Вільям Шекспір "Гамлет - Принц Данський" (2008)

А а Н С Ь К И Й Принц

Це перший у третьому тисячолітті український переклад вершинного твору Шекспіра — п'єси, яка не сходила зі сцени з часу написання

аж до сьогодні. Гамлета можна сприймати як завгодно — у дусі класики чи постмодернізму, проте важко знайти людину,

яку 6 не вразила трагедія про принца данського. Цей твір, в ідеалі, мало 6 перекладати чи не кожне покоління —

з притаманними тільки йому лексикою, акцентами й нюансуванням. Наше видання «Гамлета» здійснено двома знаковими постатями

сучасного українського культурного простору — письменником Юрієм Андруховичем та ілюстратором Владиславом Єрком. їхня версія

«Гамлета» — це щаслива нагода пережити геніальний твір по-новому, гостро відчути його вічну актуальність і сучасність.

Вільям Шекспір (1564—1616) ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ

© Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2008

Переклад з англійської © Юрій Андрухович, 2008 Ілюстрації © Владислав Єрко, 2008 Апгрейд ілюстрацій: Поліна Єрко

Дизайн: Галя Букша Редактор: Іван Малкович

Ексклюзивне право на видання цієї книги належить «Видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: Свідоцтво: серія ДК, № 759 від 2.01.2002

Адреса видавництва: 01004, Київ, вул.Басейна, 1/2 Тел/факс: (044) 235 01 05; 234 11 31

Е-шаіІ: іуап@аЬаЬа.кіеу.иа \у^^.аЬаЬаЬа1атаІіа.сот.иа

Поліграфія: ВД «Адеф-Україна». Зам. 8—159 І5ВК 966-7047-79-5

ш В І А Ь Я М 2 І ^ Е К С П І Р

Г А М Л Е Т , П Р И Н Ц Д А Н С Ь К И Й

З англ ійсько ї переклав

Ю Р І Й А Н Л Р У Х О В И Ч

В І А Ь Я М ха Е К С П І Р

рвш Ют

п р и н ц

д а н с ь к и й

/ Ж їмік

ш

п е р е к л а д ф м а л ю н к и

Ю Р І Я А Н Л Р У Х О В И Ч А

5 З

щ

В А А Л И С А А В А Є Р К А

\Л/ І І .1 1 А М ^ Н А К Е 5 Р Е А К Е

* г а п $ 1 а ї е с і Ь у 2 і 11 и 5 1 г а І е сі Ь у

У І І & І А М О К и К Н О У У С Н ї V І А П У 5 І А V У Е К К О

І

К А А В Д І Й , король Данії Г А М А Е Т . син попереднього короля

і племінник теперішнього П О А О Н І Й , королівський канцлер

Г О Р А II І О , приятель Гамлета А А Е Р Т , син Полонія

В О Л Ь Т И М А Н Л 1

КО Р Н Е А І Й Р О З Е Н КРАН 1_1 » дворяни

П А Ь Л Е Н С Т Е Р Н О З Р И К

Д В О Р Я Н И Н . У А Р ЦЕ ЛА, Б Е Р Н А Р ДО , офіцери

Ф РАН Ц ИС КО . вояк

о а о © а-.

О X 91 ч VI / /

^ к ; - /

•М' Л

Замок Ельсинор. Сторожова тераса.

Входять Б е р н а р д о і Ф р а н ц и с к о ,

вартові (з протилежних боків).

Б Е Р Н Л Р Л О

Хто йде?

Ф Р А Н Ц И С К О

Ти перший скажеш. Озивайся.


Навіки з королем!


Бернардо?

Б Е Р Н А Р Л О

ВІН.


Ти нині справді вчасно — до хвилини.

10

Іі Е Р Н А Р Л О

Так, саме б'є дванадцята. Поспи, Франциско.


Вельми вдячний. Холоднеча Й на серці дрижаки.

Б Е Р Н А Р Д О

Все тихо?


Навіть І миша не пробігла.


Тоді добраніч. І якщо зустрінеш Гораціо й Марцелла, вартових, Скажи, хай швидше йдуть.

Входять Г о р а ц і о й М а р ц е л л .


О, це вони, здається. Стійте! Хто там?

Г О Р А Ц І О

Це ми, друзяки.

М А Р Ц Е Л Л

Оборонці краю.


Добраніч вам.


Іди, вояче добрий. Хто замість тебе?


Добраніч вам. (Виходить)

М А Р Ц ЕЛЛ


Гораціо теж тут?


На посту Бернардо.

Агов, Бернардо!

Ти?

Його подоба.

12

І* І Р Н А Р Л О

І Іривіт обом, Гораціо й Марцелле.

М А Г 11 Е Л Л

I як, цієї ночі — знов являлось?

М І' Н Л Р д о

II і чого не було.


Гораціо казав, що це дурниці, I нІн нізащо в світі не повірить II оті страхи, що двічі нас трясли. І ому-то я й просив, щоб він прийшов І і мами став на варті цеї ночі,

13

І як примара вилізе до нас, Хай сам побачить і говорить з нею.


Ага, побачу. Дідьків з два.


Не віриш, То сядь — і слухай, ми влаштуєм штурм Твоїм позамуровуваним вухам, Щоб ти, глухарю, врешті-решт повірив У те, що двічі трапилось.


Гаразд. Послухаю, що скажеш нам, Бернардо.


Минулий раз, лишень ота зоря, Що західніш Полярної, здолавши Невпинним маршем трохи не півнеба, Призупинилась там, де й зараз, тобто Настала перша ночі, й ми з Марцеллом...

Входить П р и в и д .

М А Р Ц ЕЛЛ

Мовчок! Затихни — бачиш, знов іде!


І знов такий, як був король покійний.

М А Р Ц ЕАЛ

Гораціо, ти грамотний, озвися.


Гораціо, ну правда ж, як король?

14


Та правда, правда. Страх мене бере.


Він хоче говорити.

М А Р ц ЕЛЛ

Мов до нього!


Ти хто, котрий привласнює цю ніч І цю подобу славного героя, Цю постать короля невтішних данців, Який помер? На Бога — щось кажи!

М А Р Ц ЕЛЛ

Ображений.


Ого, йде геть! Г О Р А Ц І О

Ну стій же! Стань — і кажи, благаю — щось кажи!

П р и в и д виходить.

М А Р Ц ЕЛЛ

Уже не заговорить.


Що ж тепер? Гораціо, ти ввесь дрижиш, ти бліднеш. То, може, не такі вже це й дурниці? Ну, як гадаєш?


Наче перед Богом,

Я б не повірив, якби не очей Моїх свідоцтво.

М А Р Ц ЕЛЛ

І на короля

Хіба не схожий?


Як на себе — ти. Отак він був озброєний, коли Ішов провчити драного норвежця; Й так само люто зиркав на полки Поляків, що з санями йшли під лід. Дива і страх!

М А Р Ц ЕЛЛ

І двічі так було — В таку годину, в пору мертв'яків, Він тут іде повз нас вояцьким кроком.


Не знаю, що й до чого тут і як, Але в загальних рисах тут направду Передчуваю жахи для країни.

М А Р Ц Е Д Л

Отак! І може, хтось нарешті скаже, Для чого всі ці варти, ці нічні Дозори, що дістали всіх навколо, Для чого все нові й нові гармати Й чому щодня везуть саму лиш зброю З чужих країв. І на якого біса Всіх корабельних теслів день по дневі Женуть до праці — будень чи неділя? Для чого поспіх, піт і це ярмо, Що ним з'єднались ніч і день, хто скаже?

16


Я спробую. Пошіптують, що наш король усоплий, Той, що являвся нам отут як привид, Від короля норвежців Фортинбраса, Що аж душився в заздрощах і чванстві, Прийнявши виклик, переміг як завше (Його ж і маври переможцем знали) І Фортинбраса вклав. Але з угоди, Розписаної строго за звичаєм, Убитий не лише життя віддав би, А й землі всі, набуті і здобуті. І наш король — так само закладався На данські володіння. Тож вони Так само відійшли б до Фортинбраса, Якби йому вдалася перемога. Тож завдяки угоді і звичаям Наш Гамлет, наш король узяв ті землі. Тепер же інший Фортинбрас, молодший, На поклик запальний прищів і крові З усіх норвезьких темних закапелків Збирає в банди всяких зарізяк, Готових за саме прохарчування Піти на все, а все для них — війна. Як наше тут вважає керівництво, Це наміри зі зброєю в руках Відбити землі Фортинбраса-батька. І в цьому бачу головну причину Тривожної гарячки, лаштувань, Та, власне, і нічного вартування.


Я теж гадаю так і так це бачу. Тому і ця мара нічна зловісна Є привидом у постаті монарха, Що приводом лишився для війни.

17


Та це нічого, пил квітковий в око. В найкращі дні для Риму, в час цвітіння, У переддень, як Юлій мав сконати, Гроби порозкривались, і мерці Закутані волали просто з вулиць; Так само вогняні хвости на небі, Кров замість рос, на сонці плями — й ніч Затьмарювала місяць, що монаршить В усіх морях Нептунового царства, Немов у передмить Страшного Суду. Такі й подібні знаки вже і в нас Побачено: зійшли довкіл знамення, Провісників жахних земля і небо Зсилають нам однаково на горе Для цих околиць і для цих людей.

Знову з'являється П р и в и д .

О! Тихо! Гляньте, знову йде до нас! Пан чи пропав, я на дорозі стану! Примаро, стій! (Розводить руки)

Якщо ти маєш голос, маєш мову, Скажи мені. Якщо ти знаєш, чим тобі поможу І чим собі твою здобуду ласку, Скажи мені. Якщо ти бачиш долю цього краю І знаєш, як нещастя відвернути, Скажи! Або як за життя ще заховав У землю скарб, відібраний насильством (За що вас, духів, потім гонить шал)...

Піє півень.

Скажи про це! Тримай його, Марцелле!

18

М А Р Ц ЕЛЛ

Метнути В нього спис?


Якщо не схоче

Спинитися.

Б Е Р Н А Р Д О Він тут!


Він тут!


Пішов.

П р и в и д виходить.

Не варт було цю мовчазну примару Так ображати нападом безглуздим. Він — мов повітря, і його не зраниш, Ця наша битва з тінню — сміху варта.


Щось мав казати — але крикнув півень.


І він здригнувся, ніби той, хто рушив На поклик суду. Я те саме чув — А щойно півень, цей трубач світанку, Напне свій голос щирим деренчанням, Пробудить бога днів крізь хрипи горла, Відразу ж блудні духи, що навколо — В повітрі й на землі, в огні й на морі — Летять у схови. Так воно і є — І ми переконалися в цій правді.


Так вийшло: дух розвіявся від співу. Ще кажуть, ніби теж перед Різдвом, Коли чекаєм на появу Спаса, Той вісник світла піє без кінця До ранку — й духи вилізти не сміють, І ночі ясні, й жодна із планет Не сіє зла, і відьма не поробить Ніде нічого, бо такий то час.


Я чув про це — і навіть трохи вірю. Та гляньте — ранок, вбраний у рожеве, Ступив на трави там, на східних схилах. Кінець дозору. Думаю, що знати Про все, отут побачене вночі, Повинен Гамлет, королевич-син. Життям клянусь, той дух, що був для нас Німий, до нього справно заговорить. Ви згідні, щоб усе йому сказати, Як нам велять любов, сумління й честь?

М А Р Ц ЕЛЛ

Звичайно, так. Я навіть знаю, де Його знайти найлегше цього ранку.

Виходять.

Замок Ельсинор. Тронна зала. Фанфари.

Входять К л а в д і й , король Данії ,

королева Ґ е р т р у д а , Г а м л е т , П о л о н і й ,

Л а е р т і д в о р я н и з В о л ь т и м а н д о м та К о р н е л і є м .

К О Р О Л Ь

Хоч дорогий наш брат помер недавно, -І пам'ять в нас жива, і необхідно Носити жаль і смуток у серцях, Державі ж — гідно повнитись плачем, Проте природні болі і скорботи Здоровий глузд — що вдієш? — переміг, Отож сумуймо, але з головою, Про брата пам'ять — добре, але й нас Самих не ігноруймо. Обнялися З журбою радість, усміх і сльоза — І ми беремо в подруги й дружини Вдову колишню, дотепер сестру, Мирт обв'язавши крепом і на вагах Зрівнявши міру радості й розпуки. Прислухавшись до мудрих ваших рад, Ми рішення нелегке — одружитись

21

Таки прийняли й дякуємо всім. Тепер наступне: юний Фортинбрас, Не надто оцінивши нашу силу, Або в надії, що по смерті брата В державі нашій безлад і бордель, Узяв собі за мрію авантюру І сипле нам погрозами в листах, Щоб ми йому вернули всі ті землі, Які, цілком, до речі, правочинно, Наш брат, наш Гамлет славний перебрав. Це щодо Фортинбраса. А наступне — Що ми в листі до короля норвежців, Старого Фортинбрасового стрия — Який, між іншим, з огляду на неміч Ні сном, ні духом про азарт хлопчиська, — Прохаємо цьому покласти край. Підстава та, що збройні готування Є для його ж народу тягарем. Отож ми доручаєм вам листа, Корнелію та Вольтиманде наші, Доставити норвежцеві старому. А щодо повноважень — то ні кроку За межі цих інструкцій і статей. (Подає грамоти)

Бувайте — й будьте ж виконавчо справні!

К О Р Н Е Л І Й І В О Л Ь Т И М А Н Л

Ми виявимо всю свою ретельність.

К О Р О Л Ь

Без сумніву. Щасливо повертайтесь.

К о р н е л і й і В о л ь т и м а н д виходять.

Тепер, Ааерте, що нового в тебе? Ти щось хотів просити. Але що? Хто зважено прохає короля,

22

Той не марнує слів. Чого, Лаерте, Лиш не попросиш — все дамо охоче. Не так зжилися голова із серцем, Чи руки з ротом, як старий твій батько З державним троном данських королів. Чого тобі, Лаерте?

ЛЛЕ РТ

Ваша милість, До Франції дозвольте повернутись. Прибувши звідти віддано додому На вашу коронацію, я сповнив Обов'язок, але тепер, зізнаюсь, Про Францію лиш думаю й на виїзд Хотів би згоди й дозволу від вас.

К О Р О Л Ь

А що на це твій батько? Що Полоній?

п о л о н і й Він так благав, що я, твердий спочатку, Таки нарешті зм'як і відступив. Даю, хоча й зі скрипом, власну згоду І прошу вас дозволити йому.

К О Р О Л Ь

Отак? Тоді лови момент, Лаерте, І користай з можливостей — поїдеш! А ти, наш рідний Гамлете і сину...

Г А М Л Е Т

(убік)

Оце так рід — усяке в «рідні» лізе!

К О Р О Л Ь Чому ти й досі мрячний і похмурий?

23

Г А М Л Е Т

Не зовсім, пане. Я вже весь блищу.

К О Р О Л Е В А

Мій Гамлете, зніми цей колір ночі І другом королю всіх данців будь. Невже навік, повіки опустивши, Ти батька виглядатимеш із праху? Звичайна справа: кожен із живих Колись вмирає. Це перебування Всього лишень, а смерть веде у вічність.

Г А М Л Е Т

Ну так, мадам, ну так, звичайне діло.

К О Р О Л Е ВЛ

Чому ж тобі воно здається дивним?

Г А М Л Е Т

«Здається»? Але що таке «здається»? Цей кольору чорнила плащ, ця одіж, Так само чорна, як велить звичай, Чи ця незмога дихати з нещастя, Чи стримати ці патьоки з очей, Ця скруха на лиці, усі ці форми, Ці прояви, ці вияви печалі — Пусте ніщо, таке собі «здається»! їх можна вдати, грати, як на сцені; Це тільки оболонка, показ болю. Але щось глибше у мені засіло.

К О Р О Л Ь

Це гідно з твого боку і похвально, Що ти в жалобі батька вшанував. Але твій батько теж колись мав батька, І той так само. Справою синів Є ритуал жалю, як батько вмре.

24

Це робиться доречно й своєчасно, Проте не вічно! Бо коли в жалях Зациклишся, мов баба, в голосіннях, Це вже безбожність — виклик небесам, Нам видно в цьому впертість, нетерпимість, Хитання в серці й вузькість у думках. Ми знаємо про те, що мусить бути, Про те, що найбуденніше в житті, Як перша-ліпша річ, близька на дотик, Навіщо ж опиратися і люттю Труїти серце? Гріх супроти неба, Супроти мертвих, істини, природи, А також розуму, котрий завжди, Від першого померлого й до цього, Недавнього, казав на смерть батьків: «Так мусить бути». Просимо тебе Зарити в землю цю дурну печаль І нас вважати батьком. Світ навколо Дізнається, що ти стоїш найближче До трону й нами люблений не менш, Як рідним батьком. А відносно планів Поїхати назад до Віттенберґа. Відверті будем: надто суперечать Бажанням нашим. Просимо тебе, Чи радше навіть ревно умовляєм Лишитись нам у Данії на втіху, Як наш блискучий пасинок і син.

К О Р О Л Е ВА

Так, Гамлете, не дай благати марно. Не їдь до Віттенберґа, з нами будь.

Г А М Л Е Т

В усьому вас послухаюся, пані.

К О Р О Л Ь

Це сказано з любов'ю і шляхетно!

Тож будеш з нами жити, мов король. Ходімо, пані.

Гамлетова згода Мене зігріла, хочеться сміятись І святкувати — хай про кожен келих, Який я вип'ю нині на бенкеті, Гармати гаркнуть небу, а воно Хай громом відповість. Ходімо, пані.

Фанфари. Виходять усі, крім Га м л е т а .

Г А М Л Е Т

Якби ж це тіло, цей баласт, ця маса Розсипатися, звіятись могла! Якби Творець нас не позбавив права Самих себе вбивати! МРІЛИЙ Боже, Яке нудне, огидне та безглузде Усе навколо, все, увесь цей світ! Світ? Вартий свисту: вичахлий город, Де приндиться лише падлюче зілля І дрантя людське. Це ж дійшло до чого! Два місяці — та навіть двох немає! — Як він помер, король, такий чудовий, Що коло нього цей здавався цапом, Сатиром коло бога. А її Кохав же як — що й вітрові не дав би Лиця торкнути. Але ж і вона — Чи мушу пам'ятати? — ж шаліла Від нього, наче голод її мучив Тим більший, що ситішою була. І от минув якийсь нещасний місяць (Відомо — слово «хтивість», як і «хиткість», Жіночий має рід), чотири тижні! — Не встигла навіть збити черевиків, Що в них ішла, невтішна, як Ніоба, За гробом батька, й от уже вона — Тварина довше скиглила б у горі! —

26

Виходить заміж за паскуду стрия, Подібного до батька майже так, Як я на Геркулеса. Навіть солі Не змила ще з лиця від сліз фальшивих — І вже до шлюбу! Так зуміти спритно! Так рватися в інцестуальну постіль! Не може це скінчитися добром. Але, хоч ріже в грудях, замовкаю

Входять Г о р а ц і о , М а р ц е л л і Б е р н а р д о .


Вітаю, принце!

Г А М Л Е Т

Вельми радий, друже Гораціо, і завжди пам'ятаю.


Ну так, звичайно, ваш слуга, мій принце.

Г А М Л Е Т

Та ні — мій друг: я б став тобі слугою. Щось трапилось — ти не у Віттенберзі? А це Марцелл?


А хто ж іще?

Г А М Л Е Т

Я радий. (до Бернардо).

Тобі так само. Добрий вечір всім. (до Гораціо)

І все ж чому ти не у Віттенберзі?


Мене здолали лінощі, мій принце.

Г А М Л Е Т

І ворог не сказав би так про тебе, Тому не вірю. Сам собі в образу Несеш таке, що й слухати нестерпно. Ти — і лінивство? Вигадай щось інше. Чого ти тут шукаєш, в Ельсинорі? Тут вивчишся хіба на пияка.


На королівський похорон прибув.

Г А М Л Е Т

Так більше не жартуй, студенте вчений, Кажи, що на весілля королівське.

28


І справді, принце — йшло одне за одним.

Г А М Л Е Т

Це вийшло по-хазяйськи: решту їдла По тризні подали на інший стіл, Тепер уже весільний. Краще в небі Когось із ворогів зустріти, віриш? Знов батько... Часом бачиться мені...


Де, пане мій?

Г А М Л Е Т

Лише в уяві, друже.


Я знав його — могутній був король.

Г А М Л Е Т

Не тільки це, найперше як людину Його я знав. Нема таких, як він.


Мені здається, що цієї ночі Він був тут, принце.

Г А М Л Е Т

Він? Ти кажеш — він?


Король, ваш батько.

Г А М Л Е Т

Що? Король? Мій батько?!


Собою опануйте на хвилину І слухайте уважно. Це — два свідки, Які потвердять неймовірну звістку Про жах і шок.

Г А М Л Е Т

О Боже, говоріть!


Вже двічі поспіль уночі на варті Бернардо і Марцелл, старанні й чесні, В обмерлу пору, в найтемнішу північ Побачили когось, хто вашим батьком Був за життя. В лицарських обладунках З'являвся перед ними й гідним кроком Повз них проходив. Поспіль три рази Минав їх зовсім близько, так, що очі Несила відвести було від жаху —

зо

Так близько, що і жезлом би торкнув. Вони тряслися, мов кисіль замерзлий, І ані слова. Щойно лиш мені Таємно розказали про примару. На третю ніч я теж пішов із ними; І там-таки, о тій самій порі, І в тому ж таки вигляді, дослівно, Та сама з'ява. Принце, дві руки Не так на себе схожі, як воно На батька-короля.

Г А М Л Е Т

В якому місці?


Де ми завжди вартуєм — на терасі.

Г А М Л Е Т

Ви щось йому казали?


Я звертався, Та він не відповів. Хоча, здається, Що був момент, коли він ніби глянув На нас і ніби щось хотів сказати, Та раптом — півень прокричав щодуху, І він здригнувся, відступив, розтанув. Пропав з очей.

Г А М Л Е Т

Це справді дивно, друзі.


Життям клянуся, принце. Щира правда. Вважали за обов'язок цю звістку Подати вам.

31

Г А М Л Е Т

І справді, дуже слушно. Вночі ви знов на варті?

М А Р Ц Е Л Л І Б Е Р Н Л Р Л О

Як звичайно.

Г А М Л Е Т

Був, кажете, при зброї?

У С І

Так, при зброї.

Г А М Л Е Т

Від голови до п'ят?

У С І На повний зріст.

Г А М Л Е Т

А отже, ви не бачили лиця?


Побачили — мав підняте забрало.

Г А М Л Е Т

І що, дивився грізно?


Ні, скоріше

Сумним здавався.

Г А М Л Е Т Був блідий, червоний?


Блідий жахливо.

32

Г А М Л Е Т

І на вас дивився?


Впритул.

Г А М Л Е Т

Чому мене там не було?


Для вас це стало б диким потрясінням.

Г А М Л Е Т

Напевно, так. І довго це було?


Якраз, аби до ста дорахувати.

М А Р Ц Е Л Л І Б Е Р Н А Р Д О

Та що ти — довше!


Довше? Аж ніяк.

Г А М Л Е Т

І сива борода?


Так, сивувата — Як, власне, й за життя.

Г А М Л Е Т

Цієї ночі На варту вийду з вами. Лиш з'явився б.


Обов'язково прийде.

33

Г А М Л Е Т

І ЯК ТІЛЬКИ

Він виникне в ясній подобі батька, Я заговорю з ним — хоч ціле пекло Між нами встане, я з ним заговорю. Усіх вас прошу: те, що зберегли ви Як таємницю, бережіть і далі; І як би ніч сьогодні не жахнула, — Ні словом, ні півсловом аніде. Я вам віддячу. Поки що ідіть, Зустрінемося там-таки, на варті, У той же час.

у с і

Ми ваші слуги, принце.

Г А М Л Е Т

Вірніше — друзі. Я вам теж. Бувайте.

Виходять усі, крім Г а м л е т а .

Озброєний дух батька? Це недобре. Щось діється жахливе. Скорше б ніч! Мовчи і жди. Таємних справ сліди І з-під землі покажуться завжди.

Виходить.

Ельсинор. Покої Полонія.

Входять Л а е р т і О ф е л і я .

Л А Е Р Т

Багаж на кораблі уже чекає. Бувай здорова, сестро, й не проспи — З попутним вітром, як нагода буде, Листа пошли.

О Ф Е Л І Я

Не сумнівайся, брате. Л А Е Р Т

Стосовно Гамлета: зважай не надто На ті впадання, примхи, ігри крові, Скороминущі, ніби цвіт фіалок: Проб'ється — але дуже швидко в'яне, Чудово пахне — але мить коротку, Не довше.

О Ф Е Л І Я

І по всьому? ЛАЕ РТ

Так, по всьому. Природа захотіла, щоб зростали

У нас не тільки тіло й сила м'язів, А щоб у храмі тіла все гідніше Разом служили розум із душею. Можливо, зараз він тебе й кохає, І наміри його, можливо, чисті. Але зважай: собі він не належить, Невільник династійного укладу. Йому не можна, як звичайним людям, Лише про себе дбати, бо від того, Що він учинить, доля всіх залежна — Добробут і безпека, і здоров'я Усіх в державі. Рішення його Лежать у межах того організму, Якому головою стане він. Коли тобі він скаже, що кохає, Повір йому лише настільки, сестро, Наскільки ділом він потвердить слово, А діло все — в державних інтересах. Тому подумай спершу про безчестя, Як на його солодкі співи клюнеш, І втратиш серце, або й скарб дівоцтва Віддані його нав'язливим жаданням. Отож уважна, сестро, будь і пильна, Тримайся далі від спокус чуттєвих, Усіх цих стріл, афектів, небезпек. Бо цноту легко втратити — достатньо, Щоб місяць уночі тебе побачив. Утілена чеснота теж псується. Й зелені стебла теж з'їдають черви — Перш ніж вони заквітнуть. І найгірше Загрожують хвороби та зарази У час роси та свіжості світанків. Тож бійся, сестро! Й душу молоду Свою не зрадь, не видай на біду.

О Ф Е Л І Я

Твої повчання я візьму до серця,

36

Хай бережуть мене. Але, мій брате, І ти не будь, як пастирі фальшиві, Що на словах про терни і про небо, Самі ж тим часом досить ліберальні До власних розперезаних бажань. Та й проповідей теж.

Л А Е Р Т

О ні, не бійся!

Входить П о л о н і й .

Затримався я надто. От і батько. Благословіть же вдруге — я щасливий, Що можемо ще раз ми попрощатись.

п о л о н і й О, він ще тут! Лаерте, швидше, в темпі, На корабель — вже у вітрилах вітер, І всі тебе чекають. На дорогу З моїм благословенням застороги Мої прийми. Скажім, не кожну думку Доводь до язика, тим більше — вчинку. Поводься просто, та не по-простацьки. Тих друзів, котрі витримали іспит, Сталевим обручем затисни біля Самого серця. Першим-ліпшим типам Руки не подавай. Остерігайся У свари лізти, та якщо вже влізеш, То хай остерігається твій ворог. Багато слухай, мало говори. Приховуй те, що думаєш про інших. Носи костюми, відповідні статкам, Але без перевитрат, хоч багаті — Бо ж за вбранням оцінюють людину, Та ще й французи — там усяк, хто вищий, Той ліпше вбраний, це усім відомо.

37

Ніяких позичань — ні ти, ні в тебе — Не допускай: борги — це завжди втрата Як не грошей, то друга; позичання Ніколи не замінять господарність. І, що найважливіше, — вірним будь Собі самому, з чого випливає, Як ніч із дня, що чесним будеш ти. Прощай і йди з моїм благословенням.

ЛЛЕ РТ

Уклінно дякую і йду покірно, тату.

п о л о н І й Поквапся лиш. Бо слуги ждуть давно.

А Л Е РТ

Офеліє, тримайся. Й попереджень Не забувай.

О Ф ЕЛІ Я

Я їх замкнула в пам'ять, І ключ від неї в тебе, брате мій.

Л Л Е РТ

Бувайте.

Виходить.

П О Л О Н І Й

І про що ж ви говорили? О Ф Е Л І Я

Як ваша ласка, згадували принца.

п о л о н і й І саме вчасно. Чув і я від різних, Що віднедавна Гамлет коло тебе Проводить час — і то дедалі більше,

38

І це тобі не так вже й неприємно. Коли це правда, ці чутки й розмови, То мушу я тобі сказати: мало Ти дбаєш про ім'я і чистоту. Щось є між вами? Говори відверто.

О Ф Е Л І Я

Останнім часом Гамлет вельми часто До мене знак симпатій...


Що, симпатій? Говориш, як дурна зелена дівка, Без розуміння сенсу всіх обставин. І віриш ти оцим, як кажеш, «знакам»?

О Ф Е Л І Я

Не знаю, що й подумати про них.


То я тобі скажу. А ти подумай, Яке ти ще дитя, коли береш За золоту монету всі ці «знаки». Це значить, що від знаків цих його Ти скоро навзнак ляжеш — тьху, не всох Язик мені від цих забав словами! — Й від нього понесеш... значну ознаку.

О Ф Е Л І Я

А все ж він так освідчився пристойно.

п о л о н і й Пристойно, кажеш? Слів багато знає.

О Ф Е Л І Я

І ці слова він скріплював у клятвах, Ще й присягав на святощі небесні.


Приманки для пташок! Я добре знаю, Як легко присягатися, коли Заграє кров, як легко язиком Вистрелювати справжні фейєрверки З красивих слів, ці спалахи пусті. Надалі, панно, будьте більш обачні В поводженні з найбільшим вашим скарбом, Належну йому визначіть ціну, Від умовлянь фальшивих значно вищу. Стосовно принца — вір йому настільки, Наскільки вірять молодим гульвісам, Що бігають на довших ланцюгах, Ніж ви, наївні. Але в жоднім разі

40

Не вір його присягам — це гравці В облудних формах, кольорах підробних, Це звідники гріхів, це шахраї З обличчями святих, бо так їм легше Дурити вас. Віднині вимагаю, І вимагаю прямо, без обходів: Ніяких більше зустрічей і фліртів Із принцом Гамлетом! Іди до себе.

О Ф Е Л І Я

Так, слухаюсь, мій тату.

Виходять.

Ц Б Н А Ч Е Т В Е Р Т А , '

Тераса перед замком.

Входять Г а м л е т , Г о р а ц і о і М а р ц е л л .

Г А М Л Е Т

Так холодно, що й дихати незмога.


Повітря аж немов кусає й коле.

Г А М Л Е Т

Котра година?


Незадовго північ.


Якраз пробило північ.


Я й не чув. Це значить, наближається пора Блукання духів.

42

Звучать фанфари і два гарматні постріли за с ц е н о ю .

Ну, а це, що значить?

Г А М Л Е Т

Що наш король також на варті, правда, На дещо іншій — він бенкет справляє Про кожну чашу райнського, що вип'є, Фанфари й барабани тріумфально Звістують світу.


Це тутешня мода?

Г А М Л Е Т

Виходить, так. Хоч сам я звідси родом і для мене Усе це звично, але я волів би, Аби такі звичаї ми ламали. Усі ці гульки, п'янки, похмеляння Вже тут і там зганьбили нас по світу. Ми стали посміховиськом народів — Відомо всім, що данці п'ють, як свині. Це вічно губить наші починання, Аж руки опускаються. Так само В одній людині — часом щось недобре, Якась одна, зате помітна вада, Щось від природи, щось таке, у чому Її вини немає, бо ж ніхто Собі не вибирає вроду й вигляд, Або якась надмірність характерна, Що вибивається за всі розумні межі, Або якась залежність, від якої Розвалюються норми поведінки — Достатньо, щоб фортуна чи природа Таку людину раз заплямувала, А з плями — вже тавро. І через нього,

43

В усьому іншому хай бездоганна, Така людина вже для всіх навколо Позначена тавром. Єдина крапля Отрути нищить все.

З'являється П р и в и д .


Мій принце, він!

Г А М Л Е Т

Небесні сили, станьте в обороні! Ти світлий дух, а чи проклятий ґоблін, Чи небом дихаєш, чи пекло видихаєш, Чи хочеш нам добра, чи, може, зла — Мені однаково; але твій вигляд Мене питати змушує. Королю, Мій батьку, славний Гамлете, озвися! Не дай мені в непевності сконати, Скажи, чому ти встав з-під шару глини, Чому твої відмолені останки Продерли саван, проламали віко, Чому гробниця з мармурових щелеп Тебе звільнила? Як це розуміти, Що ти, померлий, знову в обладунках Ідеш у сяйві місяця, що знову Прийшов сюди, аби нічним кошмаром Розвіяти, як пил, усе, що знаєм Про себе і природу, і про смерть? Скажи, чому? І що робити нам?

П р и в и д кличе Г а м л е т а п о м а х о м руки.


Він хоче, аби ви пішли за ним, Так ніби мав би щось найважливіше Сказати вам одному.

44


Тільки гляньте — З яким галантним жестом! Він вас просить Окремо підійти. Та ви не йдіть!


Не йдіть нізащо.

Г А М Л Е Т

Але він не скаже,

Поки не піду.

Г О Р А Ц І О І не йдіть.

Г А М Л Е Т

До чого Цей страх? Чого боятися — що втрачу Дурне життя, не варте навіть шпильки? Чи душу? Та вона ж, як він, безсмертна — Чого боятись?..

Кличе знову — йду. Г О Р А Ц І О

А він візьме й заманить вас у води, Або над прірву, на найвищу скелю, Оту, що висне над морським прибоєм, І там постане раптом зовсім іншим — Ходячим жахом, від якого розум Ви згубите, наприклад, і впадете В душевну хворість? Думайте про це! Там і без того місце для фантомів — Достатньо тільки глянути у прірву І рев морський почути.

Г А М Л Е Т

Кличе знову. Іди, я за тобою.

45

М А Р Ц ЕЛЛ

Вам не можна! Г А М Л Е Т

Геть руки!


Зважте ризик! Не ходіть! Г А М Л Е Т

Це кличе фатум — і його волання Напружує в мені всі м'язи й жили Так, що й Немейський лев їх не порве. Знов знаки подає. Пустіть, панове, Бо зроблю духом я когось із вас! Кажу вам, геть! (до Привида)

Іди, я за тобою. П р и в и д і Г а м л е т виходять.


Його уява надто небезпечна.

М А Р Ц ЕЛЛ

Ходім услід. Недобре залишати.


Звичайно, йдемо. Та який фінал?


І справді: щось не те у королівстві.


Небесна воля.

М А Р Ц ЕЛЛ

Все ж ходім услід.

Виходять.

Там само. Інша частина замкового муру.

Входять П р и в и д і Г а м л е т .

Г А М Л Е Т

Куди ведеш? Промов хоч слово врешті.

П Р И В И Д

Послухай же.

Г А М Л Е Т

Кажи.

П Р И В И Д

Близька година, Коли я повернуся знов до сірки, В огонь і муки, й сморід.

Г А М Л Е Т

Бідний дух!

П Р И В И Л

Не побивайся краще, а послухай, Що розповім.

Г А М Л Е Т

Моє ім'я — Увага.

П Р И В И Л

Дослухаєш — то стане також Помста.

Г А М Л Е Т

Кому?

П Р И В И Л

Мовчи. Я дух твойого батька, Приречений тут до пори блукати Ночами, але вдень горю в огні Чистилища, допоки гріх найменший Не вигорить. Про цю мою в'язницю Не буду говорити — заборона, Проте всього б тебе повивертало Від цих деталей — очі геть з орбіт, Замерзла б кров, а кожний з волосків Твого виткого в кучерях волосся Здійнявся б дибом, як голчастий ліс На спині в дикобраза. Але вічність — Не ваша справа, поки з крові й плоті Ви створені. Послухай-но про інше, Якщо ти справді син своєму батьку...

Г А М Л Е Т

О Боже!

П Р И В И Л

То пометися за убивство. Г А М Л Е Т

Убивство?

48

П Р И В И Л

Так, убивство — і підліше, Ніж будь-яке, ніж кожне із убивств.

Г А М Л Е Т

Кажи, кажи, я хочу мати крила, Не ті, любовні, і не крила мрії, А крила помсти.

П Р И В И Д

Бачу, що ти зможеш. І справді — був би ти хіба травою Нікчемною з летейських берегів, Якби не затрясло тебе. Послухай: Усім казали, що мене, як спав я, Змія вжалила буцімто в саду. Таку брехню запущено між люди — І з рук зійшло. Але, мій хлопче, ти Повинен знати: змій, а не змія! І змій цей ходить у моїй короні.

Г А М Л Е Т

Підказувало щось мені. Твій брат!

П Р И В И Д

Так, ця тварина, кровозмісно-сласна Своїми чаруваннями і чорним Своїм талантом (справді бо страшна Чаклунська сила!) влізла в королеву, Таку на позір віддану і чисту. Так низько впасти! З висоти моєї Любові, завжди вірної присязі, І аж на дно — в обійми плазуна, Що геть в усьому ниціший за мене! Але як чистоти не звабить хтивість, Хоч їй би і по-ангельськи співала, Так само й хіть, хоч в ангельській подобі,

Таку мав звичку; саме в тій порі, Коли тобі загроза й не насниться, Підповз мій брат, знавець рідких отрут, І влив мені у вуха сік смертельний. Він діє так, що в коридорах тіла Розноситься негайно до найдальших Вузлів життя, а потім, ніби крапля Квасного, що згортає молоко,

Втече із ліжка праведного в бруд. Та досить. Чую, ближчає світанок; Тож коротко. Це трапилось, коли В саду своєму спав я по обіді —

50

Здорову кров замінює в повільний Тягучий лій. Так вийшло і з моєю. Всього мене умить покрило струпом, Я став, як Лазар: гній та лишаї. І от тепер —

Рукою брата звільнений від жінки, Життя, корони — усього відразу. Мене скосило посеред цвітіння Гріхів моїх, без сповіді, причастя, Соборування — так перед судом Постав я Божим із усім баластом.

Г А М Л Е Т

Як страшно! Жах! Як це жахливо й страшно!

51

П Р И в и л

Не подаруй цього, як маєш серце, Не допусти, щоб данське шлюбне ложе Поганили інцестом блудолюби. Однак, якою б не була розплата, Не смій бруднити розум або душу — Не смій торкнути матір; полиши Її для суду неба, і хай мучить Її тернюччя, що вросло їй в лоно. Мені пора. Вже світлякова іскра Примерхла перед наступом світання. Прощай навік! І пам'ятай мене.

Г А М Л Е Т

Небесні сили й воїнство земне! Кого ще кликати? Пекельні сили? Затихни, серце, будь слухняним, тіло — І витримай. Він каже пам'ятати? Так, бідолахо, буду пам'ятати, Допоки пам'ять є в цій голові. Так, буду пам'ятати. Мов з таблиці, Повитираю з пам'яті все інше, Все неважливе, зайве — книги, форми, Відбитки часу, копії всіх вражень, Що їх зібрала юність. Лиш одне Залишиться в цій книзі, в текстах мозку — Це твій наказ. Так буде. Бачить небо. Але ця жінка, ця отруйна курва! І він — плазун, мерзота, вишкір зла! Впишу в мої таблиці: можна бути Завжди усміхненим — і бути змієм. Принаймні так буває в цій країні. (Пише).

Попався, стрийку. Відтепер хай буде Для мене гаслом «Пам'ятай мене». Клянуся.

52


(за сценою)

Принце! Гамлете!

Входять Г о р а ц і о і М а р ц е л л .


Озвіться!


Хай Бог вас береже!

Г А М Л Е Т

Амінь.


Він тут!

Г А М Л Е Т

Я тут, я тут, друзяки. Підійдіть же.


Як ви, мій пане?

Г О Р А Ц І О Є якісь новини?

Г А М Л Е Т

Так, вельми дивні.


Пане, розкажіть.

Г А М Л Е Т

Не хочу — проговоритесь.

53


Що ні. Клянуся,


І Я.

Г А М Л Е Т

Тоді скажіть самі, Чи щось подібне в голові вкладеться. Мовчати будете?

О Б И Д В А

Даємо слово, принце.

Г А М Л Е Т

Ніде в державі данській не знайти Мерзотнішого злодія, ніж... підлий.


Для того, щоб такі розкрились тайни, Мабуть, не варто вмерлому вставати.

Г А М Л Е Т

Ну добре, за тобою правда. Досить Розмов і слів. Здається, буде краще Потиснути собі навзаєм руки Та й розійтися. В кожного є справи Свої приватні. Я піду, наприклад, Молитися.


Цілком якісь безладні І безпорадні ці відмовки, принце.

54

Г А М Л Е Т

Якщо я вас образив, то пробачте, Мені шкода.


Тут не в образах діло.

Г А М Л Е Т

Та от і ні! Гораціо, повір, Що тут якраз образа. Щодо з'яви, То це таки був дух, але не демон. Це все, що вам скажу. Тому тримайте Свою цікавість у собі. Й останнє, Мої друзяки в битвах та науках, Бо ми ж таки друзяки. Маю просьбу.


Ми сповнимо.

Г А М Л Е Т

Про все, що дивувало Цієї ночі — ані слова.

О Б И Л В А

Згода.

Г А М Л Е Т

Складіть присягу.


Присягаю честю.


І я так само.

Г А М Л Е Т

Тільки на мечі!

М А Р Ц ЕЛЛ

Але ж ми присягли.

Г А М Л Е Т Ні, на мечі!

П Р И В И Л

(з-під землі)

Кляніться на мечі!

Г А М Л Е Т

Ого, старенький! І ти собі озвався — отже, чуєш, Про що ми тут. Ви чули, що він каже? Кляніться.


То подайте нам слова.

Г А М Л Е Т

Що все побачене цієї ночі Залишиться мовчанням.

П Р И В И Д


Присягайте!

Г А М Л Е Т

Ти знову тут? Нам варто поміняти Це місце, йдіть сюди, мої панове, А руки покладіть отут на меч. Присяга номер два: усе почуте Цієї ночі, лишиться мовчанням.

П Р И В И Д


І конче на мечі!

56

Г А М Л Е Т

Цілком доречно Ти це додав, старий підземний кроте! Незлий би вийшов з тебе прохідник У шахті. Друзі, ще раз в інше місце.


Як дивно все це!

Г А М Л Е Т

Дивно, що й казати, Але, Гораціо, на небі та в землі Є значно більше дивного й такого, Про що не знають знаючі суб'єкти. Ще відійдемо. Уважні будьте: відтепер, яким би Я не здавався б дивним (а, мабуть, Я часом щось вдаватиму, як блазень Такий собі, наприклад), — навіть знаком Не викажіть чи виглядом, що ніби Вам щось відомо. І ніяких там Підморгувань, похитувань, чи знаків Багатозначних, висловів на кшталт «Ага, ну ясно, так, ми дещо знаєм», Чи там «Якби не наша делікатність...», Або ж «Якби ми вам розповіли...», Ніяких там гримас. Тепер кляніться — І Бог поможе душі вам спасти.

П Р И В И Л


Тепер кляніться!

Г о р а ц і о та М а р ц е л л клянуться.

Г А М Л Е Т

Спочинь, затихни, неспокійний духу!

57

Панове-друзі, знаю, що з любов'ю На вас покластись можу — але знайте І ви так само: бідолаха Гамлет Віддячить тим самим. Тепер ходімо. І ще раз — від оцього кроку — прошу: Замкніть вуста й мовчіть. Благаю вас. Цей час — як вивих. Та чи хтось закляв Мене, щоб я назад його вправляв! Ходімо звідси.

Виходять.

Ельсинор. Покої Полонія.

Входять П о л о н і й та його слуга Р е й н а л ь д о .


Віддаш йому — тут гроші й лист, Рейнальдо.

Р Е Й Н А Л Ь Д О

Мій пане, все віддам.


Однак розумно Було би, перш ніж ти до нього зайдеш, Дізнатись, як він там себе поводить.


Я, власне, так і думав.

п о л о н Ій Дуже мудро.

Так от: спочатку випитай, хто з данців Живе в Парижі, як живе і що, З ким водиться, буває де і скільки;

60

Тоді, якщо почуєш десь, між іншим, Про мого сина, то розкопуй далі. Проте непрямо, так собі, а все ж Кажи, що десь колись про нього чув, Або що батька знав чи там знайомих, Його ж самого — то не надто. Чуєш?

РЕ Й Н А Л Ь Л О

Звичайно.

п о л о н і й Отже, скажеш: «Я його

Лиш трохи знаю, та якщо це він, То це гуляка й рідкісний шаленець, До того ж має схильності до...» — тут Що-небудь вигадай, однак до міри, Без шкоди репутації. Згадай Лише невинне щось таке, юнацьке, Від чого часом преться молодняк.

Р Е Й Н А Л Ь Л О

Азартні ігри?


Так. Або пияцтво, Скандали, бійки, лайки, проститутки — Що схочеш.


Це, однак, йому зашкодить.

П О Л О Н І й

Залежить, як подати. Я не мав На думці те, що ти повинен чорним Його писати, ніби він грішить Лише — та йґ досить. Говори про вади Гумористично, знаєш, як говорять

61

Про пустощі, про вибрики на волі, Про спалахи вітальні й життєлюбство, Й гарячу кров.


Але навіщо, пане?..

п о л о н і й

Навіщо, знати хочеш?


Так, мій пане,

Як ваша ласка,


Поясню, звичайно. Інтрижка ця не тільки допустима,

62

Але й корисна вельми. Перемивши Моєму сину кості, будь уважний, Що скаже співрозмовник твій — отой, Кого випитуєш. Якщо, приміром, згідний В оцінках сина і на власні очі Таке щось бачив, то промовить «друже» До тебе, чи «люб'язний чоловіче» — Ну так, як звикли в них там говорити В таких випадках.


О, тепер доходить.


Ну от, а ти в той час... а ти... а він... Що це я хотів сказати? Чорт забирай, це ж я збирався ще щось казати! На чому я спинився?

63


На тому, що «промовить так, як звикли», на слові «друже» і на «люб'язний чоловіче».


Промовить так, як звикли? Так, промовить: «Його я знаю. Вчора зустрічав Чи позавчора там, чи дня такого Й такого, і в такому товаристві, І він там справді впився і горлав, Чи грав у карти, чи продув на корті — І потім бився». Чи, наприклад, так: «Я бачив, він крутився перед домом Розпусти». Чи — «тинявся під борделем». На вудку брехонь ти піймаєш сома Самої правди — так в усьому ми, Збагачені і досвідом, і глуздом, В обхід, не напролом, а потихеньку Приходимо до істини. І ти, Враховуючи сіль моїх уроків, Дізнаєшся про сина. Зрозумів?


Напевно.


То рушай в дорогу з Богом.


Прощайте, пане.

п о л о н Ій Й сам за ним простеж.


Якнайпильніше.

64


З музики заняття Хай не пропустить жодне.

Р Е Й Н Л Л Ь Д О

Доповім.


Іди ж.

Р е й н а л ь д о виходить. Входить О ф е л і я .

Ну, що з тобою, доню, в чому справа?

О Ф Е Л І Я

О пане мій, мене так налякали!


Хай Бог боронить, це чого і як?

О Ф Е Л І Я

Сиджу я в себе з вишиттям, мій пане, Аж тут заходить Гамлет — сполотнілий, Розхристаний, в панчохах, що сповзають, Як ті кайдани, весь тремтить, а ноги Під ним аж гнуться, словом, жаль дивитись Такий мав біль і розпач на собі, Немовби з пекла вирвався і хоче Щось найстрашніше розказати всім.


Здурів з любові?

О Ф Е Л І Я

Я не знаю, тату, Але боюсь його.


Він щось казав?

О Ф Е Л І Я

Узяв моє зап'ястя і затис, А потім відійшов десь так на відстань Руки, і другою, немов прикривши очі, Вдивлявся в мене пильно, ніби мав На думці малювати. Й так стояв, Здається, довго, після чого руку Мою потряс і три рази кивнув Мені, при цьому болісно зітхнувши, Так, ніби щось у ньому розірвалось. Тоді мою пустивши врешті руку, Він повернувся, та через плече Не зводив з мене погляду, відходив, Та все ж дивився в мене, ніби знав Наосліп шлях за двері. Так і вийшов.

п о л о н і й Ходімо вдвох, знайдемо короля, Тут явні всі ознаки того шалу, Що звуть любовним, а його перебіг Такий ґвалтовний, що людина може Піти на все. Ці пристрасті земні, Як бути з ними? Жаль мені бідаку... Йому ти часом не сказала днями Щось надто різко?

О Ф Е Л І Я

Ні, мій пане, втім, Листів його не брала і до себе Не допускала — так веліли ви.

п о л о н і й І з того помішався. Зле, що з мене Слабкий спостерігач — я недобачив

бб

Можливих змін. Боявся я, що він Лиш грається з тобою, хоче глуму. Даремні підозріння! Це вже старість — Вишукувати підступи в усьому, Так само, як і замолоду вічно Все легковажиш. Час до короля. Мабуть, зустріне гнівом нашу вість. Та як не я, хтось гірший розповість. Ходімо.

Виходять.

)

Ельсинор. Покій у замку. Фанфари.

Входять К о р о л ь , К о р о л е в а ,

Р о з е н к р а н ц , Ґ і л ь д е н с т е р н і п о ч е т .

К О Р О Л Ь

Вітання, Розенкранце й Ґільденстерне! Заскучили давно ми вже за вами, Хоч маємо й доручення службове, І викликали вас. Ви, певно, чули Про переміну в Гамлеті — так, саме Про переміну. Внутрішньо і зовні Змінився принц. А що його змінило Аж так, що втратив геть самовладання, Крім смерті, вам відомої, — не знаєм. Тому, оскільки ви разом зростали, Близькі за віком, вихованням тощо, Ми просим вас лишитись тимчасово При нашому дворі на відпочинок. Хай Гамлет пригадає разом з вами Старі розваги, втіхи — й вам, напевно, Розкриється, що в ньому там сидить, А це дозволить нам, причину взнавши, Знайти для нього відповідні ліки.

68


Наш син, панове, згадує вас часто: Нема на світі інших двох людей, До кого він аж так би прив'язався. Якщо люб'язно згодні ви піти Назустріч нашим просьбам, а свій час Йому віддати, щоб до нас надія Вернула знов — то буде вам віддяка, Повірте, королівська.

Р О З Е Н К Р А Н Ц

Правом двору Своє бажання ви, монарша паро, Могли б формулювати в наказовий, А не умовний спосіб.

Ґ І Л Ь Л Е Н С Т Е Р Н

Хай там що — Ми завше вам готові послужити. Схиляємося вам до ніг покірно І ждемо ваших перших розпоряджень.

К О Р О Л Ь

Ми вдячні, Розенкранце й Ґільденстерне!


Ми вдячні, Ґільденстерне й Розенкранце! І прошу вас відразу завітати До Гамлета, ах, як же він змінився... Хто-небудь, їх до принца відведіть!


Хай небо нам поможе розігнати Його незрозумілий стан.


Амінь!

69

Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н виходять,

с у п р о в о д ж у в а н і к и м о с ь із почту . Входить П о л о н і й .


Доповідаю чесно, що посли З Норвегії щасливо повернулись.

К О Р О Л Ь

Завжди був батьком добрих ти новин.

п о л о н і й Завжди? Я запевняю, мій королю, Що душу та свою обов'язковість Я Богу присвятив і королю. І думаю — коли мій ветхий мозок Мені ще служить для розпізнавання Найтонших знаків — думаю, що знаю Причину почманінь душевних принца.

К О Р О Л Ь

Тоді скажи! Ми хочемо це чути.

п о л о н і й Спочатку хай посли — а те, що знаю, Хай стане вам десертом до бенкету.

К О Р О Л Ь

Гаразд — посли. Честь вияви і виклич.

П о л о н і й виходить.

Дивись, Ґертрудо мила, він дізнався, Де криються напасті твого сина.


Вони — не маю сумніву — у смерті Старого і в одруженні з тобою.

70

К О Р О Л Ь

Побачимо.

С у п р о в о д ж у в а н і П о л о н і є м ,

входять п о с л и В о л ь т и м а н д і К о р н е л і й .

Вітаємо вас, друзі! Що, Вольтиманде, каже брат-норвежець?

В О Л Ь Т И М А Н Д

Вітання шле, як ви, всіх благ бажає, І щойно нас почув, негайно вислав До Фортинбраса вимогу спинити Всі лаштування. Бо старий норвежець Був певний: Фортинбрас похід на Польщу Готує. Але, глянувши уважно, Погодився, що там про вас ішлося. Засмучений, що з огляду на хворість, А також вік, обманові піддався, Суворий вельми був до шмаркача. Той змушений був визнати провину І навіть присягнути, що не рушить На вас війною. Втішений старий На радощах йому платню щорічну, Три тисячі корон, умить призначив І доручив, щоб набране ним військо На Польщу вів. При цьому він прохає — Тут у листі все сказано в деталях, — (подає Королю листа)

Щоб ви йому дозволили з військами У маршових порядках перетнути Всю Данію — звичайно ж, за умови Дотримання ненападу.

К О Р О Л Ь

Чудово, Листа ми прочитаємо, як буде

71

В нас більше часу, зважимо старанно Й відповімо. Тож поки що — подяку Прийміть від нас. Відпочивайте зараз, А ввечері запрошуєм на учту. Ідіть до себе.

П о с л и виходять.


Отже, вся ця справа Незле скінчилась, пане мій і пані, Повторювати ж раз у раз про шану До короля, про відданість підлеглих, Про те, що день є днем, а ніч є ніччю — Це марнувати день і ніч, і час. Бо стислість є душею смислу — «смислість» — Могли б її назвати ми, тому Я буду стислий. Мало тут поможе Багатослів'я, мовний пустоцвіт. Отож про нього. Принц, на жаль, поїхав Свідомістю, точніше, з'їхав трохи, Хоч не у всіх, хто їде, їде зверху, Та суть не в них.


По суті, без декору.

п о л о н Ій Клянуся, пані, я не декоратор. Та правда те, що він, на жаль, як кажуть. На жаль, це правда. Правда й те, що жаль. Не вдався вислів жартом, то й не треба, До мовних викрутасів я не звик. Назад до суті. Отже, він шаліє. Питання — звідки взявся цей ефект, Точніше, цей дефект, що стався фактом, Бо факт ефекту бачимо в дефекті,

72

Принаймні з ним. І я це бачу так: Я маю доньку (мою, поки маю), Яка, слухняна й настановам вірна, Мені вручила ось таке. Помисліть. (Читає листа)

«Небесному кумирові моєї душі, щонайпрекраснішій Офелії». Незграбно сказано, ой як незграбно це сказано; «щонайпрекраснішій» — язик зламаєш. Але слухайте далі. Отут: «на прекрасну — тьху, знову «прекрасну»! — білість її тіла...» — ну, і так далі.


Це надійшло від Гамлета?


Терпіння. Дослівно — ось таке. (Читає)

«Не вір вогням далеких зір, Не вір гарячій крові, Не вір собі й мені не вір, Лиш вір моїй любові.

Кохана Офеліє, я не в змозі писати вірші; не вмію зітхати у такт з поетичним розміром. Але в те, що я кохаю Тебе понад усе на цьому світі, — вір. І прощай. Твій довіку, найдорожча, так довго, поки працює машинерія цього тіла — Гамлет».

Слухняна донька це мені віддала, А потім розказала все докладно Про всі його зальоти і впадання, Що, де, коли.

73

К О Р О Л Ь

І як вона сама Сприймає це?

п о л о н ій Ви знаєте мене?

К О Р О Л Ь

Як віддану порядності людину.

п о л о н І й Таким я прагну бути. Але що Про мене ви подумати могли б, Якби його кохання розпізнавши Нетерпеливе, як воно тріпоче (А я його, признати, зауважив Раніше, ніж дочка), то що б тоді Подумати могли про мене, пане, Чи, пані, ви, коли б я став мовчати, Зігравши ролі дерева, стола, Чи пальцями закрив би власні очі — Подумали б ви що? Ні, я відразу Сказав рішуче так моїй панянці: «Цей Гамлет — принц. То сфера не твоя. Цього не буде». Після чого твердо їй наказав замкнутись перед ним, Ніяких подарунків, посланців, Листів. Сказав — і саме так зробила, А він побачив цю її відмову І — ясне діло — вельми засмутився, Не хоче їсти, спати, впав у транс, Відтак найшло на нього почманіння, А потім поступово — й помішання, Яке тепер вимучує його, А нас печалить, нам приносить клопіт.

К О Р О Л Ь

То в цьому справа?

74


Схоже це на правду.

п о л о н і й Хоч раз один згадайте, аби я Сказав: «Це так і так», а все було Якось інакше?

К О Р О Л Ь

Ні, не пригадаю.

ПОЛОНІЙ (показуючи на свою голову і плечі)

Відріжете оце від цього в разі, Якщо усе не так. Бо як на слід Уже я стану, то дістану правду І з-під землі.

К О Р О Л Ь

Як нам переконатись?

п о л о н і й Відомо вам, що часом він тут ходить Годинами — уздовж по галереї?


Так, знаємо про це.

п о л о н і й Отож, як знову

Прийде сюди, то я йому назустріч Офелію пущу, а ми тим часом Сховаємося за настінний килим — І все почуємо. Якщо цей шал Не від кохання, заберіть у мене Державні справи раз і назавжди — Це значить, що мені пора орати, Чи конюхом на стайню.

75

К О Р О Л Ь

Може й так.

Входить Г а м л е т , читаючи книжку.


А от і він — читає книжку, бідний.


Ідіть, ідіть, лишіть його на мене, Я заговорю з ним.

К о р о л ь і К о р о л е в а з почтом виходять.

Чи смію знати, Як поживає пан ласкавий Гамлет?

Г А М Л Е Т

Дякую, непогано.

76


Ви мене знаєте, пане?

Г Л М Л Е Т

Як облупленого — ти торгуєш рибою.


Зовсім не так, пане.

Г Л М Л Е Т

У такому разі бажаю тобі стати таким самим чесним, як торговець рибою.


Чесним?

77

Г А М Л Е Т

Ну так. Бо на цьому світі чесний трапляється раз на десять тисяч.

п о л о н І й Золоті слова, принце.

Г А М Л Е Т

Бо якщо навіть сонце, облизавши своїм промінням собаче падло, здатне породжувати лише червів... Ти маєш дочку?

п о л о н і й Маю, так.

Г А М Л Е Т

Не дозволяй їй бувати на сонці. Зачаття — це добре, але не в твоєї дочки. Будь пильний, друзяко.

П О Л О Н І Й (Убік)

Що ви на це? Увесь час про мою дочку. Хоча спершу не впізнав мене. Казав, ніби я торгую рибою. Далеко зайшли справи... Щиро кажучи, я теж замолоду був екстремаль-ний у коханні — небагато бракувало до чогось подібного. Заговорю з ним ще раз... Щось цікаве читаєте, принце?

Г А М Л Е Т

Слова, слова, слова.

п о л о н і й І про що йдеться, пане?

Г А М Л Е Т

Кому?

п о л о н і й Я мав на увазі, про що йдеться у книжці, пане.

78

Г А М Л Е Т

Це все вигадки; брехун сатирик стверджує, ніби в старих дідів сиві бороди, поморщені фізії, а з їхніх очей, як із надрубаної сливи, увесь час тече повільний слиз, до того ж розуму в їхніх головах так само мало, як і пружності в сідничних м'язах. Я цілковито і рішуче з ним погоджуюсь, але вважаю, що не слід би так відверто про це писати. Напевно й ти, чоловіче, був би старий, як я, коли б умів ходити задом, чи то пак раком.

ПОЛОНІЙ (убік)

Хоча це й хвороба, однак зі своєю методою... Тут протяг, пане. Ви не бажаєте відійти звідси?

Г А М Л Е Т

На той світ?

п о л о н ій Справді, в могилі не віє. (Убік). Він часом дуже до-

тепно відповідає. Божевільним іноді вдається страшенно влучна фраза, на яку ніколи б не вистачило нашого здорового глузду. Залишу його і якнайшвидше приду-маю, в який спосіб звести з моєю дочкою. — Вельми-шановний принце, чи смію попрощатися з вами?

Г А М Л Е Т

Нема нічого іншого, з чим би я так само радісно попрощався, як з тобою — хіба лише з життям. Хіба лише з життям. Хіба лише з життям.

Входять Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н .


На все добре, принце.

Г А М Л Е Т

Старий замуда.

79


Шукаєте принца Гамлета? Він тут.

Р О З Е Н К Р А Н Ц (до Полонія)

Бог вам віддячить, пане.


Ґ І Л Ь Д Е Н С Т Е Р Н

Шановний пане!


Найдорожчий пане!

Г А М Л Е Т

О, мої добрі друзі! Як поживаєш, Ґільденстерне? А ти, Розенкранце? Як вам ведеться, панове?


Як усім пересічним дітям цього світу.


Добре вже й те, що не занадто добре. Не сидимо на вершечку ковпака у Фортуни.

Г А М Л Е Т

Але й не під її черевиком?


Так само ні, принце.

Г А М Л Е Т

Отже, перебуваєте десь так на висоті її талії, а може і в самому центрі її солодощів? Ґ І Л Ь Д Е Н С Т Е Р Н

Ну так, досить скромно, але зі смаком.

80

Г А М Л Е Т

І вона впускає вас у своє найсмачніше місце? Зрештою, всі знають цю Фортуну як відому курву. Маєте новини?


Жодних, принце, за винятком того, що світ почеснішав.

Г А М Л Е Т

У такому разі близький його кінець... Але ця новина далека від правди. Спитаю значно конкретніше: чим ви так не догодили тій шльондрі Фортуні, що заслала вас у цю в'язницю?


В'язницю, кажете?

Г А М Л Е Т

Данія — в'язниця.


Тоді і світ — в'язниця.

Г А М Л Е Т

І яка! З багатьма карцерами, катівнями, підвалами. А Данія серед найгірших.


Нам так не здається, принце.

Г А М Л Е Т

Отже, вас це не стосується. Самі по собі бувають добрими чи поганими. Вони такі, як ми думаємо. Для мене Данія — в'язниця.


Це ваші амбіції такою її зробили. Вона затісна для вашого мислення.

речі не про них

81

Г А М Л Е Т

Господи, та мені достатньо й горіхової шкаралупи, щоб відчути себе власником безмежного простору — аби лиш погані сни не снилися.


Саме у снах сидять ваші амбіції. Бо людина амбітна здається собі самій лише тінню власних снів.

Г А М Л Е Т

Але ж і сон є тільки тінню.


Правильно, але амбіція — це щось настільки немате-ріальне і плинне, що є всього лише тінню тіні.

Г А М Л Е Т

З цього виходить, що жебраки без амбіцій є повно-кровними людьми, у той час як високі королі чи герої насправді лише тіні цих жебраків. — Чи не краще піти пошукати двірських? Слово честі, я не в тому стані, аби вправлятись у логіці.

О Б И Д В А

Ми до ваших послуг.

Г А М Л Е Т

Тільки не це. Я не хотів би прирівняти вас до -решти моїх слуг. Деякі з них, відверто кажучи, вже й так мені чудово прислужилися. Але якщо по-чесному, між нами, друзями, чого ви все-таки опинилися тут, в Ельсинорі?


Щоб вас відвідати, це був єдиний привід.

82

Г А М Л Е Т

У такого, як я, голодранця навіть і вдячності не виста-чає, та все ж дякую вам, хоч уся ця подяка не вартує й пів-пенні. Отже, ніхто не викликав вас? Це була суто ваша думка? Ви приїхали з власної волі? Кажіть, але чесно. Як усе було?


Що мали б ми сказати, пане?

Г А М Л Е Т

Та що-небудь — аби лише в'язалося. Вас викликали сюди, це зізнання на вас написане, ви як слід не вмієте маскуватися. Я знаю, то наш добрий король з королевою вас викликали.


Навіщо, принце?

Г А М Л Е Т

А це вже ви мали б мені розповісти. Благаю вас як ваш товариш, ровесник, найближчий друг, заклинаю всіма святощами, котрі згадав би в цю мить значно патетич-ніший від мене промовець — говоріть просто і без варіантів: вас викликали чи ні?


(убік до Ґільденстерна)

Що скажеш?

Г А М Л Е Т (убік)

Ну от, бачу вас наскрізь. (уголос)

Якщо любите мене хоч трохи, скажіть.


Так, принце, нас викликали.

83

Г А М Л Е Т

Тоді я розповім вам навіщо. Таким чином це буде лише мій домисел, і ваша секретна місія на заклик короля й королеви не втратить ані пір'їни своїх по-честей. Останнім часом — з невідомих мені причин — я втратив радість життя, закинувши навіть свої щоденні вправи. І справді, почуваюся в такому тяжкому настрої, що ця бездоганна конструкція, земля, видається мені лише безплідним прибережним каменем, а цей фантастичний балдахін над нами, це повітря — ви лише гляньте на це сміливе склепіння неба, на цей найвищий дах, посила-ний золотими вогниками — видається хіба що огидним нагромадженням нездорових випарів. Як майстерно склепано людину! шляхетність у думках! безмежні мож-ливості! доцільність і відповідність тілобудови та рухів! нагадує вчинками ангелів! розумом дорівнює богам! втілена краса світу! вінець творіння! А як на мене, то лише квінтесенція пороху. Не потішить мене жоден чоловік і жодна жінка, хоча своїми посмішками ви ніби натякаєте на власну думку.


Г А М Л Е Т

Тоді чого ви сміялися, почувши, що люди не тішать мене?


Подумалося, принце: якщо вас не тішать люди, то й актори можуть сподіватися вельми стриманої від вас гостинності. Ми їх обігнали дорогою сюди — вони саме їдуть запропонувати свою виставу.

Г А М Л Е Т

Той з них, що грає короля, буде зустрінутий гідно — Його Милість не залишиться з мого боку без пошану-

Пане, ніякої такої думки в нас і не було.

84

вання; мандрівному рубаці буде дозволено повимахувати мечем і щитом; герой-коханець не хлипатиме за так; невдасі вдасться дограти свою роль цілком щасливо; дурень розсмішить усіх тих, чиї легені зможе полос-котати; а прекрасна дама безперешкодно повиливає назовні душу, навіть спотикаючись у кожному рядку білого вірша. Що це за актори?


Ті самі, яких ви так любите — трагіки з міста.

Г А М Л Е Т

Що ж їх вигнало в мандри? Стаціонарна сцена у столиці дає більше слави та й зиску, ніж гастролі.


Здається, їм останнім часом заборонили грати у себе через якісь там новації.

Г А М Л Е Т

А вони й досі такі популярні, як за часів, коли я жив у столиці? Ті самі переаншлаги?


Ні, не зовсім, чесно кажучи.

Г А М Л Е Т

Як так? Почали халтурити?


Ні, грають на тій же висоті, що й колись, але театраль-на мода нині змінилася. Поз'являлися всілякі хлоп'ячі театри, цілі зграї неопереного прищавого хижацтва — ці жовтороті надриваються голосніше за нормальних акторів, а дурна публіка від них просто в екстазі. До того ж вони безперестанку приколюються (так вони це називають) і простих театрів — відповісти ж на це своїм уколом ніяк

85

не виходить, бо гусячих пер їхніх сатириків остеріга-ються навіть люди зі шпагами при боці.

Г А М Л Е Т

Діти на сцені? Хто їх утримує? Хто оплачує все це? І що стається з ними після мутації, коли вже не можуть верещати фальцетом — залишаються простими актора-ми? Припустимо, вони лишаються (що схоже на правду, позаяк навряд чи знайдуть для себе щось краще) — чи в такому разі мають якісь претензії до писак, які свого часу вкладали їм у ролі цілі тиради проти дорослості?


Справді, з обидвох боків уже було до біса смороду, тим часом публіка розпалює все це ще з більшим задоволен-ням. Був навіть проміжок часу, коли ніхто й не збирався платити за спектакль, в якому автор з актором не пови-махуються в полеміках.

Г А М Л Е Т

Аж настільки?


Так, і багато мізків понапружувалося для такого типу розборок.

Г А М Л Е Т

А хто переміг — малолітні?


Таки вони, принце — навіть Геркулеса з театру «Глобус» вони завалили.

Г А М Л Е Т

Що ж, нічого дивного. Усе це так, як із моїм стриєм, нині королем Данії. Ті, що висміювали його за життя мого батька, нині платять по двадцять, сорок, п'ятдесят,

86

а то й сотню дукатів за його портрет у зменшеному вигляді. Щось у цьому є надприродне, чорт забирай. Якби ж філософія могла це пояснити.

Фанфари.


Це актори.

Г А М Л Е Т

Панове, вітання вам в Ельсинорі. Подайте руки, ходіть ближче. Гостинність має свої ритуали й церемонії. Тож дозвольте й мені зустріти вас із належною гостинністю, щоб ви не почувалися зневаженими: незадовго я з такою ж сердечністю привітаю тут акторів. Не подумайте ж, ніби я тішуся ними більше, ніж вами. Зате мої добрі тато-дядько і тітка-мамка сильно промахнулися.


У чому, пане?

Г А М Л Е Т

Я дурію лише від північного заходу. Коли віє з півден-ного боку, я чудово зможу відрізнити ворону від письмо-вого стола, а шило від мила.



Мир вам, панове!

Г А М Л Е Т

Чуєш, Ґільденстерне, і ти, як тебе, так само! На кожне вухо по співрозмовнику. Це велике дитя, котре тут з'явилося, ще й досі не виросло зі своїх пелюшок.

87


А може, знову вросло в них: старість — наше майбутнє дитинство.

Г А М Л Е Т

Спробую побути пророком: цей дід прийшов сповіс-тити мене про акторів. Ось дивіться. — Ви цілком праві, чоловіче, саме в понеділок і саме вранці, так воно й було.


Мій пане, я маю новину для вас.

Г А М Л Е Т

Мій пане, я маю новину для вас: коли Росцій був актором у Давньому Римі...

88


До нас прибули актори, принце.

Г Л М Л Е Т

Що ти не кажеш?

п о л о н І й Слово честі, що...

Г Л М Л Е Т

Що кожен актор доїхав на власній задниці.

п о л о н і й Найкращі у світі актори — трагічні, комічні, історичні,

ідилічні, ідилічно-комічні, історично-пасторальні, тра-

89

гічно-історичні, трагічно-комічно-історично-пасторально-оральні; готові як дотримуватись, так і порушувати. Жоден там Сенека не надто нудний в їхньому виконанні, жоден Плавт не надто веселий. Чи хочеться вам нормаль-ної класики, чи волієте чогось новішого, поза нормами, — на всі випадки нема їм рівних.

Г А М Л Е Т

О Єфаю, о судочинцю ізраїльський, яким же скарбом ти володів!

п о л о н і й Яким він володів скарбом, пане?

Г А М Л Е Т

Ти що, ніколи не чув: Одну дочку, одним-єдину З любов'ю він оберігав.

п о л о н і й (убік)

Знову про мою дочку.

Г А М Л Е Т

Хіба я кажу не так, старий Єфаю?

п о л о н і й Якщо вже звете мене Єфаєм, пане, то відповім, що

в мене є дочка, яку справді оберігаю з любов'ю.

Г А М Л Е Т

Але продовження там не таке.

п о л о н і й Тоді яке?

Г А М Л Е Т

А таке:

90

Що Бог їм дав — те в них відняв, А потім, ти ж знаєш: І вийшло так, що тепер вже ніяк.

Перший куплет цеї дуже релігійної пісеньки міг би тобі сказати й більше. Але поки що антракт — сам до нас іде.

Входять А к т о р и — четверо або п'ятеро.

Вітаю, панове майстри мистецтва, вітаю всіх. — Радий, що ти в порядку. — О, привіт, друзяки. — А це що — твоє лице пообростало ватою з тих пір, як ми не бачилися, старий? Хочеш залякати нею всю Данію? — Як поживаєте, молода моя пані, недоспівана моя пісне? Відколи востан-нє вас бачив, ви поближчали до неба на висоту цілого підбора. Зате ваш голос, напевно, зробився нижчий — хай Господь береже його щире золото від щербинки. — Ласкаво прошу всіх, панове актори. Як французи на соколиному полюванні, з місця кинемося на здобич. Послухаємо відразу який-небудь монолог. Дайте нам зразки своєї майстерності для проби. Монолог — і яко-мога палкіший.

П Е Р Ш И Й А К Т О Р

Який саме, принце?

Г А М Л Е Т

Пригадую, колись чув я від тебе монолог, але ви його ніколи не ставили на сцені; якщо й ставили — то, може, тільки раз. Сама п'єса, пам'ятаю, не була сприйнята масовою публікою — то був кав'яр для обраних. Але — як на мою, та й не тільки мою, а й на думку тих, що куди ліпше знаються на справі — то була чудова п'єса, добре продумана й укладена, написана просто і вишукано водночас. Ще пригадую, хтось казав, що в усій речі не знайти шматків ані переперчених, ані пересолоджених, зате в цілому вся вона смачна, старанно приготовлена

91

і несе поживу не тільки для розуму. Особливо мені подо-бався один монолог — той, де Еней розповідає Дідоні, передовсім те місце, де він розказує про вбивство Пріама. Якщо воно все ще сидить у твоїй пам'яті, почни саме з цього рядка — зараз, як він... «Жорстокий Пірр, як бестія гірканська...» Ні, не так, але починається все-таки з Пірра:

«Жорстокий Пірр, закутий в чорний панцер, Темніший ночі, сам також був чорний Від замірів убивчих — ще тоді, Як у коні зловісному ховався. Але тепер його вкривала інша, Страшніша барва — з ніг до голови Він багрянів, увесь облитий кров'ю Убитих ним батьків, дітей, — вона Аж поспікалась і корою стала У спалахах пожеж — яка підмога Злочинцеві в його шуканні жертви! Увесь в липкій червоній шкаралупі, З очима, мов карбункули, що люто Горять, — Пірр не перестає шукати Старезного царя Пріама». — Продовжуй за мною.

п о л о н і й Клянуся Богом, принце, чудово продекламовано,

з доброю вимовою та почуттям такту.


«Врешті Його знаходить — той воює греків Старим мечем, хоч меч уже не служить Його рукам. І в цю нерівну битву Шалений Пірр вступає, спересердя Промахується, але й свист меча Кладе на землю старця. Троя,

92

Немов отямившись, відповідає Падінням веж і гуркотом руїн, Аж Пірр завмер — його безжальний меч Застиг над сивим старцем. Так завмерши, Мов на портреті, простояв недовго, Поміж своїми наміром та вчинком Зупинений. Але, як то буває часто, в мить Останню перед бурею — затишшя, Й ніде нічого — в небі ані вітру, І світ мовчить, немов сповитий в саван, Аж раптом грім жахний по ньому тріпне, — Отак і Пірр береться знов за помсту, Хвилину повагавшись. Так запекло Й циклопи об метал не молотили, Виковуючи панцер віковічний Для Марса, як гарячий Піррів меч Паде на старця. Навіки щезни, скурвлена Фортуно, Богове, заберіть від неї владу, Зламайте кляте колесо, а спиці Разом з обіддям скиньте з висоти В пекельні прірви!».

п о л о н і й Трохи затягнуто.

Г А М Л Е Т

Так і проситься до обрізання, вкупі з твоєю боро-дою. — Я прошу, не звертай уваги. Йому б тільки чогось дурнуватого або пікантного, інакше засне. Читай далі — тепер уривок про Гекубу.


«Але чи бачив хто в сльозах царицю...»

Г А М Л Е Т

«В сльозах царицю?»

93


Саме так! «В сльозах цариця» — добре сказано.


«Вона біжить у полум'я — і боса, Й розпачлива, і не вінець, а шмаття їй голову вкриває, і замість Монарших шат це висмоктане тіло Загорнуте у перше-ліпше шмаття. Хто б це побачив, той підняв би голос На злу Фортуну і закляв чумою Її діяння. Проте й самі богове, Якби вони вдивлялись, як шаліє У неї на очах цареубивця, Що тіло тне Пріамове в афекті, То крик безумний бідної Гекуби — Якщо не все людське для них чуже — З них видушив би сльози на Олімпі Й богів потряс».


Гляньте, він страшенно зблід і ледь не плаче сам. Досить, я вас прошу, досить.

Г А М Л Е Т

На цьому зупинимося. Решту додекламуєш мені згодом. — Добродію, чи не потурбуєшся про поселення акторів? Чуєш? Хай до них поставляться гідно, позаяк актори — це скорочений виклад нашого часу. Краще вже наразитися на паскудну епітафію після смерті, ніж заробити від них недобру славу за життя.

п о л о н і й Поставлюся до них так, як вони того заслуговують,

пане.

в

94

Г А М Л Е Т

Не так, чоловіче, не так, а значно краще! Якби до кожного ставитись так, як він того заслуговує, то хто б уникнув екзекуції? Поведися з ними у згоді з власними честю й сумлінням. Чим менше вони заслуговують, тим більше тобі заслуг у твоїй щедрості. Відведи їх.

п о л о н і й Ходіть, панове!

Г А М Л Е Т

Ідіть за ним, друзі. Завтра буде вистава.

П о л о н і й т а А к т о р и виходять (за в и н я т к о м П е р ш о г о ) .

Слухай, старий, зможете зіграти «Убивство Ґонзаґо»?


Звісно, принце.

Г А М Л Е Т

Тоді зробіть нам це завтра увечері. А ти міг би — при потребі — вивчити з кільканадцять рядків монологу, якби я сам їх написав, ні?


Звісно, принце.

Г А М Л Е Т

Чудово. Наздоганяй того пана — і дивися, щоб ваші не корчили гримас у нього за спиною.

П е р ш и й А к т о р виходить.

Мої дорогі, я прощаюся з вами до вечора. Почувайтеся в Ельсинорі як вдома.

95


До зустрічі, принце.

Г А М Л Е Т

Ідіть, усіх вам благ!

Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н виходять.

Нарешті сам. Який же з мене все-таки нікчема! Жахливо, а проте якийсь актор, Цей ремісник від фікцій та фантазій, Зумів настільки дух свій завести На почуттях, що навіть побілів, Сльоза в очах і трепет, і надлом У голосі — і повна відповідність Між формою та змістом! А причина?

96

Якась Гекуба! Хто він Гекубі, хто йому Гекуба, Що стільки схлипів? А якби йому Мою причину для страждань-ридань? Залив би сцену, зал залив сльозами, І голос дер, і вдерся в кожне вухо, Щоб винні мліли, щоб невинних жах Прибив, а п'яних зовсім розібрало, Щоб зір і слух судомила напруга. А я, Гальмо, флегматик, отупілий сплюх, Фільозоф-недоріка, неспроможний Заговорити! Ані слова досі Про батька, що життя йому й корону Так ницо вкрали. Отже, я боюся? Хто скаже прямо: я — банальний йолоп? Проб'є цей череп? Надає по лобі?

За ніс потягне? В очі наплює? Хто спробує брехню назад втоптати Крізь горло в груди, щоб легені стисло? Хто зробить це? Бо, слово честі, я Стерпів би! Просто в мене голубина Печінка, — отже, я не маю жовчі, А це ж вона присмачує образи — Інакше я б давно вже тілом змія Нагодував навколишніх ворон. Кривавий змій, отруйне хтиве тіло, Суцільний слиз, гидота сластолюбна! Помститися! Та все ж який осел! Як починаю Красиво — син убитого злочинно, Що й небо, і земля волають «Помсти!», Собі тим часом серце заспокоїв Прокльонами, як шльондра чи крамарка, Оце вже так! Щось вигадай, мій мозку! Я чув колись, останні нечестивці На театральних показах, бувало, Так входили у раж і смак, що раптом В усьому розкривалися, бо вбивство Й без язика само за себе скаже. Акторів я попрошу, щоб зіграли Приблизну сцену батькової смерті Для публіки, для стрия в тім числі. Його з очей не спущу і проникну В його нутро — нехай лише здригнеться!.. Бо привид уночі міг спокушати Й дияволом насправді був — не раз Диявол уподібниться померлим І користає з розпачу та смутку, Бо має більше впливу на сумних, На мене теж. Я мушу розшукати Певніший факт. Дамо виставі роль Піймати те, чим справді є король.

• ^

Г- ;

Кімната в замку.

Входять К о р о л ь , К о р о л е в а , П о л о н і й , О ф е л і я ,

Р о з е н к р а н ц , Ґ і л ь д е н с т е р н та п о ч е т .

К О Р О Л Ь

І не вдалося витягнути з нього, Чому і звідки цей душевний розлад, Порушення, відхилення, неспокій, Раптова й небезпечна маячня?

Р О З ЕН К Р Л Н Ц

Погоджується він, що з ним недобре, Але причини зовсім не назвав.


Крім того, він не надто піддається Й відразу вислизає — тільки справа Дійде до з'ясувань. При цьому спритно З хвороби користає.


Був люб'язний?

100


Прийняв нас дуже чемно.


Але й настільки ж вимушено теж.


Не ставив запитань, зате охоче Відповідав.

К О Р О Л Е в А

Чи ви пропонували Якісь розваги?


Швидше випадково: Дорогою сюди ми обігнали Акторів мандрівних, про що відразу Йому сказали, й він достатньо жваво Зустрів цю вістку. Трупа вже на місці, Отож, як знаю, ввечері сьогодні У них спектакль.


І це насправді так; Запрошує він вас, о Ваша Милість, Обох на цю виставу.

К О Р О Л Ь

Дуже радо. Й так само радо чути нам про те, Що він ожив — не так усе й погано, Скеровуйте, панове, і надалі Його на шлях розваг.


Завжди готові.

101


К О Р О Л Ь

Ґертрудо, вас також я прошу вийти; Ми саме тут по Гамлета послали, Хай ніби випадково він зустріне Офелію. А ми удвох із батьком Її, отці законні, тобто шпиги В законі, все побачимо зі сховку, Самі невидимі — і безсторонньо Оцінимо стан Гамлета, чи він З любові ошалів.


Я вже виходжу. Два слова до Офелії: хотіла б Я вельми, щоб в усіх дивацтвах сина Причиною була лиш ваша врода. Й так само, щоб дівочі ваші цноти Йому — та й вам обом — допомогли.

О Ф Е Л І Я

І я хотіла б тільки цього, пані.

К о р о л е в а виходить.


Офеліє, вдавай, що тут гуляєш. — А вас, королю, прошу коло мене Стояти збоку. — Так, тепер вдавай, Що ти читаєш і цілком побожно Проводиш час. А все-таки — як часто Побожна маска, святість і солодкість Ховають чорта в нас!

К О Р О Л Ь (убік)

Ну так, це правда!

102

Немов навмисне вдарив просто в мене. Усе, що я чиню, таке ж відмінне Від гарних слів моїх, як пудри й креми Від сифілісних щік старої хвойди. Нестерпно тяжко!


Він іде, ховайтесь.

К о р о л ь і П о л о н і й виходять. Входить Г а м л е т .

Г А М Л Е Т

І от питання — бути чи не бути. У чому більше гідності: скоритись Ударам долі і лягти під стріли Чи опором зустріти чорні хвилі Нещасть — і тим спинити їх? Заснути, Померти — і нічого, лиш зазнати, Як сон позбавить болю, нервів, тіла, А з ними і страждань. Така розв'язка Цілком годиться. Так, заснути, спати — І що, і сни дивитися? Проблема Одна: які нам сни насняться, мертвим, Коли земні марноти відшумлять? І тут сидить вагання: ще хоч трохи Побути, вік добути свій, а звідси — Примноження нещасть. Якби не це, То хто із нас терпів би ці знущання: Ці утиски верхів, апломб нікчем, Зневажене кохання, беззаконня, Нахабство влади, напади на честь, Якими послуговується підлість, Хто став би це терпіти, адже можна Звичайним лезом зупинити хід Усіх страждань? І хто тягнув би далі Шлею життєву і стікав би потом, Якби не страх — а що там, після смерті,

У тій країні з інших географій, Що з неї не прийдуть мандрівники? І страх нам каже витерпіти муки Тутешні, добре знані, й не шукати Незнаних, потойбічних. Винен розум — Це він блідими робить нас і барви Поривів наших, а відважні плани По роздумах воліємо відкласти І зовсім поховати. Хтось тут є? Офелія! За мене помолися, Прекрасна німфо, грішного згадай.

О Ф Е Л І Я

Це ви? Як вам ці дні жилося, принце?

Г А М Л Е Т

Нічого, добре. Дякую, нічого.

О Ф Е Л І Я

Від вас я маю кілька подарунків Дрібних — і вам хотіла б їх віддати; Візьміть їх, прошу.

Г А М Л Е Т

Я? Щось дарував? Ніколи в світі!

О Ф Е Л І Я

Знаєте чудово, Що так, що дарували — і в слова Такі ароматичні загортали, Що не було ціни їм. Аромат, Однак, розвіявся. Не хочу берегти Дарів я ваших — віддалились ви. Візьміть їх, пане.

104

Г А М Л Е Т

О! Ти чесна дівчина?

О Ф Е Л І Я

Принце!

Г А М Л Е Т

Ти красива дівчина?

О Ф Е Л І Я

Що ваша ясність хоче цим сказати?

Г А М Л Е Т

Що коли ти і чесна, і красива дівчина водночас, то твоя чесність не повинна б звертати увагу на твою красу. О Ф Е Л І Я

Хіба краса, мій пане, може мати кращу приятельку, ніж чесність?

Г А М Л Е Т

Звісно. Але швидше сила краси зробить із чесності повію, ніж сила чесності зуміє виховати красу за своєю подобою. Давніше це був парадокс, але в наш час бачимо самі підтвердження. Колись я кохав тебе.

О Ф Е Л І Я

Аж я в це повірила, принце.

Г А М Л Е Т

Не треба було вірити. Усі намагання прищепити поряд-ність до стовбура первородної гріховності марні, плоди однаково будуть смердіти гріхом. Я ніколи не кохав тебе.

О Ф Е Л І Я

Тим гірше я помилялася.

105

Г А М Л Е Т

Іди ти в черниці! Для чого народжувати нових гріш-ників? Особисто я до міри порядна людина, та все ж міг би дорікнути собі такими штуками, що краще б моїй маман мене на цей світ не приводити! Наприклад, я страшенно задаюся, мстивий, занадто амбітний; за мною вичікує ціле військо злочинних намірів — мені просто бракує думок, щоб їх обмислити, а також уяви, щоб надати їм обрисів, і часу, щоб їх поздійснювати. Для чого такі, як я, взагалі повзають між землею та небом? Кожен із нас — кінчений паскудник. Не вір жодному. Іди, не озираючись, у черниці. Де твій батько?

О Ф Е Л І Я

Він удома, принце.

106

Г А М Л Е Т

Його треба закрити якомога щільніше — хай приду-рюється блазнем лише у власних чотирьох стінах. Бувай.

О Ф ЕЛІ Я

Згляньтеся над ним, сили небесні!

Г А М Л Е Т

Якщо ти вийдеш заміж, я дам тобі в посаг одне-єдине прокляття: хоч будеш, як лід, чиста і, як сніг, непорочна, все одно про тебе всі пліткуватимуть. Так що йди в чер-ниці. До побачення. Тільки якщо вже обов'язково тобі заміж, то виходь за дурня. Бо розумні надто добре знають, яких рогатих монстрів усі ви з них робите. Іди в черниці, негайно, зараз же йди! Бувай.

107

О Ф Е Л І Я

Сили небесні, порятуйте його!

Г А М Л Е Т

Так само чудово знаю про всі ті ваші підмальовування. Бог дає вам одне лице, а ви з нього робите інше. Усі ці ваші вертіння, метляння, викручування, щебетання, всі ці дитинні слова для кожного створіння Божого — на позір наївність, а по суті безцеремонність! Ні, досить з мене! Через вас я збожеволів! Повторюю: більше ніяких одружень! Ті, що вже побралися, добре, хай собі жи-вуть... за винятком одного. Всі інші лишаються, як були. До черниць, негайно!

Виходить.

О Ф Е Л І Я

Такий блискучий розум — і пропав! У всьому справний, здібний, винятковий, Політик, маршал, доктор — всі кар'єри Було відкрито всім його надіям, Ще й брали приклад інші. Все пропало! А я, з усіх жінок невтішних перша, Що слухала його солодкі клятви, Сьогодні мушу слухати гудіння Розколотого дзвону і дивитись На цей колись живий веселий цвіт, Що впав, побитий. Як я не осліпла, Коли дивилась, краще б не дивилась!

Входять К о р о л ь і П о л о н і й .

К О Р О Л Ь

Кохання? Щось не те, не ті пориви, А мова, хоч позбавлена порядку, Та все ж не маячня. Можливо, зріє В його душі меланхолійна прірва?

108

Аби лише не визріла такою, Що всіх нас проковтне. Тож від гріха Подалі ми вирішуємо швидко: Поїде днями в Англію збирати З англійців дань і, може, краєвиди, Чужинські та морські, і зміна вражень Йому поможуть збутися біди, Що влізла в душу, а в думках розвіють Нав'язлий стан. Що скажеш ти на це?

п о л о н і й Що це розумно. Я, однак, і далі Вважаю джерелом його хвороби Відкинену любов. — Не переказуй, Офеліє, того, що тут звучало, Ми чули й так. — Робіть як вам здається Доцільним, пане, тільки я пораджу Таке. Хай по закінченні вистави Його монарша мати з ним розмову Довірливу почне в чотири ока На тему всіх цих зХіін. Тим часом я Послухаю десь поруч — і коли Нічого й рідна мати не встановить, То хай він їде в Англію, чи там Іще кудись, на те вже ваша воля.

К О Р О Л Ь

Хай буде так. Бо шалощі вельмож Надійних потребують огорож.

Замкова зала.

Входять Г а м л е т і троє А к т о р і в .

Г А М Л Е Т

Тільки дуже прошу, читай монолог так, як я показу-вав — плинно й без натуги. Як маєш прокричати його з отим фальшивим надривом — а ви, актори, це полюб-ляєте, — то краще вже хай мої вірші виголошує міський крикун на площі. І не вимахуй руками, ніби пиляєш повітря. З жестами будь ощадливий: у най дикішій завії, в бурі, в самому, сказати б, смерчі пристрастей потрібно зберігати міру, щоб у грі була плавність. Мене аж вивер-тає, коли чую, як голосистий кретин у перуці роздирає на шмаття суть нещасного монологу, а оглушена прибита гальорка вже нічого не годна втямити в усьому цьому смиканні та верещанні. Такого придурня варто б добре відшмагати, щоб не пхався на сцену з голосіннями, наче він султан Термаґант або Ірод-цар.


Це ми знаємо, принце.

110

Г А М Л Е Т

Але й занадто скутим не будь; покладайся в усьому на розум і смак. Хай слово погодиться з жестом, а жест — зі словом. Особливо ж пильнуй за тим, щоб завжди лишати-ся в межах природності: все, що поза ними, суперечить цілям театру, а головними з них були й залишаються не-змінно — підставляти природі дзеркало, показувати їхні справжні лиця ганьбі та честі, а кожній епосі з її субстан-цією — зафіксований відбиток. Якщо при цьому пере-брати з експресіями, чи, навпаки, недодати їх, то це може розсмішити профанів, хоч, безумовно, засмутить посвяче-них. А думка бодай одного посвяченого мусить важити для вас куди більше, ніж овація цілої зали профанів. Бачив я свого часу гру акторів — усі вихваляли її захоп-лено, — а вони тим часом ні говорити, ні рухатися не вміли не те що по-християнськи чи по-сарацинськи, а й взагалі як-небудь. Уміли тільки горлати як недорізані і пересуватися, мов на цирлах, аж я подумав, чи не скле-пано їх у якогось партача в підпільній майстерні При-роди — настільки нещасною була ця імітація людського.


Сподіваюся, ми потроху змінюємося на краще, принце.

Г А М Л Е Т

То змініться до кінця! А ваші блазні хай завжди кажуть не більше, ніж їм вказано роллю. Бо трапля-ється, що котрийсь дотепник ні сіло ні впало пирскає сміхом, щоб найдурніша частина публіки повелася на його штучки — і саме в якійсь ключовій мізансцені. Нестерпне видовище — з нього аж вилазять усі жалю-гідні амбіції такого балаганника. Добре, йдіть готуйтеся.

А к т о р и виходять.

Входять П о л о н і й , Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н .

Ну і як, добродію? Збирається король прийти на виставу?

111


Разом з королевою, от-от будуть.

Г А М Л Е Т

Піджени акторів, хай поквапляться.


А ви удвох не поможете йому підганяти?

Р О З Е Н К Р А Н Ц І Ґ І Л Ь Д Е Н С Т Е Р Н

Звичайно, принце.


Г А М Л Е Т

Гораціо!

Входить Г о р а ц і о .


До ваших послуг, пане.

Г А М Л Е Т

Гораціо, з усіх, кого я знаю, Найбільш правдивий ти, тобі я вірю.


Мій принце...

Г А М Л Е Т

Не підлещуюсь до тебе, Що мав би я за вигоду від цього, Коли усе майно твоє — свобода Душі; вона годує й одягає Тебе щодня і в бідності, проте Яка потреба леститись до бідних?

112

Це там, де є пихатість грошовита, Медами хай кінчають язики І шиї плавно гнуться. Знаєш, друже, З тих пір, як маю волю вибирати, Моя душа тебе обрала: виклик Ти будь-який приймаєш завше вдячно, Не хвалишся ударами й дарами Фортуни. Добре тим, у кого серце Із розумом у згоді, хто не видасть Фальшивих нот, як деренчлива флейта, Під пальцем долі. Покажи людину, Що не була б невільником бажань, — І я візьму її в найглибшу глиб, У внутрішні простори, в серце серця, Як взяв тебе. Ну, добре. Я хотів Про інше — зараз буде в нас вистава Для короля, а в ній одна зі сцен Є відбитком з обставин смерті батька. Коли вона почнеться, стань ловцем І пильно стеж за стриєм, за всіма Гримасами його — якщо назовні Не вилізе провина, значить був Дияволом той привид і в оману Завів мене, від чого стало чорно В моїй уяві, як в підземній кузні. Тому дивись уважно; я так само Зі свого боку — потім порівняєм І вирішимо спільно.


Добре, принце. І знай: якщо він вислизне, хоч винний — Не пожалій стягнути з мене гроші.

Фанфари. Спочатку йдуть сурмачі та б а р а б а н н и к и , звучить данський марш. Входять К о р о л ь , К о р о л е в а , П о л о н і й , О ф е л і я , Р о з е н к р а н ц , Ґ і л ь д е н с т е р н та інші двірські, супроводжувані вартою зі смолоскипами.

113

Г А М Л Е Т

Вони вже прийшли на виставу. Я мушу знову вдавати хворого. Знайди собі місце.

К О Р О Л Ь

І як почувається наш рідний Гамлет?

Г А М Л Е Т

Чудово, слово честі. їм повітря, ніби хамелеон, до того ж повітря, начинене обіцянками. Навіть каплунів так сито не відгодовують. К О Р О Л Ь

Це що ж за така відповідь, Гамлете? До нас такі слова не доходять.

Г А М Л Е Т

А з нас уже вийшли. (До Полонія). Ти, здається, говорив, ніби грав колись на сцені у студентські роки?

п о л о н Ій А таки грав, принце, і навіть як добрий актор тішився

популярністю.

Г А М Л Е Т

І що то були за ролі?


Якось я грав Юлія Цезаря. Мене вбивали на Капітолії. Брут мене вбивав.

Г А М Л Е Т

Досить брутально з Брутового боку — завалити на Капітолії такого капітального бика. Актори готові?


Так, пане. Тільки знаку від вас чекають.

114


Ходи ближче, сину, сядь коло мене.

Г А М Л Е Т

Ні, мамо, тут є магніт притягальніший.

ПОЛОНІЙ (до Короля)

Отак! Ви зауважили?

Г А М Л Е Т

Пані, чи можу покластися на ваше лоно? (Лягає коло ніг Офелії)

О Ф Е Л І Я

НІ, Принце

Г А М Л Е Т

Я мав на увазі — втулити голову у ваші коліна.

О Ф Е Л І Я

Так, принце

Г А М Л Е Т

Думаєш, мені йшлося про щось вульгарне?

О Ф Е Л І Я

Нічого такого я не думаю, принце.

Г А М Л Е Т

Бо нічого нема вульгарного в тому, аби лягти між дівочих ніг. О Ф Е Л І Я

Що ви сказали, принце?

Г А М Л Е Т

Нічого особливого.

115

О Ф Е Л І Я

О Ф Е Л І Я

Так, принце.

Г А М Л Е Т

Господи, та ж я для тебе стараюся! Що людині лиша-ється, крім веселого настрою? Дивіться, як весело моїй матері, хоч батько помер лише дві години тому.

О Ф Е Л І Я

Не дві години, а двічі по два місяці.

Г А М Л Е Т

Так давно? У такому разі хай чорт носить замість мене жалобу, а я вдягнуся в чорних соболів. Боже милий, чотири місяці як помер — а про нього ще пам'ятають! Отже, можемо сподіватися, що пам'ять про видатного чоловіка і цілих півроку протягне. Головне, хай Матір Божа простить, щоб набудував побільше церков, а то забудуть про бідолаху, як про дерев'яну конячку, в якої замість епітафії написано «Пропала та, що брикала!»

Грають сурми. Починається пантоміма. Входять, чуттєво обняв-шись, двоє а к т о р і в — Король і Королева. Королева стає навколішки, складаючи свою урочисту присягу. Король підводить її з колін і схиляє голову їй на плече, після чого лягає серед квітів і засинає. Королева, упевнившися, щ о він заснув, виходить. За хвилину входить якийсь чоловік: з голови Короля знімає корону, цілує її, вливає отруту у вухо сплячого і виходить. Королева повертається, бачить, щ о Король мертвий, і зображає розпач. Отруювач знову заходить у супроводі трьох або чотирьох осіб і поводиться так, н іби поділяє з н е ю горе. Тіло виносять. Отруювач залицяється д о Королеви дарами. Королева с п е р ш у н ібито не п р и й м а є їх, але врешті піддається йому. А к т о р и виходять.

У вас веселий настрій сьогодні.

Г А М Л Е Т

У мене?

116

О Ф Е Л І Я

Що це було, принце?

Г А М Л Е Т

Це така сценка під назвою «Підступність без любові, або Злочин без кари».

О Ф Е Л І Я

Це нам показали короткий зміст усієї п'єси?

Входить А к т о р - П р о л о г .

Г А М Л Е Т

Дізнаємося від цього типа. Актори не вміють тримати язика за зубами — все повибовкують. О Ф Е Л І Я

Він розповість, що нам показували?

Г А М Л Е Т

Як і те, що ти йому покажеш. Тільки не соромся пока-зати, що в тебе є, а він теж не посоромиться розповісти, для чого воно тобі. О Ф Е Л І Я

Ви просто нестерпний, принце. Я краще послухаю.

А К Т О Р - П Р О Л О Г

Вам з радістю послужимо, Зі сцени вас розважимо, Трагедію покажемо.

Виходить.

Г А М Л Е Т

Це що — пролог чи дарчий напис на медальйоні?

117

О Ф Е Л І Я

І справді — якесь коротке.

Г А М Л Е Т

Ніби жіноче кохання,

Входять двоє А к т о р і в у ролях Короля й Королеви.

К О Р О Л Ь ' А К Т О Р

Вже утридцяте колісниця Феба Пройшла окіл землі, води і неба, І цілих тридцять по дванадцять раз Примарне сяйво місяць лив на нас, Від того дня, як, Гіменею любі, Ми руки та серця з'єднали в шлюбі.

118

К О Р О Л Е В А - А К Т О Р К А

Такій любові й цілих тридцять років Світила дивувалися б високі! Та от біда: щось ти цілком ослаб, І це мене гнітить. Хіба могла б Інакше я? Однак тебе, мій пане, Хай ця моя гризота не дістане. Бо що палкіша жінка у коханні, То страх у ній і туга більш захланні. Моя любов — ти знаєш — над усе, І страх співмірний бідну душу ссе. Лиш ті, що люблять так, як я, готові Тривогу перебільшити з любові.

119

К О Р О Л Ь - А К Т О Р

На жаль, недовго бути нам з тобою; Це тіло гасне, хворістю жахною Охоплене — проте наш світ без меж І ти ще довго в ньому проживеш, Знайшовши пару...


Перестань, не треба, Нова любов — це зрада, що до неба Волала б. Адже вийти заміж вдруге — Це вбити ще раз. Це межа наруги.

Г А М Л Е Т (убік)

Полин, полин у словах!


Бо жінку, що вінчатись вдруге йде, Само лиш тіло жадібне веде. Лиш та залізе з іншим в шлюбне ложе, Яка убити ще і ще раз може.


Тобі я вірю, бо ж заприсягла ти, Але властиво людям відступати. Наш кожний намір — пам'яті слуга, Його основа надто вже блага, Це наче плід — однаково він мусить Колись упасти, хоч ніхто й не струсить. І будь-яка з присяг так довго чинна, Як довго схоче пам'ять, і повинна Забутися обітниця, яка Остигла з жару, хоч була жарка. Чи в горі, а чи в радості — дощенту Згорять пориви у вогні моменту, І де був сміх, там плач, а сміх плачем Постане — все тече і ми течем,

120

І цілий світ, — і дивного немає Нічого в тому, що й любов минає, Так само непостійна, вся в хитаннях, Як наша доля, але от питання: Хто з них над ким, і я питаю знов — Любов чи доля? Доля чи любов? Ослаб вельможа — друзів як не стало, Бідняк нажився — й місця друзям мало Навколо нього, їх любов тепер Іде за ним, але хоч ти б умер, Якщо біда і ти не у фаворі, Любов минеться, як і друзі скорі. Тепер, щоб відновити лад, я знову Скажу про наших почуттів основу, Що нетривка. Тому в руках судьби І ми, і наші наміри — раби. Ти зараз віриш: доживеш вдовою, Але ця віра вмре слідом за мною.


Хай сон мене покине і забави, І світло днів, хай ані крихти страви Не дасть земля, надія хай згорить, Хай буду я сама, хай вічна бридь Мене поб'є, хай всі предмети світу, Які люблю, зруйнує в ніч неситу, Хай покарання вічне і всесильне, Як по жалобнім одягну весільне.

Г А М Л Е Т

Але якщо тепер вона зламає клятву...


Страшні слова. Я відпочив би, мила, Від цих розмов. Отож, якби лишила Мене самого...

121


Що ж, повийся снами — Хай зло ніколи не стоїть між нами! Виходить.

Г А М Л Е Т

І як вам подобається п'єса, мадам?


Ця жінка, по-моєму, забагато обіцяє.

Г А М Л Е Т

Так, але вона дотримає слова.

К О Р О Л Ь

Ти знаєш зміст? Там не буде нічого непристойного?

Г А М Л Е Т

О, ні — самі лише жарти, навіть отруту зроблено зі смаком. І немає ні слова поганого. К О Р О Л Ь

Як усе-таки звучить назва?

Г А М Л Е Т

Назва звучить як «Пастка», мається на увазі, для мишей. Самих мишей не буде — це в переносному розумінні. Йдеться про вбивство, вчинене десь у Відні. Герцога звали Ґонзаґо, а його дружину — Баптиста. Зараз побачите, що буде. Історія просто-таки гидотна, але що нам до неї? З нашими сумліннями — вашим, пане, та й моїм так само — все чисто, так що нас воно не стосується. Хай ко-няка з обдертими боками хвицається, в нас боки на місці.

Входить а к т о р , щ о грає Луціана.

Це такий собі Луціан, королю близький родич.

122

О Ф Е Л І Я

З вас добрий коментатор, принце.

Г А М Л Е Т

Та я навіть у ляльковому театрі міг би покричати за тебе і твого милого.

О Ф Е Л І Я

Гостро, принце, дуже гостро.

Г А М Л Е Т

Бо щоб мій кінець затупити, довелося б тобі всмак настогнатися.

О Ф Е Л І Я

Ого, дедалі гірше.

Г А М Л Е Т

Цілком як у подружньому житті. — Починай, убий-нику. Перестань уже з тими своїми пантомімами і берися за справу. Як там було написано: «І крук захрипло кряче й помсту кличе»?

л у Ц І А Н

Порожній сад і я, і слушна мить, Отрута є, рука не затремтить. Рослини вбивчі в пору опівнічну Зривав я і в потрійну міць магічну Закляв. Тепер останній вибух чар — Хай кров живу зупинить цей узвар.

Вливає отруту до вуха сплячого.

Г А М Л Е Т

Він убиває його в саду, бо хоче захопити трон. Убитого звали Ґонзаґо. Ця історія трапилася насправді, а до нас дійшла вишукано записаною по-італійськи. Зараз усі побачите, як убивця спокусить дружину вбитого.

123

О Ф Е Л І Я

Король встає.

Г А М Л Е Т

Ага, забоявся пробної кулі?


Що з вами, Ваша Милосте?

п о л о н і й Зупинити виставу!

К О Р О Л Ь

Дайте світла! Ходімо геть.

у с і

Світла, дайте світла! Виходять у с і , крім Г а м л е т а і Г о р а ц і о .

Г А М Л Е Т

Підбитий олень аж хрипить, Здоровий б'є копитом. Комусь — на варту, інший спить, Допоки світ є світом.

То що, друже, якби всі мої фортуни попровалювались до біса, то з отаким лісом пір'я на капелюху, та ще й з двома розетами на черевиках, не зміг би я затесатися поміж які-небудь актори?


За півставки трагіка — точно.

Г А М Л Е Т

За повну! Послухай, волею небес Як Данія зросла: Колись на троні був Зевес, А нині — зад... гусака.

124


Але рима неправильна.

Г А М Л Е Т

О, добрий Гораціо, я дав би по тисячу фунтів за кожне слово привида! Ти все бачив?



Г А М Л Е Т

Коли зайшлося про отруєння?..


Я не зводив ока.

Г А М Л Е Т

Ага! Тоді давайте музику, хай нам заграють! До нас, флейтисти!

Якщо король встає під час вистави, То отже, є на це якісь підстави. Де музиканти?



Ласкавий принце, чи можна вас на декілька слів?

Г А М Л Е Т

За декілька слів? Мене? Краще вже за цілу історію.


Мій пане, король...

Г А М Л Е Т

Король, король, увесь час король.

125


Він закрився у своїх покоях, дуже знервований.

Г А М Л Е Т

З похмілля?


Ні, радше зі злості.

Г А М Л Е Т

Було б куди доречніше повідомити а лікаря. Бо якщо я дам йому чогось на його може аж затопити всередині.


Принце, я прошу вас відповідати до теми і не стрибати щоразу вбік з такими дикими жартами.

Г А М Л Е Т

Беру себе в руки. Говори далі.


Королева, якій ви син, дуже цим пригнічена. Це вона прислала мене до вас.

Г А М Л Е Т

Щиро вітаю.


Ласкавий принце, тут не йдеться про щирість вітання. Йдеться лише про вашу доречну відповідь. Якщо ви згодні дати її мені, я буду вважати свій обов'язок виконаним. Якщо ні — то я йду геть і справу на цьому закінчимо.

Г А М Л Е Т

Але я не можу.

про це не мене, розслаблення, то

126


Що ви не можете, принце?

Г А М Л Е Т

Дати тобі доречну відповідь — я ж божевільний. Хоч як-небудь я таки відповім, аби тебе підутішити. Себто не тобі, а моїй, як ти казав, матері. Так що до діла. Моя мати, кажеш...


Вона стверджує, що ваша поведінка просто шокує й лякає її.

Г А М Л Е Т

0 який дивний цей син, що може налякати власну матір! Але за цим її шоком-ляком, напевно, суне ще якась історія? Відповідай.


Вона б хотіла порозмовляти з вами у своєму покої, перш ніж ви ляжете спати.

Г А М Л Е Т

Слухаю й корюся — навіть якби вона була мені матір'ю десять разів. Маєте ще якісь пропозиції?


Мій пане, колись ви любили мене.

ГАМЛЕТ (показуючи на свої руки)

1 зараз теж, присягаю цими граблями та клешнями.


Принце, скажіть, у чому причина вашого розладу? Не допускаючи друзів до власного нещастя, ви ще глибше замикаєтеся у власній в'язниці.

127

Г А М Л Е Т

Просто я не бачу перспективи зростання.


Як так, коли сам король обіцяв зробити вас правонас-тупником данського трону?

Г А М Л Е Т

Так, але поки сонце зійде... ну, та ви всі знаєте це не зовсім свіже прислів'я.

Входять м у з и к а н т и з флейтами.

О, флейти! Дай одну сюди. (Ло Ґільденстерна). Ходімо набік, я наважуся дещо спитати. Чому ти завше підкрадаєшся до мене з підвітряного боку, ніби ввесь час заганяєш у пастку?

128


Пане, якщо я надто незграбний при виконанні обов'яз-ків, то лише тому, що моя любов не міститься в правилах доброго виховання.

Г А М Л Е Т

Не цілком зрозуміла відповідь. Може, краще пограєш на цій флейті?


Я не вмію, пане.

Г А М Л Е Т

Я тебе дуже прошу.

129


Слово честі, не ВМІЮ.

Г А М Л Е Т

Але я благаю тебе.


Не знаю навіть, як це тримати.

Г А М Л Е Т

Це так само легко, як брехати. Пальцями бігаєш по цих дірочках, до рота береш оцей кінчик, і все воно заговорить дуже виразними звуками. Бачиш ці отвори?


Але ж я не зможу видобути з них якогось гармоній-ного звукоряду. Я не вчився цього.

Г А М Л Е Т

Бачиш! А як тоді бути зі мною? Ти хотів би грати на мені, як на інструменті; тобі здається, що ти вивчив усі мої отвори; хочеш витиснути з мене голос моїх таємниць, видобути всі можливі звуки — від найнижчого до найвищого, повну октаву. А таку маленьку дудку, що в ній стільки музики, стільки чистого звучання, ти ніяк не змусиш заговорити. Господи, та невже ти думаєш, ніби на мені заграти простіше, ніж на цій дудці? Назви мене яким захочеш інструментом — однаково ти зможеш лише розладнати мене, а от щоб пограти на мені — це тобі не вдасться.


Мир вам, добродію!


Принце, королева бажає негайно порозмовляти з вами.

130

Г А М Л Е Т

А бачиш он ту хмарину у формі верблюда?

п о л о н і й І справді — чистий тобі верблюд, як живий.

Г А М Л Е Т

Хоча мені здається швидше тхором.


Бо хребет вигнутий, ніби у тхора.

Г А М Л Е Т

Або у кита.


Зовсім як кит.

Г А М Л Е Т

Якщо так, то я вже йду до матері. (Убік) — Можна здуріти від цього придурювання. — Я зараз буду.

п о л о н і й Так їй і перекажу.

Виходить.

Г А М Л Е Т

Слово «зараз» досить легке, тобі вдасться його пере-казати. — Лишіть мене самого, друзі.

Виходять у с і , крім Г а м л е т а .

І от прийшла пора найглибша ночі, Коли з могил роззявлених пекельний Виходить сморід. Я напевно б міг Тепер і пити кров, і злодіяння

131

Такі чинити, що аж день закляк би, Наставши вранці. Досить. Мушу йти До матері. Чи витримаєш, серце, Випробування гнівом? Щоб Нерона В душі не розбудити — мушу бути Жорстоким, та не виродком. Слова Вганятиму я в неї, не стилети, І хай моя душа почує голос: Слова хоч найстрашніші говори, Але руками зла не натвори.


Входять К о р о л ь , Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н .

К О Р О Л Ь

Нам вельми не подобається він, Йому давати волю небезпечно. Готуйтеся: одержите на руки Папери супровідні й разом з ним Поїдете до Англії. Державні, А також династійні інтереси У тому, щоби ні хвилини довше Йому не попускати.


Як накаже Король, бо саме він узяв тягар Відповідальним бути за безпеку Усіх підданців, берегти їх спокій.

Р О З Е Н К Р Л Н Ц

Бо навіть і найменшим серед нас Дано розумну міру в обороні Самих себе — а що тоді сказати

133

Про того, від чиїх турбот залежне Життя усіх? Кончина короля — Не просто смерть людини, це як вир, Він тягне всіх і вся. Це так, якби Поставити де-небудь на вершині Найбільше коло, а до спиць припнути Ще тисячі об'єктів; щойно коло Зірветься вниз, у прірву разом з ним Усю складну структуру понесе. Король зітхне — заплаче людство все.

К О Р О Л Ь

Тому зберіться швидко у дорогу. Нам треба це страховисько в залізо Закути.

О Б И Д В А

Нас уже немає тут.




Мій пане, він іде до королеви. Я теж там буду, як завжди — сховаюсь За килимом, послухаю. Вона, Я певен, відчитає принципово Його, та ви цілком праві у тому, Що мати буде матір'ю, що вдієш, Тому потрібен той, хто об'єктивно Оцінить ситуацію. На разі Рушаю і прийду до вас на звіт Ще перед сном.

К О Р О Л Ь

Ми дякуємо, друже. П о л о н і й виходить.

134

Мій злочин сіє всюди дух недобрий. І це тому, що я порушив межі, Убивши брата. Каїну молитва Не твориться, хоч як би не старався. Молитись хочу — гріх не відпускає. Стою поміж провиною й бажанням І руки опускаються — не знаю, До чого братись. От би цю долоню Покрила братня кров на товщину Також долоні, то невже у неба Не знайдеться дощів, аби відмити? Для чого існувала б ласка Божа, Якби не гріх? І що для нас молитва, Як не подвійна сила, бо, по-перше, Нас від гріха утримує й, по-друге, Гріхи знімає з нас? Тбму в молитві Моя надія. Гріх уже позаду, Пора молитись. Але як почну? «Прости мені моє мерзенне вбивство» Не можна так, бо я ж не відрікався Всього, що цим убивством я здобув: Корони, королеви, влади. Певно, Не можна стати чистим і лишатись При власних інтересах. Це у нас, У наших судових земних рахунках, Можливий підкуп і рука злочинна Ховає правду в стіл. Але над нами Немає цьому місця, махінацій Там не допустять, там постане кожен У чому є, прозорий і підсудний, Один навпроти всіх своїх провин. Що далі? В каятті шукати вихід? Але в мені немає каяття! Нікчемна доля: падати у прірву, У багна зла — і потім виринати Для того тільки, щоб упасти глибше! Хоч ви врятуйте, ангели! Зігнися,

Коліно можновладне, й ви, залізні Волокна серця, зм'якніть, ніби м'язи Дітей невинних! Так, ще маю шанс. Ще спробую. (Стає навколішки)

Входить Г а м л е т .

Г А М Л Е Т

Яка можливість — тут, під час молитви. Негайно, тут. І він собі на небо Без перешкод. Оце так помста! Отже, Убив мені він батька, я ж натомість, Єдиний син, його зашлю до раю. Стій, подумай. Яка ж це помста, це як нагорода. Він батька нагло вбив — той саме був Обсипаний гріхом, як травень цвітом. Тепер уже не підіб'є рахунку Сумління, а борги свої поверне Хіба що в муках. Що ж то за реванш, Коли під час молитви очисної Заріжу вбивцю — й він поїде чистим? Ні. Назад з мечем і вичекай хвилину, Щоб він упився, вгрався, спав у ліжку Гріховному, в блюзнірстві, блювотинні, За картами, у шалі, в ейфорії, Щоб мав усе, крім думки про спасіння — Тоді його звали, щоб аж задерлись Підошви, щоб огидну чорну душу Забрала чорнота...Чекає мати. Я вичекаю теж момент заплати. (Виходить)

К О Р О Л Ь (встаючи)

Слова летять, а в серці бруд і прах. Порожніх слів не хочуть в небесах. (Виходить)

Покій Королеви.

Входять К о р о л е в а і П о л о н і й .


Він зараз буде. Говоріть з ним жорстко, Підкресліть, що пора б і знати міру, Що тільки завдяки вмовлянням вашим Його ще не покарано. Ховаюсь — І прошу гострих слів не уникати.

Г Л М Л Е Т (за сценою)

Мамо, мамо, мамо!


Обіцяю, пане, що все буде як слід. Заховайтеся — я вже чую його кроки.

П о л о н і й ховається за килимом. Входить Г а м л е т .

Г А М Л Е Т

То в чому, мамо, драма?


Ти, сину, дуже тяжко кривдиш тата.

137

Г А М Л Е Т

Ти, мамо, дуже тяжко кривдиш тата.


Ця відповідь цілком безглузда, сину.

Г А М Л Е Т

Твої слова також безглузді, мамо.


Чого ти хочеш, Гамлете?

Г А М Л Е Т

А що?


Забув, хто я така?

Г А М Л Е Т

Забув? Та що ви — Ви королева, братова і жінка, Ну тобто жінка братова й, на жаль, Мені ви мати.


Хай говорять інші

З тобою!

Г А М Л Е Т

Та сидіть ви, не ходіть Нікуди, ані кроку, поки я Тут не поставлю дзеркало, в якому Побачите себе.


Мені вже страшно — Він може вбити!

138

ПОЛОНІЙ (за килимом)

Поможіть хто-небудь!

ГЛМЛЕТ (вихоплюючи меча)

Ото, щури! Щуряці смерть на місці! (Протинає килим)

ПОЛОНІЙ (за килимом)

Убив мене!


Ну що ти наробив?!

Г А М Л Е Т

Не знаю. Хто там — часом не Король?


Як можна так засліплено, жахливо?..

Г А М Л Е Т

Жахливо, так? А вбити короля Й за брата вийти заміж не жахливо?


Убити? Короля?

Г А М Л Е Т

Ви дс^бре чули. (Відсуває рукою килим і бачить Полонія).

Прощай, старий занудо, бідний блазню! Я сподівався, буде більша риба. Не повезло. Так просто напоротись, Якщо постійно пхатись, де не треба. А ви сідайте, досить вам ламати З нещастя руки, краще я зламаю Вам серце, як воно ще не застигло, Як'зможу ще до нього я пробитись, Туди, за всі ці панцери і стіни.

139


Що, сину, я зробила, аби ти Смів так шаліти?

Г А М Л Е Т

Ви зробили те, Що назавжди споганило всі цноти, Зігнало всю красу і все обличчя Тавром покрило, а подружній шлюб Став глумом, геть позбавленим довіри, Як слово картяра, що душу вийме З усіх присяг і пустить їх по світу Порожнім звуком. Небо загорілось Ганьбою, і планета, вся ця куля, Палає, ніби в день Страшного Суду, Від цього вчинку вашого.


Якого?

Що це за вчинок врешті, що за вчинок?

Г А М Л Е Т

Дивіться: ось один портрет і другий, Написано їх з рідних двох братів. Це перший — скільки в ньому назбиралось Прекрасних рис! Лицем такий, як Зевс, Очима — Арес, від Гіперіона Волосся в нього, постаттю — Меркурій, Що просто з неба сходить на вершину. І всі ці риси з'єднано в одному, Живому тілі смертного — боги Лишили нам зразок для комбінацій. Це був ваш чоловік. Тепер наступний Портрет, а це — ваш другий чоловік. Дивіться: почорнілий хворий колос, Отруйний для братів. Де очі ваші? Хіба вівцею стали ви, щоб з гір,

140

З ясних пасовиськ заблудити в твань? Де очі ваші? Не кажіть «кохання», Не вірю вам, бо ви не в тому віці, Коли чуття командують, а в тому, Коли панує розум. Але розум Ніколи б не зміняв одне на друге. Звичайно, що і ви жива істота, Однак чутливість вашу параліч Розбив, на жаль, — інакше я не знаю, Чим пояснити схиблений ваш смак. Якесь шаленство вибило з вас рештки Інстинкту, інтуїції. Диявол Вам заморочив голову, на очі Поклавши лапу? Ані зір, ні нюх, Ні слух, ні жоден інший отвір жінки, Хоч був би хворий, так не проколовся б. Ганьбо, де твій рум'янець? Бо коли Вдалося пеклу бунт оцей підняти В старіючому тілі, то не дивно, Що тіло юне спалює до решти Себе, як віск. І виявилось навіть, Що іній часом теж горить, а розум Слугує сутенером.


Прошу, досить! Мене ти змусив глянути углиб Душі моєї — найбрудніші плями Не змити вже.

Г А М Л Е Т

\ Бо це налиплий бруд Споганеного грішним потом ліжка, Розпусної забави в смітнику, Тваринних ігрищ...


Ані слова більше! Твої слова для мене, як ножі. Замовкни, сину!

Г А М Л Е Т

Той убивця, хам Не вартий і двадцятої частини Своєї жертви — шарж на короля, Банальний злодій, що украв корону І всю державу, й потягнув з полиці Клейноди владні!


Досить, перестань! Г А М Л Е Т

Король-паяц, почвара балаганна...

142

Входить П р и в и д .

Небесні крила, захистіть! Навіщо Ти знову тут, нічна невтішна постать?


Це знову приступ.

Г А М Л Е Т

Ти, напевно, хочеш Сварити сина за його вагання, За те, що згаяв час, але наказу Не виконав?

П Р И В И Л

Я тут, щоб нагадати. Роздмухати в тобі вогонь пригаслий.

Дивись на матір — як її схопило Заціпеніння! Стань із нею поруч, Поміж її душею й нею. Тіло Чим слабше, тим сильніший в ньому трепет. Промов до неї.

Г А М Л Е Т

Вам погано, пані?


Мені? Це я спитати маю в тебе — Ти дивишся в нікуди, розмовляєш З повітрям, дикий погляд, а волосся Сторчма на голові, як полк піхоти, Сурмою раптом схоплений у бій. Мій Гамлете, я прошу, загаси Вогонь спокоєм. Будь розважний, сину. Скажи, куди так дивишся, що бачиш?

Г А М Л Е Т

Що бачу я? Його! Такий блідий, А сум оцей — якби він міг озватись До каменів, то й тих прибив би смутком. — Свій погляд відверни, бо я розкисну З жалю і замір мій також розкисне, Хоч колір крові кращий, ніж сльози.


До кого ти?

Г А М Л Е Т

А вам хіба не видно? К О Р О Л Е В А

Не видно, тобто видно все, що видно.

Г А М Л Е Т

То, може, чутно?

144


Тільки нас удвох. Г А М Л Е Т

Та ви дивіться — он же, он, відходить! Як за життя одягнутий, це ж батько, І він іде, ступає на поріг! П р и в и д виходить.


Це тільки мозок, твій нещасний мозок. Хвороби часто мучать нам уяву Видіннями.

Г А М Л Е Т

Ви кажете «хвороби»? Мій пульс так само рівний, як і ваш, Подібний ритм. Усі слова доречні — Захочете, і я повторю знову Усе, що вам казав. Душевнохворий Заплутався б. На Бога, перестаньте Себе саму дурити і бальзам Шукати на своє сумління, ніби Причиною якась моя хвороба. Душі так не загоїш — хоч помажеш Бальзамом зовні, та під оболонку Проникне гній, а там уже й гангрена. Єдиний вихід — каяття і сповідь, Гріха позбутись, а не заганяти Углиб, не посипати щедро добрив На той бур'ян, бо все одно густий. Пробачте всю цю правду. Час навколо Гріхом набряк — і треба вибачатись, І в пояс поклонитися погрузлим За те, що хочеш витягнути їх.


Мені ти навпіл розтинаєш серце.

145

Г А М Л Е Т

І добре, бо відкинете все гірше, А краще хай залишиться у вас. Добраніч. Лиш до нього не лягайте У блудну постіль. Чистота, буває, У звичку входить, як і гріх, бо звичка Не тільки йде від чорта, часом ангел Її підкине, щоб не тільки зло Творилось легко. Витримайте ніч, Тоді наступну, потім

І стане легше. Бо в людськїйРнатурі Звикання може й чорта відігнати. Отож добраніч. І якщо колись Вас Бог благословить — я теж попрошу Від вас благословення. — Що ж до цього (показуючи на Полонія)

Добродія, то жаль мені направду, Що став йому я катом. Покарання Впаде й на мене — бачать небеса. Займуся тілом і відповідальність Візьму на себе. Знов кажу: добраніч. Я став жахним, бо хочу лиш добра.

146

Зіграли вступ, за ним жахніша гра. Ще тільки слово...


Що мені робити? Г Л М Л Е Т

Усе на світі — лиш не те, що прошу. Нехай король затягне вас у ліжко, Щипне де слід і мишкою назве,

Обслинить вас, обмацає, обсмокче, Візьме за груди чи отам, де пояс, — А ви йому за це про все докладно: Що син у вас ніякий не придурок, Придурюється син у вас. І слушно: Хіба годиться пишній королеві Таку істотну справу затаїти Від змія, черва, гада, кажана? Та ні, звичайно! Ніби мавпа з байки, На комин сядьте і повипускайте Птахів у небо з кошика — самі ж

147

Залізьте в кошик, випробуйте міцність — І вдартеся об землю з висоти.


Якщо слова — це дихання, то я Не дихатиму, сину, але й словом Тебе не зраджу.

Г А М Л Е Т

Знаєте, що їду

До Англії?


О так, хоч я й забула. Ти нагадав. Так вирішено, сину.

Г А М Л Е Т

Папери вже готові і мандат Доручено моїм найкращим друзям. Я вірю їм, як вірив би гадюці. У них наказ подбати, аби шлях Стелився мій. У пастку. Я нічого Не маю проти — от лише як міна В руках мінера вибухне!.. Глибоко Вони копають, але я ще глибше — На цілий ярд — вкопаюся, і хай Шматки друзяк на місяць полетять — Ефект інтриг зустрічних і проклять. (Показуючи на Полонія).

Ще мушу до від'їзду цей багаж Кудись перетягти. Старезна торба! Добраніч, мамо. Королівський канцлер Лежить, замовк, застиг і обімлів. А за життя знав стільки різних слів! Ну, друже, нам би якось дотягти Добраніч, мамо.

Виходять: К о р о л е в а , за н е ю Г а м л е т , волочачи тіло П о л о н і я .

V X в


Входять К о р о л ь , К о р о л е в а , Р о з е н к р а н ц

і Ґ і л ь д е н с т е р н .

К О Р О Л Ь

Тяжкі зітхання ваші щось та значать. Перекладіть нам їх на звичну мову, Доступну нам. І де, скажіть, ваш син?


Панове, залишіть нас ненадовго.


Королю, що вночі я пережила!

К О Р О Л Ь Що сталося, Ґертрудо? Як там Гамлет?


Бушує, наче шторм, жахливий шал Зійшов на нього. Уночі, почувши

150

За килимом щось ніби шарудіння, Дістав меча і з криками «Щурі!» Без роздуму, наосліп заколов Нещасного старого.

К О Р О Л Ь

От прокляття! Були б ми там, було б і з нами так. Його свобода — це загроза всім: Тобі самій, і нам, і всім навколо. Кому ж тепер нести від повідальність? Ми винні, скажуть, адже треба в шорах Його тримати чи заперти в клітці. То все любов батьківська, через неї Забрало розум. Так, буває, хворий Свою біду ховає, не лікує, Аж вилізе сама. То де він зараз?


Пішов кудись, а за собою тіло Потяг. До речі, дуже побивався — Немов піщинка золота, цей жаль Блищав у чорноті його шаленства.

К О Р О Л Ь

Ходім, Ґертрудо! Поки сонце зійде З-над гір — він відпливе, а ми тоді Замнемо прикру справу, застосуєм Усе своє дипломатичне вміння — Й пом'якшимо. Панове, прошу ще раз!


Ідіть обидва і зберіть людей. У нападі наш Гамлет вбив старого Полонія. Тепер він десь над тілом. Знайдіть його і будьте з ним. Тим часом

151

Хай тіло для каплиці обрядять. Покваптесь тільки.


Й ми ходім, Ґертрудо. Закличемо порадників і друзів, Розкажемо про все. Тоді, можливо, Отруйних поговорів і пліток Гарматні ядра вразити не встигнуть, Не вибухнуть, точніше — нас не вцілять, В повітря вдарять. Час іти, ходім. На серці страх і як нам бути з ним?..

Коридор у замку.

Входить Г а м л е т .

Г А М Л Е Т

Ну от і заховав.

Р О З Е Н К Р А Н Ц І Ґ І Л Ь Л Е Н С Т Е Р Н

(за сценою)

Гамлете! Принце Гамлете!

Г А М Л Е Т

Це що за крики? Гамлете? Хто кличе? А, от вони. Входять Р о з е н к р а н ц і Ґ і л ь д е н с т е р н .


Де тіло, принце? Що ви з ним зробили?

Г А М Л Е Т

У глину повернув, бо З ГЛИНИ ВИЙШЛО.


В якому місці, принце? Ми хотіли б Забрати до каплиці.

Г А М Л Е Т

І не думай.


Не думати про що?

Г А М Л Е Т

Про те, що я послухаюсь твоєї думки, а не своєї. Крім того, про що взагалі розмовляти королівському синові з якоюсь там губкою?


Це мене ви вважаєте губкою, принце?

Г А М Л Е Т

Саме так. Ти губка, що цілком просякла королівською прихильністю, відзнаками та милостями. Зрештою, такі люди є найкращим королівським десертом. Він їх три-має, затиснувши за щокою, ніби мавпа найсоковитіші шматки; пообсмоктує трохи, пожує, а тоді вже й ковтає. Як тільки йому захочеться того, чим ти просяк, вичавить тебе всього і — будь ласка — губка знову суха.


Не розумію, принце.

Г А М Л Е Т

Мене це тішить: тонка розмова не для грубого вуха.


Принце, ми хочемо знати, де тіло, і відвести вас до короля.

154

Г А М Л Е Т

Король має власне тіло, і це тіло має короля. Король — це щось таке...


Яке, принце?

Г А М Л Е Т

Ніяке. Ведіть мене до нього. Мишка в нірку — кіт за нею.

Виходять.


Входить К о р о л ь у супроводі кількох д в о р я

К О Р О Л Ь

Ми вислали людей шукати тіло. Значний у тому ризик, що шаленець На волі ходить. І однак не можна До нього стасувати всю суворість Закону: надто вже він популярний У черні — чернь засліплена і судить Лише про кару, та не про вину. Є вихід м'якший — подорож за море, Не кара — звична місія державна, Планована. Цей метод лікування Достатньо радикальний, бо й хвороба Зайшла далеко.

Входить Р о з е н к р а н ц .

То які новини?


Не витягнути з нього ані слова Стосовно тіла.

156

К О Р О Л Ь

Добре, де він сам?

Р О З Е Н К Р Л Н Ц

Під вартою, чекаєм лиш наказу, Аби ввести.

К О Р О Л Ь

Так от вам цей наказ!

Р О З е н К Р Л Н ц

Ви чули, Ґільденстерне?

Входять Г а м л е т (під вартою) і Ґ і л ь д е н с т е р н .

К О Р О Л Ь Скажи нам, де Полоній, Гамлете.

Г Л М Л Е Т

На вечері.

К О Р О Л Ь

На вечері? Де?

Г Л М Л Е Т

Там, де не він їсть, а його їдять. Саме в ці хвилини за нього взялося товариство заполітизованих червів. Бо саме черви є найвищим авторитетом в ієрархії травлення. Ми щосили годуємо домашні створіння на прохарчування самим собі, а себе годуємо на прохарчування червам. Вгодований король і дистрофічний жебрак — це тільки різні кулінарні рецепти, дві різні страви до одного й того ж столу. Кінець у всіх однаковий.

К О Р О Л Ь

На жаль, так воно є.

157

Г А М Л Е Т

Буває ще так, що зловиш рибу на черв'яка, котрий жер самого короля, а потім поїдаєш рибу, котра зжерла того черв'яка.

К О Р О Л Ь

І що ти хочеш цим сказати?

Г А М Л Е Т

Нічого, крім ствердження, що король може тріум-фально промаршувати кишками жебрака.

К О Р О Л Ь

То все-таки де Полоній?

Г А М Л Е Т

На небі. Можете когось туди вислати — хай пере-вірить. Якщо ж кур'єр його там не побачить, пошукайте самі, але в іншому місці, знаєте в якому. Але якщо так і не знайдете за місяць, то покладайтеся виключно на свій ніс — той неминуче виведе вас до галерейних сходів.

КОРОЛЬ (до оточення)

Ідіть пошукайте.

Г А М Л Е Т

Нікуди не дінеться, можете особливо не квапитись.

Д в о р я н и виходять.

К О Р О Л Ь

Наш Гамлете, заради ваших власних Потреб та інтересів у безпеці, А надто ж після вашого демаршу, Який нам так болить, наполягаєм На вашому від'їзді. Тож готуйтесь. Чекає корабель, попутний вітер,

158

І ваші друзі хоч в огонь чи воду, Чи в Англію...

Г А М Л Е Т

То в Англію?

К О Р О Л Ь

Так.

Г А М Л Е Т

Добре.

К О Р О Л Ь

Ви так немов читаєте думки.

Г А М Л Е Т

Мені їх підказує херувим, який бачить усе. Гаразд, Англія — то Англія. Прощайте, дорогенька мамо.

К О Р О Л Ь

Ти мав би сказати «люблячий батьку».

Г А М Л Е Т

Ні, я не помилився: батько і мати це те саме, що чоло-вік і жінка, а чоловік і жінка — єдині тілом. Отже, ви — моя дорогенька мама. Ну добре, в Англію!

Виходить.

К О Р О Л Ь

За ним, за ним! Не дайте ні хвилини Йому тягнути — і на корабель. Відбути ще сьогодні. Всі деталі В моїх листах. Благаю вас, ідіть.


159

Англійський брате, маємо підозру, Що нас ти ще шануєш, пам'ятаєш. Мабуть, не зовсім затяглися шрами У тебе після данських перемог — І досі нас боїшся? Розрахунок Ти з нами зробиш данню, та не тільки. В листах від мене сказано, що мусиш Убити Гамлета. І ти уб'єш. Ніхто так не псував моєї крові! Потрібні ліки. Хай це буде вість Про смерть його. Життя мені розчисть!

Шлях уздовж морського берега неподалік Ельсинору.

Входить Ф о р т и н б р а с на чолі свого війська.

Ф О Р Т И Н Б Р А С

Від мене привітайте, капітане, Монарха данського. Скажіть, що я У згоді із домовленим, чекаю На дозвіл перетнути разом з військом Його державу. І якщо король Бажав би сам побачитися з нами, То місце збору знаєте.

К А П І Т А Н

Так точно!


Помірним кроком руш!

Виходять усі, кр ім К а п і т а н а .

Входять Г а м л е т , Р о з е н к р а н ц , Ґ і л ь д е н с т е р н та інші.

Г А М Л Е Т

Що це за військо, пане?

161


Це норвежці.

Г А М А Е Т

На кого йдуть?


Ідемо на поляків.

Г А М Л Е Т

І хто веде?


Норвезький принц, молодший Фортинбрас.

162

Г А М Л Е Т

І хочете всю Польщу захопити Чи тільки шмат найближчих територій?


Сказати правду, йдеться про мізерну Частину суходолу — все, що є Там цінного, те і п'яти дукатів Не коштує — соломи оберемок. Полякам це так само, як і нам, Потрібне, тобто зиску там нітрохи.

Г А М Л Е Т

Ну, то вони й не будуть боронити.


А от і будуть — вже війська стягнули.

163

Г А М Л Е Т

Дві тисячі людських смертей! І двадцять Дві тисячі дукатів! І на що? Напевно, дехто має забагато Спокою і достатку, аж нарвало Всередині. А раптом цей гнояк Прорветься смертю? — Дякую вам, пане.


Ідіть щасливо.

Виходить.

Р О З Е Н К Р А Н Ц Так! Рушаймо, принце!

Г А М Л Е Т

Вперед іди, я вас наздожену.

Виходять у с і , кр ім Г а м л е т а .

Усе, що бачу, — докір проти мене Чи шпора для прискореної дії! І що це за створіння, для якого Нічого понад їжу та спання? Звичайне бидло. Все-таки Господь Надав нам усвідомлення у часі Та вічності, й зробив це не для того, Щоб розум наш себе заколисав. Отож у чому справа — чи тварина Безпам'ятна в мені сидить, чи надто Зарозумілий розум, що малює Страшні картини наслідків? На чверть Розважності — три чверті боягузтва? Повторюю «Так, мушу це зробити» — А руки опускаються, хоч маю І засоби, і привід, і можливість.

164

А приклади навколо? От і знов — Це військо, величезне і добротне, Командувач якого ще хлопчисько, Але амбітний дух його, сильніший За всі вагання й наслідків страхи, Готовий наражатися на втрати, На примхи долі, на непевність битви, І все за шкаралупу від яйця! Насправді той великий, хто не мусить Знайти якусь ідею, щоб умерти, Для нього жмут соломи теж достатня Підстава для війни. Бо привід — честь. А я? Мій батько знищений, а мати Поганьблена. Мені диктує серце І мозок: покарати. Я ж натомість Приспав себе. І от — як докір — сотні, А далі й тисячі людей, що маршем Ідуть на смерть — заради честі, слави, Фантомів, міражів, заради кусня Землі, в якій не вистачить і місця На всіх! Віднині заповідь моя: Хай буде кров — інакше я не я.


В х о д я т ь Г о р а ц і о , К о р о л е в а і Д в о р я н и н .


Не хочу розмовляти з нею.

Д В О Р Я Н И Н

Правда, Нелегко це робити — поміщалась Цілком, нещасна.


І чого їй треба?


Вона постійно згадує про батька, Оскаржує цей світ, ламає руки І б'ється в груди, все їй докучає, Якісь порожні фрази, дикий хаос Понять і значень, але вже й у цьому Є натяк на систему: кожен з нас Її слова оцінить по-своєму. До того ж є ще й міміка — гримаси

ібб

Уважному підкажуть вищий зміст Метань її, неясних та болючих.


Можливо, таки варто вам прийняти Її, бо сильний поголос піде.


Нехай заходить. Д в о р я н и н виходить.

(убік)

Мені, гріхом просяклій назавжди, Ввижається повсюдно знак біди. Сама в собі породжую примари, Покарана передчуттями кари.

Входить божевільна О ф е л і я .

О Ф Е Л І Я

Скажіть мені, де світла королева?


Дитино, що з тобою?

ОФЕЛІЯ (співає)

Там уже коханий твій Знову за дверима —

Плащ, сандали, довгий кий, Серце пілігрима.


Офеліє, чому ти це співаєш?

О Ф Е Л І Я

А хочеш знати? Будь уважна, от. (співає)

167

Так і знайте: він помер, І, немов сторожа,

Виросла трава тепер З кам'яного ложа.

Ох!


Офеліє, послухай...

О Ф Е Л І Я

Ти послухай! (співає)

Саван чистий, ніби сніг... Входить К о р о л ь .


Ви тільки подивіться, пане мій!

ОФЕЛІЯ (продовжує співати)

Квіти світять біло, Хоч ніхто не впав до ніг,

Не оплакав тіло.

К О Р О Л Ь

Дитино, як живеться вам?

О Ф Е Л І Я

Добре, пане, хай вам Бог помагає. Кажуть, ніби сова була дочкою пекаря. Господи, та ж ми знаємо, ким ми є, тільки не знаємо, ким станемо. Дай вам Боже гарно повечеряти!

К О Р О Л Ь

Повертається думками до батька.

168

О Ф Е Л І Я

Благаю, ні слова про це. А якщо хто-небудь почне допитуватися, відповідайте отак:

(співає)

Солодка година в день Валентина, До вас я, мій друже, прийшла.

Високо вже сонце — у вас під віконцем Тремтить Валентина мала.

Прокинувся милий, в сорочечці білій, Руки доторкнулась рука.

До себе в хатину завів ще дитину, А вийшла цілком не така.

К О Р О Л Ь

Мила Офеліє!

О Ф Е Л І Я

Ще трохи — і вже кінець! Дослухайте. (співає)

0 Господи-Боже, ніщо не поможе. Як вийти з такої ганьби?

Коханець достоту забрав усю цноту — Йому лише тільки аби.

«Ти клявся, що любу попросиш до шлюбу», — Вона йому каже — і в плач.

А він на те знаєте що?

«Якби берегла ти, якби не дала ти, Просив би, а так — пробач».

К О Р О Л Ь

1 давно це з нею?

169

О Ф Е Л І Я

Мені здається, все буде добре. Треба лише потерпіти. Але не можу не плакати, щойно подумаю про те, як він лежить у тій сирій землі. Мій брат, напевно, довідається про все. Дуже вам дякую за гарну пораду. Тепер подайте мою карету! Добраніч усім, пані. Добраніч, усім добраніч.

Виходить.

К О Р О Л Ь

Постійно йдіть за нею й наглядайте.

Г о р а ц і о виходить.

Вона в собі несе тяжку отруту Глибокого жалю по смерті батька. Ґертрудо, знаєш: біди поодинці Не ходять. Переважно сунуть військом! Загинув батько, потім з поля зору Зникає Гамлет (винен сам собі); В народі набрякають підозріння Стосовно смерті канцлера — занадто Квапливо й тихо похорон минув; Офелія не та вже, заблукав Її підбитий розум, а до всього Зненацька брат її своє навчання Покинув і тепер сидить удома, Зневірений, готовий до обмов, І слухає, хто що йому нашепче Про батька смерть. Оскільки цих пліток Уже не перевіриш, він оскаржить І нас також. Ґертрудо, це картеч, Це вистрелено по мені — цих ран Я маю вже на цілих сто смертей, Хоч досить однієї.

За с ц е н о ю галас.

170


Що там знову?

К О Р О Л Ь

Швейцарська варта! Де швейцарці наші?

Входить один із д в о р я н .

Що сталося?


Рятуйтесь, Ваша Милість — Там океан. Та ні — не океан, Бо й океан ніщо супроти тлуму Озброєних бандитів. їх веде Лаерт, вони розбили вашу варту. Це так, немов нічого не було На світі — ні закону, ні традицій, Усе з нуля. Вони кричать: «Лаерт! Лаертові всю владу!». Ця юрба Сп'яніла — ґвалт і вереск, і шапки Летять, і аж до неба долітає: «Лаерта нам, Лаерта в королі!». Галас за с ц е н о ю наростає.


Ох, не на жарт розгавкалася псота! Оце брехлива данська собачня!

к о Р О Л Ь

Зламали двері.

Входить Л а е р т на чолі інших.

Л А Е Р Т Ага, король! Панове, вийдіть геть!

171

У С І

Пустіть і нас!

Л А Е Р Т

Я прошу вийти всіх!

У С І

Як каже, так хай буде!

Л А Е Р Т Вельми вдячний. Тримайте двері!

Лаертові л ю д и виходять.

А тепер, королю, Віддай нам батька!


Заспокойся, прошу.

А Л Е Р Т

Та навіть як одна з моїх кровинок Тут раптом заспокоїться, то значить, Я вилупок, зачатий рогачем І курвою! Про це вам тут ідеться? Тавро на чисту пам'ять про батьків?

К О Р О Л Ь

Але навіщо весь цей бунт, Лаерте, Увесь цей ґвалт? О, не тримай, Ґертрудо, Його за руки — знаєш, королям Сам Бог будує оборонні стіни, Тож замах може тільки позирати З-за них безсило. Що тобі, Лаерте? Кажи, що треба?

172

Л А Е Р Т

Де мій бідний батько?

К О Р О Л Ь

Загинув.


І король не винен в цьому.

К О Р О Л Ь

Хай випитає все — не зупиняй.

Л А Е Р Т

Загинув? Як? Лише без махінацій! До пекла всі обов'язки, присяги, Сумління, Божу ласку, боязливість — Нічого не боюся вже! Начхати Мені на вічні муки — що тепер, Що потім — все одно мені. За батька Розплати хочу!

К О Р О Л Ь

Хто ж тебе зупинить?

Л А Е Р Т

Мене? Хіба що власна воля спинить. Хоч засобів не надто, але з них Я витисну, що зможу.

К О Р О Л Ь

Отже, хочеш Ти справді знати все, як є, про батька, Про справжніх ворогів його і друзів, Чи йдеться про азарт лише, про те, Аби, немов картяр, згребти всі ставки До себе й безоглядно мстити всім?

173

Л А Е Р Т

Ні, тільки ворогам.

К О Р О Л Ь

От бачиш — мудро!

Л А Е Р Т

А друзі мають знати, що для них Я крові не жалітиму своєї, Мов пелікан.

К О Р О Л Ь

От бачиш! Ти сказав Прекрасні речі — рицарські й синівські. Ми прагнем, щоб для тебе очевидніш Від сонця у зеніті стала ясність: У смерті батька ми цілком не винні, А навпаки...

Голоси за сценою.

Пустіть її, пустіть!

Л А Е Р Т

Що діється? Хто там до біса рветься?

Вертається О ф е л і я .

Хай гнів спалить мій мозок, хай в очах Сама лиш сіль ядуча після сліз! Клянуся, що за це твоє каліцтво Всі рівноваги світу похитну! Офеліє, трояндо травня, сестро, Де розум твій блукає? Може, з батьком, На небі він? Бо в тому й сенс любові — Саму себе роздати почастинно Услід за тими, хто від нас іде, І те, що найдорожче — найріднішим.

174


Труна відкрита, а в труні (Овва, ойой, аяй) Сто тисяч сліз — і всі сумні. Голубе, прощай!

Привіт, голубе!

Л Л Е Р Т

Якби твій розум чистий був і ти Просила помсти — так не зачепило б!

О Ф Е Л І Я

І тут усі приспівуйте: «Униз, униз», а ти співай «Униз, у землю, вниз». Дуже доречний приспів! Це про нечесного служку, що вкрав дочку в хазяїна.

Л Л Е Р Т

Її безглуздя говорить більше, ніж чиєсь мудрування.

О Ф Е Л І Я

А от розмарин на згадку. Пам'ятай мене, добре? А це братчики — щоб ти думав про мене. Л Л Е Р Т

Ось вона, мудрість божевілля: щоб і пам'ять, і думки про одне.

О Ф Е Л І Я

А для тебе маю кріп і орлики. А для тебе руту, а це — трохи рути для мене. У неділю можемо називати її зіллям Божої матінки. Тільки носіть її не так, як я, пані. А це ще сто-кротка. Фіалки теж хотіла вам роздати, але всі вони пов'яли, щойно вмер мій батько. Кажуть, він мав легку смерть.

(Співає)

Бо Робін коханий — то радість моя.

175

Л А Е Р Т

В нещасті, божевіллі, навіть пеклі Самому — все одно, так само світла.


То вже не вернеться він? То вже не вернеться він?

Ні, ні, він загинув І ліг в домовину.

Уже не вернеться він.

Його борода як сніг, Її не торкнувся тлін.

Поїхав до Бога — Молімся за нього.

На Бога дивиться він.

Молімся за нього, як і за всі християнські душі. Хай Бог помагає!

Виходить.

Л А Е Р Т

0 Господи, чи бачив ти?

К О Р О Л Ь

Лаерте, Ділити ваше горе — це так само 1 наше право. Спільника послухай: Знайди поміж найкращих друзів тих, Які розсудять і яким ти віриш. І щойно хтось із друзів доведе, Що ми хоч якось — прямо чи дотично — Причетні до убивства, в ту ж хвилину Тобі ми віддаємо трон, державу, Все інше теж. Але якщо інакше Вони розсудять, то збирай терпіння —

176

А ми твоїй поможемо душі Спізнати сатисфакцію і винних Притягнемо.

АЛЕ РТ

Ну що ж, хай буде так. Проте ця смерть раптова, ця таємність, Цей похорон без почестей і знаків — Герба й меча, належних ритуалів, Усе це так волає, ніби з неба, І хоче знати правду.

К О Р О Л Ь

Будеш знати. Ходімо разом. Слухайся мене — Й сокира винну голову зітне.

Виходять.

С Л У Г А

Якісь моряки, пане. Кажуть, ніби в них до вас листи.


Хай увійдуть.


Входять Г о р а ц і о та с л у г и .

О Р А Ц І О

Зустрітися зі мною? Що за люди?

178

С л у г а виходить.

З усього світу лиш одна людина Могла б мені писати — тільки Гамлет.

П Е Р Ш И Й М О Р Я К

Хай помагає вам Бог, пане.

Г О Р Л Ц І О

Так само й тобі, дякую.

П Е Р Ш И Й М О Р Я К

Поможе, як буде на те Його воля. Маю для вас листа

179

від висланого до Англії достойника — якщо ваше ім'я справді Гораціо, бо так тут написано.

Г О Р А Ц І О (читає):

«Гораціо, прочитавши цю звістку, зроби все, щоб людей, котрі її тобі принесли, було допущено до короля; у них є листи для нього.

Уже на другий день подорожі за нами навздогін пустився добре озброєний піратський корабель. Позаяк ми пливли явно повільніше, довелося розвертатися і при-ймати бій. Під час тієї колотнечі я перескочив до них на борт, після чого вони невдовзі відчепилися. Таким чином я опинився сам у їхньому полоні. Наразі бандити пово-дяться зі мною цілком пристойно, але за цим стоїть роз-рахунок на те, що з мене їм буде користь. Посприяй, щоб мої листи якнайшвидше дійшли до короля, і поквапся до мене з усіх сил, ніби сама смерть жене за тобою.

Скажу тобі кілька таємних слів, від яких відбере мову — хоч усяке слово надто невиразне, аби переказати, що сталося. Ці добрі люди, які прийшли з листами, проведуть тебе до місця мого теперішнього перебування. Розенкранц і Ґільденстерн далі пливуть до Англії. Про них я розповім тобі ще багато цікавого.

Тримайся. Завжди твій — як добре знаєш — Гамлет».


Ходімо, віддасте усі послання. Але пошвидше — хочеться застати Живим і цілим автора послань.

Інша кімната в замку.

Входять К о р о л ь і Л а е р т .

К О Р О Л Ь

Тепер, коли ти врешті сам побачив, Що ми не вбивця — стань найближчим другом. Тим більше, що на місці батька мали б Умерти ми, то наша смерть була. Отож тримаймось разом.

Л Л Е Р Т

Все це так. Але чому супроти злодіяння Нічого не зробили ви? Чому Убивцю не покарано донині, Як вимагає право?

К О Р О Л Ь

З двох причин. Обидві — не такі вже і поважні В твоїх очах, мабуть. Але для нас Інакше. Перша з них — це Королева. Для неї над усе цей син, а ми —

181

На жаль, чи, може, зрештою, на щастя — Настільки з нею зріднені, як тіло Небесне із орбітою своєю. Причина друга: привселюдна кара Небажана, бо надто популярний Убивця у народі й ця голота Недоліків його не бачить зовсім, Натомість їх любов несамовита З негідника зробила би героя, З кайданів — символ. За такої бурі Були б і наші стріли заслабкими — їх розвернуло б вітром, замість цілі Вони вразили б лучника.

Л А Е Р Т

Загинув У мене батько, розпач підкосив Сестру, що, ніби сонце, досконала, Світила донедавна між ровесниць. Запізно плакати, та мстити не запізно.

КО Р О Л Ь

Тебе хай це не мучить. І не думай, Що ми цілком розм'якли, ніби глина, Що ми перед обличчям небезпеки Відступимо. Ти ще побачиш нашу Рішучість. Ми любили твого батька І любимо тебе, і цього, власне...

Входить П о с л а н е ц ь із листами.

У тебе що?

п О С Л А Н Е Ц Ь

Листи до вас від принца. Оцей — для вас, а цей — для Королеви.

182

К О Р О Л Ь

Від принца? Звідки раптом це?

П О С Л А Н Е Ц Ь

Я чув, Що ніби принесли якісь матроси. Мене при цьому не було, мені Пізніше дав їх Клавдіо.

К О Р О Л Ь

Читаю, Лаерте, вголос. (до Посланця)

Можеш бути ВІЛЬНИЙ.

П о с л а н е ц ь виходить.

(читає)

«Високий владарю, сповіщаю оцим, що мене цілком обдертого висаджено на берег вашого королівства. Завтра попрошу дозволу стати перед вашими пресвітлими очима і, якщо буде на те ваша добра ласка, подам у дета-лях усі обставини мого неочікуваного та надзвичайного повернення. Гамлет».

Що значить це? Чи інші теж вернулись? Можливо, тут насправді щось не так?

ЛЛЕ РТ

Його рука писала?

К О Р О Л Ь

Так, це почерк Його. «Цілком обдертий»! І приписка: «Один як палець». Ти щось розумієш?

Л Л Е Р Т

Навряд чи. Тішить те, що він прибуде

183

Сюди невдовзі, тож йому в обличчя Я зможу крикнути: «Це ти, це ти, це ти Зробив!».

К О Р О Л Ь

Якщо він з'явиться, Лаерте, — Бо сумніви великі в нас, а втім, Цей лист... І все ж — чи наших ти порад Послухаєш?

Л А Е РТ

Звичайно, мій королю, Хіба що ви порадите миритись.

К О Р О Л Ь

Ідеться нам лише про мир і спокій В душі у тебе — отже, про відплату. Від подорожі викрутився, значить? Що ж, інша буде пастка. Є у нас Одна ідея — і якщо здійсниться Вона, то вбивці смерті не минути, І навіть рідна мати буде певна, Що все це випадковість.

Л А Е Р Т

Я готовий Підтримати у всьому вас, однак Зробіть мене караючим знаряддям.

К О Р О Л Ь

Про це і йдеться. В час, коли ти вчився У Франції, до нас чутки добігли, Що в певнім ділі ти досяг багато. Цікаво те, що саме ця майстерність, На нашу думку, не така й вагома, Його аж розпікала.

184

Л А Е Р Т

Ця? Яка?

К О Р О Л Ь

Це тільки стрічка, хоч барвиста вельми, На шапці молодості. Хоч насправді Й вона незайва, бо яскравий одяг Так само личить юним, як старим Темніші барви й хутра. Тут недавно Проїздом був у нас один нормандець. Ми за життя набачились французів До біса, переважно дуже здібні З них вершники. Але отой недавній!.. В сідло він як улип. Такі кунштюки У виїздці показував, що просто Кентавра не згадати неможливо! Усі найфантастичніші картини Уяви перевершив!

Л А Е Р Т

Той нормандець?

К О Р О Л Ь

Ну так.

Л А Е Р Т

Чи не Ламонд?

К О Р О Л Ь

А таки він.

Л А Е Р Т

Я знаюся і ним добре — то насправді Оздоба нації, жина перлина.

к о р о л і ,

І МІМ М К П Л К.1 МІ ) І К І Ч І Н М ' І І І |И»ЧІ

Про тебе, особливо ж про високу Твою майстерність у рапірі. Навіть Повторював, що дав би за можливість Побачити тебе в бою із рівним Чимало. Виявляється, французи Від тебе відстають не тільки в темпі Атак, але й у точності уколів. Такі слова подіяли жахливо На принца. Він упав у чорну заздрість І все казав, що хоче на двобій Покликати тебе, бо й він не гірший. А з цього випливає...

Л А Е Р Т

Що, королю?

К О Р О Л Ь

Лаерте, чи по-справжньому ти батька Любив? Чи все це тільки зовні — Цей розпач?

Л А Е Р Т

Що за дивні запитання!

К О Р О Л Ь

Не хочемо сказати, що замало В тобі любові. Але досвід мудрих Показує: любов, на жаль, скінченна І час вогонь у ній повільно тлумить. У центрі того полум'я звичайно Щось наче ґніт обвуглений — і саме Причина в ньому. Тож ніщо не вічне — Й добро також. Як міру переповнить, Само в собі розвалиться. Хотіти Чогось — це тимчасове. Слово «хочу» Найбільш мінливе й надто вже залежне Від випадку. Тоді до слова «мушу»

186

Вдаємося, хоч це вже як зітхання — З ним легше, та однак здоров'ю шкодить. Тепер назад до набряку: невдовзі Прибуде Гамлет. Чи готовий вчинком Ти довести, що сином є для батька?

Л А Е Р Т

Я з нього б і у церкві кров пустив!

К О Р О Л Ь

Звичайно, храм для вбивці не притулок. А помста — це святе. Однак є план Інакший. Отже, тільки він приїде — Дізнається, що ти вже є. А ми Тоді нашлемо всяких пустобрехів На нього, щоб уперто вихваляли Тебе як фехтувальника. Француза Затьмарять у своїх суперлятивах! Отак ми спровокуємо у принца Ще більшу заздрість. А тоді поб'ємось Ми з кимось об заклад на ваш двобій. Він любить позу, жест, ще й неуважний До всього, тож, мабуть, не перевірить Рапіри. З двох рапір одна тупіша — Йому. Один твій випад і...

Л А Е Р Т

Хай буде Усе, як ви задумали! А ще — Я маю мазь від знахаря, що нею Змащу клинок. Ця мазь настільки вбивча, Що навіть і подряпинка на тілі Приносить смерть — аби лише до крові Потрапила. Нема протиотрут Від неї жодних. Лиш торкнуся принца — І з нього труп.

187

К О Р О Л Ь

Нам треба з головою До цього підійти — знайти найкращу Нагоду. Бо якби назовні виліз Наш задум — краще і не починати. Потрібен додатковий варіант, Якщо непередбачена причина

Зупинить цей. Могло б це бути — зараз, Одну хвилину... Так! Ти розігрієш Його двобоєм (темп візьми високий), І він захоче пити — тут якраз Подам я келих. Навіть може вістря Твоє не досягнути — все одно Свого ми досягнемо. Що за ґвалт?

Входить К о р о л е в а .

188


Одне нещастя іншим поганяє! Твоя сестра втопилася, Лаерте.

А Л Е РТ

Сестра моя? Втопилась? Де і як?


Там є верба, ти знаєш. На воді Лежать її гілки сріблясті. Поруч Офелія плела свої гірлянди З кропиви і стокроток, а також З отих червоних видовжених квітів — Не вимовлю їх назви, бо брутальна, Хоч інша назва — «палець трупа», кажуть. Тоді вона, здається, захотіла Розвісити ті витвори повище. Полізла вгору — тут зламалась гілка — І разом зі своїми квіточками

189

Вона упала в річку. Понесла Її вода, а сукні всі навколо, Як хвіст русалчин — та вона і справді Русалкою здавалася, співала Безжурно, ніби жодних небезпек Вода в собі не має. Це, однак, Тривало геть недовго — врешті одяг Так обважнів, що потягнув на дно Її, урвавши спів.

ЛЛЕ РТ

І це кінець?


І це кінець.

Л А Е РТ

Я не додам до вод Тієї річки власну, не заплачу, Офеліє. Але не маю сили Не плакати — природа забирає Своє собі. Хай ллються сльози, хай Чимшвидше витікає з мене слабкість! Словами я спалив би цілий світ, Якби не ця волога.

Виходить.

К О Р О Л Ь

Треба йти За ним, Ґертрудо, — ледве заспокоїв І от — усе спочатку, от і знову Біснується. Ходімо, йдім за ним.

Виходять.

Цвинтар.

Входять д в а Б л а з н і з лопатою та мотикою.

П Е Р Ш И Й Б Л А З Е Н Ь

То як, будемо її ховати по-християнському? Навіть якщо сама собі заподіяла вічне спасіння?

Д Р У Г И Й Б Л А З Е н Ь

А тебе це обходить? Берися краще за лопату — і вперед. Суддя вже там добре на все роздивився і дозволив за обрядом.

П Е Р Ш И Й

Дозволив? Це за яким пунктом-параграфом? Втопилася з метою самозахисту?

д р у г и й

От дозволив — і все, крапка.

П Е Р Ш И Й

Значить, визнав, що втопилася свідомо, себто при повному самоусвідомленні утоплення. Бо вся справа

192

в тому, що коли я топлюся за власним бажанням, то це називається фуїцит, і він має три різновиди: можна «накласти руки», можна «простягти ноги», а можна «звести всі рахунки». Висновок звідси лиш один: втопи-лася з головою.

д р у г и й Слухай ти, професор Лопата...

П Е Р Ш И Й

Хвилинку, я докажу. От, наприклад, вода, так? А тут людина, так? Якщо людина сама кидається у воду й топиться, то — хочемо чи не хочемо — але ж сама! Інша справа, коли вода кидається на людину: тоді це називається не «топитися», а «тонути». І висновок звідси лиш один: хто не винен у власній смерті, той собі життя не вкоротить.

д р у г и й Це в законі так стоїть?

П Е Р Ш И Й

Ясна річ — кожен підсудок тобі скаже.

д р у г и й То що, ти справді не розумієш, як воно так і чому?

Якби вона не панночка з високого роду, то чорта лисого був би цей похорон християнський.

П Е Р Ш И Й

Отож-то й воно. Я скажу так, що в цьому велика не-справедливість: уся ця еліта може собі топитися й віша-тися, скільки влізе, а простим роботягам — хрін. Давай лопату. Хоча справжня еліта на цій землі — це садівники, землекопи і гробарі. Наш фах починається від самого Адама.

193

Д Р У Г И Й

То Адам теж був благородний?

П Е Р Ш И Й

Краще сказати — благоліпний, виліплений тобто.

д р у г и й % І те правда: небуло в нього ні роду, ні землі.

П Е Р Ш И Й ^ ' Щ'

Та ти що —І^ірещений? С ^ о ґ ^ ^ ^ ^ р а не бачив? Сказано ж: <<Ада^|Шробші землкЩ^фііШі^^І^о копав, а як копав, тб зірїить Шшв. От я т і ^ і Ш Ш й е запитання на засипку. Як г|дповіа| Йо-дурному, то вважай себе...

194

Д Р У Г И Й

Ну-ну, кажи

П Е Р Ш И Й

Хто будує надійніше за муляра, теслю чи корабельника?

д р у г и й Той, що ставить шибениці. Бо його споруда витримає

й тисячу квартирантів.

П Е Р Ш И Й

Непогано сформульовано, з гумором. Шибениця — добра штука, але для кого? Для тих, які недобре чинять. Але й ти чиниш недобре, коли кажеш, ніби шибениця збудована надійніше за церкву. Висновок звідси лиш один: горбатого могила випрямить. Спробуй вгадати ще раз.

195

д р у г и й Хто будує надійніше за муляра, теслю чи корабельника?

П Е Р Ш И Й

Саме так. Відгадаєш — і на заслужений спочинок.

д р у г и й Ага, то я вже знаю.

П Е Р Ш И Й

Ну, і?..

Д Р У Г И Й

Та ні, я вже не знаю.

Здалеку йдуть Г а м л е т і Г о р а ц і о .

П Е Р Ш И Й

Ну добре, не мороч собі голову — дурний осел і від батога не заскаче. А якщо хтось інший тебе про те саме спитає, відповідай: «Гробар». Бо збудовані ним помеш-кання дочекаються і Страшного Суду. Тепер — махом до корчми і розколися на чвертку.

Д р у г и й Б л а з е н ь виходить. П е р ш и й копає і співає.

Колись, як був я молодий, То мав собі коханку.

Любив лежати я на ній Від смерку і до ранку.

Г А М Л Е Т

Цей йолоп, мабуть, не розуміє що робить, коли так виспівує на цвинтарі, та ще й копаючи могилу.


Для нього то звична справа — він інакше все це відчуває.

196

Г Л М Л Е Т

Твоя правда. Рука без мозолів завжди чутливіша.

П Е Р Ш И Й Б Л А З Е Н Ь (співає)

Але минали славні дні, І я старів з роками.

І залишається мені Влягатися до ями.

Викидає з викопуваної ями череп.

Г А М Л Е Т

У цьому черепі колись ворушився язик, цей череп міг, наприклад, співати. А той півголовок жбурляє ним об землю, ніби Каїновою щелепою! Можливо, в цьому черепі сидів найхитріший у світі мозок — із тих, які й Господа самого обкрутять. А тепер якийсь пришелепок тріумфує над ним! Хіба не так?


Усе так, принце.

Г А М Л Е Т

Або, скажімо, це був який-небудь шляхтич із правильним вихованням, що вітався не інакше, як «Доброго дня, милостивий пане! Як ся маєте, моє поважання?» І з усіх сил вихваляв Такому-то його, наприклад, коня, гадаючи при цьому, як би того коня вимантити? Могло бути, ні?


Могло, принце.

Г А М Л Е Т

Ну от, а тепер у цій голові замість мозку водиться хробачня, нижня щелепа давно відлетіла, ще й гробар-ська лопата часом кресоне по тімені. Справжня тобі революція — шкода тільки, що не можемо спостерігати

197

за всіма фазами її розвитку. Чи варто взагалі вирощувати ці кості, якщо в підсумку маємо лише можливість погра-тися черепом, ніби м'ячем? Мій власний череп аж роз-колюється, щойно про це подумаю.

П Е Р Ш И Й Б Л А З Е Н Ь (співає)

Готуйте сховище для сну, Лопати і мотики.

В кімнатку темну і тісну Лягти йому навіки.

Викидає другий череп.

Г А М Л Е Т

О, ще один. Чи не може це бути череп якогось юриста? І де тепер всі ці його штучки-карлючки, процеси-абсцеси, прецеденти і казуси? І як він лишень терпить, що якесь там бидло цвинтарне розвалює йому голову брудним заступом — чому не оформить на нього позов за банди-тизм? А може, свого часу це був спритний земельний спекулянт, по шию загрузлий у своїх векселях, заставах, гіпотеках, інвестиціях, трансвестиціях, актах і контрактах? Тепер маємо перед собою останню з його операцій — операцію на черепі. А з усієї нажитої власності, тобто нерухомості, лишилась йому тільки власна нерухомість. Та й землі тієї саме стільки, скільки набилося в череп. Ніхто вже не надасть йому жодної позики, раз він при-дбав собі цю останню ділянку, площею цілком достатню, щоб розстелити на ній купчу грамоту разом з дублікатом. Самі лиш документи, попідписувані ним за життя, пере-повнили б відведену йому по смерті шухляду, а де знайти місце для нього самого?


Ніде не знайти, принце.

Г А М Л Е Т

Хіба пергамент не виробляють з баранячих шкір?

199


Саме так, принце, а ще з телячих.

Г А М Л Е Т

Ну то хіба що барани й телята можуть вірити в пер-ґаментовані гарантії. Хочу поговорити з цим типом. Чия тут могила, чоловіче?


Моя, пане.

(співає)

В кімнатку темну і тісну Лягти йому навіки.

Г А М Л Е Т

Твоя? Це тому, що ти в ній зараз перебуваєш?


Усі ми, пане, де-небудь буваємо. Головне — якось усе це перебути. А ви, пане, хоч своє добудете, все одно вашою ця могила не буде. Я її будую, так що вона моя.

Г А М Л Е Т

Твоя, та не твоя. Сам кажеш, що ти її будуєш. Але жити в ній ти не будеш. Тільки мертвий може сказати «Ця могила моя».


Якщо він узагалі щось може сказати. Та його ніхто й питати не стане!

Г А М Л Е Т

Для кого ти викопуєш цю могилу? Хто помер?


Ніхто, пане. Бо не помер, а померла.

199

Г А М Л Е Т

Отже, це жінка?


Та ні, не жінка.

Г А М Л Е Т

Тоді хто тут буде лежати?


Не хто, а що, пане. Те, що було жінкою ще позавчора. Але, спаси її душу, Господи, вона померла.

Г А М Л Е Т

От так язик у цього скурвого сина! З ним треба роз-мовляти гранично чітко, бо замордує своїми двозначнос-тями. Слово честі, Гораціо, вже третій рік спостерігаю за нашою епохою таке здрібніння, що дворянам варто все частіше озиратися на власні п'яти, щоб селючня не повідтоптувала. І давно ти гробарюєш?


Якраз із того самого дня, коли наш король Гамлет, царство йому небесне, розбив норвежця Фортинбраса.

Г А М Л Е Т

То це вже скільки минуло?


Чи ви, пане, рахувати не вмієте? Це ж кожен дурень знає. Того самого дня народився молодший Гамлет — той, що йому дах поїхав. Ну і він поїхав теж — до Англії.

Г А М Л Е Т

А, ну так. Але чого він поїхав до тієї Англії?

200


Ну, не зовсім так і поїхав — краще сказати, його поїхали. В Англії йому дах поправлять, точніше вивих. А як нічого з цього не вийде, теж не страшно.

Г А М Л Е Т

Не страшно? Чому?


Бо в Англії цього ніхто й не зауважить, там усі вивих-нуті ходять.

Г А М Л Е Т

Але як до того дійшло, що він звихнувся?


Казали, вельми дивна історія.

Г А М Л Е Т

Дивна — це як?


А так, що взяв і здурів.

Г А М Л Е Т

Але на якому ґрунті?


А на тутешньому, данському. Я цей ґрунт знаю ще з ота-кого, скоро тридцять років, як лопатою в ньому орудую.

Г А М Л Е Т

І скільки часу в такому ґрунті пролежить людина, доки не розкладеться?


Сказати правду, буває по-всякому. Останньо пішла така

201

гнила клієнтура, що й до труни покласти ніяк — цілком роз-лазяться. Але як хто за життя був міцніший, то й у могилі свої сім-вісім років потягне. А чинбар і добрих дев'ять.

Г А М Л Е Т

Чому чинбар довше за інших?


Бо він щодня вичиняє шкіри — то й свою власну мимо-хіть повичиняє, що вона потім стає водонепроникна. А вода для мертвого гірша за смерть — так роз'їдає шкіру, що й не питайте. Оцей череп пролежав тут уже двадцять три роки.

Г А М Л Е Т

А чий він?

202

(Пк


Ну, вже цей сучий син ото був усім придуркам при-дурок! Не вгадаєте хто, пане?

Г А М Л Е Т

Та ні, не беруся.


Такий вже трахомуд кінчений, що хай йому чума! Раз було вилив мені пляшку райнського на голову. Цей череп, щоб ви знали, був черепом Йорика, королівського блазня.

Г А М Л Е Т

Оцей?

203


Цей самий.

Г А М Л Е Т

Дай мені. (Бере череп у руку). Бідний Йорик! Я знав його, друже Гораціо. Фортелі з нього так і сипалися. Де бралося стільки фантазії? Тисячі разів я вилазив йому на плечі. А тепер — гидко робиться, тільки про це подумаю, аж на блювоту збирає. Отут були губи, які я сам не знаю вже скільки разів цілував. І де тепер твої жарти? Твої штучки, фіґлі, кривляння, карамболі, від яких усе застільне товариство під стіл падало з реготу? Де воно все? Не можеш навіть пошкіритися з власного вишкіру. Що, відлетіла щелепа? То принаймні зганяй до вбиральні якої-небудь знатної дами і скажи їй, що хай макіяж і на палець товщиною — все одно наостанок вилізе така ж костомаха. Може, дама посміється разом з тобою. — Гораціо, ти мені одне скажи.


Що саме, принце?

Г А М Л Е Т

Гадаєш, Олександр Великий теж так виглядав у землі?


Так само виглядав.

Г А М Л Е Т

І смердів так само? Бр-р-р! Кладе череп на землю.


Так само, принце.

Г А М Л Е Т

Це ж яким нікчемним потребам ми врешті можемо

204

послужити, Гораціо! Якби відпустити шлею уяви, можна за нею пройти увесь шлях Олександрових решток, аж поки вони не стануть, наприклад, затичкою в бочці.


Ну, це вже натяжка, принце.

Г А М Л Е Т

Аж ніяк — варто лише глянути на справу тверезо і реалістично. Скажімо так: Олександр помер, Олександра поховали, Олександр обернувся на порох; порох — це земля; з неї ми беремо глину; чому б тою глиною, що нею став Олександр, не позамазувати діри в пивних бочках?

Великий Цезар зменшився по смерті — Став глиною у вічній круговерті. Народам незліченним бог і цар Сьогодні є замазкою для шпар.

Ого! Здається, Король...

Входять К о р о л ь , К о р о л е в а , Л а е р т ; траурна процес ія з труною; С в я щ е н и к .

Так само й Королева, і дворяни... Кого ховають? І чомусь обряд Занадто скромний. Може, хтось із вищих Достойників посмів на себе руки Накласти? Відійдемо трохи вбік. Відходить разом з Г о р а ц і о .

Л А Е Р Т

Це що — увесь обряд?

Г А М Л Е Т

Лаерт приїхав. Цілком шляхетний тип.

205

Л А Е РТ

Уже по всьому?

С В Я Щ Е Н И К

Ми й так переступили межі права Церковного — ця смерть її раптова Підозри збурила. Якби не влада Найвища, то лежати б цьому тілу В могилі неосвяченій, допоки Небесні сурми з градом кам'яним Не грянуть. Ми тим часом обрядили Її як наречену, і подбали Про дзвони і все інше.

Л А Е Р Т

І зробили

Усе можливе?

С В Я Щ Е Н И К

Навіть більше, сину. Коли б ми ще їй реквієм співали, То це блюзнірством стало б щодо тих, Котрі почили в Бозі.

Л А Е РТ

Що ж, у землю Кладіть її! З незайманого тіла, Я певен, квіти виростуть. (до священика)

А ти, Лукавий попе, в пеклі аж завиєш, Як спів сестри почуєш із небес!

Г А М Л Е Т

Сестри? Це про Офелію?!

206


Хай квіти ляжуть з квіткою! Прощай. (Розкидаючи навколо квіти)

Хотіла я, щоб ти була моєю Невісткою за Гамлетом. І от — Не шлюбне ложе я тобі готую, А вічне.

Л А Е Р Т

Десять раз по десять тисяч Нещасть на кляту голову того, Хто розум відібрав у тебе, сестро! Не сипте ще землі, я хочу ще раз Її обняти. Я вже йду до тебе! (Стрибає в могилу)

Живого й мертву поховайте разом, Над нами гору висипте таку, Щоб видно звідусюди, за Олімп Щоб навіть вища!..

Г А М Л Е Т (наближаючись)

Хто це так страждає Високим стилем? Так самозабутньо, Що вже й тіла небесні зупинили Свій хід і прислухаються? Я, Гамлет, Принц Данії, хотів би знати. (Стрибає в могилу за Лаертом)

Л А Е Р Т

Геть! У пекло!

(Нападає на Гамлета)

Г А М Л Е Т

Ну й молитва в тебе! Ти!.. (бореться з ним)

Ану тримай при собі руки! Слухай,

207

Душити хочеш? Я тобі не раджу, Мене хоч і непросто завести, Та потім я страшний. Іди від мене!

К О Р О Л Ь

Хто-небудь їх розніме?


Досить, сину!

У С І

Панове!


Прошу, принце, схаменіться!

Д в о р я н и відтягують їх і вони виходять з могили.

208

Г А М Л Е Т

Ці речі не прощають. Я за це З ним битись буду, поки б'ється пульс.


За що — «за це»?

Г А М Л Е Т

За те, що я її, Офелію, кохав. І сорок тисяч Братів, додавши всі свої страждання, Мого не перевершать. Що ти можеш Тепер для неї?

К О Р О Л Ь

Він, Лаерте, хворий.

209


На Бога, прошу, стримайте його!

Г А М Л Е Т

Усі назад! Кажи тепер, що можеш Заради неї. Плакати? Вбивати? Себе самого рвати на шматки? Напитись оцту? їсти крокодилів? Я можу теж. То що, своїм виттям, Чи цим стрибком до ями театральним Мене зганьбив ти? Можу це також. Про гори щось плетеш? Та хай зведуть Над нами пагорб із мільйона акрів, Щоб упирався в сонце, щоб Олімп Супроти нього став прищем! Як бачиш, В риториці я кращий.


Знову приступ! Найшло на нього, але вже невдовзі Знеможеться. І спокій голубиці, Що врешті дочекалася пташат, Його паралізує.

Г А М Л Е Т

Лиш не знаю, Чому так нападаєш, звідки ця Озлобленість? Я ж був для тебе другом Завжди. Але така між нами прірва, Що й сам Геракл камінням би не втовк! Відомо ж — пес є псом, а вовком вовк.

Виходить.

К О Р О Л Ь

Гораціо, підіть за ним. Пильнуйте.

Г о р а ц і о виходить.

210

(до Лаерта)

Вчорашні наші теми пам'ятаєш? Тому терпи, а ми почнемо гру. — Ґертрудо, приділіть уваги більше Своєму сину. А нагробком цій Могилі стане скоро лад і спокій. І заживемо в злагоді глибокій.


Входять Г а м л е т і Г о р а ц і о .

Г А М Л Е Т

Достатньо, менше з тим, тепер ідеться Про те, чи пам'ятаєш всі деталі?


Звичайно, пам'ятаю!

Г А М Л Е Т

Щось недобре Тієї ночі коїлося, спати Ніяк не міг я, почувався, ніби Галерник у кайданах. І зненацька Мене щось наче підкидає — добре, Що є на світі ця жива раптовість, Такий собі рефлекс, але від нього Рятунку більше, ніж від розумових Конструкцій, бо не ми, а провидіння Формує наші долі.


Так і є.

212

Г А М Л Е Т

Так от — плаща накинувши, з каюти Виходжу в ніч і в темряві нарешті Сяк-так знаходжу їх. Вони поснули Глибоко, тож мені без перешкод Вдається потягнути той пакет (Яка там честь, яке там виховання?!), А потім — знов до себе. Розпечатав — І що побачив? Підлість короля! З усім належним почтом красномовства, Та все ж цілком прозоро й недвозначно Стояло там, щоб іменем безпеки Обох держав прибрати геть загрозу В моїй особі, себто, прочитавши Цього листа, щоб голову знести Мені з плечей, причому вмить, негайно, Й без того, щоби спершу нагострити Бодай сокиру.


Неймовірно, принце!

Г А М Л Е Т

Упевнишся, як прочитаєш згодом. Розказувати далі, як було?


Кажіть, благаю.

Г Л М Л Е Т

Вплутаний у підлість, Не встиг я ще й пролог для мозку скласти, Як він вступив у дію. Так постав Новий папір, написаний вже мною. До речі, як і вся верхівка двору, Я надто не любив чистописання, Не мав любові до округлих літер,

213

Хотів забути, й от — нудна наука Сама знайшла мене. Чи хочеш знати, Про що я написав?



Г А М Л Е Т

Удався текст цілком по-королівськи: Зважаючи на шану міждержавну, Зважаючи на приязнь у стосунках, Зважаючи також на пальмоцвітне Перевисання наших двох народів, Що скріплене вінком із колосків («Зважаючи» таких було з десяток), — Уклінно вимагаємо відразу По прочитанні нашого рескрипту, Без жодних зволікань і з'ясувань Доручників обох цього паперу Ліквідувати.


Принце, а печать?

Г А М Л Е Т

І в цьому теж благословило небо. Знайшовся в мене давній перстень батька З державною печаткою. Листа Точнісінько так само склав і вдарив Де слід печатку, і відніс назад — Ніхто й не зауважив би підміни. Назавтра сталось так, що налетіли Пірати. Далі все тобі відомо.


То значить, Ґільденстерн і Розенкранц Пливуть на страту?

214

Г А М Л Е Т

Надто вже ретельно Поставились вони до виконання Обов'язку. Мені їх не шкода, Самі залізли в не свої розбори, Поміж не в жарт розлючені клинки Потужних візаві.


Але король!..

Г А М Л Е Т

То що, хіба тепер не маю права Йому, що батька вбив мені, а матір Мою розтлив, а ще відняв у мене Державний трон і замах на життя Моє вчинив, хіба не маю права Йому сплатити гідно? Чи не гріх Терпіти цю злоякісну пухлину, Аж всіх поїсть?


Дізнається невдовзі Про вісті з Англії.

Г А М Л Е Т

Це так, але Тим часом є ще час: людське життя Вміщається у слові «раз», а «двох» Не буде. Найприкріше, що з Лаертом Я так повівся. Спільники в біді Обоє ми, тож хочу замиритись. Мене роздратувало, як картинно Він побивався.


Гляньте, хтось іде.

215

Входить молодий О з р и к , дворянин.

О З Р И К

Прийміть, ваша високосте, найпалкіші мої вітання з поверненням на батьківщину.

Г А М Л Е Т

Уклінно дякую. (Убік, до Гораціо)

Знаєш цю комаху?


(убік, до Гамлета)

Не знаю, принце.

Г А М Л Е Т

(убік, до Гораціо)

Тим краще для тебе і твоєї душі, бо знатися з таким — пропадня. Він володіє багатьма ґрунтами, до того ж родючими. Типове бидло — лише вивищиться над собі подібними, відразу ж переноситься разом із коритом ближче до королівських банкетів. У найзагальніших рисах такий собі скрекотун, але, як я вже сказав, має до чорта повітряного простору над власним болотом.

О З Р И К

Коханий принце, якщо зволите приділити мені малу секунду вашого найціннішого часу, то я наважуся про-інформувати вас від імені його королівської милості.

Г А М Л Е Т

Я прийму вашу інформацію з максимальним напру-женням моєї уваги, добродію. От тільки використовуйте свій капелюх за призначенням і носіть його на голові.

О З Р И К

Дякую, ваша високосте, але тут страшенно гаряче.

216

Г А М Л Е Т

Та ні, навпаки — страшенно зимно; якраз повіяв північний вітер.

О З Р И К

І справді, принце, місцями дуже холодно.

Г Л М Л Е Т

Але як на мою комплекцію, то справді жарко й задуш-ливо. О З Р И К

Нестерпно, принце. Така вже задуха, що аж... навіть і не знаю яка. У той же час, принце, його королівська милість велів сповістити, що ставить на вас велику суму. Йдеться про...

Г А М Л Е Т

Я вас благаю, не забувайте. (Показує, щоб надів капелюха)

О З Р И К

Та ні, ласкавий пане, присягаю честю, мені так зручні-ше. Отже, пан Лаерт щойно повернувся до двору. Повірте мені, він є окрасою вельможного стану, поєднавши в собі якнайвидатніші чесноти з чудовими манерами і зовнішністю. Не можу не сказати й про те, що він уособлює собою докладний путівник по країні бездоган-ної поведінки, іншими словами — це справжнісінький континент шляхетності, що її так ревно плекають у вищих колах суспільства.

Г А М Л Е Т

Опис його переваг аніскільки не втратив у вашому, пане, виконанні, хоч я цілком свідомий того, що навіть від самого процесу їх інвентаризації помітно стомлю-ються арифметичні здатності пересічної людської пам'яті,

217

у зв'язку з чим її ненадійні кораблики аж ніяк не всти-гають за швидкохідним флотом тих-таки його чеснот. Однак і я, сповідуючи обов'язок віддавання належності, визнаю за ним душу великого калібру, наповнену стілько-ма рідкісними і коштовними характеристиками, що, аби бути до нього справедливим, слід погодитися: в усьому світі рівним йому є тільки його ж відображення у дзеркалі, а йти з ним у ногу здатна хіба що тільки його власна тінь.

О З Р И К

Влучніше про нього і не скажеш, принце.

Г А М Л Е Т

Але до конкретики, пане. Бо навіщо ми запаковуємо цього без перебільшення добродія в наші занадто банальні словесні формули?

218

О З Р И К

Перепрошую?


Не розумієте того, що кажуть інші? Але ж повинні б, це не так уже й складно.

Г А М Л Е Т

Чому, власне, ви заговорили про цього дворянина?

О З Р И К

Про Лаерта?

ГОРАЦІО (убік, до Гамлета)

В його скриньці нічого не лишилося. Усі золоті слова порозтрачував.

219

Г А М Л Е Т

Ну так, про Лаерта.

О З Р И К

Я знаю те, що ви знаєте...

Г А М Л Е Т

Якби ж так було насправді! Зрештою, між нами кажучи, невелика з того для мене втіха.

О З Р И К

...знаю те, що ви знаєте про досконалість Лаерта.

Г А М Л Е Т

Хоч передусім я мав би порівняти наші з ним здіб-ності в якійсь певній справі. Пізнавати іншого можна, лише пізнавши самого себе. О З Р И К

Я мав на увазі його майстерність у володінні зброєю. Кажуть, ніби під цим оглядом він просто неперевер-шений.

Г А М Л Е Т

Якою саме зброєю?

О З Р И К

Рапірою та стилетом.

Г А М Л Е Т

Ого, аж двома. Добре, хай собі.

О З Р И К

Король закладає шістьох берберійських скакунів, проти яких Лаерт виставить шість французьких рапір і стилетів з усім до них причандаллям на кшталт поясів, перев'язок і такого всякого. Три екземпляри цієї збруї видаються

220

справжніми шедеврами, прекрасно узгоджуються з кольо-рами руків'їв, надзвичайно витончено оздоблені, словом, артефакти — і все.

Г А М Л Е Т

Що за артефакти такі?


(убік, до Гамлета)

Я знав, що тут без приміток не розберешся.

О З Р И К Артефакти, пане, це вся ота упряж.

Г А М Л Е Т

Слово «артефакти» більше пасувало б до артилерії, хоча в такому разі ми змушені були б ходити з гарматами при боці. Поки до цього ще не дійшло, я волію називати це портупеями. Менше з тим! Шість берберійських коней проти шести французьких рапір з усім причандаллям, зокрема, трьох витончено оздоблених артефактів — себто такий собі дансько-французький заклад. І на що закла-даються?

О З Р И К

Король, пане, закладається, що із дванадцяти випадів Лаерт не зуміє здобути над вами переваги більшої, ніж на три уколи. Натомість Лаерт ставить, що з тих же дванад-цяти аж на дев'ять. Справу можна було б вирішити вже зараз, якби ласкавий принц зволив дати свою відповідь.

Г А М Л Е Т

А що, як я відповім «ні»?

О З Р И К

Я маю на увазі вашу відповідь, принце, з приводу вашої ж таки участі в цьому двобої.

221

Г А М Л Е Т

Я буду прогулюватися цією залою. Його королівською милістю цей час мені відведено для моціонів. Якщо доставлять сюди рапіри і якщо суперник не втратив бажання, а король і далі наполягає на своєму — то я спробую виграти цей бій для нього. А як програю, то й це не страшно — трохи більше ганьби на мою голову за подаровані суперникові уколи.

О З Р И К

Мені переказати це саме такими словами?

Г А М Л Е Т

Головне — зміст, а щодо прикрас, то вже на ваш смак — у вас це добре виходить. О З Р И К

Рекомендую себе вашим покірним слугою, принце.

Г А М Л Е Т

Гаразд, гаразд. (Озрик виходить)

Добре, хоч сам себе рекомендує. Бо хто б іще нава-жився?


От так вилупок — ніби щойно з яйця!

Г А М Л Е Т

Схоже, що перед тим, як поссати молока, він і мам-чину цицьку обслинював компліментами. І так уся ця братія, до якої він належить: попереймала тільки зовніш-ній лоск нашого порожнього віку. Насправді ж усі вони — лише піна на життєвій поверхні. Варто ледь подути — і бульок як не бувало.

Входить Д в о р я н и н .

222


Мій принце, його королівська милість звертався до вас через посередництво молодого Озрика, і той при-йшов із вашою відповіддю, що ви очікуєте в цій залі. Король уповноважив мене запитати, чи ви готові при-ступити до поєдинку зараз, чи за якийсь проміжок часу.

Г А М Л Е Т

Я не міняю рішень, тим більше, коли вони збігаються з бажаннями короля. Як на те його згода, то я готовий хоч зараз, якщо ні — то пізніше, аби лиш бути у такій самій добрій формі.


Король, королева і почет уже йдуть сюди.

Г А М Л Е Т

У добрий час.


Королева не проти, якщо перед початком двобою ви привітаєте Лаерта з належною чемністю.

Г А М Л Е Т

Що ж, настанова слушна.

Д в о р я н и н виходить.

Г О Р А Ц І О Ви програєте, принце.

Г А М Л Е Т

Не думаю. Відколи він подався до Франції, я багато вправляюсь у фехтуванні. Тим більше, він дає мені фору. Але ти й не підозрюєш, як тяжко мені на серці. Ну, та нічого.

223


Не варто, принце...

Г А М Л Е Т

Та ні, пусте — передчуття й не більше. Цілком по-жіночому.


Якщо внутрішній голос вам щось підказує, прислу-хайтесь до нього. Я піду їм назустріч і скажу, що вам недобре.

Г А М Л Е Т

Навіть не думай. Усі ці пророцтва, передчуття — така дурниця. Бо ж і горобець не впаде з гілки без волі на те Провидіння. Як не тепер, то в четвер, як не зараз, то все одно колись воно станеться. Головне — це готовність. Ми ж і так у борг живемо. Тож хіба немає сенсу померти якомога раніше? Що має статися — того не оминути.

Входять К о р о л ь , К о р о л е в а , Л а е р т , п о ч е т , О з р и к

та с л у г и з рапірами, стилетами. Вносять стіл і келихи з вином.

К О Р О Л Ь

Прийміть від нас цю руку, сину наш.

З'єднує д о л о н ю Л а е р т а з д о л о н е ю Г а м л е т а .

Г А М Л Е Т

Пробач мені. Я знаю, що завдав Тобі образу й біль, та будь шляхетним. Усім відомо (й ти також напевно Вже чув), що в мене розлад на нервовій Підставі — отже, все, що заподіяв, Уся ця кривда, всі моральні збитки — Це наслідок шаленства. Чи Лаерта Покривдив Гамлет? Аж ніяк не Гамлет,

224

Бо Гамлет непритомний був, хтось інший Вступив у нього, в Гамлетове тіло. Тому не винен я — хвороба винна, І сам я нею скривджений найтяжче. При всьому товаристві запевняю: Супроти тебе я не йшов, Лаерте, Нічого злого не тримав і прошу Мені простити як невдасі, що Вправлявся з лука й ненароком брата Поцілив.

Л А Е Р Т

Що ж, цього було б достатньо Мені для сатисфакції, коли б Ішлося про самі лиш почуття, Що найгучніше кличуть до відплати. Однак резони честі вимагають Свого, і я затихну, лиш почувши, Що скажуть видатні авторитети На тему кривд, примирень і ганьби. Тим часом я приймаю вашу приязнь — Хай буде так.

Г А М Л Е Т

Я радий це почути. Тепер мені вступити в товариське Змагання значно легше. Де рапіра?

Л А Е Р Т

Й мою подайте.

Г А М Л Е Т

Зможу ТІЛЬКИ тлом Для тебе бути. Хай твоя майстерність Заблисне, як оздоба на руків'ях, Як зірка у пітьмі.

226

Л А Е Р Т

Смієтесь, принце?

Г А М Л Е Т

Клянуся, НІ.

К О Р О Л Ь

(до Озрика)

Вручити їм рапіри! Наш родич Гамлет знає про умови Закладу?

Г А М Л Е Т

Знаю те, що ваша милість Поставила на слабшого.

К О Р О Л Ь

Спокійні За тебе ми, хоча у нього вишкіл Серйозніший, але на те і фора...

Л А Е Р Т

Ця заважка. Я спробував би іншу.

Г А М Л Е Т

Оця якраз. Чи рівні довжиною?

Готуються до двобою.

О З Р И К Звичайно, принце.

К О Р О Л Ь

Принесіть же чаші З вином. Як тільки Гамлет переможе Бодай в одному випаді, тоді Хай стрельнуть із усіх гармат фортечних.

226

А ми його вшануємо, піднявши Цей келих незвичайний — в нього кинем Перлину, що коштовніша за ту, З корони данських чотирьох правлінь. Тож дайте чашу! Бубни хай фанфарам, Фанфари хай гарматам, а гармати Хай небові, а небо хай землі Розкаже, що король надпив, щасливий За Гамлета свого. То починайте ж!

Фанфари.

Хай судді будуть пильними. Пішли!

Г А М Л Е Т

Ну що?

Л А Е Р Т

Вперед!

Б'ються.

Г А М Л Е Т Дістав!

Л А Е Р Т

Неправда.

Г А М Л Е Т

Судді?

О З Р И К

Фіксуємо укол.

Л А Е Р Т

Нічого, ще раз!

227

К О Р О Л Ь

Чекайте — хай я вип'ю. Ця перлина Тобі належить, Гамлете. За тебе!

Бубни, фанфари, гарматні постріли за с ц е н о ю .

Подайте келих принцові!

Г А М Л Е Т

Не зараз.

Іду в атаку.

Б'ються.

Знов дістав! Укол?

228

Л А Е РТ

Дістав, дістав, я згоден.

К О Р О Л Ь

Гамлет наш

Сильніше б'ється!


Тільки вже стомився. Візьми серветку, сину! Королева За тебе вип'є. П'ю за успіх твій!

Г А М Л Е Т

Мадам, я вдячний!

К О Р О Л Ь

Ні, не пий, Ґертрудо!


Я вип'ю, пане. Вибачте, я хочу. (П'є)

К О Р О Л Ь (убік)

З отрутою. Тепер не врятувати!

Г А М Л Е Т

Не буду зараз пити. Згодом, пані.


То ближче стань — я витру піт з лиця.

Л А Е Р Т

(до Короля)

Тепер нарешті вдарю!

К О Р О Л Ь Щось не схоже.

Л А Е Р Т (убік)

Моє сумління — другий мій суперник.

Г А М Л Е Т .

Лаерте, починаймо — третій випад! Візьмися врешті так, як ти умієш, Бо досі попускав мені.

Л А Е Р Т

Отак?

Тоді до бою!

Б'ються.

230

О З Р И К

Ніхто нікого. Нічия.

Л А Е Р Т

Тримайся!

Л а е р т ранить Г а м л е т а . У подальшій сутичці вони випадково

міняються зброєю. Г а м л е т ранить Л а е р т а .

К О Р О Л Ь

Занадто агресивно! Зупинити!

Г А М Л Е Т

Ні, битись далі!

К о р о л е в а падає

О З Р И К Гляньте — Королева!


Оба стікають кров'ю. Принце, досить!

О З Р И К

Лаерте, ви поранені?

Л А Е Р Т

Не бачиш? Дурний глухар у власну сіть попався.

Г А М Л Е Т

Що з матір'ю?

К О Р О Л Ь

Напевно, вигляд крові Призвів ДО МЛОСТІ.

231


Це вино! Вино! Мій Гамлете, я випила отруту... Умирає.

Г А М Л Е Т

І знов отрута! Вбивця серед нас. Позамикайте двері, щоб не вибіг!

Л а е р т падає.

Л А Е Р Т

Він тут, він серед нас. І ти так само Вже мертвий, бо нема на світі ліків, Не буде й порятунку. У тобі Лишилося життя на півгодини — Й не більше. У своїй руці тримаєш Знаряддя смерті спільної, що з вістрям Отруєним. Це вістря проти мене Так само повернулось. Я не встану Ніколи більше. Королева мертва, І я, і ти. І вбивця наш — Король.

Г А М Л Е Т

Отруйне вістря? Жаль, щоб марнувався Коштовний розчин!

Ранить К о р о л я .

У С І

Зрада, всюди зрада!

К О Р О Л Ь

Мене ще можна врятувати! Люди!

Г А М Л Е Т

Подохни, данський виродку, почваро!

232

Пий власну чашу. Пий до дна. Услід За матір'ю.

К о р о л ь умирає.

Л А Е Р Т

Йому це по заслузі — Отруту сам на себе зготував. Пробач мені, як я тобі, мій принце, Уже пробачив — смерть мою, смерть батька. Зніми тягар, як зможеш.

Умирає.

Г А М Л Е Т

Воля неба На те хай буде. Навздогін рушаю, Лаерте. Так, Гораціо, прощай. І ти, нещасна пані Королево, І ви, що побіліли та завмерли, Немов актори масової сцени Чи просто онімілі глядачі В театрі жаху. Що ж, якби не зараз, Якби ще трохи часу — і конвой Від Смерті був не надто пунктуальний, То я б вам розповів... Але, як бачиш, Гораціо, вмираю. Ти про мене Щоразу згадуй і кажи всю правду Усім, хто вартий.


Принце, так не буде. Я хочу не по-данськи, а по-римськи: Вино ще є, то я його доп'ю.

Г А М Л Е Т

Не смій! Віддай, наказую! Чи в тебе

233

Немає волі? Небом заклинаю! Подумай про неславу, що покриє Моє ім'я, подумай, що ніхто Не взнає, як усе було насправді. Побудь ще трохи тут, втягни в легені Земне повітря болісне й не квапся В небесну браму, постривай. За мене Посвідчи.

За с ц е н о ю звуки маршу і пострілів.

Що там ще за веремія?

О З Р И К

Це Фортинбрас вертається з військами, Розбивши Польщу. Залпи ці на честь Англійських посланців.

Г А М Л Е Т

Я помираю, Гораціо. Занадто міцно в'яже Отрута. Певно, з Англії вістей Уже не дочекаюсь. Лиш одне Хотів би передбачити: що вибір Впаде на Фортинбраса, я так само Даю йому свій голос. Ти повинен Про все йому сказати... Далі — тиша.

Умирає.


Зупинка серця. Надобраніч, принце. Хай ангели з тобою будуть поруч.

Марш за сценою.

Чому ці барабани все гучніші?

234

Входять Ф о р т и н б р а с і а н г л і й с ь к і п о с л и

в супроводі барабанників та прапороносців.


І де ота картина?


Що вам треба Побачити? Якщо найглибший розпач — То він отут.


Ого, з усіх цих трупів Судити можна про добрячу свару. Зарозуміла Смерте, у твоїх Темницях, вочевидь, солідна п'янка, Що ти стількох осіб монарших вклала За раз!

П Е Р Ш И Й п о с о л Жахіття. Ми прийшли запізно

З новинами. І той, кому належить, Уже їх не почує, хоч наказ Приведено у дію: Ґільденстерна І Розенкранца страчено. Та хто За це тепер подякує?

ГОРАЦІО (показуючи на Короля)

Не він, Звичайно, хоч би й далі жив, оскільки Не він давав наказ. Але якщо Так випало, що після різанини Ви втрапили — хто з Англії, хто з Польщі — Сюди до нас, то дайте хоч команду Тіла покласти на помости — світ Хай дивиться, бо він іще не знає Причин. Я розповім йому про все,

235

Про хтивість, кров, про вчинки, що перечать Самій природі, про жахні і темні Убивства, про інтриги і про те, Як їхні винахідники попались На власну підлість. Так, мені одному Відома правда.


Слухати негайно Готові ми з шановним товариством. А щодо мене — я приймаю цю Фортуну, хоч, забарвлену у смуток. Але я маю право спадкувати Державу данців. Я король віднині.

236


Про це я теж повинен сповістити Словами, що злетіли з передсмертних Вуст Гамлета. Не можна заповіту Ховати довго: хвилювання в людях Прорватись може бунтом.


Перш за все Хай Гамлета чотири капітани Піднімуть на поміст. Якби на трон Йому судилось долею піднятись,

То був би він король із королів. Тому віддаймо почесті і залпом, І маршем урочистим. Решту вбитих Виносьте. Цей пейзаж, як на війні, Змінити! Хай настануть інші дні. Вогонь з гармат!

Виходять п ід марш, після чого чути гарматні залпи.

в Це перший у третьому тисячолітті український

переклад вершинного твору Шекспіра, п'єси, яка не сходила зі сцени з часу

написання — аж до сьогодні. Гамлега можна сприймати як завгод-

но — у дусі класики чи постмодернізму, проте важко знайти людину, яку 6 не

вразила трагедія про принца данського. Цей твір, в ідеалі, мало б перекладати чи не

кожне покоління — з притаманними тільки йому лексикою, акцентами й нюансуванням. Наше видання «Гамлета» здійснено двома

знаковими постатями сучасного україн-ського культурного простору —

письменником Юрієм Андруховичем

та ілюстратором Владиславом Єрком.

їхня версія «Гамлета» — це щаслива нагода пережити

геніальний твір по-новому, гостро відчути його вічну актуальність і сучасність.

Л-6/НА-ГЛ-ЛА-МЛ-ГА

ІЗВИ 978-966-7047-79-5

>

Вільям Шекспір "Гамлет - Принц Данський" (2008)

Documents

Transcript of Вільям Шекспір "Гамлет - Принц Данський" (2008)