РОЗДІЛ 3

СТАНОВИЩЕ УГОРСЬКОМОВНИХ ГРОМАДЯН У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ

УРСР (1946 - 1953)

3.1. Засоби масової інформації як засіб ідеологічного виховання мас

Уряди Радянського Союзу і Чехословаччини в березні 1945 року

розпочали переговори, які з перервами закінчилися 29 червня підписанням у

Москві Договору про Закарпатську Україну, після ратифікації якого почалися

значні зміни у краю. 22 січня 1946 року в складі Радянської України було

створено Закарпатську область з центром у місті Ужгород, а 25 січня 1946 року

ввели на території Закарпатської області законодавство Української Радянської

Соціалістичної Республіки1. Вважається,що радянізація краю розпочалася саме

в цей період.

Державні органи УРСР розгорнули цілеспрямоване насадження

радянської моделі політичних і соціальних відносин. Засобам масової

інформації традиційно належало й належить лідерство в сфері ідеологічного

впливу на суспільство і особистість. Ця функція засобів масової інформації

активно використовувалася радянським керівництвом. Тоталітарною системою

був сформований міф про абсолютну довіру до друкованого слова. Радянська

преса формувала цілий набір стереотипів про поведінку громадян СРСР, образ

ворога радянського народу, віру в постійне покращення життя, турботу партії

про трудящих.

У період входження Закарпаття до складу УРСР в краю виходили чотири

газети угорською мовою : Червоний Прапор (Vörös Zászló), Закарпатська

правда (Kárpáti Igaz Szó), Вісник Берегівщини (Beregi Hirlap) та Робоча газета

(Munkás Újság)2, за допомогою яких радянська влада намагалася впливати на

угорську меншину краю. Партія вважала, що ці газети повинні виконувати

функції не тільки агітаторів і пропагандистів, а й колективних організаторів

1 Нариси історії Закарпаття. Том ІІ. / Ред. кол.І. Гранчак, Е. Балагурі, І.Грицак, В.Ілько, І.Поп – Ужгород : «Закарпаття», 1995. – С.584- 591.2 Csaba Szukltéty: Kárpátalja magyarsága a viharok sodrában. Kairosz, 2009. – 93 old.

мас. Становлення угорськомовної преси проходило в складних політичних і

культурних умовах. Великі зміни відбулися в кадрах, до редакцій були

відряджені найвідданіші партійці зі сходу.

В культурному та духовному центрі угорців, місті Берегово де більшість

населення протягом багатьох століть становили угорці , була створена 2 грудня

1945 року газета Червоний прапор/ Vörös Zászló, яка виходила три рази на

тиждень угорською та українською мовами, в обсязі 2 тисячі примірників.3

Аналізуючи статті угорських газет Червоний Прапор/Vörös Zászló та

Робочу газету/Munkás Újság варто зазначити що на сторінках видань більшість

статтів присвячена вихваленню радянських вождів, порівняння соціалізму і

капіталізму, згідно яких соціалізм це втілення рівності, братерства, демократії,

капіталізм це світ злиднів, страху та експлуатації.

В обласній газеті Закарпатська правда/Kárpáti Igaz Szó , яка виходила

українською, російською та угорською мовами, а також у районній газеті м.

Берегово Червоний прапор/Vörös Zászló регулярно з’являлися літературні

сторінки, на яких друкували літературні твори угорською мовою.

Редакційна колегія газети Робоча газета/Munkás Újság наступними

рядками намагалася підвищити вірність угорською народу до УРСР : «Вірність

державі це не проста справа, це обов’язок кожного громадянина незалежно

від національності. Державна безпека понад усе, громадяни повинні бути

завжди на сторожі, вони повинні знайти правопорушника. Угорці які

тримають в руках партійну книгу не повинні осторонь лишатися, вони повинні

стати частиною великої радянської родини.»4

Але іноді в газетах все ж з’являлися статті, які порушували теми

несправедливого ставлення радянської влади до угорського населення краю. В

статті від 5 серпня 1946 року газети Робоча газета/Munkás Újság, порушено

питання депортації угорських чоловіків з краю. Автор статті наголошує на

тому, що незважаючи на те, що більше ніж 300 чоловіків було відправлено на

3 Хроніка Закарпаття: 1867 – 2010; Kárpátalja évszámokban: 1867 – 2010 / українсько-угорське двомовне видання; ukrán – magyar kétnyelvü kiadvány // Серія «Studia Regionalistica»; НДІ політичної регіоналістики; ДВНЗ «Ужгородський національний університет». – Ужгород: Видавництво «Карпати», 2011. – 310 с.4 Будь на поготові!/Légy résen!/ Робоча газета/Munkás Újság. – 03.06.1945. – С. 1.

примусові роботи з села Есень, за допомогою жінок і дітей їм вдалося виконати

заплановані посіви.5

Схожа стаття була опублікована в газеті Закарпатська правда/ Kárpáti Igaz

Szó від 2 березня 1948 року в якій описана доля молодого угорця з Батьова,

який протягом 17 років працював на сході, з метою відбудови УРСР. Ця стаття

в певній мірі відображає ознаки преси тоталітарного типу, адже в ній

зображено винахідливість та кмітливість людей, які відбудовують розвалену

війною країну.6

В номерах газет тих часів при зображенні реальних подій незмінно

присутнє прикрашення дійсності, виставлення реального життя угорців не

таким, яким воно було, а таким, яким його бачило партійне керівництво.

Наприкінці 1940-х років Закарпатський обком партії виступив з

проханням до ЦК дозволити дублювання угорською мовою ужгородської

газети та газети Виноградівського району. Причиною цього було те, що в

Ужгородському районі нараховувалося більше 51 тис. чол., в тому числі

угорського населення 23 тис. чол., у Виноградівському районі – 75 тис. чол., з

них угорського населення – 30 тис. чол..7

Саме тому для угорців краю з’являлися переклади українських та

російських газет , таких як Прапор комунізму, яка була районною газетою м.

Виноградів, а також Колгоспне життя, яка виходила в м. Ужгород. Головна

тематика цих газет це досягнення трудящих краю у промисловості, інформація

про культурні та спортивні події, які проходили в краю. Варто зазначити, що ці

газети не були популярними серед громадян угорської національності, адже

вони надавали перевагу тим газетам які видавали безпосередньо угорські

редакційні колегії.

Радянська влада була переконана в тому, що тоталітарна система може

існувати лише за умови цензури у засобах масової інформації. Неодноразово в

угорських газетах відбувалися текстові викреслення. Заборонялося публікувати

5 Чубирка М./Csubirka Mihály/Посіви/Vetés/ М. Чубирка/Mihály Csubirka// Munkás Újság. – 05.08.1946. –С. 3. 6 Кіш Ф./Kis F./Мій рідний дім/Édes otthonom/Ф.Кіш/F.Kis//Kárpáti Igaz Szó. – 02.03.1948. –С.2.7 Apró István: A határon túli magyar sajtó trianontól a XX. Század végéig. Médiatudományi Intézet, 2012. – 85 old.

в газетах співставлення внутрішніх цін з цінами іноземних держав, відомості

про випадки захворювання населення чумою, холерою, проблема національних

меншин краю.

Радянська влада підтримувала прагнення угорців краю до збільшення

публікацій газет угорською мовою, адже партія трактувала мову як засіб впливу

на маси, і турбувалася про те, щоб усі мови служили справі соціалізму.

Так само, як і преса, радянське телебачення і радіомовлення впливало на

суспільне життя, відігравало істотну роль у формуванні комуністичного

світогляду трудящих.

Телебачення краю в значній мірі відрізнялося від телебачення сусідніх

республік. Центральне телебачення транслювало художні фільми російською

чи українською мовами; як правило це були детективи, чи найбільш популярні

радянські фільми, такі як : «Судьба Марины», «Петровка», «Катюша»,

«Семнадцать мгновений весны».8

Угорці краю мали можливість дивитися телепередачі сусідніх країн, а

саме Угорської РСР. Угорське телебачення було більш відкритим, адже саме

тут показували перші західні серіали, які з’явилися на місцевих радянських

телеканалах значно пізніше. Найбільш популярними серед угорців краю були

такі фільми, як : Egy asszony elindul, Úttörők, Dalolva szép az élet, Kezünkbe

vettük a béke ügyét.

З перших днів радянської влади в краю Комуністична партія приділяла

велику увагу радіомовленню як засобу зв’язку, інформації, пропаганди та

агітації.

Місцеве радіомовлення угорською мовою запрацювало ще в 1945 році

коли розпочало свою діяльність Ужгородське Радіо/Ungvári Rádió, з перших

днів радіомовлення створювалися програми, розраховані на певні соціальні та

вікові групи населення. Проводилися передачі для робітників, жителів села,

дітей та молоді. Головне завдання, яке ставила партія перед журналістами це

підвищення соціалістичного виховання. Зі спогадів працівника угорського

8 Центральне телебачення// Прапор Комунізму. – 1952-1953.

радіомовлення, Люстіг Каройа/Lusztig Károly, наступне можна сказати про

тогочасне угорське радіо : диктори радіомовлення змушені були читати

попередньо написаний текст, який відповідав вимогам комуністичної партії.

Значною проблемою була невідповідність назв угорською, українською та

російською мовами. Наприклад: столиця Австрії українською – Відень,

угорською – Bécs/ Бич, російською – Вена, але більша частина населення краю,

незалежно від того що були угорської національності використовували

українську назву столиці Австрії - Videny, це стало причиною того, що

журналісти змушені були в угорському радіомовленні неодноразово

використовувати українські або російські слова.9

Отже, телебачення та радіо, разом з іншими засобами масової інформації

намагалося сформувати в угорців краю атмосферу єдності народу,

згуртованості партії, трудового піднесення і творчого горіння, і найголовніше

оптимізму і впевненості радянських громадян у завтрашньому дні.

3.2.Особливості формування мережі навчальних закладів з угорською

мовою навчання

Радянська система освіти як «знаряддя перетворення суспільства» і

«машина політичної соціалізації» була в основних своїх рисах сформована у

1930-х рр. і майже незмінною проіснувала до розпаду Радянського Союзу.

Перші декрети радянської влади були спрямовані до залучення дітей до школи,

підвищення рівня грамотності дорослого населення. Новий етап у визначенні

змісту освіти розпочався на початку 50-х років, коли в основу справи було

покладено ідею підготовки всебічно розвинених будівників соціалізму.

У тісному зв’язку з розумовим вихованням педагоги розглядали

політехнічне навчання і трудове виховання, що зумовлювалося активним

впровадженням у шкільну практику концепції політехнічного навчання й

виробничої праці.

9 Mádi András, Szabó Dávid: A médiapiac változásai. Budapest, 1999. – 189 old.

Трудове виховання, на думку радянських учених, повинно було вирішити

два основні завдання: виробити у молоді готовність, бажання і прагнення

працювати на благо Батьківщини та практично підготувати їх до праці для

побудови комунізму, виробити у них уміння і навички виконувати як розумову,

так і фізичну роботу.10

Розвиток угорської освіти на Закарпатті в період радянізації відбувався в

досить важких умовах. Протягом декількох років не була визначена мова

навчання в національних школах, адже вона залежала від того, якою мовою

володіли вчителі – це могла бути українська, російська або угорська мова.

До 1945 року Берегівська угорська школа була єдиною горожанською

школою з угорською мовою навчання. В 1945/1946 навчальному році народні

школи, горожанські школи та гімназії припинили свою діяльність, натомість

були започатковані початкові школи та семирічки.11

В газеті Червоний Прапор/Vörös Zászló від 6 січня 1946 року описано

діяльність Берегівської семирічної школи з угорською мовою навчання,

директором школи якої в цей час був Адальберт Рогіцкі. Гізелла Дравоі педагог

школи була провідним діячем розвитку освіти угорської національної меншини.

Саме вона переклала безліч українських та російських творів на угорську мову

для учнів школи.12

Схожа стаття була опублікована у цій же газеті 23 травня, під назвою

Шкільне життя Берегівської семирічної школи. Відповідно до статті в школі

навчалося 620 учнів в 16 класах.13

Найбільш точні дані про кількість навчальних закладів з угорською

мовою навчання, можемо отримати зі статті тогочасної угорської газети

Червоний прапор/Vörös Zászló від 2 грудня 1945 року, відповідно до якої в

1944/1945 навчальному році кількість шкіл з угорською мовою навчання

10 Білодід І.К. Розвиток мов соціалістичних націй СРСР / І.К.Білодід. – Наукова думка, 1967. -125-138 с.11 Fedinec Csilla: Adalékok Beregszász iskolatörténetéhez. In.: Pedagógiai Műhely, 1994. – 56 old.12 Hidi Sándor/Гіді Шандор/Tanulás és nevelés/Вчимо і виховуємо// Vörös Zászló. – 06.01.1946. – C. 2. 13 A Beregszászi középiskola életéből/Шкільне життя Берегівської семирічної школи//Vörös Zászló. – 23.05.1946. – С. 2.

становило 41, допоки кількість шкіл з українською та російською мовами

навчання коливалось між 500-505.14

Кількість навчальних закладів де угорці мали змогу навчатися угорською

мовою збільшилась протягом 1947-1948 років. В 1947 році на Закарпатті діяли

82 початкові школи та 17 семирічок з угорською мовою навчання. Зміст

навчання до 1947 року не змінювався; навчання проходило відповідно до

навчального плану яке було встановлене вищим керівництвом ще в довоєнний

період.15 В газеті Закарпатська правда/Kárpáti Igaz Szó від 26 січня 1947 року

перераховано міста де знаходилися ці 17 семирічок з угорською мовою

навчання – Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Батєво, Великі Береги,

Вари, Вилок, Гат, Велика Добронь, Дерцен, Дяково, Єсень, Косино, Серне,

Велика Паладь.16

Перші національні школи на Закарпатті почали діяти тільки у 1953/1954

навчальному році, це були чотири угорські школи в с. Косино, с. Вари, с.

Береги, с. Велика Добронь.17

Чисельність учнів в угорських школах в 1945 році перевищувала 12 тисяч

школярів, які розпочали навчання рідною мовою. До 1948 року зростає

кількість учнів в угорських школах. Відповідно до даних історика Фединець

Чілли , в 1945/1946 навчальному році кількість угорських шкіл становила 98 –

це початкові, базові середні та повні середні, в 1949/1950 навчальному році їх

кількість збільшилася до 100, але в 1953/1954 навчальному році спостерігається

плавне зменшення знову до числа 98. Відповідно до цього, кількість учнів

збільшилася в 1949/1950 навчальному році з 11 808 до 17336 , а в 1953/1954

навчальному році знову зменшилася до 16 437 учнів. Зменшення чисельності

школярів в угорських школах може бути пов’язане з тим фактором, що зростала

чисельність змішаних шкіл, адже більшість батьків були переконані в тому, що

14 A tudás útján/Дорогою знань//Vörös Zászló/Червоний прапор. – 02.12.1945. – С. 115 Закарпаття 1919 – 2009 років : історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Під ред. М.Вегеша, Ч.Фединець; Редколег. : Ю.Остапець, Р. Офіцинський, Л.Сорко, М.Токар, С. Черничко; Відп. За вип.. М.Токар. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2010. – 350 с.16 A magyar oktatás/ Угорська освіта//Kárpáti Igaz Szó/ Закарпатська правда.- 26.01.1947. –C. 317 Хроніка Закарпаття: 1867 – 2010; Kárpátalja évszámokban: 1867 – 2010 / українсько-угорське двомовне видання; ukrán – magyar kétnyelvü kiadvány // Серія «Studia Regionalistica»; НДІ політичної регіоналістики; ДВНЗ «Ужгородський національний університет». – Ужгород: Видавництво «Карпати», 2011. – 145 с.

більш перспективно закінчувати школу з українською або російською мовою

навчання, ніж рідною.18

Розміщення шкіл з угорською мовою навчання по районам відбувалось

наступним чином : в м. Берегово 1початкова, 1 середня школи, в м. Мукачево,

м. Ужгород та м. Виноградів по одній середній школі, в Берегівському районі

30 початкових, 6 середніх шкіл, у Виноградівському районі 18 початкових та 4

середніх шкіл, в Мукачівському районі 5 початкових, 2 середні , в Хустському

та Тячівському районі по одній початковій школі, і в Ужгородському районі 23

початкових та 5 середніх шкіл.19

Досить цікавим є тот факт, що в Берегівському районі, де угорська

меншина переважала, більш ніж 60 % школярів російських та 35 % школярів

українських шкіл були угорської національності.20

У школах з угорською мовою навчання, навчали російську та українську

мову і літературу, але потрібно зауважити, що без особливого успіху, головною

проблемою чого вважали змішування учнями угорських, німецьких та чеських,

українських та російських слів.

З метою покращення викладання російської мови в угорських школах

почали діяти класи з російською мовою навчання.

Навчання російської мови в угорськомовних школах було одним з

першочергових завдань вчителів, відповідно до записів вчителя Йосипа Дорі,

вчителі повинні були навчати школярів державної мови – російської, хоча

більшість вчителів самі не володіли російською мовою, тобто це було непросте

завдання не тільки для учнів, але і для вчителів. Відповідно до навчального

плану учні повинні були засвоїти не менше 3000 слів і формулювати речення

використовуючи їх.21

Важливим завданням було підготовка нових кадрів, адже досить велика

кількість педагогів, які володіли угорською мовою , виїхали за кордон , або ж

18 Fedinec Csilla. Fejezetek a kárpátaljai magyar közoktatás történetéből (1938-1991) [Internetes forrás] / Csilla Fedinec. – Forrás: http://mek.oszk.hu/07400/07493/07493.pdf19 Fedinec Csilla A kisebbségi magyar oktatásügy helyzete Közép- Európában (1944-1989) [Internetes forrás] / Csilla Fedinec. – Forrás: http://adatbank.transindex.ro/regio/kisebbsegkutatas/pdf/V_fej_11_Fedinec.pdf20 Вегеш М. Названа праця. –352 с.21 Дорі Й. Заняття в школі/ Й.Дорі//Закарпатська правда. – 17.02.1948. – C. 3.

були відсторонені від роботи. Адже першочерговим завданням нової влади

було позбутися від учителів, які нездатні виховувати молодь у радянському

дусі. Кадрів для угорських шкіл в 1947 році підгодовувало Хустське

педагогічне училище, а в 1950 році угорську групу було переведено до

Мукачівського педучилища. Тільки в 1953/1954 навчальному році була

створена перша група по підготовці кадрів з угорської мови та літератури в

Ужгородському державному педагогічному коледжі.22

В 1947/1948 навчальному році в школах з угорською мовою навчання

працювало 4 педагоги які мали вищу освіту, 103 – здобували вищу освіту, а 329

мали середню освіту. Протягом цього навчального року 552 педагогів

працювало в угорськомовних школах. Їх кількість в 1949/1950 навчальному

році збільшилась до числа 610, з них 5 педагогів мали вищу освіту, 160 –

здобували вищу освіту, 349 педагогів мали середню освіту, 91 – без спеціальної

освіти , і 76 педагогів без середньої освіти. З 610 педагогів, які працювали в

угорськомовних школах 159 мали стаж роботи менше ніж 5 років, 248 педагогів

працювало в школах від 5 до 10 років, 97 мали стаж роботи від 10 до 15 років,

74 педагогів від 15 до 20 років, і тільки 32 педагоги мали стаж роботи більше

ніж 20 років.23

Великим недоліком навчальної системи була відсутність єдиного

навчального плану для всіх шкіл, внаслідок чого під час іспитів по закінченню

навчального року в білетах могли зустрічатися питання, які не викладалися в

одній школі, але в іншій так, адже екзаменаційні білети складали на обласному

рівні. Навчальні плани угорських шкіл складали самі школи на основі вказівок,

які вони отримували від Міністерства народної освіти УРСР.

В 1951/ 1952 навчальному році були видані перші офіційні навчальні

плани з угорської мови і літератури. Ці навчальні плани з угорської мови і

22 Капітан Л.І. Організація угорського національного шкільництва у повоєнному Закарпатті [Електронний ресурс] / Л.І. Капітан. – Режим доступу до статті: http://C:/Documents /Chl_2011_4_25%20(1).pdf23 Fedinec Csilla A kisebbségi magyar oktatásügy helyzete Közép- Európában (1944-1989) [Internetes forrás] / Csilla Fedinec. – Forrás: http :// adatbank . transindex . ro / regio / kisebbsegkutatas / pdf / V _ fej _11_ Fedinec . pdf

літератури складали в Закарпатському обласному інституті підвищення

кваліфікації педагогічних кадрів методисти угорського кабінету.24

Важким завданням для вчителів виявився процес перекладу навчального

матеріалу з підручників, які були на російській або українській мові на

угорську мову.

Перші підручники на угорській мові були рукописи вчителів, які

переписували їх на засіданнях методичних кабінетів районних відділів освіти.

Крім цього, вчителі змушені були використовувати тогочасні угорські газети,

для того щоб розвивати читання школярів.

Ужгородська редакція «Радянська школа», яка була створена в 1946 році

на початку 1950 – х років почала друкувати угорські варіанти підручників, які

були перекладами з російської та української мов. Великим недоліком цих

підручників було те, що перекладачі змушені були суворо дотримуватись

оригінала тексту, внаслідок чого перекладачі були не в змозі перекласти деякі

терміни і створювали свої власні. З 1946 по квітень 1947 року були надруковані

підручники угорською мовою для учнів I-IV класів, а саме підручник М.Н.

Нікітіна «Розв’язок арифметичних завдань у початковій школі», підручник з

географії та з історії Радянського Союзу.25

На початку 1950 – х років вчителі місцевих угорських шкіл змушені були

перекладати угорські підручники на українську або російську мову, для того

щоб у Київських закладах їх могли затвердити. Позитивним фактором було те,

що підручники з угорської мови та літератури виходили за авторства

закарпатців.

В угорських школах тематика читання включала такі теми, як : піонер,

сімя, батьківщина - Радянський Союз, Радянська армія. Учні мали змогу

ознайомитися з творами не тільки російських та українських письменників, але

і угорських, таких як : Шандор Петофі, Янош Арань, Ференц Мор.26

24 Fedinec Csilla. Fejezetek a kárpátaljai magyar közoktatás történetéből (1938-1991) [Internetes forrás] / Csilla Fedinec. – Forrás: http://mek.oszk.hu/07400/07493/07493.pdf25 Beregszászi A., Csernicskó I., Orosz I.: Nyelv, oktatás, politika. Beregszász, 2001. – 49 old.26 Капітан Л. Етнонаціональний аспект організації шкільництва в повоєнному Закарпатті / Л.Капітан//Український історичний збірник.-2012. - №15. – С. 165-173.

Перша угорська абетка для школярів вийшла ще на початку 1947 року,

автором якої був Іштван Кутлан. Першим підручником з угорської літератури

була хрестоматія для 5-го класу, яка була написана угорським письменником

Анталом Гідашом, а також співробітником Міністерства освіти Радянської

України Натаном Махліним. В хрестоматії поряд з творами угорських

письменників були переклади творі Олександра Пушкіна, Льва Толстого,

Тараса Шевченка та Івана Франка. Ватро зазначити, що у радянські часи

матеріали літературних підручників були єдиним джерелом з історії

Угорщини.27

Основна мета навчання літератури полягала в становленні

комуністичного світогляду, ідейно-політичного та естетичного виховання

учнів, крім цього вчитель повинен був висвітлювати антирелігійне спрямування

літературного твору, і вказувати на основні принципи та тези праць Леніна.

В школах протягом цього періоду впровадили так звану професійну

орієнтацію, тобто в виробничих майстернях і кабінетах трудового навчання

учнів знайомили з навиками трудових професій.

Не менш важливим для радянської влади було ідеологічне виховання

старшого покоління. В постанові бюро ЦК(б)У про заходи по посиленню

масово-політичної роботи серед угорського населення від 1947 року йдеться,

що бюро ЦК(б)У зобов’язує Берегівський, Ужгородський, Севлюшський,

Мукачівський ОК КП(б)У систематично проводити серед трудящого населення

лекції і доповідні на політичні, науково-природничі та літературні теми

угорською мовою не менше ніж двох разів на місяць.

Міськоми і окружкоми КП(б)У були зобов’язані в угорських селах

організовувати гуртки по вивченню російської чи української мови.

Вважали за необхідне збільшити друкування «блокнота агітатора» на

угорській мові до 2500 примірників.28

27 Вегеш М. Названа праця. – 356 с.28 Радянське Закарпаття: 1946-1958. Документи і матеріали. / Парт. арх. Закарпат. обкому КП України, Держ. арх. Закарпат. обл.; / [Упоряд.: М.К. Новіков, О.П.Славик; Ред. кол.: М.М. Семенюк, А.І.Гайдош, І.М. Гранчак]. – Ужгород: Карпати, 1985. – 81-82 с.

Отже, мета виховання у радянській школі означеного періоду визначалася

як формування всесторонньо і гармонійно розвиненої особистості й

охоплювала завдання розумового, трудового, морального, естетичного,

фізичного,ідейно-політичного, патріотичного, атеїстичного, інтернаціонального

виховання.

3.3. Угорське мистецтво радянського Закарпаття

Перші повоєнні роки в історії закарпатського мистецтва стали складним

періодом адаптації художників до вимог нової влади. Після включення

Закарпаття до складу Української РСР у 1946 році митці змушені були в досить

короткий термін віднайти рівновагу між своїми традиційними та

насаджуваними принципами. Особлива увага приділялася ідеологічному

спрямуванню мистецьких творів, радянська влада формувала кероване,

повністю залежне від партійного замовлення та політики мистецтва. Ще в 1934

році було запроваджено соцреалізм - офіційний творчий метод, який блокував

розвиток інших мистецьких напрямів. Радянське літературознавство вбачало в

ньому естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу та

людини, зумовленої епохою боротьби за встановлення й створення

соціалістичного суспільства.29 Внаслідок обмеження і в певній мірі

переслідування митців, які в своїх роботах експериментували, проявляли

національну своєрідність мистецтва, які не змогли підпорядкуватись

ідеологічним вимогам партії, змушені були покинути свій рідний край. Саме

тому, в післявоєнні роки безліч митців Закарпаття угорської національності

виїхали з країни. Серед них видатний художник м. Ужгород - Endrédy

György/Ендрей Юрій, який до 1944 року працював вчителем малювання в

Ужгородській угорськомовній гімназії; Novák Andor/Новак Андор – визначний

закарпатський художник, який прославився за межами краю в Парижі, Данії та

Швеції; Bukovinszky Gyula/Буковський Юлій та Kelemen József/Келемен Йосип

29 Роготченко О. Соціалістичний реалізм і тоталітаризм / О. Роготченко. - Київ:Фенікс, 2007. 178 с.

– видатні митці міста Мукачево, які виїхали з Закарпаття до Будапешта в 1947

році.

Інші ж митці стали жертвами політичних репресій: Badzey Pál/Бадзей

Павло– художник, уродженець м. Виноградів, жертва примусових робіт

«маленької роботи» внаслідок чого і помер в Старосамбірському таборі (м.

Старий Самбір, Львівська область); Ужгородець - Berecz Vilmos/Береч Вілмош,

також жертва репресій, після повернення з примусових робіт припинив

мистецьку діяльність.30

Незважаючи на всі ідеологічні утиски тоталітарної системи, закарпатське

мистецтво продовжувало розвиватись. Художники краю зосереджували зусилля

задля творення сучасного національного мистецтва, збереження його давнього

історичного коріння. Про це свідчить діяльність місцевих угрупувань

художників, які намагалися активізувати мистецьку діяльність краю. Ще в 1939

році закарпатським художникам вдалося організувати «Спілку художників

Підкарпаття» на чолі з Адальбертом Ерделі, саме вони проводили виставки,

пленери та приймали гостей з Будапешта,а в 1946 році 14 червня організували

першу виставку угорських живописців краю. На виставці представили свої

роботи: Erdélyi Béla, Boksay József, Koczka András, Boreczky Béla, Dobos Endre,

Sárkány Jolán, Kálna Béla, Szőke István, Jordán Tibor.31

В березні 1946 року в Ужгороді розпочало свою діяльність художньо-

промислове училище з відділеннями живопису і скульптури, його очолив

видатний митець Адальберт Ерделі. Варто відзначити, що серед викладачів

було безліч угорців, а саме Йосип Бокшай, Андрій Коцка, Адальберт

Борецький.32

Адальберт Ерделі угорський (Закарпатський) живописець, один з

основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. Ерделі

працював переважно в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту.

30 Dupka György: Magyar művészet Kárpátalján. Ungvár: Budapest, 2012. – 102 old.31Dupka György, Botlik József: Ez hát a hon...Tények, adatok, dokumentumok a kárpátaljai magyarság életéből. Budapest,1991. – 76 old.32 ДАЗО. – Ф. 1.- Оп. 5. – Спр. 858. – Арк. 143-146.

Його багаточисленні твори виконані на високому рівні професійної

майстерності рукою темпераментного колориста. Із жанрових портретів Ерделі

виконаних до Радянської влади, можуть служити яскравим прикладом полотна:

«Старий конюх», «Селянки», в яких він з великою любов’ю та симпатією

розкриває образ простої людини – трудівника Закарпаття.

Із пізніших творів, написаних при Радянській владі, найбільш відомими

стали: «Відпочиваючий косар», «Портрет артистки Закарпатського народного

хору Клари Балог».33

Ім’я Ерделі відоме не тільки в Радянському Союзі, його полотна

експонувались на виставках Праги, Будапешта, Мюнхена, Парижа та інших

містах Європи.

Багато сил і енергії віддав Ерделі А.М. справі виховання молодих

талантів. Він вів уроки малювання в Мукачівській та Ужгородській

горожанській школі, а після визволення Закарпаття Радянською Армією,

викладав живопис в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

Він виховав цілу плеяду художників, з яких чимало стали видатними

майстрами пензля і ввійшли в склад Спілки художників СРСР.

Педагогічна практика і принципи керівника художньої освіти на

Закарпатті інколи все ж суперечили ідеології радянської освіти, саме тому

А.Ердеі в 1947 році було усунено від посади керівника художнього училища, а

пізніше і від посади голови Спілки художників.34

Саме в період усунення А.Ерделі з посади директора училища в краю

розгорнулися репресії проти угорського і німецького населення та духовенства,

воно не оминуло і творчої інтелігенції. В Радянському Союзі в 1949 році

розпочалася робота з виявлення прихильників західної культури, анти патріотів

– космополітів, які визнавали технічні та культурні здобутки інших країн. 23

березня 1949 року в газеті Закарпатська правда була розміщена стаття

«Розгромити охвістя космополітів на Закарпатті».35 До закарпатських

33 ДАЗО. – Ф. 1. – Оп. 5. – Спр. 858. – Арк. 150-155.34 Небесник І. Художня освіта на Закарпатті у ХХ столітті: історико-педагогічний аспект / І. Небесник. Львів.акад.мистецтв. – Ужгород:Закарпаття, 2000.- 83-96 с.35 Вегеш М. Названа праця. – 374 с.

космополітів віднесли і А.Ерделі, Федора Потушняка та Петра Милославського

– їх було названо «мерзенними виродками», які позбавлені святого почуття

любові до батьківщини. Тодішній стан художника передають його щоденники.

В одному з них від 1953 року він пише: «От так! Поволі все в мені руйнується.

Як художник – постійно побитий; як вчитель – викопканий; як пенсіонер –

позбавлений ґрунту; як живий – невмирущий; як напівживий – мертвий; маю

стати на шлях мільйонів людей – піти геть тихо, стати землею у вічній

темряві і гарно подякувати за багато гарних днів, які мені дав Господь».36

Не менш відомий художник нашого краю є Йосип Бокшай. З того часу, як

його було запрошено викладати в училищі розпочалася художня діяльність та

визнання на теренах Радянського Союзу, хоча цензура забороняла йому

працювати в жанрі сакрального живопису. Головна мета Й. Бокшая - це

виховання нового покоління художників.

Й.Бокшая було нагороджено орденом «Знак Пошани» в 1948 році, йому

присвоєно звання заслуженого діяча мистецтва УРСР в 1951 році, вчене звання

доцента в 1953 році, згодом отримав звання члена-кореспондента Академії

мистецтв СРСР,народного художника УРСР та народного художника СРСР.

Славу художнику-монументалісту принесла картина «Бокораші», у якій

майстерно передано духовне багацтво гуцулів на тлі карпатської природи.37

Життєвий шлях та мистецька діяльність Золтана Шолтеса була насичена

подіями, враженнями, схожими до попередньо згаданих художників

Закарпаття. Незаперечний вплив на його творчу програму та мистецьку

свідомість мав Йосип Бокшай. Твори Шолтесса витримані в дусі реалістичної

традиції, проте стильовий реалізм художника не заперечує наявності

експресивності художнього образу, романтизму та, часто, майже

імпресіоністичного колориту. З. Шолтеса менше торкнулася караюча рука

тодішніх ідеологів, ніж, скажімо А.Ерделі. Потужний талант дозволив Золтану

36Небесник І. Адальберт Ерделі: Літературні твори, щоденники, думки / І.Небесник. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. – 36-39 с.37 Dupka György: Magyar művészet Kárpátalján. Ungvár: Budapest, 2012. – 110 old.

Шолтесу досягти справді значних професійних вершин, і отримати звання

Заслуженого художника УРСР.38

Яскравим представником закарпатської художньої школи є Андрій

Коцка. В 1945-1946 роках в Ужгороді, Києві та Москві проводив виставки

творів закарпатських художників разом з Закарпатською організацією Спілки

художників України. Його вважали майстром панорамних епічних краєвидів,

багатофігурних жанрових композицій, але в післявоєнний період зазнав

ідеологічного тиску, що полягало у вимогах змінити творчу манеру в русло

соціалістичного реалізму. Співець дівочої краси Закарпаття удостоївся високих

урядових народ : Народний художник УРСР, Заслужений діяч мистецтв УРСР.

Твори А.Коцки експонувалися на виставках у Чехословаччині, Болгарії,

Угорщині, Італії, Японії та на численних республіканських, всесоюзних

виставках.39

Майстер пейзажу Ернест Контратович, навчався в Будапештській

академії образотворчих мистецтв у Імре Ревеса. У період комуністичного

правління Е.Контратович прийняв образ «дивака», що живе і світі фантазій, що

давало йому можливість уникати тиску нав’язаного радянською владою

соціалістичного реалізму. В своїх роботах він продовжував зображати

карпатські пейзажі, писати жанрові сценки з традиційного русинського життя.

Він прагнув передати цінності народного буття, створюючи цілу низку

сюжетних творів, присвячених життю закарпатців.40

Творчість художників цього краю завжди викликала посилений інтерес з

боку Москви. Про це свідчать колективні виставки у Москві, у яких брали

участь митці старшого покоління: А.Ерделі, А.Коцка, Ф.Манайло, виставка за

участю Й.Бокшая.

Одним із осередків культури та мистецтва нашого краю є Закарпатський

обласний художній музей імені Йосипа Бокшая. В 1945 році під експозиції

38 S. Benedek András: Kárpátalja története és kultúrtörténete. Budapest: Bereményi Kvk, 1994. – 63 old.39 Keresztény Balázs: Kárpátaljai művelődéstörténeti kislexikon. Budapest-Beregszász: Mandátum Kiadó, 2001. – 39 old.40 Гаврош О. Відображення традицій народного мистецтва у побутовому живописі Закарпаття періоду відлиги [Електронний ресурс] / О. Гаврош. – Режим доступу : http://philology.knu.ua/files/library/folklore/39/36.pd

Земської картинної галереї були передані декілька приміщень в Ужгородському

замку, а в 1948 році були відкриті картинні галереї для шанувальників

образотворчого мистецтва. В 1990 році музею присвоюється ім’я корифея

закарпатської школи живопису – народного художника СРСР, члена-

кореспондента Академії мистецтв СРСР Йосипа Йосиповича Бокшая.41

До складу музейної колекції входять твори видатних митців Європи, а

саме роботи Мігай Мункачі, Імре Ревес, Е.Ендрашик, Ш.Холоді , Д.Руднаї,

Ламберта Лобарда, Франческо Альбані. Крім цього в музеї зберігаються

шедеври визначних митців образотворчого мистецтва нашого краю: Йосипа

Бокшая – «Святі землі Руської», «Ужгород», «Притча про блудного сина»,

«Біля потоку»; Адальберта Ердеі – «Портрет А.С.», «Натюрморт з червоною

чашкою і дзвіночками», «Прозріння єпископа»; Золтана Шолтеса – «Гірське

село».42

Події, які відбувалися на Закарпатті впродовж ХХ століття, мали

непересічне значення для розвитку національної культури та мистецтва. Адже

формування та існування унікальної мистецької школи внесло свої корективи в

загальну картину художнього життя.

РОЗДІЛ 4

КУЛЬТУРНИЙ ТА ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК УГОРСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ

МЕНШИНИ В КРАЮ З 1953-1985 РР.

4.1. Закарпаття в угорській революції 1956-го року

Після смерті Й.Сталіна 5 березня 1953 року в СРСР розпочався період

так званої «відлиги».43 Поняття «відлига» пов’язане з певним відходом від

жорсткої сталінської тоталітарної системи, спробами її реформувати в

41 Dupka György: Magyar művészet Kárpátalján. Ungvár: Budapest, 2012. – 114 old.42 Dupka György: Magyar művészet Kárpátalján. Ungvár: Budapest, 2012. – 119 old.43 Хроніка Закарпаття: 1867 – 2010; Kárpátalja évszámokban: 1867 – 2010 / українсько-угорське двомовне видання; ukrán – magyar kétnyelvü kiadvány // Серія «Studia Regionalistica»; НДІ політичної регіоналістики; ДВНЗ «Ужгородський національний університет». – Ужгород: Видавництво «Карпати», 2011. – 144 с.

напрямку лібералізації, відносної демократії, гуманізації політичного та

громадянського життя.

Радянське суспільство, яке перебувало більше ніж чверть століття під

тоталітарним контролем з ентузіазмом сприйняло початок реформування

суспільного та політичного життя. В цей же час, між партійними олігархами

розгорнулася гостра міжусобна боротьба за владу, в якій вирішальний успіх

здобув М. Хрущов в 1955 році.

Потужним засобом боротьби за владу, яке вдало використав М. Хрущов,

стало недавнє минуле Радянського Союзу. 25 лютого 1956 року на закритому

засіданні ХХ з’їзду КПРС у Москві перший секретар ЦК партії М. Хрущов

виголосив таємну доповідь присвячену культові особи Й. Сталіна44, саме це

поставило радянську політичну систему на роздоріжжя двох шляхів.

Хрущовська відлига характеризується періодом протистояння лібералізму та

тоталітарної системи.

Консервативні сили у партійному керівництві прагнули зберегти

сталінський варіант політичної системи. Тож боротьба між реформістськими і

консервативними силами в радянському керівництві набувала гостроти.

В цей же час в Радянському Союзі існували держави,які не бажали

розлучатися зі звичною сталінською моделлю влади, однією з таких держав

була Угорська Народна Республіка. Керівництво угорської партії трудящих на

чолі з М. Ракоші порушували елементарні норми суспільно-політичного життя

та управління країною, що призвело до повстання угорського народу восени

1956 року.

23 жовтня 1956 року в Будапешті відбулася багатотисячна демонстрація,

ініційована потужною рушійною силою демократизації – студентством, яка

стала початком Угорської революції. У радянський період угорська революція

1956 року була оголошена контрреволюційним заколотом. Велика радянська

енциклопедія дає наступне визначення угорській революції 1956 року:

«Контрреволюционный мятеж 1956 в Венгрии, 23 октября — 4 ноября

44 Советская историческая энциклопедия [Гол. ред. Жуков Э.М.]. – Москва, 1973. - 117 с.

вооружённое выступление против народно-демократического строя,

подготовленное силами внутренней реакции при поддержке международного

империализма с целью ликвидации социалистических завоеваний венгерского

народа, восстановления в стране господства капиталистов, составлявших

наряду с примкнувшими к ним мелкобуржуазными элементами классовую базу

контрреволюционного мятежа».45

Угорська революція 1956 року мала дуже великий резонанс як в

Угорщині, так і серед закарпатських угорців. Після того, як на Закарпатті

дізналися про те, що відбувається в Угорщині, свідома національно орієнтована

угорська молодь краю активно висловила свою солідарність зі своїми братами-

угорцями, які боролися за свободу.

В кінці жовтня у містах Ужгород, Виноградів, Берегово, с. Косино та с.

Галочі - здебільшого з молодих представників інтелігенції та студентів

формувалися групи протесту, яких радянська влада згодом називала

угорськими буржуазними націоналістами.46

Вони розповсюджували листівки, в яких засуджували радянську агресію,

інформували місцевих про події в Будапешті. Ці групи робили все можливе,

щоб населення краю зрозуміло, що радянські війська вторглися в Угорську

Народну Республіку для подолання революції народу, який прагнув позбутися

радянського впливу та сформувати демократичний устрій держави.

Про події в Угорщині не одноразово писали в газетах Закарпатська

правда/Kárpáti Igaz Szó, Червоний прапор/Vörös Zászló, Прапор

комунізму/Kommunizmus Zászlaja. В статті Ковач К. «Як прийшли до влади

контрреволюціонери» детально описано події тих днів, і навіть згадані головні

вимоги повстанців.47 Безліч статтів наголошують на тому, що саме радіо

«Вільна Європа» спонукала місцевих угорців підтримати революційні події в

Угорщині. В Закарпатській правді від 20 грудня 1956 року йдеться , що

пропагандистська радіостанція «Вільна Європа» активізувала угорське

45 Большая Советская Энциклопедия – Москва: Советская Энциклопедия, 1973.- Т. 13. – 285 с.46 Botlik József: „Egestas Subcarpathica” Adalékok az Északkeleti – Felvidék és Kárpátalja XIX – XX. századi történetéhez. - Hatodik Sip Alapitvány, Budapest, 2000. - 162 old.47 Ковач К. Як прийшли до влади контрреволюціонери//Прапор комунізму. – 18.03.1957. – С. 2.

населення у дні повстання і вселила ілюзію про те, що «Захід не залишить

Угорщину в біді».48

Зі спогадів безпосереднього учасника цих подій, Шандора Мілована, ми

можемо отримати більш реалістичну картину цього періоду. Слухаючи

угорськомовну програму «Вільна Європа» учні угорської школи м. Виноградів

дізналися про революційні події в Будапешті. Група учнів з 4 чоловіків почала

розповсюджувати листівки із закликом : «Радянські війська , геть з Угорщини».

До цієї групи належали: Шандор Мілован, Ковач Золтан, Дудаш Ласлов, Варга

Янош. Невдовзі КДБ почало розслідувати цю справу. В Ужгороді проходив

обласний суд, під час якого звинувачені отримали від 3 до 6 років ув’язнення, і

варто зазначити що більшість ув’язнених були неповнолітніми.49

Активним учасником угорської революції 1956 року була група з с.

Мезекосонь (с. Косино), яке знаходилося на радянсько-угорському кордоні. Зі

спогадів місцевих мешканців, найбільш активними учасниками революційних

подій був Ормош Степан, його сестра Ормош Марія, та їх родич Сийчі

Олександр, які розповсюджували листівки написані від руки. Після збору

доказів їх було звинувачено 2 листопада 1957 року в розповсюдженні

антирадянських листівок. Вердикт був оголошений 2 січня 1958 року, згідно

якого Сийчі Олександр та Ормош Степан проходили покарання в трудових

таборах на території Мордоської Автономної Радянської Соціалістичної

Республіки, Ормош Марію було відправлено до Кемеровського

концентраційного табору ГУЛАГ для жінок.50

Підтримували угорську революцію 1956 року навіть у маленькому

угорському селищі Гече. Троє дітей віком 13-14 років в дні революції

розповсюджували листівки, написані власноруч. Цю трійку молодих активістів

очолив : Молнар Ласло, Пастелак Іштван та Пердук Тібор. В Ужгородському

48 «Вільна Європа»?// Закарпатська правда. – 20.12.1956. – С.2. 49 Berecz János: „Visszaemlékezések 1956”- Budapest:Zrinyi Katonai Kiadó, 1986. – 235 old.50 Horváth Attila: Az 1956-os forradalom és szabadságharc kitörésének okai és a Kádár – kormány legitimitásának kérdése [Internetes forrás] / Attila Horváth. – Forrás: http://ias.jak.ppke.hu/hir/ias/20071sz/horvath.pdf

обласному суді було винесено вердикт, згідно якого їх було ув’язнено від 3 до 6

років.51

Хроніку протестних акцій на Закарпатті допомагають відтворити спец

донесення місцевих органів держбезпеки надіслані ЦК КПУ та КДБ СРСР.

Відповідно до яких, 28 жовтня серед білого дня у м. Берегово на багатьох

вулицях були розкидані 152 листівок на угорській та російській мові, у яких

висловлювалась солідарність з Угорською революцією. 30 жовтня листівки

такого ж змісту були розповсюджені у м. Ужгород. Згодом, 19 листопада 1956

року в Ужгородській середній школі № 10 (угорська школа) знайдена листівка

на угорській мові, виконана від руки, автор якої стверджував, що Закарпаття

належить Угорщині. Тиждень поспіль, 25 листопада 1956 року, на базарі м.

Ужгород та у селищі Солотвино Рахівського району знайдено антирадянські

листівки із закликами підтримати повстання в Угорщині. Наступного дня

органи КДБ повідомили ЦК КПУ про виявлення у с. Дяково Виноградівського

району на приміщенні управління колгоспу антирадянського напису -

повстанського змісту.52

З метою призупинення наростаючої хвилі протестів радянська влада

вдалася до випробуваних методів – політичних репресій. Як свідчать архівні

документи у період з кінця жовтня по 14 листопада 1956 року на Закарпатті

було заарештовано 14 осіб. В Ужгородській в’язниці утримували закарпатську

молодь, яка приймала участь у подіях тих днів.53

Політичні репресії та слідства проводились до 1959 року проти більше

ніж 30 тис. осіб, звинувачених у політичних «злочинах» проти радянської

влади.

Шандор Мілован згадує, що після ув’язнення їх було відправлено до

різних таборів, колоній. Першим етапом була львівська в’язниця, де їх

приймали тріумфально коли дізналися, що вони молоді хлопці із Закарпаття, ще

51 Duka György, Horváth Sándor: „56 Kárpátalján” – Ungvár – Budapest, Intermix Kiadó, 1993. – 48 old.52 Бажан О.Г. Політичні репресії в Україні під час Угорської революції 1956 р. [Електронний ресурс] / О.Г. Бажан. - Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/histname/34/17.pdf

53 Cseh Géza: Válogatás az 1958-os forradalom levéltári dokumentumaiból – Szolnok, Szoltisz KFT, 2006. – 16 old.

й угорці, яких звинуватили в антирадянських діях. Згодом львівська колонія

була змінена на в’язницю у м. Дубно.

Йожеф Бучела мешканець с. Широке був засуджений на смертну кару,яку

йому вдалося уникнути. Звинувачення полягало в тому, що будучи радянським

військовим Йожеф Бучела відмовився стріляти по учасникам революційних

подій в Угорщині.54

Згідно даним більшість ув’язнених проходили покарання за межами

області, в глибинах Радянського Союзу.

За даними, органи КДБ протягом 1956 року ув’язнила 848 осіб з різних

міст і сіл Угорщини та Закарпаття. Вік заарештованих осіб був наступним: 502

особи віком від 18 до 24 років, 249 осіб віком від 25 до 49 років, 22 особи віком

більше ніж 50, і 74 особи, які не досягли 18 років.55

Варто зазначити, що придушення угорської революції було кероване

радянським керівництвом з Закарпаття, про це свідчать дані згідно яких у

Мукачівському Торгівельному Технікумі була розміщена військова телефонна

станція, для отримання інформації про події в Будапешті. Навіть відому всім

угорцям Солнокську промову Яноша Кадара транслювали з Ужгорода. Промова

була написана в Москві, яку опрацював Ласло Балла- головний редактор

обласної газети «Закарпатська правда/Kárpáti Igaz Szó» та ужгородського

видавництва; промова була зачитана в Ужгородському радіо.56 Ласло Балла , а

також редактор брегівської районної газети Кароль Лустинг отримали наказ

з’явитися в будівлі обласного радіо, саме там вони отримали матеріали для

редагування, це був угорський текст. Як згадує Балла Ласло, що прочитавши

цей текст, він був переконаний в тому що це був переклад, адже стиль

формулювання речень не відповідав угорській мові.57

54 Berecz János: „Visszaemlékezések 1956”- Budapest:Zrinyi Katonai Kiadó, 1986. – 173 old.55 dr. Váradi Natália: Az 1956-os forradalom Kárpátalján őrzőtt dokumentumai [Internetes forrás] / dr. Natália Váradi. – Forrás: http://www.fokusz.info/File/1956.pdf

56 Хроніка Закарпаття: 1867 – 2010; Kárpátalja évszámokban: 1867 – 2010 / українсько-угорське двомовне видання; ukrán – magyar kétnyelvü kiadvány // Серія «Studia Regionalistica»; НДІ політичної регіоналістики; ДВНЗ «Ужгородський національний університет». – Ужгород: Видавництво «Карпати», 2011. – 151-152 с.57 Berecz János: „Visszaemlékezések 1956”- Budapest:Zrinyi Katonai Kiadó, 1986. – 85 old.

Події в Угорщині змусили органи політичного керівництва УРСР

приділити значну увагу агітаційно-пропагандистській роботі щодо формування

громадської думки. В газеті Закарпатська правда 2 лютого 1957 року була

опублікована стаття «Питання ідеологічної роботи», в якій автор звинувачує

редакторів угорської газети Червоний прапор/Vörös Zászló в тому, що статті

газети не відповідають ідеологічному вихованню молоді, а також повністю

ігнорує статті в яких проявляється угорський націоналізм.58

Значна кількість статей газети Закарпатська правда присвячена проблемі

ідеологічного виховання учнів шкіл. Автори статтів наголошують на тому, що

не потрібно забувати про те, що саме учні брали активну участь у підтриманні

угорського народу в антирадянській політиці.

Незважаючи на поразку, Угорська революція 1956 року стала важливою

віхою в історії не лише Угорської Народної Республіки, а й країн

соціалістичного табору; вона стала першим проявом кризи тоталітарних

режимів у Східній Європі.

4.2. Літературне життя угорців Закарпаття

В 50-х роках в Радянському Союзі поряд з суспільно-політичними,

економічними змінами, проходять певні оновлення і в сфері культурного життя.

В цей час незначно, але все ж таки послабилась цензура, перш за все у

мистецтві та літературі, зростала кількість нових наукових центрів,

громадських організацій та творчих спілок.

Пом’якшення в національній політиці та мовній сфері позначилось на

урядових рішеннях про збільшення тиражу газет, книг на мові національних

меншин. Ужгородське видавництво «Карпати» намагалося налагодити випуск

різноманітної літератури різних жанрів, серед якої чимала питома вага

належала художній літературі угорською мовою.

В доповідній записці про роботу видавництва «Карпати» зазначено, що на

видавництво «Карпати» покладено важливе завдання випускати літературу

58 Питання ідеологічного виховання // Закарпатська правда. – 02.02.1957. – С. 4.

партійних,радянських і профспілкових організацій, краєзнавчу та художню

літературу місцевих авторів. Зазначено, що у зв’язку з тим, що на Закарпатті

налічується понад 160 тисяч угорців, з них 53,4 тисячі чол. - в місті і 107,4

тисяч чол. – у сільській місцевості, видавництво «Карпати» збільшує випуск

книг угорською мовою. Як правило, за свідченнями місцевих, громадяни

угорської національності старшого віку, особливо ті, що проживають на селі,

дуже погано знають українську та російську мови, а то й зовсім не володіють

ними. Тому, угорське видання обласної газети «Закарпатська правда», незначна

кількість годин місцевого радіомовлення угорською мовою та література, яку

випускає «Карпати», мають бути якнайдоцільніше використані для

забезпечення дійової ідеологічної роботи серед трудящих угорської

національності, ознайомлення їх з кращими досягненнями російського,

українського та інших братніх народів Радянського Союзу в галузі економіки та

культури.59

Однак працівники видавництва «Карпати», відділ пропаганди і агітації

обкому партії відповідно до доповіді недостатньо використовували книгу для

поліпшення виховної роботи серед угорського населення.

Видавництво, по суті, зовсім не видавало літератури для закарпатських

угорців. У 1962 році, наприклад, було випущено 34, у 1963 році – 21, у 1964

році – 28- всього 93 книги і брошури угорською мовою. З них лише 35 книг

загальним тиражем 130 тисяч примірників – спеціально для закарпатського

читача. Це в значній частині художня література. Щодо оригінальних видань на

угорській мові з економічних питань і на суспільно-політичні теми, то їх,

власне, майже зовсім не випускалося. Масовим тиражем – до 20 тисяч

примірників був тільки настільний календар «Карпати».60

Угорськомовні видання в значній мірі були перекладами творів класиків

російської, української літератури, книги радянських письменників, які

друкувались на замовлення з Будапешта, а для розповсюдження в області

залишалось, як правило, в кількості від 100 до 300 примірників. Випуск

59 ДАЗО. – Ф. 1. – Оп. 5. – Спр. 474. – Арк. 13-15.60 ДАЗО. – Ф. 1. – Оп. 5. – Спр. 474. – Арк. 19-23.

угорської літератури у видавництві «Карпати», в зв’язку з малими тиражами,

був збитковий.61

Але в 1962-64 роках облкниготорг і облспоживспілка завезли до області

зарубіжної, головним чином угорської, літератури на суму близько 370 тисяч

карбованців. Тобто восьма частина усіх книжок, пропонованих увазі

закарпатського споживача, - це продукція зарубіжних видавництв.62

Для підвищення літературної досконалості видань, практикували

перехресне читання рукописів, залучали до читання не тільки редакторів –

«товаришів по роботі», а й членів редакцій на громадських засадах, редакторів

управління по пресі, журналістів угорського дубляжу газети «Закарпатська

правда/Kárpáti Igaz Szó» та висококваліфікованих читачів.

Позитивним наслідком для місцевих угорців був розвиток

співробітництва книготорговельних організацій Закарпаття з сусідньою Саболч

– Сатмарською областю Угорщини. Адже таким чином читачі мали можливість

читати художні твори не тільки російських та українських письменників, але і

безпосередньо угорських.63

Для підвищення ідейного, наукового та літературного рівня видань одним

з найголовніших заходів вважали пошук та виховання нових ініціативних

авторів, особливо публіцистів, зокрема угорською мовою, у яких є що сказати

народу, які можуть запропонувати актуальну тему, здатні глибоко її розв’язати,

пишуть цікаво і емоційно відповідно до вимог партії.

Робота з талановитими місцевими угорськомовними поетами,

письменниками було одним із першочергових завдань місцевого партійного

керівництва.

Одним з найяскравіших представників угорської літератури є Балла

Ласло. Трудову діяльність Л. Балла розпочав в 1947 році, коли його запросили

на роботу в газету Закарпатська правда/ Kárpáti Igaz Szó– угорськомовний

61 Botlik József: „Egestas Subcarpathica” Adalékok az Északkeleti – Felvidék és Kárpátalja XIX – XX. századi történetéhez. - Hatodik Sip Alapitvány, Budapest, 2000. - 298 old.62 ДАЗО. – Ф. 1. – Оп. 5. – Спр. 474. – Арк. 22.63 S. Benedek András: Kárpátalja története és kultúrtörténete. Budapest: Bereményi Kvk, 1994. – 86 old.

дубляж. Саме Балла Л. вдалося досягти того, щоб газета Kárpáti Igaz Szó була

не угорськомовним дубляжем «Закарпатської правди» , а самостійним

виданням.64

З –під його пера вийшло понад 50 книжок – поезії, новели, повісті,

романи і драми, мистецтвознавчі праці. Особливою заслугою Балла Л. стала

його перекладацька діяльність. Він перекладав угорською мовою твори Т.

Шевченка, М. Коцюбинського, Л. Українки та І. Франка.

В 1951 році світ побачила перша поетична збірка Балла Л. «Співай

голосніше!», яке в цей же час стала першою угорськомовною збіркою, автором

якої був уродженець краю. 65

Визначним угорським письменником Закарпаття є Вілмош Ковач. В кінці

50 –х на початку 60-х років з’являються один за одним поетичні збірники, такі

як : «Мушу зізнатись», «Весняні бурі», «Жар землі». Перший його роман

«Живемо і завтра», що побачив світ у «Карпатах» в 1965 році викликав гостру

полеміку.66 Деякі критики звинувачували автора у спотворенні повоєнної

дійсності на Закарпатті.

Важливою заслугою Вілмоша Ковача було створення літературної студії

«Джерело» та незалежного угорськомовного літературно-культурологічного

журналу «Разом», який він заснував разом з викладачем угорської кафедри

Ужгородського державного університету Шандором Фодо. Членами

літературної студії «Джерело» були : Желіцкі Йожеф, Фодор Гейза, Варі Фабіан

Ласло, Балла Тереза, Кечкийш Бейла.67

Саме члени літературної студії «Джерело» в 1971 році підготували так

зване «Звернення» в якому вміщено клопотання з проханням вирішити

проблеми національних меншин. Постало питання про так звану «колективну

провину» угорців та німців краю. Саме в цьому звернені вперше йдеться про

64 Gyorgy Pál: A magyar irodalom Kárpátlján 1945-1990 – Möricz Zsigmond Megyei és Városi Könyvtár, 1991. – 158 old.65 Вегеш М. Названа праця. – 384 с.66 Нариси історії Закарпаття. – Т. III (1946–1991) / Кер. автор. кол. М. Болдижар. – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2003. – 503 с.67 Eperjesi Penckófer János. Tettben a jellem. A magyar irodalom sajátos kezdeményei Kárpátalján a XX. század második felében. – Budapest: Magyar Napló,, 2003. –119 old.

необхідність створення організації, яка представляла б інтереси місцевих

угорців. Серед його адресантів били: перший секретар обкому партії, редакції

газет Закарпатська правда та Молодь Закарпаття.68

В 1972 році Ковач Вілмош, Шандор Фодо та Балінт Ідьарто сформували

нове звернення до радянської влади, адже з першим звернення їм не вдалося

досягти успіхів. «Звернення ІІ» мало наступний підзаголовок «До Політбюро

ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР». Автори звернення прагнули

написати такий текст, який підпорядковувався б ленінським принципам

національної політики. В цьому зверненні з дотриманням рамок правової

системи автори просять надати угорцям краю прав, які їм належать відповідно

до правової доктрини. Крім цього, в зверненні зроблено загальний аналіз

становища угорської меншини, вказано на найгостріші проблеми. Серед вимог

угорців було: надати можливість використовувати угорську мову в містах і

селах де переважають угорці; відкрити угорськомовні дитячі садки; право

вивчати історії Угорщини в угорських навчальних закладах; розширити обсяг

транслювання угорських телепередач; відновити колишні назви угорських сіл

та вулиць. «Звернення ІІ» було особисто передане Фодо Шандором Суслов

Михайлу Андрійовичу. Вже через два тижні до Ужгорода прибула комісія для

розслідування становища угорської національної меншини. Варто зазначити,

що навіть друге звернення угорців не принесло вражаючих змін.69

Позитивним наслідком звернення було те, що вже через рік на головні

посади в Закарпатській області було призначено і осіб угорської

національності. Студенти знову мали можливість складати вступні екзамени до

Ужгородського державного університету на угорській мові.

В 1971 році студію «Джерело» перейменували на літературну студію

імені Аттіли Йожефа, а в 1988 році на Творчу спілку Аттіли Йожефа, яка на

відміну від колишньої літературної студії «Джерело» підтримувала радянську

ідеологію. На початку 70-х років у закарпатському культурному житті

68 Darcsi Karolina, Dobos Sándor: „A 72-es beadvány” Nemzetiségi és oktatáspolitika a 60-70 es években a Szovjetunióban – Ungvár:PoliPrint, 2013. – 53 old.69 Darcsi Karolina, Dobos Sándor: „A 72-es beadvány” Nemzetiségi és oktatáspolitika a 60-70 es években a Szovjetunióban – Ungvár:PoliPrint, 2013. – 70-73 old.

розпочався період застою, під час якого в краю не відбувались значні культурні

події. Розквіт культурної діяльності угорців краю співпадає з подіями 1981

року, коли керівництво студії було передано Балли Карою, Дупко Дьєрдю та

Горват Шандору.70

Члени колишньої студії «Джерело» в кінці 1981 року приєдналися до

оновленої студії. Активним учасником новоствореної літературної студії був

Варі Фабіан Ласло. Сьогодні, саме він входить до складу найяскравішим

представників закарпатської угорської літератури. Не менш відомий

представник літературного життя краю Балла Д. Карой наступним чином

описав літературну діяльність Варі Фабіан Л.: «його поезія гідно витримала

випробування часом; без будь-яких сумнівів його мовна віднести до ряду таких

видатних угорських поетів сучасності, як Буда Ференц, Форкош Арпад, Сепеші

Оттіло, Надь Гашпар та Човрі Шандор».71

Отже, активна діяльність місцевих угорських літераторів сприяла

пожвавленню інтелектуального й культурного життя громадян угорської

національності. Незважаючи на всі перешкоди їм все ж вдалося зберегти

самобутність угорської літератури.

4.3. Антирелігійна кампанія радянської влади

Вище політичне керівництво Радянського союзу протягом 50-х років

прийняло низку рішень, спрямованих на усунення релігійно-церковних

інституцій з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства. Розпочався

всеохоплюючий контроль за діяльністю церкви та її служителів, створювались

несприятливі умови для функціонування монастирів, храмів і духовних

семінарій, застосовували адміністративний, моральний та політичний тиск на

церковників і віруючих.

70 Вегеш М. Названа праця. – 388 с.71 Balla D. Károly: Magyarul beszélő magyarok. Esszék, publicisztikák, irójegyzetek, kritikák – Budapest, 2008. – 119 old.

Відмінністю кампанії кінця 1950-х років від попередніх антирелігійних

кампаній стало безпрецедентне використання владою жорстоких

адміністративних методів для нищення релігійного життя.

Для нашого краю характерна не тільки національна, але і релігійна

різноманітність. Релігійний склад населення впродовж багатьох століть був

наступний: значна частина населення, більше ніж 60% були греко-католиками,

20% становили православні, римо-католики до 8%, реформати до 4% ,і інші

конфесії 8%.72

Значна частина угорців Закарпаття належить до реформатської та римо-

католицької конфесій, причиною цього може бути те, що богослужіння в

значній частині проходили і проходять на угорській мові.

Політика радянської влади стосовно Римо-католицької церкви була

спрямована на скорочення кількості духовенства і релігійних громад як

осередків релігійності.

Влада передусім намагалася не допустити будь-яких зв’язків місцевого

римо-католицького духовенства з католицькими релігійними структурами за

кордоном, особливу загрозу радянська влада вбачала у Ватикані.

Релігійність римо - католицького населення Закарпаття протягом 1950-х –

1960-х років залишалася на високому рівні, хоча відвідуваність костелів не була

високою. Щорічно в недільні дні богослужіння у Закарпатській області

відвідувало від 500 до 550 осіб.73

Відповідно за даними звіту уповноваженого у справах релігійних культів

по Закарпатській області на теренах краю знаходилося 57 костелів, 32

священиків, віруючих понад 40 тисяч (мадяри). В кінці 1950-х років Римо-

католицьку церкву було розбито на чотири архідияконати: Ужгородський,

Виноградівський, Берегівський та Хустський.74

72 Botlik József: „Egestas Subcarpathica” Adalékok az Északkeleti – Felvidék és Kárpátalja XIX – XX. századi történetéhez. - Hatodik Sip Alapitvány, Budapest, 2000. - 264 old.73 Pápai Zsuzsanna: Kárpátalja Római katolikus templomok – Munkács: Munkácsi Római Katolikus Egyházmegye, 2003. - 64 old.74 A Kárpátaljai Római katolikus egyház története [Internetes forrás] – Forrás: http://www.ferences.hu/document/rk_tortenet.pdf

Радянська влада звично для себе задля обмеження впливів римо-

католицької церкви у краї вдалася до політичних репресій, маскуючи їх

позасудовими вироками за кримінальними статтями. У звіті уповноваженого

ради у справах релігійних культів зазначено, що римо-католицька церква

вперто продовжувала роботу задля утримання духовенства і віруючих у

вірності папському престолу.75

Серед священнослужителів римо-католицької церкви Закарпаття

репресовані були: Левренц І.(Ужгород), Товт Й.(Ужгород), Горват А.

(Виноградів), Пастор Ф.(Берегово), Арвай Д.(смт.Вилок),Бако З.(Ужгород),та

Тампфлі Ш.(СМТ. Солотвино), і всі вони за національністю були угорці.

Більшість священників була репресована в кінці 40-х на початку 50-х років, і

тільки на початку 60-х років змогли повернутися додому. Варто зазначити, що

священнослужителів судили від 8 до 25 років позбавлення волі.76

Безпосередньо заторкнула римо-католиків ухвалена в 1958 році

«Інструкція про порядок пропуску в СРСР релігійної літератури і предметів

релігійного культу». Це ухвалення практично унеможливлювало надходження

релігійної літератури до віруючих, які вони отримували переважно з

Угорщини.77

На рубежі 1950-1960 років набуває поширення в краю так звана

«індивідуальна атеїстична робота» з віруючими, що зводилася до погроз і

покарання окремих осіб за участь у релігійному житті.

А з середини 1961-го року влада посилила практику конфіскації

культових споруд у релігійних громад.78

Зі спогадів мешканки м. Виноградів К.М., про становище римо-

католицької церкви можемо дізнатися, що в 1960-х роках богослужіння

католиків проходило нелегально в каплиці, яка знаходилася в місцевому

75 Gabriel Adriányi: Katolikus Egyház története a 20. században – Kairosz, 2005. - 279 old.76 Реабілітовані історією. Закарпатська область. / Ред. кол. Різак І.М.,Довганич О.Д., Густі В.П., Делеган М.В., Дмитрук В. І., Iлбницький В. I, .Керечанин В. М., Коршинський I. Ю., Комарницький В. М., Мільчевич І. І., Попович П. П., Рогач В. А, .Федака П. М., Худанич В. I, .Чорі Ю. С. – Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2004. – 97-108 с.77 Литвин В. Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. історичні нариси / В. Литвин, В.А. Смолій. – Наукова думка, 2002. – 326 с.78 Gabriel Adriányi: Katolikus Egyház története a 20. században – Kairosz, 2005. - 284 old.

кладовищі. Поховання проходили тільки ввечері, і тривали від 5 до 7 хвилин. А

Римо-католицьку церкву місцева фабрика використовувала, як склад. Тобто в

цей період була присутня цілковита зневага до того, що є важливим і святим

для кожної людини.79

Тільки після прийняття 14 травня 1964 року постанови ЦК Компарії

України «Про факти грубого адміністрування деяких місцевих органів влади

щодо віруючих» тиск влади на церкву потрохи почав зменшуватися. З

наступного року розпочинається повільна активізація римо-католицької церкви

в краю.80

Закарпатська Реформатська Церква – національна церква угорців

Закарпаття. В післявоєнні роки переслідування зазнала і вона. Понад 20

реформатських священиків були незаконно засуджені і відбували покарання в

таборах ГУЛАГУ. Ендре Гече – хустський пастор був закатований в

Ужгородській тюрмі. Серед репресованих священиків реформатської церкви

були: Й.Пажит, А.Густі, С.Осійські, С.Дєрке, Л.Гулачі . Звинувачення полягало

в тому, що вони відривали людей від радянської дійсності, брали участь в

організації нелегальних курсів, поширювали релігійні листівки і реформатську

віру.81

Більше ніж 70 % чоловічого населення з реформатів були відправлені на

«маленькі роботи»; 40 із 106 пасторів втекли до Угорщини.82

У 1980-ті роки до церкви належало від 60 до 70 тисяч вірних у 80

громадах при 21 пасторі. Порівнюючи з даними 1947 року, в області

нараховувалося 90 реформатських громад, крім цього були і незареєстровані;

79 Становище римо-католицької церкви в УРСР [бесіда з мешканкою м. Виноградів К.М. (1942 р. народження)] // м. Виноградів, 2014.80 Байдич В.Г. Римо-католицька церква в Україні в період радянської антицерковної кампанії 1958-1964 рр. [Електронний ресурс] / В.Г. Байдич. – Режим доступу: http://science.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/7/2014/pdf/hist/visn/4/4_1.pdf

81 Реабілітовані історією. Закарпатська область. / Ред. кол. Різак І.М.,Довганич О.Д., Густі В.П., Делеган М.В., Дмитрук В. І., Iлбницький В. I, .Керечанин В. М., Коршинський I. Ю., Комарницький В. М., Мільчевич І. І., Попович П. П., Рогач В. А, .Федака П. М., Худанич В. I, .Чорі Ю. С. – Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2004. – 1004-108 с.82 Федака С.Д. З історії християнства на Закарпатті / С.Д.Федака. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2013. – 159 с.

тобто їх кількість внаслідок антирелігійної політики радянської влади почала

зменшуватись.83

Реформатська церква Закарпаття, переважно етнічно угорська, після

приєднання краю до УРСР на певний час опинилася на другому плані, адже

радянська влада більш прискіпливо ставилася до Греко – католицької церкви.

Слід звернути увагу на політичну спрямованість реформатської церкви,менш

радикально налаштована частина духовенства аби догодити владі підписувала

офіційні заяви на захист зовнішньополітичних планів СРСР.

Насправді, незважаючи на те, що реформатська церква постійно доводила

своє лояльне ставлення до радянської влади,політика вищого керівництва мало

чим відрізнялася від політики щодо інших громад.

Одним з найяскравіших представників реформатської конфесії періоду

антирелігійної політики був Адальберт Генче, якого в 1949 року було обрано

очільником реформатів краю.84

В 1952 році він порушив клопотання про дозвіл підлеглим йому пасторам

проводити служби у таких гірських поселеннях, як Рахів, Солотвино, Ясиня, де

мешкала значна частина угорців.85

Уповноважений РСРК неодноразово звинувачував А. Генче в

«підтриманні вимог реакційної частини реформатського духовенства». А в 1959

році, коли А. Генче виповнилося 60 років, уповноважений РСРК намагався

скористатися цим для усунення й заміни більш зручним церковним діячем.86

В меморандумі радянському керівництву від 2 березня 1960 року

зазначається, що Реформатська церква Закарпаття є серйозним противником

для атеїстичних намірів влади, адже єпископ Генче увесь час рветься на

міжнародну арену, налагоджує зв’язки з зарубіжними церковними

83 Там само. – 160 с.84 Шерстюк І.В. Закарпатська реформатська церква у перші повоєнні роки / І.В. Шерстюк // Історична пам'ять. – 2012. - № 2. – С. 85-92.85 Капітан І.Л. А.Генче – Очільник реформатської церкви Закарпаття [Електронний ресурс] / І.Л. Капітан – 2013. – Режим доступу: http://www.istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=page/issues/35/kapitan.pdf86 Шерстюк .І.В. Названа праця. – 89 с.

організаціями, листується з ними й неодноразово виступає в закордонній

пресі.87

Очільник Реформатської церкви Закарпаття незважаючи на неодноразові

спроби влади усунути його від цієї посади, тільки в 1978 році залишив її за

власним бажанням. Єпископ Генче попри доволі важкі випробування цих років

зміг стати довіреною особою угорців краю.

Релігійне питання 1960-х років докладно зображено в довідці «Про деякі

питання атеїстичної пропаганди».

Згідно якої в області продовжує залишатися складною релігійна

обстановка. Діють численні релігійні громади православної, католицької,

реформатської церков, іудейського культу, секти євангельських християн-

баптистів та адвентистів сьомого дня. Всього на 1966 рік нараховано 587

релігійних об’єднань, з них православних - 428, католицьких - 41,

реформатських - 31, іудейських - 3, євангельських християн-баптистів - 23,

адвентистів сьомого дня - 10.88

Церковники всіх напрямів все більше зосереджують свою увагу на тому,

щоб заволодіти молоддю. Аналіз відвідування церков, обряду вінчання і

хрещення показує, що релігія зберігає свій вплив серед значної кількості

молодих людей. Про це,зокрема, свідчать і порівняльні дані релігійних обрядів

за 1964-1966 роки.

Вінчання в 1964 році - 59,0%, 1965 році – 67,7%, 1966 році- 68,7%.

Хрещення в 1964 році 30,1%, 1965 році 36,0 %, 1966 році 36,1%.89

Ще міцніші позиції релігії серед людей старшого покоління. В

середньому з 1962 по 1965 рік 69 % поховань відбулися за релігійним обрядом.

А в 1965 році православна, реформатська і католицька церкви одержали

близько 650 тисяч карбованців прибутку.90

Зустрічались факти серйозного порушення релігійниками радянського

законодавства про культи: самовільне відкриття знятих з реєстрації церков,

87 Капітан І.Л. Названа праця. – 185 с.88 ДАЗО, Ф .1. - Оп. 5. - Спр. 979. – Арк. 148.89 ДАЗО. –Ф.1. –Оп.5 – Спр. 979. – Арк. 154.90 ДАЗО. – Ф.1. – Оп. 5. – Спр. 979. – Арк. 178.

встановлення нових хрестів біля доріг, хрещення дітей без письмової згоди

одного з батьків, проведення релігійних церемоній на вулицях, подвірний збір

пожертвувань на церкву.

Згідно даним довідки багато організаторів атеїстичного виховання,

насправді не вміли правильно поєднувати найважливіші аспекти атеїстичної

роботи: антирелігійну пропаганду, впровадження безрелігійних обрядів з

активною боротьбою за дотримання радянського законодавства про культи.

Одна з важливих причин такого становища – відсутність стрункої, продуманої в

усіх ланках системи атеїстичного виховання, яка б охоплювала своїм впливом

всі верстви населення, особливо підростаюче покоління, молодь.

За словами мешканки м. Виноградів, яка в 1963 році закінчувала місцеву

угорську школу Магочій Пірошки, в школі забороняли використовувати

молитви, хоча значна частина вчителів протягом багатьох років розпочинали

уроки молитвою. Вчителі змушені були простежувати позашкільну діяльність

учнів, щоб впевнитись в тому що вони не відвідують релігійні зібрання.91

Про атеїстичне виховання в школі можемо прочитати в газеті «Прапор

комунізму» від 1966 року, згідно якої у Виноградівській школі з угорською

мовою навчання вчителі багато уваги звертають задля атеїстичного виховання

учнів. В школі організували атеїстичний гурток, який кожного тижня проводив

атеїстичні вечори. На одному з таких вечорів виступив учень 8 класу зі своїм

власним віршем:

«Ми на своїм путі зметемо всі загаття,

На ній уже ніхто ніде не спинить нас!

Ми мрії Леніна здійсняємо крилаті,

Щоб на землі настав комуністичний час!»92

Отже, антирелігійна пропаганда і робота з атеїстичною освітою та

вихованням слід розглядати як невід’ємна частина наступу партійного

91 Політика народної освіти СРСР [бесіда з мешканкою м. Виноградів Магочій Пірошкою (1948 р. народження) ] // м.Виноградів, 2014.92 Говбан П. Заняття в школі атеїстів / П. Говбан // Прапор комунізму. - 15.10.1966. – С. 5.

керівництва на церкву. Атеїстична робота мала стати новим засобом подолання

«релігійних пережитків».

РОЗДІЛ 5

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ УГОРЦІВ В КРАЮ 1985-1991

5.1. Національно-культурні товариства угорців Закарпаття

Новий етап в історії радянського народу відкрила, так звана

«перебудова», покликана подолати негативні тенденції розвитку Радянського

Союзу. Курс на перебудову був проголошений в квітні 1985 року пленумом ЦК

КПРС. Особливістю цього періоду було проголошення нового мислення у

міжнародній політиці.

Перебудова розпочалася із сфери інформації, у вжиток увійшов суто

радянський термін «гласність» який позначав новий етап до свободи слова.

Завдяки гласності громадяни долали стереотипи й догми старого мислення.

Процес формування і становлення нової держави, який розпочався в кінці

80-х-на початку 90-х років ХХ століття, дещо скорегував ставлення до

національної різноманітності, крім цього влада у державній політиці почала

відводити належну увагу національним меншинам.

До кінця 1980-х років в жителів краю не було можливості для створення

угорських представницьких організацій, адже радянська влада надала

можливості національним меншинам створювати тільки літературні організації.

Саме тому, задля збереження культурних традицій угорців на Закарпатті

в 80-х роках почали з’являтися різноманітні літературні організації.

Одним з таких літературних товариств був Клуб імені Гізелли Дравої,

який був заснований у 1987 році за ініціативою Пірошки Гадар у відділі

літератури іноземними мовами Закарпатської обласної універсальної наукової

бібліотеки.93

Клуб імені Г. Дравої – відомого закарпатського угорського педагога,

популяризатора угорської літератури був створений задля того, щоб місцеві

жителі які читають угорську літературу час від часу могли б зустрічатися для

ознайомлення з новими працями угорських письменників краю.

Перше засідання клубу імені Г. Дравої відбулося 27 липня 1987 року, на

якому було обрано голову клубу Балла Ласло, редактора угорськомовної газети

«Закарпатська правда/Kárpáti Igaz Szó». У заснуванні клубу велику роль

відіграла Ержебет Гортвай – літературний критик, доцент УжДу; Пірошка

Гадар – завідувачка відділом літератури іноземної мови Закарпатської обласної

універсальної наукової бібліотеки; Ілона Бардош – завідувачка відділу

міжбібліотечного абонементу.94

93 Чонаді Д. Гізелла Дравої / Д. Чонаді // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2011 рік. – Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010. – 180 с.94 Béla Baranyi: Kárpátalja – Magyar Tudományos Akadémia Regionális Kutatások Központja, 2009. – 436 old.

Головним завданням клубу було не тільки збереження рідної мови серед

угорського населення краю, але і розповсюдження літературних праць,

популяризація угорської літератури серед молоді. Викладачі угорської мови,

письменники, художники, композитори та інші не менш цікаві особи

обговорювали питання історії та культури угорського народу; відзначали

знаменні дати та події угорців.

Особливістю клубу було те, що на його базі були організовані

безкоштовні курси вивчення угорської мови для жителів краю, які проводила

Говат Ілона.

Члена клубу угорської літератури імені Г.Дравої було понад 80 осіб,

серед них Шандор Алмаші, Аніко Балла, Дьєрдь Дупко, Валерія Егреші, Аніта

Федак, Калман Шовш та інші. Гостями клубу були відомий композитор Іштван

Мартон, диригент Тіберій Боніславський, композитор Йожеф Івашкович та

співачка Катерина Варга.95

Члени клубу неодноразово організовували літературні вечори, де

представляли творчість місцевих літераторів Закарпаття, зокрема праці Борбали

Салої, Андора Тарці, Шандора Горвата, Мігаля Золтана Нодя.96

В кінці 1980-х років в угорських населених пунктах почали створюватися

літературні гуртки, серед них : берегівський гурток ім. Дюли Іййєша,

мукачівський імені Ференца Ракоці ІІ, виноградівський імені Бейли Бартока,

тячівський імені Шімона Голлоші, гаїтянський імені Вілмоша Ковача.97

Літературно-просвітницький клуб імені Ференца Ракоці ІІ в м. Мукачево

був створений з ініціативи вчителів угорських шкіл міста, в який об’єдналося

понад 100 осіб. Клуб переслідував мету збереження і розвитку духовної та

культурної спадщини місцевих угорців. Керівником клубу була Матільда

Васовчак, яка підтримувала тісні зв’язки з подібними клубами імені Дюли

Іййєша та імені Мігая Ваці, який знаходився в угорському місті Ніредьгаза.98

95 Чонаді Д. Названа праця. – 184 с.96 Там само. – 185 с.97 Вегеш М. Названа праця. – 531 с.98 Болдижар М. Названа праця. – 455 с.

Наприкінці 80-х років у м. Берегово була вироблена досить чітка і

розгалужена система організації дозвілля та культурних зв’язків із зарубіжними

країнами під назвою «Глобус». Система «Глобуса» включала цілий ряд окремих

клубів за інтересами: аматорів музики, образотворчого і прикладного

мистецтва, книги, кіно та фото, які організовувались для угорськомовних

жителів краю.99

Діяльність угорських громадських об’єднань сприяло відродженню та

розквіту угорської мови, виданню художньої літератури угорською мовою та

вивченню культурно-мистецької спадщини.

5.2. Товариство угорської культури Закарпаття

Протягом декількох років представники угорської національної меншини

Закарпаття звертались до Центрального комітету Комуністичної партії України

з проханням надати згоду на створення Культурного товариства угорців

України з центром в м. Ужгород.

26 лютого 1989 року відбулися установчі збори Товариства угорської

культури Закарпаття в м. Ужгород в будівлі товариства «Знання». Було

прийнято рішення про створення Товариства угорської культури Закарпаття,

статус товариства, Рада з 47 чол. та Президія з 7 чол..100 Товариство було

створено з метою збереження рідної мови та національних традицій, розвиток

культури і навчання рідною мовою закарпатських угорців. Найважливішим

завданням товариства було організувати представництво та захист інтересів

угорців Закарпаття.

Головою ТУКЗ було обрано Шандора Фодо. Саме Фодо Шандор разом зі

своїми однодумцями в 1971-1972 роках зібрали понад 1500 підписів під

«Зверненням» до вищого партійного керівництва СРСР із закликом надати

ширші можливості угорцям краю розвивати власну культуру, навчатись на

99 Там само. – 454 с.100 Зан М. Етнополітичні процеси в Закарпатті: історична ретроспектива та сучасний стан / М. Зан // Електоральні процеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закарпаття – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2014. – 66 с.

рідній мові, на ній же здобувати вищу освіту, мати свої періодичні видання,

підручники.101

Офіційна реєстрація ТУКЗ відбулася 20 червня 1989 року, кількість

членів організації в кінці року нараховувалась близько двадцяти тисяч осіб.102 В

офіційних документах ТУКЗ була зареєстрована як культурна організація, хоча

з перших днів свого існування вона захищала і політичні права угорців краю.

Відповідно до «Програми Товариства Угорської Культури Закарпаття»:

« І.Основним завданням ТУКЗ є захист інтересів закарпатських угорців;

воно розгортає свою діяльність, дотримуючись встановлених законів УРСР.

ТУКЗ є масовою організацією, в яку входять особи різних віросповідань і

різних політичних поглядів, таким чином воно не намагається нав’язати свою

ідеологію.

ІІ. Товариство спрямоване на створення системи освіти високого

професійного рівня, що об’єднує в собі універсальне і засноване на

національних цінностях навчання. Товариство підтримує створення самостійної

мережі угорськомовних дитячих садків і шкіл, а також утворення таких органів,

які ними керують. Товариство вважає важливим те, щоб випуск

угорськомовних підручників базувався на підручниках Угорщини.

ІІІ. Одним із головних завдань Товариства є розширення по можливості

сфери користування угорської мови у повному обсязі суспільного існування

угорців».103

В перші роки свого існування ТУКЗ вважало необхідним встановлення

пам’ятних знаків, пам’ятників, проведення конференцій, зустрічей, а також

відновлення колишніх угорських назв населених пунктів. Товариство угорської

культури Закарпаття відновило пам’ятник Турул у Вилоку, пам’ятник на честь

успішної битви під керівництвом Ференца Ракоці ІІ у визвольній війні 1703-

101 Darcsi Karolina, Dobos Sándor: „A 72-es beadvány” Nemzetiségi és oktatáspolitika a 60-70 es években a Szovjetunióban – Ungvár:PoliPrint, 2013. – 56 old.102 Вегеш М. Названа праця. – 532 с.103 KMKSZ : Történeti áttekintés [Internetes forrás] – Forrás: http://kmksz.com.ua/index.php/kronologia

1711 років, погруддя Дюли Іййєша в Берегові14 жовтня 1990 року, Жігмонда

Перені у Виноградові 24 жовтня 1991 року.104

Не менш важливим завданням вважало товариство встановлення

пам’ятника на честь депортованих чоловіків – угорців восени 1944 року. 6

вересня 1989 року було прийнято рішення згідно якого протягом наступних

двох років в кожному поселенні необхідно встановити пам’ятник депортованим

угорцям. 20 жовтня 1989 року ТУКЗ організувало конференцію пам’яті

депортованих чоловіків-угорців під назвою «Жертви сталінських репресій

Закарпаття», учасники конференції погодились в тому що 26 жовтня 1989 року

вважати днем жалоби. На порядку денному стояло питання створення

меморіального парку на місці колишнього Свалявського табору для

інтернованих. Рішення про створення парку пам’яті жертвам сталінського

режиму на місті колишнього табору було прийнято 24 листопада 1989 року.

Будівництвом парку пам’яті інтернованих керував ужгородський архітектор -

Єва Остолош.105

За участі Товариства угорської культури Закарпаття протягом 1989-1990

років на території щільного проживання населення угорської національності

було повернуто історичні назви 23 поселенням. З цього часу в пресі поряд з

українською назвою в душках з’являються і угорські назви поселень.106

25 листопада 1990 року за ініціативи ТУКЗ в м. Берегово провели

голосування про зміну назви міста Берегово на стару угорську назву Берегсаз. З

14.478 голосів 12.457 були на користь зміни назви на Берегсаз.107

Товариство угорської культури Закарпаття велику увагу приділяло для

встановлення дружніх відносин з сусідніми країнами де проживали угорці. Вже

в липні 1989 року делегація ТУКЗ була присутня на Всесвітній зустрічі угорців,

де їм вдалося здобути підтримку політичної партії Угорський демократичний

форум. Не менш важливе значення мав захід під назвою «День Європи», який

104 Вегеш М. Названа праця. – 532 с.105 KMKSZ : Történeti áttekintés [Internetes forrás] – Forrás: http://kmksz.com.ua/index.php/kronologia106 Botlik József: „Egestas Subcarpathica” Adalékok az Északkeleti – Felvidék és Kárpátalja XIX – XX. századi történetéhez. - Hatodik Sip Alapitvány, Budapest, 2000. - 231 old.107 Зан М. Названа праця. – 77 с.

ТУКЗ організувало разом з Угорським демократичним форумом в серпні 1990

року на кордоні берегівського поселення Остий та Саболч-Сотмар-

Берегівською областю.108

В березні 1990 року в Берегівській районній раді ТУКЗ змогла створити

власну самостійну фракцію, завдяки чому почала зміцнюватись і політична

роль об’єднання. Прагнення здобути автономію Берегівського району, де

більшість населення складають угорці було однозначним, але виникали

питання яким чином можна їх поширити. 1 грудня 1991 року на місцевому

референдумі 81.4% проголосували за створення угорського автономного

округу, однак внаслідок відсутності спільної політичної волі практичні заходи

для втілення цього волевиявлення так і не були зроблені.109

Товариство угорської культури навіть на передодні Всеукраїнського

референдуму 1991 року в угорськомовних газетах публікувало статті в яких

зверталось до угорського населення краю взяти участь в голосуваннях, адже

саме в їх руках лежить подальша доля Закарпаття. В статтях наголошують на

тому, що «громадяни які не отримали запрошення на вибори нехай не

залишаються осторонь, вони теж мають право голосу; наступив час коли доля

краю залежить від голоса кожного громадянина; Не впустіть ваш шанс ! Якщо

на бланці голосування будуть поставлені наступні питання : «Чи підтримуєте

Ви створення незалежної України?» «Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало

статус автономної території, як суб’єкта в складі незалежної України і не

входило у жодні інші адміністративно-територіальні утворення?» то голосуйте

Так.»110

В грудня 1991 року товариство змінює свій статус, у якому вказано, що

ТУКЗ являється громадською культурно-політичною організацією, яка

проводить активну діяльність по захисту інтересів угорців Закарпаття в усіх

108 Dupka György: A KMKSZ történetéből – Ungvár- Budapest: Intermix Kiadó, 1993. – 39 old.109 Вегеш М. Названа праця. – 534 с.110 Botlik József, Dupka György: Magyarlakta települések ezredében Kárpátalján – Ungvár-Budapest: Intermix Kiadó, 1993. – 301 old.

сферах суспільного життя і на всій території Закарпаття, де проживають

угорці.111

Не менш важливе завдання для Товариства угорської культури

Закарпаття було створити загальнодержавну представницьку організацію

угорців України. 4-5 жовтня 1991 року ТУКЗ разом із Товариством культури

угорців Львівщини та Київським товариством угорців вирішили створити

Демократичну спілку угорців України, головою якої було обрано Шандора

Фодо.112

Отже, Товариство угорської культури Закарпаття намагалося забезпечити

угорську національну меншину правами, які б відповідали найвищим

європейським вимогам. Саме завдяки діяльності товариства відбулося духовне

відродження угорської національної меншини.

5.3. Мовна політика СРСР

У 1985 році в СРСР розпочався процес перебудови, що дало змогу

порушити питання про стан національних меншин. Вже в 1986 році починають

розгортатись дискусії про стан української мови і мови національних меншин.

Становище угорської національної меншини в краю зазнало певних

позитивних змін в 1989 році після прийняття закону «Про мови в Українській

РСР».113 Саме в цьому законі мова вперше стала об’єктом законодавства,

головна мета якого полягала в регулюванні статусу мов національних меншин в

УРСР. В мовному законі зазначено, що УРСР визнає суспільну цінність усіх

національних меншин і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-

культурні та мовні права.

В Статті 5 «Право громадян користуватися будь-якою мовою» зазначено,

що громадянам УРСР гарантується право користуватися своєю національною

мовою. Тобто громадяни вправі звертатися до державних, партійних,

громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою

111 Dupka György: A KMKSZ történetéből – Ungvár- Budapest: Intermix Kiadó, 1993. – 73 old.112 Вегеш М. Названа праця. – 535 с.113 Beregszászi A., Csernicskó I., Orosz I.: Nyelv, oktatás, politika. Beregszász, 2001. – 67 old.

мовою їх роботи. Крім цього в статті наголошу, що у випадку відмови

службової особи прийняти і розглядати звернення громадянина з посиланням

на незнання мови його звернення тягне за собою відповідальність.114

В законі про мову відведена окрема стаття (8) про захист мов УРСР.

Згідно якої неприпустимі будь-які обмеження прав особи за мовною ознакою та

мовна дискримінація. До того ж публічне приниження чи зневаження, навмисне

спотворення мов національних меншин в офіційних документах і текстах,

спотворення перешкод і обмежень у користуванні ними тягнуть за собою

відповідальність.115

Стаття 25 «Мова виховання та одержання освіти» наголошує на тому, що

невід’ємним правом громадян Української РСР є вільний вибір мови навчання.

Українська РСР гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти

національною мовою.116

В рік прийняття мовного закону в 1989 році на території Закарпатської

області діяло 14 початкових навчальних закладів в яких навчання проходило

тільки на угорській мові; кількість учнів – 400. В 26 навчальних закладах угорці

мали можливість здобути базову середню освіту, кількість учнів перевищувала

4600 осіб. Для здобуття повної середньої освіти функціонували 11 навчальних

закладів, в яких навчалися близько 4700 учнів.117

На Закарпатті крім цього існували так звані «інтернаціональні» школи, де

учні навчалися на двох або трьох мовах. В 1989 році в краю діяло 6 початкових

навчальних закладів, де учні навчалися на угорській та російській мовах, та 9 з

угорською та українською мовою навчання.118

114 Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» [Електронний ресурс] – 1989. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8312-11115 Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» [Електронний ресурс] – 1989. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8312-11116 Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» [Електронний ресурс] – 1989. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8312-1 1

117 Beregszászi A., Csernicskó I., Orosz I.: Nyelv, oktatás, politika. Beregszász, 2001. – 58 old.118 Fedinec Csilla. Fejezetek a kárpátaljai magyar közoktatás történetéből (1938-1991) [Internetes forrás] / Csilla Fedinec. – Forrás: http :// mek . oszk . hu /07400/07493/07493. pdf

В 1990 році кількість навчальних закладів де навчання проходило тільки

на угорській мові зросла до 59 шкіл. Крім цього в області нараховувалось 564

українських шкіл, 14 російських і 10 з румунською мовою навчання.119

В Ужгородському та Берегівському районах де угорці становлять досить

значну частину населення в російсько-угорських школах 60.8% учнів були

угорцями за національністю , і 35 % учнів в навчальних закладах з українською

та угорською мовами навчання. Згідно даним в 1989/1990 навчальному році 20

000 учнів навчалися на рідній мові – угорській.120

В кінці 1980-х років значно розширилася тематична палітра преси, адже

послабилась роль преси як агітатора, пропагандиста й організатора мас.

Угорською мовою видавалися 7 газет, почали з’являтися статті в яких

реабілітують несправедливо переслідуваних та забутих осіб. Чимало книг,

науково-популярних видань, поетичних збірників і найголовніше підручників

почали друкувати угорською мовою.

Функціонування середніх шкіл та видання газет і літератури угорською

мовою стало чи не єдиною формою реалізації мовних прав угорського

населення краю.

На початку 1990-х років політична діяльність угорців на Закарпатті

починає активізовуватись, їм вдається виражати та захищати інтереси

спільноти в обласних, районних та міських радах Закарпатської області.

119 Csernicskó István: Államok, nyelvek, államnyelvek: Nyelvpolitika a mai Kárpátalja területén (1867-2010) – Budapest: Gondolat Kiadó, 2013. – 274 old.120 Beregszászi A., Csernicskó I., Orosz I.: Nyelv, oktatás, politika. Beregszász, 2001. – 61 old.