Середа, 15 березня 2017 року № 33 (5194)

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 26,89 грн

1 € = 28,68 грн

1 рос. руб. = 0,3 грн

На силу теж є кулаки«Зачистивши» блокадний редут, правоохоронцi спровокували

масовi протестнi акцiї по всій Україністор. 4 »

Як розв’язати

в Україні

проблему

подвійного

громадянства?стор. 6 »

Запасний аеродром чиновника

Харків’яни проти

встановлення на майдані

Свободи архітектурної

копії пітерського

пам’ятного знакастор. 8 »

Привид Олександрійської колони Валерій Франчук: Спершу став натурщиком

У чому для знаного художника

спорідненість між Біблією і

«Кобзарем»стор. 11 »

«Спецоперація» силовиків не похитнула стійкості активістів блокади окупованої частини Донбасу. ❙

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 20172 ІнФорУМ«У Криму та Російській Федерації відкрито кілька десятків кримінальних справ проти громадян кримськотатарської національності та українців. Обшуки та арешти тривають щодня».

Ольга Скрипниккоординатор Кримської правозахисної групи Crimean

Human Rights Group та експерт делегації України у ПАРЄ

УКРАЇНА МОЛОДА

СВАВІЛЛЯ

У лігві звіраПравозахисників з України затримали співробітники ФСБ на адміністративному кордоні з Кримом Ірина КИРПА

Представників Кримської правозахисної групи Crimean Human Rights Group Ольгу Скрипник та Володимира Чекригіна затримали у районі КПП «Каланчак» саме тодi, коли вони на своїй машині намагалися потрапити на територію Криму. Відо-мо, що правозахисники їхали на адмінкордон з окупованим Кри-мом iз метою проведення моніторингу всіх працюючих там пунк-тів пропуску. Ольга Скрипник та Володимир Чекригін планували використати отримані дані у доповідях та матеріалах Парламент-ської асамблеї Ради Європи та підготувати матеріали для інфор-мування світової спільноти. Як розповіла голова Центру інформа-ції з прав людини Тетяна Печончик, українських правозахисників силоміць перевезли до КПП «Армянськ» із метою допиту та от-римання конфіденційної документації (для чого затриманих ре-тельно обшукали). Допит, до речі, тривав кілька годин поспіль. Відзначимо, що Ольга Скрипник раніше неодноразово заявля-ла про те, що влада Росії фактично узаконила схему викрадення громадян України співробітниками спецслужб. На думку правоза-хисниці, черговий виток репресій стартував відразу після набуття чинності норм законів РФ із сумнозвісного «пакета Ярової-Озеро-ва», які легалізували анонімні доноси та суттєво розширили права силовиків, що діють у рамках буцімто «боротьби з тероризмом». — У Криму та Російській Федерації відкрито кілька десят-ків кримінальних справ проти громадян кримськотатарської на-ціональності та українців, — заявила за тиждень до свого за-тримання координатор Кримської правозахисної групи Crimean Human Rights Group та експерт делегації України у ПАРЄ Ольга Скрипник. — Обшуки та арешти тривають щодня. А ось україн-ців Євгена Панова та Андрія Захтея відверто звинуватили у під-готовці терактів на території Криму та таємно етапували з Кри-му до московського СІЗО (Лефортово). Ми втрутилися у справу «кримських терористів» та дізналися багато подробиць, які свід-чать про те, що українських громадян били, катували та під тор-турами примушували підписувати документи про те, чого вони ні-коли не робили. А ось український політв’язень Станіслав Клих, якого суд Росії засудив до 20 років позбавлення волі, після тор-тур має серйозні проблеми з психікою. Однак цей факт не зава-див правоохоронцям Росії етапувати його до Верхньоуральська. Влада Росії засудила Станіслава Клиха за статтею «тероризм» за те, що він нібито брав участь у Чеченській війні. За словами правозахисниці, російські силовики нині утриму-ють у тюремних катівнях кілька десятків представників кримсь-котатарського народу та українців, незважаючи на те, що ваго-мих доказів їх провини немає. При цьому, людей звинувачують за такими статтями, як «шпигунство» та «тероризм». Правоза-хисники кримської групи до останнього дня займалися питання-ми українських політичних в’язнів на території півострова Крим та Росії. А тепер ось самі потрапили «під ковпак» ФСБ та потре-бують швидкої допомоги. — Правозахисників змусили заповнити спеціальні анкети та документи, які їм надали з боку так званих «прикордонників», iз метою незаконного збору інформації, — розповів радник голо-ви СБУ Юрій Тандіт. — Реальних причин для затримання прос-то не було, тому окупаційна влада та контролюючі органи півос-трова Крим застосували заходи на межі законності. Українська сторона сподівається на їх швидке звільнення. На підтримку незаконно затриманих правозахисників Оль-ги Скрипник та Володимира Чекригіна виступив МЗС України, а також усі без винятку активісти українських правозахисних ор-ганізацій. Як повідомив зі Страсбурга заступник Голови комітету Верховної Ради України з питань прав людини Георгій Логвинсь-кий, про інцидент, що трапився на кордоні з Кримом поінфор-мували Президента ПАРЄ. Глава Парламентської асамблеї Ради Європи Педро Аграмунт пообіцяв, що в разі подальшого утриму-вання правозахисників, члени Асамблеї відреагують дуже жорс-тко щодо Росії. Через соціальні мережі небайдужі українці стали об’єднуватися, щоб тримати справу на постійному контролі та стежити за подальшою долею Ольги Скрипник та її соратників у боротьбі зі злочинним режимом окупантів. І ось буквально у ті години, коли верстався цей номер газети, нам удалося зв’язатися з керівником секретаріату Уповноважено-го Верховної Ради України з прав людини Богданом Крикливен-ком, який повідомив, що затримані правозахисники вже перебу-вають на КПП «Каланчак». Тобто на території, яка підконтроль-на українським прикордонникам. Моральний стан Ольги Скрип-ник та Володимира Чекригіна після «обробки» слідчими ФСБ усе ще пригнічений. Проте правозахисники встигли вдихнути повітря свободи та висловили слова подяки всім, хто надав їм моральну підтримку та суттєво посприяв у справі їх визволення. На дум-ку правозахисниці Ольги Скрипник, без втручання представни-ків МЗС України та ПАРЄ шанси на це були б мінімальні. ■

■

Оксана СОВА

Інформацію про те, що Ryanair почне роботу в Україні, міністр Володи-мир Омелян розмістив у понеділок на своїй сторін-ці у «Фейсбуці», супрово-дивши смайликом: «При-ходьте на прес-конферен-цію! Як мінімум, це одна з ключових авіаційних подій десятиліття в Ук-раїні». Спільна прес-конфе-ренція міністра інфра-структури України та ко-мерційного директора компанії Ryanair Девіда О’Брайана, яка вiдбудеть-ся сьогодні в Міністерстві інфраструктури України, пов’язана з наміром од-ного з найбільших євро-пейських лоукостів зай-ти на український ринок авіаперевезень. 8 берез-ня згадка українських аеропортів «Жуляни» і «Львів» з’явилася в коді нідерландської версії сай-та Ryanair. Саме нідер-ландський напрям, очі-кується, стане першим із України для авіаперевіз-ника Ryanair. За версією агентства «Інтерфакс-Ук-раїна», прем’єрними ста-нуть польоти з Ейндхове-на в міжнародний аеро-порт «Київ» (Жуляни) і до Львова. «І вже сьогод-ні компанія проінформує і про маршрути, і про своє бачення ринку, і про по-тенційні напрямки по-дальшого співробітниц-тва». Це велика новина.

Це те, до чого ми йшли кілька років поспіль», — підкреслив глава Мінінф-раструктури. Ryanair ще в лютому повідомляв про плани по-льотів в Україну. «Я ду-маю, що найближчим ча-сом ми щось оголосимо за цим напрямком», — ска-зав тоді начальник юри-дичного управління ком-панії з питань регулю-вання та законодавства Юліуш Коморек. Але у зв’язку з непевністю полі-тико-економічної ситуації ніхто не наважувався га-рантувати, що наміри ре-алізуються вже найбли-жчим часом: «Я не можу сказати, коли точно збере-мося в Україну — в цьому зимовому сезоні, або тіль-ки в наступному літньо-му. Безумовно, ми вивчає-мо маршрути з України в Польщу, і також в інші єв-ропейські країни», — за-значив тоді Коморек. Міністерство інфра-структури України під-

твердило ведення пере-говорів аеропортів Киє-ва та Львова з Ryanair про польо ти в Україну ще у грудні минулого року. За-цікавленість сторін у взає-мовигідному і перспек-тивному співробітництві зрештою все-таки взяла гору над інтригами моно-полістів вітчизняного рин-ку і сумнівами європейців, схарапуджених потоками як компрометуючих фей-ків заклятих друзів Ук-раїни, так і об’єктивними економічними ризиками ділових стосунків із вою-ючою країною. Для Ук-раїни таке співробітниц-

тво важливе як із точки зору доступу споживачів до зручних і фінансово вигідних, «бюджетних» пропозицій європейських перевізників, так і з огля-ду на прорив неоголоше-ної економічної та полі-тичної блокади у стосун-ках з обережними євросо-юзівцями. Дуже цікава біогра-фія гіганта європейсько-го авіаційного лоукосту Ryanair. Починалося все з того, що в Ірландії між невеликими населеними пунктами — Вотерфор-дом і Гатвіком — курсу-вав невеличкий «кукуруз-ник». Але одного дня гос-подарі мікроавіакомпанії вирішили з провінційною безпосередністю долучи-тися до престижного рей-су Лондон—Дублін. Отри-мали повне фіаско, але це їх не зупинило. Захоплені ідеєю довести лондонсь-ким снобам, що ті дарем-но недооцінили наполег-ливих ірландців, змінили керівництво, концепцію, парк літаків, привласни-ли гасло вже успішних конкурентів: «Найнижчі ціни / Ніяких додатків». І з початку 90-х упродовж двох десятиліть вийшли в лідери серед європейсь-ких лоукостерів. Цікавинка авіаком-панії в тому, що вона ба-зується на колишніх не-рентабельних аеродромах та екс-військових авіаба-зах країн НАТО. ■

ПОГЛЯНЬТЕ, ХТО ПРИЙШОВ

Нові крила — нові горизонтиОдна з найбільших лоукост-компаній Європи заходить на український ринок авіаперевезень

■

Ласкаво просимо!❙

ДОВІДКА «УМ»

Першим успішним бізнесом на ринку дешевих авіаперевезень стала авіакомпанія Pacific Southwest Airlines із США, піонер концепції лоу-кост. Дебютний рейс цієї компанії відбувся 6 травня 1949 року. Але часто першість приписують Southwest Airlines, яка почала фун-кціонувати в 1971 році і декларувала щорічний прибуток, починаю-чи вже з 1973-го. Після дерегуляції авіаційних перевезень в Европі дуже вдало почала свій розвиток ірландська компанія Ryanair, яка зараз займає лідируючу позицію на ринку лоу-кост авіаперевезень.

■

Іван БОЙКО

Останнiми днями російські оку-панти неабияк активізувалися на лу-ганському та донецькому напрямках, тоді як на маріупольському кількість обстрілів і застосування важкої арти-лерії в рази менша. За даними Міноборони, найсклад-ніша ситуація в районі селища Крим-ське Луганської області, де лише впро-довж понеділка ворог тричі відкривав мінометний вогонь iз трьох різних на-прямків, що тривали в сумі понад три години. «Під час одного з обстрілів бойови-ки випустили більше 160 мін. Також ворожі мінометні розрахунки вели вогонь по Попасній та Новоолексан-дрівці. У Станиці Луганській та Но-возванівці бойовики застосовували стрілецьку зброю та гранатомети», — повідомив речник Міноборони з пи-тань АТО Олександр Мотузяник. На донецькому напрямку бойовики терористичної «ДНР» гатять iз міно-метів по позиціях ЗСУ в районах Світ-лодарської дуги, Горлівського пери-метру, Авдіївки та Донецького аеро-порту. «Ворог неодноразово застосову-вав міномети для ведення вогню, при цьому зазвичай випускав близько 10 мін за обстріл. Декілька разів за день ворожі мінометні розрахунки здійс-нювали обстріли середньої інтенсив-ності, під час яких випускали близько

40 мінометних мін», — зазначає пол-ковник Мотузяник. І додає, що район Авдіївки також «поливають» снаря-дами з артилерії калібру 122 мм і тан-ків. Увечері в понеділок під час ворожо-го гранатометного обстрілу блокпоста в районі Авдіївської промзони було по-ранено жінку-волонтера. Постражда-лу доправили до мобільного госпіта-лю в Покровськ, де жінці було надано медичну допомогу. Нині стан здоров’я волонтера задовільний. У прес-центрі штабу АТО додають, що загалом ситуація в районі бойових дій погіршилася, адже російські оку-панти збільшили кількість обстрілів. Підрозділи ЗСУ відкривали вогонь у відповідь для зниження вогневої ак-тивності ворога, утім лише позамину-лої доби ворог здійснив 97 обстрілів, унаслідок чого загинув один захисник України, ще вісьмох поранено. ■

НА ФРОНТІ

«Поливають» снарядами Російські окупанти збільшили кількість обстрілів на луганському та донецькому напрямках

■

ДО РЕЧІ

Міністр оборони Степан Полто-рак закликав офіцерів запасу, яким дозволяє здоров’я, повернутися на службу. «Я хотів би звернутися до офі-церів запасу. Офіцерів, які сьогодні на пенсії... Я звертаюся до вас, щоб ви взяли на себе відповідальність. Я звертаюся до офіцерів, яким доз-воляє здоров’я. Нам потрібен ваш досвід, ваші знання. Ми чекаємо на вас», — сказав пан Полторак під час церемонії нагородження війсь-кових до Дня українського добро-вольця. Міністр підкреслив, що до-свід та знання офіцерів, що вже відійшли від служби, можна за-стосувати під час підготовки нових спеціалістів.

■

3УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017ІнФорУМРОЗСЛІДУВАННЯ

Метан «ховає» всі слідиДержкомісія виявила низку порушень на шахті «Степова»Тарас ЗДОРОВИЛО

Питання щодо першопричин вибуху на шахті «Степова» в с. Глухів біля Червоно-града, що на Львівщині, було розглянуто на черговому засіданні урядової комісії. Нага-даємо, що 2 березня на цій шахті через виб-ух метану загинуло восьмеро шахтарів і ще 23 отримали опіки й поранення. Міністр регіонального розвитку, будів-ництва та ЖКГ України Геннадій Зубко, який очолює комісію, наголосив: «На-разі комісія розслідує питання щодо на-явності небезпечного обладнання безпо-середньо у шахті; коли i хто приймав рі-шення щодо закупівлі неякісного облад-нання або кабельної продукції (якщо воно дійсно було в шахті); чому на місці аварії було встановлено обладнання для провіт-рювання продуктивністю 120 куб. м на го-дину при необхідній 450 куб.м, і хто пого-див таку схему; чому не спрацювала сис-тема УТАС, яка мала оповістити і вивести людей iз шахти при проведенні ремонтних робіт». Він зазначив, що на шахті не існувало дозволу на проведення небезпечних робіт. Наразі Держпраці спільно з регіональ-ним відділенням проводить розслідуван-ня щодо приписів, які були надані шахті «Степова» в 2016-2017 роках, яким чином вони були виконані або не виконані, і чому на 1 лютого цього року такого дозволу на шахті не існувало. «При розслідуванні було виявлено, що ще кілька шахт, які входять до ДП «Львів-вугілля», не мають на сьогодні дозволів», — додав міністр. Проте досить скептичними щодо ефек-тивної роботи комісії виявилися думки не-заангажованих людей. «Нинішній владі вигідно затягувати хід розслідування, — упевнений екс-«губернатор» Львівської області, генерал органів внутрішніх справ у відставці Михайло Цимбалюк. — Уря-дова комісія з розслідування трагедії по-чала роботу тільки на шостий день піс-ля вибуху. Хоча світовий досвід підтвер-джує, що експертні висновки щодо виб-уху повинні бути озвучені в той же день, а в нашому випадку на перше засідан-ня приходять лише троє з п’ятнадцяти членів державної комісії. Кожен втраче-ний день ускладнює вивчення причини катастрофи — підвищення рівня метану в лаві знищує важливі сліди аварії, а шах-та з дня на день може знову запрацюва-ти». Незрозумілим є також створення відразу двох комісій — урядової та при Держслужбі України з питань праці. Цей факт обурив голову Незалежної профс-пілки гірників України Михайла Волин-ця, який заявив, що такого не було при жодній аварії на шахтах за останні 25 років. На його думку, комісія при Держ-праці «дуже слабка», тому що сформова-на з некомпетентних осіб: «Я був на засі-данні Держкомісії з ліквідації аварії на шахті «Степова» і порушив питання ко-рупції на шахтах, назвав прізвища «смот-рящих», але мене не захотіли слухати. Хоча на засіданні був присутній перший заступник Генпрокурора. Коли я спробу-вав розібратися, для чого створено відра-зу дві комісії, мене мало не виставили за двері. Один із фахівців, який є експертом ООН, доктором наук, професором, попро-сив бути присутнім на засіданні урядової комісії, на що йому було сказано: «Хто ви такий?». Але через те, що розслідування не проводять належним чином, шахті за-вдають непоправних втрат, підприємс-тво можуть закрити». ■

■

Світлана МИЧКОТернопільська область

Безпрецедентну акцію приурочи-ли активісти низки природозахисних та інших громадських організацій Тер-нопільщини до Всесвітнього Дня бо-ротьби із греблями, що відзначаєть-ся 14 березня задля порятунку водних екологічних систем. Вони власноруч розгородили дві невеликі «самороб-ні» греблі на притоці Дністра, річці Збруч, — біля населених пунктів Ска-ла-Подільська та Бережанка. Ось як розповідає (текст подаєть-ся з незначними скороченнями. — Авт.) про цю подію на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» один з її учасників Денис Милий: «...Ра-зом із хлопцями зі «Скелі», «Право-го сектору», «Азову» та інших органі-зацій взяв участь у розгородженні не-законних гребель на річці Збруч. Нам також допомагали місцеві мешканці. У Скалі-Подільській власник ГЕС вик-лав греблю півторатонними залізобе-тонними плитами, таким чином фак-тично сприяючи нищенню річки в пе-ріод маловоддя та перешкоджаючи міграції риби і туристичним сплавам. І все заради наживи. Документів ані на греблю, ані на землю власник ГЕС представити не зміг. Доступ до вод-ного об’єкта забарикадував парканом, порушуючи Водний кодекс. На місце прибув увесь Борщівський райвідділ

поліції у повному складі, проте ніяких дій до порушників iз ГЕС вони не вчи-няли, незважаючи на моє усне звер-нення як громадянина України про те, що тут відбувається порушення зако-ну і нам перешкоджають у доступі до річки. Казали, що «ми тут лише для охорони громадського порядку»... Тож активісти недовго думаючи прос-то по краю річки пішли, і кусок парка-

на «впав», попутно наставили фінгалів під оком особливо наглому захиснику ГЕС. Міліція мирно спостерігала. На дамбі хлопці продемонстрували по-тужну силу духу, вручну зворотивши шість величезних плит і утворивши два додатковi канали для стоку води. Власнику ГЕС і міліціянтам дали чіт-ко зрозуміти — наступного разу пли-тами може не скінчитися, можуть бути

значно радикальніші кроки. Змучені, але задоволені, ми поїхали в сусідню Бережанку. Там Збруч перегородив власник мікро-ГЕС, утворивши штуч-ну насипну дамбу з каміння. Теж зара-ди наживи, наплювавши на усі закони та мораль. Хлопці зайшли на середи-ну річки, і частина дамби просто роз-повзлася, давши річці волю...». Щодо ситуації з греблею в Скала-Подільській, то треба зазначити, що активісти ГО «Пpoтидiя кopyпцiї» тa мoнiтopинг eкoлoгiї «Скeля» вже три-валий час протистояли її незаконним «господарям» — ТОВ «Сібекс», що є власником млина на березі Збруча. На-прикінці 2015-го зa зaявaми aктивicтiв навіть бyлo poзпoчaтo кpимiнaльнe пpoвaджeння зa cтaттeю 356 ККУ — caмoупpaвcтвo, однак у жовтні 2016-го його було закрито. Стосовно ж реак-ції правоохоронних органів на знесен-ня активістами гребель, то, як повідо-мили «УМ» у відділі комунікації ГУНП у Тернопільській області, поліція пе-ревіряє дії активістів. Також розпоча-то кримінальне провадження за фак-том отримання легких тілесних ушкод-жень одним із захисників греблі у Ска-ла-Подільській — poдичeм кepiвникa згадуваного ТОВ «Сiбeкc». Активісти ж у свою чергу заявляють, що готові продовжувати такі й навіть радикаль-ніші заходи, аби показати небайдужість громад до проблем незаконної забудо-ви річок. ■

АКЦІЯ

Ті, що греблі «рвуть»Громадські активісти вдалися до радикальних методів

■

Під час демонтажу греблі біля Скали-Подільської.Фото з «Фейсбука».

❙❙

Галина ПЕЧЕРИЦЯ

Лідер Радикальної пар-тії Олег Ляшко наполягає на ухваленні в парламенті за-конопроекту про посилення відповідальності за подвійне громадянство, який ініцію-вали депутати його фракції. На думку радикалів, у цьому питанні потрібно діяти жорс-тко, але не рівняти всіх під одну гребінку. «Президент України Петро Порошенко вніс альтернатив-ний законопроект, у якому він пропонує за подвійне грома-дянство всіх громадян Украї-ни позбавляти українського громадянства. Ми вважаємо, що це занадто широке тракту-вання закону, адже треба зва-жати на різні обставини. На-приклад, не можна забирати громадянство у нашої діаспо-ри, члени якої колись отрима-ли українські паспорти, а про-живають у Канаді чи в Італії, або в наших заробітчан у Поль-щі чи ще десь, куди вони пої-хали не від хорошого життя»,

— наголосив політик. Натомість, законопроект, який зареєстрували радика-ли, передбачає посилення відповідальності за прихову-вання факту подвійного гро-мадянства винятково для де-ржслужбовців-багатопаспор-тників, до яких відносяться, зокрема, депутати, міністри, судді.

«Ми зареєстрували зако-нопроект, який передбачає за наявність подвійного грома-дянства у народних депутатів позбавляти їх мандату, а чи-новників — звільняти з держ-служби. Закон має поширю-ватися на суддів, представни-ків спецслужб, народних де-путатів та депутатів місцевих рад, тобто на всіх, хто уповно-

важений служити державі. Коли у них кілька паспортів у матні, якій державі вони слу-жать та якому Богу моляться? Служити потрібно Україні, а молитися на українців», — переконаний парламентарій. Водночас Олег Ляшко разом із колегами готує ще один законопроект, який, на думку народного депутата, піднесе статус українського громадянства. «У Великобританії, аби от-римати громадянство, потріб-но складати присягу на вір-ність королеві та державі. Вважаю, що в Україні потріб-но так само — кожен має скла-дати присягу та клястись на Біблії на вірність українсько-му народу, особливо ті гастро-лери, яким Президент роздає наліво та направо українсь-кі паспорти. В них ті паспор-ти, як у карточних шулерів. Це знецінення українського громадянства. Так не повин-но бути», — заявив Ляшко. Продовження теми — 6 стор. ■

Олег Ляшко переконаний, що за наявність подвійного громадянстванародних депутатів потрібно позбавляти мандатів.Фото Османа КАРІМОВА.

❙❙❙

ІНІЦІАТИВА

Багатопаспортників — геть iз держслужбиУкраїнським громадянством треба пишатися

■

Олег ЛЯШКО,народний депутат України, лідер Радикальної партії

Останній тиждень у засобах масової інформації поширюють фейковий доку-мент про входження Радикальної пар-тії Ляшка до коаліції та розподіл посад у владі. Офіційно заявляю: ніяких пе-реговорів щодо участі нашої партії в ко-аліції не ведеться і, відповідно, всі подіб-ні документи є вигадкою. Поширюють

цю інформацію телеканали та видан-ня, наближені до влади та промосковсь-ких сил. Зокрема, «Інтер» Льовочкі-на—Бойка, а також сайт «Страна», що фінансується тим же Льовочкіним і олі-гархом-втікачем Онищенком. Активно коментують цю інформацію наші опо-ненти, зокрема Юлія Тимошенко, щоб дискредитувати нашу політичну силу та штучно прив’язати до нас негатив вла-ди. Наша позиція щодо коаліції була і лишається незмінною. На сьогодні ко-

аліції в парламенті немає, тому немає до кого приєднуватися. Клан Льовочкіна—Бойка вже давно створив неофіційну ко-аліцію з Президентом Порошенком. За-вдяки цій корупційній змові Бойко не відповідає за вкрадені півмільярда до-ларів на вишках, а Льовочкін — за кри-вавий розгін студентів на Майдані. Я ви-магаю від Порошенка вийти з цієї зло-чинної коаліції хоча б заради самозбе-реження. Всі, хто має справу з парою прокажених Льовочкіним—Бойком, за-кінчують дуже погано, як Янукович. Ра-дикальна партія виступає за мораторій на продаж землі, за заборону вивози-ти з України ліс-кругляк, за збільшен-ня зарплат і пенсій, проти підвищен-ня пенсійного віку та тарифів. Хто роз-діляє нашу позицію — ми закликаємо об’єднуватися навколо цих ідей. А в на-ступному парламенті, після перемоги на виборах, Радикальна партія сама сфор-мує більшість і керуватиме країною. ■

З ПЕРШИХ ВУСТ

Обережно, брехня!Промосковські сили поширюють фейки про участь Радикальної партії в коаліції

■

4 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 ПОЛIТИКА

Наталія ЛЕБІДЬ

Учора після двотижневої пе-рерви народні депутати зібрали-ся на чергове пленарне засідання, яке стартувало з ратифікації уго-ди про вільну торгівлю між Ук-раїною та Канадою. Серед запла-нованих для розгляду документів є також законопроект про статус внутрішньопереміщених осіб. Однак на найближчий час у нардепів існує перелік зі знач-но ближчих їхнім інтересам пи-тань. Зокрема, Верховній Раді треба ухвалити власний кошто-рис — бю джет парламенту де-путати прийняти не змогли, ос-кільки ініціатива деяких із них укотре збільшити собі зарплату провалилася, а консенсусу з цьо-го питання народні обранці так і не досягли. В цілому ж, нага-даймо, цього року на утриман-ня головного законодавчого ор-гану країни передбачено 1 млрд. 128 млн. гривень. Однак ця циф-ра може бути скоригована, адже питання зарплат для народних обранців — у їхніх же руках. Крім цього, у постійно пра-цюючих парламентських комі-тетах виникли «вакансії». Мова про те, що 27 народних депутатів виявилися «не приписаними» до жодного з комітетів. На погоджу-вальній раді парламенту спікер ВР Андрій Парубій зажадав від колег визначитися щодо членс-тва в комітетах та почати роботу в одному з них. З усіх комітетів найбільшим попитом традиційно користується бюджетний, інші ж (ті, що не пов’язані із фінансо-вими потоками) цікавлять нар-депів значно меншою мірою. Іще одне питання, включене до порядку денного, пов’язане з подвійним громадянством — у цьому номері «УМ» даній тема-тиці присвячена окрема стаття. Додамо, що Президент Петро По-рошенко вніс на розгляд ВР влас-ний законопроект щодо подвій-ного громадянства, котрий пере-

дбачає заборону подібної практи-ки. Документ цей позначено як невідкладний. Отже, Верховна Рада вже цього тижня може виз-начитися з тим, що робити з де-ржавними службовцями, котрі мають більше одного паспорта. На додачу до всього вище пе-рерахованого партія «Самопо-міч» запропонувала внести три законопроекти для розгляду Вер-ховною Радою: про окуповані те-риторії, про створення Антико-рупційного суду та про профілак-тику політичної корупції. Також — якщо говорити про перспек-тиву найближчого часу — пар-ламент має нарешті закрити пи-тання ЦВК. Як пам’ятає наш чи-тач, у більшості членів Центрви-борчкому ще у 2014 році добігли кінця їхні повноваження. Очі-кується, що впродовж найближ-чих двох тижнів фракції прове-дуть політичні консультації та визначаться зі своїми висуван-цями до складу ЦВК. Окремий «головний біль» Ради — питання меморандуму з МВФ. Дехто з нардепів наполя-гає на негайному оприлюдненні переліку тих вимог, які Украї-на має виконати для отриман-ня чергового траншу у розмірі 1 млрд. доларів. Офіційного текс-ту меморандуму іще немає, про-те фракція «Батьківщина» озву-чила деякі положення з цього до-кумента, про які їй буцімто відо-мо з достовірних джерел. Загалом упродовж найближ-чого тижня депутати мають роз-глянути питання фінансової і банківської діяльності, паливно-енергетичного комплексу, націо-нальної безпеки і оборони. А «на десерт» народні обранці запла-нували урочистості з нагоди 100-річчя створення Центральної ради. Спікер Андрій Парубій за-певнив, що початок українсько-го парламентаризму слід відра-ховувати саме з цієї дати. Свят-кування відбудеться 17 березня, тобто у най ближчу п’ятницю. ■

Тарас ЗДОРОВИЛО

Рубікон перейдено — вла-да, вичерпавши усі можливі методи боротьби з блокадни-ками (тітушки, «незадоволе-не» місцеве населення, диск-редитація в ЗМІ) й побачив-ши повну їх безрезультат-ність упродовж майже двох місяців, пішла ва-банк. У «чорний» понеділок 13 бе-резня нагорі вирішили вико-ристати останній свій козир — спецпризначенці з СБУ та КОРДу з надмірним застосу-ванням сили та БТРів зачис-тили редут 16-го доброволь-чого батальйону на залізнич-ній станції «Кривий Торець» у смт. Щербинівка Торецької міськради Донецької облас-ті. У результаті безпрецеден-тної за жорстокістю «антите-рористичної» спецоперації було побито й затримано учас-ників блокади: 43 ветеранів війни на сході та 40 патріотів («інших людей», як назвали їх у поліції), які їм допома-гали. До речі, після «спецо-перації» на окуповану тери-торію одразу рушили розбло-ковані залізничні поїзди. Не обійшлося й цього разу без «пiдвоху», адже «специ» аргументували свої дії нібито контрдиверсійними заходами щодо пошуку й протидії воро-жим диверсiйним групам. А чого лише вартий наказ №192 від 6 березня сумнозвісного новопризначеного заступни-ка Нацполіції В’ячеслава Аб-роськіна, де по датах розписа-но план затримання та взят-тя під варту учасників блока-ди, а в одному з пунктів чітко написано: «Під час затриман-ня блокувальників, за умови того, що в них може бути вог-непальна зброя, в разі чинен-ня опору санкціоную застосу-

вання проти блокувальників зброї та інших спецзасобів». І хоч даний документ у поліції назвали фейком — події по-неділка говорять про проти-лежне. Жорстокий розгін бло-кадного редуту призвів до справжньої детонації обу-рення по всій Україні: миттє-вою реакцією на безмiр вла-ди стало захоплення увечері понеділка Волинської ОДА, що у Луцьку. Активісти за-явили, що не залишать буди-нок, доки затриманих учас-ників блокади Донбасу не відпустять, не звільнять Ар-сена Авакова та В’ячеслава Аброськіна з посад, а також поки волинська влада не вис-ловить підтримку блокаді Донбасу. Акції протесту від-булися також у Києві, Він-ниці, Чернівцях, Рівному, Івано-Франківську, Львові, Одесі та Харкові, хоч у цих містах обійшлося без захоп-лення держустанов, проте активісти наголосили, що якщо вимоги (подібні до во-линських) не будуть вико-нані найближчим часом, то вони обіцяють вдатися до «інших методів мирного про-тесту». На ранок вівторка стало відомо, що, «за інформацією СБУ, всіх затриманих уже звільнили. Нам удалося роз-шукати шістьох із 46. У їх-ніх телефонах знищено всю інформацію. Це ускладнює пошук. Попередньо хлоп-ців тримали під вартою у від-ділках поліції Костянтинів-ки, Дружківки, Селідового, Покровська, Торецька, Бах-мута», — написала у «Фей-сбуці» нардеп від «Самопо-мочі» Оксана Сироїд. Вона також заявила, що поліція, яка розігнала редут

у Кривому Торці, порушив-ши закон, не забезпечила за-триманим можливості поін-формувати своїх близьких про свій стан і місце перебу-вання, а також викликати ад-воката. Водночас нардеп Се-мен Семенченко повідомив у соцмережах, що місцезнаход-ження фактично всіх затри-маних встановлено. Щоправ-да, невідомим певний час за-лишалося місцезнаходження 25-річного Павла Герасимен-ка, учасника Євромайдану й АТО з позивним «Доцент», який втратив на війні ногу. Промовистою є реакція пересічних громадян на без-думні дії влади, ось лише одне з повідомлень в iнтернеті: «Підкажіть, хто знає точно, як приєднатися до блокадни-ків. Я з Полтави, поїду куди треба, в будь-який час!» Це і є відповіддю на брехливі за-яви «аброськіних» про «про-плаченість» протестувальни-ків на редутах. За «дивним збiгом», вiд-повiдно до наказу Антите-рористичного центру вiд 13 березня, перестали пуска-ти в зону АТО й прифронто-ву лінію волонтерів, що під-тверджує широкомасштаб-ну провладну спецоперацію, метою якої, вочевидь, є при-пинення будь-якої допомоги блокадникам, а заодно й пе-рекриття витоку правдивої інформації із зони бойових дій. На 19-ту годину вчораш-нього вечора активісти за-кликали всіх небайдужих прийти на мітинг на майдані Незалежності на підтримку блокади ОРДЛО й вислови-ти рішучий протест можли-вим силовим діям влади про-ти блокадників і на інших ре-дутах. ■

ПАРЛАМЕНТ

Крісла, гроші, паспортиПарламент найближчим часом розгляне розподіл депутатів по комітетах, ухвалить бюджет ВР та розв’яже питання подвійного громадянства

■

А тим часом під Радою вимагали нового закону про вибори — під егідою депутатів від БПП: колишнього — Віктора Чумака (на фото з мікрофоном) та чинного — Сергія Лещенка.

❙❙❙

БУМЕРАНГ

На силу теж є кулаки«Зачистивши блокадний «редут», правоохоронцi спровокували масовi протестнi акцiї

■

Прихильники блокади у приміщенні Волинської обласної адміністрації.❙

5УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017НАЦІЯ

«Відкрийте в нім академіка...» У середині 1980-х улюбле-ною розвагою кількох молодих поетів була, зокрема, й така: ко-мусь із «непосвячених» ми ци-тували певні знакові рядки і просили відгадати, хто їх напи-сав. От, наприклад: «Слова до-щем позами вались... І не до-щем, і не слова...» Люди на-зивали і Вінграновського, і ще когось — най начитаніші при-пускали, що це Еліот чи Сен-Жон Перс... І як солодко було відкривати їм, що це — Шев-ченко! І що «Ми восени таки похожі хоч капельку на образ Божий» чи, скажімо, «Готово! Парус розпустили...» — це теж Шевченко. Ми хвалилися Шевченком, як у тому давньоукраїнському канті: «І Тобою, милий Боже, повсякчас хвалюся». Як же нам хотілося довес-ти всьому світові, що Шевчен-ко і модерний, і сучасний, адже з нього постійно ліпили тільки селянського романтика і тав-рувальника панів, понижую-чи образ національного генія до постаті бідного кобзаря, що печально пощипує струни коб-зи чи бандури. Тобто: «Читайте «Най-мичку» й «Тополю», забудьте «Мертвим і живим», як уїдли-во зауважив сучасний поет. Біда в тому, що в бага тьох шкільних і студентських ав-диторіях саме такий образ Шевченка переважає й досі — кріпак і селянський поет-му-ченик. «Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожу-ха. Відкрийте в нім академі-ка. Ще одчайдуха-зуха...» — закли кав Драч і багато інших поетів упродовж сторіччя. Але наша українська нату-ра й далі продовжує зациклю-ватися на образі мученика, за-тінюючи істинний образ Шев-ченка-поета, чий «Кобзар» — особливо в часи без дер жав ності — і аж дотепер правив нам за найвищу Конституцію націо-нального духу. Багато поетів страждали і гинули, але небагато давали прихисток у слові цілій нації. І невипадково уже в наші драматичні дні відважний син древнього вірмен сько го наро-ду Сергій Нігоян гине в цен-трі Києва за ідеали гідності саме з Шевченковими слова-ми на вустах: «Борітеся — по-борете!». Невипадково, пере-крикуючи той незабутній про-тестний брязкіт наростаючого бойовиська, молода українсь-ка письменниця, стоячи на вершечку барикади на Грушев-ського і показуючи пальцем на янучарів, з убивчою силою про-голошуватиме Шевченкове: «Во Іудеї, во дні они, во врем’я Ірода-царя... романські п’яні легіони паскудились...» Бо справжні Шевченкові смисли в багатьох його творах звучать, як важкий, глибокий рок, а не мелясна попса. Я мрію дожити до тих часів, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про горо-пашного кріпака, який служив безправним, безсловесним по-пихачем у панів, а змінять па-радигму і вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчи-ка, що аж світився великим та-лантом, який без тата й мами і без, здава лося, жодних шансів на успіх створив сам себе. І це його світіння бачили всі — і той свавільний п’яний дячок,

з яким малий Тарас читає псал-тиря над померлими, — а читає він найкраще за всіх своїх ро-весників, — і навіть норовис-тий Павло Енгельгардт, до яко-го хлопчик приходить по дозвіл навчатися у хлип нівського ма-ляра, бо з дитинства любить ма-лювати вояків і коней, це його найбільша пристрасть, і він уперто шукає вчителя. Енгель-гардт швидко збагнув, що йому до рук потрапив справжній скарб, адже Тарас най дотепні-ший, найспритніший, він усе робить заввиграшки, талано-вито, — кращого за нього не знайти! І він бере хлопця спо-чатку у Вільно, а потім і у сто-лицю. А Шевченко тим часом ви-школюється в малярстві, і його мистецьке око все помічає. Ви-являється, панське життя теж має свої протиріччя. У кожного суспільного стану — своя моро-ка. І, попри зрозумілий класо-вий антагонізм, Шевченко зго-дом напише й таке, що в нас не-часто цитували:Не завидуй багатому:Багатий не знаєНі приязні, ні любові —Він те все наймає... Практичний нащадок швей-царського роду має свої плани щодо талановитого юнака, тож віддає його аж в 4-річну науку до живо писця Ширяєва, бо хоче мати свого покоєвого ху-дожника. Але пан ніколи не віддав би юнака в науку, якби хлопець так шалено цього не прагнув, якби не горів цим... А уявіть, який по тужний і світлий талант треба було мати, щоб довкола його викупу з крі-пацтва і вступу в Ака де мію за-крутилися такі імениті люди, як Жуковський, Брюлов і бага-то інших. Це просто якась не-реальна історія!.. Достоту іс-торія про успіх. Хоча, треба чесно визнати: якби більшість із тих людей знали, що допо-магають передовсім поету, а не художнику, нічого б такого не сталося. І дітям, і студентам варто наголошувати, що сильна і діє-ва мрія відкриває нам усі шля-хи, навіть, здавалося б, у най-несприятливішому середови-щі, однак для цього треба впер-то і каторжно працювати. Тож приклад Шевченка має їх ок-рилювати, а не вганяти в без-надію. Срібна медаль Академії, академік гравюри, розпис Боль-шого театру, високо освічений юнак, що має шанс продов-жити навчання в Римі, — це все про Шевченка. Його чекає феєричне життя — він бачив, як живуть вищі суспільні про-шарки, він умів бути франтом, був улюбленцем веселого твор-чого това риства — адже він не тільки художник, а ще й чудо-во співає, легко віршує...

«...Та соловейко не за тих» Але виявляється, що те його внутрішнє світіння, то не абажурне сяйво, то — во-гонь правди. Він ані на мить не забуває про своє коріння і про ту неправду, яка панує на

його батьківщині. Шевченко має мужність не записатися в лави прославляльників росій-ського царя, який хай і лівим ґудзиком правої поли, але теж був причетний до його викупу з неволі. Але для генія правда — понад усе. І Шевченко пе-реливає свою правду в поезію, і його слова снуються в такій божистій послідовності, що, змикаючись одне з одним, да-ють нам вічну, непро минальну енергію українського духу. Шевченко розуміє, як ця правда може окошитися на його долі, він знає, що роб-

лять із тими, хто йде супроти, — і словом, і дією, як страче-ний Рилєєв (ось, до речі, чиїм іменем варто було б нази вати наші вулиці — просто вчи-таймося у майже всуціль ук-раїнські назви творів Рилєє-ва — «Войнаровський», «Ма-зепа», «Нали вайко», «Богдан Хмель ницький» — більшого українофіла серед російських письмен ників не було і, ма-буть, уже й не буде). Однак Шевченко не вміє і не хоче кривити душею, у якій клеко тить праведний гнів і мрія про ідеальну, май-же міфічну Україну. І ось його землякам уже й не соромно показатися на люди: дивіть-ся, ми є, бо в часи, коли над слов’янщиною літав Бог-Тво-рець і розсіював зерно геніїв, яке зійшло у Польщі в 1798-му (Міцкевич), у Московії — 1799-го (Пушкін), а в Україні — 1814 року, — про нас не за-буто, ми теж присутні у вели-кому Божому задумі. Отож і наш із вами свя-тий обов’язок свідчити прав-ду. А правда сьогодні така, що наша держава майже не дбає

про українську мову, що все починається й закін чується велемовними, пустопорожні-ми фразами. Що нас, носіїв української мови, ще й сьо-годні багато хто з наших спів-громадян трактує як диваку-ватих абори генів. Що ми ще й досі, як соняшник до сонця, повертаємо голови на почу-те українське слово. Що й до-нині не скасовано горезвісний закон Ківалова, який ганьбить цілу націю. Незрідка в наших зрусифі-кованих містах до мене підхо-дять на вулицях люди і росій-

ською мовою дякують за книги. Але ж книги мої — українські. Тобто люди в такий спосіб да-ють зрозуміти, що вони за те, щоб їхні діти читали і навча-лися українською мовою. У них з різних причин із мовою не склалося, але діти їхні ма-ють її знати й шанувати. Нарешті мусить бути за-кон, який захистить право кожного українця отриму вати всі по слуги української мо-вою — від крамниць і громад-ських установ — до ґлян цевих видань, радіостанцій і телеба-чення, де всі без винятку ток-шоу і про грами повинні вести-ся державною мовою (за чітко випи са ними винятками для крим ських татар та кількох інших націо нальних меншин, які купно тут прожи ва ють). Треба звести до розумного міні му му вивіски, писані мо-вою агресора, а надто ті, зі зну-щальними назвами, на кшталт «Варєнічная Катюша», — так, неначе той москаль щодня й щогодини без честить нашу безталанну Катерину. Кажуть, що мовний за-кон може комусь за шкодити,

але це непрада. Шкодить його відсутність. Згадайте, скіль-ки чудо вих сучасних україн-ських пісень ми відкрили для себе, відколи вступив у дію за-кон про музичні квоти. Колись дуже дотепно пе-рефразував Шевченка навіч-но молодий Назар Гончар. Пи-шучи про «перевертнів у бу-зині», він завершив свого вір-ша Шевчен ковим рядком, але в іншому написанні: «та соло-вейко не за тих». І справ ді, со-ловейко не за них. Адже відо-мо, що мова — найважливіший маркер національної самоіден-тифікації. Може видозмінюва-тися прапор, герб, і навіть, на превеликий наш жаль, тери-торія, але, як цитувала Леся Українка слова ірландця То-маса Девіса: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію... Втра-тити рідну мову і перейняти чужу — се найгірший знак під-данства...». Коли в часи Другої світо-вої Черчилль обговорював зі своїми урядовцями бюджет, і вони хотіли урізати видатки на куль туру на користь армії, Черчилль обурився: «А що ж ми тоді будемо захища ти?» — спитав він. На жаль, нашим урядов-цям далеко до Черчилля. Вони (і не тільки вони) не ро-зуміють, що тільки тут, між цим небом і цією землею, наро-дилися такі слова, як «жито», «Дніпро», «човенце», «мрія», і тисячі інших прекрасних слів. І що тут усе налагодить-ся лише тоді, коли українська мова лунатиме всюди, коли ми перебу ватимемо в океані рід-ної мови. Можливо, я утопіст, але подібна думка висловлюєть-ся в нашому інформаційному просторі дедалі частіше: якщо тут буде українська мова, то в нас буде лад, а якщо ні — тут буде вічний путін, як би він не називався. Адже сказано: на почат-ку було Слово, яке, як відомо, формує свідо мість. І з цим сло-вом ми неод мінно повернемося до самих себе і нарешті повно-кровно з’яви мося на культур-ній карті світу. У моїй скромній книжечці, яку сьогодні удостоєно такої високої відзнаки, є вірш про дивовижну особливість ук-раїнської абетки, яка почи-нається з Ангела, а закінчуєть-ся Янголом, і вони обидва мов-би захищають нашу абетку від А до Я — Ангел і Янгол. Такого нема в жодній мові. Але іноді, на жаль, навіть їхнього захис-ту замало, бо цей захист по-винна гарантувати Українсь-ка держава. І ось коли ми ма-тимемо гідний захист і Мови, і Держави, тоді нарешті...Буде битоЦарями сіянеє жито!А люди виростуть. УмрутьЩе незачатії царята...І на оновленій земліВрага не буде, супостата.А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі. ■

ПРАВДА ПРОРОКА

«Боронити свою мову більше, ніж свою територію»Промова на врученні Шевченківської премії

■

Якщо тут буде українська мова, то в нас буде лад, а якщо ні — тут буде вічний путін, як би він не називався.

Іван МАЛКОВИЧ, письменник, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії

Іван Малкович під час промови на врученні Шевченківської премії.Фото УНІАН.

❙❙

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 20176 ПРАВО«Британське національне агентство з боротьби зі злочинністю через дипломатичні канали офіційно підтвердило, що Насіров — підданий Сполученого Королівства».

Назар Холодницькийкерівник Спеціальної антикорупційної прокуратури

УКРАЇНА МОЛОДА

Наталія ЛЕБІДЬ

На тлі очевидних корупційних діянь, за які в нашій державі не квапляться карати (якщо йдеться, звичайно, про високопосадовців), такий гріх, як подвійне громадянство, навіть не належить до серйозних правопорушень. Наявність у державного чиновника другого (третього, десятого) паспорта сприймають доволі спокійно. Так, формально — це від-хід від правил, але фактично українське законодавство не передбачає серйозних санкцій за нього. То що ж усе-таки робити з бажанням політиків подбати про свій «за-пасний аеродром»?

Дозволити не можна заборонити Тему подвійного громадянства акту-алізував усе той таки Роман Насіров. Під час багатосерійної мелодрами з його за-тримання та арешту спливли відомості про те, що голова фіскальної служби є під-даним Великої Британії. Про це заявив го-лова САП Назар Холодницький. Але й це ще не кінець історії. Під час суду над На-сіровим прокурор Андрій Петров повідо-мив, що фігурант має також паспорт, ви-даний Угорщиною. Це вже третій доку-мент, що посвідчує особу Насірова, i ціл-ком можливо, що далеко не останній. Інцидент довкола Насірова змусив окремих законодавців замислитися над розв’язанням проблеми подвійного під-данства. «Британське й угорське грома-дянство голови ДФС Насірова доводить крайню необхідність прийняття закону про звільнення з держслужби і позбав-лення депутатського мандата всіх влас-ників кількох паспортів», — заявив го-лова Радикальної партії Олег Ляшко. Його екс-однофракцієць Андрій Ар-теменко вже зареєстрував у парламенті проект закону, що торкається цієї про-блематики, однак про покарання «бага-топаспортників» у документі не йдеться. Пояснювальна записка до законопроек-ту № 6139, із текстом якого зараз можна ознайомитися на сайті Верховної Ради, лише популяризує всі плюси та вигоди від здобуття подвійного громадянства. У ній, зокрема, йдеться про наступ-не: «У реаліях сьогодення подвійне гро-мадянство є дуже важливим фактором і має велике значення. У подвійного громадянства є маса практичних пере-ваг, особливо для іноземця, який живе і працює за кордоном (...) У цьому випад-ку другий паспорт — це інструмент для збільшення шансів отримання приваб-ливої роботи, як наслідок — достойно-го заробітку, отримання дозволу на ро-боту, особливо якщо країна народження має суворе законодавство відносно пра-цевлаштування за кордоном» тощо.

Підводне каміння Обстоюючи подвійне громадянство, у дечому нардеп Артеменко таки має ра-цію: чим бiльше паспортiв у громадяни-на, тим кращі перспективи — роботи, навчання, лікування — відкривають-ся перед ним. Але проблема в тому, що в разi запровадження подвійного грома-дянства українцiв, якi володітимуть пас-портами США, Британiї чи Німеччини, буде насправді небагато. Значно бiльше наших співгромадян матимуть росiйськi

паспорти. А наявність російського пас-порта в українських громадян підриває безпеку нашої держави. Адже відомо, що РФ навчилася вправно використовувати громадян, які мають паспорти Російської Феде-рації, але проживають на території ко-лишніх радянських республік. Так, під час трагічних подій 2008 року в Грузії, коли туди увійшли російські війська, президент РФ на засіданні ради безпеки заявив, що він зобов’язаний захищати життя та гідність російських громадян, де б вони не перебували. З цією ж метою — формального при-криття своєї агресії та формування під-тримки місцевого населення — РФ ви-

давала свої паспорти і громадянам Ук-раїни, переважно з Донбасу та Криму. За неофіційною інформацією, російсь-кі паспорти мають близько трьох сотень тисяч громадян України. Деякі експер-ти називають цифри значно більші, але офіційних даних, на жаль, немає. «Щедрими» на роздачу паспортів є також Румунія та Угорщина. Поки ці країни не представляють для нас небез-пеки, проте у державній політиці нічо-го не робиться просто так. І хоч це важ-ко уявити, гіпотетично й ці наші сусіди можуть претендувати (колись, у невиз-наченому майбутньому) на свою частину «історичних територій» — на тій лише підставі, що там проживає енна кіль-кість їхніх громадян.

Що говорить закон? Різні держави мають різні підходи до вирішення проблеми «додаткового» паспорта. Загалом у свiтi близько 100 країн, якi допускають можливiсть под-вiйного громадянства. Серед них Бель-гiя, Бразилiя, Канада, Колумбiя, Кiпр, Сальвадор, Фiнляндія, Греція, Угорщи-на, Ісландія, Ірландія, Iталiя, Латвiя, Мексика, Нова Зеландія, Швецiя, Вели-ка Британiя. Вважається, що стосовно набуття другого громадянства найлібе-ральнішою країною у свiтi є Австралiя,

натомість там чи не найжорсткіше iм-мiграцiйне законодавство. Що стосується України, то на сьогод-ні законодавство України не передбачає для наших громадян можливостi володi-ти паспортом іншої держави. Стаття 2 Закону України «Про громадянство» го-ворить: «Якщо громадянин України на-був громадянство (підданство) іншої де-ржави або держав, то у правових відно-синах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо інозе-мець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він виз-нається лише громадянином України». Проте це не слід розцінювати як забо-рону подвійного громадянства, оскіль-

ки втрата громадянства України відбу-вається не автоматично з набуттям гро-мадянства іншої держави, а виключно з дня видачі указу Президента України про припинення громадянства щодо пев-ної особи. Тобто навіть якщо українець набув громадянство іншої держави або держав, у нього ніхто не конфіскувати-ме український паспорт — така от юри-дична колізія. Утім існує санкція за приховування факту набуття громадянства іншої краї-ни. Це всього лише штраф, який дорів-нює від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів (тобто від 170 до 510 гривень). Щоправда, «самі дії, вчинені чиновни-ками органів державної влади або місце-вого самоврядування, тягнуть за собою стягнення штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.)», — го-вориться у поправках до Закону «Про громадянство», які парламент ухвалив у жовтні 2012 року.

Іноземці у владі Час від часу український законот-ворець вдається до спроб зробити жорс-ткішою відповідальність за «сидіння на двох стільцях». Особливо відчутними були такі спроби у буремні дні Революції гідності та відразу після неї. Так, 7 лю-

того 2014 року депутат Олександр Бри-гинець зареєстрував проект змін щодо встановлення кримінальної відповідаль-ності за неповідомлення громадянином України про набуття іноземного грома-дянства. Законопроект Бригинця вста-новлював дуже жорстке покарання для «багатопаспортників» — аж до десяти років позбавлення волі. «Прийняття цього законопроекту дозволить зменшити кількість осіб, які мають подвійне громадянство. Наймен-ша міра відповідальності передбачаєть-ся для рядових громадян, які, маючи не-законне подвійне громадянство, не ко-ристуються своїм голосом на виборах. А найбільша — для чиновників, які ма-ють доступ до державної таємниці», — коментував тоді Бригинець. Пізніше, у липні того ж таки 2014 року, юрист і екс-депутат Микола Кате-ринчук також запропонував встановити кримінальну відповідальність за подвій-не громадянство. Таку необхідність Ка-теринчук обґрунтовував тим, що присут-ність громадян інших країн серед органів державної та місцевої влади є неприпус-тимою. Цікаво, що ініціатива Катерин-чука мала місце ще до того, як в Україну висадився масовий «десант» з іноземних фахівців, котрі отримали міністерські та «губернаторські» портфелі. Утім до впровадження кримінальної відповідальності справа так і не дійшла. Натомість з 1 червня 2016 року вступили в дію поправки до законодавства, що ре-гулює державну службу, в яких iшлося про те, що державний службовець не має права працювати, якщо має інше грома-дянство, крім українського. Проте за за-мовчуванням відомо, що всі запрошені в різний час в український уряд керівни-ки зберегли свої старі паспорти. А мож-ливо, й придбали нові. Візьмемо два приклади: колиш-ній міністр фінансів Наталія Яресько та нинішній «в.о.» міністра охорони здоров’я Уляна Супрун спокійно стали громадянками України, оскільки, за за-конами США, вони можуть бути грома-дянками взагалі будь-якої країни. Прос-то американська влада не визнає ніяких інших паспортів на території США, тож податки громадяни Америки платять саме там. І туди ж повертаються, відпра-цювавши своє в Україні.

Далі буде Словом, у проблематиці подвійного громадянств значно більше відкритих питань, аніж готових відповідей. Зро-зуміло одне: існує дуже велика законо-давча прогалина, яка служить зручною шпариною для тих, хто грає поза прави-лами, а також для чисельних «заробіт-чан» з урядовими портфелями. Та попри деякі кроки, які здійснюються для того, аби цю прогалину закрити, є певні сум-ніви з приводу того, що депутати підуть на радикальну заборону подвійного гро-мадянства. Згадаймо хоча б, як у 2015 році нар-депи не підтримали запит до Президен-та про припинення громадянства Ук-раїни Вадима Новинського через його небажання відмовитись від російського громадянства. Ще за активного функ-ціонування проукраїнської коаліції пар-ламент назбирав тоді лише 150 голосів. Цим фактом дуже обурювалася де-путатка Тетяна Чорновол, котра наго-лошувала, що ще у 2014-му Державна міграційна служба ставила до відома ад-міністрацію Президента щодо наявності у Новинського російського паспорта. Схоже, що питання подвійного гро-мадянства для українського парламен-ту є тим самим, що й скасування депу-татської недоторканності. На словах усі хочуть позбутися останньої, на ділі ж триматимуться за свій імунітет рука-ми й ногами. Щось подібне відбуваєть-ся й з колекцією паспортів, якою володіє чи не кожен народний обранець. Напев-но, вирвати її з рук парламентаріїв буде складним процесом. Утім там, де йдеть-ся про інтереси наших владців, простих завдань не буває. ■

КОЛІЗІЇ

Запасний аеродром чиновникаЯк розв’язати в Україні проблему подвійного громадянства?

■

За деякими даними, російські паспорти мають 300 тисяч громадян України, що наражає нашу державу на неабияку небезпеку.

❙❙

Схоже, що питання подвійного громадянства для українського парламенту є тим самим, що й скасування депутатської недоторканності. На словах всі хочуть позбутися останньої, на ділі ж — триматимуться за свій імунітет руками й ногами.

7УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017СВIТБРЕКЗИТ

Уже ніщо не заважає розлученнюБританський парламент розблокував процес виходу Британії зі складу ЄСІгор ВІТОВИЧ

Британський уряд отримав «зелене світло» від обох палат парламенту, аби розпочати Брекзит, повідомляє «Євроньюс». Відповідний закон Па-лата громад проголосувала в понеділок. Як очі-кується, до кінця березня прем’єр-міністр Тере-за Мей офіційно сповістить Брюссель про бажан-ня Сполученого Королівства застосувати статтю 50 Лісабонського договору і формально запусти-ти процес виходу Великої Британії з Євросоюзу. У британському уряді неодноразово заявляли про запуск Брекзиту саме до кінця березня. Однак для розлучення знадобиться ухвалити ще, щонаймен-ше, сім різних законів, зокрема, щодо імміграції, оподаткування, торговельних і митних режимів, захисту інформації та санкцій. Перешкодою на шляху виходу з ЄС стане по-зиція Шотландії. Перший міністр країни Ніко-ла Стурджен хоче звернутися до регіонального парламенту за дозволом про проведення другого референдуму про незалежність. Адже більшість шотландців виступила проти Брекзиту. «Неда-лекоглядність Шотландської національної партії глибоко розчаровує. Це штовхає Шотландію на шлях невизначеності і розділення. Нині час, коли шотландський народ, більшість шотландців не хоче другого референдуму про незалежність. Тож замість політичних ігор владі Шотландії слід зосе-редитися на дбайливому урядуванні заради своїх громадян», — заявила Тереза Мей. Тим часом громадяни Євросоюзу, які мешка-ють і працюють у Великій Британії, занепокоєні можливими проблемами, пов’язаними з Брекзи-том. У понеділок вони зібралися перед будівлею парламенту у Лондоні, щоб привернути увагу де-путатів до цього питання. ■

■

Інф. «УМ»

Ігнорування Володимира Путіна з боку Білого дому доводить крем-лівську владу до істерики. Про це заявляє опозиційний російський політик Костянтин Боровий (пар-тія «Західний вибір»). «Ця істери-ка триває безперервно вже півтора місяця. Кремль хоче хоч яких-не-будь переговорів. Задіяні всі мож-ливі канали, навіть ті, які раніше вважалися неприйнятними й опо-зиційними. Пєсков, Лавров, «неза-лежні» політологи... «Путін гото-вий до переговорів, у Кремля є про-позиції, Путін готовий до зустрічі з Трампом, ну обговоріть хоч що-не-будь із нами», — саркастично за-уважує Боровий у своєму блозі на «Ехо Москви». За його словами, ресурси Крем-ля тануть із катастрофічною швид-кістю. Підтримувати навіть ви-димість стабільності на кримсько-му, східно-українському, сирійсь-кому, військово-провокаційному і внутрішньому «фронтах» уже не-

має ніякої можливості. «Проблема Криму — не обгово-рюється» — давно забута фраза, — пише Боровий. — «Необережна» заява Трампа, що пора йти зі схо-ду України й звільняти Крим, не викликала взагалі ніякої реакції Кремля. Точніше, викликала за-яву про готовність до переговорів. «Ну, будь ласка, Христа ради, хоч про РСМД-договір, хоч про Крим, хоч про кібератаки, хоч про шпи-гунів...». На думку опозиціонера, Кремль готовий обговорювати «навіть най-святіше» — вибори. «Можна знову висунути якогось ведмедика Тед-ді. Вибори «понарошку» з кандида-том Михал Івановичем Понарошку — готові обговорювати. Хоть туш-кою, хоч опудалом — не погуби, государю. Мовчить басурманин. А тут і нафта, гадина, до вказівок не прислухається», — резюмує Боро-вий. Нагадаємо, раніше прес-секре-тар Путіна Дмитро Пєсков заяв-ляв, що лідери Росії та США зуст-

рінуться під час проведення саміту «Великої двадцятки» (7-8 липня). Однак спікер президентської ад-міністрації Дональда Трампа Шон Спайсер заперечив це. У Кремлі розраховували зов-сім на іншого Трампа. Й до такого «ігнору» з боку президента США в Москві були геть не готові. Втім ця ситуація має своє пояснення. «Завдяки останній виборчій кам-панії в США Вова Путін в Амери-ці та й взагалі в західному світі пе-ретворився не просто в ізгоя — «в исчадие ада», — заявив раніше в ефірі одного з українських теле-каналів однокурсник Путіна, ко-лишній розвідник КДБ СРСР Юрій Швець. — Це, як у серії про Джей-мса Бонда — Містер Універсальне Зло. Нині сама постановка питан-ня — домовлятися про щось з Путі-ним — просто недоречна», — пояс-нив він. Тож на сьогодні неможли-ва ніяка угода, зокрема й щодо Ук-раїни, між Трампом і Путіним. А тому й на таку бажану з боку Крем-ля зустріч Трамп не поспішає... ■

Олег БОРОВСЬКИЙ

На початку весни схід-не узбережжя США атаку-вала люта зима. Через по-тужний сніговий шторм «Стелла» влада штатів Нью-Йорк та Нью-Джерсі оголосила режим надзви-чайного стану. Буревій насувається із заходу. У понеділок було відміне-но п’ять тисяч авіарейсів, учора і сьогодні скасова-но близько шести з поло-виною тисяч авіарейсів, на деяких відрізках за-лізниці відмінили курсу-вання потягів, не працю-ють школи, зачинена та-кож штаб-квартира ООН у Нью-Йорку, де в ці дні проходить конференція з прав жінок. Нью-Йорксь-ка біржа також буде пра-цювати в особливому ре-жимі — більшість трей-дерів не вийдуть на роботу, що позначиться на обсягах торгів. У штаті Вірджинія зачинено один iз головних морських портів США. З огляду на негоду кан-цлер Німеччини Анге-ла Меркель відтерміну-вала на п’ятницю запла-нований на вчора візит до США. У Вашингтоні вона мала вперше особисто зус-трітися з Дональдом Трам-пом. Тим часом президент США Трамп уперше як глава держави буде зай-матися нейтралізацією на-слідків стихійного лиха. Він запевнив, що зустрі-чався з керівниками мініс-терства внутрішньої безпе-ки та федеральної агенції з управління надзвичай-ними ситуаціями (FEMA).

«Все повністю готове. Да-вайте сподіватися, що все буде не так погано, як дех-то пророкує. Зазвичай так і буває», — прокоментував Трамп наближення штор-му. До мешканців найбіль-шого американського мега-полісу Нью-Йорку звернув-ся його мер Білл де Блазіо: «Заради вашого блага, за-ради власної безпеки за-лишайтеся вдома. Це та-кож допоможе комуналь-ним службам швидше чис-тити вулиці. Якщо все ж є необхідність вийти з дому, то робіть це швидко». Білл де Блазіо повідомив, що на вулиці Нью-Йорка виведе-но 1600 снігоочисних ма-шин та 689 машин для роз-

сипання піску. Очікують, що стихія принесе близько 60 санти-метрів снігу. Швидкість вітру вчора вже переви-щувала 100 кілометрів за годину. Температурні по-казники в смузі від Чикаго до Нью-Йорка мають впас-ти на 15-30 градусів ниж-че від середніх для цієї пори року. За попередні-ми оцінками, створить ве-ликі незручності приблиз-но 100 мільйонам меш-канців Сходу США. Через сніговий шторм, який ми-нулого тижня пройшов-ся західним Нью-Йорком, 200 тисяч жителів штату тимчасово залишилися без електрики.

Варто додати, що не тільки завдає лиха і ля-кає, а й «робить шоу». У штаті Нью-Йорк морози й сильні вітри створили ней-мовірне природне диво: повністю закували в кри-гу будинок на березі озе-ра Онтаріо. Хатинка обле-деніла після того, як люті вітри впродовж тривало-го часу обливали його во-дою з озера. Дивовижний знімок, гідний майстрів спецефектів iз Голлівуду, зробив місцевий фотограф Джон Куко. За його слова-ми, багато людей iз соцме-реж не повірили, що зобра-ження справжні, тому він відзняв ще й відео льодово-го будиночка. ■

Туреччина образилася на Нідерланди Туреччина призупиняє дипломатичні та урядові відносини з Нідерландами на найвищому рівні. Конфлікт виник через те, що голландська влада заборонила Анкарі проводити агітацію серед турецької громади країни напередодні референдуму про розши-рення повноважень президента Туреччини. Літакам із голландсь-кими дипломатами на борту вже заборонено сідати в Туреччині та перетинати повітряний простір країни. Також у турецькому уряді натякнули, що можуть переглянути угоду з ЄС щодо обмеження потоку мігрантів до Європи. А влада Нідерландів закликала своїх громадян бути пильними під час відвідин Туреччини.

ЄС продовжив санкції щодо росіян Євросоюз продовжив до 15 вересня 2017 року санкції щодо росіян через загрозу територіальній цілісності України. Про це пові-домили на сайті Ради ЄС. Під індивідуальні санкції потрапляють 150 людей і 37 компаній. До санкційного списку ЄС входять: мільярдери Аркадій Ротенберг і Юрій Ковальчук, бізнесмени Костянтин Мало-фєєв і Микола Шамалов, а також депутати Держдуми і члени Ради Федерації Сергій Железняк, Сергій Миронов, Леонід Слуцький та інші. Персональні санкції передбачають заборону на в’їзд до країн Євросоюзу та заморожування активів на території союзу. ЄС почав вводити санкції щодо Росії у 2014 році через анексію Криму і конф-лікт на сході України. Індивідуальні обмежувальні заходи запрова-дили у березні 2014 року. Відтоді список неодноразово розширю-вався. Востаннє індивідуальні санкції продовжували торік у вере-сні, тоді у «чорному» списку було 146 людей і 37 компаній. Крім ін-дивідуальних санкцій, ЄС також увів економічні санкції проти Росії. Вони діятимуть щонайменше до 31 липня 2017 року.

Польща зніме фільм про наш Голодомор Польська кінорежисер Агнешка Голланд розпочала роботу над фільмом про трагедію Голодомору в Україні, повідомляє «Польсь-ке радіо». Це автобіографічна історія про репортера Гарета Джо-унса з Великої Британії, який вперше в західній пресі заявив про страшний голод в Україні, організований радянською владою. Ця правда дорого коштувала журналісту: за день до 30-річчя Джо-унса захопили в полон та вбили. Дослідники припускають, що ймовірними вбивцями були агенти НКВС. Стрічка Агнешки Гол-ланд розповідатиме про історію журналіста, який, незважаючи на заборону Радянського Союзу в’їжджати в Україну іноземним ко-респондентам, відправився туди, написав матеріал, який відкрив світові очі на політику Сталіна. ■

НОВИНИ ПЛЮС■

ПОГЛЯД

Кремль в істериціПутін хоче зустрічі з Трампом, але той на побачення не поспішає

■

СТИХІЯ

Ангела не приїде через «Стеллу»Сніговий шторм паралізував життя Східного узбережжя США, відмінили візит до Вашингтона канцлера Меркель

■

Погода не тільки завдає незручностей, а й дивує та втручається в політику. ❙

8 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 СУСПІЛЬСТВО

Лариса САЛІМОНОВИЧ

Уже більше місяця творча грома-да Харкова намагається зупинити будівництво на центральній пло-щі міста 86-метрової колони, яку в мерії вирішили звести замість демонтованого Леніна. Конфлікт зайшов так далеко, що до його вирішення можуть приєднатися міністр культури Євген Нищук і навіть фахівці з ЮНЕСКО.

Проблемою заміни вождя на сучасний пам’ятник харків’яни опікуються вже давно. Причому дискусії з цього приводу були на-стільки бурхливими, що учасники обговорення зійшлися на думці ли-шити чільне місце взагалі порож-нім. Мовляв, у рік відкриття цент-ральної площі там не було жодно-го монумента, тому найдоречніше повернутися до архітектурної ав-тентичності. Але в чиновників мерії на цей рахунок з’явилася інша ідея. Тобто фактично без громадсько-го слухання і широкої дискусії вони продемонстрували вже гото-вий проект, що за всіма ознаками викликав асоціацію з пітерською Олександрійською колоною. І ос-кільки автором композиції до всьо-го виявився ще й головний архі-тектор міста Сергій Чечельниць-кий, використали всі наявні мето-ди протесту. У місті пройшло кілька судо-вих засідань, які очікувано вигра-ла мерія. А також збирали підпи-си для двох петицій, при допомозі яких харків’яни хотіли відмінити результати конкурсу й позбавити чиновницького крісла головного зодчого міста. І хоча більш ніж по 5 тисяч городян підтримали оби два документи, від свого наміру чинов-ники не відмовилися. Більше того, пан Чечельницький не зміг стри-мати свої емоції й назвав «підпи-сантів» «жлобами й руйнівника-ми», викликавши в них іще біль-ше обурення. І це не дивно, адже обидві петиції підтримали най-відоміші історики, архітектори, культурологи, скульптори міста, що якраз активно сприяють збе-реженню харківської культурної спадщини. Емоцій не бракує і в опонентів мерії. «Декорована колона, увін-чана янголом із хрестом, — грубо руйнує усталений історичний виг-ляд майдану, — написали вони у відкритому листі до керівників держави. — Цей проект має безліч аналогів у світі, і його мистецька вартість більш ніж сумнівна. Не-дарма мешканці міста охрестили його влучним українським словом «одоробло». Є вагомі підстави вва-жати, що переможця було відомо заздалегідь, адже саме цей проект фігурував у місцевих ЗМІ ще від листопада 2016 року». Заодно активісти ініціюва-ли процес внесення майдану Сво-боди і знаменитого Держпрому, що складає з ним єдиний архі-

тектурний ансамбль, до переліку пам’ятників ЮНЕСКО. Якщо за-явку задовольнять, то збудувати колону тут буде неможливо. «Ми отримали попередню підтримку з боку обласної та столичної влади, — повідомив голова Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах, — і гадаю, що майдан Сво-боди потрапить спочатку до попе-реднього, а потім і кінцевого спис-ку цієї організації. Ігнорування думки жителів міста не прикра-шає міську владу і вкотре демонс-трує, що їй наплювати на точку зору харків’ян». У свою чергу письменник Сер-гій Жадан повідомив, що сканда-лом у Харкові зацікавився міністр культури Євген Нищук, який дав згоду на місці розібратися з усі-ма хитросплетіннями проблемно-го конкурсу. У результаті склався прецедент, коли мерії чи не впер-ше за тривалі роки протистояння з активістами таки доведеться при-слухатися до громадської думки. За словами глави організації «Міські реформи» Олександри Нарижної, жителі міста стали активнішими, тому вже не хочуть погоджувати-ся з рішеннями влади, прийняти-ми «в кабінетах». «З’явилося нове прогресивне покоління, яке вима-гає іншого ставлення до себе, — каже вона. — У Харкові є великі перспективи розвитку, але водно-час зберігаються підходи і правила, які нам нав’язує міська влада». У розпалі скандалу випливли й зовсім неприємні для архітектурно-го управління факти. Активісти у своїх численних зверненнях зокре-ма повідомили, що за роки роботи Сергія Чечельницького у Харкові виникла практика, якій митці дали назву «реставруйнація». Це коли після проведеного ремонту від ар-хітектурної пам’ятки залишають-ся тільки стіни, а розкішні фасади з художньою оздобою зникають без-слідно. Причому це не найстрашні-ше, що може трапитися зі старими будинками, оскільки багато особня-ків, за інформацією культурологів, було знищено завдяки підступним схемам. «Спочатку в таких будів-лях починають жити безхатченки, потім там спалахує пожежа, після чого архітектурну перлину визна-ють аварійною й такою, що підля-гає зносу, — прокоментував ситуа-цію історик Антон Бондарєв. — Це такий собі архітектурний День бай-бака тривалістю в 10 років, коли все повторюється за одним і тим же сце-нарієм». У свою чергу Дмитро Булах навів приклад будинку по вулиці Мироносицька, 74. За документа-ми, там розташований історичний особняк, але по факту вже зводять чергову «висотку». Йдеться не про одинокий випадок, а про систему, що формувалася роками.■

Ніна РОМАНЮКВолинь

Кожна смерть на фрон-ті — невимовно болюча. І щоразу, коли приходить зі сходу чергова чорна звіст-ка, виривається розпачливе: «Чому?!» Чому куля-дура чи осколок обирають найкра-щих, най сміливіших, най-чистіших? Волиняни знову втратили свого Героя і сина: 23-річний Сергій Мокренко, боєць 54-ї бригади, заги-нув в останній день зими на Світлодарській дузі під час масованого мінометного об-стрілу разом із побратимом із Луганська. Цього дня він мав отримати орден «За муж-ність» ІІІ ступеня за бої на тій же Світлодарській дузі, де в грудні 2016-го отримав мно-жинні осколкові поранення. Але, навіть не долікувавшись як слід у госпіталі, хлопець знову поїхав на фронт і по-просився на передову, бо на нього чекали побратими...

Був на Майдані, поїхав на Донбас добровольцем Він ніби випробовував долю, яка весь час була до ньо-го прихильною, хоча смерть весь час ходила по п’ятах. Сергій пройшов Майдан, був поранений, але, так-сяк під-лікувавшись, був уже гото-вий їхати захищати Крим від російських окупантів. Вони були такими мрійни-ками, ці хлопчики, ладні зва-лити на свої дитячі плечі всю відповідальність за долю краї-ни, коли великі дяді у найви-щих кабінетах сиділи пере-страшені й не знали, як дія-ти. А ці діти готові були йти і вмирати за Україну. Не дивно, коли почалася війна на Донбасі, Сергій пої-хав добровольцем у самісінь-ке її пекло. Спартанець, Крук, він був у найгарячіших точ-ках, вийшов із Іловайсько-го котла, отримавши в «пода-рунок» купу осколків, але ви-жив. Поки він воював, серця його двох бабусь не витрима-ли. Шкодуючи згорьованих батьків, після лікування хло-пець залишився на деякий час удома, намагаючись адапту-ватися до мирного життя, не полишаючи допомагати хлоп-цям на сході й займаючись во-лонтерством. Але витримав недовго: вже у вересні 2016-го підпи-сав контракт i знову пішов служити в зону АТО. Як пояс-нював свій крок, не за гроші служити, а рідну країну захи-щати. Бо міг, як і тисячі його земляків, поїхати в Польщу і заробляти значно більші й спокійніші гроші. Або конт-рабандою займатися, як роб-

лять це мешканці його рідно-го прикордонного Шацька . Однак Сергій, попри юний вік, був воїном та сповідував принцип: «Навіщо чекати, коли зробить хтось, якщо це можу зробити я». В одному з останніх своїх інтерв’ю місце-вому виданню на запитання, чому не закінчується війна, він відповів: «Немає людсь-кого ресурсу. Мотивованого, патріотично налаштовано-го, готового заради України на все. Зараз на контрактну службу йдуть чоловіки, які здебільшого хочуть зароби-ти грошей, отримати статус учасника бойових дій, а та-кож заради пільг і нагород. А як тільки куля просвистить, такі вояки панікують і втіка-ють. А ще 5% солдатів п’ють. Із п’яниць на передовій теж толку ніякого, хоча їх і кара-ють за розпивання спиртного. Нас було 28 осіб, коли ми ата-кували цілу роту «сепарів» на Світлодарській дузі й захопи-ли укріплені позиції ворога. От iз такими і маємо здобува-ти перемогу».

Освідчився коханій дівчині й домовилися про весілля... У січні Сергій був у відпус-тці після поранення на «Світ-лодарці». Відвідав усіх своїх родичів, ніби відчуваючи, що вже не повернеться. Перед від’їздом на фронт освідчив-ся коханій дівчині й домови-лися про весілля. Він обіцяв повернутися. Але слова свого не дотримав: 28 лютого Сер-гія не стало. 24 березня йому мало виповнитися 24... Товариш Сергія Мокрен-ка Андрій Дем’янчук, з яким він був на Майдані, отримав-

ши чорну звістку про загибель друга Крука, написав: «Щось треба сказати... Це ж був мій побратим і друг... Тільки са-мому немов горло переби-ло... Я мушу згадати про те, як на Майдані, при першому штурмі в Мар’їнці, ми, був-ши на початку разом, через мить загубилися. Я був на-ляканий тільки одним, що не бачу Сєрьогу. Вже не зверта-ючи уваги на наступ і вибухи, бігав і шукав його. А коли че-рез хвилин десять знайшов, iз пораненням у ніс, руку й колі-но від дробовика, то обiймав і радів неймовірно, немов ми не бачилися сто років. Зовсім скоро знову обійму...» Рідний Шацьк та сусід-ній Любомль на колінах зуст-річали свого Героя і сина, ти-сячі земляків проводили його в останню дорогу. Не знаю, як витримає цю чорну біду хвора Сергієва мама. Важко і боляче читати шквал коментарів і постів на повідомлення про смерть Сергія Мокренка. У них ба-гато емоцій і гіркої правди, на жаль, теж. Бо коли гинуть на війні такі молоді хлопці — душа і серце від розпачу розриваються. «Велику ціну платимо за помилки політиків, прези-дентів, депутатів! Скільки ще дітей піде на той світ, щоб ви нажерлись і почали думать не про свою кишеню, а про Ук-раїну? Герої не вмирають. Але досить говорити ці сухі фра-зи. Дитина померла, його не-має. Він не встиг одружитися, народити сина або дочку, а в батьків до кінця віку — горе. Це така плата за ваші надпри-бутки і розподіл сфер впли-ву. Та ви ж черстві й нікчем-ні люди! Скільки ви ще вб’єте дітей?» — вибухнули гнівом соцмережі. «Які вони гарні, наші діти! Ми зрадили країну,а наші діти платять за це! Яке ГОРЕ! ПЛАЧУ! Країну при-кривають собою діти. Діти, які не дожили до весни... Віч-на шана і пам’ять тобі, синоч-ку. Ти загинув і за мене теж. І за тих пихатих при владі, які своїх синів ховають від вій-ни, а самі заробляють гроші на крові» . Що додати до цих слів? Пам’ятаймо цих хлопчиків... Сергій Мокренко назавжди залишиться молодим; Шацьк віддав шану своєму Герою. ■

ГЕРОЯМ — СЛАВА!

Країну прикривають діти, які не дожили до весни...Вийшов із Іловайського котла, але загинув на Світлодарській дузі 23-річний Сергій Мокренко

■ РЕЗОНАНС

Привид Олександрійської колониХарків’яни проти встановлення на майдані Свободи архітектурної копії пітерського пам’ятного знака

■

Скандал у Харкові.Фото з соціальної мережі.

❙❙

Прощання з Героєм.❙

Сергій Мокренко.❙

9УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017ЕКОНОМIКА

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Україна близька до отримання черго-вого траншу Міжнародного валютного фонду. На сайті організації вказано дату обговорення українських проблем — 20 березня. Тим часом сторони напрочуд обережно повідомляють деталі компро-місу: на які саме непопулярні кроки по-годиться піти Україна заради отримання мільярда доларів позики.

Скасувати мораторій, продати ОПЗ, звільнити чиновників... Без зовнішніх запозичень нашій де-ржаві цьогоріч може бути сутужно, — аж до оголошення дефолту. Так, за три роки — із 2017-го по 2019-й — Украї-на має виплатити за зовнішніми запо-зиченнями 12,5 мільярда доларів. Про це заявив заступник голови Нацбанку Олег Чупрій. І хоча незалежні аналі-тики сумніваються, що така сума бор-гу може призвести до відмови держави платити за своїми зобов’язаннями, від-сутність «подушки» золотовалютних ре-зервів може негативно вплинути на ста-більність курсу гривні. Плюс іще кілька важливих аргументів «за»: дешевизна отриманих фінансових ресурсів та сиг-нал для інвесторів, що з Україною мож-на мати справу. Навіть попри ведення на нашій території бойових дій. Черговий транш, який ми можемо отримати, — становить близько мільяр-да доларів. Але й у цьому випадку ми не виберемо навіть половини з виділених Україні 17 мільярдів доларів, — наразі отримано всього 7,7 млрд. Утiм, аби отримати ці гроші, Украї-на має продемонструвати донорам про-

ведення обіцяних реформ. Головні вимо-ги — скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель, пенсійна реформа і скорочення кількості бюджет-ників. Ринок сільгоспземель має поча-ти діяти вже до кінця травня 2017 року. Вимагає Фонд монетизувати житлові субсидії, відмовитися від подальшого підвищення мінімальної зарплати, ско-ротити 5% чиновників, кожні півроку переглядати тарифи на газ для населен-ня, підсилити повноваження НАБУ, до середини червня ухвалити положення

про Антикорупційний суд, приватизу-вати Одеський припортовий завод і Цен-тренерго.

Усі стріли — на Кабмін! Офіційно текст меморандуму, який розглядатимуть 20 березня, досі не опри-люднено. З одного боку, через те, що сто-рони продовжують уточнювати деталі, з іншого, — аби не давати опонентам під-став для критики та можливого блоку-вання співпраці. Наразі найактивнішим критиком угоди з Фондом є Юлія Тимо-

шенко, яка вимагає провести слухання з підготовки меморандуму у стінах парла-менту. За її словами, цей документ фак-тично знищує Україну, оскільки йдеть-ся про закриття лікарень, скорочення педагогів, інших працівників бюджет-ної галузі. Утiм до МВФ у політиків пре-тензій немає, свої обурення вони адресу-ють уряду. «Адже Фонд приймає ту фі-нансову оптимізацію, яку запропонува-ла влада», — сказала Тимошенко. Учора позицію уряду з цього питання висловив міністр фінансів Олександр Да-нилюк. Опосередковано від визнав прак-тично всі пункти угоди з МВФ, що були неофіційно оприлюднені. «У меморан-думі, який буде оприлюднено, є продов-ження реформ, які планувалися раніше. Це — створення справедливої пенсійної системи... Наступний напрям — це ан-тикорупційна політика. Передбачено зміцнення повноважень НАБУ, передба-чено створення антикорупційного суду до кінця цього року», — сказав міністр. Данилюк також зазначив, що, відповід-но до внутрішніх правил МВФ, текст Ме-морандуму про економічну та фінансову політику є конфіденційним до схвален-ня його Радою директорів МВФ. ■

ГОЛОС ІЗ ВАШИНГТОНА

«І пошукайте гроші Коломойського!» Прагнучи залучити кошти міжнародних донорів, Україна має активніше відстежу-вати фінансові ресурси, які таємничим чи-ном зникають у нас на Батьківщині. Один із пунктів меморандуму з МВФ — до кін-ця серпня 2017 року Україна має заверши-ти розслідування щодо можливих фінан-сових злочинів у «Приватбанку», скоєних починаючи з 2010 року до націоналізації банку. До середини березня 2017 року НБУ за-лучить міжнародно визнану компанію для проведення економічного розслідування операцій «ПриватБанку», щоб визначити, чи мали місце правопорушення або погана банківська практика в період із 2010 року до дати його націоналізації, з метою за-вершити це розслідування до кінця серпня 2017 року.

■

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

На третій день перебування на Шрі-Ланці в нас украли сум-ки. Хоча зазвичай на цьому ос-трові туристів не ображають: країна вважається цілком без-печною, обсяги в’їзного туриз-му зростають, і влада активно намагається зробити все, аби він становив більше недавніх 9% від ВВП. У принципі, і традиційною крадіжкою цей випадок назвати було важко. Наш другий водій посварився з головним, вирішив показати власну важливість, психонув і поїхав додому з мар-шруту — разом із нашими валі-зами, сумками та рюкзаками. І хоча документи і гроші були при нас, а у невідомому напрямку поїхали лише особисті речі, си-туація виглядала неприємно. Так я вперше на Шрі-Ланці потрапив до поліції... Управлін-ня у місті Елла — це білосніж-ний одноповерховий будинок у тропічному парку: зарослі бам-бука, бананів, ще десятків різ-них барвистих, квітучих, але не відомих нам дерев і кущів, а над ними бадьоро верещали тропіч-ні птахи. Поряд — дитячий майданчик, а на вході — гасло місцевих правоохоронців «Ми працюємо для вас щодня по 24 години на добу». Зайшовши всередину тропіч-ної буцегарні, розумієш, що ре-форма правоохоронної системи Шрі-Ланки вже відбулася — й доволі успішно. Кабінетів як таких немає взагалі. У загаль-ному залі — стіл чергового, без жодних захисних чи обмежу-вальних деталей інтер’єру, а по боках — невеликі приміщен-

ня з наполовину скляними сті-нами. Закриті ґратами — тіль-ки дві камери для затриманих. Причому відвідання бранців — абсолютно вільне! До одно-го темношкірого хлопця, який займав камеру номер два, кіль-ка разів приходили друзі і дру-жина, — вони вільно спілкува-лися, не просячи на це жодних дозволів у чергового. Половина персоналу — жін-ки і дівчата. І доволі молоді. А особливості крою уніформи доз-воляли переконатися, що знач-на частина з них ще й дуже гар-ні. Корпоративний стандарт — широкі білозубі посмішки. Ос-кільки українських вимушених гостей було більше, ніж місць для відвідувачів, нам одразу ж принесли стільці. На цій тягуче-розслабленій південній ноті і розпочався по-шук наших речей. Прізвище та номер телефону зловмисни-ка були відомими, тож спочат-ку з ним намагалися порозумі-тися по-доброму: переконати, аби добровільно повернув чуже. Черговий та різні офіцери по черзі телефонували йому на со-товий і з використанням міцних сингалезьких виразів вимагали негайно приїхати до управлін-ня. З українськими валізами. Мирний етап завершився

пшиком. Ображений драйвер на контакти не йшов, а потім і взагалі вимкнув «мобілку». І ланкійські стражі закону при-ступили до силового сценарію. Ми написали заяву про злочин. Її за пару хвилин зареєструва-ли і видали нам копії. Керувати операцією прибув особисто шеф відділення в Еллі: у цивільно-му, але неабияк зосереджений. Після реєстрації нашого «стейтменту» про резонанс-ну для Шрі-Ланки подію одра-зу ж повідомили ЗМІ. З перера-хуванням наших прізвищ. Зво-рушило, що деякі відвідувачі поліцейського відділку вияви-ли бажання допомогти — і при-нести свій одяг. «Це перший такий випадок у моїй кар’єрі, — казав началь-ник поліції. — Зазвичай турис-ти самі гублять свої речі, і ми їх швидко знаходимо. Знайдемо і ці». Він детально пояснив, як планують діяти правоохоронці. «Удома у водія вже влашту-вали засаду. Його затримають од-разу, як він тільки там з’явиться. Батько і дружина співпрацюють зі слідством, — продовжував шеф. — Можливо, його затри-мають і раніше, дорогою додому: номер машини повідомлено всім патрулям, і її затримають на пер-шому ж посту».

Минали години, південне сонце вже почало ховатися за гори, але очікуваного результа-ту не було. «Мабуть, маємо най-гірший для нас варіант: він за-ховався у джунглях і вичікує там, не виїжджаючи на головні дороги, — сказав шеф і додав: — Але ми знайдемо його і там». Перед завершенням робочого дня він зателефонував мініс-трові внутрішніх справ, і опе-рація з порятунку наших фут-болок та шкарпеток набула за-гальнонаціонального статусу. Тим часом у поліції нам ор-ганізували скромну вечерю, — начальник управління особис-то виніс на підносі чай з моло-ком і свіжі бісквіти. Чай був до-рогий, густий і дуже смачний, а шеф — босий, у розстібнутій со-році — зберігав суворий началь-ницький вигляд. «Ви можете залишатися тут, скільки треба. Поки ми все владнаємо. Можете відпочива-ти, з вами зв’яжуться, як тіль-ки ми знайдемо машину», — сказав він. Найгірше у цій ситу-ації було те, що нашого головно-го водія, друга і вже практично брата, вранці мали посадити за ґрати — і тримати, доки речі не знайдуть. Попри всю повагу до нього, невинуватість та спро-би допомогти слідству. Бо не вберіг!.. Уже по одинадцятій вечора, після тривожної вечері в одній із місцевих харчевень, я зуст-рів водія. Він підстрибував на одній нозі, сміявся і обіймав пе-рехожих. «Коут, коут! (впійма-ли — з англ.), — фактично про-кричав він. — Скоро поліція пе-режене машину в Еллу!». О 03.15 ночі на мій мобіль-

ний прийшло смс: «Прошу сконтактуватися з поліцейсь-ким відділенням у будь-який зручний для вас час i забрати ваші особисті речі». Вранці весь поліцейський персонал виглядав усміхненим і врочистим. «Він і справді пе-реховувався у джунглях. Зовс-ім недалеко звідси, за п’ятдесят кілометрів, — наш знайомий шеф поліції розповідав про де-талі операції. — Його місцезна-ходження встановили за допо-могою GPS, координати надав мобільний оператор». Як відомо, місцезнахо-дження телефона можна визна-чити, навіть якщо він виклю-чений. Простий ланкійський водій, який посягнув на майно туристів — «священної коро-ви» Шрі-Ланки, цього, мабуть не знав. Взяли його тихо і без га-ласу, темної тропічної ночі у за-рослях, на вузькій дорозі. Сумки і валізи були цілими, нічого не пропало. А врочистий момент передачі майна його за-конним власникам приїхала за-фіксувати знімальна група на-ціонального телеканалу. Аби зняти акт справедливості і по-казати народові, як неприєм-ний випадок завершився хепі-ендом. «Чіф» був уже при пов-ному параді і з усвідомленням тієї важливої місії, яку вносить у розвиток ланкійської еконо-міки місцева правоохоронна система. «Звертайтеся, якщо буде тре-ба», — сказав він на дорiжку. Його колеги у ще старанніше випрасуваних уніформах весе-ло і дружелюбно кивали голова-ми. Настільки щиро, що і справ-ді хотілося звернутися. ■

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

«Шторм» у джунглях Як поліція Шрі-Ланки захищає інвесторів своєї держави

■

НАШІ ГРОШІ

Компроміси на мільярдУкраїна може отримати черговий транш кредиту МВФ. Від нас вимагають жорстких реформ, у тому числі непопулярних

■

Петро Порошенко директору-розпоряднику МВФ Крістін Лагард: «Наші реформи заради ваших грошей будуть просто неймовірними».Фото з сайта ki.ill.in.ua.

❙❙❙

ГЛАС НАРОДУ

Влада — нам, а біди — вамДоки чиновники відмежовуватимуться від проблем народу?Жителі Тлумацького району (більше 30 підписів)

Шановна редакціє, зі своїми бідами звертаються до вас жителі міста Тлумач та однойменного району Івано-Франківської області. Наші біди такі ж, як і в жителів інших областей України — пенсіонерів, інвалідів, безробітних. Це стосується газу. Від Президента і Прем’єр-міністра ми чули, що ніхто не буде платити за газ більше, ніж 15 % від сімейного доходу, а пенсіонери — 10%. Насправді ж платимо 17 і 19% відповідно, а то й більше. На за-питання у відділах субсидій нам кажуть, що їм із Києва прислали таку «формулу» — і все тут. Чому якась «формула», а не відкрито, щоб кожен знав, сам міг собі вирахувати? Бо якщо буде все відкрито, то не буде жодних хабарів, а це владі не вигідно. Чому влада дотепер не може від-крито сказати, що коли ти заощадив у бе-резні чи жовтні газ, то ти можеш вико-ристати його у січні чи в лютому. Їм це також не вигідно. Якщо при Яценюку на двох осіб давали по 500 кубометрів газу, то при Гройсману на двох — тільки 380 куб. м., зате обов’язкова плата тепер на 100% більша. Чи можна ви-жити і не замерзнути у стандартних будин-ках ще радянського зразка — 9 м х10 м, із верандою 8-10 кв. м — у січні-лютому, коли найбільші морози? Хіба що за допомогою до-даткового опалення дровами, але за ниніш-ньої влади дрова подорожчали втричі — з 1000 грн. за «КамАЗ» дров у 2013-му до 3500 грн. у 16-му. Це що, ліс росте на бен-зині і солярці, виходить? Та сама історія і з електроенергією, яка постійно дорожчає, та й то не кінець, і з лі-ками, та й просто з продуктами харчуван-ня. Звісно, «шановна» владо, пенсіонерів та інвалідів після підвищення всіх цін ста-не набагато менше, зате ви зможете підви-щити свій рівень життя, більше ніж аме-риканська влада, але біда в тім, що на мізерну пенсію дідусів і бабусь живе біль-шість онуків, бо в нас суцільне безробіття. Кількість робітників менша, ніж кількість непотрібної влади, та й до пенсії доживає відсотків 20-25 усіх працюючих. А щодо корупції, то її в нашому Тлу-мацькому районі не стало менше ні у ве-ликих установах, ні в маленьких, таких як дитсадки чи школи: даси хабар — бу-деш мати 1,5 ставки, а ні — то тільки 0,5; даси хабар — матимеш субсидію від 10% доход сім’ї, а ні — то від 20%; даси — ма-тимеш пенсію більшу... мало того, раніше газифікацію можна було зробити за 2 тис. грн. плюс ваші матеріали, а тепер нові гос-подарі-«прихватизатори» збільшили цю суму до 10 тис. плюс матеріали замовника. Дійшло до абсурду: в газконторі відключи-ли телефон, і ви вже не можете довідатися про стан своїх оплат, повідомити про кіль-кість використаного газу ви можете тільки зателефонувавши в Івано-Франківськ. А там поставили автовідповідач, то якщо ви зателефонували з мобільного, то заплатите як мінімум 10 грн., бо вам будуть розказу-вати, на яку спочатку натиснути кнопку, а потім ще і ще... Якщо ви передали показ-ники лічильника на 3 дні раніше до 1-го числа, то вам за ці 3 дні нарахують газу, як вони це називають, «по середньому» — за ціною 6,8 грн. за куб. м незалежно від того, чи ви заощадили газ чи ні. Влада знає про всі ці махінації, але мовчить, бо мовчання — золото?.. То навіщо нам такі «фірмочки» і така влада, які обкрадають свій народ? ■

■

Віталій БУЛАВКО, журналіст, пенсіонерКиїв

Коли наші державні очільники по-чинають говорити, що в нас катастро-фічне становище в економіці, освіті, науці, культурі тощо, а проросійські рупори Кремля на кшталт Н. Вітрен-ко, Р. Іщенка, Т. Монтян та інші гово-рять, що Україна або вже розвалилася, або ось-ось розвалиться, то такі сентен-ції викликають лише подив і роздрату-вання. Були й набагато гірші часи, але Україна вижила, і живе, і міцніє! Високі державні достойники, народ-ні депутати, міністри приходять і від-ходять, а народ залишається вічно. Ук-раїнська держава була, є і буде. А який рівень життя у цій державі, то це вже залежить від нас самих. Пора позбути-ся хибної думки, що хтось прийде і при-несе нам на блюдечку з блакитною обля-мівкою високий рівень життя. Якщо ми не наведемо порядок у своїй квартирі, а разом із сусідом не дамо ладу у своєму під’їзді, у будинку, то за нас ніхто цього не зробить. А якщо обрали депутатів — від місцевих до Верховної Ради, то треба вимагати, аби вони виконували все, що обіцяли у передвиборчих програмах. Кажуть, що найбільшими ворогами української державності є три речі — війна, корупція, популізм. Та не мож-на поєднувати грішне з праведним. І ставити знак рівності між війною і ко-

рупцією — несправедливо. Корупцію, при бажанні, можна здолати за кілька років, а вбитого вже до життя не повер-неш. І відрізані кінцівки в нього вже не виростуть. І найперше, найосновніше завдання — це завершити війну. Ось спікер Верховної Ради А. Па-рубій говорив, що парламент робить багато чого, щоб розвинути економіку, підвищити життєвий рівень, підняти зарплати, пенсії, але депутати самі ро-зуміють, що цього недостатньо. Однак, котрі можна змінити за кіль-ка днів. Наприклад, зняти недоторкан-ність депутатів, суддів, прокурорів. Не-доторканними вони можуть бути тільки під час виконання своїх обов’язків, але коли вчинили кримінальний злочин, прокралися, то повинні нести відпові-дальність перед законом як звичайні громадяни. У програмах майже всіх кандидатів у депутати обов’язковим пунктом було зняття недоторканності. Але коли кан-дидати ставали депутатами, то всім ніби заціпило. І нині ті, хто хоче достроко-вих виборів, знову починають розмову про позбавлення депутатського імуні-тету. Потрібно негайно прийняти закон про імпічмент Президента. І підставою для імпічменту може бути тільки анти-державна, антинародна діяльність Пре-зидента. Або коли Президент безбожно краде. Оце були б реальні кроки бороть-би з корупцією.

Електронні декларації шокували виборців статками народних обранців. По кілька елітних квартир, парк авто-мобілів, мільйони грошей або на бан-ківському рахунку, або в «банках», до-рогоцінності, раритети... Звідки таке багатство? На депутатську зарплату? Звісно, що нардепи продавали свої го-лоси, брали хабарі, лобіювали інтере-си олігархів, переходили з фракції у фракцію, плюючи при цьому на інте-реси своїх виборців. Усім усе давно зро-зуміло, але тепер якщо депутати не до-ведуть, що нажиті ними багатства були виграні у лотерею, чи подаровані каз-ково багатими родичами, чи зароблені чесною непосильною працею (хоча хто повірить, що все це було придба-но на депутатську зарплатню!), то не-чесно нажиті статки потрібно повер-нути в державну скарбницю, причому значна частина коштів має піти в сім’ї загиблих в АТО, на реабілітацію по-ранених, на лікування діток, які пот-ребують дороговартісних операцій. Оце був би другий важливий крок у бо-ротьбі з корупцією. І третє, що є важливим, — це ухва-лення закону, який би забороняв най-ближчим родичам (діти, дружина (чо-ловік), «куми» тощо) обіймати керівні посади, бути в підпорядкуванні один в одного. І це було б дуже важливим фак-тором у боротьбі з корупцією. А так — лише імітація, гальмування, пробук-совка... А ще потрібно наполегливо вихову-вати в кожного громадянина почуття відповідальності за свої вчинки і дії — у кожного громадянина має бути актив-на громадянська позиція. Основне — це виконувати закони. Отоді зможемо по-долати і корупцію, і популізм, і демаго-гію. ■

КОЛІЗІЇ

Наша пісня гарна, нова...Мотив на тему недоторканності

■

Василь МАРКЕВИЧЛуцьк

Як покращити жит-тя людям? Та розпусти-

ти Верховну Раду! Вони ж не хочуть працювати!!! Робочої п’ятниці май-же всі розійшлися, на-віть Парубій до завершен-

ня засідання не досидів — завершувала вже його секретарка. От Ляшко виступав і сказав, що потрібно зро-бити зарплати по 5 тис. грн.., а пенсії — по 3 тис. Він молодець, завжди ду-має про людей, але ніхто у Верховній Раді його не підтримує. То кому такий парламент потрібен? При-наймні не 450 депутатів, а бодай половину скоротити, то, може, і користі біль-ше було б. Те саме і з Ка-бінетом Міністрів — вони

тільки ціни підвищують. От з 1 березня знову подо-рожчала електро енергія. А газ? Подумайте тільки, тисяча кубометрів з усіма податками коштує 1580 грн., а громадяни отриму-ють майже по 7 тис. грн..! Скільки ще Прем’єр-міністр буде підвищувати ціни? Керівником повин-на працювати людина, в якої є серце, совість і спра-ведливість. А у Гройсмана все відсутнє! То, може, хай і вони всі будуть відсутні у владі? ■

НАБОЛІЛО!

Верховна Рада — розум, честь і совість...Усе відсутнє!

■

ПОЛІТПАРНАС

Двері у ЄвропуАркадій МУЗИЧУК Київ

«…задаємо запитання нашим партнерам з Європейського Союзу з проханням своєчас-но виконати взяті на себе зобов’язання».

Петро Порошенко

Напоготові рюкзаки, валізи.Позаду — стоси списаних паперів.Чому ж єврочиновники без візиНе відчиняють нам в Європу двері?Яким геносам, серам чи мосьєМи — як прибульці з іншої планети?Ми є такі, які були і є!Тож не гендлюйте політичним вето.Бо справді якось дивно і печально,Що ніби зайди ми на континенті.Ми на своїй землі давно, не віртуально,Тим більше ні у кого не в оренді.Віки до того, як сусід-ординецьВікно в Європу прорубав-прорізав,Ми мали і шовковий шлях-гостинець,І друзів від Афін і до Парижа.Не майте нас за лохів-простаківЗ клеймом принизливо-совковим «Раша».Не промивайте шантажем мізки,Бо вишита хрестами ГІДНІСТЬ наша. ■

■

На Закарпатті весна завжди починається раніше, ніж на решті України — цьому сприяє географічне розташування. От і цього року, як тільки розтанув сніг, комунальники Ужгорода — столиці Закарпатського краю — взялися прибирати у місті, адже до настання туристичного сезону все має бути ошатним, охайним, щоб у гостей виникло бажання ще не раз відвідати цю туристичну Мекку.

10 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 Я ВАМ ПИШУ...

11УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017КУЛЬТУРА

Інна УСТИЛОВСЬКА

Однозначно помиляється глядач, котрий, iдучи на кримінальну драму бри-танського режисера Адама Сміта «Борж-ники наші», очікує оглухнути від стріля-нини і відключити мозок, як під голлівуд-ський трилер. Бандитів у картині, що цьо-го тижня вийде на великі екрани, повно. Класичного злодія-красунчика грає гол-лівудський секс-символ Майкл Фассбен-дер — дворазовий номінант на премію «Оскар». Гонок і поліцейських теж виста-чає. Однак це все ж інтелектуальне кіно. «Боржники наші» — особливий фільм про кримінал, який починається з по-гоні семирічного сина гонщика-грабіж-ника на автомобілі за зайцем під керів-ництвом тата. У машині повно людей, але хлопчик зовсім не боїться нею керувати на шаленій швидкості, він — продовжен-ня і одночасно екскурс у минуле власного батька Чеда. Означення «кримінальна» так само пасує цій драмі, як і «сімейна». Поруч iз пограбуваннями заможних будинків, поміж втечами від поліцейських у кар-тині розгортається традиційна сімейна історія. Керівник злодіїв на колесах та непохитний глава сімейства Колбі, яко-го грає ірландський актор Брендан Глі-

сон, міцно тримає дорослого сина Чеда, не даючи йому жити власним життям. На-томість у Чеда, який має вже двох дітей, не вистачає духу піти від батька, тому він продовжує виконувати його накази, нара-жаючи на небезпеку себе та власну роди-ну. Бунтує його дружина, яка намагаєть-ся захистити не лише двох власних ді-тей, а й чоловіка — ніби третю дитину, яка незворушна у грабіжницькій справі, але беззбройна проти свого батька. Кон-флікт фільму насправді доволі типовий. Цікавіше, як його у кінострічці розкрива-ють у дрібних епізодах. Не нудно спос-терігати і за ставленням героїв один до одного, і вгадувати несказані думки, які читаються на обличчях героїв. У фільмі важливо помітити два век-тори взаємостосунків родини грабіжників із зовнішнім світом — iз поліцейськими

та, як не дивно, собаками. Поліцейські та злодії притерлися так близько один до одного, що Чед розуміє по техніці водін-ня, хто з поліцейських за ними женеть-ся, і пам’ятає, як звуть службового соба-ку поліцейського, а той натомість може легко відрізнити його дітей від усіх ін-ших. Комічності додають моменти, коли, набивши сумки краденим добром, злодії на машині утікають від поліції, а один iз крадіїв просить пригальмувати, бо знає, де поруч живе гарна дівчина. Щодо другого вектора, варто згада-ти, як у середині фільму син Чеда прига-дує, що вчителька казала: все пішло від риб. На початку фільму гине улюблений собака хлопця, потім після облави зни-кають інші їхні пси, а сам Чед, не маючи вибору, під час утечі вбиває собаку полі-цейського. І наприкiнцi фільму, коли все

змінюється в житті трьох поколінь, хло-пець отримує в подарунок від батька цу-цика і називає його «Риби» — так, ніби все почнеться тепер спочатку. У картині часто використовують релігійні образи та мотиви. Почина-ючи від того, що глава родини збирає всіх грабіжників у церкві й читає ніби проповідь на власний лад, і закінчуючи оригінальною назвою фільму, яка взя-та з молитви «Отче наш» англійською, «...боржникам нашим».

Режисер Адам Сміт раніше пра-цював над серіалами «Доктор Хто», «Крихітка Дорріт» і «Молокососи». Світова прем’єра кримінальної драми «Боржники наші» відбулася на міжна-родному кінофестивалі у Торонто. Фільм також був номінований на премію British Independent Film Award. Компанія «Арт-хаус Трафік» обіцяє, що в Україні мож-на буде побачити цю дотепну стрічку про ірландських грабіжників у перекладі та мовою оригіналу. ■

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

У фойє Київського планетарію проходить виставка Народно-го художника України, лауреа-та Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерія Франчука. Незадовго перед тим з художником поспілкувалися в майстерні.

Доплив до середини Південного Бугу ■ Пане Валерію, село, яке по-дарувало вас світові, має таку чу-дову назву — Зелена... Як часто згадуєте рідне коріння? — Я тим живу. Зелена щод-ня в мені сидить. Ось і зараз по-чав малювати соняхи. І в пам’яті оживає рідне село, мама пораєть-ся на городі. У нас було 39 соток землі. П’ять соток засівали ко-ноплями... У хаті стояв верстат діда Кобилянського. А прядка ось уже в моїй майстерні осели-лася, як спогад про дитинство. Зелена для мене найдорож-че і водночас найсуворіше міс-це. Найсуворіше тому, що жит-тя було нелегким. У мами з та-том нас було п’ятеро синів! Усе «шукали» батьки дівчинку (сміється). Ранок у селі почи-нався приблизно так: «Маріє, на ланку!» Ми, хлопці, допомагали мамі усім: білили хату вапном, пасли корову, поралися по гос-подарству. Зелена — це чудові й неповторні краєвиди. Село ле-жить у глибокій долині. З на-ших джерел починається річка Хомора. В дитинстві ми лови-ли рибу зі ставків. А які легенди ходять про Чорний ліс на Чорно-му шляху... Про наше поселен-ня згадується ще з 1419 року в усіх церковних книгах. Якби не Зелена, чи й став би я художни-ком... ■ Із чийого благословення ви стали художником? — Я б сказав, що все, що я можу робити як митець, — все з Божого благословення. В ди-тинстві я малював у зошиті старшого брата. Вчителька Іри-на Савівна було потягне його за вухо й каже: «Володю, в тебе і так один зошит, а ти в ньому ще й малюєш... Ну навіщо?» Доб-ренько мені від брата дістава-лося... Проте у третьому класі я вже стінгазету робив, мене вже художником звали. Тато привозив із райцентру фарби, а брат Петро показав, як малю-вати олійними фарбами. Він, до речі, так гарно «Три богатирі» Васнєцова намалював. Карти-

на довгий час висіла в хаті і мені так хотілося щось подібне нама-лювати. Та мої руки стільки перенес-ли, навіть дивно, що художни-ком став. Я літав зі скирди: пе-реломи на обох руках були. Та янгол вдало приземлив із 14-метрової висоти. А коли служив в армії, був такий випадок, що справді тільки Божа сила мене спасла. Посперечалися з това-ришем, що Південний Буг у Миколаєві перепливу. Доплив до середини і сили відмовили. А потім ураз відчув полегкість, і мене принесло до берега. Зараз страшно згадати: попереду ще й гребля була. З тих прикладів вірю в Боже благословення. Це він дає мені можливість бачити кольори, відчувати величний і Божест-венний світ. Бо тільки Бог може створити таку красиву природу й подарувати світу. Щосекун-ди, щохвилини ми маємо дяку-вати Всевишньому за мить жит-тя. Бо що людське життя для віч-ності? Злетіла зірочка з небес — ото й уся твоя дорога. ■ Пригадую вашу виставку «Передчуття Майдану сторін-ками Кобзаря», виникає пот-реба перечитати твори Тараса Шевченка. — До образу Тараса Шевчен-ка я йшов дуже довго. Бо Шев-ченко сам — прекрасний жи-вописець, рисувальник, аква-реліст. А «Кобзар» — це пророча для України книга. Тож підход-жу до неї трепетно й сердечно. Ця серія писалася в 2011—2012 ро-ках. А сьогодні, коли українська нація своїм високим злетом люд-ської гідності й тяжкою людсь-кою трагедією заявила про себе на весь світ, поезія Кобзаря якби написана спеціально до цього ви-сокого і жертовного подвигу.

«Привезла мама свіжоспечений хліб, загорнутий у місцеву газету...» ■ Ви часто поринаєте у спога-ди й гортаєте сторінки у пам’яті з дорогими для вас іменами? Кому вклоняєтеся низенько? — Насамперед це мій маест-ро-вчитель Тимофій Лящук. Бо

він — справжній патріот, грома-дянин України, інтелігентний, доброзичливий. Людина, для якої честь і совість не порожні слова. Своїми творами він запа-лив у мені бажання стати худож-ником. Я від нього вбирав у себе красу і чистоту фарб. Свого часу його вчитель Василь Касіян ска-зав: «Високе усвідомлення свого покликання, самовіддана твор-ча праця висунули Тимофія Ля-щука на одне з найпомітніших місць в українському плакаті». А починалося моє становлен-ня як художника завдяки мамі. Якось, коли повернувся з ар-мії й працював у Хмельницько-му, вона привезла мені свіжос-печений хліб, загорнутий у міс-цеву газету. А в тій газеті я вичи-тав оголошення про платні курси художників. Знайшов пару робіт і подав на конкурс. Звісно, мене зарахували. А вже через десять місяців лише мені одному з 36 курсантів дали можливість зро-бити першу персональну вистав-ку. Малював свою Зелену, Славу-ту, де працював.

■ А потім стежки-дороги при-вели вас до Києва. Як то стало-ся? — На жаль, не склалося моє життя на Хмельниччині: розпа-лася сім’я, проблеми з роботою. Оті всі розчарування й привели до Києва. Поїхав у тому, в чому стояв. Прийшов до художньо-го інституту. На вулиці курили студенти й бідкалися, що не ма-ють натурщика. Ось так — спер-шу став натурщиком. Працював погодинно. За місяць уже мав якусь копійку. А ввечері, коли студенти йшли додому, малю-вав. За рік підготувався і всту-пив до інституту. До вступу в інститут кварти-рував у Марії Гаврилівни на ву-лиці Петровській. Зараз уже й хатини тієї немає, що мене при-хистила. Після мене там квар-тирувала архітектор зі Льво-ва Поліна. Мабуть, я так сподо-бався хазяйці, що вона мене поз-найомила з Поліною. З Поліною я став іншим. Життя почало на-лагоджуватися. А коли вона по-бачила малюнки, сказала, що

мені потрібно більше працюва-ти творчо. Дружина мене під-тримувала й підтримує до цього часу, хоч це і дається їй нелегко. Сама вона творча людина. Пише чудові вірші, малює. А ще нас зігріває й тримає на світі донеч-ка Марійка. На честь моєї мами назвали. Це наша спільна най-більша радість! ■ Яку роботу в своїй твор-чості вважаєте знаковою? — А ось вона — «Чайка». Ба-чите які пейзажі: хатинка в до-лині, обабіч горби. На хатині чаєчка... То мама в білій хус-тині... Проведе мене до лісу, сама додому вертає, а я у світ широкий... Саме від цієї робо-ти «Чайка» я почав працювати шпателем. Перед тим була серія темперних робіт «Джерела» за мотивами українських народ-них пісень. Чомусь саме зараз пригадалася українська народ-на пісня «Ой садила мама кар-топельку, і збирали ми ту кар-топельку восени...» Не знаю чи ще де співають цю пісню... ■ Що надихає вас сьогодні? — Звечора і зранку молюся, щоб ніхто не зателефонував і не довелося кудись бігти. А взагалі, я художник цілодобовий. Поста-вив біле полотно і там уже живу. Якщо маю задум, маю це завер-шити. Якщо не закінчив роботу сьогодні, то завтра це вже буде щось інше. ■ Розкажіть, що читаєте? — Часто звертаюсь до Дмит-ра Донцова. Перечитую, роблю закладки. Подобається поезія. Чудово пише Раїса Лиша. В її віршах є душа. А ще — Біблія. До Біблії не всі ставляться з серцем, а тим більше вивчають, чи хоч чита-ють її. Та вона не стає менш свя-тою книгою буття людства. Те саме і з «Кобзарем». Є люди, які взагалі цю святу книгу не бачи-ли, не читали, не знають. Є такі, які все перекручують на свій ро-зум. А є чисті помислами люди, які живуть «Кобзарем», як віру-ючі Біблією, бо для чистих по-мислами свідомих українців «Кобзар» нашого Пророка Та-раса Шевченка і є насправді Біб-лією на всі часи, на всі віки. ■

З ПЕРШИХ ВУСТ

Валерій Франчук: Спершу став натурщикомУ чому для знаного художника спорідненість між Біблією і «Кобзарем»

■

Валерій Франчук.Фото Людмили ЧЕЧЕЛЬ.

❙❙

ПРОКАТНИЙ СТАН

Усе пішло від рибІнтелектуальна кримінальна драма про три покоління ірландських злодіїв-гонщиків

■

«Боржники наші».❙

12 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 ТОЧКА НА КАРТІЛюдмила ЧЕРВАТЮК, координатор проекту «Артвізитівка України»

Упродовж десяти днів учасники пленеру з Києва, Вінниці, Крижо-поля, Луцька, Полтави і Мукачево-го знайомилися з історичним ми-нулим і сьогоденням Мукачевого і замку Паланок, замку Сент Міклош у Чинадієві та курортним селищем Жденієво. Дехто мав нагоду спро-бувати свої сили на лижній трасі, хтось занотовував враження від побаченого і почутого одразу на полотні чи в художньому слові... Попутно оцінили закарпатську кухню та місцеву гостинність у го-тельних комплексах «Смерековий двір», «Лісова казка», затишних місцевих кав’ярнях.

Традиції — це не тільки минуле Мистецько-краєзнавчі пле-нери, реалізовані завдяки ініціа-тиві творчих людей iз різних ку-точків України, часто досі між собою не знайомих, проходять уже не вперше. Звісно, зрештою хтось мав втілити ідею, яка давно витала в повітрі. А саме — огані-зувати для себе самих пізнаваль-ну і водночас фінансово доступну краєзнавчу програму... Головним матеріалізованим підсумком як нинішньої, так і по-передніх акцій об’єднання митців стають неофіційні післяпленер-ні виставки. Цього разу такий виставковий творчий звіт прове-ли в лицарській залі замку Па-ланок, запросивши друзів iз му-качівського арт-клубу «Паліт-ра-спектр». Подарунок від він-ницької мисткині Лариси Сичко мукачівським колегам — збірка «Невигадані історії мого дитинс-тва», ілюстрована ще одним учас-ником пленеру, талановитим кри-жопільським художником Олек-сандром Пелешком. Відкрили виставку чудових щойно створених картин, органі-зували гостину, отримали щирі побажання натхнення і творчих успіхів. Пригадали у вільно ство-реному колі учасників і гостей ім-провізованої виставки, що треба бажати хорошого і собі, й іншим багато і часто, — тоді обов’язково добрі побажання здійсняться. І стануть хорошою новою тради-цією-візерунком на трохи поть-мянілому, але такому цінному і глибокому тлі наших давніх, при-забутих об’єднавчих ритуалів... Побували ми ще й у гостях у чудової мукачівської творчої пари. Подружжя Гренко разом уже 54 роки! Господиня, пані Га-лина, — підприємець. Пише про-зу, вірші та картини. Її полотно «Судні роки» підштовхнуло ба-гатьох до переосмислення істо-ричних фактів, війн у минуло-му і сьогоденні. А замок Паланок надихнув учасників пленеру на власні творчі роботи, які достой-но представлятимуть і їх, і Мука-чеве, і його загадкову перлину се-редньовічної архітектури. Такі творчі зустрічі збагачу-ють кожного, і митці продовжу-ють вишукувати все нові і нові ракурси нашого спільного і пре-красного у своїй архетипності і мінливості життєвого простору.

Подих історії «Пливуть роки, стікаючи в долину По схилах кам’янистої пори. А він стоїть — незламний, не-зборимий Через віки й до нашої пори. Одвічний свідок воєн і походів Здіймається над містом, наче птах, На висоті орлиного польоту Збирає сонце у своїх шиб-ках...»

Ці рядки Лариси Сичко з Він-ниці написані саме після знайомс-

тва з унікальною спорудою — за-мком-фортецею, який збудова-ний більш ніж 900 років тому (згадується в документах, дато-ваних ХІ століттям) на горі вул-канічного походження висотою 68-70 метрів та площею 13 930 квадратних метрів. Спочатку це була дерев’яна фортеця, укріпле-на таким чином, що змогла від-бити два напади 60-тисячного війська хана Батия. Однак iз по-явою гармат дерев’яні стіни біль-ше не могли допомогти мукачів-цям. У ті далекі часи належав за-мок угорським королям династії Арпадів, потім — династії Анжу. Вважається, що у VІІ столітті ці території були заселені племена-ми білих хорватів і саме вони по-будували на місці замку перше дерев’яне укріплення. А через 300 років після них на мукачівсь-кі землі прийдуть угри, і Закар-паття буде під владою Угорського королівства майже тисячоліття. Дерев’яний замок, зведений не пізніше IX століття, з часом ук-ріпиться каменем, а згодом і пов-ністю стане кам’яним. Згадуєть-ся одним із перших його власни-ків — Подільський (литовсько-руський) князь Федір (Теодор) Корятович (Коріатович) ІІ, який володів замком упродовж 1396—1414 років, розбудувавши та ук-ріпивши Верхній (квадратний) замок, що був ідеально пристосо-ваний для захисту. Це він розпо-рядився вибити у скелі 85-метро-вий критий колодязь. Сягаючи глибиною річки Латориці, коло-дязь зменшував або збільшував рівень води відповідно до річко-вих течій. Внизу біля гори розки-нулась Паланка — містечко, ото-чене дубовим частоколом-палан-ком (палями ) та ровом із водою, за яким на той час жили ковалі, столярі та інші майстри, що пра-цювали у фортеці. Навколо рову було болото, що стримувало запал бажаючих заволодіти замком. Скульптуру саме легендарно-го князя Корятовича кожен відві-дувач може сьогодні побачити у Верхньому дворі замку і навіть загадати бажання, потримавши бронзовий палець його руки. От-римавши у пожиттєве володін-ня Мукачівську домінію від ко-роля Жигмонта, Федір Корято-вич вирішує зробити своєю сто-лицею красиве містечко на річці Латориця. Зводить кам’яний за-мок і засновує Свято-Миколаївсь-кий монастир. Святиня із бібліо-текою досить довго була головним культурним центром Закарпат-тя. Князя пам’ятають як доброго

господаря, який вкладав гроші у розвиток краю та культури. Його дружина Ольга залишилась жити у фортеці після смерті чоловіка. А після її смерті замок перейшов у руки угорської влади. Відтоді ма-льовничі володіння успадковува-лись почергово різними представ-никами угорської корони. Упродовж XV—XVI століть замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовува-ли та укріплювали. Це і Лазарус фон Швенді, і граф Микола Ес-тергазі, який отримав його че-рез одруження з Урсулою Дерсф-фі, і Габор Бетле, і Семигородсь-кий (Трансильванський) князь Юрій (Дьєрдь) I Ракоці (Рагоць-кий), що внаслідок війни, розпо-чатої з угорською родиною Естер-газі, відвоював Мукачівський за-мок, який iз того часу перебував у володінні родини Ракоці (Раго-цьких) —королівської династії Ракоці, з давнім трансільвансь-ким родом (який, до речі, похо-див від Влада III Дракули). Напис угорською Rakoczi Ter («Площа Ракоці») і зараз можна побачити між другим і третім поверхами за-мку. Ця казково багата династія правила тут більше ста років, пе-редаючи владу з покоління в по-коління. Князі династії Ракоці пере-творили замок на столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Юрія (Дьєр-дя) І Ракоці в 1648 р. його дружи-на Жужанна Лорантфі продов-жує реконструкцію замку і спо-руджує ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє обо-ронне кільце. Для цього спеціаль-но був запрошений найвідоміший на той час французький архітек-тор Себастьян де Вобан — най-кращий знавець фортифікаційної справи, міністр оборони Франції. Він зробив замок справді непри-ступним, товщина деяких стін ся-гала 18 метрів. Фортеця мала пот-рійний захист. Загалом замок складався з чо-тирьох терас, на яких розташову-вались Передворотній, Нижній, Середній та Верхній замки. Ко-жен із чотирьох був на різній ви-соті, тому за необхідності міг обо-ронятися самостійно. Перше ве-лике подвір’я в оточенні стін із невеликими напівкруглими ві-концями називається Середнім двором (на 6 метрів нижче за Вер-хній Замок). Тут мешкали солда-ти, у казармах їх розміщали на різних рівнях — залежно від ве-личини зарплати і звання можна було жити вище або нижче. Вер-

хній замок, який називають сер-цем Паланки, був збудований як вежа-донжон, оточений фортеч-ною стіною з круглими баштами по кутах. Нижній замок (на 10 метрів нижче за Середній замок), побудований уже в ХVІІІ ст., який мав великі ворота, охороня-ли двi могутні кулеподібні вежі, в яких розташовувалася сторожа, в цей же час прокладали також до-рогу до замку по західному схилу гори. Ця дорога збереглася до на-ших днів, а вежі було зруйновано ще на початку XX ст., залишився тільки їх фундамент. Кожна частина замку оточена мурами 3-3,5 м завтовшки. Треба пам’ятати, що середньовікові за-мки і палаци — це більше, ніж ре-зиденція князя чи барона. Їх мож-на порівняти з невеликим поселен-ням за стіною, де одночасно жила велика кількість людей: аристок-рати, солдати, слуги, майстри. Під час облоги фортеця повинна була прихистити і селян, які прожива-ють поруч. Таємні підземні пере-ходи та глибокі підвали в скелях, які до цієї пори збереглися під сті-нами і баштами, свого часу були укриттям для людей та навіть для тварин. Використовуючи сучасну тер-мінологію, можна назвати всіх власників замку-фортеці «інвес-торами на тисячоліття», бо, ма-ючи багато інших «об’єктів не-рухомості» в інших краях і зем-лях, вони вкладали більшу части-ну своїх коштів саме в розбудову цього проекту, залучаючи найві-доміших майстрів того часу. Чого тільки варта задумка Корятови-ча вибити в скелі колодязь, воду з якого використовують після дов-гої реставрації і зараз для потреб музею? Мені цікаво, чи вистоять замки сьогоднішніх можновлад-ців такий час? І кому вони знадо-бляться в перспективі?..

Жінки замку Паланок В історії мукачівського замку зустрічаються імена жінок-влас-ниць — Ольги Корятович, Урсу-ли Дерсффі і Жужанни Лорантфі, Жофії (Софії) Баторі, але більше інформації дійшло до наших днів про легендарну жінку — нащад-ка славетного хорватського роду — Ілону Зріні, пам’ятник якій із сином встановлено на верхній те-расі замку, збереглись її портрет-ні зображення, листування в му-зеї тощо. «У 1680 році замок перейшов у спадок до вдови князя Ферен-ца І Ракоці хорватки Ілони Зріні. Із часом вона вийшла заміж за графа Імре Текелі, який прова-див антиавстрійську політику.З 1685-го до 1688 року замок пере-живає одну з найбільших облог,

яку здійснили війська Габсбур-гів. Керувала обороною замку Іло-на Зріні, вдова Ференца Ракоці І, яка і стала справжньою легендою угорського визвольного руху. Ві-дома тим, що змогла самотуж-ки тримати оборону замку Па-ланок під час габсбурзької обло-ги аж три роки. І хтозна, скільки ще протрималася б хоробра і дуже розумна жінка, до кінця віддана своїй справі, якби не зрада най-ближчого оточення. У замково-му колодязі отруїли воду, позба-вивши оборонців можливості во-ювати далі, змусивши княгиню капітулювати. Турецький султан за мужність, проявлену при обо-роні замку, нагородив трансиль-ванську княгиню спеціальною грамотою — Атмане. Це єдиний в історії Туреччини випадок на-городження жінки. Ілону насиль-но постригли в черниці й заточи-ли до монастиря, а згодом надали можливість виїхати до Туреччи-ни до свого чоловіка Імре Текелi», — читаємо інформацію із загаль-нодоступних джерел. Те, що замок обороняти дове-лось Ілоні Зріні, стало загальноєв-ропейською сенсацією. Листів-ки розносили новини про мужні вчинки цієї жінки, її прославля-ли при дворах у містах. Король Франції Людовик ХІV назвав її найвідважнішою жінкою Євро-пи, а їй тоді було всього 42 роки, і разом iз нею — двоє малолітніх дітей, 13-річна донька Юліана-Борбала і 9-річний син Ференц ІІ Ракоці. На той час у її розпоря-дженні було 600 осiб і 45 гармат, які протистояли добре підготов-леним двом 12-тисячним імпера-торським військам. Але вона зро-била свій вибір і тоді, коли вдру-ге вийшла заміж за молодого воє-начальника війська бунтівників куруців графа Імре Текелі, і тоді, коли відважно захищала Мука-чівську фортецю. Їхня любов ви-тримала багато чого, так, через три роки Імре Текелі викупить дружину з полону взамін двох ім-ператорських генералів, і продов-жить iз нею жити до самої смерті в Туреччині... Для сина Ференца І Рако-ці Ференца підібрали відповід-ну наречену — німецьку князів-ну з династії Брауншвейг, однак він відмовився від шлюбу з нею. Він без відома двору взяв за дру-жину Кароліну-Амалію Гесенсь-ку-Рейнфальц. Вісімнадцятиріч-ний юнак зробив правильний ви-бір: після поразки повстання, яке очолював Ференц ІІ Ракоці, i шес-ти місяців очікування смертного вироку в тюремній камері на до-помогу прийшла тільки Каролі-на-Амалія. Зробивши ставку на людську жадібність, дружина влаштувала підкуп начальника варти в’язниці, який за 30 тисяч гульденів організував у 1701 році втечу чоловіку... Пленер «Замок Паланок» збирає митців» — частина вели-ких громадських проектів «Арт-візитівка України» та «Вивчаємо історію України через культурно-мистецькі проекти»... Нам дуже подобається відкри-вати маловідомі сторінки історії України, вивчаючи біографії іс-торичних постатей, особливо сла-ветних жінок, у яких є чого пов-читися. Судячи з відгуків нових учасників пленеру, наше коло розширюватиметься. Приєднуй-теся! ■

АКЦІЇ

Познайомимося у співтворчостіПленер «Замок Паланок» об’єднав мандрівних митців з усієї України на Закарпатті

■

Учасники пленеру бiля пiднiжжя Замкової гори.❙

Закарпатськi краєвиди кожногозроблять художником.

❙❙

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 13МАНДРІВКИ«Відень — місто насолод». Стефан Цвейг

австрійський письменник, драматург, журналіст

УКРАЇНА МОЛОДА

Юлія КОСИНСЬКА, Олег КРУККиїв — Відень — Київ

Місто-магніт і український «острів» У Відні, біля собору Святого Стефана, стиль-но вбрані чоловіки галан-тно запрошують на кон-церт. Годі, напевне, шу-кати іншої європейської столиці, де частота музич-них імпрез на кількість днів у році перевищує всі можливі «норми», як це відбувається тут. У цьо-му місті паузи між кон-цертами заповнюють ре-петиції наступних яскра-вих прем’єр. Місто валь-сів, галерей, вишуканих парків, музеїв і театрів... Тут навіть весна танцює вальс — так нам здалося. Віденський вальс, у парі з вітром, який вміє розво-рушити спогади... Ми не вперше у Відні. Це місто — магніт. Міс-то, якого завжди бракує. Запряжені фіакри напо-готові, будь-якої миті го-тові допровадити вас куди завгодно. Але значно ці-кавіше відчути місто «на власні кроки». Тому дя-куємо штивним візникам, які промовистим жестом запрошують до фіакра. Ні, ми — пішки.Так доб-ре іти, вдивляючись в об-личчя міста, ловити його посмішки, слухати мову, якої не знаєш, але, здаєть-ся, розумієш. А галант-ним чоловікам, які біля собору пропонують квит-ки на концерт, обіцяє-мо (а радше — кажемо це собі): наступним разом — неодмінно. Бо неможливо встиг нути, осягнути все за раз. У Відні так завжди... До речі, тут, у соборі Святого Стефана, всесвіт-ньо відомий «Реквієм» Моцарта виконується найбільш яскраво — одно-часно п’ять органів долу-чаються до свята музики. Варто зарезервувати собі таку можливість: послу-хати твір у стінах велич-ного храму. Собор Свято-го Стефана — один із най-відоміших храмів міста. Символ Відня та Австрії. Готичний і романський стилі перегукуються між собою, велич і краса заво-рожують. Кажуть, зами-сел архітекторів, які за-вершили будівництво гі-гантської споруди у XVI столітті (південна баш-та сягає 136 метрів), був прозорим як скло: люди-на мала б почуватися тут крихітною піщинкою на тлі Божественної величі. Для мандрівників собор у центрі Відня — місце, яке неодмінно треба вша-нувати своєю присутніс-тю. Туристи часто підні-маються на вежі собору,

щоб оглянути місто зго-ри. Інтер’єр храму ціка-вий з мистецького погля-ду — вишукані вітражі і середньовічні скульпту-ри, багато образів, з-по-між яких — красива ук-раїнська ікона. Український «острів» у Відні — греко-католиць-ка церква Святої Варвари, де на службу Божу зби-рається українська гро-мада міста. Біля церкви — пам’ятник Івану Фран-ку. Поет жив деякий час у Відні, захистив тут нау-кову працю, але більше ні часу, ні матеріальної змо-ги на студіювання в авс-трійській столиці не мав — мусив повертатися до-дому, дбати про родину. У Віденському університеті встановлено пам’ятну до-шку поетові.

Як цілюща вода з-під крана... Віденський універси-тет розташувався на Рінг-штрассе. Ця вулиця ото-чує центральний район Відня — внутрішнє місто. Австрійський парламент, міська Ратуша, Віденська опера — тут, на історич-ному кільці, зібрані архі-тектурні символи міста. Прогулюючись по Рінг-штрассе — насолоджуєш-ся Віднем. Про оперний театр «Штатсопер» мож-на говорити багато, він — найбільш знана родзин-ка культурно-мистецько-го Відня, музична Мекка Європи і світу.Щоб потра-пити до Віденської опери, квитки треба замовляти заздалегідь. Знаменитий на весь світ «Віденський бал» щороку наприкінці лютого інтригує і вабить тих, хто здатний виклас-ти за вхідний квиток ша-лену суму (кілька десят-ків тисяч євро коштує за-доволення повальсувати у вишуканому товарист-ві віденських гостей). Ві-день відкритий для всіх. І кожен приїжджає у місто на Дунаї по свої вражен-ня. Навіть якщо за них потім виставляють «кос-мічні» рахунки. Білий ведмідь біля Ратуші трохи сумує, що зима добігла кінця. Ще недавно тут була веле-тенська ковзанка. «Ві-денська крижана мрія» — так її нарекли туристи, які охоче проводять тут дозвілля о зимовій порі. Відень ніколи не нарікає на брак туристів. Тому вигадати «оптимальну» пору для відвідин міста, сподіваючись уникнути жвавих і галасливих груп мандрівників, нереаль-но. Китайські туристи — так ті просто заполонили австрійську столицю. Хо-

дять дружніми гуртами, часом — майже шикую-чись по парах, все уважно розглядають, фіксують на фото місцеві красоти, мимохідь полохають го-лубів. Голуби п’ють сві-жу талу воду із малень-ких прозорих калюжок — щасливі віденські го-луби. Вода у Відні, до речі, п’ється з-під крана без застережень. Чиста цілюща вода, яка потрап-ляє до водогонів з альпій-ських джерел. Неймовір-но! Цікавий факт: знаме-нитий французький кру-асан — аж ніяк не фран-цузький, бо походить із Відня. Місцевий пекар приготував цей смаколик у 1683 році, а французь-ким його назвали лише після того, як Марія Ан-туанетта привезла круа-сан до Парижа. Австрійсь-ка кухня має багато спіль-ного з кухнею Угорщини, Словаччини і навіть Ту-реччини, а візитною стра-вою, звісно, є шніцель. Скуштувати шмат м’якої телятини, засмаженої у сухарях, варто, аби зро-зуміти, як смакує Відень. Шніцель подають з ово-чевим салатом — пор-ція розкішна, дуже смач-но. А не спробувати у Від-ні кави — просто злочин проти ритуалу. Віденсь-ку каву варто купити до-дому на подарунки, і це буде найкращий сувенір на згадку про австрійську столицю.

Життя без потрясінь й річні абонементи на концерти Про австрійців ка-жуть, що вони — найбіль-ші трудоголіки у світі. Працюють по 45 годин на тиждень, не вважаючи це за надмір — радше навіть отримують від того втіху. По завершенні робочого дня австрієць не поспішає додому: вечірній похід у ресторан — звичний ри-туал. Наша знайома ук-раїнка Наталя, яка бага-то років мешкає у Відні,

каже, що довго дивувала-ся з цієї звички місцевих. Австрійці мають культ їжі, але готувати вдома не люблять. Їхнє життя ус-талене і прогнозоване: як люди, які не мали особли-вих суспільних потрясінь, вони мало переймаються глобальними проблема-ми людства. Хоча багато подорожують. «Для авс-трійців звично, коли ди-тина закінчує школу і ще не визначилася з подаль-шим здобуванням фаху, — розповідає Наталя. — Або вирішує не вступати до інституту, а йде пра-цювати. «Добре, — ка-жуть батьки в такому разі. — Це твоє життя — роби, як вважаєш за пот-рібне». І буває, що дитина попрацює собі деякий час, а потім вирішує: йду вчи-тися. Ніхто не нав’язує дітям жодних канонів по-ведінки чи вибору. В Ук-раїні таке, звісно, уявити важко». Але те, що батьки не вставляють свої «п’ять копійок» у щоденні спра-ви доньки чи сина, не свід-чить про те, що стосунки в родині не базуються на довірі чи є прохолодни-ми. «Мама вже дорослого сина, який сам має власну родину, уважно вислухо-вуватиме про його справи — їй це справді цікаво! Не втручатиметься з порада-ми, але завжди підставить плече і дасть зрозуміти — за будь-яких обставин син може розраховувати на її підтримку», — додає На-таля. Стильно вбрані, еле-гантні у будь-якому віці, австрійці є завзятими ша-нувальниками мистецтва. Охоче користаються мож-ливістю придбання річ-них абонентів до улюбле-них театрів і концертних залів — не пропускають цікавих прем’єр. Тому ту-ристу справді важко буває дістати квиток «на сьогод-ні» — вільні місцяв залах знайти непросто. Моцарт і Штраус — найбільш знані компо-

зитори Австрії. У Від-ні — просто «візуальний культ» Моцарта: порт-рети, сувеніри, конди-терські набори із зобра-женням великого ком-позитора зустрічаєш на кожному кроці. Відень — місто пам’ятників. Ка-мінні постаменти зберіга-ють історію — пам’ятник Гете, Моцарту, Фран-цу Йосифу... На площі Марії Терезії, де вишу-каний скульптурний ан-самбль і впорядкований парк, гуртуються турис-ти. Звідси починаються пішохідні екскурсії міс-том, тут призначають зустрічі. Чути передзвін трамваю. У — Відні одна з найстаріших трамвай-них колій Європи. У пар-ках і скверах люди чита-ють свіжі газети, ловлять першу весняну засмагу,

годують голубів, насоло-джуються спокоєм. Десь тут і весна присіла поруч, може, на сусідній лавочці. Весна воліє грати роль не-видимки. Нехай, будьмо поблажливі. Адже і так відчувається, що вже ось-ось — і в парках позніма-ють захисні покривала з трояндових кущів. Тож з весни та до пізньої осені Відень буде квітнути різ-ними кольорами. Відень... Запах кави меланж і ванільних тіс-течок, гіркого шоколаду і солодких передчуттів. Миті, коли слова втрача-ють сенс. Тут чуєш му-зику на кожному кроці. Вдихаєш повітря, по він-ця насичене натхненням. Відень — місто, створе-не для творчості. Місто, куди хочеться повертати-ся. ■

НА ВЛАСНІ ОЧІ

У ритмі віденського вальсуАвстрійська столиця завжди відкрита для тих, кого ваблять вишукані пам’ятки історії, музичні імпрези, смачна кухня і щира гостинність

■

Прогулянка у фіакрі залишає незабутні враження.Фото Юлії КОСИНСЬКОЇ.

❙❙

Собор Святого Стефана — символ Відня й Австрії.❙

Улюблене місце зустрічі віденців і гостей міста: площа Марії Терезії.

❙❙

14 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 ЗДОРОВ’Я

Леся ХОРОЛЬСЬКА

Уміння розслабля-тися — найбільш діє-вий спосіб повніше від-чути смак життя. Пра-вильна релаксація — не-одмінний атрибут щастя і здоров’я, вважають лі-карі. Уміння грамотно «перемикати» себе з про-блем на позитивні дум-ки допоможе краще пра-цювати, налагодити сто-сунки в родині, поверне такий важливий душев-ний стан. «Якщо ви активна людина, сповнена віри у власні сили, живете в на-пруженому ритмі, нама-гаючись виправдати очі-кування тих, хто поруч, — то і відпочивати від проблем вам краще ак-тивно, — вважає психо-лог Валентина Радченко. — Здійснюйте ранкові пробіжки на стадіоні, займіться плаванням. А якщо не маєте сили на активний спорт, то хоча б знайдіть час на прогулян-ки. Свіже повітря — чу-довий антидепресант». Багато людей праг-нуть вирішувати кілька завдань одночасно, але не всі це можуть. Психо-лог застерігає від тако-го марафону: інакше не уникнути різного роду

розладів. Дозвольте собі полінуватися. «Основна проблема таких людей — перебільшене відчут-тя обов’язку, яке вони відчувають, — пояснює фахівець. — Відпустіть себе на волю — відразу відчуєте полегкість. Зга-дайте різні захоплення дитинства, про які забу-ли в буденній суєті. Роз-слабитися і заспокоїтися допомагає ручна робота: навчіться плести, виши-вати. Навіть допомагаю-чи робити паперові аплі-

кації своєму малюку, по-ринете у світ творчості, яка не вимагає поспіху». Якщо робота і роди-на забирають більшу частину вашого часу, легко забути про себе. А ось цього робити не мож-на, нагадують фахівці з психології. Не робіть трагедії з ситуації — просто «поділіться» до-машніми обов’язками з іншими членами сім’ї, щоб вивільнити час для себе. Займіться косме-тичними процедурами,

сходіть у перукарню, зрештою купіть собі те, про що давно мріяли. І старайтеся деякий час побути на самоті. «При-діліть час своєму духов-ному розвитку, — ра-дить пані Валентина. — Згадайте, якими ви були до того, як повністю роз-чинилися в сім’ї і роботі. Знайдіть можливість по-читати, сходіть у кіно чи театр. Якщо відчуває-те потребу — порадьте-ся з психологом: фахі-вець допоможе віднови-ти душевні сили і знай-ти себе». ■

Мирослава КРУК

Коли кепський на-стрій чи просто втома не дають змоги сконцент-руватися на приємних моментах життя, ми ка-жемо: «Нічого не хочу. В мене депресія…». Але чи завжди йдеться про складний депресивний стан у таких випадках? Певне, що ні. Однак іс-нують певні критерії, завдяки яким лікарі ви-значають — ідеться про серйозне погіршення психічного стану чи лег-ку меланхолію. Ці оз-наки варто знати кож-ному. Адже, як прогно-зують фахівці Всесвіт-ньої організації охорони здоров’я, до 2020 року від депресії потерпатиме кожен четвертий житель планети. Це — надто ба-гато. Депресія — це не по-ганий настрій, кажуть лікарі. Не сум і тривога, які виникають у кожно-го в різні періоди життя. Депресія — це недуга. До того ж, дуже небезпечна. Мільйон самовбивств що-року у світі стаються че-рез затяжну депресію. Якби люди знали про оз-наки цього захворюван-ня і вчасно звернулися до фахівців, трагедії можна було б уникнути. За оцінками фахівців, у депресивному стані пе-ребуває від 35 до 45% під-літків, понад 40% людей

літнього віку. Дві трети-ни всіх цих людей — жін-ки. Отже, які ознаки де-пресії повинен знати ко-жен? Брак концентрації. Нездатність людини зо-середитися на роботі — тривожний сигнал, за-стерігають лікарі. Роз-сіяна увага, труднощі у сприйнятті нової інфор-мації (аж до звичайних розмов між друзями), то-тальна неспроможність уловити дрібниці — усе це може бути першою оз-накою депресії. Відчай. Невіра у своє майбутнє і глобальні-ше — у майбутнє всього людства, смуток, постій-не відчуття нікчемності власних починань і всьо-го того, на що люди вит-

рачають життя. Такі по-чуття знайомі бага тьом, хто переживає чорні сму-ги в житті. Але все це ми-нає, щойно вдасться бо-дай трохи підняти «чор-ну завісу». У людей із де-пресією, це відчуття не зникає навіть коли не-сподівано і дуже пощас-тило. Посилений апетит або відраза до їжі. Вони можуть також свідчити про депресивний стан. Як і різка зміна смако-вих уподобань: несподі-вана любов до гострого чи солоного. Все це та-кож може означати де-пресію. Однак — у поєд-нанні з іншими сим-птомами. «Автоном-но» ці ознаки навряд чи такі вже загрозливі для здоров’я. З іншого боку,

зміна харчових звичок може бути ознакою ва-гітності або клімаксу. Її може спричинити не-щасливе кохання. Од-нак для фахівця ця озна-ка дуже важлива, якщо існують інші небезпечні «дзвіночки». Підвищена нервоз-ність. Навіть звичай-не прохання «закомпос-тувати квиток» може викликати у людини з депресією напад сильно-го роздратування, що ме-жує з активною агресією. Особливо важко ведеть-ся членам родини, де є людина в депресивно-му стані. Адже звичайне прохання помити посуд може спричини скандал. Надзвичайно низька самооцінка. Фахівці на-зивають її однією з ознак депресії. Коли будь-яку невдачу людина сприй-має як трагедію, звичай-ні людські вади перетво-рюються на катастрофу, що стає непереборною пе-решкодою для руху впе-ред. Порушення сну. Без-соння або навпаки — ба-жання спати якомога більше, аж до появи го-ловного болю — одна з характерних ознак де-пресії. Труднощі із за-синанням, важкий сон і постійні кошмари висна-жують і так украй напру-жену психіку людини. Фізичний біль не-зрозумілого походжен-ня. Він може виникнути в животі, спині, голові. Обстеження гастроенте-ролога при болях у шлун-ку, скажімо, жодних фізіологічних порушень не показують. І тільки консультація у невропа-толога дає можливість з’ясувати справжню при-чину цього «незрозумі-лою» болю. ■

НА ЧАСІ

...А день завершуйте узваромЩоденний раціон тих, хто дотримується канонів посту, має бути багатий на вітаміни й мікроелементи

■

Пісна їжа не означає несмачна.Фото з сайта InfoKava.com.

❙❙

Леся ХОРОЛЬСЬКА

Триває Великий піст. У цей період, за словами лі-карів, важливо не збіднюва-ти свій раціон. Навіть пісний, він має бути різноманітним і містити вітаміни. Дієтологи радять добирати продукти, що містять багато рослинної клітковини, мікроелемен-тів і вітамінів. Варто надава-ти перевагу кашам із різних круп, присмачуючи їх со-няшниковою, кукурудзяною чи оливковою оліями. Фахів-ці вважають, що найкорисні-ша з-поміж каш — гречана: вона багата мікроелемента-ми і вітамінами, потрібни-ми для збалансованого хар-чування. Оскільки вживати м’ясо і рибу в піст не можна, а поповнювати організм білка-ми вкрай важливо, додавай-те до раціону гриби, бобові (особливо квасолю), сою — за харчовою цінністю її білки не поступаються рибі, м’ясу та молоку. Для тих, хто дотриму-ється активного способу жит-тя, стриманість у їжі мо-же стати непростим ви про-буванням. Тож важливо па м’ятати кілька простих пра-вил, які не суперечать прави-лам посту. Лікарі радять їсти не менше п’яти разів на день. Пісна їжа не калорійна, тож подбайте, аби вона надходи-ла в організм регулярно. Для цього потрібно з’їдати сніда-нок, обід, полудень, вечерю, випивати щось перед сном. На сніданок дієтологи ра-дять готувати три страви (на-приклад, кашу, салат і чай), в обід — також (наприклад, суп, кашу з овочами і кисіль), на полудень можна випити соку з сухариками, а на ве-черю посмакувати салатом, фруктовим пловом і випити чаю з варенням. А заверши-ти день доцільно розведеним овочевим або фруктовим со-ком чи узваром. Таким чи-ном задовольните потребу ор-ганізму в енергії. Оскільки основа пісного раціону — овочі, дієтологи ра-дять звернути особливу увагу на їх приготуванню. Нама-гайтеся готувати на пару або тушкувати. Що менше за ча-сом ви готуєте овочеві стра-ви, то більше вітамінів збері-гаєте. Закладайте овочі в кип-лячу воду і знімайте з вогню злегка «сирими». Виключаючи м’ясо і

яйця, ми позбавляємо себе вітамінів групи В, фос-фоліпідів, а також кальцію, клітковини і мікроелемен-тів. Заповнити ці «прога-лини» можна за допомогою висівок. У них містяться біо-логічно активні речовини, які зв’язують іони важких металів і шкідливі продук-ти розпаду їжі. Завдяки цій здатності висівки сприяють очищенню кишечнику. Через відмову від жирної риби, яєць і м’яса можуть ви-никнути проблеми з всмокту-ванням жиророзчинних ві-тамінів — A і E. А це призво-дить до проблем зі шкірою, волоссям і репродуктивною системою. Тож у період пос-ту важливо приймати віта-мінні комплекси. І пам’ятайте, що існу-ють певні обмеження на до-тримання посту з медичної точки зору. Лікарі не радять постувати дітям, людям, що мають хронічні недуги, ва-гітним жінкам і матерям-го-дувальницям. «Добре зважи-ти — постувати чи ні — ма-ють також люди, робота яких пов’язана зі значними фізич-ними навантаженнями, адже вони потребують більшої кількості тваринного білка в раціоні, жирів, аби компенсу-вати втрати енергії, — наголо-шує президент Асоціації діє-тологів України Олег Швець. — Решті людей постування не протипоказане, а навпа-ки — навіть корисне. Особли-во тим, хто має надмірну вагу чи підвищений рівень холес-терину в крові». Але, як слушно наго-лошує фахівець, здоровий спосіб життя — це не прос-то певний відтинок часу: від Масляної до Великодня. Уважними до себе, свого хар-чування слід бути завжди. Пам’ятайте: піст не діє-та, а свідомий крок людини, яка має віру. «Мотив схуд-нути під час посту — непо-ганий. Людина, яка має зай-ву вагу, повинна прагнути її позбутися, — переконаний Олег Швець. — Однак само-го посту для цього недостат-ньо. Слід вживати менше ка-лорій, ніж витрачати. Адже можна так поститися, що, навпаки, — набрати вагу. Людина, яка намагається схуднути, повинна натиска-ти в організмі на інший пере-микач, і це вже не стосується релігії».■

Плавання — чудовий спосіб зняти напругу.Фото з сайта Відомості.UA.

❙❙

ДО РЕЧІ

Зберігати душевну рівно-вагу протягом дня допоможе ранкова чашка чаю з липи. Столову ложку сухого цвіту залийте 200 мл окропу, дай-те настоятися 15-20 хвилин, процідіть. Якщо додати чай-ну ложку меду — буде ще й відмінний засіб для зміцнен-ня імунітету.

■

ВИХІД Є!

Відпустіть себе на волюПравильна релаксація — неодмінний атрибут здоров’я

■

Роздратування, що межує з агресію, — тривожний симптом…Фото з сайта HeadLife.ru.

❙❙❙

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Легка меланхолія чи серйозна недуга?Сім ознак, що допоможуть розпізнати депресію

■

СЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 2017 15СПОРТ

«Якщо комусь хотілося відразу зробити фінал між «Кременчуком» та «Донбасом», то навіщо взагалі було грати півфінали?».

Олександр Куликовголовний тренер ХК «Кривбас» (Кривий Ріг)

УКРАЇНА МОЛОДА

Григорій ХАТА

Під час глибокої кризи, в яку після розвалу ПХЛ потра-пив вітчизняний хокей, аби не перевантажувати команди фі-нансовими витратами, органі-затори національної першості проводили її за прискореною програмою. Пам’ятається, як після півфіналів «плей-оф», котрi тривали лише до двох пе-ремог, хокеїсти скаржилися на швидкоплинність серії та від-носну суб’єктивність визначен-ня переможця, що була обумо-влена мінімальною кількістю «ігрових підходів». У нинішньому сезоні, котрий проходить під егідою УХЛ, ка-лендар чемпіонату складений за високими організаційними стандартами. Ну майже як у НХЛ. Дарма, що на старт зма-гань вийшли лише шість ко-лективів. Аби не виглядало все прісно й нашвидкуруч, на шля-ху до «плей-оф» запропонува-ли організатори учасникам ЧУ пройти регулярний марафон iз 40 матчів, восьми кіл. Серйоз-ним виглядає й регламент мат-чів на виліт, де, починаючи вже з півфіналів, для виходу в на-ступний етап одному з учасни-ків дуелі необхідно здобути чо-тири перемоги. Перед стартом першості виб-ір подібного розкладу для мат-чів «плей-оф» виглядав дореч-но та обґрунтовано, адже про-гнозувалася серйозна медальна гонка за участі одразу чотирь-ох практично рівних за силою команд. Утім через доволі зро-зумілi в нинішній час обстави-ни не всім претендентам на на-городи вдалося без втрат подо-лати «регулярку». Столичні «Дженералз» — віце-чемпіони попередньої пер-шості — хоч і не зійшли достро-ково з турнірного шляху, про-те через фінансову скруту були змушені повністю перегляну-

ти свої плани на сезон. Якщо на початку чемпіонату «генерали» всерйоз готувалися боротися за чемпіонство, то після радикаль-ного скорочення фінансуван-ня та тотального омолодження складу довелося розпрощатися не тільки з думками про «золо-то», а й узагалі забути про міс-це в призовій трійці. Єдине, про що наприкін-ці сезону можуть нині мріяти «Дженералз», — так це мож-

ливість розмочити рахунок у півфінальній серії проти пере-можця регулярного чемпіона-ту — «Кременчука». У минуло-му сезоні на аналогічній стадії змагань у напруженій бороть-бі столичні хокеїсти здолали представників Полтавщини, змусивши їх втішатися бронзо-вими нагородами. Цього ж разу підопічні Дмитра Підгурського виглядають на дві голови силь-нішими за «генералів», не даю-

чи їм шансів навіть на локаль-ний успіх. І хоча очільник «офіцерів» Олександр Сеуканд, який у про-цесі реновації команди замінив на тренерському містку Вади-ма Шахрайчука, пообіцяв під час домашніх поєдинків дати «Кременчуку» бій, можливос-тей для втілення в життя його слів узагалі не видно. Почав-ши громити опонента в рідних стінах, вихованці Підгурсько-

го продовжили знущатися над молодими «офіцерами» й на їх-ньому майданчику, вигравши в Броварах третій матч серії з ра-хунком 8:1. Із величезним нетерпінням чекають переїзду серії на рідний майданчик хокеїсти та настав-ники «Кривбасу». Попри те, що «Донбас» виграв у команди Олександра Куликова два пер-ші поєдинки, в цій парі, де зма-гаються друга та третя команда «регулярки», чинний чемпіон та абсолютний новачок, не все виглядає однозначно. Приміром, у другому, до-машньому, матчі серії лише в овертаймі та загалом не без до-помоги фортуни й, як свідчить наставник «Кривбасу», суддів, «Донбас» зміг схилити шальки терезів на свою користь. Зокре-ма, рятівну для команди шайбу форвард донецького клубу Ві-талій Лялька закинув за п’ять секунд до завершення основного часу. «Що сказати про саму гру. Якщо комусь хотілося відразу зробити фінал між «Кременчу-ком» та «Донбасом», то навіщо взагалі було грати півфінали?» — бідкався після втраченої пе-ремоги Олександр Куликов. ■

ХОКЕЙ

Повертаючи боржокПереможець регулярного сезону УХЛ успішно наближається до вирішальної битви турніру

■

Хокеїсти «Кременчука» (у білому) не відчувають жодних проблем на шляху до фіналу «плей-оф» чемпіонату України.Фото прес-служби УХЛ.

❙❙❙

ТАБЛО

Чемпіонат України. «Плей-оф». Півфінали (серія до чотирьох пере-мог). «Кременчук» — «Дженералз» — 6:2, 7:0, 8:1. Рахунок у серії — 3:0. «Донбас» — «Кривбас» — 4:0, 3:2 ОТ.

■

Григорій ХАТА

«Хочеш бути кращим — працюй із кращими», — подібного роду висловлю-вання доволі поширене явище в колі ам-бітних спортсменів. Не всім, щоправда, вдається залучитися підтримкою знаних у спортивному світі особистостей, але ті, кому пощастило перетнутися з легенда-ми, можуть сповна відчути й продемонс-трувати плоди своєї співпраці з найкра-щими представниками свого цеху. У кар’єрі талановитої української тені-систки Еліни Світоліної, котру Всесвітня тенісна асоціація назвала кращою тені-систкою лютого, зустріч з екс-першою ра-кеткою планети Жюстін Енен відбулася не одразу. Перш, ніж розпочалася її спів-праця з іменитою бельгійською тенісис-ткою, котра після завершення ігрової кар’єри взялася тренувати дітей у влас-ній академії, першій ракетці України до-велося чітко визначитися з кар’єрними пріоритетами. Щойно було взято орієн-тир на «топ-10» жіночого тенісу, коман-да Світоліної, де одну з ключових ролей грає харківський меценат Юрій Сапро-нов, розпочала активні пошуки знаного тенісного авторитета. У тенісному світі нині такий тренд,

коли тренерський штаб якогось знаного спортсмена очолює зіркова особистість. Приміром, останнім часом у «ложі вболі-вальників» легендарного Роджера Феде-рера перебував не менш зірковий у ми-нулому тенісист — швед Стефан Едберг. Тоді як всі останні матчі екс-першої ра-кетки чоловічого тенісу, серба Новака Джоковича проходили під пильним на-глядом німецької тенісної легенди Бо-риса Беккера. Коли наприкінці минулого року ме-неджери Світоліної презентували її нову команду, офіційної, чітко визначеної по-зиції в ній для Жюстін Енен не відводи-лося. Колектив «на кожен день» Еліни виглядав так: головний спеціаліст — колишній наставник іспанських теніс-них прим Аранти-Санчес Вікаріо та Кон-чіти Мартінес — Габріель Урпі; тренер-консультант — Тьєррі Аскьйон, спа-ринг-партнер — Ендрю Беттлс, фахівець з фізичної підготовки — Олівер Фаулс. Завдання ж Енен, схоже, лежать в ін-шій площині. Коли кілька тижнів тому Еліна підкорила один із найбільш рей-тингових турнірів — WTA Прем’єр в Ду-баї — серед тих, кому після перемоги у фі-налі над Каролін Возняцьки вона дякува-ла за підтримку, була саме Енін, котра на

власні очі спостерігала за грою своєї про-теже. Здається, головне, що намагається зробити Енен, — прищепити Світоліній психологію переможця. Для великих кар’єрних сходжень, як і для грандіозних тріумфів, локаль-них перемог замало. В одному окремо-му матчі — у чвертьфіналі Олімпіади-2016 — можна перемогти неперевер-шену Серену Уїльямс, але, в підсумку, поступившись значно скромнішій опо-нентці, залишитися, в підсумку, з по-рожніми руками. Думається, саме для того, щоб подібних проколів було мен-ше, команда Світоліної й співпрацює з Енен — олімпійською чемпіонкою, се-миразовою переможницею турнірів «Великого шолома».

У новому сезоні Світоліна демонс-трує гру вже дещо іншого штибу. Так, вигравши на престижному турнірі в Ін-діан-Уеллсі поєдинок третього кола у Дар’ї Гаврилової з Австралії (6:2, 6:1), українка подовжила переможну серію до 15 поєдинків. Як-то кажуть, статус 10-ї ракетки планети зобов’язує. ■

ТЕНІС

Психологія переможцяНайсильніша тенісистка України впевнено рухається турнірною сіткою рейтингового турніру WTA в Індіан-Уеллсі

■

Стрільба з лука Львів’янка Вероніка Марченко стала чемпіонкою Європи у приміщенні, перемігши на континентальному форумі, що проходив у французькому Віттелі. У ком-панії з Лідією Сиченіковою та Анастасією Павловою 23-лучниця також здобула командну «бронзу». ■

ХРОНІКА■

Еліна Світоліна демонструє теніс вищого класу.Фото з сайта sapronov-tennis.org.

❙❙

КАЛЕЙДОСКОПСЕРЕДА, 15 БЕРЕЗНЯ 201716

Читайте в наступному номері:

КРОСВОРД ВІД МАЛАНКИ №33■

ПОГОДА■

Келих БахусаЯк канадійський виноград щасливо прижився на Косівщині й помаленьку «пустив вуса» в багатьох тамтешніх обійстях і чому вино смакують, а не п’ють?

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло Дорошенко

Засновник i видавець —

ПП «Україна молода»

Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

© Дорошенко М.І., 2013

Передплатні індекси: 60970, 1555

Наша адреса:

03047, Київ, пр. Перемоги, 50

Телефон для довідок:

т./ф.: (044) 454-84-92

Рекламне бюро:

т./ф.: (044) 454-88-86,

reklama@umoloda.kiev.ua

Вiддiл реалiзацiї:

т./ф.: (044) 454-84-41,

sale@umoloda.kiev.ua

«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kiev.ua

Відділи:

новин — 454-85-76, novyny@umoloda.kiev.ua;

права — leonov@umoloda.kiev.ua, 454-88-36;

мiжнародної політики — svit@umoloda.kiev.ua, 454-88-25;

економіки — eko1@umoloda.kiev.ua, 454-86-39;

медицини — novyny4@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

культури — culture@umoloda.kiev.ua, 454-87-96;

соціальних проблем — socium@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

спорту — sport@umoloda.kiev.ua, 454-87-93

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 3009033

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 165 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», тел.: 454-87-71

Газета виходить у вівторок, середу, четвер,

п’ятницю—суботу (спільний номер)Тираж 86734

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.

Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець.

Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа»,

«Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми»,

«Проекти», «Альма-матер», «Наша марка», «Продукт»,

«Протистояння», «Вітаємо», «Любов і шана».

Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

«Україна молода» розповсюджується в київській мережі ресторанів «Піца Челентано»

Студент після письмового іспиту передав написане професору, доклавши 5 тисяч доларів і записку: «По тисячі за бал». На наступний день професор роздав абітурієнтам результати іспиту. Коли студент відкрив свій конверт, там було 3 тисячі доларів і записка: «Здача».

* * * — Лiкарю, ви пам’ятаєте, коли я нервувала, ви мені що порадили?

— Завести коханця! — Так ось, поясніть чоловікові, що я лікуюся!

* * * Коли у вас з’являються гроші — у вас з’являються жінки. З’являються жінки — зникають гроші. Зникають гроші — зникають жінки. Зникають жінки — з’являються гроші. Якщо ви зможете з цього замкнутого кола прибрати жінок — станете багатим!

По горизонталі. 1. Назва, яку учасники торго-вельної блокади дали своїм блок-постам. 4. Страва англійської кухні, запечений у духовці шматок ялови-чини. 8. «І ..., і жаль, і висновки пов-чальні, і слово, непосильне для пера. Душа пройшла всі стадії печалі. Те-пер уже сміятися пора». (Ліна Кос-тенко). 9. Прізвище родини, голо-вних героїв роману-феєрії Олеся Бердника «Вогнесміх». 10. Влас-ник лялькового театру з казки про Буратіно. 14. Річка біля міста Дуб-но. 15. Вигук небезпеки на злодій-ському жаргоні. 16. Покриття для підлоги, що зовні нагадує паркет. 17. Застаріла назва склоплавильно-го заводу. 18. Герой давньогрецьких міфів, який розгадав загадку Сфін-кса. 20. Межа басейнів рік. 21. Кіс-тяна частина Баби Яги. 22. Син Де-дала як символ мрії про крила. 23. Балки та сталеві труби, до яких кріп-ляться вітрила на вітрильнику. 27. Прожиті роки. 29. Столиця Башкор-тостану. 30. Убивця. 31. Український поет, перепохований нещодавно на Лук’янівському кладовищі.По вертикалі: 1. Спортивна боротьба, що поєднує елементи атлетизму, бойо-вих мистецтв та театральної виста-ви. 2. «Для нас у рiднiм краю навiть ... солодкий та коханий». (Леся Ук-раїнка). 3. Старослов’янська назва тисячі. 4. Герой давньоіндійського епосу «Рамаяна». 5. Річка в Пари-

жі. 6. «Народився ... на санях в лем-ківськім містечку Дуклі» (Богдан-Ігор Антонич). 7. Трюк ілюзіоніс-та. 10. Місцевість, яка згадується в книзі «Хроніки Нарнії. Хлопчик і кінь». 11. Священний у мусульман місяць. 12. Ім’я головного героя роману Івана Франка «Борислав сміється». 13. Держава, формаль-но незалежна, але фактично підпо-рядкована іншій державі. 19. Тонка дешева бавовняна тканина. 21. Ве-лика рибальська сітка.. 24. Народ-ний поет-співець у народів Кавказу. 25. Викривлення хребта, що супро-воджується утворенням випуклості на спині. 26. Українська мілітари-зована організація, один з органі-заторів протистояння на Банковій 9 березня 2001 року. 28. Козацький підрозділ. 29. Популярне шведсь-ке чоловіче ім’я.

Кросворд №32 від 14 березня

Наступний номер «України молодої» вийде в п’ятницю—суботу, 17—18 березня

ПРИКОЛИ■

Інформація

надана

Гідрометцентром

України.

Захід 0…+5

+3…+8

Північ 0…+5

+3…+8

Центр 0…+5

+3…+8

Схід 0…+5

+3…+8

дощ,

гроза

сонячно

мінлива

хмарність

хмарно

дощ

снігПівдень 0…+5

+6…+11

Славко ФЕРТ

Родина славетного фут-боліста мадридського «Ре-алу» Кріштіану Роналду очікує поповнення. ЗМІ повідомляють, що у пор-тугальця «вже зовсім ско-ро» народяться близнюки. Ім’я жінки, яка носить під серцем двійню, зберігають у таємниці, адже йдеться про сурогатну матір. Футболіст регулярно «зливає» до ЗМІ свої фото навіть у дуже інтимних ситуаціях, але при цьому він надзвичайно потай-ний щодо свого приват-ного життя. Британський таблоїд «Сан» стверджує, що Роналду вже поінфор-мував своїх близьких, що статус татка-одинака він зовсім скоро змінить на статус багатодітного батька. Подейкують, що це буде двоє хлопчиків. Відтак до мрії мати влас-ну футбольну команду бомбардир «Реалу» стане

ближчим іще на два кро-ки. З листопада минулого року 32-річний футболіст зустрічається з іспанською моделлю Георгіною Родрі-гес, але точно відомо, що не вона подарує коханому близнюків. Британська газета стверджує, що Ро-налду знову скористався послугами сурогатної ма-тері. Власне, така ж жін-ка-інкубатор виносила та народила йому першого сина. Нині Кріштіану-мо-лодшому сім років. Ронал-ду ніколи не розголошував прізвище жінки, яка пода-рувала йому радість бать-ківства, але ЗМІ стверджу-ють, що йдеться про моло-ду пані з американського міста Сан-Дієго, яка за на-дання специфічних послуг та мовчання отримала ви-нагороду в 12 мільйонів до-ларів. Тож про те, що діти батькам дорого обходять-ся, футболіст знає не з чу-ток... ■

ЧЕКАЄМО ЛЕЛЕКУ

Відомий тато й анонімна мамаРоналду очікує на народження близнюків

■

Футболіст невдовзі змінить статус батька-одинака.❙

16 березня за прогнозами синоптиків

Київ: хмарно з проясненнями, дощ iз мокрим снiгом. Вiтер пiвнiчно-захiдний, 7-12 м/с. Температура вночi +1...+3, удень +5...+7.

Курорти Карпат: хмарно з проясненнями, мокрий снiг. Славське: вночi 0...+2, удень +5...+7. Яремче: вночi 0...+2, удень +5...+7. Мiжгiр’я: вночi +1...+3, удень +6...+8. Рахiв: уночi 0...+2, удень +9...+11.

14 березня висота снігового покриву становила: Плай — 14 см, Пожежевська — 51 см.

Славко ФЕРТ

Відвідуючи інші країни, україн-ці все частіше беруть автомобілі на-прокат. Але варто пам’ятати, що в кожній країні є нетипові дорожні правила, які варто враховувати. У Німеччині, наприклад, в машині дозволено перебувати го-лим. Також перебування за кер-мом без взуття не є порушенням дорожніх правил. Але якщо босий

водій потрапить в аварію, то може втратити право відшкодування за страховкою. В Англія відстані між автозаправками і туалетами при них бувають доволі значні. Тому правила враховують можливість справити фізіологічні потреби просто на дорозі. Водій має пра-во зупинитися на узбіччі і зробити, що йому потрібно. Але стати має з тильної частини автомобіля, три-маючись за нього правою рукою.

В Австрії туристам рекомендують у жодному випадку не перевищу-вати швидкість руху. Рiч у тiм, що місцева дорожна поліція не має приладів заміру швидкості руху, поліцейських вчать робити замі-ри «на око». Тож оцінка швидкості уже суб’єктивна і можна отримати солідний штраф, якщо в поліцей-ського збився «окомір». Про особливості правил до-рожнього руху в США можна пи-

сати романи, бо кожен штат має свої. У Міннесоті в салоні автомо-біля дозволено перебувати... го-рилам, але лише на місці паса-жира поруч iз водієм. За переве-зення мавпи на задньому сидінні випишуть штраф. У штаті Кентук-кі жінкам дозволено кермувати в купальних костюмах, але лише за наявності в салоні засобів само-захисту чи коли автомобіль з жін-кою у купальнику за кермом екс-кортують двоє поліцейських. В Об’єднаних Арабських Еміратах верблюди є мало не де-ржавними символами. Повага до «горбатих» відображена і в прави-лах руху — вони мають першість на дорозі. У випадку зіткнення вер-блюда з автомобілем водію загро-жує дуже високий штраф. ■

ОВВА!

Пропусти «горбатого» Вирушаючи в подорож, вивчіть правила дорожнього руху

■