ВИХОВНІ БЕСІДИ 5-8 класи · 2017-11-22 · Б.Б.K 74.200.51 В54...

Бібліотека «Шкільного світу»

ВИХОВНІ БЕСІДИ

5-8 класи

Шкільний світ. Бібліотека Директор школи. Бібліотека Завуч. Бібліотека English. Бібліотека Інформатика. Бібліотека Математика. Бібліотека Сільська школа України. Бібліотека Фізика. Бібліотека Краєзнавство.Географія.Туризмі. Бібліотека

Психолог. Бібліотека Українська мова та література. Бібліотека

Київ «Редакції загальнопедагогічних газет» 2004

Б.Б.K 74.200.51

В54

Укладено за матеріалами газети «Шкільний світ» (2002—2004 pp.), яка друкується у видавництві «Шкільний світ» за сприяння Міністерства освіти і науки України

Упорядники Л.Шелестова, Ю.Царенко

Редакційна рада: М.Мосієнко — канд. філол. наук, Г.Кузьменко, О.Шатохіна

Виховні бесіди. 5-8 класи / Упоряд. Л.Шелестова, В 54 Ю.Царенко. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.— 128 с — (Б-ка «Шк. світу»).

ISBN 966-8200-83-7.

Книжка, яку ви тримаєте в руках, — неоціненний практичний посібник для класного керівника на щодень. Ви маєте змогу ознайомитися з досвідом проведення виховної роботи з сучасними школярами.

До збірника ввійшли розробки виховних годин на морально-етичні теми. Пропоновані матеріали допоможуть класним керівникам та заступникам

директорів з виховної роботи у проведенні виховних заходів.

ББК 74.200.51

Видання здійснене за участю видавця Людмили Галіциної

© Л.Шелестова, Ю.Царенко, ISBN 966-8200-83-7 упорядкування, 2004

ЗМІСТ

Розділ 1. Я у світі Л.Малашенко. Людина і соціальне середовище. Права людини ........ 4 Л.Бойчак. Погляд у майбутнє ..................................................... ..8 Т.Ковач. Професії наших батьків ............................................... 11 О.Шепа. Земля — наш спільний дім ......................................... 16 Н.Труш. Людина і природа ............................... ……................... 21

Розділ 2. Почуй і зрозумій іншого І.Ятленко. Жити в мирі та злагоді ............................................. 28 Н. Шевчук. Бути на землі Людиною .......................................... 32 С.Сумцова. Тепло єдиної родини ............................................... 38 В.Бурштика. Друг — це означає другий я! ................................ 53

Розділ 3. Цінності людські С.Нестерук. Душі людської доброта ......................................... 59 О.Продан. Світ не без добрих людей ......................................... 64 О.Богуславська. Про чесність і обман ....................................... 68 С.Євчук. Талант і бездарність .................................................... 72 ЛЛаговець. Несімо істину й любов ........................... , ......... , ... 75 С.Федоруца. Людина може все....................................... , .......... 83 Л.Чаговець. Книга — наш друг і порадник ................................ 87

Розділ 4. Народні традиції В. Пивовар. «Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе» .......................................................................... 97 М.Кузьмич. «Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї Вкраїни» ....... 104 Н.Палій. Криниця маминого серця........................................... 110 Н.Андрейчук. Великодні дзвони ............................................... 1.19

Тематика бесід на морально-етичні теми ………………………….. 126

р о зд і л 1

Я У СВІТІ

Людина і соціальне середовище.

Права людини

5 клас

Л.. МАЛАШЕНКО, методист Миколаївського обласного інституту після дипломної освіти ____

Мета: навчати розуміння відмінності між людьми; формувати толерантність; уміння скоординовано працювати в групі та бути відповідальними.

Завдання: сприяти розвитку в учнів моральної рефлексії, що спрямована на визнання й повагу гідності людини, розпізнавання упереджень, пересудів, стереотипів, що принижують людську гідність.

Учні мають знати: про цінність життя людей, турботу держави і світового співтовариства про життя дітей; про основні положення Конвенції ООН «Про права дитини».

Учні мають уміти: цінувати права людей. Основні поняття: толерантність, ратифікація, репатріація, біже-

нець. Толерантність — (лат.) — поблажливість, терпимість до чиїхось

думок, поглядів, вірувань тощо.

4

Людина і соціальне середовище. Права людини

Ратифікація — (лат.) дипл. — ухвала; затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного упов-новаженими на це особами.

Репатріація — (лат.) політ. — 1. Повернення іммігрантів на батьківщину з поновленням їх у правах громадянства. 2. Повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни.

Питання про те, навіщо людина народжується, задля чого живе, завжди було, є і, мабуть, залишиться найбільшою загадкою людсь-кого життя.

Неповторність появи і життя кожної людини зумовлені вже са-мою природою та тим середовищем, у якому людина виховується й живе.

І все це незважаючи на те, що життя всіх людей розвивається за одними законами, що воно у кожного унікальне і неповторне. Інколи діти думають, що справжнє життя ще попереду, а зараз — лише його початок, і тому можна не цінувати те, що маєш. Думаючи лише про майбутнє, ми дуже недооцінюємо сьогоднішній день, про що нерідко потім доводиться жалкувати.

Не можна кожну людину міряти власною міркою. У житті кож-ного є темні й світлі сторони, проте не буває так, щоб людина була тільки доброю чи тільки злою. Уміти розуміти й прощати іншу людину, залишатися вимогливим до себе -— дуже важко. Але до цього потрібно прагнути.

Нерозвинена моральна свідомість, відсутність власної гідності, моральна глухота, непробуджена совість учня — це грунт, на якому зерна правди навряд чи проростуть.

Протягом сторіч люди розмірковували над тим, як; уникнути військових сутичок, як урегулювати розбіжності засобом переговорів, а не військовими діями. По закінченні Другої світової війни 24 жовтня 1945 року для підтримки миру було створено Організацію Об'єднаних Націй. її Статут підписала 51 держава, зокрема й

Україна. Мета ООН: — підтримувати мир у всьому світі; — розвивати дружні стосунки між державами; — діяти спільно, щоб допомогти бідним жити краще, ліквідувати

бідність, хвороби, неграмотність у суспільстві, попереджувати завдавання збитків довкіллю, заохочувати повагу прав і свобод людей. Правила країн—членів ООН:

— усі країни—члени ООН рівноправні; . — усі країни—члени повинні дотримуватися Статуту ООН;

Л. Малашенко

—держави повинні врегульовувати неузгодженості мирними шляхами; — держави повинні утримуватися від загроз військової сили або її застосування; \--- ООН не втручається у внутрішні справи країн; — держави повинні намагатися сприяти діям ООН. Загальним правам людини присвячено другий пункт преамбули і Статуту ООН, одразу після пункту про лиха війн. Усе більше визнається, що саме порушення прав людини лежить в основі всіх | конфліктів. Ще 1948 року ООН проголосила Загальну декларацію прав людини. У цій Декларації передбачено, що права людини є основою свободи, справедливості й всезагального миру. Загальна декларація є стандартом, а не законом. Але декілька пактів, що містять у собі основні елементи Декларації, були підписані в 60-ті роки і набули чинності 1976 року, коли більшість країн їх ратифікувало. Це стало поворотним пунктом, оскільки означало, що країни, які підписали пакт і ратифікували ці угоди, повинні дотримуватися Декларації. Окрім цього, вони надали можливість ООН встановити контроль над тим, чи виконує Уряд права своїх громадян. У Декларації передбачено, що всі люди народжуються вільними і рівними в своїх правах і що не можна їх піддавати дискримінації через національну, етнічну, релігійну, расову ознаки, а також через стать, політичні переконання. Ось деякі права людини: — свобода від рабства; — свобода від катування;

— рівний захист закону, свобода від неправочинного арешту і право на справедливий суд; — свобода думок, переконань, віросповідання; — свобода слова; — право на освіту; -~ право на належний рівень життя, враховуючи добре здоров'я, житло й достатнє харчування. Рекомендації до проведення уроку. Спочатку прочитати учням (краще по таблиці чи заздалегідь написані на дошці) права ООН. Завдання 1. Учитель ділить учнів на групи по шість осіб. Кожній групі за сім хвилин слід скласти перелік проблем у світі, якими найбільше переймаються члени групи. Наприклад, це проблеми голоду, СНІДу, безробіття, дискримінації. Потім у кожній групі виділяються три найактуальніші проблеми. Далі слід узагальнити визначені проблеми та обміркувати, як їх можливо подолати.

6

Людина і соціальне середовище. Права людини

Завдання 2. Проблемна ситуація. Як її вирішити? Твоя сестра не хоче вчи-

тися, а брат, щоб допомогти родині, миє машини і не вчиться. Ваші пропозиції щодо вирішення проблем. Які права дітей тут по-рушуються? (Право на освіту, дискримінація дитячої праці.)

Закріплення та перевірка знань учнів. Запитання: —Коли утворилась ООН? —Яка мета цієї організації? —Які з найголовніших прав Загальної декларації прав людини

1948 року вам були відомі, а що нового ви дізналися на уроці? —Які з прав Загальної декларації прав людини 1948 року для вас

не зрозумілі і, на ваш погляд, важковиконувані в сучасному суспільстві?

—Які порушення прав людини вам відомі особисто?

— Чи потрібно кожній людині знати свої права? Домашнє завдання: — розповісти батькам про знання, здобуті на уроці; — скласти оповідання про права людини у тій місцевості, де ти

мешкаєш.

Погляд у майбутнє

5 клас

Л.БОЙЧАК, вихователь Рівненської державної міської гімназії № 1

Мета: формувати в учнів потребу планувати своє життя; учити вміння ставити перед собою завдання й вирішувати їх, виховувати позитивні риси характеру: організованість, обов'язковість, комунікабельність, доброзичливість.

Вихователь. Доброго дня та хорошого настрою зичу всім, хто прийшов до нас на годину спілкування «Погляд у майбутнє». Кожна людина, незалежно від віку, замислюється над своїм майбутнім, будує плани на перспективу і на найближчий час. Вашим домашнім завданням було написати твори, де ви поділилися своїми мріями і планами на майбутнє. Зачитаємо кілька, на мій погляд, найцікавіших.

(Вихователь зачитує уривки із творів.) — А чи потрібно в житті планувати? Що це дає? Адже дуже часто

буває, що плани різко змінюються або стають нездійсненними. (Міркування дітей.) З ваших творів я дізналася, що ви мрієте стати лікарями,

журналістами, учителями і навіть знаменитими співаками й капітанами далекого плавання. Приємно також було читати, що дехто розмірковував над тим, якою людиною стане. Утішає те, що ви прагнете бути чесними, справедливими, щирими та доброзичливими людьми. Сьогодні ми поміркуємо над тим, що саме допоможе вам здійснити свої плани, і зробимо це за допомогою «Повітряної кулі», яка прямує у «Майбутнє». Уявіть собі, що ми вже в кулі. Будемо називати те, що допоможе повітряній кулі піднятися вгору й летіти до країни під назвою «Майбутнє». Отже, що потрібно для досягнення мети, які моральні якості, риси характеру слід мати чи розвинути в собі?

8

Погляд у майбутнє

(Учні називають працьовитість, здоров'я, відповідальність, знання, розум... . Слова записуються на маленьких різноколірних кульках і прикріплюються на малюнок кулі на дошці.)

Подорожуючи, ми можемо натрапити на перешкоди, як часто буває у житті. Поміркуємо, що може нам завадити досягти наміченого.

(Відповіді: лінь, невміння спілкуватися, невпевненість, шкідливі звички, неорганізованість, хвороби, яких можна уникнути, тощо.)

Я цілком згодна з вашими міркуваннями. Пропоную докладніше зупинитися на трьох названих вами проблемах.

— Чи можуть такі риси, як некомунікабельність, неор-ганізованість та невпевненість завадити у нашому «польоті» у країну «Майбутнього»?

— Чи важливо вміти спілкуватись? Як некомунікабельність може перешкодити вашим планам?

— Наведіть приклади, коли неорганізованість заважала вам у навчанні.

— Чому погано бути невпевненим? (Відповіді учнів.) А тепер пропоную вам попрацювати у групах для вирішення

даних проблем. (Учні у групах напрацьовують рекомендації: 1. Як навчитись успішно спілкуватися. 2. Як боротися з неорганізованістю. 3. Як можна перебороти невпевненість. Кожна група зачитує свої рекомендації.) Проблеми, які стоять нам на заваді, не такі вже й нездоланні, ви

можете їх вирішити самостійно, тому що знаєте, як це зробити. Отже, скидаємо мішки-проблеми з кулі й мандруємо до уявної країни «Майбутнє».

Сьогодні в нас у гостях ті, що не уявно, а дійсно стоять на порозі цієї країни — це наші випускники (називає їх). Надамо слова-побажання вам, ще зовсім юним мандрівникам до свого майбутнього.

(Виступ випускників.) Наш навчальний заклад закінчило багато талановитих, добрих,

чуйних людей. Вони відомі широкому загалові. Тож нам є на кого рівнятися, із кого брати приклад. Ви також, як підростете, будете гідними людьми. І не важливо, чи станете ви знаменитими, чи ні. Головне — залишатися людиною.

Щороку ви мандруєте із класу в клас. Кожний клас — це також

сходинка,крок до майбутнього. — Яким був цей крок — легким чи важким, цікавим чи нудним?

Що найбільше запам'яталося?

Л. Бойчак

(Відповіді учнів.)

Пригадаймо раннє дитинство. Малюк, який учиться ходити, багато падає, набиваючи ґулі, але знову підіймається і береться ступати. Не можна навчитися ходити не падаючи. Не можна прожити без проблем і труднощів. Але коли ви їх подолаєте, то відчуєте задоволення, душевний підйом, підніметеся духовно на одну, а може, й на кілька сходинок. Ви — творці свого життя, поки що шкільного, а далі й дорослого, і чи буде ваша куля летіти високо, чи впаде під тягарем проблем, вирішувати вам. Я бажаю вам, любі діти, а особливо вам, випускники, щоб ваші мрії збувалися.

Як стати точним і пунктуальним

1. Привчайся прокидатися без будильника у призначений час. 2. Тримай усі свої речі і книги в порядку, на визначеному місці.

Тоді тобі завжди буде легко знайти потрібне. 3. Приготуй звечора все, що потрібно буде взяти із собою завтра,

щоб уранці не витрачати часу на пошуки чи не забути чогось похапцем.

4. Завжди виходь з дому заздалегідь. Краще прийти на дві-три хвилини раніше, ніж запізнитися.

5. Не запізнюйся. Цим ти забираєш час у товаришів, які прийшли вчасно й вимушені тебе чекати.

6. Якщо позичив що-небудь, віддавай точно у визначений час, не чекаючи, поки нагадають.

7. Ніколи не обіцяй того, чого не можеш зробити. А якщо вже обіцяв — зроби або поясни, що не у змозі цього виконати. Цінуй свої слова, не розкидайся ними намарно.

Професії наших батьків

8—9 класи

Т.КОВАЧ, учитель школи-інтернату м. Мукачева, Закарпатська обл.

Мета: привернути увагу підлітків до такого важливого проблемного питання, як вибір професії.

Унаочнення: фотомонтаж «Професії наших батьків».

Учениця. Куди зовеш мене, манлива путь, Без настанови, без перестороги? Розсипав день незаймані прологи, В котрому з них моя розрада й суть? Класний керівник. Дорогі гості, батьки, учні! Рада вітати вас на

виховній годині «Професії наших батьків». Сьогодні моє слово до вас, мої вихованці. У вас такий прекрасний

вік — вік пізнання і перших самостійних рішень, вік дружби, яку проносять потім через усе життя, вік, коли у вас з'являється чимало власних проблем.

Декому здається, що в чотирнадцять років ще не потрібно ламати собі голову над серйозними проблемами. Але коли добре подумати, то саме у цьому віці людина має дати відповіді на найсерйозніші питання свого життя. Перевага старших людей над тими, кому сьогодні чотирнадцять, зрозуміла. Вони теж були у цьому віці й лише тепер знають, як прожити ці роки з найбільшою користю. Вони вже пройшли через ваші нинішні труднощі, сумніви, вагання. £ Адже питання, які постають перед людиною в юності, за своєю суттю завжди одні й ті самі. Тому відвернутись од порад старших, хто б вони не були — батьки, учителі, знайомі — було б непростимою легковажністю.

Ви стоїте на порозі самостійного життя. Адже дехто з вас уже через рік обере собі професію і піде освоювати її ази.

.'І'

Т.Ковач

Поряд із вічною проблемою підлітка — ким бути? — невідступно крокує інша: яким стати? Із кого брати приклад? Ось чому на допомогу у вирішенні цих важливих питань

приходимо ми, ваші наставники. Сьогодні ми обговорюватимемо професії ваших батьків. Чому саме їхні? А тому, що вони вам найближчі. Адже батьки вдома діляться з вами виробничі проблеми, для них робота — одна з головних тем. А ви часто відвідуєте батьків на роботі й, напевне, знайомі з їхнім робочим місцем, виробничим процесом, колегами. Дуже часто діти наслідують своїх батьків у набутті професії, а тому й виникають династії лікарів, учителів,

артистів, робітничих професій. Доктор математичних наук А.Самійленко сказав, що якби знав,

що стане вченим-математиком, то вже у шкільні роки набагато більше часу приділяв би не лише математиці, а й іноземній мові. Адже йому довелося перекладати наукові праці з німецької, англійської, французької мов, а знання його були дуже слабкими з цих дисциплін. Ось чому володіння мовами вкрай важливе питання.

Професій ваших батьків — сотні. Ми, зокрема, поговоримо про такі, якими підлітки цікавляться найбільше або які затребувані суспільством.

Готуючися до сьогоднішньої виховної години, ви написали прекрасні твори про професії своїх батьків. Певне, як і я, велике задоволення від них дістали ваші вчителі-предметники.

Учень. Обживуть астронавти космічну затаєну глиб, Прийдуть інші під верби в грядущих віках... Все одно: На зеленій землі, як одвіку, родитиме хліб, І повториться в правнуку дід: «Хай святиться зерно!»

Б. Олійник Учениця. Вічною зорею Сяють над землею Сонце, хліб і вчителя ім'я. Класний керівник. Так, вічною професією, як і хлібороба, є

професія вчителя. Вона вам близька не лише тому, що ви щодня спілкуєтеся з учителями, а й тому, що кілька наших мам працюють в освітній галузі.

(Учениця зачитує уривок зі свого твору про те, як вона розуміє завдання, які стоять перед вихователями у навчально-виховному процесі.)

Класний керівник. Більшість із вас знає вчителя, його роботу по школі. А ось як описав (називає учня) свою маму-вчительку вдома (зачитує його твір).

(Звертається до мами-вчительки.)


А що легше: вчитися чи вчити? (Виступ мами-педагога.) Учень. Роботящі руки в мозолях Зводять храми, палаци і школи, Варять сталь у доменних печах, Висаджують клени і тополі.

З міста в місто водять поїзди, Добувають «золото» у шахтах. І в усі часи, в усі віки У пошані руки мозолясті.

Б. Сливчук Класний керівник. Важлива й необхідна людям професія —

робітник. Робітничих професій, спеціальностей дуже багато. Ваші мами і батьки працюють будівельниками, водіями, швачками, столярами тощо. Слово надаю нашій мамі (називає ім 'я). Чому ви стали швачкою, чи любите ви свою професію, які риси характеру притаманні швачці?

(Виступ мами-швачки.) Класний керівник. Твір про свого батька — водія крана — прочитає

наша учениця. А учень (називає ім'я) розповість гумореску Павла Глазового.

(Зачитується твір учениці й гумореска П. Глазового.) Класний керівник. Просимо розповісти про професію

залізничників батька нашого учня (називає ім'я). (Виступ батька-залізничника.) Класний керівник. Кожен юнак може обрати улюблену професію,

але є така, якою зобов'язані володіти всі хлопці — захисники Батьківщини. І допомагати їм у цьому мають офіцери. Про свого батька — офіцера-прикордонника розповість (називає ім 'я).

За минуле сторіччя майже у 200 разів на Землі збільшилася кількість професій. На дошці написано найновіші з них. До таких нових і дуже необхідних у сучасному житті належить професія програміста. Ним працює мама (називає ім'я) — їй слово. Чудова професія медика, людини, яка повертає здоров'я і дарує життя людям. Мама (називає ім 'я) — лікар, а мама (називає ім 'я) — медична сестра. Послухайте уривки із творів їхніх дітей та виступи самих мам. ~ (Зачитуються твори учнів та виступи їхніх мам.)

Класний керівник. Цікаві професії, що належать до сфери обслуговування населення. Це — листоноші, перукарі, продавці, оператори комп'ютерного набору.

А ось мама.(називає ім'я учениці) — продавець. Якими рисами має володіти продавець?

Т.Ковач

(Розповідь мами-продавця.) Про свою маму, працівника перукарні, розповість (називає ім 'я). (Виступ мами-перукарки.) Класний керівник. Що ж таке професія? Професія — це певний

вид праці. У кожній професії є свої різновиди праці, які називаються спеціальностями. Наприклад, немає професії «учитель узагалі», а є — учитель початкових класів, учитель географії, математики тощо, інженер може бути інженером-електриком, інженером-програмістом, інженером-механіком тощо.

Світ професій дуже великий. їх налічується близько шести тисяч. Професії умовно поділено на п'ять груп:

I — людина — природа; II — людина — техніка; III — людина — людина; IV — людина — знакова система; V -* художній образ. Які, на вашу думку, професії належать до цих груп? Назвіть їх. На допомогу у виборі професій вам можуть прийти книги. Із ними

вас ознайомить наш бібліотекар. (Виступ бібліотекаря.) Класний керівник. А поради щодо вибору професії вам надасть

шкільний психолог. (Виступ шкільного психолога.) Класний керівник. Народна мудрість говорить: щасливий той, хто

радісно йде на роботу і з радістю повертається додому. Але, щоб іти радісно на роботу, треба одержувати від неї задоволення, а це залежить від обраної професії.

Учениця. Ми до батьків сказати хочем слово, І привітати хочем від душі, Подарувати пісню вам чудову, Найкращі прочитати вам вірші. Бо без батьків чого ми в світі варті? Без маминої ласки і тепла, Без батьківської строгості і жарту, Без нашого родинного життя? Вони ж нас, як пташат в гнізді, зростили, Давали раду як могли, І в наших душах сонце засвітили, І крила для польоту нам дали. Учень. Не зобидь ні старця, ні дитину. Поділись останнім сухарем, Тільки раз ми на землі живем, У могилу не бери провину.


Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати, як прощає мати. За добро добром спіши воздати, Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому. Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла, Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало.

М.Луків Класний керівник. Цими прекрасними словами закінчуємо нашу годину. Дякую за увагу.

Земля — наш спільний дім

6—8 класи

О.ШЕПА, завуч із ВР школи-інтернату м. Мукачева, Закарпатська обл.

Учитель. Сьогодні ми підіб'ємо підсумки багаторічної роботи, яку проводили з вами вчителі географії, біології, валеології, вихо-вателі та батьки. Ми поговоримо про нашу планету, про все живе, що її населяє, і про вплив діяльності людини на природу. Наші кореспонденти підготували газету «Земля — наш спільний дім», вони й розкажуть, про що в ній ідеться.

Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити май-бутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише сус-пільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотри-мання екологічних вимог стане нормою життя.

Екологія — наука про взаємини живих організмів із природою. Відгадайте загадку: «Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш,

а вживаєш». Так, мовиться про повітря. Запрошую першого корес-пондента.

Кореспондент 1. Ми живемо в повітряному океані, який нази-вається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад — це 78% азоту і 21% кисню і в не-значній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Тов-щина цього шару в середньому 11—12 км. Це майже нічого порівняно з космічними вимірами. Але він виконує неоціненні функції.

Повітря — захисник усього живого від дії космічних випромі-нювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Атмосфера захищає Землю від метео-ритів. Уявляєте, що б сталося, якби вони не згоряли в шарі по-вітря? Крім того, атмосфера ніби відміряє дозу сонячної енергії, а значну її частину поглинає сама. Якби цей процес не здійснювався,

Земля — наш спільний дім

то Сонце вдень нагрівало б Землю до 100°С, а вночі вона охолод-жувалася б до -100°С. Хто може вижити в таких умовах? Усі ми знаємо, що таке повітря, а от як ми його бережемо і цінуємо — це вже інша річ.

Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілізацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення ат-мосфери. Це промислові, транспортні, побутові викиди. Викиди хімічних, цементних заводів, доменних печей, сажа. За один тільки рейс Київ—Нью-Йорк суперреактивний лайнер спалює 35 тонн 02. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А степові, лісові пожежі? Чорнобильська катастрофа теж не пройшла безслідно для цілого світу. В Україні у промислових районах на 1 км2 щомісяця викидається 17 тонн сажі. У багатьох районах спостерігається явище, яке нагадує імлу: різко зменшується прозорість, небо набуває брудно-фіолетового кольору, з'являється неприємний запах. Воно дістало назву смог. Це явище викликає подразнення очей, горла, задуху, загострення легеневих захворювань. Шкідливо впливає на рослини, посилює корозію будівельних матеріалів.

Учитель. Щоб вирішити проблему забруднення повітря, людство витрачає мільйони доларів на безвідходні технології, пилєзат-римувачі, фільтри, очисні споруди. Але поки що це все марна справа. Що ми, зокрема, можемо зробити, щоб усім легше дихалося? 1) насадити дерева; 2) звертати увагу на газопроводи, які підходять до домівок, а в разі потреби викликати «04»; 3) бути обережними зі ртуттю, бензином, хлором.

Гучна музика, шуми теж впливають на атмосферу. Так, рок-рит-ми дисонують із ритмами людського організму. Низькочастотні звуки діють на гіпофіз. Людина втрачає сон, стає дратівливою. А при частоті 600 гц, які створює транзистор, комахи та бджоли не можуть навіть злетіти.

Перейдемо до ролі води в житті планети. Якби можна було б піти за краплинкою води, ми здійснили б най захопливішу екскурсію. І, випиваючи склянку води, ми з повною підставою можемо вважати, що ця вода у свій час блищала у промені зорі на Ельбрусі, мчала течіями гірських потоків Карпат, гойдалась у хвилях Чорного моря, виблискувала в райдузі над Києвом, проносилася віхолою над Арктикою.

Вода скрізь і всюди. Вона навіть у нас самих. Адже наш організм скдлається з 2/3 води. На 40 кг ваги людини припадає 15 кг води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води — до п'яти днів.

Кореспондент 2. Людина завдає шкоди воді: забруднює її, вико-ристовує не економно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі.

О.Шепа

Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх запасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубо-проводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетво-рюється в найдорожчу сировину. А люди забруднюють водойми про-мисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповненість рік.

Наш край багатий на водні ресурси, тож бережімо їх, не митимемо машини, не пратимемо килими в річці, бо 5—6 млг порошку отруює все живе.

Учитель, І знову пропоную загадку: «Могутній і сильний, страш-ний і лагідний, прекрасний і чарівний. Він підпирає небо і не дає йому зійтись. Його ще називають легенями планети».

Лісові завдячує своїм існуванням усе живе на землі: дерева, ча-гарники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи, навіть гриби. Замріяні букові ліси Карпат і Криму, веселі березові гаї Полісся, темні ве-личаві бори Придніпров'я, казкові діброви Поділля і Лівобережжя — це чарівна картина лісів України. Поблизу лісу навіть легше дихається. Рослинний покрив суші переробляє 20—30 млрд т С02 на рік. В Україні створено багато заповідників, дендраріїв. Значення останнього як наукове, так і культурно-освітнє. Цінуймо ліс, бо щоб виростити сосну до 20 м — їй потрібно не менш як 50 років. А це ціле людське життя.

Кореспондент 3. Дерево може бути «вічним» пам'ятником у людсь-кому розумінні. Де ви знайдете пам'ятники, яким по 1000—2000 років? Кому не відомий «У Лукоморья дуб зеленый» із твору «Руслан і Люд-мила»? Прототип цього дерева росте й досі, хоч має тепер поважний вік, мало не 700 років. А в Естонії росте дуб в обхваті 8,2 м, велетню близько 1000 років. Він свідок боїв біля Чудського озера. У місті Хор-тиця дубу-велетню 700 років. Йому довелося бути свідком часів, коли гриміла козацька слава. Він пізнав страхіття татаро-монгольської на-вали. Сягає він угору на 36 м, а крона розлягається на 43 м завширшки. Біля села Будище (колишній маєток Енгельгардта) над озером є невеликий ліс, Гупальщина. Дуби цього лісу бачили Кобзаря. Цим дубам по 500 років. Оце справжні пам'ятники!

У Мукачеві стоїть Дерево Свободи — 150-річна липа. Росте вона на одній із веж замку Поланок. За часів Австро-Угорської імперії фортецю перетворили на в'язницю для політв'язнів. Революційні війська під проводом Кошута 1848 р. штурмом захопили замок, і в'язні одержали свободу. 15 червня цього самого року всі звільнені зібралися на одну з башт замку. У пам'ять про визволення вони шапками наносили родючої землі й посадили молоду липку. Півтора сторіччя вінчає башту це дерево. Лісники зібрали крилаті плоди, виростили саджанці. І сотні деревцят було вирощено у Закарпатті, Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії. Вони стали символами свободи.

О.Шепа

На жаль, настали часи, коли потрібно захищати тварин від лю-дей. Придивіться навколо себе і побачите голодного собаку, голуба з перебитою ніжкою. Людина постійно загрожує спокою тварин, переслідує, знищує. їй потрібно з них м'ясо, шкіра, жили, кістки... Полювання на тварин є не що інше, як винищення цілих видів. Годі говорити про колекціонерів. За особину зникаючого виду вони платять 10 тис. доларів, щоб потім її законсервувати або зробити з неї опудало. Видам загрожують також війни, забруднення, туризм.

Ми з вами можемо допомагати тваринам: поводитися в лісі на-лежним чином, не полювати без дозволу, рятувати поранених звірів, доглядати за свійськими й домашніми тваринами.

Учитель. Проведемо вікторину. 1. Чому весною не можна вбивати звірів? 2. Чому кури, індики та інші зерноїдні птахи ковтають каміння? 3. Про яких тварин можна сказати, що вони «вилізають» зі шкіри? 4. Чи плавають слони? 5. Куди заєць біжить швидше, вгору чи вниз? 6. Чому не слід поливати рослини, коли на них падає сонячне

проміння? 7. Чи росте дерево взимку? 8. Чому вазони слід поливати теплою водою? 9. Яка риба живе тільки в чистій гірській воді?

10. Яке озеро називається «Морським оком»? 11. Назвіть квітку, яка любить жити на вершинах гір.

Люди, чи знаєте, чого мені треба? Чистого дощику з синього неба. Треба і чути, і бачити літом, Як заливається жайвір над житом. Як підпадьомкають в мідній пшениці Досвітком тихим перепелиці. Треба, щоб в лісі для лиса і лося Місця живого хоч трохи знайшлося, Треба ще рибок, малих і великих, В чистих-пречистих озерах і ріках. Треба, щоб я по морському купанні Не одмивавсь од мазуту у ванні. Треба сніданків і треба обідів, Тільки, будь ласка, без жодних нуклідів. Треба, виходить, не так і багато. Люди, чи важко про все це подбати?

Людина і природа

6—7 класи

Н.ТРУШ, учитель Зміївської ЗОШ № 2 І—III ст., Харківська обл.

Мета: у вигляді гри «Щасливий випадок» показати взаємозв'я-зок людини і природи; розвивати логіку мислення, уміння працю-вати у групі; прищеплювати любов до природи.

Обладнання: виставки репродукцій картин відомих художників, композицій вишитих картин, рушників, композицій «Квіти в інтер'єрі будинку» та літератури на екологічну тематику; малюнки, листівки із квітами; діжка; секундомір; емблеми команд «Флора», «Фауна».

Учитель. Який дивовижний красивий світ навкруги, Яке небо, ліси, береги! Квіти щоденно вітають мене, Як я шаную живе все... земне! Весна. Тане сніг. Яскраво світить сонце. Чути веселе щебетан-

ня птахів. Природа оживає, прокидається від сну. З дитячих років ми звикли до чарівної краси природи. Радіємо

спілкуванню з нею, милуємось її красою. Природа надихала ком-позиторів, художників на створення витворів мистецтв.

Зверніть увагу на виставку репродукцій картин відомих худож-ників: які чарівні, мальовничі пейзажі на них відтворені.

А на цих полотнах голка, нитка й уміла жіноча рука відтворила красу рідної землі.

Виховну годину ми проведемо у вигляді гри «Щасливий випа-док».

Н.Труш ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Отже, команда «Флора» сідає на відведене місце. Це (називає шеяа трьох гравців команди). Та команда «Фауна» сідає на своє місце. Це (називає імена трьох гравців).

Що означають назви ваших команд? (Флора — богиня рослинного світу, Фауна — богиня тваринного світу.) Кожне запитання для команди оцінюватиметься у два бали. Якщо команда не знає відповіді, то вона може звернутися по допомогу до присутніх, тож за підказку отримає один бал. Для гри необхідна комісія з підрахунку балів. Двоє осіб рахує бали команди «Флори», а двоє — бали команди «Фауни». У прове-

денні гри мені допомагатиме учень. Розпочинаймо гру.

І ґейм «Вальс квітів» (Лунає музика П. Чайковського «Вальс квітів» із балету

«Лускун-чик».) Учитель. Лунає чарівна музика... Команда зможе отримати перші

два бали, якщо дасть назву цьому творові. Учень. Слів на описи не трачу, словом не передаси їх земної безсловесної дивовижної краси. Люди дивляться, п'яніють, в них кохаються віки, Нареченим їх дарують, заплітають у вінки. Ними кожен свою радість, власне щастя назива, Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

В. Симоненко «Квіти» Немає на землі нічого кращого і ніжнішого за квіти — цей чу-

довий, безцінний дар природи. Немає нічого на світі поетичнішого і привабливішого, ніж квіти — цієї чудової музики, чарівної гар-монії форми, лінії і гами барв. Легенди і казки про квіти надихали багатьох поетів і композиторів. Поезія і музика лунає як гімн при-роді, ніжності, любові.

Цветы, как люди, на добро щедры, И, щедро нежность людям отдавая, Как маленькие теплые костры. Квіти здатні зачепити найпотаємніші струни людської душі. А

скільки ніжності в їх назвах: маргаритка, незабудка, журавлинка Учитель. Я зачитую вам легенду, вам необхідно назвати, про

яку квітку йдеться. Пам'ятайте, правильна відповідь оцінюється у 2 бали.

Стародавня легенда говорить: коли Адам і Єва були вигнані з раю, ішов сильний сніг, і Єві було холодно. Тоді, щоб якось її заспокоїти і зігріти, декілька сніжинок перетворилися на квіти.

'


Звідси символ цієї квітки — надія. Це перша квітка весни. (Підсніжний,, пролісок.)

Учень. Пролісок блакитний! Навколо ще лежать сніги, А він всміхається, привітний, А він вже скинув ланцюги. О.

Олесь Учитель. Назва цієї квітки походить від слова «зірка», «світло»,

«астер». У стародавній легенди йдеться про те, що ця квітка виросла з пилинки, що впала із зірки. (Айстра.)

Учень. Існує повір'я, що коли вночі стати серед айстр й уважно прислухатися, то можна почути легенький шепіт: це айстри роз-мовляють між собою.

А крупные яркие астры В осенней сухой тишине Так пестры и разнообразны, Что видимы и при луне. Учитель. Безжалісний римський полководець захопив у полон

воїнів фракійців і зробив їх гладіаторами. Двоє товаришів, Свет і Терес, за його наказом змушені були битися одне з одним на смерть. Переможцеві обіцяно звільнення. Але кривава битва не відбулася, оскільки юнаки відмовилися від неї, вони не зрадили дружбі й свої мечі ввіткнули в землю. Розлючені римляни вбили цих юнаків. А на місці увіткнутих у землю мечів розквітли прекрасні квіти. Відтоді ця квітка вважається символом дружби й вірності. (Гладіолус.)

Учень. Гладіолус у перекладі з латинської мови означає «меч». У Полонія Старшого є згадки про те, що висушену цибулину гладіолуса носили на грудях як амулет, що захищає від загибелі й допомагає здобути перемогу в поєдинкові.

Учитель. Батьківщина цієї квітки — Персія. Існує поетична легенда: одного разу богиня квітів і юності Флора в супроводі Сонця й богині райдуги Іриди спустилася на Землю. Вони перемішали всі фарби й кольори веселки й почали осипати ними ліси, поля, луки. » А коли залишилася тільки бузкова фарба, Флора окропила нею кущі.

Що це за квіти? (Бузок.) А про цю квітку існує кілька легенд. Старовинна російська легенда

розповідає, що водяна царівна Волхова палко покохала Садко. Одного разу в місячному сяйві вона побачила свого коханого разом із земною дівчиною Любавою. Відвернулася горда царівна й пішла. З її дивних синіх очей текли сльози й тільки Місяць споетерігав, як вони перетворювалися в ніжні квіти, що нагадували пер

23

Н.Труш ' лини. Відтоді ця квітка вважається символом чистої, ніжної люті любові. У римській міфології говориться, що якось богиня мисливства Діана потрапила в незнайомий ліс, де жили фавни. Побачивши гордовиту красуню, дівчина втекла від фавнів. Вона була змушена довго і швидко бігти, її засмагле красиве тіло покрилося краплями « ароматного поту, який падав на землю і перетворювався в чарівні і духмяні квіти. Вони є ліхтариками для гномів, у них оселяються ц лісові ельфи. У цих квітах на ніч ховаються сонячні зайчики. (Конвалія.)

Учень. О первый ландыш! Из-под снега Ты просишь солнечных лучей, Какая девственная нега В душистой чистоте твоей. Учитель. Про цю квітку також багато легенд. За доби середньовіччя церковники вважали, що ця квітка оберігає від нечистої сили й усіляких негараздів. Під час обвинувачення у змові з нечистою силою судді, вимовляючи ім'я звинуваченого, кидали на сковорідку з киплячим жиром листок цієї квітки. Якщо листок залишався на сковорідці, людину виправдували, а якщо листок «вистрибував» — то її засуджували і спалювали на вогнищі.

У давні часи у ніч на Івана Купала дівчата плели із цих квітів віночок і кидали у воду, загадуючи на коханого. (Барвінок.)

Учень. Барвінок — це символ краси. Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата вмивалися відваром із бар-вінку.

Очей моїх зорі погаснуть В печалі за світом ясним, А потім за снігом, за часом, Барвінком зростуть молодим.

Учитель. Ця квітка є у гербі міста Родоса. В Елладі її присвятили богині любові й краси — Афродиті. В античній міфології йдеться про те, що одного разу на горі Олімп боги пили вино безсмертних — нектар. Амур, син богині любові, розлив келих із вином, краплини якого потрапили на пелюстки цієї непримітної квітки і перетворили її в чарівну ароматну квітку. (Троянда.) Учень. И нет ей равных среди цветов, Ибо она — их царица. «Царівною квітів» назвала троянду давньогрецька поетеса Сафо. В українському фольклорі троянда — це ружа, рожа. Рожа — найпоетичніша квітка українських народних пісень, найкрасивіша серед усіх квітів.

■


Троянда — символ краси, молодості, процвітання, оновлення у природі і в людських почуттях.

Учитель. Ця квітка є героїнею багатьох англійських казок. Вона вважається колискою для фей і ніжних ельфів. Батьківщина цієї квітки — Персія. У XX сторіччі ця квітка потрапила в Європу. А в Голландії існує культ цієї квітки. В Австралії за три цибулини цієї квітки було куплено два будинки. (Тюльпан.)

А ця квітка названа на честь професора Петербурзької академії наук Георга Готліба. її батьківщина Мексика. Бараболі цієї квітки індіанці використовували в їжу, називали їх акокотлі — «водяна труба» — бо в неї пуста стеблина. (Жоржина.)

Згідно з давньогрецьким міфом, Центавр Хірон використовував ці квіти з лікувальною метою. Латиницею вони і називаються — центавра. (Волошка.)

II ґейм «Заморочки з бочки» Може трапитися так, що людина заблукає в лісі. Куди йти, як

орієнтуватися на місцевості за деревами, рослинами, сонцем, пта-хами?

Кожна команда витягуватиме з бочечки запитання і даватиме на нього відповідь.

1. Перед вами лише сосна та ялина. Як визначити за ними північ і південь? (Смоли на стовбурах більше на тій стороні, де південь.)

2. Ви збирали ягоди і заблукали. Чи підкаже вам ягідка, де північ, а де південь? (Найстигліша ягода росте з південної сторони.)

3. Ви заблукали в лісі, і вам став траплятися подорожник. Що це означає? (Означає, що недалеко є дорога.)

4. Ви заблукали в лісі. Як за мурашником визначити північ і південь?

III ґейм «Людина нашої епохи» Команди можуть отримати додаткові два бали, якщо правильно

назвуть професію людини, яка займається вивченням взаємозв'язку між людиною і природою.

Ця професія пов'язана з виникненням нової галузі в науці, яка. вивчає середовище існування людини і їх взаємозв'язки.

Як називається ця наука і відповідно професія? (Екологія, еколог.)

IV ґейм «Далі, далі, далі...» За хвилину кожна команда має дати найбільшу кількість правильних відповідей

Н.Труш

Запитання для команди «Флора»: 1. Назва якої рослини пов'язана із дзвоном? (Дзвоники, дзвіночок.) 2. Яка риба в'є гніздо? (Колюшка.) 3. Де раки зимують? (У норах.) 4. Ніхто її не лякає, а вона вся тремтить? (Осика.) 5. Яка найменша пташка у світі? (Колібрі.) 6. Які нитки у природі найтонші? (Павутина.) 7. Яка змія найбільша? (Анаконда.) 8. Якого кольору хамелеон? (Різного.) 9. Яке слово означає дитину корови? (Теля.)

10. Який звір ніколи не бачить сонця? (Кріт.) 11. Чи вміють слони плавати? (Так.) 12. Орган рослини, у якому відбувається фотосинтез? (Листок.) 13. Скільки ніг у павука? (Вісім.) 14. Яку квітку називають королевою квітів? (Троянда.) 15. Спить на землі, а вранці зникає? (Роса.) 16. Який відсотковий вміст кисню в атмосфері? (21%) 17. Богиня тваринного світу? (Фауна.)

Запитання для команди «Фауна»: 1. У якої тварини колір жиру зелений? (Крокодил.) 2. Яке слово означає дитину вівці? (Ягня.) 3. Чи росте дерево взимку? (Ні.) 4. Дуже сильний дощ. (Злива.) 5. Третій місяць весни. (Травень.) 6. Який сніг швидше тане: чистий чи брудний? (Брудний.) 7. Що вниз головою росте? (Бурулька.) 8. Кит — риба чи звір? (Звір.) 9. Весною чи влітку розцвітає бузок? (Весною.)

10. Птахам узимку страшніший голод чи холод? (Голод.) 11. Рослинний жир. (Олія.) 12. У ставку купався, сухий зостався. (Качка, гусак, лебідь, інші

водоплавні птахи.) 13. Що робить узимку їжак? (Спить.) 14. Скільки крил у жука? (Дві пари.) 15. Яка тварина на дні моря нагадує квітку? (Актинія.) 16. Яка риба за зовнішнім виглядом нагадує шахову фігуру?

(Морський коник.) 17. Богиня рослинного світу. (Флора.)

Учень. Природа нам, як рідний дім,

:; ; Ї


Вона усім — як мати, Щоб лад завжди був у домі тім, Про це нам треба дбати. Іде весна і кличе нас В поля, теплом зігріті, Та знати треба повсякчас, Як слід й не слід чинити. Не рви трави товсті жмутки, Не рви в букети квіти, Все, що навколо бачиш ти, Рости повинно й жити. Цвітуть дерева з краю в край, Буяє лист зелений. Дерева, друже, не ламай — Вони твої легені. Змайструй шпаківню, посади Калину біля хати, В природу із добром іди. Вона тобі, як мати. Й віддячить за добро тобі Земля теплом родинним, Люби і бережи її, Будь гідним її сином.

р о з д і л

ПОЧУЙ

І ЗРОЗУМІЙ

ІНШОГО

Жити в мирі та злагоді

8 клас

І.ЯТЛЕНКО, учитель російської мови та літератури ЗОЛІ І—III cm. № 172, м. Харків _____________________________

Мета: формувати в учнів переконання щодо необхідності праці як природної потреби кожної здорової людини; прищепити любов до праці, людей праці; прагнути до усвідомлення учнями необхідності жити в мирі і злагоді з рідними, близькими людьми, іншими народами, державами; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, землі-годувальниці, до рідної України.

Учитель. Мати — земле моя! У біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовій накидці із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені — ти завжди прекрасна! Земля моя рідна — це моя рідна Україна, лише з тобою, рідна моя Україно, ми готуємося стати свідками, учасниками подій нинішнього століття. Саме нам розповідати про це своїм нащадкам. На нас лежить така відповідальність. Тож не пошкодуємо ні сил, ні душевних щедрот, щоб вершити і переказувати власну історію.


Учениця. Духовність — це, скоріше, внутрішній світ людини. Це те, що робить людину красивішою, морально чистою. Багато людей нині звернулися до релігії, до церкви, до Бога. Одні несуть до церкви дітей, щоб охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському, у мирі, злагоді. Інші — у своїй повсякденній рутинній роботі прагнуть докласти духовних зусиль, але це обертається зазвичай служінням ідеалам. Тобто люди зневірюються і насамперед утрачають віру в себе.

Учитель. А причина в тому, що в багатьох із нас немає віри в себе, у людей, які нас оточують, у нашу Вітчизну, страх перед відповідальністю за власне життя. Щоб викорінити свій страх, слід духовно розвиватися, самовиховуватися. Та найперші люди, які формують духовно зрілу людину — це батьки.

Учениця. Яку ж дитину змалечку ми вважаємо вихованою? Учитель. Добре вихована та дитина, яка має органічне, постійне

прагнення діяти морально на рівні нормальної природної потреби, тобто, скажімо, як їсти, пити, говорити, дивитися, для якої провідними стали такі високі духовні якості, як віра, надія, любов.

Учень. У заповідях Божих проповідується християнська мораль, яка органічно поєднана з мораллю народною як із серцевиною духовно-морального виховання дітей у сім'ї. Це можна продемонструвати на прикладі християнських чеснот — мудрість, мужність, справедливість, стриманість, а також семи дій милосердя для тіла — голодного нагодувати, спраглого — напоїти, голого — одягнути, подорожнього прийняти, недужому допомогти, і знати плоди святого Духа — любов, радість, мир, терпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність.

Учениця. Кожен свідомий українець-патріот має частенько переглядати Біблію, читати твори видатних філософів. Духовність — це те, що пов'язане з внутрішнім світом людини. А скільки її у Шевченка...

...Я Богу помолюся... Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю! Ми християне; храми, школи,

Усе добро, сам бог у нас! Саме на прикладі Кобзаря ми бачимо, що справжнє щастя

людське немислиме без гармонії людини жити в мирі і злагоді. Кожен, хто з'являється на світ, претендує на щасливу долю.

І.Ятленко

Учитель. Зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім'я. Народна мудрість говорить: «З родини йде життя людини», «Без сім'ї нема щастя на землі». У душі й серці кожної людини глибокий слід залишає мамина ласка, доброта бабусі, татова вимогливість, дідусева мудрість.

Учень. Усі, хто віроломно вдирався на нашу землю, щоб неволити її, знищити корінну націю, насамперед нівечили її сім'ю, відривали дітей і молодь од рідної материнської мови, плюндрували самобутню культуру української родини.

Учениця. До подружнього життя треба готуватися, але головне тут — вироблення в юнака бажання та вміння бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім'ї, авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, а дівчині — бажання бути дружиною, матір'ю, господинею, берегинею домашнього вогнища.

Учитель. Підготовка до родинного життя така сама важлива, як і підготовка до праці. Щоб мати хорошу сім'ю, слід, по-перше, цього хотіти, а по-друге, треба вміти її створити. Особи обох статей мають бути однаковою мірою готові до здійснення шляхетної місії батьківства та материнства. А потреба в сім'ї найінтенсивніше формується тоді, коли дитина росте в атмосфері сімейної злагоди, добра й ласки. За таких умов дитина сповнюється ніжністю до батьків, коханих людей, до рідної землі, до праці. Дмитро Павличко писав:

Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Учень. Багато значать слова. Люди, які мало читають і мало

говорять, мають украй збіднений словниковий запас, розмовляючи, часто замовкають, підшукуючи потрібні слова. Через це їхня мова малоцікава.

Учитель. А щоб цього не сталося, потрібно багато читати: і прозові твори, і драматичні, і поезію. Причому читати слід як твори класиків пера, так і сучасників, щоб відчути варіативність мови, її гнучкість, розвиток, бо ж вона не стоїть на місці, так само, як і мода. Пам'ятайте:

Як парость виноградної лози, Плекайте мову... Ось про які «моди» говорить поетеса Любов Забашта в

однойменній поезії «Моди». Учениця. Є моди на зачіски,


На гострі носки в черевиках, На декольте на сукні, На плечі — вузенькі й широкі, На вуха — малі і великі, І навіть на форму браслета На ніжній дівочій руці. І ми, незалежні, зайняті завжди ділом, Хоч пізно, а все ж плетемося у моді тієї в хвості. Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла, Щоб стали навік панівними моди в житті: Моди на світлі душі, На прямоту, на сердечність, На людяність, на гуманність. На серце, повне щедрот... А ще, скажімо, мода На щиру людську бентежність, На вічний дух непокори До скритих лакуз і підлот. Учитель. Так, мода існує на все. Навіть і на християнську мораль,

яка сповідує добро, милосердя, мир, злагоду, формування любові до ближнього.

Учень. Формування любові до ближнього починається з відчуття дитинної любові до батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо живемо на одній Землі, на одній планеті і маємо право на вічне блаженство.

Учитель. Про те, що треба жити в мирі і злагоді в родині, у злагоді з природою, самим собою, завжди сповідувалося в неписаному законі народної мудрості. Що ж утверджував кодекс народної моралі?

Учениця. «Не роби зла ні людям, ні природі», «До людей з добром, то й від людей з добром», «Роби так, щоб батьку-матері не було соромно людей», говориться у прислів'ях. Величезного значення надавалося й вихованню любові до рідної землі: «До природи не неси шкоди, бо твій дім згорить», «Не плюй на землю, бо не буде рости».

Учитель. Борис Харчук так писав про рідну землю: «Шум життя і липи, хліб і мед твій, гомін трави і хвиль, трепет квітів і рідного ш слова, незрадливість твою — бережу, як свою честь». Тож, рідна

ненько-земля!«Шуми і гомони мені...»

Бути на землі Людиною

8 клас

Н.ШЕВЧУК, вихователь гімназії № 1, м. Рівне

Мета: виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

Форма проведення: філософський діалог з елементами рольової гри.

Обладнання: музичне тло, картки з рисами сучасника та образу в майбутньому, атрибути філософа (свічка, бейджик, окуляри), символ квітучого дерева.

Вихователь. Добрий день усім присутнім гостям та вам, діти. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на землі Людиною».

Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною?

Проблема Людини й людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій писав про те, що «потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість».

Що ж таке людяність, на вашу думку? (Діти висловлюють свої міркування.) Вихователь. Отож, бути людяним — це оволодівати мистецтвом

спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх; любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:


Не віджени колючим словом Того, хто руку подає, — Так можна навіть випадково І щастя втратити своє. Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на

Землі? Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю

вам притчу В.Сухомлинського. Старий Майстер побудував кам'яний будинок. Став та дивується

зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.

А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя

його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам'ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує: — Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи

донька? — Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік. — Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце? — Ні, не посадив я саду... — Можливо, ти поле засіяв? — Ні, не працював я у полі .... — А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш? — Ні, і цього я не вмію... — Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом

запитав дідусь. Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту g

мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам'янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...»

Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

(Міркування дітей.) Вихователь. І щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину,

та не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самоміу

::

Н.Шевчук

собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.

З давніх-давен філософи оцінювали роль справжньої людини. Вони шукали людський ідеал. Таких філософів часто називали «диваками». Але такі диваки прикрашали світ. Сьогодні в нас є нагода поспілкуватися з одним із них.

Вони блукають по житті, шукаючи відповіді на свої запитання, освітлюють дорогу вогнищем надії. І не будемо дивуватись, якщо такі диваки з'являються серед нас.

Людина. Ось, погляньте, якийсь дивак з'явився. Невже він із тих, хто може прикрашати світ?

Дивіться, він із вогнищем удень! Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з

вогнем? Діоген. Я грецький філософ і прийшов до вас із IV століття до

вашої ери. Я шукаю людину! Вогнище допомагає мені знайти шлях до Істини.

Людина. Ну й дивак! Він шукає людину. А хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без вогнища не бачиш, як перенаселена наша планета? Куди б не пішов чи поїхав ти, не розминутися тобі з людьми.

Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд людини неважко, а от бути людиною дуже складно. Чи знаєте ви, сучасники, що значить бути людиною?

(Міркування дітей.) Діоген. Мені приємно, що ви розумієте глибинний зміст буття

людини. Вихователь. Ну ось. Що я казала. Він шукає відповідь на своє

запитання. Допоможімо цій людині, яка в пошуку істини долає шлях у століття.

Зараз ми спробуємо з вами стати співучасниками творення проектів бачення цінності людини.

(Клас ділиться на дві групи.) Вихователь. Перша група, дайте відповідь на запитання: Які риси

ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках? Складіть проект «Образ сучасника», а друга група хай дасть відповідь на запитання: Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути? Ви складаєте проект «Я у майбутньому».

(Відповіді записуються на аркушах паперу та вивішуються на дошці. Коментарі.)

Діоген. Я радий нашій сьогоднішній зустрічі. Я ще не бачу у вас великих вад, і заповідаю вам: будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зло, — не йдіть на угоду зі своєю совістю. Назавжди залишайтеся доброчесними людьми. Завжди шукайте шлях до Істини. Нехай у цьому вам допомагатиме цей вогонь. Прощавайте.


(Діоген залишає клас.) Вихователь. Символом пошуку Істини у нас буде вогонь,

залишений мудрецем. Вогонь здатний розтопити кригу. Вогонь може освітити шлях. Вогонь може зігріти і вселити надію світлим і чистим людям. Але водночас він ніколи не зігріє тих, хто має в серці (відкрити дошку з надписами): пихатість, примхливість, скупість, лінь, гнівливість, зажерливість, заздрість тощо.

Нехай же на шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди і тоді кожен ранок для вас розпочнеться веселкою. Адже ви знатимете, що кожен день готує зустріч із цікавими людьми.

Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша — вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек... Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога — поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам'янистою, небезпечною.

Яка вам більше подобається? Яку ви обрали б для себе? (Міркування дітей.) Вихователь. Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона

така важка? Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з

дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова:

Витри піт солоний із чола, І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла. Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало? Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які

оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно із себе. Адже кожна Людина — це маленький світ, це велика Таємниця. Це — Непрочитана книга. Це — загадка.

(Лунає музика.) Вихователь. Ти — сам загадка. Відгадай себе, І все, мабуть, тоді на місце стане. Червоне, біле, ніжно-голубе Відкриється за шторою туману. В твоїх очах світає небокрай, А дум плоди, мов яблука на вітах... Насамперед себе ти розгадай, Коли ти хочеш інших зрозуміти. Напевне, усі ви любите казки Г.К.Андерсена. У нього є чимало 5

філософських казок, зокрема «Ромашка», «Ялинка», «Равлик та | трояндовий кущ». На останній я хочу коротенько зупинитися.

Н.Шевчук

З ранньої весни до першого снігу цвів трояндовий кущ і був щасливий, даруючи радість усім навколо. У затінку його гілок 2 причаївсь у черепашці равлик, розмірковуючи в самотній тиші про т сенс життя. Він вважав себе особою духовно звеличеною, н Зневажливо відгукувався про невтомну щедрість сусіда, хизуючись й своєю відчуженістю од мирської суєти.

Час забрав і того куща, і того равлика. У чому ж справжня духовність людини — у самозакоханості, у самозаглибленні чи в самовіддачі на благо ближнього? Жити для себе, замкнувшись у колі особистих проблем, чи жити відкрито,заради друзів?

(Відповіді та міркування дітей.) Вихователь. Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі, позитивні риси. А чи вміємо ми це робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро? Зараз спробуємо це зробити.

Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем. Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного догляду, можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками від удячності, зацвіло б весняною красою, милуючи око. Сьогодні ми відчуємо життєтворчу силу добра і щирості. (Дітям роздаються кольорові листочки, цвіт.) Вихователь. Кожному слід записати п'ять позитивних рис свого однокласника. Вибираємо найяскравіші риси, які характеризують друга. (Лунає музика. Діти виконують завдання.) Вихователь. Прикрасимо листочками та цвітом наше деревце (сухі гілочки заздалегідь приготовлені). Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе. Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі, Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг. Я вірю в силу доброти, Добро завжди сильніше злого, Дає наснагу, щоб цвісти І світлу обирать дорогу. Я вірю в силу доброти, Що має долю роботящу. Що хоче, щоб і я, і ти, І все було у світі кращим.

В.Крищенко У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й

невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість невічна,


і сум невічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Пильнуйте за своїми думками, Вони стають словами. Пильнуйте за своїми словами, Вони стають учинками. Пильнуйте за своїми вчинками, Вони стають звичками. Пильнуйте за своїми звичками, Вони стають характером. Стежте за своїм характером, Бо він визначає вашу долю! Найкоротша відстань між людьми — усмішка. Тож частіше

усміхайтеся. А тепер послухайте вислови і правила про людину.

Що значить бути людиною — Бути благородним. — Горіти заради іншого так, як горить свічка. — Бути надією для будь-якого подорожнього. — Допомагати іншим, турбуватись один про одного. — Допомагати кожному в біді. — Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі. — Не бути слабкодухим, безпринципним. —- Не бути байдужим. — Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні

люди всього світу. Скарбничка мудрості

Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека).

Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів'я),,

Усяку людину слід судити за її справами (Сервантес). Генії шукають перешкоди, а перешкоди створюють геніїв

(Р.Роллан), Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій). Тоді людина стане кращою, якшо ви покажете їй, якою вона є (А.

Чехов). Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це

зрадити тебе. Не бійся ворогів — найгірше, що вони можуть зробити — це

вбити тебе. Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і

вбивство (Р.Еберхарт).

Тепло єдиної родини

7 клас

С.СУМЦОВА, учитель ЗОШ № 245, м. Київ

Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї роди-ни; зацікавити їх пошуками коріння свого родоводу; дати можливість відчути комфорт і радість від родинного оточення і спілкування; учити взаєморозуміння, взаємодопомоги, усвідомлення своїх обо-в'язків; закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми думками й учинками; спри-яти розумінню необхідності міцних родинних зв'язків, важливості родинного єднання; формувати відчуття гордості за свою велику українську родину.

Обладнання: магнітофон, записи українських пісень про родину, фортепіано, синтезатор, картки з прислів'ями та приказками на тему родини, «Квітки допомоги мамі».

Оформлення кабінету: фотостенд «Наша родина», стенд із пошу-ковими учнівськими роботами «Родинне дерево», малюнки дітей «Портрет моєї сім'ї», плакати з текстами пісень «Єдина ми родина», «Сіяв батько жито», «Синові», «Соколята», виставка вишиванок, виставка дитячих виробів, на столі — святковий коровай на вишитому рушникові.

Учитель. Добрий день, діти! Добрий день, дорогі гості, шановні колеги! Дуже приємно, що ми сьогодні зібралися в нашому теплому родинному колі. Темою спілкування нашої зустрічі є «Щастя родини».

(Лунає в запису пісня «Родинне коло».) Учень. «Родина», «рід» — які слова святі!


Вони потрібні кожному в житті. Бо всі ми з вами — гілочки на дереві, Що вже стоїть віки. Це дерево — наш славний родовід. Це — батько, мати, прадід твій і дід. Учениця. Так, велике дерево-рід, і гілочки на ньому — це ми, діти.

Ми швидко ростемо і міцніємо, бо живлять нас соки великої гілки — нашої родини. А родина тим міцніша, чим сильніша в ній дружба.

Учень. Усі дерева-роди — це могутній народ, якого ніколи не здолати, поки він береже своє коріння пам'яттю його й історією.

Учитель. Ви, діти, цікавились історією свого роду, розпитували у своїх батьків, бабусь і дідусів про коріння родини (дехто дістався навіть четвертого і п'ятого покоління!) і намалювали свої родовідні дерева, які сьогодні представлені тут, на нашій зустрічі.

Ви намалювали також портрети своєї родини. Вони цікаві тим, що пройшли через ваше сприйняття, через вашу спостережливість, серце, вони ніби «дихають» вашою любов'ю і ставленням до своєї сім'ї.

Учениця. У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють. І ми їх також найбільше любимо, бо без них не уявляємо свого життя.

Учень. Батько й мати — найрідніші та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас людяності, доб-роти, милосердя, збагачують наш розум, укладають у наші вуста ласкаві слова.

Учениця. Ми до батьків сказати хочем слово, Сповнене ніжності й любові, Бо без батьків чого ми в світі варті! — Без маминої ласки і тепла, Без батьківської строгості і жарту, Без нашого родинного тепла?

Батько і мати — два сонця гарячих, Що нам дарують надію й тепло, Батько і мати у долі дитячій Так необхідні, щоб щастя було! Учень. Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впев-

неність, мужність, сміливість. Учениця. Образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у піснях,

у казках і легендах. Учень. Як мені вас не любити, Рідний батьку, нене! Та ви ж мене згодували І дбали про мене.

;■ ::

С.Сумцова

Та ви ж мене згодували Щирими руками. Ой нема то ніде в світі, Як у батька й мами.

Батько розуму навчає, Мати приголубить, Ніхто мене так на світі, Як вони, не любить

Дай же, Боже, щоб я виріс, В школі гарно вчився, Щоб я батькові і неньці Добре відплатився.

Б.Лепкий

(Виконується пісня «Сіяв батько жито», муз. І.Карабиця, сл. В.Кри-щенка.)

Сіяв батько жито, Де поля зірчасті, Щоб усім нам жити Добре та у щасті. І садила квіти Біля вікон мама, Щоб краси у світі Не було замало. Приспів: Для людей відкрита Хата наша біла, Тільки б чорна кривда В неї не забігла. Хліб ясниться в хаті, Сяють очі щирі, Щоб жилось по правді, Щоб жилось у мирі.

Золотиться колос, Ллє зерно на руки, Ніби батьків голос — До дітей і внуків. Мальви й чорнобривці Розрослися рясно, Начебто гостинці Маминої ласки. Приспів.


А дорога кличе На чотири боки, Мамине обличчя Засльозив неспокій. Доброї поради Чую звуки щирі, Щоб жилось по правді, Щоб жилось у мирі. Приспів. Учитель, Скажіть, будь ласка, що ви відчули, співаючи її, які

почуття, думки викликала пісня, як ви розумієте її зміст? (Розмірковування учнів.) Учитель. Так, дійсно. Батько й мати — найдорожчі й найближчі

люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями — чуйни-ми, люблячими.

Родинне тепло, родинні уроки життя — це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах із людьми, навчають жити у правді й мирі, у злагоді. Ці поради всотує у себе душа і проносить упродовж усього життя.

А мама — завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими й літніми людьми.

Учениця. Мама... Це найпрекрасніше слово на землі! Найтепліше. Найсвятіше. Майже всіма мовами світу воно звучить однаково ніжно. У мами найлагідніші руки, вони все вміють. У мами найвірніше і найчуйніше серце — у ньому ніколи не згаса любов.

І скільки б не було тобі років — 5 чи 50 — тобі завжди потрібна мама, її ласка, увага, погляд, підтримка. І чим більша твоя любов до мами, тим світліше і радісніше життя.

Учень. Чи є у світі що світліше, Як мамині очі, Що все зорять за дітьми 1 вдень, і серед ночі?

Чи є в світі що миліше, Як мамині руки, Що працюють для дитини Щиро, без принуки?

Чи є в світі що щиріше, Як серденько мами, Яке б'ється для дитини Днями і ночами?

С.Сумцова ------------------------------------------------------------------------------------ '' ------------------------------------------ Чи є в світі що дорожче, Як мама кохана, Що трудиться для дитини До ночі від рання? Учениця. Вона посварить й покарає,

І приголубить над усе. І кожен матінку чекає —

Вона гостинець принесе, і -; Вона нас всіх за руку в школу Колись уперше привела, Ясну усмішку світанкову Нам на дорогу всім дала. Учень. Святішого нема мені, Ніж добрі напуття: Уроки перші мамині — Вони на все життя.

Не вихлюп тимчасовості — В них мудрість всіх століть: «По правді лиш, по совісті Треба, синку, жить...» Учениця. Мати простежує за нашою життєвою дорогою, намага-

ючися вчасно застерегти від хибного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними й уважними до неї. І якщо іноді вона буває надто сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам тільки добра.

Учень. Хто, як не мама, дорогу зігріє? Хто нас на світі ще так пожаліє? Не заморозить нам холод віконце, Поки є мама — немеркнуче сонце! Учитель. Готуючися до виховного заходу, ви читали твори про

всеперемагаючу любов матері. Послухаймо казку видатного педа-гога В.Сухомлинського «Крила матері».

Учениця (читає казку). «Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку.

Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яск-равим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска навчала дітей скубти тонесенькі стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теплим і лагідним, трава м'якою, світ затишним, добрим і співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір і розійшлися величезним зеленим лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, про маму часто забувають.


Стривожившись, Гуска почала скликати дітей, але не всі вони слу-халися. Раптом насунулися темні хмари і на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затиш-ний і добрий. І як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матір. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна мама. Вони підняли маленькі голівки і побігли до неї.

А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила і накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей — про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло і безпечно; гусенята чули гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання вітру і стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страхітливе, а вони в теплі та затишку, їм і на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло і затишно, а зовні — холодно і небезпечно.

Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запища-ли: «Випускай нас, мамо!» Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не про-сить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір'їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам і на думку не спало запитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше і кволе гусеня підійшло до матері і запитало: «Чому в тебе поранені крила?» Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все добре, сину». Жовтенькі гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива».

Учитель. Як ви думаєте, чому поранена мати, незважаючи на ситуацію, була щаслива? Що потрібно для того, щоб виросли крила материнської і батьківської любові? Чим, на вашу думку, крила батьківської любові відрізняються од крил материнської любові? Чи мусять діти ростити крила любові до своєї мами? У чому вияв- ляється ваша турбота до мами?

(Відповіді дітей. Обговорення. Обмін думками.) Учитель. Попрацюймо у групах. Учень. Завдання: ось «Квітки допомоги мамі», на їх пелюстках

напишіть, як саме ви допомагаєте мамі, свої обов'язки в сім'ї, що робите (червоним кольором) і що, можливо, ще не робите, а бажано було б це робити (синім кольором).

(Учні виконують завдання, після чого один представник від кожної .групи зачитує всі відповіді і пропозиції на пелюстках.)

С.Сумцова

Учитель. Пропоную вам повісити власну «Квітку допомоги мамі» удома на стіні та час від часу намагатися робити те, що радять її пелюстки. Учениця. Ти всіх святіша, ненька! Моя ти квіточка біленька, Моя миленька й неозора, Моя і втіха, і опора,

Моя весела і сумна, Моя небесна і земна,

Моя стежина й Батьківщина, Моя, як білий світ, єдина,

Як білий світ, як білий квіт, З якого створюється світ. Учитель. Багато хто з вас написав міні-твори про маму, фраг-

менти з яких я хочу зачитати. Окрім того, у вас було завдання: одного ранку прокинутися раніше мами і цілий день спостерігати за її руками — що вони встигнуть зробити. І ось що ви написали. (Зачитує фрагменти творів.)

Учениця. Мама, матуся, ненька — усьому початок. Усе прекрасне в людини від променів сонця і молока матері — ось що наснажує нас любов'ю до життя.

Мати тримає на руках свою дитину. Малеча пригорнулася до її рук, вбирає в себе їх тепло, і добре їй біля матусі, і не існує нічого лихого на світі. Біля маминих рук, біля її слова й тепла маля стане великим і сильним, стане частинкою свого народу. (Інсценізація вірша Г.Вієру «Мамо, чому?».) Син. Чом у тебе у косі ясна Забриніла раптом сивина? Мати. Од любові, од тривог, надій: Ти ж один у мене, сину мій. Син. А в бабусі голова біліш — Тож мене бабуся любить більш? Мати. В неї діти — доньки і сини — Додають, сердешній, сивини. Син. Чом же тьотя біла, як зима — В неї ж діток не було й нема? Мати. Так, синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік одна.

Учитель. Так, саме в дітях — найбільше щастя мами. Для мам:и її діти — найкращі у світі.

Дочка переймає від мами все, навіть звички. А син учиться в неї тих правил, що згодом стануть його життєвим кредо: ставитися з


повагою до старших, не ображати слабших, учитися по-особливому ставитися до жінки.

Маму називають берегинею роду. Бо вона справді тримає його, леліє, зберігає для прийдешніх поколінь,

Мудрість матері — то родинна святиня. Завжди прислухайтеся до маминих слів, до її порад, дотримуйтеся правил вашої родини. Пам'ятайте, що недобре слово залишає в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мамі радість, зігрівайте її своїм теплом, увагою, і коли виростете, ніколи не забувайте про неї.

Крізь дощ, крізь сніги і тумани, Чи дороги туман обснує, Приїжджайте частіше до мами, Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов'язок, втому, Не марнуйте дрібницями дні, Приїжджайте до рідного дому, Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м'ята, Де пройшли ваші дні золоті, Лиш не можуть там вічними стати Руки мамині — крила святі.

Л.Пасько (Діти виконують пісню «Чорнобривці», муз. В.Верменина, сл.

М.Син-гаївського.) Учитель, І знов наші щирі зізнання, наші теплі звернення до

рідних людей: тепер — до тата. Учень. Усе в ЖИТТІ міняється і в'яне, Усе мина, відходить назавжди. Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне, Лиш татові слова зі мною назавжди. Усе, що є в житті — то долі повеління, А все, що є в мені — то батькове учіння. Від батька в мене є терпіння і удача, І розум, батьку мій, — це твоя добра вдача. Люблю усе живе, що квітне і буяє, — Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю. Ти передав мені усе, що сам умієш, І наділив мене усім, що сам ти знаєш. Життя іде-бреде, квітує і згасає — Науку цю твою я завжди пам'ятаю. Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,

С.Сумцова --------------------------------------------------------------------------------------------------- А ти для мене є теплом землі — я знаю. Твое добро святе і людяність велика, І відданість землі, і совість у душі — Це те усе в тобі, за що я поважаю, І голову свою тобі в уклін схиляю. Учитель. Послухайте казку про мудрі поради батька. Учень. Російська народна казка «Мудрий батько». «Чи так воно було, не знаю, а як чув, так і розповідаю. Був собі один селянин. І мав він сина. Коли хлопець підріс і почав допомагати в господарстві, батько й каже: — Дивлюся на тебе і бачу — беручкий ти до всіх справ. Час

минає, молоде росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, ожениш-ся і сам станеш на господарство. От і запам'ятай мої слова.

Живи так, щоб у кожнім селі був у тебе свій дім. І нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. І живи так, щоб люди тобі кланялися. І завжди будеш справним хазяїном.

Подивувався син на такі слова, та й питає: — Не можу збагнути: хіба можливо звести в кожному селі буди

нок? І як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як мені жити, щоб люди мені вклонялися?!

Усміхнувся батько, та й каже: — Не тужи, синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожно

му селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, і буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба з вечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от і будуть вони наступного дня як нові. Ну, а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за всіх, виходь на роботу першим, тоді всі, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й ук лонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного.

Коли прийшов час і син сам почав господарювати, він зважив на поради батька і жив добре».

Учитель. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість ведуть дитину по життю впевнено і терпляче.

Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Бать-кове слово — закон. Як скаже батько, так і буде, бо він — голова сім'ї, зразок для своїх дітей.

Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною і спра-ведливою, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність.

У своїх відгуках про тата ви висловлюєте такі думки. (Зачитує фрагменти з учнівських творів про батька.) «Він зовні часом суворий, але у своїй душі добрий і ніжний, як

мама».


«Мій тато — дуже гарна людина. Він сильний, мужній. Тато зав-жди може захистити мене. А коли я була маленькою, він зробив ліжечко для моєї ляльки Барбі. Мій тато мене дуже любить, а я люблю його».

«Мама доглядає нас, дітей, а у батька є безліч інших проблем, турбот. Ми навіть бачимо його рідше, ніж маму — він увесь час на роботі, багато працює, бо піклується не тільки про нас, дітей, а й про всю сім'ю».

«Він у мене добрий, уважний, терплячий, чуйний». «Мій тато — майстер на всі руки, він усе вміє. Я люблю свого

тата, він у мене — найкращий». «Татова любов стримана. Недаремно в народі кажуть, що дитину

треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є любов мого батька».

Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їх. Бо по-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів.

Найбільше щастя для мами й тата — ваше щастя, ваше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною — це велике горе для батьків.

Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмоли-ма, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І зале-жить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хоро-шими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережіть здоров'я своїх батьків. Пам'-ятайте, що ранню старість і хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки

Учениця. Цінуйте завжди маму й тата, Вони зростили вас із немовляти, Встигайте добре слово їм сказати, Допоки ви живете в рідній хаті.

Коли ж зміцніють ваші крила, соколята, Відчуєте ви силу, щоб літати, — Не забувайте маму й тата, їхніх порад, добром багатих! (Діти виконують пісню «Соколята» А.Матвійчука.)

С.Сумцова ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- На високій скелі, на краєчку У своїм у родовім гніздечку Вчила соколиха соколят, Жовторотих красенів-малят: «Час летить, міцніють ваші крила, . І затримать вас уже несила, А прийде пора прощатись нам — Лише одну пораду я вам дам:

Приспів. Народжений літати Не сміє плазувати,

Народжений літати Пишається крильми.

Літайте, соколята, Гуляйте, соколята, Допоки ви в польоті — Живемо доти ми!

І настала згодом та година — Розлетілась братія пташина На вітрах по світу мандрувать, Долі і недолі здобувать. Хтось пішов до пана слугувати, Хтось потрапив під залізні ґрати, Хтось полинув у чужі світи, Щоб свою свободу зберегти. Приспів.

Кожного в дитинстві вчила мати: Нам на світі треба вибирати — Темний ліс чи неба висоту — Волю, а чи клітку золоту... Можна назавжди відрізать крила, Щоб у небо мрія не манила. Можна для вітрів закрити дім — Тільки щастя зовсім не у тім. Приспів. Учитель. Родина, родинне вогнище, родинне тепло — його

завжди зберігають і підтримують наші старші мами й тата — бабусі й дідусі, такі милі, лагідні, люблячі. Скільки знають цікавинок, так багато пам'ятають і вміють, охоче розповідають, діляться своїм життєвим досвідом, радіють онукам і готові все для них зробити.


Учениця. Свою бабусю знаю Я з давніх, давніх пір, її обличчя любе, її ласкавий зір. Замислиться бабуся, Зажуриться на мить, І знов, дивись, сміється, Ласкаво гомонить.

Та над усе на світі Сподобались мені її ласкаві руки — Умілі та міцні.

Оцим рукам хорошим Робота не важка, Бо шиє, варить, пише Бабусина рука.

Буває, щось як зробить — Ви скажете: краса! Вона робить уміє Ну просто чудеса!

І я в бабусі руки Цілую залюбки — Вони, немов співають, Розказують казки.

Я слухаю бабусю І вся, немов у сні. Розумні, ніжні руки, Умілі та міцні.

М.РиЛвНКО Учитель. А як же не поговорити сьогодні про наших сестер і

братів — старших і молодшеньких! Вони — така втіха, із ними цікаво, Вони перші друзі, опора і водночас — об'єкт піклування.

За меншенькими треба доглядати, бавити їх, хоча це інколи й набридає (та ненадовго). Бо то велике щастя — мати брата чи сестру.

(Діти виконують пісню «Сестричка».) Знов я мушу бавити Меншеньку сестричку. Як її позбавити Від лихої звички:

С.Сумцова Ходить, мов прив'язана, Наче хто приклеїв, — Не була ні разу я

Десь без неї.

Приспів. Я взую сьогодні Нові черевички, Хоч раз утечу Від малої сестрички. Бо там, біля клумби, Де квітнуть жоржини,

Чекає хлопчина.

Знову міцно вчепиться За мою спідничку Плакса і наклепниця Меншенька сестричка. Розказала пошепки Мамі за сніданком, Що стояла з хлопчиком Я на ґанку. Приспів.

Я її ведмедику Вухо відірвала, Мамину косметику Нищечком дістала. Хай сидить малюється, Хай фарбує личко — Побіжу на вулицю Без сестрички! Приспів. Учитель. Родина, родинні стосунки, виховна роль родини — усе

це покладено в основу багатьох наших українських народних прислів'їв та приказок.

Знову зберімось у групи і з двох половинок складемо приказки та прислів'я про родину.

(Роздаються картки.)

Гра «Збери прислів'я» 1. Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько. 2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець. 3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й їхні діти. 4. Яка сім'я — такий і я.


5. Який дуб — такий тин, який батько — такий син. 6. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина. 7. Мати одною рукою б'є, а другою гладить. 8. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів —

батька. 9. Добре дитяті, коли добрі батько й мати, коли в хаті лад. 10. При сонці тепло, при матері добре. 11. До людей по розум, до матері по серце. 12. У сокола і діти — соколята.

Учитель. Родина зігріває вас маминою піснею, батьковим напуттям, дідусевими казками, бабусиними вишиванками, незрадливістю рідного слова. Тож і ви, діти, говоріть до своїх рідних тільки добрі, теплі слова, робіть тільки добрі справи. Учениця. Слово чарівне! Яка в ньому сила! Скажеш з любов'ю — і радість росте! Слово чарівне народжує крила — Ви не забудьте ніколи про те! Учень. Донечко, синку, сестрице, братусю, — Дружна, велика, весела сім'я! Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, — Мій оберіг і родина моя!

Н.Красоткіна Учениця. Але родина — це не тільки родичі. Це і наш клас, і школа.

Учень. Родина — це і весь наш український народ, наша велика Батьківщина.

Учениця. В щасливі і важкі години — Куди б нам не стелився шлях — Не гасне вогнище родинне В людських запалених серцях. Учень. На світі білому єдине, Як і Дніпрова течія, Домашнє вогнище родинне, Оселя наша і сім'я. Учениця. Мій отчий дім! Ти дав усе мені. Моя Вкраїно, піснею багата, Як та любов, яку дарує мати. (Виконується пісня «Єдина ми родина» А.Матвійчука.) Коли на світ з'являється дитина, Свій перший крик віддавши висоті, — Завжди радіє щиро вся родина 1 щастя їй бажає у житті. Ведуть у світ дороги і стежини,

С.Сумцова ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

І день новий над світом устає. Ну, що ми в цьому світі без родини? — Вона одна нам сили додає!

Приспів. Ми всі — одна сім'я, Єдина ми родина, У кожнім нашім «я» — Частинка України.

Ми всі — одна сім'я, Єдина ми родина.

Мільйони різних «я», А разом — Україна.

В родині зайвих не бувало зроду, Тут поруч всі — і сиві, і малі, І без родини не бува народу, Як не буває неба без землі. За сина батько і сестра за брата, В одній родині села і міста, Бо в нас у всіх одна країна-мати — То наша Україна золота! Приспів. Учитель. Бажаю всім вам щастя, здоров'я, злагоди у родинах!

Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість і взаєморозуміння, а у великій усенародній родині — мир! До нових зустрічей!

Друг — це означає другий я!

5—6 класи

В.БУРШТИКА, учитель української мови і літератури Новояричівської ЗОШ І—НІ ст. Ком 'янко-Бузького району, Львівська обл. ___________

Хто не шукає дружби з ближнім, той сам собі заклятий ворог.

Шота Руставелі

Людина з друзями — степ із квітами, а людина без друзів — жменя попелу.

Прислів'я

Мета: учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них; виховувати у дітей правильне ставлення до таких понять, як «друг», «дружба»; розвивати в учнів загальнолюдські чесноти.

Учитель. Сьогодні ми проводимо виховну годину на тему «Друг — це означає другий я!». Ми поговоримо про дружбу як одну із загальнолюдських чеснот, спробуємо усвідомити значущість слова «друг», з'ясувати, яке значення дружби у житті кожного з вас. Роз- мова про дружбу — цікава і багатогранна, ми спробуємо розгляну- ти її зусібіч.

У кожного на парті є приготовані заздалегідь гілочки. А тепер пригадаймо казку «Батьківський заповіт».

Учень. У казці розповідається про батька, який перед смертю покликав своїх синів, дав їм по гілці у руки і попрохав їх переламати. Сини виконали батькову волю і переламали ці гілочки. Тоді батько зібрав ті гілочки докупи, перев'язав їх і знову попросив зро- бити те саме, але сини не змогли переломити цей оберемочок. Тоді

В.Бурштика

батько сказав: «Ось так і в житті кожного з вас окремо легко скрив-дити, образити, а якщо ви будете разом, то ніякі вороги вас не зламають і всі негаразди ви легко здолаєте».

Учитель. Давайте зберемо гілочки в оберемок. Хай він стане символом єдності нашого класу, символом дружби.

То що ж таке дружба? Учениця. Дружба — це близькі стосунки, засновані на взаємній

допомозі, прихильності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей. Це активна зацікавленість один в одному. Без друзів у наш час важко жити на світі.

Учитель. Давайте послухаємо, що означало мати справжнього друга в давні часи.

Учень. У всі часи дружба вважалася великою цінністю. У скіфів вона перевірялася кров'ю. Дружба оформлялася спеціальним дого-вором і клятвою: надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши у ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього вже ніщо не могло їх розлучити. В епоху середньовіччя дружба була втіленням шляхетності, вірності. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім'ї.

Учениця. Наш народ споконвіку культивував лицарські традиції. Століттями на лицарських традиціях формувалась еліта нації, яка боролася за свободу і незалежність України. Товариство, дружба і братерство, народжені не спорідненням крові, а спорідненням думок, мети, справ — це велика сила. Дружба ушляхетнювала життя. Вона надзвичайно високо цінувалася в українській культурі. Оспівувалася дружба у багатьох творах української літератури, про неї писали Леся Українка, Г.Тютюнник, М.Вінграновський, І.Франко. Послухайте твір Івана Франка «Притча про приязнь».

(Учні читають напам 'ять притчу.) Учитель. Справді, знайти і мати друга — це щастя. А як знати, що

ця людина — саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина — допоможе, зрозуміє, підтримає. Відповідь на ці запитання можна знайти, розмовляючи із психологом, із людиною, якій ти довіряєш, читаючи відповідну літературу.

Учень. Дружбу кожен розуміє по-своєму. В основі юнацької дружби лежить величезна потреба у сприйнятті іншими. Більшість із вас погодяться з думкою, що щастя — це коли тебе розуміють, і тому кожен постійно прагне знайти друга, який би зрозумів, вислухав і підтримав, став вашим дзеркалом чи двійником, вашим другим «Я». Але друзі бувають різні.

Учениця. Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів. «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».

Про таких друзів є багато гуморесок та байок. Ось одна з них. її


написав Павло Глазовий. (Учень читає гумореску «Фальшиві друзі».) Учитель. Поговоримо про гумореску. Чи сподобалася вона вам?

Яка її мораль? Як у цій ситуації вчинив друг? А як би вчинили ви? (Розмірковування учнів.) Учитель. Як ви думаєте, хто з ким може дружити? Учень. Можуть дружити між собою дівчата, хлопці, можуть дру-

жити дівчата з хлопцями. Учитель. Як дружать дівчата? Це якась особлива дружба? Учениця. Це може бути дружба між однокласницями, між дівча-

тами з різних класів, між сусідками. Вони можуть допомагати одна одній у навчанні, вони проводять разом багато часу, відпочивають разом. Такі дівчата — товаришки — часто бувають удома одна в одної, довіряють усі таємниці. Дружба нерідко допомагає змінитися комусь на краще, друг повинен позитивно впливати на друга.

Учитель. Дівчата, розкажіть, хто з вас має товаришку, друга серед однокласників?

(Розповіді учениць.) Учениця. Золотисте ніжне сонце зазирнуло у віконце, усміхнулось, привітало, ніжно так залоскотало.

Розбудило, щоб не спала, А скоренько одяглася, вибігла у двір швиденько, бо чекає вже давненько моя подруга Галинка — ніжна, гарна, мов билинка.

Віддана подруга щира Дуже добра, дуже мила. Дружим з нею ми давно, Завжди з нею заодно.

І працюєм, і гуляєм, і малюєм, і співаєм. Дружбу ми свою цінуєм, Дару цього не марнуєм. Й вам бажаєм так дружити, Один одного любити. Допомагати, співчуват І любов у серці мати. То швиденько я спішу,

В.Бурштика ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

До подружки вже біжу. Бо є щира дружба в нас. Нехай буде така в вас. С.Цап Учитель. Кажуть, що чоловіча дружба міцна, як граніт. Хлопці, хто з вас має друга у класі? Розкажіть, яка ваша дружба? (Розповіді учнів.)

Учень. Дружба між чоловіками теж існує — Сильна й щира, і мандрує 3 ними завжди і повсюди, їх веде у світ і в люди.

Чоловіча дружба сильно і надійно Поєднує шлях людський. 1^живуть усі спокійно, Й відчувають дух мужський.

Дружба ця достойна слави І хотілось, щоб лише її Зазнали сильні тілом та душею І завжди пишались нею.

С.Цап Учитель. Чи може бути дружба між хлопцем і дівчиною? Учень. Найчастіше така дружба буває між однокласниками.

Хлопець має виявитися справжнім джентльменом: він має бути ввічливим, культурним. Друзі можуть готуватися разом до уроків, мати спільні захоплення.

Учениця. Недавно з хлопцем подружилась — Хорошим, чуйним і простим. І з думкою такою я змирилась, Що дуже щира дружба в мене з ним.

Удвох щоранку в школу ми йдемо, Готуємо завдання ми разом усі. Буває — вдвох і на концерти спішимо, Й гуляєм в парку в дні оці.

Ми добре розумієм — дружба ця Хороша, вірна і взаємощира. Вона заполонила вмить усе життя Й здається нам така хороша й мила.

С.Цап Учень. Нерідко буває таке, що дружба дійсно допомагає у житті,

але друзі теж сваряться. Розглянемо деякі ситуації, де між друзями стаються різні непорозуміння.


Ситуація 1 До Ігоря додому прийшов Володя. Володя. Вмикай телевізор, наші грають! Ігор. Не можу. На завтра не підготував українську літературу. Володя. Облиш ти свої уроки, пропустимо ж перший період! Ігор. Вибач, Володю, але не можу. Вибач! Володя. Бач, який ти, а ще другом називаєшся. Учитель. Чи правильно вчинив Ігор? А що б ви зробили на його місці? (Роздуми учнів.)

Ситуація 2 У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив

це, почав вимагати від учня, який за нею закріплений, пояснень: хто і коли це зробив? Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати тому, що не хочу зрадити друга. Я сам її вимию».

Учитель. Скажіть, як би ви вчинили на місці учня, який зробив це? Хіба справжній друг учинить так? Хто має вимити парту?

Ситуація З Учениця. Ми з подругою товаришуємо з дитинства, живемо в одному

під'їзді, на одному поверсі. Нещодавно я дізналася, що вона за моєю спиною глузує з мене і говорить, що товаришує зі мною тільки тому, що у дворі більше немає дівчат. А найприкріше те, що вона всім говорить, буцімто мені не можна довіряти. Зараз ми з нею не розмовляємо. По-радьте, як мені поводитися з нею, щоб вона мене не використовувала.

Учитель. Що б ви порадили цій дівчині? Послухаємо поради психолога.

Психолог. Насамперед не панікуй, не наголошуй, що дружби не існує, не роби завчасних висновків про те, що світ жорстокий і несправедливий.

Навіть не думай мстити. Проаналізуй свої дії, помилки: ти без-думно потрапила під її вплив, забувши про себе. Стала такою собі маріонеткою, яка цілком підкоряється діям господарки.

Не бійся залишитись одна, цей стан тимчасовий. Назавжди забудь про ідеалізацію людей. Не обговорюй колишню подругу з іншими — цим ти зарекомендуєш

себе безпринциповою базікою. Учитель. Слухали ми про різні ситуації. А тепер поговоримо

про вас. Чи є у вас друзі? За що ви їх називаєте друзями? Чи колись вам друг прийшов на допомогу? А ви були у такій ролі? Ви самі ніколи не зраджували друга?

Готуючись до виховної години, ми проводили анкетування. Його метою було з'ясувати, чи маєте ви друзів, чи легко їх знаходите, чи . ви самі є справжніми друзями.

В.Бурштика

Що ж, друзі у вас є. І це дуже мене тішить. Важливим для вас у - дружбі є надання підтримки у будь-якій ситуації. Найважливішими рисами для зародження дружних стосунків ви вважаєте вірність, m щирість, сумісність характерів, розум. Ви радо допоможете своєму н другові в біді. Але вашій дружбі бракує взаємопідтримки, дехто з й ваших друзів просто використовує вас, необхідно зважити на цю обставину і спробувати знайти собі справжніх друзів. У цьому нам допоможе книга Д.Карнегі «Як придбати друзів і впливати на людей.

Книга дає шість порад, які мають нам допомогти у виборі друзів. 1. Виявляйте щирий інтерес до людей, зокрема увагу до того, хто з вами розмовляє, це забезпечує успіх.

2. Частіше всміхайтеся, ви маєте зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб і вони раділи зустрічі з вами.

3. Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим. Тому під час розмови частіше називайте ім'я співрозмовника.

4. Умійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його гово-рити про себе.

5. Прагніть дати людині можливість відчути її неповторність. Робіть це щиро.

6. Розпочинайте розмову на тему, що цікавить вашого співроз-мовника.

Тож підіб'ємо підсумок сказаного. Що означає слово дружба? Чого вас учить дружба? Що означає

бути вірним другові? А які прислів'я та приказки ви знаєте про дружбу?

(Міркування дітей.) Учениця. Нелегко бути добрим другом, Це як талант і як судьба. Рідніше кровних — браття духом, Хто їх розлучить? Смерть хіба! А втім, — це істина затерта, Завчасно вживана, мабуть... Суть дружби є самопожертва, Тому нелегко другом буть. Учитель. В Україні існує звичай на вербну неділю освячувати

гілочки верби. Кажуть, що якщо в цей день посадити таку гілочку в землю, то вона прийметься, пустить коріння і з часом на тому місці виросте красива верба.

А ми з вами давайте освятимо наші гілочки дружбою, щоб виро-сти хорошими людьми.

р о з д і л

ЦІННОСТІ

ЛЮДСЬКІ

Душі людської доброта

8 клас

С.НЕСТЕРУК, вихователь НВК Мім. Гадяча, Полтавська обл.

(Лунає музика «Аве Марія». На стінах — портрети Мадонн Б.Му-рільо, Рафаеля, Л. да Вінчі.)

Учитель. Вам, моїм учням, 14 років. Ви стоїте на порозі складного періоду, який Жан Жак Руссо назвав «другим народженням особистості». Саме тому сьогодні відбудеться розмова про найцін-ніше, вічний людський скарб — доброту. Крім доброти, у світі є й інші людські почуття — любов, прощення. їх не придбаєш у магазині, їх ні в кого не позичиш, їх просто можна виховати і виростити в собі. Кожному під силу навчитися бути добрим, людяним, милосердним.

Перший учень. Для краси народжується квітка, Для родин народжується рід, Для польоту — лебідь і лебідка, А людина — для добра і щастя... Другий учень. Сказав мудрець: «Живи, добро звершай! Та нагород за це не вимагай. Лише в добро і вищу правду віра

С.Нестерук -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Людину відрізня від мавпи й звіра. Хай оживає істина стара — Людина починається з добра!» Третій учень. Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренелорочная, благая!.. Учитель. Милосердя, доброта... Ще з давньогрецьких часів бла-

годійність була великою чеснотою. Цілком природним і законо-мірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахис-ного і скривдженого.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — є в характері і нашого народу.

Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей, які прийшли на допомогу народові Вірменії, Туреччини, Індії після страшних землетрусів; трагедії у Таджикистані та під час аварії на ЧАЕС.

Перший учень. Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли на радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово, В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти! Учитель. Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них є

повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й земна твердь не хитається під ногами.

Милосердя й доброта.— як два крила, на яких тримається люд-ство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?


Важко уявити собі, що люди страждають не через голод, а через те, що не чують украй необхідного «Добрий день!». Другий учень. Кажімо більше ніжних слів Знайомим, друзям і коханим, Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів. Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній — Коли б то знати наперед! Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком. То не життя людське коротке — Короткі в нас слова черстві. Кажімо більше ніжних слів... Учитель. Лікування добротою потребують не тільки хворі й са-

мотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими «сліпими» та «глухими» слід терпеливо говорити, будити їх жит-тєлюбним і проникливим словом.

«Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні...» — так писав письменник-гуманіст А.Чехов.

Третій учень. Не нарікай на глухість душ людських І не гостри в злобі на них зубів... А ти, що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них? Чого мовчиш, подумай і збагни, Але уже з низької висоти, І зваж, і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини, А сам в своє більмо душі заглянь, Чи там хоч раз добром світила рать І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань Не відгукнеться власна глухомань А ти шукаєш в людях доброти... Учитель. Земле моя! У біло-рожевому вінку з весняних квітів, і

смарагдовій накидці із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені — ти завжди прекрасна!

Земля моя рідна — це моя рідна Україна! Разом із тобою, Україно, ми вступили в нове століття. Бути свідками, учасниками подій, і які відбувалися протягом минулого століття, і розповідати нащадкам — це велика відповідальність. Час розкидати каміння минув.

С.Нестерук ' Настав час збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних щедрот. Пам'ятаймо, що відродження народної духовності є однією з найважливіших умов становлення України як нації. Вічний сим-н вол українства — золотий колос пшениці, що тягнеться до чистого й блакитного неба, сьогодні повинен бути символом миру, доброти, милосердя, людяності. У цьому буде вся сила, святість, цінність s нашої духовності.

«У наш час ми бачимо дуже багато поганого і на цьому фоні чиєсь співпереживання здається нам оазисом самого себе» — сповіщає одна з

головних заповідей народної християнської моралі. У даному випадку любов виражає прихильне, щире, доброзичливе ставлення до людей.

Перший учень. Старайтесь завжди прожити лиш так, Щоб потім про вас пам'ятали, Про ваше прекрасне і чесне життя Народні пісні розказали. Для всіх людей чесних, привітних і добрих Співаю пісень і я граю, Щоб більше людей цих було на землі — Боротись усіх закликаю! Будемо боротись за світлий той час, Коли будуть чесні лиш люди, А тих, що щасливо нам жить заважають, Повік на землі хай не буде! Учитель. Любов до ближнього починається з відчуття дитиною

любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких.

Сім'я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, доброти, вірності.

Батько й мати — найрідніші й найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

Добро... Усього лише чотири літери алфавіту, а як багато важить і яке глибоке!

Добро неможливе без любові до ближнього, до життя, до самого себе. Саме вона — ця безкінечна, вічна й всеохоплююча сила любові творить дива зі свідомістю і серцем людини, перетворюючи їх на одне прагнення — допомогти квітці, пташині, людині, Усесвіту. Допомоіти — це значить принести дрібку добра, шматочок сердеч-ності, крапельку милосердя. Принести тому, хто страждає більше ніж ти, тому, для кого подих — щастя, а порух — нездійсненна мрія...

Другий учень. Для зла й неправди Планета замала! Творіть добро, добро плекайте, люди!


Садіть сади, нехай для внуків буде В плодах частинка вашого тепла, Ростіть дітей, Бо то однині — ти! В обличчі іншім — ми, у іншій долі. Хай не зболять їм наші з вами болі, Хай діти будуть справжніми людьми. Творіть добро для тих, хто поруч йде, Хто ділить хліб із вами чесно — навпіл, Єдиного навчіться — віддавати, Не бійтеся — ніщо не пропаде, Ніщо не піде в тлін, в траву — Повернеться, умножене стократно. На те воно й добро, щоб проростати, Тому й людське, що люди ним живуть. І може, тому розквітають квіти, Перед якими відступає зло. Творіть добро! Творіть, творіть добро! На те ми й люди, щоб добро творити! Учитель. З давніх-давен дзвони, крім богослужіння, повсюдно

використовувались як набат для сповіщення про якесь лихо, біду: на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосер-дя, доброти, бо тільки доброта робить нас справжніми людьми.

Третій учень. Нам би про душу хоч не забути, Нам би хоч трохи добрішими бути! Ми лише раз — так уже повелося, — Живемо на цій грішній землі... Перший учень. Хай романтика Віри й Любові, Слово людського тепла й доброти Нам порожнини в душах заповнять, Куди вже війнули ранкові вітри. І душі наші хай піснею повняться! Скиньмо з облич своїх черствості маску, Нехай зігрівають нас промені сонячні, Зробим Україну щасливу, як казку. Другий учень. Нам милосердя, Господи, подай, До всіх страждущих і незахищених, Ми ще від страху і злі, і сліпі, В душах у нас ще багато що знищено. Благослови рід людський на Добро! Душі відкрий нам до злагоди й миру! Щоб на Вкраїні незгод не було, Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

Світ не без добрих людей

5—6 класи

О.ПРОДАН, вихователь школи-інтернату м. Мукачева, Закарпатська обл.

Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засоба-ми слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; роз-вивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; вихову-вати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Обладнання: грамзапис пісні Теодора Кукурудзи «Світ не без доб рих людей»; «Дерево мудрості» (на гілках якого висять написи муд рих висловів: «Добре ім'я краще від багатства», «Нічого так дешево не дається і так дорого не цінується, як ввічливість», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», «Світ не без добрих людей», «Усе добре пам'ятай, а зла уникай», «Посієш учинок, виросте звичка», «За добро добром платять», «З добром дружись, а лихих — стережись»); словник; гра «Виправ по милку»; додатковий матеріал «Правила оброго чарівника».

Учитель. Діти, перш ніж розпочати наше заняття, привітаймося з нашими гостями. (Діти вітаються.) Привітно всміхнувшися, ми побажали одне одному доброго дня.

Як ви думаєте, від чого так повіяло теплом? Від чого на краплину сонця, на краплину щастя збільшилось у світі? Від чого на краплину радіснішим стало наше життя? — Так, навіть від одного доброго слова стає краще й тепліше на душі.

А чи завжди ми буваємо добрими одне до одного?.. Один муд-рець сказав, що людина — це її вчинки. Усе своє життя люди пізна-ють, що таке добро і зло, гарно і погано... Але шлях до доброти непростий і не завжди легкий, тому треба вчитися доброти, учитися бути уважним до людей, берегти і дбати одне про одного.


Сьогодні ми спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху доброти. А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до слова, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки.

...Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю. Зло завжди буде покарано... Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?

Зло породжує тільки зло... Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів і не брати прикладу з тих, хто вас зневажає чи кривдить. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської ДУШІ.

З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, мило-сердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Вашим домашнім завданням було відшукати й підготувати прислів'я та приказки про добро і зло.

Учні. Добро довго пам'ятається; Хто людям добра бажає, той і собі має; Не одежа красить людину, а добрі діла; Зла людина зліша вовка; Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся; Злі язики страшніші зброї; Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

Учитель. Я вам нагадаю ще таке народне прислів'я: «Мудра людина не завдасть образи, а мужня — не стерпить її». Як ви його розумієте? Тобто розумна людина ніколи нікого не зневажатиме та зверхньо не ставитиметься до інших.

Тож розважимося і пограємо у гру «Виправ помилку». Ви маєте знайти початок прислів'я у правій колонці, а його закінчення — у лівій.

Добре слово і безмежна. Вітер рушить гори, мороз зігріє. Сила слова що дощ у посуху. Тепле слово і в залізні ворота відкриває. Добре слово людині а зле руйнує. Добро слово дім побудує яким відкривають серця. Слово — ключ, а слово — дружбу. Мале зле слово велику образу творить.

65

О.Продан

А зараз, діти, давайте поміркуємо вголос. Які якості людської поведінки ви б віднесли до доброти? (Чесність, вдячність, щедрість, привітність, працелюбність, тер- пимість, милосердя.) Чи можна прожити без доброти? Чому? (Без доброти люди були б злі, жорстокі, байдужі, було б важко так жити.) Що означає бути добрим? (Це вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших добрих слів і вчинків. Треба вчитися не бути байдужим, твори-а ти добро.)

Кого в нашому класі можна назвати добрим? На що, на вашу думку, схожа доброта? Мені здається, що на усмішку матусі, а вам? Пригадайте якийсь випадок із вашого життя чи життя товаришів, пов'язаний із людською добротою, який вам особливо запам'ятався. (Учні розповідають.)

Учитель. Діти! А чи знаєте ви, що слово — це справжнє диво. Воно може бути другом, а може бути ворогом. Словом можна по-тішити, підбадьорити, підняти зі зневіри людину, а можна образити, завдати смутку, поранити і навіть убити. Ось як образно і вдало висловлюється про слово великий педагог, письменник В.Сухомлинський: «Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».

(Зауваження слід давати дуже обережно, тактовно, щоб людина не образилася (обов 'язково наодинці, а не при сторонніх). Зауваження слід робити лише стосовно поганих звичок, рис характеру, які людина може виправити, і в жодному разі щодо вад її зовнішності.) Діти, а чи знаєте ви, що кожен із вас може бути добрим чарівником? І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Бо чарівник — це добра людина, яка дарує радість іншим. І я вам можу підказати правила для чарівника. 1. Правила доброти.

Подивися навколо — хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.


Постав себе на місце іншого. Зрозумій і виконай його бажання. Прощай помилки іншим. Принеси іншому радість. 2. Правила чесності. Сказав — зробив. Помилився — визнай. Забув — попроси пробачення. Говори те, що думаєш. Не впевнений — не обіцяй. Не можеш сказати правду — поясни, чому. Не видавай чужу таємницю. 3. Правила ввічливості. Ввічливість — це вміння поводитися так, щоб іншим було

приємно, затишно з тобою. Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допо-

могу, відходячи — попрощайся. Не примушуй за тебе хвилюватися. Ідеш — скажи, куди йдеш

та о котрій годині повернешся. Не капризуй і не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати

настрій іншим. Підступне зло на Землі, але невтомні й непереможні сили

добра. А починається боротьба зі злом найперше з подолання у собі таких простих, звичайних, загальнолюдських вад, як заздрість, лінощі, байдужість, нечесність, хитрість, лукавство. Пам'ятайте! Щоб люди поважали вас, приязно ставилися до вас, завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості:«Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас!»

Діти, ще раз повторимо і запам'ятаємо прислів'я і приказки про добро.

(Учні знімають і зачитують написи з «Дерева мудрості». Лунає пісня Теодора Кукурудзи «Світ не без добрих людей», діти підспіву-ють.)

Хай мудрість та доброта стане вам девізом у житті!

Про чесність і обман

5 клас

О.БОГУСЛАВСЬКА, вихователь Рівненської державної міської гімназії № 1

Мета: виховувати в учнів негативне ставлення до брехні, обману.

Під час роздумів, аналізу підвести дітей до висновків:

— будь-який обман із часом викривають, і тому він не є виходом

із критичної ситуації;

— неправда, обман викликають негативні почуття та асоціації, і

тому компрометують того, хто говорить неправду, в очах інших;

— людина, яка себе поважає, не стане нікого обманювати.

Проаналізувати типові ситуації, коли учні говорять неправду,

знайти інший спосіб поведінки. Розвивати вміння дітей працювати в

мікрогрупах.

Обладнання: столи зі стільцями, що стоять півколом; на столах —

зошити, аркуші паперу; на дошці написана тема; магнітофон, касета з

ритмічною музикою; годинник.

Попередня підготовка: напередодні години спілкування вихователь

формує мікрогрупи на чолі з лідером. Склад груп лишається на

робочих аркушах. Дітям дається завдання підготувати прислів'я про

чесність і обман.

Вихователь. Добрий день! Гарного настрою бажаю всім

присутнім. Сьогодні наша година спілкування тісно пов'язана з

реальним життям. У ньому ми, прагнучи бути ідеальними людьми,

маємо пройти довгий шлях до самовиховання. На цьому


шляху є зупинки — станції-обов'язки, які ми самі складаємо. Один із

таких обов'язків ви вже сформулювали — це «не говорити неправди».

Брехня, або неправда, — підступна особа, яка здатна замаскуватися

під правду, переконати людину, що в даний момент саме вона, брехня, є

найкращим варіантом поведінки, і тільки вона веде до виходу з якоїсь

кризової ситуації. Тобто поводиться як підступний ворог. Ми з вами

маємо виробити звичку й навичку боротися з цим ворогом. А

найкращий спосіб боротьби із брехнею — це побачити, зрозуміти і

викрити. Отже, запишемо в зошити тему години спілкування.

(Діти записують у зошити тему години спілкування.)

Вихователь. Зараз я кожній групі роздам завдання. Ви матимете 5

хв на обдумування й обговорення. Потім лідер висловить думку

групи. Якщо з інших груп знайдуться охочі доповнити, підніміть,

будь ласка, руки.

(Вихователь роздає завдання (ситуації 1—5),

вмикає музику (5 хв).)

Ситуація 1

Павло отримав три бали із самостійної роботи з математики.

Щоденник на оцінку не подав. На запитання тата «як справи у

школі?» відповів «нормально».

Запитання:

Чи можна вважати, що Павло обманув батька? Що б ви порадили

Павлові сказати вдома в такому випадкові?

Ситуація 2

Соня розлила мамині дорогі парфуми, а сказала, що це ненароком

зробив Кешка (папуга). Ось їхній діалог:

— Мамо, а Кешка розлив твої парфуми в рожевій пляшечці.

— Ох, негідник! Доведеться йому надалі сидіти у клітці, а то ще

більше нашкодить.

— А може, вибачимо. Він більше не буде.

— Ні, і не проси.

— Добре, мамо.

Завдання:

1. Охарактеризуйте Соніну поведінку.

2. Поставте себе на місце Соні і скажіть, що б ви сказали мамі.

Ситуація 3

Забігши першим до класу, Олексій побачив забутий кимось

калькулятор. Він узяв його до рук і почав роздивлятися. «Ух ти,

О.Богуславська --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- який гарний, це твій?» — почув він раптом голос однокласника.

«Так. Це мені друг подарував на день народження».

Запитання:

Які погані вчинки зробив Олексій? Як він може виправити свою

ПОМИЛКУ?

Ситуація 4

Микола витратив гривню, що дали батьки на обід, по-своєму. У

буфеті він купив солодкої водички, вафлю і цукерки. Прийшовши

додому, Микола мав із мамою таку розмову:

— Як справи у школі?

— Нормально.

— Ти пообідав?

— Так.

— А що було на обід?

— Картопля, котлета і чай із печивом.

Завдання:

Згодом, виправдовуючись, Микола сказав: «Я ж витратив гроші

на їжу! Яка різниця, що саме я купив?!» Чи погоджуєтеся ви з думкою

Миколи? Аргументуйте відповіді.

Ситуація 5

Іван ударив Юрка, і це побачила вчителька. Юрко, плачучи,

показав їй синця і пожалівся на Івана. Учителька записала Іванові

зауваження у щоденник і викликала до школи батьків. Але Юрко

нічого не сказав про те, що це він спочатку обізвав Івана «гладким»

після того, як програв йому в шахи.

Запитання:

1. Чому Іван не має рації?

2. Скільки разів зробив помилку Юрко і що це за помилки?

(Аналіз ситуацій, доповнення охочих (20 хв).)

Вихователь. Молодці, а зараз — хвилина відпочинку. Ми

послухаємо прислів'я, які ви підготували.

(Діти зачитують прислів 'я.)

Прислів'я У кому правди немає, у

тому і добра мало. (Російське прислів'я.) Говориш правду —

правду і роби. (Російське прислів'я.) Краще гірка правда, ніж

солодка брехня. (Українське прислів'я.) Приховати обман — теж

обман. (Античний афоризм.) Не шукай правди в інших, якщо її

немає в тобі. (Російське

прислів 'я.)


Правдивій людині неправди не говорять. (Китайське приспів 'я.)

Когось обманеш на день, себе — на все життя. (Фінське приспів 'я.)

Брехнею світ перейдеш — назад не вернешся.

(Українське прислів 'я.)

Правда очі коле. (Українське прислів 'я.) Слова ласкаві, а думки

лукаві. (Українське прислів 'я.) Правду золотом засиплеш, багном

заллєш, а вона все одно випливе. (Українське прислів 'я.)

Вихователь. Перший етап години спілкування пройшов дуже

гарно. А другий етап має таку незвичну для вас назву «мозковий

штурм». Чи знаєте ви, що таке «штурм»? (Діти відповідають.) Ось і

зараз ви почуєте завдання і маєте записати у зошитах перше, що

спало вам на думку.

Отже, закінчіть речення:

1. Коли я говорю неправду, я відчуваю...

2. Коли мені говорять неправду, я відчуваю...

3. Людина, яка обманює...

(Усі зачитують відповіді.)

Таким чином робимо висновки, що:

1) коли мене обманюють і коли я обманюю, то я переживаю

погані відчуття;

2) людина, яка обманює, компрометує себе в очах інших, утрачає

їхню довіру, хороше ставлення.

А тепер відповідь даємо гуртом.

— Чи поважають людину, яка каже неправду? (Ні.)

— Чи хочемо ми, щоб нас поважали? (Так.) Тоді

повторюйте за мною:

Я хочу, щоб мене поважали, і тому ніколи не говоритиму неправди. На

цьому ми закінчуємо годину спілкування. Найактивніші учасники

отримують по 12 балів. До побачення!

Талант і бездарність

8 клас

С.ЄВЧУК, вихователь Рівненської державної гімназії № 1

Мета: вчити почуття відповідальності за кожен свій учинок, розуміння важливості самоаналізу й самореалізації; формувати переконаність у нетлінності істинних духовних скарбів (християнства); виховувати здатність любити і розуміти всіх людей, якими б різними вони не були.

Учитель. Добрий день, шановні гості й дорогі діти. Тема нашої виховної години спілкування не з простих. Я переконана, що абсолютно кожна людина є філософом. А хто зможе пояснити значення цього слова?

Слово філософ походить від філо — любити (порівняйте філантроп, філолог) та софія — мудрість. Це людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів, або людина, яка розумно ставиться до життя, спокійно і стійко терпить злигодні, мінливість долі.

Пропоную виявити свою любов до мудрості, розмірковуючи над такими поняттями, як талант, талановитість, дар, бездарність.

Ми проведемо засідання «філософського столу». — Чи доводилося вам замислюватися над такими поняттями

людської долі, як творчість, творча людина? Що таке творчість? (Міркування учнів.) Справді, творчість — це народження новизни, поява нових

великих художніх та матеріальних цінностей, які прикрашають світ. Саме так ми думаємо, аналізуємо власне життя, те, що ми можемо дати корисне світові. Але, до речі, у цій відповіді є глибока помилка.

Талант і бездарність

Вона стане зрозумілою, якщо уявити людство, поділене на дві нерівні частини: невелику — обраних людей, наділених Божою іскрою, які володіють великими яскравими талантами і прикрашають світ: радують нас книжками, симфоніями, науковими відкриттями. І поруч — більша його частина, яка складається зі звичайних, пересічних людей. їм нібито і не дано народжувати ту саму новизну, яка в нас пов'язується із розумінням творчості.

— Невже це справедливо? — Чи може кожен із нас вважати себе талановитим, надзвичайно

обдарованим? Чи, навпаки, ми з легкістю відносимо себе до звичайної більшості? І чи така вже вона звичайна, ця більшість?

(Роздуми учнів.) Щодо питання про творчість, візьмемо такий приклад: частина з

вас готує матеріали до уроку англійського країнознавства. Скажіть, будь ласка, хіба це не творчість? Або ще: нічого видатного у своєму житті я не створила і навряд чи створю, але, повірте, коли я готуюсь і йду до вас на уроки, лишаючи свої побутові проблеми за порогом навчального закладу, коли намагаюся зрозуміти ваші погляди, то деякою мірою теж відчуваю себе творцем. Погодьтеся, роль вихователя складна. Адже іноді важко переконати вас у чомусь. Для цього мені самій потрібно бути в цьому впевненою.

Хочеться сказати словами В.Сухомлинського: «Процес творіння людини — вище напруження всіх духовних сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво». Утім, трапляється й таке: я помічаю ваші байдужі очі, інколи відчуваю, що декого навіть дратую своїм моралізуванням. І на думку спадає зовсім інше: «Я — бездарність». І тоді повторюю про себе: «Кожному своє» та «Народжений плазувати, літати не може».

Пропоную вам самостійно попрацювати, спробувавши письмово відповісти на два запитання.

1. Що заважає чи може заважати виявленню наших творчих здібностей?

2. Де, коли і в чому може бути присутнім елемент творчості? (Діти працюють у зошитах. Деякі відповіді зачитують уголос.

Колективне обговорення всього раніше почутого.) Кожна людина — особистість. У цьому всі ми переконалися,

вислухавши ваші роздуми. Виявляється, що бездарних людей не буває. Дехто може заперечити, що в різні віки були люди, яких навіть за

найдемократичнішого тлумачення цього поняття особистостями не назвеш. Данте називав їх «нікчемними». Це ті, хто «не знає ні слави, ні ганьби смертних справ». Вони не чинять зла, але їх не вистачає на те, щоб робити добро. Особистість має чинити добро.

С.Євчук

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Та бувають особистості зі знаком мінус, а бувають — зі знаком плюс. Але там, де є плюс і мінус, є і перехідна точка — нуль. — Що ви могли б заперечити? (Відповіді учнів.)

Було б безглуздям стверджувати, що навколо нас немає «нікчемних». Проте, незважаючи на логічну стрункість схеми з

плюсом, мінусом та нулем, вона, як і будь-яка схема, невідповідна різноманітності життя і складності людської натури. Бо хто може

ручатися, що в нових обставинах, в іншій ситуації «нікчема» не виявить того плюса чи мінуса, про які йшлося. Адже людина

змінюється: залежно від оточення, обставин, умов життя тощо. J не так часто вона до кінця життя залишається нулем. Тим паче,

якби кожен зрозумів і відчув величезну міру відповідальності, яка покладена на нас Творцем.

— А чи відчуваєте ви позитивні зміни у собі? (Відповіді учнів.) Кожна людина дасть відповідь на те, як вона використала

подаровані таланти. Чи добросовісно трудилася? Чи не примножувала своє багатство обманом, хитрістю, авантюрами? Чи виховала, як належить, своїх дітей? Чи допомагала ближньому? Чи підтримувала нужденних? Чи була лагідною до всіх? Чи, навпаки, прожила життя в лінощах, потуранні своїм примхам, чи прагнула грошей і слави, уперто не слухала мудрих, обманювала, лише брала, нічого не віддаючи?

Вам теж варто вже подумати над своїми талантами і поміркувати над цими запитаннями сьогодні. Щоб потім вам не було соромно перед собою й довколишніми.

Але цікаво було б почути вашу думку щодо балади Івана Драча «Крила». Образ крил — алегоричний.

— Як можна сприймати цей образ і наскільки він суголосний темі нашої години спілкування?

(Читає баладу «Крила». Обговорення.) Сподіваюся, що ваші роздуми над цією темою не обмежаться

лише цією годиною. Упевнена, що багато хто з вас уже розпочав цей дивовижний шлях — усередину себе. Адже самоаналіз, самопізнання — необхідна умова вашого подальшого вдосконалення. Проте, як казав видатний англійський філософ Френсіс Бекон, «людині недостатньо пізнати саму себе: потрібно також знайти спосіб, який допоможе їй розумно самовиявитись, і, урешті-решт, змінити себе і сформувати».

Твердо переконана, шо ви не заблукаєте в цьому складному світі. Адже ви — неповторні. Послухайте, будь ласка, оптимістичний вірш Миколи Луківа «Ви». Можливо, у ньому мовиться саме про вас.

(Читає вірш.)

Несімо істину й любов

7—8 класи

Л.ЧАГОВЕЦЬ, учитель української мови та літератури Коротичанської ЗОШ, Харківська обл. ____________________________________________

Мета: збагачувати духовне життя учнів; зміцнювати життєву позицію; підвищувати громадянську активність; показати моральну суть правових норм; формувати досвід належної поведінки; захищати матеріальні й моральні цінності суспільства.

Обладнання: грамзапис «Аве, Маріє», «Родина», симфонії Моцарта, Бетховена, роздатковий матеріал (правові документи: «Конвенція ООН про права дитини», «Конституція України»), Біблія, твори В.Сухомлинського.

Учитель (лунає симфонія Моцарта, говорить при стишеній мелодії). Хто ми? Навіщо прийшли у цей світ? Куди йде наше життя? Кожен, хто з'явився на світ Божий, претендує на щасливу долю. Але одні її мають, інших вона вперто обминає. Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення — Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Нинішньому поколінню слід опанувати науку добра вже зараз, бо саме теперішні громадяни повинні будувати новий світ, у якому не буде конфліктів, воєн, а всі спірні питання регулюватимуться законами. Сьогодні ми з'ясуємо питання, чому ми народжені, чому повинні нести відповідальність за життя, істину, любов.

На нашому засіданні присутні й ваші батьки. Вони допоможуть нам у розкритті нашої теми.

«Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин!» — говорить житейська мудрість. Тому

І:

Л.Чаговець ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- із впевненістю можу сказати, що найвища наука життя — мудрість, а найвища мудрість — бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це у характері нашого народу, бо живе він за Божими законами. Тож погортаємо сторінки цієї мудрої книги і дізнаємося про перші закони життя, про істину, яку повинні знати всі. Діти (знаходять за книгою, читають, коментують). — Навчайся мудрості й розуму; — бережи серце своє;

— цурайся безбожних; — лінивство веде до злиднів; — не сварися з людиною дарма, якщо злого вона не вчинила тобі; — хто радіє з нещастя — не буде такий без вини; — хто сіє кривду, той пожинатиме лихо; — хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі

ховає від нього, той зазнає багато проклять; — послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай

науки матері своєї. Ось ви почули повчання із книги Святого письма, Старого

заповіту, приказок Соломонових. А тепер мова піде про важливі документи нашої держави та Організації Об'єднаних Націй. Минає 13 років із дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про права дитини. Це найдосконаліший міжнародний документ, що захищає права дитини. А коли Україна стала незалежною, то Конвенція про права дитини набула чинності і в нашій державі. Кожна країна має свій основний документ — це Конституція. Отже, зараз ми розглянемо деякі статті з них, щоб дізнатися про права дитини.

(У кожного на парті ці статті, діти співставляють, що спільного у Конвенції ООН і в Конституції.)

Мати. Ви, діти, щойно дізналися про важливі документи і побачили свої найважливіші права. Це ваше перше ознайомлення із документами. Тому українська поетеса Ірина Жиленко звертається до кожного з вас:

Дитя моє, права дитини ти мусиш вивчити сумлінно. Це так потрібно, так важливо напевно знати в наші дні: коли з тобою справедливо


вчиняють, а коли і ні. Тож прочитай, завчи напам'ять, порадь і друзям прочитать. Хай прочитають тато й мама — закони всім потрібно знать! Учитель. Отже, перше право ми маємо на життя, а друге — на

освіту. А якою ж є освіта в Україні? Обов'язковою! А в нашій державі прийнято спеціальний закон «Про освіту» (1996 p.). Він визначає права та обов'язки дітей у навчальному процесі. Ви маєте право користуватися бібліотеками, спортивними залами, брати участь у різних олімпіадах, конкурсах, конференціях.

Для кожного з вас не байдуже життя нашої школи. Закон передбачив право на участь у громадському самоврядуванні. У нас створені і працюють різні міністерства під керівництвом досвідчених учителів. А до складу кожного міністерства входять учні від кожного класу і від нашого теж.

Мати. Діти, ви користуєтеся правами, але кожен із вас мусить пам'ятати і про свої обов'язки. Держава виділяє кошти на навчання, на вас покладається обов'язок систематично та глибоко оволодівати знаннями та навичками. Отже, робота на уроці, ретельне виконання домашніх завдань — це не лише вимога вчителя, а й ваш обов'язок перед державою. Ви повинні дотримуватися режиму дня, правил поведінки до початку уроків і під час перерв, на уроці, стежити за своїм зовнішнім виглядом.

Учитель. Хороші настанови дала вам мама, бо саме батьки є першими вчителями дитини і першими помічниками вчителів у школі. У статті 51 Конституції говориться про те, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров'я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя.

(Лунає «Аве, Маріє», на тлі музики говорить учитель.) Учитель. Часто в дитинстві легко беремо ми від матері

пожертвування, без кінця щось вимагаємо, але мало віддаємо, нам постійно ніколи. А те, що це жорстоко, дізнаємося значно пізніше — від своїх дітей.

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони s орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли ш закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і ~ влаштовували веселі свята: співали, танцювали. Відбувались ігри, ° які закінчувалися пусканням стріл щастя. Подивитися на ці ігри = виходив із морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії. «Хоч як

Л.Чаговець --------------------------------------------------------------------------------------------------------------- люди нахваляються своею силою, а мене бояться. Ніхто з них не

насмілився пускати стріли у бік моїх володінь!» — говорив він, сміючись. Якось вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік

моря, усі як один пустили туди стріли. Як же розгнівався Нептун! «Я всіх вас поховаю у безодні морській!» — заревів він. Жінки,

дивлячись на своїх синів, замислились. Цар морський і справді може поховати їхніх синів у морі. А жінки тут були сильні, вродливі й ніколи не старіли. Мати. Думали, думали вони і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, узявши материнської сили, підійшли до самого берега

моря. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув на берег величезний вал, але юнаки встояли, а матері після цього стали слабшими.

Учитель. Ви бачили коли-небудь слабких жінок? Якщо стрінете, то не насміхайтеся з них: усю силу свою вони віддали своїм дітям.

Мати. Коли Нептун побачив, що юнаки витримали важкий вал, він люто вигукнув жінкам: «Хай ваші сини вистояли на суші, але в морі я порву їм руки!» Жінки знову замислилися. Раптом на поверхню води вийшли доньки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали: «Жінки, віддайте нам свою красу — за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів'ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки у них будуть так само міцні, як у нашого батька». Жінки погодились і віддали дочкам морського царя свою красу.

Учитель. Якщо ви побачите десь некрасиву жінку, не відвертайтеся од неї. Знайте, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Мати. Коли цар Нептун дізнався про цей учинок доньок, страшно розгнівався, викинув їх із моря і перетворив на чайок. Чи чули ви, як чайки плачуть над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що чайки мають вроду їхніх матерів.

Юнаки, відчувши міць у руках і силу у плечах, вийшли в море. Вийшли і зникли.

Мати. Чекають матері — не повертаються сини. З'явився знову перед жінкам Нептун і голосно-голосно зареготав: «Не діждатися вам тепер синів своїх! Вони заблукали». Матері забули, що на морі немає доріг. Тоді жінки вигукнули: «Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше мерехтять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів!» Тільки сказали це,


у небі відразу ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось чому моряки сильні й непереможні, бо матері віддали їм усе краще, що мали.

(Дівчата співають пісню про маму.) Учитель. «Шануй батька свого і матір свою», — кожен із нас

повинен пам'ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час і прийде та хвилина, коли наші батьки стануть старими, немічними. А коли до нас приходить дорослість, тоді ми відчуваємо самостійність і віддаляємось од них. Якщо ви будете далеко від них, зігрійте їх теплими рядками листа. Не завдавайте їм прикрощів, бережіть їх на світі.

Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте скоріше додому. Ні грошей не привозьте, ні слави, Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра може їх і не стати. Щоб не мучила совість потому, їжджайте скоріше додому. А тепер поговоримо про те, чого ж навчають нас батьки та видатні

люди. Перший учень. «Роби добро, — мені сказала мати, — чисту совість

не віддай за шмати!» Другий учень. «Любі діти, — каже мати, — треба старших

шанувати». Третій учень. А мені батько казав: «Проживи своє життя,

піклуючись про щастя інших». Перший учень. А Василь Симоненко, видатний український поет,

писав: «Любить людей мене навчила мати, і рідну землю, що б там не було».

Другий учень. А мені запали в душу його ось такі слова: «Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати».

Третій учень. «А правда лиш одна — вона колюча, Гірка й жорстока. І завжди в біді, Тож мужнім будь — оборони її», — так навчає нас Андрій m

Малишко.

Перший учень. Є чудові рядки повчання письменника XIX ст. Івана Франка:

Не може при добрі той жить, Хто хоче ЗЛУ й добру служить,

Л.Чаговець

Бо, хтівши догодить обом, Він швидко стане зла рабом.

Другий учень. Цю саму думку продовжує поет Дмитро Павличко: Брехня із милосердя раз болить,

Брехня із страху — цілий вік карає. Третій учень. Не можна не згадати слова-заповіт Володимира Сосюри: «Любіть Україну, як сонце любіть...» Учитель. Так, бути правдивим, роботящим, добрим, любити один одного і рідну Батьківщину означає бути справжніми людьми, З патріотами країни.

(Учениця співає пісню «Україночка».) Учитель. На сьогоднішній зустрічі я не можу не згадати

настанови Василя Сухомлинського — видатного українського педагога, кандидата педагогічних наук, заслуженого вчителя України.

(Під тихе звучання симфонії Бетховена говорить учитель.) Учитель. Є прекрасна книга В.Сухомлинського «Листи до сина»,

у якій він розповідає про істину життя і повчає, як жити. Людина без переконань — це нікчема. Якщо ти бачиш, що діється

зло, то нехай серце твоє кричить про це, борися проти зла, добивайся перемоги правди. Знайди своє призначення у житті, бо це джерело щастя.

Тільки через труд лежить шлях до мудрості, творчості, науки. А наука потребує не тільки розуму, а й великої мужності, працелюбності, терпіння.

Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше. Виховай у собі людську душу. А основний засіб самовиховання душі — краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Знай, що в жита нашому є речі ні з чим не зрівнянні. Це Батьківщина, рідний народ. Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо. Прагни бути справжньою людиною. Пам'ятай, що книги — це тисячолітня мудрість. Читання — це не механічний процес. Це творчість. Оволодівай цією майстерністю, читаючи — виховуй себе, думай, розмірковуй.

Треба виховувати у собі жалість до всього живого і прекрасного. 1 від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей.

Уникай поганого і прагни до хорошого. Смисл життя — у служінні людям. І найголовніше, на чому триматиметься людина, — її розум, совість, гідність — це те, що завжди вона добуватиме хліб своєю працею. Кожен має пишатися тим, що він робить для людей.


Учитель. Важко доповнити ще щось, не можна з чимось не погодитись. Усі ми з вами такі різні. Є серед нас добрі, є злі. Та якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а добра — на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим.

Не зобидь ні старця, ні дитину, Поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на землі живемо, У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати, як прощає мати. За добро добром спіши воздати, — Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла.

Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла, Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало. Учитель. Діти, ви вже знаєте певні свої права, утім, не забувайте і

про обов'язки. Будьмо милосердними, не скупімося на добро, поспішаймо його творити. А ще всім серцем любіть свою землю, своє коріння.

Учениця. Від Харкова, десь недалеко, є селище, де я живу. Воно єдине і рідненьке, я правду, друзі, вам кажу. Бо селище те є Коротич, де народилась і росту, Бо тут батьки мої і друзі, і школа, у яку ходжу. Для мене все тут любе й найдорожче: ставочок, гребля і гора. І шлях додому по дорозі мені ніяк не набрида. Ліси, поля, які навколо, — миліш, здається, і нема. Ярок, болото — все знайоме; і сонце в небі, і хмарки. Усе, усе, що є навколо, усе, усе, що навкруги.

Та що казати — слів немає, лиш можна висловитись так: Село моє, мій рідний краю, тебе люблю я і гадаю, Що в світі кращого немає,

Л.Чаговець ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Бо дух землі святий і рідний Вдихаєш ти із дня у день.

Село моє, для мене ти єдине, Я так кажу, бо я люблю тебе!

Учитель. Моє село не вмерло і не вмре! — Тут кожен дім — поезія у прозі. Живлюща сила напува мене, Як тільки стану на своїм порозі. Тут на грядках ростуть кущі поем І стигнуть на гілках добірні вірші...

Найменша квітка й дерево — тотем. Щодня і схід, і захід сонця — віщі. Коротич мій... Коротка Течія — Так річку називали предки невідомі. Не стань коротка, пам'яте моя, Вертай мене з усіх усюд — додому Короткою дорогою — в Едем, У купіль із жасмину й матіоли... Моє село не вмерло і не вмре — ніколи! Учитель. Так, на цьому світі треба дарувати один одному

усмішки, тепло, добре слово, дружбу, любов. Бо без цього неможливе життя на Землі. Лише за таких умов люди стануть щасливі.

Мати. Ну а як завжди годиться, за хорошою українською традицією, гостей пригощають хлібом-сіллю або короваєм. Тому й ми запрошуємо вас спробувати нашого Коротичанського витвору. Саме шматочок цього короваю зробить вашу душу теплішою, щедрішою, не дасть їй зачерствіти.

Хай живе надія! Хай земля радіє! Хай печаль серце обминає І добро всіх людей єднає! (Батьки роздають коровай. Усі співають пісню «Родина».)

Людина може все

7 клас

С.ФЕДОРУЦА, учитель гімназії № 4, м. Чернівці

Мета: створити умови для демонстрації своїх захоплень; обго-ворити поняття «здібність», «талант»; збагнути психологічний ас-пект цієї проблеми.

Обладнання: виставка творчих робіт — картин-вишивок портретів талановитих людей (Т.Шевченка, В.Сурикова, Л.ван Бетховена, О.Пушкіна, Л.Каденюка).

Учитель. Людина, як зірка, народжується серед туманності, у нескінченності спалахує й падає в нескінченність. Як зірка, вона народжується, щоб світлішим став Усесвіт.

Талант! Упродовж багатьох сторіч людина шукає відповіді на запитання: що таке талант?., яку людину можна назвати таланови-тою?., чи всі талановиті?..

Сьогодні ми поговоримо і про здібності, і про талант, і про їх взаємозв'язок. Та напочатку з'ясуємо психологічний аспект цієї проблеми, про який озповість психолог (називає).

Психолог. Здатність мислити і творити — дуже цінний дар, який кожна людина отримує при народженні.

Поняття, які означають рівень обдарованості, мають чіткі дефініції:

1. Якщо досягнення у якійсь галузі даються людині легше, ніж іншим, ми називаємо таку людину здібною.

2. Про ту людину, чий дар явно перевищує здібності більшості людей, кажуть обдарована.

3. Якщо цей дар підкріплений значними результатами, перед нами — талант.

С.Федоруца ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

4. І, нарешті, людина, справи, ідеї та твори якої відкрили нові горизонти в якій-небудь галузі, вважається генієм. Учитель. Різниця між генієм та звичайними людьми відчували ся людьми завжди. Давні люди, приміром, пояснювали існування неабияких здібностей божественним, неземним походженням або gвтручанням. Обдарована особистість, на думку древніх, це — щас ливий обранець богів. Саме слово «геній» (від лат. genius — «дух») у римській міфології означало — дух-заступник, добрий, інколи лихий дух. Корінь слова «обдарованість» — «дар», а це те, що не заробле- но, не заслуговано, а вже отримано, наділено природою. Чи так є насправді, чи талант є спадковою якістю, хто зна...

Учені-психогенетики стверджують, що обдарованість є вродже-ною. Але велику, якщо не головну, роль відіграє таке поєднання: розумні та розуміючі батьки, талановиті вчителі, енергійні творчі однолітки (середовище), а також наполеглива праця, уміння пра-вильно визначити мету й досягти її. Люди навчилися більш-менш точно передбачати рух планет, зміни погоди, курси валют, рух продажу товарів на ринку. Однак найважчим виявилося прогнозувати розвиток окремої людини. Чи можна заздалегідь передбачити чиюсь обдарованість, угадати май-бутні досягнення людини? (Міркування дітей.)

На думку про незвичайний дар наводять дуже ранні та яскраві вияви здібностей В.Моцарта, Ф.Шуберта, М.Мусоргського, В.Гюго та ін. Трапляється й таке, що люди, які не виявляли ніяких здібностей у дитинстві, іноді їх називали і нездарами, досягали у дорослому житті видатних успіхів. Приміром, Альберт Ейнштейн у школі вважався, якщо сказати сучасною мовою — учнем із початковим рівнем навчальних досягнень. А геніального російського співака Федора Шаляпіна не прийняли в юні роки до церковного хору. Спробуємо визначити ознаки обдарованості:

1. Допитливість. 2. Прагнення до пізнання, дослідження. 3. Оригінальність мислення. 4. Схильність до нестандартних асоціацій. 5. Висока концентрація уваги. 6. Феноменальна пам'ять. 7. Широта інтересів. 8. Прагнення до лідерства. 9. Любов до змагання (інтелектуального). 10. Почуття гумору.

Людина може все

Послухайте, будь ласка, легенду про сутність людини. «Боги, створюючи світ, замислилися: де заховати від людини її найголовні-шу таємницю: у глибокій печері, на дні океану або на небі, серед зірок? Але рано чи пізно люди потраплять туди. І нарешті вирішили сховати таємницю у середині самих людей. Адже у себе людина не здогадається зазирнути».

Багато у чому боги мали рацію: ми знаємо про себе набагато менше, ніж про довкілля. Та водночас боги помилилися. Що б не вивчала людина, про що б вона не мріяла, за цим завжди стоїть допитливість стосовно себе.

А зараз ми розкриватимемо свої таланти. Мова музики — це, можливо, єдина у світі мова, якою людська душа

може виразити найтонше, найвеличніше. І ця мова зрозуміла всім народам світу. Музика починається там, де закінчуються слова. Послухайте виступ нашої учениці, вашої однокласниці (називає ім'я), яка навчається в музичній школі гри на фортепіано. Вона заграє нам «На пам'ять Елізії» Л.Бетховена). А (називає учня) заграє нам на скрипці «Жигу» Ф.Обера. . (Виступ юних музик.)

Пісня — душа народу. Душу нашого народу намагаються роз-крити співочі таланти (називає).

(Вокальний виступ.) Поезія розвиває, виховує емоції. У вірші може бути прекрасним

навіть одне слово. Власні вірші зачитують (називає). (Учні читають власні вірші.) Спорт — це сила, спритність, грація, координація рухів. Перед

нами виступлять гордість школи у цій галузі — (називає ім 'я). (Виступ гімнастів.) Танець — поєднання рухів і музики, слуху і звуків. Танцює (на-

зиває). (Учениця танцює східний танок.) Сьогодні у нас ціла виставка вишитих картин — це роботи учнів

нашого класу. Скільки в них праці, натхнення, фантазії... Назвіть імена талановитих людей. Завдяки чому ці великі люди

змогли досягти творчих успіхів? Що таке здібності? Чи кожна £ дитина має здібності, талант? Чи можна, якщо в дитині немає "5 природженого таланту, зробити з неї Бетховена, Павлова, Плісецьку?

(Міркування учнів.) Тож якщо чогось ще з дитинства прагнути, розвивати свої здібності, наполегливо працювати, можна перерости у творчу особистість. Часто талант, обдаровання доводиться виявляти й розвивати. Художнику В.Сурикову, приміром, змолоду відмовили у вступі

_________________ С.Федоруца _____ -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

до Художньої академії. Інспектор заявив, що за такі малюнки йому навіть повз академію треба заборонити ходити. Тож талант — це і дар Божий і наполеглива праця?

Наш перший льотчик-космонават Леонід Каденюк теж дуже .£прагнув полетіти в космос. А для цього він навчався: у льотному Sучилищі, потім в авіаційному інституті. Він займався спортом, ба гато читав, вивчав мови. Письменник Віктор Кін писав: «Людина середніх здібностей може зробити все». І нехай Кіна ніяк не можна назвати людиною середніх здібностей — це був безперечно талант, але його оптимістичний підхід до людських здібностей цілком виправданий. Не ремствувати на природу, не порпатися в родоводах, а активно діяти, творити, працювати — ось шлях, на якому довільні середні здібності дадуть змогу кожній молодій людині стати майстром своєї життєвої справи. А головне, дорогі діти, не забувайте, що завжди слід залишатися людиною, особистістю.

Людина має самотужки пройти низку етапів розвитку і вчитися робити відкриття, винаходи та художні образи, відкриваючи таким чином світ для себе, для найближчого оточення, дивуючи його свої-ми діями, для всього людства, де вершина досягнень оцінюється Нобелівською премією.

Книга — наш друг і порадник

5 клас

Л.ЧАГОВЕЦЬ, старший учитель української мови та літератури ЗОШ І—III ст. с. Коротич, Харківська обл. ________________________

Мета: допомогти учням осягнути значення книги у житті лю-дини; сприяти розвитку мовлення та формувати пізнавальний інте-рес; виховувати бережливе ставлення до книги, уміння цінувати людську працю.

Обладнання: книги, довідники, словники, портрети письменників, плакати про книгу: «Живи, книго!», «Підручникові — довге життя», «Книги — морська глибина...» тощо. Музичний супровід.

(Лунає музика.) Ведучий. Добрий день усім присутнім, Прийшли зайнятися чимсь путнім, А зібрало всіх нас тут Те, що книгою зовуть! Ведуча. Ми хочем свято розпочати І від душі всім побажати — Отримувать дванадцять балів, І вчитися, щоб усе знали. Ведучий. Дорогі наші гості! В нас сьогодні книжки свято! Будем разом відзначати, Книгу-друга шанувати. Ведуча. Тож, вважаю, що настав час свято розпочати. Учитель. Хто з вас не любить книжок! Та ще таких, у яких так

багато красивих малюнків. Багато див приховано у книжці. Розкри-ваєш одну з них — опиняєшся в далекій казковій країні, у якій

Л.Чаговець ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

живуть велетні, веселі маленькі чоловічки або твої ровесники. Відважні герої б'ються там за правду з лютим ворогом... Гортаєш іншу — постають перед тобою легенди і перекази наших славних предків про козаків, про Івана Сірка (до речі, він народився у на- шому районі), Івана Богуна, Богдана Хмельницького та багато інших. Береш у руки третю книгу — поринаєш у світ науки і тех- ніки. А є твори про батька і матір — навчіться шанувати їх, знайте і любіть свій рід. Ведучий. А у стародавні часи на землі не було книжок. Але по- треба передавати якісь відомості виникла у людей дуже давно. «Сто

рінками» найдавніших книжок ставали камені, сокири, щити. Пи сали на всьому. Згодом почали писати на глиняних табличках, які потім сушили на вогні. Але коли якийсь учений збирався в дорогу і брав дві-три «книжки», йому потрібен був віз. З часом люди навчи лися робити книжки з тонкої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, у стародавньому місті Пергамі. Через те «папір» цей назвали пергаментом. Але книжки були дуже дорогі. Потім в Аф риці з'явилися книги з папірусу. Писати на них було зручно, але через кілька років вони розсипалися. І от у XIII столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким користуємося і сьогодні.

Учитель. Над створенням книжки працює великий колектив: письменники і художники, редактори і коректори, верстальники і дизайнери, колектив видавництва та друкарні, працівники комбінату з виробництва паперу. Перш ніж книги побачать світ, вони в рукописному варіанті потрапляють разом з ілюстраціями художника до видавництва, де над ними працюють видавничі редактори і коректори. Підготовлений видавництвом рукопис надходить у скла-дальний цех. На фотоскладальних автоматах оператор готує фото-набір, тобто зображення рукописного тексту на фотоплівці. Ретушер перевіряє якість одержаного зображення і, якщо це потрібно, робить необхідні виправлення. Потім готують папір, розрізають на аркуші певного формату. У друкарську машину закладають підготовлений папір і спеціальні поліграфічні фарби, на кожній секції закріплюють металеві пластини з нанесеними на них текстами та ілюстраціями. Після цього матеріал потрапляє у брошурувально-палітурний цех. Віддруковані аркуші згинають так, щоб сторінки книжки були розташовані відповідно до нумерації. Потім їх зшивають і одержують книжковий блок. Тоді блоки вставляють у палітурку і закріплюють клеєм. Ось уже книжка і готова. її перевіряють, запаковують і відправляють на книжкові склади, а звідти — до магазинів.


Ведуча. Бачити — не бачить, чути — не чує, Мовчки говорить, дуже мудрує. Часом захоче — правди навчає, Іноді бреше, всіх звеселяє. Люба розмова, будемо, діти, З нею довіку жити-дружити. Хто ж то такая у світі щаслива, Мудра, правдива і жартівлива? Як, не вгадали? Стану в пригоді, Річ коротенька — книжка, та й годі. Учитель. Зачитана книжка... Якщо так кажуть, значить книжка

не припадає пилом на полиці, а переходить із рук у руки, від читача до читача. У бібліотеці за нею стоїть черга. її читають удома, у транспорті, а інколи навіть ідучи по вулиці. Пошарпана, здатна щомиті розсипатися, книжка може припинити своє існування, якщо її вчасно не «підлікувати». Хто відповідає за книжчине «здоров'я»? Передусім самі читачі. Треба не тільки вміти берегти книгу, а й за потреби потурбуватися, щоб продовжити її життя — підклеїти сто-рінки, обкладинку, вивести плями. Якщо кожен читач стане хоро-шим «лікарем» книги, це продовжить життя тисячам томів.

(З книгами в руках виходять учні.) Перший учень. В кожнім домі, в кожній хаті — У містах і на селі, Хто навчився вже читати — Має книжку на столі. Другий учень. Дружба з книгою — це свято, Не було б його у нас, Ми не знали б так багато Про новий і давній час. Третій учень. І найменшенька дитина, Що не вміє ще читать, Ледь колисочку покине — Просить книжку показать. Четвертий учень. Книгу зрозумілу, Чесну, добру і сміливу Хочуть всі читать. І дівчатка, й хлопчики. П'ятий учень. Книги дружать з дітворою, Полюби їх у житті — І улюблені герої Будуть друзями в путі. Шостий учень. Сторінки книжок завітних

Л.Чаговець --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Всіх нас доброго навчать —

Працювати та учитись, І Вітчизну шанувать.

Книга (вбігає, порвана, листки погнуті, плаче). Ой! Як у мене розболілася голова. Знову билися мною. Я ж забула представитися!

Я — книга, на жаль, тільки для бійок. Тільки й роботи: то відкри вайся, то закривайся. Здається, була підручником. З математики чи і фізики? А може, з української мови? Уже й не пригадаю. Мою на-,5 зву забруднили, розмалювали. Та річ не в цьому. Окрім ґуль та синців, э

нічого не отримую. Загалом, це й ви знаєте, мій господар, фу, огидно й говорити, просто обірванець. Уже у 5 класі, а двох слів докупи стулити не може. Дивишся — інші діти кладуть книжку під подушку. А які ж ті

книжки ошатні, у таких гарнюсіньких обкладинках із мережаними закладиночками. Як, мабуть, добре їм живеться. А тут одні плями. Бідні

мої аркушики. Усі погнулися, розтріпалися, мов та копиця, що на голові у мого господаря. І коли тільки цей нестерпний рік

закінчиться? Хоча б швидше на відпочинок улітку, до бібліотеки. Сонечко буде гладити пухнастими, ніжними промінчиками і

перемовлятися з пилинками, що намагатимуться влягтися на мене. Та що там ті пилинки порівняно зі стусанами! А потім, може статися,

потраплю до відмінника і стану королевою. Цікаво, як живеться королевам? Мрії-мрії! Чи вони колись збудуться? А поки — на тобі

стусанів та помовч! Учитель. Бережіть книги, доглядайте за ними, та й за собою. Бо

ж неприємно слухати такі речі про себе. Дотепний наш народ стільки склав „прислів'їв і приказок про книгу, що всього й не запам'ятати. Ось, наприклад, «Хто багато читає — той багато знає», «Книги — ключ до знань», «Дім без кни-ги — день без сонця», «Золото добувають із землі, а знання — із книги», «Книга — твій друг, без неї як без рук», «Книжка вчить, як на світі жить». До книги слід ставитися шанобливо. Бо книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. (Тихо лунає музика.) Учитель. Я сьогодні на свято запросила ваших улюблених каз-кових героїв. Але кого — не скажу. Упізнайте їх самі. (Музика наростає.)

Учитель. Ось і перша гостя вже прийшла. Зустрічайте. (Під оплески заходить Попелюшка.) Попелюшка. Добрий день, мої любі! Ви впізнали мене? Правиль-


но, я Попелюшка з казки Шарля Перро. Я прийшла, щоб привітати вас зі святом.

(За дверима чути вигуки «Допоможіть! Рятуйте!» Вбігає Не-знайко.)

Незнайко. Ой, насилу врятувався! Ведучий. Діти, у нас з'явився несподіваний гість. Ви впізнали

його? Так, правильно, це Незнайко. Здрастуй, Незнайко! Незнайко. Добрий день! Ведучий. А чому ти так репетував? Незнайко. То я від злодія втікав. Попелюшка. Від злодія? Від якого злодія? Незнайко. Від звичайнісінького. Такий собі звичайнісінький

злодій, хотів украсти в мене капелюха. Ведучий. Твого капелюха? А навіщо він йому? Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капе-

люх, тим розумніша голова! Попелюшка. Ой, Незнайко, не сміши. У тебе розумна голова? Та

ти ж нічого не знаєш! Тому тебе й прозвали Незнайком. Ти ж книжок зовсім не читаєш.

Незнайко. Хто, я?! Я?! Та я всі на світі книжки перечитав. (Співає пісню «Незнайко».) Хто придумав, що Незнайко Не читає зовсім книг? Це неправда, так і знайте: Жить не можу я без них. Я читаю без зупинки П'єси, вірші та казки Від картинки до картинки, Ну, а потім навпаки! Я про дідуся Мазая Пам'ятаю назубок: Він, заходячи в трамваї, Забував купить квиток! Д'Артаньян ганяв ворону, Колобок спав у норі, І збирали шампіньйони Тридцять три богатирі. Бармалей спіймав дельфіна, Чорномор замерз в снігу, А кирпатий Буратіно Покохав Бабу Ягу! Я читаю без зупинки

Л.Чаговець ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П'єси, вірші і казки Від картинки до картинки, Ну, а потім навпаки!

Попелюшка. Ну й Незнайко! Ну й насмішив! Ти ж усе переплутав! Незнайко. Ну от, знову ти з мене смієшся, (Лунає мелодія пісні Червоної Шапочки.) Ведучий. Годі вам сперечатися. Давайте краще зустрічати ще одну гостю! (3 'являється Червона Шапочка і співає.) Червона Шапочка. Якщо довго, довго, довго,

Якщо довго по доріжці, Якщо довго по стежинці бігать, тупать і стрибать, То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно, То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти! А-а — вчаться там діти великі й малі. А-а — знань їм багато дають вчителі. А-а — там навчаються читати. А-а — і писати, й рахувати. А-а — там цікаво всім завжди. Ведуча. Діти, ви впізнали, хто це? Правильно, це наша улюблена

казкова героїня. Здрастуй, Червона Шапочко. Червона Шапочка. Привіт усім! Я дуже рада, що мене сьогодні

запросили на свято. Але, крім вітання, у мене для вас є сюрприз. Відгадайте, що в моєму кошику?

Незнайко. Звісно, що: пиріжки несеш від бабусі. Червона Шапочка. А от і не вгадав! Ніякі там не пиріжки, я за-

гадки принесла дітям. Незнайко. О, я так люблю відгадувати загадки! Це для мене

дрібниці. Можна я теж відгадуватиму? Червона Шапочка. Добре, добре, але слухай уважно! Не кущ, а з

листочками, не сорочка, а зшита. Не людина, а розповідає. Незнайко. Що ж це таке? А, я здогадався. Не кущ — значить

дерево! Так, так, на дереві... Що ж на дереві? А, на дереві скриня, яку повісив Кащик Невмирущий. А в скрині радіо, так, так, бо воно ж говорить. Правильно? Я вгадав. Який я молодець!

Червона Шапочка. Ой, Незнайко! Ну й наговорив! Ану послухай, що діти скажуть. Що ж це, діти, відгадали? Так, правильно — це книга.

Незнайко. Такі розумні вони, молодці. І чому вони про все знають? Попелюшка. Незнайко, вони ж багато читають! А з книги можна

дізнатися про все, здобути нову інформацію. Книга розвиває твоє мислення.


(Лунає музика, входить Котигорошко із великою торбою підруч-ників.)

Котигорошка. Прийшов і я до вас на свято, та не з пустими руками, а цілу торбу підручників приніс. Легка торбина, ніби пір'їна. Але чув, ніби дехто з присутніх зовсім не носить на уроки підручники, бо їм — важко... А що скажуть на це ось такі книги? Схотів добрий чоловік весело зажити, та й вирішив літературу собі купити. Ану ж, книго, з'явися перед глядачами (показує рукою на Літературу).

Література. Література я нечитана, Навчатиму ваш клас. Я з вами говоритиму Про наш прекрасний час. А той, хто подружить зі мною, дізнається Про різні епохи, про долю героїв. Котигорошко. Кожен народ має свою мову, своє письменство. А

кожна мова має притаманні лише їй риси. Відомо, що українська мова за мелодійністю посідає друге місце між європейськими мовами, поступаючись лише італійській. Отже, пишайтеся, що ця співуча солов'їна мова є вашою рідною.

Схотів добрий чоловік розумом зажити, та й вирішив він собі мову ось купити.

(Показує рукою на Рідну мову.) Рідна мова. Я не з лісу, я не з поля, Нелегка у мене доля. Через радість та біду Я з віків до вас іду. Я дитину колисала, Батьківщину захищала, 1 від роду і до роду Зберігала свою вроду. Всі народи мову мають, Всі пісень своїх співають, Бо хто має мову рідну, Той багатий, а не бідний! (Діти співають пісню «Україночка».) Котигорошко. Схотів добрий чоловік рахувать навчитися, та й

вирішив він математику купити (показує рукою на Математику). Математика. 1, 2, 3, 4, 5. Вміють діти рахувать, Але хто мене не знає, Хай даремно не гуляє.

Л.Чаговець

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Щоби весело гулять, Всі уроки треба знать. Дуже точна я наука,

Хто не рахує — тому скука. Котигорошко. Важкі ці книги для багатьох із вас, особливо для тих, хто не читає їх уважно, не вчить правил, іншим словом — не готує домашніх завдань. А ось мені це під силу. Бо я звик трудитися. А читан- ня книги — це теж великий труд, який необхідний кожній людині. Грайтесь, дітки, забавляйтесь, Та книжки читайте,

Бо давно люди говорять, Що хто книги не читає, Того щастя обминає. (Незнайко (роздивляється всі книги) і Книга, яку Незнайко не ба-

чить.) Книга. Читачу! Я друг і супутник, я — книга твоя. Завжди на дозвіллі де ти — там і я. Ми добре з тобою проводимо час, Розмова чудова триває у нас. Навчаю відважним, правдивим рости, Любити природу, свій край берегти. Ще змалку ти мною звик дорожить, Без доброї книги тобі не прожить! Незнайко (натикається на Книгу). О, а ти хто така? І звідки ти

взялася? Книга. Я — мудрість, бо я — книга. Усі віки й усі народи несуть

золоті зерна у скарбницю мудрості людства. А крилаті слова долають безмежні віддалі простору й часу, даючи людям дорогоцінні зо-лотинки істини. Поняття «крилате слово» ужив ще давньогрецький поет Гомер. Він говорив про влучні вислови, які миттю зринають з уст людини і мов на крилах летять до слухача. У наші дні так називають стислі, яскраві висловлювання. Крилаті слова допомагають нам краще уявити яку-небудь людину чи подію. Треба тільки знати, що вони означають. Ось послухай: чужому лихові не смійся, чужими руками жар загрібати, переливати з пустого в порожнє, пасти задніх, пекти раків...

Незнайко. Ага, я зрозумів! Замість овець треба пасти задніх, а раків не варять, а печуть.

Книга. Ні, Незнайко. Ти знову все наплутав. Ось ти і показав нам свої знання. їх у тебе справді немає. Саме ти пасеш задніх, значить — відстаєш з усіх предметів. Тому тобі треба пекти раків — від сорому червоніти. Читай книжки. У них ти знайдеш пояснення


багатьох крилатих висловів, дізнаєшся про їх походження, сучасне значення, про те, як і коли їх слід уживати.

Учитель. Любі діти! Через книгу ви вдосконалюєте своє мов-лення, збагачуєте словниковий запас, плекаєте рідну мову, дбаєте про її красу і чистоту. І все це ми можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літератури, газети та журнали.

Серед вас, на жаль, є й такі, що не читають книжок. Ось і Ва-силько не дуже любив їх. І одного вечора, коли він ліг спати та взяв книжечку перед сном прочитати, задрімав.

І сниться Василькові, що він сам книжечка. От бере його, книж-ку-Василька, Оленка. Читає і водночас обідає. Борщ із ложечки крапає на Василька-книжку. А потім ухопили Василька-книжку Мишко й Вова. Почали на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Колька — дурень». Далі — ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати, малюнки вирізати. Уже Василько-книж-ка не книжка, а шмаття, у яке Оленка загорнула сніданок.

Так гірко, так боляче зробилося Василькові, що він прокинув-ся. А прокинувшись, гасло про книжку склав: «Бережи книжку — це твій друг!».

(Тихо лунає музика, на її тлі говорить ведучий.) Ведучий. Любі друзі! Чи замислювалися ви над тим, чому живуть

і не вмирають книги? А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ. Вони впродовж віків були і залишаються про-відниками доброти і милосердя. Перегортаючи сторінки улюбле-них книг, ви зрозумієте, що вони — наші вчителі, що спочатку виховують, а вже потім розважають.

Ведуча. Книги треба берегти, бо це сотні гектарів лісу, з якого виготовляють потрібний для неї папір. Бережливе ставлення до книги — це, крім усього іншого, економія великих державних коштів. Адже на руках у читачів постійно перебуває до 400—500 мільйонів книг, вартістю майже мільярд гривень. Книжка — це праця бага-тьох людей.

Ведучий. Книга — це мудрий, розважливий, найвірніший наш друг, який супроводжує нас протягом усього життя. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими.

Ведуча. Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з пошаною до тих, хто пише нам ці твори.

Учитель. Виховання, доброти потребують не тільки хворі, ай здорові люди, тварини, рослини... Я думаю, ви зрозуміли, що пев-

Л.Чаговець

ним речам (предметам) треба теж уваги. Адже вони також живуть і потребують бережливого ставлення. Тому вони звертаються до най- вищої істоти на Землі, до нас із вами. Ведучий. Людино! Розумна істото! Ти можеш усе на Землі — Відсунути можеш потопи І будуть цілі кораблі. Ведуча. Та знову і знову, людино, До тебе звертаємось ми:

Ми гинемо, гинемо, гинем, Будь ласка, ти нас збережи.

Хай будуть в нас цілі дерева, Рослини, тварини, птахи. Звертаються й книги до тебе. Людино, і нас збережи!

р о зд і л

НАРОДНІ

ТРАДИЦІЇ

«Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе...»

5—6 класи

В.ПИВОВАР, учитель гімназії їм. В.Нижничека м. Комсомольська, Полтавська обл. ________________

Мета: збагатити знання учнів про різні види усної народної твор-чості; розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття, вихо-вувати любов до народної творчості, гордість за український народ; показати, як вирішувалися суперечки нашими прадідами.

Учитель. Ми живемо з вами в час кардинальних перемін: коли несподівані стреси чатують на нас, а невідомі проблеми постають звідусіль. Тому ми маємо повернутися до свого коріння, до історії свого народу, до наших звичаїв, традицій. Саме там — у скарбничці нашої історії — ми знайдемо відповіді на багато запитань сьогодення, а крім того, очистимося душею.

Найактуальніше питання сьогодення, як вирішити суперечності без бійки. Тож я пропоную вам відкрити одну зі сторінок історії українського народу, зробити своєрідний екскурс у минуле.

Однією з найрозповсюдженіших розваг молоді в Україні була «вулиця» — своєрідні вечорниці дівчат і хлопців просто неба.

В.Пивовар --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

«Вулиця» збиралася в певному, заздалегідь призначеному, місці й мала свого лідера. Це була людина найсміливіша, найсильніша, найрозумніша, найвеселіша, найкмітливіша... — одним словом, така, щоб могла згуртувати навколо себе людей. Починалася «вулиця» від Великодніх свят, а в деяких районах Центральної та Східної України з 22 березня — Свята 40 святих, і тривала все літо — аж до Семена Станника (14 вересня), Крім пісень, танців і хороводів, під час «вулиці» виконувалися ще й інші веселі забави: переповідалися казки, легенди, небилиці, відгадувалися загадки, згадувалися прислів'я та приказки тощо.

Кожне село мало щонайменше дві «вулиці», тому природно, що іноді виникали суперечності між ними. Та вирішували ці питання завжди мирним шляхом, а іноді й за допомогою гри. Для цього запрошували шановану в селі людину, яка б могла придумати і провести ці, так би мовити, змагання. Та «вулиця», яка здобувала перемогу, мала право вирішувати наболіле питання на свою користь. Але, здебільшого, під час такої гри молодь примирялася між собою і ворожнеча відступала, даючи місце здоровому глузду. Тож сьогодні ми з вами спробуємо відтворити цю ситуацію, але з погляду сьогодення.

Отже, між трьома «вулицями» нашого містечка виникла супе-речка. Щоб її вирішити, ми покликали шановану жінку, у якої най-мали хату для своїх вечорниць узимку. Господиня. То ж чому ви всі сердиті, усі надуті, мов сичі? Як була я у вашому віці, суму не допускала й на поріг. Та й зараз хоч з піснею в танок. (Співає пісню.)

На вулиці музиченька грає, Погуляти мати не пускає. Ой, мамцю, мамцю, що ти наробила, Там Василь чекає, а ти не пустила! Ой, мамцю, мамцю, що маю діяти, Поки молоденька, хочу погуляти!

Говорила мати, сварилася: «І в кого ти ось така вдалася?» «Трішечки від тебе, трішечки від тата, Ой, хіба ж я, мамцю, в цьому винувата!»

Ось цей віночок — свідок того, що я говорю правду. Можливо, він і допоможе вам помиритися, бо він не простий, а чарівний і кожна стрічечка на ньому має своє завдання.


А щоб не помилитися та правильно виявити переможця, я дава-тиму по одній квіточці кожній «вулиці», які ви повинні вплітати до свого віночка. Квіточки, як бачите, різнокольорові: червона озна-чає, що завдання виконано відмінно, рожева — є якісь недореч-ності, біленька та блакитна — завдання не складне або його слід виконати краще. А наприкінці змагань, дивлячись на віночок кож-ної «вулиці», ми з вами і визначимо переможця.

Учитель. Тож слухайте завдання перше. З давніх-давен, коли відбувалася «вулиця», над селом лунали пісні. І ми з вами не пору-шуватимемо цю прекрасну традицію і всі разом пірнемо у бурхливе море української пісні.

Та яка ж із «вулиць» першою виконуватиме це завдання? За до-помогою лічилки наші прадіди вирішували, хто починатиме пер-ший щось робити.

Отже, попрошу «березу» (так називали лідера «вулиці») підійти до мене. Може, хто знає українську лічилочку, щоб допомогти мені встановити порядок виконання завдань «вулицями»?

Лічилки Бігли коні під мостами З золотими копитами. Дзень, брязь — вийшов князь!

Тут циганка ворожила, Шматок сала положила. Ось воно є — щастя твоє!

Я йду додому — їсти солому. Я йду до хати — їсти салати. Я йду у сіни — буду їсти сіно.

(Перша команда виконує пісню.) Господиня. А ось і друге завдання. Співаєте ви чудово, а чи ви

такі розумні, як співучі? Чи завжди вистачає нам слів і розуму, щоб вирішити проблему без бійки? Адже ви знаєте, що влучне слово діє сильніше, ніж міцний кулак. Не даремно говорять: «Народ скаже, як зав'яже». Отож спробуємо дізнатися про ваші можливості, про- довжуючи тему українських прислів'їв.

Прислів'я Без труда нема... (плода). Була б лише охота — наладиться... (кожна робота). Взявся за гуж — не говори, ... (що не дуж). Зробиш сяк-так, а вийде... (ніяк). Кінець — ділу... (вінець).

В.Пивовар

Якщо добре працюватимеш, ... (честь і славу матимеш). Не той молодець, що починає, ... (а той, що кінчає). Праця чоловіка годує, а лінь... (марнує). Не відкладай на завтра, ... (що можеш зробити сьогодні). Чесне діло... (роби сміло). Що посієш, ... (те й пожнеш). Куй залізо, ... (поки гаряче). Завжди швець без чобіт, ... (а тесляр без воріт). Ледачий два рази робить, а скупий... (два рази платить). Хочеш їсти калачі — ... (не сиди на печі).

Учений іде, а неук слідом ... (спотикається). Книга вчить, ... (як на світі жить). Гарна птиця пером, а людина... (умом). Хто знання має, той... (мур ламає). Дай серцю волю — ... (заведе в неволю). Учитель. Завдання третє. Дівчата віночки плетуть, а у наших

парубків кулаки чешуться. Тому, здається, саме час помірятися силою нашим парубкам. Тож наступне завдання — для них.

На столі лежать дві квіточки. Хлопці повинні показати свою силу за допомогою сталевої руки (армреслінг). Переможець візьме

квіточку. А ви, дівчатка, підтримайте своїх парубків веселою піснею. (Поки хлопці змагаються, дівчата співають пісню «Ой на горі талі

женці жнуть».) Господиня. Четверте завдання — для дівчаток. Та яка ж сварка

обійдеться без дзвінкого галасування жінок? У народі кажуть: «Дві жінки — то базар, а три — ярмарок». А хто з нас не любить ярмарок? Усі ми з вами страшенно любимо його:

Ярмарок, ярмарок! Подивитись, щось купити, Погуляти хочеться! Хай хоч грім гримить І у печі горить. Вези мене, чоловіче, На ярмарок швидше!

Кожна «вулиця» має виставити свою конкурсантку, яка може гарно сперечатися. Завдання полягає в тому, що дівчинка має про-читати запропоновану їй скоромовку тричі так, щоб у загальному шумі її команда почула якомога більше слів і змогла передати зміст почутого.

(Дівчатка читають скоромовки разом, а потім команда відтво-рює почуте.)


Учитель. П'яте завдання — для хлопчиків. Кожен парубок по-трапить на військову службу. А там треба вміти добре орієнтуватися на місцевості. Наші прадіди — козаки — чудово орієнтувалися за зірками. А що вміють сучасні парубки, ми зараз дізнаємось.

(Хлопець стоїть біля стільця із зав 'язаними очима, на якому ле-жить квітка. Йому пропонується зробити два кроки вперед, поверну-тися праворуч, знову зробити два кроки вперед та повернутися пра-воруч, знову зробити два кроки вперед та повернутися праворуч, і, востаннє, зробити два кроки вперед та повернутися праворуч і знайти квітку. Той, хто правильно зорієнтується, прийде знову до стільця і візьме квіточку. Дівчата в цей час співають пісню «Понад ставом стежечка».) Господиня. Завдання шосте. Силу свою, уміння правильно орієн-туватися у будь-якій ситуації ми перевірили. Але сьогодні ми повинні навчитися вирішувати суперечності словами. Та для цього треба неабиякого розуму. Тому, щоб добре впоратися з останнім завданням, ми повинні перевірити себе на кмітливість, потренувати свою пам'ять, напружити свій розум. А що інше, як не загадка, була і є чудовою гімнастикою для розуму? Ось тому я вирішила запропонувати вам загадки: Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок. (Небо і зорі.) Скатертина біла увесь світ накрила. (Сніг.) Що коло тебе біжить, а не доженеш? (Тінь.) Чорна корова людей поборола, а біла підвела. (Ніч і день.) На великому полі попутані коні, вузлики знать, та не можна розв'язать. (Небо і зорі.) Що росте догори коренем? (Бурулька.) Без сокири і дрючків ставить міст через річки. (Мороз.) Що без леза і без зуба розтина міцного дуба? (Блискавка.) Кинув не палицю, піймав не галку, Скубу не пір'я, їм не м'ясо. (Риба.)

Всі пани скинули жупани, А один пан не скинув жупан. (Ялина.) Стоїть, хитається, червоною головою величається, а як торкнеш

— кусається. (Вогонь.) По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк. (Двері.) Шість ніг, дві голови, четверо очей, один хвіст. (Вершник.) Ішов довгов'яз, у землю ув'яз, із землі всіх повиганяв. (Дощ.) Хто вік біжить і не втомиться? (Річка.) Біле поле, мудрий на нім оре, а сіє чорне насіння. (Писання.) Червоні коромисла через річку повисли. (Веселка.) Дуже люблять молодця, а б'ють його без кінця. (М'яч.)

В.Пивовар У воді росте, та води боїться. (Сіль.) Хто говорить всіма мовами? (Луна.) Сам не біжить, а стояти не велить. (Мороз.) Кругом вода, а з питвом біда, — хто знає, де це буває? (На морі.) Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля.) Що мовчить, а розуму вчить? (Книга) Учитель. Завдання восьме. А яка «вулиця» обійдеться без неби- лиць, жартівливих оповідань, анекдотів? У народі кажуть: «Веселий

сміх — здоров'я міх».Саме тут, на вечорницях, виник і поширився особливий тип жартівливих народних оповідань. Тому я запрошую добрих переповідачів, таких, щоб самі не сміялись, а інших сміятися

змусили. Доки вони згадують кумедні історії, анекдоти із життя, я хочу розповісти небилицю:

Мене мати одну мала, І 2 р. Два городи мені дала. Гуляю я, гей, гуляю я.

Два городи обробила, 12 р. Одна диня уродила.

Та й повезла продавати, І 2 р. Та й не знаю, що казати.

Поки люди ціну склали, І 2 р. То цигани диню вкрали.

Приїжджаю я до хати І 2 р. Та й не знаю, що казати.

Поки тісто замісила, І 3 р. Свиня двері прокусила.

Кури хату замітають, 12 р. Хлопці в вікна заглядають.

Ой не бийтесь, нема за що: І 2 р. Хоч красива, та ледащо. (Учні розповідають небилиці.) Господиня. Ось і сформували наші окремі квіточки віночок. Чому

саме віночок я запропонувала вам плести? Адже саме він разом із рушником є українським оберегом.

В Україні кожна дівчина змалечку вміє плести віночки. Віночок — це своєрідний «знахар» душі, у ньому є така чаклунська сила,


що болі знімає, береже волосся. До українського віночка вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 20 різних квіток. Наші бабусі кажуть, що будь-яка квітка в ньому щось озна-чає. Ружа, мальва і півонія — віра, надія і любов, безсмертник — здоров'я, барвінок — символ життя, цвіт яблуні та вишні — мате-ринська відданість і любов, волошка — простота і ніжність. Поміж ними переплітають вусики хмелю — символу розуму та листя дуба, що означає силу. Найпочесніше місце у віночку належить деревію — квітці нескореності. До вінка обов'язково в'яжуть кольорові стрічки: посередині — світло-коричнева (земля-ненька), обабіч неї —дві жовті (сонечко), далі — світло-зелена та темно-зелена — жива природа, краса і юність. Синя і голуба — небо і вода, що дають силу і здоров'я. Оранжеву, що означає запашний хліб на столі, ро жеву — символ багатства й достатку. А як же обійтися без символу розуму та щедрості, отже обов'язково у віночок в'яжеться фіоле това стрічка. І завершують — по краях — білі стрічки, які симво лізують чистоту української душі.

Учитель. Сьогодні ви побачили, як можна без бійки вирішувати суперечності. Я тішу себе надією, що ви зрозуміли: усі ми — лис-точки на міцному дереві українського народу.

А зараз, дівчатка, я запрошую вас до хороводу. Адже недаремно існує в українському народі приказка: «Стан дівочий до танцю охо-чий».

(Дівчатка співають і ведуть хоровод «Ой роде наш красний».)

«Хліб у долі моїй, хліб у

долі моєї Вкраїни»

5—6 класи

М.КУЗЬМИЧ, завуч з ВР ЗНЗ І—III ст. с. Немовичі, Сарненського р-ну, Рівненська обл. __________

Мета: ознайомити учнів із народними звичаями, традиціями; прищепити любов і шанобливе ставлення до хліба і людей праці; виховати почуття патріотизму; розвинути інтелектуальні здібності та естетичні смаки у школярів.

Обладнання: магнітофон, матеріали для конкурсів. (На столі — образ Пресвятої Богородиці, на вишитому рушникові

— запашний хліб. Лунає пісня «Зеленее жито» у виконанні шкільного хору. Виходять

ведучі, хлопець і дівчина.) Ведуча. Шановні друзі! Ви, певне, уже здогадалися, про що ми

хочемо вам розповісти. Ведучий. Про те, що завжди було турботою і радістю людини,

чому вона віддавала свій труд і талант. Ведуча. Про те, що для кожного з нас звичне, як сонячне світло чи

дихання. І таке саме — необхідне. Ведучий. Про те, без чого не уявити ні степової далі, ні світанку, ні

рідного дому — про хліб. Перша сторінка нашого журналу «Добрий дух».

Ведуча. Сотні старих очеретяних халупок тулилися на схилі горба. У них жили раби. Вони залишали домівку на світанку. Поверталися затемна, стомлені, падали на циновки.

А того разу біля однієї халупки було незвичне пожвавлення: «Диво! Диво!»

Перед рабами стояла лише глиняна миска з тістом. А десятки людей не зводили з неї очей. У мисці пухирилося, набухало, росло. Здавалось, ось-ось вивалиться через край, збіжить.

«Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї Вкраїни»

Один із рабів вирішив уранці приготувати на вечір їжу. Замісив тісто. А тут: — На роботу! Коли він повернувся, тісто перекисло. Дуже спекотний видався день. Бідняк хотів викинути тісто, та по-жалів, змішав його зі свіжим: не пропадати ж добру!

Ось тут і почалось... Замішували тісто здебільшого на воді. Інколи — на олії, меду

(залежно від достатку). Але прісне тісто завжди лежало спокійно, не пухирилось і не намагалось утекти.

А це, мов живе, піднімалося, росло. Тісто вже не вміщалось у мисці, частину його відклали в іншу посудину. Хай втихомириться! Воно і там росло. Диво!

Раб став перед глиняною мискою на коліна. Слідом за ним опу-стились і сусіди. Без чарів таке не могло трапитись. У тісто вселився якийсь дух. Добрий дух. Він вирішив нагодувати бідняків, допомогти людям.

А якщо це «живе» тісто спекти? Хліб пекли, як завжди: на розжарених у вогні каменях. Але він

вийшов особливий: пишний, пахучий... Звичайно, безіменний бідняк і не думав про відкриття закваски,

приготування дріжджового тіста. Та значення відкриття від цього не стає меншим.

Здавалося б, як ним не скористатися? Хліб із прісного тіста твердий. Його доводилося розмочувати у воді, молоці чи олії. А цей так і проситься до рота...

І все ж на кисле тісто дивилися з побоюванням: надто незвично. Минуло багато віків, перш ніж до нього звикли. Але довго «живе»

тісто залишалося загадкою. У Стародавній Русі про хліб на заквасці, «квашений хліб», гово-

рили так: «Ведаи, яко хлеб єсть свершон: єсть то мука аки тело, аки квас аки душа...»

Ну яке на смак сухе хлібне зернятко? Борошнисте, тільки й того. І раптом воно перетворюється на пишний, пахучий, із хрусткою скоринкою буханець. Диво!

Ведучий (перегортає сторінку). «І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей». Друга сто- £ рінка нашого журналу розповідає про те, як Ісус нагодував п'ять тисяч людей.

Ведуча. Ісус і Його учні дуже стомилися ходити містами й селами. Тому одного разу, сівши в човни, вони попливли в безлюдне місце, щоб там трохи відпочити. Але люди, дізнавшися, де знаходиться Ісус, пішли до Нього пішки. Вони знали, що Він може зцілити хворобу, тому прийшли до Нього разом із хворими. Цілий день ходив Ісус і зціляв хворих. Але настав вечір. Люди, які прийшли до Ісуса, не збиралися йти додому, і це дуже турбувало учнів Ісуса:

■ :'

М.Кузьмич ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

«Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи». На що Ісус відповів: «Не треба їм відходити: дайте їм їсти». «Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі», — заперечили учні. «При-н несіть Мені їх сюди», — звелів Ісус. Коли учні принесли Ісусові й п'ять хлібин і дві риби, Ісус звелів усім людям, які прийшли до нього, сідати групами на траву, п'ятдесят чоловік у кожній групі, s Люди посідали. Учні Ісуса полічили їх і побачили, що до Ісуса при- йшло п'ять тисяч чоловік, окрім жінок і дітей. І всіх їх треба було нагодувати. Учні ніяк не могли збагнути, як можна нагодувати п'ять- ма хлібинами і двома рибинами таку масу народу.

Узявши хліб і рибу, Ісус помолився, а потім, розламавши хліб і рибу на малі шматочки, дав їх Своїм учням, щоб вони їх роздали людям. Учні роздали шматочки хліба й риби, і всі почали їсти. І що ж? Усі їли і всі наїлися, хліба було так багато, що навіть залишилося. Коли всі наїлися, учні Ісуса стали збирати залишки хліба і набрали ще дванадцять повних кошиків. Так Ісус, Син Божий, нагодував п'ять тисяч людей п'ятьма хлібинами і двома рибинами.

Ведучий. Хто не захоплювався свіжим хлібом: який пухкий! який пишний! А чому вдався хліб? Тут багато хто, певне, у відповідь тільки плечима здвигне. А дізнаються — не відразу повірять. Третю сто-рінку журналу «Фіолетові кристали» представить учитель хімії.

Учитель. Допомогла всім відома речовина — марганцівка. Та сама марганцівка, яку розводять у воді, щоб промити ранку, попо-лоскати горло. Укиньте у склянку кілька кристалів — і от уже по-тяглася від них фіолетова хмаринка.

Без блискучих кристалів не обходиться жодна домашня аптеч-ка. Необхідні вони і хліборобам. Якщо хлібні зерна змочити роз-чином сірчанокислого марганцю, їм ніби додається сили. Вони стають набагато щедрішими, урожайнішими.

Марганець вносять і в грунт. Найчастіше — як добавку до ос-новних добрив: фосфорних, азотних, калійних. Добавка мікроско-пічна, а результат помітний. Урожай кукурудзи підвищується в півто-ри рази, пшениці збирають з гектара на три-чотири центнери більше. Марганець впливає і на властивості вирощеного зерна. А отже, і на властивості борошна.

У борошні багато цінних речовин. Одна з них — клейковина. Чим її більше, тим краще піднімається і тягнеться тісто, виходить воно більш пористим, пухким. Хліб, спечений із такого тіста, висо-кий, пишний. А вміст клейковини у борошні залежить від того, чи достатньо одержали хліба марганцевих добрив, чи були в їх «раці-оні» фіолетові кристали.

Ведуча. Наступна сторінка усного журналу — «Скорботний 33-й». Учень. Люлі, засни, дитино, Люлі, засни, Україно.

«Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї Вкраїни»

— Матінко рідна, так їстоньки хочеться. Зір застилає пітьма... — Дай мені сили, Святая пророчице... Й зернятка в хаті нема.... Янголи он прилетіли, Не бійся, дитино, тепер сатани. Візьмуть тебе на крила, З Богом, синочку, засни... — Матінко, мамочко, нене, Ви не дивітесь так страшно на мене... Матінко, рідна, не ріжте мене... Може, нещастя нас обмине. Виросту — я ще господарем стану, Землю і вас на старість догляну І не забуду вашої пісні... — Пізно, дитино, пізно... — Матінко, мамочко, ма-а-а-а! Мати ножа над синочком трима. А-а-а-а-а-а! Учениця. Народ був утягнутий у зловісну гру, яка називалася

добудовою світлого майбутнього. Колгоспний лад паралізував людсь-ку мораль, перетасував категорії істинного, відібравши у селянина право володіти землею. «Перший хліб державі». Радісна усмішка довірливого хлібороба, уже приреченого більшовицькою системою на рабське існування. А червоні валки із хлібом котяться у прірву «найгуманнішої у світі країни Рад». Із колгоспу «Хвиля пролетарської революції» селяни під жорстоким примусом вивозили на державні пункти і власний хліб. За розкрадання «соціалістичної власності» — смертна кара. Вирок здійснювали свої ж, односельчани, — комісари у шкірянках. Це і є страхітлива прелюдія нинішнього духовного занепаду...

У голодоморі 33-го жінки трималися до останнього, бо дітки ж. І тому часто перед смертю матері божеволіли. А коли не ставало матерів, гинули осиротілі діти. А першими відходили чоловіки... Люди втрачали людську подобу, мали місце численні випадки кані- балізму. Страшнішого гріха, мабуть, світ не знав — змучена голо- дом дитина вмирає посеред повних колосків пшениці...

Ведучий. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов'ю трударів і радістю земною, І сонцем, що всміхається весною, І щастям наших неповторних діб — Духмяно пахне хліб! Ведуча. Літературну сторінку журналу я представляю оповідай-

ням Тамари Коломієць «Хліб».

М.Кузьмич ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

«Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із шко- ринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього, Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною ь росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе увібрало. Від g сонця позолота в хліба. Та чи тільки від нього? Золоті роботящі руки зерно в ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи, тісто замісили, хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклади. І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подаро-3 ваний. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте».

Ведучий. Кого ж не порадує аромат у домі, коли господарка у святковий день пече пироги чи здобне печиво. Шосту сторінку ус-ного журналу ми назвали «Прошу до столу!». І представить її наша гостя, працівниця місцевого кафе, чиї руки випекли чимало хліба й печива.

Гостя. Де б ви не накривали на стіл, яких би страв не наготували, всі старання будуть марні, якщо забудете про хліб.

Найдобріші ласощі з часом набридають. Хліб — ніколи. Який же подати? Чорний? Білий? А він буває різний: житній,

пшеничний, питльований, подовий, ризький, бородинський... У вся-кого хліба свій смак, своя форма: паляниця, калач, буханець, батон.

У Білорусі випікають плетенки, в Україні — паляниці, у Молдові — яєчний хліб, в Естонії — валгалські булки, у Латвії — світку-мейзе.

У Чехії люблять хліб моравський, рогалики солоні, у Польщі — хліб сандомирський і закопанський, у Німеччині — хліб із тмином або анісом.

Є хліб буденний, є святковий: пряники, бублики, сушки, суха-рики, здоба з маком та корицею, кренделі. Але всякий хліб веде свій родовід від круглого як сонце коржа. Коржі й нині печуть і дуже люблять, особливо малеча.

Як зберегти хліб свіжим? Здавна билися над цим питанням. Дуже прикро: минає всього два-три дні, і хліб черствіє, утрачає смак і аромат. Із часом виявилося: допомагає випічка у два прийоми. Коли хліб майже готовий, його виймають із печі і впродовж доби зберіга-ють при кімнатній температурі. Потім — знову в піч. А ще можна додавати до пшеничного борошна житнє. Чорний хліб черствіє не так швидко, і дуже смачний. Прошу до столу!

(Гостя пригощає присутніх хлібобулочними виробами. Водночас діти отримують рецепти страв із черствого хліба.)

Ведуча. До вашої уваги, любі друзі, сторінка загадок. Ведучий. Зуби має, а їсти не просить. (Борозна.)

«Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї Вкраїни>

Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай. (Трактор.) Ведучий. Відгадай загадочку: кину її в грядочку, Нехай моя загадка лежить до весни. (Озимина.) Ні чоловік, ні звір, а має вуса. (Овес.) Ведуча, Крилами махає, а не літає. (Млин-вітряк.) Молодці, вмієте відгадувати загадки. Ведучий. А я перегортаю останню сторінку усного журналу, яка

називається «Вузлики на пам'ять». Учень. Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач і

пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач, що сонце, а пекар, що вогонь. «Ви забули про людину, — мовив мудрець. — Хліб — творіння рук людських».

Учениця. У давнину хліб оздоблювали насічками, рисунками. Найчастіше на хлібові зображали зерна, бойовий лук, стріли. Стріли і лук — захисники хлібного поля.

Учень. З одного зернятка пшениці можна одержати близько двад-цяти міліграмів борошна. А для приготування одного батона треба змолоти приблизно десять тисяч зернят.

Учениця. Колись зерно зберігали в ямах, викопаних на пагорбі у сухій землі. В ямі спалювали солому, щоб затверділи стіни. А зверху на яму клали кам'яні брили.

Учень. «Залий просяне борошно чи пшеничні висівки виног-радним соком і постав на три дні. Потім виміси і суши на сонці!» — так готували дріжджі дві тисячі років тому.

Учениця. Запах свіжоспеченого хліба утворюють близько сімде-сяти п'яти речовин. Одні з них виникають під час бродіння тіста, інші творить вогонь. У хлібної м'якушки свій запах, у рум'яної скоринки — зовсім інший.

Ведуча. Ось і перегорнули останню сторінку журналу «Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї Вкраїни». Як ви думаєте, чому все так ладиться у вашому житті? Чому, радіючи сьогоднішньому дню, ви вірите, що завтра буде ще краще? Тому, що літньої пори хлібороб удосвіта вийшов у поле подивитись, як наливається колос, як тягнеться він до сонця. Тому, що восени мчать степовими дорогами машини із зерном... Для нас усіх це так звично і таке необхідне. Є хліб — ясно в домі, немає — біда, нещастя у ньому.

Ведучий. Тож треба берегти хліб — кожен шматочок, кожну ско-риночку, крихту! Здається, чого вона варта?! Спробуйте оцінити сонячне світло, красу землі, тепло отчого дому! Справжня цінність хліба не обчислюється гривнями. Хліб — запорука всіх наших ра-достей і надій. Як говорили в давнину: «Земля на зернятці стоїть».

Криниця маминого серця

5 клас

Н.ПАЛІЙ, учитель ЗОШ№ 4 м. Новоград-Волинського, Житомирська обл.

Учитель. Дорогі діти, шановні присутні, рідненькі наші мами! У переддень свята Жінки ми запросили вас на наш усний журнал

«Криниченька». Чому саме таку назву ми обрали? Бо життєдайна, цілюща, прозора, жива — свята наша водиця. Як із криниці, із родини ми черпаємо силу, наснагу, красу і любов. Любов до життя, до пісні, а найголовніше — любов до матері. Невичерпні джерела материнської любові, ніколи не пересихає криниця маминого серця. Чиста, безкомпромісна живиця маминої мудрості та доброти.

Учень. Мати іде, Всіх присутніх прошу я встати, Тихо іде У величній своїй сивині, Сонцем пашить Слово ніжності й добрості «мати», Світлом її Усміхається поле весні. Всі ми, усі Невсипущої матері діти, Хто б не були — Хлібороб, космонавт чи поет, Серце її наближає найдальші орбіти, Що від землі Простягайсь до холодних планет. Доля дітей


Борозниться за обрії прямо, Кришить метал... Але в час, як приходить біда, Знов на вуста Прилітає, мов ластівка, «мамо», Крошить наш біль Материнська цілюща вода, Очі її нас ведуть, наче вогники віщі, Через літа, Котрі крутять дорогу не раз. Шкода лише — Наші мами на світі не вічні, Часто вони Дуже швидко відходять од нас. Руки її, Щоб добро голубіло в зеніті. Губи її, Щоб не гасла розрада і сміх... Всі ми, усі Материнським теплом обігріті... Мати іде. Треба встать. Це стосується всіх!

В.Крищенко Учениця. Найкращі квіти хочеться В цей день принести вам, Найкращі всі слова, Щоб більше линуло в житті пісень І лиш весна в душі цвіла. Хай радість осяває будні й свята, Хай святістю зориться доброта. І щастя вам великого й багато На довгі-довгі сонячні літа. Учень. Добрий день, бабусю дорога моя! Березневе сонечко лагідно сія, І Случі скресають сиві береги. Я люблю твій голос — теплий, дорогий... В нім — землі моєї срібні голоси, Дружби і любові, і добра, й краси. Назбираю в лісі квітів сон-трави — Дорога бабусю, літ за сто живи! У моєму серці — слід твоїх пісень. Я кажу: «Добридень! Добрий тобі день!..»

Тамара Мезенцева

Н.Палій Учениця. За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати. Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати, Тому, що сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати, Тому спішу подякувать тобі За все, що маю і що буду мати. Нехай світанок цим весняним святом Над цілим світом зоряно цвіте, Хай сяє сонцем в серці слово — мати,

Таке незгасне, вічне і святе! М.Луків

Учень. Над обрієм котилися громи. Ішли з боями втомлені солдати, І землю визволяла із пітьми З бійцями поруч жінка з автоматом. Ішла.на постріли, туди, де смерть була, І рани перев'язувала вміло. Ставало і відваги, і тепла, І все було, і все було під силу. Згасали в небі спалахи боїв, Засинів степ, розвіялись тумани, Ти землю рятувала од руїн, Як перше перев'язувала рани. Тоді до обрію насіяла жита, Споруди в небо вивела, мов крила, І села заквітчала, і міста, І все було, і все було під силу. Під сонцем підростають малюки, Жита в полях колосяться на славу Од дотику невтомної руки, В рясних дощах і променях яскравих Уста торкаються коханого чола. Дітей своїх до серця притулила — На всіх стає любові і тепла, 1 все тобі, і все тобі під силу.

Єва Будницька Учениця. Від тебе все: і весен перший цвіт, І срібний обрій, і криниця чиста, І серця жар, і мрій стрімкий потік, І за селом стежина серед жита. Від тебе все: Любов і радість всезнання,


І пристрасть ласк, і щедрість долі, На тебе я рівняюся щодня, Радію і милуюся тобою. Учень. Мамо, мамо, нене прехороша, Як загляну в очі я твої — Затихає вмить страшна пороша, І піснями линуть солов'ї. Мамо, мамо, ніжна моя нене, Усмішка твоя — як сонце те, Квіти квітнуть, листячко зелене, — Яке щастя! Все навкруг цвіте! Мамо, мамо, що мені ще треба?.. Хай живе у серці й не згаса Колискова пісня й просинь неба, І твоя нев'януча краса... Учениця. Гостинці готували — Хто як уже зумів, Принесем у дарунок Мамі дорогій. Учень. Я тобі, матусю, Розкажу ще казку, Подарую квіти Й найніжнішу ласку. Учениця. Рідную матусю До серця пригорну, Бо найбільше в світі Маму я люблю! (Діти дарують мамам власноруч виготовлені подарунки.) Учитель. Перегортаємо наступну сторінку нашого журналу. (Лунає музика.) Учень. Сьогодні, Жінко, ваше свято, І на зорі ще, в ранній час Йде славен Березень вітати Живими пролісками вас. Несе надії вам святкові, Мов повів радісний весни, За вашу вірність у любові, Що не згаса до сивини; Іде він молодо і дзвінко, Світ осяває у цвіту... Сердечне вам спасибі, Жінко, За щедру вашу доброту, За колискову ніжну казку, Що зачаровує дітей,

Н.Палій --------------------------------------------------------------------------------------

За щиру усмішку і ласку,

3 якими йдете до людей.

Ви — добра подруга в дорозі,

Ви — співу світле джерело,

Завжди у радості й тривозі,

Ми чуєм ваших рук тепло.

Петро Москальчук

Учитель. Найдорожчою людиною у нашому житті завжди була,

єй буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроб-

лено, тримаючися за мамині надійні руки. Перша пісня — мами-

на, перше знайомство із квітами, птахами, книжкою подарувала

мама. Першу іграшку подала мама і перша порада теж — мамина.

Наша мама найдорожча, найкраща і єдина. Мама ласкава, ніжна і

добра. Вона завжди поруч.

(Діти виконують пісню на слова Л.Малишка «Рушник».)

Учитель. Продовжуємо гортати сторінки нашого журналу.

(Лунає музика.)

Учитель. Мамині руки, материнська усмішка, добрі очі, лагідні обійми,

теплота і щирість — усі ці хороші слова від мами, про маму, для мами.

Учень. А у мене найкраща матуся,

Я молюся за неї — серденько.

День і ніч я за неї молюся,

Бо найкращу з усіх маю неньку!

Я звертаюся до неї словами

І бажаю їй щастя і долі,

Все для неї, для любої мами,

Щоб не знала ні смутку, ні болю.

Я бажаю їй щастя усюди,

Хай дасть Бог і удачу, і силу,

А що вже мене вивела в люди —

Зацілую матусеньку милу.

Учениця. Не журися, мамо, що дихнула осінь,

Й восени приходить трепетна любов!

І гордливий місяць, і ранкові роси,

Як колись, як вчора, хай чарують знов!

Твоя радість світла дітям передасться,

Озоветься співом в дорогих серцях.

Хай лиш справжнє щастя,

Тільки вірне щастя

Прилетить у долю, як вродливий птах.

Будь здорова, мамо,

Будь прекрасна, мила!

Ніжність солов'їну я тобі несу.


Дякую, що вірності й святості навчила, І тримати правди вічну висоту! Не журися, мамо, що зустріла осінь, В ній калина дивна, як весна, зорить, І чарують зорі, і срібляться роси... Кличуть тебе, рідна, довго-довго жить!

Лариса Герус Учень. Я часто ночами пригадую знов Дитинства сполохану казку... Спасибі Вам, мамо, Спасибі Вам, мамо, за вічну любов І щедру незміряну ласку. Схилялось над ліжком привітне чоло, Дрімали невтомлені очі... Спасибі Вам, мамо, Спасибі Вам, мамо, за Ваше тепло І довгі недоспані ночі. Ховали тривогу в собі й гіркоту, До мене всміхалися радо... Спасибі Вам, мамо, Спасибі Вам, мамо, за всю доброту І пісню, залишену в спадок.

Дмитро Луценко (Діти виконують пісню О.Білаша «Ластівка».) Учениця. Як добре нам жити і знати, І вірити, друзі, весь час, Що кращого слова, як мама Немає у світі для нас. Вона, ніби сонця усмішка, Неначе дитинства привіт, Як перші санчата і книжка, З якої побачили світ. Те слово — утіха єдина, Мов сонця ясний промінець, Його промовляє дитина І в дальнім поході боєць. Із ним веселіше нам жити, Бо матір'ю в дальнім краю Назвали дорослі і діти Вітчизну любиму свою

Олесь Жолдак Учень. Моя любов — невтомні мама й тато, Вони мені подарували світ, А в тому світі прадідівську хату,

Н.Палій

І солов'я, і яблуневий цвіт... Судьби моєї калинова зірка Зійшла із їхніх полинових літ. Було всього: і солодко, і гірко, І мед натхнення, і солоний піт. Іду у вічній вірі і довірі Шукати вічно й вічно щось губить, Щоб правді і неправді знати міру, Уміти ненавидіти й любить.

О.Білаш Учениця. Хіба щастю потрібна мірка? Більше, менше хіба бува? Засвітилась у серці зірка, Зацвіли голубим слова... У найменшій росинці іскра Сонцем світиться серед тьми, І приходить на землю пісня, Щоб лишитися між людьми. (Лунає пісня «Про Мамонтенятко».) Учень. О мамо, о мамо, ми всі пам'ятаєм, Що в кожного з нас ти одна і свята. 0 мамо, о мамо, молитву складаєм За долю твою на многі літа. Без мами в життя це ніхто не приходить — Христос із Божою Матір'ю також прийшов, 1 найсильніша, і найсвятіша — То є материнська любов. Хай кривда минає серця материнські, Сльоза лиш від радості хай би була, Хто маму забуде, той долі не має — Тож дбаймо, щоб мама весела була. Учитель. Наступна сторінка «Криниченьки» присвячена нашим

дівчаткам. (Лунає музика.) Учениця. Усім я пошлю по листівці — Мамі, бабусі, тобі і сестричці. Всім зичу веселого свята І щастя багато-багато!.. (Хлопчики вітають дівчаток квітами, котиками та виготовле-

ними сувенірами.) Учитель. Оголошується рекламна пауза. (Подається текст реклами до подій, ситуацій, фактів із життя

класу.) Учитель. Перегортаємо наступну сторінку. (Лунає музика.)


Учень. Пролісок ніжний з-під снігу проріс, Подих весняний із лісу приніс — Квітку-дзвіночок мій тато В хату на мамине свято. Верба зацвітає за нашим вікном, Пташечка шибки торкнулась крилом, Сонце фарбує для мами Променем-золотом рами. Я на папері бузок намалюю, Мамі своїй дорогій подарую. Дуже радітиме ненька, З святом весняним, рідненька!

Маргарита Меденець Учениця. Хоч земля ще в холоднім тремтінні, Та для тебе я світ обійду, Оживлю напівмертве коріння І живих тобі квітів знайду. Принесу тобі сонця келих, Той, що в серці ношу своїм, Відблиск дум твоїх — І веселих, і тривожних про нас у нім. Може, так, як у тебе, скроні Запорошить мені життя, І баскі понесуть мене коні У далекі шляхи майбуття. Ти дала мені життя, вміння, З ним до щастя свого я йду, Оживлю напівмертве коріння І живих тобі квітів знайду. Учень. Учителю! Вклоняюся доземно Перед великим іменем твоїм, Вже проростають ті маленькі зерна Під поглядом, як сонце золотим. Учителю! Ти наче Нездоланність, Крізь все проносиш іскру доброти, Щоб засвітить у серденьку дитячім Вогонь священний розуму й краси. . Учителю! Невже ти не втомився У юні душі класти щось нове?! Для цього ти на світі народився, У цьому є покликання твоє. Учителю! І слів не підібрати, Епітетів, метафор, порівнянь, Щоб вдячності рядочки проказати За все, що ти так щиро віддавав.

Н.Палій

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Учителю! Прекрасного ти гідний, Бо вибрав у житті свою мету. Від імені усіх кажу: «Спасибі За вашу працю вчительську святу». Учитель. Своїх наставників, добрих порадників, шкільних на- ших матерів вітаємо із Днем 8 Березня. (Діти дарують всім присутнім педагогам підсніжники або інші живі квіти.) Учениця. З роси, з води —

На добру сотню літ Людського щастя Благ людських по вінця. Учень. Здоров'я шлем Міцного, як граніт, Щоб теплих весен Сонячні промінця Будили в серці ніжні почуття. Учениця. Щоб не торкалась Скронь зими пороша, Щоб ви пройшли через усе життя Такі, як є — привітні і хороші! Учитель. Ця сторінка журналу — конкурсна. Тож починаємо

конкурс «Міс класу». (За програмою конкурсу учасницям слід пройти наступні етапи: 1. Привітання. 2. Танок. 3. Реклама. 4. Мода. 5. Пісня. 6. Господарочка. 7. Зачіска. Оцінки етапів конкурсу оголошує журі. Переможниця конкурсу отримує грамоту, шоколад «Корона», а

кращі дівчатка у номінаціях «Міс чарівність», «Міс глядацьких сим-патій», «Міс артистичність», «Міс грація», «Міс елегантність» наго-роджуються дипломами.

У період підготовки учасниць до наступного етапу конкурсу із при-сутніми проводяться:

• естафета-конкурс компліментів; • конкурс на краще виконання ліричної пісні. Переможців нагороджують солодощами.)

Великодні дзвони

5—6 класи

ІІ.АНДРЕЙЧУК, учитель Угорницької ЗОЛІ І—II cm. Коломийського р-ну, Івано-Франківська обл. ____________________________________________

Рідній нашій Україні, її минулому, традиціям та напруженому сьогоденню, відродженню національної свідомості українського народу, сонцесяйній весні, що несе із собою гожий день та прекрасні квіти, а також величне свято — Великдень, присвячуємо наше свято.

З року в рік ми з нетерпінням чекаємо приходу весни. Лічимо дні, виглядаємо, коли пташки на своїх крилах з далекого вирію принесуть нам весну; чекаємо, коли весна прожене холод, устеле землю зеленою травичкою, а пташки наповнять гаї та діброви голосним щебетом.

Люди закликали весну: запрошували її в гості.

Весна. Принесла я вам урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками, різнобарвними крашанками та писанками.

Хлопчик. А чи знаєте ви, як готуються до Великодніх свят? Тоді ходімо до моєї бабусі, вона багато чого знає.

(Діти прийшли до бабусі. Бабуся пригощає їх.) Бабуся. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Верб-

ною, або «шуткою». Коли Спаситель їхав на віслюку, то люди встеляли йому дорогу

пальмовим гіллям. Відтоді і пішов звичай у цю неділю святити гілля верби.

Коли закінчиться відправа у церкві, то діти старались якнай-швидше дістати вербу і проковтнути котики, щоб горло не боліло. А також билися свяченими гілочками і промовляли: «Шутка б'є, шутка б'є, віднині за тиждень Великдень».

Н.Андрейчук ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ______ _ Верба — дуже шановане в Україні дерево, воно першим розпус- кається і сповіщає про прихід весни. Дівчинка. Ой вербо, вербице, Час тобі, вербице, розвиться. Ой верба, верба-тополя, Схилила гіллячко додолу. (Діти співають пісню «Вербовая дощечка».)

Бабуся. Тиждень перед Великоднем називається Страсним, зокрема на цьому тижні називають Чистим, або Страсним, чет-

вер. До цього дня хата, усі господарські будівлі мають бути по- Э чищені і прибрані. У хатах вивішують рушники, килими. Люди

в цей тиждень співають сумні пісні. А в церкві відправляють страсті.

Після четверга настає Велика П'ятниця — день смерті Христа. У ці дні треба пекти пасхи, крихти від пасхи не можна викидати сви-ням чи курям, лише рогатій худобі. Одну пасху тримають цілий тиж-день на столі до Провідної неділі — щоб добре родила пшениця.

Цього дня у церкві кладуть Плащаницю. Хлопчик. Не знаю, дійсність це чи тільки сниться, На відшибі битої дороги Страсна церква, в церкві плащаниця. На ній Христос, пробиті руки й ноги, Вінок терновий голову стискає, На зимні плити кров з тих ран спливає. Дівчинка. Спекла мама на Великдень Біленькі пасочки, А я куплю фарб і спишу Гарні писанки.

Розмалюю на писанках Квіти й ялинки І роздам їх на Великдень Поміж діточки. (Лунає пісня «Ой Марічка писанки писала».) Дівчинка (плаче). Втекла мені писаночка червоненька, Мала вона сині очка круглесенькі. Куди трава зелененька похилилася, Туди вона, малесенька, покотилася. Ой стрінула твердий камінь, та й розбилася. (Діти співають пісню «Писанка».) Бабуся. У Великодню суботу розмальовували писанки і фарбу-

вали крашанки. Яйце — це символ життя, весни, сонця, символ Воскресіння Христа. У момент воскресіння Христа каміння на Голгофі перетворилося на червоні яйця.

Н.Андрейчук

Земленька зі снігу збудилась, В траві квіти замаїлись, Миром Божим світ краситься. Люди! Мир дав Бог з небес! Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дівчинка. Тішиться маленька паска, Тішуся і я, Що несу її в руках, І що вона моя. Всі готуються у хаті, Я вже йду надвір, У синій простір.

Хлопчик. Вдягла весна мережану сорочку, Умившись і звільнившись від турбот, І підіймає волошкові очі До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою, Забувши, що слова бувають злі, І повняться старання добротою На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце полотно небес І крашанку, як усмішку, підносить. Христос воскрес! Воістину воскрес! (Лунає пісня «Христос воскрес!».) Дівчинка. Ой, на свята Великодні Вихвалялись всі, хто годні, Вихвалялась паска: «Я смачна і красна». Обізвались писаночки, Невеличкі крашаночки: «Хоч хвалитися — це грїх, Ми таки найкраще всіх». Аж на диво, рідна нене, Поросяточко печене Скочило на рівні ноги: «Уступайтеся з дороги». Аж тут хрін із бородою


Вже готується до бою: «Маю з гички я корону, Зараз вас усіх розгоню». Аж нараз прийшло кропило, Насварило, покропило: «Мир хай буде вам сьогодні, Бо це свята Великодні». (Бабуся складає у кошик посвячене снідання й залишає його на

столі, а сама йде. Дія відбувається у кошику на столі перед Вели-коднім сніданком.)

Яйце. Хтось тисне щохвилини, Не чую рук вже й ніг, Затерпла всенька спинка, Й болить вже правий бік! Гей, хто тут? Озовись! Наліг, що все тріщить. Ти чуєш? Піднімися, Не можу більш терпіть! Хрін, Хто ниє біля мене У цей святковий день? Яйце. Це я, яйце свячене... Хтось душить, наче пень. Хрін (придивившись). То шинка, друже милий, Обабіч розляглась... Спить, бач, як знахабніла. (Хрін відсовує шинку.) Шинка (прокинувшись). А вам до того зась... Яйце (радісно). Тепер уже вільніше, Та й біль вже не такий. Хрін. І вигляд веселіший. Яйце. Ти — добрий... Хоч гіркий. Хрін, Що за такого, мабуть, Мені ж дивина... Проте всі поважають, Як прийде лиш весна. Сьогодні свято — Пасха... Я незамінний тут, Який смачний я з м'ясом!.. Ковбаса (ображено). Хвалько ти, шалапут! Смачніша від усіх на світі І найситніша - я. Мене їдять і діти, І вся людська сім'я.

Н.Андрейчук

Беруся радо в боки — Гей, гоп, са-са, са-са, Червоні в мене щоки —

Танцює ковбаса. (Танцює.) Масло. Я теж потрібне людям, їм ситності даю... Мене і в страві люблять, І хворі до чаю додають. Без мене свято Пасха Не може обійтись.

Сир. Скажи мені, будь ласка, Чи гірший я, ніж ти? До мене дай сметани — Хоч пальці оближи, А вареники із мене, Чи ж не смачні, скажи? Паска (гордо). Та що там говорить! Важливіша я тут! Без мене вас святити До церкви не підуть! Я голова над вами, Мій рід йде з давнини, Шанують нас віками І славлять щовесни. Та й Пасхою Великдень Звуть люди на землі... Тоді і день великий, Як паска на столі З родзинками, медком... їдять мене на свято Із м'ясом, молоком. Писанка. Я писанка, красуня, Вся в рисках і квітках, Красу митців несу я, їх славлячи в віках. Мене кладуть у свято На пишному столі, Щоби моїм убранством Втішалися малі. Шинка. «Краса», «любов» — всі трублять... Давно я знаю вас! Однак мене всі люблять Без всяких там прикрас. Писанка. Без мене наше свято


Не буде тим, чим є, Бо писанка багато Всім радості дає. Хрін. В цій писанці вкраїнська Душевна глибина, Жива блакить барвінка Й хода весни красна. Свічка (до всіх). О, знати ми повинні Ціну собі та іншим. Любов, як ту святиню, Нести до серця всім. Свята — це дні єднання З родиною родин. Це наше спільне знам'я, Бо ми — народ один! Ми знаєм тільки чвари І множимо роздор... Вкраїнці, досить сварок — Єднаймось під прапор! Так нашому народу Франко давно казав: «Будуймо ж дім зі згоди, Бо слушний час настав». Розмову припинімо, Вже йдуть господарі. «Христос воскрес!» — скажімо У мирі і добрі.

Бабуся. На великодні свята дорослі хлопці зустрічаються з дівчатами, обливають їх водою або парфумами, а ті вручають їм писанки. Дівчина. Ой легеню, вийди з хати, не бійся морозу, Я си в свої білі руки писанку положу. Хлопець. Ой чи я ж то дівчинонька по горі ходила, Взяла в руки писаночку, води ся напила?

Дівчина. Ой молоді легіники, де воли займете? Я згубила писаночку, чи її там знайдете? Хлопець. Ой займемо сиві воли в зелену ліщину, Заміняємо писаночку за гарну дівчину! Ой калино, калиночко, чом у лузі стоїш? Ой ти гарна писаночко, чом ся мене боїш? Дівчина. Який листок на явору, такий на калині, Ти писанку подарував, мало ще донині... Дівчатонька-гороб'ятонька, радьмося, Та виходім на травицю, граймося, Та виходім на травицю в добрий час, Нема таких співаночок, як у нас.

Тематика бесід на морально-етичні теми

5 клас 1. Кому зобов'язана людина тим, що вона живе, радіє, корис-

тується благами? 2. Ніколи не забувай, що ти живеш серед людей! 3. Умій брати від дідуся й бабусі мудрість життя. 4. Умій виразити співчуття не лише словом, а й ділом. 5. Дякуй старшим за те, що вони повчають тебе. 6. Умій мислити. Умій думати, читаючи, і читати, думаючи. 7. Будь благородним у дружбі, у товаришуванні. 8. Люби музику, вона облагороджує думки і почуття. 9. Бережи традиції свого роду.

6 клас 1. Що таке щастя буття? 2. Що було б, якби людина робила те, що їй заманеться? 3. Роби добро не лише тоді, коли тебе бачать люди, а й тоді,

коли тебе ніхто не бачить. 4. Духовне невігластво людини. 5. Пам'ятай, що батько й матір живуть для твого щастя. 6. Твої успіхи у навчанні, твоє чесне життя — найбільше щастя

для батьків. 7. У людини — свято. Умій правильно привітати. 8. Не кидай слова на вітер, не давай легковажних обіцянок. Будь

господарем свого слова. 9. Будь благородним у дружбі й товаришуванні.

7 клас 1. Будь великодушним і добрим. У великодушності — справжня

краса людини. 2. Дружба, товаришування — вершина людського щастя.

Тематика бесід на морально-етичні теми

3. Правда життя в тому, щоб над усе ставити чесну працю для людей, добре ім'я й гідність людини.

4. Будь наполегливим, допитливим, невтомним розвідником на шляху до знань.

5. Немає правди без боротьби. 6. Дорожи красою, бережи її. 7. Думай, як твої вчинки відіб'ються на душевних переживан-

нях людини. 8. Пам'ятай, що справжня свобода сина і дочки — бути слухня-

ними дітьми. 9. Почуття провини — благородне почуття вихованої людини.

8 клас 1. У дитинстві, отроцтві, юності ти все береш у борг. Пам'ятай

про це! 2. Уся суть нашого життя полягає в тому, що ми зобов'язані. Чи

може бути інакше? 3. Умій відчувати поруч із собою людину. 4. Могила дорогої для тебе людини — дзеркало твоєї душі. 5. Як ви ставитеся до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться

до вас. 6. Не забувай свій рід. Бережи честь роду. 7. Подарунок — символ, подарунок — пам'ять серця. 8. Читання — це праця, творчість, напруження духовних сил. 9. Моральна краса твого друга — дзеркало твоєї власної душі.

Виробничо-практичне видання

Виховні бесіди. 5—8 класи

Упорядники Л.Шелестова, Ю.Царенко

Художній редактор Т.Мосієнко Літературний редактор Ю.Царенко

Коректор Т.Сак

Підписано до друку 09.04.04. Формат 60x84/16. Папір офсет № 1. Гарнітура Тайме. Друк офсетний.

Умови, друк. арк. 7,44. Обл.-вид. арк. 7,2. Наклад 10000 прим.

ТО В «Редакції загальнопедагогічних газет» 01014, Київ, вул. Тимірязєвська, 2

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців №780 від 21.01.2002

Віддруковано з готових діапозитивів замовника в ОЛ "Житомирська облдрукарня". Зам. 83.

ВИХОВНІ БЕСІДИ 5-8 класи · 2017-11-22 · Б.Б.K 74.200.51 В54...

Documents

Transcript of ВИХОВНІ БЕСІДИ 5-8 класи · 2017-11-22 · Б.Б.K 74.200.51 В54...