Post on 22-Mar-2016
description
Ц і л ь н і с т ь т в о р ч о с т іМистецтво Андрія Соколенка – яскравий приклад складного діалогу з натурою, що подібно до рятуючого кола, підтримує на поверхні всю живописну систему художника, з іншого боку, подібно архітекторові, дозволяє будувати свої уявлення про оточуючий світ. Світ для нього – Дніпропетровськ, місто, де він виріс, навчався у дитячий художній школі, потім у художньому училищі, місто, що ним ходжено та облюбоване до найпотаємніших місцинок. Тому міські мотиви посідають основне місце у творчості живописця, точніше, - зображення головної артерії міста – проспекту К. Маркса. Цілий цикл картин присвячує художник цій темі.Дивлячись на його полотна, розумієш – перед нами художник, який глибоко відчуває, але приховує свої переживання під маскою зовнішньої холодно-кровності. Звідси схильність до пластичної аскези, що визначає зовнішню суворість живопису, де об’єми такі прості, а колір такий стриманий.Живопис, позбавлений зовнішніх ефектів, якнайбільше відповідає внутрішньому «я» художника.Цільність Соколенка – людини й художника очевидна. Цільність – категорія моральна, саме й тому такі високі в нього етичні норми, такою духовною напругою відзначений зміст творів, що в них іноді доволі гучно лунають драматичні ноти, здатні бентежити душу, змусити замислитися про швидко-плинність життя, про дисгармонію людини і природи.Романтик-індивідуаліст у розумінні міського краєвиду, Соколенко більше відкритий зовні у зображенні природи. Він побачив його крізь призму спо-конвічної краси, завмерлим у своїй позачасовій сутності. І цей світ надовго підкорив художника, допоміг подолати зайву суворість пластичної лексики міських пейзажів та додати ноти ліричної поетики в образне рішення.Не зважаючи на багатоликість молодого художника із усіма своїми мистецькими модифікаціями, помічаєш, що він напрочуд стабільний, завжди впіз-наваємий. Картини мистця, зовнішньо різні, мають єдине коріння – художній світ Соколенка. Ці риси характеризують і серію інтер’єрів літературного музею, що на декілька років став для нього своєрідною творчою лабораторією (майстернею). Той самий живописний минімалізм, майже графічна чеканність лінейних ритмів, вивірене побудування перспективи великого простору, в якому ніби загубилася фігурка художника. Але з’явилось дещо нове: позачасова відокремленість образної характеристики музейного інтер’єра – вмістища вікової історії культури Придніпров’я.Не виключено, що творам Андрія Соколенка, який відноситься до єдності художників, вільно розкошуючих у своєму творчому волевиявленні, судилася непроста доля, нелегкий шлях до зустрічі зі своїм «освіченим глядачем», меценатом – покровителем, який зацікавиться у відкритті та підтримці його самостійних мистецьких надбань. А поки їх немає, Соколенко не поспішає розлучатися зі своїми творами, справедливо впевнений, що його час настане. Дай Боже, лише скоріш!
Людмила Тверська,мистецтвознавець
(переклад з російської)
Валерій Гречаний в інтер’єрі2002
пласт., о. 39 x 35,2
Валерій Гречаний IV2002
пласт., о. 46 x 35,2
16
Діалог.Автопортрет з художником
Валерієм Гречаним2003
п., о. 142,8 x 103,8
Фриз«Діалог хуДожників
в обмеженому просторі»стор. 16-19
17
Триптих зимовий. Гончар Сергій Пелих2002
к., о. 80,1 x 60
Триптих зимовий. Чортополох на тлі дзеркала2002
к., о. 80 x 59,8
22