Виховний захід з елементами майстер-класу

«Великдень на гостини просить!»

Виховний захід з елементами майстеркласу

«Великдень на гостини просить!»

Мета: прищеплювати любов до родини, рідного краю, виховувати почуття прекрасного;

розвивати творчий потенціал в учнів.

Обладнання: вишиті рушники, гілочки верби, плакати до Великодня, у глиняних тарілках

– крашанки, писанки, на почесному місці – Паска, матеріали для виготовлення Великодніх

писанок у техніці декупаж.

( Святково прикрашений клас, звучить притишена музика, виходять учні, в руках -

запалені свічки.)

1. В руках маленький вогник б’ється,

Такий тендітний, а не згаса.

Наш посвіт давній, наш посвіт вічний,

Народу нашого душа.

2. Горів століттями в хатині,

Усю родину зігрівав.

Він не лише дідам світився-

Він і для нас тепло тримав.

3. З віків далеких – як пам’ять роду

Маленький вогник йде до нас.

Його зігріємо любов’ю,

Щоб сяяв нам, щоб не погас.

4. Мій вогнику, мій посвіте предвічний!

Світи мені, завжди світи!

Любов до рідного, святого

В душі моїй не погаси!

Вчитель: Отой маленький, тремтливий вогник, діти, - то невмируща душа народу, тоненька

ниточ-ка, що єднає людей, їхні серця, покоління. І поки горить той вогник у людських

серцях, поки в людей є любов до рідної землі, своєї історії, до тих пір народ біде народом,

а не просто населенням.

Кожне людське покоління залишає слід на Землі. Наші предки залишили нам не тільки

борону і плуг, а й передали скарб своєї душі: влучне прислів’я, веселу приповідку, мудру

казку, хвилюючу легенду, ніжну пісню, добрий звичай. Тож вивчаймо це і збережемо для

наступних поколінь.

5. Світить зоря, світить ясна,

Іде весна, іде красна.

На лужечку, на обрінці,

По лугах, степах, по нивці.

Де поклала борозенку,

Там трава вже зелененька,

Де спочити повертає,

Там пролісок розкриває.

6. Дісталася аж до яру,

Принесла на зиму кару,

Як махнула вербичкою –

Розмилася водичкою.

Як писанку покотила,

Зовсім вмерла зима-диво.

Як гукнула веселенько-

Обізвався соловейко.

7. Прийди, весно, весно, красна!

Зігрій сонце ясне!

Повій теплий вітер!

Щоб раділи діти!

Ой, виходьте, дівчата,

Та сьогодні на вулицю

Весну красну стрічати,

Весну красну вітати.

Вчитель: люди радіють приходу весни тому, що все оживає, пробуджується природа.

Весна прино-сить нам одне з найбільших християнських свят – Великдень – день

Воскресіння Ісуса Христа.

Перший учень: Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Перша учениця: Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Другий учень: Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить,

Христос воскрес!

Друга учениця: Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Христос воскрес!

Третій учень: Чи може на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?

(Діти обмінюються крашанками, писанками, бб’ють одне одного гілочками верби.)

Третя учениця: Верба б’є, не я б’ю.

Перший учень: Через тиждень – Великдень.

Другий учень: Великдень – одне з найбільших свят християн. Святкується воно в Україні

ще з Х ст. навесні й пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому має назву великий день,

або Великдень.

Друга учениця: У дохристиянські часи це було свято весни, пробудження природи від

зимового сну. Є чимало прикмет і прислів’їв, пов’язаних із цим святом.

Третій учень: Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

Третя учениця: Коли на Великдень дощ або хмарно, буде добрий урожай.

Перший учень: Якщо на Великдень удень господар спить, то виляже пшениця, якщо ж

господиня – виляже льон.

Перша учениця: На Великдень уперше кує зозуля.

Перша учениця: На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.

Друга учениця: Цього дня якось особливо світить сонце. Люди говорять, що сонце „грає”.

Ведучий: Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, або Вербним. У ці дні в

господарстві все чистять, прибирають, білять хату, розмальовують комин, піч.

Прикрашають хату витинанками, дерев’яними чи паперовими голубками, писанками. За

образи кладуть засушені квіти, а на покутті вішають прикраси із соломи – „павуки”.

Третій учень: До Великодня, як і до Різдва, батьки купували дітям гостинці – цукерки,

пряники, пряники – свистуни.

Третя учениця: Найважливіший день Вербного тижня – четвер. Його називають Страсним,

Чистим, або Живим.

Перший учень:До цього дня в кожній хаті викочують, виливають із воску свічки – Трійцю.

Перша учениця: Одна свічка – сонцю, друга – небіжчикам, а третя – на здоров’я і щастя

живих.

Другий учень: Запалену на відправі таку свічкунесуть додому. Вона має велику чарівну

силу.

Друга учениця: У п’ятницю чи суботу печуть паску – великий, красиво випечений хліб,

який символізує вічність людського життя. Розпалюють дрова в печі, гнітять паску

свяченою вербою.

Третій учень: Цього дня господиня хвилюється особливо. З хати не можна нічого

позичати. Коли печеться паска, треба, щоб нікого чужого не було в хаті. У піч паску

садовлять із молитвою.

Третя учениця: А ще господиня примовляє: „Паска в піч, таргани, цвіркуни та мокриці –

геть із хати”.

Ведучий: Обов’язковий атрибут Великоднього свята – писанка. У наших пращурів яйце

було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду.

(Інсценування вірша „писанка”)

Учень: Як нарешті панна – писанка написалася,

Та при всіх своєю вродою запишалася:

І віком весняним, і личкрм рум’яним

І косоюветвистою, і сорочкою барвистою.

Писанка: Ось була я білою, як стіна,

А зробилась розцвілою, як весна!

Учень: Почекай – но, панно – писанко,

Зупинися, перед люстром у тарілчику не крутися,

Бо ж такою ти зробилася не одразу -

Хтось чогось тобі та виділив на окрасу?

Писанка: Всі всього потрошку:бджілка – дрібку воску,

Голка – кінчик вушка, щоб чим тонша смужка,

Свічечка – пломінчик, сонечко – промінчик,

Цибулина гарна – золотисту барву,

Небо – барву лену, а трава - зелену...

Всю ж мене списали пальчики Оксани...

Потім освятило просяне кропило...

Потім... Всім я щиро дякую за це!

Особливо, - курці, що знесла яйце!

Ведуча: Фарбоване, розмальоване яйце вважалося оберегом. З писанок, крашанок

розпочинався Великодній сніданок у кожній українській оселі.

Перший учень: Коли вмитися водою, у якій є червона крашанка, то будеш увесь рік

красивим і здоровим.

Учениця: Гарна крашанка у мене,

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала –

Зіпсувала п’ять яєць,

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: ”Молодець”!

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращі напишу.

Ведучий: Назва „писанка” походить від слова писати. Крашанки, як правило, одного

кольору, а писанки – „писані” малюнками, орнаментами. Про те, чому на Великдень

фарбують яйця, є багато легенд.

Ведуча: Ось легенда перша. Після смерті Христа сім іудеїв зібрались на бенкет. Серед

страв була смажена курка і варені яйця. Під час бенкету хтось сказав, що Ісус воскресне на

третій день. На що господар дому заперечив: „Якщо курка на столі оживе, а яйця стануть

червоними, тоді він воскресне”. І тієї самої миті яйця змінили свій колір, а курка ожила.

ВедучийА ось легенда друга. Діва Марія, аби розважити немовля, Ісуса, пофарбувала

варені яйця червоною, жовтою, зеленою фарбами. Тому пасхальні яйця прийнято

фарбувати не лише в червоні, традиційні кольори.

Ведуча: Те, що яйця на Пасху переважно фарбують у червоний колір, пов’язано не лише з

леген-дами і давнім повір’ям про магічну силу червоного кольору, а робиться ще й із суто

практичних міркуваннь.Для фарбування використовують настояне лушпиння цибулі.

(Учні демонструють різноколірні крашанки, пояснюють символіку кольорів.)

Перший учень: Червоний – колір життя, колір крові, колір дня, радості життя й любові.

Перша учениця: Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості буття.

Другий учень: Блакитний колір – символ неба, простору, вітру, здоров’я.

Друга учениця: Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, життя.

Третій учень: Чорний колір означає дух померлих, пам’ять про них, про своє коріння.

Третя учениця: А ось писанки – символи народного живопису. У них вміщується Всесвіт.

(Учні читають вірш Л. Храпливої „Великдень”)

Учень 1: Ішла Ганнуся у церкву ранком,

В синій хустині – писаночки.

Їй усміхалось небо світанком,

Сонце гляділо поміж хмаринки.

Учень 2: А мати доні так говорила,

Коли спішила вранці в храм:

„Воскрес сьогодні Христос з могили,

Тому весняна радість усім нам”.

Учень 3: Ще мати доні й так говорила:

„Прийде хвилина волі до нас,

Встануть герої давнини з могили –

Настане щастя, радості час”.

Учень 4: А в церкві свічки рядком горіли,

Перед престолом розцвів розмай.

Може, то й свічі ясні молились

За Україну, Ганнусин край?

Учень 5: Може і квіти, як і Ганнуся,

Просьбу шептали в ранок чудес:

За Україну, Боже, молюся.

Щоб нам воскресла, як ти воскрес.

Ведучий: Обираючи писанкові мотиви, віддавали перевагу тим, у яких прославлялася

праця, вшановувалися земля, вода, звичаї й обряди.

Третя учениця: Сонце малюють у вигляді кола, ружі, зірку – у вигляді променів, воду у

вигляді хвиль.

Вчитель: Дорогі діти, сьогодні до нас завітала гостя. Це – мама нашої однокласниці

М’якінькова Людмила Олександрівна. Людмила Олександрівна – не тільки люба матуся

нашої Олександри, не тільки чудовий лікар і доцент Полтавської стоматологічної академії,

а й народна майстриня, яка вміє соїми руками виготовляти надзвичайні речі. Сьогодні вона

навчить нас створювати Великодні писанки у техніці декупаж.

(Людмила Олександрівна проводить майстер-клас, учні власноруч виготовляють Писанки,

а потім дарують їх один одному та вчителям)

Перший учень: Коли настає Великодня ніч, відкривається земля і можна знайти скарби.

Цілу ніч звідусіль горять вогні. Вогонь, свічки, багаття – неодмінні атрибути Великодня: в

останню ніч Христос з апостолами грілися біля багаття.

Перша учениця:У Великодню ніч не лягають спати і не роздягаються.Бог роздає щастя

тільки тим, хто не спить. У церкві відбувається урочистий ритуал – святкова служба,

святять паску, крашанки, ковбасу тощо.

Другий учень: Не святять лише смажену курку. Легенда розповідає, що коли народився

Христос, то саме курка вигрібала немовля з ясел.

Друга учениця: Прийшовши додому зі свяченою паскою, слід тричі промовити: „Свята

паска у хату, уся нечисть із хати”. Починати сніданок потрібно з крашанки, розрізаної на

стільки частин, скільки членів родини.

Третій учень: Із залишками святкової їжі поводитися слід дуже обережно.

Третя учениця: Бо існує повір’я: якщо миша з’їсть освяченої паски, то в неї виростуть

крила і вона перетвориться на кажана.

Перший учень: Тому рештки святкової трапези збирають і закопують чи кидають у воду. А

ще ці рештки можна віддати свійській худобі.

Вчитель: Наше свято закінчується. Хотілося б насамкінець сказати, що Воскресіння

господнє в усі часи давало людям наснагу вірити, любити, прощати. Щоб зупинити зло,

нам треба змінитися самим.

У цей день кожному треба примиритися з ближнім, відкрити свою душу вогником добра й

милосердя.

Будьмо Християнами – милосердними до всього живого!

Христос Воскрес!

Учні: Воістину воскрес! Радуйтесь!