. -за обласнаУОДш* і =Л. П. К. «РіВСЬНС:

.. у -.. -г—

ЗВІТИ І ВИБОРИ В КОМСОМОЛІ

ЙТИ В НОГУ З ЧАСОМУ комсомольських організа­

ціях області завершилася звіт­но-виборна кампанія. В її ході спочатку в групах, цехових, по. тім у первинних комсомоль­ських організаціях йшла діло- ва і відверта розмова про те, як жили і трудилися спілчани протягом звітного періоду. Бу­ло грунтовно проаналізовано участь молоді у виконанні рі­шень XXVI з’їзду КПРС, XIX з’їзду ВЛКСМ, Постанови ЦК КПРС «Про дальше поліпшен­ня партійного керівництва ком­сомолом і підвищення його ролі в комуністичному вихо­ванні молоді», визначено прак­тичні заходи по вдосконален­ню комсомольської роботи, підвищенню ролі комсомоль­ських організацій у мобілізації юнаків та дівчат на виконання планів одинадцятої п'ятирічки.

Л\инулий рік характеризував­ся великою трудовою і суспіль­ною активністю комсомольців і молоді області, бажанням но. вими трудовими звершеннями зробити гідний внесок у зміц­нення економічної і оборонної могутності нашої Батьківщини. Виконання і перевиконання своїх, соціалістичих зобов’я­зань стало для юнаків і дівчат Кіровоградщини справою чес-

і ті. Більше двохсот молодих виробничників, близько двад­цяти комсомольсько-молодіж­них колективів працюють нині в рахунок наступної п’ятиріч­ки. Радують високими трудови­ми здобутками члени комсо­мольсько-молодіжного колек­тиву електрозварників механо­складального цеху № 2 вироб­ничого об’єднання по сівалках «Червона зірка» (керівник О. Попов, групкомсорг М. До- рош), на трудовому календарі яких уже 1987 рік. У рахунок травня 1986 року трудяться мо­лоді пресувальники цеху № 2 Світловодського комбінату твердих сплавів і тугоплавких металів (керівник бригади О. Харченко, групкомсорг О. Харченко). Щозміни висо­ких показників добиваються бригади металургійної дільниці № 8 Світловодського заводу чистих металів (керівник М. Петров, групкомсорг В. Про- копець), слюсарі кіровоград­ського заводу «Гідросила» (ке­рівник В. Бадов, групкомсорг Н. Сотула) та багато інших.

Чимало комсомольсько-моло­діжних колективів виступили під час звітно-виборних зборів з новими цікавими ініціатива- /ли. Приміром, молоді робіт­ники бригади Віталія Данилова з Олександрійського електро­механічного заводу вирішили зарахувати у свій колектив двічі Героя Радянського Сою­зу колишнього командира кор­пусу П. К. Кошового. Працюва­ти за себе і за партизанського командира І. Д. Діброву зобо-

в’язалася бригада складальни­ків цього ж заводу, очолюва­на Оленою Осиповою. А ком­сомольці механоскладального цеху № 2 Кіровоградського ре­монтно-механічного заводу іме­ні В. К. Таратути у постанові головних зборів року записа­ли: план одинадцятої п’ятиріч­ки виконати до 40-річчя Пере­моги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

У центрі уваги спілчан гос­подарств і підприємств агро­промислового комплексу під час звітів і виборів була участь їх первинних організацій у реалізації Продовольчої про­грами. Зібрати без втрат, збе­регти все, що вирощено на по­лях, зробити свій вагомий вне­сок у підзищення продуктив­ності тваринництва — ця тема стала головною на зборах мо­лодих сільських трудівників. Чимало місця було відведено на звітно-виборних зборах ана­лізу цьогорічних жнив, які ста­ли серйозним екзаменом для тисяч молодих трудівників сіль­ського господарства. На полях області працювали 40 комсо- мольськс-молодіжних збираль­но-транспортних загонів, 190 ланок, 2,5 тисячі молодіжних комбайнових, жаткОЕИХ і авто­мобільних екіпажів. У держав­ні засіки засипано 336 тисяч тонн зерна, зібраного молоди­ми хліборобами області.

З добрим настроєм прийшли на свої звітні збори молоді ме­ханізатори, водії, працівники хлібоприймальних підприємств, словом, усі ті, хто був причет­ний до вирощування і збиран­ня кіровоградського мільйона тонн зерна кукурудзи. 270 ком­сомольсько-молодіжних колек­тивів ударно працювали на ку­курудзяних плантаціях під де­візом «Кукурудзі — комсо­мольську турботу».

Комітети комсомолу розро­били конкретні г заходи по участі юнаків та дівчат у Все­союзному змаганні за успішне проведення зимівлі худоби. Конкретну, ділову розмову про шляхи збільшення вироб­ництва і продажу державі про­дуктів тваринництва в зимовий період повели молоді тварин­ники Долинського, Новоархан- гельського, Маловисківського районів. Широкого розповсюд­ження заслуговує рух комсо­мольців Онуфріївського, Віль. шанського районів по присвоєн­ню молодіжним полям імен героїв-земляків.

У ході звітів і виборів під­креслювалося велике значен­ня особистої причетності всіх комсомольців . до створення Всесоюзного КОМСОМОЛЬСЬКОГО фонду економії і бережливості одинадцятої п’ятирічки.

Відзначалося також, що за останні роки значно виріс рі­вень ідейно-виховної роботи

серед комсомольців та молоді. Зроблені конкретні кроки у по­ліпшенні політичного навчання і економічної освіти, контрпро-

пагандистської діяльності. Прин­ципову оцінку було дано фак­там формалізму, що ще зу­стрічаються в організації пек. ційної пропаганди, політичного навчання, культурного дозвіл­ля. Особливо гостро ставили­ся ці питання на зборах пер­винних комсомольських орга­нізацій ПетрІЕСького, Новго- родківського, Добровеличків- ського районів, де райкоми комсомолу ефективно вико, ристовують далеко не весь ар­сенал форм і методів виховної роботи.

Значна частина пропозицій комсомольців була спрямова­на на те, щоб зробити ідейно- виховну роботу з молоддю більш конкретною і перекон­ливою, забезпечити її високий науковий рівень, тісний зв’язок із життям. Учасники зборів розглянули хід підготовки до XII Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, визначили заходи по дальшому вдоскона­ленню військово-патріотичного виховання, гідній зустрічі 40-річчя Перемоги радянсько­го народу у Великій Вітчизня­ній війні.

Важливим підсумком звітно- виборної кампанії стало поліп­шення складу комсомольських кадрів і активу. Більшість пер­винних організацій за звітний період зміцнили комсомольські ряди, на високому рівні прове­ли річну звірку членів ВЛКСМ. У комсомольські бюро і комі­тети обрані досвідчені і авто­ритетні організатори молоді, які пройшли школу трудових

’ колективів. Більше 67 процен­тів секретарів первинних ком­сомольських організацій — мо­лоді комуністи, кожний другий секретар має вищу або неза- кінчену вищу освіту.

Та, на жаль, деякі міські, ра­йонні комітети комсомолу фор­мально поставилися до підго­товки і проведення звітів і ви­борів. На багатьох зборах в Олександрійському, Олександ- рієському районах був відсут­ній глибокий аналіз справ у ор­ганізаціях, не розкривалися причини недоліків, які ще ма­ють місце. Звітні доповіді, по­станови зборів носили загаль­ний, неконкретний характер. Так, наприклад, на своїх звіт­но-виборних зборах комсо­мольці Добровеличківського будинку побуту більше гово­рили про незадовільну роботу постачальників, шукали інші причини невиконання плану. А от роль самих молодих ро­бітників, про приведення в дію внутрішніх резервів, що є у колективі, замовчували.

У результаті недостатньої

роботи з резервом допущено невиправдано високу змінюва­ність групкомсоргів у Кірово­градському, Голованівському райкомах комсомолу, секрета­рів комсомольських організа­цій з правами первинних — у Олександрійському, Знам’ян- ському міськкомах ЛКСМУ, секретарів первинних органі­зацій — у Бобринецькому ра­йоні.

Нині треба проаналізувати всі критичні зауваження, ви­словлені на зборах, розробити по них практичні заходи, ре­гулярно інформувати комсо­мольців поо хід їх виконання. Комітети комсомолу повинні взяти під неослабний контроль втілення в життя постанов звіт­но-виборних зборів. Не можна забувати, що чимало юнаків та дівчат обрані секретарями вперше, тож слід надати їм конкретну допомогу.

Звіти і вибори у первинних комсомольських організаціях— це не тільки підсумок, а й старт для нових і відповідальних справ. Аналіз минулого ро­биться з прицілом на завтраш­ній день.

Проблемам удосконалення організаторської та ідейно-ви­ховної роботи серед молоді в світлі вимог Постанови ЦК КПРС «Про дальше поліпшен­ня партійного керівництва ком. сомолом і підвищення його ролі в комуністичному вихо­ванні молоді», вказівок і реко­мендацій товариша К. У. Чер­ненка з цих питань, рішень жовтневого (1984 р.) Пленуму ЦК КПРС була присвячена зу­стріч членів бюро обкому пар­тії з членами бюро і завідую­чими відділами обкому ком­сомолу. В ході її відбувся об­мін думками про шляхи під­вищення активності і бойови. тості комсомольських органі­зацій. Всі побажання і критичні зауваження, висловлені пер­шим секретарем обкому пар­тії М. Г. Саміликом, іншими членами бюро обкому Ком­партії України, повинні лягти в основу діяльності всіх комі­тетів комсомолу. Слід насам­перед наполегливо вдоскона­лювати стиль і методи роботи комсомольських організацій, більїііе уваги приділяти мо­ральному і фізичному загар­туванню молоді, підготовці її до праці й захисту Батьківщи­ни. Треба широко підтримува­ти ініціативи молодих, контро­лювати їх впровадження. На першому місці має бути тур­бота про високий кінцевий ре­зультат.

Обов язок комітетів комсо­молу, всього комсомольського активу — забезпечити успішне виконання наміченого, зробити новий етап у житті комсомоль­ських організацій важливою віхою в реалізації поставлених завдань, якнайкраще підготу. ватися до XXIII обласної ком­сомольської звітно-виборної конференції.

І. ШЕВЧЕНКО, перший секретар обкому ЛКСМ України.

ВАХТА ПАМ'ЯТІ -------------- —------ і

ОБІЦЯНКИ

ДОТРИМУЮТЬСЯНа звітно-виборних ком­

сомольських зборах спіл­чанам нашого цеху було про що звітувати. Чимало з них незабаром рапорту­ватимуть про виконання особистих річних соціаліс­тичних зобов’язань. Це токар Анатолій Коваль, фрезерувальник басилі» Височанський, токар-роз- точувальник Олександр Коренецький та багато ін­ших. Свої виробничі успі­хи вони присвячують 40- річчю Великої Перемоги

Комсомольці і молодь цеху, ставши на Вахту пам’яті, вирішили зараху­вати до свого колективу Любу Римар — члена під­пільної комсомольської організації «Спартак», що діяла під час Великої Віт­чизняної у Голованівсько­му районі. Заробітна пла­та відважної патріотки перераховуватиметься у Фонд миру. Молоді ви­робничники дали слово постійно перевиконувати виробничі норми з тим, щоб свято Перемоги зу­стріти вагомими трудови­ми здобутками. Це рі­шення ударною працею підтверджують Олександр Баринов, Сергій Сипачов, Лідія Старшинова. За під­сумками жовтня вони ви- знані кращими робітника­ми цеху: місячне завдан­ня виконали на 140—150 процентів, з першого пред'явлення здають 96— 98 процентів вироблюва­ної продукції.

М. ЛОГВИНЕНКО, секретар комсомоль­ської організації меха­нічного цеху Кірово­градського ремонтно- механічного заводу імені В. К. Таратути.

Лазерний промінь дозволив істотно підвищити якість робіт на Всесоюзній ударній комсомольській будові — спорудженні меліоративних систем для вирощування ри­су, картоплі та овочів у Приморському краї. Тут засто­совують лазерні установки «Деканат» і «Каперс». Перша з них використовується звичайно на прокладці траншей для дренажу, друга — на плануванні рисових чеків.

Прискорення темпів меліоративних робіт, що прово­дяться цілорічно, вже дало позитивні результати. Па Да. декому Сході створений великий район рисоводства.^ба­гато районів повністю забезпечують потреби населення у картоплі та овочах.

Володимир РУДЕНКО (на знімку) — водій К-700 — Одним із перших освоїв роботу з лазером і сьогодні значно перевиконує змінні завдання.

Фото С. КОЗЛОВА. Фотохроніка ТАРС.

ІНОМЕРІ:

Найвищим органом ра- 0 йонної комсомольської _О організації є нонферен- О ція. Тому зрозумілі ті I серйозність і діловитість,

з якими молодь підхо- Ідить до її підготовки.

Статтю першого секрета­ря обкому ЛКСМУ І Шев­ченка присвячену звітам і виборам у комсомолі, читайте на 1-й стор.

Ноли ти школяр, хоча учень випускного кла­

су, неодмінно замислюєш­ся над вибором життє­вого шляху. Наші кон­сультації щодо цього та інші матеріали «Вітрил» читайте на 2-й і 3-й стор.

Рецензію на фільм «Маршал Жунов. Сторін­ки біографії» читайте на 4 й стор.

2—3 стор «Молодий комунар» 1 грудня 1984 року

ИИвЕЗві

Це трапилося 22 верес­ня нинішнього року. Жи­тель Бобринця восьмиклас­ник Валерій Стукало про­ходив по вулиці Піонер­ській. Раптом на подвір’ї К. Волошко побачив дим, що виходив із сараю.

Валера, .не роздумуючи, забіг в оселю, шукаючи

хазяйку. Хата теж була повна диму, котрий просо­чився із підсобного примі­щення. К. Волошко в цей час поралася на городі і не бачила, шо на подвір’ї пожежа. Невдовзі на по-’ міч хлопцеві4 прибігла його мати і господарка оселі. Виявилося, горіли

дрова, які 'зайнялися че­рез необережність К. Во­лошко. Валерій погасив те, що вже почало тліти.

До приїзду пожежного автомобіля небезпека була повністю ліквідована без особливих збитків для до­мовласниці.

М. ГАБДУЛІНА, інструктор обкради добровільного по­жежного товариства.

Необхідно для сучасної

людиниПолітичний інформацій­ний клуб «Я і час» став у Созонівській середній шко­лі справжнім ідеологічним центром. Діє він уже шос­тий рік. Завдання кл?иу— навчити школярів, зокре­ма, старшокласників роз­биратися в проблемах між­народного життя, роз’яс­нювати їм політику Кому­ністичної партії і Радян­ського уряду, а також при­щепити учням навики про­пагандистської -діяльності. ЗАСІДАННЯ клубу про-

водяться двічі на мі­сяць. Останнім часом тут розглядалися такі питан­ня: «Афганістан: револю. ція на марші», «Зовнішня політика адміністрації Рей- гана», «Ідеологічні дивер. сії — зброя імперіалізму» та інші. Хлопці й дівчата багато читають, готують реферати, виступають пе­ред товаришами. Нових

Наталчина турбота

...Перші комсомольські збори, котрі вона підготу­вала, були невдалими. Са­ма відчувала: заважає власна нерішучість, не­впевненість. Боялася: чи ж зрозуміють мене, чи ж під­тримають?

Хвилювання виявилися марними. І в першу чергу тому, що їй, секретареві комітету комсомолу Біло- зернівської десятирічки Наталці Самодід допома­гають Валя Карпова, Сер­гій Овчаров, Люда Ганд. зюк, Таня Вербило, Люда Уманська — комсомольські активісти.

Якось спілчая десяти­річки запитали: які ж ри­си повинні буїв в шкіль­ного комсорга? Відповідь була Т5>лою: діловитість, організЬторські здібності, вміння переконати, довес­ти, запалити на добрі справи. В Наталки все це є. А ше вона відмінниця, бере участь У предметних гуртка> і олімпіадах, спортивних змаганнях.

А поки шо дівчина скрізь поспішає, їй треба багато встигнути. Звісно- • комсомольський секретар.

А. РИБАК.Новгородківський район.

членів клубу в роботу включають поступово. Спо­чатку вони лише відвіду­ють заняття. Підготовка доповідей, повідомлень по­требує певних навиків. Уч­ні шукають і відбирають матеріали, опрацьовують та оформляють їх під ке- рівництв'Ом учителя історії та суспільствознавства А. Б. Іванка.

Велику допомогу - чле­нам клубу подає комсо­молець 20-х років, вете­ран праці Іван Денисович Заврамський. Лекції про міжнародне становище, прочитані ним, — справж­ня школа майстерності для юних лекторів.

Традиційними для клубу стали виїзні засідання ка­федри філософії та науко­

Вони однокласники — Сергій ЛУНЬОВ і Галя БОБРИШОВА. Вчаться у восьмому «А» Великовисківської середньої школи, що в Маловисківському ра­йоні. І коли ми з ними завели мову про минуле літо, обоє розказали багато цікавого. І найперше про те, як доглядали по 18 корів у місцевому радгоспі «Україна», як надоїли сотні літрів молока, як дякували працівники МТФ і прав­ління радгоспу за старанну працю...

Йде до фінішу перше навчальне півріччя. Сергій та Галя впевнено пізнають основи наук. Чи є плани на наступне літо? Певно, що так.

Фото В. ГРИБА.

їм*

вого комунізму . Кірово­градського державного педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна. Перед школярами виступали старші викладачі кафедри П. А. Тарасенко та 10. м. Сафронов.

Г5Т) ОРМИ роботи клубу - різноманітні. Реалізо­вують їх самі учні. Стенд «Це хвилює людство» оформляє Світлана Стусь. Три ного розділи — «Мо­раль капіталістичного сві­ту», «Прочитай — це ціка­во». «Соціалістична спів­дружність» постійно по­повнюються свіжими ви­різками із газет. Редколе­гія, яку очолює Тетяна Швець,- готує політичні бю­летені. Шкільну радіогазе- ту «Світ за 48 годин» ве­дуть Сергій Юнг та Тетяна Гнедиш.

Всі члени клубу — по- літінформатори. Кожен спеціалізується по одній із тем! «Соціально-економіч­ний розвиток СРСР та ін­ших країн соціалістичної співдружності», «Боротьба за мир і роззброєння», «Національно . визвольний рух і класова боротьба в

країнах капіталу» тощо. Спеціалізація дає змогу юним політінформаторам глибше вникати в суть тих чи інших проблем.

Старшокласники беруть також активну участь у кампаніях солідарності з борцями за свободу і не­залежність, у мітингах протесту, у збиранні під­писів на захист миру і де­мократії. Політичний клуб «Я і час» сприяє вихован­ню громадської активнос­ті учнів, виробляє в них вольові якості, ідейно за­гартовує. Недарма в листі до школярів Созонівської середньої школи міжна­родний оглядач Валентин Зорін, з яким листуються активісти клубу, написав: «Ви почали справу ду­же цікаву і корисну. Вас чекають різні життєві до­роги. Однак розумітися на міжнародній політиці, вмі­ти розплутувати хитро- сплетіння ворожої про­паганди — справа необ­хідна для сучасної люди­ни. для кожного громадя­нина нашої Вітчизни».

Л. МАРТИНЮК.Кіровоградський район.

ВІДЧУТНА ДОПОМОГА

Учні нашої школи вирі­шили допомогти колгосп­никам у збиранні куку­рудзи і соняшнику. Прав­ління колгоспу імені XX з’їзду КПРС, уклавши до­говір зі школою, постано. вило половину зібраного дітьми зерна віддати на розвиток шкільного під­собного господарства.

Члени учнівської вироб­ничої бригади, крім ро­боти на кукурудзяному і соняшниковому ланах, ще й копали кормові буряки. Ланка Олени Скальової досягла непоганих ре­зультатів — зібрала по 500 центнерів з гектара.

Піонери працювали на току і за день перебирали по тисячі центнерів куку­рудзи, зачистили 300-гек. тарну ділянку соняшнику і кукурудзи.

О. ЮРЧЕНКО, член гуртка «Юнкор» Комишуоатської СШ.

Новоукраїнський район. Г. НЕКРДСОВА,

йор. РАТАУ.

Кінофотоклуб почав дія­ти на старовинних житло-? вих масивах західної час­тини Львова. З його від­криттям у місті заверше­но створення комплексу позашкільних закладів для роботи з учнями за міс­цем проживання. У роз­порядженні дітей — бу­динок піонерів, клуби тех­нічної творчості й спор­тивні, бібліотека, музич­на і художня школи.

Своїм народженням комплекс завдячує депу­татам, трудівникам львів­ського виробничого об єд­нання «Кінескоп», які ра­зом з активом житлоуп­равління № 209 постійно дбають про організацію дозвілля дітей. Вони ре­тельно оглянули двори і підвальні приміщення, склали проект їх рекон­струкції. З надпланових прибутків підприємства було виділено кошти, ви­шукано будівельні мате­ріали. В переобладнаному цокольному поверсі жи­лого будинку спорудили басейн на 25 метрів. Ста-

ШКОЛА: КРОКИ РЕФОРМИ

А у нас у дворі...рий машинний двір пе­ретворили на мотоклуб. Щодня на будові працю­вав загін молодих робіт­ників, дехто з них потім очолив гуртки й секції.

Комплекси позашкільних закладів утворюються те­пер майже в кожному мікрорайоні міста. Разом із школою вони дають змогу охопити різними формами виховної роботи близько 75 тисяч дітей. Активну участь о органі­зації дитячого дозвілля бе­руть профспілкові й ком­сомольські організації промислових підприємств, спортивні товариства.

Була погожа осіння дни­на. Світило, як на замов­лення, сонце, сз вікном кружляло листя. Учні по­спішали до школи.

Як і завжди, передбача­лися цікаві відкриття і зу­стрічі, заняття в гуртках і штурм навчальних висот. А ще допомога відстаю­чим, турбота про ветера. нів Великої Вітчизняної війни, збори, бесіди, дис­пути, випуски стінгазет, підготовка до 40-річчя Пе­ремоги і XII Всесвітнього фестивалю молоді і сту­дентів... Словом, усе, що характерне для шкільних буднів.

ПРОЩАЙ, ПІОНЕРСЬКИЙ ГАЛСТУК

Але по-особливому, з трепетом і хвилюванням увійшло 3 листопада в на­шу школу. Найближче во­но торкнулося старших піонерів загонів імені П. Морозова і «Спартак». Цього дня восьмикласни­ки біля розгорнутого пра­пора піонерської дружи­ни імені В. Шевченка про­щалися із червоним гал­стуком.

Позаду подорож марш­рутами нового маршу юних ленінців. Позаду пер­ше в житті справжнє до­ручення. І в кожного своє, улюблене і незабутнє.

Останній піонерський збір, останній піонерський салют... Юнаки і дівчата бережно знімають свої галстуки ' передають на тимчасове збереження в піонерську кімнату, щоб 22 квітня, в день народ­ження В. І. Леніна, пов’я­зати їх жовтенятам.

А у восьмикласників по­чинається нова захоплюю­ча пора, що називається комсомольським життям.

В. МИХАЛЬЧУК, старша піонервожа- та СШ № 1.

м. Ульяновка.X— ..._

Бажаю листуватися317001, м. Світловодськ,

селище Власівка, вул. л Енергетична, 5, Гусач Те­

тяна (8 клас).317520. Добровеличків-

•ський р-н, с. Лнпияжка, Приймак Людмила (8 клас). Грає на акордеоні, колекціонує фотографії артистів.

Консул ы-пункт «Вітрил»

«Я вчуся у 8 класі. Хо­чу стати вчителькою ро­сійської мови. Чи є учили­ща, які готують педагогів такого профілю?

Н. ГОЛУБОВСЬКА.м. Бобринець».Наталко, в Олександрії є

педагогічне училище, але воно готує вчителів мо­лодших класів. Радимо за­кінчити десятирічку і всту­пити на філологічний фа­культет Кіровоградського державного педінституту імені О. С. Пушкіна.

* * *Катеоина Захарова із

села Клинців Кіровоград­ського району запитує, як можна стані бортпровід­ницею.

Спеціального навчально­го закладу, який готував би стюардес, немає. Слід закінчити 10 класів і звер­нутися у відділ кадрів Кіровоградського аеро­порту.

* ♦ *М. Животівська, деся­

тикласниця ГруШКІЕСЬКОІ С111 Ульяновського району, хоче стані бібліотекарем. «Повідомте, будь ласка, адресу училища», — про­сить дівчина.

317900, м. Олександрія, вул. Діброви, 25.

* * *Подруги Валя Мельни­

ченко та Люба Луканова з Олександрії після закін­чення восьми класів пла­нують піти вчитися на косметолога або гримера, але не знають, де можна набути ці спеціальності.

Щодо першої професії, то треба спочатку закінчи, ти медичне училище, а то­ді курси при Інституті лі­кувальної косметики в м. Києві.

А гримерами ви, дівча­та, станете, закінчивши Одеське театральне ху­дожньо-технічне училище (270000, м. Отеса, вул.’ Червоної Гвардії, 17).

■ »■ ............. .........................

317926, Петрівський р-н. с. Новий Стародуб, луп. Шевченка, ІЗ, Фесі.жо Юлія (9 клас).

Займається музикою, лю- бить малювати.

317715, Долинськпй р-н, с. Згода, Шуба Олена (9 клас).

ті трагедія. Тому іноді оцінки чения. То що було вдома!.. Мо-

ЛііиЛІОЦЛНІІЯ ПНИ ЛЛЛЦСЯ марними. І п першу чергу тому, що їй, секретареві комітету комсомолу Біло зсрнівської десятирічки Наталці Самодід допома­гають Валя Карпоиа, Сер­гій Овчаров, Люда Ганд. зюк, Типи Вербнло, Люда Уманська — комсомольські активісти.

Якось спілчан десяти­річки запитали: які ж ри­си повинні бути в шкіль­ного комсорга? Відповідь була т^\ою: діловитість, організаторські здібності, вміння переконати, довес­ти, запалити ва добрі справи. В Наталки все де е. А ще вона відмінниця, бере участь у предметних гуртка.\і і олімпіадах, спортивних змаганнях.

А поки що дівчина скрізь поспішає, їй треба багато встигнути. Звісно- комсомольський секретар.

А. РИБАК. Новгородківський район.

галстуки передають по тимчасове зберожоиня в піонерську кімнату, щоб 22 квітня, в день народу ження В. І. Леніна, пов’я­зати їх жовтенятам.

А у восьмикласників по- чинасться нова захоплюю­ча пора, що називається комсомольським життям.

В. МИХАЛЬЧУК, старша піонврвожа- та СШ Ке 1.

м. Ульяновка.

иле не знають, де можна набути ні спеціальності.

Щодо першої професії то треба спочатку закінчи. тп медичне училище, а го­ді курси при Інституті лі­кувальної косметики и м. Києві.

А гримерами ви, дівча та, станете, закінчивши Одеське театральне ху­дожньо-технічне училиніе. (270000, м, Одеса, вУл- Червоної Гвардії. 17),

Бажаю листуватися317001, м. Світловодськ,

селище Власівка, вул' •Г Енергетична, 5, Гусач Те­

тяна (8 клас).317520, Добровеличків-

■ськнй р’-н, с. Днпняжка, Приймак Людмила (8 клас). Грає на акордеоні, колекціонує фотографії артистів.

317920, Петрівський р-я, с. Новий Стародуб, і£ул. Шевченка, 13, ФеСІйко Юлія (9 клас).

Займається музикою, лю. бить малювати.

317715, Долинськпй р-н, с. Згода, Шуба Олена (9 клас).

«Хай менеМи народилися під

щасливою зіркою Ра­дянської влади, живемо під мирним небом люби­мої Вітчизни. Живемо, щоб учитися, працювати, кохати, вірно служити обраній справі, своєму народу. Певно, немає і не може бути у справж­ньої людини вищої мети і прагнень, ніж ці. На­віть маленькі діти, мрію­чи стати дорослими, швидше хочуть навчити­ся чигати і писати, щоб потім оволодіти профе­сією, виконувати корис­ну справу. Ми приходи­мо в цей великий світ, щоб користуватися ного благами, далі примножу­вати їх, добросовісно працювати, жити друж­но. А для цього щодня, щогодини нам потрібен мир на землі. Мир в усьому світі!

У кожного з нас є своя мрія, велика і світла. Але для її здійснення нам всім потрібне спільне чисте небо над головою. Впевнена, що так дума­ють усі мої співвітчиз­ники, так думають і мої ровесники у країнах ка­піталу. чиї голови ше не запаморочені брех-

МИ — ЗА МИР!

почують всі...»нею буржуазних пропо­відників.

«Голосую за роззбро­єння» — гак недавно на. писала в петиції па ад­ресу ООН американська школярка із штату Огайо Каміла Тейлор. Повідом­ляючи про це, «Комсо­мольская правда» наве­ла слова дівчинки: «Лїи. діти, як і дорослі, по­винні нести відповідаль­ність за те, що відбуває­ться у світі. Мені всього 13 років, але мені дуже хочеться, щоб голос мо­їх ровесників почули всі. Ми хочемо миру...».

Або інший приклад. Один американський хлопчик дошкільного ві. ку сказав: «Можливо, ко­ли-небудь війна і буде, але на неї ніхто не пі- де». Ось так думають, відчувають діти США— країни, де сьогодні про­повідується неминучість війни.

Нам не потрібна вій­на. І не тільки тому, то наша країна — наймнр- ніша, а й тому, шо ми, підростаюче покоління Країни Рад, чітко уявляємо її страхіття і жорстокість. Не тільки по книжках і журналах

уявляємо. Дізнаємося про минулу Війну ВІД ЖИ­ВИХ її учасників — на­ших дідів і прадідів. Скільки себе пам’ятаю, щороку в день Перемо­ги йсією сім’єю ми при­їжджаємо в село до ді­дуся Якима Івановича Перкіна. Привозимо по­дарунки, вітаємо його зі святом. А він радіє ра­зом із нами й плаче. Плаче не тому, що ста­ренький, а тому, що до цього часу йому прига­дуються страшні карти­ни кровопролитної вій­ни. У солдатській шинелі він пройшов з боями майже до самого Берлі­на. Втратив багатьох фронтових друзів і това­ришів. Всього за кілька днів до Великої Перемо­ги його покалічило вибу­хом снаряда. Повернув­ся з війни інвалідом. З того часу переніс кілька складних операцій, але два осколки так і зали­шились глибоко в тілі. Не дають спокою і по цей день, болем від­даються.

Наступної весни ми знову поїдемо до дідуся, щоб привітати із слав­

ною датою — 40-річчям Великої Перемоги.

Так, мир потрібен і до. рослим і дітям. Всім, хто працею створює своє щастя. Ось чому Кому­ністична партія. Радян­ський уряд повсякденно турбуються про збере­ження і зміцнення миру. Я розумію і глибоко відчуваю свій обов’язок перед дідусем, перед Батьківщиною, перед пам’яттю 20 мільйонів радянських людей, то полягли у Великій Віт­чизняній війні. Тому ста- раюся добре вчитись, в усьому допомагаю бать­кам. оволодіваю робіт­ничою професією в на- навчально . виробничому комбінаті і на заводі друкарських машин. Ось такими поки що невели­кими справами і голосую за мир. х

Леся УСПАЛЕНКО, учениця 9-го кла­су СііІ № 32.

м. Кіровоград.

Так не може бутиПрошу читачів не робити ка­

тегоричних висновків, прочитав­ши мого листа. А я хочу, щоб до моєї серйозної Проблеми всі поставилися без іронічних посмі­шок.

Із розповідей однокласниць знаю, що вони зі своїми мамами дуже відверті, заводять розмови на темп, про які я, наприклад, і найближчій подрузі (1е повідаю. Аж дивно таке чути: мама — по­друга. 1 дивно, і заздрісно, то­му що у нас із мамою, вважаю, стосунки надто ділові. Мама, яку

я дуже поважаю і люблю, для мене людина, що дала жнт.тя, виростила, виховала. Але тільки 'я закінчу школу, і дня не жи­тиму вдома. Чому ж так? Бо живу тільки за маминими прин­ципами. Варто півслова Сказати супроти маминих думок, як чую: «Ти невдячна! Не цінуєш бать­ків». Мовчу, не сперечаюсь, хо-

• ча впевнена — все це мамина фантазія, Па п’ятірки (а їх біль­шість у щоденнику) вона не реагує — це звична картина. Чет­вірка і випадкова трійка — в ха­

ті трагедія. Тому іноді оцінки одержую спеціально для мами, а не для власних знань. По­дружки мої, всі мамі погані, і як мені часто повторюється, «нічого хорошого тебе не навчать». Хлопці — «хулігани і ледацю­ги». Все це мені втлумачують із молодших класів. Іноді я й сама починаю вірити в мамину право­ту. Та, на щастя, швидко відга­няю подібні думки, адже не можна так жити.

Якось, будучи в хорошому настрої, розказала ма.мі найпо- таємніше. Сподобався Володя із 10 «А». І я йому теж. Він при­значив мені перше в житті поба.

чення. То то було вдома!.. Ма­ма образила мене. Біль у душі не вщух, хоча вже минув рік. Володі видумала, ніби листуюся із іншим хлопцем. А так хотіло­ся сказати йому правду...

І знову я зразкова донька у зразкової мами. Все розпланова­но, все передбачено. Але роз­мовляємо ми лише на теми, кот­рі любить мама. Крім оцінок, їй нічим не цікаве моє життя. Ось чому дивно і заздрісно, коли чую від однокласниць, що мами у них — щирі подруги. Не вірить- ся, що так може бути.

ТЕТЯНА В.ОСОБИСТЕ

Евклід — великий геометр древності — прийшов до Птолемея, правителя Александрії, котрий цікавив­ся геометрією.

— А не можна якось легше оволодіти геомет­рією? — запитав нар.

— Царських шляхів у геометрії немає! — відповів Явклід.

* * *Якось у приватному пансіоні в Казані пролунав ви­

бух. Винуватцем його виявився хлопчик, який захопив­ся хімією і в підвалі пансіону організував таємну лабораторію. За це його посадили в карцер, а коли заводили у їдальню, то на груди вішали дошку з на­писом «Великий хімік».

Це був Сашко Бутлеров, який пізніше став справді видатним хіміком.

* * *Ньютон був дуже неуважним, що, як відомо, є

ознакою глибокої зосередженості на якійсь одній темі. Тому з великим фізиком траплялося чимало кумедних випадків. Так, якось він задумав зварити яйце. Все робив по правилах, дуже акуратно. Поми­лився тільки в одному: взяв у руки яйце, а годинник поклав у каструлю.

* * *В Індійському океані на одному із Сейшельських

островіь росте кокосова пальма-гігант. її висота ся­гає 70 метрів, а плоди важать по 15 кілограмів і біль­ше. Такий горіх може дати ціле відро смачного ко­косового молока.

Ні в одному іншому місці ця пальма не приживає­ться. Її вивозили в Африку і на Мадагаскар, Шрі Ланку і в Сінгапур. Але навіть на сусідніх островах архіпелагу її горіхи, посаджені у грунт та добре по­литі, не проростають.

* * *У середні віки теорему Піфагора пропонували кож­

ному, хто тримав іспит на звання магістра математи­ки. Знання теореми Піфагора в ті часи вважалося свідченням високої математичної освіти.

(За матеріалами періодичних оидань].

Xa ES3ЇЇ

ф

©Є

О)

©І

ОГОВОРИМО про любов Привід є.

«Шановна редакціє, я б хо­тіла у зас запитати: якщо кохаєш удруге,

по­кохаєш удруге, то чи буде ця

любов такою ж сильною, Шостаківка Кі- району»,

перша? К. С., ровоградського

ЯК

Ствердна відповідь, зрозу­міло, додасть віри в майбутнє авторці запитання, але боюся, Що в значної частини читачів викличе занепокоєння. Чому? Тим, хто любить сьогодні, кому відповідають взаємністю, не потрібне ніяке «вдруге», сама можливість його існування здається абсурдною. І від роз­мов про те, що он там хтось повторно покохав, тривожно тенькає серце: «А раптом і в мене все це минеться, раптом і мене на когось проміняють...»

Але чого ради міняти, коли стосунки між двома нічим не затьмарені, коли свою залеж­ність від іншої людини сприй­маєш не як тягар, а, навпаки, як солодкий полон? «И мы ухо­дим в этот плен, и не мечтаем

о свободе, пока заря в душе восходит, душа не жаждет пе­ремен», — вірші Андрія Де­ментьева звучать оптимістично. Та кохання все одно вічне не для всіх.

Ми любимо людину (часто цього й не усвідомлюючи) пе­редусім за її душевні якості. За те, як вона ставиться не тільки до нас, а й до інших, до життя взагалі. З любов’ю по­всякчас асоціюються такі по­няття, як «ніжність, увага, лас­ка, доброта, щирість». А якщо втручаються «обман, лицемір­ство, підлість»? Тоді кохання до людини що їх підносить, стає не щастям, а стражданням.

«Три роки тому я зустріла хлопця, і ми покохалися. Через рік Сергій пішов до армії, а я невдовзі тяжко захворіла. У цей час він перестав писати. Уже майже рік немає вісточ­ки. Я одужала і думала, що не прощу йому цього. Але серце підказує інше: не мож­на зраджувати своїй любові. Прошу вас, порадьте: коли Сергій відслужить і прийде до мене — простити його чи пе­ресинити себе і не вибачати? А раптом уже до мене більше ніколи не прийде таке почут­тя? Люба Л., Добровеличків- ка».

От бачите, як любов опиняє­ться над прірвою. З одного боку страшно втратити (мож­ливо, безповоротно) кохання, з іншого — принизити свою гідність. Вирішувати треба або. або, третього не дано. Можна частково виправдати Сергія, коли він не писав через те, що, наприклад, хворів чи пере­їхав на інше місте, чи хтось йому повідомив про Любу щось неприємне або коли Люба сама дала другові при. від засумніватися в стійкості її

почуттів. Правда, якщо навіть скласти усі ці об’єктивні при­чини докупи й додати до них ще й якісь інші, все одно важ­ко уявити, Шо в хлопця не бу­ло змоги взятися за перо. Тим більше, коли його листів так чекають. Коли ж Сергієві це листування здалося вже непо­трібним, краще було б сказати про це відверто. Принаймні ніхто не звинуватив би його в малодушності. А у Люби те­пер, як видно з її листа, є під­стави для таких серйозних зви­нувачень. Раптом вони під­твердяться... що ж, простити можна, але гарантії, що люди­на, раз вчинивши негідно, біль­ше ніколи так не зробить, не­ма. І ця непевненість так гриз­тиме душу, що може здатися благом перспектива не зберег­ти цю хистку любов, а позбу­тися її. Це не буде легковаж­ністю і навряд чи тоді можна буде засуджувати Любу, якщо їй сподобається юнак чесні­ший, достойніший. Почуття до нього, хоч воно й не перше, цілком може стати сильнішими від попереднього, бо тут буде більше поваги до обранця, більше впевненості в тому, що він стане в житті надійною опо­рою.

Зовсім інша справа, коли «любов» повторюється раз, удруге, втретє...

«Мої подруги знайомилися й зустрічалися вже з багатьма юнаками, але в жодної з них немає постійного. Сьогодні по­добається один, завтра ін­ший...».

Частина читачів, певно, не знайде в поведінці описаних десятикласницею Світланою Ч. з Маловисківського району дівчат нічого осудливого. Мовляв, молоді, придивляю.

ться, зважують, щоб не по­милитися,.. Добре, читаємо далі:

«Вони говорять, що кохають цих хлопців. Через день ново­го. Хіба справжня любов та­ка?»

Звичайно, ні. Це й не роз­судливий відбір з відводом не- достойних кандидатів. Бо не можуть при виборі керуватися високими моральними крите­ріями особи, які «з дев’ятого класу палять, п’ють, дивляться лише на старших хлопців, зне­важаючи за «дитячість» своїх однолітків, хоча багатьом із них властиві найкращі людські риси»...

Світлана засуджує таку без­думність і робить цілком спра­ведливий висновок, що подібні молоді люди не здатні ні самг бути щасливими, ні освітити життя іншим.

А любов, як закінчує лист Світлана, «це свято душі і жит­тя».

Свято не на вечір і не на мі­сяць, свято, яке хай би ніколи не закінчувалося, у якому хай би ніколи нічого не змінюва­лося. Але ж воно не щодня на­стає, йому передують будні з суєтою, помилками, зустрічами «не з тими» людьми. Та коли нам нагрубили в автобусі, ми ж не впадаємо у відчай від думки, що тепер усі й уся бу­дуть на нас дивитися вовком. Вийшли рознервовані з автобу­са, і несподівана усмішка не­знайомого повертає хороший настрій. Десь так і в житті, і в коханні, яке іноді приходить тоді, коли зовсім не чекаєш. «Любовь — процитуємо того ж вірша А. Дементьева, — прихо­дит к нам внезапно, и ты уже не можешь завтра не видеть милого лица...».

Н. ГРИГОР’ЄВА.

4 стор «Молодий комунар»

ДУМКИ, ВІДГУКИ, РЕЦЕНЗІЇ

геніальний полководецьНА ЦЕНТРАЛЬНІЙ СТУДІЇ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬ­

МІВ СТВОРЕНО ПОБУДОВАНУ НА АРХІВНИХ МАТЕ­РІАЛАХ ПОВНОМЕТРАЖНУ СТРІЧКУ ПРО МАРШАЛА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ГЕОРГІЯ КОСТЯНТИНОВИЧА ЖУКОВА.

... — У найтяжчі, навіть критичні моменти ніхто не бачив Жукова розгуб­леним чи пригніченим. На­впаки, у ці моменти він був особливо діяльним, зосередженим і цілеспря­мованим...

Цим словам- ведучого фільму лауреата Ленін­ської премії народного ар­тиста СРСР Михайла Ульянова (виконавця ро- лі Г. К. Жукова у бага­тьох художніх стрічках") глядач знаходитиме під­твердження протягом усієї картини. її автори (сцена­ристи М. Бабак, І. Іцков, режисер М. Бабак, опера-

тор А. Колобродов) на­звали фільм «Маршал Жу­ков. Сторінки біографії». Але знайомлять нас не тільки з ключовими віха­ми життєпису героя. Во. ни паралельно з цим по­казують ще й справжній радянський характер, ви­куваний Жовтневою волюцією, партією, Чер­воною Армією.

Маршал Жуков — ви- датнпй полководець. Чима­ло успіхів наших військ у боротьбі проти загарбни­ків стали можливими ли­ше тоді, коли за справу взявся Георгій Костянти­нович. Так було па Халхін-

ре-

Голі, де наші частини спо­чатку зазнавали невдач у відбитті нападу японських мілітаристів.

Битві під Москвою від­ведена одна з семи глав картини. «Москва — це було найтяжче випробу­вання», — так говорить з екрана сам Георгій Кос­тянтинович. Це вже кадр із післявоєнних зйомок, що проводилися з участю Костянтина Снмонова. Крім письменника, му по­бачимо у фільмі відомих державних діячів і воєна­чальників — Й. В. Сталі­на, М. І. Калініна, С. К. Тимошенка, рідкісні фото­графії, які досі піде не публікувалися. 1 на цих любительських знімках, де Жуков зовсім не позував, він завжди виглядає зібра­

ним, твердії^, упевненим.Це впевненість не тільки

у своїх власних силах — це впевненість у силі сво­го мужнього й стійкого народу, що бореться за справедливе діло. Народу, для якого він був не тіль­ки заступником Верховно­го Головнокомандуючого, не тільки геніальним стра­тегом і звитяжцем, який за подвиги чотири рази удостоювався звання Ге­роя Радянського Союзу. Всі любили його і як лю­дину, що рятувала Бать­ківщину у пайтрагічніші в її долі часи. Він підтри­мував у співвітчизників високий патріотичний дух, вселяв віру в розгром во­рога: «Воші не можуть пе­ремогти. Ми вистоїмо. Ми знаємо, за що воюємо: за

1 грудня 1984 року

чиєму боці Прав-

право дихати,..». На рахун­ку радянських солдат, якими він командував, зрив фашистського плану захоплення Ленінграда, розгром противника під Сталінградом; саме воїни його фронту взяли рейх­стаг. І саме Г. К. Жуков підписував акт про капі, туляцію гітлерівської ар­мії. Георгій Костяптино. вич Жуков був представ­ником дсржави-перемож- ннці, але в його поведін­ці — ні тіні зверхності чи злорадства — ні, тут ли­ше спокійна гідність лю-

дини, на да.

Фільм тичними дивишся диху, не часу. її, лення особистістю дарного Бос;:а-;и..и.>...ха, гордості за. іщш народ, із якого вийшов він і його сподвижники, викликає ще одне почуття — при­страсне бажання миру. Ми бачимо в картині ленін­градські руїни і до болю в серці не хочемо, щоб це повторилося. Ми не хоче­мо бачити розбомблених будинків ні па вулицях ні­мецьких міст, ні па вули­цях жодного міста світу.

Ми хочемо миру і буде­мо за нього боротися. ■

Н. ДАНИЛЕНКО.

Редактор л Ю. СЕРДЮЧЕНКО.

насичений драма- моментами, його

на одному по- : помічаючи пливу він, опріч захоп-

леген- воєиачальника.

ОРІЄНТИР

З чого починаєтьсямузей

— Пробачте, ви знаєте, що то таке — рубель? — звернувся я до молодого симпатичного бобринчанина. Хлопець стенув плечима:

— Та... важко сказати...— А прялка, гребінець, веретено?

— Ну це я, звичайно, знаю... в загальних рисах. А чого ви питаєте?

НАША коротка роз­мова відбувалася

якраз неподалік старої будівлі, добре відомої боб- ринчанам — видно-бо її з усіх кіпців міста. Ще до революції багатії Бобрпн- ця захотіли поставити на цьому місці церкву, щоб воздавати господу хвалу за те, що дозволяє безкар­но оббирати міську бідно­ту. Але час розпорядився по-іншому. Загубився у роках і слід тих, хго зага­дав будівничим поставити ці стіни. А зведена уміли­ми робочими руками бу­дівля збереглася. Скоро тут завершаться опоряд­жувальні роботи, а у трав, ні наступного року, за словами завідуючої відді­лом культури Бобринець- кого райвиконкому М. М. Філіпової, районний крає­знавчий музей прийме перших відвідувачів.

Отож ті з бобринчан та гостей міста, хто не знає, що таке рубель, зможуть побачити його в експози­ції майбутнього музею. Та не лише це. Вже нині, за­довго до відкриття музею, у реєстр експонатів зане­сено близько трьохсот найменувань.

Багато можуть розпо­вісти допитливим умам

ці речі. Ось, приміром, одна з деталей минулого лихоліття народів цар­ської Росії — кайдани. Во­ни—свідки того, якою до­рогою ціною далася на­родна воля.

Багато документів, фо­тографій, експонатів роз­повідають про життя у перші роки Радянської влади.

Кількавікова історія Боб- ринця небуденна І... таєм­нича. Чимало загадок збе­рігає вона. Ось узяти хо­ча б давні підземні ходи, яні проходять під містом і які ще й досі чекають сво- го досліднина. Вимагають уточнення й відомості про етимологію місцевих назв. Не виключено й те, ШО V Бобринці бував великий Пушкін. А скільки ще ма­ловідомого таїть у собі історія життя та діяльнос­ті у місті норифеїв україн­ського професіонального театру!

— Добре було б, — ска­зав у розмові зі мною в. о. директора музею вчи­тель історії В. І. Каба­нець, — якби старожили Бобринецького та сусідніх степових районів допомог­ли нам у зборі нових екс­понатів, надіслали свої спогади про минувшину давню і близьку. До цієї роботи могли б докласти рук і юні краєзнавці...

Що ж. сподіваємося, чи­тачі «Молодого номунара» допоможуть раді музею (бо саме вона проводить всю організаційну роботу) у розширенні експозиції. А листи можна надсилати до редакції «Молодого кому­нара» або безпосередньо на адресу відділу культу­ри Бобринецького райви­конкому.

м. Бобринець.

20-річна Керстін Томас, наймолодший бургомістр в онрузі Франнфурт-на-Одері, виявляє велику увагу до проблем, що хвилюють місцевих жителів.

На знімку: дуже часто К. ТОМАС можна зустріти на сільській вулиці на коні.

Фото АДН — ТАРС.

МОЛОДІЙ ГОСПОДИНІ НА ЗАМІТКУ

СМАЧНОГО!Зимою запас вітамінів у

організмі помітно зменшує­ться. Але ще є можливість поповнити Ного за рахунок овочів, пізніх ягід, на які щедрою була нинішня осінь. Хочеться дати кіль­ка порад молодим госпо­диням. Запропоновані на­ми рецепти допоможуть урізноманітнити ваше ме­ню. До того ж приготуван­ня цих страв не займе ба­гато часу.

Дуже смачний такий салат: капусту і моріеву

КАЇР. Немало археологіч­них відкриттів було зробле­но в районі древніх пірамід Сакнари. в 25 кілометрах південніше єгипетської сто­лиці. Нещодавно експе­дицію Каїрського універси­тету. що веде розкопки в цьому районі, чекали нові відкриття. Під багатометро­вим шаром піску вчені ви­явили гробниці, що відно­сяться до періоду Нового царства.

На знімку: на місці розкопок.

Фото Ю. ТИССОВСЬКОГО. (ТАРС).

Наш кор.

шаткують і пересилають сіллю. Сир натирають на терці, ковбасу нарізають кубиками, усе це.змішують і заправляють майонезом.

Для дітей корисно зро­бити салат із моркви та яблук-. Яблука 1 моркву натирають на терці, поси­пають цукром і поливають сметаною. Салати слід по­давати перед гарячими стравами.

До м'яса можна зробити овочевий гарнір: порізані буряк, моркву і цибулю підсмажити на олії і дода­ти томатної пасти чи со­ку. Трохи протушкувати.

Корисно приготувати кН. сіль зі свіжої клюкви. Яго­ди перебирають, промива­ють. розминають дерев’я­ним товкачиком і видав­люють сік-. Масу, що утво­рилася. заливають водою 1 кип’ятять 5 хвилин, далі відціджують. У відвар вли­вають розведений крохмаль, розмішують, додають цу­кор за смаком. Після зава­рювання крохмалю у гото­вий кисіль вливають сік. Кисіль готують із консер­вованих чорної СМОРОДИНИ, полуниць, малини. При та­кому способі варіння кра­ще зберігатимуться віта­міни.

А. КОНОВАЛЕНКО.

ЗНАЙОМТЕСЬ: НОВИНКА! <ПОЧАВ НАДХОДИТИ В ПРОДАЖНОВИЙ КАСЕТНИЙ МАГНІТОФОН-ПРИСТАВКАІІ КЛАСУ СКЛАДНОСТІ «МАЯК-232-СТЕРЕО»

Він стаціонарний, одношвидкісний з робочим діапа­зоном частот 40-16000 Гц і швидкістю руху магнітної плівки 4,76 см/сек.

«Маяк-232-стерео» бездоганно записує і виразно відтворює мовні й музичні програми в об’ємному зву­чанні, створюючи ефект присутності в концертному залі.

Характерні особливості магнітофона-приставки: має вмонтований контрольний стереопідсилювач і комплектується спеціальними контрольни/ли акустич­ними колонками потужністю 10 Вт кожна, які забез­печують оптимальну гучність відтворення моно- й сте- реофонограм без допоміжного підсилювача.

Інші додаткові зручності створюють:— лічильник витрачання магнітної плівки з при­

строєм «пам’ять», який дозволяє знаходити бажаний фрагмент запису;

— світловий (люмінісцентний) індикатор режимів роботи;

— можливість застосування касет і плівок будь-якого типу; І

— перемикач та світловий індикатор для врахуван­ня особливостей кожного типу плівки;

— можливість контрольного прослуховування (І)с нограм через стереофонічні навушники й будь-які ін­ші зовнішні акустичні системи з номінальним опором не менше 4 Ом;

— спільний вхід для запису фонограм з будь-якого джерела і автоматичне врахування апаратом потуж- пості одержуваного сигналу;

— принципово нова система шумозниження типу «Маяк»;

— можливість застосування пульта дистанційного керування.

При потребі «Маяк-232-стерео» може працювати також у комплексі з будь-яким низькочастотним сте- реопідсилювачем і акустичними колонками вищого класу.

Новий магнітофон-приставка успадкував кращі тра­диції добре відомої марки «Маяк». Він вписується в інтер’єр будь-якої сучасної квартири, надійний у ро­боті.

Придбати «Малк-232-стерео» можна в магазинах «Техніка», «Культтовари» та в універмагах споживчої кооперації.

Ціна магнітофона разом з акустичними колонка­ми — 373 крб.

Завод «Маяк», Укоопторгреклама.

«Молодой коммунар» — орган Кировоградского областного комитета ЛКСМ Украины,На украинском языке.

НАША АДРЕСА;316050, МПС,м. Кіровоград, вул. Луначарського, 36.

ТЕЛЕФОНИ: редактора — 2-45-00; відпо­відального секретаря — 2-46-87; відділів комсомольського життл — 2-46-57; листів і масової роботи — 2-45-36; пропаганди — 2-45-36; учнівської молоді — 2-46-87; військово-патріотичного виховання та спорту, фотолабораторії — 2-45-35; ого­лошень — 2-56-65; коректорської —3-61-83; нічної редакції — 3-03-53.

Газета виходить у вівторок, четвер 1 суботу.

БК 04347. Обсяг 0,5 друк. арк. Індекс (?1103. Зам, № 641. Тиране 55900.

Друкарня Імені Г. М. Димитрова видавництва

«Кіровоградська правда» Кіровоградського обкому

Компартії України м. Кіровоград, вул. Глінки, 2.