Діти вулиці по той бік від нас

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (78) листопад−грудень 2006 1

У цьому номері:У цьому номері:

Видається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської ДуховноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтвоЛВ № 300 від 1996 р. Б.Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Заступник редактора:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Літературний редактор:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга Барабаш

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:Ігор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’як

Дизайн:Михайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло Гуцулякуцулякуцулякуцулякуцуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальний за друкі розповсюдження:Петро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро Закаляк

Цензор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:

Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,

вул. Хуторівка, 35,

м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244=93=59

e=mail: [email protected]

http://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lviv.ua/.ua/.ua/.ua/.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАНУкраїни, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПравду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.

№4(78)листопад−грудень 2006

ТТТТТе м ае м ае м ае м ае м а

Діти вулиці – по той бік від нас. Жорстока правда,

що коле очі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Діти ХХІ віку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

“Прекрасна” казка дитинства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Мамо, для чого Ти мене народила?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Історія одного страждання… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Діти вулиці – статистика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Діти втікають на вулицю через бідність. . . . . . . . . . . . . . . 10

Простір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкування

Життя без права на поразку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Дорога спасінняДорога спасінняДорога спасінняДорога спасінняДорога спасіння

Чистота: життя згідно з Божим задумом . . . . . . . . . . . . . . 14

ПолемікаПолемікаПолемікаПолемікаПолеміка

Збереження і відтворення культурних цінностей – одне

з найголовніших завдань сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Нові орієнтири? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Літургійне богослов’яЛітургійне богослов’яЛітургійне богослов’яЛітургійне богослов’яЛітургійне богослов’я

Літургія оглашенних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Вплив ікони на духовність людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Сторінками історіїСторінками історіїСторінками історіїСторінками історіїСторінками історії

Теодор Ромжа = оборонець віри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Це цікавоЦе цікавоЦе цікавоЦе цікавоЦе цікаво

Вони шиють одяг для Папи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Я знаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Зерно паде в землю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

УВАГА! Наших дописувачів і всіх, хто

надсилатиме нам листи, просимо звернути

увагу на нову адресу редакції в інформаційній

колонці.

2

Те м а

Шановні читачі!Шановні читачі!Шановні читачі!Шановні читачі!Шановні читачі!

Чи доводилось вам бачити дітей,які сидять на тротуарах нашихцивілізованих міст, дивлячись наперехожих із сумом і настороже4ністю, які з протягнутою рукоюпросять «ради Бога» милостинічи для себе, чи то для «хворогобратика»? Напевно, кожен із насзустрічався з такими дітьми, якіз різних причин живуть на вулиці,у каналізаційних люках, в під4валах наших будинків, на ринках,у парках тощо. Вони не ходятьдо школи, більшість із них – цесироти або діти алкоголіків чинаркоманів, ними ніхто не опіку4ється, з ними не бавляться, бовони – діти вулиці, вони живуть

Дивлячись на цих дітей, мимо4волі виникає запитання: «Хто жвони, ці діти вулиці? Що змушує їхіз юного віку вступати у кон4флікт із законом, моральнимизасадами суспільства, чому іздитинства вони вже приреклисвоє життя на загибель? Чомуперехожі лякаються, дивлячисьна цих бідолах? Чому стількисуму, тривоги і недовір’я до світуможна побачити у їхніх дитячихочах? Хто ви, діти вулиці?Хто ви, діти вулиці?Хто ви, діти вулиці?Хто ви, діти вулиці?Хто ви, діти вулиці?»

Дорогі читачі! Добігає до кінця2006 рік, проголошений всімахристиянськими конфесіямиУкраїни як Рік захисту духовногосвіту дитини, але ця тема,мабуть, продовжує бути найго4ловнішою для кожного із насупродовж цілого життя. Редак4ція часопису вирішила останнійцьогорічний номер присвятитинадзвичайно болючій темі, якаколе нам очі, але яку ми не можемозалишити «по той бік» від нас.

«Діти вулиці» – саме ті, якінайбільше потребують духовногозахисту, нашої допомоги, доброгослова і ласкавого ніжного погляду.Цим номером хочемо бодайчастково відповісти на питання:«Хто вони, діти вулиці?», щобзустрівши їх на нашій дорозі, невідхрещуватись від них, невказувати на них пальцем чивдавати, що не помічаємо їх,адже вони – НАШІ діти, дітиБожі, діти України, частинанашого суспільства, а тому ми єспіввідповідальними за них...

Гнійні рани нашої псевдодемо4кратії показують, що суспіль4ство, в якому ми живемо, єсерйозно хворим, а тому потре4бує негайної реабілітації. Споді4ваємось, що цей примірник на4шого журналу допоможе кожномуз нас приступити до загоєннянайбільшої хвороби, діягноз якої –«покинуті діти вулиці».

З повагою, З повагою, З повагою, З повагою, З повагою,Андрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙ

та колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакції

«по той бік» нашого світу. Мивважаємо їх суспільно небезпеч4ними, покидьками суспільства, бовони нюхають клей, навчилисьмайстерно красти наші речі наринках, з раннього дитинствапити горілку, спізнали раннійсекс…

Мені неодноразово доводилосьзустрічати таких дітей, років 6– 8, на Львівському залізничномувокзалі. Дорослі ніяково відводятьвід них очі і намагаються зро4бити вигляд, що їх немає. А вонипросять «копієчку», матюкають4ся, сміються, на ходу передаютьодні одним клей, тим часом нама4гаючись «виманити» «виманити» «виманити» «виманити» «виманити» у вас хочкілька копійок.

Діти вулиці – по той бік від нас.

Жорстока правда, що коле очі...

Діти вулиці – по той бік від нас.

Жорстока правда, що коле очі...


ƒ≥ÚË ’’≤ ‚≥ÍÛСьогодні, в ХХІ столітті, сотні мільйонівдітей потерпають через жахливе їхвикористання і дискримінацію, а такожпродовжують залишатися невидимимидля світу.

Мільйони дітей зникають з очей світу, стаючижертвами торгівлі чи будучи примушенимидо невільницької праці. Инші, наприклад,

діти вулиці, є видимі, однак порушуються їхніправа: перед ними зачинені двері школи, вони немають доступу до медичної опіки й инших послуг,необхідних для нормального і здорового розвитку.

Ми повинні звернути особливу увагу на тих дітей,котрі залишилися поза межами суспільства, позамежами державних програм, які могли бипокращити їхню ситуацію. Ситуація таких дітейвідсутня в статистиці і щоденних новинах, її неберуть до уваги ані в публічних дебатах, ані впарламентах під час затвердження нових проєктів.

Поступ не настане, аж поки світ не зауважить дітей знайбільшими потребами – найубогіших і найбіль=ше наражених на насилля й використання.

Часто читаємо про те, як біда, СНІД чи збройніконфлікти забирають дитинство. Детально опи=сується, як ті чинники, а також дискримінаціянаражають дітей на насилля і використання, атакож унеможливлюють доступ до шкіл, медичноїопіки та инших послуг.

Щодня понад половина народжених немовлят вкраїнах, що розвиваються, залишається незареє=стрована. Це означає, що порушуються головніправа понад 50 млн. дітей: прово на засвідченняособи і громадянство. Без зареєстрованого по=свідчення особи діти не мають права на освіту,медичну опіку і т.д.

Мільйони сиріт, дітей вулиці і мешканців колонійдля неповнолітніх виростають без любови, опіки іохорони батьків. Вони не знають, що значитьродина, а часто їх взагалі не трактують як дітей.Близько 143 млн. дітей в країнах, що розвиваються,– одна на 13 дітей – потерпає через смерть при=наймні одного з батьків. Для дітей, які живуть вкрайній убогості, втрата навіть одного з батьків,особливо матері, має довготривалий вплив на роз=виток, освіту і здоров’я.

У світі десятки мільйонів дітей живуть на вулиці, денаражаються на різні форми використання інасильства, понад мільйон дітей перебуває ув’язницях і під арештом, більшість з яких щойночекає на судовий процес. Вони потерпають через

відкинення. Діти, змушені виконувати роль доро=слих, виростають передчасно, а брак нормальногодитинства перешкоджає їх розвиткові. Попри те,що в багатьох країнах закон забороняє укладанняшлюбу в молодому віці, понад 80 млн. дівчатокстають дружинами ще перед 18=тиріччям! Близько171 млн. дітей працює в шкідливих для здоров’яумовах, біля небезпечних пристроїв, на фабриках, вкопальнях і на плантаціях. Це діти, яких вико=ристовують. . . Нема способу окреслити точну їх

кількість. . .

Жебрацтво, крадіжки і напади – це не єдиний спосібутриматися на поверхні. . . На голод чи узалежненнядітей чекають педофіли. Молоді жителі вулицізаймаються проституцією, щоб здобути гроші чи їжу.Деякі свідомо відважуються на такий крок, инші жстають жертвами використання чи ґвалту. Педофіл,бачачи голодне, розгублене дитя, пропонує йомудопомогу – запрошує на обід, дає нічліг, убрання. . . Такапоміч, звісно, не безкоштовна. Ціною стає секс. Буває,що дитина не усвідомлює того. А коли вжезорієнтується, про що йдеться, часом не погоджується.Тоді може дійти навіть до брутального ґвалту. На такідрами наражені найперше підлітки. Діти ж, що живутьвіддавна з вулиці, здатні відчути нечисті наміри. Зі

ƒ≥ÚË ’’≤ ‚≥ÍÛ

4

с е к с у а л ь н и мвикористаннямвони могли зіт=кнутися навітьвдома. Близько 2млн. дітей вико=ристовується вт о р г і в л ісексуального ха=рактеру. Майже8,4 млн. дітейпримушені доневільницькоїп р а ц і ,в к л ю ч а ю ч ипроституцію абожебрацтво навулиці. Кожногороку діти стаютьж е р т в а м иторгівлі людьми.Жахливо велике

і неточне число дітей – це сучасні невільники, якіслужать за мурами домів. Багато з них не має шансів нате, щоб піти до школи, працюючи понад свої сили.

Потрібно також підкреслити складну ситуацію дітей,що живуть в нестабільних регіонах, де влада не хочеабо не може запевнити дітям доступ до головнихпослуг. Дискримінація за ознакою статевости,приналежности до певної етнічної групи чинеповносправности – це чинники, що виключаютьдітей із суспільства. Дискримінація замикає передмільйонами дівчаток двері шкіл, а також блокує доступдо першорядних послуг дітям з нацменшин чикорінних жителів певних територій. Близько 150 млн.дітей на світі – неповносправні. Багато з них не маєдоступу до освіти, медичної опіки і підтримки у своїйскладній життєвій ситуації.

Уряди, церкви, родини і суспільства повинні докладатибільше зусиль для того, щоб найперше захистити дітейвід використання і запевнити належну опіку тим, якістали жертвами насилля. Повинні увійти в діюпостанови, що забороняють традиції, які кривдятьдітей, а самі діти – мати доступ до інформації та вміннязахиститися від небезпеки.

Чи є шанс вибратися з багна і почати нормальнежиття? Чи кожна дитина, що потрапила на вулицю, маєстати злочинцем, наркоманом, алкоголіком, злодієм,жертвою проституції чи педофілії?

НІ! За допомогою доброї волі кожного з нас, придокладанні зусиль можемо допомогти цим дітямповернутись на добру дорогу, стати зауваженими всвіті. «Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголівза одного грішника, який кається» (Лк. 15,10).

Михаїл ФЕНКАНИНМихаїл ФЕНКАНИНМихаїл ФЕНКАНИНМихаїл ФЕНКАНИНМихаїл ФЕНКАНИН

Переклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїОльги БАРАБАШОльги БАРАБАШОльги БАРАБАШОльги БАРАБАШОльги БАРАБАШ

Якщо б запитати дорослих, який періодїхнього життя був чи є для нихнайкращим, куди би вони хотіли хоч намить повернутися, то, напевно,більшість вибере дитинство. Справді,дитинство – це та пора, коли ще немаєгіркого життєвого досвіду, коли всетільки починається. Діти щасливі, –кажемо ми. У них немає тих проблем, якіє у дорослих, про них піклуються батьки,вкладають своє життя з надієювиховати справжніх людей. Дитинство– це час мрій і добра, час іграшок і казок.Душа дитини чиста, тому її частопорівнюють з ангеликом, таким щирим іщасливим.

“Прекрасна”казка дитинства

Але не для всіх дитинство було і є такоюпрекрасною казкою, не у всіх це слово викличенайкращі переживання, а буде асоціюватися з

незахищеністю, неміччю, самотністю. . . Це ті діти, які,незважаючи на юний вік, мусять бути дорослими, діти,які вже самі повинні дбати про своє життя. Вониживуть серед нас – на наших вулицях і ринках; піднами – в каналізаційних люках чи у занедбанихпідвалах. Їх виловлюють, немов вуличних собак, івідправляють у відповідні притулки – сиротинці,колонії, але довго вони там не затримуються і припершій нагоді втечі повертаються до свого звичногожиття, бо дорослі уже раз їх зрадили, і їхні вразливі, бовсе ж таки дитячі, серця закарбували собі це надовго.Старші брати по нещастю є їхніми батьками інаставниками, вони не навчаються у школах – вулиця єдля них школою життя.

Ми їх осуджуємо, вважаємо останніми у суспільстві,злочинцями і такими, яким не місце серед нас,«нормальних» людей. Кожен осуджує, але ніхто незастановиться: що їх такими зробило, чому вони такі є?Завжди бачимо наслідки, але чому не звернемо увагу напричину? Не задумаємося: може тут є часточка і нашоївини? Але в чому саме, ми ж нічого не робимопоганого? І саме в цьому, видається, є проблема. Минічого не робимо, є байдужими до всього, що дієтьсяза нашим порогом. Ми нікого не зачіпаємо, і нехай всідадуть нам спокій.

Чому діти йдуть на вулицю? Хіба їм недобре вдома?Якщо йдуть, значить недобре – випливає логічнийвисновок.


Коли людина йде у світ, добровільно покидає свійрідний дім з яких би то не було причин – її ціллю єщось знайти. Знайти те, чого немає вдома. Хтось їдепрацювати за кордон, бо не вистачає засобів дляіснування; хтось, закінчивши середню школу, поспішаєпо нові знання; хтось, одружившись, йде, щоб початиновий, повністю самостійний етап життя. Дитина, якайде з дому, також чогось шукає. Шукає того, чого їй невистачало, можливо, від самого народження. Якби ЦЕбуло, воно б вирішило усі її проблеми і проблеми їїбатьків. Воно би ніколи навіть не дозволило дитиніподумати про подібний вчинок. Це рідкісна річ, яка єбезцінною і водночас дуже коштовною, річ, яку неможна ні купити, ані продати, вона лише дарується. . .Це, звичайно, любов. Любов найперше від батьків.

Однак батьків можна поділити на дві основні категорії.Одна – це, на перший погляд, звичайні батьки, які нібиі забезпечують своїх дітей усім необхідним, аленасправді це заповнює лише малесеньку частинку тоїпорожнини у дитячій душі, яка призначена для нихсамих. Дуже захоплені своїми турботами чи навітьтурботами на благо своєї дитини, часто забуваютьбатьки про неї саму, забувають, що вона не такпотребує якихось особливих матеріяльних благ (відцього ми не станемо кращими батьками!), як простогоспілкування, простого перебування у присутності своїхнайрідніших. І дитина шукає, пробує спочатку цедоповнити иншими, також «пустими» речами, а колицього недостатньо – йде шукати далі, за межі свогодому.

Инший випадок – батьки, які також шукають. Одні,слідуючи за своїми амбіціями, шукаючи земних благ, єнастільки заглиблені у життєві проблеми, що непомічають того головного, дорогоцінного для кожнихбатьків скарбу, який втратили. Инші ж «топлять» своєжиття в алкоголі, віддають його в цупкі пазурінаркотичних речовин. Як правило, дитина для них не єбажаною, а швидше навіть зайвою. До таких, звичайно,ми маємо багато різноманітних коментарів, зауважень.Инколи навіть не дивуємося, що так склалисяобставини, повторюючи вислів: «Яблуко від яблунідалеко не падає». Мовляв, що тут дивного, які батьки,такі і діти. Однак і ми причетні до цього.

Важко зрозуміти ситуацію таких дітей, якщо незвернутися до причини. Ми їх осуджуємо, бо в них неті моральні принципи, = але ж хто навчив їх жити по=іншому? Нам ще в дитинстві пояснили що є добрим, щозлим, як потрібно поводитися, а як не личить. А їхвулиця навчила лише виживати. Їхні батьки можеколись мали проблеми, проте шукали виходу не там, депотрібно, – а ми, чи допомогли своїм словом, порадою,простягнутою рукою?. . Чи може, з притаманною намбайдужою ментальністю, сказали: «Це їхня проблема,чого я буду втручатися, «бруднити свої руки», що собівибрали, те мають»?. . А в результаті постраждали їхнідіти, яких ми також зараз осуджуємо. І такий ланцюжоктягнеться безперервно.

Вони є для нас найменшими, але згадаймо відомі словаХриста: „Що ви зробили одному з братів моїх

найменших, мені це зробили”. Завжди про цепам’ятаймо і стараймося не припускатися тої самоїпомилки, ставитися до них, якщо не одразу зпідтримкою, то хоча б із розумінням, бо вони такі, як іми, люди, такі ж подорожні, тільки иншими шляхами(а чи ми самі йдемо до кінця правильно?). . І в них є тойсамий небесний Покровитель, що і в нас, який небайдужий ні до кого, особливо до заблуканих, який єдля них найбільшою і, можливо, ще єдиноюпідтримкою: „Бо навіть, як покине мене рідний батько=мати, Господь мене до себе прийме” (Пс. 27,10).

Олег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИК

6

Мамо, длячого Тимененародила?...Неодноразово менідоводилося проходитиповз дитячий майданчик,де безтурботно гралисядітлахи. Вони були усвоєму світі, кудидорослим увійти дужеважко, а то й заборонено,адже виключно там дітивідчувають свою владу вповноті. Цей світнаповнений радістю тамріями. А як хотілося би,щоб реальність булатакою ж рожевою, як уїхніх очах!!!!

Одного разу, проходячи білятого майданчика, я помітивюнака віком 14=15 років,

який сидів та спостерігав за групоюдітей, що сперечалися зовсім по=дитячому поміж собою. В його очахдуже легко було відчитати сум тажурбу. Але що було причиною того?Однак думка, що можу зі своїмзацікавленням діткнутися тієї час=тини його життя, на якій вже давновисить вивіска «табу», перемогла.. . Ія помандрував далі у вир своїх справ.Серед своїх турбот я думав про тіочі, які на перший погляд невідрізнялися оригінальністю, алеводнораз були особливими. При=чиною такого смутку мало бутисильне страждання або великийбіль. А переді мною знову=таки отенаболіле «чому?..»

Того ж самого дня я побачив зовсіминшу картину, але вона містила усобі подібні речі. В очах ще однієїдитини «сіяв» біль через те, що матинахабно накричала на неї за їїдитячу допитливість та цікавість.Мати різко відповіла, що вдома

«пояснить» її все докладніше, якщовона зараз не заспокоїться. Хіба жможливо чимось притупити тунаївну дитячу цікавість?! Чи вдасть=ся дорослим із її лексикону витертите допитливе «чому»?! Але матисказала… і сум яскраво виринув уочах дитяти…

Ймовірно, що у попередньому ви=падку відбувся той же сценарій?!Можливо, там також прозвучало це«всепояснювальне» слово матері?!Чи варто підійти наступного разудо того юнака та спитатися? А чи язустріну його знову? Як йомупояснити те все у такому важкому тапереломному віці, адже йому 14=15років, і він вже бачив різних людейта зустрічався із різними подіями!!!А можливо, він один із тієї сім’ї, яканосить зрозуміле всім прізвище –«вулиця»??? Але варто спробувати…

Був ранок, і мати гуляла зі своїмновонародженим сином біляміського озера. Все було так без=журно.. . Та навіть серед ясного небаможливий голос грому… Біля деревамати натягує мотузку, щоб позба=вити життя того, кого недавнопривела на світ та пригортала досвоїх грудей, поїла тим молоком, якеу собі містило любов до їїкровинки. Однак у думках матеріроїлися цілком протилежні думки:ще одна дитина = це низка клопотівта витрат… Проте вона не врахуваламайбутнього у більш світлих тонах:велика кількість теплих слів

«матуся», радістьперших кроків,усмішка на обличчі,коли він чи вонапрочитає першийсклад чи напишеперше слово! Алезараз у голові цієї«матері» зовсім иншідумки…

Світ не без добрихлюдей. Вдалося вря=тувати того хлопча=ка близько 14=15років тому, але невдається загоїтитравму. Цілком імо=вірно, що він непам’ятає тих сумнихта трагічних подій,але в серцях иншихлюдей вони живі та

відразу при згадці про нього вири=нають. Властиво, цей юнак так самоміг тепер називати ту найулюбле=нішу людину матір’ю, проте долянадиктувала зовсім инше. Тепер вінтільки спростерігає за дітьми, якіпри будь=якій потребі біжать досвоїх матерів та, без сумніву, очі=кують на теплі слова та розраду.Куди та до кого бігти йому???

Ще один ранок… знову той жедитячий майданчик… та ж лавка…але вже немає юнака. Він, мабуть,пішов.. . Так, він просто пішов, алекуди і по що – нікому це невідоме. Атаких як він, що ходять просто так,сьогодні безліч. А чи важкозарадити цьому?. . Чи, можливо,цьому не дозволяє нам наша люд=ська байдужість?.. Адже це – не я!!! Ітакож той, що просто так собі десьходить, не є моєю ріднею. А прохристиянську спорідненість танезламний зв’язок «я=мій ближній»забувається. А від цього залежатьдолі усіх тих, що й надалі шукаютьсобі прихистку під синім небом, натій своїй і, водночас, чужій землі.Для них життя не є даром, а лишеподіями, які відбуваються «простотак». . . І цей банальний принципсупроводжує їх кожної хвилини іна кожному кроці.

Олександр ФЕДОРИШИНОлександр ФЕДОРИШИНОлександр ФЕДОРИШИНОлександр ФЕДОРИШИНОлександр ФЕДОРИШИН


Історія одногостраждання…Шляхи його життя були доситьскладними. І доля розпоряджалася з нимпо4різному, та він докладає усіх зусиль,щоб змінитися самому і змінити світ.

Вже більше, як 10 років тому в Бориславі, убагатодітній сім’ї, народився хлопчик, якогоназвали Іванком. Крім нього було у батьків ще

четверо синів і дві доньки. Найменшенький Іванко рікза роком зростав, набирався сил, та от з батьками йомуне дуже поталанило. Тато любив випивати, і через цестраждала вся сім’я. Хлопчик зі сумом згадує ті страшнічаси. Якось одного дня Іванко, який не мав ще шестирочків, зайшов до кухні, де був його батько вженапідпитку. Коли маленький синочок своїм ніжним талагідним голосочком попросив пити, той вмитьзірвався і, розгніваний, вхопив металеве горня і вдаривдитину по голівці. Вмить з рани пішла кров. Але ця рана–– ще мала у порівнянні з тою, яка залишилася в серці.Маленький Іванко запам’ятав це і з болем несе вжебагато років. Тепер на чолі залишився у нього знак,тавро, що нагадуватиме про батька, який завдав йомуболю все життя.

Однак життя Іванка продовжувалося, і попереду йогочекали нові випробування та загартування волі й духу.

У 6 років втратив батька, який помер від цирозупечінки. Жити щодень стає гірше. Мамі багатодітноїсім’ї не вистачає грошей, щоб прогодувати великусім’ю. Діти ходять жебрати по вулицях. Найкмітливішііз братів займаються крадіжками, щоб якось про=годувати свою родину. Попри це вживають спиртнінапої, курять цигарки, старші пробують дорослих утіх– всього, що пропонує вулиця. А вона нічого доброгозапропонувати не може, не навчить любови, співчуття,

милосердя. А тільки вживати у будь=якій ситуації,застосовуючи не завжди виправдані методи.

Пригадує хлопчик іще один епізод зі свого життя. Епі=зод, від якого не одній дорослій людині пройде морозпо шкірі.

Мати, ще за життя чоловіка, завагітніла ще однієюдитиною. Але, на жаль, для батька ця дитина не булабажаною: і так ледь=ледь кінці з кінцями зводимо, тожтреба її позбутися – і позбувся. . . Одного дня прийшовдо дому зі своїм другом, і обоє почали сильно битидружину по животі, щоб спровокувати викидень. Ідомоглися свого: бідна побита жінка народжує мертвенедоношене дитя. . . Це було для неї страшним шоком,вона стала байдужою до всього навіть до життя. Почалатакож випивати. А тут ще й смерть чоловіка. . . Дівчата,які вже підросли, піклуються про маму. Хлопці зай=маються вуличними справами, курять, п’ють, зникаютьна деякий час з дому і повертаються. Часто відбуваютьтерміни у колоніях, в’язницях та різноманітних ви=правних закладах.

Зараз найстарший син уже живе окремо зі своєю дру=жиною, але час від часу приходить допомагати матері.Підтримує її, як може. Доньки є і надалі з матір’ю.Іванко зараз перебуває у виправній колонії.

Та живе ще надія, жевріє той вогонь дитячого серденька,яке зрозуміло зараз свою ситуацію. Іванкові 13 років,він постійно пише і відсилає мамі листи, хоч і неотримує відповідей. Він вірить, що зможе показати тулюбов, якої не дали йому батьки, і показати тим, хто невміє любити, щоб і вони навчились, полюбили Христачерез глибокі роздуми й читання Святого Письма.Іванко прагне пізнати ту любов – любов, яка змінюєсерця, любов, що запалює новий вогонь надії, любов,що готова терпіти у житті поразки, але прямувативперед і не коритися темряві, а прикладом своїхвчинків творити добро. Так само, як творив Христос ітерпів муки на хресті, але йшов до кінця. Так усякедобро може здолати найбільше зло.

Назар ВЕРБОВСЬКИЙНазар ВЕРБОВСЬКИЙНазар ВЕРБОВСЬКИЙНазар ВЕРБОВСЬКИЙНазар ВЕРБОВСЬКИЙ

8

А в тих мовчазних очахтитрами пробігає таке: вУкраїні до “дітей вулиці”

відносять такі категорії неповно=літніх:

– безпритульні діти – які не маютьпостійного місця проживання узв’язку з втратою батьків, асоціяль=ними формами поведінки дорослихв сім’ї; діти, яких вигнали з домубатьки;

– бездоглядні діти – які мають певнемісце проживання, але вимушеніперебувати на вулиці в результатіматеріяльної неспроможности опі=кунів (родичів, бабусь, дідусів),психічних розладів батьків, байду=жого ставлення останніх до вихо=вання дітей;

– діти=втікачі з виховних установ –діти, що зазнали психологічного,

фізичного та сексуального на=сильства в закладах інтернатноготипу та притулках;

– діти=втікачі зі зовні вдалихсімей – діти з високим рівнемконфліктности, акцентуаціями тапатологіями характеру, відхи=леннями у психічному та осо=бистісному розвитку;

– діти, що за своїми психологіч=ними ознаками схильні допостійного перебування навулиці – діти, які позбавленісистематичного батьківськогопіклування, аутсайдери шкільнихколективів, діти з яскравовираженими ознаками важко=виховуваности, схильні допроведення часу без будь=якоїмети.

СІМ’Ї

Сім’ї дітей вулиці ви=глядають за своїм скла=дом приблизно так:

= 29% дітей не маютьбатьків, з них у 3% –обоє батьків позбав=лені батьківських прав;

= у 4,5% – перебуванняодного з батьків у в’яз=ниці;

= у 18% – є инші родичі:бабуся, тітка, дядько,старші брат чи сестра;

= 4,5% – круглі сироти;

= 71% дітей вулиці маєсім’ю, а саме: 32% –повну (рідних матір ібатька), 13% – ріднуматір і вітчима, 25%походять з неповних

сімей, тобто у 16% дітей є мати, і в9% – тільки батько.

Инше:

= троє з чотирьох дітей вулицімають сім’ї;

= серед вуличних дітей великийвідсоток (иноді майже половина)дітей з багатодітних сімей;

= більше як половина батьківдітей вулиці має шкідливі звички(алкоголь, наркотики);

= кожна третя дитина страждаєвід жорстокого ставлення увласній сім’ї;

= майже половина дітей в сім’яхголодує та недоїдає;

= кожна третя дитина на вулиціпішла з дому через асоціяльнуповедінку батьків.

ОСВІТА ТА СТАВЛЕННЯ ДО

НАВЧАННЯ

Опитування визначають, що близь=ко 90% дітей вулиці відвідувалишколу, читати вміють лише 80%, аписати – лише 75%. Кожній че=твертій вуличній дитині требапочинати освіту заново. Вагомою єзначна невідповідність рівня освітивуличних дітей та їх віку (щобезпосередньо пов’язано з життямна вулиці), загальний низькийрівень освіти – більше як половинавсіх опитаних закінчила всього 3=5класів. Лише кожній третій дитиніподобалося вчитися і залишилисядобрі спогади про школу. Поганеставлення до школи відзначилакожна шоста дитина.

Також варті уваги дані, що стосу=ються насильства в школі, якогозазнали вуличні діти, а саме:

= фізичне –14%

= психологічне – 28%

= сексуальне – 4%

Загалом опитані діти не відвідуютьшколу від 1 до 4 років.

ЖИТТЯ НА ВУЛИЦІ

21% дітей, або кожен п’ятий зопитаних, проводить на вулицівесь день. З них одні простогуляють разом з вуличними дітьми(7,5%); инші здобувають гроші

Д і т и в у л и ц і – с т а т и с т и к а

Діти – це не лише майбутнє нації. Вони також є її серцем, душею, а тому – їїдзеркалом… В дитячих очах щиро й без викривлень відображається світ, якийїх оточує і яким він є насправді у своїй разючій простоті серця. Саме такий, а нетой уявний, в якому так часто живуть дорослі, називаючи його економіко4політичною та культурною взаємодією суб’єктів права у їх бомонднійгламурності, і в якому так часто немає місця “звичайній” людяності. А у випадкунесподіваної зустрічі цих двох світів у постатях безпритульної дитини4підлітката “нафаршированого” до байдужости представника “олімпу” чомусь так важкоподивитись з висоти у вічі…


(13,5%); з них навчилися красти тавикористовують крадіжки разомз жебрацтвом і роботою – 7,5%.

Дітей, котрі самі визначили, щоживуть на вулиці – 44,5%, тобтомайже половина. З них тутпросто живуть – 5%. Всі иншіживуть і здобувають гроші нажиття: жебрацтвом – 20%, працею– 4,5%, жебракують і працюють –4,5%, а деякі додатково займа=ються ще й крадіжками – 10,5%.

Умови життя дітей на вулиці

За даними відповідей 48% дітей навулиці голодують, 9% ходять їстидодому, а 21% – харчується наздобуті гроші.

Багато дітей відповідає, що вони невідчувають голоду, тому що вжезвикли дуже мало їсти. Основна їжавуличних дітей – біляші, вода та“що люди дадуть”, або те, щовдасться вкрасти.

Потребу в одязі відчувають 38%дітей. Найбільша потреба – у взутті,також необхідними є штани,сорочки, куртки. Діти, незважаючина те, що самі босі й голі, щепіклуються про своїх батьків:деяким одяг потрібен, щоб “одягтимаму з татом”. Свою потребу в одязівирішують в такий спосіб: 15%дітей бере одяг вдома чи в родичів,6% купує одяг у крамницях типу “sec=ond hand”, 6% краде чи роздягаєвночі п’яних. З їжею та одягомдітям допомагають, у першу чергу,незнайомі люди і члени релігійнихорганізацій.

Життя на вулиці в групах

На дітей вулиці поширюютьсязакони природи – вижити іпристосуватися до важких умовжиття легше в групі. Тому вонистворюють групи, чисельністьяких найчастіше від 4=5 до 10=15дітей. В групі дитина почуває себебільш захищеною, прийнятоюиншими. Найчастіше тут існує“головний” – лідер, якого всіслухають, старший за віком хло=пець, иноді доросла особа.

Вуличні діти піклуються одне проодного, діляться їжею, одягом,

разом сплять, ночами палятьбагаття. Біля вогнищ збираютьсяпо кілька груп – так безпечніше.Якщо дитина “новенька” і невпев=нена в собі, то часто її “знаходять”і приводять у групу инші діти.Деякі новачки, однак, самі зна=ходять вуличні групи і приєдну=ються до них. Цікавим є те, щобійки та сварки в групах відзна=чило лише 8%, а гарні взаємини –28,5% дітей. Про фізичне на=сильство розповіло 4,4%, сек=суальне – 4,4%, психологічне –2,5% дітей.

В групах, незважаючи на єрар=хічні стосунки, майже в 10 разівменше бійок і сварок, ніж увласних домах дітей вулиці. Та=ким чином, групи до деякої міризаміняють дітям асоціяльні сім’їта задовольняють потреби впозитивних емоційних відноси=нах.

Робота на вулиці

Про свою роботу на вулиці роз=повіли майже 60%, инші або непрацювали – близько 25%, або невідповіли на запитання – 15%.Види “заробітку” різні: жебра=цтво, крадіжки, відбирання гро=шей у молодших, грабунок п’я=них чоловіків, деякі заробляютьгроші сексуальними послугами.Працею є миття машин (1 маши=на – 5=10 гривень), перенесенняречей, розвантажування машин

із кавунами, трапляється, щодівчата прибирають в кафе.

Допомога дітям на вулиці

Кожен другий одержував на ву=лиці допомогу. Найчастіше дітиодержують допомогу від окремихлюдей – це відзначив 61% дітей,від представників різних релігій=них організацій – 43%. Допо=магають просто як незнайомі, такі знайомі люди – дають їжу ігроші. Діляться їжею також сусіди:одну дитину щодня годувалаякась жінка. Решті дітей допо=магали громадські та державніорганізації. Лише незначна ча=стина мала змогу лікуватись улікарні. Дітьми піклувалися пред=ставники служб у справах непов=нолітніх; ще менше самостійнозверталися до органів опіки.

СТАН ЗДОРОВ’Я

Згідно з аналізом опитувань і кон=сультацій з лікарями притулків, ви=значено такі проблеми стану здо=ров’я дітей:

= респіраторні й аденовірусні ін=фекції (взимку) – запалення верхніхдихальних шляхів;

= отруєння та гострі шлунково=киш=кові захворювання (неякісне та сухехарчування, вживання недобро=якісних продуктів) (влітку);

= хронічні захворювання шлунково=кишкового тракту (гастрит, панкре=атит, дискінезія жовчовивідних

10

Діти втікають на вулицючерез бідність, байдужістьбатьків та держави, які не

можуть їх ні захистити, нівиховати. Періодично міліція тасоціяльні служби «виловлюють»таких дітей під час рейдів івідвозять до притулків. Алебільшість із них звідти зновувтікає. . . Складається враження,що умови вуличного прожи=вання для них більш приємні,аніж домашній притулок. Чомусаме? Це ми спробували з’ясу=вати, порозмовлявши з одним зтаких безпритульних дітей, якіцілі дні проводять на львівськихринках, шукаючи їжі та кількохгривень на клей.

Хлопчика звати Іван. Йому три=надцять років. До Львова вінприїхав із села неподалік. Меш=кає в підвалі, збирає пляшки –тим і заробляє собі на їжу.

= У тебе є батьки?– питаю я унього.

= Так, є.

= А що ти тут робиш?

= Втік від нерідного батька. Вінприходить п’яний і ки=дає в мене молотком, та=буретками та всім, щопотрапить під руку.

= І мама тебе також б’є?

= Ні, захищає, а потімцей (….) її б’є. Вона менісама казала, щоб я втік іздому, бо вона не може наце дивитися.

Від вигляду Іванка ідуть«мурашки по шкірі»:брудний, чорні руки,подряпане обличчя, сум=ні очі, подертий одяг …Однак, придивившись,мимоволі помічаєш вньому дивовижну дитячукрасу, хоч вона вже іпокалічена реаліями. . .

Він категорично відмовляєтьсяповертатись додому. Дім у ньогоасоціюється із побоями, постій=ними страхами за власне життя. Авулиця… Тут зовсім инше життя:свобода, ніхто не цікавиться йогобездомним життям, час від часувдається навіть заробити якісьгроші на прожиття.

У Івана є своя філософія життя:він уже не вірить у добро, життядля нього – це постійна бороть=ба за виживання. «Виживаютьнайсильніші, – каже він. – От, на=приклад, у нас: вкрадеш – твоєщастя, спіймали – так тобі і треба,значить погано крав». «А вчи=тись?» «А навіщо вчитись, наукоюне заробиш на хліб».

Прикро, але світогляд цієї дити=ни вже сформований вулицею.Звісно, надія є, у Бога своя до=рога до кожного з нас, але ми неможемо заплющувати очі на цюболючу проблему.

Такі «Іванки» живуть поруч із нами іяке майбутнє чекає таких дітей,значною мірою залежить від нас.

А. С.А. С.А. С.А. С.А. С.

шляхів, функціональні розладитравлення);

= хвороби нирок і сечостатевоїсистеми;

= алергії;

= мікроспорія;

= захворювання шкіри (коростя=ва сверблячка);

= педикульоз (майже в 100%);

= гельмінтози (ентеробіоз, трихо=цефальоз, аскаридоз);

= хвороби легенів;

= хвороби серця;

Половина дітей при анкетуваннівідзначила, що курить тютюн.Відповідно до спостережень во=лонтерів і соціяльних праців=ників, курить практично 100%вуличних дітей. Треба відзначитидуже ранній вік початку куріння– 3=5 років.

24% вживає алкогольні напої, зних близько третини п’є щодня,що може свідчити про розвитокзалежности. Є випадки початкувживання алкоголю з 7=8 років.Середній вік початку – 11 років.Лише 4% відзначили шкідливістьвживання алкоголю.

За спостереженнями волонтерів,соціяльних працівників і співро=бітників притулків майже 70=80%вуличних дітей є токсикоманами,починаючи у 6=9 років. Нарко=тики вживає 4%: коноплю(«драп», «план»), рідше героїн.Половина з них вживає нар=котики щодня.

Щодо питання про статеве життя,20% дітей дали позитивну від=повідь, 30% – негативну, иншівідмовилися відповідати. 6%дітей одержували гроші застатевий акт. Сексуальному на=сильству піддавались 12% дівчат і4% хлопчиків. Зґвалтовані неві=домими – 9% дітей, зґвалтовані всім’ї – 4,5% дітей. Є діти, у якихстатеве життя почалося з 5=7 ро=ків, та найчастіше починають з10=12 років. Знають про СНІД ли=ше 20% дітей.

За інтернет4матеріяламиЗа інтернет4матеріяламиЗа інтернет4матеріяламиЗа інтернет4матеріяламиЗа інтернет4матеріяламипідготував Володимир ЧУПРІНпідготував Володимир ЧУПРІНпідготував Володимир ЧУПРІНпідготував Володимир ЧУПРІНпідготував Володимир ЧУПРІН

Діти втікають на вулицючерез бідність...


Простір спілкування

Психологія маленькоїлюдини є дуже ніжна івитончена, але водночас і

дуже вразлива. Що би ми ненамагалися робити, дитина завждибуде це сприймати крізь призмусвого світу. Вона, відчуваючи теплооточуючих, водночас відчуває своюприналежність до них, намагаєтьсявідповісти тим же. Таким чиномвідбувається нормальний психо=логічний та фізіологічний розви=ток. Та щодня ми зустрічаємося здітьми на вулицях, які жебракуютьта просять милостиню. Це невтішнаситуація, і ми намагаємось хочякось допомогти. Жаліючи такихдітей, ми даємо їм те, чого вонихочуть і просять: чи то якуськопійку, чи якісь старі поношеніречі тощо. Ми собі часто мислимо,щу це дитя за свого маленькогожиття тільки не пережило?. . Мирозуміємо, що світ такої дитини єдеформований. Живучи на вулиці,за її законами, дитина стаєчерствою і байдужою. Вона не хоченічого окрім алкоголю, клею танаркотиків. У душі такої дитининастає холодна зима.

Ми мали нагоду поспілкуватися злюдиною, яка практично щодняспілкується з такими дітьми, на=магаючись зробити все, щобповернути їм радість життя. Це п.Світлана, директор дитячого при=тулку для неповнолітніх, а точнішедитячого розподільника, що знахо=диться в мікрорайоні Левандівка.

Скажіть, будь ласка, паніСкажіть, будь ласка, паніСкажіть, будь ласка, паніСкажіть, будь ласка, паніСкажіть, будь ласка, паніСвітлано, як довго ви працю4Світлано, як довго ви працю4Світлано, як довго ви працю4Світлано, як довго ви працю4Світлано, як довго ви працю4єте у цьому притулку? І чиєте у цьому притулку? І чиєте у цьому притулку? І чиєте у цьому притулку? І чиєте у цьому притулку? І чиможете розповісти про йогоможете розповісти про йогоможете розповісти про йогоможете розповісти про йогоможете розповісти про йогоісторію?історію?історію?історію?історію?

Працюю тут уже сьомий рік, апочиналось усе з того, що за часіврадянської влади відкривались ціліінститути, які займалися про=блемою дитини. Існували певнімоделі: праці з батьками, вагітнимижінками, модель жовтенят, піо=нерів, модель школи (в дисци=плінарному плані), створення ідеалудосконалої людини, невтомногоробітника, а також будівникак о м у н і з м у .Панувала жорсткасуспільна мораль.Жоден підліток неміг собі дозволитинавіть вдягнутисьне так як усі!

Після розпаду Ра=дянського Союзунова влада заявила,що за вихованнядітей повинні взя=тися батьки. Булоскасовано всі ін=ституції, а водно=час відбувся зане=пад моральнихнорм. Батьки по=чали виїжджати закордон, в державібула криза, а продітей ніхто недбав. Величезнакількість дітейопинилася на ву=лиці. Старий „бу=дівничий” впав, ановий ще не був

сформований. Держава не зверталауваги, скільки дітей є на вулиці,скільки є розлучених батьків. Вонане хотіла визнавати вуличне життяголовною проблемою. Та з часом ценабуло глобальних розмірів. Томудержава змушена була вживатипевних заходів. Почали створюватиМіністерство у справах сім’ї тамолоді. На місцях працювалакримінальна міліція, а біля неї – іпритулки… Існувала вказівкастворити притулки в кожнійобласті та районах, щоб виявляти«вуличних» дітей і скеровувати їх увідповідні місця.

Ж и т т я б е з п р а в ан а п о р а з к у

Світ дитини – це світ радости, щастя, любови, теплої усмішки,

кольорових мрій. Це світ, в якому нема місця для горя, розпачу,

нещастя та проблем, тільки навпаки – це неймовірний простір

фантазій, геройських подвигів, мітичних істот та казкової уяви.

12

Діти на вулицях почали зароб=ляти більше за день, ніж робітникза місяць. Відповідно, діти булизацікавлені таким способомжиття, ніде не навчаючись та донічого не зобов’язуючись. Хочана початках діти, йдучи навулицю, волали про допомогу, і втому була частка правди. А всяправда в тому, що середовище, вякому дитина живе й формується,не сприяє його розвитку. Дер=жава не застерігає від впливузовнішніх чинників – ЗМІ, ком=п’ютерні клуби – через не=досконале законодавство тавідсутність соціяльних реформ.Школи перевантажені навчаль=ними програмами, нецікавимидля дітей, недосконалими увиховному плані, не даютьжодної перспективи на майбутнє.Держава просто не є зацікавленау майбутніх кваліфікованих пра=цівниках. А доказом цього фактує велика корумпованість у нав=чальних закладах.

Чи сьогодні держава намага4Чи сьогодні держава намага4Чи сьогодні держава намага4Чи сьогодні держава намага4Чи сьогодні держава намага4

ється щось зробити дляється щось зробити дляється щось зробити дляється щось зробити дляється щось зробити для

покращення такої ситуації?покращення такої ситуації?покращення такої ситуації?покращення такої ситуації?покращення такої ситуації?

Хто фінансово забезпечуєХто фінансово забезпечуєХто фінансово забезпечуєХто фінансово забезпечуєХто фінансово забезпечує

притулки – держава чи іно4притулки – держава чи іно4притулки – держава чи іно4притулки – держава чи іно4притулки – держава чи іно4

земні спонсори?земні спонсори?земні спонсори?земні спонсори?земні спонсори?

Держава розробила ряд програмдля ліквідації вуличного способужиття в Україні. Вона нама=гається забезпечити притулкихарчами та медикаментами, атакож слідкує за станом при=міщень. Створюються центрисоціяльного забезпечення длямолоді.

Проте реальний стан притулківзалежить від державних посадов=ців, які, на жаль, надаютьмінімальну кількість коштів назабезпечення, водночас створю=ючи видимість виконання свогообов’язку.

Дитина перебуває у вашомуДитина перебуває у вашомуДитина перебуває у вашомуДитина перебуває у вашомуДитина перебуває у вашому

притулку протягом трьохпритулку протягом трьохпритулку протягом трьохпритулку протягом трьохпритулку протягом трьох

місяців. Як складається їїмісяців. Як складається їїмісяців. Як складається їїмісяців. Як складається їїмісяців. Як складається її

життя далі?життя далі?життя далі?життя далі?життя далі?

Якщо дитина потрапляє до нас,ми повідомляємо про це рай=держадміністрацію та тих людей,які перевіряють її сімейний тасоціяльний стан. Після цьогоробиться висновок, чи дитинаможе повернутися в свою сім’ю,чи ні. Якщо ні, то її скеровують дошколи=інтернату.

Після тримісячної «корекції» упритулку дитина мало зміню=ється. Адже закони вулиці дужесильно закарбовуються у пам’яті,руйнуючи світобачення молодої,несформованої особистости. Дляідеальної (наскільки це можливо)корекції потрібний набагатодовший термін і кращі умови.

За кордоном існують спеціальнісоціяльні служби, які нама=гаються знайти відповідну сім’юдля таких дітей, а вирішує про те,чи ця сім’я їй подобається, чи ні,сама дитина. Процес пошукупродовжується доти, поки незнайдуть достойних кандидатів.

Дитина, потрапляючи до при=тулку, не вчиться, а пробуєвтікати. Пояснюється все це тим,що на вулиці вона може заробитисобі гроші, відпочити так, щобніхто не контролював. Дитина,яка звикла красти і втікати, неможе зупинитись.

Сьогодні в містах створюєтьсябезліч організацій, які шукаютьдешеву робочу силу. Тому братина роботу дітей вулиці є доситьвигідно для них. Однак цетакож велика небезпека длядітей, бо ними можутьторгувати.

Дитина часто не хоче йти допритулку, тиснучи на нашіемоції жалю. Однак слідвзяти її за руку і привести втакий притулок. Це буденабагато правильнішадопомога. Для прикладу,можна навести випадок здівчиною, яка продавала своєтіло за 5 грн. і, живучи в своєзадоволення, не хотіла повер=

татись до дому, де її чекалибатьки, підручники і домашніобов’язки.

Після розмови зп. Світланою ми вирішили

взяти інтерв’ю впрацівників притулку,

зокрема в педагога4методиста п. Галини.

Пані ГПані ГПані ГПані ГПані Галино, розкажіть, будьалино, розкажіть, будьалино, розкажіть, будьалино, розкажіть, будьалино, розкажіть, будьласка, про свій досвід праці зласка, про свій досвід праці зласка, про свій досвід праці зласка, про свій досвід праці зласка, про свій досвід праці знеповнолітніми дітьми унеповнолітніми дітьми унеповнолітніми дітьми унеповнолітніми дітьми унеповнолітніми дітьми упритулку?притулку?притулку?притулку?притулку?

Я працюю в цьому закладі відсамих його початків – вже дев’ятьроків. Тут кожна дитина своє=рідна і потребує індивідуальногопідходу та корекції. Буває по=різному. Загалом дуже складно,але з часом вчишся розуміти їхніпотреби. Коли дитина потрапляєдо притулку, вона не відчуває себескривдженою, а навпаки – ге=роєм за свої вчинки, навіть діти знормальних сімей їй заздрять. Анасправді діти дуже щирі тапривітні. На жаль, більшачастина всіх проблем походитьвід браку виховання батьками,які, на жаль, полюють не за тимицінностями, що слід. Такимчином вони перестають бутиБАТЬКАМИ для свого чада.

Також багато цікавогонам розповіли мешканціпритулку – самі діти...

Назар, 11 р.

Я в притулку вже більше, якчотирнадцятий раз. Вітчим в


Ізраїлі, а моя мати живе з бабусею. Маю старшогобрата, але не знаю, де він перебуває.

Заробляв на життя миттям автомобілів – на день по380 грн. Ночував, незалежно від погоди, вкомп’ютерному клубі. Якщо хтось намагавсязабрати в мене гроші, то я його просто «б’ю вморду».

Найулюбленіша справа – це комп’ютерні ігри.Окрім комп’ютерів люблю також їздити намашинках в Парку культури.

Я маю друзів не лише з вулиць, але й з повноціннихсімей. Проте жити в нормальній сім’ї я би не хотів. Язвик до вулиці, але найбільше мені подобається упритулку. Тут є все: соки, банани…

Андріан, 9 р.

Я є зі с. Старий Яричів. Маю тата, маму і сестру. Татодо нас дуже рідко приїжджає. Я потрапив сюди черезміліцію, яка зловила мене о 3.00 на вул. Науковій. Ягуляв з друзями, але вони повтікали.

У притулку мені инколи подобається, а инколи ні. Ушколі вчитися не хочу. В мене є инша школа –школа життя. На вулиці мені набагато цікавіше, ніжудома.

Цікавлюсь комп’ютерними іграми. Гроші беру вдруга, який працює у цьому клубі, там я й ночую.

Я харчуюсь макаронами, але не «Мівіною». Ніколине нюхав і не хочу нюхати клей.

При спілкуванні з цими дітьми хочетьсяякось їм допомогти. Хочеться заповнити

внутрішню порожнечу, яка виникла вїхньому житті, за допомогою Божого

Слова Любови. Для того ми звернулися попораду до настоятеля храму свв. Андрія і

Йосафата – о. Олега Зубика.

Отче, скажіть, будь ласка, чи можливо дітям, якіОтче, скажіть, будь ласка, чи можливо дітям, якіОтче, скажіть, будь ласка, чи можливо дітям, якіОтче, скажіть, будь ласка, чи можливо дітям, якіОтче, скажіть, будь ласка, чи можливо дітям, якіпотрапляють до притулку з вулиці, які навчилисяпотрапляють до притулку з вулиці, які навчилисяпотрапляють до притулку з вулиці, які навчилисяпотрапляють до притулку з вулиці, які навчилисяпотрапляють до притулку з вулиці, які навчилисявиживати за законами цих „кам’яних джунглів”,виживати за законами цих „кам’яних джунглів”,виживати за законами цих „кам’яних джунглів”,виживати за законами цих „кам’яних джунглів”,виживати за законами цих „кам’яних джунглів”,донести іскорку Слова Божого? Якщо так, тодідонести іскорку Слова Божого? Якщо так, тодідонести іскорку Слова Божого? Якщо так, тодідонести іскорку Слова Божого? Якщо так, тодідонести іскорку Слова Божого? Якщо так, тодіяким методом?яким методом?яким методом?яким методом?яким методом?

Так, звичайно! Не те, що можна, а й потрібно. Дляцих дітей є дуже важливо розказати про сенс життяі показати миті щастя та радости простогодитячого життя. Для цього потрібно старатисязрозуміти реалії їхнього життя, сприйняття світу таБога. Вони звикли дивитися на життя за „законамиджунглів.” Дитина через свою наївність хоче бути вцентрі уваги, почутою, люблячою, тому слідпоказати, що існують добрі люди та що в світі єдобро.

Найкращий метод донесення Слова Божого – цебути поряд з ними та свідчити Христа своїм життям.

Найголовнішим є здобути в них довіру до себе. Тож,якщо вдасться увійти в довіру, тоді вдасться донестиСлово Любови. Дуже потрібно, щоб у притулкахразом із педагогами працювала й духовна особа.Адже саме через неї дитина може дійти до розуміннята розрізнення добра і зла. Важливим є те, щобитакими духовними особами=ровесниками булистуденти семінарій. Діти, дивлячись на них, зможутьбрати приклад і бачити сенс перебування тут, наземлі.

P.S. Проходячи вулицями міст, бачачи маленькулюдину з простягнутою рукою, спробуймоподивитися на неї иншими, реальними, очима.Пам’ятаймо, що не завжди такі діти є дійсностраждальниками, а часто звичайними заробіт=чанами. . .

Юрій ОСТАП’ЮКЮрій ОСТАП’ЮКЮрій ОСТАП’ЮКЮрій ОСТАП’ЮКЮрій ОСТАП’ЮКТТТТТарас СИДІЛОарас СИДІЛОарас СИДІЛОарас СИДІЛОарас СИДІЛО

14

Спостерігаючи за змінамиу культурі сучасногосуспільства упродовжостанніх десятків років,порівнюючи сучаснімузику, книги, програмителебачення, рекламу зтими, які ми звиклибачити ще не так давно,можна зауважити т. зв.сексуалізацію культури.Зміни вражають. Людськастатевість стає широкимполем для використання іманіпуляції людськоюсвідомістю: спеціялісти змаркетингу вже дужедавно зрозуміли успіхреклами з використаннямлюдського тіла.Статевість стала однимвеликим ефективнимкомерційним проєктом, децінність його вимірюєтьсямірою вигоди. Сюди жможна віднестипорнографічну продукцію,яка щораз глибшепроникає в суспільнесередовище через медія.

На тлі цих помітних змінщоразу рідше чуємо про таківідвічні християнські чес=

ноти, як подружня вірність, стри=маність, чистота. Стало немоднопро це говорити. Чистота й особи,які дотримуються її в своєму житті,часто стають об’єктом глузування,особливо в сучасному молодіжномусередовищі. А ще гірше те, що рідкоможна почути про значення цієїчесноти навіть на проповідях унаших храмах. Це веде до пере=несення проблем, які виникають наґрунті невпорядкованої статевости,

до сповідальниці, коли вже буваєнадто пізно. А коли і чуємо щось нацю тему, то часто в тонах осуду,критики, заборон, які несупроводжуються глибшимипоясненнями.

Иншим був підхід у блаженноїпам’яти Святішого Отця Івана ПавлаІІ щодо голошення правди прозначення статевости. Він, мабуть,як ніхто инший зі сучаснихдушпастирів, бачив необхідністьособливо звертати увагу на цепитання під час духовного проводусучасної людини. Потребу реа=білітації такої чесноти, як чистота,та нового її представлення впозитивному світлі бачив молодийсвященик Кароль Войтила. Вже зперших років душпастирювання,які припали на повоєнні роки, вінприсвятив велику увагу питаннювиховання такої чесноти усередовищі своїх парохіян танауковому вивченню пробле=матики. Згодом, будучи професоромфілософії, продовжує працювати вцьому напрямку = і світ побачивйого велику працю «Любов івідповідальність», де чистоті при=свячено великий розділ. Післяобрання на папський престілСвятіший Отець Іван Павло ІІ ізвластивою йому наполегливістюпродовжує навчати своїх вірнихпро фундаментальне значення цієїчесноти в християнському житті.Впродовж перших п’яти років свогопонтифікату він виголосив понад130 катехез на тему розуміннялюдської статевости, що відомітепер як «богослов’я тіла». Їх ціль –вказати людині сучасного світу тінезмінні вартості, які несе в собіжиття, згідне з Божим задумом простатевість, життя в чистоті.

Дослідники спадщини Папи ІванаПавла ІІ кажуть, що понад 2/3усього навчання КатолицькоїЦеркви впродовж її існування булодароване через цього папу.Розгляньмо в загальних рисах наукуСвятішого Отця про чеснотучистоти.

Чистота: життя згідно

зі значенням людської

статевости

Часто наше розуміння чистотисупроводжується якимось негатив=ним відчуттям, спротивом, наче цячеснота покликана щось обмежити,заборонити. Про такий спосібсприйняття чистоти, який ставзагальнопоширеним, пише моло=дий священик Кароль Войтила водній зі своїх статей у 1952 році.Серед причин такого внутрішньогоспротиву правді він бачитьусталене сприйняття цієї чесноти,яке часто спотворює її правдиверозуміння. Войтила говорить пропотребу позитивної зміни внастанові до цієї чесноти. Що цеозначає? Найперше те, що чистотутреба розуміти не як обмеження,заборону, а як те, що визволяє,відкриває глибше значення люд=ської статевости, є цінністю самоюв собі. Войтила пояснює, що людине бажають або ж бояться визнативеличезну цінність чистоти длялюбови тому, що відкидають повнуоб’єктивну правду про любовчоловіка і жінки і «ставлять на їїмісце власну суб’єктивну уяву».

Поняття «чистота» в християнсько=му розумінні має за ціль впоряд=кування статевих бажань, віднов=лення властивого значення стате=вости в цілому. Це не означає, щосексуальне бажання є чимось не=добрим, яке ця чеснота наче очи=щує. Навпаки, Іван Павло ІІ у книжці«Любов і відповідальність» застері=гає перед таким негативнимуявленням про чистоту, що власне і

Чистота: життя згідноз Божим задумом

Дорога спасіння


зводить її до подолання статевости.Тоді чистота стає великим «ні»,запереченням правдивої вартостилюдської статевости, яка витісняє їїв підсвідомість і часто провокуєпсихічні зриви.

Статевість є великим Божим даромлюдині. Творячи людську особу«чоловіком і жінкою», на свій образі подобу, тобто на образ і подобуБога=Любови, Господь закладає вній найглибшу сутність і одно=часно покликання стати даром влюбові. Статевість є тим засобом,який дозволяє чоловікові й жінцістати даром одне для одного, якийвиявляє себе у повному духовномута тілесному єднанні подружньоїлюбови. Гріх людства, що принісруйнацію відносин із Творцем,також приніс втрату розуміннязначення людського тіла і стате=вости. Відтоді святе і найціннішестає предметом наруги, а не даром,який із вдячністю приймають,об’єктом викрадення, заволодіннясилою, використання, полем пану=вання пожадливости та використан=ня одне одного.

Прихід Христа у світ, його діловідкуплення людського роду і зі=слання Святого Духа відкрили передлюдиною можливість повернутисобі ту предвічну красу, яка була внеї до гріха. Дари Святого Духа на=ново дають тим, хто повірив уХриста і охрестився в ім’я Троїч=ного Бога, силу до життя згідно ізпрекрасним Божим планом пролюдину. Цю силу Божу, яка допома=гає людині у відновленні в собіобразу Божого, ми називаємочеснотою. Дух Святий, даруючичесноту чистоти, дає силу лікуватирани нашої статевости, спричиненігріхом. Ця чеснота покликана звіль=нити людину від наслідків гріха,якими є антиподи любови: пожа=дання, бажання використати иншо=го, егоїзм.

Папа Іван Павло ІІ каже, що чистотачинить здатною бачити особупротилежної статі «прозорим по=глядом», тобто позбавленого поста=ви егоїстичного чуттєвого пожадан=ня. В цьому сенсі чистота оберігаєлюбов від усього, що може їїзанечистити через прояви егоїзму,допомагає зайняти поставу, яка бивповні відповідала гідності иншоїособи.

Межа зацікавлености і

пожадання

Варто розмежувати зацікавленістьособою протилежної статі та грі=ховне пожадання. Статеві цінностіособи протилежної статі завждипостають спонтанно, і тоді мивідчуваємо, що певним чином у нихзацікавлені. Це не пожадання, кажеПапа, а знак того, що ми як людимаємо чуттєве бажання, яке і орі=єнтує нашу психіку в бік статевихцінностей, пробуджуючи до нихінтерес. Таке чуттєве бажання єчастиною людської статевости, якеБог уклав глибоко в природулюдини. Без такого інтересу до

особи протилежної статі годі булоби сподіватися, що двоє людейколи=небуть вирішили б увійти вглибокі внутрішні відносини по=дружжя. Таке зацікавлення папаназиває необхідною «сировиною»для формування справжньої любови.

Однак завжди існує небезпекаперейти від цього рівня зацікавле=ности статевими цінностями ин=шої особи до стану чуттєвого пожа=дання. Проте навіть цей стан стате=вого бажання не є в собі гріховнимдо тієї межі, поки воля особипротистоїть бажанню використатиособу. Тобто можна переживатичуттєве бажання без згоди нашоїволі на нього і навіть відверто про=ти неї. В цьому протистоянні голов=ним є наша відмова від гріховногопереживання думок чи вчинків, якінесуть бажання використати иншу

особу для отримання задоволення.

Ця боротьба ніколи не приноситьшвидких і постійних результатів,оскільки йдеться про глибиннувнутрішню переорієнтацію свідо=мости та «перевиховання» внутріш=ніх цінностей. Тому СвятішийОтець радить нам не очікуватишвидкої перемоги в боротьбі зачистоту, лише говорячи «ні», босаме наше бажання волі проти=стояти чуттєвим імпульсам на загалне дадуть негайного результату.Ніхто, пише Папа, не можевимагати від себе ані зовсім невідчувати чуттєвих бажань, анітого, що вони повинні відійти, колинаша воля противиться їм. Тобтоздобуття постави чистоти стосовноиншої особи – це шлях поступової,цілеспрямованої і тривалої праці,шлях через прикрі невдачі і поправу.Це добра порада для кожного з нас,хто бажає реалістично побачитинелегкий процес очищення.

Чистота: дорога до правдивої

свободи

Чистота є тією чеснотою, щовизволяє людину від стану опа=нованости чуттєвими імпульсами.Навіть особа, що посідає чеснотучистоти, як і кожна людина,вражена наслідками гріхопадіння,не є вповні позбавлениа чуттєвихпожадливих бажань, однак і не є їхрабом, а здатна швидко їх подолати.Такий чоловік може побачити вжінці набагато більше, ніж самістатеві цінності. Глибоко в своємусерці він здатний бачити в нійособу і любити її самовіддано,чистим серцем, яке робить його по=справжньому вільним. Тобто че=снота чистоти робить людинувповні вільною дарувати себе, незалишаючи у любовних взаєминахмісця на егоїзм і самолюбство.

Битва за чистоту здійснюється вглибині людського серця. Нашісерця були створені, щоб любити;це бажання навіть після гріха незмінилося, однак власних сил дляподолання наслідків гріха – пожа=дання – людина не має. Слід пам’я=тати, що чистота є чеснотою, отжедаром Святого Духа, а не лишелюдським зусиллям. Шлях очищен=ня серця відбушаються за участю

16

Полеміка

Святого Духа та на=шої активної спів=праці через молит=ву і зусилля волі.Це, без сумніву, не=легко, і кожен знає,яким болісним мо=же бути цей шляхочищення нашоїсвідомости від тако=го гріховного пожа=дання. Однак цядуховна боротьбаза чистоту, що роз=гортається на пло=щині нашої стате=вости, не є бороть=бою «проти», а

боротьбою «за», боротьбою за справжню свободу ілюбов. Папа пише, що чистота є нелегкою, довго=тривалою дорогою, і «кожен повинен очікуватитерпеливо, щоб дати плоди. В той же час, чистота єпевним шляхом до щастя».

Заохочуючи цими повчаннями, Святіший Отець івеликий учитель Церкви на межі тисячоліть вказує намтой шлях, який сам пройшов – очищення і пере=ображення серця, шлях кожного християнина, якийпрагне жити згідно із прекрасним Божим планом пролюдину. «Не бійся!» – казав часто Папа, закликаючи досправжньої геройської відваги у доланні всілякихперешкод на дорозі християнського життя. Сьогоднідля нас це «не бійся» звучить як не бійся бутиинакшим, «не бійся» бути чужим світові, «не бійся»життя в чистоті, життя, яке робить справді щасливим.«Не бійся», бо те, що приготував Господь тим, якілюблять Його, є вартим боротьби!

ТТТТТарас Байцарарас Байцарарас Байцарарас Байцарарас Байцарстудентський рух УКУ і ЛДС «За життя»студентський рух УКУ і ЛДС «За життя»студентський рух УКУ і ЛДС «За життя»студентський рух УКУ і ЛДС «За життя»студентський рух УКУ і ЛДС «За життя»

Рух «За життя» у Львові — ініціятива студентівУкраїнського Католицького Університету, ЛьвівськоїДуховної Семінарії та працівників Інституту родини іподружнього життя, спрямована об’єднати зусиллястудентів та усіх людей доброї волі на захистненароджених дітей, що є під загрозою знищенняабортом, для проголошення правди про святістьлюдського життя від моменту зачаття до природноїсмерти, науки про значення статевости і подружньогожиття. Рух постійно проводить вишкіл нових членів,лекції в різноманітних навчальних закладах просвятість життя, значення життя в чистоті, правду проаборт, контрацепцію та инше.

Рух «За життя» регулярно молиться за захистненароджених дітей у львівських лікарнях, дездійснюються аборти. Охочих приєднатися до рухучи співпрацювати просимо зголоситися, написавшиза адресою [email protected] чи зателефонувавшидо Інституту родини і подружнього життя: 2409498.

Останнім часом можемо спостерігатипоглиблений інтерес до культурних цінностей.Однак не в позитивному значенні. Їх часто

продають на ринках, причому нелегально, викрадають змузеїв чи галерей, а також намагаються вивезти закордон всупереч законам, адже ці речі становлятьнеабияку цінність, і за них можна отримати добруплатню. І на духовність в таких випадках зовсім незвертають увагу. Щороку працівники митних органівнашої держави повертають музеям, галереям та иншимподібним установам безліч культурних цінностей, інайбільше серед них зустрічається речей церковноговжитку – чаш, Біблій, цінних ікон, дуже часто старо=винних. Також культурними цінностями цікавлятьсямистецтвознавці, художники, реставратори. Та й,зрештою, майже кожен турист, виїжджаючи з України,везе якийсь сувенір, пов’язаний з історією чи ми=стецтвом нашого народу. Ще дуже часто такі цінностівивозяться тимчасово, з метою виставок, науковихконференцій чи досліджень до инших країн. На жаль,сьогоднішня законодавча база у сфері культурнихцінностей України надзвичайно слабка. Є лишедекілька нормативно–правових актів, але вони не даютьдостатніх відповідей на всі питання. Основною при=чиною є те, що в нашій країні культурні цінності частоприрівнюють до звичайних товарів, а це дуже великапомилка, адже такі речі потребують зовсім иншихдосліджень та експертиз і перевезень за иншимиправилами.

Слід зазначити, що з України заборонено вивозитикультурні цінності, виготовлені до 1947 року або ті, якізанесені до Державного реєстру національного куль=турного надбання, включені до Національного архів=ного фонду чи Музейного фонду України.

Для того, щоб вивезти культурні цінності за кордон,потрібно подати клопотання до Територіальної службиконтролю за переміщенням культурних цінностейчерез державний контроль України для того, щоботримати свідоцтво на право вивезення. Без цього сві=доцтва їх вивезення заборонено. До клопотаннядодаються:

– документ, що посвідчує заявника (паспорт);

Збереження і відтвореннякультурних цінностей –одне з найголовнішихзавдань сьогодення

Український народ володіє надзвичайно багатоюдуховною скарбницею, яка передається з покоління впокоління, кожного разу поповнюючись завдякиталантам молодих поколінь. До неї входять незліченніікони, картини, стародруки, церковні тканини,предмети побуту, прикраси та инші речі 4 культурніцінності, тобто об’єкти матеріяльної та духовноїкультури, що мають художнє, історичне, етно4графічне та наукове значення і підлягають збере4женню, відтворенню та охороні відповідно до законо4давства України


Полеміка

– документ, що посвідчує право власности заяв=ника на культурні цінності;

– два примірники переліку культурних цін=ностей, які підлягають вивезенню;

– два примірники кольорових фотографійкожної культурної цінності, розміром 13x18см;

– безпосередньо культурну цінність;

– висновок державної експертизи.

Культурні цінності, які ввозяться в Україну, підлягаютьобов’язковій реєстрації. Якщо оголошено розшук такихречей, то їх вивезення або ввезення забороняється, івони підлягають вилученню.

Тимчасове вивезення культурних цінностей, наприк=лад, з метою реставрації чи виставок, може здійснюва=тись лише при зобов’язанні про їх зворотне ввезення увказаний термін, а їх перебування за кордоном постій=но контролюється. Культурні цінності, повернуті вУкраїну після їх тимчасового вивезення, підлягаютьобов’язковій державній експертизі для встановлення їхстану та оригінальности після повернення.

Культурні цінності є невід’ємною частиною історіїнашого народу, вони розповідають про життя нашихпредків, їх побут, звичаї та традиції, тим самим показу=ючи иншим народам, що в нас надзвичайно багатоталановитих майстрів. Тим самим заслуговуємо названня однієї з найобдарованіших націй, тому найго=ловніше завдання сьогодення полягає у збереженні йвідтворенні всіх цих цінностей, які презентуютьукраїнську культуру далеко за межами нашої країни. Довислову «Народ, що не знає свого минулого, не вартиймайбутнього», хочеться додати: народ, що торгує своїмминулим, вже втратив майбутнє. Не позбавляймо себе ісвоїх дітей майбутнього!

Андріана ЛУЧКО ,Андріана ЛУЧКО ,Андріана ЛУЧКО ,Андріана ЛУЧКО ,Андріана ЛУЧКО ,фахівець із митної справифахівець із митної справифахівець із митної справифахівець із митної справифахівець із митної справи

Нові орієнтири?У сучасному світі, який кардинальноможе змінювати уявлення людини, їїпереконання, ідеали, принципи та навітьморальність, найважливішим єзбереження власної ідентичности,переданої нам через ціннісні надбаннянаших батьків, прадідів, цілої нації.Сьогодні ми на кожному кроці можемопочути про „необхідність змінитизастарілі ортодоксальні та вже непрогресивні ідеї Церкви”, хоч частонавіть не усвідомлюємо, що Церква – цеми. А ще реклама нам часто каже про„щасливе” та „миттєве” вирішенняпроблем... І все, здавалося би, дужепереконливе... і промовляє саме до тебе,про твої проблеми...Тоді настає момент,коли здається, що життя набуває новогозмісту, настає певне піднесення, але, нажаль, у більшости випадків це означаєзалежність, зомбування таексплуатацію, які перетворюютьлюдину на нездатних до мислення рабів,які працюють на чужі, далекі від релігіїінтереси...

У цій рубриці намагатимемось розповісти проприховані секти та таємні організації з метоюдопомогти людям, які потрапили у тенета кривди

та несправедливости, а також запобігти важким танищівним наслідкам нерозважливих дій. Сподіваємося,що проливши світло на загрози, які приховують у собідеякі закриті організації, допоможемо Вам, дорогічитачі, у подальшому духовному житті.

Напевно, доцільним буде розпочати від особистогорелігійно=духовного життя. Конституція Українинаголошує на тому, що наша держава сповідує хри=стиянські цінності. Саме тому на державному рівні недозволено полігамію та поставлено низку вимог щодовшанування инших релігій. Діє заборона на таємнітоталітарні організації, які мають на меті насильство танищення загальнолюдських цінностей. Саме тому їмдоводиться під різними видами приховувати своютаємну та шкідливу для цілої нації політику. Однак щоозначає поняття „християнин”? У що ми повиннівірити? Основою християнства є віра в Ісуса Христаяк Богочоловіка, спасителя, втілення другої особиТриєдиного Бога. А християнин, відповідно, –послідовник Його вчення та приписів, які він повинен

18

Літургійне богослов’я

виконувати із сумлінням та любов’ю перш за все доБога, а відтак до своїх ближніх. Преображення віру=ючих до божественної благодати здійснюється черезучасть у таїнствах. Саме тому дивними та незро=зумілими є будь=які твердження типу: для християн=ського життя участь у житті Церкви не є необхідною. Втакому випадку варто змінити неправильний стерео=тип, який ототожнює Церкву зі звичайною спорудоюта структурою, куди потрібно йти через чиїсь заба=ганки та з чийогось примусу. Церква – це, насамперед,спільнота вірних, яких об’єднує спільна мета – зустрічз Господом. Саме Літургія є тим кульмінаційниммоментом, у якому Бог приносить Себе в жертву зарадикожного з нас. Джерело християнського віровчення –Святе Письмо (Біблія, яка складається зі Старого таНового Заповіту). Саме у ньому Бог об’явив Себе та своюмету – спасіння людини.

У християнстві умовно виділяють п’ять основнихнапрямів: католицизм, православ’я, протестантизм,монофізитизм і несторіянство. Саме розгалуження ухристиянстві виникло після розподілу Римської імперіїна Східну та Західну, а також через соціяльно–економічну, політичну та культурну неоднорідністьнародів, що населяли імперію.

Слово “секта” виводиться з латинського “sequi”, щоозначає “йти за кимось”. Цей термін означає групулюдей, яка ізолюється від решти суспільства або якоїсьрелігії; членами секти є ті, котрі дотримуються якоїсьдоктрини. Ці групи мають спільну біблійну, езотеричну,орієнтальну основу та використовують методипсихотехніки. Багато з них виникає навколо т.зв. лідера(лікаря, психолога, гуру, ворожбита). «Нова католицькаенциклопедія» (New Саthоlіс Еnсусlореdіа) зазначає, щобагато прогресивних сект і культів мають за авторитетинший письмовий документ як додаток до Біблії.Наприклад, “Книга Мормона”, що представляє раптовийрозрив із минулим. Напевно, це відбувається через те, щоминуле наскрізь пройняте брехнею та перекрученнямфактів, у чому криється велика небезпека.

Далі буде...Сергій БІЛОКОНЬ,Сергій БІЛОКОНЬ,Сергій БІЛОКОНЬ,Сергій БІЛОКОНЬ,Сергій БІЛОКОНЬ,

Біблійне товариство “ЕФФБіблійне товариство “ЕФФБіблійне товариство “ЕФФБіблійне товариство “ЕФФБіблійне товариство “ЕФФАААААТТТТТААААА”””””

ЛітургіяЛітургіяЛітургіяЛітургіяЛітургія

оглашеннихоглашеннихоглашеннихоглашеннихоглашенних

Друга частина Божественної Літургіїназивається літургією оглашенних. Вонавідповідає життю Христа в світіпосеред людей, яким голосив словоістини. Назва цієї частини СлужбиБожої погодить від того, що напочатках розвитку християнства до неїдопускалися ті, хто готувався статихристиянином і ще не прийняв СвятоїТайни Хрещення.

Літургія оглашенних розпочинається з кадіннясвятої Трапези, святилища, храму вірних. Післякадіння диякон (якщо є) стає поруч зі свя=

щеником, перед св. Трапезою, обоє тричі вклоняються ічитають молитви: „Царю небесний”, „Слава во вишніхБогу”(2 рази), „Господи, губи мої відкрий”. Далісвященик цілує Св. Євангеліє, а диякон – св. Трапезу.Диякон після молитов виходить зі святилища на амвоні виголошує: „Благослови, владико”. Священик жепромовляє: „Благословенне Царство Отця, і Сина, іСвятого Духа . . .”. Після цього диякон розпочинаєвиголошувати Велику, або Мирну єктенію. В ніймолимося за мир у всьому світі, за Церкву, за церковну ісвітську владу, за недужих, страждаючих, подоро=жуючих; і на кожне прохання вірні відповідають:„Господи, помилуй”. Цю послідовність молитовсвященик завершує потрійним славослов’ям, якенаскрізною ниткою проходить через усю Літургію,починаючи і завершуючи кожне її дійство. Післяєктенії хор розпочинає співання антифонів.

Антифони (святкові і повсякденні) – це піснеспіви,вибрані з псалмів, що пророчо зображають прихіду світ Сина Божого. Відповідно до славословногозмісту для антифонів були підібрані відповідніпсалми, а святкові мають зміст, який відповідаєпразникові. Господні антифони складаються звіршів різних псалмів. Замість 3 антифона співа=ються „Блаженства”, які закликають нас бути„милосердними, з чистими серцями, миротвор=цями”. Коли співають 3 антифон чи Блаженства,священик дає диякону Св. Євангеліє, обоє виходятьза свічконосцями на солею і стають перед Цар=ськими Вратами. Після закінчення співу дияконвиголошує: „Премудрість, прості”, знаменуючи тим,що Слово Боже, Син Господній благовістилисясвітові через Євангеліє. Вірні разом з хором відпо=


відають на цей заклик: „Прийдіте,поклонімося і припадім доХриста. . .” Після цього Євангелієкладеться на престіл, а хор співаєтропарі.

Коли хор завершив співаннятропарів, надходить час трисвятоїпісні. Про неї існує багато історич=них свідчень. Першою такоюзгадкою є акти Халкедонськогособору, який відбувся 451 року,однак немає свідчень про автора.Иншим джерелом є візантійськіцерковні історики, які твердять, щопоходження пісні пов’язане звеликим землетрусом в Константи=нополі за часів патріярха Прокла(434 = 446). Населення мусилопокидати місто і з тривогоюмолилося Богові про порятунок. Підчас всенародного моління одинхлопець мав видіння і чув, як ангелиспівають Богові гимн трисвятого.Тоді весь народ розпочав співатипісню „Святий Боже” – і землетрусприпинився. Сирійські джерелаприписують авторство гимну Йоси=фові з Ариматеї і Никодиму, не=мовби ці два мужі співали йогонесучи Христа до гробу.

Замість цієї пісні на Різдво Хри=стове, Богоявлення Господнє, уЛазареву і Страсну суботи, наПасху, у всі дні Світлого тижня, унеділю П’ятдесятниці співають :„Ви, що в Христа хрестилися . . .”, ана Воздвиження Чесного Хреста і вХрестопоклінну неділю співають:„Хресту Твоєму поклоняємось . . .”.

Під час цього співу священик іде нагорне місце, молячись разом іздияконом. Звідси він закликає вір=них бути уважними, бажає миру іслухає, як читець читає апостола,що є допомогою для кращого розу=міння євангельського читання.Після закінчення апостола хор спі=ває „Алилуя”, а диякон кадить святи=лище, храм і вірних. Після кадіннядиякон іде по благословення досвященика і розпочинає читанняЄвангельського Слова, яке, як на=сіння, що його сіє Небесний Сіяч,потрапляє на ґрунт наших сердець.По закінченні читання священик увівтарі звіщає дияконові: „Мир тобі,що благовістуєш”, а хор співає:„Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

Цікавим фактом є те, що в нашомуукраїнському обряді є два читання:з апостольських листів (чи Діяньапостолів) та з Євангелія; в сирій=сько – антиохійському обряді – 6читань: 3 зі Ст. Завіту, 1 з ДіяньАпостолів, 1 з апостольських листівта одне з Євангелії; в маронітськомуобряді – 2 читання: з апостола та зЄвангелія; в коптійському та ефіоп=ському – 4: 1 з послань ап. Павла, 2 зт. зв. католицьких листів, 3 – з Діяньапостолів, 4– з Євангелія.

Після читання Євангелія священиквиголошує проповідь, а після їїзакінчення диякон стає біля Цар=ських Врат і розпочинає єктенію:„Промовмо всі . . .”, яка ще нази=вається „єктенія усильного благан=ня”. Якщо є поминання померлих,то після неї виголошується щеєктенія за померлих. Далі йде про=хання за оглашенних, тих, хто щене прийняв Святої Тайни Хре=щення, де диякон закликає вірнихпомолитися за них: „Вірні, за огла=шенних помоліться, щоб Господьпомилував їх”. Помолившись заоглашенних, священик і вірні готу=ються до священнодійства літургіївірних, яке розпочинається Херу=вимською піснею.

Далі буде...

ТТТТТарас ЗАГарас ЗАГарас ЗАГарас ЗАГарас ЗАГАААААЧЕВСЬКИЙЧЕВСЬКИЙЧЕВСЬКИЙЧЕВСЬКИЙЧЕВСЬКИЙ

20

В сучасному секуляризованомусвіті, споглядаючи ікону,людина часто звертає свою

увагу лише на художню майстер=ність виконання, не задумуючисьпри цьому над її символічнимзначенням, історичною та духов=ною цінністю. Часто таке ставленнядо сакрального мистецтва зумов=лене відсутністю знань про ікону, авідтак і її нерозумінням. Саме з цієїпричини розгляньмо питання: чимє ікона в східній традиції, яку рольвона відіграє в духовному життіхристиянина і чи не втратила сво=го сенсу сьогодні? Звернімось добогословського змісту, а також доісторії формування іконописноїтрадиції та процесу становленнястрогих мистецьких правил їївиконання.

Термін „ікона” походить з грецькоїмови (єйкюн) і означає „образ”,„зображення”, „подоба”. Відштов=хуючись саме від цього, протоєрейС.Булгаков, досліджуючи богослов=ський бік ікони в дусі східноїтрадиції, зазначає, що людинапісля свого сотворення вже містилаобраз Божий і є живою іконоюБожества. Вона перестала такоюпісля гріхопадіння, однак цюпочаткову іконність повернула їйсила Боговоплочення. Христос усвоїй людяності є правдивоюіконою Божества, а в Ньому і з Ним– все людство, яке віднайшло себета знову отримало образ Божий.

У вужчому розумінні ікона є виявомособливого виду мистецтва, якийстворювався на основі молитовно=містичного досвіду всієї Церкви і єсвідченням того, що Син Божийстав Сином людським, що Божест=венне Слово воплотилось.

За святим переданням, першиміконописцем був євангелист Лука,якому Господь дав дар прославлятиЙого та ширити віру Христову здопомогою мистецтва. Саме відчасу виникнення протоікони може=мо говорити про зародження іконо=писної традиції, тобто про певніпринципи та засади передаванняОбразу Божого, про глибокий Йогозміст, який мав дотримуватися танезмінно передаватися з поколінняв покоління.

В порівнянні зі світським мистецт=вом, де художній твір характери=

¬ÔÎË‚ ≥ÍÓÌËÌ‡ ‰ÛıÓ‚Ì≥ÒÚ¸Î˛‰ËÌË


зується суб’єктивними поглядами, ідеями та елементомсамовираження автора, мистецтво іконопису перед=бачає відсутність будь=якої ініціятиви з бокухудожника. Такі вимоги пояснюються самим бого=слов’ям: Бог існує поза часом, відповідно, з йогоплином не може змінюватися і мистецьке зображенняГоспода. Художник–іконописець не має права додаватищось від себе, нехтуючи та руйнуючи при цьому самсенс ікони: “Краса в іконі не існує окремо від змістуобразу, вона і становить його зміст в істинномурозумінні . . . Краса – це не зовнішній атрибут, алевнутрішня властивість. Іконописний образ не повиненнаслідувати зовнішні смаки так, як їх розуміє грішнийсвіт. . .

Поряд із розвитком богослов’я ікони та вдоскона=ленням іконографічного канону формувалося такожособливе ставлення та вимоги щодо особи іконописця.Божественна велич не могли зображати невігласи абонедостатньо духовні люди. Таке ставлення до іконо=писців було продиктоване їхньою діяльністю, якаусвідомлювалась як молитва, що виражена в образах.“Це написання Імени Божого за допомогою фарб. . .”(П.Флоренський). Саме тому традиція зобов’язує донаписання ікони “чистими руками” – іконописець маєбути не лише майстерним художником, але найпершелюдиною з високим духовним рівнем та з глибокимибогословськими знаннями. Саме ці два останнічинники, які вирізняють іконописця з=поміж великоїкількости митців, були та залишаються запорукоюдотримання східної іконописної традиції та належногоставлення до написання образів.

Яким чином ікона впливає на людину, як допомагає їй удуховному зрості та утвердженню у вірі? Необхідноусвідомити, що іконописець, пишучи ікону, немовбитворить з иншими особами, які споглядають образБожественної Краси, єдину спільну молитву. Такимчином ікона становить мистецький твір, який маєвплинути на людську духовність, допомогти особіблагоговійно та зосереджено молитися.

В сучасному житті для практикуючого християнинасакральне мистецтво також є важливим чинником удуховному розвитку. Не можна проте не зауважититенденції певного відчуження людини від іконописноїтрадиції, яка зумовлена нерозумінням, а відтакнесприйняттям незмінного іконописного канону. Під=твердженням цьому служать різні новітні напрями внаписанні ікони, де сакральне мистецтво підпадає підвплив світського, де на першому плані виступає недуховна сторона людини, але творчий пошук ху=дожника.

Таким чином, на сьогодні можна говорити як прозбереження строгого іконографічного канону, так іпро новітні впливи світу на сакральне мистецтво.Однак беззаперечним залишається факт впливу іконина духовність, моральність та формування християн=ського світобачення сучасної людини.

Юрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬО

22

Сторінками історії

Народився Теодор=Юрій дев ’ятоюдитиною в сім’ї залізничного службовця14 квітня 1911 року. Мама ще з дитинства

при кожній нагоді брала свого сина до церкви.В церкві Теодор не тільки молився, а з великимзацікавленням слідкував за богослужінням тавипитував про значення поодиноких обрядів.За короткий час Теодор вмів пояснити всівідправи та богослужіння. Це небувале за=цікавлення обрядом виростило в шляхетнімсерці хлопчини щиру любов до св. Церкви.Зберігся спогад, що з дитинства Теодор любивслухати читання життя святих і, слухаючи промучеників, часто плакав. Можливо, саме цедодало майбутньому владиці сил та твердихпереконань на життєвій ниві випробувань.

Зазнавши неодноразово злиднів у багатодітнійсім’ї, Теодор любив допомагати бідним. Не разбувало таке, що вдома мати чекала на рибу, а віннадворі роздавав її бідним, співчуття до якихзалишилось на ціле його життя. Початковушколу закінчив у Великому Бичкові на Ра=хівщині. Після цього продовжує навчання уХустській державній гімназії, яку на відміннозакінчує у 1930 році. Теодор був надзвичайностаранним і побожним учнем. Дуже багато іувесь час читав. Як сам пізніше зізнався, вгімназійній бібліотеці не було такої книжки, якоїб він не прочитав. Крім української і угорськоїмов, якими говорив змалку, в гімназії Теодороволодів основами ще кількох – чеської,латинської, французької, російської.

Ще за роки навчання в гімназії у Теодораз’являється бажання посвятити себе на служінняБогу. Як відмінника у навчанні, його неодно=разово намовляли, щоб він став інженером чивійськовим офіцером. Але першим і постійнимбуло в нього священиче покликання. Свої студіїфілософії, а відтак богослов’я, відбував він уславному римському університеті оо. єзуїтів, утак званому „Григоріяніумі”. Мрії його дитячихліт почали тепер здійснюватися. Бувшипитомцем „Руссікума”, скоро Теодор Ромжаодержав у Григоріянському університеті ступіньдоктора філософії.

В 1936 році закінчив своє навчання в Римі, й 25грудня цього ж року сповнилась Теодорова мрія– він став Христовим священиком. ЗгодомТеодор Ромжа планував захистити докторат впапському Східному інституті, але історичніподії цьому перешкодили. Як підлеглийЧехословаччини, він мав відбути однорічнувійськову службу і «замість поїздки до Римазамість поїздки до Римазамість поїздки до Римазамість поїздки до Римазамість поїздки до Рима, –писав він своєму товаришеві, – яяяяяпомарширував на фронт. Мені здавалося, щопомарширував на фронт. Мені здавалося, щопомарширував на фронт. Мені здавалося, щопомарширував на фронт. Мені здавалося, щопомарширував на фронт. Мені здавалося, щоя ніколи не побачу Рим, що я ніколи не осягнуя ніколи не побачу Рим, що я ніколи не осягнуя ніколи не побачу Рим, що я ніколи не осягнуя ніколи не побачу Рим, що я ніколи не осягнуя ніколи не побачу Рим, що я ніколи не осягнусвоєї цілі. Тсвоєї цілі. Тсвоєї цілі. Тсвоєї цілі. Тсвоєї цілі. Та я виїжджав із тим пере4а я виїжджав із тим пере4а я виїжджав із тим пере4а я виїжджав із тим пере4а я виїжджав із тим пере4конанням, що виконую лише свій обов’язок.конанням, що виконую лише свій обов’язок.конанням, що виконую лише свій обов’язок.конанням, що виконую лише свій обов’язок.конанням, що виконую лише свій обов’язок.

Поміж жертвами переслідувань Церквиза часів радянської тоталітарної владиє також єпископ4ісповідник ТеодорРомжа, який показав священствуі вірним приклад стійкої та твердоївіри. Життєвий шлях Теодора Ромжі –це органічна частка історії Мукачівськоїгреко4католицької єпархії, адже це був374й відомий на ім’я її владика і 254йпісля Ужгородської унії, що відбулася1646 року. Він очолив і стійко провадивєпархією в найкритичніший період, коливнаслідок заборон і тяжких утисківйшлося про її знищення.

Теодор Ромжа -Теодор Ромжа -Теодор Ромжа -Теодор Ромжа -Теодор Ромжа -

оборонець віриоборонець віриоборонець віриоборонець віриоборонець віри


ТТТТТому їхав відважно, без най4ому їхав відважно, без най4ому їхав відважно, без най4ому їхав відважно, без най4ому їхав відважно, без най4меншого страху!»меншого страху!»меншого страху!»меншого страху!»меншого страху!»

Восени 1938 р. о. Теодор Ромжаповернувся додому. Готувавсязнову до Рима. Та владикаОлександр Стойка, єпископ Мука=чівський, не дозволив йомувиїхати в непевний час іпризначив парохом доНижнього Бистрого та адміні=стратором с. Березове в Хустськійокрузі. В Нижнім Бистрім та

Березовому ще не було такогосвященика, який би так докладнонавчив людей і дітей правд святоївіри. В церкві запровадив зраз=ковий порядок, чистоту, відно=вив красу богослужінь. Своїмшовковим тенором притягнувусіх вірних до участі в церковнімспіві. Парохіяни з великою лю=бов’ю ставились до о. Теодора. Цевидно хоча б з того, що пізніше,коли він уже став професором вУжгороді, відвідували його таприносили йому свої щирі да=рунки.

Восени 1939 р. о. Теодор Ромжанарешті отримав паспорт навиїзд до Рима. Та зненацькаєпископ Олександр Стойка по=кликав його до себе. Він по=требував його до семінарії. І так– замість їхати до Рима – о.Теодор восени 1939 р. опинився вУжгороді як духівник і професорфілософії Богословськоїакадемії. Як професор, о. Ромжабув суворим, рішучим та обов’яз=ковим. Як духівник – надзви=чайно батьківським та вирозумі=

лим. Що ж до жертвенности, тожоден із професорів не був у силіперевершити його. Ось так згадуєу своїх спогадах про духівникаотець=д=р Іштван Піриді:

«Він до захоплености любив свійруський народ, заохочував кле=риків=русинів, щоб працювалидля піднесення народу. Алебогослови=угорці також сприй=мали його як власного духов=ного отця, з ними він працював ізтакою самою любов’ю – отецьТеодор тримав перед очимаінтереси Вселенської Церкви йпрагнув виховати інтелекту=ально і духовно підготованихсвящеників незалежно від їхньоїнаціональної належности. Самечерез це він хотів викорінити здуш вузький місцевий патріо=тизм, відокремлювання за наці=ональною належністю і дискри=мінацію».

31 травня 1943 р. несподіванопомер від серцевого приступуархипастир Олександр Стойка,єпископ Мукачівський. Апо=стольська Столиця змушена булаподбати про гідного наслідника.Тому 1 січня 1944 р. Апостоль=ський Престіл іменував доУжгорода Апостольського Адмі=ністратора в особі єпископаНиколая Дудаша (ЧСВВ), який буввихований у монастирях Гали=чини та в Римі. Однак, воєнніподії показали, що єпископНиколай Дудаш не зможеуправляти мукачівською єпар=хією; тому Апостольська Столицяпризначила 8 вересня 1944 р. о.Теодора Ромжу на «титулярного

єпископа Аппійського та напомічника для АпостольськогоАдміністратора Мукачівського». Зномінацією прийшло й пору=чення висвятити якнайскорішеноміната й передати йомуведення єпархії, а також заопі=куватись римо=католиками наЗакарпатті. В неділю 24 вересня1944 р. в ужгородськім соборіСвятого Хреста єпископ Николайпередав своєму наслідниковіповноту священства.

Через місяць, 27 жовтня 1944 р.,до Ужгорода прийшли більшо=вики=визволителі. Закарпаттязайняла Червона Армія. ВладикаТеодор був готовий до най=гіршого. Всім тим, які в першихмісяцях відходили з Закарпаття йпрощалися з ним, владикаТеодор говорив: „Моліться за„Моліться за„Моліться за„Моліться за„Моліться занас!”нас!”нас!”нас!”нас!” Наляканих, які до нього

24

прибігали по пораду,заспокоював: „Ласкавий„Ласкавий„Ласкавий„Ласкавий„ЛаскавийБог захоронить нас!”Бог захоронить нас!”Бог захоронить нас!”Бог захоронить нас!”Бог захоронить нас!”Але сам готувався добезоглядної боротьби збільшовиками, які, якзвичайно, не приносилиз собою нічого доброго.На жовтневі свята вміському театрі в Ужго=роді мала відбутися свят=кова академія. Кілька го=дин перед академією довладики з’явився одинстаршина і заявив, щовійськові кола бажаютьприсутности єпископа наакадемії. Єпископ, як

представник Греко=Католицької Церкви, мав по=дякувати Сталіну та Червоній Армії за визволенняЗакарпаття, заявити про єдність і дружбу україн=ського й російського народів, закликати молодьвступати в ряди переможної Червоної Армії тапросити „батька” Сталіна, щоб сповнив віковічнебажання закарпатців – з’єднатись з цілим україн=ським народом.

Владика відразу відчув підступ більшовиків. Колипочав відмовлятися, йому погрозили, що „буде зле”з єпархією. Владика говорив дуже коротко ізагально. На початку подякував Небесному Отцеві,що страхіття війни так скоро оминули Закарпаття,без тяжчих потрясінь. Подякував Сталіну та брат=ському народові за „визволення”. А вкінці побажавуспіхів у боротьбі та скорого перемир’я. Більшо=вики від самого початку хотіли використатиЦеркву для здійснення ідеї „возз’єднання”. Однак ізпромови владики вони переконались, що єпископа

Ромжу їм не=легко буде пере=тягнути на свійбік. Тому пол=к о в н и кТ ю л ь п а н о вп о с т а н о в и вз а с т р а ш и т ивладику: вінн а ц ь к у в а вправославнихна греко=като=ликів, які вели,як писалось уг а з е т а х ,„антирадянськупропаганду” .Православні ,особливо воколиці Хуста,почали тодін а с и л ь н о

відбирати церкви, викидати з парохій священиків.Рівночасно повели вони насильну акцію переходуна православ’я, забираючи церковні землі йрозділюючи їх тим, що підписували „Маніфествозз’єднання”. Єпископ далі вже не міг укриватися.Він таки зважився піти в бій.

На початку січня 1945 р., позбиравши фактинасилля через своїх посланців, єпископ Ромжаз’явився на Народній раді в Ужгороді, щоб голоснозапротестувати проти явної несправедливости йнасилля. У відповідь шеф політбюро при IVУкраїнській армії генерал Мехліс сказав: «Ви всідобре знаєте про неприхильне становище Ватиканудо совєтів. Тож ніяк не можливо, щоб радянськавлада терпіла в межах своїх кордонів таку Церкву,яка визнає Ватикан. Тому для вас лишається тількиодне – підпорядкуватися Московському Патріяр=хові». В серці владики Теодора глибоко застрягвислів генерала Мехліса. Тому він із повноюпосвятою взявся до оборони свого стада. Своїхвірних закликав він до витривання, до геройства,до посвяти: «Свята віра – це наше найбільшеСвята віра – це наше найбільшеСвята віра – це наше найбільшеСвята віра – це наше найбільшеСвята віра – це наше найбільшедобро, це наш найбільший скарб на землі. Тдобро, це наш найбільший скарб на землі. Тдобро, це наш найбільший скарб на землі. Тдобро, це наш найбільший скарб на землі. Тдобро, це наш найбільший скарб на землі. Тому заому заому заому заому занеї треба нам віддати й своє життя!»неї треба нам віддати й своє життя!»неї треба нам віддати й своє життя!»неї треба нам віддати й своє життя!»неї треба нам віддати й своє життя!»

Щоб його слова доходили там, де їх найбільшетреба було, владика возом чи пішки відвідувавнайбільш слабкі парохії. Його одномісячна подо=рож протягом великого посту 1945 р., коли єпис=коп Теодор відвідав 12 занепалих парохій, булатріюмфом віри й вірности Апостольському Престо=лові. Ніколи перед тим вірні не відчували в своїхгрудях такого великого захоплення та одухов=лення, як тоді, коли зі сльозами в очах вислухувалипалкі промови свого відважного й відданого своїйпастві Архиєрея, і молились разом з ним за весьБожий люд.

2 лютого 1945 р. більшовики призначили новогоМосковського Патріярха в особі Алексія. 11 квітнятого ж року більшовики заарештували всю україн=ську католицьку єрархію в Галичині. 29 квітня 1945р. більшовики прилучили Закарпаття до УССР. 22жовтня Московський Патріярх прийняв під своююрисдикцію Закарпаття й призначив Ужгородсько=Мукачівським єпископом Уманського єпископаНестора (Юрія Сидорука). Всі ці події не віщувалинічого доброго для єпископа Теодора та йогоєпархії. І власне в тих критичних часах виявилисядуховна сила й апостольський хист, що нимиволодів єпископ Теодор. Він був свідомий, щоліквідація мукачівської української католицькоїєпархії була лише питанням часу. Тому він старавсяза всяку ціну використати час. Кожний день длянього був дорогий: «Кожен день життя нашоїКожен день життя нашоїКожен день життя нашоїКожен день життя нашоїКожен день життя нашоїЦеркви тут на Закарпатті – це велика ласкаЦеркви тут на Закарпатті – це велика ласкаЦеркви тут на Закарпатті – це велика ласкаЦеркви тут на Закарпатті – це велика ласкаЦеркви тут на Закарпатті – це велика ласкадля нас, бо так ми маємо можливість уділятидля нас, бо так ми маємо можливість уділятидля нас, бо так ми маємо можливість уділятидля нас, бо так ми маємо можливість уділятидля нас, бо так ми маємо можливість уділятиСвяті ТСвяті ТСвяті ТСвяті ТСвяті Тайни, а через Них тисячі вірних здобуваєайни, а через Них тисячі вірних здобуваєайни, а через Них тисячі вірних здобуваєайни, а через Них тисячі вірних здобуваєайни, а через Них тисячі вірних здобуваєдля себе життя вічне в небі».для себе життя вічне в небі».для себе життя вічне в небі».для себе життя вічне в небі».для себе життя вічне в небі».

Владика був переконаний, що більшовики поведуть


напад на мукачів=ську єпархію вже„випробуваною”дорогою в Гали=чині. Тому він на=в’язав тісні зв’яз=ки з українськимик а т о л и ц ь к и м исвящениками потой бік Карпат,с т а р а н н ослідкував за спо=собом переслі=дування Церкви йд о к о р і н н ор о з б и р а впоодинокі діїб і л ь ш о в и к і в .Зрозумівши, щонайбільшу шкодув Галичині накоїла так звана „Ініціятивна групавозз’єднання Греко=Католицької Церкви зПравославною”, єпископ Теодор постарався недопустити до того, щоби хоч один із йогосвящеників зламався. Його довірені посланціувійшли в контакт з кожним священиком і,подаючи всякі докази, залишали єпископськийнаказ: „За всяку ціну не піддатися!”„За всяку ціну не піддатися!”„За всяку ціну не піддатися!”„За всяку ціну не піддатися!”„За всяку ціну не піддатися!”

Народ пішов за голосом свого архипастиря. Вірнібули готові на всяку жертву і посвяту. Священикитрималися сильно. І більшовикам не пощастиловідділити духовенства від єпископа, а вірних відсвоїх священиків. Греко=Католицька Церква наЗакарпатті, під проводом свого відважного Архи=єрея, йшла до боротьби з безбожниками одноюлавою. Так вони здобували час, здобували терен, анавіть й деякі православні почали приставати доних. Більшовикам не тяжко було збагнути, хтоперекреслював їхні плани. Щоб зберегти молодьдля Бога і Церкви, владика Теодор зорганізував поселах тайні катехитичні зустрічі. Своїм священикамнаказав, щоб збирали молодь у церкві з різнихнагод та утримували з ними сталий контакт.Священики мали навчати батьків, як виховуватисвоїх дітей у релігійному дусі. Родичам булосказано, щоб на всякі богослужіння брали з собоюдо церкви й дітей, а священики пояснювати їмкатехизм. Більшовики ж погрожували, забороняли,почали знов арештовувати священиків, конфіску=вати церковні землі. Тоді єпископ запровадиввідправляти по церквах серед тижня короткімолебні, під час яких священики давали катехи=тичні навчання вірним і дітям.

Скасування Берестейської унії більшовиками насоборі у Львові, в днях 8=10 березня 1946 р., віщу=вало близький кінець і мукачівської єпархії. Нападипродовжувалися. Нарешті уповноважений звинува=тив владику в тому, що він: 1) підбурював своїхсвящеників і вірних проти Радянського Союзу; 2)

явно проповідував проти комунізму; 3) саботуваврадянські закони; 4) попри заборони наказувавучити релігії. Весною 1946 р. почалася шаленаантирелігійна кампанія в пресі, явні напади наєпископа, священиків і Церкву. Владика Ромжа бувпереконаний, що більшовики не попустять. Здругого боку, він був свідомий того, що кожна, хочби й найменша поступка більшовикам, означала бизаперечення святої віри. Тут ішлося про спасіннябезсмертних душ, і він не міг поступитися.

Як колись жиди постановили „підступом схопити йубити” Ісуса (Мт. 26,4), бо боялися, щоб „не повсталозаворушення у народі” (Мр. 14,2), так само й помукачівськім відпусті, де зійшлося того року понад80 000 вірних, більшовики вирішили таємноліквідувати владику. Він відчував зловісні знаки,тому восени 1947 р. не виходив із резиденції. Та годібуло йому довше вижидати. Любов Христа гналайого до вірних. Вони потребували його. І, нарешті,під кінець жовтня 1947 р., владика вибрався возомдо с. Лавки, де в неділю Христа Царя поблагословиввідновлену церкву. Людей зійшлося, як на відпуст.Багато ж людей відстрашило військо, яке того дняоточило ціле село панцерними автомобілями. Єпи=скопові радили переночувати, що він і зробив.

Та на другий день, у понеділок 27 жовтня 1947 р.,владика в товаристві двох священиків та двохсемінаристів вибрався візком додому. Коли ж їхнійвізок виїхав із бічної дороги на головний гости=нець Мукачеве–Ужгород, тоді, недалеко с. Череївці,із закруту налетів на них з повного розгонувійськовий панцерний автомобіль. Єпископ якразвідмовляв вервицю. Коні на місці були вбиті. Візокрозлетівся на трісочки. Подорожніх повикидало врів. Всі добре потовклися. Та нараз із авта виско=чили більшовицькі вояки і прикладами крісівпочали їх добивати. Вже почали збігатися з усіхусюдів люди. Солдати налякалися. Покинувши по=биті жертви в рові, скочили до авта й від’їхали. Надругий день військове командування проголосило,

26

що стався „випадок”, і єпископа мусили завезти долічниці. Внаслідок цього наперед спланованого„випадку”, обидва священики й богослови булидуже тяжко потовчені, а їхні голови дуже покри=вавлені. Та найбільше дісталося владиці. Йомувибито всі зуби, пробито в двох місцях ліву щоку, аголова, груди, руки й ноги були цілковито потов=чені. В такім стані завезли їх селяни під вечір тогодня до мукачівської лічниці.

В лічниці єпископом зайнявся відомий лікар, д=рФединець, який відразу зробив операцію. Коли жєп. Ромжа прийшов до свідомости, тоді він ужележав у ліжку, в приватній кімнаті, а коло ньогостояла сестра=василіянка. По декількох днях вінуже був у силі сказати бодай кілька слів. Владикапочав помалу приходити до себе. В п’ятницювранці 31 жовтня він висповідався. Ще не мігприйняти св. Причастя, тому просив принести дойого кімнати Євхаристійного Христа, перед якимвін довго молився. Напевно, дякував „за ласкумучеництва”. Подібно колись св. Іван Золотоустийна вигнанні, виснажений гарячкою й зневаженийвояками, звалився умираючи на дорозі недалекоКуман, закликав: «Слава Богу за все!» Тепер такєпископ Теодор дякував Христові за все. Він бувготовий на все!

Цілий той день єпископ Теодор перебував у під=несеному настрої, наче відчуваючи, що це був йогоостанній день на землі. Ввечері новий директорлічниці наказав сестрам=опікункам покинути хі=рургічний відділ. На їхнє місце прийшла якасьнова, чужа опікунка. Сестри мовби щось передчува=ли. Одна з них, попри заборону, зайшла вночі до

кімнати, де лежав владика. Було 30 хвилин по півно=чі. Єпископ уже був у аґонії. Тільки не перестававпоказувати на відкрите вікно та ловився за горло.Здається, що жид=директор і нова, цивільна опі=кунка, задушили його отруйним газом. Так 1 листо=пада 1947 р., 40 хвилин по півночі, з п’ятниці насуботу, владика Теодор Ромжа з усмішкою на облич=чі віддав душу Творцеві за своє стадо.

На другий день прилетіла із Києва “лікарськакомісія” і ствердила, що єпископ помер „від при=ступу серця”. Вістка про наглу смерть єпископаТеодора рознеслася блискавкою по цілім Закар=паттю. Люди почали приходити з далеких околиць,щоб віддати йому останню честь. Православні – йті доторкалися його руки, просячи благословення.Урядові чиновники повідомили у суботу ввечері, щотіло єпископа перенесуть у неділю 2–го листопададо Ужгорода, де поховають на замковім цвинтарі. Внеділю від самого ранку гостинець між Мукачевим іУжгородом, що тягнеться 34 км., був укритий людь=ми, які зійшлися, щоб віддати Владиці=мучениковіостанню честь. Більшовикам ця маніфестація недуже подобалася. Тоді вони проголосили, що немаавта, щоб перевезти тіло єпископа Ромжі до Ужго=рода. Щойно пізно вночі перевезли труну на ванта=жнім авті. По дорозі все ще стояли гуртки людей,між ними багато православних, які зі сльозами наочах прощалися з католицьким Архиєреєм.

В понеділок 3 листопада 1947 р., відбувся похорон,в якому взяло участь до 20 000 людей. Владику=мученика поховали на старому цвинтарі під зам=ком, який був свідком Ужгородської унії (1646 р.).Через 300 років та сама унія була запечатанакров’ю мученика. Гріб владики став осередкомпостійних процесій. Кожен хотів бодай над йогогробом помолитися. Могила була засипана горамиквітів. Більшовики старалися перешкоджати лю=дям. Забирали квіти, замикали браму. Та нічого недопомагало. І от одного гарного дня прийшлибульдозери, повикидали з могил хрести й пам’ятни=ки та зрівняли всі гроби. Там, де колись знаходивсямайже 500=річний цвинтар, сьогодні засадженийпарк, щоб таким чином не лишилося ані сліду, де бувпохований Великий Владика, мужній оборонець св.унії.

Проте, як би не старалися затерти пам’ять про цьогомученика, та духа не заореш, мученицької крови незатреш. Пам’ять про єп. Теодора, який став героєм=мучеником святої віри, який був Добрим Пастирем,що „голосив правду св. Церкви явно і без страху”,залишиться незабутньою. Він залишився в очахсвоїх вірних уособленням греко=католицизму, зали=шився тим вогненним стовпом, який високо про=свічував у густій темряві ночі; був тою незламноюсилою, що підтримувала на дусі всіх вірних і уда=ремнювала всякі підступи ворогів св. Церкви.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН


Це цікаво

Вони шиють одяг для Папи

Сім’я Гаммареллі обслуговує Ватикан уже в шостому поколінні. Як тільки стане відомеім’я нового Папи Римського – на нього відразу звертаються погляди людей усьогосвіту. Кожний буде вдивлятися у його обличчя, стараючись зрозуміти, що

представляє собою чоловік, якому випала честь очолитиКатолицьку Церкву. Однак сім’я Гаммареллі буде зосередженашвидше на фігурі Папи, щоб найкраще виконати свою роботу.

«Ми отримали замовлення з Ватикану вже після смерти ІванаПавла ІІ, = каже Лоренцо Гаммареллі. – Четверо кравців працювалинад замовленням увесь тиждень. Ми пошили 6 костюмів із вовнита шовку різних розмірів». Минуло зовсім небагато часу від того,як білий дим з’явився над дахом Сікстинської капелли і до першогопублічного виходу нового Папи в соборі св. Петра. Однак у всіхкардиналів різні фігури, деякі з них відрізняються повнотою. Чипідійде новообраному Папі одяг, приготований кравцями? «Мирідко робимо помилки, тому сподіваємося, що ризи підійдуть», –каже Лоренцо усміхаючись. . . . І от остання примірка у Ватикані,подалі від очей глядачів, монахині готують нитки і голки, щоби в останній моментскоригувати вбрання відповідно до фігури нового понтифіка.

Новий Папа зможе сам вибрати собі кравця, однак всі його попередники вибирали дімГаммареллі, заснований у 1792 році. Крамниця Гаммареллі знаходиться на тихій вулиці,недалеко від Пантеону, але багато туристів проходять повз вітрини, не підозрюючи просекрети дому. «Для нашої родини шити одяг Папі – велика честь», = твердить Лоренцо,сподіваючись на продовження традиції.

Символіка герба Папи Венедикта XVI

Герб Папи Венедикта XVI включає в себе як папські елементи, так і частини того герба,який він використовував як Архиєпископ Мюнхена і Фрайзінґа, а також як префектконгрегації віровчення.

Митра

Митра заміняла собою тіару, відому з попередніх папських гербів. Венедикт XVI замінив їїмитрою із трьома золотими стрічками, що означають «освячення, правління і навчання».Ці символи еквівалентні трьом рівням тіари. Вони з’єднані між собою вертикальноюзолотою смужкою, яка означає єдність цих трьох видів влади в особі ВерховногоПонтифіка.

Паллій

Білий паллій з червоними хрестами, що знаходиться під гербовим щитом, є нововведеннямна папському гербі. Він означає єпископську владу, особливий вид юрисдикції, закріпленийза архиєпископами=митрополитами стосовно їх провінції, і за Папою щодо цілої Церкви.Його назва = plenitucio pontificalis offici («повнота понтифікальної служби»)

Схрещені ключі

Два схрещені ключі символізують владу Христа, передану апостолові Петру і йогонаступникам. «Дали тобі ключі до Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі – то будезв’язане на небі, і що розв’яжеш на землі – то буде розв’язане на небі».

Золотий ключ означає владу зв’язувати на небі, а срібний – духовний авторитет на землі.Два ключі, з’єднані шнуром, знову вказують на єдність їх сутностей в особі св. Петра і йогонаступників.

Фрайзінзький мавр

Щит, розділений на три частини, включає в себе «фрайзінзького мавра». Голова мавра,обернена вліво і увінчана короною, з’являється на гербах фрайзінзької знаті вже у 1316

28

році, з періоду правління єпископа Фрайзінґа, герцогаКонрада ІІІ, і зберігається практично без змін навіть досекуляризації церковної влади 1802=1803 рр. З тих пірархиєпископи Мюнхена і Фрайзінґа включили CaputAethiopum – голову етіопа – до свого єпикопського герба.

Ведмідь св. Карбініяна

На гербі також присутній нав’ючений ведмідь, т.зв.«ведмідь Карбініяна». Святий єпископ Карбініянпроповідував християнську віру в герцогстві Баварія у 18ст і вшановується як духовний отець і покровитель цієїархидієцезії. Одна легенда мовить, що коли він мандрувавдо Рима, на нього напав ведмідь і загриз його коня. За карусвятий змусив ведмедя супроводжувати його замість коня.Прийшовши в Рим, Карбініян звільнив ведмедя від цьогозавданя, і той вернувся назад, у Баварію. Ця історіяпояснюється тим, що християнство покорило язичництвоу Баварії, заклавши фундамент великої цивілізації. Такожведмідь Карбініяна, як тварина Божа, символізує ярмослужіння.

Мушля

Святий Августин, єпископ і вчитель Церкви (354=430 рр.),одного разу прогулювався морським узбережжям,роздумуючи про тайну Пресвятої Трійці. Він зустрівхлопчика, який мушлею переносив морську воду до

маленької, виритої в піску ямки. Коли Августин запитав його, що він робить, той відповів: «Я хочуперенести море до цієї ямки». Тоді святий зрозумів, що людина ніколи не зможе проникнути у глибинитайн Бога. Йозеф Рацінґер в 1953 році написав свою докторську дисертацію на тему: «Народ і дім Божий внауці Августина про Церкву», таким чином утримуючи зв’язок з думкою цього великого учителя Церкви.

Папа Римський любить кішок

Папа Венедикт XVI дійсно дуже любить кішок. Улюблений питомець на імя Чіко – чорно=білий,короткошерстий кіт живе в будинку Папи у баварському місті Тюбінген.

За словами Георга Рацінґера, брата понтифіка, в їх сім’ї завжди були кішки. Однак сьогодні єдині питомців його апартаментах – мальовані на фарфорових тарілках коти, які нагадують про подорожі Европоюрідних братів.

Той факт, що Папа полюбляє цих чарівних тваринок, багато людей зустріли з оптимізмом. За словамипредставників Ватикану, на електронну адресу Венедикта XVI надходить намало листів від любителівтварин з проханнями про благословення і молитви для їх улюбленців.

Багато католиків дивуються, що новий Папа не взяв собі імя Франциск – в честь святого ФранцискаАсизького, покровителя тварин. Римські газети пишуть, що раніше Папа часто ходив по району Борґо Піо,де і проживав, як герой дитячої книги «Доктор Дулітл». Вуличні кішки збігались зі всіх боків, побачивши,як він наближається, а Папа розкладав для них їжу на спеціяльних тарілочках.

Публічні заяви Папи про любов до котів знову звернули увагу на чотириногих друзів. Сьогодні один знайпопулярніших сувенірів у Римі – маленькі кардинальські шапочки для кішок. Вони продаються за 15 $в крамницях, що спеціялізуються на речах для церковного клиру.

У попередніх пап теж були свої улюбленці. Папа Лев XII доглядав за кішкою і собакою. В покоях Папи Пія XIIстояли клітка з птахами і акваріум зі золотою рибкою Ґретхен.

Однак Папа Венедикт XVI змушений підкорятися правилу, що забороняє тримати домашніх тварин уВатикані.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавОлег РУЖИЛОВИЧОлег РУЖИЛОВИЧОлег РУЖИЛОВИЧОлег РУЖИЛОВИЧОлег РУЖИЛОВИЧ


Я з н а ю :1. Якщо люди вмирають мільйонами з голоду, а в той же час инші –через переїдання, це тому, що ми не вміли поділити зерна, щоб спектихліб для наших братів

2. Коли стільки юнаків вдаються до насильства, щоб силою взяти те,чого не мали, це стається тому, що вони народились із блуду, звипадкових обіймів або від батьків4дітей, які спочатку хотіли авто йпесика, а потім – дитину для забави.

3. Якщо земля є власністю для одних, а для більшости – місцем праці йстраждання, це тому, що люди забули, що земля належить всім, а нетільки сильнішим.

4. Деякі люди є багатші на розум, здоров’я, на відвагу, ніж инші, а такице багатство є боргом щодо тих, які його не мають.

5. Якщо мільйони людей живуть і не можуть вільно брати участи ворганізації світу, це тому, що инші вважають, що вони народилисьвласниками, яким потрібні раби, щоб реалізувати їхні амбіції.

Я знаю також і дивуюсь, що скрізь є люди, які відважно підносятьголови й ще відважніше кидають скривавлені тіла у битви засправедливість і мир; але знаю також, що тіло, яке бореться без серця,не може перемогти, тому що битви без любови – це марні битви, кров,яку вони проливають, призводить до иншої крови.

Прости нам, Господи, бо ми проміняли любов на ненависть !!!

Мішель Кваст «Любове моя незнана»Мішель Кваст «Любове моя незнана»Мішель Кваст «Любове моя незнана»Мішель Кваст «Любове моя незнана»Мішель Кваст «Любове моя незнана»

30

Актуально –

Пізнавально –

Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку на

радіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

4 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та4 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та4 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та4 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та4 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;4 репортажі з непересічних подій життя Церкви;4 репортажі з непересічних подій життя Церкви;4 репортажі з непересічних подій життя Церкви;4 репортажі з непересічних подій життя Церкви;4 репортажі з непересічних подій життя Церкви;4 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі4 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі4 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі4 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі4 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;4 знайомство з літургічним роком;4 знайомство з літургічним роком;4 знайомство з літургічним роком;4 знайомство з літургічним роком;4 знайомство з літургічним роком;

4 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику4 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику4 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику4 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику4 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко=FM»Радіо «Еко=FM»Радіо «Еко=FM»Радіо «Еко=FM»Радіо «Еко=FM»Понеділок 21.30 год. Щодня 7.00 год.Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.П’ятниця 22.30 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел,: (0322) 74=23=03, факс: 97=08=75

ЗЕРНО ПАДЕ В ЗЕМЛЮЗерно паде в землю – пшениця зародить,Не впаде зерно – бур’ян зацвіте,В душі у людини добро, як пшениця,А зло, як бур’ян, самостійно росте.

Спокус є багато, а сил у людини –Як в сіні живої трави,Піддасться спокусі і з кубка нап’ється,Солодку отруту води.

І все ж ця людина, як тисячі инших,За відблиском щастя біжить,Спокуса – це відблиск, але це не щастя,Як марево, триває лиш мить.

А щастя людини у храмі любови,

Де Богу співають хвалу,

Де віра й надія, любов і терпіння

Не дають прорости в душі злу.

Зерно паде в землю – пшениця зародить,

Не впаде зерно – бур’ян зацвіте,

Я знаю, що поле – земля для пшениці,

Де рясно вона колись проросте. . .

Юрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬОЮрій КУЗЬО


“Свічадо” – книги, що дарують радість душі“Свічадо” – книги, що дарують радість душі

“ Д а рж и т т я ”Влодзімєж ФіялковськийВлодзімєж ФіялковськийВлодзімєж ФіялковськийВлодзімєж ФіялковськийВлодзімєж Фіялковський

На початку листопада 2006 рокуу видавництві “Свічадо”“Свічадо”“Свічадо”“Свічадо”“Свічадо”вийшла книга, що як ніколи

відповідає на потреби часу. Це книга“Дар життя” Влодзімєжа Фіялков=“Дар життя” Влодзімєжа Фіялков=“Дар життя” Влодзімєжа Фіялков=“Дар життя” Влодзімєжа Фіялков=“Дар життя” Влодзімєжа Фіялков=ськогоськогоськогоськогоського. “Екологічна криза, яка удеяких регіонах земної кулі сталакатастрофічною, не оминула і сферистатевого життя людини. Глибоковкорінене контрацептивне мисленняусталило поділ дітей на бажаних інебажаних, тобто прийнятих івідкинених. Дитина як окрема особа,що перебуває на першій дев’яти=місячній фазі життя у лоні матері,перестала бути цінністю. Вона муситьчекати на рішення прийняття абовирок смерті. Останній виносять безсуду: він є лише питанням угоди міжжінкою=матір’ю і лікарем, підохороною права.” За різноюстатистикою у світі щорічновиконується близько 60 млн абортів.

Влодзімєж Фіялковський — людина,яка присвятила медицині своє життяще з 1935 року. Відстоюючи позицію— за збереження життя і відмову відвиконання абортів – у комуністичнічаси він поплатився своєю кар’єрою.Затвердження постанови “Продопустимість переривання вагітності”від 27 квітня 1956 року суттєвовплинуло на його подальшу про=фесійну діяльність і він мусив від=мовитися від праці у поліклініці.

Фіялковський інтенсивно працювавнад кардинальним відновленнямакушерства у Польщі. Дорогою домети була школа народжувати, якастала моделлю для закладів такоготипу в усій країні. Він систематичнопроводив вишкіл кадрів, щобзабезпечити таким осередкамвисокий рівень фаховості. Фіялков=ський є автором понад 150 праць,опублікованих у Польщі та за кор=доном, а також 26 книжок.

Наукова праця професора, габілі=тованого доктора медичних наукВлодзімєжа Фіялковського зосеред=жена на трьох напрямках: по=перше,розвитку і впровадженню програмиприродного планування сім’ї, по=

друге, розробці і підтримці природнихпологів та, по=третє, у вивченні іпоширення знань про біологічний,психологічний і педагогічний аспектирозвитку дитини у пренатальнийперіод.

У своїй книзі “Дар життя” ВлодзімежФіялковський розкриває тему, почи=наючи від осмислення таких понять якстать, статевість, любов, наголошуючина позитивному сприйнятті статевостій екології сфери статі, яка забрудненав сучасному світі передчаснимистатевими стосунками, контра=цепцією, ранньоабортивними засо=бами, абортом з його наслідками,постабортним синдромом і синдромомвцілілих, стерилізацією, розпов=сюдженням і пропагування порногра=фії, деструктивним впливом статевихзбочень і знущань.

Автор стверджує: “Найважливіший дарприроди – плідність – стає найважчоюперешкодою для самореалізаціїлюдини як статевої істоти. Пере=живання статевості підпорядкувалитехнікам знепліднення.” Таким чиномлюдина ігнорує заклик Творця долюдей: “Будьте плідні й множтеся інаповняйте землю та підпорядковуйтеїї собі” (Бут. 1, 28).

В. Фіялковський у свої книзі “Даржиття” велику увагу приділяє поняттю,яке втратило свою привабливість вочах сучасної молодої людини – ценезайманість, соромливість, недотор=каність інтимної сфери. Він наголошує,що лише в умовах дотриманняфізичної дистанції може розвиватися

діалогдіалогдіалогдіалогдіалог, який виконує важливу фун=кцію розвитку у співіснуванні обохстатей. Лише в умовах збереженнячистоти цей діалог спрямовує довзаємного пізнання особистостейдівчат і юнаків та збагачує їхвідмінностями, характерними дляоднієї і другої статі.

Другим аспектом, на якому зо=середжується автор книги “Даржиття”, є відповідальне батьківствоз його повагою до людського життя іусвідомленням плідності. В цьомуконтексті він говорить проприродні методи планування сім’ї,однак не пропонує їх як ще одинзасіб контрацепції, а навпаки каже:“Природне планування сім’ї – цедорога життя.” Це спосіб жити узлагоді зі своїм тілом і з Божоюволею.

В. Фіялковський, лікар=гінеколог, уновій книзі “Свічада” пояснює такожризики для життя дитини у першідев’ять місяців її існування, а самевикидні, аборти, з’ясовує впливаборту на жінку, яка стає жертвоюпостабортного синдрому. Не оминаєсвоєю увагою і таких явищ, якдопоміжні репродуктивні технології,зґвалтування і зачаття, медичніпокази до аборту, пренатальнудіагностику і клонування людини.

ISBN 966=395=027=7, ISBN 966=395=027=7, ISBN 966=395=027=7, ISBN 966=395=027=7, ISBN 966=395=027=7, 216 c.,216 c.,216 c.,216 c.,216 c.,145х200 мм., м’яка обкладинка145х200 мм., м’яка обкладинка145х200 мм., м’яка обкладинка145х200 мм., м’яка обкладинка145х200 мм., м’яка обкладинкаЦiна 12.90 грн.12.90 грн.12.90 грн.12.90 грн.12.90 грн.

Надсилаємо книги поштою,Надсилаємо книги поштою,Надсилаємо книги поштою,Надсилаємо книги поштою,Надсилаємо книги поштою,оплата при отриманні, вказанаоплата при отриманні, вказанаоплата при отриманні, вказанаоплата при отриманні, вказанаоплата при отриманні, вказанаціна не включає поштовихціна не включає поштовихціна не включає поштовихціна не включає поштовихціна не включає поштовихвитрат.витрат.витрат.витрат.витрат.При замовленні на суму більшеПри замовленні на суму більшеПри замовленні на суму більшеПри замовленні на суму більшеПри замовленні на суму більше30 грн поштові витрати оплачує30 грн поштові витрати оплачує30 грн поштові витрати оплачує30 грн поштові витрати оплачує30 грн поштові витрати оплачуєВидавництво.Видавництво.Видавництво.Видавництво.Видавництво. Замовлення приймаємо:= тел. тел. тел. тел. тел. (032) 297=16=33,(0322) 74=23=09= поштою: 79008, м. Львів, а/с 808= електронною поштою:[email protected] та задопомогою інтернетуwww.svichado.comКнигарня “Свічадо” = м. Львів, вул.Лисенка,2м. Київ, вул. Покровська, 6, храмМиколи доброго, тел. (044) 425=11=80Наша сторінка в Інтернеті:Наша сторінка в Інтернеті:Наша сторінка в Інтернеті:Наша сторінка в Інтернеті:Наша сторінка в Інтернеті:www.svichado.com

32

РРРРРедакція часопису висловлює щиру подяку парафіянам храмуедакція часопису висловлює щиру подяку парафіянам храмуедакція часопису висловлює щиру подяку парафіянам храмуедакція часопису висловлює щиру подяку парафіянам храмуедакція часопису висловлює щиру подяку парафіянам храмуСвятого Миколая м. Атен (ГСвятого Миколая м. Атен (ГСвятого Миколая м. Атен (ГСвятого Миколая м. Атен (ГСвятого Миколая м. Атен (Греція) в особі пароха о. Любомирареція) в особі пароха о. Любомирареція) в особі пароха о. Любомирареція) в особі пароха о. Любомирареція) в особі пароха о. ЛюбомираДаціва за доброчинну допомогу дітям4сиротам до Дня святогоДаціва за доброчинну допомогу дітям4сиротам до Дня святогоДаціва за доброчинну допомогу дітям4сиротам до Дня святогоДаціва за доброчинну допомогу дітям4сиротам до Дня святогоДаціва за доброчинну допомогу дітям4сиротам до Дня святогоМиколая. Нехай всемилостивий ГМиколая. Нехай всемилостивий ГМиколая. Нехай всемилостивий ГМиколая. Нехай всемилостивий ГМиколая. Нехай всемилостивий Господь винагородить Ваші добріосподь винагородить Ваші добріосподь винагородить Ваші добріосподь винагородить Ваші добріосподь винагородить Ваші добрісерця сторицею, зігріває своїм милосердям на довгі роки життя, асерця сторицею, зігріває своїм милосердям на довгі роки життя, асерця сторицею, зігріває своїм милосердям на довгі роки життя, асерця сторицею, зігріває своїм милосердям на довгі роки життя, асерця сторицею, зігріває своїм милосердям на довгі роки життя, аПречиста Діва Марія з ликом святих будуть для ВасПречиста Діва Марія з ликом святих будуть для ВасПречиста Діва Марія з ликом святих будуть для ВасПречиста Діва Марія з ликом святих будуть для ВасПречиста Діва Марія з ликом святих будуть для Васповсякчасними заступниками і покровителями! Нехай діла Вашихповсякчасними заступниками і покровителями! Нехай діла Вашихповсякчасними заступниками і покровителями! Нехай діла Вашихповсякчасними заступниками і покровителями! Нехай діла Вашихповсякчасними заступниками і покровителями! Нехай діла Вашихрук будуть благословенні Грук будуть благословенні Грук будуть благословенні Грук будуть благословенні Грук будуть благословенні Господом!осподом!осподом!осподом!осподом!

КККККоординаційна група з проведення заходів з нагоди Роординаційна група з проведення заходів з нагоди Роординаційна група з проведення заходів з нагоди Роординаційна група з проведення заходів з нагоди Роординаційна група з проведення заходів з нагоди Року захистуоку захистуоку захистуоку захистуоку захистудуховного світу дитини висловлює найщиріші слова подяки п.духовного світу дитини висловлює найщиріші слова подяки п.духовного світу дитини висловлює найщиріші слова подяки п.духовного світу дитини висловлює найщиріші слова подяки п.духовного світу дитини висловлює найщиріші слова подяки п.Федору Дмитріву, власнику корпорації «Майдан» за фінансовуФедору Дмитріву, власнику корпорації «Майдан» за фінансовуФедору Дмитріву, власнику корпорації «Майдан» за фінансовуФедору Дмитріву, власнику корпорації «Майдан» за фінансовуФедору Дмитріву, власнику корпорації «Майдан» за фінансовудопомогу та сприяння в організації низки доброчинних заходів,допомогу та сприяння в організації низки доброчинних заходів,допомогу та сприяння в організації низки доброчинних заходів,допомогу та сприяння в організації низки доброчинних заходів,допомогу та сприяння в організації низки доброчинних заходів,спрямованих на духовний розвиток молодого покоління таспрямованих на духовний розвиток молодого покоління таспрямованих на духовний розвиток молодого покоління таспрямованих на духовний розвиток молодого покоління таспрямованих на духовний розвиток молодого покоління таматеріальну допомогу дітям4сиротам. Знаком вдячності за Вашуматеріальну допомогу дітям4сиротам. Знаком вдячності за Вашуматеріальну допомогу дітям4сиротам. Знаком вдячності за Вашуматеріальну допомогу дітям4сиротам. Знаком вдячності за Вашуматеріальну допомогу дітям4сиротам. Знаком вдячності за Вашублагочинність є посмішки десятків покинутих дітей та щираблагочинність є посмішки десятків покинутих дітей та щираблагочинність є посмішки десятків покинутих дітей та щираблагочинність є посмішки десятків покинутих дітей та щираблагочинність є посмішки десятків покинутих дітей та щирамолитва дитячої душі. Нехай Гмолитва дитячої душі. Нехай Гмолитва дитячої душі. Нехай Гмолитва дитячої душі. Нехай Гмолитва дитячої душі. Нехай Господь оберігає Вас та Вашуосподь оберігає Вас та Вашуосподь оберігає Вас та Вашуосподь оберігає Вас та Вашуосподь оберігає Вас та Вашуродину від усіляких негараздів, даруючи многих і благих літродину від усіляких негараздів, даруючи многих і благих літродину від усіляких негараздів, даруючи многих і благих літродину від усіляких негараздів, даруючи многих і благих літродину від усіляких негараздів, даруючи многих і благих літжиття!життя!життя!життя!життя!

Óâàãà! ÃÓâàãà! ÃÓâàãà! ÃÓâàãà! ÃÓâàãà! Ãîòóºòüñÿ äîîòóºòüñÿ äîîòóºòüñÿ äîîòóºòüñÿ äîîòóºòüñÿ äîâèïóñêó àëüáîì ðåë³-âèïóñêó àëüáîì ðåë³-âèïóñêó àëüáîì ðåë³-âèïóñêó àëüáîì ðåë³-âèïóñêó àëüáîì ðåë³-ã³éíèõ ï³ñåíü «Ì³éã³éíèõ ï³ñåíü «Ì³éã³éíèõ ï³ñåíü «Ì³éã³éíèõ ï³ñåíü «Ì³éã³éíèõ ï³ñåíü «Ì³éñèíüîîêèé ÿíãîëå» óñèíüîîêèé ÿíãîëå» óñèíüîîêèé ÿíãîëå» óñèíüîîêèé ÿíãîëå» óñèíüîîêèé ÿíãîëå» óâèêîíàíí³ Ñåñòåðâèêîíàíí³ Ñåñòåðâèêîíàíí³ Ñåñòåðâèêîíàíí³ Ñåñòåðâèêîíàíí³ Ñåñòåðìèëîñåðäÿ ñâ. Â³êåí-ìèëîñåðäÿ ñâ. Â³êåí-ìèëîñåðäÿ ñâ. Â³êåí-ìèëîñåðäÿ ñâ. Â³êåí-ìèëîñåðäÿ ñâ. Â³êåí-ò³ÿ. Ñèëà ìîíàøîãîò³ÿ. Ñèëà ìîíàøîãîò³ÿ. Ñèëà ìîíàøîãîò³ÿ. Ñèëà ìîíàøîãîò³ÿ. Ñèëà ìîíàøîãîñï³âó, ñêð³ïëåíà ïðî-ñï³âó, ñêð³ïëåíà ïðî-ñï³âó, ñêð³ïëåíà ïðî-ñï³âó, ñêð³ïëåíà ïðî-ñï³âó, ñêð³ïëåíà ïðî-ô å ñ ³ é í è ìô å ñ ³ é í è ìô å ñ ³ é í è ìô å ñ ³ é í è ìô å ñ ³ é í è ìâèêîíàííÿì ñåñòåð-âèêîíàííÿì ñåñòåð-âèêîíàííÿì ñåñòåð-âèêîíàííÿì ñåñòåð-âèêîíàííÿì ñåñòåð-â³íêåíò³ÿíîê, ïîäàðóºâ³íêåíò³ÿíîê, ïîäàðóºâ³íêåíò³ÿíîê, ïîäàðóºâ³íêåíò³ÿíîê, ïîäàðóºâ³íêåíò³ÿíîê, ïîäàðóºâàø³é äóø³ ãëèáîêåâàø³é äóø³ ãëèáîêåâàø³é äóø³ ãëèáîêåâàø³é äóø³ ãëèáîêåâàø³é äóø³ ãëèáîêåäóõîâíî-åñòåòè÷íåäóõîâíî-åñòåòè÷íåäóõîâíî-åñòåòè÷íåäóõîâíî-åñòåòè÷íåäóõîâíî-åñòåòè÷íåçàäîâîëåííÿ. Øóêàéòåçàäîâîëåííÿ. Øóêàéòåçàäîâîëåííÿ. Øóêàéòåçàäîâîëåííÿ. Øóêàéòåçàäîâîëåííÿ. Øóêàéòåâ ê³îñêàõ òàâ ê³îñêàõ òàâ ê³îñêàõ òàâ ê³îñêàõ òàâ ê³îñêàõ òàö å ð ê î â í è õö å ð ê î â í è õö å ð ê î â í è õö å ð ê î â í è õö å ð ê î â í è õêðàìíèöÿõ Âàøèõêðàìíèöÿõ Âàøèõêðàìíèöÿõ Âàøèõêðàìíèöÿõ Âàøèõêðàìíèöÿõ Âàøèõïàðàô³é.ïàðàô³é.ïàðàô³é.ïàðàô³é.ïàðàô³é.

Діти вулиці по той бік від нас

Documents

Transcript of Діти вулиці по той бік від нас