С и г н а л і з а т о р и

В А Р Т А 1-03.14

ІНСТРУКЦІЯ З МОНТАЖУ

ИТЕМ. 411712.001-01 ИМ

2

ЗМІСТ ВСТУП ..........................................................................................................................................................................................3 1. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ............................................................................................................................................................3 2. ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД СИГНАЛІЗАТОРІВ ВАРТА 1-03.14 ............................................................................................4 3. МОНТАЖ СИГНАЛІЗАТОРА................................................................................................................................................6 4. СХЕМИ ПІДКЛЮЧЕННЯ ЗОВНІШНІХ ВИКОНАВЧИХ ПРИСТРОЇВ .........................................................................11 5. ПЕРЕВІРКА СИГНАЛІЗАТОРА ПІСЛЯ МОНТАЖУ .......................................................................................................12 Додаток А....................................................................................................................................................................................15 Додаток Б ....................................................................................................................................................................................16 Додаток В ....................................................................................................................................................................................17

3

ВСТУП Дана інструкція з монтажу (далі – інструкція) містить відомості, необхідні для правильної

підготовки до монтажу, проведенню монтажних робіт і введення в експлуатацію сигналізатора газу ВАРТА 1-03.14 (далі – сигналізатор).

В інструкції наведені модифікації сигналізаторів, що виготовляються ТОВ „ТЕМІО”, схеми з’єднання зовнішніх пристроїв.

Перед монтажем і введенням в експлуатацію сигналізатора необхідно ознайомитися з даною інструкцією, а також з настановою з експлуатації (ИТЕМ.411712.001-01 РЭ).

1. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ 1.1 Сигналізатор призначений для автоматичного безперервного контролю

довибухонебезпечних концентрацій горючих і токсичних газів (згідно з таблицею 1) в повітрі та його температури, видачі світлової і звукової сигналізації, електричних сигналів на зовнішні пристрої і комутації зовнішніх електричних кіл при перевищенні встановлених значень об’ємних часток контрольованих газів або температури повітря. Також передбачено інтегрування сигналізатора в системи контролю вищого рівня з використанням інтерфейсу «RS-485» (протокол «Modbus RTU»).

1.2 Сигналізатор може застосовуватись для контролю загазованості повітря в газових котельних, газокомпресорних станціях, громадських спорудах та інших об’єктах.

1.3 Основні технічні характеристики сигналізаторів наведені в настанові з експлуатації сигналізатора.

4

2. ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД СИГНАЛІЗАТОРІВ ВАРТА 1-03.14 В залежності від особливостей об’єкту підключення датчиків до блоку управління

сигналізатора може бути здійснено по одно чи двопроменевій схемі (мал.1а, 1б). Кількість підключених датчиків до кожного променя магістралі та їх типи можуть бути різними, але загальна кількість датчиків, що підключено до блоку управлення не повинна перевищувати 14 одиниць.

Мал. 1а Основна магістраль з однопроменевим підключенням повного комплекту датчиків

5

Мал. 1б Основна магістраль з двопроменевим підключенням повного комплекту датчиків

6

3. МОНТАЖ СИГНАЛІЗАТОРА 3.1 Монтаж сигналізатора повинен виконуватися спеціалізованим підприємством згідно з

проектним рішенням, настановою з експлуатації ИТЕМ. 411712.001-01 РЭ, «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» ДНАОП 0.00-1.32-01 та «Інструкцією з монтажу електрообладнання силових та освітлювальних мереж вибухонебезпечних зон» (ВСН 332-74).

3.2 Сигналізатор складається з блоку управління і датчиків. Блок управління необхідно встановлювати в приміщеннях з нормальними умовами.

3.3 Перед тим, як приступити до монтажу сигналізатора, необхідно здійснити його зовнішній огляд. При цьому слід звернути увагу на:

– наявність маркування вибухозахисту і попереджувального напису, знаки вибухозахисту повинні бути контрасними і зберігатись весь строк служби виробу,

– відсутність пошкоджень оболонки; – відсутність пошкоджень (тріщин, відколів, розкрошування) вогнеперешкоджувача (фільтру)

головки датчика; – наявність всіх кріпильних елементів; – наявність та цілісність ущільнення в з’єднанні «кришка-корпус»; – стан ущільнюючих пристроїв кришки та кабельних входів; – наявність заземлюючих пристроїв. 3.4 Кріплення блоку управління до стіни на місці експлуатації здійснюється у послідовності

(мал. 2): - на обраному місці вмонтувати у стіну шуруп з дюбелем для центральної петлі кріплення блоку

управління (далі БУ); - зняти клемну кришку БУ, встановити його на стіну закріпивши за центральну петлю та

вирівняти; - через бокові отвори у задній стінці корпусу БУ намітити місця для нижніх бокових дюбелів,

зняти БУ; - вмонтувати у стіну дюбелі, встановити БУ на стіну закріпивши за центральну петлю та

вирівняти; - остаточно закріпити БУ закрутивши шурупи у нижні дюбелі.

Встановити клемну кришку БУ після підключення датчиків та виконавчих пристроїв. Всі елементи кріплення входять в комплект поставки блоку управління. 3.5 Датчики можуть встановлюватися у вибухонебезпечних зонах, як найближче до можливих

джерел витоків газу у вертикальному положенні, головкою датчику донизу. 3.6 Для монтажу датчиків на місті експлуатації необхідно: – прикрутити до корпусу датчика монтажний кронштейн 2-ма шурупами; – прикрутити до стіни монтажний кронштейн з датчиком 2-ма шурупами з дюбелями. Всі елементи кріплення входять в комплект поставки датчика.

Мал. 2 Розміщення отворів для кріплення блоку управління до стіни

7

3.7 Датчики повинні бути заземлені за допомогою заземлюючих пристроїв, позначених знаком

заземлення: – зовнішнього, розташованого на верхній стінці корпусу датчика; – внутрішніх, розташованих всередині корпусу датчика симетрично по діаг

налі. Зовнішнє заземлення виконується окремим проводом ПВ з перерізом не менше 1 мм2 до

існуючих шин заземлення об’єту і кріпиться до корпусу датчика за допомогою клеми заземлення, що входить в комплект поставки (мал.3).

3.8 Підключення датчиків виконується за допомогою викрутки хрестоподібної Ø3мм, викрутки плоскої Ø3мм та пінцету. Перед підключенням датчика на кабель надіти в такій послідовності: муфту ущільнюючу різьбою у бік кабельного входу – шайбу металеву – гумовий ущільнювач фаскою у бік кабельного входу. Зняти з кабелю зовнішню ізоляцію на 50 мм. Кінці проводів кабелю оголити на довжину 6 мм і залудити. Для внутрішнього заземлення екран кабелю розплести та скрутити в окремий струмопровідник з подальшим залуженням та припаюванням клеми заземлення.

3.9 Просунути підготовлений кінець кабелю всередину датчика через кабельний вхід. Закріпити проводи на відповідних контактах клемної колодки, внутрішнє заземлення гвинтом з напівкруглою головкою прикрутити до внутрішньої стінки корпусу датчика (у відповідності з мал. 3). Місце з’єднання кабелю та кабельного входу ущільнити у наступному порядку: у кабельний вхід вставити гумовий ущільнювач, шайбу та закрутити муфту ущільнюючу. Кабель не повинен висмикуватись і прокручуватись у вузлі ущільнення.

Мал. 3 Підключення жил кабелю до клемника датчика та внутрішнього заземлення

Примітка: 1. Клеми внутрішнього заземлення (2 од.) та клема зовнішнього заземлення (1 од.) входять в комплект поставки датчика; 2. Кабель підключення до зовнішнього заземлення в комплект поставки датчика не входить.

3.10 Електричні з’єднання датчиків сигналізатора виконуються кабелем типу КВВГэ-4, створюючи магістраль (див. мал. 1а, 1б). Загальна довжина магістралі та площа перерізу жили

8

кабелю при електроживленні від блоку управління означеної кількості датчиків наведена в таблиці 1.1 (для датчиків горючих газів в таблиці 1.2):

Таблиця 1.1

Загальна довжина магістралі, м, при площі перерізу жили кабелю:

Кількість датчиків

1,0 мм2 1,5 мм2 2,0 мм2 2,5 мм2 1 1924 2885 3847 4809 2 972 1453 1934 2415 3 661 982 1303 1623 4 510 751 992 1232 5 424 616 809 1001 6 368 529 690 850 7 332 469 607 745 8 306 427 548 668 9 288 396 503 610 10 274 372 469 566 11 265 354 443 531 12 258 341 422 503 13 253 330 406 481 14 250 322 393 463

Таблиця 1.2

Загальна довжина магістралі, м, при площі перерізу жили кабелю:

Кількість датчиків

1,0 мм2 1,5 мм2 2,0 мм2 2,5 мм2 1 962 1443 1924 2 405 2 491 732 972 1 213 3 341 501 661 822 4 270 390 510 631 5 231 327 424 520 6 207 288 368 449 7 193 262 332 401 8 183 245 306 366 9 178 233 288 342 10 174 225 274 323 11 173 219 265 310 12 172 216 258 300 13 – 214 253 292 14 – 213 250 286

Примітки: – у випадку підключення датчиків за двопроменевою схемою, загальна довжина кожного

променю обчислюється в залежності від кількості підключених до нього датчиків; – якщо загальна довжина магістралі складає більш ніж 1200 м, рекомендовано застосувати

повторювач сигналів (наприклад, і7510 або EX9510, або ND6510, або ADAM4510 тощо). Допускається застосовувати кабелі, які мають зовнішній діаметр від 4 до 10 мм. 3.10.1 Для диференційного сигналу (“+DATA” і “-DATA”) при загальній довжині більш як 40 м

рекомендується використовувати екранований кабель, наприклад FTP stranded(solid) 4...10 pair 24 AWG або стаціонарний телефонний кабель, наприклад ТСВ 10х2х0.4 або КВВГэ-4.

3.10.2 Узгоджувальні резистори (мал. 4), які входять в комплект поставки, встановлюються:

9

Мал. 4 Схема узгодження загальної магістралі в кінцевому датчику загальної магістралі на вільному від кабелю боці клемника та на

клемнику блока управління, паралельно підключенню загальної магістралі, якщо схема підключення датчиків відповідає мал. 1а

або в кінцевих датчиках загальної магістралі на вільному від кабелю боці клемника, якщо схема відповідає мал. 1б. В цьому випадку узгоджувач в блоці управління не потрібен.

3.10.3 Для забезпечення герметизації кінцевого датчика у незадіяний кабельний вхід вставляється заглушка кабельного входу, яка поставляється в комплекті блоку управління в кількості 2 од. Порядок монтажу заглушки показано на мал. 5.

УВАГА! Металева шайба з комплекту кабельного входу при цьому не використовується. 3.11 Кришку датчика, яка знімалась при монтажі необхідно встановити на місце і звернути

увагу на її повне прилягання до корпусу, а також перевірити стан кріплення кабелю. Провести пломбування, за необхідністю.

3.12 При зовнішньому прокладанні кабельних ліній використовуються пластмасові короба типу KOPOS, які не підтримують горіння. В підвальних приміщеннях прокладають кабельні лінії в металорукаві типу РЗ-Ц-Х-15,20.

Мал. 5 Герметизація незадіяного кабельного входу кінцевого датчика

3.13 Логічний номер датчика відповідає номеру каналу на передній панелі блоку управління. УВАГА! Забороняється використовувати датчики з однаковим логічним номером (логічний номер датчика вказується на шильдику додатково до заводського номеру). При повторному замовленні датчиків до вже існуючого блоку необхідно вказувати логічний номер датчика, щоб уникнути підключення кількох датчиків з однаковими логічними номерами до загальної магістралі.

3.14 З метою отримання інформації про поточний стан кожного датчика сигналізатора, на бічній стінці корпусу блока управління сигналізатора розташований клемник, який дозволяє забезпечити зв'язок зі споживачем інформації за ізольованим інтерфейсом «RS-485» по протоколу «Modbus RTU».

10

Мал.6 Схема клемника Підключення до інтерфейсу виконувати наступним чином: від’єднати кабельну частину роз’єму інтерфейсного від блоку управління; підключити пару проводів кабелю з диференційним сигналом від споживача інформації до відповідних клем кабельної частини роз’єму інтерфейсного: «DATA-» підключити до «D-», «DATA+» підключити до «D+». Дозволяється

підключити екран кабелю від споживача до клеми «GND», але це робити необов’язково. з’єднати кабельну частину роз’єму інтерфейсного з блоком управління; зафіксувати кабельну частину роз’єму інтерфейсного гвинтами з метою запобігання його випадкового від’єднання.

За додатковою інформацією звертатися до фірми-виробника. 3.15 Додатково існує окремий вхід «Пож.» для прийому сигналу від контакту розмикаючого

(або замикаючого) типу (пожежна сигналізація, кінцевий перемикач і т.п.), при спрацюванні якого видається звуковий сигнал та сигнали на зовнішні виконавчі пристрої, що відповідають попереджувальній сигналізації (ПОРІГ І). При збереженні стану протягом 30 сек засвічується червоний світлодіод ТРИВОГА та видаються сигнали на зовнішні пристрої. Для використання цього входу необхідно видалити перемичку з клемника та підключити контакти датчика. Даний вхід може бути використаний для сигналізації факту проникнення на об’єкт.

3.16 У випадку використання блока безперебійного живлення (ББЖ) підключити штатний кабель до виходу ББЖ та роз’єму електроживлення на боковій стороні блока управління сигналізатора (мал.7,8).

У приладі встановлений режим «контроль електромережі 220В», який дозволяє у випадку зникнення напруги в електромережі об’єкту перекрити подачу газу в газовій магістралі. Якщо дана опція непотрібна, необхідно:

– відкрити кришку клемника блока управління; – розімкнути штатний роз’єм (ХР, мал.7,8) на кабелі, підключеному до клем «Контроль мережі

220В»; – відключити клеми штатного кабелю від клемної колодки «Контроль мережі 220В»; – під’єднати до цих клем кабель від електромережі 220В;

закрити кришку клемника 3.17 Зовнішні пристрої (електромагнітний клапан, світозвукосигнальні пристрої) підключають

силовим кабелем типу ПВС перерізом жили не менш як 1 мм2. Примітка. При використанні обмотки електромагнітного клапана напругою 12В та номінальною потужністю >30Вт, рекомендовано управляти клапаном через джерело постійного струму напругою 12В, Р > 50 Вт Для розмножування контактів рекомендовано застосування клемної колодки.

3.18 Оповіщувач і світлозвукосигнальне табло встановлюються у місцях найбільшого скупчення людей, наприклад, при вході в приміщення котельної, при в’їзді/виїзді з паркінгу, в під’їзді житлового будинку, тощо.

11

4. СХЕМИ ПІДКЛЮЧЕННЯ ЗОВНІШНІХ ВИКОНАВЧИХ ПРИСТРОЇВ

Мал. 7 Схема підключення зовнішніх пристроїв напругою 220 В

Мал. 8 Схема підключення зовнішніх пристроїв напругою 12 В

12

5. ПЕРЕВІРКА СИГНАЛІЗАТОРА ПІСЛЯ МОНТАЖУ

5.1 Після вмикання блоку управління до мережі світиться індикатор зеленого кольору «220В». Світлодіоди НОРМА і ЛІНІЯ повинні почергово світитися протягом тестування (~ 1 хв.) у відповідних каналах.

Після прогрівання (не більше ніж через 5 хв) на блоці управління повинні світитися зелені світлодіоди індикації стану датчиків у відповідних каналах. Натиснути та утримувати кнопку ТЕСТ, при цьому в усіх каналах світяться світлодіоди ЛІНІЯ, АВАРІЯ, НОРМА, ПОРІГ 1 та ПОРІГ 2, видається звуковий сигнал і по закінченню часу затримки, не більше 30 сек, засвічується сигнал ТРИВОГА та видаються сигнали на спрацювання всіх зовнішніх пристроїв. Для повернення приладу в режим «ЧЕРГУВАННЯ» необхідно натиснути кнопку СТОП, світлодіоди АВАРІЯ, ПОРІГ 1, ПОРІГ 2 і ТРИВОГА гаснуть, звуковий сигнал припиняється, що свідчить про справність блоку управління сигналізатора.

5.2 Далі наведений перелік та способи усунення можливих несправностей при монтажу приладу.

5.2.1 Якщо датчик підключений, але після вмикання блоку управління у відповідному каналі світиться жовтий світлодіод ЛІНІЯ – це може свідчити про:

помилкове підключення клемника датчика – потрібно перевірити відповідність підключення жил кабелю до клемника; електроживлення датчика знаходиться на неприпустимому рівні (менше 7,0 В) – потрібно збільшити площу перерізу жил кабелю електроживлення датчика або зменшити довжину кабелю;

електроживлення або інформаційний обмін датчика відсутні (обрив однієї або декількох жил в кабелі) – потрібно перевірити цілісність кабелю;

неузгоджена магістраль – відсутній або невірно встановлений узгоджувач магістралі – потрібно перевірити його наявність в кінцевому датчику магістралі, правильність його підключення; в разі, коли несправність не усунена, додатково перевірити відсутність узгоджувачів у всіх інших датчиках;

наявність двох та більше датчиків з однаковим логічним номером – потрібно замінити датчики, що мають однаковий логічний номер.

5.2.2 Якщо після закінчення тестового режиму у відповідному каналі поперемінно світяться

світлодіоди НОРМА і ЛІНІЯ – це свідчить про: електроживлення датчика знаходиться на неприпустимому рівні (менше 7,0 В) – потрібно

збільшити площу перерізу жил кабелю електроживлення датчика або зменшити довжину кабелю; неприпустимо високий рівень індустріальних радіоперешкод на території розміщення

магістралі датчиків – потрібно забезпечити відповідність рекомендаціям даної інструкції щодо кабелів для електричних з’єднань датчиків.

5.2.3 Якщо в процесі роботи спонтанно засвічується світлодіод АВАРІЯ – це свідчить про: o неприпустимо високий рівень індустріальних радіоперешкод на території розміщення

магістралі датчиків – потрібно забезпечити відповідність рекомендаціям даної інструкції щодо кабелів для електричних з’єднань датчиків; наявність агресивних повітряних сумішей (парів розчинників, розріджувачів тощо) – потрібно негайно(!) усунути вплив агресивних повітряних сумішей;

несправність датчика (якщо можливість витоків газу виключена) – відправити датчик до сервісного центру (список сервісних центрів наведений у настанові з експлуатації ИТЕМ.411712.001.-01 РЭ).

5.3 Перевірку визначення газових концентрацій для датчиків напівпровідникового принципу дії проводять після монтажу за допомогою повірочних газових сумішей (ПГС). Список ПГС наведений у додатку А.

5.3.1 Зібрати схему за мал. 6; встановити балон з ПГС № 2 у відповідності з додатком А в залежності від типу датчика, що випробовується;

13

5.3.2 Включити сигналізатор. При прогріванні сигналізатор може видавати сигнали ПОРІГ 1 і ПОРІГ 2 у всіх каналах. Після закінчення часу прогріву (не більше 5 хв) звуковий сигнал повинен вимкнутися, про закінчення прогріву повинен свідчити світловий сигнал НОРМА;

5.3.3 Відкрити вентиль балону, встановити за допомогою ротаметра та вентиля точного регулювання (далі ВТР) витрату ПГС через насадку 0,4±0,1 дм3/хв; продути газову лінію з насадкою не менше 1 хв, встановити насадку на датчик і запустити секундомір; 5.3.4 Зафіксувати стан світлової та звукової сигналізації через 2 хв (через 4 хв. для датчиків окису вуглецю та аміаку) з моменту подачі ПГС;

5.3.5 За допомогою приладу електровимірювального комбінованого зафіксувати стан контактів реле і вихідних електричних сигналів;

5.3.6 Повторити операції з перерахувань 5.3.3 - 5.3.5 для кожного датчика; 5.3.7 Повторити операції з перерахувань 5.3.1 – 5.3.5 із застосуванням ПГС № 3; 5.3.8 Результати перевірки вважаються позитивними, якщо: - При подачі ПГС № 2 сигналізатор видає звукову та світлову сигналізацію, відповідну

порогу 1, і не видає сигналізації, відповідної порогу 2; - При подачі ПГС № 3 сигналізатор видає звукову та світлову сигналізацію, відповідну

порогу 2; - Стан контактів реле при спрацьовуванні (неспрацьовуванні) сигналізації забезпечує видачу

наступних сигналів а також комутацію зовнішніх електричних ланцюгів: а) електричний сигнал від вбудованого джерела живлення на зовнішні пристрої (напруга

постійного струму номінальним значенням 12 В з навантажувальною здатністю до 0,5 А) б) при спрацьовуванні 1-го порогу: - звуковий сигнал; - вихід на зовнішню сирену напругою 12 В; - світловий сигнал ПОРІГ 1;

- комутація зовнішнього електричного ланцюга що відповідає події ПОРІГ 1; в) при спрацьовуванні 2-го порогу: - звуковий сигнал; - вихід на зовнішню сирену напругою 12 В; - світловий сигнал ПОРІГ 2; - світловий сигнал ТРИВОГА, що видається з номінальною затримкою часу 30 с; - управляючий електричний сигнал на зовнішні пристрої напругою 12 В; - управляючий електричний сигнал на зовнішні пристрої напругою 220 В; - комутація зовнішнього електричного ланцюга що відповідає події ПОРІГ 2; г) при відключенні електроживлення: - управляючий електричний сигнал на зовнішні пристрої напругою 12 В ; - управляючий електричний сигнал на зовнішні пристрої напругою 220 В.

5.4 Перевірку визначення газових концентрацій для датчиків термохімічного принципу дії проводять після монтажу за допомогою повірочних газових сумішей (ПГС). Список ПГС наведений у додатку А.

5.4.1 Зібрати схему за мал. 6; встановити балон з ПГС № 2 у відповідності з додатком А в залежності від типу датчика, що випробовується;

5.4.2 Включити сигналізатор. При прогріванні сигналізатор може видавати сигнали ПОРІГ 1 і ПОРІГ 2 у всіх каналах. Після закінчення часу прогріву (не більше 5 хв) звуковий сигнал повинен вимкнутися, про закінчення прогріву повинен свідчити світловий сигнал НОРМА; 5.4.3 Переконатись, що в атмосфері біля датчика відсутні вимірювані компоненти. Зафіксувати вихідний «нульовий» сигнал по приладу вимірювальному, який під’єднано до контактів «-» та «Сенсор» сервісного роз’єму датчика ХР1 (дивись Додаток В).

5.4.4 Відкрити вентиль балону, встановити за допомогою ротаметра та ВТР витрату ПГС через насадку 0,4±0,1 дм3/хв; продути газову лінію з насадкою не менше 1 хв, встановити насадку на датчик і запустити секундомір;

14

5.4.5 Через 3 хв з моменту подачі ПГС зафіксувати за допомогою приладу електровимірювального комбінованого значення вихідного сигналу і стан контактів реле, а також стан світлової та звукової сигналізації;

5.4.6 Повторити операції з перерахувань 5.4.3 - 5.4.5 для кожного датчика; 5.4.7 Повторити операції з перерахувань 5.4.1 - 5.4.5 із застосуванням ПГС № 3; 5.4.8 Визначити за допомогою номінальної функції перетворення (яка відповідає компоненту

що визначається, Додаток Б), значення концентрації цього компонента. 5.4.9 Розрахувати основну абсолютну похибку датчика за формулою:

Δ = С - СПГС, де С - значення об'ємної частки компонента що визначено за допомогою номінальної функції

перетворення, % НКГР, СПГС - об'ємна частка компонента в ПГС, що вказана в паспорті ПГС, % НКГР. 5.4.10 Результати перевірки вважаються позитивними, якщо відповідають п. 5.3.8. та

абсолютна похибка датчиків знаходиться в межах зазначених в додатку Б 5.5 Зібрати сигналізатор (закріпити елементи, що були зняті під час перевірки пп 5.3 – 5.4) та

передати його споживачу в режимі «ЧЕРГУВАННЯ».

1 2 3 4 5 7 6 8

Мал. 9 Схема контролю характеристик сигналізаторів ВАРТА 1-03.14

1 - балон з ПГС; 2 - редуктор; 3 – вентиль ВТР; 4 – ротаметр; 5 - повірочна насадка; 6 –блок

управління сигналізатора; 7 – вимірювальні перетворювачі; 8 – прилад електровимірювальний комбінований

15

Додаток А

Характеристики газових сумішей, які застосовуються для перевірки сигналізатора газу ВАРТА 1-03.14

Компонентний

склад

№ ПГС

Номінальне значення

об’ємної частки метану, % (% НКПР)

Границі допустимого відхилення об’ємної

частки контрольованого газу від номінального

значення, %

Границі допустимої абсолютної похибки

атестації, %

2 0,75 (15) 0,03 0,02 СН4- повітря 3 1,25 (25) 0,06 0,04 2 0,0070 0,0007 0,0003СО- повітря 3 0,0120 0,0007 0,00032 0,3 (15) 0,03 0,02 С3Н8- повітря 3 0,5 (25) 0,06 0,04 2 0,15(15) 0,008 0,003 С6Н14- повітря 3 0,25 (25) 0,01 0,005 2 25,0 1,5 1,2 NH3- повітря 3 75,0 2,5 3,5 2 250,0 10 12 NH3- повітря 3 625,0 25 30 2 0,6 (15) 0,04 0,03 Н2-повітря 3 1,0(25) 0,05 0,03

16

Додаток Б Номінальні значення порогів спрацювання сигналізації та границі

основної абсолютної (Δ) і відносної (δ) похибки.

Номінальні пороги сигналізації

Границі допустимої основної похибки

Величина що контролюється

(вміст компонентів)

Перший поріг Другий поріг Δ δ

Горючі гази та пари

10% НКГР 20% НКГР ± 5% НКГР -

СО 0,005% 0,01% ± 0,002% -

NH3 20 мг/м3 60 мг/м3 - ± 25%

NH3 200 мг/м3 500 мг/м3 - ± 25%

Примітка: НКГР – нижня концентраційна границя розповсюдження полум’я

Номінальна функція перетворення

(для вимірювальних перетворювачів термохімічного принципу дії):

С = аX, де С - значення об'ємної частки компонента що визначається,%, а - коефіцієнт пропорційності, який характеризує ступінь чутливості вимірювального

перетворювача до компоненту що визначається, %/В; Х - значення вихідного сигналу, В, що вимірюється на контактах «–» та «сенсор» сервісного

роз’єму ХР1. Значення коефіцієнта пропорційності для компонентів що визначаються: - Метан - 0,47; - Пропан (бутан) - 0,27; - Водень - 0,38; - Пари бензину (пари дизельного палива) - 0,26. Примітка: об’ємна частка, яка відповідає НКГР для метану = 5%, для пропану = 2,0%, для

водню = 4%, для гексану = 1,0%.

17

Додаток В

Сервісний роз’єм датчика та органи регулювання