Художня культура9 клас

______ урок

«Художні напрями і стилі»

Стиль епохи ВідродженняНазва епохи «Ренесанс» походить від французького слова — «відродження». Вона прийшла на зміну культурі Середніх

віків і панувала протягом XIV—XVI століть. Відродженням цю епоху називають тому, що митці почали

звертатися до культурних надбань античної культури. Мистецтво цієї доби стало більш світським. У цей час з'явився

станковий живопис, який виконувався олійними фарбами.

Архітектура Ренесансу є своєрідним поверненням до принципів і форм античного, зокрема римського, мистецтва. Найбільшого

розквіту ренесансна архітектура набула в Італії, залишивши по собі два міста-пам'ятники: Флоренцію та Венецію.

Професійна музика відчула вплив народної музики. Високого рівня досягло мистецтво вокальної і вокально-інструментальної

музики. З'явилися різноманітні жанри світського вокального музичного. Епоха Відродження завершилася появою нових

музичних жанрів — сольної пісні, кантати, ораторії.

Стиль епохи барокоЦей художній стиль зародився в Італії і поширився країнами

Європи після епохи Ренесансу. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Основні риси стилю бароко —

парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису

й декоративного мистецтва.

У живописі переважали монументальні декоративні композиції на релігійні або міфологічні теми, парадні портрети,

призначені для оздоблення інтер'єрів. В Італії сформувалися й поширилися іншими країнами Європи нові світські музичні жанри, зокрема опера, соната, фантазія,

ораторія, танцювальна сюїта, прелюдія.Епоха бароко визначилася й розвитком інструментальної

культури. Стає популярною гра на клавікордах, клавесинах — попередниках фортепіано, а також смичкових інструментах

(скрипках, альтах, віолончелях).

Українське (козацьке) бароко — це архітектурний стиль, що проявився в Україні у XVII столітті. Він відрізняється від

західноєвропейського помірним орнаментом і спрощеними формами. Яскравим зразком українського бароко стали

перебудовані й оновлені храми: Софійський собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, собори

Видубицького й Михайлівського Золотоверхого монастирів. Кращими зразками живопису українського бароко є церковні

розписи в Троїцькій церкві Києво-Печерської лаври.

Стиль епохи класицизму

Назва цього художнього стилю походить від французького слова «зразковий». Епоха класицизму тривала до початку XIX століття. «Батьківщиною» цього стилю вважають Францію. Усе в класичному мистецтві упорядковано: у кожному виді

мистецтва складається чітка ієрархія жанрів, що поділяються на «високі» та «низькі». Кожний жанр має свої певні ознаки, і

змішення їх є неприпустимим.

Скульптура класицизму відрізняється спокійними позами, стриманою емоційністю, замкненістю форм. Видатних

державних мужів та шляхетних красунь часто зображували в образах античних богів.

У живописі класичного періоду головного значення набули логічне розгортання сюжету. Чітка розмежованість планів у

пейзажах виявлялась також за допомогою кольору: передній план обов'язково мав бути коричневим, середній — зеленим, а

дальній — блакитним.

В епоху класицизму професійне музичне мистецтво майже повністю стало світським, поширеним у палацах королів та вельмож. Відкривалися музичні спілки й навчальні заклади

(академії, консерваторії, школи). Класицизм віддав перевагу розвитку інструментального мистецтва. Саме у той час виникли

нові стилі виконавства: сольно-скрипковий, ансамблевий, оркестровий, концертний та інші, а також спостерігався розквіт

балету й опери. Широкого розповсюдження набула сюїта.

Стиль епохи романтизму

Наприкінці XVIII століття нова культурна епоха — романтизм, передумовою настання якої вважають Велику французьку революцію. Але «батьківщиною» романтизму є Німеччина.

Романтизм став першим художнім напрямом, який проголосив незалежність митця від будь-яких мистецьких канонів та

правил. Найбільше романтизм проявився в живописі, літературі, музиці, театральному мистецтві. Живопис і графіка — найпоширеніші види образотворчого мистецтва епохи

романтизму.

Музика почала звучати не лише в театрах або концертних залах, але й у кав'ярнях, навчальних закладах і музичних спілках. Усе більшої популярності набувала розважальна

музика, розвивалися оперета, романс, танцювальна музика та інші жанри, які раніше вважались суто розважальними.

Саме в цей час композитори активно зверталися до літературних творів (казок, міфів, легенд), на основі яких писали власні. Взагалі музика романтизму є надзвичайно

віртуозною, виразною й емоційною.

Мистецтво реалізмуРеалізм — художній напрям, який сформувався до середини XIX

століття. Його назва в перекладі з латинського означає «дійсний, речовий». Основною визначальною рисою реалістичного мистецтва є достовірне зображення

навколишньої дійсності, показ усіх сфер життя й духовного світу людини такими, якими вони є насправді.

В образотворчому мистецтві реалізму дуже активно розвивалися жанри пейзажу, натюрморту, портрету побутового характеру.

Відображення буденного життя простої людини стало однією з провідних тем живопису.

У театральному мистецтві формувався образ типового представника соціального середовища, до якого він належав.

Жанр драми поступово витіснив трагедію, а наприкінці XIX століття в театрі виникла нова спеціальність — режисура. Композитори-реалісти активно зверталися до побутових сюжетів і народних звичаїв. Яскравим прикладом цього є

творчість французького композитора Ж. Бізе і його опера «Кармен».

Імпресіонізм

Величезний внесок до скарбниці світового мистецтва зробили імпресіоністи. Імпресіонізм походить від французького —

«враження». Спочатку цей напрям найяскравіше виразився у французькому живописі 70—90-х років XIX століття.

Основним принципом імпресіонізму було звернення до реальної дійсності з метою передати

безпосередні враження від неї.

Деякі принципи живопису імпресіонізму втілились і у творчості скульпторів. У театральному мистецтві велике значення

надавалося в першу чергу переданню атмосфери дійства. Раптові зміни ритмів, звуків і кольорових плям на тлі декорацій

застосовувались режисерами для створення в дійстві певної емоційної насиченості.