ОБЛІК АНАЛІЗ ТА АУДИТ · в обліку.....35 Войчик Т.С....

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ:ЕВОЛЮЦІЯ, СУЧАСНИЙ СТАНТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Збірник матеріалів Всеукраїнської студентськоїнауково-практичної конференції

9 грудня 2014 року

УДК 657.1+657.6ББК 65.052.2я43

О 17

Облік, аналіз та аудит: еволюція, сучасний стан та перс-пективи розвитку: зб. матеріалів Всеукр. студ. наук.-практ. конф.,9 грудня 2014 р. — К. : КНЕУ, 2014. — 392 с.

ISBN 978–966–483–958–4

У збірнику представлені тези доповідей учасників Всеукраїнської студент-ської науково-практичної конференції «Облік, аналіз та аудит: еволюція, сучас-ний стан та перспективи розвитку».

Матеріали конференції присвячені визначенню та вирішенню питань з удо-сконалення процесу обліку, аналізу та аудиту в контексті розвитку економічноїнауки та практики.

В збірнику окреслене коло проблем та запропоновані пропозиції щодо меха-нізму удосконалення якості обліково-аналітичної інформації, що буде цікавим такорисним для студентів та молодих науковців для подальших наукових дослі-джень з обліку й аудиту.

За точність викладення матеріалу та достовірність наведених фактів, прі-звищ та цитат відповідальність несуть автори.

УДК 657.1+657.6ББК 65.052.2я43

Редакційна колегія: Бондар М.І. — завідувач кафедри обліку підприємни-цької діяльності ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», д-р екон. наук, професорЄфіменко В.І. — декан обліково-економічного факультету ДВНЗ «КНЕУ іменіВадима Гетьмана», канд. екон. наук, професор (заступник голови організаційно-го комітету); Кіндрацька Л.М. — завідувач кафедри обліку в кредитних і бю-джетних установах та економічного аналізу ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьма-на», д-р. екон. наук, професор; Кузьмінський Ю.А. — завідувач кафедрибухгалтерського обліку ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана», д.е.н., професор;Петрик О.А. — завідувач кафедри аудиту ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьма-на», д-р. екон. наук, професор; Свірко С.В. — д.е.н., професор кафедри обліку вкредитних і бюджетних установах та економічного аналізу, директор Інститутуобліку ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

Адреса редакційної колегії:03680, Україна, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1

Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Розповсюджувати та тиражуватибез офіційного дозволу КНЕУ заборонено

ISBN 978–966–483–958–4 © КНЕУ, 2014

О 17

3

Зміст

Розділ 1АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Абара Ю.А. Організація і побудова обліку виробничих запасівпідприємствами України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Андрієнко Л.Г. Проблеми оплати праці педагогічних працівників . . . 13Анточ А.В. Організація обліку поточних зобов’язань . . . . . . . . . . . . . 16Барсук Ю.В. Фінансова звітність підприємства та організаційно-

методичні підходи до її аудиту та аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Безугла А.Ю. Проблеми та перспективи подальших досліджень

щодо оцінки діяльності центрів витрат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Бережнюк С.В. Особливості обліку депозитних операцій у бан-

ківських установах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24Бондаренко І.С. Значення облікової інформації в управлінні дебі-

торською заборгованістю підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27Бугаєвська М.Г. Шляхи оптимізації безготівкових розрахунків та

їх обліку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Василюк К.С. Відмінності у складанні балансу (Звіту про фінан-

совий стан) за НП(С)БО 1 і МСФЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Вишневська І.В. Застосування інформаційних систем і технологій

в обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Войчик Т.С. Облікове забезпечення управління товарними запа-

сами на підприємствах оптової торгівлі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37Грабовий О.І. Економічна сутність собівартості продукції . . . . . . . . . 40Денисенко Т.М. Організація обліку основних засобів на підпри-

ємстві та шляхи їх поліпшення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43Димеденко К.О. Створення інформаційної бази для фінансового

аналізу підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45Довга Т.А. Забезпечення інформаційних потреб користувачів у

системі управління виробничими запасами . . . . . . . . . . . . . . . . 48Довгань К.І. Проблеми та перспективи розвитку облікової полі-

тики бюджетних установ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50Дрогобецька І.О. Економічна сутність і місце креативного обліку

в національній системі бухгалтерського обліку . . . . . . . . . . . . . 53Дубова К.А. Вплив облікової політики на фінансовий стан і фі-

нансові результати діяльності підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . 56

4

Ємєльянова Н.Г. Удосконалення системи обліку запасів на під-приємстві за допомогою комп’ютерних програм . . . . . . . . . . . . 58

Єрпильова Д. С. Теоретичні основи обліку грошових коштів під-приємства, їх сутність і значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

Желевська О.Ю. Проблеми оподаткування доходів фізичних осіб . . . 63Завірюха О.Д. Сучасні проблеми первинного обліку основних за-

собів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66Захарець А.П. Кошторис доходів і видатків, його зміст і значення . . . 68Захарченко Є.С. Облікова політика в системі управління банком . . . . 71Захарчишина С.С. Шляхи вдосконалення організації обліку опла-

ти праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73Зизюк К.А. Розробка кредитної політики як інструмент управлін-

ня дебіторською заборгованістю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76Казмірчук А.О. Особливості обліку дебіторської заборгованості

на підприємстві: сучасні підходи та проблематика . . . . . . . . . . . 78Камінська Я.В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості . . . . . . 81Канеса Ю.М. Проблеми і перспективи переходу українських під-

приємств на Міжнародні стандарти бухгалтерського облікута фінансової звітності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

Каргородська О.М. Система обліку виробничих запасів на під-приємстві та шляхи її удосконалення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87

Карпенчук Т.П. Особливості структури фонду оплати праці якоснови організації бухгалтерського обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

Кірнос К.О. Проблемні аспекти при складанні фінансової звітно-сті банків згідно МСФЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Климнюк А.М. Методичні та організаційні аспекти обліку власно-го капіталу підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

Ковальчук В.В. Трансформація фінансової звітності як основа длявідкриття можливостей у межах загальносуспільних інтере-сів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

Ковтун Ю.М. Проблеми узгодження банківської фінансової звіт-ності з вимогами МСФЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

Козиренко А.В. Особливості відображення подій після дати бала-нсу відповідно до національного законодавства та законо-давства розвинених країн Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Козій Ю.Г. Регулювання бухгалтерського обліку в Україні. . . . . . . . 105Колісник І.С. Облік основних засобів в умовах переходу на між-

народні стандарти обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107Коломієць Л.Ю. Позикові кошти підприємства, джерела їх залу-

чення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110Корнійчук О.В. Розрахунки з оплати праці як об’єкт бухгалтерсь-

кого обліку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

5

Кошова А.В. Проблеми вибору методів дослідження фінансовоїзвітності при проведенні судово-економічної експертизи . . . . 115

Красна І. О. Облік та аналіз використання робочого часу на під-приємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

Красна О.В. Облік розрахунків з оплати праці за українським іміжнародним законодавством . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

Кузенна І.М. Визначення витрат на поліпшення та ремонт основ-них засобів у бухгалтерському обліку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122

Кузьміна І.О. Формування інформаційної бази для аналізу та ау-диту фінансового стану підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127

Кук Р.П. Шляхи вдосконалення організації обліку і аудиту влас-ного капіталу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

Левадня О.В. Проблеми формування та використання резервів закредитними операціями банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Левченко О.А. Особливості визначення величини обов’язковихутримань із заробітної плати в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

Майстренко Є.В. Використання світового досвіду обліку податкуна прибуток підприємств в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136

Матвеєва В.С. Трансформація фінансової звітності у формат заМіжнародними стандартами фінансової звітності . . . . . . . . . . 139

Матвійчук І.О. Організація обліку оплати праці та розрахунків зорганами соціального страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

Мельник О.Б. Напрямки вдосконалення організації обліку вироб-ничих запасів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144

Миронова К.О. Економічна сутність облікової політики підпри-ємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

Михлик Ю.В. Порівняння результатів застосування моделейВ. Баумоля та М. Міллера — Д. Орра для визначення опти-мального залишку грошових коштів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

Мостіпан О.І. Організація обліку нематеріальних активів: основ-ні проблеми та напрями вдосконалення . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152

Мукало К.В. Проблеми обліку та аналізу дебіторської заборгова-ності та шляхи їх вирішення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

Нестеренко О.В. Управління ефективністю бізнес-процесів оцін-ки основних засобів компанії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

Обушак Т.Д. Формування системи обліку та аналізу нематеріаль-них активів підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

Паньковецька М.В. Напрями удосконалення обліку дебіторськоїзаборгованості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

Пенькова Н.О. Теоретичні аспекти облікового механізму в НБУ . . . 164Пляшко О.І. Особливості обліку дебіторської заборгованості за

продукцію, товари, роботи, послуги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

6

Поліщук О.С. Зміни в податковій системі: їх вплив на доходи фі-зичних осіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169

Полякова Т.О. Бухгалтерський баланс та аналіз фінансового ста-ну підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

Проскура К.Б. Деякі проблеми щодо управління дебіторської за-боргованості на підприємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174

Путова Н.О. Внутрішньогосподарське нормативне забезпеченняорганізації обліку праці та її оплати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177

Ржепецька О.Г. Удосконалення документообігу за операціями зкредиторською заборгованістю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

Рибакова К.Л. Сучасні проблеми оцінки та обліку основних засо-бів на підприємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

Савельєва А.В. Місце бухгалтерського обліку в сучасній економі-ці та перспективи його розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184

Савченко К.Ю. Проблеми обліку процесу реалізації продукції . . . . . 186Сеник Н. С. Порівняння національних і міжнародних стандартів

щодо розкриття інформації з обліку фінансових результатівдіяльності підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189

Симоненко Д.С. Проблеми ведення обліку виробничих запасів напідприємствах у сучасних умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191

Сугак Н.В. Шляхи вдосконалення організації обліку виробничихзапасів підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194

Суплякова О.В. Особливості методики калькулювання медичнихпослуг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Тимошенко Ю.Ю. Організація обліку оплати праці в умовахінноваційно-інвестиційного етапу розвитку економікиУкраїни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Ткаченко А.М. Проблеми організації обліку оплати праці . . . . . . . . . 202Трофімчук Б.І. Переваги-недоліки методів списання запасів на

виробництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205Українець М.І. Особливості організації обліку готової продукції

та її реалізації на виробничому підприємстві . . . . . . . . . . . . . . 208Хоречко Ю.В. Організація формування системи обліку товарних

запасів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211Циган К.А. Впровадження Міжнародних стандартів фінансової

звітності: крок до євроінтеграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213Черемхівська О.А. Проблеми та методи поліпшення обліку пото-

чної дебіторської заборгованості в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . 215Чернова О.М. Удосконалення механізму оподаткування доходів

фізичних осіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218Чирва М.В. Методичні підходи щодо визнання, оцінки та класи-

фікації дебіторської заборгованості за П(С)БО 10 «Дебітор-ська заборгованість» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220

7

Швець Н.В. Особливості організації обліку необоротних активівна умовах оренди (лізингу) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223

Шевчук А.М. Організація обліково-аналітичного забезпеченняуправління грошовими потоками підприємства . . . . . . . . . . . . 225

Шелупець І.С. Особливості впровадження МСФЗ в Україні . . . . . . . 228Шикер Т.О. Військовий збір у бухгалтерському обліку — реалії

сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230Шипиленко К.С. Екологічний облік: сутність, значення та про-

блеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234Шмигельська О.С. Відмінності Звіту про рух грошових коштів за

НП(С)БО 1 і МСБО 7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236Якимець С.П. Організація обліку розрахункових операцій на тор-

говельному підприємстві. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239Яковенко Я.Ю. Звіт зі стійкого розвитку як інструмент мінімізації

ризиків і формування конкурентних переваг компанії . . . . . . . 241Яремчук К.В. Особливості обліку вибуття основних засобів . . . . . . . 244Ящишена Л.В. Проблематика завдань організації обліку дебітор-

ської заборгованості за сучасних умов господарювання. . . . . . 246Ящук Ю.А. Особливості визначення та нарахування стипендій

студентам. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248

Розділ 2СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ

І ПРАКТИКИ АУДИТУ В УКРАЇНІ

Балабаєнко А.В. Особливості методики аудиту фінансової звітно-сті на підприємствах України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251

Градінарова К.Г. Особливості внутрішньогосподарського конт-ролю на підприємствах України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253

Грешта Є.В. Особливості бухгалтерського обліку та аудиту опе-рацій з нематеріальними активами — знаками для товарів іпослуг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256

Демчук Ю.Е. Проблемні питання аудиту розрахунків з оплатипраці на підприємстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258

Казнадзей К.В. Оцінка стану системи бухгалтерського обліку напідприємстві при здійсненні незалежного аудиту . . . . . . . . . . . 260

Коваленко М.О. Організація обліку та аудиту доходів і витрат длязабезпечення економічної безпеки підприємства . . . . . . . . . . . 263

Кондратюк А.П. Тенденцiї розвитку ринку аудиторських послугв Українi, напрями вдосконалення та перспективи покра-щення контролю їх якостi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266

8

Краковецька К.Ю. Аудит вибуття основних засобів: методика тааналіз типових порушень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268

Кубай К.В. Проблеми та перспективи дотримання кодексу етикипрофесійних бухгалтерів в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 271

Левченко О.А. Аудит та аналіз заробітної плати в Україні: сучас-ний стан і перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 273

Пилипенко Я.В. Асоціація України з ЄС: зміни в аудиторській ді-яльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276

Плаксюк К.В. Особливості аудиту розрахункових операцій напідприємствах України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 278

Попова А.С. Теоретичні аспекти аудиту доходів підприємства . . . . . 281Снігир І.О. Обліково-аналітичні аспекти управління грошовими

потоками підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283Степаненко Т.С. Актуальні проблеми аудиту власного капіталу

акціонерних товариств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 286Сугак Н.В. Формування системи аудиту виробничих запасів . . . . . . 288Усатова А.О. Послуги консалтингу в сфері діяльності аудитор-

ських фірм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291Федорець В.В. Проблеми аудиту власного капіталу в акціонерних

товариствах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293Шелупець І.С. Особливості впровадження міжнародних стандар-

тів фінансової звітності в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296Шпак В.І. Межі компетенції судового експерта-економіста . . . . . . . 299Штукар Р.В. Особливості застосування стандартів внутрішньо-

господарського контролю на підприємствах . . . . . . . . . . . . . . . 301Шупік М.С. Етапи та особливості методики аудиту кредиторської

заборгованості за товари, роботи, послуги на підприємстві . . . 304

Розділ 3РОЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Баран І.В. Особливості технічного аналізу портфеля цінних папе-рів банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 307

Гаврилюк С.М. Аналітичні можливості балансу банку . . . . . . . . . . . 309Гоменюк Я.М. Інформаційно-аналітичний механізм доходів і ви-

трат банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312Кагадій І.І. Особливості аналізу кредитоспроможності корпора-

тивних клієнтів банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314

9

Левківський В.В. Методичні положення аналізу фінансового ста-ну позичальників банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317

Ліндер Є.О. Моделі оцінки ймовірності банкрутства банку. . . . . . . . 319Мельник М.В. Основні показники фінансового аналізу банків. . . . . . 322Меньшов Р.В. Методичні підходи до аналізу звіту про фінансові

результати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 324Примак Ю.Р. Напрями аналізу кредитного портфеля банку . . . . . . . 327Руденко О.О. Проблеми аналізу фінансового стану підприємств . . . 331Фесенкова М.О. Проблеми аналізу діяльності малих підприємств . . 333

Розділ 4ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

І ТЕХНОЛОГІЙ У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ,АНАЛІЗІ ТА АУДИТІ

Авраменко В.О. Прикладні програмні рішення: особливості вико-ристання в бухгалтерському обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 336

Бакун О. В. Перспективи використання хмарних технологій у бу-хгалтерському обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338

Борщенко А.О. Сучасний досвід автоматизації обліку заробітноїплати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341

Бугай О.С. Особливості використання сучасних інформаційнихтехнологій в обліку власного капіталу підприємства . . . . . . . . 343

Васько А.Ю. Використання зарубіжних програм для автоматиза-ції вітчизняного бухгалтерського обліку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346

Дуван С.М. Експертні системи як напрям у галузі штучного інте-лекту в процесі обробки економічної інформації . . . . . . . . . . . 348

Єгорова В.В. Сучасний стан і проблеми автоматизації бухгалтер-ського обліку на підприємствах України. . . . . . . . . . . . . . . . . . 351

Іжелюк І.М. Перспективи автоматизації обліку запасів на вітчиз-няних підприємствах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353

Кабанова К.В. Аналіз фінансового стану підприємства з викорис-танням сучасних інформаційних технологій . . . . . . . . . . . . . . . 356

Кармалюк Ю.С. Застосування інформаційних систем для облікудоходів і витрат операційної діяльності підприємства . . . . . . . 358

Ківаєва Ю.А. Актуальні питання впровадження інформаційнихсистем обліку в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360

Коцур Г.Ю. Використання інформаційних технологій в аналітич-них дослідженнях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 363

10

Лобайчук Н.В. Сучасний стан інформаційних систем і технологійобліку в Україні: проблеми та перспективи розвитку . . . . . . . . 366

Мусієнко А.В. CRM-системи як складова сучасних технологійавтоматизації управління підприємством . . . . . . . . . . . . . . . . . 369

Попій Ф.О. Автоматизація обліку витрат виробництва: аналіз су-часного програмного забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371

Пристінська О.В. Автоматизація бухгалтерського обліку: вітчиз-няний досвід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374

Руденко О.С. Інформаційні системи в аудиті: переваги та недо-ліки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 377

Рибіцька О.П. Облік основних засобів з використанням новітніхінформаційних технологій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 379

Соселія М.А. Електронне документування як інструмент обліко-вого процесу віртуальних підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382

Шпак Н.В. Інформаційні системи і технології в обліку . . . . . . . . . . . 385

11

Розділ 1АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Абара Ю.А., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і удит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Поплюйко А.М., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОБУДОВА ОБЛІКУВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВАМИ УКРАЇНИ

В управлінні виробничою діяльністю кожного підприємствамають суттєве значення добре побудований, належним чином ор-ганізований облік виробничих запасів, тобто якісна проінформо-ваність про їх наявність і рух.

Сучасні жорсткі конкурентні умови господарювання вимага-ють від підприємства вирішення цілого ряду облікових проблем,що зумовлені суперечливим характером нормативних докумен-тів, а також рівнем розробки окремих практичних аспектів мето-дології обліку виробничих запасів.

Виробничі запаси — важливий елемент ділової активностіпідприємства. З одного боку, виробничі запаси створюють таутримують для гарантування безпеки виробництва, гнучкого фу-нкціонування підприємств, а з іншого — вони є формою відволі-кання коштів з обороту підприємств та їх капіталізації. На під-приємствах, продукція яких характеризується високою матері-аломісткістю, виробничі запаси становлять значну частку в скла-ді оборотних активів.

Аналіз наукових і методичних праць із питань обліку вироб-ничих запасів свідчить про багатовекторність досліджень.

Питання обліку виробничих запасів були висвітлені в працяхвітчизняних учених Ф. Ф. Бутинця, М. П. Войнаренко, А. М. Ге-расимовича, С. Ф. Голова, В. І. Єфіменка, М.І.Бондаря, В.М Доб-ровського, В.В.Бабіч, М. В. Кужельного, Ю. А. Кузьмінського,В. Г. Линника, В. В. Сопка, Н. М. Ткаченко, російських і зарубі-жних фахівців В.Ф. Палія та Я.В. Соколова, Р. Ентоні, Дж. Риса,

12

У. Хорнгрена та Дж. Фостера, Б. Нідлза., Х. Андерсона, Д. Кол-дуєла.

Необхідними передумовами для якісної організації обліку ви-робничих запасів є:

— наявність вказівок і рекомендацій з обліку виробничих за-пасів;

— розробка регістру (номенклатури) виробничих запасів;— чітка класифікація виробничих запасів;— правильне формування складського господарства;— розробка норм витрачання, надходження виробничих за-

пасів.Основними завданнями організації обліку виробничих запасів

на підприємстві є:— визначення відповідальної особи за ведення бухгалтерсько-

го обліку виробничих запасів;— своєчасне документування операцій з руху запасів;— періодичне уточнення вартості залишків запасів на складі і

в незавершеному виробництві;— розроблення графіку документообігу;— контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням вироб-

ничих запасів та їх збереженням за місцем зберігання і на всіхстадіях обробки;

— об’єктивна оцінка виробничих запасів;— виявлення всіх витрат, пов’язаних із придбанням або виго-

товленням виробничих запасів і визначення первісної вартостіВажливою передумовою раціональної побудови обліку вико-

ристання виробничих запасів є економічно обґрунтована їх кла-сифікація. Правильна класифікація запасів має велике теоретичнета практичне значення для обліку надходження і вибуття матері-алів, тому що вона створює передумови для економічного обґру-нтування планування та обліку витрат матеріалів та інших виро-бничих запасів.

До шляхів вирішення проблем обліку виробничих запасів мо-жна віднести: підвищення оперативності інформаційного забез-печення управління виробничими запасами підприємств; удоско-налення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт;узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку ви-робничих запасів; обґрунтування системи обліку матеріальнихвитрат на освоєння нової техніки і технології виробництва; чіткаорганізація обліково-контрольних процедур руху запасів підпри-ємств.

13

Література

1. Атамас П. І. Управлінський облік: 2-ге видання: навч. посібник/Атамас П. І. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 440 с.

2. Гончарук В.І. «Теоретичні проблеми обліку виробничих запасів»/ [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=921.

3. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. — К.: ЦУЛ,2011. — 670 с.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: За-тверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2.

Андрієнко Л.Г., курсант,факультет економіки і менеджменту,4 курс, напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «Академія митної служби України»,науковий керівник — Єдинак Т.С., к.держ.упр.,доцент кафедри обліку і аудиту

ПРОБЛЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

На сьогодні характерними особливостями реформування за-робітної плати в умовах ринкової економіки є суттєва зміна від-носин між державою та працівником з цих питань. Проблемаорганізації оплати праці та її мотивації є однією з найгостріших,оскільки у сучасних обставинах заробітна плата втратила спро-можність бути стимулом для педагогічних працівників. Аджемотивація є рушійною силою досягнення цілей як будь-якоїустанови, організації, так і суспільства в цілому. На всіх етапахроз-витку економіки і суспільства матеріальна винагорода запрацю була і залишається надалі найважливішим трудовим сти-мулом.

Актуальність зростає на фоні соціально-економічної кризи вумовах спаду економічних показників, скорочення чисельностіпрацівників, що призводить до змін в оплаті праці, її мотивації таорганізації в цілому.

Попри те, що освіту визнано пріоритетною сферою соціаль-но-економічного, духовного і культурного розвитку українсь-кого су-спільства, освітня політика, яка проводилася владоювпродовж усіх років незалежності України, виявила неспромо-

14

жність створити передумови для надання громадянам якісноїосвіти відповідно до сучасних запитів і потреб інноваційногорозвитку держави.

Нові економічні і соціокультурні процеси у суспільстві обу-мовлюють необхідність розбудови національної освіти, перегля-ду стану її фінансування та матеріально-технічного забезпечення,запровадження системи стимулювання педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Пропозиції Міністерства фінансів України, спрямовані на ско-рочення видатків на забезпечення функціонування галузі, зокре-ма на оплату праці працівників навчальних закладів, викликаютьрозгубленість освітянської спільноти.

Введення гнучкого стимулювання працівників шляхом вста-новлення розміру надбавки в межах 20 % педагогічним праців-никам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх навчальнихзакладів призведе до суттєвого зниження рівня доходів педагогі-чних працівників.

Для прикладу, сьогодні молодий спеціаліст — вихователь до-шкільного навчального закладу, окрім посадового окладу отри-мує лише один вид надбавки — «за престижність педагогічноїпраці». Після зняття цієї надбавки його заробітна плата склада-тиме 1474 грн.

Інтенсифікація роботи вчителів загальноосвітніх, позашкі-льних навчальних закладів, тобто збільшення тижневого педа-гогічного навантаження з 18 до 24 год, матиме наслідком зме-ншення рівня доходів та скорочення тисяч педагогічних пра-цівників.

Вилучення з Національної стратегії розвитку освіти в Українінорм не забезпечених фінансовими ресурсами, скорочення дер-жавного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних і робітничих кадрів за рахунок оптимізації напрям-ків, обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам матименегативні наслідки.

Слід зазначити, що з Державного бюджету України на 2014 р.передбачено видатки на суму 447 295 млн грн. У 2013 р. видаткистановили 419 844 млн грн, тобто збільшення відбудеться лишена 6,5 %.

На освіту у 2014 р. передбачено видатки на суму 32 991 млн.грн., що у порівнянні з минулим роком лише на 496 млн. грн.(1,5 %) більше. Таким чином, видатки на освіту становлять 7,4 %від загальної суми видатків.

15

Проаналізувавши структуру фінансування педагогічнихпрацівників згідно з Законом України «Про Державний бю-джет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII, можнапобачити, що всього видатки на надання загальної та спеціаль-ної освіти загальноосвітніми та позашкільними навчальнимизакладами, методичне забезпечення діяльності навчальних за-кладів становлять 77 770,7 тис. грн, з яких на оплату праці пе-дагогічних працівників передбачено лише 47 809,60 тис. грн(або 61,5 %).

Бачимо, що у 2014 р. на освіту з Державного бюджету перед-бачено 32 991 млн грн, з яких на фінансування педагогічних пра-цівників — 77 770,7 тис. грн, тобто частка таких витрат є незнач-ною і становить 0,24 % [1].

Враховуючи все наведене, потрібно знайти можливості дляврегулювання питань оплати праці педагогічних працівників тапри коригуванні Державного бюджету забезпечити збере-ження:

— рівня оплати праці працівників загальноосвітніх та поза-шкільних навчальних закладів;

— норми педагогічного навантаження в межах 18 годин натиждень;

— виплати за вислугу років;— виплати надбавки за складність і напруженість педагогічним

працівникам у фіксованому розмірі — 20 % посадового окладу;— розміру пенсій працюючих пенсіонерів.Таким чином, часткове вирішення проблеми оплати праці пе-

дагогічним працівникам можливе шляхом збереження базовихгарантій освітянам.

Зважаючи на реальний стан економіки держави та необхід-ність враховувати сучасні реалії, все ж вважається неприпусти-мим вирішення питань економії бюджетних коштів за рахунокзвуження соціально-економічних гарантій.

Отже, пріоритетне фінансове та матеріально-технічне забезпе-чення системи освіти, зосередження зусиль влади на розв’язанніосвітянських проблем стане запорукою прискорення інтеграціїУкраїни у міжнародний освітній простір та основою забезпеченнясталого розвитку й конкурентоспроможності держави.


1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від16.01.2014 р. — № 719-VII.

16

Анточ А.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

В умовах ринкової трансформації в Україні одним із ключовихзавдань є необхідність удосконалення системи бухгалтерськогообліку на підприємстві з урахуванням міжнародних принципів істандартів. В процесі здійснення господарської діяльності будь-який суб’єкт господарювання стикається з такою категорією, якзобов’язання. Поточні зобов’язання — зобов’язання, які будутьпогашені протягом операційного циклу підприємства або повиннібути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з датибалансу [2]. До поточних зобов’язань відносяться: поточна забор-гованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткостроковікредити банків; короткострокові векселі видані; кредиторська за-боргованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість зарозрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетнихплатежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрі-шніх розрахунків); інші поточні зобов’язання [4].

Для обліку поточних зобов’язань призначений весь 6 класПлану рахунків, а основними рахунками на яких обліковуютьсяпоточні зобов’язання є: 60 «Короткострокові позики», 61 «Пото-чна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями», 62 «Ко-роткострокові векселі видані», 63 «Розрахунки з постачальника-ми та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й пла-тежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки завиплатами працівникам», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Роз-рахунки за іншими операціями» [3].

Як зазначено в П(с)БО 11 «Зобов’язання», поточні зобов’я-зання відображають в Балансі за сумою погашення.

У зв’язку зі зміною структури Балансу (Звіту про фінансовийстан), змін зазнала й методика заповнення форм звітності підпри-ємств. Таким чином, тепер у розділі «Кредиторська заборгова-ність» немає потреби розкривати інформацію щодо векселів, ава-нсів та заборгованості перед дочірніми і залежними підпри-ємствами, що суттєво зменшує обсяги роботи бухгалтерів. Крімцього в оновленій формі Балансу (Звіту про фінансовий стан)розробники виокремили статтю «Податок на прибуток».

17

Під час організації бухгалтерського обліку зобов’язань на підпри-ємстві велику увагу потрібно приділити питанню обрання відповідноїформи обліку для кожного окремо взятого суб’єкта господарювання.

Вибір відповідної форми здійснюється керівництвом підприєм-ства на основі розміру підприємства і напрямку його діяльності.Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» визначено право суб’єкта господарювання само-стійно обрати одну з форм обліку. На сьогодні застосовуються такіформи: меморіально-ордерна, журнальна, автоматизована, спро-щена або ж проста. Обрана форма ведення обліку впливає на ефек-тивність діяльності підприємства в цілому.

Методичними рекомендаціями із застосування регістрів бухгал-терського обліку малими підприємствами було запропоновано ви-користання простої форми бухгалтерського обліку в поєднанні зіспрощеним Планом рахунків. Проста форма є зручнішою в порів-нянні з іншими формами. Однак використання значної кількості ра-хунків приводить до втрати наочності здійснених записів. Отже, іс-нує велика ймовірність того, що спрощений План рахунків не зможезадовольнити потреби користувачів бухгалтерської інформації сто-совно даних, відображених у фінансовій звітності, а також заважа-тиме прийняттю ефективних управлінських рішень. З цього випли-ває, що підприємствам слід застосовувати робочий план рахунків,розроблений на основі затвердженого Плану рахунків з урахуван-ням спеціалізації та потреб кожного окремого підприємства.

Слід розглянути й журнальну форму обліку, яка є найпошире-нішою на сучасному етапі в Україні. Її основними регістрами єжурнали [1].

Дані щодо поточних зобов’язань при застосуванні журнальноїформи ведення бухгалтерського обліку знаходять своє відображен-ня в журналі 2 та журналі 3, які заповнюються щомісячно. Відпові-дно до Методичних рекомендації в журналі 3 ведеться облік як дов-гострокових, так і поточних зобов’язань. Це призводить до того, щов журналі міститься інформація і про розрахунки з дебіторами, і пророзрахунки за довгостроковими та поточними зобов’язаннями, че-рез що виникають певні незручності при здійсненні обліку.

Цю проблему можна вирішити, поділивши журнал 3 на дві ча-стини. Перша частина має містити інформацію, яка стосуєтьсяобліку лише дебіторської заборгованості. В свою чергу, друга ча-стина повинна відображати дані щодо стану зобов’язань підпри-ємства. Така структура журналу 3 допоможе об’єктивно та зруч-но згрупувати бухгалтерську інформацію, яка стосується одно-рідних груп даних.

18

Незважаючи на обрану форму ведення бухгалтерського облі-ку, керівник має враховувати її здатність у повній мірі відповіда-ти таким завданням:

— чітке документування розрахунків;— своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку

щодо зобов’язань у регістрах;— правдиве відображення інформації щодо зобов’язань у зві-

тності та примітках до неї.Завжди потрібно пам’ятати про те, що раціональна організація

обліку зобов’язань сприяє зміцненню договірної і розрахунковоїдисципліни, прискоренню оборотності коштів, поліпшенню фі-нансового стану підприємства, а правильно розроблена стратегіяуправління зобов’язаннями сприяє формуванню репутації надій-ної і відповідальної фірми.


1. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерсь-кого обліку малими підприємствами: Затв. наказом Міністерства фінан-сів України від 25.06.03 р. № 422.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимо-ги до фінансової звітності»: Затверджене наказом Міністерства фінан-сів України 07.02.2013 за № 73.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва:Затв. наказом Міністерством фінансів України від 19.04.2001 р. за №186356 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws /show/z0389-01.

4. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник.— К.: А.С.К., 2011. — 848 с.

Барсук Ю.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВАТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ

ДО ЇЇ АУДИТУ ТА АНАЛІЗУНеобхідність складання звітності на сучасному етапі розвитку

господарських відносин в Україні визначається потребами в ін-формації про результати діяльності та фінансовий стан різних

19

учасників господарського життя країни. Таку інформацію можнаотримати за допомогою аналізу показників фінансової звітності,які надають загальну характеристику фінансово-майнового стануюридичної особи.

Звітність є одним із зведених або вторинних бухгалтерськихдокументів, показники яких також сприяють забезпеченню вико-нання бухгалтерським обліком покладених на нього функцій. Се-ред останніх на перший план виступають сприяння збереженнюмайна конкретних власників, можливість визначення фінансовихрезультатів кожної із господарських операцій підприємства танадання інформації про результати діяльності для прийняття ви-важених управлінських рішень. Фінансову звітність, відповіднодо НП(C)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зо-бов’язані складати підприємства, які мають самостійний баланс іє юридичними особами. Саме тому важливе значення має аудитзвітності та етапи його проведення.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, укладе-них на основі даних фінансового обліку з метою одержання ко-ристувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяль-ність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані зазвітний період в установленій формі для прийняття цим користу-вачем визначених управлінських рішень. Державним органамуправління необхідна інформація про фінансову звітність дляформування макроекономічних показників, своєчасність сплатиподатків, визначення національного доходу і розподіл ресурсівтощо [3, с. 248].

Аудит фінансової звітності передбачає оцінку облікової та ін-шої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючихзв’язків і взаємозв’язків між показниками.

Метою дослідження є виявлення підходів щодо побудови ме-тодики аудиту фінансової звітності в науковій і навчально-практичній літературі та розробка пропозицій щодо удоскона-лення етапів аудиту фінансової звітності, а також їх документа-льного оформлення.

Під методикою аудиту розуміють порядок і послідовність за-стосуваня методів аудиту, які дають можливість провести переві-рку фінансової звітності підприємства системно та у найдоціль-нішій послідовності [1, с. 104].

Методика, що представлена сукупністю методів, які обира-ються аудитором для проведеня перевірки, повина забезпечитиоб’єктивність, що дозволить здійснити глибоке вивченя данихфінансової звітності з метою встановленя ї достовірності. Мето-

20

дика аудиту дає можливість: визначити реальний, якісний і кіль-кісний стан об’єктів, що відображаються в фінансовій звітностіта вивчаються аудитором в ході ї перевірки; виявити відхиленявід базового або нормативного стану й оцінити ці відхиленя закритеріями доцільності та законості.

Методика аудиту ґрунтується на застосувані аудитором у ходіперевірки таких методів і методичних прийомів: загальнонауко-вих, які характеризують філософську основу пізнаня та викорис-товуються в дослідженях різних наук; спеціальних, запозичених зінших наук, які використовують аудитори, вивчаючи факти гос-подарського житя; методичні прийоми та способи господарсько-го контролю.

Специфікою використання загальнонаукових методів є мож-ливість їх застосуваня на будь-якому етапі перевірки. Широко за-стосовуються спеціальні методи, запозичені з інших наук: соціо-логічний метод; структурно-функціональний метод; статис-тичний метод [2, с. 301].

Особливістю методики аудиту фінансової звітності є те, щопоряд із загальнонауковими методами дослідженя при вивченізвітності підприємств використовуються спеціальні методи таметодичні прийоми господарського контролю. Найінтенсивнішеу процесі аудиту фінансової звітності аудитором застосовуютьсяметодичні прийоми документального та фактичного контролю.Способи аудиту — це сукупність прийомів і засобів, спрямова-них на отриманя об’єктивних та обґрунтованих знань про об’єкт,що досліджується.

Отже, дослідженя фінансової звітності відбувається за допо-могою комплексу методів, що включають способи та прийоми,які й формують методику аудиту. Останя ж є лише частиною за-гального порядку проведеня аудиту. До методів і прийомів, якізабезпечують формуваня аудитором об’єктивного висновку щодоякості звітності, належать загальнонаукові та спеціальні методи йметодичні прийоми дослідженя. Зазначені методи та методичніприйоми перевірки в процесі аудиту фінансової звітності слід за-стосовувати у певному порядку — відповідно до етапів аудиту.


1. Аудит: [навч. посіб.] / Г.М. Давидов. — [2-ге вид., перероб. ідоп.]- К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 363 с.

2. Аудит: теорія і практика / ЗагороднійА.Г. та ін. — Львів: Видав-ництво Національного університету «Львівська політехніка», 2003. –364 с.

21

3. Основи аудиту: навчальний [посібник для студентів вищих навча-льних закладів освіти] / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча. — К.: Каоавела;Львів: Новий світ — 2000, 2002. — 504 с.

Безугла А.Ю., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гнилицька Л.В., д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ ЩОДО ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ЦЕНТРІВ ВИТРАТ

Значна розгалуженість специфіки діяльності вітчизняних під-приємств створює значні перешкоди на шляху їх подальшогорозвитку внаслідок різкого зростання потоків оперативної інфо-рмації з одного боку та потоку адміністративних рішень — з ін-шого. Одним зі шляхів подолання цих перешкод є перехід до де-централізованої системи управління, що дає змогу розподілитиповноваження щодо прийняття управлінських рішень. В основутакої децентралізації покладено виокремлення центрів відповіда-льності. Під центрами відповідальності розуміють сегмент діяль-ності або підрозділ підприємства, в межах якого встановлено пе-рсональну відповідальність менеджера за показники діяльності,які він контролює.

Не зважаючи на серйозні розробки в частині класифікаціїцентрів відповідальності та їх місця в системі управлінського об-ліку, здійснених такими науковцями, як С. Голов, Л. Нападовсь-ка, В. Добровський, Ч.Т. Хорнгрен, Дж. Фостер, К. Друрі, зали-шаються не вирішеними питання щодо найобґрунтованіших по-казників оцінки їх діяльності.

Згідно з традиційною класифікацією центри відповідальностіподіляють на центри витрат, центри прибутку та центри інвести-цій. Сферою нашого дослідження виступатимуть центри витрат.

Центр витрат є підрозділом підприємства, керівник якого від-повідає лише за підконтрольні йому витрати. Організація облікуза центрами витрат дає можливість контролювати напрями фор-мування витрат, підвищити відповідальність за доцільність і об-ґрунтованість їх здійснення, найточніше розподіляти непрямі ви-трати за носіями витрат.

22

Аналіз існуючих досліджень щодо видів центрів витрат до-зволив виокремити кілька підходів до їх класифікації. Зокрема,Ф. Бутинець, розподіляє центри витрат залежно від їх розмірів:на великі (завод або адміністрація великої фірми) та малі (робочімісця). При цьому він зазначає, що ступінь деталізації центріввитрат залежить від цілей і завдань, поставлених керівництвомперед менеджером по контролю витрат, закріплених за центромвідповідальності. Як правило, чим більший розмір центру витрат,тим вище ступінь відповідальності [ 3, с. 253].

У свою чергу, С. Голов [2, с. 315] класифікує центри витрат заознакою їх відношення до процесу виробництва на основні тафункціональні. Основні центри відповідальності забезпечуютьконтроль витрат у місцях їх виникнення (наприклад, цех, дільни-ця тощо). Функціональні центри поширюють контроль витрат набагато місць їх виникнення, якщо витрати в них формуються підвпливом даного центру (наприклад, виробничий комплекс).

В. Добровський розподіляє центри витрат на центри дискре-ційних витрат (у яких результат не може бути виміряний відпові-дним фінансовим показником і немає чіткої залежності між ре-сурсами та результатами) та центри технологічних (нормативних)витрат (у яких результат їх діяльності може бути виміряний і мо-жна визначити ресурси для випуску кожної одиниці продукції)[1, с. 217].

Діяльність центру витрат має бути оцінена з точки зору її ефе-ктивності. Ефективна діяльність пов’язана з виробництвом зада-ного обсягу продукції при мінімальному використанні виробни-чих ресурсів.

Для оцінки діяльності центрів витрат зазвичай використову-ють стандартні витрати, які порівнюють з фактично досягнутимирезультатами та виявляють відхилення. У подальшому здійсню-ють детальний аналіз виявлених відхилень із зазначенням причинїх виникнення та винуватців.

Розглянемо найпоширеніші причини відхилень від стандарт-них витрат.

Відхилення прямих матеріальних витрат зазвичай виникаютьвнаслідок динаміки цін та ефективності їх використання. Таківідхилення можуть бути як позитивними, так негативними. По-зитивне відхилення за рахунок ціни спостерігається у випадку,коли ціна придбання матеріалів нижча за стандартну. Як правило,позитивне відхилення за рахунок ціни є наслідком недоліків уплануванні, а не досягненням менеджера відділу постачання.Водночас основною причиною негативних відхилень за рахунок

23

ціни є неефективні закупівлі. Відхилення за рахунок використан-ня може бути з причин перевикористання ресурсів, браку, при-дбання неякісних матеріалів, неточності інженерних рішень, не-справності устаткування тощо. Відповідальним за ці відхилення єкерівник виробничого підрозділу.

Відхилення витрат на оплату праці найчастіше виникає за ра-хунок тарифної ставки та продуктивності праці. Причиною нега-тивного відхилення за рахунок тарифної ставки може бути вико-ристання кваліфікованих робітників на операціях, де потрібнаменша кваліфікація, або оплата понадурочних робіт. За відхилен-ня за рахунок тарифної ставки найчастіше відповідає керівникцеху. Причиною відхилень заробітної плати за рахунок продук-тивності праці може бути низька якість матеріалів, різна склад-ність робіт, порушення технології, нераціональна організаціяпраці тощо. Такі відхилення найчастіше є сферою контролю кері-вника цеху. Але певна частина відхилень може виникнути вна-слідок дій інших підрозділів наприклад, внаслідок недоліків уплануванні.

Найбільше проблем у вітчизняних підприємств викликає оціню-вання ефективності використання непрямих виробничих витрат.Для цього необхідний їх поділ на змінну та постійну складову.

Відхилення змінних накладних витрат здебільшого пов’язані звитратами праці, тому виокремлюють відхилення за рахунок ста-вки розподілу та відхилення за рахунок продуктивності праці.Відхилення за рахунок ставки розподілу є наслідком застосуван-ня заздалегідь визначеної (бюджетної) ставки розподілу наклад-них втрат, то ж для з’ясування причини таких відхилень необхід-ний детальний аналіз окремих статей бюджету змінних нак-ладних витрат. Відхилення за рахунок продуктивності праці ана-логічні причинам відхилень за заробітною платою.

Відхилення постійних виробничих накладних витрат поділя-ють на відхилення за рахунок виконання бюджету та відхиленняза рахунок обсягу виробництва. Відхилення за рахунок виконан-ня бюджету вимагають детального аналізу відхилень виробничихнакладних витрат за кожною статтею бюджету. Окремі з цих ста-тей можуть бути контрольованими з боку керівників центрів ви-трат, а інші — ні. Адже чи може відповідати менеджер за недо-використання виробничих потужностей підприємства, а, відтак, іперевикористання окремих видів постійних виробничих наклад-них витрат.

Отже, подальші дослідження в частині оцінювання діяльностіцентрів витрат повинні бути пов’язані з пошуком найобґрунтова-

24

ніших підходів до контролю за використанням постійних наклад-них витрат та операційних витрат підприємства, які не піддають-ся нормуванню, а відтак є неконтрольованими або мало контро-льованими менеджерами відповідних центрів витрат.


1. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінсь-кий облік: навч. посіб. / За ред. В.М. Добровського. — К.: КНЕУ,2005. — 278 с.

2. Голов С.Ф. Управлінський облік: підручн. /3-тє вид. — К.: Лібра,2006. — 704 с.

3. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бу-хгалтерський управлінський облік: підруч. / За ред. Ф.Ф. Бутинця / 2-евид., перероб. і доп. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 480 с.

4. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер.с англ.:учебн. — М.: Юнити-Дана, 2002. — 1017 с.

5. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческийаспект: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. — М.: Финансы и статис-тика, 2000. — 416 с.

6. Карпенко О.В., Карпенко Д.В. Управлінський облік: підруч. — К.:Центр навчальної літератури, 2012. — 296.

7. Садовська І. Б. Бухгалтерський облік: навч. посіб. / І.Б. Садов-ська, Т.В. Божидарнік, К.Є. Нагірська. — К.: Центр навчальної літера-тури, 2013. — 688 с

8. Нападовська Л.В. Управлінський облік: монографія / Л.В. Напа-довськa. — Д.: Наука і освіта, 2000. — 450 с.

Бережнюк С.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙУ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ

Проблема залучення вільних грошових коштів є однією знайактуальніших проблем сьогодення. Завдання банківськихустанов акумулювати тимчасово вільні кошти населення для їхподальшого інвестування в економіку. В той же час важливо під-креслити, що і самі банки не можуть розвиватися стійко і стабі-

25

льно, не маючи надійної ресурсної бази. Оскільки, розвиток кре-дитної діяльності залежить від можливості використання грошо-вих ресурсів з метою отримання прибутку. Тому проблема роз-робки і виконання оптимальної депозитної політики банків є од-нією із найважливіших завдань.

Депозитна політика банків багато в чому впливає на наявністьресурсів, які можуть використовуватись у своїй діяльності. Ус-пішно запроваджена депозитна система призводить до збільшен-ня ресурсів банку. Одним з головних питань є правильна органі-зація обліку депозитних операцій. Налагодження системи облікуобумовлює необхідність постановки нових завдань щодо удоско-налення його методології та організації.

Дослідженню проблемних питань обліку депозитних присвя-чені праці вчених-економістів: Бутинця Ф.Ф., Батракова Л.Г., Ва-сюренко О.В., Кіндрацької Л.М., Кириленка В.Б., ГерасимовичаА.М., Плісак Т.О. та ін.

Серед різних визначень важливості депозитів у становленніефективної банківської діяльності слід виділити думку Л.М. Кін-драцької [3, с.187], яка пише, що депозитні кошти становлять ле-вову частку зобов’язань банку і відносяться до категорії фінансо-вих зобов’язань.

На думку В.Б. Кириленка, депозитні операції банку слід роз-глядати у розрізі депозитної політики банку як однієї із складо-вих процесу управління діяльністю банку [4, с. 30].

Отже, депозити є основним джерелом формування ресурсноїбази банків України. Вони є підґрунтям, використання яких при-зводить до розвитку банківського бізнесу. Адже перетвореннягрошових коштів, залучених у вигляді депозитів, на кредити —це і є першооснова банківської діяльності, яка саме і відрізняєбанківський бізнес від інших форм бізнесу.

Методика обліку депозитних операцій в банках регламенту-ється такими нормативними документами: Інструкцією з бухгал-терського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій іформування і використання резервів під кредитні ризики в бан-ках України від 27.12.2007 № 481 [1] і Планом рахунків бухгал-терського обліку банків України від 17.06.2004 р. № 280 [2].

Депозитні рахунки мають мультивалютний характер. На бала-нсових рахунках 1—3 класу Плану рахунків відображаютьсяоперації із залучення і розміщення вкладів як у національній, такі в іноземній валютах. В аналітичному обліку для клієнтів відпо-відно до наведених синтетичних рахунків відкриваються аналі-тичні особові рахунки окремо за кожним видом депозиту.

26

Для обліку операцій за ощадними вкладами і строковими де-позитами для всіх категорій осіб відкриваються окремі рахунки,які називаються вкладними (депозитними) рахунками.

Класифікація синтетичних рахунків строкових вкладів врахо-вує ще одну ознаку — строк залучення депозитів. Згідно з цієюознакою строкові вклади поділяються на короткострокові (до од-ного року) та довгострокові (понад один рік).в аналітичному об-ліку для клієнтів відповідно до синтетичних рахунків відкрива-ються аналітичні особові рахунки окремо за кожним типомвкладу чи депозиту. В номер рахунку вносять параметри, що ха-рактеризують вид, тип вкладу, строк дії рахунка, строк закінчен-ня угоди, тип контрагента, відсоткову ставку, дату відкриття йзакриття депозиту.

Важливим чинником зростання обсягів депозитного ринку вУкраїні є зростання грошових доходів юридичних і фізичнихосіб, що за умови відсутності фінансового ринку, як альтернати-ви інвестування визначає депозитні вклади як головне джерелопортфеля активів. За цих умов особлива увага звертається на фі-нансові аспекти діяльності банку. Відповідно, ефективністьуправління та функціонування банку в значній мірі визначаєтьсяефективністю реалізації депозитної політики.

Депозитна політика — це сукупність заходів, які здійснюють-ся центральним банком і спрямовані на регламентування правилформування депозитних вкладів у комерційних і ощадних бан-ках, а також у небанківських грошово-кредитних установах.

Отже, банківська система України знаходиться на етапі якіс-ного зростання, що визначається загостренням конкуренції і по-силенням вимог до діяльності банківських інститутів, що визна-чає необхідність розробки ефективної депозитної політики зметою залучення потенційних клієнтів. Відкриття депозитнихвкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта.


1. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депо-зитних) операцій та формування і використання резервів під кредитніризики в банках України від 27.12.2007 № 481 [Електронний ресурс] —Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0048-08.

2. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструк-ція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банківУкраїни: Затверджено Постановою Правління Національного банкуУкраїни від 17 черв. 2004 р. № 280 — [Електронний ресурс] — Режимдоступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0918-04.

27

3. Кіндрацька Л. М. Фінансовий та управлінський облік в бан-ках[Текст]: підручник / Л. М. Кіндрацька — К. : КНЕУ, 2008. — 816с.

4. Кириленко, В. Б. Організація обліку, контролю та аналізу депози-тних операцій банку [Текст] : монографія / В. Б. Кириленко. — К. :КНЕУ, 2008. — 264 с.

Бондаренко І.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О.Л., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ЗНАЧЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВАУтворення дебіторської заборгованості зумовлене наявністю

договірних стосунків між контрагентами, коли момент переходуправа власності на товари (роботи, послуги) та їх оплата не збі-гаються за часом. Дебіторську заборгованість можна розглядатив трьох значеннях: по-перше, як засіб погашення кредиторськоїзаборгованості, по-друге, як частку продукції, проданої покуп-цям, але ще не сплаченої, і, по-третє, як один з елементів оборот-них активів, що фінансуються за рахунок власних або позиковихзасобів.

Безумовно, кожному суб’єктові підприємницької діяльностінеобхідно управляти дебіторською заборгованістю. Зростаннядебіторської заборгованості може спричинити фінансовий крахгосподарюючого суб’єкта, тому бухгалтерська служба підприєм-ства повинна організувати належний контроль за станом дебітор-ської заборгованості, що дасть змогу забезпечити своєчасне стяг-нення коштів, які утворюють дебіторську заборгованість. А дляцього потрібно мати ефективну систему обліково-аналітичногозабезпечення на підприємстві.

Поняття обліково-аналітичного забезпечення полягає у двохзначеннях: 1) діяльність, пов’язана зі збором, реєстрацією, уза-гальненням, збереженням, передачею та аналітичним опрацю-ванням інформації; 2) забезпечення системи управління відпові-дною кількістю необхідної якісної інформації [2, с. 48].

У наш час проблема удосконалення обліку та аналізу дебітор-ської заборгованості підтверджується збільшенням її частки ускладі активів підприємств. Це пояснюється невиконанням фі-нансових зобов’язань контрагентів, порушенням нормального

28

циклічного процесу, пов’язаного з перетворенням такого активув грошові кошти і, як наслідок, погіршенням платоспроможності.Для здійснення аналізу дебіторської заборгованості та прийняттяуправлінських рішень важливе значення має повнота і об’єктив-ність інформації.

Для надання користувачам своєчасної і якісної інформації пе-рсонал бухгалтерії повинен вирішити проблеми щодо організаціїй методики обліку дебіторської заборгованості: розробка та ви-користання робочого плану рахунків; відображення в обліку ви-никнення або погашення іншої поточної дебіторської заборгова-ності відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Наприклад, при бухгалтерському опрацюванні документів звиникнення й погашення дебіторської заборгованості підзвітнихосіб необхідно дотримуватися вимог не тільки Плану рахунківбухгалтерського обліку та інструкції щодо його застосування, алей відповідних нормативно-правових актів щодо своєчасної видачіпідзвітних сум; своєчасного повернення підзвітним особам отри-маних сум під звіт, визначення строків подання «Звітів про вико-ристання коштів, наданих під звіт або на відрядження»; розраху-нку й відображення в обліку штрафних санкцій до підзвітних осібпідприємства і посадових осіб за несвоєчасне відшкодування абоповернення до каси невитрачених підзвітних сум; відображення вобліку понаднормових сум добових, затверджених наказом кері-вника; контролю й відображення в обліку готівки на відрядженняза допомогою корпоративних банківських платіжних карток.

Існує проблема обов’язкового забезпечення ведення аналітич-ного обліку дебіторської заборгованості за розрахунками та іншоїпоточної дебіторської заборгованості за видами заборгованості,за строками її виникнення та погашення; за кожним дебітором.Вирішенню проблеми сприяє запровадження автоматизованоїформи ведення обліку і наявність якісного програмного забезпе-чення, які забезпечують отримання якісної, своєчасної інформа-ції, підвищують можливості контрольних і аналітичних функційбухгалтерського обліку [1, с. 175].

Також до проблемних питань організації та методики облікурозрахунків з дебіторами належать: обов’язкове здійснення кла-сифікації дебіторської заборгованості з дотриманням вимог щодостроку погашення протягом нормального операційного циклу;визначення оцінки при визнанні дебіторської заборгованості ак-тивом відповідно до вимог п. 6 П(C)БО 10 «Дебіторська заборго-ваність»; вибір методу визначення величини сумнівних боргів напідставі обов’язкового аналізу даних додатків до П(C)БО 10 «Де-

29

біторська заборгованість»; дотримання вимог чинних норматив-но-правових актів щодо забезпечення якісної методики аналітич-ного обліку дебіторської заборгованості за товари, продукцію,роботи, послуги [4, с. 58].

Отже, питання дебіторської заборгованості є досить актуаль-ним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою зале-жить саме від наявності та ефективного управління цим видомзаборгованості, тому вдосконалення розробок обліково-ана-літичного забезпечення управління дебіторською заборгованістюдозволить надати управляючому персоналу потрібну інформа-цію у визначений період часу відповідно до завдань, що стоятьперед ним.

Література1. Гладких Т.В. Обліково-аналітичне забезпечення управління обо-

ротними активами: проблеми та напрями їх вирішення. // Проблеми іперспективи розвитку бухгалтерського обліку, аналізу та контролю вумовах глобалізації економіки : монографія / [колектив авторів] ; за заг.ред. проф. Вериги Ю.А., доц. Ночовної Ю.О. — Полтава : ПУЕТ, 2014.— 333 с. — С. 172—188.

2. Городянська Л.В. Організація контролю дебіторської заборгова-ності на підприємстві// Бухгалтерський облік і аудит. — 2013. — № 5.— С. 46–53.

3. Хринюк О.С. Управління взаєморозрахунками як центральна лан-ка механізму підвищення економічної безпеки підприємства // Форму-вання ринкової економіки. — 2012. — № 27. — С. 196—203.

4. Шишков Н.Л. Обліково-аналітичне забезпечення управління роз-рахунками з контрагентами підприємства // Ефективна економіка. —2014. — №3. — С. 57—61.

Бугаєвська М.Г., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ходзицька В.В., к.е.н,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇБЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ТА ЇХ ОБЛІКУ

У процесі своєї діяльності будь-яке підприємство потребуєфінансові ресурси, необхідні для здійснення економічних відно-син з іншими юридичними та фізичними особами. Такі відносиниреалізуються за допомогою розрахункових операцій, що є однією

30

з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опосередко-вують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перетво-рення його з товарної форми на грошову та навпаки, пов’язанепри цьому зі зміною форм власності. Розрахунки здійснюютьсяна економічній базі кругообігу засобів у процесі виробництва і єсуспільним визнанням того, що продукція підприємства потрібнаспоживачам. Значення розрахункових операцій полягає у тому,що від правильної їх організації залежить своєчасність та оператив-ність їх здійснення, а отже, і фінансовий стан підприємства [3].

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і без-готівкової форми, останнім, як правило, віддають перевагу. Цепояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунківдосягають значної економії витрат на їх здійснення. Для підпри-ємств, які мають великі грошові обороти важливо знати залишокгрошових коштів на рахунку у певні моменти часу. З великимоб’ємом роботи бухгалтер може не мати фізичної можливості пере-давати інформацію особисто в паперовому вигляді до банку [2].

Безготівкові розрахунки в господарській діяльності підпри-ємств України регулюються інструкцією «Про безготівкові роз-рахунки в Україні в національній валюті» Національного банку,яка розроблена згідно із Законом України «Про банки і банківсь-ку діяльність», іншими законодавчими актами України та норма-тивними актами Національного банку України [1].

Актуальність дослідження розрахунків саме у безготівковійформі обумовлена тим, що від правильності їх обліку, своєчасно-го і повного надходження від платників коштів залежить стангрошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовийстан підприємств і банківських установ і, як підсумок, соціаль-ний стан населення.

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні напрямиподальшого розвитку системи безготівкових розрахунків в Укра-їні:

1) оптимізація форми і способів обліку безготівкових розра-хунків, їх організації;

2) підвищення самостійності господарських суб’єктів за умо-ви доскональної організації і здійснення безготівкових розрахун-ків у господарському обороті: грошова відповідальність підпри-ємств недоодержанням грошових коштів після відправленнятоварів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства малиправо вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

3) постійний пошук нових механізмів обліку безготівковихрозрахунків, які дозволили б на економічній основі подолатикризові явища і процеси в грошовій сфері [5].

31

Важливим етапом оптимізації обліку безготівкових розрахунківє його комп’ютеризація через використання дистанційних системкерування банківськими рахунками, вибір яких зумовлює специфі-ку бухгалтерського обліку, зокрема документального оформленнярозрахункових операцій, безготівкових розрахунків підприємства.

Облікові процедури, що виконуються за умови функціонуванняавтоматизованої системи аналогічні тим, які мають місце в разі пере-дання розрахункових документів від банку до клієнта в паперовійформі, але містять значно менші трудові та матеріальні затрати [4].

При різноманітності форм власності і підприємницької діяль-ності сучасна система безготівкових розрахунків в Україні пе-редбачає вільний вибір підприємствами форм і способів безготів-кових розрахунків, регламентованих банківськими інструкціями.Можливість використання тієї чи іншої форми або способу без-готівкових розрахунків визначається за згодою сторін і фіксуєть-ся в умовах договору, а також встановлюється в міжбанківськихкореспондентських угодах, які укладаються як між вітчизнянимибанками, так й іноземними. При цьому слід застосовувати найдо-цільніші форми розрахунків, які відповідають господарськимзв’язкам, відображають характер продукції, що реалізується; по-рядок і умови відвантаження її покупцям; місцезнаходження по-стачальників і платників; джерела коштів, за рахунок яких будутьздійснені платежі.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково ві-дображуючи та обґрунтовуючи практику обліку безготівковихрозрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильніприкладні рекомендації щодо вдосконалення й раціональної змі-ни системи безготівкових розрахунків.

Тому, в даний час, організація безготівкових розрахунків по-винна активно сприяти вирішенню таких завдань:

1) удосконалення комерційного розвитку на підприємстві;2) підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в

повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;3) зміцнення договірної дисципліни;4) прискорення обороту оборотних коштів;5) упровадження загальнонаціональної платіжної карти, яка

буде доступна для широких мас населення і буде обслуговува-тись усіма банками України [6].

Таким чином, від правильного вибору форм безготівкових роз-рахунків залежить обґрунтованість і точність оцінки господарськоїдіяльності підприємства. Нормалізація системи безготівкових роз-рахунків сприятиме становленню сприятливих ринкових відносин.

32

Література1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000

№ 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності(Додаток до журналу «Вісник Національного банку України»), 2001. —№ 1. — С. 3—46 (зі змінами та доповненнями).

2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня1993 р. № 3125-XII зі змінами та доповненнями // Баланс.—20.03.2006.— № 14.— С. 5—9.

3. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами[Текст] С. Ф. Голов, В. М. Костюченко. — К. : Лібра, 2001. — 840 с.

4. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємст-вахУкраїни: Підручник. — К.: А.С.К., 2000. — 784 с.

5. Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків /В. Кравець // Банківська справа. — 2009. — № 6. — С. 3—8.

6. Фаюра Н.Д. Стан та вдосконалення системи безготівкових розра-хунків в Україні [Електронний ресурс] / Н.Д. Фаюра, Н.А. Боднар. Ре-жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.

Василюк К.С., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Івченко Л.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ВІДМІННОСТІ У СКЛАДАННІ БАЛАНСУ(ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН) ЗА НП(С)БО 1 І МСФЗ

У розрізі сьогоденного реформування бухгалтерського облікута наближення норм вітчизняного законодавства до міжнароднихнорм, особливе місце займає використання міжнародних станда-ртів бухгалтерського обліку в процесі формуванні звітностіукраїнських підприємств. Між національними та міжнародниминормами складання звітності підприємствами існують суттєвівідмінності, зокрема, у значній мірі вони стосуються Форми №1Балансу (Звіту про фінансовий стан) як однієї із найважливішихформ фінансової звітності.

Фінансову звітність за міжнародними стандартами регулюютьстандарти, одним з яких є МСБО 1 «Подання фінансової звітнос-ті». Його метою є визначення основ подання фінансових звітівзагального призначення суб’єкта господарювання для забезпе-чення зіставності та порівняння їх за попередні періоди, а також зфінансовими звітами інших суб’єктів господарювання. Для дося-

33

гнення цієї мети МСБО 1 вимагає розкриття певної інформаціїбезпосередньо в балансі (звіті про фінансовий стан) та в іншихформах фінансової звітності [1]. Ці питання у національному за-конодавстві регулюються НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінан-сової звітності».

Національний стандарт регламентує перегляд вимог і струк-тури Звіту про фінансовий стан, що не суперечить МСФЗ. Необ-хідно проаналізувати наскільки повно усунено розбіжності скла-дання Балансу за новим НП(С)БО 1 та існуючими міжнароднимистандартами.

З переходом підприємств на міжнародні вимоги складаннязвітності відбулися зміни не лише в законодавчій базі фінансовоїзвітності, але безпосередньо і в самих формах. Подвійна назвазвіту «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» не суперечить параг-рафу 10 МСБО 1, більше того, підприємство має право обратибудь-яку з наведених назв звіту. Основними елементами балансує активи, зобов’язання і капітал.

Актив — це контрольований підприємством ресурс, який ви-ник у результаті минулих подій і від якого підприємство очікуєотримання майбутніх економічних вигод.

Зобов’язання — це обов’язок підприємства, що виник у ре-зультаті подій минулих періодів, погашення якого як очікуєтьсята який призведе до відтоку ресурсів підприємства, що втілюютьекономічні вигоди.

Капітал — це частина активів підприємства, що залишаєтьсяпісля вирахування усіх його зобов’язань.

Групування цих елементів балансу у статті та розділи відпові-дно до міжнародних стандартів жорстко не регламентуються.

Згідно НП(С)БО 1, деякі статті Балансу не змінились, незва-жаючи на невідповідність вимогам МСФЗ. Так, за міжнароднимистандартами не існує окремого об’єкта обліку як незавершені ка-пітальні інвестиції (рядок 1005), вони входять за МСБО 16 «Ос-новні засоби» до їх складу.

МСФЗ також не вимагають окремого подання у звіті накопи-ченої амортизації (зносу), рекомендуючи їх деталізацію у Примі-тках до статей «Нематеріальні активи» (рядок 1000) та «Основнізасоби» (рядок 1010). Так, підприємства могли б ці активи пока-зувати або одним рядком за залишковою вартістю з розкриттямпоказників первісної вартості та зносу у Примітках до фінансовоїзвітності. Обов’язкові рядки для відображення зносу (1002 та1012) заперечують можливість одного з варіантів такого відо-браження [2].

34

Відповідно до МСФЗ є недоречним і окреме відображеннястатті «Витрати майбутніх періодів». Разом з тим, необхідно ви-знати, що НП(С)БО 1 усунув невідповідності у відображенні де-біторської заборгованості у звіті.

Стосовно пасиву Балансу, його назва залишилась незмін-ною, а у зобов’язаннях і забезпеченнях уже немає розділу«Забезпечення таких витрат і платежів», що за структуроюнаблизив Баланс до міжнародних вимог. У розділі «Власнийкапітал» змінилась назва статей «Статутний капітал» на «За-реєстрований капі-тал», але за економічним змістом це зали-шається відповідність установчим документам. Залишиласьобов’язковою і стаття «Цільове фінансування» (рядок 1525),але таке поняття у МСФЗ відсутнє. Разом з тим, є і певні по-зитивні зрушення у наближенні до міжнародних вимог. Стат-тя «Довгострокові забезпечення» (рядок 1520) дозволяєпідприємствам створювати гарантійні та інші резерви та за-безпечення, що передбачені МСБО 37 «Забезпечення, умовнізабезпечення та умовні активи». Розкриття поточних зо-бов’язань також враховує вимоги МСФЗ. Наближенням наці-онального Балансу до міжнародних вимог стало і визнанняпоточних забезпечень з виділенням окремого рядку —1660 [4].

З прийняттям НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової зві-тності» у 2013 році було усунуто багато розбіжностей у складан-ні Балансу за національними та міжнародними стандартами. Цестало якісно новим етапом у наближенні бухгалтерського облікунашої країни до міжнародних стандартів ведення обліку, але за-лишаються значні відмінності, які не дозволяють йому повністюінтегруватися з МСФЗ і МСБО.


1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1). По-дання фінансової звітності від 01.01.2012.

2. Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 (МСФЗ 1). Першезастосування Міжнародних стандартів IASB; Стандарт, Міжнароднийдокумент від 01.01.2012.

3. Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 «Прозатвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінан-сової звітності».

4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «За-гальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 № 73.

35

Вишневська І. В., студент ОЕФ, 2 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,старший викладач кафедри облікупідприємницької діяльності

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМІ ТЕХНОЛОГІЙ В ОБЛІКУ

У будь-якій діяльності інформаційні системи і технологіїспрощують і покращують умови роботи, а особливо для праців-ників сфери обліку, аналізу та аудиту.

На сьогоднішній день це питання є особливо актуальним, боактивно впроваджуються нові закони, нормативи та технологіїведення облікової роботи. В сучасних умовах інформація має об-роблятися швидше, тому для зниження затрат часу та зусиль навиконання роботи необхідно застосувати автоматизовану формуобліку.

Питанню застосування інформаційних систем і технологій вобліку приділялася значна увага вітчизняними та зарубіжниминауковцями, зокрема: М.М. Бенько, Н.М. Войтюшенко, В.В. Єв-докімовим, О.П. Індукеєвою, Т.С. Івановою, І.О. Софроновою,П.І. Савічевою, Н.М. Половневим, Г.В. Федоровим, А.М. Якимо-вим та ін. [1, 3].

При застосуванні автоматизованого обліку спрощується гро-міздкість роботи обліковця, час який міг би бути потрачений нароботу використовується раціональніше, адже без застосуваннякомп’ютера велика кількість документів заповнюється вручну.

Застосування інформаційних систем і технологій надає рядпереваг, щодо організації та ведення обліку на підприємстві. Зок-рема, завдяки застосуванню комп’ютерів з’явилася можливістьстворювати автоматизовані робочі місця бухгалтерів та іншихпрацівників, які беруть участь у веденні обліку, проводити аналізпоточної та майбутньої діяльності підприємства для збільшенняекономічних вигод і покращення результатів роботи при цьомузменшивши витрати.

Всі дії, підрахунки і розрахунки здійснюються швидко, лако-нічно без зайвих зусиль, що в свою чергу, підвищує продуктив-ність праці та дає змогу отримувати наочну оперативну інформа-цію про роботу підприємства в цілому.

36

Заповнення документів відбувається оперативніше ніж приручному заповненні і зменшується кількість можливих помилок.Швидше вивчається, обробляється і записується в базу даних ін-формація про клієнта, дані головної книги, показники бухгалтер-ської звітності.

Слід зазначити, що під час перевірки органами контролю під-приємства (організації) робота органів відбувається значно шви-дше. Бухгалтеру легше надати необхідну інформацію, бо вона є вбазі сервера, необхідно ввести тільки назву і дату. У свою чергупрацівники бухгалтерської служби під час перевірки не відволі-каються від своєї роботи, щоб надати інформацію органам пере-вірки і робота підприємства (організації) здійснюється в повномуоб’ємі, без простоїв.

Застосування автоматизованого обліку надає можливість бухгал-теру виправити помилки, які були зроблені під час роботи без пере-писування громіздких документів і цифр. Комп’ютер самостійно іавтоматично здійснює зміни в документах, що пов’язані між собою.

Використання інформаційних систем і технологій в обліку на-дає змогу здійснювати контроль за коштами на поточному раху-нку. Так, вести розрахунки з клієнтами та постачальниками мож-на за допомогою системи «Клієнт — Банк». Нарахуваннязаробітної плати працівникам та утримань з неї здійснювати на-багато простіше — ввівши та вибравши актуальні ставки утри-мань. Для цього достатньо обрати необхідні функції і комп’ютерсамостійно розрахує і здійснить утримання [5].

Спрощується проведення інвентаризації, бо всі інвентарні но-мери є на балансі комп’ютера і при їх списанні не потрібно опра-цьовувати велику кількість документації, достатньо ввести їх но-мер у комп’ютер. Просто заносити (списувати) на баланс усе, щонадійшло (вибуло) на підприємство, вибравши необхідну функ-цію у програмі комп’ютера.

І саме головне, що керівник може слідкувати в повному обсязіза всією діяльністю підприємства, а на основі наданої інформаціївиявляти помилки та робити висновки для підвищення або по-кращення результатів.

Завдання автоматизації обліку може бути реалізовано за допо-могою бухгалтерських прикладних пакетів, таких як: «Акцент»,«Парус», «1С: підприємство», «Бест Звіт Плюс», «Акцент-бух-галтерія» та ін. [4].

Таким чином, можна сказати, що автоматизація обліку — цепроцес, при якому в результаті перекладення функцій веден-ня обліку на комп’ютер підвищується ефективність і поліпшу-

37

ється його якість на підприємстві. Проте, перед тим як при-ймати рішення про автоматизацію обліку, слід окреслити ос-новні її завдання щодо організації та ведення обліку на підпри-ємстві.

При автоматизації обліку важливо не просто перевести всюпаперову роботу на комп’ютер. Важливо, щоб це збільшило ефе-ктивність роботи і поліпшило контроль над фінансово-госпо-дарською діяльністю підприємства, що, в свою чергу, збільшитьефективність управління підприємством, і, як наслідок, ефектив-ність його роботи.

Кожному підприємству, яке бажає вийти на високий рівень,необхідно використовувати автоматизовану форму обліку. Дляцього необхідно залучати до роботи найкращих, кваліфікованихобліковців, економістів і фінансистів, адже правильне веденняобліку є основою продуктивної і успішної роботи.


1. Индукаев О.П. Организация оперативного учета и контроля изде-ржек производства. — М.: Финансы и статистика, 1986. — 142 с.

2. Завгородний В.П. Автоматизациябухгалтерскогоучета, контроля,анализа и аудита. — К.: А.С.К., 1998. — 768 с.

3. Савичев П.И. Вопросы теории и практики оперативного учета. —М.: Финансы,1972. — 208 с.

4. Л.О. Терещенко, І.І. Матієнко-Зубенко. Інформаційні системи ітехнології обліку: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003.

5. Круш П.В., Клименко О.В. Капітал, основні та оборотні засобипідприємства: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. —328 с.

Войчик Т.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бондар М.І., д.е.н., професор,завідувач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМИЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Товарні запаси складають доволі велику кількість активів під-приємства і являють собою потужний центр його витрат. Ухва-лення рішень щодо управління товарними запасами впливає на

38

всі сторони господарської діяльності підприємства: зміну обсягутоварообігу, величину доходів, витрат обігу, прибуток і рентабе-льність. Занижені запаси матеріальних ресурсів можуть призвес-ти до збитків, пов’язаних із простоями, незадовільним попитом, йотже, до втрати прибутків, а також потенційних покупців проду-кції. З іншого боку, накопичення зайвих матеріальних запасівзв’язує оборотний капітал підприємства, зменшуючи можливістьйого вигідного альтернативного використання й уповільнюючийого оборот, що відбивається на величині загальних витрат виро-бництва й фінансових результатах діяльності підприємства.

Аналіз наукових і методичних праць із питань обліку товар-них запасів свідчить про багатовекторність досліджень. Питанняобліку товарних запасів були висвітлені в працях вітчизнянихучених: В.І. Бачинського, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф.Голова, А.П. Гринько, Ю.А. Вериги, В.І. Єфіменко, В.П. Завго-роднього, О.В. Карпенко, М.В. Кужельного, Л.В. Нападовської,В.Г. Лінника, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко, В.М.Костюченко, М.Г. Чумаченка, Л.М. Янчевої та інших.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питаньудосконалення обліку і управління товарними запасами, існуютьневирішені питання, які потребують подальшого дослідження зметою вдосконалення та повної адаптації обліку до сучаснихумов господарювання.

Товарні запаси — це придбані підприємством товари, призна-чені для подальшого перепродажу [3]. При цьому підприємство,як правило, не вносить суттєвих змін у їх фізичну форму, вони єготовими виробами вже при закупці у постачальника.

Аналіз діючої практики показує, що на торговельних підпри-ємствах як в організаційному, так і в методологічному аспектіоблік надходження та вибуття товарів продовжує мати серйознінедоліки, які проявляються при інвентаризаціях товарно-матері-альних цінностей, а також при звіреннях даних складського обліку,коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пере-сортування окремих видів товарно-матеріальних цінностей. Має мі-сце й велика кількість помилок у первинних документах й обліко-вих регістрах, що характеризують надходження і рух товарів.

Отже, однією із проблем обліку товарних запасів є невідпові-дність даних обліку на різних підрозділах підприємства [4]:

• на складі, де в натуральному виразі враховується все, що тамфізично знаходиться;

• у торговому відділі, де формується й аналізується інформа-ція про рух і залишки товарів з метою ефективного продажу;

39

• у бухгалтерії, де облік запасів ведеться з використаннямвстановлених П(С)БО 9 методів для формування фінансової таподаткової звітності [2].

Тобто, часто виникають ситуації, коли за даними одного під-розділу залишок запасів є (наприклад, у торговому відділі), а вобліку іншого (наприклад, бухгалтерії) — залишків немає.

Специфікою торговельної діяльності є швидко змінний і кіль-кісно значний асортимент товарів, що спричинює ускладненнянадходження та вибуття товарів, інвентаризації тощо. Тому тутпостає питання про ефективність управління товарними запасами.

Ефективність управління товарними запасами підприємстваобумовлюються багатьма чинниками — як зовнішніми, що не за-лежать від діяльності підприємства, так і внутрішніми, на якіпідприємство може та повинно активно впливати [1].

До зовнішніх чинників належать: загальний стан економічноїситуації в країні та регіоні, особливості та нестабільність подат-кового законодавства, умови надання кредитів і процентні став-ки, наявність цільового фінансування.

Однак не меншу роль відіграють внутрішні чинники, які під-приємство має активно використовувати з метою підвищенняефективності використання обігових коштів. Внутрішніми чин-никами ефективності управління товарними запасами є: налаго-джена система обліку та своєчасне документування операцій зпридбання та вибуття товарних запасів; оптимальні умови збері-гання товарних запасів на підприємстві; надійне коло постачаль-ників і ринків збуту.

У даній кризовій ситуації, яка склалася в країні, останній чинник єодним з найвагоміших, адже він забезпечує ефективну діяльністьпідприємства й, виходячи із цього, ефективне управління товарнимизапасами шляхом забезпечення їх оптимальної оборотності.


1. Ковальчук О.Є., Колесник Р.В. Особливості ефективного управліннятоварними запасами торговельного підприємства / Вінницький торговель-но-економічний інститут КНТЕУ / [Електронний ресурс] — Режим досту-пу: http://www.rusnauka.com/29_DWS_2011/Economics/10_95592.doc.htm

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: За-тверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246,зі змінами.

3. Фінансовий облік: підручник: у 2 ч. — Ч. 1 / [М.І.Бондар, В.І.Єфіменко, Л.Г. Ловінська та ін.]; за заг. ред. М.І. Бондаря та Л.Г. Ловін-ської. — К.: КНЕУ, 2012. — 553 с. (частина 1).

40

4. Щеглов О.П. Проблеми обліку та управління товарними запасамина підприємствах торгівлі/ Вінницький торговельно-економічний інсти-тут КНТЕУ / [Електронний ресурс] — Режим доступу:http://www.rusnauka.com/21_NNP_2010/Economics/70603.doc.htm

Грабовий О.І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кірданов М.Г., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇСобівартість продукції є узагальнюючим показником, який ві-

дображає стан техніки і рівень організації виробництва, раціона-льного, економічно обґрунтованого господарювання на підпри-ємстві. Для ефективного управління собівартістю великезначення має управління витратами та їх науково-обґрунтованакласифікація. Критерії класифікацій і групування за ними витратнаведено у табл. 1.

Таблиця 1КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЙ ТА УГРУПУВАННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ

Ознака класифікації Групи витрат

1. Місце виникнення витрати цеху, ділянки, іншого стру-ктурного підрозділу підприємства

2. Можливість віднесення на конк-ретний об’єкт витрат

прямі і непрямі

3. Ступінь залежності від обсягу ви-робництва

постійні та змінні

4. Економічний зміст елементи витрат і статті калькулю-вання

5. Відношення до виробничого про-цесу

основні і накладні

6. Ступінь економічної однорідності прості та комплексні

7. Доцільність їх здійснення виробничі та невиробничі

8. Ступінь суттєвості істотні (релевантні) та неістотні

9. Ступінь урегульованості повністю регульовані, частково ре-гульовані, слабо регульовані

41

Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартос-ті розкриває цільове призначення витрат і їх зв’язок з технологі-чним процесом. Це угрупування використовується для обчислен-ня витрат за видами продукції, що виготовляється, і місцем їхвиникнення і залежить від багатьох факторів: методу плануваннявитрат, технологічного процесу і продукції.

У сучасному правовому полі та діючій практиці бухгалтерсь-кого обліку в Україні визнання витрат, що впливають на собівар-тість продукції, відбувається за правилами, передбаченими По-ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [5].Про визнання вартості продукції запасами підприємства йде мовау Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [6].Відповідно до норм П(С)БО 16, собівартість продукції, виробле-ної на підприємстві, складається із двох компонентів:

— виробничої собівартості, яка визнається за сумою прямихматеріальних витрат на виробництво такої продукції, прямих ви-трат на оплату праці, інших прямих витрат, змінних загальнови-робничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат;

— собівартості реалізованої продукції, яка, окрім виробничоїсобівартості, включає суму нерозподілених постійних загально-виробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

У питаннях, пов’язаних із визначенням складу виробничої со-бівартості продукції, П(С)БО 16, зважаючи на методологічнийстатус цього документа, обмежується загальною характеристи-кою видів прямих витрат і порядком розподілу загальновиробни-чих витрат на таку собівартість.

Витрати, які включаються до собівартості, — це витрати,пов’язані з виробництвом або придбанням товарів. Витрати періодуодразу відносять у звіт про фінансові результати, а витрати на про-дукцію осідають у запасах. Запаси товарів або продукції стають ви-тратами лише тоді, коли продукція реалізовується. Як пояснює С.Голов [2], це традиційний підхід МСФЗ до класифікації витрат.

Таким чином, у виробничі витрати включають:— прямі матеріальні витрати або основні матеріальні витрати

(витрати на те, з чого виготовляється продукція, потрібна для на-дання послуг);

— пряма заробітна плата з нарахуваннями або основна зар-плата (зарплата тих, хто виготовляє продукцію);

— інші прямі витрати;— загальновиробничі витрати або виробничі накладні витрати.Витрати на інші функції звичайно не включаються в собівар-

тість і списуються у тому періоді, в якому вони виникають.

42

До невиробничих (операційних) витрат включають:— адміністративні витрати;— витрати на збут;— витрати на дослідження і розробки.Визначення собівартості продукції являє собою процес, що по-

чинається зі збору всієї інформації щодо витрат, які виникають привиробництві і реалізації продукції або послуг, та закінчується аналі-зом загальної величини витрат і визначенням методів, які дозволя-ють точно розрахувати собівартість кожного виду продукції [3].

Сучасними методами обліку витрат і калькулювання є:1) стандарт-костинг;2) директ-костинг;3) метод калькулювання на основі видів діяльності Activity

Based Costing (ABC).Від рівня собівартості залежать фінансові результати (прибу-

ток або збиток), темпи розширення виробництва, фінансовийстан господарюючих суб’єктів. Зниження собівартості є найваж-ливішим чинником розвитку підприємства [4].

Серед шляхів зниження собівартості виділяють:1) удосконалення технічного рівня виробництва (втілення но-

вої техніки, технології, механізація та автоматизація виробничихпроцесів);

2) поліпшення використання сировини та матеріалів;3) удосконалення організації виробництва та праці (поліпшення

обслуговування виробництва, зменшення витрат на управління, по-ліпшення використання основних засобів, транспортних витрат).

Вдосконалення механізму управління витратами є ефективнимтільки на основі комплексного системного підходу до вирішенняпроблеми зниження собівартості продукції на підприємстві.

Література1. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевсь-

кий, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ проф. М.Г. Чумаченка —Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 c.

2. Голов С. Класифікація витрат і методи калькулювання собівартос-ті в управлінському обліку // Податкове планування. — 2006. — № 2.— С. 25–27.

3. Скрипник М.І. Міжнародний збірник наукових праць / Вип. 2 (14)— 2009. — С. 202—206.

4. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия. — М.,1998. — 384 с.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

43

Денисенко Т.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.0350901 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Добровський В.М., к.е.н.,професор, заступник завідувача кафедриз науково-методичної роботи

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВНА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОЛІПШЕННЯ

Організація будь-якої підприємницької діяльності потребуєзабезпечення підприємства основними засобами. Це найголовні-ший елемент продуктивних сил, який сприяє процесу виробницт-ва, розподілу, обміну та споживання ресурсів. Водночас поінфо-рмованість про наявність основних засобів і постійний контрольза їх ефективним використанням мають велике значення. У своючергу, ефективність використання основних засобів залежить відналежної організації обліку.

Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерськогообліку основних засобів зробили вчені: Бондар М.І., Бабіч В.В., Со-пко В.В., Кругляк Б.С., Литвин Б.М., Швець В.Г., Ткаченко Н.М. таінші. Незважаючи на дослідження даного питання низка проблеморганізації та методики обліку основних засобів в умовах переходудо міжнародних стандартів обліку потребують подальшого дослі-дження і наукових розробок. Зокрема це: вартісне вираження осно-вних засобів в умовах інфляційної економіки, правильне відобра-ження їх у податковому та бухгалтерському обліку, правильностінарахування амортизації основних засобів, вплив податкового зако-нодавства на реальність даних щодо основних засобів.

Виходячи з цього, метою написання статті є визначення шля-хів удосконалення організації обліку й управління основними за-собами на підприємстві, яка б відповідала завданням управліннягосподарськими процесами (з урахуванням змін у податковомузаконодавстві).

В умовах переходу до міжнародних стандартів облік основнихзасобів доцільно буде з’ясувати відповідність вітчизняних дже-рел світовим щодо визначення терміну «основні засоби» вважає-мо за доцільне звернутися до прийнятого у світовій практиці бух-галтерського обліку Міжнародний стандарт бухгалтерськогообліку (далі — МСБО) 16 «Основні засоби».

Зокрема, відповідно до МСБО 16 «Основні засоби», основнізасоби є матеріальними активами, які:

44

а) використовуються компанією для виробництва або постав-ки товарів і послуг, для здачі в оренду інших компаній, або дляадміністративних цілей;

б) очікується використання протягом більш ніж одного пе-ріоду [6].

Співставивши дане визначення з тим, що пропонує раціональ-на система обліку, зокрема П(С)БО 7 «Основні засоби», ми мо-жемо ствердити, що має місце ідентичність, тобто відповідністьнаціональних стандартів міжнародним.

До проблем, які негативно впливають на організацію облікуосновних засобів, можна віднести:

— різні підходи до термінології та визначення сутності фінан-совому обліку й системі оподаткування;

— проблема оцінки основних засобів;— проблема підвищення інформативності первинних докуме-

нтів з обліку основних засобів;— проблема інформаційного забезпечення управління матері-

ально-технічною базою [3, с. 408].У цьому контексті важливого значення набуває раціональна

організація бухгалтерського та податкового обліку, яка спрости-лася у зв’язку з дією Податкового кодексу України, оскільки цепризвело до єдиної класифікації груп основних засобів, визна-чення єдиної оцінки основних засобів і скасування податковогометоду нарахування амортизації.

Однак амортизація основних засобів у податковому облікунараховується із застосуванням тих самих методів, що рекоме-ндовані в П(С)БО 7 «Основні засоби»: прямолінійного, змен-шення залишкової вартості, прискореного зменшення залиш-кової вартості, кумулятивного, виробничого [1], але Подат-ковий кодекс створив таку проблему, як обмеження викорис-тання прискореної амортизації, що означає зниження рівняоподаткування тією частиною прибутку, яка спрямована не наспоживання, а на розвиток підприємства. Це, в свою чергу,призведе до зниження інвестицій, зокрема зовнішнього інвес-тування в основному капіталі, що слугує основою для ефекти-вного розвитку держави [4, 415].

Законодавчо затверджений порядок амортизації має позбутисянедоліків діючої методології, для цього він повинен передбачатискорочення обмежень на використання прискореної амортизації,дозвіл підприємства самостійно обирати методи амортизації тавільно переходити з прискорених методів на прямолінійний убудь-який час [2, с. 230].

45

Враховуючи означені проблемні аспекти організації облікуосновних засобів доцільно здійснити такі дії:

— розробити бухгалтерську модель економічного механізмуамортизації;

— розробити та запровадити удосконалені носії облікової ін-формації;

— удосконалити порядок обліку надходження основних засо-бів у системі аналітичних рахунків;

— розробити раціональні схеми документообігу [5, с. 405].Таким чином, організація обліку основних засобів повинна

бути цілісною, єдиною системою взаємопов’язаних, взаємоузго-джених способів і методів обліку, які охоплюють увесь комплексоблікових процедур з виявлення, вимірювання, реєстрації, нако-пичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.

Література1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI

[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua2. Потригаєва Н.В. Сучасні проблеми обліку основних засобів в си-

стемі діючого законодавства / Н.В. Потриваєва, В.В. Погорєлова // Ін-новаційна економіка. — 2014. — № 3. — С. 228–232.

3. Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському облі-ку / А.П.Панасенко // Держава та регіони. — 2008. — № 3. — С. 407—410.

4. Петрова І.В. Удосконалення обліку амортизації основних засобівяк складової витрат підприємства/І.В.Петрова//Держава та регіони. —2009. — № 3. — С. 414–417.

5. Шендригоренко М.Т. Проблемні питання обліку основних засобів в умо-вах податкового кодексу України / М.Т. Шендригоренко, О.О. Кондратенко//Наукові записки Серія «Економіка». — 2012. — № 19. — С. 403—406.

6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засо-би»:[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

Димеденко К.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистент кафедриобліку підприємницької діяльності

СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИДЛЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВА

Об’єктивна характеристика фінансово-економічного стану су-часного суб’єкта ринкової економіки є визначальною для прийн-яття доцільних та обґрунтованих управлінських рішень. Такий

46

показник є базисною основою формування стратегії і тенденційрозвитку підприємства.

Актуальності ця тема набуває через те, що динамічні зміниекономічних взаємовідносин між різними суб’єктами у сучаснихглобалізацій них процесах світової економіки потребують адек-ватного цим змінам інформаційного забезпечення. Усі види фі-нансової звітності об’єктивно є елементом інфраструктури рин-кової економіки, засобом комунікації та є основним форма-лізованим джерелом інформації для оцінювання та аналізуванняфінансово-економічного стану підприємства.

Під фінансовим аналізом підприємства розуміється виявленнявзаємозв’язків і взаємозалежностей між різними показниками йо-го фінансово-господарської діяльності, включеними у звітність.Інформаційна база фінансового аналізу надає основні дані дляйого проведення.

Результативність аналізу фінансового стану підприємствабагато в чому залежить від організації та досконалості йогоінформаційної бази. Основними обліковими джерелами інфор-мації є звіт про фінансовий стан, звіт про прибутки і збитки,про зміну капіталу, про рух грошових коштів, додаток до ба-лансу та інші форми звітності, дані первинного і аналітичногобухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізуютьокремі статті [4].

Склад інформаційної бази багато в чому залежить від ступенязаглибленості фінансового аналізу, що в свою чергу залежить відцілей і завдань, які переслідує аналітик.

експрес-аналіз, для отримання загального уявлення профінансовий стан підприємства

поглиблений аналіз, для отримання комплексної оцінкифінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз

Рис. 1. Основні види фінансового аналізу

Отже з рис. 1 видно, що в інформаційну базу у першому випа-дку аналітик використовує виключно бухгалтерську звітність, удругому — практично всю доступну економічну, в тому числібюджети, данні управлінського та стратегічного обліку. Можнавикористовують внеоблікові джерела інформації.

47

До найпоширеніших можна віднести:— директивну інформацію (Закони, постанови уряду, інструкції);— нормативно-планову (бізнес-плани, нормативи, прейскура-

нти, довідники);— матеріали ревізій, інвентаризацій, перевірок банків і подат-

кових інспекцій;— пояснювальні та доповідні записки, листування з фінансо-

во-банківськими органами [3].Данні фінансового аналізу ще можуть використовувати як

управлінський персонал підприємства, так і будь-який зовнішнійаналітик, оскільки він базується на загальнодоступній інформації.

Розрізняють два види фінансового аналізу: внутрішній і зов-нішній.

Внутрішній аналіз можуть проводити бухгалтери-аналітикиабо внутрішні аудитори підприємства. Інформаційна база фінан-сового аналізу в цьому випадку набагато ширша і включає будь-яку інформацію підприємства і є корисною для прийняття управ-лінських і стратегічних рішень. З одного боку, використання цієїінформації, розширює можливості фінансового аналізу, з іншогобоку внутрішній аналіз суб’єктивніший і здійснюється працівни-ками підприємства, не підготовленими для цієї роботи. На сього-днішній день це є однією з основних проблем отримання некоре-ктних висновків і прийняття неправильних рішень керівництвомпідприємства [2].

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться фахівцями-аналіти-ками, що є сторонніми особами для підприємства або аудиторсь-кими фірмами, тому інформаційна база фінансового аналізу будеменш повною, а зовнішній фінансовий аналіз менш деталізова-ним і формалізованішим. Результати зовнішнього фінансовогоаналізу дозволяють зацікавленим особам та інвесторам прийматирішення щодо вкладення грошей у розвиток підприємства на ос-нові оцінки поточного фінансового стану та діяльності підприєм-ства за попередні роки.

Таким чином, однією з вимог сучасних умов бізнесу є ство-рення єдиної інформаційної бази, яка враховувала б вимоги якнаціональних також і міжнародних стандартів фінансової звітно-сті. Проблемою є те, що для багатьох підприємств показники до-ходів і прибутків, складені за національним стандартом і міжна-родним, значно відрізняються. Різниця в стандартах має значнийвплив на прийняття управлінських і стратегічних рішень особли-во іноземних інвесторів щодо інвестування коштів.

48

Література1. Гурієв М.А. Актуальні питання управління інформаційними ре-

сурсами в промисловості / М.А. Гурієв, О.М. Кошкін // Інформаційніресурси Росії. — 2010. — № 2 — С. 33–36.

2. Модін А. А. Дослідження і аналіз потоків інформації на підприєм-стві / А.А. Модін. — М.: Енергія, 2012. — 304 с.

3. Артеменко В.Г. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / В.Г.Артеменко, В.В. Остапова. — ТОВ «Видавництво «Омега-Л», 2011. — 268 с.

4. Савицька Г.В. Аналіз фінансового стану підприємства. — М.: Ви-давництво Гревцова, 2013. — 200 с.

Довга Т.А., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХПОТРЕБ КОРИСТУВАЧІВ У СИСТЕМІ

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИДля здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства-

ми всіх форм власності та галузей економіки використовуються виро-бничі запаси, які є найважливішою та найзначнішою частиною активів.Сформовані виробничі запаси забезпечують постійність, безперерв-ність і ритмічність діяльності господарюючого суб’єкта, гарантуютьйого економічну безпеку. В свою чергу, це вимагає повної, достовірноїінформації про наявність і рух виробничих запасів, яку може надатитільки бухгалтерський облік і який в даному випадку доцільно розгля-дати як елемент господарської інформаційної системи, що генерує таінтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними ринко-вими системами саме для ефективного управління.

Т. Ясюкевич зазначає, що як не буває будинку без фундамен-ту, так не буває обліку без документів, а грамотне та ефективнеуправління неможливе без всебічного аналізу інформації, отри-маної за допомогою бухгалтерського, оперативного і статистич-ного обліку [1, с. 106].

Необхідність формування правдивої та неупередженої інформаціївизначається важливістю її та використанням у процесі здійсненняконтрольних дій суб’єктами господарювання. Основна частина цієїінформації припадає саме на систему бухгалтерського обліку.

Актуальність проблеми вдосконалення обліково-аналітичногоінформаційного забезпечення в системі управління виробничими

49

запасами зумовлена сучасним станом національної економіки.Можливість використання облікової інформації суб’єктами гос-подарювання для задоволення різноманітних інформаційних по-треб і прийняття економічних рішень з метою вирішення конкре-тних проблем і досягнення поставлених цілей забезпечуєтьсяякісними властивостями самої облікової інформації.

Сутність інформаційно-аналітичного забезпечення управлін-ської діяльності виробничими запасами формується за рахуноксукупності інформаційних ресурсів, які сприяють ефективномупроведенню процесу управління, зокрема розробленню та реалі-зації стратегічних рішень. Інформаційне забезпечення обліку ви-робничих запасів — це якісне обслуговування управлінськогоперсоналу підприємства шляхом створення динамічної системизбору даних, їх обробки, зберігання та перетворення на достовір-ну, своєчасну, точну, актуальну інформацію, яка забезпечує ефе-ктивність ведення управління та прийняття відповідних рішень.

Із зовнішнього та внутрішнього середовища бухгалтерією під-приємства отримується велика кількість інформації, яка потребуєсистематизації та узагальнення. Для того, щоб відбувся обмін ін-формаційними потоками, необхідно із числа отриманої вибратиоптимально необхідну, яка конкретизуватиме ту чи ту ситуацію,подію, і з урахуванням того, кому вона передаватиметься. Зага-лом інформація становить основу облікового процесу, що забез-печує взаєморозуміння між користувачами облікової інформації.

Процеси глобалізації, якими охоплено всі сфери життя суспі-льства, призводять до зростання обсягів інформації, яка потребу-ється для ефективного управління. Її отримання та використаннязумовлюють збільшення кількості документів. Тому, традиційніметоди роботи з документами стають малоефективними і потре-бують нових шляхів оперативного отримання інформації. Вирі-шенню цієї проблеми, а також удосконаленню інформаційногозабезпечення управління сприяє використання в практиці підпри-ємств електронного документообігу, який значно спрощує роботубухгалтера зі складання та оформлення документів. Особливо цестосується обліку виробничих запасів, оскільки їх чисельність іноменклатура може бути дуже великою. І саме від того, наскіль-ки грамотно та чітко організований складський електронний до-кументообіг, залежить рівень достовірності, точності та ефектив-ності обліку й контролю виробничих запасів.

Основною функцією обліку є оперативне збирання та обробкавиробничої, комерційної, фінансової та іншої інформації, забез-печення зацікавлених користувачів об’єктивними даними про фі-

50

нансовий стан і результати діяльності підприємства. А тому, удо-сконалення існуючої системи інформаційно-аналітичного забез-печення обліку виробничих запасів обумовлюється перш за всенеобхідністю задоволення інформаційних потреб користувачівоблікової інформації.

Удосконалення процесу документування наявності та рухувиробничих запасів має бути спрямованим на: підвищення опера-тивності інформаційного забезпечення обліку виробничих запасівчерез впровадження універсальних форм документів;поєднання вокремих документах синтетичного й аналітичного обліку з чіт-ким відображенням операцій у системі рахунків бухгалтерськогообліку;забезпечення своєчасності документального оформленнячерез спрощеність форм документів;пристосованість форм доку-ментів до автоматизованого способу обробки даних;забезпеченняефективного контролю за використанням виробничих запасів. Цеоднозначно позначиться на якості та раціональності прийнятихрішень, оскільки без задоволення інформаційних потреб немож-лива ефективна діяльність споживача інформаційного ресурсу.

Таким чином, тільки чітко продумана та раціонально органі-зована система інформаційно-аналітичного забезпечення надаєможливість користувачам облікової інформації отримувати якіс-ну, своєчасну, суттєву, повну та достовірну інформацію, на осно-ві якої здійснюється прийняття рішень.


1. Ясюкевич Т. Документ — основа учета // Бухгалтерский учет. —1998. — Т. 11. — С. 106–107.

Довгань К. І., cтудент ОЄФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Лондаренко О. О.,асистент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установахпочинається з її облікової політики, яка є основою ведення бух-галтерського обліку. У вітчизняній практиці наказ про обліковуполітику є нормативно-довідковим документом, що координує

51

обліковий процес і спрямовує на досягнення основних цілейсуб’єкту господарювання.

Вивченням проблеми формування облікової політики займа-лись вітчизняні науковці: Ф. Бутинець, С. Свірко, П. Житній, В.Завгородінй, Л. Ловінська, Н. Костенко, Т. Безродна, однак про-блема втілення їх розробок залишається актуальною.

Метою роботи є обґрунтування особливостей формування об-лікової політики бюджетних установ, опрацювання питання ре-гулювання організації обліку.

Поняття «облікова політика» зародилося за часів «Великоїкризи 1928 року» в США, завдяки краху Нью-йоркської фондовоїбіржі. Офіційно «облікова політика» введена лише з прийняттям1973 року МСБО 1 «Розкриття облікової політики» та МСБО 5«Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах. 1997року їх було змінено на МСБО 1 «Подання фінансових звітів».

М(С)БО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та по-милки» визначено, що облікова політика — це конкретні принципи,основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктамигосподарювання при складанні та поданні фінансової звітності [3], аЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» — «сукупність принципів, методів і процедур, що вико-ристовуються підприємством для складання та подання звітності»[4]. Отже, облікова політика бюджетних установ є сукупністю при-йомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво, тасукупністю конкретних методів і способів організації і форм бухга-лтерського обліку. Саме на основі правильно обраної облікової по-літики формується ефективна система бухгалтерського обліку, длявідображення всіх операцій, пов’язаних з виконанням кошторису,налагоджується ефективний цільовий контроль за використаннямбюджетних коштів.

Завданнями облікової політики установи є: 1) своєчасне попе-редження негативних явищ діяльності установи; 2) закріпленняпринципів, що є основою ведення та організації обліку, плануван-ня діяльності установи; 3) виявлення та ефективне використаннярезервів; 4) контроль наявності та руху бюджетних засобів, конт-роль їхнього раціонального використання та використання за ці-льовим призначенням [1, ст. 28]. Облікова політика установи маєзабезпечувати: застосування методів оцінки, що повинні запобігтизавищенню оцінки активів і дохідності бюджетної установи; тото-жність даних аналітичного обліку з оборотами і залишками по ра-хунках синтетичного обліку на останній календарний день кожно-го місяця; повне відображення всієї діяльності установи.

52

Бухгалтерський облік у бюджетних установах має свої особливос-ті: розподіл обліку видатків за джерелом покриття; організаціюобліку в розрізі статей бюджетної класифікації; сувору відповід-ність обліку і звітності вимогам нормативних документів; окремийоблік отриманих асигнувань з бюджетів різних рівнів і власнихнадходжень; окремий облік касових і фактичних видатків; конт-роль виконання кошторису видатків [6]. У зв’язку з існуваннямможливості вибору форми ведення бухгалтерського обліку, рі-шення установи щодо форми введення обліку затверджується на-казом про облікову політику. У окремих установах накази про об-лікову політику відсутні з причини недостатнього рівня теоре-тичної підготовки персоналу. Також типовим є формулювання об-лікової політики порушенням основних принципів ведення бухга-лтерського обліку і елементарне порушення законодавства [2].

Формуючи облікову політику слід враховувати затвердженняробочого плану рахунків і графіка документообігу; визнання пи-тань щодо організації діловодства; складання номенклатурисправ бухгалтерської служби; закріплення переліку осіб, які ма-ють право підпису документів різних рівнів; перелік матеріально-відповідальних осіб та осіб, у роботі яких використовуються бла-нки суворого обліку; визнання складу постійно діючою інвента-ризаційної комісії; комісії з списання матеріальних цінностей.Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив напоказники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані іззазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковійполітиці: нова облікова політика щодо операцій, які не є суттє-вими; нова облікова політика щодо операцій, які відрізняютьсяпо суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

В останні роки актуальним є пошук напрямків модернізаціїоблікової політики на основі основних положень з реформуванняобліку в бюджетній сфері, законодавчо закріплених ПостановоюКабінету Міністрів України [5].

Процес розробки облікової політики є досить трудомістким,але необхідним, адже раціональна розроблена облікова політикауможливлює формування ефективної системи управління та кон-тролю за державними фінансами.

Література1. Адамова І.З. основні причини виникнення проблеми формування облі-

кової політики бюджетних установ та методика її розв’язання / М.С. Грін-чук, к.е.н., Д.Г. Бринзила [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://chtei-knteu.cv.ua/herald/content/download/archive/2009/v1/NV-2009-V1_35.pdf.

53

2. Безродна Т. Облікова політика бюджетних установ : проблеми таперспективи становлення /Т. Безродна // Бухгалтерський облік і аудит.— 2007 — № 8 — С. 27–29.

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові полі-тики, зміни в облікових оцінках та помилки» [електронний ресурс]: ре-жим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_02.

4. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : ЗаконУкраїни від 16.07.1999 р. № 996-XIV ( зі змінами та доповненнями від12.12.2012 р. №5463-17) — режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996_14.

5. Про затвердження Стратегії модернізації систему бухгалтерсько-го обліку в державному секторі на 2007—2015 роки [Електронний ре-сурс]: постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. №64 (зізмінами і доповненнями від 09.01.2013 р. №11) — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/34-2007- %D0 %BF.

6. Янчук Г.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах/ Г.В. Янчук, І.О. Постоюк [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.rusnauka.com/10_DN_2012/Economics/7_106692.doc.htm.

Дрогобецька І.О., студент ОЕФ, 2 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Cупрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І МІСЦЕКРЕАТИВНОГО ОБЛІКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙСИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Однією із найсуттєвіших проблем бухгалтерського обліку засучасних умов в Україні є адаптація ринкових облікових інститу-цій у вітчизняну практику. Це зумовлює низку невирішених пи-тань у бухгалтерському обліку. Залишається недостатньо розкри-тою і можливість існування креативного обліку, хоча дане понят-тя широко використовується у науковій літературі.

Із прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік іфінансову звітність» бухгалтерам надана можливість реалізаціїтворчого підходу під час формування професійних суджень (ви-значення облікових оцінок). В умовах, що склалися, особливоїгостроти набувають проблеми креативного обліку. Насампередце визначення економічної сутності та місця креативного облікув національній системі бухгалтерського обліку. Також необхідно

54

з’ясувати його вплив (позитивний чи негативний)на оцінку ситу-ації, що склалася на підприємстві.

Поняття «креативний облік», введене представниками англо-американської бухгалтерської школи, означає використання ме-неджерами (тобто по їх розпорядженню) методів обліку, що до-зволяють поліпшити фінансове положення фірми.

Креативний облік, з одного боку, можна вважати прогресив-ним явищем у бухгалтерській справі, адже за відсутності регла-ментованих методів для відображення в обліку господарськихоперацій він надає можливість достовірно оцінити фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання.

З іншого боку, креативний облік може представляти результа-ти діяльності організації у вигідному для неї світлі.

Науковці виділяють такі причини появи креативного обліку:а) розділення функцій по управлінню фірмою, що виникають

відповідно з права власності (носії — власники фірми) і праваоперативного управління активами фірми (носії — менеджерифірми);

б) неможливість абсолютно строгого регулювання бухгалтер-ського обліку.

Поява на світ праці австралійських учених М.Р. Метьюса іМ.Х.Б. Перері «Теорія бухгалтерського обліку» стала поштовхомдо активного розвитку креативного обліку в цілому. Науковцівідмічають, що креативний облік — явище не нове, так як окремійого елементи можна знайти ще в ХІХ ст. спочатку в формі згла-джування прибутку, а потім — у формі створення прихованих ре-зервів. Вони зазначають, що креативний облік є прийнятним, ко-ли використовується доречно, прогресивно, для відображенняосновних тенденцій стосовно змін вартості бізнесу й для пред-ставлення достовірної інформації про стан справ підприємства тайого операцій [2, с. 457].

Питання креативного обліку у вітчизняній і зарубіжній прак-тиці досліджували науковці Г.М. Азаренкова, О.В. Амеліна, Я.В.Бахарєва, Ф.Ф Бутинець, К. Ванг, О.М. Головащенко, І.Н.Дмит-ренко, С.М. Міщенко, А.В. Рабошук, Е. Райс, Т.Ф. Середа, Л.Я.Тринька, А.В. Хмелевська, Ю.Д. Чацкіс, К.С. Шапошніков та ін.

М.С. Пушкар у своїй праці «Креативний облік(створення ін-формації для менеджерів)» позитивно оцінює вплив креативногообліку на стан справ на підприємстві. Науковець стверджує, щокреативний облік є окремим видом обліку (на рівні з фінансовимі управлінським обліком), адже він має свою мету, методи, за-вдання, інструменти регламентації та користувачів [1, с. 90].

55

З іншого боку, професор Е. Райс вбачає у креативному обліко-ві більше негативу. На його думку, компанія, яка часто оголошуєпро зміну облікової політики, застосовує хитрощі «творчої» бух-галтерії. Інвесторам такого підприємства слід добре обдуматиперспективу на майбутнє і, ймовірніше, їм варто пошукати новіможливості для інвестування [3, c. 287—288].

На підтримку креативного обліку можна сказати, що бухгал-тер знаходиться у постійній розумовій напрузі. Він вивчає, екс-периментує, спостерігає, тобто виконує певні креативні дії. Длядосягнення успіху йому не слід залишатися на поверхні фактів, а,навпаки, необхідно проникати у таємницю їх виникнення, при-скіпливо вивчати і аналізувати.

У міжнародній обліковій практиці застосування креативногопідходу до бухгалтерського обліку оцінюється неоднозначно йчастіше за все негативно внаслідок великої ймовірності спотво-рення фінансових результатів компаній і введення в оману кори-стувачів фінансової звітності.

Бажання забезпечити легітимний характер креативного облікув Україні реалізувалося у визнанні необхідності затвердженняпідприємствами облікової політики, що знайшло відображення внормах Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансовузвітність в Україні» і Положеннях (стандартах) бухгалтерськогообліку. Хоча, що стосується П(С)БО, то істотним їх недоліком євідсутність окремого положення, яке б регулювало порядок іособливості формування й розкриття облікової політики підпри-ємств у всіх аспектах, як це передбачено Міжнародним стандар-том бухгалтерського обліку (МСБО) 8 «Облікові політики, змінив облікових оцінках та помилки» [4, с. 237].

Наразі немає однозначного та чіткого висновку про існуваннячи відсутність креативного обліку, тому з цього приводу ведутьсяпостійні дискусії.

Таким чином, креативний облік має право на життя. Однакефективним даний облік буде у тому випадку, коли на рівні дер-жави буде законодавчо врегульовано обрання облікових методикі підходів щодо його ведення та чітке визначення «рамок» дозво-леного для його користувачів.


1. Легенчук С.Ф. Креативний облік в національній системі бухгал-терського обліку // Міжнародний збірник наукових праць. — 2009. —№2 (14). — С. 88–101.

56

2. Метьюс М.Р. Теория учета: ученик / М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Пере-ра. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 663 с.

3. Райс Э. Разоблачениетайн бухгалтерского учета / Э. Райс. — М.:ЗАО «Олимп-бизнес», 2006. — С. 287—288.

4. Сухарева Л.О. Сутність, фактори і прийоми формування «креати-вного» підходу до бухгалтерського обліку / Л.О. Сухарева, К.О. Воло-вик // Торгівля і ринок України. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. — С.235–243.

Дубова К. А., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»науковий керівник — Коршикова Р.С. к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ВПЛИВ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИНА ФІНАНСОВИЙ СТАН І ФІНАНСОВІ

РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержанняпозитивного фінансового результату та поліпшення фінансово-го стану суб’єкта господарювання. Зазначені наслідки обумов-люються не тільки видом діяльності типом виробництва, під-ходами до організації збуту продукції, але суттєвим чиномзалежать від обраної політики та організації облікового проце-су в цілому.

Проблеми впливу облікової політики підприємства на форму-вання його фінансових результатів досліджували у своїх працяхвідомі вчені Сопко В.В., Бутинець Ф.Ф., Ганяйло О.М., Белоусо-ва І.А., Левочок М.Т., Партин Г.О., Пушкар М.С. та інші. Яксправедливо зазначає О. Ганяйло, «повне та правдиве поданняінформації про фінансові результати і фінансовий стан підприєм-ства у фінансовій звітності в значній мірі залежить від рівня фо-рмування та застосування облікової політики, яка б враховувалаумови діяльності підприємства, організаційно-технічні особливо-сті тощо» [2, с. 178].

Проте необхідно звернути увагу на приведення у відповідністьтеорії і практики подання інформації про облікову політику під-приємства з урахуванням її впливу на показники фінансової звіт-ності і прийняття рішень користувачами.

Облікова політика є невід’ємною методологічною основоюорганізації системи бухгалтерського обліку на підприємстві. Від-

57

повідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінан-сову звітність в Україні» облікова політика — це сукупністьпринципів, методів і процедур, які використовуються підприємс-твом для складання та подання фінансової звітності. Визначеніпідприємством самостійно та закріплені у розпорядчому докуме-нті про облікову політику принципи оцінки статей звітності, а та-кож методи обліку щодо окремих об’єктів можуть впливати навеличину його фінансового результату за звітний період, так і йо-го фінансовий стан. Тому, можна погодитися з М.С. Пушкарем,що чим більше можливостей для маневру розробки фінансовихрішень, тим менше у виборі методів бухгалтерського облікузарегламентована діяльність його облікових служб [5, c. 34].

При оформленні облікової політики підприємства кожен звказаних елементів встановлюється і визначається підприємст-вом у відповідності до П(С)БО. Окремі елементи облікової полі-тики мають альтернативні методи обліку. Це дає можливість фо-рмувати розпорядження про облікову політику підприємствавідповідно до особливостей діяльності.

Метод нарахування амортизації визначається підприємствомсамостійно з урахуванням економічних вигід від його викорис-тання (п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби»), виходячи з терміну ко-рисної експлуатації об’єкта основного засобу (п. 23, 24 П(С)БО 7«Основні засоби»), який також встановлюється підприємством.Від обраного методу залежить сума нарахованої амортизації, якавідноситься на витрати підприємства, які впливають на розмірфінансових результатів [3, c. 36].

Що стосується малоцінних необоротних матеріальних активівто П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено два методи нараху-вання амортизації: списання на витрати 100 % вартості при вводіоб’єкта в експлуатацію і по 50 % у місяцях вводу та вилученняактивів з експлуатації. При першому методі в місяці введенняоб’єктів будуть завищені витрати, за другим методом вартістьмалоцінних необоротних матеріальних активів відноситимутьсяна витрати більш рівномірно.

Фінансові витрати підприємства відповідно до П(С)БО 31«Фінансові витрати» можуть визнаватись двома методами: відне-сенням до витрат звітного періоду або підприємство може прово-дити капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних із створеннямкваліфікаційного активу [6, c.193].

Наведений перелік деяких способів впливу облікової політикипідприємства на величину його прибутку, який не є вичерпним,підтверджує висновок про те, що важливе значення у діяльності

58

керівників і бухгалтерів підприємства має формування такої об-лікової політики, яка не тільки дозволить отримувати за допомо-гою бухгалтерського обліку повну та об’єктивну інформацію що-до фінансових результатів, але й обрати оптимальну схемуоподаткування прибутку підприємства та уникнути необґрунто-ваного завищення або заниження показників прибутку, що особ-ливо актуально у зв’язку з перспективами використання прибут-ку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, як базирозрахунку податку на прибуток.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV зі змінами та доповнен-нями.

2. Белоусова І.А. Організація роботи облікового апарату як елементоблікової політики. — 2010. — № 1/27. — С. 17–21.

3. Левочок М.Т. Основні засади облікової політики підприємства /М.Т. Левочок // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії,методології організації. — 2008. — №1. — С. 36–39.

4. Партин Г.О. Облікова політика та її вплив на фінансові результа-ти діяльності підприємств // Фінанси України. — 2011. — № 1. —С. 54–60.

5. Пушкар М.С. Теорія і практика формування облікової політики:монографія / М.С. Пушкар, М.Т. Щирба. — Тернопіль: Карт-бланш,2010. — 260 с.

6. Шмигель О.Є. Формування облікової політики на базі креативно-го фінансового обліку / О.Є. Шмигель // Сталий розвиток економіки. —2010. — № 3. — С. 193–198.

Ємєльянова Н.Г., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ходзицька В.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВНА ПІДПРИЄМСТВІ ЗА ДОПОМОГОЮ

КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМЯк відомо, 21 сторіччя — це сторіччя технічного розвитку та

інновацій. Надзвичайно важливо розуміти, що технічний прогрес,на сьогодні, проник у всі сфери підприємницької діяльності, втому числі і бухгалтерський облік.

59

У даній статті висвітлено питання щодо удосконалення систе-ми обліку запасів підприємств України за допомогою комп’ю-терних програм, оскільки запаси є однією з головних складовихготового продукту, який становить запоруку отримання підпри-ємством прибутку. На сьогодні, на жаль, маючи великий напра-цьований технологічний потенціал, ще не впроваджений у бухга-лтерському обліку національних підприємств.

Питання оцінки критеріїв і проблем вибору програмного за-безпечення для комп’ютеризації бухгалтерського обліку підпри-ємства розглядають: С.М. Деньга, В.О. Александрова, К.С. Жадь-ко, А.А. Кошулько, С.С. Лопатіна, О.І. Малкова, О.В. Мінаков,В.М. Назаренко та Н.В. Назаренко.

Головною передумовою успішного здійснення виробничогопроцесу як основної ланки діяльності господарського суб’єктає наявність і раціональне використання виробничих запасів. Цеможливо завдяки впровадженню на виробничих підприємствахУкраїни таких програмних систем, як mySAP Business Suite,1С: Предприятие 8.0, IT-Предприятие, СФЕРА/5, Qlickviewта інші.

Перелічене програмне забезпечення на мій погляд є найактуа-льнішим і найдієвішим у веденні бухгалтерського обліку запасіввиробничих підприємств, а саме:

1) облік і контроль за надходженням запасів на склади підпри-ємства;

2) облік і контроль наявності та руху запасів на складах і вексплуатації;

3) облік і контроль вибуття запасів зі складів підприємства насторону;

4) облік переоцінки виробничих запасів;5) відображення операцій із виробничими запасами в обліко-

вих реєстрах.Впровадивши на українських виробничих підприємствах нові-

тні інформаційні системи, облік запасів стане значно легшим ішвидшим. Інформаційні системи обліку запасів дозволять чітковідслідковувати рух запасів починаючи від моменту його закупі-влі, оприбуткування на склад, передачу безпосередньо в цех іспрацювання запасу у кінцевий продукт; зміну вартості запасівпри їх русі тощо.

Важливо виділити основні аспекти обліку запасів, які полег-шує введення інформаційних систем обліку підприємств:

1) чітка організація обліково — контрольних процедур рухузапасів підприємств (застосування прийомів обліку за центрами

60

відповідальності, заходів контролю та оперативного регулюванняпроцесів утворення запасів);

2) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на осво-єння нової техніки і технології виробництва;

3) підвищення оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств, яке забезпечу-ється запровадженням інформаційних технологій обробки еко-номічної інформації;

4) уточнення класифікації та методики оцінки виробничих запасів;5) удосконалення інформаційних систем обліково-аналітичних

робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раці-ональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів,оскільки успішне функціонування підприємств залежить, перш завсе, не тільки від удосконалення внутрішньогосподарської діяль-ності взагалі, а і від того, наскільки розвинуті інформаційні сис-теми їхньої діяльності;

6) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового облі-ку виробничих запасів.

З огляду на наведені переваги введення на виробничих під-приємствах інформаційних систем обліку виробничих запасівможна зробити висновок, що виробничі запаси є основою жит-тєдіяльності підприємства, тому інформаційні системи обліку їхна підприємстві є невід’ємною частиною управління, без якогонеможливе досягнення поточних і довгострокових цілей під-приємства. Можна стверджувати, що реалізація перелічених на-прямів удосконалення обліку запасів підприємством за допомо-гою програмного забезпечення, призведе до значного підви-щення результативності фінансово-економічної діяльності під-приємства.


1. Дикий А.П., Довгаль Ю.Д. Особливості вибору програмного забез-печення для комп’ютеризації бухгалтерського обліку великих підпри-ємств // Вісник ЖДТУ. — № 4 (46).

2. Кравець М. О., Олініченко І. В. Сучасні проблеми та напрямкивдосконалення ведення обліку виробничих запасів на підприємстві,ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води,Україна

3. Яременко Л. М. Облік виробничих запасів в Україні — проблемиведення та шляхи їх подолання: Міжнародна науково-практична кон-ференція 2012 року. — Переяслав-Хмельницький, 2012. — С. 156—158.

61

Єрпильова Д. С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Федорченко О.Є., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВПІДПРИЄМСТВА, ЇХ СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ

Гроші кошти — одне із найдавніших явищ у житті суспільства— відіграють важливу роль у його економічному і соціальномурозвитку. Термін «грошові кошти» завжди привертав до себеувагу науковців. Проте систематичні дослідження грошових ко-штів підприємства і формування їх наукових теорій почалися зрозвитком капіталізму. Визначення грошових коштів значноюмірою визначило формування економічної теорії як науки [1, c. 9].

Грошові кошти є найліквіднішими активами. Вони присутніна початковому і кінцевому етапах облікового циклу, який вклю-чає придбання товарів, виробництва продукції, виконання по-слуг, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошови-ми коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках і де-позити до запитання.

Поняття грошових коштів тісно пов’язане з поняттям грошо-вих потоків. Деякі автори їх ототожнюють, що на мою думку єпомилковим, адже грошові потоки відображають динаміку рухугрошових коштів за певний період і не дозволяють отримати ін-формацію про наявність коштів на певну дату. Розглянемо дета-льніше підходи авторів до трактування поняття грошових пото-ків, які наведено у табл. 1.

Таблиця 1ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ГРОШОВІ ПОТОКИ»

№ з/п Автор Сутність грошових потоків

1 2 3

1Афанасьєв М.В.[2, с. 81]

Грошовий потік — це різниця між кількістюотриманих і витрачених грошей, протягомдеякого визначеного періоду

2Кошельок Г. В.[3, с. 32]

Грошовий потік — кількість наявних грошо-вих коштів на рахунках і в касі підприємства,якими воно може розпорядитися в даний мо-мент на свій розсуд

62

Закінчення табл. 1

№ з/п Автор Сутність грошових потоків

1 2 3

3Поддєрьогін А.М.[4, с. 57]

Грошовий потік — сукупність розподілениху часі подій,які пов’язані із відособленим ілогічно завершеним фактом зміни власникагрошових коштів

4Швець Л.П., Пи-липяк О.В., Добер-чак Н.І. [5, с. 59]

Грошовий потік — це різниця між грошови-ми надходженнями та витратами

5Загородної А.Г.,Вознюк Г.Л., Смо-вженко Т.С. [6]

Грошовий потік — надходження (додатнийгрошовий потік) і витрачання (від’ємнийгрошовий потік) коштів у процесі здійсненнягосподарської діяльності підприємства

Отже з наведених визначень можна зробити певне узагаль-нення: в економічній літературі сформувалися два основні підхо-ди до визначення категорії грошовий потік:

• грошовий потік — це різниця між отриманими і виплачени-ми підприємством коштами за певний визначений період, тобтоце сума надлишку або недостачі грошових коштів;

• грошовий потік — це безперервний рух коштів (обіг), тобтоїх надходження й виплати (притоки і відтоки) за певний визначе-ний період.

Бухгалтерський облік грошових коштів дає можливість забез-печити управління інформацією про їх наявність, цілеспрямованевикористання та контроль їх збереженням.

Облік грошових коштів ґрунтується на їх класифікації — замісцем зберігання: грошові кошти в банку; грошові кошти в касіпідприємства; грошові кошти у підзвітних осіб, у контрагентів;грошові кошти вкладені в еквіваленти — цінні папери тощо.

Отже, можна зробити висновок про те, що грошові кошти ві-діграють дуже важливу роль у бухгалтерському обліку підприєм-ства, тому що є найліквіднішими активами і тому є найцікавіши-ми для інвесторів, керівників підприємства тощо [7, c. 19].


1. Гроші та кредит: підручник/ [М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазе-пко, та ін.]; за наук. ред. М.І. Савлука. — 6-те вид., перероб. і доп. —К.: КНЕУ, 2011. — 589, [3]c.

63

2. Афанасьєв М. В. Проектний аналіз. Конспект лекцій / М. В. Афа-насьєв, І. Я. Іпполітова. — Харьків : Вид, ХНЕУ, 2008. — 260 с.

3. Кошельок Г. В. Класифікація грошових потоків підприємства усучасних умовах / Г. В. Кошельок // Зовнішня торгівля: економіка, фі-нанси, право. — 2013 — №1 — С. 32—40.

4. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол.авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. — К.: КНЕУ, 2005. — 536 с.

5. Швець Л. П. Проектний аналіз: Навчальний посібник/ Л. П.Швець, О. В. Пилипяк, Н.І. Деберчак — Львів: Новий Світ—2000, 2011.— 635 [5] с.

6. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Воз-нюк, Т.С. Смовженко. –К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 587 с.

7. Фінансовий облік: підручник: у 2 ч. — Ч. 1 / [М.І. Бондар, В.І.Єфіменко, Л.Г. Ловінська та ін.]; за заг ред. М.І. Бондаря та Л.Г. Ловін-ської. — К. : КНЕУ, 2012. — 553 с.

Желевська О.Ю., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Податки, виступаючи головним джерелом формування держа-вних фінансових ресурсів, є, водночас, важливим засобом акуму-лювання грошових коштів у загальнодержавний фонд, яким єдержавний бюджет країни. Податки є вихідною фінансовою ба-зою функціонування держави та найважливішою формою регу-лювання ринкових відносин.

Податок з доходів фізичних осіб — плата фізичної особи запослуги, які надаються їй територіальною громадою, на територіїякої така фізична особа має податкову адресу або розташованоособу, що утримує цей податок [1].

Для контролю за дотриманням сплати податку з доходів фізи-чних осіб в Україні ведеться Державний реєстр фізичних осіб-платників податків. Він є, по суті, автоматизованим банком да-них, що забезпечує єдиний державний облік усіх фізичних осіб,зобов’язаних сплачувати податки. Відповідно до цього податковаінспекція кожній особі присвоює десятизначний ідентифікацій-ний номер (код). Цей номер присвоюється один раз і на все жит-

64

тя. Він обов’язковий для пред’явлення в різні органи державноїреєстрації, установи банків, під час прийому на роботу, виплатигрошових сум тощо.

Вітчизняний науковець І.О. Цимбалюк вважає, що основу сис-теми територіальних фінансових ресурсів становлять місцеві бю-джети, формування яких є водночас умовою і результатом соціа-льно-економічного розвитку територій [2].Зважаючи на важливуроль саме податку на доходи фізичних осіб у наповненні місце-вих бюджетів і в той же час на відсутність суттєвої фінансовоїпідтримки та нездатність органів місцевого самоврядування са-мостійно вирішувати питання соціально-економічного характерувиникає необхідність детального дослідження ролі податку надоходи фізичних осіб у системі територіальних фінансів.

На думку науковця К.І. Швабій, основним пріоритетом пода-льшого реформування податку на доходи фізичних осіб в Українімає стати завдання переміщення податкового тягаря з доходів бі-дних на доходи багатих осіб. Іншими словами, необхідно зробитивсе для того, щоб багаті в Україні почали платити більше подат-ків за бідних [3]. Ідея прогресивного оподаткування доходів гро-мадян полягає у тому, що багаті повинні сплачувати більше длятого, щоб ці кошти через бюджет перерозподілялись на користьбідних. Проте ні про яку ефективність оподаткування доходів ба-гатих не можна говорити без запровадження непрямих методіввизначення доходів платника. Проте ці методи заборонені згідноз чинним законодавством.

Вітчизняний учений Н.А. Бак вважає, що на сьогодні потенці-альна межа нерівності доходів населення є високою, проте фак-тично застосовується пропорційний ПДФО, перерозподільні вла-стивості якого є незначними [4].

Отже, можна зробити висновки про наявність таких проблем усистемі оподаткування доходів фізичних осіб:

— недостатність фінансових ресурсів у місцевих бюджетах;— відсутність суттєвої фінансової підтримки держави;— нездатність органів місцевого самоврядування самостійно

вирішувати питання соціально-економічного характеру;— подвійне оподаткування при виплаті доходів суб’єктам

підприємницької діяльності — фізичним особам;— відсутність механізмів ефективного впровадження в життя

усіх законодавчо передбачених положень;— нерівномірність розподілу податкових надходжень по різ-

них регіонах, оскільки рівень доходу залежить від рівня розвиткупромислового виробництва в регіоні;

65

— імовірність заниження платниками податку, особливо під-приємцями, оподатковуваного доходу і ухилення від сплати по-датку.

Таким чином, можна використати такі шляхи вирішення про-блеми оподаткування податку на прибуток:

1) визначення змісту податку взагалі (у законодавчому актіпотрібно дати його конкретне несуперечливе визначення);

2) поступове та послідовне реформування існуючого механі-зму функціонування ПДФО (запровадження регресивної шкалиставок податків і єдиного соціального податку);

3) запровадження ставок оподаткування, що залежали б самевід розміру доходу (тобто чим вище рівень доходу, тим більшийподаток);

4) уточнення алгоритму перерахунку суми податку;5) введення в податковий кодекс норми добровільного вибо-

ру виду оподаткування доходу.Головною перевагою ПДФО над іншими видами податків є

соціальна справедливість, оскільки за допомогою прогресивнихставок і пільг в оподаткуванні можна зменшити податковий тягардля малозабезпечених верств населення і посилити для осіб з ви-сокими доходами. Проте з фіскальної позиції він є нестабільнимджерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коли-вання економіки істотно впливають на базу оподаткування пода-тком на доходи фізичних осіб.

Підсумувавши усе зазначене можна сказати, що податок з до-ходів фізичних осіб є одним із найважливіших правових і фіска-льних інструментів, за допомогою яких держава забезпечує себенеобхідними ресурсами для фінансування різних видів суспільноїдіяльності. Наявні на сьогодні проблеми у системі територіаль-них фінансів, особливо недостатність фінансових ресурсів у міс-цевих бюджетах, зумовлюють перспективи подальших дослі-джень щодо вдосконалення механізму оподаткування доходівфізичних осіб як важливого джерела надходжень.


1. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».2. Значення податку на доходи фізичних осіб у системі територіаль-

них фінансів [Електронний ресурс] / І. О. Цимбалюк // Науковий вісник[Буковинського державного фінансово-економічного університету].Економічні науки. — 2013. — Вип. 1. — С. 204—212.

3. Пріоритети реформування податку на доходи фізичних осіб у су-часних умовах [Електронний ресурс] / К. І.Швабій. // Збірник наукових

66

праць Ірпінської фінансово-юридичної академії (економіка, право). —2013. — № 2.

4. Бак Н.А. Прибуткові податки як фінансовий інструмент держави// Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірникнаукових праць. Вип. 592. Економіка. — Чернівці: Чернівецький нац.ун-т, 2012. — С. 122—128.

Завірюха О.Д., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

На сьогоднішній день в Україні відбуваються складні процесиреформування національної системи обліку, які зумовлені двоманапрямами розвитку: зближенням з Міжнародними стандартамифінансової звітності та адаптацією до вимог податкового законо-давства.

Отримання своєчасної, повної та достовірної інформації прогосподарські процеси, що відбуваються на підприємстві, має ве-лике значення для управління виробництвом. Основним джере-лом такої інформації є документування господарських операцій.Раціональна і правильна організація первинного обліку, є основ-ною передумовою ефективного управління підприємством.

Найпершим і найважливішим моментом в обліку основних за-собів є документальне оформлення операцій з ними. Первиннідокументи мають містити достатньо інформації, що характери-зують об’єкт і мають бути підставою для проведення записів убухгалтерському обліку.

Відповідно до П(С)БО 7, основні засоби — це матеріальні ак-тиви, які підприємство утримує з метою використання їх у про-цесі виробництва або для постачання товарів, надання послуг,здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністра-тивних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корис-ного використання (експлуатації) яких більше одного року (абоопераційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Надходження, внутрішнє переміщення, списання, ліквідація, ре-алізація та інші операції з основними засобами оформлюють відпо-відними первинними документами, перелік яких був затвер-джений

67

наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352«Про затвердження типових форм первинного обліку» [2].

Проблемою є те, що первинна облікова інформація про наяв-ність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основнихзасобів відображається в численних спеціалізованих регістрах,постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденнюобліку, а навпаки, збільшує трудомісткість опрацювання та відо-браження інформації, створює певні труднощі у формуванні до-кументообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

На даний момент, діючі форми первинної документації з облікуосновних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного.Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки формОЗ-6, ОЗ-7 та ОЗ-8. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів»засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок при-ймальної комісії й підписи її членів. Таким чином, доповнивши ін-вентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити формуОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, топри внутрішньому переміщенні об’єктів можна скоротити й формуОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упрова-дження основних засобів після ремонту, реконструкції, модерніза-ції, а також графою для відображення змін після таких операцій даєзмогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовуватиформу ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й ві-добразити окремим рядком результати ліквідації об’єкта [3].

Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактнуконструкцію практично універсальної форми типу «Інвентарнакартка — акт обліку руху основних засобів», що сприятиме нетільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченнюдокументообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищеннюрівня інформативності й наочності документів.

Таким чином, процедура обліку основних засобів є складноюта суперечливою. Неузгодженості національного законодавства усфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для станда-ртизації та гармонізації обліку. Необхідно удосконалювати тео-ретичні і практичні засади організації обліку основних засобів унапрямі розширення її управлінських можливостей, максимальнопристосовуючи до практичних потреб суб’єктів підприємницькоїдіяльності. Основними шляхами удосконалення організації облі-ку основних засобів є раціоналізація як кожної форми документіві регістрів обліку, так і методів, способів збирання, обробки і уза-гальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.

68


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засо-би». [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00.

2. Наказ Міністерства статистики України від 29.12.95 № 352 «Прозатвердження типових форм первинного обліку» [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakono-davstvo/normativno-pravovi-akti-z-pitan-kpr/nakazi/61770.html

3. Шолота М.Г. «Основні проблеми та шляхи вдосконалення облікуосновних засобів». [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://nauka.zinet.info/5/sholota.php

Захарець А. П., cтудентка ОЄФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Лондаренко О. О.,асистент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ,ЙОГО ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ

Кошторис є основним плановим документом бюджетної уста-нови, який надає повноваження на отримання доходів і здійснен-ня видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконанняустановою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бю-джетний період згідно з бюджетними призначеннями, що склада-ється на основі постанови КМУ від 28.02.2002 № 228 «Про за-твердження Порядку складання, розгляду, затвердження таосновних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».Розроблення кошторису бюджетної установи спрямоване нарозв’я-зання основних завдань: визначення обсягу доходів і ви-датків, пов’язаних із діяльністю окремих структурних одиниць іпідрозділів установи; забезпечення покриття видатків фінансо-вими ресурсами із різних джерел.

Кошториси поділяються на: індивідуальні, зведені та коштори-си на централізовані заходи. Індивідуальний кошторис складаєкожна бюджетна організація і подає його безпосередньо своїй ви-щій організації. Індивідуальні кошториси складають усі бюджетніустанови, незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи об-слуговуються централізованою бухгалтерією. Зведені кошторисита плани асигнувань становлять звіт показників, наведених в інди-

69

відуальних кошторисах і планах асигнувань розпорядника бюдже-тних коштів нижчого рівня, а також коштів, передбачених дляодержувачів згідно із функціональною класифікацією.

Кошторис на централізовані заходи складається міністерст-вом, відомством, органом виконавчої влади або органом місцево-го самоуправління для фінансування витрат на разові заходи (на-приклад, наради, конференції тощо) [4].

Кошторис бюджетних установ має такі складові частини: за-гальний фонд (обсяг надходжень із загального фонду бюджету тарозподіл видатків за повною економічною класифікацією видат-ків на виконання бюджетною установою основних функцій аборозподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредиту-вання бюджету); спеціальний фонд (обсяг надходжень із спеціа-льного фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за по-вною економічною класифікацією видатків на видатки згідно іззаконодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, по-в’язаних з виконанням установою основних функцій, або розпо-діл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за кла-сифікацією кредитування бюджету) [2]. Кошторис складаєтьсядохідної і видаткової частини. Дохідна частина спеціального фо-нду проекту кошторису формується на підставі індивідуальнихрозрахунків доходів і платежів і відрахувань до бюджету за кож-ним джерелом доходів.

Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань, якийрегламентує взяття установою зобов’язань протягом року та за-тверджується разом із кошторисом. Одночасно з проектом кош-торису подається штатний розпис. Складені проекти кошторисів іпланів асигнувань бюджетні установи подають для розгляду тазатвердження головним розпорядникам у встановлені строки.

У видатковій частині кошторису зазначають загальну сумувитрат з розподілом їх за економічною класифікацією видатків,та із встановленням витрат за рахунок бюджетних асигнувань і зарахунок надходжень із спеціального фонду [5]. Розрахунки дохо-дів і видатків установи, що є основою для складання проекту ко-шторису, подаються на розгляд керівнику установи, який своїмпідписом їх затверджує.

У тижневий термін після опублікування Закону України проДержавний бюджет України, відповідного рішення ВерховноїРади Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерствофінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республі-ки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпо-рядників лімітні довідки. На підставі отриманої лімітної довідки

70

установи уточнюють проекти кошторисів, складають проектипланів асигнувань, штатні розписи і подають ці документи довищої організації у встановлені терміни. Вищі організації про-тягом трьох тижнів після отримання лімітних довідок складаютьі подають уточнені проекти зведених кошторисів і проекти зве-дених планів асигнувань до Міністерства фінансів України, Мі-ністерства фінансів АРК, місцевих фінансових органів для скла-дання і затвердження річного розпису призначень відповіднихбюджетів і помісячного розпису асигнувань загального фондувідповідних бюджетів. Міністерство фінансів України надсилаєДКСУ для реєстрації, обліку і виконання затверджений річнийрозпис призначень державного бюджету і помісячний розписасигнувань загального фонду державного бюджету. ДКСУ утриденний термін доводить до головних розпорядників витягиіз цих документів, що є підставою для затвердження кошторисіві планів асигнувань усіма розпорядниками. Міністерство фінан-сів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи до-водять до головних розпорядників витяги із затверджених річ-ного розпису призначень і помісячного розпису асигнуваньзагального фонду відповідного бюджету, що є підставою для за-твердження в установленому порядку кошторисів і планів асиг-нувань розпорядниками. Кошториси і плани асигнувань підпи-суються керівником і головним (старшим) бухгалтером уста-нови (централізованої бухгалтерії). Міністерство фінансівУкраїни, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим,місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців післязатвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильністьскладення і затвердження кошторисів і планів асигнувань. Зако-нодавством України передбачено, що бюджетні установи в про-цесі виконання покладених на них функцій можуть вноситизміни до кошторисів [6].


1. Бюджетний кодекс України [Eлектронний ресурс]. — Режим до-ступу : http://zakon.rada.gov.ua.

2. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги довиконання кошторисів бюджетними установами»: Затверджений По-становою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228.

3. Учет в бюджетних организациях. — К.: Универсал-бизнес. 2011. —352 с.

4. Мажуліна М.О., Афанасієвська Т.В. Кошторис доходів і витратбюджетної організації. — Харків, 2013.

71

5. Атамас П. Й. Основи обліку в бюджетних організаціях : навч. по-сіб. / П. Й. Атамас. — К. : Центр навчальної літератури, 2003. — 284 с.

6. Мельник Т. Г. Облік у бюджетних установах: Основи побудови,нормативна база, реформування // Бухгалтерський облік і аудит. —2009.

Захарченко Є.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінська О.Е., к.е.н.,професор кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКАВ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Складність і динамічність сучасних економічних взаємовідно-син потребують від банків упровадження ефективних і гнучкихсистем управління, які б забезпечували можливість оперативногореагування на зміни в економічному середовищі та враховувалийого структурні особливості. Останніми роками в банках Українизначну увагу приділяють удосконаленню системи бухгалтерсь-кого обліку, одним із напрямків якого є розробка теоретичнихоснов і механізмів практичного впровадження облікової політикита ефективної операційної роботи в банку. Вітчизняний бухгал-терський облік за радянських часів історично розвивався за акти-вної участі держави. Інструментом нормативного регулюваннябула інструкція, що містила правила його ведення та охоплювалавсю методичну базу з урахуванням галузевих особливостей. Допочатку ринкових реформ необхідності в розробці облікової по-літики у вітчизняних підприємств не виникало, оскільки законо-давство, що регулює організацію бухгалтерського обліку, не пе-редбачало можливості декількох варіантів відображення в облікута звітності одних і тих же господарських операцій

Стратегія реформування системи бухгалтерського обліку пе-редбачає застосування Міжнародних стандартів фінансової звіт-ності, тож максимальна інтеграція та приведення обліку до зага-льноприйнятих у міжнародній практиці принципів є необхідноюумовою активної співпраці із зарубіжними країнами та розши-рення зовнішньоекономічних зв’язків.

Досвід країн з розвиненими ринковими відносинами свідчитьпро те, що важливою складовою загального механізму управлін-

72

ня господарською діяльністю є вміло сформована облікова полі-тика. Серед відомих загальнонаукових принципів найважливі-шими для формування облікової політики є: системність, ком-плексність, науковість, обґрунтованість, ефективність, планомір-ність і динамізм, профілактика, неперервність, «селекція», суміс-ність особистих, регіональних, державних інтересів тощо [8].

Суть проблеми обумовлена насамперед необхідністю адапта-ції облікових систем банку до змін інформаційних потреб як вну-трішніх, так і зовнішніх користувачів. Потреба у виявленні, вимі-рювання, реєстрації, накопиченні, аналізі та розширенні обсягу тазмісту такої інформації невпинно зростає. Однак на практиці цейпроцес відбувається досить повільно. Облікова політика ще нестала засобом оперативного реагування на чинники зовнішньогота внутрішнього середовища, а операційна робота потребує сут-тєвих змін і вдосконалень, бо не забезпечує вимог щодо ефектив-ної роботи банку. Водночас дедалі частіше спостерігається фор-мальний, вузькоспрямований підхід до формування обліковоїполітики, який зводиться до складання фінансової звітності. Натаку ситуацію впливають як відсутність достатнього практичногодосвіду управління в ринкових умовах, так і недостатнє законо-давче врегулювання цього питання, а також недостатнє вивченнята освітлення з боку науковців цієї проблеми.

Облікова політика визначає ідеологію економіки банку натривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функ-цій в управлінні банком, дає змогу оперативно реагувати на змі-ни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно присто-совуватись до умов зовнішнього середовища, знизити еконо-мічний ризик і збільшити шанси на успіх у конкурентній бороть-бі. Організація обліку в банках, що працюють у ринкових умовах,потребує переорієнтації його функцій з контрольно-розподільчихна управлінські. А це в свою чергу вимагає адекватних змін у си-стемі господарського обліку і, відповідно, зумовлює необхідністьудосконалення системи облікової інформації, необхідної для за-безпечення господарської діяльності банку [1]. Тому, перед бан-ками постійно стоїть завдання розробки та формування методич-них, організаційних і технічних рішень, що не знайшли відобра-ження в нормативних документах, методичній літературі і науко-вих дослідженнях, і які дозволять розробити індивідуальну облі-кову політику, що надасть змогу максимально ефективно вико-ристовувати матеріальні та фінансові ресурси банку та здійсню-вати маневрування коштами з урахуванням змін ринкової кон’-юнктури відповідно до стратегії й тактики банку [5].

73

Таким чином, гармонізація вітчизняного та міжнародного за-конодавства, що регламентує окреслені питання, а також взаємо-узгодженість вимог Національних положень (стандартів) бухгал-терського обліку дозволить підвищити достовірність звітноїінформації та зробити її більш порівняною і, як результат, корис-нішою для прийняття стратегічних та поточних рішень.

Література1. Бондарук Н. Стан і проблеми облікової політики в ринковій сис-

темі господарювання.2. Войтенко Т. Облікова політика —2010: головне. — №1—2. —

С. 16—22.3. Довгань Ж.М. Фінансовий менеджмент у банку: навч. посібник —

Тернопіль: Економічна думка, 2006. — 306 с.4. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік в управлінні банками //

Проблеми і перспективи розвитку банківської України. — Т. 18. —С. 38—43.

5. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: навч. посібник. — К.: КНЕУ,2000. — 578 с.

6. Стефанюк І., Ловінська Л. Про національну облікову політику вУкраїні // Економіка України. — 2007. — №4. — С. 22—29.

7. Щирба М. Об’єктивна необхідність та нормативно-правове забез-печення облікової політики підприємства в ринкових умовах господа-рювання // Наукові записки. — 2006. — №16. — С. 56—60.

8. Організація бухгалтерського обліку: Навч. посібник. — Ж.: ЖІТІ,2004. — С. 47.

Захарчишина С.С., студент ОЕФ, 5 курс,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»науковий керівник — Поплюйко А.М., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Оплата зачіпає інтереси як підприємства-роботодавця, так і кож-ного співробітника. Вона визначає соціальні та трудові відносиниміж роботодавцем і працівником. Своєчасне і правильне нарахуван-ня соціальних внесків забезпечує оплату страхових випадків найма-них робітників, а також їхньої майбутньої пенсії. Тому розрахунки зоплати праці мають бути повними, правильними і правдивими. ВУкраїні ці вимоги виконуються завдяки державному регулюваннютрудових відносин і стандартизації бухгалтерського обліку.

74

У сучасній науковій літературі не існує одностайного тракту-вання понять «оплата праці» та «заробітна плата», що прослідко-вується і в діючому законодавстві України. У нормах ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про оплату праці» [1] та Кодекса законів про працюУкраїни йдеться про ідентичність понять «оплата праці» та «за-робітна плата». Вони означають винагороду, яку за трудовим до-говором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.Але опрацювання положень Податкового кодексу України, Ін-струкції зі статистики заробітної плати і наукової літератури далозмогу зробити висновок, що поняття, а отже і обліково-аналітич-на категорія «оплата праці», ширше за своїм значенням, ніж «за-робітна плата».

Облік праці і заробітної плати — одна із найважливіших іскладних ділянок роботи, що потребують точних і оперативнихданих. У складі виробничих витрат оплата праці складає до 40 %усіх витрат і значно впливає на формування фінансових резуль-татів діяльності підприємства. Від організації обліку оплати пра-ці залежить якість, справедливість, повнота і своєчасність розра-хунків з робітниками з оплати праці. Здійснюючи вдосконаленняорганізації обліку оплати праці, підприємство має підходити доцього питання обґрунтовано, враховуючи доцільність, викорис-товуючи результати наукових досліджень і передового досвіду. ВУкраїні напрацьований багатий досвід впровадження прогресив-них форм і систем організації та оплати праці. Проте в більшостіпідприємств цей досвід безпідставно втратили, внаслідок чоговикористовуються неефективні форми мотивації праці.

Облік праці та заробітної плати має бути організований такимчином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повномувикористанню робочого часу, а також правильному обчисленнючисельності працівників для обліку заробітної плати з метоюоподаткування. Для цього на підприємстві мають бути чітко роз-поділені функції обліку між відділами [3].

Вдосконалення організації оплати праці на підприємствах маєбудуватися на оптимізації тарифного регулювання заробітноїплати, до якої належать:

— удосконалення тарифної системи шляхом встановленняспіввідношень тарифних ставок залежно від рівня кваліфікаціїробітників;

— запровадження гнучких форм і систем оплати праці;— розроблення внутрішньовиробничих тарифних умов оплати

праці як чинників підвищення мотивувальної та стимулюючоїролі тарифних систем;

75

— удосконалення мотиваційного механізму регулюванняміжпосадових окладів і міжкваліфікаційних рівнів оплати праці;

— удосконалення нормування як засобу регулювання мірипраці та її оплати;

— обґрунтування вибору найефективніших форм і систем за-робітної плати;

— колективне регулювання заробітної плати [4].Здійснюючи побудову або удосконалення організації обліку

оплати праці, підприємства мають підходити до цього питанняобґрунтовано, враховуючи доцільність, використовуючи резуль-тати наукових досліджень, передового досвіду.

Розробляючи внутрішні документи (положення про оплатупраці, преміювання та інші), необхідно:

— розширювати практику персоніфікації ставок і окладів най-кваліфікованішим працівникам, орієнтованим на підвищенняефективності праці;

— враховувати галузеві особливості, зокрема при створеннісистеми стимулювання, встановлювати спеціальні, специфічніфактори оцінок робіт для методу бальної системи преміювання,для кожної категорії персоналу, посилюючи регуляторну і сти-мулювальну функції заробітної плати;

— до переліку факторів і критеріїв оцінювання умов премію-вання включати рівень кваліфікації, ступінь відповідальності ви-конаної роботи, рівень професійної майстерності, ініціативності,стаж роботи, результати кваліфікаційної атестації робітників то-що, які відповідають сучасним реаліям, тактиці та стратегіїуправління підприємством, його підрозділами й персоналом [5].

Отже, без організованого обліку неможлива ефективна госпо-дарська діяльність підприємства. Від організації обліку оплатипраці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота ісвоєчасність розрахунків із персоналом з оплати праці.


1. Про оплату праці / Закон України від 24.03.95р. № 108/95-ВР (зізмінами та доповненнями) / [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр

2. Кодекс законів про працю / ЗаконУкраїни від 10.12.71 № 322-VIII–ВР (зі змінами та доповненнями) /[Електронний ресурс]// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08

3. Соломченко Д. Організація обліку розрахунків з оплати праці напідприємстві [Текст]/ Д. Соломченко // Вісник Київського інституту бі-знесу та технологій. — 2010. — № 1. — С. 46—50.

76

4. Безбатько О. Удосконалення системи оплати праці: проблеми ташляхи вирішення [Текст]/ О. Безбатько, В. Манакіна // Довідник еко-номіста. — 2010. — № 12. — С. 70–74.

5. Сєкіріна Н.В. Удосконалення організації обліку розрахунків зоплати праці на підприємствах / Н.В.Сєкіріна, І.О. Лобанова // ВісникКиївського інституту бізнесу та технологій. — 2012. — №2. — С. 34.

Зизюк К.А., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

РОЗРОБКА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТУПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

Будь-яке управлінське рішення спричиняє рух фінансових по-токів, що впливають на фінансовий результат діяльності підпри-ємства. Тому ефективність діяльності підприємства безпосеред-ньо залежить від послідовності і правильності рішень, якіприймаються менеджерами усіх рівнів. У процесі життєдіяльнос-ті суб’єкта господарювання важливе значення набувають питанняуправління дебіторською заборгованістю, яка потребує щоденно-го контролю за її станом і динамікою.

Дебіторська заборгованість виникає у зв’язку з тим, що під часздійснення господарських операцій підприємство не завждиотримує оплату від юридичних або фізичних осіб одночасно зпередачею їм майна, виконанням робіт або наданням послуг.Створення ефективної моделі обліку дебіторської заборгованостізабезпечить отримання об’єктивної та своєчасної інформації дляприйняття управлінських рішень щодо зменшення ризиків непла-тоспроможності з боку клієнтів.

Теоретичні та методологічні аспекти управління дебіторськоюзаборгованістю знайшли відображення в наукових працях бага-тьох вітчизняних і зарубіжних науковців і практиків, серед яких:І. Бланк, Ф. Бутинець, Дж. Ван Хорн, М.М. Нашкерська, С. Куз-нецова, О.Г. Лищенко, С.І. Маслова, Н. Новікова, А. Поддєрьо-гін, І. Пономарьов та інші. Проте деякі питання, зокрема розроб-ка оптимальної кредитної політики в процесі управління дебі-торською заборгованістю, потребують глибшого дослідження.

Аналізуючи літературні джерела, можна зробити висновки,що управління дебіторською заборгованістю підприємства — це

77

процес цілеспрямованого, комплексного, систематичного прове-дення заходів щодо оптимізації обсягів дебіторської заборговано-сті та забезпечення своєчасної інкасації боргів [2]. Це досягаєтьсяшляхом розробки ефективної кредитної політики, використаннясучасних форм рефінансування, здійснення моніторингу за дебі-торською заборгованістю, врахування впливу факторів зовніш-нього та внутрішнього середовища, і спрямоване на максиміза-цію прибутку та підвищення рівня фінансової безпеки під-приємства.

Управлінські рішення, що стосуються управління дебіторсь-кою заборгованістю, мають забезпечити, по-перше, баланс міжприбутком підприємства та його ліквідністю, і, по-друге, відпові-дність між кредитною політикою підприємства та інкасацією де-біторської заборгованості.

Збільшення величини дебіторської заборгованості спричиняєзростання показників його поточної і загальної ліквідності. Цесвідчить про високу платоспроможність підприємства, тобто зда-тність розрахуватися із поточними зобов’язаннями. Зважаючи натаку залежність, менеджмент підприємства повинен підтримува-ти оптимальну величину дебіторської заборгованості у структуріоборотного капіталу, яка б збалансувала прибутковість підпри-ємства і ризик втрати платоспроможності [4].

Ефективне управління дебіторською заборгованістю повинноґрунтуватися на ретельно розробленій кредитній політиці під-приємства. Як зазначає И.А. Бланк, кредитна політика — це ком-плекс правил і стандартів, які регламентують надання комерцій-ного кредиту та спрямовані на підвищення ефективності опера-ційної та фінансової діяльності підприємства [1]. Основними вза-ємопов’язаними етапами кредитної політики підприємства можнавважати: визначення можливої суми оборотного капіталу, спря-мованої в дебіторську заборгованість по кредиту; формуваннясистеми кредитних умов; диференціація умов надання кредитівта оцінка доцільності кредитної політики.У процесі її формуван-ня перед менеджментом підприємства постає завдання у прийн-ятті рішення щодо вибору між додатковим прибутком від збіль-шення обсягів продажу і можливими втратами, що пов’язані ізвідмовою реалізувати продукцію [5]. Оптимальна кредитна полі-тика полягатиме у розширенні комерційного кредиту доти, докидодатковий прибуток від збільшення обсягів продажів не будедорівнювати прибутку, необхідному для покриття витрат за до-датковою дебіторською заборгованістю, необхідною для досяг-нення такого обсягу продажів.

78

Таким чином, у процесі управління дебіторською заборговані-стю менеджмент підприємства повинен реалізовувати кредитнуполітику так, щоб, максимізувавши прибуток і рентабельністькапіталу, підтримувати ліквідність підприємства у межах норма-тивних значень. Для цього необхідно постійно контролювати ди-наміку обсягів і структуру дебіторської заборгованості. У той жечас, керівники підприємства повинні удосконалювати в ціломумеханізм управління, спрямовуючи його на оптимізацію розмірів,термінів погашення та підвищення якості дебіторської заборго-ваності в напрямку зменшення частини сумнівної та безнадійноїдебіторської заборгованості.


1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. — 2-е изд. /И. А. Бланк. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2006. — 656 с.

2. Білик М. Д. Фінансовий аналіз : навч. посібн. / М. Д. Білик. — К. :КНЕУ, 2005. — 592 с.

3. Сліпачук О. Управління дебіторською заборгованістю/ О. Сліпа-чук // Контроль. — 2010. — № 1. — С. 37—48.

4. Нашкерська М.М. Управління дебіторською заборгованістю уструктурі оборотного капіталу підприємства / М. М. Нашкерська // Віс-ник НУ «Львівська політехніка». — 2009. — № 4. — С. 136—140.

5. Лищенко О. Г. Аналіз дебіторської заборгованості у системіуправління підприємством / О. Г. Лищенко // Економічні науки. —2011. — № 9. — С. 25—28.

Казмірчук А.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистент кафедриобліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇЗАБОРГОВАНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ:СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА

Сучасне формування ринкових відносин в Україні характери-зується значним уповільненням платіжного обігу, що спричиняєзбільшення дебіторської заборгованості. Така економічна ситуа-ція в країні вимагає переглянути системи обліку дебіторської за-боргованості, щоб уникнути проблем з несплатою у майбутньому.

79

Дебіторська заборгованість згідно П(С)БО 10 — це сума забо-ргованості дебіторів підприємству на певну дату [1]. Керуючисьвимогами до П(С)БО 10 підприємства у бухгалтерському облікуповинні відображати інформацію про дебіторську заборгованістьокремо за двома видами, як зображено на рис. 1.

Види дебіторської заборгованості:

Поточнадебіторська заборгованість

Довгостроковадебіторська заборгованість

Рис. 1. Види дебіторської заборгованостіза П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

Актуальність даного питання обумовлена тим, що дебіторськазаборгованість погіршує фінансовий стан підприємства, який усвою чергу сприяє відтоку грошових потоків і відверненням їх згосподарського обороту, та призводить до уповільнення темпіввиробництва і результативних показників діяльності підприємст-ва. У свою чергу неконтрольоване зростання дебіторської забор-гованості призводить до неплатоспроможності підприємства, аотже зменшує рівень ділової активності.

Серед основної проблематики існуючої системи обліку дебі-торської заборгованості на підприємствах можна визначити:

1. Невчасна сплата та відсутність чіткого механізму деталіза-ції різних форм дебіторської заборгованості;

2. Необхідність змін у системі регістрів аналітичного та син-тетичного обліку дебіторської заборгованості. Оскільки сьогодніоблік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться водному регістрі — журналі № 3. Однак, на думку багатьох фахів-ців, це зовсім різні об’єкти бухгалтерського обліку, які лише час-тково пов’язані між собою, відповідно і обліковувати їх потрібнов різних регістрах;

3. Розробка оптимального управління дебіторської заборгова-ності на підприємстві та її виконання;

4. Актуальність і якість інформації про стан розрахунків з де-біторами, що формується на базі даних бухгалтерського облікуконкретних суб’єктів господарювання;

5. Відсутність і недостатність вивчення обліку сумнівних бо-ргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгал-терського та податкового обліку;

6. Застосування не вітчизняних, а іноземних методів аналізудебіторської заборгованості [2].

80

Однак, нині існує багато недосліджених питань з даної теми ісучасні умови господарювання вимагають вирішення ряду скла-дних облікових проблем. На процеси проблематики зростаннядебіторської заборгованості впливає як облікова політика підпри-ємства у розрахунках з покупцями та замовниками, так і еконо-мічна ситуація в країні, що зображено на рис. 2.

Проблематика зростання дебіторської заборгованості виникає через:

неправильне встановлення строків і умов надання товарних кредитів

невраховані ризики

ненадання знижок при довгостроковій оплаті

Рис. 2. Причини зростання дебіторської заборгованості

При розгляді сучасних підходів до обліку дебіторської забор-гованості можна виявити низку проблем. Для їх вирішення мож-на запропонувати методику класифікації дебіторської заборгова-ності, що дає можливість здійснювати порівняльний аналізваріантів групування розрахунків з дебіторами за класифікацій-ними ознаками з метою розробки різних типів класифікації [3].Згідно з такою методикою класифікацію дебіторської заборгова-ності слід проводити у такій послідовності: визначення мети, фо-рмулювання завдань, конкретизування користувачів інформації,вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів,надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптималь-ного типу, групування дебіторської заборгованості за обранимтипом. Одним з шляхів покращення обліку дебіторської заборго-ваності можна вважати цифровий аналіз як засіб контролю, за-конності та вірогідності господарських операцій, пов’язаних здебіторською заборгованістю. Використання цього аналізу до-зволяє виявити факти шахрайства, неефективної кредитної та ін-касаційної політики, помилок у бухгалтерському обліку [4]. Та-кож, для покращення обліку дебіторської заборгованості ви-користовуються аналітичні моделі, зміст яких полягає в оціню-ванні рівня платоспроможності дебітора на основі розробленихкритеріїв рівня неплатоспроможності, за результатами якого спи-сують дебіторську заборгованість покупців і відображають спи-сані суми як сумнівний борг.

81

Підсумовуючи викладене, щодо сучасних наукових підходів зобліку дебіторської заборгованості виявлено ряд недоліків, якіпотребують уточнення, а саме вузьке змістовне спрямування тавідсутність комплексного підходу під час визначення зазначеногопоняття. Для підвищення ефективності роботи та розвитку під-приємства зацікавлені прискорювати платежі дебіторів шляхомукладення договорів факторингу. Як елемент для вдосконаленнясистеми обліку дебіторської заборгованості можна рекомендува-ти: надання знижок при передоплаті, для постійних клієнтів акції«1+1=3», розвиток виробництва для уніфікації продуктів, чіткерозмежування дебіторської та кредиторської заборгованості в си-стемі 1С: Бухгалтерія та формування ефективної стратегії управ-ління дебіторською заборгованістю.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України№ 237 від 08.10.99.

2. Коблянська О.І. Методологічні аспекти обліку та аудиту дебі-торської заборговаості // Вісник Київського національного університетуімені Тараса Шевченка. — 2008. — № 77–78. — С. 28–34.

3. Москалюк Г.О. Система внутрішнього контролю дебіторської такредиторської заборгованості: напрямки удосконалення і розвитку /Г.О. Москалюк // Ефективна економіка. — 2013. — № 4. [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.

4. Скорба О.А. Регулювання обліку дебіторської заборгованості увітчизняній та зарубіжній практиці // Економіст. — 2009. — № 11. —С. 50–56.

Камінська Я.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Головко Т.В., к.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Постановка проблем обліку дебіторської заборгованості є до-сить актуальним завданням, адже у процесі фінансово-госпо-

82

дарської діяльності підприємства у нього постійно виникає по-треба проведення розрахунків зі своїми покупцями та замовниками.

Тоді, коли підприємство відвантажує вироблену продукцію,воно як правило, не отримує гроші негайно, а кредитує покупців.Це пов’язано з конкуренцією, яка диктує свої умови, за рахунокчого продукція відвантажується, а дебіторська заборгованістьзростає. Завдяки різноманітним причинам дебітори порушуютьабо взагалі не виконують свої зобов’язання по господарських до-говорах. Тому заборгованість може перерости в сумнівну, або,ще гірше, — у безнадійну. В цьому випадку підприємство несевитрати, які можуть негативно вплинути на фінансовий стан під-приємства. Тому, на мою думку, підприємствам необхідно вестиоблік дебіторської заборгованості так, щоб оптимізувати її обсягта забезпечити своєчасне її погашення.

За даних економічних умов досить велика кількість підпри-ємств змушені оголошувати про банкрутство. Вони не спро-можні погасити свою заборгованість ні перед іншими підпри-ємствами, ні перед персоналом, ні перед бюджетом. Для такихситуацій П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбаченонарахування резерву сумнівних боргів за двома методами [4].Але метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгова-ності використовується рідко, так як його доцільно використо-вувати на підприємствах з невеликою кількістю дебіторів, аметод застосування коефіцієнту сумнівності має багато недо-ліків, так як все одно резерву може не вистачити для списаннябезнадійної дебіторської заборгованості або, навпаки, він можебути завищений.

Тому певною проблемою є те, що в бухгалтерському облікудохід відображається незалежно від того, чи надійшли грошовікошти в оплату за продукцію чи ні. Створюється певний пара-докс — підприємство заробило прибуток, а грошей ще нема. Уфінансовій звітності підприємств цей парадокс відображаєтьсятак: зростає нерозподілений (ще невикористаний власниками)прибуток і одночасно зростає актив — дебіторська заборгова-ність. Але отримання економічних вигід у вигляді цього активуне гарантується, тобто визнаючи дохід, підприємство може і неотримати реальних грошей, а отже не зможе покрити свої певнівитрати. Тому, звичайно, краще у розрахунках використовуватипопередню оплату, для того, щоб одразу ж мати «підкріплення»майбутнього доходу. Хоча в сучасних умовах це досить складно,адже щоб залучити покупців, необхідно дати їм шанс розрахува-тися пізніше. Тому підприємствам потрібно вести детальний

83

управлінський облік дебіторів з точки зору надійності останніх,використовувати розумну систему кредитування. Постійно слід-кувати за рівнем дебіторської заборгованості і термінами її пове-рнення.

Цікавим є те, що норми податкового законодавства щодо ви-знання доходів і витрат не відповідають принципам бухгалтерсь-кого обліку. Сплата ПДВ відбувається за принципом «першої по-дії» незалежно від того, чи були надходження грошових коштів віддебіторів на поточний рахунок чи у касу підприємства. Дотриман-ня таких вимог, при відсутності надходження коштів від дебіторів,призводить до зменшення коштів підприємства. При визнанні під-приємства банкрутом, ПДВ, сплачене з суми його заборгованості,коригуванню не підлягає. Це призводить до завищення суми спла-ченого ПДВ, що теж призводить до зменшення коштів підприємс-тва. Тому виходить дещо несправедливо, оскільки ПДВ підприєм-ству потрібно сплачувати, ще не отримавши коштів на сплатуцього ПДВ. На мою думку, необхідно для визнання ПДВ викорис-товувати всім підприємствам касовий метод. Це зробило б визнан-ня ПДВ справедливішим і легшим, так як цей податок відображав-ся би для конкретної операції лише один раз, і якраз тоді, коли дляйого відображення є грошові кошти.

Також варто зазначити, що планом рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операційпідприємств і організацій для обліку дебіторської заборгованостіза товари, роботи і послуги передбачено рахунок 36 «Розрахункиз покупцями та замовниками», який має 4 субрахунки. Проте се-ред них не передбачено жодного для обліку розрахунків із замов-никами. Як свідчить практика, у разі одержання спецзамовленнявід контрагента існує більша впевненість у одержанні коштів, ніжпри звичайному продажі виготовленої продукції. Тому можна за-пропонувати доповнити рахунок 36 субрахунками 365 «Розраху-нки з вітчизняними замовниками» і 366 «Розрахунки з іноземни-ми замовниками» з відповідним корегуванням характеристиксубрахунків 361 і 362 Інструкції про застосування плану рахун-ків. Таке доповнення дозволило б деталізувати перелік дебіторівта покращило б управління ними.

Література1. Гринюк І.М., Орлова В.К. Проблеми обліку дебіторської заборго-

ваності// Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». Збірник науковихпраць. Луцький національний технічний університет. — 2013. — Вип.10 (37). — С. 184—188.

84

2. Єфіменко Т.І. Сумнівна дебіторська заборгованість: формуванняоблікової політики// Економіка. Управління. Інновації. — 2014. —Вип. 1 (11).

3. Неживенко А.П. Методика обліку дебіторської заборгованості іосновні напрямки її вдосконалення// Вісник Харківського національно-го аграрного університету ім. В.В.Докучаєва. Сер.: Економічні науки.— 2013. — № 7. — С. 165—170.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість». Затверджене наказом Міністерства фінансів Українивід 08.10.1999 р. № 237, зі змінами.

5. Скрипник М., Кладькова В. Проблеми обліку та управління розра-хунками з покупцями та замовниками // Збірник наукових праць держа-вного економіко-технологічного університету транспорту. — 2013. —Вип. 25. — С. 277—286.

Канеса Ю.М., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Лежненко Л.І., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРЕХОДУУКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНІ

СТАНДАРТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

На сьогоднішній день об’єктивною умовою інтеграції Україниз країнами ЄС виступає необхідність удосконалення системи бу-хгалтерського обліку та фінансової звітності. Зникнення еконо-мічних і торгових бар’єрів призводить до того, що інвестори по-чинають придивлятися до нових країн, що розвиваються тавиходять на світову арену. Саме на цьому етапі і виникає потребау підготовці загальноприйнятої фінансової звітності, основніпринципи якої ґрунтуються на міжнародних стандартах фінансо-вої звітності (далі — МСФЗ). Перехід на МСФЗ для українськихпідприємств передбачає ряд переваг, які сприятимуть припливуіноземних інвестицій, посиленню економічних інтеграційнихпроцесів, виходу на нові ринки, а також створенню умов до уні-фікації економічної інформації. Проте існують певні проблеми, асаме: немає єдиної методології з переходу на міжнародні станда-рти, є недоліки в законодавстві, які вступають у суперечність зміжнародним стандартами, організаційні та методичні проблеми

85

на мікроекономічному рівні. Тому вирішення проблеми застосу-вання підприємствами МСФЗ на даному етапі економічного роз-витку України є одним з найголовніших питань у контексті фун-кціонування всієї вітчизняної системи бухгалтерського обліку.

Складність у невирішеність проблем адаптації національної сис-теми бухгалтерського обліку в Україні до вимог МСФЗ обумовлюєпотребу в дослідженні та узагальненні досвіду щодо їх вирішення.

Стандартизація МСФЗ не ставить на меті деталізувати всіпроцедури та механізми фінансового обліку, в багатьох випадкахвіддаючи перевагу довірі до професійної самостійності бухгалте-рів, які при вирішенні багатьох питань мають покладатися наслужбове сумління та особисті професійні судження [4].

Існують вагомі причини, які поступово схиляють підприємст-ва України до переходу на міжнародні стандарти обліку. Найсут-тєвішою серед них є те, що такий перехід дозволить уникнутиоблікового хаосу, коли одне підприємство формує звітність од-ночасно згідно національним і міжнародним вимогам, що в своючергу може ввести в оману чи ускладнити розуміння інформаціїінвесторами, кредиторами та іншими користувачами. Друга при-чина пов’язана з тим, що одразу виникають переваги для ринківкапіталу, що надає можливість швидше реагувати на коливаннячи зміни в інформації. І, наостанок, це суттєва допомога бухгал-терам і підприємцям у формуванні швидкої, правдивої, достовір-ної інформації, веденні обліку та складання звітності.

Необхідно зазначити, що на даному етапі, згідно із законодавчи-ми і нормативними вимогами, умовами переходу на міжнародністандарти фінансової звітності є вимоги, зазначені в Законі України«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ст. 12, п.2, щодо складання фінансової звітності та консолідованої фінансо-вої звітності публічними акціонерними товариствами, банками,страховиками, а також підприємствами, які провадять господарськудіяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Мініст-рів України [2]. А саме відповідно до п. 2 Постанови КМУ «Про за-твердження Порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000№419 фінансову звітність і консолідовану фінансову звітність заМСФЗ складають підприємства, які провадять господарську діяль-ність за такими видами [4]:

• надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійногозабезпечення, а також недержавне пенсійне забезпечення — по-чинаючи з 1 січня 2013 року;

• допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страху-вання — починаючи з 1 січня 2014 року.

86

Отже, перелічені суб’єкти господарювання, при вирішенніпридбання їх частки та можливій співпраці з іноземними компа-ніями, будуть розглядатися першими.

Однак перехід на МСФЗ вимагає вирішення ряду проблем, се-ред яких є такі:

• необхідність формування інституційних механізмів, що забез-печують розроблення, впровадження МСФЗ і нагляд за їх дотри-манням на міжнародному, національному і регіональних рівнях, атакож забезпечення скоординованої роботи цих механізмів;

• потреба у вирішенні питань правового впровадження МСФЗв національну практику, розроблення нових нормативів і внесен-ня змін до діючої законодавчо-нормативної бази;

• усвідомлення та чітке розуміння сфери застосування МСФЗна національному рівні;

• необхідність вирішення технічних питань, пов’язаних як зіспецифікою МСФЗ, так і з національними особливостями ;

• відсутність досвіду стажування працівників у Раді з Міжна-родних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО) [3].

При переході на міжнародні стандарти увагу слід звернути наможливі фінансові витрати підприємства та шляхи їх мінімізації.Так, середня вартість переходу на МСФЗ за допомогою найвідомі-ших аудиторських чи консалтингових фірм (PWC, Ernst&Young,Deloitte і KPMG) становитиме орієнтовно 20 тис. дол. США, у тойчас як вартість послуг компаній нижчого ешелону (Baker TillyGrant, Thornton, BDO) складатиме близько 10 тис. дол. США.

Крім кадрової проблеми, пов’язаної з підготовкою і навчан-ням спеціалістів, при переході на МСФЗ суттєву увагу вартоприділити також мовному бар’єру. Оскільки офіційна моваМСФЗ — англійська, то це значно ускладнює роботу з нововве-деннями в стандартах і своєчасністю їх застосування. Певнихтруднощів при складанні звітності за міжнародними стандартамиможуть також зазнати ті підприємства, які автоматизували про-цес ведення обліку та складання звітності, оскільки форми і стру-ктура фінансових звітів можуть не співпадати [5].

Проблеми, пов’язані із переходом українських підприємств наМСФЗ, не можуть нівелювати тих переваг, які виникнуть у зв’язкуз такими змінами. Позитивними сторонами застосування МСФЗ якдля суб’єктів господарювання, які складають фінансову звітність,так і для її користувачів є: можливість отримання необхідної інфо-рмації для прийняття управлінських рішень; забезпечення порів-нянності показників звітності з іншими суб’єктами господарюван-ня, незалежно від того, резидентом якої країни вони є і на якій

87

території здійснюють господарську діяльність; можливість залу-чення іноземних інвестицій і позик, а також виходу на міжнародніринки; забезпечення більшої довіри з боку потенційних партнерів;надійність і прозорість інформації [5].

Можна стверджувати, що МСФЗ — це фінансова мова, якоюспілкуються компанії провідних країн світу. Вивчення цієї мовидопоможе Україні активніше брати участь у процесах інтеграціїта глобалізації і дозволить наблизитися до могутніх світових фі-нансових інституцій.

Література1. Голов С.Ф. МСФЗ у форматі Мінфіну / С. Голов // Бухгалтерсь-

кий облік і аудит. — 2013. — № 4. — С. 3–8.2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність

в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14

3. Кузіна Р.В. Гармонізація фінансової звітності: міжнародний до-свід та українська практика / Р.В. Кузіна // [Електронний ресурс]. Ре-жим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/12695.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження По-рядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 №419. [Електро-нний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/419-2000- %D0 %BF

5. Трачова Д. М. Перехід на міжнародні стандарти обліку та звітно-сті: проблеми на перспективи. / Д. М. Трачова, Л. А. Сахно // Збірникнаукових праць Таврійського державного агротехнологічного універси-тету (економічні науки). — Мелітополь: Вид-во Мелітопольська типо-графія «Люкс», 2012. — № 2 (18), том 6. — С. 270–276.

6. International Financial Reporting Standards and other InternationalAccounting Standards Board publications. [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://www.iasb.org.

Каргородська О.М., студент ОЕФ, 5 курсуспеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гнилицька Л.В., д.е.н. професоркафедри обліку підприємницької діяльності

СИСТЕМА ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВНА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯПитання обліку виробничих запасів на підприємствах у сучас-

них умовах господарювання набувають особливої актуальності узв’язку з потребою швидкої і достовірної інформації для прийн-

88

яття обґрунтованих управлінських рішень. Запаси є вагомою час-тиною активів підприємства, і вони займають особливе місце ускладі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підпри-ємств різних сфер діяльності, а також при визначенні результатівгосподарської діяльності підприємства та при висвітленні інфор-мації про його фінансовий стан. Система бухгалтерського обліку,яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, на-дану різними ринковими системами для ефективного управління,в свою чергу, вимагає повної, достовірної інформації про наяв-ність та рух виробничих запасів.

Проблеми розвитку та вдосконалення обліку та контролювиробничих запасів відображені у працях багатьох науковців,проте вони і досі не втрачають своєї актуальності й потребуютьподальшого дослідження. Основними завданнями удосконален-ня системи обліку та контролю виробничими запасами є: ство-рення раціональної системи організації обліку запасів на під-приємстві; удосконалення існуючих методів оцінки та про-ведення інвентаризації виробничих запасів; удосконалення сис-теми контролю виробничих запасів на всіх етапах технологічно-го процесу; створення інформаційної бази обліку та контролювиробничих запасів за центрами відповідальності та загалом попідприємству [4].

Практика показує, що процес обліку використання виробни-чих запасів все ж таки є трудомісткою ділянкою. Тому не дивно,що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, ана деяких — запущеність обліку, що призводить до великихвтрат запасів. Усе це зайвий раз підтверджує, що до цього часузалишаються невирішеними багато важливих питань, пов’язанихз розробкою науково обґрунтованої системи обліку використаннявиробничих запасів.

Аналізуючи в цілому практичні аспекти обліку виробничихзапасів, можна виокремити такі негативні риси:

— низький рівень оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств;

— невідповідний рівень контролю та оперативного регулю-вання процесів утворення запасів;

— обмеженість контролю використання виробничих запасівтощо.

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отри-мання інформації про виробничі запаси, використання нетради-ційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефек-тивного їх використання та оптимізації результатів діяльності

89

підприємства через застосування принципів і методів бухгалтер-ського обліку.

Саме тому можна виділити такі напрямки вдосконалення об-ліку виробничих запасів на підприємствах:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств, яке забезпечу-ється запровадженням інформаційних технологій обробки еко-номічної інформації;

2) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичнихробіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раці-ональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів,оскільки успішне функціонування підприємств залежить, перш завсе, не тільки від удосконалення внутрішньогосподарської діяль-ності взагалі, а і від того, наскільки розвинута система автомати-зації їхньої діяльності;

3) узгодження механізмів управлінського та податкового облі-ку виробничих запасів;

4) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на осво-єння нової техніки і технології виробництва;

5) чітка організація обліково-контрольних процедур руху за-пасів підприємств (застосування прийомів обліку за центрамивідповідальності, заходів контролю та оперативного регулюванняпроцесів утворення запасів).

Підсумовуючи, можна стверджувати, що реалізація переліче-них напрямів удосконалення обліку запасів підприємством при-зведе до значного підвищення результативності його фінансово-економічної діяльності.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні» від 16.07.99 р. № 996-Х.І.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» : На-каз МФУ від 20.10.1999 № 246.

3. Наказ Міністерства фінансів України «Інструкція з інвентаризаціїосновних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінно-стей, грошових коштів і документів та розрахунків» № 69 від11.08.1994 р. Поточна редакція від 18.11.2011 р.

4. Данілочкіна О. В. Актуальні проблеми організації і ведення облікувиробничих запасів підприємствами України // Економічний вісник. —2012. — № 18/1. — С. 47–49.

90

Карпенчук Т. П., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік та аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л. П., асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІЯК ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

На сьогоднішній день в Україні необхідні радикальні зміни ворганізації та стимулюванні ефективності праці, що є обов’язко-вою передумовою сталого соціально-економічного розвиткукраїни. Тому закономірною є потреба у своєчасній та об’єктивнійдостовірній інформації щодо оплати праці з погляду кожної ізсторін соціально-трудових відносин — держави, роботодавця інайманого працівника.

Актуальність даної теми необхідно розглянути в контекстірозкриття структури фонду оплати праці, яку пропонує чинне за-конодавство, і на основі якого формується інформація про оплатупраці в межах кожного підприємства, а також у масштабах усієїдержави.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995року №108/95-ВР (зі змінами і доповненнями), заробітна плата —це винагорода, обчислення, зазвичай, у грошовому вираженні, якіза трудовим договором власник або уповноважений ним органвиплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітноїплати залежить від складності й умов виконуваної роботи, про-фесійно-ділових якостей працівника, результатів його праці тагосподарської діяльності підприємства [2].

На сучасному підприємстві формування фонду оплати праціздійснюється відповідно до показників кількості працівників, якіберуть участь у виробничому процесі, рівня кваліфікації, рівняоплати праці цих робітників. Невід’ємним фактором формуванняфонду оплати праці є також мінімальне гарантування оплатипраці, здійснення якого спирається на комплексне, взаємо-пов’язане використання державно-нормативного і коллективно-договірного методів регулювання заробітної плати. Обо-в’язковотакож необхідно враховувати вимоги чинного законодавства, щорегламентують здійснення роботи в нічний час, понадурочнихгодин, оплату відпусток, святкових та неробочих днів тощо.

Для оцінювання розміру та структури заробітної плати найма-них працівників застосовується показник фонду оплати праці.

91

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженоїНаказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004pоку № 5, до фонду оплати праці включаються нарахування най-маним працівникам у грошовій і натуральній формі (оцінені вгрошовому вираженні) за відпрацьований і невідпрацьований час,який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від дже-рела фінансування цих виплат [1]. Ознайомившись з цією Інстру-кцією, можна запропонувати схему структури фонду оплати пра-ці на підприємстві, яку зображено на рис. 1.

Фонд оплати праці

Фонд основної заробітної плати

Фонд додаткової

заробітної платиІнші

заохочувальні та

компенсаційні виплати

Рис. 1. Структура фонду оплати праці, згідноз Інструкцією зі статистики заробітної плати

Проте визначено, що в законодавстві існує певна кількістьрозбіжностей в складових структури заробітної плати. В ст. 2 За-кону «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (зі змі-нами і доповненнями) вказано, що фонд оплати праці складаєтьсяз трьох частин: основна, додаткова, інші заохочувальні та компе-нсаційні виплати. Такий поділ не відповідає КЗпП від 10.12.1971№ 322-VIII (зі змінами і доповненням), оскільки він не передба-чає включення до заробітної плати компенсаційних виплат (цимвиплатам у Кодексі законів про працю присвячується спеціальнаглава), а також наданих підприємствами працівникам додатковихсоціально-побутових пільг. Необхідно наголосити, що це важли-во для визначення правового режиму окремих видів виплат, щоздійснюються підприємствами на користь працівників. На сього-днішній день питання складових заробітної плати залишаєтьсядискусійним. Виходячи з структури заробітної плати, як вонаописана в ст. 2 Закону «Про оплату праці» від 24.03.1995 року№108/95-ВР (зі змінами і доповненнями), заробітна плата взагалі

92

повинна бути визначена як будь-яка виплата в грошовій форміабо видача в натуральній формі, що провадиться підприємствомна користь працівника і має заохочувальний чи компенсаційнийхарактер.

Отже, структура фонду оплати праці є важливим компонентомдля організації бухгалтерського обліку розрахунків з працівни-ками. Через існування розбіжностей у законодавчій базі щодоскладових структури заробітної плати можна вважати, що данаінформація недостатньо задовольняє потреби системи ефектив-ного управління підприємством.


1. Інструкція зі статистики заробітної плати: Затверджена НаказомДержавного комітету статистики України від 13.01.2004 pоку № 5 [Еле-ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, зі змінами і доповненнями.

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, зізмінами і доповненнями [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua

Кірнос К.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРИ СКЛАДАННІФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ БАНКІВ ЗГІДНО МСФЗ

Економічне середовище в Україні нерозривно пов’язане з по-стійним розвитком діяльності банківських установ. Банківськасистема має надзвичайно важливе значення, не лише на внутріш-ньому ринку України, але й в розширенні її участі в процесахглобалізації фінансових ринків та інтеграції економіки держави всвітову господарську систему. Банки проводять активну кредит-ну політику, здійснюють операції з дорогоцінними металами,операції на фондовому та валютному ринках, надають консуль-таційні та інші послуги.

93

Обов’язковою умовою діяльності банків є ведення обліку усіхздійснених операцій і складання фінансової звітності. Користу-вачі фінансової звітності банків зацікавлені в отриманні повної тадостовірної інформації, яка розкиває фінансовий стан і дає уяв-лення про рівень надійності банку.

Дослідженнями фінансової звітності щодо організації та мето-дики формування, порядку її складання та подання займаласьзначна кількість науковців і практиків, зокрема: Л.М. Кіндрацька[3], О.Е. Кузьмінська, В.Б. Кириленко [4], Сопко В., ЗавгороднійВ. [5] та інші. Однак, однією з надзвичайно важливих проблем усучасній банківської практиці є проблема складання та поданняфінансової звітності згідно вимог МСФЗ.

Запроваджуючи Міжнародні стандарти фінансової звітностібанківські установи стають прозорішими. Зокрема,звітність скла-дена за міжнародними стандартами, дає змогу об’єктивно оціню-вати стан фінансовий стан банку і приймати обґрунтовані управ-лінські рішення, а також сприяє росту довіри потенційних клієн-тів до облікових даних звітних форм.

Щоб інформація, представлена у фінансових звітах, була ко-рисною користувачам, вона повинна відповідати основним прин-ципам: безперервність діяльності, сталість правил бухгалтерсько-го обліку, обачливість, нарахування доходів та витрат (поділзвітних періодів), дата операції, прийнятність вхідного балансу,відкритість, консолідація, суттєвість.

Основними якісними характеристиками фінансових звітів,складених за МСФЗ, є доречність і правдиве подання, яке вклю-чає в себе три основні характеристики: повноту звіту, нейтраль-ність і безпомилковість [1].

Доцільно звернути увагу на проблемні аспекти щодо форму-вання облікової політики банків згідно вимог МСФЗ. Обліковаполітика банку повинна бути послідовною та єдиною під час під-готовки вступного балансу й звітних форм за перший звітний іпорівняльні періоди. Розроблена облікова політика згідно МСБО8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [2]з урахуванням вимог міжнародних стандартів повинна розкри-вати:

— принципи, методи, порядок обліку активів і зобов’язань, атакож відповідність вимогам кожного міжнародного стандарту,що діє на звітну дату першої фінансової звітності за МСФЗ;

— план рахунків з ієрархією і набором аналітичних позицій закожним субрахунком, що дозволить формувати необхідні примі-тки до звітності;

94

— журнал скоригованих бухгалтерських проведень,якокремого документа, в якому слід відображати зміст операції,кореспонденцію в обліку та суму коригувань на дату складан-ня звітності;

— склад пакету звітності (форми основних звітів,алгоритм за-повнення звітності), строки їх подання;

— схему документообігу з переліком документів,поділ функ-цій і відповідальності;

— порядок закриття періоду з описом проведення процедурзакриття, формування вартості окремих груп активів на певнузвітну дату;

— методологію формування консолідації звітності;— строки виконання подання (у випадку, коли компанія скла-

дає консолідовану фінансову звітність);— інші регламенти, які забезпечують виконання вимог облі-

кової політики.Отже, можна зробити висновки, що дотримуватись вимог

МСФЗ у банківській практиці складно, тому доцільно визначитиосновні проблеми, які потребують подальшого дослідження: ор-ганізація формування фінансової звітності за міжнародними ста-ндартами є трудомістким процесом і супроводжується трудно-щами нормативно-правового характеру, фінансовими та кад-ровими проблемами. З урахуванням цього, існує необхідністьрозробки методичного забезпечення процесу перехідного періодуі трансформації облікових даних і бухгалтерського обліку всієїбанківської діяльності.


1. Концептуальна основа фінансової звітності від 01.09.2010 [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_009.

2. Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс]— Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/929_010

3. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках[Текст]: Підручник. / Л.М. Кіндрацька — К.: КНЕУ, 2008. — 816 с.

4. Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. Організація обліку в банках[Текст]:навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О.Е. Кузьмінсь-ка, В.Б. Кириленко.— К.: КНЕУ, 2002. — 282 с.

5. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку,економічного контролю та аналізу [Текст]: Підручник/ В. Сопко, В. За-вгородній. — К.: КНЕУ, 2000. — 260 с.

95

Климнюк А.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ісай О.В., к.е.н.,доцент кафедри бухгалтерського обліку

МЕТОДИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Будь-якому підприємству, що веде виробничу чи іншу комер-ційну діяльність, необхідно мати визначений капітал, що пред-ставляє собою сукупність коштів і матеріальних цінностей, фі-нансових вкладень і витрат на придбання ресурсів, необхіднихдля здійснення його господарської діяльності.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власногокапіталу у створенні підприємства будь-якої форми власності таподальшого його ефективного функціонування та розвитку.

Питання обліку власного капіталу, його структури, формуван-ня і використання розглянуті у наукових працях вітчизняних і за-рубіжних учених, таких як Ф.Ф. Бутинець, Я.В. Соколов, В.М.Пархоменко, С.Ф. Голов, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, Э.С. Хендрик-сен, М.Ф. Ван Бреда та інші автори.

Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової зві-тності», власний капітал — це частина в активах підприємства,яка залишається після вирахування його зобов’язань [1].

На відміну від національних положень, у міжнародних стан-дартах не використовується такий термін, як «власний капітал»,натомість використовується поняття «чисті активи».

Власний капітал складається з таких елементів:— зареєстрованого капіталу;— капіталу у дооцінках;— додаткового капіталу;— резервного капіталу;— нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);— неоплаченого капітал;— вилучений капіталу [2].У цих складових розкривається інформація про внески влас-

ників до капіталу підприємства, суму нерозподіленого прибутку(непокритого збитку) за звітний період.

В економічній літературі виділяють різноманітні напрямкикласифікації власного капіталу, це спричинило відмінності в ме-тодиках бухгалтерського обліку власного капіталу.

96

У світовій практиці власний капітал підприємства за часом таіджерелами утворення може бути розділений на дві складові:

1) вкладений (інвестований) капітал;2) зароблений капітал:— доходи і витрати, що відносяться безпосередньо на капітал;— накопичений нерозподілений чистий прибуток;— резерви, створені з чистого прибутку.Складові власного капіталу за національними стандартами:1) вкладений інвестиційний капітал:— статутний капітал;— додатково вкладений капітал;2) накопичений капітал:— нерозподілений прибуток (непокритий збиток);— резервний капітал;— інший додатковий капітал.Класифікація власного капіталу за джерелами його утворення

є досить важливою при визнанні його елементів, тому враховую-чи різницю у джерелах формування у міжнародній і вітчизнянійпрактиці, також існують відмінності у компонентах фінансовоїзвітності за МСФЗ і НП(С)БО [3].

Організація обліку власного капіталу має певні недоліки:— не розроблено окремий стандарт, який би мав регламенту-

вати облік власного капіталу;— аналітичний облік за окремими елементами власного капі-

талу є недосконалим;— не розроблено нормативно-методичні рекомендацій щодо

обліку власного капіталу.Зважаючи на проблеми, які виникають при обліку власного

капіталу,можна запро понувати наступні шляхи їх вирішення: продовження гармонізації міжнародних і національних ста-

ндартів бухгалтерського обліку; вдосконалення фінансової звітності із обліку власного капі-

талу; розробка стандартизованих форм первинних документів для

обліку операцій із власним капіталом; визначення оптимального співвідношення між власним та

залученим капіталом, який необхідний для фінансування активівсуб’єкта господарювання;

підприємства повинні чітко визначати порядок та умовизбільшення або зменшення власного капіталу, порядок форму-вання резервного капіталу, додаткового капіталу, порядок вико-ристання нерозподіленого прибутку.

97


1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «За-гальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджене наказом Міністер-ства фінансів України від 07 лютого 2013 р. № 73.

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань, і господарських операцій під-приємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30 листопада 1999 р. № 291, зі змінами та доповнен-нями.

3. Власний капітал: облік та представлення в звітності в контекстінаціональних та міжнародних стандартів [Електронний ресурс] / Л. В.Коваль, В. В. Горбатюк // Економічні науки. Cер.: Облік і фінанси. —2013. — Вип. 10(3). — С. 310—318.

Ковальчук В.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІЯК ОСНОВА ДЛЯ ВІДКРИТТЯ НОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

У МЕЖАХ ЗАГАЛЬНОСУСПІЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Розвиток інформаційних технологій набирає шалених обер-тів і поступово просувається на одну з перших сходинок у пе-реліку потреб сучасного суспільства. Трансформація кожноїкраїни та інтеграція у світовий економічний простір на фонітаких інституціональних змін призводить до виникнення новихвимог щодо будь-якої інформації, зокрема, стосовно забезпе-чення її якості.

Будь-які рішення приймаються на основі отриманої інформа-ції, яка є необхідним засобом їх розробки та реалізації. Як відо-мо, 70 % інформації, що використовується у процесі управління,— це бухгалтерська інформація. Саме тому доцільним є форму-вання ряду вимог щодо якості облікової інформації для підпри-ємств на державному рівні з метою полегшення процесу прийн-яття рішень управлінцями різного рівня.

На якість інформації впливають безліч факторів, одним з якихє методологія її формування. До ефективності інформаційного

98

забезпечення управління соціальними системами, висуваєтьсяряд вимог. Серед них можна визначити такі: мінімальність і до-статність інформації, забезпечення високої вірогідності відомос-тей. Слід зауважити, що до цього переліку необхідно додати та-кож: доступність і простоту сприйняття, виключення багато-значності (яка може стати загрозою для сприймання інформації),оперативність (важливим є швидке отримання потрібної інфор-мації), що забезпечить прийняття ефективних управлінських рі-шень.

Обліковій інформації притаманні деякі особливості, що ви-пливають із її сутності, зокрема:

залежність від об’єкта управління; необхідність застосування операцій автоматизованого об-

роблення даних із забезпеченням високої точності результатівобчислень;

необхідність стиснення розмірів даних при передаванні ізнижчої ланки управління до вищої;

необхідність нагромадження й тривалого зберігання тощо [4].Найважливішим джерелом сучасної системи інформаційного

забезпечення процесу прийняття економічних рішень в умовахневизначеності та обмеженості ресурсів є фінансова звітність.Підвищення ролі як фінансової звітності, так і бухгалтерськогообліку в цілому є результатом розширення кола суб’єктів управ-ління підприємством, тобто суб’єктів, які мають право прийматиінвестиційні та інші господарські рішення спираючись на даніфінансової звітності.

На сьогодні, міжнародні стандарти фінансової звітності (далі— МСФЗ) є найперспективнішою системою обліку, яка знахо-дить свою необхідність у широких колах користувачів різнихкраїн світу. Принципи формування звітності згідно з МСФЗ, роб-лять її зручнішою і дають змогу відображати істинний майновийстан організації. Це підтверджує необхідність і корисність проце-су впровадження міжнародних стандартів для всіх секторів еко-номіки України [5].

Позитивними наслідками застосування МСФЗ як для внутрі-шніх, так і для зовнішніх користувачів є:

— можливість отримання необхідної інформації для прийнят-тя виважених рішень;

— відносна легкість залучення іноземних інвестицій і позик, атакож виходу на нові ринки;

— можливість реального прогнозу щодо майбутньої діяльнос-ті підприємства;

99

— можливість порівнювати звітність з іншими організаціями,незалежно від того, на якій території вони здійснюють господар-ську діяльність (резидент чи нерезидент);

— прояв сучасних поглядів, у результаті чого отримання бі-льшої довіри з боку потенційних партнерів;

— надійність інформації (у більшості випадків);— прозорість інформації, що забезпечується шляхом дотри-

мання правил складання звітності, а також численними пояснен-нями до неї.

Із зазначених переваг можна побачити, наскільки важливийпроцес трансформації фінансової звітності відповідно до міжна-родних стандартів. Принципи, на яких побудована звітність згід-но МСФЗ, надають можливість врахувати всі фактори для відо-браження найточнішої інформації про майновий стан організації,що у свою чергу має суттєвий вплив на прийняття рішень як на-ціональними, так й іноземними інвесторами. Це вкотре підтвер-джує необхідність впровадження МСФЗ для всіх секторів еконо-міки України.

Проте процес трансформації фінансової звітності з національ-них стандартів у міжнародні потребує значних затрат часу та ре-сурсів, але в даному випадку «засоби виправдовують цілі». Удо-сконалення принципів складання, змісту форм фінансової звіт-ності, можливість додаткового розкриття інформації — забезпе-чить підвищення її інформативності та значення.

Перехід на МСФЗ дозволить захищати інтереси підприємств-експортерів у антидемпінгових розслідуваннях, а також змен-шить витрати національних компаній по залученню іноземнихінвестицій. Єдиною глобальною проблемою залишаються фінан-сові вкладення для переходу.

Література1. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні від 16.07.99 р. №996-ХІV. [Електронний ресурс] — Режим до-ступу: http: //zakon1.rada.gov.ua

2. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). [Електро-нний ресурс] — Режим доступу: http: www.minfin.gov.ua

3. НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». [Електро-нний ресурс] — Режим доступу: — www.minfin.gov.ua

4. Писаревська Т. А. Інформаційні системи обліку та аудиту: Навча-льний посіб.— К.: КНЕУ, 2004. — 369 с. — С. 24.

5. Laughlin R. Critical accounting: nature, progress and prognosis [текст]/ R. Laughlin// Accounting Auditing & Accountability Journal, 1999. —Vol. 12, №1. — Р. 73–78.

100

Ковтун Ю.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Семениченко Ю.К., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ПРОБЛЕМИ УЗГОДЖЕННЯ БАНКІВСЬКОЇФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ З ВИМОГАМИ МСФЗ

Як і будь-яка комерційна організація в Україні, банки ведутьбухгалтерський облік усіх операцій і складають фінансову звіт-ність. Значна кількість банків України побудовано з участю іно-земних засновників. Зовнішні користувачі зацікавлені в отриман-ні повної та достовірної інформації, що розкриває фінансовийстан банків, тому саме банківська система України першою ізвсіх структур перейшла на підготовку фінансової звітності заміжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), які по-стійно переглядаються та вдосконалюються. Це, безумовно, по-зитивно вплинуло на підвищення якості, прозорості та аналітич-ності інформації, яка розкривається у фінансовій звітності банків,та посприяло її узгодженості з основними вимогами МСФЗ. Вод-ночас на сьогодні ще існують певні розбіжності між вимогамичинного банківського законодавства та МСФЗ щодо фінансовоїзвітності [2, c. 48].

Проблемами обліку за МСФЗ в останні роки займаються бага-то українських і зарубіжних авторів. Питання застосування між-народних стандартів і впровадження їх у національні системи бу-хгалтерського обліку завжди було дискусійним як у науковихколах, так і серед фахівців-практиків. Серед вітчизняних ученихвагомий внесок у виявлення цієї проблеми внесли Бутинець Ф.Ф,Голов С.Ф., Ілляшенко К.В., Кіндрацька Л.М., Коренєва О.Г., Ла-рікова Т.В., Ричаківська В.І., СнігурськаЛ.П., Сопко В.В., ШубінаС.В. та ін.

Незважаючи на велике коло вчених-дослідників, що вивчаютьпроблему переходу вітчизняних банків на формування фінансо-вої звітності згідно МСФЗ, обрана тема й досі актуальна. Питан-ня швидких темпів упровадження, недостатньої кваліфікації спе-ціалістів, відповідності нормативної бази та проблеми складностіокремих стандартів є недостатньо вивченими.

Звітність, складена відповідно до міжнародних стандартів ви-кликає більшу довіру у іноземних інвесторів і можливих партне-

101

рів. МСФЗ надають можливість об’єктивно розкривати існуючіфінансові ризики. Це є досить важливим, оскільки Україна інтег-рується у Європейське співтовариство і визнання українських ба-нків на міжнародній арені сприятиме зміцненню вітчизняної еко-номіки, відкриттю нових можливостей для іноземних інвесторів,покрашенню рівня життя населення.

Проте існують певні проблеми впровадження норм МСФЗ:відсутність в Україні відповідної ринкової інфраструктури, не-узгодженість і часті зміни окремих законодавчих норм, відсут-ність чітких і зрозумілих роз’яснень, рекомендацій, інструкційз практичного застосування МСФЗ [1, c. 70] та, що є дуже ак-туальним у наш час, повільне реформування системи освіти,недостатня кількість висококваліфікованих фахівців-практиківіз МСФЗ.

Однією із важливих проблем, яка характерна виключно длябанківської системи, є суцільна регламентація бухгалтерськогообліку державним органом — Національним банком України. Зодного боку, вона забезпечує єдність методології усієї банківсь-кої системи країни, а отже, підвищує спів ставність фінансовихзвітів окремих банків. З іншого боку, процес внесення змін у но-рмативні документи самого Національного банку є достатньо до-вгим. Через це трапляються ситуації, коли нові міжнародні стан-дарти вже набувають чинності, а банки не мають змоги їх засто-сувати у своїй фінансовій звітності з приводу того, що не внесенівідповідні зміни у нормативні документи Національного банку[3, c. 379].

Вирішення цієї проблеми науковці здебільшого бачать у вста-новленні на законодавчому рівні обов’язку Національного банкуУкраїни вносити зміни у нормативні документи не пізніше моме-нту введення в дію нових стандартівта змін до чинних стандартів.

Серед основних завдань на шляху узгодження банківської фі-нансової звітності з вимогами МСФЗ, можна виділити такі:

1) розробка нових єдиних стандартів бухгалтерського облікута звітності для банків, що будуть відповідати вимогам МСФЗ іяких будуть дотримуватись усі банківські установи в Україні, атакож постійне їх удосконалення відповідно до Міжнароднихстандартів фінансової звітності;

2) підвищення кваліфікації кадрів, робота щодо якісного по-ліпшення підготовки викладацького складу й підвищення вимогдо навчання бухгалтерів [5, c. 73];

3)спрощення загального Плану рахунків бухгалтерського об-ліку в банках з метою формування в подальшому уточнених ста-

102

тей звітності, які б містили результати дійсно проведених опера-цій у банку.


1. Варчук О. А., Андрусяк А. В. Проблеми формування фінансовоїзвітності банків України згідно міжнародних стандартів фінансової зві-тності / О. А. Варчук, А. В. Андрусяк // Економіка харчової промисло-вості. — 2013. — №2 (18). — С. 68–70.

2. Литвин Н. Концептуально-правові засади складання фінансовоїзвітності банками України / Н. Литвин // Бухгалтерський облік і аудит :науково-практичний журнал. — 2012. — № 7. — С. 48–53.

3. Мудаєва А. Д. Теоретичні підходи до гармонізаціїї бухгалтерсько-го обліку і звітності вітчизняних банків / А. Д. Мудаєва // Теоретичні таприкладні аспекти аналізу фінансових систем: Збірник тез ХІІ Міжна-родної науково-практичної конференції аспірантів та студентів. 28-29березня 2012 р. — С. 378–380.

4. Павелко О. В. Проблемні аспекти складання фінансової звітностібанків відповідно до МСФЗ/ О. В. Павелко // [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/5520/1/178.pdf

5. Петрушевський Ю., Олейник В. Реформування бухгалтерськогообліку та фінансової звітності в банківській системі України / Ю. Пет-рушевський, В. Олейник // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 61–64.

Козиренко А. В., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Івченко Л. В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОДІЙПІСЛЯ ДАТИ БАЛАНСУ ВІДПОВІДНО

ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВАТА ЗАКОНОДАВСТВА РОЗВИНЕНИХ КРАЇН ЄВРОПИФінансова звітність виступає основним джерелом інформа-

ції про майновий і фінансовий стан підприємства, а також ре-зультати його виробничо-господарської діяльності за певнийперіод.

Процес підготовки річних фінансових звітів займає багато ча-су, тому не дивно, що фінансова звітність потрапляє в руки інве-сторів, на загальні збори акціонерів через значний проміжок часупісля закінчення фінансового року. За цей час можуть відбутись

103

події, інформація щодо яких є суттєвою і корисною для користу-вачів і може вплинути на стан підприємства загалом.

Дане питання регулюється П(С)БО 6 «Виправлення помилок ізміни у фінансових звітах» та у випадку, якщо підприємство по-дає звітність відповідно до міжнародних стандартів — МСБО 10«Події після звітної дати».

Згідно з П(С)БО 6, подія після дати балансу — це подія, якавідбувається між датою балансу і датою затвердження керівницт-вом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, якавплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати дія-льності та рух коштів підприємства.

Під датою балансу розуміють дату, на яку складено баланспідприємства. Події після дати балансу можуть вимагати коригу-вання певних статей або розкриття інформації про ці події в при-мітках до фінансових звітів.

Відповідно до МСБО 10, події після дати балансу — це сприя-тливі та несприятливі події, які відбуваються від дати балансу додати затвердження фінансових звітів до випуску [1]. Бачимо, щотрактування майже ідентичні.

Спосіб внесення змін в обліку та звітності залежить від того,чи пов’язана нова інформація з умовами, які існували на дату ба-лансу, або вона вказує на умови, що виникли після цієї дати.

Як відомо, визначають два типи подій:— події після дати балансу, які надають додаткову інформа-

цію про визначення сум, пов’язаних з умовами, що існували надату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зо-бов’язань. Виправлення і зміни в обліку та звітності цих подійвідбувається коригуванням сум активів і зобов’язань шляхомсторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного пері-оду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей уна-слідок подій після дати балансу;

— події, що відбуваються після дати балансу і вказують наумови, що виникли після цієї дати, не потребують коригуваннястатей фінансових звітів. Такі події розкриваються у Приміткахдо фінансової звітності, якщо відсутність інформації про нихвплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оці-нки та приймати рішення. Дивіденди за звітний період, які ого-лошено після дати балансу, слід розкривати в примітках до фі-нансових звітів. Якщо події після дати балансу свідчать пронаміри підприємства припинити діяльність або про неможливістьїї продовження, то фінансова звітність складається без застосу-вання принципу безперервності діяльності.

104

У П(С)БО 6 надається класифікація і чітко визначаються ме-тоди відображення змін у обліку та звітності, що є наслідками та-ких подій [2].

Підприємства різних країни, що складають фінансову звіт-ність відповідно до рекомендацій міжнародних стандартів, по-своєму визначають і здійснюють відображення подій, які відбу-лися після дати балансу.

Наприклад, у Данії бухгалтерське законодавство розмежовуєподії, які сталися після складання балансового звіту, але якіпов’язані із умовами, що мали місце на дату складання, та інши-ми подіями, які можуть вимагати спеціального згадування у звітікерівництва компанії.

У Ірландії та Великобританії всі значні події розглядають яктакі, що потребують коригування. А бухгалтерське законодав-ство Німеччини розмежовує події, що сталися після складаннябалансового звіту, які свідчать про умови, що існували на датузакриття балансового звіту. До таких подій повинні бути вклю-чені події, які належать до умов, що виникли після дати за-криття балансового звіту. В цьому випадку, якщо вони значи-мі, про них потрібно надати роз’яснення у звіті керівництваза рік.

У Люксембурзі події, які не увійшли до балансового звіту, ні-де не розкриваються. В Іспанії події після дати балансу, які мо-жуть вплинули на матеріальний стан компанії, повинні бути ві-дображені в коментарях до звітних документів і звіті керівни-цтва.

Законодавство Франції передбачає, що будь-які факти, щостосуються ризиків і збитків, які з’явилися або проявили себе пі-сля підготовки бухгалтерських звітів, але перед списанням їх ке-рівництвом компанії, повинні бути зафіксовані у звітних докуме-нтах, а також у звіті керівництва. Якщо умови, які призвели доризиків і збитків, існували на дату складання бухгалтерських до-кументів, їх обов’язково потрібно внести до цих документів.

Внесення змін до національного законодавства відповідно доміжнародного дозволить спростити організацію обліку на під-приємстві та забезпечить мобільність у прийнятті управлінськихрішень.

Участь України в міжнародних інтеграційних процесах зумо-влює необхідність зміни національної системи бухгалтерськогообліку з метою наближення до міжнародних стандартів, і ці змінивідбуваються поступово.

105


1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 10 «Події післязвітного періоду», від 1 січня 2005 року, зі змінами.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Виправленняпомилок і зміни у фінансових звітах»: Затверджено наказом МінфінуУкраїни від 28 травня 1999 року № 137, зі змінами.

Козій Ю.Г., студент ОЕФ, 2 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

Вважається, що саме бухгалтерія є серцем всього механізму напідприємстві. А отже правильна організація бухгалтерського облі-ку є визначальним фактором впливу на успішність і прибутко-вість як суб’єкта господарювання, так і економіки країни в цілому.

З переходом України до ринкової економіки були сформовані рі-вні регулювання бухгалтерського обліку. Дослідження наукової лі-тератури показує, що різні автори виділяють від трьох до п’яти рів-нів нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Зокрема:

1. законодавчий ― Закон про бухгалтерський облік та звіт-ність, Кодекси, Закони, Укази (Декрети) Президентів держав іпостанови Уряду;

2. нормативний ― Положення (стандарти) бухгалтерськогообліку;

3. методичний ― інші нормативні акти, плани рахунків, ме-тодичні вказівки, включаючи різні рекомендації та інструкції заокремими питаннями бухгалтерського обліку, розроблені Мініс-терствами фінансів і галузевими міністерствами та відомствами;

4. локальний ― представлений на всіх підприємствах розробле-ною і затвердженою обліковою політикою і рядом інших докумен-тів, призначених для внутрішнього використання підприємством.

Кількість рівнів може бути різною, у кожній класифікації ос-новним документом регулювання бухгалтерського обліку на рів-ні підприємства є облікова політика, що складається з:

• робочого плану рахунків бухгалтерського обліку;• форм первинних облікових документів;

106

• порядку проведення інвентаризації активів і зобов’язань;• методів оцінки активів і зобов’язань;• правил документобороту і технології обробки облікової ін-

формації;• порядку здійснення контролю за господарськими операціями;• інших положень організаційного, методичного та технічного

характеру, необхідних для організації бухгалтерського обліку [1].Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінан-

сову звітність в Україні» документом, в якому фіксуються по-ложення облікової політики, є наказ або розпорядження керів-ника підприємства, який складається на кожний наступнийзвітний рік.

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього ко-ристування, який підписують особи, що мають право першого тадругого підпису (традиційно — керівник і головний бухгалтерабо бухгалтер). Внесення змін до наказу про облікову політикупротягом поточного року не допускається. Цю принципову нор-му регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень обліко-вої політики має бути обґрунтована і відображена у пояснюваль-ній записці до річного звіту підприємства [3].

Наявність такого розпорядчого документа як облікова політи-ка підприємства, дає можливість визначити підхід до облікуоб’єктів, які містять альтернативні варіанти або взагалі не регла-ментуються законодавством. Наприклад підтвердження та обґру-нтування витрат у податковому обліку та методи їх визначення.

Суттєвим недоліком є те, що законодавство не містить як такоївимоги до складання кожним підприємством цього документа.

Отже, доцільно було б створити відповідний стандарт або по-ложення бухгалтерського обліку, яким би визначались питаннящодо формування та розкриття облікової політики. Прикладомтакого стандарту є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8«Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [2].

Згідно цього стандарту основною вимогою при створенні напідприємстві облікової політики має бути формування повної,об’єктивної та достовірної інформації, що максимально адекват-но розкриває діяльність підприємства для зацікавлених осіб (по-тенційних інвесторів, кредиторів, контролюючих органів). А длятого, щоб інформація була повною та об’єктивною, необхідноправильно обирати методи та способи відображення господарсь-ких засобів і джерел їх формування в обліку.

Це ще раз підкреслює необхідність створення відповідної но-рмативно-правової бази, яка б регламентувала порядок розробки

107

та затвердження облікової політики. Виходячи з викладеного,можна зробити такі висновки:

1. Формування облікової політики у вітчизняній практиці стика-ється з низкою невирішених питань у частині її регламентації, розроб-ки, вирішення яких сприятиме ефективній діяльності підприємств.

2. З метою покращення організації бухгалтерського обліку напідприємстві, необхідно створити відповідний Національнийстандарт бухгалтерського обліку щодо розкриття порядку фор-мування облікової політики, використовуючи міжнародний до-свід у даній сфері. Прикладом може слугувати Міжнародний ста-ндарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облі-кових оцінках та помилки».

Облікова політика є дуже важливою ланкою в регулюваннібухгалтерського обліку. Адже для того, щоб покращити регулю-вання бухгалтерського обліку в цілому в країні, необхідно почи-нати з підприємств.

Кожен суб’єкт господарювання має свої особливості діяльнос-ті, тому бухгалтерським професійним організаціям дуже складнонадати певні рекомендації щодо формування облікової політики.Створення відповідної нормативно-законодавчої бази надастьможливість вирішити цю проблему.


1. Верига Ю. А., Гладких Т. В., Орищенко М. М. Фінансовий облік:Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2012.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 „Облікові полі-тики, зміни в облікових оцінках та помилки». [Електронний ресурс] —Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua.

3. Садовська І.Б. «Бухгалтерський облік. Навчальний посібник ре-комендовано МОН України». — К.: ЦУЛ, 2013.

Колісник І.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУНА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОБЛІКУ

У сучасних умовах глобалізації та інтеграції економіки над-звичайно актуальним є питання впровадження світового досвіду

108

господарювання у вітчизняну практику, що полягає в опрацю-ванні нових знань і методів ведення господарства.

Одним з аспектів цього питання є здійснення обліку основ-них засобів. Саме від використання підприємством основних за-собів залежить ефективність його функціонування, його прибу-тковість. Використання міжнародного досвіду є надзвичайноважливим щодо обліку основних засобів. Вони є вагомою скла-довою балансу та мають прямий вплив на фінансовий результатпідприємства.

Відомо, що національні стандарти бухгалтерського облікурозроблялися з урахуванням міжнародних. Методологічні за-сади формування в бухгалтерському обліку інформації про ос-новні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавер-шені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, атакож розкриття інформації про них у фінансовій звітності на-ведені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Ос-новні засоби». Основні правила ведення обліку за Міжнарод-ними стандартами бухгалтерського обліку наведено у МСБО16 «Основні засоби».

Згідно МСБО 16, основні засоби — це матеріальні об’єкти, що їх:а) утримують для використання у виробництві або постачанні

товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адмініст-ративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше од-ного періоду [1].

Таке визначення є подібним до того, що є у національних ста-ндартах, проте при порівнянні МСБО 16 і П(С)БО 7 можна ви-явити деякі відмінності. МСБО 16 не конкретизує, що є об’єктомосновних засобів. Належність різних видів майна до основних за-собів визначається власне бухгалтером, на підставі характерис-тик та умов експлуатації об’єкта, а також методу нарахуванняамортизації. Згідно П(С)БО 7 об’єкт основних засобів може бутиподілений на частини, проте на практиці не завжди використову-ється. У МСБО 16 вказана можливість об’єднання незначних ак-тивів в один об’єкт основних засобів. У свою чергу національніположення таку можливість виключають.

Є суттєва різниця у підходах до класифікації основних засобіву міжнародній і вітчизняній практиці. МСБО 16 наводить такіприклади класів основних засобів: земля; земля та будівлі; маши-ни та обладнання; кораблі; літаки; автомобілі; меблі та приладдя;офісне обладнання [1], тоді як П(С)БО 7 класифікує основні за-соби за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на

109

поліпшення земель; будівлі, споруди та передавальні пристрої;машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прила-ди, інвентар; тварини; багаторічні насадження; інші основні за-соби [2].

Первинна оцінка основних засобів за обома положеннями маєоднаковий зміст щодо витрат, які до неї включаються, а такожщодо обміну на подібні та неподібні основні засоби. Слід відмі-тити, що значення уцінки і дооцінки мають більш широко роз-кривається в П(С)БО 7. Згідно з даним положенням, уцінку осно-вних засобів включають до складу витрат, а дооцінку — дододаткового капіталу [2]. За МСБО 16, як і за П(С)БО 7 до перві-сної вартості об’єкта включається сума витрат (за попередньоюоцінкою) на демонтаж, переміщення об’єкта та на відновленнядовкілля [3].

Наступним напрямком дослідження виступає процес переоці-нки основних засобів, у якому суттєвих відмінностей між МСБО16 і П(С)БО 7 не спостерігається, але вітчизняні стандарти чіткі-ше зазначають ту межу (більше10 %), яка призводить до необхід-ності проведення переоцінки. За міжнародними стандартами цямежа зазначається як така, що суттєво відрізняється від балансо-вої вартості [3].

При списанні суми дооцінки об’єкта на нерозподілений при-буток у МСБО 16 зазначено, що після дооцінки об’єкта сума до-оцінки може списуватись на нерозподілений прибуток у частиніперевищення «нової амортизації», після переоцінки, над староюамортизацією, до переоцінки [1]. У п. 21 П(С)БО 7 є подібна теза,але її формулювання нечітке, і тому надає варіанти визначеннясуми до списання. Зокрема, вказано, що сума дооцінки може спи-суватись на нерозподілений прибуток у сумі, пропорційній нара-хуванню амортизації [2].

У МСБО не розглядається момент початку нарахуванняамортизації та момент припинення нарахування амортизації.Відповідно до П(С)БО 7, моментом початку нарахування амор-тизації є місяць, наступний за місяцем, у якому об’єкт основ-них засобів став придатним для корисного використання. Мо-ментом припинення нарахування амортизації є місяць, наступ-ний за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведенняйого на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнан-ня, консервацію [3].

Отже, між національними та міжнародними стандартами бух-галтерського обліку існує ряд спільних положень у частині облі-ку основних засобів. Проте у питаннях оцінки, переоцінки осно-

110

вних засобів, визнання їх первісної вартості, нарахування амор-тизації та вибуття є суттєві розбіжності. Такі відмінності можнапояснити тим, що міжнародні стандарти обліку носять більш ре-комендаційних характер і не враховують національні особливос-ті, які мають місце під час ведення обліку. З метою консолідаціїМСБО 16 і П(С)БО 7 потрібно переглянути такі питання:

— порядок визнання основних засобів та їх класифікація;— методи нарахування амортизації;— порядок списання суми дооцінки об’єкта на нерозподіле-

ний прибуток;— умови вибуття та списання основних засобів.З вищесказаного можна зробити висновок, що П(С)БО 7 по-

требує змін і доповнень, що дозволять наблизити національністандарти до положень міжнародної практики.


1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні за-соби». [Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_014.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засо-би». [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00.

3. Пирець Н.М., Псюк Ю.А. Порівняльний аналіз національнихта міжнародних стандартів обліку основних засобів / «Інноваційнаекономіка», Всеукраїнський науково-виробничий журнал. — Вип.№ 44.

Коломієць Л.Ю., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Федорченко О.Є., к.е.н.,доцент кафедри облiку підприємницької діяльності

ПОЗИКОВІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА,ДЖЕРЕЛА ЇХ ЗАЛУЧЕННЯ

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює необхідністьефективної діяльності підприємств. Тому підприємствам для то-го, щоб вижити, необхідно правильно організувати діяльність іздійснювати управління капіталом.

Управління позиковим капіталом є важливим завданням за-гальної системи управління господарською діяльністю підпри-

111

ємства. Капітал є досить багатогранною категорією, оскількиможе виступати у різноманітних формах. Наслідком цього єпостійний рух капіталу, перетворення із однієї форми в іншу зпаралельним функціонуванням, що є головною особливістюкапіталу [6, с. 223].

Позиковий капітал характеризує приваблювані для фінансу-вання розвитку підприємства на зворотній основі засоби чи іншімайнові цінності. Усі форми позикового капіталу, використову-ваних підприємством, являють собою його фінансові зобов’я-зання, що підлягають погашенню в передбачений термін. Позич-ковий капітал являє собою ту його частину, що використовуєтьсяв процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові ідовготермінові депозитні вклади в комерційних банках), а такожу боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати,векселі і т.п.) [1, с. 23].

Основною метою управління позиковим капіталом є його оп-тимізація, тобто процес вибору найкращих форм його організаціїз урахуванням умов і особливостей здійснення господарської ді-яльності [2, с. 677].

Під «позиковим капіталом» слід розуміти кошти, які залуча-ються для фінансування господарської діяльності підприємствана принципах строковості, поверненості та платності.

Слід зазначити, що ефективна фінансова діяльність підпри-ємства неможлива без постійного залучення позикових коштів.Їх використання в обороті підприємства зумовлене, з одногобоку, об’єктивною необхідністю, а саме: невідповідністю у ча-сі між надходженнями коштів і витратами, сезонністю вироб-ництва, впровадженням інвестиційних проектів, які потребу-ють значних обсягів вкладень на кілька років. З другого бо-ку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширен-ня виробничо-госпо-дарської діяльності, оновлення технічноїбази, використання ефекту фінансового левериджу та ін. [3,с. 81].

Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання — цезаборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих по-дій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе дозменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економіч-ні вигоди.

Управління залученням позикових коштів являє собою цілес-прямований процес їхнього формування з різних джерел і в різ-них формах відповідно до потреб торгового підприємства на різ-них етапах його розвитку. Основна мета цього управління поля-

112

гає в забезпеченні найефективніших умов і форм залучення цихзасобів і раціонального їх використання [4, с. 18].

Позикові кошти мають залучаються підприємством на цільо-вій основі, що є однією з умов наступного ефективного їх вико-ристання.

Управління позиковими коштами — це невід’ємна частинафінансового менеджменту на підприємстві, активно вживана дляздійснення фінансового планування та розробки фінансовоїстратегії підприємства.

Ефективність використання короткострокових кредитнихвкладень відображається у частині прибутку, який було отримановід реалізації продукції. На підприємстві цей ефект є позитивним,а отже, підприємство і надалі може залучати для своєї діяльностіці кредити. Основними видами кредитів, які використовує дослі-джуване підприємство є овердрафт і кредитна лінія. Головноювідмінністю між цими видами ресурсів є те, що овердрафт нада-ється дуже надійному підприємству для покриття дефіциту обо-ротних коштів з можливістю користуватися коштами понад вста-новленого ліміту [5, с. 157].

Отже, для успішної діяльності підприємства мало ефективноуправляти власним і позиковим капіталом, необхідно знайти такеспіввідношення між ними, яке б підвищувало рентабельність ка-піталу і діяльності підприємства в цілому.

Лiтература

1. Афанасьєв А. Планування структури капіталу [Текст] / А. Афана-сьєв // Банківська справа. — 2010. — № 2. — С. 23–24.

2. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту [Текст] : пер. зангл. / Е. Ф. Брігхем ; ДНУ ім. Т. Г.Шевченка. — К. : ВАЗАКО ; Мо-лодь, 2007. — 1000 с.

3. Воробйов Ю. М. Особливості формування фінансового капіталупідприємств [Текст] / Ю.М. Воробйов // Фінанси України. — 2011. —№ 2. — С. 77–85.

4. Лемківський Л. М. Управління капіталом підприємства [Текст] /Л. М. Лемківський // Фінанси України. — 2010. — № 7. — С. 17–22.

5. Ситник Л. С. Фінансовий менеджмент [Текст] : навч. посіб. /Л. С. Ситник ; Мін-во освіти і науки України, Донецький національнийуніверситет. — К. : ЦУЛ, 2006. — 352 с.

6. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент [Текст] : підручник /В. М. Шелудько. — К. : Знання, 2006. — 439 с. (Вища освіта ХХI сто-ліття).

113

Корнійчук О.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Поплюйко А.М., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

РОЗРАХУНКИ З ОПЛАТИ ПРАЦІЯК ОБ’ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, угрошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець ви-плачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов вико-нуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, резуль-татів його праці та господарської діяльності підприємства [1].

Розвиток ринкових процесів в Україні пов’язаний з усвідом-ленням того, що, по-перше, рівень конкурентоспроможності є су-купним інтегральним показником рівня професіоналізму і якостіуправління, по-друге, конкурентоспроможність у цілому є основ-ним чинником окремого підприємства. З іншого боку, діяльністьу конкурентному середовищі і всі процеси, пов’язані з досягнен-ням високих позицій на ринку товарів і послуг у цілому, повиннібути керованими.

Складний фінансовий стан суб’єктів господарювання, зростанняцін на товари та послуги, приховане безробіття є чинниками, щостримують підвищення життєвого рівня населення. В умовахтрансформаційних змін, розвитку конкурентних відносин необхідновизначити концептуальні підходи конкурентоспроможної оплатипраці, які можуть стати могутньою рушійною силою сталого розви-тку, підвищення рівня життя, нарощування людського капіталу на-ції і конкурентних переваг держави. Сьогодні такий механізм еко-номічною наукою розроблений недосконало, а існуюча оплата праціне повністю реалізує свої функції, не задовольняє потребам встано-влення конкурентних відносин в економіці [2].

Сучасний стан системи оплати праці не відповідає світовимвимогам гідної оплати праці, стратегія її формування в контекстіконкурентоспроможності національної економіки повинна бутиобов’язково спрямована на покращення, тобто на формуванняконкурентоспроможної системи оплати праці.

Формування конкурентоспроможної оплати праці в умовахтрансформаційних змін в економіці України буде основою для:

114

— підвищення платоспроможного попиту населення на товарі послуги як чинника, який сприятиме підвищенню рівня життята економічному зростання виробництва;

— створення ефективних мотивів і стимулів до праці, підви-щення її якості і продуктивності;

— створення умов для формування конкурентоспроможногоперсоналу;

— створення умов для реформування соціальної сфери як за-собу зменшення соціальних витрат і потенційного джерела інвес-тицій у реальний сектор [3].

Конкурентоспроможна система оплати праці спрямована надорогу працю, так як так звана «дешева праця» дорого обходить-ся як підприємству, так і суспільству. Вона мало продуктивна,відтворює нерозвиненого працівника, несприйнятливого до мож-ливості більше заробляти шляхом зростання продуктивної праці,вбиває ініціативу, консервує низький рівень організації і умовпраці. Дешевий працівник є загрозою для оточуючих. Дешевапраця, що обумовлює низький рівень життя, призводить до втра-ти відповідальності не тільки перед підприємством, суспільст-вом, але й перед самим собою, такій людині нічого втрачати.

За нормальних економічних умов ринкова і природна вартістьвсякого товару зближуються, що є об’єктивним проявом закону вар-тості. Коли таке зближення штучно гальмується, то у розвитку еко-номіки можуть виникати кризові явища, які набувають різноманітнихформ: перевиробництво, галопуючої інфляції, спаду виробництва.

За низької (відносно вартості) заробітної плати зменшується їїкупівельна спроможність, це обмежує споживання, скороченняякого призводить до спаду виробництва.

Вища (відносно вартості робочої сили) заробітна плата, на-впаки, робить доступним задоволення найрізноманітніших по-треб, сприяє підвищенню попиту на нові товари. Але якщо виро-бництво не реагує на зменшення попиту, то поступово зростаєкількість товарів, які не мають збуту. Реакцією ринку на таку си-туацію буде затоварювання продукцією, що супроводжуєтьсязниженням цін і також спадом виробництва. Таким чином, рівеньзаробітної плати, її відхилення від вартості робочої сили впливаєна обсяг і структуру виробництва[4].

При сплаті утримань і відрахувань з оплати праці до бюджетудоречними будуть такі зміни: сплата податків не лише до Пен-сійного фонду України, а й на власний рахунок заощаджень, зад-ля самостійного накопичення пенсійних виплат у майбутньому.Така система значно активізує людську працю, адже, в такому

115

випадку працівник розуміє, що працює сам на своє благополуччя,котре він отримає у пенсійному віці.


1. Закон України «Про оплату праці» від 20.04.1995, ред. від 26.10.2014;2. Мельник Т.Г. Облік, аналіз та аудит праці і її оплати : дис. канд.

екон. наук: 08.06.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевчен-ка. — К., 2005. — 284 арк.

3. Семикіна М.В. Конкуренція і конкурентоспроможність на ринкупраці: методологія визначення // Демографія та соціальна економіка. —К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН.

4. Зростання ролі бухгалтерського обліку в сучасній економіці //Збірник тез та доповідей I Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. — 21.02. 2013 р. — 532 арк.

Кошова А. В., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінський Ю. А., д.е.н.,професор, завідувач кафедри бухгалтерського обліку

ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

СУДОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИВ умовах становлення ринкових відносин в Україні та світовій

глобалізації перед правоохоронними органами постає проблемапротидії правопорушенням, що можуть здійснюватись суб’єк-тами господарської діяльності. У зв’язку з цим їм необхідно матиспеціальні економічні знання або використовувати послуги судо-во-економічних експертів. Експертна практика сьогодні свідчитьпро те, що більшість справ, які надходять експертам для прове-дення експертиз, пов’язані зі зловживаннями шляхом внесеннядо офіційних документів завідомо неправдивих відомостей чиіншого підроблення документів, що в подальшому призводить довикривлень у фінансовій звітності підприємств [1, с. 131].

Метою роботи є висвітлення фінансової звітності підприємствяк об’єкта судово-економічної експертизи, а також розгляд мето-дів її дослідження.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міститьінформацію про фінансове становище, результати діяльності тарух грошових коштів підприємства за звітний період [2].

116

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансо-вої звітності є надання користувачам для прийняття рішень по-вної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове ста-новище, результати діяльності та рух грошових коштів [2].

Враховуючи те, що чинне законодавство надає альтернативніваріанти методів обліку, то підприємство може самостійно виби-рати найбільш підходящий для специфіки його діяльності (на-приклад, метод нарахування амортизації, метод оцінки вибуттязапасів тощо), експерт-економіст повинен це розуміти та під часпроведення дослідження фінансової звітності, в першу чергу,ознайомитись і проаналізувати установчі документи підприємст-ва та Наказ про облікову політику.

Далі експерт досліджує первинні бухгалтерські документи, щонадані йому органами, які призначили проведення експертизи, тапідтверджують здійснення операцій, що відображенні з пору-шенням чинного законодавства України та цікавлять слідство.

Важливим аспектом під час проведення експертизи є встанов-лення доказового значення всіх первинних документів та регіст-рів обліку. Згідно з Положенням про документальне забезпеченнязаписів у бухгалтерському обліку [3], для того щоб документ мавюридичну силу і доказовість, він має містити всі передбаченіобов’язкові реквізити. До них належать: найменування підприєм-ства, установи, від імені яких складений документ; назва докуме-нта (форми); дата і місце складання; зміст та обсяг господарськоїоперації; одиниця виміру господарської операції (у натуральномута/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальнихза здійснення господарської операції і правильність її оформлен-ня; особистий чи електронний підпис або інші дані, що даютьзмогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні госпо-дарської операції.

Для того, щоб дати повну та обґрунтовану відповідь на питання,що поставлено перед ним органами досудового слідства чи судом,експерт повинен провести дослідженні з використанням як загаль-нонаукових, так і специфічних прийомів. До них належать:

розрахунково-аналітичні прийоми: економічний аналіз, ста-тистичні розрахунки, економіко-математичні методи;

документальні прийоми: формальна й арифметична переві-рка документів, нормативно-правова оцінка відображених у до-кументах господарський операцій, зустрічна перевірка, взаємнийконтроль.

Проте, особливо важливими під час дослідження фінансової зві-тності є такі методи: зіставлення, економічний аналіз і взаємний ко-

117

нтроль. Судовий експерт повинен зіставляти дані фінансової звітно-сті з відповідними регістрами синтетичного обліку, а останні, всвою чергу, з даними аналітичного обліку та первинними докумен-тами, що відображають ті операції, які цікавлять слідство.

Отже, можна зробити висновок про те, що експерт-економістпід час проведення дослідження стикається з проблемою виборуправильної методики, яка б забезпечила дотримання одних з най-головніших принципів судово-експертної діяльності, а саме пов-ноти дослідження, а також допустимості використання методів,засобів і способів проведення експертного дослідження. Для цьо-го йому завжди необхідно застосовувати методи дослідження до-кументів у певному взаємозв’язку, який забезпечить повноту таправильність дослідження.

Література1. Чередніченко А. В. Фінансова звітність підприємства як об’єкт до-

слідження при проведенні судово-економічних експертиз // Збірник ін-формаційно-консультативних матеріалів. — 2014. — С. 131–137.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» від 19. 07. 1999 р., зі змінами. — Режим доступу:http//zakon.rada.gov.ua.

3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерськомуобліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, зі змі-нами. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0168-95.

4.Судово-бухгалтерська експертиза. Навч. посіб / Гуцаленко Л. В.,Михальчишина Л. Г., Сидорчук В. М., Пентюк І. К. — К.: Центр учбо-вої літератури, 2011. — 352 с.

5. Скорба О. А. Судово-бухгалтерська експертиза фінансових ре-зультатів // Зб. наук. праць. — 2013. — С. 45.

Красна І. О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Федорченко О.Є.,к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУНА ПІДПРИЄМСТВІ

Відомо, що загальним мірилом кількості затраченої праці длявсіх видів суспільно корисної діяльності людей є робочий час.

118

Безсумнівно, робочий час, як обов’язкова умова праці, значноюмірою визначає рівень життя працівників. Так, від його тривалос-ті залежить кількість вільного часу — часу для відпочинку, задо-волення культурних та інших потреб людини.

Робочий час не може бути безмежним, він завжди коливаєтьсяміж фізичними і соціальними границями. Виходячи з цього, нор-мальною визначається така тривалість праці упродовж дня, тиж-ня, яка не завдає шкоди нормальному існуванню та розвитку лю-дини.

Робочий час — це категорія, яка має фізичні параметри, зок-рема тривалість; по-друге, робочий час завжди пов’язується з ді-яльністю людини, тобто використання цього проміжку часу, вла-сне, спрямовано на досягнення певного корисного результату(наприклад, створення конкретного продукту, приріст науковогознання, навчання інших людей тощо); по-третє, робочий час яктакий визначається не довільно, а має правові підстави; по-четверте, робочий час, як правило, пов’язується зі знаходженнямпрацівника на визначеному йому конкретному робочому місці;по-п’яте, робочий час впливає на безліч елементів соціальногостатусу працівника [1, с. 461].

Сьогодення при вирішенні питання робочого часу потребуєбільш повного врахування глобалізації та широкого впроваджен-ня інформаційних технологій у сферу обслуговування, зростаннявпровадження новітніх технологій, які забезпечують раціональневикористання робочого часу.

Питання раціонального використання робочого часу є складо-вою процесу організації виробництва та основним сегментомуправління персоналом.

Раціональне використання робочого часу дасть можливістьодночасно вирішувати дві основні задачі — досягнути максима-льного результату за мінімальний час і відтворити нормальне су-спільне положення працюючих [2, с. 25].

Раціональне використання робочого часу є головним резервомзростання продуктивності праці, визначається високою ефектив-ність, тому що дає змогу збільшити випуск продукції без додат-кових інвестицій.

Відпрацьований працівниками час є основним та універсаль-ним вимірником праці. Рівень обліку робочого часу впливає наефективність виробництва, стан трудової дисципліни та є одним зосновних державних регуляторів.

Оперативний облік явок і неявок робітників з різних при-чин, наднормових годин, запізнень, передчасних залишень ро-

119

бочого місця та прогулів ведуть у табелях обліку використанняробочого часу. Табельний облік ведуть з метою контролю затрудовою дисципліною для розрахунку середньооблікової чи-сельності робітників за окремими категоріями, він є базовимдокументом для нарахування заробітної плати з погодинноюоплатою праці [4, с. 312].

Системний і достовірний облік робочого часу створює інфор-маційну базу для кількісного і якісного аналізу ефективної робо-ти персоналу підприємства [3, с. 3].

Недоліки в обліку робочого часу не тільки не дозволяють оці-нити фактичні резерви економії праці, але іноді впливають на до-стовірність оцінювання діяльності всього підприємства.

Аналіз використання робочого часу виконується за двома на-прямками: виявлення витрат робочого часу і непродуктивностівикористання робочого часу [5, с. 463].

Нормативно-правове регулювання робочого часу здійсню-ється на рівні законів, підзаконних актів, колективно-дого-вірного регулювання умов праці та угодою сторін трудовогодоговору.

Слід відзначити, що нормативно-правове регулювання робо-чого часу засноване на нормуванні його тривалості, тобто визна-ченні тривалості часу, що підлягає відпрацюванню протягомконкретного календарного періоду.

Сьогодні трудове законодавство знаходиться на новому етапісвого розвитку: відбувається трансформація, перегляд окремихйого положень у зв’язку з реаліями сьогодення, зокрема, в части-ні визначення тривалості робочого часу працівників.

Література1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст] : підру-

чник / Ф. Ф. Бутинець, А. М. Герасимович, Н. М. Малюга; за ред.Ф. Ф. Бутинця. — 8-ме вид., доп. і перер. — Житомир: Рута, 2009. — 911 с.

2. Вербило О. Ф. Удосконалення обліку праці та її оплати [Текст] /О. Ф. Вербило, Л. В. Мельянкова // Бухгалтерія в сільському господарс-тві. — 2010. — № 17. — С. 25–29.

3. Катеринець Н. Облік праці за новими формами / Н. Катеринець //Дебет — Кредит. — 2009. — № 5. — С. 3–4.

4. Саух І.В. Документальне забезпечення розрахунків з оплати праці/ І.В. Саух // Вісник ЖДТУ. — 2011. — №1 (19). — С. 311–319.

5. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткуванняі звітність [Текст] : Підручник. — 2-ге вид. Допов. і перероб. — К.:Алерта, 2007. — 957 с.

120

Красна О.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кірданов М.Г., к.е.н., доценткафедри обліку підприємницької діяльності

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ЗАУКРАЇНСЬКИМ ТА МІЖНАРОДНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Облік заробітної плати та інших виплат працівникам займаєпровідне місце в системі бухгалтерського обліку на будь-якомупідприємстві. Інтеграція України в європейський простір вимагаєвпровадження принципово нового організаційно-економічногомеханізму регулювання праці та її оплати, що повинен ґрунтува-тися на сучасних прогресивних міжнародних стандартах методо-логії та організації бухгалтерського обліку. Це обумовлює необ-хідність дослідження та оцінки ефективності організації облі-кових процесів за вітчизняною нормативною базою та визначен-ня основних напрямів її удосконалення і наближення до міжна-родних стандартів.

В Україні розрахунки з оплати праці регламентуються націо-нальним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26«Виплати працівникам», а також Міжнародним стандартом бух-галтерського обліку (IAS) 19 «Виплати працівникам».

Порівнюючи національні та міжнародні стандарти, потрібновідмітити, що МСБО 19 «Виплати працівникам» є змістовнішим,ніж П(С)БО 26 «Виплати працівникам», має кращу структуру таобґрунтування усіх питань, що розглядаються.

Відповідно до МСБО 19, виплати працівникам — це всі фор-ми компенсації, що їх надає суб’єкт господарювання в обмін напослуги, надані працівниками. Що стосується послуг працівни-ка, то він може їх надавати протягом повного чи неповного ро-бочого дня, на основі постійної, періодичної чи тимчасової за-йнятості.

Аналізуючи відмінності між МСБО 19 «Виплати працівни-кам» і П(С)БО 26 «Виплати працівникам», досить чітко виділя-ється розбіжність у категоріях виплат працівникам. З метою оці-нки та відображення в обліку зобов’язань з оплати праці МСБО19 «Виплати працівникам» розподіляє їх на чотири основні кате-горії: короткострокові виплати працівникам; виплати по закін-ченні трудової діяльності; інші довгострокові виплати працівни-кам; виплати при звільненні.

121

Згідно з П(С)БО 26 визначається такий перелік виплат праців-никам: поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по за-кінченні трудової діяльності, виплати інструментами власногокапіталу підприємства, інші довгострокові виплати. Виплатипрацівникам включають виплати, які надаються або працівникам,або їхнім утриманцям, та можуть бути надані у формі грошовихвиплат (або товарів чи послуг) безпосередньо працівникам, їхнімдружинам, чоловікам, дітям чи іншим утриманцям або іншимособам (наприклад страховим компаніям).

У П(С)БО 26 «Виплати працівникам» наявні лише загальнірекомендації стосовно обліку, основна ж нормативна база з дета-льними інструкціями міститься в інших документах, наприклад, уЗаконах України «Про оплату праці», «Про відпустки», Інструк-ції зі статистики заробітної плати, різних П(С)БО тощо.

Відмітною рисою міжнародних стандартів є те, що в якостікороткострокових виплат для працівників можуть бути застосо-вані не тільки грошові пільги, а також участь у прибутках під-приємств. Деякі виплати, а саме виплати по закінченню трудовоїдіяльності та компенсаційні виплати інструментами власного ка-піталу, в Україні надаються лише на одиничних підприємствах,які засновані на іноземному капіталі.

Крім того, згідно з МСБО 19, до складу короткострокових ви-плат працівникам, крім заробітної плати, входять також внескина соціальне страхування. У системі обліку України, Інструкцієюпо застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і ор-ганізацій передбачено окремі рахунки, які передбачають розме-жування зобов’язань з виплат персоналу та соціальних відраху-вань як окремих видів виплат.

Відмінності між МСФЗ і національним П(С)БО зумовлені на-ціональними особливостями та несистемними спробами наблизи-ти вітчизняне законодавство до міжнародних норм. Це призво-дить до суттєвих розходжень між фінансовими звітами, складе-ними за міжнародними і національними стандартами, та в резуль-таті унеможливлює надійне співставлення показників україн-ських підприємств з показниками їх іноземних конкурентів безтрансформування їх фінансової звітності.

Чинне українське законодавство ґрунтується на МСФЗ, однаквоно не містить прямого перекладу відповідних стандартівМСФЗ. Одним з рішень, яке в довгостроковому плані буде кори-сним для України, буде повний перехід обліку в Україні наМСФЗ.

122

На сьогоднішній день МСФЗ є ефективним засобом міжнародноїінтеграції та частиною сталого економічного розвитку для України.При цьому однією з основних проблем залишається складність урозумінні та трактуванні практикуючими бухгалтерами положеньміжнародних стандартів. Здійснення розрахунків з працівниками заположеннями міжнародного зразка призведе, у першу чергу, до по-ліпшення соціальної захищеності працюючих, а також до розвиткувсієї системи виплат працівникам, підвищення конкурентоспромо-жності підприємства, налагодження зовнішньоекономічних зв’язків.

Порівнявши облікові механізми розрахунків з оплати працівідповідно до національних і міжнародних стандартів бухгалтер-ського обліку можна стверджувати, що на шляху до уніфікаціїобліку вітчизняні нормативні документи з бухгалтерського облі-ку потребують подальшого удосконалення та змін.


1. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського об-ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підпри-ємств і організацій [Електронний ресурс] : Затверджено наказом Мініс-терства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 «Виплати пра-цівникам» [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_011/page.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати пра-цівникам» [Електронний ресурс] : Затверджено наказом Міністерствафінансів України від 28.10.2003 р. № 601. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1025-03.

Кузенна І.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Шигун М.М., д.е.н., професоркафедри обліку підприємницької діяльності

ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ НА ПОЛІПШЕННЯТА РЕМОНТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВУ БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Постановка проблеми. Основні засоби це важливий складо-вий елемент ресурсного потенціалу будь-якого підприємства. Їхекономічна сутність і матеріально-речовий зміст вказують на

123

значимість у функціонуванні та розвитку будь-якого підприємст-ва. Однак на сьогоднішній день виникає багато суперечностей управильності відображення витрат на поліпшення та ремонт ос-новних засобів. У чинному законодавстві та нормативно-пра-вовій базі України не розкрите повністю поняття «ремонт основ-них засобів» і вимог до відображення в обліку «витрат на ремонтосновних засобів». Фінансовий стан підприємства багато в чомузалежить від достовірного обліку таких витрат і економічних ви-год, від їх здійснення, від правильного відображення їх у подат-ковому обліку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У літературі пи-танню методики та організації бухгалтерського обліку присвяти-ли багато наукових праць М.М. Коцупатрий, Л.М. Кіндрацька,М.Г. Чумаченко, В.В. Сопко, Г. Є. Павлова, О.В. Чернецька,С.Ф. Голов та ін.

Метою статті є розробка пропозицій щодо вдосконалення об-ліку витрат на поліпшення та ремонт основних засобів. Із враху-ванням мети, в статті поставлено та вирішено такі завдання: роз-глянуто особливості обліку витрат на поліпшення та ремонтосновних засобів, виявлено недоліки та розроблено пропозиціїщодо їх усунення.

Виклад основного матеріалу Підприємства в умовах конку-рентної боротьби потребують постійного оновлення та модерні-зації матеріально технічної бази, а найпоширенішим методомвідтворення основних засобів є поточний і капітальний ремонт.Відповідно однією з пріоритетних задач обліку основних засобівє визначення найоптимальнішого методу відображення в облікувитрат на ремонт і поліпшення основних засобів згідно податко-вого законодавства з метою зменшення коливань у собівартостіпродукції та складання Звіту про фінансові результати.

Бухгалтерський облік витрат пов’язаних з ремонтом і поліп-шенням основних засобів регулюється п.14 і п.15 ПС(Б) 7 «Осно-вні засоби» [2] і Методичними рекомендаціями з бухгалтерськогообліку основних засобів № 561 [4 ].

Так, згідно ПС(Б)О 7 «Основні засоби» [2] облік витрат на поліп-шення та ремонт основних засобів може здійснюватися таким чином:

1) витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація,модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), щопризводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первіс-но очікуваних від використання об’єкта основних засобів [2].

Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку осно-вних засобів №561 у п. 31 визначають перелік робіт, що призво-

124

дять до збільшення первісно очікуваних майбутніх вигод від ви-користання об’єкта, а саме: модифікація, модернізація об’єктаосновних засобів із метою подовження терміну його користуван-ня експлуатації або збільшення його виробничої потужності; за-міна окремих частин устаткування для підвищення якості надан-ня послуг; впровадження ефективного технологічного процесу,що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Такі витрати необхідно акумулювати за дебетом рахунку 15«Капітальні інвестиції» в розрізі окремих субрахунків із наступ-ним списанням з кредиту рахунку 15 «Капітальні інвестиції» вдебет рахунку 10 «Основні засоби» відповідно до кожногооб’єкту, що підлягає поліпшенню;

2) витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робо-чому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніхекономічних вигод від його використання (технічний огляд, тех-нічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу ви-трат звітного періоду.

Згідно з п. 15 ПС(Б)О 7 «Основні засоби» такі витрати пови-нні бути віднесені до складу витрат звітного періоду [2].

Порядок відображення витрат на ремонт, реконструкцію, мо-дернізацію власних об’єктів зазначені в п. 146,11 і п. 146, 12 ст.146 Податкового кодексу України, не узгоджені [1 ]. Відповіднодо вимог Податкового Кодексу України фінансування таких за-ходів може здійснюватися з власних джерел підприємства за ра-хунок відрахувань від прибутку, амортизаційних відрахувань наповне відновлення основних засобів, виручки від реалізації вибу-лого та зайвого майна, орендної плати від здавання в оренду май-на іншим підприємствам і організаціям та інші джерела фінансу-вання.

Законодавці спробували наблизити платників податків донорм бухгалтерського обліку стосовно класифікації понесенихвитрат на ремонт і поліпшення основних засобів. Питанню відо-браження цих витрат присвячено п. 11 і 12 ст. 146, згідно якихвіднесення поліпшень до складу витрат відбувається в межах10 % ліміту — на збільшення первісної вартості основних засобів[5]. Слід зауважити, що ліміт застосування до сукупної балансо-вої вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортиза-ції, на початок звітного податкового періоду.

У літературі питання обліку витрат з поліпшення та ремонтуосновних засобів розглядаються як у науковому, так і в практич-ному ракурсі. М.А. Захарчук [6] досліджує питання обліку витратна ремонт і поліпшення основних засобів, що збільшують майбу-

125

тні економічні вигоди. Л.П. Шевчук, І.П. Паславський [7] у своє-му дослідженні запропонували складати кошторис на проведеніремонти та поліпшення для забезпечення ефективності інспекту-вання за витратами на ремонт об’єктів основних засобів.

Враховуючи думки науковців і вимоги законодавства намизапропоновано власний варіант обліку капітального ремонту. Ви-трати на капітальний ремонт основних засобів, на відміну від ви-трат на поточний ремонт не повинні в повному обсязі включати-ся до собівартості продукції у тому періоді, коли проводивсякапітальний ремонт, оскільки вони мають різні періоди прове-дення, причини і характер здійснення, а також суттєво відрізня-ється за своєю вартістю. Такі витрати пропонуємо обліковуватина спеціальному субрахунку 156 «Капітальний ремонт основнихзасобів» до рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і в подальшомусписувати за рахунок спеціально створеного забезпечення на по-криття витрат з капітального ремонту основних засобів або від-носити на збільшення первісної вартості відремонтованогооб’єкта основних засобів.

Спосіб списання витрат залежить від того, який об’єкт підля-гає капітальному ремонту — вже функціонуючий або щойнопридбаний. Забезпечення на покриття витрат з капітального ре-монту слід створювати на спеціальному субрахунку 479 «Забез-печення на покриття витрат з капітального ремонту» до рахунку47 «Забезпечення наступних витрат і платежів» шляхом щоміся-чних відрахувань доходу від операційної оренди активів, що об-ліковується на рахунку 713 «Дохід від операційної оренди акти-вів» і 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Запропонований варіант також дає змогу рівномірно включатидо собівартості продукції дані витрати. На момент здійснення ви-трат з капітального ремонту вже існує реальне джерело їх фінан-сування. Крім того, запропонований нами спосіб списання витратна капітальний ремонт дозволяє не відволікати кошти, які булиспрямовані на поточну діяльність, а кошти амортизаційного фон-ду можна використати на придбання нових об’єктів основних за-собів.

Особливістю бухгалтерського обліку витрат на поліпшення таремонт основних засобів, що збільшують майбутні економічнівигоди є те, що первісна вартість ремонтованого об’єкта основ-них засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшен-ням об’єкта. У податковому обліку до витрат на поліпшення, щозбільшують балансову вартість основних засобів відповіднихгруп відносяться лише відносяться лише ті витрати, які переви-

126

щують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних за-собів, що підлягають амортизації, на початок звітного періоду.

Висновки. Узагальнюючи розглянуті питання, слід відмітити,що у податковому обліку на відміну від бухгалтерського, витратина ремонт і поліпшення основних засобів поділяються на утри-мання основних засобів, а також на поліпшення основних засо-бів. Тому, в першу чергу, необхідно «збирати» витрати на ремонті поліпшення основних засобів на спеціальному субрахунку 156«Капітальний ремонт основних засобів», які акумулюються на рі-зних рахунках бухгалтерського обліку, та відносити конкретнісуми на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ре-монт та поліпшення. Забезпечення та покриття витрат слід відо-бражати на спеціальному субрахунку 479 «Забезпечення на по-криття витрат з капітального ремонту» до рахунку 47 «Забезпе-чення наступних витрат і платежів» шляхом щомісячних відра-хувань доходу від операційної оренди активів.

Література1. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України

— 2010. — № 2755-VI [Електронний ресурс] / Верховна Рада України.— Режим доступу:http://www.zakon.rada.gov.ua.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засо-би»: Наказ Міністерства Фінансів України. — 2000. — № 92. [Електро-нний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим досту-пу:http://www.zakon.rada.gov.ua.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: На-каз Міністерства Фінансів України. — 1999. — № 318. [Електроннийресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу:http://www.zakon.rada.gov.ua.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засо-бів: Наказ Міністерства Фінансів України. — 2003 — № 561. [Електро-нний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

5. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України /М.Я. Азаров. — К.: Міністерство фінансів України, Національний уні-верситет ДПС України. — 2010. — С. 12–15. [Електронний ресурс] —Режим доступу /http://ndi-fp.asta.edu.ua/newsView/83/

6. Захарчук М.А. «Особливості бухгалтерського та податкового об-ліку витрат на ремонт основних засобів, що збільшують майбутні еко-номічні вигоди» [Електронний ресурс] — Режим доступу :/http://repository.vsau.org/getfile/1758.pdf

7. Шевчук Л.П. Паславський І.П. «Облік та аудит витрат на ремонтосновних засобів» [Електронний ресурс] — Режим доступу:/http://nauka.kushnir.mk.ua/

127

Кузьміна І.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Федорченко О.Є., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ ДЛЯ АНАЛІЗУТА АУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах активізації глобалізаційних процесів і виходусуб’єктів господарювання на міжнародні ринки товарів, послуг ікапіталу зростає значення об’єктивної оцінки їх господарськоїдіяльності. Основним параметром такої оцінки є розрахунок фі-нансового результату, на підставі якого визначається конкурен-тоздатність підприємства на ринку, його інвестиційна привабли-вість, кредитоспроможність, а також можливості зростання рин-кової вартості підприємства.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінкафінансового стану підприємств за виникнення різноманітнихформ власності, оскільки жодний власник не повинен нехтуватипотенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фір-ми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єк-тивного аналізу фінансового стану підприємств [2, с. 76].

Основним джерелом інформації про фактори формуванняфінансових результатів є звітність про фінансові результати,тому не втрачає актуальності питання підтвердження достовір-ності її показників. Можливість маніпулювання величиною фі-нансових результатів на основі професійного судження та обра-ної облікової політики зумовлює необхідність підтвердженнядостовірності звітності незалежними особами — суб’єктами ау-диторської діяльності. Крім того, важливим і відповідальнимзавданням, яке стоїть перед суб’єктами аудиторської діяльностів частині аудиту звітності про фінансові результати, є визна-чення ефективності здійснення основної та інших видів діяль-ності підприємства, рівня покриття його витрат, а також пошукрезервів підвищення ефективності господарювання, що можебути реалізоване шляхом застосування в ході аудиту маржина-льного аналізу [3, с. 292].

Необхідність розробки питання аудиту звітності про фінансовірезультати посилюється в умовах фінансової кризи, оскільки самевизначення фінансових результатів є зручним інструментом вуалю-вання реального фінансового стану суб’єктів господарювання.

128

Необхідність дослідження наведених питань у контексті роз-витку аудиторської діяльності в Україні посилюється у зв’язку зшироким застосуванням у сфері бухгалтерського обліку комп’ю-терних форм ведення обліку, що якісно покращує як організацію,так і методику аудиту [1, с. 340].

Фінансовий стан підприємства є комплексне поняття і харак-теризується системою показників, які відображають наявність ірозміщення засобів і предметів праці, реальні та потенційні фі-нансові можливості. Його визначають на конкретну дату. Фінан-совий стан підприємства залежить від результатів його виробни-чої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Такимчином, слід відзначити, що фінансовий стан підприємства є ре-зультатом всіх форм його діяльності як суб’єкта господарюванняз одного боку та як результат такої діяльності справляє ключовийвплив у майбутній зміні проявів діяльності підприємства, що фо-рмує його подальший поточний стан [4, с. 206].

Стабільний фінансово-господарський стан підприємства за-лежить як від внутрішніх можливостей ефективно використову-вати існуючі ресурси, так і від зовнішніх умов (зміна рівня цін,доступність сировини та матеріалів, зміна ставок відсотків і т.п.).Тому інформаційну базу аналізу фінансового стану підприємстваповинні складати звітні дані підприємства, економічні параметрита варіанти, які змінюють зовнішні умови його діяльності, які по-трібно враховувати при аналітичних оцінках і прийнятті управ-лінських рішень.

Отже, інформаційне забезпечення відіграє важливу роль убудь-яких управлінських процесах підприємства. Економічнаефективність діяльності підприємств ґрунтується на наявностістратегії фінансової незалежності, формуванні і управлінні фі-нансовими потоками, максимально повному і ефективному ви-користанні власного і позикового капіталу і управлінні йогоструктурою, фінансовому регулюванні зовнішньоекономічноїдіяльності. Для проведення фінансового аналізу діяльності під-приємства є важливим використання всіх наявних джерел напідприємстві, зокрема даних первинного обліку для перевіркидостовірності сформованої інформації та визначення причин то-го чи того явища на найвищих рівнях, це дасть змогу прийматидосконаліші рішення для оптимальних результатів. Повне інфо-рмаційне забезпечення фінансового аналізу це запорука успіш-ного розвитку підприємства, оскільки тільки повна та достовір-на інформація може забезпечити безпомилкове прийняттярішення.

129

Література1. Максімова В. Ф. Бухгалтерський облік / Підручник для студентів

вищих навчальних закладів спеціальності 6.050100 «Облік і аудит» —Одеса: ОНЕУ, 2012. — 670 с.

2. Павленко О. І. Вдосконалення механізму оцінки фінансового ста-ну підприємства / О.І. Павленко // Бізнес-навігатор. Науково-виробни-чий журнал. — 2010. — № 2 (19). — С. 72–78.

3. Пілецька С.Т. Система інформаційного забезпечення фінансовоїнезалежності підприємств // Сталий розвиток економіки. — 2010. —№3. — С. 290–295.

4.Фінанси підприємства: планування та управління у виробничійсфері: навч. посіб. / Г. І. Базецька. — Х.: ХНАМГ, 2012. — 292 с.

Кук Р.П., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509»Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ходзицька В.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУ І АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Облік власного капіталу залежить від організаційно-правовоїформи підприємства, вимог чинного законодавства країни щодомінімального розміру статутного, резервного капіталу тощо. Ос-новними законодавчими актами, що регламентують ці положен-ня, є Закон України «Про господарські товариства», Цивільний іГосподарський кодекси України, якими визначають мінімальнівимоги щодо формування статутного капіталу, резервного капі-талу підприємства.

Операції з власним капіталом у різних країнах світу маютьсвої особливості, продиктовані низкою факторів: починаючи з іс-торичного аспекту і закінчуючи домінуючою формою власностіпідприємств у певній країні. Система регулювання обліку аудитуоперацій з руху власного капіталу в Україні забезпечується суку-пністю нормативних актів, що включають закони та підзаконніакти, які регулюють як організацію та проведення аудиту, так іпорядок відображення руху статутного капіталу в обліку [2].

Аудит у нашій країні пройшов уже певний етап розвитку та по-требує значною мірою перенесення уваги з питань становлення ау-диту, до актуальних питань на сьогоднішній день незабезпеченняіснуючих засобів регулювання (законодавчих і підзаконних актів,системи внутрішньої стандартизації) належної якості аудиту. По-

130

кращення стану можливе за умов обмеження творчості в аудиторсь-кій діяльності, конкретизації вимог до методики аудиту та узагаль-нення результатів. Позитивно відзначилося б на якості аудиту і роз-повсюдження практики розробки системи внутрішньоїстандартизації, що так рідко зустрічається на сьогоднішній день.

Сучасне бізнес-середовище посилює прояв методологічнихпроблем сутності, функцій та оцінки власного капіталу, методикийого обліку та відображення у звітності. Забезпечення належноїорганізації обліку руху власного капіталу в контексті трансфор-мації відносин власності та законодавчих змін створює передумовидля ефективного функціонування господарських товариств [1].

Формування статутного капіталу як процес мобілізації ресур-сів створює об’єктивну необхідність оцінки внесків засновників.Вимоги чинного законодавства не забезпечують визначення до-стовірної вартості майна. За результатами дослідження розробле-но порядок оцінки майна, що є внесками до статутного капіталу,який ґрунтується на вимогах чинного законодавства та дозволяєзастосовувати методи оцінки справедливої вартості (доходний,порівнювальний, витратний) з урахуванням положень міжнарод-них стандартів фінансової звітності.

Дослідження впливу факторів внутрішнього та зовнішнього се-редовища на організацію бухгалтерського обліку руху статутногокапіталу дозволило встановити, що визначальним елементом в ор-ганізації системи обліку є максимальна аналітичність інформаціїщодо величини, структури та динаміки статутного капіталу в роз-різі конкретних власників корпоративних прав. Ефективне управ-ління рухом статутного капіталу можливе лише за умови наявностів суб’єктів управління необхідної економічної інформації, основнучастку якої складає облікова інформація. Для вдосконалення облі-кового та контрольного процесу потрібно розробити пакет внут-рішньої звітності щодо операцій зі статутним капіталом з враху-ванням зростаючих вимог користувачів. Застосування даноїзвітності є основою для задоволення управлінських потреб під-приємства,оперативного інформування учасників про повноту, об-сяг і структуру статутного капіталу, рух статутного капіталу та йо-го джерела, систему нарахування та виплати різних видівкорпоративних зобов’язань, результати перепродажу акцій (час-ток) або їх анулювання, що дозволить підприємству спроститипроцедуру розподілу дивідендів та уникнути судових спорів щодорозрахунків із власниками корпоративних прав [3].

Аудиту підлягає насамперед структура капіталу господарюю-чого суб’єкта за джерелами його утворення. Здійснюючи аудит

131

власного капіталу, виходять із того, що він формується на основівнесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, май-на, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчимидокументами [4].

Основними шляхами удосконалення проведення аудиту влас-ного капіталу є:

— удосконалення форм первинної документації;— удосконалення форм звітності;— удосконалити аналітичний і синтетичний обліку складових

власного капіталу;— покращення існуючого методологічного забезпечення облі-

ку капіталу;— пропонується в наказі про облікову політику зазначити оп-

тимальне співвідношення між статутним і резервним капіталом іпорядок розподілу майна у зв’язку із виходом учасників.

Література1. Вівчар О.Й. Власний капітал як фінансове джерело функціону-

вання підприємства [електронний ресурс] / Вівчар О.Й., Саварин В.М. //Науковий вісник НЛТУ України. — 2009. — Вип. 19.5. — С. 146–150.

2. Кравчук О. М. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва :навч. посіб. / О. М. Кравчук, В. П. Лещук. — К.: Центр учбової літера-тури, 2010.—504 с.

3. Політична економія: навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук,О.О. Беляев та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. — [2-гевид., без змін.]. — К.: КНЕУ, 2008. — 512 с.

4. Пилипенко О.І. Облік та аналіз власного капіталу: теорія і практи-ка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. : спец.08.06.04. «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О.І. Пилипенко. —К., 2005. — 25 с.

Левадня О.В., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихта бюджетних установах та економічного аналізу

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯРЕЗЕРВІВ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКІВУ сучасних умовах нестабільної політичної та економічної си-

туації в країні особлива увага прикута до діяльності банківських

132

установ як головної ланки фінансової системи України. Основуактивної діяльності банків становлять кредитні операції, які не-розривно пов’язані з виникненням ризиків неповернення або не-своєчасного погашення виданих кредитів і несплатою відсотківза ними. На сьогодні кредитні ризики займають домінуюче по-ложення серед можливих ризиків, адже збільшується кількістьпроблемних кредитів наданих вітчизняними банками. Для під-вищення надійності та стабільності банківської проблема ефек-тивного формування резервів для відшкодування можливих втратза активними банківськими операціями є актуальною.

Дослідженням проблем формування, функціонування та вико-ристання банківських резервів займалися багато вчених-еконо-містів: О.В. Бердишева, Л.М. Кіндрацька, О.В. Васюренко,В.І. Міщенко, А.М. Мороз та інші. Однак, залишається чималопроблемних питань щодо регулювання законодавчо-нормативноїбази, дотриманні вимог Міжнародних стандартів фінансової звіт-ності, тому такі проблеми потребують розв’язання та подальшогодослідження.

Основним нормативним-правовим документом, що регулюєпорядок формування та використання банками України резер-вів під кредитні операції, є Положення формування та викорис-тання банками України резервів для відшкодування можливихвтрат за активними банківськими операціями, що затвердженепостановою Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23.

Згідно Постанови №23 банки формують і використовують ре-зерви за всіма активними операціями, що передбачено банківсь-кою діяльністю, крім кредитних операцій між установами в сис-темі одного банку (для банків із 100 % іноземним капіталом — зарозрахунками з материнською компанією, якщо ця компанія маєкредитний рейтинг не нижчий, ніж «інвестиційний клас») та закоштами, що перераховані Національному банку України [3].

Методика формування резерву передбачає розрахунок основ-них економічних показників, за підсумком яких розраховуєтьсяінтегральний показник і визначається рейтинговий клас боржни-ка від 1 до 9. Залежно від значення інтегрального показника по-зичальник належить до певного рівня ризику. В основу класифі-кації покладено метод дискримінантного аналізу, який широковикористовується у світовій практиці оцінювання кредитних ри-зиків. Дане положення передбачає застосування під кожну окре-му галузь систему показників з метою оцінки ризиків і визначен-ня обсягів необхідних резервів. Проте неможливо точно спрог-

133

нозувати і оцінити фінансовий стан клієнтів через недостатню кі-лькість економічних показників їх діяльності [1, с. 40].

Також варто наголосити на тому, що хоча Постанови № 23тяжіє до положень Міжнародних стандартів фінансової звітності,є певні відмінності щодо основи формування резерву. Згідно По-станови № 23 формування резервів під кредитні операції здійс-нюється на підставі оцінки ризику фінансового активу, згідноМСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» —об’єктивного свідчення зменшення корисності. Об’єктивні свід-чення зменшення корисності можуть включати ознаки того, щопозичальник чи група позичальників зазнають суттєвих фінансо-вих труднощів, порушують зобов’язання зі сплати процентів чиосновної суми боргу, ймовірність банкрутства чи фінансової рео-рганізації, а також свідоцтва, на підставі спостережуваної ринко-вої інформації, які вказують на зниження майбутніх очікуванихгрошових потоків, наприклад, зміни в економічних умовах, щокорелюють з невиконанням зобов’язань [2].

Резерви під можливі збитки за кредитними операціями мо-жуть розраховуватись двома шляхами:на індивідуальній осно-ві;за кредитами овердрафт і кредитним лініями, за якими невідо-мі кількість траншів і строк їх погашення. Кошти під резервиакумулюються на балансовому рахунку 2400 КА «Резерви підкредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальнійоснові», 2401 КА «Резерви під кредити, що надані клієнтам таоцінюються на портфельній основі».

Отже, дослідження дієвого механізму формування та викорис-тання резервів під кредитні операції є важливою умовою здійс-нення успішної банківської діяльності. Саме за рахунок акуму-льованих коштів банки можуть компенсувати вчасно непо-верненні кредитні ресурси та прострочені відсотки за ними. До-тримання вимог НБУ забезпечує стабільність і надійність діяль-ності банківських установ.

Література1. Джулій Л.В., Іващук Л.В. Впровадження міжнародного досвіду

нарахування резервів за кредитними операціями в облікову систему ві-тчизняних банків / Джулій Л.В., Іващук Л.В. // Вісник ОНУ імені І.І.Мечникова. — 2014. — № 2/6. — С. 40–43.

2. МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua.

3. Положення про порядок формування та використання резерву длявідшкодування можливих втрат за активними банківськими операція-

134

ми» від 25 січня 2012 р. № 23 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12.

4. Терещенко О.О. Оцінка кредитних ризиків: відповідність новаційНБУ міжнародній практиці / О. Терещенко // Вісник Національного ба-нку України. — 2012. — № 9. — С. 4–8.

Левченко О.А., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯВЕЛИЧИНИ ОБОВ’ЯЗКОВИХ УТРИМАНЬ

ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах господарювання проблеми виплати заробі-тної плати є дуже важливим питанням для робітників підпри-ємств України, так як заробітна плата є джерелом доходу більшо-сті верств населення країни. Важливе значення для підприємствамає чітка організація роботи, пов’язаної з розрахунками оплатипраці, оскільки вона є найбільш відповідальною і трудомісткою.

Актуальність даної теми полягає у тому, що заробітна плата єодним з головних чинників, який забезпечує та стимулює праців-ників, і від правильної її організації багато в чому залежить ус-пішність підприємства, яке її виплачує. Дуже важливо для під-приємства правильно проводити розрахунки, пов’язані із заробіт-ною платою, адже помилка у розрахунках заробітної плати авто-матично призводить до цілої серії помилок і порушень.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, угрошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець ви-плачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітноїплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, про-фесійно-ділових якостей працівника, результатів його праці тагосподарської діяльності підприємства [1].

У зв’язку з останніми змінами законодавства, які відбулись вУкраїні, кількість обов’язкових утримань із заробітної плати збі-льшилась, і на сьогоднішній момент до них відносять як єдинийсоціальний внесок і податок на доходи з фізичних осіб, так і вій-ськовий збір, а також, на вибір кожного підприємства, можутьутримуватись профспілкові внески, або інші утримання.

135

Відповідно, до Закону України «Про збір та облік єдиноговнеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI, із заробітної плати працівника утриму-ється єдиний соціальний внесок у розмірі 3,6 % від заробітноїплати. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціаль-не страхування — консолідований страховий внесок, збір якогоздійснюється до системи загальнообов’язкового державного со-ціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярнійоснові з метою забезпечення захисту у випадках, передбаченихзаконодавством, прав застрахованих осіб і членів їхніх сімей наотримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загаль-нообов’язкового державного соціального страхування [2]. Також,відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на періодпроведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. №1669-VІІ, який набрав чинності 15.10.2014 р, не нараховується навиплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компен-суються з бюджету в межах середнього заробітку працівників,призваних на військову службу за призовом під час мобілізації,на особливий період [3].

Наступний податок, який утримується із заробітної плати єподаток на доходи фізичних осіб. Ставки податку на доходи фі-зичних осіб, що утримуються із заробітної плати складають 10 %,15 % і 17 % для різних категорій працюючих. Детальніше розгля-немо ці ставки та відповідні категорії працюючих, до яких ці ста-вки мають бути застосовані (рис. 1).

Ставкаподатку 10 %



Утримується із заробітної плати працівників, які пра-цюють на підземних роботах, на роботах з особливошкідливими і важкими умовами праціУтримується із заробітної плати, розміром, що за звіт-ний період не перевищує десятикратний розмір мініма-льної заробітної плати

Якщо база оподаткування в календарному місяці пере-вищує десятикратний розмір мінімальної заробітноїплати, до суми такого перевищення застосовується ста-вка 17 %

Рис. 1. Ставки податку на доходи фізичних осіб,відповідно до Податкового Кодексу України

Отже, податок на доходи фізичних осіб, який утримується іззаробітної плати працівника, має різні ставки, проте, враховуючисередні розміри заробітних плат українців, найчастіше в Українізастосовується ставка 15 %.

136

За сучасних умов, в країні відбувається складна ситуація, іВерховна Рада України прийняла рішення «Про внесення змін доПодаткового кодексу України та деяких інших законодавчих ак-тів України» від 31.07.2014 № 1621, відповідно до якого підпри-ємства, окрім стандартних обов’язкових утримань із заробітноїплати, тимчасово (до 1 січня 2015 року), повинні утримувати вій-ськовий збір у розмірі 1,5 % від заробітної плати працівника. Цейвійськовий збір повинен утримуватись із ставки заробітної платибез вирахування ЄСВ і ПДФО. Базою для утримання цього пода-тку є не тільки основна заробітна плата, а і інші заохочувальні такомпенсаційні виплати.

Отже, враховуючи всю описану інформацію, можемо зробитивисновок, що заробітна плата є важливим чинником, який мотивує ізабезпечує працівників. Відповідно до діючого законодавства, зпроцесом нарахування і виплати заробітної плати пов’язана необ-хідність утримань відповідних сум, які підприємство перераховує увигляді податків і зборів до відповідних бюджетів.

Кожен податок і утримання мають свої особливості утриман-ня, які потрібно знати і враховувати при виплаті заробітної платипрацівнику.

Література1. Закон України «Про оплату праці» № 108/95 — від 24.03.1995 р. —

[Електронний ресурс] — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загально-обов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010— [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.ra-da.gov.ua/laws/show/2464-173

3. Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення анти-терористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VІІ.

Майстренко Є. В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Сопко В. В, д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ОБЛІКУПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІПрагнення України до євроінтеграції породжує необхідність

гармонізації податкової системи України і країн Європи. Подат-

137

кова політика європейських країн забезпечує конкурентоздат-ність бізнесу шляхом створення вигідних умов для його розвитку.

Податок на прибуток у зарубіжних країнах, крім фіскальноїфункції, виконує функцію стимулювання і регулювання, є ін-струментом впливу на діяльність платників податку.

Існує потреба у дослідженні зарубіжного досвіду обліку пода-тку на прибуток, оскільки в Україні він не є досконалим: відбу-ваються зміни і доповнення у законодавстві, відсутні єдині умовиоподаткування підприємств, що ускладнює ведення обліку.

З метою поповнення бюджету у 2014 році було здійснено рядсуттєвих змін: скасовано пільги в оподаткуванні податком наприбуток для суб’єктів господарювання готельного бізнесу, галу-зі електроенергетики, інститутів спільного інвестування; встано-влено основну ставку податку на прибуток від операцій з цінни-ми паперами і деривативами; встановлено додаткові умови дляотримання податкових пільг підприємствам паливно-енер-гетичного комплексу, водо-, теплопостачання та водовідведення.Таким чином, збільшення надходжень, скасування пільг зменшуєконкурентоспроможність підприємств, їх інвестиційну привабли-вість. Ми вважаємо, що застосування різних пільг допомагає зни-зити податкове навантаження на платників податків, підвищуючиефективність їх господарської та інноваційної діяльності. ВУкраїні пільговий механізм в оподаткуванні податком на прибу-ток не стимулює інвестиційну діяльність, часто пільгами зловжи-вають і тому вони втрачають свою ефективність [1].

В Україні протягом 2011–2014 років відбувалося поступовезменшення ставки податку на прибуток. Поточна ставка податкуна прибуток становить 18 %. Ставка податку на прибуток вУкраїні є меншою, ніж у більшості країн Європи. Протягом п’ятироків в Україні ставка податку на прибуток зменшилася на 7 %,що дає можливість залучати іноземні інвестиції. Зменшення ста-вки податку на прибуток є загальноєвропейською тенденцією. УЛитві податок на прибуток зменшився до 15 % і це є однією знайменших ставок у країнах Європи, у Польщі — 19 %, у Болга-рії — 10 % [2]. Така податкова конкуренція створена країнамидля вигідніших умов залучення іноземних інвестиції. Але такінизькі ставки податку на прибуток притаманні більше для країн— нових членів Європейського Союзу. Німеччина, Бельгія,Франція, Іспанія, Італія також поступово зменшують значенняставки, але вона лишається однією з найвищих: від 30 до 34 %.Однак, для України зменшення номінальної ставки податку наприбуток не означає швидкий розвиток бізнесу, оскільки не

138

менш важливе значення має визначення бази оподаткування, ас-пекти сплати податку на прибуток тощо.

Великою проблемою є розбіжність між ставкою номінальноюі ефективною в Україні. Ефективна ставка залежить від визна-чення валових витрат бізнесу, тобто, чим більші витрати, тим ме-нша сума податку до сплати [3]. Більшість підприємств зловжи-вають даною ситуацією і штучно збільшують свої податковінавантаження. Тому слід сформувати чіткий перелік витрат, якіможна віднести до валових, для обмеження маневрів і ухиляньвід сплати податку.

У Великобританії, як і в Україні, податок на прибуток регулю-ється двома основними законами: Податковим кодексом Велико-британії і національними стандартами бухгалтерського обліку.Обчислюється податок на прибуток аналогічно українській мето-диці з урахуванням постійних податкових різниць. В Україні жподатковий прибуток коригується на суму постійних податковихрізниць.

Німеччина переходить на міжнародні стандарти фінансовоїзвітності і GAAP. Основою для розрахунку податку на прибутокє бухгалтерський облік. Податкова звітність складається на осно-ві комерційної звітності, але з коригуванням показників відпові-дно до податкового законодавства. У звітності відстрочені подат-ки відображаються лише компаніями, які складають звітність заміжнародними стандартами фінансової звітності[4].

У Франції порядок обліку податку на прибуток ведеться пере-важно згідно міжнародних стандартів фінансової звітності, як і вНімеччині. У 2011 році був Прийнятий Податковий кодекс, уякому були передбачені одразу правила бухгалтерського облікуоподатковуваних операцій. Таким чином, Франція домоглася цілко-витої гармонізації бухгалтерського і податкового законодавства.

У Литві податок на прибуток визначається на основі данихфінансового обліку. Особливістю є те, що доходи і витрати відо-бражаються відповідно до принципів бухгалтерського обліку,окрім доходів, які визначаються касовим методом. Якщо не братидо уваги те, що основою податку на прибуток є балансовий при-буток до оподаткування, виникає потреба у розрахунку податко-вих різниць, що виникають унаслідок застосування касового ме-тоду визнання доходів та обмежень витрат.

Таким чином, сучасний облік податку на прибуток має своїнедоліки. Пропонуємо удосконалити українську модель облікуподатку на прибуток шляхом запозичення досвіду Латвії, Німеч-чини та Франції. Перш за все, необхідно гармонізувати правила

139

ведення бухгалтерського фінансового обліку на законодавчомурівні. Вважаємо, що податок на прибуток необхідно визначати збалансового прибутку. Оскільки відстрочені податки з податкуна прибуток істотно штучно збільшують валюту балансу, пропо-нуємо відображати їх у балансі лише тих підприємств, які зо-бов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандар-тами.


1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінамиі доповненнями.

2. Tax rates online [Електронний ресурс]. Режим доступу —http://www.kpmg.com/global/en/services/tax/tax-tools-and-resources.

3. Kyiv Post. Які податки платитимемо після нового року? [Електроннийресурс]. Режим доступу — http://www.kyivpost.ua/business/article/yaki-podatki-platitimemo-pislya-novogo-roku.html.

4. Кучер С. Бухгалтерський облік оподаткування прибутку підприємствв країнах світу. Режим доступу — http://sophus.at.ua/publ/2014_04_17_18_kampodilsk.

Матвеєва В.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бондар М. І., д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІУ ФОРМАТ ЗА МІЖНАРОЖНИМИ СТАНДАРТАМИ

ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перші кроки переходу підприємств й установ на Міжнародністандарти фінансової звітності (МСФЗ) були зроблені ще на по-чатку 2011 року, що стало початком створення необхідних умовдля участі у міжнародному співробітництві, для підвищення ін-вестиційної привабливості, виходу на міжнародні ринки. Томупитання з практичного застосування Міжнародних стандартів фі-нансової звітності є досить актуальним.

Поступово збільшувався обсяг методичних матеріалів з пи-тань переходу на МСФЗ, що були представлені у друкованих ви-даннях, велика частина в електронному доступі в мережі Інтер-нет. Можна сказати, що в Україні перехід на МСФЗ був продума-ний і досить чітко деталізований. Але спостерігається тенденція

140

до збільшення звернень бухгалтерів-практиків до зовнішніх ау-диторів для переходу підприємств на МСФЗ. Тому все ж таки пи-тання з методичним забезпеченням і підготовкою бухгалтерів-практиків до переходу на МСФЗ не є вирішеним.

Процес переходу підприємства на МСФЗ починається з визна-чення дати переходу на МСФЗ. У МСФ 1 «Перше застосуванняМіжнародних стандартів фінансової звітності» визначається по-чаток першого періоду, за який суб’єкт господарювання подаєпорівняльну інформацію згідно з МСФЗ у своїй першій фінансо-вій звітності за МСФЗ. Ця звітність має містити принаймні тризвіти про фінансовий стан, два звіти про прибуток і збиток та ін-ший сукупний дохід, два звіти про рух грошових коштів, два зві-ти про зміни у власному капіталі та відповідні примітки, щовключають порівняльну інформацію для всіх поданих звітів [1].

Існує кілька методів підготовки фінансової звітності згідно зМСФЗ, основні:

— ведення паралельного обліку (конверсія) та формуваннязвітності на основі його даних;

— коригування (трансформація) звітності, складеної заП(С)БО.

При виборі методу підготовки фінансової звітності за МСФЗнеобхідно врахувати такі фактори:

— подальше використання;— періодичність складання;— кваліфікація фахівців;— тимчасові та фінансові витрати.Якщо проаналізувати зазначені методи, то варто зазначити,

що ведення паралельного обліку є затратнішим, тому що потре-бує більше часу на підготовку та високого рівня кваліфікації ви-конавців.

Процес трансформації є досить складним і вимагає професіо-налізму від бухгалтерів у сфері МСФЗ, як уже нами неодноразовозазначалося, тому існує потреба в таких кадрах.

Єдина методика трансформації фінансової звітності за націона-льними стандартами у звітність за МСФЗ відсутня, це пояснюєтьсяспецифікою діяльності суб’єкта господарювання, обліковою полі-тикою та особливостями ведення бухгалтерського обліку.

Після визначення дати переходу на МСФЗ потрібно підготу-вати вступний бухгалтерський баланс за МСФЗ. Варто дотриму-ватись таких дій:

— визнати всі активи та зобов’язання визнання яких вимагаєМСФЗ, включаючи ті, що були не визнані за П(С)БО;

141

— списати активи і зобов’язання, якщо МСФЗ не дозволяютьтакого визнання;

— перекласифікувати статті активів, зобов’язань, компонентівкапіталу, що були визнані за П(С)БО у відповідності до МСФЗ;

— застосувати вимоги МСФЗ, оцінюючи визнані активи і зо-бов’язання.

Важливим кроком буде розробка послідовної та єдиної облі-кової політики відповідно до вимог МСФЗ, що повинна розкри-вати:

принципи, методи, порядок обліку активів і зобов’язань, щоповинні відповідати вимогам кожного міжнародного стандарту;

новий гнучкий, значно деталізований для формування звіт-ності План рахунків, розроблений з урахуванням міжнародноїпрактики, із використанням чотиризначної системи нумерації;

систему документообігу з переліком документів; методологію складання фінансової звітності та інші регла-

менти [2].Отже, існує певна необхідність розробки норм, методик і ре-

комендацій процесу трансформації фінансової звітності згідно зМСФЗ, тому що цей процес є досить трудомістким, що тягне засобою вирішення проблеми з підвищенням кваліфікації бухгал-терів-практиків у сфері застосування МСФЗ.

Таким чином, перехід на МСФЗ у країнах перехідної економі-ки, зокрема в Україні, дасть можливість залучення іноземних ін-весторів і виходу на міжнародні торгові та фінансові ринки.

Література1. МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансо-

вої звітності».2. МСФЗ 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».3. НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Матвійчук І.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Бабіч В.В., к.е.н.,професор кафедри підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА РОЗРАХУНКІВЗ ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Організаційна модель обліку оплати праці залежить від орга-нізаційної форми ведення бухгалтерського обліку на підприємст-

142

ві (централізована, децентралізована), а також від форм оплатипраці (відрядна, погодинна).

Форми і системи оплати праці підприємство обирає самостій-но відповідно до норм КЗпП [1] і Закону України про оплатупраці [2]. Від форми і системи оплати праці залежить вибір формпервинних документів для обліку обсягів праці (виробітку, вико-ристання робочого часу тощо), а також методика і техніка розра-хунку заробітної плати.

При децентралізованій формі обліку праці і відрядній форміоплати організаційна модель будується таким чином, що первин-ні документи (наряди на відрядну роботу, маршрутні листи, ві-домості виробітку тощо) обробляються в структурних підрозді-лах (виробництвах, цехах), а також узагальнення інформації прозаробітну працю і утримання із неї фіксується в бухгалтерії під-приємства або в обчислювальному центрі. Можливий варіант заякого весь облік розрахунків з оплати праці ведеться повністю на«АРМ бухгалтера» в структурних підрозділах, а в бухгалтеріїпідприємства здійснюється тільки зведений облік.

Трудові відносини на підприємстві між власником і працівни-ком регулюються, крім нормативних і законодавчих актів, ще йза допомогою трудових договорів і угод. За цивільно-правовимдоговором, зокрема, за трудовою угодою, оплачується не процеспраці, а його результат. Він визначається після закінчення роботий оформлюється актами приймання-здачі виконаних робіт (нада-них послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата.

За умови централізованої моделі обліку розрахунків усі пер-винні документи з обліку праці складаються в структурних під-розділах і подаються для обробки до бухгалтерії підприємстваабо обчислювального центру.

Вибір організаційної моделі обліку фіксується в розпорядчомудокументі про облікову політику підприємства.

Ведення обліку розрахунків з органами соціального страху-вання в значній мірі залежить від діючої системи державного со-ціального страхування в Україні.

Запровадження єдиного соціального внеску на обов’язковедержавне соціальне страхування [3] значно спростило розрахун-ки та облік розрахунків з органами соціального страхування, алетакий збір негативно впливає на фінансовий стан підприємства ітому ми повністю приєднуємося до пропозицій, які сьогодні про-понуються в суспільстві щодо знищення ставок нарахувань єди-ного соціального внеску (ЄСВ) на заробітну плату, що може спо-нукати роботодавців до відмови від «конвертної» зарплати.

143

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соці-альне страхування для страхувальників, які використовують най-ману працю, визначається залежно від класу професійного ризи-ку виробництва, встановленого відповідно до законодавства.Єдиний соціальний внесок нараховується за видами виплат, яківключають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочу-вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній фо-рмі [2]. Сплата єдиного соціального внеску здійснюється платни-ками виключно в національній валюті шляхом перерахуванняплатником безготівкових коштів з його банківського рахунка.

В обліку витрат підприємства на оплату перших 5-ти днівхвороби потрібно змінити напрямок віднесення цих витрат. Еко-номічно не обґрунтовано відносити їх у дебет рахунків витратвиробництва, а обґрунтованішим є їх віднесення за рахунок ін-ших операційних чи інших витрат діяльності.

Кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги узв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності виділяються Фон-дом на підставі заяви-розрахунку. Вона складається страхувальни-ком у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника,а другий — у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцемзнаходженням страхувальника. Робочий орган виконавчої дирекціїФонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником доку-ментів перевіряє правильність нарахування сум і перераховує стра-хувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

Необхідно спростити систему забезпечення виплат допомоги зтимчасової втрати працездатності (лікарняних). Діючий порядок,який вимагає від страхувальників подання заяви-розрахункуускладнює не тільки сам процес надання допомоги, але її облікрозрахунків з Фондом соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності.

Вимагає уваги і питання значного скорочення звітності з соці-ального страхування. Недоцільно відображати у звітності прак-тично всю інформацію, яка відображається в бухгалтерськомуобліку підприємства.

Працівники Фондів соціального страхування мають можли-вість її перевірити на підприємстві. Організація проведення пере-вірок покладається на керівників контрольно-ревізійних відділіввиконавчих дирекцій відділень Фонду та керівників робочих ор-ганів цих відділень. Планові перевірки проводяться згідно з пла-нами-графіками. Перевірці підлягають документи за звітні пері-оди поточного та попередніх років, за які не здійснюваласьперевірка.

144


1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VII.2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108-95 ВР.3. Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на

загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р.№2464-VI.

Мельник О.Б., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509»Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

На сьогоднішній день у результаті глобалізацій них процесівУкраїна намагається інтегруватися до світової економіки. Протеце неможливо без побудови чіткої системи бухгалтерського облі-ку, що дозволить оптимізувати процес обробки інформації прогосподарські операції суб’єкта господарювання.

Неналагоджена та неефективно діюча система обліку запасівможе спричинити несвоєчасне забезпечення виробництва запаса-ми або до їх надлишкового накопичення. Таким чином, особливоїактуальності набувають проблеми організації обліку виробничихзапасів у зв’язку з потребою отримання оперативної і достовірноїінформації для здійснення управління підприємством і процеса-ми, які в ньому відбуваються. Це необхідно для потреб менедж-менту з метою раціоналізації управління такими активами та під-вищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання вцілому.

Проаналізувавши наукові праці дослідників і фахівців у галузіобліку [1—4], можна виокремити такі проблемні аспекти, щопритаманні організації обліку виробничих запасів:

— неоднозначність визначення поняття «виробничі запаси»;— складність визначення справедливої вартості запасів;— низький рівень оперативності інформаційного забезпечення

системи обліку виробничих запасів підприємств;— відсутність комплексного поєднання даних усіх видів облі-

ку підприємства для забезпечення керівництва підприємства не-обхідною управлінською інформацією;

145

— невідповідний рівень оперативного регулювання процесівутворення запасів (визначення оптимального їх рівня; вивченняобсягів, причин створення та політики реалізації понаднорматив-них запасів).

Серед факторів, що зумовлюють вищезазначені проблемні пи-тання доцільно виділити такі, як: незадовільна організація склад-ського господарства, порушення правил приймання виробничихзапасів, завищення собівартості придбаних матеріалів, неповнеоприбуткування запасів, нераціональне витрачання матеріалів навиробництво, порушення норм і лімітів відпуску матеріалів, по-рушення порядку проведення інвентаризації, присвоєння товар-но-матеріальних цінностей, помилки і підробки в документах,заміна нових матеріалів старими, помилки у визначенні сум уці-нок запасів і їх відображення в обліку, недостатня комп’ю-теризація обробки даних з обліку виробничих запасів.

Отже, слід погодитися з О. Рибалко [5], що необхідними пере-думовами належної організації обліку виробничих запасів, середіншого, є раціональна організація складського господарства, пра-вильне групування (класифікація) запасів, розробка норм витра-чання запасів. Тому, для вдосконалення організації обліку вироб-ничими запасами на вітчизняних підприємствах пропонуємовиділити такі напрями:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств, а саме удоско-налення системи автоматизації обліку виробничих запасів, щодозволить спростити облік надходження, наявності та руху запа-сів, а також їх вибуття на сторону та переоцінки;

2) обґрунтування раціональних методів проведення інвентари-зації виробничих запасів, зокрема розробка поетапної інструкції,чіткої номенклатури запасів по споріднених класифікаційнихгрупах, а також встановлення періодичності проведення інвента-ризацій відповідно до особливостей окремих класифікаційнихгруп;

3) обрання найприйнятнішого методу оцінки виробничих за-пасів, виходячи зі специфіки діяльності підприємства та з метоюоптимізації витрат і приведення вартості матеріалів до реалістич-нішої.

Таким чином, на підставі викладеного матеріалу можна зро-бити висновок, що чітка та правильна організація обліку вироб-ничих запасів дозволить керівництву вчасно отримувати якіснуінформацію про їх наявність і рух, що сприятиме підвищеннюефективності процесу виробництва на всіх стадіях обробки і ви-

146

пуску готової продукції. Реалізація перелічених напрямів удо-сконалення організації обліку запасів вітчизняними підприємст-вами призведе до підвищення результативності їхньої фінансово-господарської діяльності, зменшення ймовірності виникненнявикривлень у фінансовій звітності та вплине на формуваннябільш ефективної обліково-управлінської моделі в цілому.


1. Шендригоренко М. Т. Облік виробничих запасів: актуальні питан-ня та напрямки їх вирішення / М. Т. Шендригоренко // Вісник Криворі-зького економічного інституту КНУ. — 2013. — № 2. — С. 102–106.

2. Попович К.В. Удосконалення організації обліку виробничих запа-сів на підприємствах України / К.В. Попович, О.В. Шушлякова //Управління розвитком. — 2013. — № 15 (155). — С. 65–68.

3. Данілочкіна О. В. Актуальні проблеми організації і ведення облікувиробничих запасів підприємствами України / О. В. Данілочкіна, В. О.Голод // Економічний вісник. — 2012. — № 18/1. — С. 47–49.

4. Ужва А.М., Гасяк Т.Ю. Організація та ведення обліку виробничихзапасів в інформаційному середовищі /А.М. Ужва, Т.Ю. Гасяк// Еконо-міка АПК. — 2013. — № 4 (32), т. 1. — С. 149–153.

5. Рибалко О. М. Вдосконалення обліку виробничих запасів / Рибал-ко О. М. // Держава і регіони. Серія «Економіка та підприємництво». —2008. — № 3. — С. 210–215.

Миронова К.О. студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О.Л., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Вперше поняття «облікова політика» офіційно увійшло у сві-тову облікову теорію та практику обліку з прийняттям Міжнаро-дного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 1 «Розкриттяоблікової політики» в 1975 р., який нині замінено МСФЗ 8 «Об-лікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». Відпові-дно до зазначеного документу облікові політики являють собоюконкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика,застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданніфінансових звітів які прийняті компанією для підготовки й по-дання фінансової звітності.

147

Проте, на відміну від визначення, яке наведено в МСФЗ 8,НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» не включаєу це визначення домовленості та практику, які є зовнішніми чин-никами, що визначають для конкретних економічних умов пере-лік принципів фінансової звітності та їх зміст. Також, у МСФЗ 8йдеться про облікову політику загалом, це пов’язане з тим, що заміжнародними правилами облікова політика, установлена щодоконкретного об’єкта обліку, вважається окремою обліковою по-літикою. А виходячи з національного визначення терміна, сукуп-ність таких облікових політик саме і складає єдину облікову по-літику підприємства [5].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» дає таке визначення цього поняття — сукупністьпринципів, методів і процедур, що використовуються підприєм-ством для складання та подання фінансової звітності [2].

Можна зробити висновок, що тлумачення облікової політикив українському законодавстві відповідає міжнародним нормам.

Основна мета облікової політики — забезпечити одержаннядостовірної інформації про майновий і фінансовий стан підпри-ємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх ко-ристувачів фінансової звітності з метою прийняття відповіднихрішень.

Облікова політика є основним інструментом побудови обліко-вої системи на рівні конкретного підприємства, який враховуєспецифіку саме його господарських операцій та умов господарю-вання, а також відповідає інтересам його власників. Межі свобо-ди суб’єкта господарювання при формуванні облікової політикиобумовлюються державною регламентацією бухгалтерського об-ліку, що виявляється у встановленні уповноваженими на те дер-жавними органами чіткого переліку облікових принципів і мето-дів. Підприємство до початку звітного року має обрати в межах,встановлених законодавчо-нормативної базою, певні методи, ме-тодики, способи оцінювання, форми організації та ведення облі-ку, які будуть ним використовуватися для ведення поточного об-ліку та складання фінансової звітності. Вказаний вибір знаходитьвідображення у внутрішній організаційно-розпорядчому докуме-нті — наказі (положенні, розпорядженні) про облікову політику.

Отже, встановлення облікової політики на рівні підприємстваможна трактувати як процес локального нормоутворення.

Нині в Україні в науково-практичній літературі питанням об-лікової політики присвячено чисельні публікації. В них дово-диться необхідність і доцільність облікової політики підприємст-

148

ва в сучасних умовах господарювання, аналізуються фактори, яківпливають на її вибір та формування, висвітлюються методологі-чні та організаційні проблеми її розробки з урахуванням специ-фіки діяльності підприємств, досліджується вплив обраної під-приємством облікової політики на його фінансовий стан ірезультати діяльності.

Огляд наукової літератури свідчить про те, що українські вче-ні тлумачать поняття «облікова політика» ширше, ніж це має мі-сце в МСФЗ і П(С)БО, які розглядають облікову політику тількина рівні суб’єкта господарювання, тоді як новий підхід передба-чає розуміння облікової політики в якості інструмента державно-го регулювання бухгалтерського обліку.

На думку Л. Пантелійчук, найзмістовнішим є таке визначенняоблікової політики: «сукупність облікових принципів, методів,процедур і заходів для забезпечення якісного, безперервногопроходження інформації від етапу первинного спостереження доузагальнюючого — складання звітності» [8].

Узагальнивши визначення, можна зробити висновок, що облі-кова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, яківикористовуються суб’єктом господарювання для ведення облі-ку, складання та подання фінансової звітності в межах, які визна-чені законодавством і міжнародними стандартами фінансової зві-тності.

Таким чином, облікова політика підприємства — це не простосукупність принципів, методів, способів ведення обліку, обранихвідповідно до умов господарювання, але й вибір методів веденняобліку, які надають можливість використовувати різні варіантивідображення фактів господарського життя залежно від постав-лених цілей. Іншими словами, облікову політику в широкому ро-зумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому —як сукупність методів ведення обліку.

Облікова політика підприємства повинна сприяти одержаннюсвоєчасної і достовірної інформації для широкого кола користу-вачів. Формування облікової політики залежить від інтересів різ-них груп користувачів облікової інформації.


1. Васільєва Л.М. Сутність облікової політики, її значення і вимоги,які до неї пред’являються [Текст], 18.06.2013 р. [Електронний ресурс]: Ре-жим доступу — http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2131.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами та доповненнями.

149

3. Касич А. О., Онищенко О. В. Еволюція наукових підходів до фор-мування облікової політики підприємства [Текст], м. Кременчук-2013 р.[Електронний ресурс]: Режим доступу — http://www.kdu.edu.ua/statti/2013-1(78)/172.pdf.

4. Лист Міністерства фінансів України «Про облікову політику» від21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793.

5. МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».6. Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства та

внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України: За-тверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.06.13 № 635.

7. НП(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затвер-джене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73.

8. Пантелійчук Л. Формування облікової політики — важливий етапроботи підприємства / Л. Пантелійчук // Бухгалтерський облік і аудит.— 2002. — №9. — С. 3–11.

Михлик Ю.В., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ПОРІВНЯННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗАСТОСУВАННЯМОДЕЛЕЙ В. БАУМОЛЯ ТА М. МІЛЛЕРА–Д. ОРРАДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ЗАЛИШКУ

ГРОШОВИХ КОШТІВ

Раціональне використання грошових коштів є важливою пере-думовою забезпечення безперебійної діяльності підприємства.Воно передбачає визначення та підтримку певного залишку гро-шових ресурсів на мінімально припустимому рівні для забезпе-чення оплати поточних видатків підприємства.

Актуальність даного питання обумовлена сучасними пробле-мами управління грошовими потоками підприємства та пошукомефективних методів підвищення ліквідності підприємства в умо-вах фінансової кризи.

Вивченню зазначених питань присвятили наукові роботи В.Баумоль, М. Міллер, Д. Орр, Б. Стоун, І.О. Бланк, О.С. Височан,А.М. Поддєрьогін, А.Д. Шеремет та інші. Незважаючи на їхні ва-гомі наукові результати, єдності думок щодо вибору найкращоїмоделі встановлення оптимального залишку грошових коштівдля забезпечення абсолютної ліквідності підприємства й досі неіснує.

150

Проведений нами аналітичний огляд літератури [1—3] щодометодів і моделей визначення потреб підприємства в грошовихкоштах з метою оцінки їх оптимального обсягу дозволив визна-чити, що найпоширенішими є моделі В.Баумоля та М. Міллера—Д. Орра. Тому метою подальшого дослідження є виокремленняпозитивних і негативних сторін вказаних моделей з метою визна-чення найдоцільнішої з них для вітчизняних підприємств.

Сутність моделі В. Баумоля полягає у визначення розміру се-реднього залишку грошових коштів підприємства з урахуваннямобсягу його платіжного обороту. Відповідно до цієї моделі намайбутній період мінімальний залишок грошових коштів прирів-нюється до нуля, а оптимальний залишок грошових коштів (вінже за моделлю В. Баумоля є максимальним) розраховується заформулою:

( )( )2

Вз/ПгкВ2залишокйОптимальни к ××

= , (1)

де Вк — витрати на обслуговування однієї операції поповненнягрошових коштів;

Пгк — планова потреба у грошових коштах;Вз — рівень витрат із зберігання коштів на рахунках у банку.Модель, розроблена М. Міллером і Д.Орром, спрямована на

визначення цільового залишку грошових коштів в умовах що-денних виплат і надходжень. Тобто, вона передбачає, що грошовіпотоки від періоду до періоду є незалежними випадковими поді-ями. За цією моделлю мінімальний залишок грошових активів нанаступний період приймається на рівні їх мінімального резерву узвітному періоді, а оптимальний залишок грошових активів роз-раховується за формулою:

( ) ( )( )2

4/Вкσ^232залишокйОптимальни

r×××= , (2)

де Вк — витрати на обслуговування однієї операції поповненнягрошових коштів;

σ — дисперсія щоденного сальдо грошових коштів;r — середня ставка процента за короткотерміновими фінансо-

вими вкладеннями.При цьому максимальний залишок грошових коштів дорівнює

трикратному розміру оптимального залишку грошових активів.Спільною рисою зазначених моделей є те, що тимчасово віль-

ні грошові кошти підприємства конвертуються у прибуткові цін-ні папери інших компаній.

151

Проте, між розглянутими моделями є низка відмінностей, зок-рема:

— модель В. Баумоля передбачає стабільні грошові витратипідприємства, які циклічно повторюються в часі, у той час якдруга модель базується на абсолютно не взаємозалежних в часіопераціях купівлі і продажу акцій;

— за моделлю В. Баумоля поповнення грошових коштів по-трібно здійснювати в той момент, коли повністю використані за-паси наявних грошових коштів. Відмітною рисою моделі М.Міллера-Д. Орра є встановлення нижньої межі грошових коштів,яка не прив’язана до моменту їх повного витрачання;

— модель М. Міллера—Д. Орра орієнтується на точку повер-нення, яка є нормальною межею запасу грошових коштів. Своєючергою, модель В. Баумоля має лише умовне виділення середньо-го запасу грошових коштів.

Таким чином, здійснений аналіз доводить, що практичне за-стосування моделей В.Баумоля та М. Міллера—Д. Орра на під-приємствах є складним, багатоаспектним процесом. Основнимипроблемами їхнього впровадження на вітчизняних підприємст-вам можна вважати низький рівень розвитку українського ринкуцінних паперів і невизначеність зовнішнього середовища діяль-ності підприємств, що передбачає високий ризик втрати вартостігрошових коштів після їх трансформації у короткострокові цінніпапери. Проте, модель М. Міллера—Д. Орра має ряд переваг надмоделлю В. Баумоля, основною з яких є врахування факторів не-визначеності грошових виплат і надходжень, а також вплив се-зонності і циклічності, яка передбачає високу динамічність змінизалишку грошових коштів. Тому для вітчизняних підприємствахмодель Міллера—Орра є доцільнішою.

Література1. Височан О. С. Оптимізація середнього залишку грошових коштів

на підприємстві / О. С. Височан // Проблеми економіки та управління:Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехні-ка», 2004. — № 507. — С. 196.

2. Поддєрьогін А. М. Ефективність управління грошовими потокамипідприємства / А. М. Поддєрьогін, Я. І. // Фінанси України. — 2007. —№ 11. — С. 119–127.

3. Макарова А. А. Управление денежными потоками с помощью по-строения модели фінансового равновесия предприятия и модели регу-лирования остатка денежных средств / А. А. Макарова // Аудит и фина-нсовый анализ. — 2009. — № 5. — C. 1–7.

152

Мостіпан О. І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г. О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ:ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

В умовах інноваційно-інвестиційного етапу розвитку економі-ки України небувалої актуальності набуває питання реформуван-ня існуючої системи організації обліку та її адаптації до сучаснихтенденцій, норм та вимог міжнародної економічної практики.Виникає необхідність перегляду та уточнення принципів форму-вання активів суб’єкта господарювання.

Враховуючи те, що на сучасній стадії розвитку вітчизняної еко-номіки спостерігається відставання реального стану системи облікунематеріальних активів (НМА) від господарських потреб, вирішен-ня даної проблеми є необхідним і важливим етапом переходуУкраїни у світовий економічний простір. Так, іноземні науковці пе-реконують, що успіх корпорації залежить більшою мірою від інте-лектуальних можливостей системи, ніж від фізичних активів [5].

Як теоретики, так і практики працюють над масштабним і глибин-ним вивченням такої економічної категорії, як нематеріальні активи.Кожен з авторів висвітлює свій погляд на організацію обліку нематері-альних активів і розкриває своє бачення їх сутності. Однак, огляд нау-кової літератури не дає широкої та вичерпної дефініції понять «нема-теріальні активи», «невідчутні активи», «інтелектуальна власність».

Перспективні напрямки вдосконалення бухгалтерського облі-ку нематеріальних активів можуть бути об’єднані в три групи:визнання нематеріальних активів НМА (як об’єкта бухгалтерсь-кого обліку); класифікація НМА; організація синтетичного й ана-літичного обліку НМА.

Незважаючи на широке різноманіття наукових досліджень уданій області, питання визначення економічної сутності поняттянематеріальних активів залишається відкритим. Тому постає не-обхідність в удосконаленні понятійного апарату НМА, спираю-чись не лише на законодавчу базу, а й на думки науковців.

Наступною проблемою є виникнення потреби всебічного дослі-дження критеріїв визнання нематеріальних активів, встановленихП(С)БО 8 «Нематеріальні активи», а саме таких: 1) існує імовірністьодержання майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його викори-станням; 2) вартість може бути достовірно визначена [4].

153

Також варто наголосити на потребі вдосконалення класифіка-ції нематеріальних активів, що диктується дублюванням класифі-каційних ознак у межах, передбачених нормативно-правовим по-лем [3]. Найоптимальнішим варіантом буде виокремити міні-мальну кількість типологічних ознак, які дозволяють розмежову-вати об’єкти нематеріальних активів. Тобто варто виділити чоти-ри групи за ознакою природи прав: права користування природ-ними ресурсами; права інтелектуальної власності; права користу-вання майном; інші нематеріальні активи.

Не менш актуальним є питання достовірного відображенняінформації про нематеріальні активи у фінансовій та інших видахзвітності. Тобто мова йде про те, щоб визначити реальну науко-во-обґрунтовану цінність нематеріальних активів. Оцінка НМАмає особливе значення при включенні об’єктів інтелектуальноївласності до зареєстрованого капіталу, при злитті підприємствабо поділі організації для визначення майнових частин у капіталі,при складанні фінансової звітності, оцінці застави під отримува-ний кредит, визначенні збитків при виявленні порушення прав наоб’єкти інтелектуальної власності і т.д.

Одночасно варто звернути увагу на те, що незважаючи на ко-лосальні трансформаційні перетворення системи бухгалтерськогообліку в Україні, до сьогодні ще не створена єдина методологіяаналітичного обліку операцій з нематеріальними активами. Аджесаме вдосконалення організації даного обліку може забезпечитиналагодження належного контролю за інвестуванням коштів упридбання (створення) нематеріальних активів, їх використан-ням, амортизацією та своєчасним списанням з балансу.

Іншою важливою проблемою є неналежний стан документа-льного оформлення операцій з нематеріальними активами. Вартосказати, що в Україні існують лише чотири уніфіковані формипервинних документів з обліку нематеріальних активів, але дляповного розкриття інформації цього недостатньо. Тому бухгалте-ри змушені використовувати затверджені форми документів з об-ліку основних засобів, які, відповідно ж, не враховують специфі-ку та особливості нематеріальних активів.

Поряд з цим удосконалення потребують також й облікові регі-стри. Двох форм, що затверджені Міністерством фінансів (відо-мість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації(зносу) за рік (форма ВНА-1) і відомість 4.3 аналітичного облікунематеріальних активів) недостатньо для формування повної ін-формації про нематеріальні активи.

154

Ураховуючи сказане, можна виокремити такі головні напрям-ки вдосконалення організації обліку та понятійного апарату не-матеріальних активів:

1) гармонізація між положеннями національних стандартів іміжнародними стандартами щодо визнання нематеріальних активівактивами (група необоротних) та власне нематеріальними активами,виходячи із градації критеріїв визнання (загальні та спеціальні);

2) зменшення кількості класифікаційних ознак нематеріальнихактивів, закріплених П(С)БО 8, з метою усунення дублювання тараціональної організації обліку НМА;

3) розробку додаткових форм первинних документів та облі-кових регістрів для відображення наявності та руху нематеріаль-них активів.

Отже, необхідно зазначити, що вдосконалення організації бу-хгалтерського обліку нематеріальних активів має на меті підви-щення якості та корисності інформації, яка передається зацікав-леним особам для прийняття управлінських рішень.

Література1. Банасько Т. Проблеми та перспективи дослідження нематеріаль-

них активів в Україні // Економіст. — 2010. — № 3. — С. 31–33.2. Гончар О.І. Нематеріальні активи у формуванні потенціалу під-

приємства / О.І. Гончар, І.В. Павельчук // Вісник Хмельницького аграр-ного університету. — 2009. — №3. — Т. 1. — С. 77–80.

3. Манакін В. Проблема обліку нематеріальних активів в Україні/ В. Манакін, О. Рябенко // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 10–12.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальніактиви» // Бухгалтерія. — № 29(652). — 2005. — С. 48–51.

5. James Brian Quinn, Philip Anderson, and Sydney Finkelstein.Managing Professional Intellect: Making the Mostof the Best // HarvardBusiness Review. 1996. March-April. P.71-80.

Мукало К.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Головко Т.В., к.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКОЇЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В умовах глобальних змін в економіці України одним з най-складніших і найсуперечливіших питань можна вважати облік

155

дебіторської заборгованості. На жаль, нині суб’єкти господарю-вання передусім вирішують власні проблеми замість виконанняфінансових платіжних зобов’язань перед партнерами, поглиблю-ючи платіжну кризу і неврегульованість бюджетної системи, щостосується несвоєчасної оплати державних зобов’язань, які здій-снюються за рахунок бюджету.

У різних сферах діяльності суспільства питання обліку дебі-торської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовийстан підприємства значною мірою залежить саме від наявності таефективного управління цим видом заборгованості.

Облік та аналіз дебіторської заборгованості регулюється По-ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборго-ваність визначається як сума заборгованостей дебіторів підпри-ємству на певну дату [1].

Провівши дослідження, ми прийшли до висновку, що облікдебіторської заборгованості має ряд проблемних питань.

На наш погляд, до однієї з проблем обліку дебіторської забор-гованості слід віднести відсутність на підприємствах ефективноїсистеми контролю та аналізу заборгованості.

Також відсутня чітка схема деталізації і співвідношення різ-нихвидів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі [2].

На сучасному етапі недостатньо дослідженою залишаєтьсяпроблема оплати дебіторської заборгованості та визначеннядопустимого рівня засобів, які вилучаються на дебіторську за-боргованість для розробки оптимальної політики управліннянею [3].

Діюча облікова програма не дає змоги однозначно оцінитистан дебіторської заборгованості, а також ступінь її впливу на фі-нансово господарських стан підприємств.

Детальнішого опрацювання потребує облік сумнівних боргів,зокрема резерв на їх покриття з метою зближення бухгалтерсько-го та податкового обліку.

Для прийняття управлінських рішень важливе значення маєповнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з дебіторською за-боргованістю. Вирішення багатьох проблемних питань дозволитьзначно вдосконалити організацію та методику обліку розрахунківз дебіторами.

На нашу думку, з метою удосконалення обліку та аналізу де-біторської заборгованості необхідно здійснити такі заходи:

— визначення ступеню ризику несплати рахунків покупцями;

156

— формування та реалізація заходів роботи з дебіторами(створенням цільової групи, зазначення термінів, відповідальних,проведення оцінки витрат та отриманого ефекту);

— застосування різноманітних фінансових інструментів длямінімізації ризиків неповернення боргу: поруки, векселів, банків-ської гарантії, акредитивів, інкасо;

— складання фінансових планів підприємства із урахуваннямданих про зміни простроченої дебіторської заборгованості [4];

— аналіз взаємних вимог і зобов’язань і визначення найраціо-нальніших методів погашення взаємної заборгованості;

— поступове скорочення обсягів дебіторської заборгованостіза рахунок проведення взаємозаліків;

— ведення обліку та звітності проведених взаєморозрахунків.Підводячи підсумки, можна стверджувати, що організація об-

ліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої фор-ми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядку-ванню інформації, прозорості та достовірності даних із розра-хункових операцій з дебіторами.

Організація бухгалтерського обліку дебіторської заборгова-ності повинна мати таку систему рахунків, яка б у достатніймірі відображала і характеризувала всю господарську діяль-ність підприємства і забезпечувала отримання об’єктивної тасвоєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінсь-ких рішень.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дебіторська забо-ргованість»: Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від08.10.1999 р. № 237.

2. Давидюк Т.В. Визнання та оцінка поточної дебіторської заборго-ваності: напрями удосконалення // Проблеми теорії та методології бух-галтерського обліку, контролю і Необхідність облікового забезпечен-ня управління дебіторською заборгованістю аналізу. — 2012. —Вип. 1 (22).

3. Кияшко О. М. // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — №3.— С. 190–196.

4. Колеснікова О. М. Проблемні питання обліку резерву сумнівнихборгів в контексті Податкового кодексу України [Електронний ре-сурс] / О. М. Колеснікова // Ефективна економіка. — 2011.

5. Лищенко О. Г. Управління дебіторською заборгованістю як фак-тором фінансової стійкості підприємства / О. Г. Лищенко, І. С. Середа //Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. — 2010. —№ 3.

157

Нестеренко О.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бондар М. І., д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ КОМПАНІЇ

В умовах кризової економічної і політичної ситуації в країні,спостерігається різке зменшення попиту на товари, відтік інозем-ного капіталу, саме тому об’єктивність подання інформації в зві-тності є стратегічною задачею менеджменту для залучення іно-земних інвестицій. У цьому контексті виникає проблема досто-вірної оцінки основних засобів, адже міжнародні стандарти ре-комендують застосовувати модель переоцінки, яка вимагає ви-значення справедливої вартості на кожну звітну дату. Даний під-хід є абсолютно виправданий, адже дає змогу менеджменту іпотенційним інвесторам оцінити реальну ринкову вартість акти-вів підприємства, але з іншого боку виникає проблема необґрун-тованого завищення вартості основних засобів як результат їх не-коректної оцінки.

Сутність оцінки основних засобів проявляється в тому, що во-на відображає грошове вираження їх вартості. Згідно із Націона-льним стандартом 1 «Загальні засади оцінки майна і майновихправ», ринкова вартість — це вартість, за яку можливе відчужен-ня об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки заугодою, укладеною між покупцем і продавцем, після проведеннявідповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла іззнанням справи, розсудливо і без примусу [2]. МСБО 16 визначаєсправедливу вартість як суму, за якою можна обміняти актив абопогасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавлени-ми та незалежними сторонами [3].

Відповідно до ст. 38 Національного стандарту 1 «Загальні за-сади оцінки майна і майнових прав», існує три методи оцінки ва-ртості майна: витратний, порівняльний і дохідний. Здійсненняоцінки за ринковою вартістю може відбуватися двома шляхами:

визначення ринкової вартості певного активу виходячи ізофіційно встановленої його вартості на певному ринку, що відо-бражається у прайс-листах. Такі прайс-листи друкують товарнібіржі і вони є офіційними джерелами інформації про ціни на пев-ні товари або групи товарів;

158

проведення оцінки компетентними особами. Такими осо-бами в Україні є суб’єкти оціночної діяльності, що діють відпові-дно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав тапрофесійну оціночну діяльність в Україні» [4].

Регулювання внутрішньої оцінки повинне здійснюватись вну-трішніми розпорядчими документами. Перш за все повинен бутизатверджений Наказ про створення та склад оціночної комісії. Уцьому документі має бути інформація про склад оціночної комі-сії, права та обов’язки її членів, а також має бути затвердженеПоложення про проведення внутрішньої оцінки основних засобівз метою складання статистичної звітності у ринкових цінах у час-тині основних засобів підприємства (рис. 1).

Суб’єкт

Об’єкт

Регулювання

Методика

Документування

Внутрішняоцінка

Оціночна комісія

Об’єкт основних засобів або група ос-новних засобів

Внутрішні наказові та розпорядчі до-кументи

Джерела інформації, принципи, база таметоди оцінки

Розрахунки комісії, акт оцінки

Рис. 1. Структурна схема складових процесу внутрішньої оцінки

Інформаційною базою для визначення ринкової вартостіоб’єкта є технічна документація, відомість розрахунку амортиза-ції основного засобу, картки складського обліку основних засо-бів, прайс-листи на ідентичні або подібні об’єкти та інші докуме-нти, що можуть містити інформацію про об’єкт оцінки або проподібні об’єкти. Методика визначення ринкової вартості основ-них засобів повинна ґрунтуватись на основі принципів, бази таметодів оцінки.

Отже, вибір базової оцінки необоротних активів у бухгалтер-ському обліку є методологічною основою для визначення спосо-бів і підходів обчислення вартості даних об’єктів обліку, що усвою чергу здійснює вплив на зміст основних фінансових показ-ників звітності.

159

Рис. 2. Складові методики визначенняринкової вартості основних засобів


1. Супрунова І.В. Розвиток оцінки в бухгалтерському обліку: дис. …кандидата екон. наук: 08.00.09 / Супрунова Ірина Валеріївна. — Жито-мир, 2010. — 195 с.

2. Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і май-нових прав» // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003- %D0 %BF

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО16) Основні засоби // [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_014

4. Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійнуоціночну діяльність в Україні» // [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14

Обушак Т. Д., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУНЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Нематеріальні активи є новими і унікальними об’єктами, ефе-ктивний облік і аналіз яких забезпечує передумови для створеннясприятливих інформаційних умов підвищення загальної ефекти-

Складові методики визна-чення ринкової вартості

основних засобів

160

вності діяльності підприємства в сучасних умовах розвитку еко-номіки.

У той час, як у зарубіжних країнах система обліку та аналізунематеріальних активів набула значного розвитку, то в нашійкраїні така практика є недостатньо поширеною, про що може сві-дчити частка нематеріальних активів у загальній структурі акти-вів підприємств в Україні в порівнянні із іноземними аналогами.

Така ситуація характеризує серйозну неефективність імплеме-нтацій існуючих практик обліку і аналізу та недооцінення засто-сування можливостей нематеріальних активів у діяльності під-приємств, що гальмує їх потенційний розвиток в інноваційномунапрямі.

Виходячи з цього, стає актуальною розробка таких методикбухгалтерського обліку, аналізу і контролю нематеріальних акти-вів, які відповідатимуть інформаційним потребам системи управ-ління, виходячи з особливостей об’єкту та розвитку економічнихвідносин підприємств.

Проаналізувавши наукові праці різних авторів, можна виділи-ти певні проблематичні аспекти обліку та аналізу нематеріальнихактивів, що найчастіше зустрічаються:

• відсутність спеціальних критеріїв ідентифікації немонетар-них активів;

• проблема черговості визнання нематеріальних активів;• труднощі з оцінкою справедливої та визнанням первісної вар-

тості об’єктів нематеріальної власності в умовах активного ринку;• невідповідна методологія документування й аналітичного

обліку щодо конкретних груп нематеріальних активів;• недоліки існуючих облікових регістрів нематеріальних ак-

тивів;• невеликий обсяг аналітичних номенклатур, що характери-

зують ефективність використання окремих груп активів;• неясності в категоріально-понятійному апараті, визначеним

для нематеріальних активів;• непристосованість державних стандартів до потреб обліку

на певних підприємствах.Як варіанти вирішення проблем задля удосконалення системи

обліку та аналізу нематеріальних активів, можна застосувати такіметоди:

— переосмислити існуючі підходи до розуміння сутності таролі нематеріальних активів у діяльності сучасних підприємств,які містяться в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників-попередників;

161

— з’ясувати відповідність існуючої класифікації нематеріаль-них активів потребам бухгалтерського обліку;

— визначити особливості бухгалтерського обліку нематеріа-льних активів у різних країнах світу з метою удосконалення під-ходів до бухгалтерського обліку нематеріальних активів наукраїнських підприємствах;

— надати рекомендації щодо удосконалення існуючої мето-дики відображення в бухгалтерському обліку операцій з немате-ріальними активами з метою приведення її у відповідність потре-бам управління інноваційною діяльністю;

— уточнити діючий порядок вибору методів оцінки нематері-альних активів з метою уніфікації підходів при його здійсненні;

— розкрити елементи методу інвентаризації нематеріальнихактивів підприємств, виходячи зі специфічних особливостейоб’єкту;

— проаналізувати стан контролю ефективності використаннянематеріальних активів на підприємстві та удосконалити йогометодику [1].

Отже, перспективні напрями дослідження повинні бути спря-мовані на вирішення наявних проблем і недоліків, які можна ор-ганізувати в три основні групи:

1. Перегляд способів ідентифікації та визнання класів немате-ріальних активів (як об’єктів бухгалтерського обліку), їхнє допо-внення і переосмислення;

2. Удосконалення класифікації груп нематеріальних активів,відповідно до їхніх специфічних якостей;

3. Організація концептуально нової системи синтетичного йаналітичного обліку та аналізу, яка відповідатиме потребам під-приємств, що здійснюють облік та аналіз нематеріальних активів.


1. Банасько Т.М. Бухгалтерський облік і контроль нематеріальнихактивів: оцінка та порядок відображення / Т.М. Банасько // Науковіпраці Житомирського державного технологічного університету/ Еко-номічні науки. — Житомир: ЖДТУ, 2010.

2. Банасько Т.М. Нематеріальні активи промислового підприємства:проблема визначення сутності, можливі рішення і розв’язання / Т.М.Банасько // Наукові праці Кіровоградського національного технічногоуніверситету: Економічні науки: Вип. 16-2. — Кіровоград: КНТЭУ,2009. — С. 55–59.

3. Проскуріна Н.М, Сьомченко В.В., Бондаренко О.М. Проблеми ташляхи удосконалення обліку нематеріальних активів // Вісник Запорі-

162

зького національного університету: Економічні науки. — №1(3). —2008. — С. 115–119.

4. Єршова Н.Ю., Токар Н.Б. Визначення нематеріальних активів таїхня оцінка // Вісник Запорізького національного університету: Еконо-мічні науки. — № 2(6). — 2010.

Паньковецька М.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Добровський В.М., к.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Під дебіторської заборгованістю розуміють виражені в грошо-вої форми зобов’язання юридичних і фізичних осіб, які, зазвичай,виникають при реалізації товарів, продукції, робіт і послуг.

Організація обліку та аналізу дебіторської заборгованості маєвагоме значення для управління підприємствами будь-якої галузіта форми власності. Результати правильної організації обліку тааналізу дебіторської заборгованості безпосередньо впливають нафінансову стійкість, базу оподаткування підприємства, виконан-ня плану доходів і витрат і, як наслідок, на досягнення стратегіч-них цілей його розвитку в умовах ринку та забезпечення конку-рентоспроможності, прибутковості господарської діяльності.

Питанням обліку розрахунків з дебіторами та аналізу дебітор-ської заборгованості присвячені наукові праці багатьох вітчизня-них учених: А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко,Л.М. Кіндрацька, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, В.Г. Лін-ник, Є.В. Мних, І.М. Парасій-Вергуненко, О.А. Петрик, В.В. Соп-ко та ін. [2].

Незважаючи на це, залишається ще багато невирішених пи-тань. Зокрема:

відсутня чітка схема деталізації та співвідношення різнихвидів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі;

порушення узгодженості між дебіторською та кредиторсь-кої заборгованостями;

методи визначення резерву сумнівних боргів; потреба змін в організації аналітичного і синтетичного об-

ліку дебіторської заборгованості.

163

проблеми пов’язані з управлінням дебіторською заборгова-ністю [1].

Вирішення зазначених проблемних питань дозволить значновдосконалити організацію та методику обліку розрахунків з дебі-торами.

Зокрема, основними напрямами удосконалення організації об-ліку дебіторської заборгованості, на нашу думку, є:

• створення ефективної системи контролю за якістю облікурозрахунків з дебіторами;

• розробка чіткої та досконалої класифікації дебіторської за-боргованості;

• уніфікація способів її оцінки та врегулювання аналітичногообліку, що дозволить накопичувати інформацію про розрахункиза дебіторами з різними рівнями деталізації і узагальнення.

Потребують розробки також моделі співвідношення дебіторськоїта кредиторської заборгованостей і певного інструментарію, якийдозволив би швидко та якісно виявляти негативні явища, що впли-вають на кількісні та якісні зміни цих заборговано-стей.

Важливо вдосконалювати методику визначення суми резервусумнівних боргів. Необхідно внести зміни в діюче законодавстводля стимулювання створення підприємствами цього резерву.

Бажано внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгова-ність», де чітко були б розмежовані поняття довгострокової такороткострокової дебіторської заборгованостей.

При цьому бухгалтерський облік дебіторської заборгованості по-винен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відобра-жала і характеризувала всю господарську діяльність з достатньоюконкретизацією і забезпечувала отримання об’єктивної та своєчасноїінформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Отже, облік дебіторської заборгованості є досить складним,тому для чіткості та відображення правдивої інформації у фінан-совій звітності та визначення реального фінансового стану всьогопідприємства необхідно вирішити зазначені проблеми в облікудебіторської заборгованості.

Література1. Гавалешко С.В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості //

електронний ресурс [http://www.rusnauka.com].2. Лищенко О. Г. Управління дебіторською заборгованістю як фак-

тором фінансової стійкості підприємства / О.Г. Лищенко, І.С. Середа //Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. — 2010. —№ 3. — С. 84–89.

164

3. Терещенко В.С., Сударікова К.Г. Облік дебіторської заборговано-сті: проблеми та шляхи вирішення // Електронний ресурс [http://www.rusnauka.com].

4. Федорченко О.Є. Удосконалення створення і обліку резерву сум-нівних боргів / О.Є. Федорченко // Зб. наук. праць ЧДТУ. Серія: Еконо-мічні науки. — Вип. 21. — Черкаси: ЧДТУ, 2008. — С. 131–134.

Пенькова Н.О., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИОБЛІКОВОГО МЕХАНІЗМУ В НБУ

Реформування вітчизняної банківської системи пов’язано зізміцненням її стійкості, що виключає можливість виникнення си-стемних банківських криз, підвищенням якості реалізації банків-ським сектором функцій з акумуляції вкладів населення, коштівпідприємств і їх трансформації в кредити й інвестиції, попере-дженням фактів використання кредитних організацій з метою не-добросовісної практики.

Національний банк України є центральним банком України,особливим центральним органом державного управління, юри-дичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи ор-ганізації, що визначаються Законом України «Про Національнийбанк України» [1], Конституцією України [2] та іншими норма-тивними документами.

Основною функцією Національного банку України відпові-дно до Конституції України є забезпечення стабільності гро-шової одиниці України. На виконання своєї основної функціїНаціональний банк сприяє дотриманню стабільності банківсь-кої системи, а також, у межах своїх повноважень, — ціновоїстабільності.

З метою виконання своїх функцій, як і інші банки, Національ-ний банк України веде бухгалтерський облік із використаннямвласних рахунків згідно внутрішнього Плану рахунків бухгалтер-ського обліку в НБУ.

Загалом, План рахунків бухгалтерського обліку — це система-тизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що викорис-

165

товується для реєстрації господарських операцій, для відобра-ження іншої бухгалтерської інформації [3, с.123].

Формування плану рахунків здійснюється з позицій загальноїметодології обліку, яка нині безпосередньо ґрунтується на Між-народних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) [4].

Водночас за побудови плану рахунків ураховано також певнідодаткові методологічні аспекти. Якщо методологія виокремлюєскладові нової ідеології обліку — принцип нарахування, резервів,переоцінювання — то розвиток методики побудови плану рахун-ків включає такі аспекти: запровадження мультивалютного ре-жиму дії рахунків; поширення методики подвійного запису напозабалансові рахунки; деталізація інформації, нагромадженої нарахунках чинного плану рахунків, через механізм загальних іспеціальних параметрів аналітичного обліку та аналітичних ра-хунків; уведення до системи рахунків низки контррахунків (кон-трактивних і контрпасивних)

Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку в НБУ за-безпечує ведення облікових процедур у такий спосіб: фінансовийоблік ведеться за єдиним планом рахунків, обов’язковим до за-стосування всіма банками другого рівня; вимірювання об’єктівфінансового обліку підтверджується документально за кожноюгосподарською операцією; оцінка об’єктів обліку описується об-ліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вар-тості об’єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності абовизнають у звіті про прибутки та збитки; узагальнення первинноїінформації проводиться спочатку на рахунках аналітичного облі-ку, а потім на синтетичних балансових рахунках, що їх передба-чено планом рахунків; позабалансові операції відображаються вобліку за системою подвійного запису за допомогою спеціальнихконтррахунків; план рахунків забезпечує мультивалютний облікоперації, тобто зміст операцій, розрахунки за якими проводятьсяв іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що іза операціями в національній валюті. Такий підхід засвідчує за-стосування базового принципу міжнародного обліку — перевагиекономічного змісту операції над її юридичною формою. Валютає тільки засобом розрахунку, а економічний зміст операції одна-ковий: видані кредити, придбані цінні папери, незалежно від тогоу якій валюті проводиться розрахунок за операцією; аналітичнийоблік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Їх від-криття передбачає запровадження обов’язкових параметрів у На-ціональному банку України. Додаткова інформація, необхідна

166

для управління банком, формується за допомогою додатковихпараметрів клієнтів і договорів.

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що особлива роль удержавному регулюванні ринкової економіки належить головнійланці грошово-кредитної системи — Національному банкуУкраїни, який веде бухгалтерський облік стану та змін засобів іїхніх джерел за допомогою системи рахунків. Одним із ключовихелементів національної системи бухгалтерського обліку є розро-бка внутрішнього Плану рахунків, завдяки якому досягається си-стематизація бухгалтерських рахунків відповідно до елементів і врозрізі показників фінансової звітності.

Література1. Закон України Про Національний банк України від

20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс] — Режим досту-пу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14

2. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електроннийресурс] — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254.

3. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках: методологія іпрактика [Текст]: Монографія / Л.М. Кіндрацька — К.: КНЕУ, 2002. —286 с.

4. Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс]— Режим доступу: http: //zakon1.rada.gov.ua/laws/show/929_010.

Пляшко О.І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бондар М.І., д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ПРОДУКЦІЮ,

ТОВАРИ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ

Одним із найважливіших показників, які характеризують фі-нансовий стан підприємства, є стан розрахунків з покупцями тазамовниками за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги.

В українському законодавстві питання обліку дебіторської за-боргованості регулює П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», в міжнародній практицівикористовується МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання таоцінка».

167

Аналіз чинних П(С)БО 10, П(С)БО 13 і МСБО 39 свідчить проте, що між ними існують суттєві відмінності у визначенні змісту,визнанні та порядку оцінки на дату балансу дебіторської забор-гованості за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги.

Згідно з національними та міжнародними стандартами дебі-торська заборгованість визнається як фінансовий актив, але прицьому відрізняються умови визнання цього активу.

П(С)БО 10, на відміну від П(С)БО 13, не визнає дебіторськузаборгованість як фінансовий інструмент. У зв’язку з цим скла-дається враження, що зазначені нормативні документи стосують-ся різних активів. Для уникнення суперечностей слід удоскона-лити подану у стандартах інформацію, зокрема, потрібно доП(С)БО 10 внести інформацію щодо визнання дебіторської забо-ргованості, не призначеної для перепродажу, фінансовим інстру-ментом.

Згідно П(С)БО 10 заборгованість покупців і замовників у мо-мент визнання оцінюється за первісною вартістю, а на дату скла-дання балансу — за чистою реалізаційною вартістю.

У П(С)БО 13 надається інформація стосовно оцінки фінансо-вих активів загалом. З метою уточнення та деталізації даних уП(С)БО 13 доцільно додати посилання на П(С)БО 10 щодо оцін-ки дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, по-слуги.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату Балансувизначають резерв сумнівних боргів, сума якого вираховується ізпервісної вартості заборгованості. Резерв сумнівних боргів роз-раховується виходячи із застосування абсолютної суми сумнівноїзаборгованості та коефіцієнта сумнівності. При цьому існує неви-значеність щодо того, які активи потрібно враховувати для ви-значення його суми (лише поточну дебіторську заборгованість зареалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) чи врахуватище і видані аванси). Аналіз проблемних статей і нормативної ба-зи дав можливість визначити необхідність нарахування резервусумнівних боргів лише для дебіторської заборгованості за розра-хунками з покупцями та замовниками, адже внаслідок видачіавансів у підприємства не виникають доходи, тоді як резерв фор-мується для забезпечення відповідності доходів і витрат.

Міжнародні стандарти містять відмінну від національних ста-ндартів інформацію стосовно визнання та оцінки дебіторської за-боргованості, особливо на дату балансу, що пояснюється відсут-ністю в міжнародній практиці резерву сумнівних боргів. У

168

зв’язку з розвитком інтеграційних процесів у подальшому необ-хідним є коригування національних стандартів до міжнародних.

Облік розрахунків з покупцями та замовниками здійснюєтьсяна рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», ускладі якого виділяють чотири субрахунки. Необхідно звернутиувагу на те, що серед науковців існує думка, що структура цьогорахунка є не зовсім досконалою і потребує подальшого вивчення.

Актуальною на даний час залишається проблема відсутностідокумента для здійснення заліку заборгованості з покупцем приздійсненні реалізації за умов попередньої оплати. Сьогодні в об-ліку в якості такого документа використовують універсальну бу-хгалтерську довідку. Проте вона не розкриває зміст цієї інформа-ції в повному обсязі, є загальнішою.

Потрібно зазначити, що внаслідок впровадження нових формфінансової звітності відбулися зміни щодо відображення інфор-мації про дебіторську заборгованість за продукцію, товари, робо-ти, послуги в Звіті про фінансовий стан підприємства та Звіті просукупний дохід. У діючих формах фінансової звітності інформа-ція щодо об’єкта дослідження розкривається у загальному вигля-ді, при цьому з метою прийняття раціональних рішень користу-вачами звітних даних доцільно деталізувати інформацію щодосуми первісної вартості, резерву сумнівних боргів і чистої реалі-заційної вартості у Звіті про фінансовий стан, а також чистогодоходу від реалізації, валового доходу та суми податків і зборів уЗвіті про сукупний дохід.

Отже, для забезпечення здійснення ефективної господарськоїдіяльності кожне підприємство повинне розробляти ефективнуполітику здійснення розрахунків із своїми дебіторами, що сприя-ло б вчасному надходженню грошових коштів і використанню їху процесі виробництва з метою отримання економічних вигод.


1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 39 «Фінансовіінструменти: визнання та оцінка».

2. Нашкерська Г.В. Особливості визнання та оцінки поточної дебі-торської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги /Г.В. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — № 11. —С. 31–37.

3. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»: Затверджено НаказомМіністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237.

4. П(С)БО №13 «Фінансові інструменти»: Затверджено Наказом Мі-ністерства Фінансів України від 30.11.01 р. №559.

169

Поліщук О.С., студент ОЕФ, 5 курс,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»науковий керівник — Поплюйко А.М., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ЗМІНИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ: ЇХ ВПЛИВНА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Розвиток економіки країни, в першу чергу, залежить від ефек-тивного функціонування податкової системи. Громадяни — цеоснова будь-якої держави, мета та умови її існування. Основнимджерелом наповнення бюджету країни є податки. В кожній дер-жаві саме податки з доходів фізичних осіб є фундаментальнимзабезпеченням якісного функціонування її діяльності. Саме відрозміру доходів фізичних осіб, ефективного їх оподаткування,раціонального використання і залежить добробут як громадянкраїни, так і економічний рівень держави, її статус на міжнарод-ній арені. Україна знаходиться уже впродовж багатьох років ускрутному становищі, її податкова система сприяє розвитку ті-ньової економіки та являється однією із найскладніших у світі(164-е місце у World Bank Doing Business Rating). Тому реформу-вання податкової системи є досить важливим питанням за сучас-них умов функціонування країни.

Податкова система України абсолютно не стимулює економі-чний розвиток, є надзвичайно складною та сприяю розвитку ко-рупції. Метою даного дослідження є аналіз змін у податковій си-стемі України, вивчення їх впливу на доходи фізичних осіб івиявлення результату від їх впровадження на економіку країни внаступних періодах.

За останні роки Україна не лише не розвивалась в економі-чному контексті, але і втратила значну кількість надходженьдо державного бюджету, зазнала значних втрат в економіці тапочала падати в економічному розвитку. Так, у 2012 році ВВПстановив 0,3 %, у 2013 році — 0 %, а в 2014 році прогнозуєтьсяпадіння ВВП до — 6 % [3]. Тобто ситуація в країні з кожнимроком погіршується, зростає незадоволеність доходами, рівнемжиття та цінами на ринку. Враховуючи ситуацію в країні, зна-чні погіршення в економіці за останні роки, уряд прийняв низ-ку рішень стосовно реформування економіки. Основними з та-ких рішень є перелік змін у податковій системі, яка повиннавивести доходи громадян і країни з тіні, зробити систему опо-

170

даткування простішою та збільшити контроль за нарахуваннямі сплатою податків. Дані зміни також стосуються доходів гро-мадян, адже дані зміни повинні сприяти підвищенню рівня їхжиттєдіяльності.

Таким чином, було внесено такі поправки до податкової сис-теми з приводу податків, які стосуються доходів фізичних осіб:скасовано пільги з податку на доходи фізичних осіб за договора-ми довгострокового страхування життя чи недержавного пенсій-ного забезпечення, укладених із страховими організаціями; булоуточнено норми стосовно умов, за яких доходи у вигляді відшко-дованих платнику податку витрат на відрядження, не включа-ються до оподаткованого доходу; податкову соціальну пільгу бу-ло збережено у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для праце-здатної особи (у розрахунку на місяць); запроваджено одноразоведекларування доходів, майна та фінансового стану фізичних осіб;було зменшено кількість груп платників єдиного податку з шестидо чотирьох із збереженням максимального розміру доходу, щодозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування; скасо-вано неоподаткований мінімум загальної житлової нерухомостідля всіх видів об’єктів; надано місцевим органам влади право навстановлення податку на нерухоме майно для житлової та нежит-лової нерухомості в розмірі до 2 % мінімальної зарплати за 1 кв.м площі об’єкта нерухомості; плату за землю об’єднано з подат-ком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та пере-несено до складу податку на нерухоме майно; також оподатко-вуються уже дивіденди незалежно від розміру вкладень; єдинийсоціальний внесок встановлено в розмірі 41 % для зарплат, що неперевищують двох мінімальних зарплат, якщо ж офіційна зар-плата буде вищою за дві міні малки, то розмір ЄСВ скорочуєтьсяв 2,7 разу до 15 % [1]. Дані зміни є не зовсім прийнятні, протевони дають можливість скоротити дефіцит бюджету за 2 роки до3,7 % від ВВП із 4,5 % і підняти номінальний ВВП до 1897,6 млрдгрн, а реальний ВВП до 2,5 % із ——6 %.

Нові зміни в податковому законодавстві дають можливістьдля зростання економіки на 2,5 %, тим самим стимулюючи зрос-тання доходів фізичних осіб і виведення їх з тіні з ціллю отрима-ти більше коштів до бюджету. Зростає податкове навантаженняна доходи фізичних осіб, що порушує питання зростання заробі-тних плат і пошуку шляхів додаткових надходжень. У зв’язку зцим, можлива міграція працівників за кордон у пошуках заробіт-ку та пошук альтернативних шляхів заробітку, зокрема робота нафондовому ринку, депозитні вкладення, робота за сумісництвом,

171

надання послуг. Така тенденція стимулює і потребу в підвищеннікваліфікації, перенавчанні [2].

Отже, зміни в податковому законодавстві стимулюють громадяндо порядності, застосовуючи певні санкції та створюючи умови дозростання їх доходів, сприяють зростанню економіки та стимулю-ють до розвитку освіти і науки в Україні, тим самим дають можли-вість країні зрівнятися з розвиненими європейськими державами.

Література1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України

та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 р №1621-18 /[Електронний ресурс]// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1621-18.

2. Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створенняпередумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. №1166-VII / [Електронний ресурс]// http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1166-18.

3. Урядовий портал «Відновлення України. План дій.» /[Електроннийресурс]// http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247573184&cat_id=246711250.

4. Дебет-кредит. «Все, що потрібно знати про нюанси нової податковоїсистеми України» / [Електронний ресурс]// http://news.dtkt.ua/ua/taxation/com-mon/31457.

Полякова Т.О., студент ОЕФ, 5 курсу,cпеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Добровський В.М., к.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНСТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою ви-робничу або торговельну діяльність самостійно, але конкуренція,що полягає в змаганні підприємств за споживачів своєї продукції,змушує продавця (виробника) враховувати інтереси й побажанняпокупців і виробляти продукцію, яка їм потрібна. Підприємство,що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто неможе оплатити вартості товару, робіт і послуг, розрахуватись збюджетом, а через те наражається на небезпеку примусовогопродажу свого майна. Отже, щоб запобіг-ти катастрофі, підпри-ємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпе-чувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

172

Одним із інструментів з’ясування реальної конкурентосп-роможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналізфінансового стану навіть найуспішнішого підприємства є на-гальною необхідністю, бо не можна вести господарство безаналізу його доходів і витрат. Ринкова економіка приводить урух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня да-вала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно по-стійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтованенаукове дослідження фінансових відносин і руху фінансовихресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності ко-жного підприємства [1].

Бухгалтерський баланс є найінформаційнішою формою зві-тності для здійснення аудиту, аналізу й оцінки фінансовогостану підприємства. Одним з основних завдань бухгалтерсько-го балансу є відображення у ньому вартості активів підприємс-тва та обсягів вкладеного в це майно власного та залученогокапіталу.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одер-жати значний обсяг інформації про підприємство; визначити сту-пінь забезпеченості підприємства власними оборотними кошта-ми; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір обо-ротних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємстванавіть без розрахунків аналітичних показників.

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики ви-значають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерсь-кого балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового станунерідко називають аналізом балансу.

Фінансовий стан являє собою найважливішу характеристикуекономічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі.Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його по-тенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані еко-номічні інтереси самого підприємства і його партнерів щодо фі-нансових та інших відносин.

Основною метою фінансового аналізу є отримання певної кі-лькості ключових параметрів, що дають об’єктивну і точну кар-тину фінансового стану підприємства, його прибутків і видатків,змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами ікредиторами. Для визначення цих показників перш за все вико-ристовується бухгалтерський баланс. При цьому в оцінці поточ-ного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє про-гноз на найближчу і віддаленішу перспективу, тобто очікуваніпараметри фінансового стану [2].

173

Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансо-вого стану є такі:

1) аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу,який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності стру-ктури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власнимизасобами і можливості відновлення платоспро-можності);

2) аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу до-сліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежно-сті організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів;

3) аналіз ділової активності організації, критеріями якої є: ши-рота ринків збуту продукції; репутація організації; ступінь вико-нання виробничого плану [3].

На сьогоднішній день у більшості вітчизняних власників і ме-неджерів, а також державних службовців відсутнє комплексне ба-чення переваг здійснення максимально повного та об’єктивногоаналізу фінансового стану, що у значній мірі визначає негативнітенденції щодо покращення фінансових показників діяльності, атакож низьких кредитних позицій національних компаній на рин-ку капіталу, негативного інвестиційного клімату загалом.

У таких умовах, на мій погляд, доцільно рекомендувати такізаходи подолання зазначених проблем для покращення діяльнос-ті організації:

— проводити кілька разів на рік оцінку найважливіших показ-ників фінансового стану підприємства;

— розробляти нові методи оцінки фінансового стану, а такожспособи покращення фінансового стану, підвищення платоспро-можності і ліквідності, зокрема комплексного характеру;

— нормалізувати, стабілізувати, привести до міжнароднихнорм фінансове та податкове законодавство;

— удосконалювати інформаційно-методичне забезпечення фі-нансового аналізу, що дозволить підвищити її аналітичні можли-вості та реальність оцінки майна;

— проводити методичні семінари для осіб, відповідальних заздійснення аналізу фінансового стану з метою формування моти-ваційних аспектів його удосконалення та підвищення рівня ква-ліфікації [4].

Отже, завдяки бухгалтерському балансу та аналізу фінансово-го стану керівники отримують уявлення про місце свого підпри-ємства в конкурентному середовищі, правильності обраного стра-тегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності вико-ристання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питаньпо управлінню підприємством.

174


1. Економічний аналіз: Навч. посібник /М.А. Болюх, В.З. Бурчевсь-кий, М.І. Горбатюк та ін.; за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.— Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.

2. Наталя Вертепна, магістр, Тернопільський національний техніч-ний університет імені Пулюя, Україна. — «Бухгалтерський баланс якоб’єкт аналізу та аудиту». http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/1121/1.pdf

3. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий аналіз. Підручник. —К.: Центр учбової літератури, 2008. — 392 с.

4. Самофалов С. П. Удосконалення управління промисловим під-приємством на основі бюджету в створених центрах відповідальності //Фінансова консультація. — 2006. — № 21. — С. 22.

Проскура К.Б., студент ОЕФ, 5курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»науковий керівник — Ніколенко Л.А., к.е.н.,доцент кафедри бухгалтерського обліку

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЩОДО УПРАВЛІННЯДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Найяскравішим з відомих інформаційних бухгалтерських па-радоксів назвав Я.В. Соколов ситуацію, коли «підприємство за-робило прибуток, але грошей (платіжних коштів) немає» [1]. Уфінансовій звітності підприємств цей парадокс відображаєтьсятак: зростає нерозподілений (ще невикористаний власниками)прибуток і одночасно зростає актив — дебіторська заборгова-ність.

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донинііснує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з об-ліком дебіторської заборгованості, які потребують постійногоперегляд нормативних актів і регламентуючих документів, виро-блення нових шляхів удосконалення організації та методики об-ліку розрахунків з дебіторами. Це і обумовлено актуальність да-ної теми, де зростає роль ефективного здійснення управліннядебіторською заборгованістю.

Варто зазначити, що вплив на процеси зростання дебіторськоїзаборгованості здійснює політика підприємства у розрахунках зпокупцями. А несвоєчасне погашення дебіторської заборгованос-ті призводить до платіжної кризи; зростання заборгованості по

175

комерційному кредиту обумовлює збільшення попиту на корот-кострокові позики, скорочення їх пропозиції і зростання їх варто-сті. Крім цього наявність великих обсягів дебіторської заборго-ваності спричиняє низьку платоспроможність підприємства [2].

Саме тому належна організація обліку дебіторської заборгова-ності сприяє ефективному управлінню її розмірами і термінамипогашення на підприємстві та посиленню контролю за своєчас-ним здійсненням розрахунків.

Сучасні умови господарювання потребують від керівництвапідприємств вирішення цілої низки нерозв’язаних проблем щодооцінки та обліку дебіторської заборгованості, а саме:

— пошук ефективних шляхів управління заборгованістю;— вдосконалення теоретичних і методичних аспектів класи-

фікації та відображення заборгованості в обліку та звітності;— розвиток облікового забезпечення системи внутрішнього

контролю руху дебіторської заборгованості, зокрема тієї, що ви-знана сумнівною;

— вдосконалення організаційних систем управління розраху-нків з дебіторами;

— впровадження ефективної системи внутрішнього контролюзаборгованості;

— узгодженість законодавства за НПСБО з положеннямиМСФЗ [3].

Детально проаналізувавши зазначені недоліки можна запропо-нувати кілька варіанти їх вирішення:

— щодо управління дебіторською заборгованістю підприємс-тво має сформувати кредитну політику, що дає змогу максималь-но ефективно використовувати дебіторську заборгованість як ін-струмент збільшення продаж, і комплекс заходів, які спрямованіна зниження ризику виникнення простроченої або безнадійноїдебіторської заборгованості;

— визначення ступеню ризику несплати рахунків покупцямидозволить підприємству об’єктивно та ефективно здійснюватиконтроль та регулювання за обліком дебіторської заборгованості;

— збільшення кола покупців, що дозволить мінімізувати втра-ти від несплати одним або декількома покупцями;

— у процесі управління дебіторською заборгованістю з метоюприскорення розрахунків з дебіторської заборгованості підпри-ємство може використовувати ряд сучасних форм з його рефіна-нсування, а саме такі як: процес клірингу; факторинг; форфей-тинг; облік векселя; застава; аутсорсинг; надання замовникамзнижок; реструктуризація заборгованості [4];

176

— контролювати співвідношення дебіторської заборгованості ікредиторської заборгованості дозволить підприємству аналізуватиякість дебіторської заборгованості, що визначає її оборотність. А са-ме: чим краще якість дебіторської заборгованості, тим вище її ліквід-ність і ефективніше використання оборотних активів підприємства;

— вести оперативний контроль за надходженням готівки;— підприємству також необхідно проводити інвентаризацію

дебіторської заборгованості, оцінювати ймовірність її стягнення ірозробляти найефективніші в кожному конкретному випадку за-ходи інкасації, що дозволить скоротити розмір уже існуючої де-біторської заборгованості;

— ефективно організована система внутрішнього контролюдебіторської заборгованості надасть підприємству можливістьпостійного моніторингу за його станом та зміною;

— регулярний перегляд визначених термінів простроченихзалишків на рахунках дебіторів та його порівняння із нормами вгалузі, показниками конкурентів і даними минулих років — по-винна стати невід’ємною частиною внутрішнього контролю напідприємстві;

— своєчасно визначати сумнівну заборгованість;— вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною

службою.Отже, створення ефективної системи обліку і контролю дебі-

торської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплато-спроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отри-мання об’єктивної та своєчасної інформації для прийняттяоптимальних управлінських рішень, а також дасть змогу раціона-льно використовувати наявні фінансові ресурси та зміцнити еко-номічну безпеку підприємства.


1. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета / Я.В. Соколов.— М.: Финансы и статистика, 2000. — 496 с

2. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеці-альності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець таін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. — 8-ме вид., доп. і перероб.— Житомир: ПП «Рута», 2009.

3. П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» (зі змінами і доповнен-нями): Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від08.10.1999 р. №627.

4. Чорнобривець М.М. Управління дебіторською заборгованістюпідприємства // Науковий вісник НЛТУ України. — 2013. — Вип. 23.13.

177

Путова Н.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О. Л., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКЕ НОРМАТИВНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ПРАЦІ

ТА ЇЇ ОПЛАТИ

За останні роки все гостріше постає питання захисту трудовихправ працівників підприємств. Трудові відносини між роботода-вцем і найманим працівником регулюються двома сторонами:державою та суб’єктами господарювання. При чому останні по-винні враховувати вимоги державного законодавства при органі-зації облікової політики з оплати праці, що буде діяти суто в ме-жах даного суб’єкта господарювання.

Найважливішим чинником, що стимулює людину до праці єзаробітна плата. Тому оптимізація організації оплати праці напідприємстві, впровадження заходів щодо удосконалення облікуоплати праці є необхідним для створення ефективної системирозрахунків.

Звичайно, держава регулює оплату праці працівників підпри-ємств усіх форм власності й господарювання, встановлюючи міні-мальну заробітну плату, умови визначення її розміру, порядок пере-гляду та інші норми й гарантії в оплаті праці. Але не меншважливим є і договірне регулювання оплати праці, що здійснюєтьсяна основі угод: генеральної угоди на державному рівні; галузевих,регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Заробітна плата — це оплата послуг праці працівника, що ві-дображає соціально-економічне становище в національній еко-номіці та рівень життя у суспільстві. Заробітна плата є дужескладною економічною категорією. Для кожного суб’єкта госпо-дарювання важливо мати модель обліку, що забезпечить інфор-мацію про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів.

Саме з цією метою на підприємствах розробляється обліковаполітика, що максимально повно розкриває всі наявні особливос-ті бухгалтерського обліку в конкретному періоді діяльності, аотже і висвітлює аспекти організації обліку оплати праці. Її до-кументальне оформлення представлене у вигляді наказу про об-лікову політику, який набуває статусу юридичного документа пі-сля його затвердження.

178

Окрім наказу про облікову політику до внутрішньогосподар-ського нормативного забезпечення організації обліку праці та їїоплати належать:

— Колективний договір підприємства,— Положення про оплату праці,— Норми виробітку і розцінки,— Положення про фонди матеріального заохочення та соціа-

льного розвитку.Наказ про облікову політику підприємства може висвітлювати

такі основні питання з обліку праці та її оплати:— форми кадрової документації;— форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат;— встановлення режиму роботи;— зміни в організації праці;— нормування і оплату праці;— строк подання первинних документів з обліку праці та її

оплати до бухгалтерії підприємства;— порядок обробки та зберігання первинних документів та

регістрів обліку з оплати праці;— порядок створення резервів на виплату відпусток, щорічної ви-

нагороди за вислугу років, винагород за підсумками роботи за рік.Проте, на великих підприємствах з метою регулювання ор-

ганізації обліку праці та її оплати доречно розробляти Поло-ження про оплату праці. Це положення впроваджується з ме-тою встановлення єдиного порядку витрат коштів на оплатупраці усіх працівників підприємства. У положенні має бути чі-тко визначені форми і системи оплати праці (відрядна, почасо-ва, акордна та ін.) для різних категорій працівників. Цей доку-мент містить:

• загальні принципи організації оплати праці на підприємстві,системи і форми оплати праці, які застосовують до різних кате-горій працівників;

• штатний розпис працівників підприємства;• побудову основної (тарифної) оплати праці з інструкціями за

посадами і професіями тарифних ставок і окладів або порядкурозрахунку залежно від показників роботи працівника і підпри-ємства в цілому;

• обумовлені доплати, надбавки і компенсації із зазначеннямїх розмірів;

• інші преміальні системи, що їх використовують на підпри-ємстві;

• визначений стимулюючий показник, шкала преміювання.

179

У документі про облікову політику підприємства в розділі, щостосується зобов’язань, слід зробити посилання на вказане поло-ження.

Отже, детальна розробка внутрішньогосподарського нормати-вного забезпечення організації обліку праці та заробітної платисприятиме підвищенню продуктивності праці, повному викорис-танню робочого часу, зміцненню дисципліни праці на підприємстві.

Ржепецька О.Г. студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О.Л, к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

УДОСКОНАЛЕННЯ ДОКУМЕНТООБІГУ ЗА ОПЕРАЦІЯМИЗ КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

Для ефективного ведення обліку необхідне використання ана-літичних рахунків і чітке документування економічних операцій.На сьогоднішній день існує є широкий спектр неоднозначних пи-тань стосовно методології обліку кредиторської заборгованості,трактування способів обліку і оцінки, а також шляхів покращен-ня прийомів і методів реєстрації фінансових даних.

Основним документом, який визначає господарські відносини, єдоговір (купівлі-продажу, постачання, підряду тощо). Досить частопідприємства малого та середнього бізнесу з метою зменшення ви-трат покладають обов’язки складання договорів на бухгалтера. Така«економія» створює нові ризики і в майбутньому призведе лише дозначних втрат, оскільки саме договори регулюють питання порядкута строків оплати товарів робіт і послуг і захищають підприємствовід несплат. Досить часто використовуються непрофесійні загаль-нодоступні шаблони договорів, у яких відсутні превентивні умовищодо несплат, а іноді навіть усі необхідні реквізити, які обумовлю-ють юридичну дійсність такого документу. Грамотно складений до-говір завжди включає розміри фінансових санкцій за сумнівною за-боргованістю, строки оплати та відвантаження товару, порядокзаліку боргових зобов’язань і є рівноправним для всіх сторін госпо-дарських відносин. Якщо на підприємстві відсутня юридично ком-петентна особа, доцільніше звернутися до аутсорсингової компанії,ніж покладатися на непрофесіонала.

Завданнями обліку кредиторської заборгованості є своєчасне іправильне документальне оформлення і відображення на рахунках

180

синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій з вини-кнення і погашення кредиторської заборгованості. Перший крок об-лікового процесу ― групування однорідної економічної інформації[4, с. 23]. Вважається, що використання плану рахунків достатнє длязабезпечення повної класифікації кредиторської заборгованості [1,с. 151; 2, с. 104; 3, с. 30]. Але існує багато практичних питань, якінеобхідно відстежувати оперативно, з метою забезпечення необхід-ною інформацією керівництво та фінансову службу підприємства.До таких питань належить контроль кредиторської заборгованості врозрізі контрагентів, дого-ворів і термінів несплат, у регламентова-ному переліку бухгалтерських документів відсутні такі засоби гру-пування інформації. Тому з метою удосконалення обліку кредитор-ської заборгованості пропонується ввести ряд документів, якідозволяють контролювати перелічені проблемні питання.

З метою поточного забезпечення обліковою інформацією вва-жаємо за необхідне ввести зведений документ контролю фактич-ної кредиторської заборгованості, що дозволить спостерігати за-лишки на кінець дня по кожному виставленому рахунку відпостачальника (табл. 1).

Таблиця1ВІДОМІСТЬ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА _________20___ р.

№ п/п Контр-агент

Договір-підставаплатежу

Стаття рухугрошовихкоштів

Сума досплати, грн

Загальнасума забо-ргованості

Залишокзаборгова-ності після

cплати

Кінцевадата сплати

1 ТОВ«Інтер’єр» АН-000001

Зменшенняпоточнихзобов’язань

5000 25000 5000 22.12.14

Як уже було зазначено, договірні зобов’язання досить частопередбачають фінансові санкції за прострочену заборгованість,тому вважаємо необхідним ввести внутрішній документ, який за-безпечує контроль фінансових санкцій і групує заборгованість поднях прострочення зобов’язання. Документ повинен включатигрупування простроченої заборгованості за кількістю днів про-строчення платежів, за кредиторами, за сумами зобов’язань і зарозміром пені (табл. 2).

Таблиця 2ВІДОМІСТЬ ПРОСТРОЧЕНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ___20__ р.

№ п/п КредиторДоговір-підставаплатежу

Сума пла-тежу, грн

Кількістьднів про-строчення

Розмірпені, грн

Загальнасума, грн

1 ТОВ «Осмос» АП-000022 100000 30 68,49 102054,70

181

Такий документ забезпечить формування нової достовірноїобліково-аналітичної інформації і дасть змогу здійснювати необ-хідні розрахунки і приймати обґрунтовані рішення у сфері управ-ління зобов’язаннями підприємства своєчасно.

Отже, належна організація обліку кредиторської заборговано-сті на підприємстві будь-якої форми власності має вирішальнезначення, оскільки сприяєупорядкуванню інформації, прозоростіта достовірності даних розрахункових операцій за борговими зо-бов’язаннями (з кредиторами). Досягнення і належна підтримкастійкого фінансового положення підприємством є запорукою йо-го подальшого економічного і фінансового зростання. Адже принедостатній платоспроможності підприємство буде змушене по-ставити основною метою діяльності не власну капіталізацію ізростання добробуту його власників, а позицію щодо утриманняна конкурентному ринку.


1. Волинець О.О. Характеристика системи аналітичного обліку зо-бов’язань та методика її удосконалення в умовах електронної обробкиекономічної інформації / О.О. Волинець // Вісник Хмельницького наці-онального університету. Економічні науки. — 2012. — № 5, Т. 2. — С.151–153.

2. Орлов І.В. Бухгалтерський облік і контроль зобов’язань суб’єктівгосподарювання: теорія і методологія : монографія / І.В.Орлов. — Жи-томир: ЖДТУ, 2010. — С. 101–104.

3. Шатохін О. Облік та інформаційне забезпечення управління го-сподарською діяльністю підприємств / О. Шатохін // Бухгалтерськийоблік та аудит — 2009. — № 10 — С. 28–33.

4. Як правильно налагодити документообіг на підприємстві //Практична бухгалтерія. — 2005. — № 39. — С. 22–25.

Рибакова К.Л., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і удит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Сташенко Ю.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ТА ОБЛІКУОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

На сучасному етапі розвитку та інтеграції ринкових відносинвиникає усе більше проблемних питань щодо основних засобів,

182

що пов’язано з виникненням нових їх видів, які вимагають іншихпідходів до оцінки їх вартості, аналізу ефективності використан-ня та облікової політики.

До головних проблем щодо основних засобів можна віднести:— різні підходи до термінології та визначення сутності основ-

них засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування,принципів їх оцінки;

— проблеми вдосконалення системи амортизації;— проблеми підвищення інформативності первинних докуме-

нтів з обліку основних засобів;— проблема інформаційного забезпечення управління матері-

ально-технічною базою, що представлено на підприємстві систе-мою обліку, аналізу, аудиторського контролю;

— проблеми аналізу ефективност івикористання основних за-собів і можливості її прогнозування тощо [2].

Одною з основних проблем щодо обліку основних засобів є їхоцінка. Згідно норм П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства мо-жуть використовувати два види оцінки вартості основних засобів: запервісною або за справедливою вартістю [1]. Зазвичай використо-вують оцінку за первісною вартістю, бо вона є зрозумілішою і прос-тішою у застосуванні. Оцінка за справедливою вартістю є складні-шою і потребує залучення експерта, який має право здійснити такуоцінку, тому такий метод є затратним. Але саме останній метод даєзмогу оцінити основні засоби за їх реальною вартістю, що дає змогуоб’єктивніше оцінити вартість необоротних активів загалом, і як ре-зультат здійснити точніший аналіз основних засобів. Також данаоцінка є доцільнішою при великих інфляційних процесам.

Основними проблемами, що виникають у процесі оцінки засправедливою вартістю основних засобів, є:

— на сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визна-чення вихідної оцінки основних засобів, що є досить важливим;

— використання поняття «справедлива вартість» у П(С)БО,оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так яквони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасни-ків ринку — продавця і покупця;

— при виборі об’єктивного методу оцінки основних засобів не-обхідно мати на увазі, що не існує такої оцінки, яка б задовольнялавимоги всіх без винятку користувачів фінансової звітності [3].

Щодо обліку основних засобів потрібно зазначити, що особ-ливістю реалізацій основних засобів за грошові кошти є те, щоперед продажем їх переводять до групи необоротних активів, якіутримуються для продажу. Такі активи переводять до складу

183

оборотних активів і відображають на рахунку 286 «Необоротніактиви і групи вибуття, що утримуються для продажу». Данаоперація призводить до змін у відображенні доходів і витрат, щопов’язані з реалізацією основних засобів з групи вибуття.

Розглянувши облік вибуття основних засобів, на нашу думку,при відображені реалізації даних активів доцільнішим і правиль-нішим було б віднесення собівартості проданих основних засобівна 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів», а дохідвід продажу даних активів на 742 «Дохід від реалізації необорот-них активів». Дані рахунки були створені саме для обліку доходута собівартості від необоротних активів, у тому числі і основнихзасобів. Після введених груп вибуття вони втратили своє функці-ональне призначення. Також основні засоби не є ні оборотними(особливо за Податковим кодексом, де межа вартості оборотних єменшою 2500,00 грн), а тим паче ні виробничими запасами. Даневідображення продажу основних засобів може ускладнити розу-міння фінансової звітності підприємства.

Для вирішення згаданих проблем потрібно здійснити такі дії:— удосконалити методику обліку надходження основних за-

собів у системі аналітичних рахунків, що дозволить спроститисистему бухгалтерських записів;

— розробити бухгалтерську модель економічного механізмуамортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового,внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів і їхподаткового аспекту;

— удосконалити методику обліку витрат на ремонти основнихзасобів, що підвищить ефективність управління витратами;

— розробити моделі залежності експлуатаційних витрат відвіку устаткування, яка дозволить визначити доцільність прове-дення ремонту основних засобів [2].

Література1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»:

Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р.№ 92, зі змінами.

2. Рилєєв С.В., Шкробанець М.І. Удосконалення обліку основнихзасобів в системі управління матеріально-технічною базою підприємст-ва / С.В. Рилєєв // Формування ринкових відносин в Україні. — 2009. —№ 6. — С. 23–26.

3. Стрибуль О.В. Об’єктивна оцінка основних засобів як база длянарахування амортизації / О.В. Стрибуль // Теорії мікро- і макроеконо-міки. — Академія муніципального управління. — К., 2009. — №33. —С. 183–188.

184

Cавельєва А.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

МІСЦЕ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУВ СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

ЙОГО РОЗВИТКУ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується швид-ким розвитком ринкової економіки та інтеграцією у системуміжнародних економічних відносин.

До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні ін-вестиції, які наведено на рис. 1. За цих умов суттєво зростає рольі місце бухгалтерського обліку в економіці, оскільки, завдяки йо-му приймаються рішення про зміни та оновлення напрямів виро-бництва, відповідно до кон`юктури ринку.

Зовнішні

Внутрішні

Приватні/державні

прямі

портфельні

Приватні/державні

Фінансові

Реальні

ІНВЕСТИЦІЇ

Рис. 1. Види залучених інвестицій

Сучасний бухгалтерський облік в системі управління підпри-ємством відіграє головну роль, здійснюючи процес висвітлення,вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення та передачіінформації про господарську діяльність, капітал і зобов’язання

185

підприємства, і може використовуватись як зовнішніми, так івнутрішніми користувачами.

На сучасному етапі трансформація економіко-правового сере-довища, курс на ринкові та інтеграційні перетворення супрово-джуються реформуванням бухгалтерського обліку. Проведеннязаходів з реформування обліку потребує перегляду та оновленнянормативно-методичної бази. Тому зараз нагальним завданнямстали розробка й адекватне застосування такої методології бух-галтерського обліку і звітності, що відповідає міжнародним стан-дартам, які, в свою чергу, є найуніфікованішими вимогами до ор-ганізації та ведення бухгалтерського обліку й орієнтовані назближення національних систем обліку [1, с.16].

Визначимо передумови подальшого розвитку бухгалтерськогообліку (рис. 2) [2, с. 9].

уточнення та дотримання в умовах активного розвитку різноманіт-них облікових систем концептуальних основ і методологічної базибухгалтерського обліку

уніфікація методики визначення даних бухгалтерського обліку тапоказників фінансової звітності, термінології бухгалтерського облікуіз застосуванням міжнародної практики стандартизації

гармонізація на основі міжнародних стандартів фінансової звітностіта з урахуванням вітчизняних потреб і можливостей методики облікупідприємницької та непідприємницької діяльності (підприємств, фі-нансових установ, органів державного сектора)

безперервна професійна освіта, реалізація програми сертифікації бу-хгалтерів та аудиторів із забезпеченням прийнятних для широкогозагалу умов та належного рівня оцінювання

Передумовами подальшого розвитку бухгалтерського обліку є

Рис. 2. Передумови подальшого розвитку бухгалтерського обліку

Однією з головних перспектив сучасного розвитку обліку єорганізація бухгалтерського управлінського обліку та впрова-дження стратегічного обліку на підприємстві і постійний конт-роль за виконанням управлінських завдань.

Збереження концептуальних основ бухгалтерського обліку наоснові цілісності, системності та дієвості в межах чинного право-вого поля є запорукою стабільності враховуючи економічні особ-ливості України.

186

Отже, важливість бухгалтерського обліку обґрунтовується йо-го місцем і роллю на підприємстві та зростанням цінності обліко-вої інформації. У сучасних умовах господарювання практичнонеможливо управляти складним економічним механізмом госпо-дарюючого суб’єкта без сучасної, повної та достовірної економі-чної інформації, яку дає тільки чітко налагоджена система обліку.


1. Гуцайлюк З. Сучасні проблеми розвитку теорії бухгалтерськогообліку // Бухгалтерський облік і аудит. — 2006. — № 2. — С. 14–19.

2. Левицька С. Бухгалтерський облік: основи, перспективи розвитку// Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. — № 8. — С. 7–11.

Савченко К.Ю. студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О.Л., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ПРОЦЕСУРЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Результатом процесу реалізації є суспільна корисність ви-робленого продукту, його відповідність вимогам покупця, за-мовника або ринку. Шляхом зіставлення доходів і витрат під-приємства визначається фінансовий результат. Реалізаціяпродукції, товарів, робіт, послуг є найважливішим джереломдоходів підприємства, оскільки формує прибуткову частинубюджету держави.

На сьогодні серед науковців відсутній єдиний погляд щодовизначення поняття «процесу реалізації».

В.Г. Швець зазначає, що процес реалізації — це сукупністьоперацій з продажу готової продукції споживачам [1, с. 104].

П.Л. Сук відмічає, що процес реалізації являє собою сукуп-ність операцій з продажу готової продукції, виконаних робіт і на-даних послуг, де відбувається передача готової продукції спожи-вачам, одержання оплати від них, виявлення результату діяль-ності [2, с. 330].

На думку авторів [3], реалізація продукції — завершальна ста-дія кругообігу засобів суб’єкта господарювання, на якій здійс-

187

нюються товарно-грошові відносини між виробником продукціїта її покупцем [3, с. 278].

Е.С. Хендріксен і М.Ф. Ван Бред зазначають, що реалізація —це відображення доходу, коли відбулися обмін або вибуття про-дукту [4, с. 53].

Вважаємо, що реалізація продукції для підприємства — цевідчуження продукту своєї праці шляхом продажу його з метоюзадоволення потреб суспільства і розширеного відтворення під-приємства. В процесі реалізації відшкодовуються авансовані увиробництво товару засоби, виділяються за рахунок знову ство-реної вартості засобу на розширення виробництва, створюєтьсяфонд зарплати, задовольняються інші потреби підприємства. Прицьому важлива зміна форми продукту: товарної на грошову.Продукція продається за діючими реалізаційними цінами і скла-дає дохід від реалізації.

За економічним змістом сутність категорії «реалізація проду-кції» характеризується кінцевим результатом роботи підприємст-ва, виконання ним обов’язків перед споживачами та ступенемучасті в задоволенні потреб ринку.

Ціль реалізації продукції — доведення до конкретних спожи-вачів конкретного товару необхідних споживчих властивостей,якості, ціни тощо) в необхідній кількості (обсязі), точний час (уточний термін), у визначеному місці, з допустимими (мінімаль-ними) витратами. Предмет збуту — продукція, послуги комер-ційної організації (товар, цінність).

Проблемами обліку реалізації продукції на вітчизняних під-приємствах виступають відсутність контролю за порядком скла-дання і виконання договорів і станом розрахунків з постачальни-ками та покупцями, недостатня деталізація доходів реалізації, щоне дає змогу здійснювати належний управлінський облік процесуреалізації.

З метою підвищення контролю за порядком складання та ви-конання договорів пропонуємо здійснювати обов’язкове узго-дження змісту договорів з головним бухгалтером (шляхом записуслова «узгоджено» та проставленням підпису головного бухгал-тера і дати узгодження). Після виконання договору на першій йо-го сторінці доцільно робити відповідну відмітку, а у випадку не-виконання — вказувати причину невиконання.

Для підвищення контролю за станом розрахунків з постача-льниками та покупцями в даному документі вважаємо за доці-льне запровадити реквізит «Вид розрахунків». Так, у накладнійреквізит «Вид розрахунків» доцільно розмістити після реквізиту

188

«Довіреність», у накладній на відпуск товарно-матеріальнихцінностей після реквізиту «Через кого», а у товарно-транспортній накладній — після реквізиту «Переадресування».У реквізиті «Вид розрахунків» необхідно вказати у випадкупроведення передоплати або авансу дату надходження грошо-вих коштів від покупця, а у випадку оплати після одержання то-варів записати фразу «оплата після одержання». Це скоротитькількість робочого часу на пошук підтверджуючої інформаціїщодо проведення оплати та складання бухгалтерських проводокз відображення відповідної господарської операції на підставіданих первинних документів.

Оскільки підприємство самостійно приймає рішення щодоведення аналітичного обліку та відкриття рахунків третього інижчих порядків на вітчизняних підприємствах доречно ввес-ти субрахунки третього порядку до субрахунка 702 «Дохід відреалізації товарів» і субрахунка 704 «Вирахування з доходу»:

7021 «Дохід від реалізації товарів»7022 «Дохід від реалізації товарів із знижкою»7041 «Вирахування з доходу за товари, повернені покупцями»7042 «Сума знижок, наданих покупцям»7043 «Інші вирахування з доходу».За допомогою цих рахунків з’являється можливість виділити

з усього виторгу підприємства доходи від реалізації товарів іззастосуванням різних методів активізації продажу, що дає змогупроводити поглиблений аналіз товарообороту та вирішуватипитання доцільності застосування того чи іншого маркетинго-вого інструменту. Це сприятиме прийняттю ефективнішихуправлінських рішень у процесі формування чистого доходупідприємства.

Література1. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник / В.Г.

Швець. — К.: Знання, 2004. — 447 с.2. Сук Л.К. Фінансовий облік : навч. посіб. / Л.К. Сук, П.Л. Сук. —

К.: Знання, 2012. — 647 с.3. Даньков Й.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Навча-

льний посібник / Даньков Й.Я., Лучко М.Р., Остап`юк М.Я. — К.: Знан-ня-Прес, 2003. — 206 с.

4. Хендриксен Э. Теория бухгалтерского учета / Э. Хендриксен,М. Ф. Ван Бреда. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 574 с.

189

Сеник Н. С., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Чабанюк О.А., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ПОРІВНЯННЯ НАЦІОНАЛЬНИХІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ЩОДО РОЗКРИТТЯІНФОРМАЦІЇ З ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Для ефективного управління діяльністю власники й управлін-ці повинні мати економічну інформацію, яка відповідає їхнім по-требам. Формування такої достовірної, точної оперативної та по-вної інформації відбувається у системі бухгалтерського обліку.Однією з її важливих частин, яка потребує особливої уваги, є об-лік фінансових результатів і їх відображення у звітності. Цепов’язано з тим, що саме від фінансових результатів, їх правиль-ного обліку, аналізу та аудиту залежить фінансово-майновий станта ефективність діяльності підприємства.

Про актуальність тематики обліку фінансових результатів сві-дчить рівень її розгляду у наукових працях зарубіжних учених,таких як: І.А. Бланк, В.Г. Макаров, Д. Манчіні та інші. Серед віт-чизняних вчених, які зробили вагомий внесок у вивчення цієїпроблеми, необхідно виділити Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Пархоменко,А.М. Герасимовича, Г.Г. Кірейцева, В.В. Сопко та інших.

Перехід до ринкової економіки в нашій державі був визнача-льним фактором впровадження національних стандартів бухгал-терського обліку, що розроблялись на основі міжнародних стан-дартів. У Законі Україні «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні» задекларовано, що Положення (стандарти)бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) безпосередньо ґрунту-ються на Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (нада-лі МСБО) [1]. Головна відмінність між МСБО і П(С)БО полягає вскороченій формі П(С)БО, це значить, що при складанні націона-льних стандартів деякі аспекти були не повністю розкриті.

Порівняння міжнародних і національних стандартів, що сто-суються відображення в обліку і звітності інформації про фінан-сові результати, виявило наявність як спільних моментів, так івідмінностей між ними.

При дослідженні національної та міжнародної практики, мож-на дійти до висновку, що фінансовий результат трактується од-

190

наково. Фінансовий результат — це збільшення (чи зменшення)вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в про-цесі його підприємницької діяльності за звітний період [2; 3]. Ос-новним фінансовим результатом діяльності підприємства є при-буток, збільшення якого означає примноження фінансовихресурсів і зростання фінансових результатів чи збиток підприєм-ства, що в подальшому буде означати втрату фінансових ресурсівпідприємств.

Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства можебути прибуток або збиток. І тому для визначення прибутку чизбитку в бухгалтерському обліку передбачається послідовне по-рівняння отриманих доходів і понесених витрат.

Таблиця 1ПОРІВНЯННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ І МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

ЩОДО РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

П(С)БО МСБО

Згідно НП(С)БО № 1 «Загальнівимоги до фінансової звітності»передбачено складання звіту «Звітпро сукупний дохід»

Згідно МСБО № 1 «Подання фінансо-вих звітів» передбачено складання зві-ту «Звіт про сукупні доходи за період»

Згідно НП(С)БО № 1 «Загальнівимоги до фінансової звітності»дохід — збільшення економічнихвигод у вигляді надходження ак-тивів або зменшення зобов’язань,які призводять до зростання влас-ного капіталу (за винятком зрос-тання капіталу за рахунок внесківвласників)

Згідно МСБО № 18 «Дохід» дохід —валове надходження економічних ви-гід протягом періоду, що виникає вході звичайної діяльності суб’єкта гос-подарювання, коли власний капіталзростає в результаті цього надходжен-ня, а не в результаті внесків учасниківкапіталу [4]

Згідно П(С)БО № 16 «Витрати»витрати — зменшення економіч-них вигод у вигляді вибуття акти-вів або збільшення зобов’язань,які призводять до зменшення вла-сного капіталу (за винятком зме-ншення капіталу за рахунок йоговилучення або розподілу власни-ками) [5]

Згідно Концептуальної основи витрати— визнаються у звіті про сукупні до-ходи за період, коли виникає змен-шення майбутніх економічних вигід,пов’язаних із зменшенням активів абозбільшенням зобов’язань, які можнадостовірно виміряти

Отже, проаналізувавши облік фінансових результатів з точкузору національних і міжнародних стандартів, можна зробити ви-сновок, що в національних стандартах чіткіше відображено:

— розмежування доходів за кожною класифікаційною групою;

191

— умови визнання та критерії оцінки доходів;— спосіб вивчення ступеня завершеності робіт, послуг;— перелік та склад доходів від реалізації, інших операційних

доходів, доходів фінансової та інвестиційної діяльності.Тому порівняння П(С)БО та МСБО з відображення у звітності

доходів, витрат і фінансових результатів дає побачити, що окреміположення П(С)БО повторюють правила МСБО; певні вимогиП(С)БО не виділені окремо в міжнародних стандартах, але зна-ходяться в їх рамках і зумовлені національними особливостямиекономічних відносин; деякі положення, які розкриті в МСБО,відсутні в П(С)БО і запропоновані до визначення.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» від 16.07.1999 р. № 40 // [Електронний ресурс]: — Режим до-ступу: http://zakon.rada.gov.ua/

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 1 (МСБО 1)«Подання фінансової звітності« // [Електронний ресурс]: — Режим до-ступу: http://zakon.rada.gov.ua/

3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1«Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджене наказом Мініс-терства фінансів України від 07 лютого 2013 № 73 // [Електронний ре-сурс]: — Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/

4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 18 «Дохід» //[Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати»: За-тверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318// [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

Симоненко Д.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВНА ПІДПРИЄМСТВАХ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

У сучасних умовах господарювання однією з вирішальних пе-редумов створення конкурентоспроможної продукції для вироб-ничих підприємств України незалежно від форми власності та га-лузевої належності є раціональне використання виробничих запа-

192

сів. Для промислових підприємств, що мають великий обсяг дія-льності, витрати на закупівлю виробничих запасів складаютьзначну статтю витрат у кошторисах, що потребує відчутних капі-таловкладень. Оскільки зазначені об’єкти, як правило, маютьсуттєву питому вагу в структурі активів суб’єктів господарюван-ня, то ефективне ведення обліку виробничих запасів на підпри-ємстві забезпечує можливість управління витратами підприємст-ва, що, своєю чергою, дозволяє впливати на величину фінан-сового результату звітного періоду. Тому вдосконалення облікувиробничих запасів є актуальною задачею вітчизняних підпри-ємств, що дозволить оптимізувати склад витрат на виробництвопродукції та уникнути непродуктивних витрат.

Значну увагу проблемам ефективної організації обліку вироб-ничих запасів у своїх наукових працях приділили вітчизняні нау-ковці: Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Кужельний М.В, Сопко В.В.,Рибалко О.М., Болдуєва О.В. та інші. Ними були дослідженонайпоширеніші проблеми ведення обліку виробничих запасів навітчизняних підприємствах і запропоновано шляхи їх ефективно-го усунення. Проте, в умовах сучасного ринкового середовища,якому властиві зростання конкуренції, фінансова криза, політич-на нестабільність, а також у зв’язку з переходом значної кількостівітчизняних підприємств на Міжнародні стандарти фінансовоїзвітності (МСФЗ), в практичній діяльності підприємств Українивиникають ряд нових питань, пов’язаних з обліком виробничихзапасів, що потребують відповідних рішень.

Аналізуючи нормативно-правову базу, що регламентує веден-ня обліку виробничих запасів на підприємствах України [1–3], тафахову економічну літературу [4–6], можна виділити такі про-блемні аспекти, що потребують детального розгляду та знахо-дження напрямків вирішення.

По-перше, для полегшення ведення обліку та скорочення ви-трат робочого часу облікового персоналу на усіх етапах руху ви-робничих запасів слід використовувати уніфіковані та стандарти-зовані форми первинної документації, що особливо актуальнодля операцій відпуску матеріалів (сировини, напівфабрикатів то-що) у виробництво чи продажу їх на сторону. Крім того, доціль-ною є розробка форми зведеного документа, де б містилися усінеобхідні облікові номенклатури, що полегшить машинну оброб-ку операцій із вибуття виробничих запасів.

По-друге, важливим напрямком вдосконалення обліку вироб-ничих запасів є подальше узгодження концептуальних засад на-ціональних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з ви-

193

могами МСФЗ. З цією метою, насамперед, слід доповнитиП(с)БО 9 [1] тлумаченнями окремих термінів, які безпосередньомають відношення до запасів. Так, для розширення понятійногоапарату доцільно доповнити визначення запасів за П(с)БО 9 пун-ктом про можливість споживання запасів у процесі управлінняпідприємством. Це є доречним, оскільки в П(с)БО 9 розглядаєть-ся лише споживання запасів у виробничому процесі, який не міс-тить у собі такі процеси як заготівля, збереження або реалізаціязапасів.

По-третє, важливим питанням є також особливості оцінки ви-робничих запасів особливо під час їхнього надходження. Тому, вП(с)БО 9 слід уточнити перелік витрат, що включаються до пер-вісної вартості в момент первісного визнання запасів, та узгодитийого із вимогами МСБО 2. Насамперед, це стосується питанняобліку окремих видів торговельних знижок, що не повністю роз-крите у національному стандарті.

По-четверте, важливим моментом є оцінка запасів під час їхвибуття. Для цього кожному підприємству слід обрати та обо-в’язково розкрити у своєму Наказі про облікову політику найдо-цільнішу формулу визначення собівартості використаних запасів,виходячи з особливостей процесу виробництва. Це дозволить ви-конати законодавчо-нормативні вимоги та забезпечить доказовубазу для роботи з аудиторами.

Таким чином, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що реалі-зація наведених напрямів удосконалення обліку виробничих за-пасів на підприємствах України дозволить значно підвищитиефективність їх діяльності. Отже, вирішення суперечливих пи-тань ведення обліку виробничих запасів є актуальним для біль-шості підприємств і потребує подальших досліджень.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: НаказМіністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246. [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: НаказМіністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2. [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси». [Еле-ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

4. Яременко Л.М. Облік виробничих запасів в Україні — проблемиведення та шляхи їх подолання. — Міжнародна науково практичнаконференція 2012 року — Переяслав-Хмельницький, 2012. —С. 156–158.

194

5. Янчук В.І., Кипоренко О.В. Сучасні проблеми та напрями вдос-коналення ведення обліку виробничих запасів на підприємстві // Збір-ник наукових праць ВНАУ. — №3 (69). — Том 2. — 2012. —С. 229–234.

6. Рибалко О.М., Болдуєва О.В. Вдосконалення обліку виробничихзапасів // Держава та регіони: науково-виробничий журнал. Серія: Еко-номіка та підприємництво. — 2008. — №6. — С. 210–215.

Сугак Н.В., студент ОЕФ, 5 курс,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Шигун М.М., д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасний період трансформації економіки України вітчиз-няні підприємства спрямовують свої ресурси на досягнення бі-льшої ефективності своєї діяльності. Це зокрема проявляється і впошуках шляхів удосконалення організації виробничих запасів,що являють собою вагому частину активів виробничих підпри-ємств і забезпечують їх безперервну діяльність. Навіть найменшінедоліки даного процесу призводять до значних матеріальнихвтрат підприємства та порушення стабільності діяльності.

Зважаючи на важливість вирішення цих проблем цілком зако-номірним є той факт, що даному питання присвячено велика кі-лькість наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів. Середних зокрема слід відмітити Мальцеву М.М., Голов С.Ф., БілухуН.Т., Бутинця Ф.Ф., Новодворську В.В., Рибалко О. М. Однак да-на тема не втрачає актуальність і потребує подальшого дослі-дження.

На основі аналізу наукової літератури можна виділити такінедоліки організації обліку виробничих запасів:

— складність визначення справедливої (ринкової та неринко-вої) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствамибартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи.Крім того, П (С)БО 9 «Запаси» процедуру дооцінки запа-сів пе-редбачено тільки в межах суми попередньої уцінки, що не дозво-ляє відобразити на звітну дату справедливу вартість запасів;

— низький рівень оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств, спричинений

195

несвоєчасним надходженням первинних документів, зокрема лі-мітно-забірних карток, у бухгалтерію;

— невідповідний рівень контролю та оперативного регулю-вання процесів утворення запасів на підприємствах із складним ітривалим виробничим циклом;

— недосконалість контролю процесу використання виробни-чих запасів, що полягає насамперед у відсутності служби внут-рішнього аудиту;

— дублювання записів у бухгалтерських документах щодонадходження, руху та вибуття запасів, що призводить до збіль-шення трудомісткості складання первинних документів, зокремадублювання інформації щодо руху запасів у картці складськогообліку матеріалів і лімітно-забірній картці.

У зв’язку з цим для вирішення зазначених проблем науковціпропонують запропоновані окремі заходи. Зокрема, О.М. Рибалкопереконаний у доцільності підвищення оперативності інформацій-ного забезпечення управління виробничими запасами підприємст-ва, що можна здійснити шляхом удосконалення організації опера-тивного і складського обліку запасів, а саме раціоналізацією формдокументів, документообігу, усунення дублювання інформації,уніфікації форм документів [3, c. 214]. У свою чергу, Ф.Ф. Бути-нець наполягає на тому, що організація лише виваженої аналітич-но-моніторингової роботи із запасами на кожному підприємствідопоможе суттєво скоротити коло проблемних питань [2. c. 307].Аналіз існуючих пропозицій авторів свідчить про те, що вирішен-ня зазначених проблем можливе тільки шляхом удосконаленнявсієї системи обліку запасів і підвищенням її контролю.

Для вирішення проблем організації обліку слід здійснити такізаходи:

1. Організація автоматизованого складського обліку.2. Застосування науково обґрунтованих механізмів нормуван-

ня та планування необхідної кількості виробничих запасів.3. Раціоналізація форм документів, документообігу й усієї сис-

теми оформлення, реєстрації й обробки документів, зокрема відре-дагувати документи, в яких відбувається повторення інформації,що не є суттєвою. Для підвищення контрольної функції необхідноподати в журналі реєстрації графу «прострочені» [5, c. 133].

4. Удосконалення системи автоматизації обліково-аналітич-них робіт обліку виробничих запасів.

5. Здійснення контролю за напрямками та нормами викорис-тання запасів, формуванням собівартості запасів власного вироб-ництва.

196

6. Контроль за способом розподілу транспортно-накладнихвитрат і їх відображенням в обліку.

7. Підвищення оперативності інформаційного забезпеченняуправління виробничими запасами підприємств [ 4, c. 122].

Отже, запаси як значна частина активів підприємства та основначастина його витрат потребують досконалої організації їх обліку.Однак даний процес містить ряд недоліків, що призводять до зни-ження ефективності діяльності підприємства. Використання перелі-чених напрямів удосконалення організації обліку виробничих запа-сів дозволить підвищити рівень ефективності діяльності підприємс-тва, забезпечити її безперервність та уникнути матеріальних втрат.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси»[Текст]: Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (зі змінами і допов-неннями) // Електронний ресурс — Режим доступу:zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік : підручникдля студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/ Ф. Ф. Бутинець. — 8-ме вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута»,2009. — 912 с.

3. Рибалко О. М. Вдосконалення обліку виробничих запасів /О. М. Рибалко // Держава і регіони. Серія «Економіка та підприємницт-во». — 2008. — № 3. — С. 210–215.

4. Старик М.В. Особливості обліку виробничих запасів / М.В. Ста-рик // Управління розвитком. — 2010. — № 2. — С. 120–122.

5. Царенко І. М. Актуальні проблеми і шляхи вдосконалення орга-нізації обліку та контролю виробничих запасів підприємства / І. М. Ца-ренко // Управління розвитком. — 2013. — №5. — С. 131–133

Суплякова О.В., cтудентка ОЄФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Лондаренко О. О.,асистент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИКАЛЬКУЛЮВАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Формування ринкових відносин в економіці України викликаєзміни в усіх галузях як матеріального виробництва, так і в соціа-

197

льній сфері. З розвитком суспільства економічні питання охоронита зміцнення здоров’я нації ставали все актуальнішими, і, як ре-зультат, набуло нового звучання питання розрахунку ціни меди-чних послуг для громадян у сучасних умовах.

Питаннями калькулювання послуг бюджетних установ займа-лися вчені: П.Й. Атамас [1], Р.Т. Джога [2], С.В. Свірко [3], однакпроблеми калькулювання та визначення вартості медичних по-слуг розглянуті недостатньо.

Метою дослідження є аналіз діючої практики калькулюваннята розрахунку вартості медичної послуги. Відповідно до постав-леної мети вирішено завдання: проаналізовано нормативну базу зпитань надання платних медичних послуг; розглянуто методикуформування ціни медичної послуги.

Досліджуючи калькулювання медичних послуг, функціону-вання закладів охорони здоров’я розглядатимемо у двох аспек-тах: як бюджетних установ; їх можливість надавати платні по-слуги.

Ціни та тарифи закладів охорони здоров’я, які є бюджетнимиустановами, регульовані місцевими органами виконавчої влади.Розмір плати на вид послуги установлюється на підставі її ціни.Перша складова — видатки на оплату праці осіб, які надаютьконкретну послугу [6], що визначаються на підставі штатногорозпису підрозділу, який надає платні послуги, робочого часу,відпрацьованого його персоналом, витрат робочого часу саме навиконання послуги. Друга складова — нарахування на зарплату.Третя складова — видатки на придбання предметів і матеріалівдля поточних потреб, оплату житлово-комунальних послуг тощо.Четверта складова — інші видатки.

Згідно з Наказом МОЗ України від 22.11.2013 № 996 вартість ме-дичних послуг визначатиметься на підставі планових витрат закладіві установ охорони здоров’я, визначених на підставі державних, галу-зевих нормативів витрат матеріалів, техніко-економічних розрахунківі кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, планова собівартість медичних послуг складається з:прямих витрат на оплату праці; прямих матеріальних витрат; ін-ших прямих витрат; адміністративних витрат; непрямих (загаль-новиробничих) витрат.

Витрати на медичну послугу обліковуються на субрахунку811 «Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги». Ви-трати медичні заклади групують за економічними ознаками нарахунках класу 8 «Витрати», групування ж видатків за економіч-ними елементами на рахунках не відбувається. Разом із тим, як-

198

що одночасно групувати витрати відповідної економічної ознакиза статтями калькуляції і застосовувати при цьому рахунок 83«Витрати за статтями калькуляції», то витрати відноситимутьсяспочатку на субрахунки рахунку 83, а потім для обліку витрат заекономічними ознаками списуються на рахунок 81 «Видаткиспеціального фонду» (табл. 1).

Таблиця 1ОСНОВНІ ГОСПОДАРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ З ОБЛІКУ ВИДАТКІВ

ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ

Кореспондуючі рахункиЗміст господарської операції

Дт КтСписані видатки, проведені у звітному році

830 20–23Прямі матеріальні витрати

811 830831 66

Прямі витрати на оплату праці811 831832 65

Відрахування на соціальне страхування811 832833 13

Амортизація (знос)811 833834 364…

Інші прямі витрати811 834835 13, 20, 23, 364

Загальновиробничі витрати811 835836 13, 20, 23, 364

Адміністративні витрати811 836

Вартість медичної послуги складається з планової собівартос-ті послуги, визначеної на підставі економічно обґрунтованихпланових витрат на одиницю калькулювання, і витрат на розви-ток закладу в межах граничного рівня рентабельності, встановле-ного органами виконавчої влади.

Запропонований розподіл витрат за статтями калькуляції, що від-повідає складовим планової собівартості медичних послуг, вирішуєтакий важливий аспект, як показники ефективності та рентабельностідіяльності державних медичних закладів. Гармонізація нормативноїбази для вирішення завдань державного регулювання та врахуваннярізних видів фінансування за надання медичних послуг можлива при

199

використанні нового рахунка для розподілу витрат, пов’язаних із на-данням платних медичних послуг за статтями калькуляції.


1. Джога Р. Т. Облік у бюджетних установах : підруч. / Р. Т. Джога,Л. М. Сідельник, М. В. Дунаєва. — К. : КНЕУ, 2006. — 480 с.

2. Свірко С. В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетнихустановах : навч. посіб. / С. В. Свірко. — К. : КНЕУ, 2004. — 380 с.

3. Атамас П. Й. Основи обліку в бюджетних організаціях: навч. по-сіб. / П. Й. Атамас. — К. : Центр навчальної літератури, 2003 — 284 с.

4. Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних такомунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальнихзакладах та науково-дослідних установах: Затверджений постановоюКМУ від 17.09.96 р. № 1138.

5. Наказ МОЗ України № 996 від 22.11.2013 «Про затвердження Ме-тодичних рекомендацій щодо визначення вартості медичних послуг».

6. Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та уста-нов соціального захисту населення: Затверджено спільним наказом Мініс-терства праці та соціальної політики та МОЗ від 05.10.05 р. № 308/519.

Тимошенко Ю.Ю., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІВ УМОВАХ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЕТАПУ

РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИПротягом останніх років увесь світ поринув у процес іннова-

цій, який не оминув організацію облікової діяльності. В сучаснихумовах нічого не стоїть місці, все змінюється, модернізується,удосконалюється. Що й відобразилось і на обліку: його організа-ції, взаємодії з іншими науками та існуванні.

Організація обліку заробітної плати є один із вагомих аспектівжиттєдіяльності будь-якого підприємства, адже стимулює проду-ктивності праці. Якщо оплата праці не задовольняє потреби пра-цівника, хоча б на мінімальному рівні, — це є загрозливим фак-тором для підприємства, адже робітник немає зацікавленості встворенні бездоганних виробів чи надання відповідних послуг,тобто не має бажання працювати на збільшення прибутку під-приємства.

200

На сьогоднішній день наша країна переживає нелегкі часи:процес трансформації економіки проходить з багатьма усклад-неннями як на мікро-, так і на макрорівні. Тому перед бухгалте-ром постає безліч проблем у процесі організації обліку, в томучислі й організації обліку заробітної плати.

Детальний розгляд цього питання дає можливість відслідкува-ти, що даною темою займаються багато вчених: О.П. Левченко,О. В. Кантаєва, Н.В. Потриєва, Ф.Ф. Бутинець та ін. На жаль, ре-зультати досліджень рідко застосовуються на практиці. Найпо-ширенішими проблемами щодо даного питання є те, що трансфо-рмація в економіці швидша ніж даний процес в обліку,включаючи і його організацію. Проблемним аспектом даного пи-тання є вибір виду форми і ставки заробітної плати. Законодав-чою базою регламентуються вузькі рамки направлення, адже доприкладу тарифна сітка не така ж розгалужена, як здається на пе-рший погляд. Тарифна сітка встановлюється відповідно кваліфі-каційних тарифних розрядів і відповідним їм коефіцієнтам, а та-кож узгоджена з класифікатором професій. Уже на даному етапіперед бухгалтером постає проблема: більшість професій є нови-ми для вітчизняного ринку праці, тому вони ще не віднайшлисвоє відображення в законодавстві — через це і робітників неможна оцінити на рівні з іншими співробітниками.

Також потребує вирішення питання не повного висвітленняпереліку всіх форм заробітної плати в П(с)БО 26 «Виплати пра-цівникам», які не знаходять своє коректне відображення у поточ-них витратах і згодом це впливає на фінансовий результат під-приємства.

Хоч і законодавчо-нормативне регулювання організації опла-ти праці є на високому рівні, проте там присутні деякі неточностіта суперечності. Окрім проблем державного рівня, можемо спо-стерігати і проблеми і на рівні підприємств. По-перше, заробітнаплата втратила свою стимулюючу функцію і набула рівня соціа-льної виплати, що впливає на розмір і якість виконаної роботи.Також виникли нові види оплати праці: аутсорсинг, аутстафінгабо ж договір з працівником як з окремою фізичною особою. По-друге, підприємці не використовують свої права на самостійнішуорганізацію обліку заробітної плати, а саме створення внутріш-ньовиробничих стимулюючих форм оплати праці, забезпеченняповноцінними соціальними пакетами та ін.

Організація обліку оплати праці на етапі розвитку вітчизняноїекономіки має безліч проблем, які потребують нагального їх ви-рішення, найдоцільнішими з яких є (рис. 1).

201

Рис. 1. Вирішення проблем організації обліку оплати праці

Отже, організація обліку заробітної плати є дуже відповідаль-ною ділянкою обліку, яка впливає на результативність праці ро-бітників, витрати підприємства та відповідно й на його дохід.Тому модернізація цього процесу повинна проходити вчасно й немати уже зазначених проблем. Також на даній ділянці повиннобути все автоматизовано та не потребувати затрат часу на зайвезаповнення документації, адже це прискорить не лише удоскона-лення обліку в цілому, а й покриття заборгованості в потрібнийчас. Заробітна плата кожного працівника повинна залежати ви-ключно від виконаної роботи і в той же час впливати на показни-ки продуктивності та ефективності його праці, стимулювати роз-виток виробництва.

Процес організації обліку оплати праці має постійно вдос-коналюватись, набувати самостійності на підприємстві та ви-ходити на відповідний рівень серед інших ділянок організаціїобліку.

202

Ткаченко А.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

На будь-якому підприємстві необхідним є облік розрахунків зоплати праці. Адже, кожен працівник виконує свої обов’язки тіль-ки тому, що очікує винагороду у вигляді заробітної плати. Саметому перед бухгалтером постає нелегке завдання правильно орга-нізувати оплату праці, так щоб це відповідало чинному законодав-ству, задовольняло працівника і щоб при цьому підприємство не-сло якомога менші витрати. Таким чином, тільки правильнопідібрана система і форма оплати праці може сприяти підвищеннюрезультатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів най-маного працівника і власника. Особливо актуальним це є на даниймомент у період переходу України до ринкової економіки, що су-проводжується негативними явищами, такими як кризовий станпромисловості, відсутність будь-якої підтримки товаровиробниківз боку держави. Задачею, що стоїть перед кожним підприємством,є, насамперед, недопущення банкрутства, підвищення рівня про-дуктивності праці, якісних характеристик продукту, що виробля-ється, зменшення витрат і, як наслідок, збільшення прибутку.Оскільки однією з найважливіших складових витрат підприємстває саме витрати на оплату праці, що регулюються великою кількіс-тю законодавчих і нормативних актів, які постійно змінюються, тодослідження організації обліку розрахунків з оплати праці є необ-хідним за сьогоднішніх економічних умов.

Проблема обліку заробітної плати неодноразово піднімаласьбагатьма вченими, адже вона займає одне з головних місць середаспектів облікової системи, зокрема, дану тему висвітлюваливчені: Л.О. Андрущенко, М.Т. Білуха, Т.А. Бутинець, П.М. Гара-сим, С.Ф. Голов, Н.І. Дорош, Н.Л. Жук, С.В. Івахненко, О.І. Коб-лянська, О.А. Петрик, Г.А. Семенов, Н.М. Ткаченко, Б.Ф. Усач,П.Я. Хомин, Р.Л. Хом’як і багато інших. Проте на сьогоднішнійдень є ще доволі багато питань,які потребують вирішення в данійсфері обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні», заробітна плата — це винагорода,обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим до-

203

говором власник або уповноважений ним орган виплачує праців-никові за виконану ним роботу [1]. На жаль, сьогодні оплата пра-ці в Україні для більшості професій не відповідає затратам сил навиконання даної роботи. Ціни з шаленою швидкістю зростають, азарплата більшості працівників залишається на тому ж низькомурівні, що й була. На думку науковця в сфері обліку Н.В. Потри-ваєвої, інтеграція до Європи неможлива без підвищення рівняжиття громадян України, забезпечення їх першочергових і духо-вних потреб на високому рівні. Адже якби інтеграція відбуласясаме сьогодні, то десятки мільйонів українців при наявних заро-бітках були б просто розчавлені європейськими цінами [2]. Томунеобхідно вирішувати дану проблему шляхом встановлення від-повідності між затратами праці робітника, їх оплатою та сього-днішніми витратами на життя.

Як зазначає вітчизняний науковець О.П. Левченко, на сьогодніє потреба в перебудові організації розрахунків із заробітної пла-ти, зокрема це має бути вирішення таких задач:

— підвищення матеріальної зацікавленості кожного у вияв-ленні і використанні резервів ефективності своєї праці;

— усунення випадків зрівняльності в оплаті праці, досягненняпрямої залежності заробітної плати всіх працівників від резуль-татів їх праці.

— поліпшення співвідношень в оплаті праці працівників різ-них категорій з урахуванням складності виконуваних робіт, умовпраці, пріоритетів, які склались в оплаті праці працівників [3].

Звісно, сьогодні через кризовий стан економіки багатьом фа-хівцям тяжко знайти роботу і роботодавці користуючись нагодоюзанижують заробітну плату, розуміючи, що в працівника все однонемає варіантів і він буде працювати. Проте не враховується те,що, не отримуючи гідної винагороди за вкладені зусилля, у лю-дини знижується мотивація до праці і, відповідно, падає рівеньпродуктивності праці, що негативно відображається на результатідіяльності підприємства. Тому важливим є удосконалення моти-ваційного механізму, а також удосконалення тарифної системиоплати праці шляхом встановлення відповідності тарифних ста-вок з кваліфікацією робітника.

Ще однією проблемою є занадто велика кількість документа-ції щодо обліку праці і складність її заповнення. Є кілька шляхіввирішення проблеми. Насамперед необхідно скоротити кількістьдокументації до мінімуму на законодавчому рівні, а також повні-стю перейти на застосування комп’ютерних технологій у бухгал-терському обліку, що зможе значно підвищити продуктивність

204

праці бухгалтерів і суттєво покращити організацію розрахунків зоплати праці на підприємстві. Зокрема, молодий науковець В.К.Якубовська висловлює думку про те, що зменшити кількість до-кументації можна завдяки впровадженню багатоденних і накопи-чувальних документів, використання типових міжвідомчих форм,пристосованих до використання обчислювальної техніки [4].І.А. Юр’єва вважає, що комп’ютерний спосіб обробки обліковоїінформації вимагає формального та чіткого опису облікових про-цедур у вигляді алгоритмів, завдяки чому порядок виконанняобов’язків працівниками обліку є впорядкованим, зручним і прицьому унеможливлює відсутність і неправильне заповнення по-трібних документів [5].

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити ви-сновки про те, що облік праці на підприємстві має бути організо-ваний таким чином, щоб у повній мірі сприяти підвищенню про-дуктивності праці, ефективному використанню робочого часу.Від організації оплати праці на підприємстві значною мірою за-лежить якість, правдивість, своєчасність, справедливість і повно-та розрахунків з персоналом з оплати праці, а це в свою чергу оп-тимізує результати діяльності підприємства в цілому, адже,оплата праці — це інтерес не лише працівників, але й зацікавле-ність керівників у її раціональній організації.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»[Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14

2. Стан та перспектива обліку розрахунків з оплати праці: теоретич-ний аспект / Н.В. Потриваєва // Економічний форум. — 1/2014.

3. Проблеми організації обліку оплати праці / О.П. Левченко // Еле-ктронне наукове фахове видання: «Ефективна економіка». — № 3. —2009[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?iid=31&operation=1

4. Проблеми обліку розрахунків з оплати праці / В.К Якубовська,О. М. Кравцова // Матеріали Міжвузівської науково-практичної конфе-ренції молодих вчених, аспірантів та студентів «Актуальні проблемиобліку, аналізу та аудиту в Україні». — Донецьк: Донецький націона-льний технічний університет. 2012. — С. 275–278.

5. Аналіз шляхів удосконалення автоматизації обліку заробітноїплати на підприємстві / І.А. Юр’єва, Т.В. Березіна //Вісник НТУ «ХПІ».Серія: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х.: НТУ«ХПІ», 2013. — № 67(1040). — С. 25–28.

205

Трофімчук Б.І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

ПЕРЕВАГИ-НЕДОЛІКИ МЕТОДІВСПИСАННЯ ЗАПАСІВ НА ВИРОБНИЦТВО

У сучасних жорстких умовах конкурентної боротьби на рин-ках збуту продукції, виробники шукають способи зниження ви-трат і собівартості продукції підприємства. Одним із резервівзниження витрат є вибір правильного методу списання запасів насобівартість продукції, оскільки найважливішою і значною час-тиною активів підприємства є запаси.

Актуальність даної теми полягає в тому, що запаси займаютьособливе місце у складі майна та головні позиції у структурі ви-трат підприємств різних сфер діяльності. Навчитися правильноуправляти виробничими витратами та формуванням собівартостіпродукції має стати пріоритетним завданням сучасних підпри-ємств.

Згідно з П(с)БО № 9 «Запаси» при відпуску запасів у вироб-ництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здій-снюється за одним з таких методів:

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;— середньозваженої собівартості;— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);— нормативних затрат;— ціни продажу.Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають

однакове призначення та однакові умови використання, застосо-вується тільки один із наведених методів [1].

На підприємстві в наказі про облікову політику необхідно об-рати метод списання товарно-матеріальних запасів, який вплива-тиме на певні фінансові категорії, які відображено на рис. 1.

собівартість продукції (робіт, послуг) у частині прямих матеріальних ви-трат і, як наслідок, формування фінансового результату і рентабельності

вартість оборотних активів у структурі балансу на кінець звітного пері-оду та, як наслідок, ліквідність і фінансову стійкість підприємства

Рис. 1 Вплив методу оцінки товарно-матеріальних цінностейна фінансовий результат

206

Від правильності вибору методу оцінки запасів залежить об’єк-тивність (реальність) даних про отриманий підприємством прибуток,оскільки неправильно вибраний метод списання в умовах збільшенняабо зменшення ринкових цін на ті чи ті запаси може призвести до за-вищення або заниження оподаткованого прибутку підприємств [3].

Метод виробництва запасів і напівфабрикатів залежить відвиробничої галузі. Тому даний фактор також необхідно врахову-вати при виборі методу списання запасів на виробництво.

Підприємство при виборі методу має розуміти, що кожен зних має свої переваги та недоліки. Саме тому перед керівництвомпостає завдання вибору доцільного методу, який би найбільшевідповідав потребам підприємства: не завищував фінансових ре-зультатів діяльності та не занижував собівартості готової проду-кції і був би простим і легким у застосуванні. Розглянемо харак-теристику кожного із зазначених методів.

Метод ціни продажу характерний для підприємств роздрібноїторгівлі й ґрунтується на застосуванні середнього проценту тор-гової націнки товарівПереваги: даний метод є зручним для застосування саме в роз-

дрібній торгівлі, тому що не потребує громіздких і детальнихрозрахунків.Недоліки: у балансі відображається продажна вартість товарів

за вирахуванням нереалізованої торгової націнки. Розрахована утакий спосіб величина досить приблизна і може відхилятися відреальної вартості товарів.

Метод нормативних затрат використовується на підприємс-твах з великим обсягом запасів і виробництва та полягає у засто-суванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), яківстановлені підприємством.Переваги: можливість поточного оперативного обліку витрат

шляхом обліку відхилень від норм; охоплення нормативнимикалькуляціями значної частини витрат.Недоліки: постійний перегляд норм використання запасів,

праці, виробничих потужностей і діючих цінМетод ідентифікованої собівартості передбачає ведення

окремого обліку за кожним видом запасів.Переваги: найточніший метод; його зручно використовувати

на підприємствах, де є невелика кількість запасів або вартість за-пасів є дуже великою.Недоліки: трудомісткість методу; у результаті використання

цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю,що не завжди зручно.

207

Метод середньозваженої собівартості полягає у визначеннісередньої ціни запасів, які вибувають.Переваги: при застосуванні цього методу чистий прибуток бу-

де мати середнє значення, яке найбільш відповідає фактичному;метод полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху закожною одиницею товарів;Недоліки: не приділяється увага останнім за часом цінам, а

вони доречніші в оцінці доходу й при прийнятті управлінськихрішень; використання даного методу інколи може дати доситьвеликі відхилення, що призведе до помилкового відображеннявитрат у фінансовій звітності, а саме Балансі; в період підвищен-ня цін метод призводить до того, що підприємства оголошуютьбільший прибуток, ніж справедливий, у результаті чого сплачу-ються надлишкові кошти у вигляді податків

Метод собівартості перших за часом надходження запасів(ФІФО) грунтується на припущенні, що запаси, які були придба-ні першими, першими і вибувають у виробництво.Переваги: метод простий у використанні та запобігає можли-

вості маніпулювання прибутком; залишки невикористаних мате-ріалів відображаються в активі балансу за цінами, які максималь-но наближені до реальної ринкової вартості, на дату складаннязвітності; в період постійного зростання цін метод надає найви-щий із можливих рівень чистого доходу.Недоліки: метод призводить до заниження величини витрат,

які списуються за закупівельними цінами на собівартість продук-ції, що реалізується; завищує фінансові результати; при застосу-ванні методу ФІФО завищується прибуток, і тому підприємствавиплачують зайві кошти у вигляді податку на прибуток [2].

Метод ФІФО і метод середньозваженої собівартості є найпро-стішими у використання, тому більшість підприємств Україниобирають саме ці методи.

Отже, при виборі методу оцінки запасів підприємству важли-во проаналізувати галузь, у якій вони працюють, і обрати опти-мальний метод, який буде найреальніше відображати результатидіяльності. У випадку виконання всіх цих умов підприємствостане конкурентоспроможнішим не лише на ринку збуту, а й бу-де спроможне завойовувати інші ринки.

Література1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси».2. Фінансовий облік: Підручник / за ред. М.І. Бондаря, Л.Г. Ло-

вінської. — К.: КНЕУ, 2012. — 553 с.

208

3. Гарасим П. М. Фінансовий, управлінський і податковий облік угосподарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП) / Гарасим П.М., Журавель Г. П., Хомин П. Я. — Тернопіль, 2003. — 522 с.

Українець М.І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік та аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П., асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇНА ВИРОБНИЧОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

За сучасних ринкових умов розвитку української економікивиникає необхідність у пошуку нових оптимальних і раціональ-них підходів до організації і ведення бухгалтерського обліку. Ри-нкова економіка передбачає, що основною метою діяльностібудь-якого підприємства є отримання прибутку.

Варто зазначити, що актуальність даного питання визначаєть-ся тим, що процес обліку готової продукції та її реалізації на ви-робничому підприємстві має бути чітко налагодженим: підбір іналагодження контактів з контрагентами (як постачальниками,так і покупцями), у тому числі підготовка та підписання догово-рів постачання і реалізації продукції тощо.

На підприємстві, згідно з Наказом про облікову політику, вста-новлюються ключові аспекти (методи, способи і принципи) веденнябухгалтерського обліку готової продукції та формування фінансовоїзвітності (методи вибуття запасів на виробництво, оцінювання собі-вартості готової продукції, класифікація витрат тощо).

Процес організації обліку готової продукції та її реалізації,можна умовно розділити на три етапи, на кожному з яких важли-во визначити осіб, які відповідатимуть за виконання певних роз-поділених обов’язків, та осіб, які контролюватимуть їх виконання(рис. 1).

Ефективність організації обліку готової продукції та її реалі-зації на виробничому підприємстві має суттєвий вплив на життє-здатність самого підприємства (ліквідність, платоспроможністьтощо) та відтворення виробничого циклу.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», готова продукція є складо-вою запасів на підприємстві і визначається як та продукція, що

209

виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажуі відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченимдоговором або іншим нормативно-правовим актам [2]. Для орга-нізації процесу реалізації продукції необхідно зрозуміти якийжиттєвий цикл вона проходить, що наведено на рис. 2.

Налагодження співпраці з контрагентами (підготовка та підписаннядоговорів про реалізацію та вибуття продукції тощо)

Контроль за веденням бухгалтерського обліку первинних документів,взаєморозрахунків, співпраця з контрагентами

Облікова політика підприємства, в якій визначаються ключові аспективедення бухгалтерського обліку готової продукції та її реалізації навиробничому підприємстві

Рис. 1. Етапи організації обліку готової продукції та її реалізації

Процесс реалізація продукції

Залишки відвантаженоїпродукції на кінець

періоду

Залишки готової продукції на складі

На початок періоду На кінець періоду

Відвантажено продукції

Залишки відвантаженоїпродукції на початок

періоду

Виробництво продукції

Рис. 2. Взаємозв’язок між виробництвом, залишкамиі реалізацією продукції

Процес організації обліку готової продукції та її реалізації навиробничому підприємстві головним чином має враховуватиумови визнання доходу від реалізації, а саме: покупцеві передані

210

ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію; під-приємство надалі не здійснює контроль та управління за реалізо-ваною продукцією; сума доходу може бути достовірно визначе-на; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збіль-шення економічних вигод, а витрати можуть бути достовірно ви-значені, пов’язані з цією операцією [1].

Саме тому виробниче підприємство при організації процесуреалізації має визначитися з такими елементами: умовами дого-ворів з контрагентами-покупцями, первинними документами, якібудуть використовуватися в процесі реалізації готової продукціїта отримання доходів, штатом бухгалтерів, який забезпечитьефективне ведення обліку реалізації та отримання доходів тощо.З точки зору, документального оформлення обліку реалізації го-тової продукції та отримання доходів і порядку розрахунків з по-купцями можна привести як приклад дві схеми (табл. 1).

Таблиця 1ОРГАНІЗАЦІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ ПРОЦЕСУРЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ОТРИМАННЯ ДОХОДІВ

Відвантаженняпродукції покупцю

Видаткова накладна на відвантаження продукції +Податкова накладна + Товарно-транспортна накла-дна + Сертифікат якості продукції (партії продукціїтощо) → Платіжне доручення вхідне

Попередня оплатавід покупця

Платіжне доручення вхідне + Податкова накладна→ Видаткова накладна на відвантаження продукції+ Товарно-транспортна накладна + Сертифікат яко-сті продукції (партії продукції тощо)

Отже, організація обліку готової продукції та її реалізації навиробничому підприємстві — це основа ефективної діяльностіпідприємства (отримання максимального прибутку). Для того,щоб ця організація була на достатньо високому рівні необхідно,по-перше, підібрати відповідний кваліфікований персонал, по-друге, розробити загальну схему обліку бухгалтерами готовоїпродукції та її реалізації залежно від розміру підприємства, хара-ктеру його діяльності, типу продукції, ринків збуту тощо.

Література1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: За-

тверджене наказом Міністерства фінансів України від 14 грудня 1999 р.за № 860/4153 зі змінами.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: За-тверджене наказом Міністерства фінансів України від 2 листопада1999 р. за № 751/4044 зі змінами.

211

Хоречко Ю.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИОБЛІКУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ

У процесі становлення та розвитку ринкової економіки відбу-вається безперервний процес видозмін торговельної системиУкраїни. Саме товарні запаси займають ключову позицію в стру-ктурі оборотних активів торговельних підприємств. Цей процессупроводжується створенням нових організаційних структур іпотребує розробки нових підходів особливо до організації облікутоварних запасів, оскільки, система обліку повинна бути надій-ним джерелом інформації для прийняття рішень.

Організація бухгалтерського обліку товарних запасів — це су-купність методів, способів, прийомів, що застосовуються при ве-денні обліку товарних запасів, і постійне їх удосконалення з ме-тою забезпечення оптимального функціонування обліку [1].

Особливості дослідження організації обліку товарних запасів івідображення інформації про них в обліковій політиці висвітленов роботах багатьох економістів і фахівців, зокрема цим питаннямзаймалися: Н. Бузак, C. Ф. Голов, Н. Р. Домбровська,О. В. Карпенко, О. В. Хоменко, С. Р. Яцишин.

Спираючись на думки та теоретичні підходи вказаних авторів,вивчення діяльності підприємств і організацій України, сформу-ємо етапи організації обліку товарних запасів на підприємстві(рис. 1).

Науковий Організаційний Технологічний Методичний

Концепції Формуванняоблікової полі-тики щодо товар-

них запасів

Вибір форми веде-ння обліку (ручна,автоматизована)

Вибір формиорганізаціїобліку

Методи

Етапи організації обліку товарних запасів

Рис. 1. Організація формування системи обліку товарних запасів

212

У процесі організації обліку товарних запасів виникає низкапроблем. Насамперед це пов’язано з тим, що облік товарних за-пасів, на більшості підприємств, ведеться паралельно трьома під-розділами з різною метою:

— на складі, де все враховується в натуральному виразі. Ме-тою складського обліку є збереження запасів;

— у торговому відділі, де формується й аналізується інформа-ція про рух і залишки товарів з метою ефективного продажу.

— у бухгалтерії, де облік запасів ведеться з використаннямвстановлених П(С)БО 9 «Запаси» методів для формування фінан-сової та податкової звітності.

Виходячи із зазначеного, часто виникають ситуації, коли заданими одного підрозділу залишок запасів є (наприклад, у торго-вому відділі), а в обліку іншого (наприклад, бухгалтерії) — за-лишків немає.

Тому необхідно як найкраще організувати облік товарних за-пасів з метою забезпечення його оптимального функціонуванняна підприємствах.

Таким чином, організація обліку товарних запасів зводитьсядо таких основних завдань:

— достовірне та повне відображення в обліку всіх операцій,які були здійснені на підприємстві;

— обробка даних з використанням певних прийомів і способіввідповідно до вихідної інформації;

— складання звітності на основі обробленої та отриманої ін-формації;

— подання звітності користувачам.Організація бухгалтерського обліку передбачає вирішення на-

ступних принципово важливих питань:— розробка концепції облікової політики підприємства щодо

обліку товарних запасів;— визначення межі застосування фінансового та управлінсь-

кого обліку [2].Вирішення вищесказаних питань, дає змогу сформувати від-

повідну структуру обліку підприємства та покращити йогоякість. Також від перелічених питань залежить функціонуванняінформаційної системи підприємства.

Отже, на останок хотілося б додати, що для покращенняорганізації обліку товарних запасів підприємств необхіднорозробити графік документообігу з метою вчасного надхо-дження первинних документів до бухгалтерії та складанняфінансової звітності.

213

Зважаючи на те, що постачання товарів здійснюється не рит-мічно, то необхідно вчасно визначити оптимальний розмір поста-вок протягом року, це буде сприяти уникненню простоїв, та мі-німізації витрат на зберігання товарів.

Ми всі є свідками того, що дане питання є не повною мірою до-сліджене, тому в сучасних умовах слід приділити більшої уваги сто-совно організації формування системи обліку товарних запасів.


1. Верига Ю.А.,Деньга С.М. Еккаунтинг ефективності вкладення ка-піталу в торговельну сферу. — Ч. 1. Теоретичні аспекти системи еккау-нтингу : Монографія. — Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. — 355 с.

2. Джулій Л.В.,Стрижкова В.Г. Організація обліку на підприємст-вах малого бізнесу. — Хмельницький: ТУП, 2002.

Циган К.А., студент ФЕУ, 1 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,КрНУ імені Михайла Остроградського,науковий керівник — Циган Р.М., ст. викладачкафедри обліку, аналізу і аудиту

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ: КРОК ДО ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Постійне реформування системи бухгалтерського обліку вУкраїні викликане прагненням країни залучитися до світовогоекономічного простору. Проблема впровадження міжнароднихстандартів фінансової звітності (МСФЗ) постійно стикається звідсутністю фінансування для залучення міжнародних аудитор-ських компаній або навчання власних бухгалтерів. Але сучасніринкові умови вимагають від держави та власників підприємствзнаходить можливості для їх застосування.

Значний вклад у дослідження проблем впровадження та гар-монізації міжнародних стандартів внесли науковці: С.Ф. Голов[1], В.Ф. Палій [5], В.М. Костюченко [3], І. В.Жолнер [2], Н.А.Пономарьова [6] та інші. Спроби до переходу на міжнародні ста-ндарти фінансової звітності Україна вперше зробила у 1998 роціта продовжує реформування вітчизняного бухгалтерського облі-ку в цьому напрямі.

Складання фінансової звітності за міжнародними стандартамиможе здійснюватися за двома способами, а саме:

214

— трансформація вітчизняної фінансової звітності у фінансовізвіти за міжнародними стандартами;

— організація збору даних для складання фінансової звітностіза міжнародними та національними положеннями.

Процес трансформації — це метод корегування даних сфор-мованих згідно української системи бухгалтерського обліку, набазі аналізу приводяться у відповідність МСФЗ.

Процес трансформації має свої переваги та недоліки, по-пер-ше, якість отриманих фінансових звітів напряму залежить відкваліфікації працівника, що відповідає за складання звітності.По-друге, достовірність трансформованої фінансової звітностізалишається під питанням.

Другий спосіб — паралельного ведення обліку за ПСБО таодночасно за МСФЗ дає можливість формування достовірнішоїякісної фінансової звітності за міжнародними стандартами. Од-нак, такий варіант збору інформації є трудомістким і потребуєдодаткових фінансових затрат. Але, в будь-якому випадку засто-сування міжнародних стандартів фінансової звітності потребуєзначних витратна підвищення кваліфікації бухгалтерів, на оплатупраці тощо.

Також, особливою умовою представлення правдивої та до-речної фінансової звітності за міжнародними стандартами єнаявність у підприємства розробленої програми для комп’ю-терного ведення обліку. Як правило, багато підприємств немають фінансової можливості встановлювати спеціально на-писаної для конкретної організації комп’ютерної програми,хоча й це не дає повної упевненості в тому, що фінансова зві-тність буде якісна. Адже одночасно неможна формувати фі-нансові звіти за національними та міжнародними положення-ми в силу деяких відмінностей у практиці ведення обліку.Тобто вітчизняний облік ведеться для забезпечення здійснен-ня контрольних функцій податкових органів, фінансові звітиза МСФЗ складаються для інвесторів і мають стратегічнуспрямованість.

На думку автора, реальні зміни в плані підвищення зацікав-леності власників і топ-менеджменту щодо представлення уфінансової звітності за міжнародними стандартами правдивоїінформації. Задля цього необхідно створення зовнішніх умов, асаме:

— подолання політичної та соціально-економічної кризи вУкраїні;

— створення здорового інвестиційного клімату в країні;

215

— розвиток фондового ринку;— реформування бухгалтерського обліку з урахуванням інте-

ресів підприємств тощо.Отже, ефективне впровадження міжнародних стандартів фі-

нансової звітності можливо тільки зі створенням стабільного зо-внішнього середовища функціонування підприємств України.


1. Голов С.Ф. Трансформація фінансової звітності українських під-приємств у фінансову звітність за міжнародними стандартами: методи-чний посібник/ С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, О.М. Кулага. — Вінниця:ТОВ «Консоль», 2013. — 267 с.

2. Жолнер І. В. Фінансовий облік за міжнародними та національни-ми стандартами. / І. В. Жолнер. [навч. посіб.]. — К.: Центр учбової лі-тератури, 2012. — 368 с.

3. Костюченко В.Н. Консолідована фінансова звітність: теорія іпрактика / В.Н. Костюченко. — Х.: Фактор, 2009. — 512 с.

4. Міжнародні стандарти фінансової звітності [електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

5. Палий Виталий Федорович. Международные стандарты финансо-вой отчетности [Текст]: учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец.«Бухгалтерский учет, анализ и аудит» / В. Ф. Палий. — М.: Издательс-кий дом «Инфра-М», 2003. — 455 с.

6. Пономарьова, Наталія Анатоліївна. Міжнародні стандарти фі-нансової звітності та міжнародні стандарти аудиту [Текст]: навч. посіб-ник / Н. А. Пономарьова. — Хмельницький: ХНУ, 2008. — 211 с.

Черемхівська О. А., студент ОЕФ, 3 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік та аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кірданов М. Г., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИ ПОЛІПШЕННЯ ОБЛІКУПОТОЧНОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ В УКРАІНІ

Значний розмір дебіторської заборгованості негативно впли-ває на фінансовий стан підприємства, тому керівництво має по-силювати контроль даної статті. Підприємство повинно мати пе-вний ліміт своєї дебіторської заборгованості, керівництву слідбезперервно відстежувати дотримання цього ліміту.

Важливим фактором в обліку дебіторської заборгованості є їїпогашення. Щоб не виникало безнадійної дебіторської заборго-

216

ваності, підприємство може ввести певні знижки на дату пога-шення заборгованості або застосовувати різні методи укладаннядоговорів, використовувати гнучкі угоди, які б забезпечували бі-льшу гарантованість погашення дебіторської заборгованості.

Також для покращення обліку дебіторської заборгованостіслід мати фаховий штат бухгалтерії. Керівнику підприємства зметою отримання повної й оперативної інформації щодо різ-них видів дебіторської заборгованості, які складають значнучастку у структурі оборотних коштів, доцільно забезпечитиорганізацію цієї ділянки обліку із залученням відповідних фа-хівців.

Підприємству варто перевіряти фінансовий стан покупців, ре-тельніше ставитися до укладання договорів з покупцями.

Для ефективного управління дебіторською заборгованістю не-обхідно брати до уваги таку інформацію:

— про виставлені покупцям рахунки, неоплачені на поточниймомент;

— про період прострочення платежів (у днях) по кожному звиставлених рахунків;

— про розмір безнадійної та сумнівної дебіторської заборго-ваності.

Я погоджуюсь з українським економістом Ф.Ф. Бутинцем,який запропонував відображувати в наказі про облікову політикутакі основні елементи організації обліку дебіторської заборгова-ності, як:

— критерії групування заборгованості за строками її наданнята непогашення;

— метод формування резерву сумнівних боргів;— графіки руху документів, що підтверджують виникнення

дебіторської заборгованості;— облікові регістри, в яких фіксують розміри дебіторської за-

боргованості; процедуру передачі інформації з облікових регіст-рів до центральної бухгалтерії та її відображення у звітності.

Г. Нашкерська пропонує застосовувати метод класифікаціїсумнівних боргів підприємствам, які мають значну кількість де-біторів, і навпаки — метод формування резерву з врахуваннямплатоспроможності кожного окремого дебітора краще викорис-товувати тоді, коли кількість дебіторів незначна.

В. Сопко та В. Завгородній з метою організації обліку дебі-торської заборгованості вважають доцільним визначати на під-приємстві об’єкти заборгованості відповідно до термінів її пога-шення та згрупувати суб’єкти боргу (фізичні та юридичні особи)

217

за видами заборгованості. Зокрема, аналітичний облік вести закожним видом заборгованості та окремим підприємством або фі-зичною особою.

На мою думку, сьогодні в Україні найлегшим і найефекти-внішим способом удосконалення обліку дебіторської забор-гованості є її комп’ютеризація. Комп’ютеризація обліку дебі-торської заборгованості забезпечить збір та обробку інфор-мації, необхідної для оптимізації управління дебіторськоюзаборгованістю. В умовах комп’ютеризованої обробки інфор-мації змінюється цільове призначення бухгалтерського облі-ку, він стає складовою частиною системи управління підпри-ємством. Введення в практику комп’ютеризованих інтег-рованих систем обліку, контролю та аудиту і розподіленихсистем обробки даних дає можливість комплексно вирішува-ти завдання не лише з обліку, але й з контролю, аналізу та ау-диту. За допомогою таких систем можна здійснювати оцінкуфактичного стану підприємства, а також прогнозувати і мо-делювати управлінські рішення.

При умові впровадження запропонованих розробок облік де-біторської заборгованості буде досконалішим і забезпечить зрос-тання притоку коштів до підприємства.

У цілому під час організації та ведення обліку дебіторської за-боргованості бухгалтерії підприємства необхідно:

1) при здійсненні обліку поточної дебіторської (товарної) за-боргованості визначати величину резерву сумнівних боргів івключати до підсумку балансу розмір заборгованості за чистоюреалізаційною вартістю, тобто за вирахуванням величини резервусумнівних боргів;

2) переглядати на дату балансу (останній день звітного пері-оду) довгострокову заборгованість за окремими дебіторами. Як-що до терміну погашення заборгованості залишилося менш ніж12 місяців (на визначену дату), слід відображувати минулу дов-гострокову заборгованість як поточну.

Оптимальною та результативною можна вважати таку діяль-ність підприємства, оцінка показників якої свідчить про високийрівень прибутковості та ліквідності. Для забезпечення постійноїнаявності оборотних коштів і платоспроможності підприємствадуже важливе значення мають розміри його дебіторської забор-гованості. Тому підготовка достовірної та обґрунтованої вихідноїінформації, яка буде використана при складанні фінансової звіт-ності, потрібна як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам дляпроведення аналізу та здійснення оцінки показників діяльності

218

підприємства з метою прийняття ефективних управлінських рі-шень.


1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік.: Підручник длястудентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. —5-е видання, доп. і перероб: — Житомир: ПП «Рута», 2008 — 481 с.

2. Костюченко В. Облік дебіторської заборгованості/ Костюченко В.// Бухгалтерський облік і аудит. — 2010. — № 7. — С. 2–9.

3. Особливості організації обліку дебіторської заборгованості напідприємстві / Городянська Л. // Бухгалтерський облік і аудит. — 2007.— № 6. — С. 5–7.

4. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».5. Шипунова О. В. Автоматизація управління підприємством: основ-

ні принципи, функції та підходи// О. В. Шипунова / [Електронний ре-сурс] — http://archive.nbuv.gov.ua (дата звернення 17.11. 2013 р.).

Чернова О.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Бабіч В.В., к.е.н., професоркафедри обліку підприємницької діяльності

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється нормамиIV розділу «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового ко-дексу України [1].

Податок на доходи фізичних осіб — це загальнодержавний,прямий податок, податок на споживання.

За рахунок цього податку формується доходна частина Дер-жавного бюджету України.

Механізм функціонування податку на доходи фізичних осіб(ПДФО), що діє на сьогоднішній день в Україні, подібний до ме-ханізму оподаткування, що діє в системах оподаткування євро-пейських країн, але, на жаль, він не є інструментом, який сприяєросту соціальних потреб громадян, економічній відкритості ро-ботодавців у частині оплати праці найманих працівників.

Тому цей механізм у нинішніх умовах економічного розвиткукраїни і конкретних суб’єктів господарювання потребує вдоско-налення.

219

Враховуючи рівень життя значної частини працюючих грома-дян, рівень середньої заробітної плати доцільно удосконалюватибазу оподаткування шляхом запровадження реально неоподатко-вуваного доходу у формі заробітної плати, на рівні прожитковогомінімуму, встановленого для працюючих на 1 січня поточногороку. Поряд з цим необхідно удосконалювати і систему соціаль-них пільг і зробити її виключно соціально спрямованої для окре-мих категорій працюючих (працюючих багатодітних батьків,працюючих інвалідів І—ІІ груп інвалідності та інших).

Потребує змін система надання податкових знижок з ПДФО.На нашу думку, було б доцільним значно зменшити кількість ви-дів витрат, за якими надається податкова знижка. Наприклад, ви-ключити з цього переліку витрати на придбання, будівництвоквартир, а замінити таку знижку гнучкішим іпотечним кредиту-ванням і низькими відсотками за такими кредитами. Виключити зтакого переліку витрати на переобладнання легкових автомобі-лів, а витрати на навчання значно обмежити, так як на сьогодні-шній день у країні достатньо спеціалістів з вищою освітою, по-трібно їх тільки вміло залучати до праці.

Погоджуючись з тим, що держава розширює базу оподатку-вання за рахунок оподаткування пасивних доходів, ми вважаємо,що доходи у вигляді відсотків на банківські депозити фізичнихосіб, але слід встановити річну суму неоподатковуваних доходів,як це і було запропоновано в свій час Кабінетом Міністрів України.

Безумовно, що однією з проблем удосконалення механізмуПДФО є зміна ставок податку. Ставки повинні бути диференці-йованішими і прогресивно зростаючими в міру зі зростанням су-ми доходу.

На нашу думку, дохід у вигляді інвестиційного прибутку відоперацій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числівід зміни курсу іноземної валюти, являється пасивним доходом іповинен оподатковуватися в тому ж порядку і за тими ж ставка-ми, що й інші пасивні доходи фізичних осіб.

Зауважимо, що пропозиції Кабінету Міністрів України щодозначного зменшення ставок єдиного соціального внеску, що на-раховується на заробітну плату та інші заохочувальні і компенса-ційні виплати, дуже слушні, так як це може сприяти зменшеннювиплат працівникам зарплати в «конвертах», тобто сприятимевиведенню зарплат із тіні.

Індексація заробітної плати з урахуванням індексу інфляціїнеобхідна, але сам порядок визначення сум індексації дуже скла-дний і над його спрощенням необхідно працювати. Було б доці-

220

льним таку індексацію здійснювати раз на рік і при звільненніпрацівника з підприємства.

Відповідно до п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ податковийагент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих дохо-дів, утримуваного податку за будь-який період та у будь-якихвипадках для визначення правильності оподаткування, незалежновід того, чи має платник право на застосування податкової соціа-льної пільги. Ми вважаємо, що це повинно бути обов’язковим.

Відповідно до абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПКУ особи, які мають статус податкових агентів, зо-бов’язані подавати, окремо за кожен квартал, податкову звітністьза формою № 1 ДФ. Така звітність про нараховані доходи пра-цівникам та утримання податку на доходи фізичних осіб дійснопотрібна, але не за такою деталізацією. Вся інформація про утри-мання податку з кожного працівника є в розрахункових (розра-хунково-платіжних) відомостях на підприємстві і подавати її дофіскальної служби наряд чи доцільно.

Література1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755 — VI.

Чирва М.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Степаненко О.І., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАННЯ, ОЦІНКИТА КЛАСИФІКАЦІЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІЗА П(С)БО 10 «ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ»У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності кожне

підприємство взаємодіє з іншими суб’єктами господарювання, у ре-зультаті чого відбуваються операції, які призводять до виникненнядебіторської заборгованості. Це спричиняє зайве відволікання гро-шових коштів з господарського обороту, зниження темпів виробни-цтва і результативних показників діяльності підприємства, тобтосупроводжується непрямими втратами його доходів.

Методологічні основи формування облікової інформації продебіторську заборгованість і порядок її розкриття у фінансовійзвітності регулюється П(С)БО 10 «Дебіторська заборгова-ність».

221

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що се-ред науковців немає єдиного підходу щодо тлумачення дефініцію«дебіторська заборгованість», що зумовлює актуальність дослі-дження даної тематики.

Згідно із зазначеним П(С)БО 10, дебіторська заборгованість —сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. ТакожСтандартом передбачено класифікацію дебіторської заборгова-ності на поточну і довгострокову.

У свою чергу, термін «поточна дебіторська заборгованість» —сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормально-го операційного циклу або буде погашена протягом дванадцятимісяців з дати балансу.

Але необхідно відмітити, що термін «дебіторська заборгова-ність» у міжнародній практиці суттєво відрізняється за змістом ірозрізняють Аccounts Receivable та Receivables.

Аccounts Receivable (дебіторська заборгованість, обсяг продажуабо дебітори) — суми, що мають надійти від покупців і відобра-жені в бухгалтерських книгах підприємства, але не підтвердженівекселями, траттами або акцептами (відкриті балансові рахунки),тобто сукупна сума, що має бути виплаченадебіторами.

Receivables (розстрочена дебіторська заборгованість) — вимо-ги до третіх осіб на отримання в майбутньому грошей, товарів,послуг. Дана дебіторська заборгованість включає рахунки наотримання заборгованості від покупців яким надано розстрочку,заборгованість по векселям.

Існують кілька підходів щодо класифікацій поточної дебітор-ської заборгованості, але традиційним є визначений в П(С)БО 10,що передбачає виокремлення заборгованості за рівнем впевнено-сті в погашенні:

1. Несумнівна дебіторська заборгованість — поточна дебітор-ська заборгованість, щодо якої існує впевненість її погашенняборжником.

2. Сумнівна дебіторська заборгованість — поточна дебіторсь-ка заборгованість, щодо якої існує невпевненість погашення їїборжником.

3. Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебітор-ська заборгованість, щодо якої існує впевненість про неповер-нення її боржником або за якою минув термін позивної давності.

Дебіторська заборгованість, що є фінансовим активом, відпо-відно до вимог П(С)БО 10, оцінюється за чистою реалізаційноювартістю, тобто сума поточної дебіторської заборгованості за мі-нусом резерву сумнівних боргів

222

Також необхідно відзначити, що П(С)БО 10 визначає тількизагальні критерії, згідно з якими заборгованість може бути відне-сена до сумнівної. Зважаючи на це, однією з ключових проблемстосовно дебіторської заборгованості є доцільність створення таметодика розрахунку резерву сумнівних боргів.

П(С)БО 10 визначено 2 методи обчислення резерву сумнівнихборгів:

— застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;— застосування коефіцієнта сумнівності.Практика застосування зазначених методів вказує на наявність

певних обмежень у їх використанні, зокрема перший з них пе-редбачено для невеликої кількості дебіторів, а другий — повиненрозраховуватися щоквартально, але, у більшості випадків, це ро-биться раз на рік, що суттєво зменшує точність, достовірність ісвоєчасність інформації.

Створення резерву сумнівних боргів завжди є витратами підпри-ємства і водночас спричиняє вилучення значних коштів із обігу, якімогли бути спрямовані на розширення виробництва, удосконаленняасортименту, виплати премій та ін. Також за існуючої методикистворення резерву сумнівних боргів залишається незрозумілим, ускладі яких витрат і в якій сумі відображати даний резерв, щоб цезадовольняло вимоги податкового законодавства.

Вирішення цієї проблеми передбачає зміни в законодавстві,яке повинне вдосконалити порядок розрахунків між контраген-тами, а також збільшити покарання за несплату, що унеможли-вить фальсифікацію фінансової звітності.

Отже, поточну дебіторську заборгованість за продукцію, то-вари, роботи і послуги включають до підсумку балансу за чистоюреалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної ва-ртості на дату балансу обчислюють величину резерву сумнівнихборгів.

Висвітлені проблеми щодо визнання, оцінки та обліку дебі-торської заборгованості потребують подальшого дослідження таудосконалення.


1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні» від 10.07.1999 р. №996-ХІV, зі змінами.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість»: Затверджене наказом Міністерства фінансів Українивід 08.10.1999 р. №237, зі змінами.

223

Швець Н.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХАКТИВІВ НА УМОВАХ ОРЕНДИ (ЛІЗИНГУ)

Належним чином організований поточний облік необоротнихактивів на умовах оренди дозволяє постійно стежити за госпо-дарською діяльністю підприємства і вчасно повідомляти як пропозитивні тенденції, так і про негативні явища, а також надаватиправдиву, повну та неупереджену інформацію про здійснення лі-зингових операцій для прийняття управлінських рішень.

Організація обліку оренди та лізингу необоротних активів про-водиться на підставі П(С)БО 14 «Оренда», яке визначає методоло-гічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації прооренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.Відповідно до нього, орендар відображає в бухгалтерському облі-ку одержаний у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив і якзобов’язання. Таке відображення здійснюється за найменшою напочаток строку оренди оцінкою. Найменша оцінка оренди — цеабо справедлива вартість активу, або теперішня вартість суми мі-німальних орендних платежів. Теперішня вартість суми мінімаль-них орендних платежів, відповідно до п. 4 П(С)БО 14, — це пла-тежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (завирахуванням вартості послуг і податків, що підлягають сплатіорендодавцю, і непередбаченої орендної плати) [6].

Фінансова оренда (лізинг) в бухгалтерському обліку це колиорендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною,нижчою за його справедливу вартість на дату придбання. Але цене означає, що орендар обов’язково в майбутньому придбає цейоб’єкт оренди. Тому, якщо об’єкт передається орендарю, гаран-тованою сумою є ліквідаційна вартість.

Особливістю організації синтетичного обліку в умовах орендиє те, що переданий об’єкт оренди обліковується у орендодавця набалансі, а в орендаря — на позабалансовому рахунку 01 «Орен-довані необоротні активи».

Також у П(С)БО 14 визначено поняття операційної оренди: «оре-нда інша, ніж фінансова» [6]. У Податковому кодексі України даєтьсяповніше визначення цього терміну: господарська операція фізичноїабо юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права кори-

224

стування основними фондами на строк, що не перевищує строку їхповної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фо-ндів їх власнику після закінчення строку дії орендної угоди [5].

Отже, різниця між операційною орендою та лізингом полягає втому, що після закінчення строку договору фінансового лізингуоб’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачеві згідно з договором,переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним зазалишковою вартістю, що не відбувається при операційній оренді.

Сам процес організації облікового процесу ґрунтується на за-стосуванні системи накопичувальних і групувальних обліковихрегістрів. Як відомо, регістри аналітичного обліку призначені длявідображення господарських операцій на окремих аналітичнихрахунках, що деталізують зміст показників відповідного синте-тичного рахунка [1]. За їх допомогою забезпечується контроль занаявністю і змінами кожного виду господарських засобів, їх дже-рел, розрахунками з кожним дебітором і кредитором тощо.

Для аналітичного обліку орендних операцій на підприємствірекомендується відкривати окрему відомість, у якій по кожномуорендодавцю необхідно відображати такі показники:

— прізвище (або назва підприємства), власника необоротногоактиву, який передано в оренду;

— дата взяття в оренду;— підстава взяття на облік;— сума орендних платежів;— примітки щодо припинення договору оренди або його змін.Для орендованих об’єктів регістрами обліку є копія інвентар-

ної картки або витяг з інвентарної картки, що надається бухгал-терією орендодавця. В орендаря ці картки зберігаються окремо іобліковуються за інвентарними номерами орендодавця [3].

Останнім часом облік орендних операцій стає складнішим. Цепояснюється виникненням нових форм взаємовідносин між парт-нерами та створенням нових видів оренди, відсутністю наявнихгрошових коштів для розрахунків, а також накопиченням данихвідповідно до потреб податкової звітності. Все це призводить донеобхідності групування даних про процеси оренди з метою по-силення контрольних функцій обліку [2].

Вдосконалення системи організації обліку орендних операційперш за все повинно торкнутися первинної документації. Вдос-коналення облікової документації і документообороту має здійс-нюватись в таких напрямках:

1. підвищення ефективності оформлення та обробки інфор-мації процесу оренди;

225

2. підвищення контролю по обліку надходження/вибуття оре-ндованих необоротних активів;

3. економія витрат ресурсів та праці на документування і об-робку документів.

Для належної організації обліку орендних операцій і скоро-чення часу обробки документів необхідно навчити осіб, які від-повідальні за їх оформлення, правильному заповненню наклад-них. Бланк накладної повинен бути уніфікованим для всіх видівнеоборотних активів, заповнюватись з однієї сторони, не матизайвих реквізитів, передбачати певну кількість пустих граф дляхарактеристики об’єкту.

Література1. Сльозко Т. М. Організація обліку: Навч. пос. — К.: Центр учбової

літератури, — 224 с.2. М.В. Кужельний, С.О. Левицька. Організація облікау: підручник

— К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 c.3. Марія Правда, Дана Онишко. Бухгалтерський та податковий облік

орендних операцій: практична бухгалтерія — облік орендних операцій// № 5. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://dtkt.com.ua/

4. Лебедик Г.В. Облік і аналіз операцій з оренди основних засобів :дисерт. // 2010. [Електронний ресурс] / Лебедик Г.В. / Облік і аналізоперацій з оренди основних засобів / 2010. — Режим доступу:http://mydisser.com/ru/catalog/view/45/46/10668.html

5. Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змінами тадоповненями. — К.: Алерта, 2014. — 624с.

6. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. — К.: ПаливодаА.В. 2014. — 324 с. — (Фінансове законодавство України).

Шевчук А.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гнилицька Л.В. — д.е.н.,професор кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ

ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВАЦиклічність економіки передбачає наявність постійного руху

та кругообігу грошових коштів як на рівні економіки держави,так і в межах окремого підприємства.

226

Управління грошовими потоками є одним з найважливішихаспектів, оскільки грошові потоки є найліквіднішими активамипідприємства, здатними легко переформуватися в будь-який ін-ший вид активів. В Україні в умовах інфляції, складної політич-ної та економічної ситуації, постійних змін у законодавстві і кри-зи неплатежів, управління грошовими потоками є найактуаль-нішим завданням в управлінні фінансами.

Внаслідок розвитку економічних відносин в Україні спостері-гається розгалужене трактування грошових потоків.

Так, у деяких працях грошовий потік розглядається як процес,що здійснюється з врахуванням фактору часу та фактору ризику[2, с. 54]. Інші автори вважають, що грошовий потік це результу-юча сума грошових коштів, яка надходить або витрачається під-приємством протягом певного часу.

Таким чином, поняття грошового потоку видається неоднорі-дним, але саме це протиріччя породжує єдність його визначення.

Таким чином, грошовий потік — це динамічний показник, щохарактеризує постійний рух грошових ресурсів у результаті різ-них видів діяльності підприємства, пов’язаний з надходженнямчи витрачанням грошових коштів підприємства, може мати го-тівкову й безготівкову форму вираження в національній чи іно-земній валюті та пов’язаний з певним моментом часу, однак мо-же бути приведеним до іншого [3, с. 56].

Поняття «грошових потоків» в економічних дисциплінах (зок-рема в обліку) використовується менше, ніж поняття «грошовікошти» та «гроші». Проте, ці два, здавалось би, схожі поняттячасто викликають серйозні дискусії у науковому світі.

Для потреб управління фінансами прийнято виділяти окремі видидіяльності суб’єкта господарювання, які формуються як класифіка-ційні сукупності господарських операцій із аналогічними функціона-льно-організаційними характеристиками. Відповідно до Національ-них П(С)БО, що враховують світову практику, господарську діяльністьпідприємств для потреб організації обліку, формування та представ-лення публічної фінансової звітності прийнято поділяти на три види:

• операційна діяльність;• інвестиційна діяльність;• фінансова діяльність.Відповідно до Плану рахунків для обліку грошових коштів

використовуються рахунки:— 30 «Готівка»;— 31 «Рахунки в банках»;— 33 «Інші кошти».

227

Організаційні підходи щодо побудови обліку грошових пото-ків характеризують взаємопов’язану сукупність обов’язків і пов-новажень внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємс-тва, які розробляють і ухвалюють рішення з управління грошо-вими потоками та несуть відповідальність за результати цих рі-шень.

Автоматизована інформаційна облікова система — це систе-ма, в якій інформаційний процес обліку автоматизований за ра-хунок застосування спеціальних методів опрацювання даних, яківикористовують комплекс розрахункових, комунікаційних та ін-ших технічних засобів, з метою отримання та передачі інформа-ції, потрібної спеціалістам-бухгалтерам для виконання функційуправлінського і фінансового обліку.

Нині підприємства потребують автоматизованої інформацій-ної системи обліку на базі сучасних засобів обчислювальної тех-ніки, яка дає змогу забезпечити:

— повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб кори-стувачів;

— виконання контрольних і аудиторських завдань з метоюодержання необхідної інформації про наявні відхилення;

— аналіз і прогнозування господарсько-фінансової діяльностіпідприємства;

— прийняття на основі автоматизації управлінських рішень.Отже, вдосконалення обліку грошових потоків, застосування

ефективнішої методики з обліку грошових коштів залишаєтьсяодним із найактуальніших питань, оскільки від наявності у під-приємства грошових коштів залежить його платоспроможність,конкурентоспроможність, а звідти ефективна діяльність підпри-ємства та його подальший розвиток.

Література1. Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття ра-

хунків у національній та іноземних валютах», затверджена постановоюПравління Національного банку України від 12.11.2003 № 492: Зареєст-ровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (зізмінами).

2. Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч.посіб. — К.: КНЕУ, 2007. — 282 с.

3. Гавриловська Л. М. Фінансовий облік-1: Навч.-метод. посібникдля самост. вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2006. — 320 с.

4. Пархоменко В. М. Рух грошових коштів як індикатор господарсь-кої діяльності // Бухгалтерський облік і аудит. — № 11. — 2011. —С. 3—5.

228

Шелупець І.С., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Касич А.О., д.е.н.,професор кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МСФЗ В УКРАЇНІ

Сучасний етап розвитку економічних процесів на мікрорі-вні характеризується активізацією інтеграції, орієнтацією навимоги зарубіжних ринків, впровадженням адаптивних сис-тем управління та чіткими завданнями щодо гармонізації об-ліково-аналітичних процедур, які пов’язані, перш за все, ізвпровадженням Міжнародних стандартів фінансової звітності(МСФЗ).

В Україні вже досить давно затверджена програма реформу-вання системи бухгалтерського обліку із застосуванням МСФЗ[1]. Тобто цей процес в Україні вже має певну історію.

Вітчизняні науковці, які досліджували ці питання, зокрема,Голов С.Ф. [2], Малюга Н.М. [4], Пархоменко В.М. [5] та інші,досліджують переважно проблеми, що виникають у процесівпровадження МСФЗ на окремих підприємства та надають реко-мендації щодо їх імплементації у ширшому масштабі. Так, Г.Г.Кірейцев [3] відзначає, що концепція обліку та фінансової звітно-сті, розроблена Міжнародною радою бухгалтерських стандартів,зорієнтована на задоволення потреб глобальних виробництв. Асаме завдання пошуку нових зовнішніх ринків стало важливимзавданням для вітчизняних підприємств.

Значна кількість вітчизняних підприємств уже складають зві-тність відповідно до вимог МСФЗ. Однак цей процес повиненстати системнішим і професійнішим.

Метою проведеного дослідження стало визначення особливо-стей впровадження МСФЗ на підприємствах України.

Процес впровадження МСФЗ є складним і включає ряд ета-пів, де на кожному можуть і виникають певні труднощі. Вонистосуються: неузгодженості діючого в Україні податкового за-конодавства вимогам МСФЗ; підпорядкованості національнихстандартів потребам податкової системи, а не завданням роз-витку бізнесу, що суттєво ускладнює ряд облікових процедур;відсутності досвіду у переважної більшості бухгалтерів та об-меженої кількості кваліфікованих консультантів з питаньупровадження;

229

Впровадження МСФЗ здійснює вплив не лише на обліковіпроцедури та процеси складання звітності, а й на основну діяль-ність господарюючих суб’єктів. Так, наприклад, страхові компа-нії відповідно до вимог МСФЗ повинні створювати більші резер-ви. Акції компаній оцінюються за справедливою вартістю, тожактиви підприємств будуть оцінюватись об’єктивніше порівняноз балансовою оцінкою.

Порівняння процесів складання звітності вітчизняними під-приємствами відповідно по ПСБО та зарубіжними та вітчизня-ними підприємства відповідно до МСФЗ дає можливість визна-чити такі особливості:

по-перше, форми звітності складені відповідно до вітчизнянихстандартів є деталізованішими, натомість вимоги МСФЗ перед-бачають розкриття інформації, яка наведена у звітності у виглядічисленних додатків;

по-друге, впровадження МСФЗ потребує підвищення кваліфі-кації працівників у професійній сфері, з правових питань і з іно-земної мови, а це вимагає додаткових фінансових витрат;

по-третє, не всі господарюючі суб’єкти мають зацікавленістьу складанні звітності за МСФЗ, оскільки це означає прозорість таоприлюднення тієї інформації, яка в умовах вітчизняної економі-ки досить часто підприємствами приховується.

Отже, для того, щоб створити належні умови здійснення облі-кового процесу, необхідно провести низку заходів:

— забезпечити фінансову та інформаційну підтримку процесупереходу на МСФЗ;

— створити умови для навчання й надання консультацій щодоособливостей ведення обліку за МСФЗ (проведення практичнихсемінарів, розробка концепції професійного навчання і підви-щення кваліфікації бухгалтерів та аудиторів);

— створити ефективний механізм контролю за дотриманнямМСФЗ.

Незважаючи на особливості та труднощі процесів впрова-дження МСФЗ в Україні слід констатувати:

— цей процес є об’єктивною реальністю та необхідністю дляпереважної більшості підприємства, діяльність яких пов’язана зісвітовими ринками;

— рано чи пізно, а краще раніше, щоб вітчизняні підприємст-ва впроваджували прозорі облікові процедури та могли викорис-тати власну звітність як додатковий аргумент інвестиційної при-вабливості.

230


1. Про затвердження Програми реформування системи бухгалтер-ського обліку із застосуванням міжнародних стандартів: Постанова Ка-бінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706 [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-98- %D0 %BF.

2. Голов С. Міжнародні стандарти фінансової звітності: Зміни тапоширення // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — №8—9. — С.43—52.

3. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методоло-гии бухгалтерского учета / Г.Г. Кірейцев // Научный доклад на 6–ойМеждународной научной конференции «Научные исследования в сферебухгалтерского учета, контроля и анализа: теоретико–методологичес-кое значение и направления дальнейшего развития», Житомир, 18–19октября 2007 г. — Житомир: ЖГТУ, 2007. — 68 с.

4. Малюга Н.М. Концепція розвитку бухгалтерського обліку вУкраїні: теоретико–методологічні основи: автореф. дис. на здобуття на-ук. ступеня доктора екон. наук: 08.06.04 «Бухгалтерский облік, аналізта аудит» / Малюга Наталя Михайлівна. — К., 2006. — 36 с.

5. Пархоменко В. Финансовая отчетность по международным стан-дартам / В. Пархоменко // Вестник налоговой службы Украины. —2012. — №11. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ru/pubs/id/944.

Шикер Т.О., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Поплюйко А.М., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ —РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

3 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 лип-ня 2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового КодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актів», яким тимчасово,до 1 січня 2015 року, встановлено новий загальнодержавний вій-ськовий збір [1].

За оцінками Міністерства фінансів України, введення військо-вого збору дозволить акумулювати 2,9 млрд грн у якості одногоіз заходів для забезпечення фінансування оборони [2].

231

Зміни до Податкового Кодексу пов’язані із нагальною потре-бою у коштах на проведення військових операцій, а також навідновлення інфраструктури визволених від терористів територійДонецької та Луганської областей.

Так, було збільшено доходну та видаткову частини держбю-джету України на 2014 рік, а також одночасно збільшено гранич-ний обсяг державного боргу. Додаткові бюджетні доходи запро-поновано отримати за рахунок надходжень, зокрема, від: податкуна доходи фізичних осіб; плати за користування надрами; про-грамм допомоги Європейського Союзу; акцизного збору; непода-ткових надходжень тощо [3].

Незалежно від терміну дії і можливого відчуття тимчасовос-ті, податок залишається податком і ставлення до нього має бутивідповідальним. Тож давайте розглянемо новий податок деталь-ніше.

Ставка військового збору становить 1,5 % від об’єкта оподат-кування. Диференціації за рівнем доходу не передбачено [1].

Платниками військового збору є фізичні особи — резиденти,які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, такі іноземні доходи; а також фізична особа-нерезидент, яка отримуєдоходи з джерела їх походження в Україні. Тому варто звернутиувагу, що фізичні особи, котрі не є громадянами України, алеодержують заробітну плату на теренах нашої країни, також спла-чують військовий збір [4].

Об’єктом оподаткування є:• дохід у формі заробітної плати, інших заохочувальних і

компенсаційних виплат, або інших виплат і винагород, які нара-ховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з тру-довими відносинами (зарплата, премії, матеріальні допомоги,компенсації за невикористані відпустки, лікарняні тощо);

• винагороди за цивільно-правовими договорами;• виграш у державну та недержавну грошову лотерею, ви-

граш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.Базою оподаткування є нарахований дохід (без утримання

ЄСВ і ПДФО) фізичних осіб у формі заробітної плати, інших ви-плат і винагород, отриманих у зв’язку з трудовими відносинамита цивільно-правовими договорами [5].

Стосовно лікарняних слід зазначити, що виплати по листкахнепрацездатності з метою обкладення ПДФО прирівнюються дозарплати. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатностій допомоги з тимчасової непрацездатності з метою нарахуваннявійськового збору прирівнюється до зарплати. Саме тому з лікар-

232

няних, нарахованих після 03.08.2014 р., військовий збір утриму-ється [4].

Військовий збір не утримується з благодійних внесків, пенсій,стипендій, державних цільових допомог (зокрема військовослуж-бовцям, призваних за мобілізацією, і членам їхніх родин). Не стя-гуватиметься збір із «лікарняних» по вагітності та пологах, із ви-плат за оренду майна громадян.

Утримання аліментів проводиться із суми заробітку післяутримання з цього заробітку податків. Незважаючи на те, що мо-ва йде лише про податки, базою для утримання аліментів будесума заробітної плати, яка залишиться після відрахування всіхналежних платежів до бюджету (ПДФО, ЄСВ і військовогозбору).

Важливим нюансом також є те, що на доходи фізичних осіб,нарахованих до 03.08.2014 р., а виплачених після 03.08.2014, вій-ськовий збір не нараховується. Ст. 58 Конституції України ви-значено, що закони та інші нормативно-правові акти не маютьзворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують абоскасовують відповідальність особи.

За ненарахування, неутримання та/або несплату (неперераху-вання) військового збору податковим агентом передбачається фі-нансова відповідальність у вигляді штрафу згідно з п.127.1 ПКУ.

Вважаємо, військовий збір слід обліковувати на субрахунку642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» [6]. Оскільки но-вації провели, як завжди, несподівано, окремого рахунка для ві-дображення військового збору в Плані рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операційпідприємств і організацій, затвердженому наказом МінфінуУкраїни від 30.11.1999 р. № 291, не передбачено [7].

Отже, у бухгалтерському обліку слід використовувати субра-хунок 642. Відповідно до Інструкції про застосування Плану ра-хунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і го-сподарських операцій підприємств і організацій, затвердженоїнаказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, на субрахунку642 ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими пла-тежами), які справляються відповідно до чинного законодавствай облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки зі страху-вання» [8].

Суми утриманого збору з виплат працівникам, що входять дофонду оплати праці, відображають кореспонденцією рахунків:

• Дт 661 »Розрахунки за заробітною платою»;• Кт 642 »Розрахунки за обов’язковими платежами».

233

Сплата військового збору до бюджету відображається корес-понденцією:

• Дт 642 »Розрахунки за обов’язковими платежами»,• Кт 311 »Поточні рахунки в національній валюті».Тож наразі не зовсім доречно розмірковувати про доцільність

введення податку. Кожен період розвитку держави вимагає новихпідходів щодо питань управління, у тому числі щодо оподатку-вання. Сподіваємося, що внесок кожного українця принесе знач-ну користь і сприятиме розвитку держави.


1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актівУкраїни» від 31 липня 2014року №1621.

2. В Україні ввели 1,5 %-ий військовий збір із зарплат:[Електроннийресурс] // Інтернет-журнал «Дебет-кредит» — 31.07.2014. — Режим до-ступу до журналу: http://news.dtkt.ua/ua/taxation/other/30011

3. Рада ввела для українців 1,5 % «військовий податок» із зарплат:[Електронний ресурс] // Інформаційне агентство «УНІАН» —31.07.2014. — Режим доступу:http://economics.unian.ua/finance/946058-rada-vvela-dlya-ukrajintsiv-15-viyskoviy-podatok-iz-zarplat.html

4. Нововведення для українців — «військовий збір»:[Електронний ре-сурс] // Онлайн дайджест «EBS» —2014. — Режим доступу:http://ebskiev.com/ua/ebs-onlajn-dajdzhest/opodatkuvannya-ta-bukhgalterskij-oblik/776-novovvedennya-dlya-ukrajintsiv-vijskovij-zbir.html

5. Хто та як сплачує військовий збір: [Електронний ресурс] // Газета«Все про бухгалтерський облік» — 2014. — Режим досту-пу:http://www.vobu.com.ua/ ukr/news/ view/33612

6. Як відобразити військовий збір у бухобліку: [Електронний ре-сурс] / О. Ткаченко // Газета «Інтерактивна бухгалтерія» — 2014. —№152. — Режим доступу до газети:http://www.interbuh.com.ua/ua/docu-ments/oneanalytics/42105

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського об-ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підпри-ємств і організацій: Затверджена Наказом Міністерства фінансів Украї-ни від 30.11.1999 № 291, зі змінами.

8. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затвер-джений Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада1999 р., № 291, зі змінами.

234

Шипиленко К. С., студент ОЕФ, 2 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н.,ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності

ЕКОЛОГІЧНИЙ ОБЛІК: СУТНІСТЬ,ЗНАЧЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ

На сучасному етапі розвитку економіки екологічний механізмє однією із основних його складових. Це обумовлено тим, щоекологічна економіка базується на ефективному використанніприродно-ресурсного потенціалу і відновленні якості навколиш-нього середовища.

Слід зазначити, що екологічний облік є запорукою аналізу таконтролю за раціональною природоохоронною діяльністю під-приємства. Кількість екологічних проблем зростає з кожним ро-ком, а також збільшується рівень їх небезпеки. Головною пере-шкодою впровадження ефективної екологічної політики напідприємствах є недостатнє інформування керівництва повною,достовірною, докладною та своєчасною інформацією про приро-доохоронну діяльність.

Економічним проблемам теорії та практики природоохоронноїдіяльності підприємства, у тому числі екологічного обліку при-свячені дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема:В. Л. Акуленка, А. Бєлоусова, О. О. Веклича, Т. П. Г. Вінтера,А. Гофмана, Н. Еліаса, О. В. Живцева, І. В. Замули, Т. О. Кірса-новії, Л. М. Пелиньо, Я. Соколова, Д. Хенсена, А. Шеремета.

Потребує дослідження інформаційна та практична база веден-ня екологічного обліку на вітчизняних підприємствах. Тому, на-разі перед ученими постає питання розробки і впровадження упрактичну діяльність суб’єктів господарювання екологічного об-ліку, в основі якого лежить взаємодія підприємства із довкіллям.

Екологічний облік на підприємстві — це система виявлення,вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберіган-ня, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяль-ність підприємства в галузі природокористування з метою пере-дачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняттяоптимальних рішень [1].

Як зазначає вітчизняний науковець Л.М. Пелиньо, існує низкаперешкод, що заважають підприємствам впроваджувати екологі-чний облік:

235

• витрати підлягають вирахуванню з суми оподатковуваногоподатком доходу лише після того, як вони проведені. Внаслідокцього немає стимулу враховувати зобов’язання, зокрема еколо-гічні;

• оскільки інвестори уважно стежать за величиною прибуткувиходячи з однієї акції, підприємства відкладають вживання за-ходів, які могли б призвести до зменшення прибутків;

• надмірна складність виділення витрат на природоохороннізаходи із загальних витрат;

• відсутність конкретних рекомендацій стосовно надання ін-формації про природоохоронну діяльність і організацію екологі-чного обліку на підприємствах.

На думку науковця, екологічний облік має знайти відобра-ження в загальній системі бухгалтерського обліку, адже лише уцьому випадку він стане ефективним інструментом природоохо-ронної діяльності на підприємстві.

Екологічний облік підприємств повинен діяти як цілісна сис-тема, що включає такі складові: фінансовий облік, управлінськазвітність за екологічними показниками, екологічний контролінг,екологічний аудит, оскільки це забезпечить ефективне функціо-нування природоохоронної системи та належний рівень управ-ління екологічними чинниками [2].

У сучасних умовах господарювання актуальним є питання но-рмативно-правового регулювання екологічного обліку. Відсут-ність певної системи методів, норм і вимог щодо відображеннярезультатів екологічного обліку у звітності підприємства призво-дить до порушення інформування керівництва та, як наслідок,неналежної систематизації даних.

Доцільним буде введення нових субрахунків у відповіднихкласах у плані рахунків, нових форм первинних документів і зві-тності. У результаті виправлення зазначених недоліків і розпо-всюдження інформації про екологічний облік серед керівництвавідбудеться стимулювання та поширення природоохоронної дія-льності. Доречним буде надання інформації про природоохороннудіяльність та її економічні складові зацікавленим користувачам.

Слід зазначити, що екологічний облік спрямований на забез-печення керівництва своєчасною інформацією, яка необхідна дляприйняття управлінських рішень, які в свою чергу повинні гаран-тувати зниження екологічних ризиків у діяльності підприємства.

Нові впровадження сприятимуть диференціюванню та погли-бленню системи обліку підприємств, враховуючи їх спеціаліза-цію. Безперечно це полегшить ведення обліку елементів приро-

236

докористування. Саме тому, ці рекомендації є доцільними. Аджекожне підприємство, зважаючи на сферу спеціалізації своєї дія-льності, визначає найзручнішу та найоптимальнішу систему суб-рахунків.

Запропоновані рекомендації суттєво зменшать об’єм робітщодо одержання інформації про стан природоохоронної діяльно-сті та витрати на її здійснення, сприятимуть оперативнішій обро-бці і систематизації даних первинного та поточного, що підви-щить точність, достовірність проаналізованої інформації.

Таким чином, у результаті використання даних нововведеньпідприємство отримає не лише зручний спосіб ведення обліку ідокументації господарських засобів, джерел їх формування, а йзмогу підвищити результативність та ефективність власної діяль-ності.


1. Кирсанова Т.А. Экологический контроллинг — инструмент еко-менеджмента / Т.А. Кирсанова, Е.В. Кирсанова, В.А. Лукьянихин / Подред. В.А. Лукьянихина. — Сумы: Изд-во «Козацький вал», 2004.

2. Пелиньо Л.М. Місце екологічного обліку в сучасній системі бух-галтерського обліку та його важливе значення в сфері охорони довкілля/ Л.М. Пелиньо // Науковий вісник НЛТУ України. — 2008. — Вип.18.2. — С. 70–75.

3.Святохо Н.В. Особливості обліку витрат на природоохоронну дія-льність промислових підприємств в Україні / Н.В. Святохо // Економікаі управління. — 2010. — Вип. 5. — С. 45–51.

Шмигельська О.С., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Івченко Л.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ВІДМІННОСТІ ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВЗА НП(С)БО 1 І МСБО 7

Вихід України на міжнародні ринки, участь її у міжнароднихпроцесах зумовили необхідність зміни національної системи об-ліку з метою наближення до міжнародних стандартів, що булореалізовано у прийнятому 7 лютого 2013 року Національномуположенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимогидо фінансової звітності» НП(С)БО 1. Тому доцільно порівняти

237

національні стандарти з міжнародними, зокрема НП(С)БО 1 іМСБО 7, визначити їх спільні та відмінні риси, щоб дослідити,які зміни ще не були впровадженні в Україні.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не визначаютьпорядок ведення бухгалтерського обліку, а лише описують зага-льні правила оцінки та надання інформації у фінансових звітах.На відміну від Міжнародних стандартів, національні положеннябухгалтерського обліку України, за своєю формою, є здебільшогорегламентуючими, тобто виклад звітів є стандартизованим длявсіх підприємств, відповідно — розкриття інформації подається увигляді стандартної форми фінансового звіту і не завжди відпові-дає потребам користувачів чи особливостям підприємств. Між-народні стандарти бухгалтерського обліку використовуються якоснова національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьохкраїнах світу, як міжнародний базовий підхід тими країнами, якірозробляють свої власні вимоги.

Складання фінансової звітності, як визначає НП(С)БО 1, маєза мету надання користувачам для прийняття рішень повної, пра-вдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, резуль-тати діяльності та рух грошових коштів підприємства. У цьомуплані роль Звіту про рух грошових коштів — відображати надхо-дження і вибуття грошових коштів підприємств протягом звітно-го періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансовоїдіяльності [1].

Відмінною рисою цих положень є різне трактування поняття«грошові кошти». За НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансовоїзвітності»: грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у ба-нках і депозити до запитання. Згідно з МСБО 7 «Звіт про рухгрошових коштів», грошові кошти складаються з готівки в касі тадепозитів до запитання. Крім цього, в МСБО 7 постійно застосо-вується термін «грошові потоки», а у національних стандартах —«рух грошових коштів», хоча за тлумаченням ці поняття тотожні.Також відмінним є те, що в Україні форма Звіту про рух грошо-вих коштів є затвердженою у національних стандартах, а МСБО7 дає лише загальне уявлення про форму такого звіту.

Спільним є те, що НП(С)БО 1 і МСБО 7 дозволяють викорис-товувати прямий і непрямий методи складання звіту про рухгрошових потоків.

Відмінною рисою є те, що МСБО 7 не включає до складу інве-стиційної діяльності інвестиції, які являють собою грошові екві-валенти [2]. Згідно з МСБО 7, для того, щоб інвестицію можнабуло визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна ві-

238

льно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характери-зуватися незначним ризиком зміни вартості. Також банківськіовердрафти в МСБО 7 можуть бути представленими у складіопераційної діяльності. Відповідно до НП(С)БО 1, будучи банків-ськими позиками, овердрафти формально підлягають включеннюдо складу грошового потоку по фінансовій діяльності.

Наступною відмінністю є те, що у Звіті про рух грошових ко-штів згідно з національними стандартами отримані дивіденди тавідсотки відображаються в складі інвестиційної діяльності, асплачені відсотки та дивіденди — відповідно у складі операцій-ної та фінансової діяльності. А відповідно до міжнародних стан-дартів сплачені та отримані відсотки та дивіденди можна віднес-ти до фінансової та інвестиційної діяльності.

За національними стандартами сплата податку на прибутокнаводиться в складі операційної діяльності у Звіті про рух гро-шових коштів. Згідно з МСБО 7 грошові потоки, що виникаютьвід податків на прибуток, класифікуються як грошові кошти відопераційної діяльності, лише якщо їх не можна конкретно отото-жнити з фінансовою та інвестиційною діяльністю.

Перехід до міжнародних стандартів ведення обліку наближуєзаконодавство України до економічно розвинених держав, дозво-ляє спростити організацію обліку на підприємствах, зменшитичисло зловживань з грішми, зробити інформацію прозорішою іпорівнюванішою для користувачів із різних країн. Перерахованівідмінні риси свідчать про необхідність усунення розбіжностейміж національними і міжнародними стандартами бухгалтерсько-го обліку. Проте несуттєві розбіжності в окремих аспектах неозначають невідповідність звітності вимогам МСБО, а спільніаспекти свідчать про намагання гармонізувати і наблизити зако-нодавство України до міжнародних положень.


1. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгал-терського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: НаказМіністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73: [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 7 (МСБО 7). Звітпро рух грошових коштів: Міжнародний документ від 01.01.2012: [Еле-ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

3. Боярова О. А. Проблемні аспекти формування звіту про рух гро-шових коштів за Н(П)СБО 1: [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://nubip.edu.ua

239

Якимець С.П., Студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙНА ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Правильна організація обліку грошових розрахунків між під-приємствами має велике значення, оскільки забезпечує швидкезавершення кругообороту грошових коштів та їх еквівалентів,перехід їх з товарної форми в грошову, створює необхідні умовидля безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цін-ностей. Тому, питання обліку розрахункових операцій є актуаль-ним для дослідження і потребує наукових розробок і удоскона-лення.

Питання обліку розрахункових операцій було розглянуто до-слідниками: Алексєєвою Н. Ю. [2], Василюк М.М. [3], Городян-ською Л. В. [4], Ткаченко Н.М. [5] та іншими. На основі аналізуїхніх публікацій нами було виділено такі слабкі сторони в органі-зації обліку розрахунків на торговельних підприємствах:

1) недостатність контролю з боку як головного бухгалтерапідприємства, так і керівника;

2) неякісне проведення інвентаризації розрахунків, що несприяє своєчасному виявленню простроченої заборгованості таздійснення заходів до її погашення;

3) невиконання правил перевірки документів (первинних ізведених), підготовлених бухгалтерією, самими працівникамибухгалтерії, тобто після складання документа одним праців-ником бухгалтерії інший не перевіряє повністю цей документ;

4) несвоєчасне надання у бухгалтерію документації з боку від-ділу продажу, що зумовлює зростання числа помилок в обліку.

Для вирішення цих питань, необхідно детальніше розглянутисутність розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєст-раторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадськогохарчування та послуг», розрахункова операція — це прийманнявід покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних че-ків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачаготівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану по-слугу), а у разі застосування банківської платіжної картки —

240

оформлення відповідного розрахункового документа щодо опла-ти в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, уразі повернення товару (відмови від послуги), оформлення роз-рахункових документів щодо перерахування коштів у банк по-купця [1].

Основну частку у розрахункових операціях займають розра-хунки підприємства з контрагентами. Основними контрагентамидля торговельного підприємства є покупці. Покупці — це юри-дичні або фізичні особи, які здійснюють купівлю продукції, ви-робленої самим підприємством-продавцем або придбаної ним уіншої організації для подальшої реалізації.

Розрахункові операції здійснюються або у формі безготівко-вих платежів або готівкою, тобто існують дві форми розрахунків— готівкові і безготівкові. Безготівкові розрахунки здійснюютьсячерез банк, а готівкові — через касу підприємства.

При розрахунках у безготівковій формі оплата здійснюється взагальновстановленому порядку (з поточного рахунка покупця напоточний рахунок постачальника) на підставі виписаного постача-льником рахунка (рахунка-фактури) та оформленого покупцемплатіжного доручення. При розрахунках у готівковій формі поку-пець видає з каси грошові кошти під звіт своєму працівникові дляздійснення оплати за товар. Ця операція оформляється видатковимкасовим ордером. Такий працівник виплачує грошові кошти по-стачальнику, а постачальник, у свою чергу, зобов’язаний видатидокумент, що підтверджує отримання оплати, — розрахунковуквитанцію або касовий чек реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, для вирішення виявлених питань необхідно бі-льше уваги приділяти внутрішній перевірці документів. Це до-зволить підвищити якість підготовки і достовірності документів.Велике значення для усунення недоліків в обліку розрахунків напідприємстві має правильна організація внутрішнього докумен-тообігу, який повинен встановлюватися наказом керівника. Дляцього, насамперед, необхідно налагодити своєчасне та в повномуобсязі надходження до бухгалтерії первинних документів. Про-ведення аналізу дебіторської заборгованості необхідно здійсню-вати за кожним покупцем, а також щодо термінів її утворення таможливого погашення. Це надасть можливість своєчасно виявля-ти прострочену заборгованість і вчасно вживати заходи щодо їїстягнення. Також потрібно організувати систему аналітичногообліку дебіторської заборгованості не тільки за термінами, але іза розмірами, місцем знаходження покупців і пропонованих умовоплати.

241


1. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахунковихоперацій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 6 липня 1995 р.

2. Алексєєва Н. Ю. Особливості організації бухгалтерського облікуна торговельному підприємстві // Економіка & держава. — 2010. — №9.— С. 68–71.

3. Василюк М.М. Механізм управління дебіторською заборгованістюв сучасних умовах господарювання / М.М. Василюк // Вісник Прикар-патського університету. — 2009. — №7 [Режим електронного доступу]:http://www.esteticamente.ru/portal/Soc_Gum/Vpu/ Ekon/2009_7/56.pdf.

4. Городянська Л. В. Особливості організації обліку дебіторської за-боргованості на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. — 2007.— №6. — С. 9–16.

5. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік в підприємствах з різнимиформами власності / Н.М. Ткаченко. — К.: А. С. К., 2008. —С. 230–265.

Яковенко Я.Ю., студент ФЕУ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,КрНУ ім. М. Остроградського,науковий керівник — Касич А.О., д.е.н., професор,завідувач кафедри обліку, аналізу і аудиту

ЗВІТ ЗІ СТІЙКОГО РОЗВИТКУЯК ІНСТРУМЕНТ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ І ФОРМУВАННЯ

КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОМПАНІЇ

Число великих компаній різних галузей, які прагнуть до за-безпечення одночасного розвитку виробництва, соціальної сферита екологічної відповідальності, неухильно зростає. Поєднанняперелічених трьох компонентів становить поняття «стійкого роз-витку». Поширення звітів зі стійкого розвитку насамперед пов’я-зано з глобалізаційними процесами.

Вплив глобалізації можна прослідкувати, якщо дослідити ви-моги до інформаційного наповнення звітів. Після викриття нега-тивної для великого бізнесу у 90-х роках інформації щодо нена-лежних умов праці та корупції, у світі набула популярностіполітика гласності щодо соціальної та екологічної поведінкикомпаній. Спочатку такі звіти були націлені на привернення ува-ги інвесторів, однак згодом стали посередником у діалозі із заці-

242

кавленими сторонами. Крім того, численні дослідження дово-дять, що запровадження стійкого розвитку сприяє заощадженнюмайже 40 % витрат на просування товару чи послуг на ринку, щопідвищує рентабельність діяльності [1].

Однак особливої актуальності в умовах економічної нестабі-льності набуває питання розкриття конкурентних переваг компа-нії, оцінка її майбутніх планів і стан виконання обіцянок, аналізздатності утримувати стійку довгострокову вартість і прогнозу-вання ризиків. Перелічені питання підлягають повному висвіт-ленню у звіті про стійкий розвиток, враховуючи його трьохком-понентну структуру (екологічний, економічний і соціальнийаспекти).

Однією з відмінних особливостей звіту про стійкий розвитоквід інших форм звітності є те, що він побудований навколо уні-кальної бізнес-моделі, через що процес підготовки звітності у рі-зних компаніях може значно відрізнятися. Загальноприйняті ста-ндарти слугують тільки відправною точкою для власної звітностікомпанії, а не шаблоном. При цьому незмінними керівнимипринципами під час складання звітності виступають: стратегіч-ний фокус, орієнтація на майбутнє, взаємопов’язаність інформа-ції, охоплення інтересів зацікавлених сторін, лаконічність і прав-дивість інформації.

Завдяки такому підходу, переваги від складання звіту зі стій-кого розвитку виходять за межі управління фінансовими ризика-ми компанії, що дозволяє зміцнити довіру інвесторів, підвищитилояльність клієнтів і співробітників. Більш того, опубліковані в«Accounting Review« дослідження науковців свідчать, що роз-криття інформації у сфері стійкого розвитку знижує рівень нето-чності аналітичних прогнозів на 10 % [2].

Найсуттєвішою перевагою виступає зміцнення ділової репу-тації, що мінімізує ризик залежності компанії від зовнішньогофінансування. Відомо, що основними факторами, які сприяютьзростанню довіри зацікавлених сторін, є відкритість надаваноїінформації та відображення у ній значимих для суспільства ініці-атив. Завдяки цьому зростає також лояльність співробітників.Згідно проведених у 2013 році досліджень, такий ефект прослід-ковується у 30 % компаній-респондентів [3]. Зміцнення діловоїрепутації у подальшому призводить до спрощення залучення до-даткового капіталу. Дослідниками було з’ясовано, що компанії,які випускають звіти про стійкий розвиток, мають на 60 % нижчіпоказники KZ-Індексу (індексу Каплана—Зінгалеса), який вимі-рює залежність компанії від зовнішнього фінансування [4].

243

Важливою перевагою застосування звітності зі стійкого роз-витку є точніша оцінка вартості компанії. Не усі цінності, щопродукуються компанією, можна оцінити у вартісному вимірі.Цілком можливо, що звіт зі стійкого розвитку є першим крокомна шляху оцінки додаткової вартості підприємств. Варто додати,що результати діяльності компаній у будь-якій галузі мають оці-нюватися, щоб уникнути непередбачуваних збитків.

Звідси випливає наступна перевага — зниження ризику при-йняття неефективних рішень. Підготовка звітності у галузістійкого розвитку вимагає аналізу багатьох процесів та їх впливуна навколишнє середовище. Завдяки цьому компанії здатні нелише знизити соціальні та екологічні ризики, але й удосконалитиопераційну діяльність, приймаючи рішення щодо ефективноговикористання природних ресурсів, покращення умов праці тощо.

Зрозуміло, що інвестори повинні брати до уваги не лише ри-зики, пов’язані з об’єктом інвестування, але й можливості за ра-хунок інвестицій покращити суспільні блага. Нерідко такі праг-нення втілюються у вигляді ініціативних організацій. Прик-ладами слугують екологічний фонд «Жива планета» (англ. LivingPlanet Fund) та ініціатива «Принципи відповідального інвесту-вання» (англ. Principles for Responsible Investment, PRI).

Отже, звіт зі стійкого розвитку містить чесне відстеження, ви-мірювання і звітування про прямі і непрямі економічні, соціальніта екологічні наслідки здійснюваних операцій. Такі дані є потен-ційно важливими для інвесторів задля здійснення аналізу бізнесуі оцінки життєздатності стратегії компанії в перспективі. Завдякицьому звіти про стійкий розвиток сприяють інформативному діа-логу із зацікавленими сторонами, уникненню екологічних конф-ліктів і посиленню соціальної відповідальності організації.


1. Македон В. В. Дослідження процесів забезпечення соціальноївідповідальності у провідних моделях корпоративного управління / В.В. Македон // Вісник Харківського національного технічного універси-тету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 126. — Харків :ХНТУСГ, 2012. — С. 198–206.

2. D.S. Dhaliwal, S. Radhakrishnan, A. Tsang and Y. G. Yang,«Nonfinancial Disclosure and Analyst Forecast Accuracy: InternationalEvidence on Corporate Social Responsibility Disclosure» // The AccountingReview, Vol. 87, No. 3, 2012, pp. 723–759.

4. Преимущества отчетности в области устойчивого развития. Исс-ледование компании EY и Центра корпоративного гражданства Бостон-ского колледжа. [Електронний ресурс].

244

5. B. Cheng, I. Ioannou and G. Serafeim, «Corporate Social Respon-sibility and Access to Finance,» Social Science Research Network, 2011.[Електронний ресурс].

Яремчук К.В., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Поплюйко А. М., к.е н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У загальному розумінні, основні засоби — це ресурси, які ко-нтролюються підприємством у результаті минулих подій, вико-ристання яких, як очікується, призведе до отримання економіч-них вигод у майбутньому, також які мають фізичну природу та єматеріальними об’єктами, яким може бути встановлена їхня вар-тість, і мають строк корисного використання більше одного року(або операційного циклу, якщо він більше за рік).

Згідно з П(С)БО 7, основні засоби — матеріальні активи, які під-приємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва,постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим осо-бам або для здійснення адміністративних і соціально-культурнихфункцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1року (або 1 операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Об’єкти основних засобів можуть вибувати з підприємствавнаслідок:

o продажу,o безоплатної передачі,o невідповідності критеріям визнання активом.Вибуття основних засобів і необоротних матеріальних активів

відображається в обліку за однаковою методикою, але з викорис-танням спеціально призначених субрахунків (рахунок 74 «Іншідоходи» та рахунок 97 «Інші витрати»).

Для обліку доходів від реалізації основних засобів використо-вують субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття,утримувані для продажу».

Ліквідація об’єктів основних засобів здійснюється за умови,якщо вони не відповідають критеріям визнання активом. Для об-ліку витрат, що виникають при ліквідації необоротних активів,використовують субрахунок 976 «Списання необоротних активів».

245

Якщо списання об’єктів здійснюється з причин, незалежнихвід підприємства, то їх залишкова вартість обкладається ПДВ.При цьому визнаються податкові зобов’язання, які необхідносплатити в бюджет.

Проте з цього правила можуть бути винятки, а саме, коли:1) виробничі або невиробничі ОЗ ліквідуються у зв’язку з їх

знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин неперебор-ної сили;

2) ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у томучислі в разі викрадення виробничих або невиробничих ОЗ;

3) платник податку подає органу ДПС відповідний документпро знищення, розібрання або перетворення виробничих або не-виробничих ОЗ у інший спосіб, внаслідок чого вони не можутьвикористовуватися за первісним призначенням [3].

Проте, якщо платник податку здійснить реалізацію (постачан-ня) таких запасів, то така операція оподатковуватиметься ПДВ узагальному порядку.

При безоплатній передачі об’єктів основних засобів підприєм-ство не визнає доходи від цієї операції, а лише витрати, пов’язанізі списанням залишкової вартості та інші витрати, пов’язані з бе-зоплатною передачею.

Первинний облік основних засобів здійснюється із застосу-ванням типових форм обліку, які затверджені наказом Міністерс-тва статистики України від 29.12.95 р. № 325 «Про затвердженнятипових форм первинного обліку».

Актом на списання основних засобів оформляється вибуттяосновних засобів (крім автомобільного транспорту) через фізич-ний або моральний знос, втрату корисності, розкрадання, аварій-ний стан. Вибуття автотранспорту оформляється актом на спи-сання автотранспортних засобів (форма ОЗ-4).

Непридатні до використання основні засоби списуються зарішенням спеціально створеної ліквідаційної комісії, яка розгля-дає час експлуатації об’єкта, розмір нарахованого зносу за періодексплуатації, причини завершення періоду експлуатації та витра-ти на ліквідацію. Акти списання складаються у 2 примірниках ізатверджуються керівником організації [2].

Отже, основною задачею бухгалтерського обліку є швидке іточне відображення реального стану і ступеня використання ос-новних засобів, оперативне надання необхідної для аналізу інфо-рмації з метою своєчасного вияву допущених недоліків і прий-няття мір їх ліквідації.

246


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засо-би»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від27.02.2000 р. № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18травня 2000 р. за № 288/4509).

2. Фінансовий облік: Навчальний посібник / Коблянська О. І. — 2-гевидання, випр. і доп. — К.: Знання, 2007.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: За-тверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засо-бів: Затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561.

5. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типо-вих форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.

Ящишена Л.В., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Гордієнко Л.П. — асистенткафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМАТИКА ЗАВДАНЬОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

На сьогоднішній день склалась нестабільна економічна си-туація в Україні, яка призводить до погіршення стану розраху-нків між підприємствами та суттєвого збільшення реалізованоїпродукції, товарів і послуг на умовах відстрочки платежів. То-му належна організація обліку дебіторської заборгованостісприяє ефективному управлінню її розмірами та термінами напідприємствах і посиленню контролю за своєчасним здійснен-ням оплати.

У наш час наявність великої кількості невирішених проблем,недостатній рівень дослідження стосовно сучасних змін в еконо-міці та інша кількість багатьох невирішених питань, свідчать пронеобхідність подальшого вивчення критеріїв обліку дебіторськоїзаборгованості та роблять цю проблему актуальною.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторівпідприємству на певну дату, згідно з П(С)БО №10 «Дебіторськазаборгованість».

247

Проблематика організації обліку дебіторської заборгованостіполягає в тому, щоб визначити та дослідити наявні основні пи-тання з обліку для полегшення роботи бухгалтерів. Ключовим за-вданням організації обліку на підприємстві є створення належнихумов для організації та повного відображення операцій, пов'яза-них з обліком коштів і дебіторської заборгованості. Основні за-вдання організації обліку дебіторської заборгованості представ-лено на рис. 1.

Але, з практичної точки зору, організація обліку розрахунків здебіторами стикається з певними труднощами, які можуть бутиспровоковані як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. Вну-трішні причини визначаються діями чи їх відсутністю певнихпрацівників підприємства, а от зовнішні зумовлені діями чи без-діяльністю контрагентів підприємства.

визначення критеріїв класифікації дебіторської заборгованості

вибір методу визначення резерву сумнівних боргів

розробка графіку документообігу для документів, що підтверджують ви-никнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до ви-конавців

організація передачі інформації з облікових регістрів до центральної бух-галтерії (головному бухгалтеру) для її відображення в звітності

вибір облікових регістрів, в яких відображається дебіторська заборгова-ність, та доведення цієї інформації до конкретних виконавців

Основними завданнями організації обліку дебіторської забор-гованості є:

Рис. 1. Основні завдання організації облікудебіторської заборгованості

Слід наголосити, що керівництво суб’єктів підприємницькоїдіяльності зазвичай мало приділяє уваги питанням організації об-ліку дебіторської заборгованості, вважаючи їх менш важливими.Таким чином бажано класифікувати способи виникнення дебі-торської заборгованості, які зображено на рис. 2, що розкриваютьінформацію за способом виникнення заборгованості.

248

За відвантажені товари, наданіроботи та послуги

За перерахованоюпередплатою

Це заборгованість, утворюється врезультаті розрахунків з покуп-цями і замовниками, яким това-ри, роботи чи послуги було від-вантажено, а оплата на рахункипідприємства-постачальника відних ще не надійшла

Це заборгованість, що утворюєтьсяв результаті розрахунків з постача-льниками та підрядниками, якимбуло перераховано аванс за товари,роботи чи послуги і при цьому від-вантаження чи підписання актунаданих послуг ще не відбулось

КЛАСИФІКАЦІЯ СПОСОБІВ ВИНИКНЕННЯДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Рис. 2. Класифікація способів виникненнядебіторської заборгованості

Отже, підсумовуючи все сказане, постає нагальне питанняякомога швидше подолати проблеми щодо обліку організації де-біторської заборгованості, створення резерву сумнівних боргів,моніторингу потенційних дебіторів, систематичній інвентаризаціїрахунків, більш пильний внутрішній контроль відповідно за ста-ном рахунків з дебіторами тощо.

Ящук Ю. А., cтудент ОЄФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Лондаренко О. О.,асистент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯТА НАРАХУВАННЯ СТИПЕНДІЙ СТУДЕНТАМ

За сучасних умов інтеграції України в світовий економічнийпростір і реформування вищої освіти, питання визначення та на-рахування стипендій набуває все більшої актуальності та потре-би. Постійні зміни законодавства призводять до невизначеностіта розладів під час навчального процесу, що впливає на успіш-ність студентів та їх мотивацію до навчання, коли стипендія на-буває статусу соціальної пільги, а не стимулу.

Питання визначення та нарахування стипендії студентам вищихнавчальних закладів висвітлені у наукових працях Кунгурцевої Л.,Уланова С., Артем’єва Л. та інших. Разом з тим, у нарахуванні та

249

виплати стипендій залишається ряд актуальних проблем, які вима-гають науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх вирішення.

Мета роботи — розгляд і вивчення основних особливостей ви-значення та нарахування стипендій студентам.

Актуальним є створення Єдиного стипендіального фонду, щобуде відповідати за розподіл стипендій серед студентів. Стипен-дія — це грошове забезпечення, що регулярно надається особам,які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів: про-фесійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів I—IV рі-вня акредитації та інших закладів на бюджетній основі, а такожаспірантам, докторантам незалежно від інших виплат [4].

Розрізняють стипендії академічні та соціальні. Академічні по-діляються на звичайні академічні стипендії; іменні або персона-льні стипендії навчального закладу; стипендії Президента Украї-ни, Верховної Ради України, КМУ, іменні стипендії, розмір іпорядок призначення яких встановлюються окремими норматив-ними актами. Академічна стипендія призначається за результа-тами сесії з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якомузакінчилася сесія, згідно з навчальним планом. Студентам I курсудо першої сесії призначається стипендія в мінімальному розмірі.Соціальна стипендія призначається студентам, які потребуютьсоціального захисту, а додаткова — особам, котрі мають право наотримання академічної стипендії та одночасно соціальної.

Ці фінансові виплати слугують визнанням активної суспільної,наукової або іншої діяльності гідних осіб, предметом гордості та за-здрощів. Звичайні ж стипендії отримують із загального фонду, алелише у випадку доброго навчання (нарахування відбувається за рей-тингом по результатам сесії). Залежно від успішності стипендіатаособам, які вчаться «на відмінно», передбачено збільшення розмірумінімальної стипендії. А саме, з 01.01.2014 р. розмір збільшення ста-новить: для учнів ПТНЗ — 40 грн; для студентів вишів І–II рівнів ак-редитації — 70 грн; для студентів вишів III–IV рівнів акредитації —100 грн. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошо-вих доходів населення», стипендії віднесені до грошових доходівгромадян, які підлягають індексації [2]. Стипендії підвищувались у2008 році і з того часу індексувались на рівень інфляції. На 2014 рікрозмір стипендії без урахування індексації склав у вищих навчальнихзакладах IІІ—IV рівнів акредитації 730 грн у вищих навчальних за-кладах I—ІІ рівнів акредитації — 550 грн у професійно-технічних на-вчальних закладах — 275 грн на місяць [4].

Стипендії виплачують один раз на місяць. Термін виплатистипендій кожен навчальний заклад встановлює самостійно По-

250

ложенням про порядок використання коштів, передбачених навиплату стипендій [5]. Порушення встановлених термінів випла-ти стипендій, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собоюнакладення адміністративного штрафу на посадових осіб навча-льного закладу в розмірі від 510 до 1700 грн [3].

Новим Законом «Про вищу освіту» встановлено норму щорічно-го перегляду розміру стипендії з урахуванням рівня цін, а розмірмінімальної академічної та соціальної стипендій не може бути мен-шим, ніж розмір прожиткового мінімуму з розрахунку на одну осо-бу на місяць. Для здобувачів ступеня молодшого бакалавра він неможе бути меншим, ніж дві третини розміру прожиткового мініму-му з розрахунку на одну особу на місяць [1]. Отже, закладено нові,справедливіші принципи нарахування академічних стипендій сту-дентам, оскільки у рейтинг включатимуться всі види семестровогоконтролю, а не лише оцінки одержані на іспитах. Створення Єдино-го стипендіального фонду, у вигляді наглядової ради, яка зможе по-збутися корупції при призначенні стипендій покращить систему ви-значення та нарахування стипендій. Утім, цей фонд обмежитьавтономні права вищих закладів, передбачені Законом України«Про вищу освіту» і зводить його нанівець. Тому варто спочаткуудосконалити законодавчу базу для подальших радикальних дій.

Аналізуючи особливості визначення та нарахування стипендійстудентам, необхідно відзначити що держава йде на зустріч моло-дому поколінню. А саме, покращує нормативно-правову базуУкраїни зі вступом у дію нового закону України «Про вищу освіту»від 01.07.2014 року, захищаючи права студента, збільшуючи розмірстипендіального фонду та в перспективі підвищуючи розмір стипе-ндії до прожиткового мінімуму. Але варто і відзначити такий мінус— збільшення розміру стипендії, яку підточить інфляція, не покра-щить фінансового стану студента, оскільки на даний етап Українаперебуває в скрутному економічному положенні, у зв’язку зі ситуа-цією на Сході та з знеціненням національної грошової валюти.

Література1. Закон України «Про вищу освіту», від 01.07.2014 р. № 1556-VII.2. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», від

03.07.1991 р. № 1282-XII.3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від

07.12.1984 р. № 8073-X.4. Новий навчальний рік: все про розміри стипендій // Бухгалтерія.

Бюджет. — 2014. — № 36.5. Порядок призначення та виплати стипендії, затверджений поста-

новою КМУ від 12.07.2004 р. № 882, зі змінами.

251

Розділ 2СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ АУДИТУ В УКРАЇНІ

Балабаєнко А.В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇЗВІТНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Необхідність складання звітності на сучасному етапі розвиткугосподарських відносин в Україні визначається потребами в ін-формації про результати діяльності та фінансовий стан різнихучасників господарського життя країни [1, с. 49]. Таку інформа-цію можна отримати за допомогою аналізу показників фінансовоїзвітності, які надають загальну характеристику фінансово-майно-вого стану господарюючого суб’єкта.

Фінансова звітність є способом узагальнення та представленняоблікової інформації, а показники звітності сприяють забезпе-ченню виконання бухгалтерським обліком покладених на ньогофункцій. Під достовірністю фінансової звітності слід розумітитакий ступінь точності її даних, який дозволяє користувачам ро-бити правильні висновки про майновий і фінансовий стани під-приємства, результати його господарської діяльності, а такожприймати відповідні управлінські рішення.

В аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, колизвітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показни-ки ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відпові-дають нормативним вимогам щодо форми тв. порядку заповнен-ня звітності. Зокрема, можуть бути виявлені суттєві помилки іперекручення, що стосуються: змісту документу (окремого фі-нансового звіту); форми фінансового звіту (тобто бланку, йогореквізитів, статей, тощо); змісту і форма відповідного документу(форми звітності).

Тому, розпочати дослідження фінансової звітності клієнта ау-дитор повинен із визначення відповідності форм звітності за-

252

твердженим нормативними документами формам і складанняусіх типових форм.

На початковому етапі звітні форми перевіряються щодо: пра-вильності заповнення їх адресної частини. Встановлюється за-значення повної назви підприємства, виду діяльності відповіднодо засновницьких і реєстраційних документів. Визначення видудіяльності та правильності його зазначення у звітності необхідніаудитору для правильної класифікації доходів і витрат підприєм-ства, звітність якого досліджується, за ознакою виду діяльності;повноти заповнення реквізитів і показників рядків і граф звітнос-ті: перевіряється, чи у правильних одиницях виміру складено зві-тність. Встановлюється наявність і правильність обов’язковихреквізитів форм звітності (підписів відповідальних осіб, печаткипідприємства), відсутність чи помилковість яких може свідчитипро недостовірність наданої для дослідження звітності. За допо-могою формальної перевірки визначається наявність необумов-лених виправлень даних звітності або ж виправлення показниківзвітності з порушенням передбачених щодо таких дій вимог, са-мостійних змін у встановлених формах звітності. На такі пору-шення аудитору слід звернути особливу увагу й з’ясувати причи-ни їх виникнення; правильності заповнення граф «На початокперіоду», «За попередній період» окремих форм звітності. Вста-новлюється правильність показників зазначених граф за допомо-гою порівняння їх зі звітністю за відповідні попередні періоди;дотримання встановлених законодавством строків і термінів по-дання фінансової звітності.

Після вивчення форм звітності за допомогою формальної пе-ревірки аудитор повинен здійснити арифметичну перевірку кож-ної із наданих йому форм звітності. Арифметичний контроль по-лягає у перевірці правильності обчислених підсумкових показни-ків форм звітності. За допомогою проведення арифметичної пе-ревірки виявляються невідповідності показників у межах однієїформи. Найчастіше такі помилки допускаються при підрахункупроміжних підсумкових показників звітності.

Арифметична перевірка є обов’язковою, оскільки таким чи-ном можуть бути визначені ділянки бухгалтерського обліку, щопотребують особливої уваги та ретельної перевірки за змістом.Крім того, необхідність арифметичної перевірки зумовлена тим,що: відображення неправдивих даних має безпосередній вплив нарезультати аналітичної обробки звітності; помилки в підрахункахпроміжних підсумкових і загальних підсумкових показників при-зводять до неправильних показників зведеної звітності. У резуль-

253

таті невідповідностей чи помилок у підрахунку показників окре-мих форм одержуються неправильні зведені показники фінан-сової звітності підприємства [2, с. 102–103].

Для забезпечення ефективності проведення аудиту достовір-ності звітності за допомогою порівняння її показників з данимибухгалтерського обліку доцільно складати порівняльні таблиці,які будуть раціональними та зручними у використанні та забез-печенні раціонального оформлення робочих документів аудитора.

У цілому ж, особливістю вивчення відповідності показниківзвітності даним бухгалтерського обліку є перевірка бухгалтерсь-кого обліку не тільки того об’єкту обліку, за яким виявлено від-хилення, а й об’єктів бухгалтерського обліку, які так чи так з нимкореспондують.

Таким чином, аудит фінансової звітності є ключовим аспек-том аудиторської перевірки. В ході такої перевірки аудиторотримує відповіді на питання щодо особливостей формуванняпоказників фінансового стану, фінансових результатів і руху фі-нансових потоків на підприємстві, а також формує думку щододостовірності всіх суттєвих аспектів фінансової звітності в цілому.

Література1. Костирко Р.О. Удосконалення аудиту фінансової звітності акці-

онерних товариств. Монографія / Р.О. Костирко. — Луганськ: Вид-воСНУ ім.В.Даля, 2003. — 300 с.

2. Петренко Н.І. Методика аудиту фінансової звітності та шляхи їїудосконалення / Н.І. Петренко // Вісник ЖДТУ. — № 1 (51). — Еконо-мічні науки, 2010. — С. 100–105.

Градінарова К.Г., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГОКОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Сучасний стан розвитку економіки України зумовлює зміни усистемі управління підприємств. Посилення уваги власників напершочерговому розв`язанні внутрішніх проблем розвитку під-приємства зумовлює необхідність встановлення належного управ-

254

ління підприємствами; ключовим аспектом управління є поси-лення контролю [1, c. 11–27]. Тому «вмілий контроль» — це ос-нова для досягнення ключових ініціатив і цілей. Використанняналежних способів управління може допомогти уникнути вузь-ких місць, скорочення штату і нефективного використання еко-номічних ресурсів підприємства. Контроль може попередитивтрату ресурсів, у тому числі основних засобів, запасів, готівко-вих коштів; дозволяє уникнути витікання службової інформації,підвищити трудову дисципліну тощо. Належні способи управлін-ня можуть допомогти забезпечити дотримання встановлених за-конів і правил. У даній ситуації власником постійно необхіднопереглядати і оцінювати ефективність системи внутрішнього ко-нтролю на підприємстві.

Основною метою контролю є забезпечення безперебійної іефективної діяльності підприємства. Але, жоден вид контролюне може забезпечити абсолютної впевненості щодо відсутностіна підприємстві допущених помилок і порушень. Саме томуосновні механізми внутрішньогосподарського контролю роз-роблені для забезпечення обгрунтованого, але не абсолютногарантованого способу захисту ресурсів, надійності операцій-ної та фінансової інформації і дотримання законів і правил.Поняття обґрунтованої впевненості визнає, що вартість конт-ролю не повинна перевищувати вигоди, яка буде отримана.Воно також визнає потребу в безкомпромісній чесності, певнійкритиці бізнесу і в культурі вмілого контролю діяльностісуб’єкта господарювання.

В управлінському виборі процедур і методів внутрішньогоконтролю, ступінь контролю зайнятих є показником обгрунто-ваних суджень керівництва і фахівців, що працюють у сферівнутрішнього контролю. За умови, коли буде непрактично абонеможливо встановити побудувати окрему систему внутріш-нього контролю (наприклад для невеликих підприємств), кері-вництво має вибирати між такими варіантами: поліпшити іс-нуючі методи контролю за рахунок збільшення кількості пере-вірок і посилення нагляду; ввести альтернативні компенсуючі за-ходи; прийняти ризики, властиві слабким сторонам контролю.

Способи контролю, як зазначено механізмом внутрішньогос-подарського контролю, вважаються самостійними. Разом станда-рти внутрішньогосподарського контролю, політика підприємствата процедури керівництва і правила відділів слід розглядати якчастину процесу для встановлення, підтримки та покращення си-стеми внутрішньогосподарського контролю.

255

Процес внутрішньогосподарського контролю повинен бутипідкріплений визнанням усіх структурних рівнів підприємства.Сам процес повинен включати оперативний аналіз, розробкупроцедур і методів контролю, зв’язку та моніторингу. Оператив-ний аналіз вимагає оцінки ризиків і визначення відповідних цілейуправління. Крім того, операційне середовище (наприклад, рівеньавтоматизації, бюджет і ресурси) повинні бути прийняті до уваги,так само як і аналіз витрат і вигод для того, щоб впевнитися, чивартість контролю не перевищує користі від нього. На основіоперативного аналізу можуть бути вибрані конкретні методи абопроцедури контролю. Вони можуть включати узгодження, дозво-ли, погодження, робочу сегрегацію, відгуки або документацію.

Що стосується відповідальності, то слід зазначити, що пред-ставники вищого рівня управління підприємством повинні забез-печити такі умови, аби тенденція керівних принципів контролюбула належним чином оформлена і підтримана в межах її органі-зації. Адміністратори бізнесу і відомче управління відповідальніза виявлення допущених помилок і порушень. Кожен бізнес-адмі-ністратор повинен бути знайомий з типами порушень, які потен-ційно могли б виникнути. Відповідно, кожен бізнес-адміністра-тор буде притягнутий до відповідальності за недоліки функціону-вання системи внутрішньогосподарського контролю у його сфері.

Таким чином, контроль на підприємстві буде ефективним заумови, коли ним відповідним чином керують та підтримують йо-го стабільне функціонування на всіх рівнях. Отже, у сучаснихумовах складовою частиною комплексу заходів підвищення ефе-ктивності системи внутрішнього контролю має стати програмаконкретних дій, спрямованих на створення структури, методів іпроцедур контролю на підприємстві.

Таким чином, внутрішньогосподарський контроль являє со-бою систему постійного спостереження за ефективністю викори-стання майна господарського суб`єкта, законністю і доцільністюгосподарських операцій і процесів, збереженням грошових кош-тів і матеріальних цінностей. У той же час, контроль є складовоючастиною ринкового механізму, одним із прийомів перевірки ви-конання прийнятих рішень, найважливішою функцією управлін-ня економікою.

Література1. Пантелєєв. В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методоло-

гія та організація : [моногр.]/ В.П.Пантелєєв; Державна академія стати-стики, обліку та аудиту. — К.: ДП «Інформ.-аналіт.агенство», 2008. —С. 11–27.

256

Грешта Є.В., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Проскура К.П., д.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ

АКТИВАМИ — ЗНАКАМИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГПитання бухгалтерського обліку та оподаткування нематеріаль-

них активів досить часто є предметом судово-економічних експертизта економічних досліджень. У тому числі, досить цікавими є питаннящодо обліку власниками знаків для товарів і послуг, переоцінки не-матеріальних активів і нарахування їх амортизації. Наявність немате-ріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує його рин-кову вартість, підвищує інвестиційну привабливість [3].

Знаки для товарів і послуг виконують подвійну корисну фун-кцію: з одного боку, забезпечують виробнику певний (вищий по-рівняно з конкурентами) обсяг продажів, з іншого — певною мі-рою забезпечують захист прав споживачів і тим самим знову ізнову генерують новий попит. А новий попит, у свою чергу, під-вищує рівень продажів виробника і, відповідно, — прибутку [4].

Придбані або отримані нематеріальні активи відображаютьсяв балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економіч-них вигод, пов’язаних із їх використанням, і їх вартість може бу-ти достовірно визначена [2].

При перевірці правильності формування первинної вартостінематеріальних активів слід пам’ятати, що права на товарні знакивідображаються в бухгалтерському обліку за вартістю, що скла-дається з суми витрат на їх придбання, виготовлення і доведеннядо стану, в якому вони придатні до використання в запланованихцілях. Використання знаків товарів і послуг у господарській дія-льності підприємства і зарахування прав на ці знаки до складунематеріальних активів підприємства завжди потребує відповід-них витрат: оплата послуг дизайнерів, які брали участь у розробцітоварних знаків, патентних повірених з підготовки документів нареєстрацію цих знаків як товарних у Державній службі інтелектуа-льної власності (що здійснює державну реєстрацію та ведення облі-ку об’єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстраціюдоговорів про передачу прав на об’єкти права інтелектуальної влас-ності, ліцензійних договорів [1]), сплата мита за подання заяви,отримання свідоцтва, підтримка реєстрації в силі тощо [4].

257

Але при цьому звертаємо увагу на те, що згідно норм П(С)БО 8«Нематеріальні активи», не визнаються нематеріальним активом,а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду,в якому вони були здійснені на підвищення ділової репутації під-приємства, вартість видань і витрати на створення торговихмарок (товарних знаків). Тобто, стандарт забороняє підприємст-вам відображати у складі нематеріальних активів вартість внут-рішньо згенерованих торгових марок і знаків [2].

Окремим напрямком аудиту нематеріальних активів є переві-рка правильності їх переоцінки і відображення у фінансовій звіт-ності. Підприємство може здійснювати переоцінку за справедли-вою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодояких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єктанематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи гру-пи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодояких не існує активного ринку). Переоцінка нематеріальних ак-тивів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі маєпроводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість надату балансу суттєво не відрізнялась від справедливої вартості.

Ще одним напрямом аудиту нематеріальних активів є переві-рка правильності нарахування і відображення в обліку їх аморти-зації. Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім пра-ва постійного користування земельною ділянкою) здійснюєтьсяпротягом строку їх корисного використання, який встановлюєть-ся підприємством при визнанні цього об’єкта активом, оскількинематеріальні активи з невизначеним строком корисного викори-стання амортизації не підлягають [2].

Права на комерційні позначення (права на торговельні марки(знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменуваннятощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті,амортизуються впродовж строку дії права користування.

Об’єктом амортизації є первісна (переоцінена) вартість об’єк-та нематеріальних активів за вирахуванням ліквідаційної вартос-ті. Ліквідаційна вартість об’єкта нематеріальних активів прирів-нюється до нуля, окрім випадків існування невідмовного зобо-в’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінцістроку корисного використання або якщо ліквідаційна вартістьможе бути визначена на підставі інформації існуючого активногоринку і очікується, що такий ринок існуватиме [4].

При передачі права користування товарним знаком на умовахліцензійного договору ліцензіат зобов’язаний виплачувати ліцен-зіарові роялті у вигляді періодичних платежів у фіксованих сумах.

258

Отже, враховуючи усе сказане, оцінка, досконалий облік і ко-нтроль за використанням нематеріальних активів дійсно є важли-вою складовою ефективного функціонування господарюючогосуб’єкта і в цілому позитивно впливає на ефективність його фун-кціонування.

Література1. Указ Президента України «Про затвердження Положення про

Державну службу інтелектуальної власності України» від 08.04.2011№ 436;

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Поло-ження (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» від18.10.1999 № 242, ред. від 09.08.2013;

3. Побережець О.В., Іванова К.В.: Ідентифікація та класифікаціянематеріальних активів та проблеми їх визначення// Економіка: реаліїчасу. Науковий журнал. — 2012. — № 2 (3);

4. Чередніченко А. Бухгалтерський та податковий облік операцій ізнематеріальними активами — знаками для товарів і послуг // Незалеж-ний аудитор. — 2012. — № 5.

Демчук Ю.Е., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВЗ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Як відомо, аудит виконує соціальну функцію в процесі управ-ління та є об’єктивною необхідністю у врегулюванні соціально-трудових відносин шляхом активізації механізму трудових ре-сурсів, з одного боку, та правильного розподілу витрат на їх від-творення — з іншого. Необхідність удосконалення методичнихаспектів аудиту розрахунків з оплати праці виходить з негативноїдинаміки порушення цивільних і господарських справ за розра-хунками з оплати праці в Україні за останні кілька років.

Правильна побудова та чітке функціонування системи облікурозрахунків з оплати праці на підприємстві багато в чому зале-жать від наявності та ефективного функціонування системи вну-трішнього контролю.

Сучасний незалежний аудит передбачає обов’язкове вивченнята оцінку структури внутрішнього контролю як основи для пла-

259

нування видів, обсягу і тестів контролю та підтвердження. Це даєзмогу раціонально організувати процес перевірки, забезпечує до-сягнення найкращих результатів при найменш можливому рівнівитрат.

Часто підприємствах проведення аудиту розрахунків з оплатипраці ускладнюється відсутню внутрішнього аудиту. Об’єктивно,можливість використовувати звіти внутрішнього аудиту дала бзовнішньому аудитору більше уявлення про те, на що необхіднозвернути увагу.

Удосконалення аудиту заробітної плати полягає в напрацю-ванні й уточненні його окремих організаційно-методичних аспек-тів, основними з яких є посилення значення функції інтерпретаціїта оцінки політики підприємства щодо виплат працівникам, від-бір прийнятних аудиторських процедур і стандартизація робочихдокументів аудитора [1, c. 74].

Визначення підходів до удосконалення організації та методикиаудиту розрахунків за виплатами працівникам, а також посиленнязначення оплати праці, пов’язане з чітким окресленням предметноїобласті контролю розрахунків з робітниками, яка складається ізфінансової та статистичної інформації про виплат робітникам тапов’язаними з ними нарахуваннями, утриманнями та розрахунка-ми; системним внутрішнім контролем, обліком особистого складу,оперативним та бухгалтерським обліком розрахунків з оплатипраці, системою трудових відносин на підприємстві.

Основною проблемою класифікації трудових ресурсів є те, щовони не охоплюють всіх ознак, які характеризують затрати заро-бітної плати в господарській діяльності підприємства, об’єд-нують витрати різні за характером і цільовим призначенням, незабезпечують необхідного групування витрат на оплату праці дляконтролю результатів діяльності окремих підрозділів і виявленнярезервів [2, c. 103].

Вирішення даної проблеми можливе на основі детальної кла-сифікації витрат на оплату праці. В її основу повинні бути покла-дені: витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятиху процесі виробництва продукції; стимулюючі витрати; непроду-ктивні витрати; інші види витрат.

Для того, щоб уникнути великої кількості порушень, необхід-но вдосконалювати організацію розрахунків оплати праці, першза все, всередині підприємства. Зокрема, у процесі спостереженняза оформленням документів з обліку оплати праці, аудитори мо-жуть визначити «слабкі місця», що дасть змогу удосконалити си-стему руху документів, правильно розподілити роботу між пра-

260

цівниками, що в цілому вплине на ефективність процесу обліку.Для цього слід розробити точний графік документообігу та чіткодотримуватися строків подання до бухгалтерії первинних доку-ментів, наведених у ньому; налагодити постійний контроль заправильністю заповнення і своєчасним поданням первинних до-кументів для достовірного нарахування заробітної плати; провес-ти підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії та економіч-них служб [2, c. 105].

У сучасних умовах посилюється роль комп’ютерних техноло-гій у процесах обліку та контролю господарської діяльності напідприємстві, в тому числі і в аудиті. Комп’ютерні технологіїможна використовувати на всіх стадіях аудиту: під час плануван-ня, здійснення, документування аудиторської роботи, оформлен-ня аудиторського звіту. Застосування комп’ютерної техніки в пе-вній мірі прискорює і уніфікує процес проведення аудиторськихпроцедур, але суттєво впливає на способи і порядок їх проведення.

Отже, важливим напрямом розвитку і підвищення ефективно-сті зовнішнього і внутрішнього аудиту розрахунків з оплати пра-ці є удосконалення програмних продуктів і комп’ютерних техно-логій, що використовуються в даному процесі.


1. Негреєва М.В. Формування програм аудиту заробітної плати напромисловому підприємстві / М.В. Негреєва, О.М. Панченко // Еконо-міка і управління. — 2011. — №4. — С. 71–76.

2. Дрокіна О.Е. Шляхи вдосконалення аудиту оплати праці / О.Е.Дрокіна // Управління розвитком. — 2013. — № 15(155). — С. 103–105.

Казнадзей К.В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОЦІНКА СТАНУ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ

НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТУ

Виходячи з вимог Міжнародних стандартів аудиту, аудитор упроцесі планування і проведення перевірок повинен дати оцінкустану системи бухгалтерського обліку підприємства — клієнта, а

261

також оцінити ефективність системи управління підприємством.Використання даної інформації дозволить аудитору визначити,наскільки сприятливо впливає організація ведення бухгалтерсь-кого обліку на якість облікових даних і фінансової звітності, а та-кож на можливість запобігання виникненню помилок і викрив-лення фінансової і управлінської інформації.

Як відомо, важливим об’єктом аудиту на підприємстві зви-чайно є обрана система бухгалтерського обліку, закріплена в йо-го обліковій політиці. Перевірка повинна встановити, наскількиця система достовірно відображає господарську діяльність еко-номічного суб’єкта в усіх її проявах, відповідає обраній концеп-туальній основі та є законною.

На стадіях планування та проведення аудиту фахівець зо-бов’язаний досліджувати прийняту на підприємстві систему бух-галтерського обліку.

Перевірка системи бухгалтерського обліку включає в себе ви-вчення, аналіз і оцінку відомостей, що стосуються: облікової по-літики та основних принципів ведення бухгалтерського облікуекономічного суб’єкта, що перевіряється; організаційної струк-тури підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського об-ліку та підготовку фінансової звітності; розподілу обов’язків іповноважень між працівниками, які беруть участь у веденні бух-галтерського обліку та підготовці звітності; організації підготов-ки, обороту та зберігання документів, що відображають госпо-дарські операції; порядку відображення господарських операційв регістрах бухгалтерського обліку, форм і методів узагальненняданих таких регістрів; порядку підготовки періодичної фінансо-вої звітності на основі даних бухгалтерського обліку; ролі та міс-ця інформаційних технологій і програмних продуктів у процесіведення обліку та складання звітності; критичних областей, деособливо великий ризик появи помилок або спотворень фінансо-вої звітності; засобів контролю, передбачених в окремих облас-тях системи обліку.

Під час проведення аудиту оцінюється організація бухгалтер-ського обліку на його відповідність діючим нормативним доку-ментам і відображаються випадки виявлених порушень.

При проведенні аудиту в частині оцінки стану бухгалтерсько-го обліку економічного суб’єкта слід мати на увазі, що системабухгалтерського обліку господарських операцій може вважатисяефективною, якщо: операції в обліку правильно відображаютьчасовий потік їх здійснення; операції в обліку зафіксовані в пра-вильних сумах; операції правильно і у відповідності з діючими

262

нормативними положеннями і обліковою політикою відображеніна рахунках бухгалтерського обліку; зафіксовані деталі операцій,що мають суттєве значення для обліку та звітності; обмеженаможливість появи зловживань.

Тому, під час перевірки слід: ознайомитися з внутрішніми до-кументами підприємства, що стосуються постановки і веденнябухгалтерського обліку; визначити, якою мірою реальний стансправ відповідає положенням уже перелічених документів; про-стежувати рух окремих сум в обліку від первинних документів доїх внесення у звітні документи.

Через існування невід’ємних обмежень, системи бухгалтерсь-кого обліку та аудиту не можуть дати вичерпних доказів досяг-нення поставлених перед такими системами цілей. Зазначені об-меження включають:

а) вимогу керівництва, згідно з яким витрати, пов’язані ізздійсненням аудиту, не повинні бути вище очікуваних вигод;

б) потенційна можливість помилки внаслідок людського фак-тора, через недбалості, неуважності, помилок у судженні і непра-вильного розуміння інструкцій;

в) можливість обійти процедури аудиту шляхом змови представ-ника керівництва або працівника із зовнішніми або внутрішніми повідношенню до осіб, які підлягають аудиторської перевірки;

г) можливість зловживання повноваженнями щодо здійсненняаудиту;

д) можливість того, що процедури аудиту можуть стати не-адекватними внаслідок зміни умов фінансово-господарської дія-льності, і у зв’язку з цим ефективність зазначених процедур можезнизитися.

Процес проведення аудиту має бути побудований таким чи-ном, щоб не тільки виявити помилки, але і розробити заходи що-до їх усунення, а також забезпечити профілактику зловживань іпомилок [1, с. 267].

Тому, для подальшого адаптивного розвитку системи бухгал-терського обліку та аудиту можуть бути ефективними такі на-прями: посилення уваги до фінансової компоненти бухгалтерсь-кого обліку на законодавчому рівні; підтримання міжнароднихпринципів при веденні бухгалтерського обліку та складанні фі-нансової звітності; обов’язкове впровадження посади внутріш-нього аудитора на кожному господарюючому суб’єкті та обов’яз-кове проведення поточного нагляду за роботою облікових фахів-ців з боку аудиторів. З цією метою також необхідним є детальневивчення аудитором системи обліку та внутрішнього контролю

263

економічного суб’єкта на предмет їх схильності зловживань (не-добросовісних дій) і розробки процедур, що дозволили б своєча-сно виявляти такі факти.


1. Сухарева К.О. Аудит: оцінка якості системи бухгалтерського об-ліку : [монографія] / Л.О. Сухарева, К.О. Закалінська. — Донецьк :[ДонНУЕТ], 2008. — 267 с.

Коваленко М.О., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бугай Н.О., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ДОХОДІВІ ВИТРАТ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Забезпечення стійких темпів зростання виробництва і покра-щення результатів економічної діяльності підприємства, досяг-нення цілей, що відповідають інтересам його власників і суспіль-ства, не можливе без розробки та проведення самостійноїстратегії підприємства для забезпечення ефективної системи йогофінансової стійкості та безпеки.

Недостатня увага до проблем фінансової стійкості та безпекипідприємства може привести, навіть при високій дохідності біз-несу, до того, що суб’єкт господарювання може стати об’єктомдля ворожого поглинання та втрати фінансової стійкості і само-стійності у прийнятті управлінських рішень.

Доходи та витрати являють собою важливу економічну ка-тегорію у діяльності будь-якого підприємства, відіграють зна-чну роль у формуванні рівня прибутковості та дозволяють за-безпечити підвищення ефективності діяльності підприємства.Існує необхідність удосконалення визначення категорії «при-буток» в економічному та обліковому аспектах, концепції фо-рмування фінансових результатів діяльності підприємства, ме-тодики відображення у фінансовій звітності доходів відреалізації готової продукції, товарів (надання послуг, виконан-ня робіт), механізму узгодження фінансових результатів, ви-

264

значених за правилами бухгалтерського обліку та з метою опо-даткування, оцінки реальності отриманих підприємством при-бутків, а також пошуку резервів збільшення прибутку підпри-ємств і підвищення ролі аудиту фінансових результатів.Виникає потреба в дослідженні існуючих проблем, зокрема, впокращенні якості аудиту доходів і витрат підприємства. Усеце й обумовлює актуальність даної теми.

Останнім часом визначення й оцінка доходів і витрат зазнали«революційних змін», особливо, з введенням у дію Податковогокодексу, які пов’язані, насамперед, із необхідністю усунення ба-гатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та По-ложеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [2].

Варто зазначити, що для раціональної та якісної організаціїобліку та аудиту, оцінки витрат і доходів на будь-якому підпри-ємстві необхідно впровадити принцип єдності облікової номен-клатури, який має велике практичне значення [1, 3]. Номенкла-тура витрат характеризує їх склад за видами, а тому,побудувавши облік витрат вітчизняних підприємств, у цілому,за таким єдиним переліком, можна: систематизувати аналітич-ний облік витрат, загалом, по кожній галузі; підвищити якість таоперативність формування інформаційного забезпечення еко-номічного аналізу витрат обігу; оптимізувати та прискоритипроцес пошуку резервів скорочення витрат; усунути неефектив-не витрачання коштів підприємства; посилити контроль за доці-льністю здійснюваних витрат.

Номенклатура, як основа ефективного управління витратами,має відповідати особливостям чинної методики їх обліку. Облі-кові дані щодо витрат у розрізі статей і функцій групуються засинтетичними рахунками, призначеними для обліку окремих ви-дів витрат відповідно до П(С)БО. При цьому, у свою чергу. необ-хідно зауважити, що нераціонально та неефективно побудованийаудит доходів, витрат і фінансових результатів підприємства мо-же призвести до невиявлення викривлень, існуючих фальсифіка-цій у звітності, яка стане інформаційним базисом для подальшогопроведення аудиту. Через те, на основі здійсненого аудиту бу-дуть надані певні висновки керівництву для прийняття управлін-ських рішень, які будуть високо ризикованими та непередбачу-ваними для підприємства [3]. Питання стосовно оцінки, форму-вання та обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльно-сті є досить важливими, об’ємними і, багато в чому, їх вирішеннявплине на зміцнення економічного стану будь-якого суб’єкта го-сподарювання.

265

Існування значної кількості проблем аудиту фінансових ре-зультатів зумовлює необхідність підвищення уваги до рівняйого якості та розробки нових комплексних підходів до їх ви-рішення, як на загальнодержавному, так і на локальному рівні(на рівні кожного підприємства). Отже, грамотно проведенийаудит (як зовнішній, так і внутрішній) фінансових результатівнадасть можливість виявити чимало проблемних аспектів і, наїх основі, в майбутньому, розробити та запропонувати низкузаходів щодо підвищення показників фінансових результатівдіяльності.

Що стосується економічної безпеки підприємства, то вона ви-значається численними факторами. Враховуючи це, зміни в облі-ку пов’язані не тільки з необхідністю адаптації підприємств донових умов господарювання у зв’язку з економічною та політич-ною кризою та необхідністю формування якісно нового підходудо визначення ефективності його функціонування, а й з викорис-танням сучасних засобів електронної обчислювальної техніки,розвитком системного аналізу, теорії управління, економічногомоделювання тощо.

Таким чином, основні питання стосовно оцінки, формуван-ня та обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльнос-ті є досить вирішальними і багато в чому, їх вирішення вплинена зміцнення економічного стану підприємства. Система оцін-ки та обліку витрат, доходів і визначення фінансових результа-тів є необхідною і важливою частиною функціонування вітчи-зняних підприємств, а разом з тим, саме від розумінняважливості цього процесу залежить життєдіяльність конкрет-них суб’єктів господарювання та економічна безпека підпри-ємства [2].


1. Кириченко О. А. Проблеми управління економічною безпекоюсуб’єктів господарювання: [ монографія ] / О. А. Кириченко, В. С. Сідакта ін. — К.: УЕП «КРОК», 2008. — 403 с.

2. Сопко В. В. Організація оцінки і обліку доходів та витрат в систе-мі економічної безпеки підприємства / В. В. Сопко // Фінанси, облік іаудит : зб. наук. праць / Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. — К. :КНЕУ, 2013. — № 2 (22). — С. 241–251.

3. Хaлчeнко К.В. Сучасні проблеми аудиту фінансової звітності підпри-ємства. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2011_2/u1102hal.pdf

266

Кондратюк А. П., студент ФЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кириленко С.А., ст. викладачкафедри аудиту

ТЕНДЕНЦIЇ РОЗВИТКУ РИНКУ АУДИТОРСЬКИХПОСЛУГ В УКРАЇНI, НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОКРАЩЕННЯ КОНТРОЛЮ ЇХ ЯКОСТI

У сучасних умовах глобалiзацiї та iнтенсифiкацiї економічнихвiдносин створюються умови для отримання додаткових еконо-мічних вигід учасниками ринку, якi, в свою чергу, несуть в собiнизку ризикiв. Саме тому всі управлінці, приймаючи рiшення наосновi iнформацiї, яку вони самi не можуть своєчасно i правиль-но сприймати та контролювати, користуються послугами незале-жних аудиторських компанiй з метою оцiнки надiйностi такоїiнформацiї та можливостi прийняття ефективних управлiнськихрiшень.

Одночасно зі зростанням значення незалежного аудиту длябізнесу збільшується потреба у посиленні контролю якостi на-дання аудиторських послуг. Ця проблема є дуже актуальноюдля всіх країн i вирiшувати її треба, враховуючи тенденцiї наринку аудиторських послуг. Нині в Україні спостерігається по-єднання аудиторських і консалтингових послуг, при чому кон-салтинговi складають близько 60–70 % прибутку аудиторськихфiрм.

Активно розвивається така послуга аудиторських фірм, як ве-дення бухгалтерського облiку, що надає аудиторам гарантіюотримання стабільних фінансових потоків, на відміну від ауди-торських перевірок, які завжди мають сезонний характер. Крімтого, керівництво підприємств усе частiше звертається до ауди-торських компанiй за допомогою в організації внутрiшнього ау-диту як складової системи менеджменту та забезпеченні йогоефективного функціонування.

Основними чинниками, якi гальмують розвиток аудиторськоїдiяльностi в Українi, є визначення ціни на аудит та аудиторськіпослуги, якiсть наданих послуг і методика перевірок. Отже доці-льно виокремити перспективнi напрями розвитку аудиторськоїдiяльностi в Українi.

267

1. Внесення необхiдних змiн i доповнень до Закону України«Про аудиторську дiяльнiсть» з метою приведення його у вiдпо-вiднiсть до iнших законодавчих актiв України, якi прямо чи опо-середковано впливають на регулювання аудиторської діяльностіта норм Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огля-ду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. Доцільним євведення додаткових положень, якi б чiткіше унормували взає-мовідносини між аудиторами і клієнтами.

2. Розробка типових методик аудиторської перевірки фінансо-вої звітності підприємств у розрізі галузей економіки, використо-вуючи узагальнений практичний досвід роботи міжнародних і ві-тчизняних аудиторських фірм.

3. Поглиблення співпраці професійних аудиторських органі-зацій України з міжнародними (зокрема, європейськими) профе-сійними організаціями бухгалтерів і аудиторів.

4. Розробка механiзму цiноутворення на аудит та аудиторськiпослуги на основi вивчення мiжнародного досвiду з цього питан-ня [2, с. 327].

Останнім часом у країнах ЄС стали бiльше уваги придiлятиконтролю якостi аудиторських послуг з боку державних органiв ігромадськостi (громадський нагляд). Якiсть аудиту — це компле-ксне поняття, яке включає такi елементи, як якiсть процесу ауди-ту, якiсть сформованої думки аудитора, якiсть промiжного та кі-нцевого результатiв аудиту, якiсть інформування користувачівпро процес i результати аудиту [3, с. 339].

Ключовими аспектами функцiонування системи контролюякостi надання аудиторськихпослуг мають стати:

— превалювання якостi послуг над комерційними мiрку-ваннями;

— суворе дотримання принципiв професiйної етики бухгал-терiв та аудиторiв України;

— підвищення кваліфікації спiвробiтникiв аудиторських фірм;— постiйна робота iз розроблення та вдосконалення ввутріш-

ніх стандартiв, що втiлюють собою базу знань, у якiй вiдобра-жено багаторiчний досвід аудиторiв, бухгалтерiв i консультантiваудиторської фірми [4, с. 48].

Отже, при забезпеченнi якостi аудиторської дiяльностi недо-статньо обмежуватися процедурами контролю над виконавцямипід час аудиту. Дiї у сферi контролю якостi повиннi виявляти нетiльки порушення, а й запобiгати їм, визначати й усувати їх при-чини, сприяти постійному вдосконаленню методик i процедурроботи аудиторiв.

268


1. Приятельчук О. Тенденцiї розвитку ринку аудиторських послуг вУкраїнi / О. Приятельчук // Вiсник Київського нацiонального унiверси-тету iменi Тараса Шевченка. — 2007. — № 35–36. — С. 95–98.

2. Соболєв В. М., Слюнiна Т. Л., Розiт Т. В. Основнi проблеми таперспективи розвитку аудиту в Українi / В. М. Соболєв, Т. Л. Слюнiна,Т. В. Розiт // Бiзнесiнформ. — 2013. — № 11. — С. 324–328.

3. Шалiмова Н. С. Якiсть аудиту як ключовий критерiйоцiнки йогорезультативностi в системiсоцiально-економiчнихвiдносин / ШалiмоваН. С. // Бiзнесiнформ. — 2014. — № 4. — С. 335–340.

4. Даниленко О. Органiзацiя системи контролю якостi в аудиторсь-ких фiрмах / О. Даниленко // Аудитор України. — 2014. — № 7–8. —С. 39–50.

Краковецька К.Ю., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Проскура К.П., д.е.н.,доцент кафедри аудиту

АУДИТ ВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ:МЕТОДИКА ТА АНАЛІЗ ТИПОВИХ ПОРУШЕНЬ

Суб’єкти господарювання значну роль приділяють контролюефективності використання основних засобів і збереження влас-ності. З огляду на те, що основні засоби, як правило, займаютьзначну частину в загальній вартості активів підприємств, на су-часному етапі розвитку важливого значення набувають питаннящодо їх вибуття. Основною метою аудиту вибуття основних за-собів є встановлення законності, правильності та своєчасностіоформлення та відображення в обліку таких операцій, виявленнята запобігання помилок і шахрайства з боку управлінського пер-соналу.

Аудиторська перевірка поширюється на операції, пов’язані звибуттям основних засобів: у разі безоплатної передачі їх з бала-нсу на баланс за рішенням органів управління, ліквідації узв’язку з повним зносом, продажу зайвих і непотрібних, нестач,виявлених інвентаризацією та перевірками, внесків до статутногокапіталу, передаванні в довгострокову оренду, знищені у разістихійного лиха, екстремальних ситуацій тощо. Із балансів під-

269

приємств можуть бути списані будівлі, споруди, машини та іншіосновні засоби, якщо вони стали непридатними внаслідок фізич-ного зносу, стихійного лиха, морального старіння або у зв’язку збудівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним їх пе-реоснащенням.

Законність і доцільність операцій із вибуття основних засобівустановлюються, перш за все, перевіркою первинних документів(актів списання, актів приймання-передачі. накладних, рахунків-фактур та ін.), даних аналітичного і синтетичного обліку. Згідно зП(С)БО 7, об’єкт основних засобів виключається з активів (спи-сується з балансу) у випадку його вибуття в результаті продажу,безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначенняактивом. Аудитор повинен перевірити правильність оформленнявибуття Актом на списання. При здійсненні аудиту застосову-ються методи нормативної правової перевірки правильності на-рахування амортизації в бухгалтерському обліку та з метою опо-даткування. При виявленні порушень у визначенні балансовоївартості груп основних засобів треба встановити, як це вплинулона суму нарахованого зносу за відповідний період та розмір при-бутку [3].

У процесі аудиту вибуття основних засобів аудитору необхідно:— ознайомитися з обліковою політикою підприємства у час-

тині організації обліку основних засобів за період, що підлягаєперевірці;

— уточнити дати проведення останньої інвентаризації основ-них засобів та її результатів;

— ознайомитися з матеріалами переоцінки основних засобів застаном на дату складання балансу та їх відображенням в обліку;

— перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створенняна підприємстві постійно діючої комісії, щодо списання необоро-тних активів, про осіб, відповідальних за зберігання основних за-собів, а також з’ясування умов укладених з ними договорів мате-ріальної відповідальності;

— ознайомитися з договорами на оренду необоротних активів,укладеними з юридичними та фізичними особами, тощо.

Така інформація дає змогу аудитору отримати загальне уяв-лення про організацію обліку необоротних активів на підприємс-тві та визначити ті аспекти, що потребують особливої уваги приїх вибутті.

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення воблікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітнихпоказників [2].

270

До типових помилок і відхилень в обліку вибуття основнихзасобів належать:

1) недотримання моменту переходу права власності від про-давця до покупця, що призводить до недостовірного відображен-ня основних засобів на балансових і позабалансових рахунках;

2) відсутність документів, що характеризують технічний станосновних засобів;

3) аналітичний облік основних засобів організовано неналеж-ним чином;

4) основні засоби не закріплені за матеріально відповідальнимиособами, не укладені договори про матеріальну відповідальність;

5) помилки та порушення при визначенні первісної вартостіосновних засобів, що в подальшому веде до неправильного нара-хування амортизації та викривлення фінансових результатів;

6) до складу первісної вартості включені витрати по оплатіпроцентів за кредит (за виключенням випадків створення квалі-фікаційного активу);

7) помилки в нарахуванні амортизації основних засобів;8) підприємство продовжує обліковувати об’єкт основних за-

собів за нульовою залишковою вартість і нараховувати знос наоб’єкти з закінченим строком експлуатації;

9) некоректна кореспонденція рахунків при відображенні опе-рацій з вибуття основних засобів;

10) неправильне обчислення прибутку при реалізації об’єктівосновних засобів;

11) необґрунтоване списання нестачі основних засобів на ви-трати періоду [3].

Аудит операцій з вибуття основних засобів є важливою скла-довою аудиту активів і сприяє вчасному виявленню помилок ішахрайств, підвищенню ефективності використання основних за-собів і забезпеченню належної якості ведення обліку.


1. Інструкціяпро застосуванняплану рахунків бухгалтерського об-ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підпри-ємств і організацій: Затверджено наказом Міністерства фінансів Украї-ни 30.11.1999 № 291.

2. Немченко В.В. Аудит: Підручник. — К.: Центр учбової літерату-ри, 2012. — 540 с.

3. Скобарь В.В. Аудит: методологія і організація / В.В. Скобарь. —М.: Инфра-М, 2005. — 212 с.

4. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 233 с.

271

Кубай К. В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Щербакова Н. А., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОТРИМАННЯ КОДЕКСУЕТИКИ ПРОФЕСІЙНИХ БУХГАЛТЕРІВ В УКРАЇНІ

Професія бухгалтера (аудитора) вимагає великої уваги доосновних аспектів етичних норм і має свої особливості, від-мінні від інших професій. Всі аудитори зацікавлені у взаємо-довірі та високій якості наданих послуг незалежно від поведін-ки деяких представників цієї професії. Також доцільно при-діляти особливу увагу дотриманню Кодексу етики професій-них бухгалтерів, розробленого МФБ (Міжнародною федераці-єю бухгалтерів) у процесі регулювання аудиторської діяльнос-ті. Та все ж, не можливо усунути певні проблеми та недоліки,що виникають під час дотримання даного Кодексу аудиторами.Проте, для того, щоб скороти до мінімуму вплив даних про-блем, їх необхідно ідентифікувати та визначити перспективищодо усунення у майбутньому [1].

Будь-яка аудиторська фірма вимагає дотримання професій-них вимог кожним з аудиторів, адже саме це і визначає успіхфірми у майбутньому та її переваги перед конкурентами у ве-денні професійної діяльності. Ще однією причиною зростанняуваги до етики аудиторів в Україні став вихід на вітчизнянийгоризонт провідних іноземних аудиторських фірм, у результатічого значно зросла конкуренція і, як наслідок, підвищились іще більшого значення набули етичні вимоги до кожного ізпрацівників фірм.

Відомо, що застосовувати Кодекс етики професійних бухгал-терів в Україні почали згідно рішення АПУ від 18.04.2003 року,однак проблеми, пов’язані з його дотриманням, ще далеко не всівирішені (та й у певних ситуаціях просто не можуть бути вирі-шені) [3].

Однією з найактуальніших проблем дотримання етичних нормв Україні є часті та кардинальні зміни в законодавстві. Напри-клад, значний вплив на можливість дотримання діючих етичнихпринципів мало прийняття Податкового кодексу України і вве-дення його в дію у 2011 році, що змусило кардинально переосми-слити свою діяльність аудиторськими фірмами. Важко дотриму-

272

ватись принципу професійної компетенції, адже постійно необ-хідно слідкувати за змінами, що відбуваються на законодавчомурівні. На сьогодні такі зміни є надто частими.

Звісно не можна не вказати на таку проблему як корупційнийстан економіки країни. Аудитори часто стикаються з різними за-грозами через тиск (як моральний, так і матеріальний) на вислов-лення їх незалежної думки саме через процвітання корупції в се-кторі економіки (станом на 2013 рік Україна посідала 144 місцесеред 177 країн за рівнем корупції).

Суть аудиторських послуг вимагає, щоб аудитор мав доступдо інформації, яка необхідна для виконання ним своїх функцій.Якщо керівництво підприємства не впевнене в тому, що ауди-тор збереже одержану інформацію в таємниці, воно навряд чизахоче її розкрити. Але інформація не розглядається як конфі-денційна, якщо її розкриття необхідне, щоб зробити фінансовізвіти достовірними. Тобто відповідальність аудитора за повневиконання вимог стандартів аудиту важливіше вимоги конфі-денційності.

Також, на жаль, таке поняття, як «аудиторська таємниця»відсутнє як у міжнародних стандартах, так і в інших нормативнихактах України, хоча практики часто наголошують на необхіднос-ті його впровадження, аби вказати відмінності між аудиторськоютаємницею і комерційною і банківською задля усунення розхо-джень понять ув різних законодавчих актах України.

В Україні необхідно також врегулювати питання щодо спів-участі у скоєнні злочину, адже питання можливості притягненняаудитора як співучасника злочину давно вже стало предметомуваги аудиторського співтовариства і набуло особливої актуаль-ності в останні роки.

Необхідно наголосити і на тому, що немалу роль у перспекти-вах розвитку та покращення дотримання Кодексу етики профе-сійних бухгалтерів в Україні відіграють і самі аудиторські фірми,що є суб’єктами даного ринку, здійснюють певні дії, формуютьсвою поведінку, приймають рішення.

Можна визначити такі основні елементи врегулювання данихпроблем з боку аудиторських фірм:

— страхування відповідальності аудиторських компаній напредмет неякісно виконаної роботи;

— встановлення єдиних цін щодо надання послуг аудиторсь-кими компаніями, що змусить їх звернути увагу на якісне надан-ня послуг (можливо визначати ціни на аудиторські послуги назаконодавчому рівні);

273

— залучення до перевірок тих співробітників, що мали досвідроботи саме в такій сфері діяльності;

— приділення значної уваги помічникам та асистентам, у томучислі їх кваліфікації;

— забезпечення належного рівня керівництва, контролю тааналізу роботи на всіх стадіях і етапах процесу аудиту;

— проведення тренінгів, навчань, семінарів тощо з огляду не-стандартних ситуацій, що стосуються дотримання етики профе-сійними бухгалтерами-практиками;

— вставлення жорстких правил щодо відповідальності за не-дотримання фундаментальних принципів працівниками аудитор-ської фірми тощо.


1. Аудит. (Основи державного, незалежного професійного та внут-рішнього аудиту) / За ред. проф. Немченко В. В., Редько О. Ю., Підруч-ник. — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 540 с.

2. Варшавський Роман. Невирішені проблеми аудиту в Україні//Кореспондент/ 31.08.2011 р. — [Електронний ресурс — Режим доступу:http://blogs.korrespondent.net/blog/business_blogs/3252696-nevyrisheni-problemy-audytu-v-ukraini]

3. Рішення АПУ [Електронний ресурс: http://apu.com.ua]

Левченко О.А., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Щербакова Н. А., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АУДИТ ТА АНАЛІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ:СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

Заробітна плата є важливим компонентом діяльності будь-якого підприємства, адже вона є підґрунтям життєдіяльності йогопрацівників і їх сімей, а отже і найефективнішим стимулом під-вищення продуктивності праці.

Актуальність даної теми полягає у тому, що витрати на оплатупраці є однією із складових вартості готової продукції і томунайменша помилка в розрахунках заробітної плати може призве-сти до суттєвих перекручень у фінансовій звітності підприємства.

274

Саме тому, на сучасному етапі розвитку економіки оплата праці вУкраїні потребує всебічного моніторингу, аналізу та контролю.

Недоліки, які наявні y cфeрі оплати праці в Україні, призво-дять до значної кількості прoблeм і порушень. Наприклад, черезвисокі ставки нарахувань на фонд оплати праці, підприємства неможуть взяти на роботу нових працівників, адже затрати на пода-тки і збори з фонду оплати праці будуть великими. З іншого бо-ку, підприємства, щоб зменшити витрати на заробітну плату, на-впаки, звільняють працівників. Це призводить до збільшеннярівня безробіття, що і так дуже високий у нашій країні. Дана про-блема призводить до зменшення внyтрішньoгo платocпрo-мoжнoгo пoпитy, а це в цілому cтримyє рoзвитoк сфери вирoб-ництва в країні в цілому.

Облік оплати праці є досить трудомістким і потребує великоїуваги з боку як внутрішнього, так і зовнішнього контролю. Дляпроведення контролю правильності нарахування, виплати та об-ліку заробітної плати підприємство залучає незалежних аудиторів.

Головне завдання аудиту заробітної плати — перевірка до-тримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплатипраці, оподаткування виплат працівникам, правильності веденнябухгалтерського обліку та складання звітності [2].

На сучасному етапі розвитку господарських відносин в Украї-ні, на жаль, аудит оплати праці є недосконалим у зв’язку з тим,що є суттєві недоліки, як у сфері законодавства з оплати праці вУкраїні, яке постійно змінюється, так і в сфері самого аудиту вцілому в країні.

Україна на шляху своєї інтеграції повинна орієнтуватись насучасні міжнародні стандарти методології аудиту та аналізу, якізумовлюють необхідність дослідження й оцінки ефективності ор-ганізації аудиторських і аналітичних процесів і визначення осно-вних напрямів їх удосконалення.

У розвинених країнах розв’язано більшість проблем з органі-зації оплати праці найманих працівників на підприємствах, хара-ктерних для України, але вона, маючи специфічні ринкові відно-сини, не може в повному обсязі використати західні моделі.Потрібні власні підходи до регулювання організації обліку та ау-диту оплати праці в умовах ринкових трансформацій [3].

Зміни у сфері державного регулювання оплати праці, її органі-зації, обліку, аудиту та аналізу є необхідними для підвищенняекономічного розвитку України. З іншого боку, зміни у внутріш-ньому середовищі підприємства, які спрямовані на покращенняорганізації оплати праці, теж мають важливе значення. Напри-

275

клад, для оцінювання ефективності використання коштів наоплату праці, підприємство може використовувати такі показни-ки, як обсяг виробництва продукції, виручка, сума прибутку нагривню заробітної плати та інші показники. Аналізуючи зміницих показників, підприємство може визначити свої сильні і слаб-кі сторони, проаналізувати ефективність використання коштів,які були витрачені на заробітну плату, та шукати шляхи підви-щення ефективності їх використання.

Важливою частиною аналізу витрачання фонду заробітноїплати підприємства є аналіз співвідношення темпів зростання се-редньої заробітної плати і продуктивності праці. Однією з умовзниження витрат заробітної плати на виробництво продукції,зниження її собівартості і збільшення внутрішніх нагромаджень євипереджаюче зростання продуктивності праці порівняно з під-вищенням середньої заробітної плати. Недотримання цієї умовинеминуче викликає зростання собівартості продукції [4].

Щодо аналізу заробітної плати в Україні на сучасному етапірозвитку, існує багато проблем, які потребують вирішення. На-самперед потрібно створити єдину систему аналізу заробітної пла-ти, яка б давала можливість детальніше і якісно вивчити необхідніпоказники. На основі цієї системи потрібно сформувати системурізнострокових прогнозів, що базувалася б на недоліках і перева-гах, виявлених аналізом. Також потрібно створити єдину обґрун-товану систему оцінювання показників ефективності витрат на за-робітну плату. Вирішення поставлених завдань потребує засто-сування економіко-математичних методів. Розробка нових спеціа-льних комп’ютерних програм для аналізу витрат на оплату працідасть змогу скоротити обробку необхідних інформаційних даних ізнизити ймовірність виникнення помилок при розрахунках.

Враховуючи описану іінформацію, можна зробити висновок,що заробітна плата є важливим показником, який впливає наекономіку всієї країни і який потребує всебічного контролю тааналізу. На жаль, зараз стан аудиту і аналізу заробітної плати та їїоплати в Україні є недосконалим, проте є перспективи до їх роз-витку, так як значення аудиту та аналізу, як невід’ємного елемен-та економічних відносин у нашій країні постійно зростає.


1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.2. О.А. Петрик, В.Я. Савченко, Д.Є. Свідерський. Організація та ме-

тодика аудиту підприємницької діяльності. — К.: КНЕУ, 2008.

276

3. М.В. Негреєва, О.М. Панченко Формування програм аудиту заро-бітної плати на промисловому підприємстві // Економіка і управління.— № 4. — 2011.

4. Г.Т. Завіновська. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2003.

Пилипенко Я.В., студент ФЕФ, 4 курс,напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кудрицький Б.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ З ЄС:ЗМІНИ В АУДИТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Угода про асоціацію між Україною та ЄС є наймасштабнішимпакетом домовленостей в історії незалежної України. Економічначастина даної угоди охоплює основні галузі економіки та сферуаудиторської діяльності, зокрема.

Ключові положення угоди у сфері аудиту передбачають [1]:1) формування стабільної системи аудиторської діяльності нафундаментальних принципах функціонування державних фінан-сів: підзвітність, прозорість, ефективність і результативність;2) імплементацію Україною стандартів і методів Міжнародноїорганізації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI);3) гармонізацію із узгодженими на міжнародному рівні стандар-тами внутрішнього аудиту (Інститут внутрішніх аудиторів (IIA),Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC); 4) упровадженні но-вовведень у питаннях заснування існуючих систем обміну інфо-рмацією між аудиторськими компаніями.

Реалізація основних положень у сфері аудиту дасть змогу ви-рішити такі проблеми, зумовлені специфічними галузевими скла-днощами ринку аудиторських послуг України:

— відмінності в стандартах роботи українських і міжнароднихкомпаній, що унеможливлює надійне співставлення показниківнаціональних підприємств з показниками їх іноземних конкурен-тів без трансформування їх фінансової звітності;

— відсутність системи страхування аудиторських ризиків, щошироко використовується в світовій практиці і найчастіше єобов’язковою;

— відсутність методичних рекомендацій з питань комп’ю-теризації аудиту;

277

— низький рівень підготовки українських бухгалтерів і ауди-торів;

— низький рівень довіри бізнес-середовища до вітчизняногоаудиторського ринку;

— висока вартість аудиторських послуг;— монополізація аудиторського ринку.Ширша співпраця з ЄС та адаптація норм національного зако-

нодавства до вимог міжнародних стандартів дозволить забезпе-чити ефективний захист прав акціонерів і кредиторів і привестинаціональні стандарти до міжнародних, що має збільшити рівеньдовіри інвесторів і кредиторів до показників фінансової звітностіукраїнських компаній; підвищити якість аудиторських послуг;використати досвід ЄС із побудови законодавства у сфері аудитута налагодити ефективний обмін інформацією між відповіднимидержавними органами України та ЄС.

Інтеграція України до ЄС породжує також певні протиріччя: не-відповідність міжнародних стандартів національному правовомуполю, неоднозначне трактування галузевих термінів, відсутністьнеобхідних зв’язків між загальною фінансовою звітністю та регуля-торною звітністю, вирішення яких потребує покращення координа-ції діяльності різних органів відповідальних за усі аспекти фінансо-вої звітності в рамках єдиної та послідовної фінансової системи.

Інтеграція України до ЄС зумовлює такі зміни:1. Оновлення законодавчої бази у сфері аудиторської діяльно-

сті: прийняття в новій редакції Закону України «Про аудиторсь-ку діяльність» з метою приведення його положень у відповідністьдо вимог Європейського законодавства, а саме Директиви2014/56/ЄС. Реформування ринку аудиторських послуг відповід-но до міжнародних вимог почалася у 2002 році з упровадженняАудиторською палатою України вимог щодо формату атестаціїкандидатів в аудитори. З 2003 року в Україні розпочато впрова-дження Міжнародних стандартів аудиту та етики; у 2007 роціфункцію з контролю за діяльністю аудиторів та аудиторськихфірм доручено виконувати незалежному органу — Аудиторськійпалаті України, у складі якої створено Комітет з контролю за які-стю аудиторських послуг.

2. Розмежування функцій аудиторської палати України міждвома органами — суспільного нагляду та самоврядування. Пер-ша установа має бути репрезентована уповноваженими представ-никами держави, або органом, якому делеговані функції суспіль-ного нагляду за аудиторською діяльністю, а друга — профе-сійними аудиторами.

278

3. Приведення системи сертифікації аудиторів в Україні тапостійного удосконалення їх професійних знань у відповідністьдо вимог Міжнародної федерації бухгалтерів і Європейськогоспівтовариства;

Отже, асоціація з ЄС відкриє українському аудиторському ри-нку нові можливості для надання послуг не тільки в межах нашоїкраїни. Звичайно, конкурентну боротьбу навряд чи зможуть ви-тримати усі фірми. Втім, у перспективі це покращить як рівеньякості послуг та, відповідно, рівень довіри до професії з бокуспоживачів аудиторських послуг, так і встановить справедливіціни, що в свою чергу зумовлює необхідність трансформації за-конодавства, посилення контролю якості аудиту та вдосконален-ня аудиторської діяльності.

Література1. Економічна складова угоди про асоціацію між Україною та ЄС:

наслідки для бізнесу, населення та державного управління// [Електро-нний ресурс] — Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files//Projects/2013/EU_Ukraine/Economic_red.pdf

2. Офіційний сайт Аудиторської палати України http://www.apu.com.ua/3. Закон України «Про аудиторську діяльність»: Закон від 22.04.1993

№ 3125-XII / Редакція від 12.12.2012, підстава 5461-17 [Електронний ресурс]— Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12

Плаксюк К.В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙНА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

У процесі управління підприємством значна увага приділяєть-ся внутрішньому і незалежному аудиту господарських операцій,в тому числі особливо важливим є аудит розрахункових операцій[1, 2].

Варто зазначити, що на сьогоднішній день у бухгалтерськомуобліку є дві основні проблеми, пов’язані з розрахунковими опе-раціями: незаконні транзакції, які можуть бути здійснені управ-лінцями та співробітниками і недостатність інформації, що необ-хідна для належного управління такими операціями.

279

Тому розглянемо деякі етапи аудиту розрахунків більш конк-ретніше, зокрема — перевірку розрахунків із постачальниками тапідрядниками. Метою аудиту є встановлення правильності ве-дення обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками затоварно-матеріальними цінностями; доцільність і ефективністьрізних форм розрахунків.

При перевірці аудитор повинен з’ясувати: чи є договори на по-ставку матеріально-виробничих запасів (виконання робіт, послуг) ічи правильно вони оформлені. При наявності дебіторської та кре-диторської заборгованості необхідно встановити дату виникненнята причину їх утворення, чи є заборгованість, за якою минув тер-мін позовної давності, які приймаються міри до її стягнення. Та-кож слід перевірити відповідність записів аналітичного обліку за-писам у журналах-ордерах, головній книзі, фінансовій звітності.Окремим аспектом перевірки є правильність обліку авансів, отри-маних в іноземній валюті. При надходженні товарно-матеріальнихцінностей, на які не отримані розрахункові документи, необхідноперевірити, чи не значаться цінності, що надійшли, як оплачені,але перебувають на шляху або не вивезені зі складів постачальни-ків і чи не значиться вартість цих цінностей як дебіторська забор-гованість; чи здійснювалася інвентаризація розрахунків; повнотуоприбуткування матеріальних цінностей, адекватність встанов-лення цін на матеріальні цінності, правильність списання витрат ізкредиту розрахунків з дебіторами та кредиторами на собівартістьпродукції (робіт, послуг); чи пред’являлися штрафні санкції поста-чальникам при порушенні договірних зобов’язань; правильністьвідображення в обліку операцій при оплаті векселями. Слід вста-новити, чи пред’являлися претензії постачальникам і підрядникаму випадку невідповідності цін і тарифів, обумовлених договорами,недотримання умов постачання, невідповідності якості стандартамабо технічним умовам.

Типовими помилками в аудиті розрахунків з постачальникамита підрядниками є: відсутність договорів з постачальниками абонеправильне їхнє оформлення; знищення справжніх документів;неналежне ведення обліку (неналежна якість аналітичного облі-ку, формальне проведення інвентаризації розрахунків і інше); не-правильне оформлення та пред’явлення претензій по договорах;відображення на рахунках бухгалтерського обліку нереальної де-біторської та кредиторської заборгованості; невідповідність да-них у рахунках постачальників обліковим даним; неправильнеабо неправомірне відображення на рахунках обліку сум ПДВ, ви-ділених у рахунках постачальників; некоректна кореспонденція

280

рахунків бухгалтерського обліку; підробка документів і створен-ня фіктивних зобов’язань для здійснення необґрунтованих оплат;рахункові помилки при відображені в обліку розрахунків з по-стачальниками та підрядниками; відсутність необхідних реквізи-тів, що надають документу юридичну чинність; відсутність гра-фіка документообігу; помилки при реєстрації документа, не-своєчасна реєстрація документа в обліковому регістрі; порушен-ня строку зберігання документації в архіві; знищення первиннихдокументів без акту про виділення документів до знищення; пе-рекриття заборгованості одного контрагента авансами, виданимиіншому контрагентові; несвоєчасне списання заборгованості з те-рміном позовної давності, що закінчився.

Що стосується аудиту розрахунків з покупцями та замовника-ми, то основною метою контролю є встановлення правильностіведення обліку розрахунків з покупцями та замовниками за реа-лізовану (відвантажену) продукцію, виконані роботи, зробленіпослуги, а також доцільність і ефективність різних форм розра-хунків з покупцями та замовниками.

При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками аудито-ру необхідно з’ясувати: чи укладені договори поставки продукції,чи містять вони основні необхідні умови; правильність ведення пе-рвинного обліку при відвантаженні продукції, виконанні робіт, на-данні послуг покупцям і замовникам; виявляється правильність ве-дення обліку відвантаженої продукції на рахунках продажів,правильність формування дебіторської та кредиторської заборгова-ності по розрахунках з покупцями та замовниками, правильністьобліку отриманих авансів, правильність документального оформ-лення операцій з реалізації товарів (надання послуг), інше.

З наведеного можна зробити висновок, що на підприємствахбудь-якого розміру, форми власності та підпорядкування обов’яз-ково має бути організований функціональний аудит розрахунковихоперацій, що має здійснюватися як зовнішніми, так і внутрішнімиаудиторами і підвищувати ефективність управління дебіторської такредиторською заборгованістю на підприємстві, забезпечувати ефе-ктивне використання економічних ресурсів підприємства.


1. Аудит Монтгомери / Ф. Л. Дефлиз, Г. Р. Дженик, В. М. О’Рейли,М. Б. Хирш ; пер. с англ. под ред. Я. В. Соколова. — М. : Аудит, ЮНИ-ТИ, 1997. — 542 с.

2. Робертсон Дж. Аудит / Дж. Робертсон ; пер. с англ. — М. :KPMG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. — 496 с.

281

Попова А.С., студент ОЕФ, 5курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ісай О.В., к.е.н.,доцент кафедри бухгалтерського обліку

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Трактування сутності доходів, витрат і фінансових результатівна сьогодні є важливою науковою проблемою, тому ці категоріїзалишаються в центрі уваги вчених у сферах: економічної теорії,філософії, мікроекономіки, макроекономіки, фінансів, менедж-менту, бухгалтерського обліку, аудиту і містять багато супереч-ностей, що власне і обумовлює актуальність їх дослідження.

Значну увагу дослідженню проблем організації і методологіїобліку та аудиту доходів приділили у своїх працях провідні віт-чизняні вчені-економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Го-лов, В.П. Завгородній, М.В. Кужельний, Л.П. Кулаковська,В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, В.С. Ру-дницький, В.Я. Савченко, П.Т. Саблук, І.І. Сахарцева, В.В. Соп-ко, Н.М. Ткаченко, М.П. Чумаченко та інші. Вирішенням зазна-чених проблем активно займалися зарубіжні вчені: Х. Андерсен,А. Бабо, П.С. Безруких, Р. Брейлі, К. Друрі, Б. Нидлз, В.Ф. Палій,Я.В. Соколов, А.Д. Шеремет та інші.

Зупниимось детальніше на аналізі поняття «дохід». Бухгал-терський підхід до пояснення поняття «дохід» переважно базу-ється на терміні «економічна вигода». Такий зміст цієї категоріївизначено в МСФЗ 18 «Дохід», згідно якого — це валове надхо-дження економічних вигод протягом певного періоду, що вини-кає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коливласний капітал зростає у результаті цього надходження, а не врезультаті внесків учасників капіталу» [1, с. 539].

Відповідно до пп.14.1.56 п. 14 ст. 14 Податкового кодексуУкраїни, доходи — це загальна сума доходу платника податку відусіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звіт-ного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формахяк на території України, її континентальному шельфі у виключ-ній (морській) економічній зоні, так і за їх межами [2].

Формування в обліку інформації про доходи підприємства,критерії їх визнання та розкриття цієї інформації у фінансовій

282

звітності наведені в П(С)БО 15 «Дохід» або МСФЗ 18 «Дохід»(залежно від того, яку концептуальну основу використовує під-приємство для ведення обліку) і застосовуються окремо до кож-ної операції [3].

Відповідно до Плану рахунків, рахунки класу 7 «Доходи і ре-зультати діяльності» призначені для узагальнення інформації продоходи від операційної, інвестиційної, фінансової ті іншої зви-чайної діяльності підприємства [4].

У сучасних умовах найважливішим завданням аудиту є оцінкадоходів підприємства, що в свою чергу дозволяє отримати зага-льне уявлення про фінансову діяльність підприємства, при вияв-ленні порушень — розробити певні пропозиції щодо покращенняфінансового стану підприємства.

У цілому аудит доходів здійснюється за певними напрямками,кожен з яких має свою методику. У процесі аудиторської переві-рки здійснюється аналіз відповідних елементів облікової політи-ки підприємства та її доцільність; перевіряється, чи відбувалисязміни в обліковій політиці підприємства; умови визнання дохо-дів; аналізується методика утворення чистого прибутку підпри-ємства; аналіз звітності та її показників; ведення окремого облікудоходів та основної документації, на основі якої ведеться облікдоходів. Виявлені аудитором порушення заносяться до його ро-бочих документів, які пізніше знаходять відображення у відпові-дних узагальнюючих документах.

Найпоширенішими порушеннями, які виявляються в ході ау-диту доходів підприємства, є: неправильне віднесення доходів повидам діяльності, заниження доходів в обліку, не відображення вбухгалтерському обліку реалізованого товару (наданих послуг),невиконання договірних відносин щодо своєчасності поставкитовару, робіт і послуг. Ці порушення викривляють дійсний станфінансового становища підприємства. Виправлення цих помилокдуже важливе для відображення реального фінансового станови-ща підприємства [6, с. 25].

Серед найважливіших проблем аудиту доходів підприємст-ва ми б виокремили такі: відсутність досконалої методикискладання робочих документів аудитора, надання недостовір-ної інформації з боку підприємства, а також не повне застосу-вання міжнародного досвіду. Викладені проблеми аудиту до-ходів дають можливість визначити напрями удосконаленняметодичного забезпечення аудиту доходів і підвищення йогоефективності.

283


1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. зангл. за ред. С.Ф. Голова. — К.: ФПБАУ, 2000. — 1272 с.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, ВРУ, зізмінами та доповненнями.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: За-тверджене наказом Міністерства фінансів 29.11.99 № 290, зі змінами тадоповненнями.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіта-лу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: За-тверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, зі змінами та доповненнями.

5. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншогонадання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1 /Пер. з англ.: Ольховікова О.Л.. Селезньов О.В.. Зеніна О.О., Гик О.В.,Біндер С.Г. — 852 с.

6. Андренко О. А. Конспект лекцій з дисципліни «Організація і ме-тодика аудиту» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання, галузьзнань — 0305 «Економіка та підприємництво» напряму підготовки6.030509 «Облік і аудит») / О. А. Андренко; Харк. нац. акад. міськ.госп-ва. — Х.: ХНАМГ, 2012. — 35 с.

Снігир І. О., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Бугай Н.О., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних умовах господарювання життєздатність економіч-ної системи в значній мірі визначається спроможністю забезпе-чувати достатнє надходження та ефективне використання грошо-вих коштів. Процес одержання грошових надходжень і здійсне-ння грошових виплат (формування вхідних і вихідних грошовихпотоків) є передумовою безперервного та стабільного функціо-нування підприємства. Ефективне функціонування підприємствав значній мірі обумовлюється станом його грошових потоків, якіє відображенням всього комплексу економічних процесів, щопротікають на підприємстві [1].

284

Однією з основних складових загальної системи управлінняфінансово-господарською діяльністю будь-якого підприємства єпідсистема управління його грошовими потоками. В основу реа-лізації цієї підсистеми закладено певні принципи управління: ін-формативна достовірність; збалансованість; забезпечення ефек-тивності; забезпечення ліквідності і платоспроможності.

У свою чергу, організація обліку грошових потоків на під-приємстві має бути спрямована на одержання інформації, не-обхідної для управління підприємством, оцінювання та про-гнозування результатів як окремих господарських операцій,так і всієї його діяльності в цілому. В обліку грошових потоківпідприємства одним із важливих завдань є контроль за надхо-дженням і вибуттям грошових коштів та їх еквівалентів. Відбезперервного руху грошей у сфері обігу і виконання нимифункцій засобів обігу та засобів платежу в суттєвій мірі зале-жить фінансовий стан підприємства. Перевищення обсягів вхі-дних фінансових потоків над вихідними потоками збільшуєфінансові активи підприємства, що впливають на його фінан-сову стабільність і платоспроможність.

Науковець Л.Т. Гіляровська стверджує, що нині має місце тен-денція підвищення ролі бухгалтерської служби у різних сферах ді-яльності підприємств, що змушує працівників бухгалтерського об-ліку виступати в ролі фінансових експертів, від думки яких багатов чому залежить прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Ів цьому зв’язку важливим фактором фінансового оздоровленняпідприємства є збільшення надходження грошових коштів і вдос-коналення договірної роботи й дисципліни [2]. Важливо підкрес-лити, що відсутність мінімально необхідного запасу грошових ко-штів на підприємстві свідчить про його серйозні фінансовіпроблеми і загрозу втрати економічної незалежності підприємства.Надмірна ж величина грошових коштів говорить про те, що реаль-но підприємство зазнає збитків, які пов’язані, по-перше, з інфляці-єю і знеціненням грошей і, по-друге, з упущеною можливістю ви-гідного їх розміщення й одержання додаткового доходу. Отже,згідно із принципами управління формують певну систему методівуправління грошовими потоками. До складу основних методівуправління відносять: аналіз грошових потоків; планування гро-шових потоків контроль за надходженням і використанням грошо-вих коштів є системою спостереження і перевірки процесу надхо-дження та використання грошових коштів з метою визначеннявідхилень від їх заданих параметрів; облік. Розробку системи облі-ково-аналітичного забезпечення управління грошовими потоками

285

слід здійснювати з врахуванням вимог системного підходу і ком-плексного вивчення економічних явищ і процесів підприємства.Все це обумовлює актуальність даної теми.

Варто зазначити той момент, що кожне підприємство усвоїй діяльності розробляє довгострокові або короткостроковіплани залежно від наявності фінансових активів, які відіграютьважливу роль у забезпеченні його стабільного фінансовогостану. У зв’язку з цим, можна запропонувати такі заходи, на-правлені на збільшення потоку грошових коштів підприємства.Серед короткострокових заходів можна назвати: здача в орен-ду необоротних активів; раціоналізація асортименту продукції;реструктуризація дебіторської заборгованості у фінансові ін-струменти; використання часткової передоплати; розробка си-стеми знижок для покупців. Серед довгострокових заходів мо-жна запропонувати пошук стратегічних партнерів і потен-ційних інвесторів.

Таким чином, облік і контроль руху грошових потоків, самасистема методів управління грошовими потоками на підприємст-ві надасть змогу зробити обґрунтовані заходи щодо оптимізаціїджерел їх надходження, раціонального використання та ефектив-ного вкладення фінансових ресурсів. У даному аспекті завданнякожного підприємства — не допустити неефективного викорис-тання грошових потоків, що потенційно призведе до зниженняплатоспроможності, рентабельності, перебоїв у виробництві тареалізації продукції.

Згідно викладеного можна зробити висновок, що оскількигрошові потоки обслуговують господарську діяльність будь-якого підприємства в усіх його напрямах, то від якісного управ-ління ним і правильного прогнозування на майбутнє залежитьподальший розвиток самого підприємства та кінцевий результатйого господарської діяльності.


1. Кошлач Н. О. Теоретичні аспекти формування системи управлін-ня грошовими потоками підприємства / Н. О. Кошлач, В. М. Кремень //Економічні науки : молодіжний науковий вісник УАБС НБУ — Суми,2013. — № 4. — С. 277–288.

2. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности080109 «Бухгалтерскийучет, анализ и аудит» / под ред. Л. Т. Гиляровс-кой. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2012. — 423 с.

286

Степаненко Т. С., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Мариніч І.О., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ АУДИТУВЛАСНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

На сучасному етапі розвитку економіки України господарськадіяльність акціонерних товариств потребує управління джерела-ми фінансових ресурсів, зокрема власним капіталом підприємст-ва. Це повинно створити передумови для стабільного процесувиробництва та його постійного зростання, що визначає конку-рентоспроможність акціонерного товариства на ринку. У зв’язкунеобхідністю прийняття управлінських рішень, кожне акціонернетовариство повинно формувати ефективний облік, оптимальнуструктуру власного капіталу, ефективно управляти ним, щоб за-безпечити йому успіх в умовах конкуренції.

Аудит власного капіталу є одним із найважливіших розділіваудиторської перевірки, оскільки власний капітал є гарантієюстабільної діяльності підприємства і від правильності веденняйого обліку значним чином залежить відображення майновихвідносин власників [1, с. 23].

Проведення аудиту власного капіталу надасть повну інформа-цію про формування, рух і використання власного капіталу під-приємства.

Під час проведення аудиторської перевірки аудитор повиненособливу увагу звернути на формування та оптимізацію структу-ри власного капіталу підприємства. В Україні більшість підпри-ємств не застосовують наукові підходи до цього аспекту перевір-ки. Важливим є те, що від співвідношення між власним і по-зиковим капіталом залежать результати діяльності підприємства,його стан у майбутньому. У зв’язку з цим проблема формуваннямеханізму оптимізації структури власного капіталу підприємств єактуальною.

Оптимальна структура капіталу є головною умовою стійкогорозвитку будь-якого підприємства. Аналіз наукової літературисвідчить, що більшість авторів виділяють три методи оптимізаціїструктури капіталу:

— оптимізація структури капіталу за критерієм максимізаціїрівня прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрун-

287

тується на багатоваріантних розрахунках рівня рентабельностівласного капіталу при різній структурі капіталу, що виражаєтьсячерез ефект фінансового важеля;

— оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації йо-го вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного іпозиченого капіталів за різних умов формування, обслуговуваннята здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженоївартості капіталу;

— оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рі-вня фінансових ризиків. Він пов’язаний з процесом диференційо-ваного вибору джерел фінансування різних складових активівпідприємства; необоротних та оборотних активів.

Множинність критеріїв оптимізації структури власного капі-талу спонукає власників підприємства обирати найефективнішийваріант на підставі своїх суб’єктивних ставлень. При цьому ви-никає парадокс: чим більше критеріїв ураховує інвестор, тим ба-гатограннішим буде результат оптимізації, з іншого ж боку зрос-тання їх кількості різко ускладнює процес роз’яснення завданняоптимізації структури власного капіталу [2, с. 98].

З урахуванням зазначених підходів до оптимізації структуривласного капіталу підприємств, на нашу думку, доцільним є про-ведення комплексних заходів щодо оптимізації.

Оптимальна структура власного капіталу — це таке спів-відношення елементів власного капіталу, за досягненням якогозначення такого критерію наближається до оптимального.Пропонуємо застосувати таку модель оптимізації власного ка-піталу, яка б дала можливість управляти процесом власногокапіталу підприємства з урахуванням впливу всіх джерел йогоформування.

На першому етапі аналізується власний капітал, джерела йогоформування, динаміка та склад його структури у попередніх пе-ріодах.

Протягом другого етапу досліджується зовнішнє середовище,фактори якого можуть вплинути на структуру власного капіталупідприємства. Основними факторами є: галузева приналежністьпідприємства, стадія життєвого циклу, кон’юнктура товарного іфінансового ринків тощо.

На третьому етапі визначається середньозважена вартість вла-сного капіталу. Слід зазначити, що зведення до мінімуму серед-ньозваженої вартості власного капіталу дасть змогу підприємствупідтримувати кредитну репутацію на рівні, що дозволяє залучатинові кошти на прийнятних умовах.

288

На четвертому етапі формується оптимальна структура влас-ного капіталу підприємства виходячи із розрахованих критеріїв іпорівнюються витрати з вигодами від оптимізації.

П’ятий етап — порівнюється існуюча структура капіталу з за-пропонованою. На даному етапі формуються конкретні заходи,які дадуть можливість сформувати необхідну оптимальну струк-туру власного капіталу.

Запропонована модель оптимізації структури власного капіта-лу дає можливість збільшити ринкову вартість підприємства. По-етапний розрахунок забезпечує оперативність та оптимальністьструктури власного капіталу, а також прогнозує максимальнезростання рентабельності власного капіталу та фінансової стій-кості підприємства в майбутньому.


1. Душко З.О. Методичні аспекти аудиту власного капіталу /З.О. Душко // Управління економікою. — 2011. — № 2. — С. 22–25.

2. Анисимова Г. С. Вплив структури капіталу на фінансово-економічний стан промислового підприємства // Економічний вісникДонбасу. — 2010. — № 1 (19). — С. 96–102.

3. Закон України «Про акціонерні товариства»: Верховна РадаУкраїни; Закон від 17.09.2008 № 514-VI (із змінами та доповненнями№ 4969-VI від 19.06.2012).

Сугак Н.В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Щербакова Н.А., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ АУДИТУВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Виробничі запаси є основою господарської діяльності виробни-чих підприємств, забезпечуючи процес виробництва і, як наслідок,отримання прибутку та подальшого їх функціонування. Враховую-чи той факт, що матеріальні витрати становлять значну частину ви-робничих витрат підприємства, суттєво спливають на формуваннясобівартості виготовленої продукції, потребують дотримання умовзберігання їх зберігання та норм витрачання, контролю за їх наявні-стю і рухом, все більшої ролі набуває їх аудит з метою виявленнянедоліків обліку їх надходження, зберігання та використання.

289

Питання аудиту запасів висвітлюють у своїх дослідженнях ві-домі українські вчені, зокрема Кулаковська Л.П., Давидов Г.М.,Дікань Л.В., Петрик О.А., Пилипенко І.І., Піча Ю.В., Усач Б.Ф. ібагато інших. Однак, не зважаючи на широке дослідження даноїтематики, аудит запасів не втрачає своєї актуальності та потребуєдетальнішого розгляду.

Важливою умовою ефективного проведення аудиту виробни-чих засобів на підприємстві є формування цілісної системи ауди-ту з врахуванням усіх його найважливіших складових: методоло-гічної, організаційної, інформаційної і технічної (рис. 1).

Методологічна складова передбачає визначення цілей, прин-ципів, функцій аудиту виробничих запасів, а також методичнихприйомів, способів і стандартів його здійснення.

Організаційна складова системи аудиту виробничих запасівпередбачає визначення його організаційної структури, організа-ційних процедур і процесів. Залежно від специфіки та обсягів ді-яльності підприємства здійснення аудиту може покладатись наодну конкретну особу або на спеціально сформовану групу ауди-торів та їх помічників. За умов функціонування служби внутріш-нього аудиту на підприємстві проведення аудиту виробничих за-пасів може покладатися на одну особу або на спеціальностворену службу внутрішнього аудиту [1, c. 118].

Система аудитувиробничих

запасі

Технічнізасоби

Програмнізасоби

Оцінка якостіі ефективності

Організаційнаструктура

Організаційні процеси і процедури

Організаціяроботи

Підвищеннякваліфікації

Система аудитувиробничих

запасі

Організаційна складова

Технічнаскладова

Методологічна складова

Структура

інфо

рма-

ційних

потоків

Кадри

Інформаційнаскладова

Цілі Принципи Функції Методичні прийоми Стандарти

Рис. 1. Складові системи аудитувиробничих запасів на підприємстві

290

Технічна складова аудиту виробничих запасів тісно взаємо-пов’язана з організаційною і включає технічне забезпечення, про-грамне забезпечення і кадрове забезпечення. Використаннякомп’ютерів значно полегшує роботу аудитора, оскільки дозво-ляє збільшити обсяг вибірки та проаналізувати детальніше біль-шу частину інформації, а також краще підготувати методичні ма-теріали, робочі документи та звітну інформацію.

Оскільки аудит є незалежною оцінювальною експертною дія-льністю, яка ґрунтується на вивченні та аналізі існуючої на під-приємстві системи інформаційних потоків, тому інформаційнаскладова системи аудиту виробничих запасів підприємства є, на-певно, найважливішою.

Інформаційні потоки разом із джерелами їх формування таспособами подання утворюють складову інформаційного забез-печення системи аудиту. Власне, під інформаційним забезпечен-ням аудиту варто розуміти систематизовану сукупність достат-ньої та релевантної інформації, яка може бути використана впроцесі аудиту для досягнення поставленої мети та вирішеннявизначених завдань [1, c. 123].

Джерела інформації аудиту виробничих запасів являють со-бою предметну область аудиторського дослідження. Це нормати-вні документи, облікова політика підприємства та джерела, вяких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух ви-робничих запасів [3, c. 197].

Підготовка, організація і здійснення аудиту виробничих запасівпідприємства визначається багатьма чинниками, а саме: розмірамита масштабами діяльності підприємства, складністю організаційноїструктури, наявністю коштів і власне потребами користувачів ау-диторського висновку. Але в будь-якому випадку ефективність йо-го організації та функціонування буде залежати від того, наскількиповно та якісно сформовані окремі складові його системи: методо-логічна, інформаційна, технічна та організаційна.


1. Дмитренко О. М. Формування системи внутрішнього аудиту напідприємстві / О. М. Дмитренко // Збірник наукових праць Таврійськогодержавного агротехнологічного університету (економічні науки) . —2013. — № 2(5). — С. 116–126. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/znptdau_2013_2(5)__17.pdf

2. Котова В.В. Удосконалення системи аудиту виробничих запасів під-приємства / Матросова В.О., Котова В.В. // Сборники научных работ НТУ«ХПИ» : Наука і освіта — запорука розвитку. — НТУ «ХПИ», 2013.

291

3. Череп О.Г. Методика проведення аудиту запасів на великих про-мислових підприємствах/ Череп О.Г. // Вісник Житомирського держав-ного технологічного університету Економічні науки. — Житомир:ЖДТУ, 2010. — № 3 (53). — С. 197–200.

Усатова А.О., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Зотов В.О., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ПОСЛУГИ КОНСАЛТИНГУ В СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІАУДИТОРСЬКИХ ФІРМ

Незважаючи на досить великий історичний шлях і розвиток,аудит продовжує змінюватись і прогресувати. Враховуючи те, щоаудит є виключним видом діяльності господарюючого суб’єкта ііснують законодавчі обмеження щодо послуг, які мають правонадавати аудиторські фірми, аудиторські фірми в Україні можутьнадавати послуги у сфері аудиту, інші послуги, пов’язані з про-фесійною діяльністю та організаційне і методичне забезпеченняаудиту. Сучасною тенденцією в розвитку аудиту є зростання час-тки інших послуг, зокрема консалтингових. Актуальними та за-требуваними є консультації з питань управління та ведення біз-несу. Аудитор давно перестав бути лише контролером. Усучасних умовах ведення бізнесу підприємці потребують надій-ного та універсального помічника, який буде здатний допомогтиу вирішенні проблеми з різних областей господарської діяльнос-ті, підвищити ефективність бізнесу та системи управління.

Щорічно міжнародна мережа PwC проводить Глобальне опиту-вання. У 2014 році опитування мало такі результати: 70 % керівни-ків визнали, що повинні трансформувати свої організації, і лише30 % з них вважають, що здатні здійснити ці стратегічні зміни. Заданими міжнародної мережі PwC 2014 року дохід від практики ау-диту зріс на 3 % порівняно з попереднім роком, а дохід від бізнес-консультування зріс на 10 %, що вдвічі більше сукупного доходупрактики бізнес-консультування PwC за останні п’ять років [1].

Динаміка світового ринку аудиторських послуг показує зрос-тання значення консалтингу.

У 2013 році дохід мережі аудиторських фірм Baker TillyInternational від аудиту не змінився порівняно з попереднім ро-

292

ком, а від деяких послуг навіть впав, у той час як дохід від на-дання консультаційних послуг зріс на 26 % [2].

Згідно річних звітів міжнародної аудиторської компанії BDOчастка консультаційних послуг за останні 5 років суттєво не змі-нювалась, коливаючись від 20 до 21 %, проте в самій структуріконсалтингу за 2013 рік спостерігалась різке підвищення популя-рності консультацій з управління ризиками (зросли на 26,8 %)[3].

У той час, як за кордоном зростає частка консалтингу, вУкраїні така тенденція не помічається. Питома вага консульта-ційних послуг впала з 27 % загального обсягу наданих послуг у2008 році до 20 % у 2012 р. [4].

Згідно Звіту про прозорість ТОВ «КиївАудит» у 2012 р. часткаконсультування з питань оподаткування склала 8,52 %, а іншихконсультаційних послуг — 4,7 % загального обсягу реалізованихпослуг. У 2013 році частка консультування з оподаткуваннясклала лише 6,88 %, а інших консультаційних послуг взагалі небуло надано [5].

Зазвичай консультаційні послуги, які надаються українськимиаудиторськими фірмами, обмежуються, як правило, консульту-ванням з питань оподаткування та бухгалтерського обліку.Транснаціональні фірми в своєму розвитку перейшли з консуль-тування клієнтів і розробки стратегії компаній до її реалізації тасупроводу під час цього процесу. Вітчизняні ж аудиторські фір-ми просто не здатні конкурувати з міжнародними через низкупричин. Найгострішою серед них є недовіра до якості аудиторсь-ких послуг. Проте основна причина ситуації, що склалась — в не-бажанні самих підприємців.

Тому необхідно підвищувати ступінь довіри до професії ауди-тора, а також проводити широку освітню роботу та ознайомитисуспільство з усім спектром послуг аудиторських фірм. Частинапідприємців не має необхідних знань з управління інноваціями,менеджменту персоналу, фінансового менеджменту, маркетингу,проведення досліджень конкурентоспроможності та досить повер-хово знає законодавство. Підприємці повинні усвідомити, що вособі аудитора вони знайдуть надійного помічника, а національніаудиторські фірми повинні почати надавати ширший спектр кон-салтингових послуг з ведення бізнесу. Тоді в структурі наданихпослуг українських аудиторських фірм також відбудеться зміна накористь консалтингу, адже цей напрям є перспективним в Україні.

Отже, послуги консалтингу в Україні потребують подальшогорозвитку та популяризації шляхом ознайомлення суспільства з

293

діяльністю аудиторських фірм. Освітлення їхньої діяльності маєвідбуватись не лише в професійних виданнях, а й у ЗМІ, доступ-них для широкого кола користувачів. Підприємцям потрібен пар-тнер, що здатний здійснити аналіз бізнес-моделі, підвищити ефе-ктивність системи управління, навчити управлінню ризиками тавикористанню нових управлінських інструментів. Тому аудитор-ські фірми мають розширити діапазон консалтингових послуг доконсультацій з питань підвищення ефективності бізнесу.


1. Global Annual Review 2014 [Електронний ресурс] / PwC — 2014. Ре-жим доступу: http://www.pwc.com/en_UA/ua/press-room/2014/assets/pwc-global-annual-review-2014.pdf

2. Global Annual Review 2014 [Електронний ресурс] / Baker TillyInternational — 2014. Режим доступу: http://www.bakertillyinternationalan-nualreview.com/downloads/BT-International-Annual-Review-2013.pdf

3. BDO Annual Statement 2013 [Електронний ресурс] / BDO // DSPbvba, Temse, Belgium — 2013. Режим доступу: http://bdo.com.ua/_Files/Doc-Lib/2204/annual_statement_2013.pdf

4. Узагальнена інформація про стан аудиторської діяльності вУкраїні за 2008-2012 рр. // Сайт АПУ [Електронний ресурс]. Режим до-ступу: http://www.apu.com.ua/informatsiya-pro-stan-auditorskoji-diyalnosti-v-ukrajini

5. Річний звіт про прозорість ТОВ «КиївАудит» за 2013 рік [Елект-ронний ресурс] / КиївАудит — 2013. Режим доступу: http://www.kiev-audit.com/assets/files/zvit2013.pdf

Федорець В.В., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Щербакова Н.А. ,к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ПРОБЛЕМИ АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ

У сучасних умовах реформування економіки України, функці-онування підприємств з різними організаційно-правовими фор-мами та наближення бухгалтерського обліку до міжнароднихстандартів постає проблема достовірності облікової інформації

294

як на рівні підприємства, так і на рівні зовнішніх за відношеннямдо підприємства суб’єктів ринку. Особливої актуальності вонанабуває за умов посилення контролю з боку держави за дотри-манням підприємствами, незалежно від форм власності і відомчоїпідпорядкованості, вимог чинного законодавства щодо веденнябухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

За таких умов аудит є одним з невід’ємних видів незалежногофінансового контролю що забезпечує завчасне виявлення відхи-лень у системі бухгалтерського обліку й складанні звітності та їхусунення підприємствами. Все це і висуває на перший план роз-робку методики аудиторської перевірки окремих ділянок обліку,зокрема проведення аудиту власного капіталу підприємства.

Метою дослідження є аналіз проблем обліку та аудиту власно-го капіталу в акціонерних товариствах.

Для здійснення успішної господарської діяльності кожне під-приємство повинно мати в своєму розпорядженні необхідні влас-ні господарські засоби. За вартісними показниками — це власнийкапітал.

Актуальним питанням обліку і аудиту діяльності акціонернихтовариств є відображення процесу формування видів власногокапіталу. За останні три роки прийнято ряд законодавчо-нор-мативних документів щодо діяльності акціонерних товариств і їхадаптації в сучасних умовах господарювання. Однак, залишають-ся недостатньо розробленими методичні аспекти обліку та аудитуелементів акціонерного капіталу.

Наприклад, згідно Положення про порядок реєстрації випускуакцій, затвердженої рішенням Державної комісії з цінних паперівта фондового ринку від 26.04.2007 р. № 942, вказано, що: при за-критому (приватному) розміщенні акцій у разі збільшення розмі-ру статутного капіталу товариства за рахунок додаткових внесківздійснюється реєстрація випуску акцій ті реєстрація звіту про ре-зультати закритого (приватного) розміщення акцій; при відкри-тому (публічному) розміщенні акцій у разі збільшення розмірустатутного капіталу товариства за рахунок додаткових внесківздійснюється реєстрація випуску акцій, проспекту емісії акцій іреєстрація звіту про результати відкритого (публічного) розмі-щення акцій.

У разі збільшення розміру статутного капіталу товариства зарахунок спрямування прибутку до статутного капіталу здійсню-ється реєстрація випуску акцій, звіт про результати розміщенняакцій до органу, який реєструє подібні звіти, не подається. Усі ціоперації можуть здійснюватись до реєстрації змін статутного ка-

295

піталу у виконавчих комітетах міської ради. Таким чином, у разізбільшення розміру статутного капіталу за рахунок попередніхдодаткових внесків по реєстрації випуску акцій діючим Планомрахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань і господар-ських операцій та Інструкції по його використанню не передба-чено ні один синтетичний чи аналітичний рахунок.

Другим актуальним питанням обліку і аудиту акціонерних то-вариств є співвідношення розміру чистих активів і статутного ка-піталу. Згідно ст. 155 Цивільного Кодексу України, якщо післязакінчення фінансового року вартість чистих активів акціонерно-го товариства виявиться меншою від статутного капіталу, това-риство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутногокапіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встанов-леному порядку.

Якщо вартість чистих активів стає меншою від мінімальногорозміру статутного капіталу, встановленого нормативними доку-ментами, товариство підлягає ліквідації. Таким чином, аудиторповинен в аудиторському висновку вказати про порушення ста-тей Цивільного Кодексу України та рекомендувати підприємствузменшити статутний капітал або збільшити розмір чистих акти-вів, наприклад за рахунок індексації основних засобів, зменшен-ня довгострокових, поточних зобов’язань.

Контролюючими органами України, на жаль, не розробленомеханізм примусової зміни статутного капіталу акціонерних то-вариств. Тому на практиці спостерігаються одноразові випадкидобровільного зменшення капіталу, хоча аналіз фінансової звіт-ності показує про необхідність проведення пильного фінансовогоаналізу статей балансу для виконання вказаних вимог норматив-них документів.

Основними проблемами обліку та аудиту власного капіталу вакціонерних товариствах є:

— відсутність єдиних організаційних і методичних підходівдо аудиту власного капіталу;

— відсутність практики формування окремих робочих доку-ментів аудитора, які містять інформацію про формування та рухакцій;

— недостатньо розроблені інформаційні джерела, в яких відо-бражені процеси і господарські операції, пов’язані з формуван-ням і змінами елементів акціонерного капіталу, а також відноси-ни, що виникають між підприємством і його власниками іпрацівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і ви-плати дивідендів.

296

Висновки. Власний капітал є гарантією стабільної діяльностіпідприємства, а від правильності ведення його обліку значнимчином залежить відображення майнових відносин між власни-ками. Тому і аудит власного капіталу є одним з найважливішихетапів аудиторської перевірки. Тільки при розроблені єдинихорганізаційних підходів до обліку та аудиту власного капіталута окремих його елементів, можна буде детальніше відобразитита проаналізувати фінансово господарську діяльність підприєм-ства.


1. Маркович В. М. Функціонування підприємницького капіталу // Ві-сник НБУ. —. №5. — 2001.

2. Лемківський Л. М. Управління капіталом підприємства // ФінансиУкраїни. — №7. — 1997.

3. Мун С. В. Теорія капіталу // Економічний вісник. — № 2. — 2000.

Шелупець І.С., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Касіч А.О., д.е.н.,професор кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХСТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ

Сучасний етап розвитку економічних процесів на мікрорівніхарактеризується активізацією інтеграції, орієнтацією на вимогизарубіжних ринків, упровадженням адаптивних систем управлін-ня та чіткими завданнями щодо гармонізації обліково-аналітич-них процедур, які пов’язані, перш за все, із впровадженням Між-народних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

В Україні вже досить давно затверджена програма реформу-вання системи бухгалтерського обліку із застосуванням МСФЗ[1]. Тобто, цей процес в Україні вже має певну історію.

Вітчизняні науковці, які досліджували ці питання, зокрема,Голов С.Ф. [2], Малюга Н.М. [4], Пархоменко В.М. [5] та іншідосліджують переважно проблеми, що виникають у процесі

297

впровадження МСФЗ на окремих підприємствах і надають ре-комендації щодо їх імплементації у ширшому масштабі. Так,Г.Г. Кірейцев [3] відзначає, що концепція обліку та фінансовоїзвітності, розроблена Міжнародною радою бухгалтерськихстандартів, зорієнтована на задоволення потреб глобальнихвиробництв.

Значна кількість вітчизняних підприємств уже складають зві-тність відповідно до вимог МСФЗ. Однак цей процес повиненстати системніішим і професійнішим.

Метою проведеного дослідження стало визначення особливо-стей впровадження МСФЗ на підприємствах України.

Процес впровадження МСФЗ є складним і включає ряд етапів,де на кожному можуть і виникають певні труднощі. Вони стосу-ються: неузгодженості діючого в Україні податкового законодав-ства вимогам МСФЗ; підпорядкованості національних стандартівпотребам податкової системи, а не завданням розвитку бізнесу,що суттєво ускладнює ряд облікових процедур; відсутності до-свіду у переважної більшості бухгалтерів та обмеженої кількостікваліфікованих консультантів з питань впровадження.

Упровадження МСФЗ здійснює вплив не лише на обліковіпроцедури та процеси складання звітності, а й на основну діяль-ність господарюючих суб’єктів. Так, наприклад, страхові компа-нії відповідно до вимог МСФЗ повинні створювати більші резер-ви. Акції компаній оцінюються за справедливою вартістю, тожактиви підприємств будуть оцінюватись об’єктивніше, порівняноз балансовою оцінкою.

Порівняння процесів складання звітності вітчизняними під-приємствами відповідно по П(С)БО та зарубіжними і вітчизня-ними підприємства відповідно до МСФЗ дає можливість визна-чити такі особливості:

по-перше, форми звітності, складені відповідно до вітчизня-них стандартів, є деталізованішими, натомість вимоги МСФЗ пе-редбачають розкриття інформації, яка наведена у звітності у ви-гляді численних приміток;

по-друге, впровадження МСФЗ потребує підвищення кваліфі-кації працівників у професійній сфері, з правових питань і з іно-земної мови, а це вимагає додаткових витрат часу та фінансовихвитрат;

по-третє, не всі господарюючі суб’єкти мають зацікавленістьу складанні звітності за МСФЗ, оскільки це означає прозорість таоприлюднення тієї інформації, яка в умовах вітчизняної економі-ки досить часто підприємствами приховується.

298

Отже, для того, щоб створити належні умови здійснення облі-кового процесу необхідно провести низку заходів:

— забезпечити фінансову та інформаційну підтримку процесупереходу на МСФЗ;

— створити умови для навчання й надання консультацій щодоособливостей ведення обліку за МСФЗ (проведення практичнихсемінарів, розробка концепції професійного навчання і підви-щення кваліфікації бухгалтерів та аудиторів);

— створити ефективний механізм контролю за дотриманнямМСФЗ.

Не зважаючи на особливості та труднощі процесів упрова-дження МСФЗ в Україні, слід констатувати:

— цей процес є об’єктивною реальністю і необхідністю дляпереважної більшості підприємства, діяльність яких пов’язана зісвітовими ринками;

— рано чи пізно, а краще раніше, щоб вітчизняні підприємст-ва впроваджували прозорі облікові процедури та могли викорис-тати власну звітність як додатковий аргумент інвестиційної при-вабливості.


1. Про затвердження Програми реформування системи бухгалтер-ського обліку із застосуванням міжнародних стандартів: Постанова Ка-бінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706 [Електронний ре-сурс].

2. Голов С. Міжнародні стандарти фінансової звітності: Зміни тапоширення // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — № 8–9. —С. 43–52.

3. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методоло-гии бухгалтерского учета / Г.Г. Кірейцев // Научный доклад на 6–ойМеждународной научной конференции «Научные исследования в сферебухгалтерского учета, контроля и анализа: теоретико–методологичес-кое значение и направления дальнейшего развития», Житомир, 18–19октября 2007 г. — Житомир: ЖГТУ, 2007. — 68 с.

4. Малюга Н.М. Концепція розвитку бухгалтерського обліку вУкраїні: теоретико-методологічні основи: автореф. дис. на здобуття на-ук. ступеня доктора екон. наук: 08.06.04 «Бухгалтерский облік, аналізта аудит» / Малюга Наталя Михайлівна. — К., 2006. — 36 с.

5. Пархоменко В. Финансовая отчетность по международным стан-дартам / В. Пархоменко // Вестник налоговой службы Украины. —2012. — № 11. — [Електронний ресурс].

299

Шпак В. І., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Проскура К.П., д.е.н.,доцент кафедри аудиту

МЕЖІ КОМПЕТЕНЦІЇСУДОВОГО ЕКСПЕРТА-ЕКОНОМІСТА

Cудово-економічні експертизи відіграють значну роль у роз-слідуванні економічних злочинів. Не маючи економічної освітита розглядаючи здебільшого справи про злочини, не пов’язані зекономічними відносинами, судді місцевих судів ставляться довисновків експертів-економістів досить серйозно і враховують їхпри винесенні рішень. Висновок експерта виділяється серед ін-ших джерел доказів ще й тим, що з ним «важко не погодитися»,оскільки незгоду з ним потрібно обов’язково мотивувати (згідновимог розділу І глави 3 ст. 75 Кримінально-процесуального коде-ксу України [2]).

За напрямками досліджень економічна експертиза розподіля-ється на дослідження документів бухгалтерського, податковогообліку і звітності; дослідження документів про економічну діяль-ність підприємств і організацій; дослідження документів фінан-сово-кредитних операцій. Саме з цих напрямків проводиться ате-стація судових експертів за економічними спеціальностями.

Напрямки досліджень за кожною експертною спеціальністюекономічної експертизи мають загальну юридичну базу і вико-нуються відповідно до вимог єдиних процесуальних норм. Разоміз тим, кожен із напрямків судової експертизи відрізняється відінших предметом, об’єктами і методами експертного дослідження.

Проводячи дослідження, судові експерти-економісти повиннідіяти відповідно до чинного законодавства, що регулює судово-економічну експертизу, та у межах своєї компетенції, принципівсудово–економічної експертизи, закладених у ст. 3 Закону Украї-ни «Про судову експертизу» — принципи законності, незалежно-сті, об’єктивності і повноти дослідження [1].

Отже, досить часто, висновок експерта-економіста відіграєроль центрального доказу в кримінальних справах про економіч-ні злочини.

На сьогодні серед науковців і практиків існують точки зору,що експерти-економісти при проведенні експертиз повинні об-межуватися тільки констатацією фактів про відображення певних

300

операцій в обліку. Але експерти з економічних напрямків не про-сто економісти, фінансисти, бухгалтери і не статисти, а судовіексперти, і, враховуючи сьогоденні економічні умови господа-рювання, які базуються на ускладнених господарських зв’язках,недосконалому законодавстві, виникає необхідність комплексно-го використання правових та економічних знань для успішногорозкриття економічних злочинів.

При проведення економічних видів судових експертиз важли-вим питанням є визначення компетенції експерта в ході прове-дення експертизи та складання експертного висновку. Компетен-ція (від лат. competere — відповідати, підходити) — це здатністьзастосовувати знання, вміння, успішно діяти на основі практич-ного досвіду, уміння та спеціальних знань при вирішенні завданьпрофесійного роду діяльності [3].

Питання, що виносяться на експертні дослідження, повиннібути викладені в логічній послідовності, ясно і чітко, що виклю-чало б їх неоднозначне тлумачення, і бути істотними для справита носити таке змістове навантаження, яке не підштовхувало бекспертів до виходу за межі своєї компетенції.

Поза межами компетенції експертів-економістів є питання, якіносять ревізійний характер. Також знаходяться за межами компе-тенції експертів-економістів і питання стосовно спричинення ма-теріальних збитків діями посадових осіб.

Там, де йдеться про збитки, експерти-економісти можуть про-водити дослідження тільки стосовно економічної природи збит-ків, оскільки економічний і юридичний зміст категорії «збитки»суттєво відрізняються.

Отже, у розділі І главі 4 ст. 101 Кримінально-процесуальногокодексу чітко визначено принципи судово-експертної діяльності:«Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експертсприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час до-слідження матеріалів, що були надані для проведення досліджен-ня. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особистувідповідальність», а в р. ІІІ гл. 20 ст. 242 визначається: «Не допуска-ється проведення експертизи для з’ясування питань права» [2].

Узагальнюючі проведені дослідження можна зробити висновки,що експерти-економісти у межах своєї компетенції проводять до-слідження та надають висновки тільки на підставі документів, щопідтверджують господарські операції, відповідно до вимог чинногозаконодавства, яким регулюється документування та відображенняв обліку та звітності тих чи інших операцій, зокрема із оподатку-вання. У разі, якщо дані обліку суперечать фактичним обставинам

301

та іншим доказам по справі, то оцінка таких доказів є прерогативоюсудово-слідчих органів, до компетенції яких це віднесено процесуа-льним законодавством.


1. Закон України «Про судову експертизу» // Відомості ВерховноїРади. — 1994.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Харків: Право,2014. — С. 344.

3. Чередніченко Алла. Межі компетенції судового експерта-еконо-міста // НЕЗАЛЕЖНИЙ АУДИТОР. — 2012. — № 11. — С. 86–88.

4. Чумаченко Н. Л. Межі компетенції судового експерта — економі-ста при визначенні шкоди, заподіяної державі внаслідок порушенняприродоохоронного законодавства // Теорія та практика судової експе-ртизи і криміналістики. — 2012. — Вип. 12. — С. 411–415.

Штукар Р.В., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Булкот Г.В., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТІВВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Основні цілі внутрішньогосподарського контролю на підпри-ємстві для простоти реалізації, посилання та подальшої їх оцінкиподілені на цілі формату бізнес-циклу. Бізнес-цикл визначаєтьсяяк сукупність пов’язаних подій або процесів. Часто цикл охоп-лює певну операцію від її початку і до завершення.

Керівні принципи управління в рамках кожного циклу описанітаким чином, аби задовольнити основні цілі системи внутрішньо-господарського контролю та забезпечити виконання зовнішніхвимог, включаючи загальноприйняті принципи бухгалтерськогообліку та відповідні закони і правила.

Тим не менш, фундаментальними критеріями контролю є:конкретні операції проводяться відповідно до загальних або кон-кретних дозволів управлінського персоналу; конкретні операціїналежним чином відображаються точними і своєчасними записа-ми; активи і документи підприємства достатньою мірою захищені.

302

Матриця контролю, що представлена в табл. 1, містить основ-ні вказівки для обробки всіх операцій відповідно до зазначенихвище критеріїв контролю.

Таблиця 1СТРУКТУРА МАТРИЦІ КОНРОЛЮ

Цілі Вкладення Процес Виробіток

Автори-зація

Чи дозволене дже-рело?

Чи затверджені про-цедури?

Що саме було затвер-джено?

Запис Чи є він точ-ним/повним? Чиє він своєчасним?Чи є він задоку-ментованим?

Хто це робить?Коли?Чи є процедури пос-лідовними?Чи підлягають вонивідшкодуванню?Чи є аналіз з бокукерівництва адек-ватним?

Чи є операція точноюізакінченою?Чи присутній ауди-торський слід?Чи є аналіз з боку кері-вництва адекватним?Чи є операція збала-нсованою?

Охорона /захист

Хто має здійсню-вати контроль?Чи розділені обо-в’язки?

Хто має доступ дооперації?Чи розділені обо-в’язки?

Чи є інформація кон-фіденційною?Хто має володіти нею?

Перевірка Чи є джерелавласними?

Чи є процедуриповністю заверше-ними?Чи є розслідуванняі огляд відміннос-тей адекватними?

Чи правильно вирі-шені розбіжності?Чи є аналіз з боку ке-рівництва адекват-ними?

Впровадження стандартів внутрішньогосподарського контро-лю на підприємстві дозволить вирішити такі завдання:

— приведення у відповідність норм діючих законодавчих ак-тів щодо внутрішньогосподарського контролю та реалізація фун-кції саморегулювання контрольної діяльності;

— забезпечення єдиної методологічної основи контрольної ді-яльності господарських суб’єктів;

— сприяння в організації чітко структурованої та ефективно ді-ючої системи внутрішньогосподарського контролю підприємства;

— врахування досягнень останніх теоретичних розробок ізданих питань і передового досвіду функціонування системи вну-трішньогосподарського контролю;

— визначення додаткових умов для урегулювання існуючих іпотенційних конфліктів між працівниками на підприємстві

303

Цілі загального контролю, які застосовуються до всіх бізнес-циклів, повинні бути адаптовані до всіх операцій підприємства,тому потрібно виділити такі основні стандарти внутрішньогоспо-дарського контролю:

1) всі працівники повинні дотримуватися відомчої політики тапроцедур підприємства;

2) політика підприємства та управлінські процедури мають бутидотриманими всіма підрозділами, які знаходяться під впливом;

3) адекватний розподіл обов’язків і зобов’язань має бути вста-новлений і підтриманий всіма функціональними підрозділамипідприємства: відповідальність за зберігання, операційні та бух-галтерські обов’язки повинні бути розділені аби забезпечити не-залежний огляд та оцінку операцій підприємства;

4) жодна особа, прямо чи опосередковано, не може сфальси-фікувати або забезпечити фальсифікацію жодного запису, жодноїкниги чи рахунку підприємства;

5) усі підрозділи повинні розробити систему внутрішньогос-подарського контролю для забезпечення того, аби активи і записипідприємства були належним чином захищені від втрати, зни-щення, крадіжки, зміни або несанкціонованого доступу;

6) записи університету повиннібути підтримані відповідно довстановленої та затвердженої політики зберігання записів;.

7) усі операційні підрозділи і установи повинні розробитипроцедури документування та звітності для оперативного управ-ління будь-якого випадку шахрайства, привласнення або неза-конних чи неетичних правил експлуатації.

Отже, можна зробити висновок, що одним із найважливішихфакторів системи управління підприємством є саме контроль,адже він забезпечує ефективне виконання функцій персоналу тапрогнозування діяльності підприємства у майбутньому. У даномуаспекті важливим завданням управлінського персоналу є розроб-ка стандартів внурішньогоподарського контролю на підприємст-ві, що дозволили б забезпечити ефективне функціонування сис-теми.


1. Кошкаров С.А. Внутрішньогосподарський оперативний облік іконтроль у системі управління діяльністю підприємств: [монографія] /С.А. Кошкаров, П.О. Куцик, В.І. Бачинський. — Чернівці: Золоті лита-ври, 2012. — С. 249–255.

304

Шупік М.С., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кириленко С.А.,ст. викладач кафедри аудиту

ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ АУДИТУ КРЕДИ-ТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ТОВАРИ,РОБОТИ, ПОСЛУГИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Розвиток кредитно-фінансової сфери, в тому числі розрахун-ків з кредиторами, призводить до виникнення все нових методівзалучення позикових коштів у господарський оборот суб’єктівгосподарювання. У складі джерел коштів підприємства значнупитому вагу займає саме кредиторська заборгованість за товари,роботи та послуги. В умовах несприятливої економічної ситуаціїв Україні та, як наслідок, проблеми неплатежів, перевірка закон-ності виникнення та своєчасності погашення кредиторської забо-ргованості підприємства набуває першочергового значення, оскі-льки допомагає підвищити ефективність управління ризиками тадостовірно оцінити фінансове становище підприємства.

Аудит виникнення, погашення, економічної обгрунтованості іправильності обліку кредиторської заборгованості на підприємс-тві доцільно проводити поетапно (рис. 1).

Етапи аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги

I етап (підготовчий) — перевірка облікової політики, інструкцій таположень підприємства у частині здійснення розрахунків підприємст-ва, оцінка системи внутрішнього контролю на підприємстві, ознайом-лення із способами, обробкою та зберіганням документів, оцінка ри-зику і визначення рівня суттєвості

II етап (головний) — аудиторська перевірка по-суті: перевірка актівзвірки з контрагентами підприємства, договорів постачання продукції(робіт, послуг), протоколи про залік взаємних вимог, проведення по-зитивних та негативних вибіркових запитів, одержання зовнішніх до-кументальних свідчень про можливість погашення зобов’язань, пере-вірка наявних і безготівкових форм розрахунків (платіжні доручення,акредитиви, векселі)

III етап (заключний) — полягає в аналізі бухгалтерської звітності зметою висловлення думки щодо правдивого подання інформації

Рис. 1. Етапи аудиту кредиторської заборгованості [1, с. 198—200]

305

Предметна і детальна частини методики аудиту кредиторськоїзаборгованості за товари роботи та послуги реалізуються за до-помогою різних аудиторських процедур, що містять арифметич-ний контроль, прийоми документального аналізу, порівняння си-нтетичного й аналітичного обліку, перевірку облікових записів закореспондуючими рахунками, тестування та підтвердження обо-ротів і сальдо за рахунками бухгалтерського обліку, аналітичніпроцедури.

Відповідно до МСА 315, аудитор має перевірити такі твер-дження щодо залишків на рахунку кредиторської заборгованостіза товари, роботи і послуги [2]:

— існування, тобто підтвердження аудитором наявності креди-торської заборгованості на кінець року. При цьому здійснюєтьсяперевірка таких документів: договори купівлі-продажу, накладні,рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт. Та-кож, аудитор може перевірити акти звірок клієнта з контрагентамиабо вибірково відправити листи-запити до контрагентів клієнтадля підтвердження оборотів та залишків на кінець року;

— повнота, тобто підтвердження того, що на кінець року всякредиторська заборгованість була відображена клієнтом. Дляцього використовуються акти звірок клієнта з контрагентами талисти-запити;

— оцінка, тобто підтвердження того, що кредиторська забор-гованість включена до фінансової звітності у відповідній сумі, усіпов’язані з цим коригування щодо оцінки або розподілу належнозареєстровані. Тож, таким чином, відбувається перевірка креди-торської заборгованості на те, щоб її сума не була занижена абозавищена;

— права та обов’язки, тобто підтвердження того, що креди-торська заборгованість дійсно є зобов’язанням клієнта. Аудиторперевіряє договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до МСА 500, достовірність аудиторських доказівпідвищується, якщо їх отримано з незалежних джерел за межамисуб’єкта господарювання [3]. Так, одним із основних методів ау-диту кредиторської заборгованості є зовнішнє підтвердження, якедопомагає підтвердити інформацію про залишки на рахунках,умови договорів, операцій, відсутність певних умов (наприкладдодаткової угоди) [4, с. 78]. При цьому, аудитор робить вибірку врозрізі постачальників підприємства, обираючи контрагентів, заякими на кінець року існували суттєві залишки [5]. Доречним бу-де використання і методу «підтвердження нульового залишку»,

306

коли для підтвердження обираються рахунки як із позитивним(наявним), так і з нульовим залишком [4, с. 78].

У розрізі аналітичних процедур, відповідно до МСА 520, ау-дитор може порівняти залишки кредиторської заборгованості поконтрагентам за попередні періоди, з очікуваними результатамисуб’єкта господарювання, зокрема бюджетом або прогнозом, заналогічною інформацією для галузі. Також, доцільно розрахува-ти оборотність кредиторської заборгованості та порівняти її з по-передніми роками (щоб дослідити суттєвість змін, а також дляпідтвердження суджень щодо повноти та оцінки заборгованості вбалансі) [6].

Особливу увагу аудитор має звернути на заборгованість із за-кінченим строком позовної давності та виявити причини даноїзатримки неплатежів [5].

Таким чином, для перевірки тверджень щодо існування, пов-ноти, оцінки, прав та обов’язків кредиторської заборгованості затовари, роботи і послуги, аудитор має використовувати зазначенівище методи та процедури, які відповідатимуть кожному етапупроведення аудиту.


1. Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерський Д.Є. Організація та ме-тодика аудиту підприємницької діяльності: Навч. посіб. / За заг. ред.О.А. Петрик. — К.: КНЕУ, 2008 — 472 с.

2. МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривленьчерез розуміння суб’єкта господарювання і його середовища» — [Елек-тронний ресурс] — Режим доступу:http://www.apu.com.ua/files/temp/Audit_2012_1.pdf

3. МСА 500 «Аудиторські докази» — [Електронний ресурс] — Ре-жим доступу:http://www.apu.com.ua/files/temp/Audit_2012_1.pdf

4. Новицька Н.В. Аудит як процедура контролю за станом платіж-ної системи суб’єкта господарської діяльності / Новицька Н.В. // Еко-номічний часопис — ХХІ. — 2012. — Вип. 3. — [Електронний ресурс]— Режим доступу:http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/48235/22-Novytska.pdf?sequence=14

5. ACCA Paper F8 «Audit and Assurance»: Complete Text — Kaplanpublishing UK 01.09.2014 — 31.08.2015

6. МСА 520 «Аналітичні процедури». — [Електронний ресурс] —Режим доступу:http://www.apu.com.ua/files/temp/Audit_2012_1.pdf

307

Розділ 3РОЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Баран І.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ БАНКУ

У банківських установах доходи від операцій з цінними папе-рами складають не більше 10 %. Проте загальна динаміка обсягівоперацій банків із цінними паперами є позитивною, вони є важ-ливою складовою диверсифікації активів банку, способом фор-мування власного і поповнення позикового капіталу, перспекти-вним напрямом розвитку банківської діяльності загалом.

В економічній літературі методики аналізу ефективностіпортфеля цінних паперів досліджували багато вітчизняних і за-рубіжних учених: Башкірова О. В. [1], Смалюк Г. Ф. [4], ЧмутоваІ. М. [5]. Переважно ці роботи присвячені аналізу окремих харак-теристик цінних паперів і ризиків, пов’язаних із ними, зокрема:визначено специфічні якісні характеристики операцій із ціннимипаперами, запропоновано методику їх аналізу, досліджуютьсямоделі оцінки дохідності та ризику портфеля, що містить безри-зикові та ризикові активи; модель оцінки ризику портфеля з різ-ними термінами дохідності, проведено аналіз характеристик цін-них паперів, показників їхньої емісії й обігу, економіко-матема-тичні моделі оцінювання ризикових і безризикових активів та їхпортфелів.

Однак, ефективне управління портфелем цінних паперів банкунеможливе без проведення аналізу цінних паперів за їх видами,строками зберігання, ефективності використання.

Ринок цінних паперів у розвинених країнах має широке роз-повсюдження. Крім того, величезних оборотів набирає ринок по-хідних цінних паперів. Історично склалося так, що поштовхомдля розвитку похідних фінансових інструментів у зарубіжній

308

практиці стало необхідність хеджування ризиків. Тому, звичайно,такі інструменти потребують глибшого та якіснішого аналізу. Цепов’язано з сутністю таких інструментів та їх основної функції —захисту банківських установ від ризиків. На фоні того, що обсягиоперацій з цінними паперами безперервно збільшуються як заобсягами, так і за сумами обсягів, зарубіжний фондовий ринокпочав потребувати такого інструменту, що здатен агрегувати всіінші показники і собі та визначати лінію тренда для портфеля.Таким показником стала ціна, саме з цього моменту у аналізі цін-них паперів з’явилася категорія технічного аналізу.

Деякі вчені стверджують, що технічний аналіз — це другийвид аналізу цінних паперів, після фундаментального, переважноакцій . Фактично, на думку автора, це математичний аналіз дина-міки кон’юнктури ринку — аналіз попиту та пропозиції ціннихпаперів, що ґрунтується на вивченні обсягів торгів і динамікицін. Він спирається на курси та розміри котирувань цінних папе-рів і не пов’язаний з вивченням фінансової статистики, не врахо-вує фінансовий стан компанії [2; 3].

Вважається, що рух ціни фінансового інструменту відображаєвсі фактори, пов’язані з попитом та пропозицією цінних паперів,і це дозволяє передбачати майбутні зміни цін на ринку.

Незважаючи на широке розповсюдження у світовій практиціаналізу портфелів цінних паперів на основі технічного аналізудосить гостро між зарубіжними науковцями та практиками стоїтьпитання об’єктивності аналізу та його ефективності.

Отже, визначимо сильні та слабкі сторони проведення техніч-ного аналізу. Cильними сторонами є: технічний аналіз може ви-користовуватись на будь-якому ринку, включаючи ринок похід-них цінних паперів; графіки можуть бути використані для аналізуза період від кількох годин до століття; існує багато методів тех-нічного аналізу для будь-якого сектору ринку цінних паперів; ос-новні принципи технічного аналізу легко засвоюються, а йогометоди розробляються виходячи з того, що він застосовується нареальному ринку.

Слабкими сторонами технічного аналізу визначено, що: в тех-нічному аналізі присутній елемент суб’єктивності; такий виданалізу заснований на припущені, що ринкові моделі повинні по-вторюватися, що обмежує екстраполяцію минулого на майбутнє;аналіз заснований на припущені, що деяка подія відбудеться,проте не гарантує цього. Сучасний технічний аналіз заснованийна складних математичних і статистичних концепціях; ком-п’ютерні програми технічного аналізу суттєво зменшують труд-

309

нощі, пов’язані з розрахунками, проте це не полегшує розуміннятого, як правильно вести такі розрахунки.

Отже, на сьогоднішній день щодо ефективності використаннятехнічного аналізу цінних паперів не виникає сумнівів. Незважа-ючи на негативні сторони використання його запроваджено набагатьох світових фінансових біржах, і він з успіхом використо-вується у практиці зарубіжних банків.

Література1. Башкіров О.В. Специфіка управління ризиками портфеля цінних

паперів / О.В. Башкіров // Культура народов Причерноморья. — 2007.— № 9. — С. 10–14.

2. Технічний аналіз [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.deltabank-online.com.ua/.

3. Індикатори технічного аналізу [Електронний ресурс]. — Режимдоступу:http://evotrade.ru/video/indicators/.

4. Смалюк Г.Ф. Оцінка ризиків при формуванні портфеля ціннихпаперів з різними термінами доходності [Текст]: монографія / Г.Ф. Сма-люк / Тернопільська академія народного господарства. — Т. : Економіч-на думка, 2002. — 82с.

5. Чмутова І. М. Комплексний підхід до аналізу операцій банку зцінними паперами : монографія [Електронний ресурс] / І. М. Чмутова,О. В. Пересунько. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/na-tural/Nvuu/Ekon/2009_28_3/statti/2_27.hth.

Гаврилюк С.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінська О.Е., к.е.н.,професор кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

АНАЛІТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ БАЛАНСУ БАНКУ

Успішна робота будь-якого банку залежить від стабільностійого фінансового стану. Фінансовий стан банку відображає сис-тему показників, які характеризують наявність, розміщення і ви-користання фінансових ресурсів. Контролювати поточний фінан-совий стан можливо за допомогою балансу (звіту про фінансовийстан).

Баланс банку загалом характеризує в грошовому вираженністан ресурсів банків, джерела їх формування і направлення вико-

310

ристання, а також фінансові результати банків на початок і кі-нець звітного періоду [1 с. 213].

Діяльність банку завжди спрямована на досягнення конкрет-них цілей. Оцінювання діяльності кожного банку починається звизначення того, чи досяг він тих цілей, що поставили перед нимйого менеджери й акціонери.

Економічний аналіз балансу банку є одним із інструментів,який сприяє підвищенню ефективності управління банком.

Баланс банку є джерелом інформації для зовнішніх і внутрі-шніх користувачів. Його аналіз та оцінка для кожного роду спо-живачів потребує різних підходів. Так, наприклад, для клієнтівбанку кориснішою є оцінка банку з боку його надійності, в про-цесі визначення якої досліджується певна кількість якісних пока-зників, що покликані висвітлити, насамперед професійність ме-неджменту комерційного банку. Оцінка ж кількісних, об’ємнихпоказників має на меті визначити масштаби розвитку діяльностібанківської установи. Тому для забезпечення реальної картиникiнцевого результату дiяльностi банку необхiдно використовува-ти оптимальну систему показникiв.

Залежно від стадій проведення банківського аналізу банкувиділяють попередній, оперативний, підсумковий і перспек-тивний — виходячи з мети і характеру досліджень. Поперед-ній — застосовується при оцінці стану рахунків для виявленняможливості здійснення банком будь-яких операцій. Оператив-ний — здійснюється в ході поточної роботи для оцінки дотри-мання економічних нормативів і прийняття невідкладних захо-дів. Підсумковий (наступний) — здійснюється при визначенніефективності діяльності комерційного банку за повний період івиявленні резервів підвищення дохідності активів. Перспекти-вний — застосовується для прогнозування очікуваних резуль-татів [2, c. 114].

Для виконання етапів економічного аналізу балансу застосо-вують різного роду методи, які дають змогу оцінити кількісні таякісні характеристики балансу. При аналізі балансу застосовуютьметоди групування, порівняння і метод коефіцієнтів. Метод порі-вняння допомагає виявити причини змін і відхилень фактичнихпоказників від нормативних і планових, резерви зниження опера-ційних витрат і збільшення прибутку. Метод групування дає змо-гу систематизувати дані балансу за різними напрямами для пода-льшого використання при розрахунку різного виду аналітичнихта оціночних показників, для використання в інших формах фі-нансової та управлінської звітності. Метод коефіцієнтів застосо-

311

вують для розрахунку кількісних зв’язків між різними статтями,групами, розділами балансу.

Залежно від об’єктів аналізу балансу банку визначають функ-ціональний, структурний, операційно-вартісний аналіз. Функціо-нальний — дає можливість виявити спеціалізацію діяльності ко-мерційного банку, оцінити ефективність і доцільність функцій,що їх виконує банк. Структурний аналіз — розкриває склад іструктуру депозитів, кредитів, вкладників і позичальників, а та-кож структуру витрат, доходів і прибутку. Операційно-вартіснийаналіз — поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявленняпро вартість і рентабельність (збитковість) конкретних операцій,дає змогу оцінити вплив кожного виду операцій на формуваннябанківського прибутку і знайти необхідне рішення для його мак-симізації.

Загалом результати аналізу балансу банку дозволяють задо-вольнити потреби широкого кола користувачів. Так, споживачівбанківських послуг, отримана інформація в результаті аналізуможе застерегти від проблемних банків. Самі банки потребуютьоб’єктивної та надійної системи оцінки поточного (і, можливо,перспективного) стану, оскільки ефективність управління бан-ком визначає можливість здійснювати свою діяльність уміло тав повній відповідності з потребами й економічними цілями дер-жави, чого не можливо досягнути, не маючи оперативної інфо-рмації.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяль-ності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефек-тивних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потріб-ною як для керівництва банку, щоб знати результати своєїроботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контр-агента.


1. А. М. Герасимович. Аналіз банківської діяльності Підручник /А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко. — К.:КНЕУ, 2004. — 599 с.

2. Кіндрацька Л.М. Система бухгалтерського обліку в комерційнихбанках: методологія та практика. — К.: КНЕУ, 2003. — 457 с.

3. Івасів. Б. С. Операції комерційних банків — К.: НМК ВО, 1992. —114 с.

4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р.№3125–ХІІ.

312

Гоменюк Я.М., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ МЕХАНІЗМДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКІВ

Основна мета діяльності банків є одержання максимальногоприбутку при забезпеченні сталого тривалого функціонування іміцної позиції на ринку. Розмір отриманого банком фінансовогорезультату відображає його реальний стан активно-пасивнихоперацій.

Важливе значення для здійснення об’єктивної і неупередженоїаналітичної оцінки доходів і витрат має інформаційне забезпе-чення аналізу. В інформаційному просторі збирається, зберіга-ється, перетворюється і передається управлінська інформація від-повідно до цілей управління, стану керованого процесу, управ-лінського впливу. В процесі збору, обробки і збереження, інфор-мація перетворюється у комплексну інформаційну базу. Основаінформаційної бази — це сукупність інформації, що відповідаєсистемі управління банком і підсистемі управлінського обліку [4,с. 63].

Формування та групування інформації за доходами і витрата-ми здійснюється за такими етапами: збирання та обробка інфор-мації фінансових результатів діяльності центрів відповідальностіта банку загалом; обробка та систематизація інформації; конт-роль, аналіз і регулювання даних; формування облікових та ана-літичних регістрів.

У межах інформаційно-аналітичного поля банку реалізуєтьсянизка завдань: аналіз і контроль доходів і витрат з метою підви-щення їх ефективності; аналіз прибутковості, доходності, рента-бельності банку на підставі інформації про доходи і витрати бан-ку; аналіз ефективності роботи банку; управління та мінімізаціїризиків, які пов’язані із отриманням доходів.

Незважаючи на те, що наукові та періодичні видання приді-ляють велику увагу питанням аналізу доходів і витрат, зазвичайдетально розглядається один або кілька напрямків такого аналізу,тоді як інші взагалі не враховуються або тільки перелічуються.Під час порівняльного аналізу слід враховувати такі фактори

313

впливу на діяльність банків, як розмір активів банку, його місце-знаходження, спеціалізацію на ринку банківських послуг.

Існує велика кількість підходів щодо побудови корпоративноїсистеми аналізу доходів і витрат банків, структура якої визнача-ється специфікою діяльності кожного з них. В узагальненому ви-гляді таку методику побудовано за такими напрямами: горизон-тальний (трендовий) аналіз доходів і витрат; вертикальний(структурний) аналіз доходів і витрат; порівняльний аналіз дохо-дів і витрат; аналіз коефіцієнтів дохідності та витратності; факто-рний аналіз доходів і витрат [1, с. 79].

Доцільно зупинитись на коефіцієнтному аналізу доходів і ви-трат, де використовувати відносні показники, за допомогою якихможливо визначити доходність, витратність, прибутковість банку.У підручнику Л.М. Кіндрацької «Фінансовий та управлінський об-лік у банках» для аналізу діяльності центів відповідальності наве-дено низку таких показників: доходи центру/загальні доходи бан-ку; доходи центру/витрати центру; доходи центру/ обсяг операційцентру; витрати центру/ обсяг операцій центру; прибутокцентру/обсяг операцій центру; витрати центру/доходи центру; ви-трати центру/середньооблікова чисельність працівників [2, с. 700].

Однак, використовуючи такі показники неможливо оцінити ефе-ктивність роботи діяльності банку. Тому необхідно аналізувати до-ходи в витрати за кожним банківським продуктом або операцією.Для аналізу витратності необхідно співвідносити обсяг витрат і до-ходів — для визначення ефективності понесених витрат; обсяг ви-трат із кількістю клієнтів — для визначення рівня витрат на одногоклієнта; обсяг витрат із кількістю працівників — для визначенняефективності роботи працівників структурних підрозділів.

Зважаючи на те, що основними статтями доходів і витрат єпроцентні складові. Тому моделі їх факторного аналізу найроз-робленіші та найвживаніші [3, с. 16].

За методикою факторного аналізу процентних витрат прохо-дить аналіз, який здійснюється через проходження трьох етапів.На першому етапі відбувається визначення абсолютної зміни об-сягів процентних витрат у звітному періоді, на наступному етапіоцінюється кількісний вплив чинників на зміну процентних ви-трат, і на останньому етапі відбувається оцінка загального впливучинників на змінну процентних витрат.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити ви-сновок про доцільність проводити дослідження та вдосконалюва-ти методики аналізу доходів і витрат, оскільки прогнозування та-ких показників впливає на максимізацію прибутку банку.

314


1. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: Підруч-ник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко таін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.

2. Кіндрацька Л. М. Фінансовий та управлінський облік в банках[Текст]: підручник / Л. М. Кіндрацька. — К. : КНЕУ, 2008. — 816 с.

3. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного ко-мерційного банку: теоретико-методологічні аспекти [Текст]: Моногра-фія / В.М. Кочетков. — К.: КНЕУ, 2002. — 238 с.

4. Новак В. О. Інформаційне забезпечення менеджменту [Текст]: на-вч. посібник / В. О. Новак, Л. Г. Макаренко, М. Г. Луцький. — К. : Кон-дор, 2006. — 462 с.

5. Управління прибутком банку [Текст]: монографія / О.А. Криклій,Н.Г. Маслак. — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. — 136 c.

Кагадій І.І., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІКОРПОРАТИВНИХ КЛІЄНТІВ БАНКУ

Кредитна діяльність є невід’ємною частиною життєдіяль-ності банківської установи. Залучення коштів із подальшим їхінвестуванням і вкладенням — основна функція кожного бан-ку. Тому надання кредитів банком повинно бути доцільним ірентабельним. Одним із інструментів ефективності форму-вання якісного кредитного портфеля, чинником безпеки прикредитуванні банку є оцінка кредитоспроможності позичаль-ника. Поняття кредитоспроможності розглядають, з одногобоку, як оцінку платоспроможності клієнта банку в найближ-чій перспективі, з іншого — ступінь ризику банку, пов’я-заного з можливістю неповернення кредиту в строк, який за-значено в кредитному договорі. За цими двома напрямкамиможна ранжувати позичальників за їхньою надійністю, зале-жно від цього визначати розмір кредиту, відсоткову ставку закредитом, строк надання [2, с. 126].

315

Кредитоспроможність позичальника залежить від багатьохфакторів, тому оцінити та розрахувати кожний з них дуже непро-сто. Більшість показників, які аналізуються на практиці, базують-ся на даних минулих років чи на якусь конкретну дату. Склад-ність складають виявлення та кількісна оцінка таких показників,як репутація позичальників. На сучасному етапі розвитку еконо-мічної науки використовується велика кількість методів і підхо-дів щодо оцінки кредитоспроможності, які не виключають одинодного, а доповнюють — оцінюючи кредитоспроможність пози-чальника відповідно до реальності.

Аналіз кредитоспроможності корпоративних клієнтів банкубазується на таких умовах: забезпечення достовірності шляхомвикористання всіх необхідних інформаційних даних, визна-чення широкого кола показників, які всебічно характеризуютьдіяльність позичальника, диференційований підхід до оцінкикредитоспроможності щодо кожної групи позичальників принаданні їм різних видів кредитів, забезпечення поточної тапрогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів, викорис-тання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досві-ду і вітчизняної практики проведення такої оцінки, залученняу разі необхідності висококваліфікованих експертів, упро-вадження сучасних інноваційних технологій оцінювання [3,c. 55].

Аналіз кредитоспроможності позичальника може проводитисьза допомогою різних методів за власним вибором банку. Вибірметоду залежить від низки чинників: форми власності, особливо-стей побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузе-вих особливостей, виду діяльності тощо.

Найчастіше в банках застосовують метод коефіцієнтів дляоцінки кредитоспроможності корпоративних клієнтів, що зво-диться до розрахунку кількісних показників його фінансовогостану і порівняння отриманих результатів з нормативними абосередніми. Для отримання достовірних результатів доцільно ви-користовувати середньогалузеві значення показників, які б вра-ховували особливості технологічних процесів і тривалість вироб-ничого циклу.

Коефіцієнтний метод є найзручнішим для оцінки кредито-спроможності, однак такий метод має як переваги, так і недоліки.Перевагами коефіцієнтного методу є: простота розрахунку фі-нансових коефіцієнтів; порівнянність отриманих результатів;аналітичність розрахункових коефіцієнтів, тобто здатність пояс-нювати причини явищ, що характеризуються показниками, які

316

аналізуються; прогнозованість і динамічність, тобто придатністьпоказників для відображення зміни процесу або явища в часі.

Недоліками зазначеного методу є: ускладнене порівнянняпоказників у динаміці внаслідок впливу інфляції; різноспрямо-ваність і закорельованість показників, що описують фінансо-вий стан позичальника; проблеми визначення критеріїв оцінкикредитоспроможності для різногалузевих підприємств; пере-кручені дані фінансової звітності не завжди дають змогу ви-явити тенденції до погіршення фінансового стану позичальни-ка [1, c. 114].

Аналіз кредитоспроможності потенційного позичальника, щовикористовуються банками, включає розрахунок різноманітнихпоказників, зокрема: ліквідності, ділової активності, фінансовоїстійкості, рентабельності та показники грошового потоку підпри-ємства. Нормативні значення коефіцієнтів встановлюються внут-рішніми аналітиками банку.

Завершальним етапом оцінки кредитоспроможності позичаль-ника за методом коефіцієнтів є розрахунок інтегрального показ-ника, який дає можливість комплексно оцінити поточний і про-гнозний фінансовий стан позичальника з метою прийняттяефективних рішень.

Отже, за результатами проведеного дослідження можна зро-бити висновки, що комплексна методика аналізу кредитоспро-можності корпоративних клієнтів передбачає розрахунок коефі-цієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності,рентабельності) і визначення інтегрального показника за видомдіяльності. Результатами використання такої методики буде мо-жливість об’єктивно оцінити поточний фінансовий стан і спрог-нозувати фінансову діяльність позичальника в майбутньому пе-ріоді.


1. Аналіз банківської діяльност [Текст]: підручник / А.М. Ге-расимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред.А.М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с.

2. Івасів Б.С., Сороківська З.К. Аналіз кредитоспроможності інди-відуальних позичальників як один із методів мінімізації кредитного ри-зику / Б.С. Івасів. — 2006. — Вип.17. — С. 125–128.

3. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцін-ки кредитоспроможності позичальника / Ю.Бугель. — 2007. — № 4. —С. 54–59.

317

Левківський В.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ АНАЛІЗУФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ БАНКУ

Банківські установи працюють в умовах підвищеного ризикута часто бувають в кризових ситуаціях. Більшість таких випадківпов’язана з неадекватною оцінкою банками фінансового станупозичальників, а також надійністю і стійкістю їх діяльності.

Загалом, фінансовим станом банку є комплексне поняття, якевідображає систему показників, які характеризують наявність,розміщення і використання фінансових ресурсів [3].

Дослідження проблемних аспектів щодо аналізу фінансовогостану позичальників свідчить про те, що на сьогодні немає єдиноїсистеми показників, які б дозволили комплексно оцінити поточ-ний і спрогнозувати фінансовий стан боржника на майбутній пе-ріод [1; 3]. Кожен банк використовує власні методики, що вклю-чають різні показники, згідно вимог чинного законодавства.

Аналіз фінансового стану позичальників банку здійснюєтьсяшляхом розрахунку показників та інтегрального показника фі-нансового стану, згідно Положення про порядок формування тавикористання банками України резервів для відшкодування мож-ливих втрат за активними банківськими операціями від25.01.2012 р. № 23 [2].

Інтегральний показник розраховується із застосуванням бага-тофакторної дискримінантної моделі за формулою:

,05544332211 aKaKaKaKaKaKaZ nn −+++++= (1)

де Z — інтегральний показник; K1, K2 ... Kn — фінансові коефіці-єнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності бо-ржника — юридичної особи для великого або середнього підпри-ємства. Для малого підприємства замість зазначених коефіцієнтівзастосовуються коефіцієнти МК1, МК2 ... МKn; а1, а2 ... аn — па-раметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядно-сті фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються Національ-ним банком України на підставі даних фінансової звітності

318

боржників — юридичних осіб. Банк для актуалізації параметрівдискримінантної моделі подає до Національного банку Українивідповідну інформацію щодо даних фінансової звітності боржни-ків — юридичних осіб за формою та в строки, встановлені Наці-ональним банком України; а0 — вільний член дискримінантноїмоделі, значення якого щорічно актуалізуються Національнимбанком України

Банк розраховує інтегральний показник із врахуваннямпояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального по-казника позичальника, виходячи з належності підприємства тайого класифікації.

Банк здійснює оцінку фінансового стану позичальників напідставі квартальної та річної фінансової звітності. Переважнодля розрахунку показників банк використовує дані фінансовоїзвітності, зокрема: форми № 1 «Звіт про фінансовий стан» і № 2«Звіт прибутки та збитки» та визначає клас позичальника залеж-но від значення інтегрального показника з урахуванням величинипідприємства.

Згідно Положення НБУ № 23 аналіз фінансового стану пози-чальника визначається за допомогою таких показників, як: кое-фіцієнт покриття (ліквідність третього ступеня); проміжний кое-фіцієнт покриття — здатність підприємства розраховуватися засвоїми поточними зобов’язаннями монетарними оборотними ак-тивами; коефіцієнт фінансової незалежності; коефіцієнт рентабе-льності власного капіталу; коефіцієнт оборотності кредиторськоїзаборгованості; коефіцієнт рентабельності продажу за фінансо-вими результатами від операційної діяльності; коефіцієнт рента-бельності продажу за фінансовими результатами від звичайноїдіяльності; коефіцієнт рентабельності продажу за фінансовимирезультатами до оподаткування; коефіцієнт рентабельності акти-вів за чистим прибутком; коефіцієнт оборотності оборотних ак-тивів; коефіцієнт оборотності позичкового капіталу за фінансо-вими результатами від звичайної діяльності; коефіцієнт обо-ротності позичкового капіталу за фінансовими результатами дооподаткування [2].

Однак, методика аналізу фінансового стану позичальників маєтакий недолік: можливо об’єктивно провести аналіз поточногофінансового стану позичальників на підставі запропонованих по-казників, але неможливо проаналізувати і спрогнозувати діяль-ність позичальника у майбутньому.

За результатами дослідження можна зробити висновки, щобанківські установи здійснюють аналіз фінансового стану пози-

319

чальників за різними показниками, використаннях яких дозволяєоцінити поточну ліквідність, рентабельність, фінансову стійкістьі платоспроможність суб’єктів господарювання.


1. Білик М.Д. Фінансовий аналіз [Текст]: Навч. посіб. / М.Д. Білик,О.В. Павловська, Н.Ю. Невмержицька. — К.: КНЕУ, 2005. — 592 с.

2. Положення про порядок формування та використання банкамиУкраїни резервів для відшкодування можливих втрат за активними ба-нківськими операціями від 25.01.2012 р. №23 — [Електронний ресурс]— Режим доступу до джерела: http://zakon.rada.gov.ua/go/z0231-12

3. Смирнов А.В. Анализ финансового состояния коммерческих бан-ков / А.В. Смирнов // 2007. — [Електронний ресурс] — Режим доступу:http://ibra.com.ua/rok_download_folder/kniga_analiz_bank/smirnov_analiz_fin_sostoyaniya_bank.

Ліндер Є.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінська О.Е., к.е.н.,професор кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

МОДЕЛІ ОЦІНКИ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА БАНКУ

Зміни, що відбуваються в економіці України, кардинальновпливають на напрями і темпи розвитку банківської системи, яканабуває ознак динамічності та конкурентоспроможності. Банки,як фінансові посередники, залучають грошові кошти і розміщу-ють їх з метою отримання прибутку. За великої кількості креди-торів і боржників банку досить важко терміново консолідуватиліквідні активи для погашення заборгованості, яка виникла передкредиторами. Внаслідок цього процес погіршенні фінансовогостану кредитної установи протікає значно швидше, ніж у підпри-ємств, і практично невідворотний.

Метою дослідження є огляд та аналіз математичних моделейоцінки фінансової стійкості банку та прогнозування ймовірностійого банкрутства, а також удосконалення моделі прогнозуваннябанкрутства банків України на основі зарубіжного досвіду.

Наявні підходи до оцінки фінансової стійкості банків відріз-няються за складом критеріїв, системою показників, які характе-ризують складові фінансової стійкості, пороговими значеннями

320

показників тощо. Крім того, існуючі методики в основному при-значені для самих банків і не дозволяють усім учасникам ринкуна основі відкритої інформації з достатнім ступенем достовірнос-ті дати об’єктивну оцінку стійкості розвитку кожного банку.

Проблемам фінансової стійкості банків і ймовірності їх банк-рутства присвячено праці багатьох зарубіжних і вітчизняних уче-них: К.Дж. Барлтроп, Д.У. Блекуелл, Е.Дж. Делан Д. МакНотон,П.С. Роуз, Дж.Ф. Сінкі, І.Є. Амелін, А.М. Мороз, А.А. Пересада,А.О. Єпіфанов, В.В. Вітлінський та інші.

У 2000 році Юджин Кочак розробив багатофакторну модельпрогнозування банкрутства банку [1]. Він дослідив вплив 87 кое-фіцієнтів на банкрутство, 8 з яких виявилися найвпливовішими.Багатофакторна дискримінантна модель мала вигляд:

Z = 1,8601 × V1 – 2,008 × V6 + 4,7043 × V9 – 1,263 ×× V11 + 1,4248 × V46 + 2,3574 × V56 – 1,656 ×

× V58 + 4,4307 × V62 (1)де Z — це результативний показник, який характеризує собоюймовірність банкрутства банку; V1 — чистий прибуток / зо-бов’язання банку; V6 — операційні витрати / активи; V9 — доходипо кредитам / активи; V11 — заробітні плати / активи; V46 — цінніпапери / робочі активи; V56 — інші доходи (небанківська діяль-ність) / активи; V58 — прострочені кредити / активи; V62 — резер-вні фонди / неповернені кредити. Значення Z < 0 вказує на мож-ливість банкрутства банків у найближчому майбутньому. Точ-ність показника: 95,7 %.

У 2008 році Берзен Ейгі Ердоган запропонував 6-тифакторнумодель для прогнозування банкрутства турецьких банків [2]. Вінрозглянув 20 факторів, які, на його думку, мали вплив на фінан-сову стійкість банку і лише 6 із них мали найбільший вплив. Мо-дель мала вигляд:

XB = –13,2074 + 0,6261 × C2 – 2,1699 × C12 + 9,4295 × C14 ++ 5,5284 × C16 + 2,3612 × C17 – 1,7048 × C19 (2)

де ХВ — показник ймовірності банкрутства; C2 — (власний капі-тал + загальний дохід) / (депозити + недепозитні фонди); C12 — чис-тий прибуток (збиток) / активи; C14 — чистий прибуток (збиток) /власний капітал; C16 — процентні доходи / процентні витрати;C17 — непроцентні доходи / непроцентні витрати; C19 — резервина втрати за кредитами / всього виданих кредитів. Модель розра-ховує імовірність банкрутства банку на 95 %.

321

Оскільки жодна з запропонованих моделей не дає стовідсот-кового результату визначення банкрутства, існує необхідністьвдосконалення зазначених варіантів. Найкращою агрегованоюмоделлю є побудова лінійної комбінації згаданих трьох моделей:

X = 0,65 × Z + 0,35 × (XB – 0,5). (3)

Для визначення коефіцієнтів у наведеній вище лінійній моделівикористовувався метод найменших квадратів. Якщо значенняX < 0, то існує реальна загроза банкрутства банку. Щоб заздале-гідь діагностувати фінансові проблеми банку та запобігти йогобанкрутству, доцільно визначати його фінансову стійкість. До-слідивши праці провідних науковців стосовно даного питання,було визначено, що оптимальною моделлю є формула, яка згідно[3], формула матиме вигляд:

R = 0,372 × k1 + 1,614 × k2 + 3,851 × k3 ++ 2,857 × k4 + 1,126 × k5 (4)

де k1 — коефіцієнт поточної ліквідності; k2 — генеральний коефіці-єнт надійності капіталу; k3 — коефіцієнт структури пасивів, що ха-рактеризує стабільність ресурсної бази та її залежність від зо-бов’язань до запитання; k4 — коефіцієнт структури активів, щопоказує частку кредитів у сумі працюючих активів; k5 — коефіцієнтрентабельності, що характеризує ефективність використання залуче-них ресурсів. Ця модель найдостовірніше відображає фінансовустійкість банку, оскільки передбачає врахування стабільності розви-тку банку як передумови його фінансової стійкості. Коригуваннярейтингового значення дозволить уникнути випадкових коливань івизначити рейтинг банку, враховуючи не лише стан фінансової стій-кості банку на певну дату, а й оцінку стабільності його розвитку.

Удосконалена модель визначення ймовірності банкрутствабанку була перевірена на 25 банках України і у 98,5 % випадківпоказала вірний результат. Тому є підстави вважати цю модельефективною.


1. Kaciak E. Predicting bank failures in a newly emerging free-marketeconomy / E. Kaciak // Perspectives-Electronic Journal of the AmericanAssociation of Behavioral and Social Sciences. — 2000. — Р.105 — 117.

2. Erdogan B.E. Bankruptcy Prediction of Turkish Commercial BanksUsing Financial Ratios / B.E. Erdogan // Applied Mathematical Sciences. —№ 60, 2008. — Р. 2973—2982.

322

3. Крухмаль О.В. Оцінка фінансової стійкості банків: інформаційне іметодичне забезпечення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.економ. наук : спец. 08.00.08 — гроші, фінанси і кредит / КрухмальОлена Валентинівна ; Держ. вищий навчальний заклад «УАБС НБУ».— Суми : [ Б. В. ], 2007. — 20 с.

Мельник М.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ларікова Т.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ БАНКІВ

Банківські установи займають провідне місце у стабільності тарозвитку фінансової системи та економіки країни. Діяльність ба-нків масштабна і передбачає надання широкого кола послуг, асаме: обслуговування фізичних і юридичних осіб, кредитуванняустанов різних форм власності, розрахунково-касове обслугову-вання, міжнародні розрахунки.

Актуальність теми полягає у дослідженні основних показни-ків, які використовуються для фінансового аналізу діяльності ба-нків і дозволяють оцінити поточний стан активів і пасивів, лікві-дність, фінансову стійкість, рентабельність з метою прийняттяефективних управлінських рішень і максимізацію прибутку.

Інструментами для проведення фінансового аналізу є дані фі-нансової звітності. Існують такі звітні форми, як: звіт про фінан-совий стан; звіт про прибутки і збитки та інші сукупні доходи;звіт про зміни у власному капіталі; звіт про рух грошових коштівта примітки до них.

Аналітичний процес фінансового аналізу включає проходжен-ня таких етапів: попередній — огляд, оцінювання і групуваннястатей фінансових звітів, розрахунок абсолютних і відносних по-казників, вибір форм і методів аналізу; аналітичний — проведен-ня аналізу показників, обґрунтування отриманих результатів;підсумковий — узагальнення результатів аналізу, розробленняпропозицій з метою удосконалення банківської діяльності [4,с. 31].

У теорії і практиці існує чимало показників, які використову-ються для фінансового аналізу, зокрема, основними показниками

323

є ліквідність, платоспроможність, ділова активність, рентабель-ність, фінансова стійкість [2—4].

Аналіз ліквідності банку включає такі показники:― коефіцієнт загальної ліквідності, який розраховується як

співвідношення загальних активів до загальних зобов’язань. Оп-тимальне значення — не менше 100 %, тобто всі зобов’язаннябанку повинні повністю покриватися наявними активами;

― коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до ро-бочих активів банку, який характеризує питому вагу високолікві-дних активів у робочих активах;

― коефіцієнт миттєвої ліквідності, який показує можливістьбанку погашати грошовими коштами з коррахунків і каси зо-бов’язання за всіма депозитами [4, с. 162].

Коефіцієнт платоспроможності (норматив адекватності регуля-тивного капіталу Н2) розраховується діленням власного капіталуна активи, зважені за ступенем ризику. Цей коефіцієнт дає змогувизначити межу захисту кредиторів і вкладників від непередбаче-них збитків, яких банк може зазнати у процесі діяльності [1].

Рентабельність — відносний показник економічної ефективно-сті, який відображає рівень ефективності використання ресурсів ікапіталу банку. Коефіцієнт рентабельності розраховується як від-ношення операційного прибутку до активів. Основними показни-ками, що характеризують рентабельність банківської діяльності, єROA (рентабельність використання активів банку), ROE (рентабе-льність використання статутного капіталу банку) [4, с. 150].

Аналіз фінансової стійкості банку дозволяє визначити до-статність капіталу для покриття банківських ризиків та оціни-ти структуру капіталу. Основними коефіцієнтами, які характе-ризують фінансову стійкість банку, є: коефіцієнт надійності;коефіцієнт фінансового важеля; коефіцієнт участі власного ка-піталу у формуванні активів; коефіцієнт захищеності дохіднихактивів власним капіталом; коефіцієнт мультиплікатора капі-талу [2, с. 555].

Ділова активність банку характеризується його спроможні-стю залучати кошти й ефективно та раціонально їх розміщува-ти. Для аналізу ділової активності використовуються такі кое-фіцієнти: у частині пасивів це: коефіцієнт активності залу-чення позичених і залучених коштів; коефіцієнт активності за-лучення строкових коштів; коефіцієнт активності залученняміжбанківських кредитів; коефіцієнт активності використаннязалучених коштів у дохідні активи; коефіцієнт активності ви-користання залучених коштів у кредитний портфель; у частині

324

активів це такі коефіцієнти: коефіцієнт рівня дохідних активів;коефіцієнт кредитної активності; коефіцієнт загальної інвести-ційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підпри-ємства (через пайову участь); коефіцієнт проблемних кредитів[2, с. 562].

Отже, можна зробити висновок, що фінансовий аналіз дозво-ляє оцінити минулий, поточний і спрогнозувати фінансовий станбанку. Окреслені показники є простими у використанні, зрозумі-лими, а також дають можливість оцінювати фінансовий стан бан-ку та успішність його функціонування.


1. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Українівід 28.08.2001 № 368 — [Електронний ресурс] / Постанова ПравлінняНаціонального банку України. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01.

2. Аналіз банківської діяльності [Текст]: підручник / Ред. А.М. Гера-симович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко. — К. : КНЕУ,2003. — 599 с.

3. Крухмаль О.В. Криклій О.А. Особливості фінансового аналізу бан-ку [Текст] / О.В.Крухмаль, О.А. Криклій // В кн.: Сучасний бухгалтер-ський облік, аналіз і аудит: галузевий аспект: [колективна монографія /за ред. П.Й. Атамас]. — Дніпропетровськ : Герда, 2013. — С. 505–515.

4. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності [Текст] :навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / І.М. Парасій-Вергу-ненко. — К. : КНЕУ, 2003. — 347 с.

Меньшов Р.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Задніпровська С.П., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЗВІТУПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Актуальність даної роботи полягає у необхідності подальшогорозвитку та поглиблення методики аналізу фінансової звітностіпідприємства. Особливо це стосується показників звіту про фі-нансові результати, адже як правило головною метою інвестора є

325

переконатися, що об’єкт інвестування генерує чистий прибуток іздатний це продовжувати в майбутньому.

Метою роботи є розкриття методичних аспектів процесу ана-лізу звіту про фінансові результати та представлення його ре-зультатів, визначення проблемних ділянок обраної теми.

Об’єктом дослідження є процес аналізу звіту про фінансовірезультати.

Метою аналізу звіту про фінансові результати є одержанняключових параметрів, що дають об’єктивну і достовірну картинуфінансового стану підприємства, і подальше використання цієї ін-формації для прийняття організаційних рішень. Аналіз доходів івитрат, представлених у звіті про фінансові результати, здійсню-ється за такими напрямами: горизонтальний аналіз, вертикальний,факторний і коефіцієнтний. Звіт про фінансові результати дає мо-жливість користувачам оцінити результати минулої діяльностіпідприємства, його прибутковість, здатність ефективно викорис-товувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваних ре-зультатів діяльності. Аналіз проводиться за такою структурою:

1. виявляється динаміка окремих видів доходів (витрат) і за-гальної їх суми у звітному періоді та порівнюється з попереднім.При цьому темпи росту доходів необхідно порівняти з темпамиросту відповідних витрат (горизонтальний аналіз) [1, с.138];

2. розраховується питома вага окремих доходів і витрат в їх за-гальній величині та оцінюється динаміка структури цих показниківу звітному періоді порівняно з попереднім (вертикальний аналіз);

3. за наявності інформації за кілька періодів проводиться тре-ндовий аналіз доходів і витрат;

4. визначаються різні співвідношення доходів і витрат під-приємства (коефіцієнтний аналіз): співвідношення загальної сумидоходів і витрат; співвідношення доходів і витрат операційної ді-яльності; співвідношення інших доходів і витрат [2].

У цілому аналіз доходів і витрат дозволяє визначити ступіньїх впливу на кінцевий фінансовий результат — чистий прибуток(збиток). У процесі аналізу динаміки чистого прибутку важливимє процес оцінки якості фінансових результатів, тобто визначеннястабільності їх отримання. Дієвим способом такої оцінки є розра-хунок і аналіз зміни трьох груп співвідношень [4, с. 110]:

1. відношення витрат звичайної діяльності (собівартості реа-лізації, адміністративних, збутових) до чистого доходу від реалі-зації продукції, послуг;

2. відношення показників прибутку (збитку) до чистого дохо-ду від реалізації продукції (робіт, послуг);

326

3. відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт,послуг) до активів підприємства.

Аналіз може бути здійснений лише за наявності порівнюваноїінформації не менш ніж за три останні роки функціонування під-приємства.

Можна виокремити кілька проблемних моментів у аналізі звітупро фінансові результати. По-перше, особливості існуючої системиформування звітності, а саме принцип нарахування та відповідностідоходів і витрат, формує потребу у додатковій інформації в розрізінарахованих і фактично сплачених доходів і видатків. По-друге,аналіз звіту про фінансові результати як і складання цієї форми зві-тності повинен ґрунтуватися на певній методології, яка повинна бу-ти висвітлена в наказі про облікову політику, а отже не може бутивичерпним без достатньої інформації про облікову політику підпри-ємства. По-третє, недоцільно проводити аналіз окремо від іншихформ звітності (балансу, звіту про рух грошових коштів), адже ін-формації зі звіту про фінансові результати недостатньо для визна-чення основних груп коефіцієнтів, у яких зацікавлений аналітик —показників оборотності, показників управління заборгованістю, по-казників рентабельності [1, c. 120].

Виходячи із зазначеного, для оцінки фінансових результатівпідприємства найдоцільнішими залишаються горизонтальний,вертикальний, трендовий і коефіцієнтний види аналізу. Дослі-джуючи кожну статтю форми № 2 «Звіт про фінансові результа-ти» слід у першу чергу оцінити рівень і динаміку зміни кожногопоказника, а також структуру доходів і витрат та її вплив на рі-вень чистого прибутку підприємства.

Для отримання достовірної та суттєвої інформації, аналіз звітупро фінансові результати повинен проводитися у рамках перевір-ки цілого комплекту звітності, зокрема необхідними є баланс (участині інформації про дебіторську заборгованість, майбутні до-ходи та витрати, вартість основних засобів тощо) і звіт про рухгрошових коштів (для оцінки здатності підприємства генеруватигрошові потоки).

Література1. Financial Management: Theory & Practice / Eugene Brigham,

Michael Ehrhardt. — Cengage Learning, 2010. — 1184 p.2. Маліков В.В. Аналіз форм фінансової звітності в контексті

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» / Маліков В.В.,Ковальова Т.В. // Вісник НТУ «ХПІ»., 2013. — № 66 — С. 169–174.

327

3. Міщенко В. А. Аналіз методологічних підходів до оцінки фінан-сового стану підприємства / Міщенко В. А., Петренко М. В. // БізнесІнформ. — 2012. — № 8. — С. 134–136.

4. Пожидаева Т.А. Анализ финансовой отчетности: учебное посо-бие / Т.А. Пожидаева / 3-е изд., — М.: Кнорус, 2010. — 320 с

Примак Ю.Р., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінська О.Е., к.е.н.,професор кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

НАПРЯМИ АНАЛІЗУ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

Кредитний портфель банку являє собою сукупність виданихпозик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язанихз різними чинниками кредитного ризику або зі способами захис-ту від нього.

Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати тастримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, прита-манний тим чи тим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам,кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризика-ми вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кре-дитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування мо-жливих витрат за основним боргом (без процентів і комісій) завсіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валю-тах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим бан-кам, суб’єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі,факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіямита поручительствами.

З метою виявлення резервів підвищення ефективності кредит-ної діяльності за умови запланованого рівня дохідності та допус-тимого рівня ризику банки проводять аналіз кредитного портфе-ля, який здійснюється у двох напрямах:

1) аналіз структури та динаміки кредитного портфеля;2) якісний аналіз кредитного портфеля.Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля здійсню-

ється за допомогою методик горизонтального і вертикальногоаналізу за такими параметрами, як строк кредитування, валюта

328

кредитів, види кредитних продуктів, галузі економіки, статус по-зичальника, вид і рівень забезпечення, рівень ризику.

Горизонтальний (або трендовий аналіз) дає можливість дослі-дити динаміку кредитного портфеля банку в цілому та йогоокремих статей. У процесі використання цього виду аналізу роз-раховується абсолютний приріст, темпи приросту окремих статейза ряд періодів і визначаються тенденції їх розвитку.

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на струк-турному дослідженні кредитного портфеля. У процесі такогоаналізу визначається частка окремої статті в загальній сумі кре-дитного портфеля. Під час аналізу кредитного портфеля у розрізістроків кредитування особливу увагу приділяють частці про-строчених, пролонгованих і сумнівних кредитів.

Також розрізняють наступні можливі напрями аналізу кредит-ного портфеля:

• за строками кредитування;• у розрізі видів кредитів;• аналіз кредитного портфеля за рівнем ризику;• аналіз галузевої структури кредитного портфеля;• аналіз за категорією постачальника;• аналіз за видами забезпечення тощо.В економічній літературі показники, що дають змогу оцінити

якість кредитного портфеля банку, поділяють на показники ризикукредитного портфеля та показники дохідності кредитних операцій.

До групи показників, що дають змогу оцінити ризик кредит-ного портфеля можна віднести такі.

1. коефіцієнт покриття кредитного портфеля власним капіта-лом банку:

потрфельКредитнийкапіталВласнийКвк = (1)

Цей коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля з по-гляду його захищеності власним капіталом і показує, скількивласних коштів припадає на одну гривню виданих кредитів;

2. коефіцієнт якості кредитного портфеля:

портфельКредтнийопераційкредитнихвід витратможливихпокриттядляРезервКяк = (2)

Коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля з позиціїризиковості та показує частку класифікованих кредитів за рівнемризику в загальній сумі кредитного портфеля банку;

329

3. коефіцієнт покриття класифікованих кредитів власним ка-піталом банку:

капіталВласнийопераційкредитнихвід витратможливихпокриттядляРезервКпвк = (3)

Цей коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля бан-ку з погляду його захищеності власним капіталом банку;

4. коефіцієнт проблемних кредитів показує частку проблем-них кредитів у кредитному портфелі банку:

потрфельКредитнийкредитиПроблемніКпк = . (4)

Цей коефіцієнт характеризує частку проблемних кредитів узагальній сумі кредитного портфеля. Збільшення темпів зростан-ня значень цього показника свідчить про збільшення рівня кре-дитного ризику та неефективне управління кредитним портфелембанку.

До показників, що дають змогу оцінити дохідність кредитнихоперацій можна віднести такі:

1) коефіцієнт дохідності кредитного портфеля:

потрфельКредитнийбанкудохідйВідсотковиКд = . (5)

Цей коефіцієнт характеризує доходність вкладень у кредитнийпортфель і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривнівиданих кредитів. Його застосування дає змогу здійснити порів-няльний аналіз дохідності різних напрямів розміщення банківсь-ких ресурсів (наприклад, у цінні папери, лізингові операції тощо)й оптимізувати напрями їх використання, віддаючи перевагу до-хіднішим. Для розрахунку цього коефіцієнта до уваги беретьсяфактична сума доходу, отриманого від кредитних операцій. Дляточнішого розрахунку вона може бути скоригована на суму втратвід списання безнадійної заборгованості за кредитами протягоманалізованого періоду;

2) коефіцієнт прибутковості кредитних операцій:

потрфельКредитнийдохідйвідсотковиЧистийКпко = (6)

330

Цей коефіцієнт показує, скільки відсоткового прибутку припадаєна одну гривню розміщених у кредитний портфель ресурсів. Збіль-шення темпів зростання значень цього коефіцієнта порівняно з тем-пами зростання коефіцієнта дохідності кредитного портфеля свід-чить про підвищення ефективності кредитної політики банку.

Звісно, в банку не обмежуються розглянутими нами коефіціє-нтами. В банківській діяльності їх значно більше, але наведеніпоказники вважаються основними. Дані розрахунків слугуютьосновою певних висновків, які використовуються керівникамирізних рівнів управління банку.

Оцінка і аналіз структури кредитного портфеля через визна-чення ступеня його дохідності та ризику дають можливість бан-ківським установам коригувати власну кредитну політику та змі-нювати структуру кредитного портфеля. Виконання стратегічнихцілей кредитної політики банку неможливе без управління кре-дитним ризиком і забезпечення якості кредитного портфеля. Дляпідвищення ефективності кредитної діяльності банку слід звер-нути увагу на покращення кредитної політики банку, оптимізува-ти власний кредитний портфель шляхом покращення його струк-тури за допомогою зменшення частки нестандартних кредитів;внести обмеження щодо концентрації кредитного портфеля; про-водити періодичну та повну перевірку кредитної документації,що дає достовірну інформацію про поточний стан клієнта та пер-спективи його розвитку; удосконалити навички персоналу банкуіз роботи щодо ефективного контролю та аудіювання кредитногопроцесу.


1. Про порядок регулювання діяльності банків в Україні : Інструк-ція, затверджена Постановою НБУ від28.08.2001 р. № 368.

2. Аналіз банківської діяльності: підручник / [Герасимович А. М.,Алексеєнко М. Д., Парасій-Вергуненко І. М. та ін.] ; pа ред. Герасимо-вичаА. М. — К.: КНЕУ, 2008.

2. Дзюблюк О.В. Механізм забезпечення якості кредитного портфеляй управління кредитним ризиком банку в період кризових явищ в еко-номіці / О.В. Дзюблюк // Журнал європейської економіки. — 2010. —№ 9. — С. 108–124.

3. Говоруха С. Підходи до визначення поняття «кредитного портфе-лю» та аналіз його характеристик / С. Говоруха // Вісник Львівськогоуніверситету. — 2010. — № 39. — С. 125—127.

4. Пірог В. В. Оцінювання якості кредитного портфеля банків з ура-хуванням виконання економічних нормативів НБУ / В. В. Пірог // Нау-ковий вісник НЛТУ України. — 2011. — Вип. 21.18. — С. 228–235.

331

Руденко О.О., cтудент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Примаченко О.Л., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ПРОБЛЕМИ АНАЛІЗУФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

Ключовою проблемою багатьох вітчизняних підприємств єпідвищення ефективності їх функціонування і забезпечення еко-номічного зростання в умовах посилення конкуренції як на внут-рішньому, так і на зовнішньому ринках. Інструментом подоланнявказаної проблеми є фінансовий аналіз, який покликаний іденти-фікувати зміни фінансових результатів, контролювати відношен-ня фінансових показників підприємства та його головних конку-рентів, визначати загрозу банкрутства, ризиків капіталовкладень,а також орієнтувати на вирішення ряду інших аспектів покра-щення фінансово-господарської діяльності з метою довгостроко-вого планування розвитку та прийняття відповідних управлінсь-ких рішень.

Варто зазначити, що все ще не вирішеними залишаються пи-тання щодо систематизації і способів обчислення показників фі-нансового стану, адаптації та визначення доцільності застосуван-ня закордонних методик аналізу для вітчизняних підприємств,ідентифікації факторів впливу на показники фінансового стану якоснови такого аналізу, а також необхідності уніфікації стандартіваналізу за відповідними чітко визначеними принципами та ін.Усе це вказує на необхідність подальших досліджень проблеманалізу фінансового стану підприємств. Вихідною категорією,яка визначає сутність аналізу фінансового стану та його функціо-нальну роль у процесі здійснення фінансово-господарської діяль-ності, є категорія «фінансовий стан». Саме підходи до її розумін-ня закладають засади для визначення сутнісних рис та обґру-нтування методичних підходів до аналізу [1, с. 19].

В економічній літературі існує багато визначень «фінансовогостану підприємства». Їх систематизація дає підстави говоритипро те, що у найзагальнішому вигляді під фінансовим станом ва-рто розуміти результат взаємодії всіх елементів системи фінансо-вих відносин підприємства, який визначається сукупністю виро-бничо-господарських чинників, а також характеризується систе-

332

мою показників, що відображають наявність, способи формуван-ня, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Тобто, фінансовий стан — це одна з найважливіших характе-ристик діяльності підприємства, яка у своїй основі містить дина-мічні, повторювані, часто нерівномірні процеси руху фінансовихресурсів. Тому метою оцінки фінансового стану підприємства єпошук резервів підвищення ефективності їх формування, розмі-щення і використання.

Використання того чи того методичного підходу, об’єк-тивність отриманих даних залежать від низки зовнішніх і внут-рішніх факторів. Серед основних факторів, які чинять вплив на їхзастосування варто відзначити національні відмінності у станіекономічного розвитку (стійкості економічної системи), стабіль-ності законодавства, можливостях інтерпретації даних, нормати-вах для порівняння у процесі аналізу, необхідності доповненнянеформалізованих методів формалізованими тощо.

Ще одну групу проблем становить пошук оптимальних при-йомів щодо застосування даних методик, оскільки вони мають яксвої переваги, так і недоліки: горизонтальний аналіз, вертикаль-ний аналіз, трендовий аналіз, метод фінансових, порівняльнийаналіз, факторний аналіз [3, с. 167].

Не зважаючи на те, що усі прийоми мають значну кількістьнедоліків, серед основних варто відзначити те, що при проведен-ні аналізу фінансового стану українські підприємства стикаютьсяз проблемою, пов’язаною із нестабільністю економіки. У зв’язкуз нестабільністю національної валюти, в умовах постійної зміниінформації багато фінансово-економічних показників, розрахова-них на певний час, повністю втрачають свою цінність для аналі-зу, тобто в результаті проведення аналізу не можна стверджуватипро його достовірність та актуальність. Ще одним негативниммоментом здійснення аналізу показників фінансового стану до-слідники визначають нерозвиненість фондового ринку, де б обе-ртались акції акціонерних підприємств, і по яким можна було бсудити про положення емітентів, їх фінансовий стан і розвиток.Крім того, нестабільність законодавчої бази (фінансового, подат-кового права) також ускладнює проведення аналізу фінансовогостану підприємства.

Отже, у таких умовах доцільно рекомендувати з метою подо-лання проблем, пов’язаних як із застосуванням методичних під-ходів, прийомів фінансового аналізу, так і покрашення організа-ції його здійснення суб’єктами господарювання: проводити кіль-ка разів на рік оцінку найважливіших показників фінансового

333

стану підприємства (індивідуальний підхід до визначення найго-ловніших показників); розробляти нові методи оцінки фінансово-го стану, а також способи покращення фінансового стану, підви-щення платоспроможності і ліквідності, зокрема комплексногохарактеру нормалізувати, стабілізувати, привести до міжнарод-них норм фінансове та податкове законодавство; удосконалюватиінформаційно-методичне забезпечення аналізу та уніфікуватиметодики форм фінансової звітності, що дозволить підвищити їїаналітичні можливості та реальність оцінки майна; адаптуватизакордонні методики аналізу фінансового стану, що на сьогодні-шній день виступають основними у процесі його здійснення, досоціально-економічних умов і практики господарювання суб’єк-тів національного господарства; проводити методичні семінаридля осіб, відповідальних за здійснення аналізу фінансового стануз метою формування мотиваційних аспектів його удосконаленнята підвищення рівня кваліфікації тощо.

Література1. Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого

підприємства / Грачова Р. // Дебет-Кредит. — 2012. — № 34. — С. 18–27.2. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господа-

рювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано МОН У /Попович П.Я. —Тернопіль, 2011. — 456 с.

3. Стеців І.І. Проблеми формування інформації щодо фінансовогостану підприємства / Стеців І.І., І.С. Пігура // Науковий вісник. — 2011.— № 16 — С. 167–170.

4. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз підприємств / Коро-бов М.Я. — К., 2012. — 378 с.

Фесенкова М.О., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 « Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Кузьмінська О.Е., к.е.н.,професор кафедри обліку в кредитнихі бюджетних установах та економічного аналізу

ПРОБЛЕМИ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІМАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Одним з свідоцтв економічного відродження країни є ство-рення нових робочих місць. В умовах економічної кризи в Украї-ні таке явище під силу тільки підприємствам малого і середньогобізнесу.

334

Внаслідок зростання значення таких підприємств в економіцікраїни розроблені державні програми підтримки малого бізнесу,запропоновані сприятливі варіанти оподаткування і максималь-ного спрощення ведення бухгалтерського обліку.

Для будь-якого підприємства важлива розробка заходів щодоефективного аналізу діяльності кожного окремого підприємствамалого бізнесу, тому правильний підхід до цього питання та ви-бір найраціональнішої форми обліку є головним напрямком ро-боти підприємства.

Головна перевага малого бізнесу — сукупність форм і методівпристосування до змін на глобальному ринку: здатність реагува-ти на зміни як наслідок невеликого обсягу виробництва та обме-жених ресурсів, вразливість порівняно з великими компаніями;заповнення прогалин в економіці внаслідок неможливості засто-сування ефекту масштабу у виробництві та збуті, що має багато-рівневий характер; головне джерело новацій як результат вільні-ших організаційних умов на малих підприємствах, індивідуалі-зації підходу в розробленнях.

У бухгалтерському обліку й аналізі фінансових результатів ді-яльності малих підприємств виникають ключові проблемні пи-тання, а саме:

⎯ складність застосування окремих П(С)БО та формуванняоблікової політики малого підприємства;

⎯ надмірна складність методик обліку витрат для підпри-ємств малого бізнесу;

⎯ недосконалість спрощеного Плану рахунків, регістрів бух-галтерського обліку для малих підприємств;

⎯ неадекватність форм фінансової звітності різних за розміром,обсягом і видами діяльності підприємств сфери малого бізнесу;

⎯ відсутність єдиної комплексної методики проведення ана-лізу фінансових результатів діяльності малих підприємств.

Основним питанням організації обліку на підприємствах ма-лого бізнесу є створення надійної та достовірної системи отри-мання інформації, яка б давала можливість ефективного здійс-нення управління суб’єкта малого підприємництва та отриманняприбутку від його діяльності.

Основні причини гальмування розвитку малого підприємниц-тва в Україні:

— неопрацьованість законодавства як з питань розвитку мало-го підприємництва, так і підприємництва в цілому;

— високі податки, що змушує деяких суб’єктів малого та се-реднього підприємництва йти в тіньову економіку;

335

— недостатня державна фінансова-кредитна і майнова під-тримка малих підприємств;

— відсутність дійового механізму реалізації державної полі-тики щодо підтримки малого бізнесу;

— недосконалість системи обліку та статистичної звітностімалих підприємств;

Можна запропонувати такі напрями вирішення системнихпроблем розвитку малого підприємництва:

1. Сприяти формуванню сприятливого підприємницького клі-мату:

а) привести чинні нормативно-правові акти місцевих держав-них адміністрацій та органів місцевого самоврядування у відпо-відність до принципів державної регуляторної політики;

б) розробити механізм часткового відшкодування з місцевихбюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єк-тами малого та середнього підприємництва для реалізації інвес-тиційних проектів;

в) сформувати регіональні бази даних щодо інвестиційнихпропозицій малих підприємств (особливу увагу слід звернути нарозповсюдження інформації серед іноземних інвесторів).

2. Для створення нових робочих місць і скорочення безробіттята стимулювання розвитку підприємництва місцевій владі необ-хідно:

а) сприяти самозайнятості безробітних шляхом надання їм од-норазової грошової допомоги для започаткування власної підпри-ємницької діяльності. Для отримання такої допомоги безробітніповинні представити бізнес-план для вирішення актуальних нарегіональному рівні проблем;

б) при перепідготовці та підвищенні кваліфікації безробітнихособливу увагу слід приділяти професіям, що не тільки користу-ються попитом на ринку праці, але й дають змогу започаткувативласну справу;

в) проводити семінари та курси підвищення кваліфікації длявсіх бажаючих розпочати підприємницьку діяльність.

3. Стимулювати проведення регіональних конкурсів (тендерів)щодо закупівлі товарів і надання послуг малими підприємствамиза кошти державних і місцевих бюджетів, а також участь підпри-ємців у виконанні регіональних замовлень.

336

Розділ 4ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙУ БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ, АНАЛІЗІ ТА АУДИТІ

Авраменко В.О., студентка ОЕФ, 6 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н,доцент кафедри аудиту

ПРИКЛАДНІ ПРОГРАМНІ РІШЕННЯ: ОСОБЛИВОСТІВИКОРИСТАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Діяльність будь-якого підприємства супроводжується розраху-нковими операціями через установу банку в готівковій і безготів-ковій формах. На сьогодні питома вага останніх постійно зростає.Облік грошових коштів на поточних рахунках у банку є доситьважливою, оскільки від достовірності, точності та оперативності їхобліку залежить уся господарська діяльність підприємства.

Застосування сучасних інформаційних технологій передба-чає вдосконалення методологічних засад бухгалтерського облі-ку, і, як наслідок, поліпшення якості економічної інформації длязабезпечення управління підприємством. Ці зміни зумовленітим, змінюються способи обробки даних, при яких забезпечу-ється різна швидкість надання звітної інформації. У різних сис-темах бухгалтерського обліку (від паперової до комп’ютерної)вона досягається, як правило, раціональною організацією облі-кових даних, одноразовим їх отриманням і передачею за всіманапрямками.

Розмаїття програмних продуктів (ПП), що реалізуються на ін-формаційному ринку України, відрізняється один від одного тим,що одні з них краще підходять для малих, середніх чи великихпідприємств, обслуговують комерційну діяльність чи бюджетнусферу тощо. Програми для автоматизації малої бухгалтерії («Ін-фо-бухгалтер», «1С», «Skat») порівняно простіші у впровадженні,проте вони, як правило, не містять автоматичних функцій, що до-зволяють вести бухгалтерію з урахуванням усіх нюансів.

337

ПП для автоматизації великої бухгалтерії дозволяють автома-тично вести всі можливі бухгалтерські операції, являють собоюне одну окрему програму, а набір сумісних модулів, кожен з якихвідповідає тому чи тому розділу бухгалтерського обліку. При-кладами таких програм є «Бест», «Парус», «RS-balance», програ-ми СКБ «Контур» і «Бонус», система «Галактика».

Переважна більшість відомих бухгалтерських програм маютьверсії для DOS і для Windows. Версії програм, призначені дляWindows, завжди трохи дорожче, ніж для DOS, але їх перевагисторицею покривають націнку. Крім того, для роботи підWindows необхідні більш потужні комп’ютери і якщо Windowsне встановлено, його доведеться встановити.

Для роботи бухгалтерії в режимі реального часу використо-вують мережеві прикладні програмні рішення. Якщо працювати вавтоматизованій бухгалтерії будуть кілька працівників на кількохкомп’ютерах, то комп’ютери обов’язково повинні бути об’єднанів мережу щоб проводки, що вводяться всіма бухгалтерами, по-трапляли в один загальний журнал. Усі поширені зараз програмимають мережеві версії, які стоять трохи дорожче немережевих.Робота програми з автоматизації великої бухгалтерії взагалі не-мислима в немережевим режимі.

Запровадження автоматизованої форми обліку потребує знач-ної підготовчої роботи: створення (придбання) програмного за-безпечення; навчання облікових працівників; уточнення графікудокументообороту; введення залишків за попередній період;створення довідників нормативно-довідкової інформації та інше.

Одним із шляхів вирішення інформаційних проблем на підпри-ємстві є створення автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалі-стів, у тому числі бухгалтера, в автоматизованій системі управління.Отже, комп’ютеризація суттєво змінює процес організації роботиоблікового апарату. Обліковий процес в умовах використання АРМбухгалтера організується як ланцюжок взаємопов’язаних робочихмісць, у яку включаються робочі місця бухгалтера й інших праців-ників, зв’язаних з організацією бухгалтерського обліку.

Сучасні засоби обчислювальної техніки, включаючи пристроїзбору, виміру, реєстрації, передачі, нагромадження інформації вринкових умовах, дозволяють автоматично одержати всю пер-винну інформацію про господарські операції, що відбуваються,процесах і явищах. На сучасному етапі з’явилися умови для ав-томатичного сприйняття і реєстрації первинних даних на ком-п’ютерній техніці, що забезпечують швидке введення первинноїінформації й обробку її на великих швидкостях.

338

Література1. Івахненков С.В. Сучасні інформаційні технології управління під-

приємством та бухгалтерія: проблеми і виклики // Бухгалтерський облікі аудит: Науково-практичний журнал — К., 2006. — № 4. — С. 52–58.

2. Івахненков С.В. Упровадження програмного забезпечення облікуі контролю // Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний жур-нал. — К., 2007. — № 2. — С. 56–62.

Бакун О. В., студент, ОЕФ 4 курс,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Матієнко-Зубенко І. І., к. е. н.,доцент кафедри аудиту

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХТЕХНОЛОГІЙ У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

Сьогодні не можливо уявити будь-яку сферу діяльності люди-ни без використання сучасних інформаційних технологій. Основ-ний акцент робиться на віддаленій обробці даних, спільному ви-користанні обчислювальних ресурсів тощо. Останнім досягнен-ням у цьому напрямку є так звані хмари, хмарні обчислення тахмарні технології.

В економіці використання хмарних технологій сприяютьотриманню засобами мережі Інтернет доступу до обчислюваль-них потужностей і необхідного дискового простору. В такому ра-зі користувач не повинен створювати власну обчислювальну ме-режу, що уможливлює скорочення витрат на утримання ІТ-структури підприємства. Наприклад, користувачу немає потребив розгортанні на підприємстві апаратного і програмного забезпе-чення відповідного рівня і профілю оскільки він має доступ доготового сервісу провайдера, власника хмари.

Основними категоріями «хмарних» обчислень є: інформаційнітехнології як послуга (IT as а service, ITaaS) та програмне забез-печення (ПЗ) як послуга (Software as а Service, SааS) [5]. «Хмар-ні» технології, зокрема, бухгалтерські SaaS-рішення, набуваютьвсе більшої популярності в Україні.

До найвідоміших зарубіжних розробок хмарних облікових си-стем відносяться Xero, Kashoo, «Моё дело», «Эльба». Зараз вУкраїні наявні власні Saas-сервіси для бухгалтерії. Це — Flp.ua,

339

«Где деньги», WebЗвіт, БухСофт [3]. Вітчизняні стартапи пропо-нують клієнтам онлайн-рішення локальних облікових задач, що єзручним для малого і середнього бізнесу. Перенесення ERP-систем у хмари є нелегким процесом, оскільки такі системи яв-ляють собою складні комплекси програм.

Бухгалтерська система «Бухсофт», яка пропонує роботу ухмарах з сервісом «Бухсофт-онлайн», містить такі онлайн-модулі: «Торгівля й послуги» — для автоматизації складсько-го й оперативного обліку; «Бухгалтерія» — для автоматизаціїбухгалтерського і/або податкового обліку; «Зарплата й кадри»— для автоматизації кадрового обліку та нарахування заро-бітної плати; «Підготовка звітності», «Тестування звітності»та ін.

Корпорація «ПАРУС» пропонує користувачам «хмарну» роз-робку «jПарус», яка орієнтована на підвищення ефективностіуправління та мінімізацію сукупної вартості володіння IТ (TCO,Total cost of ownership). Перевагою «хмарної» платформи «Па-рус» є можливість роботи в середовищі вільно розповсюджува-ного ПЗ, призначена для автоматизації управління підприємст-вом загалом і ведення бухгалтерського обліку зокрема на основівикористання саме хмарних обчислень [1]. Використовуючи да-не програмне забезпечення, у системі управління автотранспор-том можна вести оформлення, облік і обробку дорожніх листів,облік витрат пального, облік технічного обслуговування і ремо-нтів, облік наданих послуг і виконаних робіт у розрізі замовни-ків тощо.

Хмарний сервіс «iFin» дозволяє, крім підготовки і подачі звіт-ності, вести складський облік, автоматизований облік у карткахпрацівників (розрахунок заробітної плати, відпускних, лікарня-них і податків через персональний календар), а також пакетнестворення різного роду бухгалтерських документів з автоматич-ним заповненням [2].

Фірма «1С» також реалізує відповідні переваги хмарних тех-нологій у своїх розробках. Мова йде про віддалене підключеннячерез веб-інтерфейс територіально-розподілених підрозділів досистеми «1С: Консолідація 8», а також функції колективної робо-ти над документами та віддаленого доступу через Інтернет до нихза допомогою спеціалізованої системи «1С:Документооборот 8». Задопомогою програмних продуктів фірми «1С» (версія 8) можнаформувати і надавати й електронну звітність засобами мережі Ін-тернет. Зазначені сервіси можна використовувати в обліку для рі-зних цілей. Наприклад, для організації централізованих тимчасо-

340

вих чи постійних архівів електронних оригінальних документів;створення постійного сховища необхідної в роботі інформації;створення табличних документів для постійної оперативної кон-солідації певної облікової інформації. Цікавим моментом у вико-ристанні хмарних технологій є можливість навчання майбутніхкористувачів роботі з різними бізнес-додатками за допомогоюрозташованих у хмарі демо-версій користувацького програмногозабезпечення.

Узагальнюючи зазначене, можна відзначити, що перевагихмарних технологій полягають у такому: зменшуються витратина закупівлю серверного обладнання, апаратних і програмнихрішень; можливі оперативні змінити конфігурації корпоративноїIT-інфраструктури залежно від поточних потреб; висока доступ-ність системи з будь-якого місця за наявності мережі Інтернет.Однак є і недоліки у використанні он-лайн серверів, а саме зале-жність від наявності мережі Інтернет, не надійність зберіганняданих (із-за недосконалої вітчизняної законодавчої бази), відсут-ність можливості самостійно конфігурувати потужності облад-нання.

Отже, хмарні технології мають значні перспективи викорис-тання в обліку. Є нагальна потреба у розробці детальних методикзастосування хмар і віртуальних робочих місць для вирішенняконкретних облікових задач, створення віртуальних офісів з від-повідними централізованими сховищами первинної і звітної до-кументації тощо.

Література1. Парус — облачная платформа [Електронний ресурс]. — Режим

доступу: http://j.parus.ua/ua/main/.2. Харченко А. 5 сервисов для ведения домашней и предпринимате-

льской бухгалтерии в Украине [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу:http://ain.ua/2013/01/25/109542. — Заголовок з екрану.

3. Облачный феномен онлайн бухгалтерии [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.elzvit.org.ua/news/svejie-glavnye-novosti-sobytiya-nalogovoy-slujby-ukrainy/облачный-феномен-онлайн-бухгалтерии/. — Заголовок з екрану.

4. Хмарні обчислення / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Хмарні_обчислення. — Заголовок з екрану.

5. Cloud computing: реалії і перспективи. [Електронний ресурс] Режимдоступу http://gendocs.ru/v15391/cloud_computing_реалії_і_перспективи

341

Борщенко А.О., студентка ОЕФ, 4 курсу,6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

СУЧАСНИЙ ДОСВІД АВТОМАТИЗАЦІЇОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Впровадження інформаційних систем фінансово-економічногохарактеру є необхідною умовою успішного функціонування під-приємства в сучасних умовах.

Ведення обліку праці, нарахування та виплати заробітноїплати є важливим елементом системи обліку та управління під-приємством, оскільки, з одного боку, допомагає визначити сумувитрат підприємства на оплату праці і відповідно визначити фак-тичну собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт інаданих послуг, з іншого боку, дозволяє максимально ефектив-но використовувати наявні трудові ресурси підприємства [2,c. 261].

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, уста-новлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, премію-вання. Урахування праці і заробітної плати — один із найважливі-ших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оператив-них даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників,витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Для автоматизації обліку нарахування заробітної плати розро-блена значна кількість спеціалізованих модулів у рамках прикла-дних бухгалтерських пакетів (наприклад, «Парус», «Галактика»,«1С: Підприємство») [1, с. 248].

Повну автоматизацію роботи бухгалтерів, а також табельниківзабезпечує модуль Заробітна плата системи «Галактика». Він при-значений для автоматизації облікових і обчислювальних процедур,пов’язаних з оплатою праці персоналу підприємств, за погодинної івідрядної форм оплати праці. У «Галактиці», програмний модуль«Зарплата» взаємодіє з модулями «Облік і управління кадрами» та«Документообіг». У відділі кадрів формуються особові справи,штатний розпис і ведеться облік робочого часу. Розробники системи«Галактика» надають користувачам можливість за потреби само-стійно вносити корективи в разі змін нормативної та законодавчоїбази (зміна мінімальної заробітної плати, тарифної ставки першогорозряду, видів і ставок податків, індексації).

342

Облік праці і заробітної плати можна вести і у конфігурації«1С: Бухгалтерія для України 8.2». На багатьох невеликих фірмахна бухгалтера іноді покладають безліч додаткових обов’язків, се-ред яких і ведення кадрового обліку. У конфігурації «1С: Бух-галтерія 8.2» документообіг розділів кадрового обліку та облікуоплати праці пов’язані: кадрові дані є підґрунтям обліку оплатипраці [3, с. 346]. У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.2» можна вес-ти повноцінний кадровий облік.

У табл. 1 наведено документи, якими оформляються у про-грамі основні кадрові операції:

Таблиця 1КАДРОВІ ОПЕРАЦІЇ В ПРОГРАМІ «1С:БУХГАЛТЕРІЯ 8.2»

Операція Документ «1С:Бухгалтерський облік для України 8.2»

Реєстрація новихпрацівників

«Прийом на роботу в організацію» — призна-чений для налаштування ведення обліку розраху-нків із заробітної плати. Не формує проводок убухгалтерському обліку, але в ньому задаютьсянастройки ведення обліку розрахунків за заробіт-ною платою

Переведення працівни-ка до іншого підрозді-лу, зміна посади, змінатабельного номера, змі-на розміру нарахуваннязарплати

«Кадрове переміщення організацій» —призна-чений для налаштування або зміни настройок ве-дення обліку розрахунків із заробітної плати. Неформує проводок у бухгалтерському обліку, але вньому задаються або змінюються настройки ве-дення обліку розрахунків за заробітною платою

Відрядженняпрацівників

«Відрядження організацій» — використовуєтьсядля друкування бланка посвідчення про відря-дження. Не формує проводок у бухгалтерськомуобліку

Звільненняз організації

«Звільнення з організацій» — реєструє звіль-нення працівників та припиняє щодо працівникарозрахунки по заробітній платі. Не формує про-водок у бухгалтерському обліку

Програма дозволяє автоматично нараховувати зарплату спів-робітникам за погодинною тарифною ставкою і проводити індек-сацію. Вручну можна додавати будь-які нові нарахування, алещодо них необхідно вводити вже розраховані суми нарахувань(утримань). Нарахування ведуться за відпрацьованим часом, за-значеним у документах. Алгоритм виплати зарплати дозволяєоформляти перерахування коштів на банківські рахунки та про-водити виплату через касу. У системі здійснюється настроювання

343

відображення нарахувань (утримань), відображення витрат наоплату праці, нарахувань внесків до соціальних фондів у бухгал-терському та податковому обліку, які розраховуються автомати-чно. З 03.08.2014 року запроваджено утримання військового збо-ру із заробітної плати. У документах нарахувань оплати спів-робітникам передбачена можливість введення будь-яких нараху-вань і вручну. Після закінчення звітного періоду можна автома-тично сформувати регламентовані звіти щодо фізичних осіб, зві-ти до фондів, статистичну звітність [3, c. 346].

Отже, слід зробити висновок, що питання нарахування заробі-тної плати займає особливе місце в роботі бухгалтерії кожногопідприємства. Для повного, ефективного та систематичного облі-ку нарахування заробітної плати на підприємстві є досить значнакількість спеціалізованих програмних продуктів, які постійнопоповнюються у розвиваються. Але використання будь-яких про-грамних засобів вимагає від бухгалтера підвищення кваліфікаціїта інформаційної компетенції.


1. Войтюшенко Н.М. Інформаційні системи і технології в обліку[Текст] : навч.посіб. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2009 — 340с.

2. Марченко Д.Н. Автоматизація бухгалтерського обліку як джере-ло зростання його ефективності // Актуальні проблеми економіки. —2009. — № 6. — С. 248–254.

3. Сараєва Г., Власенко Л. 1С: Бухгалтерія 8.2: доступно для бухга-лтера. — Х.: Фактор, 2011. — 528 с.

4. Офіційний сайт представництва компанії «1С» в Україні [ Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://its.1C.ua/.

Бугай О.С., студент ОЕФ, 5 курс,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н,доцент кафедри аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОБЛІКУВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

У ринкових умовах суб’єкти підприємницької діяльностіуправляють належним їм майном на основі інформації бухгал-терського обліку, тому вміла організація останнього нерідко пе-

344

ретворюється на визначальний чинник ефективного використан-ня власного капіталу, а ступінь раціональності облікового проце-су набуває першочергового значення у контексті забезпеченняуспішного розвитку підприємства. Оскільки бухгалтерський об-лік, будучи орієнтованим на практику, і сам формується під тис-ком практичних потреб, то «головне завдання бухгалтера не утому, щоб реєструвати факти та перебирати символи, а у тому,щоб вирішувати задачі, що виникають у процесі господарськоїдіяльності» [1].

Ділянка обліку власного капіталу є трудомісткою для вели-ких підприємств, зокрема і хлібопекарської галузі. Ефективно-го результату можна досягти, використовуючи сучасні інфор-маційні системи і технології обліку. Використання комп’ю-терних облікових програм дозволяє підвищити оперативністьведення обліку власного капіталу, збільшити рівень його дета-лізації, посилити контроль за достовірністю та правильністюоблікової інформації на всіх етапах її обробки. З іншого боку,комп’ютеризація ведення обліку, а саме, власного капіталу, даєзмогу зменшити трудомісткість виконання окремих операцій,усунути дублювання інформації, звільнити бухгалтера від ру-тинної розрахункової роботи [2]. Відомо, що однією з голо-вних переваг автоматизації бухгалтерського обліку на підпри-ємстві є її необмеженість у сфері аналітичного обліку, яказабезпечується за рахунок можливості автоматичної обробкита зберігання інформації усіх звітних періодів у єдиній інфор-маційній базі даних. Ця перевага полягає в можливості отри-мання аналітичної інформації в будь-якому розрізі з необхід-ним ступенем узагальнення за будь-який проміжок часу,протягом якого накопичуються облікові дані.

Більшість підприємств хлібопекарської галузі застосову-ють стандартні прикладні програмні рішення (ППР), такі, як«1С: Бухгалтерія», «ПАРУС», «Галактика» тощо, але із-заособливостей виробничого процесу конкретні суб’єкти гос-подарювання змушені замовляти автоматизацію окремих об-лікових задач, що не реалізовані в зазначених програмнихкомплексах. Однією з важливих передумов впровадженняППР є належний рівень комп’ютеризації на підприємстві і на-явність комп’ютерних мереж. Тому, їх об’єктивна оцінка єпершочерговим заходом при впровадженні програмного про-дукту.

Варто зауважити, що якість процесу автоматизації також за-лежить і від методологічних засад та облікової політики, наявно-

345

сті на підприємстві добре організованої системи обліку. Не меншважливим є узгодженість ведення бухгалтерського обліку з вимо-гами чинного законодавства, дотримання положень (стандартів)обліку і практичне їх впровадження.

ПАТ «Київхліб» для ведення бухгалтерського обліку вико-ристовує програмне забезпечення «1С:Бухгалтерія». У 2013році на замовлення ПАТ даний програмний продукт був удо-сконалений з урахуванням специфіки ведення обліку хлібопе-карської галузі. На підприємстві розроблене положення «Роз-ширена аналітика обліку витрат (РАОВ)», яке забезпечує кон-троль правильності ведення документообігу в розрізі користу-вачів і видів витрат. Даний контроль дозволяє виключити по-милки користувачів до та після проведення документу «Розра-хунок собівартості».

Слід виокремити також проблему дооцінки (уцінки) капі-талу, оскільки проведення переоцінки активів є непростим ібагаторівневим процесом, складність якого полягає в потребідосить трудомістких розрахунків на усіх етапах його здійс-нення: від обґрунтованості прийнятого рішення про прове-дення переоцінки до визначення її кінцевих результатів. Важ-ливим моментом є автоматизація розрахунків переоцінки, якуможна здійснити, використовуючи навіть програму MicrosoftEXCEL. Але самого Microsoft EXCEL не достатньо для пов-ноцінного ведення обліку на підприємствах, аналогічних ПАТ«Київхліб».

Отже, застосування сучасних інформаційних технологій в об-ліку на підприємствах хлібопекарської галузі сприятиме своєчас-ному та якісному прийняттю управлінських рішень завдякишвидкому обробленню інформації, зокрема, щодо формування тавикористання всіх складових власного капіталу.


1. Островерха Р.Е. Шляхи вдосконалення організації обліку основ-них засобів / Островерха Р.Е. // Науковий вісник Національного універ-ситету ДПС України (економіка, право). — 2009 р. № 4(47). —С. 133–140.

2. Клименко О. В. Інформаційні системи і технології в обліку: навч.посіб. / О. В. Клименко — К. : Центр учбової літератури, 2008. —320 с.

346

Васько А.Ю., студентка ОЕФ, 4-курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНИХ ПРОГРАМДЛЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

У наш час інформаційних технологій складно уявити собі фу-нкціонування якого-небудь підприємства без комп’ютеризаціїосновних процесів. Усе більше роботи і функцій сучасні фахівцінамагаються перекласти на комп’ютер, і наданий момент можнасміливо стверджувати, що комп’ютерні технології міцно увійшлив наше життя. Не є винятком і бухгалтерія.

Сучасні бухгалтерські програми допомагають уникати помилокв обліку, економити робочий час, створювати нові можливості ваналітичній роботі організацій, а так само оперативно отримувативсю потрібну інформацію для виконання поставлених завдань.

До сучасної програми бухгалтерського обліку висуваютьсятакі загальні вимоги:

— програма повинна підходити до існуючої на підприємствісистеми бухгалтерського обліку;

— зобов’язана відповідати сучасним вимогам і забезпечуватиотримання всієї необхідної для цілей управління інформації;

— мати в наявності функції, що відповідають профілю фірми,специфіці її роботи;

— реалізовувати достатній рівень аналітичного обліку;— забезпечувати автоматизацію формування проводок і вико-

нання розрахунків, складання зведень, звітів, а також формуван-ня первинних документів, що набагато підвищує ефективністьведення первинного обліку та полегшує працю бухгалтера [2, с.485].

У даний час на світовому ринку програмного забезпеченнябухгалтерського обліку пропонується безліч програм різних ви-робників. Серед Західних розробок найвідомішими є: Baan ERP,Oracle Application Axapta4.0, SyteLine, mySAP Business Suite,Maconomy, MFG/PRO, Microsoft Dynamics AX/NAV, iScala,Oracle E-Business Suite та ін. Такими бухгалтерськими програма-ми в більшості випадків користуються ті компанії, яким необхід-но вести облік за міжнародними стандартами і регулярно готува-

347

ти відповідні звіти. До цієї категорії відносяться різні регіональнівідділення іноземних компаній, спільні підприємства та фіpми,що виконують закордонні замовлення. Вони користуються ком-плексними корпоративними сиcтемами, тобто ERP-системами.Так, наприклад програмне рішення Baan (США) в Україні вико-ристовують ВАТ «Гідросила», ВАТ «Червона зірка», ТОВ»АВМАмпер». Клієнтами SAP, німецької компанії-розробника, в Укра-їні є Жидачівський ЦПК, Чорнобильська АЕС, Міненерго Украї-ни, комбінат «Азовсталь» та інші.

Серед переваг ERP-систем можна виділити можливість скоро-тити і уніфікувати використовуване апаратне забезпечення за ра-хунок технології «клієнт-сервер» і інтеграції інформаційної сис-теми, уніфікації процесів у групах компаній і даних про кадровіресурси, скорочення чисельності персоналу тощо. Ці корпорати-вні системи мають високу надійність при використанні, привпровадженні програмних продуктів надається можливість ква-ліфікованого сервісного обслуговування та автоматичного онов-лення програмного продукту через Інтернет мережу [3, с. 480].

У той же час ERP-системам властива і низка недоліків. У пе-ршу чергу — це висока складність і висока ціна впровадження. Єдостатня кількість прикладів подвоєння бюджету на впроваджен-ня ERP, але немає прикладів їх швидкої окупності: позитивні ре-зультати переходу на ERP починають виявлятися в середньомучерез 2 роки після впровадження.

Крім того, ERP-системи не завжди дозволяють використову-вати компоненти різних виробників, ставлячи компанію у залеж-ність від єдиного постачальника рішень. А такі програмні проду-кти, як Microsoft Dynamics AX/NAV та OracleE-Business Suite,дуже важко адаптувати до законодавства України.

Оскільки не кожне підприємство має достатньо ресурсів длявпровадження таких систем, то використовуються системи російсь-ких розробників: «1С: Підприємство 8», «Парус», «Галактика»,«Флагман» тощо, що наближені до стандарту ERP і включають різ-номанітні засоби для комп’ютеризації бухгалтерського обліку,управління персоналом, організації документообігу, комп’юте-ризації складського обліку, фінансового аналізу, бізнес-планування,технологічної підтримки виробництва тощо. Впровадження та об-слуговування цих програм має нижчу (порівняно з західними роз-робками) вартість, яка, додатково, може бути знижена за рахунокзамовлення та інсталяції версії з обмеженою функціональністю (цеможе бути корисним для роздрібних підприємств середнього розмі-ру). Програми мають порівняно високу надійність (рідко дають збої

348

при користуванні та дозволяють обмежити доступ до конфіденцій-них даних), мають простий дебагер, а тому досить легко перенала-годжуються та модернізуються [4, с. 207].

Отже, необхідність використання зарубіжних програмних за-собів на українських підприємствах обумовлюється потребоюуправління виробничими процесами в умовах інфляції та жорс-токого пресингу, а ефективний вибір і їх впровадження сприяютьосмисленню діяльності підприємства, розумінню шляхів йогодинамічного розвитку, гнучкому управлінню в складних умовах,що постійно змінюються.


1. Інформаційні системи і технології на підприємствах: підручник /В.Л. Плескач, Т.Г. Затонацька. — К. : Знання, 2011. — 718, [2] с.

2. Макарова Л. М. Использование зарубежных программ для авто-матизации учетных работ на отечественных предприятиях [Текст] / Л.М. Макарова, Е. Н. Душутина // Молодой ученый. — 2014. — № 2. —С. 485–488.

3. Селдушова А. В., Макарова Л. М. Проблемы внедрения корпора-тивных информационных систем отечественных и зарубежных произ-водителей / XLI Огаревские чтения: материалы науч. конф.: в 3 ч. —Саранск: Изд-во Морд. ун-та, 2013. — С. 480–485.

4. Сопко В. Інформаційні технології в організації облікового проце-су // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — №1. — С. 205–211.

Дуван С.М., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

ЕКСПЕРТНІ СИСТЕМИ ЯК НАПРЯМУ ГАЛУЗІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПРОЦЕСІ

ОБРОБКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Сьогодні в Україні спостерігаються тенденції стрімкого засто-сування інформаційних технологій у всіх сферах суспільно-еко-номічного середовища.

Особливо швидкими темпами розвиваються інформаційнітехнології бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту. Будь-якийбухгалтер-практик працює на комп’ютері та не уявляє без ньогосвоєї професійної діяльності.

349

Метою мого дослідження є розгляд експертних систем у роз-різі штучного інтелекту як ще більшої автоматизації інформацій-них систем в обліку, аналізі та внутрішньому аудиті, та з’ясу-вання наслідків цього процесу.

Експертні системи — це програми для комп’ютерів, що аку-мулюють знання фахівців-експертів у конкретних предметнихсферах, які призначені для отримання прийнятних рішень у про-цесі обробки інформації. Експертні системи трансформують до-свід експертів у форму евристичних правил і призначені для кон-сультацій менш кваліфікованих фахівців [2].

Головною перевагою експертних систем є можливість нако-пичення знань і збереження їх тривалий час. На відміну від лю-дини до будь-якої інформації експертні системи підходять об’єк-тивно, що покращує якість проведеної експертизи. При вирішен-ні завдань, що вимагають обробки великого обсягу знань, мож-ливість виникнення помилки дуже мала. І це є дуже важливоюперевагою їх застосування в обліку, адже, дана галузь потребуєточності та уважності, що не завжди може забезпечити такийчинник як людський фактор. Від ефективного ведення обліку напідприємстві залежить його подальша успішна діяльність [1].

Сучасна концепція використання експертних систем зводить-ся до того, що їх модулі мають застосовуватися всередині при-кладних бухгалтерських програм, допомагаючи людині-профе-сіоналу або керівникові вивчати проблему, але робити остаточ-ний вибір або розв’язувати проблему самостійно такі системи неповинні. Тому, що експертні системи дають поради, проводятьаналіз, виконують класифікацію, дають консультації і ставлятьдіагноз. Вони орієнтовані на вирішення завдань, але остаточнерішення щодо розв’язання конкретної проблеми повинні прийма-ти спеціалісти-обліковці.

Практичне застосування штучного інтелекту в економіці за-сноване на експертних системах, що дозволяє підвищити якість ізаощадити час для прийняття рішень, а також сприяє зростаннюефективності роботи та підвищення кваліфікації фахівців.

Штучний інтелект — це штучно створена система, яка здатназнаходити рішення поставлених перед нею задач не за допомо-гою наперед заданого алгоритму, а за допомогою власного досві-ду, тобто може сама знаходити алгоритм рішення [3].

Чим більше задач може виконати інформаційна система, тимбільше у неї підстав називатись експертною системою. Появаекспертних систем ознаменувала перехід від суто теоретичноїсфери штучного інтелекту до прикладної [4].

350

Як відомо, в світі немає нічого вічного і сфера обліку з вико-ристанням бухгалтерських комп’ютерних програм не є винятком.Технічний прогрес і зростаючі потреби людини призводять дотого, що в той час як з’являються нові технології. Неймовірно,але факт: бухгалтерські програми на основі штучного інтелектустануть настільки сильними і настільки дешевими, що люди бу-дуть не в силах з ними змагатися. Такий розвиток подій вченіприпускають на 2025 рік.

Однак увесь бухгалтерський облік повністю автоматизуватинеможливо, хоча б тому, що хтось має ввести в комп’ютер дані.На підприємствах, в установах і організаціях це робитимуть лю-ди — бухгалтери. Програмне забезпечення, так як і електронназвітність, є лише інструментами, які допомагають бухгалтерамзберегти час.

Але деякі дослідники притримуються дещо іншої думки щодозмагання людського інтелекту зі штучним. Вони вважають, щолюди переможуть із тієї простої причини, що саме люди своїмрозумом створили штучний інтелект.

Отже, будь-який бухгалтер чудово розуміє, що облікові дані єосновою для проведення аналізу, тоді як дані аналізу є основою дляпроведення аудиту. Тому облікові дані мають містити в собі повнута точну інформацію, щодо економічного стану підприємства, щобзаздалегідь попередити виникнення неточностей і розбіжностей дляуспішного процвітання та ефективної роботи установи.

Об’єднання всіх видів програмних продуктів та їх окремихкомпонентів у єдину експертну систему визнано економічно ви-гідним, тому що використання експертних систем дозволяє істо-тно скоротити витрати на підготовку кваліфікованого персоналу,подальшу перевірку правильності виконаної на певному етапі їхроботи, а також зменшити час на виконання поставлених передними завдань.

Література1. Братко И. Алгоритмы искусственного интеллекта на языке

Prolog. — К.: Издательский дом «Вильямс», 2004. — 637 с.2. Джексон П. Введение в экспертные системы. — К.: Издательский

дом «Вильямс», 2001. — 622 с.3. М. Тим Джонс. Программирование искусственного интеллекта в

приложениях. — М.: ДМК Пресс. 2004. — 312 с.4. Корнеев В.В., Гареев А.Ф., Васеев С.В., Райх В.В. Бази данных.

Интеллектуальная обработка информации. — М.: Нолидж, 2000. —352 с.

351

Єгорова В.В., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИАВТОМАТИЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку важко уявити підприємство безвикористання інформаційних систем. Для якісного ведення бух-галтерського обліку підприємств, організацій чи установ необ-хідно мати доступ до інформаційних ресурсів і скоротити часовівитрати на розв’язання завдань, не пов’язаних з обліком діяльно-сті безпосередньо. В цьому випадку необхідним стає запрова-дження автоматичного контролю за виконанням роботи з доку-ментами на всіх етапах, що кардинально підвищило б якістьроботи виконавців, дало б змогу зробити терміни підготовки до-кументів прогнозованішими і керованішими.

Питанням організації обліку в умовах застосування комп’ю-терних технологій присвячені праці Ф. Бутинця, В. Завгородньо-го, С. Івахненко, М. Білуха, Т. Микитенко, Н. Задорожної та інших.

Завданнями дослідження є виявити переваги та недоліки ав-томатизації, доцільність, позитивним чи негативним є її вплив наведення бухгалтерського обліку в Україні. Перевагами автомати-зації можливо визначити те, що сучасні комп’ютерні засоби до-зволяють значно полегшити виконання завдань для бухгалтерів ізнизити трудомісткість окремих операції, зменшити кількістьпомилок при складанні первинних документів і зведених обліко-вих регістрів, терміново отримувати необхідну інформацію. А якнедоліки (особливо для малих підприємств) — високу вартістькомп’ютерного обладнання та програмного забезпечення, що незавжди може дозволити собі підприємство з невеликими обсяга-ми діяльності [2].

На ринку програмних продуктів представлено широкий спектрпрограм по автоматизації бухгалтерського обліку, найпоширені-шими з яких і найадаптованішими до української системи веденняобліку є пакети «1С:Підприємство», «Парус — Підприємство» та«Галактика». В Україні ширшого розповсюдження набула програ-ма «1С:Підприємство 8». Проте сьогодні дедалі більшої популяр-ності набуває нова версія цієї програми «1С: Підприємство 8.3.5»

352

завдяки своїм новим додатковим можливостям. Система програм«1С: Підприємство» призначена для вирішення широкого спектрузадач автоматизації обліку, які стоять перед сучасними підприємс-твами, що динамічно розвиваються. Вона є системою прикладнихрішень, побудованих за єдиними принципами і на єдиній техноло-гічній платформі: «1С: Підприємство» [4].

Автоматизація та осучаснення системи бухгалтерського обліку вУкраїні дає можливість підприємствам виходити на міжнароднийрівень, залучати більше іноземних інвестицій, особливо зараз, колиУкраїна знаходиться в стані переходу на міжнародні стандарти об-ліку, оскільки підприємства будуть в змозі задовольнити зовнішніхкористувачів повною, узагальненою, якісною інформацією, що буденайбільш точною та достовірною. Запровадження нових технологійв обліку показує, що підприємство ефективно функціонує, та керів-ництво впроваджує нові технології для того, щоб підвищити конку-рентоспроможність підприємства та вивести на вищий рівень.

Як уже зазначалось, одним з недоліків автоматизації є високавартість, але вони можуть вільно замінювати робочу силу. Аоскільки вартість інформаційних систем падає з часом, вони за-міняють робочу силу, яка історично має зростаючу вартість. Ін-формаційні системи також змінюють розміри контрактів фірм,тому що вони можуть зменшувати операційні витрати. З часомпідприємство може компенсувати витрати на переоснащення,зменшити витрати на оплату праці та, очевидно, збільшити при-буток [3]. Маленькі підприємства можуть використовувати інфо-рмаційні системи, щоб отримати частину сил і можливостей ве-ликих підприємства. Вони можуть координувати обліковий про-цес, маючи невеликий кадровий склад працівників. Великі під-приємства можуть використовувати інформаційні технології,щоб досягти частини маневреності й чутливості маленькіх [1].

Інформаційні системи можуть стати потужними інструмента-ми для створення конкурентноспроможніших і ефективніших ор-ганізацій. Вони можуть використовуватися, щоб перепроектуватиорганізації, трансформуючи їх структуру, облікову політику, ме-ханізми управління роботою, трудовими процесами. Бухгалтер-ський облік є одною з найважливіших складових управління під-приємства, тому модернізація, автоматизація його є нерозрив-ними з процесом розвитку підприємницької діяльності України вцілому. Тому процес автоматизації бухгалтерського обліку пови-нен бути організованим і регульованим науковцями, а кожне під-приємство у цих питаннях повинно спиратися на наукові знання,здобутки та досвід великих міжнародних організацій.

353


1. Аль-Джамалі, А.-М. Сфери застосування інформаційних техноло-гій / А.-М. Аль-Джамалі, О. Мацків // Всеукр. наук. конф. аспірантів тамолодих вчених, 25 березня 2014 р. : матер. конф. — Одеса: ОНЕУ,2014. — С. 49–53.

2. Казановська В. О. Удосконалення обліку в умовах автоматизова-ної обробки облікової інформації / В. О. Казановська // Фінанси Украї-ни. — 2012. — № 74. — С. 83–90.

3. Степовая Т. Г. Трансформация национальных стандартов в меж-дународные стандарты бухгалтерского учета / Т. Г. Степовая //Accounting and audit in the context of Evropean ekonomic integration:advancements and expectations : междунар. научн. конф., 5 апреля2013 г., Кишинев. — С. 7–8.

4. Огляд нової платформи «1С:Підприємство 8.3» — [Електроннийресурс] — Режим доступу: http://erp-project.com.ua/index.php/uk/novini/item/206-obzor-novoj-platformy-1s-predpriyatie-8-3http://erp-project.com.ua/index.php/uk/novini/item/206-obzor-novoj-platformy-1s-predpriyatie-8-3

Іжелюк І.М., студент ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

ПЕСПЕКТИВИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ ЗАПАСІВНА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

На сучасному етапі важливим чинником успішності не лишепідприємства, а й української економіки загалом, є автоматизаціябухгалтерського обліку, яка повинна забезпечувати процесуправління точною і оперативною інформацією. Автоматизаціяобліку запасів, зокрема, значно полегшує облікові процедури,складання фінансової звітності підприємства, а також сприяє оп-тимальності та об’єктивності отриманих показників.

Проблеми обліку виробничих запасів сучасних умовах господа-рювання підприємства набувають особливої актуальності і в зв’язкуз потребою швидкої і достовірної інформації для прийняття обґрун-тованих управлінських рішень. Процес відображення виробничихзапасів в обліку, який складався роками, не задовольняє інформаці-єю управлінський персонал. Тому сьогодні важливим є вирішенняпитання пристосування сучасної системи обліку виробничих запасів

354

на підприємствах до вимог оптимізації оперативності та достовір-ності надання інформації для потреб менеджменту з метою раціона-лізації управління оборотними активами та підвищення ефективно-сті діяльності суб’єктів господарювання в цілому [3].

Раціональне управління виробничими запасами потребує своє-часного оперативного обліку за їх надходженням і використан-ням і залишками, а це не можливо без застосування в облікукомп’ютерних систем і технологій. Тому для підприємства акце-нтувати увагу потрібно на повному та обов’язково своєчасномувідображенні даних щодо надходження, наявності на складах івитрачання запасів, які є обмеженими ресурсами підприємства, івикористання яких повинне бути націлене на досягнення якнай-кращого кінцевого результату.

Важливим кроком для підприємства є вибір програмного про-дукту для автоматизації своєї господарської діяльності, врахову-ючи масштаби виробництва, розміри підприємства та його стра-тегічні цілі. Після закінчення заходів щодо постачання йустановки програмного забезпечення (ПЗ) необхідно узгодитиступінь потреби в адаптації типової конфігурації ПЗ та особливо-сті ведення обліку на підприємстві. Якщо говорити про запаси, товажливим етапом є аналітичний облік, що є необхідним для здій-снення широкомасштабного контролю за їх наявністю, надхо-дженням і витрачанням. У результаті це врятує підприємство віднеочікуваних нестач, браку інформації про рух запасів [2].

Загалом можна виокремити такі проблеми ведення обліку ви-робничих запасів:

комп’ютерна техніка недостатньо використовується припроведенні інвентаризації та оформленні її результатів;

складність визначення справедливої (ринкової та неринко-вої) вартості запасів;

недостатня деталізація автоматизації обліку запасів, а та-кож обмеженість контролю використання виробничих запасів [4].

Шляхами вирішення перерахованих проблем є: впрова-дження в практику проведення інвентаризації автоматизованихпрограм, електронних таблиць Excel, які використовуються напромислових підприємствах; чітка автоматизація організаціїобліково-контрольних процедур руху запасів підприємств (за-стосування прийомів обліку за центрами відповідальності, за-ходів контролю та оперативного регулювання процесів утво-рення запасів); налаштування програмних продуктів відпо-відно до умов облікової політики підприємства, підвищенняоперативності та деталізації обліку запасів; за рахунок запасів,

355

що не використовуються у процесі виробництва, проте збері-гаються на складах підприємство має впевненість у завтраш-ньому дні. Тому при автоматизації та налаштуванні програм-них продуктів слід приділити увагу номенклатурі, виокрем-ленні запасів такого виду в окрему групу, створити так би мо-вити резерв для того, щоб підприємство могло оцінити відсо-ток стабільності та неперервності свого виробничого процесу уразі затримок чи збою у постачанні запасів [1].

Отже, вдосконалення обліку запасів є важливим елементом нашляху досягнення підприємством своїх стратегічних цілей, оскі-льки контролюючи ресурси і забезпечуючи їх своєчасний, опера-тивний облік, можна впливати на кінцевий результат, кількістьвиготовленої продукції.

Автоматизація обліку виробничих запасів вносить позитивнізміни до технології роботи бухгалтерії. Процес автоматизованоїобробки даних із обліку таких запасів полягає у виконанні поета-пних операцій з метою контролю за їх рухом і складанням звіт-ності. При цьому необхідно вирішити такі завдання: провестиповну автоматизацію відділу постачання і збуту, запровадити ін-формаційну систему на складі та у виробництві, отримувати опе-ративно облікову інформацію в бухгалтерії підприємства, веден-ня облікових реєстрів і складання звітності за допомогоюкомп’ютерної обробки інформації.


1. Івахненков С.В. Сучасні інформаційні технології управління під-приємством та бухгалтерія: проблеми і виклики Бухгалтерський облік іаудит. — 2010. — № 4. — С. 54.

2. Рапинець В. І. Облік виробничих запасів з використанням інфор-маційних технологій / В. І. Рапинець: матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Створення інтелектуальної системи облікудля економіки України», Тернопіль, 21–22 листопада 2007 р. —С. 502–504.

3. Муравський В. В. Селекція та облік програмного забезпеченнядля автоматизації діяльності торгівельних підприємств / В.В. Мурав-ський // Вісник ЖДТУ: Економічні науки. — 2010. — 3(53). —С. 162–164.

4. Марченко Д.М. Автоматизація бухгалтерського обліку як джере-ло зростання його ефективності / Д.М. Марченко // Актуальні проблемиекономіки. — 2009. — 6 (96). — С. 248–253.

356

Кабанова К.В., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВАЗ ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

На сьогодні сучасні інформаційні технології стали надійнимипомічниками в усіх видах діяльності людини. Не є виключенням ісфера фінансового аналізу, де також значний прогрес може бутидосягнутий за рахунок використання комп’ютерної техніки, про-грамного забезпечення та засобів комунікації.

Теоретичні та методологічні аспекти використання програм-них продуктів при проведенні аналізу фінансово-господарськоїдіяльності підприємства в сучасних умовах знайшли відображен-ня в наукових працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науко-вців і практиків, серед яких: В.Ф Ситник, Н.В. Єрьоміна, В. Па-лій, В. Ковальов, Н. Русак, М. Міхайлова–Станюта та інші.

Аналіз літературних джерел свідчить, що фінансовий станпідприємства є найважливішою характеристикою його діяльнос-ті, впливає на конкурентоздатність, визначає його потенціал у ді-ловому співробітництві, оцінює ступінь гарантованості економі-чних інтересів самого підприємства і його партнерів із фінансо-вих та інших відносин.

Аналітичні дослідження фінансового стану підприємства міс-тять багато різноманітних розрахунків, обробку, аналіз та інтер-претацію отриманих результатів, що займає багато часу. Врахо-вуючи, що об’єктом таких досліджень можуть слугувати одразукілька підприємств різного розміру, при несвоєчасному отриман-ні необхідної інформації, може постраждати не тільки якість ре-зультату прийняття управлінських рішень, але й самі підприємс-тва, що їх приймають.

Тому, однією з задач, що виникає при аналізі фінансового ста-ну підприємства, є використання сучасних інформаційних системі технологій для його оцінки [1, 2].

Вітчизняні розробки прикладних програмних рішень, у кра-щому випадку, містять окремі спроби для проведення аналізу ді-яльності підприємства. Корпорацією «ГАЛАКТИКА» на ринкуінформаційних продуктів пропонується корпоративна інформа-

357

ційна система на базі програмного рішення «Галактика ERP»,побудована за модульним принципом, що допускає залежно відвиробничо-економічної ситуації ізольовану експлуатацію окремихмодулів, а також використання їх довільних комбінацій [3].

Системи «Галактика ERP» включає модуль «Фінансовий ана-ліз», інструментальні засоби якого дозволяють характеризуватидіяльність підприємства не тільки у грошовому еквіваленті, а йвизначати вплив тих чи тих чинників на управлінський процес зточки зору кількісних характеристик. Даний модуль адресованийкерівникам і фахівцям фінансових служб. Основні завдання, щовирішуються в ньому, — оцінка фінансового стану підприємстваі перспектив його подальшого розвитку з орієнтацією на підпри-ємства всіх форм власності, у тому числі і з особливостями пред-ставлення звітності за міжнародними стандартами. Аналіз фінан-сового стану проводиться на підставі даних зовнішньої звітності,а також будь-якої фінансової інформації.

Модуль «Фінансовий аналіз» системи «Галактика» володієширокими функціональними можливостями. Він дозволяє моди-фікувати вже підготовлені розробниками шаблони аналітичнихтаблиць і створювати власні. Система забезпечує перевірку взає-мозв’язку показників і форм звітності, що сприяє зменшенню кі-лькості помилок у початковій інформації і підвищенню якості ре-зультатів аналізу. Також використання індексів дозволяє підви-щувати порівнюваність і результативність тих чи тих показників.Складність використання модуля, а ефективність його викорис-тання залежатиме від кількості методик, реалізованих розробни-ками у відповідній версії системи. Автономна експлуатація мо-дуля «Фінансовий аналіз» (без інших контурів і модулів системи«Галактика») швидше за все буде економічно малоефективноючерез високу трудомісткість роботи і значну вартість [4].

Отже, на сьогоднішній день головним напрямком удоскона-лення аналітичної роботи на підприємстві є ширше використанняновітніх інформаційних технологій. Сучасні управлінці повиннічітко уявляти, яка інформація буде потрібна в конкретний мо-мент, тісно співпрацювати з розробниками програмного забезпе-чення з приводу включення в програмні рішення комплексів за-дач з фінансового та економічного аналізу діяльності підпри-ємства. На ринку інформаційних продуктів можна констатуватидостатньо стійку тенденцію заміщення зарубіжних програм від-повідними російськими та вітчизняними розробками, які врахо-вують специфіку економіки та існуючі напрацювання національ-ної аналітичної школи, не дивлячись на те, що останнім часом

358

великі підприємства активно впроваджують дорогі зарубіжні си-стеми.


1. Ковалева В. Финансовый анализ: методы и процедуры / В. Кова-лева. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 322 с.

2. Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.Учебник / В.В. Ковалев, О.Н. Волкова. — M.: OOO «ТК Велби», 2002. —424 с.

3. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Інформаційні системи ітехнології обліку: Навч. посібник.— К.: КНЕУ, 2008. — 593 с.

4. Королев Ю.А. Системы для экономического анализа // Бухгалтери компьютер. — 2003. — № 10 (49) — С. 35–43.

Кармалюк Ю. С., студент ОЕФ, 4 курс,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник Матієнко-Зубенко І.І. к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМДЛЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасна фаза розвитку вітчизняної економіки характеризуєть-ся становленням системи ринкових відносин і створенням відпо-відного їй господарського механізму та інфраструктури. Відпові-дно цей процес вимагає розробки нових підходів до управлінняпідприємством, які будуть спрямовані на формування та реаліза-цію успішної тактики і стратегії підприємницької діяльності.Зважаючи на це, надзвичайно важливою постає проблема інфор-маційного забезпечення процесу управління. Адже від якості тасвоєчасності отриманої інформації залежить його ефективність, ау перспективі — успішність і конкурентоспроможність самогобізнесу в динамічних ринкових умовах.

З огляду на це, важливого значення набуває необхідність удо-сконалення фінансового обліку в цілому й обліку доходів, витраті фінансових результатів, зокрема, як найважливіших складовихінформаційної системи підприємства.

Питання автоматизації доходів і витрат розглядалися у працяхнауковців: В.П. Завгороднього, Ю.А. Кузьмінського, Ф.Ф. Бути-

359

нця, Ю.О. Ночовної, Н.В. Прохара, Л.О. Терещенко, І.І. Ма-тієнко-Зубенко та інших.

Вибір програмного забезпечення для автоматизованого веденняобліку, а отже й визначення фінансових результатів і складання зві-тності залежить від фінансових можливостей підприємства й масш-табів запланованої автоматизації. Тому цей процес передбачає оцін-ку найбільш раціонального підходу до впровадження автома-тизованих облікових систем. Аналізуючи наукову літературу вищенаведених учених, зауважимо, що існують чотири основні підходидо розв’язання такої проблеми: універсальний (програмне забезпе-чення (ПЗ) для автоматизації найтиповіших процесів та вирішеннянайпоширеніших комплексів задач бухгалтерії), спеціалізований(ПЗ, яке враховує специфіку діяльності підприємства), компонент-ний (поетапна автоматизація облікового процесу) та індивідуальний(розробка унікального програмного продукту згідно умов замов-лення та особливостей обліку на підприємстві) [1, с. 136].

Слід зазначити, що основні проблеми, пов’язані з комп’ю-теризацією обліку доходів, витрат і фінансових результатів з опе-раційної діяльності підприємств стосуються, насамперед: органі-зації їх аналітичного обліку; можливості застосування різномані-тних методик визначення доходів і витрат у розрізі різних видівтоварів; формування необхідної звітності для потреб управління;конфіденційності інформації тощо. Якщо не приділити достат-ньої уваги вирішенню цих питань, то ефективність комп’ю-теризації обліку може бути мінімальною.

Актуальною є потреба не тільки в автоматизації обліку чи ав-томатизованій підготовці звітних форм, а й у результатах систе-матичної контрольно-аналітичної роботи, оперативність у досто-вірність якої теж досягається в автоматизованому режимі. Яксвідчить практика, існують три найбільші проблеми, про які слідпам’ятати при впровадженні автоматизованої системи обліку:розгалуженість у специфіка господарської діяльності, обмеже-ність грошових коштів, рівень кваліфікації фахівців відповідногонапряму [2, с. 609].

Також важливим є основне завдання автоматизації формуван-ня фінансових результатів і складання регламентованої звітності— надавати інформацію, що відповідає вимогам таких груп ко-ристувачів: внутрішні і зовнішні користувачі, користувачі управ-лінського складу підприємства [3, с. 496].

Таким чином, основні переваги від використання комп’ютер-ної техніки з відповідним програмним забезпеченням полягаютьв такому (рис. 1).

360

Рис. 1. Переваги автоматизації облікового процесу доходіві витрат операційної діяльності підприємства

Отже, за умов використання інноваційних інформаційних тех-нологій і впровадження корпоративних інформаційних системпідприємства, вирішується великий комплекс задач, основними зяких є: створення системи оперативного обліку і контролю завсіма напрямками діяльності підприємства, формування достові-рної, актуальної інформаційної бази для прийняття тактичних істратегічних рішень на всіх рівнях управління.


1. Прохар Н.В. Облік доходів, витрат і фінансових результатів:проблеми теорії та практики: [монографія] / Н.В. Прохар, Ю.О. Ночов-на. — Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. — 257 с.

2. Левицька С.О., Андрєєва А.О. Автоматизація господарського об-ліку як чинник прискорення процесу діяльності підприємств // Науковізаписки НУ «Острозька академія», Серія «Економіка», випуск 16. —Острог: НУ «Острозька академія», 2011. — 644 с.

3. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Інформаційні системи ітехнології в обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2008. — 592 с.

Ківаєва Ю.А., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

Проблеми впровадження інформаційних систем, вивчення їх-ніх теоретичних і методологічних аспектів розвитку на підприєм-

361

ствах розглядали вчені: М.Т. Барановський, М.Т. Білуха, Ф.Ф.Бутинець, С.В. Івахненков, М. К Івлієв, Ю.А. Кузьмінський, Шу-ремов Е.Л. Дані вчені зробили значний внесок у розвиток інфор-маційних систем бухгалтерського обліку. Проте ряд проблем що-до їх впровадження є неповністю дослідженими.

Процес господарювання сучасних українських підприємствчасто здійснюється в умовах відсутності єдиної інформаційноїсистеми. Це породжує умови для непрозорості обліку, що позна-чається на точності розрахунку показників діяльності підприємс-тва [5]. Тому проблема впровадження інформаційних систем бух-галтерського обліку на сьогодні залишається досить актуальною,оскільки з їх упровадженням праця стає більш творчою, спрямо-ваною на організацію і вдосконалення обліку.

В умовах сьогодення без комп’ютерної техніки та програм-ного забезпечення не може діяти навіть найменше підприємст-во. Зайняти лідируюче положення на ринку, підвищити ефек-тивність роботи персоналу, створити оптимальну структурууправління — найважливіші завдання керівника підприємства.У бухгалтерській діяльності це особливо важливо, що обумов-лює необхідність застосування пакетів програм для бухгалтер-ського обліку, впровадження яких підвищує оперативність об-робки даних.

На сучасному етапі розвитку економіки користь від інформа-ційних технологій є очевидною, проте існує ще досить багатопроблем щодо автоматизації діяльності підприємств та їх обліко-вих підрозділів. Так у майже 40 % підприємств України бухгал-терський облік неавтоматизований взагалі, або автоматизованіокремі його ділянки [3].

Розглянемо основні проблеми, які виникають у процесі впро-вадження інформаційних систем у бухгалтерський облік на під-приємствах. Однією з основних проблем використання автома-тизованих систем бухгалтерського обліку на підприємствах єчаста зміна нормативних актів, що встановлюють правила облі-ку, звітності та оподаткування. Для вирішення цієї проблемислід зупиняти свій вибір на інформаційних системах, що воло-діють більшою гнучкістю і здатні відображати зміни зовнішніхумов [4].

Важливими проблемами, про які слід пам’ятати при впрова-дженні інформаційних систем у бухгалтерський облік, є:

— загальна організація бізнесу й обліку;— грошові кошти;— облікові та технічні кадри.

362

Звичайно, всі ці проблеми взаємопов’язані. Вирішення хоча боднієї з них спрощує вирішення інших. Наприклад, якщо підпри-ємство від початку готове вкладати кошти у впровадження сис-теми, то залучення сторонніх консультантів і суттєве оновлення(і навчання) штату власних фахівців значно сприятимуть успіхупроекту.

Однак дуже часто, навіть витративши значні кошти на автома-тизацію обліку, керівники підприємств здивовані тим, що вониперсонально мало відчувають користь від автоматизованої облі-кової системи. Однак річ у тім, що традиційна фінансова бухгал-терія і бухгалтери в принципі не зорієнтовані на подання необ-хідної керівництву інформації. Спроба перебудувати діяльністьбухгалтерії загрожує особистісними конфліктами. Іноді простішезалишити бухгалтерів у спокої і «не завантажувати» їх новимифункціями. Саме тому на великих і середніх за розміром підпри-ємствах (із чисельністю працюючих більш як 200 осіб) функціїаналізу облікової інформації та її контролю, як правило, переданів інші руки — фінансовим контролерам, фінансовим директорамта їхнім службам, іноді — службам внутрішнього контролю тааудиту [2].

Що стосується облікових і технічних кадрів, то проблемою єнестача кваліфікованих кадрів. Слід також відзначити необхід-ність наявності на підприємстві працівника, відповідального запідтримку і подальший розвиток автоматизованої системи бухга-лтерського обліку [4].

Серед пакетів прикладних програм найбільшої популярнос-ті у користувачів набула програма «1С: Бухгалтерія» дляУкраїни. Програма побудована з урахуванням особливостейобліку в Україні на базі Національних Положень (стандартів)бухгалтерського обліку і має всі характеристики для того, щобзабезпечити автоматизацію обліку на підприємствах різних га-лузей.

Таким чином, було проаналізовано те, що ефективність ро-боти бухгалтера на підприємстві суттєво підвищується завдякизасобам інформатизації та автоматизації документообігу, якідозволяють оперативно накопичувати відповідні бази данихпро наслідки господарської діяльності та використовувати їхдля формування редагування і друку вихідних документів,квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати інфо-рмаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управліннящодо ефективності роботи. Впровадження автоматизованої си-стеми бухгалтерського обліку допоможе забезпечити ефектив-

363

ність обліку і подальший розвиток підприємства. Однак не слідзабувати про те, що впровадження інформаційних систем єскладним і трудомістким процесом і для успішної реалізаціїнеобхідно заздалегідь продумати вирішення хоча б основнихпроблем, що пов’язані з нею.


1. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтер-ського обліку: Наукове видання. — Житомир, 2009. — 416 с.

2. Корчак А.С. Проблеми впровадження інформаційних систем бух-галтерського обліку на підприємстві [Електронний ресурс] / Режим до-ступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/

3. Носкова Т.,Омелько М. Проблеми та перспективи впровадженняінформаційних технологій в організації бухгалтерського обліку [Елект-ронний ресурс] / Режим доступу: http://sophus.at.ua/

4. Смуглякова В.С. Проблеми та перспективи автоматизації бухгал-терського облікуобліку [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://www.repository.hneu.edu.ua/

5. Подмешальська Ю.В. Проблеми впровадження інформаційнихсистем обліку на підприємстві [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/

Коцур Г.Ю., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,Науковий керівник — Іванова Л.І.,ст. викладач кафедри аудиту

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ АНАЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Об’єктивно дослідити економічні явища та процеси, прийнятита обґрунтувати адекватні господарські рішення в умовах розвит-ку ринкової економіки і науково-технічного прогресу для цьогонеобхідно зафіксувати та здійснити обробку інформаційних по-токів, обсяги яких дуже швидко зростають.

Обробка великих масивів інформації вимагає дуже великихвитрат часу у тому випадку, коли не використовуються інформа-ційні технології. При обробці обліково-аналітичної інформаціївручну існує також більший ризик наявності помилок, ніж у томувипадку, якщо він здійснюється з використанням інформаційнихтехнологій.

364

Моделювання та прогнозування економічних явищ і процесів,а також планування та контроль діяльності підприємства практи-чно не можливі без використання відповідного програмного за-безпечення. Отже дослідження використання інформаційних тех-нологій в аналізі економічної інформації є актуальним.

Дослідженнями у сфері інформаційних технологій займалисятакі вчені, як проф. Ф.Ф. Бутинець, проф. І.Д. Лазаришина, проф.Є.В. Мних, учені Н.Г. Твердохлєб, С.В. Мельниченко, І.Т. Рай-ковська та інші.

Для обґрунтування якісного господарського рішення необ-хідна точна, об’єктивна інформація про економічні процеси,явища, умови в яких функціонує суб’єкт господарювання.Аналітична обробка економічної інформації є досить трудомі-сткий процес, що зумовлено її великим обсягом і необхідністюоперативного отримання даних. Ці фактори дали поштовх довикористання інформаційних технологій при проведенні еко-номічного аналізу.

Найефективнішою організаційною формою проведення еко-номічного аналізу в умовах комп’ютеризації є створення автома-тизованих робочих місць (АРМ) аналітиків.

АРМ-аналітика — це фаховоорганізована обчислювальна сис-тема, призначена для автоматизації роботи з аналізу господарсь-кої діяльності підприємства, яка являє собою сукупністю програмобробки аналітичних даних за методикою комплексного аналізудіяльності підприємства.

Автоматизація бухгалтерського обліку значно зменшує трудо-ємність ведення обліку та зменшує ризик існування помилок вобліку, чим достовірніша інформація, що надає бухгалтерськийоблік, тим достовірніше уявлення буде про економічні процесина підприємстві [3].

Програмне забезпечення аналітичних досліджень можна кла-сифікувати так:

окремі аналітичні програми, сумісні з власними бухгалтер-ськими програмами, які дозволяють проводити аналіз на підставіданих бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності, сформо-ваної за допомогою програмного забезпечення;

програмний продукт, який включає як обліковий так і аналі-тичний блок;

універсальні аналітичні програми; спеціальні аналітичні програми, які вирішують специфічні

завдання економічного аналізу в різних галузях економіки. При-кладом таких програм можна назвати:

365

програмний комплекс «ОФО-Банк» формує звітність і роз-раховує основні показники діяльністі банку;

програми «Анализ финансового состояния страховых орга-низаций Proffesional», «Парус-Страхование» призначені для облі-ку і аналізу господарської діяльності страхових організацій;

програма «АВЕРС» призначена для розрахунку і форму-вання будівельних кошторисів і ресурсних відомостей;

програми «ИНЭК-Аналитик», «ИНЭК-Инвестор» дають мож-ливість розробляти бізнес плани та інвестиційні проекти, а такожоцінювати їх економічну ефективність [1].

Серед програм аналізу фінансового стану підприємства найбі-льшого розвитку і розповсюдження набули програми ретроспек-тивного (підсумкового) аналізу, який проводився на основі данихфінансової звітності організації за кілька звітних періодів, що єосновним джерелом інформації при розрахунку фінансових кое-фіцієнтів. До таких програмних продуктів відносяться аналітичніпрограми «ИНЭК-АФСП», «ИНЭК-Аналитик», «Экспресс-анализфинансового состояния предприятия».

При проведенні аналітичних досліджень ефективність роботианалітика багато в чому залежить від досконалості методики ана-лізу, від того, наскільки вона відповідає сучасним вимогамуправління виробництвом, а також технічним можливостям пер-сонального комп’ютера. Комплексна комп’ютеризація аналізу єосновою збереження його цілісності. Необхідність комплексногопроведення аналітичних досліджень різних напрямів стає основ-ною причиною об’єднання функціональних можливостей аналі-тичних програм. Це дає можливість оцінити та проаналізуватипоточний і прогнозний фінансовий стан господарського суб’єкта,вибрати найкращу стратегію розвитку, розробити інвестиційніпроекти та бізнес-плани, ефективного прийняття оперативнихуправлінських рішень.

Літературa

1. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: Навчаль-ний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 180 с.

2. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUbsNbU/2011_2/VUBSNBU11_p276-p279.pdf

3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/APE/2011_1/APE-2011-01/205-211.pdf

4. http://www.nbuv.gov.ua /portal/soc_gum/ptmbo/2009_1/stat37.pdf.5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/asau/ 2009 14/asau14_73_

366

Лобайчук Н.В., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Власенко Т.В.,ст. викладач кафедри аудиту

СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМІ ТЕХНОЛОГІЙ ОБЛІКУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Головне призначення бухгалтерського обліку — задоволенняінформаційних потреб. Оскільки в процесі ручної праці викорис-товується набагато менший обсяг інформації, ніж той, яким во-лодіє система бухгалтерського обліку, це суттєво впливає наякість рекомендацій щодо керівних впливів на об’єкт управління.Незважаючи на те, що бухгалтерський облік є найбільш регламе-нтованою управлінською функцією, він вважається динамічноюсистемою, яка постійно вдосконалюється. Необхідно передбачатиможливість для постійної адаптації до змін у зв’язку з вимогамиуправління та часу [4].

Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, стрімкийрозвиток міжнародних економічних відносин призвели до необ-хідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку. Перехід наміжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звіт-ності відкриває для підприємств України нові можливості для уз-годженості та ефективного функціонування інформаційної сис-теми. Зі вступом України до Світової організації торгівлі таприйняттям рішення щодо вступу до складу країн ЄвропейськогоСпівтовариства набуває актуальності проблема гармонізації сис-теми бухгалтерського обліку України, відповідно до вимог цихорганізацій [1].

На сьогодні ведення бухгалтерського обліку є малоефектив-ним без комп’ютерної обробки даних. Зараз на ринку існує безлічбухгалтерських програм, що задовольняють найрізноманітнішівимоги до них. Особливу увагу слід приділити правильному ви-бору програми для свого підприємства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що завдяки високомурівню комп’ютерної грамотності фахівців у галузі економіки табухгалтерського обліку є можливість створення програмних до-датків високої якості з потрібним набором функцій [4].

Підвищення оперативності інформаційного забезпечення, йо-го дієвості та ефективності потребує впровадження електронного

367

обліку та контролю діяльності підприємств з використанням но-вих інформаційних технологій, з необхідністю використання ін-тегрованої системи електронного господарського обліку [2].

Автоматизація окремих комплексів задач бухгалтерського об-ліку сприяє зменшенню трудомісткості обліку, але не дозволяєповною мірою зробити його оперативним. Найповніше ці питан-ня вирішуються в умовах автоматизації всього комплексу обліко-вих робіт. Особлива увага приділяється розробці пакетів прикла-дних програм, що реалізують автоматизоване вирішення всіхтипових завдань бухгалтерського обліку.

Однією з основних проблем використання автоматизованихсистем бухгалтерського обліку на підприємствах є часта змінанормативних актів, що встановлюють правила обліку, звітностіта оподаткування. Для вирішення цієї проблеми слід зупинятисвій вибір на інформаційних системах, що володіють більшоюгнучкістю і здатні відображати зміни зовнішніх умов.

Важливими проблемами є: нестача кваліфікованих кадрів, пе-ренесення даних у нову систему з мінімізацією витрат на введен-ня цієї інформації. Слід також відзначити необхідність наявностіна підприємстві працівника, відповідального за підтримку і по-дальший розвиток автоматизованої системи бухгалтерськогообліку [4].

При впровадженні нових інформаційних систем на підприємс-тві обов’язково потрібно оцінювати ризик відставання від конку-рентів через їх моральне зношування. Після закінчення заходівщодо постачання й установки програмного забезпечення необ-хідно узгодити ступінь потреби в адаптації типової конфігураціїпрограмного забезпечення та особливості ведення обліку на під-приємстві [3].

Одним із найважливіших процесів сучасності є інтеграція сві-тової економіки. Цей факт робить автоматизацію бухгалтерсько-го обліку вимогою часу й запорукою успішного переходу наМіжнародні стандарти фінансової звітності. Без цього неможли-вий перехід на міжнародний ринок і залучення іноземних інвес-тицій. У разі якщо підприємство виходить на зовнішній ринок,необхідне досягнення відповідності організації бізнесу міжнаро-дним стандартам. Цю проблему легко вирішують автоматизованісистеми, які дозволяють за одноразового внесення первинних да-них розрахувати в короткі терміни безліч показників і подати їх урізних формах звітності [4].

Одним із напрямків удосконалення комп’ютеризації системиопрацювання бухгалтерської інформації є уніфікація її програм-

368

ного забезпечення. Ця проблема властива для всього світовогоматеріального виробництва і, тим більше, для кожної окремо взя-тої країни. Програмні продукти, представлені в даний час на рин-ку, різні за обсягом функцій, принципами побудови, технологіїведення обліку, цінами тощо [5].

Таким чином, перспективи впровадження автоматизованихінформаційних систем бухгалтерського обліку невід’ємнопов’язані з переходом на міжнародні стандарти, що є на сього-дні економічною необхідністю. Прозорість і якість фінансовоїзвітності є необхідною умовою розвитку окремих підприємств іекономіки в цілому. Тому можна стверджувати, що перспективиавтоматизації ведення бухгалтерського обліку однозначні —вони є необхідною умовою розвитку. Впровадження автомати-зованої системи бухгалтерського обліку допоможе забезпечитиефективність обліку і подальший розвиток підприємства. Однакне слід забувати про те, що автоматизація є складним і трудомі-стким процесом і для її успішної реалізації необхідно заздале-гідь продумати вирішення хоча б основних проблем, щопов’язані з нею [4].


1. Гладких Т. В., Подольська В.О. Проблеми інформаційного забез-печення бухгалтерського обліку // Збірник матеріалів I Всеукраїнськоїнауково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми та перспективирозвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційнихпроцесів» / [відповідальний за випуск: проф. Куцик П.О.] — Львів :Видавництво Львівської комерційної академії, 2012. — 196 с.

2. Кузнецова С.А. Перспектива бухгалтерського обліку: стратегіч-ність, електронна комерція та соціальна спрямованість // Європейськийвектор економічного розвитку. 2014. № 1 (16).

3. Носкова Т.Н. Омелько М.А. Проблеми та перспективи впрова-дження інформаційних технологій в організації бухгалтерського обліку[Електронний ресурс] Режим доступу: http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija_4_2012_12_11_12/problemi_ta_perspektivi_vprovadzhennja_informacijnikh_tekhnologij_v_organizaciji_bukhgalterskogo_obliku/14-1-0-342

4. Смуглякова В. С. Проблеми та перспективи автоматизації бухгал-терського обліку / В. С. Смуглякова // Управління розвитком. — 2013.— № 5. — С. 121–123

5. Степова С.В., Матвійчик Н.С, Черниш Ю.М. Сучасні інформа-ційні технології в організації облікового процесу [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.rusnauka.com/28_NII_2012/Informatica/3_11-8036.doc.htm

369

Мусієнко А.В., студент ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

CRM-СИСТЕМИ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙАВТОМАТИЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Сучасні підприємства вже не можуть отримувати конкурентніпереваги лише за рахунок випуску нових видів продукції, розро-блення та запровадження ефективніших технологічних процесів.Для розвитку бізнесу керівництво підприємств повинне прийма-ти величезну кількість управлінських рішень, які опираються наякісну і своєчасну інформацію. Однак, обсяги інформації, її пов-нота і достовірність не завжди відповідають потребам управлін-ня, і керівники змушені приймати рішення інтуїтивно. Основнимвирішенням такої ситуації є запровадження сучасних інформа-ційних технологій, які сприятимуть ефективному досягненню по-ставлених цілей із покращення фінансового стану підприємств,зростання їх конкурентоспроможності.

На практиці при побудові корпоративних інформаційних сис-тем (КІС) використовують різні ідеології управління бізнесом:MRP, MRP2, ERP, CRM тощо. Особлива увага при цьому акцен-тується на автоматизації бухгалтерського обліку, оскільки облі-ково-аналітична інформація є основою для прийняття управлін-ських рішень.

Ідея методології MRP (Material Requirements Planning) — пла-нування потреб у матеріальних ресурсах — полягає в плануваннінадходжень, що забезпечують наявність будь-якої облікової оди-ниці товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виготов-лення виробів і надходжень товарів споживачам у потрібний час ів потрібній кількості. Концепція MRP II (Manufacturing ResourcePlanning — планування ресурсів виробничого підприємства) до-зволяє автоматизувати процес формування основного плану ви-робництва на основі замовлень клієнтів і прогнозів попиту. ERP-система (Enterprise Resource Planning — планування ресурсів під-приємства) являє собою надбудову над методологією MRP II інацілена на оптимізацію роботи та управління підприємством.

Сучасні CRM-системи (customer relationship management —управління взаємовідносинами з клієнтами) у своїй більшостіздатні збирати, систематизувати всю необхідну інформацію, ро-

370

бити на її основі аналіз і прогнози, а також сприяти спрощеннюконтактів зі споживачами [5]. CRM дозволяє: підвищити рівеньвзаєморозуміння з клієнтами; збільшити прибутки в розрахункуна одного замовника; підвищити ефективність зусиль щодо збутутрадиційних для компанії товарів і послуг; знизити накладні ви-трати, а також витрати на маркетинг та адміністрування; розши-рити перелік пропонованих товарів і послуг; підняти свій імідж вочах клієнтів. CRM сприяє формуванню єдиного інформаційногопростору для синхронізації бізнес-процесів «постачальник-спо-живач». CRM-рішення взаємодіють з такими додатками програ-много забезпечення підприємства, як: бухгалтерський облік і фі-нанси, управління проектами, електронна комерція та управлін-ням персоналом.

У [1] виокремлюються три підходи до побудови CRM-систем,які можуть бути реалізованим як разом, так і окремо: оператив-ний — забезпечує оперативний доступу до інформації у ході кон-такту з клієнтом у процесі продажу та обслуговування; колабора-ційний (співробітницький) — призначений для спільного аналізуданих, що характеризують діяльність клієнта і підприємства;аналітичний — забезпечує безпосередню участь клієнта в діяль-ності підприємства і можливість впливати на процеси розробкипродукту, його виробництво, сервісне обслуговування.

Як свідчать результати дослідження провідної світової компа-нії Gartner [2], упровадження CRM-систем продовжує стабільнозростати, що зумовлено їх великою функціональністю та ефекти-вністю. На даний момент є досить широкий вибір таких систем,тому підприємства мають можливість обирати систему залежновід своїх потреб і наявних прикладних програмних рішень, зок-рема і з бухгалтерського обліку [4].

Сучасні економічні суб’єкти (сервісні компанії, виробничіпідприємства, компанії-дистриб’ютори) витрачають значні коштина запровадження CRM-систем, що істотно підвищують ефекти-вність продажів і післяпродажної підтримки їх клієнтів. Великікомпанії і фінансові установи надають перевагу CRM-системамсвітових лідерів (Siebel, mysap CRM, Saleslogix, Oracle CRM,Peoplesoft Vantive Enterprise), а більшість малих і середніх під-приємств проводять автоматизацію ведення єдиної бази контак-тів з повною інформацією про історію взаємин, управління про-дажем [3].

У [2] наголошується, що впровадження CRM-систем має від-буватися на всіх рівнях підприємства — від акціонерів і вищогокерівництва до працівників та охоплювати всі аспекти його дія-

371

льності. Як показує практика, в тих випадках, коли вище керів-ництво брало участь в розробці CRM-стратегій і впровадженні їхна підприємстві, були отримані значно кращі результати [5].

Отже, основними сферами застосування CRM-систем вва-жають: виробництво, надання послуг, оптову і роздрібну тор-гівлю, страхування і фінанси, телекомунікації і транспортніпослуги. А використання таких систем може зробити успішні-шою компанію, або мати негативні наслідки якщо було вибра-но CRM-систему, яка не враховує специфіку бізнесу компанії.

Усе зазначене свідчить про те, що для успішної діяльностіпідприємства потрібно ретельно добирати сучасні інформаційнітехнології, які б забезпечували управлінський персонал якісноюяк обліково-аналітичною, так і маркетинговою інформацією.


1. Класифікація інформаційних систем управління взаємовідноси-нами з клієнтами [Електронний ресурс] Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2013/13gvlvzk.pdf

2. Gartner: Technology Defined [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.gartner.com/it-glossary/customer-relationship-management-crm/

3. С. Шовкопляс. Как повысить конкурентоспособность при помо-щи CRM // Office. — 2005. — № 3–4. — С. 12–18.

4. Л. Синило. Сложнее, чем кажется — внедрение CRM // НовыйМаркетинг. — 2006. — № 3. — С. 87–95.

5. Джил Діше. CRM-навігатор. Посібник з управління взаєминами зклієнтами / Пер. з англ. О. Сисоєвої. — К.: Видавництво О. Капусти,2006. — 375 с.

Попій Ф.О., студентка ОЕФ, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і удит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І. І., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА:АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Неякісна система обліку витрат негативно впливає на еконо-мічний стан будь-якого промислового підприємства. Управлінсь-кий персонал не може своєчасно отримати реальну інформаціюпро стан витрат на виробництво, а значить не має можливості

372

ефективно управляти ними. Як свідчить зарубіжний досвід, най-надійнішим способом покращення стану обліку і управління ви-робничими витратами в умовах ринкової економіки є впрова-дження сучасних інформаційних систем і технологій. Саме це даєзмогу адміністрації підприємств відчувати тенденції сучасногоринку та орієнтуватися на нього, а саме відповісти на два основ-них питання: знайти своє місце в економічному просторі та пра-вильно оцінити свої пріоритети [1].

У результаті дослідження ринку інформаційних продуктівІТ-фахівцями найбільш використовуване програмне забезпе-чення з автоматизації обліку було згруповане таким чином:міні-бухгалтерія («Інфо Бухгалтер», «Турбо-Бухгалтер», «Па-рус-Підприємство», «1C:Бухгалтерія» та ін.); комплексні сис-теми бухгалтерського обліку (ІС-ПРО, «Компас Гігант» таін.); інтегровані системи й бухгалтерські комплекси, які фо-рмують інформацію для одночасного вирішення задач як бух-галтерського, так і управлінського обліку («ABACUS», «Па-рус,» «1С: Підприємство,» «Інфософт» та ін.); корпоративніінформаційні системи (КІС), які призначені для управліннявеликими підприємствами зі складною організаційно-вироб-ничою структурою. КІС дають можливість вирішувати ком-плекси задач як фінансового, управлінського обліку, так іпланування, контролю, аналізу, управління кадрами («R/3»,«SAP», «Галактика», «Axapta», «Platinum», «SQL» тощо) [4].

SAP і Oracle розраховані на роботу в умовах стабільних ринкута законодавства. Основною відмінністю SAP від інших систем єгалузева пристосованість цього програмного продукту (ПП), йогобагатофункціональність і забезпечення підвищення ефективностіуправлінських і виробничих процесів. Oracle Financial Analyzer— система, що займає двояке місце на ринку засобів автоматиза-ції обліку. З одного боку, це спеціалізована автоматизована сис-тема бюджетування, яка може бути використана як окремий ПП.З іншого — при інтеграції в рамках єдиної інформаційної систе-ми цей модуль виконує функцію оперативного контролю і про-водить план-факторний аналіз відхилень. У цьому випадку тех-нологія сховища даних дозволяє використовувати переваги якERP-системи, так і спеціалізованого програмного продукту.

Українські і російські ПП «1С», «Парус», «Галактика» та іншінайадаптованіші до умов функціонування вітчизняних підпри-ємств, оскільки враховують чинну специфіку ведення обліку. Зо-крема, програма «1С: Підприємство 8» призначена для вирішен-ня широкого спектру задач автоматизації управління та обліку,

373

дозволяє побудувати індивідуальну інформаційну систему з ура-хуванням особливостей кожного підприємства. На платформі«1С:» розроблено багато прикладних рішень, серед яких компле-ксне програмне рішення «1С: Управління виробничим підприєм-ством 8», де реалізований контур управлінського обліку саме ви-робничого підприємства, що відповідає корпоративним і міжна-родним стандартам [3].

Аналіз внутрішніх інформаційних систем промислових під-приємств [2] дозволив виявити проблему, пов’язану з тим, що впрактичній діяльності відокремлюються операції планування,облік, аналіз і контроль за виконанням планових показників, опе-рації щодо калькулювання собівартості продукції. У зв’язку зцим втрачається відповідність принципам системності та інтег-рованості інформаційного забезпечення, в результаті чого систе-ма бюджетування перестає бути ефективною управлінською тех-нологією, важливою складовою якої є оптимізація витрат.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може стати впрова-дження на промисловому підприємстві такого програмного за-безпечення, яке б поєднувало у собі елементи і бухгалтерського,і, що головніше, управлінського обліку. Адже відсутність систе-ми управлінського обліку на підприємстві може зашкодити ефек-тивному плануванню витрат підприємства та калькулюванню со-бівартості продукції. Наприклад, впровадження на металургій-ному комбінаті «Азовсталь» нової платформи ERP-системи SAPR/3, здатної забезпечити безперервне цілорічне функціонуваннянайбільш критичного бізнес-додатку, у рази підвищило ефектив-ність роботи комбінату. Якщо раніше керівництво МК дізнавало-ся про ситуації на складах тільки раз на місяць, зараз, завдякиSAP R/3, — не рідше ніж раз на десять днів [5].

Наявність ERP-системи підвищує конкурентоспроможністькомпанії, але не є обов’язковою умовою. Для підприємств, у якихнедостатньо коштів на впровадження такого програмного забез-печення, вирішенням проблеми може стати впровадження іншогопродукту, який обов’язково має містити елементи управлінськогообліку для ефективного контролю і обліку витрат.


1. Партин Г.О., Ясінська А.І. Системно-орієнтоване управління ви-тратами промислового підприємства: моногр. / Г.О. Партин, А.І. Ясін-ська. — Л.: ЗУКЦ, ПП НВФ «Біарп», 2011. — 200 с.

2. Пилипів Н. І. Особливості організації внутрішньогосподарськогообліку затрат підприємств нафтогазового комплексу в умовах застосу-

374

вання інформаційних систем — / Н.І. Пилипів // Актуальні проблемирозвитку економіки. — 2010. — № 6. — [Електронний ресурс] Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2010_6_1/15.pdf.

3. 1C: Управление производственным предприятием 8. // Продукты:[сайт] / ЧП «МИКСТ». [Електронний ресурс] — Режим доступу :http://mikst.com.ua/1cv8/enterprise/

4. Причепa Г. В. Порівняння можливостей комп’ютерних програм «1С:БУХГАЛТЕРІЯ 7.7» та «Фінанси без проблем» [Електронний ресурс] /Ре-жим доступу : http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Informatica/62985.doc.htm.

5. Логістика: навч. посібник / О. М. Тридід [і др.]. — К. : Знання,2008. — 566 с.

Пристінська О.В., студентка ОЕФ, 4 курс,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

АВТОМАТИЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ:ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

Задачі обліку і управління залежать від діяльності підпри-ємства, галузі, специфіки продукції або послуг, що надаються,розміру і структури підприємства тощо. Тому програмне за-безпечен-ня для ведення обліку повинне враховувати ці особ-ливості, що у більшості випадків, потребує відповідного дона-лаштування. Питанням організації обліку в умовах застосу-вання сучасних інформаційних технологій присвячені праціФ.Ф. Бутинця, В.П. Завгороднього, С.В. Іваненко та інших.Проте й досі залишається проблемним питання вибору про-грамного забезпечення для бухгалтерів підприємств малого тасереднього бізнесу відповідно до специфіки діяльності їх під-приємств [3, с. 1].

На вітчизняному ринку програмного забезпечення доміну-ють чотири корпорації: «Галактика Україна», «1С:», «ПарусУкраїна» та «Інтелект-Сервіс», які постійно вдосконалюютьпрограмні продукти, роблячи їх усе більше доступними й ефе-ктивними для автоматизації підприємств. Прагнучи до успіш-нішого просування власної продукції на інформаційному рин-ку України, кожна з корпорацій пропонує комплекс як універ-

375

сальних, так і спеціалізованих програмних продуктів з автома-тизації діяльності підприємств взагалі та обліку, зокрема. Крімтого, конкретні реалізації таких продуктів істотно відрізняють-ся один від одного кількістю розв’язуваних завдань, способамиїхнього рішення, механізмами настроювання на специфікуконкретних підприємств, охопленням галузевих особливостейвидів виробництв тощо.

Програмні рішення корпорації «1С:» на сьогодні є найпопу-лярнішими на терені країн СНД і Балтії засобом автоматизаціїуправління в організаціях усіх галузей і форм власності, оскі-льки від самого початку розробки були орієнтовані, в першучергу, на малий і середній бізнес (що переважає у країнах зіслабкою економікою). Особливістю побудови системи «Па-рус» є її модулювання, тобто розподіл системи на окремі взає-мозалежні модулі для рішення певного класу задач. Основнімодулі системи: «Адміністратор», «Бухгалтерія», «Реалізація йсклад», «Заробітна плата», «Персонал», «Менеджмент» і «Ма-ркетинг» [2, с. 2].

В останні роки корпорація «Парус» відійшла від вирішеннятільки лише облікових задач і створила технологію комплексноїавтоматизації управління підприємством, що вирішує завданняпоточного й оперативного планування, управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю та фінансовими ресурсами під-приємства та інші. Також пропонує правову підтримку бізнесу увигляді інформаційно-аналітичної системи «Парус-Консультант».У цілому програмні продукти корпорації «Парус» успішно кон-курують з аналогічними продуктами компанії «1С:» за рахуноксвоєї дешевизни й простоти реалізації [2, с. 4].

Компанія «Інтелект-Сервіс» пропонує користувачам програм-не рішення «ІС-ПРО», що автоматизує ведення оперативного,бухгалтерського й управлінського обліку. В свою чергу, бухгал-терський облік може вестися як паралельно з оперативним, так і вавтономному режимі. А незалежне ведення оперативного й бух-галтерського обліку на підставі одних і тих самих документів до-зволяє раціонально розподілити облікові функції між персоналомпідприємства, що значно підвищує ефективність їх роботи. Облікможе вестися від імені будь-якої кількості юридично незалежнихпідприємств [4, с. 2].

Важливим етапом функціонування будь-якого підприємства єнадання звітності в органи державної й місцевої влади про ре-зультати своєї діяльності. В Україні функціонує електронна сис-тема надання звітності, як альтернатива звичайної форми надання

376

звітності. Ця система функціонує при наданні звітності в держав-ні податкові органи з використанням захищеного Інтернет-зв’яз-ку. Згідно з проектом закону України від 17.06.2013 №2306а«Про електронну комерцію» [1] зменшення паперового докумен-тообігу, внісши зміни до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінан-сову звітність в Україні», згідно з якими електронні документізможуть визнаватися первинними.

Отже, використання сучасних інформаційних технологій вобліку істотно полегшує працю бухгалтера, позбавляючи йогорутинної роботи, підвищує оперативність і точність обліково-аналітичної інформації. При виборі програмного забезпечен-ня доцільно зосередитися на можливостях повного задово-лення всіх потреб обліку підприємства. Важливо також, щобПЗ не потребувало значних витрат на придбання та експлуа-тацію, не вимагало від бухгалтера специфічних навичок про-грамування. Тільки за таких умов можна максимізувати ефек-тивність і ведення облікової діяльності, що безумовно єнеобхідним кроком на шляху до розвитку і процвітання під-приємства [3, с. 5].


1. Проект Закону України від 17.06.2013 №2306а «Про електроннукомерцію» [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://4biznes.com.ua/2014/06/proekt-zakonu-ukraїni-2306a-vid-17-06-2013-pro-elektronnu-ko-merciyu/

2. Іонаш І.В., Швець А. Г. «Порівняльна характеристика платформпрограм «1С: Бухгалтерія» та « Парус-Бухгалтерія»» — 2013 р. [Елект-роний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Informatica/65904.doc.htm.

3. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит: сучасний стан, проблеми таперспективи розвитку : Всеукраїнська науково-практична конференція(м. Чернігів, 25-26 жовтня 2013р.) тези доповідей. — Чернігів : Черніг.держ. технол. ун-т, 2013. — 160 с.

4. Клімушин П.С. Програмні комплекси автоматизації управлінсь-ких технологій підприємств. — 2013. [Електроний ресурс]. Режим до-ступу:http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CB4QFjAA&url=http%3A%2F%2Fkbuapa.kharkov.ua%2Fe-book%2Fdb%2F2007-1-2%2Fdoc%2F2%2F05.pdf&ei=ZNttVMSHCsOsPYyKgZgC&usg=AFQjCNF7E3KBU_HA1X4yXqljY8avaRw5iA&bvm=bv.80120444,d.ZWU&cad=rja.

377

Руденко О.С., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Іванова Л.І.,ст. викладач кафедри аудиту

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В АУДИТІ:ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

У міру постійно зростаючого застосування інформаційнихтехнологій і комп’ютерної техніки в бізнесі, перш за все, в сферіуправління бізнесом, усе актуальніше постає питання комп’ю-теризації аудиторської діяльності.

Комп’ютеризація не замінює мети проведення аудиторськихпроцедур, але істотно впливає на методологію аудиту. Питанняаудиту в умовах використання комп’ютерних інформаційних си-стем у своїх роботах досліджували вчені: Рубан Н.І., Білуха М.Т.,Рудницький В.С., Бондаренко А.В., Івахненков С.В., Кот О.С. ,Подільський В.І., Ячну А., Семенко Т., Вебер Р. та ін.

Принциповою відмінністю автоматизованого аудиту є те, щосучасний аудитор сьогодні має можливість перевірити всю гене-ральну сукупність, яка формує певний тип операцій або залишокна рахунку, весь набір документів або рахунків аналітичного об-ліку, а не покладатися тільки на вибірки [1, c. 39].

В Україні ринок аудиторського програмного забезпеченнятільки починає розвиватися. Серед завершених програмних про-дуктів спеціалізованого аудиторського програмного забезпеченняможна виділити: «Асистент Аудитора», «Помічник аудитора»,«AbacusProfessional», «Експрес-Аудит: ПРОФ», «IT Audit: Ауди-тор» і «Івахненков&Катеньов Аудит» [2, c. 28].

Програмний продукт «IT Audit: Аудитор» представляє інтег-рований аудиторський продукт, який є інструментом для аналізуданих, так і засобом для розрахунку аудиторського ризику і фік-сації аудиторських доказів у робочих документах аудитора.

До недоліків «IT Audit: Аудитор» можна віднести: прагненнявсі дії аудитора підпорядкувати достатньо жорсткою схемою —починаючи з форми програми перевірки і проведення тестів доформування встановлених форм робочих документів; недостат-ньо відпрацьований механізм імпорту даних з бухгалтерськогопрограмного забезпечення [1, с. 40].

Як правило, великі аудиторські фірми, купуючи подібні про-грамні продукти, з часом створюють спеціальні надбудови до

378

них, що дозволяє послідовно запускати на масиві даних клієнтіввідпрацьовані досвідом фахівців запити і тести. Особливістюпрограми є двоступеневий перенос облікових даних. Спочаткудані з бухгалтерської системи перевіряються на предмет їх ціліс-ності. Після конвертації даних з формату «1С: Бухгалтерія» абоіншої бухгалтерської програми вони переносяться в проміжні ба-зи даних. Облікова інформація в них зберігається в спеціальнорозробленому форматі. Після цього виправлені і стандартизованідані переносяться у власне аудиторську програму для подальшо-го аналізу. Це дозволило формалізувати процес перенесення да-них і підвищити його надійність [1, с. 40–41].

Слід зазначити, що на сьогоднішній день немає потужного ін-струменту, який би дозволив повністю автоматизувати аудит. Цепояснюється рядом недоліків системи автоматизації аудиту.

Враховуючи наведені недоліки системи автоматизації аудиту,можна сформулювати вимоги до програмного забезпечення ау-диту: наявність ефективних засобів контролю операцій, гнуч-кість, ергономічність, тісний зв’язок із бухгалтерськими програ-мами на рівні баз даних, оперативна підтримка з боку розроб-ників програмного продукту.

Переваги застосування комп’ютеризації аудиту: економія часу на виконання однотипних операцій при порі-

внянні фактичних даних з обліковими; автоматичний порядок перевірки взаємної ув’язки показ-

ників різних форм звітності; зменшення кількості даних оброблюваних вручну; зберігання і багаторазове використання отриманих даних,

здійснення попередньої оцінки результатів робіт за відхиленнями.Комп’ютеризовані методи аудиту можуть поліпшити ефекти-

вність і дієвість різних аудиторських процедур: ефективних тес-тів контролю і процедур по суті, аналітичних процедур, програмвибірки, повторного проведення обчислень і т.д. [3, c. 192].

Застосування аудиту в умовах сучасних комп’ютерних тех-нологій дозволяє:

використовувати сучасні методики аналізу для виявленняслабких ланок в обліку та аудиті;

підвищити якість контролю та зменшити витрати часу ау-дитора при здійсненні аудиторських процедур;

усунути недоліки внутрішнього контролю, виявлення придослідженні;

ввести використання аудитором електронних баз даних за-конодавчої і довідкової інформації.

379


1. Івахненков С. Аудиторське програмне забезпечення для аналізуданих: перший український досвід / С. Івахненков // Бухгалтерськийоблік і аудит. — 2009. — № 10 — С. 38–44.

2. Зоріна О.А. Автоматизація аудиту в Україні: проблеми та перспе-ктиви розвитку / О.А. Зоріна // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит:проблеми теорії, методології, організації. — 2008. — №2 — С. 25–30.

3. Кот О.С. Теоретико-методичні аспекти аудиту в умовахкомп’ютерних технологій / О.С. Кот // Вісник університету банків-ської справи Національного банку України. — 2008. — № 3 —С. 192–195.

4. Семенко Т. Автоматизація аудиту розрахунків з ПДВ та шляхи їїудосконалення / Т.Семенко // Бухгалтерський облік і аудит. — 2012. —№ 4 — С. 50–53.

Рибіцька О.П., студентка ЦПО, 5 курсу,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Ходзицька В.В., к.е.н.,доцент кафедри обліку підприємницької діяльності

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМНОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Основні засоби відіграють важливу роль у господарській ді-яльності підприємства, від їх ефективного та правильного об-ліку і використання залежить фінансовий результат роботикомпанії [1]. Облік основних засобів за допомогою новітніхінформаційних технологій значно покращує ефективність ро-боти бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві, азапровадження на нормативному рівні електронного підписуна документах навіть відкриває можливість електронної пере-дачі звітності до державних контролюючих органів. Важливоюрисою новітніх програм для обліку є можливість формувативелику кількість звітів, розрахунків, проводити економічний,фінансовий аналіз діяльності підприємства. Вартість і витра-чений час на складання зазначених форм незначні, що дає змо-гу повністю задовольнити інформацією різноманітного харак-теру управлінський персонал, скласти прогнозні розрахункидля прийняття ефективних рішень [5].

380

У теперішній час існує велика кількість програмних проду-ктів для ведення бухгалтерського обліку, які дозволяють опе-ративно накопичувати інформацію про наслідки господарськоїдіяльності та використовувати її для формування, редагуван-ня і друку вихідних документів, квартальних чи річних звітів[4, 7].

Однією з найпоширеніших програм для ведення бухгалтер-ського обліку в Україні є «1С:Бухгалтерія», розробка фірми«1С». Ця універсальна бухгалтерська програма використову-ється на багатьох підприємствах нашої країни з метою форму-вання достовірної інформації в обліку і звітності. У програмінаявна вбудована об’єктно-орієнтована мова програмування ірозвинуте інтерактивне середовище, що дає змогу змінюватитипові конфігурації для своїх потреб чи навіть повністю пере-писувати їх [3]. Програма «1С:Бухгалтерія» побудована з ура-хуванням особливостей обліку в Україні, при цьому врахованаможливість одночасного ведення бухгалтерського і податково-го обліку, що в сучасних умовах є досить актуальним і практи-чним моментом [3]. Одночасне введення даних, необхідних якдля податкового, так і для бухгалтерського обліку, дає можли-вість користувачам прослідкувати всі господарські операції ізміни в складі активів і пасивів, що відбуваються в різних лан-ках облікової роботи [2].

Підсистема «Облік основних засобів» використовується дляуправління і спостереження за основними засобами на підпри-ємстві. Автоматизоване рішення задач з обліку основних засо-бів базується на створенні і веденні інформаційної бази пронаявність основних засобів, сформованої на підставі інвентар-ної картотеки. Бухгалтер при цьому проводить документуван-ня первинної інформації, оперативне управління, контроль занаявністю і рухом основних засобів, видає на запит необхіднуінформацію до друку чи на екран дисплея [2, 3]. Для основнихзасобів і нематеріальних активів запрограмовані такі основніоперації, як: вступ, прийняття до обліку, нарахування нормиамортизації, модернізація, передача, списання, інвентаризація.Можливий розподіл сум нарахованої амортизації за місяць міжкількома рахунками або об’єктами аналітичного обліку. Дляосновних засобів, що використовуються сезонно, можливе за-стосування графіків нарахування амортизації. Для малоціннихактивів автоматизовані операції передачі в експлуатацію і спи-сання з експлуатації.

381

Для ведення обліку на підприємствах також використову-ється програма «Галактика», яка має широку функціональністьдля інформаційної підтримки задач стратегічного плануваннята оперативного управління. Програма складається із модулів,що утворюють «контури», серед яких значущим для бухгал-терського обліку є контур «Бухгалтерський і податковий об-лік». Хоча «Галактика» має багато схожих рис з «1С:Бухгал-терією», але головна перевага полягає в тому, що охоплюєтьсявнутрішня і зовнішня діяльність підприємства, комплекснішеведеться бухгалтерський облік. При розробці системи викори-стовувались тільки передові методології і концепції управлін-ня, а також найновіші досягнення в області інформаційнихтехнологій [5, 7]. Система також містить модуль «Основні за-соби».

Отже, сучасні програми для бухгалтерського обліку вико-нують ряд важливих функцій для обліку основних засобів, асаме повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб ко-ристувачів щодо руху, наявності та вибуття основних засобів,ефективне та точне нарахування зносу основних засобів, а та-кож автоматизоване відображення господарських операцій,пов’язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів [6].Саме тому до переваг, які отримує підприємство від упрова-дження новітніх облікових систем, можна віднести: зростанняефективності використання основних засобів і посилення ви-робничих потужностей, зниження транспортних витрат, змен-шення витрат часу на здійснення господарських операцій пообліку необоротних активів [6]. До недоліків системи можнавіднести необхідність настроювання фахівцем, але таким чи-ном програма є гнучкішою і адаптованішою до конкретногопідприємства [3].

Таким чином, інформаційне програмне забезпечення стало не-від’ємною складовою системи бухгалтерського обліку без якоїнеможливо уявити сучасну бухгалтерію. Вдало підібране та ефе-ктивно налагоджене програмне забезпечення бухгалтерськогообліку забезпечує максимальну ефективність управління госпо-дарською діяльністю підприємства, правильне використання ос-новних засобів і проведення обґрунтованої зваженої інвестицій-ної політики щодо них.

Література1. Бондар М.І., Єфіменко В.І., Ловінська Л.Г. та ін.. Фінансовий об-

лік: підручник у 2ч. — Ч. 1. — К.: КНЕУ, 2012. — 553 с.

382

2. Габец А., Гончаров Д., Козирьов Д.. Кухлевський Д., Радченко М.Професійна розробка в програмі 1С:Підприємство 8.0. — Санкт-Петербург, 2011.

3. Гартвич А. 1С:Бухгалтерія 8 як на долоні. — М.: 1С-Паблішнг,2012.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах:Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2011. — 400 с.

5. Місюров А.В. Інформаційні системи і технології в обліку: Навча-льний посібник. — Харків: ХНАГМ, 2007. — 80 с.

6. Сопко В. Інформаційні технології в організації облікового про-цесу // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 1. — С. 205–211.

7. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Інформаційні системи ітехнології обліку: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2003. —158 с.

Соселія М.А., студентка ОЕФ, 5 курс,спеціальність 8.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Матієнко-Зубенко І.І., к.е.н.,доцент кафедри аудиту

ЕЛЕКТРОННЕ ДОКУМЕНТУВАННЯЯК ІНСТРУМЕНТ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

ВІРТУАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

У сучасних умовах господарювання виникає потреба в проду-кції (послугах), що вимагають інноваційного підходу до їх виро-бництва. При цьому підприємства не завжди мають змогу здійс-нити такі розробки, враховуючи специфічність проблем, високийрівень витрат на перебудову виробничого процесу чи складноїієрархії управління та прийняття рішень тощо. Тому під впливомпроцесів глобалізації та міжнародної інтеграції, з розвитком нові-тніх інформаційних технологій і посиленням конкуренції виникаєнеобхідність у кооперації компаній, творчих колективів і окре-мих людей, пов’язаних спільною метою. Усе це створює потребув нових формах ведення бізнесу, однією з яких є віртуальні під-приємства, що набувають усе більшого розвитку [1, с. 205]. Вір-туальна корпорація — це наступний крок у розвитку мереж діло-вої співпраці.

383

Документування забезпечує повне та зрозуміле відображеннявсіх фактів господарського життя у первинних документах. Сьо-годні важливе місце у бухгалтерському обліку та аудиті займаєелектронний документообіг. Електронне документування — цепроцес формування документів суб’єктами підприємницької дія-льності у вигляді, який не має фізичного підтвердження, тобточерез мережу Інтернет. За допомогою Інтернет можуть встанов-люватись партнерські стосунки, перебуваючи в будь-якому місцісвіту. Це, в свою чергу, дало змогу територіально віддаленимпідприємцям або компаніям за допомогою комунікаційних тех-нологій розробляти ефективні технологічні процеси виробництватоварів і послуг. Основною відмінністю віртуального та електро-нного документування є те, що через Інтернет-мережу в режиміонлайн підприємство формує інформаційну базу, доступ до якоїмає певне коло осіб — перш за все це внутрішні підрозділи само-го підприємства, контролюючі органи держави, постачальники,замовники, кредитори, інвестори, за необхідністю прокуратуратощо, які у зручний для них час перевіряють наявність необхід-них документів.

Світ, який раніше оточував підприємство, був більш-меншстабільним і передбачуваним. Реальності сучасного світу зовсімінші: у ньому виникають несподівані зрушення і зміни, які поро-джують, з одного боку, величезні можливості розвитку для однихорганізацій (які опинилися готовими до виниклих змін), а з іншо-го, породжують фатальні умови для інших. Реагуючи на ці зміниорганізації шукають нові форми співпраці, і нові форми управ-ління. На основі сучасних інформаційних технологій, створю-ються системи реорганізації існуючих організацій і принциповонові типи організацій — віртуальні.

Віртуальне підприємство — основа сітьової економіки, во-но не знає ні галузевих, ні відомчих бар’єрів, має відкритуорганізаційну структуру, прозорі кордони, внаслідок чогозростає значення партнерських відношень. Ідея створення ві-ртуальних підприємств полягає у тому, щоб здійснити інтег-рацію виробничих підприємств партнерів для реалізації прое-ктів, які самотужки ні одне із підприємств реалізувати неможе [2, с. 28].

Віртуальна корпорація, у свою чергу, представляє собою спі-льноту функціональних партнерів, керуючих проектуванням,виробництвом і реалізацією продуктів і послуг з використаннямсучасних інформаційних технологій і системи контрактів, з не-за-лежними робочими групами та структурами; мережу ділової

384

співпраці, що включає базовий вид бізнесу, його постачальниківі споживачів, діяльність яких інтегрується і контролюється задопомогою широкого застосування інформаційної телекомуні-каційної технології (ІТТ). Віртуальні корпорації є перспектив-ною формою організації будь-якої діяльності і бізнесу. Віртуа-льні підприємства створені для задоволення сьогоднішніх таочікуваних потреб ринку і конкретних замовників та економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем об’єд-нують у собі високотехнологічні ресурси учасників-партнерів,використовуючи при цьому передові і сучасні організаційні, ін-формаційні та телекомунікаційні технології [3, с. 200]. Для вір-туальної корпорації характерне виділення проектної групи(груп), що розробляє і просуває проекти в середовищі такої вір-туальної корпорації (всі ці групи можуть мати свої завдання ісвої стратегії).

На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій до-сить поширеними є розробки, що відносяться до проблем ство-рення віртуальних підприємств [4, с. 135]. А також важливимизалишаються питання стосовно організації облікового процесувіртуальних підприємств, адже система віртуального документу-вання забезпечує автоматичне ведення документів, протоколів(і захист цих протоколів від модифікації), передавання докумен-тів між аудитором і клієнтом та автоматичне архівування прото-колів наприкінці дня, що в свою чергу має позитивний вплив нааудиторську діяльність.


1. Бойченко К. С. Віртуальне підприємство як фактор підвищеннярезультативності бізнес-проектування / К. С. Бойченко // Проблемиекономіки. — 2013. — № 1. — С. 205–209.

2. Подчасова П. Т. Віртуальні підприємства як сучасна форма орга-нізації виробництва / П. Т. Почасова // Збірник наукових праць мннцІТІС. — 2009. — Вип. 14. — С. 24–45.

3. Резниченко Р. В. Оптимізація прийняття рішень для закупівель іпоставок на віртуальному підприємстві / Р. В. Резниченко, Л. А. Тима-шова // Економіко-математичне моделювання соціально-економічнихсистем. — 2013. — Вип. 18. — С. 200–211.

4. Устенко О. В. Використання віртуальних підходів у проектуваннісистем і підприємств / О. В. Устенко // Збірник наукових праць Укр-ДАЗТ. — 2013. — Вип. 141. — С. 135–137.

385

Шпак Н.В., студентка ОЕФ, 4 курсу,напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,науковий керівник — Іванова Л.І.,ст. викладач кафедри аудиту

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ В ОБЛІКУ

Сучасне суспільство не можна уявити без інформаційних тех-нологій, які міцно увійшли в наше життя. Суспільство наповненеі пронизане потоками інформації, які потребують обробки, томувоно не може функціонувати без інформаційних технологій. Ін-формаційні технології відкрили нові можливості для роботи, до-зволили полегшити працю людини. Актуальними стали такі пи-тання, як впровадження в господарську практику інформаційнихтехнологій і програмних систем для автоматизації бухгалтерсь-кого обліку.

Інформатизація суспільства охопила всі сфери суспільства:соціальну, економічну діяльність та управління господарськимипроцесами. Поширилася вона і на такі важливі функції, як облік,аналіз і аудит діяльності суб’єктів господарювання, що є основоюінформаційної системи управління будь-якими господарськимиутвореннями. В умовах глобалізації наукових, технічних і еконо-мічних процесів, що мають міжнародний характер, значно збіль-шилися обсяги інформації, які необхідні для управління проце-сами виробництва [1, c. 52].

На кожному етапі розвитку підприємства фахівцям потрібнівідповідні інструменти для підтримки і забезпечення тих завдань,які стоять перед підприємством.

Основними можливостями впровадження автоматизованої си-стеми обліку є:

— оперативне отримання інформації;— обмін даними між відокремленими підрозділами підприєм-

ства;— планування потреби в персоналі;— автоматизація обліку у відповідності до вимог чинного за-

конодавства;— планування руху коштів підприємства;— контроль та облік зберігання запасів в аналітичному роз

різі;— управління основними господарськими процесами підпри-

ємства;

386

— оперативне отримання інформації про собівартість готовоїпродукції;

— створення системи оперативної звітності.Однією з істотних переваг використання інформаційних сис-

тем і технологій в обліку є саме технологічні можливості програ-мних продуктів, а зокрема їх інтеграція з іншими інформаційни-ми «зовнішніми» системами (наприклад, технологічна підготовкавиробництва, система «клієнт-банк») та обладнанням (наприклад,контрольно-вимірювальні прилади чи складські термінали зборуданих) [2, c. 56].

Передумови впровадження автоматизованої системи можутьбути різними, але можна виділити завдання для підприємств:можливість підвищити якість і достовірність нормативно-до-відкової інформації за рахунок усунення дублювання довідковихданих, оптимізації регламентів її ведення, скорочення рутиннихоперацій.

Для багатьох підприємств виявляється істотною можливістьпоетапного впровадження інформаційної системи з можливістюпершочергової автоматизації найпроблемніших ділянок. Програ-мний продукт автоматизації обліку можливо швидко ввести вексплуатацію, а при зміні масштабів діяльності підприємства,підходів до управління чи організації облікових робіт перенала-штувати з мінімальними затратами часу та фінансових ресурсів.Сучасний ергономічний інтерфейс автоматизованих програм об-ліку забезпечують доступність засвоєння інформації та високушвидкість роботи для фахівців.

Розвиток електронного документообігу потребує професійнихпідходів, чіткої взаємодії галузей знань. А це, як правило, впли-ває на результат від впровадження автоматизованої системи об-ліку, зокрема [3, c. 23]:

— підтримка ефективного накопичення, керування і доступудо інформації;

— економія ресурсів за рахунок скорочення витрат на керу-вання потоками документів; усунення дублювання;

— забезпечення авторизації доступу до інформації за рахунокнаданих повноважень;

— протоколювання діяльності підприємства;— виключення необхідності збереження паперових документів.У сучасних умовах господарювання необхідно орієнтуватися

на істотні переваги, що можуть бути направлені на ефективне ви-рішення конкретних поточних завдань. Впровадження інформа-ційних систем і технологій в обліку підприємств може у резуль-

387

таті не лише призвести до зниження витрат на здійснення інфор-маційного обміну даними, підвищення оперативності інформа-ційної системи та запобігання втратам від помилок у звітності, ай удосконалити організацію автоматизації бухгалтерського облі-ку та вирішувати поточні управлінські завдання.


1. Івахненков С.В. Сучасні інформаційні технології управління під-приємством та бухгалтерія: проблеми і виклики // Бухгалтерський облікі аудит: Науково-практичний журнал — К., 2006. — № 4. — С. 52–58.

2. Івахненков С.В. Упровадження програмного забезпечення обліку іконтролю // Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний журнал— К., 2007. — № 2. — С. 56–62.

3. Кузнєцова С.В. Методологічні засади трансформації бухгалтерсь-кого обліку, як напрям розвитку інформатизації суспільства // Бухгал-терський облік і аудит: Науково-практичний журнал — К., 2007. —№ 7. — С. 23–29.

Наукове видання

ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ:ЕВОЛЮЦІЯ, СУЧАСНИЙ СТАНТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Збірник матеріалів Всеукраїнської студентськоїнауково-практичної конференції

9 грудня 2014 року

Художник обкладинки Т. ЗябліцеваКоректор І. Савлук

Верстка М. Матвійчук

Підписано до друку 08.12.14. Формат 60×84/16. Папір офсет № 1.Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 22,78.

Обл.-вид. арк. 25,93. Наклад 100 пр. Зам. № 14-4987

Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

03680, Україна, м.Київ, пр. Перемоги, 54/1Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб’єктів видавничої справи (серія ДК, №235 від 07.11.2000)Тел./факс (044) 537-61-41; тел.(044) 537-61-44

E-mail: [email protected]

Для нотаток

ОБЛІК АНАЛІЗ ТА АУДИТ · в обліку.....35 Войчик Т.С....

Documents

Transcript of ОБЛІК АНАЛІЗ ТА АУДИТ · в обліку.....35 Войчик Т.С....