ШУкайТе ГаЗеТУу пунктах продажу преси вашого міста

або ПереДПЛаТІТЬ, якщо хочете, щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому

Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

ПереДПЛаТНІ ІНДекСи:триразовий – 49086

триразовий пільговий – 49087четверговий випуск – 49088

Ця трагедія сталася ще 5 серпня 2010 року. У Прилуках у при-міщенні каналізаційно-насосної станції №2 загинуло четверо працівників – машиніст Валерій Левчук, слюсарі контрольно-вимірювальних приладів Олександр Кекух і Сергій Левчен-ко та електромонтер Василь Лукаш. Останнього знайшли на сходах, він помер у лікарні через добу після нещасного випадку. Трьох його колег рятувати вже не було сенсу, їх

С и Т уа ція

Справа пахне сірководнем і... криміналом

стор.3

виявили на дні приймального відділення станції. Медики з’ясували, що причиною загибелі усіх працівників КП «Прилукитепло-водопостачання» стало отруєння сірководнем.

Як таке сталося? Чому одночасно і так швидко жертвами небезпечно-го газу стало четверо дорослих людей? Чому коли до ями впав перший механік, ніхто з чоловіків не викликав рятувальників, а один за одним самі полізли до приймального відділення, чому в легенях загиблих не виявили ані краплини води? І хто врешті винен у трагедії? Слідство шу-кало відповіді на всі ці запитання. І 4 лютого 2011 року було винесено вирок у цій справі.

МВС хоче скасувати довіреності на управління авто

Міністр внутрішніх справ Укра-їни Анатолій МОГиЛЬОВ висту-пає за відміну довіреностей на управління транспортними засо-бами. Про це він заявив вчора на брифінгу в Києві за результатами наради з керівниками підрозділів ДАІ з питань дотримання закон-ності під час несення служби.

При цьому він пояснив, що альтернативним може стати ва-ріант звернення власника тран-спортного засобу із заявою в ДАІ, в якій буде вказано, хто крім нього може управляти його тран-спортним засобом. Таку заяву лю-дина може принести особисто в ДАІ або, нотаріально завіривши, відіслати її поштою, а співробіт-ники ДАІ впродовж доби пови-нні будуть занести дані, вказані в заяві, до бази даних.

На думку А. МОГиЛЬОВА, це полегшить оформлення докумен-тів, і у разі потреби будь-який співробітник ДАІ зможе впро-довж кількох хвилин перевірити по базі, чи на законних підставах людина управляє транспортним засобом, що належить іншій.

Також він зазначив, що, згідно з підписаними домовленостями між Україною та Євросоюзом, потрібно врегулювати питан-ня максимального терміну дії посвідчення водія. За словами А. МОГиЛЬОВА, в більшості кра-їн Євросоюзу такий термін об-межується 10-ма роками. «У нас же це може бути і 5 років, і 10, і 15, і 20. Це треба вирішувати», – сказав міністр.

У Чернігівській лікарні ЖІНка ПОМерЛа ВІД СкаЗУ

В інфекційному відділенні Черні-гівської міської лі-карні №2 померла від сказу житель-ка села Величківка Менського району, 1964 року наро-дження.

«Попередньо було діагностовано погід-рофобію (сказ)», – поінформували в МНС. Як повідомили в управлінні з питань надзви-чайних ситуацій Чернігівської ОДА, обласна санітарно-епідеміологічна станція підтвердила інформацію, що на підставі досліджень у вірус-ній лабораторії центральної СеС МОЗ України отримано позитивний результат на виявлення у жінки вірусу сказу.

Піраміди Єгипту – за колючим дротомЧерез протести в Єгипті туристів не пускають до найвизначнішої пам’ятки – пірамід Гізи.Подивитися на гігантські споруди можна лише здалеку. Їх оточив конвой, по периме-

тру виставлені танки і блокпости. Усе це з міркувань безпеки – біля пірамід завжди ба-гато людей, а оскільки у країні заворушення – є ризик терактів. Без роботи залишилися ті, хто заробляє на туризмі. Бедуїни навіть верблюдів змушені відганяти від пірамід.

За два тижні протестів туристичний сектор Єгипту не дорахувався мільярда доларів.

за га л Ьні зБ ор и аС о ціа ції«ра д и ч е р нігів Щ и н и»

Головне – створити умови для інвестора...

«Наше завдання – створити для інвестора такі умови, аби він почав реалізовувати свої наміри саме в нашій області, а не обрав іншу, адже боротьба за інвестиційні ресурси поси-люється. Чернігівська область має певні кон-курентні переваги у цьому плані – головне, уміло їх використати», – наголошувалося під час проведення загальних зборів обласної асоціації місцевих рад «Ради Чернігівщини». А основною темою зборів став досвід робо-ти органів місцевого самоврядування області щодо інвестиційної діяльності, спрямованої на розвиток територіальних громад.

Отже, управління інвестиційними процеса-ми, забезпечення їхньої максимальної віддачі і результативності є першочерговим завданням органів влади, що стане передумовою стало-го економічного зростання, створення нових високооплачуваних, кваліфікованих робочих місць, підвищення рівня життя населення.

У 2011 році треба зробити серйозні кроки щодо нарощування обсягів інвестицій в гос-подарський комплекс області та на розбудову інфраструктури.

Під час зборів учасники також вирішили низку організаційних питань. Зокрема, голо-ву обласної ради Анатолія Мельника обрано головою Правління Асоціації «Ради Чернігів-щини», затверджено кількісний склад прав-ління та ревізійної комісії Асоціації, встанов-лено розмір річного внеску членів Асоціації за 2011 рік.

Після пленарної частини учасники зборів відвідали підприємство Чернігівського відді-лення «СанІнБев Україна», оглянули новобу-дову Седнівського навчально-виховного комп-лексу, побували на приватному підприємстві «Левона-С».

Фото Віктора КОШМАЛА

Під

час

збо

рів

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

№ 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок

реґіон2 № 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок

c m y k

http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

реґіон

Чернігівська обласна товарна агропромислова біржа18 лютого 2011 року об 11:00

в торгово-операційній залі за адресою:м. Чернігів, пр-т Миру, 14проводить аукціон

з продажу необробленої деревини заготівліIІ кварталу 2011 року, що пропонується до продажу

державними лісовими господарствами Чернігівської області.

Ознайомитись з номенклатурою товарної продукції мож-на на WEB-сайті: www.birgaa.narod.ru або надіславши листа-заявку на e-mail: tapb.birga@rambler.ru, а також безпосередньо на Чернігівській обласній товарній агропромисловій біржі (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, к. 212, тел. (0462) 626-544).

Прийом заяв про участь в аукціоні проводиться за адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, к. 212, та закінчується за один день до початку аукціону, а саме 16.02.2011 р. о 17:00.

ог оло ш е н н я

ТОВ «Носівський цукровий завод»реалізує

кислий жом для худобив необмеженій кількості готівкою 60 грн за тонну. Самовивіз.

Реалізація від 8:00 до 17:00 год., понеділок, середа та пятниця.Адреса підприємства: Чернігівська область, м. носівка, вул. заводська, 2.

Довідки за тел.: (04642) 3-12-79, 3-11-75.

Проте, починаючи з 2008 ро-ку, на підприємстві почалися проблеми з виплатою заробіт-ної плати працівникам. Річ у тім, що більшість акцій заво-

ду «Білкозин» належить російському м’ясопереробному холдингу «Парнас-М», який володіє ними через підконтроль-ні голландські фонди. У 2008 році че-рез фінансові махінації стосовно активів підприємств і безвідповідальні позики, в російському підрозділі «Парнас-М» по-чалися труднощі, які торкнулися і при-луцького «Білкозину».

Вікторія Коротя, голова міськрайон-ної профспілки працівників АПК, голо-ва профспілкового комітету заводу, у минулому апаратниця другого цеху під-приємства зазначила, що саме другий цех є основним на підприємстві, пра-цює в безперервному режимі і виробляє основну продукцію – білкову ковбасну оболонку. Тут працюють люди з багато-річним досвідом роботи, бо щоб стати справжнім фахівцем, потрібно майже рік навчатися.

Вікторія пригадала, як наприкінці 2008-го року на підприємстві заборгува-ли зарплату за три місяці. Напередодні Новорічних свят зневірені люди марно оббивали пороги, сподіваючись на зу-стріч з керівництвом, думали – яким буде свято в їхніх родинах? Аби підприємство не зупинилося, власники виплатили за-робітну плату лише працівникам другого цеху, які розділили виділену їм суму між усіма робітниками заводу. В результаті – кожен отримав по 500 грн.

І 2009-й не приніс нічого втішного. Керівництво категорично вирішило пе-ревести всіх працівників на триденний робочий тиждень. Людей змушували пи-сати заяви, погрожуючи скороченням. Са-ме цю «процедуру» пройшов Володимир Мазуренко (31 рік працює на «Білкозині»), колишній працівник відділу постачання, а нині голова профспілкового комітету. Він розповів, що окрім основного вироб-ництва на заводі функціонували великий ремонтно-механічний та столярний цехи. У теплицях вирощували квіти і овочі не лише для їдальні та робітників, а й для всіх бажаючих.

Володимир Мазуренко згадує, як з 1 квітня 2009 року почалися масові ско-рочення, до суду було подано десятки позовів, профспілки направляли листи до Президента, Прем’єр-міністра, Голо-ви Верховної Ради, голови обласної дер-жавної адміністрації, міського голови та

депутатів усіх рівнів. Керівництво ж за-воду ігнорувало всі звернення. Більше того, директор (тоді пан Фьодоров) в односторонньому порядку, порушуючи техніку безпеки, приймає рішення про збільшення терміну використання спецо-дягу з одного року на два (і тут вирішив зекономити за рахунок здоров’я праців-ників). Умови колективного договору не виконувалися на 50%, було призупинено всі соціальні виплати, тобто оздоровчі, відпускні, ювілейні тощо. Голова проф-спілки та активісти зустрічалися з народ-ними депутати, Прем’єр-міністром, а гос-подарі запевняли, що як тільки держава відшкодує податок на додану вартість, одразу кошти буде виплачено.

В результаті протиріч у лютому 2010-го заборгованість було погашено. Люди по-чали спокійно працювати і навіть скла-дали плани на майбутнє. Здавалося, що ситуація стабілізувалася, але то лише на перший погляд. Керівництво підприєм-ства змінювалось, знову почали затри-мувати виплату зарплати. Тоді, завдяки активним діям профспілок, працівники вийшли під стіни свого підприємства на попереджувальну акцію, сподіваючись, що їх почують. Натомість керівництво намагалося тиснути на мітингувальників, погрожуючи скороченням, та ігнорувало попередження про те, що через два тижні на підприємстві відбудеться страйк, зно-ву і знову «засипало» обіцянками, яких так і не дотрималось.

21 травня 2010 року о 7:30 ранку пра-цівники підприємства зупинили облад-нання і вийшли на мітинг. Профспілковий комітет заводу та робітники були впевне-ні, що у підприємства достатньо коштів не лише, щоб погасити заборгованість із заробітної платі, а й для її підвищен-ня. Єдина перешкода цьому – бажання

власників отримати прибуток будь-якою ціною. А представники холдингу сподіва-лися переконати мітингувальників розпо-чати роботу. Але люди твердо стояли на своєму, хоча у кожного душа боліла за те, що в цехах та на складах залишилась сировина, яка швидко псується і простій міг завдати підприємству великих збит-ків. Але цього разу ситуація змусила їх бути категоричними. Оголошений страйк тривав тиждень. Працівники вирішили не відновлювати роботу, поки адміні-страція не виконає вимоги, прописані в укладеній угоді між членами страйково-го комітету і представниками власників. У ній ішлося про виплату в повному об-сязі заробітної плати та про гарантії, що заборгованості більше не буде, про під-вищення погодинних тарифних ставок, котрі не змінювались з 2008-го року та погашення заборгованості із соціальних виплат за 2008–10 рр.

До страйкарів долучилися народні депутати, депутати обласної та міської рад, представники виконавчих органів влади міста. У результаті, генеральний директор підприємства Геннадій Сазонов запевнив, що всю заборгованість випла-тять не пізніше ніж 1 вересня 2010 року. До того ж, надалі затримок із виплатою зарплати не буде. І профспілки, і праців-ники заводу в душі святкували перемогу. Підприємство запрацювало, на зарплатні картки почали надходити кошти. Але це тривало недовго. Через деякий час знову перестали платити, адміністрація казала про скорочення 20–40% робочих місць. Ситуація загострилася.

Під загрозою нового страйку, і проф-спілковий комітет, і працівники заводу почали направляти заяви до суду та про-куратури про невиконання умов колек-тивного договору. Питання розглядалися

і на тристоронній комісії з виплати заро-бітної плати при облдержадміністрації. Зрештою частину грошей було випла-чено. Починаючи з вересня минулого року тарифні ставки було приведено відповідно до норм галузевої угоди та повернуто соціальні виплати на суму близько мільйона гривень. Раніше 118 працівників не отримували навіть міні-мальної заробітної плати, після страй-ку її вже втричі підвищили. Інженерно-технічний склад з листопада минулого року отримує на 65% більше. Протягом останніх років багатьом працівникам за-мість 12 годин робочого часу зарахову-вали 11 годин 40 хвилин. Тепер, завдя-ки клопотанню профспілки, цю різницю повернули. В листопаді минулого року на «Білкозині» змінився власник. Замість представників північної столиці Росії, тепер на підприємстві хазяйнуватимуть власники з «білокам’яної», представники «Номосбанку». Генерального директора немає і досі. Інколи, правда, з’являються представники власника, які начебто обі-цяють повернути підприємству колиш-ню славу, виплачувати своєчасно зарп-лату та інші виплати. Не забувають во-ни і «приплакувати», що хоч і отрима-ли підприємство з великими боргами, обов’язково ситуацію виправлять. Та хто ж повірить тим солодким пісням? Адже на сьогодні знову утворилася заборгова-ність із заробітної плати. І знову за три місяці. З грудня по 26 січня підприєм-ство простоювало, перед Новим роком працівники отримали аванс за жовтень. Наразі підприємство працює, але сиро-вини вистачить щонайбільше до 20 лю-того. Люди починають панікувати, ціни на житлово-комунальні послуги зроста-ють, продукти харчування дорожчають. А як же бути отим сімейним династіям, яких на «Білкозині» 35%? За який кошт харчуватися? До кого звертатися по до-помогу? Де шукати втрачену впевненість у завтрашньому дні?

Добре, що на підприємстві сильні і на-дійні профспілки, мудрі і знаючі закони лідери. Голова профспілки Володимир Мазуренко опікується особисто пенсі-онерами та ветеранами, тому виходячи на пенсію, люди залишаються членами профспілки. Як результат, на підприєм-стві працює 610 чоловік, а профспілка налічує 625.

Ставити крапку в цій історії ще дуже рано, головне, що і запитати немає в кого. Як зазначалось раніше, до власни-ків не достукатись, влада на них впли-ву немає. Отож, ситуація, яка вже третій рік триває на прилуцькому заводі «Біл-козин» – це, мабуть, результат залучен-ня іноземних інвестицій, про які ми так багато говоримо і на які покладаємо ве-ликі надії. Напевно так. Але де ж знайти порядних інвесторів, які б не приїздили в «чужий монастир зі своїм статутом» і дбали б не лише про свої блага, а й ду-мали про найманих робітників? Питання залишається відкритим. Як і ситуація на «Білкозині», до якої ми ще обов’язково повернемось.

Ірина МихАйЛІЧеНКО

на прилуцькому «Білкозині» знову будуть страйкувати…

Страйк 21 травня 2010 року на підприємстві «Білкозин»

Прилуцький завод «Білкозин», побудований у 1980 р., розрахований на одну тисячу робочих місць. За 31 рік існування здобув славу не лише на теренах колишнього СНД. Підприємство спеціалізується на виробництві білкової ковбасної оболонки, яка користується особливим попитом на внутрішньому та світовому ринках. Після приватизації, на початку 1990-х, завод не зупинив роботу, а навпаки, вийшов на зовнішній ринок. Сьогодні його замовниками є м’ясопереробні підприємства багатьох країн. На заводі планувалося встановити нове обладнання, котре дозволило б випускати нові види ковбасної оболонки, що вважається рентабельнішим аніж випуск «кінцевого» ковбасного продукту.

№ 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок 3http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

Т оч к а зору

Остання крапка у відкритому листуванні Леоніда Яковишина

з Леонідом Ісаченком

Не ПрОСТО реДакТОр, а ледь не сам

Господь БогЦією публікацією я завершую полеміку із редактором об-

ласної газети «Деснянська правда» Леонідом Ісаченком, оскільки не на жарт занепокоївся за цього журналіста. В останньому відкритому листі до мене (газета від 3 люто-

го) Леонід Михайлович (але не Черновецький) підніс себе ледь не до Всевишнього, переплюнувши в цензуруванні колишніх комуністичних ідеологів. «Не те, на жаль, читають наші люди нині, і хочуть читати знову у нових числах свіжовидрукуваних газет», – заявив він у зазначеній публікації.

Погодьтеся, простий смертний журналіст не може собі дозво-лити публікувати такі твердження. Адже кожна доросла людина сама знає і визначається, що їй читати, а що – не треба. І що наші люди хочуть читати, відомо лише їм самим, та ще, може, Господу Богу. хоча, виявляється, це знає й редактор Ісаченко. Більше того, він знає, що мають люди читати: закликає всіх по-вернутися з «українського «базару» до наших тихих і догляну-тих колись вишневих садків». Як ще не сказав, «до волошок в житі», адже з попередніх публікацій видно, що й така картина йому близька до серця.

За любов до прекрасного, за щирі поради не можна люди-ні дорікати. Але я категорично проти, щоб хтось мені дорікав, що я не те читаю. І нав’язував, що я маю читати.

А чого варті соціологічні висновки Леоніда Михайловича? Якимось чином він дослідив, що «байдужі, врешті, їм (людям – авт.) і «рішучі кроки Президента на шляху формування ефек-тивної команди управлінців». А мені, наприклад, не байдужі. І багатьох моїх друзів цікавлять реформи. І чую, як інші люди обговорюють кроки Президента. То чому Ісаченко за всіх нас розписався в байдужості?

Не можна не дивуватися майстерності і думкам цього журна-ліста. Одні загадки. Якщо редактор знає, що хочуть читати люди, то чому він не пише зацікавлено для них, чому його газета не входить в число найбільш тиражованих, навіть за сприятливих умов, коли передплату на неї організовує ледь не весь адміні-стративний апарат області? Чому Ісаченка й досі не забрали в Адміністрацію Президента? Адже він, напевно, міг би поясни-ти главі держави, які кроки треба робити, щоб люди були не байдужі до них. Або, як людей розворушити.

хоча, про що я кажу? То ж читачі не такі, не свідомі, «не те, на жаль, читають». І громадяни не такі, байдужі. У цих висно-вках редактор газети не одинокий. В Україні був Президент, для якого не такі виборці, не усвідомили його «райські» на-міри, і вдруге не обрали на найвищу посаду, навіть ганебний для нього результат показали. Але, як сказав свого часу радян-ським письменникам «вождь всіх народів», що в нього для них немає інших читачів.

А я хочу сказати Ісаченку, що то, може, він не такий жур-наліст? Напевно, людям потрібні інші матеріали, а не постій-ні його повчання, зокрема, й стосовно мене: що треба ро-бити, як діяти, в чому Президенту допомагати, що писати, і чи треба взагалі писати до газети, як думати і як дихати – легко чи важко? Він весь народ повчає, що треба читати і як жити. Куди там Леоніду Михайловичу Черновецькому з його космосом до Леоніда Михайловича Ісаченка з його епістолярієм.

Отут і я наважусь на роль вчителя для досвідченого журна-ліста. Я й раніше радив йому не захоплюватися маловідомими словами іноземного походження. Але він продовжує це робити. У відкритому листі до мене смакує літературними термінами – філіппіка, епістолярію… Переконаний, багато кому з читачів не відомі їхні значення. До того ж, слово «епістолярію» вжито, на мій погляд, не за призначенням. Оскільки, епістолярна літера-тура – це листування історичних осіб, письменників, видатних діячів, що має історико-культурне значення; це – своєрідний жанр у високій літературі. Наші з Ісаченком відкриті листи на-вряд чи можна піднести до таких творчих вершин. Принаймні так оцінюю свої звичайні публікації. А щодо Ісаченкових… Про-читайте його останній відкритий лист до мене в «Деснянській правді» від 3 лютого і ви самі все зрозумієте та оціните. Звіс-но, якщо в когось вистачить духу дочитати до кінця те його «епістолярне» творіння.

«Справедливий» редактор Леонід Михайлович уперто і прин-ципово не друкує у своїй газеті мої публікації, тому цього разу вже й не посилаю йому свою відповідь на відкритий лист. Спо-діваюся, її надрукує вільна газета. А моє право на публікацію в «найправильнішій газеті» і загальноприйнята журналістська етика нехай залишаються на совісті Ісаченка.

Леонід ЯКОВиШиН,генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

С и Т уа ція

Справа пахне сірководнем і... криміналом Початок на 1-й стор.

«Син працював замість мене»

Перед залою засідань, похиливши го-лову в очікуванні вироку, сидить Павло Кекух. Він – батько загиблого слюсаря Олександра. «Я сам сім років пропрацю-вав на КП «Прилукитепловодопостачан-ня», був слюсарем КІПіА. Потім попросив директора взяти на мою посаду сина. Він у мене розумний, роботящий», – розповідає Павло.

Вся родина знала, що Олек-сандр останнім часом працював на каналізаційно-насосній станції №2 – замінював щиток. 4-го серпня він по-вернувся додому близько 22-ї втом-лений і засмучений, адже роботу не завершив. Одяг смердів каналізацією, сам він відмовився від вечері, посила-ючись на погане самопочуття.

Що сталося 5-го серпня на КНС №2, намагається відтворити батько Олек-сандра, який роботу свого сина знає дуже добре.

– Електрики відключили усі мото-ри і насоси, щоб не проводити роботи під напругою. Тож, мабуть, стічні води не відкачувалися певний час на очис-ні споруди, а накопичувалися у прий-мальному відділенні. На КНС немає приладу для визначення рівня стоків. Валерій Левчук, мабуть, нахилився, щоб подивитися скільки води у ямі і, віро-гідно, вдихнув повітря із надлишком сірководню. Надворі була спека майже 40 градусів. Саме тому, на мою думку, в повітрі зібралася критична концентра-ція отруйних газів, ще й вентиляція не працювала. Машиніст міг просто впасти в яму через прогнилі поручні. Пізніше лікарі скажуть, що при падінні він отри-мав черепно-мозкову травму. Сашко із Сергієм побігли його рятувати, вони вчи-нили героїчно, хоча не знали, що самі йдуть на смерть. Четвертим спустився у приймальне відділення електромонтер Василь Лукаш, але розповісти, що там сталося насправді, він не встиг, адже до тями так і не прийшов.

Рідні загиблих впевнені, що причи-ною трагедії стали нестерпні умови пра-ці на підприємстві: непрацююча система вентиляції, на яку десятками років ніхто не звертав уваги, не було приладів ви-мірювання, потрібних електрикам для роботи та решіток на поручнях…

Винного знайшлиЗа фактом трагедії прокуратура

порушили кримінальну справу, роз-слідування провела комісія Держ-гірпромнагляду. «Нещасний випадок вважається пов’язаним із виробни-цтвом», – йдеться у висновку. Тут же

визначили коло відповідальних осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку – Володимир Назім (директор КП «Прилукитепло-водопостачання»), Сергій Дельцев (го-ловний енергетик), В’ячеслав Сивен-ко (начальник цеху водовідведення), Андрій Гавриш (головний інженер), які мали забезпечити належний рі-вень роботи та створити безпечні умови праці.

За висновком комісії, самі загиблі не мали розпочинати роботи без про-вітрювання приміщення, перевірки складу повітря, без засобів індивіду-ального захисту.

Але на лаву підсудних потрапив інженер з охорони праці Михайло Кодинець. Його прізвище у висновках комісії навіть не згадувалося. Як він міг попередити трагедію, пояснити не може. Запевняє: видав близько 500 приписів на усунення недоліків, зокрема, ремонту вентиляції на КНС №2, але виконувати їх на підприємстві не поспішали. «Частина цих приписів зникла, дещо мені вдалося зберегти, – розповідає підсудний. – 22 жовтня, коли я був на лікуванні у Чернігові, за вказівкою директора підприємства вибили двері у мій кабінет. Через чо-тири дні я заїхав подивитися – двері були зламані, папки розміщені у ха-отичному порядку. Із п’яти папок я знайшов одну. Зникли саме ті папе-ри, які стосувалися цеху водовідве-дення». Михайло Кодинець впевне-ний, його вирішили зробити крайнім у цій історії. Хто ж, як не він? Адже інші пішли на підвищення.

Андрій Гавриш тепер директор КП «Прилукитепловодопостачання», Во-лодимир Назім – заступник міського голови Прилук.

У продовження теми терактів

– А може, це не нещасний випа-док? – припустив Володимир Назім, коли ми зайшли до його кабінету. – Вин ними у цій історії можуть бу-ти люди, які не вказані у висновку комісії Держгірпромнагляду – там чотири прізвища, насправді їх наба-гато більше.

– Ви натякаєте на кримінал?– Ми провели власне, можна ска-

зати, розслідування на підприємстві. З’ясувалося, що до машиніста приїз-дили доволі таки дорогі машини як додому, так і до насосної станції. За місяць до трагедії ми потерпали від шкідників, які підливали в каналіза-цію невідому речовину блокуючи ро-боту підприємства. Можливо, ці дві події пов’язані між собою. Скажімо, хтось із загиблих, на мою думку, повторюю, машиніст каналізаційно-насосної станції був причетним до цього, або знав про це.

Володимир Назім впевнений, са-мостійно потрапити до приймально-го відділення ремонтники не могли, вони б викликали рятувальників чи підмогу, але не стали б шукати коле-гу самотужки. Якби це був нещасний випадок, то він би обійшовся однією смертю, а не чотирма, впевнений за-ступник мера.

Рідні загиблих так не вважають, версію про навмисне вбивство та усунення свідків вони чули давно, але підо зрюють, що ї ї вигадали, аби заплутати слідство.

– Була така версія, що їх повбива-ли та повкидали у каналізацію. Але, що там казати, якщо у приміщенні з 2005 року не працювала вентиля-ція – труба прогнила на 2 метри – і ніхто не звертав уваги. Це безвідпові-дальність керівництва підприємства, яку вони так старанно намагаються приховати, – розповідає Віта Кекух, дружина Олександра.

– Плітки таки ходять, але це ви-гідно нашій владі. Нам сказали, що це «теракт». Це взагалі ні з чим не в’яжеться, ми не віримо і вимагаємо повернути справу на дорозслідування. Відповідати за трагедію має керівни-цтво підприємства, – наполягає Ва-лентина Капленко, сестра Сергія.

Засудили4-го лютого Прилуцький міськра-

йонний суд виніс вирок єдиному об-винуваченому у справі – Михайлу Ко-динцю. Його визнали винним за дру-гою частиною 367-ї статті Криміналь-ного кодексу України. Він отримав 3 роки позбавлення волі із відстрочкою виконання покарання на 2 роки (це через проблеми зі здоров’ям). Про-тягом трьох років він не має права обіймати керівні посади. Але усу-

нення інженера з охорони праці не гарантує безпеку на підприємстві. Вентиляційну систему відремонтова-но лише на КНС №2, там, де сталася трагедія. Інші насосні станції чекають своєї черги. Рідні загиблих та пред-ставник Михайла Кодинця в суді обі-цяють не зволікати і подавати справу на оскарження. Добиватимуться, щоб прилуцька серпнева трагедія була на-справді останньою.

Ольга МОТОРНА

Михайло Кодинець на судовому засіданні

Володимир Назім – новопризначений заступник міського голови Прилук,

колишній директор КП «Прилукитепловодопостачання»

Павло Кекух на місці трагедії

4 № 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок

c m y k

http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

культуракультура

а там, де про працівників культури та аматорів сцени більш-менш дбають, вони показують справжні чудеса творчості. Мабуть, жоден район області, крім Бахмаць-кого, не може похвалитися такою кількістю дитячих

зразкових та народних аматорських колективів. Далеко за межами району знають циркові колективі «Фієста» з Мени та «Юність» з Макошиного, дитячий зразковий духовий оркестр Киселівської філії Менської дитячої музичної школи, дитячий зразковий ансамбль народного танцю «Калинонька» з Куко-вич та ансамбль сучасного естрадного танцю «Сюрприз» з Мени. Ось уже 40 років радують глядачів народний аматор-ський ансамбль пісні і танцю «Менщина», єдиний в області колектив з райцентру, а також Макошинський хоровий колек-тив «Полісся» та хоровий колектив Березнянського Будинку культури. Завдяки їм Менський район завжди за підсумками творчих звітів входить до трійки кращих в області.

Побільше б благодійниківНе відмовляються культосвітні заклади і від благодійної допомоги.

Так, по лінії громадської організації «Нащадки Аратти» до Кисе-лівської філії музичної школи було передано п’ять музичних ду-хових інструментів, а до музичної школи – чотири скрипки.

Консультаційну допомогу менським культпрацівникам надає за-служений діяч мистецтв України, головний диригент духового ор-кестру обласної філармонії та драмтеатру Анатолій Ткачук.

Досить гострою для багатьох райцентрів залишається проблема дефіциту акомпаніаторів. Адже баяніст та акомпаніатор – не одне й те ж. До Мени не один рік їздить на роботу спеціаліст із Сосниці. Запрошують його і в Корюківку. Підготувати свого акомпаніатора ніяк не вдається. Далеко не кожен баяніст може вести хор. Втім, у деяких районах, як, приміром, у Новгород-Сіверському, скоро-тили художніх керівників клубних закладів. Дешево і сердито: за-вклуби носять ключі, а про концерти не питай.

Чи варто економити на культурі?Надто складна ситуація з

фінансуванням працівни-ків культури на Менщині, коштів на зарплату не ви-

стачає аж на 4,5 місяця. З яким настроєм можна працювати за таких умов? Та, незважаючи на досить туманні перспективи, начальник відділу культури Менської райдержадміністрації Петро Тищенко дивиться на це оптимістично.

– Як не важко буде, але хо-чемо зберегти мережу закла-дів культури. Ми вже пережи-ли не одну реорганізацію, але клуби та бібліотеки функціону-ють. Звичайно, там, де села не обезлюдніли. Загалом у районі працює 35 будинків культури, 36 бібліотек, дві музичні шко-ли і філіал музичної школи, та районний центр культури і до-звілля молоді (а це 46 окремих приміщень), – сказав він.

– Що плануєте робити, адже коштів у бюджеті на зарплату не закладено? – запитую.

– Сподіваюся, що протягом року буде уточнення бюджету. Тому при оптимізації мережі великих скорочень не роби-ли. Лише у чотирьох закла-дах культури зняли з праців-ників по 0,25 ставки. До речі, щоб закрити будинок культу-ри або клуб, потрібна згода територіальної громади. Тож ці заклади діють навіть там, де проживає менше 200 осіб: у селах Луговому, Майському, Пам’ять Леніна, – розповів Пе-тро Тищенко.

Взимку тепло, та не скрізьЗа радянських часів у бу-

дівництві об’єктів куль-тури панувала гігантома-нія. Діяли за принципом:

що більше село, то більший культурний заклад. Назводи-ли двоповерхових кам’яниць, які в епоху дешевого вугілля опалювали без проблем. Коли ж вартість енергоносіїв сягну-ла захмарних висот, культура опинилася біля розбитого ко-рита. Заходилися обладнувати грубки, буржуйки, аби хоч са-мим працівникам не вимерз-нути. Отож із 46 окремих при-міщень закладів культури на Менщині 20 опалюється по-вністю, 21 – частково. Зовсім без опалення трудяться пра-цівники культури у двоповер-ховій споруді Волосківського БК та у Степанівському клубі (це одна сільрада), Жовтневому Будинку культури, Майському клубі та Остапівській сільській бібліотеці.

Тут треба закинути докір сільським головам. Чому їм байдуже, в яких умовах пра-цюють взимку культпрацівни-ки? Чому не встановити грубки, щоб опалювати хоча б по одній кімнаті? Адже часу на це було не одне десятиліття.

І взимку не дрімаютьаматори сцени підготували мюзикл «Червоненька квіточ-

ка». Напередодні Нового року його переглянули близько тисячі дітей із сіл району. Нині триває підготовка концер-тів до дня Святого Валентина, Дня захисника Вітчизни,

8-го Березня, а особливо до творчого звіту, який відбудеться 20-го березня в обласному драмтеатрі. Буде також і виставка декоративно-прикладного мистецтва.

Завершити розповідь про менську культуру хотів би згадкою про те, що брат нинішнього начальника відділу культури Менської РДА Анатолій Тищенко давно став заслуженим артистом Росії, працює диригентом оркестру народних інструментів Оренбурзь-кого академічного народного хору. Деякий час працював у колективі Раїси Кириченко, однак змушений був повернутися до Ро-сії. Мабуть, там кращі умови для самореалізації.

Скільки наших талантів розкидано по світу? Так триватиме і надалі, поки сильні світу цього економитимуть на культурі і духовності.Валерій МАГУЛА

Менський район

«Заслужених» рік чекати?Навесні минулого року керівництво області, після перегля-

ду виступів зразкових дитячих колективів, дало вказівку терміново підготувати подання для присвоєння звань за-служених працівників культури Петру Тищенку – тоді ще

керівнику зразкового дитячого духового оркестру, Анжелі Ци-гипі – керівнику дитячого циркового колективу «Фієста» Центру дитячої та юнацької творчості та Вероніці Бур – керівнику ди-тячого циркового колективу «Юність» Макошинського Будинку культури. Але після проходження всіх інстанцій у Чернігові по-дання «застрягли» десь у столиці. Кажуть, що це звичайна прак-тика – і тривати може рік і більше. До речі, колишній керівник ансамблю пісні й танцю «Менщина» Володимир Ковінько, який майже три десятиліття працював з цим колективом, звання «за-служений працівник культури» не діждався взагалі, подання на якомусь етапі теж «застрягло».

костюми будуть. а як з ремонтом?Цього року народний аматорський колектив пісні й танцю «Мен-

щина» відзначає своє 40-річчя. Планується виділити 80 тисяч гривень на пошиття для артистів нових костюмів, які вже не оновлювалися років тридцять. У районному Будинку культури

вдалося зробити частковий ремонт: у фойє встановили металоплас-тикові вікна та двері. У перспективі – ремонт усього вестибюлю.

Ще у попередні роки було виготовлено проектно-кошторисну документацію аж на 200 тисяч гривень, аби відреставрувати фасад районного будинку культури. Сам ремонт обійдеться у мільйон 300 тисяч гривень. Гроші обіцяють виділити з обласного бюджету. Як-що не зробити цього року ремонт, доведеться переробляти про-ектну документацію. Втім, порівняно з Менським зоопарком, на який збираються виділити з обласного бюджету 13,4 мільйона та з районного – 600 тисяч гривень на п’ять років, на ремонт Будинку культури передбачено досить скромну суму.

У Киселівському центрі культури і дозвілля, у рамках реаліза-ції проекту ООН, перекрили дах, а в нинішньому році планується встановити металопластикові вікна та відремонтувати фасад.

До Макошинського будинку культури збираються підвести газ, щоб опалювати бібліотеку та кімнати для репетицій. До речі, це питання на контролі у губернатора.

Невідкладним на поточний рік є перекриття даху Ленінівського будинку культури. Там склалася аварійна ситуація: сільська біблі-отека через аварійний дах змушена була частину книг перенести до приміщення школи.

Їм аплодували скрізь

Зразковий дитячий цирковий колектив «Фієста»

Дит

ячий

тан

цюва

льни

й ан

сам

бль

«Кал

инон

ька»

(с. К

уков

ичі)

Мала група народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Менщина» (хормейстер – Р. Солдаткіна, концертмейстер – О. Лукаш, балетмейстер – М. Ленчевська)

Прем’єра мюзиклу «Червоненька квіточка»

№ 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок 5http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

«СтудГолівуд» – it’s very GOOD!Тобто все пройшло дуже добре

П’ятого лютого у Чернігівському

обласному академічному

музично-драматичному

театрі ім. Т. Г. Шевченка

відбувся незвичайний студентський

шоу-проект «СтудГолівуд».

Участь у ньому взяли шість

найталановитіших студенток

реґіональних вишів.

«Чому лише дівчата?», – запитую в організаторки заходу Руслани Ширай. «Чесно кажучи, самі не очікували, та найпрекрасніша

половина людства видалася сміливішою і взяла ініціативу у свої руки. Проте, скоріш за все, наступного разу ми зробимо такий про-ект і для хлопців. Не можемо ж ми, жінки, завжди все на свої тендітні плечі брати», – посміхається Руслана.

Спонсорами студентського фестивалю ста-ли мережа супермаркетів «Сільпо», банк «Де-марк», ЧОО ВМГО «Студентська республіка, тор-гова марка «Гамма-стиль», компанія «Фабер-лік», косметичний центр «Спа клуб», крамниці «Скарлет» та «Лис Микита», ресторан «Мама мія», туристичний комплекс «Золотий берег», караоке-клуб «Леонард», фітнес-центр «Пер-сик». Інформаційні партнери: портал розваг anoncer.net, міський портал gorod.cn.ua, реклам-не агентство «Gold Future», рекламне агентство «ВоВремя», газета «Деснянка вільна», мережа супермаркетів «Ватес», ПП «Автоера».

Тематикою фестивалю були легендарні радянські фільми. Не випадково... На думку ще одного організатора Ксенії Стрілець, саме старі російські фільми мають найкращі сюже-ти і несуть в собі найвідвертіші емоції: «Цим фільмам ніколи не буде рівних».

Конкурсантки демонстрували глядачам свою акторську майстерність, вокальні дані і, звичайно ж, – вміння дивувати. Фільми студентки обрали всім відомі: «Кавказька полонянка», «Москва сльозам не вірить», «Діамантова рука», «Карнавал», «Службо-вий роман» і так вжилися в ролі, що грали не гірше ніж улюблені актори.

Підтримати «своїх» прийшли друзі, това-риші, однокурсники... А судили – шість ком-петентних членів журі: телеведучий Іван Мат-вєєв, співак Дмитро Селянський, фіналістка проекту «Суперзірка» Юлія Мороз, лідер ВМГО «Студентська республіка» Олександр Щерба, заступник директора банку «Демарк» Олексій Єпіхин та заступник міського голови з гума-нітарних питань Анна Романова.

Дівчата так заряджали енергією і чудовим настроєм, що визначитися з переможницею було «...ну дуже тяжко», – зізналося журі.

Гарним сюрпризом для всіх став виступ «Театру тіней» та Дмитра Селянського. Ну а ведучі Сергій Фігляр та Юрій Заєць були, як завжди, на висоті. Тож засумувати не можна було і на хвилинку.

Переможницею в номінації «Найкращий вокал» стала студентка інституту права, со-ціальних технологій та праці Наталія Слу-чук. Її головне захоплення – вокал. «Сцена

для мене, як вода для риби», – розповідає конкурсантка. Нині дівчину вабить ще й на-писання пісень. Також вона обожнює шити одяг. До речі, сукню для виступу створила сама. Головне кредо Наталії: «Вчися у всіх, не наслідуй нікого».

«Я брала участь у різних конкурсах, але проект такого формату для мене новизна. Тож дуже рада, що сьогодні змогла проде-монструвати глядачам свою акторську май-стерність. Вокалісти, на мою думку, також свого роду театрали, адже головне для них – це обіграти пісню, донести ї ї до глядача. Я дуже задоволена, що мені це сьогодні вда-лося», – зізналася Наталія Случук.

Віталіна Лисенко з Технологічного уні-верситету стала найкращою акторкою шоу-проекту.

«Номінація «Найкраща акторська май-стерність» – найнеочікуваніша. Чесно ка-жучи, більше сподівалася на вокальне ви-знання. Але ця перемога для мене навіть приємніша. Я відкрила в собі акторку. Дуже задоволена, що журі сподобалася моя гра», – розповідає Віталіна.

Дівчина з самого дитинства захоплюва-лася музикою, закінчила музичну школу з класу фортепіано. «Проте, грати на ньому – просто ненавиджу», – зізнається конкур-сантка. – «Обожнюю співати. За останні два роки брала участь у кількох конкурсах: «Жу-равлина пiсня» – всеукраїнський конкурс, де посіла ІІ місце. «Ми разом» – міжнародний конкурс в Брянську. Знову диплом за ІІ міс-це». Найяскравішою подією свого життя Ві-таліна вважає свою появу на світ.

Ще одна дівчина на ім’я Віталіна, але вже Корніловська стала головною переможницею шоу-проекту та ще й отримала приз глядаць-ких симпатій. Студентка Вищого професійного училища побутового обслуговування навча-ється на факультеті туризму. Це вже дру-га освіта у дівчини, адже вона має диплом Українсько-російського Відкритого Універси-тету. Хобі – участь в художній самодіяльності.

Життєве кредо – «навіть якщо у тебе немає нічого – у тебе є життя, в якому є все!»

За словами Віталіни, надії на перемогу вона не мала. «Я для себе визначила переможни-цями інших конкурсанток. А тут оголошують мене. Та ще й двічі. Ледве серце не вискочило з грудей. Я чесно кажучи, раніше не любила конкурсів і не вірила в них, аж поки сама не перемогла. У мене немає ані вокальної, ані театральної освіти, підготовки. І в тому, і в іншому я аматор. Тож дуже приємно, що зал і журі мене підтримали. Я всіх люблю і вдяч-на всім. Я найщасливіша!», – зі сльозами на очах промовила фіналістка.

Чернігівський «СтудГолівуд» пройшов з ан-шлагом. Глядачі залишилися у захваті. А орга-нізатори пообіцяли, що докладуть максимум зусиль, аби шоу-проект став традиційним.

Сніжана БОЖОКФото Віктора КОШМАЛА та Леона ЯКОВЛеВА

Віталіна Лисенко у ролі кавказької полонянки

Наталія Случук (у центрі) – головна героїня фільму «Дівчата»

Віталіна Корніловська. Фрагмент із фільму «Карнавал»

епатажні ведучі Юрій Заєць та Сергій Фігляр

Журі визначало переможців і... смакувало яблуками

Глядачі залишилися у захваті

6 № 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок

c m y k

http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

правопорядокправопорядок

крадіжки та шахрайства – основний вид діяльності неповнолітніх правопорушників. Більше третини порушень закону діти скоюють групами. Показник збільшення підліткових злочинів за рік становить близько 20 відсотків. У міліції розповіли, що намагаються вберегти майбутнє нації від неба в клітинку. Втім, закон суворий і потрапити за ґрати нині можна раніше, ніж комусь здається.

За словами старшого оперуповноваже-ного відділу кримінальної міліції у справах дітей обласного уМвС ольги панкратової, нині відповідальність для

неповнолітніх за кримінальні та адміністративні правопорушення настає з 16 років. В окремих випадках, якщо підліток скоїв тяжкий злочин, його мають право відправити у виправну ко-лонію по досягненню ним 14 років.

На жаль, тяжкі злочини, до яких причетні неповнолітні на Чернігівщині, фіксують періо-дично. Збут наркотиків, крадіжки, шахрайство та нанесення тяжких тілесних – це ще не межа. Найстрашніше – коли діти вбивають людей. Таких прикладів достатньо. Слід хоча б згада-ти одне з найрезонансніших убивств – черні-гівського таксиста, яке скоїли двоє підлітків у жовтні минулого року. хлопчаки з мисливської рушниці застрелили чоловіка, аби покатати-ся на його машині. Після цього вони хотіли самі застрелитися, але на власне життя рука не піднялася.

У Сосниці дев’я тикласника жорстоко вбив його ж ровесник. Вражаючим епізодом ста-ла участь матері вбивці у цій кривавій драмі. Труп вбитого хлопчика вони удвох закопали в саду біля будинку.

Пияцтво шкільної молоді – ще одне лихо, яке часто не обходиться без участі дорослих. Навіть штраф у 1700 гривень за продаж алко-голю неповнолітнім не лякає торговців. Право-охоронці твердять, майже в кожному третьому перевіреному закладі виявили осіб, які про-дають алкоголь дітям, але позбавляє ліцензії таких ділків інший орган – податкова.

Більше півтисячі протоколів міліціонери склали за продаж алкогольних напоїв дітям. Направлено близько сотні запитів у податкову з проханням вплинути на власників об’єктів тор-гівлі. Втім, закрили лише 8 точок продажу. Пра-воохоронці ж вправі карати осіб, які споюють дітей. Таких зафіксовано 166, всім загрожують штрафи, а злісним порушникам – до 5 років обмеження або навіть позбавлення волі.

Тривожною є тенденція дитячих суїцидів. За словами Ольги Панкратової, кількість ви-падків підліткових самогубств не зменшуєть-ся. Як правило, більшість трагічних прецеден-тів трапляється зі школярами старших класів. Основними причинами, що спонукають дітей накладати на себе руки, є сварки з рідними або нещасне перше кохання.

Ігор ЛеВеНОК

з п ре С-к о нфе ре н ції

Підліткова злочинністьв області стабільно зростає

Слідчо-оперативна група райвідділу міліції біля дверей пош тового відділення, в яких зловмисник відігнув замок, побачила автобусний квиток, на якому непроханий гість залишив свої «пальчики». Вони і вивели правоохоронців

на їхнього власника – раніше засудженого 39-річного жителя Чернігова. Чолов’ягу міліція затримала, але на той час лиходій вже встиг викрадені речі збути на київському базарі. Виявилося, що на рахунку чернігівця це не єдиний подібний злочин.

Назар ПОЛІЩУК

В п’яному угарі відлупцював дівчину…

Дещо схоже трапилось у селі Дніпровське Чернігівського райо-ну. 19-річна жителька

обласного центру разом зі своєю подругою приїхала у гості до свого дядька. Вве-чері до дівчат завітав їх-ній знайомий – 41-річний місцевий житель зі своєю співмешканкою. Посидівши у хаті дядька, повечерявши та поговоривши про життя-буття, компанія пішла догу-лювати за село, на дачу. З собою молоді люди взяли випивку, закуску, цигарки. Треба ж було відсвяткувати зустріч «із розмахом», тоб-то, випити стільки, скільки увіллється, і щоб ніхто, на кшталт престарілого ро-

дича, не псував свята свої-ми правильними зауважен-нями.

Погуляли добряче. Дівча-та полягали спати, а 41-річ-ний парубок залишився си-діти за столом. Коли ж він трохи протверезів, вирішив все ж таки відпочити, але по-бачив, що всі «спальні» міс-ця зайняті представницями прекрасної статі.

Що трапилось далі, ніхто із свідків пояснити не міг. Незрозуміло, чому розлю-тився чоловік. Він напав на 19-річну племінницю свого односельця, стягнув її з ліж-ка і почав бити. Коли ж інші жінки спробували відтягти його від дівчини, то отри-мали «по ребрах».

Закінчилося все тим, що розбишака сам трохи за-спокоївся, і, ніби нічого не сталося, сів за стіл та про-довжив їсти-пити.

Побита дівчина тихенько вислизнула на вулицю.

Зранку чоловік не міг зга-дати, що ж сталося вночі. «Вірні подруги» ліквідува-ли ці його білі плями. Дебо-шир, зрозумівши, що нако-їв, побіг до своєї недавньої жертви.

Побита дівчина мала жах-ливий вигляд. Більшість уда-рів вона отримала саме по обличчю.

Чоловік вибачився і на-віть запропонував відвезти постраждалу до лікарні, але та відмовилась. Як потім

з’ясувалося – дарма. Вже через кілька днів дівчині стало зовсім зле.

Через п’ять днів після по-дії, вона звернулася до лі-карів. Діагноз невтішний – відкрита черепно-мозкова травма з закритим вдавле-ним переломом кісток но-са зі зміщенням, синцями та забиттям м’яких тканин обличчя.

Нині дівчина лікується, а щодо її кривдника пору-шено кримінальну справу за ч. 1 ст. 121 Кримінально-го кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкоджен-ня), яке карається позбав-ленням волі на строк від 5 до 8 років.

В усьому треба знати міру. а особливо – у вживанні алкоголю. Часто буває, що випивохи потім навіть не пам’ятають до кінця, що вони «творили» напередодні. а «творили» таке, що моторошно стає, коли знайомі розповідають. Проте виправити скоєне у п’яному угарі зазвичай вкрай складно.

П’яний товариш грався з рушницею…Ще один трагічний випадок, причиною якого стало зловживання алкоголем, стався у корюківці. Цього разу жертвою став 31-річний місцевий житель.

Брат «підбив» брата піти на злочинВтягнути іншу людину у якесь

злодіяння, навчити товариша чо-мусь поганому – це ще більший гріх, аніж робити це самому. Це

істина для віруючих різних конфесій. У світському житті такий крок називаєть-ся – втягнення у злочинну діяльність. І якщо мова йде про втягнення у цю

саму діяльність неповнолітнього, то це ще й карається Законом.

Покарання за втягнення неповно-літнього брата у злочинну діяльність понесе житель села Карильське Ко-ропського району. Він, пообіцявши своєму 15-річному брату грошову винагороду, підбив його піти на зло-

чин. Брати вдвох влізли до будинку своєї ж односельчанки та винесли звідти сім батарей опалення, які скла-даються з 53-х секцій, вартість одні-єї секції 25 гривень, всього на суму 1325 гривень.

Порушено кримінальну справу, ве-деться слідство.

До весняного сезону готуються не лише городникиУ селі Пекурівка Городнянського району невідомий проник у приміщення відділу зв’язку і викрав звідти ящик насіння овочів у пакетах, ящик консервів сардин та цукерки – на суму близько 2000 грн.

Він разом зі своїм знайомим випивав. Добряче «зарядившись» оковитою, товариш почав хизуватись своєю пневматичною рушницею, демонстрував, як працює механізм. У результаті п’яненький хвалько випадково натиснув на спусковий гачок.

Куля влучила у поперек його другові по чарці.Постраждалого доставили до центральної районної лікарні. По

даному факту проводиться перевірка.

№ 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок 7http://dponline.cn.ua

http://dponline.cn.ua

к а л е н д а р

Сьогодні Сонце зійшло о 7 год. 25 хв., зайде о 17 год. 04 хв. день триватиме 9 го-дин 38 хвилин. новий Місяць 3 лютого. Мі-сяць у овні.

за релігійним календарем сьогодні – преподобних Ксенофонта, жінки його Марії і синів їхніх Аркадія та Іоанна. Мучеників Ана-нії пресвітера, Петра, темничного стража, і з ними семи воїнів.

завтра – перенесення мощей святителя Іо-анна Златоуста. День пісний.

іменинниками будуть: сьогодні – Федір, Марія, Давид, Аркадій, Павло; завтра – Іван, йосип, Дмитро, Петро.

ц и м и д н я м и н а р од и л иС я

08.02

Український народознавець, член Кирило-Мефодіївського товариства опанас Маркевич (1822); видатний французький письменник, співзаснов-ник жанру наукової фантастики Жуль верн (1828); російський хімік (періодич-на таблиця хімічних елементів), педагог дмитро Менделєєв (1834).

09.02

Російський поет василь Жуков-ський (1783); німецький інженер, кон-структор першого «Мерседеса» віль-гельм Майбах (1846); радянський військовий діяч, командир 25-ї дивізії (згодом – Чапаєвська) Червоної Армії василь Чапаєв (1887).

н е С п р и я Тл и ві д ні у л ю Т о м у

11, 15, 18, 20, 28

знім о к із С у п у Т н и к а

NOAA-18 07.02.2011 12:49

Чернігів

гі д р о м е Т ц е н Т р п ові д о м л я є

8-го лютого очікується хмарна погода з про-ясненням, вночі без істотних опадів, вдень не-великі опади, на дорогах місцями ожеледиця. Вітер південно-західний 7–12 м/сек. Температу-ра повітря –4 ... +5 °C, по Чернігову –2 ... +4 °C.

9-го та 10-го лютого – хмарна погода з проясненням, мокрий сніг, на дорогах ожеле-диця. Вітер західний з переходом на північно-західний 7–12, місцями пориви 15–20 м/сек. Тем-пература 9-го вночі –3 ... +2 °C, вдень –1 ... +4 °C, 10-го вночі –1 ... –6 °C, вдень 0 ... –5 °C.

п ог од а н а С о н ці (д а ні S OHO)

GOES-14 07.02.2011 01:06 LASCO C2 07.02.2011 12:00

Продовження додаткаЗворотний бік до заяви-розрахунку для надання коштівФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіна виплату матеріального забезпечення застрахованим особам

№ з/п П.І.Б.№ страхо-вого сві-доцтва

№ листка непрацез-датності

Причина непрацездатності: захворюван-ня загальне-1; наслідок аварії на ЧАЕС-3; невиробничі травми-5; контакт з хвори-

ми на інфекційні захворювання та бакте-ріоносійство-6; санаторно-курортне ліку-вання-7; вагітність та пологи-8; ортопе-

дичне протезування-9; догляд-10

Період не-працездат-

ності

Кількість днів, що підлягають оплаті Сума

разомв т. ч.

за рахунок коштів Фонду

разом в т. ч. за рахуноккоштів Фонду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

_____ ____________ 201__ року Керівник підприємства (установи) ______________ ______________________________ (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові) М.П. Головний бухгалтер ______________ ___________________ ___________________ (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)

Порядок фінансування страхувальниківВідповідно до статті 21 Закону України

«Про загально обов’язкове держав-не соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності та витратами, зумовленими похован-ням» постановою правління Фонду соці-ального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №26, заре-єстрованою в Міністерстві юстиції Украї-ни від 25.01.2011 №111/18849, затвердже-но Порядок фінансування страхувальни-ків для надання застрахованим особам

матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду.

Цей порядок визначає умови фінансуван-ня Фондом соціального страхування з тимча-сової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечен-ня: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); до-помога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, без-робітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Фінансують страхувальників-робо-тодавців для надання матеріального за-безпечення найманим працівникам район-ні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду.

Підставою для фінансування страху-вальників-роботодавців робочими органа-ми Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить ін-формацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Додатокдо Порядку фінансування страхувальниківдля надання застрахованим особамматеріального забезпеченняза рахунок коштів Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності

Директору________________________________________

(назва робочого органу Фонду)

виконавчої дирекції відділенняФонду соціального страхуванняз тимчасової втрати працездатності________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

заЯва-розраХунокПросимо здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду. Повідомляємо наші реквізити:Найменування страхувальника ____________________________________________________________________________Місцезнаходження юридичної особи(місце проживання фізичної особи-підприємця) _______________________________________________________________Реєстраційний номер страхувальника (для зареєстрованих до 01.01.2011) __________________________________________Реєстраційний номер у Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) _________________________________________________________________________________________Код за ЄДРПОУ – для юридичних осіб (реєстраційний номер облікової картки платника податків – для фізичних осіб) ________________________________Телефон _________________________Окремий поточний рахунок у банку або окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України______________________________________________________________________________________________________

(номер рахунку, відкритого відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240)

МФО ____________________________

У разі виникнення страхового ви-падку із застрахованою особою на підставі поданих документів, передба-чених статтею 51 Закону, комісія (упо-вноважений) із соціального страхуван-ня підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування приймає рі-шення про призначення матеріально-го забезпечення застрахованій осо-бі, а страхувальник-роботодавець на підставі рішення комісії (уповнова-женого) нараховує суми матеріально-го забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, страхувальник

звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бух-галтера, засвідченою печаткою підпри-ємства.

Заява-розрахунок складається у двох примірниках, один з яких разом із на-даними застрахованими особами доку-ментами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а інший подається до робочого органу Фонду.

Опрацювуючи заяви-розрахунки, робо-чі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соці-ального страхування, дані про сплату ним

єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та фі-нансують страхувальників протягом де-сяти робочих днів.

Після надходження суми коштів, зазна-чених у заяві-розрахунку, страхувальник зобов’язаний провести виплату відповід-ного матеріального забезпечення у стро-ки, визначені у статті 52 Закону.

У разі якщо сума отриманих страху-вальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надан-ня матеріального забезпечення, невико-ристані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що фінансував, протягом трьох робочих днів.

Чернігівська міська виконавча дирекціяЧОВ ФСС з ТВП

№ з/п Види матеріального забезпечення Кількість днів Сума (в грн з коп.)

1 По тимчасовій непрацездатності (за винятком допомоги по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім’ї)

2 По тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хво-рим членом сім’ї

3 По вагітності та пологах4 На поховання (кількість виплат)

разом х

Колектив управління праці та соціаль-ного захисту населення та територіальний центр Коропської РДА висловлюють щирі співчуття заступнику начальника головного управління праці та соціального захисту на-селення Катерині Михайлівні Тимощенко з приводу тяжкої втрати – смерті чоловіка

Миколи петровича.

8 № 16 (200) 8 лютого 2011, вівторок

c m y k

http://dponline.cn.ua

остання сторінкаостання сторінка

c m y k

л и жі

ЖІНка, яка радіє снігу

раїсі Іванівні Климен-ко можна позаздри-ти: у 70 літ ходити на лижах, – це чудово!

Її можна зустріти що-дня. Живе у багатоповер-хівці в центрі Корюківки. Звідси й вирушає у дале-кий ліс. Щодня дві години ходить на лижах.

Не змогла і я зупини-тися, коли побачила Раї-су Іванівну.

– Для мене зима і сніг – велика радість, – гово-рить вона бадьоро.

– Лижним спортом я за-хоплююсь ще з дитинства. Ось ці лижі придбала ро-

ків тридцять тому, коли моя родина переїхала у Корюківку.

Її траса раніше була через два стави і греблю. Тепер, коли вода пішла поверх льоду, Раїса Іва-нівна їде довгою греблею, переїздить на нижчу і да-лі... у зимовий ліс. Кінце-ва зупинка, як-то кажуть, за сільгосптехнікою, де криниця і велика могила корюківчан, яких убили фашисти.

– Приїжджаю сюди що-дня, вклоняюсь і слухаю ти-шу. Сплять могутні дуби. На одній галявині їх аж п’ять.

хтось біля них столи і лави змайстрував. А оце приїж-джаю й бачу: горить стіл і лава, а ніде нікого немає. То ж довелося повартувати, щоб ніякої пожежі не ста-лося, – продов жує розмову невтомна лижниця.

Якби у Раїси Іванівни половину років забрати, вона б могла брати участь у змаганнях.

– Я народилась й ви-росла у селі Білошапки на Прилуччині. Велике і мальовниче село з хоро-шою школою. На жаль, тепер дітей мало, класи напівпорожні. Та коли я ученицею була, нас чи-мало за партами сиділо. Місцевість у Білошапках дуже гарна, здебільшо-го горби-гори. Є легенда про виникнення села. Тут у хVІІІ-му столітті війська Петра І зі шведами били-ся. На великому пагорбі російські війська на па-лицях понавішували білі шапки, щоб ввести шведів в оману. Маневр вдався, і шведи потрапили в паст-ку… А село нарекли Бі-лошапками, – розповідає Раїса Іванівна.

Без лиж вона зими не уявляє. Навіть, коли їздила до сестри на Черкащину, й там ходила на лижах.

– Самій не нудно?– Ні. Милуюся приро-

дою, розмовляю з дере-вами. Нещодавно виїзди-ли на прогулянку разом з Лідією Царенко. Так добре відпочили!

Раїса Іванівна працю-вала у лікарні довгі роки медсестрою в дитячому відділенні.

Ще довго я бачила її постать серед дерев. Щас-ливої лижні!

Зоя ШМАТОК

Прорвався у призериПриємне повідомлення на-

дійшло з харкова, де від-бувся етап кубка Євро-пи з лижних гонок. На

спринтерській дистанції 1200 метрів класичним стилем чер-нігівець Юрій хлібурад здобув бронзову медаль. У суперечці на засніженій трасі він програв росіянину Антону Джафарову і білорусу Сергію Кузьменку, які піднялися вище за нього у про-токолі змагань.

Обдарований спортсмен най-ближчим часом візьме участь у нових внутрішніх і міжнародних змаганнях. Сподіватимемось, що і в них він продемонструє високий клас.

Віктор БеРеГОВий

«Я Читаю з укрпоштою» – так називався всеукраїнський фотоконкурс, організова-ний УДППЗ «Укрпошта» спільно зі столичним видав-ництвом «Грані-Т» і приурочений до дня створення (2 лютого) поштового відомства України.

На конкурс надійшло 3196 листів з усіх куточків нашої держави. За його умовами учасникам треба було придбати в об’єктах поштового зв’язку одну чи кілька книжок видавництва «Грані-Т», сфотогра-фуватись з ними там, де їх придбали, і надіслати пріоритетним поштовим відправленням фото та квитанції про оплату покупки на адресу оргкомі-тету конкурсу.

Серед 30-ти найцікавіших фотографій, які засвід-чили творчий підхід та оригінальність рішення авто-рів, названо роботи наших земляків – К. О. Яковенко з Ніжина та Д. М. Острянської з Чернігова.

Журі конкурсу відзначило їх дипломами та цін-ними призами – комплектами цікавих книг видав-ництва «Грані-Т» для родинного читання.

Ірина ЖОЛДАК, провідний інженер відділу маркетингу та продажу послуг

Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

І два переможці з Чернігівщини

Наближаючись до міського Будинку культури, де розмістився ярмарок, зустріла бага-то людей, які вже поверталися додому, хоча ярмарок був у розпалі. Прилучани, які побували на ярмарку першого дня, прийшли і на другий, щоб придбати солодкий та корисний продукт. І не дивно, бо представлено було близько 20 сортів меду: ли-

повий, гречаний, лісовий, луговий та інші. Свій продукт на ярмарок представили бджолярі з Сумської, Полтавської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької областей та міста Мелітополя. – Представники торгової марки «Козацький мед» у рамках розширення географії знайомства з пасічниками вирішили співпрацювати саме з м. Прилуки, бо давно вже чули про його добру козацьку славу, – зазначив головний менеджер ярмарку Сергій. – І як результат, знайомства з місцевими бджолярами, уклали угоду на співпрацю. А ті, хто любить мед, мали можливість записатися до клубу любителів меду та отримати персональну картку і невеличку баночку ме-ду для дегустації. За підрахунками членами клубу стали 1.5 тис. городян та гостей міста. Ор-ганізатори і відвідувачі залишились задоволені. Отож не дивлячись на несприятливу погоду, вихідні для прилучан пройшли з присмаком солодкого козацького меду.

Ірина МихАйЛІЧеНКО

в и Хід ні з п р и С м а к о м

МеДОВий ЯрМарОк відбувся у Прилуках

4 та 5 лютого, який організувала торгова

марка «козацький мед». раніше розпродаж меду

проводився у рамках Миколиного ярмарку,

навесні та Воздвиженського –

восени. І ось взимку, коли імунітет у всіх

послаблено, відбувся новий ярмарок.

Деснянка вільна засновник та видавець – тов «редакція газети «деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор лариса Мілова. Перший заступник головного редактора леся кошель. Тел. 678-200. Заступник головного редактора петро ГроМовиЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю володимир лиСенко. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар віталій адруГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: олександр БоЖок, Ганна зевко, Світлана кузьМенко. Коректори: альона шевЧенко, Світлана Сокол, олена шереМет. передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.веб-сайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 27 054. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.