УДК 339.9

Глобальна модифікаціяконкурентних механізмів ринку

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА*

АНОТАЦІЯ. У статті досліджуються феномен глобальної економіки, передумовиі фактори її становлення. Показано, що механізми глобального ринку трансфор-мують традиційну суб’єктну диспозицію, форми і методи конкуренції.Виявлено корпоративні, країнові, метарегіональні і міжцивілізаційні особливостіглобальної конкуренції. Розглянуто сутнісні ознаки сучасної фінансової кризи таоцінено її вплив на середовище і стратегії конкурентоспроможного розвитку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Глобалізація, глобальний ринок, глобальна конкуренція,глобальна криза, антикризовий менеджмент.

Вступ

Під дією різноманітних трансформаційних процесів перебу-вають усі сфери людської життєдіяльності (політична, науково-технологічна, екологічна, соціально-культурна), однак найбільшкардинальні зміни відбуваються у глобалізованому економічномусередовищі. Як вищий рівень інтернаціоналізації глобалізаціясприяє поширенню інновацій у сфері технологій і менеджменту,динамізації і диверсифікації обміну товарами, послугами, інвести-ціями, економічному зростанню у постіндустріальній парадигмірозвитку. При цьому певним чином синхронізуються його темпи ірівні, відбувається формування єдиного фінансово-інформаційногопростору, поглиблюються демократизація і соціалізація економіч-них відносин. Разом з тим витрати і переваги економічної глобалі-зації неоліберального типу розподіляються непропорційно і нерів-номірно, поглиблюючи міжкорпоративні, міжкраїнові і мегаре-гіональні суперечності.

За умов економічного глобалізму якісно модифікуються конку-рентні ринкові механізми, формуючи, з одного боку, нові потре-би, смаки й уподобання, а з другого — підприємницькі мотиваціїта стратегії.

* Дмитро Григорович Лук'яненко – доктор економічних наук, професор, декан факуль-

тету міжнародної економіки і менеджменту, завідувач кафедри міжнародного менеджментуДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», академікУкраїнської академії наук, заслужений діяч науки і техніки України. Автор близько 200 мо-нографій, підручників, наукових статей із проблематики міжнародної економіки, менедж-менту та глобалізації.

Олена Сергіївна Тітова – магістр з управління міжнародним бізнесом, аспірантка кафедриміжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. ВадимаГетьмана».

© Д. Лук’яненко, О. Тітова, 2011

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА6

Глобальна нерівномірність економічного розвитку характеризу-ється, по-перше, постійно наявним дисбалансом між зростаючимиможливостями виробництва й обмеженістю платоспроможного по-питу споживачів; по-друге, стихійністю суспільного виробництва,коли усталена рівновага економічної системи унеможливлюєтьсячерез коливання ділової кон’юнктури і регулярно повторювані еко-номічні кризи. Будучи однією з фаз економічного циклу, економіч-на криза, спричинена конкурентною боротьбою між продуцентамитоварів і послуг за найвигідніші умови виробництва і максимальніприбутки, обумовлює гіпертрофований розвиток високорентабель-них виробництв і випереджального порівняно з іншими секторамиекономіки нагромадження в них капіталу.

Неоднозначні впливи на економічний розвиток і конкуренціюсправляє, насамперед, фінансова глобалізація, з одного боку, то-му, що у кількісному й якісному вимірах значно випереджає гло-балізаційні процеси в інших сегментах економіки, а з другого —через переважно спекулятивний, а за сучасних умов — і віртуаль-ний характер. Саме тому проблематика причин виникнення і роз-витку фінансових криз, їх моніторингу і прогнозування з метоюзапобігання, нейтралізації чи мінімізації негативних наслідків єсьогодні чи не найактуальнішою.

Загалом потребується поглиблений аналіз конкурентно-регулятивних проблем і перспектив економічної глобалізації, коливажливо уникнути теоретичних стереотипів у процесі оновленняметодології економічних досліджень. Стає все більш очевидним,що, виходячи лише з теоретичних положень, диференційованихвідповідно до практичних потреб сьогодення, не можна чітко йоднозначно встановити параметри майбутньої глобальної органі-зації життєдіяльності людей і націй. Підтверджується висунутанами гіпотеза щодо неспроможності економічної теорії в її тради-ційних парадигмах не тільки передбачати майбутнє, але й належ-ним чином інтерпретувати сьогоденну дійсність, а розрив між на-укою і практикою невпинно збільшується на користь останньої1.Це, як справедливо зазначає А. Гальчинський, стосується і най-новіших теоретичних узагальнень, і концепцій постіндустріально-го та інформаційного суспільства2.

У контексті даної статті зазначимо, що конкуренція була і за-лишається рушійною силою розвитку у ринковому середовищі,однак її вихід на глобальний рівень обумовлює зміну диференці-йованих макро-, мікро- і функціональних дослідних підходів на

1 Лук'яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція : монографія / Д. Г. Лук’яненко. – К. : На-ціональний підручник, 2008.

2 Гальчинський А.С. Економічна методологія. Логіка оновлення : курс лекцій / А. С. Гальчин-ський. – К. : АДЕФ-Україна, 2010. – С. 343.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 7

підхід інтегративний. Разом із тим навіть звужене до проблемиконкуренції дослідження економічної глобалізації потребує пев-них абстрагувань і обмежень, селективних підходів до пошуковихзавдань і постановки літературно-фактологічних джерел.

Суб’єктна ідентифікація глобального ринку

Глобальна економіка докорінно відрізняється від міжнародної,набуваючи рис суб’єктно, функціонально та інституційно структуро-ваної багаторівневої системи. Зрозуміло, що на сьогодні не йдетьсяпро універсальність і досконалість цієї системи*, а скоріше про гло-бальну доступність ресурсів та інновацій; глобальний характер фак-торної мобільності; глобальну ринкову уніфікацію та регуляторнугармонізацію; глобальну індивідуалізацію і корпоратизацію; регіона-льно-континентальну консолідацію; синхронізацію темпів і рівнівекономічного розвитку в умовах циклічної кризовості1. У структуріглобальної економіки початку ХХІ ст., яка не охоплює ні всі країнисвіту, ні всі сфери та види економічної діяльності, присутні сегментидоіндустріоналізму, індустріаналізму і постіндустріоналізму, анклавиінформаційної, нової, віртуальної, інтелектуальної економік, тобтовона і багатоукладна, і змішана.

Системоутворюючим елементом глобальної економіки є глобаль-ний ринок, який в ідеалі має функціонувати як самовідтворювальниймеханізм врівноваження глобального попиту і глобальної пропозиції.При цьому глобальний попит відображає бажання, потреби і можли-вості сукупного споживача придбавати необхідні товари і послуги заінтернаціоналізованою ціною без обмежень за обсягами, номенклату-рою і територіями. При цьому відбувається гомогенізація споживчихвимог під впливом глобальних торгових марок і брендів, а глобаль-ний ринок насичується стандартизованими товарами і послугами,чому сприяє усунення торговельних бар’єрів, зокрема, у межахСОТ; гармонізація законодавства, а саме, із захисту об’єктів інтелек-туальної власності; розвиток інформаційно-рекламних технологій;глобальна консолідація бізнесу.

Глобальна пропозиція характеризується спроможністюсуб’єктів глобальної економічної системи забезпечувати ринок то-варами і послугами в адекватних глобальному попиту обсягах,номенклатурі і цінах.

* Маючи теоретичне походження і підґрунтя за відсутності повного реального втілення, дефі-ніція «глобальна економіка» залишається багато в чому абстрактним на кшталт мікро- і макроеко-номік, і найбільш дискусійним поняттям. Це стосується і похідних від неї визначень «глобальнийринок», «глобальна конкуренція» тощо.

1 Лук'яненко Д.Г. Глобальна економіка: дискредитація стандартів розвитку / Д. Г. Лук’яненко,О. Д. Павловська // Ринок цінних паперів України. – 2008. – № 11–12.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА8

У структурному плані глобальний ринок інтегрує, з одного бо-ку, ринки національні, транснаціональні та міжнародні (регіона-льні), а з другого – факторні ринки і ринки товарів, послуг, інве-стицій, інновацій (рис. 1).

фінансів

інвестицій

товарів

праці

послуг

інновацій

Глобальний ринок

Глобальні пропозиції

Глобальний попит

НАЦІОН

АЛЬНІ

РИНКИ РЕГІОНАЛЬНІ РИНКИ

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ РИНКИ

Рис. 1. Формування глобального ринку і контури його сегментації

Найбільш прибутковим і тому висококонкурентним є наукоміст-кий сегмент глобального ринку, що характеризується наддинамічніс-тю внаслідок прогресуючого скорочення часу між винаходом новоготовару і його впровадженням, стрімким поширенням інновацій углобальному масштабі. Загальний обсяг світового ринку високотех-нологічних товарів оцінюється у десятки трильйонів доларів зі зрос-таючими темпами його розвитку. На глобальному ринку виступає, якправило, вже не власне товар у чистому вигляді, а комбінований па-кет товарів, послуг та інформації як найефективніший спосіб реалі-зації інтелектуального капіталу. У результаті лідерство у науково-технологічній та інформаційно-масмедійній сферах стає вирішальнимфактором глобальної конкурентоспроможності.

Становлення глобального ринку ускладнює, насамперед, суб’єкт-ну ієрархію конкуренції, коли очевидна дискредитація державияк основного структурного елементу світової економіки1 супрово-

1 Лук'яненко Д.Г. Стратегії глобального управління / Д. Г. Лук’яненко, Т. В. Кальченко // Між-

народна економічна політика. – 2008. – № 8–9.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 9

джується зростанням впливу ТНК, мегарегіональних блоків, між-народних урядових і неурядових організацій, окремих визначнихіндивідів, неформальних груп. Формуються нові взаємозв’язки,тенденції і диспозиції, що, в свою чергу, викликає потребу у но-вих узагальненнях та ідентифікаціях.

На мікрорівні транснаціональний компонент глобального рин-ку залишається не тільки очевидним (саме транснаціональні кор-порації були і є носіями глобальних мотивацій і дій, 300 з якихна сьогодні генерують 75 % світового ВВП), але й системоутво-рюючим, оскільки внутрішньо- і міжкорпоративні зв’язки й опе-рації глобального бізнесу мають власні мотивації, принципи йетики з ігноруванням традиційних національних і регіональнихінтересів.

У прогресуючому постіндустріальному сегменті економіки лі-дерські амбіції глобальних корпорацій у поєднанні з динамічноюквазіекономічною культурою генерують новітні якісні структурно-організаційні транснаціональні зрушення у напрямі метакорпора-тизації1.

Метакорпорації у глобальному конкурентному середовищіздійснюють не тільки загальні функції з виробництва товарів танадання послуг і специфічні функції великого бізнесу стосовнооптимального комбінування мобільних факторів виробництва, алей латентні функції реальної економічної влади в країні та пред-ставництво у глобальній економіці. При цьому конкурентоспро-можність метакорпорацій та їх глобальне лідерство реалізуєтьсяза умов входження до їх складу провідних банків, промисловихкомпаній, інших великих структур. Тому найбільш поширенимипрообразами метакорпорацій є картелі, синдикати, трести, консо-рціуми, концерни, союзи і господарські асоціації, пули, холдинги,стратегічні альянси, ФПГ, транснаціональні компанії з дивізіона-льною структурою.

У новітній бізнес-практиці утворюються кругові, горизонталь-ні, оболонкові корпорації, квазіхолдинги, віртуальні корпорації,мережеві корпоративні структури, які адекватно до глобальнихумов інтегрують зв’язки елементів внутрішнього і зовнішньогоконкурентного середовища. Загалом саме метакорпоратизація біз-несу обумовлює його віртуалізацію як універсальну тенденцію,коли в процесі заміни старої структури втрачаються фізичні іправові характеристики компаній, їх корпоративна культура.Об’єктивно не маючи власної культури, мережеві структури, якправило, її «імпортують» з глобального бізнес-середовища. Ме-

1 Лук'яненко Д.Г. Стратегії глобального управління / Д. Г. Лук’яненко, Т. В. Кальченко //

Міжнародна економічна політика. – 2008. – № 8-9.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА10

режева організація діяльності метакорпорацій приводить дорозмивання кордонів між компаніями, зникнення традиційнихрозмежувань між внутрішніми і зовнішніми членами організа-ції, власними і зарубіжними ресурсами, великими і малими фір-мами.

Все очевиднішою стає, з одного боку, надконцентрація бізнесузі становленням глобальних корпорацій, олігополій і монополіймережевого типу, а з другого — входження у поле традиційноїконкуренції між ТНК стосовно невеликих інноваційних компаній.Виникає якісно новий стан ринку — «гіперконкуренція», колишвидкість змін правил «глобальної гри» дозволяє адаптуватисьдо них лише найбільш дієздатним та активним організаціям різ-них рівнів, спроможних опанувати ускладненими безпрецедент-ними масштабами і механізмами формування та використанняконкурентних переваг.

Це підтверджує необхідність модифікації форм і методівфункціонування компаній у глобальному бізнес-середовищі,акцентуючи увагу на тому, що глобальний конкурентний тисквідчувають всі компанії (транснаціональні та місцеві, будь-якої сфери діяльності) як на міжнародних, так і на націона-льних ринках. При цьому поетапне входження до сфери гло-бального бізнесу (1) вихід на міжнародний ринок; 2) міжна-родна експансія; 3) глобальна раціоналізація) потребуєвідповідних реакцій менеджменту з адекватними оцінкамитехнологічного впливу інформаційних систем, можливостейресурсного забезпечення, адаптивності організаційних струк-тур1.

Глобальні конкурентні виклики для менеджменту міжнароднихкомпаній пов’язані, з одного боку, зі спрощенням управлінськогопроцесу внаслідок інформатизації, а з другого — з тим, що дляпроведення ефективних бізнес-операцій необхідні нові знання,креативні підходи і рішення. Зокрема, організаційна реструкту-ризація з одиничних або періодичних адаптаційних заходів пере-творюється на постійний процес, випереджуючий в ідеалі динамі-ку змін глобального середовища.

Усталеної конкурентоспроможності і лідерства на глобальномуринку досягають країни, які, по-перше, оптимально реалізуютьнаціональні переваги і через належну якість державної економіч-ної політики та ефективний менеджмент постійно підвищуютьпродуктивність праці, а по-друге, використовують переваги інтер-націоналізації (рис. 2).

1 Samuel C. Craig, Susan P. Douglas. Responding to the challenges of global market: change,complexity, competition and conscience. – Source: Columbia Journal of World Business, Winter, 1996,v. 31, № 4, p. 13.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 11

Політико-правові Ресурсніта інфраструктурні

Якість державноїекономічноїполітики

Менеджмент

Стійкість і динамічність внутрішньоїекономіки

Внутрішня конкуренція Зовнішня конкуренція

підприємств(корпорацій)

галузей регіонів

Національна конкурентоспроможність

Інтернаціоналізація

Економічні Соціокультурні

товарів(послуг)

Кластерів

ФАКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

Рис. 2. Фактори і компоненти національної конкурентоспроможності

А. Грінспен серед головних факторів глобального зростанняназиває: 1) рівень внутрішньої конкуренції і, що важливо насам-перед для країн, які розвиваються, відкритості для торгівлі та ін-теграції з рештою країн світу; 2) якість внутрішніх інститутів, якістановлять основу економіки; 3) здатність тих, хто визначає полі-тику, забезпечувати макроекономічну стабільність1. Разом з тимзазначимо, що в боротьбі за глобальні ресурси і глобальних спо-живачів у сучасному конкурентному середовищі періодичне, осо-бливо в умовах криз, зростання ролі держав зумовлено не стількивідомими недоліками неолібералізму, скільки економічним націо-налізмом у зв’язку з необхідністю погодження корпоративних ін-тересів на глобальному ринку з національно-державними конку-

1 Гринспен А. Эпоха потрясений: Проблемы и перспективы мировой финансовой системы /

А. Гринспен ; пер. с англ. – [2-е изд., доп.]. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2009. – 249 с.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА12

рентними стратегіями1 у більш тривалому часовому горизонті, щозабезпечує бізнесу стабільні перспективи розвитку.

На міжкраїновому рівні глобальна конкуренція характеризу-ється суттєвими змінами у взаємодії центру та периферії із моно-полізацією інтелектуальних ресурсів і високотехнологічних сферекономічної діяльності та концентрацією контролю над фінансово-інформаційними потоками у групі провідних країн світу. На ос-нові вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світового рин-ку, накопиченого у величезних масштабах капіталу ключовимидетермінантами їхнього успіху у третьому тисячолітті, стають: ін-телектуалізація зі здатністю до постійних інновацій, соціалізаціяз пріоритетом якомога повного самовираження особистостей, еко-логізація виробництв і середовища життєдіяльності людей.

При цьому зростає експансія на ринках не тільки традиційнихкраїн — лідерів, а й нових глобальних гравців — Південної Кореї,Тайваню, Сінгапуру, Китаю, Індії, Росії, Бразилії. Постіндустріальніпрориви конкурентоспроможних країн, в першу чергу США, щовбачають у глобалізації не тільки економічні вигоди, але й націона-льну місію, супроводжуються переважною консервацією індустріа-льних і подекуди доіндустріальних стандартів для більшості людствачерез багаторічний нееквівалентний перерозподіл світових ресурсіврозвитку, і особливо — результатів міжнародного виробництва.

Мегарегіональна консолідація глобального ринку відбуваєтьсязавдяки розвитку міждержавних економічних об’єднань, перш завсе Європейського Союзу, Північноамериканської зони вільної то-ргівлі, Асоціації Азійсько-Тихоокеанського економічного співробіт-ництва. На їхню частку припадає приблизно 80% світового ВВП,понад 80% усіх державних бюджетів, 85% світового експорту. Роз-виток регіональної інтеграції, з одного боку, формує якісно новеполе глобальної конкуренції, стимулює нові лідерські гегемонії іконтргегемонії, а з другого — за допомогою багатосторонніх узго-джувальних і координаційних процесів регулюються конфлікти,підтримується відносна світова конкурентна рівновага. Можливимваріантом розвитку конкуренції у цьому напрямі є створення коа-ліції регіональних інтеграційних об’єднань з домінуванням еконо-мічних факторів, що знижує вірогідність виникнення жорстких іє-рархічних інституційних структур, лібералізує режими доступу наринки, уніфікує бізнесові і соціальні стандарти тощо. На конфігу-рацію такого типу претендує, насамперед, розширювана світогос-подарська тріада, країни якої взаємопов’язуються системою дво- ібагатосторонніх угод різного типу.

1 Scott Morton F. Entry and Predation: British Shipping Cartels 1879-1929. NBER Working paper

5663, 1996 // http:/paper.nber.org.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 13

У контексті глобального конкурентного лідерства слід зазначи-ти, що переваги сучасної мережевої організації економічної діяль-ності з гнучкими регіонально-галузевими конфігураціями обумов-люють зростання ролі великих міст, в яких концентруєтьсянауково-технологічний і фінансово-інвестиційний потенціал. Ціле-спрямовано створюваний сприятливий діловий клімат, можливостіекснаціонального регулювання фінансово-валютних операцій наоснові сучасних інформаційних технологій забезпечують інтерна-ціонально-привабливі умови життєдіяльності і лідерства такихміст — локальне, національне, міжнародно-регіональне, глобальне.При цьому міста світового значення стають не тільки багато в чо-му автономними структурними елементами глобального ринку,але й своєрідними «пультами правління» глобальною економікою.

Усе більш відчутним, однак формально не ідентифікованим, є пе-рехід конкуренції на міжцивілізаційний рівень, що означено в нашихпопередніх публікаціях1 з акцентацією уваги на актуалізації міжциві-лізаційних діалогів і протиріч, теоретичне підґрунтя яких формува-лось у межах полярних підходів — загальне замирення (Ф. Фукуя-ма) чи міжцивілізаційний розкол і зіткнення прогнозів (С.Хантінгтон); у посиленні суперечностей і напруженості між суспіль-ними прошарками та групами не тільки на майновому, але й на релі-гійному, етнічному, клановому, регіональному та цивілізаційномупідґрунті; вихід у коло найвпливовіших поряд з США та Євросою-зом, Китаю, Індії, Росії, ісламських країн, тобто держав, що нале-жать до принципово відмінних цивілізацій; в необхідності переорієн-тації людського ресурсу, насамперед інтелектуального, на реалізаціюзагальноцивілізаційної парадигми розвитку для уникнення сучаснихлокальних конфліктів і війн, міжнародного тероризму, що маютьвидимі і невидимі не тільки соціально-економічні, але й релігійно-етнічні міжцивілізаційні витоки і можуть мати руйнівні розв’язки танаслідки глобального характеру.

Оскільки проблематика міжцивілізаційної конкуренції вихо-дить за межі даної статті, зазначимо лише, що глобалізація воче-видь дискредитує традиційні уявлення стосовно умов, факторів,джерел і критеріїв успіху і лідерства особистостей, малих і вели-ких груп людей практично всіх сфер діяльності, корпорацій,країн, регіонів світу. При цьому масовій матеріально-споживчіймотивації не притаманне розмаїття форм і конкуренція, а навпа-ки — міжкультурна уніфікація. На основі абсурдної за своєю сут-ністю та сучасними виявами гонитвою за багатими бізнесменами,

1 Лук’яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція : монографія / Д. Г. Лук’яненко. – К. : ТОВ

«Національний підручник», 2008; Лук'яненко Д.Г. Глобальна економіка: дискредитація стандартіврозвитку / Д. Г. Лук’яненко, О. Д. Павловська // Ринок цінних паперів України. – 2008. –№ 11–12. – С. 95–97.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА14

корпораціями, містами, країнами відкриваються загрозливі дляпрогресивного розвитку людської цивілізації морально-етичні ні-ші духовної деградації. З одного боку, глобальні потоки стандар-тизованих товарів та уніфіковані засобами глобальної рекламипринади «суспільства споживання» дискредитують національнікордони, культури, традиції, споживчі уподобання, а з другого,як підкреслює М. Делягін — глобальна конкуренція набуває наде-кономічних рис і в кінцевому рахунку ведеться за нав’язуваннясвіту своєї моделі розвитку. Конкурентна мотивація зміщується зматеріальних благ і прибутків на самовідтворення та експансію вчистому вигляді1. Більше того, у багатьох проявах сучасна ідео-логія глобалізму все більше відображає не національно-державніінтереси навіть країн — лідерів, а інтереси окремих олігархічнихгруп і навіть одіозних особистостей, самодостатніх (як їм здаєть-ся) навіть у глобальному середовищі розвитку.

З цивілізаційної точки зору важливо усвідомлювати, що у надрахІнтернету зароджується «віртуальна економіка», «віртуальна політи-ка», «віртуальна дипломатія». Разом з тим створювана надсучаснимитехнологічними досягненнями і глобальними засобами комунікації«віртуальна реальність» вочевидь не формує пророковану окремимидослідниками «глобальну культуру», коли вона трактується у зага-льноцивілізаційному розумінні. У цьому контексті має місце не від-мирання націоналізму, а його інтернаціоналізація2. Більше того, увідповідь на глобалізацію неоліберального типу консолідується про-тестна частина багатоликого і поки що мозаїчного світового соціуму,формуються і структуруються антиглобалізаційні рухи, які у конс-труктивному компоненті (альтерглобалізм) є наочним прагненням доекономічної рівності та справедливості, формування суспільства кон-курентної співпраці, а не конкурентної боротьби. Це, в свою чергу,формує альтернативу розвитку: якісна трансформація (демонтаж)діючих механізмів та інститутів глобального ринку або створення си-стеми глобального управління, здатної забезпечити «керовану» гло-балізацію на засадах права, діалогу ділових культур і цивілізацій.

«Кризова інфекція» глобального ринку

Останніми роками притаманні економічній глобалізації нерів-номірність, асинхронність і диспропорційність розвитку виявля-ються у дедалі відчутніших кризових явищах і процесах.

1 Делягин М. Г. Драйв человечества. Глобализация и мировой кризис / М. Г. Делягін. –

М. : Вече, 2008. – с. 201.2 Сміт Ентоні Д. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія / Сміт Ентоні Д. ; [пер. з англ.]. – К.: К.І.С,

2004. – 170 с.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 15

Зрозуміло, що причини кризового розвитку ринкової економі-ки мають фундаментальний характер. Об’єктивно вони є систем-ним наслідком циклічної нерівномірності капіталізму, що виявля-ється в періоди зміни технологічних укладів1 у середовищі, вякому фінансова лібералізація значно випереджує фінансове ре-гулювання на національному, міжнародному і глобальному рів-нях. Разом з тим у контексті сучасних кон’юнктурних коливаньглобального ринку, що мають як об’єктивну, так і суб’єктивнуприроду, важливо акцентувати увагу на наступних кризотворчихфакторах.

Це насамперед переважно спекулятивний характер сек’юри-тизованих фінансових ринків. Так, при обсягах операцій на глобаль-ному ринку цінних паперів, що майже втричі перевищують світовийВВП, серед них домінують фінансові похідні, річний обіг яких оці-нюється в сотні трильйонів доларів США. Спекулятивні операції ся-гають 95% їх загальної кількості із щоденними трильйонними обся-гами, що в десятки разів перевищують вартість річногоміжнародного товарообігу. Не випадково серед головних загроз длясвітової економіки експерти у першу чергу виділяють перенасиче-ність фінансового ринку похідними цінними паперами за неадекват-них реакцій регуляторів. Кризові періоди розвитку супроводжуютьсяакселерацією спекулятивної лихоманки, коли вочевидь дискредиту-ються фундаментальні основи фінансових активів2, ірраціональноюстає поведінка інвесторів, особливо на біржових ринках.

Підсилювані зростаючою інформаційною асиметрією фінансовіспекуляції стимулюються заангажованими США3 оцінками світо-вих рейтингових агентств учасників всіх сегментів глобальногоринку — банків, корпорацій, страхових і пенсійних фондів. Уцьому плані показово, що у поширенні інформаційної асиметрії іпровокації сучасної фінансової кризи одну з ключових ролейвідіграли найбільш впливові рейтингові агентства американсько-го походження — Fitch, Moody’s і Standard and Poor’s, які, во-лодіючи ексклюзивною інформацією і консультаційно супрово-джуючи нові надприбуткові фінансові продукти, ігнорувалипринципи забезпечення стабільності, надійності і транспарент-ності фінансового ринку.4

1 Антициклічне регулювання ринкової економіки: глобалізаційна перспектива : монографія / Д. Г.

Лук'яненко, А. М. Поручник, Я. М. Столярчук та ін. ; за заг. ред. д-рів екон.наук, проф. Д.Г. Лук'яненка та А.М. Поручника – К. : КНЕУ, 2010. – 334 с.; Гальчинський А.С. Кризи і цикли світо-вого розвитку. – К.: «АДЕФ-Україна», 2009. – 392 с.; Глазьев С. Мировой экономический кризис какпроцесс замещения доминирующих технологических укладом // Вопросы экономики. – 2009. – № 3.

2 Kindleberger C. Manias, Panics, and Crashes / 5th Edition. – New York: Wiley, 2005. – 336 p.3 Роговский Е. А. США: информационное общество (экономика и политика). – М.: Междуна-

родные отношения, 2008. – 408 с.4 Кузнєцов О. Ґенеза фінансових криз // Вісник НБУ. – 2010.– листопад. – С. 32.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА16

Як не парадоксально, однак найбільш відчутний поштовх гло-бальній кризотворчості надає вражаюча останніми роками іннова-ційність глобального фінансового бізнесу, обумовлена загострен-ням конкуренції у нестабільній ціновій кон’юнктурі науково-технологічними досягненнями, прогресом фінансової теорії тапрактики корпоративного топ-менеджменту1. Нові інструменти,народжуючись сотнями і тисячами на світових біржових ринках,уже навіть і у перспективі не орієнтовані на вирішення проблемреальної економіки, оскільки більшість з них продукуються уприватних фінансових інститутах. Середовищем реалізації такогороду інновацій стає практично убезпечений від дієвих регулятив-них впливів, взаємопов’язаний комерційними інтересами трикут-ник: «банки, що контролюють позичальників» — «аудиторські фі-рми і рейтингові агентства, що контролюють банки» — «інвестори,що контролюють всіх»2.

До останнього часу, функціонуючи автономно в умовах широ-кої лібералізованості, спекулятивний фінансовий ринок нагадував«глобальне казіно», не впливаючи на відтворювальні процеси,макроекономічні пропорції, стабільність, ефективність, конкурен-цію. Зростаюча участь фінансових ресурсів у спекулятивних опе-раціях послабила мотивацію підприємств нефінансового секторудо підвищення продуктивності, розробки нових технологій довго-строкового корпоративного планування, оскільки участь в утво-ренні спекулятивних бульбашок дала їм змогу отримувати прибу-ток і без процесу виробництва3.

На сьогодні очевидним є не тільки взаємопроникнення сегментівфінансового ринку, але й його інтеграція через інвестиційні інстру-менти і технології з ринками ресурсів, товарів і послуг, виробничи-ми процесами реального сектору економіки. При цьому обсяги опе-рацій на міжнародних кредитних, інвестиційних і особливовалютних ринках на кілька порядків перевищують обсяги товарно-збутової діяльності, а на кожний долар реального сектору світовоїекономіки припадає до 100 доларів у фінансовій сфері.

У цьому контексті можна погодитись із твердженнями, що вини-каючі у глобальному фінансовому середовищі сучасні економічнікризи пов’язані: по-перше, з ринком нерухомості, об’єкти якого слу-гують предметом фінансової застави4; по-друге, з тенденціями фор-мування цін на сировинних ринках, які визначаються не реальним

1 Коваленко Ю. Вплив фінансової інженерії на глобальну фінансову кризу // Ринок цінних па-перів України. – 2010. – № 1-2. – С. 57-62.

2 Вайн С. Глобальный финансовый кризис: механизмы развития и стратегии выживания /Саймон Вайн. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – С. 22.

3 Кузнєцов О. Ґенеза фінансових криз // Вісник НБУ, листопад, 2010. – С. 32.4 Minsky H P. Stabilizing an Unstable Economy // Journal of Economic Behavior&Organization. –

1999. – June. – P. 129-158.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 17

попитом і пропозицією, а вартістю фінансових ф’ючерсів1; по-третє,з наявними суперечностями у реальному секторі загалом в контекстіфундаментальних проблем накопичення капіталу.2

Таким чином, функціонально та інституційно відірваний відпараметрів реального економічного середовища у процесі накопи-чення, спекулятивний фінансовий капітал реалізує себе у реаль-них виробничих активах, комерційній і особистій нерухомості, іг-норуючи цінові пропозиції й етичні норми, що загрожує, на нашпогляд, глобальною дестабілізацією. Це сповна демонструє пер-манентність фінансових криз, які, з одного боку, інтегрують кри-зові явища і процеси у промисловій та фінансово-інвестиційнійсферах, а з другого — обумовлюють надшвидке поширення «кри-зової інфекції» на міжнаціональному, регіональному та глобаль-ному рівнях. І якщо у вкрай конфліктному середовищі ХХ ст.кризи мали переважно функціональний і локально-регіональнийхарактер, а їх наслідки були більш-менш прогнозованими, то устолітті ХХІ вони, по-перше, стають обов’язковим компонентомрозвитку, а по-друге, мають апріорі глобальний характер із меха-нізмами миттєвого передавання кризової інфекції між секторами,галузями і регіонами глобалізованої економіки.

Кон’юнктурним коливанням і глобальним потрясінням маютьпротидіяти важелі відповідних мікро- і макроекономічних полі-тик. Оскільки глобальні корпорації сьогодні справляють виріша-льний вплив на модифікацію економічного циклу, активно втру-чаючись у процеси ціноутворення на глобальному ринку, вонимають бути безпосередніми суб’єктами антициклічного регулю-вання, сприяючи стабілізації макроекономічної кон’юнктури у ра-зі негативних зовнішніх кризових шоків. Державні і міждержавнімакроекономічні заходи є ефективними у поєднанні з інструмен-тами глобального економічного управління за участю відповіднихсвітових інституцій, серед яких провідне місце посідає Міжнаро-дний валютний фонд (МВФ), покликаний відповідати за стабіль-ність і рівновагу глобальних фінансів.

Глобальна криза 2006—2009 рр. повною мірою випробовувалана дієздатність регулятивні механізми МВФ, безпосередньою фу-нкцією яких є пом’якшення впливу світових фінансових криз наекономіки країн-учасниць, забезпечення їх фінансової стабілізаціїта оптимізацію показників платіжного балансу. І хоча упродовжбагатьох років застосовується доволі диверсифікований інструмен-

1 Резнікова Н., Відякіна М. Сучасна фінансова криза в деструктивних вимірах інвестиційного

прагматизму / Вісник НБУ, травень, 2010. – С. 25.2 Левина И. Г. Природа финансового сектора и спекулятивных пузырей в современном мире /

Экономическая теория в ХХІ веке. – 6 (13): Деньги / Под ред. Ю. М.Осипова, Е. С.Зотовой. – М.:ТЕИС, 2007. – С. 229.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА18

тарій «амортизації» кризового розвитку національних економік,котрий реалізується на практиці через пряму фінансову підтрим-ку, важелі бюджетно-податкової політики, нарощування урядамидержав обсягів золотовалютних резервів, розбудову ефективних ідиверсифікованих національних фінансових систем, а також за-безпечення гнучкого валютного курсу та впровадження результа-тивних методів соціального захисту населення, говорити про ви-соку результативність цих заходів сьогодні навряд чи можна1.

Синхронізація національних бізнес-циклів, міжнародний характерспекулятивних операцій, неконтрольована емісія долара, гіпертро-фований обсяг випуску похідних фінансових інструментів, залученнядо фінансових операцій непрофільних інститутів вимагають не тіль-ки розширення функцій діючих інститутів глобального фінансовогоменеджменту, в першу чергу МВФ, але й формування нових. Вони,на нашу думку, повинні бути наділені якісно новими компетенціями,а саме: запровадження системи довготермінового глобального фінан-сового планування, формування національних і наднаціональнихфондів страхування фінансових ризиків, розширення національних іміжнародних фінансових резервних і стабілізаційних фондів, запро-вадження системи міжнародної фінансової відповідальності країн занарощування боргів, фінансове надспоживання і надінвестування,запровадження жорсткого функціонального контролю за діяльністюнаціональних фінансових ринків, прогнозування фінансових криз ізапобігання й координація виходу з них.

Загалом, формування дієвої системи глобального антицикліч-ного управління, зорієнтованого на забезпечення глобальної фі-нансової стабільності, відновлення рівноваги у світовій економіціта створення підґрунтя для стійкого економічного зростання по-требує консолідації мотивацій, ініціатив та дій на корпоративно-му, міждержавному та глобальному рівнях.

Висновки

1. У складному переплетінні науково-технологічних, політико-економічних та соціокультурних факторів відбувається становлен-ня глобальної економіки. На початку ХХІ ст. вона є багатоуклад-ною і змішаною, в якій представлені сегменти доіндустріалізму,індустріалізму, постіндустріалізму, анклави інформаційної, інтеле-ктуальної, нової, віртуальної економік. На сьогодні не йдеться продосконалість глобальної ринкової системи, а швидше про глобаль-

1 Антициклічне регулювання ринкової економіки: глобалізаційна перспектива: Монографія /

Д. Г.Лук'яненко, А.М.Поручник, Я. М.Столярчук та ін.; За заг. ред. д-рів екон. наук, проф.Д. Г. Лук'яненка і А. М. Поручника. — К. : КНЕУ, 2010. — с. 250-252.

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 19

ну доступність ресурсів та інновацій; глобальний характер фактор-ної мобільності; глобальну ринкову уніфікацію та регуляторну га-рмонізацію; глобальну індивідуалізацію та корпоратизацію; регіо-нально-континентальну консолідацію; десинхронізацію темпів ірівнів економічного розвитку в умовах циклічної кризовості.

2. Глобалізація зумовлює кардинальну зміну джерел, фундамен-тальних ознак і факторів конкуренції. З одного боку, це — джерело істимулятор конкурентного розвитку, а з другого — акселератор супе-речностей, конфліктів і криз локального та глобального масштабу.Глобалізаційні виклики ХХІ ст. виявляються у посиленні суспільнихсуперечностей практично на всіх рівнях із превалюванням відповід-них лідерських амбіцій — особистих, корпоративних, міждержавних,глобальних. Виникає феномен глобального ринку як системоутво-рюючого елементу глобальної економіки із самовідтворювальнимимеханізмами глобального попиту і пропозиції, які ігнорують націо-нальні інтереси, кордони і регулятори. Якісно модифікується диспо-зиція суб’єктів глобального ринку і конкуренції.

3. Домінуючи на ринках товарів, послуг, капіталів, технологій,управлінських інновацій глобальні корпорації стають реально най-впливовішими суб’єктами глобальної економіки, і одночасно — най-динамічнішими її структурними елементами. За мобільністю, здат-ністю адекватного реагування на зміни у конкурентному середовищівони вочевидь переважають традиційні забюрократизовані держав-ні, міжнародні та регіональні наддержавні утворення. Діяльністьглобальних корпорацій, які, очевидно, не матимуть ринкової альте-рнативи, значною мірою визначатиме контури майбутньої глобаль-ної економіки і філософію глобальної конкурентоспроможності ілідерства. Однак очевидним є й те, що навіть організаційно рефор-мовані і висококонсолідовані корпорації як ключові суб’єкти глоба-льного бізнесу не відіграють самостійну роль у глобальній економі-ці і політиці, а подальші контури трансформацій світової системиформуються в їх продуктивній взаємодії (партнерстві) з державамиі міжнародними організаціями зі структурно оновленими порівняноз класичними функціональними портфелями.

4. Сучасні кризові явища та процеси є перманентними за умов,коли світ залишається теоретично і практично не готовим здійснюва-ти системні антикризові заходи, адекватно реагувати і відповідати насучасні глобальні виклики і «шоки». Виходячи з кризових реалійсьогодення в новому світлі постають проблеми державного антикри-зового управління і функціонування міжнародних фінансових рин-ків. Національні уряди і МВФ виявились неспроможними упере-джувати та нейтралізовувати «ланцюговий» розвиток локальнодетермінованих кризових інфекцій, насамперед через відсутність діє-вих засобів впливу на потоки приватного спекулятивного капіталу.

ДМИТРО ЛУК’ЯНЕНКО, ОЛЕНА ТІТОВА20

5. Асиметрії глобальної взаємозалежності і взаємодії трансна-ціональних корпорацій, країн та регіонів світу (у практичномуплані), а також глобальна неспроможність ринкового фундамен-талізму (у теоретичному плані) зумовлюють очевидну потребуоновлення сучасної ринково-регулятивної системи. Економічнакриза 2007—2010 рр. у безпрецедентно жорстких формах підтвер-дила необхідність розроблення та реалізації ефективного інстру-ментарію антициклічного регулювання з передаванням на глоба-льний рівень частини компетенцій національних урядів щодорегулювання ділової активності. Необхідною стає інституціоналі-зація глобального антикризового менеджменту у межах компетен-цій нової глобальної інституційно-регулятивної архітектури.

6. Фундаментальні умови та сучасні особливості глобальноїконкуренції вимагають від усіх суб’єктів ринку випереджуваль-них організаційно-структурних змін на високоінтелектуальнійоснові, а глобальна конкурентоспроможність забезпечуєтьсяефективними інвестиційно-інноваційними стратегіями розвитку,здатними нівелювати асиметрії і диспропорції сучасного постін-дустріального інформсередовища.

Література

1. Антициклічне регулювання ринкової економіки: глобалізаційна перс-пектива: Монографія / Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, Я. М. Столяр-чук та ін.; За заг. ред. д-рів екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка і А. М.Поручника. — К.: КНЕУ, 2010. — 334 с.

2. ВайнС. Глобальный финансовый кризис: механизмы развития истратегии выживания. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — С. 22.

3. Гальчинський А. С. Економічна методологія. Логіка оновлення:Курс лекцій. — К.: АДЕФ-Україна, 2010. — С. 343.

4. Гальчинський А.С. Кризи і цикли світового розвитку. — К.:«АДЕФ-Україна», 2009. — 392 с.

5. Глазьев С. Мировой экономический кризис как процесс замещениядоминирующих технологических укладом // Вопросы экономики. —2009. — № 3.

6. Гринспен А. Эпоха потрясений: Проблемы и перспективы мировойфинансовой системы; Пер. с англ. — 2-е изд., доп. — М.: Альпина Биз-нес Букс, 2009. — 249 с.

7. Делягін М.Г. Драйв человечества. Глобализация и мировой кри-зис — М.: Вече, 2008. — с. 201.

8. Коваленко Ю. Вплив фінансової інженерії на глобальну фінансовукризу // Ринок цінних паперів України. — 2010. — № 1—2. — С. 57—62.

9. Кузнєцов О. Ґенеза фінансових криз / Вісник НБУ. — 2010. —листопад. — С. 32.

10. Левина И.Г. Природа финансового сектора и спекулятивных пузы-рей в современном мире / Экономическая теория в ХХІ веке. — 6 (13): Де-

ГЛОБАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ МЕХАНІЗМІВ РИНКУ 21

ньги / Под ред. Ю. М.Осипова, Е. С. Зотовой. — М.: ТЕИС, 2007. —С. 229.

11. Лук’яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція: Моногра-фія. — К.: Національний підручник, 2008.

12. Лук’яненко Д.Г., Кальченко Т.В. Стратегії глобального управ-ління // Міжнародна економічна політика. — 2008. — № 8—9.

13. Лук’яненко Д.Г., Павловська О.Д. Глобальна економіка: дискре-дитація стандартів розвитку // Ринок цінних паперів України. — 2008.— № 11—12.

14. Резнікова Н., Відякіна М. Сучасна фінансова криза в деструк-тивних вимірах інвестиційного прагматизму / Вісник НБУ. —2010. —травень. — С. 25.

15. Роговский Е. А. США: информационное общество (экономика иполитика). — М.: Международные отношения. — 2008. — 408 с.

16. Сміт Ентоні Д. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія: Пер. зангл. — К.: «К.І.С», 2004. — 170 с.

17. Samuel Craig; Susan P. Douglas. Responding to the challenges ofglobal market: change, complexity, competition and conscience. — Source:Columbia Journal of World Business, Winter 1996 v31 n4 p6(13).

18. Kindleberger C. Manias, Panics, and Crashes / 5th Edition. — NewYork: Wiley, 2005. — 336 p.

19. Minsky H. P. Stabilizing an Unstable Economy // Journal ofEconomic Behavior&Organization. — 1999. — June. — P. 129—158.

20. Scott Morton F. Entry and Predation: British Shipping Cartels1879—1929. NBER Working paper 5663, 1996 //http://paper.nber.org/w5663.rdf

Стаття надійшла до редакції 14.10.2010