Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка – твориживопису і графіки, що їх виконавШевченко в різній техніці протягом усьогожиття. Збереглося 835 творів, що дійшли донашого часу в оригіналах і частково вгравюрах на металі й дереві вітчизняних ізарубіжних граверів, а також у копіях, що їхвиконали художники ще за життяШевченка. Уявлення про мистецькуспадщину Шевченка доповнюють данні пропонад 270 втрачених і досі не знайденихробіт.

За свідченням самого Шевченка, малювати він почав зраннього дитинства – “хрестами й візерунками зквітками” обводив сторінки в саморобному зошиті, аколи був у пана П. Енгельгардта козачком,-перемальовував лубки.

Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значноївправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі вінуперше почав працювати тушшю - пером і особливоуспішно – акварельними фарбами

Про дерево джангис-агач, або жангиз-агаш (що означає «одиноке дерево»), Шевченко розповідає в повісті «Близнецы» , а також дає поетичний опис цього дерева у вірші «У бога за дверима лежала сокира»

Ретельне вивчення мистецької спадщини Шевченка, зосередження всіх його творів у спеціальному музеї, публікація їх в академічному виданні дали змогу об*єктивно оцінити великий за обсягом і значний за мистецькою вартістю доробок художника періоду заслання.

Найчастіше художникові доводилося фіксувати натуру нашвидку – звідси начерковий характер робіт, особливо рисунків у художніх альбомах. Ці рисунки дуже лаконічні, часто це лише контури або контур з незначною штриховкою.

Про велику спостережливість художника говорять і численні пейзажі, на яких надзвичайно тонко зображено деталі не тільки на першому плані, а й на другому і третьому.

Про Дустанову могилу Шевченко згадує в повісті «Близнецы». У 1929 р. малюнок експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові.

Робота над копією “Сон бабусі і внучки” допомогла Шевченкові увійти втворчу лабораторію видатного художника, сприяла удосконаленнюмайстерності в акварельному живопису.

Можливо, це один з тихдвох малюнків, щозазначені в спискуоригінальних творів, якіналежали Жуковському .Копії як з цієї, так і з іншоїакварелі Брюллова, щозберігалися в приватнихзбірках, Шевченко мігвиконати лише тоді, коли зоригіналів «Перерванепобачення» та «Сон бабусіта внучки» робилися копіїдля гравюр.

На малюнку зображено засудженого на смерть Сократа у в’язниці, який, тримаючи в руці келих з отрутою, звертається з промовою до своїх учнів.

Автопортрети Т.Г. Шевченка –власні зображеня, якіхудожник створювавпротягом усього життя.Найраніший з відомихтепер автопортретіввиконано на початку 1840 вПетербурзі. Це одна зперших спроб Шевченкамалювати олійнимифарбами. У творі –романтично піднесенийобраз молодого поета-художника.

Останній автопортрет – у шапці й кожусі.Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схажим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу паопулярність.

Незнайдені мистецькі твори Шевченкасвідчать про те, що його художній доробокбув набагато більший, ніж досі відомо. І хочза тими згадками, що є в літературі проневідшукані і втрачені твори, важкоговорити про їхні мистецькі якості, але йсам перелік робіт значно доповнюєуявлення про мистейьку спадщинуШевченка, про різноманітність йогоінтересів і винткову творчу активність.