Вишивка – оберіг українського народу
Transcript of Вишивка – оберіг українського народу
Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,Простели до сонця вишивку-маніжку,Щоб по тій доріжці з лебедями-снамиПлавати до щастя білими човнами.
В.Симоненко
МЕТА ПРОЕКТУ• викликати у молодого покоління інтерес
до історичного минулого народу, його звичаїв і традицій, наблизити їх до перлин народної творчості;
• виховувати любов до Батьківщини, до мистецтва;
• розвивати таланти і здібності дітей у різних сферах художньо-естетичного циклу.
АНОТАЦІЯ Виховання підростаючого покоління –
проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.
Ці питання постають нині перед педагогом.
Тому провідною ідеєю нашого проекту є творчий пошук педагогічного колективу, спрямований на впровадження національних традицій, звичаїв народу.
ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ• зібрати матеріал стосовно даної теми
(включаючи пісні, аудіозаписи, фотографії, зразки вишивок);
• проаналізувати стан проблеми, що досліджується;
• організувати виставку вишивок ;• розробити сценарій проведення свята,
присвяченого Дню української вишиванки.
Якби я вміла вишиватьсл.Л.Реви муз. Н.Андрієвської
1. Якби я вміла вишивать, Розшила б я Дніпрові зорі. Щоб їх тобі подарувать(2 рази), Якби я вміла вишивать(2 рази).
2. Якби я вміла малювать, Намалювала б ніжні маки. Щоб їх тобі подарувать(2 рази), Якби я вміла малювать(2 рази).
3. Якби я вміла так кохать,Як не кохав ніхто на світі,Щоб все тобі подарувать(2 рази),Якби я вміла так кохать(2 рази).
Два кольорисл. Д.Павличка муз. О.Білаша
1. Як я малим збирався навесніПіти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила меніЧервоними і чорними
Червоними і чорними нитками.Приспів:
Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:Червоне – то любов, а чорне – то журба.
2.Мене водило безвісті життя,Та я вертався на свої пороги.Переплились, як мамине шиття,Мої сумні і радісні,Мої сумні і радісні дороги.
3. Мені війнула в очі сивина,Та я нічого не везу додому,Лиш згорточок старого полотна,І вишите моє життя,Івишите моє життя на ньому.
ВІДБИТОК КУЛЬТУРНОЇ ПАМЯ’ТІ НАРОДУ НА ВИШИТОМУ
РУШНИКУ
Скільки себе пам’ятаю,Завше світили меніВікна в задумі розмаюІ рушники на стіні.
РІДНА МАТИ МОЯСЛ. А.МАЛИШКА МУЗ.П.МАЙБОРОДИ
1.Рідна мати моя, ти ночей не доспала,І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала,
2. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов’їні гаї,І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші твої.І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші блакитні твої.
3. Я візьму той рушник, простелю, наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:І дитинство, й розлука, і вірна любов.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
З вечора пригожого сл. Сом М. муз. Сандлер О.
З вечора пригожого аж до ранкуВишивала дівчина вишиванку.Вишивала, дівчина, вишивала,Чорну і червону нитку брала.
А що чорна ниточка – розставання,
А червона ниточка – то кохання.Щоб та чорна ниточка часто рвалась,А червона ниточка гладко слалась.
Встану я в неділеньку спозаранку,
Подарую милому вишиванку.Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.