Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

( назва навчальної дисципліни) Галузь знань___03 –Гуманітарні науки ____________________ для спеціальності________034 - Культурологія__________ Освітньо-професійні програми «Культурологія», «Візуальне мистецтво і менеджмент культурних проектів», «Урбаністичні студії» факультету_______Філософського__________________________

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

__________________ (Петренко Д.В.)

Харків-2019

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

“ЗАТВЕРДЖУЮ” Проректор

з науково-педагогічної роботи

___________________________

“______”_______________20 __ р.

Робоча програма навчальної дисципліни КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ( назва навчальної дисципліни)

Галузь знань___03 –Гуманітарні науки ____________________ для спеціальності________034 - Культурологія__________ Освітньо-професійні програми «Культурологія», «Візуальне мистецтво і менеджмент культурних проектів», «Урбаністичні студії» факультету_______Філософського__________________________

Харків-2019/2020 навч. рік

4 Програму рекомендовано до затвердження Вченою радою філософського факультету

“21” червня 2019 року, протокол № 11

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: докт. філософ. наук, професор, професор кафедри теорії культури і філософії науки Білик Я. М. Програму схвалено на засіданні кафедри на засіданні кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Протокол від 27 травня 2019 року, протокол № 13

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

___________________ (Петренко Д. В.) (підпис) (прізвище та ініціали)

Програму погоджено методичною комісією філософського факультету

назва факультету, для здобувачів вищої освіти якого викладається навчальна дисципліна Протокол від “19” червня 2019 року № 10 Голова методичної комісії філософського факультету ___________ ( Голіков С. О.)

(підпис) (прізвище та ініціали

5 ВСТУП

Програма навчальної дисципліни «Культура західноєвропейського

Середньовіччя» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки

Бакалавра (назва рівня вищої освіти, освітньо-кваліфікаційного рівня)

галузь знань 03 – Гуманітарні науки спеціальність 034 - Культурологія освітньо-професійні програми: Культурологія, Візуальне мистецтво і менеджмент культурних проектів, Урбаністичні студії

1. Опис навчальної дисципліни

1.1. Мета викладання навчальної дисципліни – оволодіння студентами фактологічними та теоретичними матеріалами з середньовічної культури, структурування та поглиблення знань студентів з історії культури середньовіччя, формування у студентів уявлень про основні підходи та напрямки аналізу середньовічної культури.

1.2. Основні завдання вивчення дисципліни освітлення загальної проблематики середньовічного культурознавства, ознайомлення студентів з найбільш важливими етапами еволюції культури

середньовіччя, аналіз найбільш значущих феноменів їх розвитку, актуалізація дослідницьких навичок у галузі культурологічної компаративістики, визначення ролі і місця культурної спадщини середньовіччя в сучасній культурі та

світовій цивілізації 1.3. Кількість кредитів 4 1.4. Загальна кількість годин 120

1.5. Характеристика навчальної дисципліни

Нормативна

Денна форма навчання Заочна (дистанційна) форма навчання Рік підготовки

2-й -й Семестр

3-й -й Лекції

32 год. год. Практичні, семінарські заняття

16 год. год. Лабораторні заняття

год. год. Самостійна робота

36 год. год. Індивідуальні завдання (курсова робота)

36 год.

6

1.6. Заплановані результати навчання Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні досягти таких результатів навчання:

– знання характеристики основних етапів розвитку середньовічної культури Європи (раннє середньовіччя, високе середньовіччя, пізнє середньовіччя), місце середньовічної спадщини в світовій культурі та культурі України; – навички методології аналізу культурних об’єктів; – знання з культурологічного категоріального апарату та основних першоджерел; – випускник може продемонструвати поглиблені знання з історії культури, основних культурних епох (Середньовіччя); – вміння навчатись і працювати самостійно; –спроможність до культурологічного дослідження, опису та класифікації артефактів, –спроможність до написання культурологічних текстів, курсової роботи; –здатність здійснювати на базі сучасних фахових методик всебічний аналіз об’єктів культурологічного дослідження.

2. Тематичний план навчальної дисципліни

Тема 1 Середньовіччя в контексті історії світової культури

Поняття “середньовіччя”, хронологічні межі середньовічної культури, археологічне, історичне, культурологічне вивчення середньовіччя. Головні джерела та автори. Сприйняття середньовіччя у добу Просвітництва. Початок наукового дослідження у ХХ ст.. Сучасний стан середньовічного культурознавства, основні методики вивчення. Проблема ідентифікації середньовіччя за межами Європи. Середньовічна спадщина на території України. Загальне значення та актуальність середньовічної культурної спадщини.

Тема 2

Час і простір середньовічної культури Передумови розвитку культури Середньовіччя: особливості успадкування античних

традицій. Медіативні та культурогенні чинники. Геокліматичні фактори. Проблеми хронологічних меж Середньовіччя. Періодизація Середньовіччя. Особливості організації культурного простору Середньовіччя. Специфіка культурної регіоналізації. “Старі” і “нові” культурні регіони. Основні культурні центри і периферійні райони. Редукція соціо-культурних процесів як основна ознака периферійних районів. Східна Європа як типовий приклад середньовічної периферії. Відмінності у поширеності середньовічної і античної культури. Специфіка культурної регіоналізації. “Старі” і “нові” культурні регіони. Основні культурні центри і периферійні райони. Редукція соціо-культурних процесів як основна ознака периферійних районів. Східна Європа як типовий приклад середньовічної периферії.

Тема 3. Середньовічна картина світу Цілісність середньовічної картини світу визначала головні особливості середньовічного мислення. Символізм і універсалізм – основні його риси. Все, що оточує людину, все її життєве середовище, і природне і соціальне – все було частинами грандіозного світу символів середньовічного світогляду. Середньовічна система символіки передбачала існування багаторівневої ієрархічної смислової структури, де її найнижчі рівні були найпростішими і тому найдоступнішими для інтерпретації, але вищі рівні вимагали знання основ культурного коду.

Тема 4. Християнство в середньовічній культурі Місце і роль церкви у формуванні світогляду та в культурному житті вцілому. Системи світської і церковної влади: рівновага, що зумовила культурний поступ. Медіативна культурна

7 функція церкви – необхідна передумова фундації культури Середньовіччя. Організаційна і суспільні функції церкви: місце і роль кліру, чернецтва і вчених корпорацій.

Тема 5. Особистість і універсум Завдяки цілісності і телеологічності середньовічний індивід обов'язково сприймав себе як частину спільноти - певної цілісності, що мала містичним чином поєднувати його з Творцем. Основою такої спільноти поставала Церква як загальне поєднання всіх вірних – і тих, хто є, і тих, хто був, історію світську і священну (Біблію), світ людський і світ сакральний – в своєрідний містичний соборний колектив. Завдяки такій своїй позиції Церква з необхідністю брала на себе функції посередника між земним і сакральним світами, медіатора між мікро- i макрокосмом.

Тема 6. Побут і повсякдення Особливості середньовічного побуту. Палац, замок, монастир, міський будинок, селянське житло. Харчування середньовічної людини. Норми споживання основних продуктів. Станово-корпоративні чинники споживання. Одяг і його характеристики. Матеріал виготовлення. Станово-корпоративні традиції нормування одягу. Колір і його сприйняття. Чоловічий і жіночий одяг. Святковий і робочий одяг. Середньовічна мода. Тема 7. Нормативні чинники: “ordo” i “estat”. Нормативно-ціннісні ієрархії Характерна риса середньовічної культури – її нормативність. Вона визначала особливості мислення і стереотипи поведінки. Зокрема, це уявлення про “ordo” (порядок), яке визначає місце кожної людини в житті суспільства. Такий поділ стосується не тільки великих соціальних груп, таких як стани. Нормативному регулюванню підлягають практично всі можливі в такому суспільстві категорії громадян: соціальні, професійні, вікові тощо. Соціальний статус та визначені стереотипи мислення і поведінки як правило пов’язувалися з становим поділом середньовічного суспільства. Станова ідея була поширеною тут у всьому суспільстві. Суспільний стан – тобто “estat“, іншими словами, освячене авторитетом церкви загальне переконання про структурну організацію суспільства, де в якості структурної одиниці постають окремі нормативні групи. Тема 8. Нормативні чинники: корпоративність Особливістю цієї епохи було також те, що кожна людина, будь-то селянин чи городянин, представник правлячої еліти чи суспільних “низів“, обов’язково мусила бути членом певної нормативної групи або корпорації (тільки дворяни становили виняток і не належали до яких-небудь корпорацій, але відносини васалітету міцно поєднували їх в дещо особливу спільноту). Адже належність до неї визначала практично все в житті людини: місце, роль і соціальний статус в суспільному житті та місце помешкання, стиль життя, стереотипи поведінки та особливості світогляду. Але місце кожної з таких груп в суспільно-ціннісній ієрархії визначалось в суспільній свідомості населення доби Середньовіччя за аналогією до релігійно-містичної небесної ієрархії. Кожна нормативна група (корпорація), спираючись на існуючі звичаї та власні традиції, виробляла свій кодекс поведінки, свій особливий варіант світогляду, а також свої власні уявлення щодо престижності тієї або іншої форми діяльності. Тема 9. Середньовічне місто

Місто має складну структуру, неначе відображаючи ними існуючу суспільну ієрархію. Середньовічне місто передбачало сегрегаційний принцип розселення своїх мешканців. Тому кожна з міських корпорацій або соціальних груп проживала окремими кварталами або вулицями. Окремими кварталами і вулицями проживають ремісники, купці, клір, студенти. Особливі квартали відводились також для маргінальних (декласованих) елементів суспільства. При великій кількості іноземців (тобто осіб, що не мали права громадянства саме даного міста) для них також відводився певний квартал (гетто).

8 Організація простору кварталу і вулиці. Квартал як життєвий простір окремої корпорації. Вулиця як форма співіснування споріднених корпорацій. Дім і помешкання бюргера: внутрішня і зовнішня організація. Тема 10. Монастир як культурний центр Монастир – особливий середньовічний спосіб життя і світобачення. Приймаючи чернечі обітниці і цим кардинально змінюючи своє життя, людина, відповідно до тогочасних релігійних уявлень неначе народжувалася знову – це символізує зміна імені. Ченці вивчають і переписують книги, господарюють на землі, воюють при необхідності. Середньовічний чернець – не просто аскет, але також богослов, селянин, вчений і воїн в одній особі. Середньовічний монастир – один з найважливіших центрів організації культурного простору. Тема 11. Середньовічний університет Традиція європейської вищої освіти і науки народжується в цю епоху. Форми навчального процесу: лекції і семінари, заліки та іспити – також беруть свій початок з цих часів. Заснування університетів та особливості їх статусу. Критерій визначення освітнього та наукового рівня. Університетська автономія та традиційні превілеї. Спосіб життя “вчених корпорацій”. Необхідність міграцій і поява корпорації вагантів. Формування єдиного європейського освітнього простору. Тема 12. Лицарство як особливий спосіб життя.

Найбільш яскрава сторінка середньовічної культури пов’язана з феноменом лицарства, який є вершиною розвитку середньовічної культури, її етичним і естетичним ідеалом. Факт існування лицарства є дещо парадоксальним: адже лицарство є частиною середньовічного суспільства, перебуваючи в той же час поза межами його станових та корпораційних поділів. Лицарська ідея постійно суперечила основним соціальним та адміністративним засадам цього суспільства. У всі часи свого існування лицарство було не тільки реально існуючою спільнотою, але й суспільним ідеалом. Тому воно постійно зазнавало певних змін у зв'язку із змінами самого суспільства.

Тема 13. Карнавал і “сміхова культура” “Сміхова культура” – необхідний елемент ментальності Середньовіччя, його

“вертикальної” орієнтації. Періодичне висміювання всього високого, котре перетворюється на певний ритуал, постає необхідним елементом християнського світогляду Середньовіччя. Центром “сміхової культури” був карнавал, який своїми коренями сягає Античності та дохристиянського минулого Європи, проте швидко став важливим елементом християнського світогляду. Святкування карнавалів було пов’язане з функціонуванням фарсових союзів (“корпорацій дурнів”), визнаним центром яких була Франція. Ці союзи займалися організаціями карнавалів, які були видовищами типу маскарадів. Їх відмінність від сучасних карнавалів полягала в тому, що був відсутній поділ “актор – глядач”; всі були учасниками, і будь-який зустрічний перехожий обов’язково потрапляв до святкового простору.

Тема 14. Особливості середньовічного мистецтва Християнське мислення сформувало середньовічне мистецтво. З цієї доби старозавітні і

євангельські сюжети і образи стають вічною темою європейського мистецтва. Приймається інша, ніж в Античності, система пластичної мови, засобів зображення. Мистецтво перетворюється в символи трансцендентного. Образний устрій і мова середньовічного мистецтва складніші і експресивніші мистецтва античного, воно з більшою драматичною глибиною передає внутрішній світ людини. Середньовічні майстри намалилися створити грандіозну картину всесвіту в літературі, архітектурі, монументальному живопису і скульптурі, що прикрашає середньовічні храми.

9 Героїчний епос, з якого народжується європейська література, передбачає образне

сприйняття глобальних проблем світобудови. Мандрівне товариство вагантів – середньовічне трансформація традиції античної вченості. Дивовижне поєднання кельтського героїчного епосу і античних ідей народжує незвичайний світ лицарського роману з його позачасовістю, особливим простором і незрозумілою нами до кінця символікою.

3. Структура навчальної дисципліни

№ Назви розділів і тем Лек-цій

Семі- Нарів

Самост робота

Усього годин

Розділ 1. Середньовіччя як культурологічний феномен. 1. Середньовіччя в контексті історії світової культури. 2 1 5 8 2. Середньовіччя і Античність: проблема успадкування

культурних традицій. Періодизація культури Середньовіччя.

2 1 5 8

3. Особливості організації життєвого простору середньовічної культури.

2 1 5 8

Разом за розділом 1 6 3 15 24 Розділ 2. Формування та основні характеристики

середньовічного світогляду.

4. Середньовічна картина світу. 2 1 5 8 5. Християнство в середньовічній культурі. 2 1 5 8 6. Особистість і універсум. 2 1 5 8 Разом за розділом 2 6 3 15 24 Розділ 3. Особливості соціальної стратифікації. 7. Нормативні чинники: “ordo” i “estat”. Нормативно-ціннісні

ієрархії. 4 2 6 12

8. Нормативні чинники: корпоративність. 2 1 5 8 Разом за розділом 3 6 3 11 20 Розділ 4. Основні форми середньовічного способу життя. 9. Середньовічне місто. 2 1 5 8 10. Монастир як культурний центр. 2 1 5 8 11. Середньовічний університет. 4 2 6 12 12. Лицарство як особливий спосіб життя. 2 1 5 8 13. Карнавал і “сміхова культура”. 2 1 5 8 14. Особливості середньовічного мистецтва. 2 1 5 8 Разом за розділом 4 14 7 31 52 Усього: 32 16 72 120

4. Теми семінарських (практичних, лабораторних) занять № з/п

Назва теми

Кількість годин

1 Середньовіччя в контексті історії світової культури. 1 2 Середньовіччя і Античність: проблема успадкування культурних

традицій. Періодизація культури Середньовіччя. 1

10 3 Особливості організації життєвого простору середньовічної культури. 1 4 Середньовічна картина світу. 1 5 Християнство в середньовічній культурі. 1 6 Особистість і універсум. 1 7 Нормативні чинники: “ordo” i “estat”. Нормативно-ціннісні ієрархії. 2 8 Нормативні чинники: корпоративність. 1 9 Середньовічне місто. 1 10 Монастир як культурний центр. 1 11 Середньовічний університет. 2 12 Лицарство як особливий спосіб життя. 1 13 Карнавал і “сміхова культура”. 1 14 Особливості середньовічного мистецтва. 1 Разом 16

5. Завдання для самостійної роботи № з/п

Види, зміст самостійної роботи

Кількість годин

1 Опрацювання першоджерел та наукової літератури, конспект за розділом: Середньовіччя в контексті історії світової культури

12

2 Конспект, опрацювання першоджерел та наукової літератури за темами 4-8

12

3 Конспект, опрацювання першоджерел та наукової літератури за темами 9-14

12

4 Опрацювання матеріалів до курсової роботи, проведення дослідження 36 Разом 72 Теми та питання, що потребують самостійного опрацювання Теми 1 - 3.

1. Ставлення до Середньовіччя в Новий час. 2. Причини зміни сприйняття Середньовіччя наприкінці ХХ ст. 3. Соціальні і політичні традиції Античності, успадковані Середньовіччям.

Теми 4 - 6.

1. Основні риси античного світогляду. 2. Християнство: нове місце людини у світі.

Теми 7 – 8.

1. Становий поділ та особливості його усвідомлення у різних суспільствах. 2. Порівняльний аналіз античного і середньовічного станового поділу. 3. Особливий статус окремих соціальних груп.

Теми 9 – 14.

1. Типові способи життя античного суспільства. 2. Місто античне і середньовічне. Старі і нові міста. Функції міст. 3. Еволюція лицарства. Модифікація і варіативність лицарської ідеї в різних регіонах

Європи. Завдання та вправи:

11 1. Мислителі доби Просвітництва і більшість істориків ХІХ ст. вважали

Середньовіччя періодом культурного занепаду. А відомий французький історик Ж. Ле Гофф визначив його як “золоту добу” європейської культури. Хто мав рацію? Яка Ваша думка? Дайте аргументовану відповідь.

2. Поясніть, чому лицарство не можна ототожнювати з дворянством. 3. Що було спільного у житті лицарів і ченців? Дайте аргументовану відповідь. 4. Поясніть сенс середньовічної притчі: мандрівник підходить до великої будови край

дороги на березі ріки; - "Що ви робите ?" - питає він у людей, які там працюють; - "Обтесую камінь ..." - відповідає перший з них; - "Не бачиш? Розчин замішую ..." - буркотить другий; - "А я будую Шартрський собор!" - пояснює третій.

5. Хто мав право затвердити заснування університету? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ мерія міста, б/ королівський суд, в/ королівська рада, г/ король, д/ кардинал, є/ римський папа.

6. Що було критерієм вищої освіти? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ перелік навчальних дисциплін, б/ назва (університет чи академія), в/ право надавати ступінь магістра.

7. Скільки років тривало навчання в університеті? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ чотири, б/ п’ять, в/ сім, г/ певного терміну не було.

8. Цістеріанці, тамплієри, бенедиктианці, єзуїти, клюні, францісканці, бегіанці: підкресліть назви чернечих середньовічних орденів.

9. Який чернечий орден передбачав військову службу? Відповідь поясніть. 10. Назвіть пропущений титул феодальної ієрархії: віконт, …, маркіз, герцог. 11. Хто міг розірвати вассальні відносини? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/

сюзерен, б/ король, в/ суд. 12. Феодал “А” приносить омаж феодалу “Б” за свої володіння. Ким вважається після

цього феодал “Б” стосовно “А” ? Оберіть правильний варіант: вассалом, сюзереном, сувереном.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів Для підготовки студента в рамках самостійної роботи необхідне більш поглиблене вивчення

літератури, включаючи додаткову. Можна скористатися при проведенні самостійної роботи наведеним списком літератури, можна вдатися до самостійного пошуку інформаційних джерел. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Переглядаючи літературу, слід виділити основні джерела з подібної тематики. Слід спочатку зупинитись на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім слід звернутись до журнальних статей, словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів. Необхідною умовою ефективної самостійної роботи студента є стислий конспект у вигляді дослівних тематичних виписок та фіксування принагідних ідей студента. для подальшого цитування слід помічати джерело та сторінку. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт потрібно, наводячи різні точки зору, концепції з того чи іншого приводу, вміти продемонструвати свою позицію. В самостійній роботі студента також дуже цінується самостійність підбору матеріалу та самостійність суджень. Позиція повинна науково формулюватися та обґрунтовуватися. Одночасно викладення матеріалу повинно бути творчим, не переобтяженим цитуванням. Самостійна робота студента відображає його постійні навчальні зусилля, придбані наукові навички, рівень освіти, ерудиції.

6. Індивідуальне навчально-дослідне завдання – з курсу «Культура західноєвропейського

Середньовіччя» передбачається виконання курсової роботи

Теми курсових робіт: 1. Церковна і світська влада: розподіл впливу. 2. Середньовічний індивідуалізм і колективізм.

12 3. Проблема шляхетності у середньовічному суспільстві. 4. Символіка середньовічного собору. 5. Поняття “сюзерен” і “суверен” в контексті відносин вассалітету. 6. Вассалітет та ієрархія титулів у феодальному суспільстві. 7. Господарчі здобутки чернечих орденів. 8. Франціск Ассізький і орден францісканців. 9. Чернечий орден Клюні і його роль у культурному житті. 10. Становлення перших європейських університетів. 11. Середньовічна університетська автономія. 12. Середньовічна наука. 13. Середньовічна (“перша”) схоластика. 14. Середньовічна алхімія. 15. Середньовічне студентство. 16. Культурні здобутки руху вагантів. 17. Самоврядування у міських корпораціях. 18. Система влади міста з магдебургським правом. 19. Публічні ритуали міського життя. 20. Проблема стратифікації міської спільноти. 21. Стиль життя середньовічного бюргера. 22. Простір і час карнавалу. 23. Злет і падіння лицарського руху. 24. Проблема походження лицарської ідеї. 25. Культ “прекрасної дами” в лицарській спільноті. 26. Лицарська література: поезія трубадурів. 27. Естетизація еротичного в середньовічній культурі (“Роман про троянду”). 28. Ідея високого кохання в середньовічній культурі. 29. Містерії і міраклі в системі публічних святкувань. 30. Ігровий елемент в середньовічній культурі.

7. Методи контролю Поточний контроль (практичні заняття), контроль наприкінці вивчення розділу (контрольне

тестування), підсумковий контроль (захист курсових, іспит) Питання до контрольного тестування: Варіант І. 1. Періодизація доби Середньовіччя. 2. Проблема особистості в культурі Середньовіччя. Варіант ІІ. 1. Основні риси світогляду Середньовіччя. 2. Фундація європейської університетської традиції. Варіант ІІІ. 1. Загальна характеристика міських корпорацій. 2. Простір і час карнавалу. Варіант ІУ. 1. Готика як культурна парадигма. 2. Соціокультурні функції чернецтва. Варіант У. 1. Романіка як культурна парадигма. Університет як спосіб життя.

13 Питання до письмового іспиту

1. Простір і час середньовічної культури. 2. Античний ідеал в культурі Середньовіччя. 3. Особливості світогляду Середніх віків. 4. Нормативність у середньовічному суспільстві. 5. Соціальна стратифікація. 6. Національне і інтернаціональне у суспільному житті. 7. Система церковної влади. 8. Сутність феодалізму. 9. Відносини вассалітету та їх роль у суспільному житті. 10. Індивід і колектив. 11. Середньовічні корпорації. 12. Монастир як культурний центр. 13. Громадянин: права, обов’язки, привілеї. 14. Позакорпоративні суспільні організації. 15. Університет як спосіб життя. 16. Права і привілеї членів “вчених корпорацій”. 17. Корпорація вагантів. 18. Мандрівництво і усамітнення як стиль життя. 19. Маргінальні соціальні групи та їх організація. 20. Феодальний замок як спосіб і стиль життя. 21. Середньовічний селянин: спосіб життя і місце у культурному поступі. 22. Лицарство як спосіб життя. 23. Лицарство і суспільні ідеали. 24. Час і простір карнавалу. 25. Особливості “сміхової культури”. 26. Мистецькі здобутки лицарства. 27. Готика як культурна парадигма. 28. Романіка як культурна парадигма.

8. Схема нарахування балів Поточний контроль, самостійна робота, індивідуальні завдання Екзамен Сума

Відві-дуван

ня

Розділ 1 Розділ 2 Розділ 3

Розділ 4 Курс. роб.

Разом

Л С Т 1

Т 2

Т 3

Т 4

Т 5

Т 6

Т 7

Т 8

Т 9

Т 10

Т 11

Т 12

Т 13

Т 14

8 7 2 2 2 2 2 3 2 2 2 2 2 2 2 3 15 60 40 100 Т1, Т2...Т14 – теми Умови допуску студента до підсумкового семестрового контролю (екзамен): участь у семінарських заняттях та опрацювання не менше ¾ тем курсу, контроль (тести), курсова робота та її захист

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види Оцінка за національною шкалою

14 навчальної діяльності

протягом семестру Чотирирівнева шкала оцінювання

90-100 відмінно 70-89 добре 50-69 задовільно

1-49 незадовільно

Виконання курсової роботи Пояснювальна записка

Основна (ілюстративна) частина

Оформлення роботи

Захист роботи Сума

до 2 до 3 до 2 до 8 15

9. Рекомендована література 1. Методичні матеріали. Культура Середньовіччя / Укладач: Білик Я.М. – Харків: ХНУ, 2002.

Література Підручники

1. Антология исследований культуры. – Т. 1. Интерпретация культуры. – Спб., 1997. 2. Бокань В. Культурологія. – К., 2000. 3. Історія світової культури. Культурні регіони. Навч. посібник / Кер. автор. кол-ву Л.Т.

Левчук. – К.: Либідь, 1997. 4. История мировой культуры. Наследие Запада. Античность – Средневековье –

Возрождение. – М., 1998. 5. Культурология. ХХ век: Энциклопедия. - В 2-х т. – Спб., 1998. 6. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За заг. ред. А.В. Яртися. – Львів: Світ,

1994. 7. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. Від доісторичних часів до доби Відродження: В

2-х т. – К., 1995. 8. Основи художньої культури. – Х., 1999. 9. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 1996. 10. Памятники средневековой латинской литературы IУ-IХ вв. – М., 1970. 11. Памятники средневековой латинской литературы Х - ХII вв. – М., 1972. 12. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій / Під ред. А.К. Бичко. – К.:

Либідь, 1993. 13. Європейська та українська культура в нарисах / Навчальний посібник. – Київ: Центр

навчальної літератури, 2003. 14. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.

Додаткова література 1. Аверинцев С.С. Символика раннего средневековья // Семиотика и художественное

творчество. – М., 1977. - С. 308 - 337. 2. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. -

2-е изд. – М., 1990. 3. Білик Я.М. Дослідження ігрового феномену в культурі. – Х., 1998. 4. Богословие в культуре средневековья. – К., 1992. 5. Гайденко П.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989. 6. Генон Р. О смысле “карнавальных праздников” // Вопросы философии, 1991. — № 4.

15 7. Культурология. ХХ век. Энциклопедия. Т. 1 - 2. – СПб.: Университетская книга;

ООО “Алетейя”, 1998. 8. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. 9. Муратова К.М. Мастера французской готики: Проблемы теории и практики

художественного творчества. – М., 1988. 10. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987. 11. Свідзинський А. Самоорганізація і культура. - К.,1999. 12. Тарнас Р. История западноевропейского мышления. – М., 1995. 13. Тойнби А. Цивилизации перед судом истории. – М., 1995. 14. Українська культура: історія і сучасність. – Львів, 1994. 15. Хейзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988.

.

16

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

17 Тема 1

Середньовіччя в контексті історії світової культури Поняття “середньовіччя”, хронологічні межі середньовічної культури, археологічне,

історичне, культурологічне вивчення середньовіччя. Головні джерела та автори. Сприйняття середньовіччя у добу Просвітництва. Початок наукового дослідження у ХХ ст.. Сучасний стан середньовічного культурознавства, основні методики вивчення. Проблема ідентифікації середньовіччя за межами Європи. Середньовічна спадщина на території України. Загальне значення та актуальність середньовічної культурної спадщини.

Тема 2

Час і простір середньовічної культури Передумови розвитку культури Середньовіччя: особливості успадкування античних

традицій. Медіативні та культурогенні чинники. Геокліматичні фактори. Проблеми хронологічних меж Середньовіччя. Періодизація Середньовіччя. Особливості організації культурного простору Середньовіччя. Специфіка культурної регіоналізації. “Старі” і “нові” культурні регіони. Основні культурні центри і периферійні райони. Редукція соціо-культурних процесів як основна ознака периферійних районів. Східна Європа як типовий приклад середньовічної периферії. Відмінності у поширеності середньовічної і античної культури. Специфіка культурної регіоналізації. “Старі” і “нові” культурні регіони. Основні культурні центри і периферійні райони. Редукція соціо-культурних процесів як основна ознака периферійних районів. Східна Європа як типовий приклад середньовічної периферії.

Тема 3. Середньовічна картина світу Цілісність середньовічної картини світу визначала головні особливості середньовічного мислення. Символізм і універсалізм – основні його риси. Все, що оточує людину, все її життєве середовище, і природне і соціальне – все було частинами грандіозного світу символів середньовічного світогляду. Середньовічна система символіки передбачала існування багаторівневої ієрархічної смислової структури, де її найнижчі рівні були найпростішими і тому найдоступнішими для інтерпретації, але вищі рівні вимагали знання основ культурного коду.

Тема 4. Християнство в середньовічній культурі Місце і роль церкви у формуванні світогляду та в культурному житті вцілому. Системи світської і церковної влади: рівновага, що зумовила культурний поступ. Медіативна культурна функція церкви – необхідна передумова фундації культури Середньовіччя. Організаційна і суспільні функції церкви: місце і роль кліру, чернецтва і вчених корпорацій.

Тема 5. Особистість і універсум Завдяки цілісності і телеологічності середньовічний індивід обов'язково сприймав себе як частину спільноти - певної цілісності, що мала містичним чином поєднувати його з Творцем. Основою такої спільноти поставала Церква як загальне поєднання всіх вірних – і тих, хто є, і тих, хто був, історію світську і священну (Біблію), світ людський і світ сакральний – в своєрідний містичний соборний колектив. Завдяки такій своїй позиції Церква з необхідністю брала на себе функції посередника між земним і сакральним світами, медіатора між мікро- i макрокосмом.

Тема 6. Побут і повсякдення Особливості середньовічного побуту. Палац, замок, монастир, міський будинок, селянське житло. Харчування середньовічної людини. Норми споживання основних продуктів. Станово-корпоративні чинники споживання.

18 Одяг і його характеристики. Матеріал виготовлення. Станово-корпоративні традиції нормування одягу. Колір і його сприйняття. Чоловічий і жіночий одяг. Святковий і робочий одяг. Середньовічна мода. Тема 7. Нормативні чинники: “ordo” i “estat”. Нормативно-ціннісні ієрархії Характерна риса середньовічної культури – її нормативність. Вона визначала особливості мислення і стереотипи поведінки. Зокрема, це уявлення про “ordo” (порядок), яке визначає місце кожної людини в житті суспільства. Такий поділ стосується не тільки великих соціальних груп, таких як стани. Нормативному регулюванню підлягають практично всі можливі в такому суспільстві категорії громадян: соціальні, професійні, вікові тощо. Соціальний статус та визначені стереотипи мислення і поведінки як правило пов’язувалися з становим поділом середньовічного суспільства. Станова ідея була поширеною тут у всьому суспільстві. Суспільний стан – тобто “estat“, іншими словами, освячене авторитетом церкви загальне переконання про структурну організацію суспільства, де в якості структурної одиниці постають окремі нормативні групи. Тема 8. Нормативні чинники: корпоративність Особливістю цієї епохи було також те, що кожна людина, будь-то селянин чи городянин, представник правлячої еліти чи суспільних “низів“, обов’язково мусила бути членом певної нормативної групи або корпорації (тільки дворяни становили виняток і не належали до яких-небудь корпорацій, але відносини васалітету міцно поєднували їх в дещо особливу спільноту). Адже належність до неї визначала практично все в житті людини: місце, роль і соціальний статус в суспільному житті та місце помешкання, стиль життя, стереотипи поведінки та особливості світогляду. Але місце кожної з таких груп в суспільно-ціннісній ієрархії визначалось в суспільній свідомості населення доби Середньовіччя за аналогією до релігійно-містичної небесної ієрархії. Кожна нормативна група (корпорація), спираючись на існуючі звичаї та власні традиції, виробляла свій кодекс поведінки, свій особливий варіант світогляду, а також свої власні уявлення щодо престижності тієї або іншої форми діяльності. Тема 9. Середньовічне місто

Місто має складну структуру, неначе відображаючи ними існуючу суспільну ієрархію. Середньовічне місто передбачало сегрегаційний принцип розселення своїх мешканців. Тому кожна з міських корпорацій або соціальних груп проживала окремими кварталами або вулицями. Окремими кварталами і вулицями проживають ремісники, купці, клір, студенти. Особливі квартали відводились також для маргінальних (декласованих) елементів суспільства. При великій кількості іноземців (тобто осіб, що не мали права громадянства саме даного міста) для них також відводився певний квартал (гетто). Організація простору кварталу і вулиці. Квартал як життєвий простір окремої корпорації. Вулиця як форма співіснування споріднених корпорацій. Дім і помешкання бюргера: внутрішня і зовнішня організація. Тема 10. Монастир як культурний центр Монастир – особливий середньовічний спосіб життя і світобачення. Приймаючи чернечі обітниці і цим кардинально змінюючи своє життя, людина, відповідно до тогочасних релігійних уявлень неначе народжувалася знову – це символізує зміна імені. Ченці вивчають і переписують книги, господарюють на землі, воюють при необхідності. Середньовічний чернець – не просто аскет, але також богослов, селянин, вчений і воїн в одній особі. Середньовічний монастир – один з найважливіших центрів організації культурного простору. Тема 11. Середньовічний університет Традиція європейської вищої освіти і науки народжується в цю епоху. Форми навчального процесу: лекції і семінари, заліки та іспити – також беруть свій початок з цих часів.

19 Заснування університетів та особливості їх статусу. Критерій визначення освітнього та наукового рівня. Університетська автономія та традиційні превілеї. Спосіб життя “вчених корпорацій”. Необхідність міграцій і поява корпорації вагантів. Формування єдиного європейського освітнього простору. Тема 12. Лицарство як особливий спосіб життя.

Найбільш яскрава сторінка середньовічної культури пов’язана з феноменом лицарства, який є вершиною розвитку середньовічної культури, її етичним і естетичним ідеалом. Факт існування лицарства є дещо парадоксальним: адже лицарство є частиною середньовічного суспільства, перебуваючи в той же час поза межами його станових та корпораційних поділів. Лицарська ідея постійно суперечила основним соціальним та адміністративним засадам цього суспільства. У всі часи свого існування лицарство було не тільки реально існуючою спільнотою, але й суспільним ідеалом. Тому воно постійно зазнавало певних змін у зв'язку із змінами самого суспільства.

Тема 13. Карнавал і “сміхова культура” “Сміхова культура” – необхідний елемент ментальності Середньовіччя, його

“вертикальної” орієнтації. Періодичне висміювання всього високого, котре перетворюється на певний ритуал, постає необхідним елементом християнського світогляду Середньовіччя. Центром “сміхової культури” був карнавал, який своїми коренями сягає Античності та дохристиянського минулого Європи, проте швидко став важливим елементом християнського світогляду. Святкування карнавалів було пов’язане з функціонуванням фарсових союзів (“корпорацій дурнів”), визнаним центром яких була Франція. Ці союзи займалися організаціями карнавалів, які були видовищами типу маскарадів. Їх відмінність від сучасних карнавалів полягала в тому, що був відсутній поділ “актор – глядач”; всі були учасниками, і будь-який зустрічний перехожий обов’язково потрапляв до святкового простору.

Тема 14. Особливості середньовічного мистецтва Християнське мислення сформувало середньовічне мистецтво. З цієї доби старозавітні і

євангельські сюжети і образи стають вічною темою європейського мистецтва. Приймається інша, ніж в Античності, система пластичної мови, засобів зображення. Мистецтво перетворюється в символи трансцендентного. Образний устрій і мова середньовічного мистецтва складніші і експресивніші мистецтва античного, воно з більшою драматичною глибиною передає внутрішній світ людини. Середньовічні майстри намалилися створити грандіозну картину всесвіту в літературі, архітектурі, монументальному живопису і скульптурі, що прикрашає середньовічні храми.

Героїчний епос, з якого народжується європейська література, передбачає образне сприйняття глобальних проблем світобудови. Мандрівне товариство вагантів – середньовічне трансформація традиції античної вченості. Дивовижне поєднання кельтського героїчного епосу і античних ідей народжує незвичайний світ лицарського роману з його позачасовістю, особливим простором і незрозумілою нами до кінця символікою.

20

МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Методичні вказівки до практичних занять

Заняття № 1. Середньовіччя в контексті історії світової культури. 1. Наукові дискусії щодо загальної оцінки Середньовіччя. 2. Середньовіччя – початок історії європейських народів. 3. Середньовіччя як історично перша форма європейської цивілізації.

Основна література. 1. Культурология. ХХ век: В 2-х т. – Спб., 1998. 2. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. 3. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 1996. 4. Тарнас Р. История западноевропейского мышления. – М., 1995.

Додаткова література. 1. Хейзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988. Заняття № 2. Середньовіччя і Античність: проблема успадкування культурних традицій. Періодизація культури Середньовіччя 1. Загальна характеристика основних періодів Середньовіччя. 2. Особливості успадкування античних традицій. 3. Сприйняття античного в різні періоди Середньовіччя.

Основна література. 1. Антология исследований культуры. – Т. 1. Интерпретация культуры. – Спб., 1997. 2. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. Від доісторичних часів до доби Відродження: В 2-х

т. – К., 1995.

Додаткова література. 1. Бычков В.В. Эстетика поздней античности (II-III вв.). – М., 1981. Заняття № 3. Особливості організації життєвого простору середньовічної культури 1. Специфіка культурної регіоналізації. “Старі” і “нові” культурні регіони. 2. Основні культурні центри і периферійні райони. 3. Україна як типовий приклад середньовічної периферії.

Основна література. 1. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - 2-е изд. – М., 1984. 2. Тарнас Р. История западноевропейского мышления. – М., 1995. 3. Українська культура: історія і сучасність. – Львів, 1994.

Додаткова література. 1. Мала енциклопедія українознавства. – Київ, 1996. 2. Свідзинський А. Самоорганізація і культура. - К.,1999. Заняття № 4. Середньовічна картина світу 1. Символізм і універсалізм: загальна характеристика. 2. Структура середньовічного символу. 3. Сприйняття історії і часу.

Основна література.

21 1. Богословие в культуре средневековья. – К., 1992. 2. Неретина С.С. Верующий разум. К истории средневековой философии. – Архангельск,1995. 3. Памятники средневековой латинской литературы IУ-IХ вв. – М., 1970.

Додаткова література. 1. Аверинцев С.С. Символика раннего средневековья // Семиотика и художественное

творчество. – М., 1977. - С. 308 - 337. 2. Гайденко П.П. Понимание бытия в античной и средневековой философии // Античность как

тип культуры. – М., 1988. - С. 284 - 307. Заняття № 5. Християнство в середньовічній культурі 1. Медіативна культурна функція церкви – передумова фундації культури Середньовіччя. 2. Системи світської і церковної влади. 3. Основні функції церкви у культурному житті.

Основна література. 1. Богословие в культуре средневековья. – К., 1992. 2. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. 3. Лінч Дж. Середньовічна церква. – К., 1994. 4. Памятники средневековой латинской литературы IУ-IХ вв. – М., 1970.

Додаткова література. 1. Мейзерський В.М. Проблеми інтерпретації у середньовічній герменевтиці // Філософська і

соціологічна думка. 1990. - № 6. - С. 70 - 78. Заняття № 6. Особистість і універсум 1. Особливості середньовічних концепцій особистості. 2. Співвідносини “людина - Бог”. 3. Індивід і колектив. Основна література. 1. Гуревич П.С. Культурология. – М., 1996. 2. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. Від доісторичних часів до доби Відродження: В 2-х

т. – К., 1995. 3. Лінч Дж. Середньовічна церква. – К., 1994. Додаткова література. 1. Аверинцев С.С. Символика раннего средневековья // Семиотика и художественное

творчество. – М., 1977. - С. 308 - 337. Заняття № 7. Нормативні чинники: “ordo” i “estat”. Нормативно-ціннісні ієрархії 1. Особливості станового поділу суспільства. Проблема критеріїв поділу. 2. Перший стан (дворянство). Характер і еволюція відносин вассалітету. 3. Другий стан (духовенство) та його основні групи (клір, чернецтво, учена корпорація). 4. Третій стан. Спосіб життя селянства. Бюргерство і його функції. Основна література. 1. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - 2-е изд. – М., 1984. 2. Гуревич П.С. Культурология. - Москва: Знание, 1996. 3. Хейзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988. Додаткова література. 1. Білик Я.М. Дослідження ігрового феномену в культурі. – Х., 1998. 2. Памятники средневековой латинской литературы IУ - IХ вв. – М., 1970. Заняття № 8. Нормативні чинники: корпоративність 1. Характер і організація середньовічної корпорації.

22 2. Зовнішні і внутрішні корпоративні стереотипи поведінки. Основна література. 1. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - 2-е изд. – М., 1984. 2. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. 3. Хейзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988. Заняття № 9. Середньовічне місто 1. Виникнення і розвиток міст. Характерні риси міської культури. 2. Життєвий простір міста. 3. Дім і помешкання бюргера: внутрішня і зовнішня організація. Основна література. 1. История мировой культуры. Наследие Запада. Античность – Средневековье – Возрождение.

– М., 1998. 2. Історія світової культури. – К., 1999. 3. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - 2-е изд. – М., 1984. Заняття № 10. Монастир як культурний центр 1. Монастир в системі церковного і суспільного життя. 2. Основні чернечі ордени Середньовіччя: розподіл сфер діяльності. 3. Чернечий спосіб життя – у контексті культурного поступу. Основна література. 1. Історія світової культури. – К., 1999. 2. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. Від доісторичних часів до доби Відродження: В 2-х

т. – К., 1995. 3. Лінч Дж. Середньовічна церква. – К., 1994. Додаткова література. 1. Памятники средневековой латинской литературы Х - ХII вв. – М., 1972.

Заняття № 11. Середньовічний університет 1. Заснування університетів. Критерій вищої освіти. 2. Організаційна структура вченої корпорації. Університетська автономія. 3. Університетський спосіб життя. 4. Організація наукового життя. Основна література. 1. Гайденко П.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989. 2. Лінч Дж. Середньовічна церква. – К., 1994. Заняття № 12. Лицарство як особливий спосіб життя 1. Сучасні дискусії щодо характеру і походження лицарства. 2. Організаційні нормативи лицарства. 3. Лицарство і суспільні ідеали. 4. Історична доля лицарства. Основна література. 1. Історія світової культури. – К., 1999. 2. Хейзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988. Додаткова література. 1. Білик Я.М. Дослідження ігрового феномену в культурі. – Х., 1998. 2. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987. 3. Памятники средневековой латинской литературы IУ - IХ вв. – М., 1970.

23 Заняття № 13. Карнавал і “сміхова культура” 1. “Сміхова культура” – необхідний елемент світогляду. 2. Організація карнавального простору. 3. Символіка карнавалу. Основна література. 1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. -

2-е изд. – М., 1990. 2. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолствующего большинства. – М., 1990. Додаткова література: 1. Генон Р. О смысле “карнавальных праздников” // Вопросы философии, 1991. — № 4. Заняття № 14. Середньовічне мистецтво 1. Образний устрій і мова середньовічного мистецтва. 2. Парадигма романіки. 3. Парадигма готики.

Основна література. 1. История мировой культуры. Наследие Запада. Античность – Средневековье – Возрождение.

– М., 1998. 2. Емохонова Л.Г. Мировая художественная культура. – М., 1998. 3. Культурология. ХХ век: В 2-х т. – Спб., 1998. Додаткова література. Муратова К.М. Мастера французской готики: Проблемы теории и практики художественного творчества. – М., 1988.

Самостійна робота студентів

Теми та питання, що потребують самостійного опрацювання Теми 1 - 3.

4. Ставлення до Середньовіччя в Новий час. 5. Причини зміни сприйняття Середньовіччя наприкінці ХХ ст. 6. Соціальні і політичні традиції Античності, успадковані Середньовіччям.

Теми 4 - 6.

3. Основні риси античного світогляду. 4. Християнство: нове місце людини у світі.

Теми 7 – 8.

4. Становий поділ та особливості його усвідомлення у різних суспільствах. 5. Порівняльний аналіз античного і середньовічного станового поділу. 6. Особливий статус окремих соціальних груп.

Теми 9 – 14.

4. Типові способи життя античного суспільства. 5. Місто античне і середньовічне. Старі і нові міста. Функції міст. 6. Еволюція лицарства. Модифікація і варіативність лицарської ідеї в різних регіонах

Європи.

24

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів Для підготовки студента в рамках самостійної роботи необхідне більш поглиблене вивчення

літератури, включаючи додаткову. Можна скористатися при проведенні самостійної роботи наведеним списком літератури, можна вдатися до самостійного пошуку інформаційних джерел. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Переглядаючи літературу, слід виділити основні джерела з подібної тематики. Слід спочатку зупинитись на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім слід звернутись до журнальних статей, словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів. Необхідною умовою ефективної самостійної роботи студента є стислий конспект у вигляді дослівних тематичних виписок та фіксування принагідних ідей студента. для подальшого цитування слід помічати джерело та сторінку. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт потрібно, наводячи різні точки зору, концепції з того чи іншого приводу, вміти продемонструвати свою позицію. В самостійній роботі студента також дуже цінується самостійність підбору матеріалу та самостійність суджень. Позиція повинна науково формулюватися та обгрунтовуватися. Одночасно викладення матеріалу повинно бути творчим, не переобтяженим цитуванням. Самостійна робота студента відображає його постійні навчальні зусилля, придбані наукові навички, рівень освіти, ерудиції.

Завдання та вправи

1. Мислителі доби Просвітництва і більшість істориків ХІХ ст. вважали Середньовіччя періодом культурного занепаду. А відомий французький історик Ж. Ле Гофф визначив його як “золоту добу” європейської культури. Хто мав рацію? Яка Ваша думка? Дайте аргументовану відповідь. 2. Поясніть, чому лицарство не можна ототожнювати з дворянством. 3. Що було спільного у житті лицарів і ченців? Дайте аргументовану відповідь. 4. Поясніть сенс середньовічної притчі: мандрівник підходить до великої будови край дороги на березі ріки; - "Що ви робите ?" - питає він у людей, які там працюють; - "Обтесую камінь ..." - відповідає перший з них; - "Не бачиш? Розчин замішую ..." - буркотить другий; - "А я будую Шартрський собор!" - пояснює третій. 5. Хто мав право затвердити заснування університету? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ мерія міста, б/ королівський суд, в/ королівська рада, г/ король, д/ кардинал, є/ римський папа. 6. Що було критерієм вищої освіти? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ перелік навчальних дисциплін, б/ назва (університет чи академія), в/ право надавати ступінь магістра. 7. Скільки років тривало навчання в університеті? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ чотири, б/ п’ять, в/ сім, г/ певного терміну не було. 8. Цістеріанці, тамплієри, бенедиктианці, єзуїти, клюні, францісканці, бегіанці: підкресліть назви чернечих середньовічних орденів. 9. Який чернечий орден передбачав військову службу? Відповідь поясніть. 10. Назвіть пропущений титул феодальної ієрархії: віконт, …, маркіз, герцог. 11. Хто міг розірвати васальні відносини? Оберіть правильну відповідь і поясніть: а/ сюзерен, б/ король, в/ суд. 12. Феодал “А” приносить оммаж феодалу “Б” за свої володіння. Ким вважається після цього феодал “Б” стосовно “А” ? Оберіть правильний варіант: васалом, сюзереном, сувереном.

Теми курсових робіт

1. Церковна і світська влада: розподіл впливу. 2. Середньовічний індивідуалізм і колективізм.

25 3. Проблема шляхетності у середньовічному суспільстві. 4. Символіка середньовічного собору. 5. Поняття “сюзерен” і “суверен” в контексті відносин вассалітету. 6. Вассалітет та ієрархія титулів у феодальному суспільстві. 7. Господарчі здобутки чернечих орденів. 8. Франціск Ассізький і орден францісканців. 9. Чернечий орден Клюні і його роль у культурному житті. 10. Становлення перших європейських університетів. 11. Середньовічна університетська автономія. 12. Середньовічна наука. 13. Середньовічна (“перша”) схоластика. 14. Середньовічна алхімія. 15. Середньовічне студентство. 16. Культурні здобутки руху вагантів. 17. Самоврядування у міських корпораціях. 18. Система влади міста з магдебургським правом. 19. Публічні ритуали міського життя. 20. Проблема стратифікації міської спільноти. 21. Стиль життя середньовічного бюргера. 22. Простір і час карнавалу. 23. Злет і падіння лицарського руху. 24. Проблема походження лицарської ідеї. 25. Культ “прекрасної дами” в лицарській спільноті. 26. Лицарська література: поезія трубадурів. 27. Естетизація еротичного в середньовічній культурі (“Роман про троянду”). 28. Ідея високого кохання в середньовічній культурі. 29. Містерії і міраклі в системі публічних святкувань. 30. Ігровий елемент в середньовічній культурі.

26

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАНННЯ З КУРСУ

«КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ»

№

Форми навчальної діяльності Кількість балів Термін Примітки

1 Відвідування лекцій 8 постійно 2 Відвідування семінарських занять 7 постійно 3 Участь у семінарських заняттях 40 постійно 4 Курсова робота 15 Підсумковий контроль

(екзаменаційна робота) 40

В С Ь О Г О 100 Додаткові бали (бонуси):

Участь в конференціях, круглих столах Виступ на конференції за наявності друкованої програми Публікація тез доповіді або наукової статті

5

10

15

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

1. Відвідування лекцій:

8 балів: студент відвідав 90 - 100 % лекційних занять; 7 балів: студент відвідав 66 - 89 % лекційних занять; 6 балів: студент відвідав 41 – 65 % лекційних занять; 4 бали: студент відвідав 21 - 40% лекційних занять; 2 бали: студент відвідав 1- 20 % лекційних занять; 0 балів: студент не відвідував лекційні заняття

2. Відвідування семінарських занять:

7 балів: студент відвідав 90 - 100 % семінарських занять; 6 балів: студент відвідав 66 - 89 % семінарських занять; 5 балів: студент відвідав 41 – 65 % семінарських занять; 4 бали: студент відвідав 21 - 40% семінарських занять; 2 бали: студент відвідав 1- 20 % семінарських занять; 0 балів: студент не відвідував семінарські заняття 3. Участь у семінарських заняттях (максимум 40 балів за 8 виступів): Виступ з доповіддю 5 балів: - виступ студента побудовано послідовно, системно, логічно; - питання висвітлено всебічно та з урахуванням різних точок зору; - під час виступів студент виявив глибоке знання змісту питання, вільно оперування

історико-культурними термінами; - відповіді повністю репрезентують додаткові питання, опираючись на вітчизняну

та іноземну фахову літературу; 4 бали: - виступ студента побудовано в цілому послідовно та логічно;

27 - питання висвітлено всебічно та у співставленні з основними точками зору; - під час виступів студент виявив в цілому знання змісту питання, вільне оперування

історико-культурними термінами; - відповіді достатньо репрезентують додаткові питання, опираючись на вітчизняну

та іноземну фахову літературу; 3 бали:

- виступ студента побудовано в цілому послідовно; - питання достатньо висвітлено та у співставленні з окремими точками зору;

- під час виступів студент виявив певне знання змісту питання, оперування історико-культурними термінами;

- відповіді на додаткові питання не є повними, посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу не завжди точні, мають похибки; 2 бали: - виступ студента побудовано не завжди послідовно; - питання достатньо висвітлено, проте відсутнє співставлення різних точками зору;

- під час виступів студент виявив фрагментарне знання змісту питання, оперування історико-культурними термінами викликало труднощі;

- відповіді на додаткові питання потребують уточнення, конкретизації, посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу майже відсутні;

1 бал: - виступ студента побудовано здебільшого стихійно; - питання недостатньо висвітлено, відсутнє співставлення різних точками зору;

- відповіді розпливчаті та виходять за межі додаткових питання, посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу відсутні;

0 балів: студент не підготував та не виступив з доповідями. Студент допускається до підсумкового семестрового контролю, якщо він набере

за результатами поточного контролю не менше 35 балів. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ

Підсумкова робота складається з двох питань, які мають на меті перевірити рівень знань студентів з дисципліни «Культура західного Середньовіччя». Відповіді студента на кожне питання максимально оцінюється 20 балами.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 20 – 16 балів:

- студент продемонстрував глибоке знання змісту екзаменаційного питання, вільне оперування історико-культурними категоріями, провів глибокий культурологічний аналіз означеної проблеми;

- глибоко і всебічно висвітлені знання з історії середньовічної культури, основних положень теоретичних першоджерел та рекомендованої літератури;

- відповідь повністю репрезентує певну культурологічну проблему, опираючись на вітчизняну та іноземну фахову літературу;

- здійснено аналіз різних точок зору щодо означеної проблематики, представлено самостійне та обґрунтоване бачення її сутності як творче переосмислення набутих знань;

- відповідь побудована лаконічно, чітко, логічно та послідовно з формулюванням власних висновків;

28 - відповідь містить співставлення різних підходів до вирішення певної

проблеми, критичний їх аналіз; - відповідь написана грамотно та демонструє високий рівень засвоєння практичних

навичок. 15– 12 балів:

- студент продемонстрував знання змісту екзаменаційного питання, оперування основними історико-культурними категоріями, аргументовано виклав означену проблему;

- в цілому висвітлено знання з історії середньовічної культури, основних положень теоретичних першоджерел, візуальних матеріалів та рекомендованої літератури , проте допущені незначні помилки та окремі неточності у формулюваннях;

- відповідь репрезентує певну культурологічну проблему, але посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу не є достатніми;

- здійснено аналіз різних точок зору щодо означеної проблематики, представлено самостійне бачення її сутності;

- відповідь побудована лаконічно та послідовно, проте допущені певні неточності та похибки у логіці викладу матеріалу, власні висновки не завжди обґрунтовані;

- відповідь містить співставлення різних підходів до вирішення певної проблеми; - відповідь написана грамотно з використанням історико-культурної фахової лексики.

11– 8 балів: - студент продемонстрував певне знання змісту екзаменаційного питання, виклавши

основні положення означеної проблеми; - висвітлені знання з історії середньовічної культури, основних положень теоретичних

першоджерел та рекомендованої літератури є фрагментарними та не завжди точними; - відповідь побудована навколо певної культурологічної проблеми, але посилання на

вітчизняну та іноземну фахову літературу майже відсутні; - здійснено поверхневий аналіз різних точок зору щодо означеної проблематики; - відповідь є недостатньо послідовною, допущені певні неточності та похибки у логіці

викладу матеріалу, власні висновки відсутні; - відповідь, в цілому, написана грамотно.

7– 5 балів:

- студент продемонстрував роздуми з екзаменаційного питання, відсутність знань основних історико-культурними категорій;

- відповідь містить певні уявлення з історії середньовічної культури, основних положень теоретичних першоджерел, візуальних матеріалів та рекомендованої літератури;

- посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу відсутні; - відсутній аналіз різних точок зору щодо означеної проблематики; - відповідь є фрагментарною, допущені значні неточності та похибки у логіці викладу

матеріалу, власні висновки відсутні; - відповідь написана з помилками.

4– 1 балів:

- студент продемонстрував відсутність знань з екзаменаційного питання; - відповідь містить певні уявлення з історії середньовічної культури, основних положень

теоретичних першоджерел та рекомендованої літератури; - посилання на вітчизняну та іноземну фахову літературу відсутні; - відсутній аналіз різних точок зору щодо означеної проблематики; - відповідь є фрагментарною, відсутні логіка викладу матеріалу та власні висновки; - відповідь написана з багатьма помилками.

0 балів: відповідь відсутня

29

КОМПЛЕКТИ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН, ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ

БІЛЕТИ АБО КОМПЛЕКТ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ

30

31 Питання до письмового іспиту

1. Простір і час середньовічної культури. 2. Античний ідеал в культурі Середньовіччя. 3. Особливості світогляду Середніх віків. 4. Нормативність у середньовічному суспільстві. 5. Соціальна стратифікація. 6. Національне і інтернаціональне у суспільному житті. 7. Система церковної влади. 8. Сутність феодалізму. 9. Відносини вассалітету та їх роль у суспільному житті. 10. Індивід і колектив. 11. Середньовічний побут: житловий будинок. 12. Середньовічний побут: традиції харчування. 13. Середньовічні корпорації. 14. Монастир як культурний центр. 15. Громадянин: права, обов’язки, привілеї. 16. Позакорпоративні суспільні організації. 17. Університет як спосіб життя. 18. Права і привілеї членів “вчених корпорацій”. 19. Корпорація вагантів. 20. Мандрівництво і усамітнення як стиль життя. 21. Маргінальні соціальні групи та їх організація. 22. Феодальний замок як спосіб і стиль життя. 23. Середньовічний селянин: спосіб життя і місце у культурному поступі. 24. Лицарство як спосіб життя. 25. Лицарство і суспільні ідеали. 26. Час і простір карнавалу. 27. Особливості “сміхової культури”. 28. Мистецькі здобутки лицарства. 29. Готика як культурна парадигма. 30. Романіка як культурна парадигма.

32 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЩОДО ВИКОНАННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ, КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ, РЕФЕРАТІВ ТОЩО

Методичні вказівки до написання контрольних та кваліфікаційних робіт (курсові, дипломні)

Написання курсової роботи включає наступні етапи: • ознайомлення з основними вимогами написання курсової роботи; • вибір та закріплення теми курсової роботи; • складання плану та узгодження його з викладачем; • підбір та вивчення літературних джерел; • написання та оформлення курсової роботи; • підготовка курсової роботи до захисту; • захист курсової роботи.

Курсова робота повинна бути самостійною працею, в якій на основі виконаних досліджень сформульовано та обґрунтовано наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблем. Вибір теми курсової визначається спрямованістю культурологічного курсу.

Курсова робота повинна включати: • титульний аркуш; • зміст; • вступ; • основну частину, яка складається з декількох розділів; • висновки; • список використаних джерел; • додатки (при їх наявності).

Обсяг курсової роботи повинен становити 30 – 40 сторінок тексту. У зазначений обсяг не входять додатки, список використаних джерел. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Набір тексту курсової роботи та його роздрукування здійснюються за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням стандартного шрифту Times New Roman, розмір кегля 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт.

Текст курсової роботи необхідно друкувати на текстовому полі сторінки 170 x 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 35 мм, праве – 15 мм, верхнє – 15 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 5 знакам (1,25 см). Друкарські помилки, описки і неточності, які виявилися в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

33 Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т. д. подаються арабськими

цифрами без знаку №. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках роботи номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.2.3.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Методичні вказівки до написання кваліфікаційних робіт/дипломних/ .

Методика написання та зміст дипломної роботи Дипломна робота представляє собою випускну кваліфікаційну роботу наукового змісту,

яка має внутрішню єдність та відображає хід та результати розробки вибраної теми. Дипломна робота подається в такому вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відображені та обґрунтовані положення, висновки та результати, їх новизна та значущість. Сукупність отриманих в такій роботі результатів повинна свідчити про наявність у її автора початкових навичок наукової діяльності в вибраній галузі професійної діяльності.

Написання дипломної роботи включає наступні етапи: • ознайомлення з основними вимогами написання дипломної роботи; • вибір та закріплення теми дипломної роботи; • складання плану та узгодження його з керівником дипломної роботи; • підбір та вивчення літературних джерел; • написання та оформлення дипломної роботи; • підготовка дипломної роботи до захисту; • захист дипломної роботи.

Дипломна робота повинна бути самостійною працею, в якій на основі виконаних досліджень сформульовано та обґрунтовано наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми.

Виконання дипломної роботи повинно підтвердити вміння студента: • генерувати та обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку

перспективу, самостійно проводити дослідження; • використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для

вирішення певної проблеми; • аналізувати літературні, наукові джерела; • узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при

вирішенні визначеної проблеми; У дипломній роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів і бездоказових тверджень.

Дипломну роботу оцінюють не тільки за теоретичною науковою цінністю, актуальністю теми, а й за рівнем загальнометодичної підготовки, що передусім знаходить відображення в її композиції. Кожний автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв’язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому дипломна робота повинна включати:

34

• титульний аркуш; • зміст; • вступ; • основну частину, яка складається з декількох розділів; • висновки; • список використаних джерел; • додатки (при їх наявності).

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави для розробки теми. Вступ – це формулювання проблеми дослідження, викладення необхідних вихідних даних про предмет розмови, задачу дослідження, авторська оцінка шляхів її рішення. На основі старого знання автор формулює нове, що визначає подальше сприйняття змісту тексту. Практично завжди потрібно відобразити в ньому наступні пункти:

• визначення теми роботи; • обґрунтування вибору теми, визначення її актуальності та значущості для науки; • визначення меж дослідження (предмет, об’єкт, хронологічні рамки); • визначення основних цілей роботи та другорядних задач; • визначення теоретичних основ та базового методу дослідження.

Актуальність теми – обов’язкова вимога до будь-якої дипломної роботи. В актуальності висвітлюють головне – сутність проблемної ситуації, при цьому важливо показати, де пролягла межа між знанням і незнанням з предмета дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно розв’язати задля її досягнення. Мета роботи звичайно тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в дипломній роботі.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту, предмет та об’єкт співвідносяться між собою як загальне та часткове.

Наукова новизна одержаних результатів. Обов’язково у вступі вказують нові наукові положення, запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Якщо студент приймав участь в наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, вказується назва заходу та його дата.

Публікації. При наявності друкованих публікацій треба вказати, в яких збірниках наукових праць, матеріалах конференцій були опубліковані положення дипломної роботи.

Основна частина присвячена розкриттю, деталізації, доказу, аргументації основних положень роботи, які були викладені у вступі тезисно. Висвічується процес дослідження, дається аналіз та узагальнення отриманих результатів, їх інтерпретація та пояснення. Ця частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових результатів.

Висновки – це підсумкове викладення основного, концептуального змісту роботи, стисле формулювання найважливіших наукових результатів, отриманих в дипломній роботі Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням…, за відомостями…, на думку…, за даними…, на нашу думку…).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Авторське «я» ніби відступає на другий план. Стало неписаним правилом в наукових працях замість «я» використовувати «ми»

35 (на нашу думку…, нами доведено…, наше бачення…). Використовується також форма викладу від третьої особи (автор вважає…).

Оформлення дипломної роботи. Обсяг дипломної роботи повинен становити 70 – 80 сторінок тексту. У зазначений обсяг не входять додатки, список використаних джерел. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Набір тексту дипломної роботи та його роздрукування здійснюються за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням стандартного шрифту Times New Roman, розмір кегля 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Бажано використовувати ксероксний папір.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.2.3.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Оформлення списку використаних джерел

При написанні дипломної роботи необхідно давати посилання на джерела, на основі яких розробляються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «…у працях [1-7]…»; «…у працях [1, 7, 23]…». Коли в тексті дипломної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номеру сторінки.

Задля підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування наступні:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз «так званий»;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

36

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладенні думок автора, коректними щодо оцінювання його позиції та давати відповідні посилання на джерело. Бібліографічний апарат у дипломній роботі – це ключ до використаних автором джерел.

Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику й культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою за досліджуваною проблемою. Література подається в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів і т. ін.) супроводжується наступною інформацією (опис робиться мовою оригіналу):

• прізвище та ініціали автора (якщо такий є); • повна назва книги (з підзаголовками, які можуть йти після коми, через крапки, через

двокрапку, в дужках); • після навкісної риски – дані про перекладача (якщо це переклад) чи про редактора (якщо

книга написана групою авторів), дані про чисельність томів; • після тире – назва міста, де видана книга (іноді дозволяється вказувати лише першу

букву назви таких міст: Київ – К., Москва – М., Харків – Х.); • після двокрапки - назва видавництва; • після коми - рік видання; • кількісна характеристика (загальний обсяг сторінок).

Наведемо декілька прикладів оформлення літератури: Багатотомні видання: Гегель Г. Эстетика: В 4 т. – М.: Наука, 1969. – Т. 2. – 233 с. Монографії (один, два або три автори): Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка 90-х. – К.: Факт, 2001. – 278 с. Перекладні видання: Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. под ред. В.Л.Иноземцева. –

М.: Логос, 2002. – 181 с. Складові частини книги, збірника або журналу: Лук М. Микола Костомаров: історіософія та соціальна філософія українського

романтизму // Молода нація, № 1 (22), 2002. – С.28 – 89. Іноземні видання: Connor S. Postmodernist Culture. An Introduction to Theories of the Contemporary. – London:

Blackwell Publishers, 1997. – 320 p. Енциклопедії: Иванов А.А. Художественный текст // Большая Советская Энциклопедия. – М.:

«Советская энциклопедия», 1975. – Т. 24. – С. 488. При написанні дипломної роботи необхідно правильно оформлювати посилання.

Наприклад: • посилання на одну з книг [34]; • посилання на декілька творів [4; 26; 31]; • посилання на багатотомне видання [7; т. 12]; • посилання на конкретну сторінку [16, стор. 23].

Додатки Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних сторінках і

кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як «Додаток А».