НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

О. С. Власюк

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ:ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Вибрані наукові праці

Київ 2016

УДК 323:351.746.1(477) В 58

За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікаціїпосилання на видання обов’язкове

Рекомендовано до друку Вченою радоюНаціонального інституту стратегічних досліджень

(Протокол № 8 від 26 жовтня 2016 р.)

Рецензенти: О. В. Литвиненко – доктор політичних наук, професор,

заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;М. М. Розумний – доктор політичних наук, старший науковий співробітник,

керівник Центру досліджень проблем Російської Федерації Національного інституту стратегічних досліджень;

В. М. Шемаєв– доктор військових наук, професор, головний науковий співробітник відділу воєнної та воєнно-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень.

Власюк О. С.Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої політики :

Вибр. наук. праці / О. С. Власюк. – К. : НІСД, 2016. – 528 с.

ISBN 978-966-554-271-1

Розглядаються науково-методологічні підходи до формування системи наці-ональної безпеки, висвітлюється еволюція загроз національній безпеці, дослід-жуються питання формування української національної ідентичності, людського розвитку, регіональної політики, інформаційної безпеки держави та реформуван-ня сектору безпеки, аналізуються проблеми забезпечення національної безпеки України в умовах російської агресії.

Для фахівців у сфері національної безпеки та державного управління, політо-логів, викладачів, аспірантів і студентів.

В 58

© Національний інститутстратегічних досліджень, 2016ISBN 978-966-554-271-1

Наукові інтереси пов’язані з дослідженнями ши-рокого кола питань національної безпеки Укра-їни: від обґрунтування концептуальних положень та методологічних підходів до розроблення механізмів вирішення конкретних завдань та проектів норматив-них документів. Проблематика досліджень охоплює сфери внутрішньополітичної (творення української політичної нації, конфлікт світоглядів та чинники кон-солідації в українському соціумі, українська національ-на ідея), зовнішньополітичної (виклики глобалізації, співробітництво з міжнародними структурами безпе-ки, стратегічне партнерство, регіональні інтеграційні процеси, врегулювання “заморожених” конфліктів), економічної (забезпечення конкурентоспроможно-сті, антикризове регулювання, безпека міжнародних економічних відносин та інтеграційних процесів,ін-вестиційно-інноваційна та енергетична безпека), гу-манітарної і соціальної (комплекс проблем безпеки людського розвитку), регіональної (реформування адміністративно-територіального устрою, проблеми децентралізації та регіоналізму), воєнної (перехід до професійної армії, демократичний цивільний кон-троль, реформування оборонної сфери), інформацій-ної (побудова інформаційного суспільства, державна інформаційна політика, інформаційні війни) безпеки держави, а також забезпечення національної безпеки України в умовах російської агресії.

Має понад 250 наукових публікацій. Автор 6 і співавтор 21 монографії, серед яких:1. Оцінка імпортної залежності галузей народного господарства України. – 1992 (у співавторстві).2. Економіко-математичний аналіз впливу скорочення галузевого виробництва на загальноекономічну

динаміку народногосподарського комплексу України. – 1993 (у співавторстві).3. Макроеконометрична модель оцінки обсягів виробництва в економіці України у співставних

цінах. – 1993 (у співавторстві).4. Галузева зайнятість в Україні в сучасних умовах: економіко-математичний аналіз

і прогноз. – 1994 (у співавторстві).5. Комплексний аналіз цінової хвилі в народному господарстві України. – 1994 (у співавторстві).6. Індекс людського розвитку: досвід України. – 1995 (у співавторстві).7. Можливості застосування аналітичного планування для обґрунтування та підготовки рішень на ви-

щих рівнях управління. – 1995.8. Аналітична оцінка стратегічних напрямків та заходів щодо реалізації програми стабілізації економі-

ки України. – 1995.9. Модельний аналіз динаміки міжгалузевих цінових пропорцій в економіці України”. – 1997.

10. Стратегії розвитку України: теорія і практика. – 2002 (за ред. О. С. Власюка).11. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки та сучасний стан. – 2002 (у співавторстві).12. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – 2005 (за ред. О. С. Власюка).13. Стратегічне програмно-цільове планування процесів соціально-економічного розвитку України:

наук.-метод. посіб. – 2006 (у співавторстві).14. Теорія та практика формування української національної ідеї. – 2008 (за заг. ред. О. С. Власюка).15. Україна – НАТО: сучасний стан відносин та перспективи розвитку. – 2008 (за заг. ред. О. С. Власюка).16. Україна у системі міжнародної безпеки. – 2009 (за ред. О. С. Власюка).17. Актуальні проблеми міжнародної безпеки: український вимір. – 2009 (за ред. О. С. Власюка).18. Th e World Financial Crisis and Principles of Anticrisis Regulation in Ukraine. – 2010, UNDP (у співавторстві).19. Економічна безпека України в умовах ринкових трансформацій та антикризового регулювання. – 2011.20. Економіко-математичне моделювання процесів соціально-економічного розвитку України. – 2011.21. Структурно-інституціональні трансформації та економічна безпека України. – 2012 (за заг. ред.

О. С. Власюка, А. І. Мокія).22. Актуальні проблеми фінансової безпеки України в умовах посткризової трансформації. – 2014.23. Україна і Росія: дев’ятий вал чи Китайська стіна. – 2015 (у співавторстві).24. Донбас і Крим: ціна повернення. – 2015 (за заг. ред. В. П. Горбуліна, О. С. Власюка, Е. М. Лібанової,

О. М. Ляшенко).

ВласюкОлександр СтепановичДоктор економічних наук (1997 р.)

Професор (2002 р.)Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002 р.)

Заслужений діячнауки і техніки України (2005 р.)

Член-кореспондентНАН України (2012 р.)

ЗМІСТПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ, НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ ТА ПРІОРИТЕТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЗамість вступу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Глобальні загрози та стратегічні виклики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Національні інтереси і стратегічні перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Фундаментальні засади державної незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . 23 1.1. Вихідні поняття та загальні положення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 1.2. Мета та принципи побудови системи національної безпеки України . . . . 27 1.3. Основні аспекти національної безпеки України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Державно-політичний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28Соціально-економічний аспект. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31Соціальна безпека громадян. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Національно-культурний аспект. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Екологічний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Інформаційний аспект. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

1.4. Безпековий вимір стратегії сталого розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 1.5. Забезпечення функціонування та розвитку системи національної безпеки України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Механізми ухвалення рішень з питань національної безпеки . . . . . . . . . . 41Організаційна структуразабезпечення національної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

Розділ 2. ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІР НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51 2.1. Виклики для воєнної політики та оборонних реформ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 2.2. Забезпечення національної безпеки в умовах глобалізації світу: висновки для України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 2.3. Безпека України у ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Національна безпека України в умовах глобальних трансформацій . . . . 60Глобальний контекст воєнної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63Загрози здатні спровокувати застосування сили . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65Трансформації воєнної політики в контекстінової парадигми безпеки ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

Зміст 5Загрози національній безпеці Україниу воєнно-політичній сфері . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70Воєнний контекст української політики національної безпеки . . . . . . . . 74До питання обороноздатності України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

2.4. Сучасні проблеми національної безпеки України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 2.5. Стратегічний простір України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

Розділ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ . . . . . 87 3.1. Динаміка загроз національній безпеці України за роки незалежності . . . 87

Політична сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87Економічна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89Соціально-демографічна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94Воєнна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97Релігійні відносини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97Інформаційна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

3.2. Актуальні зовнішньополітичні виклики національній безпеці України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 3.3. Щодо актуальних загроз і викликів Україні та шляхів їх подолання . . . 107

Геополітичний та регіональний виміри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107Економічна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112Соціальна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116Воєнна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118Інформаційна сфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121

3.4. Актуальні напрями розроблення нової редакції Стратегії національної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123

Розділ 4. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 4.1. Творення української політичної нації – ключовий пріоритет консолідації суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 4.2. Проблеми творення української політичної нації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

Феномен політичної нації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130Соціокультурні механізми творення політичної нації . . . . . . . . . . . . . . . 131Українська політична нація і проблема регіоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . . 136Соціально-економічні чинники національного розвитку . . . . . . . . . . . . . . 140

4.3. Конфлікт світоглядів в українському соціумі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146 4.4. Чинники консолідації українського соціуму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 4.5. Моральне здоров’я Української нації в контексті сучасного суспільно-економічного розвитку . . . . . . . . . . . . . . 151 4.6. Відмінності між регіональними політичними культурами. . . . . . . . . . . . . 154 4.7. Конфліктні чинники суспільного розвитку АРК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 4.8. Українська “національна ідея” на сучасному етапі розбудови української державності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ6 4.9. Державний вимір проблеми національної пам’яті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 4.10. До питання етноконфесійного відродження Криму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 4.11. Стратегія трансформації українського соціуму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 4.12. Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177

Розділ 5. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 5.1. Людський вимір: реалії i перспективи України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

Людина та розбудова держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179Стратегічний вибір України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182Регіональний вимір людського розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186Можливі перспективи: з досвіду моделювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190

5.2. Регіональний вимір та тенденції соціально-правової захищеності населення в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . 194 5.3. Чи потрібно розбудовувати інститут пенсійних фондів . . . . . . . . . . . . . . . 201 5.4. Проблеми охорони здоров’я та відтворення населення України . . . . . . . . 203 5.5. Проблеми реформування пенсійної сфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .205 5.6. Сценарії людського розвитку для України. Очікувані перспективи та їх відповідність стратегії європейського вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .208

Можливі сценарії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .208Аналітичний прогноз людського розвитку в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223Перспективи демократизаціїта суспільно-політичної консолідації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227Міжнаціональні відносини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231Перспективи і проблеми розвитку гуманітарної сфери . . . . . . . . . . . . . . 232

5.7. Регіональна диференціація рівня життя населення України . . . . . . . . . . . 234Рівень демографічного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235Рівень доходів населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236Стан ринку праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239

5.8. Вплив міжнародної міграції на суспільний розвиток України . . . . . . . . . 243 5.9. Демографічні чинники формування та розвитку трудоресурсного потенціалу України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245 5.10. Проблеми законодавчого забезпечення модернізації наукової сфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252 5.11. Людський розвиток в Україні: чинники та проблеми. . . . . . . . . . . . . . . . . . 254

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265 5.12. Гуманітарні аспекти модернізації України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266

Гуманітарна політика як стратегічний пріоритет держави . . . . . . . . 266Реформування освіти – важливий ресурсмодернізації України в сучасних умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267Модернізація української наукової системияк запорука інноваційного розвитку країни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

Зміст 7Суспільно-релігійні відносини в контексті національної безпеки . . . . . . 270Державна культурна політика в умовах безпекових викликів. . . . . . . . . 272Українська культура і світ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 273Історична пам’ять як основа національної ідентичності . . . . . . . . . . . . 274

Розділ 6. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276 6.1. Перспективи розвитку місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276 6.2. Удосконалення місцевого самоврядування як передумова європейської інтеграції України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279

Удосконалення правових засад місцевого самоврядування . . . . . . . . . . . . 280Удосконалення політичних засад місцевого самоврядування . . . . . . . . . . 284Удосконалення організаційних засад місцевого самоврядування . . . . . . . 286

6.3. Перспективи створення дієздатних органів місцевого самоврядування при впровадженні пропорційної системи виборів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 287

Сприйняття суспільством . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288Виборчі списки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288Здатність рад ефективно працювати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289Сприйняття парламентом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290

6.4. Перспективи демократизації місцевого самоврядування . . . . . . . . . . . . . . 291Форми демократизації місцевого самоврядування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292Основні напрями демократичних перетвореньу місцевому самоврядуванні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293Завдання реформування місцевого самоврядування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 294

6.5. Проблеми партійної структуризації місцевої влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 6.6. Проблема регіоналізму в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299

Теоретичні аспекти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299Реалії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .300

6.7. Шляхом децентралізації: виклики, ризики та пріоритети реформування регіонального розвитку в Україні. . . . . . . .304

Роздуми на майбутнє… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317 6.8. Проблеми та пріоритети державної регіональної політики у соціально-економічній сфері . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318 6.9. Стан та проблеми реформування адміністративно-територіального устрою України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329 6.10. Актуальні проблеми регіональної реформи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 336 6.11. Соціально-економічний розвиток регіонів України в умовах децентралізації влади: виклики, загрози, нові механізми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339

Розділ 7. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351 7.1. До питання законодавчого забезпечення системи національної інформаційної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ8 7.2. Інформаційна відкритість державної влади в Україні як запорука її ефективності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353 7.3. Сучасні політичні технології маніпулювання концептом “українського політичного хаосу” в зарубіжних та вітчизняних ЗМІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 7.4. Проблеми діяльності незалежних аналітичних центрів в Україні . . . . . . 361 7.5. Найбільшим недоліком у співпраці державних і недержавних аналітичних центрів є ситуативність . . . . . . . 363 7.6. Влада без аналітики сліпа, аналітика без влади безсила . . . . . . . . . . . . . . . 365 7.7. Побудова інформаційного суспільства в Україні як питання національної та міжнародної безпеки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370 7.8. Проблеми державної інформаційної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 7.9. Перспективи впровадження електронного урядування в Україні . . . . . . 375 7.10. Демократія і медіакратія: проблеми медіа-інформаційного забезпечення відкритості та прозорості державної влади в Україні в умовах демократичних перетворень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 377 7.11. Електронне урядування як чинник протидії кризі державного управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 381 7.12. До питання експертно-аналітичної підтримки ухвалення державних рішень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 7.13. Моніторинг інформації у системі національної безпеки України . . . . . . . 385 7.14. Технологічні аспекти інформаційної війни в умовах економічної кризи та політичної невизначеності в Україні. . . . . . . . . . . . . 387

Концептуальні зміни інформаційної політикиРосії на українському напрямі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387Технічні новації та можливості їх використанняв інформаційній війні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 389

7.15. Забезпечення кібербезпеки провідними державами світу: висновки для України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 391 7.16. Проблеми інформаційної безпеки України в контексті загострення інформаційного протиборства США і Китаю в кіберпросторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396

Особливості американсько-китайського протистояння . . . . . . . . . . . . . 397 7.17. До питання модернізації системи управління інформаційною безпекою держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401 7.18. Права людини та виклики інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . .404

Розділ 8. РЕФОРМУВАННЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 407 8.1. Проблеми переходу до професійної армії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 407 8.2. До питання виконання Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411 8.3. Шляхи вдосконалення державного контролю за процесом планування та фінансування сектору безпеки і оборони. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412

Зміст 9 8.4. Біла книга Служби безпеки України та розвідувальних органів України як інструмент демократичного цивільного контролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416 8.5. Про стан виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418

Питання реформування оборонної сфери України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418Зміст Державної програми розвиткуЗбройних Сил України на 2006–2011 роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 422Виконання Державної програми розвиткуЗбройних Сил України на 2006–2011 роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 428

8.6. Реформування органів внутрішніх справ України у світлі досвіду країн – членів НАТО. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 434 8.7. До питання реформування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 439 8.8. Демократичний цивільний контроль за діяльністю спеціальних служб у контексті європейського досвіду . . . . . . . . . . . . . . . . .442 8.9. Принципи захисту демократичних цінностей і дотримання прав людини в діяльності спецслужб: західний досвід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .444 8.10. Ринкові принципи організації ресурсів безпекового сектору: утопія і реальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .446 8.11. Шляхи вдосконалення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .448 8.12. Права людини та діяльність спецслужб в умовах гібридної війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450

Розділ 9. РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455 9.1. Про особливості російської сучасної зовнішньополітичної пропаганди. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455

У фарватері пропаганди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 456Про “старий режим” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457Про “фашистів” і “фашизм” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458Про так званий Південний Схід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 459Про американське втручання та вплив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .460Перелік “забутих” фактів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 461Питання “останнього слова” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462

9.2. Воєнна агресія Росії на сході України як “війна четвертого покоління” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .464 9.3. Криза системи міжнародної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .468 9.4. Україна та майбутнє європейської системи безпеки: виклики російської агресії та очікувані трансформації . . . . . . . . . . . . . . . . 471 9.5. Викривлення Росією історичної міфології як засіб виправдання агресії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 474 9.6. Російський слід радикалізації політичних сил в країнах ЄС . . . . . . . . . . . 478

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ10 9.7. Росія знищує сучасну систему міжнародної безпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 480 9.8. Наслідки воєнної агресії РФ в Україні для європейської економіки . . . . 483 9.9. Українська ситуація – ключ до розуміння майбутнього Європи . . . . . . . 490 9.10. Світ має зрозуміти: Україна захищає Європу від “імперії зла” . . . . . . . . . . 493 9.11. Організатори “російської весни”прорахувалися . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494 9.12. Падіння російської економіки під тиском санкцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495

Аналітичний коментар щодо внесення зміндо бюджету РФ на 2015 рік відповідно до Федерального закону РФ “Про федеральний бюджет на 2015 рік і на плановий період 2016 та 2017 років”, поданого 26 лютого 2015 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495

9.13. Росія у війні з Україною: оцінки, наслідки та прогнози . . . . . . . . . . . . . . . .500Суперечність між обсягом історичного спадкута слабкістю спадкоємця. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .500Ціннісно-культурна деградація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 503Етнічне розмаїття й національний ренесансяк чинники політичної дезінтеграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 505Стратегія програшу для рептильної держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 508

9.14. Російська інформаційна політика як виклик європейському політичному та безпековому простору . . . . . . . . . . . . . . . . 509 9.15. Україна і Європа – природні союзники у протидії російській інформаційній агресії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512

ГІБРИДНА ВІЙНА ТА ЇЇ “ГІБРИДНІ БІЙЦІ” В УКРАЇНІ:МОРАЛЬНО ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТЗамість висновків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 517

ПЕРЕДМОВА

Формування та реалізація в Україні державної політики наці-ональної безпеки є чи не найголовнішою проблемою ефективного управління суспільством, що трансформується. Українська політична практика засвідчує, що технологія реалізації доктрин, стратегій, кон-цепцій і програм державної політики у сфері національної безпеки об’єктивно має інтегрувати всі компоненти політичної активності держави і базуватися на ґрунтовних теоретичних засадах та історич-ному досвіді.

Сьогодні теорія національної безпеки проходить етап активно-го формування та динамічного розвитку. Пошук надійних теоре-тичних засад організації системи стратегічного планування у сфері національної безпеки потребує її розгляду з погляду застосування найзагальніших політико-правових методів та інструментів діяль-ності держави, побудованих на базових принципах комплексності та системності і спрямованих на досягнення найвищого рівня наці-ональної безпеки.

Відповідно до принципу комплексності політика у сфері націо-нальної безпеки згідно з Концепцією національної безпеки України (основами державної політики) має передбачати координацію зов-нішніх та внутрішніх складників економічної, соціальної, екологічної, науково-технологічної, культурної, воєнної, інформаційної політики держави.

Державну політику національної безпеки в системному розумінні доцільно розглядати на її стратегічному рівні, інакше увага зосе-реджуватиметься на окремих складниках національної безпеки та тактичних цілях, які можуть певною мірою не збігатися із загально-національними стратегічними цілями.

Саме такий підхід пропонується в монографії члена-кореспонден-та НАН України, доктора економічних наук, професора О. С. Власюка “Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої полі-тики”, що є своєрідним підсумком більш ніж двадцятирічної наукової діяльності автора у цій сфері.

На мій погляд, це дослідження є фундаментальною працею, де розглянуто як науково-методологічні підходи до формування системи національної безпеки держави, так і практичні шляхи вирішення на-явних у цій сфері численних проблем. Ця робота відображає наукове бачення національної безпеки як системного явища, проблем забез-печення національної безпеки в умовах глобалізації світу, еволюції загроз національній безпеці України, питань формування української національної ідентичності, людського розвитку, регіональної полі-тики, інформаційної безпеки та реформування воєнної організації держави. Той факт, що автором уже підготовлені і вийшли друком

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ12монографії, у яких розглядаються питання економічної та фінансової безпеки, дає можливість оцінювати цикл зазначених праць О. С. Власюка як вагомий та унікальний внесок у теорію і практику національної безпеки України.

Автор переконливо доводить, що забезпечення національної безпеки є прі-оритетним напрямом державної політики, ефективність якої значною мірою визначається станом розробленості теорії національної безпеки та рівнем впро-вадження і застосування відповідних методів, методик, моделей, механізмів, принципів тощо у процесі практичного вирішення актуальних проблем держа-вотворення. Технології реалізації доктрин, стратегій, концепцій і програм дер-жавної політики у сфері забезпечення національної безпеки мають базуватися на ґрунтовних теоретичних засадах та враховувати історичний досвід. Саме тому системні дослідження автора розширюють самостійний науковий напрям, необхідний для обґрунтування програм діяльності органів державної влади в галузі безпеки і оборони.

Важливо підкреслити, що робота є підсумком значного циклу наукових досліджень, виконаних автором у 1992–2016 рр., тобто в період інтенсивного державного будівництва і формування інститутів національної безпеки. Вона є актуальною та значущою, оскільки узагальнює набутий досвід вирішення проблем національної безпеки, зумовлених нестабільними ситуаціями на наці-ональному, регіональному і глобальному рівнях. Праця вміщує великий методо-логічний і фактичний матеріал, визначає закономірності та тенденції розвитку суспільства і держави, представляє цілісні підходи до розбудови системи наці-ональної безпеки.

Автор доводить, що державна політика забезпечення національної безпеки має здійснюватися з урахуванням геополітичної ситуації навколо України та тенденцій до її зміни, світових глобалізаційних процесів, викликів, ризиків, небезпек і загроз реалізації національних інтересів, реальних та прогнозних можливостей держави й інших чинників, які впливають та впливатимуть на за-безпечення стійкого розвитку України у найближчій та віддаленій перспективі.

Пріоритетним завданням на нинішньому етапі є створення системи забезпе-чення національної безпеки держави. Сьогодні така система в Україні перебуває на стадії формування, і можна говорити тільки про її окремі елементи. Врахо-вуючи значну динаміку змін зовнішнього та внутрішнього середовищ, у сфері національної безпеки необхідно забезпечити безперервність їх моніторингу та аналізу із застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що дасть змогу своєчасно ухвалювати стратегічні рішення. При цьому головна вимога до моніторингу полягає в тому, що інформація має віддзеркалювати реальний стан геополітичної, геоекономічної та геостратегічної ситуацій у світі, тенденції їх змін у довгостроковій перспективі.

Окремим напрямом досліджень є оцінка регіональних рівнів людського розвитку в Україні. Як здобуток автора можна розглядати методику виміру регі-ональних рівнів людського розвитку. Практичні розрахунки за цією методикою уможливили обґрунтовані висновки щодо забезпечення в Україні регіональної збалансованості людських ресурсів, рівнів інтелектуального розвитку, а також соціально-правової захищеності населення. На їх основі розроблено рекоменда-ції та пропозиції щодо пріоритетних напрямів регіональної політики держави.

Передмова 13На думку автора, загальний концепт державної регіональної політики вима-

гає надання відповідей на питання стосовно створення економічно спроможних громад, практичної реалізації ініціатив щодо децентралізації, формування сприятливого інвестиційного середовища, забезпечення виходу на зовнішні ринки та зміцнення міжнародної кооперації. Сьогодні цей перелік доповнюєть-ся необхідністю вирішення проблем відновлення економіки та об’єктів інфра-структури в Донецькій та Луганській областях, а також отримання компенсації за втрачений економічний потенціал АР Крим. Водночас забезпечення відпо-відності адміністративно-територіального устрою держави основним євро-пейським принципам побудови системи управління регіональним і місцевим розвитком та розбудова місцевого самоврядування мають стати реальними кроками до інтегрування в Європейське Співтовариство.

Утвердження української державності потребує вжиття скоординованих заходів усіх гілок влади, спрямованих на захист національного інформацій-ного простору. Автор порушує питання протидії експансії іноземних держав у національний інформаційний простір, формування національної інформацій-ної інфраструктури сучасного типу, створення загальнонаціональної системи моніторингу викликів та загроз в інформаційній сфері. Окремо висвітлюється бачення автором шляхів забезпечення прав людини в умовах розбудови сучас-ного інформаційного суспільства.

Автор дотримується позиції, що національна безпека держави значною мі-рою визначається ефективністю її воєнної організації. У зв’язку з цим необхідно вирішити комплекс складних проблем, однією з яких є приведення воєнної організації держави у відповідність до нової системи загроз XXI ст. За сучас-них умов для більшості країн світу, які не поєднані колективними системами безпеки і оборони, зростає необхідність у концентрації засобів і ресурсів на ключових напрямах із, можливо, повним застосуванням принципу “асиметрії” у воєнному будівництві залежно від специфіки виконуваних завдань, наявних ресурсів, особливостей географічного положення тощо. Наприклад, із руйну-ванням глобальних структур безпеки, заснованих на біполярному протистоянні наддержав, зменшуються роль і можливості окремих держав в утриманні сил ядерного стримування. Тим часом зростає значення управління і координа-ції воєнної діяльності, удосконалення якості озброєнь та військової техніки, здійснення швидкого й ефективного маневру сил та засобів як на території, так і у сферах їх застосування, і все це – задля забезпечення надійної воєнної без-пеки з використанням обмежених ресурсів на створення і підтримку необхідної воєнної могутності.

Особливе місце в монографії відведено розділу, присвяченому впливу росій-ської агресії на національну безпеку України та систему міжнародної безпеки. Автор зазначає, що з початком воєнної агресії система міжнародної безпеки опинилася в глибокій кризі. У свою чергу це є закономірним наслідком посту-пового розростання деструктивних процесів усередині архітектури міжнародної безпеки. Під час анексії Криму та бойових дій на Донбасі Росія використала концептуально нові підходи до ведення війни, реагувати на які ані система на-ціональної безпеки нашої держави, ані система міжнародної безпеки виявилися не готовими. Сьогодні, у збройному протистоянні з Росією, Україна фактично

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ14захищає Європу від імперських амбіцій цієї пострадянської держави. Тому нині необхідною є консолідація зусиль цивілізованого світу у протистоянні агресору, який знищує систему міжнародної безпеки.

Більш як дворічний досвід воєнних дій проти значно переважаючого за рів-нем озброєння ворога дав змогу визначити головні пріоритети реформування та розвитку воєнної організації України. Проте їх реалізація зумовлює необ-хідність щоденного ухвалення управлінських рішень, у тому числі таких, які потребують глибокого аналізу воєнно-політичної ситуації та обґрунтованого прогнозу її розвитку. У цьому контексті особливої ваги набуває міжнародне військове співробітництво, у якому Україна бере активну участь і рівень якого значно впливає на можливості протистояння агресору та зміцнює зовнішньо-політичний і військовий авторитет держави. Очевидно, що сьогодні розвиток існуючих і пошук нових підходів до обґрунтування рішень і заходів у сфері забезпечення обороноздатності держави є визначальним для збереження не-залежності та відновлення її територіальної цілісності.

Переконаний, що книга не залишить байдужим коло профільних фахівців та експертів і надасть новий поштовх науковим та прикладним дослідженням у сфері національної безпеки України.

О. В. ЛИТВИНЕНКО,заступник Секретаря Ради національної безпекиі оборони України

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ, НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ ТА ПРІОРИТЕТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЗамість вступу

Власюк О. С., Кононенко С. В. Матеріали до проекту Стратегії національної безпеки України (Київ, НІСД, лютий 2015 р.).

Публікується вперше.

Безпека є головною умовою суспільного життя та першою функ-цією державності. Неспроможність втілити й гарантувати цю базову соціальну цінність призводить до неминучого занепаду суспільств та держав. Економічний добробут і правління законів є важливи-ми умовами комфортного соціального співіснування людей, однак доцільним та виправданим це існування робить захищеність від фундаментальних загроз. Історії відомо чимало багатих і справед-ливих суспільств, які гинули через неспроможність чинити опір загарбникам.

Національна безпека гарантується шляхом визначення та подаль-шої нейтралізації загроз державності, суспільному ладу й політич-ному устрою, національній ідентичності. Небезпеку формує все, що руйнує державну незалежність, породжує нестабільність та спалахи насильства, розмиває й нищить усталені та ідентифікуючі уявлення національної політичної спільноти про себе і світ. Держава керує за-грозами: частину з них усуває; частину “заморожує”; решту – терпить і сприймає як виклики своєї історичної долі, що цю державу політич-но гартують, вказуючи їй місце в історії.

Україна опинилася на перетині історичних шляхів, перебуваючи між викликами минулого і покликом майбутнього. Труднощі та по-милки попереднього етапу державотворення загрозливо поєднали-ся зі спалахом інспірованого й підтримуваного ззовні сепаратизму, який не має жодного стосунку до регіональних потреб і регіональної ідентичності, постаючи безмовним інструментом імперіалістичної архаїки. Головна мета сил зовнішньої і внутрішньої реакції полягає в тому, щоб позбавити Україну історичного майбутнього й стратегіч-них перспектив – перешкодити українській державності утвердитися в її природному європейському статусі й перетворитися на впливовий чинник європейської політики і європейського інтеграційного будів-ництва, уособленого Євросоюзом та захищеного Північноатлантич-ним альянсом.

Сучасний етап українського державотворення й загальносуспіль-ного відродження потребує вироблення нових історичних бачень та стратегічних орієнтирів, а також оновлення уявлень про національну

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ16безпеку. Міжнародне середовище України стає дедалі агресивнішим, що нега-тивно відтінюється накопиченням внутрішніх проблем, загострюючи ключо-ве питання – державної незалежності. Перший етап новітнього українського державотворення відбувався за мирних і сприятливих зовнішніх умов, якими не вдалося повного мірою скористатися через низку внутрішніх стримуючих чинників: низький рівень державного управління, корупцію, слабкість стра-тегічного мислення, вибір на користь екстенсивних і споживацьких моделей суспільного розвитку, нехтування проблематикою науково-технологічного роз-витку. Негативну деморалізуючу роль відіграли також низький рівень політич-ної культури та брак історичного досвіду – українці почали вважати, що мир триватиме завжди, а війна не розпочнеться ніколи.

Пострадянський простір прискорено перетворюється на конфліктну зону перманентної нестабільності, реанімуючи до міжнародного життя такі небез-печні явища, як імперіалізм, великі міждержавні війни, економічний колоніа-лізм, ідеологічне протиборство. Існує загроза перетворення цього простору на чинник глобальної деструкції, що випромінює руйнівні імпульси до інших країн та регіонів, підриваючи мир і стабільність решти світу.

Питання умиротворення та впорядкування пострадянського простору мит-тєво увійшло до “порядку денного” глобальної безпеки, багаторазово підви-щивши міжнародну роль України як головної перешкоди на шляху імперської експансії зі сходу і провідного регіонального миротворця.

Гло бальні загрози та стратегічні виклики

Головні загрози національній безпеці випливають з інтеграційної природи міждержавних відносин, які мають властивість невпинно та неконтрольовано ускладнюватися. Це породжує непевності сьогодення й невизначеність май-бутнього, причому асиметрична взаємозалежність передбачає перевагу одних держав та вразливість інших.

Загалом взаємозалежність держав, яка посилюється глобалізацією, не може вважатися “абсолютним благом”, втілення якого призведе до зникнення всіх “вічних проблем” світової політики (зокрема, воєн). Неминуча асиметрія вза-ємозалежних міждержавних відносин спричиняє нові конфлікти, породжені прагненням або її позбутися, або поглибити. Асиметрична взаємозалежність формує нерівномірний розподіл сил, який притаманний усім системам і формам міжнародних відносин, та породжує загрози національній безпеці. Концепту-альне виокремлення та побудова ієрархії таких загроз здійснюється відповідно до національних інтересів окремої держави, а нейтралізація – шляхом мобілі-зації внутрішніх і зовнішніх чинників її національної могутності.

Україна формулює власну ієрархію загроз і шукає засоби для їх подолання, керуючись своїми національними інтересами та потребами національної без-пеки. На глобальному рівні такими загрозами є такі.

Можливість витіснення на периферію й асиміляція. Процеси глобаліза-ції породжують небезпеки, привносячи до структури сучасних міждержавних відносин нові асиметрії, диспропорції, деформації. Внаслідок глобалізаційних процесів міжнародний статус частини країн знижується, що витісняє їх на

Національна безпека України: стратегічні виклики, національні інтереси... 17периферію світового розвитку і світової політики. Такі країни перетворюються на залежні й недієздатні об’єкти зовнішньополітичної діяльності більш потуж-них держав та ресурси економічної експлуатації, стають простими споживачами чужих культурних цінностей і стандартів суспільного життя. Глобалізація та-кож загрожує втратою національної ідентичності та самобутності, що призво-дить до неспроможності адекватно формулювати національні інтереси, а отже, й до стратегічної дезорієнтації в сучасному світі.

Регіональний ізоляціонізм і регіональний імперіалізм. Процеси регіо-нальної інтеграції та формування регіональних інтеграційних блоків містять загрози регіональної ізоляції та регіонального домінування. Йдеться про ре-гіональну фрагментацію світу – небезпеку виникнення замкнених та макси-мально ізольованих від решти світу регіональних угруповань, що конкурують і протистоять одне одному. Інтеграція на теренах певного регіону може набути асиметричних форм, призвівши до виникнення сфери виняткового домінування й гегемонії великої регіональної держави та подальшого формування регіональ-ної імперії з глобальними амбіціями.

Фрагментація насильства й повернення його архаїчних форм. Історичні зміни, що нині відбуваються у сфері міжнародної безпеки, породжують низку викликів системам національної безпеки. Це локальні конфлікти й конфлік-ти малої інтенсивності; інформаційна інтервенція, громадянські та гібридні війни; організована злочинність в усіх її проявах, включно з тероризмом і се-паратизмом; поширення зброї масового знищення. Існує окремий клас загроз, пов’язаний із відродженням таких архаїчних форм міжнародних відносин, як войовничий імперіалізм та великі міждержавні війни, що потенційно містять небезпеку детонатора війни світової.

Призупинення поступу ринкової демократизації. На сьогодні не існує твердих історичних гарантій того, що процеси глобального поширення ринкової демократії будуть цілковито успішними. Майбутньому властива невизначеність, а історії – багатоваріантність. Поступ глобальної ринкової демократизації може не лише призупинитися, а й зазнати історичної поразки, що призведе до рестав-рації агресивного та репресивного авторитаризму в одних країнах і встановлен-ня корумпованих олігархічних демократій – в інших. А отже, світ отримає нові лінії розколу, осередки конфліктів, джерела хаосу й нестабільності.

Ерозія ціннісного плюралізму. Розмаїття цінностей та їх відносно без-конфліктне співіснування є важливою аксіологічною передумовою мирного і стабільного співіснування держав та народів. Історичний досвід минулої біпо-лярної епохи доводить, що ціннісний розкол є одним із найбільш небезпечних і руйнівних. Ціннісний плюралізм сучасного світу може зазнати ерозії під дією двох чинників – релігійного та ідеологічного фундаменталізму й ціннісної фра-гментації (сектантської “міноритизації”). Перша загроза передбачає абсолютну нетерпимість до альтернативних систем цінностей і полягає у прагненні нав’я-зати власний світогляд решті світу, знищивши будь-яку ціннісну альтернативу. Друга загроза передбачає фрагментацію світу цінностей на окремі ізольовані ціннісні світи різноманітних меншин, кожна з яких існує в рамках замкненого світогляду і не спроможна до порозуміння та спілкування поза межами своєї герметичної ціннісної спільноти.

Власюк О. С. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ18Дисфункція державотворчих процесів. Національне й державне творення

в різних країнах може відбуватися з більшим або меншим успіхом. Кризовий перебіг, чи навіть провал, державотворчих зусиль призводить до появи нее-фективних, нестабільних, залежних держав, неспроможних до самостійного й самодостатнього існування, що створює загрозу глобальному миру й безпеці. Такі держави легко перетворюються на джерела міжнародної напруженості та осередки міжнародного тероризму.

Стихійні лиха й техногенні катастрофи. Фундаментальні й водночас най-більш глибинні та руйнівні небезпеки містяться в базисних умовах людського іс-нування, породжуючи не менш фундаментальні виклики системам національної і міжнародної безпеки. Йдеться про загрозу екологічних катастроф, зумовлену кліматичними змінами; подвійну загрозу глобального економічного занепаду та загострення боротьби за природні ресурси, спричинену їх вичерпанням; демо-графічні проблеми, викликані прискореним зростанням чисельності населення Землі; техногенні катастрофи, що стають побічним ефектом будь-якої революції в галузі технологій та науково-технічного прогресу загалом.

Національні інтереси і стратегічні перспективи

Виважена державна політика керується ідеями “національного інтересу”, “балансу сил”, “дипломатичного компромісу”, а відповідальна – імперативом безпеки, маючи на меті гарантування виживання держави та максимально можливого підвищення її статусу в міжнародних відносинах як головної запо-руки такого виживання. Держава зацікавлена в подоланні загроз, зумовлених системними властивостями, а також сформованих процесами міжнародних відносин. Таким чином, національні інтереси детермінуються необхідністю протистояння викликам та загрозам, для чого держава розробляє стратегію забезпечення національної безпеки.

На глобальному рівні національними інтересами України є такі.Збалансований і справедливий світовий порядок. Україна зацікавлена

в подальшому розвитку сучасної системи міжнародних відносин на засадах рівності і справедливості. Світова історія не знає цілковито рівноправних та справедливих міжнародних відносин, однак зробити їх більш збалансованими й менш ієрархічними та поляризованими цілком можливо, і саме сьогодні така історична можливість відкривається. На шляху її реалізації постають архаїчні форми міжнародної взаємодії та зовнішньополітичної діяльності: імперіалізм, зорієнтованість на сфери впливу, нестримне прагнення влади, звеличення сили й нехтування законом, новітні версії економічного колоніалізму тощо. Націо-нальним інтересам України відповідає світовий порядок без жорстких ієрархіч-них поділів на центр і периферію, домінуючих і залежних, процвітаючих і бідних, передових і відсталих. Йдеться про світовий порядок, у якому, попри неминучу й навіть необхідну нерівність, кількість периферійних держав мінімальна і кожна з них має можливість у мирний спосіб суттєво підвищити свій міжнародний статус. У такому світовому порядку виважений та максимально рівноцінний баланс сил має існувати не лише на горизонтальному рівні держав та їх союзів, а й між різними щаблями неминуче ієрархічної системи міжнародних відносин.

Національна безпека України: стратегічні виклики, національні інтереси... 19Відкритий і вільний регіоналізм. Україна зацікавлена у максимально від-

критому світі й мінімально замкненому регіональному інтеграційному будів-ництві. Історична перспектива виникнення замкнених і ворогуючих між собою регіональних об’єднань; асиметричний та здеформований розвиток процесів регіональної інтеграції; заснування чи відродження на певних регіональних теренах різноманітних імперських утворень та формування навколо них відпо-відних сфер впливу цілковито суперечать українським національним інтересам. Україна зацікавлена у сталому і пропорційному розширенні Євросоюзу на схід, а також у перетворенні пострадянського простору на сферу вільної взаємодії незалежних держав, що належать до різних інтеграційних об’єднань, міждер-жавних союзів та наднаціональних інституцій. Це має бути сфера державної незалежності й інтеграційного плюралізму.

Тривалий і стабільний мир. Україна зацікавлена у забезпеченні миру, що прискорить завершення державотворчих процесів, ринково-демократичних трансформацій та інтеграції до світової спільноти. Тому створення ефективних і рівноправних систем колективної безпеки; вирішення локальних конфліктів й активна глобальна миротворча діяльність; боротьба з усіма проявами орга-нізованої злочинності (зокрема, сепаратизмом і тероризмом) та поширенням зброї масового знищення цілковито відповідають українським національним інтересам. Реанімація архаїчних форм міжнародних відносин, ґрунтованих на великодержавному домінуванні, імперському насильстві, колоніальній екс-плуатац