Беньковський Валентин Федорович

Учитель за покликанням, Валентин Федорович все життя будував Школу: дім, в

якому головне – діти, і в якому мешканцям повинно бути цікаво і затишно.

Народився Беньковський В.Ф. у 1926 році. Нелегкі передвоєнні часи, потім –

війна… До війни Валентин Федорович закінчив школу № 20 м. Херсона, директором якої

у повоєнні часи був випускник Бериславського педагогічного технікуму 1937 року

Демецький Леонід Іванович.

Будучи мобілізованим, він працював диспетчером, креслярем. Але не втрачав

молодий хлопець мрії про вчительську професію.

Тому і вступив до педагогічного інституту у м. Херсоні, одержав спеціальність

вчителя російської мови і літератури. Але до цього було заочне навчання у Херсонському

педучилищі на відділенні початкової освіти, а паралельно - на курсах вихователів дитячих

будинків, що датується

1949-1950 роками.

Випуск вихователів дитячих будинків. Фото 1950 року

Спершу

викладав у початковій школі Херсонського дитбудинку № 3,

працював вчителем російської мови та літератури у 7 класі

школи № 8 м. Херсона, а з 1950 по 1963 рік очолював цю

школу. «Все краще – дітям», – для Беньковського це було не

гасло, а своєрідне кредо.

… У 24 роки Валентин Федорович очолив маленьку

школу на околиці міста. Відразу за приміщенням навчального закладу починалися поля

сільгоспінституту. На нараду у відділ освіти доводилося добиратися пішки, оскільки

автобуси ще не ходили.

За 13 років роботи він побудував

два учбові корпуси та майстерні,

спорудив спортивні майданчики, разом

з учителями і учнями посадив парк.

Майстерні були особливою гордістю

молодого директора. Адже у ті роки

обладнання, яким він їх устаткував,

мала не кожна школа. Все це збереглося

й донині у школі № 8.

«Дітям повинне цікаве бути як навчання, так і загалом шкільне життя», - таке

завдання поставив молодий директор перед колективом і, перш за все, перед собою.

Завдання на той час було не з легких, адже учнями у перші роки його роботи були діти

війни, переростки, які вже й не пам’ятали, а деякі й не знали, що таке парта, уроки,

домашнє завдання. А ще - серед них було багато тих, кого зараз називають «важкі

підлітки». Дисципліна для них була пустим звуком.

І ось перший крок молодого директора: із зібраних по всіх усюдах дощок у

коридорі школи будується сцена! «Діти повинні десь реалізовувати себе, якщо не у

навчанні, то у художній самодіяльності», - говорив В.Ф.Беньковський.

Майстерні, збудовані ним, допомагали дітям привчатися до праці; шкільна

колекція репродукцій Третьяковської галереї відкривала світ прекрасного. Духовий

оркестр (на той час кращий у місті), естрадний оркестр, оркестр народних інструментів –

всі вони були створені в часи директорства Беньковського. І грали в цих колективах

переважно шибайголови, в яких педагоги помітили талант. На тих, хто прагнув займатися

науково-дослідницькою роботою, чекали фізичний гурток, лабораторія шкільного

хімічного товариства, дослідна ділянка. А якщо дитина хотіла реалізувати свої

організаторські здібності, вона могла працювати в підлітковому клубі «Юність». Не

забував Беньковський і про любителів спорту. Як наслідок, у ті роки гандбольна команда

дівчат – краща в Херсоні, баскетбольна юнаків – краща в районі, а чемпіонка області по

стрибках у висоту – учениця школи № 8.

Щоб уберегти своїх учнів від вулиці, сам перевіряв, чи не блукають вони вночі

містом.

Галина Яківна Беньковська, дружина Валентина Федоровича, спочатку

обурювалася тим, що він затримується допізна і власну доньку бачить рідко. Та одного

разу він прийшов додому з горою зошитів, сторінки яких горіли‖ червоним олівцем, і

засмучено сказав: « Поглянь, Галю, які вони безграмотні, мені їх потрібно вивчити».

Дружина дізналася, що чоловік проводить з дітьми додаткові заняття, під час яких

підгодовує учнів хлібом, купленим за власні гроші ( у ті роки зарплати вчителя ледве

вистачало на життя!). Тоді Галина Яківна зрозуміла – інакше працювати її чоловік не

зможе і на довгі роки стала йому вірною порадницею та помічницею.

Створюючи умови для розвитку, директор вимагав: «Будь людиною, не втрачай

себе, гідно будуй життя». Ці слова

запам‘яталися багатьом його учням назавжди.

Яким запам’ятали його учні? Ті учні,

яких він учив володіти російською мовою, з

котрих сурово питав за бешкетування і

пропуски уроків, у котрих завжди бачив

хороше, і своїми словами, діями, поведінкою

спонукав до самовдосконалення. Можливо, у

когось склалося враження, що це був добрий

Дід Мороз? Не було випадку, щоб його не помітили, коли він йшов коридором школи.

Валентин Федорович умів говорити, не підвищуючи голос, але так, щоб його баритон

проймав серце кожного. Ну, а якщо вже густі-прегусті брови з‘єднувалися у суцільну

хвилю – чекай грози! Але ось що дивно: як би директор не сварив, яким би суворим не

був, відчувалося, що десь причаїлася посмішка, яка ще більше, ніж суворість допомогла

визнати вину і покаятися.

У 1961 р. його плідна праця була визнана – Валентин Федорович отримав почесну

відзнаку «Відмінник народної освіти УРСР». Девізом роботи В.Ф. Беньковського на все

життя стали слова: «До серця дитини – через жагу до праці і до навчання».

У 1963 році Беньковського В. Ф. було обрано секретарем Херсонського міському

Компартії України. І знову почалися трудові звитяжні будні, за які у 1971 році він був

нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

Але покликання вчителя бере своє. У 1975 році

Валентина Федоровича призначають завідуючим

облвно. Усі свої знання, досвід, та щедрість душі він

віддає розвитку народної освіти. Починає з чіткого

визначення мети і завдань та доведення їх до усіх

ланок освіти, підбору помічників, однодумців. І це дає

в перші ж роки щедрі сходи – Херсонська область,

тривалий час будучи на одному з останніх місць в

галузі освіти України, раптом стає в числі перших.

Природжений та досвідчений організатор, він умів

вести за собою, бачити оптимальні варіанти

вирішення різних проблем. Скільки цікавих і

важливих починань завдяки йому знайшли місце у житті педагогічних колективів

Херсонщини. Серед них: кабінети державної символіки, педагогічного навчання батьків

тощо. На Херсонщині вперше в колишньому Союзі утвердилася система роботи з

батьками. Батьківський педвсеобуч – це його дітище, і це ставить його на один щабель з

такими видатними постатями як Василь Олександрович Сухомлинський. Беньковський

дбав про майбутнє дитини, насамперед прищеплюючи їй любов до праці. В кожному місті

та районі були створені сучасні комплекси навчально-виробничих комбінатів. А шкільні

виробничі об‘єднання внесли свій вагомий вклад не тільки у вирощування овочевих,

бахчових культур на полях області, а й в озеленення таврійських степів.

Величезну увагу він приділяв будівництву закладів

освіти. При ньому починається рух «Кожному селу –

зразкову школу», щорічно будується більше 10 шкіл та 20

дитячих садків. Працелюбність, ініціативність, людяність

Валентина Федоровича гідно відзначені державою. Ось

неповний перелік його нагород:

1961 р. – Почесний знак «Відмінник народної освіти»,

1971 р. – орден Трудового Червоного Прапора,

1975 р. – орденом Трудового Червоного Прапора,

1976 р. – медаль А.С. Макаренка,

1978 р. – звання «Заслужений учитель УРСР»,

1981 р. – орден Леніна,

1982 р. – Почесний знак « Відмінник освіти СРСР»,

1984 р. – золота медаль ВДНГ,

1986 р. – Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР,

1988 р. – Почесна грамота Міністерства освіти УРСР.

Досвід роботи управління народною освітою вивчається ЦК Компартії України,

радою Міністрів УРСР. Його статті з узагальненням досвіду роботи з проблем

внутрішкільного контролю, питань організації роботи сільських шкіл, педагогічної

просвіти батьків, профорієнтації учнів охоче друкують часописи «Народна освіта»,

«Радянська школа», «Дошкільне виховання».

Про звитяжний труд керівника, організатора добре говорити мовою документів,

адже у всіх цих здобутках – велика праця та частка душі Валентина Федоровича. Ось

виписка з архіву Херсонського облуно за 1985 рік. Наводимо її мовою оригіналу.

« ИЗ СПРАВКИ ОТДЕЛА НАРОДНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ХЕРСОНСКОГО

ОБЛИСПОЛКОМА И ОБЛАСТНОГО УПРАВЛЕНИЯ ПРОФТЕХОБРАЗОВАНИЯ

ОБКОМУ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ О РЕАЛИЗАЦИИ ОСНОВНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ

РЕФОРМЫ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ И ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

...Расширена сеть подготовительных классов до 199 против 130 в 1984 г. При плане

3,5 тыс. ими охвачено 4,6 тыс. человек. Плановые задания выполнили все районы.

Дополнительно открыты 3 комплекса «Школа-детсад» (с. Георгиевка, Верхний

Рогачик Верхнерогачикского района, с. Константиновка Великолепетихского района).

Открыты 9 средних школ, в т. ч. 6 на центральных усадьбах (Урожайненская, Львовская

Бериславского района, Долинская Чаплинского района, Токаревская, Петровская,

Томинобалковская Белозерского района). Осуществлена: передача двух ведомственных

ПТУ в систему профтехобразования...

В 1985 г. в области началась подготовка рабочих по 6 новым специальностям, в т. ч.

операторов станков с программным и числовым управлением, сварщиков микросхем,

сборщиков полупроводниковых приборов и др.

В связи с внедрением нового курса «Основы информатики и вычислительной

техники» все учителя школ и преподаватели профтехучилищ прошли курсовую

переподготовку при индустриальном,

педагогическом институтах и

облстатуправлении. При учебно-

методическом кабинете управления

профтехобразования в 1985г. создана

областная секция преподавателей основ информатики и вычислительной техники. В

школах имеются 1927 микрокалькуляторов, из них 317 программируемых, создано 8

кабинетов-информатики. В профтехучилищах 1042 микрокалькулятора, из них

программируемых — 444, создано 20 кабинетов: вычислительной техники.

С 1 сентября сдано в эксплуатацию 10 новых школ на 4,6 тыс. мест, достроено 62

классные комнаты, 6 спортзалов, 9 мастерских, 9 столовых. В системе

профтехобразования сдан общественно-бытовой корпус СПТУ-21, завершается

строительство общежития на 608 мест для СПТУ-5, общежития на 360 мест для СПТУ-17,

оформлена документация для ведения перспективного строительства объектов

профтехобразования.

Продолжается движение за образцовое учреждение народного образования под

девизом «Каждому селу — образцовую школу». Сейчас в области 70 образцовых школ, 49

детских дошкольных учреждений, 5 учебно-производственных комбинатов.

В большинстве средних и 78,7% восьмилетних школ внедрена кабинетная система, 34

учебным кабинетам присвоено звание «Образцовый», 300 —«Лучший кабинет области»,

508 — «Лучший кабинет района».

Улучшилась учебно-материальная база профтехучилищ. За 1985 г. оборудовано 56

кабинетов по общеобразовательным и профессиональным дисциплинам, 12 мастерских и

лабораторий, 4 полигона.

Продолжается соревнование по программе «Двухлетка—общежитие». Силами

учащихся в 1985 г. отремонтировано общежитий и выполнено работ на сумму 212,5 тыс.

руб. Все общежития укомплектованы мебелью и оборудованием.

...В общеобразовательных школах оборудованы 252 слесарных и столярных, 165

комбинированных мастерских, 222 мастерские обслуживающего труда, 258 комнат

ручного труда [для] 1—3 классов, 170 учебно-методических кабинетов профориентации,

224 кроликофермы и 50 теплиц. Имеется 44 трудовых комплекса.

Профтехучилища пополнялись новым оборудованием, техникой. В 1985 г.

приобретены 24 автомобиля, 16 тракторов, 6 зерноуборочных комбайнов, 27 единиц

другой сельхозтехники, 16 единиц станочного оборудования, из них 3 с числовым

программным управлением, 12 единиц тренажеров, классов, лабораторий и др.

Для учащихся школ организовано 16 691 рабочее место, открыто 25 рабочих цехов, 8

учебных участков. В Каховской школе № 1 заводом электросварочного оборудования

создано 30 рабочих мест, они позволяют выполнять электромонтажные работы. Школьная

мастерская пополнилась оборудованием на 4 тыс. руб. Все это дало возможность снять с

производства в электромонтажном цехе завода и передать школе 3 технологических

процесса.

Школа № 52 Херсона заключила договор с отделом сбыта Херсонского

хлопчатобумажного комбината и изготовляет 12 видов изделий для их ведомственных

детсадов: металлические молоточки, киянки, счетный материал, гигиенические дорожки и

др. В школах Суворовского района [г. Херсона.— Сост.], начали изготовление кухонных

наборов (передник, косынка) для продажи в

центральном универмаге.

Дальнейшее развитие приобрела работа

ученических производственных бригад. Их в

области 278. За бригадами закреплено 6781 га

земли. Ученическими бригадами выращено и

сдано государству овощей 45 000 т, зерновых

22 680 т, фруктов 4300 т.. Надоено молока

1263 т, заготовлено кормов для животных

3200 т. Всего выполнено работ на сумму 3,2 млн. руб.

В области 692 школьных животноводческих звена. Организовано областное

социалистическое соревнование школьников среди отрядов доярок, по уходу за телятами,

свиньями, ежеквартально подводятся итоги, победители награждаются грамотами обкома

комсомола и переходящими кубками.

Летом 1985 г. работало 265 лагерей труда и отдыха с контингентом более 25 тыс.

человек. Большую помощь предприятиям и хозяйствам в летний период оказали 116

трудовых отрядов старшеклассников, насчитывающих более 5000 человек. Учащиеся

сельских ПТУ принимали участие в уборке урожая в составе механизированных отрядов.

В 1985 г. в совхозах и колхозах работали 11 отрядов (170 человек), в учебных хозяйствах

профтехучилищ — 9 отрядов (130

человек). Ими намолочено 209 231 ц

зерна, на учебных хозяйствах

собрано 17 174 ц зерна.

...Техническим творчеством

охвачено около 40 тыс. школьников

и 7 тыс. учащихся профтехучилищ.

Широко развита сеть школьных

коллективных радиостанций (80).

Все годы, начиная с 1972, Херсонская область выходит победителем во всесоюзных

Зустріч міністра освіти Фоменка. 1980 рік

В’єтнамська делегація у Бериславському педучилищі. 1985 рік.

соревнованиях по радиосвязи на УКВ. Воспитанники кружков радиоклуба входят в состав

сборных команд по радиоспорту СССР и УССР. В 1984 и 1985 гг. фильмы, созданные на

областной станции юных техников, занимают первые места в республиканских смотрах-

конкурсах.

Работы членов кружков Высокопольской станции юных техников отмечены

медалями ВДНХ УССР, а Цюрупинской — ВДНХ

СССР.

Приобщению школьников к научно-

исследовательской работе способствует научное

общество учащихся «Поиск», созданное

Херсонским горкомом ЛКСМУ, гороно,

облсоветами НТО и ВОИР, обществом «Знание».

14 секций общества работают на базе

педагогического, сельскохозяйственного,

индустриального институтов.

В школах области работает более тысячи разнопрофильных кружков юннатов, в

которых занимаются около 16 тыс. учащихся, 298 кружков работают по заданиям Героев

Социалистического Труда, 167 — по заданиям ученых, 606 — колхозов и совхозов.

Согласно постановлению Министерства просвещения УССР и Министерства

сельского хозяйства УССР при НИИ «Аскания-Нова» с октября 1985 г. организовано

научное общество учащихся Асканийской СШ, руководят которым ученые института. В

обществе 5 секций: зоологов, генетиков-селекционеров, овцеводов, целинной степи,

вычислительной техники.

В этом году в Херсоне создан телеклуб «Срібний дзвіночок» по вопросам охраны

природы.»

…У душі він мало змінився.

Тепер вже не учні, а завідуючі

райміськвно, директори шкіл,

слухаючи його саркастичний

баритон, почувають себе ніяково,

якщо вони щось не доробили. І

знову стягуються густі брови, але

в очах теплиться посмішка, яка дає зрозуміти, що він завжди готовий прийти на допомогу

тому, хто працює.

По досвід їдуть і їдуть учителі , керівники народної освіти України , інших країн. 9

жовтня 1980 року на базі Херсонської області було проведено республіканський семінар

працівників освіти. Його відвідав тодішній Міністр освіти Фоменко.

13 червня 1985 року для обміну досвідом Валентин Федорович Беньковський

запрошує делегацію студентів Вищої партійної школи з В’єтнаму до Бериславського

педагогічного училища, де директором працює його гідний соратник – Лянний Олексій

Миколайович і де Валентин Федорович був завжди жаданим гостем.

Валентин Федорович Беньковський у

складі делегації представляв Херсонщину на

Всеукраїнському вчительському з’їзді. У складі

делегації була і випускниця Бериславського

педагогічного училища вчитель-новатор

Маренюк Раїса.

І все-таки найголовніший його здобуток

– це мікроклімат, це та дивовижна атмосфера,

що надихає на творчість і вчителів, і учнів. Беньковський об‘єднував навколо себе

талановитих, творчих, і (що дуже важливо) великодушних людей. Вони пам’ятають

зустрічі з Валентином Федоровичем і дотепер, хоча давно працюють в різних школах чи

відпочивають на пенсії. Літні, сивочолі вони знову і знову повертаються в юність,

згадуючи неповторні роки своєї праці з Валентином Федоровичем – роки, сповнені

турбот, що робили життя цікавим і змістовним.

Зі спогадів Варгуна Михайла Григоровича, директора Херсонського училища

культури, записаних 5 лютого 2011 року:

«У 1977 році відбулася зустріч з

Беньковським Валентином Федоровичем.

Познайомив з ним мене Микола

Васильович Олєйніков, колишній директор

Херсонського музичного училища.

Беньковський цікавився усіма заходами

культури по-справжньому. Його увага до

навчальних закладів була рівномірно розподілена, незважаючи чи то школа, чи то

училище. Він уболівав за всі заплановані заходи. Я тоді працював викладачем. Запам’ятав

Валентина Федоровича таким: зовні – стримана людина, усередині – емоційна.

Співпереживав за кожну справу. Ця врівноваженість між зовнішнім і внутрішнім світом

не проходила повз тих, кого брав на роботу, кого бачив як педагог. Завжди цікавився

справами культури, хоча прямого відношення не мав. Був присутній на всіх концертах,

фестивалях, ніколи не відмовляв, незважаючи на зайнятість ».

Зі спогадів Бойко Наталії Володимирівни, учителя початкових класів

Бериславської ЗОШ № 5 Херсонської області: « Беньковський Валентин Федорович

завжди ставив учителя на висоту. Не любив брехні, був чесний, відкритий . У роботі

вимагав конкретності вирішення справ».

Зі спогадів Матюшенка Віктора Миколайовича, колишнього завідувача Новокаховського

міського відділу освіти Херсонської області: «Я зустрічався з Валентином Федоровичем

Беньковським, коли працював у Новокаховському міському відділі освіти. Пам’ятаю, що

він був приземлений, не гордовитий, не зарозумілий, як кажуть, «своя людина».

У 1991 р. перестало битися серце Людини, кавалера орденів В.І.Леніна, Трудового

Червоного Прапора, заслуженого учителя УРСР, відмінника народної освіти УРСР і

СРСР, володаря медалі А.С.Макаренка і золотої медалі ВДНГ.

В.Ф.Беньковський – людина чесна и щира, безкомпромісна в обстоюванні

справедливості та боротьбі за принципи. Тому неповторна втрата, тому нестерпно гіркий

сум… Люди запам’ятали найістотніше – несхитну відданість справі, могутній розум,

незрівнянну професійність, фантастичну працездатність і абсолютну порядність. У

поєднанні цих не надто поширених нині якостей – унікальність В.Ф.Беньковського.