Газета видається з 1955 року obovyazok_10_11.pdf · медичне...

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАКОНЗАКОН Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОК“МІС-КОЛЕДЖ – 2015”

i

НАПЕРЕДОДНІ ЧУДОВОГО ВЕСНЯНОГО СВЯТА ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЮРИДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ ВІДБУВСЯ КОНКУРС КРАСИ ТА ГРАЦІЇ “МІС КОЛЕДЖ-2015”, МЕТОЮ ЯКОГО СТАЛО ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ ДО ПЕРШОЧЕРГОВОЇ РОЛІ ЖІНКИ, ПОЧУТТЯ ДО ПРЕКРАСНОГО, ВИХОВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ ТА ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ УЧАСНИЦЬ ТА ГЛЯДАЧІВ.

Ми живемо в часи технологій та стрімкого економічного

розвитку, коли в погоні за фінансовою стабільністю та кар’єрним розвитком жінки стали менше приділяти уваги своїм першочерговим покликанням. Мудрі слова: “Жінка – вісь, навколо якої обертається цивілізація “ – уві-брали в себе великий зміст і визначили визначну роль жінки в земному існу-ванні. Нема нічого більш добрішого і святішого в світі, ніж жінка, мати, яка дала дитині життя. Своєю душевною щедрістю і невичерпною енергією вона створила і створює благополуччя в сім’ї, майбутнє для коханих синів та дочок. Світ одвіку тримається на жіночій любові. Жінка в усіх своїх іпостасях – матері, дружини, доньки, сестри, коханої – дорога нам як ві-нець творіння, джерело життя, про-довжувач роду людського, берегиня родинного вогнища.

Особливу увагу привертає до себе жінка в погонах. Адже жінки – це м’якість, легкість, тендітність. Це шпильки, помади, спідниці, при-краси, зачіски, манікюри… це легкі сльози. З жінкою іноді неможливо домовитися, а тут наказ, який треба виконувати без заперечень. Виникає запитання: “Може вони, жінки в по-гонах, відрізняються від інших?” Так, вони інші, бо вони більш ніж жінки, сестри, подруги, матері, вони – по-єднують у собі легкість, м’якість, тен-дітність з рішучістю, наполегливістю, цілеспрямованістю, вони знають, чого хочуть, покладаються на себе, але при цьому залишаються жінками.

Це відчули і зрозуміли всі, хто був присутній на конкурсі краси “Міс коледж – 2015”.

У конкурсі брали участь шість курсанток та п’ять студенток з різних курсів коледжу. Організатори від-мовилися від стандартних фізичних критеріїв відбору конкурсанток. У відборі брали участь всі охочі дівчата.Єдина вимога – наявність таланту та гарна успішність з дисциплін, які ви-кладаються в коледжі.

20 березня 2015 рокуп’ятниця

№ 10-11 (3208-3209)

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКОБОВ’ЯЗОККРАСА ПЕРЕМОЖЕ!

Початок. Закінчення на стор. 13Переможниця конкурсу – Анна Чернінська

2 березень 2015 року № 10-11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ПРЯМА МОВА

Прем’єр-міністр УкраїниАрсеній ЯЦЕНЮК

Уряд взяв на себе політичну відпо-відальність за стан справ у країні

і пішов на ті кроки, яких не робили понад 20 років. Це наша місія, наше завдання, і ми це робимо.

Чудово усвідомлюю, як складно за-раз громадянам та всій країні. Російська воєнна агресія, війна, неймовірні втрати економіки б’ють по кишені кожного укра-їнця. Важко навіть порівняти, які країни проходили подібні випробування.

Ми проводимо складні реформи, які отримують об’єктивно не найкраще сприйняття серед українців на сьогодніш-ньому етапі. Але я прошу всіх зрозуміти: без сьогоднішніх реформ у нас не буде завтра.

Наш уряд не бореться ні за свої рей-тинги, ні за свою популярність. Тому що проведення таких реформ в короткостро-ковій перспективі не додає політичних плюсів. Ми знаємо, на що йдемо. Ми піш-

ли на ці кроки заради завтрашнього дня.Проти українських реформ виступає

Володимир Путін, Опозиційний блок, який призвів країну до стану банкрутства, з якого ми її витягуємо, та група політиків, які хочуть заробити дешеві політичні рей-тинги на країні, що перебуває в стані війни.

Все, що зроблено сьогоднішнім уря-дом, підтримує “Велика сімка”, наші американські, європейські партнери. І вони допомагають Україні сьогодні вийти з дуже важкої ситуації.

Але хочу всіх запевнити – ми вийдемо з неї.

Хочу попросити тільки – витримки, розуміння і єдності. Давайте думати не про себе, а про наших дітей і майбутні по-коління. Про те, як витягнути країну з цієї прірви. Іншого рецепту не існує.

Міністр юстиції УкраїниПавло ПЕТРЕНКО

ЩО ЗРОБЛЕНО

Запроваджено систему елек-тронних торгів арештованим

майном СЕТАМ, яка знищила коруп-ційні схеми у Міністерстві юстиції.

Знищено макрокорупційні схеми, які були пов’язані із виготовленням спецблан-ків та з незаконною оплатою офшорним кампаніям роялті, що лише торік зеко-номило близько 1 млрд грн. державного бюджету.

Розпочато реформу надання публіч-них сервісів Реєстраційною службою. По всій території України запроваджено пілотні проекти щодо екстериторіальності фронт- та бек-офісів, спрямовані на ско-рочення часу, зменшення кількості паперів під час реєстраційних дій.

У рамках реформи надання публіч-них сервісів запроваджується система електрон них сервісів. Суть реформи: мак-симально зменшити кількість паперових довідок, що їх отримують громадяни, а також заборона державним органам ви-магати відповідні довідки від громадян. Всі довідки та витяги, яких протягом року ви-дається близько 1 млн 600 тис. штук, можна буде отримати через Інтернет без черг.

Проведено функціональний аудит системи органів юстиції. Відбувається ско-рочення штату та оптимізація структури Міністерства юстиції. Скорочено на 30% центральний апарат та на 20% – апарати територіальних органів юстиції. Оголоше-но публічні конкурси на всі керівні посади у Міністерстві юстиції.НАД ЧИМ ПРАЦЮЮ ЗАРАЗ

Продовження реформування на-дання публічних сервісів через

передачу цих функцій місцевим органам влади та нотаріусам.

Продовження реформування системи виконавчої служби через створення систе-ми приватних виконавців.

12 БЕРЕЗНЯ ЦЬОГО РОКУ ЧЛЕНИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПУБЛІЧНО ЗВІТУВАЛИ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ РОБОТИ

100 ДНІВ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ

6 березня Європейський комітет проти тортур (ЄКПТ) обрав своїм

головою Миколу Гнатовського, професора міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Український юрист є членом Комітету з 2009 року, з березня 2013 року обіймав посаду заступника голо-ви ЄКПТ.

Голова Державної пенітенціарної служ-би України Володимир Палагнюк привітав Миколу Гнатовського з нагоди призначення на високу посаду президента ЄКПТ та ви-словив запевнення у тому, що Державна

пенітенціарна служба України залишається відкритою для співпраці у галузі дотриман-ня прав людини в місцях позбавлення волі та конструктивного діалогу у цій сфері.

Володимир Палагнюк зазначив, що рекомендації ЄКПТ для пенітенціарної служби є дороговказом під час планування роботи щодо поліпшення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, а тісна взаємодія із неурядовим сектором з цих пи-тань є запорукою сталої відкритості і прозо-рості під час реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Наш кор.

БЛАГОДАРЯ ИХ ТРУДУ…

ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ НАДІЙШЛА ПОДЯКА ВІД КОЛИШНЬОГО ЗАСУДЖЕНОГО ОЛЕКСІЇВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №25. ПРИЄМНО, ЩО, ПОПРИ СПЕЦИФІКУ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ, ПРАЦІВНИКИ УСТАНОВИ З ЛЮДЯНІСТЮ ВИРІШУЮТЬ КОЖНЕ ПИТАННЯ. ЦЕ ДОСТОЙНИЙ ПРИКЛАД ТА НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ТИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ В МІСЦЯХ НЕСВОБОДИ. ТЕПЛІ СЛОВА ПОВИННІ БУТИ ПОЧУТІ:

“Пишет вам бывший осужденный Сер-гей Гончаров, отбывавший наказание

в Алексеевской исправительной колонии № 25. В этой колонии я пробыл три года и три месяца. За все это время я неоднократно пребывал в ДИЗО, переводился в ПКТ,одним словом, нарушал режим содержания. Но благодаря стараниям, разъяснениям и беседам сотрудников колонии я многое переосмыслил, понял и осознал. Я больше не хочу совершать преступления и быть негативным элементом общества. В этой колонии меня научили любить и уважать труд родителей и старших по возрасту, соблюдать закон и больше не нарушать его, быть вежливым и добрым к окружающим, стать добропорядочным гражда-нином. За все это хочу выразить огромную благо-дарность начальнику колонии Эдуарду Рыженко, а также хочу сказать огромное спасибо первому заместителю начальника колонии Вячеславу Попову за их труд, неоднократные беседы и просто человеческое отношение к осужденным колонии, за то, что они никогда не оставляли ни одного осуждённого наедине с проблемами. Всегда грамотно подскажут, разъяснят и по-могут найти выход из ситуации. Очень приятно, что при нынешней жизни есть такие люди, как руководство колонии №25. Всего им наилучшего и благополучия их семьям. С уважением, Сергей Гончаров”.

Підготувала Валерія КИЛИМОВА

ТЕПЛІ РЯДКИ

ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ ЗАСУДЖЕНИХ

Правозахисна організація “Донецький Меморіал” щороку випускає інфор-

маційно-правові видання для засуджених та персоналу установ виконання покарань.

Серед останніх видань організації – дві пам’ятки: про порядок листування та про по-дання скарг.

Пам’ятки видані в рамках проекту на тему громадського контролю в’язниць, що підтриму-ється Фондом сприяння демократії Посольства США в Україні.

З початку 2015 року до кожної установи виконання покарань направлено по декілька десятків примірників цих двох пам’яток.

Організація також підготувала та видала пам’ятки про права в’язнів окремих груп – жі-нок, осіб, засуджених до довічного позбавлення волі та хворих. Ці видання надіслані до установ, де тримається багато таких засуджених. До більшості установ також надіслано видання “До-тримання прав особливих груп ув’язнених” за матеріалами конференції, що відбулась у червні 2014 року.

З іншими матеріалами, виданими “До-нецьким Меморіалом”, зокрема, брошурами “Оскарження вироків”, “Взяття під варту: можливості оскарження”, “Ми маємо право”, “Європейські пенітенціарні правила”, “Подання скарг в адміністративному судочинстві” можна ознайомитися на Інтернет-сайті “Тюремний портал” www.ukrprison.org.ua.

Олександр БУКАЛОВ

ПРАВО

Відповідно до Положення про організацію та проведення щорічного конкурсу “Кращі підприємства установ виконання по-карань” центральний оргкомітет конкурсу в апараті Державної пенітенціарної служби України визначив переможців:

у номінації “Краще деревообробне підприємство” – Державне підприємство “Підприємство Харківської виправної колонії №43 управління ДПтС України в Харківській області ”;

у номінації “Краще каменеобробне підприємство” – Державне підприємство “Підприємство Казанківської виправної колонії №93 управління ДПтС України в Миколаївській області”;

у номінації “Краще металообробне підприємство” – Державне підприємство “Підприємство Темнівської виправної колонії №100 управління ДПтС України в Харківській області”;

у номінації “Краще сільськогосподарське підприємство” – Державне підприємство “Підприємство Широківського виправного центру №75 управління ДПтС України у Дніпро-петровській області”;

у номінації “Краще швейне підприємство” – Державне під-

приємство “Підприємство Качанівської виправної колонії №54 управління ДПтС України в Харківській області”;

у номінації “Краще підприємство – експортер” – Державне підприємство “Підприємство Крижопільського виправного центру №113 управління ДПтС України у Вінницькій області”;

у номінації “Краще підприємство – виконавець державних замовлень” – Державне підприємство “Підприємство Черні-гівської виправної колонії №44 управління ДПтС України в Чернігівській області”;

у номінації “Підприємство, що найбільш динамічно розви-вається” – Державне підприємство “Підприємство Веселівської виправної колонії №8 управління ДПтС України в Запорізькій області”.

Вручення дипломів керівникам підприємств – переможців конкурсу відбудеться під час проведення підсумкової наради за результатами виробничої діяльності за 1 квартал 2015 року, яка відбудеться 20 березня 2015 року.

Щиро вітаємо переможців і бажаємо їм нових здобутків!

ВИЗНАЧЕНО ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ

ОБРАНО ГОЛОВУ ЄКПТ

березень 2015 року № 10-11 3ОБОВ’ЯЗОК


ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

24 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ

В АПАРАТІ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ КЛЮЧОВИХ ПАРТНЕРІВ ПРОЕКТУ “ПОКРАЩЕННЯ ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ УКРАЇНИ”. НА ЗУСТРІЧІ ОБГОВОРЮВАЛИ РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРШОГО РОКУ ПРОЕКТУ НА БАЗІ СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРІВ ХЕРСОНСЬКОЇ, МИКОЛАЇВСЬКОЇ, ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ТА АЛГОРИТМ ВПРОВАДЖЕННЯ ДРУГОЇ ФАЗИ ПРОЕКТУ.

ЗУПИНИМО ХВОРОБУ

Начальник управління охорони здоров’я та ме-

дико-санітарного забезпечення ДПтС України Олександр Етніс подякував організаторам цьо-го проекту, який фінансується Партнерством “Зупинимо тубер-кульоз” та впроваджується між-народною організацією PATH у партнерстві з МБФ “Організація оптимальних технологій у сфері охорони здоров’я” та ВБО “Ме-режа організацій, що працюють в пенітенціарній сфері” за ре-альну допомогу пенітенціарним установам. Адже під час першої фази у проектних СІЗО створили кабінети скринінгового анкету-вання, обладнали їх необхідними меблями та технікою. Були також оснащені лабораторії пенітенці-арних закладів проект них облас-тей, зокрема, придбано дороге медичне обладнання. Проведено навчання фахівців пенітенціар-них закладів Херсонської, Мико-лаївської та Львівської областей з питань раннього виявлення туберкульозу, лабораторної діа-

гностики, консультування та тес-тування на ВІЛ.

За рік, що минув, скринін-говим анкетуванням було охо-плено понад вісім тисяч осіб, що утримувались у проектних СІЗО. За даними цього скринінгу, 3280 осіб мали підозру на туберкульоз і були направлені для подальшої діагностики. З них – у 178 осіб були діагностовані різні форми туберкульозу, і вони були негай-но переведені до спеціалізованих лікувальних закладів й розпочали лікування.

Запроваджений у рамках проекту алгоритм раннього ви-явлення туберкульозу, за словами самих фахівців, що безпосеред-ньо його застосовують, є над-звичайно дієвим і нескладним у використанні.

Ґрунтуючись на успішних результатах першої фази проекту, зараз готується впровадження другої фази, яка закінчиться у жовтні 2015 року. Вона перед-бачає подальшу роботу у Хер-сонському, Миколаївському та

Львівському СІЗО, а також за-провадження аналогічної роботи зі швидкого виявлення випадків туберкульозу у Дар’ївській ВК №10, Ольшанській ВК №53, Дрогобицькій ВК №40, Со-кальській ВК №47, Львівській ВК №48.

Ще одним важливим до-сягненням проекту має стати поліпшення міжсекторальної

взаємодії між медичною служ-бою пенітенціарних закладів, протитуберкульозних закладів МОЗ України та неурядових ор-ганізацій при проведенні заходів контролю за туберкульозом. Варто зазначити, що присутня на зустрічі заступник директора з питань організації протитубер-кульозної допомоги ДУ “Україн-ський центр контро лю за соці-

ально-небезпечними хворобами МОЗ України” Ольга Павлова запевнила в усебічній підтримці цього проекту і наголосила, що вони зацікавлені у співпраці.

Кінцевою метою цього про-екту є запровадження на на-ціональному рівні алгоритму швидкого виявлення туберкульо-зу серед осіб, які утримуються у пенітенціарних закладах України для подальшого обстеження та своєчасного початку ліку-вання. Про актуальність таких дій задля успішного подолання розповсюдження небезпечного захворювання говорив заступник голови технічної робочої групи при ДПтС України з охорони здоров’я в пенітенціарних за-кладах України, консультант UNODC Євген Ханюков.

Наталія УСИК

ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Для лікарів, лаборантів та фельд-шерів установи було проведено

тренінгові заняття з вивчення основних характеристик системи та введення її в експлуатацію. А з 23 лютого розпочалося діагностування засуджених за новітніми технологіями.

Основне призначення системи GeneXpert – початковий діагностичний тест у осіб, що мають підозру на мульти-резистентний туберкульоз (МР-ТБ), а також ВІЛ-асоційований туберкульоз,

адже, будучи повністю автоматизова-ною, система за короткий час дозволяє провести скринінгове обстеження нових випадків.

Катерина БРАГА

ПЛІДНАВЗАЄМОДІЯ

ДО КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ, СХИЛЬНОЇ ДО ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, НА ЖАЛЬ, ДУЖЕ ЧАСТО МОЖНА ВІДНЕСТИ ПІДОБЛІКОВИХ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ, ТОМУ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ Є АКТУАЛЬНИМ ДЛЯ ПЕНІТЕНЦІАРІЇВ ЧЕРНІГІВЩИНИ.

У рамках проведення місяця боротьби з тубер-кульозом співробітники Ріпкинської КВІ

управління ДПтС України в Чернігівській області спільно з ТОВ “Червоний хрест” зібрали за круглим столом своїх підоблікових для обговорення пробле-ми, роз’яснення шляхів передачі захворюваності на сухоти та методи її лікування.

Натомість, співробітники сектору КВІ управ-ління ДПтС України в Чернігівській області спільно з працівниками управління громадської безпеки УМВС України в Чернігівській області провели пе-ревірки своїх територіальних підрозділів. Основна увага при цьому приділялась взаємодії підрозділів інспекції з органами внутрішніх справ щодо про-ведення профілактичної роботи з підобліковими, проведення розшукових заходів відносно осіб, які ухиляються від відбування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та виконання покладених судом обов’язків.

Під час перевірок і пенітенціарії, і працівники дільничних інспекторів міліції проводили заняття з додаткового вивчення нормативно-правової бази, яка регламентує спільну діяльність.

“Лише за умови тісної взаємодії з органами внутрішніх справ можливий належний контроль за особами, засудженими до покарань, не пов’язаними з позбавленням волі, та подолання рецидивної злочинності”, – зазначив начальник сектору КВІ управління ДПтС України в Чернігівській області Євген Скалюн.

Ксенія ІСАЄНКО

ЗА ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ “МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС З ВІЛ/СНІД В УКРАЇНІ” У КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ ГОЛОПРИСТАНСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №7 УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ – МІЖОБЛАСНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ЛІКАРНІ ВСТАНОВЛЕНО СУЧАСНЕ ДІАГНОСТИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ З ВИЯВЛЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ – GENEXPERT.

ДОВІДКА: обладнання GeneXpert (виробництва Сepheid, США) являє собою повністю автоматизовану систему для проведення ПЛР у реальному часі і дає змогу виявити ДНК Mycobacterium tuberculosis complex і стійкість до рифампіцину на генетичному рівні у зразку мокроти менш як за дві години. Стійкість до рифампіцину є важливим діагностичним маркером, що може вказувати на наявність мультирезистентного туберкульозу.

З 10 березня 2015 року у Холодногірській ви-

правній колонії №18 управ-ління ДПтС України в Хар-ківській області розпочався плановий медичний огляд засуджених, які відбувають покарання в установі. Метою цього заходу є своєчасне ви-явлення засуджених, які за-хворіли на туберкульоз та інші важкі хвороби, для надання їм своєчасної медичної до-помоги. Крім цього, створю-ється можливість додаткової

профілактики інфекційних захворювань, попередження їх розповсюдження серед засуджених. До цього заходу було залучено весь медичний персонал установи.

Начальник установи Марк Маркін зазначив, що проведення регулярних ме-дичних оглядів сприяє по-ліпшенню та збереженню здоров’я засуджених, до-триманню ними санітарно-гігієнічних норм.

Сергій ПАВЛІЧЕНКО

МЕДОГЛЯД ЯК ДОДАТКОВА ПРОФІЛАКТИКА



УКРАЇНА – ЄДИНА!ОБОВ’ЯЗОК


Кінологічна служба Петрівської ви-правної колонії №49 призначена

для організації використання спеціально підготовлених собак як одного із засобів, що застосовуються для посилення охорони установи, розшуку та затримання злочинців, які вчинили втечу з-під варти, виявлення осіб, які намагалися вчинити втечу, та огляду автомобільного транспорту, виявлення осіб, що мають при собі наркотичні засоби, пси-хотропні речовини або їх аналоги.

Протягом тривалого часу кінологічна служба розвивається та поліпшується її службова ефективність. Так, спільно з вар-товими собаками, які охороняють периметр установи на найімовірніших для вчинення втечі ділянках, несуть службу розшукові со-баки, виконання завдань яких потребують високої підготовленості службових собак та майстерності інспекторів-кінологів відділу охорони.

Керівництво установи приділяє велику увагу щодо матеріального забезпечення кінологічної служби. Протягом року про-ведено повний косметичний ремонт роз-плідників службових собак та поточний ремонт постів несення служби службовими собаками. Повністю вирішені питання щодо забезпечення продуктами харчування та ветеринарного обслуговування кінологічної служби.

Наряду із службовою діяльністю інспек-тори-кінологи беруть участь у різноманітних

змаганнях та допомагають у розкритті зло-чинів.

Так, нещодавно до Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області надійшла заява від гр. Боженко О.П. щодо викрадення продуктів харчування та іншого майна. Натомість міліціонери звернулися за допомогою до кінологічної служби Петрів-ської ВК №49.

Молодший інспектор-кінолог відділу охорони Олексій Копань зі своєю чотири-лапою помічницею Чайкою “по гарячих слідах” знайшли та затримали злочинця.

“Впевнені, що високий рівень підго-товки особового складу та службових собак буде підтримуватися та вдосконалюватися для забезпечення спокою громадян та закон-ності”, – зазначив начальник Петрівської ВК №49 Едуард Кущ.

Наталія БУРЛАК

ЗБЕРЕЖЕМОСВІЙ ДІМ

Постійний наш читач, автор багатьох віршів, які він надсилає до редакції

газети, (а це Олег ГУРТОВОЙ, засуджений Замкової виправної колонії №58 Хмель-ницької області) цього разу звертається у своєму листі до всіх українців об’єднатися у спільній молитві до Всевишнього з про-ханням допомогти відстояти мир і єдність в Україні.

– Дорогі українці! – зазначає він. – Звернімося до Господа спільно, щоб Він по-милував нас і не дав розгорітися всесвітньо-му конфлікту, який може перетворити всю нашу планету в радіоактивну пилюку. Після нашої молитви Милостивий Господь розум-но вчинить, відведе лукавого й подарує нам мир, щоб не гинули мирні люди, діти, наші воїни. Об’єднаймо нашу прекрасну націю!

А ось уривок з вірша, який Олег Гурто-вой присвячує бійцям, що захищають нашу країну від російських найманців на сході України:

ДА ПОМЯНЕМ ИХ СТОЯ!Слава Украине! Героям – слава!В поддержку нашим воинам – девиз такой.Да устоит в этой схватке наша ДержаваТам, где рвутся все силы лукавые в бой!Слава Украине! И слава героям!Как-то вспомнился нами лозунг победныйТам, где вечный огонь и гранитные стены…Да помянем их минутой молчания стоя!

Автор цих рядків переконаний, що доки самі не почнемо цінувати і берегти свій дім, нічого не зміниться на краще. Він вірить, що наш народ пройде це випробування і обов’язково переможе. Такий лейтмотив й інших листів, які надходять до редакції нашої газети.

Зоряна НАГІРНЯК

ДУМКИ ВГОЛОС

ПОСЛАНИЕМы молим Господа, защитники, за вас,Чтоб в этот трудный для Отчизны часСпаситель пусть от смерти вас убережет,Живыми к семьям вашим вас вернет.Мы молим, чтоб домой вы возвратились

на своих ногахИ по ночам чтобы не мучил,

кошмар войны во снах,Обнять смогли бы матерей

детей и жен любить,А ужас, пройденный в боях,

вам поскорей забыть.Антонина ТАРАСЕНКО***

Ідуть століття і роки,Проходять швидко та невпинно,Тече вода життя ріки,В каміння б’ючись постійно.

І сльози ллються із очей,Як водоспад зривається у прірву,За молодих своїх дітей,Що захищають землю рідну.

На серці біль та сильна туга,Не вистачає слів і сил,З біди щоб витягнути друга,Ти в Бога вже не раз просив…

Молюсь, щоб кров свою киплячуНа полі бою не пролить,Надію в серці нетерплячимМені вовік не загасить!

Буде калина коло хати,І жовте поле, й синя даль,Коли зніму я важкі лати,Прийде весна, скине вуаль…

А дома, з жаху посивіла,Але щаслива і легка,Зустріне неня, і тремтливаОбійме матері рука.

Обійме ніжно і з любов’ю,Поцілувавши у висок,Промовить: “Рідний, хвала Богу,Я дочекалася, синок!”

Тетяна КОХАНЕНКО,Кіровоградська область

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

ПЕРСОНАЛ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПЕРЕДАВ ЧЕРГОВУ БЛАГОДІЙНУ ДОПОМОГУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ.

На добровільно зібра-ні кошти персоналу

установ виконання покарань області та кошти профспілки обласного управління було придбано необхідні речі, такі, як: компресор stern, плащі-палатки, автомобільні свічки запалювання, сітку маскувальну. Було також пе-редано патріотичні оберіги, що власноруч змайстрували неповнолітні, які тримаються

у Кіровоградській установі виконання покарань №14, а також шкарпетки, які так старанно зв’язали ув’язнені жінки цієї установи.

Пенітенціарії Кірово-градщини впевнені, що вій-ськовослужбовці їдуть з ми-ром і повернуться з миром, тож побажали успішної служ-би та швидшого повернення додому живими і здоровими.

Тетяна ОЧЕРЕТНА

ПОВЕРТАЙТЕСЯ З МИРОМ

У СКЛАДНИЙ ДЛЯ НАШОЇ КРАЇНИ ЧАС ПІДПРИЄМСТВА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ НЕ ЗАЛИШИЛИСЯ ОСТОРОНЬ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ БАТЬКІВЩИНИ.

На виконання замовлень місцевих органів влади, військового комі-

саріату і штабу національного супротиву, благодійних і волонтерських організацій підприємство Збаразької виправної колонії №63 здійснювало пошив спальних мішків, розвантажувальних жилетів, камуфльова-них та маскувальних костюмів, кашкетів, штанів і курток утеплених. На черзі – нове замовлення: костюми камуфльовані “АТО” (літній і зимовий), модель яких розроблена відповідно до сучасних вимог і стандартів, затверджених Міністерством оборони України.

Підприємство Копичинської ви-

правної колонії № 112 для воїнів АТО на благодійній основі виготовило дванадцять твердопаливних пічок. Матеріал і сировину для їх виготовлення безплатно надав при-ватний підприємець, з яким вже кілька років налагоджена тісна співпраця.

Працівники сектору виробничої діяль-ності, маркетингу та економіки управління ДПтС України в Тернопільській області і надалі опрацьовують питання співпраці із волонтерськими і благодійними організа-ціями щодо виготовлення продукції для потреб військових. Вже відбулися робочі зустрічі з координаторами “Логістичного центру допомоги бійцям АТО”, “Самообо-рони Майдану – Тернопіль”, “Автомайда-ну-Тернопіль”, Благодійного фонду “Крила Фенікса” (Тернопільське представництво), Благодійного фонду “Оберіг” (м. Збараж).

Під час зустрічей було обговорено мож-ливості виконання підприємствами установ

області замовлень для військових потреб, продемонстровано прайс-листи і каталоги.

А колективом Збаразької виправної колонії № 63 було вирішено щомісяця здійснювати збір коштів, які вкрай потрібні для важливої загальної і благородної справи. Адже всі чекають миру й повернення наших хлопців, а допомога бійцям – наш мораль-ний обов’язок. Цими днями до збору коштів долучилися всі небайдужі співробітники. Вони передали 7 570 гривень до штабу На-ціонального спротиву Збаразького району для придбання товарів першої потреби військовослужбовцям.

Крім цього, профспілковий комітет установи виділив кошти на суму 1010 гри-вень одному із кіборгів 80-ї аеромобільної бригади Максимові Комендату, який отри-мав поранення в зоні бойових дій.

Людмила ЛУКОВСЬКА,Галина РУДНИК

У СКЛАДНИЙ ДЛЯ НАШОЇ КРАЇНИ ЧАС ПІДПРИЄМСТВА УСТАНОВ У СКЛАДНИЙ ДЛЯ НАШОЇ КРАЇНИ ЧАС ПІДПРИЄМСТВА УСТАНОВ СПІЛЬНА СПРАВА ОБ’ЄДНУЄ

ЧОТИРИЛАПІ ОХОРОНЦІ – НА ВАРТІ! ДОПОМОГА ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ

Співробітники Артемівського міськрайон-ного відділу кримінально-виконавчої

інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області спільно зі співробітниками центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надали допомогу переселен-цям із зони АТО.

Щодня до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за допомогою у розв’язанні соці-ально-побутових проблем звертаються люди, які вимушено покинули свої домівки. Співробітники кримінально-виконавчої інспекції не залишились осторонь і зібрали власними силами одяг, іграшки, інші речі першої потреби для дітей та дорослих.

Як повідомив заступник начальника Арте-мівського міськрайонного відділу КВІ Богдан Водважко, головною метою цього заходу для співробітників підрозділу є соціальна підтримка родин переселенців, які опинились в складних життєвих обставинах. “Допомогти може кожен. Для цього не треба багато грошей. Потрібно мати в душі бодай крихту любові до ближнього, до життя”, – зазначив він.

Євген ОЛЄХОВ


ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК


ВІСТІ З РЕГІОНІВ

ОРІЄНТИР

І ХОЧА ЦЕЙ ВИСЛІВ ДОБРЕ ВСІМ ВІДОМИЙ, ПРОТЕ НЕ ЗАВЖДИ СУСПІЛЬСТВО ПРИ ВИБОРІ ПРІОРИТЕТІВ КЕРУЄТЬСЯ ПОТРЕБАМИ Й НАГАЛЬНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ДІТЕЙ. ПИТАННЯ ЕКОНОМІКО-ПОЛІТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ НАЧЕБТО ВИРІШУЮТЬСЯ, АЛЕ РІВЕНЬ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ БАЖАЄ БУТИ НИЖЧИМ. ЯК ДІЯТИ, ЯК ВПЛИВАТИ НА ОСІБ, ЩО ЗА КІЛЬКА КРОКІВ ДО САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ ОСТУПИЛИСЯ, ВСТУПИЛИ У КОНФЛІКТ ІЗ ЗАКОНОМ? ЯК ПЕРЕКОНАТИ МОЛОДУ ЛЮДИНУ, ЩО НІКОЛИ НЕ ПІЗНО ПОЧАТИ НОВЕ ЖИТТЯ? ВІДПОВІДІ НА ЦІ ПИТАННЯ ШУКАЮТЬ І ЗНАХОДЯТЬ ПІДРОЗДІЛИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ, ЩО НЕ ЛИШЕ ВИКОНУЄ АЛЬТЕРНАТИВНІ ПОЗБАВЛЕННЮ ВОЛІ ПОКАРАННЯ, А Й БЕЗПОСЕРЕДНЬО БЕРЕ УЧАСТЬ У ШИРОКІЙ СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ.

Відомо, що колишні вихо-ванці талановитого педа-

гога Антона Макаренка більше не поверталися до місць позбавлення волі, а ставали активними й сві-домими членами суспільства. Бе-зумовно, й сьогодні існує система, яка не дозволяє кидати напризво-ляще неповнолітніх засуджених. При цьому велике значення мають соціально-педагогічна робота з сім’ями, формування навичок самоконтролю, здорового способу життя, іншими словами – надання можливості дітям виявити свої позитивні риси й відчути себе по-трібними суспільству.

Одним із актуальних питань сьогодення є співпраця кримі-нально-виконавчої інспекції з

центром зайнятості населення, так як питання працевлаштування є важливим моментом у ресоціаліза-ції засуджених і стоїть на першому місці при проведенні з ними про-філактичної роботи.

Для запобігання та зниження рівня рецидивної злочинності серед неповнолітніх осіб цієї ка-тегорії необхідні додаткові заходи щодо закріплення виправного впливу, викорінення у засуджених антисуспільних поглядів і переко-нань, усунення умов, що сприяють їх поверненню на злочинний шлях. Можливість їхнього навчання, працевлаштування або переква-ліфікації суттєво знижує рівень повторної злочинності.

Так, задля забезпечення якіс-

ного надання комплексу проф-орієнтаційних послуг служби за-йнятості, нещодавно для дітей, що перебувають на обліку Ново-волинського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України у Волин-ській області була організована екс-курсія до Нововолинського місько-го центру зайнятості. У заході взяли участь сумеро неповнолітніх.

Директор Новолинського міського центру зайнятості Ігор Кантор провів лекцію-бесіду, під час якої було виявлено схильність у дітей до виду діяльності, якою би вони хотіли займатися в майбут-ньому. Навчали й складати резюме. Це питання актуальне, оскільки двоє неповнолітніх у цей день вже

закінчили навчання у Нововолин-ському професійно-технічному училищі №11. Ігор Кантор надав роз’яснення щодо перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних. За-ступник директора Ірина Олійник ознайомила присутніх з порядком та умовами систем навчання та пе-рекваліфікації, які пропонуються у центрі зайнятості.

Не залишилось осторонь пи-тання профілактики повторних злочинів серед неповнолітніх. Так, старший інспектор Ново-волинського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції Мирослав Ніткевич та начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Нововолинського

МВ УМВС України у Волинській області Володимир Морис по-інформували неповнолітніх про відповідальність за ухилення від встановлених судом обов’язків, вчинення адміністративних право-порушень та нових злочинів, пов-торно роз’яснили порядок і умови відбування іспитового строку та призначених покарань. Також роз’яснили наслідки ухилення від встановлених судом обов’язків та умов відбування іспитового строку.

Як результат проведеного за-ходу двоє дітей виявили бажання стати на облік Нововолинського міського центру зайнятості та скористатися допомогою у пра-цевлаштуванні.

Анатолій ПАЛІЙЧУК

ПРОЕКТ

ФОТОФАКТИ

Цими днями практичні психологи Кременчуцької виховної колонії завітали до міського дошкільного навчального

закладу, аби надати психологічну допомогу дітям-біженцям. Діточки молодшої групи, де виховуються і малюки, які при-

були із зони воєнних дій до Кременчука, радісно та усміхнено зустріли гостей.

Психологи підготували для малюків різноманітні ігри, спря-мовані на формування соціальної компетентності дошкільнят, на подолання дитячих страхів та хвилювань, ранніх проявів нев ротичних розладів, здійснили ігрову та арт-терапевтичну роботу. Малюки за допомогою малюнків виразили свої емоції та переживання.

На згадку про проведений захід співробітники колонії по-дарували малечі подарунки та сувеніри.

Марія БУГАЄНКО

Вміння знаходити вихід з конфліктної ситуації без

застосування сили є актуальним завжди, а з огляду на впровадження служби пробації в Україні – навчи-ти цих вмінь іншу особу є вкрай важливо. Тому і виявили бажання та взяли участь в цьому тренінгу представники соціально-психоло-

гічних служб установ виконання по-карань та кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Херсонській області.

Під час семінару в якості ма-теріалу для навчання використову-вався життєвий досвід учасників, з якого і здобувалися уроки конструк-тивного поводження з насильством

в особистості та житті кожного.Мета цього проекту – знижен-

ня рівня насильства в суспільстві шляхом зменшення людської по-треби розв’язувати проблеми через насилля, а також навчити знаходити в собі силу впоратися з конфліктною ситуацією без застосування агресії.

Катерина БРАГА

“ДІТИ – НАШЕ МАЙБУТНЄ”

ЦИМИ ДНЯМИ В ХЕРСОНІ У РАМКАХ ПРОЕКТУ МІЖНАРОДНОЇ БЛАГОДІЙНОЇ МИРОТВОРЧОЇ ПРОГРАМИ “АЛЬТЕРНАТИВИ НАСИЛЬСТВУ” ПРОВЕДЕНО ПЕРШИЙ БАЗОВИЙ МОДУЛЬ ТРЕНІНГУ “АЛЬТЕРНАТИВИ НАСИЛЬСТВУ В УКРАЇНІ”.

“АЛЬТЕРНАТИВИ НАСИЛЬСТВУ”

Пенітенціарії Одещини здобули почес-не третє місце в турнірі з волейболу,

присвяченого пам’яті командира Одеської авіаескадрильї Державної прикордонної служби України полковника Шамиля Гарєєва.

У турнірі взяли участь шість збірних команд колективів фізкультури “Динамо” України, зокрема, й управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській об-ласті. За результатами змагань наша команда здобула третє місце, а також один із співробіт-ників отримав “Приз глядацьких симпатій”.

Ірина ТЕРЗІ

ПРОФЕСІЯ – У ПРІОРИТЕТІВ Харківській виправній колонії № 43 пройшли екзамена-

ційні іспити засуджених-учнів навчального центру, що діє при установі.

Термін навчання склав п’ять з половиною місяців. За словами засудженого О., навчання хоча і було нелегким, але розуміння того, що отримання майбутньої професії надасть можливість отрима-ти гідну роботу після звільнення, завжди спонукало сумлінно ставитись до навчального процесу. Також неабияким фактом є можливість проходження практики на виробництві установи, що дає можливість закріпити отримані теоретичні знання.

Всього склали іспити та отримали свідоцтво про закінчення навчання за професією електрогазозварника 16 засуджених.

Отримання професії залишається пріоритетним напрямом у процесі ресоціалізації засуджених. Так, від початку року вже мають свідоцтво про отримання професії також 16 верстатників, 14 токарів та 14 фрезерувальників. На сьогодні навчаються ще 46 засуджених установи.

Віталій КЛЕПЕЦЬ

РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ



ОФІЦІЙНО

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ПРОБАЦІЮРозділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯСтаття 1. Сфера дії Закону1. Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види про-

бації, правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації.

Стаття 2. Визначення термінів1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:1) волонтер пробації – фізична особа, яка досягла ві-

сімнадцятирічного віку, уповноважена органом пробації та волонтерською організацією на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі;

2) досудова доповідь – письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого;

3) нагляд – заходи, що здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом;

4) орган пробації – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації;

5) персонал органу пробації – працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації;

6) пробація – система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого;

7) пробаційна програма – програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, фор-мування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити;

8) суб’єкти пробації – засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, со-ціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

Стаття 3. Законодавство про пробацію1. Правову основу пробації та діяльності органу пробації

становлять Конституція України, Кримінальний, Криміналь-ний процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси Укра-їни, цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Мета пробації1. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства

шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою при-йняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Стаття 5. Принципи пробації1. Пробація ґрунтується на принципах:справедливості;законності;невідворотності виконання покарань;дотримання прав і свобод людини і громадянина;поваги до людської гідності;рівності перед законом;диференційованого та індивідуального підходу;конфіденційності;неупередженості;взаємодії з державними органами, органами місцевого

самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами.Стаття 6. Завдання пробації1. Завданнями пробації є:підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді

позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев-ною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських ро-біт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування по-карання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;

виконання певних видів покарань, не пов’язаних з по-збавленням волі;

направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;

реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

проведення соціально-виховної роботи із засудженими;здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають по-

карання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;

реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримі-нальних правопорушень.

Розділ II ПІДСТАВИ ТА ЗМІСТ ПРОБАЦІЇСтаття 7. Підстави для застосування пробації1. Під час вирішення питання про застосування до особи

пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику осо-би обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.

2. Підставою для застосування пробації є:письмовий запит суду до органу пробації про надання до-

судової доповіді щодо обвинуваченого;обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до покаран-

ня у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до позбав-лення волі на певний строк;

обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до об-меження волі;

обвинувальний вирок суду, яким особу звільнено від від-бування покарання з випробуванням;

ухвала суду про заміну покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

ухвала суду про звільнення від відбування покарання вагітної жінки або жінки, яка має дитину віком до трьох років;

акт про помилування, яким засудженому замінено покарання або невідбуту частину покарання покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт.

Стаття 8. Види пробації1. Видами пробації є:досудова пробація;наглядова пробація;пенітенціарна пробація.Стаття 9. Досудова пробація1. Досудова пробація – це забезпечення суду формалізованою

інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою при-йняття судом рішення про міру його відповідальності.

2. Для підготовки досудової доповіді персонал органу про-бації має право отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та від громадян.

3. Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:соціально-психологічну характеристику;оцінку ризиків вчинення повторного кримінального право-

порушення;висновок про можливість виправлення без обмеження волі

або позбавлення волі на певний строк.4. Обвинуваченому надається можливість брати участь у під-

готовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

5. Порядок складення досудової доповіді затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

Стаття 10. Наглядова пробація1. Наглядова пробація – це здійснення наглядових та со-

ціально-виховних заходів щодо засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, яким по-карання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправ-них робіт, осіб, звільнених від відбування покарання з випро-буванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до ви-правних центрів.

2. Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

3. Орган пробації під час наглядової пробації реалізовує пробаційні програми стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

4. До реалізації пробаційних програм можуть залучатися під-приємства, установи та організації незалежно від форми власності.

5. Порядок розроблення та реалізації пробаційних програм визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Пенітенціарна пробація1. Пенітенціарна пробація – це підготовка осіб, які відбувають

покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання.

2. Орган пробації спільно з державними органами та ор-ганами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення, у:

визначенні місця проживання після звільнення;влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потре-

бують стаціонарної медичної допомоги;працевлаштуванні працездатних осіб.3. Порядок взаємодії органу пробації та державних органів

під час здійснення заходів пенітенціарної пробації затверджується нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що формують державну політику у сфері пробації, у сфері

соціальної політики, у сфері охорони здоров’я, та Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 12. Особливості пробації щодо неповнолітніх1. Пробація щодо неповнолітніх – це пробація стосовно осіб

віком від 14 до 18 років. Пробація здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітніх.

2. Пробація щодо неповнолітніх спрямована на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків.

3. Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:

інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних пра-вопорушень.

4. Пробація щодо неповнолітніх здійснюється органом про-бації спільно з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, що здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень.

5. Орган пробації сприяє залученню засуджених неповно-літніх до навчання та здобуттю ними повної загальної середньої освіти.

6. Соціально-виховна робота із засудженими неповнолітні-ми може проводитися із залученням батьків або їхніх законних представників.

7. Орган пробації спільно з центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики, забезпечує реалізацію пробаційних програм щодо неповнолітніх осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

8. Пробація застосовується до неповнолітніх згідно з цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Стаття 13. Соціально-виховна робота1. Соціально-виховна робота – це цілеспрямована діяльність

персоналу органу пробації для досягнення мети виправлення засуджених.

2. Соціально-виховна робота проводиться за індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків по-вторного вчинення кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психо-логічної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності, проведення індивідуально-профілактичної роботи.

3. Заходи соціально-виховної роботи разом із заходами нагля-ду включаються до індивідуального плану роботи із засудженим.

4. Соціально-виховну роботу проводить персонал органу пробації з усіма категоріями суб’єктів пробації, крім осіб, стосовно яких готується досудова доповідь, та засуджених до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів.

Розділ III СУБ’ЄКТИ ПРОБАЦІЇСтаття 14. Суб’єкти пробації1. Суб’єктами пробації є:обвинувачені, стосовно яких органом пробації готується

досудова доповідь;особи, засуджені до покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, гро-мадських робіт, виправних робіт;

особи, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлен-ня волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які

мають дітей віком до трьох років;особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для

відбування покарання до виправних центрів;особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або

позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.

Стаття 15. Основи правового статусу суб’єктів пробації1. Суб’єкти пробації користуються всіма правами людини і

громадянина, передбаченими Конституцією України, крім об-межень, визначених законами України і встановлених рішенням суду.

Стаття 16. Основні права суб’єктів пробації1. Суб’єкти пробації мають право на:участь у підготовці досудової доповіді;участь у складенні індивідуального плану роботи із засу-

дженим;роз’яснення своїх прав та обов’язків;отримання інформації про умови відбування покарання та

здійснення органом пробації нагляду;отримання інформації про можливу допомогу і консультації;участь у програмах і заходах, що організовуються органом

пробації;дотримання правового режиму інформації з обмеженим

доступом;оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органу

пробації.Стаття 17. Основні обов’язки суб’єктів пробації1. Суб’єкти пробації зобов’язані:



виконувати встановлені законом та покладені на них рішен-ням суду обов’язки;

не вчиняти правопорушень;виконувати законні вимоги персоналу органу пробації;надавати достовірну інформацію персоналу органу пробації.Розділ IV ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОБАЦІЇСтаття 18. Орган пробації1. Орган пробації у межах своїх повноважень організовує:забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;здійснення нагляду за засудженими;виконання покарання у виді позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

соціально-виховну роботу із засудженими;підготовку до звільнення засуджених, які відбувають пока-

рання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.Стаття 19. Правовий статус персоналу органу пробації1. Права, обов’язки, відповідальність, правовий та соціальний

захист персоналу органу пробації визначаються Законом України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та цим Законом.

2. Під час здійснення нагляду персонал органу пробації має право:

перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших примі-щеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в при-міщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це керівника або уповноваженої ним особи;

відвідувати суб’єктів пробації за місцем їх проживання, роботи або навчання;

викликати суб’єктів пробації до органу пробації та отримувати від них усні чи письмові пояснення.

3. Персоналу органу пробації безоплатно надається у вста-новлений ним строк інформація, необхідна для здійснення його повноважень.

4. Невиконання законних вимог персоналу органу пробації тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 20. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією1. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією, здійсню-

ється відповідно до Закону України “Про волонтерську діяльність” з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Основним завданням волонтерів пробації є сприяння органу пробації у здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи.

3. Волонтери пробації здійснюють свої повноваження під керівництвом персоналу органу пробації.

4. Положення про організацію діяльності волонтерів пробації затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

Стаття 21. Взаємодія органу пробації з органами влади, під-приємствами, установами та організаціями

1. Орган пробації під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому цим Законом та іншими нор-мативно-правовими актами порядку з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Розділ V НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНУ ПРОБАЦІЇСтаття 22. Контроль за діяльністю органу пробації1. Контроль за діяльністю органу пробації здійснюється від-

повідно до закону.Стаття 23. Нагляд за додержанням законів органом пробації1. Нагляд за додержанням законів органом пробації здій-

снюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем

його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня на-брання чинності цим Законом:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з при-йняттям цього Закону;

вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням у дію цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим За-коном;

забезпечити перегляд і прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

вжити інших заходів для реалізації цього Закону.Президент УкраїниП. ПОРОШЕНКО

м. Київ, 5 лютого 2015 року, № 160-VIII

ОФІЦІЙНО

ПРОБАЦІЯ: Є НАПРАЦЮВАННЯВ АПАРАТІ ДПТС УКРАЇНИ ПРОВЕДЕНО РОБОЧУ НАРАДУ З КЕРІВНИМ СКЛАДОМ,

НАУКОВЦЯМИ ТА ВИКЛАДАЧАМИ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЮРИДИЧНОГО КОЛЕДЖУ ДПТС УКРАЇНИ, БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО УЧИЛИЩА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДКВС УКРАЇНИ.

Предметом обго-ворення були пи-

тання перепідготовки та підготовки персоналу для виконання завдань проба-ції, пов’язані з прийняттям Закону України “Про про-бацію”, який вступає в дію 27 серпня цього року.

Під час зустрічі було розглянуто пропозиції щодо н аявних та необхідних ре-сурсів для розробки нав-чальних програм з питань пробації у рамках існуючої навчальної системи ДПтС України, перспективи ство-рення навчальних програм з питань пробації згідно з

вимогами до навчального процесу. Одним із складних питань, які обговорювалися під час заходу, було ство-рення навчальних програм, максимальне охоплення персоналу органів управ-ління та кримінально-ви-конавчої інспекції з ураху-ванням обмеженого часу і відсутності підзаконної нормативної бази.

Протягом тижня учас-никами робочої групи бу-дуть підготовлені конкретні пропозиції із обговорених питань та вироблено стра-тегію їх вирішення. Коорди-натором пропозицій щодо

створення навчальних про-грам, які будуть готувати усі учасники робочої зустрічі, визначено Інститут кримі-нально-виконавчої служби ДПтС України.

Також обговорювалися заходи з використання на-укового потенціалу навчаль-них закладів ДПтС України у питаннях розробки про-бації в Україні. Одним з пер-шочергових заходів у цьому напрямі представниками Інституту кримінально-ви-конавчої служби ініційова-но підготовку наукового ко-ментарю до Закону України “Про пробацію”, створення

відповідного авторського колективу.

У заході взяв участь заступник директора укра-їнсько-канадського про-екту “Реформування кри-мінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні” Євген Загудаєв. У рамках зазначеного проекту вже розроблено низку мето-дичних матеріалів щодо роботи з неповнолітніми, які напрацьовані у рамках пілотних проектів і будуть використані у формуванні навчальних програм для персоналу пробації.

Олег ЯНЧУК

МЕХАНІЗМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ПРОБАЦІЇ

ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ПРОБАЦІЮ” 5 ЛЮТОГО 2015 РОКУ НАСТУПНИМ КРОКОМ СТАЛО ВІДПРАЦЮВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ІЗ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ, А САМЕ – ВНЕСЕННЯ ВІДПОВІДНИХ ЗМІН ДО ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

“Внесенням цих змін ви справді наближаєте укра-

їнську систему пробації до євро-пейської, тобто дієте цілком у дусі часу. Основна мета запровадження системи пробації – щоб Україна стала безпечнішою країною для своїх громадян. Ефект від дії системи, як ми прораховували, буде суттєвим: адже якщо ви змінюєте, наприклад, поведінку навіть однієї людини з десяти – то це вже має величезний вплив на суспільство”, – сказав Девід Перрі, експерт проекту Європей-ського Союзу “Підтримка реформ у сфері юстиції” під час “круглого столу” “Пробація в Україні: наступні кроки”, який відбувся у Мін’юсті.

Пробацію планується запро-ваджувати на базі підрозділів кри-мінально-виконавчої інспекції, яка на теперішній час в рамках діючого законодавства уже здійснює деякі функції пробації в частині виконан-ня покарань, не пов’язаних із позба-ленням волі, і має певну матеріальну базу та штат співробітників.

Законом передбачаються три види пробації: досудова, спостереж-на та пенітенціарна.

“Закон містить багато нововве-день. Зокрема, у рамках досудової пробації передбачається підготовка досудової доповіді – надання соці-

ально-психологічної характеристики обвинуваченому, оцінки ризиків здійснення повторного криміналь-

ного правопорушення, висновку щодо можливості виправлення без обмеження чи позбавлення волі на певний термін. Великі очікування ми покладаємо також на волонтерів системи пробації”, – наголосив Олег Янчук, начальник управління кримінально-виконавчої інспекції Державної пенітенціарної служби України.

“Запровадження системи про-

бації – важливий крок наближення України до європейських стандар-тів. Важливим моментом уже є сам факт ухвалення Закону, адже робота над впровадженням системи велася ще з 90-х. Проте основна робота – практична діяльність – попереду, і вона не менш суттєва”, – підкрес-лила Наталія Козловська, директор Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України.

Під час “круглого столу” спільно

з іншими відомствами, міжнарод-ними експертами та громадськістю саме і опрацьовувались подальші практичні заходи зі становлення пробаційної системи в Україні, включно з підготовкою відповідних кадрів.

Система пробації , згідно із ухва-леним Законом, запрацює в Україні з вересня 2015 року.

Наш кор.



МИ – УКРАЇНЦІ!ОБОВ’ЯЗОК


В иховні години “Сторін-ками життя Шевченка”,

які відбулися в загальноосвітній школі Кременчуцької виховної колонії, класні керівники роз-почали словами відомих творів Тараса Григоровича. Щоб глиб-ше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті народу, підлітки при-гадали життєвий та творчий шлях Шевченка, говорили про випробування, що випали на його долю, відтворювали по пам’яті рядки відомих їм творів.

У кожному класі згадали великого сина України під час перегляду документального фільму-трилогії “Т.Шевченко. Віра. Воскресіння. Поступ”. Це відео перенесло хлопців у ті тяжкі роки кріпацтва на Україні. Були також високо оцінені учнями на-ціональні та революційні твори поета-демократа.

Кращому сприйняттю осо-бистості митця сприяли книжкові та художні виставки, експозиції.

Заочна екскурсія “Шевчен-ко і Полтавщина” перенесла

вихованців у часи гостювання поета в нашому краї. Підлітки віртуально пройшли стежками, якими колись ходив сам Тарас.

Конкурс на кращого читця-декламатора поезій Шевченка “Кобзареве слово живе” сприяв виявленню інтересу до прочи-тання позапрограмових творів поета, глибокому дослідженню його географії, життєвого і твор-чого шляху.

Конкурс малюнків “Я ілю-струю Кобзаря” ще раз підтвер-див, скільки талановитих хлопців навчається у школі. Свої сили в художньому мистецтві ілюстрації хлопці спробували і під час ви-готовлення стіннівок.

Під час написання творів, присвячених Кобзареві, юнаки виявили неабиякі філологічні нахили й здібності.


СТЕЖКАМИ ТАРАСАПЕРШІ ВЕСНЯНІ ДНІ ДЛЯ ШАНУВАЛЬНИКІВ

ЛІТЕРАТУРНОЇ СПАДЩИНИ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ – ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ЩОРАЗУ ПО-НОВОМУ ОСМИСЛИТИ ЙОГО ПОЕТИЧНІ ТА ПРОЗОВІ ТВОРИ, КРАЩЕ ОСЯГНУТИ МИНУЛЕ, ЗРОЗУМІТИ СУЧАСНЕ Й СЕБЕ В НЬОМУ. ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО В УСІ ЧАСИ НАДИХАЛО ЛЮДЕЙ НА БОРОТЬБУ ЗА ВОЛЮ, ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗА КРАЩЕ МАЙБУТНЄ.

ШЕВЧЕНКІАНА

ДОРОГА ДО ТАРАСАХодімо, браття, до Тараса,У громом клечані слова,В яких Шевченка кров жива,Сильніша легіонів Красса.Ходімо, браття, в небайдужість,У зміст енергії й краси,Де творять щиру аркодужністьВисокочолі голоси.Ходімо кроком нелукавим,Ходімо серцем молодим.Світ правдонькою озаглавим,Розвієм смуток, наче дим.Все – з нами: небо і криниці,І полум’я гіркотривог.Не зрозуміють серцем ниці,Чому він – світоч, а не Бог…Ходімо, браття, до ТарасаУ світ, де гнізда в’ють орли.Судьба розкрилля не зреклася,Раз очі небом зацвіли…Не все ще – паша й ремигання,Як честь і гідність – в стремені.Геть з душ і кволість, і вагання,Й чут’ять оздоби крижані!Ходім, всечасна Україно,У Кобзареву всемогуть,Де спражить слово яворино,Щоб Гонту з Умані збагнуть…Звучить Дніпра повноголосся,Жива вода, живі слова…Три сонця в крові обнялося,Світ незнищенних дум – трива.Хай стане всім нам за мірилоШевченка совість всеземна.Його незганьблене вітрило,Його свята будучина!

ПРАВДОЧОЛИЙ РЕЧНИК УКРАЇНИПравдочолий речник УкраїниНа ім’я провісницьке – ТарасУ краю, де клени і раїни,Небайдужжя храм творив для нас…В нім – і незнищенна наша мова,Совість криниць жива роса.Матері і сина віть святкова,Що в грядущість днів перевиса…Не шукав собі добра-привіту,Титулів і статків не надбав.Серце мав – пташину розповиту –Для борні – ніяк не для забав…В очі гроз дививсь без остороги,Вірив у незнищеність добра.Певен був: душа свої дорогиРаз на цілу вічність обира…Правдочолий речник УкраїниНа ім’я провісницьке – ТарасКрізь вогонь, румовища, руїниШляхом громовиць прийшов до нас…У простім селянському кожусі,У папасі, чорній від жури,Усмішку край вус приніс Катрусі,Віру і надію – в прапори…В ті, які тримає наша доля,В ті, які триматимуть сини,Доки спражить небом ще тополя –Не потьмарять кольору вони!

Юрій КИРИЧЕНКО

ВИСТАВКА

УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ АРХІВІ ЗАРУБІЖНОЇ

УКРАЇНІКИ РОЗПОЧАЛА РОБОТУ ДОКУМЕНТАЛЬНА ВИСТАВКА “УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ”.

Ніхто нам в світі не поможе,Коли наш дух не переможе,Кохаймо ж всі мету єдину:

Усі і все за Україну!..“Еміграційний заповіт”,

Дмитро ГЕРОДОТ

Владислав Берковський, директор архіву, відкри-

ваючи виставку, розповів, на-скільки важливою і актуальною вона є саме зараз, зважаючи на події в Україні. Він висловив вдячність всім українцям, які мешкають за кордоном і які пере-дали до музею безцінні оригінали рукописів, друкованих творів, рецензій, журналів, фотографій найвідоміших письменників і поетів-емігрантів.

Тут можна ознайомитися із творчим доробком поетеси, літературного критика Олени

Теліги, поетів Олега Ольжича та Євгена Маланюка, письменника, журналіста Дмитра Геродота, прозаїка, драматурга, публіцис-

та Василя Гренджі-Донського, сучасної поетеси, літературного критика Наталії Замулко-Дюбу-ше та багатьох інших. Всі вони

змушені були жити далеко від рідної землі, та душа їхня ніколи не переставала боліти за Україну. Тому вони писали, творили, орга-нізовували літературно-мистець-кі товариства, як-от: “Веселка” (м.Каліш, Польща) чи “Слово” (м.Нью-Йорк, США). Завдяки їхній роботі, активній громадян-ській позиції правда про події і настрої в Україні ставала відома широкому загалу. Адже поезія “висловлює душу”, як жодна пре-са не висвітлить. І творчість укра-їнських письменників-емігрантів

– це душа українського народу, що збереглася за кордоном і по-вертається сьогодні в Україну.

Для сучасних письменників української діаспори ця виставка теж важлива – бо є доказом того, що їхня творчість, їхня підтримка для нас цінна. І особливо зараз знову актуальна: у вирі нескін-ченних інформаційних і про-пагандистських воєн передати світовій спільноті настрої укра-їнців найкраще зможуть тільки самі українці.

Наталія УСИК

Убібліотеці установи проводились бесіди про життя і творчість поета: “Ми тебе не забудем, Тарасе”,

“Караюсь, мучусь, але не каюсь”, “Тернистими шля-хами долі”. За творами Тараса Григоровича проведено вікторину для юних літературознавців. Серед охочих здійснювалися читання таких творів Тараса Шевченка, як “Кавказ”, “Сон”, “Наймичка”, “Гайдамаки” та інші.

Засуджені підготували малюнки до творів Кобзаря. Хлопці мали подумати самі над тим, який твір чи епізод із життя Тараса Шевченка вони хочуть намалювати. Тож прийшли вже з готовими ідеями. Юнаки розповідають, що прочитали немало творів, аби обрати ідею для малюнка.

Підсумками заходів став конкурс на краще декламу-вання віршів Тараса Григоровича, в якому взяло участь понад 30 учасників. Переможці отримали грамоти та со-лодкі призи.

Кожен вихованець мав змогу відкрити для себе досі не знані сторінки біографії поета, а дехто й нові поезії.

Ксенія ІСАЄНКО

ВІДКРИЛИ НОВІ СТОРІНКИ ТВОРЧОСТІ ПОЕТАЗАСУДЖЕНІ ПРИЛУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ З ЦІКАВІСТЮ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ЗАХОДАХ, ПРИСВЯЧЕНИХ 201-Й

РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.




ШЕВЧЕНКІАНА

ОФІЦІЙНО

ВШАНУВАЛИ ВЕЛИКОГО ТАРАСА

У ДЕНЬ 201-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО ПОЕТА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ВРУЧИВ НАЦІОНАЛЬНУ ПРЕМІЮ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 2015 РОКУ.

Цього року лауреатами Шевченківської премії стали поет Юрій Буряк – за

книгу поезій “Не мертве море”, художник Ми-кола Компанець – за мистецький цикл “Земля моїх батьків” та ілюстрації до творів Миколи Гоголя, письменник Костянтин Москалець – за книгу літературної критики та есеїстики “Сполохи”, а також актор Петро Панчук – за втілення образу Тараса Шевченка на вітчизняній театральній сцені.

Вручаючи премії, глава держави відзначив вагомий внесок цьогорічних лауреатів у розви-ток та популяризацію національної культури, її інтеграцію у європейський культурний простір.

Він, зокрема, наголосив, що слово Ве-ликого Тараса надає сьогоднішнім українцям натхнення та підтримку. “Під час Революції Гідності теж постало Шевченкове Слово. “Бо-рітеся – поборете! Вам Бог помагає!” – лунало над Майданом. Ця настанова звучить і сьогодні, коли здійснюється воєнна агресія проти нашої держави”, – зазначив Петро Порошенко.

Президент на підтримку ініціативи радіо-марафону “Шевченко мобілізує” прочитав вірш Кобзаря “Молитва”. “Російські спецслужби без упину працюють над дестабілізацією обстанов-ки в Україні, щоб зовнішню агресію посилити потужною внутрішньою дестабілізацією, роз-братом, сваркою. Тому цей Тарасів вірш є для нас дороговказом, тому і прошу щодня Всевиш-нього послати нам єдність і ті самі братолюбіє та єдиномисліє”, – наголосив Петро Порошенко. Президент упевнений, що українці переможуть “з мудрими Шевченковими словами”.

Церемонія вручення премій відбулася у На-ціональному музеї Тараса Шевченка.


ДУМКИ З ПРИВОДУ

“ЗГАДАЙ МЕНЕ, БРАТЕ…”ВІЧНИМ ВЗІРЦЕМ ДЛЯ НАС Є ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ШЕВЧЕНКО – ЦЕ САМА УКРАЇНА. ОСЬ ЩО ПИСАВ

ПРО СВІТОВУ ВЕЛИЧ КОБЗАРЯ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ БОГДАН ЛЕПКИЙ: “ВІН У ЯСНИХ І ПРОСТИХ СЛОВАХ ПОДАВ НАМ ВИСОКОМОРАЛЬНІ НАУКИ Й ВКАЗІВКИ, БУВ ПОЛІТИЧНИМ ІДЕОЛОГОМ І СТАВ НАРОДНИМ ПРОВІДНИКОМ АЖ ДО НИНІШНЬОЇ ХВИЛИНИ. В КОЖНОМУ ВАЖЛИВІШОМУ МОМЕНТІ, В КОЖНІЙ ТРИВОЗІ ТА СКРУТІ СВІДОМИЙ УКРАЇНЕЦЬ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ТВОРІВ ШЕВЧЕНКА, ШУКАЮЧИ І ЗНАХОДЯЧИ В НИХ ПОРАДУ Й РОЗВАГУ.

…БЕЗ НЬОГО… ХТО ЗНАЄ, ЩО БУЛО Б З НАМИ!”

Ми щасливі, що доля подарувала нам тако-

го світоча. Минуло вже більш ніж 200 років від дня його народжен-ня, та ми, як і заповідав Великий Кобзар, не тільки згадуємо його, а й ставимо собі за взірець, черпа-ємо з його творчості сили й надії.

Отож подаємо нижче думки людей, для яких Шевченко так багато значить.

Володимир ОНИЩЕНКО, гончар, член Національної спіл-ки художників України:

–З “Кобзарем” я по-знайомився завдяки

своєму дідусеві Юхимові Бонда-ренку, в родині якого минуло моє дитинство. Спершу, коли я ще грамоти не знав, він мені читав дещо з віршів, а згодом я вже сам читав, по букві складаючи слово за словом, рядок до рядка, оси-люючи вірші з дещо таємничої для мене книжки.

Пам’ятаю, як у молодших класах читав своїй неписьмен-ній бабусі вірші з “Кобзаря”, якого дід ховав на покуті біля ікон, інколи співав їй “Реве та стогне Дніпр широкий…” та інші пісні на слова поета.

1964 року наш клас (а моє село десь за дві-три години їзди автомобілем до Канева) поїхав на Чернечу гору, бо ж був ювілей Тараса Шевченка. Подорож запам’яталася на все життя. Це

була перша екскурсія, перший музей, що я його побачив, а там було стільки живопису і скульп-тури – очі розбігалися! Тоді я у неповні шістнадцять вже малю-вав і мріяв стати митцем.

Наприкінці шістдесятих років серед київського студент-ства виник звичай відзначати 22 травня – день перепоховання Тараса Шевченка. Нас попере-дили, щоб ми в жодному разі не проходили повз пам’ятник поетові, бо будуть великі непри-ємності. Це попередження ми, юні, захоплені незвичайним, виконали з точністю до навпаки. Рано-вранці, коли ще всі спали, ми, майже крадучись, поклали квіти до підніжжя пам’ятника і дуже пишались тим, адже покло-нилися нашому героєві. Хлопців, які підійшли до пам’ятника пізніше, до чи після полудня, завернули назад, кого побили, а кого забрали у відділення міліції.

У своєму житті зустрічав тільки одну людину, яка знала напам’ять усього “Кобзаря”. Можна було сказати слово чи рядок, а далі Степан Кириченко, народний художник України, чи-тав із пам’яті сам. Усі свої справи і помисли він завжди звіряв за Тарасом, черпав у його піснях творче натхнення, як тепер і я на-магаюся робити. Вдається чи ні, то вже людям судити… “Кобзар” не одразу відкривається своїми глибинами. Лише з роками дедалі ближчим стає Шевченко…

Ірина МОЛЧАНОВА, голова Маріупольського осередку Со-юзу українок, Донецька область:

–Народилася я у ве-ликому індустрі-

альному та культурному місті Новосибірську й не мала гадки розлучатися з ним. Але… Коли після навчання мені запропо-нували роботу в Україні, виникло тверде прагнення: їду! Земля пра-щурів раптом покликала до себе!

З дитинства я з надзвичай-ним хвилюванням слухала укра-

їнські пісні, що інколи лунали на радіо. Особливо до сліз подоба-лося широке Шевченкове “Реве та стогне Дніпр широкий”. Коли переселилася в Україну, мови тоді не знала, але самотужки, разом з дітьми, поступово підступала до її розуміння Тарасовими щаб-лями від “Мені тринадцятий минало…” до “Катерини”. Але якось не випадало нагод уважно почитати “Кобзаря”.

Одного разу соромно мені стало, взяла я славнозвісну книгу в бібліотеці, взяла й завагалась… Охопило хвилювання: чи спра-вить на мене ця книга таке сильне враження?

І от з тривогою розгорнула “Кобзар” і… що я побачила у першому рядку? “Реве та стогне Дніпр широкий…” У горлі за-пекло – це ж “моє”, від самого дитинства! Читаю далі “При-чинну” – усе просто. Так просто, як було колись у чудових казках, як буває лише у житті: кохання, кохання до нестями, до смерті. Потім читаю “Думи…”, відчуваю тугу поета за щастям, за рідним краєм, зойк безталанної душі за ліпшою долею, і з очей течуть сльози… І раптом я розумію: це не вірші зовсім. Це молитва й благання.

Великий Тарас навчив мене любити Україну.

Ольга БУДНІКОВА, член Національної спілки письмен-ників України, Львівська об-ласть:

–Не можу похвали-тися тим, що у нас

колись на покуті поруч лежали дві книги: Біблія і “Кобзар”… Їх у нас просто не було. Одну Біблію на все село мав дід Семен, але він занадто дорожив нею, і вона по руках ходила. Та вже у восьмому класі моя шкільна подруга (вона знала, що я пишу вірші) подарувала мені велику за обсягом і форматом книгу: обкладинка, обклеєна сірою лляною тканиною, з невеликим

чорним прямокутником, на якому коротко витиснено: “Та-рас Шевченко. Кобзар”. Я дуже тішилася подарунком – нарешті я мала змогу читати великого Поета не лише в межах шкільної хрестоматії.

Читала, перечитувала, від-кривала для себе справжнього Шевченка з його сердечним болем та сльозами. А потім при нагоді розповідала сусідам ці іс-торії, запрошувала у вільний час зайти та послухати Шевченкове слово. Та ніколи влітку бідному, замордованому важкою працею колгоспникові сидіти над книж-кою: щодень ішли на колгоспну роботу, як на панщину… Та вже як діждалися Пилипівського по-сту, довгими осінньо-зимовими вечорами збирались то в одного сусіди, то в другого погомоніти, обмінятися сільськими чи дер-жавними новинами.

Так починалися Тарасові вечори. І коли вже всі були в зборі, хтось нетерплячий казав: “Починай, Олю…”

У середині 60-х у нашому глухому поліському селі ще не було електрики. Під стелею диміла підвішена гасова лампа. Я сідала на почесне місце під іконами, на покуті. І, як Свято Письмо, розгортала книгу в сірій обкладинці. В хаті ставало тихо, як у церкві. Чути було, як за ві-кном, на загаті (якою утепляли на зиму стіни нашої благенької хатини), шурхотить вітер сухим дубовим листям. На столі си-ротливо жовтіло гарбузове на-сіння – про нього забули. Жінки стиха зітхали, ріжечком хустини втираючи вологі очі.

Втрачалася, пропадала від-стань між “колись” і “тепер”: все, про що писав Тарас Шев-ченко, було таке справжнє, рідне і болюче. Тарас, такий живий і близький, був незримо присут-нім серед нас.

Записала Зоряна НАГІРНЯК

ДОСЛІДЖЕННЯ

ДОРОГОЮ БОЛЮ

Свого часу у Донецьку побачив світ краєзнавчий нарис Ана-толія Шевченка “Т.Г. Шевченко та Донеччина”, виданий

на кошти Артемівського музею, і став першою спробою узагаль-нення історії вшанування донеччанами пам’яті Великого Кобзаря.

Такі видання мають неабияку цінність і містять стільки цікавої інформації, яку не почерпнеш з якихось інших джерел! Завдяки невтомній пошуковій роботі автора ми дізнаємося, що перша згадка про вшанування Тараса Шевченка у Доне-цькому краї датується 1911 роком, коли Бахмутська міська дума (Бахмут – нині Артемівськ Донецької області) виділила і передала Шевченківському комітету з відзначення 50-річчя від дня смерті Шевченка кошти для будівництва пам’ятника поетові у місті Києві.

Автор наводить конкретні факти, що, незважаючи на забо-рону царського уряду, в місті Бахмуті газета “Бахмутская копейка” 21 лютого 1914 року відгукнулася на ювілей Т.Г. Шевченка статтею

“Крамольний поет”, в якій зазначається, що “його ім’я є цінним для всієї загальноросійської культури”. Газета знайомила читачів із життєвим і творчим шляхом українського поета. Підкреслю-валося, що “народний поет витравлюється з пам’яті народної”, що йому “не хочуть простити того, що він писав своєю рідною мовою, для свого рідного народу, жив його життям і приніс йому себе в жертву”.

Читачі книжечки можуть дізнатися про те, що ще у цьому ж 1914 році в Донецьку (тоді у приміщенні залізничної школи на станції Юзово) місцеві любителі вистав влаштували спектакль “Назар Стодоля” за однойменною п’єсою Шевченка, яка мала великий успіх, а в 1930 році у Маріуполі вийшов з друку невели-кий збірник творів Тараса Шевченка “Малий Кобзар”. У Бахмуті побачила світ книжечка “Тарас Григорович Шевченко”, до речі, автора не зазначено. Дослідник віднайшов один примірник цієї книжки у фондах Центральної наукової бібліотеки АН УРСР імені Вернадського у Києві.

Місцевий краєзнавець-історик у своєму виданні роз-повідає про те, як прості люди святкували славні ювілеї по-ета, як широко відзначала ці дати інтелігенція Донецького краю, як у час заборони Кобзаревого слова воно гордо зву-

чало з новою революційною силою і кликало до боротьби.Широко відзначався на Донеччині, пише Анатолій Шевчен-

ко, сумний ювілей – 100-річчя від дня смерті Кобзаря. 10 березня 1961 року в Донецькому театрі опери і балету була поставлена вистава “Наймичка”. Автор підкреслює: “Велике пожвавлення у вшануванні пам’яті Т. Шевченка в нащадків Кобзаря в Донбасі. В селищі Пантелеймонівка, недалеко від міста Горлівка, жили правнучки Великого Кобзаря Ганна Іванівна та її сестра Ольга Іванівна Шевченко”. Водночас він розповідає про їхній життє-вий шлях у Донецькому краї. 9 березня 1964 року біля підніжжя пам’ятника Т. Шевченкові у Донецьку були покладені численні вінки від організацій, установ міста, від Донецького обласного комітету. Вінок до пам’ятника свого великого прадіда поклали Ганна Іванівна Орильська і Ольга Іванівна Шевченко-Шварцер.

Автор книжечки повідомляє про встановлення скульптур Великого Кобзаря, барельєфів, відкриття йому пам’ятників на Донеччині, про те, як справу і слово Шевченкове несли в народ інші славетні українці, зокрема, Микола Рибалко, Василь Стус, Іван Дзюба – лауреати Державної премії імені Т.Г.Шевченка, які свого часу пройшли дорогами болю…




АКТУАЛЬНО

В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ПЕРЕБУВАЄ МАЙЖЕ 11 ТИСЯЧ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА ІЗ ЗАГАЛЬНОЮ ВАРТІСТЮ 1,5 МЛРД. ГРН., А В КОРИСТУВАННЯ ОРГАНІВ І УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ПЕРЕДАНО ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ 54 ТИСЯЧІ ГЕКТАРІВ, НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА ЯКИХ СКЛАДАЄ 1,3 МЛРД. ГРИВЕНЬ.

ПІДСУМКИ РОБОТИ ТА ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ

У відповідності до доручень Кабінету Міністрів України та Фонду Дер-

жавного майна України щодо підвищення ефективності використання об’єктів не-рухомого майна, які не використовуються для потреб державних органів влади, за пропозиціями територіальних органів у ми-нулому році передано в оренду 159 об’єктів, що у порівнянні з 2013 роком на 8 відсотків більше. Це дозволило отримати додаткові надходження майже на 1 млн. гривень.

На даний час рішенням Уряду України дозволено Державній пенітенціарній служ-бі України визначати земельні ділянки для здійснення на них спільного будівництва житла. З цією метою до Міністерства юсти-ції України подано на погодження проект розпорядження Уряду щодо забудови 7 земельних ділянок загальною площею 7,2 гектара у містах Ковель, Івано-Франківськ, Житомир, Львів, Чортків, селищах міського типу Гостомель та Коцюбинське Київської області, що дозволить у подальшому отри-мати житло на загальну суму майже 19,0 млн. гривень.

Зважаючи на те, що сьогодні це єдина можливість розв’язання житлових про-блем 2100 осіб із числа персоналу служби, у 2015 році необхідно продовжити роботу щодо будівництв житла на визначених у минулому році територіальними органами управління 21 інвестиційно привабливій зе-мельній ділянці у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Черкаській областях.

Місцевими органами самоврядування та виконавчої влади надано попередню згоду на виділення земельних ділянок під будівництво житла у межах таких міст як Запоріжжя, Кіровоград, Миколаїв, Суми та Хмельницький, а клопотання територі-

альних органів ДПтС України у Вінницькій, Дніпропетровській, Рівненській, Чернігів-ській та Черкаській областях нині на роз-гляді в органах місцевого самоврядування.

Для підвищення ефективності ви-користання об’єктів нерухомого майна, покращення його техніко-економічних показників та рівня експлуатаційної без-пеки протягом 2014 року за рахунок коштів держбюджету було залучено 16,5 млн. грн. на проведення реконструкції 14 об’єктів, капітального ремонту 20 об’єктів та поточ-ного ремонту 860 об’єктів органів і установ виконання покарань.

Завдяки вжитим заходам у минулому році створено другу чергу сектору макси-мального рівня безпеки в Криворізькій установі виконання покарань № 3 на 50 місць, введено в експлуатацію після рекон-струкції три об’єкти соціально-побутового призначення у Київському слідчому ізоля-торі, Галицькій №128 та Дар’ївській №10 виправних колоніях в Івано-Франківській та Херсонській областях відповідно; завер-шено капітальний ремонт одного об’єкта спеціального призначення в Запорізькій області, а також чотирьох інженерних об’єктів та зовнішніх інженерних мереж в установах кримінально-виконавчої служби у Донецькій, Львівській та Миколаївській областях, а також поточні ремонти на за-планованих об’єктах; здійснено ремонт лікувального відділення № 6 (дільниця СІЗО) та системи гарячого водопостачання міжобласної спеціалізованої туберкульоз-ної лікарні при Херсонській виправній колонії №61, лікарні Райківської ВК №73 та лабораторії багатопрофільної лікарні Бучанської ВК №85, силового кабеля Хмельницького училища.

Разом з тим, у 2014 році розпочалось створення секторів максимального рівня безпеки на 161 місце у Вільнянській №11

та Чернівецькій №33 установах виконання покарань, а також виконувались ремонти окремих конструктивних елементів ре-жимних корпусів Луцького, Львівського, Івано-Франківського, Рівненського та Херсонського слідчих ізоляторів, а також Вільнянської установи виконання покарань, гуртожитку Кременчуцької виправної коло-нії №69, лікувальних корпусів міжобласної лікарні Темнівської виправної колонії №100, очисних споруд Шосткинської виправної колонії №66 та інших об’єктів.

За результатами проведених сезонних оглядів в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України, переві-рено технічний стан 6975 будівель і споруд, 1454 об’єкти інженерної інфраструктури та 1715 кілометрів інженерних мереж. При цьому встановлено, що 258 будівель та спо-руд, 59 об’єктів інженерної інфраструктури і 83 кілометри інженерних мереж мають фізичний знос вище 61відсотка.

Управлінням в Харківській області забезпечено відновлення функціонування гуртожитку для працівників Жовтневської виправної колонії №17.

Зважаючи на необхідність створення гуртожитків в установах кримінально-ви-конавчої служби, у минулому році територі-альними органами проведено огляд об’єктів нерухомого майна за межами зон, що охоро-няються та які не використовуються устано-вами за призначенням, і лише управліннями у Вінницькій, Волинській, Дніпропетров-ській, Житомирській, Київській, Львівській, Полтавській, Сумській та Хмельницькій областях визначено такі об’єкти.

Для проживання персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України використовується 21 гуртожиток, де наразі проживає 890 осіб.

Законом України “Про Державний бю-джет України на 2015 рік” передбачені дер-жавні капітальні видатки в обсязі 2,5 млрд. гривень, що розподіляються за рішенням Кабінету Міністрів України. У зв’язку з чим до Міністерства юстиції України направлено відповідний проект розпорядження Уряду щодо фінансування за рахунок цих коштів першочергових об’єктів Державної пенітен-ціарної служби України.

Крім того, у минулому році проводилась

робота спільно з Міністерством екології та природних ресурсів щодо фінансування у 2015 році за рахунок коштів природоохо-ронного фонду реконструкції та капіталь-ного ремонту 12 об’єктів централізованого водовідведення та очищення стоків установ виконання покарань, а також екологічних інвестицій на реалізацію 41 пілотного енер-гозберігаючого проекту в установах Івано-Франківської, Полтавської, Харківської та Херсонської областей.

Визначено основні напрями діяльності на 2015 рік, а саме:

– залучення міжнародної технічної допомоги та інвестицій на реалізацію ін-вестиційних проектів з перенесення за межі центральних частин міст Києва, Львова, Одеси та Херсона слідчих ізоляторів та установ виконання покарань;

– реалізація енергозберігаючих про-ектів в установах Державної кримінально-виконавчої служби України за рахунок залучення екологічних інвестицій та інших незаборонених законом джерел фінансу-вання;

– будівництво (реконструкція, ка-пітальний ремонт) об’єктів очищення та відведення стоків в установах виконання покарань за рахунок залучення коштів з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища та інших неза-боронених законом джерел фінансування;

– облаштування секторів максимально-го рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі та на певний строк в установах виконання покарань;

– спільне будівництво житла на земель-них ділянках установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

– поліпшення технічного стану об’єктів нерухомого майна в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України;

– підвищення ефективності викори-стання нерухомого майна та земельних ділянок слідчих ізоляторів та установ ви-конання покарань;

– поліпшення житлових умов персо-налу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Управління капітального будівництва та розвитку ДПтС України

О ЛЬГОТАХ ПО УПЛАТЕ НАЛОГА НА НЕДВИЖИМОСТЬ

Согласно Налоговому кодек-су Украины (НКУ) базой

налогообложения является общая площадь объекта жилой и нежилой недвижимости, в том числе его частей.

Подпунктом 266.4.1. п.266.4 ст.266 НКУ предусмотрены льготы по уплате налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, а именно: база налогообло-жения объект /объектов жилой не-движимости, в том числе, их частей, находящихся в собственности физи-ческого лица – налогоплательщика, уменьшается:

– для квартир независимо от их количества – на 60м2;

– для домов независимо от их количества – на 120м2;

– для различных типов объектов жилой недвижимости, в том числе их частей (в случае одновременного пребывания в собственности нало-гоплательщика квартиры/квартир и жилого дома/домов и их частей) – на 180м2.

Такое уменьшение предостав-ляется один раз за каждый базовый налоговый ( отчетный) период (год).

Сельские, поселковые, город-ские советы могут увеличивать предельную границу жилой не-движимости, на которую умень-шается база налогообложения (пп.266.4.1п.266.4ст.266 НКУ). Органы местного самоуправления устанавливают льготы по налогу, который уплачивается на соответ-ствующей территории с объектов жилой и/или нежилой недвижимос-ти, находящихся в собственности физических или юридических лиц, религиозных организаций Украины, уставы (положения) которых зарегистрированы и используются для обеспечения деятельности, предусмотренной такими уставами. Льготы по налогу, который уплачива-ется на соответствующей территории с объектов жилой недвижимости для физических лиц, определяются исхо-дя из их имущественного положения и уровня доходов.

Льготы по налогу, который уплачивается на соответствующей территории с объектов жилой не-движимости, для физических лиц не предоставляются на:

– объект/объекты налогообло-

жения, если площадь такого/та-ких объекта/объектов превышает пятикратный размер необлагаемой площади, утвержденной решением органов местного самоуправления;

– объекты налогообложения, ис поль зуемые с целью получения доходов (сдаются в аренду, лизинг, ссуду, используются в предприни-мательской деятельности).

Органы местного самоуправ-ления до 1 февраля подают в со-ответствующий контролирующий орган по местонахождению объекта жилой недвижимости сведения о льготах, предоставленных ими в со-ответствии с абзацем 1 и 2 пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 НКУ.

До 1 июля владелец квартиры или дома, на которого не распро-страняется льгота, получит уведом-ление – решение об уплате налога на недвижимость, который надо вне-сти в течение 60 дней. За неуплату предусмотрена пеня: при задержке до 30 календарных дней включи-тельно – 10 процентов от суммы, более 30 дней – 20 процентов.

В. ОЛЕЙНИК,“Украинский пенсионер”

ВДЯЧНІСТЬ ЗА ДОПОМОГУ

Ремонт даху Івано-Франківського слідчого ізолятора був одним із проблемних питань, які треба було вирішувати

якнайшвидше. Стара покрівля площею понад 3 тисячі кв.м була в непридатному технічному стані, адже режимні корпуси СІЗО експлуатуються з 1910 року. Впродовж століття, через відсутність коштів, замінити цілковито покрівлю даху не вбача-лося можливим, а незначні поточні ремонти не забезпечували утримання будівлі у належному стані.

У 2014 році на прохання адміністрації Івано-Франківської ОДА та управління ДПтС України в області керівництво ПАТ “Івано-Франківськцемент” благодійно надало азбоцементні листи для повної заміни покрівлі будівлі слідчого ізолятора.

Керівництво центрального апарату ДПтС України у вересні 2014 року виділило кошти на проведення капітального ремонту покрівлі слідчого ізолятора у розмірі 996,5 тисячі грн. Впродовж жовтня 2014 року – січня 2015 року генеральним підрядником ТзОВ “МПК-77” здійснено комплекс робіт з капітального ремонту дахів будівель режимних корпусів СІЗО.

Пенітенціарії області висловлюють щирі слова подяки голові правління ПАТ “Івано-Франківськцемент” Миколі Круцю за небайдужість та надання необхідних матеріалів для проведення ремонтних робіт.

Оксана ЛАВРІВ



ЧИТАЧ – ГАЗЕТА – ЧИТАЧ

“Є РЕЗУЛЬТАТ, А ЦЕ – ГОЛОВНЕ…”ТРАДИЦІЙНО РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ “ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК” ПРОВОДИТЬ ЛІТЕРАТУРНИЙ

КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”. І МИНУЛИЙ РІК НЕ СТАВ ВИНЯТКОМ. ПРОТЯГОМ РОКУ ДО РЕДАКЦІЇ НАДХОДИЛО БАГАТО ВІРШІВ ВІД АВТОРІВ. І ДОСИТЬ НЕПРОСТО БУЛО ВИЗНАЧИТИ НАЙКРАЩИХ, БО ВСІ ТВОРИ ЧУДОВІ.

КОЛИ ЗВІСТКА ПРО ПЕРЕМОГУ ДІЙШЛА ДО КОЖНОГО АВТОРА, ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ ПОЛИНУЛИ ЛИСТИ-ПОДЯКИ ЗА ВИЗНАННЯ ТВОРЧОСТІ ТА З ПЛАНАМИ НА МАЙБУТНЄ.

“Доброго дня, шановна редакціє! Щиро вдячна за таку оцінку моїх віршів. Сподіваюсь, що

і цього року вони не будуть гіршими, ніж в минулому, адже пишу я їх від душі. Мені приємно, що комусь вони подобаються.

Хто я? Веселка в водограї,Весна квітнева на вікні?Я – та, що так тебе чекаєЙ чекатиме завжди-завжди.Хто ще? Я – росяна краплинкаІ сонця посмішка ранкова,Я завітала на хвилинку,Щоб бачив ти цей день чудовий.Я – пташка, що тобі співає,І квітка, що завжди цвіте,Я та, хто тебе кохаєІ завжди, любий, тебе жде.Хто я? Я – зіронька на небі,Щоб шлях знайшов додому ти,Я буду всім, що тобі треба,У твоєму щасті та житті.З повагою

Наталія ДУБОВА”.

“Безмежно радий за привітання та вдячний за ува-гу та тепло, що випромінюється від вас. Я дуже

радий, що за п’ять років за гратами в моєму житті відбулося щось приємне, душевне, в якому є людяність і наснага до життя, поштовх до віри, що ти не забутий, що ти є. Низький вам уклін за те, що ви є, що ви робите і вселяєте в наші душі віру в добро та в завтрашній день. Хотілось би через нашу газету привітати з перемогою хорошу людину, майстра пера і людину, добре відому читачам, Миколу Стасюка.

Бажаю вам чистого неба, сімейного блага та здоров’я. Хай береже нас всіх Господь.

З повагою Борис БОРОДАЙ”.

З великим задоволенням і вдячністю прийняв звіст-ку про те, що і в цьому році я увійшов до когорти

переможців літературного конкурсу “Дзеркало”. Щиро вдячний всім, хто причетний до конкурсу. Натомість хочу подякувати головному редактору Оксані Вєлковій-Лагоді. Ви надзвичайно хоробра жінка і патріот України, Ваша любов до України, до української літератури ви-кликає захоплення. Дякую особисто Вам за те, що Ви протягом минулого року друкували мої вірші. А надалі я знаю, про що писатиму: про мою Україну і про рідну мову. Моє життя невід’ємне від життя держави, і я ду-маю, що зміни в країні стали і змінами в моєму житті. Шановна редакціє, дякую вам всім за підтримку, дякую за визнання. Ви робите велику і добру справу: шукаєте і знаходите талановитих людей в місцях позбавлення волі, а це велика і нелегка справа.Бажаю вам віднайти не одного Шевченка і Стуса, Костенко і Дмитренка. Творчих вам успіхів, терпіння, натхнення і мирного неба над головою!

Також хочу подякувати авторам-дописувачам, особ-ливо Олені Мішак, за її талановиті і красиві вірші, за не-перевершену ніжність і мрійність Наталії Дубовій і всім, хто протягом року брав участь у літературному конкурсі.

Смотрю газету, улыбаюсь,Читаю с конкурса стихиИ очень многим удивляюсьИз лагерей, но неплохи. Горит костер Купальской ночи И березиль водой шумит Снегирь ребеночком хохочет, Спешат куда-то люди жить.Перед глазами жизни, люди Простые люди, их поймешьДругих таких уже не будет,Других таких ты не найдешь. И вроде нету здесь великих – Простые люди из людей Беда в тюрьме, но не безлики И любят жизнь, своих детей.Пусть дни летят, кружится глобусИ в суете, среди проблемСпасибо “Зеркалу” за конкурс,А за стихи спасибо всем.

Цього року закінчується термін мого ув’язнення, але завдяки конкурсу мій час не був змарнований, я старався заради всіх, хто мене знає, заради свого сина Олександра, заради самого себе. Є результат, а це – головне. Дякую всім! В цей нелегкий для країни час, коли іде війна, я не можу бути осторонь подій та хочу подарувати ще декілька віршів. ТОБІ, УКРАЇНО!

Несуть домовини – тобі, УкраїноНесуть домовини – від смерті човниДля батька і сина прощання – хвилиниТяжкі домовини – відлуння війни. За що їх убили? Щоб сльози пролити Щоб сироти знову не знали батьків Щоб свіжі могили лопати прорили А внуки загиблих зустріли дідів.Тобі, Україно, несуть домовиниСлов’янської крові ріки течутьІ вже не єдині, а цілі родиниПроводять нащадків в останнюю путь. У вічні запаси ідуть із Донбасу Солдати Росії і наші брати За що їх убили? Слов’янськ погубили І дружби порушили давні мости.З якої відрази команди й наказиВіддали магнати і нові царіЧому ж так щоразу велику заразу Несуть нам потвори і злі упирі. І віриш, народе, у тяжкі моменти Що влада тебе збереже від біди Прийдуть президенти, дарують презенти І хліба дадуть, і попити води.Коли ж ти прозрієш, коли зрозумієшТи долю свою обираєш лиш самМабуть, ти не вмієш, чи, може, не волієшВиходити в світло, не йти по лісам. Та вірю я в тебе, моя Батьківщино, Я вірю в народ і прозріння сердець Несуть домовини тобі, Україно Та це не початок, це горю кінець.Із болю і крові калина зросталаА Воля і Слава зросла з домовинНіколи спокою ти, мамо, не зналаВдова ти від віку, в могилі твій син. Несуть домовини тобі, Україно Не вір, домовини – початок життя Загиблі, хоробрі, та Дух не загине Його понесе у краще життя. З повагою

Олександр ЧМІЛЬ”.

“Із великим задоволенням, радістю й безмежною вдячністю пишу вам чергового листа. Як і зав-

жди – щиро й безмежно дякую вам за те, що ви не тільки даєте можливість самовиразитися, надихаєте, підтримуєте, додаєте впевненості й сил, вражаєте – але ще й дивуєте! Ви не повірите, але газету з публікацією мого першого вірша я отримав до дня мого народження! На успіх ксерокопій творчих доробок я навіть не сподівався і не мріяв! А ще я не припускав, що моя творчість буде визнана, а тим паче, що посяду таке високе місце і опинюся серед найкращих у літературному конкурсі “Дзеркало”.

Надсилаю до вашої уваги та уваги читачів свої “тво-ріння”, які, звісно, присвячені національним героям, які мужньо і стійко захищають рідні домівки та оселі, неза-лежність та єдність України.

Також не можу залишити без уваги, слів вдячності та поваги тих,чиї вчинки й справи заслуговують найвищої нагороди, адже вони виявляють милосердя, творять до-бро, не просто виконуючи свій громадянський, людський обов’язок, а роблять це за велінням серця і покликом душі. Волонтер – це надійний тил!

Хочу побажати, щоб у ваших серцях і у серцях кожної української жінки врешті-решт назавжди оселилися такі почуття, як спокій, впевненість, мир, віра, надія та любов!

МОЛИТВАЗа мир, за спокій,За рідних і близьких,За тих, хто на сходіЗахищає нас всіх,За матір в сльозах,

Яка ночами не спить, –За кожного синаЇї серце тремтить.За тих, хто з небесСпоглядає на нас,Тож дай, Боже, всімУ важкий долі час.

***Води цілющої ковток,Одержимий духом допомоги,Людина справи, а не популізму,Основа гідності і альтруїзму,Національна гордість України,Товариш і янгол солдату й дитини,Емоційна культура – це він,Революції Гідності Син! ***Гідні сини України,Еволюція духу, єдині,Разом крокують до мрії,Окрилені вітром надії.Я подумки разом із вами,Миру та спокою захисниками.

Слова й молитви матерівЛинуть у небо весь час:Ангели хай бережуть їх!Ви повертайтеся живими,Адже ми чекаємо на вас!

З повагою, нескінченною вдячністю та найкращими побажаннями

Руслан ШКАРУПА”.

Під час нагородження переможниці конкурсу “Дзеркало” Олени Мішак (на знімку) жінка щиро

подякувала рідній газеті за те, що вона дає можливість в місцях позбавлення волі розвивати свій талант усім без перешкод та побажала редакції продовжувати “робити добро” для розвитку і розквіту талантів, можливості поді-литися тим, що на душі, тим що наболіло, та розповісти про свої мрії…

Мій вірш – це затишний мій дім,Відкритий всім вітрам людської долі,Вітрам, що в серці, і вітрам, що в полі,Вітрам, що свищуть над життям моїм. Мені вітри приносять звіддаля Минущий запах щастя, запах горя, Солоний і стійкий, як запах моря. Я слухаю, як дихає земля...Мій вірш відкритий птахом з верховіть,Відкритий для знедолених, бездомних,Для надто добрих і для надто скромних,Він без замків – заходьте і живіть. Мені б міцніший дім побудувати, За стінами надійними й товстими, За сімома запорами глухими Щось радісне й домашнє заспівати.Але закриє затишна садибаЛюдей і світ, вітри і ранні грози,Забуду я, що хтось ковтає сльозиЧастіше, ніж черствий окраєць хліба.

Шановні автори! Нам приємно отримувати від вас листи з новими творами, відстежувати за вашими

творчими успіхами. І надалі творіть та даруйте радість нам та всім нашим читачам! До нових зустрічей на сторінках газети!

Валерія КИЛИМОВА,Оксана ВЄЛКОВА-ЛАГОДА



ЦЕ – НАША ІСТОРІЯОБОВ’ЯЗОК


З НАГОДИ 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Чи був би цей скромний священик із невеликого та вбогого підкарпат-

ського села (народився 4 березня 1815 року, с. Явірник Руський), обдарований небуденним талантом митця, настільки відомим і поша-нованим, якби не пісня-гімн, яка увійшла до пісенної скарбниці нашого народу! Творчий шлях Михайла Вербицького переконує, що будучи одержимий музикою, перейнятий ідеєю національного відродження, він свій музичний талант повсякчас віддавав народо-ві і присвячував йому своє життя…

Музичну освіту юний Михайло здобув у дяківській школі у Перемишлі. Утім, щодо облаштування свого майбутнього, він пішов шляхом, уторованим більшістю представни-ків галицької інтелігенції: 1833 року вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії. Тут він почав серйозно займатися музикою, опанував техніку гри на гітарі, яка стала його улюбленим інструментом, а згодом він створив підручник для навчання гри на гітарі, почав писати п’єси для цього інструмента. Після закінчення духовного закладу він у 1852 році одержав парафію у селі Млини Яворівського повіту, де служив Богові і людям аж до смерті. Ще й досі дивом збереглася ця дерев’яна церква, в якій отець Михайло своїм чудовим голосом відправляв Святу Літургію, а млинівські парафіяни любили і шанували свого пароха, бо був він священиком за покликанням.

Проте захоплення музикою не згасало в ньому. Він писав літургійні композиції, які ще й тепер співає уся наша Галичина. І які це були шедеври! “Святий Боже”, велично-

пафосне “Алілуя”, яке в народі називають козацьким, “Єдинородний Сине”, при-часний “Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші.

Писав М.Вербицький і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на на-родні мелодії, полонезів, вступів до вистав. Коли наприкінці сорокових років ХІХ ст. налагоджувалось активне театральне життя, Вербицький одразу взявся за написання музичних номерів до українських театраль-них вистав, а музика вносила яскравий

емоційний елемент. Священик-композитор написав музику до понад 20 вистав, зокрема, на той час до таких, як “Верховинці”, “Козак і охотник”, “Жовнір-чарівник” тощо.

Михайло Вербицький дав також му-зичне життя поезії місцевих поетів, зо-крема, М.Шашкевича, Ю.Федьковича та І.Чушалевича. А своєю кантатою “Заповіт” (“Завіщаніє”) на слова Тараса Шевченка М.Вербицький відкрив нову епоху в розвит-ку хорової музики в Галичині. Ця кантата вперше була виконана на Шевченківському концерті у Львові 1868 року.

Та ось короткий життєпис створення ним музики до національного гімну. Початок 60-х років ХІХ століття характеризувався пожвавленням духовного життя в Галичині. Тоді, у львівському журналі “Мета” (№4, 1863 р.) з’явився патріотичний вірш поета з Борисполя, що поблизу Києва, Павла Чу-бинського “Ще не вмерла Україна” (зрозумі-ло, що цей антиімперський вірш не міг бути опублікований у Росії). Цей вірш припав до вподоби М.Вербицькому і своїм висо-копатріотичним змістом, і легкістю форми. Спочатку Вербицький представив цю пісню як солоспів, і сам виконав її на сходинах гімназійної “Громади” в Перемишлі. А щоб усі члени “Громади” могли цю патріотичну пісню бадьоро виконувати, він зробив з неї хорову композицію.

Уперше цей хоровий твір прозвучав у Перемишлі в день празника Св. Івана Хрес-тителя – 1 липня 1864 року. На концерті був присутній старенький уже єпископ Тома Полянський. З глибокою побожністю він

поблагословив і композитора, і його твір на слова Павла Чубинського. Це була знаменна подія. Ця патріотична пісня, немов веселка, поєднала наддніпрянців із галичанами. А надруковано текст цієї пісні з нотами було вперше у Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою “Кобзар”. Рукописний текст цього твору (слова і музика) зберігається у рукописному відділі Наукової бібліотеки іме-ні В.Стефаника АН України. Рукою компо-зитора Віктора Матюка (учня Вербицького) на першій сторінці написано: “Манускрипт Михайла Вербицького. На пам’ятку і до переховання в бібліотеці передаю хвальному товариству “Станіславський Боян”. Зістав-лення тексту, опублікованого в “Меті”, з рукописом М.Вербицького засвідчує, що вони тотожні.

Минали роки… Пісня розправляла крила – спочатку над Дністром, а потім над Дніпром…

Михайла Вербицького високо поціно-вували чільні діячі української культури, зокрема, Іван Франко. А один із найавто-ритетніших і прославлених митців України, композитор Станіслав Людкевич 1934 року відзначав: “Вербицький для нас є не тільки музикантом, а й також символом нашого національного відродження в Галичині”.


НА ШЛЯХУ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

ЯСКРАВИЙ ПРОЛОГ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Уперше – 22 листопада 1938 року, коли чехословацький

парламент розмежував владу між Прагою і Хустом, Чехословаччина стала федеративною державою чехів, словаків і карпатських укра-їнців – з власним урядом, зако-нодавчим Соймом, судівництвом і внутрішньою адміністрацією з українською мовою урядування. Вдруге це відбулося 15 березня 1939 року, коли перший Сойм Карпат-ської України, обраний 12 лютого 1939 року, урочисто проголосив цей край державою. До влади прийшов

уряд, очолюваний Августином Волошиним.

Створення Карпатської Укра-їни в 1938-1939 роках збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Тому законо-мірним було й те, що міжнародний фактор вплинув на суспільно-по-літичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та в Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919 року було Закарпаття. Його доля розглядалася на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, які

диктували свою волю Чехословач-чині. Безпосередньо ця проблема розглядалася і Віденським арбі-тражем, коли від Закарпаття було відірвано його південну частину з містами Ужгород, Мукачеве, Бе-регове, Чоп і передано Угорщині.

Суспільно-політичні сили, що стали на чолі розбудови держави, сподівалися на підтримку західних країн. 24 жовтня 1938 р. спеціаль-на делегація Карпатської України передала німецькому уряду мемо-рандум, в якому йшлося, що Кар-патська Україна – лише частка всіх українських земель. Меморандум закликав підтримати прагнення населення краю до набуття Карпат-ською Україною статусу незалежної держави. Делегація пропонувала взяти молоду незалежну державу під міжнародний протекторат. Але західні країни, як і найближчі сусіди, залишилися глухими до українських прагнень. Незалежна Україна не була потрібна ні Гітлеру, ні Сталіну. Зокрема, на ХVІІІ з’їзді ВКП (б) 10 березня 1939 року Ста-лін відверто глузував з “так званої Карпатської України”.

І все ж уряд Августина Воло-шина приступив до розбудови авто-номної Карпатської України. З його ініціативи у січні 1939 року була

утворена політична організація за-карпатського населення, яка стояла на платформі творення суверенної держави, – Українське національне об’єднання (УНО). У лютому 1939 року, як ми вже згадували, відбули-ся вибори до парламенту – Сойму Карпатської України. За суверені-тет віддали голоси 92% виборців, які брали участь у голосуванні.

Коли спроби голови уряду Карпатської України добитися під-тримки Берліна не увінчалися успі-хом, Августин Волошин о 17 годині 14 березня зібрав засідання Сойму, на якому було проголошено самос-тійну Карпатську Україну. Сойм ухвалив закон, в якому зазначалося, що Карпатська Україна є незалеж-ною державою, а державною мовою є українська. Було затверджено прапор, герб і гімн нової держави, яка, на жаль, проіснувала недовго.

Наступного дня 15 березня від-булося спеціальне засідання Сой-му, на якому затверджено новий склад уряду на чолі з Августином Волошиним. Було ухвалено також рішення ще раз просити в Німеч-чини допомоги проти наступу угорських військ.

Тим часом угорські війська підступили до Хуста, навколо нього точилися запеклі бої. Військовики

Карпатської Січі, які фактично стали національним військом Карпатської України, мужньо боронили незалежність рідного краю. Нарешті надійшла відповідь з Берліна: німецький уряд не радив чинити опір угорським військам.

Під натиском ворожих сил під-розділи Карпатської Січі, а з ними і уряд Карпатської України, відходи-ли на територію Румунії. Упродовж кількох тижнів лютував на Закар-патті терор: у тюрмах і концтабо-рах гинули закарпатські українці, знищувалась інтелігенція; багато української крові було пролито на фронтах. Трагізм березневих подій у Карпатській Україні полягав і в тому, що Закарпаття практично стало розмінною монетою у планах великих держав.

І все ж проголошення незалеж-ної держави на частині української території мало велике значення. Це, як зазначив доктор історичних наук професор Володимир Сергій-чук, була ще одна спроба створити українську державність після укра-їнської революції 1917-1920 років. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що Карпатська Україна 1938-1939 років була прологом Української держави 1991 року.


ІСТОРІЯ ЦІЄЇ ДЕРЖАВИ Є МАЛОВІДОМОЮ. ОДНАК ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ 1938-1939 РОКІВ – ЦЕ ОДНА ЗІ СВІТЛИХ СТОРІНОК ІСТОРІЇ ЗАКАРПАТТЯ, НАРОД ЯКОГО ПІСЛЯ СТОЛІТЬ ПОНЕВОЛЕННЯ НАРЕШТІ ЗДОБУВ СВОЮ ДЕРЖАВНІСТЬ. РАДІСНОЮ БУЛА ЦЯ ПОДІЯ ЩЕ Й ТОМУ, ЩО СТАЛОСЯ ЦЕ НЕ ЧЕРЕЗ ЗАКОЛОТ ЧИ ПЕРЕВОРОТ, А БЕЗ ПРОЛИТТЯ КРОВІ – КОНСТИТУЦІЙНИМ ШЛЯХОМ.

МИХАЙЛО ВЕРБИЦЬКИЙ… ТАЛАНОВИТИЙ МУЗИКАНТ, ДИРИГЕНТ, СВЯЩЕНИК, АВТОР УЛЮБЛЕНИХ І ДОБРЕ ЗНАНИХ ХОРІВ, СОЛОСПІВІВ, ПОПУЛЯРНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ МУЗИКИ. ТА НАЙБІЛЬШУ ПОПУЛЯРНІСТЬ ВІН ЗДОБУВ ЯК ТВОРЕЦЬ ВЕЛИЧНОЇ МЕЛОДІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ГІМНУ “ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА”, ТЕПЕР ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ УКРАЇНИ.

СВЯЩЕНИК. КОМПОЗИТОР. ТВОРЕЦЬ ГІМНУ




ПОРТРЕТ СИСТЕМИ

Закінчення. Початок на стор. 1

Так, за два тижні від назначеної дати, розпочалася підготовка до конкурсу. Кожного вечора учасниці

збиралися в актовій залі коледжу, репетирували дефіле та презентації талантів. Треба віддячити стройовій підготовці за підтягнутість, дисциплінованість та гарні постави дівчат. Між репетиціями були примірки суконь та фотосесії, які дівчатам подарувала професійний фотограф м. Чернігова та спонсор нашого свята Ірина Булах. До речі, цього року була рекордна кількість спонсорів.

Дівчата також вирішили відмовитися від стандартної для конкурсів краси прогулянки на рожевому “Лімузині”, а замість того завітали до Чернігівського обласного соціально-психо-логічного центру реабілітації дітей-сиріт та подарували дітям свої улюблені іграшки, солодощі та найцінніше – свою увагу. Конкурсантки зрозуміли, що найголовніше покликання краси – рятувати світ, дарувати любов та надихати на гарні вчинки. Як лід можна розтопити лише теплом, так ненависть можна побороти лише любов’ю, добром та піклуванням.

І ось настав день конкурсу! Дівчата зробили гарні зачіски та макіяжі, святково вбралися і дуже хвилювалися. Розпочався конкурс з “Дефіле у вечірніх сукнях”. Дівчата підбирали сукні на власний смак, кожна з яких підкреслювала неповторність та вишуканість конкурсанток. Було важко відвести погляд, і глядачі відразу почали співчувати журі.

Наступним, мабуть, найцікавішим конкурсом став кон-курс талантів. Дівчата демонстрували свої творчі здібності та вміння. Недарма кажуть, що “…тільки талановиті люди при-речені Богом бути щасливими”. Нема нічого більш видовищ-ного та захоплюючого, ніж дивитися, як людина займається улюбленою справою, тим, до чого лежить її серце, в чому вона вбачає своє покликання. Таланти наших конкурсанток були настільки різноманітними, що оцінювати було вкрай важко, адже як можна порівняти чарівний спів з прекрасним танцем,

або вміння готувати з декламуванням віршів, пошиттям одягу, фотографуванням, писанням картин…

Було вирішено відмовитися від стандартного інтелекту-ального конкурсу. Знання окремо взятих фактів ніколи не було показником інтелекту, тим паче, нині наша країна перебуває у такому становищі, що питань більше, ніж відповідей. І замисли-тися має кожен, тільки тоді ми зможемо рухатися вперед. Саме тому було вирішено запитати у дівчат, якою вони вбачають долю України і що готові для цього робити. Щоб уникнути хвилювання, опитування провели в дружній атмосфері, питання задавав ведучий свята – актор чернігівського театру Євген Бон-дар. Журі мало оцінити логічне мислення, ораторські здібності та повноту відповідей конкурсанток. Хотілося б зазначити, що всі дівчата відповідали серцем, зізнавалися у щирій любові та відданості своїй Батьківщині.

Логічним продовженням свята став конкурс “Я і Україна”, умовою якого було одягнутися в українському стилі на власний смак. Всі були неповторні, але водночас гармонійно поєднува-лися в українському танці. Під час підготовки до цього конкурсу дівчат запросили взяти участь у патріотичному проекті “Чернігів у вишиванках” і тепер фото красунь коледжу будуть прикрашати інтернет-сайт “Чернігів туристичний”.

Завершальним етапом став традиційний конкурс “Вихід у весільних сукнях”. Дівчата постали перед глядачами у зовсім незвичних образах. Весільна сукня, як жодна інша, підкреслює жіночість та тендітність, вишуканість та чарівність жінки, під-креслює чуйність та емоційність жіночої душі.

Поки журі визначалося з переможницями та номінаціями конкурсу, глядачі в залі насолоджувалися вітальним концертом на адресу всіх присутніх жінок, який підготував творчий колектив коледжу та гості свята: шоу-балет “Ярмарка”, зразкова естрадно-циркова студія “Менестрелі” та студія танців “Жасмін”.

І ось розпочалося найголовніше – визначення номінацій конкурсу та обрання “Міс коледж – 2015”, хвилювання досягло максимальної позначки, вже не було сил чекати. Але журі та ведучі свята тримали інтригу та робили фінал напруженим та цікавим. Усі дівчата стали переможницями в різних номінаціях.

Звання другої “Віце-Міс коледж – 2015” отримала кур-сантка 1-го курсу Анна Лямзіна. Звання “Віце-Міс коледж – 2015” – студентка 1-го курсу Мирослава Гусейнова. “Міс коледж – 2015” стала курсантка 3-го курсу Анна Чернінська, яка підкорила глядачів своєю усмішкою, жюрі своєю красою та талантом, організаторів своєю відповідальністю, а конкурсанток своїм добрим серцем та готовністю завжди прийти на допомогу.

Вітаємо всіх дівчат з перемогою, адже вони всі найкращі та достойні своїх почесних номінацій. Бажаємо гідно та високо нести найголовніше звання в житті, звання – “Жінки”.

Ірина БОГАТЕНКО

Тоді на допомогу таким під-літкам приходять працівни-

ки кримінально-виконавчої інспек-ції, які мають на меті перевиховати “важких” підлітків та допомогти стати на стежину добропорядного життя.

Як і в кожному місті, на Пол-тавщині також є неповнолітні особи що затьмарені дитячими ілюзія-ми, йдуть на злочин. Та зав дяки злагодженій роботі пенітенціаріїв області, у 2015 році кількість таких порушників знизилась на 38 осіб порівняно з минулим роком і за станом на березень 2015 року ста-новить 65 осіб.

Працівники кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, віддаючи частинку свого серця, роблять великий внесок у справу з неповнолітніми підобліковими задля перевиховання кожної дити-ни та попередження виникнення рецидиву.

Так, спільно з кримінальною міліцією у справах дітей, терито-ріальними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядовими релігійними, гро-мадськими благодійними орга-нізаціями пенітенціарії створили потужний різногалузевий механізм, спрямований на профілактику зло-чинності в дитячому та молодіж-ному середовищі, удосконалення правового виховання неповнолітніх та молоді, профілактичної роботи з неповнолітніми сім’ями.

– Працівники кримінально-виконавчої інспекції у роботі з неповнолітніми підобліковими використовують різні методи вихо-вання, розглядаючи та аналізуючи кожну проблему, що торкнулась підлітка і створює перепони на шляху до законопорядного життя особи, – розповідає завідувач сек-тору КВІ управління ДПтС в області Олександр Дем’яненко. – Головна мета пенітенціаріїв – не покарати, а перевиховати особу, навчити до-

бру, привити позитивні людські якості, змінити світогляд підлітка. Всі ці напрацювання охоплюють дуже широкий спектр методів. Крім профілактичних групових та індиві-дуальних занять, лекцій, тренінгів, інтерактивних ігор, з молоддю про-водять і духовно-просвітницьку ро-боту. Залучають порушників до всі-ляких цікавих конкурсів, змагань, влаштовують захоплюючі екскурсії, відвідують музеї, монастирі і церк-ви. Їх навчають культурі, етикету, історії українотворення та віковим традиціям, що є невід’ємною час-тиною нашого життя. Крім цього, проводиться сприяння у навчанні, працевлаштуванні, залученні до суспільно корисної праці.

Для належного контролю підоблікових, працівники про-водять перевірки осіб за місцем проживання та місцем навчання. Спілкування з рідними, близь-кими, вчителями та викладачами дає можливість створити точну картину умов життя підоблікового,

пізнати коло і рід його занять.Неабиякий позитивний вплив

на підоблікових здійснюється у результаті їх спілкування із одно-літками, які утримуються у Кре-менчуцькій виховній колонії. Під час такої зустрічі, що відбулась не так давно, вихованці установи розповіли підобліковим про життя у стінах колонії, а також написали їм гарного листа про те, як цінять волю, закликавши ровесників ціну-вати життя і не робити необдуманих вчинків.

Усі зусилля пенітенціаріїв спрямовані на встановлення тісного контакту з підобліковими, надання психологічної та соціальної допо-моги. Адже саме лише покарання,

не розв’яже тих проблем, що спри-чинили вчинення злочину. А ось живе спілкування, почуття того, що тобі намагаються допомогти, наближає порушника до спілку-вання, розкриває потаємні душевні переживання, робить людину від-критою і щирою. На жаль, не кожну людину можна в чомусь переконати та наблизити до істини життя, але маємо надію, що завдяки роботі кримінально-виконавчої служби кількість неповнолітніх порушни-ків і злочинців буде знижуватись, а ті, хто припустились помилки, зможуть завдяки пенітенціаріям опанувати себе і стати законослух-няним громадянином.


МИ – ЗА ЩАСЛИВУ ЮНІСТЬ!ЮНІСТЬ – ПРЕКРАСНА ПОРА, КОЛИ В ЖИТТІ ХЛОПЦІВ ТА ДІВЧАТ ЩЕ НЕ

ЗАВЕРШИЛИСЬ БЕЗТУРБОТНІ ДНІ І ГОДИНИ, ЯКІ ДОЗВОЛЯЮТЬ БАГАТО СПІЛКУВАТИСЬ І ВЕСЕЛО ПРОВОДИТИ ЧАС З ДРУЗЯМИ. У ВИРІ ГАЛАСЛИВИХ ЗУСТРІЧЕЙ ЮНАЦТВУ ПОСТІЙНО СПАДАЮТЬ НА ДУМКУ ДЕДАЛІ НОВІ ІДЕЇ ЯСКРАВОГО ТА НЕЗАБУТНЬОГО ПРОВОДЖЕННЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ. АЛЕ, НА ЖАЛЬ, НЕСФОРМОВАНЕ ПОЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА УСВІДОМЛЕННЯ ДІЙСНОСТІ ЧАСТО СТАЄ ПРИЧИНОЮ ВИНИКНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ВЧИНКІВ МОЛОДІ, ЯКІ КАРАЮТЬСЯ ПО-ДОРОСЛОМУ.

“ДИВУЙТЕ, РАДУЙТЕ, ПЕРЕМАГАЙТЕ!”

Напередодні Міжнародного жіночого дня в Маріупольському слідчому ізоляторі серед

співробітниць установи відбувся конкурс рукоділля “Матуся-майстриня”.

“Якщо Ви захоплені рукоділлям і у Вас вже є цікаві роботи, обов’язково беріть участь у конкурсі! Покажіть оточуючим свої прекрасні творчі вироби. Дерзайте, дивуйте, радуйте і перемагайте! Долаємо стрес та нап-ругу, даруємо тим, хто поряд із нами, любов, красу та гармонію!”, – саме із таким закликом відділ по роботі з персоналом звернувся до співробітниць установи.

Чарівні жінки слідчого ізолятора на конкурс надали різноманітні роботи, створені власноруч: від вишивки, в’язання та плетіння з бісеру – до рукотворних ляльок, декупажу та кавових аплікацій. Представлені були навіть малюнок маслом на полотні та робота в стилі аерографії. До речі, саме ця робота посіла перше місце. Роботи були виставлені в актовій залі установи, й усі охочі мали змогу не тільки передивитись роботи май-стринь, а ще й проголосувати за виріб, який сподобався.

Переможницею конкурсу було визнано спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень Маріупольського слідчого ізолятора Анну Гавшину з роботою в стилі аерографії. Друге місце посіла головний бухгалтер – начальник фінансового відділу Людмила Задубінна, яка надала на конкурс різноманітні ви-шивані роботи. Третє місце обійняла завідувач складу відділу інтендантського та господарського забезпе-чення установи Наталія Кучерява за її в’язані роботи. Переможниці в якості призів отримали подарункові сертифікати.

Наталія ОСТАПЕНКО

“МІС-КОЛЕДЖ – 2015”

КРАСА ПЕРЕМОЖЕ!



ДУХОВНІСТЬ

УКРАЇНСЬКІ СВЯТИНІ

ТВОРЧІСТЬ

МОЛИТВАНа горизонте вспыхнула заря,Последний луч нам подарило солнце.Давайте мы помолимся, друзья,И пусть молитва к небу вознесется.

Помолимся о мире на земле,Помолимся горячею молитвойО тех, кто пал в бою, устал в борьбе,Об обессилевших в жестокой битве.

Помолимся о тех, кто много летПутем тревог идет к желанной цели,О тех, кого сегодня с нами нет,Кто потерял свою дорогу в небо.

Помолимся о вдовах мы в слезах,Помолимся о нищих и богатых,Помолимся о наших матерях,Что нас носили на руках когда-то.

Помолимся о тех, кто никогдаНе становился тихо на колениИ не шептал он жаркие слова:“Иисус, прости… прости мои паденья…”

Помолимся о тех, кто в тишинеВ отчаяньи и горести рыдает,Кто одинок в своей большой нуждеИ лишь Иисусу сердце изливает.

Помолимся о братьях и отцах,Помолимся о близких и далеких,И о друзьях своих, и о врагах,О любящих сердцах и о жестоких.

Помолимся о тех, кто предает,О тех, кто верность сохранил средь зла.И ближний, и чужой молитвы ждет…Помолимся… помолимся, друзья.

Светлана ШТЕФАН

На місці зруй-нованої кня-

зівської церкви люди збудували дерев’яну кап лицю, де і зберігала-ся чудотворна ікона. Як стверджують науковці, у 1382 році намісник Галичини Владислав Опольський вивіз чу-дотворну ікону Пре-чистої Богородиці до Польщі і помістив її в костьолі на Ясній горі в Ченстохові, де вона зберігається до сьо-годні. Ця ікона стала символом національ-ної гордості поляків, вони її назвали “ко-

р о л е в о ю п о л ь с ь к о ї корони”. У 1932 році у зв’язку з 550-ю річ-ницею перенесення чудотворної ікони Ма-тері Божої з Белза до Ченстохова було вста-новлено свято Бого-матері Ченстоховської.

Д е я к і і с т о р и к и вважають, що ця іко-на походить з Візантії. Начебто візантійський імператор Никифор у 803 році подарував її Карлові Великому, а той передав київським князям, які й помісти-ли її в белзькому замку. Львівський хроніст з

ХVІІ століття Зіморо-вич доводить, що ікона намальована першим християнським іконо-писцем апостолом Лу-кою на покривалі стола, за яким часто збиралася Свята Сім’я. Пізніше, коли київський князь Володимир одружився з сестрою імперато-рів Візантії Василія і Констянтина – Анною, в посагу її була ікона Пречис тої Богородиці, яку Володимир перевіз до Києва. Потім іко-на як спадщина пере-ходить до галицького князя Льва Данилови-

ча, а він дарує її монас-тиреві святого Онуфрія у Львові. А вже звідси ніби забрав чудотворну ікону В.Опольський. А чудотворна ікона “Ца-риця Карпат”, що збе-рігається в Гошівському монастирі, є копією Ченстоховської ікони.

Які б думки не ви-словлювалися щодо

цієї священної реліквії нашого народу, оче-видним є те, що вона п’ятсот років перебу-вала в Белзі. Вже хоча б тому вона є частиною нашої духов ності. Про це свідчать також ха-рактерні риси живопи-су давньоукраїнського мистецтва.


ЧИ МОЖЛИВЕ ДОБРО БЕЗ ВІРИ?

За прикладом не потрібно далеко ходити. Совість.

За вченням святих, це голос Божий, який дає можливість людині розрізняти добро і зло. Інакше було б несправедливо чекати від людини правильно-го морального вибору. Але, на жаль, далеко не всі зберігають совість у чистоті, а про деяких кажуть, що вони й зовсім втра-тили совість. Це означає, що зло опанувало їхніми серцями. Найчастіше все це відбува-ється з невіруючими людьми, моральні принципи яких буду-валися на піску бездуховності.

Але не звинувачуватимемо цих людей. Бог їм суддя. Краще замислимось над тим, чому це могло з ними трапитися. І, во-чевидь, одна з проблем полягає у тому, що наше світло слабке. Не відчули вони у наших серцях тепла, не знайшли в очах добра, не переконливою виявилася для них наша віра. Тому й за-крався в них сумнів: навіщо вірити в Бога, якщо віруючі не набагато кращі від мене. Певно, якби всі віруючі в Бога справді жили по вірі, то ні в кого б із

невіруючих навіть не виникло подібного запитання. Тому що добро невіруючої людини про-сто тьмяніло б на фоні добрих справ, основаних на вірі.

Але, з іншого боку, недо-сконалість віруючих людей не може бути виправданням для невіри. Адже Христос прийшов покликати саме недосконалих, щоб вони змогли стати кра-

щими, саме грішників, щоб вони змогли виправитися, саме хворих, щоб вони змогли зцілитися.ПОВЕРНУТИ ВТРАЧЕНИЙ РАЙ

Неодноразово доводи-лося чути від невірую-

чих, що люди (а особливо чен-ці) “вдаряються” в релігію, щоб уникнути життєвих проблем, сховатися від повсякденних труднощів, що віруюча людина створює свій маленький світ,

щоб сховатися в ньому від ре-алій цього світу.

Можливо, дехто саме так і уявляє духовне життя, але це хибна думка.

Так, Православна церква закликає нас не прив’язуватися до цього світу. І пов’язано це не з ненавистю до самого світу, адже він – Боже творіння, – а

з ненавистю до гріха, до зла, що полонили його. Церква закликає до активної життєвої позиції: не боятися повсяк-денних труднощів, не тікати у світ ілюзій (алкоголь, нарко-тики, віртуальні ігри тощо). Церква закликає допомагати тим, хто потрапив у біду, але не допускати почуття своєї ви-щості над цим суєтним світом, своєї безгрішності, насправді нерідко викликаного байду-жістю як до зла, так і до добра. Церква закликає нас реально поглянути на цей світ – з усіма його плюсами та мінусами. Але це погляд з позиції головної реальності, реальності, що перевершує усі реальності, – Божественного буття, Боже-ственної премудрості. Інакше все здаватиметься суєтою суєт і нашу внутрішню порожнечу підмінить демонічна псевдо-реальність.

З часу гріхопадіння людина переживає тугу за втраченим блаженством, але повернути втрачений рай можна, лише звернувшись до його Творця. Все інше буде сурогатом раю, сурогатом щастя і врешті-решт призведе до нещастя.ПОКЛАДАТИСЯ НА МИЛОСЕРДЯ БОЖЕ

За всієї нашої печалі за тими, хто трагічно

пішов із життя, ми все-таки повинні зі смиренням і з роз-важливістю підходити до цього питання, покладаючись на ми-лосердя Боже, яке перевершує милосердя людське.

Архімандрид ЛОНГІН (ЧЕРНУХА)

БЕЛЗЬКА ІКОНАЛЕГЕНДА РОЗПОВІДАЄ, ЩО В ХІІІ СТОЛІТТІ, КОЛИ

БЕЛЗ (ТЕПЕР АДМІНІСТРАТИВНА ТЕРИТОРІЯ ЛЬВІВЩИНИ) ЗРУЙНУВАЛИ ТАТАРО-МОНГОЛИ, МАТІР БОЖА ЗІЙШЛА НА ЗЕМЛЮ І ЗАЛИШИЛА СЛІД НА КАМЕНІ ТА СВОЮ ІКОНУ НА ЗГАРИЩІ КНЯЗІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ. ЗВІСТКА ПРО ЦЕ ДИВО ШВИДКО РОЗНЕСЛАСЯ НАВКРУГИ, І МЕШКАНЦІ НАВКОЛИШНІХ СІЛ, ЯКІ ВРЯТУВАЛИСЯ ВІД ЖОРСТОКИХ АЗІАТСЬКИХ ЗАВОЙОВНИКІВ, ПРИХОДИЛИ ДО БЕЛЗА ПІД ЗАХИСТ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ. МАТІР БОЖА СТАЛА ЗАХИСНИЦЕЮ БЕЛЗЬКОГО ЛЮДУ ВІД УСІХ НЕЩАСТЬ. ДО НЕЇ НЕСЛИ СВОЇ ЖАЛІ ЗНЕДОЛЕНІ ТА БІДНІ, ДО НЕЇ ПРИХОДИЛИ, ЩОБ ПОДЯКУВАТИ ЗА УСПІХ, ЗА ПОРАДОЮ. ВОНА СТАЛА НАТХНЕННИЦЕЮ НЕЛЕГКОГО ТОГОЧАСНОГО ЖИТТЯ.


ПОСЛЕДНИЙ ПРИЗЫВК вам, люди-братья, Бог-творец,Кто всей Вселенной управляет,Единый любящий ОтецС небес призыв свой обращает:“О люди, слушайте меня:Я дал вам дом – планету вашу,Добром наполнил я ее,Как переполненную чашу.Планету вашу – дом родной –Укрыл я слоем атмосферыИ в глубину коры земнойБогатство заложил без меры.Свой образ Я в вас отразил,Дал светлый разум для познанья,Свободной волей наделилИ безграничностью дерзанья,Чтоб в бесконечный мир планетИ в тайны жизни проникая,Искали б вы на все ответ,Мое творенье познавая.И совесть чуткую вам дал,Чтобы она вас осуждала,Как грозный страж, во тьме сигнал,От злого дела отвращала.Во что же превратились вы,Моих даров благодеянья?Вы все – от ног до головы –В пороках, грязных злодеяньях!Где разум ваш, что дал Я вам?И что вы сделали с собою?А что же сделали вы тамС Моей прекрасною Землею?Остановитесь на пути,Опомнитесь, Мои созданья!Зачем в погибель вам идти,На муки вечного страданья?Исправьте вы грехи своиИ жизнь свою вы измените,Придите, люди всей Земли,И все слова Мои примите!И пусть спешат все к покаянью –Для всех открыта в небо дверь –И всем Господь дает прощенье,И время есть еще теперь”.

Елена НАУМОВА,Днепропетровская область

КОЛИ ЗАПИТУЮТЬ, ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІРИТИ В БОГА, ЩОБ БУТИ ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ, Я ЗГАДУЮ ПРИТЧУ ХРИСТА ПРО БУДИНКИ, ПОБУДОВАНІ НА КАМЕНІ Й НА ПІСКУ. НА ПІСКУ МОЖНА ЗБУДУВАТИ БУДИНОК. АЛЕ ЧИ БУДЕ ВІН НАДІЙНИМ? ДОБРО СПОЧАТКУ ВКЛАДАЄТЬСЯ В ЛЮДИНУ БОГОМ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ВІРИТЬ ЛЮДИНА ЧИ НЕ ВІРИТЬ. АЛЕ ЩО БУДЕ З ЦИМ ДОБРОМ, ЯКЩО ВІРА В ЛЮДИНІ ТАК І НЕ ОТРИМАЄ СВОГО РОЗВИТКУ?



КОЛДУНЬЯ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Бабка Ульяна была по-томственной знахаркой.

Ее мать Анфиса Анисимовна славилась на всю округу своим целебным даром. Травами и заговорами она могла излечить любой недуг. Когда Анфиса умерла, ее дело продолжила единственная дочь Ульяна, ко-торой в ту пору перевалило уже за пятьдесят.

Жила бабка Ульяна на отши-бе деревни Акуличи, у неболь-шого глубокого озера, по берегам заросшего камышом, явором и рогозой. Когда-то давно вокруг озера сплошь стояли хаты, и это место носило название Малые Акуличи. С годами деревенька опустела, и только покосившая-ся хата бабки Ульяны сиротливо доживала свой век вместе с ее одинокой хозяйкой.

Тропа к избе бабки Ульяны никогда не зарастала. Круглый год с ближайших и дальних сел, с районного, а иногда и областно-го центра к ней тянулся больной люд, наслышанный о способ-ностях знахарки. Она никому не отказывала, плату за услуги не требовала и довольствовалась тем, что поднесут благодарные посетители. Детей лечила от испуга купанием, отговаривала грыжу, заговаривала боль, изго-няла злой дух, снимала порчу и сглаз, а самые тяжелые недуги лечила настоями трав.

Больше всего бабка Ульяна помогала местным деревенским жителям. Несмотря на это, в Акуличах ее редко кто называл знахаркой. За глаза бабку Улья-ну чаще называли Колдуньей. Внешне она действительно была похожа на ведьму: рослая, су-хопарая, немного сутулая, нос с горбинкой, черные колючие глаза и седые до плеч густые волосы. Земляки ее побаива-лись, предпочитали лишний раз не встречаться с Колдуньей и уже тем более не гневить ее.

В деревне ходили слухи, что в молодости на Ульяну положил глаз местный разбитной парень Гриша Дергач. Ульяна отвечала ему взаимностью, но была строга и ничего лишнего любимому не позволяла: свидания огра-ничивались только вечерними прогулками по берегу озера. А Гришке с самого начала хотелось более близких отношений. Для смелости изрядно подвыпив, он решил взять Ульяну силой, но у него ничего не вышло. Уже в ту пору Ульяна знала от матери многие заговоры и в опасную минуту воспользовалась одним из них.

Гришка ушел от девуш-ки с опущенной головой, не догадываясь о причине своей несостоятельности, а по дерев-не растрезвонил, что покорил Ульяну и она ему больше не нужна. Вскоре он женился, но жена ушла от него в первую же брачную ночь – парень оказался бессильным по мужской части. Гришка понял, чьих это рук дело, и бросился в ноги к Улья-не: “Верни мне мужскую силу, и я женюсь на тебе”. Но мать Ульяны, бабка Анфиса, прогна-ла насильника и лгуна и велела дочери на порог его не пускать. Гришка спился и до срока по-кинул этот мир, а Ульянка так и осталась старой девой.

Помимо лечебного дела баб-ка Ульяна успешно вела домаш-

нее хозяйство. У нее была жив-ность, сад и огород, с которого она кормилась. Да еще с озера, в котором водились пухлые золотистые караси. Бабка Ульяна подкармливала их и ловила на отмели решетом. Рыбные блюда и салаты были любимой пищей целительницы.

На озеро нередко наве ды-вались браконьеры. Как пра-вило, они ставили сети ночью, чтобы их не засекла бабка Улья-на. Но знахарка всегда была начеку – спала чутко и по-являлась неожиданно и тихо, наводя ужас на незадачливых рыбаков. Высокая худая старуха с распущенными седыми во-лосами, в белой до пят ночной рубахе, стоя в лодке с длинным шестом в руках, словно при-зрак, выплывала из камышей на середину озера, освещенного луной. Завидев ее белый силует, отражающийся в темной воде и быстро приближающийся к берегу, браконьеры бросали сети и с криками: “Колдунья!” – ис-чезали в ночи.

Каждое лето, в июле, бабка Ульяна занималась заготовкой лечебных трав. В поисках сбора она отправлялась на взгорье за деревней – длинный островок среди кустарников, похожий на огромную рыбу, прозванный местными жителями Сахалином. Эта солнечная поляна славилась редким разнотравьем.

Однажды летом, погожим июльским днем, управившись с домашними делами, бабка Ульяна закрыла избу и оправи-лась на Сахалин. Тем временем пастух Федор Лапин пригнал колхозное стадо на водопой к Ульяниному озеру. Пока коровы пили, Федор решил перекусить. А перед обедом достал из кар-мана бутылочку и хорошо при-ложился к ней. Сил своих пастух не рассчитал. Его развезло на жаре, и он прилег отдохнуть на берегу озера.

Проснулся Федор от кри-ка. Кричала бабка Ульяна. Она бегала по своему огороду за коровами и слала проклятия в адрес пастуха.

Колхозное стадо уничто-жило посевы и посадки бабки Ульяны, превратив огород в пастбище. Урон был столь велик, что бабка Ульяна не сразу спра-вилась с потрясением. Она долго сидела на крыльце и плакала горючими слезами.

Не прошло и недели, как пастух слег и больше не вста-

вал. По Акуличам поползли слухи, что Колдунья не про-стила Федору потраву своих посевов и наслала на него пор-чу. Лишь немногие в деревне пытались защитить бабку Ульяну и связывали болезнь Федора с тяжелой простудой.

Но дурная молва сделала свое грязное дело. Как только освободился из колонии сын Федора – Васька Лапин, по прозвищу Лапа, отбывавший очередной срок за злостное ху-лиганство и воровство, кто-то нашептал ему на ухо, что его отца погубила Колдунья, и он прина-родно поклялся, что не простит ей смерть отца – уничтожит ее вместе с колдовским гнездовьем.

Спустя пару месяцев хата бабки Ульяны сгорела дотла. В огне погибла и ее хозяйка.

Ваську арестовали и не-сколько суток держали в ката-лажке, добиваясь признательных показаний. Но Лапа твердил одно, что к пожару и гибели Кол-дуньи непричастен. Да, угроза с его стороны в адрес бабки была, но он не решился покушаться на Колдунью, опасаясь ее мести.

За отсутствием улик следо-ватель вынужден был отпустить Лапу с миром. Причину пожара списали на Ульянину халатность.

Останки бабки Ульяны по-хоронили деревенские бабы и мужики, но не на погосте, а на берегу озера, под старой березой, где покоилась ее мать. Даже после смерти Колдуньи люди боялись ее и старались обходить озеро стороной. Сре-ди жителей Акуличей ходили слухи, что в лунную полночь призрак старухи по-прежнему появляется на озере, поджидая того, кто виновен в ее гибели. Однако Лапа не верил слухам. В пьяном угаре Васька хоро-хорился – дескать, никогда не боялся Колдуньи, и заявлял, что ловил и будет ловить рыбу в озере – никакие призраки ему не страшны. Он подговорил друзей-собутыльников, и ком-пания отправилась на ночную рыбалку на Ульянино озеро. Браконьеры накачали резино-вую лодку, захватили рыбацкие снасти, и спустя час все озеро было опутано сетями.

Ближе к полуночи друзья стали устраиваться на ночлег: поставили шалаш, развели костер, выпили за удачу. Леха Кузин, которого Васька с тру-дом уговорил составить ему компанию, взглянув на черные

обгоревшие березы на другом берегу озера – все, что осталось от усадьбы Колдуньи, вздохнул и сказал:

– Да, горькая судьбина до-сталась бабке Ульяне. Мать рассказывала, что она была не родная, а приемная дочь Анфисы. Муж Анфисы офицер-пограничник геройски погиб на заставе в первые дни войны. Мо-лодая вдова хотела пойти в пар-тизанский отряд, но ее оставили связной. Когда фашисты окку-пировали деревню, партизаны пустили под откос вражеский эшелон у ближайшего разъезда. Немцы согнали стариков, жен-щин и детей в ров за Сахалином и открыли по ним огонь. Анфи-се удалось спрятаться в озере, среди камышей. Когда стрельба закончилась, она решила по-хоронить погибших. Подойдя к груде тел, услышала слабый писк. Перевернув тело молодой женщины, обнаружила в ее объятиях девочку-грудничка, которую та крепко прижала к себе. Анфиса взяла малышку, пробралась с ней в партизанский отряд, где и выходила… Но все равно Ульяна осталась несчаст-ной – всю жизнь прожила одна и погибла в муках…

– Так ей и надо, Колдунье, – вскинулся Лапа. – Нечего было людям вредить.

– Никому она не вредила, а только помогала. А что касается твоего отца, то мать убеждена – заболел он от того, что простыл, когда чистил колодец. И еще добавил хвори, когда спал на сырой земле…

Васька ничего не ответил. Ему вдруг послышалось, что в озере плещется вода.

– Рыбы в сетях полно, слышите, как бьется? – сказал он. – Надо проверить.

Друзья прислушались, но ничего не услышали и стали отговаривать Лапу:

– Зачем проверять? Подо-ждем до рассвета, и все станет ясно. Давай лучше выпьем и поспим – утро вечера мудре-нее.

Но Лапа был неумолим.Он сел в лодку и поплыл

на середину озера. Прошло не-много времени, и из камышей раздался душераздирающий крик. Друзья вскочили и броси-лись по берегу туда, где скрылась Васькина лодка. На чистой воде они увидели опрокинутую лодку. Васьки рядом не было. Только на поверхности воды булькали редкие пузырьки.

Один из рыбаков бросился в воду, доплыл до лодки, пере-вернул ее, но Ваську не обна-ружил. А Леха Кузин опрометью помчался в деревню и стал звать людей на помощь.

Ваську нашли утром. Он лежал на самой глубине, запу-тавшись в сетях. Глаза его были широко раскрыты от испуга.

Деревенские бабы в один голос утверждали, что это бабка Ульянка поквиталась с Васькой. Она подала ему сигнал, и он по-корно поплыл на ее зов. А когда выплыл на середину озера, то увидел в воде ее отражение и протянутые к нему руки. От-биться от бабки Ульяны Васька не смог и оказался на дне. Так отплатила своему душегубу Колдунья.

Петр КУЗНЕЦОВ


ЛЕБЕДИНА ЛЮБОВЛетіли лебеді над намиІ приводнились у ставі.Для них нема у небі брами,Нема для них воріт в душі.

Вони крильми торкають вітерІ п’ють небес п’янку росу,Належать їм весняні квіти,За ніжність – неземну красу.

Вони летіли і летіли,Губили пір’я по землі.І не здогонять людські стрілиБлакить на білому крилі.

Та раптом десь захмарний сокілПазурі хижо заскалив,А його погляд палить в попіл –Лебідку ніжну зачепив.

Тривала довго бійня в небі,Бо лебідь милу боронив,Удари всі прийняв на себе,Аж його сокіл окровив.

Невдовзі впала біла пара,Останній скінчився політ.Лиш з пір’я в небі біла хмараЛетіла до топких боліт…

І до сьогодні білі хмариВгорі, як лебеді, пливуть.І люди теж шукають пару,Кохання – лебединим звуть.

ЛЮБОВЬЛюбовь – небесная блудница,Два разноцветные крыла.То ввысь взметнется, словно птица,То жалит в сердце, как змея…

Кого крылом коснется белым – Услада, счастье, рай земной,Благоуханье ягод спелыхИ теплый дождик над землей…

Но черное крыло кинжаломПо сердцу режет, вот беда, И над судьбой моей кристаллом, Как ведьма, вертит не спеша.

Пытался временем лечиться, И ее имя забывать…Лучше б мне было не родиться – Я так уже устал страдать!

Зачем ты в жизнь мою ступилаСвоей воздушною ходой? – Пусть я проснусь и все, что было, Случится утром не со мной!..

Но падаю, и вновь взлетаю,И мне так кажется порой,Возможно, может, я не знаю,Мне нравится вся эта боль?..

ПЕЧАЛЬЗа зарешеченным окномТого, утерянного, рая,Который рай таким, как я:За ним душою умираю.

Годы уходят в никуда – Назад мне прежним не вернуться,А воля… воля! – вот онаТак близко, но не дотянуться!

Живу и таю, как свеча,И грусть местами злее стала,И взгляд, как на цепи душа:Ему для жизни места мало.

Путь пройден – всякого полно:Мне на весах табло не видно…И вспять не возвратить – ушло,Не изменить уже – обидно.

Начать бы с чистого листа:Я б с Богом раньше примирился,Другие б посещал местаИ, падая, бы не разбился.

Смерть рядышком не раз прошла, Последний раз, бывало, брился…Однажды просто понял я,Что кто-то за меня молился…

Михайло КУЗНЄЦОВЧернігівська область



КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київâ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 481â05â62; еâmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 40000

Замовлення № 4744ТОВ “Поліпрінт”,

м. Київ, вул. Лугова, 1 а

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

У народі його звали: ка-пельник, протальник, за-

палі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красови.

Саме у березні квітують кро-куси, підсніжники. З’являється найперший весняний гриб – зморшок. Можна побачи-ти метеликів – лимонниць і кропив’янок. Прилітають пташки – граки, шпаки. Течуть весняні струмочки.

А ще березень називають

світанком року, бо в давнину цим місяцем починався рік, з приходом весни, тепла, початком польових робіт. Чекаючи його, українці спостерігали за погод-ними явищами:

– якщо в березні сніжок із за-дуванням, то буде добрий урожай;

– ранній грім у березні – по-вернуться холоди;

– перший грім гучний, роз-котистий, пронизливий – на добрий урожай хліба;

– якщо з берези тече багато соку – літо видасться дощовим;

– червоний колір місяця в березні – ознака швидкого по-холодання, посилення вітру, але ненадовго;

– довгі бурульки на дахах ві-щують затяжну весну.

14 березня – Явдохи. Казали, яка Явдоха, таке й літо. 18 берез-ня – святого Конона, покрови-теля тварин, зокрема, коней. 22 березня – свято Сорока Святих

Великомучеників. У цей день побутувало свято зустрічі пер-натих. Пекли жайворонків, які за повір’ям вилітали із вирію. 30 березня – теплого Олекси. Саме цього дня чекали з нетерпінням, адже мала прийти справжня вес-на, недарма казали: “На Теплого Олексу діставай вулики”.

Отакий він березень, березо-вим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.

Підготувала Юлія СЕРЕДА

ПОСМІХНЕМОСЯ

ПРИКМЕТІ ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР

– Я пришел сообщить, что пропала моя жена.

– Заполните бланк и опи-шите ее приметы.

– Хорошо, но при усло-вии: когда найдете ее, не показывайте бланк ей.

***– Вовочка, ты в каком клас-

се учишься?– В экономклассе.– Как это?– В нашем классе у всех

простые родители.***

Если ваша любимая нео-жиданно спросила вас: “Ты меня любишь?”, значит, она или что-то сломала, или что-то ку-пила, или на что-то обиделась. В любом случае готовьте кошелек.

***Муж нужен жене хотя бы

для того, чтобы чувствовать себя счастливой, когда его нет дома.

***Зарплата у меня прекрасная.

Это цены в магазинах какие-то неподходящие для нее…

***С наступлением кризиса у

неудачников и лентяев наконец-таки появляется объяснение, почему у них все плохо и кто в этом виноват.

***Женщины – это слабый

пол. Но жены в эту категорию не входят!

***Человек не может жить без

сердца, без печени, без почек. Зато без мозгов спокойно живут целыми поколениями.

***Устроиться на работу,

когда тебе пятьдесят, мешают энергичные молодые и еще более энергичные пенсионеры.

***В Одессе:– Роза, хотите пойти со

мной в музей?– Жора! Вы что, таки слово

“рэсторан” не выговариваете?***

– Копейка рубль бережет. Пока гром не грянет, мужик не перекрестится. Не жили богато, нечего и начинать.

– Министр финансов, вы закончили доклад?

***Деньги – не вес, лишними

быть не могут.

ПОСМІХНЕМОСЯ

ВЕСНОЮ ПАХНЕ БЕРЕЗЕНЬМІСЯЦЬ БЕРЕЗЕНЬ – ПЕРВІСТОК ВЕСНИ, СПАДКОЄМЕЦЬ ЛЮТОГО, ПРОВІСНИК

КВІТНЯ, РАНОК ВЕСНИ І РАНОК РОКУ. ЦЕ МІСЯЦЬ – СОНЦЕГРІЙ, ВЕСНОВІЙ, ВІТРОНІС. НА ПОЧАТКУ БЕРЕЗНЯ ПОЧИНАЄ НАСПІВУВАТИ ПІСНІ ВІВСЯНКА: “ПОКИНЬ САНИ, ВІЗЬМИ ВІЗ, ВИКИНЬ ШУБУ, З ПЕЧІ ЗЛІЗЬ”. БЕРЕЗЕНЬ – ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ РОКУ В ГРИГОРІАНСЬКОМУ КАЛЕНДАРІ, ВІН МАЄ 31 ДЕНЬ. НАЗВА БЕРЕЗЕНЬ ЗАКРІПИЛАСЬ ЗА МІСЯЦЕМ У СЕРЕДИНІ XIX СТОЛІТТЯ. ПОХОДИТЬ ВІД НАЗВИ ПРОМИСЛУ – БЕРЕЗОЛ (ЗАГОТІВЛЯ БЕРЕЗОВОГО ПОПЕЛУ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАВСЯ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ СКЛА). ДО ЦЬОГО ЧАСУ МІСЯЦЬ НАЗИВАВСЯ МАРТ.

СКАНВОРД

Газета видається з 1955 року obovyazok_10_11.pdf · медичне...

Documents

Transcript of Газета видається з 1955 року obovyazok_10_11.pdf · медичне...