Ось така у нас казка про колобка
-
Upload
andy-levkovich -
Category
Education
-
view
65 -
download
4
Transcript of Ось така у нас казка про колобка
Казка у малюнках, виконана у комп’ютерних програмах Paint, MS Word
Гурток інформатики Золочівської СЮТ
Подорожуємо казкою
- Колобок на славу вдався! - Ось обіду й дочекався. Розрізай
мерщій, старенька. - Колобок ще гаряченький, хай
простигне на вікні.
Якось Діду до обіду Захотілось колобка.
Баба каже: – Добре, Діду, Правда, кінчилась мука...
Та в засіках помела Й Колобка таки спекла.
Колобок холов від вітру, На вікні лежав, пахтів
Та й надумав думку хитру: Утекти кудись схотів. Вліво бік і вправо бік,
З підвіконня нишком – скік!
Що ж робити тут мені? Ви подумали:
із тіста, то відразу можна з'їсти.
А я хочу погуляти, хочу світа повидати.
Добре, що вікно відкрите, тільки б носа не розбити.
Враз ховатись заходився, Серед квітів хутко зник, Потім з двору покотився
У зелений чагарник. Вітер боки обдував, Колобок собі співав:
- Ой, хто це там? Чи не вовк? Ні, неначе... Колобок! Із
пшеничного він тіста, значить, можна його їсти.
- Е, ти там, вухате чудо! Хто це їсти мене буде? Краще
нашорошуй вуха й гарну пісеньку послухай.
- Я по засіку метений, я на яйцях спечений, я від Діда утік, я від
Баби утік і від тебе утечу!-І від зайця Побігайця заховаюсь
в чагарник!
Докотився, бачить, Зайчик Між кущів зелених спить.
- Ой який же я голодний - не обідав я сьогодні.
- Гей, посторонись з дороги - бач, пройти немає змоги.
- А ти хто?Ти що за фрукт? А, хлібобулочний продукт.
- Я-артист, пісні співаю. Славу в світі здобуваю.
-Будь хоч десять раз артистом, та я дуже хочу їсти. І тебе я з'їм...
-А хочеш пісеньку почути, Вовче? - Та співай, лиш не попсу, а я
кістку погризу. Я по засіку метений, я на яйцях спечений,
я від Діда утік, я від Баби утік,
я від Зайця Побігаця Заховався в чагарник.
Злого Вовка стрів, Від його зубів
У густі кущі малини Докотитись ледь успів...
А назустріч Вовк голодний Звідкись повагом чвалав.
- О, сама прибігла їжа! - Ось і пісенька є свіжа!
Я - маестро Колобчіні, пощастило тобі нині: як я пісню заспіваю –
зразу голод проганяю. - Ну співай уже, співай –
їсти хочеться украй. Я по засіку метений, я на яйцях спечений,
Я від Діда втік І від Баби втік!
Ще й від Зайця Побігайця, І від Вовка хутко зник. Вже й товстий Ведмідь
У малині спить,
Опинився за хвилину У малині Колобок.
Тут Ведмідь біжить в малину, Хоче взяти на зубок.
– Щоб Ведмідь не зжер мене, Заспіваю! Хай засне!
А я пісню доспіваю І швиденько в ліс кіть-кіть...
Я артист уже відомий, з кожним звіром я знайомий. Хоч з пшеничного я тіста, та
ніхто не може з'їсти. Ось який я молодець – Колобок, а не млинець!
Котиться й Лисицю В лісі темному зустрів.
- Що за пісні? Наяву це чи уві сні йде сама вечеря мені?
- Краще пісеньку б мою ти почула - всю красу її відчула.
– Зачекай! – кричить руденька, – Гарна пісенька твоя,
Тільки змалку я глухенька, Здалеку не чую я!
Підкоти-но свій бочок: Сядь мені на язичок!
Учні 4 школи врятували Колобка.
Ніхто його не сміє їсти!Буде він тепер артистом!
Ей, руда, ця вже казка не стара!І не сяду я тобі на язика!
Бувай, пака!Покотився колобок, до
маленьких діточок.