Прем’єра літературно-художнього альманаху «Первоцвіт»

У бібліотеці демонструються виставки:• учнівських робіт: вишивки; витинанки;

бісероплетіння; ліплення з солоного тіста; живопис

• «Дитяча книжка – власними руками»- виставка книжок-саморобок

• «Тут серцю рідна пристань» - книжкова виставка –подіум літератури поетів рідного краю, учнівських творів.

Хореографічна композиція «Український віночок»

Учениця:День народження – дата радісна. ЇЇ

пам’ятають усі. День народження школи – дата особлива. Вона говорить про те, що школа, як і людина, має свою «біографію». І «біографія» ця спільна для багатьох людей.

Зовсім юна ще наша красуня. Але скільки всього вже бачила на своєму віку. Тож згадаємо, як все починалося.

Учень:Енергодар – місто молодих. Тільки-но вступила в дію школа №5, як

уже виникла необхідність у будівництві нового навчального закладу. Тому в 1993 році почалося будівництво нашої школи. Технічним директором була призначена Семиколєнова Ніна Михайлівна, завдяки її наполегливості росла новобудова.

Ідея створення української школи в російськомовному місті Енергодарі виникла в 1994 році. Вона належала міському відділу освіти (завідуюча – Біла Галина Семенівна) та вчителеві української мови, літератури та народознавства школи №5 Скибі Тетяні Олексіївні. Їх підтримали міська рада народних депутатів, батьківська громадськість, міський осередок Народного Руху України, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.. Т.Шевченка.

Учениця:Так сталося, що будівництво школи випало на не найкращі часи в

історії нашої держави. Тому перші учні, яких у вересні 1994 р. було 352, навчалися в пристосованих приміщеннях. Незважаючи на такі умови, школа з перших років заявила про себе, як про осередок української культури. У всіх було найзаповітніше бажання – швидше отримати своє приміщення, тим більше, що учнів у 1996 - 1997 н.р. було вже 1103.

І ось – сталося!

Учень:4 квітня 1997 року колектив школи святкував «входини». Що то

було за свято! На відкритті красуні-новобудови були присутні будівельники, шефи-замовники, представники обласної держадміністрації, депутати Верховної Ради України та інші гості. Колектив отримав «школу-красуню, кращую в світі», єдину в Україні, побудовану за таким проектом. Величезна кількість класних кімнат, пристосованих для навчання та гурткової роботи, широкі коридори, басейн, виставкова зала, тренажерна зала, кафетерій, 2 читальні зали, радіовузол – ось неповний перелік того, що отримали діти.

Учитель:Сьогодні нашій красуні – 15. Скільки випускників пішло у світ

із її стін. Юних, завзятих, наполегливих, талановитих. А скільки талантів ще навчається у школі.

І сьогодні ми презентуємо другий випуск літературно-художнього альманаху ЗОШ №7. Перший вийшов у світ до 5-річчя школи. Зерно любові до прекрасного, посіяне першим директором школи Скибою Тетяною Олексіївною у співпраці із заступником директора Міллер Любов’ю Семенівною, за чиєї ініціативи вийшов у світ 1- й випуск, проросло та дало благодатні сходи. Та будь-яка добра ідея повинна мати продовжувачів. І ось уже директор школи Мисик Любов Георгіївна разом із членами колективу ініціює продовження цієї доброї справи.

Бібліотекар:Альманах, який ви тримаєте в руках, – результат спільних

зусиль саме їх, тих, хто вже є випускниками, і тих, хто ще сидить за шкільною партою, а також їхніх наставників за 10 років. Це – наша гордість. Представляємо на ваш розсуд їх творіння.

Про роботу над складанням альманаху розповість його упорядники вчитель української мови та літератури Гандзюк Ж.М.

( Верстка і художнє оформлення – Тітова С. М., учениця 11-Б кл.)Альманах оформлено світлинами робіт учнів школи

Альманах складається з розділів: Уклін тобі доземний, рідна школо! У тім краю, де серця рідна пристань До тебе, рідна Україно, серцем лину! У пам’яті - скорботний 33-ий Себе я бачу в дзеркалі природи Літературний передзвін

А. Іванісова «Здрастуй, школо!»( читає автор)

Раділовець Анастасія

Поллються сльози додолу,І забракне мені слів,Коли вернусь я в рідну школу,Побачу очі вчителів.Коли пройду по коридору,Де відбулося стільки дій,Згадаю все, що мені любо,Всі спогади з дитячих мрій.За весь цей час усе змінилось.Змінилися думки й слова,Та школа люба залишиласьВ моєму серці, мов жива.Чекаю я того моменту,Коли зайду до рідних стін,Коли прийду з літніх канікулВ найкращу школу номер сім!

Ксенія Шевцова

Подяка школі

Людина прагне знань від самого свого народження. Вона пізнає світ щодня.

На сьогоднішній день кожна дитина ходить до школи. І не всякий учень здатен покинути таку вже рідну та улюблену будівлю. Адже тут усе твоє життя: друзі, добрі вчителі та цікаві уроки. Кожен куточок цього закладу освіти вже такий знайомий, такий рідний…

Наша школа не виняток. Хоча, здається, нікому з нас не хочеться вставати рано-вранці і йти на уроки. Насправді ж всі ми вже давно прив’язані до цієї будівлі. Можливо, хтось із нас цього не розуміє, але я впевнена, що кожен дійде до цієї істини у свій час.

Правду говорять: «Школа – другий дім». Хоча, можливо, для нас вона є найпершим і найріднішим місцем у світі. Адже тут ми переживали усе: і поразки, і піднесення, і любов, і ненависть.

Тут вчителі нас навчають не тільки різним наукам. Вони вчать життю, виховують духовно. І хотілося б подякувати їм за це. Дякуємо вчителям і за те, що вони показали нам правильний життєвий шлях. І за те, що навчили нас жити і цінувати свою честь. Іноді ви нас сварите, а іноді можете завищувати оцінки. Та всі ми знаємо, що ви нас любите вже такими, якими ми є зараз. І ви завжди готові йти назустріч. Саме це ми завжди цінуємо.

У цьому році нашій ЕЗОШ № 7 виповнюється вже 15 років. І кожен учень повинен не просто знати цю пам’ятну дату, а святкувати це свято, як свій другий день народження.

І наостанок хотілося б сказати: «Люби свою школу так, як ти любиш себе самого».

Лунає вітальна пісня у виконанні шкільного вокального ансамбль

Бібліотекар:«Батьківщина... її чуття в стократ цінніші від матеріального. Ви придивіться, яка Батьківщина красива. Бачити ту красу й не осліпнути. Краса

водиці в озері, яка хвилями йде до берега. Краса в камінчиках, у травинках, що перешіптуються про свої таємниці, краса у всьому». (уривок із есе «Землі запорізькій» Олександри Піскохи).

Анастасія Раділовець :

Славен Запорізький край. Знають його і в Україні, і далеко за її межами. Славне сьогодення нашого краю, цікава і велична історія, а які люди тут жили і живуть сьогодні.

Запорізький край – це край трудівників, хліборобів. Мої земляки не шукають легкого хліба за кордоном, а важко працюють на землі, у парниках, годуючи майже всю Україну овочами та фруктами. Тож уклонімося низенько і славним лицарям-запорожцям, і трудівникам-металургам та енергетикам, будівельникам і хліборобам за їх героїзм і працю, відданість і любов до рідної землі.

Анастасія Іванісова багато своїх поезій присвятила Україні і в її виконанні ми прослухаємо деякі з них. (Читає вірші і розповідає про їх написання)

Учитель: Не злічити бід та важких випробувань в історії нашого народу. Та

найстрашніший за все – голод, той «жовтий князь», що поглинув мільйони українців. Чи геноцид то був? Нехай нам скаже історія. То - вічний не спокутний гріх перед людством тієї системи, що нещадно перемелювала в свої жорнах все і всіх без розбору. Людство має знати про це. Ми маємо пам’ятати, щоб ніколи не допустити подібного.

Юлія М’ясникова :«Десь вдарив дзвін, потім ще один. По кому він дзвонить? По тисячах померлих від голоду, штучного голоду, що знищував український народ.

Я запалю свічку. Ми запалимо свічки. І горять над землею мільйони свічок – це наша пам'ять, це крик нашої душі…

А на Україні цвітуть вишні, трепетний барвінок, червона рута в лузі і дворі. Життя іде…»

Наталія Слівканич: «Немає цьому прощення і забуття. Без виправдання оці страшні роки 32-33. зі статистикою у мільйони загиблих на руках у Жовтих князів.

І сил не маю розказати все. що відчуваю. Подяка Барці, що доніс таке до майбутнього. Радше б такі книги читалися на уроках історії замість статистичних даних. Тоді б не кричали і не сумнівалися, що таке горе було. Крапка».

Бібліотекар:Життя іде…Змінюються часи, покоління. Нас підхоплює і

безжально закручує у вирві повсякденних турбот. Та ось, несподівано зимову сірість пробиває несміливий сонячний промінь. І розумієш, весна! І життя починається знову і все довкола стугонить весною, радістю, любов’ю і звичайно ж поезією.

(Поезії про природу читають автори)Звучить пісня.

Автори, чиї вірші увійшли до останнього розділу «Літературний передзвін» альманаху: випускники школи, вчителі – люди, які мають хист бачити зорі навіть в калюжах буденного життя. Вони мають талант передавати свої душевні порухи в поезії. (Виступи Ольги Вовк, Любові Міллер)

Бібліотекар:

Останови прекрасное мгновенье.Пусть отдохнет неумолимый рок.Будь славен Бог и все его творенья,И счастья недописанный листок.

Цими словами з вірша Л. Міллер хочемо закінчити знайомство з альманахом «Первоцвіт» і прочитати рядки з гімну школи, автором тексту якого є Любов Семенівна:

Будемо щиро друзів вітати,В мудрості предків силу шукати,Знання криниця щоб не всихала,Творчості сяйво щоб не згасало.

Бажаємо вам, щоб «творчості сяйво не згасало», а вигравало якнайяскравіше на радість людям!

Звучить гімн школи.

Бібліотекар:Життя іде…Змінюються часи, покоління. Нас підхоплює і

безжально закручує у вирві повсякденних турбот. Та ось, несподівано зимову сірість пробиває несміливий сонячний промінь. І розумієш, весна! І життя починається знову і все довкола стугонить весною, радістю, любов’ю і звичайно ж поезією.

(Поезії про природу читають автори)Звучить пісня.

Автори, чиї вірші увійшли до останнього розділу «Літературний передзвін» альманаху: випускники школи, вчителі – люди, які мають хист бачити зорі навіть в калюжах буденного життя. Вони мають талант передавати свої душевні порухи в поезії. (Виступи Ольги Вовк, Любові Міллер)

Бібліотекар:

Останови прекрасное мгновенье.Пусть отдохнет неумолимый рок.Будь славен Бог и все его творенья,И счастья недописанный листок.

Цими словами з вірша Л. Міллер хочемо закінчити знайомство з альманахом «Первоцвіт» і прочитати рядки з гімну школи, автором тексту якого є Любов Семенівна:

Будемо щиро друзів вітати,В мудрості предків силу шукати,Знання криниця щоб не всихала,Творчості сяйво щоб не згасало.

Бажаємо вам, щоб «творчості сяйво не згасало», а вигравало якнайяскравіше на радість людям!

Звучить гімн школи.