Тема 1. Стилістичне забарвлення граматичних понять і

граматичних форм, поняття роду, числа, власні і загальні

назви, ступені порівняння. Іменник. Прикметник

Тема. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм,

поняття роду, числа, власні і загальні назви, ступені порівняння.

Мета: - повторити теоретичний матеріал із морфології;

- узагальнити і систематизувати знання студентів про частини мови,

визначити стилістичний потенціал різних частин мови;

- розвивати навички визначати рід, число, власні та загальні назви,

ступені порівняння;

- виховувати любов до рідного слова.

Обладнання: роздатковий матеріал, підручники.

Тип заняття: повторення й узагальнення вивченого.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та мети

Сьогодні ми з вами познайомимося з новим розділом граматики – морфологією

та з’ясуємо її стилістичні особливості. Згадаємо граматичні форми, поняття роду,

числа, власні та загальні назви, ступені порівняння прикметників.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Морфологія – розділ граматики, що вивчає будову і творення слів та

відмінювання їх. Морфологія, з одного боку, з’ясовує, з яких значущих частин

складається слово, як воно утворилося і яких змін при цьому зазнало, а з другого –

розглядає, яких форм може набути це слово в реченні залежно від його лексичного і

граматичного значення.

5

Морфологія тісно пов’язана з лексикою, фонетикою, синтаксисом. На ній

ґрунтується правопис. Морфологія складається з двох підрозділів: один вивчає

будову й творення слів, другий – частини мови та відмінювання їх.

Морфологія — розділ мовознавства, що вивчає поділ слів на частини мови та

зміну форм слів.

Повнозначними називаються слова, які мають своє лексичне та граматичне

значення.

Неповнозначними (службовими) називаються слова, що виражають певні

відношення між повнозначними словами, тобто мають лише граматичне значення.

Граматична категорія — це поняття, що об'єднує ряд співвідносних

граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.

(Наприклад, категорія особи об'єднує ряд граматичних значень, що виявляються у

граматичних формах 1-ї, 2-ї та 3-ї осіб.)

ІV. Мотивація навчальної діяльності

— Який розділ мовознавства вивчає слово як частину мови?

— Дайте визначення морфології.

— Які частини мови ви знаєте? Скільки їх?

— Які частини мови — самостійні, а які — службові? На чому

ґрунтується розподіл частин мови на самостійні та службові?

— Які ознаки спільні для всіх самостійних частин мови?

— Що ви можете сказати про вигук?

V. Узагальнення й систематизація набутих знань

1. Слово викладача

Морфологія (від грецьк. morphe — «форма» та logos «вчення») — це один з

розділів граматики, що вивчає поділ слів на класи (частини мови) та зміну форм

слів.

6

морфологія

Граматика

синтаксис

Основною одиницею морфології є слово. Але як лексикологія вивчає лексичне

значення слова, так морфологія вивчає граматичне значення слова. На відміну від

лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є

спільним для цілих розрядів слів.

Лексикологія Морфологія

«Дерево» — рослина з гілками

і стовбуром.

«Годинник» — прилад для

фіксування часу.

«Рука» — частина тіла.

Дерево, годинник, рука — слова належать до

розряду слів із значенням предметності.

Видозміни слова дають поняття про форми

відмінків та форму числа. Це і буде

граматичне значення слова.

Висновок. Для морфології слово — це система його форм з їх граматичним

значенням.

2. Робота з таблицею

Частина мови — це розряд слів, що характеризуються спільним загальним

значенням (наприклад, іменник — значення предмета, прикметник — ознака),

однаковими граматичними ознаками та спільними формами словозміни, а також

однаковими синтаксичними функціями.

В українській мові десять частин мови (+ модальні слова):

— шість самостійних, або повнозначних (мають і лексичне, і граматичне

значення);

— три службових, або неповнозначних (не мають лексичного значення, а

виконують службову функцію для зв'язку повнозначних слів у реченні).

7

Окремою частиною мови є вигуки та звуконаслідування, бо вони не мають ні

лексичного, ні граматичного значень у такому розумінні, як їх мають інші частини

мови. Крім того, не належать до частин мови модальні слова типу: можливо, звісно,

безсумнівно, може тощо.

Частини мови

СамостійніСлужбові

НезмінюваніЗмінювані

Незмінювані НезмінюваніВідмінювані Дієвідміню-

вані

імен

ник

прик

метн

ик

числ

івни

к

займ

енни

к

дієс

лово

прис

лівн

ик

прий

менн

ик

спол

учни

к

част

ка

вигу

к3. Читання вірша

Прочитайте. Пригадайте граматичні ознаки кожної частини мови.

Злитки золоті

Як намистини, диво калинове — частини мови!

Який співець, поет, який письменник

Уперше слово вигадав іменник!

Іменник. Він взяв собі на плечі

Велике діло — визначати речі, —

Ім'я, найменування і наймення:

Робота. Біль. І радість. І натхнення.

8

Ну а візьмемо назву — дієслово,

Само підказує, що діє слової

Ще й прикладу на нього не навів,

А вже до півдесятка дієслів!

Прикметник дасть іменнику-предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

Число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника,

За кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

замінювати числівник і прикметник).

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

Але людині чесно я служу.

І будьте певні, в інтересах мови

І так, і ні, де треба, я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він.

«Ура!» — гукнеш ти друзям неодмінно. —

Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»

Частини мови! Назви наче й звичні,

Полюбиш їх — красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти.

Знав — чудово.

Це за любов найвища з нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

9

Назвали вчені.

Й підхопив народ!

(Д.Білоус)

4. Робота з таблицею

Частина мови Значення Приклади

1 2 3Іменник Називає предмет Стіл, будинок, сонце, дерево,

дитина, мати, школа, теля

Прикметник Виражає ознаку або

властивість

предмета

Красивий, довгий, тонкий,

широкий, солодкий, добрий,

веселий, зелений, приміський,

батьків

Числівник Означає абстрактну

математичну

кількість, кількість

предметів та їх

порядок при лічбі

П’ять, сто, чотири пари, вісім

учнів, тисяча шкіл,

вісімнадцятий, сотий, дві

третіх, одна четверта склянки

Займенник Вказує на предмети,

ознаки, кількість,

але не називає їх

Ти, він, себе, той, такий,

кожний, всякий, ніякий, будь-

хто, стільки, скільки

Дієслово Означає дію або

стан

Бігати, ходити, писати,

нехтувати, хворіти, думати,

робитися, сміятися

Дієприкметник

(форма дієслова)

Називає ознаку

предмета за дією

Заспіваний, зроблений,

пришитий, бачений, пишучий,

читаючий

1 2 3

10

Дієприслівник

(форма дієслова)

Пояснює дієслово,

вказуючи на

додаткову дію

Носячи, сидячи, ходивши,

лежавши, стоячи, засміявшись

Прислівник Виражає ознаку дії

чи іншої ознаки та

називає обставину

дії

Учора, весело, стомлено,

верхи, швидко, так,

навприсядки, по-твоєму,

зверху

Прийменник Виражає

відношення між

предметами

В, до, над, з, з-за, завдяки,

незважаючи на, між, коло,

проти

Сполучник Об’єднує частини

речення чи члени

речення (однорідні)

І, та, але, проте, то, чи, нібито,

начебто, тому що, так що,

незважаючи на те що.

Частина мови Значення Приклади

Частки Надають словам,

словосполученням

та реченням

додаткових

відтінків.

Ось, ото, тільки, таки, хай,

авжеж, отож, чи, невже, немов,

будь-, -небудь, аби-

Вигуки Виражають почуття,

не визиваючи їх.

Ого, ой, гей, еге, цить, фух,

горенько, боже.

Модальні слова Виражають

відношення мовця

до висловлюваного

ним

Можливо, напевне, здається,

кажуть, певно, крім того.

Заповни таблицю «Система частин мови»

11

Частина мови

Категорія

Рід

Чис

ло

Від

міно

к

Час

Вид

Ста

н

Спо

сіб

Осо

ба

Сту

пінь

порі

внян

няП

ерех

ідні

сть

Іменник + + + - - - - - - -

Прикметник + + + - - - - - + -

Займенник + + + - - - - + - -

Числівник + + + - - - - - - -

Дієслово + + - + + + + + - +

Дієприкметник + + + + + + - - - +

Дієприслівник - - - + + - - - - +

Прислівник - - - - - - - - + -

Примітка. Службові частини мови та вигук не мають граматичних категорій.

Вправи на закріплення

1) Визначте частини мови і їх синтаксичну роль.

Щастя в повітрі не в'ється, воно в труді дістається. Посій труд, а слава вродить.

Маленька праця краща за велике неробство. Чесне діло роби сміло. Зробив діло —

гуляй сміло. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Без діла жить — тільки небо

коптить. Під лежачий камінь вода не тече. Добра добувши, кращого не шукай.

2) Запишіть текст. Визначте його стиль. Які частини мови сприяють образності

цього уривка? Поясніть способи творення виділених слів.

Сьогодні вітер — пан над небом, степом, над усім великим містом. Небо жене

кучки жовто-білих хмар, перевертає ними, як перинами, сіє хмарним борошном по

небесній блакиті. Степом суне величезні запони пороху, затуляє ними сонце,

обгортає сірим, бурим волоком усе місто внизу...

12

Люди на вулицях низенько схиляють голови перед паном вітром, поштиво

держаться за шапки і жмуряться, кривляться, кліпають очима (В. Винниченко).

Що означають слова запона, поштиво?

3) Використовуючи в тексті самостійні і службові частини мови, напишіть історичну

довідку «Моє родинне дерево». Намагайтесь дотримуватись стилістичної єдності

тексту.

4) Запишіть речення, назвіть частини мови; у виділених словах визначте всі

граматичні категорії.

1. І Женя, відвернувшись так, щоб не бачив режисер, усміхнувся.

2. Умираючи, старий Чумак, старий коваль, наказав був усіх синів своїх до себе

мерщій згукати.

3. Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне, а земля мусила

вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня.

Матеріал для викладача

Частини мови — це лексико-граматичні розряди слів, які відрізняються

один від одного узагальненим лексичним значенням, граматичними

категоріями, синтаксичними функціями.

Традиційно таких лексико-граматичних розрядів у сучасній українській

літературній мові виділяють десять: іменник, прикметник, числівник, займенник,

дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частки, вигук. В основі виділення їх

лежать лексичний, морфологічний, синтаксичний, словотвірний принципи.

Лексичний принцип поділу слів на частини мови виявляється у тому, що слова

однієї частини мови об'єднуються спільною семантикою. Таким значенням для

іменників є значення предметності, для прикметників — значення ознаки предмета,

для числівників — значення кількості предметів чи порядку їх при лічбі, для

дієслова — значення дії як процесу. При цьому лексичне значення виявляється не в

усіх частин мови. Тому за наявністю чи відсутністю лексичного значення частини

13

мови поділяють на повнозначні і неповнозначні. До повнозначних належать частини

мови, що об'єднують слова, яким властиве лексичне значення. Такими є іменник,

прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник. Неповнозначні частини

мови об'єднують слова, позбавлені лексичного значення. Вони вживаються для

вираження відношень між словами, що належать до повнозначних частин мови.

Неповнозначними є прийменник, сполучник, частки. Окремо перебувають вигуки як

слова, що виражають почуття, волевиявлення.

Морфологічний принцип визначає, які граматичні категорії властиві словам

певної частини мови, який характер мають граматичні категорії, які граматичні

значення характеризують цю частину мови, отже, які граматичні форми вона

утворює. За морфологічною ознакою — здатністю утворювати граматичні форми —

частини мови поділяються на змінні і незмінні. До змінних належать іменник,

прикметник, числівник, займенник, дієслово; незмінними є прислівник, усі

неповнозначні частини мови і вигук.

Синтаксичний принцип передбачає враховувати, в ролі якого члена речення

найчастіше виступають слова певної частини мови. Так, іменники найчастіше

виступають підметом чи додатком, можуть бути будь-яким членом речення;

прикметники, як правило, виступають у ролі означення, прислівники — обставин,

дієслова — у ролі присудка (особові, родові форми). Ці функції слів різних частин

мови значною мірою зумовлені тим, як синтаксично пов'язуються між собою слова

різних частин мови. Одні з них виступають пояснюваними, підпорядковуючи собі

слова інших частин мови, що, як залежні, поєднуються з ними зв'язком узгодження

(прикметники, порядкові числівники з іменниками), керування (іменники у

непрямих відмінках із дієсловами), прилягання (найчастіше прислівники з

дієсловами). На основі синтаксичного принципу частини мови поділяють на

самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник) і

службові (прийменник, сполучник, частки); окремо перебуває вигук. Самостійні

частини мови виступають членами речення і пов'язуються між собою одним із

кількох типів синтаксичного зв'язку; службові частини мови не виступають членами

14

речення, вони служать для вираження синтаксичних відношень між членами

речення, частинами складних речень.

Словотвірний принцип визначає словотвірні засоби, найбільш характерні для

творення нових слів, що належать до певної частини мови.

На основі усіх чотирьох принципів поділу слів на частини мови слово пролісок

визначаємо як іменник. На основі лексичного принципу слово є повнозначним: має

предметне значення (називає рослину — квітку); на основі морфологічного

принципу воно є змінним словом, якому властиві граматичні категорії роду

(належить до жіночого роду), числа (може вживатися в однині й множині - утворює

числові форми), відмінка (змінюється за відмінками - утворює відмінкові форми); на

основі синтаксичного принципу слово є самостійним — виступає членом речення:

підметом (Розцвів перший пролісок), додатком (Дівчинка милується проліском);

будучи підметом, є незалежним, виступаючи додатком, пов'язується зв'язком

керування із дієсловом-присудком (милується чим? — проліском); на основі

словотвірного принципу є похідним словом, утвореним за допомогою префікса про-

та суфікса -ок від слова ліс - обидва афікси належать до продуктивних словотвірних

засобів.

Частини мови не є замкнутими розрядами слів. У живому мовленні постійно

наявні явища переходу слів із однієї частини мови в іншу. При такому переході

слово змінює властиве йому лексичне значення, морфологічні властивості,

синтаксичні характеристики — все, що характеризувало слово, коли воно належало

до однієї частини мови, зникає, слово набуває нового лексичного значення,

граматичних властивостей, що приводить до появи нового слова.

Загальна характеристика іменника

15

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?

(черговий, патріот).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?,

наприклад: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й

розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також: неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на

моє плече); іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим

хлопцем); обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1. загальні назви - власні назви;

2. назви істот - назви неістот;

3. конкретні – абстрактні;

4. збірні;

5. речовинні.

Назви загальні і власні

Загальні: ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя,

телебачення.

Власні: Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати,

газета «ТВпарк».

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

Назви істот і назви неістот

16

Назви істот: хто?- гитарист, люди, окунь, зозуля.

Назви неістот: що?- поле, вітер, посуд, клавіатура.

Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?

У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій,

Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви

міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви

померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?

До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи,

неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група,

будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин

(юрба, армія, зграя, натовп).

Конкретні і абстрактні іменники

Конкретні: корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел.

Абстрактні: прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання.

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна

пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають

поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -

цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

Збірні іменники

Збірні: козацтво, студентство, зілля, братство.

Збірні іменники - це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які

здатні сприйматися як одне ціле.

Речовинні іменники

17

Речовинні: алебастр, молоко, камінь, кисень.

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні

іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або

тільки форму множини (гроші, дріжджі).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:

рід: чоловічий, жіночий, середній (блокнот, край, пожежа, матуся, небо, дитинство).

число: однина, множина: громадянин, музей.

відмінок: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий.

РІД ІМЕННИКІВ

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до

чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина),

або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона,

середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається: за різними

основами (чоловік - жінка, кобила - кінь); за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);

за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);

за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за

морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду -

кішка, муха, миша, суниця),

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб,

хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі

закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е),

лист(я).

18

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал -

зала, жираф - жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як

чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду

(Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід

визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

ЧИСЛО ІМЕННИКІВ

Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і

множини.

У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і

співвідносяться із займенником вони.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини

(дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині

або тільки у множині. За цією ознакою іменники діляться на три групи. Першу

групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. Другу

групу складають іменники, що вживаються тільки в однині. Третю - що вживаються

тільки в множині. Іменники, що вживаються тільки в однині, іменники, що

вживаються тільки в множині.

- власні назви: Україна, Марія, Дніпро, Хотенко;

- збірні: студентство, листя, козацтво;

- назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття;

- речовини: пісок, молоко, цукор;

- власні назви: Альпи, Карпати, Гроші;

- назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори;

- назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі;

- речовини: вершки, дріжджі, духи;

- назви предметів парної чи симетричної будови: штани, кросовки,

куранти.

19

ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ

В українській мові сім відмінків, які визначаються за питаннями:

Називний – хто? що?

Родовий – кого? чого?

Давальний – ким? чим?

Знахідний – кого? що?

Орудний – ким? чим?

Місцевий – на кому? на чому?

Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого

предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При

звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою

займенника ти (ви) у будь-якому випадку (наприклад, Сергію, тобі пора вже іти до

школи; Марино, а уроки ти зробила?).

Відмінювання іменників - це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за

відмінками дає йому можливість зв'язуватися з іншими словами у реченні.

Називний відмінок - початкова форма іменника. Він називається прямим.

Інші відмінники називаються непрямими.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири

відміни (приклади):

- перша - земля, сирота, суддя, тиша, парта;

- друга - дуб, море, кінь, зілля, кущ, плече, село;

- третя - сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати;

- четверта - вим'я, тім'я, курча, зозуленя, дівча.

Перша відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного

(чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола,

сирота.

Друга відміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення

на твердий або м'який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із

20

закінченням -о (Дніпро, Василько) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о

(поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з'являється суфікс -єн-, ат

(-ят): змагання, знаряддя.

Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на

твердий чи м'який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.

Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я),

в яких при відмінюванні з'являється суфікс -ат (-ят), -єн (ягня- ягняти, ім'я- імені).

Перша відміна

Іменники першої відміни поділяються на тверду, м'яку і мішану групи

(приклади):

- тверда - вереда, кривда, плакса;

- м'яка - вишня, скриня, богиня;

- мішана - огорожа, святоша, межа.

До твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім

шиплячого) перед закінченням -а.

До м'якої групи належать іменники з м'яким приголосним основи перед

закінченням -я.

До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед

закінченням -а.

Вправи і завдання.

1. Подані іменники згрупуйте за предметним значенням.

Дощ, вітер, дівчина, учень, думка, порожнеча, Волга, Урал, Максим, Тичина,

хлопець, завод, міськрада, сотня, десяток, Карпати, олень, біганина, яблуня, сніг,

блакить, хоробрість, космонавт, чорноморець, біль, жаль, масло, портфель, двійка,

стілець, опис, Європа, береза, пильність, туга, далечінь, перетворення, картопля,

прозорість, дружба, виставка, кінотеатр.

21

2. Назвіть рід іменників. За якою ознакою ви його визначили?

Сибір, обід, дуб, місяць, тополя, школа, творчість, полин, дріб, запис, степ, цеп,

накип, питання, ступінь, вечеря, насип, путь, день, медаль, живопис, життя,

мужність, пара, птах, теля, порося, гусеня, рослина.

3. Подані нижче іменники введіть у речення чи словосполучення і визначте їх

рід та відмінок.

Колібрі, цеце, поні, боа, шимпанзе, таксі, тюлень, какаду, жирафа, кенгуру, пуз,

авеню, сільрада, ООН, загс, радіо, журі, Тбілісі, ЧАЕС.

4. Випишіть іменники у такій послідовності:

1) ігри, 2) дії; 3) предмети; 4) географічні назви; 5) речовини.

Альпи, дрова, Дарданелли, Чернівці, сапи, окуляри, бризки, піжмурки, граблі,

заздрощі, Лубни, Альпи, пила, вершки, Суми, ножиці, дріжджі, харчі, турботи,

ходулі, ходики, щипці, шахмати, штани, шпалери, Ромни, Чебоксари, Афіни,

оглядини, консерви, ласощі, ясла, макарони, хованки, поручні, плавки, перегони,

гуслі, зябра, висівки, городки, іменини.

5. Складіть з поданими словами речення. Використайте ці іменники: а) як підмети і

доберіть до них присудки у формі минулого часу; б) як складений іменний присудок

і доберіть підмет - власне ім'я.

Замазура, староста, нечепура, задира, лежебока, непосида, соня.

6. Переписуючи текст, розкрийте дужки і замініть, де треба, малу літеру на велику.

Поясніть у кожному випадку правило вживання великої букви. Визначте рід, число,

відмінок іменників.

Особливим пошанівком оповита ця тварина (корова) в (і)ндії. Тут її вважають за

«священне створіння», (к)орови можуть вільно розгулювати містом, лягти на

бруківці, і жоден водій не наважиться потривожити їхній покій. Свого часу відомий

(м)андрівник (а)фанасій (н)ікітін, який здійснив довготривалу (м)андрівку в (п)ерсію

22

та інші (к)раїни (с)ходу — зокрема, три роки він прожив і в (і)ндії, - у (к)низі

«(х)одіння за три моря» писав: «(і)ндійці вола накликають батьком, а корову

матір'ю».

Своєрідним тотемом є корова в (ш)вейцарії. І Це й досі у цій невеликій

(е)вропейській (к)раїні тварини займають досить високий суспільний статус. Ще б

пак: завдяки знаменитим сирам, що виготовляють тут, про існування (ш)вейцарії

знають в усьому світі.

...Скульптурні зображення цих тварин стояли в міських (п)алацах і (х)рамах

(а)ссирії, (д)авнього (є)гипту, (г)реції. Славнозвісний (х)рам (б)огині (а)ртеміди -

(д)очки (з)евса, яка була (п)окровителькою (т)варин (м)исливства, - також

прикрашали золоті статуї (к)орів (В. Скуратівський).

7. Прочитайте. Визначте тему й основну думку. Доберіть заголовок. Випишіть

іменники у чотири колонки: 1) іменники І відміни; 2) II відміни; 3) III відміни 4) IV

відміни і поясніть відмінкові закінчення.

Слово - це наш Бог і воно має жити вічно, бо разом із мовою умирає народ.

Стоїмо перед Шевченком, як перед совістю народу. Віки давноминулі

прийдешні, літа далекі й сущі, дні посивілі й молоді проклали глибокі борозни па

мудрому чолі й освітили його думою пророцтва. Чоло високе й ясне, мов українське

небо, чоло печальне й відкрите, як український степ, чоло роботящого ума й

апостольського провидства. А на устах живе тихе слово заповіту, і чути його на

цілий світ. І стоятиме це слово на сторожі людини, поки на землі є людство

(Я.Гоян).

8. Напишіть твір «Бродить осінь у лісі синьому», використовуючи подані нижче

іменники.

Гніздо, горобина, трава, квіти, дуб, липа, листя, насіння, клен, калина, граб,

верховіття, папороть, сонце, павутиння, небо, вирій, журавлі, ключі, місяць, трепет,

ліщина, осика, маяння, тіні, туман, крила, роса, казка, перли, смерека.

23

Подумайте і дайте відповідь

1. Які слова називаються іменниками?

2. Що означають іменники?

3. З'ясуйте синтаксичну роль іменника.

4. Як розрізняються назви істот і неістот?

5. Чим відрізняються власні назви від загальних?

6. Як визначити рід іменників?

7. Чому в українській мові іменники Петро, Дніпро, дядько належать до чоловічого

роду, а шатро, ліжко, стебло до середнього?

8. Як дізнатися, до якого роду належать іменники на -я (земля, доля, ягня, каченя,

життя) ?

9. Які іменники вживаються тільки в однині, а які лише у множині?

10. Скільки відмінків мас іменник в українській мові? Назвіть їх.

11. Які іменники в українській мові не відмінюються?

Вправи і завдання

1. Визначте рід, відміну і групу іменників.

Вузька, поросла споришем вулиця стьобнула на околицю села. Там, за крайніми

хатами, вже виднівся пагорб із залишками старого замку. Свого часу замок був

неприступною фортецею гордого і непереможного племені древлян. Брязкали

зброєю орди багатьох завойовників, але так і не змогли підкорити волелюбних

лісовиків. Того літа уродило густе жито, та вчасно зібрати його лісовикам не

пощастило... На підступах спопеляють села, вбивають мирних людей, виловлюють і

відправляють у неволю хлопців та дівчат татарські ординці. Довелося поспішно

гуртуватися біля замку.

...Відбиваючи ворожі навали, полісяни й самі втрачали вояків, зменшилися

харчові припаси, бракувало води (В. Скуратівський).

2. Поставте іменники І відміни у формі давального, орудного і місцевого відмінків

однини. Поясніть чергування приголосних.

24

Стріха, свекруха, тополя, каліка, перемога, груша, вдача, Ілля, Валя, Надія,

сопілка, стежка, перепеличка, нога, пасіка, шишка, діброва, булка, Леся, яблуня,

хустка, тайга, гірка, казка, фабрика, скрипка.

3. Прочитайте. Випишіть іменники І та II підміни, визначте відмінок і групу. Які

думки викликає у вас текст? Яку роль відіграють у ньому іменники?

Яка хвилина!.. Уявіть собі, тітко, що наші батьки й брати пішли в похід. Але не на

приказ царя й за царя, а за Україну, за її визволення. Борються, як боролися предки,

побіджують. І отже, Бог дав, що остаточна побіда за нами. Уявіть собі, тітусю: ми

побідили, Україна вільна! І нема вже ні чужих реґіментарів у нас, ні московських

воєводів, ні цар нам не пан, ні король, ні хан — гетьман заправляє нашою країною –

наш український гетьман! І ось він па сивому коні в'їжджає з поля боїв в

золотоверхий Київ. Дзвони грають, сурми трублять на валах тої твердині, що цар

нашими руками будував, із гармат палять, народ хвилюється, як море. Всі очі

радісно горять, груди воля розпирає: Осанна! Осанна! Дівчата квіти під ноги

сиплють, малинові хоругви лопотять, як птиці, що крила широко розпустили бо вже

вилетіли із кліток. Осанна! Осанна! Осанна! (Марко Вовчок).

4. Іменники, подані в дужках, поставте у родовому відмінку однини. Назвіть

правила, якими ви користувалися.

Дім (брат), речі (син), кілограм (цукор), склянка (чай), мішок (рис), гора (пісок),

бочонок (мед), сховатися від (вітер і дощ), не боятися (мороз), артисти (балет),

командир (батальйон), таблетки від (кашель), голова (колгосп), програма

(будівництво), урожай з (гектар), студенти (університет), матроси (Кронштадт),

робітники (Херсон), асистент (лікар), у полі багато (сніг), поїздка до (Пекін), екіпаж

(корабель), дні (січень), члени (комітет).

5. Із поданими іменниками складіть речення таким чином, щоб в одному випадку

вони мали закінчення у родовому відмінку однини -а (-я), а в іншому -у (-ю).

Поясніть це явище.

25

Апарат, Роман, атлас, Рим, листопад, лист, камінь, папір, центр, блок.

6. Від поданих іменників утворіть форми давального і місцевого відмінків однини.

Поясніть правопис паралельних закінчень.

Андрій у інститут, батько, Сибір, серце, вікно, лікар, ліжко, сніп, Сидоренко, гай,

Київ, село, шлях, робітник.

7. Подані слова поставте в орудному відмінку однини і називному множини,

поясніть відмінкові закінчення.

Узлісся, палац, каменяр, ніж, товариш, селище, командир, прізвище, богатир,

авіатор, кобзар, кущ, плече, око, вогнище, завдання, матч, українець, питання,

урвище, борщ, коріння, радіоприймач, гай, агітатор, школяр, прислів'я, дитятко,

вугляр, табір, місяць.

8. Подані в дужках іменники поставте у потрібному відмінку; визначте їх рід,

відмінок, число та відміну.

1. Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та

(боєприпаси) (О. Гончар). 2. Весна, як кажуть, краде очі, (берези) доводячи до

(сльози) (М. Масло). 3. Веселі діти йдуть до школи - в їх (голоси) дзвенить прибій

(В.Сосюра). 4. Від неприродних денних (присмерки) ставало моторошно всьому

живому. 5. Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських

(степи). 6. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в (люди) із-під

(ноги) посіви. 7. Селяни брались лопатами відгортати піщані замети від своїх

облуплених (мазанки). 8. Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок

рештки розбитих під чає шторму рибальських (суденці) (О. Гончар). 9. Хто може

зректись життєтворних (зусилля), (прозрівання) і (сягання)? ( М.Бажан).

9. Перепишіть речення, дописуючи замість крапок потрібні іменникові закінчення.

1. Тихий вітер гладив, сушив мокрі сорочки на косар.. . 2. Полкові розвідники

гасали на чорних кон.. . 3. Над відкритими степ.. Півдня проносились страхітливі

26

чорні бурі. 4. Тривожно ревла по селах худоба, завивали собаки, птиці по азовських

берег.. ховалися в нори. 5. Вирішено було не розсипатися по самарських хутор.., не

зупинятися по колоні.., а пробиватися далі, в глибінь Таврії. 6. Сяяла повінь по

город.. тихими, дзеркальними плес... та заплесками. 7. Далеко за брод.., за паром..

зосталися рідні Кринички. 8. У деяких сел.. влаштовують під ринв.. спеціальні

цементові ями - басейни для збирання дощової води (З тв. О.Гончара). 9. Стара

Паляничка, що знається на трав.. та на різних лік.., має найкращу розсаду квітів

(В.Врублевська). 10. Над їхніми голівк.. пливе легка прозора хмаринка

(В.Врублевська).

10. І. Використовуючи кличний відмінок, утворіть звертання з кожним з поданих

імен:

Лариса Петрівна, Іван Петрович, Микола Васильович, Марія Яківна, Зоя, Коваль,

Платон, Олександр, Жанна Захарівна, Оля, Ольга, Олег.

II. Поєднайте звертання з одним із слів:

друг, шановний, вельмишановний, дорогий, дорога, добродій, добродійка, милий,

мила, моя, мій, люба, любий, пан, панна, пані.

11. Від поданих іменників ІІІ відміни утворіть форму орудного відмінка однини.

Поясніть подвоєння приголосних (якщо воно є) у цих формах.

Любов, піч, Керч, скатерть, верф, мить, віддаль, мати, свіжість, повінь, ніч, даль,

мудрість, тінь, осінь, мідь, юність, розкіш, подорож, велич, смерть.

12. Провідміняйте іменники мати, сіль, мідь, любов, молодість в однині і множині.

З трьома словами складіть речення.

13. Провідміняйте слова ім'я, плем'я, лисеня, коліща, дівча. Зверніть увагу на

особливості відмінювання цих іменників.

27

14. Напишіть твір-мініатюру «А вітряк стоїть, сумує...», використовуючи іменники

усіх відмін. У трьох реченнях зробіть морфологічний розбір іменників.

15. Складіть речення зі словами Альпи, двері, вуста, хитрощі, граблі, вживаючи їх у

різних відмінкових формах.

16. Згрупуйте невідмінювані іменники, запишіть їх і визначте, де можна, рід.

Маестро, кафе, міськвно, сироко, Коротких, РАТАУ, попурі, Гюго, Буало,

амплуа, Величко, ІІетренко, Черних, Коваль, завкафедри, тире, інтерв'ю, депо, таксі,

Бєлово.

17. Перепишіть текст. Іменники, подані в дужках, поставте у потрібній формі.

Визначте відмінок, підкресліть закінчення і простежте, які звукові зміни відбулися в

основі окремих іменників.

На чумацькому (віз) перетнула гармала солоні хвилі гнилого (море). Десь по

(дорога) просипалося насіння, і в полиновому (склі) південної (Україна), який так

нагадував (мандрівниця) покинуту (батьківщина), виростали перші (рослина).

Минали роки... Не з одного (віз) потрапляло на благодатну (земля) насіння

(чужинка). Поряд з (колія), вибитою (колесо), поступово простяглися темно-зелені

(смуга) невідомої тут (гармала). Правда, на (північ) гармала не росла. (Уродженка)

(південь) зупинили суворі кліматичні (умова) та (ґрунт). Найпівнічніші (форпост)

(рослина) тепер відомі в (околиця) м. (Кіровоград) й на (захід) Донецької (область).

Найчастіше вона, зустрічається в (пониззя) (річка) (Інгулець) й (Дніпро) та в

(Присивашшя) (В. Протопова).

Довідка: Гамала – лікарська рослина.

18. Запишіть текст під диктовку, звірте написане і виправте помилки. Підкресліть

іменники, визначте їх рід, число, відмінок, відміну.

За кілька днів до відкриття ярмарку Каховку вже трясла лихоманка. З ранку й до

ночі рипіли попідвіконню вози, іржали копі, ґелґотали перекупки, стукотіли по

28

всьому містечку сокири теслярів. Як з-під землі виростали рундуки, балагани,

каруселі.

Скрізь шум, гам, штовханина. Міщанські двори тріщать від постояльців. На

пристані та біля трактирів, прислухаючись до гомону заробітчанських гуртів, уже

кружляють нетутешні стражники, що наїжджають на ярмарок разом з конокрадами.

Дніпровський берег попід кручами поступово заселяється заробітчанським людом.

Ті, кому не вистачає місця в березі, влаштовуються вгорі, на кручах, захоплюють

холодок попід конторами наймачів, туляться поміж гамазеями чи просто осідають

вподовж вулиць, стелячи свитки по горбах, складаючи торби попід вапнякові, сірі,

немов з кісток, паркани.

З боку степу каховські околиці вже як в облозі. Наче найшла звідкись орда

кочівників і, розметнувшись, стала попід містечком. Все тут перемішалося: чумацькі

мажари, вози й теліги старообрядців, татарські гарби і німецькі фургони,

конокрадські бігуни і таврійські тачанки... (О.Гончар).

Подумайте і дайте відповідь

1. Які іменники належать до І і II відмін?

2. Які іменники належать до III і IV відмін?

3. Іменники яких відмін поділяються на групи?

4. Як поділяються на групи іменники II відміни на -р?

5. У яких відмінках в іменниках І та II відмін відбувається чергування приголосних і

голосних?

6. Розкажіть про відмінкові закінчення іменників II відміни у родовому відмінку

однини. Наведіть приклади.

7. У яких відмінках іменники II відміни мають паралельні закінчення?

8. Розкажіть про особливості відмінювання іменників III і IV відмін. Назвіть

випадки подвоєння приголосних звуків в іменниках III відміни.

9. Які закінчення має кличний відмінок?

10. Розкажіть про змінювання іменників, що не належать до жодної з чотирьох

відмін.

29

Творення іменників.

Написання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Написання не і ні з іменниками

1.Основні способи творення іменників:

а) морфологічне творення іменників;

б) неморфологічне творення іменників.

2. Іменникові суфікси.

3. Написання складних і складноскорочених слів.

4. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові.

5. Не і ні з іменниками.

Іменники творяться як морфологічним, так і неморфологічним способами.

Морфологічний спосіб творення іменників полягає у творенні нових слів за

допомогою префіксів, суфіксів або без них, слово- й основоскладанням та абревіації:

кобзар, прадід, завод; юнь, даль; ракета-носій, землероб, ТУМ. Чимало іменників

творяться неморфологічними способами. До них належать:

1) перехід в іменники інших частин мови (субстантивація): вартовий, учений,

ланкова;

2) зміна значення слова (омонімія): Чайка (перша жінка-космонавт), Кобзар,

Каменяр, «Москвич» (автомашина);

3) злиття сполучень слів в одне слово: Убийвовк, пройдисвіт, перекотиполе,

Тягнирядно.

Найпродуктивнішим способом творення іменників є морфологічний.

Суфікси іменників поділяються на дві групи:

1) суфікси, що служать для творення слів з новим значенням: учити – учитель,

семеро - семірка, староста - старостат, чорний - чорнота;

2) суфікси, що надають словам нових відтінків: ліс – лісок – лісочок – лісище,

хата - хатинка, дівка - дівонька.

30

Розгляньте таблицю, запам'ятайте найголовніші суфікси іменників.

І група

1. Назви людей за їх діяльністю,

професією: -ець (боєць, молодець);

-ник (робітник, лижник); -тель

(учитель, вихователь); -тор

(директор, інструктор); -анин

(волжанин); -янин (сім’янин); -к-

(студентка).

2. Назви неістот (предметів, дій,

процесів тощо): -ок (станок,

гудок), -ець (дворець, рубець); -ик

(парник, лобзик); -ор (мотор,

акумулятор): -иц- (столиця,

палиця).

3. Абстрактні назви: -ість (чесність,

відданість); -ізм (гуманізм,

реалізм); -ств-, -цтв- (суспільство,

каліцтво).

II група

1. Назви істот і неістот з відтінком

зменшеності (здрібнілості) та

пестливості: -к- (рибка, голубка);

-ок (дубок, ставок); -очок

(садочок, товаришочок); -ечок

(вершечок, пиріжечок); -иц-

(травиця, землиця); -ичк- (куничка,

лисичка); -еньк- (серденько,

рученька); -оньк- (кізонька,

дівчинонька).

2. Назви істот і неістот з відтінком

збільшеності чи згрубілості,

зневаги: -иськ- (хлопчисько,

вовчисько); -ищ- (басище,

хлівище); -ур- (ціпура); -юр-

(носюра, язицюра); -уган, -юган

(дідуган, вітрюган); -юк-

(шаблюка); -ух- (балакуха); -ань

(горбань, головань).

Іменники творяться за допомогою префіксів пра-, па-, су-, уз-, архі-, контр-,

про-, під-, спів-, не-, без-: прадід, пагорб, сусід, узбіччя, архієпископ, контрудар,

прозелень, підніжка, співрозмовник, недоля, бездіяльність. Префікси лише

змінюють значення слова.

Частина іменників твориться суфіксально-префіксальним способом: вода-

паводок, піч-запічок.

31

Безафіксним способом творяться іменники від прикметників та дієслів: синій -

синь, молодий - молодь, блищати - блиск, ходити - хід.

Складні іменники творяться від:

а) сурядних словосполучень: лісостеп, залізобетон, ракета-носій, фільм-опера;

б) підрядних словосполучень: водогін, трудодень, всюдихід, новобудова;

в) слів, що не утворюють словосполучень: пароплав, фотоательє, кінофільм,

гідровузол.

Більшість складних іменників творяться за допомогою сполучних голосних о, е:

землечерпалка, сніговій, сталевар, першовідкривач.

Особливий спосіб морфологічного творення іменників - абревіація. Такі

іменники називають складноскороченими. Абревіатури бувають трьох типів:

1) ініціальні – АЕС, УТН,

2) комбіновані – райво, ТУ-154,

3) часткові – сільрада.

Певні труднощі викликає написання складних іменників. Вони пишуться разом і

через дефіс.

Розгляньте таблицю і запам'ятайте написання складних слів:

Разом

1. Усі складні іменники, утворені за

допомогою сполучних звуків о, е:

важкоатлет, чорногуз, землетрус,

бурелом.

2. Іменники, утворені від підрядних

словосполучень без сполучних

голосних: всюдихід, триніжок,

Болград, радіокомітет.

3. Усі складноскорочені слова:

нацбанк, стінгазета, фотоетюд,

Через дефіс

1. Складні іменники, утворені від

сурядних словосполучень: купівля-

продаж, стежки-доріжки.

2. Іменники, в яких одна частина

називає ознаки, особливості іншої:

блок-система, буй-вітер, свят-

вечір.

3. Назви посад, звань: прем'єр-

міністр, член-кореспондент.

4. Складні іменники з першою

32

космодром.

4. З частиною пів-, напів-, полу-:

піваркуша, півгодини, півколо,

півогірка, напівавтомат, полудень.

5. Складні іменники, утворені з трьох

і більше основ: авторотогурток,

паровозобудування, термогідро-

динаміка.

частиною віце-, екс-, лейб-, міні-,

обер-: лейб-медик, міні-футбол,

екс-віце-прем 'єр-міністр.

5. Іменники, що означають одиниці

виміру: кіловат-година, людино-

день.

6. Субстантивовані словосполучення:

брат-і-сестра, розрив-трава,

люби-мене.

7. Скорочені іменники: вид-во

(видавництво), т-во (товариство),

ф-ка (фабрика).

8. Власні назви з пів: пів-Києва, пів-

Африки.

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Борисович,

Васильович, Андрійович. Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів

-івн(а), -ївн(а): Борисівна, Андріївна, Юріївна.

Увага! Микола – Миколайович – Миколаївна

Григорій – Григорович – Григорівна

Ілля – Ілліч – Іллівна

Кузьма – Кузьмич і Кузьмович – Кузьмівна

Лука – Лукич – Луківна

Сава – Савич і Савович – Савівна

Хома – Хомич і Хомович – Хомівна

Яків – Якович – Яківна.

33

Матеріал для викладача

Написання не, ні з іменниками

Якщо не є заперечною часткою, то з усіма частинами мови пишеться окремо, а

якщо префіксом, то разом. Разом не пишеться:

1. З іменниками, які без не не вживаються: ненависть, необхідність, неук, немовля,

недуга, невід.

2. З іменниками, якщо в сполученні з префіксом вони набувають протилежного

значення і їх можна замінити близьким за значенням словом: недруг - ворог, правда -

неправда (брехня), доля - недоля (лихо), безпека - небезпека (загроза).

3. У складі з недо-: недокрів'я, недобиток, недовага, недодача, недоїдок, недовіра,

недолік.

Окремо частка не пишеться:

1. При наявності протиставлення: не воля, а рабство; не друг, а ворог.

2. Якщо у реченні щось заперечується: Він мені не друг. Це не сестра. Тут можна

домислити протиставлення: Він мені не друг (а ворог). Це не сестра (а подруга).

Написання частки ні

Якщо ні виступає в ролі префікса, то пишеться разом, а якщо у ролі частки, то

окремо.

Частка ні (ані) пишеться разом з іменниками, які без ні не вживаються: нікчема,

ніяковість, нівелір, нівхка, нікольство, нікчемник, нісенітниця.

Окремо частка ні пишеться:

1. У реченнях із заперечним присудком, який іноді може бути відсутній: На спокій -

ні хвилини (Д. Павличко); Поки прийшли на місце, піхто не сказав ні слова (О.

Гончар).

2. Коли ні вживається як повторювальний єднальний сполучник із заперечним

значенням: Такого ще не бачив ні український місяць, ані зорі (О.Довженко);

Проминуло, пролетіло літ багато, днів багато, та нікому, друзі милі, сонця юності

34

не взяти - ні печалям, ні дорогам, ні туману, ані кулям, ні похмареним облогам, ні

грози воєнним гулам (П. Усенко).

3. У нерозкладених словосполученнях: Ні риба ні м ясо; Ні сюди ні туди; Ні світ ні

зоря (Нар. творчість).

Вправи і завдання

1. Зробіть аналіз іменників за поданою нижче схемою.

Іменник Від якого слова утворений Суфікс Закінчення

вітрище

коник

вітер

кінь

-ищ-

-ик-

-е

Донечка, уміння, бурячиння, хлопчисько, кораблик, морозище, каменюка,

хвостище, вояка, лісок, лісочок, землиця, річечка, зіронька, місяченько, суничка,

зимонька, косіння, українець, правитель, товариство, братство.

1. Від поданих географічних назв утворіть назви жителів чоловічого і жіночого

роду. Поясніть спосіб творення.

Запоріжжя, Москва, Каховка, Іркутськ, Кострома, Тула, Париж, Вінниця, Сибір,

Харків, Київ, Одеса, Херсон, Полтава.

2. Від поданих слів утворіть іменники чоловічого роду, виділіть словотворчі

суфікси. Що означають новоутворені слова?

Зрошувати, виховати, ткати, копати, читати, учити, любити, визволити, співати,

продавати, діяти, орати, шукати, володіти, косити, вартувати, керувати, носити,

водити, гнобити, любити, хвалити, потопити, мучити, засідати, вимикати, налигати,

брехати, реготати, шептати, діяти, писати, стріляти, сіяти, прохати.

3. Від поданих слів утворіть іменники, підкресліть суфікси і поясніть їх правопис. З

новоутворених слів виберіть іменники з абстрактним значенням і складіть з ними

речення.

35

Ходити, оточити, носити, розуміти, мислити, пекти, гарбуз, мовчати, володіти,

видати, вареник, квасоля, возити, значити, навчити, творити, писати, мороз, дуб,

кукурудза, мережити, прясти, повстати, будувати, літати, возити, ніжний.

4. І. Утворіть іменники за допомогою суфіксів:

а) -ищ- - дід, рука, кабан, нога, вогонь, хвіст, дуб, баба, бас, вовк, змія, хлопець,

дівчина, дно, двір, полотно;

б) -ств- - боягуз, студент, люди, козак, жінки, товариш, ткач, птах, агент, юнак,

убогий, молодець, керівник, брат, робітник, господар, земляк, дитина, будівник;

в) -ин- - херсонський, орловський, вінницький, німецький, донецький, турецький,

галицький, хмельницький, московський, київський, каховський.

ІІ. Поясніть, які звукові зміни відбулися в новоутворених словах.

5. Перепишіть слова, вставляючи замість крапок потрібні букви. Підкресліть

суфікси.

Зозул. .нька, сестрич..нька, кринич. .нька, місяч..нько, книж. .чка, сон..чко,

руч..ня, пташ.чка, гнізд..чко, берез.нька, калин..нька, відер..чко, враж..ння,

відродж..ння, мотор..ст, знач..ння, ход..ння, вогн..ще, мар..во, багов..ння, козлят..на,

баран..на, черв..нь, серп..нь, верес..нь, гороб..ня, зайч..ня, бандур..ст, фаш..ст,

трактор..ст, шаруд..ння, брат..к, кон..чок, полотн..ще.

6. Від іменників, поданих у 3-й частині вправи, утворіть імена по батькові і

допишіть до чоловічих (1-а частина) та жіночих (2-а частина) імен.

Зразок: Іван Петрович, Оксана Петрівна.

1). Іван, Василь, Віктор, Андрій, Олександр, Сергій, Микита, Вадим, Віталій,

Максим, Володимир, Олексій, Євген, Михайло, Данило, Сава.

2). Оксана, Любов, Тетяна, Алла, Катерина, Варвара, Уляна, Марина, Лариса, Віра,

Надія, Настя, Марфа, Лідія, Світлана, Ірина.

3). Петро, Степан, Дмитро, Федір, Іван, Зиновій, Микола, Геннадій, Григорій,

Костянтин, Георгій, Ілля, Лука, Борис, Юрій, Павло.

36

7. Напишіть прізвища, імена та по батькові відомих вам письменників, журналістів,

спортсменів, акторів, політичних діячів.

8. Пригадайте і запишіть по кілька прикладів іменників з префіксами су-, пра-, пре-,

між-, не-.

9. Розкрийте дужки і поясніть написання слів з пів-.

Пів/зошита, пів/стола, пів/острова, пів/овал, пів/аркуша, пів/озера, пів/лимона,

пів/Африки, пів/Москви, пів/Ялти, пів/огірка, пів/яблука, пів/річчя, пів/олівця,

пів/року, пів/літра, пів/булки, пів/хлібини, пів/ пляшки, пів/вікна, пів/світу,

пів/ящика, пів/ями, пів/юрти.

10. Перепишіть речення, не, ні з іменниками напишіть разом чи окремо. Усно

поясніть правила написання.

1). (Ні) слова про спокій! (Ні) звуку про втому (Е.Блакитний). 2). Я (не)

приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому

(О.Довженко). 3). Гори ж мої, гори!.. Упившись вашою красою, я приходив додому

світлий, тихої радості повний і в (не) щастях своїх щасливий (Г.Хоткевич). 4). Тихо,

тихо сходив білий лебідь кров'ю, то, здавивши рани, крила рознімав... і в (з) (не)

силлі бився... (О.Олесь). 5). І та печаль давно вже (не) скорбота (Л.Костенко).

6). (Не) штука провчити, а штука навчити (Нар. творчість). 7). А цій землі нічого не

забракло - (ні) рік, (ні) моря, (ні) озер (Л.Костенко). 8). І сп'янілий до (не) стями

вечір квітами пропах, солов'їними піснями заливається в кущах (В.Сосюра).

9). Затоплю (не) долю дрібними сльозами, затопчу (не) волю босими ногами

(Т.Шевченко). 10). Як (не) коваль, то і рук не погань (Нар. творчість).

11. Із поданих речень випишіть іменники і схарактеризуйте їх як частину мови.

Схема.

1. Частина мови.

37

2. Початкова форма іменника (називний відмінок однини).

3. Власна чи загальна назва, означає назву істоти чи неістоти.

4. Рід, число (має форму однини і множини чи одну з них).

5. Відміна (група), відмінок.

6. Синтаксична роль у реченні.

Зразок аналізу: Мороз - іменник; початкова форма - мороз; загальна назва,

неістота; чоловічого роду, однини; II відміни, твердої групи, називний відмінок; у

реченні виступає підметом.

1). Стоїть мороз на підвіконні і на шибках малює сни (Д.Павличко). 2). Над

Полтавою - літо бабине. У Санжарах - падолист... (В.Олійник). 3). У класі можна

побачити глобус, який замріяно стоїть і де відображено поверхню земної кулі

(І. Вихованець). 4). Моя земля була легка, як змах крила, коли по ній моя матуся з

поля йшла (Д.Павличко). 5). Сріблиться дощ в тоненькому тумані, як ниточка в

прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані тече і душу сповнює мені

(Д.Павличко).

Подумайте і дайте відповідь

1. Якими способами творяться іменники? Наведіть приклади.

2. Від яких частин мови і якими засобами творяться іменники?

3. За допомогою яких суфіксів утворюються назви осіб, збірних і абстрактних

понять?

4. Назвіть суфікси іменників на означення назв з негативним емоційним

забарвленням.

5. За допомогою яких суфіксів утворюються іменники на означення зменшеності і

пестливості?

6. З'ясуйте правила написання складних і складноскорочених іменників.

7. Розкажіть про творення чоловічих і жіночих імен по батькові.

8. Провідміняйте імена Андрій Семенович, Любов Миколаївна.

9. Як пишеться не, ні з іменниками?

38

Тренувальні вправи частин мови

1. Пояснювальний диктант. Поясніть орфограми і пунктограми в реченнях.

Зробіть усний морфологічний розбір частин мови (І варіант – 5 дієслів, ІІ варіант - 5

прикметників, ПІ варіант – 5 прислівників).

А зорі падають і гаснуть, не долетівши до землі. Невже і я отак завчасно впаду,

погасну, промину, до душ людських не докричавшись, їх не розкривши таїну? (Б.

Мозолевський). І лишилось відчуття непрожитого життя (Л. Талалай). Посміхаєтеся

серпень медово, і росою бринять теплі барви немовлених слів (Л. Косановська).

Сняться ще не сказані слова, сняться ще не виплакані сльози (Л. Матусяк).

Виглядає сонця із долини кимось не докошена трава (В. Тищенко). А в небі,

незважаючи на спеку, вилися жайворонки і співали прозоро так, немов джерела

чисті холодної пахучої води там, угорі, безжурно дзюркотіли! (М. Рильський).

2. Завдання на повторення

1) Складіть речення зі словами на зустріч — назустріч, на пам'ять — напам'ять, по-

моєму— по-моєму, по перше — по-перше, про те —|проте, за те — зате, в гору —

вгору.

Поясніть написання.

2) Перекладіть українською мовою, визначте кожне слово як частину мови.

Я лежал на диване, устремив глаза в потолок и заложив руки под затылок. Выйдя

за ворота, мы повернули вправо и побрели не спеша по мягкой, пыльной дороге. По

степи вдоль и поперек, спотыкаясь и прыгая, побежало перекати-поле.

Систематизація основних теоретичних відомостей

Схема морфологічного аналізу іменника

1. Початкова форма, на яке питання відповідає.

2. Лексичне значення — назва істоти чи неістоти, власна чи загальна назва,

конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.

3. Граматичні ознаки (рід, число, відмінок, відміна, група).

4. Спосіб творення іменника, якщо це похідне слово. Правопис.

39

5. Синтаксична роль у реченні.

Схема морфологічного аналізу прикметника

1. Початкова форма, на яке питання відповідає?

2. Лексичне значення — розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний

(або перехідний з одного розряду в інший).

3. Форма прикметника: повна чи коротка.

4. Для якісних прикметників — ступінь порівняння (звичайний, вищий, найвищий),

спосіб його утворення.

5. Тип відмінювання: тверда або м'яка група.

6. Граматичні ознаки: рід, число, відмінок (визначається за граматичними ознаками

того іменника, який пояснює).

7. Особливості правопису.

8. Синтаксична роль у реченні.

Схема морфологічного аналізу числівника

1. Початкова форма, на яке питання відповідає.

2. Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний) чи порядковий.

3. Група за будовою: простий, складний чи складений.

4. Граматичні ознаки: рід, число (якщо є), відмінок.

5. Правопис.

6. Синтаксична роль у реченні, зв'язок з іменниками.

Схема морфологічного аналізу займенника

1. Початкова форма, на яке питання відповідає.

2. Розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний,

питальний, відносний, неозначений, заперечний.

3. Граматичні ознаки: рід, число, відмінок. Особливості відмінювання.

4. Спосіб творення, якщо слово похідне.

5. Синтаксична роль у реченні.

40

Схема морфологічного аналізу дієслова

1. Початкова форма, на яке питання відповідає.

2. Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова

на -но, -то, дієприкметник, дієприслівник.

3. Перехідне чи неперехідне.

4. Вид: доконаний, недоконаний.

5. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.

6. Час: теперішній, минулий, майбутній (проста, складна чи складена форма).

7. Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і число: 1-ша, 2-га,

3-тя особа однини чи множини.

8. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.

9. Дієвідміна: І, II.

10. Якщо дієприкметник, то назвати такі граматичні ознаки: активний чи пасивний,

час, вид, рід, число, відмінок.

11. Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.

12. Особливості творення.

13. Правопис.

14. Синтаксична роль у реченні.

Схема морфологічного аналізу прислівника

1. Початкова форма, на яке питання відповідає.

2. Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу, мети, причини).

3. Для якісно-означальних — ступінь порівняння.

4. Спосіб творення: від якої частини мови утворений. Правопис.

5. Синтаксична роль у реченні.

Застосування знань та вмінь

41

1. Самостійна робота

І варіант

Прикметник

1. Прикметники ластівчина, лосиний, Ольжин, товаришів:

а) якісні; б) відносні; в) присвійні.

2. Від яких прикметників можна утворити ступені порівняння?

а) якісних; б) відносних; в) присвійних.

3. До якої форми найвищого ступеня порівняння належать прикметники

найбільш переконливий, найменш здібний, приємніший від усіх, яскравіший

за все?

а) простої; б) складної.

4. До якої групи прикметників належать слова ведмежі, вовчі, ясенові,

яскраві?

а) твердої; б) м'якої.

5. Як правильно написати прикметники в О. в. однини?

а) білолицьою, рум'янолицим, світлолицим;

б) білолицею, рум'янолицім, світлолицім.

6. Як правильно написати складні прикметники жовто (червоний), світло

(голубий), червоно (бурий)?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

7. Як правильно написати складні прикметники вугле- (добувний), дво

(поверховий), морозо (стійкий)?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

8. Прикметники качи..ий, пташи..ий, солов’ї..ий слід писати:

а) з однією літерою -н;

б) з двома літерами -нн-.

9. Прикметники невблага..ий, нездола...ий, нерівня..ий, нескінче..ий треба

писати:

а) з однією літерою -н;

б) з двома літерами -нн-.

42

10. Як треба писати не- з прикметниками (не)вгаслий, (не)оглядний,

(не)озорий, (не)угавний?

а) разом; б) окремо.

11. Скласти опис улюбленої пори року, вживаючи прикметники вищого та

найвищого ступенів порівняння.

12. У невеличкому тексті (5-6 речень) розкрити значення одного з поданих

фразеологізмів, вживаючи прикметники.

Як мокре горить. Ні живий ні мертвий.

II варіант

Займенник

1. Займенники ми, ви, він, хто, хтось, що вказують на:

а) істоту або неістоту; б) ознаку; в) кількість.

2. У реченні «Люби Батьківщину серцем своїм» (М. Познанська) займенник

своїм виконує роль:

а) підмета; б) присудка; в) означення.

3. Займенники мій, твій, свій, наш, ваш, їхній:

а) означальні; б) вказівні; в) присвійні.

4. Зворотний займенник себе змінюється:

а) за родами й числами;

б) за особами й числами;

в) тільки за відмінками.

5. Займенники хто, що, хтось, щось, ніхто, ніщо змінюються:

а) за родами, числами й відмінками;

б) тільки за відмінками.

6. Означальні займенники всякий, кожний, інший змінюються:

а) за родами; б) за числами; в) за родами, числами й відмінками.

7. Займенники скільки, стільки відмінюються, як:

а) іменники; б) прикметники; в) кількісні числівники.

8. Займенники будь(що), казна(хто), хтозна(який), хто(небудь) пишуться:

43

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

9. Займенники ні(хто), ні(що), ні(який), ні(чий), ні(котрий) пишуться:

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

10. Займенники будь(у)кого, казна(з)ким, хтозна(на)якому, аби(в)чому,

ні(з)чим пишуться:

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

11. У поданих реченнях підкреслити займенники, визначити їх розряд.

1) Катря почала розповідь, а ми ловили кожне її слово.

2) Чекали нас тривог і гроз дороги, та всі ми йшли вперед.

3) Благородство твоєї душі виявляється в тому, наскільки мудро і тонко ти

зумів визначити, що гідне і що негідне.

12. Скласти діалог «У бібліотеці», вживаючи займенники.

III варіант

Дієслово

1. Дієслова достигає, половіє, яріє означають:

а) дію; б) стан; в) становлення.

2. Дієсловам недоконаного виду властиві форми: .

а) тільки теперішнього часу; б) майбутнього.; в) минулого; г) усіх часів.

3. За особами і числами змінюються дієслова:

а) теперішнього і майбутнього часу;

б) минулого.

4. Дієслова майбутнього часу працюватиму, розвиватиму, тренуватимусь

мають:

а) просту; б) складну; в) складену форму.

5. Дієслова зеленіти, класти, мати, пороти, тримати належать:

а) до І дієвідміни; б) до II дієвідміни.

6. Дієслова виділити, довести, підпорядкувати:

а) перехідні; б) неперехідні.

7. Форми теперішнього, майбутнього і минулого часу мають дієслова:

44

а) дійсного способу; б) умовного; в) наказового.

8. Дієслова поінформував би, розфарбувала б, скосило б, стискували б

належать до:

а) дійсного способу; б) умовного; в) наказового.

9. У реченні Землю скувало морозом дієслово скувало:

а) особове; б) безособове.

10. У дієсловах нехтувати, ненавидіти, непритомніти, незчутися не- є:

а) часткове; б) безособове.

11. Подані дієслова розподілити за дієвідмінами: Бачити, знати, стояти,

хотіти, доглядати, мовчати, боятися, читати, свистіти.

12. Скласти речення з дієсловами не здужати — нездужати, не славити—

неславити.

Контрольне аудіювання тексту художнього стилю

Вечорниці

Організація вечорниць.

Після Миколая в селах України вже кожного вечора збиралися колись вечорниці.

Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлись і хлопці. В будні дні на вечорницях

дівчата, бувало, працюють: прядуть починки, шиють сорочки або вишивають

рушники собі на придане. Хлопці ж залицяються до дівчат, розповідають їм різну

бувальщину та небилиці, співають пісень, танцюють — заважають дівчатам

працювати.

Вечорниці — це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди

зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються.

Приміщення для вечорниць наймають, звичайно, дівчата, вони ж платять за

нього. Здебільшого це буває хата самітньої вдовиці, «солдатки», або — це вже в

крайньому випадку — бездітного подружжя. За хату платилося печеним хлібом,

пшоном, борошном, полотном, але ніколи — грішми. «Гроші, — говорили колись

наші селяни, — тільки шинкар бере!»

45

Звертаючись до господині хати, всі учасники вечорниць величали її паніматкою.

Обов'язком паніматки було тримати лад на вечорницях. З цього приводу була

колись і приповідка: «Паніматка — як сова, а очі — шулі чині!»

Кожна частина села, а то й кожна вулиця мала свою хату для вечорниць. Навіть

на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що

ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.

На вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці, а одружені чоловіки і заміжні

жінки ніколи на вечорниці не ходили. Звичайно, збиралися дівчата ввечері, як тільки

стемніє, прийшовши до хати, дівчата бралися за роботу і якийсь час працювали

мовчки. Розмов було мало, хіба що одним-двома словами перекинуться... Але ось у

жвавіших терпець уривається: то одна, то друга зиркне у вікно, гляне на двері, почне

співати; переб'є пісню розмовою, сміхом, а потім знову всі притихнуть та ще

енергійніше візьмуться за працю.

Хлопці з'являються на вечорниці завжди пізніше дівчат. Підійшовши до хати,

парубок, бувало, стукне кулаком у вікно і гукає:

- Пу-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився!

Якщо дівчата пізнають по голосу або, заглянувши у вікно, побачать, що це «свій»,

вони відчиняють двері. Якщо ж «чужий» — до хати не пускають. Чужий парубок

мусить чекати надворі, поки прийдуть «свої» хлопці. Він може ввійти до хати тільки

тоді, коли «свої» хлопці йому дозволять.

Увійшовши до хати, парубок скидає шапку і вітається до присутніх:

- Добрий вечір всім у хаті!

Йому відповідають:

- Доброго здоров'я!

Але це в тому випадку, якщо дівчата вже не працюють, якщо ж парубок застав

дівчат за роботою, то замість привітання говорив:

- Боже, помагай!

Йому відповідали:

- Спасибі!

46

Якщо дівчата і хлопці йшли додому опівночі, «з першими півнями», то це були

вечорниці, якщо ж, бувало, засиджувались аж до третіх півнів — то це були

досвітки.

Коли зійдуться хлопці, то дівчатам, звичайно, уже не до роботи. Починаються

розмови про новини дня, про найголовніші події в селі: «той помер, той оженився, а

той хату купив». Обговорюються найдивовижніші чутки, яких у наших селах

завжди було багато. «А ви знаєте? У Кобилянці дівка померла. Понесли ховати, а

вона прокинулась і каже: «Мамо, дайте води напитися!»

- Е, що це! Ось у потоках щось під греблею сидить і людей лякає».

Все це перемішане сміхом, дотепними жартами і піснями.

Коли починався Великий піст, вечорниці припинялися — гріх. Вліті вечорниць

не було. Їх заміняла «вулиця».

(За О. Воропаєм)

Питання за текстом

1. Коли в Україні починали збиратися вечорниці?

а) в суботу;

б) після Миколая;

в) після Маковея.

2. Чим хлопці заважали дівчатам працювати в будні дні на вечорницях?

а) співають пісень, танцюють, залицяються, розповідають бувальщину та

небилиці;

б) забирають у них прялки і рушники;

в) заставляють їх наводити лад у хаті.

3. Хто платить за приміщення для вечорниць?

а) хлопці;

б) дівчата;

в) хлопці і дівчата.

4. Тільки хто, за словами селян, колись брав гроші?

а) староста;

б) жандарм;

47

в) шинкар.

5. Як називали господиню хати всі учасники вечорниць?

а) паніматкою;

б) господинею;

в) ґаздинею.

6. Який властивий запорізьким козакам позивний вигукували парубки під

вікном, прохаючи дозволу увійти?

а) е-ге-гей;

б) пу-гу;

в) агов.

7. Що говорив парубок замість привітання до дівчат, яких заставав на

вечорницях за роботою?

а) Дякую за запрошення!

б) Слава Ісусу Христу!

в) Боже, помагай!

8. Чим досвітки відрізняються від вечорниць?

а) учасники досвіток засиджувалися «до третіх півнів»;

б) йшли додому опівночі;

в) йшли додому «з першими півнями».

9. Про які найголовніші події села точилися розмови на вечорницях?

а) про хлопців і дівчат;

б) той помер, той оженився, а той хату купив;

в) про землю та про кохання.

10. Чому припинялися вечорниці з початком Великого посту?

а) гріх;

б) починалася весняна праця;

в) забороняла церква.

11. Що заміняло вечорниці влітку?

а) клуб;

б) робота; .

48

в) вулиця.

12. У яких творах ви зустрічали описи обрядів під час вечорниць?

Тренувальні вправи.

1. Запишіть подані речення. Визначте, до якої частини мови належить кожне слово.

Назвіть ознаки, за якими ви виділили кожну частину мови.

1). Я ворухнувся, аби вийти з-під неприємної влади темряви (Р. Андріяшик).

2). Батько був у кузні, а мати поралась біля печі (Б. Антоненко-Давидович).

3). Це все молодь, зелен-зеленісінька, цвіт землі галицької й негалицької, цвіт землі

української... (І. Багряний). 4). І от я знову чую твоє дихання, твій нешвидкий,

приглушений голос, твої стримані, але внутрішньо гарячі слова; чую широку музику

твоїх мрій і сподівань, узорну гру твоєї уяви і звучне відлуння пережитих, дбайливо

збережених у твоїй пам'яті спогадів, радощів і болів, твоїх нечастих днів світлих і

нерідких печальних днів (М. Бажан). 5). Щирість — це одна з найхарактерніших

рис поезії Максима Рильського і всієї його діяльності взагалі (О. Білецький).

6). І наш святий першообов'язок — вишукувати в полові нещирості й тенденційних

перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд безнадійно це

здавалось (І. Білик).

2. Запишіть подані іменники, попередньо згрупувавши їх за належністю до відміни

(І і II відміни) і групи.

Верба, інженер, життя, майстер, обличчя, пісняр, блакить, столяр, ім'я, далечінь,

секретар, пір'я, жінка, футляр, каченя, календар, мати, каменяр, здоров'я, лінія,

завдання, шахтар, журба, збіжжя, вугляр, груша, буквар, каша, горе, діжа, гусеня,

миша, місце, межа, лікар, полум'я.

3. Запишіть наведені іменники у два стовпчики: 1) ті, що мають у формі родового

відмінка однини закінчення -у (-ю); 2) ті, що мають у формі родового відмінка

однини закінчення -а (-я).

49

Присудок, префікс, міхур, вид, склад, фікус, поперек, цукор, хліб, нежить, грім,

аналіз, вокзал, ґанок, відділ, ривок, парадокс, Китай, маяк, гуманізм, квадрат,

стрибок, вівторок, цент.

4. Наведені іменники поставте у форму кличного відмінка. Запишіть їх, згрупувавши

за закінченнями.

Федір, батько, земля, Антон, Ілля, Любов, син, Нінель, Андрій, душа, Семен,

Василь, Микола, сестра, батьківщина, Сергій, Надія, Наталя, Марійка, Наталія.

5. Запишіть наведені іменники у чотири стовпчики: 1) невідмінювані; 2) вживаються

тільки у формі однини; 3) вживаються тільки у формі множини; 4) вживаються в

обох числових формах. Із другої та третьої підгруп провідміняйте по одному слову

(на вибір).

Алое, Альпи, бюро, шори, молоко, казки, молодь, литаври, купе, надра, Наталія,

дивани, золото, посиденьки, інтерв'ю, студентство, носилки, пан, ворота, кисень,

триноги, комашня, консерви, мадемуазель, брати, мадам, канікули, пані, сіни,

пальто, прокуратура, дріжджі, Сапфо, Катрін, мудрощі, любов, прянощі, деканат,

знання, сніг, солома, піхота, сходи, асфальт, ревнощі, азот, пісок, способи.

6. Перекладіть пропоновані іменники українською мовою. З'ясуйте їх родову

належність в обох мовах. Які є відмінності?

Дробь, собака, подпись, кризис, путь, тезис, рукопись, насыпь, боль, филиал,

запись, степь, надпись.

7. Виконайте морфологічний аналіз виділених іменників.

1). Історія наша повна білих плям, історіографія рясніє плямами темними й ще

більше — затемненими (І. Білик). 2). Закипіла піна, забилась риба, хвостами аж

молотить по воді (Б. Близнець). 3). Мати тішилась в душі своєю донечкою-

робітницею, своєю потіхою на старі літа, хоч і не давала по собі пізнати тої утіхи

(Т. Бордуляк). 4). Все поодцвітало, поопадало, як із дерева посохлий лист восени:

спокійно, дрібно — на шмаття — й за вікно, без жалю... (С. Васильченко). 5). З неба

50

злякано дивився вниз поблідлий місяць і, ховаючись у хмари, тікав і з жахом

озирався назад, на полум'я (В. Вин-ниченко). 6). Сядеш собі: вітер віє, сонце гріє,

картоплиння навіває думки (Остап Вишня).

8. І. Запишіть пропоновані прикметники, попередньо згрупувавши їх за належністю

до значеннєвого розряду: якісні, відносні та присвійні.

Скляний, батьків, синівський, дерев'яний, батьківський, яскравий, обмінний,

паперовий, свійський, лисячий, металевий, блакитний, червоний, сизий, материн,

сестринський, Шевченків, гучний, Анатоліїв, твердий, учителева, Миколин, Сергіїв,

гоголівський, бальзаківський, молодий, гіркуватий, скляний, порцеляновий,

качиний, естрадний, незалежний, тихий, складний, картонний, телячий.

II. Від якісних прикметників утворіть усі можливі форми ступенів порівняння.

9. Від пропонованих іменників утворіть присвійні прикметники усіх родових і

числових форм.

Свекруха, Софія, студент, Микола, курка, брат, учень, Василь, декан, Семен,

Орест, учитель, мати, мама.

10. У наведених реченнях підкресліть прикметники. Виконайте їх морфологічний

аналіз.

1). Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на моє літературне

майбутнє, твердо врізалася в пам'ять одна: упав я дуже з коня (Остап Вишня).

2). За плугами йшли старі чоловіки, і їхні руки на чепігах були тверді, мов каміння

(М. Вінграновський). 3). Та й обличчя в неї було таке, наче от вона се тільки з церкви

Божої повернулася. Сивенька вже була, а хороша та чепурна, як тая лебедя (Марко

Вовчок). 4). З молодої, з красивої душі ллється спів (О. Гончар). 5). Лише при добрій

погоді, та й то надвечір, бачили, як дибала тісною вуличкою, затіненою бузиною та

буйним пасльоном, до річки, зупинялась аж коло верб, старих і дуплавих (Л. Горак).

51

6). Чорні обриси княжого замку та подвійного перстеня грізних фос і валів,

наїжених частоколом, то пропадали в тьмі, то виринали з неї, як острів із моря (К.

Гриневичева).

11. І. Запишіть наведені займенники, згрупувавши їх за належністю до значеннєвого

розряду.

Нікотрий, твій, вони, скількись, усякий, хто-небудь, хто, самий, що, скільки, той,

котрий, наш, стільки, їхній, чий, ніщо, нічий, скільки-небудь, хтось, я, ваш, що-

небудь, щось, наш, скільки, чийсь, жоден, абичий, кожен, усякий, ми, казна-що, ти,

бозна-скільки, вони, він, будь-що, вона, якийсь, стільки, казна-скільки, хтозна-хто,

абиякий, мій.

II. Провідміняйте по одному займеннику з кожної групи.

12. Із наведених речень випишіть займенники. Виконайте їх повний морфологічний

аналіз.

1). Здалеку видно було їх дубові масиви, приспані сторожким сном. Вони

здавалися також грою хмар, більше фантастичною, як ця, що на небі

(К. Гриневичева). 2). Край села стояла невеличка хатка. Біля неї пишався рясний

садок. У садку гули бджоли. Там була пасіка. У хатці жив старий дід Данило.

Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволився відтіля. Тепер жив

дома, пасічникував. Жінка його давно вмерла (Б. Грінченко). 3). Потер долоні,

хекнув, зняв лопатою шматок дерну, обережно поклав його землею догори.

Запручалися, заметляли безокими головами дощові черв'яки, та дідусь на них не

зважав, копав далі. Як заглибився на штик лопати, щось стукнуло. Дідусь обережно

вийняв знахідку.

— Кухлик! Та це ж той кухлик, що бабуся для людей ставила воду пити!

(А. Давидов). 4). Михайлик сів зажурений. Пропав його Бровко в НКВД. Треба б іти

туди, та страшно. Михайлик рішив чекати. Хіба не дадуть зажерти собаку та й в'язня

такого їм не треба... (М. Дмитренко). 5). В сьому короткому нарисі

автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: в

52

його реальний повсякденний світ що не день, то частіше починають вторгатися

спогади (О. Довженко). 6). Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було

перекинуто кладку з сухої деревини. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений

жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував, мов велика

кістка якоїсь прадавньої тварини. (Така, як ото лісники знайшли колись у глинищі,

на Мгарській дачі) (О. Донченко).

13. І. Запишіть наведені числівники, згрупувавши їх за належністю:

а) до розряду за значенням; б) розряду за будовою.

Другий, троє, сьомий, кілька, двадцятий, кілька, десятеро, перший, десятий,

сімсот, дві третіх, мало, дев'ятеро, півтора, четверо, сім, двадцять три, п'ятдесят,

семеро, п'ятсот, кількадесят, п'ятнадцять, троє, сімдесят, шістдесят, дванадцятий,

вісімдесят, багато, кількасот, кільканадцять, сімсот, вісімсот, двісті, три восьмих,

дев'ятсот дев'яносто дев'ять.

II. Провідміняйте по одному числівнику із кожної групи.

14. Поєднайте подані числівники з іменниками. Визначте відмінкову форму

іменника. Поясніть особливості узгодження числівників з іменниками.

Два (три, чотири), п'ять (шість, сім, вісім), півтора, півтори, тридцять один, кілька,

стонадцять, багато.

15. У наведених реченнях підкресліть числівники. Виконайте їх повний

морфологічний розбір.

1). Тільки струмок у тиші дзюрчить, і коли ось так заплющити очі, ще й долонями

їх затулити, то здається, що вийшла з гущавини дівчинка-березянка, донька старої

берези, така собі босоніжка, у вінку з жовтого листя, личко біле з кори березової, а

на шиї намисто з тридцяти трьох прозорих скляних дзвіночків (О. Донченко).

2). За останні два місяці тиждень жив із сім'єю, не надивився, та й зовсім крихіткою

була тоді Оксанка, черв'ячок рожевий (В. Дрозд). 3). Але для цих чотирьох

чоловіків, які щодня спускалися з гір, де був їхній санаторій, важило, власне, й не

53

саме вікно, і не оте дивно широке скло, і не викувана з чорного заліза рама, якою

могли б пишатися на будь-якому європейському курорті (П. Загребельний).

4). Невдовзі Михась ще з одним хлопчиком-школярем приніс дідові Антипу

оновлений годинник (В. Земляк). 5). Опанас Васильович утішав: «Радіти треба.

Перші оповідання — і так прийняли! Сам Панько Куліш загорівся, і правив, і видав»

(О. Іваненко). 6). Весною тисяча вісімнадцятого року гіджри (1640 рік) разом з

багатьма галерами, каторгами і паштардами причалила до Кафської пристані

невелика турецька фреката (Р. Іваничук).

16. І. Запишіть дієслова, вставляючи пропущені букви і згрупувавши за їх

належністю до дієвідміни.

Бач..мо, вар..те, крич..те, жив..мо, жен..те, глян..мо, нес..те, вез..те, сид..те, тр..мо,

лет..мо, біж..те, роб..те, мовч..те, ход..те, визнача..мо, говор..мо, перенос..мо,

фарбу..мо, з'явля..мося, наража..мося, перебива..мо, пиш..мо, твор..мо.

II. Від одного дієслова з кожної групи утворіть усі особові форми.

17. Від поданих дієслів утворіть усі можливі форми:

а) умовного способу; б) наказового способу.

Написати, складати, прочитати, писати, скласти, читати, говорити, сказати,

мовчати.

18. Від поданих дієслів утворіть усі можливі форми майбутнього часу.

Казати, сказати, мовити, вчити, вивчити, навчити, малювати, зберігати, навчати,

намалювати, зіграти, написати.

19. І. Від поданих дієслів утворіть усі можливі форми:

а) безособові; б) дієприкметників; в) дієприслівників.

Зголодніти, згоріти, згіркнути, утримувати, приготувати, аналізувати,

обґрунтувати, обґрунтовувати, дослідити, досліджувати, переслідувати, бродити.

II. 3 однією дієслівною формою з кожної групи складіть речення.

54

20. Із наведених речень випишіть дієслівні форми. Виконайте їх повний

морфологічний аналіз.

1). А на острові все менше ставало людей, відділ рейтарів увірвався на берег

(Р. Іваничук). 2). Полоцький князь Ізяслав збіг зі своєї землі, опинившись у

Новгороді. Не захотів поклонитися Оскольду (Р. Іванченко). 3). Пущений на волю

кінь — йому до цього не звикати — вмить виринув, напружився, і легко, з

дивовижною спритністю вибрався на твердий лід, несучи на спині свого вершника

(Я. Качура). 4). Дівчинка несла книжки й зошити, перев'язані навхрест мотузком

(О. Донченко). 5). Багато вже років жили вони тут під захистом недалекої

Запорозької Січі, тихо та спокійно випасуючи понад лиманом на вільному степу

великі косяки коней і гурти товару та засіваючи невеликі лани всякою пашницею

(А. Кащенко). 6). Приклякнувши до землі, вона ридала нервово-судорожним плачем;

а коли увійшов він, підняла руки, немов би просила рятунку (О. Кобилянська).

21. Подані прислівники згрупуйте за розрядами:

а) походження; б) будова; в) значення.

Все одно, без кінця-краю, абияк, віч-на-віч, тепло, сонячно, позавчора, давним-

давно, сюди, більш-менш, назавжди, вночі, повсюди, дотепер, зроду-віку, тишком-

нишком, серйозно, видимо-невидимо, спекотно, будь-коли, холодно, там, де-небудь,

казна-як, день у день, тут, раз у раз, завжди, один по одному, тоді, кінець кінцем,

чисто, сам на сам, гаряче, пліч-о-пліч, колись.

22. Згрупуйте прислівники за їх походженням від певної частини мови:

1) прикметника; 2) іменника; 3) числівника; 4) займенника.

До кожного прислівника вкажіть слово, від якого він утворився.

Зроду, здалеку, по-синівськи, близько, добре, по-батьківському, вдвічі, спідлоба,

будь-коли, по-перше, післязавтра, по-вовчи, насухо, сповна, згарячу, по-новому, по-

друге, кудись, напам'ять, вгору, знизу, вдосвіта, замолоду, зрідка, поодинці,

безвісти, надвечір, втроє, заодно, вперше, водно, по-російському, дочиста, востаннє,

55

так-то, натроє, передусім, подекуди, внічию, потім, навіщо, відтоді, по-друге, повік-

віків, зроду-віку, ледве-ледве, якось.

23. Із поданих прислівників випишіть тільки ті, що можуть мати ступені порівняння.

Утворіть від них усі можливі форми ступенів порівняння.

Глибоко, вузько, навмання, складно, спересердя, гучно, зблизька, солодко, дуже,

дорого, будь-що-будь, високо, твердо.

24. Виконайте повний морфологічний аналіз виділених прислівників.

1). Вона заллялась несамовито сміхом (О. Кобилянська). 2). А орел, немов

прикликаний тим вигуком, нижче спускається (Н. Королева). 3). Влітку 1658 року

Полтава згоріла дощенту (Л. Костенко). 4). Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і

навіки закриються... (І. Котляревський). 5). Коли Андрій Волик проходив повз

головний будинок погорілої сахарні, з стін руїни з галасом знялось вороння, а

всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (М. Коцюбинський). 6). По весні

1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з

Білогородського шляху (П. Куліш).

25. Наведені прийменники згрупуйте:

а) за походженням (первинні, вторинні; зазначити, від якої частини мови походять);

б) за будовою (прості, складні, складені).

Попід, з-посеред, задля, круг, вздовж, понад, край, протягом, шляхом,

незважаючи на, над, кінець, коло, залежно від, посеред, вслід, у зв'язку з, близько,

позад, всупереч, поруч, поміж, осторонь, поверх, через, до, без, під, довкола, з-

поміж, відповідно до, мимо.

26. Подані сполучники запишіть, згрупувавши їх за будовою (прості, складні,

складені) і значенням (сурядності, підрядності).

56

Щоб, якщо, ніби, якби, тому що, як, тому що, через те що, для того щоб, як... так,

то... то, начебто, також, але, не тільки... а й, не то... не то, або... або, мов, нібито,

дарма що, хай; бо, оскільки, а.

27. У пропонованих реченнях підкресліть службові частини мови. Виконайте їх

повний морфологічний аналіз.

1). Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі і по

сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по

довгих шрамах на виду — старий «козарлюга» (П. Куліш). 2). Ось і сьогодні: можна

б піти, але ні — столоначальникові бажано затриматись, а тому сиди й ти, пане

протоколісте, хоч уся чиновна братія і підканцеляристи розбіглись, тільки-но

годинник у приймальні керуючого пробив п'яту (Б. Левін). 3). Царські люди, навіть

найчільніші, знайомилися тоді з його славною дубинкою і благословили такий день,

коли їм поталанило не досвідчати царського гніву (Б. Лепкий). 4). Я лежу на веранді

— прозорій та ажурній, бо з трьох сторін оточеній вікнами — і прислухаюся до

шуму дощу (Л. Дереш). 5). — Вже ранок, отче... Як тобі? — Батько мовчав

(В. Малик). 6). Не блищить воно красою слів гучних і мальовничих, не вихвалює

героїв та їх вчинків войовничих (М. Вороний).

Матеріал для викладача

Прикметник як частина мови. Розряди прикметників.

Відмінювання прикметників і правопис відмінкових закінчень

1. Лексичне значення прикметників.

2. Морфологічні ознаки і синтаксична роль прикметників.

3. Якісні, відносні і присвійні прикметники.

4. Ступені порівняння якісних прикметників.

5. Поділ прикметників на групи.

6. Відмінювання прикметників.

57

Прикметником називається повнозначна частина мови, що виражає ознаку

предмета і змінюється за родами, числами та відмінками. Прикметники

відповідають на питання який, чий?

Ознака предмета може виражатися безпосередньо (біт акація, широке полотно,

високий дуб) або через його відношення до інших предметів (сосновий стіл,

металева лінійка, ґрунтові води). Ознаками виступають різні якості, властивості

предметів. Прикметники вказують також на приналежність предметів (материна

хустка, батьків портфель).

Морфологічні ознаки прикметників - здатність змінюватися за родами, числами й

відмінками. Прикметники мають своєрідне відмінювання (діляться на дві групи -

тверду і м'яку).

Прикметники узгоджуються з іменниками в числі, ролі і відмінку. Наприклад:

рідний край, рідного краю, рідні краї, рідних країв. Таким чином, рід, число, відмінок

прикметників несамостійні, вони залежать від іменників.

Прикметники в реченні виступають найчастіше означенням: Пахне хлібом і

землею вогкий вітер-срібнокрил (М. Рильський); Блакитна імла далини повила

далекі села, гори, садки (М. Коцюбинський). Прикметники вогкий, блакитна, далекі -

означення. Рідше прикметники виступають іменною частиною складеного присудка:

У ті вранішні години море було особливо ласкавим і ніжним (Ю.Збанацький);

Вітчизни є різні на світі, а в мене найкраща - одна (Л.Малишко). Прикметники

ласкавим, ніжним у першому реченні і різні, найкраща у другому виступають

іменною частиною складеного присудка.

Залежно від лексичного значення, граматичних та словотворчих особливостей

прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні і присвійні.

Якісні прикметники означають властивості і якості предметів: добрий, веселий,

кислий, приємний, довгий, мудрий, поганий. Вони мають ступені порівняння і

зменшені, пестливі та збільшені, згрубілі форми: добрий добріший -найдобріший;

малий - маленький; злий - злющий.

Відносні прикметники виступають назвами ознак за відношенням до предмета,

істоти, часу, простору: дерев'яний стіл, залізна лопата, лічильна машина, західний

58

вітер, херсонський степ. Усі відносні прикметники похідні вони утворилися від

інших частин мови.

Присвійні прикметники означають належність істотам (людині чи тварині) і

творяться від них: мати - материна хустка, Галя - Галина сестра, заєць - -заячий

хвіст.

Розгляньте таблицю і запам'ятайте творення ступенів порівняння.

Вищий ступінь Найвищий ступінь

проста форма складена форма проста форма складна форма складена форма

-ш-, -іш-:

старший

мудріший

більш, менш +

прикметник:

більш гострий,

менш здоровий

най- + форма

вищого

ступеня

найкращий,

найбільший

як-, що- +

форма

найвищого

ступеня:

якнайкращий,

щонайважчий

найбільш-,

найменш +

прикметник:

найбільш

зручний,

найменш

здібний

Деякі прикметники утворюють вищий ступінь від інших основ: гарний кращий,

поганий - гірший, великий - більший.

При творенні форм вищого ступеня в основах окремих прикметників

відбуваються такі зміни:

1. Випадають суфікси -к-, -ок-, -ек-: легкий -легший, глибокий-глибший, далекий -

дальший.

2. Перед суфіксом -ш- вищого ступеня у коренях відбувається чергування г-ж, з-

ж, с-щ, а суфіксальний звук [ш] змінюється на [ч]: дорогий-дорожчий, вузький -

вужчий, високий - вищий [вишчий].

Суфіксальний ш чергується з ч і перед кореневим [ш]: дужий - дужчий.

Прикметники мають повні і короткі форми: радий - рад, певний- певен, зелений -

зелен. Повні форми бувають стягнені і нестягнені: добра - добрая, добре -

добреє, добрі - добрії.

59

Прикметники можуть субстантивуватись, тобто переходити в іменники.

Найчастіше субстантивовані прикметники означають прізвища, географічні назви

тощо: Рівне, Грозний, Білий, Лебедин, Львів, Гур’їв.

Залежно від кінцевого приголосного основи і закінчень прикметники

поділяються на тверду і м'яку групи.

Таблиця відмінкових закінчень прикметників

Відмінки

Однина Множина

Тверда група М’яка групаТверда група

М’яка група

Чоловічий і середній роди

Жіночій рід

Чоловічий і середній роди

Жіночій рід

Н.Р.Д.З.О.М.

-ий-, -е-ого-омуН. або Р.-им(на, в (у),при) –ому, -ім

-а-ої-ій -у-ою-ій

-ій, -є-ь-ого-ь-омуН. або Р.-ім-ь-ому, -ім

-я-ь-ої-ій-ю-ь-ою-ій

-і-их-имН. або Р.-ими-их

-і-іх-імН. або Р.-іми-іх

Відмінювання прикметників з основою на –й

Н. безкра-їй безкра-є безкра-я безкра-ї

[беизкрай-ій] [беизкрай-е] [беизкрай-а] [беизкрай-і]

Р. безкрай-ого безкрай-ого безкрай-ої безкрай-їх

[беизкрай-іх]

Д. безкрай-ому безкрай-ому безкрай-їй безкрай-їм

[беизкрай-ій] [беизкрай-ім]

З. як Н. або Р. як Н. або Р. безкра-ю як Н. або Р.

[беизкрай-у]

О. безкра-їм безкра-їм безкра-ою безкра-їми

[беизкрай-ім] [беизкрай-іми]

М. (на, в (у), при, по)

безкрай-ому, безкрай-ому безкрай-їй безкрай-їх

60

безкра-їх безкрай-їм [беизкрай-ій] [беизкрай-іх]

[беизкрай-ім]

До окремого типу відмінювання належать прикметники із складовою частиною –

лиций, що мають закінчення, властиві як твердій, так і м’якій групам.

Відмінки Однина Множина

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

Чоловічий рід Середній рід Жіночій рід

повнолиц-ий повнолиц-е повнолиц-я

повнолиць-ого повнолиць-ого повнолиць-

ої

повнолиць-ому повнолиць-ому повнолиц-ій

як Н. (зрідка) або Р. повнолиц-е повнолиц-ю

повнолиц-им повнолиц-им повнолиць-

ою

(на, в (у), при)

повнолиць-ому, (-ім) повнолиць-ому, (-ім)

повнолиц-ій

повнолиц-і

повнолиц-их

повнолиц-им

як Н. або Р.

повнолиц-ими

повнолиц-их

Субстантивовані назви – прізвища, географічні назви – відмінюються як

прикметники твердої чи м’якої групи, якщо ж в їх основі є суфікси -ів(-їв), -ов (а),

-ев (а), -ин, -ін(-їн), -ськ, то вони відмінюються як іменники. Наприклад:

Однина Множина

Н. Коцюбинськ-ий Дискін Ободовськ-а Коцюбинськ-і Дискін-и

Ободовськ-і

Р. Коцюбинськ-ого Дискін-а Ободовськ-ої Коцюбинськ-их Дискін-их

Ободовськ-их

61

Д. Коцюбинськ-ому Дискін-у Ободовськ-ій Коцюбинськ-им Дискін-им

Ободовськ-им

З. Коцюбинськ-ого Дискін-а Ободовськ-у Коцюбинськ-их Дискін-их

Ободовськ-их

О.Коцюбинськ-им Дискін-им Ободовськ-ою Коцюбинськ-ими Дискін-ими

Ободовськ-ими

М. (на, в (у), при)

Коцюбинськ-ому Дискін-у Ободовськ-ій Коцюбинськ-их Дискін-их

Ободовськ-их

Вправи і завдання на закріплення.

1. Допишіть пропущені прикметникові закінчення залежно під того, до твердої чи

м'якої групи належить прикметник.

Травнев.. день, заможн.. селянин, багат.. дядько, швидк.. поїзд, прохолодн.. вітер,

гірк.. полин, розумн.. чоловік, брудн.. підлога, зелен.. дуб, густ.. бір, червон.. сонце,

висок.. чоло, добр.. сміх, смілив.. вдача, гарн.. хлопець, висок.. гість, південн.. вітер,

осінн.. небо, самобутн.. талант, рідн.. сторона, дружн.. ставлення, останн.. промінь,

загальноосвітн.. школа, дружн.. колектив, природн.. явище, художн.. слово, мужн..

поведінка.

Пам'ятка: дружній-приязний; дружний-одностайний.

2. Перепишіть текст, підкресліть прикметники і визначте їх розряд (якісні, відносні,

присвійні), рід, число та відмінок. Дайте заголовок тексту.

Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її

безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти

їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили нагадують вам про

давне, життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі, де сине

небо, побравшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно

високе, безодньо-глибоке шатро; де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і

62

ваша душа - у безмірній безодні того світу та сяйва, синьої глибини та сизо-прозорої

далечизни?.. Якщо вашим очам доводилося хоч раз бачити все те, то не забути вам

того довіку (Панас Мирний).

3. Перепишіть приказки та прислів'я, розкриваючи дужки і утворюючи певний

ступінь порівняння прикметників.

1). Зла лихоманка, та любов (зла). 2). Серце (дуже) за розум. 3). Ранок (мудрий)

від вечора. 4). Злий чоловік (злий) за вовка. 5). Де фортеця (мінна), там і чорт воїне

завзятіше. 6). (Гарний) лікар той, який розсудливий. 7). Дарований оцет (солодкий)

купованого меду. 8). (Гарний) гість той, який рідко буває. 9). (Малий) колосок і той

збільшує мішок. 10). Правда (світла) за сонце. 11). Добре ім'я (гарне) від багатства.

12). Добре ім'я (дорожче) золота. 13). Горілка в корчмі (добра), ніж дома. 14). Хто

знається з дурним, ще (дурний) за нього. 15). М'ясо біля кістки (солодке). 16). Вітер і

(велике) дерево повалить. 17). (Добрих) від батьків немає нікого в світі.

4. І. Від поданих прикметників утворіть усі можливі форми ступенів порівняння і,

дібравши іменники, складіть з ними словосполучення.

Ясний, білий, сумний, веселий, бадьорий, міцний, чистий, тихий, швидкий,

глибокий, синюватий, далекий, ніжний, великий, приємний, мудрий, поганий,

дужий, жирнющий, вороний, вишневий, Матвіїв, німий, тоненький, предобрий.

II. Якщо утворення форм ступенів порівняння неможливе, поясніть причини.

5. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники і поясніть їх

словотворення і написання.

Таня, няня, приятель, орел, Ілля, Георгій, Святослав, соловей, ведмідь, Андрій,

миша, школяр, кобзар, Палажка, Мелашка, товариш, брат, Ваня, Варка, вовк,

Василь, Сава, Наталя, Параска, Галина, Марія, Надія, Олександр, Бенедьо, Лукаш.

6. У поданих словосполученнях порівняйте значення прикметників. Визначте

розряд.

63

Малинове варення, малинова хустка, малиновий дзвін; вовче лігво, вовча натура,

вовчий апетит; оксамитовий костюм, оксамитовий голос; шовкова тканина, шовкова

трава; кам'яна будівля, кам'яне серце; золота обручка, золоті руки; дівочі уста,

дівочий танок; риб'ячий хвіст, риб'ячий жир; ведмежа лапа, ведмежий кожух,

ведмежа послуга, ведмежа паща; заяча шапка, заяча душа, заяча нога.

7. До поданих прикметників доберіть іменники і провідміняйте їх. Виділіть

відмінкові закінчення прикметників твердої і м'якої груп.

Безкраїй, високий, синій, вороний, літній (чоловік, будинок, дерево, небо, жінка,

хата, кінь, днина, поле, степ).

8. Поставте у давальному і місцевому відмінках однини прикметники, узгоджених з

іменниками. Виділіть відмінкові закінчення.

Червона околиця, могутня країна, палке серце, вірний друг, зелена діброва,

материна ласка, безкрая пустеля, синя стрічка.

9. Провідміняйте словосполучення батьків виступ, Маріїне хлоп'я, дядьків капелюх,

Лукашів зошит. Виділіть відмінкові закінчення. Чи відбуваються якісь звукові зміни

при відмінюванні?

10. Провідміняйте подані прізвища і запишіть їх: Петрова, Сербіна, Гризодубова,

Юрій Ростов.

11. Перепишіть, поставивши замість крапок потрібні букви. Поясніть правопис

прикметників та іменників.

Безкра..ю ліні..ю; світл..ю гущ..ю; давн..ю мрі..ю; гаряч..ю каш..ю; середн..ю

колі..ю; ширш..ю площ..ю; білолиц..ю Гал..ю; коротш..ю меж..ю; дитяч..ю їж..ю;

мужн..ю наді..ю; син..ю хвил..ю; вечірн..ю зор..ю; творч..ю душ..ю; ранн..ю

яблун..ю.

64

12. Перепишіть. Прикметники, подані в дужках, поставте у відповідному роді, числі,

відмінку.

Шляхи, шляхи... Були вони по-весняному грузькими спочатку, стали (шкарубкий,

колючий) потім, а зараз уже перетерлися в порох (незліченний заробітчанський)

підошвами. (Маленький, дрібний) здавалися люди серед цих справді (неосяжний)

просторів. Роями збивалися біля (степовий) колодязів, мурашнею темніли на

шляхах, рухаючись звідусіль в одному напрямку - під сонце, на Каховку. Іноді

(незнайомий) валки обганяли криничан, іноді, навпаки, самі криничани обганяли

подорожніх, що перепочивали край шляху... Десь на дев'ятий день мандрів обігнали

криничани валку своїх (полтавський) земляків-опішнянців. Ці теж туди

плуганились, в Каховку на ярмарок... Везли в Каховку (славнозвісний) вироби:

дзвінкий та яскравий посуд, відомий усій Полтавщині своїми (чудовий) якостями та

(майстерний) розписом (О. Гончар).

Подумайте і дайте відповідь

1. Яка частина мови називаються прикметником?

2. Які синтаксичні функції виконує прикметник? Наведіть приклади.

3. Схарактеризуйте відмінності в лексичному значенні і граматичному

оформленні якісних, відносних і присвійних прикметників.

4. Які прикметники мають вищий і найвищий ступені порівняння?

5. Як творяться ступені порівняння?

6. Поясніть поділ прикметників на тверду і м'яку групи. Що ви можете

сказати про відмінювання прикметників на –лиций?

7. Як відмінюються прикметники з твердим і м'яким приголосним у кіпці

основи?

8. Розкажіть про відмінювання присвійних прикметників.

65

Матеріал для викладача

Творення та правопис прикметників

1. Способи творення прикметників.

2. Правопис прикметникових суфіксів.

3. Складні прикметники та їх правопис.

4. Написання не з прикметниками.

5. Написання прізвищ прикметникового походження.

6. Перехід прикметників в іменники.

Прикметники, як і іменники, творяться різними способами, найпоширеніший з

них - морфологічний. Розгляньте таблицю і запам'ятайте найголовніші способи

творення прикметників різних розрядів.

Якісні

1. Префікси не-, без-,

над-, за-, архі-, а-:

неповторний,

недорогий, безсилий,

прадавній, надвеликий,

заширокий,

архіважливий.

2. Суфікси, що надають

прикметникам нових

відтінків у значенні

(зменшеності,

здрібнілості тощо): -ав-

(-яв) , -еньк-, -ісіиьк,

-юсіньк-, -есеньк-:

Відносні

1. Префікси без-, про-,

пра-, в-, транс-:

безверхий, безлистий,

праісторичний,

праслов'янський,

аполітичиий,

аритмічний,

проамериканський,

трансатлантичний.

2. Суфікси -ськ, -цьк-,

-зьк-, -ан-(-ян-), -ов,

-ев- (-єв-), -н-, -альн-:

батьківський,

турецький, паризький,

Приснійні

1. Суфікси -ин- (-їн-)

для творення

прикметників від

іменників І відміни:

сестрин, Миколин,

Надіїн, Маріїн.

2. Суфікси –ів- (-їв),

-ов-, -ев (-єв) для

творення прикметників

від іменників ІІ відміни:

батьків, Василів, Ва-

силева, Андріїв, Анбрі-

єва, Петрів, Петрова.

3. Суфікси –ин- (- їн-),

66

білявий, чорненький,

гарнюсінький; -езн-,

-енн-, -уч- (-юч-), -ущ-

(-ющ-): здоровенний,

жирнющий, величезний.

3. Суфікси, що надають

прикметникам нового

значення: -ав- (-яв-),

-аст-, -ат-, -ист-, -к-,

-н-, лив-, -л-, -ач- (-яч-)

та ін.: жилавий,

зубастий, язикатий,

зернистий, холодний,

рухливий, колючий.

гречаний, дерев'яний,

дубовий, вишневий,

життєвий, срібний,

осінній, театральний.

3. Префікси не-, без-,

проти-, над-, поза-, до-

і суфікси -н-, -ов-, -ев-,

-альн-, -ськ-, -к-:

невимовний,

безмежний,

понадстроковий,

протитанковий,

пореформений.

-н-, -ач- (-яч-) для

творення прикметників

від назв тварин: левиний,

горобиний, конячий,

солов’їний, коров'ячий, а

також з нульовим

суфіксом: вовчий,

заячий, ведмежий.

Правопис прикметникових суфіксів має свої особливості:

Суфікси -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з

м'яким знаком: тоненький, тонісінький, донецький, кавказький. Проте прикметники

різкий, плоский, боязкий, в'язкий та інші пишуться без м'якого знака, оскільки в них

суфікс –к-, а попередні приголосні з, е належать до кореня.

Суфікси -льн-, -ельн-, -ильн-, -альн- пишуться з м'яким знаком: вітальний,

будівельний, точильний, геніальний.

Два н пишуться в наголошених суфіксах -енн-, -анн- та в прикметниках

дієприкметникового походження з префіксом не-: здоровенний, численний,

старанний, непримиренний, мерзенний, окаянний, невблаганний, несказанний.

Суфікси -ов- (-ьов-, -йов-) пишуться після м'яких і шиплячих приголосних, коли

наголос падає на закінчення: дощовий, польовий, гайовий, в інших випадках

пишеться -ев- (-єв-): життєвий, суттєвий, дієвий, ситцевий, свинцевий. Значна

частина якісних і відносних прикметників творяться словоскладанням. Це складні

67

прикметники. Вони діляться на дві групи: складні прикметники, утворені сурядним

зв'язком, і складні прикметники, утворені підрядним зв'язком. Сурядним зв'язком

поєднуються рівноправні частини: світло-рожевий, історико-філологічний, гірко-

солоний. Ці складні прикметники пишуться через дефіс. При підрядному зв'язку

поєднуються синтаксично залежні частини: добротний, вогнестійкий,

вагоноремонтний, самовідданий, грушовидний. Такі прикметники пишуться разом.

Не з прикметниками пишеться за тими ж правилами, що й з іменниками

нерозлучний , невеселий; не великий, а малий.

Запамятайте! Це річка не широка – заперечення.

Це неширока річка впадає в Дон – одне поняття.

Українські прізвища прикметникового походження передаються на письмі тими

ж правилами, що й прикметники: білий—Білий, крайній—Крайній, біловерхий -

Біловерхий.

Порівняйте: Ковалів Ковальов

Ковалева Ковальова

Ковалевим Ковальовим і т.д.

Прикметники можуть переходити в іменники, тобто субстантивуватися, в цьому

вони втрачають власні ознаки і виконують функції іменників, виступаючи в реченні

підметом або додатком. Наприклад: Вони стояли мовчазні, вдивляючись у далеке

минуле своє і своїх батьків і линули думкою в майбутнє (О. Довженко). Слова

минуле і майбутнє виступають у реченні додатками, відповідають на питання у (в)

що? Субстантивовані прикметники можуть мати в собі значення: Голий, як

турецький святий (Нар. творчість). Субстантивація буває повною, коли

прикметник постійно вживається в ролі іменника: вожатий, набережна, лісничий,

днювальний. Сюди належать і географічні назви: Лозова, Рівне, Мирний,

Коцюбинське. При неповній субстантивації прикметники вживаються в основній

своїй функції (означення чи іменної частини складеного присудка) і в ролі

іменників: посівна, вчений, старший, сучасне, хворий, військовий. Пор.: Горілий мав

68

високий зріст та струнку військову виправку (О. Десняк); Поруч з генералом стояв

ще якийсь військовий у довгій бурці (І.Ле).

Вправи і завдання

1. Запишіть слова, визначте суфікси. Виділіть прикметники з однаковими суфіксами

і з'ясуйте їх лексичне значення.

Довірливий, історичний, авіаційний, традиційний, майновий, редакційний,

письмовий, автоматичний, металевий, .задумливий, реакційний, вулканічний,

розумний, сатиричний, інтонаційний.

2. Від поданих географічних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса –

ськ-.

Кавказ, Львів, Збараж, Гадяч, Острог, Євпаторія, Калуш, Золотоноша, Прилуки,

Париж, Владивосток, Волноваха, Овруч, Великі Луки, Чорно море, Балаклава,

Білопілля, Велика Лепетиха, Каховка, Кіровоград, Чернігів, Черкаси, Одеса, Артек,

Кременчук, Буг, Волга, Корсунка, Пальчик.

3. З'ясуйте значення прикметників, утворених за допомогою різних префіксів.

Які з прикметників мають антоніми? Доберіть і запишіть їх.

Прегарний, прекрасний, предобрий, препоганий; зависокий, завеликий, задовгий,

занизький; надвисокий, надміцний, надглибокий, надмірний; супермодний,

супереластичний; ультрасучасний, ультрачервоний, ультра-короткий; архіскладний,

архіобережний, архісерйозний; нечистий, неясний, невідповідний, нецікавий;

безхмарний, безцеремонний, безсистемний.

4. Поясніть, які з наведених прикметників утворено префіксальним, а які

суфіксально-префіксальним способом.

69

Прибережний, заморський, надбрівний, надзвичайний, обачний, міжрайонний,

міжнародний, безталанний, безіменний, заочний, безколірний, приміський,

підмосковний, обширний, безбарвний, сумісний, сурядний, сучасний.

5. Від поданих пар слів утворіть складні прикметники. Поясніть їх написання.

Машини, трактори; робітники, селяни; кривавий, червоний; широкий, поле;

орден, носити; східні, слов'яни; машина, будувати; вагони, ремонтувати; білий,

білий; гарний, прегарний; біль, заспокоїти; світлий, золотий; яскравий, жовтий;

самий, влада; весь, світ; три, поверхи; білий, голубий, бетон, залізо; лист, надати;

тихо, ходити; все, знати; життя, давати.

6. Запишіть речення, розкриваючи дужки. Назвіть правила написання не з

прикметниками.

1). То була (не) сумна пісня подоланого, а радісний, бадьорий спів переможця

(М.Коцюбинський). 2). Не раз і не два пашу землю топтав (не)нависний чужинець

(Леся Українка). 3). Ґрунт був (не) чорний, а червонуватий. 4). Мої батьки вже (не)

молоді. 5). Весна нам принесла новини (не) веселі, а сумні (Леся Українка).

6). Дружній череді вовк (не) страшний (Нар. творчість). 7). Напевне, вийде лікар

(не) поганий із Валентина. Хай йому щастить (М.Рильський). 8). (Не)величке,

чепурне містечко купалося в ранкових проміннях сонця (І. Цюпа). 9). Урочисте

мовчання степу, (не)озорі далі сповнили Віталієву душу радісним збудженням

(В. Кава).

7. Прочитайте. Випишіть прикметники разом з іменниками. Поясніть способи

творення і правопис прикметників. Які думки викликає у вас текст? Яку роль у

ньому відіграють прикметники?

Хато моя, рідна батьківська хато! Ти випливаєш із туманної далечі минулих літ і

стоїш переді мною білим видивом, немов хмарина серед буйного цвітіння вишень.

Яким теплом і лагідним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє

від тебе, рідна хато!

70

Перші спогади про хату - немов рожевий досвідок дитинства. Біля стелі у тебе

над головою, під дубовим тесаним сволоком засохлі польові квіти. До сволока на

таку прикріплена мотузочками вербова колиска. Мати наспівує колискову пісню про

котика-вуркотика...

Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Ти навчила мене змалку

поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячим, чесним і роботящим.

Рідна хато моя! Давно я пішов від твого батьківського порога (І. Цюпа).

8. Перепишіть. Підкресліть прямою лінією прикметники, що виступають у власній

прикметниковій формі, а субстантивовані - хвилястою.

1). Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість). 2). Хай віджило умира - жити

юному пора (М. Рильський). 3). Старий махнув рукою на громаду (Т.Шевченко).

4). Людина не може і не має права жити минулим, її мета -майбутнє...

(Л .Первомайський). 5). Сміливого куля боїться (Нар. творчість). 6). Коли Хаєцький

затримувався на передовій, без нього їздові вечеряти не сідали (О. Гончар).

7). Лінивому всяка робота здається тяжкою (Нар. творчість).

9. Продовжте список прізвищ прикметникової форми відомих українських

письменників.

Ванда Василевська, Павло Грабовський, Павло Загребельний, І. П.Котля-

ревський... .

10. Напишіть твір-мініатюру «Береза» з елементами художнього опису на основі

власних спостережень. Використайте в ньому прикметиики-епітети.

11. Запишіть прізвища українською мовою.

Пушкин, Васильєв, Огнев, Крутых, Цыганов, Козьмин, Гагарин, Гурьин,

Дорожин, Гаршин, Шишкин, Гущин, Рыбаков, Чернышов, Голубев, Ильин, Лазарев,

Юрьев, Ветров, Иванов, Хрущов, Астафьев, Андреев, Белый, Бондарев, Лукьянова,

71

Маевский, Лебедев, Лихачев, Щипачев, Лесков, Жуковский, Ерохин, Воробьёв,

3абелина, Львов, Скиталец, Олонец, Арабатский, Рылеев.

12. Наведені російською мовою прізвища, імена й по батькові перекладіть

українською мовою і запишіть їх у формі родового відмінка однини.

Кондратьев Александр Саввич, Никитин Федор Филиппович, Белинский

Виссарион Григорьевич, Андрианова Анна ІІрокофьевна, Кващук Анатолий

Гурьевич, Поповский Валентин Данилович, Чемерисов Михаил Тихонович, Чернов

Евгений Иванович, Брицына Ольга Ивановна, Ефимова Мария Ивановна, Костенко

Ульяна Демьяновна, Киселёва Алла Яковлевна, Ширшова Наталья Игнатьевна.

13. Прочитайте речення, зробіть морфологічний розбір прикметників за поданою

схемою.

Схема

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний выдмынок однини чоловічого роду).

3. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).

4. Ступінь порівняння (для якісних прикметників).

5. Тверда чи м'яка група.

6. Рід.

7. Число.

8. Відмінок.

9. Синтаксична роль.

Зразок аналізу: Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами:

то поросли вербові кілки пнів (І. Нечуй-Левицький).

Високими (вербами) - прикметник, початкова форма високий; якісний; стуненя

порівняння немає; тверда група; роду не має, бо множина, орудний відмінок; у

реченні виступає означенням.

72

Вербові (кілки) - прикметник, початкова форма вербовий; відносний; ступеня

порівняння не може мати, бо відносний; тверда група; роду не має, бо множина;

називний відмінок; у реченні виступає означенням.

1). Незліченними ешелонами вивозили українських людей в Німеччину

(О.Довженко). 2). І мала верба дає густу тінь (Нар. творчість). 3). Пісню калинову я

складаю знову... (В.Сосюра). 4). Лягали смуги голубі на пагорби рожеві, у тихій

радості-журбі вклонився вечір дневі (М.Рильський). 5). Я на вбогім сумнім перелозі

буду сіять барвисті квітки (Леся Українка). 6). У людей немає сили більш могутньої

і переможної, ніж наука (М.Горький). 7). Я поборю найтяжчі перешкоди (Леся

Українка). 8). Задумався дуб темношатий у сяйва холодного грі (В.Сосюра).

Подумайте і дайте відповідь

1. З'ясуйте способи творення прикметників.

2. Яким способом утворені прикметники коричневий, безбілетний,

післягрозовий, світло-синій, самовідданий?

3. Поясніть написання прикметників козацький, запорізький, чеський.

4. У яких прикметниках пишеться два н?

5. Які складні прикметники пишуться через дефіс і чому?

6. Як пояснити написання прикметника жовтогарячий?

7. Чому треба писати так: неохайний почерк, несказанне враження, зовсім не

великі обов’язки?

8. ІЦо таке субстантивація? Наведіть кілька субстантивованих прикметників і

складіть з ними речення.

Морфологічні засоби стилістики

Слова, що належать до певної частини мови, розглядаються в морфології, а

можливості реалізації стилістичного потенціалу різних частин мови вивчає

граматична стилістика.

73

Залежно від своїх граматичних функцій кожна частина мови відіграє властиву

тільки їй роль у потоці мовлення: іменник називає предмет, прикметник дає цьому

предмету ознаку, дієслово вказує на його дію, сполучник поєднує різні іменники чи

прикметники в одне сполучення, прийменник указує на відмінкову форму, вигук

повідомляє про емоційну реакцію від почутого.

Проте з огляду на стилістичний потенціал цих частин мови в різних текстах вони

вживаються неоднаково. На думку П.С.Дудика до найуживаніших у художньому й

розмовному мовленні належать іменники, далі йдуть дієслова і прикметники.

Числівники ж більш типові для офіційно-ділового, наукового та публіцистичного

стилів, а в художньому вживаються мало, оскільки не дають об'єктам дійсності

категоріально-якісної оцінки. Дієприкметники і дієприслівники менш характерні для

художнього мовлення, зате активно вживані у книжних стилях мови. Вигуки в

офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях взагалі не

використовуються, подеколи в художньому і більшою мірою в розмовному стилі.

Крім того, у стилістиці досліджується можливість вияву певної граматичної

форми тієї чи іншої частини мови як функціонально-стилістичного засобу,

наприклад: у художньому мовленні часто спостерігаються повні нестягнені форми

прикметників (молодая дівчинонька, зеленая ялинонька), тоді як використання таких

форм у науковому, офіційно-діловому та публіцистичному стилях неприпустиме,

тут віддається перевага повним стягненим прикметниковим формам; ненормативне

на сучасному стилі мови закінчення -и для іменників третьої відміни у формі

родового відмінка однини (любови, крови, радости) часто вживається у поетичних

творах.

Стилістичне використання категорії роду іменників

В українській мові всі іменники у формі однини належать до певного роду:

чоловічого — підручник, журнал, батько, жіночого — весна, подруга, заметіль,

середнього — літо, селище, ім'я.

74

Категорія роду іменників у різних стилях мови реалізується по-різному.

Наприклад, іменники, що називають особу за професійною належністю, посадою чи

родом діяльності, у науковому й офіційно-діловому стилях використовуються тільки

у формі чоловічого роду: директор, завідувач, бібліотекар, секретар, учитель,

студент, аспірант, шеф, викладач, тоді як в усному чи художньому мовленні

допускається використання відповідників жіночого роду: директорка

(директорша), завідувачка, бібліотекарка (бібліотекарша), секретарка,

аспірантка, шефиня, викладачка; в офіційному мовленні допускається вживання

слів студентка, учениця.

Подеколи у художніх творах спостерігаються приклади заміни роду з певною

стилістичною метою відповідно до авторського задуму:

а) форма чоловічого роду замість жіночого:

Спершу все було гаразд,—

Грай і не журися.

Та прибув до них король

Полювать на рися

(Д. Павличко);

б) форма жіночого роду замість чоловічого:

На володаря тоді

Сказь напалм дика.

Меч у груди застромив

Батькові владика

(Д. Павличко);

В давніх літописах наших

Єсть одно оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування

(М. Вороний).

75

Крім того, в українській мові вживаються слова, рід яких визначається

синтаксично,— іменники спільного роду: а) назви, які даються особам чоловічої та

жіночої статі за ознаками їхньої поведінки, характеру діяльності: сирота, гуляка,

стиляга, недотепа, базіка, нероба, гультіпака, нікчема, сірома, сіромаха, бідолаха,

бідака, сердега, ледащо (вживаються тільки з художньомуг та розмовному стилях):

А він гуляка ще той; Ой бідака, такого натерпілася (3 усного мовлення); б)

незмінювані прізвища іншомовного походження: Ж.Ж. Руссо, Лавуазьє, П. Віардо,

Монтеск’є; в) українські прізвища із закінченнями -а,- я; Коляда, Діброва,

Майборода, Панібудьласка, Нетудихата, Росада, Гмиря (можуть вживатися в усіх

функціональних стилях); ...Або гетьман Іван Підкова / Не кликнув в море на ралець

(Т. Шевченко); Студент Микола Росада мав невисокий поточний рейтинг, проте

брав активну участь у художній самодіяльності (Із характеристики);

Наш отаман Гамалія,

Отаман завзятий,

Забрав хлопців та й поїхав

По морю гуляти

(Т. Шевченко).

Невідмінювані іменники можуть вживатися в усіх стилях мови залежно від

комунікативної потреби. При визначенні роду цих іменників ураховують такі

аспекти: а) невідмінювані слова на позначення осіб чоловічої статі належать до

іменників чоловічого роду, а слова, що позначають осіб жіночої статі,— до жіночого

роду: міс Марпл, місіс Дютур, шанований маестро, мосьє Вандервіль; покоління

майстрів відчиняє ворота у рай / а старий азозелло веде під вінець маргариту

(І. Андрусяк); б) невідмінювані слова на позначення назв тварин належать до

іменників чоловічого роду (крім іменника цеце (муха), що належить до жіночого

роду): яскравий колібрі, шимпанзе пестив своїх малят; в) невідмінювані слова на

позначення неживих предметів належать до іменників середнього роду: яскраве боа,

трамвайне депо, довідкове бюро, красиве манто, старе пенсне; г) невідмінювані

76

іменники на позначення географічних назв належать до тієї форми роду, що й

загальна назва, яку вони замінюють: Чилі (країна) брала участь у змаганнях,

омріяне Сочі (місто) і прекрасний Сочі (курорт), популярна «Нью-Йорк таймс»

(газета); д) рід незмінюваних абревіатур визначається за родом опорного слова, яке

входить до складу найменування, позначеного скороченням: СТО — станція

технічного обслуговування (жіночий рід), АТ — артеріальний тиск (чоловічий рід).

Є назви, які можуть використовуватися у формі чоловічого та жіночого роду:

жираф і жирафа; абрикос і абрикоса (чоловічий рід — науковий стиль; обидві

родові форми — художній і розмовно-побутовий стилі); ідіом та ідіома (обидві

форми вживаються в науковому стилі).

Не мають форми роду тільки множинні іменники: Чернівці, Черкаси, сходи,

граблі, ножиці, канікули.

Можуть вживатися в усіх стилях:

Дизель-поїзд «Полтава — Суми» вирушає о 14 годині 10 хвилин

(3 оголошення);

по незвіданих нетрищах душі виходять на злам

і спалахує небо червоною мічене пастою

(І. Андрусяк);

ідемо до людей у вінках недоспілих олив

у простертих долонях несемо гріхи як окрушини

(І. Андрусяк);

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

(М. Вороний);

77

Від лопотиш дощами за ворота,

В щілинах бруку виросте трава

(О. Забужко).

Стилістичне використання категорії числа іменників

Із погляду сучасної морфології, іменники в переважній більшості, крім тих, що

вживаються тільки в одній числовій формі (або у множині, або в однині), можуть

мати форму однини і форму множини: гора — гори, стіна — стіни.

Проте в різних стилях подеколи спостерігається певний відхід від цієї норми зі

стилістичною метою. Це пояснюється специфікою самого явища. Наприклад,

речовинні іменники можуть мати форму множини тільки у термінологічних

сполуках: мінеральні води Карпат, різні сорти твердих сирів; деякі множинні

іменники вживаються у формі однини: Старе обладнання вже відпрацювало свій

ресурс. Крім того, таке порушення морфологічної норми пов'язане бажанням

увиразнити мовлення: Жита й пшениці вже заколосилися (3 усного мовлення); Є

любов до сестри, і до матері, і до дружини, Є багато любовей... (В. Сосюра);

Розлилися води на чотири броди (Українська народна пісня).

Якщо множини набувають власні назви, то вони передають відтінок

узагальненості: Зараз тільки й називають дітей Юлями, Янами та Алінами (З

усного мовлення);

Ідуть Бобренки, Гуки, Шибилисти,

Бреде в снігах диякон-бородань

(Л. Костенко);

Та дві Насті в запасці,

Та дві Христі в намисті...

(З фольклору);

78

Гей, нові Колумби й Магеллани,

Напнемо вітрила наших мрій!

(В. Симоненко).

Форма множини власних назв може надавати поетичним рядкам відтінку

іронічності або відверто негативного звучання: царі, Дантеси, Дубельти... і всі на

одну масть (Л. Костенко).

Іменники зі значенням збірності, що як граматична одиниця використовуються

тільки у формі однини, у художньому мовленні інколи використовують для

підкреслення негативної оцінки описуваного: А як зі мною щось зробиться, зразу

позлазиться хробачня (3 усного мовлення);

Де він узявся, хто оте плюгав'я

Сплодив на світ — і в смерті не пізнав я

(Д. Павличко);

Боровся я з голодною звірнею,

В оваціях виходив на манеж

(Д. Павличко);

Тріщать цикади, як сухе паліччя.

Той тріск луна, як постріл в тишині

(О. Ющенко).

Особливого колориту надають поетичним творам діалектні форми множини,

як-от:

Не корилися йому

Давні гуцулове

І ховались, коли він

79

Приїжджав на лови

(Д. Павличко);

Що ся степом за димове густо закурили?

Чи то мрачка осідає, стеляться тумани? —

Не мрачка то осідає, не туман лягає,

Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає

(М. Шашкевич).

Стилістичне використання категорії відмінка іменників

Відмінкова форма іменників у поєднанні з іншими словами у висловлюванні

залежить від конкретної мети спілкування. В усіх стилях використовуються

іменники усіх відмінкових форм: Завершальним етапом (Ор. в.) будь-якого

дослідження (Р. в.) є написання (Н. в.) наукової роботи (Р. в.) (П. С. Дудик);

Доводжу до Вашого відома (Р. в.), що лаборант (Н. в.) Химчук В. С. (Н. в.)

постійно порушує правила (Зн, в.) техніки (Р. в.) безпеки (Р. в.) (Із документа);

Я сіяла смирення (Зн. в.) між страждань (Р. в.),

але дарма — гіркі мої обжинки (Н. в.)

коли перед тобою інша жінка (Н. в.),

тремчу, як заворожена вода (Н. в.)

(А. Тимченко).

Але не всі рівноправні між собою явища морфології, рівноправні у стилістиці.

Так, наприклад, із паралелі закінчень іменників чоловічого роду в давальному

відмінку (сину — синові, учителю — учителеві, Андрію — Андрієві) у науковому та

офіційно-діловому стилях для назв осіб використовують обидва закінчення, крім

того, розмежовують: -у / -ю — тільки для неістот, -ові /-еві / -єві — для істот:

Деканові фармацевтичного факультету доцентові Ткачу О. П., а в поетичному

мовленні можуть бути вжиті форми з другою групою закінчень і для неістот: Як

80

човнові море, для мене світ білий / Ізмалку здавався страшним (Є. Гребінка).

Натомість паралельні закінчення іменників стіл, двір, плід, міст (стола - столу,

двора — двору, плода — плоду, моста — мосту) не мають ніяких стилістичних

обмежень, тут може йтися про поширеність чи непоширеність вживаної форми.

Уживання форми кличного відмінка поширюється на всі стилі, проте є певні

відмінності: у художньому і розмовно-побутовому стилях ця відмінкова форма

поширюється і на назви істот, і на назви неістот:

Гей, зоре моя, добра, ясна зоре,

Будь ти одна зі мною серед ночі,

Хоч я моряк, що без стерна на море

Виплив й несеться вдаль, у світ за очі

(С. Чарнецький);

Ой річечко, голубонько!

Як хвилечки твої —

Пробігли дні щасливії

І радощі мої...

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!

(Л. Глібов);

Пошли мені, Боже,

Страждання у кожнім рядку,

Пошли мені, Боже,

На кожну струну по печалі,

Весь світ — на ножах

У шаленім кривавім запалі,

81

А я заслабкий,

Щоби цю переплисти ріку

(О. Бик);

Ой коню мій вороненький,

Товаришу мій вірненький!

Не плач, коню, надо мною,

Не бий землі під собою.

Біжи, коню, дорогою

Степовою, широкою,

Щоб татари не впіймали,

Сіделечка не здіймали,

Сіделечка золотого

З тебе, коня вороного

(Усна народна творчість);

Цар турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

«Ой ти, Байдо та славнесенький,

Будь мені лицар та вірнесенький.

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!» —

«Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!»

(Усна народна творчість).

Тоді як в офіційно-діловому, науковому й публіцистичному стилях форми цього

відмінка набувають тільки назви на позначення осіб: Дозвольте звернутися до вас,

пане ректоре; Шановний Петре Васильовичу, запрошуємо Вас на урочистості,

приурочені до Дня української писемності (Із підручника).

82

Деякі митці художнього слова використовують такі відмінкові форми, що не

відповідають сучасним морфологічним нормам. Однак такі форми у поетичному

творі не сприймаються як порушення граматичної норми, а розцінюються як

стилістичний засіб. Наприклад:

а) родовий відмінок однини іменників жіночого роду третьої відміни (нормативне

закінчення -і):

Ждуть спереду моторошности дні —

Дні неминучі.

Горіння, зимність витримати мені

Страшної бучі

(М. Семенко);

б) родовий відмінок множини іменників чоловічого роду другої відміни:

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей

(Леся Українка);

в) родовий відмінок множини іменників жіночого роду першої відміни:

А на Дніпрі на порогах плине чайків триста...

Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста!

(М. Шашкевич);

г) місцевий відмінок множини іменників чоловічого роду другої відміни:

Гей, по степі віє вітер по густих бур'янах,

83

Гей, там блищать довгі списи в сивеньких туманах!

(М. Шашкевич);

д) знахідний відмінок замість родового відмінка іменників третьої відміни:

Це я брешу!? Особи урядові...

Я прошу о святую справедливість

(Л. Костенко).

Уживання власних і загальних назв

У своїй праці «Стилістика української мови» П. С. Дудик стверджує, що

спілкування між людьми відбувається переважно внаслідок використання загальних

назв, які становлять узагальнені найменування предметів і явищ. На думку

науковця, загальні назви, як правило, важливіші і семантично, і стилістично

(функціонально) в мовленні кожного мовця.

Проте спілкування людини не обходиться без використання власних назв у

жодній сфері. Адже саме власні назви, будуть це імена людей чи назви населених

пунктів, допомагають розкрити істину:

а) підтверджують певні факти: Дорога до Жовтанець мурована, виносить 1,5

милі. Зі Львова вийдете Жовківською рогачкою до Збоїськ, а відтак до Малехова,

Жидятич, Підлісок, Романова, а за Романовим побачите вже обіцяну землю —

Жовтинці — з всею її поетичною і прозаїчною красою (К. Попович);

б) крім констатації фактів, передають справжній стан речей і ставлення мовця до

цього: Ще студентом Донецького педінституту я пам'ятаю, як був вражений

виступом Миколи Тарнавського, який щойно повернувся на Україну, враження од

якої були захлинені радістю зустрічі з рідною землею.

Я радів за нього, радів за землю і, грішний, одночасно думав про те, що Донбас

— то не така вже і Україна, і Україна — то не така вже й Україна..,

84

Донецьк — місто чисто російське (чи майже чисто російське), я взяв

призначення на роботу в глибинну Україну — на Кіровоградщину, хоч і відчував, що

це — моя безсилість, що це — утеча. А втеча — не вихід. Це ганьба...

Зараз я читаю рідну мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є

кілька (2-3) українських шкіл, яким животіти зовсім недовго. В Донецьку таких

немає, здається. Отож, картина дуже сумна. <...>

Коли хвиля русифікації — це об'єктивний процес, потрібний для майбутнього

(історично справедливий), то нашим діячам культури і не служити прогресові?

Чому б не «перекваліфікуватись», щоб не пхати палиць в колеса того воза, який

котиться по трупах таких донкіхотів, як козацькі літописи, і Капніст, і братчики,

і Тарас, і «громадяни», і Драгомаков, і Франко і т. ін. і т. п. <...>

Я знаю, що заради щастя рідного народу я міг би всім пожертвувати, я знаю, що

тут я вихований рідним духовним хлібом — «Жагою» Рильського, Вашим віршем

«Батьківщино моя», тож скажіть, поете, що робити. <…>

Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а

ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись.

Скільки їх загинуло в 30-ті роки, а ми, їх нащадки, ллємо пізні сльози співчуття і

уже марно обурюємось. І сидимо, склавши руки. Чи не нагадуємо ми, їх нащадки,

патріотичного Івана-молодця з сатири В. Самійленка? Я читав вірш Д. Павличка

«Ти зрікся мови рідної». Це є тужіння Метлинського! Це ж тільки плач і нічого

більше.

Я чув таку думку, що десять-двадцять Довженків могли б багато чого зробити.

Але звідки ж бути цим Довженкам зараз, в цьому спокійному болоті, яким

видається мені часом духовна Україна? Адже він знявся на повені 20-х років, на

масовості соціальних і національних змагань широкого загалу, а тепер повені ж

нема... Ріка, сказати б, всихає (В. Стус);

в) підкреслюють усю глибину почуттів автора чи ліричного героя:

Олексієчку-Олексію,

як же бути нам з хлібом-сіллю

на столі у моєму домі,

85

де рушник від самої долі,

а вино від самого Бога,

де і тінь на стіні — не вбога,

а багата в своїм чеканні,

мов та крапля, що точить камінь?

(Н. Матюх);

Хотілося тікати — хоч завий,

був страх, була розорена Помпея...

Я й досі жду, а раптом серед неї

лишився хто із подихом живим

(А. Тимченко);

г) відтворюють історичні події (імена у цій пісні вказують на черговість

гетьманування названих осіб):

Ой на горі та й женці жнуть,

Ой на горі та й женці жнуть.

А попід горою яром-долиною

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко,

Веде своє військо,

Військо запорізьке

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний

(Усна народна творчість).

86

Стилістичні можливості прикметників

За статистичними даними, прикметник займає третю позицію за частотою

вживання у художньому й розмовному мовленні, дещо рідше ця частина мови

використовується в інших функціональних стилях: Ідеали самоцінності,

етнодержавної незалежності, свободи й визначають сутність праукраїнської ідеї

(П. Кононенко); В основі публіцистично-наукової книжки відомого громадсько-

культурного діяча, письменника, голови Всеукраїнського педагогічного товариства

імені Г. Ващенка, академіка Академії наук Вищої школи України — цикл його

радіопередач під такою ж назвою], що, починаючи з літа 1997 року, звучать по

Національному радіо і викликають найжвавіший інтерес (Із журналу); Однією з

характерних рис української літературної мови є її милозвучність

(О. Д. Пономарів);

Дні бігли за днями, схожі між собою один-в-один.

Сірі, як один.

Бліді, як один.,.

І раптом на всеньке небо запалало сяйво: гаряче,

непереможне і невідомо-дивне...

(Н. Черкес).

В офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях вживаються тільки

повні стягнені форми прикметників (особистий підхід, пояснювальна записка,

державний іспит, старший викладач, передова стаття), а такі варіанти, як зелен,

молод, ясен, красен (коротка форма) та неозореє, яснеє, гарнеє, вродливая (повна

нестягнена форма) притаманні художньому стилю:

Заграло, запінилось синєє море,

І буйнії вітри по морю шумлять,

І хвиля гуляє, мов чорнії гори

87

Одна за другою біжать.

Як темная нічка, насупились хмари,

В тих хмарах, мов голос небесної кари,

За громом громи гуркотять

(Є. Гребінка);

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся... але не каюсь!..

Люблю, як щиру, вірну дружину,

Як безталанную свою Вкраїну!

Роби що хочеш з темним зо мною,

Тільки не кидай, в пекло з тобою

Пошкандибаю...

(Т. Шевченко);

Зорій же ти, мій образе пречистий!

В тобі я власну мрію покохав...

Благословен той час великий, урочистий,

Як ти повстав!

(М. Вороний);

Блажен, хто тратити уміє,

коли заходить час утрат

(В. Стус).

Щодо вияву ознаки більшою чи меншою мірою, що виражається різними

формами ступенів порівняння якісних прикметників, стилістичних обмежень немає.

Але в текстах наукового та офіційно-ділового стилів перевагу віддають складеній

(синтетичній) формі, оскільки це підкреслює стрункість і чіткість висловлювання

88

(найбільш вагомий внесок у науку замість найвагоміший внесок у науку). У

художньому ж мовленні найчастіше використовуються форми аналітичні (прості):

Звуків не чути, бо дуже далеко, лише видно мовчазний вогненний шал. Це

найгрізніша частина обрію, бо найтаємничіша, бо мовчазна (І. Багряний); Плац

великий,— ні будинків, ні магазинів, розбігтись є де. І вітер там раз у раз

найкращий (В. Винниченко); «Ой міся-а-а-цю, місяче-е-ньку...» — схлипував

Федір на найнедосяжніших нотах (Р. Андріяшик);

— Як ти думаєш, яке горе найстрашніше? — запитав я, відчуваючи в горлі давкий

клубок (Р. Андріяшик);

Напишіть, о прошу, напишіть

Це своє найпрекрасніше в світі,

Мов губи, закушене місто...

(О. Забужко);

І може, тому, як дань переможну

Приймаю й люблю найврочистіший з рухів —

Коли чоловіки тихо й побожно

Пригублюють жінці беззахисну руку

(О. Забужко).

Проте в деяких творах спостерігаються ненормативні форми ступенів порівняння

якісних прикметників, використані автором за стилістичною метою, як-то, у поезії

Миколи Вороного:

Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Найулюблена дитина.

89

Щодо вживання відмінкових форм прикметників обмежень немає, проте це не

стосується форми орудного відмінка, яка виражається паралельними закінченнями:

солодкому — солодкім. Перше граматичне вираження поширюється на всі стилі

мови, а друге — лише на художній стиль, інколи трапляється в розмовно-

побутовому.

У художніх творах така форма (разом із повною) використовується як

стилістичний засіб для увиразнення сказаного:

Дириґенте свічок, Ваші руки гіллясто-нервові

В цьому світлі непевнім оголені майже до пліч...

(О. Забужко);

І Євген Маланюк на карім коні — «а ми ж тую червону калину підіймемо»...

(О. Забужко);

За городами став у густім комиші,

Серед яблунь і вишень біліє хатина.

Все знайоме і рідне до болю в душі:

І криниця в саду, і червона калина

(М. Луків).

Спостерігаються й особливі форми. Як-от у поезії Олексія Бика вжита невластива

нормативному мовленню форма присвійного прикметника:

Дощеві ніжні пальці скрипаля

Торкнуть струну ледь чутно серед ночі.

І стане сон як марева дівочі,

І похитнеться стомлена земля.

Особливої виразності поетичні рядки набувають завдяки:

а) нанизуванню прикметників чи прикметникових форм:

90

Увосени він темний, аж чорнющий,

Колючий, непідступний і терпкий,

Але не злом, а добротою сущий

Стоїть між крутояр ям, край ріки

(С. Бурлаков);

б) повтору одного й того самого прикметника:

Найперший сніг постукав у вікно —

Я знаю цей сигнал занадто добре,

І сонце покотилося за обрій...

Скажи «прощай», допий своє вино...

Найперший сніг постукав у вікно.

Півчутний клац — і полум'я горить,

Рвучка затяжка вгонить в ейфорію,

Я не умів і досі не умію

Поцінувати цю останню мить...

Півчутний клац — і полум'я горить

(О. Вик);

А на нім...

Недосяжно високо, як мрія,

В голубім, голубім, голубім —

Чи то сон, а чи справді — Марія?

Він гукати. А дощ не дає.

Він до неї. А дощ заступає.

Голубими нитками існує,

Голубими сльозами ридає

(М. Луків);

91

в) протиставленню їхніх значень (антонімічні відношення):

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні, уважати

(М. Вороний);

Живі — у домовині. Мертві — ні,

хоча тюремним муром всіх притисло.

Прадавні роки, місяці і числа

перебирають у живій труні

(В. Стус).

Стилістичні функції займенників

Як і будь-яка інша самостійна частина мови, займенник може виконувати певні

стилістичні функції.

Для наукових текстів традиційним є так зване авторське ми, з множиною

узгоджуються всі відповідні дієслова в тексті (ми вважаємо, нами розглянуто, нами

описано, нами досліджено), подеколи цей займенник пропускається, зокрема в

усталених для наукового стилю сполуках початку фрази: вважаємо за необхідне

наголосити на тому, що; зауважимо, що; підкреслимо, що та ін.

Пропуском особових займенників характеризуються і тексти офіційно-ділового

стилю. Так, у заявах, наказах і розпорядженнях не вживається займенник я, а на І

особу однини вказує форма відповідного дієслова; у заяві пропускається займенник

ви, і речення звучить так: Прошу дозволити мені... Замість Прошу Вас дозволити

мені...

92

Часто в художніх творах для надання іронічності висловленню займенник він

замінюється на воно. Як-от, у казці В. Симоненка:

Розізлився Петро:

— Отаке тобі й на!

Та я ж його витурю з

дому,

щоб не балакав малий

сатана

того, що усім відомо...—

Узяв і прогнав.

А що дурному?

Тільки приказував, як

проганяв:

— Іди, лобуряко, з дому —

ти з мене останню сорочку зняв!

Іди собі, зла личино!

Може, десь виб'єшся у

пани,

то гляди не поскупися,

сину,

матері справить картату

хустину,

а мені — кисет і штани...

Ну, йди вже, клята рахубо,

бо дома з голоду вріжеш

дуба...—

І пішло хлоп'я із убогої

хати

кращої долі собі шукати.

93

Де воно не ходило, де воно

не було!

Спало, де впало,

їло, що мало,

та, мов трава, росло.

Та хлопця й вигнало —

слава Богу:

не менше саженя в ріст.

Кулаки — мов горщата,

мов обаполи, ноги —

і де те здоров'я бралося

в нього,

коли ж все життя

безконечний піст?

А люди про хлопця так

говорили:

— Чому б не рости,

коли він — Дурило!

Займенник вона, крім безпосереднього нейтрального значення, може вживатися

для надання висловленому таємничості, інтимності:

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

94

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти...

Прийшла любов непрохана й неждана.

Ну як мені за нею не піти?

(В. Симоненко).

Займенник ми уживаний у поетичних текстах, може виконувати різну

стилістичну функцію: від гордості за себе і свій народ, як у Олега Ольжича:

Уривчасто скупі її аннали:

— Ми жали хліб. Ми вигадали млин.

Ми знали мідь. Ми завжди воювали

до зневаги, як у Василя Симоненка:

Ми не брешем, не лукавим —

Що подужаєм, берем!

Ми сьогодні світом правим,

Все жерем,

Жерем,

Жерем!

Тільки ми од страху вільні,

Ми — сини Європи!

Ми — могутні,

Ми — всесильні,

Ми — пітекантропи!

Нам живеться ласо й любо,

А на совість ми плюєм —

95

Що потрапило на зуби,

Те жуєм,

Жуєм,

Жуєм!

Тільки ми від глузду вільні,

Ми — сини Європи!

Ми — могутні,

Ми — всесильні,

Ми — пітекантропи!

Танцювали, гупотіли, раптом провалились,

На їх місці генерали як з землі вродились.

Кількаразове повторення одного й того самого займенника лише посилює

емоційність викладу, робить поезію більш експресивною, більш психологічно

насиченою.

У Надії Черкес стражденне ми розділяється на я і ти. І цим протиставленням

поетеса підкреслює свій біль:

Ми з тобою із різних світів,

З неподібних далеких галактик.

Ти — із буйних квітучих садів.

Я — з гірких горобинових крапель.

Ми не так, не тоді і не там

Розійшлися чи, мабуть, зійшлися.

Ти — в весняні ясні небеса,

Я — в обчімхане осінню листя.

Щоб вину перейти без вини,

Не спіткнувшись на рівній дорозі,

96

Я — сплітаю несправджені сни.

Ти — в смішинки заквітчуєш сльози.

Вказівний займенник це допомагає розкрити увесь щем переживань і підкреслює

невідворотність того, що має статися, як у Надії Черкес:

Ця сполохана ніжність.

Ця грішно-солодка тривога.

Це палке забуття

у напоєних трунком устах...

Та світанок вже стеле,

Як руту, розлуку-дорогу

І зітхає струна —

розтривожений зранений птах.

В Антоніни Тимченко цей займенник приховує таємницю, а протиставлення мій

— твій тільки підкреслює гіркоту тієї таїни, яку знають лише двоє:

Цього не можна в тиші уявляти,

від цього страшно навіть між людей —

твої високоболісні палати —

і мій куток, сховався у ніде.

Стилістичні можливості дієслів

Великі стилістичні можливості дієслова пояснюються його семантичною

розгалуженістю, багатством форм (неозначена, особова, безособова, дієприкметник і

дієприслівник) і розмаїтим виявом його граматичних категорій (вид, спосіб, час,

особа).

Названі граматичні форми дієслова без обмежень представлені в усіх

функціональних стилях української мови, проте спостерігаються певні переваги

97

кожної з них. Наприклад, неозначена і безособова форми здебільшого вживаються в

текстах офіційно-ділового та наукового стилів: Наказую до 1 грудня 1991 р.

Головному планово-економічному управлінню розробити і затвердити рекомендації

про порядок оплати за проведення атестації (переатестації) та про оплату праці

членів атестаційних комісій і рецензентів звіту атестованих (Із наказу); Таку базу

даних цін країн світу можна розробити програмною мовою Delfi версії 4.0.

(Л. Галій); Створено методику проведення експертизи та державної реєстрації на

основні лікарські засоби (Л. Галій), а особовим формам віддається перевага в

художньому та розмовно-побутовому стилях, хоча без них не обходяться і в усіх

інших стилях:

Планету об’здив у пошуках див,

Пишнот і красот надивився

І тільки тоді по-новому відкрив

Той край, де на світ народився.

Люблю, коли яблуні квітнуть в саду,

Як вітер луги колихає,

І де не поїду, куди не піду —

Душа до начал повертає

(М. Луків);

Віють вітри, віють буйні,

Деревина гнеться,

Попід хату, попри вікна

Чорний сум снується.

Стук! — І хто там? — Я, твій смуток!

Відчини віконце:

Поворкуєм, посумуєм,

Пок' не встане сонце.

Стук!.. Віконце відхилилось,

98

Сум по хаті в'ється.

Віють вітри, віють буйні,

Деревина гнеться

(П. Карманський);

Люблю мідяні звуки оркестри

Зачуваю здалека

Сурми ревуть

Кларнети розмовляють

Юрма шумує

Задерши капелюха

За пілотом стежить

На панн дивлюсь

Уст

Усміхи струять весело

Усміхи очей хвилюють

(М. Семенко).

Вияв граматичних категорій у різних стилях також неоднаковий.

Так, дієслова дійсного способу вживаються в усіх функціональних різновидах

української мови, а форми умовного і наказового способів у науковому та офіційно-

діловому стилях, на відміну від художнього, взагалі не вживаються. В офіційно-

діловому стилі значення наказовості передається за допомогою поєднання

неозначеної та особової форм: Наказуємо затвердити умови оплати праці

працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення,

що додаються (Із наказу).

У текстах же художнього стилю це виправданий і доречний стилістичний засіб:

Грай мені, грай... Я знаю: за водами,

Там є остров, сповитий в мрійну глушу,

99

Де лиш тополі сонно мріють мрію.

В осінню ніч з тремтячими заїздами

Везе чоено зболілу бідну душу.

Грай мені, грай — я, може, ошалію..,

(С. Чарнецький);

Ярій, душе. Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України.

А ти шукай — червону тінь калини

На чорних водах — тінь її шукай

(В. Стус);

Не прагни, сину мій, а бережись,

тримаючись вервечки існування,

і научайся саморозсвітання,

і мерехтіти радістю навчись

(В. Стус).

Часові форми щодо вживання не мають обмежень у жодному з названих стилів.

Проте, що стосується вираження майбутнього часу, у публіцистичному (крім

художньо-публіцистичного підстилю), науковому та офіційно-діловому стилях

переважає його складена форма (буде виконано, буде заплановано, буде написано), а

в розмовному і художньому функціональних різновидах — проста і складна

(виконаю, виконуватиму; запланую, плануватиму; напишу, писатиму).

Різні видо-часово-способові форми дієслів дозволяють передати всю глибину

того, що відбувається з автором чи його ліричним героєм, показати обставини, за

яких доводиться діяти. Завдяки рядам дієслів Ліна Костенко розкриває трагічність

подій:

Під Білу Церкву стягнуто полки.

Палає Київ, знищено Триліси —

100

і бентежиться разом зі своїм ліричним героєм:

Так і живу.

Минаю, наче хмарка.

Вся облітаю, як осінній лист.

Надія Черкес у вірші «Губи» дієсловами підкреслює всю їх знадливість і

зрадливість, указуючи цим на власні почуття і передчуття:

Так пустотливо й мило у гримасах

То цмокають, то пхикнуть, то свистять,

То так зігріють душу іншим разом,

Що дотик їх ні з чим не порівнять.

Повільно так і довго випивають

На самоті настояну жагу,

То обдаровують, то оддирають:

Вихлюпуючи, й краплі не проллють.

Так хороше уміють попросити,

Так важко їм у чомусь відмовлять.

В цілунках можуть сонце розчинити,

Їх раз торкнешся — будеш вік кохать.

Дієслівна рима у поезії Надії Черкес «Руки» по-особливому передає і динаміку

подій, і психічний стан ліричного героя, жодним словом на нього не вказуючи:

Безконечною жагою

Огортали,

Тіло ласкою хмільною

101

Напували.

Від гризот і негараздів

Затуляли,

Від розлуки, як могли,

Охороняли.

Серед спеки прохолоду

Дарували,

Віднайшли найвищу ноту

Й зазвучали.

Ледве чутно гомоніли

Про кохання,

Не хотіли — долетіли

До світання.

Найбільшої виразності художній текст набуває тоді, коли в ньому поєднуються

різні дієслівні форми. Так, у поезії Василя Стуса дієслово дійсного способу — це

попередження, а наказового — невідворотна тривога.

Практичні завдання

1. Уважно прочитайте вірш Миколи Луківа. З'ясуйте, яку стилістичну функцію

виконують іменники у цьому творі.

Море і гори. Сонце і синь.

Древні руїни фортець і святинь.

Гуни і готи. Скіфи й сармати.

Хвиля за хвилею — не догукати.

Хто ми і звідки? З яких праглибин?

Сяє на сонці пісок, як бурштин.

Галька дрібна шурхотить під ногами,

102

Пам'ять блукає роками й віками.

Тьмяно спливають в глибинах душі

Давніх епох нетривкі вітражі.

Війни, пожарища, битви, герої,

Цивілізацій криваві двобої,

Рас і народів пістряве злиття —

Вічне, трагічне, безсмертне життя.

Вітром війнуло — було і нема.

Тиша над обрієм висне німа.

Чайка кружляє, кигиче і кличе,

І далина мерехтить таємниче,

І оповиті у сонячну синь

Води пливуть до нових поколінь.

2. Уважно прочитайте наведені уривки поетичних творів. Підкресліть повні

нестягнені форми прикметників. Визначте їхню стилістичну роль. Порівняйте, чи з

однаковою метою автори вводять такі форми у свої твори.

1) Синочку мій, ти ж мами не гніви

і не збавляй їй літа молодії

(В. Стус);

2) Жали женчики, жали,

Серпики поламали,

Серпики золотії,

Женчики молодії

(Усна народна творчість);

3) Ти піди у землю руську,

Ворогів наших країну —

103

Відшукай там мого сина, Мою любую дитину

(М. Вороний).

3. Проаналізуйте, чи з однаковою стилістичною метою Юрій Андрухович і

Оксана Забужко використовують у своїх творах неповну форму орудного відмінка

прикметників.

1) Цей перехід, мов по воді убрід,

це сходів кам'яні широкі марші

у сірім домі, де вмістився рід

облич

(Ю. Андрухович);

Ми приходимо вчасно, як світло в кімнати,

нас вагони підносять на вищім витку,

але як наздогнати, ну як наздогнати

цю втікачку, цю зелень, солодку й терпку?

(Ю. Андрухович);

Пані Жуковська завжди споглядала з вікна

в білім підкапку з волосся кольору соди,

як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна

і як селяни ранкові з вокзалу йшли на заводи

(Ю. Андрухович);

2) Катерино Михайлівно,

панно Катрусю, що стали-сьте пилом,

І не табірним — зоряним: Вами засіяно небо,—

Убієнні невинно історики вичахлих націй,

Ви — найперша їхня заслона,

104

Ви — варта в обложенім стані...

(О. Забужко);

...Розломом — ох! — у листопад

Підлогу й стіни закрутило,

Текуче сяйво проступа

Крізь контур той, що звався тілом!

І — відхились...

І — відпусти...

Бо в чорнім космосі даремно

Гудуть натужно, як дроти,

Дві долі, строго паралельні

(О. Забужко);

Хвилина томління — світанок застиг, наче вираз

Страждання на сірім, як постіль шпитальна, лиці.

Боронь тебе Боже в цю пору в свічадо дивитись —

Тебе там не буде

(Натомість в легкім молоці

Проступить гортанний і темний розлам коридора —

І дивні вогні попливуть звідтіля, з глибини...).

Хвилина вагання — мов віко у скрині Пандори

Завмерло, підважене: ще нічиєї вини

Нема, але є — невідступність тяжкої напасти

(О. Забужко).

4. З'ясуйте стилістичну функцію іменників, прикметників і дієслів, ужитих у

пропонованих поезіях.

а) Горіла земля.

Ти мені називався тоді

105

і братом, і батьком, і сином, а тільки не мужем.

Вчаділі, впивались вогні у лункий вододіл,

тяглися і падали, відстань безсилі подужать.

Горіла земля

золотим неозорим руном,

пливли кораблі, стовогневі, стодимні, стожилі.

І я над тобою, немовби над мертвим, тужила,

а відчай — то гріх...

А земля відгоріла давно.

Згоріла земля,

і лишилась земля, і сини,

батьки і брати, молоді, ще безгрішні і дужі.

Ми стрілися вчора —

ти був мені словом і мужем.

Обпечений слід із гарячої самотини.

(А. Тимченко);

б) Усе — в народженні, усе — у плоті й крові.

Долає смерть одне живе життя.

Те, що колись, поставши із любови,

ані про спин, ані про вороття

не відає. Оновлення планети —

у смерті смерті, в радості чиніть.

Отак, і ти постанеш знов, поете,

з майбутнього високих благостинь,

коли навчишся бачити й любити,

радіти веснам, першому зелу.

Лише збагни: людина — небожитель,

не відданий ані добру, ні злу,

106

лише живому — тому, що у русі

шукає, прагне, твориться, кишить.

Квітуй же сподіванням, бо в окрузі

усе запрагло тлін свій пережить,

аби себе подовжити у леті

годин, зірок, галактик і систем.

Благословенна ж будь, моя плането,

благословенний серця вічний щем,

благословенні зорі над водою,

і райдужне суцвіття по дощі,

і кроплене живлющою росою

бажання невгамовної душі,

і усміх матері, і плач дитини,

і птахи вільної високий лет,

бо існування зоряні години

підносять нас угору і вперед.

(В. Стус).

5. Ознайомтеся з поезією Василя Стуса. З'ясуйте, з якою стилістичною метою

автор уводить у свій твір ряди дієслів та іменників.

П’ючи біду, неначе оковиту,

я заховався, змовкнув і затих.

Ні ворогів, ні друзів дорогих,

ні сліз, ані клятьби, ані привіту,

ані небес, ні сонця — теж нема.

Мені затоваришила пітьма,

і мури світять, коли ніч безсонна

стоїть, мов небезпечна оборона —

ледь по кутках снується павутинням,

107

мовляв, козаче, наберись терпіння,

не нарікай на долю ненаситну

і пий біду, неначе оковиту.

6. З'ясуйте, з якою метою Надія Черкес використовує у своєму творі

ненормативну форму дієприкметника від дієслова минути.

Наснилося: ти груди цілував

Так неймовірно пристрасно й жагуче.

Над нами місяць зорі розсипав,

І корчилася ніч у днях минучих.

Ми падали: лиш тільки я і ти,—

В бездонну вись безмежного безсоння,

Де не було розлук і самоти —

Лише цілунків трепетні долоні.

Якого ефекту досягла поетеса, поєднавши іменник вись і прикметник бездонний

в єдино-нероздільний поетичний образ?

7. Ознайомившись із віршем Антоніни Тимченко, поміркуйте, який смисл

вкладає поетеса в займенник ти і яку стилістичну функцію виконує це слово у

віршованому творі.

Єдине щемливе начало

Всміхається знову і знову.

Все Боже в тобі відзначаю

І ніжність покірну в любові.

Коли ж моя слабкість несита

Картатиме серце між ребер,

108

У Бога б тебе не просити,

А тільки — про тебе, про тебе.

8. З'ясуйте стилістичну функцію займенників ти і я у пропонованій поезії

Василя Стуса. З якою метою автор подає у творі таке протиставлення?

Невже ти народився, чоловіче,

щоб зазирати в келію мою?

- Невже твоє життя тебе не кличе?

Чи ти спізнав життєву путь свою

на цій безрадісній сумній роботі,

де все людською мукою взялось?

Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,

твоїм нещастям серце пойнялось

моє недуже. Ти ж — за мене вдвоє

нещасніший. Я — сам. А ти — лиш тінь.

Я є добро, а ти — труха і тлінь,

а спільне в нас — що в'язні ми обоє

дверей обабоки. Ти — там. Я — тут.

Нас порізнили мури, як статут.

9. Ознайомившись із пропонованими поезіями Надії Черкес, з'ясуйте, з якою

метою автор в одній строфі повторює один і той же займенник кілька разів.

а) Серед спокус

Мої руки здіймались

в польоті стрімкому,

Мої очі вдивлялись

в мелодію снів,

Мої ноги лягали

109

на постіль шовкову,

Мої пальці ховались

під вигини брів.

Мої плечі горнулись

до ласки серпанку,

Мої кроки шукали

луни підошов,

Моє серце боялось

дзвінкого світанку,

Мої губи молились,

щоб ти ще не йшов.

б) Стіни бились об тишу мовчання глуху:

І стікали патьоками тіней

Наших губ, наших вій, наших тіл, наших рук

У сльозину на шибці графинній.

Стіни мерзли в пекельно-гарячім огні

Й затискались в тюремну палату,

Як покута за всі прогрішення земні,

За блаженства найвищі заплата.

10. Визначте стилістичне навантаження різних частин мови у пропонованих

творах.

а) Етюд

Вулиця мокра морок ліхтар

Відблиски світла випадок кут

Ковнір піднявши рухається цар

110

Ходить ходою бризкає жмут

Зрідка візник торохтить нудливо

Зник знову тихо краплить

Мариться ліжко знемога злива

Серце мовчить

Автомобіль в нім заснулий сідок

Парасолька повія вітер проникує

Зроблю ще крок

Скрикує

(М. Семенко);

б) Наче в срібному тумані ти пройшла — не відшукати,

Промайнуло дивне сяйво, болем тенькнула струна.

Полишилися позаду табори, бараки, ґрати,

Полишилася позаду перечулена весна.

Заново б тебе зустріти!

Підібрати день погідний

З небом синім, аж бездонним —

Повним сонця, повним сміху.

Заново б тебе зустріти —

У дзвінкий купальський вечір,

Скликавши пташок співучих

Із найкращими піснями.

Заново б тебе зустріти —

В ніч троянд, жоржин, левкоїв.

Заново б тебе зустріти

На святковій каруселі.

111

Заново б тебе зустріти —

Вимівши з душі живої

Гіркоту, жалі, образи

І до світу недовіру.

Заново б тебе зустріти —

З яблуком, що ти для мене

З древа райського зірвала

І тримаєш на долоні.

Наче в срібному тумані ти пройшла, і зірка згасла

Опустили квіти вії: ти пройшла — тебе нема.

І даремно срібний ангел заглядає в срібні ясла,

І тебе шукає вітер — все дарма, дарма, дарма...

(М. Петренко);

в) Дзвін

В коловороті пилу, вітру, степу,

У давнім братстві неба і води

День відчуває спрагу жнив нестерпну —

Прозором стиглим сповнює сади.

Його смагу, розливисту і теплу,

Не змиють вже криничні холоди.

А виноград в'є парость тонкостеблу,

По каменю веде живі сліди.

Така ж пора ясна і дерзновенна,

Як радісно вловить своє імення,

112

Заслухавшись у колосковий дзвін!

Вже й сам стаєш немов із міді литий,

Бо там, де обрій для добра відкритий,—

Вчувається нечуваний розгін.

(С. Бурлаков).

Підсумок заняття

Домашнє завдання

Написати твір – роздум «У чому виявляється мудрість людини?»,

використовуючи прислів’я та приказки.

113