Комітет

виборців

України

Конференція

Уроки парламентських виборів-2012

для виборів Президента України у

2015 році

18 січня 2013 року

Комітет

виборців

України

К О Н Ф Е Р Е Н Ц І Я

У Р О К И П А Р Л А М Е Н Т С Ь К И Х В И Б О Р І В -

2 0 1 2 Д Л Я В И Б О Р І В П Р Е З И Д Е Н Т А

У К Р А Ї Н И У 2 0 1 5 Р О Ц І

18 січня 2013 р. | М. КИЇВ | готель Radisson SAS Blue | вул. Ярославів Вал 22

П Р О Г Р А М А

18 січня 2013 п’ятниця

9:30

Реєстрація учасників. Кава

10:00

Відкриття конференції.

Габріела Бауман

Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні

Олександр Черненко

Голова Правління Комітету виборців України

10:15 Панельна дискусія

«Оцінка парламентських виборів-2012 вітчизняними та міжнародними

спостерігачами та рекомендації по вдосконаленню»

Олександр Черненко

Голова Правління Комітету виборців України

Ольга Айвазовська Керівник виборчих проектів ГМ «ОПОРА» Ірина Бекешкіна Фонд «Демократичні ініціативи» Девід Енніс Голова представництва IFES в Україні

11:30 Панельна дискусія

«Перспективи врахування рекомендацій моніторингових структур та

прийняття Виборчого Кодексу в новому парламенті»

Андрій Шевченко

Народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина»

Ростислав Павленко Народний депутат України, фракція Політичної партії «УДАР» Володимир Фесенко Голова правління Центру прикладних політичних досліджень

«Пента»

Валерій Бондик Народний депутат України 5-6 скликань

12:30 Панельна дискусія

«Конкретні пропозиції щодо вдосконалення виборчих процесів в Україні»

Ігор Когут

Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

Юрій Ключковський Президент Інституту виборчого права

Денис Ковриженко Експерт представництва IFES в Україні

Євген Радченко Директор з розвитку МГО «Інтерньюз-Україна»

13:30 Загальна дискусія. Підведення підсумків

По завершенні Фуршет

ЗМІСТ:

Висновки та рекомендації ВГО «Комітет виборців України» за

результатами спостереження за виборами народних депутатів

України 2012 року

Висновки та рекомендації за результатами загальнонаціонального

громадського спостереження ОПОРИ за парламентськими

виборами - 2012

Остаточний звіт Місії зі спостереження ОБСЄ/БДІПЛ за

парламентськими виборами - 2012. Резюме та рекомендації

КОМІТЕТ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ 04071 м. Київ-071, а/с 56 тел./факс: (044) 425-37-20; 425-23-01

E- mail: cvu@cvu.kiev.ua;

http:\\www.cvu.org.ua

ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2012 РОКУ

Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КВУ) – діє з 1994 року і

займається моніторингом виборчих кампаній в Україні. Осередки КВУ працюють у всіх регіонах

країни.

Комітет виборців України є одним із засновників Європейської мережі виборчих моніторингових

організацій (ENEMO)

Протягом травня-жовтня 2012 року КВУ у всіх округах проводив довготермінове

спостереження за кожним етапом підготовки та перебігу виборчої кампанії на чергових

виборах народних депутатів України.

28 жовтня, в день виборів на дільницях працювало 6500 спостерігачів КВУ.

Даний звіт підготовлений підсумками довго- та короткотермінового спостереження

Комітетом виборців України.

ВИСНОВКИ

Вибори народних депутатів України 2012 року загалом пройшли з порушенням стандартів чесних і

демократичних виборів. При цьому вони стали найбільш проблемними загальнонаціональними

виборами з 2004 року. Найбільш проблемними етапами виборчого процесу стали:

• передвиборна агітація, яка супроводжувалась підкупом та застосуванням адмінресурсу;

• формування виборчих комісій;

• встановлення підсумків голосування в одномандатних округах.

Однак проблеми фіксувались і на інших стадіях виборчого процесу, а також до його офіційного

початку.

Законодавча база дозволяла провести чесні і прозорі вибори, хоча і містила низку суттєвих

недоліків. Чергові вибори народних депутатів України вже вкотре проводились на основі Закону,

який був прийнятий парламентом менш ніж за рік до виборів. Визнання деяких положень цього

Закону неконституційними, прийняття парламентом Закону „Про особливості забезпечення

відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України” менш ніж за

місяць до початку виборчого процесу, а також перегляд окремих важливих виборчих правил

(наприклад, в частині порядку проведення жеребкування щодо кандидатур до складу окружних та

дільничних виборчих комісій, процедури зміни місця голосування без зміни виборчої адреси

тощо) не сприяли утвердженню принципу стабільності виборчого законодавства.

У Законі „Про вибори народних депутатів України” не знайшла відображення переважна більшість

рекомендацій Венеціанської комісії, БДІПЛ/ОБСЄ та інших міжнародних організацій, висловлених

за результатами попередніх виборів, а також за результатами аналізу законопроекту „Про вибори

народних депутатів України” на етапі його підготовки Міністерством юстиції України

Зокрема, були не враховані рекомендації, що стосувалися:

• визначення критеріїв утворення виборчих округів;

• обмеження можливості заміни членів комісій іншими особами від суб’єктів подання

кандидатур до складу комісій;

• регулювання передвиборної агітації;

• підвищення рівня прозорості фінансування виборчої кампанії;

• підстав для визнання голосування та результатів виборів недійсними;

Неврахування цих рекомендацій, а також наявність у Законі інших прогалин та недоліків, зумовили

виникнення низки проблем у його застосуванні на практиці. Серед таких недоліків – відсутність

представництва окремих партій та кандидатів у складі комісій, зловживання адміністративним

ресурсом, часті зміни у складі ОВК та ДВК, порушення при встановленні підсумків голосування в

одномандатних виборчих округах.

Ключову роль в адмініструванні виборчого процесу відіграла ЦВК, в той час як діяльність інших

держаних органів в частині забезпечення проведення виборів у відповідності до міжнародних

стандартів була досить пасивною. ЦВК загалом здійснювала свою діяльність прозоро. Щоправда,

колегіальність та прозорість в роботі Комісії було послаблено практикою попереднього

обговорення питань, віднесених до компетенції ЦВК, на закритих нарадах, а також практикою

територіальної спеціалізації членів ЦВК з підготовки тих чи інших питань до розгляду Комісії.

Місцеві органи влади у багатьох випадках вжили необхідних заходів для належної організації

виборчого процесу, однак в загальнонаціональному масштабі діяльності цих органів бракувало

системності та єдності підходів до визначення пріоритетів у забезпеченні належної організації

виборчого процесу.

КВУ відмічає пасивність правоохоронних органів (МВС, СБУ, ГПУ) у реагуванні на інформацію про

порушення, а також випадки незаконного втручання у виборчий процес, особливо під час

підрахунку голосів.

Утворення виборчих округів здійснювалось без проведення публічних консультацій з потенційно

зацікавленими суб’єктами. При цьому у ряді випадків необґрунтовано було порушено принцип

неперервності їхніх меж; у багатьох випадках округи утворювались без урахування

адміністративно-територіального устрою України (при цьому у 6 випадках між декількома

округами було поділено навіть території сільських та селищних рад), а також місць компактного

проживання національних меншин.

Конфігурація окремих округів була сприятливою для балотування окремих кандидатів, які

розпочали агітаційну діяльність задовго до початку виборчого процесу. Це ставить під сумнів

відсутність політичних впливів на процес утворення округів.

Значна частина проблем, пов’язаних з утворенням виборчих дільниць, була зумовлена

недоліками Закону „Про вибори народних депутатів України”. ЦВК всупереч Закону було звужено

перелік спеціальних виборчих дільниць, які мали утворюватись на постійній основі. В результаті

недоліків Закону та визначеного ЦВК порядку утворення дільниць на постійній основі в окремих

місцях тимчасового перебування громадян тимчасові спеціальні дільниці не було утворено взагалі,

тоді як в деяких місцях тимчасового перебування громадян (наприклад, санаторіях, дитячих

лікарнях тощо) утворення дільниць не було достатньо обґрунтованим. Перелік виборчих дільниць

на постійній основі неодноразово змінювався ЦВК, що могло ускладнити організацію голосування

виборців.

Висування кандидатів у депутати на виборах здійснювалось недостатньо прозоро,

супроводжувалось міжпартійними та внутрішньопартійними конфліктами, позиціонуванням

політично афілійованих кандидатів в якості незалежних.

Досить поширеними були випадки висування в одномандатних округах кандидатів-„двійників”, які

мали перебрати на свою підтримку частину голосів основних кандидатів. Реєстрація кандидатів у

депутати була проведена ЦВК у встановлений Законом „Про вибори народних депутатів України”

строк. Загалом, суттєвих порушень виборчого законодавства при проведенні реєстрації кандидатів

у депутати зафіксовано не було.

Основною проблемою на етапі реєстрації кандидатів стало неоднозначне тлумачення положень

Закону „Про вибори народних депутатів України” в частині строку постійного проживання на

території України як підстави реалізації пасивного виборчого права. Підстави для відмови у

реєстрації кандидатів ЦВК тлумачила розширено, що призвело до численних випадків відмов у

реєстрації кандидатів. У той же час, потенційні суб’єкти виборчого процесу мали достатні

можливості для захисту свого права на реєстрацію у судовому порядку.

Однією з важливих проблем парламентських виборів 2012 року стало усунення окремих

опозиційних лідерів з участі у виборчих перегонах. Негативний вплив на організацію голосування

мали численні випадки масових відмов кандидатів від балотування, а також скасування однією з

партій рішення про висування своїх кандидатів, які мали місце протягом вересня – жовтня 2012

року. Скасування реєстрації кандидатів на зазначених підставах призвело до необхідності

передруку виборчих бюлетенів для багатьох округів, а також використання штампу „Вибув” для

внесення змін до виборчих бюлетенів.

Недоліки Закону та визначених ЦВК процедур проведення жеребкування щодо кандидатур до

складу окружних та дільничних комісій породили ряд проблем у формуванні ОВК та ДВК, зокрема

надмірне представництво у складі комісій маловідомих партій та партій, які висунули кандидатів

лише у декількох одномандатних округах, відсутність представництва у складі комісій партій та

кандидатів, які мали високі шанси на обрання, потрапляння до складу комісій осіб без належного

досвіду в питаннях організації виборчого процесу, частих змін у складі комісій (у тому числі

безпосередньо перед днем голосування та після проведення голосування).

Формування ДВК супроводжувалось численними випадками зловживань – навмисним

недопуском окремих суб’єктів виборчого процесу до подання кандидатур до складу ДВК,

порушенням строків проведення жеребкувань та утворення ДВК, проведенням жеребкувань у

спосіб, який дозволяв обрати заздалегідь визначені кандидатури тощо. Окремі з цих проблем

були зумовлені тим, що ЦВК змінила порядок проведення жеребкування щодо кандидатур до

складу ДВК незадовго до проведення жеребкувань.

Загалом, належні умови для роботи ОВК було створено практично у всіх регіонах, хоча в окремих

випадках комісії не були забезпечені належними приміщеннями, оргтехнікою тощо. На відміну від

ОВК, належні умови для роботи ДВК у багатьох випадках створено не було.

Більшість ОВК здійснювали свою діяльність прозоро, тоді як для роботи ДВК загалом був

характерним дещо нижчий рівень прозорості. Як ОВК, так і ДВК здійснювали розгляд скарг

суб’єктів виборчого процесу недостатньо ефективно. У той же час, неефективність розгляду скарг у

багатьох випадках зумовлювалась неналежним рівнем підготовки юристів штабів, кандидатів,

довірених та уповноважених осіб з питань оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо виборів

у виборчих комісіях.

У ряді регіонів офіційні спостерігачі стикались з проблемами у їх реєстрації окружними виборчими

комісіями.

До основних проблем, пов’язаних зі складанням та уточненням списків виборців варто віднести

низьку якість попередніх та уточнених списків виборців на багатьох дільницях, порушення строків

передачі попередніх списків виборців від органів ведення Державного реєстру виборців до ДВК,

недоліки в організації роботи органів ведення Державного реєстру виборців.

Перегляд ЦВК порядку тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси виборця

запобіг масовим міграціям виборців у день голосування. У той же час, відповідність нової редакції

цього порядку вимогам Закону „Про Державний реєстр виборців” та Конституції України є доволі

дискусійною.

Комітетом виборців України було виявлено ряд суттєвих проблем у практиці здійснення

передвиборної агітації суб’єктами виборчого процесу. До основних з них варто віднести:

• початок здійснення агітації задовго до початку виборчого процесу;

• беззмістовність агітаційних матеріалів/політичної реклами багатьох учасників виборчих

перегонів;

• масове розміщення у ЗМІ прихованої політичної реклами (т.зв. „джинси”);

• численні випадки перешкоджання здійсненню агітації (псування рекламних матеріалів,

відмови у наданні приміщень для агітаційних заходів);

• використання технології т.зв. „чорного піару”;

• масове поширення прямого та непрямого підкупу виборців;

• активне зловживання адміністративним ресурсом та залучення службовців в агітаційну

діяльність.

Також КВУ було зареєстровано несистемні, однак непоодинокі випадки тиску на кандидатів та

їхніх бізнес, який мав певні ознаки політично вмотивованого.

Голосування загалом відбувалось без серйозних порушень, однак в деяких округах такі

порушення були зафіксовані.

Серед проблемних аспектів організації голосування на деяких дільницях варто виділити:

• неправильне проставлення штампу „Вибув” у виборчих бюлетенях;

• перешкоджання діяльності спостерігачів на деяких дільницях;

• відсутність роз’яснень процедури голосування;

• недоліки в організації відео спостереження;

• порушення порядку видачі бюлетенів виборцям,;

• надміру кількість виборців у витягах зі списку виборців для голосування за місцем

перебування виборця;

• здійснення агітації у день голосування.

Спостерігачами КВУ також було зафіксовано непоодинокі випадки підкупу виборців та інших

зловживань (у т.ч. використання т.зв. „каруселей”, фотографування бюлетенів у кабінах для

таємного голосування, використання „зникаючих” чорнил для заповнення бюлетенів тощо).

Одним з найбільш проблемних етапів виборчого процесу з чергових виборів народних депутатів

України став підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування. Численні

зловживання стали однією з причин неможливості достовірного встановлення підсумків

голосування у п’яти одномандатних округах, хоча перелік „проблемних” одномандатних округів

не обмежується лише тими округами, де результати виборів було неможливо встановити.

У багатьох випадках ДВК здійснювали підрахунок голосів з порушенням встановлених

законодавством вимог; далеко не завжди дотримувались і правила транспортування виборчої

документації. Робота більшості ОВК з прийому виборчої документації не була організована

належним чином. При встановленні підсумків голосування у ряд округів було зафіксовано випадки

неправильного введення даних до ІАС „Вибори”, вибіркового повторного підрахунку голосів

виборців, навмисного псування виборчих бюлетенів, насильства, погроз, втручання в роботу

виборчих комісій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Органам державної влади варто ретельно вивчити досвід виборів 2012 року з тим, щоб недоліки в

організації виборчого процесу було усунуто до проведення повторних та проміжних виборів

народних депутатів України, а також президентських виборів 2015 року. За результатами

відповідного аналізу невдовзі після встановлення результатів виборів народних депутатів України

мають бути внесені зміни до Закону „Про вибори народних депутатів України”. Особи, винні у

вчиненні порушень виборчого законодавства, мають бути притягнуті до юридичної

відповідальності.

До проведення президентських виборів 2015 року необхідно здійснити кодифікацію виборчого

законодавства, а також розглянути можливість перегляду виборчої системи для парламентських

виборів з урахуванням рекомендацій Ради Європи та Венеціанської комісії.

І. Верховній Раді України:

варто внести до Закону „Про вибори народних депутатів України” чи іншого закону, який

визначатиме порядок проведення виборів народних депутатів України, такі зміни:

� в частині територіальної організації виборів:

- визначити підстави перегляду меж виборчих округів у період до початку виборчого процесу;

- закріпити принципи неперервності меж виборчих округів (з можливим

відхиленням від цього принципу у випадках, якщо таке відхилення зумовлено

особливостями адміністративно-територіального устрою України), врахування при

утворенні округів адміністративно-територіального устрою, а також місць

компактного проживання національних меншин;

- передбачити обов’язковість попереднього оприлюднення проектів рішень ЦВК з

питань утворення чи перегляду меж або центрів округів, а також проведення

консультацій з відповідних питань з партіями та іншими потенційно зацікавленими

суб’єктами; - визначити порядок утворення, зміни та ліквідації постійних виборчих дільниць;

- визначити чіткий перелік спеціальних виборчих дільниць, які можуть утворюватись

на тимчасовій основі;

- розглянути можливість утворення закордонних виборчих дільниць за межами

дипломатичних установ та військових частин, дислокованих за межами України, а

також визначити порядок ї утворення;

- зменшити граничну кількість виборців на виборчих дільницях з метою належної

організації голосування та підрахунку голосів виборців;

� в частині формування та організації роботи виборчих комісій:

- провести чітке розмежування між партіями-суб’єктами виборчого процесу, передбачивши, що у разі реєстрації кандидатів у депутати від партії в

одномандатних округах, така партія має право висувати кандидатури до складу

комісій лише тих округів, в яких були зареєстровані її кандидати, тоді як право на

представництво у складі всіх ОВК має закріплюватись лише за партіями, які

висунули кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі;

- визначити загальні засади проведення жеребкування щодо кандидатур до складу

ОВК та ДВК, передбачивши проведення окремих жеребкувань по кожній ОВК та

ДВК;

- розглянути можливість надання права висування кандидатур до складу ОВК кандидатам в одномандатних виборчих округах;

- передбачити обов’язковість проходження навчання з питань виборчого

законодавства принаймні всіма членами ОВК (чи кандидатами на посади в ОВК), а

по можливості – також членами ДВК, визначивши при цьому порядок проведення

такого навчання;

- розглянути можливість позбавлення партій і кандидатів права заміни на власний

розсуд членів комісій іншими особами від тих самих суб’єктів подання кандидатур

до складу комісій;

- розглянути можливість зменшення кількісного складу ДВК у випадку зменшення

граничної кількості виборців на виборчих дільницях;

- визначити перелік рішень ОВК, які підлягають обов’язковому оприлюдненню на

веб-сайті ЦВК;

� в частині висування та реєстрації кандидатів у депутати:

- уточнити поняття постійного проживання на території України упродовж останніх 5

років; - чітко передбачити, що подання для реєстрації документів, які не містять всіх

передбачених законом відомостей, є підставою для відмови у реєстрації

кандидатів;

- встановити такий строк для прийняття кандидатами чи партіями рішень про

відмову від балотування (скасування реєстрації кандидатів у загальнодержавному

окрузі), який би дозволяв здійснити передрук бюлетенів без використання штампу

„Вибув”;

- звузити підстави для оголошення партіям і кандидатам попередження,

передбачивши при цьому пропорційні та ефективні санкції за найбільш суттєві

порушення (непрямий підкуп виборців, використання підлеглих осіб в агітації тощо), наприклад штрафи;

� в частині реєстрації виборців, складання і уточнення списків виборців: - запровадити такий порядок голосування виборців на закордонних виборчих

дільницях, який би відповідав принципу рівного виборчого права;

- передбачити механізми, які б дозволяли виборцям вільно змінювати місце

голосування без зміни виборчої адреси в межах загальнодержавного округу та

тимчасово змінювати місце голосування без зміни виборчої адреси виключно в

межах одномандатного округу;

- запровадити дієві механізми публічного контролю за зміною місця голосування без

зміни виборчої адреси, подібні до тих, які застосовувались для контролю за голосуванням на підставі відкріпних посвідчень;

- визначити повноваження ОВК в частині контролю за складанням та уточненням

списків виборців;

- передбачити можливість подання виборцями заяв про уточнення списків виборців

виключно до органів ведення Державного реєстру виборців, а не ДВК;

- встановити такі строки розгляду спорів, пов’язаних з уточненням списків виборців,

які б дозволяли не вносити жодних змін до уточнених списків виборців у день

голосування (окрім виправлення технічних помилок та описок);

� в частині регулювання передвиборної агітації: - уніфікувати правила фінансування партій з правилами фінансування передвиборної

агітації, врахувавши при цьому рекомендації Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ,

Комітету Міністрів Ради Європи, Групи держав проти корупції щодо приведення

регулювання фінансування партій і виборів у відповідність до міжнародних

стандартів;

- провести більш чітке відмежування між передвиборною агітацією та офіційними

повідомленнями про діяльність службовців, які є кандидатами на виборах;

- визначити порядок розміщення зовнішньої політичної реклами з урахуванням

вимог щодо забезпечення рівних можливостей у здійсненні агітації суб’єктами

виборчого процесу, встановлених для розміщення агітаційних матеріалів у друкованих та аудіовізуальних ЗМІ;

- розглянути можливість перегляду обмежень щодо здійснення передвиборної

агітації з урахуванням попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ за результатами

спостереження за виборами, зокрема – обмежень в частині здійснення агітації в

ЗМІ з часткою іноземною власності, заборони участі в агітації іноземців тощо;

- звузити перелік підстав для зупинення дії ліцензій організацій мовлення та випуску

в друк друкованих видань до найбільш суттєвих порушень (такі порушення мають

чітко визначатись в законі), передбачивши можливість застосування до ЗМІ

альтернативних санкцій, наприклад – штрафів;

- привести регулювання права на відповідь у відповідність до демократичних

стандартів, передбачивши при цьому підстави для відмови у забезпеченні права на

відповідь;

- запровадити більш дієві механізми запобігання залученню службовців у агітаційну

діяльність та непрямому підкупу виборців, у тому числі шляхом встановлення

ефективних та пропорційних санкцій за відповідні правопорушення; � в частині організації голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів

виборів:

- розглянути можливість спрощення регулювання порядку підготовки до

голосування, організації голосування та підрахунку голосів виборців на дільницях з

одночасним збереженням механізмів, спрямованих на запобігання можливим

зловживанням/фальсифікаціям;

- передбачити такий порядок друкування виборчих бюлетенів, який би дозволяв

оперативно здійснювати їх передрук без внесення змін до бюлетенів за допомогою

штампа „Вибув”, з одночасним забезпеченням захисту бюлетенів від підроблення;

- передбачити оприлюднення документації, пов’язаної з виготовленням виборчих бюлетенів (актів тощо) на веб-сайті ЦВК;

- передбачити можливість друкування виборчих бюлетенів мовами національних

меншин у місцях їх компактного проживання;

- передбачити, що інформаційні плакати суб’єктів виборчого процесу, розміщені у

приміщеннях для голосування, не належать до передвиборної агітації;

- розглянути можливість доповнення закону положеннями, які передбачатимуть

допуск спостерігачів та інших осіб, які мають право бути присутніми на засіданнях

комісій без дозволу чи запрошення, у приміщення для голосування після закриття

виборчих дільниць

- переглянути перелік підстав для визнання голосування на дільниці недійсним з урахуванням попередніх рекомендацій Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ;

- передбачити можливість скасування результатів виборів у випадку вчинення

порушень, які не дозволяють достовірно встановити результат(и) виборів;

� в частині статусу офіційних спостерігачів, довірених та уповноважених осіб:

- передбачити покладення обов’язку реєстрації довірених та уповноважених осіб в

округах на ОВК;

- передбачити можливість здійснення спостерігачами від громадських організацій

спостереження на всій території України, а не лише в межах того чи іншого

одномандатного виборчого округу, а також їх реєстрації на ранніх етапах виборчого

процесу; � в частині оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо виборів та відповідальності за

порушення виборчого законодавства:

- розглянути можливість збільшення строків розгляду скарг виборчими комісіями до

3-5 днів;

- розглянути можливість подальшого звуження компетенції виборчих комісій з

розгляду виборчих спорів, а за умови збереження існуючого механізму

формування комісій, у більш віддаленій перспективі, - віднесення питань,

пов’язаних з врегулюванням виборчих спорів до компетенції судів;

- передбачити можливість апеляційного перегляду всіх судових рішень у виборчих спорах, у тому числі й рішень Вищого адміністративного суду України;

- передбачити ефективні та пропорційні санкції за порушення всіх встановлених

законом обмежень та заборон, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до

Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу

України.

ІІ. Президенту України та Кабінету Міністрів України:

� розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на притягнення посадових осіб органів виконавчої влади до відповідальності за порушення

виборчого законодавства, у тому числі участь в агітаційній діяльності;

� розглянути можливість вжиття заходів, спрямованих на подальше реформування

виборчого законодавства з урахуванням уроків виборчої кампанії 2012 та забезпечення

його кодифікації, наприклад шляхом утворення нової Робочої групи з питань

реформування законодавства про вибори;

� розглянути можливість прийняття перед черговими виборами акту (актів), які

визначатимуть стандарти діяльності членів уряду та керівників інших органів виконавчої

влади з підготовки до проведення виборів.

ІІІ. Генеральній прокуратурі та МВС України:

� розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на притягнення всіх осіб, які вчинили порушення виборчого законодавства, до юридичної

відповідальності;

� оприлюднити інформацію про результати розгляду справ про адміністративні

правопорушення та кримінальних справ судами;

� вжити заходів, спрямованих на підвищення рівня вмінь, знань та навичок прокурорів та

працівників органів внутрішніх справ з питань виборчого законодавства, захисту виборчих

прав, реагування на порушення тощо.

ІV. Центральній виборчій комісії:

� розглянути можливість підготовки, оприлюднення та публічного обговорення звіту про

діяльність ЦВК з організації чергових виборів народних депутатів України, виявлених

проблем та шляхів їх усунення; � за результатами чергових виборів народних депутатів України розглянути можливість

напрацювання пропозицій щодо подальшого удосконалення виборчого законодавства

України, у тому числі положень, які стосуються визначення меж виборчих округів, порядку

проведення навчання членами комісій тощо;

� розглянути можливість утворення постійнодіючого центру чи підрозділу Секретаріату ЦВК,

який відповідатиме за проведення навчання членів виборчих комісій;

� розглянути можливість попереднього оприлюднення проектів актів ЦВК з виборчих питань

на веб-сайті ЦВК для загального ознайомлення, а також проведення консультацій щодо

таких проектів;

� розглянути можливість утворення територіальних підрозділів Секретаріату ЦВК для зменшення функціонального навантаження на Комісію та її центральний апарат;

� розглянути можливість перегляду практики роботи Комісії та її членів у напрямі посилення

прозорості розгляду та вирішення ЦВК питань, віднесених до її компетенції, а також

відмови від територіальної спеціалізації членів ЦВК з попереднього розгляду питань,

віднесених до повноважень Комісії.

Висновки та рекомендації за результатами загальнонаціонального

громадського спостереження ОПОРИ за парламентськими виборами-2012

ОЦІНКА ВИБОРІВ

ОПОРА констатує регрес України щодо проведення демократичних виборів. Спостерігачі

відзначають, що протягом всієї виборчої кампанії порушення законодавства мали

системний характер, але були менш впливовими на результат. День голосування відбувся

в умовах суспільної напруги, але без кричущих масових порушень. Втім, на етапі

встановлення результатів волевиявлення виборців, суспільство стало свідком прямого

фальшування виборчої документації членами окружних комісій. Ці порушення мали не

системний характер, але безапеляційно вплинули на результат виборів.

Парламентська кампанія 2012 року характеризувалася штучним обмеженням змагальності

виборчого процесу та грубим порушенням принципу рівних можливостей для партій і

кандидатів. В умовах змішаної виборчої системи, позазаконні технології використання

адміністративного ресурсу і підкупу виборців мали вирішальний вплив на перебіг

кампанії, що в цілому не сприяло чесності її результатів. Ці порушення мали системний

характер та жодних правових наслідків для суб’єктів виборчого процесу, які вдавались до

них. Враховуючи фактор дня голосування, вибори можна визнати такими, що не

відповідають базовим демократичним стандартам через відсутність рівних умов

проведення кампанії кандидатами та партіями, безпрецедентно великою кількістю

«технічних» суб’єктів виборчого процесу, заангажованістю складу виборчих комісій та

незбалансованістю подачі ЗМІ інформації про партії і кандидатів.

Процес встановлення результатів голосування у десяти округах супроводжувався

фальшуванням виборчої документації, суперечливими рішеннями судів, втручанням

силових структур на боці однієї з конкуруючих сторін. Оголосити переможців у виняткових

5 мажоритарних округах відмовилась Центральна виборча комісія. Хоча законодавством

не передбачено підстав для проведення повторних виборів, через які ЦВК не змогла

прийняти протоколи 5 окружних виборчих комісій, Верховна Рада VI скликання

рекомендувала їх оголосити. Протягом місяця після дня голосування жодних правових

наслідків для організаторів фальшування виборів не відбулося. ОПОРА переконана, що в

системі безкарності за порушення виборчого законодавства, організувати належний

виборчий процес в перспективі неможливо.

Парламентські вибори визначили порядок денний євроінтеграційних перспектив держави

України на найближчі 10 років. За оцінками західних місій спостереження, висновки яких

грунтуватимуться не тільки на основі національного виборчого законодавства, а й

загальновизнаних міжнародних стандартів, сформовано міжнародну громадську думку.

Вцілому, спостерігачі ОПОРИ оцінили кампанію як таку, що поставила під сумнів

євроінтеграційні прагнення держави Україна та створила небезпечні правові прецеденти.

Якщо порушення законодавства та міжнародних стандартів до виборів мали системний

характер, але їх вплив важко оцінити, то порушення після дня голосування не були

системними, хоча і 100% впливовими в окремих одномандатних округах. Бездіяльність

правоохоронної системи та порушення констуційних прав громадян, які залишаються

безкарними, ставлять під сумнів випадковість таких дій з боку окремих ораганізаторів

виборів.

ВИСНОВКИ І ТЕНДЕНЦІЇ

• Найбільш гострою проблемою виборчого законодавства залишається його

нестабільність та відсутність належних гарантій реалізації ряду конституційних прав

громадян. Протягом останніх 20 років виборча система в Україні змінювалася 4

рази. У 2011 році Верховна Рада України VI скликання повернула електоральний

процес до системи десятирічної давності, яка мала безліч недоліків, з огляду на які

від неї і відмовлялись.

• Змішана (паралельна) виборча система, яка застосовувалась у 1998 та 2002 роках, з

мажоритарною складовою провокувала суб’єктів виборчого процесу до масового

застосування нечесних методів ведення виборчої кампанії в одномандатних

округах. У країнах, які не мають сталих традицій демократії, а суспільство в значній

мірі лояльно ставиться до побутової та політичної корупції, мажоритарна складова

корумпує й виборчий процес.

• Органам державної влади не вдалося забезпечити безстороннє ставлення до усіх

суб’єктів виборчого процесу. Використовуючи неврегульованість українського

виборчого законодавства, яке чітко не розмежовує агітаційну діяльність та

виконання службових повноважень, посадовці систематично використовували

доступні їм державні ресурси та повноваження в агітаційних цілях. Кандидати чи

партії, наближені до органів влади, отримували значні непрямі інвестиції з

муніципальних чи державного бюджету на потреби власної кампанії, що поставило

в нерівні умови учасників кампанії та вводило в оману виборців, які не мали

можливості розмежувати маніпуляцію та реальні досягнення кандидата.

• Непрямий підкуп виборців став однією з основних технологій впливу на

волевиявлення громадян. Благодійні фонди кандидатів опосередковано

фінансували заходи передвиборчої агітації, що прямо суперечило нормам закону

про виключне фінансування діяльності суб’єктів виборчого процесу з коштів

офіційних виборчих фондів. Масовим та системним явищем став непрямий підкуп,

який здіснювався кандидатами через товари, послуги, роботи, матеріальні блага,

які незаконно надавались виборцям з агітаційною метою.

• Застосування суперечливої процедури жеребкування складу окружних та

дільничних виборчих комісій призвело до незбалансованого представлення

політичних гравців і домінування так званих «технічних партій». Як наслідок,

робота виборчих комісій (в тому числі в день голосування) відбувалась в атмосфері

постійних конфліктів та суспільної недовіри до цих інституцій. Проблемні округи, в

яких неприховано відбувалось фальшування виборчої документації після дня

голосування за участі комісій, стали наочним свідченням проблеми формування

органів, що відповідають за адміністрування виборів.

• У важливих питаннях організації виборчого процесу окремі рішення ЦВК мали

деструктивний характер через непрогнозовані зміни процедур. Діяльність ЦВК на

парламентських виборах 2012 року засвідчила нагальну необхідність використання

практики залучення громадськості та експертного середовища до обговорення

рішень, які стосуються організації виборчого процесу.

• Функціонування виборчих комісій ще раз засвідчило гостру необхідність

використання нових механізмів відбору та навчання їх членів. Некваліфікованість та

низька компетентність членів комісій під час виконання своїх повноважень не лише

загрожувала організаційним процесам, а й суттєво підвищувала конфліктність

парламентської кампанії.

• Парламентські вибори 2012 року засвідчили нагальну необхідність реформування

партійних інститутів на принципах децентралізації процедур прийняття рішень та

посилення впливу їх членів та симпатиків. Висування кандидатів у народні депутати

України від усіх без винятку партій було непрозорим та закритим.

• День голосування та підсумки виборів не можна розглядати окремо від всієї

кампанії. Хоч порушення до 28 жовтня мали системний характер, поширювались на

територію всієї країни, але їх плив на волевиявлення громадян вцілому важко

оцінити. Безкарне фальшування виборчої документації та втручання

правоохоронних органів у процес на етапі встановлення результатів у більш ніж

десяти округах, ставить під сумнів демократичність кампанії загалом. Негативний

вплив на процес мали упереджені та непрофесійні виборчі комісії. Неприкриті

маніпуляції законодавством, ігнорування судами і комісіями результатів

волевиявлення виборів, засвідчують те, що дотримання процедур у день

голосування не гарантує чесного підбиття підсумків виборів.

• Фінансування кампаній кандидатів та партій залишається у тіньовому секторі

економіки, що повокує в перспективі політичну корупцію. Відсутні юридичні санкції

за недотримання суб’єктами виборчого процесу вимог щодо порядку фінансування

власних кампаній. Не передбачено кпроцедури оцінки фінансових звітів про

надходження та використання коштів виборчих фондів. Законом необґрунтовано

закладені різні підходи щодо подальшого використання коштів виборчих фондів

партій і кандидатів.

• Протягом дня голосування, що тривав до 20 години вечора, в 91% виборчих

дільниць не зафіксовано порушень, які могли б вплинути на результат виборів.

Втім, з 9% інцидентів, свідками яких стали спостерігачі ОПОРИ, найбільш

поширеним виявилось порушення таємниці голосування – 3% та фотографування

бюлетеня в кабінці – 3%, що може свідчити про організований підкуп виборців. З

меншою частотою спостерігачі фіксували факти видачі бюлетенів виборцям без

пред’явлення паспорту – 2%, організоване підвезення виборців до дільниць – 1% та

пошкодження виборчої скриньки – 1%. Не було жодних проблем зі списком

виборців у 55% виборчих дільниць, 42% – не змогли себе знайти до 50 осіб в межах

однієї дільниці, в 3% – від 50 до 100 виборців.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Верховній Раді України та новообраним депутатам

• Невідкладно заслухати звіт правоохоронних органів щодо результатів

розслідування резонансних фактів порушення виборчого законодавства;

• Із врахуванням рекомендацій національних та міжнародних експертів провести

кодифікацію виборчого законодавства, а також забезпечити повне виконання

зобов’язань України в рамках Плану Дій «Асоціація Україна-ЄС» щодо формування

належного законодавчого середовища для організації президентських та

парламентських виборів;

• Ініціювати суспільні та парламентські дискусії щодо оптимальної системи виборів

народних депутатів України, в межах яких має бути розглянута можливість

впровадження пропорційної виборчої системи із відкритими партійними

списками;

• На основі досвіду парламентської кампанії 2012 року розробити та розглянути

законопроекти, що спрямовуватимуться на попередження різноманітних виборчих

зловживань (адміністративний ресурс, підкуп виборців, використання бюджетних

ресурсів в агітаційних цілях, незбалансовані політичні інтереси у виборчих комісіях

тощо);

• Законодавчо убезпечити соціально-економічну політику держави від негативного

впливу кон’юктурних передвиборчих інтересів шляхом встановлення заборони на

започаткування нових бюджетних програм та проектів напередодні (за два місяці

до початку) і під час виборчої кампанії;

• Забезпечити політичну неупередженість державного апарату управління шляхом

удосконалення законодавства, яким регулюється функціонування державної

служби в Україні та організація усіх типів виборів;

• Встановити пряму заборону посадовим і службовим особам органів державної

публічної адміністрації, які є кандидатами в депутати проводити агітацію в робочий

час та передбачити адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення;

• Організувати широку дискусію щодо законодавчого врегулювання фінансування

кампаній суб’єктів виборчого процесу та передбачити можливість створення

спеціального органу із моніторингу надходжень, обігу та витрат коштів виборчих

фондів;

• Закріпити у законодавствігарантії участі громадськості у процесі підготовки

найбільш важливих рішень ЦВК щодо організації виборчого процесу та посилити

прозорість її діяльності.

• Законодавчо посилити механізми внутрішньопартійної демократії у процесі

прийняття рішень, які стосуються виборчого процесу.

Центральній виборчій комісії Україні

• Із метою демонстрації посадової та інституційної відповідальності провести

публічне звітування Комісії за результатами її діяльності у виборчій кампанії 2012

року (за участю національних та міжнародних експертів, громадських організацій,

дипломатичних представництв);

• Виступити з пропозиціями щодо удосконалення виборчого законодавства та

правового попередження виборчих зловживань;

• Сформувати та обговорити із громадськістю пропозиції щодо запровадження в

Україні комплексної системи навчання членів виборчих комісій;

• Із власної ініціативи запровадити практику залучення громадськості та експертного

середовища до обговорення проектів рішень Комісії.

Президенту України, Адміністрації Президента України

• Ініціювати службові розслідування та реалізувати кадрові рішення щодо посадових

осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, які під час виборів не

дотримувались принципів політичної неупередженості;

• Із дієвим врахуванням позицій громадськості та політичних партій усіх спектрів

виступити суб’єктом законодавчої ініціативи щодо попередження різноманітних

виборчих зловживань, які виявили себе під час парламентських виборів 2012 року.

Генеральній прокуратурі та Міністерству внутрішніх справ України

• Оприлюднити офіційні звіти та аналіз результатів розгляду скарг, заяв, звернень,

отриманих від суб’єктів виборчого процесу протягом виборчого періоду, 28 жовтня

та після дня голосування.

Національному агентству з питань державної служби України

• Розробити та ухвалити нормативний акт щодо забезпечення політичної

неупередженості державних службовців та службовців органів місцевого

самоврядування в умовах виборчого процесу;

• Започаткувати прозорий контроль за виконанням державними службовцями вимог

чинного законодавства зпитаннь, що стосуються виборчого процесу.

Рахунковій Палаті України

• Провести аналіз ефективності використання ресурсів Державного бюджету України

на заходи із підготовки та проведення виборів народних депутатів України 28

жовтня 2012 року та презентувати його результати широкій громадськості.

Асоціації міст України, іншим об’єднанням органів місцевого самоврядування

• Надати публічну оцінку фактам необґрунтованого та незаконного втручання

посадових осіб органів місцевого самоврядування до виборчого процесу.

УКРАЇНА

ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ

28 жовтня 2012 р.

Остаточний звіт Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ1

(Англомовна версія цього звіту є єдиним офіційним документом. Українською мовою надається

неофіційний переклад)

РЕЗЮМЕ На запрошення Міністерства закордонних справ України Бюро демократичних інституцій

та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БДІПЛ) 12 вересня розгорнуло Місію спостереження за

виборами (МСВ) до Верховної Ради України, що відбулися 28 жовтня 2012 року. МСВ

ОБСЄ/БДІПЛ оцінювала відповідність виборчого процесу зобов’язанням щодо дотримання

стандартів ОБСЄ та інших міжнародних стандартів проведення демократичних виборів, а

також положенням національного законодавства. У день виборів МСВ ОБСЄ/БДІПЛ

об’єднала зусилля з делегаціями Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ),

Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Європейського парламенту (ЄП) та

Парламентської асамблеї НАТО (ПА НАТО).

У заяві щодо попередніх результатів та висновків, що була оприлюднена ОБСЄ/БДІПЛ, ПА

ОБСЄ, ПАРЄ, ПА НАТО та ЄП 29 жовтня 2012 року, зазначалося, що хоча виборці могли

обирати різні політичні партії, а день голосування пройшов загалом спокійно та мирно,

деякі аспекти передвиборчого періоду стали кроком назад у порівнянні з останніми

загальними виборами. Зокрема, ці вибори характеризувалися відсутністю рівних правил

гри переважно внаслідок зловживання адміністративними ресурсами, відсутності

прозорості передвиборчої агітації та фінансування партій, а також браку збалансованого

висвітлення у ЗМІ. Незважаючи на те, що процеси голосування та підрахунку голосів

загалом отримали позитивну оцінку, процес встановлення підсумків голосування був

оцінений негативно майже у половині виборчих округів, де здійснювалося

спостереження. У день після голосування чесність результатів у деяких округах була

поставлена під сумнів з урахуванням випадків маніпулювання з результатами та інших

невідповідностей, що не були виправлені Центральною виборчою комісією (ЦВК) або

судами.

Вибори проводилися відповідно до нового виборчого закону, прийнятого у листопаді 2011

року, який міг би створити надійне підґрунтя для проведення демократичних виборів за

умови його належного виконання. Новий закон про вибори містить низку вдосконалень,

але цього недостатньо, щоб повністю забезпечити відповідність всім зобов’язанням ОБСЄ

та іншим міжнародним вимогам. Зокрема, можна було розглянути можливість

забезпечення повної реалізації прав кандидатів, належних положень щодо фінансування

передвиборчих кампаній, чітких критеріїв визначення меж одномандатних виборчих

округів, а також більш ефективних санкцій за серйозні порушення закону. Застосування

закону про вибори не завжди було послідовним та відповідним міжнародним стандартам.

Багато з недоліків, що спостерігалися, були наслідком повернення до змішаної виборчої

системи, яка відновила недоліки, що спостерігалися під час її попереднього застосування.

Управління виборчим процесом під керівництвом ЦВК належним чином впорядковувало

технічні аспекти виборів до дня голосування, хоча ЦВК не завжди вживала заходів для

забезпечення послідовного впровадження виборчого закону. Прозорість роботи ЦВК

знижувалася з урахуванням того факту, що вона зазвичай проводила наради за

зачиненими дверима перед засіданнями, і більшості її відкритих засідань бракувало

обговорення по суті.

Більшість посад в окружних та дільничних виборчих комісіях (ОВК і ДВК) розподілялася

шляхом жеребкування. У результаті цього деякі партії, що мали небагато кандидатів, були

представлені в усіх ОВК, а ті партії, що мали велику кількість кандидатів по всій країні,

залишилися не представленими. Лунали заяви, деякі з яких були підтверджені МСВ

ОБСЄ/БДІПЛ, що члени виборчих комісій, висунуті деякими невеликими партіями,

насправді були пов’язані з іншими партіями, особливо з правлячою Партією регіонів.

Високий відсоток замін членів ОВК та ДВК – переважно за зверненням партій, що

висунули відповідні кандидатури, – негативно вплинув на роботу ОВК та ДВК, особливо з

урахуванням того, що члени виборчих комісій, які пройшли навчання, були замінені тими,

хто не навчався.

Централізована система реєстрації виборців загалом функціонувала нормально, і

зацікавлені сторони не висловлювали серйозного занепокоєння щодо процесу реєстрації

виборців. Водночас, дуже висока кількість заяв з проханням про голосування на дому у

деяких виборчих округах викликала занепокоєння. Попередні списки виборців, як

правило, надавалися для ознайомлення, хоча підхід різних ДВК до права виборця

ознайомитися зі списками був неоднорідний. У відповідь на побоювання щодо

потенціальних зловживань ЦВК встановила обмеження, за яким виборці могли голосувати

лише у тому виборчому окрузі, де вони зареєстровані.

Реєстрація кандидатів в цілому була всеохоплюючою та призвела до створення

різноманітного кола кандидатів, які представляли широкий спектр політичних поглядів.

Втім, дві провідні політичні фігури – Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, які зараз

відбувають покарання за вироками судів, що критикувалися з боку ПА ОБСЄ, ПАРЄ та ЄП як

несправедливі, – не мали права балотуватися. Відсутність можливості для них висунути

свої кандидатури негативно вплинула на виборчий процес та суперечила зобов’язанням,

передбаченим у п. 5.1, 7.5 та 24 Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 року. Близько 400

потенційним кандидатам було відмовлено у реєстрації – переважно з незначних технічних

підстав. Жінки були недостатньо представлені серед кандидатів. Громадяни, які належали

до національних меншин, висували свої кандидатури, хоча розмежування деяких

виборчих округів із компактним проживанням нацменшин могло негативно вплинути на

шанси деяких кандидатів від меншин бути обраними.

Передвиборча агітація в цілому була помітна та активна, а також характеризувалася

конкуренцією на більшій території країни. Однак, спостерігалися випадки переслідування,

залякування та зловживання адміністративними ресурсами у значній кількості виборчих

округів, що мали негативний вплив на можливості кандидатів досягти виборців та

змагатися на рівних умовах, як передбачено п. 7.6 та 7.7 Копенгагенського документа

ОБСЄ 1990 р. Зловживання адміністративними ресурсами, переважно на користь

кандидатів від Партії регіонів, продемонструвало відсутність чіткого відокремлення

держави від правлячої партії у деяких частинах країни, що суперечить положенням п. 5.4

Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 р. Правила фінансування передвиборчих

кампаній не забезпечували достатньої прозорості та не враховували широкого

використання кандидатами благодійних організацій для надання виборцям матеріальних

цінностей та послуг.

Медіапростір характеризується практичною відсутністю редакційної незалежності на

телебаченні та обмеженим політичним плюралізмом. Новий закон про вибори

передбачає право виборців на різноманітну, об’єктивну та неупереджену інформацію та

неупереджене висвітлення, але ці положення залишилися декларативними, оскільки

закон не визначає поняття неупередженого висвітлення та не встановлює процедури

моніторингу та застосування правил. Висвітлення передвиборчої кампанії у новинах

найбільш популярних телеканалів, які відстежувала МСВ ОБСЄ/БДІПЛ, було обмежене, а

обсяги платної політичної реклами у п’ять разів перевищували обсяги висвітлення кампанії

у новинах. Це могло негативно вплинути на доступ виборців до представлення різних

політичних думок, а також на можливості партій охопити виборців. Державний мовник

продемонстрував явне упередження на користь правлячої партії.

ЦВК та ОВК зареєстрували велику кількість спостерігачів від громадських організацій та

міжнародних спостерігачів у рамках всеохоплюючого процесу. Їхня активна участь під час

усього виборчого процесу підвищила загальний рівень його прозорості. Втім, закон про

вибори не надає міжнародним спостерігачам конкретного права отримувати копії

протоколів з результатами голосування, що не відповідає належній практиці.

Процес розв’язання виборчих спорів складний, а також існують випадки перетинання

юрисдикції між виборчими комісіями та судами. Виборчі комісії та суди отримали велику

кількість скарг та звернень до та після дня голосування. Незважаючи на те, що зазвичай

вони вирішувалися вчасно, ЦВК часто розглядала їх у занадто формалізований, а інколи

суперечливий спосіб, і більшості її постанов бракувало фактичної інформації по суті

питання або правового обґрунтування. Крім цього, велика кількість судових рішень

демонструвала непослідовний підхід до застосування та тлумачення закону. Внаслідок

цього постраждалі сторони інколи залишалися без засобів ефективного правового захисту,

що суперечить положенням п. 5.10 Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 р.

День голосування загалом пройшов спокійно і мирно, явка виборців становила 57,5%.

Голосування було впорядковане та добре організоване, і 96% виборчих дільниць, де

здійснювалося спостереження, отримали позитивну оцінку. Нововведені веб-камери

інколи були розташовані так, що можна було сумніватися у збереженні таємниці

голосування. Численні співрозмовники МСВ ОБСЄ/БДІПЛ висловили сумніви щодо

корисності цих камер та питали, чи можна було б використати відповідні ресурси кращим

чином. Процес підрахунку голосів був оцінений негативно на 11% виборчих дільниць, де

здійснювалося спостереження. Незважаючи на те, що голосування в цілому було

прозорим та здійснювалося у відповідності до визначених процедур, були помічені певні

процедурні порушення, наприклад, недотримання з боку ДВК порядку заповнення

протоколів про визначення підсумків голосування, втручання осіб без належних

повноважень у хід підрахунку, а також створення перешкод для повноцінного

спостереження за підрахунком голосів.

Визначення підсумків голосування отримало негативно оцінку на 77 з 161 ОВК, де

здійснювалося спостереження. Прозорість визначення підсумків голосування була

обмежена, особливо з урахуванням того, що доступ до приміщень, де результати

підрахунку вносилися до комп’ютерної системи, надавався лише кільком уповноваженим

особам. Спостерігачі МСВ ОБСЄ/БДІПЛ повідомляли про випадки підробки виборчих

матеріалів, що надходили від ДВК, помилки та пропуски у протоколах ДВК, а також

помилки у даних, що передавалися до ЦВК. Приблизно в 25 ОВК, де здійснювалося

спостереження спостерігачами МСВ ОБСЄ/БДІПЛ, мали місце серйозні проблеми під час

встановлення підсумків голосування, включаючи випадки маніпулювання результатами

підрахунку голосів, втручання у роботу виборчих комісій, зміну результатів, що надійшли

від ДВК, з боку ОВК, а також зупинення роботи деяких ОВК. У двох одномандатних

виборчих округах внесення змін до попередніх результатів голосування, оприлюднених на

веб-сайті ЦВК після обробки результатів, що надішли від 100% виборчих дільниць,

призвело до зміни переможця, а в одному до зміни переможця призвело скасування

результатів на 27 виборчих дільницях.

5 листопада ЦВК прийняла постанову про неможливість встановити результати

голосування за мажоритарних кандидатів у 5 з 225 виборчих округів внаслідок порушень

та звернулася до парламенту із проханням забезпечити законодавчу базу для проведення

повторних виборів у цих округах. Наступного дня парламент рекомендував ЦВК провести

повторні вибори у цих округах, хоча чинний закон про вибори не передбачає проведення

повторних виборів у таких випадках. ЦВК затвердила результати у 220 мажоритарних

округах, включаючи результати у кількох округах, де МСВ ОБСЄ/БДІПЛ спостерігала

серйозні порушення. ЦВК затвердила остаточні результати за пропорційним компонентом

виборів, причому п’ять членів комісії висловили окрему думку. Спосіб, у який було

затверджено деякі результати, викликає сумніви щодо дотримання положень п. 7.4

Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 року, відповідно до якого країни-учасниці мають

«забезпечувати, щоб голосування проводилося таємно або щоб застос РЕКОМЕНДАЦІЇ

Наступні рекомендації пропонуються для розгляду органів влади, політичних партій та

громадянського суспільства України з метою подальшої підтримки їхніх зусиль у напрямку

проведення виборів відповідно до зобов’язань ОБСЄ та інших стандартів демократичних

виборів. Ці рекомендації мають розглядатися у зв’язку з іншими рекомендаціями, раніше

наданими ОБСЄ/БДІПЛ, та з рекомендаціями, що містяться у спільному висновку щодо

законопроекту закону про вибори ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії. ОБСЄ/БДІПЛ

готова допомагати органам влади та громадянському суспільству України у подальшому

вдосконаленні виборчого процесу.

ПРІОРИТЕТНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Слід розглянути можливості для гармонізації закону про вибори з іншими

законами, що мають відношення до парламентських виборів (головним чином,

Законом про Центральну виборчу комісію, Кримінальним кодексом та

Адміністративним процесуальним кодексом), шляхом зведення всіх законів у

єдиний кодекс. Це має сприяти його застосуванню та мінімізувати використання

тимчасових постанов на майбутніх виборах. Будь-які поправки повинні

прийматися за результатами всеохоплюючого та прозорого процесу та

залишати достатньо часу до наступних виборів, щоб всі зацікавлені сторони

виборчого процесу мали час для ознайомлення з правилами виборчого

процесу.

2. У своїй роботі всі виборчі комісії мають керуватися принципами прозорості,

неупередженості та незалежності. Усі засідання виборчих комісій повинні бути

публічними, і жодне засідання не може проводитися за зачиненими дверима.

Щоб підвищити рівень неупередженості та незалежності органів управління

виборчим процесом, парламентські партії та партії, що висунули певну кількість

кандидатів на виборах у відповідному виборчому окрузі, мають бути

представлені у виборчих комісіях. Можна розглянути заходи, спрямовані на

попередження зловживань з боку так званих «технічних» партій.

3. Якщо мажоритарний компонент виборчої системи буде збережений, слід

розглянути можливість передання повноважень з організації мажоритарних

перегонів до ОВК, включаючи реєстрацію мажоритарних кандидатів та їх

уповноважених осіб, за умови, що ЦВК здійснюватиме потужні регуляторні

функції відносно реєстрації кандидатів, та матиме право скасовувати

необґрунтовані рішення ОВК. Це вимагатиме перегляду механізму призначення

та/або строку повноважень ОВК.

4. Можна посилити інституційні механізми моніторингу можливих зловживань

адміністративними ресурсами для проведення кампанії, включаючи

використання офіційних заходів для здійснення агітації, та притягнення винних

осіб до відповідальності.

5. Процес розв’язання виборчих спорів має бути спрощений. Варто розглянути

можливості для подання скарг або до судів, або до органів управління

виборчим процесом; спроможність виборчих комісій нижчого рівня вирішувати

дрібні суперечки на місцевому рівні могла б прискорити та полегшити

проблему тривалих судових процесів. Подвійна юрисдикція судів та виборчих

комісій щодо однакового типу скарг має бути скасована.

6. Державна національне телекомпанія має бути перетворена на незалежного

громадського мовника. У цьому контексті слід розглянути можливість

зменшення великої кількості – 28 – регіональних теле- та радіоканалів, а також

приватизації державних газет.

7. Положення закону про вибори, що визначають право виборців на «доступ до

різноманітної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для

здійснення свідомого, інформованого та вільного вибору» та до

неупередженого та збалансованого висвітлення учасників виборчих перегонів

могли б містити точне визначення «збалансованого висвітлення» та визначення

процедур і органу, який відповідатиме за моніторинг дотримання цих правил.

Внаслідок браку незалежності Національної ради з питань теле- і

радіомовлення, слід розглянути можливості використання результатів

моніторингу ЗМІ, отриманих від НУО, що фінансуються незалежними донорами.

8. Законодавство та система регулювання фінансування партій та кампаній можуть

бути переглянуті з метою підвищення прозорості та підзвітності, а також

створення більш справедливих умов для здійснення передвиборчої агітації.

Можна розглянути можливості для забезпечення повного оприлюднення до та

після виборів джерел та розмірів внесків, а також типів витрат на здійснення

передвиборчої кампанії. Можна було б запровадити більш ефективний

моніторинг та контроль за фінансуванням виборчих кампаній за рахунок

встановлення пропорційних та переконливих санкцій за порушення положень

про фінансування кампаній.

ІНШІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЗАКОНОДАВЧА БАЗА 9. Вимога, відповідно до якої кандидати повинні проживати у країні протягом п’яти

років до парламентських виборів, має бути змінена з метою уникнення

несправедливого обмеження прав кандидатів. Крім цього, обмеження права

балотуватися на виборах внаслідок судимості, яка не була знята або погашена

до початку висування кандидатур, має бути переглянуте для забезпечення

дотримання принципу співвідношення тяжкості правопорушення та захисту

виборчих прав.

10. Якщо буде збережена існуюча змішана виборча система, закон про вибори має

бути змінений, щоб забезпечити прозорість процесу зміни меж виборчих

округів, який має здійснюватися заздалегідь до наступних парламентських

виборів та базуватися на чітких широко оприлюднених правилах, що

враховуватимуть існуючий адміністративний розподіл, а також історичні,

географічні та демографічні чинники. Особливо це стосується визначення меж

одномандатних округів у районах з високим відсотком меншин для

забезпечення прав національних меншин, а межі виборчих округів не повинні

змінюватися з метою ослаблення або виключення представлення меншин.

11. Положення закону про вибори щодо скасування результатів ДВК у випадку

недопущення спостерігачів або кандидатів, мають бути переглянуті, так само як

зобов’язання ОВК встановити результати виборів на рівні виборчого округу,

незалежно від кількості виборчих дільниць, на яких голосування було визнане

недійсним, оскільки це призвело до зловживань з боку партій та кандидатів.

Крім цього, 10% обмеження, встановлене для порушень у статті 92.1 закону про

вибори, безпідставне та має бути скасоване; скасування результатів

голосування повинне бути можливим у будь-якому випадку, коли порушення у

ході виборів роблять неможливим визначення результатів у ДВК. Закон про

вибори має надавати чіткі вказівки щодо обставин, за яких необхідне

перерахування бюлетенів, а також встановлювати процедури, що

застосовуються у таких випадках.

УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ

12. Постанови ЦВК, що містять інструкції або роз’яснення закону, мають видаватися

завчасно, щоб вони могли бути належним чином виконані. ЦВК має уникати

внесення змін до процедур в останню хвилину в інтересах прозорості та

підзвітності.

13. Можна розглянути можливості зменшення кількості членів ДВК до кількості,

необхідної для ефективного здійснення процесу голосування та підрахунку

голосів.

14. Закон про вибори міг би бути змінений з метою встановлення чітких кінцевих

термінів доставки результатів голосування від ДВК до ОВК та від ОВК до ЦВК.

Для посилення прозорості виборчого процесу закон міг би містити положення

щодо публікації детальних попередніх результатів виборів ЦВК на своєму веб-

сайті з розбивкою по виборчих дільницях до визначення остаточних результатів

виборів. Результати, що розміщуються, повинні містити все дані протоколів

ДВК.

15. Процедури встановлення підсумків голосування можуть бути спрощені. ОВК

(особливо з великою кількістю ДВК) повинні мати прийнятні приміщення для

обробки протоколів. Варто розглянути можливості для створення кількох

команд, кожна з яких складатиметься з членів ОВК, які представляють різні

політичні сили, для обробки протоколів ДВК. Кількість комп’ютерів та

операторів, що вносять результати голосування на ОВК, має бути збільшена.

ОВК та ЦВК можна надати повноваження вносити поправки до протоколів з

результатами, які вони отримують, з метою виправлення явних помилок та

неточностей, крім суттєвих помилок, виявлених у частині протоколу, що

визначає результати голосування.

16. Можна було б запровадити ефективні механізми повідомлення, щоб потенційні

кандидати отримували інформацію від органів управління виборчим процесом

про виявлені пропуски та помилки у їхніх поданнях, що дозволить їм виправити

відповідні помилки.

РЕЄСТРАЦІЯ ВИБОРЦІВ

17. Якщо буде збережена існуюча змішана система, закон про вибори та/або закон про

Державний реєстр виборців має бути змінений з метою заборони тимчасових

змін місця голосування за межами одномандатного округу, в якому

зареєстрований виборець. Оскільки таке обмеження позбавить деяких

виборців права голосу, слід розглянути можливості для дозволу голосувати за

пропорційним компонентом тим виборцям, які перебувають не за місцем

проживання у день голосування.

18. З метою подальшого покращення якості списків виборців новостворена Державна

міграційна служба може розглянути можливості для оцифрування своїх записів,

що дозволить прискорити та полегшити їхню обробку.

ПЕРЕДВИБОРЧА КОМПАНІЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ КАМПАНІЇ

19. Органи влади та політичні партії повинні здійснити кроки, щоб створити умови, за

яких на працівників державного сектору або інших громадян не буде чинитися

жодного тиску задля примусової присутності на агітаційних заходах, утримання

від політичної діяльності або голосування певним чином. Усі випадки

здійснення тиску, залякування або застосування насильства повинні

розслідуватися, а винні у скоєнні цих порушень мають бути притягнуті до

передбаченої законом відповідальності.

20. Можна розглянути можливість запровадження помірних обмежень витрат у рамках

здійснення кампаній. Крім цього, можна розглянути можливості для

державного фінансування за умови отримання певного відсотка голосів.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ВИБОРЧИХ СПОРІВ

21. Можна було б розглянути можливості для надання судам та/або ЦВК ширших

повноважень для застосування санкцій за серйозні порушення правил

здійснення передвиборчої кампанії пропорційно до серйозності порушення.

Втім, положення, відповідно до якого реєстрація кандидата, який порушив

правила ведення кампанії, не може бути скасована, має бути збережене.

22. Закон має забезпечувати прозорість та підзвітність системи розгляду скарг. ЦВК

могла б надавати для громадського ознайомлення зведену звітність щодо

скарг, відповідей та прийнятих рішень.

ЗМІ

23. Правове поле діяльності ЗМІ має бути змінене з метою забезпечення політичного

плюралізму у міжвиборчий період, оскільки єдине існуюче положення, що

базується на саморегулюванні, недостатньо визначає це питання. Поправки

могли б врахувати рекомендації Ради Європи щодо плюралізму та

різноманітності змісту ЗМІ.

24. Правила висвітлення у новинах діяльності кандидатів на їхніх офіційних посадах

повинні попереджати привілейоване ставлення до них з боку мовників.

25. Варто розглянути можливість запровадження обмеження обсягів платної

політичної реклами у ЗМІ, яку можуть придбати партії та кандидати, з

урахуванням рекомендацій Ради Європи щодо заходів, що стосуються

висвітлення виборчих кампаній у ЗМІ.

УЧАСТЬ ЖІНОК

26. Можна провести гендерний аналіз всього законодавства та проектів нових законів

з метою гармонізації відповідних законодавчих актів, включаючи закон про

вибори, як передбачено у законі про рівність та у Наказі Міністерства юстиції

України № 42/5 2006 року.

27. Можна заохочувати політичні партії підтримувати принципи гендерної рівності та

вживати рішучих дій для висування гендерно збалансованих списків

кандидатів, підвищувати помітність кандидатів-жінок у ході передвиборчої

кампанії та інтегрувати гендерні питання у партійні платформи. У якості

тимчасового заходу можна розглянути запровадження гендерної вимоги до

подання партійних списків.

УЧАСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

28. Органи влади можуть розглянути можливості для запровадження спеціальних

механізмів, що сприятимуть забезпеченню вищого рівня участі та

представлення національних меншин у громадському та політичному житті.

29. Щоб покращити участь меншин у виборчому процесі та його розуміння, можна

внести поправки до законодавства про мови з метою поширення на

загальнодержавні вибори можливості надання офіційної виборчої інформації

мовами меншин у регіонах, де ці мови широко використовуються.

ГРОМАДСЬКІ ТА МІЖНАРОДНІ СПОСТЕРІГАЧІ

30. Закон про вибори може бути змінений для того, щоб надати всім спостерігачам

конкретне право отримувати копії протоколів з результатами на всіх рівнях

управління виборчим процесом.