КАРАНТИННІ ШКІДНИКИ ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

Виконала студентка групи АМ 5/2Серебрич Оксана

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНО ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИМИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЛАН

1. Азіатська раса непарного шовкопряда2. Тютюнова або бавовникова білокрилка

Азіатська раса непарного шовкопрядаРослини-господарі. Непарний шовкопряд - типовий поліфаг. Вінздатний пошкоджувати до 300 видів рослин, зокрема, всі листяні дерева,деякі хвойні, кущі. Європейські популяції віддають перевагу дубу, липі,березі, тополі, іві, яблуні, сливі. В європейській частині Росії харчова спеціалізація різних популяцій може сильно відрізнятися. Так, наприклад,у Московській області береза придатна лише для гусениць старших віків,а в Заволжі, навпаки, їй віддають перевагу гусениці молодших віків. Личинки сибірських популяцій живляться в основному на березі та модрині, а в далекосхідних популяціях - пошкоджують до 45 видів дерев ікущів. На Далекому Сході шкідник віддає перевагу дубу, ліщині; на півночі - модрині, осиці, березі. У період масового розмноження можливе сильнеоб’їдання темнохвойних порід як у європейській, так і в азіатській частині

ПоширенняПоширення. У Європі вид зустрічається скрізь, північна межа ареалу проходить по Південній Скандинавії та Південній Фінляндії. В Північ¬ній Америці зараз вид поширений від Атлантики до Тихого океану. В Азіїзустрічається в Лівані, Ізраїлі, Сирії, Туреччині, Ірані, Афганістані, Монголії,Китаї, Кореї, Японії і на Тайвані. На півдні Росії поширюється до кордонівкраїни. Північна межа в європейській частині співпадає з границею ареалудубу. В Сибіру межа розповсюдження проходить від Тюмені до Томська,в Прибайкаллі досягає 55-57° пн. ш. Деякі вчені вважають, що на ДалекомуСході північна межа співпадає з межею ареалу клена, але спостереженняТурової (1990) доводять, що шкідник зустріча-ється і дає спалахимасового розмноження в більш північних районах. Кордон проходить полінії Бомак (Амурська обл.) та Немуй (Хабаровський край).

Шкодочинність.

Непарний шовкопряд - типовий лісовий шкідник.Небезпеку з точки зору карантину являють його сибірські та далекосхідніраси при занесенні в європейську частину Росії. Крім безпосередньоїшкоди, якої завдають крупні і прожерливі гусениці східних рас, небезпекустановить можливість схрещування з місцевими. В результаті можутьз’явитися більш агресивні популяції. Вірогідність занесення із Далекого Сходу при внутрішніх перевезеннях дуже висока, особливо на територіїРосії..Для України небезпеку складає азіатська раса непарного шовкопряда,особливо на території Кримського півострова, де також зосереджені цінніі рідкісні види дерев.

Морфологічний опис

Метелики мають яскраво виражений статевий диморфізм, що відображено і в назві шкідника. Передні криласамців коричнево-сірі з зигзаговидним малюнком, задні - жовто-коричневі, вусики коричнево-сірі, сильно гребінчасті. Тіло коричнево-сіре. Самки значно крупніші самців, білі чи жовтуваті, рисунок такийже, як у самців, але тонкий, майже чорний, буває редукований.Передньоспинка біла; черевце жовте, вкрите на кінці коричнево-чорнимичи коричнево-жовтими волосками. Вусики чорні, гребінчасті. Метеликиєвропейських популяцій світлі, дрібніші. Інтенсивність забарвлення урізних популяцій може сильно змінюватися. Збільшення інтенсивностізабарвлення в окремій популяції вказує на початок зростання чисельності.Розмах крил самців європейської популяції 40-50 мм, самок 60-90 мм.Метелики азіатської раси крупніші: самці - до 57 мм, самки - 90 мм і більше.

Яйце щойно відкладене жовте, згодом жовто - чи рожево-сіре, гладеньке, кругле, зверху сплющене; діаметром 1-1,2 мм. Яйця самки відкладають купками, вони вкриті рудувато-бурими волосками з черевця самки;в основному всі вони відкладаються в одну кладку.Гусениці сірого кольору з сірим, чорним чи рудим (жовтим) рисунком.На кожному сегменті знаходиться ряд бородавок, на яких розміщеніщетинки, на перших п’яти вони сині, на решті - червоні. Домінуючимзабарвленням європейських популяцій є сіра, чорних гусениць виживаєне більше 7,5-8%, руді особини гинуть до 4-5 віку. В Хабаровському краї переважають руді гусениці, які складають 99-99,5% популяції, чорнихне відмічено.Лялечка темно-коричнева, з пучками волосків на сегментах.

Фітосанітарні заходи.

Для запобігання завезення шовкопряданеобхідно проводити догляд лісопродукції, вантажів і потягів, якінадходять із Сибіру та Далекого Сходу, а у випадках виявлення кладок -проводити знезараження. Для моніторингу шкідника в насадженняхзастосовують феромонні пастки.У боротьбі з ним застосовують синтетичні піретроїди або біологічніпрепарати - вірин НШ, лепідоцид, які малотоксичні для теплокровних іпоказують високі результати, але тільки на початковій фазі розвиткуспалаху.

ТЮТЮНОВА АБО БАВОВНИКОВА БІЛОКРИЛКАBemisii tabaci Genn

Рослини-господарі. Відома як шкідник польових культур у тропічних країнах: бавовнику, тютюну, томатів, батату. У закритому ґрунті пошкоджує переважно томати. Також може заселяти ряд інших родин, середяких представники родини Мальвових, Пасльонових , Гарбузових та ін.Географічне розповсюдження. Широко поширений вид на Кіпрі, вІталії та Греції. Обмежено розповсюджений у Бельгії, Данії, Франції,Німеччині, Угорщині, Нідерландах, Норвегії, Польщі, Іспанії, Швеції,Швейцарії, Марокко. Виявлений в Ізраїлі та Туреччині.

Шкодочинність.

На листках рослин, заселених тютюновою біло-крилкою, утворюються численні хлоритичні крапки, які забруднені їхсолодкими виділеннями (медвяною росою) та сажковими грибами, якідобре на них розвиваються. З нижньої сторони листка можна виявитидуже дрібних білуватих щитівок. Якщо рослину струсити, то над неюпіднімаються численні білі дрібні комахи, які скоро знову опускаютьсяна рослину. При візуальному огляді бавовникову практично неможливовідрізнити від оранжерейної білокрилки (Trialeurodes vaporariorum) -звичайного виду, широко розповсюдженого у Європі.

Біологія.

Яйця білокрилка відкладає з нижньої поверхні листка. Розширеною основою вони звернуті до поверхні листка, а видовжена вершина яйця стоїть перпендикулярно до його площини. Яйце прикріпленедо листка стебельцем, яке занурене у тонку щілину тканини листка, прокладену самкою. Але не у продихи як властиво більшості алейродид. Щойно відкладені яйця світлі, але згодом темніють і стають коричневими.Відродження починається через 5-9 днів, залежно від температури,вологості та рослини-господаря. Після відродження з’являється личинка “бродяжка”, маленька,овальна, схожа на щитівку. Відійшовши на невеличку відстань від місцянародження, “бродяжка” прикріплюється до листка і починає живлення.Протягом усього преімагінального періоду розвитку вона лишається нерухомою. Перші три личинкові стадії продовжуються по 2-4 дні кожна. Четверта стадія називається пупарієм. Розміри пупарію досягають 0,7 мм удовжину, тривалість розвитку становить близько 6 днів. На цій стадії відбувається формування імаго.Білокрилка відроджується, розриваючи оболонку пупарія і декількахвилин розправляє крила. Після цього вона починає покривати себепорошко подібними виділеннями черевних воскових залоз. Через 12 годин після відродження відбувається копуляція. Життєвий цикл самки триваєпротягом 60 днів. Самці живуть значно менше, від 9 до 17 днів. За життясамка відкладає до 160 яєць.

Морфологічні особливості

Яйця грушовидні, близько 0,2 мм вдовжину.Пупарій плоский, у формі неправильного овалу, 0,7 мм в довжину.Імаго. Близько 1 мм в довжину. Самці дещо менші за самок. Тіло іобидві пари крил покриті порошкоподібним восковим секретом, білим аболедь жовтуватим. На стадії імаго розрізнити види дуже складно, але усидячої тютюнової білокрилки крила притиснуті до тіла більш щільно. Пупарій тютюнової білокрилки має форму неправильного овалуз пологими краями та короткими тонкими щетинками.

Способи перенесення і розповсюдження. Економічне значення.

Способи перенесення і розповсюдження. Імаго літають погано,але завдяки дуже малим розмірам можуть розноситися на великі відстані.Шкідник може бути занесений з посадковим матеріалом або зрізанимиквітами рослини-господаря на будь-якій стадії розвитку. У Європі найбільш вірогідним джерелом розповсюдження бавовникової білокрилки є пуансеттія (Poinsettia). яку широко використовують у міжнародній торгівлі.Економічне значення. При живленні личинок та імаго на поверхнілистків, з’являються жовтуваті крапки. В залежності від рівня зараженняці крапки можуть зливатися, що приводить до пожовтіння усього листка,окрім ділянок, що безпосередньо прилягають до жилок. Пізніше такі листки опадають. Медвяна роса, яку виділяють личинки, вкриває поверхнюлистків, зменшуючи при цьому інтенсивність фотосинтезу, особливо, як¬що на пій розвиваються сажкові гриби. Медвяна роса також забруднюєквіти, а при зараженні бавовнику викликас ускладнення при його зборі.При сильному заселенні зменшується висота рослин, кількість пагонів,знижується урожай і його якість.Бавовникова білокрилка є переносником близько 60 вірусів. Найбільш важливі гсміновіруси: гсміновірус жовтої мозаїки томатів (tomatoyellow mosaic geminivirus), вірус курчавості листків бавовнику (Cottonleaf curl virus), гсміновірус курчавості листків тютюну (tobacco leaf curlgeminivirus), вірус скручування листків картоплі (potato leaf roll lu/eovirus)та інших.

Заходи боротьбиБоротьба з шкідником в захищеному грунті дуже ускладнена, внаслідок швидкого розвитку резистентності до пестицидів. Донедавна чисельність В. tabaci на бавовнику легко регулювалася за допомогою хімічних препаратів. У Швеції був розроблений біологічний метод боротьби з використанням Encarsia formosa та Verticillium lecantii, але чітких результатів невстановлено.Фітосанітарні заходи. Завезення підкарантинного матеріалу звільних зон країн, де розповсюджений шкідник. У разі виявленняшкідника вжиття карантинних заходів з метою недопущення йогопроникнення.