ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ

«Bipa виникає тоді коли є мученики»,

…а «знищені стаютъ прапором»

Валентин Мороз.

Дисидент (від лат. dissidens - незгодний) - у Західній Європі особа, релігійні погляди якої не

збігаються з догматами офіційної церкви.

В переносному значенні - інакомислячий

Дисидентство - нова форма духовної опозиції в

радянському суспільстві в 60-70-х роках ХХ .

Ідеологія дисидентства, зароджена як сумнів, у

доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово

перетворилося у тверде переконання необхідності

докорінних змін у суспільстві.

Дисидентський рух в умовах України неминуче набув національно- демократичного забарвлення.

Причини активізації дисидентського руху в другій

60- – 70- .:половині х на початку х рр

- інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., яка викликала

хвилю протестів;

- нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р., на якій керівники

Радянського Союзу підписали Гельсінський акт, що передбачав гарантію

громадських прав і свобод на територіях країн-учасниць наради;

- ігнорування конституційних прав людини в СРСР;

- репресії проти інакомислячих;

- видання у Львові В.Чорноволом самвидавничого журналу «Український

вісник» (1970 р.).

Форми діяльності:дисидентів

- розповсюдження- розповсюдження нелегальних видань нелегальних видань

(« »);самвидав(« »);самвидав

- розповсюдження- розповсюдження нелегальних видань нелегальних видань

(« »);самвидав(« »);самвидав

організація , мітингів протесту

, демонстраційпікетувань

надсилання письмових заяв

(« ») відкритих листів до вищих органів

влади в СРСР та

- порушення національної проблеми на різних наукових

конференція

створення гуртків вивчення вітчизняної, історії клубів ;творчої молоді

Самвидав – у СРСР неофіційне копіювання і розповсюдження творів, не схвалених радянським режимом.

У вересні 1965 р. Україною прокотилася перша хвиля

арештів проти дисидентів: у Києві, Одесі, Феодосії,

Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку. Жертвами

репресій стали діячі української культури, студенти,

робітники. Серед них І. Світличний, М. Горинь, М.

Озерний, Я. Гаврич, Б. Горинь, М. Осадчий, О.

Мартиненко та ін.

У грудні 1965 p. І. Дзюба надіслав лист на ім’я

першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста та

Голови Ради Міністрів УРСР В. Щербицького з

протестом проти арештів, до якого додав роботу

« ? ». Інтернаціоналізм чи русифікація

Проте це не зупинило репресій.

4 вересня 1965 р. було влаштовано маніфестацію проти репресій у Київському кінотеатрі

«Україна».

Навесні 1968 р. 139 українських діячів

науки, літератури та мистецтва

звернулися з листом до Л.Брежнєва, О.

Косигіна, М.Підгорного, у якому

висловлювали рішучий протест проти

арештів в Україні та утисків української

культури.

У 1970 р. починається нова хвиля репресій (червень 1970 р. – другий

арешт В.Мороза та 30 його однодумців), яка набирає особливої сили на початку 1972 р. У цей час заарештовані Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Чорновіл, І.Дзюба, В.Стус (помер у в’язниці 1985 р.), І.Калинець та ін. 30 1971грудня р.- засідання Політбюро ЦК КПРС, на якому було вирішено провести всесоюзну кампанію

щодо ліквідації дисидентського руху і самвидаву . Ця акція дістала оперативне число «24».

1972 Масові арешти р., спрямовані проти дисидентів, стали першим актом політичних репресій, що розпочалися в Українi дістали назву « великого

»погрому

9 листопада 1976р. створена Українська громадська

група сприяння виконанню Гельсінських угод,

відома також як Українська Гельсінська група (УГГ)

Руденко Микола Данилович (керівник групи),

Бердник Олександр Павлович

Григоренко Петро Григорович

Кандиба Іван Олексійович

Лук'яненко Левко Григорович

Мешко Оксана Яківна

Матусевич Микола Іванович

Маринович Мирослав Франкович

Строката Ніна Антонівна

Тихий Олексій Іванович

: Завдання √ ознайомлювати українське

суспільство з Декларацією прав людини

ООН, √збирати докази порушення владою

прав людини, національних прав в Україні,

√ домагатися безпосереднього контакту

України з іншими країнами, √ акредитації в

республіці представників закордонної

преси,

√ вільного обміну інформацією та ідеями.

Основні напрямки дисидентського руху в Україні

Мико́ла Дани́лович Мико́ла Дани́лович Руде́нко (19 грудня Руде́нко (19 грудня 1920 — 1 квітня 1920 — 1 квітня 2004) — 2004) — український український письменник, письменник, філософ, філософ, громадський діяч, громадський діяч, засновник засновник Української Української Гельсінської Групи. Гельсінської Групи. Герой України.Герой України.

Олександр Павлович Олександр Павлович

( ) Олесь Бердник( ) Олесь Бердник

( 1926 — 2003) — ( 1926 — 2003) —

український письменник-український письменник-

фантаст, автор понад 20 фантаст, автор понад 20

романів і повістей. романів і повістей.

Член-засновник Української Член-засновник Української

Гельсінської групи (УГГ).Гельсінської групи (УГГ).

Петро́ Григо́рович Григоре́нко Петро́ Григо́рович Григоре́нко

(1907- 1987) — радянський генерал-(1907- 1987) — радянський генерал-

майор, українець, правозахисник. майор, українець, правозахисник.

Виступав на захист кримських татар Виступав на захист кримських татар

та інших депортованих народів. У та інших депортованих народів. У

1964 за легальну правозахисну 1964 за легальну правозахисну

діяльність розжалуваний у рядові і діяльність розжалуваний у рядові і

позбавлений усіх державних позбавлений усіх державних

відзнак. Перебував у радянських відзнак. Перебував у радянських

тюрмах, таборах і «психушках». З тюрмах, таборах і «психушках». З

1977 р. проживав у США. 1977 р. проживав у США.

ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ

Нар. 24.08.1928 — юрист, правозахисник. Закінчив Нар. 24.08.1928 — юрист, правозахисник. Закінчив

Московський університет (1958). 1958-1961 — адвокат Московський університет (1958). 1958-1961 — адвокат

на Львівщині. 1958 заснував підпільну націоналістичну на Львівщині. 1958 заснував підпільну націоналістичну

організацію — Українську робітничьо-селянську спілку. організацію — Українську робітничьо-селянську спілку.

1961 заарештований і засуджений до страти, яку 1961 заарештований і засуджений до страти, яку

замінено 15-річним ув'язненням. Після звільнення замінено 15-річним ув'язненням. Після звільнення

оселився в Чернигові (1976), став одним із засновників оселився в Чернигові (1976), став одним із засновників

Української Гельсинської Спілки (УГС). У грудні 1977 Української Гельсинської Спілки (УГС). У грудні 1977

знову заарештований і в червні 1978 засуджений до 10 знову заарештований і в червні 1978 засуджений до 10

років в'язниці і 5 років заслання. Був головою УГС. 1990-років в'язниці і 5 років заслання. Був головою УГС. 1990-

1992, 1994-1998 — народний депутат України. 1992-1993 1992, 1994-1998 — народний депутат України. 1992-1993

— Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді. — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді.

Голова Всеукраїнської асоціації дослідників голодоморів Голова Всеукраїнської асоціації дослідників голодоморів

в Україні (з 1994), президент Української ланки в Україні (з 1994), президент Української ланки

Всесвітньої ліги за свободу і демократію (з 1995). Автор Всесвітньої ліги за свободу і демократію (з 1995). Автор

книг: «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й книг: «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й

Україну», «Не дам загинуть Україні» та ін. Нагороджений Україну», «Не дам загинуть Україні» та ін. Нагороджений

Почесною відзнакою Президента України (1992).Почесною відзнакою Президента України (1992).

Оксана Яківна Мешко Оксана Яківна Мешко (30 (30

січня 1905, містечко Старі січня 1905, містечко Старі

Санжари, нині село Санжари, нині село

Новосанжарського району Новосанжарського району

Полтавської області — 2 січня Полтавської області — 2 січня

1991, Київ) — біолог, учасниця 1991, Київ) — біолог, учасниця

опозиційного руху в Україні в опозиційного руху в Україні в

повоєнний період, фактичний повоєнний період, фактичний

голова Української голова Української

Гельсінської групи в період Гельсінської групи в період

масових арештів з боку КДБ в масових арештів з боку КДБ в

кінці 1970-х роківкінці 1970-х років

«Українська Гельсінська спілка» — українська громадсько-́ ́ ́

політична і правозахисна організація, заснована 7 липня 1988

року у Львові членами Української Гельсінської групи. Головою

Спілки було обрано Левка Лук'яненка. На базі УГС згодом була

створена Українська республіканська партія.

Релігійне дисидентствоРелігійне дисидентствометамета : фактичне, а не декларативне визнання : фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті свободи совісті

В Україні воно вело боротьбу за відновлення В Україні воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. протестантських сект.

Найяскравішими представниками цієї течії були :Найяскравішими представниками цієї течії були :

Іван ГельГеоргій Вінс .Й Тереля .В Романюк

Національно орієнтоване дисидентство Національно орієнтоване дисидентство рішуче рішуче

засуджувало шовінізм, імперську політику центру, засуджувало шовінізм, імперську політику центру,

форсовану русифікацію, виступало на захист прав і форсовану русифікацію, виступало на захист прав і

свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі за свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі за

умови життя, гідні цивілізованого світу. умови життя, гідні цивілізованого світу.

До цього напряму належать І. Дзюба, С.Караванський, До цього напряму належать І. Дзюба, С.Караванський,

В.Мороз, В.Чорновіл та ін.В.Мороз, В.Чорновіл та ін.

Валенти ́н Яко ́вич Моро́з (*

15 квітня 1936 — український

історик, один із представників

українського національного руху,

політв'язень, дисидент, автор понад

100 наукових праць. Доктор

Гуманітарних Наук (Conoris Causa)

Державного Коледжу Джерсі. Член

Об'єднання українських

письменників «Слово».

У лютому 1977 р. заарештовано керівників УГС - Миколу Руденка та Олексу Тихого. Їχ було засуджено відповідно на 12 i 15 ροκів позбавлення волі

На початку 80-х ροκів організований рух в Україні було практично розгромлено.

Головна причина - відсутність у дисиденів належної політичної мобільності, активних зв’язків з масами, здатних забезпечити ϊм дієву підтримку широких верств населения, зокрема робітників та селянства.

За соціальним складом дисиденти були переважно представниками інтелігенції. Активною була репресивно-каральна машина, силі якої вони протистояти не могли.

Ст. 62 Карного кодексу Української РСР

«Антирадянська агітація і пропаганда» у першій частині

передбачала до 12, а у другій — до 15 років покарання,

у тому числі в обох випадкахпо 5 років заслання.

«Bipa виникає тоді коли є мученики», …а «знищені стаютъ прапором»

Валентин Мороз.

Молодіжний пікет у Києві, 1988 рік.