Гаудеамус № 62

№ 62, ГРУДЕНЬ 2010СтУДЕНтСЬкий віСНик НаціоНалЬНої акаДЕмії кЕРівНих каДРів кУлЬтУРи і миСтЕцтв

Моя інтернет-сповідь стр. 8

Веселих новорічних свят!Нехай Новий рік Кролика буде для вас веселим, добрим,

жвавим і залишить по собі лише білі, пухнасті спогади!Усього найкращого!

Легкої сесії! Вдячних студентів!Веселих святкувань!

Студрада НАКККіМ та редколегія «Гаудеамус»

g a z e t a - g a u d e a m u s . b l o g s p o t .c o m

2 ГаУДЕамУС, ГРУДЕНЬ 2010

СвятоПульс

Брейн-ринг

Делу – время, потехе – час

Із добром до «Надії»

Студенти НАКККіМ разом з викладача-ми вирушили в гості до своїх давніх дру-

зів, мешканців дитячого будинку «Надія».Небайдужих виявилося багато.

Спільними зусиллями колективу Акаде-мії вдалося зібрати непогані подарунки, а креативні студенти ще й підготували невеличкий концерт, внісши нотку по-зитиву в життя дітей.

За підтримки дитячого центру «Ма-мина умничка», що виступив спонсо-ром костюмів, до «Надії» завітали: Дід Мороз і Снігуронька, Попелюшка та Принц, Фея і Мачуха з Донькою, а голо-вне – маса щастя і веселощів.

Дітлахи з радістю кружляли в хоро-водах з нашими хореографами та при-ймали участь у конкурсах. Вони всі дуже милі і цікаві. Різного віку: від 4 до 16 рочків. Кожен з них особистість з широким колом інтересів: хтось лю-бить малювати, хтось – грати у футбол. А найбільше їм до вподоби зустрічати гостей. У дитячих очах стільки вдяч-ності, цікавості. Навіть найменша увага робить їх щасливими.

Мешканці «Надії» вже добре нас зна-ють і щоразу чекають на нову зустріч. Бачачи захват і цікавість у їх очах, хо-четься зробити так багато!

Чудово, що знаходяться люди, ко-трим не байдужа чужа доля.

Ми черговий раз поверталися з масою позитивних емоцій. Наступ-на поїздка планується на Великдень, а поки що наші серця зігріватиме виставка дитячих робіт у 7 корпусі, підготовлена для нас із вдячністю і любов'ю.

Позитивчик

День святого Миколая - чисте світле свято. Святий Миколай був людиною, котра допомагала сиротам та бідним людям. Тому й повелося, що саме в цей день намагаються більше уваги приділяти саме нужденним і дітям.

Позитивчик

17 листопада, на День студента, НАК-ККіМівці показали, що в актовій залі можна не лише розважатись, але й займа-тись науковою діяльністю. Після приві-тання ректором Чернецем В. Г. студентів зі святом, студентською радою було ор-

ганізовано і проведено брейн-ринг серед команд інститутів Академії. Тематикою гри була культура і мистецтво. Напевно, саме це і стало запорукою успіху і пере-моги для команди Інституту мистецтв, котрим ця тема чи не найближча.

Варто зауважити, що всі учасники показали себе ерудованими і справили

враження на журі, хоч така гра відбу-вається в Академії на міжінституцій-ному рівні вперше.

А потім усі пішли святкувати. Адже: «Делу – время, потехе - час»!

Будемо сподіватись, що ця подія стала зародженням нової традиції в нашій альма-матер.

У колі добрих старих друзів

Святковим забавам раділи і студенти, і малюки

3ГаУДЕамУС, ГРУДЕНЬ 2010

квкПульс

Хоч це і дебютний виступ команд КВК у нашому за-кладі, та їх учасникам вдалося вразити і гумором, і

винахідливістю. Виступи були варті уваги! Лиш незрозу-мілою для присутніх залишилась нетактовна поведінка декого з гравців.

Журі довго вагалися з визначенням першого місця і все ж перевагу отримали «Спартанські креветки» з від-ривом в 1 бал.

Ця подія фактично стала зародженням загальноака-демічної команди КВК, так як більшість членів обох команд увійшли до ї ї складу. Зараз команда вже про-водить репетиції і в найближчому майбутньому весе-литиме своїми виступами НАКККіМівців та представ-лятиме наш заклад на міжвузівських змаганнях.

Залишається побажати їм натхнення!Позитивчик

Ми починаєм КВК!

19 лис топада в ак товому залі Академії пройшла Ліга КВК НАКККіМ, за сприяння с т удентської ради. Із чоти -рьох інс тит у тів було пред-ставлено лише дві команди: «Як воно є » (ІДУІД) та «Спар-танські креветки» (ІСККіМ).

“Спартанські креветки“

“Як воно є“

З 1 вересня 2011 року студенти Академії матимуть змогу прохо-дити навчання на військовій кафе-дрі на базі КПІ. Задля цього тим, хто має бажання і вчиться на 1-му, 2-му, 3-му курсах, слід зареєстру-ватися у 46 аудиторії, корпус № 7.

Військова кафедра буде!


СРаГість номеру

Голова студентської ради Інституту дизайну Наталія Гудик: «Хто працює, завжди отримує бажане!» — Ти вже третій рік поспіль залиша-єшся на посаді голови студентської ради свого Інституту. Як тобі вдало-ся завоювати таку довіру?— Не думаю, що можу поділитись осо-бливою формулою завоювання підтримки чи авторитету серед студентів. Часом усе відбувається саме по собі. Як у випадку зі мною! Погодившись на пропозицію спро-бувати себе на посаді голови студради Інституту, я ще не знала, які питання до-ведеться вирішувати, але сам факт спілку-вання зі студентами був до душі.

Так сталося, що потрібні люди в по-трібний момент підказали мені вірний шлях, за що я їм дуже вдячна. Так я отримала можливість познайомитись з чудовими, талановитими особистостя-ми, майбутніми відомими дизайнерами.

За ці роки мені пощастило не лише поспілкуватись з обдарованими сту-дентами, а ще й знайти серед них справжніх друзів, які зараз є моєю під-тримкою та опорою.

— Коли ти все встигаєш: справи Ін-ституту, навчання, особисте життя?— Вночі! 24 години – цього так замало, щоб встигнути все! Бувають моменти, коли надзвичайна втома, незакінчені роботи, недомальовані картини, спра-ви студради, навчання, перетворюють мрію про вихідний на нездійсненну, але моє життєве кредо «хто працює, за-вжди отримує бажане» швидко повер-тає мене в потрібне русло і не дає мені розслаблятись. До того ж, такий ритм привчає до дисципліни.

Єдиний мінус – брак часу на спілку-вання з друзями. Але студентські роки тривають не так довго, тому слід їх ви-користати вповні!

— Яким має бути український студент сьогодні?— Він повинен говорити рідною мовою, знати гімн України, мати маленьку кни-жечку з надписом «Мандат народного де-путата України», невеличкий металургій-ний заводик… Жартую! Якщо серйозно, то це має бути людина з почуттям відпо-відальності, бажанням рухатись вперед. Він неодмінно повинен мати кілька тисяч друзів, яким щось пообіцяв.

— Розкажи про себе як студента.— Звичайна студентка. Навчаюсь, щоб працювати. Працюю, щоб відпочивати (McDonalds forever).

Серйозно ставитись до навчання спо-нукає сподівання на те, що все взяте від навчання зараз, відобразиться на моїх досягненнях у майбутньому.

— Маєш якісь захоплення, окрім дизайну?— Одне з моїх захоплень – естрадний вокал. Хоча залишається мало часу, щоб займатись, та все ж, в силу певних об-ставин, намагаюсь виступати. Часом пишу історії та вірші. Цей перелік мож-на ще довго продовжувати.

— Чому вступила на факультет дизайну?— Власний вибір професії не мав нічо-го спільного з дизайном. Та на цьому наполягали мій наставник і люди, ко-трі добре знали мої можливості в жи-вописі. Маю їм подякувати, бо зараз

«гризла б граніт науки» на лавах одно-го із технічних вузів.

— Уяви себе в близькому майбутньому?— Можливо, процвітаючий молодий дизайнер, а може, мама, дружина. Варі-антів маса. Впевнена лише в тому, що сумувати я собі не дозволю…

— Що для тебе найважливіше в житті?— Родина, здобуття освіти, громадська діяльність і професія. Саме в такій по-слідовності визначаю для себе важли-вість життєвих завдань.

— Якими рисами, на твою думку, во-лодіє успішна людина?— Здатністю об’єктивно оцінювати си-туацію, приймати правильні, справед-ливі рішення, а головне – вмінням бути милосердною.

катерина малишева

Останнім часом досить поширеними в Ака-демії стали теми, що так чи інакше сто-суються студентської ради. Тому наша редакція вирішила поспілкуватись з студенткою, котра в студраді чи не найдовше з усього ї ї нинішнього складу, головою студентської ради Інституту дизайну Наталією Гудик.


Новий гуртСтарт

катя малишева

Це новий рокерський гурт, що ви-ник у нашій Академії. Студенти

різних спеціальностей знайшли і захво-ріли спільною справою, до того ж дуже серйозно. Одразу після пар на студію. Використовують кожну можливість по-займатись. Хоч хлопці почали виступати порівняно недавно, а вже мають чим по-хвалитись… Та про це краще розпитати у них самих.

— Чому саме «АсиметріЯ»?— Тому що від започаткування гурту і дотепер усі наші концерти, репетиції, гастролі, написання пісень і музики – усе відбувається здебільшого спонтан-но, не так, як у людей, асиметрично. Так і живемо!

— Розкажіть, як взагалі виник гурт?— Ми зібралися у такому складі віднос-но недавно – місяців 6 як граємо нашу сумну, але драйвову музику.

— Який ваш стиль?— Граємо у стилі alternative, оскіль-ки саме в цьому стилі, на нашу думку, можемо найбільш яскраво донести до глядачів колоритні особливості нашої творчості.

— Чи популярний цей стиль сьогодні?— За кордоном – так, особливо, в Аме-риці та у Британії (тій, що Велика), а от у нас розвиток alternative тільки по-чинається.

— Чи легко розвиватись починаючо-му гурту в сучасних умовах?— Чесно кажучи, важко. Заважають різного роду і формату чиновники, під кабінетами яких місяцями проси-джуєш, щоб вибити репетиційну базу. Та і на студії, де ми займаємося, не-комплект – проблеми із барабанами, не вистачає ще одного комбіка. Але насправді, все це не стає перешкодою на шляху до справжньої творчості, і ми впевнені, що все подолаємо.

— «АсиметріЯ» вже має певні досяг-нення на творчій ниві?— Великих досягнень поки немає, але ми вже виступали в іменитих клубах Києва – Disco radio hall, Ве-лес, Ленін, Барви, їздили на благо-дійний фестиваль, організований з метою закупівлі лікарняного облад-нання недоношеним дітям у Берди-чеві та ін. Скоро планується запис кількох пісень.

— Ваші плани на найближче майбутнє?— Підкорити вітчизняну, а потім і всесвітню сцену. Альбоми, кліпи, всьо таке…Все в майбутньому.

У них «усе відбувається здебільшого спонтанно, не так, як у людей, асиметрично»Напевно, багато хто вже мав змогу оцінити надзвичайний талант, енергетику та вміння запалювати аудиторію членів гурту «АсиметріЯ».

Володимир Комар — фронт-мен, вокаліст, ритм-гітарист, автор пісень. Рок’н’рольщик, людина не-передбачува-на, емоційна, епатажна і дуже вразлива. Твор-ча особистість.

Віталій Мокеєв — соло (і часом бас) гітарист, професійний музикант із чудовим слухом та стилем. Ставиться до життя як до естетичного процесу проходження етапів людського світо-сприйняття.

Ілля Мхеїдзе — барабанщик, один із найкрутіших в Україні, актор та пародист, безвідповідальна, неадекватна, але дуже крута особистість.


винаходиНаука

Технології 21-го сторіччя вражають уяву своїм розмаїттям. Ось, наприклад, нанороботи, які застосовують для створення двигунів з атомів хімічних елементів, реактивний ранець (так-так! Саме такий як у відомого всім агента Бонда), і, здавалось би до недавнього часу, існуючий тільки на сторінках казок, плащ-невидимка. Цей перелік зразків наукового прогресу можна продовжувати досить довго.

1. Великий адронний коллайдерВеликий адронний колайдер - це, напевно, наймасштабніший проект, створений тільки заради науки, і, звісно ж, найбіль-ший механізм, побудований людством. 23 січня 2009 року в 27-ми кілометровому тунелі колайдера, здійснили перше вда-ле зіткнення зустрічних груп протонів. Від початку будівни-цтва до цього моменту пройшло майже 10 років.

2. Вода на Місяці9 жовтня 2009 року NASA влаштувала "обстріл" поверхні Мі-сяця з дослідницькими цілями. Блок "Центавр", який врізався у супутник Землі, здійняв куряву з газу та пилу, яку потім до-слідили завдяки космічному апарату LCROSS, що впав після блоку. Перед відключенням він встиг передати на Землю за-фіксовані дані. Найважливішою новиною, заради якої і були здійснені ці маніпуляції, виявилася наявність на Місяці води. Її значно більше, аніж очікували до цього. Можливо (і це ще більш важливо), вона буде доступною для майбутніх колоніза-торів і дослідників супутника як місцевий природній ресурс.

3. Ardipithecus RamidusСкелет одного з найстародавніших предків людини пролежав в землях Ефіопії близько 4,4 мільйонів років, а потім ще 15 ро-ків - в лабораторії під мікроскопом. У жовтні Ardipithecus був представлений нащадкам: у журналі Science присвятили цій темі цілий номер. З більш ніж сотні кісток, що були частинами 36-и приматів, вдалося реконструювати один, відносно цілий, скелет жінки, який назвали Арді.

Топ 6. Наукових досягнень та винаходів 2009-го року

Саме з метою переосмислення стереотип-ної думки, що світ технологій закінчується на наших комп’ютерах з мобілками і пилосмоках з системою «очищення ємкості для пилу», і була створена у нашому віснику рубрика на-укових цікавинок.


винаходиНаука

4. Квантовий комп’ютерКвантові комп’ютери могли б перевернути наші уявлення про обчислювальну техніку у випадку, якби їх хтось зпроектував і зібрав. Девід Ханнеке і його колеги з Національного інституту стандартів і технологій (США) змогли зробити важливий крок у цій галузі - побудувати перший двокубітний програмований квантовий комп’ютер. Кубіти (квантові заряди) можуть при-ймати значення не тільки 0 і 1, як звичайні біти, але й проміжні значення - завдяки ефекту квантової суперпозиції. Комп’ютер Ханнеке здатен здійснювати більше сотні обчислень, в 79% випадків - вірно. До функційного варіанту справжнього кван-тового комп’ютера залишилося дібрати трохи менше 21%.

5. 3D модель ДНКУ розвернутому вигляді ДНК людини складає близько двохсот метрів завдовжки, але в живій клітині "згорнута" в структуру, розмір якої не більше частинки міліметра. Як саме вона роз-ташована в клітині, до недавнього часу ніхто не знав.

У жовтні 2009 року була опублікована перша доповідна про модель ДНК, котра здивувала увесь світ. По-перше, струк-тура ДНК виявилася фрактальною - вона не змінюється при розгляданні на будь-якій відстані. По-друге – вона не має вуз-лів – потягнувши за кінчик, її можна повністю розплутати.

6. Самовідновлювальний матеріалДослідникам з Університету Іллінойса Урбана-Шампейн вдалося створити полімер, який змінює свій колір перед тим, як розірватися. У складі полімеру є речовина-маханофор, молекула якого складається з чотирьох ароматичних кілець. Коли найслабше з них руйнується під дією механічного на-вантаження, виникає нова речовина, забарвлена у червоне. Застосування матеріалів створених за цією технологією у майбутньому є досить вигідним: конструкції з таких мате-ріалів самі "покажуть" коли і в якому саме місці вони мо-жуть зруйнуватися.

М’яч, який змінить футболПеред вами концепт, який зміг би суттєво змінити такий вид спорту, як футбол, у чомусь додавши зручності, а в чомусь зробивши його нуднішим. Мова йде про такий ключовий єлемет гри, як м’яч.

CTRUS - це інноваційний м’яч, який, по-перше, завдяки своїй еластичній структурі функціює без повітря всередині і, по-друге, обладнаний GPS і RFID-чіпами, завдяки яким, мож-на буде визначати місцезнаходження м’яча на полі у будь-який момент часу, виключаючи суперечливі ситуації. По-третє, він буде світитися різними кольорами у випадку голу чи пору-шень (при цьому, необхідність у суддівстві майже зникає).

Але це ще не всі переваги цього диво-м’яча, адже, він оснащений акселерометрами, якими будуть фіксувати силу ударів і швидкість його руху, а також відеокамерою, яка буде фільмувати всі переміщення. Концепт цікавий та корисний, до того ж гарантує чесну гру, але виникає питання: "Чи стане цікавіше дивитися футбол після цього нововведення?"

Дмитро орєхов


ЗалежністьСоціум

Моя інтернет-сповідь

Сама того не помічаючи, я стала он-лайн залежна. Інформаційне мереже-

ве суспільство, яке зобразив М. Кастельс у своїй роботі «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» да-леко не утопія, а моя реальність. Тільки все значно страшніше.

Який вона має зміст? Чи краще опи-сати наслідки?

Моя залежність керує мною. Я від-чуваю дискомфорт, коли я не в мережі.

Я не пішла з друзями до кінотеатру, сьогодні не була присутньою на парах – пусте. Головне, що я в он-лайн мере-жі цілий день. А що, як відключать ін-тернет? Ні, навіть не хочу уявляти. Я ж просто зникну!

Я можу не робити зачіски, make-up, манікюр, коли йду до магазину чи в Академію, але на «авці» маю бути без-доганною.

Я не цікавлюся новинами політики, кіно, шоу-бізнесу, але неодмінно маю

знати зміну станів у моїх групах, ко-ментарі за останні 24 години.

Я відчуваю себе комунікабельною, маючи 300 друзів «Вконтакті». Дарма, що ніхто не приїде і не заспокоїть мене, тримаючи за руку, коли мені погано, зате я отримую безліч смс.

Моя «стіночка» вщент прикрашена листівками і подарунками, а на поли-цях в кімнаті лише пил.

Я не ходжу до тринажерного залу, на виставки, але напишу їх адреси, щоб не впасти в очах у своїх он-лайн-друзів. Чому не ходжу? Не вистачає часу, адже ще слід приготувати список нових ста-тусів на наступний тиждень.

Я не відвідую родичів, не зустріча-юсь з друзями, штовхаю людей у тран-спорті, не вибачаючись, перебігаю ву-лицю перед авто на червоне світло, не реагую на те, про що мене просять, не допомагаю тим, хто цього потребує, не пояснюю, за що я образилась і не прошу вибачення, забуваю про те, що обіцяла, не виконую усіх своїх обов’язків… Але ви всі мене пробачте, я неодмінно ски-ну вам нову мелодію чи картинку сьо-годні, ввечері!

[email protected]

Прокидаючись вранці, найперше, що я роблю – вмикаю комп’ютер і заходжу в інтернет. Не задля того, щоб по-дивитися прогноз погоди на сьогодні чи останні вчорашні новини, а щоб швидше перевірити пошту «Вконтакте», «Однокласниках», «Facebook». Інтернет загрузився – я он-лайн – ранок почався вдало!

Нота ля

Серед ночі задзвонив телефон. Сонна, я ледь підняла слухавку і на тому

кінці почула стурбований голос Ярика, мого хлопця. Ми зустрічаємось уже біль-ше року, але таким я чула його вперше.

Ярик повідомив, що його двоюрідна сестра Варя заручилася і невдовзі пла-нується весілля. Ніби ж приємна новина, але мій хлопець явно не радів з цього.— Класно! – вигукнула я, думаючи, що він перевіряє мої емоції.— Все не так, як ти собі уявляєш!

Я була спантеличена. Невже Варвара вагітна? Але ні. Вона вже декілька років ходила до протестантської церкви і до такого роду стосунків ставилась уперед-жено. Добре знаючи Варю, я була впев-нена, що без глибоких почуттів вона на

таке не піде. Отже, стосунки побудовані на коханні! Круто! Що ж не подобаєть-ся Ярику? А може, це просто братерські ревнощі? Дійсно, адже у них такі близь-кі і теплі стосунки! Мої думки б мча-лись і мчались, якби не наступна фраза, що просто шокувала:— Він наркоман!— Наркоман? – мало не викрикнула я.— У минулому. Зараз зав’язав. Але ти ж розумієш, це залежність. Ніхто не може знати, як надовго вистачить його сили волі.

Мені на очі накотилися сльози. Варя – людина рідкісного характеру. Я завжди захоплювалася її великодушністю. Вона створила молодіжну соціальну службу «Глобус», основним завданням якої була допомога людям з наркотичною залежніс-тю. Напевно, там і зустріла свого обранця.

Та навіщо ж одягати на себе таке ярмо?А Ярик продовжував:

— Він ВІЛ-інфікований! Варя ніколи його не кине. Вона сподівається, що в них будуть діти!

Це мене просто вбило…Після тієї нічної розмови пройшло

два роки. Зараз Варвара і її чоловік Влад чекають маленького. Варя на дев’ятому місяці вагітності і, здається, на сьомому небі від щастя. Уся родина підтримує їхню молоду сім’ю. За цей час Влад на-стільки встиг усім полюбитися, що ніхто не сумнівається у правильності вибору двохрічної давності.

Я сама із захопленням спостерігаю за цією парою. Своїм прикладом вони довели, що ВІЛ чи СНІД не можуть стати на заваді щасливому життю! Головне вірити!

Головне – вірити! ВІЛ чи СНІД не можуть стати на заваді щасливому життю

історія з життя


СтосункиСапієнс

Солод та гіркота зради

Ми поговоримо про зраду у стосун-ках між хлопцем і дівчиною.

Чи можна її визначити як значну чи незначну? Ту, на яку не можна закрити очі чи ту, що все одно пробачиш? Для кожно-го це відбувається по-різному. Для когось важливий сам факт, а хтось розглядати-ме обставини. Та зраджують всі. Чому?

Аркадій Давидович говорив: «Іноді треба зрадити, щоб зрозуміти, що не

треба». Дійсно, це ніби крок, на який ти йдеш задля перевірки власних по-чуттів, себе.

Для зради існують безліч причин. З часом стосунки пари набувають відтін-ку одноманітності і хочеться розмішати цю сіру палітру барвами пристрасті. І тут у твоєму житті вимальовується ВІН чи ВОНА. І маєш – цікава розмова, що переходить у ніч шалених почуттів і

відчуттів. На наступний день це лише емоції, що додають драйву, та ти по-вертаєшся до спокійного розміреного життя в обіймах своєї половинки. Але ж зрада була!

Чи варто про неї розповідати? Спо-чатку спробуй дати собі відповідь, чим вона викликана: бажанням отримати адреналін чи помститися…Часом краще про неї промовчати і не підозрювати по-стійно у всьому свою половинку. Нада-ючи цьому занадто багато уваги, ви руй-нуєте свої стосунки (ми говоримо про випадкову зраду, а не систематичну, бо в другому випадку краще взагалі їх при-пинити). І хлопець, і дівчина пробачать фізичний бік зради, та емоційно вона за-лишиться в їхній пам’яті назавжди.

А зраджувати, виявляється, природ-но: за статистикою 60% жінок і 70% чо-ловіків йдуть на це, і тільки одна пара з трьох не піддається спокусі.

Морин Мерфі писав: «Зраджуючи, жінка шукає краще, а чоловік нове». Можливо, інколи варто вирушити на по-шуки, адже, доки не спробуєш яблука з іншого дерева, не зможеш гідно оцінити те, що росте під носом.

Русіч

Зрада! Ні, мабуть, слід написати так – ЗРАДА! Жорстоке, підле, різке слово. А яка вона сама? Різноманітна.

Від редакції. На наш погляд, це доволі спірний

погляд. А що думаєш про зраду ти?

творчість

Лише творча людина може помічати яскраві дрібниці серед монотонної

буденності, сприймати життя позитивно і надихати цими емоціями інших.

Ось, і студенти Академії з усіх сил діляться своїм креативом.

Яскравим прикладом є кілька наступних заходів, організованих у цьому семестрі.

На День студента Інститут мистецтв разом з Культурним центром НАКККіМ привітали усіх святковим концертом. На академічній сцені виступали справжні та-ланти: кращі вокалісти, хореографи, режи-сери. На цьому заході студенти стаціонару мали змогу познайомитися із заочниками.

Вони саме здавали сесію і найяскравіше запалювали сцену. Найбільше вразили всіх фокуси Монро та захоплюючі трюки з го-лубами у виконанні режисерів-заочників. А також спів: абсолютно різні мелодії та тематика доречно поєднались під назвою «Музика рідного дому».

Ще одним прикладом є новорічна вечірка,організована студентською ра-дою у клубі Andre Tan concept bar, що відбувалася в ніч з 23 на 24 грудня. Сту-денти не просто збиралися на дискоте-ку, а ретельно продумували її тематику, стиль, дрес-код. Цього разу party відбу-валася у колі гангстерів 50-60-х років.

І нарешті, новорічний мюзикл в Ака-демії, котрий студенти і викладачи мали змогу переглянути 27 грудня. Це було круто! Цікавий задум, нові ідеї, відмінна гра акторів, котрі підібрані «в точку». На-решті на одній сцені ми побачили і вокаліс-тів, і хореографів, і режисерів, і каскадерів. Словом, увесь наш культурний потенціал. Усі присутні отримали масу задоволення і прониклись відчуттям свята.P.S. Творчості та натхнення усім в Но-вому році! Нехай 2011 порадує креатив-ними ідеями! Творіть!

тетяна іванова

Атмосфера креативу в рідних стінахВидатний філософ Джиду Крішнамурті визначає творчість як «стан, у якому нема внутрішніх конфліктів і страждань, а розум вільний від нав’язливих ідей і бажань». Дійсно, це той компонент життя, що додає нам наснаги, сповнює життєвої енергії, продукує в нашому організмі гормони щастя.


ПодорожіНа колесах

анна антоненко

Якщо у вас подих захоплює від старовинних буді-

вель, музеїв і тихих вуличок, на яких життя ніби застигло кількасот років тому, то в Емірати летіти немає сенсу.

А от якщо ви хочете по-бачити хмарочоси, які один за одним виростають з піс-ку, канали і затоки, на місці яких 6 років тому була пус-теля, величезні торгівельні центри з більш ніж помір-ними цінами і чудові пляжі – сміливо вирушайте!

Коротко про країнуОб’єднані Арабські Емірати (7 еміратів) - це дуже молода, амбіційна, повна контрастів країна: суворі норми шаріату, місцеві жінки, закутані в чор-не, і напівоголені туристи; до-рогі машини і скляні хмарочо-си, а поруч - купа робітників з Індії, Пакистану, Філіпін, які працюють за смішні гроші.

Населення країни – приблизно 4,5 млн., з них лише 750-850 тис. можуть по-хвалитися громадянством ОАЕ, яке отри-мати майже неможливо (хіба що, одру-жившись з громадянином ОАЕ), оскільки громадяни забезпечені матеріальною під-тримкою держави і з народження не зна-ють, що таке бідність.

Як добиратисяЛітаком. Варіантів декілька: прямі рей-си до Дубаї (МАУ, Аеросвіт), до Абу-Дабі (МАУ), до Шарджі (Air Arabia). Є й чимало варіантів з пересадками.

Віза Одним з мінусів країни є візові прави-ла – незаміжні дівчата до 30 років без супроводу родичів візу можуть отрима-ти лише за умови, що мають когось із знайомих всередині країни, хто в змозі за неї поручитись. Хоча на безкрайніх

просторах Інтернету також є люди, які з візою допоможуть, але за окрему плату. Скажімо, якщо сама віза коштує 70 до-ларів, то вам доведеться заплатити 250.

Мінімальний строк видачі 2-тижневої візи – 1 місяць. Усі дані перевіряють-ся Службою безпеки, тому отримання відповіді може зайняти до 2 тижнів. Віза надсилається електронною по-штою, її необхідно роздруковувати для пред’явлення при паспортному контро-лі. Кінцевою метою є отримання штам-пу про перетин кордону.

Що далі?Раджу зазирнути в Duty free – це ваш останній шанс купити спиртне: у супер-маркетах воно не продається, а в міні-барі ціна буде разів у 3 вищою. У Шарджі діє «сухий закон», а в інших еміратах лише нещодавно алкоголь почали подавати в ресторанах за межами готелів.

Чим зайнятисяЯк щодо шопінгу? Шопінг-моли пропонують не лише по-мірні ціни, але й різні розваги, наприклад, величезний акваріум в Dubai Mall (на вході настій-ливо пропонують подивитися справжнє диво – білих ведме-дів, але скажіть, що ви з Росії (України) і від вас відчепляться - багато хто з них думає, що у нас ведмеді ходять вулицями), засніжені схили і ковзанка в Mall of the Emirates, цікавий ди-зайн в Ibn Battuta Mall.

Також ви можете з’їздити в готель Atlantis на Пальмовому острові, що вражає чудовим аквапарком і акваріумом, а по-тім піднятися на оглядовий май-данчик Burj Khalifa – найвищої споруди в світі, чи прогулятися в районі Dubai Marina – дійти до яхт-клубу, на місці якого 8 років тому була пустеля.

Обов’язково відвідайте Jumeirah Beach Park – пляж на території красивих садів. Але по суботах вхід дозволений

лише жінкам та дітям.Можна зайнятись сафарі в пустелі;

подивитися шоу фонтанів; сидячи в кафе за чашкою кави, подивуватись місцевим жінкам, що в таку спеку ходять у чорно-му одязі (краще робити це в окулярах, бо витріщатися на жінок заборонено - можна отримати чималий штраф), поза-здрити тому, що у багатьох з них комірці і манжети інкрустовані кристалами під сумочку, прикинути скільки у них сумо-чок і скільки таких чорних одежин; про-сто помилуватися газонами і клумбами (до кожного дерева і клумби підведено «розумну» систему поливу, яка вмика-ється при визначеній сухості ґрунту).

Якщо є час і натхнення, можна з’їздити на Фуджейру і скупатися в Індійському океані (на пляжі може бути нафта, та вам дадуть спе-ціальні серветки, щоб відтерти її з підошви).

Словом, є маса способів насолодитись багатством чарівної країни.

ЛІТАК. DUTY FREE. ЕМІРАТИ.Місто. Зима. Сніг. Такий білий на дахах, пухнастий у повітрі і сірий, брудний під ногами. Холодно. Багато людей у транспорті. Забагато одягу. Важко. Єдине, що гріє – думка про літо. Так хочеться поринути в його атмосферу хоча б на хвилиночку! Куди? В Емірати.


виставкакультура

Містичний художник М. Бакун – громадянин

Бразилії українського по-ходження, який вважав себе «спорідненим духом» із Ван Гогом. Народився художник у м. Маллет, на півдні штату Парана 27 жовтня 1909 року. Його батьки Петро Бакун та Юлія Максимович – україн-ського походження, емігран-ти з Львівської області, тому Мігеля Бакуна називають «бразилійським Ван Гогом» українського походження.

Художньою діяльністю Мігель почав захоплюватися ще з молодості: виявив свою здібність до малярства, про-бував себе в фотографії. У 1940 році заснував своє ательє і почав працювати на цій ниві. Брав участь у виставках та са-лонах. Віддавався повністю праці, черпаючи натхнення з природи.

Бакуна вважають одним із піонерів сучасного образот-ворчого мистецтва в Бразилії, оскільки у своїй творчості він зміг поєднати експресіонізм, імпресіонізм, сюрреалізм тощо.

Живучи в Бразилії, ду-шею митець линув до Укра-їни. Він підсвідомо поєднав українське бачення життє-вих реалій із бразилійським світосприйняттям.

Насьогодні роботи Баку-на зберігаються в колекціях Музею Оскара Ніемайера, Музею мистецтв м. Куріті-ба, Музею сучасного штату Парана, приватних колекціях. Його іменем названо вистав-кову залу в Музеї Оскара Ніемайера.

Особисто на мене, вистав-ка, як і роботи самого худож-ника, особливого враження не справила. Та все ж приємно усвідомлювати, що в України є нащадки, котрі народившись і живучи за кордоном, носять у серці її культуру і своєрід-ність. Можливо навіть більше, ніж дехто з тих, хто все життя прожив на її території.

марина лазур

МІгЕЛь БАКуНБразилійська душа та українське серцеУ кінці листопада у галереї мистецтв Лавра відбувалася виставка творів Мігеля Бакуна, на відкриття якої мали змогу потрапити й студенти Академії.

Видання засновано і видається з 2001 рокуАдреса замовника, видавця та редакції:Україна, м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 21, корп. 7, ауд. 1-Б

Головний редактор Катерина МалишеваДизайн та верстка Марія КоржДля листів [email protected]Блог gazeta-gaudeamus.blogspot.com

Видання віддруковано в типографії НАКККіМм. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 21, корп. 11тел.: 280-02-57

Підписано до друку: 28.12.2010Тираж 300 примірників

Думки авторів публікацій не завжди співпадають з точкою зору редакції.

Ми працюємо для вас!

квкНа дозвіллі

Між парамиксенія лукіна

☺☺☺Університет. Сесія. Читальна зала. Ба-гато людей, готуються.Студент підходить до друга:— Слухай, а ти книгу тримаєш догори ногами!— А ти що, Фрейд, чи що?— До чого тут Фрейд?— Це книга! Які в неї ноги? Ти ще ска-жи, що я їй між сторінок заглядаю!

☺☺☺Студент:— Я став іншою людиною, але вона теж виявилась ледарем!

Студент приходить на іспит з англій-ської, бере білет і починає відповідати. Викладач слухав, слухав, а потім каже:— Юначе, Ви мені ж на китайській відповідаєте!— Блін, напевно вчора з полиці в тем-ряві не ту книгу взяв.

☺☺☺Студент здає іспит по історії КПСС. Його запитують:— Хто такий Карл Маркс?— Карл Маркс помер! Вшануймо його пам’ять хвилиною мовчання.Комісія встала. Вшанували.— А ким був Ленін?— Ленін помер, але його справа жива. Вшануймо пам’ять великого вождя хвилиною мовчання!Встали. Вшанували. Професор шепоче членам комісії:— Ставте йому трійку, бо зараз заста-вить співати інтернаціонал, а я тільки перший куплет знаю!

☺☺☺Сучасний студент замість підготовки до сесії шукає в мережі гарний афоризм про «капец», щоб поставити в статус.

☺☺☺Оголошення в гуртожитку: «Шановні студенти, велике прохання не викида-ти сміття з вікон! Його знаходять діти і надувають як повітряні кульки!»

☺☺☺У медичному інституті приходить на іспит студентка, яка геть нічого не знає.Професор, показуючи на лоб, запитує:— Яка це кістка?— Лобкова.— Ви добре подумали?— Так!Професор, показуючи на ніс:— Тоді це що?

☺☺☺Професор, стомившись витягувати сту-дента на стрійку, запитує:— Ну, добре. Скажи, про що чита-лись лекції?Студент мовчить.— Так…Скажи хоча б, хто читав лекції.Студент мовчить.— Спонукальне питання: ти чи я?

☺☺☺Студент заради заліку йде на все, навіть на заняття.

☺☺☺На іспиті з кримінального права.— Чи можете Ви мені сказати, що таке обман?— Це відбудеться, професоре, якщо Ви мене завалите.— Яким чином?— Згідно Кримінального кодексу, обман здійснює той, хто, користуючись незна-нням іншого, причиняє йому шкоду!

☺☺☺Професор-біолог читає лекцію студентам:— Вповні очевидно, що перші години життя будь-якої живої істоти являють-ся для неї небезпечним періодом…Студент, перебиваючи питанням:— А чи не здається Вам, що і дві останні аналогічно?

☺☺☺Господар:— Я вас не випущу із кімнати, доки не заплатите всіх грошей!— Класно! Нарешті ми забезпечені житлом надовго!

☺☺☺Здавали квартиру двом студентам. Мама дуже хвилювалась, чи водити-муть вони дівчат і влаштовуватимуть гуляння. Коли через тиждень вони при-везли комп, я зрозумів, що не будуть.

☺☺☺На іспиті: — Як називається пристрій для вимі-рювання струму?Студент у шпаргалку. — Амперметр!— Правильно. А як називається при-стрій для вимірювання напруги?Студент у шпаргалку, а викладач його по руці.— Еее…Ну…Це…Напругометр!Викладач у шпаргалку, а студент його по руці.— Хм! Правильно!

Гаудеамус № 62

Documents

Transcript of Гаудеамус № 62