Аркадій Жуковський«Національне питання в полеміці між

М. Драгомановим і Б. Грінченком»

Коробка Марія,студентка групи УА4

Керівник:доц. Бродська Р.В.

М. Драгоманов – визнаний історик, публіцист;

Б. Грінченко – письменник, фольклорист, педагог;

Братство тарасівців –

• виступало за національну активність українців, прагнучи до визволення українського народу від російського панування;

повстання української молоді проти старшого покоління, яке вона вважала "українофілами", що не робили нічого для поліпшення долі своєї країни, а між собою розмовляли російською мовою.

Б.Грінченко, В.Боровик, І.Липа, М.Міхновський, М.Коцюбинський, В.Самійленко, Є.Тимченко, М.Вороний, О.Черняхівський, В.Шемет.

«Листи з України Наддніпрянської» Б.Грінченка

(П.Вартового)

«Листи на Наддніпрянську Україну» М.Драгоманова

Полеміка

• перспективи розвитку; • стосунки з російською

літературою;

• спроби сформулювати національну програму;

українська література політика

Основні ідеї Б.Грінченка:

• головне завданням письменника – подолати прірву між інтелігенцією й народом, яка існує на Україні;

• українську мову не лише в красному письменстві, але й у твживати ворах з історії, лінгвістики, навіть з точних наук;

Аналіз текстів полеміки А.Жуковським

• І.Котляревський, Г.Квітка, П.Гулак-Артемовський, А.Метлинський у деяких своїх творах вихваляли російських царів, гнобителів українського народу;

• відкидає твердження щодо впливу М.Костомарова й П.Куліша на творчість Шевченка (яке висуває Драгоманов);

• захищає право українського народу на незалежність, вимагаючи такого самого права також для інших слов’янських народів і пропонуючи їм братерську співдружність;

• категорично відкидає теорію Костомарова, за якою українська література існує й існуватиме «для домашнего обихода»;

“українська література не була, не є і не буде часткою чи наростом од московщини, а була, є і буде самостійною літературою, що в ній силкується

виявити своє розумове життя український народ".

Аналіз текстів полеміки А.Жуковським

Основні ідеї М.Драгоманова:

•спростовує історичні неточності у творі Грінченка, його помилкові ідеї та закидає своєму опонентові невідповідне вживання таких термінів, як рабство, демократія, українофільство та ін.;

•стає на захист критикованих письменників — Котляревського, Квітки, Гулака, Стороженка;

•прагне довести, що український національний рух пов’язаний з російським національним рухом і залежить від нього;

• шукає в історії України випадки російсько-українського співробітництва, войовничо захищаючи російську політику стосовно України, з метою перемогти націоналізм та історичний патріотизм;

царизм — визволитель від турецько-татарського та польського ярма; присяга Б.Хмельницького московському цареві – "акт не тільки натуральний, але цілком національний", тобто вигідний для українців; Катерина II "дуже була популярна серед нашого народу, як й інтелігенції".

• заперечує створений Грінченком образ поетичного генія Шевченка, який мріяв про національну й незалежну літературу;

доводить впливи на нього Куліша й Костомарова;

Концепція Драгоманова

одна література для інтелігенції (спільна для росіян і українців), і друга – народна (українською мовою)

Висновок А.Жуковського

погляди обох полемістів зближуються

Грінченко робить поступки у тому, що стосується негайного здійснення незалежності України;

Драгоманов пропонує згоду між

націоналістами й гуманістами;

Ідея української національної незалежності

- культурна незалежність;- цілковите визволення від

будь-якого російського впливу;

- територіальна автономія;- російсько-українське співробітництво;

Аналіз публіцистики 19 ст. А.Жуковським

Реакція літературних критиків на полеміку між Грінченком і Драгомановим:

-І.Франко (критикував Драгомаова);

-С.Єфремов (високо цінував нариси Б.Грінченка);

-Володимир Дорошенко (симпатії якого на боці ідей Драгоманова);

-П.Тучапський (роз’яснює практичний соціалізм Драгоманова);

-О.Білецький (прагнув реабілітувати Грінченка);

-П.Пономарьов (доходить висновку, що Драгоманов вийшов з полеміки переможцем);

-М.Бернштейн (знаходить як у Драгоманова, так і в Грінченка справедливі судження);

-В.Чорновіл (для якого "Листи з України Наддніпрянської" є найважливішим "програмним документом національної думки 1890-х рр.");

Дякуємо за увагу!