Надбання української педагогічної думки

О.В. Дудар, доцент кафедри методики

суспільно-гуманітарної освіти та виховання

ІППО КУ імені Бориса Грінченка, кандидат історичних наук

Педагогічна думка в Україні має тривалу історію

та унікальний досвід розвитку у складних умовах

Періоди розвитку: За часів Київської Русі Литовсько-польська доба Часи козацтва Імперська доба Радянський період

Приклад часів Київської Русі: Володимир Мономах

“…Діти мої чи інший хто, слухавши її, не посмійтеся, а кому вона люба, - нехай прийме він її в серце своє і не лінуватися стане, а так, як і я, труждатися. […] Якщо ж кому не люба грамотка ся, хай не насміються”.

Литовсько-польська доба:Петро Могила

Так само, як кожна людина має свою власну матір,

з нутра якої народжується

на світ, усі так люди мають спільну матір – землю, яка всіх у своє нутро приймає.

Імперські часи:Феофан Прокопович

Найбільшою шкодою з усіх

є лінощі учнів, котрі вагаються взяти на себе труд, рівний справі, якої вони прагнуть.

Імперські часи:Костянтин Ушинський

Страх тілесного покарання

не зробить злого серця добрим.

Якщо педагогіка хоче всебічно виховати людину, то спершу повинна всебічно пізнати її.

Педагогічний Музей Директор Педагогічного

музею Т. Лубенець чимало статей присвятив актуальним педагогічним проблемам: поширенню грамотності в народі, методиці навчання грамоти й арифметики. Він обґрунтував психолого-педагогічну необхідність навчання дітей у школах їх рідною мовою.

Борис Грінченко

Зі спогадів колишнього учня Бориса Грінченка Петра Коновалова: "Навчав нас читати по-українськи зі своїх книжок, котрих у нього була ціла бібліотека і були писані ним самим печатними літерами. І досі пам'ятаю, як-от: "Квітка" – колядки се були, розмальовані червоним і різним чорнилом, що нас, дітей, найбільше цікавило.

А тепер нас, уже великих, цікавлять не ті квітки та візерунки, що змалу, а ті правдиві слова, що часто ти, дорогий наш учителю, промовляв до нас, обездолених"

В.Сухомлинський Найкращий учитель для

дитини той, хто духовно спілкується з нею,

забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі

друга, однодумця. Такий учитель знає

найпотаємніші куточки серця свого вихованця,

і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка

розвивається