер про матерію, душу і мислення. Монізм Вольтера. Проблема руху як загальної властивості. Сенсуалізм Вольтера. Філософія природи Вольтера. Суспільно-політичні погляди Вольтера. Критика абсолютизму. Ідея соціології Монтеск’є (1689-1755) про підпорядкування суспільного життя природним закономірностям. Заперечення теорії провіденціалізму. Монтеск’є про первісний природний стан людей. Проблема природних прав і суспільного договору. Проблема свободи і тиранії у філософії Монтеск’є. Монтеск’є про закономірності світу. Вчення про досвідне походження знання, визнання об’єктивної істини, критика агностицизму. Руссо (1712-1778) про природний і громадянський стан людини. Виникнення соціальної нерівності. Руссо про чуття, інтелект і волю. Руссо про роль виховання у розвитку суспільства. Деїзм Руссо. Визнання безсмертя душі.

Французький матеріалізм. Загальна характеристика французького матеріалізму ХVІІІ ст. Ламетрі (1709-1751) про матеріальну субстанцію. Властивості та атрибути матерії. Теорія пізнання Ламетрі. Ламетрі про біологічні фактори як причини зміни характеру людини. Соціологічні погляди Ламетрі. Визнання вічності та об’єктивного існування матерії. Властивості матерії. Матеріалістичний сенсуалізм Дідро (1713-1784). Критика Дідро суб’єктивного ідеалізму Берклі. Матеріалізм Гельвеція (1717-1783). Заперечення безсмертя душі. Сенсуалізм теорії пізнання Гельвеція. Соціологічна концепція Гельвеція. Теорія виховання Гельвеція. Натуралізм Гольбаха (1723-1789). Загальні та первинні властивості матеріальних тіл. Атрибути матерії. Детермінізм Гольбаха. Погляди Гольбаха на свідомість. Теорія пізнання Гольбаха. Гольбах про церкву і релігію.

Список літератури 1. Адорно Т., Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. – М., 1997. 2. Вольтер. Философские повести. – М., 1985. 3. Вольтер. Философские сочинения. – М., 1988. 4. Гельвецій К.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання. – К., 1994. 5. Гольбах. Избр. произв.: В 2 т. – М., 1963. 6. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст. – К., 1994. 7. Дидро Д. Избр. произв. – М., 1956. 8. Длугач Т.Б. Дени Дидро. – М., 1986. 9. Ж.-Ж. Руссо. Про суспільну угоду, або про принципи політичного права. – «Port-Royal»,

2001. 10. Коломиец Т.А. Концепция человека во французском материализме XVIII века. – К., 1978. 11. Кондильяк Э. Соч.: В 3-х т. – М., 1980, 1982. 12. Кочарян М.Т. Поль Гольбах. – М., 1978. 13. Кузнецов В. Н. Французский материализм ХVІІІ века. – М., 1981. 14. Кузнецов В. Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.В. Западноевропейская философия ХVІІІ века. –

М., 1986. 15. Ламетри. Сочинения. – М., 1976. 16. Момджян Х. М. Французское Просвещение ХVІІІ века. – М., 1983. 17. Некоторые характеристики философии эпохи Просвещения. – М., 1989. 18. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995. 19. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1969. 20. Сиволап И.И. Социальные идеи Вольтера. – М., 1978. 21. Французское Просвещение и революция. – М., 1989. 22. Durant Will. The Age of Voltaire : A History of Civilization in Western Europe from 1715 to –

1756, with Special Emphasis on the Conflict between Religion and Philosophy. – Simon and Schuster, 1965. – 900 с.

28

Тема 7.3. Філософія просвітництва в Німеччині Христіан Вольф (1679-1757). Систематизація і популяризація філософського вчення Ляйбніца (1646-1716). Йоганн Йоахім Вінкельман. Готхольд Ефраїм Лессінг (1729-1781). Герман Самуель Реймарус. Філософське вчення Йоганна Готфріда Гердера (1744-1803). Натуралізм Йоганна Вольфганга Ґете (1749-1832).

Список літератури 1. Адорно Т., Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. – М., 1997. 2. Жучков В. А. Немецкая философия эпохи раннего Просвещения (конец ХVІІ–первая

четверть ХVІІІ в.). – М., 1989. 3. Кузнецов В. Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.В. Западноевропейская философия ХVІІІ века. –

М., 1986. 4. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХІХ века. – М., 1976. 5. Некоторые характеристики философии эпохи Просвещения. – М., 1989. 6. Рассел Б. Історія західної філософії. - К., 1995.

РОЗДІЛ VIII. НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ XVIII – XIX ст. Тема 8.1. Філософія Іммануїла Канта

Філософське вчення Іммануїла Канта (1724-1804). «Докритичний» та «критичний» пері-оди в філософській творчості Канта. Критика догматизму і скептицизму в філософії. Трансце-ндентальний ідеалізм. Систематизація категорій. Учення про «річ у собі» та явище. Теорія пізнання. Кант про феномени і ноумени. Межі пізнання. Структура процесу пізнання. Апріорне в пізнанні. Антиномії. Моральна філософія Канта. Максими, закони, імперативи. Поняття свобо-ди.

Список літератури 1. Асмус В.Ф. Этика Канта // Кант И. Соч.: В 6-ти т. – М., 1975. – Т.4. – Ч.1. – С.5-65. 2. Асмус Ф. В. Иммануил Кант. – М., 1973. 3. Афанасьев М.Н. Эстетика Канта. – М., 1975. 4. Бур М., Иррлиц Г. Притязания разума. Из истории немецкой классической философии и

литературы. – М., 1978. 5. Виндельбанд В. От Канта до Ницше. – М., 1998. – С.5-180. 6. Володин В.Н., Любутин К.Н., Нарский И.С. От "рассудка" к "разуму" (Кант, Гегель,

Фейербах). – Екатеринбург, 1991. 7. Геллер И.З. Личность и жизнь Канта (Опыт характеристики). – Петербург, 1923. 8. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986. 9. Кант И. Соч.: В 6 т. – М., 1963-1966. 10. Кассирер Э. Жизнь и учение Канта. – СПб., 1997. – С.7-376. 11. Критические очерки по философии Канта. – К., 1975. 12. Кузнецов В. Н. Немецкий классический идеализм. – М., 1989. 13. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVIII - начала ХІХ века.

– М., 1989. – С.126-159. 14. Кушаков Ю. Поняття «річ у собі» та деякі роздуми щодо кантівського агностицизму //

Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – Хайдеггер М. Кант и проблема метафизики. – М., 1997.

15. Кушаков Ю.В. Кантовская идея истории философии как науки // Теоретическое наследие И.Канта в канун ХХІ века. – Караганда, 1994. – С.4-11.

16. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХIХ века. – М., 1976. – С.177-209. 17. Философия Канта и современность. – М., 1974. 18. Философия Канта и современный идеализм. – М., 1987. 19. Фишер К. От Канта к Фихте // Ф.Шеллинг. Ранние философские сочинения. – СПб., 2000. –

С.291-404. 20. Хёсле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. – С.103-136. 21. Шинкарук В.И. Теория познания, логика и диалектика Канта. – К., 1974. – С.186-218.

29

Тема 8.2. Філософія Фіхте

Філософія Фіхте (1762-1814). Філософська еволюція Фіхте. Науковчення. Трансцедента-льний ідеалізм Фіхте. Діалектичний метод. Пізнавальні здібності інтелігенції. Телеологія в філо-софії Фіхте. Фіхте про призначення людини. Філософія права. Шлях Фіхте до філософії абсолютного знання і абсолютного буття.

Список літератури 1. Бакрадзе К.С. Диалектика в философии Фихте // Бакрадзе К.С. Избр.филос.тр. – Тбилиси,

1981. – Т.1. – С.142-191. 2. Виндельбанд В. От Канта до Ницше. – М., 1998. – С.5-180. 3. Гайденко П.П. Парадоксы свободы в учении Фихте. – М., 1990. 4. Гайденко П.П. Философия Фихте и современность. – М., 1979. 5. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. Введение в историю философии // Соч. в 14 т.

– М., 1932. – Т.9. – С.3-86. 6. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986. 7. Кузнецов В. Н. Немецкий классический идеализм. – М., 1989. 8. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVIII - начала ХІХ века.

– М., 1989. – С.126-159. 9. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХIХ века. – М., 1976. – С.177-209. 10. Фихте И. Г. Соч.: В 2 т. – СПб., 1993. 11. Фихте И.Г. О достоинстве человека // Соч.: В 2-х т. – СПб., 1993. – Т.1. – С.435-442. 12. Фихте И.Г. О понятии наукоучения, или так называемой философии // Соч.: В 2-х т. – СПб.,

1993. – Т.1. – С.7-64. 13. Фихте И.Г. Ясное, как солнце сообщение широкой публике о сущности новейшей

философии // Соч.: В 2-х т. – СПб., 1993. – Т.1. – С.563-668. 14. Фишер К. От Канта к Фихте // Ф.Шеллинг. Ранние философские сочинения. – СПб., 2000. –

С.291-404. 15. Хёсле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. – С.103-136. Тема 8.3. Філософія Шеллінга

Філософське вчення Шеллінга (1775-1854). Періоди філософської еволюції Шеллінга. Натурфілософія і трансцендентальний ідеалізм. Дедукція категорій і природи. Діалектика в «Системі трансцендентального ідеалізму». Телеологія. Філософія абсолютної тотожності. Свобода людини. Позитивна філософія пізнього Шеллінга.

Список літератури 1. Бакрадзе К.С. Диалектика в философии Шеллинга // Бакрадзе К.С. Избр.филос.тр. –

Тбилиси, 1981. – Т.1. – С.192-241. 2. Булатов М.О. Суперечливий характер ідеалістичної філософії Шеллінга // Філос.думка. –

1975. – №3. – С.26-36. 3. Виндельбанд В. От Канта до Ницше. – М., 1998. – С.5-180. 4. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986. 5. Гулыга А.В. Философское наследие Шеллинга // Шеллинг В.Ф.Й. Соч.: В 2 т. – М., 1987. –

Т.1. – С.3-38. 6. Гулыга А.В. Шеллинг. – М., 1982. 7. Кузнецов В. Н. Немецкий классический идеализм. – М., 1989. 8. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVIII - начала ХІХ века.

– М., 1989. – С.126-159 9. Лазарев В.В. Философия раннего и позднего Шеллинга. – М., 1990. 10. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХIХ века. – М., 1976. – С.177-209. 11. Хёсле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. – С.103-136. 12. Шеллинг Ф. В. Соч.: В 2 т. – М., 1989. 13. Шеллинг Ф.В.Й. К истории новой философии // Соч.: В 2-х т. – М., 1989. – Т.2. – С.387-560. 14. Шеллинг Ф.В.Й. Ранние философские сочинения. – СПб., 2000. – С.291-404.

30

15. Шеллинг Ф.В.Й. Система мировых эпох. – Томск, 1999. 16. Шеллинг Ф.В.Й. Философия откровения. – Т.1. – СПб., 2000. 17. Шеллинг Ф.В.Й. Философские исследования о сущности человеческой свободы и связанных

с ней предметах // Соч.: В 2-х т. – М., 1989. – Т.2. – С.86-158. Тема 8.4. Філософія Геґеля

Філософська система Геґеля (1770-1831). Об’єктивний ідеалізм Геґеля. Об’єктивне мислення як субстанція. Відношення між буттям і мисленням. Етапи розвитку абсолютної ідеї: логіка, природа, дух. Система категорій. Ідеалістична діалектика. Вчення про поняття. Концепція історії філософії. Філософія історії.

Список літератури 1. Виндельбанд В. От Канта до Ницше. – М., 1998. – С.5-180. 2. Володин В.Н., Любутин К.Н., Нарский И.С. От "рассудка" к "разуму" (Кант, Гегель,

Фейербах). – Екатеринбург, 1991. 3. Гегель Г. В. Ф. Соч.: В 14 т. – М., 1930-1958. 4. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. Введение в историю философии // Соч. в 14 т.

– М., 1932. – Т.9. – С.3-86. 5. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986. 6. Кузнецов В. Н. Немецкий классический идеализм. – М., 1989. 7. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVIII - начала ХІХ века.

– М., 1989. – С.126-159 8. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХIХ века. – М., 1976. – С.177-209. 9. Овсянников М. Ф. Философия Гегеля. – М., 1971. 10. Ойзерман Т.И. Историко-философское учение Гегеля. – М., 1982. 11. Философия Гегеля и современность. – М.. 1987. 12. Фишер К. От Канта к Фихте // Ф.Шеллинг. Ранние философские сочинения. – СПб., 2000. –

С.291-404. 13. Хёсле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992. – С.103-136. 14. Franco Paul. Hegel's philosophy of freedom. – New Haven; Lnd. : Yale UP, 1999. — XVIII. – 391

p. Тема 8.5. Філософія Фоєрбаха

Філософія Людвіґа Фоєрбаха (1804-1872). Полеміка «старогеґельянців» і «молодогеґельянців». Антропологічний принцип філософії Фоєрбаха. Матеріалізм. Учення про людину. Фоєрбах як історик філософії.

Список літератури 1. Булгаков С.Н. Религия человекобожия у Л.Фейербаха. // Булгаков С.Н. Избр.произв. – М.,

1993. – Т.1. – С.162-221. 2. Виндельбанд В. От Канта до Ницше. – М., 1998. – С.5-180. 3. Володин В.Н., Любутин К.Н., Нарский И.С. От "рассудка" к "разуму" (Кант, Гегель,

Фейербах). – Екатеринбург, 1991. 4. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия. – М., 1986. 5. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVIII - начала ХІХ века.

– М., 1989. – С.126-159 6. Кушаков Ю. Апологія Фейєрбаха // Київський національний університет. – Вісник. –

Філософія. Політологія, 2002. – Вип. 38-41. 7. Кушаков Ю. Вогняний потік (До двохсотліття від дня народження Л. Фоєрбаха) //

Філософська думка. – 2004. – № 6. 8. Кушаков Ю.В. Историко-философская концепция Л.Фейербаха. Теория, методология,

конкретные результаты. – К., 1981. 9. Любутин К.Н. Фейербах: философская антропология. – Свердловск, 1988. 10. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХIХ века. – М., 1976. – С.177-209.

31

11. Очерки по философии Л.Фейербаха. – Киев, 1982. 12. Фейербах Л. Гегелевская история философии // Фейербах Л. История философии: В 3 т. –

М., 1967. – Т.2. – С.23-88. 13. Фейербах Л. Основные положения философии будущего // Фейербах Л. Избр.филос.произв.

– С.134-204. 14. Фейербах Л. Сущность христианства. Введение // Избр.филос.произв. – М., 1955. – Т.2. –

С.7-54.

РОЗДІЛ ІХ. ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ХІХ-ХХІ ст. Тема 9.1. Філософія діалектичного матеріалізму

Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895). Джерела формування філософії діалектичного матеріалізму: класична німецька філософія, англійська політична економія, фран-цузький та італійський утопічний соціалізм. Критика попереднього матеріалізму. Поєднання принципів матеріалізму і діалектики. Розробка основних положень матеріалістичного розуміння історії. Теорія суспільних відношень. Продуктивні сили і виробничі відносини. Аналіз капіталіс-тичного способу виробництва. Теорія суспільно-економічних формацій. Теорія комуністичного суспільства.

Розвиток діалектичного матеріалізму в ХХ ст. Розвиток онтології на ґрунті матеріалістичної діалектики. Соціально-філософські теоретичні спекуляції для обґрунтування наявності соціальної справедливості в тоталітарному соціалістичному суспільстві. Розробка діалектичного матеріалізму за межами країн соціалізму.

Список літератури 1. Андерсен П. Размышления о западном марксизме. – М., 1991. 2. Асмус В.Ф. Маркс и буржуазный историзм // Асмус В.Ф. Избранные философские труды. –

Т.2. – М., 1971. 3. История марксистской диалектики. – М., 1972. 4. Марксистская философия в ХІХ веке / Отв. ред. И. С. Нарский. В 2 кн. – М., 1979. 5. Ойзерман Т. И. Формирование философии марксизма. – М., 1974. 6. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),

David Owen (ed.). – Belmont, Calif.: Wadsworth, 1992. – 483p. 7. Philosophy for the 21st century: A comprehensive reader / Steven M... Cahn (ed.). – N.Y.; Oxf. :

Oxford UP, 2003. – 854p. 8. Royce Josiah. The Spirit of Modern Philosophy: An Essay in the Form of Lectures. –Houghton,

Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.2. Філософія позитивізму

Характерні риси філософії позитивізму. Головні етапи позитивізму Перший позитивізм. Зародження позитивізму як реакція на кризу натурфілософії в

перших десятиліттях ХІХ ст. Огюст Конт (1798-1857). Програма «позитивної філософії». Предмет науки і предмет «позитивної філософії». Класифікація наук. Закон трьох стадій розвитку суспільства Огюста Конта. Соціальна філософія і соціологія як позитивні науки. Розмежування наукових знань і ненаукових (критерії науковості знань). Методологія позитивного дослідження Джона Стюарта Мілля (1806-1873). Теорія пізнання Герберта Спенсера (1820-1903). Закони зміни соціальних систем. Історична типологія суспільств.

Другий позитивізм (емпіріокритицизм). Радикальний емпіризм Ернста Маха (1836-1916). Криза в фізиці. Ідея анігіляції речовини. Концепція пізнання Ернста Маха. Відношення між фізичним і психічним; «комбінації елементів світу». Тлумачення понять як символів для позначення комплексів відчуттів. Принцип «економії мислення». Пізнання як описування феноменів. Ідеї «критики чистого досвіду» Ріхарда Авенаріуса (1843-1896). Психологізм. Досвід – не відображення зовнішнього світу, а внутрішній зміст свідомості, потік відчуттів.

32

Конвенціоналізм Анрі Пуанкаре (1854-1912). Тлумачення наукового знання не як відображення дійсності, а як продукту домовленості, певної моделі, якій щось може відповідати в дійсності.

Третій позитивізм (неопозитивізм). Поняття аналітичної філософії. Ґотлоб Фреге (1848-1925) і Бертран Рассел (1872-1970): «глибинний» аналіз мови. Логічний атомізм Бертрана Рассела: речення природної мови як вихідні елементи аналізу. Людвіг Вітґенштайн (1889-1951): філософія як аналіз різних способів вираження дійсності (наука, мистецтво, містичне споглядання). Продовження традицій аналізу в логічному позитивізмі «Віденського гуртка». Онтологізація логіки. Структура наукових знань. Протокольні речення та їхня верифікація.

«Лінгвістичний поворот» у західній філософії: трансформація філософських проблем у сферу аналізу мовних засобів і виразів. Філософія аналізу П. Стросона, Х. Патнема, Д. Девідсона, Дж. Серла, А. Данто, Т. Нейгла, Б. Уільямса, Б. Страуда, Г. Бейкера, П. Хакера.

Філософія науки. Проблема методологічного ідеалу і критеріїв науковості знань. Аналіз мови науки в неопозитивізмі. Критичний раціоналізм Карла Поппера (1902-1994). Критика індуктивної моделі розвитку наукового знання. Логіцизм, історицизм, анархізм в аналізі історії та методології розвитку наукових знань (Т. Кун, І. Лакатос, М. Полані, П. Фойєрабенд). Проблеми структури наукового знання, неявних знань, наукової раціональності, зв’язку історії науки і філософії науки.

Список літератури 1. Авенариус Р. Критика чистого опыта (в популярном изложении А.Луначарского). – М., 1912.

– С.5-112. 2. Авенариус Р. Философия как мышление о мире согласно принципу наименьшей меры силы.

– СПб., 1913. 3. Антология мировой философии: В 4-х т. – Т.3. – М., 1971. – С.548-586, 606-620. 4. Богданов А.А. Вера и наука (о книге В.Ильина «Материализм и эмпириокритицизм») //

Вопросы философии. – 1991. – № 12 – С.39-88. 5. Вітгенштайн Л. Логіко-філософський трактат. – К., 1995. 6. Карнап Р. Философские основания физики / Пер. с англ. – М., 1971. 7. Конт О. Дух позитивной философии. – Спб., 2001. 8. Конт О. Курс позитивной философии // Родоначальники позитивизма. – СПб., 1912. – Вып.4-

5. 9. Кун Т. С. Структура научных революций. – М., 1975. 10. Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому. – М., 2005. 11. Мах Э. Познание и заблуждение. – М., 2003. 12. Нарский И. С. Современный позитивизм. – М., 1961. 13. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983. 14. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. – М., 1957. 15. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. От романтизма

до наших дней. – СПб., 1997. – С. 187-221. 16. Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские. – Мн., 1999. – с.482 - 623. 17. Спенсер Г. Основные начала. – СПб., 1899. 18. Спенсер Г. Синтетическая философия. – К., 1997. – С.12-56. 19. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т. 3 – С.5-42; 84-98; 118-122. 20. Тулмин С. Э. Человеческое понимание.– М., 1984. 21. Шлик М. О фундаменте познания // Аналитическая философия: Избр. тексты. – М., 1993. –

С.33-49. 22. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),

David Owen (ed.). – Belmont, Calif.: Wadsworth, 1992. – 483p. 23. Lindberg Jordan J. Analytic philosophy: Beginnings to the present. – Mountain View, Calif. etc.:

Mayfield, 2001. – 404p. 24. Munitz Milton K. Contemporary analytic philosophy. – N.Y. : Macmillan, 1981. – 434p. 25. Philosophy for the 21st century: A comprehensive reader / Steven M... Cahn (ed.). – N.Y.; Oxf. :


Mifflin and Co, 1892. – 519 с.

33

27. Russell and analytic philosophy / A.D. Irvine (ed.). – Toronto etc. : University of Toronto press, 1993. – 424 p.

28. Wissenschaftsphilosophie und Politik/ Michael Heidelberger (hrsg.), Friedrich Stadler (hrsg.). – W.; N.Y. : Springer, 2003. – 150S.

29. А companion to the philosophy of science / W.H. Newton-Smith (ed.). – Blackwell, 2001. – 576p. Тема 9.3. Неокантіанство і неогеґельянство

Неокантіанство. Отто Лібман (1840-1912): «Назад до Канта!». Баденська школа: Вільге-льм Віндельбанд (1848-1915). Обмеження кантівської теорії пізнання поширюваністю її лише на природничі науки. Відмінність методів природничих і гуманітарних наук (номотетичний та ідіо-графічний методи). Генріх Ріккерт (1863-1936): розвиток наукової термінології. Марбурзька школа: Герман Коген (1842-1918). Пізнання як понятійне конструювання предмета. П. Наторп (1854-1924). Суть і завдання філософії. Акт мислення як позитивне наукове знання.

Неогеґельянство. Англо-американське неогеґельянство. Д. Мак-Таггарт (1866-1925): неуніверсальність принципу боротьби протилежностей. Ф. Бредлі (1846-1924): аналіз категорій видимості й реальності. Персоналізм Дж.Ройса (1855-1916). Історицизм Р.Дж.Колінгвуда (1889-1943). Проблема методу. Діалектичний метод. Онтологія як похідне від методу. Тотожність бут-тя дійсності і буття досвіду. Німецьке неогеґельянство (Е.Ласк, Р.Кронер, Г.Глокнер). Італійське неогеґельянство (Бенедетто Кроче, Джованні Джентіле).

Список літератури 1. Аббате М. Философия Бенедетто Кроче и кризис итальянского общества. – М., 1965. 2. Бакрадзе К.С. Очерки по истории новейшей и современной буржуазной философии //

Бакрадзе К.С. Избранные труды: В 4.т. – Т.3. – Тбилиси, 1973. – С.217-297. 3. Богомолов А. С. Неогегельянство в Германии и Италии // Буржуазная философия ХХ в.– М.,

1968. 4. Богомолов А. С. Английская философия ХХ века. – М., 1973. 5. Богомолов А. С. Немецкая буржуазная философия после 1865 г. – М., 1969. 6. Виндельбанд В. История и естествознание // Виндельбанд В. Прелюдии. Философские

статьи и речи. – СПб., 1904. – С.313-333. 7. Виндельбанд В. Прелюдии. Философские статьи и речи // Виндельбанд В. Избранное: Дух и

история. – М., 1995. – С.22-58. 8. Гарэн Э. Хроника итальянской философии ХХ века. – М., 1965. 9. Кант и кантианцы. Критические очерки одной философской традиции. – М., 1978. – С.10-

253, 317-358. 10. Колінгвуд Р. Дж. Ідея історії. – К., 1996. 11. Кравченко А.А. Философия культуры Э.Кассирера // Кант и кантианцы. 12. Критические очерки одной философской традиции. – М., 1978. – С.254-285. 13. Кузнецов В. Н. Французское неогегельянство. – М., 1982. 14. Лосев А. Ф. Теория мифического мышления у Э. Кассирера // Кассирер Э. Избранное. Опыт

о человеке. – М., 1998. – С. 730 - 760. 15. Наторп П. Избранные работы.- М., 2006. 16. Наторп П. Кант и Марбургская школа // Новые идеи в философии. – СПб., 1913. – Сб.5. –

С.93-132. 17. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. От романтизма

до наших дней. – СПб., 1997. 18. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. – М., 1998. 19. Табачковский В.Г. Критика идеалистических интерпретаций практики. – К., 1976. 20. Табачковский В.Г. Проблема "практика-культура" в классической и современной философии

// Буржуазные концепции культуры: кризис методологии. – К., 1980. – С.184-224. 21. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т. 3. – C. 111 - 118. 22. Фохт Б.А. Понятие символической формы и проблема значения в философии языка

Э.Кассирера // Вопросы философии. – 1998. – № 9. – С.150-174. 23. Хайдеггер М. Феноменология и трансцендентальная философия ценности. – К., 1996.

34

24. Эфиров С. А. Итальянская буржуазная философия ХХ в. – М., 1968. 25. Яковенко Б. В. Мощь философии. – СПб., 2000. – с. 473 - 580. 26. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.4. Ірраціоналізм і філософія життя

Критика раціоналізму. Метафізика Шопенгауера (1788-1860): світ як воля і уявлення; поняття «воля»; закон достатньої підстави; натурфілософія як предмет філософії; детермінізм і свобода волі. Песимізм у ХІХ ст. Едуард фон Гартман (1842-1906): філософія «безсвідомого». Філософія Фрідріха Ніцше (1844-1900): програма «переоцінки всіх цінностей»; „Смерть Бога»; критика моралі; аналіз європейського нігілізму; «Воля до влади» та ідеал «надлюдини»; ідея «вічного повернення». «Філософія життя». Буття, становлення, «життя», «переживання» як головні категорії. Віталізм і психологізм. В.Дільтей (1833-1911): «історичне життя», «об’єктивація життя»; описова психологія і герменевтика; види наук; типологія світоглядів. Філософія трагедії Г.Зіммеля (1858-1918). Філософія історії Освальда Шпенглера (1880-1936). Інтуїтивізм Анрі Бергсона (1859-1941).

Список літератури 1. Авенариус Р. Человеческое понятие о мире. – СПб., 1907. 2. Антология мировой философии: В 4-х т. – Т.3. – М., 1971. 3. Бергсон А. Два источника морали и религии. – М., 1994. 4. Бергсон А. Опыт о непосредственных данных сознания // Бергсон А. Собрание сочинений в

четырех томах. – Т.1 – М., 1992. 5. Бергсон А. Сміх. – К., 1994. 6. Бергсон А. Собрание сочинений. В 4 т. – М., 1992-95. 7. Блауберг И.И. Анри Бергсон. – М., 2003. 8. Виндельбанд В. История Новой философии в её связи с общей культурой и отдельными

науками: В 2-х т. – М., 2000. 9. Воронов А. И. Интуитивная философия Бергсона. – М., 1962. 10. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному: Новая онтология ХХ века. – М., 1997. 11. Дильтей В. Воззрение на мир и исследование человека со времён Возрождения и

Реформации. – Москва – Иерусалим, 2000. 12. Дильтей В. Типы мировоззрения и обнаружение их в метафизических системах //

Культурология ХХ век. Антология. – М., 1995. 13. Дільтей В. Виникнення герменевтики // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки.

Хрестоматія: Навч.посібник. – К., 1996. 14. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины ХІХ – начала ХХ века. – М.,

1988. 15. Ионин Л.Г. Георг Зиммель – социолог. – М., 1981. 16. Кроче Б. Антология сочинений по философии. – СПб., 2003. 17. Кутлунин А. Г. Немецкая философия жизни. Критические очерки.– Иркутск, 1986. 18. Лёвит К. От Гегеля к Ницше. – СПб., 2002. 19. Ницше Ф. Соч.: В 2 т. – М., 1990. 20. Ницше: Pro et Contra. – СПб., 2001. 21. Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі. – Львів, 2002. 22. Ніцше Ф. Повне зібрання творів. Історико-критичне видання у 15 томах. – Т.1. – Львів, 2004. 23. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого. – К., 1993. 24. Ніцше Ф. Так сказав Заратустра. Жадоба влади. – К., 1994. 25. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. От романтизма

до наших дней. – СПб., 1997. – С.143-152.

35

26. Современная буржуазная философия.– М., 1978. 27. Фишер К. Артур Шопенгауэр. – СПб., 1999. 28. Хайдеггер М. Ницше.– Т.1– СПб., 2006; Т.2 – СПб., 2007. 29. Хайдеггер М. Слова Ницше "Бог мертв" // Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет.

– М., 1993. – С.168-217. 30. Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. – М., 1960. 31. Чанышев А.А. Человек и мир в философии Артура Шопенгауэра // Шопенгауэр А. Мир как

воля и представление. – М., 1992. – С.5-36. 32. Шопенгауэр А. Афоризмы и максимы. – М., Харьков, 1998. 33. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. – М., 1992. 34. Шопенгауэр А. Об интересном. – М., 1997. 35. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1997. 36. Ясперс К. Ницше и христианство. – М., 1994. 37. Ясперс К. Ницше. Введение в понимание его философствования. – СПб., 2004. 38. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.5. Релігійна філософія

Філософія неотомізму. Особливості неотомістської філософії. Відношення між теологією, філософією і наукою. Знання і мудрість. Ототожнення буття і Бога. Філософія Жака Марітена (1882-1973): концепція інтегрального гуманізму; шостий доказ існування Бога; критика філосо-фії Нового часу; гуманізм антропоцентричний і гуманізм теоцентричний. «Методичний реалізм» Етьєна Анрі Жільсона (1884-1978): гармонізація розуму і віри; божественне буття як чистий акт існування, аналіз причин виникнення оманливого знання в філософії; критика сцієнтизму; меха-нізм пізнання. Діалектична теологія.

Філософія православного християнста. Філософія В. Соловйова (1853-1900): метафізика всеєдності В. Соловйова; вчення про Абсолют; концепція Боголюдства; гносеологічна концепція; софіологічний детермінізм. Учення М. Бердяєва (1874-1948): поняття «свобода»; концепція особи; людина і техніка. Ірраціоналізм Л. Шестова (Лев Ісакович Шварцман) (1866-1938): теоцентризм; суперечність між вірою і розумом; критика раціоналізму.

Список літератури 1. Акулинин В. Н. Философия всеединства. От В.С. Соловьева к П.А.Флоренскому. – Новоси-

бирск, 1990. 2. Бердяєв Н. А. О назначении человека. – М., 1993. 3. Бердяєв Н. А. Царство духа и царство кесаря. – М., 1995. 4. Бохеньский Ю. Духовная ситуация времени // Вопр. философии. –1993. – №5. 5. Галактионов А. А. Никандров П. Ф. Русская философия ІХ-ХІХ вв. – Л., 1989. 6. Гараджа В. И. Неотомизм – разум – наука. – М., 1969. 7. Губман Б.Л. Современная католическая философия: человек и история.– М., 1988. 8. Долгов К. М. Диалектика и схоластика. – М., 1983. 9. Желнов М.В. Критика гносеологии современного неотомизма.– М., 1971. 10. Жильсон Э. Философ и теология. – М., 1995. 11. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998. 12. Кузмицкас Б. Философские концепции католического модернизма. – Вильнюс, 1982. 13. Лосев А. Ф. Владимир Соловьев и его время. – М., 1990. 14. Лосский Н. О. История русской философии. – М., 1990. 15. Маритен Ж. Знание и мудрость. – М., 1999. 16. Миллер Р. Личность и общество. К критике неотомистского понимания личности. – М.,

1965.

36

17. Минкявичюс Я. В. Современный католицизм и его философия. – Вильнюс, 1965. 18. Николай Бердяев: pro et contra. Антология. – СПб., 1994. 19. Субботин Ю.К. Проблема ценности в неотомизме.– М., 1980. 20. Тейяр де Шарден П. Феномен человека.– М., 1987. 21. Фон Вригт Г. Х. Философия техники Н.Бердяева // Вопр. философии. –1995. –№5. 22. Шестов Л. Соч.: В 2 т. – М., 1992. 23. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.6. Філософія психоаналізу

Зігмунд Фройд (1856-1939). Суперечності між природною і моральною детермінацією поведінки людини. Психоаналіз як спроба методологічного подолання суб’єктивізму та ірраціоналізму (інтуїтивізму). Виявлення принципів життєдіяльності особи та мотивів поведінки. Зміщення онтології в сферу психіки. Значимість безсвідомого. Три структурні елементи психічного (Воно, Я, Над-Я). Внутрішні конфлікти, сублімація, комплекси. Вчення про людину. Генеалогія моралі та соціальних інститутів. Соціальна філософія і культурологія. Відношення природного і культурного. Неофройдизм. Поєднання фройдизму з соціологічними й етнологічними теоріями. Соціальний детермінізм Е. Фромма (1900-1980). Аналіз міжособистіс-них взаємин.

Список літератури 1. Браун К. Х. Критика фрейдо-марксизма. – М., 1982. 2. Волошинов В.Н. Фрейдизм. – М., 1927. 3. Грюнбаум А. Теория Фрейда и философские науки // Вопросы философии. –1991. – №4. 4. Краус В. Зигмунд Фрейд и литература // Вопросы философии. – 1995. – №2. 5. Лейбин В. М. Фрейд. Психоанализ и современная западная философия. – М., 1990. 6. Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. – М., 1989. 7. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. – М., 1989. 8. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1989. 9. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.7. Феноменологія

Ф.Брентано (1838-1917), К. Штемпф: можливість опису спонтанно-змістов-ного життя свідомості як передумова феноменології. Е. Гуссерль (1859-1938): критика підстав традиційної ідеалізації (психологізму та історицизму). Інтенціональність як принцип взаємозв’язку. Рух до предметів як відтворення безпосередньо смислового поля значень між свідомістю і предметами. Метод феноменологічної редукції. Ідея саморозкриття феномена. Поняття «горизонта значень». Головні напрямки розвитку феноменології (Р. Інґарден, А. Шютц, М. Шелер, Л. Ландгребе, М. Мерло-Понті).

Список літератури 1. Бабушкин В. Феноменологическая философия науки. – М., 1985. 2. Гуссерль Е. Формальна і трансцендентальна логіка. Досвід критики логічного розуму // Чи-

танка з історії філософії. Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993. 3. Гуссерль Э. Логические исследования. Пролегомены к чистой логике. – Киев, 1995.

37

4. Мамардашвили М. К. Феноменология – сопутствующий момент всякой философии // Мама-рдашвили М.К. Как я понимаю философию. – М., 1992.

5. Мельвиль Ю. К. К самым вещам // Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии ХХ века. – М., 1983.

6. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття // Читанка з історії філософії. Зарубіжна філосо-фія ХХ століття. – К., 1993.

7. Мотрошилова Н. В. Принципы и противоречия феноменологической философии. – М., 1968. 8. Свасьян К. А. Феноменологическое познание: пропедевтика и критика. – Ереван. 1987. 9. Хаардт А. Э. Гуссерль и феноменологическое движение в России 10 – 20-х гг. // Вопр. филосо-

фии. – 1994. – №5. 10. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.8. Філософія існування

Генеза екзистенціалізму. Аналіз внутрішніх аспектів людського існування. Філософське вчення Сьорена К’єркеґора (1813-1855): екзистенційні істини; етапи еволюції особи; поняття відчаю. Філософія Мартіна Гайдеґґера (1889-1976): екзистенційне тлумачення феноменології; основні етапи філософської еволюції; онтологічна концепція; сенс буття; поняття «істина»; «техніка» і «нігілізм». Екзистенційна філософія Карла Ясперса (1883-1969): заперечення науково-раціоналістичного змісту філософії; філософія поза предметом і методом; філософія як «висвічування» екзистенції і спосіб наближення людини до трансценденції; комунікація як сенс філософування; принцип осьового часу як підстава для аналізу історії людства. Атеїстичний ек-зистенціалізм: Філософія Жана-Поля Сартра (1905-1980): пошук сфери «власної свідомості» як трансцедентальної сфери свободи; суверенність свідомості; специфіка людського існування. Філософія Альбера Камю (1913-1960): самовідчуття людини як «сторонньої» в чужому світі; поняття «абсурд»; подолання абсурду індивідуалістським бунтом; види бунту; ідеал комунікації. Екзистенціалізм Мігеля де Унамуно.

Список літератури 1. Бичко І.В. К’єркегор і Гоголь: екзистенційні паралелі мислення // Українська К’єркегоріана.

– Львів, 1998. 2. Больнов О. Ф. Философия экзистенциализма. – СПб., 1999. 3. Бычко И.В. В лабиринтах свободы. – М., 1976. 4. Возняк Т. Тексти та переклади. – Х., 1998. 5. Гайденко П. П. Трагедия эстетизма. Опыт характеристики миросозерцания Сьорена Кьерке-

гора. – М., 1970. 6. Гайденко П. П. Экзистенциализм и проблема культуры.– М., 1963. 7. Дахній А. Й. Людина ХХ століття крізь призму філософії Сьорена К’єркегора // Українська

К’єркегоріана. – Львів, 1998. 8. Долгов К. М. От Киркегора до Камю. – М., 1990. 9. Камю А. Бунтующий человек.– М., 1990. 10. Керкегор С. Повторение. – М., 1997. 11. Киркегор С. Наслаждение и долг.– К., 1994. 12. Киссель М. А. Философская эволюция Ж.-П.Сартра. – Л., 1976. 13. Кьеркегор С. Страх и трепет. – М., 1993. 14. Подорога В. Выражение и смысл.– М., 1995. С.7-146. 15. Сартр Ж.-П. Нудота. Мур. Слова. – К., 1993. 16. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм. Сумерки богов. – М., 1989.

38

17. Ставцева О.И. Понятие «экзистенция» у Шеллинга, Кьеркегора, Хайдеггера // Сборник к 75-летию профессора М.Я. Корнеева. – Серия «Мыслители». – Выпуск 11. – СПб., 2002. – С.122-133.

18. Стрельцова Г.Я. Парадокс философии Сьёрена Кьеркегора // Весник московского университета. – Серия 7. – Философия. – №5, 2000. – С. 106-120.

19. Типсина А. Н. Немецкий экзистенциализм и религия. – Л., 1990. 20. Философия Мартина Хайдеггера и современность. – М., 1991. 21. Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления. – М., 1993. 22. Шестов Л. Киргегард и экзистенциальная философия.– М., 1992. 23. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991. 24. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.9. Праґматизм

Загальні особливості праґматизму. Філософія як загальний метод вирішення проблем. Успіх як критерій істинності. Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914): процес пізнання як перехід від сумніву до вірування; поняття як правила дії; істина як загальнозначуще вірування; роль загальних ідей; ідея речі як ідея її чуттєвих наслідків. Учення Вільяма Джеймса (1842-1910): праґматизм як метод і особлива теорія істини; виправдання ідеалізму та релігії; істина як корисність ідеї для досягнення цілі; досвід і «потік свідомості». Інструменталізм Джона Дьюї (1859-1952): систематизація праґматизму; причини виникнення і мета філософії; тлумачення поняття «досвід»; заперечення існування першоначал; умовний характер узагальнень; Джон Дьюї про метод. Неопраґматизм Річарда Рорті: антиесенціалізм; практичний рівень філософу-вання; історія філософії; прагматистська герменевтика; критика абстрактної філософії і фунда-менталізму.

Список літератури 1. Богомолов А. С. Буржуазная философия США ХХ века. – М., 1974. 2. Грязнов А. Ф. У истоков прагматизма // Вопр. философии. – 1996. – №12. 3. Джеймс У. Введение в философию // Джеймс У. Введение в философию. Рассел Б.

Проблемы философии. – М., 2000. – С. 3 - 152. 4. Джеймс У. Воля к вере и другие очерки популярной философии // Джеймс У. Воля к вере. –

М., 1997. – С.3-206. 5. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. – М., 1992. 6. Джеймс У. Прагматизм. – К., 1995. 7. Джеймс У. Прагматизм. Новое название для некоторых старых методов мышления // Джеймс

У. Воля к вере. – М., 1997. – С.207-324. 8. Джеймс У. Что такое прагматизм // Вестн. Москов. ун-та. – Сер. фил. – 1993. – №3. 9. Зотов А. Ф. Мельвиль Ю. К. Западная философия ХХ века. Учебное пособие. – М., 1998. 10. Мельвиль Ю. К. Как сделать наши идеи ясными // Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной филосо-

фии ХХ в. – М., 1983. 11. Мельвиль Ю.К. Чарльз Пирс и прагматизм. – М., 1968. 12. Пирс Ч. Избранные произведения. – М., 2000. 13. Пирс Ч. Логические основания теории знаков. – СПб., 2000. 14. Пирс Ч. Начала прагматизма. – СПб., 2000. 15. Пирс Ч. С. Как сделать наши идеи ясными // Вопр. философии. – 1996. – №12. 16. Пирс Ч. С. Начала прагматизма. – СПб., 2000. – С. 5 - 287. 17. Пирс Ч. С. Прагматизм // Пирс Ч. С. Избранные произведения. – М., 2000. – С. 234 - 341. 18. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. От романтизма

до наших дней. – СПб., 1997. – С.314-330.

39

19. Сидоров И. Н. Философия действия в США: от Эмерсона до Дьюи. – Л., 1989 . 20. Современная буржуазная философия. – М., 1978. 21. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т. 3. – С. 223 - 248. 22. Эбер М. Прагматизм. Исследование его различных форм // Джеймс У. Прагматизм. – К.,

1995. – С.155-240. 23. Юшкевич П. О прагматизме // Джеймс У. Прагматизм. – К., 1995. – С.241-282. 24. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),



Mifflin and Co, 1892. – 519 с. Тема 9.10. Постмодернізм

Ж.Ф.Ліотар. Постмодернізм як відмова від канонів філософського академізму; обґрунтування права на вільний вибір способу філософування (джерело вибору – саморефлексія). Вичерпаність традиційної онтології; усунення від установки на перетворення світу. Антисистематичність. Метод метанаративів (Ж.Ф.Ліотар); метод «археології» (М.Фуко (н.1926)). Еволюція постмодерністських ідей Ж. Лакан, Ж. Дерріда, П. Слотердайк, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі.

Список літератури 1. Автономова Н.С. Фуко // Современная западная философия: Словарь. – М., 1991. – С.

361-363. 2. Визгин В.П. Мишель Фуко – теоретик цивилизации знания // Вопросы философии. –

1995. – № 4. 3. Визгин В.П. Онтологические предпосылки «генеалогической» истории Мишеля Фуко //

Вопросы философии. – 1998. – №1. 4. Делез Ж. Логика смысла, Фуко М. «Theatrum Philosophicum». – М., 1998. 5. Делез Жиль, Гваттарі Фелікс. Капіталізм і шизофренія. – Київ, 1996. 6. Ильин И. П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. –

М., 1998. 7. Козловски П. Культура постмодерна. – М., 1997. 8. Куцепал С. Концепція мови Ж.Дельоза // Філософська думка. – 1988. – №1. 9. Ліотар Ж. Ситуація постмодерну // Філос. і соціол. думка. – 1995. – №5-6. 10. Постмодернизм и культура. Материалы „Круглого стола“ // Вопр. философии. – 1993. –

№3. 11. Сєдакова О. Постмодернізм: засвоєння відчуження // Дух і літера. – 1997. –№1-2. 12. Силичев О. А. Деррида: деконструкция или философия в стиле постмодерн // Филос. нау-

ки. – 1992. – №3. 13. Соболь О. М. Постмодерн і майбутнє філософії. – К., 1997. 14. Соболь О. М. Постмодерн: філософські та культурні виміри // Філос. і соціол. думка. –

1992. – №8. 15. Фуко Мишель. Археология знания. – К., 1996. 16. Фуко Мишель. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. – М., 1996. 17. Фуко Мишель. История сексуальности – ІІІ: Забота о себе. – К. – М., 1998. 18. Фуко Мишель. Що таке автор? // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-

критичної думки. – Львів, 1996. – С.442-456. 19. Фуко Мишель. Это не трубка. – М., 1999. 20. Фуко Мішель. Історія сексуальності. – Х., 1997. – Т.1: Жага пізнання. 21. Фуко Мішель. Наглядати і карати: Народження в’язниці. – К., 1998. 22. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.),

David Owen (ed.). – Belmont, Calif.: Wadsworth, 1992. – 483p.

40

23. Philosophy for the 21st century: A comprehensive reader / Steven M... Cahn (ed.). – N.Y.; Oxf. : Oxford UP, 2003. – 854p.

24. Royce Josiah. The Spirit of Modern Philosophy: An Essay in the Form of Lectures. –Houghton, Mifflin and Co, 1892. – 519 с.

25. Central readings in the history of modern philosophy: Decartes to Kant / Robert Cummins (ed.), David Owen (ed.). – Belmont, Calif.: Wadsworth, 1992. – 483p.

26. Philosophy for the 21st century: A comprehensive reader / Steven M... Cahn (ed.). – N.Y.; Oxf. : Oxford UP, 2003. – 854p.

27. Royce Josiah. The Spirit of Modern Philosophy: An Essay in the Form of Lectures. –Houghton, Mifflin and Co, 1892. – 519 с.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ ІСТОРІЯ...

Documents

Transcript of НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ ІСТОРІЯ...