Проект “Книга казок віршем. Риб̓ячі танці”Номінація “Електронна презентація”

Олексія Непийводи (7-й клас),Артема Полосухина (8-й клас),

учнів Гончарівської ЗОШІ − ІІІ ступенів

Сватівської районної радиАдреса: 92631

Луганська обл., Сватівський р-н,с. Гончарівка, вул. Гаєвого, буд. 47,

тел.: (06471) 9-71-40Керівники:

Курило Лілія Юріївна,Мокрушина Поліна Володимирівна

Пам̓яті Насті Грінченко

Праця єдина з неволі нас вирве:Нумо до праці, брати!Годі лякатись! За діло святеєСміло ми будемо йти!

Борис Грінченко

“Більше працював, ніж жив”, − так сказав про Б. Грінченка Микола Чернявський.Письменника зобразила блогер Марися Рудська.

Борис Грінченко тривалий час викладав у школі. Багато

писав саме для дітей.

Письменник захоплювався фольклором, тому і створив збірку

«Книга казок віршем». Ми з однокласниками обожнюємо казку «Риб̓ячі танці». Запрошуємо Вас у

чарівну подорож.

«Книга казок

віршем»

“Риб̓ячі танці”

Лев царює над лісами,Над водами він царює,Скрізь закони видає вінІ усюди порядкує.

Ось надумавсь він і кличеНа великую порадуДо свого царського дворуВсю звірячую громаду.

Каже раді міркувати,Дати рибі суд і право,І суддю настановити,

Щоб судив він нелукаве.

Стала рада міркувати,Міркували-радували,І над рибою суддеюВсі лисицю обібрали.

Почала тоді лисицяПо річках порядкувати,В неї кум був однокрилийЖуравель старий цибатий.

Ось вона його до себеПособляти попросила,І тоді у них роботаДуже швидко закипіла.

Кум стромляє ніс у воду,Рибу з неї викидає,А лисичка на травиці Суд над нею вирікає.

І

І як риба та поганоЩось поводилась у річці,То злочинницю каратиВсе доводилось лисичці.

І покараних злочинцівКум з кумою не ділили,

А ладненько та тихенькоТак удвох усіх і їли.

І погладшала лисичка,І така ситенька стала,Що усіх звірів, як глянуть,Заздрість зараз обнімала.

Як позаздрили, то сталиДоглядатися пильненько,Та й дізнались, як лисичкаПорядкує там гарненько.

Між звірями зараз чуткаПролинула про те діло,І те слово і до леваТрохи згодом долетіло.

Хо ч п а н л е в і с а м о б і д аБ а р а н а м и т а в о л а м и ,А г о л о д н и й н е г и ду єІ н е ч и с т и м и с в и н я м и ,

Дак то він і лев на теє,Щоб з підданців драти шкуру,Інші ж мусять просту мати,А не левову натуру.

Беззаконство він карає!Сам бажає подивиться,Як то справді порядкуєТам над рибою лисиця.

Кум з кумою вже гарненькоПообідати хотіли,

Та зненацька коло себеЛева дужого уздріли.

“Хто такий ти? Що тут робиш?” −Грізно в кума лев питає.Та лисичка зна брехатиІ швиденько відмовляє.

“Се мій писар є, о царю!Він за чесність превеликуОд народу має шануЙ буде мати аж довіку.

А оце твої підданці,Посланці це од народу,Щоб тебе тут привітати,Бач, покинули і воду.

Чи вдоволені підданці?Чи порядок є у краї?”А лисиця відмовляє:“Там їм так, неначе в раї!

О наш добрий царю!Тільки б Бог тобі дав віку й сили!..”(А карасики безщасніНа травиці тріпотіли).

"ТІЛЬКИ ЧОМ ЖЕ,- ЛЕВ ПИТАЄ,- І ХВОСТАМИ, Й ГОЛОВАМИ ТІ ЗАСТУПНИКИ НАРОДНІ ВСІ КИВАЮТЬ ПЕРЕД ВАМИ?"

А лисиця відмовляє: "Мудрий леве! Се радіють Так вони, тебе уздрівши, І танцюють, як уміють..."

"А!" − ревнув тут лев, брехнею Розлютований такою, І в свої він кігті кума Ухопив ураз з кумою.

І щоб так не без музики Тим підданцям танцювати, То він писаря з суддею Їм примусив заспівати.

І було то на цім світі Їм останнє вже співання... Так скінчилося лисиче Над річками панування...

Вдячні за увагу!