Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та...

ХарківВидавнича група «Основа»

2010

Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та літературу» Заснована 2004 року

Випуск 6 (79)

Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua

Издательская группа «Основа» — «Электронные книги»

2 Шкільний календар: свята української мови

УДК 37.016+811.161.2ББК 74.26+81.2УКР Ш66

ISBN 978-617-00-0571-7

© Бойко А. М., Гайдамака В. М., Жданова В. М., Заїка Д. І., Козюба Н. Є., Корейба В. І., Король Л. О., Круподьорова Л. П., Кучеренко Н. Я., Матіка О. В., Мінакова І. В., Нечипоренко В. Б., Нікішина Т. В., Норченко В. М., Прибєгіна В. В., Прилипко Т. Ю., Цимбал Г. М., Черняк Н. А., Шипілова Н. І., Шматок З. В., Шостак Л. І., Яковенко Л. М., 2010

© Маленко О. О., укладання, 2010© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2010

Шкільний календар : свята української мови / уклад. О. О. Маленко. — Х. : Вид. група «Основа», 2010. — 204 [4] с. (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та лі-тературу» ; Вип. 6 (79))

ISBN 978-617-00-0571-7.У навчальному посібнику наведено сценарії свят україн-

ської мови, у формі виховних заходів, літературно-музичних композицій, мовознавчих турнірів, лінгвістичних ігор, мовних фестивалів, шоу-програм. Такі заходи були проведені вчите-лями української мови під час проведення декад, тижнів укра-їнської мови, до днів української писемності та мови, рідної мови, слов’янської писемності та мови у 5–11 класах у різних регіонах України.

Для вчителів української мови та літератури, керівників ме-тодичних об’єднань, студентів вищих навчальних закладів.

УДК 37.016+811.161.2ББК 74.26+81.2УКР

Ш66

Р е ц е н з е н т и:Лопушинський І. П., кандидат педагогічних наук,

доктор наук з державного управління, професор кафедри педагогіки, психології і державного управління

Херсонського національного технічного університету;

Редін П. О., кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Харківського регіонального

інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

3Зміст

Зміст

Вступ

Нікішина Т. В.Формування творчої національно-мовної особистості на уроках української мови ........................................................................ 5

5 клас

Кучеренко Н. Я.Сценарій виховного заходу «Мова людини — дзеркало її духовної культури» .................................................................................. 9

Шипілова Н. І.Сценарій виховного заходу «О яка чудова українська мова!» ......... 15

Козюба Н. Є.Літературно-музична композиція «Свято рідної мови» .................. 21

6 клас

Бойко А. М.Сценарій свята «Мово моя українська, Батьківська, материнська…» ......................................................................... 28

Гайдамака В. М.Сценарій святкування Міжнародного дня рідної мови «Здрастуй, слово, українська мово!» ............................................................ 35

Черняк Н. А.Мовознавчий турнір за темою: «Узагальнення вивченого матеріалу в кінці року» ............................................................................ 42

7 клас

Матіка О. В.Сценарій виховного заходу «Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки — українську рідну мову в дар дали мені батьки…» .......... 48

Прилипко Т. Ю.Відкритий захід до дня української писемності «Це відбувалося у сиву давнину» ........................................................................ 57

Нечипоренко В. Б.Сценарій свята «Мужай, прекрасна наша мово!» .......................... 62

8 клас

Шматок З. В.Сценарій виховного заходу «Як парость виноградної лози, плекайте мову» ......................................................................... 69


Прибєгіна В. В.Виховний захід з культури мовлення «Рятуймо найменше слово!» ... 80

Нечипоренко В. Б.Мовний фестиваль «У казковому світі мови» ............................... 87

9 клас

Заїка Д. І.Свято першого уроку «Живи й цвіти, барвінкова велика українська мова!» ..................................................................... 95

Цимбал Г. М.Сценарії виховного заходу «Мова росте із душею народу» ........... 104

Яковенко Л. М.Лінгвістичний турнір «Ну що б, здавалося, слова…» ................... 111

10 клас

Корейба В. І.Сценарій свята «Рідну землю, де живем, українською зовем» ...... 120

Круподьорова Л. П.Виховний захід до дня рідної мови «Голгофа великої любові» ...... 127

Жданова В. М.Лінгвістична гра «Причасти мене розмовою, українською мовою» ... 136

Мінакова І. В. Сценарій свята «О слово рідне, України слово» .......................... 143

11 клас

Король Л. О.Сценарій виховного заходу «Кожен знаходить у ріднім краю стежки і сонце, і пісню свою» .................................................. 159

Шостак Л. І.Сценарій свята «21 лютого — Міжнародний день рідної мови» .... 175

Норченко В. М.Сценарій шоу-програми «Я люблю Україну! Я люблю українську мову!» ................................................................................... 192

Відомості про авторів .............................................................. 203

5Вступ

Вступ

т. В. Нікішина

ФормуВаННя тВорчої НаціоНальНо-моВНої особистості На уроках україНської моВи

Сучасність потребує особистості, яка комфортно почувала б себе у суспільстві, вільно володіла державною мовою, відстою-вала інтереси культури та надбання пращурів, уміла передавати досвід родоводу, виховні засади народу, виявляла любов і пошану до рідної мови. Саме тому українська мова з кожним роком на-буває все більшого значення, сфери її функціонування розширю-ються. Програма «Освіта. Україна XXI століття» зазначає, що «загальна середня освіта має забезпечувати подальший всебіч-ний розвиток особистості, її здібностей і талантів, національної свідомості й загальнолюдської моралі». Саме тому перед вчите-лем постає завдання: «готувати освічених людей, які на належ-ному рівні вміють практично користуватися рідною мовою у най-різноманітніших життєвих ситуаціях», тобто формувати творчу національно-мовну особистість.

Останнім часом поняття «творчої національно-мовної особис-тості» набуває поширення. Це стається, насамперед, через зміни у суспільному, політичному та економічному житті країни, ре-форми у шкільній освіті. Корисні поради з виховання творчої національно-мовної особистості можемо знайти у наукових пра-цях Ф. Буслаєва, Г. Богіна, А. Богуш, М. Гнатко, О. Губенко, В. Калошина, Б. Коротяєва, В. Красноголова, О. Кульчицької, А. Осмоловського, Л. Паламар, Т. Симоненко та ін.

Говорячи про витоки і походження творчості, Б. Коротяєв за-значає: «У загальному змісті — це означає шукати, винаходити, творити дещо таке, що не зустрічалося у минулому». Отже, творча особистість — це, насамперед, шукач і винахідник. «Національно-мовна особистість» трактується у методиці, стверджує Т. Симо-ненко, як особистість, що здатна на «принципах активної ко-мунікації продукувати висловлювання (тексти) різного ступеня складності й насиченості національно-маркованими одиницями». Аналіз науково-методичної літератури дозволяє визначити, що творча національно-мовна особистість — особистість, у якій


будуть закладені ідеали, погляди, переконання, традиції, звичаї українського народу, національна свідомість, а також творчість у всіх її багатогранних виявах.

Сучасна методика повинна вирішити низку важливих проблем, серед яких — розвиток творчих нахилів особистості та вміння кож-ного учня вільно спілкуватися рідною мовою. У процесі навчання школярів слід враховувати мовну та емоційну атмосферу вихо-вання; завжди пам’ятати, що учень — індивідуальність (засади особистісно-орієнтованого навчання); подавати навчальний матеріал тільки тоді, коли в учнів сформується зацікавленість до виучува-ного (розвиток мотивації); добирати нестандартні види занять і такі засоби навчання, в яких школяр може виявити себе як різнобічна особистість (реалізуватися через власний добір різнорівневих вправ: починаючи від репродуктивного до рівня трансформації); застосо-вувати як індивідуальні, так і групові форми навчання.

Слід зазначити, що формування творчої національно-мовної особистості має й певні умови:

1. Обов’язкова наявність пошуково-творчої діяльності (дуже часто досягається взаємодією вчитель — учень і спрямовує до вибору фаху). В. Калошин стверджує, що «пошукова ак-тивність — невід’ємний, біологічний у своїй основі розумо-вий компонент, який є головною якістю особистості». Саме пошукова активність є своєрідним поштовхом до самовдос-коналення, розвитку індивідуальності як у духовному, так і в інтелектуальному, фізичному потенціалі людини.

2. Особистісно-орієнтована допомога у виборі завдань творчого (проблемного) характеру (у пригоді стане рівнева диференціа-ція), у процесі виконання яких учні вчаться накреслювати зміст мовленнєвих конструкцій, добирати синтаксичні схеми і лексику відповідно до власного задуму, тобто вчаться доводити власні громадсько-політичні, морально-етичні переконання, врешті-решт, розвиваються як творча національно-мовна особистість.

3. Забезпечення позитивного психологічного клімату в навчанні (націлення на творчість та єдині вимоги до оцінювання нави-чок, розумових дій і якостей особистості, індивідуально спря-мований творчий процес навчання, визначення засобів і ме-тодів навчання).При цьому треба враховувати, що існуючі методи активіза-

ції творчої діяльності мають бути співвіднесені з певними сто-ронами творчої особистості, які вони ефективно актуалізують та розвивають у процесі творчої діяльності та поведінки, навчання та виховання.

7Вступ

Пропонуємо приклади типів завдань, які можуть бути ви-користані на уроках словесності і на різних етапах з метою по-кращення комунікативних та творчих здібностей особистості, заохочення до вивчення української мови. Такі вправи легко до-поможуть як узагальнити та повторити матеріал з певної теми, так і підкажуть учневі творчі шляхи виконання вправ під час по-яснення нової теми, змінять традиційне уявлення про виконання завдань з української мови (учень реалізує себе як особистість, громадянин, дослідник, творчий співробітник).

Універсальні типи завдань1. Складіть оповідання за поданим початком.2. Опишіть у різних стилях горобину, калину, волошку.3. Напишіть розповідь, в основу якого покладено українське

прислів’я.4. Складіть діалог, використовуючи фразеологізми та власне

українські слова.5. Створіть кросворд (чайнворд) за народознавчою темою.6. Створіть оригінальну гру з правопису (свої правила, назви).7. Створіть загадку так, щоб слова стали відгадкою.8. Напишіть рекламу, використовуючи власне українські слова.9. Створіть аналогії зі словами (наприклад, «сторінки» для

«книжки», що «листочки» для «дерева»; або «верба» та «ка-лина» як «гімн» і «прапор» для України).

10. Використовуючи етимологічний словник, знайдіть і опишіть іс-торію одного власне українського слова у вигляді казки. Створи низку слів, щоб показати, як з часом змінювалися слова.

11. Дослідіть назви спорідненості (мати, батько, батьківський, синок) за планом:а) лексичне значення;б) спільнокореневі слова;в) графічний запис.Створіть зв’язну розповідь зі словами, які ви дослідили.

12. Створіть власне творче завдання з певної теми.13. Складіть віршовану казку за поданим початком:

І. Одного разу я потрапивУ світ чудовий із казок…

II. Казка двері відчинила,Нас з тобою запросила.

14. Знайдіть 15 прислів’їв, присвячених українському родоводу.15. Створіть якнайдовший ланцюжок слів-термінів з народознав-

ства, щоб у кожному наступному слові було на одну літеру менше (або більше). Поясніть лексичне значення та орфограми у цих словах.


Отже, формування творчої національно-мовної особистості — досить тривалий процес, що підпорядковує вміння та імпровіза-цію, зацікавлення та створення, вибір та реалізацію, поєднання та доповнення, а не лише здобуття знань, умінь і навичок. Це, насамперед, нетрадиційний підхід до навчання учнів, що не лише допомагає їм учитися, але й реалізувати себе як громадянина, творчу особистість. Тож, школа, реалізуючи пошуково-творчу діяльність, особистісно-орієнтовану допомогу у навчанні, буде націлювати учнів і на вибір певної професії, фаху — саме тоді зникне проблема невизначеності. Україна отримає особистості, що будуть з великою шанобою та любов’ю ставитися до рідної Батьківщини; дбатимуть про її інтереси, ідеали, погляди; про-довжуватимуть традиції та звичаї; приноситимуть нові ідеї для покращення долі та освіти своєї країни.

95 клас

5 класН. я. кучеренко

сцеНарій ВихоВНого Заходу «моВа людиНи — дЗеркало її духоВНої культури»

Мета: розкрити лексичне багатство, мелодійність україн-ської мови, розвивати вміння висловлювати свою точку зору, виховувати у дітей шану і повагу до рід-ної мови, бажання вивчати свою мову, спілкуватися нею, а також бути доброзичливими і ввічливими.

Обладнання: виставка дитячих книг про мову (з шкільної бібліо-теки), плакати з висловами про мову, картки для роботи в групі, «мовна» скринька.

Ти наше диво калинове,кохана материнська мово!

Д. Білоус.

Перебіг заходу

1. Організація класу. Привітання

УчительДоброго ранку! Всіх я вітаю.Доброго ранку вам я бажаю.Доброго дня вам. Щиро вітаюсь.Будьте здорові! Всім посміхаюсь.

Отож, розпочнемо нашу годину спілкування з гарного на-строю, доброго слова.

2. Оголошення теми і мети години спілкуванняНа дошці записана тема, девіз, очікувані результати.Очікувані результати:

любити і шанувати рідну мову; спілкуватися українською мовою; бути ввічливим; учитись слухати інших і поважати думку інших.

3. Розповідь учителя з елементами бесіди— Діти, що таке мова? (Відповіді учнів)Народ говорить, що слово до слова — і зложиться мова. Дехто

міркує, що краще було б, якби всі люди говорили однією мовою…


Чудні ті побажання. Чи добре було б, якби всі люди їли б одна-кову їжу, носили б однаковий одяг?

Наприклад, чи буде африканцю хорошим теплий одяг, що но-сить його зиму й літо ескімос? Звичайно, ні.

Так і мова наша є одягом душі нашого народу… Тим і світ красний, що він не однаковий. Тим і земля наша хороша, що вона покрита то горами високими, то долинами глибокими, то росли-нами усякими. А зробіть так, щоб усе було рівно, як на долоні, щоб однакові рослини вкривали всю землю — пропала б її краса. Ви знудитесь від тієї рівнини та однаковості… На світі існує по-над 5 тис. мов. Але для нас найріднішою є українська мелодійна мова. Зверніть увагу на дошку і запам’ятайте цю дату.

На дошці запис: 9 листопада в Україні щорічно святкується День української писемності та мови.

4. Поетична хвилинкаБагато поетів оспівують красу і багатство рідної мови. (Учні

виразно читають підготовлені зазделегідь поезії)

Ти постаєш в ясній обнові,як пісня, линеш, рідне слово.Ти наше диво калинове,кохана материнська мово!Несеш барвінь гарячу, ярув небесну синь пташиним граєм,і, спивши там від сонця жару,зеленим дихаєш розмаєм.Плекаймо в серці кожне ґроно,прозоре диво калинове.Хай квітне, пломенить червоноВ сім’ї великій, вільній, новій.

(Д. Білоус)

РІДНА МОВАСпитай себе, дитино, хто ти є,І в серці обізветься рідна мова;І в голосі ясніш ім’я твоєПросяє, наче зірка світанкова.З родинного гнізда, немов та пташка,Ти полетиш, де світу далечизна,Та в рідній мові буде вся душаІ вся твоя дорога, вся Вітчизна.Ніжна, мила, світанкова,Ясна, чиста, колискова,Мелодійна, дзвінкотюча,Дивна, радісна, співуча,

115 клас

Лагідна, жива, казкова,Красна, чарівна, шовкова,Найдорожча, добра, власна,Мудра, сонячна, прекрасна,Солов’їна, барвінкова,Українська рідна мова!

(О. Пархоменко)

МОВА РІДНА, СЛОВО РІДНеМову рідну, слово ріднеМає, дітки, кожний в світі.З деревом говорить вітер,З квіткою говорить квітка.З пташкою щебече пташка,Тиха річечка — з озерцем.Мову знати цю неважко,Коли хоче того серце.

(В. Каменчук)

5. Інсценізація за оповіданням В. Сухомлинського «Образливе слово»

ОБРАЗЛиВе СЛОВООдного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образ-

ливе, грубе слово.Заплакала Мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері.

Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.Ішли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав

час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й говорить :

— Простіть мене, Мамо, за образливе слово.— Прощаю,— сказала Мати й зітхнула.— Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з’явилися сльози.

Каже вона Синові:— Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться

і сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід гли-бокий зостається.

Бесіда з учнями Яка основна думка оповідання? Чи можна уникнути образливих слів? Назвіть якомога більше ввічливих слів.

6. Метод «Прес» (Учитель висловлює свою думку і просить учнів висловити

власну думку.)


— Я вважаю, що кожен громадянин України обов’язково по-винен знати свою рідну мову, спілкуватися нею.

— А як думаєте ви? (Учні висловлюють свої думки.)Висновок. Любити і шанувати рідну мову, бути завжди ввіч-

ливими один до одного — це наш обов’язок. І ця поезія є бать-ківським наказом усім дітям України. (Читає учень)

УРОК МОВи

Батько мені каже:— З книгою дружи,Рідну мову, синку,Завжди бережи.Мову ту, що людиРідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,Синку, не забудь.Рідне слово-піснюЗавжди серцем чуй,Як Вітчизну й матір,Їх люби й шануй.

(В. Верба)

7. Фізхвилинка

Рано півник уставав (змах руками),Голосок свій подавав:— Ку-ку-ріку, ку-ку-ріку!Раз знайшов він колосокІ поклав його в мішок (нахилились),До млина із ним пішов (імітують рухи млина)І на борошно змолов.І щоранку залюбкиВипікав він пиріжки,Ой, які ж вони смачні,І рум’яні, й запашні (вдихають запах)!

8. Гра «Продовж прислів’я» (Учитель читає частину прислів’я, а учні повинні їх продов-

жити та пояснити значення.)— Слово — не горобець, вилетить … (не впіймаєш).— Гостре словечко … (коле сердечко).— Зле слово ранить, а добре … (лікує).— Слово — не полова, язик … (не помело).— Дав слово … (виконай його).

9. Робота в групах «Склади речення» Клас поділений на 4 групи, кожній групі на картках завдання:

надруковані речення розрізані на слова. Кожна група отримує по два речення. Українську мову створив народ. Вона народилася в праці. Наша мова розвивається.

135 клас

Вона звучить по радіо й телебаченню, у театрах і кіно. У мові з’являються нові слова. Мова — це найдорожчий скарб нашого народу. Мова — це культура нашої нації. Українська мова буде жити у віках.

Учні зачитують утворені речення.

10. Гра «Мовна скринька» (Виготовити скриньку, в яку покласти картки з завданнями.)— Ось перед вами чарівна скринька, в якій містяться зав-

дання. По черзі витягуєте завдання, спочатку я виконую, а по-тім — ви.

У скриньці завдання: Розкажіть лічилки.

ЛІЧиЛКАЗайчик весело стрибає.Всіх до гурту закликає.— Гей, хто хоче погуляти,Мусить пісню заспівати.Раз, два, три, чотири, п’ять,Що ти хочеш заспівать?

Розкажіть скоромовки.

Хитру сороку спіймати морокаА на сорок сорок сорок морок.

Розкажіть смішинки.

СМІШиНКА «ГУСАК БеЗВУХий»Маленький Андрюха потилицю чуха:Чом у мене вух аж два, а гусак без вуха?!«Відірву я вуха»,— думає Андрюха.І приклею гусаку: «Хай він маму слуха»— А хто із вас хотів би віддати свої вуха?Ні, немає таких. Виходить, що всі слухняні.

Розкажіть або проспівайте колискову пісню.

КОЛиСКОВА ПІСНЯПам’ятай, ночами,Як ти був маленький.Мати називала сином дорогеньким.Підростеш ти, сину,Вивчиш рідну мову,Не забудь, дитино, пісню колискову.Підростеш, як колос,


Підеш поміж люди,—Мами рідний голос все з тобою буде.

Загадайте загадки.

Маленька, менша від мачинки,Ні з ким не стану на борню,А при читанні, коли треба,й людини мову зупиню.Що це? (Крапка)

По білому полю чорний кінь танцює. (Ручка)

Тридцять три рідні сестрички, писані красуні,На одній живуть сторінці й повсюди славляться. (Букви)

Висновок. Наша українська мова багата на різні жанри на-родної творчості: лічилки, скоромовки, потішки, забавлянки, загадки, колискові, народні пісні та інше. Ми повинні їх знати і вивчати.

11. Підсумок заходу. Метод «Мікрофон»— Діти, скажіть, будь ласка, навіщо треба вивчати рідну мову?— Чи досягли ви очікуваних результатів?— То чому ж мова людини — дзеркало її духовної культури?— Отже, щоб гарно говорити, треба знати мову, якою ви спілку-

єтеся. Пам’ятайте, що слова — немовби одяг ваших думок. А куль-тура мовлення — це правильність, точність, виразність. Краще го-ворить і пише той, хто багато читає і вміє уважно слухати.

Вчімося, друзі, слово любити.Слово до слова — і думка сповита.Люди без думки — птиці безкрилі.З думкою люди мудрі й щасливі.

155 клас

Н. і. Шипілова

сцеНарій ВихоВНого Заходу «о яка чудоВа україНська моВа!»

Мета: формувати в учнів уміння правильно вживати слова, словосполучення, визначати їхнє лексичне значення (пряме і переносне), доречно, правильно використо-вувати лексичні групи у мовленні, поповнювати ак-тивний словниковий запас учнів, удосконалювати орфографічні навички, розвивати творчі здібності та зв’язне мовлення десятикласників; виховувати ша-нобливе ставлення до культурних цінностей народу.

Обладнання: таблиця «Власне українські слова», словники, книги (А. П. Коваль «Слово про слово», Є. Чак «Барви», «Таємниці слова»), відеозаписи, аудіозаписи, ви-словлювання.

З давніх-давен народ над усе цінував хліб, сіль і честь.А. Примак

Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів, у ньому закарбувалися душа, звичай, традиції,

радості й болі народу — всі його духовні цінності, створені століттями.

В. Сухомлинський

Слухай, дивись, учись,Будь сьогоденним!

М. Рильський


і. організаційний момент

іі. оголошення теми, мети уроку

Вступне слово вчителя. Розмовляючи, ми ніколи не замис-люємося над тим, а яке це слово — давнє чи нове, хіба що якась обставина зверне на це увагу. Та й не дивно: адже переважна більшість найчастіше вживаних слів — це слова, можна ска-зати, «вічні»: вони наскільки давні, що були вже тоді, коли ще не було слов’нських мов, однією з яких є українська мова, а була праслов’янська — і своєрідна й змінна — мовна єдність. Такі слова


як «рука, нога, голова, ніс, дім, вікно, стіна, піч, мати, син, отець, брат, сестра» та інші, є в мовах усіх слов’ян з прадавніх часів.

Знати вік слова — не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру.

І сьогодні ми будемо збагачувати свою мовну культуру. А для цього я пропоную піти в народ. Як писав М. Рильський, «нема мудріших, ніж народ, учителів». Ми будемо досліджувати ви-никнення деяких українських слів, якими користуємося в по-всякденному мовленні.

А для того щоб краще ми засвоїли тему «Лексикологія», зба-гатили її новими поняттями, я йду до вас, тобто в народ.

І я вас запрошую в мандрівку, яку я назвала «Розминка».1. Скільки букв має український алфавіт? (33 букви)2. Назвати щонайменше три функції, що їх виконує мова в суспіль-

стві. (Пізнавальна, комунікативна, естетична, виховна)3. Назвати кілька мертвих мов. (Латина, санскрит, старо-

слов’янська, пруська, полабська)4. Що таке кирилиця?5. Скільки префіксів у слові «навздогін»?6. Що означає частинка «тека» у словах фільмотека, бібліотека?

(Зібрання)7. Хто автор «Словника української мови 1907–1909 рр.?

а) О. Афанасьєв-Чужбинський;б) Б. Грінченко;в) В. Даль.

8. Як можна встановити конкретне значення багатозначного слова? (У контексті, тобто у сполученні з іншими словами)

9. Скільки слів містить «Словник української мови» в 11-ти то-мах?

10. Що вивчає лексикологія?11. Чи можна багатозначне слово вжити без обмежень? (Ні, бо не-

правильно побудоване речення з багатозначним словом поро-джує двозначність)

12. Назвати перший друкований словник. («Лексикон» Лаврен-тія Зизанія)Слово вчителя. От і відбулася наша розминка. А зараз, ко-

ристуючись таблицею, я вас «закликаю» підготувати усне пові-домлення на лінгвістичну тему «Лексикологія».

— Як, на вашу думку, якого походження слово «закликаю»?(Відповіді учнів)Слово «закликаю» утворене від слова «заклик», а те, у свою

чергу, утворене від праслов’янського слова «кликати». Які ж

175 клас

синоніми можна дібрати до слова «Заклик»? (Гасло, лозунг, клич (звертання) до певної групи людей, у якому в стислій формі ви-словлено провідну ідеологічну вимогу)

— Отже, думаємо.

Повідомлення на лінгвістичну тему «Лексикологія»(Відповіді учнів.)Учитель. А ще мені хочеться поставити вам запитання:— Для чого ви ходите до школи?Відповідь. Учитися, здобувати освіту, одержувати знання.Учитель. Як правильно сказати?«Одержувати» здебільшого вживають тоді, коли йдеться про

конкретний, фізичний, матеріальний об’єкт: одержувати книжки в бібліотеці, одержувати стипендію.

«Дістати» в іншому значенні вживаються з іменниками, що виражають абстрактне поняття.

Запис речення з коментуваннямФеодосійська галерея стала своєрідною школою мариністич-

ного живопису. Тут майже століття працює художня студія, де дістають підготовку сотні молодих художників.

Учитель. А як ви ставитесь до такого речення?Мій товариш дістав запрошення на Шевченківський вечір.Як краще сказати — «одержав запрошення» чи «дістав за-

прошення»?Учитель. А дістав гроші? Дістати нагороду (моральне задово-

лення, успіх, визнання — іменник із абстрактним значенням).«Здобувати» вживається здебільшого з іменниками абстрак-

тного значення і має виразне семантико-стилістичне забарв-лення — відтінок одержання чогось із певною затратою сили, енергії, зусиль; здобувати освіту. Отже, у літературній мові най-частіше вживають «здобути освіту».

Учитель. І так ми з вами уже з’ясували походження слова «за-клик» і як сказати правильно «здобувати освіту». Але ми продовжу-ємо свій «похід» у народ. А коли найчастіше ми «йдемо» в народ?

(Відповіді учнів)Звичайно, в неділю. Чому? Сьомий день тижня, день відпо-

чинку називають «неділею».Учні читають вірші Т. Шевченка, В. Сосюри (де зустрічається слово

«неділя»).У неділю на вигоніДівчата гуляли,Жартували з парубками,Деякі співали —


Про досвітки-вечорниці,Та як била мати,Щоб з козаком не стояла,Звичайне, дівчата…Неділя. Небо. Вітер. Дзвони.А на Дніпрі така краса,Що юне серце в пісні тоне,й летить, як птиця, в небеса,Де золоті хмарки розквітліНесе у синь веселий співІ там купаються у світлі,Переганяючи орлів.

Звучить пісня у виконанні Р. Кириченко «Неділя».

Учитель. А якого ж походження слово «неділя»? Воно утво-рилося з частки «не» й дієслова «ділати» і означає день, коли, за релігійними поняттями, гріх було працювати.

Учитель. Я запрошую вас «побазарювати». Чи й сьогодні це не улюблене місце для мешканців нашого міста? І куди я вас за-прошую?

На екрані кадри з фільму «Сорочинський ярмарок».

Учні підбирають синоніми до слова базар — ринок, торг, яр-марок, привоз, толчок.

Учні читають вірш одеського поета С. Мельника «На привозі».

Учитель. А які з названих слів найчастіше вживаємо ми? Якого походження ці слова?

Учні розкривають лексичне значення слів.

Учитель. Хоч і звикли ми до цих слів, більшість із них при-йшли до нас із німецької мови. У германських мовах є слово «ринг», воно означає кільце, коло, площа; «базар» у іранській мові означає критий ринок, від персів його запозичили татари, а з татарської мови воно прийшло в давньоруську. І в українській мові воно мало велику «родину». Яку ж?

Учні називають і визначають спосіб творення слів: базарище, базарувальник, базарування, базарувати, базаринка, басаринка (хабар). І ми ходимо на базар, щоб щось купити. Слово «ку-пити» теж дуже давнє. Коли ж з’явилося воно? З’явилося воно ще до утворення Київської Русі, прийшло від германців, але воно теж запозичене в цій мові. Ще до нашої ери, коли римські легі-они почали завойовування земель, слідом за легіонерами йшли шинкарі, торгівці — по латині вони звалися «каупо». А щоб щось купити, потрібні гроші.

195 клас

Сценка з п’єси М. Старицького «За двома зайцями».

Учитель. До нас слово «гроші» прийшло через старочеську або німецьку мову. А як ще у нас називають гроші?

Слово карбованець утворилося в українській мові від дієслова «карбувати». Карбованець, тобто карбована монета, мав насічки по краях, і спочатку виготовлявся зі срібла. Карбованець налі-чував 100 копійок, а ще «гріш» — українські півкопійки (пояс-нення правопису). А сьогодні ми маємо гривню. Ці гроші були ще в домонгольській Русі. Це була не монета, а золотий або сріб-ний брусок, який важив 195 гр. І коли ми маємо гроші, а точ-ніше гривню, то йдемо на базар, щоб купити продукти, з яких готуємо смачні страви. А оскільки ми дуже гостинний народ, то обов’язково будемо ними пригощати друзів. А що означає слово «страва»! У сучасній мові «страва» — це те, що їдять, ужива-ють для харчування, їжа, харчі (ще від гуннського хана Аттіли «учту» — рідним слов’янським словом «страва»). Це найдавніше слов’янське слово, засвідчене в історичних документах. А яка найдавніша страва слов’ян?

Відповідь учнів— Каша! Її їли ще тоді, коли хліба пекти не вміли. Пізніше

з’явилися вирази — заварити кашу.Учні пояснюють значення слів:кашовар — хто він?однокашник — хто він?Учитель. А ще борщ. Це повсякденна їжа наших з вами дідів

і прадідів, насамперед селян. Пам’ятаєте гру-пісню:

Дощику, дощику,Зварю тобі борщику,У новому горщику…

Учні відповідаютьСлово «борщ» має побратима серед рослинного царства, бор-

щівником, борщиком звалося лісове зілля, що з нього в ті відда-лені часи готували вариво, назване «бєрщем».

Учитель. А ще традиційною українською стравою вважаються вареники (в західноукраїнських говірках пироги, пиріжки від слова пир — учта). А чи знаєте ви, що ще в ХVІ ст. вареником звався коштовний камінь! Проте сучасний вареник — це зваре-ний шматок «тіста певної форми» з якоюсь начинкою.

А який український стіл без хліба з сіллю?Учні наводять рядки з творів, прислів’я:


Хліб — всьому голова.Буде хліб — буде й пісня.

Учитель. Звідки прийшло до нас це слово?Це слово прийшло до нас із якоїсь більш давньої таємничої

мови, сліди якої, може, й вичерпуються цим словом. У готській мові гляйф, у давньонімецькій хлейб, було в слов’янських мовах, на Наддніпрянщині, Поліссі.

А який хліб без солі? У парі з хлібом ходила сіль. Потреба в солі з’явилася тільки тоді, коли люди почали переходити на рос-линну їжу. Слово «сіль» дуже давнє, воно простежується в бага-тьох праєвропейських мовах.

ВисновокУчитель. Отже, в нашій мові дуже багато «цікавих» слів.

І кожне з них прекрасне. Я думаю, що сьогодні на уроці ви по-чули про походження таких звичних нам слів.

Підсумок урокуУчитель читає слова — епіграф В. Сухомлинського «Слово вві-

брало…», М. Рильського.

Учитель. Дякую за роботу.Звучить пісня Н. Бужинської.

215 клас

Н. Є. козюба

літературНо-муЗичНа компоЗиція «сВято рідНої моВи»

Мета: показати важливе значення рідної мови в житті су-спільства і кожної людини зокрема, виховувати по-шану і любов до державної мови України.

Обладнання: плакати з висловами відомих людей про мову, ви-шиті рушники, портрети Т. Г. Шевченка, І. П. Кот-ляревського, кетяги калини, колоски пшениці.


1-й ведучийМово моя українська,Батьківська, материнська,Я знаю тебе не вивчену —Просту, домашню, звичну,Не з-за морів покликану.Ти у мені із кореня,Полем мені наговорена,Дзвоном коси прокована,В чистій воді смакована,Болем очей продивлена,Смутком багать продимлена,З хлібом у душу всмоктана,В поті людськім намокнута,З кров’ю моєю змішанаІ аж до скону залишенаВ серці моїм.

2 - й в е д у ч ий. Зі святом вас, шановні добродії, зі святом, шанувальники рідного слова. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово не-мислиме без неї, як немислима річка без води.

1 - й в е д у ч ий. Рідна мова! Запашна, співуча, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.


Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне місце. А основою, джерелом культури є мате-ринська мова.

І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

2-й ведучий. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх.

Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, в імлу небуття.

КАЛиНОВА ПІСНЯ1-й учень

Як гул століть, як шум віків,Як бурі подих — рідна моваВишневих ніжність пелюстків,Сурма подиху світанкова.Неволі стогін, волі спів,Життя духовного основа.

2-й ученьВсе в тобі з’єдналося, злилося,Як і помістилося в одній! —Шепіт зачарований колосся,Поклик із катами на двобій,Ти даєш поету дужі крила,Щоб підносить правду в вишину,Вченому ти лагідно відкрилаМудрості людської глибину.І тобі — рости, не в’януть зроду,Квітувать в поемах і віршах,Бо в тобі — великого народуНіжна і замріяна душа.

3-й ученьЩира втіхо — рідна мово,Краю отчого окраса,—Є в тобі вогонь Тараса,Щира втіхо, рідна мово.

4-й ученьТрембітна мово. Музико. Калино.І споконвічна й назавжди моя.До тебе завше я душею лину.Марія. Мрія. Мамине ім’я.Зорею, казкою ти снила тихо,Коли в колиску клала немовля,

235 клас

Вела за ручку, берегла від лихаІ вчила перше слово вимовлять.

КОЛиСКОВА5-й учень

Україно! Рідна мати!В кожнім серці обізвися,Мово моя Материнська,Мово моя українська!

6-й ученьРідна мово! Слово рідне!Хто вас забуває,Той у грудях не серденько,Тільки камінь має.

1-й ведучийК. Мотрич. «Молитва до мови» Мово! Пресвятая Богородице мого народу!З чорнозему, з любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дні-

провської води, від зорі і місяця народжена!Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вог-

нищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюб-ності, слави і гордого духу!

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія!

Дівчатка-старшокласниці вишивають рушники і співають пісню «Вишиванка». На сцені з’являється дівчина у вінку — Мова, а з нею хлопчики і дівчатка — частини Мови.

1-й учень. Купана-цілована хвилями Дніпровими.2-й учень. Люблена-голублена сивими дібровами.3-й учень. З колоска пахучого, з кореня цілющого.4-й учень. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.Усі. Наша мова! 5-й учень. Як посмута матерів, думи сивих кобзарів.6-й учень. Виплекана веснами і серцями чесними.Усі. Наша мова!

МоваЯк путівець між нивами — проста,Барвиста, наче далеч веселкова,Такою увійшла до вас в устаІ в долі заясніла ваша мова.З роси, проміння, шуму колосківЯ вам дарую чисте першослово,Аби з ясних слов’янських берегівУ світі засвітитися дніпрово.


ІменникЄ в світі слів багато,Але дорожчі всіх — іменники:Син, мати, оселя, дім, поріг.А ще — слова «родина» і «ненька Україна».Не забуваймо їх!

ПрикметникМово моя, мово! Мово кольорова!Ой, яке барвисте кожне твоє слово:Синій, червоненький, любий, дорогенький,Щирий, добрий, золотий,—Ось прикметник я такий!

ЗайменникЄ добрий друг в іменника,В числівника й прикметника.А звуть його займенником —Така ось арифметика.Як втомляться іменникиУ реченнях стояти,До себе звуть займенниківВід стоми рятувати.

ДієсловоТрудитись, працювати,Любити і чекати,Сіяти, ростить, збирати.Вирости — до зір дістати.Скільки різних дієсправНа сьогодні я почав!

ЧислівникМожу вам порахуватиСкільки є озер, морів,Скільки є зірок на небі,Скільки в морі кораблів.

ПрислівниЗустрілося слово,Спинилося слово:Полюби мене калиново.Зникало в степуІ з’являлось, як мрево:Полюби мене тополево.Виходило вдальІ верталося знову:Полюби мене ще й кленово.

255 клас

УсіВсі ми любим нашу мову,Наче пісню вечорову.І служити будем їй,Нашій мові дорогій.

Танець «Коломийки».

2-й ведучий

Україно! Не зміряти і вікамиВроду твою журавлину.Не обезлистити навіть снігамиМову твою тополину!Україно! Не стань сиротою при дітях.Ти благо світ мій і воля.Скільки надій в твоїх веснах розлитих,Стільки й журби в твоїй долі.Україно! Під небом твоїм калиновіПливуть острови.У зелених вітрилахВишневі гудуть заметілі.Україно! Я промінь живийВ твоїм сонячнім тілі!З твого цвіту і громуЯ на світ народивсь, Україно!

1-й ведучий

Мово рідна, живи в ріднім доміКрізь зболений час і духовні руїни.Вертайсь, рідна мово, у серце народу —У душу Вкраїни.Якого ж ми будемо племені-роду,Якщо буде в устах наша мова згасать?Чи будемо з вами тоді ми народом,Як стихне вона в голосах?Звучи, рідна мово,На рідній землі лийся по вінця,Мово моя українська,Мово моя материнська!

Пісня «Сіяв батько жито».

2 - й в е д у ч и й. Наша держава відроджується. Ми — само-стійні, незалежні. Основний закон України — Конституція (стаття 10) — проголосив українську мову державною. Наша мова — одна з найкращих, наймилозвучніших мов світу. Це наша твердиня, наш скарб, наш захист.


7-й ученьДобута з надр далеких поколінь,Ти скарб наш вічний, українська мово!Тебе кували в кузнях ковалі —І гартувалось сталлю кожне слово.Для мене рідна ти з дитячих літ,Коли співала мати колискову.І гріх забуть Шевченків «Заповіт»,Святе й безсмертне Кобзареве слово.

8-й учень. Рідна мово! Живи і розквітай на многії літа!

Виконується танець «Гопак».

9-й ученьНе хилися, червона калино, рости догори,Не журися, славна Україно,Ми твої дочки і сини.А ми тую червону калину підіймемо,А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо.

10-й ученьНе хилися, червона калино, маєш білий цвіт.Не журися, наша славна Україно, маєш славний рід.Білим цвітом червона калина уквітчається,Славним родом наша Україна, гей, гей, прославиться!

11-й ученьЯк парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльозиВона хай буде. Вірно і слухняноНехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.Прислухайтесь, як океан співає —Народ говорить. І любов, і гнівУ тому гомоні морськім. НемаєМудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово — це перлина,Це праця, це натхнення, це людина.

(М. Рильський)

12-й ученьО місячне сяйво і спів солов’я,Півонії, мальви, жоржини!Моря бриліантів, це — мова моя,Це — мова моєї Вкраїни.Яка у ній сила і кличе, й сія,Яка в ній мелодія лине

275 клас

В натхнення хвилини! О мово моя,Душа голосна України!Це — матері мова. Я звуки твоїЛюблю, наче очі дитини.О мово вкраїнська! Хто любить її,Той любить мою Україну!

(В. Сосюра)

13-й ученьНад всі багатства і припливи модШануймо мову серцем і вустами.Народ без мови — це вже не народ,Без мови всі б ми сиротами стали.Ідуть гріхи за нами і борги.Від них зректися — не шукаймо броду.Шануймо мову над усі боги,Якщо ми хочем зватися народом!

Звучить «Веселкова пісня» у виконанні вокального ансамблю.


6 клас а. м. бойко

сцеНарій сВята «моВо моя україНська, батькіВська, материНська…»

Мета: розширювати і збагачувати знання учнів про мову, розвивати навички застосування знань рідної мови на практиці, формувати вміння добирати потрібний матеріал до поданої теми. Виховувати почуття влас-ної гідності, любов до української мови, бажання досконало володіти нею і пропагувати серед ровес-ників та старших людей.

Обладнання: чорні ящики, плакати з висловами про мову, прислів’я, кросворди.

Українська мова — серця мого подих,Ти небесна ласка, ясна височінь.

Ти для мене, мово, як ковток повітря,Ти — моє майбутнє й синя височінь.

В. Самійленко

Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу української музики,

прекрасну українську мову, чудову народну говірку. М. Горький

Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим активніше сприймає серце красу слова.

В. Сухомлинський

Рідна мова — це найбільше і найдорожче добро, жива схованка людського духу, його багата скарбниця,

в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування.

Панас Мирний


Прислів’яКраса людини — в її слові.Слово дорожче золота.Добре слово багато важить.Хто говорить, що хоче, той почує чого не хоче.Слова на вітер не кидай.Мова — життя основа.

296 клас

1. Привітання вчителяДоброго ранку, дорогі діти. Я вас дуже люблю, рада зустрічі

з вами. Ранок тільки починається. У народі кажуть: «З яким на-строєм день почнеш, з таким і завершиш».

Усміхніться всім навколо:Небу, сонцю, квітам, людям.І тоді обов’язковоДень тобі веселим буде.

Діти стають у коло, взявшись за руки, вітаються.

2. Робота з календаремУчитель. Слово надається синоптику.С и н о п т и к. Доброго ранку. Я синоптик Чебукіна Даша.

Сьогодні середа, 24 лютого 2010 року. Погода чудова, яскраво сяє сонце, по небу пливуть хмарки, вітер П-С, 5–9 м/с., тиск 770 мм рт. ст., температура + 4 градуси. Назва місяця лютий ви-никла у XVI ст. Лютий — слово слов’янське, означає «злий», бо лютневі морози бувають дуже дошкульними. Відомі ще народні назви місяця: казибрід, казидорога. Кази — «псувати». Отже, казидорога — місяць, коли псуються дороги.

3. Обмін інформацієюУчитель. Готуючись до ранкової зустрічі, ви добирали ін-

формацію про українську мову. Що ви очікуєте від нашої зу-стрічі? (Виступи дітей.) Запрошую вас поділитися здобутою ін-формацією. Українська мова — мова-велетень, бо кількість її носіїв ста-

новить близько 50 млн осіб: майже 38 млн українців меш-кають в Україні, понад 7 млн — у східній діаспорі (на те-риторії Росії, Казахстану, Білорусії, Прибалтики, Молдови) і понад 4 млн наших співвітчизників нараховує західна діа-спора (у Польщі, Румунії, Словаччині, Бразилії, Аргентині, Австралії).

Про милозвучність української мови свідчить такий факт. У 1928 році в Парижі відбувся конкурс мов, що мав на меті ви-значити, яка мова наймелодійніша і наймилозвучніша у світі. Українська мова посіла 3 місце після французької та італій-ської.

Розділ мовознавства, який ми зараз називаємо фонетикою (вивчає звуки мови), у старих граматиках української мови називався «звучання», у цих же граматиках голосні звуки — «голосівки», а приголосні — «шелестівки».


Розвиток писемності в Київській Русі пов’язується з іменами двох болгарських місіонерів братів Кирила (ім’я «в миру» Костянтин) і Мефодія. Вони склали азбуку для слов’ян і пе-реклали грецькі книги слов’янською мовою.

Сучасний український алфавіт — це видозмінена кирилиця. Вона лягла в основу болгарського, давньоруського та серб-ського письма.

Слова абетка, азбука, алфавіт — синоніми і позначають су-купність літер, прийнятих у писемності будь-якої мови та роз-міщених у певному порядку.

Слово абетка утворене за назвами сучасних двох початкових літер — «А» і «Бе».

А слово азбука народилося ще у Київській Русі, теж із почат-кових літер, які звалися «Аз» та «Буки».

Київська Русь була державою з розвиненою писемністю. Про це свідчить цікавий історичний факт. Коли дочка Ярослава Мудрого виходила заміж за французького короля Генріха (1048 рік), потрібно було у документі про одруження поста-вити свій підпис. Анна гарними кириличними літерами на-писала «Анна — регіна», що означало «Анна — королева», а Генріх поставив хрестик, бо був неписьменний.

Ми звикли читати слова в такому напрямку, в якому пишемо, тобто зліва направо. Але є слова (Алла, Анна, зараз), навіть цілі речення, що читаються однаково зліва направо і справа наліво. Наприклад: Я несу гусеня. Їх називають паліндро-мами.

Більшість слів сучасної української літературної мови мають усталений наголос. Але є ще ряд слів, які допускають подвій-ний наголос: помилка, комбайнер, простий.

У старих граматиках української мови префікси називалися приставками, а суфікси — наростками.

Скільки у нашій мові префіксів та суфіксів — цього точно не знає ніхто. Учені називають понад 50 префіксів і близько трьох сотень суфіксів.

У 1862 році мовознавець М. Осадца видав граматику україн-ської мови, увівши до неї назви частин мови — іменник, при-кметник, числівник.

Цікавими є назви деяких розділових знаків у старих грама-тиках української мови: питайник (знак питання), окличник (знак оклику), середник (крапка з комою), запинка (кома), пружка (тире), наводові знаки (лапки).

Українська мова має дві запозичені фонеми ф і л.

316 клас

Крапка і кома — найдавніші розділові знаки. Вони з’явилися у друкованих книгах XVI ст.

Апостроф — наймолодший знак нашого письма. Назва знака взята з давньогрецької, де означає: кривий, зігнутий, повер-нутий.

Мовознавці знають десятки мов. Датський мовознавець Р. Раск знав 230 мов, німецький лінгвіст Л. Шютц розмовляв 270-ма мовами.

4. Крісло автораУ ч и т е л ь. У крісло автора запрошується переможець кон-

курсу з української мови імені П. Яцика Сьомочкіна Анастасія для презентації твору «Рідна мова у моїй родині».

РІДНА МОВА У МОЇй РОДиНІЯ — маленька українка. Народилася і живу на своїй рідній

землі. Тому першу пісню, першу казку я почула саме українською мовою. Ніжний мамин голос наспівав колискову, і до мене прихо-дили Коток-воркоток, Сонько-дрімко, сизі голуби. І тільки тоді, коли пішла до школи, зрозуміла: мова матусина — українська. І тоді я задумалася: що буде, якщо зникне мова? Люди переста-нуть спілкуватися. З тривогою в душі впевнена: зникне мова — зникнемо й ми. Тому, що не може існувати німий народ.

Я горда з того, що українська мова у моїй родині у великій пошані.

Учитель. А зараз я запрошую послухати дітей, які приготу-вали домашнє завдання і запросити їх у «крісло автора».

Діти представляють свої проекти «Мова», вірші, загадки, ма-люнки.

Загадкова скринькаУчитель. Увага! Командам пропонується чорний ящик. Ваше

завдання: відгадати предмети, що знаходяться у ящику.У загадковому ящику предмет, що по-різному називається

українською і російською мовами, хоч обидва слова походять від одного давнього кореня. З’явилося це слово в давньоіндійській мові, звучало приблизно як «шаккара» і означало пісок. Згодом воно потрапило до Персії, потім до Австралії, звідти до Італії. Потім воно було запозичене німцями, а від них слово потрапило до поляків, а вже від поляків запозичили ми, українці. Що ж у чорному ящику?

На роздуми дається 1 хвилина. (Діти дають відповідь)Учитель. Увага, правильна відповідь. Українською мовою цу-

кор, російською сахар. В українську мову слово потрапило через


польську «цукер» з німецької, а німці, у свою чергу, запозичили його в італійців «цуккеро», до них воно потрапило з Аравії «сук-кар». До російської мови йшло коротшим шляхом: від персів — до греків «сакхаром», а потім через Візантію на Русь.

У ч и т е л ь. У другому чорному ящику лежать три яблука. Перше «яблуко» було завезене до Росії у XVII ст. із Голландії за наказом Петра І, а в Голландію потрапило з Америки. його називають «земляне» або «чортове» яблуко. Друге «яблуко» було завезене з Південної Америки. Французи називають його «яблу-ком кохання», «золотим яблуком». Перша згадка про це «яблуко» в Росії датована 1781 роком. У цей час його вирощували у при-ватному ботанічному саду Демидова у Москві. Третє «яблуко» — китайське, батьківщина його — Південно-Східна Азія. Воно так і називається «китайське яблуко».

Завдання: назвіть «яблука», що лежать у чорному ящику (Діти дають відповідь на питання.)

Учитель. Увага! Правильна відповідь. Перше «яблуко» — кар-топля — «земляне яблуко», друге «яблуко» — помідор — «золоте яблуко», третє «яблуко» — апельсин — «китайське яблуко».

5. Ранковий гістьУчитель. Увага, увага! Розпочинається прямий ефір шкіль-

ного каналу. До нашої студії запрошується ранковий гість — учитель англійської мови, спеціаліст вищої категорії Любаць-кий М. Л.

— Шановний Михайле Леопольдовичу! Ми раді бачити Вас у нашій студії.

— Скажіть, яку роль відіграє українська мова у Вашому житті?

— Хто вплинув на Вас у виборі професії?— Чи є учні, якими Ви пишаєтесь? — Який Ваш улюблений поет чи письменник?Дякую Вам за цікаве інтерв’ю та бажаю творчих успіхів і не-

перевершених учнів.

6. Новини дняУчитель. Центр «Гравіккон» (гра, вікторина, конкурс) під-

готував цікаве завдання для знавців української мови.Питання для прес-бою

Скільки букв в українському алфавіті? (33) Скільки голосних звуків в українській мові? (6) Який знак в українській мові не є розділовим? (Апостроф) Назвіть останній відмінок в українській мові. (Кличний)

336 клас

Скільки звуків у слові кущ? (4) Леся Українка — це справжнє ім’я, прізвище чи псевдонім?

(Псевдонім) Віршований твір, який призначений для співу. (Пісня) Частина слова без закінчення. (Основа) Другорядний член речення, що відповідає на питання непря-

мих відмінків. (Додаток) Закінчити прислів’я «Слово до слова — зложиться … (мова)». Виконавши арифметичні дії, прочитайте висловлювання

й.-Г. Гейдера. Бажаю всім успіху!

Х 32×2/4

І 325/5

Т 320–15–40

Д 68×24

О 39/13×17

М 112/2

Н 1000+645

К 420/7/30

е 658–269

Я 15×6×100

Л 1218+694

З 90×800

Ю 640–(23+67)

Б 15×6×10

и 540/9/2

У 470–60–15

А 350/5/7

Г 640–54/3

Ь (340+60)/10

С 280+20/5

В 348/4

Є 6003–236

Ї 8245–849

Р 15000/1000


16 256 51 1645 389 1912 550 900 30 265 94

284 87 51 5767 7396

15 65 1632 1645 51 7396

56 51 87 30

284 51 1912 51 1632 2 30 16

284 87 9000 265 30 16

72000 87 395 2 65 87

284 87 51 622 51

1632 30 265 30 1645 264 265 87 10

1645 389

72000 10 284 1912 395 622 51 87 395 5767

1645 10 65 56 9000

1912 550 1632 30 1645 30

Відповідь. Хто не любить своєї рідної мови, солодких свя-тих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини. й.-Г. Гейдер.

Учитель. Дякую за роботу і до нової ранкової зустрічі!

356 клас

В. м. гайдамака

сцеНарій сВяткуВаННя міжНародНого дНя рідНої моВи «Здрастуй, слоВо, україНська моВо!»

Мета: ознайомити учнів із історією Міжнародного дня рідної мови, розкрити багатство української мови; сприяти моральному, духовному та громадянському вихованню.

Обладнання: політична карта світу, афоризми, плакати про мову: «Українська мова серед інших мов світу», «Мовні обов’язки батьків і дітей», «Правила культури спіл-кування», «Основні національні вартості», виставка учнівських робіт на тему «Мова — краса і сила».


Звучить пісня В. Якубовича на слова А. Лихошвая «За тебе, Україно, вболіваю». На сцену виходять читці в українських костюмах.

1-й читець Здрастуй, Слово, Українська Мово,Здрастуй на межі тисячоліть!Квітни калиново й барвінково, Запашна вічнозелена віть!

2-й читець Слово — брила, Слово — крила, диво,У незнане зоряний політ.Через мову щиро і правдивоОдкривається нам білий світ.

(Д. Білоус)

1-й ведучий. 21 лютого Україна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналеж-ність до рідного народу, народності, нації. Рідне слово — ніжне, як доторк маминої руки, трепетне, як погляд закоханих, могутнє, як буревій. йому усе під силу: воно — життя основа, дух народу, його безсмертя.

2-й ведучий. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жор-стоко придушила демонстрацію протесту, спричинену урядовою


забороною на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у країні став Днем полеглих за рідну мову.

3-й ведучий. У жовтні 1999 року, на 30-й сесії Генераль-ної конференції ЮНеСКО, у пам’ять про цю подію було запро-ваджено Міжнародний день рідної мови, який відзначають у різ-них країнах щорічно цього дня. Право на рідну мову — одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі по-требує уваги й захисту.

4-й ведучий. У різних країнах світу люди сьогодні говорять на 6-ти тис. мов. З-поміж своїх сестер наша мова — одна з най-древніших і найбагатших. Згідно з класифікацією ЮНеСКО, укра-їнська мова за влучністю передачі образу, дії, за милозвучністю посідає 3-тє місце у світі після французької та італійської. Чи всі ми, носії цієї чудової мови, належно дбаємо про неї?

1-й читець

Я знаю мови Ботева, Шекспіра,Міцкевича, Некрасова, Марті,Та все то лиш одежа, а не шкіра,Не кров, не серце в гуркотнім битті.Нема в мого єства глибинах світла,Яснішого за мамині слова.В його теплі душа моя розквітла,Неначе та черешня майова.Лиш рідне слово, що було чертогомМоїх дідів та їхніх повитух,Дано мені, щоб розмовляти з Богом,І думати, й творити власний дух.

(Д. Павличко)

1-й ведучий. У слові рідної мови прихована та енергія, що розкріпачує людину, робить її незалежною, допомагає усвідомити свою значущість у світі, дає захисток душі й духу. Ось чому мож-новладці, тирани всіх мастей відчували ненависть до української мови, століттями намагалися перетворити народ у безсловесну юрбу маріонеток, по-рабськи покірне робоче бидло.

2-й ведучи й. Російський царат вів жорстоку й наполегливу тотальну війну проти української мови, розпинав її, глумився з неї. Починаючи від Петра І, кожні 10–15 років видавалися укази, циркуляри, розпорядження про заборону української мови в навчальних закладах, театрах, церквах, державних установах тощо. А царський міністр Валуєв зазначив у своєму циркулярі, що «никакого малорусского наречия не было, нет и не может быть».

376 клас

2-й читець Ми не народ, а лиш народність,У нас не мова — діалект.Що український інтелект Колись Москви підняв духовність,То все забуто. Ми — хохли — Самі зреклись своєї мови.Хіба не доказ, що ніколи Народом ми і не булиБули. І є. І вічно будем.І рідну мову не зведем.Окрім манкуртів, є ще люди,Їх більше буде з кожним днем.

(В. Іващенко)

1-й ведучий. Втрата багатьма нашими співвітчизниками іс-торичної пам’яті, генетичного родового коду — манкуртизм — це наслідок послідовної, впертої і жорстокої русифікації протя-гом трьох з половиною століть. Свідома частина українців хоче повернути із небуття, відродити свою рідну мову. Бо то мова їх-ніх батьків, їхнього дитинства, їхня рідна мова. Лише ознаками манкуртизму можна пояснити байдужість до національної мови багатьох українців.

2-й ведучий. У Японії є добрий і мудрий звичай: дитина, яка збирається до першого класу, має заспівати на співбесіді з учи-телем до 12-ти японських народних пісень. Справилася із зав-данням — вона школяр. Ні — хай приходить з батьками наступ-ного року. Ось він, дійовий патріотизм! А чи ми з вами шануємо рідну нам мову і народну пісню?

Учням і вчителям пропонується продемонструвати своє знання українських народних пісень, формуються дві команди, перема-гає та, яка останньою виконає народну пісню.

3-й ведучий. Відомо, що українська пісня за змістом, багат-ством, глибиною і різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою та мелодійністю посідає одне з перших місць серед наро-дів світу. Українська народна пісня «Їхав козак за Дунай» під назвою «Прощання з нареченою» поширена у Франції і ввійшла до збірки французьких народних пісень. Цю пісню залюбки спі-вають німецькою мовою німецькі селяни та військові. У Фран-ції та Німеччині співають також «Ой не ходи, Грицю», «Реве та стогне Дніпр широкий» та ін. Звучить українська народна пісня «Їхав козак за Дунай».

4-й ведучий. Рідко знайдеш такий народ, який не поважав би своєї мови, соромився нею спілкуватися і цурався б її. Євреї,


позбавлені батьківщини, зберегли і відродили дві мови. Цигани, кочівне плем’я, зберегли свою мову, а ми? Погляньмо на культуру нашого спілкування. Сьогодні на вулицях міст України можна зустріти людей, що розмовляють майже всіма мовами світу. При цьому італійці, як правило, завжди кричать, іспанців і латино- американців упізнаєш за жестикуляцією, росіян і українців за… нелітературною лексикою.

3-й читець Пишається Париж і РимОдвічно рідним словом,Чого ж втрачаєм тільки миСвою співучу мову?Без мови гине всякий слідІ роду, і народу.Як пам’ятає мову рід —Не буде переводу.Хіба манкурти ми чужіЧи яничари люті,Щоб за дешеві баришіСвій рідний дух забути?На крила пам’яті, брати,Пора у путь, братове,Ми — українці, не хохли,Ми не забули мови!Ми краще на льоту помрем,Ніж бути в нас руїні.Ми нашу мову збережем,Коли ми — Україна!

(Д. Чередниченко)

1-й ведучий. Юрій Гнаткевич досить переконливо пояснює причини такого стану: «Україна вийшла з російської держави, але російська держава вийшла ще не з усіх українців, зросійщення яких виконує роль метастазів старої імперії».

2-й читець Про мову точаться розмови,То трохи вщухнуть, то ізнов.Щоб рідного цуратись слова — Такого світ іще не знав.Але не хочу я ганьбити Російськомовних земляків.За нашу мову стільки вбито,Хто жити й вижити хотів,Російську мусив вчити й знати,Без неї ходу не було

396 клас

Ні до кар’єри, ні до влади.Без неї — тільки у село.Так з покоління в поколінняСвідомо сіялося зло,Щоб наше знищити коріння,Щоб українців не було.


2-й ведучий. Чех Петро Безруч (1868–1957) про таких писав: «Якщо ти забудеш мову свого народу — ніж у народ свій устро-миш; якщо ти неосвічений і забудеш мову свою — то ім’я тобі раб, бо відсутність свідомості — ознака рабства; якщо ти освіче-ний і забудеш мову свою — ім’я тобі падлюка, бо ти купуєш доб- робут собі ціною народу свого». Як доречно нам час від часу по-вертатися до цих слів, формуючи національну самосвідомість.

Слово надається учню 7-го класу, який розповідає про свою сім’ю, у якій люблять і плекають дві мови: мову матері — укра-їнську і мову батька — чеську. Звучить чеська народна колис-кова пісня.

Читають вірші рідною мовою, виконують пісні, розповідають про свій народ представники інших національностей, які навча-ються в школі.

1-й ведучий. Часто можна спостерігати такі картини: веде мама за руку маля і розмовляє з ним мовою сусідньої держави. Або: їдуть в електричці на село молода жінка з дитиною і їхня ба-буся, спілкуючись двома мовами — бабуся українською, а донька з онукою — російською. Можливо, донька ще пам’ятає свою рідну мову, але онука вже ніколи не знатиме її, вже рідною, материн-ською буде для неї російська мова. Тож чи не ганьба нам? «Лю-дина, байдужа до рідної мови,— дикун»,— говорив російський письменник К. Паустовський. І доти матимуть нас за дикунів, допоки не відчуємо національної гідності, а відчуємо ми її, коли заговоримо рідною мовою.

4-й читець Ми розмовляли все життя російською,На рідну перейшли би залюбки,Забули все! Ніяково і слизько нам — Не мова, а суцільні помилки.То гріх не наш. То зроблено свідомо все,Щоб зникли ми в імперськім табуні.Хіба не маєм волі і свідомості,Щоб відродитись на своїй землі?Всі нації шануються походженням.


А нас бентежить штучний мовний шок.Невже ж національнеє відродженняНе варте сотні мовних помилок?

(В. Іващенко)2 - й в е д у ч и й. «Батькам слід пам’ятати і ніколи не забу-

вати: відступ від рідної мови робить їх дітей бездуховними, бо від мовного ренегатства міліє розум, спустошується душа та ле-деніє серце, втрачається людська гідність»,— пише академік М. Г. Стельмахович.

Учень читає гумореску П. Глазового «Дамочка-кияночка».

До крамниці мамочкаУвійшла з дитям.— Купи книжку, мамочко,Он вона, отам…Мама здивувалася:— Кніжечку ти хошь?ето на украінском.Что ти в нєй поймйошь?Кніжкі, моя дєточка,Нада понімать,А на етой запростоІ язик сломать.Трохи згодом дамочкаВ булочну зайшла.— Купі, мама, хлєбушек,—Мовила мала.Мама не сказала їй:— Хлєбушек ти хошь?ето же українській,Он же нехорош.—Ні, тривоги в дамочкиУ душі нема,Що дитя об хлєбушекЯзика злама.

3-й ведучий. Україна — багатонаціональна держава, у ній проживають представники понад 110 національностей, зокрема 11,4 млн росіян, 486 тис. євреїв, 440 тис. білорусів, 325 тис. молдаван, 234 тис. болгар, 219 тис. поляків, 163 тис. угорців, 135 тис. румунів, 99 тис. греків, 88 тис. татар, 54 тис. вірмен, 48 тис. циган, 43 тис. німців, 37 тис. азербайджанців, 32 тис. гагаузів, 20 тис. узбеків та чувашів, 10 тис. казахів, 9 тис. че-хів, 8 тис. словаків. Українці, люди надзвичайно привітні й гос-тинні, до всіх народів ставляться з повагою. На сьогодні наша

416 клас

держава чи не єдина в СНД, де відсутні конфлікти на міжетніч-ному грунті, що, до речі, високо оцінює світ. Громадяни Укра-їни інших національностей мають поважати державу, землю, де живуть, народ, що надав їм притулок, його закони, звичаї, мову. Це аксіома. У кожного німця, який мешкає у Франції, не вини-кає сумніву, що треба знати французьку. Так само, як і кожен француз, що мешкає в Німеччині, знає, поважає і мусить вико-ристовувати німецьку.

5-й читець Українці в Росії живуть,Знають мову російську, як рідну,Служать словом і працею гідно.Путь Росії — то їх власна путь.Росіян не збагнути ніяк —Стільки років живуть з нами поруч,Але мови не вчать принципово.Росіяни, брати, як же так?Чом поваги до брата нема? Чи вважаєте нас другим сортом?Якщо так, то зневага ця — сором,Це не велич Русі, а ганьба!


Учитель. Кожен народ говорить мовою, яку він створив або, як кажуть, яку йому призначив Бог: грузини — грузинською, вір- мени — вірменською, росіяни — російською, українці — укра-їнською… Мови народні — немов квіти: одна чарівніша за іншу, а всі вони разом узяті — квітник, єдине ціле, всі частини якого невід’ємні одна від одної. Всесвіт! Мова кожного народу — то його код до пізнання істини, гармонійне поєднання його з при-родою, космосом.

Отже, щоб залишитися українцями на цій великій землі, треба прокладати дорогу українській мові, оглядатися в мовне минуле задля життєвої мудрості й сміливо крокувати в мовне майбутнє. А воно обов’язково буде, якщо про нього подбають сущі та гря-дущі покоління.

Звучить пісня «Земле рідна моя», муз. Г. Левченка, сл. М. Бойко.


Н. а. черняк

моВоЗНаВчий турНір За темою: «уЗагальНеННя ВиВчеНого матеріалу В кіНці року»

Мета: сприяти активізації та розвиткові розумових і мов-леннєвих здібностей дітей, їхнього мислення, пам’яті, виробленню в учнів уважності, спостереж-ливості, відповідальності; формувати культ знань, розвивати творчі здібності; збільшувати пізнаваль-ний інтерес до рідної мови; розширювати кругозір учнів, підвищувати їх інтелектуальний рівень.

Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютер, картки.

Могутня зброя людини за будь-яких ситуацій — розум.Ч. Айтматов


і. організаційний момент

II. актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завданняФронтальне опитування з морфології.

III. проведення мовознавчого турніру

1. Усвідомлення принципів роботи в групах:Ми так само важливе, як і я.Я можу досягти своїх цілей, якщо ти досягнеш своїх.Успіх групи залежить від зусиль та успіху кожного.Допомагаймо один одному.Оцінка групи — оцінка кожного.

2. Клас ділиться на дві групи, кожна з них обирає капітана, придумує девіз та назву своїй команді.

1-й етап «Презентація команди» (3 бала)

2-й етап «Розминка» (4 запитання по 3 бала = 12 балів)Запитання для 1-ї команди:

Що вивчає морфологія? Які є самостійні частини мови? Назвіть.

436 клас

Яку синтаксичну роль виконує прикметник? Що вивчає фразеологія?

Запитання для 2-ї команди: Що таке іменник? Назвіть службові частини мови? Яку синтаксичну роль виконує займенник? Що вивчає лексикологія?

3-й етап «Загадковий капелюх»Команди по черзі витягають з капелюха номери запитань,

на які мають дати відповідь. Якщо команда не має відповіді, на допомогу приходять суперники, заробляють собі додатковий бал (6 питань по 2 бала = 12 балів).

1) Як правильно написати слово завм(е, и)рати? Поясніть.2) У якому порядку вчитель запише прізвища учнів у класному

журналі: Журавченко, Жураховський, Журбинський, Журило.3) Чи можуть іменники змінюватися за родами? Аргументувати

свою думку.4) Чи правильне твердження: прикметники змінюються за ро-

дами, числами, відмінками. Доведіть.5) До якого розряду належить числівник триста сорок шостий?6) Який займенник не має форми називного відмінка? Укажіть

розряд.

4-й етап «Редактор»Відредагувати речення та словосполучення (12 балів).Перша команда:

Не сиди на полу. Самий кращий малюнок. У кімнаті стоїть хрустальний світильник. Я не получаю газет.

Друга команда: Земельний участок. Грошовий перевод. Тут нема печаті. У твоєму диктанті зустрічаються помилки.

5-й етап «Всезнайко»Команди виділяють по одному учаснику, які повинні продовжити

зачитані ведучим початки прислів’їв по черзі (12 балів команді).Вчення — світ …Слово — не горобець …Під лежачий камінь …Хочеш їсти калачі …


Краще синиця в руках …Яблуко від яблуні …Любиш кататися …Книжка вчить …

Весела перерва (Фізкультхвилинка)— Наша вчителька якась дивна забувака,— прийшовши

зі школи, сказала Іринка. — Чому? — запитав батько.— Мене разів сім запитувала на уроці: «Повтори-но, Іринко,

що я говорила?»

6-й етап «Прес-конференція»Кожна команда презентує якусь частину мови. Спочатку троє

представників 1-ї команди відповідають «журналістам» (команді суперників) на запитання, пов’язані з особливостями цієї частини мови. Потім інсценують лінгвістичну казку, підготовлену зазда-легідь. Пізніше команди міняються місцями. Оцінюється аргу-ментовано командою суперників повнота і правильність відпові-дей, зміст казки, артистичність акторів (12 балів).

7-й етап «Порахуймо, друзі!»Команди отримують текст. У ньому потрібно порахувати кіль-

кість іменників, прикметників, займенників.Данило відсунув двері, вдихнув сірої пітьми, напоєної духом

прілого сіна і насіння, що лишилося не висіяним, і сів на поріжку, відчуваючи, що вже ніколи в світі, до самої смерті, не піде звідси, з розсадника, що тільки і жив узимку такою мрією.

8-й етап «Швидше! Швидше! Швидше!»За одну хвилину команда повинна дати відповідь на якомога

більшу кількість запитань (9 балів).

Запитання для 1-ї команди для 2-ї команди

Перекласти україн-ською мовою слово

носки галстук

Чи ставиться апостроф у слові

тьмяний комп’ютер

Назвати букву алфавіту 5-ту з початку 3-тю з кінця

Що означає фразеоло-гізм?

Бути на сьомому небі

Зарубати на носі

Скільки букв має україн-ський алфавіт

звуків має україн-ська мова

456 клас

Запитання для 1-ї команди для 2-ї команди

Що стоїть посередині школи між підлогою і сте-лею

Визначити рід слова бідолаха біль

Займенник поставити у називному відмінку

мені його

Навести приклад при-кметника

якісного відносного

9-й етап «Поєдинок капітанів» (3 бала)Капітани команд за 1 хвилину мають назвати якомога більше

географічних назв, до складу яких входять прикметники.

10-й етап «Числівники» (9 балів)Кожній команді видаються таблички з цифрами. Учитель чи-

тає фразеологізми, учні піднімають картку з потрібною цифрою.Грати … скрипку, … шкури здерти, … колесо до воза, …

п’ятниць на тиждень, бути на … небі, … дорогою обійти, … раз відміряй, а … раз відріж, у … няньок дитина плаче, … одного не ждуть.

11-й етап «Розгадай чайнворд!» (12 балів)Командам пропонуються лінгвістичні кросворди.

Чайнворд «Відмінювання займенників»Кожне слово в цьому чайнворді — займенник зазначеного роз-

ряду вказаної форми. Відповіді

17 11 12

6

1 2 7

10 5

16 4 3 13

9 8

15 14

и М У С Я К О Ї

М О А Б и Я К Х

Ї К К В А Н І Н

О Я Я А Н І

М Н О М А С Ш й

Ї Х Ї Є О М и О

О М и К Я С У М

1. Особовий займенник у називному відмінку однини.2. Особовий займенник у родовому відмінку множини.3. Означальний займенник чоловічого роду в називному відмінку.4. Присвійний займенник жіночого роду в називному відмінку.5. Питально-відносний жіночого роду в називному відмінку.6. Неозначений займенник у називному відмінку множини.


7. Означальний займенник в орудному відмінку.8. Присвійний займенник жіночого роду в родовому відмінку

однини.9. Присвійний займенник жіночого роду в називному відмінку

однини.10. Питально-відносний чоловічого роду в давальному відмінку

однини.11. Означальний займенник жіночого роду в родовому відмінку

однини.12. Присвійний займенник у називному відмінку однини.13. Особовий займенник чоловічого роду в давальному відмінку

однини.14. Означальний займенник чоловічого роду в орудному відмінку

однини.15. Присвійний займенник чоловічого роду в орудному відмінку

однини.16. Присвійний займенник в орудному відмінку множини.

IV. оцінювання роботи команд

1. Учням пропонуються картки для самооцінки своєї роботи в групіПрізвище, ім’я ______________________________________

________________________________________________________

Оцініть себе по кожному з визначених напрямків від 0 до 2-х балів _________________________________________________

Ви брали активну участь у роботі групи? ________________________________________________________________________

Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група? _______________________________________________________________

Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи? ___________________________________________

Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалася іншим? ____________________________________________________________

Ви доповідали класу про результати роботи? _____________________________________________________________________

Ви виявили себе як творча особистість? _________________________________________________________________________

2. Рефлексія

476 клас

V. домашнє завдання

Скласти словничок найуживаніших термінів до теми:Іменник — перша групаПрикметник — друга групаРекомендації для вчителя:

Оцінювати роботу команд можна як середній бал за 11 кон-курсів, можна використовувати інший вид оцінювання.

На наступному уроці варто опрацювати картки самооцінки, оскільки знайдуться учні, які переоцінюють або недооціню-ють себе. Прокоментувати роботу кожного учня.

Темп роботи на уроці має бути досить високий, тому викорис-товувати урок варто в класі з активними дітьми.


7 клас

о. В. матіка

сцеНарій ВихоВНого Заходу «солоВ’їНу, барВіНкоВу, колосисту — На Віки — україНську рідНу моВу В дар дали меНі батьки…»

Мета: вивчати історію розвитку української мови, пока-зати барвистість і красу рідної мови, її мелодійність, готувати учнів до вивчення творчості Катерини Мот- рич на уроці позакласного читання; виховувати лю-бов до рідної мови, шанобливе ставлення до куль-тури, традицій українського народу.

Обладнання: мультимедійна дошка, комп’ютери, словнички, роз-датковий матеріал, таблиця «етапи заборони україн-ської мови», твори К. Мотрич, виставка книг, прис- вячена історії та розвитку української мови, Кон-ституція України.


і. Вступна частина

1. Організаційна і нервово-психічна підготовка учнів до години спілкування

1.1. Вітання гостей.— Дорогі діти, привітайтесь із нашими гостями!

1.2. Створення ситуації успіху.— Бажаю вам доброго настрою, оптимізму, успіху на нашій

годині спілкування.

2. Перевірка заданого домашнього завданняВашим домашнім завданням було: знайти в Конституції Укра-

їни статтю, де б говорилося про українську мову.

Фронтальна репродуктивна бесіда У якій статті Конституції України говориться про українську

мову? Яка мова в Україні є державною? Як держава забезпечує розвиток мови?

497 клас

Чи гарантується в Україні вільний розвиток російської мови та мов інших національних меншин?

Чи сприяє держава вивченню мов міжнародного спілку-вання?Узагальнення другого етапу вступної частини. Демонстрація

на мультимедійній дошці статті 10 Конституції України.

3. Підготовка до основної частини

3.1. Завдання: підібрати епітети до слова мова.(Чиста, барвінкова, солов’їна, мудра, співуча, багата,

нев’януча, мелодійна, рідна, джерельна, ніжна)

3.2. Вступне слово вчителя.Шановні діти! Незабаром на уроці позакласного читання ми

будемо знайомитися з творчістю відомої української письменниці, нашою землячкою, яка народилася в с. Васильків Шполянського району Катериною Мотрич. В її літературному доробку є чудесний твір-звернення до рідної мови — «Молитва до мови». Послухайте, будь ласка, уривок з цього твору і дайте відповідь на запитання: «До чого закликає автор у своїй «Молитві до мови»?»

Виразне читання учителем та учнем класу «Молитви до мови» Кате- рини Мотрич.

МОЛиТВА ДО МОВиМово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з лю-

бистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вог-нищу роду нашого і тримала на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог Любов і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на ча-тах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверни, ганьби. Тож висвя-чувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд, хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і напов- нювала душі Божим сяйвом золотонебесним, бо то кольори духо-вності й Божого знамення.

Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі! Купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.


Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу дже-релицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою слово…

Мово наша! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак пові-шена дітьми-покручами. Стражденнице, великомученице Матір Божа наша, в сибіри і на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря і океани розвіяна, голодомором викошена, лю-тим чоботом розтоптана, стонадцять разів розстріляна, чорно-бильською смертю засіяна…

Використання методу «Мозковий штурм»Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, гріш-

них, не ховайся за чорнобильську межу, а повернись до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернись до нашого краю…

Я Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Я ж присвячую Тебе святою водою і священним вогнем. Самоспалюючою Любов’ю своєю відгоню від тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроп- люю живою водою воскресіння, націловую лик Твій скорботний. Матір Божа, Мово мого народу! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і вищим Словом від лісів до моря, від гір — до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну возвелич, порятуй народ її назавжди!

3.3. Повідомлення теми і завдань години спілкування. Моти-вація навчальної діяльності учнів.Сьогодні на годині спілкування ми будемо вивчати історію

розвитку української мови, говорити про її красу, барвистість, мелодійність; шанобливе ставлення до мови, культури, традицій українського народу.

II. основна частина

1. Первинне ознайомлення з темою

1.1. Слово вчителя про значення рідної мови.Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею,

виспівана птахами, звеличена письменниками.Для кожного народу дорога його рідна мова, а нам найдо-

рожча українська. До кожного з нас вона приходить з ніжною, заспокійливою колисковою, маминою піснею, татовим віршиком, бабусиною легендою. Саме вони відкривають дитині безмежний світ мови, отже, мова — спів, мова — казка. У мові — сиві віки і юний прийдешній день.

517 клас

1.2. Слово учня про значення рідної мови.Мова — своєрідна картка кожної людини, за якою судять

про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті: без них не можна гли-боко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рід-ним словом.

Виразне читання учнями віршів про рідну мову.

РІДНА МОВАМово рідна! КолисковаМатеринська ніжна мово!Мово сили й простоти,—Гей, яка ж прекрасна ти!Перше слово — крик любові,Сміх і радість немовляти, Неповторне слово «мати» —Про життя найперше слово…Друге слово — гімн величний,Грім звитяг і клекіт орлій,—Звук «Вітчизни» неповторнийІ простий, і предковічний…Ну, а третє слово — «мила» —Буря крові, пісня рвійнаІ така, як пах любистку,І така, як мрійка мрійна…Перейшов усі світи я,Є прекрасних мов багато,Але першою, як мати,Серед мов одна лиш ти є.Ти велична і проста.Ти стара і вічно нова.Ти могутня, рідна мово!Мова — пісня колискова.Мова — матері уста.

2. Всебічний аналіз теми

2.1. Розповідь учителя про історію розвитку української мови.Мова первісних людей була дуже бідною. На перших порах,

щоб запам’ятати місце перебування, напрям руху мисливців, пе-редати на відстань повідомлення, використовували зламані гілки дерев, сигналізацію димом, вогнем багать, барабанним боєм. По-ступово для повідомлення почали користуватись малюнками. Ці первісні малюнки й різьблення були попередниками пікто-графії — малюнкового письма. Проте, користуватись такими


малюнками ставало все важче. І люди поступово почали робити малюнки більш простими. Для цього намагались досить складне зображення перетворити на значок із двох–трьох ліній. Відтепер кожен такий значок позначає якесь одне слово. Такі значки на-зивались ієрогліфами. Користуватись ієрогліфами, які виникли в IV тисячолітті до н. е., було нелегко.

2.2. Словникова робота. Робота над словом «ієрогліф».

2.3. Продовження розповіді вчителя.А чим далі, тим більше ставало людей, яким украй необхідно

було читати й писати,— купцям, ремісникам, воїнам. Поступово писемність спрощувалась. У різних країнах почали вживати один значок для позначення одного звука. Так з’явилися літери і алфа-віт. Уперше у X ст. до н. е. його винайшли фінікійці, з певними змінами перейняли давні греки. У ньому було 22 букви, що по-значали тільки приголосні звуки. Писали на папері, справа на-ліво. Греки вигадали спеціальні літери для голосних. Наші літери створив у IX ст. н. е. болгарський священник, учитель і просві-титель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. За походженням вони були напівгреками-напівслов’янами. Старший, Кирило, був особливо здібний, навчався в Константинополі, здобув блискучу освіту, знав грецьку, латину, слов’янську, староєврейську й араб-ську мови. Скориставшись грецьким алфавітом вони створили два письма. У першому, глаголиці, літери були дуже схожі між со-бою, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Глаголиця мала 38 букв. Довелося Кирилу придумати інші значки. У новій абетці позначки були прості та зручні для письма. Цей алфавіт назвали кирилицею. Він складався з 43 букв. У його основі ле-жав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови.

2.4. Словникова робота.Робота над словами: «глаголиця», «кирилиця».

2.5. Продовження розповіді вчителя.Так склалася доля, що найперші книжки, надруковані ки-

рилицею, серед її цілого слов’янства були українські. Перший друкар українських книжок був Святополк Фіоль. Він сам змай-стрував перші друкарські машини і в 1491 році видрукував «Ча-сословець».

2.6. Словникова робота.Робота над словом «Святополк Фіоль».

537 клас

2.7. Продовження розповіді вчителя.З часу друку перших книг українською мовою пройде трохи

більше 200 років і російський цар Петро І накладе заборону на друкування українських книг. З цього часу починається важ-кий, усіяний колючими тернами шлях нашої мови.

2.8. Аналіз таблиці «етапи заборони української мови» з ви-користанням мультимедійної дошки.1720 рік — цар Петро І видав указ про заборону на Україні

друкувати книги, з церковних книг вимагалося вилучати тексти, писані українським наріччям.

1753 рік — заборона викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1766 рік — суворий наказ Києво-Печерській Лаврі друкувати лише ті книги, які видаються в московській друкарні, випробу-вані і затверджені Синодом.

1769 рік — Синод розпорядився відібрати українські букварі в тих, хто їх мав.

1775 рік — знищення Запорозької Січі.1784 рік — наказ митрополитові Київському і Галицькому Са-

муїлу карати студентів та звільняти з роботи викладачів Києво-Могилянської академії, які використовували українську мову.

1785 рік — Катерина II видає іменний указ правити Божу службу у церквах тільки російською мовою.

Винаходом Катерини II була проведена кампанія переймену-вання поселень: с. Микитине, колишній Микитин Ріг, де у 1638–1658 роках була Січ, стало Нікополем, Матвіївка — Павлоградом, Новоселиця — Новомосковськом.

1863 рік — міністр внутрішніх справ П. Валуєв видав цирку-ляр про заборону друкувати книжки українською мовою.

У 1865 році вийшло лише дві українських книжки, 1866 року — жодної, 1867 року — три, 1868 — дві, 1869 — одна.

2.9. Розповідь про історію розвитку рідної мови.На території України-Руси склалася така ситуація: книги

друкували церковнослов’янською мовою, а народ говорив живою співучою розмовною. Серед тих, хто першим став писати живою розмовною мовою, був І. Котляревський. Особливо почесне місце належить Т. Г. Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння — мову простого, пригнобленого тоді українського народу. Саме він став першим, хто вивів у світ укра-їнську літературну мову. його послідовники — Леся Українка, І. Франко, М. Шашкевич — любили, шанували українську мову, сприяли її процвітанню.


2.10. Аналіз таблиці «етапи заборони рідної мови».СРСР після короткої перерви відновив русифікаторську по-

літику Росії.

2.11. Словникова робота.Робота над словом: «СРСР».

2.12. Робота з таблицею.1932 рік — постанова ЦК ВКП(б) про припинення україні-

зації.1933 рік — було закрито українські школи на Кубані.1934–1941 роки — масове знищення історичних пам’яток

на всій території України.1938 рік — постанова про обов’язкове вивчення російської

мови в національних республіках.1945 рік — переселення українців до віддалених країв СРСР.1964, 1969, 1979 роки — організовані спецслужбами пожежі

в бібліотеках.1983 рік — постанова ЦК КПРС про русифікацію України

(вчителям російської мови збільшувалася зарплата).

2.13. Заключне слово вчителя.У 1991 році Україна стала незалежною державою. З розвитком

держави інтенсивно розвивається й українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — ба-гату, розвинену, гнучку. Нею і можна висловити все: від най-складніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незлічен-ній кількості чудових українських пісень, у думах, казках, у тво-рах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — бе-регти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити.

Виразне читання учнями віршів про мову.

Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була,Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе до тла.О місячне сяйво і спів солов’я,Півонії, мальви, жоржини!Моря діамантів — це мова моя,Це мова моєї Вкраїни.То матері мова. Я звуки твоїЛюблю, наче очі дитини…О мово чудова! Хто любить її,Той любить свою Україну!

557 клас

Виконання пісні «Україна», сл. і муз. М. Янушкевича.

І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.

Українська мова — це серця мого подих,Ти — небесна ласка, ясна височінь.Ти для мене, мово, як ковток повітря.Ти — моє майбутнє й синя далечінь.

2.14. Фізкультхвилинка.(Слухання пісні у виконанні П. Зіброва «Є в нас мова»).

3. Виконання пробних вправЗавдання: закінчити прислів’я:

Мова — це дзеркало душі … (людини). Мова — правдивий свідок … (історії). Мова — доля нашого … (народу). Мова — втілення … (думки). Слово до слова — зложиться … (мова). Мова — найдорожчий … (скарб). Гостре словечко коле … (сердечко). Удар забувається, а слово … (пам’ятається).

4. Осмислення і узагальнення вивченого

4.1. Фронтальна репродуктивна бесіда. Якою була мова первісних людей? Що позначали ієрогліфи? У якому столітті був створений слов’янський алфавіт? Назвіть українського першодрукаря. Назвіть засновника української розмовної мови. Назвіть основоположника сучасної української літературної

мови. У чому виявляється багатство української мови?

4.2. Виконання тестів (з використанням комп’ютера).1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки:

а) мовлення; б) читання; в) письмо.2. Найменшою одиницею мови є:

а) слово; б) звук; в) словосполучення.3. Слово, протилежне за своїм значенням, називається:

а) антонімом; б) паронімом; в) синонімом.4. Слово, близьке за своїм значенням, називається:

а) олеонімом; б) антонімом; в) синонімом.5. Яка частина мови називає предмет або особу?

а) Прикметник; б) іменник; в) прислівник.


6. Яка частина мови означає кількість і порядок при лічбі?а) Дієслово; б) займенник; в) числівник.

7. Яке речення називається простим?а) Яке має одну граматичну основу;б) яке має дві граматичні основи;в) яке має дві і більше граматичних основ.

8. Як підкреслюється підмет?а) Однією лінією; б) двома лініями; в) хвилястою лінією.

9. Як підкреслюється означення?а) Однією лінією; б) пунктиром; в) хвилястою лінією.

10. Скільки відмінків має іменник?а) 5; б) 6; в) 7.

11. Односкладові речення найчастіше складаються:а) з присудка; б) підмета і присудка; в) другорядних членів речення.

12. Частина слова, що стоїть між коренем і закінченням, назива-ється:а) префіксом; б) суфіксом; в) основою.

III. Заключна частина

1. Пояснення завдань додомуПідготувати повідомлення на тему «Голодомор 1932–33 років,

прочитати оповідання К. Мотрич «За таїною неба» (присвячене темі голодомору). Для другої групи учнів: підготувати прислів’я та приказки про рідний край.

2. Підбиття підсумків роботи учнів

2.1. Похвала учнів за активну участь.

2.2. Визначення найактивніших учнів.

3. Аргументоване оцінювання знань учнів

4. Приведення організму дитини в спокійний стан Слухання музики П. І. Чайковського «Пори року».

5. Організоване закінчення години спілкування Створення психологічного настрою на відпочинок.

Пролунає дзвінок,Вийдіть з класу всі тихо.Відпочиньте, пограйтесь —На урок не спізняйтесь!

577 клас

т. ю. прилипко

Відкритий Захід до дНя україНської писемНості «це ВідбуВалося у сиВу даВНиНу»

Мета: поглибити знання учнів про українську мову, заохо-тити до вивчення поезій про мову напам’ять, вихо-вувати любов до рідного краю, до художнього слова.

Обладнання: портрети Кирила та Мефодія, таблиця «З історії ста-новлення української мови», посібники, словники.


Ведуча. 9 листопада — День української писемності.Сьогодні ми зібралися для того, щоб згадати найважливішу

подію в житті нашої держави. Це час, коли з’явилося слово, на-родилася наша мова, те диво, без якого не існував би наш народ, країна, нація, бо…

Що без мови є народ?Пустеля, прірва, невідомість.Народ, позбавлений щедротПочути мову, а натомістьВін чує звірячі слова,Слова не віддані, не щирі,Що паморочить голова.Та схаменіться, ми ж не звірі!

ВедучаЦе відбувалося у сиву давнину,А наслідки ми бачимо сьогодні,Як люди мову вибрали одну,І нею говорять мільйони.Інсценівка про Кирила та Мефодія

КирилоЯ вчора бачив дивний сон,Мені здається, то знамення,Як всемогутній Посейдон,Розклавши на піску каміння,Хотів мені щось показати,Якусь премудрую науку. А я й не знав, що відказати,Та міцно хвать його за руку.


МефодійНе бачу я знамення тут,Ти, брате, міцно спиш щоночі,Не чуєш, як вітри гудуть,А потім кажеш все, що хочеш.

КирилоПослухай далі, не переч,То Богова наука в тому,Що камінець до камінця —І ми отримаємо слово.

МефодійНіяк я тямки не візьму —Хіба то слово те каміння?

КирилоПослухай, ось що я скажу,Я в цьому бачу провидіння.

МефодійМені здається, все то — нісенітниця.

КирилоІ назва буде їм «Кирилиця»,Як добре було б, коли звукиЗ’єднались до купи і букви,Тоді кожна літера мала свій знакІ їх об’єднати разом всіх отак.Думки на письмі побачили б світІ з’явиться слово міцне, як граніт,І буде письмо те людям навіки,Хай ним користуються всі, навіть діти.

МефодійМені здається, марна справаІз нічого робить алфавіт.Одне питання в мене є,Чи будуть вдячні нам за те?

КирилоНе зволікай, сідай до столу,Ми почнемо творити мову.На заздрість всім нехай вонаПоєднує країни і міста.

ВедучаПройшли роки, десятки і століття,Ми мову берегли як цінний дар,Несли її через біду і лихоліття,Передаючи з покоління мовний жар.

597 клас

Ведуча. Але життя не стоїть на місці, все змінюється, роз-вивається, вдосконалюється, і прикладом цього є наша мова. Завдяки наполегливій праці багатьох відомих людей з’явились літери, алфавіт, письмо.

Зусиллями мовознавців були відкриті різні мовні явища. І од-ним із таких явищ є частини мови.

Сценка учнів 6-го класуВедуча. Сьогодні на нашому святі присутні гості та команди

учнів 9-х класів. Ми спробуємо довести, що справа Кирила та Мефодія не була марною і що ми дійсно пишаємося тим, що сьо-годні вміємо писати, читати, думати і розмовляти саме україн-ською мовою.

Презентація командВедуча. Оголошуємо І конкурс «Хто швидше?». Командам

пропонується написати у правильній послідовності усі літери українського алфавіту.

Ведуча. Видатні люди різних епох і поколінь звертались до ук- раїнської мови як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури. Звернемо увагу на дошку, на якій роз-міщені вислови відомих людей про українську мову.

Знайомство з членами журі. Підсумки І конкурсуВедуча. Оголошуємо ІІ конкурс «Плекаймо слово». Кожній

з команд треба дати першою правильні відповіді на два запи-тання (Додаток № 1).

Підбиття підсумків ІІ конкурсуВедуча. Рідна мово! Який тернистий шлях довелось пройти

тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку муче-ницьку, але величну долю вистраждати.

На черзі ІІІ конкурс «Як ти знаєш історію держави».На дошці ви бачите п’ять дат, які розташовані в хронологіч-

ній послідовності. Вам необхідно відтворити події, які відбува-лися в ці роки. Переможцем буде той, хто виконає завдання пра-вильно і швидко (Додаток № 2).

Підбиття підсумків ІІІ конкурсуВедуча. Я оголошую останній ІV конкурс, який має назву

«Що в конверті?».Кожна команда обирає собі конверт, у якому міститься два

запитання, одне з яких вимагає логічного мислення та базових (основних) знань з української мови (Додаток № 3).


Підбиття підсумків ІV конкурсу

Підбиття підсумків усіх конкурсів

Нагородження переможцівВедуча. І на завершення хочеться звернутись до поетичного

слова, яке як ніхто може відтворити всі твої думки, всі твої спо-добання, всі твої мрії.

О рідна мово! Є ще люди ниці,Зрікаються, бува, і матерів!А я твої троянди й чорнобривціЛюбов’ю до пелюстки обігрів!Ти — крона й корінь рідного народу:Батьків, дідів, і прадідів, і пра…І час твою не вичовгає вроду,Не висмоктає Ворскли і Дніпра.В тобі — мої лани широкополі,Благословення мамине і хліб.Без тебе я страждав би, як без долі,І вже давно б, приречений, осліп.Бо ти — моя подвижниця і слава,Мечі і струни, правда і терни.Від київського князя ЯрославаДо нашої стрімкої бистрини.Життя мого майбутнього основа,Нехай же родить щедро твій город!Коли щеза чиясь у світі мова,Щезає разом з нею і народ!

додатки

Додаток 1 «Плекаймо слово»1. Коли вживається слово голова, а коли глава? (У прямому і пе-

реносному значенні)2. Чи правомірний вислів: «Він самий найкращий учень у класі»?3. Чи можна вважати нормативною в сучасній літературній мові

і правомірною до друзі форму множини други (наприклад, у І. Франка: други й недруги) від іменника друг?

4. Чому назва міста Переяслав-Хмельницький у родовому відмінку має форму Переяслава-Хмельницького, а назва району в цьому ж відмінку — Переяслав-Хмельницького? Чи правильно це?

5. Чи правомірний вислів: «Мова йдеться про тебе»? Чи в усіх стилях мовлення вживається слово річ, як синонім слова мова?

6. Як правильно утворити форму родового відмінка від власної назви Рим — Рима чи Риму?

617 клас

Додаток 2 «Як ти знаєш історію держави»

1720 рік Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою

1755 рік Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії

1775 рік Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях

1863 рік Валуєвський циркуляр міністра внутрішніх справ Росій-ської імперії про заборону друкування українською мовою

1876 рік емський указ, за яким не допускалося ввезення із-за кордону книг на «малоросійськом наречии», скасування з ужитку слів: Україна, козак, Запорізька Січ

1989 рік Прийнято Закон «Про мови в УРСР»

1996 рік Верховною Радою України прийнято Конституцію Укра-їни, в якій українську мову закріплено як державну

1998 рік Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови

Додаток 3 «Що в конверті?»

Конверт 11. Укажіть на граматичні ознаки, що є спільними для кількох

частин мови.2. Чим, на вашу думку, відрізняється вживання слів брама

і вежа?

Конверт 21. Що є спільного чи подібного в правописі різних частин мови?2. Чим, на вашу думку, відрізняється вживання слів дружній

і дружний?

Конверт 31. На які групи поділяються частини мови? Порівняйте їх.2. Чим, на вашу думку, відрізняється вживання слів знадний

і звабливий?


В. б. Нечипоренко

сцеНарій сВята «мужай, прекрасНа НаШа моВо!»

Мета: показати учням красу та багатство української мови, милуватися її красою, виховувати любов і пошану до рідної землі, її історії та мови.

Обладнання: портрети українських письменників, костюми для інсценізацій.


1-й ведучийЯк гул століть, як шум віків,Як бурі подих,— рідна мова,Вишневих ніжність пелюстків,Сурма походу світанкова,Неволі стогін, волі спів,Життя духовного основа.

1-ша ведуча. Із сивої давнини бере свій початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, наша не-вмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу й найлюті-ших царських сатрапів, і посіпак шляхетсько-панських, і своїх панів та підпанків недолугих.

2-га ведуча. Перетерпіла вона, мова наша рідна, і дикун-ський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив дру-кувати книги українською мовою, окрім творів художніх; і га-небний із найганебніших емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою.

1-й читецьЦареві блазні і кати,Раби на розум і на вдачу,В ярмо хотіли запрягтиЇї, як дух степів, гарячу.І осліпити, й повестиНа чорні торжища, незрячу…

2-й читецьТи вся порубана була,Як Федір у степу безріднийІ волочила два крила

637 клас

Під царських маршів тупіт мідний,Але свій дух велично гідний,Як житнє зерно берегла.

1-й ведучий. Видатне місце в розвитку української літера-турної мови посідає безсмертний полтавець Іван Петрович Кот-ляревський.

Так, Котляревський у щасливий часВкраїнським словом розпочав співати,І спів той виглядав на жарт не раз,Та був у нім завдаток сил багатий,І огник, ним засвічений, не згас,А розгорівсь, щоб всіх нас зігрівати.

2-й ведучий. Саме Котляревському вдалося добитися визна-ння української мови як літературної, утвердити її в правах гро-мадянства. Українська мова в його творах, мов коштовний само-цвіт, заіскрилася тисячами барв…

Сцена з «Наталки Полтавки» І. П. Котляревського1-й ведучийНа фоні мелодії «Реве та стогне Дніпр широкий».

І цвіт весняний — літній овочНа дереві життя давав,І Пушкінові МаксимовичПісні вкраїнські позичав,І де сміявсь Іван Петрович,—Тарас Григорович повстав.

2-й ведучий. Під бунтарським пером великого Кобзаря укра-їнська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запа-лала гнівним вогнем. З вершин світової культури, з найглибших глибин людської совісті і правди, він — Прометей людського слова — закликав:

Обніміте, брати мої,Найменшого брата,Нехай мати усміхнеться,Заплакана мати.

1-й ведучий. Батьком української літературної мови вважа-ємо Тараса Григоровича Шевченка. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла з величезною силою. Він створив справ-жню літературну мову українського народу. У ній Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і, як ніхто, відчув чудову чарівну музику українського слова. (Вірш В. Самійленка «Українська мова»)


2 - й в е д у ч и й. Разом із Шевченком передові сини Укра-їни в чорну ніч реакції й деспотизму владно піднесли свій го-лос на захист українського народу, його самобутньої культури і мови.

Сцена зустрічі Мавки і Лукаша з драми «Лісова пісня» Лесі Українки

1-й читецьІ мимо п’яних панських шлюбівКотилась хвиля польова,І непокірний ДобролюбовНароду боронив права,І не в диму картярських клубівДуша світилася жива.

2-й читецьА там, де піт росив священнийНароду-велетня чоло,Де мислі пагіння зеленеВітрам наперекір цвіло,—Там зводився язик вогненний,Там пісні полум’я росло.

1-й ведучий. Серед безпросвітної пітьми царської реакції вогненне слово Шевченкове било на сполох, кликало до зброї, до помсти:

Встане правда! Встане воля!..Розкуються незабаромЗаковані люди.

2-й ведучийІ на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде матиІ будуть люди на землі.

1-й читецьДень старий заглох, як темна пуща,Інше встало маємо століть.Твого серця мова невмирущаЗводить крила, бронзою дзвенить.

2-й читецьТо ж цвіла калиначервоніла, достигала,всьому світу заявляла:Я — країна Україна —на горі калина!

657 клас

1-й ведучийТа раптом з БерлінаДикі орди налетіли,Україну вбить хотілий нашу мову солов’їнуДикуни з Берліна.

2-й ведучийСлово ж наше рідне!Ти німоті не далося,Озернилось, як колосся,Стало бойове і гіднеСлово наше рідне!

1-й читецьСлово наше рідне!Гарне ж ти на вроду!Бо ти єсть не всепрощення:Ти в боях пройшло хрещенняСлово мужнього народу,Що не дрогне зроду.

2-й читецьХай ізнов калинаЧервоніє, достигає,Всьому світу заявляє: —Я — країна Україна —На горі калина.

3-й читецьЇї — незмірено багату,Дзвінку, і ніжну, і завзяту,Як день сьогоднішній, чудову,—Люблю, люблю вкраїнську мову.

4-й читецьДавно, давно,Ще в пору колискову,Блаженним безтурботним малюкомЯ всмоктував у серце рідну мовуЗ цілющим материнським молоком.Вона була, як вогник для дитини,І розумом, і першим відкриттям,Влилась у кров,Вросла в живі клітиниНе райського —Сутужного життя.

5-й читецьВ народі в невтолимому натхненніВизбирував проникливі слова,


Щоб відстані долали і кордони,Не гнулись під ударами, як цвях,Гули в піснях розчулено, як дзвони,На все життя лишаючись в серцях.

6-й читецьБо ті слова —Одвічне царство мови,Воно звучить магічно, як Бетховен,В устах братів по крові і сестер.У ній усе:Діброви й верболози,Дніпра і Ворскли витканий атлас,Козацька доблесть і кріпацькі сльози,Ще й думка та, що вистраждав Тарас.Розмай Карпат,Де в’юниться на скеліСмерічка недоторкано-струнка,Незгасне сяйво вбогої оселі, Що нам дала у спадщину Франка.Діброви праслов’янської Волині,З журбою Мавки й болем Лукаша,Де гордою Кассандрою і ниніВита бентежна Лесина душа.

7-й читецьМов писанки, хатини сіл затишні,В курганах скіфських сива далина.Та усмішка жива Остапа Вишні,Та пристрасть Ярослава Галана.О мово рідна!Є ще люди ниці,Зрікаються, бува, і матерів!А я твої троянди й чорнобривціЛюбов’ю до пелюстки обігрів.Ти — кров і корінь рідного народу:Батьків, дідів, і прадідів, і пра…І час твою не вичовгає вроду,Не висотає Ворскли і Дніпра.

8-й читецьВ твої ж глибиниРильського й ТичиниЗ твоєї животворної вощиниІ я ліплю поезій стільники.В тобі — мої лани широкополі,Благословення мамине і хліб.Без тебе я страждав би, як без долі,І вже б давно приречений осліп.

677 клас

1-й ведучий. І лише із здобуттям Україною незалежності, з прийняттям Закону «Про мови» квітне запашним яблуневим цвітом наша мова — коштовний скарб нашого народу.

1-й читецьРідна мово, зелена діброво!Чую пісню твою молоду.Золотими зірницями словаТи цвітеш у своєму саду.

2-й читецьВсе в тобі з’єдналося, злилося —Як і помістилося в одній!Шепіт зачарований колосся,Поклик із катами на двобій.

3-й читецьТи даєш поету дужі крила,Що підносять правду в вишину,Вченому ти лагідно відкрилаМудрості людської глибину.

4-й читецьІ тобі рости й не в’януть зроду,Квітувать в поемах і віршах,Бо в тобі — великого народуНіжна і замріяна душа.

5-й читецьЧую пісню твою колисковуІ на свято до тебе іду.Квітни, мово, зірницями слова!Я — листок у твоєму саду.

2-й ведучий. Мову чудову, глибинне і пружне слово дав нам народ. Дав нам цю мову і наказав свято оберігати її чистоту, зба-гачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої.

1-й ведучийЯк парость виноградної лози,Плекайте мову.Пильно й ненастанно.Політь бур’ян, чистіша від сльозиВона хай буде.Вірно і слухняноНехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.

2-й ведучийПрислухайтесь, як океан співає —Народ говорить. І любов, і гнівУ тому гомоні морськім. Немає


Мудріших, ніж народ, учителів:У нього кожне слово — це перлина.Це праця, це натхнення, це людина.

1-й ведучийНе бійтесь заглядати у словник:Це пишний яр, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

2-й ведучий. Прекрасна й чудова посеред народів стоїть Укра-їна,— немов та яблуня в садах народолюбного раю! І гляньте: мова її там виблискує мова — як щедрий, як чистий алмаз.

1-й ведучийМужай, прекрасна наша мово,Серед прекрасних братніх мов,Живи, народу вільне слово,Як мир, як щастя, як любов!

698 клас

8 клас

З. В. Шматок

сцеНарій ВихоВНого Заходу «як парость ВиНоградНої лоЗи, плекайте моВу»

Мета: поглибити знання учнів про українську мову та її до-слідників; прищеплювати інтерес до українського художнього слова; виховувати почуття національної самовідданості, колективізму, патріотизму.

Обладнання: портрети дослідників української мови, відомих мо-вознавців, енциклопедія «Українська мова»


Здрастуй, Слово, Українська МовоЗдрастуй на межі тисячоліть,Квітни калиново й барвінково,Запашна вічнозелена віть!Слово — брила, слово — крила, диво,У незнане зоряний політ.Через мову щиро і правдивоОдкривається нам білий світ.Любо й мило людям щастя зичить,Бачить, як сузір’я, мов зорить,Знати, як усім народам личитьМовою своєю говорить,Мовна зоряна світобудова,Ворог твій — шовіністична тьма,Зникне десь одна-єдина мова — І уже гармонії нема.Тож несімо естафету гідно:В ріднім слові — мир і благодать.Ми, як скарб нетлінний, мову ріднуМусимо нащадкам передать.

У ч и т е л ь. Рідна мова — найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, передає з покоління в покоління до-свід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова — незборна та-їна, яка робить народ народом. Мова — наш найкращий друг, наставник, постійний порадник і найдосконаліше знаряддя. Упро-довж віків український народ творив, шліфував свою мову. Той


витворений народом світ мови оточує нас від народження. «Лю-бов до Батьківщини неможлива без любові во рідного слова»,— писав В. О. Сухомлинський. Мова — велике багатство, яке треба усім нам берегти і примножувати. У великих письменників треба вчитися дбайливого ставлення до мовних скарбів народу, вчи-тися майстерного володіння мовою. І, звичайно, найбільше вчи-тися у Т. Шевченка. Він став основоположником сучасної укра-їнської літературної мови, її найбільшим Майстром. Геніальність Т. Шевченка виявляється у вічності його слова. Зачарування мо-вою, її силою знаходимо в безсмертних рядках вірша:

Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує!

А які глибокі роздуми про мову повідав невтомний трудівник пера М. Рильський, який заповідав нам: «Як парость виноградної лози, плекайте мову… Чистіша від сльози вона хай буде».

Мову ревно оберігають мовознавці,невтомні творці словників і граматик.

Світочі лінгвістикиМихайло Максимович — видатний український учений-універ-

саліст. Народився у 1804 році в с. Богуславець на Черкащині у дворянській сім’ї. 1823 p. він закінчив природничий факуль-тет Московського унірситету, де й працював на різних посадах до 1834 p., згодом очолив Київський університет, викладав там, а 1845 року вийшов у відставку й оселився на Канівщині. Хоч головний напрям його наукової діяльності — ботаніка, все ж його внесок в українську філологію також був помітним. Най-більше він цікавився історією української мови, дослідив і ви-дав ряд її пам’яток, виробив власну правописну систему тощо. Він заклав основи української фольклористики, здійснив перші наукові видання української народної творчості, займався також літературознавством, писав художні твори і перекладав, був ак-тивним громадським діячем.

Олександр Опанасович Потебня залишив по собі помітний слід у філологічній науці. Він народився у 1835 році в с. Маневі на Полтавщині у дворянській родині, 1856 року закінчив Харків-ський університет, за успіхи в навчанні був відправлений на ста-жування за кордон, після повернення став працювати у своєму навчальному закладі. Уже в 26-річному віці видає працю з фі-лософії мови «Думка і мова». його капітальна праця «З нотаток

718 клас

із руської граматики» (у 4-х томах) мала універсальний характер: у ній комплексно досліджуються мови східних слов’ян, передо- всім українців. Чимало праць мовознавець присвячує джерелам становлення української національної мови, фольклору, літера-турі, етнографії, мистецькій культурі. його діяльність викликала переворот у тодішній лінгвістиці. Праці мовознавця привертають увагу сучасних учених своєю оригінальністю, актуальністю, гли-биною, новаторськими ідеями.

Іван Верхратський народився у с. Більче на Тернопільщині, 1868 року закінчив філософський факультет Львівського універси-тету. 1874 року — природничі курси у Кракові. Упродовж усього життя учителював у гімназіях Дрогобича, Станіслава, Львова. Серед його учнів був відомий у майбутньому поет І. Франко. І. Верхратський почав розробляти українську наукову терміно-логію з природознавства, працював над укладанням словника української мови, виробленням українського правопису. Найго-ловніший його здобуток у мовознавстві — вивчення говорів укра-їнської мови (лемківського, гуцульського, бойківського та ін.). Займався також літературною творчістю.

Агатангел Кримський — видатний український учений-універ- саліст, народився в м. Новограді-Волинському в сім’ї вчителя. Се-редню освіту здобув в Острозі й Києві, вищу — у Лазаревському ін-ституті східних мов та Московському університеті, у яких згодом почав викладати. Уславився як сходознавець, досліджуючи істо-рію літератур, мови, етнографію, релігії, культуру народів Сходу (арабів, персів, євреїв, турків та ін.); багато перекладав зі схід-них мов (загалом був визнаним поліглотом, знав понад 60 мов); активно працював і в україністиці — досліджував історію мови, її правопис, лексику, граматику, підготував до друку ряд підруч-ників та словників з української мови; вивчав життя і творчість українських літераторів, українську етнографію і фольклор, іс-торію. У середині 1941р. був репресований.

Серед українських учених другої половини ХІХ ст. почесне місце належить Павлові Гнатовичу Житецькому, праці якого присвячені історії української мови. Народився П. Житецький 4 січня 1837 року у Кременчуці в сім’ї священика. Освіту здо-бував у Полтавському духовному училищі, Переяславській се-мінарії та на історико-філологічному факультеті Київського уні-верситету. Працював викладачем у Кам’янець-Подільській та Києво-Подільській гімназіях. Павло Гнатович організовує групу укладачів словника української мови. П. Житецький — автор таких відомих праць, як «Описание Пересопницкой рукописи


ХVI века», «Очерк литературной истории малорусского наречия в ХVIІ веке», «Энеида» Котляревского и древнейший список ее».

П. Житецького вважають одним із основоположників україн-ської філологічної науки.

Іван Іванович Огієнко, життя якого було зіткане з віри і праці, побачив світ 1882 року в м. Брусилові Київської губернії. Бід-ність, раннє сирітство, шкільна наука з 9 років — типова доля селянської дитини тих часів. На широкий шлях І. Огієнко ви-йшов завдяки природним здібностям, глибокій релігійності, над-звичайній працездатності і любові до рідного народу. Таланови-тий студент Київського університету, він став найкращим учнем Володимира Перетца — фольклориста, літературознавця і мово- знавця. Блискуче знання класичних мов, санскриту, французь-кої, німецької, старослов’янської, російської, польської та інших мов гарантувало молодому вченому велике майбутнє. Та він обрав українську мову. Ще в молоді роки вчений збагнув істину, не-доступну деяким професорам-шовіністам: українська мова варта наукових досліджень. Одна по одній з’являються праці: «Огляд українського язикознавства», «Вчімося рідної мови», «Рідна мова в українській школі», «Нариси з історії української мови: сис-тема українського правопису» та ін. З педагогічною практикою І. Огієнка пов’язана плідна методична робота. Професор випус-кає у світ посібники і підручники. Слово про Огієнка-мовознавця не буде повним, якщо не згадати його лексикографічної діяль-ності. Він уклав «Український правописний словник», «Україн-ський стилістичний словник», «Історичний словник української граматичної термінології», «Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови» та ін. Думки І. Огієнка актуальні для кожної нації, що прагне зберегтися як цілість: мова — основа держави, вона об’єднує націю; щоб зберегти мову, кожен повинен відчути відповідальність за неї.

Ярослав-Богдан Рудницький народився 28 листопада 1910 року в м. Перемишлі, (а помер 19 жовтня 1995 року в м. Монреалі). Навчався на факультеті гуманітарних наук в університеті Яна Казимира у Львові, де студіював словенські мови й літератури, діалектологію, ономастику. У мовознавстві для вченого не існу-вало другорядних проблем. етимологія, порівняльне мовознав-ство, місцеві говірки і діалекти, підготовка підручників україн-ської мови, створення словників — таке коло його зацікавлень. Завдяки Я. Рудницькому постало Товариство плекання рідної мови у Вінніпезі. Він видав перший етимологічний словник укра-їнської мови, кишеньковий «Українсько-німецький словник»,

738 клас

перший церковнослов’янсько-український словник. Про плідну творчу діяльність ученого, просвітянина, громадського діяча укра-їнського зарубіжжя говорять його численні праці. Ось назви де-яких із них: «Як говорити по-літературному», «Українська мова та її говори», «Слово й назва Україна» та багато ін. Так посту-пово повертається в Україну ім’я (і доробок!) ще одного її вірного сина, якого доля на довгі роки розлучила з батьківщиною, але не розлучила з рідною мовою.

Вікторина1. Назвіть прізвище ученого-універсаліста, головним напрямом

діяльності якого була ботаніка, хоча саме він заклав основи української фольклористики. (М. Максимович)

2. Хто з українських мовознавців у 26 років видав фундамен-тальну працю з філософії мови «Думка і мова»? (О. По-тебня)

3. Цей видатний учений-універсаліст був поліглотом, знав понад 60 мов. Назвіть його прізвище та ім’я. (А. Кримський)

4. Який видатний філолог і природознавець був учителем І. Я. Франка? (І. Верхратський)

5. Назвіть ім’я і прізвище ученого українського зарубіжжя, який вивчав етимологію, місцеві говірки, підготовляв підручники української мови, створював словники. (Я. Рудницький)

6. Хто з мовознавців другої половини XIX століття є автором ві-домої праці «Описание Пересопницкой рукописи XVI века»? (П. Житецький)

7. Кому із відомих учених-мовознавців належить думка, яка є актуальною і сьогодні, що мова — основа держави, вона об’єднує націю? (І. Огієнку)

Поетична сторінка

СеРеД ТеМНОЇ НОЧІСеред ночі КиївКриється туманом.Розмовляє вітерЗ бронзовим Богданом.— Облітав я,— каже,Вулиці всі чисто.Як змінився Київ,Це прадавнє місто!Де вітри гуляли —Там нові квартали…А Богдан зітхає:— Що там ті квартали…


Нині і кияниЗовсім інші стали.Я сто літ на площіДнюю і ночую,Але дуже рідко.

РІДНУ МОВУ ЧУЮДамочка-кияночкаДо крамниці мамочкаУвійшла з дитям.— Купи книжку, мамочко.Он вона, отам…Мама здивувалася:— Кніжечку ти хошь?ето на украінском,Что ти в нєй поймйош?Кніжкі, моя дєточка,Нада понімать,А на етой запростоІ язик сломать.Трохи згодом дамочкаВ булочну зайшла.— Купі, мама, хлєбушек,—Мовила мала.Мама не сказала їй:— Хлєбушек ти хошьето же украінскій,Он же нехорош.—Ні, тривоги в дамочкиУ душі нема,Що дитя об хлєбушекЯзика злама.

ТУРОКЗбирається мій знайомийВ далеку мандрівку.Придбав собі в ТуреччинуНа тиждень путівку.Костюм справив ультрамодний,Вчить турецьку мову,Уже знає, як звуть туркиСвиню і корову,Як спитати в магазині,Почім у них шуби,Де дістати мило й пасту,Яка чистить зуби.Голова гуде у ньогоВід отих уроків…

758 клас

Він, між іншим, на ВкраїніЖиве тридцять років.Ходить всюди, як хазяїн,Аж дверима гурка,Хоча мову українськуЗнає гірше турка.

Бувальщини із життя видатних людей

ВОЛи І КОНІУ Криворівню, в Карпати, приїхали львівські дачники, щоб

побачити М. Коцюбинського. Один із них почав висловлювати своє захоплення творчістю М. Коцюбинського:

— А прекрасні ваші твори ми добре знаємо. Наприклад, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

— Я не про воли, а про коні писав. — Не розумію. Коні ж не ревуть? — Ну, що з того? Коні не винні (М. Коцюбинський).

ПРО ПОеТиЧНий ТАЛАНТЗайшла суперечка про те, що таке талант і як його пізнати.

Самійленко не брав участі у розмові.— А ви, Володимире Івановичу, коли вперше усвідомили, що

у вас поетичний талант? — питають його. — Коли надрукували те, що я написав.— А не траплялось вам, що на вас нападали сумніви щодо

вашого таланту?— Находили тоді, коли друкували все, що я написав. (В. Са-

мійленко)

МУЖиЦЬКА МОВА й МУЖиЦЬКий ХЛІБКолись багата волинська поміщиця — графиня спитала в по-

етеси:— Чому це ви, Ларисо Петрівно, вживаєте майже завжди му-

жицьку мову?— А чому ви, графине,— усміхнувшись, відповіла Леся Укра-

їнка,— вживаєте мужицький хліб та все інше, придбане мужиць-кою працею? (Леся Українка)

РОЗПОДІЛ ПРАЦІМартович до Стефаника:— Ти пам’ятаєш, Василю, як ми колись хотіли написати ра-

зом одну річ? Напишемо тепер. Ти маєш таке ім’я…— Добре, Лесю, поділимо працю. Ти пиши, а я підпишу.

(В. Стефаник)


НеСПРАВеДЛиВІСТЬОдного разу Василь Стефаник підходить у кав’ярні до Хотке-

вича, який сидить за столиком і швидко пише сторінку за сто-рінкою.

— Я не розумію, як ви можете так багато і так легко писати? Хоткевич на це відповідає:

— Бачите, така вже несправедливість на цьому світі. Вам до-сить написати кілька сторінок, щоб сказали, що ви маєте талант, а мені треба цілу книжку.

У світі крилатих слів…

БОРІТеСЯ — ПОБОРеТе!Слова з поеми Т. Шевченка «Кавказ» — полум’яний заклик

до боротьби проти соціального й національного гноблення. (Г. Хот-кевич)

ВОВК І ЯГНЯВислів із однойменної байки Л. Глібова «Вовк і ягня» є об-

разною характеристикою протилежних вдач — агресивної і ла-гідної.

ВОГОНЬ В ОДеЖІ СЛОВАЦитата з поеми І. Франка:

Слова — полова,Але огонь в одежі слова — Безсмертна, чудотворна фея,Правдива іскра Прометея.

Цими словами І. Франко стверджує, що справжня поезія по-винна кликати, запалювати народ до праці, до боротьби.

І ставок, і млинок,І вишневенький садок.

Слова з пісні виборного «Ой під вишнею, під черешнею» у п’єсі І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» вживаються для ви-разу понять «багатство», «заможність».

КОНІ Не ВиННІНазва новели М. Коцюбинського, в якій розвінчується лібе-

ральне панство. Цей вислів уживається із значенням: лицемірне небажання бачити дійсних винуватців чогось.

ЛЮДиНА І ЗБРОЯНазва роману О. Гончара. Вислів став образною характерис-

тикою воєнної тематики в літературі та мистецтві.

778 клас

НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ Не ВМРе, Не ЗАГиНе

Цитата з поезії Т. Шевченка «До Основ’яненка», в якій поет оспівує безсмертя української народної творчості.

ПеРеХРеСНІ СТеЖКиНазва повісті І. Франка. Вислів означає складність і супереч-

ливість життєвих обставин, людських відносин.

СВІТ ЛОВиВ МеНе, ТА Не СПІйМАВСлова визначного українського філософа і поета Г. Сковороди,

вибиті на його надгробку. У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», що ними споку-шали поета.

ТРОЯНДи й ВиНОГРАДНазва поезії М. Рильського, в якій оспівано гармонію краси

і праці.

ЩОБ УСІ СЛОВ’ЯНи СТАЛи ДОБРиМи БРАТАМи

Цитата з вступу до поеми Т. Г. Шевченка «Єретик», в якому поет висловлює свою мрію про майбутню єдність вільних слов’ян- ських народів.

Я ВийДУ САМА ПРОТи БУРІВислів походить з поезії Лесі Українки «В чорну хмару зібра-

лася туга моя». Цей вислів вживається на означення громадян-ської мужності людини.

Сторінка для допитливих

Мовні загадки-жарти1. У якому вигуку є сто однакових звуків? (Стоп)2. За який приголосний звук треба сховати інший приголосний,

щоб вистрелили разом кілька гармат? (Залп)3. Що треба зробити, щоб майка злетіла? (М змінити на ч)4. Який синонім прислівника тепер не змінює свого значення,

коли його прочитати справа наліво? (Зараз)5. Що спільного між обрієм-горизонтом і обрієм-колом знань, ін-

тересів людини? Які спільні означення можуть мати ці слова? (Можуть бути широкими і вузькими)

6. Які слова мають два звуки, а позначаються однією літерою? (Я — займенник, є — дієслово)

7. Який алфавіт містить шість букв? (Абетка)8. Що знаходиться всередині школи? (О)


9. Доберіть односкладові слова без жодного приголосного. (А — сполучник, вигук; е — вигук; і — сполучник; о, у — вигуки, прийменники)

10. Як написати слово робота п’ятьма літерами? А чотирма? (Пра- ця, труд)

11. Що стоїть між підлогою і стелею? (І)

Вимов скоромовку1. Прилетіли горобці — говорили про крупці. Не про крупці,

не про крупцю, а про круп’ячко.2. Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепелятами.3. На подвір’ї зелен кущ. Над кущем літає хрущ. Ми прибігли

до куща. Над кущем нема хруща.

Гра «Авторство»1. Історія — вчителька життя. (Цицерон)2. Кожен є ковалем своєї долі. (Клавдій)3. В людині все має бути прекрасним. (А. Чехов)4. Краса врятує світ. (Ф. Достоєвський.) 5. Нове життя нового прагне слова. (М. Рильський) 6. Світ ловив мене, та не впіймав. (Г. Сковорода)7. У всякого своя доля і свій шлях широкий. (Т. Шевченко)8. Я мислю, отже, існую. (Декарт)

Гра «Аукціон крилатих слів»1. Назвіть крилаті слова, в яких використовуються числівники.

(За тридев’ять земель, на сьомому небі, десять заповідей, і один у полі воїн, зірка першої величини, сім чудес світу, дванадцять подвигів Геракла, до сьомого коліна, третього не дано та ін.)

2. Назвіть крилаті слова, що постали з назв літературних тво-рів. («Перехресні стежки», «Борислав сміється» І. Франка, «Герой нашого часу» М. Лєрмонтова, «Великий льох» Т. Шев-ченка, «Бенкет під час чуми» О. Пушкіна, «Принцеса на горо-шині» й «Гидке каченя» Г. К. Андерсена, «Пропала грамота» і «Мертві душі» М. Гоголя, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова та ін.)

3. Назвіть крилаті слова, що використовувалися як назви літера-турних творів. («Fata morgana» М. Коцюбинського, «На брата брат» і «Прийдімо вклонімося» Ю. Мушкетика, «Морітурі» і «Сад Гетсиманський» І. Багряного, «Хліб насущний» Б. Хар-чука, «Іди і дивись» О. Адамовича, «Білі шати» В. Дудінцева та ін.)

798 клас

4. Назвіть афоризми, що належать Т. Шевченкові. («Діла доб- рих оновляться, діла злих загинуть», «Де нема святої волі, не буде там добра ніколи», «Якби ви вчились так , як треба, то й мудрість би була своя», «Хто матір забуває, того Бог карає», «Не вмирає душа наша, не вмирає воля», «В своїй хаті — своя й правда, і сила, і воля».

5. Назвіть афоризми, що належать Лесі Українці. («З рук смерті люди дістають безсмертя», «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі», «Що сльози там, де навіть крові мало», «Сум не має дна», «Терпіть кайдани — то всесвітський со-ром» та ін.)


В. В. прибєгіна

ВихоВНий Захід іЗ культури моВлеННя «рятуймо НаймеНШе слоВо!»

Мета: привернути увагу школярів до мовної культури, правильного слововживання, розуміння мовних обов’язків громадян; розвивати почуття міри, такту, уміння доброзичливо і приязно спілкуватися; куль-туру мовлення.

Обладнання: виставка книг, вислови відомих людей, словники, роздатковий матеріал.

Заговори, щоб я тебе побачив.Народна мудрість


і. організація класу

іі. Вступне слово вчителя

Учитель. Багато є таємниць у світі і одна з найбільших — мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби розуміємо його. Проте все, що закладено в нього упродовж віків, інколи не мо-жемо повною мірою видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами у всій красі, бо «порожні слова нічого не варті», в пустих словах правди нема, крім того, «всі слова були уже чиїмись», стверджує Ліна Костенко.

Страшні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись.Хтось ними плакав, мучився, болів,із них почав і ними ж і завершив.Людей мільярди, і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!

Про нашу мову відгукуються як про мову дуже мелодійну, по-етичну, яскраву. Російський актор Собінов, прочитавши переклад українською мовою опери Вагнера «Лоенгрін», вигукнув: «Це зву-чить зовсім по-італійському: гарно, звучно, високо і поетично».

818 клас

А на всесвітньому конкурсі краси мов у Парижі 1943 року укра-їнській мові присудили III місце.

Задумаймось над цими історичними фактами і прислухаймось до свого мовлення. Чи можемо ми ним гордитися? Чи варте воно таких відзнак?

Дехто каже: «Чи не однаково, як я говорю? Головне, щоб мене розуміли». Досить часто, йдучи вулицею чи їдучи в автобусі, я чую щось на зразок такого діалогу між хлопцями (див. додаток).

Чи можна зрозуміти щось? Чи є правильним таке мовлення? Чи знайомі вам такі ситуації?

Отже, зовсім неоднаково, як ви говорите. З того, як розмов-ляє та чи інша людина, можна зробити висновок про її освітній і культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвинені-шою, досконалішою є її мова. Про таких людей говорять: «Гово-рить, мов шовком гаптує». А скалічена мова отуплює людину. За словами В. Сухомлинського, «говорити скаліченою мовою — все одно, що грати на не налаштованій скрипці».

III. оголошення теми та мети уроку

Тема нашого сьогоднішнього уроку — це тема всіх наших уроків словесності, бо ми постійно працюємо над удосконален-ням нашого мовлення. Сьогоднішній урок — це невеличкий під-сумок уже вивченого, сподіваюсь, що ці 45 хвилин допоможуть вам розв’язати деякі мовно-культурні проблеми, удосконалити ваше мовлення. (Запис у зошити)

IV. актуалізація опорних знань

«Спілкування — це єдина розкіш, що гідна людини»,— сказав А. Сент-екзюпері, а Чарльз Гокент зазначив: «Потяг до спілку-вання відрізняє людину від інших істот». Спілкування є різно-видом усного мовлення. Що таке мовлення? Які види мовлення ви знаєте? Яким має бути мовлення людини? (Доречним, змістовним,

послідовним, точним, правильним, багатим, виразним)Тож дотримуйтесь цих вимог.

V. Виклад матеріалу

«Будьмо взаємно ввічливими!»З культурою мови пов’язують насамперед уміння правильно

говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до ситуації спілкування.


Що таке ситуація спілкування? Культура мови — це мовний етикет. Що таке етикет? А що таке, на вашу думку, мовний етикет?

Мовний етикет — це найуживаніші слова, звороти, з якими люди звертаються один до одного, виявляючи свою ввічливість, повагу, пошану.

Нам багато разів на день доводиться вітатись, просити виба-чення, дякувати, бажати. Робити це потрібно чемно, ввічливо й відповідно до ситуації. Зараз з’ясуємо, наскільки ви обізнані з мовним етикетом.

Що найперше робите ви, коли когось зустрічаєте?Так, вітаєтесь. Неспроста кажуть: «Заговори, щоб я тебе по-

бачив», але саме ці слова і обрані епіграфом уроку. Як ви віта-єтесь — так вас і сприйматимуть. Прошу, називайте відомі вам форми звертання. (Коментування окремих форм: з Миколаєм будьте багаті, зі святим Вечором)

Уявіть ситуацію. Як бути?1. Ви зайшли в переповнений автобус, побачили знайомих. Чи

вітатиметесь? Як?2. Ви зустрічаєте гурт незнайомих хлопчаків, а серед них —

однокласник Андрій. Чи можна привітатися «Здрастуй, Ан-дрію!»

3. Чи варто вітатись із людиною на далекій відстані?4. Чи потрібно вітатися щоранку з батьками? Хто з вас віта-

ється?Пам’ятайте, неввічливо:

вітатись і не дивитись людині у вічі; вітатись і тримати руки в кишенях; вітатись і щось жувати.

Пам’ятайте про це і вітайтесь, вітайтесь завжди привітно, не-залежно від настрою. Як про це сказано у поезії Д. Білоуса «По-між добрих людей».

«Дяка щирая тобі»У вас на партах є надрукований текст. Прочитайте його, ви-

значте основну думку. А які ви використовуєте вирази, щоб подякувати?

Пам’ятайте, що слова вдячності не потребують великих зу-силь і не забувайте про слова-відповіді. Які ви знаєте слова-відповіді? Як бути? Як ви поводитесь у такій ситуації: мама зранку приготувала

вам сніданок, ви поснідали. Які ваші подальші дії?

838 клас

Дуже часто батьки через своїх дітей опиняються у не дуже приємній ситуації, як ось: хлопчина отримав від тітки кілька цукерок і не сказав ні словечка. його мама засоромилась, що не подякував тітці, і нагадала йому:

— Синочку, а як говориться, коли щось дають?— Дайте ще! — відповів хлопчина. Чи не нагадує вам когось цей хлопчина?До речі, відомі жартівливі форми подяки. Ось наприклад:

Богу хвала, що душа ся напхала. Спасибі за закуску — що іззів курку й гуску. Спасибі за полудень, що наївся, та й голоден. Благодареники за вареники, а галушок і у вічі не бачив.

Тож дякуйте не лише за великі, а й за дрібні послуги і пам’ятайте: за нормою української мови варто сказати: дякую Вам, а не дякую Вас.

«Поклич мене, поклич…»Спілкуючись, ми неминуче вдаємось до звертання. Змалку нас

вчать, як звертатись до мами, тата, дідуся, бабусі. Батьки, бажа-ючи, щоб ви росли вихованими, добрими, чемними, називали і на-зивають вас: сину, синочку, доню, донечко, мій котику, зайчику. А діти, коли виростають, чомусь забувають ці форми. Як ви часто звертаєтесь, особливо один до одного? (Ей, ти.

Чуєш. Народ) А чи не пригадуєте, хто з героїв і якого художнього твору так

звертався до своїх однолітків? («Федько-халамидник»)Зараз з’ясуємо, чи вмієте ви звертатись, чи вмієте відшу-

кати те слово, яким можна відімкнути серце людини, завоювати її прихильність. Доберіть звертання до таких осіб: мама, батько, вчитель,

друг, Андрій. А яку форму має звертання? Завжди?

Подумайте і скажіть: якщо звертання складається з двох власних імен? (Обидва

слова мають форму кличного відмінка: Іване Михайловичу, Ганно Василівно);

якщо з двох загальних назв? (Пане лікар, іноді: пане лікарю); якщо із загальної назви і прізвища? (Пане Шевчук, пані Шев-

чук); якщо із загальної назви й імені? (Брате Іван, брат Іван). Чи правильно: шановний Петро Миколайович? (Шановний

Петре Миколайовичу); шановна Ольга Іванівна? (Шановна Ольго Іванівно).


А які форми звертання побутують у вас вдома? Дякую за від-повідь. Пам’ятайте: вибираючи звертання, потрібно врахову-вати ситуацію спілкування, і не поводьтеся як ліричний ге-рой поезії «Звертання» Д. Білоуса.Отож, шановні хлопці і дівчата, будьте взаємно ввічливі,

не забувайте, що «птицю пізнають по пір’ю, а чоловіка — по бе-сіді», і пам’ятайте слова Ліни Костенко (вірш «Будьмо взаємно ввічливі»).

«Плекаймо культуру мовлення»Культура мовлення вимагає від мови дотримання норм літе-

ратурної мови, бо «хто своєї мови цурається, хай сам себе стида-ється». Культурна людина повинна правильно вимовляти слова, а не «торохтіти, як діжка з горохом», «не кидати словами, як пес хвостом». Людина, яка не дбає про чистоту свого мовлення, засмічує його суржиком, вживає ненормативні конструкції, жар-гонізми, не викликає поваги в ін. А що таке суржик і жаргон? А як розмовляють у вас вдома? Чи користуєтесь ви тільки літературною мовою? (Бо Закар-

паття — це самобутній край завдяки історичним обстави-нам. Тут дуже багато діалектів та іншомовних слів, тому нам важко орієнтуватися у правильності мовної форми)

Як ви думаєте, чому виникають суржики і жаргони? Хто, на вашу думку, найчастіше використовує їх у своєму

мовленні? А чи завжди вони були? Чи притаманні вони лише вашому

поколінню? У яких стилях мовлення найчастіше трапляються суржики

і жаргонізми? Що потрібно для того, щоб уникнути їх?

Отож намагайтеся дотримуватися норм літературної мови, бо дуже часто через недотримання цих норм людина виглядає ко-мічно, особливо, якщо говорить про серйозні речі з високої три-буни (виступ депутата).

Редагування розвиває логічність мовлення. З цього приводу В. Сухомлинський писав: «Вправами, що пробуджують внутрішню енергію мозку, стимулюють гру розумових сил, є розв’язання за-дач на кмітливість».

Давайте перевіримо вашу логіку і кмітливість.1. Як правильно сказати: «Не бачу білий жовток?» чи «Не бачу

білого жовтка?» (Білого жовтка не буває)

858 клас

2. У вас дві монети на суму 15 коп. Одна із них — не 5 коп. Які це монети? (5 і 10 коп.)Можливо, хтось теж знає такі задачі?А зараз ви будете коректорами. Назвіть і запишіть літературні

відповідники до поданих словосполучень:Домашній адрес, поштовий ящик, міроприємства для молоді,

по селам і містам, замісник директора, за минулу неділю, самий якісний, не вірне рішення, любий тип волосся, приймати участь, на слідуючій зупинці, відкрити двері, відкрити очі, в сім годин, включити світло.

Погляньте на дошку і запам’ятайте, як правильно:

Правильно Неправильно

Дякую вам Дякую вас

Пробачте мені Пробачте мене

Вибачити йому Вибачити його

Пробачте Я вибачаюсь

Котра година Скільки годин

Деякі учасники Окремі учасники

Сподіваюсь, що в майбутньому ви не будете байдужими до своїх і чужих помилок і дбатимете про високий рівень своєї мовної куль-тури, бо розмова є шлях до розуміння.

Українська мова — одна з найдавніших мов, і мовленнєвий етикет українців вироблявся упродовж тисячоліть. В основі спіл-кування нашого народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, при-вітність, шаноба. Цими чеснотами віддавна славились жителі України і на це звертали увагу дипломати і мандрівники. Так, датський посол Юлій Ост на початку XVIII ст. відзначив, що «все населення Козацької України відзначається великою ввіч-ливістю».

Підтвердження цього ми знаходимо і в перлинах народної муд- рості нашого народу — прислів’ях і приказках.

Назвіть, які ви пам’ятаєте.Окрім цього, я хотіла б звернути вашу увагу на вислови, за-

значені на дошці.

VI. підсумки

Життя швидкоплинне, тим більше день, зустріч, урок. За-кінчується урок, але не закінчується наша розмова, бо, живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, в зневажанні


гідності, чесності, знеціненні моральних чеснот, ми непомітно для себе спростили, збіднили етикет спілкування і забули слова Вольтера, що «чудова думка втрачає всю свою цінність, коли вона погано висловлена». Отже,

Рятуймо найменше слововід мародерства, брехні,рятуймо вкраїнську мову,коли ми ще гідні її.

VII. домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему: «Найкраще виховання — влас-ний приклад».

додаток

Виступ депутатаШановний пане гольова! Прошу всіх до уваги! Я хочу тут ска-

зати слідуюче. Ми всі тут вмісті сидимо вже на протязі чотирьох років. Чотири роки ми вносимо і одобряємо предложення, при-ймаємо активну участь у розробці законів. Ми єдинодушно одоб-ряємо всі програми уряду, хоча вони і не воплощаються в жизнь. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, сис-тематично получаємо зарплату і гроші за командіровки. Ми всі тут навчились гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебуває в тяжкому положенні. Вже шостий уряд маємо. І в ніякого уряду нічого не получається. Хіба я не правий? Останні дії уряду це липшій раз доказують. Мова йде про систему налогів. Обіщали, обіщали, а віз і нині там. Кому такі налоги мо-жуть понравитися? Нікому. А тому я піднімаю питання про від-ставку уряду. Я рахую, що його бездіяльність у сфері налогової політики веде, чесно говоря, до підриву економіки, тормозить розвиток соціальної сфери. Вона наносить урон державі…

Діалог між хлопцямиХлопчик повернувся з кіно, очі збуджено блищать.— Що, хороша була картина?— Ух, і здорово!— Що ж здорово?— Та, розумієш, так здорово! Спочатку, значить, він раптом

довідується, а потім… розумієш… Ну, словом, просто здорово… Взагалі, коротше, він спочатку не знає, і так здорово, що, розу-мієш, взагалі ніхто не знає… А потім, розумієш, він уже знає, а вони… Ну, коротше, здорово… Розумієш?

878 клас

В. б. Нечипоренко

моВНий ФестиВаль «у каЗкоВому сВіті моВи»

Мета: формувати інтерес до становленя історії української мови, розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння спостерігати мовні явища; виховувати шанобливе ставлення до української мови.


Вступне слово вчителяСьогодні день української писемності. Від часів Нестора-

літописця і його «Повісті временних літ» та «Слова о полку Іго-ревім» бере свій початок наша мова. І сьогодні в нашій школі мовний фестиваль. Фестиваль — це урочистий огляд досягнень професійного або самодіяльного музичного чи театрального мис-тецтва часто поєднаний із конкурсами. Отже, в нашій програмі будуть і виступи учнів з повідомленнями-розвідками про розви-ток української мови, і виступи читців-декламаторів, і конкурси, що продемонструють ваші знання з рідної мови. Отже, почнемо наш фестиваль.

ЧитецьО місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини!Моря бриліантів, це — мова моя, Це — мова моєї Вкраїни.Яка у ній сила і кличе, й сія,Яка в ній мелодія линеВ натхнення хвилини! О мово моя,Душа голосна України!Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї,Ти — вибухів огненних повнаВ той час, коли кличе народи в боїВітчизна моя многомовна.Мов райдуги-арки над морем колон,Що в небо музикою лине,Де славить життя золоте жайворон…Це — мова моєї Вкраїни.Це — матері мова. Я звуки твоїЛюблю, наче очі дитини…


О мово вкраїнська!.. Хто любить її,Той любить мою Україну.

Які ж шляхи розвитку пройшла наша мова?

Виступ учня з доповіддю

А мова не корилася царю —Ані царю, ані його сатрапам,З орлом двоглавим стаючи на прю,Що брав її у пазуристі лапи.Несла устами відданих синівМужицьку правду, ту, що є колюча,Сміялася з ненависних панів,Що їхня правда на всі боки гнуча.Плюндрованій, не надавали прав,Немов на звіра об’являли лови.Орел впивався в душу, тіло рвав —Він був безмозкий, хоч і двоголовий.Заборонити дереву рости,Ширяти вольній птиці у блакиті,Живій ріці між берегів плисти,Ходити сонцю по своїй орбіті?Заборонить дощеві поливатьГінке стебло, щоб не зросло колосся,Поетові — писать і малюватиЩоб приректи народ на безголосся?О, як хотіла, прагла воля зла,Щоб ти була лиш суржик, мішанина:Щоб вічно недорікою булаНа втіху скалозуба-міщанина!Хай давню жуйку міщанин жує,—Воскресли, піднеслися духом люди.Бо є на світі совість, правда є,І рідна мова є і вічно буде!

Доповідь учня про розвиток мови в наш час.

А підведемо риску під розповіддю про шляхи розвитку мови поезією Д. Білоуса «Хліб і слово».

Ти постаєш в ясній обнові,Як пісня, линеш рідне слово.Ти наше диво калинове,Кохана материнська мово!Несеш барвінь гарячу, яруВ небесну синь пташиним граємІ, спивши там від сонця жару,Зеленим дихаєш розмаєм.

898 клас

Плекаймо в серці кожне гроно,Прозоре диво калинове.Хай квітне, пломенить червоноВ сім’ї великій, вольній, новій.

Учитель. А тепер конкурси. У конкурсах візьмуть участь учні 9–11-х класів. А щоб їм легше було мандрувати по чарівній кра-їні Мовляндії, допомагатимуть читці, які своїми поезіями з книги Д. Білоуса «Диво калинове» наштовхуватимуть їх на правильні від-повіді. А тому будьте надзвичайно уважні, коли читці будуть читати їх. Уболівальники також зможуть допомогти командам не лише вигуками «Молодці», «Браво», а й мовним матеріалом. Після того, як прозвучать відповіді всіх команд, ви матимете змогу доповнити тими матеріалами, які не прозвучали в жодній з команд.

Представлення журі.

Прослухайте поезію Д. Білоуса «Вогнище родинне»

ЧитецьНа світі білому єдине,Як і дніпрова течія,Домашнє вогнище родинне,Оселя наша і сім’я.Ми відтоді початки лічим,Як муж з камінням і паліччямЗа звіром кидався вдогонь,А жінка берегла вогонь,Вогонь, що предки розкладали,Здобутий ними від тертя;Пожитки різні, причандали,Що перейшли з первобуття.й слова житейські необхідні,Що проростали, як зерня,Вогнем освячені і рідні:Горнутись, горниця, горня.Хоч їх походження і різне —Немає в цьому дивини.Та дух вітчизни, материзниНесуть і досі нам вони.Слова, що доти їх не знали,Первісні трепетні слова,Що зігрівали і єднали,—І мова врунилась одна.В щасливі і тяжкі години —Куди б нам не стелився шлях —Не гасне вогнище родинне,В людських запалених серцях.


Учитель. Хто більше назве власне українських слів за 1 хви-лину (назви предметів побуту, місяців, одягу)?

Слово членам команд, підсумки.

Учитель. Надзвичайно цікавою є наука «Лексикологія», що вивчає лексичне значення слів. Які є словники, розкажуть учні поезією «Тлумачний словник». А завдання таке: замініть вирази одним словом і запишіть їх: ледача людина (ледар); швидкий поїзд, автобус (експрес); вид усної народної творчості, що має прозову форму і схожий

до оповідання (казка); головне місто держави (столиця); судно, в якому врятувався Ной (ковчег); особа, яка написала твір (автор); страва з потертої картоплі та овочів (пюре); підземна міська залізниця (метро); ансамбль із трьох виконавців (тріо); підприємство для відстоїв і ремонту вагонів (депо); у давньоримській міфології богиня перемоги (Вікторія); комфортний будинок з парком або садом в околицях міста або

в курортній місцевості (вілла); відступ у початковому рядку тексту (абзац); вступник до вищого навчального закладу (абітурієнт); великий танцювальний вечір (бал).

Завдання виконують на листках і здають журі. Журі підбиває під-сумки.

Учитель. Поки журі працює, щоб визначити переможця, слу-хайте завдання. Не менш цікавою і захоплюючою є наука етимоло-гія, що займається тлумаченням назв і має свою сестру топонімію.

ЧитецьЩо підказує Лтава,Де прадід коней вів на попас,Бо там росла хрумка отава,Старий засвідчує літописПоселення, що зветься Лтава.Була тут, кажуть, неглибокаУ степовому кураїУ Ворсклі річечка-притока,Що звали Лтавою її.Тепер калюжка лиш в канаві,Але історія цікава,Бо від поселення «по Лтаві»І місто назване — Полтава.

918 клас

Учитель. Завдання таке: пояснити походження назв Шполян-щини (або на листочках, або по черзі представники команд).

Підсумки журі.

Учитель. Подорож по країні Лексикології продовжується. Прослухайте поезію «Чудесні барви».

Читець

Які чудесні барви у нашій рідній мові,Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—І чорногуз, і бусол, лемка і боцян…Так наче називаєш різновиди лелек ти,А це лиш різні назви, синонімічний ряд,А є ще риси мови, що звуться діалекти:Це говори місцеві на дещо інший лад.На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,А огірок звичайний в Чернігові — гурок,А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,І назви, і вимова різниться що не крок.Раз якось на базарі професор із столиціЗаговорив із дідом, що ягоди привіз: —То, значить, на Поліссі вродили полуниці?Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.Дід витріщає очі, і як це може бути?— То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет?— Та ні, я просто знаю, як де говорять люди. Прислухайтесь до мови — і в цьому весь секрет.

Учитель. А завдання таке: хто більше назве (2 хв.) діалект- них слів із літературними відповідниками. Наприклад, ґазда — господар. Можна на листочках або по черзі кожна команда.


Учитель. Не менш цікавим і захоплюючим є розділ «Фразео-логія». І в цьому ви переконаєтесь, прослухавши поезію Д. Білоуса «Іван носить плахту, а Настя булаву» (можна на вибір «Тіпун тобі на язик», «Видно пана по халявах», «Дістань із-під землі»).

Ви чули примовкуІ досі ще живу:Іван носить плахту,А Настя булаву?Так люди говорять(і правильно цілком)Тоді, коли в НастіІван під каблуком.


А факт історичнийВ основі тут лежить.Загляньмо в минуле —Побачим вочевидь.На ЛівобережжіВ той прадавній часІван СкоропадськийСтав гетьманом у нас.Любив надмір жінку —Отож не дивина,Що правила Настя,Вродливиця-жона.Вона і в державніВтручалася діла.Тож Настина владаБезмежною була.й пішло потім людом(бо ж видно наяву):Іван носить плахту,А Настя булаву.

Учитель. Напишіть крилаті вислови, прислів’я, приказки зі словом хліб.

Поясніть значення фразеологізмів, тобто записати одним сло-вом: пекти раків — червоніти; кури не клюють — багато; од вітру хилитися — бути немічним; по самі вуха — дуже багато; як сніг на голову — несподівано; раз плюнути — легко; казанок варить — мати розум; крізь зуби — неприязно, з гнівом; лоби голити — віддавати в солдати; зуби гострити — гніватися.

Учитель. Сподобалось. Тоді ще завдання: підібрати синоні-мічний ряд із фразеологізмів до слова мовчати (тримати язик за зубами, ні пари з уст, ні бе ні ме, прикусити язика, як риба, води в рот набрати).


Загадки-жарти для вболівальників

Якщо до жарту ви готові,Назвіть, кмітливі дітлахи,

938 клас

Ті два займенники у мові,Що можуть зіпсувать шляхи.

(Я — ми)

Цей термін з геометрії ми знаєм:На коло схожа замкнута крива.А справа лиш наліво прочитаєш —Стан яблука, коли ласуй зрива.

(Еліпс — спіле)

Звичайна, друзі, загадка для вас;Вгадайте, про яке словечко мова;Простий числівник це і водночасЦе — наказовий спосіб дієслова.

(Три)

Летіла птиця на морозі;Над хатами зимовим днем;Згубила літеру в дорозіІ стала … цифрою з нулем

(Сорока, 40)

До мене можна з річки доплисти,Мене дівчина може заплести,Дід як знаряддя — на плечі нести.«К» спереду відкинеш — полечу,Почуєш тільки як я задзижчу.

(Коса, оса)

Букву «З» поставиш між буквамиБуде любий нам фольклорний твір,«С» поставиш — матимемо з вамиМеталевий головний убір.

(Казка, каска)

Учитель. Ось і закінчилась наша подорож по країні Мов-ляндії, але подорож у країну знань триває. Бажаємо вам успіхів в опануванні рідної мови. І на закінчення нашого свята прозву-чить поезія «Коли забув ти рідну мову».

Коли забув ти рідну мову,Біднієш духом ти щодня,Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе до пня.Коли в дорогу ти збирався,Казала мати, як прощавсь,Щоб і чужого научався,й свого ніколи не цуравсь.Ти ж повернувсь відступник сущий,


Прийшов під рідний небозвід,Немов Іван Непам’ятущий,Хто твій народне твій рід?Не раді родичі обновам.Чи ти об’ївся блекоти,Що не своїм, не рідним словомІз матір’ю говориш ти?Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла,Бо ти зневажив рідну мову,Ту, що земля тобі дала,Ту, що не вбили царські трони,Ту, що пройшла крізь бурі всі,Крізь глузи й дикі забороний постала там у всій красі.Сяйних перлин тобі не шкода,Адже, набувши вищих прав,Те, що дала сама природа,Ти добровільно занедбав.В пальті строкатім, як афіша,Крикливі модні кеди взув.А мати? Де ще є ріднішаЗа рідну, котру ти забув.Для тебе й Київ — напіврідний,І Мінськ піврідний, і Москва…Бо хто ти є? Іван безрідний,Іван, не помнящий родства!

959 клас

9 клас

д. і. Заїка

сВято перШого уроку «жиВи й цВіти, барВіНкоВа Велика україНська моВа!»

Мета: ознайомити учнів із проведення в Україні акції «Пе-редаймо нащадкам наш скарб — рідну мову!»; роз-крити поняття «рідна мова», «державна мова», «гро-мадянин України»; показати нерозривний зв’язок цих понять; прищеплювати любов до рідної мови, культури, показати на прикладах художніх творів красу і багатство української мови.

Обладнання: український вінок, рушники, портрети українських письменників, декорація української хати, тини, плакати народознавства, магнітофонні записи.


Звучить музика «Доброго ранку, Україно моя».

1-ша ведуча. Із побажаннями доброго ранку, доброго на-строю, доброго дня розпочинаємо ми свято Першого дзвоника, свято Знань.

2-га ведучаВересень, сонця повінь,Золотиться осінній Листопад.Дім наш знову усмішок повен,Ми його невмирущий зміст,Вся родина зійшлася до хати,Старшокурсники і викладачі.І майстри, й вихователі,й учні, що уперше до нас прийшлиВсіх вас, любі друзі,Ми вітаєм щиро, зустрічаєм з хлібом,З любов’ю і миром.

Звучить музика, вносять хліб.

1-ша ведучаКоли м’який, ласкавий, тихий вечірЛягає спати у траву шовкову,Сон ніжний землю обійма за плечі —


Тоді я чую неньки колискову.Коли світанок в росянім намистіРозбудить землю, щедру і багату,І день засяє сонячний і чистий —Я чую щирі заповіді тата.Коли страшні застої-суховіїЛамає кожен день перебудова —Звучить мені, як щастя, як надія,Нескорена мого народу мова.Коли я чую Кобзареве словоІ мужній голос Лесі Українки —Я знаю: рідна мова веселковаЗвучатиме в віках, як пісня, дзвінко.Коли із літа соняшник сміється,Співає жайворонок в небі синім,Кипить життя, народу серце б’ється —Я чую голос Голос України!Голос України,Голос рідної матеріМи чуємо з дитинства.Воно супроводжує нас усе життя.Ліричне воно і величне,Осуда в нім і хвала,Вогнене, нестримно-закличнеІ влучне, як гостра стріла.його пронесім гордовитоВ нім силу і втіху знайдім,Мов безліч на білому світіА рідну — у серце візьмім.

2-га ведуча. Історії розвитку української літературної мови, культурі українського народу, його традиціям і звичаям, Всеу-країнській акції «Передаймо нащадкам наш скарб — рідну мову!» ми присвячуємо наш перший урок, тема якого: «Живи і цвіти барвінкова, велика українська мово».

Виходять двоє дівчат у національному одязі і по-черзі читають вірші.

1-ша дівчина

МОЯ МОВАВсе в тобі з’єдналося, злилося —Як і поміститися в одній! —Шепіт зачарований колосся,Поклик із катами на двобій.Ти дала поету дужі крила,Що підносять правду в вишину.Вченому ти лагідно відкрила

979 клас

Мудрості людської глибину.І тобі рости й не в’януть зроду,Квітувать в поемах і віршах,Бо в тобі — великого народуНіжна і замріяна душа.

(В. Симоненко)2-га дівчина

МОВА МОЯ МАТеРиНСЬКАМово моя українська,Батьківська, материнська,Я знаю тебе не вивчену —Просту, домашню, звичну,Не з-за морів покликану,Не з словників насмикану.Ти у мені із кореня,Полем мені наговорена, В чистій воді смакована,Болем очей продавлена,Смутком багать продимлена,З хлібом у душу всмоктанаВ поті людськім намокнута,З кров’ю моєю змішанаДітям моїм залишена.

(Яр Славутич)

1-ша ведуча. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна. Отже, ми зовсім недавно відзначили чергову річницю проголошення 24 серпня 1991 року Верховною Радою України Акта незалежності нашої держави. Проголошення незалежності дало право зайняти україн-ській культурі належне їй місце. А основою, джерелом культури є материнська мова. І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі. Українською мовою корис-тується все населення країни в державному, економічному, по-літичному і громадському житті. Про це йдеться і в Законі «Про мови», прийнятому восени 1989 року.

Олександр Олесь писав:

В землі віки лежала моваІ врешті вибилась на світО мово, наче колискова!Прийми мій радісний привітНавік пройшла пора безславнаЦвіти і сяй, моя державна.


2-га ведуча. Але так було не завжди. Понад 300 років існу-вали різні заборони та перепони українській мові. Наша земля була розірвана на частини, які входили до складу різних держав — Росії, Польщі, Австро-Угорщини. Це забруднювало формування літературної мови нашої нації. Однак, під час визвольної війни 1648–1654 років українці різних земель виступали спільно, вна-слідок чого вироблялися спільні риси національної мови.

Звучить музика «Засвіт встали козаченьки».

1-ша ведуча. Організуючим центром визвольної війни була Запорізька Січ — сила та гордість українського народу. Відтоді і починається гоніння на українську мову. Твори будь-якого змісту, писані українською мовою, московський уряд наказував знищувати «як єретичне наречие». У жовтні 1720 року Петро І видав указ, за яким заборонялось друкувати будь-які книги ста-роукраїнською мовою. За непослух уряд накладав на друкарні великі штрафи або закривав. Так, наприклад, Чернігівська дру-карня була демонтована та вивезена до Москви. А російський цар Олексій Михайлович вимагав, щоб українські книги і «их слагатели, также печатники и издатели, смертью казнены были, а книги собрав, сожжены были». Яких тільки утисків не зазна-вала літературна українська мова. Цькували її постійно, забо-роняли жорстоко, але вона вставала знову й знову і жила. Вона жила в народі. Бо мова — це душа нації, і кожному громадяни-нові України слід пам’ятати, що замах на мову поставить під знак питання існування самої нації.

ЮНАКОВІО мово рідна! Ій гаряче.Віддав я серце надарма.Без мови рідної, юначе, Народу нашого нема.

(В. Сосюра)Закривається завіса. Звучить музика.

2-га ведуча. Був травень 1847 року. У Петербурзі — сля-котна весна. У заґратоване вікно, що виходить у внутрішній двір будинку так званого Ш відділу імператорської канцелярії видно, як іноді пролітають останні сніжинки. Тут, у підвалі, прохолодно й незатишно. Іноді Тараса Шевченка — Великого Кобзаря, осно-воположника нової української мови та літератури, а нині в’язня, жандарм конвоює на верхній поверх — там допитують. Ті, хто це робить — вищі жандармські начальники, які виконують функ-цію політичного охоронного пса Російської імперії. Вони добре знають, що серед заарештованих членів «украинско-славянского

999 клас

общества» (так вони офіційно іменували Кирило-Мефодіївське товариство) Тарас Шевченко був головною особою, хоч довести цього не могли. На допитах поет веде себе спокійно, з високою гідністю, відповідає тільки за себе, за свої твори, не називає жод-ного учасника товариства, не метушиться, не виявляє страху, тим паче не просить помилування.

Тарас знав собі ціну, тому його називають Великим. На слід-стві, перед жандармським генералом «Страшним дубельтом» він веде себе як суверенна особистість. Цей тридцятитрьохріч-ний, широкоплечий, середнього зросту чоловік із міцним, кру-тим підборіддям, з гострим, пронизливим поглядом сірих очей зробив свою головну справу — послав у народ Слово. Царські жандарми здогадалися інтуїтивно, що це слово якось треба зу-пинити, не допустити до тих, кому воно адресовано. Шеф жан-дармів граф Орлов в Україну посилав секретні депеші з вимогами негайно знаходити і вилучати Шевченкові твори, незалежно від того, чи друковані вони, чи рукописні, отже, це слово було дуже небезпечним для імперії, бо думки українофілів можуть привести українців, а за ними й інші підвладні Росії народи до бажання існувати самостійно, бути вільним. Хіба ж не вчать такі рядки любити Україну, її культуру, людей, природу.

Звучить музика.

1-ша ведучаСвітає. Край неба палаєСоловейко в темнім гаїСонце зустрічає…

Відкривається завіса, за столом сидить Шевченко.Тут, за ґратами, Тарас Шевченко не припиняв свою велику

справу. Він наполегливо пише і думає.Звучить музика «Думи мої…».

Про що думалось Тарасові? А думалось йому про українську історію, в якій було чимало братовбивчих баталій. Ось і народи-лась поезія «За байраком — байрак», думалось про свою смерть десь у далекому краї, куди його мали заслати — з’являється поезія «Косар». Щоб якось урятуватися від самостійності, поет переносить уяву в любу серцю Україну — і тут народжувалися вірші «Укра-їні», «Садок вишневий коло хати», «Ой одна я, одна…» та ін.

Звучать «Думи мої…». Шевченко ходить по сцені, пише, потім встає і говорить:

Свою Україну любітьЛюбіть її…Во время люте,


В останню тяжкую минутуЗа неї господа моліть…

Звучать «Думи мої…».

2-га ведуча. Т. Шевченко та І. Котляревський, Леся Укра-їнка і М. Коцюбинський, В. Стефаник та І. Франко, П. Грабов-ський і Панас Мирний, Л. Костенко і В. Симоненко. Це вони від-точували мову, своїми творами дарували їй вічне життя.

Як гул століть, як шум віківЯк бурі подих — рідна мова.Вишневих ніжність пелюстківСурма походу світанковаНеводі стогін, волі спів,Життя духовного основа.

Музика «Реквієм» Моцарта.

Біль і страждання за пригноблену Україну і її український народ переповнювали серце тисяч українців, що пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко ка-ральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелегенції. Пись-менники, вчені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.

Виходять два учні з портретом Василя Стуса і зі свічкою, ставлять на стіл.

1-й ученьО мово! Через і та через їЧи пак, через одну та дві сльозинкиІ ти на Соловки та СингаїЗа гріх судилось не одному сину.

2-й ученьВаші могили знані й незнаніВолі народної дзвін,Вічна вам пам’ятьВічна Вам славаІ наш доземний уклін.

Виходять.

1-ша ведуча. Серед тих, хто віддав своє життя за незалеж-ність України, був і Василь Стус. Народився він на Вінниччині, в селі Рахнівка.

Звучить вступ до «Пісні про рушник».

Любив батька, матір, дружину, сина, та понад усе любив Укра-їну. Задля цієї великої любові зрікся всього.

1019 клас

Звучить дзвін колоколів.

Спочатку був засуджений до 5-ти років ув’язнення в Мордо-вії, потім до 15-ти в колонії.

Звучить «Пісня про рушник».

Виший ми, мамо, сорочкуВ рідній моїй стороні,Гори там виший рядочком,Вишні рясні при війніХрестиком виший, матусю,Рідні сади і поля.Може, вже я не вернусяВранці стрічать солов’яВиший барвистим узоромХату у ріднім краю.Бачиш — заплакані зоріПадають в душу моюЗа океаном далекоВ час, як приходить весна,Виший ми клекіт лелекиНа золотих ясенах.

КАЛиНАВисохли сльози, вимерзли сльозиКрапелька крові багрить на морозіКрові живої в мертвому тілі.Все. Відстраждалось. Все відболілоДайте хоч дрібку землі з УкраїниМамо, сорочечку випери синуДай в ізголов’я любистку та м’ятиМати не чує та де ж бо та матиДо Соловків не дійдеш з УкраїниХліб зачерствіє. Зчорніє калина.

2 - г а в е д у ч а. Рідна хата, матуся, червона калина, все це там — на Вінниччині. А у в’язниці Василь Стус оголосив го-лодовку проти знущань та катувань. Від неї і помер 4 вересня 1985 року. Спочатку його поховали на сільському кладовищі. На дерев’яному збитому пам’ятнику не написали навіть імені, ви-били цвяхом табірний номер «9». Ось і все. Останній прихисток людини, людини великої і надзвичайно мужньої. Нічого, навіть імені. Тільки № 9 та ще чиясь добра душа пов’язала рушника.

Звучить «Пісня про рушник».

1-ша ведуча. Ось що заслужив той, хто поклав на терези життя усе, що мав. Але залишились нам його вірші, його поетичне слово.


Виший ми, мамо сорочкуВиший у ріднім краю —Згадку про ласкові очі,Спогад про ніжність твою.Будуть роки пролітатиВдаль за життєву межуВишиту шовком сорочкуЯ у душі збережу…

Закривається завіса.

Звучить «Пісня про маму». Звучить музика, відкриваються штори.

2-га ведуча. Хато моя! Рідна батьківська хато. Ти випли-ваєш із туманної далечі минулих літ і стоїш переді мною білим видивом, немов хмарина серед буйного цвітіння вишень. Яким теплом, і лагідним родинним затишком, якою добротою та ма-теринською ласкою віє від тебе, рідна хато! З батьківської хати розпочиналось пізнання світу. Білі стіни, біла стеля — неначе виткані з маминого полотна. Соняшне сніп’я лилося через ві-кна, і від того на стінах вигравали розгаптовані квітами руш- ники.

Господарка

Тут я народилася, зростала,Тут я світ широкий пізнавала,Тут я вперше щиро покохала…

Пісня. Виходить учениця.

Будь, мово рідна! Чиста будь! (За сценою.)Є слово на світі,Як диво світанняІ звабне, і ніжне — коханняТи хочеш почути? Відчути.Не сердься,Стань ближче й дослухайся голосу серця.

Звучить пісня «Франсуа», ведучі виходять на сцену.

1-ша ведуча

На світі мов існує аж 5 тисяч.Звичайно ж, стільки в світі і народівПрекрасні, як природа, в мов обличчяІ неповторні, як сама природа.Слов’янські — то сестринські рідні мовиЗ них білоруська мова та російськаНайбільше схожі кожним своїм словомІз нашим рідним словом українським.

1039 клас

Звучать пісні.

2-га ведучаП’ять тисяч мов існує на земліЗвичайно ж, стільки в світі і народівХай всі вони, великі і маліЖивуть тисячоліттями у згоді.

1-ша ведуча. Українська мова визнана в усьому світі. Нею розмовляє понад 60 млн чоловік, вона займає друге місце після італійської мови по мелодійності, бо ніжне українське слово таке ліричне і співуче. Ось послухайте…

2-га ведуча. Наш перший урок добігає до кінця. На ньому не було опитування, ми не ставили оцінок. Ми вчили вас лю-бити й шанувати Україну, її талановитий народ, його культуру, рідну мову. Ми передавали вам у спадщину, все що знаємо самі. А оцінки поставить вам життя.


1-ша ведуча. Ми сподіваємося, ви будете знати рідну мову, охоче оволодієте нею, на засмічуватимете діалектами, не вжива-тимете різні непотрібні слова.

Плекаймо відроджену мовуВідвіймо полову-сміття.Вона — непохитна основа.Народу, що дав їй життя.

Виходять усі учасники, звучить музика.

2-га ведучаНе змовкне вона, не загине —Перлина в намисті всіх мовЗа нею — моя Україна,Моя незрадлива любов.


г. м. цимбал

сцеНарії ВихоВНого Заходу «моВа росте іЗ дуШею Народу»

Мета: розказати про періоди розвитку української мови, проінформувати про історичні умови її розвитку, ознайомити з тенденціями розвитку української мови, нагадати функції мови; розвивати увагу, ло-гічне та образне мислення, сприяти розвитку навичок роботи з підручником, збагачувати словниковий за-пас учнів; виховувати любов і повагу до української мови як мови державної та мови материнської, по-шану до слова.

Обладнання: підручники, зошити, плакати.

Ну що б, здавалося, слова?Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,як їх почує!

Т. Шевченко

Єдина справжня розкіш — це розкіш спілкування.А. де Сент-екзюпері


і. організаційний момент. робота біля дошки

Записати речення, прокоментувати їх зміст Ти велична і проста, ти стара і вічно нова. Ти могутня, рідна

мово (І. Багряний). Мова — золото — пшениця, слів — як зерен на току. Не вміс-

тити цю скарбницю в товстелезнім словнику (С. Коваль). Мова — великий скарб, який треба шанувати, любити і розумно

збагачувати, не завдаючи йому ніякої шкоди (К. Крапива).

II актуалізація опорних знань учнів

До якої мовної сім’ї належить українська мова? До якої групи вона відноситься? Від якої мови утворилась українська мова? Хто був зачинателем, а хто основоположник сучасної україн-

ської літературної мови?

1059 клас

У чому виявляється багатство української мови? У чому полягає милозвучність української мови? Наведіть

приклади.

III. оголошення теми, мети, завдань уроку

IV. сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу

1. Перед тим, як перейти до розгляду нового матеріалу давайте пригадаємо функції мови

Які періоди в розвитку української мови виділяються у віт-чизняній лінгвістиці? (Таблиця додається)

Хто був творцем української: а) розмовної мови; б) літератур-ної мови?

Що є найважливішою запорукою безперешкодного розвиту української мови?

Які, на ваш погляд, проблеми відродження є найактуальні-шими зараз?

2. Доповнення вчителяМова є чутливою до суспільно-політичного життя її носіїв.

Зміни відбуваються у фонетиці, лексиці, граматиці, правопис-ній системі.

Найбільш рухливою у цьому плані є лексика. Учені ствер-джують, що протягом десятиріччя словниковий склад мови змі-нюється приблизно на 25 %.

Сучасне українське суспільство прагне до відкритості. До ак-тивного вжитку нині повертаються слова, які через те, що симво-лізували українську сутність, були вилучені з обігу штучно, часто шляхом відвертих заборон (тризуб, соборність, жовто-блакитний прапор). Із зверненням суспільства до національних традицій християнства відновлюється конфесійний (церковний) стиль укра-їнської мови.

Із відходом у небуття радянського способу життя зникає чимало слів: колгосп, партком, соцзмагання. Натомість відроджується рідко вживані раніше слова: гривня, оберіг, гетьман, довкілля, осоння, часопис. Використовуються слова, які за радянської доби здавалися недоречними й архаїчними: пан, пані, добродій, моє шанування, Бог у поміч, з Богом.

Реальність породжує потребу у виникненні нових слів для на-зивання нових об’єктів: предметів, понять, ознак, явищ, відно-шень. Відповідно до властивих українській мові словотворчих мо-делей утворилися й відразу ввійшли до активного вживання нові


слова: бюджетний, мобільний, приватизація, роздержавлення. Завдяки відкритості українського суспільства, розвитку еконо-мічних і культурних зв’язків України з державами світу лексика збагатилася запозиченням іншомовних слів (мер, спікер, мене-джер, кліп, піцца, факс, хіт). Значно оновилася термінологічна система багатьох галузей наук (бакалавр, магістр, тестування, рейтингова система освіти, ліцей, гімназія, транш, пролонгація). Цікаво, що чимало професійних слів перейшло до мовлення ши-рокого загалу: бартер, аудит, дистриб’ютор, інфляція, субсидія, ліцензія, суборенда.

У мовній ситуації, що склалася сьогодні в Україні, має зрос-тати вживання української мови в усіх без винятку сферах життя.

3. Розподільний диктантЗастарілі слова та нові слова (неологізми) записати в дві ко-

лонки. Які з-поміж записаних слів є запозиченими?Тест, перст, ратай, іміджмейкер, піїт, кіборг, корогва, топ-

модель, ладо, віче, брифінг. Перекладіть наведені афоризми укра-їнською мовою. Язык важен для патриота (М. Карамзин). истинная любовь к своей стране немыслима без любви к своєму

языку. Язык — это история народа. Язык — это путь циви-лизации и культуры (О. Куприн).

Обращаться с языком кое-как — значит и мислить кое-как: неточно, приблизительно, неверно (О. Толстой).

4. Творче завданняПрослухати уривки з виступу О. Гончара на установчій кон-

ференції Товариства української мови імені Т. Шевченка 11 лю-того 1989 року (див. додаток). Відповісти на запитання: а що ми можемо зробити для розвитку своєї мови?

5. Записати й прокоментувати висловлювання відомих українських письменників про мову

Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за присутність мови, за багатство мови… (М. Рильський).

Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати її чи-стоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої (П. Тичина).

Все, що є в людині людське, пов’язане з мовою, виражається в мові, і закріплюється в ній (О. Леонтьєв).

1079 клас

Слово — це найтонший взірець, здатний доторкнутися до най-ніжнішої рисочки людського характеру. Уміти користуватися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса! (В. Сухомлин-ський).

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарб-ниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої споді-ванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).

Мова росте із душею народу (І. Франко). І назло всім підступним, пихатим, український словник роз-

квітав — як з маленької глинянки-хати той будинок міцнів, виростав (Г. Гуржій).

Коли мовиш, як належить, слово чисте, мов роса. І від тебе теж залежить мови рідної краса (Д. Білоус).

Мова, наша мова — літ минулих повість, вічно юна мудрість, сива наша совість (Ю. Рибчинський).

Оті слова — одвічне царство мови, що вижила й узориться те-пер. Вона звучить магічно, як Бетховен, в устах братів по крові і сестер. У ній усе: діброви й верболози, Дніпра і Ворскли ви-тканий атлас, козацька доблесть і кріпацькі сльози, ще й дума та, що вистраждав Тарас. І ти — моя сподвижниця і слава, мечі і струни, правда і терни від київського князя Ярослава до нашої стрімкої бистрини (Д. Луценко).

6. Навчальний диктантПояснити значення виділених слів.Українська мова — це море, в якого немає дна і берегів, яке

настільки багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити межі в її пізнанні. Словниковий запас її незміренний.

На її основі гарно творяться неологізми, бо вона не бажає но-сити на собі мундира канонічності, отже, має найбільшу пер-спективу розвитку в часі. Вона з’єднує в собі пласти архаїчні й модерні, вбирає слова інтернаціональні, а водночас не втрачає й слів питомих. З нею просто й надійно, бо вона — душа моєї нації (За В. Шевчуком).

СловникНеологізм — нове слово, яке ще не стало звичним для мовців.Канонічність — узаконеність, визнання чогось обов’язковим,

незмінним.


Перспектива — вид у далечінь, майбутнє. Архаїчний — застарілий. Модерний —новітній, сучасний. Питомий — рідний.

V. підбиття підсумків

Що нового дізналися про українську мову? Що найбільше сподобалось сьогодні на уроці? Що кожен із вас зробив би для збереження й подальшого роз-

витку своєї мови?

VI. оцінювання

VII. домашнє завдання

додаток

Функції мови Пізнавальна — через мову люди пізнають світ. Комунікативна — за допомогою мови вони спілкуються. Мислеформулююча—засобами мови люди виражають свої

думки. Номінативна — користуючись мовою, вони називають усе, що

їх оточує. Виражальна — через мову людина виражає свій інтелект. Об’єднуюча — мова об’єднує людей, є основою розвитку всіх

видів людської діяльності. емоційна — за допомогою мови люди виражають свої емо-

ції. Мова тісно пов’язана з мисленням. Мова і мислення виникли

одночасно і невіддільні одне від одного. Мовлення — це за-стосування мови, результат її дії.

Життєпис української мови1720 рік — указ Петра І про заборону книгодрукування укра-

їнською мовою.1754 рік — указ Катерини ІІ про заборону викладання укра-

їнською мовою в Києво-Могилянській Академії.1769 рік — розпорядження Синоду виключити українські

тексти з писаних церковних книг, вилучити букварі з тих на-вчальних закладів, які їх мали.

1811 рік — закриття Києво-Могилянської академії. Нищення 24-х друкарень.

1099 клас

1817 рік — постанова про викладання в школах Західної Укра-їни лише польською мовою.

1847 рік — розгром Кирило-Мефодіївського братства.1863 рік — Валуєвський циркуляр, який забороняв видання

українською мовою, будь-якої літератури, крім художньої, проте її друкування також обмежувалось.

1876 рік — царем підписано указ про заборону ввезення укра-їнських книжок з інших земель.

1884 рік — закрито всі українські театри.1895 рік — заборона української дитячої книги.1908 рік — блокується українська культура і наука.1914 рік — указ Миколи ІІ про скасування української преси.1925 рік — Пленум ЦК КП(б)У про «українізацію» на Україні.1938 рік — вихід постанови про обов’язкове вивчення росій-

ської мови в школах України.У 60-ті роки почалося відродження національної літератури.

Видатні представники українських шістдесятників: Л. Костенко, М. Вінграновський, В. Симоненко, І. Драч, Є. Гуцало, Л. Танюк, В. Стус.

З 1973 року — брежнєвсько-сусловська денаціоналізація. 31.10.1978 —постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О ме-рах по дальнейшему совершенствованию изучения русского языка в союзных республиках».

11.11.1978 — постанова ЦК Компартії України про «Удоско-налення вивчення і викладання російської мови в загальноосвіт-ніх школах і навчальних закладах республіки».

28.10.1989 — Закон «Про мови в Українській РСР». 1991 рік — Державна Програма реалізації української мови

та національних меншин.

Уривки з виступу О. Гончара на установчій конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка 11 лютого 1989 рокуУкраїнський Ренесанс 20-х років був явищем європейського

і світового масштабу. Революція пробудила могутні творчі сили народу, у найкоротший відрізок часу справді стався феноменаль-ний саморозквіт нації.

Рідкісне творче диво народу невдовзі було розтріляне. Потяг- лася похмура смуга сталінських кошмарів, сфабрикованих про-цесів, нищення народу голодом 33-го, роки й роки найжорстокі-ших, штучно форсованих наступів на всі національні культури народів Країни Рад, зникли національні школи, недоступною


стала справжня історія народу. Готувалася національним мовам доля штучно вигублених «неперспективних» сіл.

То що ж можемо зробити для оздоровлення й нормалізації мов-ної ситуації на Україні? Очевидно, потрібні значно динамічніші заходи, потрібна терпляча, довготривала, але неодмінно резуль-тативна робота… Не забуваймо про те, що багато людей вирос-тало в умовах національної дискримінації, поширених настроїв національного нігілізму, вступали в життя духовно озлиднілими, бувши — часто не з власної волі — позбавленні як знань рідної мови, так і правдивого уявлення про героїчну історію свого на-роду. А мова й історія — це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас.

1119 клас

л. м. яковенко

ліНгВістичНий турНір «Ну що б, ЗдаВалося, слоВа…»

Мета: поглибити і розширити знання учнів про мову та мовлення: етимологію слів, їх будову, правопис; розвивати комунікативні здібності учнів, їх пошу-кові вміння та навички; виховувати любов до рід-ного слова, допитливість.

Обладнання: плакат «21 лютого — Міжнародний день рідної мови»; російсько-українські словники; «чорна скринька» (цукор, картопля, помідор, апельсин, пляшка, газета); таблиця з лексичним матеріалом «Цікавинки із торбинки».


Захід проводиться у кабінеті української мови. На дошці таблиця «Ці-кавинки із торбинки», яка містить лексику, що використовуватиметься під час турніру; плакат «21 лютого — Міжнародний день рідної мови». Спеціально підготовлені місця для команд, журі та вболівальників.

1-й ведучий. Найбільше і найдорожче добро в кожного на-роду — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)

2-й ведучий. Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова —це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків… (О. Гончар)

1-й ведучий. Мова народу — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження (В. Овсянико-Куликовський).

2-й ведучий. Мова — це доля нашого народу, і вона зале-жить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (О. Гончар)

1-й ведучий. 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.

2-й ведучий. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жор-стоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання у країні бенгальської мови. Відтоді цей день


став днем полеглих за рідну мову. У жовтні 1999 року за ініці-ативою ЮНеСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови. В Україні його відзначають із 2000 року. Саме цій події приурочений наш лінгвістичний турнір.

1-й ведучий. Свого часу академік Д. Лихачов писав: «Учи-тися гарній, спокійній, інтелігентній мові треба довго й уважно — прислуховуючись, запам’ятовуючи, помічаючи й вивчаючи. Наша мова — найважливіша частина не лишень нашої поведінки, а й на-шої особистості, нашої душі, розуму…»

2-й ведучий. Сьогодні тут зібралися справжні українці, ша-нувальники мови, знавці рідного слова. Вони продемонструють власні знання та вміння. Можливо, це дасть змогу присутнім від-чути себе частиною великого народу, який володіє найбільшим скарбом — мовою.

1 - й в е д у ч и й. Отож, запрошуємо команди зайняти ігрові місця.

Представлення членів команд. Оголошення складу журі2-й ведучий. Традиційно змагання розпочинаються з «Роз-

минки». У нашому турнірі це буде «битва» синонімічних рядів.1-й ведучий. Згідно з «Коротким словником синонімів укра-

їнської мови», у якому розроблено 4 279 синонімічних рядів, най-більшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.

2-й ведучий. Ми ж пропонуємо командам дієслово «гово-рити». Отож, завдання : утворити синонімічний ряд від поданого слова. За кожен варіант команда отримує один бал.

«Шпаргалка»Казати, балакати, мовити, гомоніти, гуторити, повідати, то-

рочити, точити, базікати, цвенькати, бубоніти, лепетати, жебо-ніти, верзти, плести, герготати, бормотати…

Команди почергово називають слова-синоніми, не повторюючи варіантів, які вже прозвучали. Журі підраховує набрані бали.

1-й ведучи й. Для підготовки до наступного конкурсу ко-манди матимуть одну хвилину. Із літер, які є в слові «україн-ський», вони мають скласти найдовше слово. За кожну літеру нараховується один бал.

2 - й в е д у ч и й. Командам доведеться докласти зусиль, аби придумати максимально довге слово. Зауважимо, що найдовше слово в українській мові містить 31 літеру, це слово «рентгено- електрокардіографічного».

1-й ведучий. Поки команди працюють, пропонуємо вашій увазі «Цікавинки із торбинки».

1139 клас

1-й учень. На звання найчастіше вживаних літер в україн-ській мові претендують кілька голосних (а, о, е). Натомість най-більша кількість слів у нашій мові починається з літери «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою україн-ського алфавіту, є «ф».

«Найбільш українською» літерою, тобто не вживаною в абет-ках інших народів, є «ґ». Цей проривний звук різними спо-собами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а в 1619 році М. Смотрицький уперше запровадив цю літеру у своїй «Граматиці». Але реформа українського правопису, здій-снена 1933 року, призвела до того, що вона була безпідставно ви-лучена з абетки. І лише у 1990 році в новому «Українському пра-вописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ».

Підбиття підсумків конкурсу.

2-й ведучий. Наступний конкурс «Швидкісний експрес». Командам буде запропоновано 15 запитань. Кожна правильна відповідь — 1 бал. Право відповіді має команда, яка першою по-дасть звуковий сигнал (дзвінок).

Запитання для команд1. Скільки букв в українському алфавіті? (33)2. Скільки голосних в українській мові? (6)3. Які знаки в українській мові не є розділовими? (Дефіс, апо-

строф)4. Назвіть останній відмінок української мови. (Кличний)5. Поставте займенник «себе» в називному відмінку. (Такого

не існує)6. У якому реченні одна його частина залежить від іншої? (У склад-

нопідрядному)7. Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до служ-

бових частин? (Вигук)8. Яка буква в українській мові не має відповідного звука? (Ь)9. З якої літери не починаються слова в українській мові? (И)

10. Головні члени речення. (Підмет і присудок)11. Другорядний член речення, що відповідає на питання непря-

мих відмінків. (Додаток)12. Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його?

(Займенник)13. Чуже мовлення, передане дослівно. (Пряма мова)14. Що вивчає морфологія? (Частини мови)15. Частина слова без закінчення? (Основа слова)

Підбиття підсумків конкурсу.


1-й ведучий. В українській мові зустрічається багато скоро-чень. Найдовші з них містять по 32 літери (Головелеватормлин-комплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток). Серед скоро-чених назв українських установ найдовша має 29 літер. Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабель-ними та іншими виробами підприємств, що будуються і рекон-струюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисло-вості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання скорочено називається Укрголовметалургвуглекомплект.

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТеДМП — Центральний науково-дослідний інститут інфор-мації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить 9 літер.

Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК.

2-й ведучийОтож, команди знову мають одну хвилину для того, щоб по-

міркувати та озвучити якомога більшу кількість варіантів зна-чень, які може мати абревіатура ПК. Словником скорочень укра-їнської мови їх усього зафіксовано 22.

«Шпаргалка»Палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта,

Петербурзький комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польо-вий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (ма-шина), парсек та ін.

1-й ведучи й. А ми знову пропонуємо вашій увазі «Ціка-винки із торбинки».

2-й учень. В українській мові досить часто зустрічаються па-ліндроми. Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької озна-чає «той, що вертається». Це слово, словосполучення чи фраза, які можна читати і зліва направо, і справа наліво, причому зву-чання і значення залишатимуться однаковими. П’яти- і шести-буквених перевертнів у нашій мові досить багато, а ось із 7 букв усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).

Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших на-лежить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не врахо-вують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій — справа непроста. У цьому випадку най-довшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».

1159 клас

2-й ведучий. А зараз розпочинаємо найцікавіший конкурс нашого турніру. Увага! «Чорна скринька».

У скриньці знаходиться те, що по-різному називається укра-їнською і російською мовами, хоч обидва слова походять від од-ного давнього кореня. З’явилося це слово в давньоіндійській мові, звучало приблизно як «шаккара» і означало «пісок». Зго-дом воно потрапило до Персії, потім до Австралії, звідти до Іта-лії. Потім його було запозичено німцями. Від німців слово потра-пило до поляків, а вже у поляків запозичили його ми, українці. Що ж у чорному ящику?

1-й ведучий. Увага, правильна відповідь. Українською мо-вою — цукор, російською — сахар. В українську мову слово по-трапило через польську «цукер» з німецької, а німці, у свою чергу, запозичили його в італійців «цуккеро», до яких воно по-трапило з Аравії «суккар». До російської мови йшло коротшим шляхом: від персів — до греків «сакхаром», а потім через Ві-зантію на Русь.

2-й ведучий. У чорному ящику лежать три «яблука». Перше «яблуко» було завезене до Росії у XVII ст. із Голландії за нака-зом Петра І, а в Голландію потрапило з Америки. його нази-вали «земляне» або «чортове яблуко». Друге «яблуко» було за-везене з Південної Америки. Французи та італійці назвали його «яблуком кохання», «золотим яблуком». Перша згадка про це «яблуко» в Росії датована 1781 роком. У цей час його вирощували тільки у приватному ботанічному саду Демидова у Москві. Третє «яблуко» — китайське, батьківщина його — Південно-Східна Азія. Воно так і називається — «китайське яблуко». Завдання: назвіть «яблука», що лежать у чорному ящику.

1-й ведучий. Увага! Правильна відповідь: перше «яблуко» — картопля. «Пом де тер» з франц.— «земляне яблуко». Друге «яблуко» — помідор. «Помми ди оро» в італ.— «золоте яблуко». Третє «яблуко» — апельсин. З франц. «пом де чіне» — «китай-ське яблуко».

2-й ведучий. У чорній скриньці предмет, який, на думку де-яких учених, у середні віки вішали невдахам-артистам на шию. Слово, яке називає його, прийшло до нас з Італії і в переносному значенні означає неуспіх, невдачу.

1-й ведучий. Увага! Правильна відповідь: коли йдеться про якусь невдачу, ми часто вживаємо слово «фіаско». По-італійському ж так називається пляшка. У середні віки Венеція славилася ху-дожнім склом. У процесі роботи, помітивши найменшу ваду в ко-


штовному виробі і не бажаючи випускати браку, майстри робили звичайну пляшку (fiasco). Очевидно, це слово, що почало в пере-носному значенні виражати неуспіх, невдачу, перейшло від скло-дувів до інших верств населення. Саме звідси вже походить зви-чай — вішати пляшку на шию невдахам-акторам.

2-й ведучий. У чорній скриньці предмет, назва якого похо-дить з перської мови і означає «скарб». Проте в італійській мові воно може означати як дрібну монету, так і назву птаха. Кожен з присутніх досить часто тримає цей предмет у руках.

1-й ведучий. Увага! Правильна відповідь: це газета. Латин-ська мова запозичила з перської слово gaza, що означало «скарб», «царська казна». Очевидно, під впливом цього слова в італій-ській мові виникла, назва дрібної срібної монети gazetta. І коли 1563 року у Венеції з’явилася перша газета, за право прочитати її (вона була писана від руки) брали платню — цю дрібну монету. Згодом так почали називати і саме періодичне видання.

Історію виникнення цієї назви пояснюють і по-іншому. Її ви-водять від зменшеної форми італійського слова gaza, що означає «сорока». Підставою для такого припущення є те, що перші газети взяли собі за емблему сороку — символ поширювача новин.

2-й ведучий. Пошук — основа прогресу. Саме ваші пошукові можливості та вміння користуватися словником матиме змогу оцінити журі. Та перед тим невеличкий екскурс у минуле.

1 - й в е д у ч и й. Перший рукописний український словник був складений після 1581 року невідомим автором. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.

Перший друкований словник української мови з’явився у Вільні 1596 року. Лаврентій Зизаній видав буквар «Наука до читання й розуміння слов’янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковно- слов’янські слова в ньому пояснювались простою українською мовою.

Перший друкований український тлумачний словник випус-тив 1627 року у Києві Памво Беринда. Він містив переклад і тлу-мачення близько 7-ми тис. слів.

Перший ґрунтовний словник української мови — «Словарь української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907–1909 рр. Співукладачем, упорядником та редактором цього ви-дання, що вважається вершиною українського словникарства, був Б. Д. Грінченко.

1179 клас

Найповнішим словником рідної мови є «Словник україн-ської мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовоз-навства імені О. О. Потебні АН України, що був виданий у 1970–1980 рр.

Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964), який містить 10 116 лексичних одиниць.

2-й ведучий. Отож, слухаємо завдання. За допомогою слов-ників перекласти подані слова та словосполучення українською мовою. За кожен правильний варіант команда отримує 1 бал. При оцінюванні роботи журі враховуватиме також швидкість її виконання.

1) Увы (ой леле, гай-гай, ох, та ба);2) надменный (гордовитий, зарозумілий);3) пластинка (платівка);4) июль (липень);5) специалист (фахівець);6) общественный (громадський);7) который час? (котра година?).

А глядачам ми знову пропонуємо «Цікавинки із торбинки».3-й учень. У «Частотному словнику сучасної української ху-

дожньої прози» опрацьовано 25 книжок 22-х письменників і за-фіксовано 33 391 різне слово загальної лексики. Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».

Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «му-тація», «баклажка», «радист», «білочка».

А ось іще кілька цікавих фактів. Якщо говорити про найдовші географічні назви, то серед тих, що складаються з одного слова, таких рекордсменів два: Червоноволодимирівка та Червонокос-тянтинівка — по 20 літер.

Але абсолютним «чемпіоном» вважається назва населеного пун- кта в Одеській області: Миколаївка Новоросійська — 23 літери!

Найкоротша назва на карті України має дві літери, це річка Уж на Закарпатті.

1-й ведучий. А тепер настав час перевірити домашнє зав-дання. Кожна команда мала підготувати для нас розповідь про «слова з незвичайною біографією». Глибину, лаконізм, вичерп-ність інформації наше журі оцінить за п’ятибальною шкалою.


Виступи команд

«Шпаргалка»НА ЧеСТЬ ГеРОЯ

Слово «академія» прийшло до нас із Стародавньої Греції і пов’язане воно з ім’ям міфологічного героя Академа. Словом «герой» (з грецької — владика, пан) у міфології спочатку нази-вали дух померлих визначних предків, вождів. Стародавні греки вважали їх посередниками між богами й людьми, рятівниками, захисниками від усього лихого. Проте греки вірили, що герої мо-жуть бути й небезпечними, якщо їх не шанувати. Тому гробниці були об’єктом культу.

У передмісті Афін, за міською стіною, була могила. Вважалося, що там похований герой Академ. Священний сад навколо могили на честь героя було названо Академією. В алеях саду філософ Пла-тон, який жив у IV ст. до н. е., проводив бесіди зі своїми учнями, тому засновану ним школу теж назвали академією. Пізніше сло-вом «академія» почали називати наукові й вищі навчальні, а та-кож художні заклади (Академія наук, Військово-повітряна ака-демія, Академія мистецтв).

ТАМ, Де МАЛА БУТи СТАРОДАВНЯ БРАМАУсі ми знаємо слово «порт». його походження пов’язують із дав-

ньоримським звичаєм. При заснуванні міста римляни оточували будівлі стіною. Але перед тим, як вимурувати її, місце оборювали плугом. Там, де мала бути міська брама, не орали, а несли плуга на руках. Отже, porta буквально означає «місце, де плуга несли на руках». Звідси значення porta — «двері». Тепер нам стає ясно, чому служник, який стоїть біля дверей готелю, називається портьє і звідки походить слово портьєра (завіса, що затуляє двері).

Журі підсумовує результати, оголошує переможця.

2-й ведучий. Вітаємо вас, дорогі друзі, з Міжнародним днем рідної мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом.

1-й ведучий. Мова наша українська — це золотий запас го-лосу душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право і гордість іменуватися народом укра-їнським.

2-й ведучий. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я Ук- раїни.

4-й ученьХто любить, той легко вчить.Якщо з українською мовоюВ тебе, друже, не все гаразд,

1199 клас

Не вважай її примусовою,Полюби, як весною ряст.Примусова тим, хто цурається,А хто любить, той легко вчить.Все, як пишеться, в ній вимовляється,Все, як пісня, у ній звучить.І журлива вона, і піднесена,Тільки фальш для неї чужа.В ній душа Шевченкова й Лесина,І Франкова у ній душа.Дорожи українською мовою,Рідна мова — основа життя.Хіба мати бува примусовою?Непутящим бува дитя!

5-й учень

Мова рідна звучить, наша мова —Шум гаїв, шелест ниви у ній,Кобзи пісня тривожна, діброва,У Дніпра неспокійний прибій.В ній душі глибина і прозорість,Наша пісня і дума жива.І суворість, і ніжність, і совість —Вся історія в ній проплива.України великої слово —Скарб, народом перейдених літ. Багатій, розбруньковуйся, мово,Неосяжний чаруючий світ.

Виконання пісні на слова Ю. Рибчинського «Наша мова».

Мова наша, мова —Мова кольорова,В ній гроза травневай тиша вечорова.Мова наша, мова —Літ минулих повість,Вічно юна мудрість,Сива наша совість.Я без тебе, мово,Без зерна полова,Соняшник без сонця,Без птахів діброва,Як вогонь у серці,Я несу в майбутнєНевгасиму мову,Слово незабутнє.


10 клас

В. і. корейба

сцеНарій сВята «рідНу Землю, де жиВем, україНською ЗоВем»

Мета: ширше ознайомитися із творчістю українських пое-тів, удосконалювати техніку виразного читання, роз-вивати вміння, вчити поєднувати любов до поезії, української пісні, формувати естетичні смаки стар-шокласників.

Обладнання: записи пісень про Україну та про українську мову, вислови українських письменників


Звучить мелодія пісні Т. Петриненка «Україно моя!».

Є щось святе в словах: мій рідний край,Для мене — це матусі пісня ніжна,І рідний сад від цвіту білосніжний,І той калиновий у тихім лузі гай.Для мене — це твої стежки й мої,В містах і селах стоптані любов’ю,Пісень людські й прозорі ручаї — Усе, що серцю рідне невимовно.його історія — в ній стільки гіркоти!І тим рідніш мені ти, краю рідний,Що вже назад поламані мости,І день встає, як райдуга, погідний.

Ведучі (вчителі мови та літератури). Дорогі друзі, ми раді вітати вас на святі Міжнародного дня рідної мови. Хай сьогодні відкривається перед вами мудрість, краса рідного слова, невмиру-щий оптимізм гумору, музика слів чарівної української мови.

Зі святом вас, шановні добродії!Зі святом, шанувальники рідного слова!Гостей у школі раді ми вітати,Бо зустріч з вами — це для нас велике свято.А в родині так ми звикли жити:Гостям треба хліб та сіль вручити.

12110 клас

Тож прийміть цей коровай,Що пахне сонячно, медово,А поруч з ним — струмком дзвінкимНатхненне наше слово.

Гостям дарують хліб на вишитому рушнику

О слово рідне,Пращура молитва,Громи Перуна, Велеса поля,Софія Київська — творіння Ярослава,Слов’яномовна, праведна земля!О слово рідне,Подарунок мами,І пісня ніжна, і розрада нам.Я всім на світі з вами поділюся,Та слова рідного нікому не віддам.

Учні

МОЛиТВА АБеТКОВАЯ молюся словом сим до Тебе,Боже мій, що сотворив на світіВидимі й невидимі істоти.Господи, пошли Свого на менеДуха, щоб зродив у серці Слово,Єже буде для добра всім сущимЖивотворне Мудрістю Твоєю.Затверди Закон — ясний світильник —І дорогу праведного Слова,й рід слов’янський сподоби хрещений,Кротких тих, котрі людьми ТвоїмиЛаскою Твоєю нареклися,Милості вони Твоєї просять.Нам дай, Боже, всемогутнє Слово,Отче, Сину й Найсвятіший Духу,— Прагнучи от Тебе допомоги,Руки піднесу свої до Неба:Силу й мудрість дай Твою черпати,Тільки ж Ти даєш снагу достойним,Упаси нас, Боже, од спокуси,Фараонської важкої злоби,Херувимську мисль подай і розум.Царю наш Небесний, хочу славитьЧудеса Твої предивні, вічні,Шестикрильної снаги спізнати,Щедре діло, Вчителем твориме,Юному й похилому доступне;


Язиком новим хвалу воздатиІ Отцю, і Сину, і Святому ДухуІ нині, і присно, і навіки вічні.Амінь.

Ведуч і. Віками народ плекав мову. Як нація ми утверди-лися через Слово. У мові — героїчне минуле, вічні моральні цін-ності. Вона невіддільна від рідної землі, родини, краю, де ти на-родився.

Краю мій коханий, щире твоє слово,небо твоє ніжно-голубе.Рідна Україно, земле колискова,обіймаю піснею тебе.Краю мій зелений, золото вербове.Стежко моя, роси голубі!Мати Україно, сонце чорноброве,Уклоняюсь піснею тобі.

Звучить пісня «Рідна мова», сл. Г. Вієру, муз. П. Дворського.

Ведучі. Григорій Сковорода писав: «Треба цінувати час, кот- рий дає нам життя для удосконалення нашої внутрішньої лю-дини, яка, звільнившись від пут, може піднятися високо, праг-нути досягти блаженної краси».

Дійсно, володіння рідною мовою — не заслуга, а обов’язок патріота. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово, традиції та обряди — це криниця неви-черпного народного життя.

Учні— Максиме, а чого це в тебе такі діряві чоботи?— Як діряві? А — діряві! Та, це я вчора на весіллі так тан-

цював, що аж підбори постоптував.— І що ж ти будеш робити? А-ай-яй, сором то який. І ніде

нові купити. А в нас серйозний захід, свято. Подумай, що люди скажуть?!

— е, мене не обведеш кругом пальця. Я знав, куди йшов. За-раз тут базар буде.

— Не базар, а ярмарок. — Зустрічайте ярмарок!«Ярмарок»

Інсценізація учнів

Все навколо гуде.Ми не знаєм, що було,Знаємо, що буде.

Ярмарок!І веселий, і кипучийГомінкий ярмарок

12310 клас

Пісня «Ой там, на товчку, на базарі»Ой, там, на товчку, на базарі,Жінки чоловіків продавали.Як прийдеться до ладу,То я свого поведу та й продам.Із лик мотузок ізсукала,Взяла свого милого залигала,Та й повела на базар,До терниці прив’язала.Як наїхало торгувальниць,Як наїхало купувальниць.Стали думать і гадать,Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,А за цього мужа треба датиСорок коней воронихЩе й сто рублів золотих треба

дати!Ой стала я подумала, (2 р)З кіньми треба возитися,А з грошима треба носитися,А мій милий, чорнобривий,До роботи не лінивий,Він для мене знадобиться!!!

Жарти «Мед». Кум Кумко та Кум ПанькоКум Кумко. О, доброго здоров’я, куме!Кум Панько. І вам того ж, якщо не жартуєте.Кум Кумко. Ану, признавайтесь, куме, що це ви сьогодні

тут робите?Кум Панько. Медком торгую.Кум Кумко. А у вас що, бджоли є?Кум Панько. І, знаєте, куме, які бджоли, як-як-як … свині!Кум Кумко. Як свині?! А як же вони у вулик залазять?Кум Панько. Ну, як-як? Пищать, але лізуть. А ви чим тор-

гуєте?Кум Кумко. Так і я ж медком. У мене, куме, знаєте, які

бджоли? Як-як-як… крокодили, … о!!!Кум Панько. І що? Мед приносять?Кум Кумко. Атож. У бабусь на базарі відбирають і прино-

сять. А я оце, куме, саме про вас згадував. Кум Панько. І яким же словом ви мене згадували?Кум Кумко. А я оце згадав, як ми з вами мед качали.Кум Панько. Ох, облиште, куме, мені про це й згадувати

не хочеться.Кум Кумко. А то чого ж? Може, людям послухать охота.Кум Панько. Та, дарма, кажіть бо вже!Кум Кумко. Ми із кумом по сусідству живемо.

Кум говорить: «Давай бджіл заведемо,Бджоли,— каже,— це ж поезія й краса.Бджоли творять для здоров’я чудеса!»

Кум ПанькоІ тепер у кума бджоли у садуБез перерви гу-гу-гу,


Та ду-ду-ду.Раз даю я пропозицію таку:Підем, куме, накачаємо медку.

Кум Кумко. Їх обкурювати треба,— каже кум.Кум Панько

Це я знаю і без тебе,— говорю.Ти тримай, а я цигарку закурю.Не устиг я погасити свій сірник,А бджола як швандарахне у язик.Бджоли жалять,— кум говорить:

Кум Кумко. Не лови!Кум Панько. Не твої це,— каже,— бджоли.Кум Кумко. Не дави, й не крутись, і руками не махай.Кум Панько. Не твої це,— каже,— бджоли!Кум Кумко. Не лякай!Кум Панько

Я — тікати. А за мною — хмара бджіл.Я додому, та у хату, та під стіл.Виліз. Глянув у люстерко — ну й краса!Губи стали, як домашня ковбаса. Щоки пухлі, не обличчя, а друшляк.Ніс уліво скособочився й набряк.Все звисає, аж до нижньої губи.Вуха витягайсь обоє, як гриби.Кум у шибку пальцем стукає.

Кум Кумко. Привіт!йди скоріше покуштувати свіжий мед!Кум Панько

Ой, стогну! Не стукай, куме! Не піду!Я ж незрячий, десь у яму упаду.Кум говорить моїй жінці —

Кум КумкоВи, мадам,свого мужа не показуйте дівкамВін у вас, як кінозірка Жан МареІ нехай там носа дуже не дере.І нехай на все життя запам’ята:

Разом. Що бджола — це мед, і віск, і красота!

Пісня «Ой я, молодая, на базар ходила» у виконанні учениць

Ой я, молодая, на базар ходила, (2 р) На базар, на базар, на базар ходила я. (2 р)

12510 клас

Ой я, молодая, окуня купила, (2 р)Окуня, окуня, окуня купила я. (2 р)Ой я, молодая, юшки наварила, (2 р)Юшки я, юшки я, юшки наварила я. (2 р)Ой я, молодая, хлопця запросила, (2 р)Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я. Він носа дере, скоса поглядає, (2 р)Не цілує, не цілує і не пригортає. (2 р)На полиці — млинці — він на них моргає, (2 р)Він на них, він на них, він на них моргає. (2 р)Ой горе мені із таким коханням — (2 р)Без гарячих млинців нема женихання! (2 р)

ВедучіНародна пісня зоряно, незгасноГорить в моєму серці повсякчас.Не пломенистим закликом, не гаслом,А променем, що будить сівача.Вона мені просвітлює віки,Де радість і печаль мого народуВрослися в древо вічного гілки.Вона любов, вона печаль і втіха,Жива вода на виразки душі,Поки живе — обереже від лихаПонад стежками тихі спориші.І я готовий крізь огненні брамиПройти і душу випалить дотлаЛише б вкраїнська пісня не вмирала.Щоб в молодих серцях вона жила.

Учні— Чому це ти такий сумний, Максимчику?— Ну, не можу ж я весь час сміятися!— А таки доведеться! Бо гуморески Павла Глазового змушу-

ють навіть найсерйозніші обличчя посміхнутися!— Дійсно, український гумор — тонкий та дотепний. У цьому

ви переконаєтесь, коли послухаєте їх у виконанні учнів гімназії.

Гуморески Павла Глазового «Тарас Бульба в Києві», «Кухлик», «Найкраща мова» у виконані учнів школи

Учні— От дивлюсь на тебе й думаю, чи вмієш ти, парубче, тан-

цювати?— Хм…, а ти мене запрошуєш?— А чом би й ні?— От якби я вмів танцювати, як наші танцюристи, то земля

дрижала б, а небо підскакувало!


— То давай запросимо їх на сцену, адже учні нашої школи підготували до свята український народний танець. Будемо при-сутні на прем’єрі.

Український народний танець «Ти ж до мене не ходи».

Учні— В ажіданьї конь убокій точно вкопаний сто… стоїть, уші

врозь, дукою нокі і как будто стоя спіть… — Що з тобою? Невже забув, де ми? Може, в тебе темпера-

тура? Знаєш, цей курячий грип — не жарт. Людоньки, що це з ним? Чи спить? Чи, може, марить?

— Заспокойся, це всього-на-всього цитата з моєї улюбленої п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло». Ти знаєш вона така ці-кава, захоплююча, за один вечір прочитав. А найбільше сподо-бався герой… Та що я тобі голову морочу? Зараз усе сама поба-чиш.

Вистава за п’єсою «Мина Мазайло» М. Куліша у виконанні учнів

Ведучі. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись ви-плеканою у віках рідною мовою. Немає у народу скарбу біль-шого, як його мова.

Слова — це крила ластівки: вона їх не відчуває, але без них не може злетіти.

Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Ми віримо в краще майбутнє рідного народу, в його мелодійну, спов- нену музики і квіткових пахощів, мову.

Це чудове свято дає нам упевненість сказати, що учні нашої школи дорожать рідним словом, як честю рідної матері, як ко-лисковою, як добрим ім’ям родини. Адже саме нам належить будувати щасливе майбутнє України, бути гідними сподвижни-ками української ідеї.

Звучить пісня про Україну.

В е д у ч і т а у ч н і. Бажаємо всім українцям, що бережуть рідне слово,— щастя, натхнення, добра, миру і світлого майбут- нього.

Дякуємо вам за присутність, увагу, аплодисменти.

12710 клас

л. п. круподьорова

ВихоВНий Захід до дНя рідНої моВи «голгоФа Великої любоВі»

Мета: показати шлях української мови до її самовизна-чення разом із народом, його вірними синами –– письменниками різних часів, що вбачали в рідній мові символ волі й щастя нації; виховувати в учнів любов і повагу до рідної мови, історичну пам’ять про своє походження, про славетні сторінки життя свого народу.

Обладнання: килим українського орнаменту, портрети Т. Г. Шев-ченка, І. П. Котляревського, Лесі Українки, О. Олеся, О. Ольжича, О. Теліги, У. Самчука, В. Стуса, І. Баг- ряного, Є. Маланюка, Є. Плужника, В. Симоненка; плакат «Голгофа великої любові».


Звучить мелодія пісні П. Дворського «Горнусь до тебе, Україно!».

УчительНема на світі України,Немає другого Дніпра.А ви претеся на чужинуШукати доброго добра.Добра святого. Волі! Волі!Братерства братнього. Найшли.Несли, несли з чужого поляІ в Україну принеслиВеликих слів велику силуТа й більш нічого…

(Т. Шевченко)

Хто може випити Дніпро?Хто властен виплескати море?Хто наше злото-сереброПлугами кривди переоре?Хто серця чистого доброЗлобою чорною поборе?


Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…».


1-й ученьБлагословен той день і час,Коли прослалась килимамиЗемля, яку сходив ТарасМалими босими ногами,Земля, яку скропив ТарасДрібними росами-сльозами.

2-й ученьБлагословенна ти в віках,Як сонце наше благовісне,Як віщий благовісний птах,Печаль і радість, наша пісне.Земля, що освятив ТарасСвоїми муками-ділами,Земля, що окрилив ТарасГромовозвукими словами.


Співають учні п’ятого класу пісню «Україно» Т. Петриненка.

3-й ученьЄ щось святеє в слові «рідний край».Для мене це матусі пісня ніжна.І рідний край від цвіту білосніжний.І той калиновий у тихім лузі гай.Для мене ці твої стежки — мої,В містах і селах стоптані любов’юй пісень людських прозорі ручаї —Усе, що серцю рідне невимовно.

4-й ученьЗемле рідна! Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє.Я живу тобою і для тебе,Вийшов з тебе і в тебе ввійду.Під твоїм високочолим небомГартував я душу молоду.Хто тебе любов’ю обікраде,Хто твої турботи обмине,Хай того земне тяжіння зрадить,І з прокляттям безвість проковтне!

(В. Симоненко)

Звучить пісня «Мамина пісня».

Учитель. Любі друзі, шановні гості шкільного свята-відкриття тижня нашої рідної української мови. Щойно ви чули найсвя-тіші слова про нашу рідну землю — Україну. Лунала наша рідна

12910 клас

мова — українська. Це мова наших славетних пращурів, це мова, яку ми отримали у спадщину. Це мова, яку Конституцією Укра-їни проголошено державною. Не всі справжні українці діждалися цього самовизначення нашої країни та її мови. Яким же палким було бажання вірних синів України стати вільними, побачити вільною свою рідну землю, свою мову!

Звучить пісня І. Заремби на слова М. Петренка «Дивлюсь я на небо…».

Учитель. Скільки туги душевної, скільки бажання злитися з вільним небом, відчути щастя свободи висловив у цій пісні наш поет-земляк, поет-романтик М. Петренко, співець землі До-нецької.

Душу вільну українського народу часто порівнювали із широко-крилим птахом, що рветься у піднебесся, говорили про наш народ як про велетня, що колись знайде в собі сили, скине ярмо неволі.

Багато видатних людей України покинуло рідну землю, не ско-рившись цій неволі…

Лунає «Полонез» Огінського.

Учитель. Цю прекрасну мелодію створив польський компо-зитор, який покинув свою батьківщину, та не покинув її у своїх думках, мріях бачити її світлою та щасливою, як багато синів України. Прощанням із батьківщиною називають цей полонез. Так колись попрощалися із рідною вітчизною українці В. Винни-ченко, Є. Маланюк, І. Багряний, Ю. Клен, О. Олесь, О. Ольжич, У. Самчук, О. Теліга та багато інших.

УченьЗапам’ятай їх імена, хлопчино,Сплітай вінок їх пам’яті, дівчино!Нехай вони, як прапор неньки-батьківщиниНесуть слова великої любові до загину,Слова-вітання од батька сивого для сина.

(Л. Круподьорова)

Звучить увертюра до драми Л. В. Бетховена «егмонт», на тлі якого говорять.

Учитель. Вслухайтесь у ці рядки О. Олеся, С. Черкасенка, дорогі друзі! Скільки в них любові і страждань!

УченьО принесіть, як не надію,То крихту рідної землі!Я притулю до уст їїІ так загину, так зомлію…


Хоч кухоль з рідною водою!Я тільки очі напою,До уст спрагнілих притулю,Торкнусь душею вогняною.

(О. Олесь)

УченьПро Україну — ані чутки!Живе? Умерла? Міцно спить?У серці гадом в’ються смутки.Душа завмерла і мовчитьХолодним болем отупінняУщерть налита голова.І ринуть в пітьму безгомінняБез сліду мислі і слова.О краю мій, моє кохання!Лани широкі, гір шпилі!О сльози рідної землі!Вас не забути до сконання!

(С. Черкасенко)

Учитель. Чого ж прагнули вони, наші славні вигнанці, чого бажали, коли навіки кидали свою неньку Україну? Ми вклоняє-мось перед ними за те, що вони, емігрувавши, не зрадили укра-їнського народу, його мови. Про це свідчать прекрасні рядки О. Олеся, що вбачав у мові велетня-бійця.

УченьВ землі віки лежала мова,І врешті вибилась на світ.О мово, ночі колискова!Прийми мій радісний привіт.Навік пройшла пора безславна.Цвіти і сяй, моя державна.О слово рідне! Орле скутий,Чужинцям кинутий на сміх!Співочий грім батьків моїх,Дітьми безпам’ятно забутий!

(О. Олесь)

Учитель. Чого прагнули справжні українці? А прагнули вони того, що вже на початку ХІХ ст. видатний український пись-менник І. П. Котляревський зробив сміливо і яскраво, вивівши на широкий простір славну українську мову, якою заговорили герої його «енеїди», «Наталки Полтавки».

Подивіться сцену залицяння пана Возного до Наталки Пол-тавки. Прислухайтесь, якою мовою говорять справжні українці, а якою чужинці-пани, що цуралися цієї мови.

13110 клас

Звучить мелодія М. Лисенка, пісня Виборного «Ой під вишнею…», переривається сценкою.

Закінчується сценка знову піснею Виборного, під мелодію якої На-талка танцює.

Ведучий. Тарас Шевченко залишив нам у спадок слова мудрі для розуму, слова надії і сподівань. Він звинувачував запроданців українського народу, які не знають свого роду-племені, забувають своє коріння, славну історію, стали «підніжками, гряззю Москви». А славна дочка України Леся Українка, написавши п’єсу «Боя-риня», яка тільки нещодавно знайшла широкого читача і серед вас, діти, піднесла глибоко патріотичний образ української дів-чини Оксани, що вмирає від туги за рідною землею, мовою укра-їнською, українськими піснями. Ніякі боярські шати не можуть примусити її забути свій національний одяг, своє українське слово як у звичайній бесіді, так і в молитві до Бога. Вмираючи, вона дивиться вслід сідаючому сонечку, говорить:

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід…Ти бачиш Україну — привітай!

Звучить пісня «Одною мовою всі люди плачуть…» П. Дворського.

У ч и т е л ь. Усе вмістила в себе українська мова: і радість, і печаль. Усе можна нею висказати, виплакати. Як співається в народній пісні «Чому розплетена коса…», що журливо співа-ють дівчата…

В українському вбранні дівчата співають пісню.

УченьОдною мовою одвік всі люди плачуть,Одною мовою сміється всенький світ.Та як любов і гнів улити в спів гарячий,Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт.

Учень Україно! Ти моя молитва!Ти моя розпука вікова.Гримотить над світом люта битваЗа твоє життя, твої права.Україно! Ти для мене диво!І нехай пливе за роком рік.Буду, мамо горда і вродлива,З тебе чудуватися повік.

Учитель. Голгофою великої любові стала любов твоїх синів, Україно, до твоєї мови калинової, мови солов’їної. Бо орел ску-тий — Мова — була Силою, Смолоскипом, що осяяв шлях їм,


дітям твоїм, Україно, шлях до щастя. Слово-боєць, слово-гасло, слово-любов, яке було спрямоване до українського народу.

УченьТи весь у слові, як у сповиткові,З колиски до калини на горбі.І вже коли ти похитнувсь у слові,Вважай, що похитнувся у собі.Учись у нього, легшої з наукІ важчої нема у цьому світі.І що простішого: писать, як жити,Покіль перо не випаде із рук.

Учитель. Словом-Зброєю билися з ворогом свого народу Леся Українка, називаючи його «крицею», і наш сучасник Василь Стус. Це він, зазнавши вироку — заслання на Колиму, пам’ятав такі рідні слова з рідного краю:

На колимськім морозі калинаЗацвітає рудими слізьми.Неосяжна, осонцена днина.І собором дзвінким УкраїнаНаписалась на мурах тюрми.

УченьЯк добре те, що смерті не боюсь яІ не питаю, чи тяжкий мій хрест,Що перед вами, судді, не корюсяВ передчутті недовідомих верст…Що жив, любив і не набрався скверни,Ненависті, прокльону, каяття.Народе мій, до тебе я ще верну,Як в смерті обернуся до життя.Своїм стражданням і незлим обличчям,Як син, тобі доземно уклонюсьІ чесно гляну в твої чесні вічіІ в смерті з рідним краєм поріднюсь…В світі можна вивчить мов багато,Тільки ж рідною ти скажеш: «Мамо, Тато».Мова ж бо то голос крові сильний, То до щастя біг твій неутримний.

Учитель. Відчуйте ж, друзі, силу слова болю, страждань, слова Мудрості, слова-Молитви, слова-снаги. Бо мова — криниця душі людської, що ввібрала в себе досвід, сподівання народні. Мова — блискавиця, мова-зброя, мова-Любов. Так, це вона лу-нає у темряві людського життя та у сонячному промінні щастя. Вона із рідним твоїм народом пройде через віки випробувань,

13310 клас

лихоліть, боротьби, піднімаючись із своїми вірними синами на Голгофу великої Любові, залишаючи цю Любов у спадок. Скільки любові звучить до нашої мови у поетичних рядках видатних укра-їнських поетів!

УченьБуду я навчатись мови золотоїУ трави-веснянки, у гори крутої,В потічка веселого, що постане річкою.В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.Буду я навчатись мови-блискавиціВ клекоті гарячім кованої криці.

Учень

В корневищі пружному ниви колоскової,В клекоті шовковому пісні колискової,Щоб людському щастю дбанок свій надбати,Щоб раділа з мене Україна-мати,Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,В гніві бився блисками, а в любові — рутою.

(А. Малишко)

УченьПлекаймо в серці кожне гроно,Прозоре диво калинове.Хай квітне, пломенить червоноВ сім’ї великій, вольній, новій.

(Д. Білоус)

УченьО рідне слово! Хто без тебе я ?Моя ти пісня, сила і відвага.Моє вселюдське й мамине ім’я…Тебе у спадок віддали меніМої батьки і предки невідомі,Що гинули за тебе на вогніВселюдської, великої любові.


УченьЗасвітяться зорею правдиНезламним полум’ям борніІмена синів твоїх славних,Що рідну мову зберегли мені.Яка у ній сила і кличе, й сіє,Яка в ній мелодія линеВ натхнення хвилини.О мово моя! Душа голосна України!


УченьТи сурми на сонці, ти стягів гаї,Ти вибухів огненних повна.Це — матері мова. Я звуки твоїЛюблю наче очі дитини.О мово вкраїнська!Хто любить її,Той любить мою Україну!

(В. Сосюра)

УчительНу що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого,А серце б’ється-ожива, Як їх почує!..…Орю свій переліг, убогу ниву,Та сію Слово: добрі жнива.

Колись то будуть… — писав Великий Кобзар та вірив, що доб- рі жнива будуть. Так, Тарасе, слухай, слухай тих, хто любить твою і нашу Україну!

УченьУкраїнці мови! Дай вам, Боже, і щастя, і сил,Щоб любити щиро свою Україну.То ж нехай вам світиться повікПосмішка і матері, й дитини.

(В. Баранов)

УченьЛюбіть Україну, як сонце, любіть,Як вітер, і трави, і води,В годину щасливу і радості мить,Любіть у годину негоди…Любіть Україну у сні й наяву,Вишневу свою Україну,Красу її вічно живу і новуІ мову її солов’їну.

(В. Сосюра)

Звучить пісня «Порозкидала нас недоля» П. Горчинського.

УченьТам мамина пісня лунає, і ниніЇї підхопили поля і гаї.Її вечорами по всій УкраїніСпівають в садах солов’ї.І я припадаю до неї устамиІ серцем вбираю, мов спраглий води.

13510 клас

Без рідної мови, без пісні, без мамиЗбідніє, збідніє земля назавжди.Одна Батьківщина, і більш не буває.Місця, де родилися, завжди святі.Хто рідную мову свою забуває,Той долі не знайде в житті.

УчительТо як же нам жити на рідній землі,Щоб люди щасливі довіку були,Щоб мова народу в повазі була,Від роду до роду між нами жила.

Усі учасникиЗа синєє небо,За жовте колоссяБоротися треба,Щоб з рідною мовою краще жилося!


В. м. жданова

ліНгВістичНа гра «причасти меНе роЗмоВою, україНською моВою»

Мета: у цікавій формі залучити учнів до інтерактивного обговорення актуальності питань з галузі україн-ської мови, розвивати логічне мислення, увагу, спо-стережливість, мовленнєву діяльність, виховувати повагу до мови та літераутри.

Обладнання: тематичні таблиці, схеми, картки, індивідуальні зав- дання.


Учитель. Добрий день, шановне товариство! Сьогодні ми про-водимо лінгвістичну гру «Причасти мене розмовою, українською мовою».

На перший погляд, українська мова посіла належне їй місце в нашому суспільно-громадському житті. Нею говорять диктори радіо і телебачення, друкують підручники, викладають у школах і вищих навчальних закладах, а їх використовують у діловодстві. Проте при такому благополуччі залишається одна суттєва проб-лема: українською мовою рідко розмовляють у повсякденному, приватному житті. Проблема, справді, серйозна, бо, за висловом класика, мова вмирає тоді, коли нею не розмовляють, а не тоді, коли її не знають.

Сподіваюся, переконає вас у тому, що не варто соромитися рід-ної мови, нехтувати її, і наша сьогоднішня гра. Участь у ній беруть дві команди, а оцінюватиме їхні відповіді компетентне журі.

Конкурс 1 «Емоції? Аж через край»Ведучий. Найбільш дивує те, що наша молодь вперто вда-

ється до чужих мов тоді, коли яскравих, виразних українських засобів хоч греблю гати, хоч мак сій. Візьмімо, наприклад, емо-ційну сферу мовлення. Як щиро й гарно можна нашою мовою висловити захоплення, а ви послуговуєтесь одноманітними, не-виразними Клас! Супер! Отже, перше завдання командам — при-гадати типові українські формули захоплення (називають члени кожної команди по черзі, не повторюючи один одного):

13710 клас

Чудово! Прекрасно! Неймовірно! Невимовна краса! Що за!.. Оце так!.. Яка!.. Це казка, а не!.. Це пісня, а не!.. Що аж-аж! Треба ще пошукати такого, як… Це треба бачити!

Ведучий. Молодці, знаєте багато гарних форм захоплення. Тепер пропонуємо нашим гравцям здивуватися. Так здивуватися, але не за допомогою скучного, хоч і модного американського Упс! чи калькою з російської Нічого собі! а щиро, емоційно, по-українськи. Ну ж бо…

Ти диви! Дивина! Неймовірно! Невже? Хіба? Та Ви що? Оце так! Не вірю очам своїм! О-ля-ля! Оце оказія! Овва! Ба! Ти ба!

В е д у ч и й. Гаразд, людині властиво не лише засуджувати чужі вади, помилки, а й іронізувати з них. Прошу гравців по-іронізувати.

Та що ви кажете! Та невже? Хто вам таке сказав? Хіба як на вербі груші виростуть. Хіба як рак свисне. Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти. Це ми ще побачимо. Та що вам приснилось? А ви мрійники! Про що ви ще мрієте? Нема ради! Он як! Ага! Обов’язково…

Ведучий. Дякую. До речі, іронію називають витонченою по-смішкою. Тому пильнуйте, щоб ваші іронічні слова були трішки глузливими, трішки дошкульними, але не образливими для спів-розмовника.

Є ще одна, не така яскрава, але прекрасна, світла й глибоко людяна емоція — співчуття. Послухаймо, як учасники гри спів-чуватимуть один одному з приводу поразки.

Не засмучуйся. Вам пощастить наступного разу. Співчуваємо. Нам шкода. Нам жаль. Буде все гаразд! Буде все краще! Буде свято й на вашій вулиці!

Ведучий. Спасибі гравцям. Усім бажаю лише світлих, при-ємних почуттів. Прошу журі оцінити відповіді команд.

Конкурс 2Ведучий. Наш другий конкурс має на меті спростувати ще

один хибний стереотип, який побутує серед представниць слабкої статі. Споконвіку українки славилися догодністю, гармонійністю і розкішністю свого вбрання. його описали багато письменників. А от сучасні україночки вважають, що про моду українською мо-вою говорити неможливо: слів не вистачає. Наші гравці мусили перекласти отакі «неперекладні» тексти про моду, а ми послу-хаємо рідною мовою, що ж варто носити в цьому сезоні. Отже, скажемо собі: «Ой гарна я, гарна…»

Ведучий. Ну що? Звучить? Можна бути одночасно модно вбра-ним та україномовним? Думаю, що так (див. тексти 1–4).


Конкурс 3 «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…»Ведучий. А тепер поговоримо українською мовою про сер-

йозні речі. Часто люди, намагаючись справити про себе враження, як про дуже ерудованих, сиплють чудернацькими чужомовними словами: медитація, девальвація, оптимізація, тоді, як в рідній мові анітрохи не гірші, а навпаки — не такі незвичні й громіздкі відповідники: роздуми, продовження, поліпшення. Наш третій конкурс доведе, що українська мова має повновартісні відповід-ники до багатьох запозичень. Їх зашифровано в хрестослові, яку слід розгадати гравцям кожної команди (див. завдання до хрес-тослова). (Журі оцінює ступінь розгаданості кросворда й актив-ності кожної команди в цілому.)

Ведучий. Дякую гравцям і ще раз закликаю використовувати запозичення лише за крайньої потреби при перекладі текстів 1–4.

Текст 1Не стоит особенно зацикливаться на аксессуарах. Такого ко-

личества золотых украшений, которыми так любят щеголять украинки в обыденной жизни (всего лишь цепочка с кулончиком, роскошные сережки-висюльки, браслетик и пара-тройка колец), иностранки себе не позволяют. Золото также, как и ожерелья из драгоценных камней,— это прежде всего вечерние аксессуары.

Текст 2Всеобщие любимцы — длинные, ниже щиколотки расширя-

ющиеся от линии шага, и прямые, облегающие брюки — обяза-тельно пригодятся этой осенью. Актуальными остаются колготки из серии «Ну, маньяк, погоди!» — бросающиеся в глаза цветные, ажурные и в «сеточку».

Текст 3Сапожки для этой зимы дизайнеры шили по принципу: чем

выше каблук, тем выше голенище. Но парадокс заключается в том, что высокое голенище понадобилось им для того, чтобы небрежно приспустить его гармошечкой. Бахрома, вшитая в бо-ковой наружный шов голенища, еще более усиливает модный эффект разгильдяйства.

Текст 4Рискнем обратить ваше внимание на роскошные шляпы с ши-

рокими полями, изготовленные из привычного фетра или супер-модной кожи. Представляете, как вызывающе будет смотреться возвышающая над серой будничной толпой широкополая шляпа из кожи цвета бордо. Она способна буквально преобразить жен-щину, с ничем не приметной замухрышки сделать обворожитель-ную, ослепительную даму.

13910 клас

Текст 1Не варто зловживати (божеволіти від, втрачати голову від) ак-

сесуарами. Такої кількості золотих прикрас, якими так люблять хизуватися українки у будні (всього-на-всього ланцюжок з під-віскою, розкішні сережки-дармовиси, браслетик і двійко-трійко перснів), іноземки не носять. Золото, як і намиста з коштовного каміння,— це, передусім (насамперед), вечірні аксесуари.

Текст 2Загальні улюбленці — довгі, аж за кістку, розширені від лінії

кроку, і прямі, приталені штани — обов’язково стануть у при-годі цієї осені. Не втратили своєї актуальності панчішки із серії «Ну, маньяче, постривай!» — усі, що ваблять очі: кольорові, ме-режені, «сіточкою».

Текст 3Чобітки для цієї зими дизайнери шили за принципом: що

вищий каблук, то вища халява. Але парадокс полягає в тім, що висока халява (халявка) знадобилась їм для того, щоб недбало призібрати її. Торочки, вшиті в зовнішній бік халяв, ще більше підсилюють (увиразнюють) модний нині ефект недбалості.

Текст 4Ризикнемо звернути вашу увагу на розкішні крислаті капе-

люшки, виготовлені зі звичного фетру чи супермодної шкіри. Уяв-ляєте, як зухвало виглядатиме криластий шкіряний капелюшок кольору бордо під сірим буденним натовпом. Він може прямо-таки (прямісінько) перевтілити жінку: з невиразної (непримітної) сі-рої мишки зробити чарівну, сонцесяйну пані.

Завдання до хрестослова1. Віраж. 2. Акцент. 3. Журнал. 4. Вояж. 5. Монстр. 6. Сомнам-

була. 7. Юрист. 8. Принцип. 9. егоїст. 10. Асортимент. 11. Деграда-ція. 12. Аплодисменти. 13. Унікум. 14. Кафе. 15. Блондинка. 16. Дис-ципліна. 17. Шарада. 18. Фантастика. 19. Оказія. 20. Гладіолус.

Запозичення Походження Український відповідник

1 Віраж Франц. virag; virer — вертатися Поворот

2 Акцент Лат. accentus — наголос Наголос

3 Журнал Франц. journal — газета Часопис

4 Вояж Франц. voyage — подорож Подорож

5 Монстр Франц. monstre; лат. monstrum —диво

Потвора


21

10

91

81

7

31

11

9

46

51

21

32

0

14

71

5

81

6

14110 клас

Запозичення Походження Український відповідник

6 Сомнамбула Лат. somnus — сон і ambular — ходити

Сновида

7 Юрист Нім. Jurist, лат. jus (juris) — право Правник

8 Принцип Лат. principium — основа Правило

9 егоїст Франц. egoiste; Лат. ego — я Себелюб

10 Асортимент Франц. assortiment — підбір Перелік

11 Деградація Лат. degradatio — пониження в чині Занепад

12 Аплодис-менти

Франц. applaudissements; лат. applaudere — плескати руками

Оплески

13 Унікум лат. unicus — єдине Виняток

14 Кафе Тур. Kahve — кава Кав’ярня

15 Блондинка Франц. blondin, blond — білявий Білявка

16 Дисципліна Лат. disciplina — учення, виховання Порядок

17 Шарада Франц. charada — базікання, бесіда Загадка

18 Фантастика Грец. Phantastike — здатність уявляти Вигадка

19 Оказія Лат. occasio — випадок Випадок

20 Гладіолус Лат. gladiolus — зменш. до «меч» Косарик

Конкурс 4 «Слухаєш Вас — не наслухаєшся!»Ведучий. А тепер запропонуємо гравцям самостійно подолати

свою мовну невмілість і невпевненість. Кожна команда підготувала і зараз запропонує іншій певні мовленнєві ситуації (2–3), у яких їм важко або неприродно розмовляти українською мовою. Інша команда, маючи 30 с на підготовку, мусить грамотно і якомога колоритніше, красномовніше озвучити цю мовленнєву ситуацію.

(Мовленнєві ситуації: освідчення в коханні, знайомство на ву-лиці, обговорення нового фільму, розмова з бібліотекарем, з про-давцем на базарі, роздуми про чоловічу підступність, обмін жі-ночими хитрощами тощо)

Конкурс 5 «Ви нам слово — ми вам десять!»Ведучий. Цей конкурс остаточно переконає Вас у лексич-

ному багатстві і колоритності рідної мови. Члени команд піді-брали й зараз називатимуть по черзі один одному російські слова чи звороти, які часто вживаються в їхньому мовленні. Гравці ін-шої команди, маючи 30 с на роздуми, мусять підібрати якомога більше повноцінних українських відповідників. Наприклад:


Російське слово Український відповідник

Шевелить мозгами Розмірковувати, мізкувати, гадкувати, кумекати

Превосходить Перевищувати, перевершувати переважати, пе-рескакувати (розм.), перепльовувати (розм.)

Трепетать Тремтіти, потерпати, дрижати, труситися, трі-потіти

Невдомек Незрозуміло, невтямки (розм.), невдогад (розм.)

Щиголь Чепурун, дженджуристий, молодик (зневажл.)

Балаболка Балакун (розм.), базіка (зневажл.), торохтій (розм.), пустомеля (зневажл.), сорока (розм.), язиката хвеська (розм.)

Милашка Красунчик, чарівне / миле створіння, славний / утішний хлопчик, вродливець

Бабник Бабій, залицяльник, ловелас, дівчачур, воло-цюга, спідничник

Оцінювання відповідейВідповіді гравців оцінюються за дванадцятибальною системою.

Крім того, паралельно з оцінками журі використовує відзнаки, які узагальнено відображають його думку про відповіді команди.

Учитель. Сердечно вітає переможців. Сьогодні всі учасники гри продемонстрували: і глибокі знання, і зацікавлення проб-лемами культури української мови, і щире бажання долучи-тися до примноження її багатств. Усі ви були активними, крас-номовними, впевненими і природними. Будьте такими завжди. Пам’ятайте, що найяскравіше, найвільніше, найколоритніше можна розмовляти лише рідною мовою. Наша мета ще глибше вивчати і любити свою співучу солов’їну мову.

Відзнака 11

12–10 А для мене, мово, Ти, мов сине море, / У якому тоне і пе-чаль, і горе (Ю. Рибчинський).Добірним зерном колосилась мова (Л. Костенко).Бо ж наша мова — як чарівна пісня (П. Тичина).

9–7 В слові ж стільки сонця… (Л. Костенко).Ти — весь у слові, як у сповиткові… (Б. Олійник).Слово не значок, не символ — це вогонь (Б. Харчук).

6–4 До словечка, до слов’ятка притулилися… (М. Тимча).Не бійтесь заглядати у словник… (М. Рильський).Буду я навчатись мови золотої… (А. Малишко).Рятуйте найменше слово (М. Рябчук).

14310 клас

і. В. мінакова

сцеНарій сВята «о слоВо рідНе, україНи слоВо»

Мета: залучити учнів до українських національних цін-ностей; збагатити та доповнити наявні знання; роз-вивати логічне мислення, пізнавальні та пошукові інтереси школярів.

Обладнання: аудіозаписи українських пісень, державні символи України, портрети українських письменників.


Ведуча. Добридень, дорогі друзі, гості, вчителі!Звучить музика Т. Петриненка «Україна»

ДІВЧиНКА-УКРАЇНКАКоли до сердця крається тривога,—За долю України я боюсь,—З молитвою звертаюся до Бога.І мовою вкраїнською молюсь.Прошу для України в Бога щастяІ захисту для всіх її дітей.А мова українська, мов причастя,Теплом своїм торкається грудей.Боже мій — Великий, Всемогутній,Мою вкраїнську мову порятуй.В світлий день пришестя, в день майбутнійВкраїні Царство Щастя приготуй,Коли до серця крається тривога,За долю України я боюсь,З молитвою звертаюся до БогаІ мовою вкраїнською молюсь.

УченицяВже скільки закривавлених столітьТебе, Вкраїно, імені лишали…То ж встаньмо, браття, в цю урочисту мить:Внесіте прапор вільної держави!

УченьСтепів таврійських і карпатських гірЗ’єднався колір синій і жовтавий.Гей, недругам усім наперекір —


Внесіте прапор Вільної держави!Під звуки козацького маршу вноситьсяДержавний прапор України.

УченицяЛюбіть Україну у сні й наявуВишневу свою Україну,Красу її, вічно живу і нову.І мову її солов’їну.

УченьЯк гул століть, як шум віків,Як бурі подих — рідна мова,Вишневих ніжність пелюстків,Сурма походу світанкова.Неволі стогін, волі спів,Життя духовного народу.

УченицяУкраїно, ти для мене диво,І нехай пливе за роком рік.Буду, мамо, горда і щаслива,З тебе чудуватися повік.

УченьРади тебе перла в душі сію,Ради тебе мислю і творю.Хай мовчать Америка й Росія,Коли я з тобою говорю.

Ведуча. Вельмишановна громадо! Сьогодні у цьому залі зву-чатиме наше рідне слово, линутиме українська пісня, ми скла-датимемо шану і любов нашій материнській мові і народові, що її створив.

Запрошуємо усіх вас на наше свято. З’єднаємо ж свої голоси і сердця в єдиній мелодії, одному ритмі.

Виконується пісня «Це моя Україна» у виконанні вокальної групи 4-го класу.

УченицяУ всіх людей одна святиня,Куди не глянь, де не спитай.Рідна їм своя пустиня.Аніж земний в чужині рай,Їм краще все їх рідний край.Нема без кореня рослини,А нас, людей, без батьківщини.

Ведуча. Наша Україна — гарна, велика і багата, велика, бо простягається від величезних Карпат аж до річки Дон і від боліт

14510 клас

Полісся аж до берегів Чорного моря. Гарна, бо має високі гори, вкриті зеленими лісами, і бистрі річки, і широкі урожайні поля, і квітучі луги, і все, чого душа бажає. Гарний наш край ще й тому, що в ньому живуть прекрасні люди, які славляться своїми піс-нями, танцями, звичаями. Молоде покоління несе велику відпо-відальність перед своїми пращурами за безмежність української пісні, слова, танцю, звичаїв. Тому ми сьогодні станемо свідками того, як ми цінуємо, возвеличуємо, утверджуємо українське слово піснями, віршами.

Зустрічайте наших чарівних україночок.

УченицяДоленько світла — моя Україно,Край чебрецю й барвінкових пісень.Сонцем налиті жита і калина,Радість дарують, звеличують день.Серцем вбираю красу до краплини —Мову перлину і спів солов’я,Гомін полів і дніпровського плину,Сивих століть призабуті слова.

УченьМи є діти українські,Хлопці і дівчата.Рідний край наш — Україна!Красна і багата.

УченицяМова кожного народу Неповторна і своя.В ній гримлять громи в негоду,В тишу — трелі солов’я.

УченьОй, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як?Є в ній ліс, лісок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс, є ще і байрак.

УченицяВимовляю кожне слово,Кожне слово — наче спів.Найдорожча рідна мова,Мова діда і батьків.

УченьВеличезна, щедра і прекрасна мова!Прозора й чиста, як гірська вода.Це України мова барвінкова,Така багата й вічно молода.


УченицяВ небі високім ключі журавлині…З тобою розлука — і смуток, і біль.Ти, наче ненька, у світі єдина,Чолом я низенько вклоняюсь тобі.

Ведуча. Україна — золота чарівна сторона. Земля, рясно ук- вітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих поетич-них слів придумали люди, щоб висловлювати свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше проходить часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони і рідної мови нам до-помагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний фантастичний світ казок. Хай же сьогоднішнє свято відкриє перед нами, дорогі друзі, розум, мудрість, гумор нашого народу.

УченьЯ поклик правди із трибуни Віча,Мій гнівний вирок — вбивцям і катам,Тобі я все віддам, двадцяте віче,І тільки мову рідну не віддам.

Пісня «Одна калина».

Учениця. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, ба-бусина вишиванка, добре слово, традиції й обряди — це криниця невичерпного народного життя.

УченицяО, не згуби ти свого родоводу,Безсмертна мово, рідна і терпка.Ти є душа співучого народу,Що був, і є, і буде у віках.

УченьХіба ти українець, як у тебеПогас наш дух, як вогник у вікні? —Тобі вже й мови рідної не треба,Клянеш народні звичаї й пісні.

УченьЧому (хоч знаєш) злий ти до нестями? Чому (хоч знаєш) змучений украй?Бо не співав ти пісні з колосками Не плакав із Марусею Чурай.

УченьНе припав душею до калини,Не чув зітхання рідної землі,

14710 клас

Байдужий був до болю України,Коли їй душу ранили жалі.

УченицяВона, як мати, горнеться до тебе,А ти четверту заповідь забув,І — ні землі, ні батьківського неба;Ти в совісті на сповіді не був,—Хіба ти українець?

Прикро, до глибини серця прикро бачити, як за жалюгідні вигоди люди відвертаються від найсвятішого — батьківщини, рідного порога, домівки, своєї землі. Шукаючи легке життя — зраджують самі собі.

На сцені три дівчини, які символізують людську совість.

1-ша дівчина

Порепані руки в тяжкому смиренніСклала на змучені груди:— Сину мій, сину! Мого прощенняДовіку тобі не буде.В душу дивилась зеленим затінком,Поїла калиновим болем,—Думала: станеш хрещатим барвінком,А ти став — перекотиполем.

2-га дівчина

Любив він гроші, а не пісню,Захланна вічна ненасить.Шукав лиш вигоди, не істини,Як не своє, хай не болить.Лише тоді, як просто в вічіНагнала смерть холодний страх…Зробилось жаль: не грошей — пісні,Тополь і сонце в небесах.

3-тя дівчина

Щось відібрало йому мову. О Боже!Хоче молитися — слова сказати не може.Страх його мучить, хвороба трясе ним ночами.Вішатись пробував,— горе для бідної мами.Зносив каплицю, хрест руйнував серед ночі,Матері Божій замазував глиною очі.Кажуть, за те, що розп’яттям він бив об дорогу,Нині Господь відвернувся від нього.Люди говорять, а ти зупинись і послухай:Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…


УченицяМені вас жаль, хто не навчивсь любитиСвоєї хати і своєї мови,Хто може легко згорбленим ходитий калічити безжально рідне слово.Мені вас жаль, занудливі манкурти,Вас обминала ніжність тополина,Вам у житті ніколи не почути,Як тужить і співає Україна.

Ведуча. З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою приходить до нас слово. Які дивні ці перші слова: мамо, тато, сонечко, квітка.

Дитина спинається на ноги, пізнає десятки, сотні нових, звуч-них та красивих слів: зіронька, веселка, Батьківщина, кохання.

Немає просто слова. Воно або прокляття, або вітання, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або пітьма.

Учениця. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду.

Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, по-сіяти тривогу і одухотворити, викликати посмішку і сльозу, по-родити віру і скувати сили Душі.

УченьНе грайся словом. Є святі слова,Що матері з доріг вертають сина.Спіши до неї, поки ще жива,Допоки розум і допоки сила.

УченицяЗнайди те слово вічне і земне,За часом час нам світ перестилає.Минуще все. Лиш слово не мине.І та любов, що смертю смерть дає.

Ведуча. Мова — це великий дар природи. І у кожного народу вона своя. Наш народ створював свою мову віками. І витворив одну з найбагатших і найпрекрасніших слов’янських мов.

Триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тому числі явивши пісенні шедеври незрівняної краси.

Учениця. «Мова й пісня — дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони».

Учень. Пісня — це душа народу. У хвилини радості, у хвилини туги українська пісня підіймала наш народ над усе, окрилювала,

14910 клас

звеселяла душу. Це скарбниця історичної пам’яті нашого народу, саме в ній назавжди закарбувалися відвічні прагнення людей до вільного, щасливого, красивого життя.

Ведуча. «Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава». Історія зафіксувала дати воєн, царювань, повстань, великих будов та відкриттів, а пісня летіла у віки, всо-туючи настрій, світогляд, думи. Чи не диво з див?

З найціннішим подарунком, піснею, прийшли на наше свято. Вітаємо їх.

УченицяВічний наш паспорт — пісня,Це пропуск у білий світ…Ми не ховали обличчя,Гордо ішли сотні літ.

УченьРайдуга в небі висне,Граючи в плесках вод.Доки жива наша пісня,Доти живий наш народ.

Ведуча. У світі налічується близько 3 тис. мов. І серед них — ніби запашна квітка в чудовому букеті українська мова. Її краса і багатство, витонченість і мелодійність визнана світом.

У 1928 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов укра-їнська мова зайняла III місце (після французької та перської) за мелодійністю та милозвучністю.

УченицяМова рідна — з пісні та любові.Це народ мій викохав таку.Сотні літ несла вінець терновий,Птахом билась в клітці на замку.Та з Парижу, з конкурсу на мови,Гордо йшла в лавровому вінку.

Ведуча. Так, українська мова визнана світом. Але яких тільки гонінь вона зазнала за свою історію. Від Петра І і Катерини II до Сталіна і Брежнєва видавались укази про заборону книгодру-кування та викладання українською мовою, закривались україн-ські театри, скасовувалась українська преса, заборонялась укра-їнська дитяча книга, вилучалась українська мова з навчальних закладів.

Шлях розвитку нашої мови — це тернистий шлях її бо-ротьби.


Скорботний календар української мовиЗвучить класична музика. На сцені 12 учнів, кожний із них

зачитує одну з дат.1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги

українською мовою.1769 рік — видано розпорядження російської церкви про ви-

лучення у населення України українських букварів, текстів та церковних книг.

1775 рік — зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік — закрито українські недільні школи, які безко-штовно організували видатні діячі української культури.

1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік — закрито всі українські театри.1908 рік — уся культурна й освітня діяльність в Україні ви-

знана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать по-следствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

1938 рік — Сталінський уряд видає постанову про обов’язкове ви-вчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим укра-їнську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й на сьогодні.

Ведуча. За століття зневаги, гонінь та репресій ми перестали розуміти божественну красу і таїну рідного слова. Які знання ми відкрили б для себе, якби заглянули в його душу.

Любов до нашої Батьківщини починається з любові до малень-кої батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, приказки.

Гра «Подоляночка»Ведуча. Україна дала світові геніальних і мудрих поетів, які

заповідали любити і плекати рідне слово, бо воно — вічне і без-межне.

15110 клас

Видатне місце в розвитку української літературної мови по-сідає безсмертний полтавець Іван Петрович Котляревський, «він перший скористався справжнім гумором малоросійського народу і мовою його».

УченьТак Котляревський у щасливий часВкраїнським словом розпочав співати,І спів той виглядав на жарт не раз,Та був у нім завдаток сил багатий,І вогник, ним засвічений, не згас,А розгорівсь, щоб всіх нас зігрівати.

В е д у ч а. Саме Котляревському вдалося добитися визнання української мови як літературної, утвердити її в правах грома-дянства. Українська мова в його творах, мов коштовний само-цвіт, заіскрилась тисячами барв…

УченьІ цвіт весняний — літній овоч,На дереві життя давав,І Пушкінові МаксимовичПісні вкраїнські позичав,І де сміявсь Іван Петрович,—Тарас Шевченко поставав.

Ведуча. Під бунтарським пером великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. З вершини світової культури, з найглибших глибин люд-ської совісті й правди, він — Прометей людського слова — закликав:

Вставайте, Кайдани порвітеІ вражою злою кров’ю Волю окропіте.

Батьком української літературної мови вважаємо Тараса Гри-горовича Шевченка. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла з величезною силою. Він, як Пушкін у російській літе-ратурі, створив справжню літературну мову українського народу. У ній Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і, як ніхто, відчув чудову, ча-рівну музику українського слова.

УченицяНу що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує!


УченьТебе, душі свята обново,В світлицю серця я веду,Даруй, даруй нам, рідне слово,Пісенну силу молоду.

УченицяУкраїнське слово. Ти частка тих,Що вже давно померли,Їх кров живуща, їх жага нетлінна,Безсмертне і величне, як Говерла,Багате і дзвінке, як Україна.

УченьЗакоханим ти лагідне, як мати,А недругам — як постріл із гармати.Беру тебе, як скарб в пісенній вродіЗ джерел, що не міліють у народі.

ВедучаСлова, слова… Вони в собі всі різні:Тривожні й тихі, радісні й сумні,Є терпеливі, є жорстокі й грізні,Лукаві й чесні, мудрі і смішні…О так! Смішних немало слів у нас,Бо веселий народ український.

Виступ драматичного гуртка «Берегиня», сцена із повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»Автор. Ні, не чорна хмара з синього моря наступала, то ви-

ступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину.Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину

стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном.

Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро.

Мотря. Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!

Кайдашиха. Одчинись, сатано! Хто його одв’язав? То твої діти їздили по дворі та й упустили його.

Карпо. То баба одв’язала коня та й пустила по дворі, мабуть.Лаврін. Ні, не баба! То Василь одв’язав та їздив, доки не впус-

тив коня, а кінь як задер задні ноги та й пліг у наш город.Кайдашиха. Та що ти! Он глянь на тин! Це твій кінь зва-

лив. Заплати три карбованці та оддай нашого кабана, тоді візь- меш свого коня.

15310 клас

Мотря. Як то? За свого невірного гнилого кабана та ви взяли нашого коня?

Мелашка. То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан.Мотря. Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала.Мелашка. Принеси лишень три карбованці, а якщо ні, то

піду в волость тебе позивати.Мотря. Ще й вона піде в волость! Утри спершу свого кирпа-

того носа, а вже тоді підеш у волость.Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в вічі плюну.Автор. Молодиці підняли ґвалт на все село. Їх лайка дзвеніла,

як дзвони на дзвіниці. Люди з кутка позбігалися і дивились у во-рота й через тин. Декотрі хотіли навіть мирити їх, але ж де там.

Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші! Хіба ж ви їх не знаєте?Кайдашиха. Та це ж ті іродові Довбиші! Хіба ж ви їх не знаєте?

Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами.Лаврін. Та годі вже лаятись!Мотря. Як же годі! Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші!

Хіба ж ви їх не знаєте? Це ж ті лобурі, голопузі, що старців по яр-марках водять.

Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмієш! У тебе до цього розуму й хисту немає.

Мотря. А в тебе того розуму, як у дірявому горшку, стільки, як у твоєї свекрухи.

Кайдашиха. Що я тобі зробила, що ти мене зачіпаєш.Карпо. Оддайте мені коня. Бо як не оддасте, то я й сам візьму.Лаврін. Ба й не візьмеш! Оддай спершу кабана та ще й до-

плати.Карпо. А за що я буду тобі платить? Твої свині скакають

у мій город, а моя коняка вскочила в твій. Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів.

Лаврін. Ба не оддам! Про мене йди в волость позивати.Автор. І так з дня у день колотились дві сім’ї, прославили

себе на все село бійками, сварками та колотнечею.Ведуча. Для кожного народу дорога його мова, а нам — укра-

їнцям — найближча до серця — українська. Вона нічим не гірше від італійської — така ж співуча, від російської — така ж ба-гата. Хоча, якщо вдатися до цифр, то у 11-томному академічному «Словнику української мови» понад 136 тис. слів. А в аналогіч-ному словнику російської мови їх близько 120 тис.

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Отож, дбаймо про чистоту мови, щоб не опинитися в таких ситуаціях.


Бо в українській мові зустрічаються слова, які пишуться і ви-мовляються однаково, але значення мають різне.

Сценка «Жартівлива розмова»Послухайте розмову між двома друзями — Ігорем та Дми-

тром.Ігор. Дмитро, а у мене вдома вівсянка!Дмитро. Подумаєш, у мене вдома теж вівсянка.Ігор. Люблю я вівсянку!Дмитро. І я люблю. Вона жовта, гарна така. І смачна. Особ-

ливо з молоком.Ігор. Як це смачна? Як це з молоком?Дмитро. Та так. А ще добра з маслом та цукром. Смакота!

Ух, пальчики оближеш!Ігор. Та ти про що говориш?Дмитро. Як це про що? Про вівсянку?Ігор. Про яку вівсянку?Дмитро. Про звичайну! А ти про яку?Ігор. І я про звичайну. Про ту, що в нашому садку жила

і пісні співала.Дмитро. Каша пісні співала?Ігор. Яка це тобі каша? Не каша, а пташка. Пташечка вів-

сянка! Не чув про таку чи що? Пішли до мене мою вівсянку слу-хати.

Дмитро. Пішли! А потім до мене — мою вівсянку їсти!Ведуча. А я хочу нагадати про найдавніші перли народної

творчості — прислів’я, приказки, загадки, гуморески.

Проводиться «Аукціон загадок»

Без мене немає ялинки,Без мене й сосни не буває,Не шиє без мене машинка.Скажи, як мене називають? (Голка)

Котиться клубочок,Зовсім без ниточок.Замість ниточок.Триста голочок. (Їжачок)

Попелясто-зозулястий,Забіяка він горластийЗ червоною бородою…йде поважною ходою,Носить гордий співунецьНа головці гребінець. (Півень)

15510 клас

Хто з хвостиком і з вушками?У кого лапки з подушками?Як ступа, ніхто не чує,Тихо, крадучись, полює.І маленькі, сірі мишки.Утікають геть від … (Кішки)

Голодна — мукає, сита — жує,Усім дітям молоко дає. (Корова)

Торох! Торох! Посипався горох. (Град)

Посідали на корниз,і ростуть із верху вниз. (Бурульки)

Тільки дощик прошумівНад лужком, над лісом, Хтось у небі рушничокВишитий повісив. (Веселка)

Шепчу я веселі сни,Тільки ти скоріш засниВсі кладуть мене під вушко,Бо на те я і … (Подушка)

Стаємо всім на дорозі,Всіх спиняєм на порозіХто іде — не обмине,Нас рукою штовхне. (Двері)

Ведуча. Багато довелося пережити українському народові, щоб вижити, вистояти. І в цьому допомагало уміння сміятись, жартувати.

Бо сміх людський — чудесна штука,Він мистецтво і наука,Він в житті і для життя.Із потворного й дурногоПосміятися не гріх.Добрий сміх не б’є, не мучить,Він на світі жити учить.

Входять учні і зачитують гуморески.

Баєчка «Про Грицька Дубину та його дитину»

БІЖиТЬ ДІВЧА ДО ДУБиНиІ сльози втирає: — Ваш Валерик овечкоюМене називає.Батько гримає:


— А йди сюди,йолопе патлатий!Хто навчив тебе дражнитись,Баран дурнуватий.

БАйКАМає доньку молодиця! —Порося погане!Взяла гроші на спідницю —Купила «банани»,батько ласо тре долоні:— Та не лайся, мати,Ану неси мені, доню,Теж покуштувати…Подивилась жінка сумно:Вже сказився чисто,Невже будем, старий дурню,Штани модні їсти?

ВОВЧе БЛАГОРОДСТВОЩо вовк лихий — не хоче Заєць слухатиВсім звірям просторікує одне: — Вовк добрий: відірвав мені лиш вухо,а міг би розпанахати мене.

УченицяЗавжди ми накривалиДружби яснії столи,Нас по піснях пізнавалиДе б ми таки не були.

УченьРідна мово, зелена діброва!Чую пісню твою запашну.Ти квітуєш пелюстками словаУ морозних димах полину.

УченицяЧую пісню твою колисковуІ ридаю у чорнім чаду.Воскресай, моя матінко мово!Я листок у твоєму саду.

Ведуча. Мова народу — поняття священне. І зневажати її — це не лише ознака безкультур’я, а й моральної бездуховності.

УченицяВ землі віки лежала моваІ врешті вибилась на світ.О мово, ночі колискова!

15710 клас

Прийми мій радісний привіт.Навік пройшла пора безславна.Цвіти і сяй, моя державна.

УченицяДороги іншої не треба,Поки зорить Чумацький шлях.Я йду від Тебе і до Тебе.По золотих Твоїх стежках.Мені не можна не любити,Тобі не можна не цвісти.Лиш доти варто в світі жити,Поки живеш і квітнеш Ти.

ВедучаУкраїно! Цвіте вишневий.Для того, щоб наша мова буялаПишним квітом, присягаємо:Любити і шанувати материнську мовуПрисягаємо!

УсіПрисягаємо!

ВедучаЗнати досконало нашу державну мовуПрисягаємо!


ВедучаБерегти і збагачувати цей найдорожчий скарбПрисягаємо!


ВедучаОчищувати нашу мову від словесного сміттяПрисягаємо!


ВедучаШліфувати кожне слівце калиновеПрисягаємо!


ВедучаПередати нащадкам наше пісенне дивоПрисягаємо!



Ведуча. Присягаємо, що ми не будемо останнім поколінням, яке читає «Кобзаря» в оригіналі

Присягаємо!


УченицяХай буде з хлібом кожен дім,Хліб пахне сонячно, медово,А поруч з ним — струмком дзвінкимНатхнення слово!

УченьВізьміть з собою усмішку, бажання,Візьміть на згадку пісню на прощання.І ким би не були, то знайте лиш єдине,Що ви є на землі — Людина.

Ведуча. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що зна-чить для людей рідна мова. Це — тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це — наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: «Я — українець, Син чи донька цієї землі. Я пиша-юсь цим, люблю свій народ, свою землю, свою красиву пісню, чарівну мову!»

УченицяВсе, що рідне, хай нам будеНайдорожче і святе!Рідна віра, рідна мова,Рідний край — нам над усе.

Ведуча. Ми були б дуже раді і веселі, якби від нинішнього свята ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, рідної землі.

До побачення, дорогі наші друзі! До нових зустрічей!

15911 клас

11 клас

л. о. король

сцеНарій ВихоВНого Заходу «кожеН ЗНаходить у рідНім краю стежки і соНце, і пісНю сВою»

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови; вихо-вувати прагнення передати нащадкам наш скарб — українську мову.

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт із глечиками та соняшниками, на стінах вишиті рушники; ви-ставка дитячих робіт.


Звучить музика Т. Петриненка «Україна».

1-й ученьЗемля моя, найкраща і єдина!Я спів твій серденьком своїм ловлю!Моя найкраща в світі Україна,Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й ученьМій край чудовий — Україна!Тут народились ти і я.Тут над ставком верба й калина,Чарівна пісня солов’я.

3-й ученьВсе найдорожче в цілім світі,Бо тут почався наш політЦвітуть волошки сині в житі,Звідсіль ведуть дороги в світ.

4-й ученьА найдорожча рідна мова —Джерельцем радісно дзвенить.І мила пісня колискова,Чумацький Шлях кудись зорить.

5-й ученьУсе найкраще і єдине,І радощі усі, й жалі…


Мій рідний краю, Україно!Найкраще місце на землі!

6-й ученьВсіх нас єднає рідна моваВсіх, хто живе у цім краю.Вона прекрасна, світанкова,Я в ній свою наснагу п’ю.

7-й ученьБо наша рідна мова-мати,Снагу і силу нам дає.Нам стежку в світ дано топтати,Поки в нас рідна мова є!

8-й ученьІ як гуртом, не поодинці,Почнемо в світ її нести,То й доти будем — українціПоміж народів сміло йти!

9-й ученьА знехтуємо рідне слово —Земля цього нам не простить,То ж сяй над світом, рідна мово!Тобі в віках судилось жить!

10-й ученьЦвіти і смійся, рідне слово!У серці щирому звучи!Моя чарівна, рідна мово,Лети над світом, не мовчи!


1-й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі укра-їнці, котрим не байдужа доля рідного слова.

2-й ведучий. 21 лютого — Міжнародний день рідної мови. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалеж-ній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа на-шого народу.

2-й ведучий. Земля українська — стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тис. років.

16111 клас

З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову в піснях, леген-дах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спад-щина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям укра-їнського слова — Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Ко-цюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей доро-гоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примно-жувати та оберігати.

1-й ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочи-тала слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

2-й ведучий. Наталю! А мені спало на думку, що недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав’язували свою культуру і свою владу.

1-й ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль на-магалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за не-залежність.

Звучить мелодія Т. Петриненка «Україно». Дві учасниці зачитують і прикріплюють дати скорботного календаря.

1720 рік — указ Петра І про заборону книгодрукування укра-їнською мовою.

1769 рік — видано розпорядження російської церкви про ви-лучення в населення України українських букварів та книг.

1775 рік— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік— закрито українські недільні школи.1863 рік— указ російського міністра Валуєва про заборону

видання книжок українською мовою.1876 рік— указ російського царя Олександра ІІ про заборону

друкування нот українських пісень.1884 рік— закрито всі українські театри.


1908 рік— вся культурна й освітня діяльність в Україні ви-знана царським урядом Росії шкідливою.

1914 рік— російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.

1938 рік— сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові україн-ській.

1983 рік— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехту-вання рідною мовою.

1989 рік— видано постанову, яка закріплювала в Україні ро-сійську мову як офіційну загальнодержавну мову.

1991 рік— прийнята державна програма реалізації україн- ської мови та мов національних меншин до 2000 року.

1-й ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.

2-й ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров’я, адже наша мова неповторна, калинова, солов’їна, лірична та ніжна.


1-й ведучий. Наталю! Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

ЯКА Ж БАГАТА РІДНА МОВА!Яка ж багата рідна мова!Ти містиш просто безліч знань!Тож мову вчи і прислухайсяДо того, як вона звучить.І розмовляти так старайся,Щоб всім її хотілось вчить!Вона ж у нас така багата,Така чарівна, як весна!І нею можна все сказати.І найрідніша нам вона!А мову знаючи, здобутиУвесь чарівний світ у ній!Вона барвиста і чудоваІ кривдити її не смій!Вона про все тобі розкаже,Чарівних слів тебе навчить,Усе розкриє і покаже,

16311 клас

Як правильно у світі жить.В ній стільки слів, що й не збагнути!І приказок, і порівнянь.Промова про мовуМоя найкраща в світі мова!Тож в цьому світі гомінкомуІ рідна, й мила над усе.Я рідну мову пронесу,Чарівну, ніжну, світанкову!Як скарб великий і безцінний.Бо ж поки є вона у нас,І відкриває все у ньому:Народ ми вільний, незборимий,І велич, радість і красу.Ми — українці, в добрий час!Мова — душа народуТак, рідна мова — це душа народу,його поезія і пісня, і казки.Оспівує він нею всю природу,Несе в своєму серці залюбки.Бо в ній усе — і рушники з квітками,І хліб та сіль, як гості на поріг.й свята Мадонна — мати з діточками,І Матір Божа — вічний оберіг.І верби, що схилилися на воду,Калини цвіт, дівочий ніжний спів.Все те найкраще, що в душі народу,Про що віками мріяв, що любив.В садку вишневім засміялась хата,З дитям за руку — мати молода…О! Мово рідна, щира і багата —Потрібна, як повітря і вода!Як хліб і сіль, як росяне світання.В тобі живуть такі п’янкі слова!Любов і добрість, трепетне кохання,Ти вічна, мово, щира і жива!

2-й ведучий. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.

1-й ведучий. Все-все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви! Хо-чете почути? Пропонуємо вам послухати вірш, у якому всі букви починаються з літери «С».

Звучить щебет пташок.


Під ці звуки відтворимо «Світанок».

Сад спочиває, спить спокійно,Ставок старенький стуманів.Стежина-стежка самостійноСнує собі серед садів.Світанок синій струменіє,Сосна світлішою стає,Серпанок світиться-світліє.Сон сновидіннячко снує.Світ стрепенувся. Скільки спати?Співають сотні солов’їв!Скоренько стало скрізь світати.Стрижі стрілою! Сонце! Спів!Сміється сонце, світить, сяє!Стрічає сонечко сосна.Сопілка, скрипочка співає,Співає серденька струна.

2-й ведучий. Які чудові поезії про багатство рідної мови і, здається, такі переконливі. Але звернімо увагу на нашу повсяк-денну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

1-й ведучий. Дійсно! Друзі! Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартості, а ще наше недолуге наслі-дування і копіювання когось моднішого.

2-й ведучий. А як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом даній землі, в час, коли постала, як благосло-вення Господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національ-ного коріння.

УченьПишається Париж і РимОдвічно рідним словом,Чого ж втрачаєм тільки миСвою співучу мову?Без мови гине всякий слідІ роду і народу.Як пам’ятає мову рід —Не буде переводу.Хіба манкурти ми чужіЧи яничари люті,Щоб за дешеві баришіСвій рідний дух забути?!На крила пам’яті, орли.Пора у путь, братове,

16511 клас

Ми — українці, не хохли,Ми не забули мови!Ми краще на льоту помрем,Ніж бути в нас руїні.Ми нашу мову збережем,Коли ми — Україна!

(Д. Чередниченко)

1-й ведучий. Мова — це показник культури людини. Неда-ремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рід-ної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

2-й ведучий. Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Ін-коли стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

Інсценізація поезії Володимира Сіренка «Балада про перевертня»Сільська хата. Біля воріт стоїть стара мати.

ДикторОй за ворітоньками тітка ХаритинаБилася, мов горлиця, виглядала сина.

МатиЗранку виглядаю, лиш зоря заграла,А його не видно, а його немає..Хлопчаком в Росію виїхав блукатиІ забув дорогу до рідної хати…Тільки прилітають із країв далекихЩовесни до мене стомлені лелеки,Та іще дві ластівки під зруділу стріхуНа легку розраду, на веселу втіху.

Лунає пташиний спів, мати прислухається, посміхається.

ДикторЗащебече котра на хуткій дротині,І здається тітці, що не в самотині…

Спів стихає.

А як павутиння попливе над лугомй відлітають птахи, знову стогне мати..

МатиСкільки тебе, голубе, буду виглядати.Приїзди скоріше. Ждати вже несила.Вже мене гукає по ночах могила.

У глибині сцени з’являється юнак, розігрується сцена зустрічі ма-тері й сина.


ДикторІ, почувши, мабуть, матері зітхання,Син таки приїхав рано, на світанні.йде він через поле, йде він попід гаєм.Тітка Харитина з хати вибігаєІ летить назустріч, наче біла птиця,Простягає руки, чорні від землиці,До свого серденька сина пригортає.

МатиМилий мій лебедику, як живеш?Син відсторонюється від матері.

СинВ общем я живу неплохо.Ну зачем, маманя, эти слезы, вздохи…

Диктор. Тітка заніміла.Мати. Що це він белькоче?Під дикторський текст іде інсценізація.

ДикторУночі не спала, виплакала очі.А як засиніло у долинах зранку,Відшукала в скринях нашу вишиванку.Випрала, на сонці вигріла сорочку,Мов колись у біле одягла синочкай повела за луки, у густу діброву,У проміння щедре, у росу ранкову.Заспівали сину солов’ї про літо,Посміхнулось небо, уклонились квіти,Закружляло всюди маєво зелене.Син просяяв раптом і промовив…

Син. Нене! Вибач, нене!

Учень читає вірш «Про мову точаться розмови».

Про мову точаться розмови,То трохи вщухнуть, то ізнову.Щоб рідного цуратись слова —Такого світ іще не знав.Але не хочу я ганьбитиРосійськомовних земляків.За нашу мову стільки вбито!Хто жити й вижити хотів,Російську мусив вчити й знати,Без неї ходу не булоНі до кар’єри, ні до влади.Без неї — тільки у село.

16711 клас

Свідомо сіялося зло,Щоб наше знищити коріння,Щоб українців не було.Ми не народ, а лиш народність,У нас не мова — діалект.Що український інтелектКолись Москви підняв духовність,То все забуто. Ми — хохли —Самі зреклись своєї мови.Хіба не доказ, що ніколиНародом ми і не були?Були. І є. І вічно будем.І рідну мову не зведем.Окрім манкуртів, є ще люди,Їх більше буде з кожним днем.


1-й ведучий. Дякуємо Ірині за таку чудову та повчальну пое- зію. Було б добре, щоб справдилися слова вірша і ми, врешті-решт, змінилися.

2-й ведучий. Не будь песимісткою. Будемо вірити, що все буде гаразд. Адже у нас є такі неповторні зразки творів укра-їнської літератури. Ми пишаємося іменами наших українських письменників, серед яких Марко Вовчок, Василь Симоненко, Олесь Гончар, Ліна Костенко. Вони своєю творчістю виборювали право на існування мови.

1-й ведучий. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, роз-цвітало рідне слово.

2-й ведучий. А згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометний! Українці сміялися споконвіку. Загальновідомо, що українці — творці найтоншого гумору.

1-й ведучий. Я з тобою згодна. Українці сміються відтоді, відколи себе пам’ятають, бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає.

2-й ведучий. Але ж і ростимо своїх власних. А ти, Мар’яно, любиш жартувати?

1-й ведучий. Звичайно, але поки що надамо слово нашим гумористам.

1-й ученьКУХЛиК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.Має гроші — не мина жодної крамниці.Попрохав він:


— ПокажітьКухлик той, що з краю.Продавщиця: — Што? Чево? Я не понімаю.— Кухлик, люба, покажіть,Той, що з боку смужка.— Да какой же кухлик здесь,еслі єто кружка!Дід у руки кухлик взявІ насупив брови:— На Вкраїні живете й не знаєте мови.Продавщиця теж була гостра та бідова:— У мене єсть свой язик,Ні к чему мне мова.І сказав їй мудрий дід:— Цим пишатися не слід,Бо якраз така біда в моєї корови;Має, бідна, язика і не знає мови.

2-й учень

йДе СиНОЧОК ДО ШКОЛи ВПеРШеПита батька мати:— Якій мові ми синочкаБудемо навчати?Українській чи російській?Обидві ж хороші.— Хай вивчає ту, якоюПечатають гроші.

3-й учень. Дорогі друзі, українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як оцій дівульці, про яку я вам зараз розкажу. Гумореска називається «Гаряча філософія».

Не боялася дівулькаНі лайки, ні бійки.Закінчила школу на нещасні «трійки»,Але в мами є знайомийВ університеті.— Будеш ти на філософськімвчитись факультеті.Та, явившись на екзамен,Ляпнула дівулька,Що жив колись на ВкраїніФілософ Каструля.І сказав екзаменатор,Вставши із-за столу:— Я вам радив би вступитиВ кулінарну школу.

16911 клас

І закінчила дівулькаКурси кулінарні.Пече тепер пиріжечкиІ оладки гарні?І на кухні порядкуєРукою твердою,І не плутає КаструлюЗі Сковородою.

Ведучий. Любі друзі! Ви прослухали гуморески про мову, але це лише поодинокі випадки, коли мову паплюжать, перекручу-ють. Серед сучасної молоді справа далеко не краща. Дехто з на-ших ровесників теж не замислюється над тим, що мовна куль-тура є свідченням вихованості та розумового інтелекту молодої людини.

Пропонуємо вашій увазі сценку «На дискотеці»Звучить музика.

— Прівєт, бебі. Давай знакомитись. Я — Дєня с пятой школи. А тебя як звати? Можна тебя пригласити на танень? Шчас такий музон класний буде — полний отпад! То шо, підем стряхнемось?

— Вибачте, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображай-тесь на мене. Я просто слухаю музику.

— Ти шо гоніш, дєтка? Який слухаю? Погналі, слиш?— Я ще раз у вас прошу вибачення, але я танцювати не хочу.

Та й музика мені ця не до вподоби…— Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдляк

наравиться шолі? Ну, ти дайош!— Ні, вибачте, але я зовсім не хочу танцювати. До побачення.

(Дівчина пішла.)— От, блін, кльова діваха, але шото ламається. І чого?Ведучий. І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Хоча могло

б бути інакше.

Сценка «На дискотеці — 2».— Здрастуйте! Я Денис із п’ятої школи. Дозвольте запросити

Вас до танцю.— Будь ласка! Якраз звучить моя улюблена мелодія.— Ви знаєте, наші смаки цілком збігаються, це так приємно.

(Дівчина усміхнулась.)— Перепрошую, у Вас, мабуть, таке ж чудове ім’я, як і Ваша

добра усмішка? Як Вас звуть?— Мене звуть Інною.— Чудове ім’я, і Вам дуже личить! (Танцюють.)


— Інно, а Ви не образитесь, якщо я запрошу Вас до наступ-ного танцю?

— Ви, Денисе, такий чемний хлопець, що Вам важко відмо-вити.

— Дякую.2-й ведучий. Ось так з чемної мови, за якою чисті помисли,

можливо, і зародиться справжня дружба. А хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне становище, хоча, на жаль, сам цього не усвідомлює.

РІДНА МОВАРідна мова моя, поетична, пісенна,Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.Як народу душа: щира, добра, натхненна,Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!Українські пісні ніжно мама співала,Коли ще в сповитку були діти малі.Українською мовою благословляла,Як розходились ми на дороги земні.Скільки в мові тепла і палкого кохання!Туги, й щастя дзвінкого, і світла душі,Та іскристої радості і шанування,Що хоч просто говориш — виходять вірші!То струмочком дзвенить, то сміється й співає,То іскринками гумору враз спалахне.І скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.Мово рідна моя, ти як сонце ясне!Бо слова твої серце уміють зігріти,Приголубити, втішити можеш одна.Мово рідна, ну як нам тебе не любити!Ти весела і ніжна, неначе весна!

1-й ведучий. А яка чудова, мелодійна українська пісня!

Щира втіхо, рідна мово,Краю отчого окраса,Є в тобі вогонь Тараса.Всі ми любим нашу мову,Наче пісню вечорову,І служити будем їй,Нашій мові дорогій.

Учениця на бандурі виконує пісню Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати».

2 - й в е д у ч и й. Молодець, Марійко. Справжня україночка. Вона не тільки гарно співає, а, як бачите, освоїла гру на старо-винному музичному інструменті — бандурі.

17111 клас

1-й ведучий. Якщо у дитини є бажання, то їй все під силу. І нехай сьогодні продовжуються розмови про немодність україн-ського (не тільки мови, але й пісні, одягу-вишиванок, жарту та приповідки…), на все це можна відповісти рядками поезії.

УченьМені казав один ханжа,Що наша мова геть відстала,Що краще б личила мені чужа,Немов до хліба — кусень сала,Що весь мій поетичний планСпинитись може на підході,Що я — останній з могікан,Що наша мова вже не в моді.Гей, проповіднику! Стривай!Твої слова — старенька ряса.Я не піду в твій тихий рай.Я — син великого Тараса.Як Прометей не вмер від ран,Не вмре і мова — гарна зроду.Я — не останній з могікан,Я — син великого народу!

1-й ведучий. Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся: який все-таки могутній творчий геній нашого народу! Скільки синонімічних рядків, яка гнучкість граматичних форм, глибина думок і почуттів у нашій мові, образність, простота у за-гадках, прислів’ях, приказках…

2-й ведучий. До речі, про прислів’я. Мій сусід-третьокласник прийшов до школи, а вчителька питає:

— Ти вчора пропустив уроки. Де ти був?— Маріє Іванівно, а позавчора ви самі казали: «Скрізь добре,

а вдома найкраще».1 - й в е д у ч и й. Дійсно, народ скаже, як зав’яже… А наше

слово і ніжне, і величне, і щемливе, і героїчне.

БеРеЖІМООт прийшли ми у залу чудову.Душу радує, вабить краса.Бережімо природу і мову,Світ навколишній, всі чудеса,Що оточують зразу людину,Як з’явилася тільки на світ.Не зривайте останню-єдинуКвітку осені, радості цвіт,Щоби справжніми бути людьми.


Пісню мами, її колискову,Що уперше почули дітьми.Все робіть, щоб річки не міліли,І ліси хай піснями звучать.І щоб мовою рідною вмілиУкраїну свою оспівать!

РІДНА МОВАДзвенить струмочком рідна мова,Усі слова знайомі в ній.Але вживати кожне словоТи в мові правильно зумій.Тут треба всім багато знати,З дитинства правила учить,На все життя запам’ятатиІ мову понад все любить.Бо ж найтепліше рідне слово,Воно — як мамина рука.Крилате, ніжне, світанкове,Хоч доля в нього нелегка.Воно з глибокого джерельця,Із лісу, степу, із трави…Прийми його до свого серцяІ з рідним словом вік живи.Не цурайтесь мовиНе цурайтесь мови, люди,Рідного джерельця.Хай вона струмочком буде,Хай дійде до серця.Хай вона в пісках лунаєКожен день і в свято.Соловейком хай співаєВ українській хаті.Бо ж така багата,Українська мова,Неповторна, і крилата,І така чудова!І цвіте у ній кохання,Рушники з квітками.Мрії наші і бажання,Верби над ставками.Найрідніше, сокровенне,Найдорожче в світі.І святкове, і буденне,В ній — батьки і діти.Не цурайтесь, люди, мови,Не цурайтесь роду.

17311 клас

Як зачахне рідне слово,Не буде народу.

2-й ведучий. Ми — діти вільної України. Любімо рідну мову, не даваймо себе збити з дороги тим, у кого замість серця камінь. Дослухаймось до людей, що вболівають за чистоту та культуру мови, не йдімо на повідку у людей бездуховних, цинічних, без-душних. Вони прагнуть влади для себе і нічого не зроблять для народу. Якщо вони зреклися мови, то що вони можуть дати нам, молодшим?

1-й ведучий. Друзі! Простуйте світом гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України, багатостраждальної, але ро-ботящої і доброї, щирої вашої Батьківщини. Вона одна у нас, як мати. І від нас усіх залежить, якою вона буде, наша мила Віт- чизна. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну.

2-й ведучий. Почуйте, друзі, крик згорьованої душі україн- ської поезії, зойк із зраненого серця, відчуйте їхні болі у своїй душі — і згадайте, що ми — українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.

1-й ведучий. Замисліться. Ніхто не прийде наводити нам лад у нашій хаті. Ми мусимо робити це самі, власними зусиллями.

Пам’ятайте. Мовні обов’язки написані для нас, українців.

Учні зачитують мовні обов’язки.

1-й ученьТрембітна мово, музико, калино!Звучи в розмові, повсякчас звучи,Говориш ти — говорить Україна,О, рідне слово, більше не мовчи.

2-й ученьНе дай занедбати себе і забути,До кожного серця дійди.У миті біди і найважчої скрути,Як мати рідненька прийди.

3-й ученьІ тихо-тихенько співай колискову,Щоб серце в дитинство вернуть,Щоб більше ніколи свою рідну мовуНе міг українець забуть.

4-й ученьСпівай, моя мово, у пісні чудовійІ смійся, у жартах звучи!Світися щасливо у зірці ранковійІ в побуті теж не мовчи.


5-й ученьЗдіймайся у славі у небо високе,Багатою будь, як земля.Глибокою будь, наче море широке,Щоб чули тебе звіддаля.

6-й ученьКвітуй, як весна у чарівнім суцвітті,Весело по світу йдучи,Звучи, моя мово чарівна, у світіІ в серці людськім не мовчи!

7-й ученьНе замовкай ніколи, рідне слово,Іскрися жартом, піснею злітай.Над нами квітни завжди веселково,Щоб сяяв щастям український край.

8-й ученьА мова хай живе, нехай серця нам гріє,Багатою йде в світ і завжди молодіє,Бо в нас вона одна — чарівна, світанкова,І древня, й молода — велика наша мова.

Звучить пісня на слова вірша В. Сосюри «Любіть Україну».

17511 клас

л. і. Шостак

сцеНарій сВята «21 лютого — міжНародНий деНь рідНої моВи»

Мета: ознайомити учнів із скарбами української мови, ви-ховувати почуття патріотизму і гордості.

Обладнання: святкова газета, присвячена Дню рідної мови (21 лю-того); стенд-виставка книг про розвиток української мови; добірка поезій та висловлювання про мову; словники української мови; виставка кращих учнів-ських творів та малюнків.

Моїм народом в тризуб закодовані,Ви — триєдина сила, духу вись:Пречисте хато, пісне й рідна мово!Хто має вас, той вже не загубивсь.

Л. Степовичка

Мова росте разом із душею народу.І. Франко

Мова — генофонд культури.О. Гончар

Без мови нашої, юначе,Й народу нашого нема.

В. Сосюра


Група ведучих (пара старшокласників і пара ведучих — учні молодших класів).

ЧитецьЗдрастуй, Слово, українська мово,Здрастуй на межі тисячоліть!Квітни калиново й барвінково,запашна вічнозелена віть!Мовна зоряна світобудово,Ворог твій — шовіністична тьма.Зникне десь одна-едина мова —І уже гармонії нема.Тож несімо естафету гідно:В ріднім слові — мир і благодать.


Ми як скарб нетлінний мову ріднуМусимо нащадкам передать.йди в тисячоліття, рідна мово,До сердець і душ людських доходь.Квітни калиново й барвінково,Бо на те благословив Господь.

(Д. Білоус)

2-га ведуча. 21 лютого — свято унікальне. Винятковість його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об’єднала спільна історична доля в єдиний мо-ноліт — народ. Це свято — День рідної мови.

2-й ведучий. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає на-роду, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Бать-ківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуаль-ними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магніт-ному полі присутній постійно.

ЧитецьОті слова — одвічне царство мови,Що вижила й узориться тепер.Вона звучить магічно, як Бетховен,В устах братів по крові і сестер.У ній усе: діброви й верболози,Дніпра і Ворскли витканий атлас,Козацька доблесть і кріпацькі сльози,Ще й дума та, що вистраждав Тарас.І ти — моя сподвижницькая слава,мечі і струни, правда і тернивід київського князя Ярославадо нашої стрімкої бистрини.

(Д. Луценко)

1-ша ведуча. Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Бувають такі си-туації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особли-вого душевного стану, емоційного збудження будь-якої людини, не кажучи вже про тих, хто наділений емоційно-образним ба-ченням світу. Тож нехай наші почуття на сьогоднішньому святі стануть не тільки емоційними, а і яскраво колоритними й неза-бутніми.

17711 клас

Звучить пісня у виконанні Т. Повалій «Де ти тепер». Музика І. Шамо, слова Д. Луценка. Вальс виконують старші та наймолодші учасники гуртка бального танцю.

Звучить лірична українська мелодія («Два кольори», музика О. Бі-лаша, сл. Д. Павличка).

Знову виходять ведучі.

1-й ведучий. Народжується нове життя. Схилилась над ко-лискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Пестливі, ніжні руки матері, її ла-гідний голос — то вже є спілкування, що дає імпульс розвиткові всіх можливостей маленького створіння, закладених у його гене-тичному коді, який існує в нейроклітинах людського мозку і ге-нетично передається від батьків до дітей.

1-ша ведуча. Через це спілкування створюється неповтор-ний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Дитина ще нескоро вимовить його, але в дитячу пам’ять уже влилися звуки рідної мови.

Група читців.

1-й ученьЯк гул століть, як шум віків,Як бурі подих — рідна мова,Весняних пахощі листків,Сурма походу світанкова,Неволі стогін, волі спів,Життя духовного основа.

(М. Рильський)2-й учень

О рідне слово, хто без тебе я?Німий жебрак, старцюючий бродяга,Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,Прах, купа жалюгідного рам’я.


3-й ученьМоя ти — пісня, сила і відвага, Моє вселюдське й мамине ім’я. Тобою палахтить душа моя, Втишається тобою серця спрага.


4-й ученьВсе в тобі з’єдналося, злилося —Як і помістилося в одній! —Шепіт зачарований колосся,Поклик із катами на двобій.



5-й ученьІ тобі рости й не в’януть зроду,Квітувать в поемах і віршах,Бо в тобі — великого народуНіжна і замріяна душа.


6-й ученьМолюся нашій пресвятій Покрові —Благослови і пера, і шаблі!Бо лиш народи, явлені у Слові,Достойно жити можуть на землі.

(Л. Костенко)

У виконанні учениці звучить пісня «Це моя земля». Муз. Л. Оста-пенко, сл. О. Ткач.

На сцену виходять ведучі та кілька читців.

1-й ведучий. З далеких докняжих часів витікає наша мовна традиція, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусі-дів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалося іншими мо-вами й збагачувало їх.

1-ша ведуча. його розвитку не могли зашкодити чвари й усо-биці, феодальна роздробленість і навіть багатовікове монголо-татарське нашестя. Гідно подиву, що його не стяла шабля, не за-топтали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.

2-й ведучий. Ознаки української мови фіксуються в пам’ят- ках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст., а без-посереднім джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова.

2-га ведуча. Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово ви-йшло з вогню як заповіт. Гнане, принижене й занапащене, воно ніколи не відчувало себе як у полоні-безвиході. Воно начебто че-кало великої пори, і вона прийшла: велика пора формування на-ції — ХVІ–ХVІІ ст.

1-й ведучий. Усе прийшло в досі нечуваний і небачений рух — повстала освіта, ширилася наука, збагачувалася культура. На-родні братства творили єдиний національний фронт. Слово пізнало еллінську й римську філософію і поетику, систему Коперника; воно стало демократичним і непоборним, як республіка Запороз-ька Січ, і прекрасним, як козацьке бароко. Цілком природно, що вияв його сили — національної самосвідомості — збігається

17911 клас

з вибухом визвольних змагань за національну й соціальну спра-ведливість і свободу.

2-га ведуча. Виникають друкарні, видаються навчальні по-сібники, наукові трактати, літературні й публіцистичні твори. У другій половині XVII століття налічується 24 друкарні по всій Україні. Свобода слова була невід’ємним правом людини, як і право на життя. Українському слову, охрещеному мечем і вогнем у визвольній війні з польським панством, здавалося, не страшні ніякі тернисті шляхи попереду. Якщо Богдан Хмельницький був батьком нації, то її матір’ю була мова.

1-й ведучий. 1798 рік. «енеїда» І. П. Котляревського за-свідчила, що жива українська мова має право на книжне літе-ратурне користування.

2-й ведучийБудеш, батьку, панувати.Доки живуть люди,Доки сонце в небі сяє,Тебе не забудуть.

Так оцінить Т. Шевченко творчість нашого земляка, родона-чальника української мови. Адже знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупе-реч тогочасній традиції використання в книгодрукуванні книжної української мови, хоч її функціонування поступово ущільнюва-лося й зводилося нанівець царськими заборонами на українське слово.

Учень читає уривок із поезії М. Рильського «Рідна мова».

Цареві блазні і кати,Раби на розум і на вдачу,В ярмо хотіли запрягтиЇї, як дух степів, гарячу,І осліпити й повестиНа місце торжища незрячу,Хотіли вирвати язик,Хотіли ноги поламати,Топтали під шалений крик,В’язнили, кидали за грати,Зробить калікою з калікТебе хотіли, рідна мати.Ти вся порубана була,Як Федір у степу безрідний,І волочила два крилаПід царських маршів тупіт мідний,—


Але свій дух велично-гідний,Як житнє зерно, берегла.І цвіт весняний — літній овочНа дереві життя давав,І Пушкінові МаксимовичПісні вкраїнські позичав,І де сміявсь Іван Петрович —Тарас Григорович повстав.

Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

2-й ведучий. 1840 рік. Уперше виходить друком «Кобзар» Т. Шевченка. Українська літературна мова стає на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації: на цьому шляху були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.

2-га ведуча. Узятий головним постулатом сентенцію «коли буде багато мов, то піде смута по землі», московські цензори ви-правляли книжки українських авторів, уніфікуючи мову на мос-ковський зразок.

1-й ведучий. Почата ця чорна справа Петром І, який мето-дично запроваджував централізовані утиски, жорстоко винищу-ючи козаків і селян, поглиблював духовний геноцид.

Учні зачитують трагічні дати в історичному календарі української мови.

1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

1766 рік — видано розпорядження Російської церкви про за-борону друкувати книги в Києво-Печерській лаврі без поперед-ньої московської цензури.

1769 рік — видано розпорядження Російської церкви про ви-лучення в населення України українських букварів та україн-ських текстів із церковних книг.

1775 рік — зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкош- товно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік — закрито всі українські театри.1908 рік — уся культурна й освітня діяльність в Україні

визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать

18111 клас

последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Россий-ской империи».

1914 рік — російський цар Микола II ліквідовує українську пресу — газети і журнали.

1938 рік — сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів на 2 групи — російські та українські. Це призвело до того, що багато українців стали ігнорувати рідну мову.

1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні ро-сійську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську було відсунуто на третій план. Криваві жнива такої мовної полі-тики, яка проводилась в Україні, нагадують про себе й сьогодні.

1-ша ведуча. Рідне наше слово! Не раз розіп’яте на історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На за-хист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь… Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття.

2-га ведуча. Після Котляревського Т. Шевченко відшліфу-вав нашу мову — дорогоцінний діамант нашого народу. А Воло-димир Самійленко прекрасно про це сказав у вірші «Мова», при-свяченому Тарасу Шевченку.

УченьДіамант дорогий на дорозі лежав,—Тим великим шляхом люд усякий минав,І ніхто не пізнав діаманта того.йшли багато людей і топтали його.Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,І в пилу на шляху діамант він знайшов.Камінець дорогий він одразу пізнав,І додому приніс, і гарненько, як знав,Обробив, обточив дивний той камінець,і уставив його у коштовний вінець.Сталось диво тоді: камінець засіяв,І промінням ясним всіх людей здивував,І палючим огнем кольористо блищить,і проміння його усім очі сліпить.Так в пилу на шляху наша мова була,І мислима рука її з пилу взяла.Полюбила її, обробила її,Положила на ню усі сили свої,


І в народний вінець, як в оправу ввела,І як зорю ясну, вище хмар піднесла,І на злість ворогам засіяла вона,Як алмаз дорогий, як та зоря ясна,І сіятиме вік, поки сонце стоїть,І лихим ворогам буде очі сліпить!Хай же ті вороги поніміють скоріш,Наша ж мова сія щогодини ясніш!Хай коштовним добром вона буде у нас,Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,Щоб, поглянувши сам на створіння своє,Він поважно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

1-й ведучий. Мова… Співуча й натхненна, гнана й пересліду-вана, принижувана й охрещена «холопською», вона була, є і буде коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, пере-горівши, як криця, дійшла до нас загартованою і мужньою. Од-нак боротьба за рідну мову ще триває.

2-й ведучий. Сьогодні мало визнання того, що український народ нарешті зрозумів: Українська держава — це він сам, це всі громадяни, яким треба активно включитись у державотворчий про-цес і працювати для утвердження державності й порядку, духов- ності й національної самоповаги на своїй землі, у своїй господі.

1-й ведучий. Згадаймо відому історію про Вавилонську вежу. Поки будівничих об’єднувала спільна мета й одна мова, вони працю-вали злагоджено й уміло. Коли було змішано їхні мови, люди пере-стали розуміти одне одного й змушені були припинити свою роботу.

2-га ведуча. Усім нам слід зрозуміти, що збудувати вільну й незалежну Україну зможуть лише люди, об’єднані однією метою і материнською мовою. Якщо ми будемо роз’єднані й багатомовні, то можемо опинитися перед руїнами.

1-ша ведуча. Мова об’єднує. Мудрі люди знали це в давні часи, знають і сьогодні. Проте дивує, що значна частина населення України, зокрема Півдня і Сходу, не знає або не хоче знати гір-кої правди про злочини, які чинила не один десяток років дик-таторська влада: голодомори, масові арешти, розстріли, депорта-ції, винищення найкращих синів і дочок України — інтелігенції, священиків, працьовитих хліборобів, усіх патріотів, хто б вони не були; про русифікацію нашого народу…

2-га ведуча. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона ро-дом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш,— ознака культурної, осві-ченої людини, знання рідної мови — священний обов’язок кож-ного.

18311 клас

1-й читець Ми є нащадки гнівного Тараса,його терни торкнулись наших тіл.Народ возвести в націю — не в расуОгненним словом Велетень хотів…

2-й читець Встеляймо кручу пам’яті щоденноОсвяченими вітами верби:Держава наша буде суверенна,Коли з колін піднімуться раби…

1-й ведучий. Не втратили, на жаль, сьогодні актуальності гнівні слова Т. Шевченка, звернені до совісті своїх земляків:

І всі мови Слов’янського люду —Всі знаєте.А своєїДастьбі…Колись будем і по-своєму глаголить…

2-га ведуча. Усім манкуртам, доморощеним і чужим, нага-даємо слова Сидора Воробкевича:

Хто горнеться до чужого,Того Бог карає;Свої його цураються,В хату не пускають.

2-й ведучий. Отож, дещо про це і більше вам повідають ге-рої п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Інсценізація уривку за мотивами п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» у постановці шкільного драмгурткаНа сцені стіл, застелений скатертиною, на ньому піднос, графин

із водою, кілька склянок, серветки, годинник. Скромні міщанські ме-блі: софа, два крісла, стільці, килимок на підлозі.

Дзвінок у двері квартири Мазайлів. Рина і тьотя Мотя виходять на сцену із зали. Окрім них, у кімнаті присутні Мина, Баронова-Козино, «вчителька правильних проізношеній», Уля, Мокій.

Рина, мабуть, уже поінформувала Тьотю про все, і, ведучи її попід руку, у дверях тільки доказувала:

Р и н а. А Мока якось довідався, ви розумієте. Ждемо вас, ждемо… Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ви не можете собі уявити, що в нас у квартирі робиться! Братик мій Мокій уже збо-жеволів од своєї укрмови. І, мабуть, уб’є папу… Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу


ніч пише… А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки — наше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно го-ворити по-руському, наприклад не «сапоги», а «спаг’і»… І вже почалась катастрофа, ви розумієте, тьотю? Почалася…

Заходять у кімнату (піднімаються на сцену).

Тьотя. Я розумію… Я так і знала, але… але дозвольте спи-тати… Мої любі (манірно), рада вас усіх бачити… (Вітається).

Мазайло (поцілував тьоті руки). Пахнєт сєном над лу-камі… Ви розумієте? Сьогодні почав. Сьогодні почав. Сьогодні я сприй-мав першу лекцію… Як до причастя підходив… І от (на Мокія) він! Він!

Тьотя поцілувала Мазайла тричі в лоб.

Тьотя. Я розумію. Розумію. Я тільки так і в’являла собі, але…

Мазайло показав на Барононову-Козино:

Баронова-Козин о. Учителька правильних проізношеній…Тьотя (привіталася). Ах, я так і знала, але…Рина (на Улю). Моя подруга — Уля Розсохина.Тьотя. Ах, розумію, але…Мазайлиха (до Мокія). Моко! Іди ж привітайся з тіткою. Ну?Мокій мовчки привітався.Мати. Отакий, як бачиш, Мотенько!Тьотя. Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться?Аж скрикнула Тьотя, та таким голосом, що всі, навіть і Мо-

кій, затривожилися.Мати (з переляку запитала). А що?Тьотя. І ви отут сидите і не знаєте?Мазайло. Та що таке?Тьотя. Не знаєте, що там робиться? Не знаєте, що там на-

писано?Майже всі разом. Ні!Тьотя. Не бачили, не читали? «Харків» — написано. Тільки

що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків»! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?

Мазайло. А-а. Так ви про це спитайте ось у кого (на Мокія). Він знає.

Тьотя (до Мокія). Та-ак?.. Навіщо?Мокій. Ах, тьотю! За нього тільки що взялись, щоб випра-

вити, а ви вже питаєтесь — навіщо?

18511 клас

Мазайло. Чули? (До Мокія іронічно). То, може, ти й за наше прізвище візьмешся, щоб виправити?

Мокій. Не може, а треба! Діда нашого було прізвище Мазайло-Квач — отож треба додати…

Мазайло — за серце як навіжений. Мати зойкнула. Баронова-Козино пальцями до вух — здригнула.

Тьотя (до Мокія). Моко! Моко! Моко!.. Ти справді за те, щоб був не «Харьков», а «Харків»?

Мокій. Так!Тьотя. І ти справді за… (бридливо) за Квача?Баронова-Козино знову пальцями до вух, знов здригнула.

Мокій, побачивши все це: Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачів! За мільйон Квачів!

Баронова-Козино ледь не знепритомніла. Мокій вибіг у свою кімнату. Тоді всі, крім Улі, до тьоті.

Усі. Ну що тепер з ним робити? Що? Ах, Боже мій, що?Мати. Може, проклясти?Мазайло. Убити, кажу?Рина. Оженити?А тьотя ходила Наполеоном і думала. Мати сіла і заплакала.

Мати. І в кого він такий удався? У кого? Здається ж, і батько, і я всякого малоросійського слова уникали…

Рина. Та ти ж казала, що він у дядька Тараса вдався.Мати. Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще він…Задзвонив дзвоник. Вийшла Рина. Вернулась бліда, перелякана.

Рина. Дядько Тарас приїхав…Мати й Мазайло (з жахом). Що? Не пускай його! Скажи —

нас нема!.. Нас арештовано!Дядько Тарас (на дверях). А де тут у вас витерти ноги?Всім як заціпило. Повертається Мокій.

Тарас. Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає. Здрастуйте, чи що? (Ставить на підлогу ва-лізи.)

Тьотя. Дозвольте… Що ви говорите? У вас-то, мої милі, по-шана до руської людини, нарешті до Курська єсть? І скажи на-решті, Моко, Моко, Мо-ко (наближається до нього), невже ти не руська людина?

Мокій. Я — українець!


Тьотя. Та українці — то не руські люди? (Руки в боки) Не русь- кі, питаю? Не такі вони, (показує навколо) як усі росіяни?

Мокій. Вони такі росіяни, як росіяни — українці…Тьотя. Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі:

євреї, татари, вірмени? Будь ласка, скажіть мені, кого у вас на-зивають українцями? Будь ласка…

Мазайло (Наливаючи води в склянку). Частина — наші ма-лороси, себто руські, а частина, з’явіть собі, галичани, себто ав-стріяки, що з ними ми воювали 1914 року, подумайте тільки!

Тьотя. Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке україн-ська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?

Д я д ь к о Т а р а с. Зрозуміла, слава тобі Господи (перехрес-тився), та, жаль, тільки задом… Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов’яно-руського словника…

Мокій. Галичина — наша, українська земля, і галичани — наші брати-українці, тих одірвали од нас, а нас од них… (До батька) А твоя теорія, що українська мова є австріяцька видумка, була теорією російських жандармів і царського міністра Валуєва… Ти — валуєвський асистент, папо!

Мазайло, взявшись за серце, заплющує очі.

Мазайло. Нікому не вірю і не повірю нікому в світі! І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосорт-ного службовця і не давати мені ходу на вищі посади! Укра-їнці — селяни!

Тьотя. Та хіба селяни — українці?.. Селяни — мужики. Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка у вас ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Дуже жалько, що у вас не виставляють на театрі «Дні Турбіних» — я бачила в Мо-скві. Це ж така розкіш! Якби ви бачили, які взагалі осоружні, огидливі ваші українці на сцені, ви б зовсім одцуралися цієї на-зви. А якби ви знали, якою огидною репаною мовою вони гово-рять на сцені! Невже й ваші українці такою говорять? Жах!

Мокій. Що?!Тьотя. Є пропозиція скінчити дискусію. Голосую! Хто за мою

пропозицію, і за те, щоб змінити прізвище, прошу підняти руки…Дядько Тарас. Подумай, Мино… Подумай, що скажуть на тім

світі діди і прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище… ех… (сумно)…

18711 клас

Учні-актори виходять за лаштунки.

2-й ведучий (з газетою в руках). Того разу не вдалося синові переконати батька не змінювати своє давнє українське прізвище. Проте, цей конфлікт таки має свою розв’язку. (Читає з газети) «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апа-рат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмис-ний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазеніна…».

2-га ведуча. Сторінка українізації 20-х років ХХ ст. пере-горнута історією. Проте викликає захоплення факт, якою ж, справді, має бути могутньою, багатою, живучою мова, щоб ви-жити в багатовікову епоху царських заборон, а також у сімдеся-тирічну добу більшовицького розбою, головною ідеєю якого було геноцидне злиття націй і мов!

1-й ведучий. Сьогодні українська мова функціонує як дер-жавна мова України й національна мова українського народу. За даними перепису 1989 року, у складі населення України, яке становило 51,4 млн чоловік, налічувалося 37,4 млн українців, із цієї кількості рідною мовою — українську вважали 32,8 млн чоловік. Поза межами України українська мова в усній формі по-ширена в Росії, Молдові, Білорусі, Казахстані. Крім того, україн-ською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словач-чині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.

1-ша ведуча. 1991 року Україна стала незалежною держа-вою. У статті 10 Конституції України, яку було прийнято 1998 року, стверджується: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій тери-торії України».

1-й читець Як довго ждали ми своєї волі слова,і ось воно співа, бринить.Бринить, співає наша мова,Чарує, тішить і п’янить.Як довго ждали ми…Уклін чолом народу,Що рідну мову нам зберіг.Зберіг в таку страшну негоду,Коли він сам стоять не міг.

(О. Олесь)

2-й читець Як нема без зірок небозводу,Як блакиті без неба нема,


Так і мови нема без народу,і народу без мови нема.Для народу свойого великаКожна з мов, як творіння вінець,Люд без мови — то глина безлика,Без’язика отара овець.

(В. Забаштанський)

2-й ведучий

Чутливою струною відлунюється в наших серцях рідне слово:

Мова, наша мова —Мова кольорова,В ній гроза травневай тиша вечорова…А для мене, мово,Ти, мов синє море,У якому тонеІ печаль і горе.

(Ю. Рибчинський)

Лірична українська мелодія (українська народна пісня «Місяць на небі…»).

1-й ведучийМова наша — більше, аніж мова.Щось хотіла висловить природаНашою появою на світ.

(В. Базилевський)

2 - г а в е д у ч а. У 1848 році під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець, великий Кобзар написав:

Ну, що б, здавалося, слова?Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує…

1-ша ведуча. Я переконана, що немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійною, душевною українською народною піснею. Як не згадати слова Павла Ти-чини: «Наша мова — як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбнії думи на-родні, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобірніша, найвиразніша мова».

Звучить попурі пісень В. Івасюка у виконанні шкільного вокаль-ного ансамблю.

18911 клас

Ведучий. Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, не так багато сьогодні людей, які досконало володіють рідною мовою. Причи-ною цієї прикрості є суржик, який утворився в результаті злиття української й російської мов і засмічує й поганить одну з най-красивіших мов світу.

1-й ученьЯк парость виноградної лозиПлекайте мову.Пильно й ненастанноПоліть бур’ян.Чистіше від сльозиВона хай буде.Вірно і слухняноНехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм життям…


2-й ученьЯкі чудесні барви у нашій рідній мові,Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—І чорногуз, і бусол, лелека і боцян…

(Д. Білоус)

МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ

1-ша ученицяО мово рідна!Золота колиско,В яких світах би не бувала я,—З тобою серцем і по-українськиЯ вимовляю мамине ім’я.

(З. Кучерява)

2-й ученьЯ так люблю, я так люблю тебе,Моя співуча українська мово!В тобі шумить Полісся голубе,І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

3-й ученьВ тобі живе Карпатська височінь,Що манить у незвідане майбутнє,І степова безкрая широчінь,І Кобзарева дума незабутня!

4-й ученьТи рідна мово, чиста, як роса,Цілюща й невичерпна, як криниця.


Святиня наша, гордість і краса,Ти — розуму народного скарбниця!Як легко йти з тобою по земліІ підставлять вітрам лице відкрите!Для мене ти — як і насущний хліб,Без тебе я не зміг би в світі жити!

1-ша ведуча

Під синім небом УкраїниЗазолотилися жита,У чулім серці воєдиноЗ’єдналася палітра та.Бо це дано нам споконвіку —Душею, що не любить крику,Єднати землю й небеса.

1-й ведучий

Дай нам, Боже, сили і снаги,Щоб цвіли Дніпровські береги,Щоб жили гуртом, не поодинціНа землі щасливі українці.

2-га ведучаЩоб ми з вершин Чернечої крутизниНарешті не лукавили ВітчизніНі власній, ані братовій — довік.Пречиста мово, слово світанкове,Зламай злочено ковані підкови,Яви нам в душі свій пречистий лик!

(Михайло Шевченко)

2-й ведучийЯ на рідній мові друзям щастя зичу.Хай добро хлібину кожному несе.У гостинну хату всіх покличу,І вони, я певний, зрозуміють слово,Де матусі ласка, батькове тепло,Де вкраїнська мова пахне барвінково,Де вкраїнська пісня розправля крило.

1-й ведучий

Рідне слово моє — в нім озвуться віки,Рідне слово моє — і крізь хмари сія.

2-га ведуча

Словом вишию день — простелю рушники,А на тих рушниках — Україна моя.

19111 клас

1-ша ведуча. Тож збережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово, як зберегли нам наші батьки й діди рідну мову в страшні часи лихоліть.

2-й ведучий. Адже ми хочемо, щоб нас поважали, а для цього, як писав Борис Грінченко, насамперед треба бути україн-цями «думкою, мовою, ділом».

1-й ведучий. Рідна мова стосується насамперед виховання людської особистості, виховання самоповаги, національної само-свідомості, без них не може бути справжнього, а не паперового патріотизму. Адже «я»,— писав російський письменник М. При-швін,— можна сказати тільки рідною мовою».

Танок «Стежина» у виконанні танцювального гуртка школи.


В. м. Норченко

сцеНарій Шоу-програми «я люблю україНу! я люблю україНську моВу!»

Мета: сприяти формуванню духовно багатої мовної осо-бистості; виховувати любов до рідного слова та по-чуття гордості за свій народ.

Обладнання: вислови українських поетів і письменників про мову, тексти гуморесок Павла Глазового.

В землі віки лежала моваІ врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна…Цвіти і сяй, моя державна…

О. Олесь

Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову,

то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того,

чим він відрізнявся від других людей…Панас Мирний

Та в мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом

од шумовиння і стане прозорою і міцною.Михайло Коцюбинський

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її,

вічно живу і нову, і мову її солов’їну.В. Сосюра

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

О. Гончар


Під звуки ліричної пісні на сцену виходить ведуча.

Ведуча. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, його багата скарб-ниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання,

19311 клас

розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний. Чарівною му-зикою звучить для кожного українське слово.

Мова… А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова — зложиться мова, а Тарас Шевченко ось як про неї каже:

«Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує…»

Доброго дня вам, дорогі глядачі — шанувальники рідного слова! Щиро вітаю вас на святі, яке проводимо за зразком відо-мого телевізійного шоу «Я люблю Україну». Назвемо його «Я люб- лю Україну! Я люблю українську мову!»

За рішенням ЮНеСКО 21 лютого всі народи землі відзначають Міжнародний день рідної мови. Мова — це той інструмент, який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Мова — краса спілкування,Мова — як сонце ясне,Мова — то предків надбання,Мова — багатство моє.Мова — то чиста криниця,Де б’є, мов сльоза, джерело,Мова — це наша світлиця,Вона — як добірне зерно.Мова — державна перлина,Нею завжди дорожіть:Без мови немає країни —Мову, як матір, любіть.

(Ф. Пантов)

Мові, багатогранному й мудрому слову присвячене наше шоу «Я люблю Україну! Я люблю українську мову!»

Сьогодні любить українську мову ми будемо з командами си-нього і жовтого секторів.

Капітани називають свою команду та представляють її учасників. Також називають разом із вболівальниками свого сектору девіз. Наприклад, можуть називатися команди «Лісова Мавка» та «По-льова царівна», «Остап» і «Соломія», «Оксана» і «Тарасик» та ін.

Ведуча. Дорогі учасники, вас чекає 6 раундів запеклої бо-ротьби за звання кращого знавця України, української мови, її традицій, обрядів, видатних людей. Після кожного раунду — музичний конкурс, де можна отримати по 2 додаткових бали.


Привітаємо вчителя музики, який буде акомпанувати на сьогод-нішній грі.

Команда, яка найбільше любить Україну та українську мову, отримає приз. Ось ці корисні енциклопедії (благодійний подару-нок від батьків).

Грайте із задоволенням!

1-й раундОтже, розпочинаємо 1-й раунд «Живе слово».На сцені будуть з’являтися літературні герої з відомих вам

творів. Ваше завдання — назвати імена персонажів, назву твору та його автора.

З кожної команди відповідає по одному учаснику. Хто швидше дасть сигнал і скаже правильну відповідь, отримає 1 бал для ко-манди.

На сцені з’являється гарна дівчина в українському вбранні.

Ведуча. «Золото не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, і матір свою на світі держить…»

— Як звати героїню? З якого твору? Хто автор?На сцені з’являються два молоді парубки — Карпо і Лаврін з пові-

сті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького.

Лаврін. Карпе, а кого ти будеш сватать? Адже ж перед Се-меном тебе батько, мабуть, оженить.

Карпо (знехотя відповідає). Посватаю, кого трапиться.Л а в р і н. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої Палажки нема

на всі Семигори.Карпо (похмуро). То сватай, як тобі треба.Лаврін (мрійливо). Якби на мене, то я б посватав Палажку.

У Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

Карпо. У Палажки очі витрішкуваті. Як у жаби. А стан кри-вий, як у баби.

Ведуча. Як звати цих героїв? З якого вони твору? Хто на-писав?

На сцені хлопчик і дівчинка у селянському одязі.

Оксана. Чом же плачеш ти? Ох, дурненький. Давай я сльози витру. Не сумуй. Адже кажуть. Найкраще від усіх ти читаєш. Найкраще за всіх співаєш. Ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

19511 клас

Тарас. еге ж. Малярем.Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.Ведуча. Хто ж ці герої? З якого твору?Ведуча. Так. Це Оксанка і Тарасик. Вірш «Мені тринадця-

тий минало»І останнє завдання у цьому раунді.З’являється на сцені тьотя Мотя з комедії Миколи Куліша «Мина

Мазало».

— Слово маю я! Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці балакають цією мовою?

ВедучаА зараз музичний конкурс. Вгадати назву пісні, автора слів.Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка. Оголошується рахунок.

2-й раунд Ведуча. Я вітаю вас у 2-му раунді. Нагадую, що сьогодні ми

проводимо гру «Я люблю Україну. Я люблю українську мову». Цей раунд ми назвемо «Мова наша калинова».

До слів іншомовного походження підібрати українські відпо-відники. Кожному учаснику зачитується словосполучення. За пра-вильну відповідь 1 бал.

Отже, розпочинаємо.1) Підписання контракту — підписання угоди.2) Чудовий лектор — чудовий доповідач.3) Коментарі до тексту — пояснення до тексту.4) Цікава інформація — цікаве повідомлення.5) Імпорт сировини — ввіз сировини.6) Арена бою — поле бою.7) Коротка дистанція — коротка відстань.8) експорт товарів — вивіз товарів.

Визначити лексичне значення слова. Пояснити слово, яке за-дає команда.

Члени команди намагаються заплутати суперників, даючи свої версії тлумачення.

Живокіст1) Багаторічна трав’яниста рослина.2) Людина, яка визискує інших, наживається на них або погано

поводиться з ними.3) Сплановане винищення євреїв під час Другої світової війни.


Єхидна1) Ссавець, верхня частина якого вкрита голками.2) Отруйна австралійська змія.3) Лукава, зла, хитра, в’їдлива людина.

Музичний конкурсПісня «Одна калина». Звучать перші ноти.Учасники команд угадують назву та виконавця. Отримують

два бали.

Підбиття підсумків. Рахунок гри.

3-й раунд

Ведуча. Сьогодні ми згадаємо імена тих, хто впродовж віків зберігав, розвивав, розбудовував українське слово, стояв на його сторожі: Іван Вишенський, Петро Могила, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко, Леся Українка, Микола Куліш, Максим Рильський, Андрій Малишко, Дмитро Павличко та інші майстри слова.

Рада вітати вас у 3-му раунді «Зоряне протистояння». Капітан кожної команди отримає картку, де написані імена

відомих українців. За три хвилини члени команди повинні яко-мога більше розгадати прізвищ, які підказує їм капітан.

1-ша команда1. Леся Українка — видатна українська письменниця: поетеса-

лірик, драматург, талановитий прозаїк. Також перекладач, літературний критик, музикознавець, історик. Найвидатні-ший її драматичний твір — драма-феєрія «Лісова пісня».

2. Григорій Сковорода — український філософ, поет, музикант і педагог. Вів життя мандрівника-філософа.

3. Ліна Костенко — визначна сучасна українська поетеса. Справжньою вершиною її творчості став роман у віршах «Ма-руся Чурай» (1979). За цей роман удостоєна Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Живе та працює в Києві.

4. Микола Амосов — хірург, що досяг особливих успіхів у хі-рургічному лікуванні захворювань серця, легенів, а також у галузі моделювання психічних функцій мозку.

5. В’ячеслав Чорновіл — політик, громадський і державний діяч, публіцист, журналіст.

6. Михайло Грушевський — історик, перший Президент УНР.7. Катерина Білокур — майстер народного декоративного жи-

вопису. Це єдина у світовому мистецтві неосвічена селянка, котра самотужки сягнула фантастичних висот у малярстві.

19711 клас

На картинах художниці буйно квітнуть мальви, жоржини, маки, волошки, материнка. Знамениті картини: «Цар-колос», «Сніданок», «Берізка», «Польові квіти».

8. Іван Котляревський— зачинатель нової української літера-тури. Автор творів «енеїда», «Наталка Полтавка» та ін.

9. Руслана (Лижичко Руслана Степанівна) — відома українська співачка. У 2004 році перемогла на конкурсі «Євробачення». Їй було присвоєно почесне звання «Народна артистка Укра-їни».

10. Андрій Шевченко — зірка українського футболу, володар «Золотого м’яча». Гравець команд «Динамо Київ», «Мілан», «Челсі».

2-га команда1. Тарас Шевченко — геніальний український поет та худож-

ник, одна з найвидатніших особистостей України, вважається основоположником сучасної української мови.

2. Ярослав Мудрий — завдяки йому Київська Русь перетвори-лася на могутню європейську державу; за часів його правління була складена «Правда Ярослава» (найдавніша частина зако-нів староруського права — «Руської Правди»).

3. Микола Куліш— український драматург. Автор п’єс «Мина Ма-зайло», «Патетична соната», «Народний Малахій» та ін. Пись-менник Херсонщини, його ім’ям названий обласний театр.

4. Володимир Вернадський — основопложник учення про біо- сферу та ноосферу, перший Президент Академії наук України.

5. Іван Франко — один із перших реалістів в українській літера-турі, творив у жанрі політичної поезії, громадської лірики, ди-тячої літератури, переклав багато видатних творів з 14-ти мов. Найвідоміший твір — історична повість «Захар Беркут».

6. Валерій Лобановський — тренер, відомий завдяки своїй ро-боті в київському «Динамо», збірній СРСР і України. Заслу-жений тренер СРСР (1975). Герой України (посмертно).

7. Богдан Хмельницький — очолив національно-визвольну рево-люцію, створив і сформував козацько-гетьманську державу — Військо Запорізьке.

8. Олександр Довженко — увійшов в історію української літера-тури як творець нового літературного жанру — кіноповісті: по-вісті «Земля», «Україна в огні» стали шедеврами української літератури. його режисерська майстерність відома на весь світ.

9. Павло Чубинський — видатний український діяч, етнограф, фольклорист, автор слів Гімну України.


10. Володимир Кличко — видатний боксер, чемпіон світу серез професіоналів, громадський діяч.

Музичний конкурсПісня «Про Україну» Д. Павличка.

Учасники команд відгадують назву та виконавця. Отримують два бали. Підбиття підсумків. Рахунок гри.

ІV раунд «Наш рідний край»Кожний гравець відповість на моє запитання фразою «Вірю —

не вірю».1) Чи вірите ви, що бондар — це майстер, який кує метал і ви-

готовляє з нього різні предмети, а також робітник, що підко-вує коней. (Ні)

2) Вірите чи ні, що на Запоріжжі росте дуб висотою 36 м, тов-щина його стовбура — 6,5 м? (Так). Це козацький дуб, про-жив він на світі вже 700 років.

3) Чи вірите ви, що найбільшу їстівну мапу розміром 3 на 4 м створили в м. Кременчуці? (Так)

4) Чи вірите ви, що в Чаплинці (селище на Херсонщині) вирос-тили гарбуз вагою 400 кг. (Ні)

5) Чи вірите ви, що найбільший кавун-рекордсмен виростили в Го-лій Пристані на Херсонщині? Важить він майже 30 кг. (Так)

6) Чи вірите ви, що тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів? (Так)

7) Чи вірите ви, що в Сорочинцях на Полтавщині поставлено не-звичайний пам’ятник картоплі: картоплина на п’єдесталі в об-рамленні квітучих стебел бадилля. (Ні) Такий пам’ятник стоїть неподалік від містечка Георгені, у центральній частині Румунії.

8) Чи вірите ви, що в Закарпатті є річка з найкоротшою назвою у дві літери (Так, річка Уж.)

ВедучаСкажіть, а який ще народ у світі вміє так гарно готувати, як

ми українці? І зараз ми перевіримо, як ви знаєте наші обряди, традиції.

1) Яку назву має той період, коли не можна їсти м’ясо, молоко, яйця? (Піст)

2) Коли готують коржі з маком? (На Маковія)3) Як називається напій із сушених фруктів? (Узвар)4) Коли печуть «жайворонків»? (На Стрітення)5) Коли частують млинцями, варениками? (На Масляну)6) Як називається весільний хліб? (Коровай)7) Як називається густий суп із пшона? (Куліш)

19911 клас

8) Різаний або рваний шматок прісного тіста, зварений у воді чи молоці? (Галушка)

Музичний конкурсУкраїнська народна пісня. «Ой там, на товчку, на базарі».

Як називається пісня? Хто автор слів?Оголошується загальний рахунок гри.

5-й раундВедуча. Вітаю вас у 5-му раунді «Бліц-опитування»Кожному гравцю ставиться коротке запитання, на яке він по-

винен дати коротку відповідь. (Оцінюємо 1-м балом)1. Скільки звуків в українській мові? (38)2. Скільки букв в українському алфавіті? (33)3. Назвіть останню букву українського алфавіту? (я)4. Правильно назвіть 6 букву алфавіту? (д)5. До якого роду належить іменник сирота? (Спільного)6. Що означає вислів «шкірити зуби»? (Сміятися)7. Доповніть фразеологічний зворот «передати куті …»? (Меду)8. Що означає фразеологізм «тримати язик за зубами»? (Мов-

чати)9. Куди язик доведе? (До Києва)

10. Хто може доброго зіпсувати? (Лихий).11. Що красить людину? (Добрі діла)12. Щоб їсти калачі, не слід … (Сидіти на печі)13. Яким ніхто не вродився, а навчився? (Мудрим)14. Що очі коле? (Правда)

15. Він після речення, цитатиВмостився, схожий на гачок.Всіх нас примушує питати,А сам ні пари з уст — мовчок.Що це таке? (Знак питання)

16. Що за знак стрункий, мов спис?Він над крапкою завис,Спонука до поклику.Хто ж бо він? (Знак оклику)

Розігруються 2 пісенні бали. Лунає мелодія народної пісні «Розпря-гайте, хлопці, коні».

Гравці відгадують, підспівують, танцюють. Підбиття підсумків.

6-й раундВедуча. Ось і підійшли ми до фінішу. 6-й раунд — змагання

капітанів. Вони по черзі будуть замовляти бали від 1 до 50-ти,


намагаючись дати відповідь найточніше. Тільки так можна дійти до перемоги. А зараз слово капітанам.

Капітани аналізують гру. Роблять компліменти гравцям.

Дуже добре. Отож, за діло!

Замовляє бали капітан команди, яка програє, а далі по черзі.

1. У якому році вперше було організовано Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика? (2000 рік)

2. Скільки гетьманів було в Україні? (66).3. Яка площа Херсонської області? Скільки тисяч квадратних

кілометрів? (28,5)4. Скільки сторінок в цьому орфографічному словнику? (Пока-

зуємо)5. Яка довжина території України із заходу на схід? (1316 км)

Поки підбиваються підсумки, учасники драматичного гуртка «Дивограй» показують інсценізовані гуморески Павла Глазо-вого.

АРТиСТПростий батько синаВивчив на артиста.Мова в того синаІдеально чиста.Як зі сцени скажеУкраїнське слово,То аж дух займає —Просто пречудове!А в сім’ї артистаДіти й домочадціЧешуть по-російськи,Неначе ленінградці.Тож невчений батькой запитав у сина:— Поясни, будь ласка,В чому тут причина?У театрі в тебеУкраїнська мова,А у хаті в тебе —Нашого ні слова.Син великодушноПосміхнувсь до тата:— ех, освіта в тебе,Батьку, низькувата.А тому, хто вчений,Істина відома,

20111 клас

Що одне на службі,Зовсім інше — дома.Дома в мене мова —Засіб спілкування,А на службі мова —Засіб існування.Як же рідну мовуЯ забуду, тату,Як за неї маюНепогану плату?

Оголошення підсумків нашого змагання. Нагородження команди-переможниці.

Ведуча. Любі друзі, думаю, що ви відчули сьогодні непід-робну красу та образність нашої мови, чарівність нашої пісні. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі — на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких ве-ликих і славних батьків.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй змінить, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов — твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Звучить пісня про Україну.

Знов сонце ласкавеПромінь свій посилаєІ степам, і долинам,І потокам гірським.Це моя УкраїнаДень новий зустрічає,Моя лагідна матиУсміхається всім.Там, де Січ ЗапорозькаДухом вільно сивіє,Де козацькії чайкиВ чисте море пливуть.А на Київських кручахСяє злото СофіїІ на гору ЧернечуНас дороги ведуть.Знову сонцю радієБуковина й Полісся


І над краєм ДонецькимВ небі жайвір співа.А з Карпатського світаЛине голос трембіти —Це тобі, Україно,Наша пісня жива.Це моя УкраїнаДень новий зустрічає,Величава КнягиняУсміхається всім.І гостинно і радо,Щиро всіх привітає.Закарпаття частуєХмелем чистих медів.А у древньому ЛьвовіПані всі гонорові.Полтавчанок, киянок,Як побачиш, умреш.Синьоокі красуні —Молоді волинянки —Як подивляться в душу —Очі не відведеш.Бо козацького родуТа й нема переводу,І у чистому небіНаші зорі горять.Це моя УкраїнаДень новий зустрічає,Величава КнягиняПогляд ясних очей.І гостинно і радо,Щиро вас привітаєІ запросить у хату,Як поважних гостей.

203Відомості про авторів

Відомості про аВторіВ

Бойко А. М., учитель української мови та літератури вищої категорії Ска-довської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 1 Херсон-ської області.

Гайдамака В. М., учитель-методист, учитель української мови та літератури вищої категорії ЗОШ № 20, м. Полтава.

Жданова В. М., учитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів № 17, м. Суми.

Заїка Д. І., учитель-методист, учитель української мови та літератури вищої категорії Генічеського ВПУ № 17 Херсонської області.

Козюба Н. Є., учитель української мови та літератури вищої категорії ЗОШ І–ІІІ ступенів Артемівського району Донецької об-ласті.

Корейба В. І., учитель української мови та літератури Баранівської гім-назії Сумської області.

Король Л. О., учитель української мови та літератури ЗОШ Тлумацького району Івано-Франківської області.

Круподьорова Л. П., учитель-методист, учитель української мови та літератури вищої категорії ЗОШ № 83, м. Донецька.

Кучеренко Н. Я., учитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів, смт. Стеблева Черкаської області.

Маленко О.О. кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови ХНПУ імені Г. С. Сковороди.

Матіка О. В., учитель української мови та літератури Шполенської спе-ціалізованої ЗОШ — інтернату І–ІІІ ступенів Черкаської області.


Мінакова І. В., учитель української мови та літератури І категорії ЗОШ № 83, м. Запоріжжя.

Нечипоренко В. Б., учитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів Шполенського району Черкаської області.

Нікішина Т. В., кандидат педагогічних наук, старший викладач Інституту права при Запорізькому національному технічному універ-ситеті, учитель української мови та літератури колегіуму «елінг», м. Запоріжжя.

Норченко В. М., учитель української мови та літератури Роздольненської ЗОШ І–ІІІ ступенів Херсонської області.

Прибєгіна В. В., учитель української мови та літератури ЗОШ № 12, м. Уж- город.

Прилипко Т. Ю., учитель української мови та літератури ІІ категорії ЗОШ І–ІІІ ступенів № 35, м. Кривий Ріг.

Цимбал Г. М., учитель української мови та літератури НВК «Гармонія» Ленінського району, м. Донецьк.

Черняк Н. А., учитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів № 6, м. Дружківка Донецької області.

Шипілова Н. І., учитель-методист, учитель української мови та літератури вищої категорії ЗОШ І–ІІІ ступенів № 106, м. Одеса.

Шматок З. В., учитель української мови та літератури Наумівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Корюківського району Чернігівської об-ласті.

Шостак Л. І., учитель української мови та літератури ЗНЗ № 13, м. Пол-тава.

Яковенко Л. М., учитель української мови та літератури, заступник дирек-тора з навчально-виховної роботи Смільчинецького НВК Черкаської області.

Навчальне видання

Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та літературу» Випуск 6 (79)

ШКІЛьНий КАЛЕНДАР: СВЯТА УКРАїНСьКОї МОВи

Укладач О. О. МаленкоГоловний редактор К. Ю. Голобородько

Редактор О. О. МаленкоВідповідальний за випуск Ю. М. Афанасенко

Технічний редактор О. В. ЛєбєдєваКоректор О. М. Журенко

Підп. до друку 07.06.2010. Формат 60×90/16. Папір офсет. Друк офсет. Гарнітура «Шкільна».

Ум. друк. арк. 13,00. Зам. № 10-06/11-04.

ТОВ «Видавнича група “Основа”» 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66

тел. (057) 731-96-33 е-mail: [email protected]

www.osnova.com.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

КВ № 11454-32 від 7.07.2006 р.

Віддруковано з готових плівокВиробник: ПП «Тріада+»

Свідоцтво ДК № 1870 від 16.07.2007 р.Харків, вул. Киргизька, 19. Тел. (057) 757-98-16, 757-98-15

для Нотаток ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та...

Documents

Transcript of Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та...