АнонсиНеобхідний мінімум

знань про себе

Бог не мовчить

стор.

3

Усім робімо добро

Мислення та тривалість життя

Екзамен життя

На що я можу надіятися?

Необхідні зміни!

«Я знаю тільки те, що нічого не знаю». Так zговорив великий мислитель Стародавньої Гре-ції Сократ. І пояснював цю думку так: люди зазвичай вважають, ніби вони щось знають, а виявляється, що вони не знають нічого. Таким чином виходить, що, знаючи про своє незнан­ня, я знаю більше, ніж всі інші. Зміст виразу такий: чим глибші та ширші знання людини і чим ґрунтовнішою є її освіта, тим чіткіше вона усвідомлює, наскільки малими та умовними є усі її пізнання.

Існує дві класифікації знань. Перша поділяє знання на практичні і теоретичні. Друга підрозділяє знан­ня на інтелектуальні, моральні, фізичні і духовні. Напевно ви погодитеся з тим, що наше суспільство переважно віддає перевагу інтелектуальним знанням. Проте розумові, інтелектуальні знання самі по собі, якими би гарними вони не були, не є досконалими. Вони, як свідчить про це Біблія, породжують гор­дість: «Знання підносять людей в їхній гордині. А любов допомагає їм стати дужчими. Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід» (1 Коринф 8).

Мусимо визнати, що наші знання є дуже обмеже­ними і про це дізнаємося саме від науковців. Вони твердять, що «За кожними дверима наукового від­криття є ще десять інших дверей на іншому боці. Наші ракетні досліди обмежені тільки нашою соняч­ною системою, однією з найменших серед мільйонів галактик».

Нам відомо багато вчених зі світовим ім'ям, які сміливо заявляють, що Всесвіт є настільки складним і високоорганізованим, що його пояснення немислимо

без віри в Бога­Творця. Величезна кількість явищ у Всесвіті є недосяжними для нашого розуміння. На­приклад, вчені досі не знають, що таке енергія, що таке електрон, що таке тяжіння. Сутність цих явищ не розкрита... але ми віримо у все це, ґрунтуючись на відкритих нами доказах, хоча і не розуміємо ці та багато інших явищ повністю.

Багато питань залишаються без відповіді – і, вірогідно через те, що вони вище наших понять. Наприклад, звідки взявся Бог? Зазвичай ми знаємо що Бог Відвічний, тобто Він існував завжди, але це «завжди» перевищує наше розуміння.

Звичайно, ми тепер знаємо більше, ніж знали колись, але це невідоме і невідкрите продовжує роз­множуватися швидше за наші знання. Кожне нове відкриття замість відповіді на питання породжує багато інших питань, на які наука не має відповіді. Ця нездатність науки дати повні відповіді на запитання людини замість відходу від віри викликала інтерес до духовного.

Кожне наукове відкриття тієї чи іншої таємниці породжує ще більшу таємницю. Усі докази, які може зібрати наука, свідчать про те, що творення всесвіту відбулося в певний час. За останні роки бурхливого наукового прогресу ми помічаємо, що нові відкрит­тя з’являються швидше, ніж може охопити їх наша думка.

Чому таке відбувається? Чи не є це свідченням того, що ми віддаємо перевагу інтелектуальним знанням, а водночас моральні та духовні наші пізнання зали­шаються ущербними. Чи не здається вам, шановні читачі, що без цих останніх неможливо дати ствердну відповідь на запитання Імануїла Канта: «Що я пови­нен робити? І на що я можу надіятися?»

стор.

6

стор.

8

стор.

7

2014№ 12

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)

стор.

2

стор.

5

«Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу надіятися?» (Імануїл Кант)

«Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу надіятися?» (Імануїл Кант)

стор.

4

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Три шляхи ведуть до знання: шлях роздумів ­ це шлях найблагородніший, шлях наслідування ­ це найлегший і шлях досвіду ­ це найбільш гіркий. Конфуцій.

Необхідний мінімум знань про себе

Необхідний мінімум знань про себе

Чим більше ви вивчаєте Бі- zблію, тим ясніше бачите, як багато вона може сказати вам про ваше життя. В ній безліч добрих порад і вказівок як зробити ваше життя вагомішим та кращим. Абсолют-но очевидно, що її Автор глибоко стурбований вашим добробутом і турбується про те, щоб ви були щасливими, задоволеними, весе-лими, стали джерелом духовної сили для вашої сім’ї та оточую-чих.

Ми думаємо, що можемо жити без віри в Бога. Без Нього – переживаємо самотність. В глибині душі ми хоче­мо знати, звідки ми взялися, чому ми на цій землі і куди йдемо. Не збагнув­ши змісту життя – піддаємося стресу. Ми жадаємо відповіді.

Зауважмо, що тема духовності внутрішнього світу людини для багатьох сьогодні стала надзви­чайно важливою. Багато людей з нервовими розладами відвідують кабінети психіатрів і витрачають немалі кошти на придбання різ­них заспокійливих засобів.

Біблія пропонує нам кращі та більш доступні ліки.

Багато хто сьогодні викурює одну сигарету за іншою, щоб заспокоїти нерви, а потім п’ють збудливі напої, щоб підбадьорю­вати себе перед роботою. Але мир та душевний спокій, як і попере­дньо, залишаються для них не­досяжними. Таке життя – погана альтернатива ясному, стійкому способу життя, про який говорить ця чудова книга.

Так, в Біблії мовиться: «для не­честивого миру немає», але також чітко і ясно Біблія говорить, що віруючі в Бога будуть збережені у цілковитому спокої.

Цьому є своя причина, і про неї продовжує далі пророк Ісая 26: 3­4: «Твердий духом зберігає глибокий мир, бо на Тебе уповає. На Господа покладайтесь повіки бо Він ­ скеля вічна».

Тільки Бог є джерелом стійкого миру. Повне довір’я Йому допо­може нам знайти стабільність та врівноваженість життя. Він за­вжди є незмінним, не підвладним дії будь­яких руйнівних сил. Час не впливає ні на Його особу, ні на Його характер. Він перебуває від віку й до віку. Навіки дана Йому усяка влада на небі й на землі.

Як чудово довіритися такому Богу. Мати друга, який ніколи не змінить, чия любов ніколи не перестає. Сама думка про це на­повнює душу цілющим спокоєм.

Ніколи не буде такого часу, коли Божа любов до Своїх дітей ослабіє. Не буває години коли Він перестане вислуховувати їхні прохання та задовольняти їхні потреби. Він завжди залишиться для них міцною бронею, надій­

ним притулком. В будь­якій над­звичайній ситуації вони можуть скористатися Його мудрістю, Його силою.

Через повне довір’я до Ньо­го ви можете знайти душевний спокій. У нас є такий Друг, який постійно думає про нас, постійно про нас піклується. Тому, немає жодних причин для турботи.

В Біблії мовиться, що Бог – це Бог миру. Ніщо не може вивести Його з себе. Ніякі земні урагани та шторми не в силах порушити святий спокій Його присутності. Він завжди спокійний. В доско­налому передбаченні Він бачить кінець від початку. В здійсненні Своїх планів та намірів у Нього немає ні поспіху ні зволікання.

Завдяки Святому Писанню ми в змозі знайти не тільки мир у душі, але й можливість стати но­вою людиною, отримати дивну підтримку, почати жити новим переможним життям.

Знаючи, які переваги дають нам знання біблійних істин, у порівнянні з іншою літературою, справедливим буде твердження: «Якщо ти ні разу не прочитав Біблію – ти надаремно навчився читати!»

Біблія відкриває найголовніше знання

Ми живемо в дивовижно- zму світі, у часи, коли наукові відкриття вже стали майже щоденним явищем. Люди гордяться своїми винаходами, отримують Нобелівські пре-мії. Проте найвеличнішим з усіх створінь є сама людина, чудовий механізм, точний і ефективний.

Древній псалмоспівець Давид писав: «Славлю Тебе, Боже, тому що я дивно утворений». Але ми сьогодні маємо більше підстав для прославлення Бога­Творця, бо знаємо про свій ор­ганізм набагато більше, ніж це знали в давнину.

Людське тіло має динамічну структуру кісток і хрящів, звану скелетом. Скелет людини гнуч­кий, кістки, що входять до його складу, з'єднані суглобами, які були створені спеціально для руху. Щоб знизити тертя, місце контакту тертьових частин по­винно змащуватися. Машини, створені людиною, потребують змазки, що надходить із зо­внішніх джерел. Але суглоби людського тіла змащуються же­леподібною речовиною, що ви­робляється самим організмом.

Наше тіло являє собою хі­мічний завод, більш складний, ніж будь­який, створений коли­небудь людиною. Цей завод перетворює їжу, яку ми їмо, в живу тканину. Завдяки такому процесу ростуть м'язи, шкіра,

кістки і зуби. Господь так мудро влаштував наш організм, що він навіть здатен відновлювати тіло, коли деякі його частини пошко­джуються в результаті нещасно­го випадку або хвороби.

Людське тіло має автоматич­ний термостат, який піклується як про нашу систему обігріву, так і про систему охолодження, підтримуючи температуру тіла на рівні 36,6 º С.

Мозок є центром складної інформаційної системи, яка є ефективнішою за найкращий комп'ютер, коли­небудь ство­рений людиною. Наш мозок здійснює аналіз і обчислення і посилає по всьому тілу мільярди бітів інформації, яка контролює

кожну дію, аж до змигування ока.

У більшості комп'ютерних систем інформація переноситься за допомогою різних провідни­ків. У тілі людини такими про­відниками є нерви, які несуть інформацію від центральної нервової системи до різних його частин і назад.

У мозку однієї людини міс­титься більше «проводки» і електричних схем, ніж у всіх комп'ютерних системах світу. Так, наш мозок – це дивна річ!

Серце людини фактично є м'язовим насосом, який прога­няє кров через тисячі кілометрів кровоносних судин. Кров несе кисень і поживні речовини в

кожну частину тіла. Серце пере­качує в середньому шість літрів крові щохвилини, і за один день через нього проходить крові, ємністю більше ніж сорок 200­літрових бочок.

Так, людське тіло – це чудовий механізм. Той факт, що будь­який із цих пристроїв існує, вже повністю доводить те, що вони є плодом роботи розумного і досвідченого Творця, самого Бога.

Основні хімічні речовини, з яких складається наше тіло, ті ж самі, що виявлені в «поросі зем­ному». Однак ці атоми і молеку­ли самі не здатні розташуватися у вигляді клітинних тканин, ор­ганів і систем. Не могло статися це і внаслідок випадкових змін, навіть якщо б цей процес тривав мільйони років. Це однозначно могло статися тільки завдяки Величному Розуму.

Книга Буття вчить, що Бог створив людину із «пороху зем­ного», тобто, із усіх тих елемен­тів, що знаходяться в землі, а по­тім вдихнув у ніздрі їй дихання життя. «І стала людина живою душею» (Буття 2:7).

Людина – це набагато біль­ше, ніж хімічні речовини, які утворюють наше тіло. Ми є осо­бливим шедевром Бога, вінцем Його творіння. Він створив нас за Своєю подобою, здатними любити.

Ось чому Він жертвував со­бою заради нас! Слава Йому!

Що я повинен робити?

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Коли твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, Щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Біблія, Євангеліє від Матвія.

Бог не мовчитьБог не мовчитьУ стародавній Греції зароди- z

лася цікава форма релігії, відома як таємна релігія, центром якої є таємні обряди й езотеричні пи-сання. Тільки особливо посвячені отримували доступ до самої суті поклоніння. Запроваджувалися найсуворіші заходи, які не дозво-ляють привілейованим менши-нам якимось чином повідомляти іншим людям про приховані док-трини. Можливо, головною моти-вацією прихильників цієї релігії було прагнення стати частиною привілейованого внутрішнього кола.

Дотепер чимало людей належать до таємних орденів, лож і братств, заснованих на такій же містиці. Проте в релігії Ісуса Христа не­має нічого подібного! На відміну від припустимих божеств таємних релігій, наш Бог ревно прагне до­нести найточнішу інформацію до свідомості Свого народу. Він не скупиться, передаючи дорогоцінну істину людині. Саме незнання іс­тини, відсутність чіткого уявлення про характер Бога і Його Царство призводять людей до багатьох про­блем.

Замість того, щоб спілкуватися з нами від випадку до випадку, Бог часто відкривався через по­свячених людей, готових передати Його вістку. Біблія називає їх «про­роками», йдеться про людей, які говорять від імені Бога. Після того

Протягом усієї історії спасіння кожний поворотний момент у від­носинах Бога з Його народом був від­значений служінням того чи іншого пророка. Ной попередив сучасників про грядущий великий потоп, а потім і пережив його. Мойсей був вождем під час Виходу. Ісая втішав і направляв народ перед великим вавилонським полоном. Іван Хрес­титель підготував шлях для Першого приходу Христа. Усе це свідчить про те, що Бог не бажав залишити Свій народ у темряві в такі складні часи.

Ми повинні бути вдячними за те, що, згідно з твердженням апостола Павла в Посланні до Ефесян 4:11­13, пророчий дар усе ще живий; він відкриває величні істини про Божий характер. Бог не припинив подальші відносини зі Своїм народом за часів Івана Богослова, але дав людям остан­ніх днів надійний канал об’явлення істини. Дар пророцтва реалізував себе в Церкві нашого часу через служіння вісниці Еллен Уайт. Скільки завгодно можна дискутувати з приводу її про­рочого дару, але це не дасть жодних об’єктивних висновків, до тих пір, поки ви особисто не познайомитеся з тими вістями, котрі викладені нею у таких книгах, як наприклад: Христос Спаситель світу, Патріархи і пророки, Царі і пророки, Велика боротьба, Дорога до Христа та ін. У ці темні часи історії спробуйте довідатися про інформацію, надану в її численних працях, а вже тоді – висновки зали­шаються за вами!

Якщо ми є справжніми хрис- zтиянами, то мусимо також бути й учнями Христа. Наш Учитель запрошує нас: «…навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм». А вже після на-уки: «…ідіть, і навчіть усі на-роди, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам за-повів».

Такий учень, не тільки навча­ється у свого вчителя і застосовує ці знання на практиці, але крім того, він намагається передати ці знання й іншим. Це саме те, що від нас чекає Ісус – щоб ми йшли і навчали інших людей тому, чого ми навчилися і чому продовжуємо навчатися в Нього.

Однак тут потрібно врахувати, що Ісус не хоче, щоб ми уподі­бнювалися фарисеям, які оскільки самі не підкорялися науці Христо­вій, тому й своїх учнів могли на­вчити хіба що своїм наукам. Ісус їм казав: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, і тих хто хоче увійти не допускаєте» (Матвія 23:13).

Слідувати за вчителем і покло­

нятися – різні речі. Справжній учитель вимагає засвоєння знань та їх застосування на ділі. Навіть якщо учень зовні веде себе дуже чемно, а при цьому ігнорує тим, чому навчає вчитель, така пове­дінка є образливою для вчителя. Спаситель таким каже: «Що ви зовете Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?». Як бачимо, поклоніння без послуху нічого не варте.

Христос запрошує нас навчи­тися від Нього скромності, ла­гідності та смирення. Ой, як цієї науки багатьом із нас не вистачає! Гордість любить вчити інших, а сама вчитися не любить. «Дослідіть­но Писання, – казав Ісус, – ви думаєте через них мати життя вічне, а вони ж то свідчать про Мене». Отже, Небо в особі Ісуса Христа пропонує нам ідеал, взірець. Повну довіру Йому до­поможе нам знайти стабільність та врівноваженість життя. Він за­вжди є незмінним, непідвладним дії будь­яких руйнівних сил. Час не впливає ні на Його особу, ні на Його характер. Він перебуває від віку й до віку. Навіки дана Йому усяка влада на небі й на землі.

Чим глибше ви будете до­сліджувати Святе Писання, тим

більше почнете розуміти таємниці життя і смерті. Ви збагнете причи­ну добра і зла. Ви побачите обриси глобального плану, що зв’язує минуле з теперішнім і майбутнім. Ви зрозумієте зміст історії і про­никнете в ті події, які ще стоять за завісою майбутнього.

Але передусім ви відкриєте для себе, яким чином земля пов’язана з небесами, що це за зв’язки, котрі неможливо розірвати. Це можна зрозуміти тільки завдяки істинам Слова Божого. Досліджуючи

життя Спасителя, ми водночас і навчаємося в Нього.

Вчитися таким чином у Самого Творця Всесвіту, що може на світі бути більш почесним? Чи може після цієї науки бути ще якась вища освіта? Адже можна знати безліч непотрібних речей і при цьому не знати змісту життя.

Наш Великий Учитель Ісус го­ворив: «Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, посланця Твого».

Першочергове знання № 1

«Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Біблія, Книга пророка Амоса 3:7)

як їхні повноваження доведені і спільнота віруючих дізнається, що вони є надійними каналами істини,

Бог може працювати через них ще ефективніше, щоб зробити відо­мими Свої плани.

Що я повинен робити?

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Той, хто хоче всього, не хоче нічого. Гілберт Честертон

Мислення та тривалість життя

Мислення та тривалість життя

Що я повинен робити?

Ми докладаємо величезних zзусиль, намагаючись уникнути стресів, знизити рівень холесте-рину в крові, підвищити потуж-ність легень, уникнути наслідків переїдання тощо. Але я впевнена, що спосіб нашого мислення впли-ває на здоров’я набагато більше, ніж будь­який з цих факторів.

Ви можете скептично постави­тися до такої заяви. Як може щось настільки невідчутне, як думка, впливати на таку матерію, як тіло? Однак психосоматична медицина стверджує, що спосіб вашого мис­лення може істотно впливати на здоров’я двома цілком доведеними способами. По­перше, мислення впливає на кількість пережитих стресів, і по­друге, воно визначає поведінку, що впливає на стан здоров’я.

Цілком очевидно, що, якщо ви краще харчуєтеся, більше тренуєте­ся, достатньо часу спите, уникаєте паління та інших наркотиків, ви значно збільшуєте свої шанси на краще здоров’я. Але оскільки наші думки передують нашим діям, то саме підвищення конструктивності мислення може поліпшити наше здоров’я.

Та як же думки впливають на наше тіло?

Чому серце б’ється швидше, коли доводиться виступати на людях? Чому ми червоніємо, коли відчуваємо ніяковість? Чому наші м’язи напружуються, коли нас просять зробити щось, що нам не подобається? Емоції включають психологічну реакцію як підготовку до певних дій. Наприклад, коли ви налякані, ваше тіло мобілізується для втечі або коли ви щасливі, воно готується до підвищеної активнос­ті. В моменти сильного збудження в нашому організмі відбуваються певні зміни: напруження м’язів, прискорене серцебиття, зменшен­ня слиновиділення, викид цукру та адреналіну в кров, збільшення згортання крові, відтік крові від шкірних покривів, особливо на руках і ногах. Всі ці реакції – це підготовка до дій у критичних ситуаціях. Прискорене дихання і серцебиття дають нам можливість діяти більш енергійно. Напруження м’язів мобілізує їх для інтенсивного навантаження. Викид цукру в кров дає негайний приплив енергії, а надходження адреналіну підвищує активність інших важливих систем. Підвищення згортання крові та її відтік від поверхні тіла зменшують втрату крові в разі поранення.

І всі ці фізіологічні процеси можуть бути викликані нашими тривожними думками. Думайте інакше, і реакції заспокояться. Думки можуть викликати не тільки страх, але й гнів разом з властивими йому фізіологічними реакціями. Зверніть увагу, що, коли люди сердяться, їхнє тіло напружується, рухи стають різкими, голос гучним, обличчя червоніє та іноді руки і

зуби стискаються. Чим викликана така стимуляція всього тіла? Це всього лише думки, викликані інтерпретацією чиїхось слів (які самі по собі є всього лише виразом думок). Якщо ви звикли реагувати гнівом чи незадоволенням на чиїсь слова, будьте певні, що піддаєте свій організм неабиякого навантаження та завдаєте йому набагато більшої шкоди, ніж ваш супротивник. Якщо думки та інтерпретації викликають смуток або депресію, м’язи втрача­ють тонус, рухи сповільнюються, мова часом стає така тиха і позбав­лена всілякої інтонації, що її важко зрозуміти. Ці фізіологічні реакції підготовлюють тіло до пасивності і бездіяльності – станам, викликаним думками про безпорадність, безна­дію та слабкість.

Вплив свідомості на стан здоров’я та захворюваність.

Між думками та емоціями і між емоціями та фізіологічними реакці­ями існує тісний зв’язок. У зв’язку з цим було б дивно, якби думки ніяк не впливали на наше здоров’я. Приклад – це вплив настрою і емоційних станів на рівень цукру в крові у людей, що страждають на цукровий діабет. Регулювання рівня цукру в крові залежить не тільки від збалансованої дієти, вправ та ін’єкцій інсуліну. Роздратування, стрес, конфлікти з оточуючими можуть викликати раптові зміни рівня цукру, що може призвести до діабетичної коми, інсулінового шоку і хронічних ускладнень, як от: порушення роботи серця, хворобу нирок або втрата зору.

Численні дослідження підтвер­джують, що спосіб мислення може впливати на фізичний стан людини.

Цілком доведено, що люди, схильні до песимізму, мають низьку само­оцінку, вважають, що ними керують події, сприймають важкі ситуації зі страхом, не мають в своєму жит­тєвому багажі значних досягнень, частіше страждають від головних болів, хвороб шлунка та хребта, ніж інші. Крім того, люди, які думають деструктивно, є постійними клієн­тами лікувальних установ.

Яким чином конструктивне мис­лення покращує здоров’я?

Дослідження дають більш де­тальне уявлення про те, яким чином мислення впливає на здоров’я. Як правило, власники конструктивного мислення повідомляють про меншу кількість звичайних хворобливих симптомів, ніж представники де­структивного типу. Вони рідше страждають від респіраторних інфекцій, шкірних хвороб, діареї, болю в шлунку, головних болів, закрепів і болів у спині. В одному з проведених досліджень було ви­явлено, що ті студенти, які вирізня­лися хорошим конструктивним мис­ленням, набагато рідше зверталися за допомогою в студентську полі­клініку. До того ж вони були більш задоволені своїм здоров’ям, рідше потрапляли у небезпечні ситуації, пропускали заняття по хворобі та мали менше проблем, пов’язаних з переїданням і прийомом наркотиків і алкоголю, – свідчення того, що вони вели здоровий спосіб життя. Ті, хто погано справляється зі свої­ми емоціями, повідомляють про на­багато більшу кількість симптомів, ніж люди емоційно врівноважені.

Крім того, мислення впливає та­кож і на стиль життя та ставлення до власного здоров’я. Добре органі­

зовані люди менше страждають від хворобливих симптомів, хоча й тро­хи поступаються емоційно врівно­важеним. Вони краще конт ролюють таку деструктивну поведінку, як переїдання. Дезорганізовані люди часто не можуть впоратися зі звич­кою до обжерливості через погану самодисципліну.

Найдраматичніші докази впли­ву конструктивності мислення на здоров’я пов’язані з «хворобами­вбивцями» – серцевими та онколо­гічними захворюваннями. Тут ми знову помічаємо, як певні форми деструктивного мислення, викли­каючи відповідні емоційні стани, сприяють виникненню певних хво­роб. Сильний і тривалий гнів може підвищити ризик захворювання серцево­судинної системи. Безпо­радність і депресія, з іншого боку, можуть послабити імунну систему, зробивши людину більш вразливою до інфекційних захворювань і навіть раку. Постійно накопичуються все нові докази того, що конструктивне мислення не тільки може допомогти запобігти ризикові захворювання в обох випадках, але і є ефективним допоміжним засобом при його лі­куванні.

Отже, навчіться позитивно мис­лити за будь­яких обставин, і таким чином ви зможете не тільки уник­нути хвороб, але й зміцнити своє здоров’я та мати радість від життя. І тоді ви на власному досвіді пере­конаєтеся у правдивості слів, запи­саних у Біблії: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Приповісті 17:22).

Світлана Водько, спеціаліст

у галузі здоров’я

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Мені потрібно було ціле життя, щоб зрозуміти, що зовсім не треба знати все на світі. Рене Коті.

Екзамен життяЕкзамен життяЩо я повинен робити?

Якщо ви маєте якусь тех- zніку (машину, мотоцикл чи моторолер), вам доводилося складати екзамен в автошколі, на якому серед безлічі запропо-нованих відповідей необхідно було вибрати лише одну, але вірну відповідь. Подібні іспи-ти кожному з нас доводиться складати в житті.

Сучасній людині, котра нама­гається з'ясувати: «Хто я? Чому я прийшов у цей світ? Куди я йду?» – відповісти на ці питан­ня далеко непросто. Величезна кількість інформативних джерел заплутують наше розуміння сто­совно цих питань.

Подібна ж ситуація виникає і при виборі віросповідання. Як розібратися в такій величезній кількості різних церков, конфе­сій, деномінацій? Адже у світі існує близько 2000 різноманіт­них релігійних напрямків. А з них – лише одне вчення може бути вірним, решта їх містять помилки.

Ми не можемо залишатися в безпеці, якщо будемо покла­датися тільки на свої відчуття. Бог каже: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її – шлях до смерті». Притч.16: 25. Ми повинні бути впевнені, що розуміємо Біблію вірно і не по­миляємося.

Чи дає Бог можливість роз­пізнавати, що є істина? Чи є спосіб визначити, яка Церква є істинною? Звідки дізнатися, що робити і в що вірити?

Бог не залишає нас у незнанні. Він дав нам пророцтво, яке від­повідає на всі питання. Апостол Павло у листі до Тимофія так висловився про Церкву: «…щоб знав ти, як треба поводитися в

На протяжении всей истории земли пытливый ум человека zбыл озабочен поисками ответов на три философских вопроса: «откуда мы?», «для чего мы живём?» и «куда мы идём?» В седь-мом дне недели, субботе Господней, мы находим ответы на эти вопросы.

Откуда мы? Cубботний день постоянно напоминает нам о том, что «вначале

Бог сотворил небо и землю». Соблюдение этого дня свидетельствует о нашей вере во всемогущего Творца.

Почему и для чего мы живем? Каким образом можем достичь самого высокого уровня в своей жиз­

ни? Седьмой день всегда напоминает о том, что величайшая жизненная цель – в нашем освящении, оправдании и восстановлении в нас образа и подобия Божьего через веру в Иисуса Христа, Который обладает творческой силой «творить все новое». Суббота учит нас истине, что мы освящены, оправданы и будем прославлены через веру.

Что будет с нами после смерти? Рим. 8:23: «И не только она (тварь), но и мы сами, имея начаток

Духа, и мы в себе стенаем, ожидая усыновления, искупления тела нашего».

Седьмой день всегда указывал на Христа как на грядущего Царя, Который введёт Свой народ в Свой покой, даруя вечное восстанов­ление, ибо Он силен воскресить нас. Такое восстановление в Библии названо «искуплением тела», то есть воскресением. Итак, освящение, оправдание и прославление возможны только через веру в Иисуса Христа.

«Откуда?», «для чего?», «куда?» Люди протягом часу буття,

шукають дорогу у вічне життя.Наука дає нам свої відкриття – різні доктрини про форму буття,ще й безліч релігій,

окультних учень,як все увібрати –

заробиш мігрень.Принципи, правила, безліч ідейведуть до безодні силу –

силенну людей.Думають всі, що вперед

вони йдуть,та через темряву простує

цей путь.То й не дивно: Господня

наука одна,а пояснень – статистика

дуже сумна.Одні научають, що в пекло

прийдуть,ділами Закону якщо не живуть.А інші вважають: Христос

відмінив,Закона понищив, і до хреста

прибив.Ще інші повчають, що річ

не у тім,чи треба Закон, щоб жити у нім,

– лиш правильно Боже Імення призвеш,

тоді тільки так в Боже Царство ввійдеш.

Багато розходжень, багато повчань

про Духа Святого є безліч змагань;

Субота – святий день чи всі дні святі?

І кожен стоїть на своїй правоті.І як зрозуміти, де правду знайти,яким же шляхом до Бога прийти?Ти думку людську за взірець

не бери,у Божому Слові шлях той знайди.Бо ж Господній Закон –

то є захист для нас, А без нього – свавілля

у цей лихий час.Одержавши правди усе пізнання,спасає нас віра, а не лиш знання.Бо Істина в Богові, Дусі і Сині,у Слові Святому, у Божім Законі.Лиш Ісус є той шлях,

що у вічність веде,а без віри в Христа, ним ніхто

не пройде.Валентина ГаВран

Шлях до Істини

Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди» (1 Послання до Ти мофія 3:15).

Звертаючись до свого наро­ду, Бог не випадково у Книзі Об'явлення двічі уточнює, що

дасть Свої благословення тим, що «зберігають заповіді Божі». У наш час духовного замішання від багатьох релігійних лідерів, можна почути твердження, ніби­то заповіді втратили свій сенс відразу після смерті Христа.

Бог передбачив, якого спо­творення та різноманітного ви­кривлення зазнає Його вчення в останній час, перед Його Другим Пришестям. І тому Він називає Своїм народом тих людей, які свято шанують усі десять незмі­нених заповідей, у тому числі й четверту заповідь про суботній день, а не вибірково, на свій власний розсуд.

Христос вказує на Церкву, яка розуміє і вірить, що спасіння да­ється нам як дар, а дотримання Божих Заповідей є не зароблян­ням Царства Божого, а відгуком на любов Христову, Котрий казав: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!» (Іоана 14:15). Як бачимо, це саме та по­кора, яка заснована на любові до Бога, а дотримання заповідей, є лише проявом цієї любові.

Істинна Церква, яка описана в книзі Об'явлення, має ще деякі відмінні ознаки.

Така Церква не визнає жодних посередників між Богом та лю­диною, окрім одного Єдиного: «Один Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тимофія 4:5). А тому вірить, що цим Святе Писання забороняє у молитві звертатися до будь­якої люди­ни, чи її зображення, хай навіть якою б вона не була святою.

Святе Писаня вказує також на те, що наше тіло є храмом Святого Духа, а тому слід вести здоровий спосіб життя, відмо­вившись від алкоголю, нарко­тичних речовин, куріння, нечи­стої їжі – від усього, що руйнує здоров’я та занечищує наше тіло і наш розум.

Отже, у нас є привід помірку­вати: «А де ж я буду знаходити­ся, коли прийде Христос?»

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Джерело нашої віри і надії – правда. Анрі Барбюс.

Усім робімо доброУсім робімо доброУ Посланні до Галатів, 6 розділі, z

апостол Павло проголосив прин-цип, що став осередком християн-ської віри та основою практичного життя. «Поки маємо час, усім робімо добро». Виявляється, усе залежить від нашого ставлення до вад інших людей.

«Тоді скаже цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був і ви Мене прийняли; нагий, і ви Мене одягли; хворий і ви відвідали Мене; у в'язниці був, і ви прийшли до Мене... Усе, що ви зробили одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви зробили» /Матв. 25: 34­40/.

У цих словах Христа звучить істина, без якої наше життя не має жодного сенсу. Зауважте, що в кожному ви­падку, запропонована допомога була простою і, на перший погляд, незна­чною. Дуже часто ми запитуємо себе: «Чим я можу допомогти людям, що живуть поруч мене?» І, усвідомивши, що не можемо пожертвувати мільйони чи побудувати притулок або лікарню, заспокоюємо себе думкою, що нам немає з чого робити добро. Але, най­головніший урок зі слів Христа від­кривається нам в описі тієї допомоги, на яку здатний кожний з­поміж нас.

У євангельському повчанні Ісуса ми незмінно зустрічаємося з проханням бути милосердними та сповненими любові до свого ближнього. Господь говорить: «І хто напоїть вас кухлем води в ім'я Моє ради того, що ви Христові, – істинно кажу вам, – той не втратить своєї нагороди» (Марка. 9:41).

Як часто ми, не маючи можливості зробити щось значне, не робимо нічо­го взагалі, забуваючи, що можна про­сто творити добро. Не можна не по­мітити, що люди, прийняті Христом, і поставлені Ним праворуч, ніколи не перебільшували значення того, що робили. Благодіяння таких виходить з найбільших глибин їхнього серця, їхня доброта, щедрість і співчуття завжди природні. Знову й знову Христос під­креслює важливість цього принципу. Він із жалем говорить про тих людей, котрі після кожного доброго діяння очікують, щоб на їхню адресу пролу­нала загальна похвала. Він учив, що коли ми робимо добро, наша ліва рука не повинна знати, що діє права.

Нині можна зустріти людей, які готові на милосердний учинок, але, за умови, що матимуть якусь вигоду. Чимало навколо нас і тих, хто щоразу змушує себе здійснити щось добре в надії, що коли­небудь, у Царстві Не­бесному, він одержить завдяки цьому гарний відсоток. Буває й таке, що люди роблять милість заради свого престижу. Якщо ж є бодай найменший сумнів, що можуть не довідатись про цей учинок, то, вірогідно, він так і не буде здійснений.

На жаль, найчастіше зустрічаються люди, які не можуть обійтися без по­дяки за усе, що вони роблять. Якщо вони обдаровують когось своїм благо­діянням, то вимагають і відповідної

подяки. Але якщо раптом ці «благо­дійники» не почують зливи оплесків, то почуваються ображеними. І навряд чи після цього вони зроблять добро ще кому­небудь. Головна їхня омана полягає в тому, що вони виявляють милість не заради ближнього, а заради самих себе. А Христос закликає нас до невимушеного та безкорисливого милосердя.

Тепер звернемо увагу на виправ­дання тих, котрі стояли ліворуч від Христа. Вони здивовано вигукують: «Господи, коли ми бачили Тебе голо­дним, або спраглим, чужинцем або нагим, хворим або у в'язниці, і не по­служили Тобі?» (Матв. 25:44).

Іншими словами, вони ніби кажуть: «Якби ми знали, що це Ти опинився в скрутних обставинах, то ми б, звичай­но, з радістю допомогли й підтримали Тебе».

Можливо, подібні мотиви присутні і в нашому милосерді? Багато хто з ра­дістю й охоче прийшли б на допомогу добре відомій та усіма шанованій лю­дині, яку спіткало лихо, не зауваживши при цьому проблем та нестатків нічим не примітних співгромадян. Якщо є можливість вибору, то нам властиво обдаровувати своєю милістю людину розумну, чесну, здатну на подяку, але виявити увагу і милосердя будь­кому, не так уже й просто.

Ми почали наше міркування з того, що Ісус запропонував цілковито новий принцип винесення вироку – тобто, будемо суджені згідно з нашим став­ленням до нестатків інших. Господь не попросить нас розповісти напам'ять основи нашого віровчення, не влаштує нам заліку на знання текстів Святого Письма, Він також не буде розбирати правовірність нашого богослов'я, але запитає: «Чим ти полегшив життя свого ближнього?» У відповідь Він не чекає доповідей про великі подвиги на благо людської цивілізації, про які аж кричать засоби масової інформації. Він хоче почути про наше ставлення до людей, із якими ми спілкувалися повсякденно. «Те, що ви зробили одному з цих братів моїх менших, те зробили Мені».

Таке ставлення до Бога та ближньо­го є природним проявом прийнятої у серце науки Христової. Ісус відкрив нам Бога як люблячого Батька, і тому будь­яка людина, усвідомлює вона це чи ні, є дитям Божим. Усім добре відомо, що найбільшу радість батьки отримують тоді, коли щось приємне зробите для їхньої дитини. Вони бу­дуть більш вдячні за ту послугу, що була вчинена їхньому сину чи доньці, ніж якби вона була зроблена для них самих. Цей приклад ілюструє наші відносини з Богом і ближніми. У пев­ному розумінні, Бог не має великої потреби в наших послугах, оскільки Він Всемогутній, Всесильний і во­лодіє усім на світі. Однак ми в силах зробити щось для сина чи дочки Бога, тобто для іншої людини. Ось де відкривається перед нами найкраща можливість зробити щось приємне для Самого Бога!

Воістину справедливі слова Христа про те, що, виявляючи любов до люди­ни, ми виявляємо її до Бога! Апостол Павло писав: «Я боржник і грекам, і варварам, і мудрим, і не мудрим». Таким чином, усе те, що ми знаємо про Божу любов, що отримали від щедрих дарів Його благодаті, ми по­винні передати кожній душі, оскільки в боргу перед нею.

Це стосується і земних благ. Воло­діючи більшим, у моральному відно­шенні, ми стаємо боржниками тих, хто має – менше. Коли наш фінансовий рівень дозволяє нам користуватись усіма життєвими благами, то нашим священним обов'язком є турбота про хворих, вдів і сиріт так само, якби ми хотіли, щоб вони піклувалися про нас, якщо б ми опинилися на їхньому міс­ці. «Якою мірою будете міряти, такою відміряють і вам», – каже Христос.

Те, що ми робимо іншому – добро чи зло, неодмінно повернеться до нас благословенням або прокляттям. Ми одержуємо те, що даємо. Добрі діла також повертаються назад у тому ж вигляді. Окрім того, Господь уже в цьому житті винагороджує за всі до­брі вчинки великим злиттям Своєї любові.

Учинене нами зло також повер­тається назад. Хто вважає, що має право засуджувати чи завдавати болю іншому, обов’язково пройде, рано чи пізно, тим самим шляхом, котрим він провадив інших, і відчує те, що витер­піли вони, будучи позбавленими його співчуття та любові. Тут спрацьовує закономірність: ми жнемо те, що сіяли. Релігія, яка нехтує людськими потребами, стражданнями й правами – фальшива релігія. Отож усе, чого ви бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

Бог наголошує на тому, що щастя однієї людини дійсно пов'язане з щастям іншої. У 29­му розділі книги пророка Ієремії записано: «Дбайте про благо тієї землі, куди Я вас ви­селив, і моліться за неї Господу, бо в її добробуті – і ваше щастя».

Для багатьох життя – постійна боротьба. Такі зауважують свої не­доліки, вони нещасні й жалюгідні, їхня віра обміліла, вони впевнені, що їм уже немає, за що бути вдячними. Привітне слово, співчутливий погляд, вияв доброзичливості були б для та­ких людей ніби ковток холодної води для спрагненого. Люб'язна послуга полегшить той тягар, що давить на їхні втомлені плечі. Кожне слово, кожен прояв безкорисливої любові є відкритою демонстрацією Божої любові до людства, що гине.

«Милостиві помилувані будуть» (Матв. 5:7). Хто, забуваючи самого себе, робить добро, той відчуває мир у серці й задоволення в житті. Дух Святий, що живе в такій душі, вияв­ляє себе в добрих справах, пом'якшує серце і викликає взаємну любов та повагу. Ми пожнемо те, що посіємо, тому що «Блаженний, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує; блаженний буде він на землі», – читаємо у сороковому Псалмі.

Той, хто присвятив своє життя Богу та служінню ближнім, стає співро­бітником Творця, у розпорядженні Котрого всі засоби та можливості.

Іван Подорожний

Що я повинен робити?

7

На що я можу надіятися?СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Коли необхідно зробити вибір, а ви його не робите, – це теж вибір. Вільям Джеймс.

На що я можу надіятися?Смерть є невід’ємною час- z

тиною нашого існування. Вона – непрошений гість. Перед нею всі рівні. Усі бачать у ній свого недруга. Багато хто не хоче по-мирати і не хоче, щоб пішли з життя близькі люди. Ця пробле-ма ще кілька тисячоліть тому хвилювала праведного Іова: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Іова 14:14).

Це питання не дає спокою і на­шим сучасникам. Отже, що ж таке смерть? Чи народжуємося ми тіль­ки для того, щоб померти? Чи буде страх смерті вічно тяжіти над люд­ством? Чи означає смерть кінець усьому? Чи можемо ми сподіватися, що після смерті нас щось чекає?

Одні намагаються вирішити ці питання простим запереченням смерті. Інші говорять, що всі ми – діти Божі, і тому помирати не по­винні. Атеїсти заперечують усяку надію на майбутнє життя і заяв­ляють, що смерть навічно знищує людину. Багато християн вірять, що мертві насправді не є такими у повному розумінні цього слова. Вони попадають у рай, пекло або інше місце, залишаючись в осо­бливій формі розумного існування. Такого погляду дотримується також значна кількість нехристиянських релігій.

Вирішуючи таке важливе пи­тання, навряд чи варто опиратися на слабкий і обмежений людський розум. Значно краще звернутися до Слова Божого. Творець, що відає всі таємниці життя і смерті, дасть вичерпну відповідь. І перш, ніж на­магатися зрозуміти природу смерті, ми повинні довідатися, як Творець створив нас. Як була створена лю­дина? На перших сторінках Біблії ми читаємо наступні слова:

«І створив Господь людину з по­роху земного» (Буття 2:7).

Учені не заперечують це ствер­дження. Людський організм скла­дається тільки з тих елементів, які можна виявити у ґрунті. Іншим доказом «земного» походження лю­дини є їжа, яку вона споживає. Усе, що стоїть на нашому столі в обідню пору, узято від землі. «І створив Господь Бог людини з пороху зем­ного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею» (Буття 2:7).

Ґрунтуючись на цьому, ми мо­жемо скласти наступне рівняння: ПОРОХ ЗЕМНИЙ (неживе тіло) + ПОДИХ ЖИТТЯ (подих від Бога) = ЖИВА ДУША (живе створіння).

Кожна людина має тіло, розум, пам’ять, свідомість, волю. Кожна людина – це певна особистість, пев­ний характер, це одне ціле. І доти, поки вона дихає «подихом життя», вона залишається людською істо­тою, живою душею.

Відповідно до Біблії, коли лю­дина помирає, «виходить дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть» (Псалом 145:4).

«І вернеться порох у землю, як був; а дух вернеться знову до Бога, що дав його» (Екл. 12:7).

Слова «подих життя» і «дух» у Писанні мають однакове значен­ня. Отже, ми усвідомили, що дух вертається до Господа, а тіло — у землю.

А що відбувається з душею? Чи безсмертна вона? Ні! Ми можемо довідатися про це із книги Єзек. 18:4.20: «Душа, що грішить, – вона помре». Той, хто був живою іс­тотою, перетворюється в неживий труп. Бог забирає в людини дух життя, що дав при творенні.

Людина подібна до свічки. Для того, щоб запалити її, зробити жи­вою душею, необхідна Божественна енергія – подих життя. Тільки за­вдяки Господу людина стає живою душею, існування якої висвітлюєть­ся високим розумом.

Але відніміть у людини подих, і вона помре. Вогонь погашений – жива душа гине, тіло піддається тлінню, мозок і нервова система припиняє роботу. У людини немає більше розуму, як немає полум’я в погашеної свічки.

Смерть виключає розум, гасить життя, руйнує тіло. Жива душа – людське тіло в поєднанні з життям, яке дає Бог. Мертва душа є людське тіло, позбавлене життя. Чи можна в такому випадку сподіватися на щось після смерті?

Так, надія є: світла, радісна надія. Але перш, ніж говорити про неї, звернемося до іншого питання: Що відомо мертвому? Після смерті ро­зум припиняє свої функції, отже, не може пам’ятати нічого, у тому числі навіть про Бога. «Бо ж у смерті нема пам’ятання про Тебе: хто у домо­вині буде славити Тебе?» – запитує псалмоспівець (Псалом 6:6).

Зникла пам’ять не дозволяє про­славляти Творця: «Не мертві хва­литимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання» (Пс. 113:25).

Разом з людиною помирають

також і її почуття: «І їхнє кохання і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже» (Екл. 9:6).

Мертвим не дано знати, що від­бувається на землі. Діти можуть прославитися, а можуть бути забуті. Їхні мертві батьки не довідаються про це. Ніщо не зв’язує їх більше з життям на землі. Читаємо у книзі Іова: «Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані – того він не відає» (Іова 14:21).

Мертві також ніяк не можуть вплинути на життя живих. Вони не можуть втручатися протягом життя, оскільки вони повністю відрізані від них. «І їхнє кохання, і їхня не­нависть та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється» (Екл. 9:6).

Після смерті людина втрачає будь­яку здатність до відчуття. Мо­зок не може більше функціонувати, і тому мислення і пам’ять зникають. Святе Писання говорить: «Живі знають, що вмруть, а мертві нічого не знають... Усе, що може рука твоя робити, під силу роби; тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні міркування, ні знання, ні мудрості» (Екл. 9:5.10).

У Біблії смерть часто прирівню­ється до сну. «А помре чоловік – і зникає, а сконає людина – то де ж вона є? Як та вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, так і та люди­на покладеться – й не встане, – аж до закінчення неба не збудяться люди, та не прокинуться зі сну свого» (Іова 14:10,12).

Ісус приводить таке ж саме по­рівняння: «Наш друг заснув, – піду розбудити його». Коли учні були здивовані цими словами, тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер» (Іоан. 11). Христос сказав, що Лазар за­снув, однак насправді той помер. Він помер за 4 дні до приходу Ісуса, і тіло його почало розкладатися. Але

Син Божий показав, що незважаючи на міцні обійми смерті, Господу так само легко підняти людину з мерт­вих, як нам буває легко розбудити сплячого.

Ісус воскресив трьох чоловік: Лазаря (див. Іоанна 11: 39­45), дочку Іаїра (див. Марка 5:22.23.36­43), і сина удовиці із Наїна (див. Луки 7: 11­16). Якби після своєї смерті вони відправилися на небеса, то, щонай­менше, дивно було б повертати їх з вічного блаженства до людських страждань, і зрештою, — до по­вторної смерті. Якщо ж вони після смерті були відправлені в пекло, – то не менш дивно було б звільняти їх від покарання.

Слово Боже заперечує подібні погляди і вчить, що мертві сплять несвідомим сном, без сновидінь і думок. Читаємо у 9­му розділі кни­ги Еклезіаст: «Усе, що може рука твоя робити, під силу роби; тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні міркування, ні знання, ні мудрості».

На землі смерть властива всім формам життя. Виходячи із цього, люди, які не вірять у Бога, ствер­джують, що людина мало чим відрізняється від тварини, тому що смерть навіки знищує всіх. Біблія заперечує подібний підхід. Ісус сказав над тілом Лазаря: «Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити» (Іоан. 11:25).

Бог ніколи не залишає без нагляду шлях кожного з нас, за кого помер Христос. Ми можемо померти і стати порохом земним, але Господь не забуває про кожного з нас. І Він підніме нас із мертвих, так само як зробив це з Лазарем. «Наше життя «поховане у Богові з Христом – читаємо у Посланні до Колосян, (3:3­4). – А коли з’явиться Христос, – ваше життя, тоді й ви з’явитеся з Ним у славі».

На що я можу надіятися?

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66­95­68

Тираж: 40 000. Зам. №

0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5

info@contact-hope.com contact-hope

Телеканал цілодобового супутникового мовлення

«Надія» створений для тих, хто бажає бачити більше, знати

глибше, розвинути найкраще.

http://hope.ua/

Контактні (: e-mail: skype:

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095­195­41­91e­mail: chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик, Ві­

талій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Якщо ви запитаєте ваших zзнайомих: «Скажіть, чи все у вашому житті в належному по-рядку?», – то, скоріше за все, по-чуєте визнання: «Та де там усе в порядку! Багато чого треба було б змінити!» Усвідомлюючи по-требу в позитивних змінах ви час від часу приймаєте рішення: далі так не повинно бути, треба щось робити! Ось у тому і в тому я по-винен змінити все на краще!

Скажіть, Ви дійсно вірите тому, що людина може змінитися? Ні, в сутності, людина змінитися не може! Біблія говорить про це абсо­лютно чітко: «чи може ефіоплянин змінити свою шкіру, а пантера – плями свої? Так і ви: чи зможете робити доброго, навчені робити зле?» Світ наповнений моральними промовами і благими намірами, але змінити саму себе не може жодна людина. Це суворі слова!

Виникає питання: «Що ж нам

робити? Ми ж не можемо самі змі­нитися!» Так, це правда: розпусна людина не може створити собі чисте серце. Брехуни не можуть зробити себе праведними. Егоїст не може раптом виявити жертовну любов, хоча він здатний прикидатися, за­лишаючись при цьому таким же се­белюбним, як і раніше. А нечесний не може зробити себе чесним.

Якщо б нашого бажання зміни­тися було б достатньо, нам не по­трібна була б допомога Бога. Але як показують факти, ми не можемо змінити себе самі. Чимало людей, які кажуть, що збираються змінити­ся на краще. Але частіше тільки на словах. Найлегше говорити, ця дія не вимагає ніяких зусиль. Бажання змінитися – не достатньо. Навіть спроби змінитися в кращий бік не спрацьовують.

Люди, які дають обіцянку змі­нитися, не обманюють. Звичайно, вони хочуть поліпшити щось, але чому ж у них нічого не виходить?

Зрештою, переміна принесла б їм тільки вигоду. Проблема тут не в їхніх бажаннях, а в духовному стані, в якому вони знаходяться. Справа в тому, що у нас не достатньо сили щоб змінити себе повністю. Ми мо­жемо навіть спробувати перестати робити якісь речі на якийсь час, але глибоко всередині ми знаємо, що нічого не змінилося.

Тому, мусимо пам'ятати, що самі ми змінитися не зможемо. У нас не­має тієї сили, яка змогла б зробити з нас людину, здатну любити Бога всім серцем. Цієї сили немає в жод­ній людині. Що ж робити? Невже ми так і приречені ходити по колу, наступаючи на одні й ті ж граблі своїх гріхів?

Так ось чому колись вигукнув апостол Павло: «Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?» (Рим.7:24) Тобто, ...невже я так і буду жити під управлінням моєї грішної природи, яка нена­видить Бога, і хоча прошу в Нього

вибачення, все одно не зможу змі­нитися?

Коли апостол підняв це страшне питання, він тут же відповів на нього: «Дякую Богові через Ісу­са Христа, Господа нашого». Це своєрідна відповідь­подяка Богові, Який дає людям можливість бути вільними від їх гріхів. Це Той Бог, Хто здатен змінити людину, коли вона щиро бажає цього! Він може провести нас через такі обставини, які допоможуть нам наблизитися до Нього, зрозуміти Його, а значить, почати любити Його і дозволити Йому змінювати наше серце.

Немає більш захоплюючої дух вістки, ніж та, що Бог послав Свого Сина у світ, надавши через Нього єди­ний шанс нашого спасіння! Цей Ісус говорить дивовижні слова: «Ось тво­рю усе нове!» Він, і тільки Він може змінити людей! І тому, ви можете закликати Його сьогодні і розповісти Йому про своє тяжке становище. Це і є найбільш чудова звістка!

Необхідні зміни!Необхідні зміни!