Газета видається з 1955 року ОБОВ’ЯЗОК2...

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКРЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

i

Для викладачів семіна-рії начальник виховної

колонії Юрій Величко провів екскурсію установою, ознайомив гостей з умовами проживання, навчання та виховання підліт-ків. Гостей зацікавили роботи художньо-прикладної творчості, виконані юнаками під час гурт-

кової праці. Присутні керівники домовилися про проведення спільних заходів серед колоністів і семінаристів, наступну зустріч, обговорили напрями подальшої співпраці.

Днями вихованці зустрілися з головою Всеукраїнського фон-ду “Крімінон-Надія” Надією

Некрасовою, співучасниками проекту із зарубіжжя: громадя-нами США Грегом Діксоном, Світланою Колосовською та громадянкою Швеції Анною-Шарлотою Едман. Захід орга-нізували з метою профілактики правопорушень у молодіжному середовищі, розвитку вміння

юнаків робити правильний і пра-вомірний вибір у житті.

З вихованцями провели за-няття “Закон в суспільстві”, роз-повіли про поняття “чесності, мо-ральності та довіри”, презентували повнометражний фільм “Дорога до щастя”, де зібрані історії різних людей, яких захлиснув вир життя.

На декілька годин хлопці стали свідками їхніх втрат, помилок, сумнівів, неприємностей і пере-мог. Юнакам продемонстрували короткі життєві ситуації: “дбайте про себе”, “будьте стримані”, “по-важайте батьків і допомагайте їм”, “прагніть жити чесно”.

Марія БУГАЄНКО

12 грудня 2014 рокуп’ятниця

№ 50 (3196)

ЩОБ ВІДРОДИЛИСЯ ЇХНІ ДУШІ

НЕЩОДАВНО ДО КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ЗАВІТАЛИ ПРЕДСТАВНИКИ ПОЛТАВСЬКОЇ МІСІОНЕРСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ.

2 грудень 2014 року № 50ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ОФІЦІЙНО

Передплатний індекс 23102

04050, м.Київ-50, вул. Мельникова, 81.Редакція газети “Закон і обов’язок”

Талон-замовленняПросимо прийняти передплату на газету

“Закон і обов’язок”: від працівників на перше півріччя 2015 року

в кількості ________ примірників;

від засуджених на перше півріччя 2015 рокув кількості ________ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________

________________________________________________

_______________________________________________Сума ____________ перерахована на рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р № 31251201201887 в ГУДКСУ в м.Києві, код банку 820019,

ЄДРПОУ 08565003

Доручення (авізо) №_____ від “___”________201__ року.

Начальник установи ______________________________

Головний бухгалтер _______________________________

М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА

Перед головуванням Прем’єр-міністр України Арсеній Яце-

нюк заявив, що до програми дій вне-сено текст коаліційної угоди, а у пре-амбулі зазначили, що “коаліційна угода є невід’ємною частиною програми дій Уряду”. У програмі діяльності Уряду передбачена відмова від застарілих радянських стандартів і введення 28 тисяч нових стандартів, які повністю відповідатимуть критеріям ЄС. Загалом

буде введено 28 тисяч нових стандартів: “Це доволі тривала й складна робота по технічному регулюванню. Для цього технічна місія Європейського Союзу буде допомагати нам перевести еко-номіку України на реальні європейські рейки – це якість і стандарти”, – на-голосив Прем’єр-міністр.

Програма дій Уряду на 2015-2017 роки передбачає, зокрема, витрати 5 відсотків ВВП щороку на оборону та

правоохоронну діяльність, скорочення кількості державних службовців на 10 відсотків, зменшення кількості контр-олюючих органів з 56 до 28, запро-вадження електронного урядування, створення Національного агентства з питань запобігання корупції, моніто-ринг способу життя державних служ-бовців та реформування Міністерства внутрішніх справ.

За матеріалами Інтернет-видань

НА ВАРТІ

МОБІЛЬНІ ТЕЛЕФОНИ У КАПУСТІ

Завдяки злагодженим діям співробітників Запорізького слідчого ізолятора, було

попереджено спробу доставки заборонених пред-метів до установи.

Так, під час догляду харчової передачі, яка надійшла на ім’я ув’язненого К., виявили та ви-лучили два мобільні телефони, які були приховані потаємним способом у капусті.

За цим фактом ведеться відповідна перевірка.

ЗАБОРОНЕНИЙ ПРЕДМЕТ ВИЛУЧИЛИ

Реалізуючи оперативну інформацію, спів-робітники чергової зміни спільно з пра-

цівниками оперативної групи Дружелюбівського виправного центру №1 попередили спробу доста-вити заборонені предмети на територію установи.

Так, на контрольно-пропускному пункті про-водився особистий обшук засуджених, які поверта-лися з робіт. У кишені верхнього одягу засудженого М. виявили та вилучили пляшку горілки.

За цим фактом засудженого М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Ольга КУЗНЕЦОВА

УВ’ЯЗНЕНИЙ ПРИВІЗ ІЗ СОБОЮ НАРКОТИКИ

Працівники Херсонського слідчого ізолятора здійснили повний обшук

ув’язнених, які повернулися з Новокаховського міського суду Херсонської області. Під час про-ведення обшуку у підслідного М. виявили та вилучили згорток зі шприцами, наповненими речовиною рослинного походження.

Вилучену речовину направили на дослі-дження до науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області.

МАТИ ПЕРЕДАВАЛА СИНОВІ “НАРКОТУ”

Відпрацьовуючи оперативну інформацію, працівники Херсонського слідчого ізо-

лятора не допустили потрапляння наркотичної речовини до ув’язнених: під час ретельного догляду продуктово-речової передачі на ім’я ув’язненого П. від його матері, громадянки П., у підкладці куртки, що містилася у передачі, виявили згорток з невідомою сухою речовиною рослинного походження.

За цим фактом було викликано слідчо-опе-ративну групу Суворовського РВ ХМУ УМВС України у Херсонській області, яка провела огляд місця події та склала відповідні матеріали. Ви-лучену речовину направлено на дослідження до науково-дослідницького експертно-криміналіс-тичного центру при УМВС України в Херсонській області.

Громадянку, яка намагалася передати нарко-тики, затримали працівники оперативно-слідчої групи та доставили до Суворовського районного відділу міліції. За фактом вчинення правопору-шення проводиться перевірка.

Олена КОВАЛЬЧУК

“НАРКОТИЧНІ КАПЦІ”

На адресу засудженого Б., який перебуває у Ладижинській ВК №39, надійшла по-

силка від громадянина І. Під час догляду у ній виявили та вилучили

підозрілі кімнатні капці – всередині підошви було приховано речовину рослинного походження, за зовнішніми ознаками схожу на наркотичну.

За цим фактом складено відповідні матеріа-ли, які направленні до Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області для ухвалення рі-шення згідно з вимогами чинного законодавства.

Ірина ШАПОВАЛОВА

ДОПОМОГА ДЛЯ БІЙЦІВ БАТАЛЬЙОНУ “СВІТЯЗЬ”

У ГОРОХІВСЬКОМУ МІЖРАЙВІДДІЛІ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ ЗНАЙШЛИСЯ ДОБРІ ЛЮДИ, ЯКИМ НЕБАЙДУЖА ДОЛЯ СВОЇХ ЗЕМЛЯКІВ, ЯКІ НЕСУТЬ СЛУЖБУ В ЗОНІ АТО. НАЧАЛЬНИК МІЖРАЙОННОГО ВІДДІЛУ КВІ ОЛЕГ ЧИГИРИН ТА НАЧАЛЬНИК ЛУЦЬКОГО РАЙОННОГО ПІДРОЗДІЛУ КВІ ДМИТРО БЕЛЕЙ ОРГАНІЗУВАЛИ БЛАГОДІЙНУ АКЦІЮ, ЯКА ПОЄДНАЛА МОРАЛЬНУ І МАТЕРІАЛЬНУ ПІДТРИМКУ.

Діти працівників зазначеного відділу КВІ під-готували яскраві та життєрадісні малюнки.

Їх буде надіслано для бійців батальйону “Світязь” з побажаннями швидкого повернення додому, на Волинь. Сім’ї працівників інспекції допомогли со-лодощами та консервацією. Місцевий підприємець за посередництвом міжрайвідділу КВІ надав благо-дійну допомогу – макаронні вироби власного вироб-ництва (800 кг). Частину благодійної допомоги було передано через луцьких волонтерів для бійців АТО, які проходять лікування у військовому госпіталі. А іншу – буде передано для волинян, які обороняють Українську державу в батальйоні “Світязь”, що дис-локується в місті Дебальцево на Донеччині.

Ольга КУПЧИНСЬКА

11 ГРУДНЯ 2014 РОКУ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ПІДТРИМАЛА ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ № 1330 “ПРО ПРОГРАМУ ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ”. ЗА ВІДПОВІДНЕ РІШЕННЯ ПРОГОЛОСУВАЛИ 269 НАРДЕПІВ.

СЕМІНАР-НАРАДА

На відкритті заходу були присутні: Голова Держав-

ної пенітенціарної служби України Володимир Палагнюк, начальник управління охорони здоров’я та ме-дико-санітарного забезпечення ДПтС України Олександр Етніс, директор ДУ “Український центр контролю за соціальними хворобами МОЗ Украї-ни” Наталія Нізова, експерт Страте-гічної дорадчої групи МОЗ України Андрій Гук, директор UNAIDS Яцек Тишко, медичний радник з питань туберкульозу регіонального бюро ВООЗ в Україні Андрій Славуцький та інші запрошені фахівці з питань про-філактики та лікування туберкульозу.

Головною темою семінар-наради стало питання кількості хворих на ту-беркульоз у місцях позбавлення волі, їх розміщення, умови лікування та ризик захворювання на туберкульоз персоналу Служби.

Триватиме семінар-нарада два дні.

Валерія КИЛИМОВАФото автора

(Продовження теми в наступних числах)

ГОЛОВНЕ – ЗДОРОВ’Я!ВІДКРИТТЯ СЕМІНАР-НАРАДИ ПІД НАЗВОЮ “ОРГАНІЗАЦІЯ

ЗАХОДІВ ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДПТС УКРАЇНИ”, У РАМКАХ ПРОЕКТУ ЗА КОШТИ 9 РАУНДУ ГЛОБАЛЬНОГО ФОНДУ ДЛЯ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ, ТУБЕРКУЛЬОЗОМ ТА МАЛЯРІЄЮ, ЗА ТЕХНІЧНОЇ ПІДТРИМКИ БЮРО ВООЗ В УКРАЇНІ ВІДБУЛОСЬ 11 ГРУДНЯ В КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛІ ГОТЕЛЮ “БРАТИСЛАВА”.

УХВАЛЕНО ПРОГРАМУДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ

грудень 2014 року № 50 3ОБОВ’ЯЗОК


НАУКА І ПРАВО

10 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

В приміщенні Київського регіональ-ного центру Національної академії

правових наук України на належному рівні організатори заходу зустріли понад 170 учас-

ників конференції. Серед поважних гостей були: Голова Державної пенітенціарної служби України Володимир Палагнюк, 40 докторів наук, 80 кандидатів наук з різних

галузей, викладачі навчальних закладів та практичні працівники з Польщі та України.

Володимир Палагнюк з вітальним сло-вом звернувся до учасників та наголосив: “У нас є потенціал та всі можливості, аби удо-сконалити діяльність навчальних закладів, органів та установ Державної пенітенціарної служби України. Науковий підхід відіграє важливу роль у цьому. Я відкритий для об-говорення та вирішення актуальних питань діяльності Служби в цілому”. Подякував очільник Служби науковим представникам з Польщі за порозуміння та співпрацю. Науковий захід відкрив начальник Інсти-туту кримінально-виконавчої служби Євген Бараш.

Організатори презентували фільм про Польщу як державу-учасницю конференції та Інститут кримінально-виконавчої служби як вищий навчальний заклад. Цікаві доповіді та актуальні питання обговорили на пленар-ному засіданні.

Доповіді польською мовою на заході представили професор Данута Ковальчик та доктор Маріуш Снопек.

Наприкінці наукової конференції Євген Бараш презентував створення Пенітенці-арної асоціації України та представив на обговорення науковим працівникам статут цієї Асоціації.

Валерія КИЛИМОВАФото автора

З НАУКОВИМ ПІДХОДОМ У РЕЗУЛЬТАТІ ПЛІДНОЇ СПІВПРАЦІ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНО-

ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З КИЇВСЬКИМ РЕГІОНАЛЬНИМ ЦЕНТРОМ НАПРН УКРАЇНИ ВІДБУЛАСЯ ІІ МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ “СУЧАСНА НАУКА – ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ ПРАКТИЦІ”.

Загальна декларація прав людини проголосила

рівність всіх жителів планети перед законом. Людина, її життя і гідність, права та свободи визна-но найвищою цінністю кожної держави. Проголошено, що всі люди рівні у своєму достоїнстві та правах. При цьому права та свободи людини є невідчужува-ними та непорушними. Вони на-лежать кожній людині від самого народження й протягом усього життя, не залежать від волі дер-жави, не даруються й не можуть бути скасовані. Будь-які угоди, спрямовані на обмеження прав людини, визнаються недійсними.

Це – наше сьогодення, до якого ми йшли довгою дорогою

усвідомлення того, що права лю-дини слід захищати. У стародавні часи люди відстоювали свої права силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя. Тривалий час діяв неписаний закон “Хто сильніший, того і правда”. Але з появою перших держав, прави-телі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людське суспільство прийшов закон права.

Держава ставала на захист і сильного, і слабкого. Головним критерієм права стала справед-ливість, а не сила. Та як свід-чить історія, правителі й уряд не зав жди піклувалися про свій

народ. Отже, людству потрібно було знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтере сів своїх громадян і постійно піклуватися про них.

Місію такого захисника взя-ла на себе міжнародна організація ООН. 1945 року, після закінчення Другої світової війни – найжах-ливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства – на-роди багатьох країн вирішили, що задля збереження миру їм слід об’єднатися. Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому ви-рішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме із цією метою 1945 року була

створена Організація Об’єднаних Націй (ООН). Одним із її заснов-ників була Україна. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини – документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадян-ські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту не-доторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії й багато іншого.

У Міжнародний день захисту прав людини бажаємо всім нам розуму і мудрості. Нехай наші права і свободи починаються з нашого дотримання їх по відно-шенню до наших ближніх!

Наш кор.

ПРАВА І СВОБОДИ ПОЧИНАЮТЬСЯ З НАС

ПРАГНУЧИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

9 ГРУДНЯ 2010 РОКУ ЗГІДНО З УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ БУЛО УТВОРЕНО ДЕРЖАВНУ ПЕНІТЕНЦІАРНУ СЛУЖБУ УКРАЇНИ, РЕОРГАНІЗУВАВШИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ. ВІДПОВІДНО ДО УКАЗУ ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ Є ЦЕНТРАЛЬНИМ ОРГАНОМ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКОГО СПРЯМОВУЄТЬСЯ І КООРДИНУЄТЬСЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ.

Утворення Державної пені-тенціарної служби України

стало вимогою часу з урахуванням міжнародних стандартів, законності, гуманізму, демократії та справед-ливості, а також сучасної світової пенітенціарної доктрини.

Що ж означає саме поняття “пенітенціарний”? Саме слово по-ходить від латинського poenitentia (пенітенція) – каяття. Вперше цей термін був застосований в Пені-тенціарному акті 1779 року, який базувався на ідеях відомого британ-ського філантропа Джона Говарда та юриста Вільяма Блекстоуна.

В умовах сьогодення термін “пенітенціарна система” позбав-лений того змісту, який вкладав-ся у нього, коли релігійний ас-пект був основним засобом впли-ву на особистість засудженого.

Сучасна пенітенціарна устано-ва розглядається як заклад, який не ставить за мету лише тримати протягом певного часу злочин-ця в ізоляції, а зорієнтований на розв’язання проблем задля по-дальшого убезпечення суспільства.

Наш кор.

НОБЕЛІВСЬКИЙ ДЕНЬ

“Нобелівський день” є однією з найбільш важ-

ливих подій в інтелектуальному і громадському житті світу. Офіційно “Нобелівським днем” визнано 10 грудня – річниця смерті засновника премії – Альфреда Нобеля (10 грудня 1896 року). Цього дня у швецькій ратуші “Штудхусет” відбувається щорічна церемонія вручення пре-мії Нобеля. Премії за найвидатніші досягнення у галузях медицини, фізіології, хімії, фізики, економіки і літератури лауреати отримують із рук самого короля Швеції. Окрім дипло-му і золотої медалі із зображенням Альфреда Нобеля, лауреати премії нагороджуються також грошовою винагородою, розмір якої змінюється щороку і складає близько 1 мільйона доларів. Таким чином, окрім між-народного визнання, премія Нобеля дозволяє своїм лауреатам отримати значну економічну підтримку.

КОНФЕРЕНЦІЯ

ЩОРІЧНО 10 ГРУДНЯ У СВІТІ ВІДЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ. ЦЯ ДАТА БУЛА ВПРОВАДЖЕНА ГЕНЕРАЛЬНОЮ АСАМБЛЕЄЮ ООН У 1950 РОЦІ НА ЧЕСТЬ ПРИЙНЯТТЯ 10 ГРУДНЯ 1948 РОКУ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ. ДЕКЛАРАЦІЯ СТАЛА ПЕРШИМ СВІТОВИМ ДОКУМЕНТОМ, ЩО СФОРМУЛЮВАВ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ.



ВІСТІ З РЕГІОНІВОБОВ’ЯЗОК


ВІТАЄМО!

НА ПІДТРИМКУ ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО СУМСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №116 ОСВОЇЛО ВИГОТОВЛЕННЯ “БУРЖУЙОК” ДВОХ ТИПОРОЗМІРІВ.

Нещодавно реалізували першу партію печей (одинадцять штук)

Сумській облраді профспілок для забез-печення потреб зони АТО. “Буржуйки” мають мультифункціональне призначення та слугують не лише для обігріву приміщень, а й для побутових потреб – сушки взуття та одягу, розігріву їжі, що вкрай актуально в похідних умовах.

Узагалі печі такого типу потрібні для обігріву приміщень житлового та промисло-вого призначення загальною площею до 30 кв. м та можуть успішно використовуватися і в стаціонарних, і в мобільних умовах.

До виготовлення планується ще при-близно сотню таких печей, які в подальшому будуть направлені в зону АТО для підтримки тих героїв, що охороняють кордони нашої держави та суверенність України.

Анна СИДОРЕНКО

З ЮВІЛЕЄМ!

29 листопада 2014 року відзначила своє 70-ліття колишній керів-

ник Чорноморської виправної колонії №74 Антоніна Чебанюк.

Антоніна Кирилівна протягом 13 років очолювала виправну установу. За її плечима – середня школа, яку закінчила з золотою медаллю, у 1968 році – педаго-гічний інститут, у 1981-му – Вища школа МВС СРСР.

Для цієї статної жінки з м’якою по-смішкою професійним кредо було працю-вати над собою, знати усе, що стосується обраної спеціальності, аби мати змогу з повними знаннями контролювати усі ділянки багатогранної роботи установи. Ось і зараз, спілкуючись з молоддю, яка працює в установі, Антоніна Чебанюк зав-жди із захопленням розповідає про часи своєї роботи, досягнення та надає мудрі поради з приводу службової діяльності.

Колектив Чорноморської виправної колонії щиро привітав Антоніну Кири-лівну з ювілеєм та побажав:

“Миру і світлої долі,Запалу, енергії, сили доволі.Творчого вогнику, віри й наснаги,Щедрості серця, людської поваги!”

Ірина ТЕРЗІ

КОНКУРС

РОДИНИ СПІВРОБІТНИКІВ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДОЛУЧИЛИСЬ ДО УЧАСТІ В ТВОРЧОМУ КОНКУРСІ, ЯКИЙ ДО ЗИМОВИХ СВЯТ ПРОВОДИТЬ МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ІНШЕ ЖИТТЯ”.

Син начальника сектору соціально-виховної та

психологічної роботи управління Олександра Гужви відвідує худож-ню школу, тож рішення про ство-рення конкурсної роботи прийшло одразу. Миколка Гужва намалював чудовий зимовий малюнок, який оздобив декоративними елемен-тами, по-художньому створив композицію зимової казки. До-тримуючись вимог конкурсної

програми, юний художник доклав максимум своїх зусиль та фантазії й, заручившись підтримкою бать-ків, подав свою роботу до участі в конкурсі.

Голова Чернігівської обласної профспілкової організації пенітен-ціарної служби Еліна Панченко передала готову роботу президенту Міжнародного благодійного фонду “Інше життя” Олені Балашовій.

Ксенія ІСАЄНКО

“ЗИМОВА КАЗКА” ЮНОГО МИКОЛКИ

Захід організували з метою розвитку творчих зді-бностей підлітків, підвищення значення духовних

традицій українського народу і християнської культури серед юнаків.

Вироби будуть направлені до Національного куль-турно-архітектурного музею “Київська Фортеця”.

Із зацікавленістю та інтересом у рамках роботи арт-терапевтичної студії “Веселка” разом з викладачами за-гальноосвітньої школи колонії хлопці опанували нові для себе техніки: панчішна пластика та “пічворк без голки”.

Марія БУГАЄНКО

ЦИМИ ДНЯМИ ВИХОВАНЦІ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ВИГОТОВИЛИ ВИРОБИ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА ДО УЧАСТІ У ВИСТАВЦІ “РІЗДВЯНІ ВІЗЕРУНКИ”.

НА ВИСТАВКУ “РІЗДВЯНІ ВІЗЕРУНКИ”

МИЛОСЕРДЯ

Спільними зусиллями працівники інспекції, волонтери та діти-ін-

валіди оформили плакат “Тепло наших долонь” для захисників Вітчизни, які пере-бувають в зоні АТО, щоб те тепло, передане через клаптик паперу, хоч якось зігрівало їх у холодну пору року. З кольорового паперу

були виготовлені сердечка, після чого учас-ники уроку обмінялися ними, адже добро йде з наших сердець.

На закінчення свята всі присутні за-співали пісню про добро; дітям подарували солодощі, керівництву центру – предмети, які стануть у пригоді на уроках праці.

Заключним моментом відкритого уроку стало випускання у височінь надувних кульок, на яких і дорослі, і діти написали свої побажання та мрії. Кульки випускали з надією, що вони долетять до небес і будуть прочитані в “небесній канцелярії”.

Ірина СМОЛЯР

3 ГРУДНЯ У ВСЬОМУ СВІТІ ВІДЗНАЧАВСЯ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ІНВАЛІДІВ. ДО ВІДЗНАЧЕННЯ ДОЛУЧИВСЯ І КОВЕЛЬСЬКИЙ МП КВІ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ПРАЦІВНИКИ СЛУЖБИ ІРИНА СМОЛЯР, МАРГАРИТА ЧУЛЬ, СЕРГІЙ КЕДИЧ СПІЛЬНО З ВОЛОНТЕРАМИ ТА ПРЕДСТАВНИКАМИ КОВЕЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВІДВІДАЛИ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ М. КОВЕЛЬ, ДЕ ЗА СПРИЯННЯ ДИРЕКТОРА ЦЕНТРУ МАРІЇ КИСЛЯК БУЛО ПРОВЕДЕНО СПІЛЬНИЙ ВІДКРИТИЙ УРОК ДОБРА І МИЛОСЕРДЯ ПІД НАЗВОЮ: “ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ”.

ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ



ОЧЕВИДНЕ Й НЕЙМОВІРНЕОБОВ’ЯЗОК


ЦІКАВО ЗНАТИ

(Продовження. Початок у № 49)

ДАВНЯ СПОРУДА ПІД ГАЛІЛЕЙСЬКИМ МОРЕМ

У 2003 році вчені випадково знайшли структуру конічної форми під

Галілейським морем. Через10 років Марко Шмуель розповів CNN, що вони були дуже здивовані, коли побачили дещо, що вигля-дало як бронзова статуя на дні океану. Марко припустив, що давня споруда, ймовірно, була морським розплідником для риби.

Проте більшість археологів вважає, що споруда спочатку знаходилась на поверхні землі і опускалась у воду поступово, про-тягом тривалого часу. Споруда складається з базальту і має конічну форму. “Дно” споруди 70 м в діаметрі, а його висота 10 м. Вага спо-руди, за оцінками вчених, досягає 60 тисяч тонн. Тобто вона важить приблизно як два

Стоунхенджа (кам’яна мегалітична споруда у графстві Уілтшир (Англія). Вік оцінюється від 2 до 12 тисяч років, цей діапазон був ви-значений зважаючи на кількість піску, який зібрався на підвалинах споруди, та порівню-ючи споруду з аналогічними структурами. Археолог Дані Надель відзначив, що спо-руда за формою нагадує древні поховання в цьому районі. Назвавши це незвичайною знахідкою, Надель припустив, що спору-да, напевно, застосовувалась для якихось ритуальних дій. Він також відзначив, що побудована вона із великих камінців, кожен з яких важить близько ста кілограмів! При цьому він підкреслив, що справжнє призна-чення і вік цієї споруди, найімовірніше, так і залишиться нез’ясованим.

ВЗУТТЯ, ЗАХОВАНЕ В ЄГИПЕТСЬКОМУ ХРАМІ

Під час експедиції в Єгипет у 2004 році археологи знайшли незви-

чайний “скарб”: у глечику, який знахо-дився у двох інших глечиках, було сім пар взуття. Дві пари були дитячими, а все інше взуття належало дорослій людині, яка, ймовірно, кульгала. Археолог Анджело Сесана заявив, що глечик був захований в цегляній кладці навмисно, а сталося це понад дві тисячі років тому. Андре Вель-дмеєр – знавець древнього взуття назвав відкриття екстраординарним через те, що воно було в ідеальному стані.

Він провів аналізи і припустив, що взуття було досить дорогим і мало підкрес-лювати статус власника. За його словами, головна таємниця полягає в тому, чому глек був захований у стіну і чому його власники ніколи його не діставали. Вель-дмеєр припустив, що у цьому районі роз-

почалися заворушення, у результаті чого власник змушений був заховати взуття, а потім виїхав.

ТУНЕЛІ БАЙЇ

Понад 2000 років тому храм Байї у Римі був дуже популярним міс-

цем, відомим своїми мінералами, ймовірно,

які дають безсмертя, і тим, що у ньому, можливо, був вхід в Аїд. Тепер від нього залишилися лише таємничі руїни.

У 60-х роках Роберт Пейджет і Кіт Джонс вирішили їх дослідити. З трудом протиснувшись через вузьку щілину, вони опинилися у вузькому тунелі, де пахло вулканічним газом. Пейдж побачив, що початок тунельного комплексу показував на схід, а самі тунелі йдуть в основному із сходу на захід. Це дозволило припустити, що ритуали були важливим фактором при будівництві тунелів. Дослідники знайшли багато ніш, які призначалися для встанов-лення світильників вздовж стін тунелів. Також вони виявили те, що, здавалося, було системою для їх вентиляції. А коли вони дійшли до кінця одного з тунелів, на світ з’явилася справжня загадка. Одразу за різким поворотом біг потік вируючої води. Каміння, яке вчені кидали у цю воду, зда-валося просто зникає у темряві. Чоловіки вирішили, що якщо міфічний вхід в Аїд насправді існує, то вони, ймовірно, його і знайшли.

У 1965 році вчені за допомогою пол-ковника Девіда Люїса визначили, що кип’яток піднімався із підземних вулка-нічних каверн, які виникли через гарячі джерела. Незважаючи на це, залишається незрозумілим, хто саме побудував тунелі Байї і з якою метою.

СЛІД В АНТІЛОПА-СПРІНГС

1 червня 1968 року мисливець за окам’янілостями Вільям Мейстер-

старший взяв свою родину в подорож до Антілопа-Спрінгс. Під час цієї подорожі Мейстеру потрапила на очі окам’янілість, яка була подібна на слід від взуття, при-чому п’ятка була вдавлена глибше, ніж інша частина ступні. А під цим відбитком він знайшов двох скам’янілих трилобітів (вимерлий клас морських членистоногих). Знайшовши їх, він одразу подумав, що людина у взутті якимось чином наступила на окам’янілості.

Провівши експертизу, Мейстер і його колеги дослідили, що вік знахідки становить майже 600 мільйонів років. Таємницею залишається те, що хоч “від-биток взуття” явно вказує на те, що хтось наступив на трилобітів, на самих трилобі-

тах немає жодних слідів тиску. Крім того, трилобіти були морськими тваринами, а це означає, що той, хто залишив “відбиток”, заходив у море. Чому? – ніхто не знає.

ПІРАМІДА ЕЛЛІНІКО

Те, що в Європі є піраміди, здається дивним. Але вони насправді там

є, і досить багато. В одній лише Греції їх налічується 16, і найвідомішою з них є піраміда Еллініко в Аргосі. Перша згадка про цю піраміду зустрічається в працях давньогрецького географа Пасанія. У пра-ці “Опис Греції” він описує цю споруду як “будівлю, дуже подібну на піраміду, з кова-ними щитами аргоської форми”. Потім він згадує битву, яка відбулася біля піраміди, і примирення, яке відбулося трохи пізніше. Усі загиблі в тому бою були похоронені в “загальному склепі”.

У цілому ж про піраміду не було нічого відомо, крім ймовірної дати її будівництва: 2720-й рік до н.е. Якщо дата правильна, то піраміда Еллініко може бути навіть старшою, ніж знаменита піраміда в Єгипті. Але найбільша таємниця піраміди не її вік, а те, хто її побудував і для чого її ви-користовували.

Підготувала Юлія СЕРЕДА

ДЕСЯТЬ ТАЄМНИЦЬ ДАВНИНИ, НЕ РОЗГАДАНИХ НАУКОЮ



СВЯТА І ТРАДИЦІЇ

ХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА

День св. Андрія Первозванного

припадає на 13 грудня. Стародавня легенда гла-сить, що, прийшовши для служіння апостоль-ського по Дніпру до круч київських, Андрій Перво-званний сказав пророцькі слова учням своїм: “Вір-те мені, що на цих горах возсіяє благодать Божа і Господь зведе тут багато церков і освятить святим хрещенням усю Руську землю!”

З усього циклу осін-ніх традиційних свят день Андрія Первозванного –

найцікавіший, з багатьма народними традиціями. Зокрема, з давніх-давен у ніч під “Андрія” дів-чата ворожать, вірячи, що дізнаються про свою долю: чи знайде свого судженого, чи не вийде цього року заміж.

Ще звечора дівчата печуть балабушки, а коли вони вистигнуть, кожна дівчина позначає своє печиво кольоровою нит-кою. Потім розкладають рядочком на долівці і за-пускають пса. Чию бала-бушку пес з’їсть першою, та дівчина першою вийде

заміж. Якщо він надку-сить тільки і залишить, то не буде щасливою в парі ця дівчина.

Цієї ночі хлопцям дозволялось усіляке беш-кетування. Ось як описує гуляння хлопців народо-знавець Олекса Воропай: “Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини,.. там віз на хаті, там ворота

на річці плавають… На-зносять околоту, старих тинів, воріт і таке набуду-ють, що в темну ніч та ще напідпитку не розбереш, де ти: вдома чи на десятій вулиці…”

Існують і різні народ-ні прикмети. Одна з них: “Як є іній на Андрія, то врожай буде на гречку”.

Зоряна НАГІРНЯК

НАУМ НАВЕДЕ НА УМ

ЗА ХРИСТИЯНСЬКОЮ ЛЕГЕНДОЮ, АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ СТАВ ПЕРШИМ БЛАГОВІСНИКОМ ВІРИ НАШОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ, ПРОПОВІДУВАВ ЇЇ У ЦАРГОРОДІ. ЙОМУ Ж ПРИПИСУЮТЬ ПРОРОКУВАННЯ ЗАСНУВАННЯ САМОГО МІСТА КИЄВА. ЦЕЙ ДЕНЬ ДУЖЕ БАГАТИЙ НА НАРОДНІ ОБРЯДИ, ЗАКЛИНАННЯ, ПОВІР’Я, ЩО ДІЙШЛИ ДО НАС З ДОХРИСТИЯНСЬКИХ ЧАСІВ.

19 грудня – свято Миколи Чудотворця. В україн-

ських звичаях його шанували як Богоугодного, заступника перед Богом, помічника у всіх діяннях людських. Люди вірили у справед-ливість і всесильність святого Ми-колая і сподівались на допомогу.

“Миколай, молися за нами,Благаєм тебе зі сльозами.Ми тя будем вихваляти,Ім’я твоє величати, Навіки”– співається у народній пісні

“Ой, хто, хто Миколая любить”.Ще за життя цей святий вва-

жався втіленням “правил віри та образу лагідності”, взірцем ми-лосердя і любові до людей. Свого захисника в ньому вбачали бідні і знедолені, діти, купці, мореплавці, землепрохідці, селяни.

Життя святого Миколая ові-яне легендами. Народився він у лі-кійському місті Патарі близько 280 року у багатій християнській роди-ні. Батьки його, Феофан і Нонна, дали єдиному синові хороше ви-ховання та освіту. Рідний дядько, єпископ патарський, зважаючи на богоугодність свого племінника, висвятив його в сан пресвітера. Відцуравшись мирського життя, юнак весь свій час проводив за молитвами. Після смерті батьків Миколай роздав свою спадщину бідним людям і, прийнявши сан священика, все своє подальше життя присвятив служінню Богові.

Коли за царювання Діоклеті-ана в Римській імперії почалися гоніння проти християн, святий Миколай, незважаючи на небез-пеку, далі проповідував. Як свідчать перекази, за це 319 року був кину-тий до в’язниці, де пробув майже

чотири роки. На першому Вселен-ському Соборі у віфінському місті Нікеї святий Миколай показав себе як полум’яний ревнитель чистоти віри.

У невтомних трудах, подвигах, любові до Бога і ближніх пройшло усе життя мирлікійського чудо-творця. Великий святитель помер 6 грудня 342 року. Святе тіло його з почестями поховали в соборній мирлікійській церкві. А 1087 року, за часів царювання імператора Олексія Комніна, усвідомлю-ючи небезпеку з боку мусульман, що знищували в Малій Азії всі пам’ятники християнства, італій-ські купці перенесли нетлінні мощі святителя Миколая з Мир до міста Барі (Південна Італія).

У християнських легендах життя святителя описується як нескінченна низка його благоді-янь і чудес. Вважається, що і після праведної смерті святий Миколай і далі творить дива. У численних народних переказах чудотворець боронить людей від стихійного

лиха, мореплавців від негоди. Чорноморські рибалки, виходячи на промисел, завжди брали з собою образ Миколая.

Про одну з легенд ми торік вже розповідали в нашій газеті, але вона настільки красномовна, що варто про неї нагадати ще раз.

У лівому притворі хорів Со-фійського собору в Києві збері-галася ікона Миколи Мокрого. Це було приблизно у 1078-1093 роках. Один киянин повертався з дружиною та немовлям з Виш-города. У човні мати задрімала, і немовля випало з її рук і втопилося у Дніпрі. У невимовній скорботі батьки звернулися з молитвою до святого Миколая. І сталося диво ! Паламар Києво-Софійського со-бору вранці знайшов на хорах біля ікони св. Миколая мокре дитя. Це був синок нещасного подружжя. Відтоді чудотворний образ святого Миколи дістав назву Мокрого. Де зберігається нині ця ікона – не-відомо.

Святого Миколая завжди лю-били, поважали в Україні, вважа-ючи його покровителем Війська Запорозького. Люблять його і сьогодні. В Україні, зокрема у нашій столиці, є багато храмів, побудованих і названих на честь Миколая Чудотворця.

День святого Миколая на-магаються відзначати не так уро-чистостями, як добрими справами. А особливо його очікують діти. Слухняним, добрим, щирим свя-тий Миколай приносить цукерки, фрукти, іграшки, а кому й різочку за нечемні вчинки. А ще за тра-дицією, і дітям, і дорослим під подушку кладуть подарунки від святого Миколи.

Коли настає це свято, хочеться теж комусь допомогти, подарувати, бодай, скромний сувенір, не обді-лити рідних, близьких, знайомих увагою. Стаємо добрішими і жер-товнішими…


“МИКОЛАЙ, МОЛИСЯ ЗА НАМИ”

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

Пророк Наум, за народними віруваннями, – покровитель знань і доброчинства. Саме на Наума вважалося найкращим

починати навчальний процес. Напередодні цього дня батьки відві-дували дячка (вчителя) і домовлялися про плату.

Увечері до “кашоїда” приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб “добре в голову йшла наука”. Роблячи перший під-стриг, він казав: “Батюшка Наум, виведи синка на ум”. Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Вранці син із батьком йшли до церкви, де панотець читав над його головою Євангеліє. Повернувшись додому, син знову снідав кашею, а потім ставав навколішки, молився, а мати благословляла його іконою.


НА ДРУГИЙ ДЕНЬ ПІСЛЯ АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО, 14 ГРУДНЯ, СВЯТКУВАЛИ КОЛИСЬ ПРОРОКА НАУМА.

АПОСТОЛ АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ

ЯКА ПОГОДА НА ВАРВАРИ, ТАКА Й НА РІЗДВО

Церква завжди високо цінувала заслуги мучеників, стави-ла їхнє життя за взірець. У пам’ять про декого з них, хто

особливо відзначився мужністю і ревним служінням Господу Богу, в церковному році відзначають урочисті свята. Серед них – день пам’яті святої великомучениці Варвари, яку Церква поминає 17 грудня.

Народилася Варвара у фінікійському місті Геліополі. Батько Варвари, Діоскор, був багатою і знатною людиною. Він рано за-лишився вдівцем і всю свою любов зосередив на доньці.

І якою ж сильною була його ненависть, коли він, язичник, до-відався, що донька стала християнкою! Незважаючи на прийняті від батька муки, Варвара не відмовилася від своєї віри. Батько видав її правителю міста Мартіану, вимагаючи, щоб її судили як відступ-ницю від батьківської віри.

Святу Варвару били воловими жилами, тіло дерли кігтями, обпалювали боки свічками. Юна страдниця зносила тортури з вражаючою мужністю. Жінка, яку звали Юліанія, побачивши страждання святої Варвари, почала вголос викривати жорстокість та невір’я Мартіана. Але її відразу схопили. Правитель засудив її на смерть. Безсердечний Діоскор сам викликався бути катом дочки.

Після жорстоких катувань Варвара була усічена мечем. Разом з нею катували і святу Юліанію, яка побачила подвиг святої Варвари і пішла за нею. Батько Варвари сам стратив свою доньку. Кара за цю страту була страшна і для Діоскора, і для правителя міста. Вони були спалені блискавкою. У VІ ст. мощі святої були перенесені до Константинополя, а у ХІІ ст. дочка візантійського імператора Вар-вара, взявши шлюб із київським князем Михайлом Ізяславовичем, привезла мощі до Києва. Сьогодні мощі святої великомучениці Варвари зберігаються у Володимирському соборі.

У християнському світі святу Варвару шанують як спасительку людей від наглої смерті. В Україні з її іменем пов’язують багато ле-генд і повір’їв. Зокрема, народна легенда, записана на Вінниччині (подає дослідник народних звичаїв Олекса Воропай), каже: свята Варвара великомучениця була така мудра на вишивання, що ви-шивала ризи самому Ісусові Христові.

У цей день гріх прати, білити, глину місити. “Можна тільки вишивати та нитки сукати…” Обов’язково варять узвар, інколи кутю – “щоб хліб родив та садовина рясніла!” “Варвари” — день повороту на весну. Приповідка каже: “Варвара ночі урвала, а дня приточила”, бо день на хвилину довшає. А ще помічали: яка погода на Варвари, така й на Різдво.

На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. В цей час у нас, зазвичай, випадають великі сніги, починаються справжні морози. Тому в народі говорять: “Варвара снігом посте-лить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!” Спостерігали захід сонця: “Як вогонь від нього розходився по небу – Варвара дарує по собі сонячних днів, було під хмарами – може випасти на долю випробувань і треба гріх свій шукати”.




14 – ГРУДНЯ ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

На розтрощеному ви-бухом даху плавився

гудрон і скрапував на землю як чорні сльози цього многогріш-ного століття.

З руїни реактора вирива-ється в небо стовп вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами, з тихими багаттями рибалок на обох бе-регах, освітлює крайні будинки міста, півдугу “чортового коле-са”, пустельний пляж зі старим човном…

Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється світ-ляна куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже крива-вого кольору. Ніч безвітряна, і стовп цей стоїть, не опускаючись і не піднімаючись, між небом і землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь.

…Із пожежної частини з увім кненими сиренами й ми-галками, що розбризкують гус-то-синє світло, вилітає перша пожежна машина, різко гальмує, в її кабіну вскакує Григорій, який встиг озути лише грубі чо-ботиська і каску, залишаючись у своїх вельветових джинсах, у модній білій сорочці зі стоячим комірцем під брезентовою ро-бою. З приступки машини він дає команду:

– Лейтенант Собко! Фор-муйте решту екіпажів і – на станцію. Зв’язок по рації!

Хряпнули дверцята, і пер-ших чотири автомобілі помчали безлюдним проспектом туди, за місто, до атомної станції.

Григорій закурив, жадібно затягнувся і сказав водієві:

– Бідному женитися – ніч мала. Мудро придумали предки.

Та водій, що прикипів ру-ками до керма, нічого не вто-ропав, лише те, що капітан не нервується, все йому як забавка, як навчальний виїзд. Ото вже натура. Коли машина вилетіла на бетонку, водій ледь розслабився і відповів:

– Погасимо, капітане. Наф-тобазу, коли загорілася, вважай, мокрим мішком ураз накрили, а тут покропимо – і порядок.

…По висувних драбинах підіймаються на стіну зруйнова-ного вибухом блоку пожежники в касках, які зловісно червонить графітове полум’я. Крізь тріск вогню, сичання пари чуються вже охриплі голоси пожежників:

– Пішов! Пішов!– Затягуй шланг!– Швидше з’єднуй рукави!– Гаряча смола дзюрчить за

комір! Ніякої радіації тут нема – смола пече, зараза! Вогонь і смола!

– Давай воду! Чи вона у тебе в штани вийшла, Володько?! Ось я тобі дам, як погасимо! – Це голос Григорія Мировича, який уже вихопився на верхній край стіни реактора.

Дмитро хоче крикнути по-жежникам, щоб не лізли просто в пащеку реактора, щоб відсікали

вогонь від блоку А, але горло спромоглося лише на болісний стогін. Він осідає на сходовий майданчик. З верхньої кишені спецівки випадає блискучий олівець – дозиметр і котиться вниз по сходах.

Його рука намацує край пролому в стіні, пальці хапають-ся за гострий виступ, і Дмитро повільно зводиться на ноги, кашляє, намагається хапонути повітря, бо підступає болісна нудота, але радіоактивний йод ще більше ятрить горлянку.

Крізь отвір він бачить, що обвалилася кришка реактора, оголилися графітові стрижні, що пожежники, які метушаться на верхніх краях стін, намагаючись загасити полум’я, ллють воду в пащеку графітового вогню.

– Що ж ви робите, хлоп-ці?! Самогубство. Безумство хоробрих... – він напружився щосили, і голос у нього закле-котів, а тоді й прорізався тонко, заклично:

– Радіація! Безум-ці! Від-сікайте вогонь від третього! Від тре-тьо-го! Відсікайте його! Куди лізете!

Його крик хтось таки почув на руїнах реактора. Зупинилася

чиясь тінь, і звідти відгукнувся голос Григорія Мировича:

– Брате! Де ти? Що я скажу мамі? Ми-ко-ло-го?!

Бетоновані стіни атомної глухо перекидають останні сло-ва і випускають їх із кам’яного мішка на волю.

Дмитро кволо опускається вниз по сходах. Надовго зависає руками на бильцях, скочуєть-ся, б’ючись об виступи, знову зводиться. Його нудить, пече в горлі, тьмариться голова.

Тримаючись за стіну, діс-тається до будки аварійного телефону, знімає трубку з важеля й зависає на товстому дроті, не випускаючи рурки:

– Дівчинко! Передай-те: дах блоку…зірвало…завалено. І задню стінку… З викидом у повіт-ря радіоактивної пари…урану…графіту…газів…Радіація в зоні смертельна. Зніміть пожежників. Пряме опромінення…

Трубка вислизає з рук, він осідає у телефонній будці. Руки його почорніли, обличчя стало землистим, лише очі зблиску-ють – і то від спалахів аварійних вогнів у коридорі.

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ,“Вогонь Чорнобиля”

У ПАЩІ СМЕРТІ

ЛЮДИ І ЧАС

ТЕХНІКА. Багато хто вважає, що перші жінки-тракторис-

ти – це суто радянське ноу-хау. Та насправді пріоритет за Великобри-танією, яка у розпал Першої світової війни опинилася на межі голоду, зу-мовленого браком тяглової сили і ро-бочих рук у сільському господарстві. Тож 1928 року чоловіків замінили жінки, а коней – американські трак-тори “Фордзон”. Лише впродовж цього року через океан переправили 5 тисяч залізних коней, яких на полях Англії побачили раніше, ніж у США.

Зайве пояснювати, що після кровопролитної громадянської ві-йни, розв’язаної більшовиками, ситуація в колишній Російській імперії була ще гіршою, ніж у Вели-кобританії. Отож недаремно Ленін заявляв: “Якщо ми зможемо дати 100 тисяч тракторів, то селянин-середняк скаже “Я – за комунію”. Та на ділі партійні вожді пішли звичним шля-хом насильства, а не переконання. Тим більше, що мрії про трактори й електрифікацію ще довго залишали-ся прожектами. Зокрема, в Україні масове підключення сіл до електро-мереж розпочалось у середині 1960-х.

Один з найпоширеніших міфів – що нібито першими радянськими тракторами стали легендарні “Фор-дзони”. Справді, 1 травня 1924 року на першотравневій демонстрації в

Ленінграді гордо продемонстрували два перші “Фордзони-Путиловці” – піратські копії американського трактора, виготовлені на місцевому Путиловському заводі. Однак се-рійний випуск цих машин стартував лише 1жовтня.

Тим часом 1 травня 1924-го з во-ріт Харківського паровозобудівного заводу виїхали перші в СРСР гусе-

ничні серійні трактори “Комунар” потужністю 50 кінських сил – у 2,5 раза більше, ніж у “Фордзона-Пу-тиловця”. До речі, випуск украй по-

трібної країні техніки міг розпочатися значно раніше і сягати 1200 тракторів на рік, якби союзна влада погоди-лася з пропозицією українського раднаркому про організацію випуску “Комунара” на спеціалізованому виробництві в Таганрозі, що входив на той час до складу України. Однак вольовим рішенням це місто з части-ною Донеччини стало російським, а

для Харківського паровозобудівного заводу трактори були непрофільною продукцією. Отож українцям довело-ся шукати кошти для будівництва з

нуля знаменитого ХТЗ – Харківсько-го тракторобудівного заводу, який запрацював лише 1жовтня 1931 року.

Не гріх нагадати, що першим радянським колісним трактором, запущеним у серійне виробництво, теж стала українська розробка – “За-порожець”. Його створили у містечку Кічкас. Серцем трактора став двигун, який випускав один з місцевих за-водів. Він працював на сирій нафті. Задля максимального спрощення конструкції відмовилися від дифе-ренціала, який дає змогу ведучим колесам під час розвороту машини рухатися з різними швидкостями. В результаті трактор став триколісним – з одним широким колесом-котком позаду. Зате машина була доступною за ціною навіть для господарств за-можних селян – одноосібників.

Про завершення робіт над пер-шим “Запорожцем“ відзвітували 21 березня 1923 року. Однак серійний випуск машини вирішили налаго-дити на значно потужнішому під-приємстві у Токмаку за майже 100 кілометрів від Кічкаса. Цю відстань у вересні 1923 року “Запорожець” успішно здолав власним ходом.

Нині прийнято іронізувати над кустарною розробкою українських конструкторів, недолугість якої об-ґрунтовують порівнянням основних технічних характеристик “Запорож-

ця” і “Фордзона”: маса – 2,4 і 1,3 тонни відповідно, потужності – 12 і 20 кінських сил. Та насправді йдеть-ся про перший пробний екземпляр “Запорожця” та суто американський “Фордзон”, над яким, за визнанням Форда, працювали 15 років і витрати-ли на його розробку кілька мільйонів доларів.

Натомість серійні “Запорожці” та “Фордзони-Путиловці” мало чим різнилися і за масою (1,9 та 2,0 твідповідно), і за потужністю (18 і 20 кінських сил). Це, до речі, наочно продемонструвало проведене у 1925 році змагання двох тракторів, на якому “українець” завершив оранку десятини землі на 25 хвилин раніше від “ленінградського американця”, витративши 17,6 кг нафти, а не 36 кг дефіцитного гасу. Не дивно, що на виставку сільгоспмашин у Персії, де СРСР прагнув вразити іранців своїми технічними досягненнями, відправили саме “Запорожця”, який здобув золоту медаль.

Проте із суто політичних мотивів в СРСР зробили ставку на “Фордзо-ни”, а випуск “Запорожців” згорнули в 1927 році. Однак найкраща реко-мендація українських тракторів – те, що ці надійні й невибагливі машини трудилися на полях аж до 1958 року!

Віктор ШПАК,“УК”

ПЕРСЬКИЙ ПОХІД “ЗАПОРОЖЦІВ”

CТОРІНКИ ІСТОРІЇ

(З роману “Марія з полином у кінці століття”)

На виставці сільгоcпмашин 1925 року в Персії “Запорожець” здобув золоту медаль

ХТО, ЯК НЕ МИ?(Пожежникам Чорнобиля)

Умить перекреслено вчених догмати.Жбурляючи в небо бетон і метал,Здавалося б, міцно приручений атомКвітневої ночі зухвало повстав.

Провалля роззявило пащу зловісну,Задихало смертю й пекельним вогнем.Немовби упала кривава завісаМіж мирною ніччю і страченим днем.

Начкар не приховував правди страшної.Якусь мить пристояв, незвично німий,А потім сказав, обернувшись до строю:“Ви все розумієте… Хто, як не ми?”

І бій закипів. Видирались на стіни.Тягнули важенні стволи й рукави.Несли свою долю крізь воду і піну,Шепочучи спрагло: “Вперед, хто живий…”

Душа знемагала у сумнівах чорних.Вже травень приспів… Де ж кінець цій борні?“Кохана! Мій біль тобі вихлюпнуть зорі,А ти через них дай наснагу мені”.

Лютує вогонь – за нехлюйство розплата.Пронизує тіло смертельний потік.“По скільки рентгенів припало на брата?”“Мовчи, чоловіче… Забуто їм лік…”

Розвіяло дим неквапливе світання.Сконав і вогонь на страшнім рубежі.Вклонімось героям в святому мовчанніІ пам’ять про них назавжди збережімо.

Олександр ПРОКОФ’ЄВ,“Вогонь Чорнобиля”

Кадр з камери відеоспостереження



КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 52000

Замовлення № 48048Друкарня “Укрполіграфмедіа”,

м. Київ, вул. Фрунзе, 104 А.

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

АНЕКДОТИ

Помните, лучше всех в колхозе работала лошадь? Но тем не менее председателем она так и не стала!

***Сходили с детьми в зоопарк. Дети орали,

рычали, пищали… Кажется, звери остались довольны.

***Напрасно нам показали скотч! Теперь на

нем держится все, что должно быть прибито, прикручено и подвешено…

***– Папа, расскажи сказку на ночь.– Слушай. В некотором царстве, в недемо-

кратическом государстве жил да был депутат. Бедный, но честный. И захотел он сделать что-нибудь хорошее для народа…

– Пап, если ты будешь меня смешить, я долго не засну!

***Петя понял, что папа не совсем космо-

навт, когда тот привез ему с луны шахматы из хлебного мякиша.

***Я оставил жене машину, квартиру, га-

раж… И уехал с друзьями до понедельника на рыбалку.

СКАНВОРД

Як пояснила Наталія Новицька, до-цент Учбово-наукового інституту

рослинництва, екології та біотехнологій На-ціонального університету біоресурсів і при-родокористування України, гіркоту ягодам калини надають ірідоіди чи гіркі глікозіди. Це біологічно активні й, до речі, дуже корисні для організму речовини. Знавці народної медицини стверджують, що вони підвищу-ють апетит, покращують травлення, діють як сечогінний, ранозагоюючий, седативний,

заспокійливий і протимікробний засіб. При-морозки, а також дія високих температур (кип’ятіння) нейтралізують ці гіркі глікозі-ди, через що ягоди втрачають гіркоту. Вони стають солодкими і разом із тим втрачають масу корисних властивостей. І чим довше калина залишається на кущі під час морозів (або чим довше її кип’ятити), тим менше вона може принести користі. Кажуть, що зберегти баланс смаку і користі в калині допоможе не-природний засіб нейтралізації гіркоти – яго-

ди зривають до настання морозів і ненадовго кладуть у морозильну камеру.

До слова, гіркуватий присмак до перших морозів мають також ягоди горобини та об-ліпихи. З ними відбуваються приблизно ті самі процеси, що й з калиною.

ЧОМУ ЯГОДИ КАЛИНИ ДО ПЕРШИХ МОРОЗІВ ГІРКІ, І ТІЛЬКИ КОЛИ ТЕМПЕРАТУРА ОПУСКАЄТЬСЯ НИЖЧЕ НУЛЯ, ВОНИ СТАЮТЬ СОЛОДКИМИ? ЩО З НИМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ?

ЗАГАДКА ПРИРОДИ

СОЛОДКА КАЛИНА

ЗИМОЮ НІБИ ВІДБУВАЮТЬСЯ СПРАВЖНІ ДИВА – У МОРОЗНІ ДНІ СНІГ ПІД НОГАМИ ПОЧИНАЄ РИПІТИ. ЗВІДКІЛЯ БЕРЕТЬСЯ ТАКИЙ ЗВУК?

Михайло Курик, доктор фізико-математичних наук, професор

Інституту фізики НАН України, стверджує, що у рипінні снігу немає ніяких чудес. Все пояснює фізика. У морозну погоду у крис-талах сніжинок, із яких складається сніг, замерзають найтонші прошарки води, які

є у них, коли температура не дуже низька. Сніжинки стають дуже міцними. Наступиш на них, і вони ламаються, видаючи при цьому хруст і рипіння. Чим нижча темпе-ратура, тим голосніші звуки, які ми чуємо, коли йдемо по снігу. До речі, через те, що під час сильних морозів у снігу замерзають водяні прошарки, по ньому погано ковзають санчата і лижі. І з такого снігу неможливо зліпити снігову бабу.

СУТО ФІЗИКА

ЧОМУ СНІГ РИПИТЬ

Відповіді на сканворд у № 49

ЗИМАВеличний Львів зима зачарувалаЙ Тернопіль сивий у сніги сховала.Дійшла до Луцька та Полтави,Та цього їй було замало.Вона кружляля над країною –Вкривала її сніжним килимом,Йшла з хуртовинами, святамиВід Горлівки аж до Іршави.Раділи діти та доросліВ Хмельницькому, Кривому Розі,В Херсоні,Сумах, Сімферополі,У Коломиї, Мелітополі,І де-не-де “Зима!” кричали,Піснями зиму величали,Бо королевою булаВ своїй красі уся зима.

Наталія ДУБОВА,м. Харків

Имя

Газета видається з 1955 року ОБОВ’ЯЗОК2...

Documents

Transcript of Газета видається з 1955 року ОБОВ’ЯЗОК2...