Sola Scriptura (лат. “тільки Писання”)– одна із найважливіших тез

Реформації XVI століття

Теза характеризує ставлення протестантів до Біблії як

єдиного джерела віровчення

Ця доктрина стала причиною відмови

від усіх християнських

традицій, що суперечать букві та духові Біблії або

не мають підтвердження

у Святому Письмі

95 тез (диспут стосовно покаяння та індульгенцій) – документ,

написаний Мартіном Лютером латинською мовою

Від цього документу бере відлік Реформація та історія

протестантизму(31 жовтня 1517 р.)

Основний мотив та ідея написання 95 тез – критика практики індульгенцій та ексклюзивних прав Папи

Римського прощати гріхи, а також визнання Святого Письма як

єдиного авторитету

Переклад Біблії Лютера відіграв ключову роль

в історії Реформації у Німеччині.

Переклад також став основою німецької літературної мови.

Мартін Лютер (1483–1546)

До перекладу Біблії Лютера існувало всього

вісімнадцять примірників Біблії німецькою мовою. До того ж вони містили багато помилок, тому не

набули значного поширення.

Читання Біблії також ускладнював той факт, що за часів Лютера не було єдиної німецької мови –

люди розмовляли на різних діалектах.

Попит на переклад Лютера

був настільки великим, що до

його смерті 1546 року вийшло

тринадцять видань.

З 1534 по 1584 рр. надруковано приблизно 100 000 Біблій – вражаюче досягнення

для того часу.

Переклад Нового Завіту був здійснений за неймовірно короткий термін –

з грудня 1521 р. по березень 1522 р.А у вересні того ж року Новий Завіт

уже був надрукований.

Переклад Старого Завіту Лютер здійснив разом із Філіпом Меланхтоном за п’ять років: (1529–1534).

У “Посланні про переклад” він розповідає, з якими труднощами стикалися мужі: “Досить часто траплялося, що ми протягом двох,

трьох, навіть чотирьох тижнів розшукували і розпитували про одне єдине слово, іноді так і не знаходячи відповіді”

Лютер прагнув писати так, аби текст був зрозумілим для звичайних людей.

“Потрібно розпитувати матір у домі, дітей на вулиці,

простолюдина на ринку, дивитися, як вони говорять, і так само перекладати.

Тоді вони зрозуміють, що з ними

розмовляють німецькою мовою”, –

пояснював він у “Посланні про

переклад”

Із великою радістю реформатори прийняли Святе Письмо як найбільше мірило віри та життя. Біблія була тим авторитетом, прийняти який вони закликали народ. Вони стверджували, що не церква, яка говорить через Папу, а лише Біблія (Sola Scriptura) є єдиним справжнім авторитетом.

Вони дотримувалися Біблії як найвищого та єдиного надійного джерела істини і заявляли, що всі вчення мають бути порівняні з Біблією.

Новий Завіт Лютера набув такого поширення, що навіть кравець і швець, жінки та ті,

хто вмів хоч трохи читати німецькою, вивчали його з великим захопленням як

джерело істини. Деякі заучували його напам’ять і

носили з собою за пазухою. За лічені місяці такі люди

починали думати вже як учені та були готові вступати у

диспути про віру і Євангеліє не тільки з мирянами-католиками,

а й навіть зі священиками, ченцями та богословами

Sola Scriptura – це твердження засноване на переконанні, що Біблія є богонатхненною книгою (написаною авторами-людьми під впливом Бога)

та авторитетним Господнім Словом!

«Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для

виховання в праведності»(2 Тимофію 3:16)

«Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони

свідчать про Мене»(Євангеліє від Івана 5:39)

У розмові з двома учнями, прямуючи до

Емаусу, Христос, “почавши від Мойсея та від усіх пророків,

… пояснив їм з усього Писання те, що

стосувалося Його” (Євангеліє

від Луки 24:27)