Миколаївська загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів № 36

Миколаївської міської ради

Миколаївської області

Виконавці:учні ЗОШ № 36,члени туристсько-краєзнавчого гуртка.Консультант: вчитель історії Олійникова С.П.

Екскурсійний маршрут Звідси починався Миколаїв

(історія міста та розвиток кораблебудування в кінці ХVІІІ –

І пол. ХІХ ст.)

План екскурсії

Миколаїв – один з розвинутих адміністративних і

промислових центрів півдня України.

Його історія поки не набагато перевищує 220 років.

Але, незважаючи на це, місто має цікаву біографію.

Наша екскурсія починається з вул. Радянської біля монументу «Начесть доблесної праці корабелів у м. Миколаєві». Відкрито його 5вересня 1989 року до 200-річчя з дня заснування міста Миколаєва. Цейпам’ятник розташований на насипному кургані і являє собоюкомпозицію зі стилізованої земної кулі, розміщеної на трьох опорах ізгранітних блоків, які уособлюють три суднобудівних заводи містаМиколаєва.

Земну кулю, у свою чергу,підпирають 11 триметрових фігур,виконаних із бронзи, які немовбиілюструють історіюкораблебудування з часів заснуванняміста до сьогодення. Серед нихвидатні історичні постаті:Ф.Ф.Ушаков, М.Л.Фалєєв та інші, атакож фігури корабельних майстрівта ремісників різних епох.

До підніжжя та підгірної стіни пам’ятника ведуть кам’яні сходи. Унижній частині монумента по колу ми читаємо напис: «Корабелам йфлотоводцям в ознаменование двухвекового труда Николаевскихсудостроителей. 1789-1989».

Автори монументу: група київських скульпторів та архітекторів:В. Чепелик, М. Кислий, М. Олексієнко, Д. Лисенко, В. Скульський.

Далі ми прямуємо до рогу вулиць

Потьомкінської та Радянської, де у 1999

році встановлена меморіальна дошка

князю Григорію Потьомкіну-

Таврійському (автор Віктор Макушин).

Історія освоєння нашої місцевості тазаснування міста Миколаєва тісно пов'язана зім'ям Григорія Олександровича Потьомкіна,визначного державного і військового діячаРосійської імперії.

Особливо відзначився ГригорійОлександрович під час російсько-турецькихвоєн. Результатом російсько-турецької війни1768-1774 рр. став Кючук-Кайнарджийськиймирний договір, за яким до Російської імперіївідійшли території Південної України таПівденного Бугу, фортеці Кінбурн, Керч,Єнікале.

Григорій Потьомкін-Таврійський

На той час це забезпечувало Росії правовільного мореплавства на Чорному морі та вихідчерез чорноморські протоки у Середземне море.

Виникла гостра потреба у бойовихкораблях для молодого Чорноморського флоту.

Інгульська верф

27 червня 1788 р. Потьомкін наказує штурману Микиті

Михайловичу Гур'єву виміряти глибину Інгулу, яка виявилась

достатньою для заснування верфі. 21 липня того ж року найближчий

помічник князя М. Л. Фалєєв отримав наказ розпочати її

будівництво.

У перший рік будівництва верфі у

гирлі Інгулу вона не мала певної назви.

У листуванні князя з М. Фалєєвим та

іншими особами вона називалася

порізному: Інгульська верф, верф на

Інгулі, Усть-Інгул, Миколаївська верф.

Пізніше її перетворено на Адміралтейство. У 1910 році

Миколаївське адміралтейство було закрито, а 5 листопада 1911 року

на його базі Російським суднобудівним товариством був створений

завод «Руссуд». У лютому 1918 року відбулася його націоналізація, а

вже у лютому 1930 року – перейменування на суднобудівний завод

ім. 61 комунара.

За розпорядженням Г. О. Потьомкіна

для забезпечення верфі робочою силою до

неї у 1790 року були приписані селища

Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка,

Покровськ, Знам'янка і Богданівка.

Перший корабель «Святий Миколай»

був закладений на верфі 5 січня 1790 року.

Керував будівництвом майстер – корабел

О.П.Соколов.

Фрегат«Святий Миколай»

Будували корабель з

великими труднощами. Не

вистачало матеріалів,

робочих рук. Від важкої праці

та поганих умов життя

майстрові помирали у

великій кількості.

А 9 вересня 1790 року Потьомкін доповідавімператриці про збудоване на новіймиколаївській верфі судно «Святий Миколай».

При зібранні великої кількості глядачів іпишній церемонії корабель був спущений наводу. Довжина його складала 46,75 м, ширина -12,96, осадка - 6,25 м, а тоннажність - 1840 т.

Виводив у море 44-гарматний фрегаткапітан першого рангу І. Т. Овцин.

Влітку наступного року корабель прийнявперше бойове хрещення – взяв участь упереможному бою російської ескадри зтурецьким флотом при мисі Каліакрія. «СвятийМиколай» був у строю 12 років, що немало длядерев'яного корабля. Будучи дуже старим танапівзруйнованим, він опинився у 1802 році вІталії. Повернутися на батьківщину своїм ходомвін не міг і був проданий у Неаполі на злам.

Одночасно з будівництвом верфі йшлобудівництво міста. За розпорядженням князя наберезі Бузького лиману в дванадцяти верстах відцентру Миколаївського півострова буворганізований військовий шпиталь, що отримавназву Вітовський.

Восени 1788 р. підрядчиком Постоєвимзбудовано кузню, розпочато будівництво землянокдля проживання майстрових і куренів длярекрутів. На кінець року були споруджені цеглянийзавод, пивоварня, медичний будинок.

27 серпня 1789 р. Г. Потьомкін видає М.Фалєєву ордер 1065:Фаберову дачу йменувати Спаське, Вітовку - Богоявленське,

верф на Інгулі - місто Миколаїв.

10 листопада 1789 р.Г. О. Потьомкін докладав

імператриці Катерині ІІ:«Обрав дуже вигідне для

будівництва суден місце при впадінні ріки Інгул до Бугу і

заснувавши там верф, населяю я сіє місце під назвою міста

Миколаєва…». Вперше Миколаїв як місто

згадується у Повному зібраннізаконів 1795 р.

Ордер Потьомкіна про заснування м. Миколаєва

На жаль, завершити все задуманеПотьомкіну не вдалося.

Рання смерть князя у 1791 р. (похований занаказом Катерини ІІ у Херсоні) перешкодилавтіленню багатьох його грандіозних планів.Але залишилось його улюбленечорноморське дітище: на високих берегахколишнього пустинного, омитого з трьохсторін водами Південного Бугу й Інгулу,півострова виросло велике, красиве місто,яке стало колискою і місцем базуваннямолодого Чорноморського флоту Російськоїімперії та на довгі часи залишилось центромсуднобудування і мореплавання.Григорій Потьомкін

незадовго до смерті,квітень 1791 р.

Ось перед нами «Суднобудівний заводім. 61 комунара».

На цьому місці, 21 вересня 2007 року,до 218-ої річниці з дня заснування

м. Миколаєва був відкритийпам'ятник Григорію Потьомкіну -Таврійському.

Автор пам’ятника – скульптор ВікторМакушин - зробив його в класичномустилі.

Стилобат і постамент пам'ятникавитесані з найміцнішого – кольоровоготоковського граніту, бюст вирубаний злабрадориту.

Загальна висота пам'ятника – 3 метри,самої скульптури – 0,8 метра.

Наступна наша зупинка –Каштановий сквер, де 17 вересня 2005року було відкрито пам’ятникзаступникові Миколаєва – СвятомуМиколі – Чудотворцеві.

Пам'ятник Святому Миколі з сіро-блакитного мармуру (архітектори

А. Павлов і А. Бондар, скульпторІ. Булавицький) створювався

півтора року на народні гроші. Томуімена всіх, хто вносив пожертви,записано на постаменті.

Св. Миколу глибоко шанують увсьому християнському світі і навітьсеред мусульман. Особливо шануютьугодника Божого в Україні та в Росії. Пам’ять Святителя Миколи

відмічають 6(19)грудня –Микола - зимовий та 9 (22) травня – Микола - літній.

Продовжуючи свій шлях по вулиці Радянській (колишняСоборна), ми опиняємося на Центральній площі міста (ім. В. І.Леніна).

У XVIII ст. вона називалась Соборною (інша назваМагістратська площа) і була головним адміністративнимцентром міста.

Площа розташована між верф’ю і житловими кварталамицивільного поселення. Вулиці, що вели до площі, виглядали, яктри промені, що вливаються у неї. Площа відповідалафункціональним задачам молодого міста кораблебудування іторгівлі, на ній розміщалися кам'яні крамниці Молдавськогобудинку.

Невеликі розміри площі вдалося приховати вдалимиархітектурними рішеннями.

На місці старої кузні булоспоруджено двоповерховий будинок -магістрат з двома Т – подібнимикрилами - колонадами. Будинок у планібув абсолютно симетричним, однаководивився і з півдня і з півночі. Площу зісходу замикав Адміралтейський собор,куполи якого було видно ще здалека,якщо пливти проти течії до верфі.Зараз на місці Адміралтейськогособору розташована каплиця СвятогоМиколая.

Магістрат

Адміралтейський собор

Як же виглядали площа та місто у

перші роки свого існування? Наочне,

майже документальне, свідчення

залишив нам майстер міського

пейзажу, відомий петербурзький

художник Ф. А. Алексєєв.

Перебуваючи на півдні України у

1797 – 1800 р.р., він зробив акварельні

ескізи для своїх майбутніх

мальовничих робіт, а по поверненню

до Петербургу написав картини: «Вид

площі міста Миколаєва» (Державний

Російський музей) та «Вид міста

Миколаєва», що експонується у

Державній Третьяковській галереї.

Ф. А. Алексєєв «Вид міста Миколаєва»,Державна Третьяковська галерея

Ф. А. Алексєєв «Вид площі м. Миколаєва», Державний Російський

музей

Обличчя раннього Миколаєва сформуваливідомі архитектори

Проектуванням міста, в основу якого булопокладено характерну для класицизму схему зпрямими вулицями, кварталами правильноїквадратної форми, займався архітекторІ. Є. Старов, який прибув до Миколаєва ще напочатку 1790 р. на запрошення генерал –фельдмаршала Потьомкіна.

Перший будинок в Миколаєві

Після від'зду Старова йогосправу продовжив полковник

Князєв. Пізніше у місті працювали архітектори В. Ванрезант,

голландець за походженням,П. Неєлов, М. Портарій,

К. Орлов, Ф. Вунш.

Згідно з проектом, Миколаїв складався із Центральної частини тапередмістя. Двома вулицями – Садовою та Херсонською (нині пр. Леніна)– він поділявся на чотири частини. Архітектурний вигляд містаформувався в залежності від наявності будівельних матеріалів.

Основними будівельними матеріалами у місті були камінь, цегла,інколи дерево. У Миколаєві будувалось багато житла, а такождекілька церков та контор. Будинки були одноповерховими, лишекілька споруд мали два поверхи. Щоб зробити місто зеленим, ізКриму та Бессарабії завозилися саджанці дерев та кущів. Кожналюдина, яка будувала собі садибу, зобов'язана була посадити на їїтериторії дерева.

Знаходячись на Флотськомубульварі (Морський бульвар буввідкритий у 1826 р. на вул.Набережній), ми зупиняємось біляпам’ятника першому громадянинуМиколаєва М. Л. Фалєєву, який буввідкритий 7 вересня 2002 р. у деньсвяткування 213 річниці міста. Середавторів пам’ятника – відоміскульптори – батько і син Макушини.

Пам’ятник був освяченнийвладикою Питиримом.

Бронзова фігура Фалєєва блискуче виражає характер бригадира,непересічність його особи, спрямованість у майбутнє. У лівій руцівін несе сувій планів, проектів, ордер ясновельможного князяПотьомкіна на будівництво нашого міста. Напис на пам’ятникуговорить: «Фалєєв Михайло Леонтійович – будівничий Інгульськоїверфі та міста Миколаєва».

М. Л. Фалєєв – найближчий помічник князя Потьомкіна. Нажаль, не відомі ні місце, ні дата його народження. Називали йогокупцем.

Перші відомості про Фалєєва відносяться до часів російсько-турецької війни 1768 - 1774рр., коли він став постачальником арміїПотьомкіна. Ясновельможний князь звертав увагу і цінував людейталановитих, одержимих грандіозними задумами, які вмілиприносити користь державі.

Перший громадянин Миколаєва

М. Л. Фалєєв

Одним із перших завдань Фалєєва буларозчистка Дніпровських порогів, якіперешкоджали судноплавству по цій великійрічці. Побудований ним серед порогів каналіснував ще у XIX столітті та мав назвуФалєєвського. У 1788 році за цю роботу Фалєєвотримав орден Св. Володимира IV ст. Багатосправ було зроблено Михайлом Леонтійовичем.Під його керівництвом були спорудженніАдміралтейський собор і Кадетський корпус,солдатські казарми та крамниці, майстерні,канатний завод тощо.

Фалєєв вів листування з купцями,підрядчиками, архітекторами, військовими,чиновниками з питань будівництва,поставок, розміщення військ, організаціїохорони міста та роботи поштового зв'язку.

Жив він у Миколаєві в невеличкомубудиночку на розі вулиць Фалєєвської таНікольської.

Помер у 1792 році і був похований біляалтарної стіни Адміралтейського собору. У1936 році, коли зруйнували собор, булазнищена і могила Фалеєва, а труну з йогоостанками перенесли на кладовище у склепАркасів.

Могила Фалеєва у сімейному склепі сім’ї

Аркас

І закінчується наша екскурсія на вулиці Адміральській.Від часу заснування міста вона вважалася головною. За

розпорядженням адмірала О. С. Грейга вона була найпершоюозеленена, вимощена й освітлена.

Замощення й озеленення вулиці почалося в 1820 р.Освітлення вулиці розпочалося у 1823 р. від будинку Головного

командира до Штурманського училища, де було встановлено 22фотогенових ліхтаря на красивих стовпах.

На вулиці Адміральській знаходилися: Депо карт,Чорноморський департамент, Гідрографічне депо, Штурманськеучилище. Акваріум, Лютеранська церква, Грецькі ряди й іншігромадські та адміністративні будівлі. Сьогодні вулиця Адміральська– одна з найкрасивіших вулиць Миколаєва, на якій збереглося багатоісторичних пам’яток. Назву вулиці було запропоновано в 1822 р., алезатверджено тільки в 1835 р.

Вулиці дав назву будинок Головного командира Чорноморськогофлоту, від якого вона починалася.

У будинку Головного командира в різний час мешкалиголовнокомандуючі Чорноморським флотом і губернатори Миколаєваі Севастополя: М.С. Мордвинів, О.С. Грейг, М.П. Лазарєв, М.О. Аркас таінші.

До нашого часу будинок дійшовуже перебудованим. У 1970 році булапроведена його реставрація, 1978 р. вньому розташувався музейСуднобудування і флоту. Біля музеюуздовж вулиці Адміральськоївстановлено пам’ятники видатнимфлотоводцям, доля яких пов’язана зМиколаєвом.

Гордо і велично підносяться бюсти адміралів Ф. Ф. Ушакова,М.П. Лазарева, Ф.Ф. Беллінсгаузена, П.С. Нахімова, В.І.Корнілова, Г.І. Бутакова, виконані миколаївськимискульпторами А. Коптєвим, О. Сапєлкіним, О. Здіховським, Ю.Макушиним, архітектором Миколаївського філіалу«Діпромісто» В. Поповим.

Пам’ятник В.А. Корнілову, 1978р. Скульптор Ю.А. Макушин, архітектор

В.П. Попов

Пам’ятник П.С.Нахімову, 1978р.Скульптори А.А.Коптєв,

А.Л.Сопелкін.Архітектор В.П. Попов

Пам’ятник Г.І. Бутакову, 1978р.

Скульптор О.А. Здиховський, архітектор В.П. Попов

Пам’ятник Ф.Ф. Ушакову, 1978 р.Скульптор О.А. Здиховський,

архітектор В.П. Попов

Пам’ятник Ф.Ф. Беллінсгаузену, 1978 р. Скульптор А.А. Коптєв,

архітектор В.П. Попов

Пам’ятник М.П. Лазареву, 1978р.Скульпторы А.А. Коптєв,

А.Л. Сапєлкін.Архітектор В.П. Попов