НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ...

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ЄРМОШЕНКО М.М., ГОРЯЧЕВА К.С.

ФІНАНСОВА СКЛАДОВАЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ:

ДЕРЖАВА І ПІДПРИЄМСТВОНаукова монографія

Київ – 2010

УДК 338.2ББК 65.050Є – 74

Наукове видання рекомендовано Вченою радою Національноїакадемії управління (протокол №1 від 19.02.2010).

Рецензенти: Ареф'єва О.В., доктор економічних наук, професор;Столяров В.Ф., доктор економічних наук, професор;Шкарлет С.М., доктор економічних наук, професор.

Єрмошенко М.М. Фінансова складова економічної безпеки:держава і підприємство : наук. моногр. / Микола МиколайовичЄрмошенко, Кіра Сергіївна Горячева. – К. : Національна академіяуправління, 2010. – 232 с.

ISBN 978 – 966 – 8406 – 52 – 2

У монографії розкрито місце і засади фінансової безпеки в системіекономічної безпеки на двох рівнях управління економікою країни:держави і підприємства. Розкрито роль економічної безпеки в розвиткуекономіки України, визначено і обґрунтовано шляхи забезпеченняфінансової безпеки на рівні держави.

Викладено методологічні основи фінансової безпеки підприємствата управління нею. Визначено форми і методи удосконаленнямеханізму управління фінансовою безпекою на рівні підприємства.

УДК 338.2ББК 65.050Є – 74

© Єрмошенко М.М., К.С. Горячева, 2010© Майнові, Національна академія управління, 2010

ISBN 978 – 966 – 8406 – 52 – 2

Розповсюдження та тиражуваннябез офіційного дозволу НАУ

заборонено

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................РОЗДІЛ I. Економічна безпека держави та її роль

в розвитку економіки України ......................................1.1. Монетарна політика держави і розвиток економіки ..............................1.2. Національні економічні інтереси в контексті становлення в Україні

економіки знань ...................................................................................1.3. Економічна безпека держави і місце в ній фінансової безпеки ............1.4. Вплив міжнародних фінансових організацій на рівень економічної

безпеки України ...................................................................................РОЗДІЛ II. Шляхи забезпечення фінансової безпеки

держави .........................................................................2.1. Основні підходи до розробки Концепції забезпечення фінансової

безпеки України ...................................................................................2.2. Стратегічна інформація в забезпеченні фінансової безпеки

держави ...............................................................................................2.3. Засади стратегічного планування фінансової безпеки держави ..........2.4. Зростання ролі державних фінансових інститутів в забезпеченні

фінансової безпеки ..............................................................................2.5. Застосування нормативу резервних вимог у банківській діяльності

як інструмент її належної безпеки ........................................................2.6. Вексель як інструмент зменшення тіньових грошових потоків .............2.7. Взаємовплив фінансової безпеки держави і підприємства ..................РОЗДІЛ ІІІ. Методологічні основи фінансової безпеки

підприємства та управління нею ...............................3.1. Місце фінансової безпеки в системі економічної безпеки

підприємства .......................................................................................3.2. Вплив ризиків і загроз на стан фінансової безпеки підприємства ........3.3. Фінансова безпека підприємства: інституціональні та

функціональні аспекти ..........................................................................3.4. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства ..................РОЗДІЛ ІV. Удосконалення механізму управління

фінансовою безпекою підприємства .......................4.1. Інструментарій управління фінансовою безпекою підприємства .........4.2. Інформаційно�аналітичне забезпечення системи управління

фінансовою безпекою ..........................................................................4.3. Методи оцінки рівня фінансової безпеки підприємства .......................4.4. Удосконалення стратегічного управління фінансовою безпекою

підприємства .......................................................................................СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .........................................

ЗМІСТ

3

4

77

1939

50

58

58

6974

81

98105113

121

121134

147159

168168

177186

204218

ВСТУП

Глобальна економічна криза, яка почалася у 2008 році таохопи�ла більшість країн світу, у тому числі й Україну, вкрайнегативно впливає як на світову економіку в цілому, так і наекономічний роз�виток окремих країн. Зрозуміло, що вона маєоб'єктивні, глибинні передумови для свого розвитку. Деякіекономісти називають три основні причини сучасної економічноїкризи, а саме: 1) класична криза перевиробництва; 2) кредитнакриза; 3) тривале домінування фінансового сектора над реальноюекономікою [97]. С такою точ�кою зору слід повністю погодитися. Зцих трьох причин дві мають суто фінансовий характер і тому маютьпряме відношення до стану фінансової безпеки держави іпідприємств. Відповідно до «Index of Economic Freedom 2010» заданими фонду «Heritage Foundation» та «The Wall Street Journal» вУкраїні сама залежна економіка (від держави): вона займає середєвропейських країн останнє місце і 162�е – із 183 країн світу.

Перші три причини, як первинні передумови, повністюприта�манні й економіці України. Перевиробництво, в разівключення до вироблених вітчизняних товарів і послуг ще й імпорту,є наявним, про що свідчать переповнені магазини і в той же часнизький рівень добробуту населення нашої країни. Так, тільки за2007–2009 рр. ВВП (у фактичних цінах) перевищив доходинаселення (у фактичних цінах) на 216,9 млрд. грн. [158].

Свідоцтвом кредитної кризи в Україні є те, що тільки за 10 міс.2009 р. комерційні банки України отримали 23,6 млрд. грн. збитків.За 2009 р. всіма фінансовими корпораціями, включаючи комерційнібанки, було надано національному господарству 20,7 млрд. грн.кредитів, тоді як вони мали у своєму розпорядженні депозитів всумі 335,0 млрд. грн. Крім того обсяг валового зовнішнього боргуУкраїни на 1.01.2010 склав 104 млрд. дол. США або 88,9% від ВВП.На початок січня 2010 р. зовнішня заборгованість складала: покомерційних банках – 30,8 млрд. дол. США, по підприємствах –49,2 млрд. дол. США [158].

Про домінування фінансового сектора над реальним протягом15 років свідчить низький рівень монетизації економіки України: нарівні 12–20% при нормативі більше 50%, тобто цей секторспрямо�вує свої кошти не на кредитування економіки, а на своїпотреби [158].

ФІНАНСОВА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: ДЕРЖАВА І ПІДПРИЄМСТВО

4

Зростає заборгованість по заробітній платі: на 1.04.2010 вонастановила 1,71 млрд. грн. За 2009 рік в цілому промисловевироб�ництво впало майже на 22%. По підсумках 2009 р. спадзафіксовано у всіх галузях, у т.ч. в машинобудуванні – 45,1%,металургії – 26,6%, хімії – 23,2% [158].

Крім того в умовах глобальної економічної і фінансової кризизростає конкуренція між країнами і підприємствами, яка суттєвовпливає на рівень економічної і фінансової безпеки держави іпід�приємств усіх форм власності. По суті справи йдеться провиживан�ня держави і багатьох первинних ланок економіки.

І зовсім правильно йдеться в Національній доповіді «Новий курс:реформи в Україні. 2010–2015», що в сучасних умовах «стійкиммо�же бути тільки такий суспільний розвиток, який спирається након�курентоспроможну економіку; розвинений внутрішній ринок;націо�нальний виробничий комплекс, що всебічно використовуєпотен�ціал транснаціонального капіталу і гарантує економічнубезпеку країни; збалансовану соціальну структуру та ефективнуполітичну систему» [133].

Наведений негативний стан національної економіки іфінансово�кредитної сфери України загрожує її національнимінтересам, над�звичайно актуалізує проблему забезпеченнянаціональної безпеки, в тому числі її основну складову – економічну,а в її складі – фінансо�ву.

Тому забезпечення фінансової безпеки є найактуальнішимзав�данням суспільства, держави, підприємств і організацій всіхформ власності, підприємців, кожного громадянина. В зв'язку з цимреа�лізація на практиці рекомендацій щодо підтримання фінансовоїбезпеки на належному рівні сприятимуть завершенню ринковихперетворень у фінансово�кредитній сфері країни, зростанню рівнязабезпеченості фінансової безпеки підприємств, підвищеннюзахи�щеності людини.

Категорія «економічна безпека держави і підприємства» вжедавно отримала права «громадянства» в економічній науці іпробле�ми, які пов'язані з її забезпеченням, більш�меншрозроблені. Еконо�мічна безпека держави і підприємства єскладною категорією і тому включає певні елементи, серед якихвизначимо лише основний – фінансовий, без якого економічнабезпека в принципі неможлива. Фінансова безпека підприємствабезумовно пов'язана з категорія�ми «фінансова безпека держави» і«фінансова безпека регіону», у межах яких розміщене і функціонує

ВСТУП

5

дане підприємство. У той же час фінансова безпека має і самостійне значення, тобто

так само, як відносяться між собою економіка і фінанси, без якихперша не може функціонувати.

В Україні і за рубежем проблемами економічної і фінансовоїбез�пеки на рівні держави і підприємства займалися О.В. Ареф'єва,О.І. Барановський, І.О. Бланк, В.В. Бурцев, А.Е. Воронкова,М.Ю. Дмітрієва, Я.А. Жаліло, Г.В. Задорожний, С.М. Ілляшенко,Н.П. Капустін, Г.В. Козаченко, Л.А. Костирко, О.Ф. Новікова,Є.А. Олейніков, В.П. Пономарьов, О.О. Терещенко, С.М. Шкарлет,В.В. Шликов та інші.

Однак залишилися поза увагою дослідників такі проблеми, яквзаємовплив фінансової безпеки держави і підприємства, місцемонетарної політики держави в реалізації її економічних іфінансо�вих інтересів, зміст національних економічних інтересів впроцесі становлення в Україні економіки знань, рівень впливуміжнародних фінансових організацій на стан економічної іфінансової безпеки держави, необхідність розробки і реалізаціїКонцепції забезпечення фінансової безпеки України, обґрунтуваннянеобхідності залучення стратегічної інформації в забезпеченняфінансової безпеки, зрос�тання ролі виконавчої влади в цьомупроцесі тощо.

Що стосується фінансової безпеки підприємства, то тут також єневирішені проблеми, а саме: не визначено вплив ризиків і загрозна стан фінансової безпеки, не чітко розглянуто її інституціональні іфункціональні аспекти, не комплексними пропонуються засадиме�ханізму управління фінансовою безпекою підприємства,недостат�ньо розглянуті питання його інформаційно�аналітичногозабезпе�чення, бажають бути більш чіткими методичній підхід дооцінки рів�ня фінансової безпеки підприємства.

Саме цим двом блокам проблем і присвячено спробу авторів їхрозв'язати.

Автори: д.е.н., проф. Єрмошенко М.М. – розділи І,ІІ, ІІІ; к.е.н.Го�рячева К.С. – розділи ІІІ, ІV.


6

Розділ I. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ РОЛЬ

В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1.1. Монетарна політика держави і розвиток економіки

Для того, щоб більш чітко визначити категорії «національні еко-номічні інтереси» і «економічна безпека держави» слід спочаткувиявити вплив монетарної політики країни на розвиток її економіки.Це має суттєве теоретичне значення.

З економічної теорії та практики управління економікою на мак-рорівні відомо, що існують чотири стадії конкурентного розвиткуекономіки будь-якої країни:

1) стадія розвитку на основі чинників виробництва: 2) стадія інвестиційного розвитку; 3) стадія інноваційного розвитку; 4) стадія розвитку на основі добробуту. Ці стадії, за М. Портером, можна розглядати як стадії цивілізова-

ного розвитку будь-якої країни [144]. Разом з тим наведені стадіїдостатньо коректно характеризують процеси, які відбуваються і вукраїнській економіці. Так, низька частка України в експорті машин,обладнання і транспортних засобів; скорочення обсягу власноговиробництва машинобудівної продукції; скорочення чисельностіфахівців, котрі виконують наукові дослідження та розробки і, на-решті, різке зменшення частки інвестицій, спрямованих на технічнепереозброєння та реконструкцію діючих підприємств – ці всі вка-зані процеси з вірогідністю свідчать, що економіка України зараззнаходиться на стадії розвитку, яка базується на основних чинникахвиробництва. Тому найважливішою задачею, яку мають ставити пе-ред собою органи влади України, є притягнення інвестицій, у томучислі й іноземних, у розвиток вітчизняних підприємств, тобто пере-хід на стадію інвестиційного розвитку [32; 88; 121; 215].

Практикою доведено, що інвестиційний розвиток є більш про-гресивним, ніж розвиток на основі наявних чинників виробництва.Однак, слід мати на увазі, що конкурентоспроможною національнаекономіка стає лише на стадіях інноваційного розвитку, особливона етапі становлення економіки знань та розвитку на основі добро-буту. Це не означає, що українська економіка повинна «перескочи-ти» стадію інвестиційного розвитку. Задача полягає в тому, щобмаксимально сумістити стадії інвестиційного, інноваційного роз-

ÐÎÇÄ²Ë I

7

витку та розвитку добробуту, що можливо, оскільки різні види ви-робництв можуть водночас знаходитися на різних стадіях. Далі не-обхідно забезпечити завдяки цьому найбільш ефективний перехіддо більш прогресивних стадій [32; 56; 88; 121; 215].

Такий підхід погоджується з результатами аналізу процесів роз-повсюдження інновацій, які показують наявність у цьому процесісинергетичного ефекту: по-перше, ефекту поєднання прямого ізворотного зв'язку в дифузії інновацій [205], і, по-друге, «вторинниххвиль кон'юнктури» [228]. Ефект прямого зв'язку проявляється втому, якщо одна галузь промисловості споживає продукцію другої,яка застосовує нові технології, то в першій також стимулюєтьсяперехід до їхнього використання. З іншого боку, ті галузі, які постав-ляють свою продукцію підприємствам, котрі стали на шлях застосу-вання нових технологій, одержують імпульс до розвитку за рахунокзбільшення попиту. Ця закономірність визначає наявність ефектузворотного зв'язку в розповсюдженні інновацій. Взаємне перепле-тіння ефектів прямого і зворотного зв'язку у вигляді синергетичногоефекту забезпечує економічний підйом за рахунок як розширеннясфери застосування нових технологій, так і збереження старих ви-робничих можливостей, використання яких раніше вважалося не-ефективним [32; 88; 121; 215].

Для аналізу процесу інтеграції України у загальносвітовий розви-ток використаємо системний підхід і просторово-часову модельтрансформації світової економічної системи на основі концепціїсуспільного добробуту (рис. 1.1). Траєкторія розвитку світової еко-номіки – це спіраль, яка відбиває циклічність процесу економічногорозвитку. Для опису кожної організації системи «світова економіка»залежно від часу і виходячи з функції суспільного добробуту, засто-суємо структурну та кількісну характеристики [136; 168; 170; 183].

Структурна характеристика – це структура світової монетарноїсистеми, принципи функціонування якої залишаються незміннимина виділеному інтервалі часу. Кількісна характеристика – це серед-ня сукупна ефективність економічних систем країн, які берутьучасть у міжнародному поділі праці, котра виражена у приростінаціонального продукту (Н) на досліджуваному інтервалі часу (Pt) вумовах зростання обсягів споживання та обмеженості ресурсів іобчислена методом середнього гармонійного ряду [31; 168; 170;182].

Перший етап охоплював період 1860–1950 рр. і визначався та-кими характеристиками організації системи «світова економіка»:


8

ÐÎÇÄ²Ë I

9

Ри

с. 1

.1.

Аб

стр

акт

на

пр

ос

тор

ов

о�ч

ас

ов

а м

од

ел

ь т

ра

нс

фо

рм

ац

іїс

віт

ов

ої е

кон

ом

іки

, cк

ла

де

но

за

[1

36

; 1

68

; 1

70

; 1

82

]

1) світова монетарна система ґрунтувалася на золотому стандарті,була негнучкою і обмежувала зростання обміну ресурсами між краї-нами, що призводило до світових фінансових криз; 2) індекс серед-нього сукупного приросту національного продукту країн-учасницьміжнародного поділу праці становив 2; 3) механізм реалізації роз-витку – носив біфуркаційний характер. На цьому етапі процес еко-номічного розвитку країн супроводжувався світовими кризами ідвома світовими війнами.

Другий етап: 1950–1980 роки. У цей період структура світовоїмонетарної системи принципово відрізнялася від структури попе-реднього періоду. Утворилися наднаціональні інститути (МВФ,МБРР тощо) і новий тип світових грошей, світових резервних коштів– спеціальні права запозичення (СDR). Система розрахунків міжкраїнами стала багатовалютною та гнучкою. В цілому світова ва-лютна система забезпечила інтенсивний розвиток світової економі-ки. Індекс середнього сукупного приросту національного продуктустановив 5, що означає стрибкоподібне зростання ефективностіекономік країн-учасниць міжнародного поділу праці. Механізм реа-лізації розвитку економік – адаптаційний [168; 216].

Третій етап (1980–2010 рр.) почався приблизно на початку80-років минулого століття і продовжується й зараз. Світова моне-тарна система перебуває в процесі реорганізації. З явилася великагрупа слабкоконвертованих і м’яких валют – в основному колишніхкраїн соціалістичної орієнтації. Збільшилася кількість країн-членівМВФ. Як зразок регіональної платіжної системи остаточно сформу-вався і почав функціонувати Європейський валютний союз тощо. Уцей період загальна ефективність економік країн-учасниць міжна-родного поділу праці зменшилася. Тип механізму реалізації розвит-ку – знов біфуркаційний. Зміни у структурі світової економіки супро-воджувалися такими подіями, як розпад СРСР, утворення транзи-тивних економік у країнах соціалістичної директивно-плановоїорієнтації, локальні воєнні конфлікти (Близький Схід, різні зони ко-лишнього СРСР, Східна Європа – колишня Югославія). У фінансовійсфері – криза британського фунта і вихід Англії з ЄВС, криза япон-ської ієни, фінансовий колапс на Азіатському валютному ринку в1997–1998 рр., сучасна фінансова криза (2008–2010 рр.), основніпричини якої наведено вище тощо.

За прогнозами зарубіжних економістів далі настане четвертийперіод розвитку світової економіки, який триватиме до 40-х роківХХI століття і характеризуватиметься становленням адаптаційного


10

механізму, стрибкоподібним збільшенням ефективності і новоюструктурою світової монетарної системи [45; 49; 56; 144; 170]. Від-повідно до прогнозів, по-перше, нова структура монетарної сфериґрунтуватиметься на утворенні регіональних платіжних союзів затипом Європейського валютного союзу і відповідних регіональнихекономічних інститутів. Наприклад, для України, країн колишньогоСРСР та Східної Європи це, можливо, буде Євроазіатський валют-ний союз. По-друге, міжнародна валютно-фінансова система станеще складнішою з організаційної точки зору та багаторівневою, по-третє, процес ускладнення супроводжуватиметься посиленнямвпливу наднаціональних фінансових інститутів [136; 170; 182; 217].

Зупинимося найбільш докладніше на аналізі сучасного функціо-нування моделі «IS (товарні ринки) – LM (грошові ринки) – BP (станплатіжного балансу)» в контексті переходу економіки України дорозвитку на основі концепції суспільного добробуту, за якою заразфункціонує світова економічна система. Стримуючий характер якфіскальної, так і монетарної політики веде до зменшення агрего-ваного попиту, що у деяких випадках може бути короткостроковоюдержавною стратегією, спрямованою на приборкання інфляції(рис. 1.2). У цьому випадку (зсув кривої AD вліво до AD`) спостеріга-ється значне зменшення рівня цін (на вертикальній ділянці). При пе-ретині кривої AS на її вертикальній ділянці будь-який вид стимулю-вання може призвести до значного підвищення рівня цін без суттє-вого впливу на рівень доходу країни. Точка перетину кривих агрего-ваного попиту ADU і пропозиції для України сьогодні знаходяться лі-віше місця «зламу» кривої AS на її горизонтальній ділянці (рис. 1.2).Підтвердженням цього з практики є те, що зараз економіка Українипрацює набагато нижче своїх потенційних можливостей.

Розглянемо тепер модель «IS-LM-ВР» у режимі плаваючого об-мінного курсу і проінтерпретуємо функціонування вітчизняної еко-номіки у термінах цієї моделі. Вихідними для аналізу виступаютькриві IS, LM і ВР (рис. 1.3). Крива ВР проведена лівіше точки пере-тину кривих IS і LM, що демонструє негативне сальдо рахунку по-точних операцій і неофіційних потоків капіталів, тобто балансуваннядосягається лише за рахунок офіційних кредитів і допомоги міжна-родних фінансових установ, що ми бачимо зараз. Крім того, вказа-на низька мобільність капіталу означає, що крива ВР розташованакрутіше кривої LM, а інвестиції мало чутливі до процентних ставок,що спрямовує криву IS круто вгору.

ÐÎÇÄ²Ë I

11


12

Ри

с. 1

.2.

Не

сп

ри

ятл

ив

ість

на

ціо

на

ль

но

го д

ох

од

у,

скл

ад

ен

о з

а [

16

8;

17

0;

18

3]

ÐÎÇÄ²Ë I

13

Ри

с. 1

.3.

То

ва

рн

і ри

нки

, гр

ош

ов

і ри

нки

та

ста

н п

ла

тіж

но

го б

ал

ан

су

, ск

ла

де

но

за

[1

68

; 1

70

; 1

83

]

Стримуюча пропозиція грошей за низької мобільності капіталупризводить до зсуву кривої LM ліворуч, що веде до підвищенняпроцентних ставок, зменшення доходу і незначного з-за низькоїмобільності притоку капіталів (рис. 1.2). Крім того, монетарне стри-мування веде до ревальвації національної валюти, що знову ж об-межуюче впливає на експорт і стимулює імпорт. Останнє призво-дить до зсуву як кривої ВР, так і IS вліво. Оскільки крива ВР є не-еластичною, то і рівень ревальвації не повинен бути значним. Зсуввліво всіх кривих призводить до нового «рівноважного» стану еко-номіки з координатами (Y2, i2), при цьому Y2 Y0. Тому не повинновикликати подиву зафіксоване значне падіння реального ВВП, щоповністю знаходить своє відображення у представленій інтерпрета-ції «IS-LM-ВР» моделі. Оголошення при цьому валютного коридорумайже автоматично змінює функціонування макроекономічноїмоделі [159; 168; 182].

Тому вже можемо говорити у термінах моделі «IS-LM-ВР» щодоекономіки України з відносною мобільністю капіталу у режимі фіксо-ваного обмінного курсу. Теорія в цьому випадку змінює й орієнтириполітико-економічних інструментів для стимулювання розвитку. Те-пер провідне місце повинно належати не монетарній політиці, котравиявляється малоефективною у режимі фіксованого курсу з віднос-ною мобільністю капіталу, а фіскальній. Але фіскальне стимулюван-ня означає, насамперед, розширення державних видатків або зни-ження рівня оподаткування. В обох випадках це призводить дозбільшення бюджетного дефіциту і росту державного внутрішньогоборгу. Тому вкажемо механізм впливу, насамперед, фіскальної по-літики у рамках моделі, що розглядається, а саме моделі «IS-LM-ВР» з відносною мобільністю капіталу в режимі фіксованого валют-ного курсу, на зростання виробництва і доходу.

Слід підкреслити, що розглядається модельний рівень прояву івпливу економічного механізму. Починаючи з рівноважного стануекономіки (Y, i) (рис. 1.3) так зване фіскальне стимулювання зсуваєкриву IS праворуч, що також стимулює збільшення доходу та імпор-ту, а крім того, збільшує процентні ставки (Y1, i1). Високі процентніставки за відносної мобільності капіталу стимулюють певний їх при-тік. Притік капіталів зазвичай покращує платіжний баланс країни, атакож здійснює ревальваційний тиск на національну грошову оди-ницю, оскільки зростає пропозиція іноземної валюти і відповідно –попит на національну валюту. Щоб утримати національну валюту на


14

обраному рівні фіксації курсу, Національний банк повинен викупитинадлишок пропозиції іноземної валюти, розширивши пропозиціюнаціональної. Останнє веде до монетарної експансії (зсув кривої LMвправо), яка продовжується, доки високі процентні ставки будутьстимулювати притік іноземних капіталів, а полегшення доступу дофінансових ресурсів не зменшить процентні ставки до рівня, щобалансує фіскальну експансію.

Обмежені можливості Національного банку щодо проведення ін-тервенцій вказують на необхідність впливу на капітальні потоки че-рез процентні ставки. Зауважимо, що у розглядуваному випадкуфіскальна експансія супроводжується монетарною. Результуючийрівень доходу, як видно на рис. 1.4, у точці з координатами (Y2, i2)перевищує вихідний Y2 Y0. Вказані риси моделі загалом відпові-дають розвиткові економічного середовища України, хоча і за од-ним суттєвим виключенням – зростання виробництва і доходу несталося.

Вкажемо на деякі причини такої ситуації, залишаючись в межахмоделі, що розглядається. По-перше, це короткотерміновість стану,тобто економіка ще просто не встигла відреагувати на можливі по-зитивні заходи. По-друге, неповнота інформації. Статистична звіт-ність охоплює тільки офіційний сектор, а відомо, що українськийтіньовий сектор складає приблизно 40–50% від офіційного. І є певніознаки, що тіньовий сектор продовжує відносно стабільно розвива-тись (опосередкованим відображенням є зростаючі обсяги експорт-но-імпортних операцій, біржових, міжбанківських та готівкових ва-лютних операцій, операцій на біржових і позабіржових фондовихринках тощо). Очевидно також, що тіньовий сектор не буде поспіша-ти змінювати свій статус, оскільки ще не існує довіри до суперечли-вої політики держави, а тому немає впевненості, що стимулююча по-літика не зміниться на стримуючу. По-третє, відсутність структурнихзмін зменшує потенційний рівень виробничих потужностей, і верти-кальна ділянка кривої агрегованої пропозиції AS (рис. 1.2) знаходи-ться поруч точки перетину з кривою ADU, і, як вказувалось, будь-якастимуляція практично не впливає на рівень національного доходу.

По-четверте, ймовірно, що всі криві моделі «IS-LM-ВР» є над-звичайно нееластичними, тобто мають крутий нахил, а отже, зсувипрактично не відображаються на «горизонтальній» ділянці доходу.Заходи уряду, спрямовані на зменшення податкового тиску і розви-ток виробництва, мають надати економіці позитивний поштовх.

ÐÎÇÄ²Ë I

15


16

Ри

с. 1

.4.

Сти

му

ля

ція

пр

ито

ку к

ап

іта

лу

, ск

ла

де

но

за

[4

5;

56

; 1

68

]

З проведеного аналізу видно, що відсутність значних структур-них перетворень в економіці України є суттєвим (а можливо, найва-гомішим) гальмом розвитку економіки. Лібералізація ринків на-дасть можливість збільшити еластичність, а отже, і чутливість рівнядоходу від політичних інструментів фіскальної і монетарної політи-ки. Впровадження фіксованого валютного курсу або його «горизон-тального» коридору сьогодні не виглядає повністю виправданим.Обмеженість валютних резервів при збереженні торговельного де-фіциту може скласти значні складнощі для економіки в цілому і об-слуговуванні боргів, зокрема, за навіть незначної зміни напрямківкапітальних потоків. Недостатній розвиток фіскальних інструментівне дає широких можливостей управління економікою (нагадаємо,що в Україні фіскальна політика, очевидно, відстає від монетарної),а за фіксованого курсу, як відомо, монетарній політиці вже не нале-жить провідна роль. У зв язку з цим значно зростає необхідність ко-ординації фіскальної і монетарної політики для економічного роз-витку, що вимагає нового рівня їх узгодженості, значного часу іефективного досвіду державного управління.

Відмітимо, в ракурсі аналізу на основі функції суспільного добро-буту, що, за оцінками експертів колишнього СРСР, Україна малазначний ресурсний потенціал: 15% світового видобутку залізної ру-ди, 10% світових обсягів виплавляння чавуну і сталі, 9% світовоговидобутку вугілля, 12% світового виробництва цукру, 2,5% світово-го виробництва електроенергії, третю позицію в світі щодо вироб-ництва коксу та прокату [88; 121; 159]. «Дойчебанк» у свій час оці-нив за 12 параметрами економічний розвиток усіх колишніх респуб-лік СРСР. Україна мала найкращі показники для наступного розвит-ку та інтеграції [32; 88; 121; 159]. Однак на теперішній час, відповід-но до рейтингу журналу «Euromoney», Україна займає 135 місце з178 країн щодо економічного ризику [88]. Відповідно до рейтингужурналу «Сentral European Economic Review» на цей же період з 26колишніх соціалістичних країн і республік СРСР Україна займала 18-те місце [217]. За оцінкою спеціалістів Інституту світової економікиі міжнародних економічних відносин НАНУ, Україна сприймається яккраїна найбільшого економічного ризику серед європейськихпостсоціалістичних країн [219].

Вищевикладене ще раз підкреслює, що вкрай потрібна комп-лексна цілеспрямована політика переходу економічної системинашої країни зі стадії розвитку на основі чинників виробництва достадій розвитку на основі інновацій та суспільного добробуту.

ÐÎÇÄ²Ë I

17

В ракурсі переходу до найбільш прогресивних стадій розвиткустановлять інтерес параметри чинників, які містить національнегосподарство України сьогодні для інтеграції в систему «світоваекономіка»: значні запаси природних ресурсів та їх вигідне геогра-фічне розміщення (це – вугілля, залізна, марганцева, уранова таінша руда, ртуть, титан тощо); високий рівень родючості і великукількість сільськогосподарських земель (25% світових запасів чор-нозему); відносно висока кваліфікація трудових ресурсів; якіснасистема середньої і вищої освіти; розвинута інфраструктура транс-порту і зв’язку; вигідне географічне розміщення країни; наявністьвиходу до Азовського і Чорного морей, проходження через терито-рію України торговельних транспортних шляхів між країнами даль-нього та ближнього зарубіжжя.

Ресурсний потенціал України визначає конкурентоспроможні га-лузі, на які припадає понад 6% експорту України. Ця цифра означає,що економіка України має значний потенціал для подальшого еко-номічного зростання за рахунок конкурентоспроможності сировин-них галузей і машинобудування. Аналізуючи продуктову і географіч-ну структуру експорту, можна зробити висновок, що основнимиринками є: для продукції сировинних конкурентоспроможнихгалузей України – країни СНД і Східної Європи; для продукції маши-нобудівних галузей – регіони, де відсутні фактори виробництва, щоє в надлишку в Україні. Це – африканський, південноамериканськийта близькосхідний регіони.

Економічна політика, заснована на концепції суспільного добро-буту, має спрямовуватися на інтегрування національної економіки усвітове господарство і ґрунтуватися на відтворенні дефіцитних чин-ників виробництва за підтримки наявних, тобто на цілеспрямова-ній реалізації національних конкурентних переваг.

Таким чином, зовнішня економічна політика, яка спрямована нареалізацію національних конкурентних переваг, має бути зорієнто-вана на розвиток зовнішнього попиту на продукцію конкуренто-спроможних національних галузей. Економічні зв язки України зкраїнами СНД і Східної Європи мають одну, але глобальну пробле-му – відсутність платоспроможного попиту. Але ж на країни СНД іСхідної Європи припадає основна частка експорту України: тількина Російську Федерацію – до 40%. Така орієнтація зовнішньої тор-гівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економікиУкраїни і погіршує її загальну інтеграційну позицію, що й відбуваєть-ся сьогодні. Тому дуже актуальним є завдання забезпечення плато-


18

спроможності зовнішнього попиту країн СНД та Східної Європи. Цезавдання може бути розв’язане за допомогою ініціативи з бокуУкраїни – шляхом створення платіжного союзу на багатостороннійоснові (у межах ЄЕП) з формуванням міжнаціонального регіональ-ного банку клірингових розрахунків. Мета і сенс такого регіонально-го платіжного союзу – кредитування дефіцитів платіжних балансівкраїн-учасниць та підвищення конкурентоспроможності на ринкахрегіону в цілому, а також кожної країни зокрема.

1.2. Національні економічні інтереси в контекстістановлення в Україні економіки знань

Багато економістів – вчених, виробничників, бізнесменів, політи-ків задавалися, починаючи з початку 1992 року, принциповим пи-танням, чи правильним шляхом пішла Україна у процесі здійсненнякурсу докорінного реформування економіки, коли почала слідуватипорадам Міжнародного валютного фонду, дотримуючись західноїекономічної моделі у межах старої економічної парадигми. Виходя-чи з позицій нової економічної парадигми, тобто парадигми еконо-міки знань або інформаційної економіки, оказалося, що ні, це бувпомилковий курс.

Це наочно і з теоретичних позицій обґрунтував лауреат Нобелев-ської премії 2001 року і один з колишніх керівників Всесвітньогобанку Джозеф Стигліц. У своїх фундаментальних роботах «Globali-zation and its Discontents» («Глобалізація та її недоліки» – 2002 рік) і«The Roaring Nineties» («Гуркотінні 90-і» – 2003 рік) на конкретнихприкладах посткомуністичних і західних країн, у тому числі США, вінпіддав руйнівній критиці плачевні результати спроб МВФ впровади-ти у світовому масштабі західну економічну модель у тому вигляді,в якому вона представлена в теоріях старої економічної парадигми[161; 162]. У цих роботах він наочно демонструє, виходячи із засаднової економічної парадигми, теоретичну і практичну безпідстав-ність того курсу реформ, яким досі слідують посткомуністичні краї-ни, у тому числі Україна.

У цілому концепція інформаційної економіки Дж. Стигліца надаєґрунтовне теоретичне пояснення багатьом економічним явищам1990-х і початку 2000-х років. Він показав, що «інформаційна еконо-міка представляє собою фундаментальну зміну парадигми, яка па-нує в економічній науці» [161]. Поява нової парадигми економічноїнауки, на наш погляд, пов'язана з наявністю основної суперечності

ÐÎÇÄ²Ë I

19

сучасної епохи, а саме: суспільство вже вступило в інформаційнуфазу свого розвитку, тоді як економічна наука залишається на ста-рих класичних позиціях, які ще відповідають фазі індустріальногосуспільства.

Відкриття сигналізованих потоків в економіці у вигляді інформа-ції є особливо важливим в умовах сучасного науково-технічногопрогресу, коли на споживача обвалюється величезна маса високо-технологічних товарів, і осмислений вибір між ними потребує такихзнань, які далеко перевищують можливості пересічної людини. Цевідноситься до широкого спектру товарів, починаючи від легковихавтомобілів і закінчуючи продукцією фармацевтичної промисловос-ті. Разом із потоком товарів на споживача звалюється потік сигна-лів, насамперед, у вигляді реклами, повідомлень з електронноїпошти. Зрозуміло, що в таких умовах споживач самостійно неспро-можний вибрати товар і він стає об'єктом багаточисленних маніпу-ляцій з боку продавців товарів і послуг.

У рамках концепції інформаційної асиметрії добре пояснюютьсяпровали ліберальних реформ, які відбуваються на пострадянськомупросторі і у тому числі в Україні. Ця теорія надає нову інтерпретаціюпроблемі менеджменту, який формально діє за дорученням і вінтересах акціонерів. Однак існування інформаційної асиметрії до-зволяє менеджерам часто діяти у своїх власних інтересах, які зовсімне співпадають з інтересами акціонерів.

Дослідження в галузі інформаційної економіки почались більше30 років тому. Слід підкреслити, що інформаційна економіка маєсправу саме з асиметричною інформацією і більше того – базуєтьсяна ній. Однак як нова парадигма економічної теорії вона отрималавизнання лише у 2001 році із присудженням Джорджу Акерлофу,Майклу Спенсу і Джозефу Стигліцу Нобелевської премії «за їхнійаналіз ринків з асиметричною інформацією» [14; 156; 161]. Тобто затакого підходу поняття «асиметрична інформація ринків» є ключо-вим словом концепції інформаційної економіки.

Класична теорія загальної рівноваги на ринках товарів і послугпрацювала не тільки за відсутності трансакційних витрат, але й вумовах повної і досконалої інформації. Іншими словами, в умовах,коли кожний учасник ринку мав усю і достовірну інформацію дляприйняття рішення, а та інформація, яку мав деякий учасник ринку,була в принципі доступна кожному учаснику ринку. Це забезпечува-лося тим, що вся необхідна інформація містилася у ціні товару, аціна була однаковою для всіх ринків і відома всім.


20

Введення в економічну теорію трансакційних витрат пробилодіру в класичній теорії: виявилося, що не вся інформація міститься вціні, потрібна ще інформація про трансакційні витрати. І тільки шля-хом порівняння ціни товару і трансакційних витрат учасник ринкуможе прийняти рішення про його купівлю.

Одним з результатів запропонованої Дж. Стигліцем теорії єтвердження, що фактично на ринках існує не єдина врівноваженаціна, а деякий розподіл цін, причому цей розподіл є свій для кожно-го конкретного ринку. Головним результатом теорії інформаційноїекономіки є визнання невірними всіх основних висновків класичноїтеорії, насамперед, положення про те, що «конкурентна економіка,начебто керована невидимою рукою, веде до розподілу ресурсів,ефективному у смислі Парето, і що кожний розподіл ресурсів,ефективний у смислі Парето, може бути досягнутий через механізмцінової конкуренції» [161].

Нагадаємо, що під оптимумом Парето розуміється така ситуація,коли ресурси розподілені оптимальним способом, тобто коли хто-небудь може поліпшити своє положення без одночасного погір-шення становища когось іншого. Тому стало зрозумілим, що при«провалах ринку» з-за інформаційної асиметрії, тобто за умови не-досконалості ринку, ринкових відносин економіка не є Парето-ефективною. Такі «провали» можуть бути ліквідовані тільки завдякидержавному втручанню на основі відповідної інформації.

З іншого боку, економічний критерій Парето, виходячи із моделічистого обміну, можна інтерпретувати наступним чином: хоча ко-рисність кожного блага для кожного індивідуума однакова, набірблаг, який максимізує корисність, для кожного індивідуума є свій.Тому рівновага у смислі Парето відіграє центральну роль у сучаснійекономічній теорії, оскільки досі не знайдено критерію ефективнос-ті, який би так добре погоджувався з іншими блоками цієї теорії.

Розробники концепції інформаційної асиметрії пішли далі і об-ґрунтували три основних положення нової економічної парадигми,які полягають у тому, що:

1) інформація, яка використовується для прийняття економічнихрішень, є різноманітною;

2) учасники ринку, як правило, мають різний рівень інформова-ності про стан ринку, товари, конкурентів;

3) для здійснення ринкової операції учасники повинні обмінятисясигналами, тобто інформацією, причому ці сигнали можуть переда-

ÐÎÇÄ²Ë I

21

вати як істинну, так і невірну інформацію, розраховуючи на отри-мання односторонньої вигоди за рахунок партнера.

Можна навести деякі конкретні приклади асиметричної інформа-ції на ринках різного виду:

- наймані працівники знають більше про свою професійну при-датність, ніж фірма, на яку вони хочуть влаштуватися;

- клієнт, що купує страховку, краще знає стан свого здоров'я, ніжстрахова компанія;

- власник автомобіля знає про нього більш, ніж потенційний по-купець;

- власник фірми знає про свою фірму більше, ніж потенційнийінвестор;

- позичальник краще знає про ризики, яких він зазнає, кращезнає свою спроможність нести тягар ризиків, ніж кредитор. Такихприкладів можна навести сотні.

Далі Дж. Стигліц та його колеги показали, що висновки інформа-ційної економіки відкидають положення трьох основних складовихсучасної «теорії фірми», а саме: фінансування корпорацій, корпора-тивного управління і вибору організаційних схем.

1. Теорія фінансування корпорацій. Відповідно до старої теорії,яка базувалася на існуванні досконалої інформації, було все рівно,залучає фірма капітал через позикові кошти або за допомогоюзбільшення власного капіталу. Але готовність зберігати у себе чипродавати акції вже передає інформацію і потому не все одно, якимшляхом фірма збільшує свій капітал. Тим більше, що фірми в сучас-них умовах все більше схильні до дій з підвищеним ризиком, викли-каним неповною інформацією.

2. Корпоративне управління. Згідно традиційної теорії, тобто вумовах досконалої інформації, фірми просто максимізують очікува-ний прибуток, який збільшує ринкову вартість. Це було суто техніч-ним питанням. Але в умовах асиметричної інформації виникаєпроблема прийняття рішень з боку корпоративного менеджменту/нагляду з-за не збігання інтересів менеджерів і акціонерів.

3. Теорія організаційних схем. У разі досконалої інформації вибірорганізаційної схеми або структури фірми не відіграє значної ролі.Але в сучасних умовах, в умовах асиметричної інформації – це цент-ральна проблема для бізнесу. Це стосується і стимулювання, ідецентралізації управління [161].

Дж. Стигліц строго математично довів, що за умови неповної,неточної і асиметричної інформації стає неможливим досягнення


22

загальної ринкової рівноваги, що асиметрія інформації є причиною«негативного відбору», забруднення оточуючого середовища, під-вищеного морального ризику та інших «провалів ринку». А в ціломунова економічна парадигма слугує новим обґрунтуванням необхід-ності селективного державного втручання у функціонування ринко-вої економіки, про що наочно свідчить позитивний досвід прове-дення економічних реформ в Китаї і В'єтнамі, а раніше в Росії (20-тіроки ХХ-го століття) – НЕП.

Концепція інформаційної асиметрії і засновані на ній моделі під-водять мікроекономічну базу під кейнсіанське положення про мно-жинність можливих економічних рівноваг і тим самим доводитьсянеобхідність державного втручання в економічний процес у виглядіінструмента переведення економіки зі стану менш ефективноїрівноваги до стану більш ефективної.

Нова парадигма була далі просунута у напрямку підриву засадконкурентно-рівноважного ринку і фундаментальних економічнихзаконів, у тому числі:

- закону попиту і пропозиції, який встановлює, що ринкова рівно-вага характеризується збіганням попиту і пропозиції;

- закону єдиної ціни, відповідно до якого один і той же товар про-дається на всіх ринках за єдиною ціною;

- закону конкурентної ціни, який встановлює, що у стані рівнова-ги ціна дорівнює граничним витратам;

- гіпотези ефективних ринків, яка полягає в тому, що курси фон-дових бірж передають від інформованих учасників ринку до неін-формованих усю релевантну інформацію.

Для всіх цих законів було отримано або спростування, або дове-дено, що кожен з них діє у набагато більш обмежених умовах.

Поняття «інформаційна економіка» було введене в науковий обо-рот ще на початку 60-х років ХХ-го століття і стало фактично загаль-новизнаним відносно реальності, яка склалася у західному світі.Цей новий соціально-економічний уклад, який прийшов на зміну ін-дустріальному укладу, став основою становлення «інформаційногосуспільства». Період «інформаційної економіки» відрізняється най-вищими показниками продуктивності праці за рахунок комплекс-ного впливу інновацій, які стали джерелом зростання економіки ідобробуту населення.

Зараз існує три інтерпретації терміну «інформаційна економіка»:«інформаціональна» [100], «інформаціонологічна» [172; 204] і «ін-формаціогенна» [172]. Оскільки основою всіх трьох понять є інфор-

ÐÎÇÄ²Ë I

23

мація, заснована на знаннях, то будемо використовувати надалітермін «інформаційна економіка».

Розглядаючи основні особливості т. зв. інформаціонологічноїекономіки, В.І. Мунтіян висловлює думку, що вона, по перше, «єтеоретичною основою інформаціогенної моделі економіки» і, по-друге, – «повністю відмовляється від закону товарно-грошових від-носин. Як це не дивно виглядає, така економіка відмовляється відусіх форм грошей, у тому числі й електронних». На його думку оди-ницею виміру вартості стане біт інформації або будь-яка інша вели-чина інформації. Такою одиницею може стати «інформаціал» [172].

Більшість дослідників ставлять знак рівняння між поняттями «ін-формаційна економіка» та «економіка знань» [172]. Інші вважають,що економіка знань є підґрунтям і головною складовою «інновацій-ної економіки» [151]. Економіка знань або інформаційна економікафункціонує одночасно у трьох вимірах: 1) інформаційному; 2) енер-гетичному; 3) матеріально-речовинному. Взаємопов'язаними скла-довими «економіки знань» («knowledge based economy» – економі-ка, заснована на знаннях) у даний час вважають:

- якісну і безперервну освіту для всього населення країни;- наявність економічних стимулів та інституціонального режиму,

які заохочують до ефективного застосування національних і світо-вих знань в усіх секторах економіки;

- функціонування ефективної національної інноваційної системи,котра поєднує в єдиному комплексі економіку, наукові і дослідниць-кі центри і навчальні заклади;

- наявність динамічної інформаційної інфраструктури, яка надаєінформаційні і комунікаційні послуги суб'єктам ринку, державнимустановам і, головне, всьому населенню;

- становлення держави ініціатором і координатором розвиткуекономіки знань в усіх сферах суспільства [172; 151].

У прикладному аспекті під інформаційною економікою в сучас-них умовах розуміють виробництво у сполученні зі сферою спожи-вання, де інформація стає провідною продуктивною силою, тобтовирішальним засобом і предметом праці, а також основним продук-том виробництва і предметом споживання.

В результаті аналізу наукових джерел з даної проблеми, намиузагальнено, враховуючи і власну думку, основні якісні наслідкиформування (становлення) інформаційної економіки, тобто визна-чено таким чином її основні риси. До них можна віднести наступні:


24

- стосовно сукупності виробничих відносин – перехід від відно-син, заснованих на економічних угодах, до відносин, заснованих наінформаційному контролі, тобто інформація проникає у виробничівідносини і стає їх субстанцією;

- відносно парадигми розвитку економіки – від економіки, засно-ваній на необмежених ресурсах і відкритому просторі до економіки,яка базуватиметься на обмежених ресурсах і закритому просторі;

- відносно концентрації чинників виробництва – від концентраціївиробничих чинників у просторі до концентрації виробничих чинни-ків в часі і розосередження їх у просторі;

- по відношенню до виробничого середовища – від централізо-ваного колективного виробничого середовища до децентралізова-них робочих місць;

- відносно мотивації праці – від пріоритету мотивації праці, зас-нованій на економічному примушенні, до пріоритету мотивації, зас-нованій на соціально-психологічному впливі;

- відносно економічної політики – від влади власників засобів ви-робництва до влади інтелектуальної еліти, яка спроможна контро-лювати інформацію;

- стосовно конкурентної стратегії – від прямої конкуренції на рин-ках товарів і послуг до змагання за залучення засобів споживання;

- стосовно технологічного укладу – від технологій, заснованих наматеріальних засобах виробництва до технологій, заснованих наінформації;

- відносно інноваційної стратегії – перехід від стратегії, засно-ваній на інноваційній експансії на існуючих ринках товарів і послуг,до розвитку принципово нових сфер інноваційної діяльності і наоснові цього – зайняття повністю вільного ринкового простору;

- по відношенню до менеджменту (управління) – 1) перехід відреалізації спеціалізованих функцій менеджменту і централізовано-го управління до децентралізованого управління та індивідуальногосамоуправління; 2) ослаблення основного принципу управління,побудованого на лінійному мисленні (основна задача якого – ос-лаблення або нейтралізація дії несприятливих чинників для даногорівня гомеостазісу системи) і посилення дії сприятливих чинників,які базуються на нелінійній логіці (основна задача якої – перехідсистеми від одного рівня гомеостазісу системи до іншого); 3) ос-новним і вирішальним чинником управлінської діяльності стає спро-можність до інновацій, які створюють нову вартість для споживачів

ÐÎÇÄ²Ë I

25

продукції і послуг, і нові ринки; 4) до теорії і практики менеджментуувійде принцип «just time knowledge» – знання точно в строк.

І як висновок слід підкреслити наявність тісного зв'язку новоїекономічної парадигми зі становленням і розвитком прикладноїінформаційної економіки. Вирівнювання асиметричної інформаціїабо ліквідація асиметрії інформації стає можливим лише в умовахрозвитку інформаційної економіки.

У контексті становлення в економіці України економіки знань слідконкретно розглянути її вплив на зміст національних економічнихінтересів. Поява категорії «національні економічні інтереси» (націо-нальні інтереси в економічній сфері) пов'язана зі становленнямбудь-якої країни незалежною. В Законі України «Про основи націо-нальної безпеки України» [6] надається таке визначення терміну«національні інтереси»: «національні інтереси – життєво важливіматеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу якносія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальніпотреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державнийсуверенітет України та її прогресивний розвиток».

Як об'єктивний чинник, національні економічні інтереси є водно-час категорією економічної теорії, політології і соціології, тісно пере-плітаються із категоріями економічного суверенітету, економічноїбезпеки, економічної сфери країни та її складовими тощо.

На жаль, у вітчизняній науковій літературі дуже слабо досліджує-ться в теоретичному і методологічному плані категорія «національніекономічні інтереси». Можна назвати лише декілька робіт, у якихйдеться про цю категорію [27; 48; 89; 91; 98; 111; 132; 137; 194].

З методологічної точки зору принциповим є визначення теоре-тичного аспекту національних економічних інтересів як об'єктивноіснуючої економічної категорії. Особливо це стосується взаємо-зв'язків цієї категорії із категоріями «суперечність у економічнійсфері», «загроза національним економічним інтересам (економічнійбезпеці)», «економічна безпека».

У теоретичному плані суперечності є глибинними економічнимивідносинами, тоді як загрози виступають поверхневими проявамисуперечностей і вже діють в економічному житті в вигляді негатив-них чинників або явищ (системної сукупності чинників). У такомуразі національні економічні інтереси слід розглядати, з одного боку,як поверхневі прояви дії об'єктивних економічних законів у еконо-мічному житті, з іншого, як об'єктивну необхідність усунення (по-м'якшення) загроз економічній безпеці.


26

Проведені дослідження надають можливість виділити такі основ-ні риси економічних інтересів.

По-перше, економічні інтереси є проявом економічних відносині водночас – суперечностей у економічній сфері. Інтереси виступа-ють носіями суперечностей і в цьому вигляді вони нерозривні: пото-му інтереси також як і суперечності водночас є і джерелами, і рушія-ми розвитку економічної сфери країни.

По-друге, економічні інтереси породжені об'єктивною необхід-ністю задоволення матеріальних і духовних потреб людей, цевідображення в свідомості людини його потреб. Крім того, еконо-мічні інтереси є формою руху цих потреб. Економічні інтереси – цеусвідомлена людьми економічна потреба, тобто потреба, яка про-йшла, переломилася через людську свідомість. На рівні держави ціінтереси об'єднуються в системну сукупність національних еконо-мічних інтересів і вже становляться відображенням суспільної дум-ки, тобто є виразом конкретних економічних інтересів людей.

По-третє, структура економічного інтересу містить об'єкт (на щоспрямований інтерес) і суб'єкт (хто має інтерес). Зв'язок між нимине безпосередній, він переломлюється через свідомість людей.

По-четверте, економічні інтереси виявляються в економічномужитті, тобто в функціонуванні економічної сфери, у вигляді сукуп-ності певних економічних форм (інструментів).

По-п'яте, зміст економічного інтересу поряд з ціллю включає щей засіб досягнення її. Поміж цими структурними елементами інтере-су існує діалектична єдність.

В цілому економічні інтереси є важливою формою розвитку іпродуктивних сил, і економічних (виробничих) відносин, механіз-мом діяння (впливу) на них.

Мабуть вперше в економічній літературі висловив думку, що за-грози безпеці є проявом глибинних суперечностей, О. Барановсь-кий [27]. Однак такий підхід всерівно є недостатнім, тому що з пози-цій системного підходу необхідно мати завершену картину. Требавизначити взаємозв'язок не тільки наведених категорій, але йостанніх із економічними законами і національними економічнимиінтересами як об'єктивними категоріями

В теоретичному плані методологія процесу формування, реа-лізації і захисту національних економічних інтересів наведено нарис. 1.5.

З методологічної точки зору критерієм виявлення тих чи іншихсуперечностей у економічній сфері може бути такий підхід: там, де

ÐÎÇÄ²Ë I

27

інтереси не збігаються, існують суперечності. З огляду на це, об'єк-тивно існуючими основними суперечностями в економічній сфері єнаступні:

- між об'єктивною необхідністю задоволення зростаючих матері-альних і духовних потреб людей і економічними можливостями еко-номічної системи країни для цього;

- між потребами економіки в різних ресурсах, необхідних для їїефективного функціонування і можливостями їх забезпечення;

- між потребами економіки в ефективно діючому економічномумеханізмі, заснованому на засадах ринкової економіки і повнотоюта темпами його створення;

- між потребами економічної системи в структурі державного уп-равління і регулювання і системністю та ефективністю її функціону-вання;

- між національними і регіональними інтересами в економічнійсфері;

- між національними економічними інтересами і економічнимиінтересами первинних ланок народного господарства;

- між національними інтересами в економічній сфері і міжнарод-ними економічними інтересами та економічними інтересами іншихкраїн.

Рис. 1.5. Методологія формування, реалізації та захистунаціональних економічних інтересів

В такому разі під національними економічними інтересами слідрозуміти сукупність об'єктивних економічних потреб незалежноїкраїни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування тасталий розвиток її економічної системи, а через неї й економіки.Економічні інтереси є об'єктивним виразом функціонування еконо-


28

мічної сфери країни. Вони виступають як провідна складова сис-темної сукупності національних інтересів, тому що економічна сфе-ра є базовою в будь-якій країні.

Реалізація (захист) національних економічних інтересів дуже тіс-но пов'язана із забезпеченням економічної безпеки держави. Ос-тання виступає як стан, за якого національні економічні інтереси за-хищені від внутрішніх і зовнішніх загроз. За суттю реалізація (за-хист) економічних інтересів і є змістом забезпечення економічноїбезпеки. Захист національних економічних інтересів є найважливі-шою функцією системи забезпечення безпеки економічної сфери.

Важливо також визначити взаємозв'язок національних економіч-них інтересів, загроз економічній безпеці та сукупності пріоритетівдержавної політики щодо забезпечення економічної безпеки(захисту національних економічних інтересів), який наведений нарис. 1.6.

Рис. 1.6. Система реалізації національних економічних інтересів

Мета реалізації національних економічних інтересів полягає впідтриманні такого стану економічної сфери держави, який харак-теризується збалансованістю, стійкістю до негативних чинників (за-гроз), здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціону-вання економіки країни і економічне зростання.

Виходячи з мети національних економічних інтересів, головним(стратегічним) з них на перехідному етапі до ринкової економікислід вважати такий стан (або системну сукупність характеристикстану) економічної сфери, до якого треба прямувати, тобто стан,який повністю відповідає вимогам ринкової економіки. На етапі ста-новлення економіки знань на перший план виходить національнийекономічний інтерес забезпечення інноваційного шляху розвиткуекономіки країни. Такий підхід надає можливість відобразити су-купність національних економічних інтересів у вигляді «дерева інте-ресів».

ÐÎÇÄ²Ë I

29

Національні економічні інтереси можна поділити на поточні (так-тичні), пов'язані з розв'язанням невідкладних проблем функціону-вання або розвитку економічної системи та усуненням загроз, щопризвели до кризових явищ у економічній сфері і які в такому вигля-ді є пріоритетами державної політики щодо забезпечення економіч-ної безпеки на певний період, і довгострокові (стратегічні), які є ви-разом цілей визначеної економічної політики держави в цілому наперспективу. Як раз забезпечення інноваційного шляху розвиткуекономіки країни і є таким стратегічним економічним інтересом.

Для більш ефективної організації процесу визначення і реалізаціїнаціональних економічних інтересів доцільно користуватися на-ступним алгоритмом:

1. Аналіз світового досвіду організації визначення і реалізації на-ціональних економічних інтересів зарубіжних країн.

2. Аналіз з точки зору дотримання економічної безпеки існуючо-го стану економічної сфери, її якісних характеристик і кількіснихзначень індикаторів.

3. Визначення на основі зробленого аналізу загроз економічнійбезпеці.

4. Визначення сукупності національних економічних інтересів напевний період та їх прийняття на державному рівні.

5. Розробка Стратегії забезпечення економічної безпеки Україниі в її складі – інтересів, цілей і кількісних значень показників розвиткуекономічної сфери країни.

6. Розробка пріоритетів державної політики (у складі державноїПрограми забезпечення економічної безпеки) щодо ліквідації чизниження негативного впливу загроз національним економічнимінтересам.

7. Організація постійного моніторингу загроз реалізації еконо-мічних інтересів держави.

8. Організація та моніторинг здійснення заходів щодо ліквідаціїчи зменшення впливу негативних чинників.

Національні економічні інтереси потребують спочатку визначен-ня, а потім – ефективної організації механізму їх реалізації і захисту.Визначення національних економічних інтересів має ґрунтуватисьна, по-перше, сукупності цілей економічного і соціального розвиткукраїни на конкретному його етапі, по-друге, врахуванні існуючогостану економічної сфери і сукупності та змісту виявлених загрозщодо неї, по-третє, системі визначених якісних і кількісних критеріївстану економічної сфери, який відповідатиме вимогам сучасної


30

ринкової економіки, а надалі – інформаційної економіки. Тобто су-купність економічних інтересів на кожному етапі соціально-еконо-мічного розвитку країни не буде незмінною, а залежатиме від наве-дених вище чинників.

Національні економічні інтереси як поточні, так і довгострокові,мають визначатись і затверджуватись на державному рівні у складіСтратегії забезпечення економічної безпеки України. Слід такожпідкреслити, що за нинішніх умов нерозвиненості і нестабільностіекономічної сфери одноразова реалізація національних економіч-них інтересів неможлива. Їх реалізація має бути послідовною, а їїтривалість обумовлюється темпами розвитку економічної сфери, атакож наявністю всіх потрібних для функціонування економіки ре-сурсів. А це, в свою чергу, вимагає визначення пріоритетних націо-нальних економічних інтересів, реалізація яких має стати першо-черговою.

У вітчизняній літературі приділяється певна увага визначеннюнаціональних економічних інтересів. Але це робиться безсистемно інеструктуровано. В.Т. Шлемко і І.Ф. Бінько наводять «найбільшпріоритетні економічні інтереси» [194]. В.І. Мунтіян перелічує 42 на-ціональних економічних інтересів [132]. О. Барановський теж виді-ляє основні інтереси України в сфері економічних відносин [27]. УКонцепції (основи державної політики) національної безпеки Украї-ни до пріоритетних національних інтересів у економічній сфері від-несено лише «створення самодостатньої соціально орієнтованоїринкової економіки» [111].

В цілому національні інтереси в економічній сфері визначаютьсянеобхідністю забезпечення добробуту українського народу та посі-дання такого місця в світовому поділі праці, міжнародній торгівлі тафінансах, яке б відповідало її природним, трудовим та інтелектуаль-ним ресурсам, сприяло реалізації потенціалу великої європейськоїдержави. Здійснення національних економічних інтересів можливеза рахунок консолідації зусиль держави, суспільства, політичнихпартій і рухів, суб'єктів економічної діяльності, відсутність якої слідрозглядати як найголовнішу з загроз національній безпеці України.На сучасному етапі реалізація економічних інтересів потребує в ці-лому, насамперед, зупинення подальшого руйнування економіки,досягнення економічної стабільності і переходу до фази економіч-ного зростання на інноваційних засадах.

Як наведено вище, на етапі переходу до ринкової економікистратегічним національним інтересом слід вважати таку системну

ÐÎÇÄ²Ë I

31

сукупність характеристик стану економічної сфери, яка повністювідповідає вимогам ринкової економіки, а в подальшому – економі-ки знань. Ці характеристики стану випливають із сутності основнихсуперечностей, притаманних економічній сфері. Власно вони і є на-ціональними економічними інтересами 1-го рівня і водночас маютьстратегічний довготривалий характер. До таких інтересів слід від-нести наступні:

- об'єктивна необхідність задоволення всією сукупністю ресурсівзростаючих матеріальних і духовних потреб людей;

- оптимальне забезпечення потреб економіки в різного роду ре-сурсах, необхідних для її ефективного функціонування;

- задоволення потреб економіки в ефективно діючому економіч-ному механізмі, заснованому на засадах інноваційно спрямованоїринкової економіки;

- забезпечення відповідності потреб економічної системи вефективній структурі державного управління і регулювання;

- збалансованість між національними і регіональними інтереса-ми в економічній сфері;

- збалансованість між національними економічними інтересами іекономічними інтересами первинних ланок господарства;

- збалансованість між національними інтересами в економічнійсфері і міжнародними економічними інтересами та економічнимиінтересами інших країн.

На наш погляд, сукупність національних економічних інтересів 2-го рівня (що характерні поверхні економічного життя), які послідов-но випливають із національних економічних інтересів 1-го рівня,можна поділити на дві групи:

1) пов'язані із реформуванням економічної сфери і створенням їїінфраструктури, яка б задовольняла потребам інноваційноспрямованої ринкової економіки;

2) пов'язані із вирішенням найгостріших проблем сьогодення векономіці країни.

До 1-ї групи національних економічних інтересів 2-го рівня слідвіднести наступні:

- створення умов для активізації інноваційного розвитку еконо-мічних суб'єктів та розвитку вітчизняних науково-технічного та інно-ваційного потенціалів і підвищення конкурентоспроможності націо-нальної економіки;

- запровадження економічного механізму збереження і відтво-рення природних, трудових, інтелектуальних, енергетичних ресур-


32

сів і основних фондів країни на інноваційних засадах, а також еконо-мічного стимулювання найефективнішого їх використання;

- удосконалення бюджетної системи на основі розробки і прий-няття нового Бюджетного кодексу, що надавало би можливість сис-тематично виконувати бюджетні призначення і ліквідувати нецільо-ве використання бюджетних коштів;

- суттєве вдосконалення податкової системи на основі розробкиі прийняття Податкового кодексу, який би, з одного боку, вирішувавпроблему наповнення дохідної частини бюджету, а з іншого, заохо-чував підприємства в ефективній роботі на інноваційних засадах;

- вдосконалення і розвиток грошово-кредитної системи з метоюзабезпечення грошовою масою і кредитами потреб економіки і на-селення;

- реформування системи залучення вітчизняних і іноземних ін-вестицій у національну економіку з метою забезпечення самовід-творення національної економіки і економічного зростання країнина інноваційній основі;

- прискорення розвитку національної банківської системи на чоліз незалежним Національним банком України, що дозволило би матипотужний банківський сектор, спроможний забезпечувати достатнєфінансування національної економіки, громадян і суспільства;

- створення повноцінного фондового сектору, спроможного за-безпечувати перебудову національної економіки, залучення збере-жень населення і підприємств в її розвиток, а також надійний захистмайна громадян і економічних суб'єктів;

- реформування системи оплати праці; - розвиток і становлення потужного ринку страхових послуг,

який би ефективно захищав майнові і соціальні інтереси населення,фінансові інтереси банків, інвесторів, підприємств і організацій;

- реформування пенсійної системи, медичного і соціального за-безпечення.

До 2-ї групи національних економічних інтересів 2-го рівня усьогоднішніх умовах доцільно включити такі:

- забезпечення збалансованості структури зовнішньої торгівлі,що передбачатиме як задоволення потреб внутрішнього ринку і за-хист вітчизняних товаровиробників з використанням прийнятих уміжнародній практиці засобів, так і розвиток експортного потен-ціалу;

- спроможність економіки країни функціонувати в режимі розши-реного відтворення якості основного капіталу;

ÐÎÇÄ²Ë I

33

- наявність міцних і конкурентоспроможних транснаціональнихкорпорацій, створених за участю вітчизняних підприємств;

- подолання кредитної кризи і забезпечення економічної і фінан-сової стабілізації в країні;

- легалізація тіньової економіки в офіційну, повернення тіньовихкапіталів з-за кордону і забезпечення їх вкладення в розвиток націо-нальної економіки;

- ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій, інших со-ціальних виплат;

- забезпечення стабільності національної грошової одиниці і їїконвертованості, утворення достатнього золотовалютного запасукраїни;

- поступове зниження інфляції і доведення її до 5% на рік; - досягнення і підтримання позитивного зовнішньоторговельно-

го сальдо і сальдо платіжного балансу. Зрозуміло, що реалізація національних економічних інтересів 2-ї

групи можлива на ґрунті забезпечення інтересів 1-ї групи.Важливою складовою механізму реалізації і захисту національ-

них економічних інтересів є сукупність індикаторів (показників), задопомогою яких можна характеризувати рівень реалізації цих інте-ресів. Індикатори можуть характеризувати в кількісному вигляді якстан економічної сфери, так і результати реалізації національнихекономічних інтересів у динаміці. В цілому механізм реалізації і за-хисту національних економічних інтересів є важливою складовоюзагального механізму забезпечення економічної безпеки України.

Відповідно до цього є вкрай дуже важливим визначення основ-них характеристик та порогових індикаторів безпечного стану еко-номічної сфери країни. Визначення основних критеріїв (характерис-тик) економічної сфери, за яких її безпека підтримується на належ-ному рівні, має важливе методологічне і практичне значення для за-безпечення економічної безпеки. Краще критерії, що характеризу-ють економічну сферу, визначати по її складових (секторах). Розпо-діл за вказаними секторами умовний, тому що всі вони нерозривнопов'язані між собою в єдину систему – економічну сферу країни.Наведені якісні та кількісні критерії (характеристики) та пороговізначення індикаторів характеризують економічну сферу, яка, по-перше, притаманна ринковій економіці, по-друге, знаходиться вбезпечному стані. Що стосується кількісних критеріїв безпечногостану економічної сфери, то вони не можуть перевищувати (бутименшими) порогових значень індикаторів цієї сфери. Виділимо


34

умовно в економічній сфері країни пять секторів: фінансовий, мак-роекономічний, виробничий, зовнішньоекономічний, соціально-економічний.

1. Основним і найбільшим в економічній сфері є фінансовийсектор, який у свою чергу, включає такі сектори: бюджетний, гро-шово-кредитний, валютний, інвестиційний, банківський, фондовий,страховий. Порогові значення індикаторів по фінансовому сектору ійого складовиx будуть наведені нижче.

2. Макроекономічний сектор – повністю здійснено перехід доринкових відносин і створено повноцінну ринкову інфраструктуру, внаявності всі умови для сталого економічного зростання національ-ного господарства. Валове нагромадження основного капіталу маєбути не менше 25% ВВП, обсяг ВВП на душу населення від серед-нього по країн ЄС не менший за 50%, його щорічний приріст пере-більшує 3%. Тіньовий сектор економіки не перевищує 10% ВВП.Вітчизняні валютні кошти повертаються з-за кордону, інфляція вцілому не перебільшує 3,1% на рік, стають стабільними ціни. Відно-шення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітноїплати – не менше 1.

3. Виробничий сектор – наявність достатнього рівня розвиткугалузей та виробництв, які мають життєво важливе значення дляфункціонування країни як у звичайних, так і в екстремальних умовахі здатних забезпечувати процес відтворення основного капіталу тайого якості на інноваційних засадах незалежно від дії чинників, щостворюють загрози економічній безпеці, а також замкнених циклів уключових виробництвах, диверсифікованих зовнішніх джерел фі-нансових, сировинних, енергетичних ресурсів, участь вітчизнянихвиробників в міжнародній кооперації на вигідних для них та для краї-ни умовах. Частка переробної промисловості в загальному обсязіпромислової продукції не менша за 70%, а частка машинобудуван-ня – 20%, витрати на НДКР – 2% ВВП, знос основних фондів не пе-ревищує 35%, матеріаломісткість – не більше 0,5 грн./грн., фондо-місткість – не перевищує 1,15 грн./грн., рентабельність операційноїдіяльності промислових підприємств має бути не меншою за 5%.

4. Зовнішньоекономічний сектор – позитивне сальдо зовніш-ньоекономічної діяльності, зростання експорту наукоємних, висо-котехнологічних товарів і послуг, відношення обсягу імпорту до ВВП– не більше 50%, частка в експорті високотехнологічної продукції неменша за 15%, а продукції машинобудування – 40%, наявність тіль-

ÐÎÇÄ²Ë I

35

ки критичного імпорту, а його частка у внутрішньому споживанні небільша за 30%, відсутність бартерних операцій у зовнішньоеконо-мічній діяльності.

5. Соціально-економічний сектор – створено економічні пере-думови для сталого зростання добробуту населення і задоволенняйого потреб в якісному забезпеченні всіма видами соціальних по-слуг. Додержується баланс грошових доходів та витрат населення,відсутня заборгованість із заробітної плати, пенсій, інших соціаль-них виплат. Діє ефективна система трудових відносин і оплати пра-ці, соціальні пільги і субсидії надаються лише незахищеним верст-вам населення. Реформована пенсійна система відповідає з одногобоку, вимогам ринкової економіки, а з другого – справедливомупенсійному забезпеченню. Рівень безробіття (за методологієюМОП) не перевищує 10%, розрив у доходах між 10% найбільш і 10%найменш забезпеченими групами населення менший за 8 разів,частка населення за межею бідності – не перебільшує 10%, співвід-ношення мінімальної і середньої зарплати не перевищує 3 рази, від-ношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму – не менше3 разів, подушне споживання продуктів споживання – не менше за1500 ккал, співвідношення середніх пенсії за віком та зарплати – небільше 0,7–1 разу, наявність житлового фонду в середньому на од-ну особу – не менше 25 кв.м, обсяг видатків зведеного бюджету наохорону здоров'я – не може бути меншою за 4% ВВП, а на освіту –не менше 8,3% ВВП.

Світовий, а також вже і вітчизняний, досвід надає можливість ви-значити порогові значення основних індикаторів безпечного стануекономічної сфери. При визначенні порогових значень індикаторів,наведених вище також використано порогові значення критеріївприєднання країн-кандидатів до Маастрихтської угоди, а саме: за-гальний державний борг не має перебільшувати 60% ВВП, загаль-ний дефіцит бюджету – 3% ВВП, річний рівень інфляції – 3,1%, річнапроцентна ставка по державних цінних паперах – не більша за 8,5%.

У табл. 1.1 наведено дані стосовно дотримання порогових зна-чень основних індикаторів економічної безпеки України, у т.ч. фі-нансового сектору.

Аналіз макроекономічних показників України свідчить, що з на-ведених вище індикаторів економічної безпеки порогові значення вІ-му півріччі 2008 р., тобто ще перед початком фінансової кризи, пе-ревищено по переважній більшості з них.


36

ÐÎÇÄ²Ë I

37

Та

бл

иц

я 1

.1.

По

ро

гов

і і ф

акт

ич

ні з

на

че

нн

я о

сн

ов

ни

х ін

ди

като

рів

еко

но

міч

но

ї бе

зп

еки

Укр

аїн

иу

20

08

ро

ці (

до

по

чатк

у ф

іна

нсо

вої к

ри

зи 2

00

8–

20

10

рр

.)[1

57

]


38

За

кін

че

нн

я т

аб

л.

1.1

1.3. Економічна безпека держави і місцев ній фінансової безпеки

З врахуванням курсу України на розбудову соціально орієнтова-ної ринкової економіки умови формування останньої мають створю-ватися переважно за рахунок суттєвого вдосконалення і поширеннявикористання економічних важелів, які мають застосовуватисяорганами державної виконавчої влади при виконанні регулюючої,захисної і контрольно-примусової функцій держави.

Визначення національних економічних інтересів надає можли-вість перейти до розробки державної політики щодо забезпеченняекономічної безпеки у вигляді сукупності її основних напрямків(пріоритетів). З іншого боку, при визначенні пріоритетів економічноїбезпеки важливо враховувати загальнонаціональні пріоритети,серед яких на сучасному етапі розвитку країни, насамперед, требаназвати наступні, що більшою частиною лежать у площині економі-ки:

- укріплення економічних засад державності і національної без-пеки;

- продовження системних реформ у державі, економіці і сус-пільстві;

- забезпечення критичної маси економічних перетворень, які бдозволили повніше задіяти ринкові механізми і в повну силу – інно-ваційний механізм;

- стабілізація виробництва і забезпечення економічного зрос-тання;

- глибока структурна перебудова національної економіки, ут-вердження інноваційної моделі її розвитку на основі становленняекономіки знань.

Для того щоб визначити місце фінансової безпеки в структурі на-ціональної та економічної безпеки, доцільно попередньо розібрати-ся з деякими поняттями, а саме, «небезпека», «безпека», «загроза»,«національна безпека». Під небезпекою в загальному плані розумі-ють об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на якесьявище, систему, механізм, соціальний організм, завдяки чому йомуможе бути заподіяно шкоду, занепад, попадання в кризовий стантощо. Безпека – стан захищеності від негативного впливу якихосьчинників. Загроза – конкретна і безпосередня форма небезпекиабо сукупність негативних чинників чи умов. Поняття «національнабезпека» досить міцно увійшло до лексикону і в суспільне життя су-

ÐÎÇÄ²Ë I

39

часної України та багатьох інших країн світу. М. Павловський надавдуже широке тлумачення поняття «національна безпека»: «це такийстан та рівень розвитку всіх сфер економічної системи суспільства(власного виробництва, грошово-фінансової системи, сфериуправління, соціальної сфери та екологічної), за яких держава спро-можна залучити свої ресурси та свій інтелектуальний потенціал надосягнення економічної, науково-технічної, технологічної і духовноїмогутності, забезпечити злагоду в суспільстві, достатній рівеньекономічної та політичної незалежності, виробничої самодостат-ності, спираючись на власні сили, на стратегію технологічного лі-дерства або, принаймні, технологічної незалежності, на патріотизмсвоїх громадян, незалежність у мисленні і прийнятті рішень лідера-ми держави, що дає змогу досягти політичної, військово-стратегіч-ної і соціальної мети заради створення умов для гідного життя ши-роких верств населення, їх матеріального добробуту, духовної і мо-ральної єдності, розвитку і величі України» [137]. В Законі України«Про основи національної безпеки України» [6] наводиться наступ-не визначення терміну «національна безпека»: «національна безпе-ка – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадяни-на, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвитоксуспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізаціяреальних та потенційних загроз національним інтересам».

І хоча в науковій літературі можна зустріти ще й інші поняття тер-міну «національна безпека», все ж бажано зупинитися на наступ-ному, яке є більш простим і зручним для використання: це стан за-хищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства і на-ціональних інтересів держави від негативного впливу широкої гам-ми чинників (загроз).

У найбільш загальному вигляді структуру поняття «безпека» на-ведено на рис. 1.7. Воно включає два рівні: міжнародний (глобаль-ний і регіональний) і національний (держави, регіону, приватний). Усвою чергу, приватна безпека поділяється на безпеку фірми і без-пеку особи.

В Законі України «Про основи національної безпеки України» [6],як офіційній системі поглядів на національні інтереси країни, прин-ципи, засоби і способи їх реалізації і захисту від внутрішніх і зовніш-ніх загроз, визначено дев'ять основних складових національної без-пеки: зовнішньополітична, економічна (виділено нами – М.Є.),державної безпеки, внутрішньополітична, соціальна і гуманітарна,воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна. Крім цих


40

складових національної безпеки у науковій літературі називають щедекілька, а саме, культурну, правову, демографічну, генетичну, кри-мінологічну, психологічну [135]. В. Храмов до складових національ-ної безпеки відносить такі: економічну, гуманітарну, політичну, ін-формаційну, воєнну, технологічну і екологічну [188].

Рис. 1.7. Спрощена структура поняття «безпека»

Загально визнаним є розуміння того, що базисом національноїбезпеки виступає економічна безпека. Для умов нашої країни церозуміння посилюється тим, що Україна проходить етап небаченогоруйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відно-син, системного формування нових, ринкових відносин і ринковоїінфраструктури. Саме ці об'єктивні чинники серед проблем забез-печення національної безпеки висувають на перший план економіч-ну і тісно пов'язану із нею соціальну складові. Крім цього слід під-креслити, що економічний аспект присутній в усіх інших складових

ÐÎÇÄ²Ë I

41

національної безпеки, виступаючи економічним підґрунтям їх за-безпечення. Більше того, економічні відносини пронизують всіскладові національної безпеки, наведені на рис. 1.7: політичну, со-ціальну, воєнну, екологічну, науково-технологічну, інформаційну.

Поняття «економічна безпека» ґрунтується на таких засадах:- економічна незалежність – спроможність самостійно розроб-

ляти і здійснювати власну економічну політику, а також визначати іреалізувати національні економічні інтереси, можливість здійснен-ня контролю з боку держави за національними ресурсами і держав-ною власністю, спроможність залучення і утримання капіталу навласній території, здатність приймати рівноправну участь у міжна-родному розподілі праці і світовій торгівлі. Зрозуміло, що в умовахміжнародного розподілу праці і глобалізації економічна незалеж-ність не може мати абсолютного характеру;

- стабільність національної економіки – стійкість і надійність еко-номічної системи в цілому і всіх її елементів, спроможність державизахищати усі форми власності, створення державних гарантій дляпідприємницької діяльності, стримування або подолання дії чинни-ків, що дестабілізують функціонування економіки;

- здатність до економічного саморозвитку – здатність економіч-ної системи країни до стійкого розширеного відтворення, розвиткуекономічного, трудового і інтелектуального потенціалів країни, кон-курентоспроможність національної економіки у міжнародних еконо-мічних відносинах;

- високий рівень самодостатності економіки – забезпечення їїприродними, трудовими, фінансовими, інтелектуальними, інфор-маційними ресурсами або безпечне імпортне заміщення деяких зних;

- похідність від завдань економічного зростання – залежністьрівня забезпечення економічної безпеки від внутрішніх і зовнішніхумов, які складаються на даному етапі розвитку економіки і націо-нальних інтересів у цей період.

В економічній науці і практиці поки що немає одностайного ви-значення категорії «економічна безпека держави» та її складу. Спо-чатку подивимося, як це поняття розроблено в російській науковій іполітичній літературі. Так, «сутність економічної безпеки можна ви-значити як стан економіки і інститутів влади, за яким забезпечують-ся гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямо-ваність політики, достатній оборонний потенціал навіть за неприєм-них умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів» [202]. Близьким


42

до цього є викладене в іншому російському джерелі [46]. У В. Там-бовцева економічна безпека тієї чи іншої системи – це «сукупністьвластивостей стану її виробничої (в самому широкому сенсі) під-системи, яка забезпечує можливість досягнення цілей всієї систе-ми» [166]. У Л. Абалкіна: «сукупність умов і чинників, які забезпечу-ють незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість,спроможність до постійного оновлення і самовдосконалення» [12].

Інші дослідники вважають, що «економічна безпека – це спро-можність економіки забезпечувати ефективне задоволення сус-пільних потреб на національному і міжнародному рівнях» [21], «станможливості і готовності економіки забезпечувати стійкість еконо-мічного положення особи, соціально-економічну і воєнно-політичнустабільність суспільства і держави в умовах внутрішніх і зовнішніхзагроз і випливів» [122], «таке поєднання економічних, політичних іправових умов, яке забезпечує стале в тривалій перспективі вироб-ництво максимального обсягу економічних ресурсів на душунаселення найбільш ефективним методом» [95].

В російській роботі «Основы экономической безопасности (го-сударство, регион, предприятие, личность)» «національна еконо-мічна безпека – це такий стан економіки та інститутів влади, заякого забезпечується гарантований захист національних інтересів,гармонійний, соціально спрямований розвиток країни в цілому,достатній економічний та оборонний потенціал навіть за найбільшнесприятливих варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів»[135]. У Г.Б. Славіна і М.Б. Чельцова – це стан захищеності найваж-ливіших економічних інтересів особи, суспільства і держави, розви-ток достатнього оборонного потенціалу, який сприятиме стійкому іефективному функціонуванню економіки в режимі розширеноговідтворення, створення передумов для підтримки і покращення рів-ня життя громадян, задоволення корінних національних інтересів увиробничо-економічній, фінансовій, зовнішньоекономічній, техно-логічній, енергетичній, продовольчій та інших субекономічних сфе-рах [154].

І нарешті, в Державній стратегії економічної безпеки РосійськоїФедерації (основні положення) економічна безпека розглядаєтьсяяк досягнення стійкого стану національної економіки і має забезпе-чувати:

- техніко-економічну незалежність, а також невразливість еконо-міки від зовнішніх та внутрішніх загроз;

ÐÎÇÄ²Ë I

43

- захист економічних інтересів на внутрішньому та зовнішньомуринках, незалежно від зміни тактичних цілей держави;

- ефективне задоволення суспільних потреб за умов підтримкина достатньому рівні соціально-економічної стабільності держави[63].

В українських дослідженнях визначенню цього поняття теж при-діляється в останні роки багато уваги. Ще в 30-і роки ХХ-го століттяз'явилося таке поняття, як «економічний націоналізм», яке мало «та-кі риси: ставить на першому місці могутність і безпеку нації, а надругому вигоди і матеріяльний добробут одиниць, прямує до еко-номічної самовистарчальності, впливає на поодинокі економічніоргани, аби вони співпрацювали зі собою і витрачали якнайменшеенергії на взаємне тертя» [123, орфографію збережено]. Наведенепоняття вже несло на собі деякі риси економічної безпеки.

В проекті Концепції економічної безпеки України воно розгляда-ється як «спроможність національної економіки мати свій вільний,незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського сус-пільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціалкраїни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій,здатність Української держави до захисту національних економічнихінтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз» [111]. В. Шлемко і І. Бінь-ко вважають за економічну безпеку «такий стан національної еконо-міки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх за-гроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, дер-жави» [194]. В. Мунтіян: «економічна безпека – загальнонаціональ-ний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний роз-виток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнімта зовнішнім загрозам» [132]. У Г. Пастернака-Таранушенка «еко-номічна безпека – це стан держави, за яким вона забезпечена мож-ливістю створення, розвитку умов для плідного життя її населення,перспективного розвитку в майбутньому та в зростанні добробуту їїмешканців» [139].

Інші автори під економічної безпекою «розуміють наявність вдержаві достатніх можливостей для забезпечення репродукціївиробничого потенціалу в промисловості, сільському господарствіта в усіх сферах докладання соціально корисної праці, перш за всенаукомістких, освітній галузі, в галузі охорони здоров'я, а також длязабезпечення стабільності суспільного ладу, суверенності держа-ви» [145]. В проекті Стратегії забезпечення економічної безпеки,що розроблено робочою групою Кабінету Міністрів України і Апара-


44

ту Ради національної безпеки і оборони України, а також науковця-ми і працівниками інших установ, економічною безпекою вважаєть-ся «такий стан національної економіки і окремих її складових, якийздатний забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток,спроможність нейтралізувати внутрішні і зовнішні загрози і дозво-ляє задовольняти необхідні економічні потреби особи, суспільства ідержави» [163].

Надаючи належне місце забезпеченню національної безпеки вусіх її аспектах, було розроблено, а Верховною Радою Україниприйнято закон «Про основи національної безпеки України» [6]. Уцьому законі економічна безпека розглядається як складова націо-нальної безпеки (безпеки в економічній сфері), до якої віднесені такіосновні напрями державної політики в економічній сфері:

- забезпечення умов для сталого економічного зростання та під-вищення конкурентоспроможності національної економіки;

- прискорення прогресивних структурних та інституціональнихзмін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищенняефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджу-вального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;

- вдосконалення антимонопольної політики; створення ефектив-ного механізму державного регулювання природних монополій;

- подолання «тінізації» економіки через реформування податко-вої системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припи-нення відпливу капіталу за кордон, зменшення позабанківськогообігу грошової маси;

- забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери,внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її ста-більності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

- здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запози-чень;

- забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціо-нування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числіпослідовного і активного проведення політики енергозбереженнята диверсифікації енергозабезпечення;

- забезпечення продовольчої безпеки;- захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – пос-

тавок продукції, яка може завдати шкоди національним виробни-кам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

- посилення участі України у міжнародному поділі праці, розви-ток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиб-

ÐÎÇÄ²Ë I

45

лення інтеграції у європейську і світову економічну систему та акти-візація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;

- недопущення незаконного використання бюджетних коштів ідержавних ресурсів та перетікання їх у тіньову економіку;

- контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою напідтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняноговиробника;

- боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидіянеконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансо-вих, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів [6].

Це, на наш погляд, достатньо широкий підхід до визначення ос-нов економічної безпеки.

Вищенаведений огляд різних формулювань поняття «економічнабезпека» надає можливість виділити в них основні риси, завдякияким складається це поняття і потім висловити свій погляд, тому щокатегорія «економічна безпека» є ґрунтовною відносно визначенняпоняття «фінансова безпека». З врахуванням такого методологічно-го підходу економічна безпека є ніщо інше, як такий стан еконо-мічного механізму країни, який характеризується збалансова-ністю і стійкістю до негативного впливу внутрішніх і зовнішніхзагроз, його здатністю забезпечувати на основі реалізації на-ціональних економічних інтересів сталий і ефективний розви-ток вітчизняної економіки і соціальної сфери.

В літературі з питань дослідження економічної безпеки до цієї ка-тегорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична,фінансова, безпека фінансово-кредитної сфери, воєнно-економіч-на, технологічна, продовольча, аграрна, демографічна, екологічна,промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизацій-на, зовнішньоекономічна [134; 135; 145; 194]. На думку Г. Пастер-нака-Таранушенка економічна безпека поділяється на демографіч-ну, екологічну, харчову, військову, ресурсну, питноводну, енерге-тичну, цінову, фінансово-грошову, політичну, соціальну, криміналь-ну, медичну безпеку [139]. А. Городецький включає до складу еко-номічної безпеки наступні: виробничо-технологічну, фінансову, ін-фляційну, валютну, митну, керованість в економіці [58]. Інші дослід-ники відносять до економічної безпеки такі складові: загальноеко-номічну, фінансову, зовнішньоекономічну, технологічну, енергетич-ну, сировинну, продовольчу, працересурсну, водогосподарську,протистихійну [51]. В. Мунтіян до «внутрішніх складових економіч-ної безпеки» відносить сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансо-


46

ву, воєнно-економічну, інформаційну, технологічну, продовольчу,соціальну, демографічну, екологічну, і чомусь, тіньову економіку[132]. З наведеного складу наочно видно, що до економічної безпе-ки включено майже всі складові національної безпеки.

До цього потрібно зробити деякі зауваження. По-перше, в усіх на-ведених структурах економічної безпеки автори використовують різ-нопланові критерії їх розподілу на складові. По-друге, всі ці наведеніструктури є дуже широким трактуванням складу економічної безпеки.

На наш погляд, до економічної безпеки слід відносити тільки ті їїскладові, які містять лише економічні відносини або базуються наних, що й буде єдиним критерієм класифікації складових економіч-ної безпеки. З такої точки зору до категорії «економічна безпекадержави» доцільно відносити лише фінансову, макроекономічну,внутрішньоекономічну або виробничу, зовнішньоекономічну і со-ціально-економічну складові. В такому разі економічна безпека маєбезпосередньо включати як ґрунтовну складову фінансову безпекуабо безпеку фінансово-кредитної сфери. На фінансах базуєтьсяекономіка будь-якої країни, фінанси – «кров» економічної системидержави, без якої економіка будь-якої країни в сучасних умовах неможе функціонувати. Тим більше, що фінанси виступають як сукуп-ність економічних відносин, які виникають в процесі обороту грошо-вих коштів. Тому фінансова безпека має входити окремою підсисте-мою до системи економічної безпеки. В зв'язку з цим проблема на-лежної підтримки фінансової безпеки держави є найактуальнішою,тому що зачіпає усі галузі національного господарства, приватнихпідприємців, усі прошарки населення, усе суспільство і державу в ці-лому, а її забезпечення в умовах кризи – найважливішим завданням.

У свою чергу фінансова безпека умовно включає такі сім секто-рів: бюджетний, грошово-кредитний, інвестиційний, валютний,банківський, фондовий і страховий. Враховуючи таку структуру фі-нансової безпеки держави необхідно встановити основні характе-ристики і порогові значення індикаторів безпечного стану фінансо-во-кредитної сфери країни. Визначення її основних критеріїв (ха-рактеристик), за яких фінансова безпека підтримується на належ-ному рівні, має важливе методологічне і практичне значення для їїзабезпечення. Наведені нижче якісні та кількісні критерії (характе-ристики) та порогові значення індикаторів характеризують фінансо-во-кредитну сферу, яка, по-перше, притаманна ринковій економіці,по-друге, знаходиться в безпечному стані. Що стосується кількіс-них критеріїв безпечного стану фінансової сфери, то вони не мо-

ÐÎÇÄ²Ë I

47

жуть перевищувати (або бути меншими) порогових значень індика-торів цієї сфери.

1. Бюджетний сектор – зведення до мінімуму дефіциту Держав-ного бюджету (не перевищує 3% ВВП), безумовне виконання дохід-ної та видаткової частин бюджету (видатки Державного бюджету небільші за 20% ВВП), державний (внутрішній і зовнішній) борг не ся-гає небезпечного рівня (загальний – не перевищує 55% ВВП, а зов-нішній – 70% обсягу річного експорту або 25% ВВП, внутрішній –30% ВВП, витрати на обслуговування і погашення внутрішньогодержавного боргу не перевищують 25% суми доходів Державногобюджету), а темп його зростання не може перевищувати темпзростання ВВП, сама бюджетна система спроможна забезпечуватиповне фінансування запланованих державних витрат і цільове вико-ристання бюджетних коштів. Рівень перерозподілу ВВП через кон-солідований бюджет знаходиться на рівні 30%. Рівень зовнішньоїзаборгованості на душу населення (для країн з перехідною економі-кою) не перебільшує 200 дол. США, витрати на обслуговування і по-гашення зовнішнього боргу – 18% обсягу експорту чи 20% доходівДержавного бюджету, а відношення короткострокової зовнішньоїзаборгованості до поточних бюджетних надходжень не більш як40%. Частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту Державногобюджету не повинна перевищувати 30%.

2. Грошово-кредитний сектор – обсяг обігових коштів підпри-ємств усіх форм власності знаходиться на рівні, який забезпечуєнормальне їх функціонування, відсутні бартер в розрахунках міжпідприємствами і їх заборгованість бюджету, а з бюджету – підпри-ємствам (по ПДВ), рівень простроченої кредиторської і дебіторсь-кої заборгованості дорівнює нулю, постійно зростає обсяг безго-тівкових розрахунків, як в народному господарстві, так і при сплатінаселенням куплених товарів і послуг.

Скорочується відповідно до розгортання безготівкових розра-хунків частка грошової маси поза банками до рівня, не більшого за4% ВВП, збільшуються основні грошові агрегати (зокрема, грошовамаса М1 має перевищувати 15–20% ВВП), емісія (приріст грошовоїбази) не перевищує встановлених нормативів, знижується рівеньдоларизації грошового обігу (не має перебільшувати 10% грошовоїмаси в національній валюті, а обсяг іноземної валюти готівкою донаціональної валюти готівкою – не більше 25%), зростає рівень мо-нетизації економіки до значення, яке є достатнім для її забезпе-чення грошовою масою (не менш як 50% ВВП).


48

Обсяги наданих економіці країни кредитів мають забезпечуватифінансування обігових коштів підприємств в необхідних для їх нор-мального функціонування розмірах, а також довгострокове інвесту-вання в народне господарство, яке забезпечує економічне зрос-тання (кредитні надходження до економіки мають бути більшими зарічний обсяг ВВП). При цьому облікова ставка НБУ не перевищує10-відсотковий рівень, процентна ставка по державних паперах –8,5%, а процентні ставки комерційних банків – 15%, створено еко-номічні умови для зростання обсягів депозитів підприємств і насе-лення.

3. Інвестиційний сектор – обсяг вітчизняних і іноземних інвести-цій достатній не тільки для самовідтворення економіки, але й забез-печення економічного зростання країни. За світовим виміром такийобсяг вітчизняних інвестицій має перевищувати 17% ВВП, а прямихіноземних – 5%.

4. Валютний сектор – обмінний курс гривні до іноземних валют єспочатку паритетним до темпів інфляції, а потім – стабільним, грив-ня стає вільно конвертованою валютою, обсяг золотовалютних ре-зервів країни достатній для підтримання стабільності національноїгрошової одиниці (перевищує обсяг тримісячного імпорту). Пози-тивним є сальдо зовнішньоекономічної діяльності, в ній відсутнібартерні операції, сальдо платіжного балансу стає також нульовимабо позитивним. Рівень забезпеченості національної готівкової ва-люти валютними резервами має бути більшим за 100%.

5. Банківський сектор – наявність стійкої до кон'юнктурних коли-вань на вітчизняному і світовому фінансових ринках, надійної і пов-нокровної банківської системи з автономним національним банком,спроможність цієї системи забезпечувати фінансування в необхід-них розмірах народного господарства, населення та держави. При-ріст первинної емісії НБУ не більш за 20%.

6. Фондовий сектор – розвиток і становлення повноцінного фон-дового ринку (первинного і вторинного), який має забезпечуватиреструктуризацію вітчизняної економіки, стимулювати вкладеннязбережень населення і підприємств в її розвиток і фінансову стабі-лізацію, є стійким до кон'юнктурних коливань на світовому фондо-вому ринку, національний індекс акцій є стабільним. Має бути наяв-ною надійна і потужна система захисту і примноження майна грома-дян і господарюючих суб'єктів, яка б також забезпечувала вагомучастку фінансування реструктуризації економіки та її зростання.

ÐÎÇÄ²Ë I

49

7. Страховий сектор – становлення надійного ринку страховихпослуг, спроможного ефективно захищати майнові права та інтере-си населення і господарюючих суб'єктів, суттєво впливати на ре-структуризацію економіки і забезпечувати її зростання. Надходжен-ня страхових платежів є більшим за 7% ВВП.

1.4. Вплив міжнародних фінансових організаційна рівень економічної безпеки України

Комплекс проблем, пов'язаний із соціально-економічним ре-формуванням в Україні як важливим чинником забезпечення на-лежного рівня економічної безпеки має важливе значення для роз-витку нашої країни. Лібералізм, як політична та ідеологічна течія,своїм економічним змістом означає відстоювання свободи підпри-ємництва, яка може бути забезпечена, з одного боку, лише в ринко-вих умовах, з іншого, за підтримки держави. Вільне підприємництвонеможливе без ефективного функціонування ринкової системи, якапередбачає насамперед лібералізацію економіки. Із світового до-свіду відомо, що магістральний шлях сучасного розвитку економікипролягає через демократизацію та диверсифікацію відносин влас-ності, утворення провідного прошарку працюючих власників (на-родний капіталізм), утвердження ефективних механізмів взаємодіїміж працею і капіталом.

Україна обрала ліберальний шлях розвитку, а саме поєднаннясистеми ринкових відносин і суттєвої ролі держави в забезпеченніефективного функціонування ринкових механізмів і вирішенні со-ціальних проблем. Трансформація економіки, яка зараз здійснює-ться в Україні, проходить саме шляхом лібералізації економічнихвідносин. Безумовно, шлях трансформаційних перетворень дужескладний і як виявилося – довгий. Як свідчить аналіз, проведенийвідомими вітчизняними економістами і політиками, не обходитьсябез деформацій, прорахунків і помилок, повільності і некомплекс-ності економічних реформ. Їх знання надає можливість для своє-часної розробки і здійснення заходів щодо виправлення. Це в своючергу суттєво сприятиме забезпеченню економічної безпеки на рів-ні держави та окремих підприємств.

По-перше, в ході трансформації порушено єдність і збалансова-ність економічних і суспільних перетворень, між якими існують сис-темні зв'язки. Це відбулося як у часі, так і в окремих комплексах:економічному та суспільному. Трансформаційний рух є ефективним


50

лише за умов дотримання одночасності і системності перетвореньяк в економічному, так і в суспільному житті.

По-друге, бажання швидко перестрибнути через об'єктивнийперехідний період призвело до системної дезінтеграції як в еконо-міці, так і суспільстві. Результатом такої дезінтеграції в економічнійсфері стала розбалансованість ще до кінця не сформованого рин-кового механізму, яка існує й зараз.

По-третє, з самого початку неправильно обрано модель суспіль-но-економічного розвитку, а саме, латиноамериканського типу.Хоча еталон був значно ближчий навіть за відстанню і географією –європейський, а ще краще – китайський і в'єтнамський. Це завдалошкоди процесу демократизації, як в економіці, так і в суспільномужитті.

По-четверте, світовий досвід свідчить, що на етапі трансформа-ційних суспільних та економічних перетворень роль держави в їхздійсненні не зменшується, а навпаки, зростає. Але цим досвідомми не скористалися. Головне завдання держави у такий період –утворення ринкових механізмів на ґрунті лібералізації економічнихвідносин, розбудова провідних інститутів демократії та громадянсь-кого суспільства, що тісно пов'язані між собою. Світовий досвід ви-вів правило, згідно з яким держава звільняє економіку від своєї при-сутності тільки там, де сформовано та ефективно функціонують діє-ві ринкові механізми.

По-п'яте, не було враховано, що реформування економіки в рин-ковому напрямі є не самоціль, а лише механізм вирішення соціаль-них питань. Досвід повоєнної Європи підтверджує, що визначаль-ним був принцип саме соціальної спрямованості реформуванняекономіки.

По-шосте, слід визнати надмірно перебільшені сподівання назовнішню допомогу, зокрема, з боку МВФ, Світового банку, іншихфінансових міжнародних інституцій, а також так званої міжнародноїтехнічної допомоги. До того ж часто-густо фінансова підтримказдійснюваних в Україні реформ супроводжувалася необґрунтова-ними вимогами, багато з яких носили й політичний характер. Зо-крема, політика МВФ будується на неоптимальних схемах фінансо-вої підтримки економічних і соціальних перетворень в Україні, бага-то в чому не враховує економічні і соціальні особливості нашої краї-ни, менталітет українського народу. Мета такої політики МВФ та ін-ших міжнародних організацій відома – це використовувати нашуекономіку для обслуговування провідних держав світу, так званого

ÐÎÇÄ²Ë I

51

центру. Більш детально вплив міжнародних фінансових організаційна рівень економічної безпеки буде розглянуто нижче.

По-сьоме, можна також відзначити, що сучасні проблеми в під-приємництві України є значною мірою похідними від кризи держав-ного управління, викликані поспішністю i непідготовленістю перехо-ду від адміністративно-командних методів управління економікоюдо ринкового регулювання.

Усі ці наведені негативні чинники та необхідність їх відверненняще раз підтверджують необхідність мати власну модель трансфор-маційних перетворень економіки і суспільства, засновану на лібе-ральній ідеї. Зрозуміло, що перелічені чинники негативно вплива-ють на рівень забезпечення економічної безпеки, яка є провідноюдо інших складових національної безпеки.

З міжнародних фінансових організацій (МФО) Україна найбільшактивно співпрацює із Міжнародним валютним фондом, починаючиз жовтня 1994 року шляхом отримання кредитів з метою здійсненняекономічних реформ. За період 1994–2009 рр. реформування еко-номіки України знаходиться під суттєвим впливом результатівздійснення стабілізаційних програм МВФ, інших міжнародних орга-нізацій та відповідних зобов'язань Уряду України.

Як відомо, загальна філософія Міжнародного валютного фонду ємонетаристською за суттю і віддає перевагу ринковим відносинампорівняно із втручанням держави в економіку. Тому основними ва-желями стабілізаційних програм МВФ була і є кредитно-грошова,фіскальна та валютна політика. У відношенні до України сюди дода-ється й структурно-інституційний аспект у вигляді адміністративноїі земельної реформ та приватизації, які ще не закінчено. У конкрет-ному плані такі програми передбачали в основному монетарні за-соби мобілізації та підвищення ефективності використання внут-рішніх фінансових джерел, а саме, скорочення бюджетного дефіци-ту, жорстку грошово-кредитну політику, інституційну трансформа-цію і валютно-фінансову стабілізацію національної економіки.

Одним із основних завдань МВФ є сприяння країнам-кредито-рам у подоланні платіжного дисбалансу, що вимагає з огляду нанеобхідність забезпечення економічної безпеки більш ретельного збоку Уряду України і НБУ аналізу підходів МВФ до фінансування зов-нішнього дисбалансу. По-друге, наступною метою стабілізаційнихпрограм МВФ є покращання бюджету і поширення доступудержави до внутрішнього кредитування дефіциту бюджету. Яксвідчить світова практика, у програмах МВФ особливий наголос ро-


52

биться не тільки на досягненні платіжного балансу, а й, по-третє, назниженні інфляції завдяки запровадженню кредитних обмежень.В цілому МВФ має суттєвий досвід боротьби із гіперінфляцією, щопідтверджує й практика співпраці України з ним в цьому напрямку.

Слід навести деякі методологічні підходи МВФ до подолання фі-нансової кризи завдяки реалізації стабілізаційних програм. По-пер-ше, МВФ розглядає інфляцію як суттєву перешкоду економічномузростанню країн, що розвиваються або знаходяться на переході доринкової економіки (хоча це, на наш погляд, спрощене розуміння).Адже такий підхід не завжди підтверджується практикою, тому щоекономічне зростання є результатом дії багатьох чинників, а нетільки зменшення темпів інфляції.

По-друге, МВФ вважає девальвацію національної валюти інстру-ментом, здатним до стимулювання зовнішньої торгівлі. Ця концеп-ція в цілому підтверджується досвідом багатьох країн світу.

По-третє, ще одним таким інструментом МВФ вважає фінансову лі-бералізацію і зокрема – встановлення ринковим шляхом відсотковихставок балансування заощаджень населення та інвестицій в економіку.

Але в умовах перехідних економік рекомендації МВФ не завждиспрацьовують, чим власно і пояснюються чисельні помилки Фонду.

При оцінці впливу стабілізаційних програм на національні еконо-міки МВФ використовує такі методологічні підходи:

- оцінка стану економіки конкретної країни здійснюється шляхомспівставлення її показників до запровадження стабілізаційних захо-дів програми МВФ та після їх реалізації;

- обираються дві групи країн, близьких за рівнем економічногорозвитку – контрольна і аналізована. Після запровадження стабілі-заційних програм МВФ у аналізованій групі країн порівнюються по-казники розвитку;

- за цим підходом порівнюються дійсний стан економіки країнипісля запровадження стабілізаційної програми МВФ з її цілями, тоб-то визначається рівень досягнення цілей програми;

- і нарешті, останній підхід передбачає моделювання і наступнепорівняння результатів стабілізаційної програми МВФ і можливихнаслідків реалізації сукупності національних заходів щодо стабіліза-ції економіки (в разі якщо б вони здійснювалися поза стабілізацій-ною програмою МВФ) в країні, де планується запровадження стабі-лізаційної програми.

Зрозуміло, що кожен з підходів містить суттєві недоліки, голов-ним чином це – неточність і неглибокість таких порівнянь.

ÐÎÇÄ²Ë I

53

Міжнародний досвід свідчить, що ефективними стабілізаційніпрограми МВФ є лише тоді, коли в наявності більш-менш розвинутевітчизняне виробництво і внутрішнє ринкове середовище, відпо-відні обсяги національного капіталу і ресурсів, а також стабільніполітичні, соціальні та економічні умови в країні.

Відносно ж країн з перехідною економікою, в яких вже в другийраз за 18 років відбувається фінансова криза, МВФ робить умовинадання кредитів усе більш жорсткими. Це призводить до того, щовплив МВФ на такі країни суттєво посилився. У зв'язку із жорсткістюумов стабілізаційних програм МВФ не підписує жодних програмфінансування, якщо не буде впевнений у виконанні всіх без виняткусвоїх вимог.

Досвід співпраці з МВФ свідчить про те, що покращання платіж-ного балансу в окремих країнах, де здійснювалися стабілізаційніпрограми, не дало вагомих результатів. Лише у небагатьох країнахсуттєво понизився рівень інфляції завдяки реалізації стабілізацій-них програм. Дуже повільно зростають або зовсім не збільшуютьсяі темпи економічного розвитку в таких країнах. Навіть більше того, єгрупа країн, у яких темпи економічного зростання були значно ви-щими за ті, де запроваджувалися стабілізаційні програми.

Крім того, у світовій практиці є випадки, коли окремі країни уни-кали надмірної залежності від МВФ і в той же час завдяки реалізаціївласних програм виходили з кризи і розвивалися високимитемпами. Це стосується, насамперед, Малайзії, яка не прийнялаумови стабілізаційної програми МВФ і відповідно була позбавленакредитів під час азіатської кризи (1997 року).

З позитивних результатів реалізації стабілізаційних про-грам МВФ слід відзначити наступні. У 1999 і 2000 роках Україна булабез дефіциту зведеного бюджету, хоча у наступні роки такий дефі-цит був і у значних обсягах. Вперше за роки незалежності у 2000 роцівідбулося економічне зростання і продовжувалося до 2007 р., хоча ізавдяки приросту експорту вітчизняної продукції і позитивномусальдо зовнішньої торгівлі, а не наповненню внутрішнього ринку.Починаючи з 1999 р. ліквідовано дисбаланс поточного рахунку пла-тіжного балансу (до початку другої фінансово-економічної кризи).Інфляція вперше стала багато в чому контрольованою і тому більшпрогнозованою, але з початком кризи знов суттєво зросла.

Однак слід підкреслити, що на ці позитивні моменти впливали нелише виконання стабілізаційних програм МВФ, а й інші суттєвічинники. Однак їх частку вичленити практично неможливо.


54

Але з іншого боку є багато й негативного. Так, жорстка моне-тарна антиінфляційна політика призвела не тільки до стримуваннядії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобіву економіці в вигляді платіжної кризи, а звідси і до скорочення віт-чизняного виробництва, що власно й відбувалося в Україні. Обме-ження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучнестримування внутрішнього сукупного попиту спричинило небажанісоціально-економічні наслідки. Так, зниження темпів інфляції, щовідбулося завдяки майже припиненню грошової емісії і низькогорівня монетизації економіки, призвело до нестачі готівкових коштів,гострої платіжної кризи, зниження сукупного попиту внаслідок не-виплати заборгованої заробітної плати, затримок у виплаті пенсійта інших видів соціальної допомоги. Введення грошово-кредитногообмеження стримувало інвестиційну активність у країні, яка могла ббути спрямованою на економічне зростання. Це, в свою чергу, при-звело до згортання виробничих потужностей, небаченого падіннянауково-технологічного потенціалу України.

Незаперечним фактом є й те, що після вступу України до МВФ таСвітового банку, інших міжнародних фінансових організацій неод-мінно зростав ще один показник – обсяг державного боргу: зовніш-нього і внутрішнього. Зрозуміло, що надмірна зовнішня заборгова-ність міжнародним фінансовим організаціям та приватним банкамсуттєво обмежує державний суверенітет або, принаймні, можли-вості виявлення економічної незалежності країни.

З метою запобігання подальшому зростанню загрози посиленнявпливу міжнародних фінансових організацій, включаючи МВФ, нанашу країну і суттєвого зниження її фінансової залежності від них, атакож з метою встановлення макроекономічної стабілізації в Украї-ні, необхідними шляхами в цьому напрямку можуть бутинаступні.

По-перше, вкрай необхідна розробка довгострокової стратегіїуправління державним зовнішнім боргом, яка б містила апробованів світі інструменти:

- тимчасове підвищення норми обслуговування боргу (відраху-вань від валютної виручки) і здійснення дійового валютного контро-лю;

- розвиток експортного потенціалу і скорочення некритичногоімпорту;

- ефективне використання механізмів ринкової конверсії борго-вих зобов'язань в облігації;

ÐÎÇÄ²Ë I

55

- конверсія боргових зобов'язань в прямі іноземні капіталовкла-дення в ході здійснення приватизації;

- перетворення державного боргу в іноземні прямі чи портфельніінвестиції;

- поступова відмова від зовнішніх запозичень;- викуп зі скидкою боргів на вторинному ринку і переведення їх в

зобов'язання, які підлягають оплаті в національній валюті за номіна-лом або із скидкою, меншою за скидку на вторинному ринку (цясхема в свій час з успіхом використовувались країнами ЛатинськоїАмерики);

- збільшення привабливості вкладів в національній валюті;- залучення тільки середньо- і довгострокових зарубіжних кре-

дитних ресурсів;- диверсифікація джерел зовнішнього кредитування з орієнта-

цією на ті, що надають можливість збільшити економічний та полі-тичний суверенітет;

- суттєве збільшення приватизації привабливих підприємств і за-лучення до бюджету доходів від цього, які спрямувати на виплатузовнішнього боргу;

- здійснення жорсткої бюджетної політики і отримання за раху-нок цього фактичного профіциту державного бюджету;

- конверсію частини державного боргу в майнові активи на тери-торії України;

- введення цільового податку на експортерів та імпортерів, якийспрямувати на сплату зовнішнього боргу;

- випуск внутрішньої валютної позики, забезпеченої землею чиіншими ресурсами;

- погашення зовнішнього боргу повністю або частково в націо-нальній валюті;

- використання досвіду Мексики та інших країн, який свідчить,що опріч власно професійної діяльності з розміщення зовнішніхоблігаційних позик потрібна постійна турбота про підтримання стій-кого кредитного рейтингу країни.

По-друге, необхідно нарешті прийняти Закон України «Про дер-жавний борг», де встановити ліміт державного боргу (зовнішнього івнутрішнього), здійснення державних позик і надання державнихгарантій тільки через окремі постанови уряду, визначити чіткийпорядок обслуговування державного боргу і чіткі пріоритети в вико-ристанні зовнішніх кредитів, зменшити рівень централізації меха-нізму управління боргом за рахунок залучення корпоративного


56

сектору, регіонів, випуску регіональних цінних паперів на зовнішніринки.

По-третє, доцільно розробити і здійснити жорсткі адміністра-тивні заходи щодо припинення відтоку капіталів з країни (контрольза експортними цінами, поверненням валютної виручки, бартерому зовнішній торгівлі, жорсткі митні процедури, посилення боротьбиз контрабандою, з розрахунками через офшорні зони тощо).

По-четверте, розробити і почати здійснювати широкомасштаб-ну національну програму подолання тіньової економіки, в якій булоб передбачено повернення вітчизняних капіталів з-за кордону наґрунті їх амністування і подальшої легалізації.

З огляду на багаторічний досвід спільної праці окремих країн зміжнародними фінансовими організаціями слід визнати, що необ-хідно проводити власну політику взаємовідносин з ними, сліпоі автоматично не приймати до впровадження вимоги МФО безїх ретельного вивчення, прогнозування їх впливу на стан еко-номіки і визначення відповідності національним економічнимінтересам.

Зокрема, жорсткі монетарні обмеження гальмують функціону-вання внутрішніх важелів економічного зростання і нагромадженнянаціональних капіталів. Неможливо збалансувати державний бюд-жет, удаючись лише до скорочення попиту, в тому числі через об-меження внутрішнього кредитування.

І, нарешті, у загальному плані критерієм оцінки ефективностівзаємодії з МВФ має стати співвідношення між прогнозованимзиском від набуття відкритості і лібералізації економіки і зовнішньо-економічних зв'язків і можливим втратами для вітчизняних вироб-ників і агентів зовнішньої торгівлі і споживачів. Важливим крите-рієм повинно також стати відповідність вимог МВФ національ-ним економічним інтересам і загальному економічному курсукраїни. Тому забезпечення національних економічних інтересів маєґрунтуватися не виключно на фінансових «вливаннях» МВФ, а на-самперед на власній грошово-кредитній та валютно-фінансовій по-літиці країни. Це вимагає розробки і законодавчого затвердженнявідповідної правової бази взаємовідносин із МФО.

ÐÎÇÄ²Ë I

57

Розділ IІ. ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ

БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

2.1. Основні підходи до розробки Концепціїзабезпечення фінансової безпеки України

Нинішня фінансова криза негативно впливає на всі сфери еконо-міки, суспільства, значно загострює соціальні питання. Україноювтрачається науково-технологічний потенціал, знижується життє-вий рівень, згортаються інвестиційні та інноваційні процеси, збіль-шується й міцнішає тіньовий сектор економіки. Складною є ситуаціяіз зовнішньоекономічною діяльністю. Посилюється боргова залеж-ність нашої держави від інших країн та міжнародних фінансовихструктур, зростає її внутрішній борг.

За цих умов проблема підтримки фінансової безпеки держави єнайактуальнішою. Вона зачіпає не тільки державу в цілому, а й усігалузі національного господарства, приватних підприємців, усі про-шарки населення, суспільство. Про це свідчить нинішній станфінансово-кредитних відносин у країні.

Вище обґрунтовано, що фінансова безпека є суттєвою складо-вою економічної безпеки держави. Фінансова безпека може входи-ти окремою підсистемою до системи економічної безпеки і так самоКонцепція фінансової безпеки – до Концепції економічної безпекиУкраїни.

До структури Концепції фінансової безпеки доцільно включити:- основну мету і цілі забезпечення фінансової безпеки держави;- принципи організації фінансової безпеки;- основні методи забезпечення фінансової безпеки; - національні інтереси у фінансово-кредитній сфері;- сучасні реальні і потенційні загрози фінансовій безпеці;- пріоритети у забезпеченні фінансової безпеки;- основні напрями державної політики у сфері забезпечення фі-

нансової безпеки;- система підтримання безпеки у фінансово-кредитній сфері

(основні функції, організаційна структура системи, перелік індика-торів, підсистема моніторингу, підсистема аналітично-прогнозного


58

забезпечення, повноваження основних суб'єктів системи фінансо-вої безпеки);

- обґрунтування необхідності розробки Державної стратегіїфінансової безпеки України та її структури.

Вже вказувалося, що фінансовою безпекою є такий стан фінан-сово-кредитної сфери, який характеризується збалансованістю,стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністюцієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національноїекономічної системи та економічне зростання. Основна мета фі-нансової безпеки держави полягає у постійному підтриманні на-веденого стану фінансово-кредитної сфери.

Щодо принципів організації фінансової безпеки, то визначеннята безумовне дотримання їх є передумовою створення і ефективноїдіяльності системи забезпечення безпеки фінансово-кредитноїсфери. До таких принципів можна віднести:

- необхідність розробки і прийняття державної стратегії забезпе-чення фінансової безпеки у складі відповідних концепції і програми(може бути окремим документом або входити до складу Державноїстратегії економічної безпеки України);

- визначення і затвердження на державному рівні національнихінтересів фінансової безпеки;

- визначення час від часу (залежно від економічної ситуації),пріоритетів та основних напрямів державної політики у сфері фінан-сової безпеки;

- наявність сукупності основних критеріїв фінансово-кредитноїсфери з точки зору дотримання її безпеки;

- необхідність визначення порогових значень індикаторів фінан-сової безпеки та їх порівняння з поточними;

- визначення і чітке виконання функцій та повноважень суб'єктівсистеми фінансової безпеки, встановлення відповідальності за на-лежну реалізацію;

- необхідність структурного формування і правового оформлен-ня системи фінансової безпеки;

- постійний моніторинг основних індикаторів безпеки фінансо-во-кредитної сфери.

До основних методів підтримування фінансової безпеки держа-ви на належному рівні можна віднести аналітичну обробку інформа-ції про досвід і заходи з питань безпеки фінансово-кредитної сферив інших країнах, постійний моніторинг і аналіз умов, чинників таіндикаторів фінансової безпеки, прогнозування умов, дії чинників,

ÐÎÇÄ²Ë II

59

загроз та значень індикаторів у перспективі, розробку і здійсненняконкретних заходів щодо підтримування фінансової безпеки на на-лежному рівні.

Основними (пріоритетними) національними інтересами у фі-нансово-кредитній сфері України на сучасному етапі можуть бути:

- забезпечення фінансової стабілізації у національному госпо-дарстві;

- зниження державних витрат і бюджетного дефіциту;- здійснення реформи податкової системи і посилення її стиму-

люючого впливу на розвиток виробництва;- легалізація тіньової економіки і рішуча боротьба з корупцією;- ліквідація заборгованості з заробітної плати, пенсій та інших

соціальних виплат;- зміцнення національної грошової одиниці і забезпечення її кон-

вертованості;- зниження інфляції і доведення її до 3% на рік; - досягнення і підтримування позитивного зовнішньоторговель-

ного сальдо і платіжного балансу;- масштабне і систематичне залучення внутрішніх і зовнішніх ін-

вестицій до розвитку національної економіки, встановлення жорст-кого контролю за їх ефективним використанням;

- подальше нарощування золотовалютного запасу держави;- підтримування державного (внутрішнього і зовнішнього) боргу

на безпечному рівні;- становлення та розвиток міцної національної банківської систе-

ми;- створення ефективних фондового і страхового ринків.Основні загрози фінансовій безпеці можна класифікувати як

внутрішні та зовнішні, існуючі та можливі. До внутрішніх загроз слідвіднести: недосконалість і незавершеність національного законо-давства у фінансово-кредитній сфері; відсутність достатнього зо-лотовалютного запасу і алмазного фонду держави; низький рівеньінвестиційної діяльності; неефективність податкової системи; масо-ве ухилення від сплати податків; неповернення з боку державизначних сум ПДВ; недосконалість бюджетної системи, низький рі-вень бюджетної дисципліни і надмірні державні витрати та дефіцитдержавного бюджету; високий рівень інфляції; зростання тіньовоїекономіки, посилення її криміналізації, нелегальний перетік валют-них коштів вітчизняних підприємців за кордон; штучність курсу на-ціональної грошової одиниці; значну заборгованість у виплаті заро-


60

бітної плати, пенсій та інших соціальних виплат; неповноцінністьфондового ринку; нерозвиненість страхового ринку; нерозвине-ність системи довірчого управління майном; слабкість банківськоїсистеми; зростання внутрішнього боргу країни.

До зовнішніх загроз відносяться: значне від'ємне зовнішньотор-говельне сальдо; залежність реформування економіки країни відотримання іноземних кредитів та іншої зарубіжної допомоги; зрос-тання зовнішнього державного боргу і нераціональне використаннязарубіжних кредитів; втручання міжнародних фінансових організа-цій у національну фінансово-кредитну сферу; залежність вітчизня-ного фінансового ринку від світового; дефіцит платіжного балансукраїни.

В умовах сучасного кризового стану фінансово-кредитної сферипріоритетами фінансової безпеки мають бути: зниження розмірівтіньової економіки, ліквідація криміналізованого бізнесу та корупції;ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших со-ціальних виплат; суттєве зниження державних витрат і бюджетногодефіциту, систематичне виконання дохідної частини бюджету, лікві-дація нецільового використання бюджетних коштів; підтриманнявнутрішнього і зовнішнього боргу країни на безпечному рівні; при-скорення розвитку фондового і страхового ринків, системи довір-чого управління майном; зміцнення національної грошової одиниці.

Власне, пріоритети фінансової безпеки є своєрідним концентро-ваним виразом стану фінансово-кредитної сфери, національнихінтересів та загроз і основними напрямами державної політики уцарині фінансової безпеки.

Зміст основних функцій випливає з мети, складу принципів, ос-новних методів забезпечення фінансової безпеки та її пріоритетів.Крім того, необхідно враховувати перелік принципів забезпеченнянаціональної безпеки, що міститься у Законі України «Про основинаціональної безпеки України» [6]. Отож основними функціями сис-теми забезпечення фінансової безпеки мають бути:

- створення самої системи та постійна підтримка її у належномустані (створення організаційно-правових засад для побудови, роз-витку та функціонування системи, формування організаційноїструктури, окремих її складових та розподіл їх функцій, кадрове, фі-нансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо забезпеченняяк системи в цілому, так і її складових);

- забезпечення діяльності системи (вироблення державної стра-тегії фінансової безпеки, планування конкретних заходів щодо під-

ÐÎÇÄ²Ë II

61

тримки безпеки, організація та безпосереднє керівництво систе-мою та її складовими, визначення витрат на проведення заходів таоцінка їх результативності);

- визначення сукупності критеріїв фінансово-кредитної сфери,які відповідають вимогам її безпеки, а також порогових значень ін-дикаторів фінансової безпеки;

- здійснення перспективної діяльності системи (прогнозування,виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників,причин їх виникнення, а також наслідків їх прояву, організація діяль-ності з запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючихчинників на національні інтереси, а також ліквідація наслідків впливудестабілізуючих чинників);

- участь у міжнародних системах фінансової безпеки (входженняв існуючі та утворення нових систем фінансової безпеки, утвореннята участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх органів фінансовоїбезпеки, розробка й прийняття відповідної нормативно-правовоїбази, що регулює міждержавні відносини в галузі безпеки, спільнепроведення заходів у рамках міжнародних систем фінансовоїбезпеки).

Організаційна структура системи має включати чітко визначе-ну сукупність суб'єктів: державні органи, громадські організації,конкретні посадові особи. Очолюється вона згідно з чинним законо-давством Радою національної безпеки і оборони України. Для здійс-нення більш конкретної діяльності з питань фінансової безпеки до-цільно утворити у складі РНБО відповідну секцію.

Індикатори фінансової безпеки характеризують її кількіснийстан у динаміці. Оскільки таких індикаторів дуже багато, доцільновизначити ті з них, які характеризують найважливіші процеси, щовідбуваються у фінансово-кредитній сфері. Краще це зробити заскладовими цієї сфери. Окремим рядком необхідно визначити по-казники реального і номінального валового внутрішнього продукту(ВВП), які потрібні у подальшому для проведення розрахунків ос-новних індикаторів фінансової безпеки. До показників ВВП можнавіднести такі: ВВП у цілому, ВВП на душу населення, обсяги про-мислового виробництва, виробництва товарів народного спожи-вання, роздрібного товарообороту, реалізації платних послуг насе-ленню, а також прибуток у народному господарстві.

Основними індикаторами, які характеризують фінансову безпе-ку, можуть бути такі.


62

Бюджетний сектор. Розбалансованість державного бюджету єголовним чинником кризи державних фінансів. Основний індикатортакої розбалансованості – дефіцит бюджету. Наявність великихрозмірів державних витрат і дефіциту спричинює, насамперед, інф-ляцію, збільшує зовнішню та внутрішню заборгованість держави тазалежність країни від іноземних кредиторів, тобто суттєво знижуєрівень фінансової безпеки. Стан бюджетної сфери можна характе-ризувати ступенем виконання зведеного і державного бюджету:доходи (податок на прибуток підприємств і організацій, податок надодану вартість, акцизний збір, фонд ЧАЕС, прибутковий податок,доходи від зовнішньоекономічної діяльності, Пенсійний фонд, інші),доходи в цілому у відсотках до ВВП, видатки (по укрупнених статтяхбюджету), дефіцит бюджету, фінансування дефіциту).

До бюджетного сектора відноситься також рух з боргом України(внутрішнім і зовнішнім). Реформування економіки, пов'язане з пе-реходом до соціально спрямованої ринкової економіки, потребуєбагато коштів, тим більше, що національне господарство заразперебуває у кризовому стані. Тому держава, окремі підприємства іпідприємці вимушені брати у борг на вказані цілі як ззовні, так і звнутрішніх джерел. Це призводить до зростання обсягів боргу, ви-никає проблема їх повернення разом з платою за кредит. Показни-ками державного боргу можуть бути: внутрішній борг (у цілому, увідсотках до ВВП, у відсотках до доходів бюджету, витрати наобслуговування внутрішнього боргу), зовнішній борг, витрати найого обслуговування).

Стан грошово-кредитного сектора можна визначити станомплатежів у народному господарстві, балансом доходів та грошовихвитрат населення, рухом грошової маси, розмірами заборгованостііз заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, обсягамикредитного обслуговування національного господарства, а такожрозмірами тіньової економіки. Надмірний рівень заборгованостіпризводить до кризи платежів. Тому необхідно визначати безпеч-ний рівень заборгованості, який, з одного боку, створює для під-приємств можливість мати необхідні обігові кошти, з іншого – непризводить до кризи платежів.

Тіньова економіка – це чи не найбільша загроза фінансовій без-пеці країни в умовах кризи. З одного боку, її розвиток веде до від-пливу валюти за кордон, з другого – змушує державу звертатися позовнішні кредити, з третього – призводить до грошового знекров-

ÐÎÇÄ²Ë II

63

лення економіки. Визначати обсяги тіньової економіки можна восновному експертним шляхом.

Баланс доходів та грошових витрат населення: доходи (оплатапраці, соціальні виплати, інші надходження, у тому числі продаж іно-земної валюти, продаж сільгосппродукції тощо), грошові витрати(купівля товарів та оплата послуг, обов'язкові платежі та добровіль-ні внески, інші витрати), приріст заощаджень у банках та наявнихгрошей на руках і придбання іноземної валюти (приріст заощад-жень та придбання цінних паперів, зміна залишку наявних грошей унаселення (+, –), придбання іноземної валюти), реальні грошові до-ходи (з урахуванням інфляції), вклади населення.

Рух грошової маси характеризується такими індикаторами:загальна грошова маса в обігу, рівень доларизації грошового обігу,грошова маса поза банками (готівка в обігу), грошова маса коштівна розрахункових і поточних рахунках, строкові депозити та іншікошти (на рахунках капітальних вкладень підприємств та організа-цій, кошти Держстраху та валютні заощадження), кошти клієнтів затрастовими операціями банків, випуск в обіг готівки, розміщеннягрошової маси – у підприємств та організацій (строкові депозити,депозити до запитання, інші кошти), у домашніх господарствах(заощадження, строкові депозити, депозити до запитання), валютнізаощадження, кошти клієнтів за трастовими операціями банків(юридичних осіб, фізичних осіб), повернення валютних коштів з-закордону.

Інфляція знецінює кошти підприємств і населення, призводить вцілому до кризи фінансово-кредитної сфери країни. Розмір інфляціївпливає практично на всі сторони функціонування цієї сфери,величину усіх індикаторів фінансової безпеки. Сюди відносять роз-мір інфляції в цілому по країні, а також зростання цін на продовольчітовари, непродовольчі товари, послуги, а також оптових цін підпри-ємств.

Затримки з виплатою заробітної плати і соціальних виплат насе-ленню – найбільша фінансова і соціальна загроза у суспільстві, якавкрай небезпечна для держави і може призвести до соціальноговибуху. Моніторинг треба здійснювати окремо по заробітній платі,пенсіях, стипендіях, грошовому забезпеченню військовослужбов-ців, допомозі по безробіттю, соціальних допомогах.

У сфері грошових відносин перспективним є розвиток безготів-кових розрахунків. Ефективне функціонування національного гос-подарства і суспільства потребує відповідного обсягу грошових


64

коштів, які використовуються у вигляді готівки і у безготівковому ви-гляді. Останній вид значно дешевший за перший і до того ж безпеч-ніший. Тому розв'язання проблеми поступового розвитку безготів-кових розрахунків стане суттєвим внеском у підтримку фінансовоїбезпеки. Показником розвитку безготівкових розрахунків можебути їх обсяг.

Стан і розвиток кредитного обслуговування визначаються таки-ми індикаторами: обсягом кредитів у цілому (в тому числі у націо-нальній валюті, в іноземній валюті); з усього обсягу кредитів – кре-дити НБУ (у національній валюті, в іноземній валюті), кредити ко-мерційних банків, короткострокові кредити, довгострокові кредити,прострочена заборгованість, процентні ставки (встановлена облі-кова ставка НБУ, середня процентна ставка комерційних банків закредитами, за депозитами); депозити підприємств, організацій танаселення; кредити комерційних банків нерезидентам (у націо-нальній валюті, в іноземній валюті); депозити юридичних і фізичнихосіб – нерезидентів (у національній валюті, в іноземній валюті).

Інвестиційний сектор. Національне господарство не може нор-мально функціонувати без свого відтворення за рахунок інвестицій.Але у кризовому стані держава не має достатніх коштів у бюджетідля капітальних вкладень у національне господарство, до того жпідприємства в умовах переходу до ринкової економіки маютьсамостійно вишукувати кошти для свого розвитку, у тому числі бра-ти довгострокові кредити. Для цього потрібна ефективна інвести-ційна політика з боку держави, здійснення якої б забезпечувалонаціональне господарство необхідним обсягом капітальних вкла-день для свого розвитку. Стан розвитку інвестиційної сфери можехарактеризуватися такими показниками: обсягом капітальних вкла-день вітчизняних підприємств усіх форм власності, розміром іно-земних інвестицій в акції вітчизняних підприємств, іноземних кре-дитів в інвестиції (у тому числі товарні, а також отримані під гарантіїКабінету Міністрів України).

Валютний сектор. Значна доларизація економічного оборотупризводить до згортання вітчизняних грошових відносин та зни-ження ролі грошей в економіці, сприяє її тінізації, «втечі» українсь-кого капіталу за кордон. Зниження рівня доларизації економікивимагає посилення ролі держави у регулюванні валютних операцій.Нелегальний відплив вітчизняного капіталу за кордон суттєво по-глиблює кризу фінансово-кредитної сфери країни. Основними при-чинами відтоку капіталів є високий рівень податків, недосконалість

ÐÎÇÄ²Ë II

65

і часта змінність чинного законодавства, інфляція, корупція тощо.Вивіз за кордон українського капіталу набув масового, некеровано-го, а тому загрозливого характеру.

За експертними оцінками, щорічно нелегальний вивіз вітчизня-ного капіталу становить 3–5 млрд. дол. США. Джерелами такого ка-піталу є перерозподіл державної власності, неповернення виручкиза експортовану продукцію чи послуги, спекулятивні фінансовіоперації та ухилення від сплати податків. Повернення цих коштів таїх легалізація дозволять використати їх при проведенні приватизаціїі як кредитні ресурси та інвестиції у національну економіку.

Валютний ринок можна характеризувати такими показниками:обмінний курс гривні до долара США і євро, обсяг торгів на УМВБ(долари США, євро, російські рублі), обсяги купівлі готівки, обсягипродажу готівки. Золотовалютні резерви країни є важливим чинни-ком підтримання фінансової безпеки на належному рівні. Вонискладаються з Золотого запасу України, Державного фонду доро-гоцінних металів та дорогоцінного каміння України, валютних ре-зервів країни.

Банківський сектор. Для економічного зростання і успішногофункціонування національної економіки необхідно забезпечити по-дальший розвиток і незалежність вітчизняної банківської системи.Стратегія її розвитку повинна визначати перспективу забезпеченнястійкості національної грошової одиниці, сприяти ефективності всієїфінансово-кредитної сфери країни. Ця система може характеризу-ватися такими показниками: кількістю банків (за реєстром), з нихдержавні, акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю, заучастю іноземного капіталу, які мають генеральну ліцензію НБУ наздійснення валютних операцій, сплаченим статутним фондом бан-ків, середнім розміром сплаченого статутного фонду на 1 діючийбанк, розміром чистого прибутку банків, оборотом банків.

Фондовий сектор. Фондовий ринок є серцевиною економічнихвідносин, оскільки забезпечує вільне переміщення капіталів між різ-ними секторами економіки, сприяє її структуризації відповідно довимог часу і як чутливий індикатор висвітлює фінансовий стан дер-жави. Його розвиток можна характеризувати такими показниками:національним індексом акцій, обсягом продажу цінних паперів та їхпохідних, обсягом купівлі цінних паперів та їх похідних, обсягом що-річної емісії цінних паперів, обсягами випуску, розміщення і обслу-говування ОВДП, ОДЗП, ОВДОП.


66

Ще одним аспектом фондового сектора є довірче (трастове)управління майном. В оптимальних умовах цей чинник стає ефек-тивним інструментом розвитку фінансово-кредитної сфери, підви-щує фінансову безпеку держави і громадян. Стан довірчого управ-ління майном можна визначити кількістю довірчих товариств, обся-гом сплачених ними статутних фондів, розміром сплаченого статут-ного фонду на 1 довірче товариство (траст), загальною вартістюактивів, що управляється довірчими товариствами, обсягом їх до-ходів.

Страховий сектор посідає важливе місце у системі захисту еко-номічних прав і інтересів громадян, підприємців, підтриманнісоціальної стабільності у суспільстві, фінансової безпеки країни.Основні показники: кількість страхових організацій, обсяг сплаче-них ними статутних фондів, розмір сплаченого статутного фонду на1 страхову організацію, обсяг страхових послуг, обсяг отриманихстрахових премій. Економічне реформування і особливо кризазначно підвищили ризики при кредитуванні і розміщенні депозитівпідприємств і населення у банківських та інших установах. Такийризик має страхуватися. Тому доцільно ввести показник обсягівстрахування кредитів і депозитів.

Підсистема моніторингу фінансово-кредитної сфери маєґрунтуватися на існуючій статистичній звітності, систематичних об-стеженнях стану фінансово-кредитної сфери, а у разі необхідності –і соціологічних обстеженнях. Для організації моніторингу бажанорозробити та впровадити комп'ютерну програму, через яку і відсте-жувати індикатори. Частота виміру – щомісячна, а за деякими по-казниками – щоквартальна. Крім цього, необхідно визначити поро-гові значення основних індикаторів, знання яких надає можливістьпорівнювати порогові і поточні значення індикаторів і таким чином –робити висновки щодо стану фінансової безпеки. Маючи це, можнащомісячно та щоквартально робити аналітичні огляди стану безпе-ки фінансово-кредитної сфери.

До завдань підсистеми аналітично-прогнозного забезпе-чення слід покласти збирання і аналітичне оброблення інформації зпитань стану фінансово-кредитної сфери (вітчизняні і зарубіжні ма-теріали – газетні і журнальні статті, книги, різні міжнародні рейтин-ги, комп'ютерні бази даних, результати разових і періодичних об-стежень тощо). Підсистема має також включати прогнозну складо-ву. Розробка прогнозів розвитку ситуації у фінансово-кредитнійсфері може здійснюватися як експертним шляхом, так і за допомо-

ÐÎÇÄ²Ë II

67

гою математичного апарату. Крім розробки прогнозів розвитку за-гальної ситуації, слід готувати прогнози по окремих складових фі-нансової безпеки, по впливу дестабілізуючих чинників на зниженнярівня безпеки, ефективності заходів, які здійснюються щодо підви-щення фінансової безпеки.

І нарешті, можна запропонувати алгоритм розробки держав-ної стратегії економічної безпеки, найважливішою складовоюякої є фінансова безпека.

1. Аналіз світового досвіду організації забезпечення економічноїбезпеки.

2. Визначення структури державної стратегії економічної безпе-ки. Характеристика мети і місця стратегії економічної безпеки всистемі національної безпеки України. Перелік основних завдань,які мають бути вирішені за допомогою державної стратегії еконо-мічної безпеки.

3. Приблизна структура державної стратегії економічної безпе-ки. Це мета і цілі розробки Державної стратегії економічної безпеки;принципи організації системи економічної безпеки; основні методизабезпечення економічної безпеки; загрози економічній безпеці(наявні і можливі, внутрішні і зовнішні); основні критерії економічноїсфери країни з точки зору дотримання її безпеки (з визначеннямпорогових значень індикаторів); національні інтереси в економічнійсфері; пріоритети державної політики в сфері економічної безпеки.

4. Аналіз стану економіки країни з точки зору економічної безпе-ки (вимір індикаторів безпеки та визначення їх порогових значень,визначення загроз і дестабілізуючих чинників, визначення основнихкритеріїв, що характеризують економічну сферу з точки зорупідтримання економічної безпеки на належному рівні).

5. Визначення сукупності національних інтересів в економічнійсфері (довгострокових і поточних).

6. Розробка заходів щодо здійснення поточних національних ін-тересів.

7. Розробка заходів щодо здійснення довгострокових національ-них інтересів.

8. Опрацювання системи підтримання економічної безпеки наналежному рівні.

На думку автора, наведені основні підходи можуть бути покладе-ні в основу розробки Концепції забезпечення фінансової безпекиУкраїни.


68

2.2. Стратегічна інформація в забезпеченніфінансової безпеки держави

Відомо, що кінцевим результатом процесу стратегічного плану-вання, у тому числі і фінансової безпеки, є стратегічні рішення у ви-гляді концепції, стратегії або програми [230]. Останні мають врахо-вувати сукупну реакцію всіх гілок державної влади, суспільства, під-приємств, окремих громадян, тобто суб'єктів забезпечення фінан-сової безпеки, на зміни, які вже відбулися або очікуються, як всере-дині фінансово-кредитної сфери, так і зовні її, в тому числі з бокусвітового фінансового ринку чи міжнародних фінансових організа-цій. Ефективні стратегічні рішення в царині забезпечення фінансо-вої безпеки мають базуватися на якісній і кількісній оцінках умов ічинників, які впливають або діють безпосередньо у фінансово-кре-дитній сфері країни і поза нею. Тому без необхідної інформації не-можливо правильно виявити і оцінити всю сукупність чинників, яківизначають той чи інший стан фінансово-кредитної сфери, її роль імісце в економічній системі країни.

Отже, без якісної і своєчасної інформаційно-аналітичної під-тримки фінансової безпеки держави її забезпечення є проблема-тичним. Забезпечення фінансової безпеки стратегічною інформа-цією на рівні держави є необхідною умовою підтримання її на на-лежному рівні. Особливо це важливо в сучасних кризових умовах,де загрози фінансовій безпеці є значно суттєвішими і багато в чомураптовими.

На жаль у вітчизняній науковій літературі проблемі забезпеченняфінансової безпеки стратегічною інформацією приділяється недо-статньо уваги. Окремі питання інформаційного забезпечення фі-нансової безпеки держави і підприємства розглядаються у роботах[16; 26; 39; 69; 92; 103].

Ми вважаємо, що стан фінансової безпеки є головним критеріємоцінки ефективності державної політики і діяльності владних струк-тур у ході реформування і розвитку фінансово-кредитної сфери. І цемає забезпечуватися на державному рівні необхідною інформа-цією.

Проведені власні дослідження, а також використання інших нау-кових джерел, надають можливість стверджувати, що забезпеченняфінансової безпеки держави стратегічною інформацією має відбу-ватися за таким приблизним алгоритмом:

ÐÎÇÄ²Ë II

69

- визначення індикаторів, які мають характеризувати рівень фі-нансової безпеки держави за її складовими;

- визначення відповідно до обраних індикаторів фінансової без-пеки інформаційних потреб, достатніх для моніторингу на постійнійоснові стану фінансово-кредитної сфери;

- встановлення першоджерел загальної інформації щодо стануфінансово-кредитної сфери і державних установ, які мають її нада-вати;

- збирання і передача даних для наступної аналітичної обробки;- оцінка достовірності, повноти і своєчасності надання інформа-

ції;- попередня обробка отриманої інформації і включення її до баз

стратегічних даних;- аналітична обробка стратегічних баз даних для визначення рів-

ня фінансової безпеки і виявлення конкретних загроз фінансовійбезпеці;

- збирання в разі необхідності цільової інформації для поглибле-ного аналізу конкретних загроз із виявленням чинників і умов їхньоїпояви.

Крім того, держава у своєму розпорядженні повинна мати і вико-ристовувати також методи ідентифікації, збирання, обробки й ана-лізу всіх потрібних для прийняття рішень даних, вироблення відпо-відної політики в царині забезпечення фінансової безпеки.

Оскільки кінцевим результатом процесу стратегічного плануван-ня фінансової безпеки є стратегічні рішення, то відповідною маєбути й інформація, тобто вона також повинна носити стратегічнийхарактер. З урахуванням цього стратегічною інформацією, яка маєвикористовуватися в процесі забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери, є певним чином організована сукупність страте-гічних даних, які пройшли аналітичну обробку і підготовлені до конк-ретного використання в процесі стратегічного планування фінансо-вої безпеки.

На першому етапі стратегічна інформація має готуватись у ви-гляді баз стратегічних даних, під якими слід розуміти структурно ор-ганізовані, але аналітично неопрацьовані масиви показників, котріхарактеризують стан фінансово-кредитної сфери. Другим етапомпідготовки стратегічної інформації є аналітичне опрацювання і нако-пичення сукупності даних, які вже придатні для конкретного вико-ристання у процесі оцінювання рівня фінансової безпеки і виявлен-


70

ня загроз. Наявність і використання стратегічної інформації надаєможливість приймати відповідні рішення на будь-яких рівнях управ-ління і, в першу чергу, – на державному.

Необхідно спочатку визначити вимоги до стратегічної інформа-ції. Насамперед, інформація має бути такою, що може піддаватисяаналітичній обробці. Вона повинна носити описовий характер пе-реважно ретроспективного плану, тобто характеризувати події, яківже відбулися або відбуваються. В той же час для того, щоб страте-гічна інформація могла використовуватися у процесі стратегічногопланування, вона повинна показувати перспективи і бути зосеред-женою на тих внутрішніх і зовнішніх аспектах функціонування фінан-сово-кредитної сфери країни, які найбільше впливають на майбутніпроцеси в цій сфері, тобто носити ще й прогнозний характер.

Щоб мати уявлення про перспективи розвитку подій у фінансо-во-кредитній сфері країни, треба збирати і накопичувати будь-якуінформацію, яка характеризує якісно або кількісно всі чинники, щовпливають на стан цієї сфери. Велетенські обсяги даних про станфінансово-кредитної сфери країни потребують формалізації систе-ми збирання, обробки й аналізу інформації, що неможливе без ви-користання сучасних інформаційних технологій. Ще однією вимо-гою до стратегічної інформації має бути її релевантність (відповід-ність між інформаційним запитом і отриманим повідомленням) таадекватність (тотожність отриманого повідомлення інформаційно-му запиту).

До сукупності баз стратегічних даних системи забезпечення фі-нансової безпеки слід додати ще один великий «шар» аналітичноїінформації – це інформація про досвід забезпечення фінансовоїбезпеки за кордоном, а також результати аналізу та шляхи і заходищодо поліпшення стану фінансово-кредитної сфери, що містяться внауковій літературі та засобах масової інформації. Джерелами такоїінформації можуть бути вітчизняні та зарубіжні матеріали – газетні іжурнальні статті, книги, комп'ютерні бази даних (вітчизняні, а такожті, що знаходяться в Internet), теле- і радіопередачі, результати ра-зових і періодичних соціологічних обстежень, міжнародні рейтингикраїни тощо.

Стратегічною є також інформація про стан правового поля, зав-дяки якому регулюється функціонування фінансово-кредитної сфе-ри (відносини в ній): закони України і нормативні акти. Аналіз такоїінформації і його результати є великою підмогою у процесі розроб-

ÐÎÇÄ²Ë II

71

ки пріоритетів державної політики в царині забезпечення неюфінансової безпеки.

Перелічені вище види баз стратегічних даних належать до за-гальної інформації про стан фінансово-кредитної сфери, яка маєнадходити на постійній основі. Однак потрібна і цільова інформація,необхідність у якій з'являється в міру виявлення певних загроз фі-нансово-кредитній сфері. Така інформація має бути релевантноюдо сутності самої загрози і використовуватися для більш глибокогоаналізу змісту загрози, чинників і умов, в яких стала можливою по-ява відповідної загрози. Потреба в цільовій інформації не є по-стійною, а виникає лише після виявлення певної загрози на основівикористання загальної інформації, що надходить на постійнійоснові. Перелік відповідних індикаторів, які характеризують сутністьзагрози визначається у кожному конкретному випадку і буде різнимдля різних загроз.

Інформаційна база стратегічного планування фінансової безпе-ки держави включає всі джерела стратегічної інформації та держав-ні органи, які повинні в силу своїх обов'язків її виробляти. До такихорганів державної влади в Україні відносяться Рахункова палата,Національний банк, Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служба, Міністерство економіки, Державний комітет ста-тистики, Державне казначейство, Державна митна служба, Дер-жавна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів іфондового ринку, Державна комісія з регулювання фінансових рин-ків, Державний комітет фінансового моніторингу, Державнеагентство з інвестицій та інновацій, Пенсійний фонд.

У цілому інформаційна підсистема має формуватися за принци-пом відповідності інформації вимозі стратегічної значимості об'єктаінформаційного забезпечення. Інформація, яка акумулюється в ін-формаційній підсистемі, повинна акцентувати увагу кожного з су-б'єктів забезпечення фінансової безпеки на найважливіших тенден-ціях того чи іншого явища, що відбувається у фінансово-кредитнійсфері країни.

Виходячи з вимоги щодо стратегічної інформації про наявність уній прогнозного характеру, підсистема інформаційної підтримки фі-нансової безпеки має також включати прогнозну складову. Як відо-мо, метою прогнозу є передбачення розвитку будь-яких подій,явищ у майбутньому. Прогнози теж слід відносити до стратегічноїінформації щодо забезпечення фінансової безпеки. Основними за-


72

дачами прогнозування в системі стратегічного планування фінан-сової безпеки є такі:

- визначення національних інтересів у фінансово-кредитній сфе-рі;

- оцінювання можливих цілей розвитку фінансово-кредитноїсфери та її окремих складових;

- оцінювання загальної ситуації і шляхів розвитку фінансово-кре-дитної сфери та її окремих складових;

- визначення можливого розвитку внутрішніх і зовнішніх загрозфінансовій безпеці та їх негативних наслідків;

- оцінювання можливого впливу позитивних або негативних чин-ників на розвиток фінансово-кредитної сфери та її окремих складо-вих, а також індикаторів;

- оцінювання необхідних витрат і ресурсів для впровадженнярозроблених заходів щодо забезпечення фінансової безпеки;

- оцінювання впливу окремих заходів, які здійснюються щодопідвищення рівня фінансової безпеки;

- розробка можливих цілісних варіантів розвитку подій у зв'язку звпровадженням державної політики в царині забезпечення фінан-сової безпеки та позитивних або негативних наслідків.

Функціонуючі в країні економічна сфера, політична і правова сис-теми по відношенню до фінансово-кредитної сфери є найважливі-шими складовими оточуючого її середовища. Тому, крім розробкипрогнозів щодо розвитку суто фінансово-кредитної сфери, необ-хідні ще прогноз розвитку економічної сфери країни в цілому, а та-кож політичний і правовий прогнози, які нададуть можливість «за-зирнути» в майбутній розвиток фінансово-кредитної сфери з більшсистемних позицій.

Основними методами прогнозування, які доцільно використову-вати в процесі стратегічного планування забезпечення фінансовоїбезпеки на основі стратегічної інформації, можуть бути відомі мето-ди екстраполяції, експертні методи, методи моделювання, методирозробки сценаріїв подій.

Крім розробки прогнозів розвитку загальної ситуації у фінансо-во-кредитній сфері має сенс готувати прогнози за окремими скла-довими фінансової безпеки, за впливом дестабілізуючих чинниківна зниження рівня безпеки, за впливом заходів, які здійснюютьсядля підвищення фінансової безпеки. Прогнози можуть розробляти-ся як на квартал і рік, так і на більшу перспективу.

ÐÎÇÄ²Ë II

73

І, нарешті, доцільно визначити основні напрями інформаційно-аналітичної діяльності органів виконавчої влади, які мають відпові-дати за стан фінансової безпеки держави. Такими напрямами мо-жуть бути:

- постійний моніторинг стану фінансово-кредитної сфери країни;- визначення загроз фінансовій безпеці на рівні держави;- виявлення особливостей формування загроз та чинників, які

впливають на стан фінансово-кредитної сфери;- опис альтернативних варіантів дій і заходів щодо покращання

стану фінансової безпеки та обґрунтування вибору оптимального зних;

- оцінювання очікуваних результатів впровадження запланова-них заходів з точки зору дотримання безпечного стану фінансово-кредитної сфери.

Інформаційно-аналітичне забезпечення має здійснюватися дер-жавними органами – постачальниками таких матеріалів відповіднодо сфери їх компетенції за встановленим переліком показниківстану фінансової безпеки [85].

Таким чином, наявність ефективної підсистеми інформаційноїпідтримки фінансової безпеки держави забезпечує отримання якіс-ного аналізу і прогнозу рівня фінансової безпеки на перспективу,надає можливість своєчасно і комплексно виявляти загрози, визна-чати національні інтереси у фінансово-кредитній сфері країни і, вцілому, сприяти підтриманню фінансової безпеки держави наналежному рівні.

2.3. Засади стратегічного плануванняфінансової безпеки держави

В теорії стратегічного планування і управління думки щодо сут-ності категорії «стратегія» в основному збігаються до такого:стратегія – це узагальнена модель довгострокового курсу дійу вигляді сукупності визначених перспективних цілей (пріори-тетів) і способів (рішень) їх досягнення, в якій зіставленопоставлені цілі та можливості їх реалізації. Таке розумінняпоняття «стратегія» у повній мірі можна використати щодо такогооб'єкта стратегічного планування як фінансова безпека держави.

При цьому доцільно визначити особливості поняття «стратегія»:- стратегія є основою для розробки конкретних програм і страте-

гічних планів на різних рівнях управління;


74

- носить системний характер і тому має складну внутрішнюструктуру, тісно пов'язану із оточуючим середовищем;

- визначає основні напрямки і шляхи досягнення довгостроковихцілей, тобто має багатоцільовий характер;

- зіставляє поставлені цілі і можливості їх здійснення в виглядісукупності різного роду ресурсів;

- розробляється з використанням узагальненої, неповної і недо-статньо системної інформації;

- має час від часу оновлюватись в залежності від динаміки стануявища чи процесу;

- надає можливість налагодити дійовий контроль за реалізацієюпоставлених у стратегії цілей із зворотним зв'язком.

У загальному плані стратегії реалізуються через стратегічне уп-равління і його важливу складову – стратегічне планування.

До сфери стратегічного управління відносяться розробка і реалі-зація концепції, стратегії і програми (плану). В процесі стратегічно-го управління здійснюється наступний алгоритм:

концепція ––––® стратегія ––––® програма (план)

По відношенню до фінансово-кредитної сфери концепція стра-тегічного управління є системною сукупністю теоретичних і методо-логічних підходів, ідей, принципів або уявлень, яка зумовлює гене-ральну довгострокову мету функціонування цієї сфери і перспек-тивні напрями її розвитку, основні механізми взаємодії суб'єкта іоб'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими скла-довими, між фінансово-кредитною сферою в цілому та оточуючим їїсередовищем.

Стратегічне управління по відношенню до фінансово-кредитноїсфери має в основному передбачати:

- визначення цілей, напрямків і механізмів їх реалізації;- зміни в економічних відносинах всередині фінансово-кредитної

сфери і останньої із зовнішнім середовищем;- організаційні (інституціональні) зміни в фінансово-кредитній

сфері;- зміни в чинному законодавстві, яке регулює відносини в фінан-

сово-кредитній сфері.Відповідно до цього стратегічне управління по відношенню до

фінансово-кредитної сфери уявляє собою комплексний процесрозробки і здійснення стратегії реформування або розвиткуцієї сфери та поліпшення її взаємодії з оточуючим середови-щем.

ÐÎÇÄ²Ë II

75

Зрозуміло, що стратегічне планування посідає головне місце всистемі стратегічного управління. Воно безумовно може викорис-товуватись відносно процесу забезпечення фінансової безпеки,оскільки:

1) фінансово-кредитна сфера безпосередньо пов'язана з гло-бальними цілями (в масштабі держави і з міжнародними фінансови-ми аспектами),

2) її розвиток зорієнтований на майбутнє, 3) суттєво зачіпає неконтрольовані зовнішні чинники, які теж

впливають на стан фінансово-кредитної сфери окремої країни.В Україні вже визріли основні передумови для переходу в забез-

печенні фінансової безпеки на стратегічне планування, а саме:- об'єктивна необхідність реагування на зміни в фінансово-кре-

дитній сфері, яка реформується в напрямку укріплення ринковихвідносин;

- необхідність поєднання окремих секторів фінансово-кредитноїсфери в системну сукупність, яка б відповідала критеріям ринковоїекономіки;

- глобалізація в функціонуванні фінансових систем різних країннадає фінансово-кредитній сфері України нових якостей, врахуван-ня яких потребує використання саме стратегічного планування;

- суттєвий розвиток теорії і практики стратегічного планування,які дозволяють перейти від методу «спроб і помилок» до суто науко-вих методів аналізу сучасного стану фінансово-кредитної сфери іпередбачення майбутнього в її розвитку;

- наявність доступної статистичної і аналітичної інформації, якастворює підґрунтя до проведення наукового стратегічного аналізу іпрогнозування майбутнього стану фінансово-кредитної сфери;

- наявність сучасних інформаційних технологій і, насамперед,глобальної мережі Internet, які дозволяють брати будь-яку інформа-цію з будь-яких джерел і країн.

Має сенс визначити загальний алгоритм стратегічного плану-вання фінансової безпеки. На нашу думку він повинен мати такийвигляд:

1) аналіз;2) визначення пріоритетів;3) вироблення концепції;4) розробка стратегії;5) розробка плану (програми);6) реалізація плану (програми);


76

7) контроль із застосуванням зворотного зв'язку.Першим етапом, безумовно, є аналіз сучасного стану фінансо-

во-кредитної сфери. Тільки по його результатах можливим стає ви-значення цілей і пріоритетів забезпечення фінансової безпеки натой чи інший період часу. Наступними етапами мають бути вироб-лення Концепції забезпечення фінансової безпеки, Стратегії забез-печення фінансової безпеки і відповідно державної Програми за-безпечення фінансової безпеки.

Важливим елементом стратегічного планування фінансової без-пеки є організація виконання Програми забезпечення фінансовоїбезпеки і контроль за її реалізацією. Власно кажучи, останні дваетапи є перехідними до системи стратегічного управління фінансо-вою безпекою, тому що зумовлюють необхідність діяльності з реа-лізації та контрольно-координаційної діяльності не тільки в органістратегічного планування (РНБО України), а й у всіх ланках, які ма-ють забезпечувати реалізацію Програми забезпечення фінансовоїбезпеки.

Стратегічне планування, як і будь-який вид людської діяльності,має відповідати певним принципам. У науковій і навчальній літера-турі наводиться багато з них, але наша задача відібрати з них ті, щовідповідають сутності стратегічного планування саме фінансовоїбезпеки. З огляду на це, а також використовуючи власні розробки,до таких основних принципів слід віднести наступні:

- системність і комплексність – система стратегічного плануван-ня має охоплювати не тільки всі структурні елементи фінансово-кредитної сфери, але й зовнішнє середовище, всі аспекти функціо-нування цієї сфери, як всередині, так і зовні. Крім того, сукупністьрішень, яку прийнято в результаті стратегічного планування, повин-на носити системний характер;

- цілевстановлення та цілереалізація – системну сукупність рі-шень, форм і методів їх реалізації має бути спрямовано на встанов-лення та досягнення визначених цілей і пріоритетів щодо забезпе-чення фінансової безпеки. Наявність та реалізація цього принципу всистемі стратегічного планування є суттєвим підґрунтям забезпе-чення її дієвості, а звідси – й реальності;

- наукова та методологічна обґрунтованість – використання ос-танніх наукових досягнень, вітчизняного й зарубіжного досвіду впроцесі стратегічного планування фінансової безпеки та додержан-ня його методології;

ÐÎÇÄ²Ë II

77

- збалансованість, ефективність та соціальна спрямованість –відповідність рішень, спрямованих на зміни всередині фінансово-кредитної сфери та рішень, які мають вносити зміни в зовнішнє се-редовище, поміж собою. Забезпечення безумовного виконання за-планованих рішень з перевищенням результатів їх реалізації надвитратами, спрямованими на їх здійснення. Розв'язання не лишепроблем самої фінансово-кредитної сфери, але й пом'якшення со-ціальних проблем, насамперед, підвищення рівня життя населення;

- безперервність, довгостроковість, спадковість та послідов-ність – стратегічне планування має носити безперервний довго-строковий характер, забезпечувати послідовний перехід від однієїконцепції, стратегії, програми забезпечення фінансової безпеки донаступної з попереднім використанням найбільш суттєвих науковихі методологічних підходів;

- альтернативність та багатоваріантність – наявність в процесістратегічного планування декількох варіантів альтернативнихрішень, що надає можливість вибору з них найбільш ефективних,які включаються до складу програми забезпечення фінансової без-пеки;

- реалістичність і досяжність – визначена системна сукупністьстратегічних рішень має бути реальною, спроможною досягти пев-них цілей і реалізувати певні пріоритети забезпечення фінансовоїбезпеки та національні інтереси в фінансово-кредитній сфері;

- динамічність та гнучкість – система стратегічного планування вході свого функціонування має бути гнучкою, враховувати неперед-бачені зміни в розвитку фінансово-кредитної сфери, а також часовіхарактеристики і характер змін;

- наявність зворотного зв'язку – без системи зворотного зв'язкунеможливо забезпечити своєчасне втручання виконавчої влади вразі появи непередбачених змін або явищ у фінансово-кредитнійсфері. Наявність такого зв'язку надає можливість запобігати неба-жаному розвитку подій у фінансово-кредитній сфері і своєчаснозабезпечувати необхідний рівень фінансової безпеки;

- якісна та кількісна визначеність – наявність сукупності якісниххарактеристик фінансово-кредитної сфери, запланованих на пев-ний період дозволяє чіткіше забезпечити в майбутньому параметрифінансової безпеки і в якісному відношенні. Крім того, в реалізаціяцього принципу вимагає встановлення кількісних значень індикато-рів фінансової безпеки: порогових і запланованих.


78

Виходячи з вищенаведеного, з'являється можливість визначитисутність стратегічного планування по відношенню до фінансово-кредитної сфери, як процес вироблення системної сукупностінаукових підходів і рішень у вигляді державної політики, спрямова-ної на забезпечення фінансової безпеки в довгостроковому періо-ді, з визначенням цілей, пріоритетів, якісних, кількісних і часовиххарактеристик, конкретних виконавців та необхідних ресурсів.

В реалізації цього процесу і полягає завдання стратегічного пла-нування фінансової безпеки. Конкретними результатами і змістомстратегічного планування по відношенню до забезпечення фінансо-вої безпеки мають бути:

1) Концепція забезпечення фінансової безпеки держави на від-повідний період;

2) Стратегія забезпечення фінансової безпеки держави;3) державна Програма забезпечення фінансової безпеки.Як уже вказувалося в Концепції забезпечення фінансової безпе-

ки закладаються основи державної політики відносно підтриманняналежного рівня безпеки фінансово-кредитної сфери, а саме – су-купність цілей розвитку фінансово-кредитної сфери, система націо-нальних інтересів у цій сфері і пріоритети державної політики щодозабезпечення фінансової безпеки держави. В той же час Стратегіязабезпечення фінансової безпеки має конкретизувати і визначатистратегію щодо реалізації основних положень Концепції забезпе-чення фінансової безпеки як основ державної політики по відно-шенню до забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери краї-ни. На сучасному етапі Стратегія має визначати основні напрями,підходи і пріоритети діяльності органів державної влади щодо роз-в'язання проблем, пов'язаних з подоланням кризових явищ у фінан-сово-кредитній сфері та пошуком шляхів для її відродження. І на-решті, державна Програма забезпечення фінансової безпеки маємістити практичні заходи щодо побудови системи забезпечення фі-нансової безпеки із формуванням відповідних правових і організа-ційних засад, а також конкретні заходи щодо запобігання зниженнюрівня і забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери.

Часові характеристики стратегічного планування, тобто періодпланування, залежать від специфіки фінансово-кредитної сфери,довжини та інерційності явищ, що відбуваються в ній, рівня невиз-наченості і динамічності змін у цій сфері. Оптимальним періодом діїКонцепції забезпечення фінансової безпеки є 10-річний, для Стра-

ÐÎÇÄ²Ë II

79

тегії та Програми забезпечення фінансової безпеки – 5 років із що-річним внесенням змін у відповідності з реальним розвитком подійу фінансово-кредитній сфері або зміною національних інтересів уцій сфері.

Слід також визначити основні переваги стратегічного плануван-ня фінансової безпеки держави, до яких можна віднести наступні.

По-перше, цей вид планування надає можливість пов'язуватипоточні рішення щодо забезпечення фінансової безпеки з майбут-німи результатами, а стратегічне осмислення пріоритетів і заходів зїх реалізації із прогнозуванням їх наслідків.

По-друге, використання стратегічного планування орієнтує напошук альтернативних варіантів досягнення визначених цілей в ме-жах наявних ресурсів і політичних, економічних та організаційнихобмежень.

По-третє, дозволяє визначати можливості подальшого розвиткуфінансово-кредитної сфери та загрози фінансовій безпеці, сильнихі слабких сторін фінансово-кредитної сфери, враховувати їх привстановленні цілей і визначенні пріоритетів, формулюванні концеп-ції і стратегії, а також при розробці програми забезпечення фінан-сової безпеки.

По-четверте, робить можливим розподіляти відповідальністьміж різними міністерствами і відомствами, а також вертикальнимирівнями виконавчої влади, по різних складових фінансово-кредит-ної сфери, між поточною та перспективною діяльністю.

По-п'яте, ще однією з переваг стратегічного планування фінан-сової безпеки є отримання синергетичного ефекту, який виникаєзавдяки системному поєднанню чинників впливу (посилення пози-тивних та послаблення негативних), принципів, організаційнихформ, методів, наукових підходів, економічних і правових механіз-мів, які мають забезпечувати належний рівень фінансової безпеки.

Зрозуміло, що перелічені переваги стратегічного планування нереалізуються самі по собі. Для цього потрібна копітка робота на всіхрівнях державного управління.

Так само, як потрібна розробка і здійснення Концепції забезпе-чення економічної безпеки через розробку і реалізацію відповіднихСтратегії і державної Програми, необхідним є формування ґрунтов-ної складової останньої – основних засад створення і функціонуван-ня підсистеми забезпечення фінансової безпеки держави у виглядідеякого механізму. Тут є два шляхи: або 1) можна вести розмову


80

про створення окремої, обмеженої рамками фінансово-кредитноїсфери, підсистеми забезпечення фінансової безпеки у складі сис-теми забезпечення економічної безпеки, або 2) розробити системузабезпечення економічної безпеки, яка б водночас містила й окреміскладові забезпечення фінансової безпеки. Позиція автора більшсхильна до другого варіанту.

У зв'язку з цим механізм забезпечення фінансової безпеки до-цільно включати окремою підсистемою до системи економічноїбезпеки і так само Концепцію забезпечення фінансової безпеки –до Концепції забезпечення економічної безпеки. В загальному ас-пекті механізм включає організаційну структуру, сукупність викону-ваних функцій, методи, принципи, інструменти та технології.

Таким чином, на ґрунті Концепції забезпечення фінансової без-пеки має бути розроблена державна Стратегія забезпеченняфінансової безпеки, яка разом із концепцією повинна стати осно-вою формування державної фінансової політики, надаючи цьомудокументу орієнтири, визначаючи національні інтереси, цілі і пріо-ритети в фінансово-кредитній сфері. У той же час на основі Стра-тегії забезпечення фінансової безпеки має розроблятися державнаПрограма забезпечення фінансової безпеки. Механізми реалізаціїдержавної стратегії забезпечення фінансової безпеки можуть міс-титися як у цьому документі, так і в структурі державної фінансовоїполітики. В цілому ці два документи доцільно розглядати як меха-нізми державного регулювання фінансово-кредитної сфери, томущо вони взаємозалежать і доповнюють один одного.

2.4. Зростання ролі державних фінансових інститутіву забезпеченні фінансової безпеки

Для здійснення фінансової політики будь-яка країна формує івикористовує власну фінансову систему. За внутрішньою будовоюфінансова система країни являє собою сукупність відносно відо-соблених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, яківідображають специфічні форми і методи обміну, розподілу і пере-розподілу ВВП.

Державна фінансова система України складається із двох ланок:1) організаційної структури у складі центральних і регіональних

фінансових органів;

ÐÎÇÄ²Ë II

81

2) грошових потоків у вигляді: державного бюджету, фінансівмісцевих органів влади, спеціальних позабюджетних фондів, фінан-сів державних корпорацій і підприємств.

За організаційною структурою фінансова система країни є су-купністю фінансових органів та інститутів, які керують грошовимипотоками. До них в Україні відносяться наступні:

1) у законодавчій владі – Рахункова палата;2) у центральній виконавчій владі – Національний банк України,

Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна податко-ва адміністрація, Державна митна служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна комісія з цінних паперів та фондовогоринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг,Державний комітет фінансового моніторингу, Державне агентствоз інвестицій та інновацій, Пенсійний фонд.

На рівні областей майже всі центральні фінансові органи вико-навчої влади мають відповідні структурні підрозділи.

До принципів здійснення фінансової діяльності держави віднося-ться наступні:

- публічний характер фінансової діяльності держави (забезпе-чення гласності);

- розподіл функцій між представницькими органами влади та ви-конавчими органами влади на основі конституційного принципурозподілу компетенції законодавчої та виконавчої влади;

- пріоритет в галузі фінансової діяльності держави законодавчихорганів влади перед виконавчими органами влади;

- пріоритетність державних видатків по відношенню до надход-жень у казну;

- наявність здорових фінансів держави, не обтяжених загрозли-вим обсягом державного (внутрішнього і зовнішнього) боргу;

- забезпечення фінансової безпеки держави, регіонів, підпри-ємств;

- єдність фінансової діяльності і грошової системи держави;- міжгалузевий і міжфункціональний характер фінансової діяль-

ності держави;- самостійність в установлених чинним законодавством межах

фінансової діяльності органів місцевого самоврядування;- соціальна спрямованість фінансової діяльності держави;- принцип плановості фінансової діяльності держави та функціо-

нування її фінансових органів;


82

- застосування субсидіарності – обов'язок вищої (державної) вла-ди надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня;

- втручання влади більш високого рівня у фінансові справи владинижчого рівня лише тою мірою, якою остання продемонструвала ідовела свою нездатність вирішувати фінансові проблеми;

- розподіл повноважень між різними рівнями влади у фінансовійсфері;

- співробітництво (партнерство) різних рівнів влади у фінансовійдіяльності,

- делеговане управління фінансовою діяльністю (центральнавлада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі, аостання – може делегувати окремі свої повноваження органам вла-ди вищого рівня на основі угоди).

Реалізація цих принципів передбачає взаємодію державнихфінансових органів (на чолі з Міністерством фінансів) з банківськоюсистемою (на чолі з Національним банком України).

Розглянемо основні завдання державних органів, які причетні дорозробки і реалізації фінансової політики держави.

Постійно діючим вищим органом державного фінансово-еконо-мічного контролю виступає Рахункова палата. Її основними завдан-нями, закріпленими Законом України «Про Рахункову палату»(прийнятий 11 липня 1996 року, остання редакція від 22.05.2008), є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконаннямвидаткової частини Державного бюджету України, витрачаннямбюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільовихфондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішньо-го і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доціль-ності видатків державних коштів, валютних та фінансово-кредитнихресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм еко-номічного, науково-технічного, соціального і національно-культур-ного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Україноюпозик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародниморганізаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

- контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державно-го бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Націо-нального банку України та уповноважених банках;

ÐÎÇÄ²Ë II

83

- аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюд-жету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також проудосконалення бюджетного процесу в цілому;

- регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетівпро хід виконання Державного бюджету України та стан погашеннявнутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснен-ня інших контрольних функцій.

Усі ці завдання мають пряме відношення до забезпечення фінан-сової безпеки держави і тому Рахункова палата має бути включенадо організаційної структури системи забезпечення фінансової без-пеки держави. Крім того, було б доцільно до наведеного законувключити пункт про участь Рахункової палати в захисті національнихфінансових інтересів і відповідальності за це.

Ключовими органами державного управління фінансово-кре-дитною сферою в Україні (виконавча гілка влади), як відомо, є На-ціональний банк та Міністерство фінансів. Національний банкУкраїни відповідно до Закону України «Про Національний банкУкраїни», прийнятому 20 травня 1999 року (остання редакція від24.11.2009), – незалежний, економічно самостійний орган держав-ного управління грошово-кредитним і валютним секторами в країні.Основною його функцією є забезпечення стабільності грошовоїодиниці України. Крім того, в контексті забезпечення фінансовоїбезпеки держави Національний банк виконує такі функції:

- відповідно до розроблених Радою Національного банку УкраїниОсновних засад грошово-кредитної політики визначає та прово-дить грошово-кредитну політику;

- монопольно здійснює емісію національної валюти України таорганізовує її обіг;

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організуєсистему рефінансування;

- монопольно здійснює валютне регулювання; - встановлює для банків правила проведення банківських опера-

цій, бухгалтерського обігу і звітності, захисту інформації, коштів тамайна;

- організовує створення та методологічно забезпечує системугрошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статис-тики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі міжбанками;


84

- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківськихтехнологій, створює, координує та контролює створення електрон-них платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківськоїдіяльності та засобів захисту банківської інформації;

- здійснює банківське регулювання та нагляд;- складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозу-

вання;- представляє інтереси України в центральних банках інших дер-

жав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співро-бітництво здійснюється на рівні центральних банків;

- здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов-новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення опе-рацій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контрольза банками та іншими фінансовими установами, які отримали лі-цензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

- забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резер-вів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

- аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та ва-лютних відносин;

- організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та іншихцінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкноті монет та інших цінностей;

- реалізує державну політику з питань захисту державних секре-тів у системі Національного банку;

- бере участь у підготовці кадрів для банківської системи Украї-ни;

- за спрощеною процедурою здійснює довгострокове рефінан-сування комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданихцими банками населенню на інвестування будівництва житла в роз-мірі не менше ніж 80% номінальної вартості пулу іпотечних кредитів,наданого у забезпечення відповідним банкам.

Зрозуміло, що усі перелічені функції мають безпосереднє відно-шення до забезпечення фінансової безпеки країни. Доцільно було бвнести доповнення до наведеного закону щодо надання Національ-ному банку функції захисту національних інтересів України в грошо-во-кредитному і валютному секторах і тим самим – забезпечення їхбезпеки. Крім того дуже важливим може бути розробка і реалізаціяправового механізму тісної взаємодії Національного банку з зако-нодавчою і виконавчою гілками влади, Радою національної безпекиі оборони України.

ÐÎÇÄ²Ë II

85

У чинному Положенні про Міністерство фінансів України (за-твердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня2006 року №1837, остання редакція від 27.02.2008) воно є «голов-ним органом у системі центральних органі виконавчої влади із за-безпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, по-даткової, митної політики, політики у сфері державного внутрішньо-го фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроб-лення та виробництва голографічних захисних елементів».

Виходячи з цього, а також з точки зору забезпечення фінансовоїбезпеки держави, основними завданнями міністерства є:

- забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджет-ної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внут-рішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її прове-денням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою,ГоловКРУ, Державним казначейством;

- забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритет-них напрямах соціально-економічного розвитку України;

- здійснення заходів із підвищення ефективності управління дер-жавними фінансами;

- проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізуфінансово-економічного становища держави, перспектив її подаль-шого розвитку;

- підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики нанаступний бюджетний період;

- розроблення в установленому порядку проекту Закону проДержаний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показни-ків зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної ізскладанням та виконанням Державного бюджету України, коорди-нація діяльності учасників бюджетного процесу;

- удосконалення міжбюджетних відносин;- здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриман-

ням бюджетного законодавства;- розроблення стратегії фінансування державного бюджету;- забезпечення здійснення державних запозичень, надання дер-

жавних гарантій, погашення і обслуговування державного боргу;- удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;- здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та

фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку на-ціональної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних ме-тодологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової


86

звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від орга-нізаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування(крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб-підпри-ємців;

- реалізація державної політики у сфері випуску та проведеннялотерей;

- участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої вла-ди державної політики у сфері видобутку, виробництва, викорис-тання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорого-цінного каміння.

Важливим елементом діяльності цього міністерства має статизахист національних фінансових інтересів. На жаль, у Положенніпро Міністерство фінансів України, як видно з перелічених функційбезпосередньо не закладено цю функцію. Принципово мають змі-нитися статус та функції Міністерства фінансів. За цим міністерст-вом має бути координація діяльності Державного казначейства,Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Дер-жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного ко-мітету фінансового моніторингу, Державної комісії з регулюванняринків фінансових послуг, Головного контрольно-ревізійного уп-равління, Державного агентства з інвестицій та інновацій, окремихсфер діяльності інших центральних органів виконавчої влади, пов'я-заних з виконанням функцій щодо забезпечення фінансової безпе-ки держави. Але в першу чергу Міністерство фінансів має координу-вати свою діяльність з Національним банком, а в частині безпосе-реднього забезпечення фінансової безпеки – з Радою національноїбезпеки і оборони України. Міністерству фінансів необхідно такождоручити розроблення прогнозів розвитку ситуацій у фінансово-кредитній сфері в цілому. Крім того, з огляду на важливі місце і рольцього міністерства в державному управлінні фінансово-кредитноюсферою країни, доцільно було б розробити і прийняти відповіднийзакон України.

А в цілому НБУ і Мінфін повинні стати головними організаторамиі водночас – відповідальними за забезпечення фінансової безпеки(за координації з боку Ради національної безпеки і оборони).

Статус Державної податкової адміністрації України визначеноЗаконом України «Про державну податкову службу в Україні» і По-ложенням про Державну податкову адміністрацію, затвердженимУказом Президента України від 13 липня 2000 року (остання редак-

ÐÎÇÄ²Ë II

87

ція від 01.06.2007). Відповідно до цих нормативних актів основнимизавданнями державної податкової служби, які мають відношення дозабезпечення фінансової безпеки, є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законо-давства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністюсплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установ-лених законодавством;

- здійснення контролю за погашенням податкової заборгованос-ті платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майнояких перебуває в податковій заставі;

- здійснення в межах своїх повноважень контролю за обліком,зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншогоналежного державі майна;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банкуданих про платників податків-юридичних осіб;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесенимзаконом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття,припинення, розслідування та провадження у справах про адмініст-ративні правопорушення;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби тавиявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів держав-ної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'я-заних з виконанням службових обов'язків;

- розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків,інших платежів.

Однак слід додати до наведених вище закону і положення відпо-відальність державної податкової служби за правильність перевірокнею повноти сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) су-б'єктами господарської діяльності, а також функцію забезпеченняфінансової безпеки по завданнях, закріплених за податковою служ-бою.

Положенням про Державне казначейство (затверджено Поста-новою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року, останняредакція від 17.02.1999 року) передбачені такі основні завдання,пов'язані з функціонуванням бюджетного сектору:


88

- організовує виконання Державного бюджету України і здійснюєконтроль за цим;

- здійснює управління наявними коштами державного бюджету, утому числі в іноземній валюті, державних позабюджетних фондів іпозабюджетними коштами та позабюджетними коштами установ іорганізацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

- здійснює фінансування видатків державного бюджету;- веде облік касового виконання державного бюджету, складає

звітність про стан виконання державного і зведеного бюджетів;- здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім бор-

гом відповідно до чинного законодавства;- розподіляє між державним та бюджетами Автономної Респуб-

ліки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від за-гальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів за нор-мативами, затвердженими Верховною Радою України;

- здійснює контроль за надходженням і використанням коштівпозабюджетних фондів, позабюджетних коштів;

- розробляє та затверджує нормативно-методичні документи зпитань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконаннябюджетів усіх рівнів.

У наведеному положенні теж чітко не визначено місце і роль Дер-жавного казначейства в системі забезпечення фінансової безпеки.

Важливе місце в організаційній структурі системи забезпеченняфінансової безпеки держави має займати Державна комісія з цін-них паперів та фондового ринку. Функції, що покладені на неї, ма-ють пряме відношення до підтримання безпеки фінансово-кредит-ної сфери на належному рівні. Відповідно до Закону України «Продержавне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня1996 року (остання редакція від 17.11.2009) основними завданнямикомісії є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної по-літики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їхпохідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку ціннихпаперів до міжнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціону-вання в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском іобігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також усфері спільного інвестування;

ÐÎÇÄ²Ë II

89

- захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо за-побігання і припинення порушень законодавства на ринку ціннихпаперів, застосування санкцій за порушення законодавства у ме-жах своїх повноважень;

- сприяння розвитку цінних паперів;- узагальнення практики застосування законодавства України з

питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення про-позицій щодо його вдосконалення.

До наведеного закону і відповідного положення доцільно дода-ти, що Державна комісія з ЦП та ФР розробляє і реалізує державнуполітику відносно ринку цінних паперів та їх похідних разом із Мініс-терством фінансів, а також чітко визначити місце комісії в системізахисту національних фінансових інтересів.

Державна митна служба відповідно до Положення (затвердженоПостановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року,остання редакція від 08.08.2008 року) має наступні завдання:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної полі-тики в галузі митної справи;

- забезпечення захисту економічних інтересів України;- виконання вимог законодавства з питань митної справи, здійс-

нення контролю за додержанням таких вимог митними органами,спеціалізованими митними установами та організаціями, юридич-ними і фізичними особами;

- організація і забезпечення здійснення митного контролю тамитного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщу-ються через митний кордон України, удосконалення митних проце-дур з метою створення сприятливих умов для прискорення товаро-обігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

- забезпечення контролю за дотриманням правил переміщеннявалютних цінностей через митний кордон України;

- забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до дер-жавного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), конт-роль за справлянням яких покладено відповідно до законодавствана митні органи, у разі ввезення (пересилання) товарів і транспорт-них засобів на митну територію України або їх вивезення (переси-лання) з митної території України;

- застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регу-лювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення дотри-мання передбачених законодавством заборон та обмежень щодопереміщення окремих видів товарів через митний кордон України;


90

- організація та проведення у межах своїх повноважень боротьбиз контрабандою і порушеннями митних правил;

- здійснення разом з іншими уповноваженими органами вико-навчої влади заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальноївласності;

- сприяння у межах своїх повноважень захисту прав споживачівтоварів;

- здійснення контролю за діяльністю підприємств, які надаютьпослуги з декларування товарів і транспортних засобів, перевезен-ня та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордонУкраїни чи перебувають під митним контролем, та виконують іншіоперації з такими товарами;

- забезпечення розвитку міжнародного співробітництва в галузімитної справи та виконання зобов'язань, передбачених міжнарод-ними договорами України з питань митної справи, що укладені вустановленому законом порядку.

З точки зору захисту економічних інтересів держави це положен-ня з наведених вище завдань найбільш відповідає вимогам дотри-мання фінансової безпеки, хоча про це прямо й не сказано в поло-женні.

Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу вУкраїні», прийнятим 26 січня 1993 року (остання редакція від22.05.2008) передбачено, що її головним завданням є здійсненнядержавного фінансового контролю за використанням і збережен-ням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів,правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттязобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом ідостовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в мініс-терствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, вбюджетних установах і у суб'єктів господарювання державногосектору економіки, а також ж на підприємствах і в організаціях, якіотримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти збюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують(використовували в періоді, який перевіряється) державне чи кому-нальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропо-зицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобіганняїм у подальшому. І хоча ця установа має важливу ділянку роботищодо забезпечення фінансової безпеки держави, але про це прямоне йдеться в наведеному законі.

ÐÎÇÄ²Ë II

91

Відповідно до Положення про Державну комісію з регулюванняринків фінансових послуг, затвердженого Указом ПрезидентаУкраїни від 04.04.2003 року (остання редакція від 12.09.2005 року) їїосновними завданнями визначено наступні:

- проведення єдиної та ефективної державної політики у сферінадання фінансових послуг;

- розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансовихпослуг;

- здійснення державного регулювання та нагляду за наданнямфінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

- захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосуван-ня заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавствана ринках фінансових послуг та їх припинення;

- узагальнення практики застосування законодавства України зпитань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення івнесення пропозицій щодо його удосконалення;

- запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринківфінансових послуг;

- сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансо-вих послуг.

Комісія здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністюстрахових компаній і страхових брокерів, установ накопичувально-го пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок,лізингових і факторингових компаній, кредитно-гарантійних уста-нов, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім бан-ків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного ін-вестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансовихустанов, які мають статус міжурядових міжнародних організацій,Державного казначейства України та державних цільових фондів).

Хоча діяльність цієї комісії і має безпосереднє відношення до за-безпечення фінансової безпеки страхового та інших ринків фінан-сових послуг, однак ця функція у прямому вигляді не закріплена занею.

За останні три роки в Україні створено ще дві урядові організації,які мають відношення до забезпечення фінансової безпеки держа-ви: Державний комітет фінансового моніторингу України і Державнеагентство України з інвестицій та інновацій. Положенням про Дер-жавний комітет фінансового моніторингу на нього покладено реалі-зацію наступних завдань:


92

- участь в реалізації державної політики у сфері запобігання тапротидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, і фінансуванню тероризму;

- збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові опе-рації, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

- створення та забезпечення функціонування єдиної державноїінформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуван-ню тероризму;

- налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційногообміну з органами державної влади, компетентними органами іно-земних держав і міжнародними організаціями у сфері запобіганнята протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, і фінансуванню тероризму.

Діяльність цього комітету має важливе значення для забезпе-чення фінансової безпеки держави, особливо в сучасних умовах.

У Положенні про Державне агентство з інвестицій та інновацій нанього покладено такі основні завдання:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної полі-тики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності;

- створення національної інноваційної системи для забезпеченняпроведення ефективної державної інноваційної політики, координа-ція роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інновацій-ної діяльності.

Завдання, які покладені на цю комісію, торкаються забезпеченняфінансової безпеки держави лише в частині інвестиційного секто-ра, особливо стосовно, по-перше, визначення бюджетних коштівдля надання фінансової допомоги суб'єктам інноваційної діяльностіі, по-друге, участі у підготовці та здійсненні заходів щодо інститу-ційного розвитку ринків капіталів, управління інвестиційними ре-сурсами.

До організаційної структури системи забезпечення фінансовоїбезпеки держави слід віднести і Пенсійний фонд, оскільки йомудоручено фінансування бюджетних і позабюджетних видатків на со-ціальне забезпечення. В Положенні про Пенсійний фонд (затверд-жено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 ро-ку) на нього покладено:

- участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пен-сійного забезпечення та соціального страхування;

ÐÎÇÄ²Ë II

93

- керівництво та управління солідарною системою загальнообо-в'язкового державного пенсійного страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання внесків на загально-обов'язкове державного пенсійне страхування;

- призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного гро-шового утримання суддям у відставці та підготовка документів дляїх виплати;

- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування тавиплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно іззаконодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фондуУкраїни та інших джерел, визначених законодавством;

- ефективне та цільове використання коштів, удосконалення ме-тодів фінансового планування, звітності та системи контролю за ви-трачанням коштів.

В ході проведення в країні пенсійної реформи доцільно прийнятизакон про пенсійну систему, в якій визначити її місце в системі за-безпечення фінансової безпеки.

В Положенні про Державний комітет статистики України (за-тверджено Указом Президента України від 6 листопада 1997 року)на нього покладено збирання, опрацювання та всебічний аналізстатистичної інформації про процеси, що відбуваються в економіч-ному і соціальному житті України та її регіонів. Зрозуміло, що Держ-комстат має займатися і питаннями фінансової статистики (разом зНБУ), а також забезпечувати систему підтримання фінансової без-пеки на належному рівні статистичною інформацією про стан фінан-сово-кредитної сфери країни.

Регіональний і місцевий рівень теж слід включати до системи за-безпечення фінансової безпеки держави. Ці рівні управління маютьважливе значення для реалізації державної політики щодо розвиткуфінансово-кредитної сфери безпосередньо на місцях. Тому слід та-кож проаналізувати законодавчі акти «Про місцеві державні адмі-ністрації» (прийнятий 9 квітня 1999 року, остання редакція від21.01.2010) і «Про місцеве самоврядування в Україні» (прийнятий21 травня 1997 року із змінами і доповненнями від 6 жовтня 1998року, 16 липня 1999 року, 11 січня 2000 року).

До відання місцевих державних адміністрацій (обласних і район-них) належить вирішення питань, які мають відношення до забезпе-чення економічної, в тому числі фінансової, безпеки, а саме:

- соціально-економічного розвитку відповідних територій;- бюджету, фінансів та обліку;


94

- управління майном, приватизації та підприємництва;- здійснення державного контролю за збереженням і раціональ-

ним використанням державного майна, станом фінансової дисцип-ліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобо-в'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуваннямшкоди, заподіяної державі.

Стаття 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачає їх повноваження в галузі бюджету і фінансів. Але середцих повноважень відсутня участь місцевих державних адміністраційу забезпеченні фінансовою безпеки як на своїй території, так і нарівні країни, не визначено їх місце і відповідальність у системі під-тримання безпеки фінансово-кредитної сфери.

До компетенції місцевого самоврядування в Україні (сільські, се-лищні і міські ради) відповідно до Закону України «Про місцевесамоврядування в Україні» від 21.05.1997 (остання редакція від16.03.2010) відносяться наступні питання, що мають опосередкова-не відношення до забезпечення економічної і фінансової безпеки:

- затвердження програм соціально-економічного розвитку від-повідних адміністративно-територіальних одиниць;

- затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; за-твердження звіту про виконання відповідного бюджету;

- встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок умежах, визначених законом;

- утворення позабюджетних цільових, у тому числі валютних,коштів, контроль за їх використанням;

- прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;- прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюд-

жетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного міс-цевого бюджету;

- прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законо-давства пільг по місцевих податках і зборах;

- встановлення для підприємств, установ та організацій, що на-лежать до комунальної власності відповідних територіальних гро-мад, частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюд-жету.

Більш детально повноваження в галузі бюджету, фінансів і цінвстановлені статтею 28 названого закону. Але й тут не визначеномісце і повноваження суб'єктів місцевого самоврядування в забез-печенні фінансової безпеки на своїх територіях і в масштабі держа-ви.

ÐÎÇÄ²Ë II

95

Основні грошові потоки проходять по лінії державного бюджету,зовнішнього і внутрішнього державного боргу, фінансів і борговихзобов'язань місцевих органів влади, спеціальних позабюджетнихфондів, фінансів державних корпорацій і підприємств, розрахунківпо державних замовленнях, державних кредитів і державних інвес-тицій вітчизняним підприємствам (з бюджету), зовнішніх і внутріш-ніх кредитів, які беруть державні підприємства. Наведені грошовіпотоки реально пов'язують державні фінансові органи з банківсь-кою системою. Виходячи з цього основними ланцюгами, по якихпроходить взаємодія державних фінансових органів з банківськоюсистемою, є наступні:

- формування бюджетів і спеціальних позабюджетних фондівусіх рівнів (сплата податків, зборів тощо);

- бюджетне фінансування (через органи Державного казна-чейства);

- видача вітчизняним підприємствам державних кредитів та їхповернення;

- державне інвестування економіки (конкретних проектів);- здійснення розрахунків по державних замовленнях;- випуск і купівля комерційними банками ОВДП та їх погашення;- обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;- отримання державними підприємствами зовнішніх кредитів під

гарантії Уряду.Аналіз свідчить, що й на сьогодні Мінфін не відіграє провідної

ролі в управлінні фінансово-кредитною сферою країни, визначенні іздійсненні фінансової політики й усіх її складових: бюджетної, по-даткової, амортизаційної, інвестиційної (через цінні папери і фондо-вий ринок), митної, страхової, валютної, грошово-кредитної.

Значні сфери економіки і фінансів не контролюються цим мі-ністерством (або воно не приймає участі). Це, насамперед, стосує-ться розробки макроекономічної стратегії та макроекономічногопрогнозування, формування і розвитку фінансової інфраструктуриринку, забезпечення стабільності державних фінансів, інвестицій-ної політики, розробки і здійснення митної політики, політики стра-хування, у тому числі державного, сприяння розвитку місцевогосамоврядування та реформування міжбюджетних відносин, як це єу США, Австрії, Швеції, Німеччині, Угорщині та інших зарубіжнихкраїнах. Крім того, Мінфін виключено з участі в процесі формуваннявалютної і грошово-кредитної політики. Так, управління зовнішнімдержавним богом покладено на Міністерство фінансів і Державне


96

казначейство, а розроблення і здійснення валютної політики – тіль-ки на Національний банк.

Міністерство фінансів значною мірою втратило вплив на реаліза-цію податкової політики, хоча за ним і залишено функцію розроб-лення податкової політики. Це пов'язано з тим, що податкову інс-пекцію, яка свого часу була підрозділом Мінфіну, перетворено насамостійну структуру, якій надано статус центрального органувиконавчої влади зі спеціальним статусом.

Функції щодо ведення страхової справи поки що не закріплено вПоложенні за Міністерством фінансів, хоча система державногострахування в інших країнах є функцією міністерства фінансів.

Мінфін України не займається й політикою в сфері фінансовихринків і випуску цінних паперів, за винятком ОВДП. Цю функцію, якбуло наведено вище, покладено на Державну комісію з цінних папе-рів і фондового ринку (ДКЦПФР). Між іншим, ринок цінних паперівістотно впливає на фінансове становище, фінансово-кредитнусферу й економіку країни.

Відсутній законодавчо закріплений правовий статус Міністерст-ва фінансів як головного державного інституту регулювання фінан-сово-кредитної сфери країни. Зараз правовий статус регламентує-ться Указом Президента України. Виходячи з необхідності суттєво-го підвищення ролі і відповідальності Міністерства фінансів, як вжеговорилося, цього недостатньо.

Виходячи з наведеного аналізу Мінфін повинен стати штабомрозробки і здійснення загальнодержавної фінансової політики та їїскладових в бюджетному, інвестиційному, податковому, митному,фондовому та страховому секторах, амортизаційної політики. Крімтого, Мінфін має приймати участь в розробці (разом з НБУ) і здійс-ненні грошово-кредитної і валютної політики (за умови координаціїїх реалізації Національним банком).

Це дасть змогу Мінфіну проводити єдину, розподілену між відпо-відними структурами, державну фінансову політику і нести за неїповну відповідальність в рамках законів України. Чітко розподілитиміж Мінфіном і НБУ функції та відповідальність за координованістьта ефективність реалізації фінансової політики – за Мінфіном, гро-шово-кредитної і валютної – за НБУ.

Покласти на Міністерство фінансів (разом із НБУ) розробку ва-лютно-фінансової стратегії зовнішньоекономічних зв'язків, скла-дання і аналізу платіжного балансу країни.

ÐÎÇÄ²Ë II

97

Відповідно до цього розподілити сфери діяльності між регіо-нальними фінансовими органами і регіональними відділеннямиНБУ і комерційних банків.

З проведеного аналізу випливає такі загальні висновки: 1) в жодному (крім Державної митної служби, у відношенні до

якої йдеться про захист економічних інтересів) положенні або зако-ні про відповідний орган влади не передбачені місце і повноважен-ня в сфері захисту національних фінансових інтересів і системі за-безпечення фінансової безпеки;

2) не визначено основні шляхи взаємодії наведених органів вла-ди з Радою національної безпеки і оборони України та її апаратом,в тому числі необхідність надання інформації щодо стану фінансо-во-кредитної сфери.

Ці питання повинні знайти відображення у відповідних законах іположеннях про наведені складові організаційної структури систе-ми забезпечення фінансової безпеки держави. Більше того, слід назаконодавчому рівні визначити організаційну структуру системи за-безпечення фінансової безпеки країни, а також повноваження і від-повідальність кожної складової цієї системи.

2.5. Застосування нормативу резервних вимогу банківській діяльності як інструменту

її належної безпеки

Одним із основних економічних інструментів, які використовуєцентральний банк країни для здійснення грошово-кредитної політи-ки, є встановлення нормативу резервних вимог. В сукупності з від-криттям резервно-кореспондентського (розрахункового) рахункудля кожного комерційного банку, тобто кредитного інститутудругого рівня, в регіональних установах центрального банку, а та-кож визначенням мінімальної величини залишків коштів на даномурахунку, вони діють як єдиний, хоча і сукупний, економічний інстру-мент реалізації грошово-кредитної політики. Зрозуміло, що основ-ною вимогою при цьому є врахування стану грошового ринку. Вод-ночас слід підкреслити, що норматив резервних вимог виступає і якважливий інструмент забезпечення безпеки банківської діяльності.

Норматив резервних вимог уявляє собою встановлене цент-ральним банком як обов'язкове процентне відношення суми міні-мальних резервів до абсолютних (об'ємних) або відносних (приро-


98

щування) показників пасивних (депозитів) або активних (кредитнихвкладень) операцій. Використання нормативів може мати як то-тальний (по всіх комерційних банках), так і селективний (по окремихбанках) характер дії.

У світовій банківській практиці нормативи резервних вимог вста-новлюються централізовано і диференційовано в залежності відвидів і строків депозитів (або кредитів), а також типу і громадянствавкладника. Окрім того, використовується диференціація нормати-вів в залежності від:

- типу кредитної установи; - строку його діяльності;- величини активів;- особливостей регіону;- стану грошового ринку.Зміна мінімальних резервів зазвичай є не тільки гнучким інстру-

ментом управління банківськими операціями, але забезпечення на-лежного рівня безпеки банків, оскільки припускає широкий діапа-зон маневрування як кількісними, так і якісними параметрами в за-лежності від пріоритетів грошово-кредитної політики країни і забез-печення фінансової безпеки держави.

Окрім цього в західних країнах використовується диференціаціямінімальних резервів в залежності від приналежності депонованоїсуми до того чи іншого агрегату грошової маси, яку має комерцій-ний банк. Причому, як правило, для грошових компонентів, які вхо-дять до складу попереднього грошового агрегату, рівень резерву-вання вищий за той, який є складовою наступних грошових агрега-тів. Тим самим депонуванню можуть підлягати не тільки зобов'язан-ня в грошовій формі, але й квазігроші (М4). Наприклад, у ФРН ре-зервні вимоги розповсюджуються на пред'явницькі цінні паперистроком до двох років, а у США та Японії – на зобов'язання в євро-валютах. Таким чином, резервуванню підлягають всі компонентигрошової маси, чим підтримується необхідний рівень фінансовоїбезпеки комерційних банків, підвищується забезпечення інтересівбанківських клієнтів і досягається можливість впливу на курс ціннихпаперів і валютний курс. Диференціація нормативів дозволяє вико-ристовувати поряд із загальними ще й індивідуальні підходи до ре-гулювання динаміки кожного грошового агрегату.

Аналіз ретроспективи застосування даного інструменту в розви-нутих країнах свідчить, що первісно резервні відрахування до цент-ралізованого фонду здійснювалися банками на добровільних заса-

ÐÎÇÄ²Ë II

99

дах і слугували у вигляді страхового резерву. Починаючи з 80-х ро-ків минулого століття, резервні вимоги стали встановлюватисяцентральним банком країни в офіційному порядку і почали викорис-товуватися як інструменти: регулювання масштабів кредитно-роз-рахункових операцій комерційних банків, контролю за станом су-купного грошового обороту та забезпечення їх безпеки. В теперіш-ній час мінімальні резерви – це найменш нейтральні активи, які зо-бов'язані мати всі кредитні установи, як правило, в формі готівковихгрошей в касі банків чи у вигляді депозитів в центральному банкуабо в інших низьконейтральних формах, які визначає центральнийбанк.

Мінімальні резерви виконують три основні функції. По-перше,вони як ненейтральні резерви слугують формою забезпечення зо-бов'язань комерційних банків за депозитами їхніх клієнтів. Цент-ральний банк завдяки періодичним змінам норми обов'язкових ре-зервів може підтримувати ступінь нейтральності комерційного бан-ку в залежності від економічної ситуації в країні. По-друге, мінімаль-ні резерви є інструментом, який використовується центральнимбанком для регулювання обігу грошової маси в країні. І по-третє,водночас вони є інструментом забезпечення банківської безпеки.

За допомогою зміни нормативу резервних вимог центральнийбанк може регулювати масштаби активних операцій, в тому числікредитоспроможність комерційних банків, і, отже, – можливістьздійснення ними депозитної емісії. Кредитні інститути можуть роз-ширювати позичкові операції, якщо їхні обов'язкові резерви в цент-ральному банку більші за встановлений норматив. Коли маса гро-шей в обороті перевищує необхідну потребу, центральний банк мо-же проводити політику кредитної рестрикції шляхом збільшеннявідсотка резервування. Тим самим він примушує комерційні банкискоротити обсяг активних операцій.

Введення обов'язкового резервування частини залучених бан-ками коштів зумовлює їхнє розділення на дві основні групи: 1) якіобертаються децентралізовано; 2) котрі обертаються централізо-вано, а саме, та частина залучених комерційними банками коштів,що резервується в центральному банку, і використовується остан-нім на власний розсуд.

Центральний банк, встановлюючи і переглядаючи норматив ре-зервних вимог, має можливість регулювати величину і динаміку кож-ної з цих груп, впливаючи тим самим на структуру і обсяг залученихкомерційними банками ресурсів. Керуючись нормою резервування,


100

центральний банк впливає на рівень прибутковості комерційнихбанків і відповідно – рівень їх безпеки, а підвищуючи або знижуючивартість ресурсів – регулює обсяг кредитів, і, отже, депозитів.

Змінюючи розміри кредитно-депозитної емісії, центральний банкможе впливати на величину і темпи зміни грошової маси в країні.

Однак, оскільки встановлення нормативу мінімальних резервів єнепрямим (економічним) інструментом дії, реакція грошового рин-ку на його застосування повільна і не завжди адекватна. Наприклад,підвищення нормативу може не викликати зниження обсягу грошо-вої маси при перевищенні на грошовому ринку пропозиції вільнихкредитних ресурсів над попитом на них. Так, якщо у банка в наяв-ності власні чи запозичені кредитні ресурси, то загальний обсягкредитів, а відповідно і депозитів, при цьому може не змінюватися.Таким чином, коливання нормативів, певна річ, можуть впливатинасамперед на розмір кредитів, виданих за рахунок залучених кош-тів, і не обов'язково викликати зміни у величині депозитної емісії.

Центральний банк може встановлювати межі нормативів ре-зервних вимог, в тому числі і при введенні спеціальних додатковихрезервних вимог за кожним видом депозитів. Що стосується кош-тів, які депоновані в іноземній валюті, то в більшості країн, наприк-лад, встановлюється мінімальна сума вкладів в інвалюті, котразбільшується від дії мінімальних резервних вимог, а від сум, що пе-ревищують цей резервний мінімум, відрахування відбуваються втому ж порядку, як і за депозитами в національній валюті. Підви-щення гнучкості і ефективності системи мінімальних резервів якінструмента регулювання діяльності комерційних банків і водночас– впливу на рівень їх безпеки може бути досягнуто завдяки розши-ренню діапазону диференціації нормативу резервування коштів.

Мінімальні резерви, депоновані на окремому рахунку в цент-ральному банку, є складовою грошового агрегату М0 і прирівнюю-ться за рівнем нейтральності до готівкових грошей. Оскільки агре-гат М0 входить до всіх наступних грошових агрегатів, то централь-ний банк має можливість і змінювати на власний розсуд всю вели-чину грошових коштів, якою він розпоряджається. Збільшення сумидепонованих в центральному банку мінімальних резервів і, отже,адекватна зміна грошової маси, яка є в його розпорядженні, тягнеза собою скорочення величини грошового агрегату М0, а відповід-но і всіх інших агрегатів, що є у розпорядженні комерційних банків.

Суттєвим недоліком діючого в банківській системі України (рівнояк і раніше – в колишньому СРСР) механізму резервування частини

ÐÎÇÄ²Ë II

101

залучених комерційними банками коштів є окреме ведення центра-лізованих кореспондентських і резервних рахунків, а також рахун-ків, на яких відображаються кредити, які надаються Національнимбанком України. Це ускладнює схему вертикальних зв'язків, позбав-ляє економічні інструменти дієвості. Жорсткість механізму розра-хунків через кореспондентські рахунки посилюється реальною від-сутністю клірингового режиму їхньої роботи.

Тому доцільно поєднати вказані вище рахунки, що відкривають-ся у Національному банку, в єдиний резервно-кореспондентськийрахунок, величина кредитового сальдо на якому повинна відповіда-ти затвердженому нормативу резервних вимог. Більше того, розмірйого нестачі, в тому числі і дебетового сальдо, слід розглядати якпозику Національного банку зі стягненням відсотка, який дорівню-ватиме ставці рефінансування. Це дозволить використовувати ме-ханізм резервних вимог як базу для проведення операцій з рефі-нансування і на відкритому ринку, оскільки, з одного боку, у випадкурефінансування комерційного банку в Національному банку, тобтонадання позики за офіційною обліковою або ломбардною ставкою,відповідні суми надходять на резервно-кореспондентський рахунокцього банку. При цьому збільшується залишок коштів на рахунку, авідповідно – поширюються можливості банку щодо виконання ре-зервних вимог і зростають масштаби його позичкових операцій.

З другого – у випадку продажу Національним банком цінних па-перів комерційному банку відповідна сума списується з його рахун-ку, внаслідок чого виникає чи збільшується недостача забезпечен-ня встановленого нормативу резервних вимог. В результаті банкзмушений шукати джерела його поповнення.

Незважаючи на те, що норматив мінімальних резервів є одним зосновних чинників, які обмежують експансію депозитів, слід врахо-вувати мультиплікативний ефект впливу його змін на кредитоспро-можність комерційних банків. Ефект мультиплікації полягає у бага-тократному збільшенні позичкового портфеля комерційних банківшляхом паралельно здійснюваної емісії міжбанківських депозитів,викликаної припливом до кредитної системи додаткових грошовихвкладів банківських контрагентів.

Застосування нормативу резервних вимог шляхом його підви-щення або зменшення, з одного боку, дозволяє регулювати масш-таби грошового обороту країни, з іншого – є базою для здійсненняоперацій з рефінансування, редисконтування та офіційних операційцентрального банку з цінними паперами в банківській системі. Ос-


102

таннє пов'язано з тим, що всі розрахунки щодо отримання коштів порефінансуванню, переобліку (перезакладу) і купівлі-продажу цент-ральним банком цінних паперів, доцільно здійснювати через ре-зервно-кореспондентський рахунок.

Теоретично і практично встановлено, що величина кредитно-де-позитної емісії і всієї грошової маси в цілому (М4) прямо пропорцій-ні розміру залучених комерційними банками депозитів і знаходять-ся в зворотній залежності від нормативу резервних вимог. В той жечас зміна нормативу резервування не впливає на максимальноможливу суму резервів і, отже, на обсяг наявної грошової маси М0,яка є у комерційних банків. При цьому їхня динаміка є адекватноюдинаміці залучених комерційними банками коштів.

У даному зв'язку з'являється загроза надмірного підвищеннярівня ризику, викликаного невідповідністю залишків найменш ней-тральних готівкових коштів у комерційних банків (М0) і суми резер-вів обсягу емітованої ними безготівкової грошової маси М4 вели-чині кредитно-депозитної емісії. Підтримання Національним бан-ком процентного співвідношення між готівковими та безготівкови-ми грошовими коштами на колишньому рівні може досягатися, по-перше, у випадку, якщо він заохочує депозитну експансію за допо-могою пропорційної додаткової емісії готівки і, по-друге, коли вінпроводить рестрикційну політику завдяки процесам саморегуляціїна мікрорівні, яка знаходить свій вираз у ліквідації емітованих ко-мерційними банками безготівкових грошових коштів. При цьомуслід мати на увазі, що депозитна емісія не підтримується Націо-нальним банком.

На регіональному рівні визначення ліміту готівкових грошовихкоштів може бути ще одним інструментом регулювання з боку На-ціонального банку рівня нейтральності коштів комерційних банків.Отже, окрім визначення абсолютних розмірів емісії, емісійні функціїНаціонального банку як основного, хоч і не єдиного суб'єкта грошо-вої емісії, можуть проявитися як в зміні нормативу мінімальних ре-зервів, що впливає на динаміку безготівкової грошової маси, так і вустановленні коефіцієнтів готівкової маси, які характеризують від-ношення грошового агрегату М0 до загального обсягу грошової ма-си М4 чи до найменш нейтральної його частини, тобто М0 до М1.

Що стосується якісного складу мінімальних резервів, то він об-межений і не передбачає вільного вибору комерційними банкамиформи збереження резервованих сум. У той же час у світовій бан-ківській практиці резервування проводиться не тільки у вигляді де-

ÐÎÇÄ²Ë II

103

позитів у центральному банку або іншій спеціальній кредитній уста-нові, але й у вигляді інших – низьконейтральних активів, якими єпервинні і вторинні резерви. До первинних резервів комерційногобанку можна віднести готівкові грошові кошти в його касі, залишкикоштів на резервних рахунках в Національному банку і на кореспон-дентських рахунках, в тому числі в іноземній валюті.

Вторинними резервами є державні цінні папери. В практиці роз-винутих країн припускається вільний перетік між вказаними видамивисоколіквідних активів, в тому числі між каналами готівково-гро-шового обігу і резервно-кореспондентськими рахунками комерцій-них банків. При цьому залишки коштів на даних рахунках прирівню-ються до готівкових грошей і стають складовою агрегату М0, оскіль-ки банк, який зазнає потребу в готівці, має право на її отримання вцентральному банку за рахунок скорочення сум, що є у наявності найого резервно-кореспондентському рахунку.

З метою упорядкування механізму регулювання сукупного гро-шового обороту України слід привести до відповідності зі світовимистандартами систему використання резервних рахунків, тим більш,що до кредитної реформи 30-х років минулого століття широко ви-користовувалася практика часткового депонування зобов'язаньбанку у вигляді готівки. В період переходу від застосування прямихінструментів (касові плани) до використання непрямих (мінімальнірезервні вимоги) інструментів регулювання величини грошової ма-си в країні на макрорівні доцільно встановлювати контрольні цифрищодо коефіцієнтів готівки в загальному обсязі мінімальних резер-вів. При цьому слід, щоб Національний банк надавав комерційнимбанкам можливість перевищувати ці коефіцієнти і поповнюватиоборотну масу за рахунок коштів на резервно-кореспондентськомурахунку на певний строк і на умовах, встановлених Національнимбанком. Якщо фактичні резерви на кореспондентському рахункуперевищують необхідні, то рентабельність комерційних банків будепадати, оскільки мінімальні резерви у Національному банку пере-важно не приносять прибутку. В результаті кредитні інститути дру-гого рівня будуть прагнути позичити зайві резерви тим банкам, уяких є в них потреба.

Встановлення нормативу мінімальних резервів є інструментомрегулювання в основному кількісного параметру ринка – величинигрошового капіталу, надаваного у позику. Норматив обмежує обсягпозичкових операцій комерційних банків. Щоб надати кредит понадцей ліміт, банкам необхідно збільшити залишок на резервно-корес-


104

пондентському рахунку або за рахунок міжбанківського кредиту,або шляхом продажу частини свого портфеля цінних паперів, атакож за допомогою скорочення інших доходних активів.

В нашій країні з переходом до дворівневої банківської системиНаціональний банк використовує як економічний інструмент регу-лювання банківської діяльності лише встановлення офіційної ставкипо рефінансуванню, причому без практики надання комерційнимбанкам позик під заставу цінних паперів, а також контокорентногокредиту по резервно-кореспондентських рахунках. Це зумовлено, зодного боку, нерозвинутим ринком цінних паперів, особливо вто-ринним і вексельним, з другого, відсутністю резервно-кореспон-дентських рахунків з кліринговим режимом роботи.

Динамічність офіційних ставок може використовуватися Націо-нальним банком як інструмент не тільки тотальної, але й селектив-ної дії, що досягається диференціацією. Так, в закордонній банків-ській практиці центральні банки встановлюють декілька офіційнихоблікових ставок в залежності від строку, надійності, «класності» то-що комерційного банку, рівно як і декількох ставок за ломбарднимкредитом, виходячи з виду забезпечення, строків та інших умов.Формування Національним банком ринку кредитних ресурсів наоснові регулювання рівня офіційних ставок дозволить розвинутивертикальні та горизонтальні комерційні відносини в банківськійсистемі і забезпечити в країні гнучку систему міжгалузевого і міжре-гіонального перетікання тимчасово вільних грошових коштів фізич-них та юридичних осіб, підвищить рівень банківської безпеки.

2.6. Вексель як інструмент зменшення тіньовихгрошових потоків

Одним із об'єктів регулювання банківською діяльністю на макро-рівні можуть бути операції комерційних банків з векселями і конт-роль за ними з боку Національного банку України [2; 4]. Необхід-ність і актуальність дослідження саме цього питання детерміновананизьким рівнем розвитку вексельного обігу в Україні в умовах фор-мування ринку цінних паперів, складовою частиною якого є риноквекселів [207; 220]. З одного боку, вексель може виступати якінструмент регулювання банківською діяльністю, з другого – однієюз форм комерційного кредиту, який забезпечує фінансовими кош-тами господарську діяльність підприємств, з третього – як один ізінструментів зменшення тіньових грошових потоків.

ÐÎÇÄ²Ë II

105

В цілому функціональна задача векселя полягає у перерозподілікороткострокових грошових коштів, а його об'єктом є комерційні тафінансові, в тому числі, казначейські векселя.

Входячи складовою до єдиного грошового ринку країни, риноквекселів має два рівні. На першому з них його резидентами висту-пають кредитні установи або брокерські фірми та їхні клієнти. Утакому разі в основі ринку векселів лежать облікові, комісійні, лом-бардні та інші операції з векселями комерційних банків та іншихкредитних інститутів. На другому рівні суб'єктами є тільки кредитніустанови: з одного боку – Національний банк, з іншого – комерційнібанки. Основну масу операцій даного рівня ринку складає пере-облік і перезаклад першокласних векселів. Розвиток спеціалізаціїбанківської системи, потреби в децентралізованому перерозподі-ленні ризику облікових операцій зумовлюють наявність на ринкувідповідної ланки, інституційна структура якої складається із банків-ських установ [71; 179].

Радянський Союз, у складі якого тоді ще була Україна, приєднав-ся до Женевської вексельної конвенції у 1937 році. Однак вексель-ний обіг був формальним, оскільки нормативна база комерційногокредиту і тоді, і до цього часу не була раціонально використана длярозробки ефективного механізму вексельного обігу. Зараз він є до-вільною справою ініціативних комерційних банків України, хоча роз-виток комерційного кредиту є одним із чинників, який зумовлює від-новлення в країні грошового забезпечення товарного обороту. Обігкомерційних векселів обмежений сумою дійсно вироблених това-рів, в той час як випуск паперових грошей припускає можливістьтоварно-грошової незбалансованості, внаслідок чого знижуєтьсявартість кожної окремої паперової грошової одиниці. При цьомувартість загальної грошової маси готівкових грошей не змінюється.Це і підтверджує роль векселя як одного з інструментів забезпечен-ня фінансової безпеки шляхом зниження тіньових грошових потоків.

Комерційні векселі на відміну від паперових грошей видаютьсяпо суті лише під здійснені угоди і, отже, вони не можуть бути випу-щені до обігу в надлишковій кількості. Курс паперових грошей при-мусово встановлюється державою і, як правило, є завищеним.Тому їхнє знецінення є прихованим і проявляється тільки в зростан-ні цін та в інших інфляційних тенденціях. Навпроти, курс векселя єреальним інструментом і складається під впливом низки суб'єктив-них та об'єктивних чинників, а саме, видів і особливостей економіч-них контрагентів, загальноекономічної кон'юнктури в цілому, попиту


106

і пропозиції кредитних ресурсів тощо. Зниження або втрата номі-нальної вартості одних векселів не зачіплює решти векселів. Такимчином, вексельний обіг більш еластичний, ніж обіг паперових гро-шей.

Слід враховувати, що вексель може бути формою не тільки ко-мерційного кредиту, але й будь-яких позик у вигляді грошей [211].Так, сфера вексельного обігу може охоплювати і кредитні відноси-ни, по-перше, між банками і клієнтами при видачі бланкових позик(соло-векселя), по-друге, між суспільством і державою (казна-чейські векселя), по-третє, між фізичними або юридичними особа-ми. Без посередництва банків позичкові грошові угоди оформляю-ться не комерційними, а фінансовими векселями. Формалізаціягрошового зобов'язання у вигляді фінансового векселя є засобомдодаткового забезпечення своєчасного і точного його виконання зметою захисту прав кредиторів.

Вексель є документом, який формалізує економічний взаємо-зв'язок та взаємозалежність покупця і продавця грошей і товару. Взв'язку з цим позичкова операція, яка лежить в основі векселя як утоварній, так і в грошовій формі, передбачає взаємоконтроль конт-рагентів вексельної угоди і базується на вільному виборі партнерівта укріпленні прямих економічних зв'язків. Оскільки вексель як фор-ма ринкових кредитних відносин зв'язаний з ризиком несплати, вінможе бути прийнятий до сплати за наявності довіри до векселедав-ця. Якщо векселедавець контролює якість товару, що придбається,і дотримується умов його поставки, то контроль з боку векселеот-римувача має передбачати оцінку платоспроможності його клієнта,причому не тільки фактичну на момент видачі векселя, але й май-бутню – на момент надходження строку платежу. Таким чином, сту-пінь довіри суб'єктів кредитних відносин один до одного в разу за-стосування векселя визначає межі вексельного обігу.

Як і в будь-якому акті товарно-грошових відносин у вексельнійугоді існує суперечність між інтересами її контрагентів [221]. Прицьому провідною стороною суперечності виступає не єдність, а бо-ротьба протилежних інтересів. Так, незважаючи на взаємну заці-кавленість в угоді, векселеотримувач прагне надати кредит на міні-мально короткий строк, векселедавець – узяти кредит на макси-мально тривалий строк. При цьому кожний з них має на меті заклю-чити угоду на найбільш вигідних для нього умовах. Об'єктивнанеобхідність розв'язання існуючої суперечності між інтересами век-селедавця і векселеотримувача сприяє укріпленню прямих договір-

ÐÎÇÄ²Ë II

107

них відносин між резидентами ринку. Здійснення угоди, тобто кре-дитування в товарній або грошовій формі, представляє собою засіброзв'язання цієї суперечності, в процесі якого за згодою сторін наоснові попиту і пропозиції встановлюються найбільш обґрунтованіформи, строки, обсяг і умови кредиту. Об'єктивні та суб'єктивніобмеження вексельного обігу строками і сумами як товарних, так ігрошових угод, взаємним контролем партнерів, а також іншимичинниками, які залежать від ринкової кон'юнктури, створюють мож-ливість юридичного відродження комерційного кредитування, непіддаючи грошовий обіг України дестабілізації.

В умовах розвитку біржової торгівлі, приватного та акціонерногопідприємництва, встановлення прямих зв'язків виробників із поста-чальниками з використанням системи договірних цін вексельнаформа розрахунків є найбільш адекватною рівню наявних грошово-кредитних і виробничих відносин в Україні. Це підтверджується тим,що вона дозволяє контрагентам вексельної угоди самостійно і опе-ративно визначати необхідний вид і форму розрахунків. Взаємнувідповідальність суб'єктів вексельної угоди може підвищити засто-сування при опротестуванні векселя права векселеотримувача впред'явленні до індосантів, авалістів, акцептантів і векселедавцярегресного позову.

Нормальна організація вексельного обороту безумовно перед-бачає дотримування вексельної дисципліни. У зв'язку з цим в Украї-ні необхідна законодавча заборона звільнення за будь-якими при-чинами будь-якого векселедавця від накладеного протесту, а такожвід забезпечення платежу державними дотаціями, переписом век-селів або виданням нових позик. Чинник безсумнівності платежу,серйозні наслідки опротестування векселя підкреслюють його пе-ревагу перед іншими формами боргових зобов'язань.

Опротестування векселів будь-якого підприємця фактично можепризвести до його банкрутства. Законодавче визначення відпові-дальності векселедавця за вексельними зобов'язаннями зумовлюєукріплення платіжної дисципліни і тим самим зниження тіньовихгрошових потоків. В свою чергу, відмовлення з боку банку клієнтам,векселя яких опротестовані, в наданні різних видів банківських по-слуг є додатковим чинником підвищення платіжної дисципліни.

Комерційний кредит дозволяє, по-перше, підвищити ефектив-ність функціонування як реорганізованих, так і нових комерційнихбанків шляхом диверсифікації їхніх послуг та існуючих форм кре-дитно-розрахункового обслуговування, по-друге, перейти від мо-


108

нопольного становища банка по відношенню до клієнта до свободивибору останнім більш гнучких форм економічних відносин, які фак-тично можуть суттєво знижувати тіньові грошові потоки.

Банківські операції з векселями можуть здійснюватися в такихосновних формах: 1) облік векселя комерційним банком, позики підзаставу векселя; 2) акцепт; 3) авалювання векселів; 4) комісійніоперації з векселями [53; 210; 220; 221; 224]. Комерційний кредит івзаємний фінансовий кредит тісно пов'язані з банківським креди-том і трансформуються в останній через облік і заставу векселів.Однак з цього не випливає, що відновлення комерційного кредитута оформлення векселем позик в грошовій формі потягне за собоюрізке збільшення позичкової заборгованості, призведе до зростан-ня непокритої товарами грошової маси. Трансформація комерцій-ного і взаємного міжгосподарського фінансового кредиту в банків-ський кредит уявляє собою перетворення однієї форми кредиту віншу, що само по собі не генерує інфляційних тенденцій, оскількиоблік і застава комерційних векселів в банку не стають позикою но-вого капіталу. Окрім того, один вексель може обслуговувати декіль-ка торговельних і позичкових угод, перш ніж буде врахований у бан-ку.

Операція обліку комерційних і фінансових векселів зумовлюєзростання таких грошових агрегатів як: М0 в разі, якщо банк видаєпред'явникам урахованих векселів суми готівкою, яка їм належить;М1, коли вказані суми зараховуються на розрахунковий або поточ-ний рахунок клієнтів; М2 і М3, якщо суми переводяться на рахунки зізмішаним режимом використання або рахунки строкових депозитіввідповідно. Однак дана операція не є додатковою емісією грошовихкоштів, оскільки, по-перше, вона відображає дійсне зростання капі-талу юридичних осіб. По-друге, коли в Україні буде обраховуватисягрошовий агрегат М4, який крім М3 включає до себе кошти, щовкладені в цінні папери, то відбуватиметься лише трансформаціяМ4 в інші грошові агрегати – М0, М1, М2, М3. Таким чином, загаль-на величина грошової маси в економіці країни не змінюється, чим заіншими рівними умовами ліквідується небезпека інфляційних тен-денцій і тим самим зростає рівень фінансової безпеки. Оскільки воснові кожного комерційного векселя лежить певний обсяг товару,розмір вексельного обороту є одним із чинників, який впливає навеличину грошової маси. Саме це і визначає його важливу роль ворганізації грошового обігу, а також як інструменту, що впливає назниження тіньової грошової маси.

ÐÎÇÄ²Ë II

109

Введення вексельного обігу не збільшує маси платіжних коштів,оскільки: 1) одним векселем може погашатися ціла низка зобов'я-зань; 2) відбувається лише заміна одного їх виду, наприклад, пла-тіжних вимог, на другий – вексель. Відповідно не змінюється і за-гальний обсяг кредитування, модифікується лише структура креди-ту, наприклад, позики під розрахункові документи трансформують-ся у позики під заставу векселів. Зрозуміло, що при цьому немаємісця тіньовим грошовим потокам.

Регулююча функція Національного банку у зв'язку з наявністювексельного обігу може реалізуватися наступним чином. По-пер-ше, шляхом обмеження у наданні вексельних позик лише кредита-ми під комерційні та фінансові векселя або рівнозначні їм зобов'я-зання, які виникли внаслідок вже здійсненої товарної або грошовоїугоди. По-друге, за рахунок введення суцільного або вибірковогоконтролю з боку комерційних банків за обов'язковим товарним за-безпеченням комерційних векселів. По-третє, припиненням будь-яких форм економічних взаємовідносин з усіма резидентами фік-тивних вексельних угод.

У сучасних умовах розвитку банківської системи і формуванняринкових відносин тільки товарний вексель може бути основоюбанківського вексельного кредиту, а загальна маса товарів – визна-чати його межі. Трансформація комерційного кредиту в банківськийможе здійснюватися або шляхом дисконтування, тобто обліку век-селів, обліку рахунків-фактур (факторинг) та інших комерційних цін-них паперів, або в результаті надання позик – під заставу векселів,варрантів, коносаментів, а також під заставу товарів, строк сплатияких не наступив.

Позики під заставу векселів бувають або строковими, або он-кольними, тобто позиками до запитання, повернення яких банк маєправо вимагати в будь-який час. Для видачі кредиту під заставу век-селів банк визначає верхній ліміт позики, розмір застави і співвідно-шення між забезпеченням і заборгованістю по рахунку, величинупроцента і комісії на користь банку.

Дуже важливим є розвиток інформаційної бази Національногобанку, який спроможний створити базу даних щодо опротестова-них векселів у країні в цілому з використанням власної комп'ютерноїмережі та інформувати всі комерційні банки, інші кредитні устано-ви, а також бажаючих клієнтів про опротестування векселів, класи-фікованих за групами контрагентів, шляхом передачі інформації по


110

комп'ютерному зв'язку, а також за допомогою видання «Бюлетеняопротестованих векселів».

Особливе значення з точки зору переходу Національного банкуна економічні методи контролю за розмірами кредитної емісії ко-мерційних банків і динамікою грошового обороту має розвитокпрактики випуску казначейських векселів, оскільки зараз у най-ближчій перспективі випуск довгострокових і середньостроковихоблігацій державного займу та їхнє наступне обслуговування лягаєважким тягарем на державний бюджет. Тому фінансування дефіци-ту державного бюджету могло б здійснюватися головним чином задопомогою випуску короткострокових казначейських векселів зістроком погашення максимум 52 тижні. Короткострокові казначей-ські векселі, які входять до складу найменш нейтральних активів ко-мерційних банків, можуть бути частиною мінімальних резервів. Ви-пуск таких векселів доцільно проводити потижнево або щомісячноневеликими партіями з метою розміщення серед комерційних бан-ків, різних підприємств та організацій і населення. При цьому за ба-жанням інвесторів оплата нових випусків казначейських векселівмогла б відбуватися шляхом заліку казначейських векселів, по якихнаступив строк погашення. Тим самим буде забезпечуватисяпостійне фінансування короткострокової заборгованості уряду та їїфактична трансформація в середньострокову та довгострокову.

Комерційним банкам доцільно налагодити переоблік або пере-заставу облікованих або прокредитованих ними векселів в Націо-нальному банку, який повинен мати справу тільки з першокласнимипозичальниками, тобто із клієнтами, платоспроможність і якістьвекселів яких не викликає ніяких сумнівів. Національний банк маєобмежувати операції з переобліку і перезастави векселів, регулю-ючи їхні масштаби на свій розсуд, підвищуючи чи понижуючи ставкупроцента, переобліковуючи чи рефінансуючи векселі лише в деякихвипадках як виключення або без обмежень в залежності від ринко-вої кон'юнктури.

Становлення і розвиток дворівневої банківської системи в Украї-ні призвели до змін в обліковій та процентній політиці. Система уп-равління процентними ставками в умовах ринку повинна базувати-ся на ринковому механізмі формування банківського проценту,який гнучко відображає динаміку попиту і пропозиції на банківськийкапітал. На наш погляд, основу облікової і процентної політики На-ціонального банку має бути реальне управління ставкою редискон-тування векселів, яка б визначала й інші процентні ставки. Тоді, об-

ÐÎÇÄ²Ë II

111

ліковий процент комерційних банків був би нижчим за їх позичковийпроцент і ув'язувався б із офіційною обліковою ставкою Національ-ного банку України.

У такому разі комерційні банки, орієнтуючись на максимізаціюприбутковості вексельних операцій і здійснюючи облік і ломбардвекселів за рахунок фінансових ресурсів, отриманих в Національно-му банку шляхом перезастави або переобліку векселів, будуть пра-гнути збільшувати дохідну маржу і, отже, встановлювати процентніставки за активними операціями вище ставок по пасивних опера-ціях. Таким чином, офіційні облікова і ломбардна ставки виявлятьсябільш низькими, ніж приватні дисконтні і позичкові ставки. В разі,коли комерційні банки не будуть користуватися централізованимикредитами і ресурсами, вони можуть встановлювати процентніставки по обліку і заставі векселів нижче за офіційні ставки Націо-нального банку. Це є можливим, якщо рівень процентних ставок запасивами дозволив би це здійснювати без зниження прибутковості.Тоді більш низький рівень приватних дисконтних і позичкових ста-вок забезпечуватиме комерційним банкам широке коло клієнтури і,отже, переваги в конкурентній боротьбі.

Виходячи із вище запропонованого, вітчизняним комерційнимбанкам доцільно встановлювати самостійно на договірній основі зклієнтами облікові та ломбардні ставки, орієнтуючись на офіційнуставку Національного банку. Ці ставки мають відповідати економіч-ним умовам певного регіону і грошового ринку країни в цілому.Конкретні приватні дисконтні і ломбардні ставки слід визначати, ви-ходячи із класу клієнтів, строків векселів та індивідуальних показ-ників фінансового стану векселеотримувачів. При цьому зміна рівняпроцента повинна бути прямопропорційною строку векселів, а закороткостроковим векселем облікова і позичкова ставки мають бу-ти нижчими.

Основні напрямки функціонування і розвитку ринку векселів в Ук-раїні може розробляти Національний банк і реалізовувати їх за до-помогою відповідної дисконтної політики, яка включатиме до свогоскладу як прямі обмеження обліку і переобліку векселів, так і визна-чення процентної ставки. Крім того, політика рефінансування маєздійснюватися шляхом регулювання величини процентної ставки запозики під заставу векселів (ломбардний кредит) та різного родуобмежень по відношенню до суми і виду векселів, під заставу якихможна надавати кредит комерційним банкам. В залежності від пріо-ритетів економічного розвитку країни Національному банку доціль-


112

но змінювати умови дисконтних і ломбардних ставок, а також їхнійрівень, реально впливати на попит і пропозицію на ринку цінних па-перів, регулювати кредитоспроможність та надійність комерційнихбанків, а також обсяг грошової маси в країні в цілому.

У разі необхідності проведення Національним банком нормаль-ної для розвинутих країн жорсткої рестрикційної політики, маютьзбільшуватися облікова та ломбардна ставки, а також вводитисябільш жорсткі умови переобліку і перезастави векселів. Це можебути виражено в підвищенні вимог до якості векселів, встановленніобмежених контингентів переобліку та перезастави векселів, атакож у введенні їхнього ліміту. Стимулювання ж ринкової кон'юнк-тури доцільно проводити шляхом реалізації заходів, протилежнихвищевикладеним. Маніпуляції з обліковою ставкою могли б лягти воснову не тільки облікової, але й процентної політики Національногобанку. У такому разі з нею пов'язувалися би як ставка з рефінансу-вання, так і приватні дисконтні, а також позичкові ставки всіх комер-ційних банків, чого реально в теперішній час не спостерігається вукраїнській економіці.

Таким чином, в Україні усі можливості використання вексельногообігу як інструменту регулювання банківською діяльністю і водночасяк інструменту забезпечення її безпеки, а також зниження обсягівтіньових грошових потоків.

2.7. Взаємовплив фінансової безпекидержави і підприємства

Сучасний стан фінансово-кредитної сфери нашої країни, якийхарактеризується першими кроками по виходу із фінансової та еко-номічної кризи 2008–2010 рр., продовжує загрожувати національ-ним інтересам незалежної держави, надзвичайно актуалізує проб-лему національної безпеки, в тому числі й таку її важливу складову,як фінансова. До того ж на всіх рівнях управління економікою: відкраїни в цілому до підприємства. Іншими словами ці проблеми зпорядку денного не знімаються. Навпаки – вони загострюються вумовах кризи. Тому забезпечення фінансової безпеки на всіх рівняхфінансово-кредитної сфери країни є найактуальнішим завданнямсуспільства, держави, підприємств і організацій всіх форм власнос-ті, підприємців, кожного громадянина. В зв'язку з цим реалізація напрактиці заходів економічного та організаційного характеру щодопідтримання фінансової безпеки на належному рівні сприятимуть

ÐÎÇÄ²Ë II

113

завершенню ринкових перетворень у фінансово-кредитній сферікраїни, зростанню рівня забезпеченості фінансової безпеки підпри-ємств, підвищенню захищеності людини.

Для того, щоб визначити основні вектори взаємовпливу фінан-сової безпеки держави і підприємства, повернемося до визначенихраніше економічних категорій «фінансова безпека держави» і «фі-нансова безпека підприємства». Як вже зазначалося, фінансовабезпеки держави виступає як такий стан фінансово-кредитної сфе-ри держави, який характеризується збалансованістю і якістю сис-темної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг,стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз),здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансо-вих інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб'єктівгосподарювання і населення і в цілому – ефективне функціонуваннянаціональної економічної системи і соціальний розвиток [81; 85].

У той же час, під фінансовою безпекою підприємства розуміютьтакий фінансовий стан, який характеризується, по-перше, збалан-сованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій іпослуг, котрі використовуються підприємством, по-друге, стійкістюдо внутрішніх і зовнішніх загроз, по-третє, здатністю фінансовоїсистеми підприємства забезпечувати реалізацію його фінансовихінтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів,по-четверте, забезпечувати розвиток своєї фінансової системи[62].

Зрозуміло, що фінансова безпека підприємства як сукупністьумов і чинників характеризує поточний стан його фінансової діяль-ності, стабільність, стійкість і поступовість її розвитку. Одночаснофінансова безпека на рівні підприємства є складовою фінансовоїбезпеки країни і виступає:

з одного боку, як ступінь інтеграції фінансової системи підпри-ємства в національну фінансово-кредитну сферу,

з іншого – у певній мірі незалежності фінансової системи підпри-ємства від фінансово-кредитної сфери країни, що характерно дляринкових умов.

Така подвійна роль фінансової системи підприємства виражає-ться в наступних проявах:

- можливості проводити власну фінансову політику в межах чин-ного законодавства країни;

- спроможності безобвально реагувати на кризові зміни у фінан-сово-кредитній сфері країни;


114

- здатності здійснювати (чи, принаймні, почати здійснення) сут-тєві фінансові заходи (не очікуючи допомоги від центру) по невід-кладних фінансових ситуаціях на підприємстві, пов'язаних з локаль-ними фінансовими прорахунками (помилками) на центральномурівні;

- можливості стабільно підтримувати відповідність існуючих(діючих) на даному підприємстві фінансових нормативів загально-прийнятим у світовій практиці чи затвердженим для себе даним під-приємством на конкретний період часу, виходячи з обраної місії іцілей.

Взаємозв'язок і взаємовплив систем забезпечення фінансовоїбезпеки на рівнях держави і підприємства здійснюється шляхомфункціонування механізму забезпечення фінансової безпеки дер-жави. Знання структури механізму забезпечення фінансової безпе-ки на рівні держави надає можливість краще розуміти основні шля-хи взаємозв'язку і взаємовпливу стану фінансової безпеки державиі підприємства друг на друга.

Проведені дослідження показали, що на рівні держави механізмзабезпечення фінансової безпеки містить такі складові:

- організаційну структуру (системну сукупність органів законо-давчої, виконавчої і судової влади, суб'єктів господарювання та гро-мадських інституцій, які задіяні у забезпеченні фінансової безпеки);

- сукупність принципів забезпечення фінансової безпеки держа-ви;

- методи забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери;- основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на на-

лежному рівні;- правові засади, завдяки яким регламентуються відносини у

сфері розвитку та функціонування системи забезпечення фінансо-вої безпеки (закони та нормативні акти);

- підсистему моніторингу стану фінансово-кредитної сфери краї-ни;

- підсистему інформаційного та аналітично-прогнозного забез-печення;

- повноваження і задачі основних суб'єктів системи забезпечен-ня фінансової безпеки.

Проведений структурний і функціональний аналіз підтверджує,що усі наведені складові механізму забезпечення фінансової без-пеки держави взаємопов'язані і взаємно впливають на стан фінан-сової безпеки підприємства. Звідси можна зробити висновок: якщо

ÐÎÇÄ²Ë II

115

стан фінансової безпеки підприємств будь-яких форм власності всукупності підтримується на належному рівні, то і фінансова безпе-ка держави буде переважно забезпеченою.

Базуючись на теорії держави і практиці державотворення в рин-кових умовах, визначимо, що держава впливає на стан фінансовоїбезпеки підприємства будь-якої форми власності в основному потаких ланках:

- шляхом реалізації політики держави: економічної, грошово-кредитної, бюджетної, податкової та інвестиційної;

- через збалансованість національних фінансових інтересів тафінансових інтересів підприємств;

- через функціонування наступних секторів фінансово-кредитноїсфери країни: бюджетного, грошово-кредитного, валютного, бан-ківського, інвестиційного, фондового, страхового;

- шляхом реалізації національної Стратегії забезпечення фінан-сової безпеки держави;

- через чинне законодавство у фінансово-кредитній сфері країни;- шляхом реалізації контрольної функції, а саме, з боку Рахунко-

вої палати, Національного банку, Державної податкової адміністра-ції, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійноїслужби, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Дер-жавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державноїмитної служби, Державного комітету фінансового моніторингу,Пенсійного фонду, Державного комітету статистики, Державногоагентства з інвестицій та інновацій.

Зі свого боку, підприємство також впливає на стан фінансовоїбезпеки держави по таких основних напрямках:

- здійсненням відрахувань (податки, збори, обов'язкові платежі)до Державного бюджету і Пенсійного фонду – на стан бюджетногосектора;

- змінами у чисельності персоналу – на рівень зайнятості по краї-ні в цілому;

- змінами у рівні оплати праці і своєчасною виплатою заробітноїплати – на стан грошово-кредитної сфери;

- своїми внесками у вигляді депозитів – на стан банківського сек-тору країни в цілому;

- страхуванням своєї діяльності і майна – на стан страхового сек-тору;

- переведенням власних валютних коштів в національну валюту –на стан валютного і грошово-кредитного секторів;


116

- змінами в обсягах кредиторської і дебіторської заборгованості– на стан грошово-кредитного сектора;

- додатковою емісією акцій або їхнім продажем – на стан фондо-вого сектора;

- депозитами, отриманням і поверненням короткострокових ідовгострокових кредитів – на стан банківського сектора;

- вкладенням фінансових ресурсів в розвиток самого підпри-ємства – на стан інвестиційного сектора країни.

Предметом діяльності державної влади в сфері забезпечення фі-нансової безпеки підприємств, зокрема, є:

- виявлення і моніторинг чинників, які впливають на розвиток іфункціонування фінансових систем підприємств в поточній ситуаціїі перспективі;

- надання консультативної і методичної допомоги підприємст-вам у формуванні ними власної фінансової політики в річищі загаль-нодержавної фінансової політики;

- недопущення дискримінації з боку центральних органів вико-навчої влади стосовно з'ясованої з центром фінансової політикипідприємств державного сектору економіки;

- паритетна участь самих підприємств у реалізації національних(державних) програм щодо розвитку їхньої фінансової бази.

Аналіз стану фінансової діяльності підприємства з боку державимає спиратися на набір індикаторів фінансової безпеки, що дозво-лить виявляти і якісно оцінювати прийдешні загрози, а також реалі-зувати комплекс програмно-цільових заходів для стабілізації обста-новки на ньому. Для цього потрібні наскрізні індикатори стану фі-нансової безпеки: від національного рівня до підприємства.

Методичний підхід до вибору наскрізних критеріїв та індикаторівфінансової безпеки для держави і підприємства має забезпечувати:

- оцінку кризових ситуацій в фінансовій діяльності держави і під-приємства;

- оцінку впливу загальнодержавних і регіональних кризових си-туацій у фінансово-кредитній сфері на стан фінансової безпеки під-приємства;

- виділення пріоритетів і траєкторій фінансового розвитку під-приємства та їхню відповідність національним інтересам країни уфінансово-кредитній сфері;

- розробку й обґрунтування програмно-цільових заходів на рівнікраїни щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства.

ÐÎÇÄ²Ë II

117

Розробка системи наскрізних критеріїв і параметрів фінансовоїбезпеки держави і підприємств повинна базуватися на використан-ні наступних загальнометодологічних ознак:

- комплексності, тобто необхідності аналізу й врахування всіх сто-рін об'єкта вивчення, а саме, фінансової діяльності підприємства;

- системності – врахування всіх взаємозв'язків і взаємозалеж-ностей фінансової безпеки держави і фінансової безпеки підпри-ємства;

- варіантності (альтернативності) – виявлення й обґрунтуваннядекількох варіантів виходу з кризової ситуації у фінансовій діяльнос-ті держави і підприємства або усунення загроз;

- безумовного примата фінансової безпеки як важливої складо-вої оцінки стану економіки країни в цілому і економіки підприємст-ва;

- прийнятного ризику, тобто розробки і реалізації доступних за-ходів щодо недопущення виникнення граничних ситуацій у фінан-совій діяльності держави і підприємства.

Принципові вимоги до системи наскрізних параметрів фінансо-вої безпеки держави і підприємства мають бути наступними:

- можливість одночасного використання даного параметра фі-нансової діяльності підприємства у центральних і регіональнихорганах виконавчої влади;

- сумісність даного параметра фінансової безпеки підприємствана центральному і регіональному рівнях з діючою в країні системоюобліку, статистики і прогнозування;

- достатній ступінь конкретності і визначеності параметра, щодозволяє давати однозначну оцінку фактичному стану фінансовоїбезпеки підприємства в цілому з позицій забезпечення фінансовоїбезпеки держави і регіону;

- можливість здійснювати моніторинг і прогнозування чинниківна рівні підприємства, які впливають на рівень загроз фінансовійбезпеці держави і регіону.

Схематично і узагальнено сукупність основних взаємозв'язківфінансової безпеки держави і підприємства наведено на рис. 2.1.

До функціональної структури фінансової діяльності і відповідно –фінансової безпеки підприємства, по складових якої здійснюютьсязв'язки підприємства і держави, відносяться наступні:

- бюджетна – взаємовідносини підприємства з бюджетом (по-датки і збори до бюджетів, в разі наявності – бюджетні кредити абобюджетне фінансування);


118

ÐÎÇÄ²Ë II

119

Ри

с. 2

.1.

Сх

ем

а в

за

єм

оз

ал

еж

но

сте

й ф

іна

нс

ов

ої б

ез

пе

ки д

ер

жа

ви

і п

ідп

ри

єм

ств

- грошово-кредитна – кредити під операційну діяльність, випла-та заробітної плати працівникам, розрахунки з постачальниками іотримання грошових коштів від покупців продукції і послуг;

- валютна – в разі здійснення експортно-імпортних операцій (ку-півля і продаж валюти, кредити в іноземних валютах, розрахунки зіноземними споживачами і постачальниками продукції і послуг у ва-люті);

- банківська – взаємовідносини підприємства з банками по кре-дитах і депозитах;

- інвестиційна – капітальні вкладення у розвиток підприємства, утому числі за рахунок довгострокових кредитів;

- фондова – випуск підприємством власних акцій і купівля акційінших підприємств;

- страхова – страхування майна підприємства або результатівйого діяльності, безпечної праці і збереження здоров'я працівників.

Таким чином, знання основних шляхів взаємного впливу фінан-сової безпеки держави і підприємства надає можливість з більшсистемних позицій забезпечувати фінансову безпеку на цих рівняхуправління.


120

Розділ IІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ НЕЮ

3.1. Місце фінансової безпеки в системі економічноїбезпеки підприємства

Основним принципом ефективного функціонування будь-якогопідприємства в ринкових умовах (за наявності жорсткої конкуренції)є спрямування його діяльності на інноваційний шлях розвитку, щонадає можливість забезпечувати рівень конкурентоспроможності.Головною умовою цього є належний рівень фінансового стану, кри-терієм якого виступає фінансова безпека підприємства. В ринковихумовах підприємство як господарюючий суб'єкт закономірно ево-люціонізує в організацію, якій Р. Акофф надає наступне визначення:«Організація є (1) цілеспрямована система, котра (2) є частиноюоднієї чи більше цілеспрямованих систем і (3) частини якої – люди –мають власні цілі» [15]. Підприємство в сучасних ринкових умовахяк організацію можна характеризувати:

- цілеспрямованістю системи;- наявністю цілей персоналу;- виділенням в системі управління трьох рівнів – соціального, ор-

ганізаційного та індивідуального. За визначенням В.А. Василенка, «організація» – це свідоме, доб-

ровільне і правове об'єднання людей у вигляді основної системноїодиниці ринкової економіки, які переслідують досягнення власнихкінцевих результатів на основі управлінських рішень і реалізаціїзагальних для усіх цілей» [42].

Є.І. Чернявська вважає, що сучасному етапу розвитку економікипідприємства як організації притаманні такі тенденції:

- отримує подальший розвиток соціальна компонента підпри-ємства;

- підприємство все у більшому ступені ніж раніше стає об'єктомдержавного регулювання;

- подальший розвиток отримує менеджмент, персонал підпри-ємства усе більше перетворюється на суб'єкт підприємства, фор-мується єдина корпоративна культура;

- стає правилом функціонування усіх форм бізнесу незалежновід форм власності і розмірів врахування інтересів персоналу в ор-ганізації комерційної діяльності;

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

121

- сприйняття підприємства як організації стає надбанням еконо-мічної культури підприємництва [189].

Підприємство як організація виступає в двох «іпостасях», по-перше, як осередок економіки країни, по-друге, у вигляді об'єктадослідження, як певна теоретична модель, котра в тому чи іншомуступені наближається до реального підприємства. До основних ха-рактеристик підприємства, які відрізняють його від інших господа-рюючих суб'єктів, можна віднести наступні:

- відособлений об'єкт економічної діяльності, який виконує своїмісію і функції у певному зовнішньому середовищі;

- виступає оформленою в організаційно-правовому відношенніодиницею з певним розмірами і територіальними межами;

- є самостійним, юридично незалежним економічним агентом;- з метою виробництва товарів і послуг та їхнього наступного

продажу реалізує особливу місію в економці країни: закуповує не-обхідні ресурси, є важелем перерозподілу ресурсів в економіці міжіншими підприємствами;

- забезпечує своє функціонування і розвиток за рахунок власнихі позикових коштів.

Важливо також відзначити, що саме на сучасному етапі ефектив-не функціонування підприємства шляхом зростання його ринковоївартості є його головною метою. Це має суттєве методологічнезначення для визначення сутності категорії «фінансова безпека під-приємства». У науковій літературі наведено щонайменше сім моде-лей визначення головної мети підприємства: модель максимізаціїприбутку (виходячи із засад спочатку класичної економічної теорії, апотім і маржиналістської теорії фірми), модель мінімізації трансак-ційних витрат (базується на теоретичних засадах неоінституціона-лізма Р. Коуза), модель максимізації обсягів продажів, модель мак-симізації темпів росту підприємства, модель забезпечення конку-рентних переваг, модель максимізації доданої вартості і, нарешті,модель максимізації ринкової вартості підприємства [34]. Запини-мося на останній, котра найбільш, на нашу думку, відповідає сучас-ним вимогам ринкової економіки і поєднує у собі всі інші моделі ви-значення головної мети підприємства. Це – сучасна парадигма тео-рії фірми, яка полягає в тому, що в сьогоднішніх умовах основноюметою функціонування підприємства виступає максимізація добро-буту його власників. В останнє десятиліття ця концепція отрималапріоритетний розвиток у США, Європі і Японії, нею керується пере-


122

важна частина керівників фірм і компаній в країнах з розвинутоюринковою економікою.

На думку І.О. Бланка концепція максимізації ринкової вартостіпідприємства має наступні особливості, які відрізняють її від іншихмоделей визначення головної мети підприємства за рахунок на-явності певних переваг:

- вона визначає власників як головних суб'єктів в системі еконо-мічних відносин, пов'язаних з діяльністю підприємства, гармонізуєїхні економічні, включаючи фінансові, інтереси, а також поточні іперспективні цілі розвитку;

- інтегрує основні цілі і задачі ефективного функціонування різ-них служб і підрозділів підприємства у вигляді місії;

- критерій зростання ринкової вартості підприємства має більшширокий спектр і більш глибокий потенціал росту у порівнянні з ін-шими цільовими критеріями;

- забезпечує можливість оцінки більш віддаленої перспективифункціонування підприємства у порівнянні з іншими моделями;

- реалізує найбільш повну інформацію щодо функціонування під-приємства у порівнянні з іншими моделями;

- повністю відображає увесь спектр фінансових відносин і основ-них фінансових рішень підприємства;

- виступає найбільш усеосяжним критерієм ефективності вико-ристання капіталу підприємства;

- моніторинг ринкової вартості підприємства слугує одним з най-більш ефективних засобів контролю інвесторів за діями менеджерів[34].

Наведене вище чітке і комплексне визначення сутності і функційпідприємства як організації надає можливість більш глибоко підійтидо обґрунтування об'єктивної необхідності забезпечення в ринко-вих умовах належного рівня його фінансової безпеки.

Розглянемо підприємство як систему, тобто з системно-синер-гетичних позицій. Синергетика як наука і теорія самоорганізації ви-вчає загальні закономірності утворення і руйнування упорядкова-них структур у складних нерівноважних системах будь-якої природи(фізичної, хімічної, біологічної, економічної, соціальної тощо) [88]. Зодного боку, система має бути організованою таким чином, щобзабезпечити своє ефективне функціонування, виживання і стабіль-ність в мінливому оточенні, з іншого, – розвиватися шляхом еволю-ції або стрибка (відповідно до теорії циклів Й. Шумпетера [228]). Та-кий дуалізм визначає одну з основних суперечностей системи, яка

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

123

розв'язується через її розвиток. Сам розвиток як необоротна, спря-мована, закономірна зміна об'єкту [175] складається з циклічноповторюваних стадій еволюції і стрибка. Сучасна парадигма роз-витку включає його нелінійність, багатоваріантність (альтернатив-ність), непередбаченість, конструктивну роль хаосу і випадковість увиникненні нового. В цілому розвиток являє собою складний бага-тогранний процес [148]. У процесі розвитку будь-яка система пере-ходить зі сталого стану до несталого і назад. В теорії систем ста-лість є одним з основних понять, яке визначається при розгляді по-ведінки системи і передбачає спроможність системи утримувати їїфункціонування в заданих межах. З позицій системного підходусталість системи визначається механізмом гомеостазу, котрий яв-ляє собою процес, завдяки якому система зберігає свої параметри(стан), незважаючи на зміни у зовнішньому середовищі і виступаєнайбільш досконалою формою саморегулювання із застосуваннямзворотного зв'язку [231].

Порушення сталості системи означає появу в ній розбіжних про-цесів, тобто біфуркацій, які не піддаються управлінню і можуть при-звести до дезінтеграції системи і, в решті-решт, до її руйнування.М. Павловський надав наступне визначення сталості (стійкості)системи: «Сталою називається така економічна система, якщо пе-рехід її від початкового стану до заданого стану росту відбуваєтьсятаким чином, коли жоден з множини її чинників (інфляція, приріствиробництва, безробіття тощо) не буде виходити за припустимі ме-жі на заданій траєкторії зміни економічної системи» [138], тобто бу-де знаходитися в стані гомеостазу. Таке визначення слід вважатинайбільш вдалим. Інші автори вважають, що сталість – це «спро-можність своєчасно і в повному обсязі задовольняти економічніпретензії і відображає можливість виживання підприємства в смис-лі недопущення його банкрутства і ліквідації і забезпечує процеспростого відтворення» [57]. Л.А. Костирко вважає, що фінансовасталість є відображенням стабільного перевищення доходів над ви-тратами. Це забезпечує вільне маневрування грошовими коштамигосподарюючого суб'єкта і шляхом ефективного їх використаннясприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції,а також розширенню і оновленню виробництва. Більше того, фінан-сова сталість є головним компонентом загальної сталості господа-рюючого суб'єкта [112]. Ще одне, але надто просте поняття сталос-ті: поліпшення економічного стану підприємства [171].


124

Будь-яку систему можна характеризувати певними рівнями без-пеки: «порогом чутливості», «порогом вразливості», «порогом спо-кою» і «порогом розпаду» [66; 76]. «Поріг чутливості» є рівнем без-пеки, за якого система починає відчувати необхідність змін у ній.«Порогом вразливості» вважається такий рівень безпеки системи,за якого система починає розбалансуватися, тобто вже відчуваєзміни, які можуть призвести до її знищення. «Поріг спокою» – це рі-вень безпеки, який забезпечує її сталий розвиток. І, нарешті, «порігрозпаду» – найнижчий рівень безпеки системи, після якого системаотримує деструктивні зміни.

Виходячи з наведеного, можна сказати, що до певних меж сис-тема спроможна сама нейтралізувати загрози різного роду, чомусприяє сталість її структури. У такому разі, критерієм сталого функ-ціонування системи можна вважати рівень її безпеки. Це в повніймірі відноситься і до фінансової системи підприємства. Більшетого, можна стверджувати, що безпека визначає сам факт існуван-ня і функціонування системи: якщо відсутня безпека системи, то ос-тання не може існувати. Певна міра фінансової безпеки є гарантієюсталості і визначається шляхом оцінки видалення поточного стануфінансової системи за межі, яка означає перехід до нестійкого(кризового) стану. Звідси можна зробити висновок, що розвиток істалість є найважливішими характеристиками безпеки фінансовоїсистеми підприємства. Без наявності цих характеристик неможли-вим буде і само існування поняття «фінансова безпека». Таким чи-ном, стан системи буде сталим, якщо при її функціонуванні в умовахдії різного роду загроз, рівень безпеки не буде виходити за певнімежі, які мають граничні значення.

В останні роки до наукового лексикону введено декілька понять,які мають пряме відношення до категорії «фінансова безпека»: фі-нансова сталість (стійкість), фінансова надійність, фінансова ста-більність. Усі вони мають право на існування. Так, під стабільністюрозуміють збереження у певних межах спостерігаємого параметра,котрий в існуючих умовах може змінюватися [16]. Надійність систе-ми є показником її спроможності зберігати свої найбільш суттєвівластивості на заданому рівні протягом фіксованого проміжку часуза певних умов [16]. Як видно, це поняття є дуже близьким до по-няття «стабільність». Сутність поняття «сталість (стійкість)» вже на-водилася вище.

Однак етимологічний аналіз цих категорій свідчить про те, щовони характеризують 1–2 сторони функціонування фінансової сис-

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

125

теми підприємства, тобто є некомплексними. На наш погляд, фі-нансова безпека є комплексною категорією, яка ці категорія об'єд-нує в єдине ціле. Більше того, ці поняття іманентно властиві фінан-совій безпеці, вони є критеріями, які її характеризують.

Фінансова діяльність будь-якого підприємства являє собою еко-номічні відносини, які виникають у процесі формування виробничихфондів, виробництва і реалізації продукції, утворення власних фі-нансових ресурсів, залучення зовнішніх джерел фінансування, їхрозподілу й використання. За своїм економічним змістом сукуп-ність фінансових відносин підприємства можна систематизувати понаступним напрямах:

- між засновниками підприємства – пов'язані з формуваннямстатутного капіталу і його використанням;

- між підприємством і зовнішнім середовищем – пов'язані з ви-робництвом і реалізацією продукції, виникненням знову створеноївартості;

- між певним підприємством та іншими організаціями – пов'язаніз емісією й розміщенням цінних паперів, взаємним кредитуванням,пайовою участю;

- між підрозділами підприємства або підприємством і вищестоя-щою організацією – пов'язані з виконанням взаємних фінансовихзобов'язань;

- між підприємством і працівниками та власниками – пов'язані зрозподілом і використанням доходів, виплатою дивідендів по ак-ціях;

- між підприємством і фінансовою системою держави – пов'язанізі сплатою податків і платежів у бюджет, формуванням позабюд-жетних фондів, одержанням асигнувань, наданням податковихпільг, застосуванням штрафних санкцій;

- між підприємством і банківською системою – в процесі збере-ження коштів у банках, одержання й погашення позичок, сплати від-сотків за кредит, надання банківських послуг;

- між підприємством і страховими компаніями, які виникають пристрахуванні майна, працівників і різних ризиків.

Фінансові відносини підприємств будуються на певних принци-пах, пов'язаних з основами комерційної діяльності:

- принцип господарської самостійності означає, що комерційнадіяльність підприємства не може бути реалізованою без самостій-ності підприємства в галузі виробництва, продажів і фінансів. Реалі-зація цього принципу забезпечується тим, що суб'єкти діяльності,


126

незалежно від форми власності, самостійно визначають свої витра-ти, джерела фінансування, напрямки вкладень коштів з метоюодержання прибутку і зростання ринкової вартості підприємства;

- принцип самофінансування. Реалізація цього принципу – одназ основних умов підприємницької діяльності й забезпечення кон-курентоспроможності будь-якого підприємства. Самофінансуванняозначає повну окупність витрат на виробництво й реалізацію про-дукції, інвестування в розвиток виробництва за рахунок власнихкоштів і, за необхідності, банківських і комерційних кредитів;

- принцип матеріальної зацікавленості – його об'єктивна необ-хідність відповідає основній меті підприємницької діяльності –одержання прибутку і зростання ринкової вартості підприємства.Зацікавленість у результатах комерційної діяльності в однаковіймірі властива колективам підприємств і організацій, окремим пра-цівникам (оплата праці дивіденди) і державі в цілому (сплата подат-ків);

- принцип матеріальної відповідальності означає наявність пев-ної системи відповідальності за результати комерційної діяльності.Фінансові методи реалізації цього принципу різні для окремих су-б'єктів господарської діяльності, їх керівників і окремих працівників.У цілому для суб'єкта господарської діяльності цей принцип реалі-зується через пені й неустойки, штрафи, стягнуті при порушенні до-говірних зобов'язань (терміни постачання, якість продукції), не-своєчасності повернення короткострокових і довгострокових пози-чок, погашення векселів, невиконанні вимог податкового законо-давства;

- принцип забезпечення фінансових резервів визначає необхід-ність формування фінансових резервів і інших аналогічних фондів іпов'язаний із підприємницькою діяльністю, яка завжди супроводжу-ється ризиком. В умовах ринкових відносин наслідки ризику безпо-середньо лягають на підприємця, який добровільно й самостійно насвій страх і ризик реалізує розроблену ним програму діяльності. Векономічній боротьбі за покупця суб'єкти господарювання змушеніпродавати свою продукцію в кредит із ризиком неповернення гро-шей у визначений термін.

Виходячи з наведеного, необхідно, по-перше, уточнити сутністькатегорії «фінансова безпека підприємства» у взаємозв'язку з кате-горією «економічна безпека підприємства», по-друге, виявитиконкретне місце фінансової безпеки в системі економічної безпекипідприємства як її основної складової, по-третє, розробити або

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

127

уточнити категоріальний апарат, який має характеризувати фінан-сову безпеку підприємства.

Реалії української економічної дійсності спонукають до необхід-ності створення систем економічної безпеки підприємств, які за-безпечуватимуть стан захищеності їхніх життєво важливих інтересіввід недобросовісної конкуренції, протиправної діяльності кримі-нальних формувань й інших зовнішніх і внутрішніх загроз. Такі сис-теми безпеки повинні бути орієнтовані на збереження функціону-вання й розвиток підприємств відповідно до їхніх статутних цілей,визначеної місії, підтримки стану юридичних і економічних відно-син, організаційних зв'язків, матеріальних, фінансових й інтелекту-альних ресурсів, за яких гарантується стабільність діяльності, ко-мерційний успіх, прогресивний науково-технічний і соціальний роз-виток підприємства.

Категорія «економічна безпека підприємства» вже давно отри-мала права «громадянства» в економічній науці і проблеми, які по-в'язані з її забезпеченням, більш-менш розроблені. Так, В. Тамбов-цев розуміє під економічною безпекою будь-якої системи (а підпри-ємство теж є системою) «сукупність властивостей стану її виробни-чої (у самому широкому розумінні) підсистеми, яка забезпечуєможливість досягнення цілей всієї системи» [166]. У роботі [135]економічна безпека підприємства визначається як «стан найбільшефективного використання корпоративних ресурсів для запобіган-ня загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємствау теперішній час і в майбутньому». Є. Воробйов розуміє під еконо-мічною безпекою сталість соціально-економічної системи, спро-можність її до саморозвитку і взаємодії в умовах глобалізації госпо-дарського життя [50].

Інші автори вважають, що економічна безпека підприємства – цезахищеність життєво важливих інтересів підприємства від внутріш-ніх та зовнішніх загроз, яка забезпечується адміністрацією і колек-тивом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового,економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру [55; 89; 91; 140]. Автори монографії [106]стверджують, що підприємство знаходиться у стані економічноїбезпеки, якщо його виробничо-господарська діяльність є прибут-ковою. С.М. Ілляшенко вважає, що економічна безпека підприємст-ва – це стан ефективного використання його ресурсів та існуючихринкових можливостей, здатний забезпечити попередження внут-рішніх і зовнішніх загроз та його тривале виживання, що забезпечує


128

сталий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [96]. Інші авто-ри наводять такий зміст поняття «економічна безпека підприємст-ва» – це міра гармонізації у часі і просторі економічних інтересів під-приємства з інтересам пов'язаних з ним суб'єктів зовнішнього се-редовища, які діють поза межами підприємства [20].

Однак усі наведені вище та інші визначення цієї категорії є не-комплексними, не включають до себе такі складові економічної без-пеки, як, по-перше, необхідність забезпечення розвитку підпри-ємства, без якого економічна безпека втрачає сенс і, по-друге, на-явність збалансованості економічної системи підприємства. Тоді,на нашу думку, економічна безпека підприємства – це такий станйого економіки (економічної системи), який можна характеризува-ти внутрішньою збалансованістю і стійкістю до негативного впливубудь-яких загроз, її здатністю забезпечувати на основі реалізаціївласних економічних інтересів свій сталий і ефективний розвиток.

Розглянемо взаємозв'язки категорій «економічна безпека» і «фі-нансова безпека» на рівні підприємства. Економічна безпека під-приємства є складною категорією і тому включає певні складові. Внауковій літературі наводиться різний склад економічної безпекипідприємства. Так, З.С. Варналій, а за ним О.В. Ареф'єва і Т.Б. Ку-зенко, наводять наступний склад економічної безпеки підприємст-ва: фінансова, інтелектуальна, техніко-технологічна, політико-пра-вова, ресурсна, екологічна, соціальна, інформаційна, силова, без-пека праці [20; 41]. Н.П. Фокіна і В.І. Бокій включають до складу еко-номічної безпеки технологічну, ресурсну, фінансову, ринкову та со-ціальну [181]. У інших авторів подібний і навіть ширший склад еко-номічної безпеки підприємства [17; 21; 29; 55; 57; 64; 66; 73; 77; 94;96; 105; 106; 108; 131; 135; 140–142; 165; 191; 195; 196; 200–202].На наш погляд, такий підхід до визначення складу економічної без-пеки надто широкий, який включає складові, хоча і пов'язані з еко-номічною безпекою, але які носять неекономічний характер, а саме,силову, інформаційну, інтелектуальну, екологічну, політико-право-ву. У цьому плані слід погодитися із думкою викладеною у [85], щодо складу економічної безпеки необхідно відносити тільки такі, кот-рі містять лише економічні відносини або базуються на них. Тоді до-цільно залишити у складі економічної безпеки підприємства такіскладові: фінансову, внутрішньоекономічну (економіка самого під-приємства), зовнішньоекономічну (економіка зв'язків підприємстваз зарубіжними підприємствами) і соціально-економічну.

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

129

Метою монографії є дослідження фінансової безпеки на рівнідержави і підприємства, без якої економічна безпека в принципі не-можлива. Вважаючи на вирішальну роль фінансової безпеки у за-безпеченні економічної безпеки підприємства поняття «фінансовабезпека» має право на самостійне існування і дослідження якокремої економічної категорії, так само як і фінансовий менеджментпо відношенню до менеджменту взагалі. Це пов'язано з тим, що,по-перше, фінансова діяльність насамперед спрямована на забез-печення підприємства необхідними ресурсами, по-друге, фінансовіоперації підприємства, носять стабільний характер, по-третє, фі-нансова діяльність відіграє пріоритетну роль в забезпеченні ста-більності економічного розвитку підприємства в цілому, по-четвер-те, фінансові ризики за своїми негативними наслідками є найбільшнебезпечними. Наведене є підґрунтям того, що фінансова безпекаможе виступати як окремий об'єкт управління.

Наявність у складі економічної безпеки підприємства фінансовоїскладової має суттєве методологічне і методичне значення. Вихо-дячи з цього, при визначенні сутності фінансової безпеки підпри-ємства будемо враховувати цей аспект. Крім того, фінансова без-пека підприємства безумовно пов'язана з категоріями «фінансовабезпека держави» і «фінансова безпека регіону», у межах яких роз-міщене і функціонує дане підприємство. Поняття «фінансова безпе-ка підприємства» має враховувати сутність фінансової безпекидержави, під якою розуміється «такий стан фінансово-кредитноїсфери держави, який характеризується збалансованістю і якістюсистемної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг,стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз),здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансо-вих інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб'єктівгосподарювання і населення і в цілому – ефективне функціонуваннянаціональної економічної системи і економічне зростання» [85].

У науковій літературі є певні визначення категорії «фінансовабезпека підприємства», правда лише як складової економічної без-пеки, хоча як вже зазначалося, фінансова безпека має і самостійнезначення, тобто так само, як відносяться між собою економіка і фі-нанси, без яких перша не може функціонувати. Приведемо деякі зтлумачень цього поняття. Так, у роботах [135; 203] фінансова скла-дова економічної безпеки підприємства визначається «як стан най-більш ефективного використання корпоративних ресурсів підпри-ємства, яке виражене у найкращих значеннях фінансових показни-


130

ків прибутковості і рентабельності бізнесу, якості управління і вико-ристання основних і оборотних засобів підприємства, структурийого капіталу, норми дивідендних виплат по цінних паперах підпри-ємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетич-ного індикатора поточного фінансово-господарського стану під-приємства і перспектив її технологічного і фінансового розвитку».Це дуже широке, складне і до того ж некомплексне визначення по-няття фінансової безпеки підприємства, оскільки робиться наголосна рівні використання корпоративних ресурсів, а також крім суто фі-нансових питань включають й технологічні, які прямого відношеннядо фінансової безпеки не мають.

С.М. Ілляшенко серед складових економічної безпеки також ви-діляє фінансову складову: про послаблення фінансової безпеки, якправильно стверджує він, свідчить зниження ліквідності, збільшен-ня кредиторської та дебіторської заборгованості, зниження фінан-сової усталеності тощо [96]. І.О. Бланк вважає під фінансовою без-пекою підприємства «кількісно і якісно детермінований рівень йогофінансового стану, який забезпечує стабільну захищеність йогопріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікова-них реальних і потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього ха-рактеру, параметри яких визначаються на основі його фінансовоїфілософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримкийого сталого розвитку в поточному і перспективному періоді [34].Таке поняття є теж вузьким, оскільки визначає лише одну сторонуфінансової безпеки, а саме, захист фінансових інтересів підпри-ємства, і не включає таку характеристику як необхідність забезпе-чення збалансованості і якості системи фінансових інструментів,технологій і послуг.

Розглянемо структуру фінансової безпеки підприємства. Як іекономічна безпека фінансова безпека підприємства теж маєскладну структуру, яка визначається складністю фінансових відно-син як всередині підприємства, так і з об'єктами оточуючого сере-довища. Скористаємося підходом до визначення структури фінан-сової безпеки хоча і на рівні держави [85] і запропонуємо своє ба-чення змісту складових фінансової безпеки підприємства. До функ-ціональної системи фінансової діяльності і відповідно – фінансовоїбезпеки підприємства – доцільно відносити наступні:

- бюджетну – взаємовідносини з бюджетом (податки і збори добюджетів, в разі наявності – бюджетні кредити або бюджетне фі-нансування),

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

131

- грошово-кредитну – кредити під операційну діяльність, виплатазаробітної плати працівникам, розрахунки з постачальниками іотримання грошових коштів від покупців продукції і послуг,

- валютну – купівля і продаж валюти, кредити в іноземних валю-тах, в разі здійснення експортно-імпортних операцій – розрахунки зіноземними споживачами і постачальниками продукції і послуг увалюті,

- банківську – взаємовідносини підприємства з банками по кре-дитах і депозитах, поточних рахунках, векселях тощо,

- інвестиційну – капітальні вкладення у розвиток підприємства, утому числі за рахунок довгострокових кредитів,

- фондову – випуск або продаж підприємством власних акцій ікупівля акцій інших підприємств,

- страхову – страхування майна підприємства або результатівйого діяльності, безпечної праці і збереження здоров'я працівників.

Функціональну структуру фінансової безпеки підприємства на-ведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Складові фінансової безпеки підприємства

Для кращого розуміння сутності фінансової безпеки підприємст-ва слід з'ясувати її зв'язок з категоріями «розвиток фінансової діяль-ності (фінансової системи)» і «усталеність фінансової діяльності (фі-нансової системи)». Розвиток фінансової діяльності є одним з ком-понентів фінансової безпеки підприємства, оскільки якщо фінансо-ва система підприємства не розвивається, то різко скорочуютьсяфінансові можливості його ефективного функціонування, а то й ви-живання. Більш того, можна сказати, що без розвитку фінансовоїсистеми підприємства фінансову безпеку не може бути забезпече-но. При цьому зменшуються й опірність і пристосованість підпри-ємства до внутрішніх і зовнішніх загроз. У той же час усталеність фі-


132

нансової системи і фінансова безпека – це важливі характеристикифінансової системи підприємства. Їх не слід протиставляти, оскіль-ки кожна з них по-своєму характеризує стан фінансової системипідприємства.

Більш того, вони доповнюють одна одну. Так, усталеність фінан-сової системи підприємства характеризує міцність і надійність їїскладових, усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, спроможність витри-мувати внутрішні і зовнішні «навантаження». Про характеристикуфінансової безпеки підприємства вже говорилося. Чим усталеноюбуде фінансова система підприємства, тим життєздатною будейого фінансова діяльність, а значить і достатньо високим – рівеньйого фінансової безпеки. Порушення пропорцій і зв'язків у фінансо-вій системі підприємства веде до її дестабілізації і є серйозним сиг-налом переходу фінансової системи від безпечного стану до небез-печного.

Будь-яке підприємство постійно знаходиться у певному оточенніі тому вимушене рахуватися у своїй комерційній діяльності з цимфактом, узгоджуючи у певній мірі свої інтереси з інтересами суб'єк-тів зовнішнього середовища. Тоді фінансову безпеку підприємстваможна розглядати і як міру гармонізації у часі і просторі фінансовихінтересів підприємства з інтересами складових оточуючого середо-вища – держави, ринку, конкурентів. Звідси – підприємство тількитоді знаходиться у належному стані фінансової безпеки, якщо йогофінансові інтереси у певній мірі узгоджені з інтересами суб'єктівзовнішнього середовища: споживачів, постачальників, конкурентів,інвесторів, держави.

Фінансова безпека підприємства може характеризуватися, таксамо і як економічна безпека, сукупністю кількісних і якісних пара-метрів його фінансового стану, яка комплексно має відображати рі-вень фінансової захищеності підприємства. Така сукупність пара-метрів повинна формуватися на принципах системного підходу, щодозволяє визначати фінансову безпеку підприємства як самостійнусистему, яка відрізняється від інших систем, котрі забезпечуютьефективне функціонування підприємства. Крім того, такі параметримають диференціюватися у відповідності від місії і цілей підпри-ємства, які повинні включати основні аспекти його фінансової полі-тики.

Забезпечення фінансової безпеки підприємства доцільно роз-глядати також як процес запобігання будь-яких збитків від негатив-них впливів внутрішніх і зовнішніх чинників на різні аспекти комер-

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

133

ційної діяльності. Саме запобігання збитків від комерційної діяль-ності підприємства, котрі як вочевидь загрожують фінансовій без-пеці, так можуть бути і потенційними, складає ефективний резуль-тат комерційної діяльності із забезпечення її прибутковості і стій-кості, і зрозуміло – що й фінансової безпеки. Така спрямованістьсистеми забезпечення фінансової безпеки підприємства на запобі-гання внутрішніх і зовнішніх загроз складає основну сутнісну харак-теристику поняття фінансової безпеки.

Фінансова безпека підприємства має бути також спрямована іна забезпечення важливих фінансових пропорцій підприємства, якіповинні бути стабільними у процесі його еволюційного розвитку.Забезпечення стабільності системи фінансової безпеки має відбу-ватися шляхом підтримки відносно постійних параметрів, які харак-теризують фінансові інтереси підприємства і відвернення загрозфінансовій діяльності. У той же час, стабільність системи фінансо-вої безпеки підприємства доцільно розглядати у динаміці, тобтовраховуючи сталі тенденції зміни параметрів фінансової безпекизавдяки стійких темпів приросту власних фінансових ресурсів.

Слід також підкреслити, що стабільність системи фінансовоїбезпеки не має абсолютного характеру. В процесі її функціонуванняі розвитку окремі параметри фінансової безпеки можуть носити, на-приклад, циклічний (цикл господарської діяльності, сезонний цикл)або кон'юнктурний характер. Оскільки розвиток підприємства інко-ли носить стрибкоподібний характер, то відповідно до цього належ-ним чином має розвиватися і система фінансової безпеки, виходя-чи при цьому на новий рівень забезпечення параметрів своєї ста-більності.

3.2. Вплив ризиків і загроз на станфінансової безпеки підприємства

Спочатку розберемося з категоріями небезпеки і безпеки, якітісно пов'язані із категоріями «загроза» і «ризик». На рівні підпри-ємства під небезпекою слід розуміти об'єктивно існуючу можли-вість негативного впливу на його функціонування, внаслідок чогойому може бути заподіяна шкода, яка навіть спроможна призвестидо кризового стану. В загальному значенні безпекою є такий станоб'єкта, який здатний зберегти свій рівень в умовах руйнівноговнутрішнього або зовнішнього впливу, це – стан захищеності від не-


134

гативного впливу якихось чинників внутрішнього і зовнішнього ха-рактеру. Основною властивістю безпеки є наявність гомеостазису.

З цих двох понять випливає зміст загрози як конкретної і безпо-середньої форми небезпеки або сукупності негативних чинників чиумов. По відношенню до фінансової безпеки підприємства загроза(загроза фінансовій безпеці) – це наявне чи потенційно можливеявище або чинник, яке створює небезпеку для реалізації фінансо-вих інтересів підприємства. Наведемо основні характеристики за-грози фінансовій безпеці підприємства. По-перше, така загрозамає об'єктивний характер і є найбільш притаманною діяльності під-приємства саме в умовах ринкової економіки. Вона супроводжуємайже всі види фінансових операцій і напрямів фінансової діяль-ності будь-якого підприємства. Об'єктивний характер загрози фі-нансовій безпеці проявляється незалежно від того, чи враховуєтьсявона суб'єктами забезпечення фінансової безпеки, чи ні.

Як об'єктивне явище загроза фінансовій безпеці є формою ви-разу суперечностей між фінансовими інтересами підприємства ійого фінансовим середовищем. Фінансова система підприємства єєдиним механізмом, у складових якого зароджуються та розвиваю-ться різного роду суперечності між фінансовими інтересами і фі-нансовим середовищем їхньої реалізації. В теоретичному аспектісаме ці суперечності приймають форму загроз фінансовій безпеціпідприємства. У практичному плані загроза як конкретна форма ви-разу суперечностей між фінансовими інтересами і середовищем їх-ньої реалізації може бути виявлена аналітичним шляхом. Джереломзагроз є певні негативні чинники та умови функціонування фінансо-вої системи підприємства: це може бути один чинник (умова) або їх-ня сукупність. Однак джерелом загрози є не сам по собі негативнийчинник, а його деструктивна дія на можливості реалізації конкрет-них фінансових інтересів підприємства і тим самим – забезпеченняйого фінансової безпеки. Така негативна дія чинника носить імовір-нісний характер, це обов'язковий атрибут будь-якої загрози фінан-совій безпеці підприємства. В результаті негативного впливу загро-зи її дія наносить безпосередній або опосередкований збиток під-приємству. Цей збиток може приймати форму прямої втрати (втра-ту доходу, капіталу тощо) або непрямої (упущена вигода, зниженняфінансової репутації підприємства тощо).

Слід також підкреслити ще одну особливість загрози фінансовійбезпеці підприємства. Це – її непостійний характер, вона може змі-нюватися в процесі розвитку підсистеми забезпечення фінансової

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

135

безпеки підприємства. Така особливість загрози є результатом від-повідної зміни фінансових інтересів підприємства, зміни самих чин-ників і умов функціонування його фінансової системи, а також –складу суб'єктів фінансових відносин даного підприємства. Наве-дене дає можливість стверджувати, що загрозою реалізації голов-ного фінансового інтересу підприємства виступає зниження ефек-тивності його фінансової діяльності з-за негативного впливу різнихчинників і умов функціонування, що призводить до зменшення рин-кової вартості підприємства.

Протилежна загрозі фінансовій безпеці підприємства категорія– її гарантія є умовою або їхньою сукупністю, за котрої обов'язковозабезпечується безпечний рівень фінансової діяльності підпри-ємства.

У методологічному плані доцільно з'ясувати зв'язок між ризикомфінансової діяльності і загрозою фінансовій безпеці підприємства.Для цього спочатку спробуємо визначитися з категорією фінансо-вого ризику. В літературі, присвяченій ризик-менеджменту, можназустріти багато різних понять ризику. Майже усі дослідники пов'язу-ють сутність ризику із невизначеністю результатів будь-якої еконо-мічної діяльності. А сама невизначеність трактується як наявністьнеповної інформації про умови прийняття господарських рішеньабо відсутність такої вичерпної інформації [206].

Стосовно нашого предмету дослідження, тобто фінансового ри-зику, І.О. Бланк трактує фінансовий ризик як сукупність специфіч-них видів ризику, генерованих невизначеністю внутрішніх і зовніш-ніх умов здійснення фінансової діяльності підприємства [33] і надаєфінансовому ризику наступні основні характеристики: наявністьекономічної природи, об'єктивність проявлення, дія в умовах вибо-ру, альтернативність вибору, цілеспрямована дія, імовірність до-сягнення мети, невизначеність наслідків, очікувана несприятливістьнаслідків, динамічність рівня, суб'єктивність оцінки [33].

Г.С. Лень визначає ризик як об'єктивну категорію, яка може мативартісну оцінку та притаманна кожному фінансовому або господар-ському рішенню. Ризик як все проникаючий феномен нашого буттяповинен враховуватися кожною особою, що приймає рішення, інак-ше вона приречена на невдачі у своїй роботі [115]. У Я.В. Белінськоїризик – це економічна категорія, сутність якої полягає у невизначе-ності реального очікуваного результату в ситуації управління та оці-нювання і яка має діалектичну об'єктивно-суб'єктивну структуру[28].


136

Фінансовий ризик як об'єктивна економічна категорія маєоб'єкт, суб'єкт і джерело ризику. Об'єктом ризику виступає керова-на фінансова система, ефективність та умови функціонування якоїнаперед точно невідомі. Суб'єкт ризику – це особа (індивід або ко-лектив), яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику імає необхідну компетенцію приймати рішення щодо об'єкту ризику,тобто стану фінансової системи. Джерелом ризику є чинники (яви-ща, процеси, предмети), які спричинюють невизначеність резуль-татів фінансової діяльності.

Аналіз наукової літератури з проблем теорії ризику, а такожвласні дослідження, дозволяють визначити такі характеристики фі-нансового ризику:

- ризик – категорія об'єктивна (на відміну від думки авторів мо-нографії [37], які вважають, що ризик є суб'єктивним).

- в основі ризику лежить імовірнісна природа ринкової діяльностіта невизначеність ситуації при її здійсненні,

- ризик є наявним (присутнім), коли є фінансова діяльність. Слідпідкреслити його приналежність до фінансової діяльності: він не-розривно з нею пов'язаний,

- ризик має кількісну міру вартості,- оцінка ризику носить суб'єктивний характер,- ризик виступає формою невизначеності умов і результатів фі-

нансової діяльності.Суттєвою методологічною проблемою є з'ясування взаємозв'яз-

ку категорій «фінансовий ризик» і «загроза фінансовій безпеці». Ви-ходячи з наведених вище трактувань цих категорій можна вважати,на нашу думку, наступне:

- ризик по відношенню до загрози категорія первинна, тоді як за-гроза – вторинна і випливає з ризику. Навіть можна сказати, що за-гроза – це конкретизований (виявлений) ризик,

- ризик – категорія загальна, неконкретна, це те, що ще не вияв-лено. Загроза це те, що виявлено, тобто категорія конкретна,

- ризик наявний завжди, коли є фінансова діяльність, тоді як за-гроза ні, вона може бути, а може і не бути і виникає тільки за наяв-ності певних умов,

- залежність між рівнями ризику і фінансової безпеки зворотна:чим вище рівень фінансового ризику, тим нижчим є рівень фінансо-вої безпеки і навпаки. В науковій літературі наводиться навіть прин-цип «абсолютної» безпеки або «нульового» ризику, так званий

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

137

принцип ALAPA (абревіатура від «a Low as Practically Achievаble»,тобто «настільки низько, наскільки це є досяжним у практиці» [190].

Таким чином, співвідношення між категоріями «фінансовий ри-зик» і «загроза фінансовій безпеці» є наступним: загроза випливаєз ризику, «виростає» з нього. Загроза «міститься» у ризику, «си-дить» у ньому і лише за настання певних умов ризик перетворюєть-ся на конкретну загрозу.

Деякі автори пов'язують поняття економічної безпеки з катего-рією ризику [40]. Це – правильна позиція і по відношенню до фінан-сової безпеки, і по відношенню до фінансового ризику. Викорис-тання категорії ризику дозволяє суттєво підвищити ефективністьуправління фінансовою безпекою підприємства, особливо на су-часному етапі становлення ринкової економіки в Україні. Слід під-креслити, що категорія фінансового ризику відносно забезпеченняфінансової безпеки включає дві важливих складові, а саме: 1) вияв-лення і оцінку ризику, яка багато в чому носить експертний, імовір-нісний характер; 2) управління фінансовим ризиком. Останнє озна-чає передбачення можливих критичних фінансових ситуацій для то-го, щоб попередити, мінімізувати наслідки ризиків.

Фінансовий ризик виступає насамперед як можлива небезпеканевдачі дій, що вживаються стосовно забезпечення фінансової без-пеки підприємства. З цього випливає, що головною метою управ-ління фінансовими ризиками має бути забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства в процесі його функціонування і розвитку тазапобігання зниженню його ринкової вартості. Саме у цьому поло-женні полягає методологічний зв'язок фінансового ризику і фінан-сової безпеки на рівні підприємства.

Математичною базою для кількісного виміру ризиків виступаєапарат теорії імовірності, а саме, наступні статистичні критерії: імо-вірність, розмах варіації, математичне очікування, коефіцієнт варіа-ції, волатильність. Формули розрахунку цих критеріїв добре відомі ітому не будемо їх наводити в роботі.

Л.А. Костирко пропонує розраховувати коефіцієнт фінансовогоризику (Кфр) за такою формулою [112]:

Кфр = ПК / ВК, (3.1)

де ПК – вартість позикового капіталу; ВК – вартість власного капіта-лу. Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він пока-зує скільки позикового капіталу залучається на 1 грн. власного капі-


138

талу. На її думку величина цього показника має бути меншою за 0,7.У такому разі фінансовий ризик буде мінімальним.

Управління фінансовими ризиками (ризик-менеджмент) стосов-но управління фінансовою безпекою підприємства має включати,на нашу думку, наступні складові:

- якісний аналіз ризиків забезпечення фінансової безпеки під-приємства – розкладення або декомпозицію складних ризиків напрості та їхню ідентифікацію, виявлення ризикопороджуючих чин-ників;

- кількісну оцінку ризиків, яка передбачає визначення імовірностівиникнення та розміру можливих збитків;

- розробку засобів оптимізації ризикових ситуацій шляхом міні-мізації або нейтралізації ризиків.

Вище було наведено сутність і місце загроз у складі понятійногоапарату фінансової безпеки підприємства. Доцільно проаналізува-ти існуючи методи виявлення і оцінки рівня впливу загроз на фінан-сову безпеку підприємства. Спочатку їх необхідно ідентифікувати, апотім класифікувати. У процесі класифікації загроз необхідно здійс-нювати таке:

- визначити сукупність індикаторів, які характеризуватимуть тучи іншу загрозу фінансовій безпеці підприємства;

- сформувати кластери загроз відповідно до обраних критеріївкласифікації;

- ідентифікувати джерела виникнення загроз;- визначити причинно-наслідкові зв'язки загроз та можливих втрат

від них;- оцінити рівні впливу загроз на стан фінансової безпеки підпри-

ємства;- розробити відповідно до проведеного аналізу загроз та оцінки

рівня їх впливу на безпеку конкретні заходи щодо зниження абонейтралізації впливу загроз на стан фінансової безпеки та реалізу-вати їх.

Загрози фінансовій безпеці дуже різноманітні і з метою їхньоїповної і точної ідентифікації потребують певної класифікації. Най-більш повно розробив засади класифікації «загроз фінансовим ін-тересам підприємства» І.О. Бланк, який поклав у класифікацію за-гроз 10 ознак (критеріїв): рівень фінансової діяльності, функціо-нальний вид фінансової діяльності, об'єктну спрямованість, харак-тер проявлення, джерела виникнення, характер походження, часо-вий період, рівень імовірності реалізації, розмір можливого збитку,

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

139

можливість передбачення [34]. На наш погляд, більш комплексноюкатегорією слід вважати поняття «загроза фінансовій безпеці під-приємства», оскільки вона включає загрози не тільки фінансовимінтересам, але й самому фінансовому стану, фінансовим техноло-гіям і інструментам, ефективному і сталому розвитку фінансовоїсистеми підприємства.

Для виявлення і оцінки рівня загроз фінансовій безпеці підпри-ємства найбільш придатні такі методи аналізу: SWOT-аналіз, PEST-аналіз, SNW-аналіз, метод розробки сценаріїв розвитку подій. Роз-глянемо особливості їхнього застосування до виявлення і оцінкирівня загроз фінансовій безпеці підприємства.

Використання SWOT-аналізу у вигляді методу виявлення і якісноїоцінки рівня загроз фінансовій безпеці підприємства полягає у на-ступному. Його застосування є доцільним для оцінки поточного ста-ну фінансової безпеки підприємства і виявлення загроз і має певніособливості. У нашому випадку сильними сторонами фінансовоїдіяльності підприємства виступають позитивні внутрішні умовиздійснення фінансової діяльності, слабкими сторонами – негативнівнутрішні умови у вигляді внутрішніх загроз, можливостями – пози-тивні зовнішні умови здійснення фінансової діяльності, власно за-грозами – негативні зовнішні чинники у вигляді зовнішніх загрозфінансовій безпеці.

При застосуванні SWOT-аналізу в процесі виявлення і визначен-ня рівня загроз фінансовій безпеці слід мати на увазі, що найсуттє-віші загрози виникають, коли негативний розвиток ситуації у зов-нішньому середовищі підприємства накладається на слабкі сторо-ни самого механізму управління ФБП, тобто у такому разі має місценегативний кумулятивний ефект. Найбільші потенційні можливостізабезпечення належного рівня ФБП стають результатом наявності ісукупної дії позитивних чинників зовнішнього середовища і сильнихсторін самого механізму управління фінансовою безпекою.

Використання SWOT-аналізу надає можливість також визначатистратегії дій щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства.Для цього слід застосовувати відповідну матрицю (рис. 3.2).

На перетинах виявлених груп чинників формуються поля, які на-дають можливість обирати (розробляти) відповідну стратегію за-безпечення ФБП. Для цих полів характерні такі сполучення і типистратегій:

1) поле ВСС-ЗМ – на цьому полі поєднуються внутрішні сильністорони механізму управління фінансовою безпекою і позитивні


140

зовнішні чинники. Тому цьому полю має відповідати стратегія під-тримки і розвитку сильних сторін механізму управління ФБП у на-прямі реалізації на конкретному підприємстві позитивних можли-востей зовнішнього середовища;

Рис. 3.2. Матриця використання SWOT-аналізу для виявлення іякісної оцінки рівня загроз фінансовій безпеці

2) поле ВСлС-ЗМ – на ньому поєднуються внутрішні слабкі сто-рони механізму управління ФБП з позитивними можливостями зов-нішнього середовища. Тому це поле вимагає розробки і реалізаціїстратегії, яка має бути спрямована на подолання слабких сторін ме-ханізму управління ФБП підприємства за рахунок можливостей,котрі надає для нього зовнішнє середовище;

3) поле ВСС-ЗЗ – поряд з внутрішніми сильними сторонами ме-ханізму управління ФБП наявними є і загрози з боку зовнішньогосередовища. У такому разі потрібна стратегія використання силь-них внутрішніх сторін для можливого подолання негативних впливівз боку зовнішнього середовища;

4) поле ВСлС-ЗЗ – «кризове поле», на якому поєднуються внут-рішні слабкі сторони механізму управління ФБП з зовнішніми загро-зами. У такому випадку необхідна стратегія, котра має бути спря-мована як на подолання зовнішніх загроз, так і на усунення слабкихмісць у механізмі управління фінансовою безпекою, тобто внутріш-ніх негативних чинників.

Для виявлення і якісної оцінки рівня загроз фінансовій безпеціпідприємства можна використовувати метод PEST-аналізу, який

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

141

дозволяє виявляти загрози з боку зовнішнього середовища макро-рівня. За цього методу такі загрози поділяють на чотири різновиди,які позначаються абревіатурою англійських літер:

P (political and legal environment) – політико-правове середовище;E (economic environment) – економічне середовище,S (sociocultural environment) – соціокультурне середовище,T (technological environment) – технологічне середовище.У політико-правовому середовищі основний вплив на рівень фі-

нансової безпеки підприємства у перспективі роблять чинні формиі методи державного регулювання: 1) всіх фінансових ринків; 2) по-літика бюджетної підтримки окремих галузей і підприємств; 3) дер-жавна політика підготовки кваліфікованих фахівців; 4) політика за-лучення і захисту іноземних інвестицій; 5) законодавство щодо ре-гулювання процедур фінансової санації та банкрутства; 6) державністандарти фінансової звітності підприємств.

Економічне середовище впливає і відповідно таїть загрози фі-нансовій безпеці підприємства через ті чи інші темпи розвитку еко-номіки країни. В першу чергу це стосується ВВП, національного до-ходу, темпів інфляції, балансу грошових доходів і витрат населення,динаміки валютного курсу, рівня кредитних ставок, рівня монетиза-ції економіки, облікової ставки НБУ, наявності дефіциту державногобюджету, сальдо зовнішньоторговельного балансу тощо.

В соціокультурному середовищі на стан фінансової безпеки під-приємства впливають такі чинники, які можуть мати негативний ха-рактер: освітній і культурний рівень працездатного населення, рі-вень підготовки фахівців з вищою освітою в галузі фінансової діяль-ності, відношення населення до здійснюваних ринкових реформ.

Технологічне середовище робить найбільший вплив на стан фі-нансової безпеки через впровадження інновацій у технічні засобиуправління, фінансові інструменти і технології.

В процесі проведення PEST-аналізу спочатку виявляються зов-нішні загрози, а потім у якісному плані оцінюється їхній вплив настан фінансової безпеки підприємства.

Метод розробки сценаріїв розвитку подій. Його можна з певни-ми особливостями використовувати і для прогнозування стану фі-нансової безпеки підприємств. Цей метод є комбінацією експерт-них методів і методів моделювання. Метод розробки сценаріїв роз-витку подій стосовно виявлення загроз і відповідно – забезпеченняфінансової безпеки підприємства – виступає як інструмент чіткоговизначення і розуміння про можливі альтернативи розвитку стану


142

фінансової безпеки конкретного підприємства і оточуючого йогосередовища у майбутньому, а також розробки відповідних заходівщодо виправлення стану фінансової безпеки.

В останні роки SWOT-аналіз отримав розвиток у вигляді SNW-аналізу, який також можна використовувати для виявлення і якісноїоцінки рівня загроз фінансовій безпеці підприємства, хоча тількидля чинників внутрішнього середовища. Абревіатура SNW відобра-жує характер стану (позиції) фінансової безпеки підприємства покожному досліджуваному чиннику (позитивному або негативному):

S (strength position) – сильна позиція,N (neutral position) – нейтральна позиція,W (weakness position) – слабка позиція,Рівень впливу позитивних або негативних чинників (загроз), дія

яких відображається на рівні фінансової безпеки підприємства, зацим методом може оцінюватися, на наш погляд, за п'ятибальноюсистемою. При цьому оцінка нейтральної позиції приймається занульову. Ця позиція, як правило, відповідає середньогалузевимзначенням того чи іншого чинника впливу (загрози) на рівень фінан-сової безпеки по аналогічних підприємствах. Такий підхід надаєможливість вважати нейтральну позицію за порогове значення рів-ня фінансової безпеки підприємства, як мінімальний її рівень, післяякого підприємство опиняється у небезпечному фінансовому стані.Тоді інші значення позиції будуть такими:

-2 – дуже погана позиція (стан фінансової безпеки), близька добанкрутства,

-1 – погана (низька) позиція,0 – нейтральна позиція (пороговий або мінімальний рівень фі-

нансової безпеки),+1 – достатньо безпечна позиція,+2 – абсолютно безпечна позиція.По результатах якісної оцінки впливу внутрішніх загроз фінансо-

вій безпеці підприємства складається матриця сильних і слабкихпозицій підсистеми забезпечення ФБП (табл. 3.1). У вигляді сукуп-ності напрямків забезпечення фінансової безпеки використано пе-релік домінантних сфер загальної стратегії, наведений в [34] і авто-ром опрацьований стосовно обраного об'єкту дослідження – фінан-сової безпеки підприємства.

При цьому оцінюється кожен наведений у табл. 3.1 чинник і ви-ставляється оцінка за п'ятибальною системою: від -2 до +2, як булопоказано вище.

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

143

Таблиця 3.1. Матриця результатів проведення SNW-аналізустану фінансової безпеки підприємства


144

Закінчення табл. 3.1

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

145

У науковій літературі розроблено декілька формул для кількісно-го визначення розміру збитку від дії загроз. Так, В.В. Шликов про-понує застосовувати для цього коефіцієнт збитку Ку, який він обчис-лює за формулою:

Ку = ДВВ / Qс, (3.2)

де ДВВ – дійсна величина втрат; Qс – обсяг власних ресурсів.

ДВВ = ФЗ +ЗЗЗ + ЗВЗ, (3.3)

де ФЗ – фактичні збитки; ЗЗЗ – затрати на зниження збитків; ЗВЗ –затрати на відшкодування збитків [196].

В основному погоджуючись з наведеними формулами, слід ска-зати, що вони не враховують імовірність здійснення самої загрози.Тоді, на нашу думку, краще буде у кількісному виразі визначати рі-вень самої загрози через розмір збитку від дії конкретної загрозифінансовій безпеці підприємства разом із імовірністю здійсненняцієї загрози. Це можна виразити наступною математичною форму-лою:

РФБП = ЗФБП х ІЗ, (3.4)

де РФБП – рівень загрози фінансовій безпеці підприємства; ЗФБП –розмір збитку від дії загрози; ІЗ – імовірність настання загрози. Роз-мір збитку від дії загрози доцільно розраховувати за формулою 3.3.Останній показник визначається експертним шляхом.

Після визначення загроз і оцінки рівня їхнього впливу на рівеньфінансової безпеки підприємства настає задача їхньої нейтраліза-ції, використовуючи певні методи. Такими шляхами впливу з бокупідсистеми управління фінансовою безпекою підприємства на ней-тралізацію загроз можуть бути: 1) профілактика загроз, тобто зни-ження ризику виникнення загрози; 2) пом'якшення можливих на-слідків від реалізації загроз. Профілактика загроз являє собою про-цес, який включає такі складові:

- моніторинг та ідентифікація загроз, джерел і умов їхнього ви-никнення;

- прогнозування ситуацій, які сприятимуть реалізації загроз;- пристосування підсистеми управління фінансовою безпекою

підприємства до впливу потенційних і наявних загроз;- професійна перепідготовка керівництва і персоналу.Процес пом'якшення можливих наслідків від реалізації загроз

включає наступні елементи:


146

- планування дії об'єкта і суб'єкта фінансової безпеки на підпри-ємстві у передкризовий період, перехід на засади антикризовогоуправління фінансовою діяльністю,

- розробка і реалізація заходів щодо оперативного реагування іпослаблення дії наслідків реалізації загроз,

- підвищення рівня обізнаності персоналу щодо стану фінансовоїбезпеки підприємства.

3.3. Фінансова безпека підприємства:інституціональні та функціональні аспекти

Виходячи з вищенаведеного, фінансовою безпекою підпри-ємства є будемо вважати такий його фінансовий стан, який харак-теризується, по-перше, збалансованістю і якістю сукупності фінан-сових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються під-приємством, по-друге, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз,по-третє, здатністю фінансової системи підприємства забезпечу-вати реалізацію його фінансових інтересів, місії і завдань достатні-ми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпечуватиефективний і сталий розвиток цієї фінансової системи.

При цьому умовами забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства виступають:

- високий ступінь гармонізації та узгодження фінансових інтере-сів підприємства з інтересами оточуючого середовища та інтереса-ми персоналу;

- наявність на підприємстві стійкої до загроз фінансової систе-ми, яка спроможна забезпечувати реалізацію фінансових інтересів,місії і завдань;

- збалансованість і комплексність фінансових інструментів і тех-нологій, які використовуються на підприємстві;

- постійний розвиток фінансової системи підприємства.Слід зробити певне спрощення і поставити знак рівності між по-

няттями «фінансова безпека підприємства», «безпека фінансовоїдіяльності підприємства» і «безпека фінансової системи підпри-ємства», оскільки ці поняття дуже близькі між собою за змістом ізавдання, що постають перед ними.

Категоріальний апарат, через який можна характеризувати фі-нансову безпеку та категорії, пов'язані з нею, дуже широкий. Томузавдання полягає у тому, щоб відібрати з численної сукупності кате-горій лише основні, які більш тісно пов'язані з сутністю фінансової

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

147

безпеки і процесом її забезпечення. Виходячи з цього, до понятій-ного апарату фінансової безпеки підприємства можна віднести на-ступні основні категорії: об'єкт, суб'єкт і предмет фінансової безпе-ки, суперечність у фінансовій діяльності, фінансовий ризик, фінан-сові загрози (загрози фінансовій безпеці), мету і механізм управ-ління фінансовою безпекою, фінансові інтереси, індикатори стануфінансової діяльності, критерії та методи оцінки рівня фінансовоїбезпеки, фінансову небезпеку, джерела фінансової небезпеки,банкрутство, антикризове управління, концепцію і стратегію забез-печення фінансової безпеки, гарантію фінансової безпеки, принципуправління фінансовою безпекою підприємства, методи та інстру-менти управління фінансовою безпекою, фінансову діяльність під-приємства, основні напрями забезпечення фінансової безпеки під-приємства, моніторинг фінансової діяльності (фінансової безпеки),інформаційне та аналітично-прогнозне забезпечення фінансовоїбезпеки, повноваження підсистеми управління фінансовою безпе-кою підприємства.

Об'єктом фінансової безпеки підприємства виступає фінансовадіяльність підприємства, безпеку якої необхідно забезпечити. Фі-нансова діяльність – це процес, на який спрямовується функціону-вання підсистеми забезпечення фінансової безпеки. Суб'єкти фі-нансової безпеки – це керівництво підприємства і його персонал.Предмет фінансової безпеки підприємства полягає у діяльності су-б'єктів фінансової безпеки як реалізації принципів, функцій, страте-гічної програми або конкретних заходів щодо забезпечення фінан-сової безпеки, яка спрямована на об'єкти фінансової безпеки.

Основна мета забезпечення фінансової безпеки випливає із сут-ності фінансової безпеки підприємства і полягає у безперервному істалому підтриманні такого стану фінансової діяльності, який ха-рактеризується збалансованістю і якістю усіх фінансових інстру-ментів, технологій і фінансових послуг, котрі використовуються під-приємством, стійкістю до впливу внутрішніх і зовнішніх загроз,здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати реалі-зацію його фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсяга-ми фінансових ресурсів, а також – розвиток цієї системи.

Ризик виступає однією з форм небезпеки, тобто як можлива не-безпека невдачі запланованих дій. Фінансовий ризик безумовнопов'язаний з управлінням підприємством: будь-яке управлінське рі-шення – це вже ризик його реалізації.


148

Поняття «загроза» є близьким за суттю і рівнем впливу на об'єктзагрози до терміну «небезпека». Загроза виступає ще однією фор-мою небезпеки, а саме, як небезпека на стадії переходу з можли-вості у дійсність, як наявна чи потенційна демонстрація готовності:1) по відношенню до суб'єктів господарської діяльності – одних су-б'єктів завдати шкоду іншим; 2) по відношенню до процесів, явищ –негативно вплинути на господарську діяльність підприємства. Важ-ливим методологічним положенням є визначення сутності і поход-ження джерел небезпеки (загрози, ризику). Такими джерелами ви-ступають умови і чинники, вплив яких на об'єкт носить негативнийхарактер.

Зміст категорій «небезпека», «безпека», «загроза» і «гарантія» повідношенню до понятійного апарату фінансової безпеки розглянутоу підрозділі 3.2.

В разі, коли рівень фінансової безпеки дуже низький або вонавідсутня, на перший план виступає антикризове управління фінан-совою діяльністю. Процес антикризового управління розпочинаєть-ся тоді, коли на фінансову діяльність прямо діє сукупність певнихзагроз, але ще є можливість самостійно вийти з кризового стану.Під антикризовим управлінням розуміють систему управління під-приємством, спрямовану на завчасне виявлення можливих кризо-вих ситуацій, розроблення заходів протидії, швидке реагування набудь-які зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі [117;186]. Саме розробка і реалізація попереджувальних заходів у про-цесі антикризового управління є основою забезпечення фінансовоїстійкості. Основною метою обох видів управління, тобто антикризо-вого і фінансовою безпекою, є повернення підприємства до нор-мального стану фінансової діяльності. У той же час об'єктом анти-кризового управління виступає кризовий фінансовий стан підпри-ємства, об'єктом управління фінансовою безпекою – сукупність за-гроз, які впливають на нього. Різними є й інструменти, які викорис-товуються цими видами управління: при антикризовому управлінні– реструктуризація, реінжиніринг, санація; при управлінні фінансо-вою безпекою – методи стратегічного і поточного управління.

Критерій фінансової безпеки підприємства – ознака або їхня су-купність, на основі якої (яких) можна зробити висновок: чи знаходи-ться у безпечному стані фінансова діяльність підприємства. На-приклад, автори монографії [106] вважають основним критеріємзнаходження підприємства у стані економічної безпеки наявністьприбутку. На перший погляд, теж саме можна сказати і відносно фі-

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

149

нансової діяльності підприємства, де прибуток тим більше начебтомає бути основним критерієм фінансової безпеки. Однак в сучас-них умовах ринкової конкурентної економіки цього вже недостат-ньо, оскільки для підтримання належного рівня конкурентоспро-можності необхідно забезпечувати зростання ринкової вартостіпідприємства. Останнє забезпечує не тільки зростання прибутку,але й максимізує добробут його власників, поєднує в питанняхзростання добробуту інтереси власників і персоналу підприємства.Більше того, зростання ринкової вартості підприємства є визна-чальним чинником забезпечення його належної конкурентоспро-можності. У такому разі основним критерієм фінансової безпеки всучасних конкурентних умовах слід вважати зростання ринковоївартості підприємства. На основі цього критерію можна будувативсю систему показників фінансової безпеки підприємства.

Важливе місце серед сукупності категорій займають місія, фі-нансові інтереси і завдання щодо забезпечення фінансової безпекипідприємства як основа прогнозу його діяльності на перспективу.Під них потрібні у достатніх обсягах фінансові ресурси, які забезпе-чуватимуть належний стан фінансової безпеки підприємства. Ефек-тивна реалізація правильно визначених місії підприємства та йогофінансових інтересів є основою і результатом наявності належногостану фінансової безпеки підприємства.

Індикатори або показники стану фінансової безпеки – кількісніхарактеристики стану фінансової діяльності, які відібрані для харак-теристики стану фінансової безпеки підприємства. Для останньоїважливе значення мають як самі індикатори, що характеризують фі-нансовий стан, так і їхні порогові значення. Під пороговими значен-нями індикаторів фінансової безпеки доцільно розуміти, граничнівеличини, недотримання котрих призводить до переходу фінансо-вої безпеки з безпечного стану до небезпечного. Слід підкреслити,що за межами граничних значень індикаторів фінансової безпекифінансова система підприємства втрачає спроможність до свогодинамічного розвитку, стає об'єктом, який втрачає свою ліквідністьі йде до банкрутства.

Методом забезпечення фінансової безпеки підприємства висту-пає спосіб її забезпечення. Метод передбачає наявність інструмен-ту фінансової діяльності, яким є певне фінансове знаряддя (фінан-сова технологія), котре використовується в процесі реалізації мето-ду.


150

Сутність, зміст і завдання інформаційно-аналітичного і прогноз-ного забезпечення фінансової безпеки підприємства будуть роз-глянуті далі.

Сукупність повноважень основних суб'єктів підсистеми управ-ління фінансовою безпекою підприємства визначається, по-перше,функціями, які має виконувати суб'єкт управління фінансовою без-пекою і, по-друге, організаційною структурою (підрозділом або під-розділами чи окремими виконавцями), на котру покладено завдан-ня щодо її забезпечення. Такими повноваженнями виступають за-кріплені керівництвом підприємства права і обов'язки суб'єктівзабезпечення фінансової безпеки.

Виходячи з загального розуміння терміну принципом управлінняфінансовою безпекою підприємства слід вважати керівне положен-ня, якого слід дотримуватися у процесі впливу на її стан. До принци-пів управління фінансовою безпекою підприємства слід віднестинаступні:

- первинність господарського законодавства під час забезпе-чення фінансової безпеки підприємства. Фінансова діяльність під-приємства має виконуватися у чинних правових рамках, встановле-них державою, а само забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства повинно здійснюватися законними методами та інструмен-тами;

- застосування програмно-цільового управління в забезпеченніфінансової безпеки підприємства. Цей принцип передбачає необ-хідність розробки з використанням методології стратегічного пла-нування, затвердження і реалізації стратегії забезпечення безпекифінансової діяльності підприємства у вигляді відповідної цільовоїпрограми на перспективу;

- обов'язкове визначення сукупності власних фінансових інтере-сів підприємства у складі його місії. При цьому слід також визначатикритерії оцінки стану фінансової безпеки підприємства і розробля-ти прогноз кількісних значень індикаторів, які характеризують йогофінансову діяльність на перспективу;

- інтегрованість підсистеми управління фінансовою безпекоюпідприємства із загальною системою фінансового менеджменту.Недоцільно будувати окрему підсистему управління фінансовоюбезпекою підприємства, вона має органічно входити до складу сис-теми управління його фінансовою діяльністю. Це пов'язано із тим,що яким би не були управлінські рішення щодо забезпечення фі-нансової безпеки, вони все одно прямо чи опосередковано вплива-

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

151

тимуть на формування грошових потоків і результати фінансовоїдіяльності підприємства;

- забезпечення збалансованості фінансових інтересів підпри-ємства (в особі його власників і керівництва), окремих його підроз-ділів і персоналу, що зайнятий на підприємстві. Саме від цих суб'єк-тів залежить забезпечення безпечного рівня фінансової діяльностіпідприємства. У той же час перелічені суб'єкти можуть мати і зазви-чай мають різні фінансові інтереси. Наявність різних фінансових ін-тересів буде постійним джерелом фінансової небезпеки. Тому безпевної збалансованості, гармонізації фінансових інтересів цих су-б'єктів, неможливо забезпечити фінансову безпеку підприємства;

- взаємна матеріальна відповідальність персоналу і керівництваза стан фінансової безпеки підприємства;

- необхідність постійного моніторингу реальних і потенційних за-гроз фінансовій безпеці підприємства. Наявність такого інструмен-ту надає можливість своєчасно виявляти загрози фінансовій діяль-ності підприємства і виробляти необхідні заходи щодо зниження їх-нього впливу або повного усунення. Такий моніторинг доцільноздійснювати шляхом порівняння планових і прогнозних значень ін-дикаторів фінансової діяльності підприємства з їх пороговими зна-ченнями, котрі для кожного підприємства будуть різними;

- відповідність заходів щодо забезпечення фінансової безпекиекономічній стратегії розвитку підприємства, його місії. В разі не-відповідності змісту і результатів заходів щодо забезпечення без-пеки фінансової діяльності стратегії підприємства перші мають пе-реглядатися,

- координація між собою реалізації заходів щодо забезпеченняфінансової безпеки на підприємстві. Тільки в разі скоординованихдій з боку усіх підрозділів, керівництва і персоналу щодо забезпе-чення фінансової безпеки стає можливим підтримувати її на належ-ному рівні;

- необхідність і своєчасність удосконалення в разі потреби сис-теми фінансової безпеки підприємства. Для цього потрібна роз-робка і здійснення заходів щодо відвернення загроз фінансовійбезпеці і власним фінансовим інтересам підприємства. Своєчаснереагування суб'єктів забезпечення фінансової безпеки підприємст-ва надає можливість впливати на ці загрози і знижувати або зовсімліквідувати їхню дію;

- наявність зворотного зв'язку. Цей принцип є універсальнимпри побудові будь-якої системи управління. Наявність зворотного


152

зв'язку має важливе значення і для підсистеми забезпечення фінан-сової безпеки підприємства. Ця ланка надає сигнали щодо відхи-лень у рівні фінансової безпеки від порогових значень і відповідно –визначає необхідність розробляти і впроваджувати корегуючи за-ходи;

- необхідність організаційного і методичного оформлення під-системи управління фінансовою безпекою. Мається на увазі необ-хідність або створення особливої організаційної структури, яка будезайматися питаннями забезпечення фінансової безпеки, або дору-чення виконувати ці функції певним працівникам у відділах, що вжеіснують на цьому підприємстві. Це ж стосується і методичного за-безпечення підсистеми управління ФБП, у тому числі моніторингустану фінансової безпеки, інформаційно-аналітичного і прогнозно-го забезпечення, розробки заходів щодо безпеки фінансової діяль-ності, їхньої реалізації, оцінки результатів здійснення цих заходів тарівня їхнього впливу на стан фінансової безпеки;

- мінімізація витрат на забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства. Фінансову безпеку не економічно забезпечувати за будь-яких витрат. Їхній обсяг має бути оптимальним, тобто таким, якийзабезпечуватиме мінімальний рівень фінансової безпеки підпри-ємства. При цьому затрати на забезпечення безпеки не можуть пе-ревищувати розміру можливої шкоди підприємству.

Важливим кроком на шляху забезпечення фінансової безпекипідприємства є розробка концепції фінансової безпеки. Концепціяфінансової безпеки – це, на нашу думку, певна сукупність поглядівна забезпечення фінансової безпеки, у тому числі – комплексне ви-значення загроз і системне розуміння шляхів їх усунення. Концепціямає включати шляхи виявлення і усунення загроз, принципи, які не-обхідно при цьому застосовувати, сукупність прогнозованих ситуа-цій зі станом фінансової безпеки, інструменти і технології, потрібнідля цього, а також алгоритм забезпечення фінансової безпеки.Концепція як модель-документ є основою для розробки стратегіїзабезпечення фінансової безпеки підприємства.

Фінансову стратегію підприємства І.О. Бланк визначає як «одинз важливіших видів функціональної стратегії підприємства, котрийзабезпечує усі основні напрями розвитку його фінансової діяльнос-ті і фінансових відносин шляхом формування довгострокових фі-нансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їхнього досяг-нення, адекватного корегування напрямів формування і викорис-тання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середови-

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

153

ща» [33]. До цього визначення сутності фінансової стратегії можнабуло б додати забезпечення фінансових інтересів підприємства ійого фінансової безпеки.

Різновидом фінансової стратегії є стратегія забезпечення фінан-сової безпеки підприємства, яка може бути окремим документом, аможе входити до складу загальної фінансової стратегії підприємст-ва, котра у свою чергу входить до складу його загальної стратегії.Тоді стратегію забезпечення фінансової безпеки підприємстваможна визначити наступним чином: це науково-методичний інстру-мент (технологія), який включає визначення стратегічних фінансо-вих цілей (у вигляді фінансових інтересів), вибір ефективних напря-мів, форм і методів їхнього досягнення і механізм реагування назміни у зовнішньому середовищі і внутрішньому стані фінансовоїдіяльності. Основною метою такої стратегії має бути забезпеченняфінансової безпеки підприємства.

Базуючись на підході щодо визначення сутності і змісту націо-нальних фінансових інтересів [85], до основних рис фінансовихінтересів підприємства можна віднести наступні:

- фінансові інтереси підприємства є проявом, з одного боку, еко-номічних відносин підприємства, з іншого, суперечностей фінансо-вої діяльності самого підприємства. У такому вигляді (ролі), фінан-сові інтереси підприємства виступають носіями суперечностей фі-нансової діяльності і тому вони нерозривні між собою. Інтереси, як ісуперечності, водночас є джерелами і рушіями розвитку фінансовоїдіяльності підприємства і забезпечення його фінансової безпеки;

- фінансові інтереси підприємства породжені об'єктивною необ-хідністю повного забезпечення підприємства усіма видами фінан-сових ресурсів для здійснення ефективної комерційної (виробничоїі маркетингової) діяльності. Фінансові інтереси на рівні підприємст-ва – це відображення спільної думки власників, керівництва і персо-налу підприємства, тобто є вираженням конкретних фінансових ін-тересів людей, які володіють або працюють на цьому підприємстві;

- структура фінансового інтересу підприємства містить об'єкт,тобто на що спрямований інтерес, і суб'єкт – хто конкретно має цейінтерес;

- фінансові інтереси проявляються у фінансовій діяльності під-приємства і забезпечуються завдяки використанню певних фінан-сових інструментів (технологій);

- зміст фінансового інтересу підприємства поряд з основноюметою його реалізації включає й засіб її досягнення, а саме, фінан-


154

совий інструмент як певну структуру (філософська взаємопов'яза-ність змісту і структури). Тобто між цими структурними елементамифінансового інтересу існує діалектична єдність.

Слід підкреслити, що за нинішніх умов розвитку економіки Ук-раїни одномоментна реалізація фінансових інтересів підприємстває неможливою. Така реалізація має послідовною, а її тривалістьобумовлюється, між іншим, наявністю жорстких ресурсних обме-жень. Це вимагає визначення пріоритетних завдань і рішучих дій ке-рівництва і персоналу підприємства у ході їхнього виконання.

Існує головна (первинна) об'єктивна суперечність між страте-гією розвитку підприємства, включаючи його операційну діяльність,і можливостями його фінансового забезпечення. Дія цієї супереч-ності виступає рушієм фінансової безпеки підприємства.

Суб'єктами фінансових інтересів підприємства є: його власники,керівництво підприємства, персонал, тобто дотримується певнаієрархія фінансових інтересів підприємства. Загалом фінансові ін-тереси є важливою складовою забезпечення розвитку підприємст-ва та економічних відносин з оточуючим середовищем. Вони єоб'єктивним виразом фінансової діяльності підприємства і виступа-ють як провідна складова економічних інтересів підприємства вза-галі.

Реалізація фінансових інтересів дуже тісно пов'язана із забезпе-ченням фінансової безпеки підприємства. По суті реалізація фінан-сових інтересів підприємства і є змістом забезпечення його фінан-сової безпеки. Тому захист власних фінансових інтересів підпри-ємства виступає найважливішою складовою забезпечення належ-ного стану його фінансової безпеки.

Вже вказувалося, що головний фінансовий інтерес підприємствау ринкових умовах – зростання ринкової вартості підприємства. Доосновних фінансових інтересів підприємства можна віднести:

1) максимізацію прибутку;2) забезпеченість інвестиціями для розвитку підприємства,

включаючи його фінансову систему і в її складі – підсистему забез-печення фінансової безпеки;

3) забезпечення основним і оборотним капіталом для ефектив-ного ведення комерційної діяльності;

4) оптимізацію відрахувань до бюджету.Класифікація фінансових інтересів в залежності від різних кри-

теріїв наведена на рис. 3.3.

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

155

Рис. 3.3. Система фінансових інтересів підприємства

На рівень фінансової діяльності підприємства і відповідно – настан його фінансової безпеки впливають:

- внутрішні чинники – рівень операційного і стратегічного фінан-сового менеджменту;

- зовнішні чинники – держава, ринок, конкуренція.При цьому важливо визначитися, що більше впливає на рівень

фінансової безпеки підприємства – внутрішні або зовнішні чинники.Це залежить від багатьох умов, для цього потрібно проводити ана-літичні дослідження. На кожному підприємстві набір чинників і рі-вень впливу на фінансову безпеку буде різним. Відсутність фінансо-вої безпеки, а інколи і низький її рівень, призводять до банкрутствапідприємства.


156

Далі необхідно в методологічному плані розкрити ланцюжок: фі-нансові інтереси – фінансовий ризик – загроза фінансовій безпеці –фінансова безпека.

Використовуючи підхід, викладений у [85] алгоритм практичноїреалізації фінансових інтересів підприємства у вигляді методоло-гічної схеми взаємозв'язку основних категорій фінансової безпекипідприємства може бути таким як наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Методологічна схема взаємозв'язку основних категорійфінансової безпеки підприємства

Теоретичну модель реалізації фінансових інтересів підприємст-ва у залежності від загроз фінансовій безпеці і економічної стратегіїпідприємства наведено на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Теоретична модель реалізації фінансових інтересівпідприємства

Основними завданнями підсистеми управління фінансовою без-пекою підприємства виступають:

- визначення пріоритетних фінансових інтересів підприємства ізабезпечення їхнього коригування в разі необхідності;

- створення ефективного механізму забезпечення фінансової без-пеки підприємства, умов оперативного реагування на загрози, їхньо-го своєчасного виявлення;

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

157

- прогнозування тенденцій, які ведуть до порушення нормально-го функціонування фінансової системи підприємства та її розвитку;

- встановлення причин і умов, які сприяють нанесенню фінансо-вого збитку та загрожують реалізації фінансових інтересів підпри-ємства, порушенню нормального функціонування його фінансовоїсистеми;

- своєчасне виявлення і усунення загроз фінансовій безпеці під-приємства, зниження ризиків у його фінансовій діяльності;

- забезпечення зацікавленості керівництва і персоналу в ефек-тивній фінансовій діяльності підприємства;

- забезпечення відповідності визначених місії і фінансової стра-тегії підприємства сукупності його пріоритетних інтересів;

- забезпечення збалансованості фінансових інтересів окремихпідрозділів і персоналу з пріоритетними фінансовими інтересамипідприємства в цілому;

- створення умов для максимально можливого відшкодуванняабо локалізації нанесеного збитку неправомірними діями юридич-них чи фізичних осіб;

- проведення комплексу заходів щодо перевірки ділових партне-рів даного підприємства;

- ефективне припинення зазіхань на фінансові ресурси з бокуперсоналу підприємства та його ділових партнерів.

При розробці і створенні підсистеми управління фінансовоюбезпекою підприємства доцільно дотримуватися наступних вимог.Підсистема управління фінансовою безпекою підприємства маєфункціонувати безперервно. Вона повинна бути добре спланова-ною. В межах певного підприємства має забезпечуватися не тількифункціональна самостійність цієї підсистеми, але й її інтегрованістьдо загальної системи управління підприємством. В процесі утво-рення підсистеми управління фінансовою безпекою підприємстванеобхідно чітко уявляти, що слід захищати тільки те, що є доцільнимз фінансової точки зору.

Інші складові механізму управління ФБП розроблено і наведеноавтором в інших розділах цієї монографії, а саме, система критеріївоцінки рівня фінансової безпеки підприємства і підсистема інфор-маційно-аналітичного забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства – у розділі ІV.


158

3.4. Механізм управління фінансовою безпекоюпідприємства

Ефективне забезпечення фінансової безпеки підприємств на су-часному етапі розвитку економіки України на ринкових засадах не-можливе без системного підходу до нього. Тому актуальною зада-чею є формування механізму управління фінансовою безпекою під-приємств як прояву комплексного підходу до організації такої сис-теми.

Принципову схему управління фінансовою безпекою підпри-ємства наведено на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Принципова схема управління фінансовою безпекоюпідприємства

Проблемою формування механізму управління фінансовою без-пекою на рівні підприємства в Україні комплексно не займаються.

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

159

Упор в дослідженнях і публікаціях робиться на антикризовому уп-равлінні підприємствами. Але останнє стає необхідним лише тоді,коли підприємство опиняється у стані фінансової кризи, тобто фі-нансової небезпеки, банкрутства. Для того, щоб не доводити до та-кого стану і потрібен постійно функціонуючий механізм управлінняфінансовою безпекою підприємства.

У науковій літературі можна знайти багато визначень структури(складу) механізму управління (забезпечення). Так, до механізмусталості (як було вище показано, це поняття близьке за змістом дофінансової безпеки) включать лише способи фінансової, організа-ційної, інформаційної і методичної підтримки діяльності підпри-ємства [106]. Це дуже вузьке розуміння складу механізму безпеки.В.Л. Ліпкан вважає, що механізм безпеки (будь-якої) включає су-купність цілей, функцій, принципів і методів, взаємодія яких забез-печує ефективне функціонування системи безпеки [118]. В цьомувизначенні не вистачає організаційної структури, без якої в принци-пі не може функціонувати будь-яка система (механізм) та інстру-ментів забезпечення безпеки. В.В. Шликов включає до механізму(системи) економічної безпеки використовувані засоби, методи ізаходи, сукупність яких спроможна захистити свої структурні під-розділи, зберегти ефективно використовувати фінансові, мате-ріальні та інформаційні ресурси [195; 196].

І.О. Бланк вважає, що до складу механізму управління фінансо-вою безпекою підприємства входять наступні складові: системадержавного нормативно-правового регулювання фінансової без-пеки підприємства, ринковий механізм регулювання фінансовоїбезпеки підприємства, внутрішній механізм управління фінансовоюбезпекою підприємства, система методів управління, системаінструментів управління [34]. Такий підхід є більш комплексним, ніжпопередні. Але і в ньому відсутня організаційна структура управлін-ня фінансовою безпекою підприємства.

Найбільш системним є погляд, відповідно до якого до механізмууправління включаються такі складові: економічні закономірності,мету і завдання управління, функції, організаційну структуру, прин-ципи управління, методи управління, кадри управління, техніку ітехнологію управління, критерії оцінки ефективності системи уп-равління [80]. Такий підхід підтверджується й аналізом інших науко-вих праць.

Використовуючи цей підхід, а також узагальнення сутності і скла-ду механізму управління, наведених у наукових працях, до складу


160

механізму управління фінансовою безпекою підприємства можнавіднести наступні елементи (складові): сукупність фінансових інте-ресів підприємства, функції, принципи і методи управління, органі-заційну структуру, управлінський персонал, техніку і технології уп-равління, фінансові інструменти, критерії оцінки рівня фінансовоїбезпеки. У такому розумінні механізм управління фінансовою без-пекою підприємства уявляє собою єдність процесу управління ісистеми управління. У такій єдності закладено діалектичну супереч-ність змісту (процес управління) і форми (структура управління).Обґрунтуємо такий склад механізму управління ФБП.

Фінансові інтереси підприємства на кожному конкретному етапійого функціонування знаходять свій вираз у місії і цілях підприємст-ва. Без визначення останніх управління будь-яким об'єктом не будемати сенсу. Місія і цілі підприємства виступають його суб'єктивнозрозумілими об'єктивними фінансовими інтересами. Місія і цілі під-приємства виробляються у процесі реалізації таких функцій управ-ління як програмування (включаючи прогнозування) і планування,які є невід'ємною частиною процесу управління. Тому фінансові ін-тереси підприємства у вигляді місії і цілей мають входити до складумеханізму управління ФБП.

Функція у філософському смислі – це форма, спосіб прояву ак-тивності, життєдіяльності системи та її компонентів. У функціяхбудь-якої системи знаходить свій вираз її поведінка, яка диктуєтьсявластивими їй закономірностями [22]. Функція розглядається, з од-ного боку, як відносно відокремлена ділянка управління, з іншого,як системна сукупність завдань, котрі має реалізовувати суб'єкт уп-равління. Тому сукупність певних функцій управління складає сампроцес управління. Звідси випливає, що сукупність функцій не мож-на не включати до складу механізму управління фінансовою безпе-кою підприємства.

Будь-який вид управління базується на принципах, які є відобра-женням об'єктивних закономірностей цього процесу. Сукупністьпевних принципів визначає межі процесу управління. З цього слі-дує, що принципи повинні також бути важливою складовою меха-нізму управління ФБП.

Метод управління виступає як спосіб забезпечення, у нашомуприкладі, фінансової безпеки підприємства. Метод передбачає на-явність інструменту управління фінансовою безпекою, яким є певнефінансове знаряддя (фінансова технологія), котре безпосередньо

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

161

використовується при реалізації методу. Сукупність певних методівуправління надає можливість реалізувати сам процес управління.

Організаційна структура виступає кістяком будь-якої системиуправління. Без неї та управлінського персоналу, який завдяки на-явності організаційної структури реалізує певні функції, управлінняне можливе взагалі.

Сучасний менеджмент передбачає наявність і використанняпевної техніки управління, до якої відноситься ПЕОМ, комунікаційнімережі, Інтернет тощо. Технологія управління виступає як процесприйняття і реалізації управлінських рішень і в такому вигляді безу-мовно потрібна для забезпечення фінансової безпеки підприємст-ва.

І, нарешті, до складу механізму управління ФБП слід включатикритерії оцінки рівня фінансової безпеки. Їхня наявність надає мож-ливість якісно і кількісно оцінювати рівень фінансової безпеки натому чи іншому підприємстві. Наявність сукупності певних критеріївоцінки рівня ФБП пов'язана з необхідністю, по-перше, обґрунтуватидоцільність формування і наступного розвитку системи управлінняфінансовою безпекою підприємства і, по-друге, своєчасно виявля-ти загрози ефективній фінансовій діяльності і відповідним чиномреагувати на зниження рівня їхнього впливу або повне усунення.

Усі наведені елементи пов'язані між собою і складають єдиниймеханізм управління фінансовою безпекою підприємства (рис. 3.7).

Підсистема управління фінансовою безпекою підприємства небуде ефективно функціонувати без певного власного забезпечен-ня, спираючись на яке стане спроможною виконувати свої функції.Враховуючи це, вона повинна мати:

1) нормативно-правове забезпечення. Сюди включаються як за-конодавчі і нормативні акти державного регулювання, так і норми,накази, інструкції, вимоги, статутні положення, методики діяльностііз забезпечення фінансової безпеки на самому підприємстві. Усівони є обов'язковими для виконання на даному підприємстві імають забезпечувати керівництво і персонал в ході виконання своїхобов'язків в процесі управління фінансовою безпекою;

2) організаційно-методичне забезпечення. Для цього потрібнавідповідна організаційна структура, яка включає самі підрозділи,сукупність взаємозв'язків підрозділів між собою, всіх керівників іперсонал, які відповідають за рівень фінансової безпеки на підпри-ємстві. Для забезпечення ФБП потрібна також ціла низка методівуправління, які теж мають використовуватися у цьому процесі;


162

Рис. 3.7. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства

3) технічне забезпечення. В основному це стосується забезпе-чення інформаційною технікою і технологіями, а також відповіднимикомп'ютерними програмами для аналізу, планування, виявленнязагроз тощо;

4) інформаційне забезпечення. Воно має включати до себе усідані, показники, параметри, які потрібні для аналізу і планування фі-нансової безпеки підприємства;

5) кадрове забезпечення. Без кваліфікованих кадрів, спромож-них аналізувати, своєчасно виявляти загрози, їхній рівень і можли-вий вплив на фінансовий стан підприємства, а також плануватифінансову безпеку, обійтися не можна. Для цього потрібний відбір,розстановка і підвищення кваліфікації кадрів, які відповідають за за-безпечення фінансової безпеки підприємства;

6) фінансове забезпечення. При розробці загального бюджетупідприємства слід враховувати фінансові потреби на забезпеченняфінансової безпеки підприємства.

Підсистему управління фінансовою безпекою слід будувати зврахуванням розмірів, масштабу і видів діяльності підприємства,

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

163

його положення на конкурентному ринку, фінансових можливостей.При формуванні підсистеми управління фінансовою безпекою сліддотримуватися певного алгоритму:

1) аналіз імовірних загроз фінансовій безпеці, оцінка їхньогоможливого впливу на фінансову діяльність підприємства;

2) прогнозування можливих втрат від дії загроз;3) розробка організаційної структури підсистеми управління фі-

нансовою безпекою підприємства у складі загальної організаційноїструктури управління підприємством, визначення обов'язків і відпо-відальності персоналу, доповнення або переробка чинних інструк-цій, методик, положень і обов'язків;

4) функціонально-вартісний аналіз розробленої організаційноїструктури і вибір системи захисту фінансових інтересів підприємст-ва (на основі контрактів з працівниками, матрична структура, ство-рення окремого підрозділу, на основі аутсорсінгу);

5) правове закріплення (договір з аутсорсінговою фірмою абонаказ по підприємству) обраної підсистеми безпеки;

6) організація контролю за формуванням і функціонуванням під-системи управління фінансовою безпекою підприємства.

Важливою складовою механізму управління ФБП є сукупністьфункцій, які має реалізувати цей механізм. В науковій літературі на-водиться різний склад функцій управління фінансовою безпекою.О.І. Бланк в групі функцій управління фінансовою безпекою підпри-ємства виділяє наступні: формування ефективних інформаційнихсистем, здійснення аналізу стану фінансової безпеки, здійсненняпланування заходів щодо забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства, розробка результативної системи стимулювання реалізаціїприйнятих рішень, здійснення ефективного контролю за реаліза-цією прийнятих рішень в галузі забезпечення фінансової безпекипідприємства [34]. Однак у такому викладі наведені функції більшенагадують завдання та методи забезпечення фінансової безпекипідприємства.

На наш погляд, до складу основних функцій управління ФБПможна віднести, базуючись на теорії управління, наступні: 1) плану-вання, включаючи програмування і прогнозування; 2) організацію ірегулювання; 3) стимулювання; 4) контроль у вигляді сукупності об-ліку, аналізу і аудиту. У процесі планування розробляються опера-тивні та щорічні фінансові плани, концепції, стратегічні програми іпрогнози забезпечення ФБП. У процесі організації і регулюваннясуб'єкт управління застосовує фінансові інструменти і технології. У


164

такому разі суб'єктом управління виступає організаційна структура,котра реалізує сукупність організаційних, фінансових і правових ме-тодів управління, завдяки використанню яких реалізуються управ-лінські рішення щодо забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства. Суб'єктом управління в процесі стимулювання виступає таж оргструктура, яка застосовує сукупність економічних і соціально-психологічних методів управління. Контроль у вигляді обліку, аналі-зу і аудиту уявляє собою зворотний зв'язок між наміченими на під-приємстві фінансовими цілями і мірою їхньої реалізації. Тому можнаговорити про функціональну структуру управління фінансовою без-пекою підприємства (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Функціональна структура механізму управління ФБП

Усі функції управління ФБП пов'язані між собою у єдиний процес(рис. 3.9).

Наведені вище підходи до визначення сутності механізму управ-ління фінансовою безпекою підприємства надають можливість роз-крити процес і конкретні завдання щодо формування цього меха-нізму. Певні елементи механізму управління ФБП на багатьох під-приємствах вже сформовані і функціонують, хоча і в не такому, як

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

165

пропонується нами, вигляді і не с такими завданнями. Це відноси-ться до аналізу, планування, обліку, моніторингу, аудиту, прогнозу-вання, системи індикаторів (показників) фінансової діяльності під-приємства, організаційної структури, яка займається фінансовоюдіяльністю, фінансових інструментів і технологій, організаційних,економічних, соціально-психологічних і правових методів управлін-ня. Тому, з метою комплексного формування механізму управлінняФБП стає необхідним переосмислити конкретні завдання існуючихелементів механізму, перенацілити їх на виконання задач, пов'яза-них із забезпеченням фінансової безпеки підприємства, і відповід-но до цього – реструктурувати ці складові. Ті ж елементи, яких заразнемає на підприємствах, слід створити заново. Це стосується, на-самперед, визначення фінансових інтересів у вигляді місії і фінан-сових цілей підприємства, доповнення функцій і завдань, завдякиреалізації яких має забезпечуватися фінансова безпека, у тому чис-лі використання SWOT-аналізу і методу розробки сценаріїв розвит-ку подій (для прогнозування), розробки принципів забезпеченняФБП, визначення критеріїв оцінки рівня фінансової безпеки, підсис-теми інформаційно-аналітичного забезпечення. Саме у цьому будеполягати завдання щодо формування механізму забезпечення ФБПна підприємствах.

Рис. 3.9. Взаємозв'язок основних функцій управління ФБП

Вище було наведено сукупність основних фінансових інтересівпідприємства. Доцільно розвернути цю сукупність фінансових інте-ресів підприємства у «дерево» інтересів шляхом їхньої конкретиза-ції і перетворення у певні цілі (табл. 3.2).

Важливе місце в процесі забезпечення фінансової безпеки під-приємства посідає алгоритм функціонування механізму управлінняФБП. У загальному вигляді цей алгоритм може мати такі етапи:

І. Аналіз негативних (внутрішніх і зовнішніх) впливів (чинників) настан фінансової безпеки підприємства.


166

Таблиця 3.2. «Дерево» основних фінансових інтересів підприємства

ІІ. Оцінка можливих фінансових втрат (втрат по фінансовій без-пеці) від дії внутрішніх і зовнішніх негативних чинників.

ІІІ. Оцінка поточного стану рівня забезпечення фінансової безпе-ки підприємства.

ІV. Розробка комплексу заходів щодо забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства.

V. Бюджетне планування реалізації сукупності розроблених за-ходів щодо забезпечення ФБП.

VІ. Планування рівня забезпеченості підприємства фінансовимиресурсами.

VІІ. Поточне планування фінансової діяльності підприємства,включаючи забезпечення ФБП.

VІІІ. Оперативна реалізація запланованих заходів щодо забезпе-чення ФБП.

ІХ. Контроль реалізації запланованих заходів щодо забезпеченняфінансової безпеки підприємства.

Х. Коригування (через наявність зворотного зв'язку) комплексузаходів щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства.

ÐÎÇÄ²Ë ²²I

167

Розділ IV. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. Інструментарій управління фінансовоюбезпекою підприємства

Відповідно до наведених вище видів забезпечення підсистемиуправління фінансовою безпекою підприємства проаналізуємо їїсуб'єкти і використовувані методи.

Нормативно-правове забезпечення. До законодавчих і норма-тивних актів державного регулювання фінансовою діяльністю під-приємств відносяться такі, які регулюють:

- порядок формування інформаційної бази управління фінансо-вою діяльністю, форми і методи бухгалтерського і податкового об-ліку, зміст Плану рахунків і порядок його застосування, національністандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності підпри-ємства, галузеві рекомендації щодо організації і ведення облікуокремих видів активів, фінансових зобов'язань та інших фінансовихоперацій. Така інформаційна база дозволяє отримувати достатньоповну і достовірну інформацію щодо фінансового стану підпри-ємства, а через нього – і рівня фінансової безпеки;

- фінансові відносини підприємств з бюджетом. Це стосуєтьсясплати підприємствами податків і обов'язкових платежів як до Дер-жавного бюджету України, так і до місцевих бюджетів. Такі відноси-ни регулюються законами «Про державну податкову службу Украї-ни», «Про сплату окремих видів податків і платежів», «Про Держав-ний бюджет України на __ рік»;

- порядок здійснення кредитних операцій. При цьому підпри-ємство може водночас виступати і кредитором (при наданні спо-живчого або комерційного кредиту покупцям своєї продукції, розмі-щення депозитів у банку), так і позичальником (при залученні кре-дитів під оборотні кошти або у вигляді довгострокових інвестицій).Діючі нормативні акти, які в основному видає Національний банк Ук-раїни, регулюють загальний порядок здійснення кредитних опера-цій з боку держави;

- грошовий обіг і форми розрахунків. Фінансова діяльність будь-якого підприємства здійснюється в системі грошового обігу країниі тому держава його регулює шляхом встановлення форм грошових


168

розрахунків по окремих комерційних операціях, регулює порядокзберігання вільних грошових коштів підприємства, лімітує суму го-тівки у його касі, встановлює порядок оприбуткування грошовихкоштів, що надійшли тощо. За порушення встановлених норм і пра-вил ведення грошових і розрахункових операцій встановлено фі-нансову, адміністративну і кримінальну відповідальність. Норми ре-гулювання грошового обігу і форми розрахунків встановлюютьсяМіністерством фінансів України і Національним банком України;

- валютний обіг. Стосується підприємств, які займаються зов-нішньоекономічною діяльністю, тобто експортом або імпортом про-дукції чи послуг. Система регулювання валютного обігу в країні ви-значає порядок зарахування іноземної валюти в результаті екс-портних операцій, її купівлі для здійснення імпортних операцій, умо-ви відкриття резидентами рахунків в іноземній валюті у вітчизнянихі зарубіжних банках, порядок її зберігання, порядок торгів на валют-них біржах тощо. Така система встановлюється Національним бан-ком України;

- ринок цінних паперів. Підприємство може виступати як емітентцінних паперів (акцій, облігацій тощо), так і їхнім покупцем і такимчином є учасником фондового ринку. Регулювання з боку державифондового ринку визначає основні і похідні види цінних паперів,правила їхньої емісії і обігу, обов'язкові вимоги до операцій з цінни-ми паперами, розрахунково-депозитарних операцій тощо. Держав-не регулювання ринком цінних паперів покладено в Україні на Дер-жавну комісію з цінних паперів і фондового ринку;

- ринки фінансових послуг. При цьому регулюється діяльністьпідприємств стосовно їхніх взаємовідносин зі страховими компані-ями і страховими брокерами, установами накопичувального пен-сійного забезпечення, довірчими товариствами, кредитними спіл-ками, лізинговими та факторинговими компаніями, кредитно-га-рантійними установами, ломбардами, іншими учасниками ринківфінансових послуг. Такий вид державного регулювання визначаєсукупність основних вимог до учасників ринків фінансових послуг,умови обов'язкового страхування, вимоги до здійснення операційна ринках фінансових послуг, форми відповідальності учасниківринків фінансових послуг, порядок відшкодування збитків тощо.Органом державного управління з регулювання таких ринків висту-пає Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;

- інвестиційні операції. Державне регулювання стосується залу-чення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Система держав-

ÐÎÇÄ²Ë IV

169

ного регулювання інвестиційних операцій включає форми інвести-цій та інвестиційні інструменти, що використовуються, порядокрозробки та експертизи інвестиційних проектів, форми залученняіноземних інвестицій та їхнього захисту, умови розміщення вітчиз-няними підприємствами власних інвестицій за рубежем, принциписучасних форм фінансування інвестицій тощо. Таке регулювання ін-вестиційних операцій в нашій країні покладено на Міністерства еко-номіки і фінансів України;

- процедури санації, банкрутства і ліквідації підприємств. У про-цесі діагностування загрози банкрутства підприємства чинні право-ві норми передбачають умови проведення його санації як за йогоініціативою, так за вимогами кредиторів або інших організацій, ос-новні форми здійснення санації, порядок оцінки її результатів, ви-значають поняття банкрутства підприємства, порядок порушенняклопотання про визнання підприємства банкрутом і його розглядугосподарським судом, умови і порядок оголошення підприємствабанкрутом, фінансового забезпечення ліквідаційної процедури то-що. Ці процеси регулюються в Україні Законом України «Про віднов-лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»[3] і Цивільним кодексом України [1].

У цілому слід сказати, що аналіз форм і методів державного ре-гулювання фінансової діяльності підприємств свідчить про те, щовони багато у чому враховують наявний досвід розвинутих країн зринковою економікою, а також – національні традиції. Він також по-казує реальну можливість їхнього застосування для цілей забезпе-чення фінансової безпеки вітчизняних підприємств в сучасних умо-вах функціонування економіки України.

Організаційно-методичне забезпечення. Організаційно-мето-дичне забезпечення підсистеми фінансової безпеки підприємстваздійснюється завдяки відповідної організаційної структури і сукуп-ності методів забезпечення фінансової безпеки. До організаційноїструктури відноситься скоординована сукупність служб, підрозділівабо окремих працівників підприємства, які забезпечують розробку іреалізацію управлінських рішень щодо забезпечення фінансовоїбезпеки. Така структура має бути інтегрованою до системи фінан-сового менеджменту, яка в свою чергу – до загальної системи уп-равління підприємством.

На підприємствах розробляються Положення про службу (під-розділ) забезпечення фінансової безпеки, в якому закріплені зав-дання, відповідальність, функції щодо координації діяльності цієї


170

служби з іншими підрозділами. Діяльність такої служби (підрозділу)супроводжується відповідними інструкціями щодо забезпеченняфінансової безпеки і при цьому використовується певна сукупністьметодів забезпечення фінансової безпеки, завдяки яким реалізую-ться основні функції управління фінансовою безпекою, а саме, пла-нування, організація і регулювання, стимулювання і контроль.

Проведений аналіз показує, що в процесі формування організа-ційних структур управління фінансовою безпекою на підприємствахвиходять в основному з обсягів діяльності із забезпечення фінан-сової безпеки, її основних завдань і форм, функцій управління ФБП.В процесі побудови організаційної структури управління ФБП за-безпечуються ефективні зв'язки між організаційною структурою уп-равління ФБП і різними підрозділами підприємства. Ці зв'язки є якгоризонтальними, так і вертикальними. При цьому горизонтальнізв'язки будуються як однорівневими, тоді як вертикальні – як бага-торівневі і забезпечують ієрархічність управління фінансовою без-пекою підприємства.

Загальні принципи формування організаційних структур управ-ління будь-яким об'єктом широко відомі і можуть цілком використо-вуватися при побудові організаційних структур управління фінансо-вою безпекою підприємства. Існують два основних типи структуруправління: ієрархічний і органічний. До першого типу відносятьсялінійна, лінійно-функціональна і дивізіональна структури управлін-ня. Органічну структуру представлять проектна і матрична структуруправління. На наш погляд, для побудови структури управління фі-нансовою безпекою слід обрати:

- для малого підприємства – субконтрактну систему безпеки (наоснові договору зі сторонньою спеціалізованою фірмою: аутсорсін-говою або консалтинговою);

- для середнього підприємства – матричну структуру управління,яка найбільш підходить до цього;

- для великого підприємства – окремий підрозділ із забезпечен-ня фінансової безпеки.

При формуванні нової структури управління фінансовою безпе-кою слід проводити певні заходи щодо роботи з працівниками цієїслужби, а саме:

- бесіди при прийомі на роботу. При цьому заключається конт-ракт, в якому обговорюються основні обов'язки, завдання і відпові-дальність, а також вимоги щодо захисту фінансових секретів;

ÐÎÇÄ²Ë IV

171

- ознайомлення з правилами і процедурами роботи з інформа-цією, яка стосується фінансової безпеки, а також конфіденційноюінформацією. При цьому співробітник дає підписку про нерозголо-шення фінансової таємниці;

- навчання співробітників правилам і процедурам роботи з фі-нансовою інформацією відповідно до їхніх посадових обов'язків,стосовно виконання функцій по забезпеченню фінансової безпекишляхом оволодіння відповідними методами роботи;

- систематичний контроль за дотриманням вимог щодо захистуфінансової інформації, результатів забезпечення фінансовоїбезпеки.

Крім цього на підприємствах застосовуються такі підходи до фа-хівців, які займаються забезпеченням фінансової безпеки:

- стимулювання керівного складу і персоналу підприємства заналежний рівень фінансової безпеки;

- психологічне впровадження у колективну свідомість загальнихположень концепції забезпечення фінансової безпеки;

- психологічна адаптація персоналу до умов можливої фінансо-вої кризи.

Проаналізуємо основні, найбільш розповсюджені методи досяг-нення цілей забезпечення фінансової безпеки підприємства.

Методи економічного стимулювання і фінансової відповідаль-ності. Дія цих методів полягає у створенні матеріальних умов придосягненні цілей забезпечення фінансової безпеки або при введен-ні матеріальної відповідальності за їх недосягнення. Це дозволяєробити досягнення цілей фінансової безпеки взаємовигідним длявсіх суб'єктів забезпечення фінансової безпеки підприємства:власників, менеджерів, персоналу. Застосування методу економіч-ного стимулювання має найбільшу ефективність в разі, коли вирі-шення поставлених перед керівництвом і персоналом завдань від-бувається з врахуванням матеріальних індивідуальних і колектив-них інтересів. Рівень фінансової безпеки підприємства багато у чо-му залежить від того, наскільки в існуванні належного стану ФБП за-цікавлені не тільки його власники, але й керівництво і персонал, яківідповідають за рівень фінансової безпеки. Застосування методуекономічного стимулювання дозволяє привести у відповідність ма-теріальну винагороду персоналу з якістю і кількістю їхньої праці що-до забезпечення фінансової безпеки підприємства. У той же часметод фінансової відповідальності за нереалізацію цілей фінансо-


172

вої безпеки понукає керівництво і персонал виконувати свої пряміобов'язки щодо забезпечення належного рівня ФБП.

Метод вибору альтернатив. Цей метод є одним з найбільш уні-версальних засобів, який дозволяє приймати будь-які управлінськірішення відносно забезпечення фінансової безпеки. Кожне управ-лінське рішення являє собою розробку, розгляд і оцінку декількохваріантів і вибір з них найкращого або оптимального. На першомуетапі підготовки потрібного рішення забезпечується пошук всіх іс-нуючих варіантів в межах їхньої відповідності наявним фінансовимресурсам. На другому – вивчаються і оцінюються всі розроблені ва-ріанти рішення і здійснюється по певних критеріях вибір оптималь-ного або найкращого з них, який і приймається за рішення. Засто-сування цього методу у процесі досягнення необхідного рівня фі-нансової безпеки дає найбільший ефект у разі, коли були пророб-лені усі можливі альтернативи щодо рішення і обирається адекват-ний у даній ситуації стосовно забезпечення фінансової безпеки ва-ріант, при чому з урахуванням його вартості, ефективності і опера-тивності реалізації.

Метод «найменшого опору». Його можна віднести до психологіч-них методів. Він має тактичне значення для забезпечення фінансо-вої безпеки. Сама назва методу свідчить про те, що слід запобігативпливу негативних чинників на фінансову безпеку з боку зовнішньо-го і внутрішнього середовища. Для цього потрібно, щоб персоналне робив опору рішенням, які приймає керівництво стосовно забез-печення ФБП і котрі певним чином зачипають його інтереси. Основ-на мета застосування цього методу – можливе поєднання інтересівкерівництва і персоналу при реалізації прийнятих щодо забезпе-чення фінансової безпеки рішень. При цьому слід враховувати, щовирішення поставлених задач щодо забезпечення ФБП повинно до-сягатися не за будь-яку ціну, а з найменшими витратами і за міні-мального обсягу необхідних фінансових ресурсів.

Адміністративні методи. Певною мірою деякі з цих методів вжерозглядалися вище. Адміністративні методи базуються на принципіцентралізованого управління в межах підприємства, тобто колиприйняте рішення має виконуватися нижчестоящими ланками під-системи управління ФБП і носить обов'язковий характер для реалі-зації. Ці методи впливу на стан фінансової безпеки є незамінними утих випадках, коли інформація щодо стану ФБП повинна бутиконфіденційною.

ÐÎÇÄ²Ë IV

173

Серед адміністративних методів важливим є метод примусу.Цей метод може застосовуватися по відношенню до персоналу,який відповідає за рівень фінансової безпеки підприємства. Най-більш ефективним він є в умовах надзвичайних ситуацій, наприк-лад, фінансової кризи або санації підприємства. З розвитком ци-вілізованих ринкових відносин цей метод втратить своє значенняшляхом переважного застосування методів економічного стимулю-вання і фінансової відповідальності.

Організаційні методи проаналізовано вище. Слід тільки додатисюди, що основною метою їх застосування є оптимізація структуриі витрат на забезпечення фінансової безпеки підприємства, а такожкоординація діяльності всіх підрозділів в цьому напрямку.

Метод реінжинірингу. Він являє собою певне сполучення окре-мих складових економічних, організаційних і адміністративних ме-тодів. Застосування цього методу спрямовано на скорочення ви-трат на забезпечення фінансової безпеки, зростання ефективностіфункціонування підсистеми забезпечення ФБП. У процесі забезпе-чення фінансової безпеки реінжиніринг передбачає переглядорганізаційної структури і змісту функцій забезпечення ФБП, їхньоїоптимізації. При цьому завдяки його застосуванню скорочуютьсянепродуктивні операції і ланки організаційної структури управлінняфінансовою безпекою або спрощується надто громіздка структура.У процесі реінжинірингу механізму управління фінансовою безпе-кою реалізуються головним чином такі задачі як усунення дублю-вання певних процесів, моделювання нових організаційних струк-тур і функцій управління ФБП, загальна і локальна координація під-системи управління фінансовою безпекою підприємства, відповід-ність залучених ресурсів цілям забезпечення фінансової безпеки,перерозподіл обов'язків серед персоналу, зайнятого управліннямФБП, ротація кадрів.

Метод логістики. Цей метод по відношенню до забезпечення фі-нансової безпеки являє собою управління фінансовими потоками зметою забезпечення достатності фінансових ресурсів цілям фінан-сової безпеки, а також їхньої наявності у визначений час і заданомумісці. Він спрямований на скорочення непродуктивних витрат і оп-тимізацію фінансових потоків всередині і зовні даного підприємст-ва.

Аудит. Даний метод в процесі забезпечення фінансової безпекипідприємства використовується, як правило, для здійснення конт-рольних функцій. Найкращим підходом до здійснення аудиторських


174

перевірок є забезпечення незалежності фахівців-аудиторів абоекспертів, тобто проведення таких перевірок незалежною консал-тинговою або аудиторською фірмою. Це забезпечує об'єктивністьрезультатів аудиту стосовно стану фінансової безпеки. Крім того,незалежність такого контролю дозволяє підприємству вчасно вжи-вати попереджувальних заходів щодо виправлення виявлених не-доліків в забезпеченні належного стану фінансової безпеки, уника-ти штрафних санкцій з боку податкових та інших державних контро-люючих органів або своїх контрагентів. Більш детально засади за-стосування цього методу до забезпечення фінансової безпеки будерозглянуто нижче.

Правові методи. Ці методи включають до свого складу наступнізасоби:

- підтвердження юридичного статусу підприємства (належнеоформлення установчих та реєстраційних документів, одержання вразі необхідності відповідних ліцензій, дозволів, патентів тощо);

- юридичне підтвердження прав власності і організаційно-госпо-дарської форми підприємства (акціонерне товариство, товариствоз обмеженою відповідальністю, приватне підприємство тощо);

- регулювання договірних відносин в частині фінансових потоків;- організацію трудового процесу на підприємстві і роботи з кад-

рами, в разу необхідності – їхню перекваліфікацію;- захист від незаконного втручання у фінансову діяльність під-

приємства державних контролюючих органів;- забезпечення судового захисту прав підприємства по відно-

шенню до його фінансової діяльності.Застосування правових методів дозволяє забезпечувати повну

легітимність процесу підтримання належного рівня фінансової без-пеки будь-якого підприємства.

Страхування. Застосування методу страхування результатів фі-нансової діяльності, наявного капіталу підприємства, обов'язковогострахування персоналу дозволяє передбачати їхній захист від різ-ного роду ризиків і загроз, а також мінімізацію їхніх можливих фі-нансових наслідків. Політика страхування шляхом обґрунтованоговибору його необхідних інструментів на підприємстві має ґрунтува-тися на результатах аналізу і вивчення власного і чужого досвіду уп-равління ризиками, які впливають на фінансовий стан підприємст-ва, і тим самим – рівень фінансової безпеки. Не можна допускатистрахування будь за що, будь-якою ціною. Страхування має бути

ÐÎÇÄ²Ë IV

175

адекватним фінансовим вигодам, які може отримати підприємствов результаті його застосування.

Метод оптимізації оподаткування. Оптимізація податкових плате-жів в частині їхньої структури і розміру в межах чинного законодавст-ва надає можливість скоротити витрати або зменшити непродуктив-ні з них і як результат – підвищити рівень фінансової безпеки підпри-ємства. Застосування цього методу повинно носити постійний ха-рактер в межах розробки бізнес-плану і його фінансової частини.

Наукові методи. Забезпечення фінансової безпеки будь-якогопідприємства може бути результативним лише за умови науковогопідходу до цього процесу. Усі рішення, які приймаються щодо за-безпечення фінансової безпеки мають бути науково обґрунтовани-ми, враховувати останні досягнення економічної науки, фінансово-го менеджменту, фінансового планування тощо. Слід також врахо-вувати, що практична діяльність фінансових менеджерів у сучаснихумовах не може спиратися тільки на їхній досвід та інтуїцію. Досяг-нення конкурентних переваг будь-яким підприємством повинноздійснюватися в тому числі й шляхом забезпечення фінансової без-пеки на наукових засадах.

Економіко-математичні методи. Ці методи застосовуються прививченні, аналізі, оптимізації і прогнозуванні стану фінансової без-пеки підприємства. У сучасних умовах їхнє значення для забезпе-чення ФБП суттєво зростає, особливо враховуючи жорстку конку-ренцію підприємств за ринки збуту. Ці методи надають можливістьприймати рішення щодо забезпечення фінансової безпеки в умовахневизначеності результатів фінансової діяльності, постійного впли-ву різного роду ризиків і загроз на стан фінансової безпеки. До ос-новних економіко-математичних методів, які застосовуються в про-цесі управління ФБП і дають найбільший ефект, відносяться наступ-ні: теорія випадкових процесів, кореляційний аналіз, метод Монте-Карло, теорія статистичних рішень, математичне програмування,сіткове планування, теорія ігор, графічні методи. Застосування еко-номіко-математичних методів до процесу забезпечення ФБП надаєможливість досягати намічених цілей, ефективно використовуватинаявні фінансові ресурси, якнайкраще відслідковувати зміни воточуючому середовищі, приймати ефективні управлінські рішенняі забезпечувати максимальний фінансовий результат.

Метод імітаційної гри. Цей метод передбачає штучне створення(імітацію) певних ситуацій в процесі забезпечення фінансової без-пеки підприємства і вивчення поведінки персоналу, якому доручено


176

виконувати ці функції, при заданих наперед умовах – наявності тихчи інших ризиків або загроз. Імітаційна гра є незамінною при тесту-ванні дієздатності підсистеми управління фінансовою безпекою.Ефективність захисту фінансових інтересів підприємства в екстре-мальних умовах завдяки застосуванню імітаційної гри полягає усвоєчасному виявленні і усуванні недоліків у функціонуванні підсис-теми управління ФБП і загроз фінансовій безпеці. Наявність сучас-них інформаційних технологій надає можливість проводити іміта-ційну гру у вигляді комп'ютерних ігор.

Технічні методи. У сучасних умовах ефективна організація про-цесу забезпечення фінансової безпеки неможлива без застосуван-ня новітніх інформаційних технологій, комп'ютерів, сучасних засо-бів криптографії (шифрування фінансової інформації) і відповіднихпрограм. Їхнє використання в процесі забезпечення фінансовоїбезпеки і складає сутність технічних методів.

Таким чином, в результаті проведеного аналізу методів забезпе-чення фінансової безпеки на рівні підприємства, можна сказати, щов сучасних економічних умовах України не можна обійтися без них.Їхнє використання надає можливість керівництву і персоналу будь-якого підприємства по-новому поглянути на вирішення проблемизабезпечення фінансової безпеки, осмислити способи мінімізаціїможливих фінансових втрат.

4.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення системиуправління фінансовою безпекою

Для ефективного функціонування механізму управління фінан-совою безпекою підприємства необхідні відповідні інформаційно-аналітичні матеріали, на ґрунті яких можна, по-перше, налагодитипостійний моніторинг стану фінансової безпеки підприємства, по-друге, оцінювати рівень фінансової безпеки, по-третє, аналізувати івизначати чинники впливу на той чи інший стан фінансової безпеки,по-четверте, прогнозувати її стан на майбутнє. Система інформа-ційного забезпечення робить значний вплив на усі форми і методизахисту фінансової безпеки. Вона має функціонувати безперервнозавдяки застосування моніторингу. Призначення інформації визна-чає також мережу комунікацій, яка відповідно посилює або послаб-лює організаційну структуру управління ФБП. Без дійової системиінформаційно-аналітичного забезпечення на основі застосуваннясучасних комп'ютерних і комунікаційних технологій управління фі-

ÐÎÇÄ²Ë IV

177

нансовою безпекою буде неефективним. Як раз інформаційно-ана-літична і прогностична робота має бути суттєвою складовою діяль-ності із забезпечення фінансової безпеки підприємства.

У явному вигляді дослідженню проблеми інформаційно-аналі-тичного забезпечення фінансової безпеки підприємства в науковійлітературі не приділяється достатньої уваги. Можна лише назватироботи [33; 34; 42; 106]. Так, відносно фінансової безпеки під ін-формаційною системою (системою інформаційного забезпечення)І.О. Бланк розуміє функціональний комплекс, який забезпечує про-цес безперервного підбору відповідних інформативних показників,необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефек-тивних оперативних рішень по усіх аспектах фінансової безпеки під-приємства [34]. При цьому у нього все інформаційне забезпеченняфінансової безпеки підприємства фактично зводиться до підборупоказників, які характеризують рівень ФБП. Таке розуміння функ-ціонального комплексу інформаційно-аналітичного забезпеченняфінансової безпеки є несистемним, оскільки залишає поза межамицього комплексу завдання щодо забезпечення інформацією пронаявні і потенційні ризики, внутрішні і зовнішні загрози, фінансовіінтереси підприємства.

Враховуючи це, під структурою інформаційно-аналітичного за-безпечення механізму управління фінансовою безпекою слід розу-міти організаційно-функціональний комплекс, який забезпечує наоснові моніторингу підсистему управління ФБП інформаційно-ана-літичною і прогнозною інформацією щодо якісного стану фінансовоїбезпеки, кількісних значень її індикаторів, наявності або потенцій-ності ризиків і загроз, реалізації фінансових інтересів і стану їхньоїреалізації, здійснення аналізу, планування і вироблення ефективнихуправлінських рішень стосовно забезпечення належного рівняФБП. У такому разі інформаційно-аналітична робота на підпри-ємстві щодо забезпечення фінансової безпеки – це діяльність, якаспрямована на повне і якісне задоволення інформаційних потребпідсистеми управління ФБП. Інформаційно-аналітична діяльністьполягає у формуванні і використанні інформаційних ресурсів з пи-тань забезпечення фінансової безпеки підприємства, створенні івикористанні інформаційних технологій і комунікацій, захисті ін-формаційних ресурсів.

Виходячи з обґрунтування цієї проблеми і низького рівня її про-робленості доцільно розробити засади інформаційно-аналітичногозабезпечення фінансової безпеки на рівні підприємства.


178

Для розробки ефективно функціонуючої системи інформаційно-аналітичного забезпечення фінансової безпеки підприємства до-цільно спочатку визначитися з її критеріями і показниками, на осно-ві яких здійснювати якісну та кількісну оцінку стану ФБП, а такожчинниками, котрі впливають на стан фінансової безпеки підпри-ємства. Насамперед слід підкреслити методологічний принцип:оцінку рівня фінансової безпеки підприємства не можна здійснюва-ти інакше, як через стан фінансової діяльності. У нашому випадкукритерієм фінансової безпеки підприємства може бути ознака (абосукупність ознак), на ґрунті якої можна робити висновок чи знахо-диться підприємство у стані фінансової безпеки, а також здійсню-вати кількісну і якісну оцінку її рівня. Таким критерієм може бути ос-новний фінансовий результат комерційної діяльності підприємства,який включає всі сторони його функціонування: науково-технічну,виробничу, маркетингову, інформаційну, кадрову тощо.

Дехто основним результатом фінансової діяльності вважає змінуобсягу заборгованості підприємства, скориговану на розмір фінан-сових витрат (відсотків за кредит), дивідендних виплат та податко-вих платежів [181]. На наш погляд, як вже було обґрунтовано вище,основний фінансовий інтерес підприємства у ринкових умовах івідповідно – результат всієї комерційної діяльності – це зростанняринкової вартості підприємства. Виходячи з цього, основним кри-терієм забезпечення фінансової безпеки підприємства, яка є ре-зультатом того чи іншого рівня управління фінансовою діяльністюпідприємства, слід вважати зростання ринкової вартості підпри-ємства. Другим критерієм має бути наявність прибутку. При цьомудоцільно результатом фінансової діяльності вважати балансовийприбуток за мінусом виплати відсотків за кредит, дивідендних ви-плат та податкових платежів з прибутку, тобто той обсяг прибутку,який залишається у розпорядженні підприємства і використовуєть-ся на поповнення оборотних коштів і розвиток. На основі цих двохкритеріїв можна будувати всю систему показників фінансової без-пеки підприємства.

Постає питання: яка ж потрібна для цього інформація? Вона маєвисвітлювати, після аналітичної обробки, з одного боку, оцінку ста-ну зовнішнього середовища підприємства і його впливу (через су-купність зовнішніх чинників) на рівень фінансової діяльності, з дру-гого, вплив внутрішніх чинників підприємства на рівень ФБП і, з-третього, самий рівень фінансової безпеки підприємства. Така ін-формація потрібна для вироблення рішень щодо змін в оперативній

ÐÎÇÄ²Ë IV

179

або стратегічній фінансовій або комерційній діяльності підприємст-ва, які б призводили до підтримання належного рівня його фінансо-вої безпеки.

У цілому інформаційно-аналітичне забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства має включати наступні завдання:

- визначення мети і основних задач інформаційно-аналітичногозабезпечення фінансової безпеки, виходячи з місії, фінансовихінтересів і завдань, що стоять перед підприємством;

- вибір із системи показників фінансової діяльності підприємстваіндикаторів, які можуть характеризувати кількісний стан ФБП;

- попереднє визначення сукупності чинників, які можуть вплива-ти на рівень ФБП;

- встановлення джерел інформації щодо стану фінансової діяль-ності підприємства;

- збирання і передання для наступної аналітичної обробки бух-галтерських, оперативних та статистичних даних щодо стану фінан-сової діяльності підприємства і чинників, які впливають на нього;

- оцінка достовірності, повноти і глибини надання інформації зфінансової діяльності за всіма визначеними показниками фінансо-вої безпеки підприємства і чинниками-процесами (внутрішніми ізовнішніми), які впливають на її стан, та попередня обробка отри-маних даних;

- зведення обробленої інформації у комп'ютерні бази даних та їхпостійне поповнення новою і ретроспективною інформацією;

- аналітична обробка індикаторів ФБП і оцінка рівня впливу чин-ників на стан фінансової безпеки підприємства (із застосуваннямобчислювальної техніки), вибір з них впливовіших для наступноговрахування при виробленні відповідних управлінських рішень щодозабезпечення ФБП;

- збирання в разі необхідності спеціальної інформації для по-дальшого проведення поглибленого аналізу конкретних загрозфінансовій безпеці підприємства з виявленням чинників і рівняїхнього впливу на стан ФБП, оцінка рівня можливих загрозфінансовій безпеці підприємства.

Метою інформаційно-аналітичного забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства є її підтримання на належному рівні, а зав-даннями – ті, що наведені у постановці проблеми.

При визначенні системи показників ФБП доцільно зробити де-композицію фінансової системи підприємства на функціональніскладові, що надає можливість комплексно охопити всю фінансову


180

діяльність підприємства. Це вже було вище зроблено і до функціо-нальної структури фінансової діяльності і фінансової безпеки підпри-ємства віднесено наступні: бюджетну, грошово-кредитну, валютну,банківську, інвестиційну, фондову і страхову. Показники (індикато-ри) ФБП мають входити до складу системи показників, які характе-ризують умовну структуру фінансової безпеки підприємства у складінаведених функціональних підсистем. Конкретно алгоритм і форму-ли їхнього розрахунку наведено у наступному підрозділі.

Попереднє визначення чинників, які впливають на рівень ФБП, єможливим на основі використання наявного досвіду аналізу причиннедостатнього рівня ФБП, які виявлялися раніше, або експертнимшляхом.

Джерелами інформації для проведення аналізу і моніторингустану фінансової безпеки підприємства є дані бухгалтерського,оперативного та статистичного обліку і звітності. Для визначеннявпливу зовнішніх чинників на стан ФБП конкретного підприємстваслід використовувати дані управлінського і маркетингового аналізу,які мають проводитися на кожному підприємстві, інформацію спе-ціалізованих консалтингових фірм, статистичні дані по регіонах,країні в цілому, вибіркові статистичні та аналітичні дослідження погалузях і групах підприємств, котрі проводяться органами держав-ної статистики.

Процес збирання і передачі для наступної аналітичної обробкибухгалтерських, оперативних та статистичних даних щодо стануфінансової діяльності підприємства треба організовувати тільки потих показниках, які було вже попередньо визначено.

Оцінка достовірності, повноти і глибина надання інформації зфінансової діяльності має покладатися на фахівців конкретного під-приємства, яким доручено проводити її аналіз, а після цього –здійснювати сам аналіз стану фінансової безпеки підприємства.

Зведення обробленої інформації у комп'ютерні бази даних по-трібно для зручного багаторазового використання отриманої ін-формації та її послідовного накопичення з метою поглиблення (в ча-сі) ретроспективного і поточного аналізу стану фінансової безпекипідприємства.

Для аналітичної обробки отриманих даних щодо індикаторівФБП і чинників, які впливають на стан фінансової безпеки підпри-ємства, доцільно використовувати відомі методи економічного ана-лізу, а саме, кореляційного і регресивного аналізу, прямих розра-хунків показників тощо.

ÐÎÇÄ²Ë IV

181

Часто для поглиблення аналізу впливу на стан ФБП чинників абозагроз, особливо нових, потрібна додаткова інформація, яка можене міститися у чинних бухгалтерському, оперативному та статис-тичному обліках. Тоді необхідним стає пошук додаткових, інколи не-традиційних, джерел інформації та її аналітична обробка. Такимиджерелами можуть бути спеціальні обстеження фінансової діяль-ності конкретного підприємства, проведення зовнішніми спеціалі-зованими фірмами аудиту його комерційної діяльності, дані резуль-татів соціологічного обстеження.

До інформації, яка використовується в структурі управлянняФБП, слід пред'являти наступні вимоги:

- релевантність. Це – відповідність інформаційного запиту отри-маному повідомленню;

- аналітичний характер. Застосування такої вимоги дозволяє ви-робляти необхідні управлінські рішення щодо забезпечення фінан-сової безпеки. У такому вигляді інформація носить описовий харак-тер переважно ретроспективного плану;

- можливість використання при пошуку, накопиченні й обробціінформації сучасних інформаційних технологій, програмних про-дуктів і засобів комунікації;

- прогнозний характер. Інформація щодо захисту фінансовоїбезпеки повинна показувати перспективи розвитку структури за-безпечення ФБП. Щоб мати чітке уявлення про перспективи роз-витку подій у структурі забезпечення фінансової безпеки, необхіднозбирати і накопичувати будь-яку інформацію, котра якісно і кількіс-но характеризує негативні чинники і загрози стану фінансової діяль-ності підприємства;

- правильність і точність. Інформація не може містити помилок,бути достовірною. При цьому слід враховувати, що може настатичас, коли вартість зростання точності інформації переважатимеотриману вигоду;

- достовірність. Ця вимога дозволяє оцінити, наскільки інформа-ція, що формується, адекватно відображує реальний стан фінансо-вої безпеки і результати фінансової діяльності підприємства, харак-теризує зовнішнє середовище;

- повнота і комплексність. Ефективні рішення щодо забезпечен-ня фінансової безпеки можна прийняти лише тоді, коли фінансоваінформація буде повною, достатньою для їхнього вироблення. Такаінформація має відображати в комплексі всю фінансову діяльність і


182

діяльність щодо захисту фінансової безпеки як всередині підпри-ємства, так і по відношенню до оточуючого середовища;

- оперативність. Інформація повинна поступати своєчасно і ба-зуватися на поточних даних. Оперативність отримання інформаціїдозволяє своєчасно приймати рішення щодо забезпечення фінан-сової безпеки;

- ефективність. Стосовно інформаційного забезпечення фінан-сової безпеки ця вимога означає, що затрати щодо залучення ін-формації не повинні перевищувати ефект, отриманий в результаті їївикористання при підготовці і реалізації відповідних рішень щодозабезпечення ФБП.

Для забезпечення фінансової безпеки підприємства необхідначітка і ефективна система збору, обробки і аналізу інформації, їїзберігання і класифікації. Для інформаційного забезпечення фінан-сової безпеки на середніх і крупних підприємствах доцільно ство-рювати інформаційно-аналітичний центр (ІАЦ), на малих – достат-ньо комп'ютера і відповідного працівника. Основними задачами та-кого центру або окремого працівника має бути:

- збирання і накопичення інформації щодо законодавчих і норма-тивних документів, які мають відношення до фінансової діяльностіпідприємства;

- збирання, накопичення, обробка і використання інформації що-до наявних або потенційних загроз фінансовій безпеці і можливихризиків стосовно фінансової діяльності підприємства;

- збирання й аналіз фінансової інформації, яка у явному або в не-явному вигляді присутня в засобах масової інформації;

- аналіз процесів і тенденцій у фінансово-кредитній сфері Украї-ни і за рубежем;

- збирання фінансової інформації щодо підприємств-конкурентівта організація бенчмаркінгу на своєму підприємстві стосовно за-безпечення фінансової безпеки;

- аналіз отриманої інформації на придатність процесу забезпе-чення фінансової безпеки і відповідність її певним вимогам щодо їїякості і кількості.

В інформаційно-аналітичному центрі всі функції потрібно поділи-ти на дві частини: 1) збирання інформації з різних джерел; 2) прове-дення аналітичної роботи, яка включає: узагальнення, класифіка-цію, аналіз якості і достатності інформації, зберігання і видачу зіб-раної і обробленої інформації.

ÐÎÇÄ²Ë IV

183

Обробка інформації щодо стану фінансової безпеки в ІАЦ під-приємства має включати певні операції, а саме:

- аналіз фінансової інформації, що надходить, тобто розподіл їїна складові; осмислення всієї інформації та її окремих частин; виді-лення головної і другорядної, важливої і несуттєвої інформації; ви-явлення хибних відомостей і дезінформації;

- синтез інформації, тобто з'єднання розділених при аналізі час-тин в єдине ціле. Синтез включає створення логічно завершеноїсистеми потрібних відомостей і складання нової інформації набільш логічному ґрунті;

- узагальнення – перехід від часткового к більш загальному;- знеособлювання – усунення відомостей, які вказують на дже-

рело інформації.Важливе місце в структурі інформаційно-аналітичного забезпе-

чення фінансової безпеки займають бізнес-комунікації, які є лан-кою, що зв'язує між собою інформаційні потоки від зовнішнього івнутрішнього середовища. Бізнес-комунікації припускають обмінінформацією щодо стану фінансової безпеки між суб'єктами, які за-безпечують належний стан ФБП всередині самого підприємства, атакож між суб'єктами зовнішнього середовища. Слід підкреслити,що складові як внутрішньої, так і зовнішньої бази визначають станбізнес-комунікацій, сприяючи при цьому забезпеченню фінансовоїбезпеки і дозволяють проводити фінансові операції, а також заходищодо забезпечення ФБП. Серед складових внутрішньої інформа-ційної бази забезпечення фінансової безпеки слід відмітити основ-ні: застосування сучасних програмних продуктів для структури уп-равління ФБП, пропускну спроможність і розгалуженість комуніка-ційних каналів, стан інформаційного забезпечення процесу прий-няття рішень щодо фінансової безпеки.

Що стосується захисту конфіденційної фінансової інформації, атакож інформації щодо стану фінансової безпеки підприємства, тодоцільно скористатися широко відомим на Заході американськимметодом «OPSEC» (Operation Security). З врахуванням особливос-тей процесу забезпечення фінансової безпеки, його можна засто-совувати в структурі інформаційно-аналітичного забезпеченняструктури управління ФБП. Діяльність стосовно захисту інформаціїу такому разі проходить поетапно:

1) аналіз об'єкта захисту – визначення тої інформації, яку потріб-но захищати. На цьому етапі здійснюється аналіз по таких напрям-ках: визначається, яку саме інформацію треба захищати; виділяю-


184

ться важливі елементи інформації, що захищається; розраховуєть-ся строк життя критичної інформації (тобто час, потрібний конку-ренту для реалізації здобутої інформації); виявляються ключові еле-менти, які відображають характер інформації, що захищається;

2) виявлення загроз фінансовій безпеці. При цьому визначаєть-ся, хто саме виявляє інтерес до інформації, що підлягає захисту;оцінюються методи, які застосовуються конкурентами для отри-мання даної інформації; розробляється певна сукупність заходівщодо припинення дій конкурентів;

3) аналіз ефективності підсистеми забезпечення фінансовоїбезпеки. Потім моделюється запланована операція щодо поліп-шення фінансової безпеки і складається опис подій стосовно уп-равління ФБП, безпеку яких треба забезпечити;

4) синтез результатів перших трьох етапів роботи. Визначаютьсядодаткові заходи щодо забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства. При цьому перелік визначених додаткових захисних заходівслід оцінити у вартісному виразі по кожному заходу окремо;

5) розгляд керівниками підприємства сформульованих пропози-цій щодо сукупності заходів, які спрямовані на захист фінансовоїбезпеки. Розраховується їхня вартість та ефективність;

6) реалізація прийнятих заходів щодо забезпечення фінансовоїбезпеки з врахуванням встановлених пріоритетів;

7) контроль і доводка заходів щодо забезпечення фінансовоїбезпеки з використанням принципу зворотного зв'язку. При цьомуконтролюється повне і своєчасне виконання запланованих заходів,а також перевіряється ефективність усієї сукупності прийнятих за-ходів, виявляються ті з них, що залишилися незахищеними або зно-ву виникаючі уразливі місця в структурі управління ФБП.

Систему інформаційно-аналітичного забезпечення доцільно до-повнити прогнозуванням, тобто передбаченням подій (процесів) уфінансовій діяльності на майбутнє, а також – можливостей підтри-мання фінансової безпеки підприємства на належному рівні. Прицьому основними задачами, які рішатимуться завдяки прогнозу-ванню, можуть бути:

- визначення фінансової складової місії і завдань підприємства, атакож пов'язаних з цим фінансових інтересів на певний період;

- оцінка відповідно до визначених фінансових інтересів цілей за-безпечення фінансової безпеки підприємства;

- оцінка можливих шляхів розвитку фінансової діяльності підпри-ємства у контексті забезпечення ФБП;

ÐÎÇÄ²Ë IV

185

- передбачення можливих шляхів розвитку внутрішніх і зовнішніхзагроз фінансовій безпеці підприємства та їхніх негативних на-слідків;

- оцінка можливого рівня впливу позитивних і негативних чин-ників-процесів на майбутній розвиток фінансової діяльності підпри-ємства у контексті забезпечення його фінансової безпеки;

- розробка прогнозних варіантів розвитку подій у забезпеченняФБП у зв'язку з провадженням на підприємстві заходів, спрямова-них на забезпечення фінансової безпеки підприємства.

Наявність прогнозування у складі системи інформаційно-аналі-тичного забезпечення дозволить більш системно підтримувати не-обхідний рівень фінансової безпеки підприємства у поточному іперспективному періодах.

Таким чином, система інформаційно-аналітичного забезпечен-ня, яка включає й прогнозну складову, є важливим елементом під-системи управління фінансовою безпекою підприємства, ефектив-на діяльність якої сприяє виявленню слабких сторін у фінансовійбезпеці і виробленню правильних управлінських рішень щодо її на-лежного забезпечення.

4.3. Методи оцінки рівня фінансової безпекипідприємства

Розробка методів оцінки фінансової безпеки підприємства маєважливе методологічне значення, яке пов'язане з необхідністюмайже щоденного знання свого фінансового стану і завдяки цьому– підтримання в ринкових конкурентних умовах його належногорівня. Оцінка рівня фінансової безпеки підприємства важлива такожпри отриманні кредитів від комерційних банків. Зрозуміло, що ос-танні підприємству з незадовільним станом фінансової безпекикредитів не дадуть. Тому важливим елементом управління фінансо-вою безпекою підприємства стає об'єктивне і своєчасне визначен-ня її рівня.

Якщо на рівні держави методи оцінки фінансової безпеки вжерозроблено [85], то на рівні підприємства це питання залишаєтьсядискусійним. Це, насамперед, стосується вибору критеріїв оцінкифінансової безпеки підприємства, системи показників (індикато-рів), що її характеризують, і самих методичних підходів до визна-чення рівня фінансової безпеки. У зв'язку з цим доцільно розібрати-ся у методичному плані з оцінкою рівня фінансової безпеки підпри-


186

ємства, хоча методів оцінки саме рівня фінансової безпеки існує ду-же мало. Проведений аналіз методів оцінки рівня фінансової безпе-ки підприємства, наведених у науковій літературі, дозволив вияви-ти такі основні підходи.

Індикаторний підхід, а саме, порівняння фактичних значень по-казників фінансової безпеки з пороговими значеннями індикаторівїї рівня [55; 69]. Вже говорилося, що під пороговими значеннями ін-дикаторів фінансової безпеки розуміють їхні граничні величини, не-дотримання яких призводить до формування негативних тенденцій(виникнення загроз) у сфері фінансової безпеки. За такого підходунайвищий рівень фінансової безпеки підприємства досягається заумови, якщо уся сукупність індикаторів знаходиться в межах поро-гових значень, а порогове значення кожного з індикаторів досяга-ється не в ущерб іншим. Цей підхід слід визнати правильним, ви-правданим. У той же час використання цього підходу залежить в ос-новному від визначення порогових значень, котрі є плинними в за-лежності від стану зовнішнього середовища, на яке підприємствомайже не може впливати, а тільки пристосовуватися. Крім того, ду-же важко визначити для підприємств ці порогові рівні і до того ж, во-ни будуть різними для кожного окремого підприємства.

В літературі наводяться стандарти значень деяких показниківефективності використання фінансових активів [173], які можнавикористовувати як порогові значення при оцінці рівня фінансовоїбезпеки підприємства в ринкових умовах (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Світові стандарти деяких показників виростанняфінансових активів

Ресурсно-функціональний підхід до визначення рівня фінансовоїбезпеки включає такі методи:

а) вимір стану фінансової безпеки на основі оцінки рівня вико-ристання фінансових ресурсів по спеціальних критеріях – власніфінансові ресурси і позикові фінансові ресурси,

ÐÎÇÄ²Ë IV

187

б) оцінка рівня виконання функцій – забезпечення високої фінан-сової ефективності діяльності підприємства, його фінансової уста-леності і незалежності [96]. Такий підхід є дуже широким, оскільки,по-перше, у цьому разі процес забезпечення фінансової безпекиототожнюється фактично з усією діяльністю підприємства і, по-друге, зводиться до оцінки використання ресурсів на підприємстві.

Так, С.М. Ілляшенко пропонує оцінку рівня фінансової складовоїекономічної безпеки підприємства виконувати на основі аналізуйого фінансової усталеності, ступінь якої визначається виходячи здостатності оборотних коштів (власних або позичкових) для здійс-нення виробничо-збутової діяльності [96]. Це вузький підхід дооцінки рівня фінансової безпеки підприємства: крім оборотних кош-тів у фінансовій діяльності підприємства задіяні власний основнийкапітал, прибуток, інвестиції, цінні папери тощо. Крім того, він виді-ляє п'ять рівнів фінансової безпеки підприємства: абсолютну (дляфункціонування підприємству достатньо власних оборотних кош-тів); нормальну (підприємство обходиться власними джереламиформування запасів і покриття затрат); хитливу (підприємству не-достатньо власних оборотних коштів і воно залучає середньо- і дов-гострокові позики і кредити); критичну (крім власних оборотнихкоштів, середньо- і довгострокових позик і кредитів залучаються щей короткострокові); кризову (підприємство знаходиться на гранібанкрутства). Змістовний аналіз показує, що абсолютний і нор-мальний рівні фінансової безпеки у цьому випадку – це одне й теж іїх недоцільно відокремлювати один від одного, оскільки нічим міжсобою не відрізняються «достатність власних оборотних коштів» якабсолютний рівень і «підприємство обходиться власними джерела-ми формування запасів і покриття затрат» як нормальний рівень.

Зв'язок фінансової безпеки підприємства із забезпеченістю фі-нансовими ресурсами (фінансовою забезпеченістю діяльності під-приємства) прямий, а саме, це – забезпечення:

- власним основним капіталом;- власними оборотними коштами (власним оборотним капіта-

лом);- кредитами і позиками (під власні гарантії чи гарантії держави);- інвестиціями;- пряме фінансування з бюджету (державні і комунальні підпри-

ємства).Зрозуміло, що чим вище рівень забезпеченості комерційної

діяльності фінансовими ресурсами, тим вищим є і рівень фінансової


188

безпеки підприємства. Але слід зробити певне застереження: її рі-вень має бути оптимальною величиною, інакше буде мати місце не-ефективне використання фінансових коштів за дуже високого рівняфінансової безпеки.

У науковій літературі правильно вважається, що рівень фінансо-вої безпеки підприємства тісно пов'язаний із категорією «ризик не-платоспроможності», під яким розуміють «ризик того, що суб'єктгосподарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться не-спроможним вчасно погасити зобов'язання, строк сплати яких на-став, і таким чином може виявитися банкрутом» [96]. Хоча це й зву-жений підхід, але зрозуміло, що за таких умов ні про який рівень фі-нансової безпеки мова не може йти.

На думку авторів [54] більшої обґрунтованості в оцінюванні фі-нансового стану підприємств дає використання методу побудовиузагальнюючих показників з використанням моделей дискримі-нантного аналізу, а саме, поділ об'єктів на дві групи: 1) з добрим фі-нансовим станом (не банкрути); з поганим фінансовим станом(банкрути).

На наш погляд, доцільно при визначенні рівня фінансової безпе-ки підприємства виходити з класифікації ризиків комерційної діяль-ності [84]: 1) неризикова зона; 2) зона припустимого ризику (ризиквтрати розрахункового прибутку); 3) зона критичного ризику (ризиквтрати розрахункової виручки); 4) зона катастрофічного ризику (ри-зик втрати усього майна, тобто банкрутство). Тоді, відповідно до та-кого підходу можна виділити чотири рівні фінансової безпеки під-приємства:

- нормальний рівень – для забезпечення фінансової безпеки до-статньо власних фінансових коштів;

- нестабільний рівень – для забезпечення фінансової безпекипідприємству потрібні крім власних фінансових коштів ще й залуче-ні;

- критичний рівень – для забезпечення фінансової безпеки під-приємству недостатньо власних і залучених фінансових коштів;

- кризовий рівень – підприємство визнане банкрутом.Підхід, заснований на використанні критерію «мінімум сукупного

збитку, який наноситься безпеці» [40; 195]. Конкретизацією такогопідходу виступає прийняття у вигляді критерію особливої граничноїриси як ознаки критичного або порогового стану соціально-еконо-мічної системи, за межами якої виникає загроза або навіть фактич-но здійснюється деградація і руйнування цієї системи. Для визна-

ÐÎÇÄ²Ë IV

189

чення, у тому числі й кількісного, таких порогових значень пропону-ється:

- розглянути основні умови функціонування системи;- виділити найбільш важливі показники, які характеризують ці

умови;- визначити чинники дестабілізації системи;- оцінити можливості заступлення різних за характером і наслід-

ками критичний ситуацій (загрози, ризики);- виявити шляхи запобігання загрози безпеці і підтримання ста-

більності.В іншому джерелі [135] пропонується розраховувати «частковий

функціональний критерій фінансової складової економічної безпекипідприємства» наступним чином:

ЧФК = Ув / (З + Уо) ® мах, (4.1)

де ЧФК – частковий функціональний критерій забезпечення фінан-сової складової економічної безпеки підприємства; Ув – сукупнийвідвернений збиток по фінансовій складовій економічної безпекипідприємства; З – загальні понесені підприємством затрати на реа-лізацію заходів щодо забезпечення фінансової складової економіч-ної безпеки підприємства; Уо – загальний понесений підприємст-вом збиток по фінансовій складовій економічної безпеки підпри-ємства.

При цьому стверджується, що розраховане таким способом зна-чення часткового функціонального критерію фінансової складовоїекономічної безпеки підприємства відображає загальну ефектив-ність заходів по забезпеченню фінансової складової, які приймаю-ться з метою відвернення можливих збитків від негативних впливів.Більше того, вважається, що даний індикатор є сукупним показни-ком «фінансового здоров'я» підприємства і потенціалу його корпо-ративного росту [135].

Наведені при цьому підході критерії дуже складно розраховуватиз-за відсутності необхідних для цього бухгалтерських і статистич-них даних. Напевно, потрібно введення додаткового обліку. Безцього такий показник можна розраховувати лише експертним шля-хом, який має свої невисокі межі точності.

Підхід, який виходить з достатності оборотних коштів (власних іпозикових) для здійснення виробничо-збутової діяльності [96]. Цейпідхід дуже вузький, оскільки охоплює далеко не усі сфери фінансо-вої діяльності підприємства і відповідно – фінансової безпеки. Мо-


190

же використовуватися для оперативних цілей визначення рівня фі-нансової безпеки.

Підхід, заснований на оцінці загального стану фінансової діяль-ності підприємства. Тобто для оцінки рівня ФБП пропонується ви-користовувати параметри загального стану фінансової діяльності.Скористаємося тим, що, як було наведено вище, поняття «сталість(стійкість)» і «фінансова безпека» підприємства є близькими. Так,В.В. Назаров пропонує оцінювати рівень фінансової сталості (стій-кості) таким показниками:

- рівнем платоспроможності через коефіцієнт абсолютної ліквід-ності (характеризує запас коштів в розрахунку на величину корот-кострокової заборгованості) і коефіцієнт загальної ліквідності (оці-нює запас оборотного капіталу в розрахунку на величину загальноїзаборгованості і характеризує спроможність підприємства погаси-ти суму всіх наявних заборгованостей);

- коефіцієнтом фінансової незалежності, який визначає питомувагу власного капіталу у загальній вартості підприємства;

- коефіцієнтом обов'язковості, який показує, скільки позиковихкоштів припадає на 1 грн. власного капіталу. На підставі цього по-казника можна визначати ступінь близькості підприємства до банк-рутства;

- коефіцієнтом маневреності власних коштів, котрий характери-зує рівень ділової активності підприємства і визначається як час-тинне від ділення власних оборотних коштів на всю суму власнихджерел.

Він також пропонує здійснювати оцінку фінансової сталості під-приємств експертним шляхом. При цьому спочатку необхідно зро-бити декомпозицію сталості на складові: операційна діяльність,маркетингова діяльність, матеріальна підготовка виробництва, тех-нічна підготовка виробництва, матеріальні потоки, збутова діяль-ність, транспортне обслуговування, енергетичне забезпечення. По-тім по кожній складовій проводити оцінку «фінансового напрямкузабезпечення сталості» експертним шляхом. Це незручний підхід,оскільки дуже складно виділити у кожній з наведених складовихсталості фінансову сторону. Для цього потрібно ввести на підпри-ємствах додатковий облік.

В роботі [92] рівень фінансової складової економічної безпекипропонується оцінювати набором коефіцієнтів, які характеризуютьвласно фінансовий стан підприємства. Сюди віднесено коефіцієнтиліквідності оборотних коштів, швидкості ліквідності оборотних кош-

ÐÎÇÄ²Ë IV

191

тів, обороту товарних запасів, ефективності використання абсо-лютних активів, імовірності банкрутства, точки беззбитковості.

Подібний підхід до визначення рівня фінансової безпеки підпри-ємства є і в роботі [34]. У ній оцінка рівня фінансової безпеки здійс-нюється через аналіз значної сукупності фінансових коефіцієнтів. Цікоефіцієнти згруповані у п'ять груп. До них віднесено такі коефіці-єнти:

1) оцінки фінансової сталості підприємства (коефіцієнти автоно-мії, фінансування, заборгованості, поточної заборгованості, довго-строкової фінансової незалежності, маневреності власного капіта-лу, маневреності власного і довгострокового позикового капіталу);

2) оцінки платоспроможності (ліквідності) – коефіцієнти: абсо-лютної платоспроможності або «кислотний тест», проміжної плато-спроможності, поточної платоспроможності, загальний коефіцієнтспіввідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, спів-відношення дебіторської і кредиторської заборгованості по комер-ційних операціях;

3) оцінки оборотності активів (коефіцієнти – оборотності усіх ви-користаних активів, оборотності оборотних активів, період оборотуусіх використаних активів, період обороту оборотних активів, пе-ріод обороту позаоборотних активів);

4) оцінки оборотності капіталу (коефіцієнти – оборотності усьоговикористаного капіталу, оборотності залученого капіталу, оборот-ності залученого фінансового (банківського) кредиту, оборотностізалученого товарного (комерційного) кредиту, період оборотуусього використаного капіталу, період обороту власного капіталу,період обороту залученого капіталу, період обороту залученого фі-нансового (комерційного) кредиту, період обороту залученого ко-роткострокового банківського кредиту, період обороту залученоготоварного (комерційного) кредиту, період обороту загальної кре-диторської заборгованості, період обороту поточних зобов'язань);

5) оцінки рентабельності (прибутковості) (коефіцієнти – рента-бельності усіх використаних активів, рентабельності власного капі-талу, рентабельності реалізації продукції, рентабельності поточнихзатрат, рентабельності інвестицій).

Далі пропонується проводити інтегральний фінансовий аналіз(«модель Дюпона», об'єктно-орієнтована система інтегральногоаналізу формування чистого прибутку, система портфельного ана-лізу), але вже практично не застосовуючи наведені вище індикаторифінансового стану підприємства.


192

Майже не відрізняється від цього підхід, правда, до оцінки рівняфінансової стійкості підприємства, наведений в роботі [20].

На наш погляд, можна зробити висновок, що за цих методів оці-нюється не сам рівень фінансової безпеки підприємства, а власно –стан фінансової діяльності, що далеко не одне й теж. Крім того, затакого методичного підходу немає інтегрального показника, якийхарактеризував би в цілому стан фінансової діяльності підприємст-ва. Що стосується використання точки беззбитковості для оцінкирівня фінансової безпеки підприємства, то слід сказати, що такийпідхід дуже підходить для його оперативної оцінки і прогнозу намайбутнє.

На російських підприємствах оцінка поточного стану фінансовоїбезпеки підприємства здійснюється на основі:

- докладного аналізу загроз (негативних впливів) на фінансовубезпеку і можливих фінансових збитків від здійснення цих загроз;

- існуючої на підприємстві системи аналізу й оцінки всебічних ре-зультатів фінансово-господарської діяльності в розрізі забезпечен-ня фінансової безпеки [135].

При цьому пропонується здійснювати оцінку поточного рівня фі-нансової безпеки по таких напрямках аналізу:

- аналіз фінансової звітності підприємства за результатами йогофінансово-господарської діяльності, який включає в себе аналізструктури капіталу підприємства, аналіз його платоспроможності іфінансової стійкості, аналіз структури затрат, аналіз прибутків ірентабельності, аналіз заборгованостей;

- аналіз конкурентних переваг і порівняльний аналіз з підпри-ємствами-конкурентами;

- аналіз асортименту продукції, що випускається;- аналіз рівня і якості менеджменту підприємства, а також квалі-

фікації і інтелектуального потенціалу персоналу;- аналіз постачань і клієнтів підприємства;- аналіз ринку цінних паперів підприємства тощо.Проведений аналіз методичних підходів до оцінки рівня фінансо-

вої безпеки підприємства свідчить, що їм притаманні певні недолі-ки, а саме:

- оцінка рівня фінансової безпеки підприємства на основі аналізудинаміки одного або декількох індикаторів є неефективною, оскіль-ки не враховує системний характер фінансової безпеки. При оцінцірівня ФБП перевагу слід віддавати застосуванню інтегрального по-

ÐÎÇÄ²Ë IV

193

казника безпеки, котрий має отримуватися на основі використаннябагатомірних статистичних методів,

- у значній частині методів не враховується взаємозв'язок фінан-сової безпеки із загрозами. Важливо оцінювати у кількісному планісаме взаємозв'язки як між інтегральним рівнем ФБП, так і між са-мими загрозами фінансовій безпеці,

- у проаналізованих підходах до оцінки рівня фінансової безпекипідприємства основну увагу приділяють поточній і ретроспективнійоцінкам рівня безпеки в ущерб прогнозних оцінок на майбутнє.

В процесі забезпечення фінансової безпеки підприємства слідвраховувати, на наш погляд, сформульований у вітчизняній літера-турі «закон збалансованості фінансової системи» [99]. Основнимийого положеннями, які мають пряме відношення до забезпеченняналежного рівня ФБП, є наступні:

1) кожна фінансова система є максимально стійкою за умови до-тримання рівноваги між внутрішніми та зовнішніми фінансовимизбуреннями, що може також обумовлювати її динамічний розвиток(це стан належного рівня фінансової безпеки – К.Г.);

2) початково фінансова система є збалансованою та залишаєть-ся такою до моменту впливу на неї будь-яких внутрішніх та зовніш-ніх збурень (це також належний рівень фінансової безпеки – К.Г.);

3) при появі впливу на фінансову систему, яка перебуває у станірівноваги, конкретного збурення, що порушує рівноважний фінан-совий стан, рівновага прагне зміститися у напрямку послабленнязовнішнього збурення, стимулюючи цим фінансові процеси (рівеньфінансової безпеки підприємства знижується – К.Г.);

4) у випадку фіксації стійкого недосягнення рівноважного стануміж внутрішніми і зовнішніми збуреннями у фінансовій системі на-стає етап прояву в ній явища дисбалансу (що веде до небезпечногофінансового стану – К.Г.);

5) динаміка відображення закону збалансованості фінансовоїсистеми на довготривалому часовому проміжку в цілому підпоряд-ковується циклічності складних економічних систем.

У формальному виразі закон збалансованості фінансової систе-ми має такий вигляд:

ФСрвз = ФСрзз, (4.2)

де ФСрвз – рівень внутрішніх збурень фінансової системи; ФСрзз –рівень зовнішніх збурень фінансової системи.


194

З наведеного можна зробити висновок: якщо в процесі здійс-нення фінансової діяльності на підприємстві дотримуються вимогцього закону, то рівень фінансової безпеки знаходиться на належ-ному рівні.

При розробці конкретних методів оцінки рівня фінансової безпе-ки підприємства доцільно виходити з таких позицій: по-перше, про-водити оперативний аналіз (оцінку) стану фінансової безпеки, длячого застосовувати метод «золотого правила фінансування», метод«оперативного резерву фінансової безпеки» і метод оцінки забез-печеності фінансовими ресурсами випуску і продажу продукції і, по-друге, з метою більш глибокої і змістовної оцінки рівня ФБП задіятистратегічний аналіз шляхом розрахунку інтегрального показника.

У західній фінансовій науці сформульовано так зване золоте пра-вило фінансування, яке в методологічному плані може застосову-ватися для оперативного аналізу стану фінансової безпеки підпри-ємства. Метод «золотого правила фінансування» як один із спосо-бів перевірки належного рівня фінансової безпеки підприємства,полягає в наступному: фінансовий капітал має бути залучений настрок, не менший за той, на який капітал заморожується в необо-ротних та оборотних активах підприємства [167]. На наш погляд,дотримання вимог цього правила забезпечує, як правило, достат-ній рівень фінансової безпеки підприємства.

При дотриманні «золотого правила фінансування» фінансовабезпека забезпечується якщо:

1) інвестований капітал в передбачені строки вивільняється в ре-зультаті комерційної діяльності;

2) наявною є можливість пролонгації строків повернення фінан-сового капіталу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за раху-нок надходжень від операційної та інвестиційної діяльності.

При використанні «золотого правила фінансування» для опера-тивної оцінки рівня фінансової безпеки слід враховувати дві умови увигляді формул, які виражають його зміст:

Адс / Пдс 1, (4.3)

Акс / Пкс 1, (4.4)де Адс – довгострокові активи; Пдс – довгострокові пасиви; Акс –короткострокові активи; Пкс – короткострокові пасиви.

Це правило можна застосовувати не тільки при аналізі стану фі-нансової безпеки підприємства, але й при його плануванні.

ÐÎÇÄ²Ë IV

195

Другим методом, який можна застосовувати для оперативногомоніторингу стану фінансової безпеки підприємства (щоденного,тижневого, декадного аналізу) є діапазон (оперативний резерв, за-пас – Safety Margin) фінансової безпеки. Його можна розраховуватиза наступною формулою:

Рф.б = (ОПп – ОПт.бз) : ОПп, (4.5)

де ОПп – прогнозований обсяг продажів; ОПт.бз – обсяг продажів,який відповідає точці беззбитковості.

Чим вище цей показник, тим безпечнішим є стан фінансовоїдіяльності підприємства перед негативними загрозами зменшеннявиручки або збільшення витрат на виробництво і продаж продукції.

У вигляді третього засобу оперативної оцінки рівня фінансовоїбезпеки підприємства можна використовувати метод оцінки забез-печеності фінансовими ресурсами випуску і продажу продукції занаступною формулою:

КФБП = 1 – (Пп – Рф) / Пп, (4.6)

де КФБП – рівень фінансової безпеки підприємства; Пп – обсяг ви-робництва і продажу продукції; Рф – обсяг необхідних для вироб-ництва і продажу продукції фінансових ресурсів.

Чим ближче до 1 показник ФБП, тим вище рівень фінансової без-пеки підприємства. За значення цього показника, вищого за 1, за-безпечення такого рівня ФБП буде неефективним.

Що стосується використання стратегічного аналізу, то виходячиз результатів проведеного дослідження існуючих підходів до оцінкирівня фінансової безпеки підприємства таку оцінку рівня пропонує-ться здійснювати по кожній функціональній складовій фінансовоїбезпеки, а потім експертним шляхом визначати інтегральний по-казник. До функціональної структури фінансової діяльності і відпо-відно – фінансової безпеки підприємства – відносяться, як було об-ґрунтовано вище, наступні: бюджетна, грошово-кредитна, валют-на, банківська, інвестиційна, фондова, страхова.

Сукупність показників (індикаторів) фінансової безпеки підпри-ємства, з одного боку, має входити до складу системи показників,які характеризують умовну структуру фінансової безпеки підпри-ємства у складі наведених вище функціональних складових (підсис-тем). З іншого, індикатори фінансової безпеки підприємства маютьбути водночас показниками системи індикаторів, які характеризу-ють стан фінансової діяльності підприємства, тобто входити до її


196

складу, оскільки відображають певний стан цієї безпеки і повністюбазуються на показниках фінансової діяльності.

З системи показників, котрі характеризують стан фінансовоїдіяльності підприємства, слід вибрати ті з них, які відповідають нас-тупним вимогам:

- за можливості алгоритм і формули розрахунку мають бути про-стими в обчисленні й розумінні. Відповідно до цього значення по-казників через спеціально побудовані математичні формули маютьзмінюватися від 0 (відсутність фінансової безпеки) до 1 (найвищийрівень фінансової безпеки);

- повинні бути суттєвими і значимими;- базуватися на чинній бухгалтерській та статистичній звітності, а

якщо є в наявності – то і оперативному (внутрішньосистемному,внутрішньокорпоративному) обліку;

- бути оперативними для відповідного реагування на стан фінан-сової безпеки;

- характеризувати якісний і кількісний стан фінансової безпеки устатиці і динаміці;

- повно і комплексно охоплювати всі сторони фінансової діяль-ності підприємства, адекватно відображати фінансову діяльністьпідприємства в комплексі;

- характеризувати достатню глибину і широту ретроспективистану фінансової безпеки на основі постійного моніторингу;

- бути тими з них, які застосовуються в плануванні, обліку і аналі-зі фінансової діяльності підприємства.

Слід використовувати дві групи показників фінансової безпекипідприємства:

1) яка характеризує власно рівень ФБП станом на певний час;2) яка характеризує сукупність чинників, котрі впливають на рі-

вень фінансової безпеки (для аналізу і оцінки рівня впливу факторівна стан ФБП). Ця інформація є рухомою, її склад буде постійно змі-нюватися в залежності від складу і рівня впливовості виявлених чин-ників, які чинять дію в аналізованому періоді на стан ФБП.

Ці показники виступають у вигляді абсолютних і відносних вели-чин. Такі індикатори є вхідною інформацією, на якій має базуватисяпроцес стратегічного планування фінансової безпеки.

Окремо слід визначитися з вимогами до інтегрального показни-ка фінансової безпеки підприємства. До таких вимог слід віднестинаступні:

ÐÎÇÄ²Ë IV

197

- забезпечувати комплексний підхід при проведенні оцінки,спрямованої на отримання узагальненого показника фінансовоїбезпеки;

- до складу інтегрального показника включати часткові показни-ки, які характеризують стан кожної складової ФБП окремо;

- основний зміст інтегральної оцінки має полягати у висновках,отриманих при дослідженні часткових показників, які характеризу-ють стан кожної складової фінансової безпеки;

- необхідно забезпечити порівнянність часткових показників, яківикористовуються для побудови інтегрального показника, оскількивони мають різні одиниці виміру.

Виходячи з наведених вимог визначимо показники фінансовоїбезпеки підприємства по її окремих функціональних підсистемах(складових).

1. Рівень безпеки по бюджетній складовій Ібж можна оцінити та-кими показниками: 1) часткою податків і зборів, які сплачуються зприбутку підприємства у сумі прибутку – Кп.з; 2) часткою бюджетнихкредитів (бюджетного фінансування) у сумі оборотних коштів (влас-них і позикових) – Кб.к; 3) відношенням кредиторської заборгова-ності з боку державного бюджета підприємству по податку на дода-ну вартість – Кз.б.

Кп.з = (Пр – ПЗ) : Пр, (4.7)

де Пр – прибуток підприємства; ПЗ – сума сплачених з прибутку по-датків і зборів. Тоді (Пр – ПЗ) – це чистий прибуток підприємства.Цей коефіцієнт при зменшенні ПЗ прямує до 1.

Кб.к = (ОК – БК) : ОК, (4.8)

де ОК – сума оборотних коштів (власних і позикових); БК – величинабюджетних кредитів (бюджетного фінансування). Коефіцієнт Кб.к заумови зменшення величини бюджетних кредитів (бюджетного фі-нансування) прямує до 1.

Кз.б = (ОК – ЗБ) : ОК, (4.9)

де ЗБ – величина кредиторської заборгованості бюджета підпри-ємству по ПДВ. Коефіцієнт Кз.б за умови зменшення кредиторськоїзаборгованості бюджета підприємству теж прямує до 1. За умови,якщо ЗБ буде більшою за ОК, то коефіцієнт Кз.б втрачає економіч-ний сенс і він приймається рівним 1.


198

Строго математичне виведення загального індикатора Ібж черезчасткові коефіцієнти передбачає врахування їхніх вагових часток аза формулою: Ібж = Кп.з х ап.з + Кб.к х аб.к + Кз.б х аз.б. Вагові часткикожного з коефіцієнтів можна визначати експертним шляхом зврахуванням їхньої пріоритетності. По результатах встановленняцих коефіцієнтів їхні значення будуть наступними: ап.з = 0,3, аб.к =0,2, аз.б = 0,5.

2. Рівень безпеки по грошово-кредитній складовій Ігк можна оці-нювати наступними показниками: 1) часткою короткостроковихкредитів (в тому числі в іноземній валюті у перерахунку в національ-ну) у покритті нестачі власних оборотних коштів – Ккр; 2) наявністюзаборгованості заробітної плати працівникам – Кз.п; 3) співвідно-шенням кредиторської та дебіторської заборгованості (чиста за-боргованість) – Кс.к-д.

Ккр = [ОКп – (ОКп – ОКкр)] : (ОКп – ОКв), (4.10)

де ОКп – потрібність підприємства в оборотних коштах для здійс-нення операційної діяльності; ОКкр – сума узятих короткостроковихкредитів для поповнення відсутніх для здійснення операційноїдіяльності оборотних коштів; ОКв – наявність власних оборотнихкоштів.

Кз.п = (Фо.п – Зз.п) : Фо.п, (4.11)

де Фо.п – фонд оплати праці; Зз.п – заборгованість по заробітнійплаті.

Кс.к-д = [КЗ – (КЗ – ДЗ)] : КЗ, (4.12)

де КЗ – обсяг кредиторської заборгованості; ДЗ – обсяг дебіторсь-кої заборгованості. Цей індикатор показує рівень непокриття кре-диторської заборгованості підприємства дебіторською. Формуламає економічний сенс лише за умову КЗ > або = ДЗ. При КЗ < ДЗкоефіцієнт Кс.к-д приймається рівним 1.

Відповідно до чинної статистичної звітності [форма 1-Б терміно-ва (місячна)] до кредиторської заборгованості відносяться наступнівиди: 1) за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вар-тістю; 2) за векселями; 3) з бюджетом; 4) із внутрішніх розрахунків;5) зі страхування; 6) з оплати праці; 7) інша кредиторська заборго-ваність.

ÐÎÇÄ²Ë IV

199

До дебіторської заборгованості відносяться такі види заборго-ваності: 1) за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вар-тістю; 2) за векселями; 3) з бюджетом; 4) із внутрішніх розрахунків;5) інша дебіторська заборгованість. Звітність за вказаною статис-тичною формою надає можливість просто розраховувати коефі-цієнт Кс.к-д.

Загальний індикатор Ігк визначається через часткові коефіцієнтиі передбачає врахування їхніх вагових часток а за формулою:

Ігк = Ккр х акр + Кз.п х аз.п + Кс.к-д х ас.к-д. (4.13)

Вагові частки кожного з коефіцієнтів доцільно визначати з враху-ванням їхньої пріоритетності експертним шляхом, що дозволяєвстановити такі їхні значення: акр = 0,35, аз.п = 0,25, ас.к-д = 0,4.

3. Рівень безпеки по валютній складовій Ів можна визначати та-кими показниками: 1) часткою обсягу продажів за рахунок експорт-но-імпортних операцій у загальному обсязі продажів – Ке-і; 2) спів-відношенням кредиторської та дебіторської заборгованості по екс-портно-імпортних операціях – Кк.д.е-і.

Ке-і = ОПе-і : ОП, (4.14)

де ОПе-і – обсяг продажів по експортно-імпортних операціях; ОП –загальний обсяг продажів.

Кк.д.е-і = [КЗе-і – (КЗе-і – ДЗе-і)] : КЗе-і, (4.15)

де КЗе-і – обсяг кредиторської заборгованості по експортно-ім-портних операціях; ДЗе-і – обсяг дебіторської заборгованості поекспортно-імпортних операціях. Цей індикатор показує рівень не-покриття кредиторської заборгованості підприємства дебіторсь-кою. Формула має економічний сенс лише за умову КЗе-і > або =ДЗе-і. При КЗе-і < ДЗе-і коефіцієнт Кк.д.е-і приймається рівним 1.

Загальний індикатор Ів визначається через часткові коефіцієнти іпередбачає врахування їхніх вагових часток а за формулою: Ів = Ке-і

х ае-і + Кк.д.е-і х ак.д.е-і. Вагові частки кожного з коефіцієнтів можна ви-значати експертним шляхом з врахуванням їхньої пріоритетності. Врезультаті експертної оцінки отримано наступні значення цих кое-фіцієнтів: ае-і = 0,6, ак.д.е-і = 0,4.

4. Рівень безпеки по банківській складовій Ібн можна визначатиспіввідношенням обсягів кредитів і депозитів по даному підпри-ємству:


200

Ібн = Дп : Кр, (4.16)

де Дп – обсяг внесених підприємством у банк депозитів; Кр – за-гальний обсяг узятих у банку кредитів (коротко- і довгострокових).Якщо Дп > Кр, то значення показника Ібн приймається рівним 1.

5. Рівень безпеки по інвестиційній складовій Іі можна визначитивідношенням капітальних вкладень (інвестицій) до обсягу основно-го капіталу підприємства:

Іі = КВ : Ко, (4.17)де КВ – капітальні вкладення у розвиток підприємства; Ко – основ-ний капітал.

6. Рівень безпеки по фондовій складовій Іф доцільно розрахову-вати за формулою:

Іф = Ва : Ко х Ка : Ко, (4.18)

де Ва – обсяг випущених акцій з метою зростання основного капіта-лу; Ка – обсяг куплених акцій для зростання основного капіталу.

7. Рівень безпеки по страховій складовій Іс можна визначати та-кими показниками: 1) часткою застрахованого майна в основномукапіталі – Кс.м; 2) часткою застрахованого прибутку в загальномуприбутку – Кс.п; 3) співвідношенням страхових платежів по страху-ванню від нещасних випадків і захворювань до фонду оплати праці– Кс.н.

Кс.м = Мс : Ко, (4.19)

де Мс – обсяг застрахованого майна.

Кс.п = Пс : Пз, (4.20)

де Пс – обсяг застрахованого прибутку; Пз – загальний обсяг при-бутку.

Кс.н = Бс : ФОП, (4.21)

де Бс – обсяг страхових платежів по нещасних випадках і захворю-ваннях; ФОП – фонд оплати праці підприємства.

Загальний індикатор Іс визначається через часткові коефіцієнти іпередбачає врахування їхніх вагових часток а за формулою:

Іс = Кс.м х ас.м + Кс.п х ас.п + Кс.н х ас.н. (4.22)

Вагові частки кожного з коефіцієнтів можна визначати з враху-ванням їхньої пріоритетності експертним шляхом. По результатах

ÐÎÇÄ²Ë IV

201

проведення експертної оцінки вагових коефіцієнтів їхні значенняможна прийняти такими: ас.м = 0,3, ас.п = 0,5, ас.н = 0,2.

Тоді інтегральний показник фінансової безпеки підприємстваможна розраховувати за наступною формулою:

Іфбп = Ібж х bбж + Ігк х bгк + Ів х bв+ Ібн х bбн+ Іі х bі + Іф х bф+ Іс х bс, (4.23)

де bбж, bгк, bв, bбн, bі, bф, bс – вагові коефіцієнти відповідно бюджет-ної, грошово-кредитної, валютної, банківської, інвестиційної, фон-дової і страхової складових фінансової безпеки підприємства. Їхнясума має дорівнювати 1. Після визначення значень коефіцієнтівекспертним шляхом вони можуть дорівнювати: bбж = 0,1, bгк = 0,25,bв = 0,1, bбн = 0,15, bі = 0,2, bф = 0,1, bс = 0,1.

На конкретних підприємствах у той чи інший час можуть бути«включені» до фінансової діяльності не всі наведені вище функціо-нальні підсистеми (складові) або їхні частки. У такому разі індикаторпо цій складовій або її частці буде дорівнювати 0. При цьому, чимменше підсистем «приймає участь» у складі фінансової безпеки,тим нижче буде її рівень. Так, за наявності у складі фінансової діяль-ності підприємства лише двох складових, наприклад, бюджетної ігрошово-кредитної, вагові коефіцієнти, які приймають участь уформуванні інтегрального показника ФБП, залишаються такимиже, а саме, 0,1 і 0,25. Зі збільшенням кількості складових до 7 рівеньфінансової безпеки стане максимальним. Апробацію запропонова-них формул розрахунків часткових та інтегрального показників фі-нансової безпеки проведено на прикладі двох підприємств: ТОВ«Злагода» і приватного підприємства «Мрія» (м. Київ).

Для проведення стратегічного аналізу рівня фінансової безпекипідприємства пропонується наступний алгоритм проведення оцін-ки (аналізу) рівня ФБП, який відрізняється комплексним підходом:

І етап – оцінка реалізації основних фінансових інтересів підпри-ємства (зростання ринкової вартості підприємства, максимізаціяприбутку, забезпечення інвестиціями, оборотним і основним капі-талом, оптимізація відрахувань до бюджету);

ІІ етап – оцінка рівня фінансової безпеки по її окремих складових(бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної, інвестицій-ної, фондової, страхової);

ІІІ етап – визначення інтегрального показника фінансової безпе-ки підприємства;

ІV етап – аналіз ефективності реалізації запланованих заходівщодо забезпечення ФБП.


202

На рис. 4.1 наведено комплексну модель стратегічного аналізурівня фінансової безпеки підприємства.

Рис. 4.1. Алгоритм стратегічного аналізу (оцінки) рівня фінансовоїбезпеки підприємства

До цього необхідно зробити деякі зауваження. Методи аналізуреалізації фінансових інтересів підприємства у складі наведених ці-лей відомі в літературі, наприклад [34], тому їх можна не приводитив роботі. Аналіз ефективності реалізації запланованих заходів щодозабезпечення фінансової безпеки підприємства нічим не відрізняє-ться від широко використовуваних методів оцінки будь-яких управ-лінських заходів. Їх теж недоцільно наводити в монографії.

ÐÎÇÄ²Ë IV

203

4.4. Удосконалення стратегічного управлінняфінансовою безпекою підприємства

Проведений вище аналіз форм і методів забезпечення фінансо-вої безпеки підприємства надає можливість розробити основиудосконалення механізму стратегічного управління ФБП. До складустратегічного управління ФБП в роботі включено його основні нас-тупні елементи: стратегічний аналіз, стратегічне планування, конт-ролінг, бюджетування і аудит.

Стратегічний аналіз. Під стратегічним аналізом системи фі-нансової безпеки підприємства розуміють «процес вивчення впли-ву чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на її результа-тивність з метою виявлення особливостей і можливих напрямків їїрозвитку в перспективному періоді» [34]. Підґрунтям для проведен-ня стратегічного аналізу є вивчення впливу на фінансову діяльністьпідприємства загроз, окремих чинників і умов середовища, у якомувоно функціонує, включаючи його внутрішню і зовнішню складові, атакож виявлення ризиків фінансової діяльності по її окремих на-прямках та оцінка їхнього впливу на рівень фінансової безпеки під-приємства.

Необхідність використання стратегічного аналізу в процесіздійснення управління фінансовою безпекою підприємства викли-кається наступними причинами, а саме потребами:

- реалізації ефективного менеджменту стосовно фінансової без-пеки як важливого етапу стратегічного менеджменту;

- розробки стратегії забезпечення фінансової безпеки підпри-ємства;

- виявлення можливих ризиків і загроз фінансовій безпеці на рів-ні підприємства;

- визначення чинників (позитивних і негативних), які впливати-муть на рівень ФБП;

- виявлення внутрішніх ресурсів (резервів) і можливостей забез-печення фінансової безпеки;

- своєчасного реагування на зміни у фінансовому зовнішньому івнутрішньому середовищі підприємства;

- оцінки привабливості підприємства з точки зору зовнішньогоінвестора і визначення стратегічної позиції підприємства у націо-нальних, галузевих, регіональних та інших рейтингах.

До стратегічного аналізу фінансової безпеки підприємства слідзастосовувати наступні принципи:


204

- системний підхід, котрий забезпечуватиме розгляд механізмууправління фінансовою безпекою як складної системи, яка функціо-нує у фінансовому внутрішньому і зовнішньому середовищі підпри-ємства і сама включає певні підсистеми;

- цілеспрямованість, яка дозволяє виокремити межі об'єкту ана-лізу і забезпечити адресність і конкретність зроблених по результа-тах аналізу висновків;

- комплексний підхід до аналізу всіх складових механізму управ-ління фінансовою безпекою підприємства;

- об'єктивність, яка досягається за рахунок застосування відпо-відних методів аналізу, вибору критеріїв, котрі характеризуютьоб'єкт дослідження;

- кваліфікованість персоналу, тобто його глибока обізнаність всамих методах аналізу і їхньому застосуванні при проведенні стра-тегічного аналізу фінансової безпеки;

- своєчасність, який означає, що час і тривалість проведенняаналізу мають сприяти прийняттю стратегічних управлінських рі-шень щодо забезпечення фінансової безпеки у необхідний момент;

- динамічність і порівнянність, тобто оцінка показників рівня фі-нансової безпеки у динаміці на конкретному підприємстві, а такожпорівняння з аналогічними показниками конкурентів.

Вище нами було вже розглянуто і запропоновано основні підхо-ди до використання методів стратегічного аналізу до визначенняризиків і загроз фінансовій безпеці на рівні підприємства, нейтралі-зація яких є основним змістом управління ФБП. До таких основнихметодів стратегічного аналізу віднесено: SWOT-аналіз, PEST-ана-ліз, SNW-аналіз, аналіз розробки сценаріїв подій.

Важливою складовою стратегічного аналізу фінансової безпекиє визначення якісної і кількісної залежності між рівнем ризиків, яківпливають на фінансову діяльність підприємства, і рівнем йогофінансової безпеки. Для цього запропонуємо наступну модель(табл. 4.2).

Ще однією складовою стратегічного аналізу фінансової безпекипідприємства має бути проведення функціонального аналізу ефек-тивності здійснення заходів щодо забезпечення ФБП. Наведемоалгоритм проведення функціонального аналізу заходів щодо забез-печення фінансової безпеки підприємства:

1) якісна і кількісна оцінка виявлених негативних впливів по кож-ній функціональній складовій фінансової безпеки підприємства;

ÐÎÇÄ²Ë IV

205

2) оцінка вартості запропонованих заходів щодо забезпеченняФБП і джерел їхнього фінансування;

3) встановлення відповідальних за реалізацію розроблених за-ходів щодо забезпечення фінансової безпеки на підприємстві;

4) оцінка планової ефективності запропонованих заходів щодозабезпечення належного рівня ФБП;

5) аналіз повноти і своєчасності реалізації запропонованих за-ходів;

6) оцінка ефективності заходів, які реалізовано в процесі управ-ління фінансовою безпекою підприємства;

7) виявлення причин низької ефективності реалізованих заходів івідповідальних за це.

Таблиця 4.2. Модель оцінки впливу ризиків на рівеньфінансової безпеки підприємства

Стратегічне планування. Моделлю стратегічного плануванняфінансової безпеки підприємства виступає інформаційне відобра-ження синтезованої системи управління ФБП. Така модель, по-пер-ше, носить дескриптивний (описувальний) характер, по-друге, маєохоплювати, як правило, основні процеси функціонування системиуправління ФБП.

Засади стратегічного планування достатньо розроблені і в зару-біжній, і у вітчизняній науці [33; 36; 42; 46; 87; 101; 102; 104; 106;113; 115; 127; 149; 152; 155; 176–178; 187; 193; 201]. Однак коженоб'єкт стратегічного планування має свої особливості, які відобра-жаються і на його основах та їхньому застосуванні. Так, по відно-шенню до стратегічного планування фінансової діяльності воно міс-тить три взаємопов'язані завдання: 1) постановка цілей та вироб-лення місії підприємства; 2) оцінка і аналіз зовнішнього середовищаабо визначення стратегічного стану підприємства за окремимичинниками; 3) подання місії у вигляді довгострокових та коротко-


206

строкових задач, визначення стратегії досягнення поставлених ці-лей та побудова фінансового плану [115]. І.О. Бланк визначає стра-тегію забезпечення фінансової безпеки підприємства як «один з ви-дів функціональної стратегії підприємства, який забезпечує захистйого фінансових інтересів від різних загроз шляхом формуваннядовгострокових цілей цього захисту, вибору найбільш ефективнихшляхів їх досягнення, адекватного корегування напрямків і формзахисту при зміні чинників і умов фінансового середовища йогофункціонування» [34].

Розберемося відносно засад стратегічного планування нашогооб'єкту, тобто фінансової безпеки підприємства. Результатом стра-тегічного планування є стратегічний план (стратегія забезпеченняФБП) забезпечення фінансової безпеки підприємства. Така страте-гія повинна відповідати як фінансовій стратегії, так і загальній стра-тегії підприємства, відповідати їхнім цілям та завданням. Стратегіюзабезпечення ФБП слід розглядати як модель, яка необхідна длядосягнення певних цілей у рамках корпоративної і фінансової стра-тегії шляхом координації, розподілу та використання фінансовихресурсів підприємства з метою забезпечення належного рівняФБП.

Формування стратегії надає можливість моделювати ситуацію іззабезпеченням фінансової безпеки на підприємстві, на основі стра-тегічного аналізу його внутрішніх можливостей і нівелювання внут-рішніх і зовнішніх загроз визначати шляхи досягнення намічених ці-лей, виявляти необхідність певних змін та розробляти заходи таінструменти впливу на ситуацію із забезпеченням ФБП, яка склала-ся на підприємстві. У цьому документі задаються складова (частка)корпоративної місії і цілі підприємства, що стосуються фінансовоїбезпеки, результати аналізу внутрішнього і зовнішнього фінансово-го середовища, якісні і кількісні параметри використання фінансо-вих ресурсів, які задовольняють вимогам забезпечення належногорівня фінансової безпеки, відповідальні за реалізацію намічених за-ходів, обсяг і джерела фінансових ресурсів (бюджет), потрібних длязабезпечення ФБП (рис. 4.2).

Хоча алгоритм розробки фінансової стратегії добре відомий (на-приклад, [34; 115]), але по відношенню до фінансової безпеки під-приємства він має певні особливості. З урахуванням таких особли-востей розглянемо алгоритм формування стратегії забезпеченняФБП.

ÐÎÇÄ²Ë IV

207

Рис. 4.2. Модель стратегії забезпеченняфінансової безпеки підприємства

1. Визначення періоду, на який має розроблятися стратегія за-безпечення ФБП. Стратегія у нашому випадку – це стратегічнийплан забезпечення фінансової безпеки підприємства на певниймайбутній період. Основною підставою для розробки стратегії за-безпечення ФБП є сукупність фінансових інтересів підприємства,кожний з яких має свій період здійснення. Виходячи з цього, важли-вим кроком є правильне визначення періоду, на який на підпри-ємстві слід розробляти стратегію забезпечення ФБП. Оптимальнимможна визнати строк 1–3 роки. Якщо менше року, то це вже буде нестратегія, а оперативний план, якщо більше 3 років, то таке перед-бачення рівня фінансової безпеки буде неточним з-за можливостірізких змін кон'юнктури фінансових ринків у перехідній економіці яку країні, так і на світових ринках.

2. Стратегічний аналіз стану фінансової безпеки підприємства.Він включає: виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій


208

безпеці, визначення причин, які призвели до того чи іншого рівняФБП, оцінку ефективності попередніх заходів щодо забезпеченняфінансової безпеки в минулому періоді. Вище розглядалися методистратегічного аналізу.

3. Конкретизація, виходячи з фінансових інтересів підприємст-ва, стратегічних цілей забезпечення фінансової безпеки. Страте-гічні цілі забезпечення фінансової безпеки підприємства представ-ляють собою описані у формалізованому вигляді бажані параметриїї кінцевої стратегічної позиції, які дозволяють направляти системузаходів щодо захисту фінансових інтересів і оцінювати їхні резуль-тати [34]. Вже визначався основний фінансовий інтерес підпри-ємства (зростання його ринкової вартості) й інші фінансові інтере-си. На цьому етапі йдеться про визначення їхніх конкретних зна-чень, а також значень показників стану фінансової безпеки на пе-ріод дії стратегії. На 1-й рік визначаються планові значення показ-ників рівня ФБП, на інший період – їхні прогнозні значення, здійс-нюється їхня синхронізація у часі та строк досягнення запланованихзначень показників.

4. Розробка стратегічної політики забезпечення фінансової без-пеки підприємства. Стратегічна політика характеризує сукупністьосновних принципів здійснення діяльності із забезпечення фінансо-вої безпеки підприємства, визначених його місією (тією її часткою,що стосується фінансової безпеки), загальною стратегічною полі-тикою розвитку і фінансовим менталітетом його основних власниківі топ-менеджерів. На підставі обраних принципів, а також визначе-них фінансових інтересів і показників рівня фінансової безпеки під-приємства та з метою досягнення їх запланованих значень розроб-ляється стратегічна політика забезпечення запланованого рівняФБП. Доцільно таку політику формувати по функціональних складо-вих фінансової безпеки: бюджетній, грошово-кредитній, банківсь-кій, валютній, інвестиційній, фондовій, страховій. По всіх складовихвизначаються фінансові інструменти, якими слід користуватися призабезпеченні фінансової безпеки, а також обсяг їхнього застосу-вання при цьому.

5. Вироблення сукупності заходів щодо забезпечення фінансо-вої безпеки. До таких заходів можуть відноситися організаційно-економічні, правові, технічні, фінансові, кадрові, інформаційні тощо.Головне, щоб усі вони були спрямовані на забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства. Встановлюються відповідальні працівники

ÐÎÇÄ²Ë IV

209

за реалізацію заходів, а також система стимулювання їхньої ефек-тивної роботи.

6. Оцінка ефективності сформованої стратегії. На цьому, за-ключному, етапі здійснюється якісна і кількісна оцінка виробленоїстратегії забезпечення фінансової безпеки і всіх її складових. В ос-новному оцінка має носити фінансовий характер, тобто визначаю-ться фінансові результати реалізації стратегії. Оцінюються й іншінаслідки реалізації стратегії: організаційні, зміни у конкурентній по-зиції підприємства на фінансових ринках, рівень матеріального за-доволення працівників тощо.

Контролінг. Розглянемо більш детально особливості і засадизастосування контролінгу для управління фінансовою безпекоюпідприємства. У цілому переважна більшість авторів, у тому числізарубіжних [34; 42; 93; 109; 174; 192; 218; 222], вважає контролінгновим явищем в теорії і практиці управління, яке виникло на стикуекономічного аналізу, планування, управлінського обліку і менедж-менту.

В основі застосування контролінгу до процесу забезпечення фі-нансової безпеки підприємства лежить концепція системного поєд-нання функцій контролю, планування, зворотного зв'язку та інфор-маційного забезпечення. На підставі цього будемо вважати контро-лінг фінансової безпеки підприємства самоорганізованою систе-мою, яка забезпечує інтеграцію, організацію і координацію всіх фазуправління фінансовою безпекою підприємства. По відношенню доФБП структура системи контролінгу може бути такою, як наведеноу табл. 4.3.

Таблиця 4.3. Структура системи контролінгуфінансової безпеки підприємства

Як одна з концепцій управління контролінг по відношенню до за-безпечення фінансової безпеки, на наш погляд, ґрунтується на де-яких положеннях, а саме:


210

1. Як визначалося вище, підприємство є складною відкритою со-ціально-економічною і технічною системою, яка має місію і цілі (ін-тереси). Для забезпечення довгострокового функціонування під-приємства необхідним є підтримання його фінансової безпеки наналежному рівні. Тому в процесі стратегічного управління ФБП цямета трансформується в задачу постійного зростання ринковоївартості підприємства.

2. В процесі здійснення контролінгу фінансової безпеки управ-ління нею слід розглядати як взаємопов'язану систему планування,інформаційного забезпечення, контролю і зворотного зв'язку. Цейскладний процес реалізується пофазно: аналіз стану ФБП і поста-новка проблеми захисту фінансової безпеки, оцінка ситуації, щосклалася, розробка управлінських рішень щодо забезпечення ФБП,пошук альтернатив, реалізація рішень, контроль із застосуваннямзворотного зв'язку. За допомогою контролінгу забезпечуєтьсяінтеграція і координація цих фаз.

3. Контролінг виступає інтегруючою і координуючою системоюзабезпечення ФБП. Він не підмінює управління фінансовою безпе-кою, а переводить його на якісно інший рівень.

4. Контролінг виконує функцію підтримки процесу управління фі-нансовою безпекою підприємства.

Таким чином контролінг фінансової безпеки підприємства висту-пає методологією управління, в якій поєднуються організаційні,економіко-математичні та інформаційні моделі, що забезпечуєефективне управління фінансовою безпекою. Хоча контролінг теж єоднією з моделей управління, але він має певні особливості у змістіфункцій, які йому притаманні. Визначимо відмінності у змісті функ-цій управління і контролінгу фінансової безпеки підприємства(табл. 4.4).

Врахування наведених особливостей змісту функцій контролінгудозволить більш ефективно забезпечувати належний рівень фінан-сової безпеки підприємства.

Використання засад контролінгу в забезпеченні фінансової без-пеки підприємства підвищує оперативність та ефективність управ-ління цим процесом завдяки можливості застосовувати різні мето-ди управління.

Виконання функцій контролінгу слід покладати на фахівців-конт-ролерів. До їхніх основних задач стосовно забезпечення фінансовоїбезпеки доцільно віднести наступні:

ÐÎÇÄ²Ë IV

211

- моніторинг реалізації заходів щодо забезпечення фінансовоїбезпеки;

- моніторинг показників запланованого рівня ФБП;- вимір розмірів відхилення фактичного рівня ФБП від заплано-

ваного;- діагностування загроз фінансовій безпеці, виявлення потенцій-

них негативних чинників, що можуть впливати на фінансову безпе-ку;

- оперативне розроблення управлінських рішень щодо повер-нення рівня фінансової безпеки до запланованого значення;

- корегування за необхідності окремих показників ФБП і заходівщодо забезпечення належного рівня фінансової безпеки у залеж-ності від стану зовнішнього фінансового середовища і наявностізагроз;

- аналіз виконання бюджету забезпечення фінансової безпеки іза необхідності – відповідне його коригування.

Таблиця 4.4. Відмінності змісту функцій управління і контролінгуфінансової безпеки підприємства

Для побудови системи контролінгу фінансової безпеки підпри-ємства необхідно зробити наступні кроки:

1. Чітко визначити об'єкт контролінгу – фінансову безпеку і йогомежі, а саме, реалізація заходів щодо забезпечення ФБП, виконан-ня показників фінансової безпеки, виявлення наявних і потенційнихзагроз.


212

2. На основі визначення об'єкту контролінгу розробити концеп-цію побудови системи контролінгу фінансової безпеки підприємст-ва, в якій відобразити мету, принципи побудови, функції, завдання,сукупність контрольованих показників ФБП, організаційну структу-ру, персонал контролерів, їхню відповідальність, підсистему моні-торингу, ланку зворотного зв'язку. Зрозуміло, що метою функціону-вання системи контролінгу є забезпечення фінансової безпеки під-приємства на належному рівні.

3. Встановити перелік конкретних функцій і завдань, які полягаю-ться на систему контролінгу. Це слід зробити, виходячи з концепціїпобудови системи контролінгу фінансової безпеки підприємства.

4. Визначити сукупність контрольованих показників фінансовоїбезпеки і встановити в ній пріоритети. До пріоритетів 1-го рівнявключити найважливіші показники, до 2-го рівня – менш важливі то-що. Це надасть можливість полегшити визначення причин відхилен-ня фактичних величин показників ФБП від запланованих значень.

5. Підібрати персонал контролерів і встановити їхні завдання івідповідальність за результативність роботи щодо забезпеченняфінансової безпеки, у тому числі – матеріальну.

6. Побудувати підсистему моніторингу фінансової безпеки, яка єв системі контролінгу основною і найактивнішою. Ця підсистемаявляє собою механізм постійного спостереження за контрольова-ними показниками ФБП, реалізацією заходів щодо забезпеченняфінансової безпеки і виявленням загроз. Здійснення моніторингуфінансової безпеки слід покласти на контролерів.

Бюджетування. У загальному плані бюджетування в науковійлітературі розглядають як управлінську технологію, яка передбачаєформування бюджетів для обраних об'єктів та їх використання з ме-тою забезпечення оптимальної структури та співвідношення дохо-дів і витрат, надходжень і видатків, активів і пасивів організації чи їїланок для досягнення встановлених цілей з урахуванням впливу се-редовища функціонування [33; 36; 87; 92; 93; 104; 106; 167; 174;176–178]. Ключовими моментами бюджетування є координація ви-трат в часі, адресність (розподіл по центрах витрат) і кількісна оцін-ка витрат. По відношенню до нашого об'єкта дослідження слід уточ-нити сутність і зміст бюджетування. На наш погляд, бюджетування –це управлінська технологія, яка передбачає розробку бюджетів в ці-лому по підприємству і окремих структурних одиницях, і застосу-вання якої забезпечуватиме належний рівень фінансової безпекипідприємства.

ÐÎÇÄ²Ë IV

213

Теорією і практикою вироблено принципи бюджетування, дояких відносять наступні:

- представлення бюджету у письмовій формі;- забезпечення реальності бюджету;- ведення бюджету;- управління певним процесом за допомогою бюджету [106]. Ці

принципи придатні і по відношенню до процесу забезпечення фі-нансової безпеки. Тільки можна добавити до них ще застосуваннямоніторингу бюджету в процесі його виконання.

Результатом бюджетування забезпечення фінансової безпеки єфінансовий план (бюджет), в якому визначено необхідний для цьогообсяг фінансових ресурсів на реалізацію намічених заходів (управ-лінських рішень) щодо забезпечення ФБП, а також джерела їхньогонадходження. Слід розробляти в межах стратегічного плану забез-печення ФБП два види бюджету: 1-й – на поточний рік (виділяєтьсяу складі стратегічного бюджету), 2-й – сам стратегічний бюджет навесь період дії стратегічного плану, який носить прогнозний харак-тер.

Процес підготовки бюджету забезпечення фінансової безпекимає включати чотири етапи:

1) складання бюджету планового періоду (по всіх заходах щодозабезпечення ФБП разом і окремо по кожному заходу);

2) виконання бюджету в цілому по підприємству і окремих струк-турних одиницях;

3) контроль виконання бюджету з використанням моніторингу;4) аналіз виконання бюджету по закінченню планового періоду.Кожний з цих етапів є логічним продовженням і додатком до по-

переднього, а аналіз виконання бюджету планового року фактичнотрансформується в початок підготовки бюджету наступного року.На початку планового періоду бюджет представляє собою фінансо-вий план, який формалізує очікування керівництва підприємствавідносно обсягів витрат на забезпечення фінансової безпеки. Позакінченні планового періоду бюджет відіграє роль вимірника, якийдозволяє керівництву підприємства управляти витратами на забез-печення ФБП по відхиленнях, тобто порівнювати отримані резуль-тати із запланованими величинами і корегувати подальший процесуправління фінансовою безпекою.

Аудит. Класичним визначенням аудиту, яке запропоновано Ко-мітетом з основних концепцій аудиту Американської асоціації бух-галтерів (ААА), є таке: аудит – це систематичний процес об'єктив-


214

ного збору і оцінки свідчень про економічні дії і події з метою вста-новлення ступеня відповідності цих тверджень встановленим кри-теріям, надання результатів перевірки зацікавленим користувачам[13; 65]. Застосування аудиту до оцінки рівня фінансової безпекипідприємства має свої особливості.

Аудит фінансової безпеки підприємства – це спеціалізованийвид аудиту, який має базуватися на загальному його визначенні.Під аудитом фінансової безпеки підприємства слід розуміти комп-лексну, систематичну, незалежну і періодичну перевірку стану зов-нішнього і внутрішнього фінансового середовища, правильності ви-значення і реалізації фінансових інтересів, цілей, стратегії забезпе-чення ФБП по підприємству в цілому і по її окремих функціональнихскладових. Метою аудиту ФБП є оцінка правильності і своєчасностівизначення загроз фінансовій безпеці, існуючих ризиків здійсненняфінансової діяльності, чинників, що призвели до певного стану фі-нансової безпеки, можливостей підприємства щодо утримання фі-нансової безпеки на належному рівні, а також розроблення заходівщодо забезпечення ФБП. Такий аудит спроможний проводити ціле-спрямоване управлінське консультування з метою виявлення втра-чених вигод від недостатнього рівня фінансової безпеки на підпри-ємстві і розроблення адекватної стратегії забезпечення фінансовоїбезпеки.

Розглянемо основні принципи здійснення аудиту стану фінансо-вої безпеки підприємства.

Комплексність. Аудит повинен охоплювати всі функціональніскладові фінансової діяльності підприємства і відповідно – фінансо-вої безпеки і не може обмежуватися аналізом лише окремих кри-тичних моментів. Відповідно до фінансової безпеки він має бути ці-лісною системою управлінського аналізу і консультування. Аудитфінансової безпеки повинен включати упорядковану послідовністьдіагностичних кроків, які охоплюють всі складові зовнішнього фі-нансового середовища підприємства, внутрішню систему управ-ління ФБП, її окремі функціональні складові, правильність розробкизаходів щодо забезпечення фінансової безпеки та оцінку їх ефек-тивності.

Систематичність і періодичність. Аудит фінансової безпеки маєпроводитися систематично, за попередньо розробленим планомйого проведення, через певний проміжок часу. Проведення аудитуможливо також і по результатах оперативної (щотижневої, місячної,квартальної) оцінки рівня фінансової безпеки, коли він починає

ÐÎÇÄ²Ë IV

215

зменшуватися і підприємство таким чином зіштовхнулося з певни-ми проблемами.

Незалежність. Аудит фінансової безпеки може бути реалізова-ний у такі способи: самоаудит (власними силами контролерів дано-го підприємства), силами самого підприємства – аудит з боку спе-ціалізованого аудиторського підрозділу або аудит спеціально ство-реною групою, аудит з боку вищестоящої організації (якщо така є),зовнішній аудит. Найбільший ефект дає проведення аудиту силаминезалежної аудиторської або консалтингової фірми. При цьому до-сягаються об'єктивність, незалежність, задіюється професіональ-ний досвід роботи.

Чітке визначення критеріїв і показників, на ґрунті яких здійснює-ться оцінка стану фінансової безпеки підприємства. При цьому до-цільно, по-перше, оцінити правильність визначення критеріїв оцінкирівня фінансової безпеки та її показників, а також порогових зна-чень, прийнятих на конкретному підприємстві, по-друге, обратибільш ефективні критерії і показники такої оцінки.

Активні участь керівництва і персоналу підприємства у прове-денні аудиту. Зрозуміло, якщо керівництво і персонал, який замає-ться питаннями забезпечення фінансової безпеки, не сприятимутьаудиту, то його результати будуть мінімальними.

Наявність чітко структурованої процедури проведення аудиту.Встановлення на підприємстві такої процедури має суттєве значен-ня для забезпечення результативності проведення аудиту фінан-сової безпеки.

Активна реалізація запропонованих аудиторами заходів. Це єосновною метою проведення аудиту і відповідно – забезпечення зарахунок цього фінансової безпеки підприємства.

Структуру аудиту фінансової безпеки підприємства наведено нарис. 4.3.

Доцільно визначити алгоритм проведення аудиторської перевір-ки стану фінансової безпеки підприємства:

1. Збирання (або оновлення) інформації щодо стану фінансовоїбезпеки. При цьому слід визначити відповідні чинники ризику і за-грози фінансовій безпеці, вивчити характерні особливості структу-ри внутрішнього контролю підприємства, де має проводитисяаудит.

2. Планування аудиту. На цьому етапі необхідно скласти суджен-ня про суттєвість виявлених ризиків фінансової діяльності і загрозфінансовій безпеці та оцінити їхній рівень, перевірити ефективність


216

політики (стратегії) забезпечення фінансової безпеки і існуючої сис-теми контролю.

Рис. 4.3. Структура аудиту фінансової безпеки підприємства

3. Здійснення аудиту. Збирання й оцінювання доказів для під-твердження правильності даних, які містяться в результатах оцінкирівня фінансової безпеки, проведених силами самого підприємст-ва. Перегляд стратегії забезпечення фінансової безпеки в разі не-обхідності.

4. Представлення аудиторського звіту. Складання аудиторсько-го висновку про стан фінансової безпеки і розробка пропозицій що-до його покращання. Надання цього висновку керівництву підпри-ємства.

ÐÎÇÄ²Ë IV

217


218

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний кодекс України. – Х.: Одісей, 2003.2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000

№2121-ІII (в редакції від 27.03.2001) // zakon1.rada.gov.ua.3. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом: Закон України від 14.05.1992 №2343-ХІІ (в редакції від28.02.2002 // zakon1.rada.gov.ua.

4. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999№679-ХІV (в редакції від 27.02.2004) // zakon1.rada.gov.ua.

5. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05.04.2001 №2374-ІП // zakon1.rada.gov.ua.

6. Про основи національної безпеки України: Закон України від19.06.2003 №964-ІV (із змінами, внесеними згідно із Законом №3200-ІV від 15.12.2005) // zakon1.rada.gov.ua.

7. Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслід-кам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчихактів України: Закон України від 31.10.2008 №639-VI // zakon1.rada.gov.ua.

8. Питання Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку:Указ Президента України від 19.05.1999 №523/99 (із змінами, внесе-ними згідно з Указом Президента України від 21.02.2000 №271/2000) //zakon1.rada.gov.ua.

9. Питання Державної митної служби: Указ Президента України від24.08.2000 №1022/2000 // zakon1.rada.gov.ua.

10. Положення про Міністерство фінансів України: Указ ПрезидентаУкраїни від 26.08.1999 №1081/99 // zakon1.rada.gov.ua.

11. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади:Указ Президента України від 15.12.1999 №1573/99 // zakon1.rada.gov.ua.

12. Абалкин Л. Экономическая безопасность России: угрозы и ихотражение // Вопросы экономики.– 1994 – №12.

13. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ.; Под ред. Я.В. Соколова.– М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398 с.

14. Акерлоф Дж.А. Поведенческая макроэкономика и макроэконо-мическое поведение: Нобелевская лекция 8 декабря 2001 года //Мировая экономическая мысль. Сквозь призму векав: В 5 т. / Сопред.научно-ред. совета Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. – Т. 5: Всемирноепризнание: Лекции нобелевских лауреатов: В 2 кн. / Отв. ред. Г.Г. Фе-тисов. – Кн. 2. – М.: Мысль, 2005. – С. 444–483.

15. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. – М.: Прогресс,1985.

16. Александров В.В., Задорожный Г.В., Юрченко О.Е. Финансово-кредитная система как фактор экономической безопасности транзи-тивного общества. – Харьков: Харьковский национальный ун-т им. В.Н.Каразина, 2002. – 235 с.

17. Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасностьпредприятия: защита коммерческой тайны. – Монография. – К.: ИнЮре, 2000. – 400 с.

18. Апатова Н. Методологические основы исследования информа-ционной экономики // Экономика Украины.– 2005.– №7. – С. 58– 64.

19. Ареф'єва О.В. Реструктуризація системи управління фінансови-ми ресурсами підприємства // Актуальні проблеми економіки.– 2001.–№11–12. – С. 17–26.

20. Ареф'єва О.В., Кузенко Т.Б. Планування економічної безпекипідприємств. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 170 с.

21. Архипов А., Городецкий А., Михайлов Б. Экономическая безо-пасность: оценки, проблемы, способы обеспечения // Вопросы эконо-мики.– 1994.– №12.

22. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат,1980. – 368 с.

23. Ашуєв А.М. Бенчмаркінг та фінансово-інвестиційна діяльністьпідприємства // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни: Збірник наук. праць. – Т. 9. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС,2004. – С. 295–300.

24. Ашуєв А.М. Бенчмаркінг як інструмент антикризового управлінняпідприємством // Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №4. – С. 46–47.

25. Ашуєв А.М. Інформаційні технології в операційному бенчмар-кінгу // Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №9. – С. 5–10.

26. Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні. – К.:НДЕІ Мінекономіки України, 1998.

27. Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут еко-номічного прогнозування. – К.: Фенікс, 1999.

28. Белінська Я.В. Теоретичні засади аналізу валютних ризиків //Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №10. – С. 34–40.

29. Бендиков М. Экономическая безопасность промышленногопредприятия в условиях кризисного развития // Менеджмент в Россиии за рубежом.– 2000.– №2. – С. 17–29.

30. Бернар Ив., Колли Ж.-Кл. Толковый экономический и финансо-вый словарь // biblioteka.net.ru.

31. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методыэкспертных оценокт // www.franko.lviv.ua/library/conf_040696. htm.

ÑÏÈÑÎÊ ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÎ¯ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÈ

219

32. Білорус О. Глобалізація i національна стратегія України //www.skobar.ru.

33. Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента.– К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 448 с.

34. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприя-тия. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 784 с.

35. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприя-тия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 496 с.

36. Бовтік А. Бізнес-план як інструмент стратегічного управління //Круглий стіл.– 2004.– №3. – С. 9–14.

37. Брегін Н.А., Брітченко І.Г. Механізм оцінки й управління фінансо-вими ризиками підприємств: Монографія. – Донецьк: ДонДУЕТім. М. Туган-Барановського, 2004. – 172 с.

38. Бритченко И.Г. Банковское рынковедение: Учеб. пособие / Подред. проф. М.И. Белявцева. – Донецк: ДонГУЭТ, 2004. – 547 с.

39. Бурцев В.В. Факторы финансовой безопасности России // Ме-неджмент в России и за рубежом.– 2001.– №1.

40. Бухвальд Е., Гловацкая Н., Лазуренко С. Макроаспекты эконо-мической безопасности: факторы, критерии и показатели // Вопросыэкономики.– 1994.– №12.

41. Варналій З. Проблеми і шляхи забезпечення економічної безпе-ки України // Економіка і управління.– 2001.– №1. – С. 18–29.

42. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприя-тий: Монография. – К.: Центр учебной литературы, 2005. – 648 с.

43. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України:стратегія та механізми зміцнення: Монографія. – Львів: Арал, 2008. –386 с.

44. Васильців Т.Г., Волошин В.І., Гуменюк А.М. Пріоритети та засо-би зміцнення економічної безпеки малого і середнього підприємницт-ва: Монографія. – Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2009.– 248 с.

45. Ведерникова Е.Д. Развитие монетарной сферы развитых стран// www.franko.lviv.ua/library/conf_040696.htm.

46. Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии / Рос.экон. академия. – М., 1998. – 440 с.

47. Винарик Л.С., Щедрин А.Н., Васильева Н.Ф. Информационнаяэкономика: становление, развитие, проблемы / НАН Украины, Ин-тэкономики промышленности. – Донецк, 2002. – 312 с.

48. Власюк О.С. Можливості застосування аналітичного плануваннядля обґрунтування та підготовки рішень на вищих рівнях управління. –К.: НІСД, 1995.


220

49. Вольский А. Инновационный фактор обеспечения устойчивогоэкономического развития // lib.km.ru.

50. Воробьев Е.М. Проблемы экономической безопасности в стра-нах рыночной трансформации // Вісник ХДУ.– Економічна серія.–1999.– №3446. – С. 162–166.

51. Воропай Н.И., Славин Г.Б., Чельцов М.Б. Энергетическая безо-пасность – важнейшая составляющая и основа экономической безо-пасности // Вісник Укр. будинку екон. і наук.-техн. знань.– 1998.– №6.

52. Гальчинський А.С. Криза і цикли світового розвитку. – К.: АДЕФ-Україна, 2009. – 329 с.

53. Геєць В.М. Економічна динаміка та монетарна політика // Стра-тегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування: Мате-ріали науково-практичної конференції 25–26 квітня 2002 року. – К.:НБУ, Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. – 269 с.

54. Герасименко С.С., Головач Н.А. Передбачення фінансового ста-ну підприємства при оцінці його здатності до продовження діяльності //Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №4. – С. 2–4.

55. Гладченко Т.М. Економічна безпека підприємницької діяльності// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наук. праць. –Вип. 26. – К.: ВПЦ «Київський університет», Інститут міжнародних відно-син, 2001. – С. 295–299.

56. Глазьев С.Ю. Технологические сдвиги в экономике // www.libfl.ru.

57. Гончаренко Л.П. Экономическая безопасность предпринима-тельства. – Иваново: Ивановский государственный университет, 1999.

58. Городецкий А. Вопросы безопасности экономики России // Эко-номист.– 1995.– №10.

59. Горячева К.С. Інформаційно-аналітичне забезпечення фінансо-вої безпеки підприємства // Актуальні проблеми економіки.– 2003.–№9. – С. 43–49.

60. Горячева К.С. Оцінка рівня фінансової безпеки підприємства //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірникнаук. праць. – Т. 9. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС, 2004. – С. 288–295.

61. Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства // Єрмошен-ко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А Фінансовий менеджмент: Курслекцій / За наук. ред д.е.н., проф. М.М. Єрмошенка. – К.: Національнаакадемія управління, 2004. – 506 с.

62. Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства. Сутність та міс-це в системі економічної безпеки // Економіст.– 2003.– №8. – С. 65–67.


221

63. Государственная стратегия экономической безопасностиРоссийской Федерации (основные положения) // Российская газета.–1996.– 14 июня.

64. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія виміру,стан і стратегія забезпечення. – К., 2001. – 122 с.

65. Дайле А. Практика контроллинга / Пер. с нем. – М.: Финансы истатистика, 2003.

66. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпекаУкраїни: структура та напрямки реалізації: Навч. посібник. – Харків:Фоліо, 2002. – 285 с.

67. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансьі и статистика, 2000. – 464 с.

68. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки Українив 2008 році / Жаліло Я.А., Бабанін О.С., Белінська Я.В. та ін. – К.: НІСД,2008. – 108 с.

69. Дмитриева М.Ю. Безопасность финансового рынка России //www.sbcinfo.ru.

70. Довбенко М. Криза економіки – не криза науки: Монографія. –К.: Академія, 2009. – 304 с.

71. Долан Е.Дж., Кзмпбелл К.Д., Кзмпбелл Р.Дж. Деньги, банковс-кое дело и денежно-кредитная политика. – СПб.: Санкт-ПетербургОркестр, 1994.

72. Доронин А.И. Разведывательное и контрразведывательноеобеспечение финансово-хозяйственной деятельности предприятия. –М.: Юристъ, 2001.

73. Дронов Р. Подходы к обеспечению экономической безопаснос-ти // Экономист.– 2001.– №2. – С. 42–45.

74. Дятлов С. Информационные основы экономических отношений// Гуманитарные науки.– 1998.– №2. – С. 25–34.

75. Евтух А.Т. Информационная епоха и актуальные проблемы эко-номики // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №12. – С. 5–16.

76. Економічна безпека держави: Підручник / Під ред. проф. Б. Крав-ченка. – К., 1994.

77. Економічна безпека: проблема і стратегія забезпечення в Ук-раїні. – Х.: ХІБМ, 1998.

78. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи / Жа-ліло Я.А., Бабанін О.С., Белінська Я.В. та ін.; За заг. ред. Я.А. Жаліла. –К.: НІСД, 2009. – 142 с.

79. Економічні аспекти реструктуризації оборонно-промисловогокомплексу України з використанням потенціалу НАТО та її країн-членів:Препринт наукової доповіді / Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Куроч-


222


223

кін Г.Ф., Горячева К.С. та ін. – К.: Національна академія управління,2004. – 72 с.

80. Ермошенко Н.Н. Механизм управления научно-техническимпрогресом в регионе: Научная монография. – К.: Наукова думка, 1985.– 191 с.

81. Єрмошенко М.М. Безпека фінансова // Енциклопедія банківськоїсправи України / Редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. – К.: Молодь, ІнЮре, 2001. – 680 с.

82. Єрмошенко М.М. Засади стратегічного планування фінансовоїбезпеки держави // Проблеми і перспективи розвитку банківської сис-теми України: Збірник наук. праць. – Т. 6. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД,2002. – С.19–24.

83. Єрмошенко М.М. Інформація в системі виробничих відносин //Актуальні проблеми економіки.– 2007.– №10. – С. 66–73.

84. Єрмошенко М.М. Комерційна діяльність посередницьких органі-зацій: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: Національна академія управлін-ня, 2006. – 348 с.

85. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інте-реси, реальні загрози, стратегія забезпечення. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т. 2001. – 309 с.

86. Єрмошенко М.М., Горячева К.С., Ашуєв А.М. Економічні та орга-нізаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства: Пре-принт наукової доповіді. – К.: Національна академія управління, 2005. –78 с.

87. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А. Фінансовий ме-неджмент: Курс лекцій / За наук. ред д.е.н., проф. М.М. Єрмошенка. –К.: Національна академія управління, 2004. – 506 с.

88. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки(теоретико-методологічний аспект): Наукова монографія. – К.: Світзнань, 2002. – 528 с.

89. Жаліло Я.А. Економічна безпека держави, підприємства, особи вінтегрованому суспільстві // Актуальні проблеми міжнароднихвідносин: Збірник наук. праць. – Вип. 26. – К.: ВПЦ «Київський ун-т»,Ін-т міжнарод. відносин, 2001. – С. 24–27.

90. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави у нестабільних еконо-мічних системах. – К.: НІСД, 1998.

91. Жаліло Я.А. Стратегія забезпечення економічної безпеки Украї-ни. Пріоритети та проблеми імплементації // Стратегія національноїбезпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К.: Сантисан-га, 2001. – С. 141–142.

92. Зарубинский В.М., Зарубинская Н.С. Финансовое управлениепредприятием на основе использования открытой информации //Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №12. – С. 31–41.

93. Зятьковський І.В. Бюджетування як основа впровадження конт-ролінгу на підприємстві // Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №4.– С. 48–51.

94. Иванов А.В., Шлыков В.В. Экономическая безопасность пред-приятия. – М.: Вираж-Центр, 1995. – 40 с.

95. Илларионов А. Критерии экономической безопасности // Воп-росы экономики.– 1998.– №10.

96. Ильяшенко С.Н. Составляющие экономической безопасностипредприятия и подходы к их оценке // Актуальні проблеми економіки.–2003.– №3. – С. 12–19.

97. Ингульский В. Глобальный гамбит // Газета «2000».– 23–29.10.2009 (№43) и 30.10–5.11.2009 (№44).

98. Іващенко П.О. Економічна безпека в системі національної без-пеки України // Ринкова трансформація економіки: Зб. наук. праць. –Вип. 3. – Харків: 1998.

99. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Збалансованість фінансовоїсистеми: можливості досягнення та перспективи регулювання //Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №11. – С. 45–53.

100. Кастельс М. Информационная епоха: экономика, общество икультура / Пер. с англ. – М.: ГУВШЭ, 2000. – 608 с.

101. Клейнер Г.Б., Качалов Р.М. Экономическая стратегия и эконо-мическая безопасность предприятия / Тези докл. 20-й Международ-ной конференции «Системное моделирование социально-экономи-ческих процесов». – Ч. 2. – Воронеж: ВГУ, 1998.

102. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие внестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность.– М.: Экономика, 1997.

103. Клименко В.В. Фондовий ринок у контексті фінансової безпекидержави // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №4. – С. 21–26.

104. Климова Н.І. Фінансове планування як важливий інструмент уп-равління корпоративними фінансами // Проблеми і перспективи роз-витку банківської системи України: Збірник наук. праць. – Т. 8. – Суми:ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС, 2003. – С. 251–254.

105. Ковалев Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасность пред-приятия // Экономика Украины.– 1998.– №10. – С. 48–52.

106. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічнабезпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Моногра-фія. – К.: Лібра, 2003. – 280 с.


224

107. Козьменко С.М., Шпиг Ф.І., Волошко І.В. Стратегічний менедж-мент банку: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська кни-га», 2003. – 734 с.

108. Колосов А.В. Экономическая безопасность. – М.: Финстатин-форм, 1999.

109. Контроллинг в бизнесе. Методологичесике и практические ос-новы построения контроллинга в организациях / А.М. Карминский,Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько. – 2-е изд. – М.: Финансы и ста-тистика, 2002. – 256 с.

110. Концепція (основи державної політики) національної безпекиУкраїни // Голос України.– 4.02.1997.

111. Концепція економічної безпеки України / Кер. проекту В.М. Ге-єць. – К.: Ін-т екон. прогнозування. – К.: Лотос, 1999. – 56 с.

112. Костирко Л.А. Діагностика потенціалу фінансово-економічноїстійкості підприємства: Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Да-ля, 2004. – 240 с.

113. Костирко Л.А. Стратегія фінансово-економічної діяльності гос-подарюючого суб'єкта: Методологія і організація: Монографія. – Лу-ганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – 560 с.

114. Кубушкин Н.И. Основы менеджмента. – Минск: Новое знание,2001.

115. Лень Г.С. Методологія аналізу та запобігання фінансовим ризи-кам підприємства // Наукові праці НДФІ.– 2000.– №9. – С. 99–105.

116. Лень Г.С. Стратегічне планування як складова частина фінан-сового механізму підприємства // Стратегія економічного розвиткуУкраїни: Наук. зб. – Вип. 7 / Голов. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001.– С. 409–420.

117. Лигоненко Л.А. Антикризисное управление: современное сос-тояние, методическое и кадровое обеспечение // Актуальні проблемиекономіки.– 2003.– №4. – С. 59–62.

118. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посібник. – К.: Вид-воЄвроп. ун-ту, 2003. – 208 с.

119. Лузин А., Ляпунов С. Современный подход к реструктурирова-нию предприятий // Компьютерная неделя.– 1999.– №18(192). – С. 43–47.

120. Лукін Д.А., Мазило Т.В. Головні напрямки вдосконалення ринкувекселів в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської сис-теми України: Збірник наук. праць. – Т. 8. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД,УАБС, 2003. – С. 274–279.

121. Лукінов I. Пріоритетна політика держави в технологічних пере-твореннях // www.rada.kiev.ua.


225

122. Лыкшин С., Свинаренко А. Развитие экономики России и ее ре-структуризация как гарантия экономической безопасности // Вопросыэкономики.– 1994.– №12.

123. Ляхович Е. Економічний націоналізм // Вісник. – Т. 2, Кн. 6. –Львів, 1933.

124. Малий бізнес: стійкість та компенсаторні можливості: Моно-графія / Козаченко Г.В., Воронкова А.Е., Медяник В.Ю., Назаров В.В. –К.: Лібра, 2003. – 328 с.

125. Мельник Л.Г. Информационная экономика. – Сумы: Универси-тетская книга, 2003. – 288 с.

126. Мельянцев В. Информационная революція «новой экономики»// Мировая экономика и международные отношения.– 2001.– №2. –С. 3–10.

127. Мильнер Б.З. Теория организаций. – М.: ИНФРА-М, 1998. 128. Михайлова Е.А. Основы бенчмаркинга. – М.: Юристъ, 2002.129. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансо-

вих ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишин. – К.: Ос-нови, 1998. – 963 с.

130. Моніторинг «Економічна криза в Україні:наслідки та ефектив-ність антикризової політики». Листопад 2008 року. – К.: Центр еконо-мічного розвитку, 2008.

131. Морозюк Ю.В. Экономическая безопасность социально-эко-номических систем. – М.: Штыкова М.А., 2000.

132. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. – К.: Вид-во КВІЦ,1999. – 462 с.

133. Новий курс: реформи в Україні. 2010–2015. Національна допо-відь / За заг. Ред. В.М. Гейця та ін. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.

134. Національна безпека України, 1994–1996 рр.: Наукова допо-відь. – К.: НІСД, 1997.

135. Основы экономической безопасности (государство, регион,предприятие, личность) / Под ред. Е.А. Олейникова. – М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 288 с.

136. Отчет о мировом развитии. 2004 // www.loc.gov.137. Павловський М. Засади національної безпеки України на пере-

хідному етапі // Голос України. – 3.04.1997.138. Павловський М. Стійкість економічної системи // Віче.– 2001.–

№2. – С. 15–23. 139. Пастернак-Таранушенко Г. Результати дослідження шляхів за-

безпечення економічної безпеки України // Економіка України.– 1999.–№2.

140. Пастернак-Таранушенко Г., Лобза Г. Економічна безпека під-приємства в умовах ринку // Вісник НАН України.– 1994.– №7–8.


226

141. Плосконос Г.М. Механізм управління техногенною безпекоюпідприємства: Дис. ... канд. екон. наук. – К.: Національний авіаційнийуніверситет, 2003. – 180 с.

142. Покотиленко Р.В. Механізм формування та забезпечення еко-номічної безпеки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Донецьк: Ін-текономіки промисловості НАН України, 2003. – 20 с.

143. Пономаренко В.С., Клебанова Т.С., Чернова Н.Л. Экономичес-кая безопасность региона: анализ, оценка, прогнозировангие: Моно-графия. – Х.: Инжэк, 2004. – 144 с.

144. Портер М. Конкуренція. – М.: Вільямс, 2001.145. Проблеми економічної безпеки в Україні: Аналітична доповідь.

– К.: УЦЕПД, 1997. 146. Проект Концепції розвитку Міністерства фінансів України. – К.:

НДФІ, 1997.147. Реалії економічної кризи: чи є підстави для оптимізму? / Жалі-

ло Я.А., Покришка Д.С., Бабанін О.С. та ін. – К.: НІСД, 2009. – 128 с.148. Ревенко О.В. Розвиток підприємства як економічна категорія //

Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля.–2005.– №2, Ч. 2. – С. 175–178.

149. Ревенчук П. Планування як чинник економічної безпеки фірми// Вісник ЛКА.– 2002.– Вип. 12. – С. 243–246.

150. Реймерс Н.Ф. Азбука природы: микроэнциклопедия биосфе-ры. – М.: Знание, 1980. – 207 с.

151. Семиноженко В.П. Доктрина економіки знань-2008 (проект) //www.semynozhenko.net/ufv/files/ec_znan.doc.

152. Сенчагов В. О сущности и основах стратегии экономическойбезопасности России // Вопросы экономики.– 1995.– №1. – С. 97–106.

153. Славин Б. Информационное общество и рыночные отношения// Проблемы теории и практики управления.– 2007.– №7. – С. 55–63.

154. Славин Г.Б., Чельцов. Энергетическая безопасность: терминыи лозунги / Под ред. М.И. Воропая. – Иркутск, 1999. – 31 с.

155. Соснин А.С., Прыгунов П.Я. Менеджмент безопасности пред-принимательства: Учеб. пособие. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. –357 с.

156. Спенс А.М. Передача сигналов в ретроспективе и информа-ционная структура рынков: Нобелевская лекция 8 декабря 2001 года //Мировая экономическая мысль. Сквозь призму векав: В 5 т. / Сопред.научно-ред. совета Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. – Т. 5: Всемирноепризнание: Лекции нобелевских лауреатов: В 2 кн. / Отв. ред. Г.Г. Фе-тисов. – Кн. 2. – М.: Мысль, 2005. – С. 484–534.

157. Стан економічної безпеки України.– 2008.– №10 / Департаментмакроекономіки // me.gov.ua/file.link.126755/file/Ekbez_I.08.doc.


227

158. Статистика // www.bank.gov.ua.159. Статистичний щорічник України // www.rada.kiev.ua.160. Степанов П. Актуальные проблемы экономического управле-

ния банковской сферой // www.shpl.ru.161. Стиглиц Дж.Е. Информация и смена парадигмы в экономичес-

кой науке: Нобелевская лекция 8 декабря 2001 года // Мировая эко-номическая мысль. Сквозь призму веков: В 5 т. / Сопред. научно-ред.совета Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. – Т. 5: Всемирное признание:Лекции нобелевских лауреатов: В 2 кн. / Отв. ред. Г.Г. Фетисов. – Кн. 2.– М.: Мысль, 2005. – С. 535–629.

162. Стиглиц Дж.У. Ревущие девяностые. Семена развала / Пер. сангл. и примеч. Г.Г. Пирогова. Вступит. статьи Г.Ю. Семигина иД.С. Львова. – М.: Современная экономика и право, 2005. – 424 с.

163. Стратегія забезпечення економічної безпеки України: Проект. –К.: РНБО України, 1999.

164. Сунцова О.О. Фінансові аспекти соціально-економічного роз-витку держави та її регіонів: Монографія. – К.: Міністерство освіти і нау-ки України, УкрІНТЕІ, 2009. – 300 с.

165. Сухорукова Т. Проблема экономической безопасности пред-приятия // Бизнес-информ.– 1998.– №19. – С. 43–46.

166. Тамбовцев В. Объект экономической безопасности России //Вопросы экономики.– 1994.– №12.

167. Терещенко О.О. Теоретичні основи антикризового управлінняфінансами підприємств // Стратегія економічного розвитку України:Наук. збірник. – Вип. 4 / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. –С. 250–262.

168. Тиллес А. Экономика монетарных процессов // www.palm-book.ru.

169. Ткаченко А.О., Милославський С.В. Історія розвитку правовогорегулювання та застосування векселя у банківській діяльності // Проб-леми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірникнаук. праць. – Т. 6. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2002. – С. 193–206.

170. Тобин Дж. Глобальная экономика // www.russ.ru.171. Тхор С.А. Система показателей оценки и анализа экономичес-

кой устойчивости предприятия // Вісник Східноукраїнського національ-ного універститету ім. В. Даля.– 2005.– №2, Ч. 1. – С. 217– 223.

172. Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН УкраїниВ.М. Гейця. – К.: Основа, 2006. – 592 с.

173. Уолт К. Ключевые показатели менеджмента: как анализиро-вать, сравнивать и контролировать данные, определяющие стоимостькомпании / Пер. с англ. – М.: Дело, 2001.


228

174. Ухватов Д. Постановка управлінського обліку і бюджетування //Круглий стіл.– 2004.– №4. – С. 26–27.

175. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция:Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: Сов.Энциклопедия, 1983. – 840 с.

176. Финансовый менеджмент / Под ред. Е.И. Шохина. – М.: ИДФБК-ПРЕСС, 2002.

177. Финансовый менеджмент: теория и практика / Под ред. Е.С. Сто-яновой. – М.: Перспектива, 2002.

178. Финансовый менеджмент: Учебник / Под ред. А.М. Ковалевой.– М.: ИНФРА-М, 2002.

179. Фінансово-банківська система України у європейському вимірі:36 ст. – К.: Козаки, 2002. – 224 с.

180. Фокіна Н.П. Методика виявлення загрози банкрутства підпри-ємств за оцінкою показників фінансового стану // Актуальні проблемиекономіки.– 2003.– №7. – C. 56–61.

181. Фокіна Н.П., Бокій В.І. Економічна безпека підприємства – най-важливіша складова фінансової стійкості // Актуальні проблеми еконо-міки.– 2003.– №8. – С. 111–114.

182. Фридлянов В. Интеграция монетарной сферы // www.shpl.ru.183. Хикс Д.Р. Стоимость и капитал // www.libfl.ru.184. Хлістунова Н.В. Фінансові ризики і платоспроможність підпри-

ємств // Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №7. – С. 63– 68.185. Ходжаян А.О. Боргова політика і її роль в забезпеченні макро-

економічної стабільності // Актуальні проблеми економіки.– 2010.– №2.– С. 220–228.

186. Холод З.М., Штангрет А.М. Методологічні аспекти антикризо-вого управління // Економіка промисловості.– 2002.– №2. – С. 23–27.

187. Хоминич И.П. Финансовая стратегия компаний: Науч. изд. – М.:Изд-во Рос. экон. акад., 1998. –156 с.

188. Храмов В. Українсько-російські відносини: моделі національноїбезпеки // Віче.– 2000.– №3.

189. Чернявская Е.И. Предприятие как организация // Актуальніпроблеми економіки.– 2003.– №2. – С. 3–7.

190. Човушян Э.О., Сидоров М.А. Управление риском и устойчивоеразвитие. – М.: Изд-во РЭА им. Г.В. Плеханова, 1999. – 528 с.

191. Чорнодід І.С. Економічна безпека як категорія економічноїтеорії // Актуальні проблеми економіки.– 2003.– №11. – С. 12–19.

192. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з пе-рехідною економікою (проблеми теорії, організації, методології): Мо-нографія. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. – 371 с.


229

193. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління. – К.:КНЕУ, 1999.

194. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність інапрямки забезпечення. – К.: НІСД, 1997. – 144 с.

195. Шлыков В. Экономическая безопасность предприятия // Рес.,информ., снабж., конкур.– 1997.– №6. – С. 61–63.

196. Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безо-пасности предприятия: Науч. издание. – СпБ: СпБ ун-т Росии, Рязан.ин-т права и экономики МВД России, 1999. – 138 с.

197. Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель // rstlib.nsc.ru.

198. Экономика и организация безопасности хозяйствующих су-бъектов / Гусев В.С. и др. – СПб.: Очарованный странник, 2001.

199. Экономическая безопасность предприятия (фирмы) / Зубик В.Б.,Зубик Д.В., Седегов Р.С., Абдула А.; Под ред. Р.С. Седегова, М.И. Плот-ницкого, А.С. Головачева. – Минск: Вышейшая школа, 1998.

200. Экономическая безопасность предприятия: сущность и меха-нізм обеспечения. – К.: Либра, 1999. – 324 с.

201. Экономическая безопасность хозяйственных систем: Учебник/ Под ред. А.В. Колосова. – М.: Изд-во РАГС, 2003.

202. Экономическая безопасность: Производство-Финансы-Банки/ Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 621 с.

203. Экономическая и национальная безопасность: Учебник / Подред. Е.А. Олейникова. – М.: Экзамен, 2004. – 768 с.

204. Юзвішін І.Й. Інформаціологія або закономірності інформацій-них процесів та технологій в мікро- та макросвітах Всесвіту. – Луганськ,1999. – 202 с.

205. Япония: смена модели экономического роста // www.weo.ru.206. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. – К.: Ли-

бідь, 1992. – 176 с.207. Abba P.L. Functional Finance and Federal Debt // Social Research

10 (February 1943): 38–51.208. Balazs K. Innovation Potential Embodied in Research Organization

in Central and Eastern Europe // Social Studies of Science.– 1995.– Vol. 25,No 4. – Р. 31–40.

209. Boyle J., Limmack R.J. Managerial finances. – C., 2003.210. Chung P. Money, banking and income. – C., 2004. – 343 p.211. Clower R.W. Monetary Theory. – H., 1969. – 487 p.212. Coghlan R. Money, credit and the economy. – P., 2003.213. Cook T.Q. Instruments of the Money Market. – R., 2003. – 263 p.214. Cost – Benefit Analysis. – L., 2002. – Р. 41–49.


230

215. De Menil G. The State of Economic Reform in Ukraine. – C., 2004.– 278 p.

216. Die politischen Pareien in der Ukraine // www.americasliberary.dov.

217. Feldstein M. Capital Formation. – L., 2003. – 617 p. 218. Finanz-Controlling: Finanzplannung und- Kontrolle zur finanziellen

Unternehmensfuerunf / Von G. Mensch. – Muenchen; Wien: Oldenburg,2001.

219. Frausum Y. Privatization and Industrial in Ukraine. – B., 2003. –Р. 21–45.

220. Friedman M., Schwartz F. Money and Business Cycles // Review ofEconomics and Statistics 45, Supplement (February 1963). – Р. 32–64.

221. Hansen A.H. Strategic Management. Monetary Theory // www.americasliberary.gov.

222. Horvath P. Сontrolling. – Muenchen: Vahlen, 1979. – S. 447. 223. Introduction to Normative Economics. – W., 2000. – Р. 44–57.224. Kim T. International money and banking. – London and New York,

1993. – 416 p.225. Labert D. La defence de l,economie: la conjugaison des efforts de

l, Etat, de l,entreprise et d,individu // Strategigue. – 1990. – № 2. – P. 83–98.

226. Lakshman A. The Ukrainian term structure as a predictor of realeconomic activity. – C., 2003. – 353 p.

227. Lukinov I. Economic transformations. – Moscow, 2002. – 546 p.228. Schumpeter J.A. Economic Doctrine and Method: An Historical

Sketch // www.americasliberary.gov.229. Sen A.K. On Economic Inequality. – G., 2003. – 115 p.230. Volkart R. Strategische Finanzpolitik. – 2., ueberarb. und erw. Aufl.

– Zuerich: Versus, 1998.231. Wiener N. Homeostasis in the Individual and Specialty // Journal of

the Franclin (Praline) Institute.– 1951.– Vol. 251.– P. 65–68.


231

Єрмошенко Микола Миколайович, Горячева Кіра Сергіївна

ФІНАНСОВА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ:ДЕРЖАВА І ПІДПРИЄМСТВО

НАУКОВА МОНОГРАФІЯ

Верстка О.О. Кривонос

Підп. до друку 25.02.2010. Формат 60х80 1/16.Папір офсет. №1. Офс. друк. Гарн. «PragmaticaC».

Ум.друк.арк. 12,3. Обл.-вид. арк. 14,5. Наклад 300 прим. Замовлення № 86.

Національна академія управління,01011, м. Київ, вул П. Мирного, 26.

тел. 254-31-96, тел./факс 280-80-56.www.nam.kiev.ua, [email protected]

Віддруковано в типографії ТОВ «Лазурит-Поліграф»

01042, м. Київ, вул. Леваневського, 8/7

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ...

Documents

Transcript of НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ...