ТЕМА 9. УПРАВЛІННЯ РУХОМ АКЦІЙ НА ПЕРВИННИХ І

ВТОРИННИХ РИНКАХ.

План1.Суть управління рухом акцій2.Роль фондової біржі та систем позабіржової торгівлі регулюванні рухом акцій

Одна з перших в історії акцій: акціонерний сертифікат № 6 VOC, оформлений в амстердамському офісі компанії 27 вересня 1606 року.

1.Суть управління рухом акцій

Управління рухом акцій здійснюється з моментів випуску (емісії) акцій певним акціонерним товариством. Існує два основних напрями управління випуском акцій: розміщення при первинній емісії та розміщення при додатковому випуску акцій у разі збільшення статутного фонду.

Відповідно корпоративне управління рухом акцій має дві стадії — при первинному розміщенні і при подальшій підтримці та створенні умов зростання їх ринкової вартості.

Первинним ринком

вторинним ринком

вважається купівля-продаж цінних паперів перших випусків,

такі самі дії з існуючими (зареєстрованими) цінними паперами.

Від належного управління додатковим і первинним випуском цінних паперів залежить також можливість збереження контролю за власністю та відповідна гнучкість в управлінні акціонерними товариствами.Для здійснення первинного розміщення акцій, як правило, укладається угода з дилерами, які займаються продажем таких акцій інвесторам. Умови взаємодії емітентів та продавців визначаються угодами між ними. Така діяльність називається "андерайтинг" і становить, як правило, розміщення фінансовими посередниками нових випусків цінних паперів.

Історія розвитку корпоративного капіталу і фінансових ринків, що пережили ряд корисливих резонансних дій з боку засновників і гучних фінансових потрясінь, спричинила поєднання дій інституцій корпоративного сектору та державних органів з метою упорядкування обігу корпоративних цінних паперів. До законодавчих вимог насамперед належить реєстрація випусків акцій.

Слід мати на увазі, що реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатись як гарантія вартості цих цінних паперів.

Особливості інформування інвесторів

Оскільки інвестори повинні мати відомості щодо походження засновників, регулярної діяльності їх емітента, планів на майбутнє, практично в усіх країнах існують нормативне визначені вимоги щодо подання такої інформації, їх основне завдання — перешкоджати недобросовісному засновництву.

У разі, якщо інвестор придбав такі корпоративні права, він має право на ознайомлення з діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства і статутних документів. Крім власників корпоративних прав, які мають певні права на ознайомлення із ситуацією у фірмі з метою впливати на управлінські рішення, українська нормативно-правова база визначає, що емітент зобов'язаний не менш як один раз на рік інформувати громадськість про свій стан і результати діяльності у формі річного звіту.

У річному звіті мають бути такі дані про емітента:

інформація про результати господарювання за попередній рік;

підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан;

основні відомості про додатково випущені цінні папери;

обґрунтування змін у персональному складі службових осіб.

Існують вимоги щодо оприлюднення не тільки регулярної, а й спеціальної інформації. Так, емітент зобов'язаний протягом двох днів надіслати фондовій біржі та реєструвальному органу, а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності й впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, а саме:

а)зміни прав на цінні папери;б)зміни у персональному складі службових осіб;в)арешт банківських рахунків емітента;г) початок дій із санації (здійснення комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану емітента);д)реорганізацію або припинення діяльності емітента;е)знищення не менш як 10 % майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;є)подання позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 % статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;ж)одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50 % статутного фонду або суми вартості основних та оборотних коштів емітента.

Водночас законодавче визначено, що особа, яка підписалась або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку. У разі розірвання договору емітент зобов'язаний на вимогу цієї особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов'язані з підпискою або купівлею цінних паперів.

2. Роль фондової біржі та систем позабіржової торгівлі в регулюванні руху акцій

Нью-Йоркська фондова біржа (НЙФБ, англ. New York Stock Exchange (NYSE)) — головна фондова біржа США, найбільшафондова біржа у світі, друга у світі за кількістю зареєстрованих компаній. На біржі визначається всесвітньо відомий індексДоу-Джонса для акцій промислових компаній (англ. Dow Jones Industrial Average) , а також індекси NYSE Composite і NYSE ARCA Tech 100 Index.

Нагальний приклад роботи Нью-Йоркської біржі щодобово.

У світовій практиці на ринку цінних паперів набула поширення біржова діяльність. У цілому фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. На фондовій біржі купуються і продаються не тільки цінні папери, що являють собою корпоративні права, а й інші, які перебувають в обігу згідно з чинним законодавством тієї чи іншої країни.Найстарішою у світі фондовою біржею вважається Амстердамська біржа, заснована у 1602 р. для операцій з цінними паперами Ост-Індської та Вест-Індської компаній.

У країнах, де існує по кілька бірж, спостерігається процес їх інтеграції в різних формах. Так, у Франції в 1984 р. вісім бірж об'єдналися в Товариство французьких бірж, яке діє під егідою Паризької фондової біржі разом з Національним депозитарієм Франції. У ФРН з 1986 р. також відбулося об'єднання семи бірж на базі Франкфуртської біржі й було створено товариство "Німецька біржа". До його складу входить також центральний депозитарій — Німецький касовий союз. У 2000 р. оголошено про злиття Франкфуртської та Лондонської фондових бірж.

В Україні перша товарна біржа була створена в Одесі, а початок біржової фондової діяльності було покладено 22 вересня 1862 р. створенням Київської біржі, на якій потім здійснювались торги цінними паперами. У роки громадянської війни діяльність бірж була призупинена і відновлена тільки в роки непу. На восьми біржах СРСР тоді були створені фондові відділи. Проте наприкінці 20-х років біржі були закриті вольовими рішеннями урядовців. У 1930 р. припинила діяльність і Київська біржа.

Створення і реєстрація Української фондової біржі припадає на 1991 р. — рік проголошення незалежності України.

Засади функціонування фондової біржі Відповідно до чинних в Україні нормативних

документів фондова біржа являє собою акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність згідно зі статутом і правилами фондової біржі.

Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності щодо цінних паперів за умови, що вони зроблять до статутного фонду визначені чинним законодавством внески.

Фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами.

В установчих документах фондової біржі, закладено певні особливості. В статуті фондової біржі визначаються:

умови та порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

б) права й обов'язки членів фондової біржі; в) організаційна структура фондової біржі; г) порядок та умови відвідування фондової

біржі; д) порядок і умови застосування санкцій,

встановлених фондовою біржею.

Важливим моментом, який має обов'язково враховуватись як менеджментом біржі, так і торговцями цінними паперами, є регламентовані правила фондової біржі, що передбачають:

а) види угод, які укладаються на фондовій біржі; б) порядок торгівлі на фондовій біржі; в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу; г) умови і порядок підписки на цінні папери, що котируються

на фондовій біржі; д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та

інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі; з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір

плати за них; й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі; і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

У сучасних умовах фондові біржі України мають вирішувати такі завдання:

збільшення кількості й розширення номенклатури цінних паперів, які котируються на фондових біржах, розширення торгівлі похідними цінних паперів;

удосконалення нормативної бази функціонування фондового ринку, розвиток системи підготовки кадрів для фондової діяльності, розвиток інформаційного забезпечення учасників корпоративного сектору;

• підвищення координаційної роботи всіх фондових бірж України, об'єднання їх зусиль для від лагодження торгів, їх модернізації і переходу на сучасний електронний обіг.

Дякую за увагу!