Мітохондрії та пластиди – органели клітин еукаріотів,

поверхневий апарат яких складається з двох мембран, розділених

міжмембранним простором. Вони просторово не пов’язані з

іншими органелами. Ці органели беруть участь в

енергетичному обміні.

• Мітохондрії (від грец. мітос – нитка і хондріон – зерно) – органели клітин більшості видів рослин, грибів і тварин. Їх немає лише в еукаріотів, які мешкають у безкисневому середовищі, –анаеробів. Мітохондрії -це клітинні «генератори енергії». Вони мають вигляд кульок, паличок, розгалужених ниток (завдовжки 0,5–10 мкм і більше). Число цих органел у клітинах може коливатися від 1 до 100 000 і більше.

1 – зовнішня мембрана; 2 – внутрішнямембрана; 3 – кристи; 4 – міжмембранний простір; 5 – матрикс

Мітохондрія: А - мікрофотографія;Б - схема будови:

1 - кристи; 2 - матрикс; 3 - внутрішня мембрана; 4 - зовнішня мембрана

Зовнішня мембрана мітохондрії гладенька, а внутрішня – утворює вгини всередину органели – кристи . Кристи мають вигляд дископодібних, трубчастих чи пластинчастих утворів, що часто розгалужуються. На поверхні крист, що межує звнутрішнім середовищем мітохондрії, є особливі грибоподібні білкові утвори –АТФ-соми (від грец. сома – тіло). Вони містять комплекс фер-ментів, необхідних для синтезу АТФ.

1 – АТФ-сома; 2 – внутрішня мембрана мітохондрії

Внутрішній простір мітохондрій заповнений напіврідкою речовиною – матриксом. Там містяться рибосоми, молекули ДНК, іРНК, тРНК тощо та синтезуються білки, що входять до складу внутрішньої мембрани.

Основна функція мітохондрій – синтез АТФ.

Цей процес відбувається за рахунок енергії, яка вивільняється під час окиснення органічних

сполук.

-

Пластиди (від грец. пластидес –виліплений, сформований) – органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин (наприклад, евглени зеленої).

Відомо три типи пластид –

хлоропласти, хромопласти, лейкопласти,

які різняться за забарвленням,особливостями будови та функціями.

Хлоропласти (від грец. хлорос – зелений) – пластиди, зазвичай забарвлені в зелений колір

завдяки наявності пігменту хлорофілу. Але в клітинах певних груп водоростей (червоних,

бурих тощо) їхній колір може бути іншим. Це пояснюється тим, що в них, крім хлорофілу, є й

інші пігменти –червоні, жовті, бурі та ін.

Схема будови хлоропласта:1 - грана; 2 - тилакоїд; 3 - внутрішня

мембрана;4 - зовнішня мембрана 5 - ламели; 6 - матрикс

Основна функція хлоропластів – здійснення фотосинтезу

Хромопласти — двомембранні органели сферичної форми, що містять червоний,

жовтогарячий і жовтий пігменти. Хромопласти надають забарвлення квіткам і

плодам, а утворюються з хлоропластів.

Лейкопласти — безбарвні пластиди, які знаходяться в незабарвлених частинах рослини.

Містять запасні поживні речовини, можуть на світлі перетворюватися у хлоропласти.

Зв’язки між пластидами різних типів.

Пластиди різних типів мають спільне походження:

1. Усі вони виникають з первинних пластид клітин твірної тканини – дрібних (до 1 мкм)

пухирців, оточених двома мембранами .2. Пластиди одного типу здатні

перетворюватися на пластиди іншого .

Так, на світлі в первинних пластидах формується внутрішня система мембран, синтезується

хлорофіл і вони перетворюються на хлоропласти. Те саме характерно і для лейкопластів, які здатні

перетворюватися на хлоропласти або хромопласти.

Під час старіння листків, стебел, дозрівання плодів у хлоропластах може руйнуватися

хлорофіл, спрощується будова внутрішньої мембранної системи і вони перетворюються на

хромопласти. Хромопласти є кінцевиметапом розвитку пластид: на пластиди інших

типів вони не перетворюються.

– внутрішнє (клітинне) дихання — біологічні процеси, що відбуваються у

мітохондріях клітин.

Це-сукупність біохімічних реакцій живих організмів, що протікають в клітинах, в ході яких

відбувається окислення вуглеводів, ліпідів і амінокислот. Вивільнена енергія запасається в

хімічних зв'язках макроергетичних сполук (АТФ та ін.) і може бути використана в міру

необхідності. Реакції клітинного дихання входять до групи процесів катаболізму.

- це утворення рослинами органічних сполук із неорганічних у результаті засвоєння світлової енергії, що поглинається хлорофілом. Фотосинтез - головна функція хлоропластів, тобто зелених пластид листків. Завдяки хлорофілу частина сонячної енергії, яка досягає поверхні Землі, не втрачається, а запасається рослинами у створених ними органічних сполуках.

Необхідною умовою фотосинтезу є наявність світла, води та вуглекислого газу.

Воду рослини отримують переважно з ґрунту, а вуглекислий газ - з повітря.

Споживання рослинами вуглекислого газу із атмосфери має назву повітряне живлення.

Саме Карбон вуглекислого газу є основою для утворення молекул органічних речовин.

Вуглекислий газ здебільшого надходить через продихи, частково -через усю

поверхню листка.

Ще один результат фотосинтезу – виділення кисню в атмосферу.

Щорічно у процесі фотосинтезу рослини виділяють понад 200 млрд тонн кисню.

Цей кисень не тільки забезпечує процеси дихання організмів, а й захищає все живе на Землі від ультрафіолетових космічних променів.

Отже, без зелених рослин та інших фотосинтезуючих організмів (деяких бактерій

та одноклітинних тварин) життя на нашій планеті було б неможливим.

.

.

Завдяки здатності до фотосинтезу рослини виконують у біосфері космічну роль, беручи участь у колообігові речовин і перетворенні енергії. ( К.А. Тимірязєв.) Вони вловлюють енергію Сонця і перетворюють її на енергію створеної ними органічної речовини. Частину цієї енергії використовують самі рослини для забезпечення процесів своєї життєдіяльності, а частина її запасається у рослина і стає джерелом енергії усіх життєвих процесів тварин і людини. Щорічно завдяки фотосинтезу на Землі утворюється близько 150 млрд тонн органічних речовин.

(від грец. піно — п'ю) – процес поглинання клітиною рідини разом із розчиненими у ній

сполуками . Він нагадує фагоцитоз, але відбувається

здебільшого за рахунок впинання мембрани