МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кам’янець-Подільське міське управління освіти і науки

Міський методично-інформаційний центр

З досвіду роботи вчителя першої категорії, викладача по класу

фортепіано навчально-виховного комплексу № 9 ім. А.М.Трояна

у складі спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

з поглибленим вивченням англійської мови та школи мистецтв

Пастух Олени Юріївни

Методична розробка на тему:

РОБОТА НАД АПЛІКАТУРОЮ

м. Кам’янець-Подільський

2015 рік

Зміст

ВСТУП __________________________________________________________________________________ 3

Глава 1. Г. Нейгауз про аплікатуру ________________________________________________ 5

Глава 2. Є. Ліберман про аплікатуру в технічній роботі ________________________ 9

Глава 3. Г. Коган про значення аплікатури _____________________________________ 12

Глава 4. В. Лістова про індивідуальні особливості пальців __________________ 15

Глава 5. А. Алексєєв про методику роботи з учнем над аплікатурою ______ 16

Глава 6. М. Голубовська - поради з аплікатури молодому виконавцю _____ 21

Глава 7. Підготовчий етап для початківців в освоєнні п'ятипальцевої

аплікатури ___________________________________________________________________________ 22

Глава 8. Виховання п'ятипальцевої аплікатури у початківців з

прикладами зі збірки «50 маленьких п'єс без октав» Г. Беренса ___________ 25

ВИСНОВОК ___________________________________________________________________________ 35

ЛІТЕРАТУРА _________________________________________________________________________ 36

«Музика – це мистецтво мислити звуками»

Jules Combarieu

ВСТУП

Жоден професійний музикант-педагог не може обійтися без глибокого і

всебічного знання секретів своєї майстерності, оскільки постійно стикається

з учнями різних музичних і технічних здібностей. Не важко здогадатися, що

передача досвіду одного покоління іншому здійснюється за допомогою

навчання. І чим глибше ми хочемо осягнути завдання сучасності, тим

серйозніше повинні вивчати досвід і досягнення минулого.

Вичерпати досвід майстерності у фортепіанному мистецтві - неможливо

не тільки в одній книзі, але і в багатьох. Адже педагогіка у своїй історії

розвитку представляє дуже складне явище. Весь комплекс педагогічного

виховання юного піаніста включає масу завдань, починаючи від постановки

апарату і до віртуозних прийомів гри.

Ми дуже часто стикаємося з серйозними проблемами, коли не приділяємо

належної уваги одному з важливих принципів методики навчання грі на

фортепіано - аплікатури, або точніше сказати аплікатурної дисципліни. Це

треба виховувати з самих азів гри на інструменті. А в подальшому постійно

вдосконалювати.

Дану методичну роботу автор присвятив питанню вивчення аплікатури, як

одного з важливих принципів методики навчання грі на фортепіано. Щоб

освітити його детальніше, автор звертається до висловлювань, порад,

рекомендацій і вправ видатних піаністів, педагогів Г. Г. Нейгауза, Н.

Голубовської Є.Я. Лібермана, Г. Когана, В. В. Листовий, А. Д. Алексєєва.

Для роботи з початківцями пропонується нотний додаток зі збірки «50

маленьких фортепіанних п'єс» видатного композитора і педагога - музиканта

Г. Беренса. Автору хотілося би, спираючись на відомі методики видатних

педагогів та піаністів, внести і свій скромний внесок, заснований на власному

досвіді роботи з учнями. Хочеться сподіватися, що запропонований матеріал

буде корисний для педагогів спеціального фортепіано.

Представлена робота адресована викладачам музичних шкіл, шкіл

мистецтв, а також учням молодших, середніх і старших класів.

Глава 1. Г. Нейгауз про принципи аплікатури

Говорячи про аплікатуру, важливо встановити її верховний художньо

вірний принцип. Все інше тоді природно з нього витікає. А головний

принцип полягає в наступному вислові: найкращою є та аплікатура, яка

дозволяє найбільш вірно передати дану музику і найбільш точно

узгоджується з її змістом. Вона ж буде і найкрасивішою аплікатурою.

Перший принцип передбачає принцип фізичної зручності, зручності даної

руки, підлеглий головному принципу. Зручність апарату, музично-смислова

часом не тільки не збігається зі зручністю фізичною, рухово-пальцевою, але

навіть суперечить йому. Тому маса прикладів. Але часто «зручними»

пальцями неможливо передати необхідне композитором фразування.

Приклад з 32-х варіацій Бетховена - остання варіація перед кодою, де

зустрічається гама в до-мінорі, розписана не звичайними зручними пальцями,

а фізично менш «зручними» пальцями -2-3, 2-3, 2-3 і т.д.

Набагато зручніше у фізичному сенсі було б грати цю гаму

загальноприйнятою аплікатурою для гам:

Але первісна аплікатура тільки тому, що вимагало так фразування автора.

Другим принципом можна вважати гнучкість, мінливість («варіантність»)

аплікатури у зв'язку з духом, характером, фортепіанним стилем цього автора.

Невеликий приклад з особистого досвіду Г. Нейгауза. Він ніколи не грає

хроматичну гаму у Бетховена всіма п'ятьма пальцями за схемою від ноти СІ

п'ять пальців, три пальці, чотири пальці і т.д. Зате у Ліста постійно вдається

до цієї аплікатури. Аналогічний приклад відсутності п'ятипальцевої

аплікатури в Моцарта, Гайдна, аж до Шопена. Але у Ліста, наприклад, у

заключній партії в Іспанській рапсодії грати звичайною гаммовою

аплікатурою, без п'ятого не мислимо:

Адже в мистецтві, каже Нейгауз, немає дрібниць, все підпорядковане

загальним законам краси з першої і до самої останньої деталі.

Третій принцип підпорядкований двом першим. Це принцип зручності

аплікатури для даної руки у зв'язку з її індивідуальними особливостями.

Кожен знає, що рука, яка насилу бере четирехзвучний акорд до-мінору,

зовсім по-іншому буде «влаштовуватися» на клавіатурі, ніж велика:

Інша ж рука, начебто ріхтерівської вільно візьме дуодеціму або

такий акорд, як у Рахманінова ор.39 № 2:

Піаніст, що володіє навіть найменшою і незручною рукою, завжди зможе

дотримуватися першого і другого принципа аплікатури, якщо він розуміє

музику і має добру піаністичну культуру. Але дотримуватися він їх буде,

користуючись своїми особистими індивідуальними засобами, втілюючи,

таким чином, третій принцип.

Нейгауз пише, що всі досвідчені піаністи вміють при нагоді замінити одну

аплікатуру іншою. Але вивчати треба, як правило, одну, твердо встановлену,

найкращу з можливих. Адже треба користуватися на ділі і м'язовою

пам'яттю. Вона, як давно відомо, відіграє величезну роль у всякій фізичній

праці.

Піаніст, пише Нейгауз, користується двома родами пам'яті - музичної

(духовної) і м'язової (тілесної). Перша, звичайно, важливіше. Це господар і

організатор, але без другої теж не обійтися. Це вірний слуга - виконавець,

який полегшує роботу господаря.

При цьому дуже важливо пам'ятати, що не можна заучувати механічно,

без участі голови та слуху. «Голова» не повинна пам'ятати гірше, ніж пальці,

не повинна спати, коли пальці - слуги щось роблять.

Буває і навпаки, господар міцний, але слуга лінивий, не виконує наказу

господаря. Розмежувати функції господаря і працівника, визначити, хто ж

винен у ставшійся аварії, не завжди легко, але завжди можливо. Так вважає

Нейгауз.

А ось кілька вправ у роботі над хроматичною гамою. Нейгауз призводить

до всіх відомих 6 варіантів аплікатури ще два:

1) першим і другим пальцями:

2) тільки трьома верхніми пальцями:

Для оволодіння glissando всіма пальцями в хроматичній гамі Нейгауз

пропонує такі вправи:

І в більш широких, а також в дуже широких розташуваннях:

Апплікатурний прийом glissando дуже необхідний для багатьох

випадків. Мало того, його вивчення особливо підсилює фізичне відчуття

legato. Це прекрасне відчуття, без якого не може обійтися

жоден піаніст, пише Нейгауз.

На закінчення методичного повідомлення про аплікатуру Нейгауз

говорить, що найкраща аплікатура для нього це уртекст І. С. Баха, і 12 етюдів

К. Дебюссі, де крім «голих» нот, нічого немає! Піаніст, що знає музику, себе і

фортепіано, вважає Нейгауз, легко зуміє підібрати потрібну для нього

аплікатуру. Це результат доброї школи, досвіду та інстинкту.

Глава 2. Є. Ліберман про аплікатуру в технічній роботі

У цій книзі Є. Ліберман пише, що вибір аплікатури має важливе значення

в технічній роботі, що аплікатуру треба свідомо вибирати. Під час перших

програвань п'єси або етюду багатьом не до аплікатури. Під час занять у

повільному темпі - теж. Так заучується невірна, часом «варварська»

аплікатура.

І тільки в подальшому, при переході до цього темпу, виявляється її

непридатність. Починається переучування пальців - робота, добирає

чимало нервової енергії і часу.

Аплікатуру потрібно вибирати в початковій стадії роботи. Перш за все,

необхідно вивчити редакційні і особливо авторські вказівки. Але не слід

сліпо, бездумно заучувати все те, що написано в нотах. Нерідко зустрічається

невдала, незручна і антихудожня аплікатура,

яка суперечить художньому змісту музики.

Ліберман призводить принципи аплікатури Г. Нейгауза, про які йшлося в

вищесказаному. До цього Ліберман додає кілька своїх порад:

1) апплікатуру треба вибирати, граючи в швидкому темпі. Якщо будь - то

уривок викликає сумніви, слід повчити його поволі і спробувати в швидкому

темпі однією, потім іншою аплікатурою. Потім з'єднати його з попереднім і з

подальшим уривками. Якщо аплікатуразадовільняє, записати її.

2) У швидких пальцевих послідовностях потрібно прагнути до того, щоб

один і той же палець вживався значно рідше.

У цьому прикладі верхній варіант аплікатури краще:

Однак це правило має чимало виключень, що диктуються особливостями

музики. Аплікатура повинна відповідати характеру музики.

3) Учні повинні опановувати аплікатурною дисципліною. Всі знають

аплікатурні вимоги в гамах, арпеджіо, акордах, але, незважаючи на це

порушують їх. Особливо часто доводиться стикатися з заміною «слабкого»

4-го «сильним» 3-м пальцем в арпеджіо:

Подібні випадки зустрічаються і в акомпанементі. Учні також неохоче

вживають 5-й палець в басах на чорних клавішах, боячись не потрапити на

нього. Це помилка. Піаністи знають, що на чорні клавіші потрапляти легше,

ніж на білі, якщо ставити палець поперек чорної клавіші: (дивись рис.)

У апплікатурних питаннях немає неіснуючих дрібниць. Дуже часто від

уявної «дрібниці» залежить зручність чи незручність аплікатури, її

відповідність або невідповідність характеру музики.

Ось деякі приклади невеликих, але важливих аплікатурних «різночитань»:

У сонаті № 3 Бетховена арпеджіо legato переходить на гребені хвилі

динамічної в спадний гамообразний пасаж staccato. Тут 4-й палець на Мі

негативно позначається на звучанні Фа-дієза, взятого 3-м пальцем в

низхідній гамі. Цей Фа-дієз «провалюється» в загальному

русі спаду звуків.

А ось в наступному прикладі Бетховена в сполучній партії «Аврори»

верхня аплікатура переважніше (нижня взята з редакції Лямонда), так як

поєднання 1-го, 3-го, 5-го пальців на мелодійної вершині пасажу краще, ніж

3-го, 4 -го, 5-го:

Дуже уважно слід ставитися до аплікатури акордів, пов'язаних з

одноголосними послідовностями. Тут у правій руці в останньому акорді на

До-дієз зручніше ставити 2-й палець, тому що він тільки що був зайнятий на

соль-дієз:

Особливо важливо враховувати приклади з подвійними нотами в

поліфонії. У тих випадках, коли пальців для повного legato «не вистачає»,

менш «зручними» пальцями слід грати більш великі тривалості, як у цьому

прикладі:

Також не можна грати випадковими пальцями при виконанні уривків на

staccato. Гра такими пальцями стає кострубатою, одна рука заважає іншій.

Все це призводить до метушні. В уривках staccato треба вибирати аплікатуру,

як і всюди.

Таким чином, учня потрібно переконати, що хороша аплікатура - серйозна

технічна робота. Уміння знайти її приходить з досвідом, а

досвід накопичується в процесі свідомої роботи.

Глава 3. Г. Коган про значення аплікатури

Підбираючи аплікатуру, не можна керуватися тим, наскільки вона зручна

при повільній грі. Це ще не гарантує її придатність при цьому виконанні.

Потрібно обов'язково прикинути її у швидкому темпі. Корисно також

програти пасаж у зворотному напрямку, з кінця до початку. Це нерідко іноді

допомагає намацати приховані вади первісної гри.

Існує, в основному, два типи аплікатури: «трипала», що веде свій початок

від Черні, і «п'ятипала», що йде від Ліста та його послідовника Бузоні.

Наведені нижче приклади дають уявлення про параметри аплікатури:

Свого часу «трипала» аплікатура була виправданим кроком і зіграла

корисну роль у піаністичній практиці. За тодішніх прийомах гри - поєднання

легатності з майже нерухомою рукою - це рятувало піаністів від деяких

нерозв'язних проблем (підкладання першого пальця після п'ятого і

четвертого).

У наступні десятиліття в піаністичних прийомах відбулися значні зміни:

legato стало менше «пов'язаним», його місце частково зайняло non legato,

рука отримала свободу рухів, почав широко застосовуватися кидок руки до

п'ятого пальця.

У цих умовах перший палець може не підкладатися, а перекидатися через

четвертий або п'ятий.

Слабкість останніх пальців компенсується перенесенням в їхній бік центру

ваги руки за допомогою збірного руху. Тоді наведені вище приклади

виглядають обгрунтовано і повітряно. А використання «трипалої» аплікатури

все більше втрачає своюрозумну підставу.

Наскільки можна вважати «п'ятипалу» апплікатуру більш догматичною

можна вважати за наступним прикладом:

Втім, питання про порівняльні переваги цих двох аплікатурних систем не

можна вважати остаточно вирішеними. Воно продовжує викликати

суперечки у середовищі освітян. І взагалі тут не можна спиратися лише на

загальні принципи, нехай навіть і правильні. Багато що тут залежить від

будови руки і інших індивідуальних особливостей виконавця.

Нарешті, на відміну технічних міркувань існують ще й художні вимоги, яким

скрізь, де це можливо, має належати вирішальне слово. Коган зі своєї книги

«У воріт майстерності» цитує, що незручне може виявитися і краще

зручного, якщо воно точніше виражає, краще доносить до аудиторії наміри

автора або виконавця.

Характер епізоду, задумана звучність можуть продиктувати і виправдати

зовсім несподівану, суперечить всяким «правилам» апплікатури - наприклад

ігри одним пальцем:

(Лист)

Винахідливість в даній області, здатність знаходити дотепні аплікатурні

рішення важких звукових або моторно-технічних завдань - одна з

найхарактерніших рис піаністичної обдарованості та майстерності. Ось ще

один приклад такої винахідливості:

Хотілося б, щоб наведені приклади послужили не еталоном для

копіювання, а стимулятором власного мислення та творчої фантазії

молодих виконавців.

Глава 4. В. Лістова про індивідуальні особливості пальців

Щоб уміти володіти грою, потрібно осягати природу пальців. Вони дуже

різні за своїми можливостями. Особливо багато уваги вимагає до себе

перший палець, в якому ми повинні виховувати м'якість і рухливість

суглобів.

Це повинно увійти у звичку, коли палець під долонею навіть у житті. На

звичках багато грунтується. Важливо, щоб перший палець не «йшов» з

клавіатури, коли грають інші пальці. Граючий палець відводити з клавіатури

не можна.

Рука - це апарат, дивовижний за своєю природою. Під час виконання вона

може бути і м'якше і міцніше. Коли ми граємо на роялі, ми клавіатуру як би

«беремо» пальцями. Кість при цьому вільна, вона рухається ніби на

шарнірах.

Пальці у нас всі різні. І «вирівнювати» їх ми можемо тільки слухом,

вірним уявленням про звук.

Перший палець - землероб, здатний до важкої роботи. Але поряд з

цим він повинен знати відчуття легкості і рухливості.

Другий палець - це робочий. Він умілий, сильний, здатний до

різноманітної діяльності.

Третій займає вище положення в руці. Він виконує організаційні

функції, уособлюючи собою конструктивні сили!

Четвертий не настільки вільний і самостійний за своєю будовою. Він

відгукується неохоче, але дуже цінний при грі кантилени. Це співак руки, і

по відношенню до інших пальцях він представник мистецтва.

П'ятий - це уособлення дитинства, так би мовити пестунчик руки.

Таким чином, пальці для нас як члени суспільства. Кожен палець вимагає

до себе особливу увагу і обов’язкового щоденного тренування.

Для початківців добре освоювати вправи з середини клавіатури,

поступово охоплюючи всю. Вправи даються для організації руки. Самим

обов'язковим комплексом вправ є гами, арпеджіо, акорди.

Глава 5. А. Алексєєв про методику роботи з учнем

над аплікатурою

Проблема аплікатури - одна з найскладніших у педагогіці. У зв'язку з

швидким розвитком музичної літератури погляди в цій області безперервно

змінювалися. Піддаються критиці і самі непорушні принципи аплікатури.

Виникають і нові припущення щодо раціоналізації існуючих систем

аплікатури.

Доцільність вибору пальців допомагає здійснювати різноманітні художні

завдання, сприяє подоланню багатьох піаністичних труднощів. Нерідко вдало

знайдена аплікатура дозволяє заощадити чимало часу і знайти більш

короткий шлях до досягнення мети.

Необхідно з перших років виховувати в учня свідоме ставлення до

аплікатури. Також важливо боротися з неуважним ставленням до позначених

в нотах пальцях. Але в той же час позначена аплікатура не завжди буває

вдалою, а іноді і не підходить для учня в силу якихось його індивідуальних

особливостей.

Позначаючи пальці, не потрібно виписувати їх всі підряд, а лише ті

позначати, щодо яких може виникнути неясність. Також добре привчати учня

самого підшукувати пальці, найбільш раціональні в тому чи іншому випадку.

А для цього необхідно знайомити його з основними аплікатурниим

принципами.

1) Аппликатура повинна підкорятися завданням художньої виразності.

Це - найважливіший і основний аплікатурний принцип.

2) Прагнути до природної послідовності пальців і привчати до цього з

перших кроків навчання.

3) У секвенційних побудовах і в більшості випадків грати однакові групи

одними і тими ж пальцями. Це сприяє більшій швидкості і міцності

запам'ятовування. І тут не треба бентежитися, що доводиться

використовувати 1-й і 5-й пальці на чорних клавішах.

4) При підборі пальців звертати увагу на те, щоб рука по можливості

перебувала в природно-зібраному стані. Іноді сильне розтягування руки

перешкоджає досягненню необхідної гнучкості, а стислий стан руки сприяє

вилученню більш співучого звуку. Приклад - Шуман «Дід Мороз», середня

частина:

І ще приклад: Мазурка з «Дитячого альбому» П. Чайковського, де

зустрічається в середній частині швидке чергування ре-дієз (шістнадцятої) і

терції до-ми (чверті) у лівій руці значно краще вдається, якщо грати терцію

не звичайної аплікатурою 1 - 3, а 4-1.

5) При виборі аплікатури слід керуватися також природними

особливостями пальців: великий палець - найбільш «важкий» - його доречно

застосовувати для вилучення особливо насичених звуків.

Четвертий - там, де потрібна деяка витонченість звучання і т.д. Цей принцип

аплікатури був розроблений ще піаністами - романтиками. Знайомити з цим

принципом можна вже просунутих учнів, так як використання його вимагає

вже володіння інструментом.

6) Великі труднощі для учнів становлять місця, що потребують

досягнення максимальної зв'язності за допомогою пальцевого legato. У таких

випадках використовується підміна пальців, що надає грі більшої плавності.

Приклад Р. Шуман «Перша втрата» (5такт):

Існують і більш складні прийоми аплікатури для досягнення legato:

перекладання пальців, беззвучна їх підміна на одній клавіші, ковзання

пальців з клавіші на клавішу. Тут важливо звернути увагу на гнучкість

зап'ястя, яке повинно пластично підводити пальці до потрібних клавіш. І

також виховувати потрібне відчуття у кінчиках пальців: жоден палець не

повинен залишати своєї клавіші, поки інший не візьме наступну. Виконання

цього завдання вимагає невпинного слухового контролю. Тут на допомогу

вам прийдуть вправи Є. Ф. Гнесіної з книги «Підготовчі вправи до різних

видів фортепіанної техніки». Наприклад:

Більш складні вправи цього типу є в «Новій формулі» у В.І.Сафонова:

Іноді палець підмінюється безпосередньо перед натисненням подальшої

клавіші. Приклад Глінка варіації «Серед долини ровния». У першому такті

підміну у мелодії 5-го пальця 4 - м доцільно здійснити одночасно зі взяттям

звуку мі в середньому голосі:

7) Один з важливих аплікатурних принципів - Відповідність пальців

правої і лівої рук. Це можна досягти при протилежному русі.

Приклад Черні - Гермер Етюд № 16 першої частини:

Пр.р. 2 3 1 2 3 4 1 2 3 4 5

Лев.р. 2 3 1 2 3 4 1 2 3 4 5

До відповідності аплікатури треба прагнути і в паралельних рухах.

Використання цього принципу дуже доречно в «Маленькому командирі»

Майкапара:

Принцип відповідності аплікатури добре розроблений С. Є. Фейнбергом в

нарисах «Майстра радянської піаністичної школи.

Наведених принципів аплікатури не варто дотримуватися догматично. На

практиці від деяких з них доводиться відмовлятися.

Можуть зустрітися випадки, коли один принцип входить у суперечність з

іншими, або можна іноді користуватися будь-якими

іншими принципами.

Глава 6. М. Голубовська - поради з аплікатури

молодому виконавцю

Ми шукаємо зручну і доцільну аплікатуру. Зручну фізично - для плавного

незаторможенного руху руки - і зручну, тобто доцільну для виявлення

музичних подій.

Ці цілі не завжди збігаються. Плавність руху може зруйнувати

мотивна будова і т.д.

Чому прийнято повторювані ноти брати різними пальцями? Коли це

доцільно?

а) Коли нота повторюються дуже швидко і неможливо зіграти їх одним

пальцем.

б) Коли повторювані ноти мають різне значення, різну активність.

Наприклад, від пасивності слабкого часу до активного сильному.

В інших випадках підміна пальців не тільки не потрібна, але недоцільна.

Наприклад, пульсуючий характер восьмих в першій частині «апасіонати»

здійснюється одним пальцем, вірніше - рукою, кистю або передпліччям!

Особливо безглуздо практикується в педагогічних виданнях підміна

пальців в повільно повторюваних мелодійних нотах. Це не тільки безцільно,

але й шкідливо, оскільки рука краще управляє мелодійною єдністю, ніж

різнобій окремих пальців, який слухняно дотримується збитою з пантелику

дитиною.

Ведучи мелодію вокального характеру, намагайтеся обходитися без

першого пальця. Наші предки не були такі дурні, коли забороняли вживання

першого пальця. Звичайно, нам він необхідний, але часто старі піаністичні

формули дають дорогоцінні плоди. Перший палець ледь помітний грубіше

іншихі, іншого прикріплення до пензля, що змушує при натисканні їм

клавіші включати передпліччя, так як його природний рух не вертикальний, а

горизонтальний. Особливо це проявляється при підкладанні. Перенесення

через 4 та 5 пальці тоньше ніж просте підкладання.

Часте вживання першого пальця в мелодії угрубляє лінію. І, в той же час,

наскільки м'якше і плавніше звучить довга мелодія без підкладання

(«Баркарола» Чайковського). Часте підкладання зменьшує рух. Намагайтеся

подовжувати позицію.

У Шопена користуйтеся ковзанням з чорної на білу. Це треба робити

уміючи, тобто без натиску і торкаючись клавіші подушечкою, а не кінцем

нігтьової фаланги. Це доцільно і зважаючи на особливий характер звучання і

тому, що воно збільшує обсяг позиції, скорочуючи часте підкладання

першого пальця.

Глава 7. Підготовчий етап для початківців в освоєнні

п'ятипальцевої аплікатури

На самому початку навчання грі на інструменті необхідно усвідомити з

учнем основні вимоги до пальчиків під час гри. Це правило всім добре

знайоме, коли ми говоримо учневі, що сусідні нотки будуть грати сусідні

пальчики. А якщо граємо через нотку, то і через пальчик. Це перша цеглинка

в фундаменті виховання аплікатурних дисциплін.

У роботі з початківцями корисно починати знайомство з аплікатурою ще в

донотному періоді на певних вправах. Є така вправа під назвою «Пальчик,

прокидайся». Цей приклад є у Москаленко. На початку ми привчаємо учня

швидко визначати, який пальчик повинен «прокинутися». Він повинен з

закритими очима, не дивлячись на руки, зметикувати на якій руці і яким

пальчиком потрібно поворушити. Потім рекомендується перейти до певної

послідовності у цьому завданні.

Я кажу учневі, що йому потрібно буде одночасно «розбудити» один

пальчик на лівій, а інший на правій руці. І пропоную цю вправу зробити

наступним способом:

Пр.р: 1 2 3 1 2 3 4 5

Лів.р: 5 4 3 2 1 3 2 1

Ви напевно звернули увагу, що це аплікатура до-мажору і всіх гам, що

будуються від білих клавіш, крім фа-мажору. Це добре б завчити до

автоматизму, тому що в подальшій роботі дуже полегшить вивчення гам.

Наступним етапом знайомства з аплікатурою в донотному періоді таж

вправа, що й була, але парними пальчиками: 1-3, 2-4, 3-5 і 5-1. Причому

спочатку кожною рукою, а потім одночасно двома. Дуже корисне заняття для

розвитку координації та вміння швидко думати, активізуючи мислення учня і

виховуючи м'язову пам'ять.

Після того, як учень добре познайомився з послідовністю пальчиків,

можна запропонувати йому такі вправи, коли руки лежать на столі, пальчики

зібрані, стоять на «подушечках»:

1. «Розвідник» - це вправа на підкладання першого пальчика, коли він

легко ковзає під долоньку до п'ятого при зібраної руці, що тримає «звід».

2. «Краб» - це вправа вчить виконувати рух від четвертого пальця до

першого, коли перший лежить нерухомо, а звід руки накриває і розкриває

перший палець. Цю вправу можна виконувати, одночасно промовляючи

наступний вірш:

«Хто ховається в кутку?

Хто забився під кору?

Хто вусами ворушить?

Нічого не говорить?..

Старий краб, неворухливий,

Вилізай швидко до нас »

3. «Слон» - ходьба - переступання з одного пальчика на інший наступної

аплікатурою:

1-2, 1-3, 1-4, 1-5.

І також назад:

5-4, 5-3, 5-2, 5-1.

Це також добре виконувати і двома руками. Тут можна промовляти

наступний вірш:

«Дінь дон, дінь дон,

В зоопарку ходить слон»

4. «Чапля» - гра на столі, високо піднімаючи пальчики 2-3, або 3-4 з

промовлянням в ритмі віршований текст «Наша Таня голосно плаче» або

«Мій веселий дзвінкий м'яч». Тут вам повна свобода творчості. Цю вправу

можна виконувати як окремими, так і одночасно двома руками.

Ускладнювати аплікатуру, додаючи 1-й і 5-й пальчики.

5. «Часики» - гра на столі на підкладання 1-го пальчика: 1-2-1-3, де третій

ставиться перед першим. Інший варіант: 1-2-1-4, де четвертий також грає

перед першим.

У підготовчому етапі дуже багато різних способів знайомства з

аплікатурою в донотному періоді і всіх їх вичерпати в одній роботі

неможливо. Всі наведені вище вправи можна і потрібно потім переносити на

інструмент.

Глава 8. Виховання п'ятипальцевої аплікатури у початківців

з прикладами зі збірки «50 маленьких фортепіанних

п'єс без октав» Г. Беренса

Коли освоєна нотна азбука, і учень добре орієнтується на клавіатурі,

перш, ніж виконувати наступні нотні приклади Г. Беренса, йому корисно

повправлятися наступним чином:

Учневі пояснюється, що кожен пальчик правої руки виконує певну ноту.

Перший буде грати До, другий Ре, третій Мі і т.д., п'ятий відповідно Соль.

Учневі пропонується закрити очі і на дотик натискати по команді вчителя

потрібну ноту потрібним пальцем. Досить називати тільки ноту, а він

повинен збагнути яким пальчиком потрібно цей звук зіграти. Адже правило

було обумовлено з самого початку.

Потім виконується теж саме, тільки навпаки. Учневі кажуть, яким пальцем

грати, а він повинен збагнути яку клавішу йому потрібно натиснути.

Наприклад: граємо 2-м, це означає ноту Ре і т.д. Далі теж саме, тільки лівою

рукою. Тут вже інша апплікатура: До будемо грати 5-м, Ре 4-м, Мі 3-м

пальчиком і т.д.

Потім завдання ускладнюємо. Виконуємо двома руками по команді

вчителя. Він називає тільки пальчик, а учень повинен збагнути сам, які це

будуть звуки в обох руках.

Наприклад: 5-й палець в обох руках, це звуки До (ліва рука) і Соль (права

рука). Після таких вправ без гри по нотах можна переходити до п'єс № 1 і

№ 2:

Як ви помітили, ці п'єси після такого тренування учень зіграє легко.

У № 4 в шостому такті з'являється мелодійний хід 4-3-2 п. в обох руках. Не

набагато, але ускладнює завдання виконання потрібно аплікатурою:

У № 5 і № 6 з'являються інтервали. Причому апплікатура при цьому не

повинна змінюватися. Кожен пальчик грає свою ноту:

З № 7 і № 8 легко впоратися, якщо зрозуміти будову мелодії в лівій руці.

Це ті ж інтервали, тільки в розкладеному вигляді. Це гарний приклад для

знайомства з вивчення 2-х голосів:

У № 9 складність полягає у зміні розміру з чотирьохдольного на

тридольний, і в додаванні розкладених тризвуків в лівій руці:

У № 10 партія лівої руки вимагає більше уваги, ніж партія правої.

Причому з дев'ятого такту в лівій руці чверті змінюються на восьмі. Чи не

правда, гарний зразок для підготовки гри Сонатини:

У № 11 прискорюється темп за рахунок зміни великих тривалостей на

дрібні, при цьому будова мелодійної лінії у другому реченні залишається

незмінною. Прекрасний приклад для тренування метроритма:

Зверніть увагу, в № 12 з'являються штрихи і нові ритмічні фігурації.

Вимагайте від учня домогтися цього:

Коли перші кроки з освоєння принципу пятипальцевої аплікатури освоєні,

непогано як додавання ставити перед учнем технічні та художні завдання.

Подивимося наступні приклади.

Ось № 13. Досить складний. Тут новий розмір, нові штрихи в лівій руці,

починаючи з 9-го такту, паузи і динамічні нюанси. Колишньою і незмінною

залишається тільки аплікатура:

У № 14 з'являються в лівій руці подвійні ноти, і виконання репризи.

Тут контрастна динаміка, одночасне використання різних штрихів в обох

руках:

Приклад № 15 складний не тільки в ритмічному плані, але і в штриховому.

І тут так само, як і в № 13 зустрічаються розкладені аккорди в лівій руці.

Натреновані пальці, вже знають своє місце, допоможуть справитися з цим

етюдом:

№ 16 - тренування для оволодіння навичок гри вертикалей. Тут явно

виражена мелодія і акомпанемент, що добре виховує вміння грати

гомофонно-гармонічну музику:

Кожен раз, коли ми приступаємо до вивчення нового етюду, корисно

ознайомитися з текстом очима. Дуже полегшує виконання, коли учень бачить

у тексті повторюються елементи мелодійної фактури. Приклад № 17:

№ 18 - приклад для роботи над довгими фразами. У другій частині видно

імітацію. Надалі цей навик стане в нагоді при вивченні поліфонії:

№ 19 Приміром легко придумати назву. Цей етюд написаний у жанрі

вальсу. Тут без сумнівів можна і потрібно ставити художні завдання:

Затактова побудова мотивів, паузи, поєднання різних штрихів у обох

руках, контрастні динамічні нюанси - все це можна зустріти в Етюді № 20.

Його виконання вимагає від учня певної майстерності. А незмінна

апплікатура допоможе впоратися з цими труднощами:

№ 21 складається в основному з акордової фактури. Фанфарне звучання

надає особливого метроритм і будова мелодії по звуках тонічного тризвуку.

Досить важкий Етюд. Він розвиває вміння

виконувати і слухати вертикалі:

А ось приклад з використанням хроматизмів. Гра акордів і інші труднощі

виконання нам вже зустрічалися, гарний приклад для того, щоб закріпити

раніше вивчений матеріал:

№ 23 по своєму викладу нотного матеріалу нагадує твір великої форми.

Але це не все. Це перший етюд, де ми бачимо підкладання першого пальчика

в правій руці (11-і 15-й такти), зміна аплікатурних принципів відбувається у

зв'язку з розширенням діапазону в партії лівої руки. Тут необхідно стежити

за мелодією нижнього, прихованого голосу в лівій руці, звертаючи увагу на

нову аплікатуру:

У наступному прикладі використання підкладання першого пальчика

змінює старий принцип аплікатури попередніх етюдів (крім № 23). Але якщо

сказати учневі, що 2-й палець у правій руці крім Ре буде грати ще й ноту Сі,

то учень розколе етюд, як горішок:

У № 25 застосовується нова апплікатура. Тут зустрічається місце з

беззвучною підміною пальців (4 такт), підкладання першого, виконання

мелізмів, гра октави в лівій руці, розкладені акорди. Досить складна п'єса:

У № 26 зустрічаються однакові побудови, які зручно виконувати

п'ятипальцевою аплікатурою. Тут все підпорядковано будовою мелодії.

Принцип аплікатури простий: сусідні ноти грають сусідні пальчики, через

ноту - через пальчик. У 3-м і 4-м пропозиції додається 2-й палець на ноту Сі.

Зрозумівши це, учневі не складе великих труднощів, щоб впоратися з п'єсою:

№ 27 гарний приклад для розвитку координації рук, вивчення аплікатури в

акордах з вищесказаного принципом сусідства пальчиків на клавіатурі,

виховання почуття сильної долі в лівій руці:

В останньому запропонованому прикладі видно, як використовується

апплікатура при грі секвенцій:

Як ви помітили, що в наведених прикладах зі збірки Г. Беренса «50

маленьких фортепіанних п'єс без октав» ставляться не тільки питання

аплікатури, але технічні та художні завдання. І якщо ваш учень програє всю

збірку, то він освоїть гарні навички виконавської гри.

Починаючи з № 29, перед ним ставляться досить складні виконавчі завдання,

де отримані знання з питання принципів аплікатури дуже полегшать

вивчення не тільки нотного тексту, але досягнення технічних і художніх

завдань. Це підтверджує педагогічна практика.

ВИСНОВОК

Не всякий педагог є виразником кращих традицій свого часу. Але коли це

трапляється, то щоденна практична робота стає мистецтвом. Цінним стає і

форма передачі всіх знань. І за всім цим стоїть особистість педагога - шукача,

педагога - мислителя. Тому досвід таких викладачів, про які говорилося в

роботі, не залишається в тіні, він стає громадським надбанням.

У процесі знайомства з методикою цих добре відомих педагогів - піаністів

з'являється прагнення не тільки осягнути багато чого для себе, а й сприяти

поширенню цих цінних знань і досягнень. Хотілося б сподівається, що в

процесі вивчення даної роботи читач відчув процес живого спілкування його

з великими майстрами своєї справи. Зможе простежити шляхи становлення

педагогічних методів у галузі аплікатури. Проникне у глибину виникаючих

проблем з даного питання. Відчує себе співучасником роздумів, пошуків,

автора.

Дана робота - це не вичерпний матеріал з питань роботи над аплікатурою,

а тільки її частина. Тут були описані лише її основні методи, способи, поради

та рекомендації. Автор намагався більш ясно піднести читачеві думки і

висловлювання різних майстрів з даного питання, внести також і свій

скромний внесок, заснований на власному досвіді.

У будь-якій гарній справі немає меж досконалості. І в питанні вивчення

нових методів апплікатури теж. Це лише одна маленька сторона того

багатогранника, який називається педагогікою музичного виховання. Тому

досвід найбільших викладачів заслуговує до себе не тільки особливої уваги,

але і ретельного вивчення.