«Усі люди мають недоліки

– хто більші, хто менші.

Ось чому і дружба, і

допомога, і спілкування

були б неможливими,

якби не існувало між

нами взаємної

терпимості»

Г.Гвіччардіні

Стародавній світ – Троянська війна

– після викрадення Єлени ахейці

розпочали війну з троянцями, щоб

повернути дружину своєму царю.

Середньовіччя – війни

виникали на релігійній

підставі. Хрестові походи

підняли Європу на війну

проти іновірців-мусульман,

за визволення гроба

Господнього в Єрусалимі і

продовжувались майже 200

років. Ці походи забрали

життя сотень тисяч людей

та принесли колосальні

збитки.

Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращу за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для віту це стало трагедією й призвело до смерті десятки мільйонів людей. Війни продовжуються і тепер .

У Парижі 16 листопада 1995 року 185 державами – членами ЮНЕСКО, була прийнята Декларація Принципів Толерантності. Декларація визначає толерантність не тільки як моральний борг, але і як політичну і правову вимогу до окремих людей, групам людей і державам. Вона визначає положення толерантності стосовно міжнародних інструментів захисту прав людини.

У статуті ЮНЕСКО зазначено

«Світ повинен базуватися на

визнанні чеснот й цінностей

людської особистості… і з

цією метою виявляти

толерантність та жити в

злагоді… А освіта повинна

сприяти взаєморозумінню та

дружбі між людьми»

Толерантність — це повага,

прийняття та визнання

рівноправності людської

особистості, культури, норм

цінностей, вірування та різноманіття

їх виявлення; відмова від

домінування та

насильства.Толерантність

передбачає готовність прийняти

інших такими, які вони є, та

взаємодіяти на основі згоди.

У Доповіді ЮНЕСКО

―Освіта для 21 століття‖,

освіта має будуватися

на чотирьох стовпах:

- навчитися пізнавати;

- навчитися робити;

- навчитися жити разом;

- навчитися жити.

Медико-біологічний та

філосовський контекст

Висвітлює адаптацію організму до

несприятливих впливів середовища

та його репараційність.

Філософський аспект пропонує

розгляд толерантності як готовності

постійно і з гідністю сприймати

особистість або річ, як терпіння,

терпимість, витримка, примирення.

Політичний та соціологічний

контекст

Політичний контекст центрує увагу

на повазі до свободи іншої людини, її

поглядів, думок, поведінки.

Соціологія трактує толерантність як

милостивість, делікатність,

прихильність до іншого тощо .

Психологічний контекст

Виникнення в індивіда зниження

сенситивності до фактів взаємодії,

що пов’язане з особливостями

темпераменту, із захистом від

фрустрації, з комплексом

імперативних настанов щодо прояву

великодушності стосовно іншого

Загальнопедагогічному

контексті

У загальнопедагогічному контексті

педагогіки толерантність трактується

як готовність прийняти інших такими,

якими вони є, і взаємодіяти з ними на

засадах згоди і порозуміння .

Толерантна взаємодія

між викладачем і

студентом визначається

чотирма основними

параметрами: діалогом,

співробітництвом,

опікою та пробаченням.

Діалогічна взаємодія

У структурі діалогічної взаємодії

переважають емоційний і когнітивний

компоненти,які виявляються скрізь

високий рівень емпатії, почуття партнера,

вміння прийняти його таким,яким він є,

відсутність стереотипності у сприйманні

інших,гнучкість мислення, а також через

вміння «бачити» власну

індивідуальність,здібність адекватно

оцінювати свою особистість.

Діагностика уміння контрулювати

себе під час спілкування

Підрахуємо результати

Вправи на покращення

мовлення

Вправи на покращення

мовлення

Вправи на покращення

мовлення

Діагностика уміння слухати

Діагностика уміння слухати

Діагностика уміння слухати

(підрахунок результатів)

Співробітництво Як спільне обговорення цілей

діяльності,спільне її планування і розподіл сил та засобів на підставі можливостей кожного,можна охарактеризувати такими ознаками: контактністю,доброзичливістю як відсутністю агресії чи самоагресії, відсутністю тривожності,мобільністю дій,ввічливістю,терпінням,соціальною активністю.

Визначення рівня

комунікабельності

Визначення рівня

комунікабельності

Визначення рівня

комунікабельності

Опіка

Під цим поняттям розуміють турботу ,яка не зневажає гідності опікуваного,і є природньою нормою суб’єкту й об’єкту. Наголосимо,що цей стиль виявлення толерантності можливий тільки тоді,коли обидві сторони терпляче ставляться одна до одної. Опіку можна розпізнати за такими ознаками :емоційна стабільність,високий рівень емпатії, екстравертність, вміння прийти на допомогу.

Пробачення

Cутність пробачення полягає в тому,що воно дозволяє подолати негативні афекти і судження щодо скривдника . Пробаченню притаманні такі особливості: готовність пробачити скривдника, розуміння помилок інших, перегляд власних поглядів на скривдника та ситуацію шляхом «примірювання» на себе різних ролей, усвідомлення зменшення негативних почуттів і зростання позитивних почуттів відносно скривдника.

Ознаки толерантного

педагога - він співпрацює з іншими на засадах партнерства;

- готовий слухати і чути думки інших;

- поважає права інших на індивідуальність та ідентичність;

- терпимий до чужих думок, вірувань, поведінки;

- здатний подивитися на проблему очима інших;

- визнає різноманітність;

- діє усвідомлено;

- емоційно виважений;

- критикує конструктивно;

- уникає застосовувати насильство;

- бере відповідальність на себе за прийняті рішення;

- вміє здійснювати аналіз своїх дій з подальшою їх корекцією;

- у висловлюваннях надає перевагу «Я-концепції»

Педагога з установкою на толерантність можна впізнати по наступним поведінковим проявам:

- Діє так, що його поважають і учні, і їхні батьки, і колеги.

- Знаходить правильне рішення і досягає того, чого прагне.

- Толерантно відстоює свої права та права свого класного колективу.

- Висловлює свої почуття, не ображаючи почуттів інших.

- Конструктивно співпрацює та ефективно і продуктивно спілкується з партнерами та потенційними прихильниками

Навчальні заклади повинні навчити дітей толерантності, а саме: навчати розуміти й визнавати інших людей;

- знаходити шляхи взаємодопомоги і взаємодії;

- використовувати мирні засоби для розв’язання конфліктів;

- сформувати навички для самостійного пізнання світу;

- виховувати моральні якості особистості: доброту, співчуття, чуйність, милосердя, дружелюбність.

Працюючи з дітьми педагоги повинні виконувати свої «заповіді»:

- стримувати свої емоції;

- вислуховувати відповіді й думки дітей уважно, зацікавлено, доброзичливо;

- уміти керувати емоціями учнів;

- зацікавити нестандартними ситуаціями, іграми, проблемними питаннями;

- на достатньому рівні володіти програмним матеріалом;

- вірити у своїх учнів:

- заохочувати творчість;

- тактовно підтримувати бесіду.

Педагоги повинні створити толерантний простір, тобто сприятливі умови для спілкування та виховання дитини. А саме:

- розуміти, що дитина — саме така людина, як я;

- поважати її права, бажання, потреби;

- визнавати дитину такою, якою вона є;

- допомагати у самостійному оволодінні знань, умінь, навичок;

- заохочувати власну думку;

- створювати умови для взаємодії, співпраці, діалогу між учнями;

- планувати види діяльності, спрямовані на кожного учня, що дає можливість почуватися визнаним, необхідним.

Висновок Отже, толерантність є доволі делікатним

правилом поведінки, якого, безумовно, потрібно дотримуватись, оскільки, воно визначає не лише моральний, суспільний і демократичний рівень розвитку суспільства, але і кожної особистості, зокрема. Толерантність – це можливість людини реалізувати свої права, не порушуючи, при цьому, права інших людей, та вміння захистити свої права без порушення прав іншої людини. Толерантність – це шлях до життєво-побутового, професійного, загальносоціального успіху усіх і кожного.