ПідготувавученьV гімназійного

класуПукас Юрій

З нагоди коронації Олександра II (1855 р.) багато політичних в'язнів одержали амністію, але прізвища поета в їхньому Списку не значилось. Завдяки клопотанням друзів поета в Петербурзі (найбільше віце-президент Академії мистецтв Федір Толстой) 2 серпня 1857 р. Шевченко одержав офіційне звільнення.

У Нижньому Новгороді, куди Шевченко прибув у другій половині вересня 1857р., його чекало «предписание», «дабы он не выезжал в обе столицы и не проживал в них, а немедленно возвратился в г. Оренбург, где он должен иметь место жительства впредь до окончательного увольнения его оттуда».

Лише 1 березня 1858 p. T. Шевченкові прийшов дозвіл на проживання в Петербурзі під суворим наглядом поліції.

Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після

повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861).

Ще на засланні поет винайшов новий спосіб гравірування. По прибуттю в Петербург це дало йому змогу стати співробітником Академії мистецтв, а у 1860 р. Шевченко одержує звання академіка-гравера.

Наприкінці травня 1859 р. поет, нарешті, одержав дозвіл виїхати в Україну, де зустрівся з рідними, гостював у М. Максимовича.

У цей же час Шевченко намагався придбати ділянку землі на березі Дніпра у поміщика Парчевського, але 15 липня його знову заарештували, і він змушений був повернутись до Петербурга із забороною жити в Україні.

Пам’ятний знак на тому місці, де в 1859 р. Тарас Шевченко, переправившись через Дніпро і прямуючи до Максимовича, був заарештований по дорозі

У 1859 р. у лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» були опубліковані заборонені твори Кобзаря: «Заповіт», «Кавказ», «І мертвим, і живим...» та інші. У Росії ці вірші поширювались нелегально.

Цензура дозволила у 1860 р. видати твори, які публікувалися ще до арешту поета.Так у 1860 р. з'явився «Кобзар». 

Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач Ярославни» і «З передсвіта до вечора»

У 60-ті роки XIX століття широкого розмаху Набуває організація недільних шкіл. Уже тяжко хворий поет створює для них «Буквар», який вийшов друком у січні 1861 р. Буквар містив багато текстів для читання, у яких перевага віддавалася народним думам, прислів'ям і приказкам.

Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті.

Òàðàñ Øåâ÷åíêî - ×è íå ïîêèíóòü íàì, íåáîãî... [Ê. Ñòåïàíêîâ].mp3

26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів (13

березня) його поховано спочатку на Смоленському православному

кладовищі в Петербурзі

Могила на Смоленському цвинтарі .Санкт-Петербург.

П'ятдесят вісім днів знаходився прах

Тараса Шевченка в Петербурзі. За

заповітом Великого Кобзаря , його

домовину, перевезено в Україну

і перепоховано на Чернечій горі біля

Канева.

Пам'ятник на могилі Тараса Шевченка