Міністерство освіти, науки молоді та спорту УкраїниКоледж електронних приладів

Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

ЗВІТЗ ВИРОБНИЧОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

БАЗА ПРАКТИКИ ПП «МІНАС»

5.0501070

Виконав студент групи ЕП-31 _____________ Гриновецький А.І.

Керівник практики від підприємства _____________ Гаріджук Б.М.

Керівник практики від коледжу _____________ Силкіна Г.А.

Івано-Франківськ

2012

2

ЗМІСТ

3

ВСТУП

Виробнича практика - це форма навчальних занятті в організаціях

(підприємствах) різних форм власності та організаційно - правових форм.

Виробнича практика проводиться з метою вивчення загальних принципів

функціонування організацій та установ по управлінню працею і регулювання

соціально-трудових відносин, служб зайнятості; принципів організації роботи

служб і підрозділів, що займаються питаннями підбору, розстановки та обліку

персоналу, відділів кадрів, праці та заробітної плати, відділів управління

персоналом, а також аналізу документації, що забезпечує діяльність зазначених

служб. Вона дозволяє з'єднати теоретичну підготовку з практичною діяльністю

на конкретних робочих місцях. У завдання практики входить:

формування професійних умінь і певного досвіду, необхідного для

здійснення подальшій професійній діяльності;

формування дослідницького підходу до вивчення діяльності економіста;

оволодіння вміннями та навичками роботи з документацією, здійснення

найпростіших економічних розрахунків.

4

І ОБ’ЄКТ ПРАКТИКИ

1.1 Загальна інформація про підприємство

Історія підприємства. ПП «Мінас» зареєстроване у м. Івано-Франківську 11

травня 1994 року, відкрилося і розпочало роботу у травні 2000 року.

Приватне підприємство «Мінас» є самостійною господарською одиницею,

яка функціонує на принципах економічної і правової самостійності з правом

найняття робочої сили, діє на основі «Статуту» (Додаток А).

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку та задоволення

потреб споживачів.

Підприємство веде бухгалтерський облік, звітується перед

відповідальними фінансовими і статестичними органами. Прибуток

підприємства після сплати встановлених платежів, використовується за

вказівкою власника.

Майно підприємства формується за рахунок отримання прибутку від

діяльності підприємства, внесків власника, за рахунок інших джерел не

заборониних законодавством.

На даний час підприємство зосередило свою увагу на виробництві меблів

на замовлення, але згідно їз статутом підприємство може працювати:

у сфері виробництва;

у сфері надання послуг;

у сфері товарно-посередницької діяльності;

Щоб працювати у всіх сферах діяльності передбаченими статутоп

підприємству необхідний спеціальний дозвіл (ліцензія).

Штат працівників підприємства складається з 13 осіб, які зайняті в

діяльності на основі трудового договору. Працівники підлягають соціальному

страхуванню і соціальному забезпеченні згідно законодавства.

Засновником і власником приватного підприємства є громадянинка

України Мотиль Надія Федорівна.

Юридична адреса ПП «Мінас»: м.Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна 1/41.

Адреса виробничого приміщення м. Івано-Франківськ, вул. Угорницька 12.

Директор підприємства є громадянин України Мотиль І.В.

5

1.2 Правила внутрішнього розпорядку

ПП «Мінас» є приватним, тому внутрішній розпорядок роботи

підприємства формується на основі потреб підприємства, керівництвом

підприємства.

Робочий день розпочинається об 8.15 год. Працівникам надається 15 хв,

для того, щоб переодітися у спецодяг та підготуватися до праці. У 8.30 год.

починається безпосередньо виробництво. Обідня перерва триває з 12.00 по

13.00 год. Їдальні на підприємстві немає, тому харчуються працівники їжею

взятою із дому. У підсобному приміщенні є спеціальна піч, де можна підігріти

харчі. Закінчується робочий день об 17.30 год.

Кожної години працівникам виділяються 5 хв для відпочинку та своїх

потреб, так звані “перекури”.

Кожен робочий день починається із діалогу між працівниками та

директором по виробництву (середня тривалість 10 хв). Тут проводиться

планування діяльності та розподіл працівників по робочих місцях (це пов`язано

із тим, що підприємство працює згідно замовлень та контрактів).

Робочий тиждень на ПП «Мінас» складається із 5 робочих днів.

Винятками є великі релігійні та державні свята. У таких випадках підприємство

не працює, але працівники виходять на роботу по суботах і відробляють ці дні.

Також підприємство може працювати у суботу, якщо не встигають

виконати умови контрактів, відгрузки машин, виконання замовлень, тощо.

1.3 Інструктаж з техніки безпеки

Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві. Підприємство у

процесі своєї діяльності використовує велику кількість знарядь праці. Оскільки

робота пов`язана із застосуванням станків та верстатів, то на підприємстві

проводять чіткі інструктажі із техніки безпеки.

Питаннями по охороні праці на підприємстві займається директор з

виробництва (вінже заступник директора ПП) . В його обов'язки входить

проведення інструктажів, ведення журналу по охороні праці та інше.

Інструкція про заходи пожежної безпеки в приміщеннях установ та

організацій з масовим перебуванням людей (Додаток Б)

6

Для різних працівників та для працівників різних верстатів існують певні

відмінності у техніці безпеки на виробництві.

Також на даному підприємстві, при виробництві продукції, існує велика

вірогідність аварійних ситуацій та нещасних випадків. Для таких ситуацій

передбачені певні вимоги охорони праці, яких слід дотримуватися:

1. у разі виникнення будь-якої аварійної ситуації безпосередньо на

робочому місці, на сусідніх ділянках, при небезпеці для людей тощо, слід

негайно повідомити керівника, майстра, чи іншу особу, яка займає керуючу

посаду;

2. у випадку відключення електроенергії слід терміново вимкнути все

обладнання, яке знаходиться в роботі, підключення його можна виконувати

тільки після того, як напруга електромережі буде відповідати нормам;

3. при потраплянні людини під напругу треба негайно вимкнути

електроживлення верстата чи ділянки, звільнити людину від впливу

електричного струму, надати першу допомогу;

4. у разі несправності устаткування чи при сумнівах у його справності й

небезпечності необхідно:

a) припинити роботу, виконувані операції

b) вимкнути працюючі машини, зняти з них електроживлення

c) звернутися до керівника

d) взяти участь в усуненні виниклої несправності чи її локалізації, не

порушуючи при цьому вимог охорони праці.

5. у разі скоєння нещасного випадку і травмування людей треба:

a) повідомити про нещасний випадок керівника

b) звільнити потерпілого від дій травмуючого фактора

c) визначити його стан, щоб вирішити, яка потребується допомога — у

першу чергу — чи є загроза життю і чи є потреба негайного проведення

штучного дихання й масажу серця, при проведенні штучного дихання і

закритого масажу серця не припиняти цих дій до появи самостійного дихання і

серцевої діяльності у потерпілого до прибуття медичних фахівців; смерть

потерпілого можуть встановити тільки вони;

7

d) залучити до цих дій осіб, що можуть знаходитися поблизу для

спільного надання допомоги й виклику медичної допомоги;

e) при прибутті медичних фахівців надавати потрібну їм допомогу;

f) якщо потерпілий зможе самостійно іти до лікувально-профілактичного

закладу або у медпункт — супроводити його, бо в цей час його стан може

раптово погіршитися

g) якщо це можливо, намагатися зберігати предмети і обставини, за яких

скоївся нещасний випадок; при неможливості цього — запам`ятати суттєві

факти та обставини;

h) при розслідуванні нещасного випадку за потребою повідомити про всі

обставини його скоєння.

У разі настання нещасного випадку чи аварійної ситуації на підприємстві

проводяться заходи, які передбачені вимогами. Також на підприємстві є у

наявності засоби індивідуального захисту, аптечки, вогнегасники та інше. На

даному підприємстві питанню охорони праці надається велика увага, оскільки у

його історії траплялися випадки, що призводили до травм працівників.

8

ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

2.1 Організація виробництва

Організація виробництва - це економічна наука, яка займає ведуче місце серед

суспільних наук, так як вони вивчають виробничі відносини – відносини між

людьми в процесі виробництва.

Досвід роботи промислових підприємств свідчить, що саме організація

виробництва створює умови для найкращого використання техніки і людей

в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність. Ринкові

відносини висувають нові вимоги і завдання перед виробництвом, а

підприємства несуть повну відповідальність за результати своєї роботи.

Під організацією виробництва розуміється координація і оптимізація в часі і

просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою

досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими

затратами.

Перехід на ринкові відносини кардинально міняють погляд на організацію

виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей

в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.

Функція організації виробництва - це визначення конкретних значень

параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і

вибору найбільш ефективного у відповідності. З метою і умовами виробництва,

або інакше, як краще задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю,

щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з

найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва.

Особливість організації виробництва - це взаємозвязок елементів

виробництва і вибір таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі

відповідають меті виробництва.

Завдання організації виробництва:

- поглиблення спеціалізації;

- вдосконалення форм організації виробництва;

- швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;

- забезпечення пезперервності і ритмічності виробничого процесу;

9

- вдосконалення організації праці і виробництва в просторі і часі;

- створеня логістичної системи.

Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю

сукупність різнорідних компонентів, які реалізують процес виробництва, у

цілісну і високоефективну виробничу систему, усі елементи якої ретельно

взаємоузгоджені між собою за всіма параметрами її функціонування.

2.2 Контроль якості продукції

На підприємстві «Мінас» якості виробництва продукції надається велика

увага, оскільки якість є однією із умов задоволення потреб споживача і умовою

конкурентної боротьби.

Для виробництва продукції підприємство використовує нове сучасне

обладнання, та намагається слідкувати за розвитком засобів, за допомогою яких

можна покращити якість продукції.

Продукція даного підприємства є надійною, оскільки вона виготовляється

з деревних матеріалів (тирсоплити, клеєних плит, блоків), та з деревного

масиву. При склеювання деталей використовують надійний німецький клей

фірми “Jowat”, а деталі підганяють за допомогою методу “шип-потай”.

Продукція є довговічною, вона довгий час зберігає свої якості та є придатною

до використання.

Важливим є те, що продукція ПП «Мінас» є екологічно чистою і не

приносить ніякої шкоди споживачам, на відміну від деяких аналогів.

Підприємство має висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи,

який це підтверджує (див. додаток В).

Контроль якості виготовленої продукції на підприємстві здійснюється

керівництвом. Для цього використовують органолептичний (ґрунтується на

сприйманні властивостей продукту за допомогою органів чуття людини) та

деференційований (оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних

показників виробів з відповідними показниками виробів-еталонів, або базовими

показниками стандартів) методи.

10

Об’єктами внутрішньовиробничого технічного контролю є комплектуючі

деталі з яких пізніше вироблятиметься готова продукція. Тобто працівники, які

відповідають за якісне виробництво, після проходження деталлю кожної

операції проводять контроль якості, який включає візуальний огляд та заміри

розмірів. Цей контроль проводиться над кількома деталями із партії.

Шляхи підвищення якості продукції на ПП «Мінас»:

слідкування та придбання новинок техніки;

вчасний ремонт та обслуговування верстатів та станків;

модернізація камери, де відбувається малювання та лакування виробів;

освоєння нових методів контролю якості продукції;

придбання нового шліфувального станка (бо в даний момент деякі операції

із заготовками проводяться вручну за використання шліфувального паперу);

2.3 Програмне забезпечення, що використовується на підприємстві

Компютерні технології в даний час активно розвиваються, і ПП «Мінас»

розвивається разом із ним. На підприємстві всановлено 4-ри робочі

комп’ютери, на базі операційної системи Windows XP. На комп’терах

всановлена безліч ліцензійних програм які допомагають працівникам,

наприклад: Microsoft Office Word 2003 – для створення різноманітніх

документів. Документація ведеться за допомогою програми – M.E. DOC. Хоча

проектування меблів малюється на папері вручну, та всеж такі прграми як

Pro100, 3D Max активно використовуються дезайнером для створення нових

шедеврів.

«M.E.Doc» - це найкращий помічник в роботі з усіма типами документів в

електронному вигляді: податковими накладними, звітами, актами, рахунками,

договорами та інш. Будь-який документ, створений в «M.E.Doc» та підписаний

ЕЦП документ, є оригіналом паперового документу в електронному вигляді.

Вам більше не треба витрачати зайвий час на обмін податковими з Вашими

контрагентами, очікування інформації щодо реєстрації податкових накладних

Вашого підприємства т а підприємств Ваших контрагентів.

Податкова електронна звітність

Разом з «M.E.Doc» Ви за лічені хвилини зможете:

11

- створити податкові накладні та підписати їx електронним цифровим

підписом,

- зареєструвати їх в Єдиному реєстрі,

- отримати квитанції у відповідь або необхідні Витяги з Реєстру,

- обмінятися зареєстрованими податковими разом з квитанціями про їх

реєстрацію з контрагентами.

• скажіть «Ні!» зайвим чергам та спілкуванню зі співробітниками

контролюючих органів

Звільніть себе від черг та зайвого спілкування зі співробітниками

контролюючих органів!

Разом з «M.E.Doc» Ви зможете відправити електронний звіт до:

• Державної податкової інспекції;

• Державного комітету статистики;

• Пенсійного фонду України;

• ФСС з ТВП;

• скажіть «Ні!» купам паперу, незліченним папкам з документами та

величезним паперовим архівам

Вам більше не потрібно витрачати гроші на папір, папки та додаткові шафи

для зберігання усіх первинних документів.

Разом з «M.E.Doc» Ви зможете обмінятися податковими накладними,

договорами, актами зі своїми контрагентами, а також зберегти всі документи в

одній системі.

• скажіть «Ні!» затримкам на роботі та зайвим витратам свого вільного

часу

Вам більше не потрібно відміняти запланований відпочинок з сім’єю або

затримуватися на роботі, якщо звітність ще не готова.

Разом з «M.E.Doc» та свого мобільного телефону у будь-якій точці світу, у

будь-який час Ви зможете перевірити та підписати електронний звіт, а також

прийняти sms-повідомлення про доставку звіту до податкової інспекції та

отримання квитанції про обробку звіту.

12

PRO100 - це самостійна програма для проектування меблів і аранжування

інтер'єрів з негайною стереоскопічною візуалізацією сцени. Відрізняється

простотою обслуговування і професіоналізмом рішень, зрозумілістю

інтерфейсу і безліччю інструментів, можливістю будови власних бібліотек і

користування багатьма, готовими модулями. У будь-який момент, завдяки

програмі, получается доступ до автоматично актуалізованої рапорту

стружкових пакетів і елементів, оцінку проекту, проекції з нанесенням розмірів,

можливість будь-якого роздруківка. Програма цілком самостійна, потребує

тільки комп'ютера зі встановленою системою Windows та принтера.

Зds MAX (3D Studio MAX) — повнофункціональна професійна програмна

система для створення і редагування тривимірної графіки і анімації, розроблена

компанією Autodesk. Містить найсучасніші засоби для художників і фахівців в

області мультимедіа.

3ds MAX використовується для створення комп'ютерних ігор, тривимірних

анімаційних мультфільмів, рекламних роликів, тощо. За допомогою даного

редактора зроблено безліч візуальних спецефектів для кінофільмів.

Одже програмне забезпечення відіграє важливу роль у роботі

підприємства.

13

ІІІ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Планування виробничої програми підприємства

Виробництво є складним процесом, тому потребує чіткої підготовки та

планування. На ПП «Мінас» підготовка виробництва відбувається в залежності

від продукції, що має вироблятися, її складності та ін. Оскільки підприємство

мале, то на ньому немає окремо відділів, які б займалися підготовкою.

Безпосередня підготовка виробництва нового виробу відбувається за участі

керівництва та дезайнера.

Для прикладу, якщо підприємству надається замовлення на виготовлення

певного виду продукції, то підготовка його виробництва здійснюється

наступним чином:

отримавши замовлення керівники оцінюють чи підприємство має

можливості для виробництва такої продукції, та чи доцільним буде таке

виробництво;

ретельно вивчаються характеристика, креслення та інші особливості

нової продукції;

шукаються альтернативи у виробництві;

проводиться налаштування верстатів, купівля необхідних засобів

виробництва (пили, фрези, та ін.);

виготовляються кілька пробних одиниць продукції;

пробну продукцію оцінюють замовники. Якщо їх щось не влаштовує, то

у виробництво вносяться відповідні корективи, згідно із зауваженнями

замовника;

Слід зазначити, що всі ці етапи підготовки виробництва відбуваються у

виробничих приміщеннях, інколи за активної участі та допомого деяких

працівників.

На пілдприємстві немає відділів (конструкторського бюро, відділу

головного дезайнера та ін.), які б займалися лише підготовкою виробництва

продукції

Відсутність цих відділів та окремих працівників, які б займалися

підготовкою виробництва погано впливає на виробничий процес, бо ідуть

14

великі затрати часу на підготовку і виробництво якісної продукції. На

початкових етапах виробництва є велика частка бракованої продукції, що

призводить до затрат сировини і відповідно до зменшення прибутку.

3.2 Планування чисельності працюючих

Основним завданням планування чисельності персоналу є визначення

кількості працівників усіх категорій, необхідних для забезпечення

безперебійного виробничого процесу.

При плануванні чисельності працівників визначаються середньо-

обліковий і явочний їх склад. Чисельність всіх інших категорій працівників

планується тільки за середньообліковим складом.

Оскільки в результаті прийому і звільнення працівників обліковий склад

змінюється, для характеристики чисельності і складу кадрів поряд з

розрахунком кількості працівників на одну календарну дату визначається також

середньооблікова кількість працівників за певний період. Для цього

підсумовується чисельність працівників за кожний день (включаючи вихідні

дні і свята) і ділиться на число календарних днів.

Планування чисельності працівників підприємств пов'язано з показником

використання робочого часу протягом року, що виміряється в людино-годинах і

людино-днях. Середнє число годин і днів роботи одного працівника на рік

визначається на підставі балансу робочого часу.

Баланс робочого часу складається по підприємству, окремо для кожної

групи працівників, що мають однаковий графік роботи і одну й ту саму

тривалість чергової відпустки. Це викликано неоднаковою середньою

тривалістю чергової відпустки в різних підрозділах підприємства.

Баланс робочого часу складається в три етапи:

1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів;

2) встановлення середньої тривалості робочого дня;

3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.

Розрахунок середнього числа робочих днів починається з визначення

календарного фонду робочого часу (числа календарних днів планового періоду:

в році — 365 або 366 днів, у кварталі — 90-92 дні) і кількості календарних

15

робочих днів.

Кількість календарних робочих днів, тобто номінальний фонд робочого

часу, — це кількість днів у плановому періоді, за винятком вихідних і

святкових. Номінальний фонд робочого часу для перерваних (періодичних)

виробництв визначається як календарний фонд часу мінус кількість вихідних і

святкових днів. Для безперервних виробництв номінальний фонд робочого часу

розраховується як календарний фонд робочого часу мінус невиходи на роботу

за графіком змінності.

Число робочих днів у плановому періоді є різницею між номінальним

фондом і кількістю неявок (невиходів) у днях. До планових невиходів

відносяться невиходи на роботу в зв'язку з черговими і додатковими

відпустками, відпустками у зв'язку з пологами, хворобою, виконанням

державних і громадських обов'язків.

Тривалість чергової і додаткової відпусток планується відповідно до

чинного законодавства залежно від того, на скільки днів відпустки має право та

чи інша категорія працівників.

Важливість планово-економічних розрахунків чисельності і складу

працівників по групах, категоріях і видах робіт (виконуваних виробничих

функцій) зумовлена тим, що тільки детальні розрахунки потрібної чисельності

працівників можуть показати нестачу або зміну робочої сили за кожною

групою і категорією. Методи визначення чисельності працівників підприємств,

потрібної для виконання виробничої програми, вирізняються деякими

особливостями залежно від специфіки праці та виробництва в кожній галузі

промисловості. Розрізняють наступні основні методи визначення необхідної

кількості працівників: за трудомісткістю робіт; за нормами виробітку; за

робочими місцями на підставі норм обслуговування агрегатів.

Початковими даними для визначення чисельності працівників за

трудомісткістю робіт є: виробнича програма планового періоду; норми часу;

річний фонд робочого часу на одного працівника, план підвищення

ефективності виробництва (як основа плану підвищення продуктивності праці)

і плановий коефіцієнт виконання норм.

16

Для розрахунку чисельності основних працівників-відрядників спочатку

визначають нормативну трудомісткість. Трудомісткість виробничої програми

на підприємстві може плануватися двома способами.

За першим способом трудомісткість виробничої програми визначається

прямим розрахунком: кількість продукції по кожному виду множиться на

витрати часу, необхідні у плановому періоді для виготовлення одиниці

продукції. Трудомісткість виготовлення одиниці продукції визначається

шляхом підсумовування норм часу за всіма операціями.

Спочатку розраховується трудомісткість порівнянної продукції, далі

витрати часу на нові вироби, на приріст незавершеного виробництва,

спецінструмента і пристосувань, а у підсумку визначається трудомісткість всієї

програми (робіт і послуг). При цьому нормативна трудомісткість порівнянної

продукції визначається з урахуванням майбутнього зниження першої в

результаті перегляду норм часу відповідно з планом підвищення ефективності

виробництва.

Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва визначається

шляхом множення величини цієї зміни на питому трудомісткість 1000 грн

продукції, скориговану на коефіцієнт, що характеризує ступінь готовності

незавершеного виробництва.

У ряді випадків трудомісткість виробничої програми визначають іншим

способом: звітну трудомісткість коригують за допомогою коефіцієнтів, у яких

враховані заходи плану підвищення ефективності виробництва, що знижують

працезатрати на виготовлення виробів.

Загальна чисельність основних працівників-відрядників визначається

шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний

(ефективний) фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому

враховується зниження нормативної трудомісткості залежно від плану

підвищення ефективності виробництва і плановане перевиконання норм часу.

Розрахунок виконується за формулою

17

де Рчр — потрібна кількість основних працівників-відрядників; ТЕдд —

планова трудомісткість виробничої програми (по затратах праці основних

працівників); F'^ — плановий корисний фонд часу одного працівника, год; KBS

— планований коефіцієнт виконання норм.

Чисельність основних працівників за професіями і розрядами слід

розраховувати виходячи з нормативної трудомісткості за професіями і

розрядами, диференційованих планових коефіцієнтів виконання норм за

розрядами і фондами робочого часу працівників окремих професій.

Методом розрахунку за нормами виробітку визначають середньо-

облікову кількість працівників виробничих ділянок виходячи із завдання і норм

виробітку.

У випадках, коли відомі норма виробітку і планований обсяг робіт,

робочий час для виконання всього обсягу робіт визначається за формулою

де Fp — робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами;

V — обсяг робіт у прийнятих одиницях виміру; В„ — планова норма виробітку

за одиницю робочого часу.

Знаючи кількість нормативного часу, необхідного на виконання певного

обсягу робіт, можна розрахувати потрібну кількість основних працівників за

формулою

де гр — середньооблікова кількість працівників; α — коефіцієнт

використання робочого часу; F — плановий фонд робочого часу одного

працівника, год.

Середньооблікову кількість основних працівників, які виконують роботи

з керування дією станів, печей, апаратів та іншого обладнання, а також роботи з

контролю за технологічним процесом, визначають методом розрахунку за

робочими місцями виходячи з норм обслуговування агрегатів за формулою

18

де А — кількість працюючих агрегатів; ρ — кількість працівників,

необхідних для обслуговування одного агрегату протягом зміни (норма

обслуговування); S — число змін на добу; β — число доби роботи агрегату в

плановому періоді; FOT — кількість днів роботи за плановим балансом

робочого часу.

Для визначення середньооблікової кількості працівників за даними

явочного складу і планованого фонду робочого часу необхідно розрахувати

кількість працівників за зміну, за добу і на підміну працівників, відсутніх з

поважних причин.

Явочна кількість працівників за зміну — це нормативна чисельність

працівників для виконання виробничого змінного завдання випуску продукції.

Визначається вона за формулою

де гяв — необхідна кількість працівників за зміну; Vc — виробниче

завдання за зміну в прийнятих одиницях виміру; Ht — норма часу на одиницю

виробу, операцію або одиницю роботи; Fc — змінний фонд робочого часу

одного працівника (тривалість робочої зміни), год.

В умовах дрібносерійного індивідуального виробництва, коли протягом

планового періоду (місяця, кварталу, року) змінюється номенклатура виробів,

що випускаються, визначити змінну явочну чисельність працівників важко. У

цьому разі явочну кількість працівників за зміну розраховують за плановим

обсягом робіт і фонду часу в плановому періоді за формулою

де Е^пл ~~ сумарні затрати робочого часу в розрахунку на плановий

обсяг робіт за плановий період, нормо-год; С — число доби роботи

виробництва за плановий період.

Явочну кількість працівників розраховують також виходячи з норм

виробітку за формулою

19

де В — плановий середній виробіток працівників певної професії у

прийнятих одиницях виміру,

Тут Вн — змінна норма виробітку у відповідних одиницях виміру.

На роботах, виконуваних певними працівниками за допомогою

індивідуальних знарядь праці, явочна кількість працівників за зміну

визначається за формулою

де Сд — число доби роботи ділянки у плановому періоді.

На багатьох підприємствах легкої промисловості явочну чисельність

працівників-відрядників визначають за операціями виробничого процесу

діленням виробничого завдання, яке при великому асортименті виражається в

умовних одиницях по кожній операції, на планову норму виробітку:

де Vc — змінне завдання; Нп в — планова норма виробітку за зміну.

Явочна чисельність працівників за робочими місцями і професіями в машинних

виробництвах визначається на підставі норм обслуговування агрегатів. Для

безперервно діючих виробництв, крім явочної чисельності, обчислюють

кількість працівників для роботи у вихідні дні. Загальна чисельність

працівників, необхідних при такому обсязі виробництва і графіку роботи,

складає розстановоч-ний штат працівників.

Для розрахунку потрібної середньооблікової чисельності працівників

застосовують наступні методи:

1) за коефіцієнтом середньооблікового складу:

де Ксп — коефіцієнт середньооблікового складу,

де Fs — номінальний фонд робочого часу; FOT — плановане число

20

робочих днів;

2) за планованим відсотком невиходів на роботу (суми відсотків

невиходів з поважних причин):

Планування чисельності допоміжних працівників, котрі виконують

роботи, на які є норми обслуговування, визначається як часткове від ділення

загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змішаних робіт на

норму обслуговування. Норма обслуговування—це кількість одиниць

обладнання, виробничих площ і т. ін., що обслуговуються одним або групою

допоміжних працівників. Поправка на коефіцієнт середньооблікового складу

(див. (100)) дає змогу від явочного числа перейти до середньооблікового:

де Яобс — норма обслуговування.

Розрахунок за кількістю робочих місць застосовується при плануванні

чисельності таких допоміжних працівників, для яких не можуть

встановлюватися ані обсяг робіт, ані норми обслуговування. Робота їх

виконується на певних робочих місцях незалежно від обсягу робіт і пов'язана з

конкретним об'єктом обслуговування. Це кранівники, стругальники, комірники

і т. ін.

Розрахунок чисельності допоміжних працівників за кількістю робочих

місць полягає у складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в

працівниках для кожного з них. У нашому розрахунку застосовується формула

На багатьох підприємствах при плануванні чисельності працівників

використовується показник виробничої трудомісткості. Вона включає затрати

праці основних і допоміжних працівників усіх підрозділів підприємства і

визначається за формулою

де ТЕ — виробнича трудомісткість; Ττ — технологічна трудомісткість;

21

То6с т — трудомісткість обслуговування технологічного процесу; То6с в —

трудомісткість обслуговування виробництва.

Трудомісткість обслуговування виробництва — затрати праці

допоміжних працівників на підтримку обладнання і механізмів в робочому

стані, виготовлення і підтримку в робочому стані інструмента та іншої

технологічної оснастки, енергозабезпечення виробництва, підтримку в

робочому стані будівель і споруд тощо.

Чисельність працівників розраховується на підставі планової виробничої

трудомісткості одиниці продукції.

Якщо в результаті проведення організаційно-технічних заходів

зменшується норма часу, то зниження трудомісткості визначається за

формулою

де Ет — зниження трудомісткості, нормо-год; НВб і НВПЛ — норма часу

відповідно до і після впровадження заходу; Клм — коефіцієнт строку дії

заходу.

Якщо в результаті дії організаційно-технічних заходів збільшуються

норми обслуговування, то зниження трудомісткості розраховується за

формулою

де НОб і НОщ, — норми обслуговування відповідно до і після

впровадження заходу.

У випадку, коли після проведення організаційно-технічних заходів

зменшується нормована чисельність працівників, зниження трудомісткості

визначається за формулою

Планова трудомісткість обслуговування по кожному виду допоміжних

22

робіт (Гобс) на одиницю основної продукції розраховується за допомогою

формули

де Qпл і Q6 — випуск продукції відповідно у плановому і базисному

періодах; t6 — трудомісткість обслуговування одиниці основної продукції в

базисному періоді;

Κτ — коефіцієнт зміни трудомісткості по певному виду робіт у плановому

періоді.

3.3 Планування підвищення ефективності виробництва

Крім планування випуску продукції у натуральному виразі, визначається

загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показник виконує ряд

функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується для

визначення частки підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства,

динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а в

підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, — для обчислення

обсягу продажу і прибутку.

Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева

(готова) продукція. У неї входять вироби, складальні одиниці, комплекти

деталей (роботи, послуги), які пройшли виробничий процес у даному

підрозділі, відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші

підрозділи або на склад готової продукції.

У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції її

обсяг за певний період виражається більш загальним показником обсягу

виробництва, який на практиці ще називають валовою продукцією.

Якщо виготовляються складні вироби з тривалим виробничим циклом за

індивідуальним замовленням, то в цьому разі обсяг виробництва обчислюється

за ступенем їх готовності на кінець розрахункового періоду, тобто ціна

(планова собівартість) множиться на коефіцієнт готовності, визначений

експертним способом, і віднімається обсяг виконаної роботи (за ступенем

готовності) на початок періоду.

23

Загальний обсяг продукції підрозділів обчислюється в різних вимірниках

залежно від конкретних умов виробництва і діючої системи планування, обліку

й оцінки їх діяльності Для визначення динаміки обсягу продукції,

продуктивності, фонду зарплат ти й деяких інших показників найбільш вдалим

є натуральний вимірник. Але він можливий лише в однономенклатурному

вузько спеціалізованому виробництві, яке має обмежену сферу застосування. У

багатономенклатурному виробництві потрібні універсальніші вимірники, здатні

зробити порівняльними різні вироби і звести їх у загальний обсяг.

Універсальним, загальним вимірником обсягу продукції є ціни. Досить

часто вони й використовуються для визначення обсягу продукції підрозділів

підприємства: у підрозділах, що виробляють готову продукцію на ринок, —

ринкові ціни, у внутншньокоопераційних підрозділах — трансфертні (планово-

розрахункові).

На практиці досить широко обсяг продукції (виконаної роботи)

вимірюється у нормованому часі на її виготовлення — у стабільних (у межах

року) нормо-годинах. Нормований час як вимірник обсягу продукції

застосовується передусім у внутрішньокоопераційних цехах технологічної

спеціалізації, а також ні виробничих дільницях і в бригадах. Позитивна сторона

цього вимірника — його простота і доступність. На всі деталі, комплекти,

вироби є норми часу, і яких-небудь спеціальних обчислень не треба. Динаміка

обсягу виробництва тут відповідає динаміці трудомісткості продукції, що

спрощує формування фонду оплати праці. Разом з тим вимірювання обсягу

виробництва в нормо-годинах має недоліки. Основні з них такі: по-перше, у

разі застосування цього вимірника не видно залежності обсягу виробництва від

складності праці; по-друге, за існуючого методу нормування враховуються, як

правило, затрати праці лише основних виробничих робітників, переважно на

відрядній оплаті праці, частка яких понижується внаслідок механізації та

автоматизації виробництва; по-третє, можуть бути спотворення у динаміці

обсягу виробництва за різної напруженості норм на окремі операції та деталі.

Отже, зазначений вимірник не можна вважати достатньо обґрунтованим.

24

Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне

обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми,

належать виробнича потужність, персонал і матеріали.

Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягу

виробництва:

1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого

потенціалу незалежно від коливань попиту;

2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійній

величині виробничого потенціалу;

3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничого

потенціалу.

В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні

методи формування виробничої програми: → рівневе прогнозування, →

послідовне прийняття планових рішень, → створення ситуаційних планів, →

лінійне програмування, → диверсифікація продуктів і ринків тощо. Рівневе

прогнозування — це процес передбачення очікувані обсягу продажу і прибутку

за трьома рівнями: мінімальний, імовірний, максимальний.

Процес ситуаційного планування передбачає послідовне виконання

таких дій: визначення ключових факторів середовища щодо впливу на планові

результати діяльності підприємства; розроблення нормативного плану, в якому

враховується імовірність впливу виробничих факторів на кінцеві результати

діяльності підприємства; визначення для кожного виду продукції ряду

припущень щодо ситуацій, відмінних від стандартної, з врахуванням яких

розробляєте автономний план; розроблення механізму переходу від

нормативного плану до ситуаційного при виникненні відповідних обставин. У

процесі розробки виробничої програми формуються номенклатурний та

асортиментний плани підприємства. При плануванні обсягів виробництва

продукції (робіт, послуг) використовується система вимірників, які поділяються

на: натуральні, вартісні та трудові. Натуральні вимірники виробничої програми

використовуються при подальших розрахунках виробничої потужності,

визначенні потреби підприємства в сировині, матеріалах, енергії,

25

технологічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничих планів

основних і допоміжних виробництв. До вартісних вимірників належать такі

показники, як товарна продукція, готова продукція, валова продукція, чиста

продукція, реалізована продукція та цеховий випуск продукції. При розробці

плану необхідно враховувати можливе знецінення планових коштів у

майбутньому та оцінювати майбутні кошти сьогоднішніми критеріями. Метод

порівняння різночасових коштів називається дисконтуванням. Трудові

вимірники використовуються для визначення рівня продуктивності праці,

встановлення чисельності основних і допоміжних робітників, кількості

технологічного обладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування.

При цьому розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість

обслуговування та управління виробництвом, повну трудомісткість.

Основні стадії розробки плану збуту підприємства можна представити

так:

1. Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринкової кон'юнктури.

2. Підготовка прогнозу збуту підприємства.

3. Розробка фінансового кошторису збуту.

4. Установлення норм збуту.

5. Вибір каналів розподілу товарів.

6. Складання планів збуту.

7. Розробка планів торгової інформації.

8. Статистичний аналіз ходу продажу.

26

IV ПЛАНУВАННЯ ДОХОДІВ І ВИТРАТ

4.1 Планування і організація праці та зарплати

Правильна організація праці є заставою подальшого успіху підприємства.

На ПП «Мінас» організацією виробничого процесу займається генеральний

директор та директор на виробництві.

Організація праці побудована таким чином, щоб за теперішніх умов

виробництва (номенклатури продукції, що виготовляється та наявного

обладнання) максимально використовувати потужності, максимально

задовольнити потреби підприємства та працівників.

Основна увага на підприємстві приділяється фактору скорочення

тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Підприємство виготовляє різноманітну продукцію і тому виробничий

процес для кожної із них є іншим. Так як виробничий цикл є головним

показником організації виробничого процесу у часі, то на даному підприємстві

різним для кожної продукції буде і його тривалість.

Тривалість виробничого циклу формується на основі:

робочого часу, який включає той період, що робітники працюють,

технологічний процес без перерв. На даному підприємстві середній час

зайнятості працівниками у 8-ми годинному робочому дні становить близько 7

год 40 хв.;

Перериви присутні практично всіх видів. Особливо велика частка

переривів припадає на перерви очікування, бо підприємство виготовляє багато

різноманітної продукції одночасно і не вистачає обладнання, яке могло б

задовольняти усі операції. Так, для прикладу, на підприємстві під час

виготовлення стільців використовується “довбальний” верстат (за допомогою

якого роблять у заготовках потаї під шип). Заготовки на ньому обробляються

партіями, тому і великі перерви очікування. Також цей верстат потрібно часто

перелаштовувати на різні розміри заготовок та різні типи потаїв. (Приклад:

стілець має чотири ніжки, дві довші, дві коротші. У кожній із ніжок потрібно

зробити 4 отвори (потаї) під шип. Відповідно станок, при виготовленні кожної

партії однакових за розміром стільців, необхідно налаштовувати 4 рази, а це і

27

призводить до збільшення перерв очікування та партійності). Так само цей

верстат використовують при виготовленні столярних виробів, меблів. Схожа

ситуація з шипорізним станком, який використовують при виробництві

багатьох видів продукції і до того ж потребує модернізації.

Взагалі на даному підприємстві працюють над тим, щоб зменшити

тривалість виробничого циклу. Для цього проводять різні заходи:

намагаються працювати згідно термінів контрактів (виготовляти

спочатку ту продукцію, яку за умовами укладених договорів потрібно швидше

відправити до покупців);

будують виробничий процес таким чином, щоб операції не накладалися

(зменшення перерв очікування);

підприємство працює так, щоб зменшити незавершене виробництво.

Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята

зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат;

на підприємстві весь час (по можливості) закуповують нове обладнання,

ручні засоби праці. Це робиться для того, щоб скоротити час виробництва;

Також працюють над скороченням часу перерв та проводять інші

заходи, результатом яких є скорочення виробничого циклу.

Через те, що підриємство не є велике, то персонал не поділяється на

бригади.

Працівники самі слідкують за тим, щоб робоче місце було чистим,

обслуговують витяжки, які стоять біля кожного станка та верстата. У кінці

робочого дня прибирають робоче місце.

ПП «мінас» не використовує у виробництві шкідливі речовини, тому

умови праці не є шкідливими. Найшкідивіше робоче місце на підприємстві —

це лакувальник-фарбувальник. Проте у камері для малювання працює витяжка,

а працівникові надаються респіратори та гумові рукавиці.

Підприємство використовує такі форми оплати праці:

керівники та столярі отримують ЗП за відрядною формою оплати;

інші працівники за почасовою формою оплати праці.

28

Щодо систем оплати праці, то керівники отримують ЗП за посадовим

окладом. Столярі отримують платню за відрядно-прогресивною системою

оплати праці. Якщо вони виконують звичайну роботу, то отримують платню

відповідно до розцінок. Але трапляються випадки коли клієнтам потрібно

якнайшвидше виготовити шафу чи стіл. У таких ситуаціях столярі працюють

понаднормово. Праця інших працівників оцінюється за простою почасовою

оплатою.

4.2 Планування собівартості продукції

ПП «Мінас» виготовляє великий асортимент продукції. Тому для

прикладу, у звіті, буде розрахована собівартість на основні види продукції.

Розрахунок собівартості двохспального ліжка (2.0/1.6)

На виробництво двохспального ліжка розміром 2.0 м на 1.6 м потрібні такі

затрати:

букова сировина 0.1 м3 * 4000 грн = 400 грн;

енергоносії 300 кВт * 0.73 грн = 219 грн

комплектуючі: спальне місце — 500 грн; фурнітура (1 комплект) = 20 грн;

клей 1.5 л, (ціна 1л -36 грн) = 54 грн;

лак (нітро лак, бейц, лак) = 36 + 82 + 57 = 175 грн;

упаковка (картон, 3 листа по 7.5 грн) = 22.5грн, стрейчлента = 31.5 грн, скотч =

3 грн;

заробітна плата = 300 грн.

Собівартість двоспального ліжка = 400 + 219 + 500 + 20 + 54 + 175 + 22,5

+ 31,5 + 3 + 300 = 1725 грн.

Загально заводські витрати (5 %) = 125 грн.

Дохід становить 30 % = 750 грн.

Відпускна ціна двохспального ліжка становить 2600.00 грн.

Розрахунок собівартості дитячого стільця марки ДС-280.

На виробництво одного стільця необхідно:

букова сировина — 0.003 м3 * 3000 = 9 грн;

комплектуючі: фанерні сидіння та спинка 19грн, саморізи 6 * 0.1 грн = 0.6грн

енергоносії — 1.09 грн;

29

клей — 1л (38 грн) на 100 шт, на 1 шт — 0.38 грн;

лак — 1.8 грн;

упаковка — стрейчстрічка:1 рулон на 100 шт (ціна 63 грн), на 1 шт — 0.63 грн;

Заробітна плата — 13 грн.

Собівартість ДС-280 = 9 + 19 + 0,6 + 1,09 + 0,38 + 1,8 + 0,63 + 13 = 45.50

грн.

Загально заводські витрати (5 %) = 3.25 грн.

Дохід (25 %) = 16.25 грн.

Відпускна ціна дитячого стільця марки ДС-280 = 65.00 грн.

4.3 Планування маркетингу

Організація, яка потребує в маркетингу, повинна постійно розробляти

маркетингові програми, не пускаючи на самоплив свою діяльність.

У маркетингу існує концепція ковзного планування, що передбачає

постійну послідовну коригування розраховуються показників. Наприклад, якщо

програма зроблена на три роки, то зміни повинні вноситися кожен рік.

Досягнення важливих для фірми кількісних показників (таких як рівень доходу,

розмір сегмента ринку і т. д.) прямо пов'язане з постійно змінюються ставками

податку, рівнем інфляції і т. п. Тому виникає необхідність включення в плани

деяких фінансових і ресурсних «страховок» - резервних фондів на випадок

кризової ситуації.

При виборі маркетингових програм, як і планів з приводу діяльності

організації, існує принцип багатоваріантності, тобто відповідні підрозділи

воліють готувати не один, а кілька варіантів маркетингової стратегії та плану

(зазвичай 3 варіанти: мінімальний (або найгірший), оптимальний (найбільш

імовірний) і максимальний (або найкращий)).

Для підприємств в умовах ринкових відносин необхідно забезпечити

виконання трьох основних принципів:

1) розробку планів повинен вести той, хто безпосередньо пов'язаний з

цією діяльність, готовий взяти на себе відповідальність;

2) рівень компетенції повинен бути самим високим;

30

3) необхідно планувати діяльність так, щоб зберігалися мобільність,

гнучкість і адаптивність виробничої діяльності при значних змінах у зовнішній

і внутрішньому середовищі підприємства.

У системі контролю маркетингу плани передбачають випуск лише

необхідної продукції, яка затребувана споживачами на ринку. Тому принцип

адаптивності при розробці планів є чи не найголовнішим.

Зв'язок між маркетингом і функцією планування дуже чітка і явна. З

одного боку, цілі маркетингу роблять прямий вплив на всю систему

планування, з іншого - реалізація маркетингових заходів відбувається лише в

рамках плану-програми. Існує два варіанти планування: жорсткий і гнучкий,

ситуаційний. Жорстка система працює за принципом періодичного

затвердження планів з встановленим терміном реалізації (найчастіше

використовуються середньостроковий та короткостроковий плани). Це

встановлює досить чіткі, стабільні критерії роботи на досить тривалий період.

Проте зміни ринкової ситуації не можна передбачити, і вони не враховуються.

Гнучка система планування передбачає можливість змін у діяльності

компанії в міру зміни умов на ринку і в самій організації. Вона дозволяє

пом'якшувати вплив ринкових коливань. Поєднання двох принципів

планування допомагає вдосконалювати розробку довгострокових стратегічних

та річних планів. Контроль за виконанням річних планів полягає в постійному

спостереженні за поточними маркетинговими операціями і результатами, щоб

перевірити заплановані на рік показники ефективності. Основні засоби

контролю - аналіз можливостей збуту, аналіз витрат на маркетинг і збут, робота

з клієнтами.

Основні завдання планування маркетингової діяльності:

1) визначення цілей, основних принципів та критеріїв оцінки самого

планування і управління;

2) завдання структури і резервів планів і їх взаємозв'язку (маркетинг

координує діяльність підприємства в певних умовах, пропонує моделі

поведінки для різних ситуацій);

31

3) підбір первинних даних для планування (стан і передбачувані шляхи

розвитку ринку), прогноз потреб кінцевих споживачів продукції підприємства

тощо;

4) визначення загальної організаційної системи планування.

В організації сучасного маркетингу найбільш вигідно застосовувати

систему стратегічного планування з пропорційним розподілом стратегічних

завдань. Спочатку проводиться аналіз перспектив і резервів підприємства,

з'ясовуються несприятливі тенденції розвитку, слабкі сторони підприємництва,

області ринку з найкращими можливостями для роботи, оцінюється ймовірність

появи різних надзвичайних ситуацій, які можуть пошкодити фірмі.

Далі в стратегічному плануванні проводиться аналіз позицій

підприємства в умовах конкурентної боротьби, визначаються найбільш

ефективні стратегії. Потім відбувається вибір стратегії шляхом порівняння

прогнозованих результатів у різних галузях даної діяльності, позначаються

пріоритети. Коли обрана сама раціональна й ефективна лінія розвитку, керівний

склад підприємства переходить до визначення конкретних програм бюджету.

При ефективному плануванні найближчі цілі підприємства стають

поточними програмами дії, по кожному напрямку встановлюється

доскональний контроль за виконанням. Здійснювані програми і бюджети разом

з планом прибутку сприяють роботі щодо забезпечення ефективності поточних

операцій.

4.4 Фінансове планування

Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності

управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання. За

допомогою планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового

середовища та його негативні наслідки для суб'єкта господарювання.

У сучасних умовах роль фінансового планування принципово змінилася

на відміну від часів централізовано керованої економіки. Зараз підприємства

самі зацікавлені в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан сьогодні

та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй

32

господарській діяльності; по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов'язання

перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим

самим захистивши себе від штрафних санкцій.

Для цього необхідно заздалегідь розрахувати доходи і витрати, врахувати

наслідки інфляції, зміни ринкової кон'юнктури, порушення договірних

зобов'язань партнерами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових

ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання

згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у

плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності

необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними

фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин з суб'єктами

господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання

раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок

раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних

засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

• які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;

• які джерела їх надходження;

• чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;

• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні

фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;

33

• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів

підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності

підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на

планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості

продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного

виконання цих планів.

Принципи фінансового планування визначають характер і зміст цього

виду управлінської діяльності (рис. 4.1)

Принципи фінансового планування

Принцип збалансованості

ризиків

Принцип пристосування до

потреб ринку

Принцип максимальної

рентабельності

Принцип рентабельності

капіталовкладень

Принцип фінансового

співвідношення строків

34

Принцип платоспроможності